Увага!

Увага! На сайті використовуються cookie файли.

The site uses cookie files

Даний сайт має вікове обмеження.

This site has age restrictions!

Я підтверджую, що мені, на жаль, давно виповнилося 18 років
I confirm that I have 18 years!
Persha Gildiya
Persha Gildiya

Gastronomy and Wine Portal

Без градусу. Чи змінить No/Low тренд винну культуру?

Вина з низьким та нульовим вмістом алкоголю завойовують світ. Тренд гарячий, хоча й дещо перегрітий: на жаль, поки не кожне вино, представлене у цьому сегменті, гідне називатися вином. Drinks+, знімаючи шляпу перед фоловерами No/Low, попросив винну експертку Вікторію Макарову прояснити, де шукати вина, в яких градусу немає, а задоволення є.


Заглянемо в теорію. Як виробляють безалкогольні та слабоалкогольні вина? Найбільш розповсюдженими є такі методи:

Вакуумна дистиляція. Вино обережно нагрівають під зниженим тиском у вакуумі, що дозволяє алкоголю випаровуватись за температур, нижчих за температуру кипіння – близько 30–35°C. Ароматичні сполуки при цьому збираються окремо й повертаються у вино після видалення алкоголю.

Зворотний осмос. Вино пропускають через напівпроникну мембрану під високим тиском, що дозволяє відокремити алкоголь та воду від смакових компонентів. Алкоголь видаляється, а решта частин по’єднується знову.

Технологія обертових конусів (spinning сone сolumn). Під час цієї процедури вино проходить через конусоподібну колону, в середині якої – обертові й статичні конуси. За умов вакууму та низької температури відокремлюють ароматичні сполуки та алкоголь. Зібрані аромати згодом повертають до вина, щоб відтворити його початковий профіль.

Холодна фільтрація (ліофілізація). Вино заморожується, а потім під вакуумом із нього сублімують алкоголь та частину води. Це менш розповсюджена й доволі дорога методика, яку застосовують у специфічних випадках.

Кожен із цих методів має на меті зменшити або повністю усунути вміст алкоголю, при цьому максимально зберігаючи ароматичні й смакові характеристики. Вибір конкретної технології залежить від бажаного стилю продукту, технічних можливостей і вартості процесу.

Повернення вилучених ароматів – це спроба наблизити деалкоголізоване вино до його оригінального профілю. Втім, на практиці оригінальну ароматику не завжди вдається повністю зберегти. Тому виробники іноді використовують добавки, щоб імітувати або відновити втрачену органолептику: натуральні ароматизатори (часто з фруктів, трав і спецій), кислоти, підсолоджувачі, гліцерин, таніни, екстракти дуба – усі ці інгредієнти можна знайти в сучасних безалкогольних винах. На жаль, ці зусилля не завжди призводять до вдалого результату.

Ще один підхід – перерване бродіння, цей метод широко застосовують для створення вин із низьким вмістом алкоголю. У цьому випадку процес бродіння свідомо зупиняють до його завершення, внаслідок – більше залишкового цукру, а алкоголь не встигає досягти високих показників. Такі вина часто класифікуються як напівсухі й інколи поступаються за комплексністю винам, що пройшли повну ферментацію.

Інколи – але не завжди. У Німеччині, зокрема в регіоні Мозель, цей метод здавна використовується для створення вишуканих, складних, всесвітньо відомих вин. Тож, перефразовуючи відоме прислів’я, краса – в руках творця.

ProWein 2025

Блукаючи рядами зони ZERO на нещодавньому ProWein, я намагалася знайти кілька якісних позицій, оскільки мати якісну безалкогольну альтернативу нормальному вину було б дійсно чудово. Дегустуючи виставлені зразки, спостерігала за реакцією інших дегустаторів. Підслухала нишком коротку бесіду двох виноробів із Пфальцу: «Середня оцінка, як на мене, – між погано і дуже погано,» – констатував перший. «Я не розумію, як із цим жити,» –підсумував другий.

Мила дівчина, щойно розпочавши дегустацію, усміхнулася до мене: «Ви вже були на ігристих? Може розподілимо зони – я вам підкажу, на що звернути увагу серед білих, а ви мені – серед ігристих?» Дівчина виявилась засновницею нового проєкту Zero Wein Club, на ім’я Дженні Кляйн.

Дженні Кляйн

Дженні – справжня ентузіастка zero-тренду. Її проєкт Zero Wine Club – платформа культури безалкогольного вина, «що фокусується на насолоді, вільному виборі і свідомому та відповідальному споживанні». Дженні з гордістю називає себе флексі-дрінкером. Що це означає? «Уявіть собі флекситаріанця, але у світі вина: людину, яка із задоволенням п’є як алкогольні, так і безалкогольні вина – залежно від настрою, ситуації та компанії».

Перш ніж запустити свій проєкт, Дженні продегустувала понад 250 безалкогольних вин, щоб зрозуміти, чи дійсно вони мають майбутнє: «Для мене безалкогольне не означає щось менш якісне або цікаве, – розповідає фундаторка Zero Wein 28 Club. – Багато людей і досі ставляться до безалкогольного вина з упередженням: мовляв, ну не може воно бути смачним. І я дуже хочу це змінити. Насправді, на ринку вже чимало справді якісних, смачних і витончених безалкогольних вин – потрібно лише дати їм шанс. Це трохи нагадує історію з безалкогольним пивом або рослинними замінниками м’яса: знадобився час, аби їх почали сприймати серйозно. Я прагну дати людям свободу вибору. Щоб кожен міг насолодитися вином, яке пасує до конкретного моменту – без компромісів. І хочу, щоб безалкогольне вино стало повноцінною частиною культури, було представлене на подіях, у ресторанах, вдома. Щоб воно стало нормою. Не винятком, а свідомим вибором».

На відміну від Дженні Кляйн, я ще не встигла продегустувати 250 No / Low зразків, тим не менше, на пошуки достойного безалкогольного вина у Німеччині я витратила чимало часу, – шукаючи його у різних цінових сегментах. Німеччина виробляє неймовірні вина, і дуже пристойний рислінг (що містить алкоголь) можна придбати за 5–7 євро. Тож моє розчарування від пляшки дуже невдалого безалкогольного рислінга вартістю 18 євро не мало меж. Це той випадок, коли ціна ніяк не впливає на якість.

Втім, щонайменше дві безалкогольні позиції з тих, що мені довелось продегустувати, справили дуже приємне враження, яким ділюся:

Dr. Lo Riesling Alkoholfrei – безалкогольний рислінг від дуже відомої і дійсно гарної виноробні Dr.Loosen із Мозеля, виготовлений з винограду власних виноградників. Рислінг – фруктовий, свіжий, мінеральний і елегантний, з чудовим балансом кислотності.

Dr Loosen Riesling

Другий зразок – Kolonne Null Edition Axel Pauly Riesling Alcohol-Free Wine 2020, продукт колаборації Акселя Паулі – молодого й надзвичайно талановитого винороба з Мозеля на прізвисько «Мозельський Барбаросса», та Kolonne Null – найвідомішого та найбільш інноваційного бренду безалкогольного вина в Німеччині. Цей рислінг дійсно здивував характерною стилістикою Паулі: мінеральність, яскрава, але добре збалансована кислотність, елегантність в ароматі й смаку. Насичений аромат зелених яблук, свіжих лимонів і соковитих кісточкових фруктів у поєднанні з характерною пряною нотою та легким вершковим натяком – справді чудове вино з нульовим вмістом алкоголю.

ProWein 2025

Тенденція світового споживання бентежить виноробів: молодь дедалі менше цікавиться вином. Близько третини представників покоління Z віддають перевагу No / Low. У тій самій Німеччині, згідно аналізу винного ринку, проведеного NielsenIQ для Німецького інституту вина (DWI), у 2024 році споживання безалкогольних вин серед німців зросло на 86% порівняно з попереднім роком.

Axel Pauly

На цьому етапі вже важко сказати, чи це власний свідомий вибір споживачів, чи зробила свою справу активна пропаганда здорового способу життя. Так чи інакше, винній індустрії доводиться реагувати на такі зміни у вподобаннях нової генерації. Що думають з цього приводу експерти?

Роберт Джозеф, відомий британський винний критик, співзасновник виноробні Le Grand Noir, висловлює виважену думку щодо тренду на безалкогольні та низькоалкогольні вина. На його думку, інтерес споживачів зумовлено міркуваннями здоров’я та певною зміною соціальних норм. Пан Джозеф закликає винну індустрію «проявити емпатію» і не ігнорувати цей запит.

У своїй колонці Devil’s Advocate на Meininger’s International Роберт Джозеф опублікував статтю «10 причин, чому люди обирають безалкогольні напої». У ній він перелічує чинники, що сприяють тренду, зокрема: медичні (наприклад, прийом антибіотиків або вагітність), проблеми з метаболізмом, суворі правила на роботі, свідома відмова від алкоголю для тих, хто мав із ним проблеми тощо.

«Які пропозиції має споживач, який шукає «дорослий» безалкогольний напій, щоб, приміром, насолодитися ним під час їжі? Йдеться саме про альтернативу воді, солодким напоям або соку (останні містять цукор). Чому б і цим споживачам не випити келих чогось, що принесе задоволення?», – пише Роберт Джозеф. Він сподівається, що виробники знайдуть якісне рішення. Власне, його компанія Le Grand Noir також пропонує лінійку 0,0%: біле сухе, бленд Гренаш Блан, Шардоне та Віоньє, та сухе червоне – бленд Піно Нуару та Гренаша.

У своїй колонці пан Джозеф зазначає, що очікувати від безалкогольних та низькоалкогольних напоїв тої ж яскравості, як від вишуканих вин, не варто: «Більшість із нас так само рідко п’є ексклюзивні вина, як, приміром, м’ясоїди смакують мармурові стейки». На думку пана Джозефа, конкуренція для безалкогольних вин знаходиться аж ніяк не у сегменті fine wine: «Кожен, хто виготовляє безалкогольні вина, змагається не з пивом, міцним алкоголем чи класичним вином. Їхні конкуренти – це Coca-Cola, апельсиновий сік, вода, а також – інші виробники No / Low».

Євгенія Ніколайчук

Євгенія Ніколайчук, WSET4, керівниця проєктів винного напрямку комерційного офісу мережі «Сільпо», тим не менше, говорить про вихід безалкогольних вин також і у преміальний сегмент: «Цього весняного сезону ми з колегами відвідали всі ключові події винної індустрії – Barcelona Wine Week, Wine Paris, ProWein, Vinitaly, і близько 40% всього, що ми дегустували, було саме в сегменті No / Low. Тренд, що впав у вічі: преміальні вина у безалкогольному сегменті. Це вина, що мають певну added value: вироблені з органічно вирощеного винограду, витримані в дубі тощо, у ціновій категорії трохи вище середньої. Ці вина значно цікавіші з точки зору органолептики, серед них набагато менше «підсолоджених», їх дійсно приємно пити».

Серед цікавих світових тенденцій Євгенія також відзначає поширення вин з відчутно меншим рівнем алкоголю: «Для виробництва таких вин використовують спеціальні дріжджі, що споживають більше цукру, але виробляють значно менше алкоголю. В результаті отримуємо легкі, якісні сухі вина з алкоголем на рівні 8-9%».

Якою є ситуація з безалкогольними винами в Україні?

Євгенія констатує, що споживання класичних тихих та ігристих вин за перший квартал 2025 року знизилось: «На те є певні причини. Дехто приймає антидепресанти, їх не можна поєднувати з алкоголем. Дехто просто хоче контролювати ситуацію, зважаючи на постійні загрози з повітря. Є ті, хто збільшив споживання на початку війни, а зараз зменшує кількість алкоголю. Є ті, хто купував у середньому 3 пляшки вина на тиждень, а зараз можуть купувати дві пляшки вина, що містить алкоголь, і одну пляшку безалкогольного. Зважаючи на ці потреби, для полегшення навігації у мережі «Сільпо» створено спеціальні стійки безалкогольної продукції».

Чому ж саме споживання тихих та ігристих вин в Україні «просіло» найбільше? На думку Євгенії, причина має суто емоційний характер: «Вино – це завжди маленьке свято, релакс, гарний настрій. Для святкувань в Україні зараз – не найкращі часи. Вживання ж безалкогольного вина може частково відтворити святкову атмосферу без ризику втратити контроль: у келиху – все ще твій улюблений напій».

Чи виробляють в Україні безалкогольні вина?

«Перш ніж інвестувати у дороге технологічне обладнання для виробництва безалкогольних вин, потрібно було внести певні зміни до законодавства, щоб легалізувати таке виробництво, – пояснює ситуацію Світлана Цибак, СEO Beykush Winery, Голова Асоціації крафтових виноробів України. – Я працювала у робочій групі, що займалася адаптацією українського законодавства до європейських стандартів. У тому числі це стосувалось і безалкогольних вин. Робота тривала, починаючи з 2020 року, тобто це був доволі складний процес».

Отже, у серпні 2024 року Верховна Рада України ухвалила Закон №9139, який гармонізує національне винне законодавство з нормами ЄС. Закон вперше регламентує виробництво безалкогольних та частково деалкоголізованих вин в Україні. Зокрема, передбачає чітке розмежування понять «безалкогольний» та «низькоалкогольний» напій, встановлення вимог до технологічних процесів деалкоголізації та визначення дозволених методів, маркування продукції (обов’язкове зазначення вмісту алкоголю та використаних методів деалкоголізації), а також запровадження стандартів та механізмів контролю. Новий закон встановлює й певні обмеження: заборону деалкоголізації вин з географічними зазначеннями (ГЗ) та одночасного застосування деалкоголізації та підсолодження виноградного сусла.

Чи з’являться власні безалкогольні вина в Україні найближчим часом? Це – питання й виклик як для виноробів, так і для споживачів. Світові тренди, безумовно, є актуальними й для нашого ринку, але ми завжди створюємо власні правила й пишемо свою історію. Слідкуємо за розвитком подій!



⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!


Фото: Messe Düsseldorf / ctillmann, Andreas Durst for Weingut Axel Pauly, Leigh-Ann Beverley, власний архів Вікторії Макарової

Вина з низьким та нульовим вмістом алкоголю завойовують світ. Тренд гарячий, хоча й дещо перегрітий: на жаль, поки не кожне вино, представлене у цьому сегменті, гідне називатися вином. Drinks+, знімаючи шляпу перед фоловерами No/Low, попросив винну експертку Вікторію Макарову прояснити, де шукати вина, в яких градусу немає, а задоволення є. Заглянемо в теорію. Як виробляють […]

Олег Старун про американські яловичі томагавки, відкриту кухню і бізнес часів війни

Він знає про м’ясо все. Його називають Майстром стейків, адже за плечима Олега Старуна 20-річний досвід роботи шеф-кухарем в провідних стейк-хаусах України. Ми поспілкувались з паном Олегом і дізнались, чому американська яловичина така смачна і в чому секрет ідеального стейку. А ще отримали рецепт від шефа. Ділимось!


Drinks+: Ви маєте статус експерта з м’яса від Американської асоціації виробників мраморної яловичини, свого часу проходили навчання в Техасі. До того ж, за фахом ви – технолог харчової промисловості, тож американське стажування вже сприймали з позицій профі. Можете розповісти, що найбільше тоді в Америці вразило і чому навчило, перетворивши на Майстра, які скіли використовуєте і досі?

Олег Старун: Від Америки в мене залишилися найпозитивніші враження. Взагалі, вчитися за межами своєї країни, це завжди цікаво. Думаю, багато шеф-кухарів підтримають мене у цьому. Адже коли ти їдеш в іншу країну отримувати інформацію про те ж саме м’ясо (як в даному випадку), це не просто інформація. Ти отримуєш нові емоції, дізнаєшся нові технології, нові подачі тощо.

Мені пощастило на запрошення USMEF побувати в Техасі – самому м’ясному штаті. Дуже сподобалося, що місцевий Університет сільського господарства – це освітня установа найвищого рівня, яка дає глибокі та всебічні знання. У нашому випадку ми розбирали бичка, як «Лего»: де який м’яз знаходиться, як вони діляться, світові розруби… Мені, як кухареві, це було неймовірно корисно. Я дізнався багато нового. І так, всі ті знання та навички, що отримав у Техасі, використовую й досі.

D+: Напевне ж ви працювали не лише з американським продуктом, але й з австралійським, новозеландським? Що відрізняє саме американську яловичину, чому шефи обирають саме цю пропозицію?

О.С.: Насамперед йдеться про те, що в Америці існує власна культура вирощування та споживання яловичини. Наприклад, одна з найпопулярніших порід – Абердін-Ангуська, як і багато інших м’ясних порід, не походить з Америки, її до Америки завезли. Але завдяки грамотному підходу до вирощування більшість її асоціює вже саме з Америкою. Щоб пояснити цей феномен, трохи зануримося в технологію: відмінність американського продукту від інших в тому, що тварин, які йдуть на мармурове м’ясо, стейки, перед забоєм догодовують переважно кукурудзою. Саме це і дає м’ясу солодкуватий присмак та особливий аромат. Через те, що в м’ясі більше цукрів, воно краще карамелізується і під час приготування разом з жиром дає неймовірний аромат. Така відгодівля обумовлена тим, що в Америці великі поля кукурудзи. І якщо порівнювати з Австралією, де у відсотковому співвідношенні від загальної маси зерна (пшениця, ячмінь), кукурудзу в корм додають приблизно 15-20%, в Америці все навпаки – кукурудза займає левову частку раціону. Якщо взяти два стейки – американський та австралійський, американський буде дуже легко визначити за смаком.

Якщо говорити про Нову Зеландію, то там взагалі немає зернової відгодівлі, переважно вони годують тварин травою, з невеликим додаванням зернових. І порівнюючи новозеландський стейк з американським, навіть не будучи експертом з м’яса, можна відчути різницю. Відрізняється Нова Зеландія й від Австралії. А ось якщо взяти Австралію та Уругвай чи Аргентину, тут вже спірно, хтось відчує різницю, хтось ні. Багато залежить від виробників, як вони годують тварин, від цього залежить кількість вкраплень жиру, а отже й смак. Але як би там не було, – американська яловичина відповідає найвищим світовим стандартам.

D+: Ваша кар’єра шефа була блискавичною: ви ставили кухню самих преміальних м’ясних ресторанів української столиці і міняли місця роботи за власним бажанням. А зрештою обрали той, де облаштована відкрита кухня, – принаймні так ви пояснювали це рішення в одному з інтерв’ю. Досить несподіваний аргумент для того, щоб шефу залишити успішний та солідний заклад, чи не так? Що вам це дало?

О.С.: Я завжди відкритий до людей. Така кухня – як театр. І це зовсім різні відчуття – коли ти готуєш у закритому приміщенні, і коли готуєш там, де люди можуть підійти, подивитися технологію і навіть взяти у цьому участь. Чому б ні? Мені це цікаво. Люди хочуть театру, люди не йдуть до ресторану лише за їжею, люди йдуть за сервісом, за емоціями. В першу чергу за емоціями. Стейк можна приготувати й вдома. У ресторані з відкритою кухнею все відбувається на очах, все прозоро і викликає багато емоцій.

D+: Чи не саме цим принципом – фідбек понад усе – продиктоване ваше рішення останнього періоду: розвиток власної справи на «Столичному» ринку в Києві. Виглядає, що Ви практично з високого подіуму «пішли в народ». І понесли туди усі ті преміальні продукти. Ще одне парадоксальне рішення! Адже воєнний час – не найкращий період для подібних експериментів. Простіше було б пересидіти за спиною іншого власника якогось закладу…

О.С.: Бажання зворотного зв’язку – моя перша мотивація. Головне, щоб він був інформативним. Наприклад, якщо хтось скаже мені, що в моєму борщі щось не так – це теж фідбек, але я хочу конкретно знати, що саме не смакує, я візьму це до уваги і подумаю, як виправити. А якщо конкретика відсутня, то я вважаю, що з моїм борщем все гаразд, то може день у гостя видався поганий. Щодо «Столичного» ринку, я не прив’язувався до місця – я прив’язувався до ідеї, що це має бути стрітфуд, але з якістю ресторану. Ми маємо позитивні відгуки, люди до нас йдуть. І я не обмежуюсь «Столичним», планую мережу стрітфудів по місту.

D+: Чи можна сказати, що це втілився в життя той самий «шеф-тейбл» в абсолютному розумінні, про який ви колись розповідали? Можете детальніше розказати про принципи роботи, цілі, як іде справа зараз? Чи проводите майстер-класи? І як же бути з пейрингом: м’ясо є, а де вино?!…

О.С.: Як я вже казав, справи йдуть добре, люди до нас тягнуться. Щодо принципів – перш за все, це задоволений гість і правильний продукт (тобто, не розповідати про вищий сорт, а насправді його застосовувати). Мабуть чесність – і є найголовнішим принципом. Треба бути чесним із собою, зі співробіт- никами, взагалі у бізнесі. Майстер-класи наразі проводжу не часто, це може бути щось на запит, для конкретного ресторану. Ну, а стосовно вина, то в мене на локації його немає. Пропонуємо лимонад власного виробництва, дещо зі слабоалкогольних напоїв. Погодьтеся, дивно стати посеред ринку із декантером і розповідати щось на кшталт «ось до цієї шаурми підійде такий-то конкретний гран крю…» – кумедно, не той формат. Але думки бродять: в планах робити барбекю і можливо тоді ми співпрацюватимемо із сомельє.

D+: Ваша дружина, наскільки нам відомо, також шеф-кухар. Розкажіть про свою другу половину, будь ласка. Які спільні уподобання в гастрономії? Взагалі, як два шефа уживаються на одній домашній кухні?))

О.С.: Так, моя дружина також шеф. Ми і раніше працювали разом, на майстер-класи виїздили, і зараз разом – працюємо у чотири руки. Нам не потрібно одне одному прописувати якийсь план, хто й що робить, за що відповідає. Все зрозуміло без зайвих слів. Мені з цим пощастило, маю свого особистого шефа)). Ну, а вдома – хто захотів, той і готує. Можливо в це складно повірити, але так воно і є.

D+: Як би ви оцінили актуальну ситуацію з поставками продуктів, зокрема м’ясних, під час війни? Які ризики? Адже раніше доставка м’яса з США в Україну займала десь 10 днів, то як зараз?

О.С.: Я бачу, що процес логістики подовжився десь удвічі через відсутність прямого авіасполучення. Якщо раніше охолоджений продукт доставлявся за 10 днів, а заморожений міг йти морем 90, то зараз доставка охолодженого відбувається протягом 20-25 днів. Для м’яса це некритично, під час доставки воно проходить процес дозрівання, відбувається автоліз. Але все одно є ризики. Продукт доставляється літаком, потім його везуть у холодильнику, а коли кордон перекривають, – постачальникам доводиться чекати. Проблеми відчувають усі. Наприклад, перед Новим роком якась частина продуктів взагалі не приїхала через перекриття кордонів.

D+: Який взагалі шлях проходить продукт, який потім перетворюється на справжній, ідеальний стейк?

О.С.: Насамперед – це повинен бути якісний продукт. Друге – людина, яка розуміє, як із цим продуктом працювати. І третє – не заливати м’ясо якимось умовно гостро-солоно-солодко-кислим соусом: ми не зрозуміємо ні соусу, ні стейку. Потрібна ясність в голові, що ти робиш, і чи прийде до тебе гість ще раз (або не раз), на цю страву. Тому я і люблю відкриту кухню – бачу емоції гостя.

D+: З ким із дистриб’юторів співпрацюєте по м’ясу? Хто і з яких причин імпонує?

О.С.: Дуже давно і щасливо працюю з компанією «7 Континент». Десь з 2010 року. За цей час приготував не одну тонну м’яса, яке вони завозили.

D+: Чи змінився м’ясний асортимент у зв’язку із війною, з якими саме продуктами зараз зручніше (вигідніше) працювати, чому? Взагалі, яке саме м’ясо будете пропонувати з нової локації?

О.С.: Я думаю, що асортимент змінився у кожній галузі. Щось зникло, щось додалося. Втім, усі ключові преміальні продукти, в тому числі, американські стейки, може не в тих обсягах, як до війни, але завозять. В тому числі і яловичі томагавки – дуже ефектні по формі і класні за смаком Рібай стейки, назва яких сьогодні звучить для українців так привабливо))). На новій локації американське м’ясо будемо пропонувати киянам під час BBQ weekends.

D+: На очі потрапила сторіз, де робите сендвич з ростбіфом, піцу з італійською моцарелою. Як справляєтеся з економікою, готуючи з преміальних продуктів на ринку (на ринку, Карл!))).

О.С.: Якщо говорити про економіку бізнесу, то, звичайно, польський сир дешевший за італійський, але лише на 20%. У мене не так багато йде сиру на блюда. І якщо я беру для своєї піци італійське борошно і даю тісту ферментуватися 72 години (тобто «заморочуюсь»), то чому при цьому я не можу покласти в ту піцу італійський сир? Бізнес йде. Економіка працює. Хоча ми й відчинили вікна наших контейнерів лише у листопаді місяці, а це означає, що топового сезону ще не було. Подивимося, що буде за рік.

D+: Коли ми говоримо про американську яловичину, дуже цікавою темою є альтернативні американські продукти. І, як нам здається, вона мало розкрита. Розкажіть, будь ласка, про це.

О.С.: Так і є, споживачеві ця тема маловідома. Але насправді це дуже цікаво. Маючи справу з альтернативними частинами американської яловичини, необхідно розуміти, з чим ти працюєш. Якщо взяти, наприклад, преміальний Рібай без кістки, з одного розрубу ми нарізаємо 12-14 стейків і вони будуть плюс-мінус однакові. Але якщо взяти інші розруби, скажемо, Чак Ай Ролл, з нього вийде більше стейків, але треба вміти з ним працювати (вирізати та зачистити), а для цього потрібні певні навички, інакше стейк буде жорстким. Або Хенґінг Тендер (стейк М’ясни- ка) – з ним та сама історія, якщо не вміти його готувати, блюдо теж може вийти невдалим.

Розрубів, які потрібно вміти правильно готувати, насправді багато, і цьому потрібно вчитися: зрозуміти як рі- зати, під яким кутом, з якого боку, чи прибирати жир, чи є всередині сполучна тканина тощо. Хтось, звісно, вчиться на власних помилках, але краще все ж вчитися у професіоналів. І, до речі, USMEF регулярно проводить такі навчання. Особисто мені з альтернативних частин американської яловичини подобається грудинка, з якої роблять пастрамі. Це м’ясо має чудовий смак та неймовірну соковитість. На моєму BBQ weekends воно обов’язково буде!

D+: Знаємо, що ви – не прихильник рецептів і віддаєте перевагу авторській імпровізації. Але хочемо скористатися вашою кваліфікацією і набути собі та читачам трохи вміння готувати ідеальне м’ясо. Поділіться, будь ласка, актуальним святковим блюдом.

 

Рецепт від шефа Олега Старуна

«Шатобріан з фуа-гра, ягідним соусом та гарніром зі шпинату і томатів»

Інгредієнти: головна частина яловичої вирізки 400г, фуа-гра ескалопи 150г, чебрець, часник 2г, сіль, перець горошок мікс, олія рослинна.

Приготування: стейк солимо, перчимо і обсмажуємо на розпеченій пательні з усіх боків з додаванням часнику та чебрецю. Коли стейк стане рум’яним, кладемо його на деко і доводимо до готовності в духовці при температурі 180 °C 10 хвилин. Температура в товщі волокон повинна бути 45 °C. Залишаємо стейк відпочити протягом 3-х хвилин. Ескалопи з фуа-гра солимо, перчимо та обсмажуємо на розпеченій пательні без додавання олії з усіх боків.

Інгредієнти для ягідного соусу: мікс ягід 60г, цукор 10г, червоне вино 50г, чебрець 1г.

Приготування: ягоди з цукром і вином треба довести до кипіння, додати пару гілочок чебрецю і про- варити 3-5 хвилин. Після дістати чебрець, суміш пробити блендером і пропустити через дрібне сито.

Інгредієнти для гарніру: шпинат свіжий 50г, томати чері 50г, вершкове масло 20г, часник 2г, сіль, перець.

Приготування: на вершковому маслі обсмажуємо шпинат із додаванням часнику та томатів. Солимо, перчимо.

Подача: на тарілку викладаємо гарнір. Стейк нарізаємо на медальйони і, чергуючи з фуа-гра, викладаємо на гарнір, по краю гарніру додаємо на тарілку ягідний соус.

Олег Старун



⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!


Фото надані компанією ТД «7 Континент»

Він знає про м’ясо все. Його називають Майстром стейків, адже за плечима Олега Старуна 20-річний досвід роботи шеф-кухарем в провідних стейк-хаусах України. Ми поспілкувались з паном Олегом і дізнались, чому американська яловичина така смачна і в чому секрет ідеального стейку. А ще отримали рецепт від шефа. Ділимось! Drinks+: Ви маєте статус експерта з м’яса від […]

Tim Atkin MW: «Південна Африка не змагається – вона існує»

Ці тренди не виникають з порожнечі. Вони – результат зміни поколінь, філософій, стратегій. І найкраще про це може розповісти людина, яка понад 30 років спостерігає за цими зрушеннями.


Tіме, зараз чимало виноробів із регіону Swartland регулярно потрапляють до верхівки вашого рейтингу. Це справді найбільш домінантний червоний регіон ПАР сьогодні?

Tim Atkin MW: Ну, не зовсім. Не думаю, що Swartland домінує в категорії червоного вина. Так, там є винороби, які демонструють надзвичайний рівень: Sadie, Porseleinberg, Mullineux. Але Stellenbosch також має чимало чудових зразків, дуже високо оцінених. І є інші регіони – Elgin, скажімо, дуже добрий для Pinot Noir, Darling – для Cinsault.

Південна Африка – дуже розмаїта країна. Вона не зводиться до Swartland і Stellenbosch, хоча саме вони зараз найвідоміші. Але Swartland дійсно здійснив фантастичну трансформацію. Ще 20 років тому це була територія масового виробництва білого винограду, який ішов до кооперативів. І ось тепер – один із найцікавіших регіонів у Новому Світі. Це дивовижно. Але не означає, що всі найкращі вина – саме звідти.

Ви згадали Elgin, Які регіони, на вашу думку, можуть стати наступною великою історією ПАР?

Tim Atkin MW: Я б уважніше придивився до Elim – потенціал Sauvignon Blanc там величезний. Також Piekenierskloof і Cederberg – вони високо розташовані, прохолодні, виноград там має відмінний баланс. Це ще не ті регіони, які ми щодня бачимо в рейтингах, але це лише питання часу.

Якщо поглянути на виноробів нової хвилі, багато з них починали без власних виноградників. Чи досі це так?

Tim Atkin MW: Справді, так було. Скажімо, 10 років тому нова хвиля – це винороби, які купували виноград. Було багато гарного винограду за доволі низькими цінами, і домовленості часто базувалися просто на чесному слові. А от традиційні виробники мали землю й контроль над джерелами. Зараз усе інакше. Багато з нових виноробів – той же Chris Alheit, Eben Sadie, Adi Badenhorst – уже мають або дуже довгострокові контракти, або самі володіють виноградниками. Це ключова зміна. Тепер усе серйозно: якщо ти хочеш стабільного виробництва, маєш гарантувати доступ до винограду. Ці угоди вже не на словах, а юридично оформлені. І це добре.

Тобто «нова хвиля» вже не underground? Вона стала системною?

Tim Atkin MW: Так. Вони стали структурованими. Це професіоналізм. Але що буде далі? Чи з’явиться нова «нова хвиля», наступне покоління, яке знову почне ламати правила?

Щодо стилістики: ви часто говорите про зміщення акценту з потужності на прозорість. Як це виглядає у 2025?

Tim Atkin MW: О, це одна з найпомітніших змін. Раніше – багато дуба, алкоголю, екстракції. Сьогодні вина набагато стриманіші. Вони стали свіжішими, кислотнішими, точнішими. І це не просто тренд. Це внутрішнє бажання виноробів робити вино, яке говорить, а не кричить. Це вино, яке розповідає про теруар, а не про технологію.

А що з Pinotage? Його роками критикували. Він має шанс стати символом нового покоління?

Tim Atkin MW: Так. Pinotage відходить від старих кліше. Немає більше цього «димного, гумового» профілю. Найкращі зразки свіжі, з ягідним характером, структуровані, але не важкі. У них є власний стиль. Думаю, Pinotage справді має майбутнє. Якщо його робити розумно, з правильного винограду, – може стати справжнім обличчям ПАР.

Сьогоднішні споживачі молодші, інформованіші. Як ви бачите зміну аудиторії?

Tim Atkin MW: Нові споживачі хочуть історій. Їм важливо, хто зробив вино, де виріс виноград, чому саме так. Вони читають етикетки, шукають сталість, автентичність. І, звісно, вони онлайн. Instagram, TikTok – це не жарти. Якщо винороб не розповідає свою історію, – втрачає шанс бути почутим.

Як щодо гастрономії? Які стилі вважаєте найбільш придатними до їжі?

Tim Atkin MW: Chenin Blanc – номер один. Його можна зробити в будь-якому стилі, і він завжди добре працює з їжею. Cinsault – легкий, ароматний, з м’яким таніном – ідеальний з багатьма стравами. Grenache також. І я скажу, що сучасний Pinotage теж стає food-friendly. Його можна використовувати у fine dining, не тільки на брай*.

А ваша роль як критика, вона змінилась? Сьогодні все більше TikTok-сомельє…

Tim Atkin MW: Так, роль змінюється. Але я завжди казав: я не просто ставлю бали. Я намагаюсь створити контекст. Я кажу не лише «ось 96 балів», а «чому це вино таке, чим воно унікальне». Я не суддя, я спаринг-партнер. Якщо можу допомогти виноробу вирости, я зроблю це. Але ніколи не «вб’ю» вино словом. Це не мій стиль.

Зараз багато говорять про глобальне потепління. Чи бачите конкретні тенденції, пов’язані з цим?

Tim Atkin MW: Так, звісно. Я маю на увазі, що ПАР – дуже різноманітне місце. Деякі регіони справді мають проблеми через спеку і нестачу води. Наприклад, Klein Karoo – одна з тих зон, де справді складно вирощувати виноград без зрошення. Але інші регіони, ближчі до океану, – як Elgin чи Walker Bay – мають зовсім іншу ситуацію. У Південній Африці два океани – Атлантичний і Індійський, і вони приносять прохолоду, а іноді й дощі ближче до узбережжя. Це значною мірою пом’якшує наслідки глобального потепління. Але загалом, ПАР все ще сухе місце для вирощування винограду. Там чимало виноградників працюють без зрошення, і саме вони страждають найбільше у спекотні роки. І все ж – останні кілька вінтажів були дуже вдалими.

Тоді щодо старих лоз. Ви часто говорите про Old Vine Як вважаєте, це радше культурна цінність чи є маркетинговий елемент?

Tim Atkin MW: Думаю, що проєкт старих лоз – дуже успішна ініціатива. Він допоміг звернути увагу на певні сорти – особливо Chenin Blanc, але також і Cinsault. Проєкт переконує фермерів не викорчовувати старі ділянки, навіть попри те, що вони дають менше врожаю. Проблема в тому, що різниця в ціні між «зви- чайним» виноградом і старими лозами в ПАР недостатньо велика. І коли в тебе стара лоза – це просто означає менше ягід. Але завдяки Old Vine Project виробники почали вказувати на етикетці рік посадки або назву виноградника. Це дає додану вартість. І справді працює. З іншого боку, не варто ставити акцент лише на старі лози. По-перше, бо вони не такі вже й старі: в ПАР важко знайти лозу, якій 100 років, – через віруси, спеку, стрес. Тут 35-річна лоза – це вже багато. А в Іспанії, наприклад, 100-річні лози – звична річ. Тому так, це важливо, унікально, але не треба перебільшувати. Деякі з найкращих вин у країні – з молодих лоз.

Нарешті питання про врожаї. Який з останніх, на вашу думку, найкращий? І що очікуєте від 2025 року?

Tim Atkin MW: South Africa має дуже хорошу серію врожаїв. Навіть під час посухи, скажімо, з 2015 по 2019 – вони давали дуже гідні результати. 2015 і 2017 – просто виняткові. 2021 – чудовий. І зараз усі говорять, що 2025 – це, можливо, найкращий врожай за їхню пам’ять. Але проблема в тому, що червоні вина з цього року ми ще не скуштуємо – пройде ще 2-3 роки, поки вони з’являться на ринку. А ось білі – Sauvignon Blanc, Sémillon, Chenin Blanc – побачимо вже наступного року. Я б сказав так: легко запам’ятати, бо всі чудові роки – непарні. 15, 17, 21, тепер 25.

І на завершення: які ваші побажання для південноафриканського вина у найближчі 10 років?

Tim Atkin MW: Хочу бачити ще більше впевненості. ПАР вже не «майже прорвалась» – вона вже тут. Хочу більше експериментів. Більше жінок у головних ролях. Більше визнання вдома, не лише на експорт. І щоб у світі більше не питали: «А що, в ПАР є хороше вино?» – а знали це. У певному сенсі, Південна Африка вже зробила все, що мала. Довела, що може. Що має. Що вміє. І тепер більше не змагається – вона існує. Стилістично, географічно, філософськи.


Те, що ще десять років тому сприймалось як революція, сьогодні стало структурою. «Нова хвиля» виноробів уже не романтичні бунтарі – це власники виноградників, автори контрактів, герої long game. Але вони не втратили голосу. Просто навчилися контролювати його гучність. Вино ПАР більше не намагається справити враження. Воно не кричить. Воно говорить – через кислотність, через зернисту текстуру, через непоказну витонченість. Не стилем Bordeaux, не копією Rhône. Своїм голосом. І головне, на своїх умовах.

Це голос, що не боїться новизни. Pinotage? Уже не привид колоніального минулого, а вино з нюансом і власною іронією. Cinsault і Grenache? Тепер не «альтернатива», а вибір. Chenin Blanc – не просто хіт, а лінґва франка південноафриканського вина, яка вільно переходить від оксидації до цитрусової вертикальності.

Країна навчилася не триматись за те, що «продається», і не вибачатись за те, що «ще не готове». Вона, – як людина, яка перестала говорити, що колись стане цікавою. Вона вже цікава. І з цим приходить нова якість – не лише вина, а й погляду на себе. Tim Atkin бачить ці зрушення глибше, ніж просто через дегустаційний стіл. Його бали — це не «винагороди за стиль», а акти довіри. Його топи – не кулінарні гіди, а маркери моменту. І якщо сьогодні вино з ПАР отримує 100 балів, – це не просто перемога енології. Це визнання того, що країна нарешті говорить так, що слухають. І, можливо, найголовніше – Південна Африка більше не потребує захисту. Не прагне «розповісти всім, яка вона класна». Бо вона вже стала тишею після вибуху – моментом, коли всі зупиняються, щоб дослухатися. І лишаються з нею надовго.

______________________

Досьє D+

Брай (braai) – південноафриканський варіант барбекю в колі сім’ї та друзів. Слово походить з африкаанс (braaivleis – «смажене м’ясо»). Брай – то український виїзд «на шашлики», але з більшим соціальним акцентом. Існує навіть національний День брай – 24 вересня. І для червоних вин ПАР це ключовий контекст споживання.



⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!


 

Ці тренди не виникають з порожнечі. Вони – результат зміни поколінь, філософій, стратегій. І найкраще про це може розповісти людина, яка понад 30 років спостерігає за цими зрушеннями. Tіме, зараз чимало виноробів із регіону Swartland регулярно потрапляють до верхівки вашого рейтингу. Це справді найбільш домінантний червоний регіон ПАР сьогодні? Tim Atkin MW: Ну, не зовсім. […]

Вплив тарифів США на австралійське вино: непередбачувані наслідки та нові можливості

У квітні 2025 року адміністрація президента США Дональда Трампа оголосила про введення нових тарифів на імпорт, включаючи 10% мито на австралійське вино. Це рішення викликало занепокоєння серед австралійських виноробів, які нещодавно почали відновлюватися після втрати китайського ринку через попередні торговельні обмеження.


Непередбачуваність наслідків

Хоча 10% тариф на австралійське вино є меншим порівняно з 20% митом на європейські вина, його вплив на австралійських виробників залишається невизначеним. Багато експертів вважають, що ці тарифи можуть призвести до зниження конкурентоспроможності австралійського вина на американському ринку, особливо в сегменті недорогих вин.

Проте деякі винороби бачать у цій ситуації можливість. Зі зростанням цін на європейські вина через вищі тарифи, австралійські виробники можуть зайняти частину ринку, пропонуючи якісні вина за більш доступними цінами. Особливо це стосується преміум-сегменту, де австралійські вина, такі як Shiraz і Chardonnay, можуть стати привабливою альтернативою для американських споживачів.

Пошук нових ринків

У відповідь на торговельні виклики австралійські винороби активно шукають нові ринки збуту. Зокрема, зростає інтерес до азійських країн, таких як Індія, Південна Корея та країни Південно-Східної Азії. Виробники, як-от Sirromet, вже розширюють свою присутність у цих регіонах, використовуючи існуючі експортні та туристичні мережі.

Крім того, після зняття китайських тарифів на австралійське вино, експорт до Китаю почав відновлюватися. У 2025 році експорт австралійського вина до Китаю зріс на 41%, досягнувши $1,03 мільярда. Проте обсяги експорту все ще залишаються на 23% нижчими за середній рівень 2016-2020 років, що свідчить про поступове відновлення ринку.

Хоча нові тарифи США створюють додаткові виклики для австралійських виноробів, вони також відкривають нові можливості для розширення на інші ринки та зміцнення позицій у преміум-сегменті. Гнучкість, інновації та стратегічне планування стануть ключовими факторами успіху австралійського винного сектору в умовах зміненої глобальної торговельної політики.



⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!


Джерело: thedrinksbusiness.com
Фото: thedrinksbusiness.com

У квітні 2025 року адміністрація президента США Дональда Трампа оголосила про введення нових тарифів на імпорт, включаючи 10% мито на австралійське вино. Це рішення викликало занепокоєння серед австралійських виноробів, які нещодавно почали відновлюватися після втрати китайського ринку через попередні торговельні обмеження. Непередбачуваність наслідків Хоча 10% тариф на австралійське вино є меншим порівняно з 20% митом […]

Wine&Spirits Forum 2025: відверто про майбутнє українського виноробства

23 квітня в стінах Торгово-промислової палати України зібралися ті, хто не просто працює з вином та міцними напоями — вони творять його майбутнє. Винороби, дистилятори, імпортери, сомельє, експерти, представники держави та бізнесу зібрались на Wine&Spirits Forum 2025, щоб говорити не формально, а відверто і по суті, про виклики, з котрими стикається галузь, правила гри, ринок ЄС, і про головне — майбутнє українського вина.


Відкрив Форум Геннадій Чижиков, Президент ТПП. У своїй промові він привітав всіх представників галузі, подякував їм за самовіддану працю й висловив безмежну віру в якість та успішне майбутнє українського вина.

Wine&Spirits Forum 2025

Провідною темою Форума стало питання євроінтеграції. Про положення Євроінтеграційного закону, що стосуються виноробної галузі, про регулювання та ключові системні зміни, які має забезпечити закон, розповідали Оксана Осьмачко, заступниця міністра аграрної політики, та Ігор Віштак, директор Департаменту аграрного розвитку Мінагрополітики.

Йшлося й про одне з ключових питань: географічні зазначення (GI).

«Весь Старий світ, вся його класифікація грунтується на системі Географічних зазначень, це привʼязка вина до регіону, де вирощено лози. Така класифікація є ознакою якості для споживачів та орієнтиром для виноробів усього світу. Якщо український бізнес не перейде на цю систему,  він не зможе конкурувати на міжнародних ринках», — зазначила Марина Нікітіна, народна депутатка, голова підкомітету з євроінтеграції аграрного комітету ВРУ.

Було наголошено про  необхідність сертифікації походження та якості як для експорту так і для імпорту вина та про важливість створення лабораторій для контролю якості, оскільки контроль — це не лише вимога, це репутація.

Wine&Spirits Forum 2025

Про необхідність підготовки глобальної Стратегії розвитку виноробства не на рік, а на роки, та про важливість діалогу між владою та виробниками наголосив Ігор Марчук, народний депутат України. 

Говорили також про створення Офісу вина (за моделлю Молдови чи Австрії), про промоцію України як винної країни, і головне — про роль малих крафтових виноробень, які мають стати серцем українського винного бренду.

«Ми вже маємо головне — розуміння напрямку. Попереду багато роботи, і вона точно буде непростою. Але разом ми здолаємо будь-який шлях. Бо жоден євроінтеграційний закон сам по собі не створить прориву, якщо не буде підтримки виробника. Коли є чіткі правила, довіра та відкритий діалог між державою і бізнесом, українське вино має всі шанси стати справжньою історією успіху.» — підсумувала Світлана Цибак, Голова Асоціації Крафтових виноробів України, модераторка Wine&Spirits Forum.

Wine&Spirits Forum 2025

В рамках дискусійної панелі щодо розвитку інфраструктури українського виноробства Юлія Прохода, Національний експерт ЄС з географічних зазначень, акцентувала увагу на важливості реєстрації сортів винограду та розповіла, що на сорти винограду, яким більше 35 років, не діє право інтелектуальної власності, тому неможливо заборонити їх вирощування на території України. Така ж ситуація з локальними українськими сортами, на які вже не поширюється патентна охорона. Єдиним ефективним способом зберегти ці сорти та захистити їх у майбутньому є реєстрація Географічних зазначень, що забезпечить належний контроль та підтвердження їхньої унікальності.

Георгій Молчанов, Голова Асоціації виноробів Причорноморʼя, розповів про необхідність створення кооперативів для спрощення роботи малих виробників та забезпечення доступу до обладнання, лабораторій та експорту на прикладі досвіду світових виноробень.

Одна з ключових дискусій Wine&Spirits Forum 2025 відбулася за участю провідних рітейл-мереж країни. Представники Сільпо (Євгенія Ніколайчук), WINETIME (Вадим Гуров) та Bad Boy (Петро Хоружий) поділилися динамікою зростання представленості українських вин на полицях супермаркетів та спеціалізованих магазинів.

Wine&Spirits Forum 2025

Йшлося не лише про цифри, а й про головне: як потрапити в рітейл, що очікує мережа від виробника, і що працює в комунікації з покупцем.

Висновок очевидний: стабільна якість і активна позиція самого виробника — ключ до потрапляння на полиці.

До дискусії також онлайн долучилися імпортери українських вин з Європи та США, які розповіли про свій досвід просування українського продукту на зовнішніх ринках. Їхні історії підтверджують: українське вино вже має свого поціновувача у світі.

На завершенні дискусійної частини Андрій Ребро, заступник директора департаменту продажів Київського картонно–паперового комбінату. розповів про важливість надійної упаковки для транспортування алкоголю та продемонстрував сучасні пакувальні рішення для пляшок.

Навіть під час війни українські винороби створюють, експортують і виграють дегустаційні конкурси. Так, у рамках форуму відбулася урочиста церемонія нагородження переможців Wine&Spirits Awards — вин, які точно варті світової уваги. Результати конкурсу вже опубліковано на сайті.

Wine&Spirits Forum 2025 став місцем, де формується бачення галузі. Де є рефлексія, є діалог і є спільна мета — українське вино має бути на полицях, у келихах і в серцях споживачів по всьому світу.

Вікторія Агромакова, директор Wine&Spirits Ukraine, визначила головну місію події: 

«Ми зібрали всіх, хто не просто говорить, а реально рухає галузь вперед. І поки українське вино створюється, розвивається, експортується та отримує нагороди — ми маємо зробити все, щоб воно мало гідну підтримку, захист і промоцію. Wine&Spirits Forum — це не про протоколи, це про зміст і дії».



⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!


 

23 квітня в стінах Торгово-промислової палати України зібралися ті, хто не просто працює з вином та міцними напоями — вони творять його майбутнє. Винороби, дистилятори, імпортери, сомельє, експерти, представники держави та бізнесу зібрались на Wine&Spirits Forum 2025, щоб говорити не формально, а відверто і по суті, про виклики, з котрими стикається галузь, правила гри, ринок […]

У США впали обсяги продажу всіх міцних спиртних напоїв. Але текіла набирає обертів

Текіла стала єдиною категорією міцних спиртних напоїв у США, де за останні 12 місяців зафіксовано зростання обсягів продажів. Ром, коньяк і скотч зазнали найбільших втрат.


Асоціація оптових продавців вин та спиртних напоїв Америки (WSWA) опублікувала останні дані SipSource (на кінець березня 2025 року), які показали, що за попередні 12 місяців загальна категорія спиртних напоїв зафіксувала падіння обсягу продажів на 3,8%.

Єдиною категорією міцних спиртних напоїв, що демонструє зростання, залишається текіла: за 12-місячний період до 31 березня 2025 року обсяг збільшився на 1,3%. Попередній рік також показав зростання на 0,9%.

Найбільше зниження відзначалося для рому (на 8,6%), бренді/коньяк (на 8,8%), скотч (на 8,2%).

Горілка (найбільша категорія міцних спиртних напоїв у США з часткою 26,8%) за останні 12 місяців продемонструвала зниження обсягу продажів на 5,3%;

Ірландський та канадський віскі показали менший спад порівняно з їхніми американськими та шотландськими аналогами. Продаж ірландського віскі знизився на 5,9%, канадського – на 3,4%.

Тим часом сегмент наливок/лікерів/спеціалізованих напоїв показав зниження на 3,3%. Продаж готових коктейлів на основі спиртних напоїв знизився на 0,6%.

Проте найбільші втрати зазнало вино, за 12 місяців до березня 2025 року продажі впали на 7,1%.

WSWA охарактеризувала 2024 рік для алкогольної промисловості як «один із найскладніших років у колективній пам’яті».



⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!


Джерело: thespiritsbusiness.com
Фото: thespruceeats.com

Текіла стала єдиною категорією міцних спиртних напоїв у США, де за останні 12 місяців зафіксовано зростання обсягів продажів. Ром, коньяк і скотч зазнали найбільших втрат. Асоціація оптових продавців вин та спиртних напоїв Америки (WSWA) опублікувала останні дані SipSource (на кінець березня 2025 року), які показали, що за попередні 12 місяців загальна категорія спиртних напоїв зафіксувала […]

Ріоха кидає виклик тенденціям світового винного ринку

У той час як все частіше міжнародні винні організації та окремі експерти ринку інформують світ про зниження споживання вина, насамперед через падіння попиту на червоні вина, існує регіон, попит на червоні вина якого росте, принаймні – поки що. І це – Ріоха.


Ріоху називають флагманським виноробним регіоном Іспанії, минулого року було продано 328,5 млн. пляшок (240 млн. літрів), 83,5% з них – червоні вина. За даними OIV, минулий рік відзначився падінням світового споживання вина (приблизно на 3%), проте в Ріосі спостерігалося невелике, але все ж таки зростання продажів – 0,6% за обсягом. Білі вина з Ріохи зросли на 1,9% порівняно з попереднім роком і, як наслідок, показали теж невелике зростання – з 11,27% до 11,29% (з 2023 до 2024 року), частка рожевих вин трохи знизилася – з 5,33% до 5,18%.

Ріоха

Розмірковуючи про показники Ріохи у 2024 році, Хосе Луїс Лапуенте (José Luis Lapuente), генеральний директор Consejo Regulador de la DOCa Rioja, каже, що «основні ринки Ріохи зростають». Найбільший експортний ринок регіону – Великобританія – збільшився на 12% у 2024 році, третій за величиною експортний ринок – США – зріс майже на 17%, Нідерланди, які посідають четверте місце, зросли трохи більше ніж на 18%.

У негативній зоні опинився другий за величиною експортний ринок – Німеччина, він знизився на 5%. «Найбільший спад», за словами Лапуенте, стався у Китаї (12-й за величиною експортний ринок Ріохи), минулого року показники впали на 32%.

Загалом, Ріоха перевершує решту іспанських Denominación de Origens (DO), експорт яких, згідно з даними Observatorio Español del Mercado del Vino, знизився на 11,5% із січня по листопад 2024 року, тоді як продажі Ріохи за кордоном зросли на 4,4% за той же період.

Ріоха

Спад спостерігався у виробника червоного вина – регіону Рібера-дель-Дуеро, там у 2024 році продаж знизився на 0,3%, а найпопулярніший в Іспанії регіон з виробництва білого вина – Руеда – продемонстрував спад на 2%, хоча його експорт на такі ринки, як Великобританія, зріс.

Однак на рідному ринку Ріохи, в Іспанії, на який припадає майже 60% споживання, продаж впав майже на 2% за обсягом. Саме з цієї причини виробники Ріохи націлені на продовження зростання продажів на закордонних ринках, чому сприяє високий рівень поінформованості споживачів про цей виноробний регіон та його бренди.



⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!


Джерело: thedrinksbusiness.com
Фото: virginwines.co.uk, riojainstyle.com, luxurygold.com

У той час як все частіше міжнародні винні організації та окремі експерти ринку інформують світ про зниження споживання вина, насамперед через падіння попиту на червоні вина, існує регіон, попит на червоні вина якого росте, принаймні – поки що. І це – Ріоха. Ріоху називають флагманським виноробним регіоном Іспанії, минулого року було продано 328,5 млн. пляшок […]

Сімоне Роведа про провідні винні подорожі та цифрові інновації

Сімоне Роведа (Simone Roveda) – винний консультант, письменник, освітянин і візіонер, що стоїть за проєктом WineryLovers, який визнано одним із топ-10 винних акаунтів у соціальних мережах за версією Wine Enthusiast. Він також отримав престижну нагороду Fortune Under 40 Wine Award і визнаний найвпливовішим винним інфлюенсером Італії за версією World Influencer Ranking.


Авторитетний автор провідних видань, таких як L’Informatore Agrario, Passione Gourmet та Reporter Gourmet, Сімоне також є суддею престижних конкурсів CMB, Mundus Vini та інших. Він регулярно виступає на міжнародних винних конференціях, де ділиться інноваційними підходами, що знаходять відгук у винній індустрії.

Нещодавно Сімоне Роведа був призначений амбасадором Wine Travel Awards. Ми підготували велике інтерв’ю з Сімоне, щоб дати вам глибше уявлення про його експертизу і досягнення. Бажаємо приємного читання!

Початок кар’єри 

Вероніка Бусел: Чи могли б ви описати момент, коли вперше задумалися про кар’єру у винній сфері? Що надихнуло вас обрати цей шлях, і які були ваші перші кроки?

Сімоне Роведа: Я закінчив факультет інженерії обчислювальних систем у Політехнічному університеті Мілана, коли вирішив спробувати себе у винній індустрії. Моя пристрасть до вина зародилася ще під час університетських років, підживлювана моєю природною цікавістю. Під кінець навчання я вирішив зосередитися на цифровому маркетингу. Я зрозумів, що у сфері комунікацій у винній індустрії відбувалося дуже мало змін – це було приблизно наприкінці 2015-го – на початку 2016 року. Тож я зробив рішучий крок! 28 січня 2016 року я почав публікувати дописи в Instagram через акаунт @winerylovers. На той час мало хто вірив у те, чим я займався; це виглядало доволі ризиковано. Винна індустрія не була готова до цифрових технологій і соціальних мереж — люди насилу розуміли, що таке Instagram, і лише трохи знали про Facebook. Спочатку акаунт @winerylovers здебільшого працював як платформа для репостів, дозволяючи кожному, хто позначив його або використав хештег #winerylovers, ділитися своїм контентом.

У травні 2016 року я досягнув першої важливої мети – 10 000 підписників, а незабаром після цього кількість зросла до 25 000. Мій перший крок полягав у тому, щоб надсилати пропозиції про співпрацю: я пропонував опублікувати допис на моїй сторінці в обмін на кілька пляшок вина. Так усе й почалося!

Сімоне Роведа

В.Б.: Ви здобули сертифікацію AIS Sommelier від Італійської асоціації сомельє та згодом отримали WSET Diploma – вітаємо вас із цими значними досягненнями. Чи могли б ви розповісти більше про свій освітній шлях у винній індустрії? Чи є конкретні особи або наставники у цій сфері, які вас надихнули?

С.Р.: Коли я почав свій шлях у світі вина, я знав про нього дуже мало; мій вибір базувався виключно на особистих уподобаннях. Однак у 2016 році, коли мої зусилля почали приносити результати, я став отримувати запити від тих, хто шукав поради. Деякі виноробні були зацікавлені у співпраці зі мною, що спонукало мене інвестувати у власну освіту. Я усвідомив, що на цій посаді я маю відповідальність як перед своїми прихильниками, так і перед компаніями, які вирішили зі мною працювати.

Щоб поглибити свої знання, я завершив усі три рівні навчання та став сомельє AIS у 2018 році, але на цьому не зупинився. Я приєднався до програми WSET, розпочавши з рівня 3, який успішно завершив у 2019 році в Italian Wine Academy у Вероні.

На цьому етапі я вже опанував універсальну мову для обговорення вина, але мій пошук знань тривав. У серпні 2019 року я розпочав складний шлях до отримання WSET Level 4 Diploma in Wines у WSET School London, завершивши фінальний іспит у жовтні 2022 року, незважаючи на перерву через пандемію. Ця дипломна програма надала мені ґрунтовну освіту у винній сфері. Завдяки цим знанням я можу ефективно спілкуватися як із професіоналами індустрії – енологами та агрономами, так і з кінцевими споживачами, незалежно від їхнього рівня експертності.

Програма WSET навчила мене не лише винознавству, а й цінностям послідовності, дисципліни та системного підходу – це нагадує підготовку до марафону! Менше ніж 14 000 осіб у світі мають сертифікацію Diploma, і лише одиниці в Італії. Я дуже радий, що протягом цього шляху мені траплялися люди з відкритим мисленням, готові ділитися своїми знаннями.

Сімоне Роведа

Професійні досягнення та визнання

В.Б.: У січні 2016 року ви заснували WineryLovers — екосистему, що включає вебсайт, Instagram-акаунт (наразі з 205 тисячами підписників) і інтерактивну спільноту. Як розвивався концепт WineryLovers із того часу?

С.Р.: Я почав публікувати дописи на Instagram-акаунті @winerylovers 28 січня 2016 року. Я вірив у свою ідею: винна індустрія потребувала змін у підході до комунікації, зокрема через освоєння цифрових платформ і соціальних мереж. Від самого початку моя сторінка була задумана як місце зустрічі для всіх поціновувачів вина, де вино є єдиною темою. Щоб швидко та ефективно розвивати акаунт, я вирішив репостити фотографії інших користувачів. Будь-хто, хто тегнув @winerylovers або використав хештег #winerylovers, отримує можливість бути перепощеним, і ця практика триває й досі.

Я вирішив використовувати англійську мову для всього контенту, щоб усунути мовні бар’єри для вайнлаверів із різних країн. Репости фотографій інших користувачів сприяють формуванню спільноти — коли я ділюся фотографією Джейн, а Джон цікавиться вином Джейн, між ними формується зв’язок. Це може призвести до дружби, професійних відносин чи просто приємного спілкування. Окрім цих репостів, я час від часу публікую власні дописи, щоб поділитися думками про вино, яке я спробував, або в рамках співпраці з виноробнями (у таких випадках спонсорство зазначається через спеціальні хештеги).

Найбільшим викликом для акаунта @winerylovers було взаємодіяти з алгоритмом Instagram, який віддає перевагу новому та оригінальному контенту за участю людей. Хоча важливо розуміти алгоритм, я вважаю, що не варто бути його заручником. Той самий принцип я використовую у своїй роботі з компаніями. Зрештою, я хочу, щоб моя сторінка надихала вайнлаверів, пропонуючи їм вина, гастрономічні поєднання та місця для подорожей.

Сімоне Роведа

В.Б.: Ваш візуальний контент просто неймовірний. Ви навчалися фотографії?

С.Р.: Дякую! Як я вже згадував, мій контент здебільшого складається з репостів, що включають фото та відео, створені та опубліковані іншими користувачами, а також деякі мої власні роботи. Для контенту, який я обираю до публікацій, я використовую ретельний процес відбору: він має бути естетично привабливим, захоплюючим, оригінальним і надихаючим, з різних країн та регіонів.

Я почав створювати власний контент за допомогою iPhone. Однак у 2018 році я відчув, що можливостей iPhone недостатньо, щоб зробити знімки того рівня, якого я потребував. Це спонукало мене придбати мою першу професійну камеру зі змінними об’єктивами — Fujifilm. Відтоді я присвятив себе фотографії, зосередившись як на теоретичних знаннях, так і на практичних навичках. Я зрозумів важливість надання професійного сервісу та зібрав повний набір обладнання, який дозволяє мені проводити спеціалізовані фотосесії для різних компаній.

Я люблю відтворювати моменти, спогади та враження через фотографію. Відчуття краси у поєднанні з фотографічними навичками дозволяє мені створювати високоякісний контент, що відповідає потребам бізнесу. Це схоже на експертність у вині, де потрібне поєднання природного таланту та розвинених навичок.

Сімоне Роведа

Цифровий вплив та стратегія

В.Б.: Що, на вашу думку, є найважливішим для ефективної роботи у сфері цифрової стратегії та цифрового маркетингу? Чи допомагає вам ваша освіта в галузі комп’ютерної інженерії в цій сфері?

С.Р.: Окрім роботи в сфері винної комунікації, я також консультую компанії щодо їхньої діджитал-комунікації. Мій спектр послуг включає створення контенту, розробку стратегій і планування редакційного контенту. Я вивчав цифровий маркетинг самостійно, спочатку застосовуючи знання до власних завдань, а згодом і до потреб інших, адаптуючи їх до конкретних ситуацій.

Я вважаю, що людина на моїй позиції повинна мати базове розуміння таких сфер, як маркетинг, продажі, копірайтинг та створення контенту. Хоча співпраця з фахівцями у цих галузях є дуже корисною, широка база знань дозволяє краще орієнтуватися у різних ситуаціях. Кожен сценарій має свої особливості та потреби. Наприклад, зараз Instagram Reels є найпопулярнішим форматом контенту на платформі, але я не ствоюю їх, якщо не маю змістовного матеріалу. Натомість я шукаю альтернативні методи або унікальний спосіб використання Reels.

Щодо моєї освіти в галузі інженерії комп’ютерних систем у Політехнічному університеті Мілана, я дуже задоволений своїм вибором. Хоча моя ступінь безпосередньо не дала мені інструментів і навичок, які я використовую сьогодні, вона сформувала унікальний спосіб мислення, який я застосовую для вирішення проблем і аналізу ситуацій. Я б не змінив цей шлях, адже він привів мене туди, де я є сьогодні.

Сімоне Роведа

В.Б.: На нещодавньому заході Wine Future Coimbra, де WTA був офіційним інформаційним партнером, ви взяли участь у першій панелі експертів: «TikTok, Discord і платні інфлюенсери – залучення нових клієнтів». Чи могли б ви розповісти більше про основні ідеї, які ви висловили під час своєї презентації?

С.Р.: Wine Future 2023 у Коїмбрі був цікавим і надихаючим. Під час заходу декілька галузевих експертів з усього світу, включно зі мною, зібралися, щоб обговорити шляхи покращення сектору. У моїй панелі, яку модерувала Крістіна Меркюрі (Cristina Mercuri), разом із Маріано Брага (Mariano Braga), Дельфін Порте (Delphine Porte), Джорджією Панагопулу (Georgia Panagopoulou) та Люком Фландерсом (Luke Flunders) ми зосередилися на тому, як залучити нових, молодших споживачів за допомогою останніх веб-інновацій.

Я поділився ідеями щодо ефективного створення контенту, навів приклади та вказав на практики, яких слід уникати. Створення контенту – це моя пристрасть, адже це основа всієї комунікації. Щоб ілюструвати свою думку, я запропонував експеримент: якщо я поставлю пляшку вина на стіл і попрошу 10 різних людей сфотографувати її у своєму стилі, я отримаю 10 унікальних зображень, кожне з яких відображатиме різні аспекти пляшки. Саме тому створення контенту є таким важливим!

До речі, наступний захід Wine Future запланований у Маямі з 13 по 15 листопада 2025 року.

В.Б.: Що ви думаєте про комунікацію у сфері вина в Італії та у світі? Наскільки ефективно винна індустрія взаємодіє зі споживачами?

С.Р.: Я вважаю, що у сфері комунікації винній індустрії ще є над чим працювати. У 2016 році більшість покладалася на друковані матеріали та застарілі сайти. Хоча соціальні медіа тепер більш розповсюджені, їх часто використовують неправильно. Проблема не в передових технологіях, таких як ШІ чи AR, а у нехтуванні базовими інструментами.

Чому у 2025 році так багато сайтів виноробень досі не адаптовані для мобільних пристроїв, хоча 60% трафіку надходить зі смартфонів? Чому так мало сайтів містять інтегровані розсилки, потужний, але недооцінений інструмент маркетингу? Профілі у соціальних мережах часто погано підтримуються, а Pixel від Meta, який безкоштовно оптимізує рекламу, майже не використовується. Бюджети на створення контенту також ігноруються, хоча саме візуальний матеріал першим привертає увагу споживачів.

Це лише кілька прикладів. Загалом інструменти для ефективної комунікації доступні та недорогі. Компанії можуть звертатися до професіоналів, щоб сформулювати чіткі цілі, визначити цільову аудиторію та створити стратегію. Це схоже на планування подорожі: чи йдете ви пішки, їдете потягом чи летите літаком, підхід має відповідати вашим цілям, бюджету та часовим рамкам.

Послідовність також є критично важливою. Успіх не приходить миттєво — він вимагає регулярної цифрової взаємодії, щоб «навчити» пошукові системи та підвищити видимість у соціальних мережах. Багато хто здається занадто рано або вважає, що достатньо публікувати щось час від часу. Проте ефективна комунікація потребує наполегливості та відданості.

В.Б.: Інфлюенсери у винній сфері: що повинні знати власники винних бізнесів, щоб ефективно співпрацювати з ними та досягати своїх цілей у таких партнерствах?

С.Р.: Інфлюенсер — це людина, яка є популярною у соціальних мережах, часто привертає увагу медіа та здатна впливати на поведінку та вибір певної аудиторії. Проте у винному світі термін «інфлюенсер» часто неправильно ототожнюють з «інстаграмером». Існує хибна думка, що якщо у когось є акаунт в Instagram і вони розповідають про дегустації, то вони автоматично стають винними інфлюенсерами. Це не завжди так.

Багато компаній зацікавлені у тому, щоб створювати партнерства з інфлюенсерами, щоб охопити свою цільову аудиторію. Перед початком співпраці важливо поставити собі кілька запитань: «Чи підходить мені цей інфлюенсер? Як він впливає на свою аудиторію? Чи відповідає його стиль філософії моєї компанії?»

Щоб отримати більш чітке уявлення, слід попросити інфлюенсера надати медіакіт. Це допоможе визначити, чи підходить він вашому бренду. Якби я був виноробом і розглядав можливість інвестувати у співпрацю з винним інфлюенсером, я б хотів співпрацювати з тим, хто компетентний і професійний, вільно володіє мовою вина та має знання у цій сфері — з тим, хто вклав час і зусилля у розуміння вина.

Медіакіт також допоможе зрозуміти, чи відповідає їхня аудиторія вашій цільовій. Крім того, я б дослідив їхній попередній досвід співпраці з іншими брендами — з ким вони працювали, який контент створювали, який стиль мови використовували та які отримували відгуки як онлайн, так і офлайн.

Винні інфлюенсери можуть стати потужним інструментом у вашій маркетинговій стратегії, але вони також можуть витрачати ваш час даремно. Ефективність партнерства завжди залежить від того, з ким ви вирішите працювати — чи є вони професіоналами у своїй сфері.

Сімоне Роведа

Інсайти індустрії та особисті вподобання

В.Б.: Чи спостерігаєте ви еволюцію споживацького інтересу до вина на тлі сучасних змін в індустрії? Які виклики та можливості ви бачите наразі як для вашої роботи, так і для індустрії загалом?

С.Р.: Споживання вина зменшується, навіть у провідних країнах, і немає єдиного пояснення цьому тренду. Різні соціально-економічні та культурні фактори змінилися за останні роки. Ми повинні почати з розуміння того, що вино, яке ми п’ємо у 2025 році, відрізняється від того, що вироблялося раніше. Воно змінилося, так само як і наш спосіб життя змінився. Важливо дивитися на це питання в ширшому контексті.

Одним з головних факторів є зміна споживчих звичок. Зростаюча обізнаність про вплив алкоголю на здоров’я змусила багатьох споживачів зменшити або повністю відмовитись від алкогольних напоїв, зокрема від вина. Крім того, економічні фактори також відіграють роль: зростання вартості життя знизило платоспроможність споживачів, змушуючи їх скорочувати витрати на менш важливі речі, такі як вино. Також посилено увагу до наслідків п’яного водіння, оскільки багато штатів запровадили більш суворі покарання та санкції. Окрім того, процвітаючий сектор крафтового пива та велика кількість преміальних безалкогольних напоїв стали привабливими альтернативами для тих, хто хоче уникати алкоголю. Це ставить питання про безалкогольні вина, тренд, який вже не можна ігнорувати.

Винна індустрія повинна адаптуватися до трендів, але не перебільшувати їхню важливість. Бути в курсі ринкових тенденцій корисно, але ці тенденції не повинні бути основою стратегії виноробні. Багато виноробень зараз зациклені на залученні молодих споживачів, зокрема покоління Z (від 18 до 21 року, залежно від законодавства), і базують свою стратегію виробництва та маркетингу на цій демографічній групі.

Проте кожна людина має свій унікальний шлях до оцінки вина. Особисто я перейшов від безалкогольних напоїв до слабоалкогольних напоїв, потім до міцних напоїв, і тільки десь у віці близько 25 років почав по-справжньому цінувати вино. Середовище, в якому людина виростає, також відіграє важливу роль; наприклад, молоді люди, чиї батьки є виноробами, можуть познайомитися з вином раніше, ніж той, хто походить з родини, що не споживає алкоголь.

Не варто обмежувати ці обговорення лише віком споживачів чи приналежністю до якогось покоління. Замість цього, розробляючи маркетингові стратегії, ми повинні розглядати знання та досвід кожної людини у всьому, що стосується вина. Я вважаю, що ми повинні прагнути залучати споживачів, навчаючи і захоплюючи їх, пропонуючи різноманітні стилі вина, але без надмірного тиску на те, щоб вони відповідали певним стандартам.

Сімоне Роведа

Особисті вподобання та винний туризм 

В.Б.: Чи є у вас особисті вподобання у винах та винному туризмі? Якби була можливість, куди б ви поїхали без вагань? Чи маєте ви емоційну прив’язку до якої-небудь країни, регіону чи бренду?

С.Р.: Я дуже допитлива людина, яка любить досліджувати світ вина, завжди шукаючи щось нове. Саме ця цікавість привела мене до світу вина. У мене немає одного улюбленого вина; мої вподобання залежать від ситуації, місця та компанії, з якою я перебуваю. Однак є кілька видів, які я завжди тримаю в своїй винній шафі. Особливо мені подобаються класичні ігристі вина, не обов’язково шампанське, а також Неббіоло у всіх його формах — Langhe Nebbiolo, Barolo, Barbaresco, Roero — також і те, що не походить з П’ємонта. Крім того, люблю Рислінг, з якого виробляють різноманітні й файні вина, від сухих до солодких, від ігристих до тихих.

Коли я подорожую до нового виноробного регіону, я завжди намагаюсь дізнатися все про цей регіон, включаючи його традиції, культуру та людей, які там живуть, оскільки вино тісно пов’язане з місцем свого походження. Я маю особливу прив’язаність до Італії, оскільки я італієць, і прагну просувати італійське вино та культуру за кордоном. 

Окрім відвідування основних виноробних регіонів, я також прагну досліджувати нові, що з’являються. Зміна клімату дозволяє виробляти вина в регіонах, де раніше це вважалося неможливим, але також ставить під загрозу деякі історичні та важливі виноробні зони.

Сімоне Роведа

Співпраця з клієнтами

В.Б.: Ваші клієнти здебільшого італійські виноробні; чи вважаєте ви себе експертом у галузі виключно італійського вина, чи ваша діяльність поширюється на інші регіони?

С.Р.: Так, це правда, що я здебільшого співпрацюю з італійськими виноробнями та компаніями, в основному через те, що я живу в Італії. Не буду приховувати, що мені б дуже хотілося співпрацювати й з іноземними партнерами, і я вже мав кілька можливостей це зробити. Загалом, я вважаю себе обізнаним в галузі італійського вина, хоча є певні області та регіони, які я б хотів дослідити більш глибоко. Залишатися в курсі всіх подій італійського виноробного світу важко, оскільки існує безліч сортів винограду. Більше того, вино в Італії глибоко пов’язане з культурою, тому це не лише про дегустацію різних пляшок, а й про розуміння навколишніх аспектів. Окрім того, мої навчання та подорожі дозволили мені глибше зрозуміти деякі іноземні виноробні регіони.

Сімоне Роведа

Амбасадорство Wine Travel Awards

В.Б.: Симоне, нещодавно ви стали амбасадором Wine Travel Awards. Можете розповісти, що для вас означає ця роль?

С.Р.: Я радий поділитися важливою віхою на моєму шляху винного комунікатора: мене запрошено стати амбасадором Wine Travel Awards. Ця роль дає унікальну можливість популяризувати неймовірний досвід, який пропонує глобальний винний туризм.

Wine Travel Awards — це платформа, котра відзначає та просуває досягнення у сфері винного туризму. У ролі її амбасадора я прагну підвищити обізнаність про різноманітний та захоплюючий досвід, який може запропонувати винний туризм. Від вивчення прекрасних виноградників і дегустації неперевершених вин до занурення в місцеву культуру й традиції — винні подорожі мають щось особливе для кожного.

Я вважаю, що дуже важливо цінувати пристрасть і відданість професіоналів, які роблять цей досвід можливим. Винороби, сомельє, готельєри та туристичні оператори відіграють важливу роль у створенні незабутніх подорожей для шанувальників вина по всьому світу.

Як італієць, я особливо прагну звернути увагу на менш відомі виноробні регіони Італії. Завдяки моїй ролі амбасадора я сподіваюся надихнути більшу кількість людей оцінити унікальні досягнення екосистеми винного туризму. Я з нетерпінням чекаю співпраці з Wine Travel Awards, щоб привернути увагу до видатних людей та напрямків, котрі формують майбутнє цієї захоплюючої індустрії.



⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!


Сімоне Роведа (Simone Roveda) – винний консультант, письменник, освітянин і візіонер, що стоїть за проєктом WineryLovers, який визнано одним із топ-10 винних акаунтів у соціальних мережах за версією Wine Enthusiast. Він також отримав престижну нагороду Fortune Under 40 Wine Award і визнаний найвпливовішим винним інфлюенсером Італії за версією World Influencer Ranking. Авторитетний автор провідних видань, […]

Ретроспектива 2024 року на австрійському винному ринку

Провідна організація країни – Austrian Wine Marketing Board (Austrian Wine)  оприлюднила звіт за 2024 рік (Austrian Wine Annual Report 2024) щодо стану галузі та заходів задля збереження та формування винної культури. 


Минулий період виявив чергові складнощі для австрійської виноробної промисловості, але й продемонстрував промені надії. Загальна складна ситуація у світовому виноробстві стримувала попит на вино як на австрійському, так і на міжнародному ринках. Щоб збільшити продажі австрійського вина, Австрійська рада з маркетингу вина вживала низку заходів у 59 країнах для підвищення зацікавленості з боку експертів галузі та споживачів.

Збереження та формування культури вина: успішні заходи на внутрішньому та міжнародному ринку

У 2024 році Austrian Wine організувала загалом 148 заходів, на яких було представлено 6122 різних вина з 980 австрійських виноробень (вибірку яких можна знайти тут). Більшість заходів проходили за кордоном, оскільки вже багато років експорт відіграє ключову стратегічну роль у австрійській виноробній промисловості.

Розкішна винна виставка VieVinum у Відні, що досягла рекордних масштабів у 2024 році, стала одним із найважливіших етапів для австрійських вин з точки зору розвитку міжнародної роздрібної торгівлі. Austrian Wine зібрала на виставку понад 1200 міжнародних винних експертів – найбільшу кількість за всю історію. Протягом трьох днів відвідувачі продегустували вина понад 500 виробників. Величезний ентузіазм щодо VieVinum також є свідченням важливої ​​ролі, яку відіграє австрійське вино в усьому світі. Особливо варто відзначити перспективні ринки Канади та скандинавських країн (Норвегія, Швеція, Данія та Фінляндія), де австрійське вино користується великим попитом.

Понад 5400 вин, представлених у всьому світі

Незважаючи на те, що VieVinum стала найважливішою подією з просування експорту, Austrian Wine торік також брали участь в інших міжнародних заходах. Серед них були великі винні виставки, такі як ProWein у Дюссельдорфі, ProWine у ​​Шанхаї, Millésime Bio та Vinexpo Paris, де презентували себе понад 300 австрійських виноробних підприємств. Австрійська рада з маркетингу вина також організувала власні заходи, зокрема дегустації в Німеччині, Швейцарії, США, Великобританії, Канаді та Китаї. Ці ініціативи дозволили представити загалом 5 406 австрійських вин. Протягом року рада також співпрацювала з десятками роздрібних торговців і медіа-компаній, щоб забезпечити представлення австрійського вина на полицях і в стрічках новин в усіх чотирьох сторонах світу.

Austrian Wine

Після рекордного 2023 року очікується незначне зниження експорту

Крива експорту австрійського вина зростає протягом багатьох років. Особливо потужне зростання зафіксовано у 2023 році, коли вартість експорту досягла 248 мільйонів євро. Цей рекорд був зумовлений в основному одноразовими продажами великих пляшок до Німеччини. Втім цю динаміку не вдалося зберегти в перші три квартали 2024 року. Загальна вартість експорту впала на 5,1%, тоді як обсяг залишився практично незмінним (-0,1%). Схоже, що загальна вартість експорту в 2024 році виходить трохи нижче показників 2023 року, але залишатиметься вище показників 2022-го. Помітне зростання в перші три квартали 2024 року було зафіксовано на таких ринках, як Канада та скандинавські країни. Це компенсує нижчі цифри на інших експортних ринках і дає надію на те, що експорт незабаром загально вирівняється на вищому рівні.

Внутрішній ринок: падіння продажів торкається насамперед зарубіжних вин

У 2024 році внутрішній ринок Австрії відзначився загальним пригніченням споживчих настроїв, що також стало відчутно у виноробному секторі. На момент публікації цифри в річному звіті показали, що в період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року в сегменті роздрібних магазинів було продано на 2,6% менше вина, порівняно з попереднім роком, а дохід впав на 0,9%. Цей спад відбувся в основному за рахунок імпортованих вин (-5,8% обсягу, -2,3% доходу), тоді як австрійські вина залишалися відносно стабільними (-1,0% і -0,5% відповідно).

Спільні ініціативи з роздрібною торгівлею та on-trade кампанія

З метою збільшення продажів австрійських вин у роздрібному сегменті рада Austrian Wine продовжувала інтенсивну співпрацю з ключовими роздрібними компаніями Австрії. Ці давні партнерські відносини гарантують, що роздрібні продавці одержують більше австрійського вина, а також активно його рекламують. У 2024 році понад 1000 австрійських виноробень скористалися цими ініціативами співпраці з сектором роздрібної торгівлі. Австрійська індустрія громадського харчування, особливо ресторани, що спеціалізуються на традиційній домашній кухні, все ще перебуває в особливо складній ситуації. Незважаючи на те, що після пандемії коронавірусу продажі вина в магазині знову зросли, вони все ще не повернулися до рівня 2019 року. Це змусило Austrian Wine запустити масштабну кампанію в серпні 2024 року, щоб збільшити споживання австрійського вина в барах і ресторанах країни.

Austrian Wine

У центрі уваги тенденції та перспективні напрямки

2024 рік ознаменувався новими трендами споживацької поведінки, на які Austrian Wine відповіла цілеспрямованими рекламними ініціативами. Наприклад, падінню споживання червоного вина протистояла реклама в різноманітних засобах масової інформації, а також безпосередньо на місцях у таких секторах як ритейл та on-trade. Спостерігачами ринку було помічено, що у 2024 році також зростав попит на безалкогольні та слабоалкогольні вина. У відповідь Austrian Wine заклала основу для представлення цих типів вина на своїх заходах у майбутньому. Особливо високий попит на безалкогольні та no-low вина спостерыгався серед молодих споживачів. Щоб краще зрозуміти, що представники цього сегменту аудиторії думають про вино, компанія Austrian Wine провела репрезентативне опитування серед 20-35-річних людей. Отримані результати в поточному році будуть використані в процесі планування рекламних ініціатив, спрямованих на цей цільовий ринок.



⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!


Джерело: https://www.winebusiness.com/news/article/297693

Фото: © Austrian Wine / 1000things, Катаріна Теш

Провідна організація країни – Austrian Wine Marketing Board (Austrian Wine)  оприлюднила звіт за 2024 рік (Austrian Wine Annual Report 2024) щодо стану галузі та заходів задля збереження та формування винної культури.  Минулий період виявив чергові складнощі для австрійської виноробної промисловості, але й продемонстрував промені надії. Загальна складна ситуація у світовому виноробстві стримувала попит на вино […]

Мандруйте світом із Полом Вагнером. Винні пригоди разом з Expedia Cruises

Коли ми знову поспілкувалися з Полом Вагнером після певної перерви, стало очевидно, що його «пенсія» сповнена енергії та барв, як і витримане вино. Відійшовши від керівництва Balzac Communications, провідного маркетингового агентства, яке він заснував із нуля, Пол не сповільнив темп. Натомість він став старшим консультантом Expedia Cruises, очолюючи до чотирьох розкішних винних круїзів на рік та поєднуючи свою глибоку любов до вина із пристрастю до подорожей.


Пол також продовжує освітню діяльність, викладаючи у Napa Valley College вже понад три десятиліття. Крім того, він надихає студентів у Європі через програму WINTOUR MBA. Його пристрасть поширюється і на письменництво – він є автором серії детективів, дія яких розгортається у його улюблених місцях відпочинку. Однак його останній літературний проєкт, що ще перебуває в процесі створення, розгортається на виноградниках Напа-Веллі, вбираючи багатство ароматів регіону, який він добре знає.

Цього року Пол Вагнер ділиться своїм експертним досвідом, досліджуючи стародавні виноробні традиції Грузії та нові виноградники Вірменії. Його часто запрошують виступати на міжнародних конференціях, де він ділиться унікальними ідеями з аудиторіями по всьому світу. Для Пола пенсія — це не про спокій, а про реалізацію того, що приносить справжнє задоволення та натхнення, подібно до келиха ідеального вина. У цьому інтерв’ю ми розкриваємо багатогранність його кар’єри та фокусуємося на актуальних винних подорожах із Expedia. Ми також простежимо, як Пол, гордий представник покоління Baby Boomer, продовжує переосмислювати старіння у винній індустрії, доводячи, що з кожним роком подорож лише набуває нових відтінків і смаків.

Вероніка Бусел: Чи могли б ви розповісти, як почалося ваше партнерство з Expedia Wine Cruises? Що стало початком цієї співпраці?

Пол Вагнер: Усе почалося, коли президент Expedia Wine Cruises завітав до мого офісу. Він шукав виноробні, які могли б зацікавитися організацією круїзів із винною тематикою. Він подумав: хто краще за людину, яка знає цю індустрію досконало? Тож він звернувся до мене зі словами: «Поле, чи можеш допомогти знайти кілька виноробень, які були б зацікавлені в такому проєкті?» Я звів його з кількома, і він залишився дуже задоволеним. Але потім він запропонував, щоб я особисто відчув, що таке круїз, щоб зрозуміти концепцію зсередини. Я зазвичай не прихильник круїзів. Віддаю перевагу тихому відпочинку – можливо, піший похід у гори з дружиною, подалі від натовпу. Але він запропонував Аляску, зазначивши, що це місце, яке інакше не оцінити сповна. Я подумав і погодився. Це звучало інтригуюче. Ми організували круїз для близько 50 людей, залучивши дві виноробні – Paloma Vineyards і Robert Mondavi Winery. Це була неймовірна подорож. Ми спускалися по канатних дорогах у лісах, каталися на каяках із косатками та навіть гуляли льодовиками.

Під час останньої вечері круїзу, після кількох винних дегустацій і спільних трапез, я запитав у групи: “Що вам найбільше сподобалося в цій подорожі?” Я очікував почути про пригоди, але був приємно здивований, коли всі відповіли, що найбільше запам’яталися винні заходи. Для мене це стало справжнім відкриттям. Те, що для мене є звичною частиною повсякденного життя, стало головною подією круїзу для інших. Тоді я усвідомив, що ми створюємо щось унікальне — даємо людям змогу пережити винний досвід, якого вони раніше не мали у своєму звичайному житті. Повернувшись, я був сповнений ентузіазму. Президент зрадів, дізнавшись про успіх круїзу, і запитав, чи хотів би я організовувати їх більше. З того часу я проводжу кілька круїзів на рік уже майже 12 років, і ми досягли значного прогресу. Сьогодні Expedia є одним із найбільших клієнтів провідних круїзних компаній світу.

ВБ: Отже, спочатку винні події не були основною метою, але з вашим залученням вони стали окремою та виразною частиною досвіду, так?

ПВ: Так, спочатку ми планували, що кожна виноробня проведе одну дегустацію вина, і я також проведу одну, плюс кілька вечерь з поєднанням вина та їжі. Але те, що мене дійсно здивувало – те, чого я не очікував – це те, як всі захоплено ставляться до цих подій. Знаєте, я вже, мабуть, провів близько 20 винних круїзів, а може, й більше, і це завжди одна й та сама реакція. Люди справді захоплюються. Звісно, їм подобається пейзаж – ми мандруємо по Дору в Португалії, Роні у Франції, через Бордо і по Рейну – вони насолоджуються мистецтвом, культурою та історією. Але те, на що вони дійсно чекають, – це повернення на корабель для чудової дегустації вина з кимось, хто може розповісти історії про це вино. Для багатьох саме це стає кульмінацією їхнього круїзу.

Expedia Cruises

ВБ: Допоможіть мені зрозуміти, який демографічний профіль туристів, з якими ви працюєте в рамках співпраці з Expedia. Чи є більшість із них американцями? І чи можна вважати їх здебільшого любителями вина, а не професіоналами, які мають формальні зв’язки з винною індустрією?

ПВ: Так, це вірно. Більшість наших гостей на круїзах з Північної Америки – переважно американці, але є й багато канадців. Для багатьох європейців, наприклад, для французів, ідея круїзу по Роні може здатися зайвою. Вони можуть вибрати подорож з Парижа до Лазурного узбережжя, зупиняючись у різних містах і відпочиваючи на Рив’єрі без необхідності круїзу. Однак круїзи є особливо привабливими для тих, хто не хоче самостійно вирішувати всі логістичні питання. Одна з великих переваг круїзів – це зручність, адже це як мати плавучий готель. Ви прилітаєте в Амстердам, пливете по Рейну до Базеля, і корабель пришвартовується прямо біля собору в Кельні. Ви розпаковуєте речі лише один раз і відвідуєте Амстердам, Рюдесхайм та Базель без зайвих зусиль.

Що стосується зв’язку з вином, то наші пасажири, як правило, не є професіоналами, а швидше ентузіасти, які глибоко захоплені вином. Іноді можна зустріти когось, хто настільки захоплений вином, що писав про нього для місцевих видань чи працював у винному магазині — це більше про пристрасть, ніж про кар’єру. Що до демографії, то більшість наших клієнтів — це бумери, люди, які наближаються до пенсійного віку або вже на пенсії, і які важко працювали все своє життя, а тепер хочуть присвятити час своїм захопленням. В індустрії вина існує думка, що бумери не є основною цільовою аудиторією для винного туризму, і маркетингові стратегії часто націлені на міленіалів та покоління Z. Однак на наших круїзах я бачу іншу картину. Бумери сповнені енергії, відкривають нові вина, які вони зазвичай не купували б. Хоча міленіали зараз витрачають найбільше грошей на ринку вина, бумери є важливою та активною групою, яка прагне пережити нові захоплюючі винні враження.

Бумери мають перевагу перед міленіалами — у них більше часу, вони не мають дітей і можуть дозволити собі подовжити тижневий круїз до двотижневої відпустки. Вони мають фінансові можливості для таких круїзів і глибоко зацікавлені у вині, вважаючи це ідеальним способом провести вільний час. Вони нагадують нам, що ніколи не пізно відкривати нові захоплення.

ВБ: Чи траплялися вам бумери на круїзах, які відкрили свою пристрасть до вина вже в більш зрілому віці, можливо, дивуючись, як вони могли так довго обходитися без нього?

ПВ: Абсолютно, це трапляється досить часто, особливо на круїзах. Ми зазвичай організовуємо невеликі річкові круїзи, з кількістю пасажирів від 80 до 130. Це не масивні океанські лайнери, а більш особисті, і обстановка ідеально підходить для відкриттів. Наприклад, на круїзах по Роні, корабель зупиняється прямо перед історичними пам’ятками, такими як Chateauneuf-du-Pape, де колись жили папи в Авіньйоні. Це дуже зручно та захопливо.

Подорожуючи цими регіонами, це як подорож по живій книзі про вино. Пасажири мають можливість досліджувати знамениті виноробні регіони, такі як Condrieu, Hermitage і Saint-Joseph, рухаючись на південь від Ліона. Багато наших гостей, можливо, чули про вино з Hermitage чи Chateauneuf-du-Pape або навіть пробували його один раз у житті. Але на круїзі вони щодня дегустують ці вина — під час дегустацій, або за вечерею. Це справді відкриває для них новий світ — такий, який вони ніколи не змогли б пізнати вдома.

ВБ: Чи можете ви розповісти детальніше про те, як рекламуються ці винні круїзи і що робить їх привабливими для різних типів пасажирів? Які унікальні враження ці круїзи пропонують, щоб залучити як любителів вина, так і мандрівників, які шукають певні напрямки?

ПВ: Ці круїзи спеціально рекламуються як винні подорожі. Ми активно позиціонуємо їх як винні круїзи, і це дуже цікаво, оскільки люди приходять з різними мотивами. Дехто приваблений своєю пристрастю до вина і бажанням краще пізнати вина конкретного регіону. Інші приєднуються, оскільки ми пропонуємо унікальні напрямки, як-от Аляска або Таїті, або навіть нещодавню поїздку, яку я проводив в Йорданії та Єгипті, де все супроводжувалося винними заходами. Наприклад, той, хто завжди мріяв відвідати Аляску, може обрати наш винний круїз як ідеальний спосіб її дослідити. Багато з наших круїзів організовують самі виноробні господарства. Часто пасажири є членами винних клубів цих виноробів і бажають провести більше часу з виноробом або власником. Наприклад, ми часто співпрацюємо з Jean-Charles Boisset з родини Boisset з Бургундії, який зараз живе в долині Напа. Коли він проводить круїз, зазвичай він вирушає з Ліона і включає відвідування виноробень його родини в Бургундії. Це дає нашим гостям унікальну перспективу – вони переживають Бургундію таким чином, як інші просто не можуть, бо подорожують разом із Jean-Charles Boisset та мають доступ до ексклюзивних вражень через Фонд Boisset.

Багато клієнтів круїзів подорожують щороку, а деякі навіть більше ніж один раз. У мене були клієнти, які вирушали в круїзи зі мною шість або вісім разів. Один чоловік завжди радісно каже: «Поле, це мій сьомий круїз з тобою. Ти маєш обов’язково розповідати нові історії. Ніколи не повторюй ту саму!» (Сміється).

Expedia Cruises

ВБ: Це звучить як досить нішева пропозиція в межах великої компанії, такої як Expedia. Як вона інтегрується в їхню загальну туристичну стратегію?

ПВ: Ці винні продукти безумовно є нішевими, але вони чудово відповідають загальній стратегії Expedia. Ми орієнтуємося на прибутковість, але також відкриті до вивчення нових можливостей, які можуть не бути одразу вигідними, якщо вони обіцяють довгострокові переваги. Наше бачення не полягає лише в досягненні негайних прибутків; це про зростання та розширення. Наші зустрічі часто повертаються до потенціалу нових ініціатив, навіть якщо вони не гарантують негайного прибутку. Якщо ініціатива, як от унікальний круїз, створює нові зв’язки, вона варта ризику, адже це ставить нас на позицію новаторів в індустрії.

ВБ: Чи можете поділитися деталями того, як ви співпрацюєте з виноробнями для організації цих унікальних круїзних досвідів?

ПВ: Наш підхід до співпраці з виноробнями чіткий: ми тут, щоб забезпечити успіх цього заходу для вас. Ми будемо купувати вино безпосередньо у вас, але наша мета не обмежується простою транзакцією. Ми прагнемо створити досвід, який буде настільки привабливим, що ви захочете брати участь у ньому щороку протягом наступних двох десятиліть. Маркетингові директори престижних виноробень зазвичай зосереджуються на двох речах: підтримці міцних стосунків з найкращими клієнтами та пошуку нових, схожих на них. Ось де вступають наші винні круїзи. Вони є ідеальною платформою для зміцнення цих зв’язків. Уявіть: корабель на 90 осіб, з яких лише 60 – це ваші члени винного клубу. Інші 30, бачачи, як ваші члени насолоджуються ексклюзивними дегустаціями вина та спеціальними вечорами, природно зацікавляться: «Хто ці люди? Як я можу приєднатися?» Ось це і є справжній маркетинг – викликати цікавість. Більше того, йдеться про створення спільноти любителів вина. Навіть попри те, що я зараз на пенсії, я завжди наголошував своїм клієнтам, що їхні найцінніші активи – це не бочки чи виноградники, а стосунки з клієнтами. Наші винні круїзи дуже ефективно зміцнюють ці зв’язки. Після тижня спільних вражень ваші клієнти не лише залишаються клієнтами; вони стають палкими прихильниками вашого бренду. Вони перетворюються на евангелістів, поширюючи своє захоплення вашими винами завдяки змістовним зв’язкам, які вони уклали на круїзі.

ВБ: Чи вважаєте ви, що Expedia була піонером у такому підході до винного туризму, і як ви оцінюєте конкуренцію з іншими круїзними компаніями у формуванні цього нішевого ринку?

ПВ: Я б не сказав, що Expedia Cruise Ship Center була першою, хто досліджував винний туризм, але вони, без сумніву, вдосконалили це. Багато компаній мають модель, коли за продаж 10 кают одна надається безкоштовно – це поширена практика серед місцевих коледжів, а також ресторанів. Але бачення Expedia йшло далі, ніж просто надавати одну каюту за кожні 10 проданих квитків. Вони поставили питання: «Як ми можемо створити унікальний досвід, за який клієнти будуть готові заплатити більше?» Цей підхід, який додає додаткову цінність, зробив їх особливими, особливо в партнерстві з виноробнями. На мою думку, вони стикаються з малою конкуренцією. Хоча інші компанії також пропонують винні круїзи, їхні враження часто обмежуються простими дегустаціями вина та вечорами. Наприклад, можливо, на борту буде присутній Jean-Charles Boisset, який наливатиме свої вина. Це винний круїз, без сумніву, але він відрізняється від того, що ми робимо. Ми пропонуємо серію з трьох дегустацій та трьох вечерь із поєднанням вина та їжі, кожна з яких є неперевершеною по-своєму.

Візьмемо проєкт Grand France, який ми реалізували минулого року. Ми провели чотири тижні на французьких водах, починаючи з Бордо, де ми проводили вечері з власниками шато на борту, пропонуючи вина з Chateau Margaux і Chateau Latour. Ми не просто заповнювали каюти; ми створювали незабутні враження. Наприклад, на Сені, подорожуючи з Парижа в Нормандію та назад, ми презентували гостям найкращі шампанські та вина з Ельзасу та долини Луари. Кожен круїз, який я проводив, супроводжувався відомим журналістом, який вів одну з дегустацій, піднімаючи її до рівня світового класу. Саме цей рівень уваги до деталей та якості відрізняє підхід Expedia на ринку винних круїзів.

ВБ: Чи можете ви розповісти, скільки часу ви щороку присвячуєте цим круїзам? Враховуючи величезну кількість подорожей, особливо враховуючи насичений графік минулого року, це майже здається повним робочим часом. Ви справді на пенсії? (Сміється).

ПВ: Так, минулий рік був дуже насиченим. Ми провели чотири тижні на круїзі річками Франції, і це було тільки частиною нашої програми. Крім того, я вів круїз, який починався в Буенос-Айресі, потім ми відвідали Монтевідео, об’їхали Аргентину, подорожували вздовж узбережжя Чилі і завершили подорож у Лімі, Перу. Під час цієї подорожі один з моїх колишніх студентів з першого набору в Wintour організував вечерю в Буенос-Айресі в класичному ресторані Asado, подаючи вина з виноробні його родини. Його звуть Франциско Фраґуас. Він неймовірна людина, а його вина – виняткові. Всі абсолютно полюбили як його, так і його вина. Після цього подорож продовжилася з відвідуваннями знаменитих виноробень по Аргентині, Чилі та Уругваю, де я проводив дегустації вина. Я був вдома близько 10 днів, перш ніж знову вирушив у чотиритижневу подорож річками Франції. Потім я відправився ще в один круїз. В кінці року я провів приблизно дев’ять тижнів у подорожах. Тому, хоча я і кажу, що на пенсії, насправді я все ще дуже активно залучений до цих винних круїзів. Це майже як бути напівпенсіонером, з урахуванням того, скільки планування і подорожей ці пригоди вимагають.

Expedia Cruises

ВБ: Ви згадували про співпрацю з виноробнями та винними клубами, покращуючи досвід клієнтів. Це побудова мережі в основному ваші зусилля, чи це командна робота, особливо враховуючи складність організації цих винних турів?

ПВ: Це, безумовно, командна робота. Хоча круїзна компанія, така як Ama Waterways, займається своїм набором заходів і має свої зв’язки, я привношу додаткову експертизу та ідеї завдяки своїй великій мережі у винній індустрії.

На одному з моїх перших круїзів по річці Рона з Ama Waterways до нас приєднався Тім Гейзер (Tim Gaiser), майстер сомельє. Під час дегустації вина, організованої Ama в кооперативі в Тен Ермітаж, доповідач справив на нас велике враження, і ми представилися, обмінялися контактами. Наступного дня ми взяли участь у турі по виноградниках у Шапутьє, який проводив Гійом Рейно (Guillaume Reynaud), один з доповідачів на дегустації. Відзначивши нас, він був дуже радий, що ми приєдналися до туру.

Такі мережеві взаємодії дозволяють створювати унікальні враження. Наприклад, під час наступного круїзу по річці Рона я запропонував Ama Waterways організувати спеціальну вечерю під час зупинки в Тен Ермітаж. Ми запросили студентів сомельє з найближчої школи (які навчалися у Гійома Рейно) приєднатися до наших гостей на кораблі, надавши їм можливість практично обговорювати вино з американцями. Це була не лише чудова практика для студентів, але й незабутній досвід для наших гостей. Такий підхід до створення зв’язків та організації покращених вражень є моїм стилем роботи – він полягає у використанні відносин для пропонування чогось справді особливого та унікального, що неможливо досягти на самоті.

ВБ: Можете розповісти про плани на винні круїзи на 2025 рік? Які подробиці ви можете поділитися?

ПВ: Звісно! У нас заплановано три захоплюючі круїзи на 2025 рік, кожен з яких пропонує унікальний досвід. Перший з них проходитиме по річці Сена в партнерстві з Американським винним товариством, і це буде вже шостий рік поспіль нашої співпраці з ними. Вони є найбільшою споживчою винною організацією у світі, з приблизно сімома тисячами членів. Щороку ми організовуємо винний круїз, частина доходів від якого йде на підтримку Американського винного товариства, що дозволяє нам охопити широку аудиторію.

Цей круїз завжди користується популярністю – ми будемо досліджувати вина Шампань, долини Луари та Ельзасу на річці Сена. Після цього я вирушаю до Амстердама, щоб зустрітися з моїм другом, майстром сомельє Тімом Гейзером. Ми вирушимо в подорож з Амстердама до Будапешта, подорожуючи річкою Рейн, перетинаючи канал, а потім спустимося по Дунаю. Цей маршрут дасть нам можливість продегустувати вина Німеччини, Австрії та Угорщини. Організація цього круїзу з Тімом завжди є важливим моментом, адже ми разом вирішуємо, які вина дегустувати, які виноробні відвідати, і навіть запрошуємо місцевих виноробів приєднатися до нас на борту, особливо в Угорщині, де у мене є зв’язки завдяки проєкту Dry Furmint.

А потім, грандіозним фіналом наступного року стане круїз з Риму до Стамбула, маршрут, який я спеціально запросив, оскільки завжди хотів провести час в Стамбулі. Круїз почнеться в Римі, ми відвідаємо Мальту, пройдемо через грецькі острови і потім попливемо вздовж турецького узбережжя. Ми насолоджуватимемося італійськими, грецькими та турецькими винами, занурюючись у багаті культури та смаки кожного регіону. Цей круїз не лише для дегустації вина – це також можливість насолодитися красою та історією цих давніх земель.

ВБ: Скільки часу зазвичай тривають ваші винні круїзи, і скільки часу займає їхнє планування?

ПВ: Круїзи зазвичай тривають від 12 до 14 днів. Люди часто бронюють ці круїзи для важливих подій, таких як річниці або дні народження, іноді плануючи поїздки за два роки наперед. Зараз ми вже обговорюємо плани на 2026 рік, а деякі – навіть на 2027 рік. Ми завжди думаємо наперед про те, чого хочемо досягти, які дати підходять, і як організувати графіки виноробів, особливо оскільки вересень є ідеальним, але складним місяцем для винних круїзів через сезон врожаю.

Наприклад, у 2026 році ми плануємо знову співпрацювати з Американським винним товариством для круїзу, який, можливо, проходитиме з Риму до Афін – новий маршрут для цієї групи. Але ми також розглядаємо інші можливості. AMA Waterways розглядає можливість запуску круїзу по річці Магдалена в Колумбії. Хоча це не буде винний круїз, ця подорож обіцяє бути захоплюючою пригодою. Ми постійно шукаємо нові ідеї та підходи, щоб зробити ці враження ще більш захоплюючими. Зрештою, куди б ми не поїхали, вино завжди об’єднує людей, створюючи мости між різними культурами та походженнями.

ВБ: Зважаючи на популярність річкових круїзів в Європі, дивує, чому круїзні лінії не настільки активно інтегруються в ці регіони. Як ви вважаєте, чому так відбувається?

ПВ: Насправді річкові круїзи вже давно є важливою частиною подорожей Європою. Але ви піднімаєте складне питання, оскільки сприйняття таких круїзів не завжди однозначно позитивне в усіх громадах. Хоча річкові круїзи зазвичай не викликають такої суперечності, існують певні застереження щодо круїзних суден загалом. Наприклад, коли я подорожував Нілом, я дізнався, що там працюють близько 300 кораблів, які виконують схожі маршрути. Уявіть, що ви причалюєте в маленькому порту, і навіть у низький сезон одночасно можуть бути шість-вісім суден. Мені сказали, що під час пікових періодів їх може бути 20-30, і всі вони скупчуються в одному невеликому місті.

Цей наплив створює ситуацію, коли такі міста, як Венеція та Дубровник, змушені вживати заходів, щоб обмежити негативний вплив. Венеція заборонила круїзні судна на Гранд-каналі, а Дубровник обмежив кількість суден, що можуть відвідати місто. Проблема в тому, що ці судна приносять багато людей у міста вдень, але вночі вони відходять, що може бути занадто для місцевих жителів і не завжди є корисним для міста.

Це питання сталого розвитку, подібне до викликів, з якими стикаємось ми в Напі через вплив туризму. Це те, що вимагає ретельного розгляду і балансу. Я навіть написав статтю на цю тему для місцевого видання в Напі, обговорюючи ці труднощі. Вона повинна бути опублікована наступного місяця і в ній буде розглянуто нюанси туризму та його впливу на громаду. (Редакційна примітка: Ми надамо оновлення після публікації статті Пола).

Expedia Cruises

ВБ: Як Expedia Cruises використовує відгуки клієнтів для вдосконалення своїх турів?

ПВ: Expedia Cruises дуже серйозно ставиться до збору відгуків і застосовує систематичний підхід. Кожному пасажиру надається анкета, що дозволяє круїзним компаніям зібрати всебічні відгуки після кожної подорожі. У нашому офісі, хоча ми не завжди використовуємо анкети, ми надаємо пріоритет прямій комунікації. На відміну від типових онлайн-бронировань, наші клієнти взаємодіють із живою людиною при кожному бронюванні. Це дає нам змогу отримувати більш тонкі відгуки. Замість того щоб просто оцінювати досвід числово, ми проводимо розмови про конкретні аспекти їх подорожі – що їм сподобалося, що можна було б покращити. Такий постійний діалог дозволяє нам розуміти не лише поверхневі деталі, але й можливі приховані проблеми. Це робить наш цикл відгуків набагато більш особистим і негайним. Якщо виникає проблема, наші клієнти знають, що вони можуть звернутися до когось, а не просто заповнювати форму з відгуками. Ця пряма зв’язок сприяє формуванню стосунків, де клієнти не бачать нас просто як послугу, а як надійного друга в подорожах.

ВБ: Expedia Group отримала численні нагороди. Як ви вважаєте, ці нагороди впливають на сприйняття клієнтів, особливо в контексті винного туризму? Чи вважаєте ви їх ефективним інструментом маркетингу?

ПВ: Абсолютно, нагороди мають величезний вплив. Ви знаєте, що легко забути, що під час відпочинку клієнти не хочуть ризикувати своїм досвідом. Вони можуть бути готові до пригод, наприклад, до стрибків з парашутом, але коли йдеться про їхні відпустки, вони хочуть бути впевненими, що роблять правильний вибір. Ось чому нагороди так важливі – вони є сигналом якості та надійності. Це як сертифікат того, що те, що ви обираєте, — це безпечний вибір, що вам буде приємно, оскільки це було перевірено і схвалено іншими.

Наприклад, подумайте про туристів, які відвідують долину Напа. Тут понад тисячу виноробень, але куди більшість людей зупиняється першими? Вони зупиняються на тих виноробнях, які їм відомі, на тих, які виробляють хороше вино, тому що хочуть почати свою відпустку на твердому ґрунті. Як тільки вони відчують впевненість, вони можуть почати досліджувати менш відомі місця.

Саме таку роль відіграють нагороди в нашому бізнесі. Коли люди обирають круїз, вони шукають ті, які отримали визнання. Вони думають: «Ось круїз, який виграв золоті медалі протягом останніх семи років. Це саме те, що я шукаю». Вони уникають незнайомих варіантів, особливо коли інвестують не лише свої гроші, але й найцінніший ресурс — час на відпочинок. У цьому контексті нагороди — це не просто маркетинговий інструмент, вони необхідні для того, щоб клієнти почувалися впевнено та задоволено від свого вибору подорожі.

Expedia Cruises



⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!


 

Коли ми знову поспілкувалися з Полом Вагнером після певної перерви, стало очевидно, що його «пенсія» сповнена енергії та барв, як і витримане вино. Відійшовши від керівництва Balzac Communications, провідного маркетингового агентства, яке він заснував із нуля, Пол не сповільнив темп. Натомість він став старшим консультантом Expedia Cruises, очолюючи до чотирьох розкішних винних круїзів на рік […]

Украина