Внимание!

На сайте используются cookie файлы

The site uses cookie files

Данный сайт имеет возрастное ограничение!

This site has age restrictions!

Я подтверждаю, что мне, увы, уже давно исполнилось 18 лет
I confirm that I have 18 years!

Gastronomy and Wine Portal

У 2022 році було продано 326 мільйонів пляшок шампанського

Це найвищий річний показник за останні 15 років.


Комітет шампанських вин (Le site officiel du Champagne) повідомив, що «на кінець 2022 року загальна кількість проданих пляшок становила 326 мільйонів. Це найвищий річний показник за останні 15 років та зростання на 2% порівняно з 2021 роком, тоді регіон відвантажив 320 мільйонів пляшок шампанського».

326 мільйонів пляшок шампанського

Разом з тим у Комітеті заявляють, що цифра на кінець 2022 року, хоч і позитивна, але нижча, ніж очікувалося. Раніше бізнес з виробництва напоїв повідомляв про очікуваний загальний обсяг продажів – 331 мільйон пляшок, виходячи з темпів зростання попиту в останні місяці року. Повідомляється, що «показник на 2022 рік є результатом обмеженої пропозиції, а не зниження попиту на шампанське наприкінці року, оскільки найбільші виробники та найсильніші бренди були змушені обмежувати постачання напередодні Різдва через брак складських запасів. Обмеження на постачання було введено, щоб забезпечити достатню кількість шампанського для святкування Нового року та Дня святого Валентина.

Темпи зростання продажів шампанського у 2022 році були обумовлені експортом, який зріс на 4,3%. Комітет шампанських вин зазначив, що співвідношення експорту та внутрішнього попиту на ринку за останнє десятиліття значно змінилося: частка експорту шампанського зросла з 45% до 57%.

Повідомляється, що урожай 2022 року в Шампані був «чудовим», він на 45% перевищує середній показник за п’ять років, офіційні дані показують подвоєння врожайності порівняно з 2021 роком, коли виноградники постраждали від морозів та плісняви. Комітет Шампані висловив упевненість щодо запасів у майбутньому після «сонячного врожаю 2022 року, який порадував кількістю та якістю».

Джерело: thedrinksbusiness.com
Фото: welab.fr, slate.fr

Це найвищий річний показник за останні 15 років. Комітет шампанських вин (Le site officiel du Champagne) повідомив, що «на кінець 2022 року загальна кількість проданих пляшок становила 326 мільйонів. Це найвищий річний показник за останні 15 років та зростання на 2% порівняно з 2021 роком, тоді регіон відвантажив 320 мільйонів пляшок шампанського». Разом з тим […]

Дмитро Гончарук: «Найчастіше британці дивуються, що українське вино взагалі існує»

Дмитро Гончарук – один з найуспішніших українських сомельє, що має титул «Кращий сомельє України», та багаторічний досвід роботи в Україні та за кордоном – Азербайджані, ОАЕ, а останні декілька років працює в кращих закладах Лондону, розповів D+ про особливості організації роботи в знаменитих, відзначених Michelin та  Rosettes закладах, а також про інтерес британців до українських вин та допомогу нашій країні у важкі воєнні часи. 


Вам довелося очолювати команду сомельє в такому відомому закладі Лондона, як ресторан Hide, що належить Євгену Чичваркіну. Як відбулося ваше перше знайомство – ви одразу сподобалися одне одному? Скільки років там працювали?

Я давно хотів отримати роботу в закладі Чичваркіна, але перша спроба не вдалася, мене не взяли. Я продовжив працювати у Дубаї, брав участь у різноманітних конкурсах сомельє, і в якийсь момент навіть хотів кардинально поміняти професію та зайнятися фотографією… Але одного разу у Facebook побачив пост Петра Петроса – польського сомельє, з яким був знайомий по участі у чемпіонатах. Він писав, що набирає команду для Hide, де працює вайн-директором. Я вирішив ще раз випробувати долю і потрапив на співбесіду до Євгена Чичваркіна. Він особисто проводить інтерв’ю з усіма сомельє, навіть пересічними. Адже у ресторані сильний акцент саме на напої. Співбесіда пройшла успішно, і я опинився на позиції head sommelier у Hide Ground, де працював три роки. 

Чому, якщо не секрет, пішли з Hide? Як давно і на якій посаді ви працюєте у ресторані Corrigan’s Mayfair відомого ірландського шеф-кухаря Річарда Коррігана (Richard Corrigan)?

Ситуація з моїм звільненням з Hide була непростою і досі не зовсім мені зрозумілою… Влітку минулого року я побачив оголошення, що Corrigan’s Mayfair шукає сомельє. У той час ресторан був закритий вже протягом більше року – від початку карантинних обмежень через епідемію ковіду. Мені імпонувало, що з одного боку це був старий ресторан, а з іншого – треба було все починати заново. І я з радістю обійняв там посаду хед-сомельє.

Наскільки жорстка система – вимоги до персоналу, до рівня професійності, які графіки роботи в Hide та Corrigan’s?

У вимогах до персоналу великої різниці між Hide та Corrigan’s немає. Зараз у моїй команді працює один із сомельє з попереднього місця роботи. У плані графіків, якщо немає сніданків (як у Hide Ground) відмінностей також немає.

Один з мінусів роботи в Hide – те, що сомельє мають дуже маленький вплив на асортимент. Звичайно, там був величезний вибір – неможливо скаржитися, що у вас чогось немає, але шанс сомельє проявити себе через винну карту був цілком відсутнім. У Hide усіма закупівлями займався магазин. А в Corrigan’s мені дали абсолютну свободу щодо бюджету та асортименту. В плані винної карти я не маю жодних обмежень. Єдине обмеження – розмір льоху, який тут не надто великий. Corrigan’s олдскульний класичний ресторан з великими порціями, з акцентом на дичину, м’ясо. Тут більш розслаблена жива атмосфера, якщо порівнювати з подачею 10 страв із дуже довгими розповідями про кожну з них. Я не дуже великий фанат мішленівської культури та тейстинг меню.

До речі, що означає (можливо, також у порівнянні з Michelin?) три AA Rosettes, якими володіє ресторан Corrigan’s?

Не скажу точно, але мені здається, вони йдуть паралельно. Єдине, що Rosettes також наголошують на чистоті в ресторані, дотриманні санітарних норм. А Michelin – спочатку кухня, а потім сервіс, дизайн.

Яким чином, за яким принципом відбираються вина до карт таких ресторанів, як Hide чи Corrigan’s? Наскільки власники впливають на цей процес чи повністю покладаються на очільників цеху сомельє?

Вибір вин залежить від стилю ресторану, клієнтури, а також впливу смаку людини, яка займається закупівлями. В Hide підбір відображав переважно вподобання Євгена, який любить старі витримані вина – Шампань, Бордо, Бургундію 50-60 років, вина, які звичайний споживач міг би вважати навіть зіпсованими. Також він любить Каліфорнію – в ресторані Чичваркіна найбільший вибір каліфорнійських вин у Лондоні. Крім власника, у Hide на вибір вин дуже впливає смак хед-байєра, який робить акцент на ПАР і приділяє мінімум уваги Німеччині. Коли я там працював, складно було добитися від нього закупівлі якогось німецького вина. Багато залежало і від вподобань споживачів. В Hide публіка різношерста. З одного боку любителі класики, з іншого – нова хвиля поціновувачів натуральних вин, плюс молодь, яка вимагає чогось доступнішого і яскравішого.

Corrigan’s – це більш “олдскульний” ресторан. Там в асортименті, в основному, Франція. Звичайно, можна продавати щось незвичайне, але в основному прибуток дає Бордо і Бургундія.

Наскільки я розумію, Чичваркін – складна, епатажна особистість, дуже успішний підприємець, який звик до власного успіху і дотримується авторитарної системи управління. Натомість Річард Корріган – професійний кухар, схильний до розважливої класики ресторатор, з дуже тонким підходом до локальних та сезонних продуктів, з особливою увагою до використання овочів, диких рослин, так? Як їхні особливості підходу відзначаються на роботі кухні?

У Hide панує стиль їжі шеф-кухаря Оллі Даббу – він дуже делікатний. Усі страви легкі і через це у нас з ним була проблема. Ми мали широкий асортимент каліфорнійських вин, які вимагають саме стейку. Ми витратили півроку, щоб умовити Оллі поставити у меню це блюдо. Адже пейринг – це максимальний прояв смаку сомельє. Принадність пейрингу в тому, що ви можете подати практично все – найнезвичніші вина, сорти, регіони, виробників. Правильне поєднання вина з їжею дає можливість сомельє проявити себе, продати те вино, яке гість, може, просто так не замовив би.

Що стосується кухні в Corrigan’s. хочу відзначити – власник ресторану, знаменитий кухар із двома мішленівськими зірками Річард Корріган не бере участі у приготуванні страв. Він шеф-патрон, але не проводить багато часу в ресторані, оскільки досить зайнята людина. Новий шеф-кухар Corrigan’s Люк має сучасний підхід до кухні, до подачі. Інгредієнти – класичні, але подання та процеси приготування – сучасні.

Чи траплялося так, що брали видатне вино, яке складно було продати або підібрати пейринг?

Важко вмовити людину, яка збирається витратити на вино 100 фунтів, витратити 1000. Все залежить від клієнта, його фінансових можливостей. Немає рецепту, як продати пляшку видатного вина, якщо клієнт не готовий витратити стільки грошей. Можна спробувати підняти планку на 20-30%, але в моїй кар’єрі було лише кілька випадків, коли гість збирався випити щось посереднє, а потім змінив свою думку та замовив дуже дорогу пляшку.

Пам’ятаємо, у винній карті Hide були українські вина. Чи присутні вони в карті Corrigan’s? Продукція яких українських виноробень представлена? 

Коли я працював у Hide, там був тільки Кара Кармен Beykush, тоді не було офіційного імпорту і нам передали кілька ящиків приватним шляхом. Зараз, коли українське вино є у торгових мережах Великої Британії, воно активно продається у цьому ресторані. Я спілкуюся з нинішнім хед-сомельє Hide, він каже що навіть поставив Тельті-Курук SHABO у пейринг.

У винній карті Corrigan’s є чотири українські вина – SHABO, Stakhovsky, Beykush та Kolonist

Українські вина користуються попитом чи доводиться пропагувати?

Найчастіше люди дивуються, що українське вино взагалі існує. Нещодавно у нас був великий банкет на 70 осіб, де з одним із гостей зайшла розмова про українські вина, і я дав йому спробувати Тельті-Курук. Після чого він та його друзі вирішили додатково замовити ще одну страву, щоб поєднувати її саме з цим вином. 

Можна сказати, що ставлення англійців до українських вин позитивне, їх замовляють як із інтересу, так і на знак підтримки України. 

Ваша кар’єра не стоїть на місці. Останнім часом ви берете активну участь у дистрибюторському проєкті Propeller Wine. Розкажіть, будь ласка, детальніше про свою роль. Нам відомо, що ви доклали багато зусиль для того, щоб українські вина пройшли складний шлях і нарешті потрапили до покупців у Великій Британії. Розкажіть, як це відбувалося? Які саме вина взялася дистрибутувати ця компанія?

Я не співпрацюю з Propeller Wine. У мене дружні стосунки із власником цієї компанії. Ми ще торік обговорювали з ним можливість технічного імпорту українських вин. На той момент (це відбувалося саме під час локдауну) я вирішував сам для себе куди рухатись далі і що робити, адже вся сфера гостинності була поставлена на паузу.Але врешті решт ми з дружиною вирішили запустити проєкт нашого вина Token і цілком сфокусувалися саме на ньому. 

Вже в цьому році, коли почалася війна, Джеймі (власник Propeller Wine) зателефонував мені і сказав, що хоче допомогти і практично власним коштом привезти українські вина до Британії і продавати їх. Адже був інтерес споживачів, і він дуже хотів підтримати українських виноробів. Така пропозиція від Propeller Wine поступила в перший тиждень війни, я одразу зателефонував нашим виноробам, та мені відповіли, що їм зараз не до цього, всі думають, як вижити і що робити далі. Але буквально через місяць, коли ситуація стабілізувалася, стало зрозуміло, що росія має мало шансів на перемогу, винороби мені повідомили, що готові. Перш за все постало питання як вивезти вино – було складно в плані логістики, потрібно було зібрати в одному місці продукцію. Врешті решт нам це вдалося, але процес затягнувся, вино до Великої Британії потрапило тільки в червні. З того часу у магазинах і ресторанах різних міст продаються Beykush, Stakhovsky, Villa Tinta та Kolonist. 

Всього було привезено 8000 пляшок – це дуже амбітно.Зараз намагаємося все розпродати через мережу Propeller, також я взяв українські вина у Corrigan’s. Але я вважаю, що ми трохи прогавили момент, якби привезли навесні, – вже все реалізували б. Тоді було безліч благодійних заходів, де воно стало б в нагоді. 

Розкажіть, будь ласка, як виникла ідея створити власне вино? 

Ідея виникла, коли у Великій Британії був дуже тривалий і суворий локдаун, і, як я вже згадував, ми з дружиною залишилися без роботи. Ми постійно намагалися придумати чим себе зайняти. Навесні 2020 року взяли човен і проводили на ньому більшу частину часу. Тоді ж вирішили знімати відео про те, що з нами зараз відбувається і створили YouTube-канал про подорожі, крім того я запустив винний підкаст. А ще ми мріяли і будували плани на майбутнє. Досить амбітні плани, наприклад, відкрити власний бар у Лондоні, заснувати виноробню з готелем десь на березі теплого моря, проводити паб-тури по британській столиці… Але перемогла ідея – створити власне вино!  

 

Як відбувалася реалізація цієї ідеї? На якому етапі зараз знаходиться ваш винний проєкт?

У лютому 2021 року після ретельного пошуку та дегустації величезної кількості зразків ми знайшли ідеальний варіант – виноградники в Італії в Препотто, Friuli Colli Orientali DOC. Ми зупинили свій вибір на двох сортах – Ribbola і Franconia. Вина виготовляє Джакомо Орландо з Orlando e Didonè Vinicoltori Ми з Оленою (Олена Михайлова, дружина Дмитра, спеціаліст зі зв’язків з громадськістю – прим. ред.) приймали участь у всіх процесах – від збору винограду до розливу та дизайну етикетки вина. Ми мали можливість спробувати вино вже через тиждень після початку бродіння і залишилися дуже задоволені результатом. 

Наразі перша партія цих вин – 1020 пляшок Ribolla Gialla і 1320 пляшок Franconia – під нашим брендом Token потрапила в торгові мережі Лондона. Ми надзвичайно раді, що випустили у світ крутий продукт, який хочеться пити самим. До речі, ці вина вже  є і у винній карті Corrigan’s Mayfair. 

У ці важкі для нашої країни часи кожен чим може намагається допомогти землякам. Знаємо, що ви також не залишились осторонь – підтримуєте наших виноробів і сомельє, допомагаєте біженцям. Чи приймає участь у цій благодійній діяльності Річард Корріган?

Річард Корріган дуже підтримує Україну. Відразу після початку війни він підійшов до мене і запропонував допомогу у розселенні біженців. Він також вирішив організувати у ресторані благодійну вечерю, щоб зібрати гроші для українців. На той момент у Лондоні був відомий український шеф-кухар Юрій Ковриженко. Я з ним зв’язався, і виникла ідея зробити щось масштабніше, ніж вечеря в Corrigan’s на 80 осіб. І ми організували величезний захід в ресторані готелю Marriott , що має найбільший банкетний зал у Європі на 1000 осіб. Було зібрано близько 150 тис фунтів, які пішли на допомогу українцям, які постраждали від війни. На жаль, тоді ми ще не мали українського вина для цього заходу…

Чи плануєте якісь акції з просування, популяризації українського вина у Великій Британії найближчим часом? 

Я зараз щільно спілкуюся зі Світланою Цибак, виконавчим директором Beykush. Вона невдовзі має приїхати до Лондона, де хочемо провести кілька дегустацій українських вин. Але поки що конкретних дат немає, все на етапі планування.

Ще навесні ви розміщали на своїй FB-сторінці інформацію про вакансію сомельє в ресторані Corrigan’s, на яку керівництво було готове взяти українця. Чи вдалося потрапити туди комусь з наших?

Так, навесні ресторан Corrigan’s запрошував на роботу сомельє. Я запропонував взяти робітника з України, керівництво підтримало цю ініціативу. Відгукнулася Поліна Кузнєцова з Києва. Вона вже з травня почала працювати в нашому ресторані.

Чи відчуваєте ви підтримку України від британців, пересічних жителів Лондону?

Мені дуже приємно що у Великій Британії величезна підтримка нашої країни. Не зважаючи на внутрішні політичні зміни, інфляцію тощо, пересічні громадяни виявляють підтримку Україні – скрізь по країні майорять українські прапори, кожна людина, коли дізнається, що я українець, передає слова підтримки і побажання Перемоги нашому народу.

Фото: facebook.com/dmytro.goncharuk, facebook.com/CorriganMayfair

Дмитро Гончарук – один з найуспішніших українських сомельє, що має титул «Кращий сомельє України», та багаторічний досвід роботи в Україні та за кордоном – Азербайджані, ОАЕ, а останні декілька років працює в кращих закладах Лондону, розповів D+ про особливості організації роботи в знаменитих, відзначених Michelin та  Rosettes закладах, а також про інтерес британців до українських […]

Текіла і бурбон – коктейльні зірки 2023 року

Джоел Гаррісон (Joel Harrison) — відомий автор, що пише про алкогольні напої, і консультант з алкогольних напоїв для Club Oenologique розподає про тенденції у світі коктейлів у 2023 році та передбачає сплеск винного туризму.


У 2022 році суттєво зросла кількість людей, які вирішили готувати коктейлі на своїй кухні, поряд із звичайним вибором вина та пива, і ця тенденція збережеться в 2023 році. Зазвичай тенденції у коктейлях і змішаних напоях обумовлюються пропозиціями барів та ресторанів, де професійні бармени та міксологи готують смачні напої, щоб здивувати своїх клієнтів. Але копчені коктейлі та домашня комбуча вимагають спеціального обладнання та набору професійних навичок і досвіду — це досить складно, щоб їх зміг відтворити непрофесіонал. Тепер все більше людей відкривають для себе радість класичних напоїв і основну увагу зосереджують на простих міксах.

Лідером тут є текіла. Колись цей напій мав жахливу репутацію. Вживання текіли тягнуло за собою шлейф похмілля та жалю… Наразі споживачі виявили, що якість цього складного, ароматного міцного алкоголю настільки зросла, що його майже не впізнати, порівнюючи з тим напоєм, який пили в студентські роки.

Зараз на основі текіли виготовляють безліч коктейлів. З високоякісною текілою коктейль Маргарита раптом стає напоєм, яким завжди мав бути: складним, фруктовим, але водночас землистим поєднанням, де солодке зустрічається з кислим. Однак зіркою в коктейльному кабінеті Tequila є Paloma. Це проста суміш грейпфрутової газованої води та текіли.

Окрім текіли, Джоел Гаррісон радить любителям коктейлів старий добрий американський бурбон. Класичні коктейлі з віскі, такі як Old Fashioned і Whisky Sour, є позачасовими іконами стилю. Оскільки людям подобається насолоджуватися цими класичними коктейлями вдома, інтерес до цього базового алкоголю знову починає зростати. 

Охайний і акуратний бурбон — це напій, який демонструє справжню глибину характеру, граючи мелодії з базовими інгредієнтами кукурудзи, ячменю, пшениці та жита. Отже, якщо домашні бари 2021 року були наповнені джином, у 2023 році цю честь отримають пляшки бурбону.

І насамкінець Джоел Гаррісон оголошує 2023 рік роком винного туризму. Коли через коктейлі люди знову закохуються в міцні напої, виникне бажання  подивитися, де виготовляють ці неймовірні продукти. Радість напоїв, будь то вино, пиво чи міцні напої, полягає в тому, що вони є листівками від людей, що їх виготовляють, з місцевих культур і ландшафтів. Автор закликає відвідати своїх улюблених пивоварів, виноробів чи дистиляторів, щоб відкрити історію, що стоїть за пляшкою, а також познайомитися з людьми, які роблять напій, що припав до душі. Подорожі до місць, де виготовляється улюблений напій, стануть трендом нового 2023 року, впевнений Джоел Гаррісон.

Якщо ви зацікавлені в тому, щоб ваша компанія, бренди та послуги були більш інтегрованими та помітними в конкурентному світі вина та винного туризму, а також щоб висвітлити свій бізнес та привабити туристів, будь ласка, приєднуйтеся до Wine Travel Awards 2022-2023

За матеріалами cluboenologique.com

Джоел Гаррісон (Joel Harrison) — відомий автор, що пише про алкогольні напої, і консультант з алкогольних напоїв для Club Oenologique розподає про тенденції у світі коктейлів у 2023 році та передбачає сплеск винного туризму. У 2022 році суттєво зросла кількість людей, які вирішили готувати коктейлі на своїй кухні, поряд із звичайним вибором вина та пива, […]

Людмила Бобик: «Я вдячна долі, що на моєму шляху завжди зустрічаються особливі люди»

Сьогодні українці, які діють за гаслом «що нас не вбиває, те робить сильнішими», являють світу дива як на полі бою, так і в роботі. І винна сфера – не виключення. Нашим журналістам зараз доводиться спостерігати майже неймовірні історії людей, що гідні відбиття якщо не в мармурі ще за життя, то в літературних жанрах. Одну з таких життєвих історій пропонуємо вашій увазі. Оглядач D+ взяв інтервью у мешканки Ужгорода, яка здійснила каркаломний поворот кар’єри і, відмовившись від зручного крісла власника процвітаючого бізнесу, обрала професію сомельє. В неймовірно стислий період зуміла вивчитися в Лондоні та Бордо, набути досвіду в мішленівському ресторані, на виноробні в Долині Луари та в ролі аналітика світового ринку. І значну частину цього шляху Людмилі Бобик довелося пройти вже за часів визвольної війни України з росією.


D+: Людмило, я передивилася ваше резюме і була здивована поворотами вашої долі, а ще більше – стрімким розвитком професійної кар’єри в галузі вина. Що привело вас до винної освіти? Мабуть, ви не з дитинства про це мріяли?

Так, в певний час я зробила стрімку зміну професійного напрямку. Це сталася несподівано для мене самої, але дуже вчасно. Вважаю це подарунком долі. Я була успішним топ-менеджером в іншій індустрії – продаж готових чаш басейнів преміум-класу та обладнання від провідних європейських виробників. То був наш сімейний бізнес. Після розлучення у мене лишилася власна компанія, яка мала ексклюзив від іспанського виробника на території України. Дякуючи багаторічному досвіду управління, я зуміла так налагодити роботу, щоб мати можливість паралельно подорожувати. За останні п’ятнадцять років я відвідала більше 30 країн світу на трьох континентах.

Одного разу чергова любительська подорож привела мене на Сицилію – я захоплююсь кайтсерфом. Якось ввечорі знечів’я, як то кажуть, «серфила» сторінками гуглу (в той момент із захопленням читала стрічку новин на сторінці Євгена Чичваркіна в інста). І ось, просто з цікавості, відкрила його веб-сторінку Hedonism Wines… Зізнаюся, аж зніяковіла, бо зрозуміла, що дивлюсь на десятки кольорових етикеток вина – і нічогісінько не тямлю. А коли побачила ціни з чотирма нулями, то не повірила своїм очам. Звісно, виникла купа запитань. І я зайшла в розділ, де представлена команда: хотілося зрозуміти, що ж то за професори в цьому космосі розбираються. У винних консультантів в переліку освіти значилася абревіатура WSET.

Людмила Бобик

Саме того теплого серпневого сицилійського вечора, попиваючи смачне місцеве Nero d’Avola, я дізналася про винний всесвіт та винну освіту.

D+: І що, все кинули і почали діяти?

Майже так: знайшла вікно у вересні в своєму робочому розкладі, і, не вагаючись, вже наступного дня відправила заявку на інтенсив 2-го рівня. Я завжди захоплювалася Англією, її історією і вирішила, що відвідини Лондону, плюс щось корисне для всебічного розвитку – гарна ідея. Тижневий інтенсив винного курсу в Лондоні перевернув в мені все. Я до сих пір пам’ятаю ту бурю позитивних емоцій, своєрідне збудження і просто «вау!» від всього, що я почула. А ще несподівано для себе зрозуміла, що маю непогано розвинуті рецептори і мені дуже легко давалось описувати вино. Словом, я приїхала додому і зразу запросила подруг на мою першу винну дегустацію. Мені хотілось якомога з більшою кількістю людей поділитися досвідом і кричати: «Еврика! Виявляється, вино можна читати!». Так я відкрила для себе новий, захоплюючий, вишуканий і багатогранний світ – світ вина. Але з тих багатьох запитань, які виникли під час гортання сторінок Hedonism, я отримала тільки шматочок інформації. Тобто розуміла, що треба йти далі. І одразу після отримання результату іспиту 2-го рівня, подалася на 3-й. Паралельно почала зондувати всю можливу інформацію про вино. Вже пізніше дізналася, що школа WSET має представництва в 70 країнах світу і в Україні також. Очікуючи результат іспиту, випадково натрапила на оголошення в fb про 1-й Wine Hub в Києві в лютому 2020 року. Дуже рада, що відвідала цю подію, вона дала мені багато нових питань для роздумів. Бо це була винна бізнес-тусовка, так би мовити. Мова йшла про маркетинг, тенденції, проблеми виробництва. Саме тут я дізналася і про освітні пропозиції в Україні. Тоді я вперше подивилася на винну індустрію під кутом бізнесу, що мене дуже зацікавило, хоч і не мало нічого спільного із суто академічним викладанням матеріалу на курсі по вину в Лондоні. Мабуть, ви вже здогадалися, яким був мій наступний крок – я знайшла школу сомельє в тому ж Лондоні і оплатила найближчий курс, щоб зробити власну оцінку відмінностей між школами. Цей момент для мене був доленосним, бо я зрозуміла, що вже не просто граюся в винного любителя, а починаю серйозно заглиблюватись. І чим далі рухаюсь, тим більше у мене запитань, але паралельно і не вщухає відчуття захоплення. Це пізнання стало для мене подібне наркотику (стан, в якому я знаходжусь вже четвертий рік). Тоді, в лютому 2020 року я наважилася продати свою компанію – прийняла рішення взяти і вивчити новий напрямок. Бо ця тема давала мені емоції нового рівню, пізнання чогось надзвичайного, що приносить інтелектуальну, культурну та гастрономічну насолоду. Отже, на старті чіткого плану не було – я просто довірилася серцю та інтуїції.

А далі, вже в процесі, на рівні підсвідомості включилася відпрацьована роками звичка мислити стратегічно, маючи декілька варіантів розвитку ситуації і чіткі цілі. Та найважливіше – це повна відданість і захоплення тим, що робиш.

Людмила Бобик

D+: Знаю, що нещодавно ви успішно захистили дисертацію і одержуєте звання Masters & MBA in Wine Marketing and Management. Можете пояснити, як воно дислокується в системі координат винної освіти? Більшість з нас знає, що існують рівні WSET, MW  тощо.  Якому рівню адекватне ваше звання, скільки потрібно вчитися, які іспити здавати, – поділіться, будь ласка, з тими нашими читачами, кому цікаво перейти на вищі щабелі освіти.

В кінці серпня 2022 року я успішно закінчила навчання в INSEEC (Інститут вищої економічної та комерційної освіти), який буквально минулого року було перейменовано на OMNES. Цей заклад вищої освіти Франції було засновано у 1975 році як приватну установу з 10 філіями по світу. До речі, Інститут вважається кращим з бізнес-шкіл Франції. Що ж до моєї освіти, то абревіатура МВА стисло сама за себе говорить – Магістр бізнес-адміністрування. Базовий рівень інституту INSEEC передбачає три роки навчання. Кращі студенти мають можливість продовжити навчання на рівні Masters, програма якого розрахована на два роки. Випускники – спеціалісти вищого класу за кращими світовими стандартами у бізнесі. Як у будь-якому освітньому закладі, у цьому також є різні факультети. Факультет «Винний маркетинг та менеджмент» – один із них, тобто – це спеціалізована винна бізнес-освіта. Вона охоплює всі напрямки винного бізнесу з детальним вивченням специфіки основних стратегічних винних ринків світу та тих, що розвиваються. В програму включено: маркетингові стратегії, і-коммерс, ведення міжнародної винної торгівлі, ділові перемовини та типи угод, юридична сторона, ціноутворення, управління виноробнями з розробкою бізнес-плану для виробництва, міжнародна логістика, брендинг, медіа маркетинг, винний туризм. Викладачі – діючі топ-менеджери з профільних напрямків винної індустрії: корпоративні топ-менеджери, CEO або топ-менеджери винних онлайн платформ (Vivino, WineLister, Liv-Ex та інші), юристи відомих винних корпорацій і т.д. Наші пари були у вигляді 100% практичних прикладів з сучасного винного бізнесу з їх детальним аналізом.

Не можу поділитися інформацією про процедуру та вимогами для вступу на початковий рівень: я вже казала, одразу подавала пакет документів (всі отримані раніше спеціалізовані сертифікати WSET 3, CMS та AIS Diploma) на 2-й, тобто найвищий рівень Маsters (MS2), враховуючи СV з 15-річним бізнес-досвідом на керуючих посадах, хоча й в іншій індустрії. Далі була співбесіда дуже незвичного, і дуже сучасного формату.

Людмила Бобик

D+: Заінтригували – якого саме? Розшифруйте, будь ласка.

Я отримала чіткі, детальні інструкції, що включали навіть вимоги до зовнішнього вигляду і дресс-коду. Співбесіда була цифровою. Перед початком я отримала лінк на онлайн сторінку. На монітор подавались запитання і я мала одну хвилину на підготовку, а далі моїм завданням було максимально сформулювати відповідь тривалістю в дві хвилини і надиктувати її. Рівно через 2 хвилини з’являлося нове запитання. Звісно, зміст запитань був невідомим і навіть кількість запитань також не повідомлялася попередньо. Мова співбесіди – англійська, як і все подальше навчання. До речі, мова навчання на вибір: або 100% англійською, або 100% французькою.

На результат я чекала досить довго, пам’ятаю, вже навіть втратила надію. Позитивна відповідь прийшла аж через три місяці.

Щодо МW, або Masters of Wine  – це звання отримане після закінчення приватного The Institute of Masters of Wine, заснованого в Лондоні в 1955 році. Перш ніж вступити на навчальну програму MW, майбутні студенти повинні мати вищу кваліфікацію з вина, принаймні рівень Diploma від WSET, або сертифікат сомельє відповідного високого рівня, наприклад Advanced Sommelier від Court of Master Sommeliers. Крім того, в ідеалі потенційні студенти повинні мати мінімум три роки професійного досвіду роботи у світовій винній індустрії. Кандидати повинні подати основне есе, здати дегустаційний тест та короткий мотиваційний лист, що пояснює чітко мету – стати Masters of Wine. Програму англійського інституту можна приблизно (на 70%) прирівняти до програми Masters в бізнес-школі INSEEC. Кажу це, бо мала можливість ознайомитись з питаннями письмової частини випускного іспиту для МW і розуміла всі відповіді, пов’язані з бізнесом. Відмінність в тому, що англійський інститут все ж таки зосереджується більше на науковому аспекті знання енології, високій обізнаності в оцінці вина. Тому я б назвала цю вищу винну освіту науковою. Навчаючись в Бордо, я систематично відвідувала практики сліпих дегустацій для абітурієнтів на ступінь MW і наша група складалася з сомельє з відзнаками міжнародних конкурсів та випускників рівню WSET Diploma. Ми також практикували та розбирали специфіку питань з теорії. Дегустації вів один з кандидатів на MW. Щоб подати документи на вступ до MW, також потрібно мати ментора, тобто людину, яка вже має це високе звання.

Людмила Бобик

Є ще звання МS або Masters Sommelier. Це найвище звання у сфері HoReCa, яке дуже високо цінується в Європі і в усьому світі. Це вже мова йде про третю школу зі світовим ім’ям, яка готує сомельє найвищого статусу в Court of Masters Sommelier. Дуже цікаво і детально ці школи та іспити описані в автобіографічній книзі Жерара Бассе, котрий був першим у світі власником  статусу Masters в усіх трьох школах.

D+: Якщо порівнювати заклади, де ви навчалися, – що саме відрізняє школу сомельє від програм інших закладів?

Ще тоді, на початку винного шляху для мене було справжнім відкриттям, що Лондон – це світова винна столиця. Тому стверджую: якіснішу освіту з кращими спеціалістами та практичними взірцями вин не знайти ніде інде. Після успішного закінчення WSET Level 3 з відзнакою “Pass with Marit” я обрала школу сомельє при Асоціації Сомельє Великобританії. І не шкодую. Основу курсу складає повна програма та методика Італійської школи сомельє з поглибленим вивченням винних регіонів Італії та їх унікальних автохтонних сортів винограду. Також ця школа дає поглиблене вивчення і розуміння принципів поєднання вина та різних страв. І третя складова – сервіс. Та маю зауважити, що всім деталям вищих стандартів сервісу я, все ж таки, навчилась пізніше вже на практиці, працюючи в мішленівському ресторані.

D+: Після власного бізнесу далеко не кожен погодиться іти, так би мовити, «в поля» сфери обслуговування. Вам не казали, що це дивно звучить?

Уявіть собі, в той момент, після закінчення школи, я мріяла про роботу сомельє – і виключно у закладах, відзначених «Мішлен». Так, це виглядає трохи дивно: так прагнути працювати в сфері сервісу, якщо зважити, що до того я була топ-менеджером та власником успішної компанії. Але я настільки стала навіжена у прагненні пізнавати вино, що бачила в цьому єдиний для себе доступний шанс передегустувати всі омріяні взірці вин. Про це, до речі, мене частенько запитували на співбесідах. Отже, не маючи жодного досвіду, але з рекомендаціями, підтвердженими високими оцінками на іспитах школи сомельє, а саме від Андреа Рінальді (Andrea Rinaldi) – президента UK Sommelier Assoсiation – я розіслала резюме. І виявилося, що мене готові були взяти на роботу одразу чотири мішленівські ресторани! Тобто, я ще і вибирала. Але є маленька деталь (щоб не склалося враження, що отримання посади сомельє в Лондоні, та ще й в мішленівському ресторані – надто просте завдання). На мою користь зіграла ситуація: після другого затяжного локдауну з Лондону виїхало дуже багато працівників ресторанної сфери, а серед них і сомельє. Це було одним з плюсів для легшого отримання посади. Хоча зрозуміло, мені пощастило одержати запрошення на роботу в найкращі місця перш за все, дякуючи наявності професійної освіти.

Людмила Бобик

D+: До речі, щодо освіти, щоб підсумувати, яку ж зі шкіл вибрати – які Ваші рекомендації?

Якщо хочете йти у винний бізнес, вибирайте WSET (треба обов’язково пройти всі чотири рівні), а це по часу десь мінімум п’ять років, бо 80% студентів не здає з 1-го разу третій рівень. Навчання вимагає відмінне володіння англійською мовою та письмом.

Навчання в MBA – чудовий варіант саме для бізнес-кар’єри, але я б радила знайти компанію-спонсора (перед вступом школа дає доступ до бази європейських компаній, які готові оплатити навчання з паралельним працевлаштуванням).

Якщо плануєте отримати престижну роботу у сфері ресторанного сервісу, або бути професійним винним консультантом, – я однозначно раджу школу сомельє. Справжній сомельє – це людина-енциклопедія, це винний фанат, для якого вино – покликання і зміст життя. Я з надзвичайною повагою ставлюсь до людей саме цієї професії. Також навчання в школах сомельє має найефективніше співвідношення ціна/час/отримані знання. Наприклад, підручник Court of Master Sommeliers містить зразу весь обсяг навчального матеріалу, включаючи інформацію для іспиту на Advanced рівень.

Людмила Бобик

Цього нема у WSET. Там розтягнуте навчання і інформацію дають дозовано у відповідності до рівня. Перші три рівні WSET не містять жодної інформації про бізнес. На рівні Diploma є тільки один блок з винного бізнесу. Тому я і не пішла на рівень Diploma, а вибрала авторитетний профільний винний бізнес-факультет.

Вже працюючи у закладі із зірками «Мішлен», я здала іспит на сертифікацію в Court of Masters Sommelier. Цей іспит було б неможливо здати без вже отриманих раніше знань. Є, звісно, інший варіант – мати два-три роки стажу роботи за профілем. Про свої здібності по сервісу нескромно похвалюся, що всього за місяць в «Мішлені» мене так видресирували, що на іспиті в СMS я отримала за сервіс найвищий бал. Дякуючи співбесідам, я познайомилась з багатьма найвідомішими Head Sommelier Лондону.

Людмила Бобик

D+: Мені давно кортіло зазирнути за лаштунки зіркового ресторану. Адже розумію:  ота краса та відточеність деталей в усьому, що бачать гості, на кухні виглядає дещо по-іншому.  Припускаю, далеко не всі співробітники цей тиск витримують, адже, мабуть, що там майже військова дисциплина (можливо, навіть традиції стосунків схожі, чи не так?) та жорсткі вимоги до персоналу. Можете вдовольнити мою цікавість – як проходить день співробітника зіркового закладу?

Так. Все вірно. Вимоги до стандартів найвищі, дуже багато правил в моментах сервісу і тому дисципліна завжди і в усьому. І часто дисципліна зашкалює. Тож свій період в мішленівському закладі я називаю трохи грубувато, але найбільш наближено – спецназом. Бо умови часто були просто не людські: ти не маєш права навіть на хвилинку присісти, та й часу того не має. Але коли ти на ногах з 10-ї ранку і до 3-ї дня, – а це кінець першої зміни, – а далі одразу починається підготовка до вечері і вечірній сервіс до опівночі, чи навіть довше, і це все з можливістю піти на перерву по черзі всього на 30 хвилин за день, і ще 30 хвилин виділено на обід, який часто їси стоячи, то я не впевнена, що витримують усі, хто мріє про роботу під зірками «Мішлену». Темпи сервісу просто шалені, бо все має бути вчасно, все за правилами, гість ніколи не торкається пляшки, а на одного сомельє таких гостей одночасно припадає понад два десятки (а у період вечірнього сервісу буває і понад тридцяти). І ти маєш слідкувати, щоб ні в кого, вибачте, в горлі не пересохло (гості справді знають правила і ніхто і не подумає собі навіть води долити) – швидко ходити доводилося постійно. Розклад теж шалений: чотири робочі дні по дві зміни, або два сервіси і тільки п’ятий день – один сервіс. Часто старший персонал (офіціанти) намагаються навантажувати новачків і додатково тренувати на «стійкість». Тобто майже військова дідівщина, навіть доводилося чути від декого з колег грубі фрази (ці люди за роки роботи вже просто навіть не помічають, на кого вони перетворилися). Можу їм просто поспівчувати… Ще відмічу таку специфіку: мене, як новачка, на додаток до двох сервісів після опівночі ще на невизначений час просили (ввічливо, але наказовим тоном) допомогти персоналу у відділі миття скла ідеально витерти бокали. Ресторан, де я працювала, був на 150 посадкових місць і все скло було Ridel або Zalto. Так я за місяць навчилась ідеально витирати склянки, де теж є своя технологія. Але після цих додаткових робіт додому доповзала о 3-й ранку. А о 8-й вже знову підйом… Після декількох місяців роботи мої ілюзії щодо почесної посади сомельє в «Мішлені» розбилися об жорсткі будні. І якщо на початку стимулювало те, що відкриваєш і дегустуєш справді винні скарби, то згодом все перетворилося на трекінг (а він сягав понад 10 км за робочий день на моєму Apple Watch), аби дожити до вихідного… Добре, що я кожного ранку бігала по 6 км під час локдауну, тому з фізичною підготовкою було все гаразд. Але в таких умовах і гроші вже не в радість (хоч зарплатня була чудовою). Отже, всього через п’ять місяців я написала заяву на звільнення. Мені тоді ж запропонували бути керуючим сомельє в невеличкому італійському ресторані в самому центрі, але той осад та відраза від буденних реалій попереднього місця роботи створили в моїй свідомості спротив. І я, переступивши цей досвід, пішла далі.

Людмила Бобик

D+: Вибачте, що примушую повернутися до неприємних спогадів, і все ж запитаю – як розподіляються обов’язки сомельє в «Мішлені»: вина закріплюються між членами команди  по країнах, чи по рівню цін або ще за якимось іншим принципом? Розумію, що в кожному закладі свої порядки, але здебільшого як це влаштоване?

Сервіс здійснюється однаково, але рекомендації здебільшого роблять старші по рангу сомельє. При великій загрузці мені робили виключення і дозволяли робити рекомендації також. Кількість сомельє залежить від кількості посадкових місць. Єдине – Head Sommelier здебільшого керує процесом та дивиться, щоб все було чітко, гарно, вишукано і вчасно. Він також робить сервіс вина для VIP-гостей в основному залі. У нас були три окремі додаткові VIP-зали, де сервіс проводили кожен з сомельє по черзі і чергового призначав Head Sommelier. Хто саме наші VIP-гості, ми завжди знали наперед, бо двічі на день мали короткий брифінг (10-15хв.), де менеджер ресторану детально проходився по особливим побажанням кожного замовленого столу. В наш ресторан практично не можливо було потрапити без попереднього замовлення. Під час сервісу кожен сомельє мав чітко визначену секцію простору ресторану для обслуговування. Але якщо хтось був вільніший, то завжди допомагав колезі з сервісом його столів.

D+: Яким чином проводяться тренінги з продажів, чи дають настанови, як продати дорожче вино?

Один раз на тиждень відводилося 30 хвилин на практику сліпих дегустацій. Спеціальних настанов для продажу не було. У всіх сомельє (а нас було четверо) є розуміння наявності вина. А для сервісу це одна із особливостей роботи, коли сомельє має вміло під час спілкування та визначення з вибором, зрозуміти смак гостя та приблизний  ціновий плафон. Талановитий та освічений сомельє знайде підхід, як запропонувати рідкісний взірець, бо від цього завжди й сам отримуєш особливе задоволення – адже розповідаєш історію вина, описуєш аромати і смаки в поєднанні зі стравами. Сомельє має любити гостей і бути їм за кращого порадника. Гості нашого мішленівського закладу, – а він розташовувався в одному з хмарочосів банківського центру Лондона, тобто найдорожчій частині міста, – здебільшого були відкритими до цікавих пропозицій. Також багато хто з них чудово знався на ексклюзивних винах, тож спілкування з ними під час рекомендацій було справжнім задоволенням.

Людмила Бобик

D+: А як же ваша ідея – продегустувати усі омріяні вина?

Ціль було досягнуто буквально за декілька місяців, дякуючи винній карті нашого ресторану, яка мала 60 сторінок і чудовий підбір асортименту. Але, як з’ясувалося, мене не влаштовували перспективи найближчих двох-трьох років. Я вміло освоїла всі вимоги до мішленівських стандартів в мінімальний термін, чим, зауважу, був дуже здивований тамтешній менеджмент. Але розвитку вже не було: згідно правил, по рангу я мала виконувати нудну базову роботу сомельє як мінімум рік! Приміром, я володіла значно вищими знаннями, ніж мій колега, який відпрацював вже два роки, і стала бездоганною в сфері сервісу всього за місяць. Але я не мала тих формально напрацьованих годин – тож мені не дозволялось на повну використовувати на практиці всі знання. Натомість на свою адресу я чула від колег: «Ти що, хочеш зробити революцію в нашій сфері? Правилами не передбачено ні стрімкого особистого розвитку, ні кар’єрного!». Тому я вирішила рухатись далі.

Тим більше, що все ще залишалось багато запитань, на які я не отримала відповіді в попередніх двох школах. Тож в липні 2021 року подала заяву на звільнення, а вже в кінці вересня знову почала навчання, переїхавши до Франції, в Бордо.

Людмила Бобик

D+: Наскільки розумію, там вас і застала війна? На сторінці в фб ви поділилися своїм жалем, що не вдалося написати дисертацію на тему виноробства України. Що саме ви хотіли розказати світу про нашу країну?

Я мала ідею проєкту і для цього потрібно було щільно попрацювати над вивченням споживацького ринку алкоголю України (опитування, інтерв’ю, тестування). А початок війни унеможливив всю мою дослідницьку роботу. Як і всі українці, я вірю в нашу перемогу і тоді, якщо це буде ще актуальним, обов’язково повернусь до своєї ідеї. Так як це проєкт – ідея, я не можу його розголошувати. Хочу відмітити, що, на жаль, український цифровий простір дуже обмежений професійною інформацією з винної індустрії. Коли я готувала бізнес-кейс про преміумізацію вин Сицилії на український ринок, то стикнулася із просто жахливо застарілою аналітикою, відсутністю доступу до того типу інформації, який ми легко знаходили, готуючи бізнес-проєкти по Європі чи США. З нестачею інформації, на моєму досвіді, доводилося стикатися тільки по країнах, де винна сфера розвивається. Зрозуміло, по Азії найцінніша інфа траплялася на китайській мові, тому, на щастя для нашої групи, серед нас був носій мови, тож в роботі з проєктами, пов’язаними з Китаєм, ми могли звернутися до нього. Також помітила, що по наявності, по якості та кількості інформації щодо ринку, стає зрозумілим економічний рівень в цілому і прозорість ведення бізнесу конкретних країн. Я поки вивчаю, спостерігаю за роботою винного ринку України і в майбутньому маю велике бажання познайомитись та поспілкуватись особисто з українськими сомельє та виноробами/виробниками вина. А розповідати про Україну та українське вино хотілося б все ж таки з позиції сомельє. Та для цього мені потрібно продегустувати всі можливі на сьогодні українські взірці і скласти власну професійну думку. Тобто, глибше занурення в світ українського вина у мене в планах.

Людмила Бобик

D+: Ви розповідали, що натомість ваша тема дисертації звучала так: «Вино в алюмінієвій банці та його сприйняття французьким ринком». Можна детальніше – які, на ваш погляд, насправді перспективи у такої тари?

Це дуже цікава тема з перспективами на майбутнє. Тип пакування нестандартний для європейців, але в США та Австралії цей вид упаковки успішно закріпив свої позиції і активно почав розвиватись ще з 2001 року. Велику роль в сприйняті алюмінієвої банки відіграє культура країни, а споживачі США, як відомо, дуже демократичні. Звісно, цей вид упаковки призначений тільки для вин, готових до споживання, а їх об’єм на полицях магазинів складає 90%. Зазвичай, максимальний термін споживання вин в упаковці цього типу має бути не більше року. Але у Франції є виробник, який пакує якісне витримане органічне вино. В Англії взагалі розвивається сегмент преміум вин в бляшанці. Є багато додаткових специфічних умов до того, яке саме вино придатне для цього типу пакування. Також слід враховувати, що це альтернативний вид упаковки для певних місць споживання. Алюмінієва банка не може повністю замінити скляну пляшку. Вина з високим терміном витримки, шампанські –  ідеально зберігати виключно в склі.

З екологічної точки зору, цей тип упаковки має багато переваг у використанні над скляною пляшкою, хоча існують і мінуси. Але то окрема тема.

D+: Наступне моє запитання логічно витікає з попередніх: яка ваша кінцева мета, чим саме прагнете займатися у винному бізнесі?

Моє початкове бажання залишилось незмінним – я хочу якомога більшу кількість споживачів закохати у вино і допомогти розумітися на ньому. Ще була б рада одного дня почитати лекції з винного маркетингу для української молоді, яка планує займатись цим професійно. Бізнес-школа в Бордо остаточно розставила все на свої місця і я маю чітке розуміння структури, принципів і взаємодії всіх напрямків винної індустрії. Важливими були всі три школи, три абсолютно різні напрямки, які допомогли мені розвинути глибоке розуміння чудово відпрацьованої системи цього складного організму. На меті є декілька власних проєктів. Але поки вони в розробці, не стану наперед робити будь-які заяви.

Людмила Бобик

D+: Нещодавно ви проходили практику в Долині Луари, допомагаючи збирати врожай, контролювати процеси виробництва вина. Мабуть, про таке можна лише мріяти, чи не так?  Поділіться, чи довелося вам дізнатися про  щось  принципово нове, про що не розповідають під час вивчення теорії?

Було надзвичайно цікаво зануритись в повсякденний побут невеликої французької виноробні. Перше, що вразило, – це сучасне обладнання з цифровим управлінням, бо це ж навіть не міні-завод. Приємно відмітити рівень контролю якості за всіма процесами, починаючи від збору виноградних ягід у винограднику. Було багато технологічних моментів, які не викладає ні школа WSET, ні школа сомельє, але це і не потрібно людям, які не пов’яжуть своє життя з виробництвом вина. Для професії винороба існують спеціалізовані факультети – винороб, енолог. Мені важливо було завершити цей рік у виноробні, бо паралельно з офісною роботою (експорт-менеджер) я майже кожного дня, починаючи з квітня, спостерігала за життям виноградної лози, як вона себе веде в різних грунтах, на різних відрізках виноградника в рельєфі. Тому було цікаво побачити, як це впливає на якість майбутнього продукту. Я дуже задоволена і цим досвідом.

D+: В процесі одержання освіти вам довелося проживати в різних країнах, тож ви бачили і різні винні спільноти. Принаймні, в Великобританії та Франції (можливо, ще в якихось країнах?). Чим вони відрізняються, що їх об’єднує – окрім, зрозуміло, самого вина?

Найяскравіші враження у мене від спільноти сомельє в Лондоні. Цікаво, що, мабуть, більше ніж 80%, – це італійці. Відносини між більшістю гарні і теплі. Сомельє часто діляться цікавими знахідками, місцями, де можна придбати те чи інше вино. Саме італійці багато в чому мені допомагали і підтримували. Я тоді готувалася до іспиту на сертифікацію від Court of Masters Sommelier і саме  сомельє – італійка Беатріс Бессі (Beatrice Bessi) допомогла і дала мені два безкоштовні майстер-класи зі сліпої дегустації та сервісу шампанського. Вона, до речі, є також почесним суддею в номінаціях Decanter. Я дуже вдячна школі сомельє при Асоціації сомельє Великобританії, а саме Федеріці Зангірелі (Federika Zangirela) за детальні інструкції в розумінні поєднання вина зі стравами. Щиро вдячна Андреа Рінальді (Andrea Rinaldi) за уроки сервісу, які, звісно, є невід’ємною частиною функцій сомельє в ресторані.

Також у мене склались гарні стосунки з сомельє та винними професіоналами в Бордо під час навчання в бізнес-школі. В нашій групі були і ті, хто готується до вступу чи до випускних іспитів на WSET Diploma, були три кандидати MW. Всіх нас об’єднувало бажання краще зрозуміти принципи сліпої дегустації і просто спілкування, все про те ж вино.

Людмила Бобик

D+: В цьому році нашій медіагрупі Drinks+ випала честь бути разом з London International Wine Fair  соорганізатором українського національного стенду на винній виставці в Лондоні, а також одночасно – церемонії нагородження Wine Travel Awards. Нам, зважаючи на те, що все ми робили в умовах розв’язаної проти нашої країни війни, було дуже важко. І першими, хто протягнув нам руку допомоги, стала Асоціація сомельє Великобританії. Ми, чесно кажучи, вражені таким концентрованим поєднанням фахового рівня і людяності, захоплення справою і бажання допомогти, які продемонстрували англійські сомельє. Ми маємо рацію – це не збіг обставин, спільнота сомельє Великобританії дійсно вирізняється таким високим рівнем комунікативних принципів? Розкажіть, будь ласка, докладніше про англійців у винній сфері.

Дозволю уточнення: хоч  вас підтримала Асоціація сомельє Великобританії, переважна більшість її керівного складу – італійці. Як я вже вище згадала, – це справді дуже відкриті і щирі люди. Нація у них сонячна і щаслива. Взагалі, спільнота сомельє в Лондоні інтернаціональна, тому кожному відомо, як це – опинитися в чужій країні. Це, мабуть, основна річ, яка так міцно об’єднує всіх британських сомельє. І тому між всіма щирі відносини та взаємопідтримка і порозуміння. До речі, під час роботи та навчання мені не випала нагода познайомитись з суто англійцем чи англійкою у сфері HoReCa. Також, на мою думку, зараз Україну підтримує увесь світ і це був дійсно благородний жест зі сторони Асоціації сомельє Великобританії – допомогти вам представити українське вино. Бо зазвичай, як і всюди, а особливо у Лондоні, будь-які серйозні послуги платні і це зрозуміло – бізнес.

D+: Наступне запитання стосуватиметься національних асоціацій сомельє. Яка їх функція в ідеалі – з вашої точки зору?

Асоціація сомельє – це організація, яка об’єднує людей за фахом, тобто сомельє. Асоціація співпрацює з школами сомельє, а саме створює і контролює програму викладання у відповідності до стандартів відомих світових шкіл та інформує про оновлення актуальних тенденцій. Організовує конкурси сомельє, цікаві івенти і цим самим є ініціатором нетворкінга, обміна досвідом, новинками чи ідеями. Асоціація сомельє мала б відігравати роль посередника між виноробом (виробником) і споживачем. Також, одна з основних місій Асоціації сомельє конкретної країни – це просування та популяризація у першу чергу кращих взірців місцевої (локальної) винної продукції. Можливо, це прозвучить неочікувано, але так як президент та віце президент Асоціації сомельє Великобританії італійці, тож ця асоціація надзвичайно активно просуває бренд Італії, як виноробної країни в Лондоні. Навіть головний спонсор конкурсу на кращого сомельє Великобританії – це завжди котрийсь з відомих італійський винних домів.

Хотіла б зауважити, що право стати членом будь-якої з європейських асоціацій сомельє мають виключно сомельє, які отримали професійну освіту і успішно склали іспити.

Людмила Бібик

D+: Знаю, вам довелося збирати аналітику для одного з керівників Світового банку – можете розказати детальніше про цю місію та дати коментар щодо основних світових трендів?

Я справді вдячна долі, що на моєму шляху завжди зустрічаються особливі люди. Саме таким я вважаю досвід роботи в компанії Фредеріка Джулії (Frederic Julia) – Verthemis International. Так, він і на даний момент є консультантом з міжнародної винної експертизи та технічного супроводу від таких міжнародних фінансових інституцій, як Група Світового банку, Європейський банк реконструкції та розвитку, Організація харчової та сільськогосподарської продукції, Міжнародний американський банк, Міжнародна фінансова корпорація. Але це лише один з видів його діяльності. Я ж працювала в його компанії у відділі експорту. В мої обов’язки входив детальний аналіз потенційних компаній певного сегменту в європейських країнах для партнерства – продажу асортименту портфоліо компанії, яке складали не тільки вина, а і декілька ексклюзивних позицій міцного алкоголю. Ще одним цікавим досвідом був аналіз французького ринку по міцним напоям, так як компанія саме зараз на стадії виведення нового продукту на цей ринок.

Про тренди. На мою думку, розглядати тренд можливо з прив’язкою до конкретної країни, бо споживачі різних країн дуже відрізняються за смаками і на це впливають місцеві традиції, історія, менталітет, економічні чинники. Можна сказати кілька слів про основні тенденції у винній індустрії. Номер один – це піклування про екологію та різку зміну клімату, а значить, робота над зменшенням викидів СО2. Набирають, чи то вірніше сказати, тримають популярність органічні та натуральні вина. Після двох років ковіду набирає обертів діджиталізація. З’являється все більше онлайн платформ з продажу вина. А споживач перестав бути ціллю – він став ресурсом. Інтенсивно розвиваються вдосконалення у використанні штучного інтелекту для маркетингових цілей в винній індустрії. Ексклюзивний алкоголь почали продавати на платформах у вигляді NFT.

Людмила Бібик

D+: Ми дуже віримо в такий тренд у виноробній галузі, як винний туризм, що стає не просто принадою регіонів, але й двигуном продажів вина на місцях. Як ви оцінюєте розвиток цієї галузі? В яких країнах, на ваш погляд, винний туризм розвинутий найкраще?

Повністю згодна з Вами, винний туризм – дуже важлива гілка в популяризації як країни, винних регіонів так і конкретних виноробів. Ця галузь дуже добре розвинута в США, особливо в Napa Valley та Sonoma. Там є виноробні, які майже на 90% реалізують свою продукцію виключно через прямі продажі, так би мовити, з власного дому. Важлива річ, як завжди, якість, сервіс, а також вміло спланований маркетинг. Ці виноробні мають спеціальні клуби, де члени користуються різними бонусами. В відомих європейських виноробних країнах, а також в США, Австралії, Новій Зеландії та ПАР є чіткий розподіл винного ринку по сегментах. Їх три: масмаркет (винні заводи), вина преміум-класу та люкс сегмент або вина-ікони.  Масштаб та філософія презентації винного дому чи виноробні залежить від специфіки конкретного винного регіону, історії і традицій, аудиторії, на яку орієнтований винний дім, своє позиціонування у винному просторі. Є винні дома, де відвідування і дегустація можливі тільки за попереднім записом, а є такі, що працюють в звичайному робочому режимі і відкриті для відвідування в робочі дні. Наприклад, у Франції, в неділю всі виноробні закриті для екскурсій. Вартість відвідування також залежить від вартості вина на полиці. В Бордо, Бургундії та Шампані є винні дома, які приймають виключно своїх постійних клієнтів, сомельє та винних спеціалістів-партнерів) – це більшість домів чи шато з винами класу люкс або їх ще називають винними іконами. На невеликих виноробнях у вас буде можливість поспілкуватись з кимось із сім’ї, так як власники не наймають додатково працівника для проведення дегустацій. Рівень консультантів також дуже різний. Найвищі вимоги до винних консультантів в дегустаційній залі у винних домах зі світовим іменем. В кожному винному регіоні Франції є організація, яка займається виключно популяризацією, креативом та розвитком винного туризму: винні карти, маркетингова ідентичність, планування та організація різних заходів з дегустаціями (велосипедні тури, піші прогулянки, дні музики і театру у винних регіонах). Ще одна особливість, туристичний період у Франції сезонний, тобто активна фаза з кінця квітня по кінець жовтня. В регіоні, де я проходила стажування (Долина Луари/Анжу) – є виноробні, де можна зупинитися на ніч (декілька номерів типу В&B прямо посеред виноградників), є розкішні шато зі стильними номерами (максимально 4-5 апартаментів), зал для святкування та зал для конференцій і, звісно, дегустаційний зал з винним бутиком.

Подібні принципи організації та ведення туристичного винного бізнесу бачила у виноробнях Португалії, Іспанії та Італії. Власники виноробень дуже зацікавлені у розвитку та популяризації своєї продукції, привертаючи увагу прямих покупців без посередників. Але це стосується все ж таки вин преміум-класу або невеликих сімейних виноробень. Бо для великих компаній, так званих винних груп, винних заводів, туризм – це частина підтримки іміджу бренда в першу чергу, тож не всі це практикують. Але я згодна, що вино сьогодні – принада, вишенька на торті туризму, а туризм – інструмент для просування та продажу вина.

D+: Дякуємо, Людмило, за таку тривалу і змістовну бесіду.

Сьогодні українці, які діють за гаслом «що нас не вбиває, те робить сильнішими», являють світу дива як на полі бою, так і в роботі. І винна сфера – не виключення. Нашим журналістам зараз доводиться спостерігати майже неймовірні історії людей, що гідні відбиття якщо не в мармурі ще за життя, то в літературних жанрах. Одну з […]

London Spirits Competition – нові можливості

Учасники London Spirits Competition тепер можуть надавати для оцінок професійним суддям свої коктейлі.


З 2023 року учасники London Spirits Competition  можуть зареєструвати на конкурс коктейлі на базі кожного продукту, який вони представляють. Таким чином конкурсанти знаходяться на крок попереду, враховуючи широкий спектр споживачів, адаптують свої конкурсні пропозиції до запитів дистрибьюторів та імпортерів, маючи змогу зробити наголос на додаткових перевагах власних брендів міцних напоїв.

Найкращі бармени та баєри алкогольних напоїв світу оцінюватимуть надані зразки 2022 року. Ця нова опція допоможе не лише споживачам розширити обрії, але й міксологам визначити найперспективніші коктейлі для представлення в картах.

На додаток коктейлі-переможці будуть обрані Beverage Trade Network та розміщені у London Drinks Guide, в британському журналі The On-Trade  та на порталі bartendersbusiness.com. 

Ці коктейлі також будуть показані в інших путівниках з напоїв – Los Angeles Drinks Guide, Chicago Drinks Guide, New York Drinks Guide та the San Francisco Drinks Guide.

«Ми пропонуємо платформу для демонстрації своїх коктейлів споживачам та трейдерам», – говорить Сід Пател, генеральний директор Beverage Trade Network, організатор London Spirits Competition.

Заявки на конкурс 2023 року вже відкриті. Бренди, які хочуть отримати відгук суддів світового класу, можуть скористатися перевагами участі зараз за спеціальними цінами. Нагадуємо умову: під час реєстрації необхідно обов’язково ввести рецепт коктейлю.

Учасники London Spirits Competition тепер можуть надавати для оцінок професійним суддям свої коктейлі. З 2023 року учасники London Spirits Competition  можуть зареєструвати на конкурс коктейлі на базі кожного продукту, який вони представляють. Таким чином конкурсанти знаходяться на крок попереду, враховуючи широкий спектр споживачів, адаптують свої конкурсні пропозиції до запитів дистрибьюторів та імпортерів, маючи змогу зробити […]

Зміни клімату: Шардоне у Великій Британії

Дослідники з Редингського університету прогнозують, що через глобальне потепління п’ята частина території Великої Британії буде придатна для вирощування Шардоне для тихих вин до 2050 року.


За прикладом Шаблі

У той час як в останні роки багато виноградників по всій Європі страждали від спекотних літніх температур, британські виробники мали зиск від такої погоди. І якщо наразі лише 2% землі у Великій Британії придатні для виробництва Шардоне преміум-класу, протягом наступних трьох десятиліть очікується, що ця цифра зросте до 20-25%.

Оскільки глобальне потепління зміщує кліматичний пояс придатності для виноградарства на північ, Південна Англія вже зараз має клімат, подібний до Шампані, отже, може виробляти ігристе вино в стилі шампанського. Також вчені припускають, що продовження потепління наблизить південну Англію до клімату, подібного до клімату Шаблі, який знаходиться лише приблизно в 140 і 160 км на південь від Еперне та Реймса в Шампані, відповідно. 

Дослідження вчених університету Редінга, опубліковане в OENO One, вивчало, які умови впливають на якість вина в Шаблі, що традиційно був найпівнічнішим виробником високоякісного тихого вина Шардоне на комерційно значущих рівнях, і це робить його очевидним кандидатом на роль аналогічної дорожньої карти для розвитку англійського та валлійського виноградарства Шардоне. Було розглянуто три аспекти, які могли б вплинути на це: середня температура між квітнем і вереснем, середня мінімальна температура у вересні та загальна кількість опадів з червня по вересень.

Висновки дослідників

Алекс Бісс, аспірант, який керував дослідженням, сказав: «У Великій Британії вже виробляють кілька чудових ігристих вин із винограду сорту Шардоне, але виноград, який використовується для ігристих вин, не потребує такого тривалого дозрівання, як для тихих вин. На даний момент у Британії не можна досягти надійного урожаю сорту Шардоне, але зміни клімату, схоже, нададуть такої можливості в недалекому майбутньому. Звичайно, є невідомі. Те, що регіон має відповідний клімат, ще це не означає, що він має правильний сорт землі для вирощування винограду. Але факт залишається фактом: зміна клімату, швидше за все, призведе до подальшого розширення виноградарства у Великій Британії».

Дослідники вважають, що до середини цього століття для виробництва високоякісного Шардоне будуть придатними схід, південний схід і центр Англії, зокрема Ессекс, Кент і острів Уайт, які демонструють ознаки перспективності. Наразі триває дослідження щодо регіонів, які можуть бути ідеальними для вирощування червоних сортів винограду.

Звичайно, причиною такої тенденції є тривожні темпи зростання температур у вегетаційний період, причому до 2100 року очікується підвищення глобальної температури на 2-3 °C, навіть за умов кліматичної політики щодо обмеження викидів.

«Ми не радіємо глобальному потеплінню, яке вже спричиняє серйозні проблеми для виробництва продуктів харчування, громадського здоров’я тощо. Скоріше це те, за чим ми повинні стежити та реагувати, змінюючи те, що ми вирощуємо та де. Безпосереднім наслідком наших висновків є те, що британські виноградарі, які вирощують нові лози у зазначених вище областях, повинні розглянути можливість висаджувати клони Шардоне подвійного призначення, придатні як для виробництва ігристого, так і для виробництва тихих вин», – підсумував Бісс.

Хоча британські виробники зараз можуть тішитися теплу, все ще існує велика стурбованість щодо того, що зміни клімату означають для довгострокової життєздатності виноградарства у цій країні. Адже спекотне літо – це одне, але непередбачувана зима може виявитися справжньою проблемою.

Окрім невизначеності, пов’язаної зі сценаріями викидів і кліматичними прогнозами, додаткові питання виникають через узагальнення та неточності у старовинній моделі Шаблі, ступінь, до якого модель можна застосувати до Великої Британії, вплив типу ґрунту на якість тихих вин Шардоне та як зміни клімату вплинуть на випадки заморозків, інтенсивні невеликі погодні явища та передачу грибкових і вірусних захворювань, жодне з яких тут не моделюється.

За матеріалами thedrinksbusiness.com

Дослідники з Редингського університету прогнозують, що через глобальне потепління п’ята частина території Великої Британії буде придатна для вирощування Шардоне для тихих вин до 2050 року. За прикладом Шаблі У той час як в останні роки багато виноградників по всій Європі страждали від спекотних літніх температур, британські виробники мали зиск від такої погоди. І якщо наразі […]

Fine Wine Power 100: Бургундія перемагає Бордо

Лондонська винна біржа Liv-ex опублікувала список Power 100 найсильніших брендів і виробників вишуканих вин за період з 1 жовтня 2021 року по 30 вересня 2022 року. Вперше в історії жодне вино Бордо не потрапило в топ-10. Цього року їх повністю витіснили Бургундія та Шампань.


Liv-ex Power 100, створений спільно з The Drinks Business Magazine, демонструє ефективність винних брендів, що продаються на Liv-ex. Power 100 — це миттєвий знімок ландшафту вторинного ринку, який постійно змінюється. Список включає лише бренди, які мають на ринку щонайменше три вина або урожай загальною вартістю не менше 10 000 фунтів стерлінгів (11 500 євро). Ключовими факторами є середні ціни та зростання/падіння; обсяг торгів за вартістю та обсягом на Liv-ex, а також кількість вин, що продаються.

Бургундія є найсильнішим регіоном у секторі вишуканих вин. 39 зі 100 брендів походять із цього регіону, що на шість більше, ніж у попередньому році. Далі йде Бордо з 25 брендами – на п’ять менше, ніж минулого року. Італія представлена 12 брендами і посідає третє місце в Power 100, випереджаючи Шампань, яка представляє дев’ять брендів. 

Як і минулого року, Domaine Leroy займає перше місце в загальному рейтингу. За ним йдуть Arnoux-Lachaux, який піднявся з 62-го на друге місце, Leflaive, Armand Rousseau та Prieuré Roch. Три бренди шампанського увійшли до топ-10, разом з Dom Pérignon (6), Roederer (7) і Krug (10). Romanée Conti займає 8 місце. 

Бордоські еліти Château Lafite Rothschild, Château Mouton Rothschild, Pétrus, Château Margaux випали з топ-10, як і італійська Sassicaia. Egon Müller опускається з 84 місця на 110. 

Основні висновки у звіті Liv-ex:

  • Бургундія лідирує в цьогорічному рейтингу Power 100, що відображається в постійному розширенні торгівлі винами та зростанні цін.
  • Продовжила сходити зірка Шампані, а якість і вартість були ключовими рушійними силами.
  • Вперше в історії в десятці найкращих брендів  немає Бордо.
  • Цінові показники Бордо були затьмарені Бургундією та Шампанським, але First Growth зберіг свої позиції з точки зору вартості торгів.
  • Сплеск популярності італійських вин трохи зменшився, але Тіньянелло продемонстрував гарні результати.
  • Усі бренди в топ-100 зросли в ціні в умовах бурхливої ​​торгівлі.

Загалом за відповідний період на Liv-ex продавалося близько 12 300 різних вин, згрупованих у майже 1700 брендів. (SW).

За матеріалами: www.liv-ex.com

Лондонська винна біржа Liv-ex опублікувала список Power 100 найсильніших брендів і виробників вишуканих вин за період з 1 жовтня 2021 року по 30 вересня 2022 року. Вперше в історії жодне вино Бордо не потрапило в топ-10. Цього року їх повністю витіснили Бургундія та Шампань. Liv-ex Power 100, створений спільно з The Drinks Business Magazine, демонструє […]

Ніна Бассе: «Професія готельєра – це те, з чим я наразі ідентифікую себе, оскільки вона сформувала мене як особистість»

Ніна Бассе, готельєр FIH, наставник, довірена особа-співзасновник і голова Фонду Жерара Бассе, співзасновник і віце-президент Академії сомельє Великої Британії люб’язно погодилася поділитися своїм досвідом у сфері гостинності та виноробства. В інтерв’ю Олександрі Григор’євій, керівнику проєкту Wine Travel Awards, суддею якого стала Ніна, вона також розповіла про діяльність та проєкти фонду. Цей лонгрід, який розкриває деякі інсайти та спонукає до дій.


Шановна пані Ніно! Насамперед хочемо висловити вдячність за те, що погодилися приєднатися до пулу суддів премії Wine Travel Awards. Ми сприймаємо це як свого роду подвиг заради нашого проєкту, адже знаємо, яке неймовірне навантаження маєте. І перше питання буде пов’язане саме з переліком ваших зобов’язань: чому на перше місце в своєму резюме ви поставили не «Co-Founding Trustee» або «Chair» гучних та солідних організацій, де головуєте, а саме «seasoned hotelier». 

Досвідчений готельєр, це те, чим я займаюся останні, мабуть, 30 років. Я почала займатися готельним бізнесом, коли була дуже молода, тому для мене це завжди було важливою частиною мого життя, а також життя Жерара. Професія готельєра – це те, з чим я наразі ідентифікую себе, оскільки вона сформувала мене як особистість. І в рамках цього, очевидно, я також є наставником для інших. З часом життя змінилося, створення Фонду стало чимось дуже важливим з багатьох причин, одна з яких полягає в тому, що ми з моїм сином Романе, який також є довіреною особою-співзасновником, хотіли переконатися, що спадщина і пам’ять Жерара будуть збережені.

Ми хотіли зосередитися на чомусь дуже важливому для нього, а це освіта та наставництво. Таким чином, Фонд був створений для того, щоб допомогти і підтримати молодих людей, які хочуть прийти в індустрію вина та міцних напоїв або індустрію гостинності, але не бачать способу, як це зробити. Це може бути через проблеми інклюзивності чи різноманітності, або через економічні чи етичні причини. І тому ми намагалися полегшити їхній шлях у галузь, фінансуючи освітні програми, допомагаючи їм із стажуванням, допомагаючи організаціям і окремим особам фінансувати освітні програми. Це стало чимось, що дуже дорого нашим серцям, тому що ми знаємо, що Жерар дуже пишався б, щоб його ім’я пов’язували з таким фондом.

Розкажіть, будь ласка, про проект Spot in the Woods – він, мабуть, займає особливе місце в вашому житті? Якщо не помиляюся, ви розпочали його з месьє Жераром – в одному з інтерв’ю нашому виданню (а за життя Жерара Бассе нам пощастило поспілкуватися з ним тричі) він повідав про невеличкий, але вишуканий готель в Хемпширі – TerraVina (сучасна назва Spot in the Woods), де мали втілитися деякі його та ваші мрії. Я читала згодом, що гостинність там настільки продумана до дрібниць, що видаються гумові чоботи для прогулянок лісом та окуляри для читання, якщо ви свої забули вдома. А ресторан та винна карта – найбездоганіші в світі. Це про той самий готель йдеться? Якщо можна, детальніше про його сьогодення.

TerraVina – це готель, який ми з Жераром заснували після того, як продали наш готельний бізнес, який називався Hotel du Vin. TerraVina був у нашій власності приблизно 15 років, і це був готель, орієнтований на вино. Коли Жерар захворів і не міг часто бувати в готелі, ми вирішили змінити стиль готелю. Він став не так зосереджений на вині, тому що люди, очевидно, приходили до TerraVina, сподіваючись побачити Жерара, і коли його не було, це ставало для них розчаруванням. Тож ми змінили його концепцію на більш бутіковий, гастрономічний з меншою увагою до вина. Змінили назву і вели цей бізнес протягом двох років, коли Жерару вже було дуже погано. Тому, коли чоловік помер, я прийняла рішення повністю продати бізнес. У нас більше немає готелю Spot in the Woods. Отже, зараз я готельєр на пенсії.

Насправді, наскільки нам відомо, за вашими плечима ціла низка проєктів в сфері гостинності –  Hotel du Vin, Hotel TerraVina (Spot in the Woods). Ви одержували освіту саме як готельєр? Можете розказати про витоки?

Так, я навчалася у школі готельєрів. Я закінчила школу, коли мені було 16. Як це працює в Англії: ви здаєте іспити O levels (у мій час це були O levels, але тепер я думаю, що це GCSE), люди, які продовжують навчання в школі, складають A levels, а потім навчаються в університеті. Однак, коли мені було 16, і я склала свої O levels, то вирішила, що не хочу здавати A або вступати до університету. Я хотіла піти в готельну школу, щоб повністю зосередитися на кар’єрі в готельній індустрії. І я пам’ятаю, як моя директорка сказала мені: «Навіщо ти це робиш? Ти розумна і вмієш багато чого, чому ти хочеш залишити школу і стати офіціанткою?» Мене так налякало її ставлення, що я твердо вирішила довести їй, що вона неправа, і створити кар’єру в сфері гостинності, якою я буду пишатися. Я навчалася чотири роки у школі готельєрів і отримала диплом, який тепер є еквівалентом університетського диплому з готельного менеджменту.

Я пішла працювати в готель Chewton Glen, попередньо провівши деякий час у Парижі, набравшись досвіду. Саме в Chewton Glen я зустріла Жерара... Після року роботи, я побачила оголошення про роботу інспектора готелів і ресторанів. Майте на увазі, мені був лише 21 рік, я була дуже молода, і тоді мені здавалося, що це справді цікава робота. Я знала, що не отримаю роботу, тому що була абсолютно недосвідченою, але думала, що було б цікаво піти і подивитися, про що взагалі йдеться, і пройти співбесіду. Практика співбесіди ніколи не завадить. Отже, я пішла на співбесіду, де було кілька раундів, обідів у ресторанах з інспекторами таке інше… І, на мій подив, я отримала цю роботу, і стала наймолодшим інспектором готелів і ресторанів.

Стати інспектором готелів і ресторанів АА у 21 рік – це неймовірне, справді велике досягнення!

Так, і мені це дуже сподобалося. Це був дивовижний досвід. Я зустріла неймовірних людей, пропрацювала майже шість років. А причина, чому покинула цю роботу, полягала в тому, що ми з Жераром і мій колишній бос із Chewton Glen, Робін Хатсон, вирішили, що хочемо заснувати готель – Hotel du Vin. Це було важко. Насправді я не могла займатися роботою готельєра та бути інспектором готелю. Це був конфлікт інтересів. Тому, оскільки Hotel du Vin потребував моєї допомоги та підтримки під час створення, я відійшла від роботи інспектора готелів і ресторанів і стала справжнім готельєром. Так все якось почалося. А потім у нас було кілька готелів, перш ніж ми продали Hotel du Vin. І тоді ми з Жераром ніколи не сподівалися буде ще один. Так з’явився готель TerraVina.

Як з часом ця діяльність поєдналася на вашому життєвому шляху з винною галуззю? Чи було це так само несподівано та карколомно, як у Жерара, який відправився на футбольний матч, а потрапив у світ вина – і на все життя?

Я цікавилася темою вина до зустрічі з Жераром. І фактично, коли навчалася в готельній школі, хотіла трохи змінити спеціалізацію та стати винним байером. Однак цього не зробила. Зустрівши Жерара, всі свої відпустки я проводила на виноградниках. Ми багато подорожували та дегустували. Моє життя занурилося у вино, а виноробна індустрія — це чудова галузь, в яку занурюєшся із задоволенням. 

В одному зі своїх інтерв’ю Жерар згадав, що Бургундія була одним із його улюблених місць для відвідування, і там він отримав один із найкращих винних досвідів.

Це точно! І насправді, ми назвали нашого сина на честь бургундського виноградника. Його звуть Романе (Romané) через те що багато виноградників мають частину назви Romanée: Romanée-Conti, Vosne-Romanée тощо. Бургундія була дуже близькою серцю Жерара, як і Мадейра. Він любив вина Мадейри. Одну з наших собак назвали Malmsey, на честь вина з Мадейри.

Це, безперечно, творчий підхід до вибору імен. Свого часу ви стали наймолодшим лауреатом Lifetime Achievement Award for Women in Business. За які заслуги і за яких обставин це сталося?

Чесно кажучи, це було досить давно, тому я не можу точно пригадати, які були критерії. Моя знайома, яку я знала ще з часів, коли була інспектором готелю, була молодим готельєром. Вона успадкувала бізнес своєї матері, а згодом заснувала премію Women in Business. Тож вона зв’язалася зі мною, щоб розповісти про нагороди та заохотила мене взяти участь. З першого разу я не виграла, а наступного року мене знову запросили взяти участь, тому що я вже була номінована і мала відносно хороші минулорічні результати. Мене висунули, але без жодних очікувань. Насправді настільки не очікувала перемоги, що в ніч святкування я не змогла піти, тому що у Жерара був великий винний івент у Manoir aux Quat’Saisons з Раймондом Бланом (Raymond Blanc). Тож я змушена була вибачитися, що не буду на церемонії нагородження. У всякому разі, я думала, що не виграю і відправила свого генерального менеджера, яка ще й трохи схожа на мене. Вона запитала мене: «А якщо мені доведеться виступити з промовою?» – Я сказала: «Ну, тобі не доведеться виступати, тому що я не збираюся перемагати». А під час винного івенту отримала текстове повідомлення, що я виграла і що мій генеральний менеджер щойно виступила з промовою. Вона подякувала всім, хто організував захід від мого імені, а у місцевій пресі повідомили, що вона була мною, і те, що вона сказала, було так, ніби це я. Отже, насправді я виграла і не виграла, тому що всі вважали мене кимось іншим. Знаєте, до сьогоднішнього дня я здивована цією перемогою, тому що завжди думала, що для того, щоб отримувати нагороду за життєві досягнення, потрібно бути в більш солідному віці. Однак хтось зауважив, що я була інспектором готелю в 20 років, чому б не отримати нагороду за життєві досягнення в 40 років.

Це цілком заслужено, Ніно. Тепер давайте обговоримо вашу поточну позицію. Якщо я не помиляюся, ви віце-президент Академії ресторанного та винного сервісу (Academy of Food & Wine Service). Розкажіть, будь ласка, про діяльність цієї організації, її географічні масштаби, цілі, а також про ваші обов’язки в ній зокрема.

Ні, це не зовсім правильно. Жерар багато років приділяв увагу Academy of Food & Wine Service. Це була важлива організація, яка підтримувала та відстоювала права сомельє та готельєрів у Великій Британії. Однак останніми роками активність організації трохи знизилася, багато людей відійшли. Жерар помер. Прийшли люди, які мали дуже позитивні наміри. Але, на жаль, основна мета організації як би зійшла на другий план.

Президент Ніколя Клерк (Nicolas Clerc) тоді був молодим хлопцем, якого я знала дуже давно і якого Жерар дуже любив. Він подзвонив мені і сказав: «Слухай, знаєш, Академія трохи занедбана, і там насправді нічого не робиться. Я хотів би відтворити щось краще, більш інноваційне, більш захоплююче для молодих сомельє у Великобританії». І я подумала, що це чудова ідея, тож погодилась йому допомогти.

Academy of Food & Wine Service більше не існує. Замість ми створили United Kingdom Sommelier Academy яка тепер пов’язана з ASI. Це дуже важливо, оскільки це означає, що в межах Сполученого Королівства будь-хто, хто отримає титул UK Sommelier of the Year, автоматично стає частиною організації ASI та може брати участь у європейських змаганнях, змаганнях ASI World Champion, якщо вони відповідають вимогам та рівню.

Я віце-президент UK Sommelier Academy, яка замінила Academy of Food & Wine Service. І хоча організація ще молода, у нас є досить цікаві плани. Ми щойно провели конкурс сомельє Сполученого Королівства пару місяців тому. Крім того, ми проводимо іспити на основі сертифікації та дипломів ASI. 

Академія відкрита лише для британських сомельє?

Членами є переважно сомельє, але, безперечно, менеджери ресторанів, менеджери продуктів харчування та напоїв, будь-хто, хто справді має кар’єру у сфері гастрономії чи напоїв, можуть взяти участь. Ми також співпрацюємо з іншими афілійованими організаціями ASI. Наприклад, тісно пов’язані з Ірландською гільдією сомельє, але щоб стати членом Академії сомельє Великобританії, ви повинні працювати у Великобританії в сфері гостинності, вина чи спиртних напоїв, роздрібної торгівлі, готелів чи ресторанів.

Наскільки мені відомо, ви зайняли цю посаду в Академії сомельє Великобританії у 2020 році, якраз перед пандемією, яка найбільше вдарила по цій галузі. Як ви впоралися, може, поділитеся лайфхаками?

Ми працювали над проєктом під час COVID. У нас були нескінченні зустрічі Zoom, і все це було створено електронною поштою та Zoom, тому що ми не могли зустрітися. Нам довелося відкласти наші іспити та конкурс UK Sommelier of the Year. У липні, ми провели перший конкурс UK Sommelier Academy, він був першим за два роки через пандемію.

Будь ласка, поділіться своїми думками щодо ефективних способів стати справжнім фахівцем у галузі вина та гастрономії. Які глобальні мережі навчальних закладів, на вашу думку, краще вибрати, оскільки сьогодні існує така різноманітність шкіл, курсів, академій? Де саме навчався ваш син Романе? Він пішов по стопах своїх батьків, чи не так?

Очевидно, що мати певну освіту в будь-якій кар’єрі, будь-якій галузі корисно, але я думаю, що для деяких людей це не обов’язково. Комусь просто не подобається вчитися, їм не подобається складати іспити. Для таких людей практичний досвід навчання буде тим, що їм більше підходить. Ось чому, на мій погляд, для того, щоб займатися гостинністю, найголовніше – це любити людей, і не лише тому, що ви збираєтеся обслуговувати людей і пропонувати їм досвід, а й тому, що ви збираєтеся працювати в команді людей. І робота в цій команді дуже важлива, оскільки гостинність вимагає від вас дуже багато часу, який ви витрачаєте. Працюючи в команді, ви повинні мати товариські стосунки, ставати великою родиною. Якщо ти не любиш людей, то в цьому немає сенсу. І це справді перша важлива річ.

Якщо ви можете вчитися і вам подобається освіта, книги і, звісно, ​​подорожі, я думаю, що це розширює досвід, який ви можете принести у свою кар’єру гостинності. Але я думаю, ще важливо розуміти, що необхідно клієнту на будь-якому рівні. Ви можете навчатися, відвідуючи курси, читаючи книги тощо. Особливо про вино, ви повинні розширити свої знання, читаючи про вино, а також подорожуючи виноградниками та відвідуючи виноробні. А ще є багато дрібниць, які, коли ви зшиваєте все воєдино, утворюють клаптик і пропонують дуже важливі аспекти, які створюють найкращий шлях для вашого прогресу та розвитку в межах обраної професії.

Вибачте, що змушуємо пригадувати часи, коли ви з Жераром були разом, але це унікальна постать в історії людства – його досягнення та досвід неперевершені (наскільки відомо, ще нікому не вдалося поєднати в одній особі стільки високих професійних статусів). Мабуть, тут буде принагідно запропонувати нашим читачам подивитися новий фільм, зйомки якого ви ініціювали, якщо не помиляюся (за посиланням: A Life in Wine: Gerard Basset | The World’s Favourite Sommelier | 67 PALL MALL TV) Чи не могли б ви прокоментувати цю стрічку та поділитися правилами Жерара Бассе – по яких методиках, книжках він займався, у кого вчився професії, скільки часу відводив роботі? Чи правильніше було б спитати, чи мали ви взагалі якісь дні відпочинку?

Дякую, що поділилися посиланням на своїх медіа ресурсах. Фільм з’явився тому, що в Лондоні є приватний винний клуб 67 Pall Mall, і у них є телевізійна компанія, яка стала дуже важливою під час пандемії, пропонуючи чудові програми, екскурсії по виноградниках і дегустації, і це справді гарне телешоу. Вони підійшли до нас і сказали нам з Романе, що дуже хотіли б зняти документальний фільм про Жерара та його життя. Нам було приємно з ними працювати. Вони зробили дивовижну роботу. Фільм, я вважаю, дуже захоплюючий і дуже особистий.

Сам фільм дає миттєве уявлення про рішучість Жерара в тому, як він навчався, і те, як освіта та подорожі були важливою частиною його діяльності. Для нього навчання ніколи не було клопотом чи викликом. Це було те, що йому подобалося. Він залишив школу без кваліфікації. Йому подобалася ідея бути з людьми та товариськість в галузі гостинності. Вино його справді зачарувало. Потрібно багато чому навчитися, і коли він відкрив свою першу книгу про вино, це викликало любов до цього предмету. Це було так, ніби шлюзи відкрилися, і він хотів дізнатися якомога більше. Вино стало його пристрастю. Однак він завжди казав: «Я люблю вино, але я вважаю, що для того, щоб бути чудовим сомельє, ви повинні любити людей більше, ніж вино».

Отже, коли він прогресував у плані навчання та розвитку власної кар’єри, він зрозумів, що дуже важливо брати інших людей у цю подорож. Він прагнув підтримувати, наставляти та виховувати молодих людей у галузі. Він став досить відомим завдяки своїм учням, яким приділяв багато свого часу та досвіду. 

Були люди, які хотіли з ним працювати, тому що знали, працюючи з ним, отримають всеосяжний досвід вивчення вина. І, знаєте, навіть після того, як ми продали готелі, всі його протеже все одно приходили до нього в гості. Вони були і залишаються моїми та Романе великими друзями. Вони досі говорять про Жерара з величезною повагою. Я думаю, це тому, що вони усвідомлюють, що завдяки його допомозі та підтримці це дало їм величезний шанс у галузі, в яку вони вступали в дуже молодому віці. Тож це була дуже важлива частина кар’єри Жерара: не лише його здатність перемагати на змаганнях, вчитися та здобувати кваліфікацію до іспитів, але й допомагати іншим людям робити те саме, тому що це покращувало можливості у їхній власній кар’єрі, а також приводило до вдосконалення сомельєрії в цілому у Великій Британії.

Можливо, у вас багато відряджень? Які країни можна виділити як зразкові з точки зору еногастрономічного туризму?

Я вважаю, що одним із наших улюблених місць с Жераром була Каліфорнія. Ми любили Каліфорнію. І справді, свого часу думали, що, ймовірно, покинемо Велику Британію та підемо працювати у каліфорнійській винний бізнес. Цього не сталося, тому що у нас був Романе, і він не хотів залишати школу. Також Франція завжди була дорога серцю Жерара, тому що він був французом, а регіон Шампань був місцем, де ми завжди любили бувати. Його сестра жила недалеко від Рони, тому ми теж часто їздили до неї. 

Мадейра також була дуже дорогою для Жерара. Ми любили їздити на Мадейру та дегустувати вина. Мадера та Шеррі, всі кріплені вина, були тим, що Жерар дуже любив. Звичайно, нам завжди подобалося поєднання всіх цих різних стилів хересу та смачних тапасів. Але сказати, що є улюблений регіон чи улюблене місце, було б важко, бо це залежало б від того, з ким ми були, що робили, з ким дегустували, яка була погода. Я маю на увазі, що кожен досвід був особливим з тих чи інших причин.

А ще Тоскана – це було так просто, але так красиво. Одного разу ми сиділи високо на пагорбі, звідки відкривався краєвид на виноградники, на скільки сягало око в дуже, дуже простій маленькій таверні, де готувала італійка. Вибору страв там не було, була лише паста. Ми могли спостерігати, як вона готувала на своїй кухні. Подавала пасту просто з домашньою оливковою олією та місцевим сиром. І це була найкраща їжа, що ми їли за довгий-довгий час. Ми все ще говорили про це, «ти пам’ятаєш, коли ми ходили до… і це була дивовижна паста…» Отже, інколи найпростіші речі справляли найбільше враження.

Чи можете ви прокоментувати, як розвивається Gérard Basset Global Fine Wine Report?

Це те, що Жерар та один із його найдорожчих друзів Льюїс Честер (Lewis Chester) створили перед смертю Жерара. Перший звіт вийшов у 2018 році, і вони разом створили компанію під назвою Liquid Icons, тому що хотіли працювати разом, роблячи щось, пов’язане з вином, але вони насправді не знали, що. Глобальний звіт був тим, що, на їхню думку, було б цікаво зробити. Отже, 2018 рік став першим. У 2019 році Льюїс запропонував перейменувати його на The Gérard Basset Global Fine Wine Report на честь Жерара, оскільки на той час він уже помер. Льюїс сказав: «Ви знаєте, ми збираємо всю цю інформацію від усіх цих дивовижних людей із виноробної промисловості, офісів вина, сомельє, колекціонерів вина, любителів вина, ентузіастів вина. Тоді ми готуємо цей звіт, але насправді він може сприйматися досить сухо. Тож, я думаю, було б дуже добре, якби ми запитали людей, як ви думаєте, хто в цей момент і пору року робить найкраще вино? Найкраще вино в Європі чи найкраще в Америці. Ми створюємо премію і вручаємо нагороду щороку».

Отже, ось ідея Льюїса – The Golden Vines® Awards. І це спрацювало дуже добре. Чудово, коли люди отримують нагороду за їхню наполегливу працю та зусилля. І Льюїс сказав: «Ну, якщо ми збираємося вручати нагороду, ми повинні провести церемонію нагородження і проводити її щороку. А чому б нам не провести винний аукціон? І якщо ми проводимо винний аукціон, усі кошти мають піти до благодійної організації, яка потім буде створена на ім’я Жерара». Ми створили Gérard Basset Foundation, щоб об’єднатися ці процеси. Ось як все почалося. Працювати з кимось на кшталт Льюїса неймовірно, тому що у нього є ідея, а потім він біжить з нею, і вона стає все більшою і більшою і дивовижною. Отже, вплив величезний, тоді як у нас з Романе було так мало ідей. Я знаю, що Жерар дуже пишався б Льюїсом за те, що він створив і досяг.

Ми в захваті від того, що тепер у нас є всі ці науковці з усього світу та 16 грантоотримувачів (на сьогоднішній день у 2021/2022 роках) по всьому світу, яким ми допомагаємо, і всі вони пов’язані з вином, міцними напоями та гостинністю. 

До уваги наших читачів, церемонія нагородження Golden Vines® Awards в цьому році відбулася 14-17 жовтня у Флоренції, де на аукціоні було зібрано понад 1,1 мільйона фунтів стерлінгів для Gerard Basset Foundation. Говорячи про неймовірний аукціон Fine Wine, Rare Spirit & Experience 2022, які видатні напої там були представлені?

Льюїс дуже наполегливо працює цілий рік, збираючи лоти для аукціону, в нього є чудові люди, яких він просить підтримати, всі вони щедрі і надзвичайно підтримують. Для нас дуже важливо те, що мова йде не лише про можливість купувати вишукані та рідкісні вина. Часто це те, що кожен окремий аукціон більше, ніж просто покупка чудового вина. Це може бути обід у винороба, ночівля на виноробні. І іноді ці виноробні не відкривають свої двері для публіки, але якимось чином Льюїсу вдається змусити їх це зробити. А в цьогорічному аукціоні 107 лотів, що саме по собі дивовижно. Деякі з них починаються від початкової ставки від 500 фунтів стерлінгів до понад 100 000 фунтів стерлінгів. І всі вони дуже різноманітні та дуже різні, але кожен з них унікальний і надзвичайно особливий. Як і багато чого з того, що ми робимо в межах фонду, усе це стало можливим завдяки Льюїсу та його неймовірній і крихітній команді, у межах Liquid Icons Льюїс так наполегливо працює, щоб пропонувати такі дивовижні та унікальні лоти на аукціоні, а команда так наполегливо працює, щоб забезпечити Golden Vines® Awards величезний успіх.

Зібрані кошти йдуть виключно на стипендії? Або ви інвестуєте в інші проекти?

Усі зібрані кошти передаються до Фонду. Наприклад, минулого року ми зібрали трохи менше 1,3 мільйона фунтів стерлінгів. І за ці гроші ми мали змогу фінансувати стипендії. Крім того, у нас є головні стипендіати для «Golden Vines Diversity Scholarships»: минулого року у нас було два студенти Master of Wine, цього року ми матимемо трьох (два Master of Wine та один Master Sommelier). Кожен з них отримує по 55 000 фунтів стерлінгів, які покривають їхню плату за навчання на курсах «Master of Wine» або «Master Sommelier», а також допомагають у навчанні та поїздках. Крім того, у них є програма стажування, яка включає понад 35 різних виноробень по всьому світу, в яких вони мають можливість працювати. І знову ж таки, іноді це стажування, яке зазвичай не можливе, однак для Golden Vines вони відкривають свої двері. Минулого року у нас було ще двоє науковців, які не пройшли стажування, але їм заплатили за навчання. Один був для MS, а інший для MW. Цього року у нас є чотири стипендіати Dom Pérignon, які матимуть такий самий порядок. Їх гонорари будуть оплачені, але стажування в широкому діапазоні не передбачено. У нас є стипендіат Hennessy, спеціально для Spirits, який має стипендію та 12-місячне стажування в Hennessy. Ми маємо п’ять стипендій Artémis Domaines. Вони мають стажування до шести місяців і 20 000 євро. У нас також є додаткові стипендії, які будуть оголошені в найближчі місяці, як для вина, міцних напоїв, так і для галузі гостинності.

Крім того, у нас також є наші глобальні грантоотримувачі, яких наразі 16 у всьому світі на п’яти різних континентах. Деякі приклади: Pinotage Youth Development Academy, створена в Південній Африці. У нас є програма, яка працює з Австралією в Аделаїдському університеті (Adelaide University). У нас є подібний проект, який працює з Канадою в Оканагані. У нас є проект, який працює з людьми з обмеженими можливостями в середовищі гостинності та вина в Америці. Тому наша діяльність дуже різноманітна.

Нещодавно ми писали, зокрема, про заснування благодійної стипендії The Artémis Domaines Golden Vines® Victims of Conflict Charity. Хто цього року переміг, чи були серед них українці?

Ці стипендії надаються жертвам конфлікту з будь-якої точки світу. На додаток до цього, у нас є щось, що ми тихо робимо у фоновому режимі, коли ми фінансуємо людей, на яких особливо впливає те, що відбувається в Україні. Деякі з них переміщені, ми допомагаємо їм, оплачуючи освітні програми, такі як курси WSET та/або курси англійської мови. Деякі з людей, яким ми допомагаємо, — це росіяни, які виїхали з росії, бо не згодні з політичною ситуацією і втратили кар’єру. А інші – це українці, яким довелося тікати з України. І це те, що є доповненням до стипендій – ми таким чином допомагаємо багатьом людям.

Чи могли б ці люди зв’язатися з вами напряму? Або який канал комунікації ви обрали?

Так, ми звернулися до Української асоціації сомельє та інших українських контактів, які у нас були. Деякі звернулися до нас, зв’язавшись із Дженсіс Робінсон та Яном Харрісом, колишнім генеральним директором WSET, обидва з яких є довіреними особами Фонду, і пояснили свою ситуацію. Ми хочемо допомогти якомога більшій кількості людей, сподіваємося, що аукціон збере ще більше коштів і ми зможемо допомогти ще більшій кількості людей.

Нехай буде так. Ви знайомі з винами країн Східної Європи та Кавказу – Молдови, України, Грузії, Вірменії? Ви були в якійсь із країн?

Я не багато з них відвідувала. Жерар так, він любив Грузію та Україну. Я дегустувала грузинські вина, зокрема так звані оранжеві вина, і вони мені дуже подобаються. І я думаю, що це місця, по яких я хотіла би більше подорожувати. Останні кілька років подорожувати виноробними регіонами було важко через COVID. Однак зараз світ відкривається, і я точно хотіла би поїхати й відвідати ці країни. Деякі з вин, які надходять із таких країн, дійсно цікаві та мають великий потенціал, щоб стояти з високо піднятою головою на світовій арені.

Я сподіваюся, що ви колись зможеш відвідати Україну. Дуже дякую за ваш час.

Дуже дякую за запрошення. І, знаєте, я дуже рада брати участь у суддівстві WTA.

Ніна Бассе, готельєр FIH, наставник, довірена особа-співзасновник і голова Фонду Жерара Бассе, співзасновник і віце-президент Академії сомельє Великої Британії люб’язно погодилася поділитися своїм досвідом у сфері гостинності та виноробства. В інтерв’ю Олександрі Григор’євій, керівнику проєкту Wine Travel Awards, суддею якого стала Ніна, вона також розповіла про діяльність та проєкти фонду. Цей лонгрід, який розкриває деякі […]

Попит на розе і білі вина більший, ніж на червоні

Згідно з даними Wine-Searcher кількість пошукових запитів щодо білих вин зростає, тоді як пошуки червоних вин падають, хоча загалом вони більші.


Можливо, хоча скоро зима, люди, які шукають вино все ще думають про літо. Цього року ще не відбувся сезонний перехід від більш літніх білих і розе до більш важких червоних, що зігрівають взимку.

Аналіз глобальних пошукових запитів за жовтень показує, що біле вино збільшило свою частку пошуків на 11 відсотків порівняно з тим же періодом минулого року, пошуки ігристого також зросли на 11 відсотків, а пошуки рожевого вина зросли на 4 відсотки. Для порівняння, частка червоного вина впала на 3 відсотки. Наразі червоне вино становить 71 відсоток усіх пошукових запитів – порівняно з 73,4 відсотка минулого року – а біле – 15,9 відсотка, порівняно з 14,3 відсотка у жовтні 2021 року.

Найбільше програв у всьому цьому мерло – частка пошукових запитів у всьому світі впала на 43 відсотки, хоча останні кілька років вона зростала. Частка каберне совіньйон впала на 2 відсотки, тоді як піно нуар продовжує зростати в популярності зі збільшенням частки пошуку на 4 відсотки. Сіра і зінфандель  також спостерігали помірне зростання приблизно на 1 відсоток.

Серед білих лідером пошуку було шардоне, зі стрибком у глобальних показниках на 18 відсотків порівняно з жовтнем минулого року. Частка совиньон блан зросла на 5%, тоді як рислінгу впала на 2%.

Однак дані про середню ціну кліків показують дещо іншу картину. Це вимірює ціну вин, за якими користувачі Wine-Searcher переходять до торговця, вказуючи на намір купити. Це корисний інструмент для вимірювання рівня цін, який цікавить потенційних споживачів.

Це знову погана новина для мерло – середня глобальна ціна кліку впала на 77 відсотків порівняно з минулим роком. Навіть піно нуар, улюблений сорт критиків, спостерігав падіння ціни за кліки на 6 відсотків порівняно з минулим роком, хоча це може бути невеликим небажанням споживачів клацати на шалено дорогі вина Бургундії.

Інші червоні виявилися у кращій ситуації: середня ціна за клік каберне зросла на 5 відсотків порівняно з минулим роком, тоді як сіра та зінфандель подорожчали на 9 відсотків кожен.

Для білих це майже зворотна історія пошуку. Ціни на шардоне впали на 7 відсотків, тоді як на совіньйон блан подорожчали на 15 відсотків, а на рислінг – на 8 відсотків. Проте розе спіткав успіх – середня ціна кліку зросла на 23 відсотки; це багато людей, які торгують.

Перенесення уваги на США, найбільший у світі винний ринок, демонструє схожу картину. Загалом частка пошуку червоного вина впала на 2 відсотки, тоді як білого виросла на 8 відсотків, ігристого на 5 відсотків і рожевого на здорових 15 відсотків. Мерло знову став найбільшим програшем, частка пошуку впала на 24 відсотки, а каберне – на 5 відсотків. Єдиним великим червоним сортом, який зафіксував збільшення частки пошуку за місяць, був Зінфандель, який зріс на 2 відсотки.

Слідкуємо, як буде змінюватися попит з настанням зимових холодів.

За матеріалами www.wine-searcher.com

Згідно з даними Wine-Searcher кількість пошукових запитів щодо білих вин зростає, тоді як пошуки червоних вин падають, хоча загалом вони більші. Можливо, хоча скоро зима, люди, які шукають вино все ще думають про літо. Цього року ще не відбувся сезонний перехід від більш літніх білих і розе до більш важких червоних, що зігрівають взимку. Аналіз […]

43-й Конгрес OIV: аналіз викликів та результати 2022 року

Після дворічної перерви, спричиненої глобальною пандемією, Міжнародна організація винограду та вина (OIV) на минулому тижні провела свій 43-й щорічний конгрес в Енсенаді, Нижня Каліфорнія, Мексика. Конгрес – ключова подія в календарі виноробної індустрії. Ця подія об’єднує всі зацікавлені сторони, включаючи виробників, науковців, постачальників послуг і законодавців. Тут обговорюють найактуальніші проблеми, з якими стикається винний світ у сьогоденні та майбутньому. 


Проблеми галузі

Виступаючи на вступній лекції заходу, Пау Рока, генеральний директор OIV, перш ніж представити ключові цифри року, зробив огляд поточного стану справ у винному секторі. Той факт, що двома основними темами заходу є стійкість до зміни клімату та управління водними ресурсами, відображає головний виклик галузі: тиск на виноградарство, спричинений екстремальними погодними явищами. Проте сектор мав не менш серйозні труднощі на матеріально-технічному та економічному фронтах.

Промисловість, яка все ще має справу з перебоями в ланцюжку постачання та дистрибуції, спричиненими Covid-19, тепер стикається зі зростанням витрат виробництва та постійною нестачею сировини. Обидві проблеми загострюються енергетичною кризою, спричиненою вторгненням Росії в Україну. Інфляція й надалі створюватиме серйозний тиск на виробників, особливо тому, що це обмежуватиме витрати споживачів на товари не першої необхідності.

Проте Рока підкреслив, що операційні, логістичні та економічні проблеми, з якими сьогодні стикається виноробна промисловість, далеко не безпрецедентні. наприклад, події ХХ століття, коли глибокі економічні та геополітичні зміни поставили галузь під загрозу. Отже, насправді безпрецедентні та довгострокові труднощі мають екологічний характер.

За словами Рока, сильна посуха цього року стала тривожним сигналом. «Зміна клімату реальна і, поза всяким сумнівом, є однією з найважливіших проблем нашого сектору, – сказав він. – Погодні аномалії стали новою нормою, і ми, мабуть, повинні визнати їх регулярність, а не розглядати їх як надзвичайні ситуації».

Урожай 2022

Навіть якщо більшість виноробних країн зафіксували сильну посуху, очікується, що світове виробництво вина залишається стабільним у 2022 році на рівні близько 260 млн. гл, що на 1% менше, ніж у 2021 році. Це означає, що 2022 рік стане четвертим роком поспіль, коли світове виробництво трохи нижче середнього.

У Європейському Союзі врожайність була вищою, ніж спочатку очікувалося, завдяки опадам безпосередньо перед збором врожаю. Проте ці результати мають різне значення для ключових європейських країн.

Франція оговтується після катастрофічного врожаю 2021 року з прогнозованим виробництвом 44,2 млн. гл, що на 17% більше, ніж у 2021 році. Тим часом в Іспанії (-6%) і Греції (-29%) спостерігалося значне зниження виробництва через серйозну посуху майже в усіх регіонах країни. Німеччина також опублікувала позитивні показники з 8,9 млн гл, збільшення на 2%. А Італія залишається провідним у світі виробником вина з точки зору обсягу з 50,3 млн. гл відповідно до врожаю 2021 року.

 

 

З іншого боку Атлантики США зафіксували зниження на 4% при оціночному виробництві в 23,1 млн. гл. Це також було результатом надзвичайно сухої погоди.

Виробництво вина в Південній півкулі було на 7% нижче рекордного 2021 року, але відповідає середньому показнику за попередні п’ять років. Чилі була найбільшим виробником на південь від екватора з обсягами 12,4 млн гл. Цей показник на 7% нижчий від винятково високого минулорічного виробництва, але все ж на 7% вищий за середній п’ятирічний показник по країні.

Слідом за Чилі йде Австралія, яка зафіксувала значне зниження порівняно з минулим роком, знизившись на 18% до 12,1 млн. гл. Завдяки сприятливим кліматичним умовам Нова Зеландія виявилася позитивним викидом, зафіксувавши найбільше виробництво за всю історію – 3,8 млн гл, що на 44% більше, ніж у 2021 році.

Захист легітимності вина

Розглядаючи еволюцію площі виноградної лози, виявляється постійне її зменшення. Ця тенденція зумовлена ​​суворими обмеженнями на нові насадження в ЄС і уповільненням розширення площ під виноградники у Китаї. Останнє можна розглядати і як коригування після періоду експоненціального зростання, і як відповідь на зміни попиту.

Дійсно, споживчі тенденції в Китаї також вплинули на світові рівні споживання вина, каталізуючи постійну негативну тенденцію з 2017 року. Після послаблення обмежень, пов’язаних із COVID-19, більшість країн повернулися до рівня до пандемії, підтримавши зростання споживання на 1% у 2021. З іншого боку, Китай продовжує скорочувати споживання: у 2021 році спожито вина на колосальні 9 млн. гл менше вина на рік, ніж десять років тому.

На думку як Пау Рока, так і Луїджі Мойо, президента OIV, загальна негативна тенденція є продуктом як тенденцій оздоровлення, так і посилення заборонних лобі. «Ми повинні бути наполегливими, відрізняючи вино від інших алкогольних напоїв, – сказав Мойо. – Вино є унікальним завдяки тому, як воно виробляється, як воно нерозривно пов’язане з їжею».

Рока заявив: «Те, що піддається сумніву, – це легітимність самого вина. Це тоді, коли легітимність вина – культурна, економічна, гастрономічна, соціальна – з нашої точки зору безсумнівна».

Нові способи просування вперед

Незважаючи на виклики на багатьох фронтах, Пау Рока не втрачає прагматичного оптимізму: «Проблеми, спричинені цим ланцюгом негативних подій, можна і слід розглядати як можливість для сектору сформувати, застосувати та перевірити альтернативні операційні моделі – і розробити нові способи просування вперед».

Рока згадав «біорізноманіття» винного сектору як природне джерело адаптивності та стійкості. Нові форми управління та консолідований перехід до гібридних моделей, де цифрові ресурси відіграють центральну роль, будуть, на його думку, основоположними для пом’якшення, якщо не вирішення, багатьох наявних проблем. Рока також підкреслив важливість винного туризму не лише як ключового каналу економічної стійкості, але й як важливого освітнього інструменту, за допомогою якого споживачі можуть залучитися до складного та захоплюючого світу вина.

За матеріалами www.decanter.com,  OIV

Після дворічної перерви, спричиненої глобальною пандемією, Міжнародна організація винограду та вина (OIV) на минулому тижні провела свій 43-й щорічний конгрес в Енсенаді, Нижня Каліфорнія, Мексика. Конгрес – ключова подія в календарі виноробної індустрії. Ця подія об’єднує всі зацікавлені сторони, включаючи виробників, науковців, постачальників послуг і законодавців. Тут обговорюють найактуальніші проблеми, з якими стикається винний світ […]

X
Украина