Gastronomy and Wine Portal

Війна внесла свої корективи, але не завадила виноробу (а в минулому військовому) Сергію Володимировичу Коваленко продовжити роботу на винограднику і виноробні. Ми вирішили дізнатися, який урожай зібрав номінант премії Wine Travel Awards, над якими винами працює та які має плани на майбутнє.

Перші вина на своїй невеличкий винарні в Умані Сергій Володимирович почав виробляти у 2015 році. Винороб-аматор досяг у цій справі неабияких результатів. Вина під брендом «Дім вина KSV» (KSV – Коваленко Сергій Володимирович) неодноразово були відмічені нагородами на всеукраїнських конкурсах. На V Всеукраїнському дегустаційному конкурсі «Сорт і теруар. Мікровиноробство», «Мерло» було визнане «Найкращим рожевим сухим вином України 2019», на VІ – найкращим в Україні червоним десертним стало вино Love story, 2020, а у 2021 році на Всеукраїнському дегустаційному конкурсі Odessa Wine & Spirit Awards червоне сухе вино Grand Vale, 2019 отримало срібну медаль. Гарні відгуки були і від закордонних фахівців, відзначав якість вин і д-р Рікардо Ф. Нуньєс.

Тож такий успіх спонукав Сергія Володимировича планувати розширення свого виробництва. Щоб збільшити можливості професійної роботи і розвитку, у 2021 році він почав співпрацювати з готельно-ресторанним комплексом Forest club Sherwood, що знаходиться неподалік його винарні. Тоді ж змінилася назва бренду на Sherwood Winery, розпочалося будівництво нової виноробні, були подані документи на отримання ліцензії. Але плани зруйнувала війна… 

«Це велика трагедія нашого народу – скільки загинуло людей… Просто жах, що зробили з нашою землею, я не знаю скільки років треба буде її відновлювати, – з болем каже Сергій Володимирович. Але попри все він продовжує працювати. – В перші дні війни було незрозуміло що робити, але я вирішив – життя не зупиняється. Військові повинні захищати країну, лікарі – лікувати, винороби – робити вино. Всі мають виконувати свою роботу, тоді буде якийсь порядок і результат. І я продовжив працювати».

Результатом цієї праці став гарний врожай цього року. «З восьми сортів, що я вирощую, наразі зібрав Юпітер. З нього вже готується розе. А решта чекає кондиції – я прагну виробляти якісні вина і тому не поспішаю, – розповідає про своє сьогодення винороб. – Хочу трохи змінити види вин з деяких сортів. Планую зробити розе з Цвайгельту, розе в стилі кларет із Лівадійського Чорного і розе з Гурзуфського Рожевого, з якого виробляв десертне вино Love story. Зараз ще працюю над привезеним з півдня Юпітером. Також замовив з Одеського регіону Мерло, який у нас неможливо виростити. А решта – всі мої сорти. Тільки з Каберне цього року не працюватиму. Адже винарня малесенька і не може вмістити все. Традиційно не виробляю білі вина – немає необхідного обладнання, а абищо я робити не хочу. Та якщо буде збудована нова винарня обов’язково буду працювати і над білими. 

Плани великі, але я працюю сам – і вирощую виноград, і виробляю вина. Тож продавати і рекламувати не маю часу. Це ще одна з причин, чому я почав співпрацю з Forest club Sherwood, де зараз в ресторані пропонують всі мої вина». 

Сподіваємося, що коли ми переможемо і настане мир, на виноробню та у готельно-ресторанний комплекс зможуть завітати всі бажаючі добре відпочити та скуштувати чудові вина Sherwood Winery!  

Війна внесла свої корективи, але не завадила виноробу (а в минулому військовому) Сергію Володимировичу Коваленко продовжити роботу на винограднику і виноробні. Ми вирішили дізнатися, який урожай зібрав номінант премії Wine Travel Awards, над якими винами працює та які має плани на майбутнє. Перші вина на своїй невеличкий винарні в Умані Сергій Володимирович почав виробляти у […]

Оглядач Drinks.ua та winetravelavards.com поспілкувалася з Саломе Ломсадзе (Salome Lomsadze), Commercial project manager – представницею молодого покоління топ-менеджменту унікального комплексу Shumi Winery. Повірте, їм було про що поговорити!

Почнемо з того, що ваша виноробня, розташована в Грузії, країні, де зародилося виноробство, яке налічує понад 8 тисяч років, стала переможцем премії Wine Travel Awards у номінації Magnet of the region. А в такому регіоні таке звання дорогого варте. Але, крім того, нам відомо, що ще у 2019 році територія комплексу Shumi була визнана найкрасивішою в Грузії!

Що стосується участі у WTA, то Shumi Winery стала рекордсменом серед номінантів, представленою одразу у дев’яти категоріях, та переможцем у всіх з них під час публічного голосування. Також значна частина міжнародних суддів у другому турі оцінки номінантів виставили комплексу Shumi найвищі бали та буквально одиниць не вистачило, щоб перемогти ще за декількома позиціями! Вітаємо із перемогою!

У свою чергу я хочу подякувати вашій компанії за чудову організацію Wine Travel Awards, яка виправдала всі очікування. Дуже приємно бути вашими партнерами. Зі свого досвіду проведення корпоративних заходів, пов’язаних з івентами, туризмом, я можу сказати, що все пройшло на дуже високому рівні розуміння того, як це потрібно запускати та організовувати. Я працювала з організаціями з різних країн, і хочу відзначити ваш всеосяжний правильний підхід – і піар, і маркетинг, і організаційна частина, і логістика, і комунікації, і сертифікати, і як усе це було представлено – чітке та правильне «пакування» WTA.

Дякуємо за теплі слова про Wine Travel Awards та роботу нашої команди, сподіваємося, наша співпраця буде розвиватися і надалі. Ми хочемо докладніше дізнатися та розповісти нашим читачам про Shumi Winery. Почнемо із символів. Що означає назва Shumi та чому емблемою компанії є грифон?

Тут все просто – слово  «шумі» давньогрузинською мовою означало «найкраще вино». Те, що у сучасному світі ми називаємо ексклюзивним, преміальним – тобто найякісніший продукт. Це і наша назва, і наш принцип – створювати вина найвищого класу, якому ми слідуємо уже протягом 25 років. А символом Shumi Winery також не випадково став грифон «Фаскунджі» – це персонаж із грузинської міфології. Саме він, згідно з давньою легендою, приніс людям перше гроно винограду, з якого почалося вирощування виноградників і виноробство на нашій землі.

Саломе, а з чого починалося підприємство Shumi Winery? Ви представниця молодого покоління, але, безумовно, в курсі цієї дивовижної історії. Засновники відразу зробили ставку не лише на виробництво вина, а й на туризм чи розуміння важливості цього напряму прийшло згодом? На вашу думку, що призвело Shumi Winery до такого яскравого успіху – туризм чи вино?

Від самого початку було зроблено ставку і на виробництво вина, і на туризм. Я думаю, у нашому випадку не слід розділяти ці поняття. Звичайно ж, перш за все були посаджені виноградники, потім було запущено виробництво, і вже в 2002 році Shumi першою в Грузії відчинила двері свого туристичного комплексу, де гості знайомляться з винною культурою, а саме відвідують музей вина, беруть участь у дегустаціях вин, збиранні врожаю та різноманітних кулінарних майстер-класах. Все це робилося, щоб усьому світу показати потенціал грузинських вин та розповісти про феєричний потенціал наших автохтонних сортів. Завдяки цьому завданню, у нас і вийшла компанія, яка включає і виноградарство, і виноробство, і туризм.

Не секрет, що у Грузії дуже трепетно ​​ставляться до виноробства. Наприклад, якщо говорити про нашу виноробню у Цинандалі, то майже всі, хто живе в цих місцях, безпосередньо пов’язані з виробництвом вина. Наші співробітники з великою любов’ю ставляться до своєї роботи, допомагаючи нам у досягненні поставленої мети. Наш успіх безпосередньо пов’язаний з тим, що компанія Shumi Winery дбайливо та з любов’ю ставиться до наших традицій, всі співробітники поділяють ці цінності, а гостинність – це невід’ємна частина грузинської культури. Саме такий підхід у нас до всіх створюваних продуктів – вино, екскурсії, майстер-класи або свята для гостей.

Скажіть, Саломе, у Shumi Winery залучали для роботи іноземних фахівців чи покладалися лише на мудрість, любов до виноробства та досвід грузинських виноробів?

З 2005 року ми співпрацюємо з відомим французьким виноробом Жаном-Мішелем Феранде. Жан-Мішель з першого дня захоплювався унікальними теруарами наших виноградників, місцевими автохтонними сортами, особливо сортом Сапераві, і вважає, що XXI століття у світовому масштабі належить саме цьому сорту. Французький винороб щедро ділився своїми знаннями з нашими виноробами. Його учнем був Гіоргі Хатіашвілі, який зараз дуже відомий у Грузії і вже понад два десятки років працює з нами. До речі, я вважаю, що така лояльність і стабільність кадрів також є показником та запорукою успішності нашої компанії.

Судячи зі статистики, для багатьох виноробів винний туризм стає провідним напрямом, а доходи деяких господарств від туристів переважають над продажем вин поза виноробнею. Як справи у вашої компанії? Чи є статистика з цього напряму?

Shumi Winery – великий виробник, і звичайно, рітейл – основна складова доходу. Такі обсяги виробництва вина, що йде на експорт, складно перебити прибутками від туризму.

Туристичний комплекс – це наша душа, своєрідне вікно, через яке ми спілкуємося зі світом, показуємо свою суть нашим гостям, вайнловерам. Тут ми розповідаємо про тонкощі сучасного виробництва вина та давню технологію квеври, про сорти та види вин, а також про наші колекційні виноградники, методи збирання врожаю та наукові роботи, які ведуться. Щодо статистики, рітейл – основна частина доходу, туризм – це, скоріше, метод просування вина, певна точка контакту споживача з брендом. Точка, у якій формується особлива лояльність.

Наш бізнес, пов’язаний з виноробною, має два напрямки – дистрибуція та еногастрономічний комплекс. Все це існує паралельно, але туркомплекс можна збудувати і без виноробні. Однак, для нас головне – вино.

Туристичний комплекс, що відкрився у 2002 році, вже завоював не одну міжнародну нагороду. Як і вина бренду Shumi, які щороку збирають на конкурсах букети медалей. Розкажіть, будь ласка докладніше, що являє собою еногастрономічний комплекс Shumi.

Для нашого ДНК було природним створення такого майданчика, де ми знайомимо з культурою виноробства та виноградарства, культурою гостинності. Туристичний комплекс та винний завод знаходяться в селі Цинандалі, Кахетія – це просочена історією територія, яка у різний час належала грузинським та кахетинським царям, родині князя Олександра Чавчавадзе. Але, коли ми купували землю, тут було – ви не повірите – сміттєзвалище та болото. Крім того, тут практично не було ґрунту, його колись змила річка і залишилося лише голе каміння. Довелося докласти чимало зусиль, щоб усе упорядкувати, осушити заболочені місця та розчистити територію. Ми завозили землю, вирощували виноградники, сад. Адже охорону природи та благоустрій землі ми вважаємо одним із своїх пріоритетних завдань. Не можна займатися вином, і не думати про красу, природу та людей…

Гості, приходячи до нас, без перебільшення, поринають у грузинську культуру виноробства. Кожен може відвідати Музей лози, Музей вина, грузинський етнографічний павільйон, де ми організовуємо майстер-класи з приготування страв, випікання хліба та дегустації, видавлювання винограду в трьохсотвіковій спеціальній давильні з цільного дерева, вигонку чачі та ін. Приваблює туристів і наш винний погріб-марані, де виробляються вина за технологією квеври. Жоден колекціонер та поціновувач вина не пропустить відвідування енотеки з винами Shumi Winery, де представлені найперші релізи нашої виноробні. Гарний сад із квітами та рідкісними рослинами, парк скульптур, гастрономічні зони, де можна скуштувати багато смачного, – візит до «Шумі» нікого не залишає байдужим. Гості із задоволенням діляться у соцмережах своїми відео із різних майстер-класів, свят, які відзначають у нас.

У туристичному комплексі існує велика диверсифікація послуг. Наприклад, є багато пропозицій для місцевих жителів, які приїжджають просто відпочити у вихідні, хтось замовляє банкети – з традиційним тамадою, багатоголоссям. Ми організовуємо велику кількість івентів для іноземців, які хочуть ближче познайомитись із грузинською культурою. Також часто проводимо заходи для професіоналів винної індустрії, які хочуть більше дізнатися про наше виробництво.

Shumi Winery знайомить своїх гостей із культурою Грузії загалом, у вас виступають знамениті грузинські артисти, музиканти, співаки, танцюристи. Якось і наша команда журналістів, на запрошення вашого директора, брала участь у супрі та насолоджувалася винами, стравами, танцями та чоловічим багатоголоссям. Розкажіть, будь ласка, про івенти та фестивалі, які проводяться в Shumi Winery. Чи є серед них міжнародні, що залучають інфлюєнсерів з усього світу?

Найвагоміший фестиваль, який люблять і самі грузини, і гості з різних країн – це ртвелі, свято збирання винограду в Грузії. З вересня і до середини жовтня наші гості беруть участь у збиранні винограду та виготовленні вина за давньою технологією. У супроводі виступу нашого ансамблю Shumi – із традиційним грузинським багатоголоссям, гості в ампелографічному павільйоні чавлять ногами виноград. На фестивалі панує особлива енергетика та дружня атмосфера, що об’єднує. Усі разом готують чурчхелу, хачапурі, піднімають келихи та проголошують тости – словом, стають однією великою родиною, яка відзначає чудове свято.

Цього року до фестивалю ртвелі ми готуємо спеціальні заходи, сюрпризи, подарунки для гостей. Також поповниться новою колекцією і наш парк скульптур, де зібрані роботи Зураба Церетелі, Мераба Мерабішвілі, Гії Джапарідзе та багатьох інших майстрів.

Супер! Чекатимемо від вас відео з цього ювілейного свята, яким, сподіваємося, ви поділитеся з ком’юніті Wine Travel Awards?! А якими експонатами Музею вина ви особливо пишаєтесь?

Хочу наголосити, що наш музей – перший Музей вина в Грузії. Найдавнішим артефактам – понад 6000 років. Мене особливо захоплює посуд для вина – квеври, якому 3200 років. Його зібрали з уламків і виявили дивовижний орнамент. Як багато кохання вкладав майстер, який створював цю посудину! Навіть незважаючи на те, що ніхто не мав побачити цей візерунок, адже квеври закопують у землю. Це дивовижна історія про гармонію, прагнення людини передати любов до своєї справи, свою майстерність наступним поколінням – як за допомогою вмісту сосуду, так і через орнамент, гармонійну форму квеври.

У всьому світі славиться душевне грузинське застілля – супра, яким, як диригент злагодженим хором, керує тамада. Як проходить навчання цій майстерності у  «Школі тамади», яка діє у Shumi Winery? Я не уявляю, як можна створити методичку з такого предмета? Хто і кому викладає, скільки триває курс?

Школа тамади – це, звичайно, не навчальний заклад у звичному розумінні. Це знайомство з мистецтвом тамади у широкому розумінні. І переважно, на практиці)). Оскільки наш еногастрономічний туристичний комплекс присвячений культурі грузинського гостинності, то ми не можемо не познайомити гостей із супрою – традиційним грузинським гулянням. Чи варто пояснювати, що теоретична частина займає при цьому мінімум програми? Ми просто створюємо святкову атмосферу грузинського застілля. Інститут тамади – це невід’ємна частина грузинської традиції, і в ході супри ми розповідаємо (і показуємо на ділі!), які тости, в якій послідовності і як вимовляються, якими діями супроводжуються – це і музичний супровід, і ще безліч різних нюансів. Наприклад, хто має вставати для тосту, хто і коли має право говорити, як чаркуються, які здравиці вимовляємо, на чию честь і т.д.

Розкажіть докладніше про школу вина Shumi, чому і як у ній навчають. Чи є факультет туризму?

Школа вина – це професійна школа на базі нашого виробництва та ампелографічного колекційного виноградника. Це найбільший приватний виноградник у світі, де представлено понад 1300 сортів винограду. Ми навчаємо всіх, хто пов’язаний із виноградарством та виноробством. Розповідаємо про агротехніку винограду, у тому числі про біо- та біодинамічні методи вирощування винограду, вчимо виготовленню вин, включаючи теорію та практику. До нашої школи виявляють великий інтерес як вайнловери, так і ті, хто вважає вино справою свого життя. До карантинних обмежень у нас були дуже добрі показники. Зараз перебуваємо у стадії перезапуску. Є напрацьована система навчання, але хочемо додати онлайн-лекції, які запроваджували під час пандемії. Крім того, ринок оновився та з’явилися нові теми. Можна сказати, що зараз ми знаходимося в пошуку нових ідей. До речі, у нашій школі немає факультету винного туризму, але дякую за ідею – мені вона подобається! У нас багато в цьому плані напрацювань, цікавих кейсів – і ми готові поділитись ними з тими, хто хоче організувати туристичні активності на своїй виноробні.

Чи є серед ваших пропозицій екскурсійні тури, якщо так, то в які регіони, до яких пам’яток? Наприклад, саме завдяки візиту на Shumi Winery, ми колись уперше побували в мікрозоні Кіндзмараулі, на дуже простій, але незабутній супрі на винограднику.

Так, крім роботи туркомплексу, який презентували у WTA, ми також організовуємо застілля та пікніки безпосередньо на виноградниках, у тій же мікрозоні Кіндзмараулі – там просто приголомшлива природа та незабутні краєвиди. Ми відкриті для співпраці з агентствами, можемо надати майданчик, кейтеринг чи організувати екскурсію Кахетією на гвинтокрилі, ділимося контактами, даємо рекомендації. Якщо гості обрали локацію, самі встановлюють намет, ми організовуємо кейтеринг, вино, напої, допомагаємо підтримати тематику урочистостей майстер-класами, відображаємо її у меню, напоях. Ми індивідуально підходимо до організації кожного заходу.

Ми знаємо, що не єдиним туризмом живе компанія. У 2020 році Shumi Winery визнана найкращим виробником вина Грузії на одному з найпрестижніших конкурсів у світі – MUNDUS VINI Grand International Award! Які особливості вашого підприємства дозволили одержати такий результат?

Можна сказати, що до успіху продукції Shumi Winery привів комплекс складових. Почнемо з того, що з дня заснування ми прагнули використати найкращий міжнародний досвід світових практик виробництва вина.

Ми спочатку були сфокусовані на всьому щодо класичних міжнародних стандартів ведення бізнесу – і з безпеки, і за якістю. Використовуючи міжнародну практику з 2005 року, ми отримуємо всі необхідні міжнародні сертифікати. Ми виробляємо біодинамічні вина, працюємо над тим, щоб технології, які використовуємо у виробництві, не шкодили навколишній природі. Адже виноградарство та виноробство нерозривно пов’язані з усією екосистемою.

З моменту свого створення компанія була націлена на виробництво повного циклу – це також важлива складова, яка допомагає виробляти вина високого рівня.

Велику роль наших досягненнях відіграють унікальні мікрозони, в яких ростуть наші лози. Кожна з них, так само, як і апелясьйони Франції, значно відрізняється одна іншої своїми ґрунтами, умовами, на яких росте виноград із різними технічними характеристиками. Унікальні теруари Мукузані, Цинандалі, Кіндзмараулі, Хванчкара – це дорогоцінні землі, де тисячоліттями вирощували виноград і виробляли вино. Крім того, основна частина того, що ми виготовляємо, – це вина з місцевих автохтонних сортів винограду.

На нашому ампелографічному колекційному винограднику ведеться безліч наукових експериментів, ми вивчаємо потенціал лоз, актуальні технології для роботи з різними сортами винограду. Те, що виходить, просто неможливо повторити.

Які вина та національні напої поповнили асортименти Shumi Winery останнім часом? Які з них викликають найбільший інтерес у споживачів, дистриб’юторів та імпортерів?

Ми маємо широкий асортимент продуктів як у туристичному сегменті, так і у винній продукції. У нас є класика – сапераві, мукузані, кіндзмараулі, хванчкара, представлені в лінійках Shumi та преміальній Iberiuli, яка відрізняється зеленим методом збирання врожаю. Крім того, ми всі захоплені нашою ексклюзивною лінійкою, де особливе місце посідає ZIGU. Я ще не зустріла жодного фахівця на різних дегустаціях, якого не здивував би цей напій, створений із винограду з нашого ампелографічного колекційного виноградника, який не має аналогів у світі. Також у нас є унікальне ігристе вино квеври Brut Natur «Шобілі», яке виробляють за класичним методом шампанізації. Також особливу увагу хочу приділити бренді «Грифон», що розлитий у порцелянову посудину у формі грифона – витвір мистецтва роботи великого грузинського скульптора Мераба Мерабішвілі.

Крім того, що з винограду колекційного виноградника ми готуємо ексклюзивні напої, він служить базою для наукових праць. Наприклад, ми відродили сорт винограду Симонасеулі та виробляємо однойменне вино. Незабаром сподіваємося порадувати вас та іншими рідкісними грузинськими сортами винограду.

Боже мій, ми навіть не уявляли, що таке можливе! Вже дуже хочеться побувати знову у вас і на власні очі побачити, як ці диво-напої робляться!

Нам, правда, є чим здивувати найдосвідченіших! Хочу відзначити і айсвайн Barbale із винограду 102 сортів, який збирають за мінусової температури з нашого колекційного виноградника. Крім того, у нас виробляються і чачі, і бренді, і ексклюзиви із Сапераві. Це суперпотенційний сорт винограду, який не припиняє захоплювати винних експертів. Ми дотримуємось суворих технологій виробництва вина, яке може довго дозрівати, витримуватись та старіти у пляшках. Також у нас є й такі унікальні вина як «Генеза», створені з найдавнішої лози в Грузії, вік якої близько 300-400 років. Вона плодо»носить не щороку, тому такий напій є особливо цінним. Хочу відзначити і вино «Лазаре», створене з понад 450 сортів винограду, представлене у пляшках, розписаних вручну. Зараз оновлюємо лінійку IBERIULI – зробили рестайлінг, нові етикетки. І всі ці напрями розвиваються паралельно.

Крім того, ми продовжуємо вести наукову роботу, проводити експерименти та створювати нові напої.

Зараз у нас на винограднику висаджено понад 30 старовинних невідомих сортів, які ми врятували та відновили, причому наш ампелограф поки що навіть не встановив їхньої назви. Ми хочемо оцінити їхній потенціал і в майбутньому створити вина з цих сортів.

Якось довелося натрапити в інтернеті на коментовану дегустацію від Andreas Larsson вина Salome Premium 2014. Наважусь припустити, що збіг ваших імен не випадковий? Розкажіть про це вино і цей винтаж докладніше, будь ласка. Який був реліз, чи можна і де його придбати сьогодні через 8 років? Якої воно набуло кондиції?

Так збіг не випадковий, але я вважаю нескромним саме мені розповідати цю історію. Вино Salome – перше грузинське біологічне та біодинамічне. Воно виробляється з 2005 року за ексклюзивною технологією в обмеженій кількості. Salome гармонійно розвивається у пляшці і може чудово старіти протягом 25 років.

Через які канали збуту ви надаєте перевагу продажу: рітейл, HoReCa, duty free? Який відсоток від загального обсягу становлять продажі на виноробні?

Shumi Winery – це велике виробництво, і наша продукція поставляється на ринки понад 30 країн світу. По бізнес-моделі з HoReCa працюємо через дистриб’юторів, які є у нашій країні. З duty free спілкуємось безпосередньо. Але основну частку доходів займає рітейл. У туркомплексі також є магазин, але це незрівнянно невеликі обсяги продажу, якщо порівнювати з міжнародною дистрибуцією.

Дякую, Саломе, за неймовірно цікаву розмову – навіть для нас, знайомих з достоїнствами Shumi, багато що стало просто відкриттям! І з’явилися у зв’язку з цим нові ідеї)). Ми впевнені, ставши переможцем Wine Travel Awards, Shumi Winery ще не раз у колаборації з нашою медіагрупою зможе здивувати світову винну спільноту. У вас все для цього вже є!

Досьє D+

Комплекс Shumi Winery розташований у знаменитому регіоні Грузії – Кахетія, у селі Цинандалі. Ці землі колись належали грузинським та кахетинським царям, родині князя Олександра Чавчавадзе. Можна сміливо стверджувати, що тут зібрані всі найзнаковіші цінності грузинської культури. Shumi Winery включає 38 локацій: найбільший у світі виноградник з приватною ампелографічною колекцією, перший Музей вина в Грузії, парк скульптур, льох-марані з дегустаційним залом, енотеку, етнографічний павільйон з пекарнею, виноробнею, простір для кулінарних майстер-класів.

Оглядач Drinks.ua та winetravelavards.com поспілкувалася з Саломе Ломсадзе (Salome Lomsadze), Commercial project manager – представницею молодого покоління топ-менеджменту унікального комплексу Shumi Winery. Повірте, їм було про що поговорити! Почнемо з того, що ваша виноробня, розташована в Грузії, країні, де зародилося виноробство, яке налічує понад 8 тисяч років, стала переможцем премії Wine Travel Awards у номінації […]

Марія Афанасопуло (Maria Athanasopoulou), засновниця Respond On Demand, голова ради директорів World Food Travel Association, майстер кулінарних подорожей, а також нове ім’я професіонала індустрії вина та винного туризму в команді суддів Wine Travel Awards 2022-2023. Марія поділилася з нами своїм діловим і життєвим досвідом, думками про постпандемічний період у туристичній сфері та розвиток туризму у Греції тощо.

Пані Маріє, коли ви погодилися приєднатися до журі Wine Travel Awards, ми були щиро вдячні, бо розуміємо, наскільки ви затребувані та у скількох проєктах задіяні. Щороку ви є учасником багатьох заходів. Словом, грецький вислів «сига-сига» –  не про вас, чи не так? За рахунок чого все це встигаєте?

Я жінка, яка любить працювати. Робота для мене це не просто спосіб заробітку – це моя пристрасть, це частинка мого серця. Я навіть можу позбавити себе сну, щоб виконувати свої зобов’язання. Я також люблю подорожувати, що є частиною моєї роботи. Хоча в моїй роботі ніколи не буває розважальних поїздок, вони відновлюють мене, і я дізнаюся та бачу багато цікавого і нового. Я вважаю, що якщо людина не захоплюється своєю роботою, вона ніколи не буде в ній успішною!

Але така активність передбачає не лише високий ступінь організації часу, але і кваліфікацію найвищого рівня. А у вас таких кваліфікацій, схоже, декілька. Приміром, ви здобули ступінь Магістра з кулінарних подорожей. Де такому навчають? Можете розповісти про ваш професійний шлях (освіта, кар’єра, досвід)? 

Я закінчила юридичний факультет і кілька років працювала юристом. Потім я почала писати про подорожі і донині, коли думаю, що маю щось цікаве сказати, інколи публікую статті в різних туристичних ЗМІ. Я також брала участь у багатьох навчальних семінарах з туризму. Моє навчання з гастрономічного туризму проходило через Всесвітню асоціацію гастрономічних подорожей, яка, на мою думку, є найбільш надійною асоціацією в цій галузі.

Який з цих напрямків для вас найважчий, а який приносить найбільше задоволення та драйву?

Я не відчуваю труднощів у своїй роботі, я вивчаю все і намагаюся знайти час, щоб бути в курсі всіх подій в туризмі.

Розкажіть про Respond on Demand – як давно ви працюєте, з якою кількістю туроператорів та турагенств, з яких країн? Наскільки нам відомо, ви співпрацювали навіть із такими далекими країнами, як США та Австралія. Які саме принади в’їзного туризму Греції цікавлять туристів з таких країн?

У 2009 році я заснував туристичну маркетингову компанію Respond On Demand. Наша спеціалізація – організація семінарів з продажу в різних країнах, де ми зводимо туристичних підприємців та турагентів. База даних моєї компанії налічує дуже велику кількість туроператорів і туристичних агентів з усього світу (близько 39 000 контактів). Ми також маємо великий авторитет на віддалених ринках, таких як Австралія та США, і ми постійно спілкуємося з ними, щоб підтримувати наші контакти. Є багато причин які роблять Грецію таким популярним місцем для туризму. Якщо коротко, Греція як туристичний напрямок поєднує в собі красиву природу, стародавню історію, смачну їжу, дуже гарне вино та гостинних людей. 

Враховуючи, що пандемія перш за все вдарила по сфері туризма, як пережило цей період агентство – ви пішли в онлайн? Але сьогодні, як ми спостерігаємо по анонсах ваших івентів на жовтень в Афінах і на березень в Салоніках, повертаєтесь до перемовин наживо? Які плюси та мінуси кожного формату?

Під час локдауну всі наші онлайн-заходи проходили з великим успіхом. Сьогодні ми повертаємося до живих подій, я думаю, ми всі погоджуємося, що нічим не можна замінити людський контакт. Сподіваємося, що так буде і надалі, без неприємних сюрпризів у наступні роки!

Сьогодні оглядачі світового туристичного ринку фіксують зростаючу динаміку відновлення. Як ви можете оцінити цей процес – які країни стають лідерами в пост постпандемічний період?

Я думаю, що протягом останніх двох років країни зробили все можливе, щоб вижити і адаптуватися до нових обставин. На мою думку, не важливо, які країни досягли кращих результатів. Важливо, що всі намагалися! Звичайно, популярні напрямки мають перевагу на час відновлення туризму.

Які напрямки туризму, на вашу думку, сьогодні отримують особливий розвиток? На наш погляд, гастро- і енотуризм можуть стати двигуном відновлення туристичних потоків у багатьох країнах – ми впевнені, що й ви дотримуєтеся тієї ж думки. Які країни, як на вас, демонструють найцікавіші атракції в цій сфері. Назвіть, будь ласка, найгучніші івенти чи заходи в тих країнах, які вам припали до смаку.

Я вважаю, що кожна країна, кожне місто, кожен регіон має свою особливу культуру гастрономії, яка заслуговує і може бути висвітлена через гастрономічний туризм. Я не можу назвати країну, місто чи регіон, тому що я дійсно вірю, що гастрономічний туризм може стати тим інструментом, який зробить будь-який туристичний напрямок більш популярним і привабливим.

Дозволимо собі поділитися і власним спостереженням: на наш погляд, сьогодні Балканські країни і, зокрема, Греція є недооціненим напрямком гастрономічного та енотуризму. Це ми бачимо на власні очі, про це говорять такі поважні спікери, що давали нам інтервью, як Дженсіс Робінсон, Андреас Ларссон. Наскільки ми зрозуміли, і ви саме про це пишете на сайті www.toptourism.info – мовляв, «Ви знаєте, що в Барселоні, Римі тощо пропонуються такі-то гастрономічні маршрути? Так само могло б бути і в Греції чи на Кіпрі…» А що саме, на ваш погляд, завадило усе це давно організовувати, промотувати та пропонувати гостям Греції? Чому відбулося таке відставання (якщо ви згодні, що воно таки є)? Це трапилося через надмірне оподаткування, відсутність державної чи місцевої підтримки, консервативність суспільства або щось інше?

Я вважаю, що і Греція, і Кіпр мають дуже світле майбутнє з точки зору розвитку гастрономічного туризму. Адже вони мають автентичну місцеву гастрономію, що сягає корінням у давнину, і пропонує надзвичайно смачні та корисні рецепти. На мою думку, оскільки обидві країни дуже популярні для туризму завдяки сонцю та морю, у минулому не було інтересу до потенціалу гастрономічного туризму, але в останні роки я бачу покращення та зусилля для розвитку цього сектору.

В інших країнах можуть бути різні причини, чому гастрономічний туризм все ще не повністю розвинений. Кожен випадок індивідуальний, і дослідження можуть дати результати для визначення причини.

Через які туристичні атракції найкраще пропонувати туристам смаки країни: це фестивалі, дегустаційні зали, музеї вина чи місцевих продуктів, майстер-класи чи відвідини винниць та ферм? Ми не помиляємося – ви маєте відношення до організації фестивалю смаку в Лутракі. Як на ваш погляд розвивається цей івент – його реалізація відбувається, як планувалося, чи ще слід допрацювати якісь моменти? Якщо другий варіант, то що саме не задовольняє? 

Усе вищезазначене є способами запропонувати гастрономічний досвід, і якщо це зробити належним чином, усі вони будуть дуже популярні.

У Лутракі (невелике приморське містечко в Греції) ми (Respond On Demand) організовуємо триденний фестиваль їжі з метою познайомити з місцевою кухнею та збільшити дохід місцевого бізнесу через збільшення відвідувачів до регіону. Перший захід мав надзвичайний успіх, і ми з нетерпінням чекаємо другого у наступному році.

Розкажіть про три – на ваш погляд – найпринадніші місцини Греції, де можна скуштувати вино чи спеціалітет, які вразять будь-якого найосвіченішого туриста.

Я вважаю, що в Греції є набагато більше, ніж три місця – куди б ви не поїхали, ви знайдете справді дивовижну місцеву гастрономію та чудові вина.

Звернемося до вашої участі у Всесвітній харчовій туристичній асоціації. Ця спільнота об’єднує дуже велику кількість видатних шефів, виробників продуктів тощо. Розкажіть про цю спільноту детальніше, хто саме складає її більшу частку, які професії найбільш рідкісні? Які головні завдання ставить організація і яку саме роль має виконувати президент Ради директорів – тобто що ви робитимете на посаді, на яку вас нещодавно обрали? І що з цієї діяльності для вас найцікавіше?

Всесвітня асоціація гастрономічних подорожей, посаду голови якої я маю честь обіймати вже другий термін, є єдиною міжнародною організацією, яка протягом приблизно двадцяти років займається виключно гастрономічним туризмом. Існує досвід і спеціалізація, які можуть допомогти розвинути гастрономічний туризм у будь-якому місці. На мою думку, діяльність Всесвітньої асоціації харчових подорожей також актуальна для кожного професіонала в галузі туризму, оскільки гастрономічний туризм стосується готелів, туристичних агентств, ресторанів, кафе, місцевих виробників тощо. Рада директорів Всесвітньої асоціації харчових подорожей збирається один раз на місяць для обговорення всіх питань, що стосуються функціонування організації. Хочу зазначити, що я також є послом Всесвітньої асоціації харчових подорожей і протягом останніх кількох років постійно працюю над розвитком гастрономічного туризму в Греції та на Кіпрі.

Всесвітній гастрономічній асоціації вже багато років.  Як змінюються її цілі з часом – чи лишаються усталеними? Які організації\компанії підтримують її розвиток? Які плани на найближчий рік-два?

World Food Travel Association стежить за розвитком гастрономічного туризму в усьому світі. І, звичайно, стежить за всіма змінами, які відбуваються в цьому секторі, оскільки ніщо не залишається незмінним і все розвивається. В останні роки вивчення кулінарних культур і того, як їх можна використовувати для подальшого розвитку гастрономічного туризму в усьому світі, було для нас головною метою. Це дослідження привело нас до проєкту під назвою Culinary Capitals.

Маріє, ви – членкиня Всесвітньої асоціації письменників і фотографів-мандрівників – Travel Writers Alliance. Розкажіть про цю сферу вашої діяльності. Які напрямки чи регіони стали героями останніх ваших статей? Де можна з ними ознайомитися, що насамперед порадите прочитати тим, хто цікавиться гастрономічними шляхами?

По-перше, я хотіла би зазначити, що більшість моїх статей і фотографій присвячені Греції. Я багато років веду блог, де можна знайти безліч фотографій з багатьох місць Греції. Завдяки цій діяльності я пропагую свої подорожі загалом, пам’ятки регіонів, які відвідую, і дуже часто їхню місцеву гастрономію. Я пишу статті для багатьох електронних журналів у Греції та інших країнах.

До речі, кулінарний туризм і гастрономічний туризм тотожні поняття чи є відмінності?

Я думаю, що в загальних рисах ми маємо на увазі одне й те саме.

Які власні плани на наступний рік? Плануєте подорож своєї мрії?

Я люблю подорожувати, я багато подорожую по роботі та в свій особистий час, і я вважаю кожну поїздку моєю мрією!

Бліц-питання

Опишіть свій робочий день кількома словами, починаючи з того, о котрій годині ви прокидаєтеся.

Я прокидаюся щодня не пізніше сьомої ранку і працюю до пізнього вечора. У вихідні я встаю в один і той же час, і також працюю, але менше годин.

Найкращий путівник з гастрономічного туризму – це… (продовжіть речення – або виданням-гідом, або власними джерелами інформації, якими користуєтеся в подорожах).

Я не користуюся спеціальним гідом, коли приїжджаю кудись, я спілкуюся безпосередньо з місцевими жителями, отримую потрібну інформацію, а потім вивчаю те, що мене вразило.

Назвіть своє місце сили – де ви любите відпочивати, набиратися сил і натхнення.

На будь-якому узбережжі Греції!

Ваші найулюбленіші страва і вино.

Я люблю спанакопіту (грецький пиріг зі шпинатом і сиром фета) і біле вино.

Якби вам випала нагода звернутися до всіх людей світу, щоб ви сьогодні порадили людству?

Поважати та розуміти різні культури один одного та почати систематично захищати довкілля.

Марія Афанасопуло (Maria Athanasopoulou), засновниця Respond On Demand, голова ради директорів World Food Travel Association, майстер кулінарних подорожей, а також нове ім’я професіонала індустрії вина та винного туризму в команді суддів Wine Travel Awards 2022-2023. Марія поділилася з нами своїм діловим і життєвим досвідом, думками про постпандемічний період у туристичній сфері та розвиток туризму у […]

Château Mukhrani – ім’я, яке вже відоме у всьому винному світі. Це 102 гектари грузинських і міжнародних сортів винограду, і тут ведеться органічне виноградарство, зосереджене більше на таких ендемічних і унікальних сортах винограду,  як Горулі Мцване, Чинурі, Тавквері, Шавкапіто. Шато Мухрані отримало понад 200 нагород на провідних міжнародних винних конкурсах. Але водночас ця виноробня є ще й історичною пам’яткою та туристичним об’єктом преміального рівня – реконструйований палац XIX ст., ресторан із зіркою Мішлен, винний підвал і парк, де проходять лекції, дегустації та приголомшливі мистецькі заходи. Ми мали можливість обговорити під час зустрічі в Zoom основні моменти бізнесу вина та винного туризму, експортні ринки та канали торгівлі, а також стратегію дистрибуції з  генеральним і технічним директором Chateau Mukhrani Патріком Хоннефом (Patrick Honnef). Пан Патрік Хоннеф дав нам кілька порад: що варто побачити, дізнатися та відчути під час візиту до Шато Мухрані.

Нам, як організаторам премії WTA, в якій Chateau Mukhrani цього року взяло участь і отримало заслужену перемогу в номінації The Visiting Card of the Country, у категорії Must Visit, цікаво, як ви оцінюєте ці напрямки – виноробство та винний туризм? Чи рівнозначні вони для вас?

Сьогодні ми переважно виноробна компанія. Вирощуємо 102 га виноградників. Десять років тому ми почали займатися туризмом і організацією заходів. Звичайно, через Covid у минулі два роки наша активність знизилася, але в 2019 році туристична діяльність досягла приблизно 12% нашого доходу. Одна з наших цілей – збільшити цей показник до половини доходу, оскільки ідея полягає в тому, щоб мати більше прямих продажів у Château Mukhrani. Таким чином, винний туризм стає значно важливішим у нашому обороті коштів. Отже, сьогодні це вагома і зростаюча частина нашої діяльності. Сюди ми багато інвестуємо, тому що створюємо арену для нових проєктів. 

Отже, сьогодні вино – це основний напрямок, на який припадає 70% бюджету. Але оскільки ми все більше і більше розвиваємо винний туризм, у майбутньому досягнемо пропорції 50/50.

До речі, наша нагорода спрямована як на трейд-маркетинг, так і на локації, і, судячи зі статистики, для багатьох виноробів винний туризм у найближчому майбутньому стане провідним напрямком. У деяких виноробнях дохід від туристів вже переважає над продажами вина через традиційні канали. Яким ви бачите майбутнє Château Mukhrani? Особливо з огляду на пандемію, яка вдарила по туризму, та зростання конкуренції серед виробників вина на експортному напрямку.

Я вже сказав, що майбутнє, безумовно, буде за значним зростанням інтересу до локацій, де виробляється вино, відповідно – до туризму та місцевих заходів. Ми націлені отримувати мінімум 30-40% нашого доходу за рахунок вина, туризму, подій і винних свят в одному місці. Тож ми дуже зосереджені на тому, адже віримо, що винний туризм і організація заходів є важливою складовою нашого бізнесу і мають великий потенціал. Це дуже позитивна перспектива. 

Думаю, що ми будемо дуже сильним і конкурентоспроможним об’єктом енотуризму в Грузії. Грузія сьогодні є нашим першим ринком, тому що віримо: сильний бренд має бути в сильній країні. Ось чому Грузія в пріоритеті, і це стосується диверсифікації. Ми також намагаємося поширити наш експорт на більшу кількість країн, тому що у нас досить високі ціни, і ми вважаємо за краще мати менші обсяги в багатьох країнах і великі обсяги в деяких – але напевно. Я маю на увазі росію та Україну, які є надзвичайно важливими ринками для Грузії, та конкретно для нас. Подивіться, як склалася ситуація, і це дає нам ще одну потребу в більшій диверсифікації в різних країнах.

Що стосується експорту вина. Шато Мухрані – представник Грузії, колиски виноробства. Ви відчуваєте гостру конкуренцію на світовому ринку? З якими виноробними регіонами конкурує грузинське преміальне вино?

Якщо ви хочете почути, що ми конкуруємо з іншими колишніми радянськими державами, я б так не сказав, адже тут Грузія має найкращу позицію. Я маю на увазі, що не вбачаємо конкуренції з боку таких країн, як Болгарія, Румунія чи Молдова. Вірменія тільки починає виноробний бізнес і знаходиться на початковому рівні з точки зору експорту. Серед пострадянських країн, я вважаю, Грузія займає перше місце. А ось, скажімо, Іспанія, Італія, Франція – на геть іншому щаблі. Ми дуже-дуже від них відстали. Якщо я хочу конкурувати, я повинен визнати, що ми здатні змагатися з країнами на кшталт Південної Африки, Нової Зеландії, Чилі, Аргентини, які настільки ж розвинені, як і ми. Але, загалом, я вважаю, що це всесвітній винний ринок, і ми маємо конкурувати з усіма за перші позиції.

У нас є провідний Старий світ, і у нас є усталений Новий світ – Аргентина, Чилі, Каліфорнія, Австралія, Південна Африка, Нова Зеландія. Потім у нас є “абстраговані” країни, де я б сказав, що Грузія є найсильнішою. Скажімо, Південна Африка зараз на ринку вина з’являється знову, після великої кризи. Сирія, Туреччина чи Вірменія – нові країни, що приходять на ринок сьогодні, і, безумовно, конкурують з нами. Але тут вже хто першим вирветься вперед. 

Яким каналам продажів віддаєте перевагу: ритейл, HoReCa, duty free?

Оскільки ми все ще не дуже відома виноробна країна, крапля на тарілці винного світу за обсягами (в Грузії виробляється вина ще досить мало), нас мало знають, тому торгівля для нас надзвичайно важлива. Тут ми маємо можливість познайомити з нашими винами. На території колишнього Радянського Союзу ми можемо бути лідерами у сфері торгівлі, тому що всі знають про Грузію і ми маємо належний імідж. Але навіть у цих країнах представлена нетипова Грузія, тому що у нас досить високі ціни і ми виробляємо переважно сухі вина. Ми повинні створити нове реноме Грузії. Адже у нас гарне співвідношення ціни та якості, при якому навіть вино преміального рівня не таке дороге, як, наприклад, в Іспанії. Для нас дуже важливо займатися торгівлею, тому що нам потрібно розповідати споживачам про наш продукт. Коли наше вино потрапляє на зовнішній ринок, а поруч з нами стоять іспанські або французькі лінійки, покупці завжди обиратимуть іспанську чи французьку, тому що вони не мають жодного поняття про Грузію. Отже дати їм ці знання про нас дуже важливо.

В Інтернеті я натрапила на інформацію, що в США вас представляє, якщо я не помиляюся, нішевий імпортер Niche Imports Co. Brian Johnson. Це частина стратегії — точково працювати на таких величезних ринках?

Це один із наших нових ключових ринків, який ми дуже хочемо розвивати. Відверто кажучи, найскладнішим регіоном для нас є Західна Європа, адже там досить висока конкуренція на ринках, багато класичних винних країн Старого світу, я маю на увазі тих самих Францію, Італію, Іспанію. І ми не можемо розглядати Європу як основний для нас ринок. Це може бути аксесуар, фішка для деяких спеціалізовних закладів, але це складно. Скандинавія – це монополія, туди нелегко потрапити. Англія, Бенілюкс, Німеччина, Австрія, Швейцарія є дуже принадними ринками. Але Німеччина надзвичайно чутлива до цін. Швейцарія, Австрія – дуже маленькі. В той же час Англія – надзвичайно конкурентоспроможна. Ми хочемо бути присутніми в Англії, тому що там люди більш готові до високих цін, ніж у Німеччині. І гадаємо, що можемо досягти більшого в США, оскільки у нас невелика елітна компанія, а у них – необмежений маркетинговий бюджет. У нас є дуже хороший, я вважаю, потенціал у Польщі, тому що тут мають уявлення про нашу країну. Поляки все більше розвивають свій інтерес до вина, стають більш компетентними. Я думаю, що ринки Польщі та США можуть бути дуже важливими для нас, враховуючи розмір країн. Плюс, я б сказав, – відкрите мислення споживачів США, які прагнуть пробувати нові вина. Ми плануємо продавати в цій країні близько 25 тисяч пляшок, я був би цьому радий. Тож ми активно шукаємо такі ринки, як США. Китай, безумовно, є для нас вже досить сформованим ринком, а також Японія, Сінгапур, Південна Корея. Але ми і далі шукаємо. І знайти потрібних людей у ​​Великій Британії для нас теж дуже важливо.

Які ваші вимоги до дистриб’юторів? Чи можете назвати своїх провідних партнерів і озвучити п’ятірку пріоритетних ринків на найближчі пару років?

Я віддаю перевагу рівню цін та розміщення, а не обсягу, особливо на згаданих ринках. Основна проблема полягає в тому, що напевно, якщо звернутися до авторитетних, відомих дистриб’юторських компаній, ми не привернемо уваги, тому що Грузії потрібно багато залучень, багато пояснень, щоб продавати наші вина. Якщо ви більша компанія з тиском продажів, тиском бюджету, ви можете продавати вдвічі або вчетверо легше. Підсумовуючи вищесказане, для мене пріоритетними ринками є Китай, США, Японія, Польща та Україна.

Уявімо, що я збираюся відвідати Шато Мухрані. Що саме ви порадили б (звичайно, крім дегустації вин) побачити, дізнатися, відчути під час візиту?

Перш за все, окрім дегустації, ви повинні насолодитися атмосферою і, звичайно, відвідати наш ресторан, спробувати їжу, яку вам там запропонують. Також оглянути палац і виноробні, наш парк і околиці, де ведуться цікаві дослідження на розкопках римської вілли. 

Як вже досить досвідченому судді міжнародних конкурсів, мені інколи доводилося за один івент продегустувати 300 зразків вина, тож я до візиту в Грузію готова. Але, щоб отримати задоволення і запам’ятати дегустацію надовго, що  ви порадили б обрати серед ваших вин? Довкруги Мухрані, де розташоване Шато, наскільки я знаю, ростуть унікальні сорти – які вина з автохтонів, на вашу думку, необхідно спробувати кожному, хто завітав у ці краї?

Мені, як виноробу, важко визначити пріоритетність одного чи двох наших вин, але як любителю/професіоналу вина, який хоче скуштувати щось справді унікальне, ми напевно можемо надати вам вибір наших рідкісних та ендемічних сортів винограду з нашого регіону Картлі. Назву Горулі Мцване, Шавкапіто, Тавквері, які не настільки популярні, як інші грузинські сорти, але мають всі благородні характеристики найкращих вин.

Чи є у Шато Мухрані якісь нові плани щодо туристичних заходів (можливо, міжнародних) на наступний рік? Наприклад, що варто знати тим, хто планує скористатися нашою рекомендацією та відвідати переможця WTA Must Visit?

Наразі ми плануємо провести Фестиваль вина в Грузії. Також ми працюємо над Open Air Opera Festival. На цей фестиваль ми запрошуємо відвідувачів і митців із різних країн. Але насамперед ми плануємо більш локальні заходи.

Хочу нагадати, що Шато Мухрані стало номінантом WTA і на наступний рік. Як ви ставитесь до ексклюзивних дегустацій в різних країнах, що практикуємо на наших заходах в рамках премії? 

Для компанії середнього розміру, з обмеженим бюджетом на маркетинг, такі заходи дуже важливі, адже залучають до нас сомельє, інфлюенсерів, блогерів, журналістів тощо. Людей, які мають репутацію у винному бізнесі та довіру клієнта та споживача. Це один із наших ключових напрямків. Я дуже вірю в невеликі, але таргетовані заходи, тому що вважаю, що сьогодні на багатьох винних ярмарках ми не досягаємо цільової аудиторії, адже вони занадто переповнені, занадто глобальні, особливо в Австралії та Китаї. Тож я більше зацікавлений у тому, щоб звертатися до конкретних цільових груп, для проведення майстер-класів та більш приватних вечерь, щоб підтримати наших дистриб’юторів, імпортерів у різних країнах та на інших ринках, оскільки вони все ще шукають кращих імпортерів. Плюс я вважаю за необхідне запрошувати до нас лідерів думок.

Дякуємо, Патріку, за відповіді на наші запитання!

Château Mukhrani – ім’я, яке вже відоме у всьому винному світі. Це 102 гектари грузинських і міжнародних сортів винограду, і тут ведеться органічне виноградарство, зосереджене більше на таких ендемічних і унікальних сортах винограду,  як Горулі Мцване, Чинурі, Тавквері, Шавкапіто. Шато Мухрані отримало понад 200 нагород на провідних міжнародних винних конкурсах. Але водночас ця виноробня є […]

Drinks+ мав можливість поспілкуватися з Ханною Тові (Hannah Tovey), головою London Wine Fair про досягнення цьогорічної виставки, нових експонентів, розвиток та трансформацію виставкового бізнесу тощо.

Ханна, дозволю собі вас процитувати – в останній день цьогорічної виставки ви сказали, що за 15 років роботи вперше бачите такий форум. Які найсуттєвіші риси відрізняють цей рік – ну, крім того, що це був ювілейний (40-й!), так би мовити, реліз London Wine Fair? З чим, до речі, ще раз вітаємо вашу команду!

Це справді гарне запитання, дякую! Хочу відмітити, що вже наприкінці третього дня стало зрозуміло, що виставка набула набагато більшого значення, ніж ми очікували.  «Повернення до нормального життя, якого виноробна промисловість прагнула протягом останніх двох з половиною років, я б так охарактеризувала ці дні. До того ж відчувався ажіотаж від наших учасників і відвідувачів. Наш 40-й живий івент став всім, чим може бути професійна винна виставка: платформою для ведення бізнесу у Великій Британії та міжнародній торгівлі вином, що відображає тенденції та проблеми, які формують нашу галузь.

Якщо вже мова про відмінності, то спитаю: в чому найголовніша особливість LWF, порівняно з іншими професійними виставками винного світу? 

London Wine Fair проходить у самому центрі найзахоплюючого міста у світі, коли справа  стосується вина. Для багатьох виробників Лондон – «світова вітрина»; це місце, де найцікавіші регіони, що розвиваються, знаходяться впритул з видатними винами світу. І ось постійно перебуваючи в авангарді світових тенденцій винної індустрії, London Wine Fair обслуговує та супроводжує поставки для виставкової галузі. Крім цього, виставка – це ще й особлива платформа для дебатів, брифінгів, майстер-класів і семінарів, що відображає наші основні просвітницькі цінності.

Саме так, ринок Великої Британії завжди вважався модним подіумом для винної торгівлі – і сюди відправлялися з усіх куточків планети вина задля тейстингу на якість. Адже так склалося, що Велика Британія давала світові найкращих винних критиків, профільні медіа, найпрофесійніших байєрів та імпортерів, взірцевих операторів винної торгівлі. І, звичайно ж, якісний виставковий майданчик, на якому безпосередньо і сходилися всі ці напрямки. Чи зберігає Британія це реноме й зараз, з огляду на плин часу та зміни трендів, з огляду на той же Brexit, наприклад?

Безперечно, Brexit створив перешкоди для розширення торговельних можливостей всередині ЄС у різних галузях промисловості, і вино не є винятком. WSTA (Wine & Spirit Trade Association) та її члени невпинно працювали над лобіюванням спрощеного оподаткування та зменшення бюрократії, і ми сподіваємося, що цього вдасться досягти. Ми створили платформу для обговорення впливу Brexit протягом останніх кількох років і продовжуватимемо займатися питаннями нівелювання негативного впливу.

За останні два роки усі экспохаби планети пережили локдауни, викликані пандемією. Знаємо, для усіх вас це було непросто. Які саме висновки винесли організатори LWF з цього випробування? Які форми діяльності, нові експозиції та формати виникли з огляду на цю історію?  

Так, пандемія стала величезним викликом для організаторів заходів, і ми не виняток. Локдаун було оголошено приблизно за два місяці до шоу у 2020-му році, що призвело до його майже негайного скасування. Ми підтримували регулярні контакти з нашими експонентами з самого початку та прийняли рішення запропонувати їм вибір між повним відшкодуванням, використанням їхнього кредиту для оплати участі в нашій інноваційній цифровій події або перенесенням коштів на наступний рік. В цій безпрецедентній ситуації ми змогли запропонувати нашим клієнтам декілька варіантів виходу з цієї нелегкої ситуації.

Ми були першою виставкою в нашій галузі, яка перейшла на цифрову платформу, та у 2021 році провела подію у діджітал форматі. Її відвідали 2608 відвідувачів, 25 000 зразків було надіслано заздалегідь, а сесії майстер-класів транслювалися понад 6000 разів. Це було настільки успішно, що ми вирішили включити цифрові технології у 2022 рік, щоб створити перший гібридний London Wine Fair.

Змогли б оцінити, які з них раціональні і можуть надалі стати ознакою прогресу, а які – штучні і були введені лише через форсмажорні обставини (адже, скажімо, такі формати як онлайн тейстинги втрачають, якнайменше, – атмосферу, не кажучи вже про можливі відхилення в органолептиці через логістику пляшки чи різні форми бокалу)?

Діджітал формат  залишиться надовго, однак має важливу особливість, він швидко і постійно розвивається. І незважаючи на те, що інтенсивність дегустацій і зустрічей через Zoom і Teams, вочевидь, відібрали у нас трохи особистого часу, реальність є такою, що онлайн формат можна вважати влучним та ефективним, за умови, що його процедура добре продумана. А особливо він підходить для тих, хто не має змоги подорожувати. 

Чи з’явилися в цьому році нові  експоненти – видатні винороби, незнані досі регіони, нові об’єднання?

Так, цього року у нас було кілька експонентів, які брали участь у виставці вперше, а також кілька тих, хто повернувся після кількарічної перерви. Вина України (Wines of Ukraine) були найпомітнішим новим експонентом, і ми були дуже горді, що змогли допомогти цього року. Це стало можливим лише завдяки допомозі та підтримці Drinks+. Ми також вперше вітали новий на ринку колектив виробників із португальського півострова Сетубал. До нас повернулися ProChile, Wine Australia, з кількома виноробнями з Wine Victoria та South Australia. Крім того, Bibendum, головний британський агент, повернувся після кількох років перерви.

Напередодні пандемії відчувалася тенденція глобалізації та консолідації, особливо в винному маркетингу. Що відбувається на світовому ринку зараз – чи змінився тренд? Можливо, виявилося, що виноробам легше або цікавіше просуватися індивідуально?

Завжди є припливи та відпливи, коли мова заходить про генерики, оскільки виробники можуть вибрати виставку з генериками, у пошуках дистриб’ютора, але потім, коли стають більш авторитетними, переходять до свого агентського стенду. Широта експонентів на цьогорічному заході була дуже очевидною, багато регіонів, що розвиваються, вирішили брати участь як загальна організація, наприклад, Узбекистан, Греція та Індія.

London Wine Fair завжди, якщо не помиляюся, була про трейдмаркетинг. Але в цьому році ви прийняли пропозицію The Communication Media Group Drinks+ і стали Виставковим партнером премії Wine Travel Awards (ми вдячні за віру в новий проєкт і таку потужну підтримку, в тому числі й особисто вашу). Як, за вашими спостереженнями, здатен винний туризм вплинути на розвиток виноробства в цілому? Адже є ряд досліджень, які доводять їх пряму залежність. Наприклад, вплив розміру виноробні на пропорції доходу саме від туризму: чим менше виробництво, тим більша частка. Але ми знаємо і приклади, коли музеї чи ресторани з дегустаційними залами при досить потужних виробництвах приносять суттєвий прибуток, конкуруючи з продажами через традиційні канали збуту.

Немає сумніву, що винний туризм додає ще більшого статусу винному бренду. Відчуття місця, про яке ми всі говоримо під час маркетингу та продажу вина, оживає, коли споживачі можуть його відвідати. Відчуття романтики бренду з перших рук створює взаємодію, яка перетворюється на цінну довгострокову лояльність до бренду.

Чи не планує Лондон, схильний до подібних футуристичних форматів, створити музей вина на кшталт  Cité du Vin у Бордо чи іншого, що відкрито в Бургундії? 

Насправді, у нас існував музей вина Vinopolis, який відкрився в Лондоні ще в 1999 році, і хоча він був значною мірою успішним, він закрився в 2015 році. Наскільки мені відомо, наразі немає планів щодо повторного відкриття такого типу закладу. Бордо та Бургундія більш логічні місця для музею вина – особливо Бордо, яке просто створене для винного туризму. Однак, гадаю, варто врахувати, що Лондон є домівкою для сотень музеїв і є набагато більш конкурентоспроможним місцем у цьому відношенні.

Чи збирається надалі London Wine Fair, як дуже зручна для цього платформа, розвивати аналітичні напрямки діяльності задля спостережень за тенденціями ринку? 

Ми завжди були платформою для ринкових аналітиків, де вони представляли свої висновки та прогнози, і вважаємо, що ці елементи виставки завжди неймовірно цінні для нашої аудиторії. Платформа списку експонентів, яку ми використовуємо, Bottlebooks, також надає нам глибокі дані, засновані на десятках тисяч пошукових запитів, що здійснюються нашими експонентами та відвідувачами щороку.

Можливо, плануєте найближчим часом освітні програми чи заходи? Якщо це не таємниця, які новини готуєте на наступний рік?

Ми співпрацюємо з W.S.E.T. (Wine & Spirit Education Trust) протягом кількох років. Вони успішно підтримують нашу Education Zone на виставці як головні спонсори з програмою семінарів і дегустацій, адаптованих до різних рівнів знань про вино. Ми також представляємо новий формат для нашої Discovery Zone щороку з новим головним партнером. Тим самим прагнемо найкращим чином підготувати галузь до майбутнього.

Наприкінці розмови хочу від усієї виноробної галузі України висловити вдячність London Wine Fair за унікальну допомогу нашим виноробам, які потерпають від російської агресії, – безкоштовну можливість вперше цього року представити вина України на об’єднаному національному стенді  Wines of Ukraine. І не лише за сам стенд з чудовим розташуванням в самому центрі виставки, а й за сприяння в організації волонтерів – сомельє найвищого фахового рівня, які допомогли нам представити українські напої численним гостям стенду. В наших серцях назавжди збережеться пам’ять про вашу підтримку!

Ми були дуже раді, що змогли допомогти, і нам було дуже приємно побачити, наскільки позитивно сприйняла українські вина винна публіка Великої Британії. Бажаємо Wines of Ukraine успіхів у майбутньому – вони цього заслуговують. Я також не можу не підкреслити, що саме підтримка Drinks+ створила цю можливість і дозволила виробникам представляти свої вина. Дякую всій команді. Ми ніколи не забудемо вашу наполегливу працю та душевність під час цієї важливої співпраці. 

Drinks+ мав можливість поспілкуватися з Ханною Тові (Hannah Tovey), головою London Wine Fair про досягнення цьогорічної виставки, нових експонентів, розвиток та трансформацію виставкового бізнесу тощо. Ханна, дозволю собі вас процитувати – в останній день цьогорічної виставки ви сказали, що за 15 років роботи вперше бачите такий форум. Які найсуттєвіші риси відрізняють цей рік – ну, […]

Філіп Фор-Брак (Philippe Faure-Brac) – президент Асоціації сомельє Франції, винний експерт, сомельє, ресторатор та автор книг, поділився з D+ своїм баченням того, яке значення має професія сомельє та пристрастю, з якою він займається винами.

Розкажіть про свої особисті цілі та мету Французької асоціації сомельє?

Тут не йдеться про певну мету, це більше про філософію. Головне – зробити роботу сомельє вагомішою, щоб вона цінувалася у всьому світі. Ця професія не така відома як посада кухаря чи ресторатора, але я дуже захоплююся нею і вважаю своїм головним обов’язком і завданням – прославити її.

Тож ми намагаємося пояснити широкому загалу, що означає бути сомельє. Важливо не плутати з роботою інших винних експертів та надати цим професіоналам належне місце та визнання.

Філіппе, ви дуже часто виступаєте в якості судді на місцевих та міжнародних змаганнях сомельє, які навички необхідні сомельє, якими критеріями ви оцінюєте їхню роботу?

Основною специфікою є зв’язок між різними аспектами в галузі, наприклад, вам потрібні певні технічні знання, пов’язані з наукою виноробства, але вам також потрібні відповідні soft skills, щоб порозумітися з клієнтом. Сомельє об’єднує багато ланок і аспектів знань. Це пов’язує його не тільки з виноробною індустрією, а й з індустрією послуг і гостинності. Сомельє відповідає не лише за вина, а й за всі інші напої, включаючи чай чи воду, тому він повинен мати технічні знання про кожен з них. Крім того, в коло його знань входять гастрономія та мистецтво поєднувати їжу і напої, а також навички обслуговування клієнтів.

Коли я виступаю як експерт і суддя на змаганнях сомельє та міжнародних конкурсах, звісно, ​​є певні критерії оцінювання.

Є два основних аспекти суддівства в конкурсі, перший – це офіційно розроблені стандарти для цієї професії, за кожним критерієм нараховуються бали. Це дуже офіційно, і всі ці стандарти відомі заздалегідь, вони спеціально розроблені для суддівського комітету. Однак є другий аспект суддівства, який полягає в оцінці soft skills, і є два запитання, на які потрібно відповісти, щоб оцінити цей аспект: 1. Чи я як ресторатор найняв би цю людину, чи хотів би я, щоб ця людина працювала з винами в моєму ресторані? 2. Чи хотів би я як клієнт, щоб ця людина обслуговувала мене в ресторані?

Коли відбудеться наступний важливий конкурс сомельє, де кандидати могли б скористатися цією порадою?

Ми дуже пишаємося тим, що  право проведення конкурсу ASI на найкращого сомельє світу отримала Франція. Він відбудеться в лютому 2023 року в Парижі.

Як президент Французької асоціації сомельє, яку я дуже радий очолювати, я можу лише запросити якомога більше сомельє приєднатися до нас. Це важлива подія, яку не можна пропустити!

Розкажіть про Le Bistrot du Sommelier, як це починалося і якою була основна філософія роботи з винами?

Bistrot du Sommelier у Парижі став моїм домом з 1984 року, коли я виграв конкурс на кращого молодого сомельє у Франції. Це основна частина моєї професійної діяльності та основна робота. Я створив і відкрив Bistrot de Sommelier майже 40 років тому. І відтоді я присвятив більшу частину свого часу тому, щоб зробити це місце таким, яким воно є сьогодні. Його стіни були свідками багатьох годин роботи, зустрічей, радощів, обміну досвідом та відкриттів.

Незважаючи на те, що у мене є багато інших видів діяльності як експерта, судді, консультанта та медіа-ведучого, Le Bistrot du Sommelier – це справді місце, де моє серце. Це виставковий зал, який демонструє моє бачення винної культури, обслуговування та гостинності. Ми робимо це місце привабливим для багатьох виноробів, сомельє, де вони знаходяться в клубі однодумців, де вони можуть вільно поділитися своєю пристрастю. Це дійсно місце обміну ідеями, думками. Місце, щоб зібратися разом, відчути себе об’єднаними, познайомитися з новими людьми.

Проте ми приймаємо не лише винних спеціалістів. Ми визначаємо нашого цільового клієнта не обов’язково як експерта чи фахівця, наші клієнти переважно любителі вина. Вони просто бажають по-справжньому по-справжньому насолоджуватися та цінувати хороші вина, адже Le Bistrot du Sommelier – це винний ресторан, де вина займають центральне місце.

Майже щоп’ятниці ми організовуємо захід під назвою Winemaker Friday зі спеціальним меню, де кожна страва поєднується з обраним кюве від винороба. Під час цієї трапези кожен гість має можливість познайомитися з виноробом і провести час разом, де вони можуть поділитися приємними моментами та поспілкуватися. Це справді відкриті дискусії з масою приємних емоцій – ці заходи дуже популярні.

У Le Bistrot du Sommelier ми керуємося концепцією та ідеєю передачі знань та сприяння навчанню сомельє. Тут вже пройшли навчання близько 100 сомельє. Ми приймаємо найкращих студентів, щоб поділитися та передати свої знання під час тренінгу.

У Франції існує система, де навчальні заклади, які надають державну освіту, подають запити закладам на професійну підготовку за фахом. Це практичне стажування, яке сприяє отриманню професійного досвіду в рамках випускних програм. Ми не відповідаємо за сам курс сомельє, але наш заклад дуже добре відомий та визнаний як місце, куди можна направити хороших студентів для їхнього професійного розвитку.

Меню тут в основному створено, щоб відтінити вина. Шеф-кухар, який спеціалізується на французькій класичній кухні, працює з нами вже 13 років. Наша мета – готувати якісну їжу, але не бути ексцентричними. Що стосується винної карти, то вона налічує понад 1000 винних етикеток. У нас багато французьких вин, оскільки ми, в першу чергу, французький ресторан, але наша карта дуже широка – в ній вина з 35 країн світу. Ми хочемо запропонувати нашим клієнтам різні варіанти. У нашій винній карті є багато вин від виноробів, якими ми дійсно пишаємося.

Наскільки важливо для сомельє подорожувати виноробними регіонами, спілкуючись із виноробами, чи ми живемо у світі, де всьому можна навчитися дистанційно?

Так, я вважаю, що сомельє повинні ходити в поля, подорожувати виноробними регіонами, зустрічатися з виноробами, розуміти вина, вчитися, а потім ділитися цими знаннями з клієнтами. Сомельє є амбасадорами вина перед клієнтами, тому їм важливо розуміти всі деталі про виробництво вина, виноробний регіон, філософію виноробні, специфіку тощо. Тому дуже важливо їздити на виноградники, в регіони, на виноробні, щоб навчитися всьому цьому. Тож у цьому сенсі винний туризм надзвичайно важливий для їхнього професійного розвитку.

Яка роль винного туризму в дестинації та просуванні вина? Наприклад, Божоле все ще має імідж виробника недорогого вина, чи можна винний туризм використовувати як інструмент для просування цього регіону, щоб виділити вина преміум-рівня?

У певному сенсі винний туризм є чудовим інструментом для сприяння розвитку виноробних регіонів. Це також шлях майбутнього розвитку. Винний туризм також є можливістю працевлаштування для деяких сомельє, оскільки вони можуть скористатися своїми знаннями для просування певних регіонів, про які дізналися протягом своєї кар’єри. Тому вони також можуть бути дійовими особами винного туризму.

У Божоле, на жаль, досі існує цей образ вин початкового рівня, дуже простих, легких для пиття і дешевих. Але зараз цей імідж розвивається у напрямку преміальних вин; промисловість зрозуміла, що важливо позиціонувати вина Божоле по іншому. А якщо говорити про винний туризм, то це насправді гарний засіб допомогти в цьому. Тому що, коли ви їдете в Божоле, ви бачите, як виготовляють вина, збирають вручну виноград, дегустуєте деякі з cru, ви краще розумієте, що у цьому старому і традиційному виноробному регіоні було проведено багато роботи! Ви можете побувати у виноробів, які виробляють тут фантастичні вина.

Звичайно, за допомогою винного туризму ви можете змінити своє сприйняття і отримати чудовий досвід винного туризму в певному регіоні, і скласти своє власне враження.

Чи можуть винні блогери в соціальних мережах без серйозного досвіду, але з величезною кількістю підписників скласти конкуренцію досвідченому сомельє на посаду амбасадора та у просуванні виноробень/регіонів?

Я вважаю, що і блогери, і сомельє допомагають винному сектору. Але у них не зовсім однакова публіка, з якою вони спілкуються та на яку впливають. Сомельє є інфлюенсером, який ділиться своїми знаннями та досвідом. Але, звісно, ​​аудиторія, яка його слухає, більш обізнана, має вже хоча б базові знання, оскільки спілкування йде на рівні професіоналів.

Інфлюенсери з великою кількістю підписників, які не є сомельє, виступають перед більш широкою аудиторією, просуваючи знання початкового рівня, для людей, які знаходяться на початку розуміння вина. Але, можливо, вони розвиватимуться на своєму шляху і незабаром почнуть слідувати за експертами і зможуть розмовляти з ними спільною мовою, на рівні з професіоналами. 

Зрештою, весь винний світ має бути про інклюзивність, об’єднання, якісне спілкування, товариськість та пристрасть до гарних вин!

Досьє D+

Філіп Фор-Брак (Philippe Faure-Brac) – президент Французької асоціації сомельє (U.D.S.F) з 2016 року, найкращий сомельє світу 1992 року (Ріо, Бразилія), найкращий сомельє Франції 1988 року, найкращий молодий сомельє Франції 1984 року.

У 2000 році створив конкурс сомельє «Один з кращих майстрів Франції» і став його президентом.

Філіп Фор-Брак має орден «За сільськогосподарські заслуги» (2018), M.O.F. Honoris Causa медаль престижної премії Meilleurs Ouvriers de France (2015).

У травні 1984 року у віці 24 років відкрив Bistrot du Sommelier, ресторан у Парижі з великою винною картою – місце, присвячене гармонії вин і страв.

З перших днів відкриття його ресторан завоював прихильність публіки, адже Філіп Фор-Брак зустрічає своїх клієнтів у теплій атмосфері, дбайливо консультує та забезпечує постачання льоху. 

Філіп кинув виклик самому собі – стати одним із перших сомельє, який запустив власний ресторан, присвячений вину, з тисячами вин з усіх французьких та міжнародних виноградників у карті.

Філіп публікує багато книг у виданні Chêne /EPA/Hachette-Livres, найновішими є EPA Wine & Food Pairings (2020), «600 питань про вино» (2016), «VINITOUR, гра на винному шляху Франції» (2014) тощо. З 2004 по 2017 рік був співведучим шоу, яке представляє Ален Марті: «IN VINO» на радіо BFM. 

Філіп Фор-Брак (Philippe Faure-Brac) – президент Асоціації сомельє Франції, винний експерт, сомельє, ресторатор та автор книг, поділився з D+ своїм баченням того, яке значення має професія сомельє та пристрастю, з якою він займається винами. Розкажіть про свої особисті цілі та мету Французької асоціації сомельє? Тут не йдеться про певну мету, це більше про філософію. Головне […]

Легендарна земля Вірменії ховає безліч загадок і таємниць. Серед її долин і гір споконвіків селилися ще первісні люди, тож кожен камінчик тут може розповісти свою історію. А зрозуміти її допомагають археологи, які ледь не щороку роблять відкриття таємниць на вірменських теренах. 

Так, у 2007 році розпочалися розкопки печери поблизу села Арені, історія якої сягає 4000 років до н.е. Там було знайдено багато артефактів, серед яких і виноробня, вік якої нараховує щонайменше 6000 років! Тож не випадково ця вірменська пам’ятка стала учасником премії Wine Travel Awards і лідером голосування в номінації /The Visiting Card of the Country в категорії Authentic Location. Щоб дізнатися більше про цю унікальну локацію, ми поспілкувалися з керівником експедиції, науковим співробітником Інститута археології та етнографії Національної академії наук Республіки Вірменія Борисом Гаспаряном (Boris Gasparyan).

У гірський місцевості Вірменії, мабуть, багато печер. Розкажіть про цей регіон. Чому археологів зацікавила саме ця печера? Звідки її назва – Пташина? І що означає одиниця в назві Areni -1? Скільки таких печер взагалі відкрито в цих місцях?

Ландшафт Вірменії дуже багатий на печери та скельні укриття, вони розкидані по всій країні і мають різне походження, розмір і морфологію. Серед них найцікавіші карсти, такі як печера Арені-1, яка утворилася в вапнякових скелях на лівому березі річки Арпа, поблизу місця її впадіння в притоку Гнішик і на висоті 1070 м над рівнем моря. Порівняно з сусідньою Грузією, у Вірменії карстові печери майже не розкопували, тому наше дослідження було зосереджено на тестових розкопках таких печер у північній та південній частинах країни. Арені-1 було обрано як печеру з цікавим місцем розташування, дякуючи її розміру і через те, що вона є так званим «мертвим карстом», тобто діяльність підземних вод закінчилася тут тисячі років тому, і всередині печери було сухо. Місцеві жителі називають її «Пташина печера», тому що вгорі видно гнізда печерних ластівок та інших птахів. Тут також проживають 14 видів кажанів, які організовують свій спосіб життя всередині печери. Цифра «1» в назві печер дана на основі законодавства про облік археологічних пам’яток Вірменії. «Areni» відображає громаду, «1» відображає номер археологічної ділянки. Тож «Печера Арені-1» – під такою назвою це місце внесено до офіційного списку нерухомих пам’яток Вайоцдзорської області, а «Пташина печера» також використовується для збереження місцевого топоніму. Існують також печери Арені-2, Арені-3, Арені-4 тощо, які поширені в тій же місцевості, і деякі з них зберігають сліди діяльності, подібні до тих, що характерні для жителів пізнього халколіту, знайдених в Арені-1.

З чого розпочалася археологічна експедиція в Арені, які установи з яких країн брали участь, чи були представники спеціалізованих винних організацій? І як довго готувалися необхідні документи та дозволи – як нам відомо, скажімо, з досвіду виноградників в археологічному комплексі Помпеї, на це уходять десятки років зазвичай.

Археологічна експедиція в Арені розпочалася з двох причин. Це був погано вивчений регіон з точки зору археології, тому ми поставили за мету зафіксувати сліди ранньої діяльності гомінідів у долині річки Арпа. Цілі були досягнуті, тим часом ми відкрили дивовижний світ людей пізнього халколіту, які використовували цю унікальну екологічну нішу дуже специфічними способами, який був для нас новим. Раніше вважалося, що печери приваблювали людей палеоліту, а їх роль в організації способу життя зменшилася з розквітом ранніх сільськогосподарських суспільств. Розкопки Арені та багатьох інших місць у Вірменії показали, що це не так. Печери продовжують залишатися важливими культурними просторами навіть у період пізнього Середньовіччя, де відбувалися різні види людської діяльності (хованки чи таємні притулки, мисливські табори, релігійні та ритуальні храми). Розкопки в Арені-1 розпочалися в 2007 році як спільний вірмено-ірландський археологічний проєкт (Інститут археології та етнографії Національної академії наук Республіки Вірменія та Школа археології Університетського коледжу Корка, Ірландія) з метою вивчення початкових етапів заселення долини річки Арпа. У 2008 році до проєкту приєднався Cotsen Institute of Archaeology при UCLA (США). Головним спонсором розкопок у печері Арені-1 є Gfoeller Renaissance Foundation (США). Серед інших важливих спонсорів були Інститут археології та етнографії Національної академії наук Республіки Вірменія, Національне географічне товариство, Фонд родини Штайнмец, Фонд Чіцзян і Фонд Бучевер. Кошти на консервацію об’єкта (паркан, електрика, проходи, склад) та на інформаційні панелі надав Фонд посла США зі збереження культурної спадщини. Усі три сторони та члени команди від них були антропологами. Не було спеціалістів з вина та/або археологів, які б спеціалізувалися на археології чи історії вина. Пізніше вони приєдналися до проєкту. Дозволи були отримані дуже швидко, оскільки 1/3 ділянки була сильно зруйнована та забетонована, а розкопки, які тут проводилися, стали своєрідними запобіжними заходами для того, щоб зупинити руйнування ділянки в майбутньому.

Який перший знайдений артефакт вас найбільше вразив?

Перші артефакти, які мене найбільше вразили, це очеретяні соломинки, знайдені в одному з карасів (глиняні горщики), які належать установці з виробництва вина. Я сказав собі: «Боже! Це має бути пов’язане з виноробством, тому що це нагадує мені Ксенофонта, грецького історика V століття, який описує вірменський винний льох». У своєму «Анабазисі» він писав наступне: «Була також пшениця, ячмінь, боби і ячмінне вино у великих чашах. Самі зерна ячменю були в ньому, плавали врівень з краєм, а в ньому лежали очеретини, з яких одні були довші, інші коротші, але без суглобів. Коли хтось відчував спрагу, він повинен був взяти одну з них до рота і смоктати. Він був досить незмішаним (і міцним), якщо не додати трохи води, і напій був досить приємним для того, хто привчився до нього». (Ксенофонт 2008:138, книга IV, розділ V).

«Ландшафт Вірменії дуже багатий на печери та скельні укриття, вони розкидані по всій країні і мають різне походження, розмір і морфологію. Серед них найцікавіші карсти, такі як печера Арені-1, яка утворилася в вапнякових скелях на лівому березі річки Арпа, поблизу місця її впадіння в притоку Гнішик і на висоті 1070 м над рівнем моря»

Борисе, той факт, що ви орендували цю печеру, створив цікавий прецедент на теренах світового туризму. Уточніть, будь ласка, на яких умовах і за який період вам вдалося це зробити.

Уряд Вірменії вирішив надати деяким приватним організаціям кілька печерних локацій в оренду, які можна було б використовувати як туристичні напрямки і отримати певний дохід для подальшого збереження таких місць. Areni була найбільш «придатною», оскільки перед початком вищезазначеного проєкту завжди робились певні кроки. Мета нашого проєкту, який тоді був прийнятий урядом Вірменії, полягала в тому, щоб об’єднати три наступні завдання – наукове вивчення пам’ятки (розкопки, реконструкція тощо), збереження пам’ятки та елементів, відкритих під час розкопок, а також організувати цікавий туристичний напрямок для відвідувачів, що не суперечитиме першим двом цілям. Наш консорціум (Науково-дослідний фонд «Печера Арені-1», Вірменія та «Gfoeller Renaissance Foundation», США) зміг взятися за проєкт і орендувати печеру на 25 років. Ми глибоко переконані, що розкопки, збереження та консервація об’єкта паралельно з організацією атракцій для туристів є найкращим способом збереження спадщини. Між тим, наші кошти, отримані від туризму, спрямовані на розкопки, дослідження та збереження інших об’єктів, розташованих поблизу (печера Арені-2, археологічний комплекс Гнішикадзор, скельне укриття Гнішикадзор-1, скельно-вирізаний комплекс Єльпін тощо), і які пов’язані з історією мешканців печери Арені-1. Наша кінцева мета – створити унікальний археологічний парк і об’єднати мережу місць, де наші туристи та гості зможуть провести два-три незабутні дні та дізнатися інформацію про історію виноградарства, виноробства, походження старовинних ремесел, ритуали та світогляд стародавніх людей, що жили в долині річки Арпа тисячоліттями.

Тобто це буде своєрідний скансен? А що ви можете розповісти про життя людей, які мешкали там тисячі років тому? Ця печера використовувалася як домівка, господарське приміщення, культовий об’єкт чи все одразу (наскільки відомо, там були захоронення і знайдено черепи)? Що за меморіальні таблички встановлювалися – що на них написано?

Наші пращури почали використовувати печеру в нижньому палеоліті, приблизно 2-1,5 мільйона років тому. І вона, ймовірно, служила Homo erectus як мисливський табір або сезонний притулок. Також люди неоліту в кінці 7 тисячоліття до нашої ери використовували рідкісну частину першої галереї для проживання. Найбільш тривала експлуатація цієї екологічної ніші (печера Арені-1) зафіксована в епоху енеоліту (5300/5200 рр. до н.е. – 3400/3300 рр. до н.е.), особливо під час пізнього халколіту (4400/4300 рр. до н.е. – 3400/3300 рр. до н.е.). Cal BC). У цей період (близько 1 тисячі років) внутрішня частина першої галереї печери використовувалася як культова споруда, де, ймовірно, восени, відбувалися дуже складні сезонні ритуальні дії, пов’язані з вмираючим і оживаючим богом родючості та з природними циклами. Також частина біля входу цієї ж галереї використовувалася для проживання та організації виробництва товарів (металеві артефакти, шкіряні знаряддя та одяг, плетені циновки та корзини, інструменти, кістки тощо). Тобто цей простір займали ремісники, які охороняли храм і паралельно виготовляли товари для майбутніх ритуалів, що відбувалися всередині печери. Дуже обмежені сліди поселення в період середньої бронзи та раннього заліза (2200/2100 – 900/800 рр. до н.е.) були зареєстровані в різних частинах печери. Наступне інтенсивне заселення зафіксовано протягом усього Середньовіччя (4-18 ст. н.е.), коли печера продовжує служити місцем проживання, місцем для господарської діяльності та торговим пунктом поблизу Шовкового шляху, таємним місцем для переховування рукописів і товарів. І згодом, нарешті, тут був короткочасний притулок для біженців після російсько-перської, російсько-турецької воєн та геноциду 1915 року, які мігрували в регіон і починали шукати села для подальшої організації свого життя. Усередині печери є лише одне поховання немовляти часів пізнього халколіту. Решта глиняних конструкцій є просто ритуальними посудинами, що містять певні товари (металеві та кам’яні артефакти, насіння та інші залишки рослин), а деякі навіть фрагменти людських тіл – черепів без нижньої щелепи, стегнових кісток, ребер тощо, які мають сліди порізів, полірування, вогню і укусів від людських зубів. Це означає, що людей приносили в жертву всередині печери під час складних ритуалів, які також були пов’язані з культом. Загальні відомості про печеру та її історію розповідають меморіальні дошки, встановлені на цьому місці. Також кожна траншея (а їх шість) має окрему сучасну табличку, що пояснює стратиграфію та значення знахідок, виявлених у конкретній траншеї. Тексти на трьох мовах: вірменській, англійській та російській.

Як відомо, у 2011 році археологи виявили в печері Арені найстарішу у світі виноробню, якій 6000 років. Звичайно, що нас дуже цікавить історія, пов’язана з вином. Розкажіть, за якими ознаками ви з’ясували, що там була саме виноробня? Які специфічні приладдя, посуд були знайдені у печері на підтвердження цього?

Виноробний комплекс або установку для виробництва вина було виявлено у 2010 році у частині першої галереї разом із ритуальними бункерами (вони належать до пізньохалколітичного горизонту II). Перше уявлення про те, що ця конструкція пов’язана з виноробством, виникло після виявлення очеретяних соломинок в середині одного з глиняних горщиків для витримки вина, як я вже згадував вище. Також на користь цієї  версії говорять деталі конструкції (платформа з помітним кутом, що починає інсталяційний резервуар, серія глиняних горщиків або карасів вірменською мовою для зберігання та витримки вина), яка подібна до споруд часів встановлення виноробства у Вірменії. Ще докази – археоботанічні знахідки (залишки спресованої та подрібненої виноградної шкірки, гілок, плодоніжок, сусла тощо) на платформі дроблення та в середині карасів – у купі з результатами археохімічного аналізу не викликають сумніву, що в Арені-1 ми зафіксували давній виноградарський комплекс. Про це також говорять деякі артефакти, пов’язані зі споживанням вина. Вони представлені соломинками для пиття та особливою чашкою, виготовленою зі з’єднання рогу та дерева, яка призначена для пиття вина. Це чаша відродження, ймовірно, прототип Святого Грааля.

«Мета нашого проєкту, який тоді був прийнятий урядом Вірменії, полягала в тому, щоб об’єднати три наступні завдання – наукове вивчення пам’ятки (розкопки, реконструкція тощо), збереження пам’ятки та елементів, відкритих під час розкопок, а також організувати цікавий туристичний напрямок для відвідувачів, що не суперечитиме першим двом цілям»

Чи дозволяє ця знахідка говорити про те, що Вірменія може претендувати на статус колиски виноробства, як і Грузія? Чи все ж це більш пізня виноробня, і два віки розділяє артефакти, що використовуються як докази того?

Як на мене, ні Вірменія, ні Грузія не можуть претендувати на статус колисок виноробства, навіть виходячи з наявних чудових відкриттів. Обидві країни, нинішні кордони яких встановлені близько 30 років тому, не можуть бути колискою чогось. З наукової точки зору, правильніше говорити про регіон (Мала Азія, Вірменське нагір’я, Кавказ, Іранське плоскогір’я) – як одну з давніх колисок виноробства разом зі Східним Середземномор’ям, Левантом, Європою і південними частинами Російської рівнини. Археологія виноградарства та виноробства – дуже молода галузь археологічних досліджень, і я впевнений, що нас чекає багато нових і цікавих відкриттів щодо давніх колисок виноробства. У будь-якому випадку, в особі Арені-1 ми маємо перший відомий виноробний комплекс, який також претендує на початкові кроки «одомашнення» процессу вироблення вина. Початкові етапи виробництва вина тісно пов’язані з ритуалами, які відбувалися в печері, а перші кроки виноробства належать до ритуального світу наших предків. Лише із залізного віку (1-е тисячоліття до н.е.) виноробство стало важливою галуззю економіки та повсякденного життя, але все ще вимагало ряду важливих ритуалів щодо його виробництва, транспортування, зберігання та споживання.

Чи проводилися хімічні аналізи щодо того, які саме напої зберігалися в глиняних сосудах? Чи є відомості, яке то було вино – солодке чи сухе, міцне, червоне чи біле? І взагалі, чи можна підходити до тієї субстанції з точки зору сучасних уявлень про вино?

Хімічний або археохімічний аналізи не можуть визначити, які напої зберігалися в глиняних посудинах. Археологічні розкопки в печері Арені-1 виявили інсталяції та артефакти, датовані приблизно 4000 роком до н.е., які переконливо вказують на виробництво вина. Хімічні докази цієї гіпотези представлені за допомогою нового методу виявлення антоціану мальвідину, який надає винограду та гранатам червоного кольору. Використовуючи твердофазну екстракцію (SPE) і лужну обробку зразків черепків з подальшою комбінованою рідинною хроматографією та тандемною мас-спектрометрією (LC-MS/MS), цей метод був застосований до автентичних стандартів. Позитивний результат спостерігався для двох зразків з печери Арені-1, додаючи докази на підтримку гіпотези про те, що вино вироблялося на Вірменському нагір’ї в період пізнього халколіту. Знайдені в середині одного з великих глеків для зберігання залишки дали позитивну криву з невеликою, але чітко помітною кількістю сирингової кислоти в 50% органічної фракції. Другий черепок із великого глека для зберігання в печерному комплексі Арені-1 також показав позитивну криву. Такі посудини, як ті, що були знайдені частково закопаними всередині центральної галереї печери Арені-1, здається, добре підходять для отримання виноградного соку або комбінації виноградного соку та інших інгредієнтів (наприклад, соку глоду, граната або смоли) і зберігання його під час його бродіння на вино. Це, очевидно, не є незаперечним доказом, але хімічні дані, що вказують у тому ж напрямку, тепер можна додати до археологічного аргументу. Інформаційним джерелом для реконструкції перших і початкових вин можуть слугувати результати експериментальної археології. Зрозуміло, що в Арені-1 виноград знаходиться на початковій стадії одомашнення, мало чим відрізняється від дикого винограду (до речі, дикий виноград все ще росте в Гнішикадзорському каньйоні, неподалік від печери), а також обмежена кількість вина, виробленого в середині печери (судячи з карасів або глиняних стовпів, це було близько 150 літрів), наш консорціум ініціював експериментальний проєкт приготування вина з дикого винограду простими методами стародавнього виноробства. установки. Результатом стало червоне сухе вино, що містило приблизно 10,3-10,5% етанолу згідно з лабораторними аналізами.

Є якісь артефакти про культуру вина у ті стародавні часи? Можливо, у зображеннях на стінах печери чи літописи? Наскільки популярним був цей напій у ті часи?

Під час розкопок печери, як було сказано вище, виявлені численні артефакти, пов’язані з давньою виноробною культурою. Це очеретяні соломинки, чашки та склянки з рогу та глини, а також фрагмент металевої чаші, який також можна віднести до споживання вина. Такі артефакти видно з середньовічних шарів і контекстів печери, які представлені поширеними скляними та глиняними чашами для пиття, чашками та іншими посудинами, характерними для виноробства та споживання напою. Серед них одним із найцікавіших є залізний серп, який датується XIII-XIV століттями нашої ери. Цей вид ножів для обрізки винограду добре відомий з ілюстрацій середньовічних вірменських рукописів. Крім того, соломинки, посудини для пиття, чаши добре відомі із зображень на теракотових, кістяних, металевих артефактах (рельєфах, печатках, прикрашених поїльниках тощо), а також інших пам’яток епохи енеоліту та бронзи й заліза. Усі ці зображення показують, наскільки важливим було виробництво вина та його споживання для стародавніх суспільств у цілому. Два популярні напої – вино та пиво – були в центрі ідентичності, світогляду та філософії, а також ритуалів, які гарантують ланцюжки циклів підтримки життя, символізують вічність дерева життя, а пізніше – є частиною економіки та забезпечення адміністративних мереж і торгівлі. Вино в людській культурі було символом відродження. Глибоко вірили, що вино з’єднує два світи – реальний світ на Землі та віртуальний, де живуть померлі люди та тварини. Тому вважалося, що вино п’ють всі – боги  та смертні, живі та мертві, що після того, як покидають Землю, існують на тому світі.

Розкажіть про останню експедицію разом з чеськими археологами. Які нові знахідки і відкриття подарувала Areni -1 Cave?

Ми з колегами з Чехії розкопували не печеру Арені-1, а деякі нові місця поблизу. Тим часом чеські колеги допомогли нам створити 3D-реконструкцію печери та деяких важливих артефактів, знайдених у ній. Серед найбільш інтригуючих і привабливих робіт назву реконструкцію облич трьох персон за допомогою черепів, які були зафіксовані навколо виноробної установки. Зараз ми маємо портрети трьох людей, які дивляться на нас з монітора комп’ютера, це представники комплексного суспільства епохи енеоліту, яке створювало давнє вино та одомашнювало виноград, набувало навичок зрошення, створювало металообробку та виготовляло взуття та красиві циновки, моделювало Всесвіт і ставило Сонце в його центрі, інтерпретувало сили природи за допомогою власних інтелектуальних уявлень (вода, сонячна енергія та сонячний герой, громовий меч тощо) на основі повторюваних спостережень природних циклів (наприклад, циркуляція води в природі). В даний час сучасні вірменські винороби займаються відновленням найдавнішої в світі культури виноробства.

«Печера Арені-1 як туристичний об’єкт знаходиться на початковій стадії свого розвитку. Наше бачення щодо розширення туристичної інфраструктури місця полягає у відкритті музею всередині третьої галереї, де люди зможуть побачити деякі з найцікавіших знахідок, виявлених під час розкопок. Крім того, ми плануємо створити дегустаційну зону, де люди зможуть отримати досвід стародавніх способів пиття вина та скуштувати вино з дикого та дикоростучого винограду»

Чи є спеціальні екскурсії в печеру для фахівців виробництва вина, які саме відомості, на ваш погляд, можуть зацікавити знавців та вайнловерів?

Сучасні вірменські винороби намагаються стверджувати, що вони відроджують давні традиції культури вірменського виноробства. І в цьому є частка правди, адже в промисловому виробництві вина використовується багато стародавніх знань, пов’язаних із традиційними сортами винограду, їх виробництвом у великих масштабах, а також історіями, які розповідали їхні діди та бабусі. Але є ще багато речей, які потрібно відкрити, вивчити та пояснити. У цьому наш консорціум надає дуже активну допомогу за допомогою результатів досліджень історії стародавніх вин, які ми виробляємо та впроваджуємо щороку. Щороку ми організовуємо спеціальні тури для фахівців, які цікавляться виноградарськими ландшафтами минулого, історією виробництва першого та початкового виноробства, ритуальними обрядами, пов’язаними з вином, залежно від індивідуальних та групових запитів. Ми вважаємо, що різні аспекти походження, одомашнення виноградної лози, значення різних традиційних операцій, що існують у вірменському виноградарстві, а також археологічні та історичні етапи, які можна побачити за археологічним дослідженням виноробства у Вірменії,  є безцінними, і кожен зацікавлений може вибрати серед цих відомостей найактуальніше для себе. Крім того, не менш привабливим для вивчення є філософське значення вина, його зв’язок з ритуалами минулого і релігією в цілому. І, нарешті, ми плануємо організовувати дегустаційні тури для людей, які дійсно є любителями вина, щоб паралельно прочитати лекції про вино та стародавні способи споживання з можливістю спробувати вино з дикого винограду, а після чого гості побачать печеру як місце археологічних розкопок.

Щороку в жовтні вірменські винороби та десятки тисяч відвідувачів збираються на Фестиваль вина Арені. Розкажіть, будь ласка, про це свято.

Фестиваль вина Арені з’явився в результаті відкриттів, зроблених археологами в печері Арені-1. Найдавніше шкіряне взуття Євразії та найдавніший виноробний комплекс дуже швидко зробили це місце всесвітньо відомим, і кількість місцевих та іноземних відвідувачів печери почала помітно зростати. Я особисто був в оргкомітеті фестивалю на його початкових етапах. Цілі фестивалю полягали в тому, щоб популяризувати давнє вірменське виноградарство та культуру виноробства, наблизити відвідувачів до місця, де було зафіксовано давнє виробництво вина Вірменії, підштовхнути місцеву громаду доторкнутися до власної історії та стати її частиною. І, звичайно, створити подію, яка дасть можливість продавати місцеву їжу та напої та отримувати прибуток. Пік відвідування печери протягом року пов’язаний, перщ за все, з цим святом. Тоді черги відвідувачів перетворюються на нескінченний ланцюг, який тримається з ранку до заходу сонця.

Чи існують плани щодо перетворення Areni -1 Cave на музей з сучасними атракціями, з працюючою виноробнею та ампелографічними колекційними виноградниками?

Печера Арені-1 як туристичний об’єкт знаходиться на початковій стадії свого розвитку. Наше бачення щодо розширення туристичної інфраструктури місця полягає у відкритті музею всередині третьої галереї, де люди зможуть побачити деякі з найцікавіших знахідок, виявлених під час розкопок. Крім того, ми плануємо створити дегустаційну зону, як я описував вище, де люди зможуть отримати досвід стародавніх способів пиття вина та скуштувати вино з дикого та дикоростучого винограду. Також працює магазин сувенірів та подарунків, де ми плануємо поширювати деякі предмети, що несуть певні знання для відвідувачів, представлені місцевими скам’янілостями, мінералами (район дуже багатий на такі), копіями знахідок з печери, а також виробами, створеними місцевими майстрами. Будуть також книги, плакати, футболки та інші речі, які є звичними для кожної археологічної пам’ятки світу, що надає туристичні послуги. Серед наших важливих планів – створення 3D-атракції з використанням техніки анімації, де гості зможуть «поговорити» зі стародавніми виноробами, які колись мешкали у печері, і познайомитися з реконструкціями фасаду, зробленими у співпраці з чеськими та бразильськими колегами. Серед наших цілей також пов’язати відвідування печери Арені-1 з археологічним комплексом Гнішикадзор, який знаходиться менш ніж в 5 хвилинах їзди від печери. Ділянка являє собою практично старовинний виноградник, який розкопували силами нашого проєкту протягом року і який підготували для відвідувачів. Тут вони зможуть дізнатися багато нового про історію та методи давнього виноградарства. Ми плануємо відродити стародавні сади навколо ділянки та налагодити функціонування старих зрошувальних каналів, підтримуючи зростання та збереження місцевих сортів винограду, які все ще можна побачити в районі цих садів. У цьому районі все ще існують лози, діаметр стовбура яких становить близько 50 см. Паралельно разом з нашими вірменськими та німецькими колегами ми провели дослідження ДНК винограду, яке додає не менш цікаву інформацію щодо витоків одомашнення цієї рослини. Ми глибоко віримо, що після реалізації вищезгаданих планів печера Арені-1 і Гнішикадзорський каньйон будуть представлені не тільки як одна з важливих історичних локацій початкового виноробства, але й як одна з точок колиски вирощування та одомашнення винограду.

Сил Вам для втілення цього унікального, світового значення проєкту!

Легендарна земля Вірменії ховає безліч загадок і таємниць. Серед її долин і гір споконвіків селилися ще первісні люди, тож кожен камінчик тут може розповісти свою історію. А зрозуміти її допомагають археологи, які ледь не щороку роблять відкриття таємниць на вірменських теренах.  Так, у 2007 році розпочалися розкопки печери поблизу села Арені, історія якої сягає 4000 […]

Оглядач D+ розпитав Ірину Бистрицьку, міжнародного консультанта одного з європейських донорських проєктів у виноробній галузі України, колишню заступницю директора Національного бюро винограду та вин Молдови у 2018-2021рр. щодо процесу утворення Wines of  Ukraine та перспектив української галузі, яка потерпає від російської агресії.

Ірино, ваша місія дуже серйозна, тож, мабуть, варто розпочати розмову з переліку напрямків вашої діяльності, адресованої виноробній галузі України.

У травні 2021 року ми почали працювати з представниками малого бізнесу в сферах виноградарства та виноробства, оскільки в останні роки ця галузь зазнала значного економічного зниження. Ми надаємо технічну допомогу малим виноробам України в розробці інтегрованого підходу до розвитку галузі. В рамках наших активностей проходять тренінги, присвячені технологічним особливостям виробництва природних виноградних вин відповідно до міжнародних вимог якості та безпеки. Ми організовуємо заходи задля підвищення обізнаності виноробів щодо сталого розвитку, надаємо консультаційну допомогу в плануванні стратегії розвитку, зокрема, розробили Дорожню карту для України.

Прошу на дорожній карті зупинитися детальніше.

Над її розробкою мені пощастило працювати разом з міжнародним експертом Марком Тіггельманом (Нідерланди). І нарешті, точнісінько за місяць до початку війни в Україні,  25 січня 2022 року ми презентували Дорожню карту розвитку виноробства України представникам галузі. Дорожня карта включає стратегію розвитку українського виноградарства та виноробства, а також окреслює труднощі, з якими стикаються галузеві підприємства. Документ включає аналіз поточної ситуації на ринку, статистику споживання та експорту, результати досліджень стану галузі в Україні та в інших країнах, структуру основних гравців, а також низку рекомендацій та план дій на період до 2030 року. Але, звичайно, події в Україні внесли корективи в наші плани.

Можете поділитися найважливішими цифрами щодо внутрішнього споживання та експорту – як позитивними, так і негативними – з цього документу?

Наведу в динаміці: якщо в 1996 площі під виноградниками складали 144 тис. га, то вже в 2017 – лишилося лише 43 тис. га. Виробництво в 2020-му складало 5,6 млн дал. При цьому, в тому ж році споживання на внутрішньому ринку досягло 9,5 млн дал. Доля імпорту досягала близько 43% від загального споживання, тобто – 4,1 млн дал. Натомість експорт становив усього 244 тис. дал, що відповідає лише 4% (за даними компанії Your Total Market). Тобто місцеве виробництво задовольняє споживацький попит ринку лише на 50%, до того ж має тенденцію до скорочення, в першу чергу, через щорічне зменшення площі виноградників.  Отже, Україна, в принципі, має значний потенціал зростання виноробної галузі лише за рахунок внутрішнього ринку. Навіть не беручи до уваги експортні можливості. Але, звичайно, за умов стабільного зростання якості виробленого вина – і для місцевого споживання, і для міжнародних ринків. 

Чи можна порівняти Україну з якоюсь іншою країною, яка пройшла аналогічним шляхом?

Напевно, варто насамперед порівняти з Молдовою, Грузією та Вірменією – країнами зі схожою нещодавньою історією та аналогічними потребами переходу від масового виробництва радянського періоду та реорганізації галузі з орієнтуванням на якість та експорт. При цьому є ключова відмінність України від цих країн – ємний внутрішній ринок, тоді як виноробні Молдови, Грузії та Вірменії надзвичайно залежні від експорту. За співвідношенням експорту та внутрішнього споживання Україну, мабуть, доцільніше порівняти з Румунією, традиційною країною виноробства, де експорт становить не більше 10% виробництва.

Які саме найголовніші рекомендації ви даєте в Дорожній карті?

Хотілося б почати з того, що Дорожня карта виділяє чотири основні стратегічні можливості, кожна з яких є окремим і значним напрямком докладання зусиль:

1. Зростання споживання на місцевому ринку слід розглядати як головну можливість для української виноробної промисловості. 
2. Іншим сприятливим фактором для української виноробної промисловості може стати зростання експорту та диверсифікація експортних ринків. 
3. Наслідки кліматичних змін також варто розглядати як тривалу перспективу для української виноробної галузі. 
4. Винний туристичний потенціал країни  є ще однією потужною перспективою. 

Щодо рекомендацій, то у Дорожній карті їх понад 20, вони викладені в п’яти основних розділах: «Виноградарство», «Виробництво», «Якість та відповідність стандартам», «Структура галузі», «Просування та комунікація». Звичайно ж, з точки зору менеджменту галузі складно не помітити досить сильне відставання від сусідніх країн, застаріле та заплутане законодавство, відсутність чіткої системи контролю якості насамперед імпортної продукції, а головне – відсутність структури, що безпосередньо відповідає за галузь та її розвиток. Нагальна рекомендація – це інтегрування України у світовий ринок вина, адаптація до міжнародних стандартів у виробництві та законодавстві, відновлення членства у міжнародній організації вина OIV, створення національного Реєстру виноградників та Офісу вина, відповідального за просування та здоров’я галузі.

Щодо Wines of  Ukraine. Ситуація довкола цього поняття нам видається дивною і ми не певні, що в інших країнах вона була такою самою. Адже в нашій країні є кілька об’єднань виробників, які, незалежно один від одного, просувають та використовують цю назву в своїй діяльності. Є навіть пара сайтів, назви доменів яких включають це поняття. Прокоментуйте, будь ласка, ситуацію. І дайте ваше бачення: як все має бути насправді, якщо ми говоримо про цивілізовану виноробну спільноту в правовій країні.

Так, дійсно, кількість різних асоціацій, більшість з яких номінальні, нас здивувала. Багато хто з них конкурує між собою і не робить жодного вкладу в розвиток галузі, а швидше створює незрозумілі перепони і додаткові труднощі там, де від них в усьому світі відмовилися. Наприклад, ніде вже не існує прописаних законодавчо рецептур вина, а в Україні вони є і асоціації займаються їх узгодженням з міністерством, замість того, щоб домогтися їхнього скасування. Мені доводилося спілкуватися з винними асоціаціями різних країн, як державними, так і громадськими (без участі держави, наприклад, діють винороби Австралії). Щоправда, усі згадували про те, як складно було на самому початку об’єднати виробників і навіть важко просто посадити за спільний стіл перемовин. Але, як кажуть, шлях подолає той, хто йде. І досвід різних країн нам у цьому допоможе.

Які заходи і хто саме має зробити, щоб поняття Wines of  Ukraine нарешті стало реальністю?

Наразі ми саме працюємо над тим, якою може бути структура в Україні, що мала б представляти цей бренд. Зрозуміло, він не може належати одній асоціації чи приватній особі. Можливих варіантів багато, ми розглядаємо формати офісів різних країн, прописуємо функціонал цієї структури, який пізніше обговоримо з галуззю. Дай боже, вийдемо на формат, який пасуватиме Україні. Якщо говорити про фінансування цієї структури, то в перші роки це можуть бути і донорські міжнародні проєкти. Насправді, Wines of Ukraine, як і решта Wines of … або тотожні бренди країн – швидше потрібні для просування на зовнішніх ринках та ліпше для країн – нових гравців винного світу. Приміром, ви багато чули про Wines of France? Але напевно ви знаєте асоціації регіонів Франції та конкретні винні бренди, яким не цікаво виступати під зонтичним брендом країни, вони всесвітньо відомі чи надто сильні для цього. Та сама логіка працює і на внутрішньому ринку, де споживач купує конкретний бренд, а не Wines of Ukraine. Для початку я б порадила помізкувати та уважно розібратися, для чого потрібен і як працює парасольковий державний бренд, а потім братися перетягувати на себе амбіції щодо володіння ним.

Тоді може поговоримо, хоча б побіжно, щодо принципів дії державного бренду Wines of …? Ви, працюючи в керівництві Національного бюро винограду та вин Молдови, мали справу з цим поняттям, адже в Молдові воно вже давно успішно працює. Які повноваження та цілі у Wines of …? Як ми розуміємо, бренд належить до кола питань Національного бюро, і взагалі може належати саме державній установі?  Як це може виглядати в Україні?

Національний бренд, будь-який, у даному разі в сфері виноробства, повинен належати державі чи галузі. Тобто правовласником бренду може бути держава чи структура, яка представляє державу та галузь. Скажімо, у Молдові правовласником бренду Wine of Moldova є Національне Бюро Винограду та Вина – структура на основі приватно-державного партнерства та під егідою міністерства сільського господарства. Це зонтичний бренд, під яким усі виноробні підприємства беруть участь у виставках та різноманітних заходах. При цьому, згідно із законодавством, усі виноробні підприємства сплачують обов’язкові внески до фонду винограду та вина, відповідно обсягу своїх продажів. До коштів, зібраних від приватного сектора – 50%, держава додає ще стільки ж своїх 50%. Річний бюджет, що утворився, витрачається на підтримку та просування Wine of Moldova як на зовнішніх ринках, так і на внутрішньому, наприклад, на організацію Національного Дня Вина. Wine of Moldova був запущений років 7-8 тому, не так давно, а Національне Бюро винограду та вина (НБВВ) засноване у 2013 році. Яким воно має чи може бути в Україні, належить вирішити самій галузі, у будь-якому разі Wines of Ukraine має представляти інтереси всіх виробників, і насамперед великих, які будуть візитною карткою країни та матимуть значний обсяг експорту.

Як вважаєте, наскільки для виноробних ринків, що розвиваються, важливо мати загальнонаціональні, або – якщо країні повезе – й міжнародного рівня медіа, які несли б інформацію на експортні ринки щодо підприємств та туристичних дестинацій країни? Сьогодні світ спостерігає, який вплив можуть мати ЗМІ, якщо їх підтримують на державному рівні. Чи не передбачені програми підтримки існуючих  галузевих медіа?

Я вважаю, що у виноробній країні обов’язково мають бути як професійні журналісти з освітою у винній галузі, так і спеціалізована преса. Це – один з показників рівня культури вина в державі. Наприклад, у Великій Британії чи Франції таких видань десятки, вони організовують міжнародні конкурси та непогано почуваються. Україні обов’язково потрібна спеціалізована на алкогольних напоях та галузі загалом преса. Звичайно, сьогодні складно говорити про якусь підтримку держави, але в перспективі, звісно, ​​слід розглядати галузеву підтримку спеціалізованої преси. Ваша группа видань давно вийшла за межі України, вас швидше можна назвати регіональним чи навіть міжнародним медіа, враховуючи ваші давні презентації українських виноробів на міжнародних експохабах або новий проєкт Wine Travel Awards тощо. Висловлюю свою щиру повагу і захоплення стійкістю вашої команди в ці складні часи.

Щиро дякуємо. Ірино, слухаючи вас, виникає природне запитання: ця складна сфера галузевого менеджменту з інтегруванням в держустанови, ще й в умовах різних країн вимагає особливого досвіду, можливо, певної освіти чи навичок та знань. Який шлях ви пройшли, щоби стати міжнародним експертом такого рівня?

Моя кар’єра складалася та зростала паралельно з економічним розвитком ринків України та Молдови. Починала я менеджером у великих міжнародних компаніях, де відповідала за групу брендів, потім працювала начальником департаменту розвитку експорту в компанії, що була провідним алкогольним виробником в Україні, на той час ми були горілкою №2 у світі та експортували напої до 82 країн. До роботи в Національне Бюро Винограду та Вина Молдови мене запросили від проєкту під егідою USAID. Спочатку як консультанта з низки проєктів, потім запропонували стати заступником директора та, крім адміністративної діяльності, займатися безпосередньо міжнародним розвитком галузі та національного бренду Wine of Moldova. Звідси й досвід та знання. Той шлях був найкращим університетом.

Дозвольте зазначити, що Молдова як виноробна країна за ці роки, справді, зробила диво: вона не лише об’єдналася, не лише блискуче виступає на міжнародній арені, вона (усі розуміють, що це – здобуток Національного Бюро та людей, які над цим працювали!) зуміла зламати стереотип щодо якості молдавського вина. Тож і для України це приклад того, що немає нічого неможливого. Ми впевнені, що незабаром Україна переможе і звільнить свої виноградарські регіони від загарбників. Які перспективи на них чекають, окреслені розробленою вами Дорожною картою?

Попри війну та усі складнощі, ми націлені на майбутнє і вже зараз проводимо для українських виробників низку програм та тренінгів, спрямованих на підвищення якості вин. Ці програми торкаються важливих питань виробництва та сталого розвитку. Зараз триває активна консультація з сектором та міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства щодо рекомендацій Дорожньої карти та створення Офісу вина, обговорюємо важливі питання життєдіяльності галузі у військових умовах та умовах окупації, а також взаємовідносин із роздрібними мережами та як утримувати фокус на національних виробниках. Ми працюємо над розширенням проєкту допомоги виноробній галузі та залученням різних донорських організацій для її підтримки. Не хотілося б зараз усе заплановане анонсувати, бо у нестабільний час живемо. Але ми дивимося на перспективу українського виноробства дуже оптимістично, зусилля докладаються, то ж я буду рада розповісти більше під час нашої наступної зустрічі.

З огляду на війну, що ведеться в Україні, які найближчі плани дій в рамках проєкту? 

Для виноробів, крім тренінгів, наприкінці 2022 року плануємо освітні візити до Грузії та Вірменії задля обміну досвідом між асоціаціями виробників різних країн та з метою співробітництва з провідними науковими інститутами. 

Дякуємо вам, Ірино, і за вашу працю на благо України, і за змістовну бесіду!

Оглядач D+ розпитав Ірину Бистрицьку, міжнародного консультанта одного з європейських донорських проєктів у виноробній галузі України, колишню заступницю директора Національного бюро винограду та вин Молдови у 2018-2021рр. щодо процесу утворення Wines of  Ukraine та перспектив української галузі, яка потерпає від російської агресії. Ірино, ваша місія дуже серйозна, тож, мабуть, варто розпочати розмову з переліку напрямків […]

Стефан Тіймон (Stephane Tillement), генеральний директор компанії Wine Paths, яка стала переможцем премії Wine Travel Awards 2021-2022 у номінації «Амбасадор року», поділився з Олександрою Григор’євою, керівником проєкту WTA, деякими етапами свого професійного шляху та тонкощами роботи туроператора. Наша команда вперше зустрілася зі Стефаном під час презентації та дегустації WTA, організованих у La Cite du Vin у Бордо, де він отримав нагороду WTA і коротко розповів про те, як народилася ідея Wine Paths. Ми подумали, що було б цікаво поділитися досвідом Стефана у бізнесі винного туризму з нашими читачами. Отже, почнемо!

Перш ніж перейдемо до концепції Wine Paths, давайте поговоримо про її засновника. Стефане, будь ласка, розкажіть про свій життєвий і професійний досвід.

Я розпочав свою кар’єру в авіакомпанії British Airways, де пропрацював 15 років. Цей досвід дав мені глибоке розуміння того, як працює велика компанія та як вона обслуговує клієнтів. З того часу важливість якісного обслуговування та орієнтованість на клієнтів завжди були частиною ДНК моїх власних компаній. Після теракту у США 11 вересня, генеральний директор запропонував мені як старшому менеджеру звільнитися зі своєю часткою. І я купив свою першу компанію в Бордо під назвою Mauriac Voyages. Це туристичне агентство люксового сегменту для французів, які подорожують за кордон. Клієнтами цієї компанії є в основному професіонали, зайняті у виноробній промисловості. Я організовую їхні подорожі у справах та на відпочинок, індивідуально або групами. Наприклад, два тижні тому ми організували поїздку для Union des Grands Crus, 80 шато у Бордо, до США. Вони представили свої вина та провели дегустації для американського ринку в Х’юстоні, Маямі, Нью-Йорку, Чикаго, Сан-Франциско, Лос-Анджелесі.

Пізніше я створив місцеве туристичне агентство під назвою Bordeaux Excellence для просування Бордо, Коньяку та Країни Басків. Це компанія, що керує призначеннями (destination management company – DMC). Поки що це найбільша компанія в Бордо, частково з віртуальною мережею. Я сприяв її розвитку, купуючи інші компанії. Також я володію кількома еквівалентами цієї компанії в Шампані та Провансі.

Потім у мене виникла ідея компанії Wine Tour in France. Основна увага була зосереджена на турах, що демонструють вина та міцні напої Франції, які пропонують туристичні агентства в США. Це був успішний проєкт, і я почав отримувати все більше запитів із проханням про допомогу від прямих клієнтів або туристичних агентств з Італії, Португалії, Долини Напа тощо. Таким чином, Wine Tour стала глобальною компанією, яка надавала такі послуги брендам високого ринку. Проте тривало це недовго.

Як у вас виникла ідея Wine Paths, всесвітнього цифрового туроператора, що пропонує розкішні подорожі, що дають змогу продегустувати вина та міцні напої, для гурманів?

Мій досвід з Wine Tour in France привів мене до ідеї створення Wine Paths. Зараз ми працюємо в 15 країнах. Компанія надає послуги як прямим клієнтам, які можуть зв’язатися з нами через веб-сайт, так і туристичним агентствам у всьому світі, яким потрібна наша експертиза щодо вина та алкогольних напоїв для їхніх клієнтів.

Як розвивалася компанія Wine Paths протягом 6 років існування? Що змінилося?

На початку я думав, що буду більше спрямовувати увагу на прямих клієнтів. Але тепер я бачу, що прямі клієнти та туристичні агентства однакові з точки зору обороту. І ми отримуємо все більше звернень від туристичних агентств, які потребують нашої допомоги.

Веб-сайт winepaths.com демонструє, що це справді великий і глобальний проєкт, який включає різні аспекти досвіду винного туризму. Говорячи про основи його роботи, якщо хтось хоче забронювати винну подорож, це можна зробити або через місцевого оператора, або через прямий контакт. Ви охоплюєте багато різних напрямків, таких як Аргентина, Австралія, Чилі, Франція, Італія, США, Португалія, Шотландія, Іспанія, Південна Африка тощо – це вражає.  Як ви знаходите там місцевих експертів (я думаю, це багато роботи)? Чи існують певні вимоги до них, щоб почати працювати з Wine Paths?

Моя концепція полягала в тому, щоб надати якомога більше свободи нашим клієнтам. А свобода – це ще й можливість вибору. Клієнт може замовити житло, екскурсію на виноробню чи лікеро-горілчаний завод, але ми не ведемо прямі продажі. До нас в офіс надходить від 5 до 10 запитів на день, ми перевіряємо їх якість і потім відправляємо нашому партнеру. Таким чином, партнер отримує лише попередньо оплачене підтверджене бронювання. Якщо це більш складний індивідуальний маршрут з водієм, бутик-готелем або щось інше, то цей запит надходить до наших DMC і вони готують реальний пакет. Це завжди індивідуальна пропозиція. Ми дотримуємося клієнтоорієнтованого підходу.

Що стосується місцевих експертів, я мав справу з такою кількістю компаній і ділових контактів у різних сферах, що тепер усі вони є частиною моєї професійної мережі. Тому я завжди знаю, де знайти гарного спеціаліста.

Як ви сформували свою базу унікальних місць для відвідування? Чи працює це навпаки, коли виноробні, винокурні, готелі звертаються до Wine Paths задля співпраці? Ви приймаєте будь-які пропозиції, чи завжди йдеться про напрямки люксового сегменту? Чи траплялося так, що в портфоліо брали не надто розкішний напрямок, віддаючи перевагу особливому досвіду або, навіть, екстриму? Якщо так, будь ласка, розкажіть про це більше.

З нами контактує багато постачальників послуг, які просять приєднатися до Wine Paths. Наша команда проводить власний відбір на основі чуток про репутацію цих контактів, оцінок їхніх вин та відгуків від наших місцевих агентств. Після цього постачальник має шанс приєднатися до нашої спільноти, сплативши річний внесок.

Мова йде не лише про розкіш, але й про досвід, який тут є ключовим. Я завжди повідомляю виноробням і шато, що якщо в них є кулінарні майстер-класи, гарний сад, картини тощо, вони повинні обов’язково розповідати про це, щоб клієнти, яким подобаються такі речі, могли зробити свій вибір. Що стосується екстриму – це не для моєї цільової аудиторії.

Вам було б цікаво відвідати українські виноградники? Звісно, ​​коли над ними пануватиме мирне небо.

Звичайно. У мене є список країн і напрямків, які ми хотіли б відкрити, наприклад, Ізраїль, Угорщина, Бразилія. І, очевидно, коли українці переможуть і все повернеться до нормального мирного життя, ми будемо раді зробити внесок у відновлення України, відкривши її для наших клієнтів.

Як ви адаптувалися до пандемії? Чи всі тури були скасовані? Я бачила, як ваша команда ініціювала віртуальні тури та дегустації. Які ваші висновки з цього досвіду? Чи продовжуєте ви зараз практикувати віртуальні тури і чи є попит?

Так, під час пандемії ми почали практикувати віртуальні дегустації. Щоб наш бренд продовжував отримувати визнання на ринку, незважаючи на те, що люди все ще подорожували, ми зробили 50 трансляцій у Facebook доступними для всіх та охопили близько 50 тисяч людей по всьому світу. Разом з тим, були корпоративні клієнти, які бажали провести закриті дегустації. І зараз віртуальні сесії користуються попитом переважно серед приватних корпорацій. Ми добираємо виноробні, зв’язуємося з ними і відправляємо їхні вина всім учасникам віртуального туру. У призначений день виноробня проводить презентацію та дегустацію. Незабаром ми проведемо віртуальну дегустацію на виноробні St. Supéry, що належить Chanel. Слід зазначити, що наразі ця концепція приносить чверть нашого прибутку. Це добре працює, оскільки для корпорацій такий досвід – досить дешево, а для нас – потужний інструмент.

Остання новина стосується нашої співпраці з Amazon. Тепер ми пропонуємо подібний віртуальний досвід для клієнтів Amazon через платформу Amazon Explore. Першою виноробнею, яка взяла участь у цьому проєкті стала Château Pape Clément. Впевнений, що співпраця з Amazon допоможе нам посилити наше SEO.

Wine Paths також використовує досвід акціонерів, які спеціалізуються на цифровому секторі та винному бізнесі, таких як Мішель Роланд (Michel Rolland). Розкажіть нам про інших, будь ласка. Яка їх роль і головне завдання?

У мене є два радники в компанії. Один із них – дуже серйозний і обізнаний підприємець у сфері B2B Крістоф Пупінель (Christophe Poupinel). Зараз він є партнером ISAI (Інвестиційного фонду французьких технічних підприємців, який фінансує цифрові компанії з високим потенціалом). А ще я співпрацюю з виноробом Мішелем Ролланом, який завдяки своєму досвіду допоміг мені створити портфоліо виноробень.

Як бонус до наповнення, веб-сайт містить надихаючі статті про вино, їжу та алкогольні напої. Хто ваші автори? Це краєзнавці чи журналісти? Чи приймаєте ви медіа-партнерства для підтримки інших медіа-проектів, пов’язаних із винними подорожами?

Усі вони журналісти. Я співпрацюю зі ЗМІ, коли їм потрібен мій коментар чи експертиза щодо чогось. До того ж, коли ЗМІ відправляють свого журналіста у винну подорож, нас просять підтримати їх ініціативу, а у відповідь вони згадують у своїх матеріалах Wine Paths.

Wine Paths нещодавно отримав звання Ambassador of the Year у Wine Travel Awards 2021-2022. Ми розуміємо, що ви вже завоювали високу репутацію і, можливо, нові визнання не так важливі для ваших клієнтів. Але перемогу вам віддало професійне журі, і це можна використати для піару. Загалом, якими каналами ви поширюєте інформацію про свої тури?

Чесно кажучи, я майже не користуюся рекламними інструментами. Я віддаю перевагу вкладанню грошей тільки в SEO. У нас багато активностей на веб-сайті, тому мене хвилює інвестування лише в цей канал. Для прикладу: зараз ми працюємо над додаванням якісних відео на веб-сайт. Ми збираємося розмістити 50 відео з прямих ефірів на Facebook, щоб розважити нашу аудиторію.

Дякую, Стефане, за змістовну та цікаву розмову. Тепер наші читачі можуть краще уявити, як працює Wine Paths під вашим керівництвом. Ще раз щиро вітаємо вас із перемогою на Wine Travel Awards 2021-2022!

Дякую і вам, Олександро! Мені було приємно відповісти на ваші запитання.

Стефан Тіймон (Stephane Tillement), генеральний директор компанії Wine Paths, яка стала переможцем премії Wine Travel Awards 2021-2022 у номінації «Амбасадор року», поділився з Олександрою Григор’євою, керівником проєкту WTA, деякими етапами свого професійного шляху та тонкощами роботи туроператора. Наша команда вперше зустрілася зі Стефаном під час презентації та дегустації WTA, організованих у La Cite du Vin […]

Сара Еббот MW, засновник Swirl Wine Group, була одним із британських волонтерів на стенді Wines of Ukraine на London Wine Fair (7-9 червня 2022 р.). Вона є співголовою (одним із 5 головних суддів) International Wine Challenge, найбільшого у світі винного конкурсу, а також судить змагання у всьому світі, від Лондона до Тбілісі та Мельбурна. 

З ініціативи LWF у співпраці з Drinks+ Communication Media Group та ГС Укрсадвинпром став можливим стенд Wines of Ukraine, який збирає українських виновиробів з різних регіонів України. Деякі з цих виробників були представлені на дегустації Wine Travel Awards, де їх могли скуштувати близько 80 VIP-гостей.

Сара люб’язно погодилася поділитися своїми враженнями від українських вин: «На дегустації Wine Travel Awards скуштувала кілька українських вин – Shabo, Stakhovsky, 46 Parallel і Beykush. Мушу визнати, що вина для мене досить нові, але мені дуже сподобалося демонструвати їх людям. Я б сказала, що характерна риса українських вин – свіжість і яскравість. Отже, насправді вони дуже тонкі, жваві, а якість справді висока. Це не вина, які ви обираєте через симпатію до виробника, я б сказала, що вони справді захоплюючі. Мені трохи соромно, що я їх не куштувала раніше, але я дуже задоволена, що спробувала їх зараз. І я рекомендую людям прийти на стенд Wines of Ukraine на London Wine Fair та дослідити їх, тому що вони справді смачні».

Говорячи про винний ринок Великої Британії як про можливість для українських виробників вина, Сара додала: «Я думаю, що перший крок – це знання про будь-який новий ринок. Потрапити на винний ринок Великої Британії може бути досить складно, але є багато різних можливостей. І я думаю, що перший етап – це завжди усвідомлення. І фактично, ми є зрілим ринком: ми відкриті для багатьох різних речей, ми любимо вітрину світового вина, і немає жодних причин, щоб Україна не могла бути частиною цього. Я вважаю очевидним, що Україні потрібно вийти на наш ринок, адже тут є великий інтерес не лише до якості вин, але й солідарність з народом України».

Команда WTA дякує Сарі за її досвід та внесок у роботу стенду Wines of Ukraine. Усі волонтери були чудові! Незважаючи на те, що деякі з них познайомилися з українськими винами вперше, відгуки були дуже позитивними. 

Сара Еббот MW, засновник Swirl Wine Group, була одним із британських волонтерів на стенді Wines of Ukraine на London Wine Fair (7-9 червня 2022 р.). Вона є співголовою (одним із 5 головних суддів) International Wine Challenge, найбільшого у світі винного конкурсу, а також судить змагання у всьому світі, від Лондона до Тбілісі та Мельбурна.  З […]