Gastronomy and Wine Portal

З 25 по 28 травня у Вінниці тривають Vinnytsia Wine Days – дні винної культури, де Комунікаційна медіагрупа Drinks+ & Wine Travel Awards виступає Генеральним міжнародним інформаційним партнером. Ми поспілкувалися ще з одним із організаторів цього заходу – Оксаною Ткаченко, завідувачем кафедри технології вина та сенсорного аналізу Одеського національного технологічного університету та ініціатором Odessa Wine Week.

Шановна пані Оксано, Дні винної культури, які так вдало стартували в Одесі і були партнером нашої міжнародній премії Wine Travel Awards, сьогодні під назвою Vinnytsia Wine Days відбудуться у Вінниці вперше. Наскільки концепції цих заходів відрізняються, чи це єдиний проєкт, трансформований до воєнного періоду?

Безперечно, Vinnytsia Wine Days – це самостійний проєкт. Схожий на одеський, але інший. Odessa Wine Week – це ініціатива винної столиці України, який проводиться у Одесі, центрі найбільшого виноградарського регіону, з найбільшою кількістю виноградників та виноробів. Вінниця ж є представником регіонів, які за законодавством, створеним ще за радянських часів, не є винними. За законом України в якості винних затверджено лише Крим, Одеську, Запорізьку, Херсонську, Миколаївську та Закарпатську області. Хоча вже з’явилися виноградники у Львівській, Чернігівській, Київській областях та на Поділлі.

Зараз Вінниця представляє все Поділля. Це не лише Вінницька область, а й Хмельницька, Житомирська. В цьому регіоні здавна розвивалося виноробство, а тапер з урахуванням змін клімату, а також завдяки тому, що виноградарська культура та технології не стоять на місці, покращуються технічні та технологічні можливості, знижується кількість ризиків виноградарства.

Ініціативна група виноградарів та виноробів представляють Поділля як сучасний винний регіон, який поки що не має цього статусу, на що ми й хочемо звернути увагу держави та громадськості. На заходи запрошено представників Міністерства агрополітики, профільних асоціацій з усієї країни. Ми хочемо підкреслити, що історичне Поділля – це сучасний винний регіон, і саме звідси ми маємо зробити перший крок для того, щоб заявити про появу нових винних регіонів в Україні. Це основна концепція цього проєкту та основна спрямованість наших зусиль. Vinnytsia Wine Days – це новий, амбітний і абсолютно самостійний проєкт, зі своїми цілями. І ми вже знаємо, яким він буде наступного року, як  розвиватиметься далі.

На Ваш погляд, чого можуть очікувати від Vinnytsia Wine Days професіонали галузі?

Організатори Vinnytsia Wine Days не юристи, не законотворці, але ми як практики, що знають ситуацію з виноробством по всій Україні, розуміємо, що виноробів треба підтримати та дати можливість виробляти та продавати свої чудові вина. У всіх країнах світу посадка виноградників – це державна політика, тому що 1 га може коштувати від 20 000 євро і вище. Тому навряд чи будь-хто бажаючий стати виноградарем може розвивати цей бізнес без підтримки держави. А за законом сьогодні наша держава може допомагати лише розвитку виноробства у певних винних регіонах, про які я говорила вище,

Зараз в Україні дуже багато змінюється. Попри війну, є певні зрушення у виноробстві. У нас працює кілька міжнародних проєктів, які разом із нашими фахівцями намагаються змінювати законодавство, займаються реструктуризацією галузі, а також її імплементацією та гармонізацією з європейською спільнотою. У цьому напрямі виникає безліч питань, зокрема таке, як розвиток нових винних регіонів.

Ми запросили фахівців з Молдлови, Грузії, консультантів для обміну досвідом. Ми хочемо, щоб під час заходу від самої виноробної громадськості народилася дорожня карта розвитку нових винних регіонів. Поділля стане прикладом для всіх виноградарів та виноробів України, куди і як рухатися далі.

Звісно, в умовах війни та повоєнного часу важко розраховувати на державні кошти. Але є європейські інституції. На Vinnytsia Wine Days ми запросили представників проекту ITC, FAO – спеціальну агенцію ООН, яка вже допомагає розвиватися сільськогосподарським виробникам України, зокрема виноградарям та виноробам.

Vinnytsia Wine Days має абсолютно практичні цілі, спрямовані на розвиток та допомогу виноробній галузі. Адже сьогодні робити просто якісь розважальні фестивалі, винні тусовки не на часі.

Ми розуміємо, що виноградарство та виноробство не бюджетоутворююча галузь нашої країни. але з іншого боку, я впевнена, що якщо в Україні ростуть виноградники, для неї це величезне благо – це візитна картка країни, винна дипломатія, унікальна спільнота, яка дуже багато може дати державі та розвитку її іміджу на міжнародній арені.

Під час заходів Vinnytsia Wine Days порушуватимуться питання еногастрономічного туризму, звичайно, з перспективою на майбутнє?

Перша конференція, з якої розпочинається Vinnytsia Wine Days – «Еногастрономічний туризм – драйвер розвитку туристичних дестинацій». Для наукової спільноти та студентів її організували Одеський національний технологічний університет та Вінницький торговельно-економічний інститут. Ми хочемо підтримати цей напрямок, показати його важливість, навіть у часи, коли немає туризму. Ми повинні підготувати людей до того, щоб, коли ця війна закінчиться нашою перемогою, професіонали могли швидко включитись і втілювати в життя ті знання, якими ми зараз їх озброюємо. На цю конференцію ми також запросили туристичні агенції, там будуть порушуватись теми, які стосуються інновацій у розвитку туризму. Зрештою, все це про розвиток економіки – міста, регіону, країни.

Як тривала у сьогоднішніх непростих умовах підготовка до Всеукраїнського дегустаційного конкурсу Odesa Wine & Spirit Awards? Як добирали суддів? Чи були корективи або поступки в чомусь порівняно із мирними часами?

Ми вдячні, що Вінниця гідно приймає наш конкурс Odesa Wine & Spirit Awards. Тут ми демонструємо справжню колаборацію між регіонами – Одеською та Вінницькою областями, що підтягнули Умань, Житомир, Київщину тощо. Ми навіть не очікували, що конкурс матиме такий фідбек. Винороби чекали на наш конкурс, був запит на нього, і ми отримали близько 300 зразків.

Судді – це наша команда з першого конкурсу Odesa Wine & Spirit Awards. Наталія Каменєва – куратор конкурсу. Усі члени журі мають або дипломи WSET, або дипломи магістрів із сенсорного аналізу. Ми проводимо конкурс за правилами OIV, у приміщенні, яке повністю відповідає правилам. З цим нам допоміг Винний дім Гігінеішвілі, де спеціально під конкурс обладнали приміщення за нашими правилами, з лабораторією сенсорного аналізу,

Ба більше, ми запропонували зробити першу в Україні колекцію сучасних українських вин. Усі конкурсні вина залишаться в енотеці з необхідними умовами для зберігання, яку спеціально для цього проєкту збудували у Винному домі Гігінеїшвілі. Це дуже важлива ініціатива для наших виноробів, що допоможе їм у просуванні власної продукції.

Декілька років тому ви казали, що якщо уявити винний шлях України як піраміду, то ми стоїмо в першій третині й у нас усе попереду. Що сталося за ці роки (якщо вийде не брати до уваги війну)? Як можна зараз охарактеризувати винний шлях нашої країни? Де ми зараз на тій самій піраміді?

Я бачу, що просто за цей рік активність стала на порядок вищою. Багато в чому завдяки міжнародним інституціям, які активно з нами працюють, незважаючи на війну. Міжнародна спільнота фінансово вкладається у виноробство України. Я знаю виноробів, які отримують реальну матеріальну допомогу, не кажучи вже про інтелектуальну, дорожні карти розвитку. У нас не просто рух у виноробній галузі, він у йде гарному темпі та рішучості, ніхто руки не опускає руки, ми сміливі та завзяті. І незважаючи на війну, наша галузь живе і розвивається.

З 25 по 28 травня у Вінниці тривають Vinnytsia Wine Days – дні винної культури, де Комунікаційна медіагрупа Drinks+ & Wine Travel Awards виступає Генеральним міжнародним інформаційним партнером. Ми поспілкувалися ще з одним із організаторів цього заходу – Оксаною Ткаченко, завідувачем кафедри технології вина та сенсорного аналізу Одеського національного технологічного університету та ініціатором Odessa Wine […]

25-28 травня у Вінниці вперше відбудуться Vinnytsia Wine Days – дні винної культури, справжнє свято, яке об’єднає професіоналів виноробної галузі та поціновувачів вина. Комунікаційна медіагрупа Drinks+ & Wine Travel Awards виступає Генеральним міжнародним інформаційним партнером цього нового амбітного заходу. Нашому редактору вдалося поспілкуватися з директором департаменту маркетингу та туризму Вінницької міської ради, Вешелені Олександром Миколайовичем.

Шановний пане Олександре! В останні вихідні травня вперше у Вінниці відбудеться Vinnytsia Wine Days. Дні винної культури пройдуть за підтримки Вінницької міської ради. Які задачі у підготовці до цієї події вирішувалися департаментом маркетингу та туризму міста, що Ви очолюєте?

Найперше – це залучення професійних аудиторій: сфери гостинності, туризму, органів місцевого самоврядування. Ми зацікавлені, аби якомога більша кількість людей, від яких залежить розвиток виноробства і еногастрономічного туризму, познайомилися з передовими практиками та гравцями сфери. Також ми допомагаємо організаційно та інформаційно, а наше підпорядковане комунальне підприємство «Офіс туризму Вінниці» підготувало насичену туристичну програму.

Провести масштабний захід під час війни – задача не з простих, та більше, ризикована. Які спеціальні заходи з безпеки учасників та гостей Vinnytsia Wine Days було вжито?

На випадок повітряної тривоги у нас є офіційно зареєстроване укриття, де буде змога практично безперебійно відновити події в межах 15 хвилин. Так само під час екскурсій по маршруту та в готелях передбачені укриття. На жаль, більшість іноземних гостей поки не готові приїжджати навіть за таких гарантій безпеки, однак ми сподіваємося, що наступного року в Україні буде вже зовсім інша ситуація.

Департамент маркетингу та туризму вже має досвід проведення масових заходів після початку війни? Розкажіть, будь ласка, про це.

Масові заходи в умовах війни заборонені, тож ми переключилися на камерні формати – групові екскурсії, лекції, майстеркласи та невеликі концерти. Таких торік провели понад 250. Зрештою, Vinnytsia Wine Days – теж не масовий, і тим більше не розважальний захід.

Як розвивалася у Вінниці туристична галузь до війни? Чи проходили еногастрономічні фестивалі?

Системно туризм у Вінниці почав розвиватися з 2018 року, з затвердженням Маркетингової стратегії. У 2019 році ми мали рекордні 75 тис. ночівель, після чого настала пандемія і стрімке падіння потоків через карантинні обмеження. До цього щороку у Вінниці з’являлися нові формати гастроподій – Vinnytsia FoodFest, фестиваль вина «Боже Ллє», фестиваль польової кухні імені Тараса Сича.

Які у департаменті є плани на майбутнє? Чи планується зробити Vinnytsia Wine Days щорічним заходом?

У міської ради було в планах розширити цей календар фестивалями локальної кухні та страв – «проСАЛО і доСАЛА», Карнавал солодощів та Вінницький вишневий вікенд. Однак через пандемію, а згодом війну ми зуміли провести лише міський конкурс кухарів The best cook. Усі ці формати хочемо запустити вже після перемоги, щоб привернути увагу до гастротуризму у Вінниці. Vinnytsia Wine Days ідеально вписується в цю лінійку, і ми з радістю будемо й надалі підтримувати та масштабувати цю подію.

Не секрет, що Вінниця стала прихистком для багатьох людей, які тікали від війни. В якому стані місцева індустрія гостинності? Ви готові приймати туристів?

У лютому-березні 2022 року наша сфера гостинності одна з перших підставила плече тим, хто шукав у нас прихистку (лише за офіційними даними через Вінницю пройшло тоді понад 200 тис. переселенців – переважно транзитом). Нині в місті зареєстровано понад 45 тис. ВПО, і після перших шокових тижнів вони дуже потребували психологічного розвантаження й підтримки. Саме тому з квітня відновили роботу практично всі музеї і заклади дозвілля в місті, не працював тоді (і поки ще не працює) лише світломузичний фонтан. Тобто можемо впевнено сказати, що 95% туристичної пропозиції в місті збереглися.

Що взагалі пропонує туристам Вінниця? Які заходи, екскурсії і туристичні об’єкти є родзинкою міста і регіону?

На сьогодні Вінниця дуже підходить для відновлювальної подорожі самостійно або з сім’єю. Щонайменше два дні можна провести лише в місті, пізнаючи цікаві й незвичні музеї (моделей транспорту, трамвая, ретротехніки, української марки, старовинних годинників), відвідуючи зоопарк і планетарій, локації активного відпочинку та, звісно ж, цікаві концептуальні заклади з місцевими стравами. Дуже раджу зробити собі «солодкий» тур, куштуючи локальні гастробренди – зефір, мармелад, пастилу, натуральне морозиво; або ж «гостреньке» або «кисленьке» – з салом, хроном, буряком, вишневим борщем та іншим.

Щомісяця Офіс туризму організовує десятки пішохідних екскурсій різними історичними районами міста, відвіданням підземель наших храмів, а також дитячі квести та тури по області. Вінниччина зараз дуже приваблива за рахунок безлічі палаців, атмосферних містечок зі старовинними храмами, а південь зачаровує енергетикою і природою над Дністром.

Чи немає в планах розбудови на Вінниччині еногастрономічної дороги, як, приміром, Дорога Бесарабії, яка здобула в цьогорічній міжнародній премії Wine Travel Awards перемоги в номінації Регіон року?

Для створення цілісного гастромаршруту ми хочемо глибше дослідити і задокументувати нематеріальну спадщину, яка має свою багату історію. Подали зараз на грант Ради Європи з метою експедиції в містечка Подільського шляху святого Якова – його ми запустили у 2021 році, однак не можемо наразі повноцінно розвивати через війну. Важливо, що цей маршрут включає в себе не одну область, а цілий історичний регіон – Поділля.

На сьогодні маємо розроблені тури з етнічним колоритом з циклу «Смачна Вінниччина» – молдовським, єврейським і польським, і також збільшуємо гастроскладові у наявних турах. Велика мрія – повноцінний винний маршрут, але його можливо буде створити тільки коли буде достатньо помітно відновлено виноградарство на півдні нашої області. Саме для цього ми й проводимо конференцію в рамках Vinnytsia Wine Days.

Фото: Move In Movie PR agency, planetofhotels.com, pslava.info/VinnicaM_ulKozyckogo_VodonapirnaBashta, vinnytsia.city, blog.pokupon.ua

25-28 травня у Вінниці вперше відбудуться Vinnytsia Wine Days – дні винної культури, справжнє свято, яке об’єднає професіоналів виноробної галузі та поціновувачів вина. Комунікаційна медіагрупа Drinks+ & Wine Travel Awards виступає Генеральним міжнародним інформаційним партнером цього нового амбітного заходу. Нашому редактору вдалося поспілкуватися з директором департаменту маркетингу та туризму Вінницької міської ради, Вешелені Олександром Миколайовичем. […]

25-28 травня у Вінниці вперше відбудуться Vinnytsia Wine Days – дні винної культури, справжнє свято, яке об’єднає професіоналів виноробної галузі та поціновувачів вина. Комунікаційна медіагрупа Drinks+ & Wine Travel Awards виступає Генеральним міжнародним інформаційним партнером цього нового амбітного заходу. Нашому редактору вдалося поспілкуватися з почесним президентом Vinnytsia Wine Days – Гігінеішвілі Володимиром Карловичем.

Шановний пане Володимире, незабаром у Вінниці вперше відбудуться Vinnytsia Wine Days, де Вас обрали почесним президентом. Розкажіть, будь ласка, про Вашу особисту участь у проєкті, формат заходу, його завдання та цілі, які Ви, як почесний президент, можете відмітити.

Для Вінниці винні заходи не в новинку. Тут вже проводились схожі події, але меншого масштабу і скоріше аматорські. Цього року ми трансформували весь набутий досвід, залучили високопрофесійних партнерів, аби створити масштабну подію – Vinnytsia Wine Days. Я давно займаюсь виноробством і розумію, наскільки важливо, аби фахівці цієї галузі мали майданчик для професійного спілкування та обміну досвідом. Тому мені особливо приємно та важливо, що я приєднався до події, адже, разом ми сильніші в своїй справі.

10 років тому, у селі Корделівка Вінницької області, запрацювала виноробня «Винний дім Гігінеішвілі». Яких трансформацій за ці роки зазнала Ваша виноробня, що саме змінилося у веденні бізнесу? На які сорти Ви орієнтуєтесь? Які інноваційні технології використовуєте та які вина плануєте представити саме в ці дні?

Перше вино я зробив у 20-літровому бутлі з гумовою рукавицею зверху. А зараз «Винний дім Гігінеішвілі» – це професійна виноробня з модерним сучасним обладнанням. У нас працюють фахівці з потужним досвідом роботи і це дуже важливо для нашої справи. Адже знання – це та база, на якій будується галузь і завдяки якій створюються смачні, якісні вина. На Vinnytsia Wine Days будуть представлені саме такі, і вино «Винний дім Гігінеішвілі» теж можна буде спробувати і обрати найкраще, що вам до смаку.

Оцініть, будь ласка, як наразі розвивається саме еногастрономічний туризм у регіоні, де Ви працюєте? Розуміємо, наразі досить важка ситуація для бізнесу, а для винного туризму особливо – втім, мабуть, Ви вже маєте певні стратегії, власне бачення залучення, заохочення туристів?

Заохочувати туристів приїжджати в ту чи іншу місцевість можна не лише краєвидами та визначними пам’ятками. Вивчати історію та культуру регіонів можна через їхні кулінарні особливості, через гастрономію. Зокрема й через вино, адже тут цей напій виробляли ще у 18 столітті. Тобто це абсолютно характерна для нашого краю галузь. Тому ми і організовуємо конференцію «Еногастрономічний туризм – драйвер розвитку туристичних дестинацій», аби разом з колегами побачити перспективи розвитку цього напрямку і знайти найкращу стратегію саме для Вінничини.

Організатори Vinnytsia Wine Days наголошують, що подія присвячена саме винній культурі та туризму в Україні. Що на Вашу думку, необхідно змінити перш за все, удосконалити саме у галузі винного туризму, щоб він набув належного розвитку?

Найголовніше, що нам усім зараз потрібно для можливості розвитку, – це закінчення війни і наша перемога. Це перше, про що ми всі повинні думати щодня і робити все можливе від кожного, аби наблизити цю перемогу. Зараз ми думаємо про те, щоб виробництва продовжили свою роботу, щоб економічно галузь виноробства не впала у стан стагнації. Тобто зараз мова йде про збереження виноробства в цілому. В розрізі винного туризму зарано говорити про зміни чи удосконалення, адже ця галузь лише зароджується і починає свій розвиток.

Як оцінюєте рівень винної конкуренції в регіоні? Насправді, існує масове переконання, що Ваша виноробня – чи не єдина в регіоні. Як насправді? Чи з’являлися нові виноробні, туристичні локації до повномасштабного вторгнення?

Не скажу, що в регіоні у нас багато гравців на ринку, але вони, безумовно, є. Я би не називав їх конкурентами – ми радше друзі, які обмінюються досвідом і знаннями в спільній справі.

Чи є в планах просувати Поділля як перспективний регіон для виноробства та еногастрономічного туризму? Як на Вашу думку, що саме необхідно для того, щоб цей регіон досяг рівня розвитку гастротуризму, наприклад, Бессарабії (Дорога еногастрономії якої, приміром, в цьому році перемогла в номінації Регіон року міжнародній премії Wine Travel Awards) або Закарпаття?

Wine Travel Awards – чудова ініціатива, започаткована нашим партнером Drinks+, який підтримує Vinnytsia Wine Days. Тому, впевнений, під час наших заходів спільно ми розробимо методологію просування Поділля як виноробного регіону. В цьому й полягає одне із завдань винних днів.

Які канали інформування внутрішнього та зовнішнього туриста вважаєте найбільш дієвими та серйозними?

Такі питання вже в компетенції відповідних професіоналів. А я, в першу чергу, винороб, який переконаний, що Вінниця – це точно те місце, куди мають приїхати поціновувачі смачного, якісного українського вина.

Фото: Move In Movie PR agency, gwinehouse.com, facebook.com/vin.wine.house/photos

25-28 травня у Вінниці вперше відбудуться Vinnytsia Wine Days – дні винної культури, справжнє свято, яке об’єднає професіоналів виноробної галузі та поціновувачів вина. Комунікаційна медіагрупа Drinks+ & Wine Travel Awards виступає Генеральним міжнародним інформаційним партнером цього нового амбітного заходу. Нашому редактору вдалося поспілкуватися з почесним президентом Vinnytsia Wine Days – Гігінеішвілі Володимиром Карловичем. Шановний пане […]

Доктор Рікардо Ф. Нуньєс, засновник і власник групи компаній Vinos de La Luz, аналізує особливий шлях України в сучасному історичному контексті, вплив війни на виноробство і перспективи країни.

Шановний докторе! Редакція Drinks+ вже майже 10 років – будь ласка, виправте нас, якщо ми помиляємося – бачить Ваш інтерес до українського винного ринку: Ви берете участь у всіх спеціалізованих виставках і заходах в нашій країні, підтримуєте дружні стосунки з виноробами, їздите в тури регіонами, виступаєте на семінарах, як спонсор підтримуєте конкурси сомельє і галузеві видання.

З минулого року Україна робить гігантські кроки як у розвитку якості вина, так і в еволюції бізнес-мислення, щоб українські споживачі обирали українське вино. За останні роки кілька середніх компаній доклали великих зусиль, щоб виступати під єдиним українським брендом, а великі компанії, які вже існували, були збережені. У розпал цього процесу росія розпочала повномасштабне вторгнення, яке ґрунтувалося на доктрині, що України не існує і що вона є частиною росії. Мешканці Сходу були змушені стати вимушеними переселенцями, мільйони українців шукали притулку за кордоном. Серед цих людей – підприємці, фахівці та працівники виноробної галузі. Україна зазнає постійних обстрілів та руйнувань. Незважаючи на це, всі, хто залишився або виїхав з країни, не переставали діяти на випередження, чекаючи на повернення або відновлюючи, а іноді і відбудовуючи власні виробництва. Якщо ми подивимося на наслідки війни, то спочатку це вказує на те, що вторгнення зупинило розвиток, про який ми говоримо, але насправді у вересні, перед збором врожаю, активізувалися ті ж самі протагоністи, які просували зміни в галузі.

«Україна робить гігантські кроки як у розвитку якості вина, так і в еволюції бізнес-мислення, щоб українські споживачі обирали українське вино»

Знаючи вашу допитливість та аналітичний склад розуму, можна припустити, що ви маєте досить повне уявлення про українську виноробну галузь. Поділіться, будь ласка, своїми спостереженнями з цього приводу: в чому недоліки і в чому переваги української виноробної галузі.

У розпал катастрофи, тобто цієї війни на знищення, здавалося б, немає ніяких переваг, але не варто дивитися на цю тему як на фотографію. У середньостроковій перспективі і після закінчення конфлікту, незалежно від того, коли з’явиться план Маршалла, він відновить все зруйноване в країні, охоплюючи виноробну галузь, починаючи від виноградників і закінчуючи дистрибуцією вина. Потрібно багато чого реконструювати з галузі. У мене є переконання, що план Маршалла для України прийде, тому що весь героїчний опір українців був спрямований на захист країни, а також на захист свободи Заходу. Країни, які підтримують Україну, зараз інвестують у зброю або дають гроші на купівлю зброї. Потім вони інвестуватимуть у відновлення країни, а також у плани реконструкції та модернізації. Це буде унікальна можливість, і саме тому потрібно бути активним сьогодні, хоча б мінімально активним, виготовляючи вино і доносячи меседж про те, що галузь стоїть на ногах і чекає на закінчення війни. З іншого боку, великим недоліком, який я бачу, є те, що немає централізованої організації, яка б серйозно представляла всю галузь. Я бачу багато особистих проблем, а також заздрість серед лідерів галузі, і вважаю, що це дуже негативно впливає на майбутнє використання можливостей Плану Маршалла-2, цього разу спрямованого на Україну. Поведінка деяких лідерів може завдати непоправної шкоди виноробній галузі, як сьогодні, так і в майбутньому.

Докторе Нуньєс, поділіться, будь ласка, яким Ви бачите цей План Маршалла-2.

Він точно не буде називатися так само, але матиме ті самі характеристики. Європейський план відновлення, відомий як План Маршалла, названий на честь державного секретаря Джорджа Маршалла, був запущений на 4 роки в 1948 році, після Другої світової війни. Він був спрямований на відбудову та модернізацію Європи. І результати перед очима – процвітаюча Європа протягом багатьох десятиліть, з надзвичайною якістю життя і з великою економічною силою. Нелогічним було те, що Радянський Союз не захотів брати участь і не дозволив своїм країнам-сателітам зробити це, і результатом стало промислове і комерційне відставання і велика різниця в зростанні Східної Німеччини, Польщі, Угорщини тощо. Коли війна закінчиться, новий план відбудови буде реалізовуватися тільки для України, і концентрація коштів буде дуже важливою, до того ж він буде суворо контролюватися. Це буде момент, щоб використати цей інструмент для відбудови та модернізації промисловості. Я підтримую це на всіх форумах, в яких беру участь. І кілька днів тому був дуже вражений, коли мене запросили на відкриття Vinexpo, яка відбулася в готелі Талейран, і я дізнався, що це місце, де був підписаний план Маршалла після Другої світової війни.

Відкриття Vinexpo Paris 2023, Hotel de Talleyrand, місце, де був підписаний план Маршалла після Другої світової війни

Наскільки ми зрозуміли, у вас місіонерський підхід до будь-якої справи, за яку ви беретеся. Зокрема, одна з ваших нещодавніх місій – підтримка української делегації на 43-му Всесвітньому конгресі Міжнародної організації винограду і вина (OIV), який відбувся у жовтні минулого року. Як відомо, Україна колись була членом цієї поважної міжнародної організації, але в певний момент припинила своє членство. Розкажіть, будь ласка, більш детально про це.

Ця тема багато в чому пов’язана з тим недоліком, про який говорилося вище, що в Україні немає лідерів, які більше думають про індустрію та її майбутнє, а не про постійне суперництво між собою. Я дуже добре знаю OIV. Протягом багатьох років я був близьким до президентів організації (Аргентина, Німеччина, Бразилія, а сьогодні Італія), оскільки виконував цю представницьку функцію для Аргентини. Всі ці країни є членами OIV. Але в цей останній період, чудовий і один з найкращих для мене, генеральним директором організації є Пау Рока, іспанець, який був генеральним директором Іспанської федерації вина, членом якої я є, і якого я всіляко підтримував з боку приватного сектору під час його обрання. Український лідер однієї з асоціацій, що об’єднує виробників вина – принаймні, я знаю дві такі асоціації національного рівня в Україні і третю, яка покращує присутність українських вин всередині країни і за її межами: Українська асоціація крафтових виноробів – запитав, чи можу я підтримати вступ України до OIV, але він також повідомив мені, що існують певні економічні проблеми. Я чітко пам’ятаю свою відповідь: «Це організація держав, членами якої є держави. Має бути рішення уряду та офіційна комунікація». Невдовзі після російського вторгнення він знову зв’язався зі мною і повідомив, що президент Зеленський публічно заявив, що Україна має бути частиною всіх можливих міжнародних організацій, які пов’язані з її стратегічним існуванням. Він також поінформував мене, що міністр сільського господарства має тверде рішення рухатися в напрямку OIV, але все ще існують економічні обмеження. Особисто я вважаю, що це було чудове рішення для України, тому що в той час, як росія заперечує її існування, Україна стає повноправним членом в державній організації. Все робилося крок за кроком і майже щодня. Робота Міністерства аграрної політики була дуже динамічною. Президент «Укрсадвинпрому» Володимир Печко та Наталія Бурлаченко працювали проти годинника, щоб прибути на Асамблею в Мексиці в листопаді.

Однією з моїх найбільших емоцій за останні роки була промова Печко та Бурлаченко на цій Асамблеї українською та англійською мовами, в якій вони заявили, що Україну приймають в члени організації, і що вони передають вітання виноградарів з Криму, Херсону, Одеси та Закарпаття – з усієї України, стверджуючи суверенітет України. Це був захоплюючий і дуже зворушливий момент. Я думаю, що у вас є записане відео, і ви повинні його поширити. Це була ще одна виграна битва, тому що в цій війні кожен воює тією зброєю, яка у нього є.

«Українці повинні бути активними сьогодні, навіть якщо мінімально активними, робити вино і доносити меседж, що індустрія стоїть на ногах і чекає на закінчення війни»

Дійсно, Україна тривалий час перебувала на узбіччі цієї організації лише тому, що не було коштів для погашення боргу та сплати членських внесків. Якщо не секрет, як зараз вирішується це питання?

Україна нічого не винна OIV і наразі перебування України в OIV не коштує жодної гривні. Попередній борг закінчився, платіж за період з 2023 по 2025 рік не потрібно платити до 2026 року. Єдине, що було сплачено – це період з листопада по грудень 2022 року, щоб скористатися можливістю не платити за повні роки. Всі витрати делегації, включно з відрядженнями, були здійснені за рахунок приватних пожертв.

То хто ж заплатив за цей період 2022 року?

Не має значення, хто платив. До того ж, це була пожертва Україні, яку потрібно буде освоїти, коли закінчиться війна. Зараз саме час продовжувати жертвувати.

Ви зробили багато пожертв. Розкажіть, будь ласка, які сфери ви вирішили підтримати і з ким співпрацювали.

Повторюся, кожен воює тією зброєю, яка у нього є. Я виробляю їжу в саморозігріваючихся банках, я відправив сотні тисяч таких банок в Україну, її дітям і солдатам. І Наталія Бурлаченко зробила в цьому великий внесок. Крім того, ми регулярно жертвуємо певну суму грошей на закупівлю того, що потрібно країні. Також ми сприяємо налагодженню внутрішніх і міжнародних зв’язків, які ми надали країні.

І ось, завдяки вашим зусиллям та команді українських послів, Україна повернулася до сім’ї OIV. Як керівництво OIV відреагувало на ваші зусилля?

Надзвичайно позитивно. Саме вони зробили можливим подолання бюрократії та вказали правильний шлях.

Vinexpo Paris 2023

Хто був у команді, яка поїхала до Мехіко? Як між вами були розподілені ролі?

Хочу уточнити, що я не відігравав жодної ролі. Мінагрополітики призначило керівником делегації президента «Укрсадвинпрому», а заступником – Наталію Бурлаченко. Були питання протоколу, мови і знання середовища, в якому Наталія добре відома, а також в темі вина. Вони склали ідеальний дует. Я мав честь супроводжувати їх, але офіційна делегація була повністю українською.

Чи не могли б ви розповісти більш детально, що саме членство в OIV дає країнам-учасницям?

Найголовніше для України сьогодні – це її присутність як суверенної держави, яка виробляє вино. Повірте, дорогого варте абсолютне сприйняття країнами, які входять до OIV, що було проголошено нескінченними оплесками всіх присутніх, коли Печко і Бурлаченко закінчили свою промову. З іншого боку, OIV – це невичерпне джерело знань, у тому числі з технічних питань, які надають понад 1000 експертів і фахівців, що буде надзвичайно корисно для України. Вже є фахівці з українських науково-дослідних інститутів винограду і вина, які входять до складу комітетів OIV, які радять, що потрібно робити у світі вина. Тому сьогодні найкраще бути частиною цієї ради, щоб слідувати вказівкам. Інший момент – це іноземні інвестиції, які прийдуть. Важко інвестувати в країну, яка не інтегрована в OIV, тому що це те ж саме, що інвестувати в країну, яка не має голосу або права голосу в світі.

«OIV – це невичерпне джерело знань, у тому числі з технічних питань, які надають понад 1000 експертів та спеціалістів, що буде надзвичайно корисним для України»

Сьогодні Україна веде нерівну визвольну війну. Існують думки, що інтеграція у світові професійні спільноти не на часі. Що ви можете сказати з цього приводу? Що б ви порадили представникам української виноробної галузі?

Вони повинні боротися, і саме вони намагаються створити умови для того, щоб держава вижила в умовах цієї страшної російської агресії. І вони зобов’язують своїх лідерів бути єдиними у поглядах на сьогодення і майбутнє. Через 10, 15 чи 20 років українське виноградарство буде продуктом обраного підходу виробників, об’єднаних спільною політикою розвитку. У цій надзвичайній ситуації тільки дурні можуть вірити, що вони врятуються поодинці.

Які глобальні виклики, на Вашу думку, стоять перед виноробними країнами в цілому, які можна вирішити тільки спільними зусиллями?

Найголовніший, без сумніву, – це зміна клімату. Наслідки цього явища настільки великі, що Великобританія і Швеція вже є виноробними країнами, в той час як інші втрачають величезні території з виноградниками. Або зазнають катастроф у виробництві винограду. В Аргентині цього сезону, коли збір червоного винограду припадає на березень, було п’ять заморозків. Немає жодного історичного запису, який би свідчив про те, що мої виноградники могли замерзнути в лютому, за місяць до збору врожаю. У вивченні цього явища та його запобіганні OIV дуже допоможе, а маючи зв’язки з виноробнями світу, які серйозно працюють над цією темою, українські виробники також багато чому можуть навчитись.

Можливо, для багатьох цей факт стане інформаційною бомбою – ви нещодавно стали українським виноробом і навіть випустили власне вино! Прийміть теплі вітання від усього колективу Drinks+. І повагу за вашу сміливість як інвестора, а також вдячність за вашу непохитну віру в Україну! Тобто, тепер до сузір’я вин з Аргентини, Іспанії, Італії, США під брендом Vinos de La Luz додається вино з України. Насправді це сенсація. Розкажіть, будь ласка, подробиці, якщо це можливо.

Багато років тому ми стояли за проєктом виробництва червоного українського вина з сорту Одеський Чорний. В Україні є кілька можливостей, які зараз вирішуються, щоб дати імпульс для прогресу. Але прийшла війна. І ми вирішили, що настав час зробити свій внесок, щоб продемонструвати, що виноградарсько-виноробна галузь продовжує боротися, як і інші виробники. І ми вирішили випустити вино до року повномасштабної війни. Це були величезні зусилля людей, які є частиною La Luz, і тут знову з’являється Наталія Бурлаченко, яка стоїть на чолі української компанії, що є дочірньою компанією Vinos de La Luz. Це чудова ідея, адже завдяки художнику Івану Марчуку ми можемо відтворити деякі з його картин на пляшці цього першого випуску і на майбутніх випусках. Тепер пляшки виглядають як витвори мистецтва. А головне – українські витвори мистецтва. Це спеціальна серія з 1000 пляшок. Ми презентували вино 23 лютого 2023 року в Кракові на відкритті мега-експозиції Марчука. Це вино – з сорту Одеський Чорний 2020 року, витримане 12 місяців у французькому дубі. У продаж воно надійде лише у травні, хоча, думаю, список покупців перевищує кількість виробленого вина.

«Росія має бути виключена з усіх міжнародних організацій, включно з ООН, де вона досі має право вето. Це те, у що я вірю. Однак є правила, які стосуються всіх»

Сьогодні значна кількість міжнародних організацій позбувається представників росії, визнаної терористичною державою. Водночас, ця країна все ще залишається серед членів OIV. Ми знаємо, що ви є одним з найпалкіших захисників України, з перших днів війни і до сьогодні фінансово підтримуєте Збройні сили України, а також займаєте активну проукраїнську позицію на міжнародній арені. Як, на Вашу думку, має розвиватися позиція України в OIV з цього питання?

Росія має бути виключена з усіх міжнародних організацій, включаючи ООН, де вона досі має право вето. Це те, у що я вірю. Однак є правила, які стосуються всіх. Мені сказали, що в деяких ЗМІ писали, що генеральний директор OIV є проросійським. Це нісенітниця. Я прекрасно знаю, що думає Пау Рока, але на своїй посаді він не може підтримувати одну країну за рахунок іншої. Він дотримується правил OIV. Якби це було так, то Україна не була б в OIV. І якщо статут передбачає можливість виключення росії з OIV, то офіційна українська делегація повинна боротися за це. Як і у всіх війнах, перше, що гине – це правда. І в розпал цієї війни приписувати проросійську позицію генеральному директору Пау Рока – це справді маревна брехня. Крім того, першими на його захист мали б стати ті самі лідери українських асоціацій, які обіймаються і фотографуються з ним, як це нещодавно сталося на Vinexpo. Я хочу звернути додаткову увагу на тему: якщо я український лідер і я потиснув руку, обійнявся і сфотографувався з кимось, кого звинувачують у проросійськості, у мене є два варіанти: або я не обіймаюся з ним, або я перестаю бути лідером.

Доктор Рікардо Ф. Нуньєс, засновник і власник групи компаній Vinos de La Luz, аналізує особливий шлях України в сучасному історичному контексті, вплив війни на виноробство і перспективи країни. Шановний докторе! Редакція Drinks+ вже майже 10 років – будь ласка, виправте нас, якщо ми помиляємося – бачить Ваш інтерес до українського винного ринку: Ви берете участь […]

Прогнозується, що до 2026 року обсяг продажу алкоголю в електронній комерції досягне 40 мільярдів доларів США, при цьому товари на основі віскі лідирують в онлайн-покупках.

MikMak, провідна платформа електронної комерції, випустила звіт – MikMak Shopping Index 2023 Alcohol E-Commerce Benchmarks and Insights Report, де описуються основні моделі поведінки покупців алкоголю в США.

«Продаж алкоголю в електронній комерції різко зріс під час пандемії. Незважаючи на повернення до допандемічних купівельних звичок, продажі алкоголю в електронній комерції, як і раніше, високі і надалі зростають», – каже Рейчел Типограф (Rachel Tipograph), засновниця і генеральний директор MikMak.

Згідно з даними аналізу ринку напоїв IWSR, на які посилається MikMak, очікується, що продаж алкоголю в електронній комерції зросте більш ніж на третину до 2026 року і досягне 40 мільярдів доларів США.

Дані MikMak показують, що віскі домінує в онлайн-продажах алкоголю, консервовані коктейлі на основі віскі займають поул-позицію, а Peanut Butter Whiskey йде другим. Настоянка з бузини та горілчані вироби домінують у середньому рейтингу, а ром та пиво займають дев’яте та десяте місця.

У звіті показано, що Instagram залишається провідною соціальною платформою для електронної комерції алкоголю у 2023 році, забезпечуючи найвищий показник купівельного наміру (Purchase intent (PI). Кількість разів, коли покупець переходив хоча б до одного роздрібного продавця алкоголю зафіксовано на рівні 16,7%.

Facebook демонструє другий за величиною показник PI – 8,9%.

Виявили, що Drizly є роздрібним продавцем, який приваблює найбільшу кількість трафіку на ринку алкогольних брендів з 37,3% кліків PI.

Walmart та Instacart займають друге та третє місця з 20,8% та 19,8% відповідно.

За ним слідує рітейлер із швидкою доставкою Total Wine з 15,2% покупців, а місцевий Kroger замикає п’ятірку найбільших рітейлерів із 6,5%.

Згідно зі звітом, покупці алкоголю з більшою ймовірністю купують у середині тижня у вечірні години. По четвергах відбувається найбільша кількість кліків PI – 14,8%. На понеділок припадає найнижча частка кліків PI – 13,2%.

Джерело: thespiritsbusiness.com
Фото: istockphoto.com/uk, townandcountrymag.com

Прогнозується, що до 2026 року обсяг продажу алкоголю в електронній комерції досягне 40 мільярдів доларів США, при цьому товари на основі віскі лідирують в онлайн-покупках. MikMak, провідна платформа електронної комерції, випустила звіт – MikMak Shopping Index 2023 Alcohol E-Commerce Benchmarks and Insights Report, де описуються основні моделі поведінки покупців алкоголю в США. «Продаж алкоголю в […]

Консорціум Prosecco DOC оголосив про рекордні поставки до Великобританії у 2022 році, імпортувавши 130 мільйонів пляшок, що на 3,5% більше, ніж у 2021 році.

Загалом обсяг виробництва цього італійського ігристого зріс на 1,8% порівняно з 2021 роком, а обсяг продажів збільшився на 11,5%, досягнувши 638,5 млн проданих пляшок на загальну суму понад 3 млрд євро.

Вперше експортна квота досягла 81,2%, а внутрішнє споживання у 2022 році становило 18,8% від загального обсягу продажу, що підтвердило позицію просекко як лідера споживання в Італії.

На інших закордонних ринках також відбулося рекордне зростання: поставки до США зросли на 5,8% порівняно з 2021 роком, вперше обігнавши Великобританію за обсягами експорту у вартісному вираженні.

Поставки до Німеччини зросли на 2,8%, імпорт склав 46 млн пляшок. Франція зберегла своє четверте місце з експорту Prosecco DOC, зафіксувавши збільшення обсягу на 19% та збільшення вартості на 30%.

У той час як сьогодні Італія споживає 120 мільйонів пляшок Prosecco DOC, США наразі є провідним ринком для цього напою: у 2022 році було імпортовано понад 134 мільйони пляшок.

Джерело: harpers.co.uk
Фото: winewine.com.ua, alcowiki.org/prosecco

Консорціум Prosecco DOC оголосив про рекордні поставки до Великобританії у 2022 році, імпортувавши 130 мільйонів пляшок, що на 3,5% більше, ніж у 2021 році. Загалом обсяг виробництва цього італійського ігристого зріс на 1,8% порівняно з 2021 роком, а обсяг продажів збільшився на 11,5%, досягнувши 638,5 млн проданих пляшок на загальну суму понад 3 млрд євро. […]

За самовіддану діяльність, прихильність до справи та сталого розвитку, президент і генеральний директор BYBC Ventures Беатріс Куантро була визнана «Найбільш надихаючою жінкою-лідером 2022 року» (Most Inspiring Women Leaders).

Досвідчений винороб та майстер дистиляції Беатріс Куантро (Béatrice Cointreau) походить з династії підприємців алкогольної промисловості. Вона правнучка засновника Cointreau Liquor та онука засновника Remy Martin. Беатріс є сертифікованим міжнародним експертом з вин та спиртних напоїв з більш ніж 40-річним досвідом. Вона одна з перших жінок в індустрії вина та спиртних напоїв, яка досягла такого рівня. Беатріс розробила безліч власних брендів вина та спиртних напоїв, а також лінію парфумів. Ті, хто знають Куантро та її лідерські якості, кажуть, що Беатріс «проклала шлях там, де його ще не було».

Беатріс була президентом і генеральним директором Champagne Gosset і Cognac Frapin, а також членом ради директорів та директором групи Renaud-Cointreau, де вона успішно розвивала компанії з виробництва вин та спиртних напоїв. Французький уряд нагородив Куантро званням кавалера Ордену сільськогосподарських заслуг за її внесок у сільськогосподарську галузь, а також орденом Почесного легіону за громадянську діяльність.

«Жінки можуть все, вони просто мають довіряти собі!» – каже Беатріс Куантро.

Беатріс Куантро автор книг, відзначених різними нагородами. Її роботи «Розум і квінтесенція», «Органічне вино: керівництво для маркетологів», «C’est si Bon», «Париж… вночі», «Гордість бути каліфорнійцем» та «Малібу – це захоплення» –  доступні по обидва боки Атлантики.

Для Беатріс завжди було й залишається важливім рівність жінок на робочому місці. З юних років вона вважала, несправедливим, що у той час «коли жінки на кухні скаржаться одна одній на своє життя, чоловіки потягують портвейн у вітальні, розповідаючи захоплюючі історії про свої закордонні поїздки, тому що всі вони президенти чогось – від яхт-клубів до великих компаній». І коли її питали, чим вона хоче займатися, коли виросте, Беатріс завжди відповідала, що теж хоче стати президентом і мандрувати світом.

«Я працювала не покладаючи рук, отримувала дипломи та сертифікати, напрацьовувала досвід», – розповідає Беатріс.

BYBC Ventures, приватна інвестиційна компанія, заснована Беатріс Куантро в Європі та США у 2007 та 2012 роках відповідно. Принципом роботи компанії є – SIFT: Safe, Inclusive, Fair, Transparent (безпечний, інклюзивний, справедливий, прозорий). BYBC Ventures допомагає підприємцям перетворювати ідеї на успішні проєкти.

Беатріс наголошує, що «стартапи, які фінансуються жінками або спільно жінками та чоловіками, в 2,5 рази прибутковіші: рентабельність інвестицій становить 78 центів на вкладений долар проти 31 центу для компаній, на 100% керованих чоловіками».

Сьогодні Куантро входить до складу різних галузевих рад і ділить свій час між Францією та Каліфорнією як генеральний директор Admirable Vineyards у Малібу та Champagne Tresor de France у Реймсі. Вона є членом правління Women of the Vine and Spirit International. Як член правління різних організацій та фондів, Беатріс працює над створенням можливостей для жінок за допомогою освіти та стипендій, щоб допомогти їм здійснювати свої мрії.

Завжди прагнучи стати краще, Беатріс вірить у те, що з кожним днем стає краще й краще. Вона черпає натхнення в інших жінках-новаторах у своїх сферах, попутно вивчаючи нові методи лідерства та інновації. Однак її найбільшим натхненням завжди буде її мати – доктор філософії та мати сімох дітей.

Провівши чотири десятиліття у власній новаторській професійній подорожі, Беатріс радить іншим жінкам-професіоналам по всьому світу: «Будьте впевнені в собі, довіряйте своєї інтуїції та будьте безстрашними: не витрачайте часу на страх, думайте про все, що робитимете без страху!»

Фото: bybc-wines.com, lisez.com, winemag.com

За самовіддану діяльність, прихильність до справи та сталого розвитку, президент і генеральний директор BYBC Ventures Беатріс Куантро була визнана «Найбільш надихаючою жінкою-лідером 2022 року» (Most Inspiring Women Leaders). Досвідчений винороб та майстер дистиляції Беатріс Куантро (Béatrice Cointreau) походить з династії підприємців алкогольної промисловості. Вона правнучка засновника Cointreau Liquor та онука засновника Remy Martin. Беатріс є […]

Нещодавно відбулася знакова зустріч – тренувальний майстер-клас експертів OIV та групи фахівців від України. Представники нашої країни відчули значні переваги повернення України до лав OIV.

Як вже повідомляли оглядачі D+, 4 листопада 2022 року на Генеральній асамблеї International Organisation of Vine and Wine (OIV)  в Мексиці було офіційно проголошено відновлення членства України в цій авторитетній міжнародній організації. Нагадаємо, що в процесі повернення України до OIV провідну роль зіграв доктор Рікардо Ф. Нуньєс, власник міжнародної групи компаній Vinos de La Luz, який вже багато років переймається тим, щоб наша країна зайняла належне місце серед виноробних країн світу.

І ось нещодавно відбулася робоча зустріч між експертами OIV та представниками України. Ініціаторами такого тренінгу виступили Володимир Печко, голова ГС «УКРСАДВИНПРОМ» та Наталія Бурлаченко, міжнародний радник і національний спеціаліст винної сфери, член офіційної делегації України в OIV. Ідею проведення навчального тренінгу для українських профі представники OIV охоче підтримали і дуже швидко організували її за технічної підтримки IDC. В українську групу увійшли спеціалісти дослідницького інституту ім. В.Є. Таїрова, представники незалежних організацій і асоціацій, а також уряду. Під час навчання експерти з OIV докладно розповідали, як працюють комітети та робочі групи OIV, які фахівці входять в ці комітети і на яку саме допомогу від них можуть сподіватися країни-члени OIV. Слід зазначити, що ця інформація, хоч і була базовою, але мала практичні наслідки і виявилася надзвичайно корисною для нашої делегації.

Науковий директор OIV Жан-Клод Руф (Jean-Claude Ruf) відповідав на запитання українських фахівців і науковців. Величезна користь від зустрічі, перш за все, полягала в тому, що представники нашої делегації відчути доступність до будь якої інформації та до баз даних OIV, зрозуміли на власному досвіді, наскільки інформаційно збагачує наших спеціалістів участь в цій потужній міжнародній організації.

Наприклад, коли хтось з українців озвучив запитання про те, яка процедура внесення в міжнародну базу даних одного із сортів винограду, то отримав миттєву відповідь, що то дуже просто – варто надіслати в OIV інформацію про цей сорт і його буде внесено в загальну базу. Тобто переваги членства в цій організації красномовні: Україна стала ближче світові, увійшла повноправним членом до міжнародної професійної спільноти.

Нещодавно відбулася знакова зустріч – тренувальний майстер-клас експертів OIV та групи фахівців від України. Представники нашої країни відчули значні переваги повернення України до лав OIV. Як вже повідомляли оглядачі D+, 4 листопада 2022 року на Генеральній асамблеї International Organisation of Vine and Wine (OIV)  в Мексиці було офіційно проголошено відновлення членства України в цій авторитетній […]

Найбільший у світі виробник алкогольних напоїв повідомив про чистий продаж у розмірі 9,4 млрд фунтів стерлінгів за півріччя, що закінчилося 31 грудня 2022 року, що на 18,4% більше, ніж за той же період 2021 року.

За даними Diageo, зростання продажів можна пояснити сприятливим впливом валютних курсів, переважно за рахунок зміцнення долара США.

Компанія також повідомила про органічне зростання чистих продажів на 9,4%, зокрема – в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (27%), Латинській Америці, Карибському басейні (20%) та Європі (19%).

Іван Менезес (Ivan Menezes), генеральний директор Diageo, сказав: «Ми успішно розпочали 2023 фінансовий рік. Обсяг чистих органічних продажів зріс на 9%, причому зростання спостерігалося у всіх регіонах, органічний обсяг зріс на 2%, а органічний операційний прибуток – на 10%. На сьогодні Diageo виріс на 36%, порівняно з періодом пандемії, і це говорить про силу та різноманітність нашого портфеля. Я хочу подякувати моїм майже 28 000 колегам за їхню невпинну працю, зосередженість та гнучкість, все це допомогло нам досягти таких результатів».

У Diageo заявляють, що зростання продажів спостерігалося у більшості категорій, насамперед у скотчі, текілі та пиві. Бренди преміум-класу принесли 57% чистих продажів та забезпечили 65% органічного зростання чистих продажів.

Свою роль також зіграли нові придбання, у тому числі Mr Black, австралійський кавовий лікер преміум-класу, та Balcones Distilling, техаська крафтова дистилірія та один із провідних виробників американського односолодового віскі. Нещодавно у Diageo також оголосили про угоду щодо придбання Rhum Don Papa, темного рому супер-преміум класу з Філіппін.

«Ми досягли цільового підвищення цін у всіх регіонах завдяки нашому досвіду в управлінні зростанням доходів та підтримці високого споживчого попиту на наші бренди. Це допомогло збільшити наші інвестиції. Ми інвестуємо у створення брендів світового класу, можливості цифрових технологій та даних, а також у наш амбітний план сталого розвитку до 2030 року, щоб створити сильніший та стійкіший бізнес у довгостроковій перспективі», – каже Іван Менезес.

Джерело: harpers.co.uk
Фото: lefigaro.fr

Найбільший у світі виробник алкогольних напоїв повідомив про чистий продаж у розмірі 9,4 млрд фунтів стерлінгів за півріччя, що закінчилося 31 грудня 2022 року, що на 18,4% більше, ніж за той же період 2021 року. За даними Diageo, зростання продажів можна пояснити сприятливим впливом валютних курсів, переважно за рахунок зміцнення долара США. Компанія також повідомила […]

З таким заголовком нещодавно вийшла нова стаття однієї з найвпливовіших винних критиків і великого друга України та нашої редакції Дженсіс Робінсон (Jancis Robinson) MW. То ж пропонуємо познайомитися з авторитетним і цікавим поглядом професіонала в світі вина на молдавське виноробство. Нижче наводимо переклад її статті.

Західний сусід України поєднує в собі ХІХ століття на дорогах і зростаючі як гриби виноробні ХХІ століття. Це яскраво демонструє сцена, яку нещодавно сфотографувала в Молдові Керолайн Гілбі (Caroline Gilby) MW. 

Чи знаєте ви, що, країною з найбільшою кількістю виноградників на душу населення є… Молдова. Вино надзвичайно важливе для цієї країни, однієї з найбідніших у Європі, затиснутої між розтерзаною війною Україною (між ними, до речі, є частина окупованого росією Придністров’я) та Румунією, іншим важливим виробником вина. 

Десь до 200 тис. молдаван працюють у виноробному секторі, і практично кожен має принаймні одного родича, який вирощує виноград і виготовляє хоч трохи домашнього вина. Ще в 2005 році вино становило чверть всієї експортної виручки країни. Майже все це експортоване вино йшло до росії, де молдовське вино становило близько 25% усього споживаного там вина.

Але в 2006 році, у зв’язку з конфліктом навколо Придністров’я, росія, визначивши, як вона може завдати найбільшої шкоди, раптово заборонила імпорт і навіть внутрішній продаж вина з Молдови і Грузії –  іншого свого великого постачальника вина. Для обох країн це було катастрофою в короткостроковій перспективі, але в довгостроковій (правда, болючій) перспективі дало реальний поштовх для виробництва кращого вина, яке буде привабливим для більш вибагливих ринків. У травні 2006 року міністр оборони  Грузії Іраклій Окруашвілі  визнав, що «багато грузинських виробників вина експортували фальсифіковане вино до росії», з поясненням, що «росія — це ринок, де можна продавати навіть лайно».

За словами фахівця зі Східної Європи Керолайн Гілбі MW, «втрата російського ринку означала, що молдовське вино повинно було винайти себе заново». Гілбі поїхала до Молдови в 2006 році в рамках проекту, що фінансується USAID, щоб оцінити, як покращити важливий виноробний сектор країни. У своїй книзі «Вина Болгарії, Румунії та Молдови» за 2018 рік вона так описує ту свою поїздку: «Це було одне з найгірших виноробств, які я бачила в своєму житті – старі реакторні баки радянського зразка, підвали, що тхнуть старим вином, іржаві чани, брудні труби, розкидані по підлозі, і смердючі, діряві бочки»…

Країна мала багато природних переваг як для виробника вина, але мало стимулів використовувати їх якнайкраще, коли вона була так залежна від експорту пастеризованого напівсолодкого вина наливом до росії. Клімат у Молдові м’який з корисно довгим, відносно теплим літом і достатньою кількістю опадів. Характерні пагорби допомагають створити корисний контраст між денною та нічною температурами, що вважається чинником якості вина. Крім того, молдавські виноградники можуть похвалитися двома схожими рисами з модною Бургундією: широтою і вапняком. (Коли виноробна промисловість країни вийшла на міжнародну арену, її представники вихвалялися тим, що знаходиться на тій же широті, що й Бордо – їм потрібно оновити та виправити це твердження.) 

Але Бургундія знаходиться майже в 1500 милях від України. А найвідоміша виноробня Молдови Vinaria Purcari (переможець Wine Travel Awards у номінації The Visiting Card of the Country, – прим. ред.) розташована у красивій кам’яній будівлі на південному сході країни, знаходиться лише за 33 км від кордону, і там іноді чути обстріли. 

У своїй рекламі та етикетуванні Vinaria  Purcari багато в чому згадує 1827 рік, коли цар Микола I благословив її як першу виноробню в регіоні, що тоді називався Бессарабією.

Нещодавно я скуштувала 26 сучасних вин, виготовлених компанією Purcari та її асоційованим виробником Bostavan, і вони, безперечно, демонструють результати значних інвестицій у виноградники та підвали Молдови. За будь-якими показниками це добре виготовлені вина, які охоплюють особливо захоплюючу та витончено упаковану лінійку під назвою Academia, витриману в глиняних амфорах, доставлених з Італії, хоча на даний момент вони, здається, доступні лише в Молдові, Румунії та Чехії. Наразі виноград включає як міжнародні сорти, які колись були дуже популярними, так і цілий ряд місцевих фірмових, які, ймовірно, є більш сучасними. 

Насправді був один сорт білого вина, Віоріка, який був для мене досить новим і який навіть не фігурує в нашій добірці 1368 сортів Wine Grapes 2012 року, відповідальних за комерційно доступні вина. Це схрещування Алеатіко, червоного сорту з Італії, і французького гібриду було зроблено в Молдові ще в 1969 році і, здається, сьогодні стає там все більш популярним. Молдавські селекціонери винограду були особливо активними, оскільки країна дуже прагне відрізнитися від свого значно більшого західного сусіда Румунії.

Молдова має право бути батьківщиною Festească Albă та Festească Neagră, винограду, який широко вирощується в Румунії, а також вирощує румунський виноград Festească Regală та Babească Neagră, відомий у Молдові як Rară Neagră.

Але на основі того, що я спробувала, сорт винограду, який справді процвітає в Молдові, не є ані молдавським, ані румунським, а є гордістю та радістю Грузії – це Сапераві. Очевидно, він вирощується в Молдові з кінця ХІХ століття і, здається, настільки добре адаптувався, що не можна не побачити паралелі з Мальбеком, який прибув до Аргентини з Каора, що знаходиться на південному заході Франції, і, здається, почувається там, краще ніж вдома.

Хочу зазначити, Сапераві – це головний інгредієнт одного з найбільш приголомшливих політичних вин, які я коли-небудь зустрічала. Отже, вино Purcari’s Freedom Blend (вино тижня), окрім Саперві, включає 20% Rară Neagră і 15% Bastardo, гибрид, який колись був виведений в Криму. Три сорти винограду покликані представляти відповідно Грузію, Молдову та Україну – усі три країни зазнали агресії з боку росії, яка анексувала відповідно Абхазію та Південну Осетію, Придністров’я та Крим. Вино вперше побачило світ у 2014 році після того, як путін анексував Крим, було створене з урожаю 2011 року на святкуванні 20-річчя незалежності Молдови.

Я куштувала врожаї 2018, 2019 та 2020 років і можу рекомендувати їх усі – особливо тому, що вино обробляється складною, але не надто очевидною витримкою в дубі та продається не набагато дорожче £20 або $20. Прибутки від його продажів, які, на мою думку, могли б виправдано збільшитися за рахунок зростання цін, спрямовані на підтримку українських військових зусиль та на підтримку українських дітей. 

Але вино, яким Purcari пишається найбільше, це історичне Negru de Purcari, суміш сортів Cabernet Sauvignon, Saperavi та Rară Neagră, яке виграло золоту медаль на Всесвітній виставці в Парижі 1878 року. Його було відроджено в 1950-х роках, а в 2010 році, майже в нову еру молдавського вина, компанія випустила білий аналог цього відомого вина під назвою Alb de Purcari, який нагадав мені не що інше, як одне з найкращих білих купажів, виготовлених у Фріулі на північному сході Італії. ​

Але Purcari, що базується в Штефан-Воде на південному сході країни, аж ніяк не єдиний вартий уваги виробник у цьому потенційному раю для виноградної лози. У своїй книзі Гілбі перелічує 27 різних виробників, у тому числі 13 нових, менших, які з’являються, щоб активізувати молдавську винну сцену. З такими іменами як Bad Boys, Ed Knows і Femme Fatale, молдовські виробники, здається, встановлюють правила на експортних ринках більш очевидно, ніж багато хто з їхніх європейських колег.

Я була вражена винами Gitana, виноробні, що розташована в теплішому виноробному регіоні Валул-луй-Траян на південному заході країни. Здається, вони знаходять шлях і до США, і до Великобританії. Тоні Лейтуейт (Tony Laithwaite), власник онлайн-магазину Laithwaite’s Wine, імпортує молдовське вино з 1999 року. Їхній головний постачальник, Chateau Vartely (номінант Wine Travel Awards, – прим. ред), розташований лише за 30 км від українського кордону і, як і Purcari, є тимчасовою домівкою для багатьох із 600 000 українців, які перетнули Молдову на початку війни. Laithwaite’s Wine визнав Chateau Vartely  Winery of the Year у 2022 році.

Тоні Лейтуейт зауважує: «Поїздка до Молдови все ще схожа на те, що я вперше відвідав у 2002 році – подорож у часі: сільська місцевість усе ще середньовічна, коні та вози, повсюди стаї гусей. Але найбільшим сюрпризом зараз є ці футуристичні, сучасні виноробні, які, здається, приземлилися, як космічні кораблі. Їхнє виноробство перескочило з ХІХ на ХХІ століття і пропустило ХХ». 

За матеріалами jancisrobinson.com

Версія цієї статті опублікована Financial Times.

З таким заголовком нещодавно вийшла нова стаття однієї з найвпливовіших винних критиків і великого друга України та нашої редакції Дженсіс Робінсон (Jancis Robinson) MW. То ж пропонуємо познайомитися з авторитетним і цікавим поглядом професіонала в світі вина на молдавське виноробство. Нижче наводимо переклад її статті. Західний сусід України поєднує в собі ХІХ століття на дорогах […]