У винному світі  оцінки журналістів та огляди критиків здавна слугують прихованими посібниками, щоб відкрити наступну виняткову пляшку, допомагаючи як випадковим клієнтам, так і досвідченим експертам. Втім, сьогодні навколо оцінки вина вирує хвиля дебатів. Все частіше голоси у винній спільноті не тільки ставлять під сумнів традиційні практики винної журналістики, але й критикують більш широкі підходи до публікації оцінки. Чи дійсно ці оцінки неупереджені та об’єктивні? Чи вони лише добре підтримують відомі міфи? D+ дослідив еволюцію цього питання.

Коли ми ведемо цей діалог, потреба у більшій інклюзивності та широті голосів, які можуть автентично висловити свою думку, збільшується. Цей рух заохочує галузь приймати різні точки зору та кидати виклик традиційним нормам. Але давайте зрозуміємо: надзвичайно важливо розрізняти професійні оцінки, проведені експертами, та пропоновані інфлюенсерами  різних рівнів. Та головне питання таке: чи готові ми вийти за рамки оспівування лише відомих брендів та знаних особистостей? Прийняття цих змін може докорінно трансформувати винну критику, що зробить її реальним відображенням багатого та різноманітного світу вина.

Олівер Стайлз (Oliver Styles)

В руслі цієї дискусії, у вересні 2024 року, відомий автор Олівер Стайлз (Oliver Styles) у своєму матеріалі «Кінець ідеальної оцінки вина», опублікованому у Wine-Searcher, неоднозначно висловився щодо цієї тривожної тенденції. Він зазначив, що область винної журналістики застрягла в повторному циклі загально прийнятих ідей, шкідливих для розвитку спільноти. Олівер стверджує, що загальна практика присудження майже ідеальних оцінок занадто часто відображає особистий бренд самого критика або ринкову репутацію вина, а не його реальну якість. Ця тенденція до високих оцінок, особливо у вузькому діапазоні від 95 до 100, свідчить про те, що оцінки більше слугують маркетингу, ніж виявленню реального рівня вина.

Більше того, Стайлз звертає увагу на те, що серед визнаних винних критиків відчутно зменшується практика сліпих дегустацій, можливо, тому, що вони можуть виявити «незручну правду». Ідентифікуючи вино, критики можуть дозволити своєму минулому досвіду з брендом або виноградником впливати на їхні оцінки. Ця практика підриває об’єктивну оцінку і може призвести до апріорі високих оцінок відомих або дорогих вин, незалежно від фактичної якості врожаю чи партії. Такий розвиток призводить до скушної однорідності критичних думок, зменшення яскравості та глибини винної журналістики. Коментар Стайлза підкреслює ширшу проблему: винна критика втрачає сміливі підходи, що колись спричиняли живу дискусію та дозволяли споживачам відкрити справді видатні вина. Щоб протистояти цим тенденціям, Стайлс виступає за повернення до чесної, нефільтрованої критики, де приймаються помилки та сюрпризи. Такий підхід відновить довіру до винної критики, гарантуючи, що послужить провідником для відкриттів, а не лише штампом схвалення відомих імен. Як зазначає Олівер Стайлз, традиційні методи оцінки вин втрачають свою актуальність, потрібен більш свіжий погляд на винну журналістику.

Малу Ламберт (Malu Lambert)

Малу Ламберт (Malu Lambert) у своїй переконливій статті «Ехо-камера: переосмислення винної журналістики» розглядає ті ж проблеми  в ландшафті Південної Африки. Ламберт критикує індустрію винної журналістики за її шаблон та залежність від обмеженого кола впливових голосів, що, на її думку, перешкоджає інноваціям та різноманітності. Вона вважає, що галузь перетворилася на ехо-камеру, де вже відомі імена та усталені розповіді посилюються, тоді як нові голоси та свіжі погляди залишаються непоміченими.

Ламберт стверджує, що такий обмежений фокус не тільки зменшує багатство винної культури, але й не відповідає інтересам споживачів. Вона підкреслює тенденцію винної журналістики перейматися думкою високопрофільних критиків, оцінки яких значно впливають на ринокові тренди та вибір споживачів. Це залишає в тіні менш відомі, але іноваційні виноробні, які кидають виклик усталеним підходам. Ламберт пропонує декілька реформ для пожвавлення винної журналістики, серед яких диверсифікація джерел, компіляція більш широкого кола критиків, особливо з недооцінених регіонів. Як і Олівер, вона закликає до сліпих дегустацій. Ламберт також наголошує на необхідності розповіді, що охоплює весь спектр винного досвіду – від експериментів на виноградниках до впливу зміни клімату та інноваційних технологій. Вона впевнена, що ці зміни дадуть більш повне уявлення про винний світ, покращуючи справжність та глибину винної журналістики.

Вирішуючи ці питання, Ламберт підтримує масові заклики до більш щирої та суттєвої винної журналістики.

Фабіо Пікколі (Fabio Piccoli)

Ще один видатний голос на світовій арені – Фабіо Пікколі (Fabio Piccoli) в статті для The Italian Wine Girl засмучений станом винної журналістики, яка, на його думку, зводиться до простого переказу прес-релізів. Він ділиться розчаруванням щодо відсутності критики, готової вказати на недоліки галузі для її вдосконалення.

Мег Мейкер (Meg Maker)

Підтримала своїх коллег і Мег Мейкер (Meg Maker) під час панельної дискусії «Нам потрібно поговорити про вино». Вона наголосила на необхідності переходу у винній журналістиці від «захисників воріт» до «відкриваючих ворота». Мег також виступила за розвиток мови, що використовується в описі вина, щоб зробити його більш інклюзивним та доступним для нової аудиторії. Цей заклик до інклюзивності – як спосіб розширити сферу винної журналістики та різноманітну аудиторію, відповідає позиції як Ламберта, так і Стайлза.

Марко Джованетті (Marco Giovanetti)

У своєму нарисі «Вплив винних критиків на сучасну винну індустрію» Марко Джованетті (Marco Giovanetti) обговорює як традиційний вплив винних критиків, таких як Роберт Паркер (Robert Parker), суперечить ЗМІ нового формату. Ця зміна призводить до демократизації винної критики, що характеризується відходом від стандартизованих оцінок на користь багатшого та різноманітного сенсорного та культурного сприйняття вина. Цей новий підхід не тільки враховує уподобання молодого покоління, але й розширює привабливість галузі, збагачуючи досвід споживачів більш динамічними та інклюзивними розповідями.

Том Уорк (Tom Wark)

Все більше професіоналів винної спільноти у всьому світі обговорюють необхідність змін у винній журналістиці. У своїй провокаційній статті «Винна журналістика робить крок на краще», Том Уорк (Tom Wark) обговорює правдивість та меншу залежність від формульного підходу до оцінки вини. У своїй статті він підкреслює, що журналістика повинна виходити за межі виставлення балів, зосереджуючись на нюансовому висвітленні вина як культурного та сенсорного досвіду.

«Ми бачимо, що вино може бути об’єктивом, за допомогою якого можна інтерпретувати культуру, суспільство та громаду. Однією з сучасних претензій до винної критики є те, що вона, як правило, видає заїжджений набір описів, який швидко втомлює. Огляди вина з їх оцінками, звичайно, мають право на місце, але захоплюють лише тих, хто вже захоплений.

З іншого боку, розповіді про вплив лісових пожеж на ринок страхування вина, про те, як гендерна політика перетинається з винним світом, про вплив супербогатих на винну культуру в затоці Сан-Франциско та використання фіктивного маркетингу у винній індустрії – це ті «винні історії», які виводять нас далеко за межі норми»,  – радить Том Уорк.

У пошуках нових перспектив винної журналістики Drinks+ звернувся до Річарда Бемпфілда МВ (Richard Bampfield), який нещодавно приєднався в якості судді до кампанії WTA 2024-2025. Він відзначив шаблон традиційного опису вина, часто заснований на технічній мові, який не завжди зрозумілий більшості споживачів. «Спілкування з винними професіоналами легке і просте: завжди існує певна формула, часто заснована на програмі, наприклад, WSET. Ви говорите про сухість, кислотність, солодощі та смаки – є певна формула. І так, це корисно для створення спільної мови для професіоналів, але це не означає, що така саме мова підходить при спілкуванні зі споживачами. Насправді, я сказав би, навпаки. Мова, яку ми використовуємо зі звичайними споживачами, має бути, на мою думку, менш формалізованою, менш технічною, більш розмовною і вираженою в повсякденних термінах. Зрештою, автор повинен надихати на купівлю пляшки вина та викликати почуття радості від вживання!».  Річард також відзначив зміни на цьому полі:  «Спільнота сучасних винних комунікаторів відрізняється від тієї, що була ще три-чотири роки тому. Зараз не всі вони мають досвід роботи в винній індустрії або проходили рівні WSET – і це не так вже і погано. Адже те, що вони говорять, зрозуміле споживачу. Зрештою, якщо такий стиль комунікації про вино допомагає публіці досліджувати світ вина та радіти своїм відкриттям, це корисно та вигідно для всієї індустрії».

Тім Ханні (Tim Hanni)

І, мабуть, найкращою цитатою на завершення теми буде вислів Тіма Ханні (Tim Hanni) МВ з нещодавнього інтервью нашій редакції: «Замість того, щоб «формувати» переваги вин, ми повинні зосередитися на кращому розумінні дивовижного розмаїття споживчих очікувань, а потім адресувати потрібний продукт відповідним людям. Саме це дасть виноробам більшу аудиторію, якщо вони зможуть успішно встановити зв’язок із споживачем і створити довіру, якої сьогодні бракує».

Фото: richardhemmingmw.com, londonwinecompetition.com, iwsc.net, thefizz.substack.com, daily.sevenfifty.com

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

• Fabio Piccoli
• Marco Giovanetti
• Meg Maker
• Oliver Styles
• Richard Bampfield
• Robert Parker
• Tim Hanni
• Tom Wark
• Wine-searcher
• WSET
• Малу Ламберт
• Марко Джованетті
• Мег Мейкер
• Олівер Стайлз
• Річарда Бемпфілда
• Тім Ханні
• Том Уорк
• Фабіо Пікколі