На сайте используются cookie файлы
The site uses cookie files
Данный сайт имеет возрастное ограничение!
This site has age restrictions!
Я подтверждаю, что мне, увы, уже давно исполнилось 18 лет
У травні 2025 року мадам Мей-Еліан де Ленкесен, відомій в усьому світі як Lady May, виповнилося 100 років. То знак від Всесвіту – бо тоді ж виповнилося 100 років і Пінотажу – флагманському сорту Південної Африки, де знаходиться виноробня, якою й досі опікується мадам Мей-Еліан. І так щасливо для Drinks+ стали зірки, що легендарна Леді Мей знайшла можливість дати ексклюзивне інтерв’ю для нашого медіа. Ми неймовірно пишаємося тим, що така дивовижна людина зі світу вина поділилася з нашими читачами і дорогоцінним часом, і своїми яскравими та світлими думками.
Мей-Еліан де Ленкесен (May‑Éliane de Lencquesaing) – постать виняткового масштабу у світовому виноробстві. Її ім’я нерозривно пов’язане з епохами, зірковими шато та рішеннями, які впливали на винну карту світу. Відома невичерпною життєвою енергією, вона у 1994 році була названа журналом Decanter «Woman of the Year», ставши першою француженкою, удостоєною цього звання. Протягом десятиліть Мей-Еліан де Ленкесен формувала обличчя великих виноробних маєтків – від Château Pichon Longueville Comtesse de Lalande у Бордо, яким керувала понад тридцять років, до Glenelly Estate у Південній Африці, створеного вже у зрілому віці як сміливий і далекоглядний проєкт. Сьогодні назване на її честь вино «Lady May» вважається одним із найкращих у Стелленбоші. І його виразний характер символізує силу духу мадам Мей-Еліан.
Château Pichon Longueville Comtesse de Lalande
Коли вона стала до руля Château Pichon Longueville, – а сімейна легенда розповідає, що так випав жереб, – вона виявилася єдиною жінкою-виноробом Медока в тотальному середовищі авторитарних чоловіків. Ще не було Коринн Менцелопулос (Corinne Mentzelopoulos) в Château Margaux. Лише 10 років потому тут з’явилася баронеса Філіппіна де Ротшильд (Philippine de Rothschild). Але Lady May вистояла.
Авторитет її виходить далеко за межі виноградників: у 1993 році мадам де Ленкесен стала президенткою, а згодом довічною віцепрезиденткою International Wine & Spirit Competition (IWSC); була удостоєна звання Officier de la Légion d’Honneur – найвищої державної нагороди Франції, заснованої ще Наполеоном Бонапартом у 1802 році. Леді Мей є членкинею Бордоської академії наук, літератури та мистецтв (Académie nationale des sciences) та почесною членкинею Pinotage Association за видатний внесок у світову винну індустрію. І це лише частина почесних звань цієї унікальної особистості.
Її життєвий і професійний досвід ліг в основу книги мемуарів My Journey with Wine, щирої розповіді про шлях жінки, чия пристрасть і наполегливість не лише трансформували легендарні маєтки, а й надихнули покоління виноробів у всьому світі. І цей літопис з вином ще пишеться – бо ця жінка з ім’ям, яке дихає весною, щороку зі Швейцарії перебирається на кілька тижнів до ПАР, щоб наглянути за своїми виноградниками.
Glenelly Estate
Drinks+: Насамперед, мадам де Ленкесен, дозвольте подякувати вам за те, що знайшли час і надали нам можливість поспілкуватися. Колись я прочитала статтю Джейн Ансон (Jane Anson) про вас, – і це було як прочитати історичний роман, після якого у душі залишається відчуття зустрічі з людьми, що творили історію. Ви виростили чотирьох дітей і при цьому не втратили пристрасть до наук, понад 30 років керували перлиною Франції – Château Pichon Longueville Comtesse de Lalande, а потім ще понад 20 років Glenelly Estate у Південній Африці, маєте безліч почесних звань. Що з того, що ви робили і чого досягли, було вашим справжнім «я»? Чи не жалкуєте, що не присвятили себе іншому захопленню – і що це могло б бути?
Мей-Еліан де Ленкесен: Створювати й ділитися – ось що по-справжньому мене визначає. І це в найрізноманітніших сферах. Приміром, я завжди мріяла глибше вивчати геологію – ґрунти, підґрунтя. А також археологію. І певною мірою мені вдалося реалізувати цей інтерес.
D+: В одному з інтерв’ю ви з глибокою повагою та теплом розповідали про вашого дідуся, який був дуже доброю та неймовірно ерудованою людиною. Саме він вчив вас наукам, іноземним мовам, грі на фортепіано і прищепив любов до землі та терруарів. Розкажіть, будь ласка, як почалася ваша любов до виноробства?
МЛ: Мені дуже пощастило, що я навчалася у обох моїх дідів. Вони брали мене з собою на виноградники, вчили виноградарству, і я допомагала збирати врожай. Вони водили мене в підвали та поступово знайомили з різними якостями вина, навчаючи дегустувати.
D+: Довгі роки ви були власницею Château Pichon Longueville Comtesse de Lalande, одного з найрозкішніших шато Франції. Прошу згадати момент, коли переступили поріг цього замку у ролі керівника – що ви тоді планували?
МЛ: Я вийшла заміж за військового, і моє життя якийсь час було відірване від виноградників. Але у липні 1978 року родина попросила мене повернутися до керування Château Pichon Longueville Comtesse de Lalande у Пойяку. На той час енологія значно розвинулася відтоді, як я була дитиною, і мені знадобилися нові наукові знання. Тому я першим ділом вирішила повернутися до університету та навчатися в класі професора Еміля Пейно (Émile Peynaud).
D+: Що зрештою підштовхнуло ухвалити таке непросте рішення – розлучитися з шато, цим діамантом Франції?
МЛ: Я керувала Château Pichon Longueville Comtesse de Lalande протягом 30 років із величезним задоволенням, працюючи день і ніч. До того часу мої діти вже виросли. Вони були дітьми військовослужбовця і не цікавилися виноградарством та сільським життям. Саме тому мені довелося кінець кінцем продати сімейний маєток.
Château Pichon Longueville Comtesse de Lalande
D+: Коли відбулася продаж шато, якому ви присвятили стільки років, ви були в тому віці, коли люди вже мріють про гамак, рибалку та в’язання. Але ви обрали нову неймовірну – і мабуть непросту пригоду: очолити виноробню в ПАР. Чому саме Південна Африка? І чому не гамак? 🙂
МЛ: Я зберегла виноробню Glenelly у Південній Африці, яку придбала трохи раніше, з двох причин: по-перше, щоб допомогти розвитку економіки Південної Африки на пам’ять про Нельсона Манделу, а по-друге – хотіла розвивати ці виноградники, знаючи якість цього терруару та доброту місцевих людей.
D+: Говорячи про Південну Африку, звичайно ж, не можна не запитати про Пінотаж – сорт який пізнав як злети так і падіння. Як на вашу думку, чому шлях Пінотажу до визнання був таким тернистим?
МЛ: Сорт Пінотаж дуже специфічний й технологія виробництва вина тут зовсім інша. Мій найкращий друг робить чудові вина з Пінотажу, проте детальніше я не зможу тут розповісти.
D+: Чому ви, маючи можливість працювати з автохтонами Африки, залишилися вірні сортам Бордо?
МЛ: У 1688 році, коли гугеноти з релігійних причин залишили Францію та переселилися до Капської колонії, вони привезли з собою французькі сорти винограду. З часом ці сорти адаптувалися до місцевого теруару й клімату. І з того часу жодних змін не відбулося: жоден інший сорт не було додано.
D+: Заснована вами у 2003 році у Південній Африці Glenelly Estate – не просто виноробня, це виноробний комплекс світового класу з шикарним рестораном та музеєм скла. Можна сказати, що скло – це ще одна ваша пристрасть? Ваша унікальна колекція налічує понад 1000 рідкісних предметів від античності до сучасності та зберігається у двох приватних музеях (у Бордо та Glenelly). Розкажіть, будь ласка, про це унікальне хобі.
МЛ: Скло подібне до вина. Обидва пов’язані з бідними ґрунтами: скло народжується з піску, а виноград для вина найкраще зростає саме на малородючих землях. Їхнє існування – результат людської майстерності та праці. І скло, і вино є коштовними й споконвіку належать до нашої цивілізації. Я збирала кожен витвір по одному: частину – в антикварних крамницях, частину – безпосередньо у студіях. Протягом років я підтримувала дружні стосунки з багатьма митцями у США, Італії та Франції, завжди цікавлячись різними техніками, формами вираження та розмаїттям творчих підходів.
D+: Повернемось до вина 🙂 Мадам де Ленкесен, чи вживаєте ви зараз вино, скільки на день і якому саме віддаєте перевагу? Франція чи Південна Африка? А може взагалі щось інше – можливо, якийсь екзотичний виноробний регіон вразив вас під час подорожей світом? Які винні шедеври зберігаєте у власному підвалі?
МЛ: Я виросла в регіоні Медок, на північ від Бордо, вздовж річки Гаронни – у місцевості, відомій своїми класифікованими апеллясьйонами, такими як Margaux, Saint-Julien, Pauillac і Saint-Estèphe, де виробляють виключно червоні вина. Вино завжди було частиною наших щоденних трапез. У сім років нам вже дозволяли келих вина, розведеного водою. Водночас нас вчили звертати увагу на колір, аромат – у зв’язку з віком вина та історією врожаю. Лише згодом нам дозволили куштувати його повноцінно.
Я п’ю вино щодня разом із їжею, у невеликих кількостях – червоне або біле, залежно від страви. Мені подобаються різні стилі вин. Вони можуть бути більш фруктовими, більш танінними, складнішими, з коротким або тривалим посмаком. Втім, я віддаю перевагу елегантним винам, а не потужним.
D+: Ви колись відвідували виноградники Східної Європи? Якщо так – які регіони та вина запам’яталися і чим саме? Можливо доводилось дегустувати якісь з українських вин?
МЛ: Мене особливо цікавлять італійські та німецькі вина, зокрема їхні Ice Wines. Мій дідусь колекціонував вина з Токаю. Найсхідніші вина, які мені доводилося куштувати, походили з Лівану та Грузії – і вони справді вражаючі. На жаль, мені ще не випала нагода скуштувати українські вина, але я із великим задоволенням хотіла б дізнатися більше про українські ґрунти та сорти винограду.
D+: У вас колосальний досвід і знання про вино, ви дегустуєте та визначаєте стилі, знаєте про вино, мабуть, все. Можливо, могли б дати кілька порад людям, які дегустують вина: як розвивати свої рецептори, як зберігати їх чутливими, не зважаючи на вік?
МЛ: Ні, ніколи не можна пізнати вино повністю – воно завжди залишається загадкою. Колір, блиск, насиченість у бокалі – це перше відкриття. Потім розкривається аромат: відтінки квітів, ягід або прянощів. Ця складність спонукає здогадуватися, що ти відчуєш на смак. Чим більше смакуєш, тим краще вчишся розпізнавати всі ці нюанси. Це досвід відкриттів, яким приємно ділитися з друзями. Оцінюючи смак, завжди варто звертати увагу передусім на фруктовість, а не на алкоголь, на баланс і на якість танінів. Вино дуже корисне для здоров’я. Коли мені було 10 років, у мене були проблеми з ростом. Щодня бабуся перед обідом давала мені печиво разом із склянкою води з розтопленим цукром, у яку додавала дві ложки червоного вина. Цей напій робив мене міцнішою.
D+: Що ви думаєте щодо молоді, якій зараз притаманно взагалі відмовлятися від вживання алкоголю або саме від вина, вважаючи його незрозумілим, надто складним? Взагалі, яким вам бачиться майбутнє вина?
МЛ: Молодь має більше дізнаватися про вино та його історію, пронесену крізь століття. Про дорогоцінну працю вирощування винограду, про повагу до плодів – цього дару Божого. Молоді слід насолоджуватися вином – просто потрібна освіта та помірність. У Франції кажуть: «Їжа без вина – це день без сонця».
Приєднуйтесь до наших соцмереж
⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!
09.02.2026
05.02.2026
