Внимание!

На сайте используются cookie файлы

The site uses cookie files

Данный сайт имеет возрастное ограничение!

This site has age restrictions!

Я подтверждаю, что мне, увы, уже давно исполнилось 18 лет
I confirm that I have 18 years!

Gastronomy and Wine Portal

Рамон Фреснеда: «Якби професії бармена не було, то я б її винайшов!»

Bіце-президент по зв’язках з громадськістю та комунікаціям IBA (Міжнародна асоціація барменів), президент Федерації іспанських барменів Рамон Фреснеда розповів про те, як уряд Іспанії допомагає барній індустрії в умовах пандемії, а також на які три теми не можна говорити барменам. Поговорив він про це на BAROMETER International Bar Show з колегою – Андрієм Петровським, віце-президентом Всеукраїнської асоціації барменів.


Рамоне, як ви прийшли до професії? З чого все починалося?

Я розпочав свою кар’єру у 14 років, працюючи в готелі. Навчався та працював одночасно. Я прибирав зі столів і відносив таці на кухню. Коли настав момент обирати професію, зрозумів, що краще робити те, що дуже любиш. Мені подобалось у ресторанній індустрії, навіть якщо весь час робиш ті самі речі, весь час біля тебе різні люди.


«Гість приходить до бару, і ти знаєш, що він хоче. Якщо ти не любиш людей, не любиш їм посміхатися, – займайся чимось іншим. Призначення нашої професії – допомагати людям, робити так, щоб вони відчували себе комфортно»


Я почав працювати в ресторані в Мельбурні (родина Рамона емігрувала до Австралії, коли він був дитиною – прим. ред.). Тоді мене вразило, як все просто: ти підходиш до відвідувача і запитуєш: що б ви хотіли? А він тобі каже, наприклад: хотів би Brandy Alexander. Ти передаєш замовлення, бармен робить коктейль – і гість щасливий! Так я вирішив стати барменом.

Рамон Фреснеда

Потім, коли я працював в Іспанії, мені захотілося знатися якнайбільше на цій справі. Я вивчав їжу та напої, відкривав готелі на Кубі зі своєю компанією. Найпривабливіше для мене – працювати з людьми. Адже бармен, який працює багато років, стає психологом. Гість приходить до бару, і ти знаєш, що він хоче. Якщо ти не любиш людей, не любиш їм посміхатися, – займайся чимось іншим. Призначення нашої професії – допомагати людям, робити так, щоб вони відчували себе комфортно. Багато людей подорожують світом, і я хочу, щоб у них залишилося найкраще враження про моє місто і про мене. Тому я займаюся цим і, думаю, це чудово!

Ви багато працювали по всьому світу, подорожували, вам доводилося зустрічати зірок. Розкажіть про найяскравіші мо менти.

Так, я зустрічав багато відомих людей, особливо кінозірок та співаків, таких як Лучано Паваротті, Софі Лорен, Джина Лоллобриджида, Джон Вейн. В Іспанії, де я працював у готелі, зустрічав зірок фламенко, танцюристів, акторів, іноді письменників. Вважаю, що саме робота барменом відкрила мені ці можливості.

Рамон Фреснеда

Барна культура розвивається з кожним роком дедалі інтенсивніше, з‘являється безліч конкурсів – локальних, міжнародних, тематичних… Як визначитися бармену, в яких конкурсах брати участь, які навички, тренінги допоможуть здобути перемогу?

Якщо говорити про World Cocktail Competition, то насамперед учасник має бути членом IBA – на світовому або локальному рівні. Бармен має бути частиною глобальної мережі (IBA). Він повинен бути професіоналом і дотримуватися правил IBA. Президент і секретар локальної асоціації мають бути в контакті з правлінням. IBA у свою чергу повідомляє про послідовність проведення конкурсу.


«Коли бармени спілкуються з шеф-кухарями, з’являється Mary Dutch – коктейль, що йде з рибою, м’ясом і навіть пастою. Багато людей хочуть спробувати їжу разом з коктейлем, і це стає все більш популярним»


Коли бармен виграє національний конкурс, тоді він відправляється на WCC, про який відомо за рік. У нього є можливість вибирати коктейль і який бренд асоціативних членів вашої асоціації він використовуватиме. Президент та досвідчені бармени AUBA надають максимальну допомогу учаснику в підготовці до змагань. Це найважливіша річ, і це їхній обо’язок. Існує академія IBA, яка також може допомогти. І не лише у підготовці до змагань, а й у загальному навчанні барменів.

Які переваги бачите в кооперації барменів з головними світовими мережевими готелями?

Ми всесвітньо відома асоціація, і це відіграє дуже велику роль. IBA – це 64 країни на даний момент, за кілька років буде вже 67. Більшість мережевих готелів підтримують зв‘язок з IBA та рекламуються серед нових барменів. І, звичайно ж, це дуже гарна перевага на світовому рівні.

Рамон Фреснеда

Коли ми проводимо конкурси, робимо це не заради грошей, а задля престижу та підвищення професіоналізму. Якщо бармен виграє конкурс, його ім‘я стане відомим в усьому світі. У виграші всі – як власники бару, так і бармени, які стали відомі завдяки перемозі на WCC, наприклад.


«Ми маємо базові (класичні) коктейлі. Вони офіційно прописані в 1951 році, коли була заснована IBA. І навіть раніше, ще під час «сухого закону» в США коктейлі вже були»


Чому один заклад стає улюбленим, а інший відвідувати більше не хочеться. У чому секрет?

Не думаю, що є секрет. Все залежить від вашого досвіду, професіоналізму, того, як ви ставитесь до гостя. Найважливіша людина у барі – це гість. Є правила роботи в барі: ти маєш поважати гостя, ти маєш поважати гостя і ще раз – ти маєш поважати гостя! Це правило номер один. Крім того, є заборонені теми розмови: бармен не може говорити про політику, релігію та спорт. Гість – це найважливіша людина, для якої ти працюєш. Дуже важливі ставлення і атмосфера в барі, щоб гостю подобалося у вашому закладі. І навіть відмовляти варто, щось натомість пропонуючи, і не відмахуючись, як від надокучливої комахи, а так, щоб гість відчув зацікавленість.

Ось, наприклад, схематичний діалог з барменом:

– Чи можна мені кока-колу?

– Ні, кока-коли немає. Є пепсі.

Якщо будете так спілкуватися, гість більше не повернеться до вас у бар. Але ж є багато різних способів сказати ту саму річ. Щоразу після поданого коктейлю або навіть склянки води – має бути усмішка. Це необхідність і правило нашої професії.

Рамон Фреснеда

Які коктейлі будуть актуальні, популярні найближчими роками?

Ми маємо базові (класичні) коктейлі. Вони офіційно прописані в 1951 році, коли була заснована IBA. І навіть раніше, ще під час «сухого закону» в США коктейлі вже були. І щоб стати професіоналом, маєш знати цю базу. Зараз у нас більше досвіду, більше алкогольних та безалкогольних напоїв, ніж 50-60 років тому. Є безалкогольні коктейлі, коктейлі з просеко, напої власного виробництва для авторських коктейлів. Це може бути Dry Martini о 6 вечора або Bloody Mary о 12 – бармен повинен знати всі ці коктейлі, щоб працювати з ними.


«Якщо ви замовляєте піцу, вам має її доставити людина, яка точно знає, як її доставити, з усією турботою та необхідними умовами. Під час пандемії має діяти спеціальний дозвіл для доставки коктейлів»


Як ви ставитеся до mockcocktails, чи вважаєте це перспективним нововведенням в коктейльному бізнесі?

Всі ми знаємо про міжнародне змагання безалкогольних коктейлів у Празі під назвою Mattoni, яке дуже популярне. Є багато людей, які не вживають алкоголю і будуть пити саме такі коктейлі. Саме поняття mockcoctails з’явилося всього кілька років тому. Але все говорить про те, що безалкогольні коктейлі п’ють постійно і вони надалі будуть актуальними.

Фудпейринги у коктейлях – досить цікава тема… Ви підтримуєте розвиток таких тенденцій? Які ваші уподобання у поєднаннях такого роду.

Мені подобається ця ідея, вона зараз є дуже популярною в Іспанії. Коли бармени спілкуються з шеф-кухарями, з’являється Mary Dutch – коктейль, що йде з рибою, м’ясом і навіть пастою. Багато людей хочуть спробувати їжу разом з коктейлем, і це стає все більш популярним. У нас в Іспанії є спеціальні ресторани, де коктейлі подаються з їжею на вечерю. Є меню, де прописано, з яким коктейлем подається та чи інша страва. Я думаю, це чудово, це ще одна пропозиція для рестораторів, яку можна використовувати для популяризації закладу.

Рамон Фреснеда

Щодо моїх переваг: я люблю м’ясо та бурбон. Коктейлі з десертом? Теж чудово! Вважаю, що справа у професіоналі за барною стійкою та у профі на кухні – коли вони знають, що роблять. А найважливіше – щоб гість пішов задоволений. І повернувся.

Який найпопулярніший фудпейринг в Іспанії?

Я відповів би так: найпопулярніший коктейль в Іспанії – сангрія, і він у нас подається з паельєю. Все можна змінювати: якщо ви їсте рибу, то сангрія буде з білим вином. Головне – вдало використати різні поєднання.

Які ще, на вашу думку, з’явилися нові тренди у світовій коктейльній індустрії?

Усе те, про що ми говорили до цього: моктейлі, signature cocktails, коктейлі навинос – це нові тенденції у світовій коктейльній індустрії. Асоціації барменів йдуть в ногу з часом.


«Найпривабливіше для мене – працювати з людьми. Адже бармен, який працює багато років, стає психологом»


Які ваші улюблені коктейлі?

У мене є свої уподобання. Я люблю як аперитиви Americano, Negroni, Dry Martini, Sazerac. Опівдні я надаю перевагу Bloody Mary. Як іспанець я люблю червоне вино, сherry. Мені подобається готувати коктейлі та пити їх. Проте ми любимо говорити так: на один коктейль менше – це краще, ніж на один більше, щоб завжди бути на ногах.

Можете виділити лише один улюблений напій?

Не можу сказати, що маю лише один улюблений напій, це було б неправдиво. Але, якщо я мушу назвати один, то сказав би – вода.

Рамон Фреснеда

Поговоримо про пандемію. Про обмеження… Чи з’явилася у вас така інновація, як доставка коктейлів та коктейлі навинос, які допомогли барам вижити? Як вважаєте, така тенденція буде в майбутньому? Чи дасть це якісь переваги барам?

Бари та ресторани дуже постраждали під час пандемії. Я говорю про Іспанію. Ти підходиш до закладу, наносиш дезінфектор, надягаєш маску і намагаєшся дотримуватися дистанції… Отже, доставка їжі – це тема, яку президент Федерації іспанських барменів обговорюватиме з мером Мадрида найближчим часом. Ми хочемо бути впевнені, що доставка коктейлів та коктейлі навинос робляться професіоналами. Не кожен може це зробити. Якщо ви замовляєте піцу, вам має її доставити людина, яка точно знає, як її доставити, з усією турботою та необхідними умовами. Під час пандемії має діяти спеціальний дозвіл для доставки коктейлів. Ми хочемо його отримати, щоб це робити правильно. Ми просимо у держави дозвіл, щоб всі коктейлі у Мадриді були доставлені фахівцями. Першим містом буде Мадрид, далі – Севілья, Барселона та інші.

Коли ми зробимо це у FABE (Федерація іспанських барменів – прим. ред.), матимемо пропозицію для ринку: ми хочемо, щоб люди, які будуть робити коктейлі навинос, були членами FABE – it’s a must. Ми знаємо, що робимо, ми намагаємось робити речі належним чином, тому пропонуємо меру Мадрида допомогти нам. Крім того, я хочу надіслати листи до європейських країн, щоб дізнатися, як локальні асоціації це втілюють у своїх країнах. Хочу бути впевненим, що кожен крок, який робимо, ми робимо правильним чином, хоч це і займе певний час.


«Саме поняття mockcoctails з’явилося всього кілька років тому. Але все говорить про те, що безалкогольні коктейлі п’ють постійно і вони надалі будуть актуальними»


Як бари в Іспанії вижили під час пандемії? Як держава допомагала бізнесу в Іспанії?

На початку це було дуже складно, ми нічого не могли зробити – медичні органи ввели свої обмеження, але зараз ситуація покращується. На жаль, ми не можемо допомогти барам, тому що не отримали жодної допомоги від уряду, про що я говорив раніше. Це були складні часи, але зараз ситуація вже інша – нічні клуби знову відкриті, бари працюють до 2-3 години ночі, на цей час більш ніж 97% населення Іспанії щеплено двома дозами вакцини, і все поступово покращується.

Цього року Комунікативна медіагрупа Drinks+, щоб підтримати індустрію напоїв, започаткувала щорічну премію Wine Travel Awards – свого роду програму просування на світовому рівні. Це щорічна премія нового формату в галузі винного туризму, в якій пропонується взяти участь усім причетним до винного та алкогольного бізнесу – від виробництв до барів та ресторанів, розташованих на туристичних маршрутах. Як ви ставитеся до такої ідеї, чи вважаєте, що для бару еногастрономічний туризм – дієвий інструмент просування?

В Іспанії є національні винні конкурси, в яких беруть участь різні представники винної індустрії, де вирішують, яке вино найкраще. Вважаю, все, що робиться для нашого ринку та робиться належним чином, – це чудово.

Рамон Фреснеда

Що можете сказати про українських барменів? Що могли б їм побажати?

Бажаю Всеукраїнській асоціації барменів зростати і сподіваюся, що наступного року буде багато учасників у національному відборі на WCC. Завжди краще робити речі разом, ніж окремо, тому потрібно об’єднуватися. Всі знання, які у нас є, ми з задоволенням передаємо. Якщо бармени хочуть отримати знання та навички – welcome!

У мене була чудова нагода поспілкуватися з українськими барменами. Сподіваюся, мені вдалося донести свій message, і вони зрозуміли його. Я також поспілкувався з президентом AUBA Олександром Гришковим, ми разом говорили про IBA, що відкрита до нових ідей. Ми потрібні вашим барменам, і вони потрібні нам.

Давайте уявімо, що професії бармена не існує, яку іншу роботу ви би обрали?

Я винайшов би професію бармена!

Bіце-президент по зв’язках з громадськістю та комунікаціям IBA (Міжнародна асоціація барменів), президент Федерації іспанських барменів Рамон Фреснеда розповів про те, як уряд Іспанії допомагає барній індустрії в умовах пандемії, а також на які три теми не можна говорити барменам. Поговорив він про це на BAROMETER International Bar Show з колегою – Андрієм Петровським, віце-президентом Всеукраїнської […]

Роберт Джозеф: «Винний туризм – це відповідь на все»

У бібліотеці редакції Drinks+ зберігається книга, яку ми придбали багато років тому та перечитали усім колективом. Більше того, вона була, можна сказати, провідною зіркою під час усіх наших турів. Ця книга –  Wine Travel Guide to World Роберта Джозефа. І ось у зовсім неприязному до туризму 2021 році зірки стали так, що Комунікативна медіагрупа Drinks+ запустила проєкт Wine Travel Awards, у якому Роберт Джозеф узяв участь в якості члена cуддівської колегії. А, крім того, наприкінці року Вероніка Бусел, Керуючий партнер WTA, зустрілася з паном Джозефом та зафіксувала розмову і думки автора культового для нас «Світового гіду з винного туризму». Ми впевнені, що його ідеї та лайфхаки можуть стати в нагоді кожному – як виноробам, так і мандрівникам-вайнловерам.


Огляд винного туризму

Я написав книгу про винний туризм близько 15 років тому, і тепер у мене в гаражі три моделі Ferrari, куплені за гонорари та гроші з продажів того гіда… Та годі, все – вигадка 🙂 . Ця книга продавалася не дуже добре. Можливо, моя книга була не дуже вдала, – хоча це також неправда. А правда полягає в тому, що не так багато книг про винний туризм зазнали успіху. Тому я намагаюся дивитися на речі дуже просто. Приміром, звертаю увагу на те, скільки книг і на які теми пропонується в книгарнях. Це розказує мені, що саме цікавить людей, – адже вони купуватимуть книги про це. Люди все ще купують книги, вочевидь.

Пам’ятаю, як колись давно, під час візиту до Нью-Йорку я навідався до книгарні, де було більше книг з етикету, ніж про вино. Зараз багато людей зі світу вина знайде це дивним. Але насправді для багатьох людей в Америці знати, як тримати виделку чи ніж, як звертатися до королеви, судді абощо – природніше і важливіше, ніж знати про каберне совіньон або будь-який сорт винограду.

Wine Tourism

Як на мене, все полягає в контенті. Для нас у винному бізнесі винний туризм дійсно важливий, для більшості людей поза ним – ні. Якщо придивитися до питання уважніше, то побачите, що більшість не сприймає винний туризм так само, як гольф-туризм або садові тури, вітрильний спорт, риболовлю, полювання тощо. Ви їдете, скажімо, з парою друзів, які планують дозвілля на кшталт “спочатку навідаємося до того чи іншого саду, згодом гольф тощо”. Це те, що зазвичай робить більшість людей. Вино для них – одна з речей, в яких вони зацікавлені тією чи іншою мірою. Як на мене, то коли ми дбаємо про винний туризм, то повинні зважати, як конкуруємо з відвідинами собору, музею, навіть з пляжем тощо. Скажімо, коли я перебуваю у відпустці або подорожі, і у мене є пів дня, що я маю робити з тим часом? Я запитаю на ресепшен готелю, що відбувається в тій місцевості. Якщо готель в Сіднеї, Австралія, вони можуть запропонувати мені відвідати виноградники, а також пляж або гори. Чи варто пояснювати, що я оберу виноградники. І, можливо, я оберу їх знову, адже насолоджуюся тим досвідом.

А ось я малюю таку картину: є я, дорослий, можливо, не надто зацікавлений у вині. У подорожі зазвичай відправляються сім’ями: чи сприйме моя 12-річна дитина із захватом пропозицію відвідати виноградники? Тим більше, що деякі винороби не дуже вітають дитячі візити на промислові майданчики. Або, приміром, я подорожую з моїм партнером. Чи хоче він їхати до винзаводу? Можливо, він обере шопінг, я не певен. Отже, визначимо ідею, що успішний винний туризм – це відповідь на все.

На недавній конференції в Австралії я почув виступ одного організатора винних турів до Hunter Valley, чудового регіону з дуже хорошими винами. І він озвучив таку цифру: середньостатистичний винний турист хоче відвідати півтори виноробні 🙂 . За сухою статистикою, вочевидь. Він також зауважив, що люди дуже часто прагнуть відвідувати виноробні з ним. Але, звичайно, якщо то буде інший досвід.  Якщо ж другий винний завод буде схожий на перший, то навряд чи це стане для туриста принадою. Погодьтеся, більшість мандрівників, як правило, відвідують один собор у місті, і якщо особливо не фанатіють від соборів, то не стануть ходити по типовим спорудам суцільний день, їм вистачить першого, щоб скласти уявлення.

Те саме в нашому випадку: винний туризм – це туризм, де вино є частиною досвіду. Ми знаходимося на території  дозвілля, розваг. І повинні думати про способи розважати не лише людей, що знаються на винах. Нам варто подбати про аудиторію в цілому – туристів з їхніми друзями, партнерами чи дітьми, навіть про водіїв, які керуватимуть машиною після дегустації. Отже, на локації має бути не просто вино, а й інші привабливі речі, які змусять тих туристів приїхати знову.

Але ж, звичайно, все те має бути довкола вина. Ідеально, якщо вам вдасться створити на своєму підприємстві особливий досвід, пов’язаний з вином, унікальну пропозицію. Можливо, спеціальні вінтажні вина або особливе кюве – це зробить виноробню цікавим місцем для людей, які глибше цікавляться винами. Не всі виноробні вдаються до цього, на жаль. Надзвичайно важливо дати можливість туристам придбати вино в маєтку. Це, до речі, допомагає вирішити проблему конкуренції з продавцями.

Друга річ. Ви збираєте імена та інформацію про людей, які відвідують ваш винний завод? Не кожен робить це. А навіть якщо фіксуєте контакти, то чи звертаєтеся з хорошими пропозиціями? Певен, не всі. І, нарешті, дуже важливо використовувати винний туризм, щоб здійснити те, що винна промисловість історично не робить в достатній мірі, – дослідження.

Robert Joseph book

Тобто, приміром, я роблю вино, як робив мій батько. Я зробив нову етикетку і виставив пляшку на стіл під час візитів. Люди приходять і обирають саме те, що їм більш подобається, якщо ні, то просто не будуть купувати. Тому винний туризм – зручна можливість експериментувати і відстежувати успішність тих вправ. Що вийде, якщо я зроблю особливий купаж з пари бочок? Більш дубовий або менше дуба, можливо, надам бульбашок та гри лише до 1000 пляшок, можливо, спробую грати з різними етикетками, і, може поставлю різні ціни, або ці ціни будуть різними для певних днів. І тоді я спостерігаю, досліджую – що більш цікаво для мого бізнесу. До того ж, ви достеменно знаєте, що це не буде коштувати нічого. А ось якщо підете до дослідницького агентства, то витратите тисячі доларів, щоб воно запросило 8-12 людей до кімнати, аби дослідити, як ті сприймають ваші вина 🙂 . І тоді вам доведеться покластися у прийнятті важливих бізнесових рішень на висновки, які засновані просто на досвіді однієї з таких вибіркових груп. А тим часом на власному винному заводі, розвиваючи винний туризм, ви потенційно можете побачити сотні людей на тиждень. І в решті решт знати напевне, що саме їх звабило відвідати вашу виноробню.

Нові інструменти та передові комунікації

Ми, сьогоднішні, – улюбленці фортуни. Бог в обличчі свого представника на Землі, пана Марка Цукерберга, дав нам Instagram. Instagram – це подарунок для будь-якого бізнесу, YouTube – ще один дар. Якщо ви щось таке створили чи набули цікавого досвіду, то маєте можливість миттєво продемонструвати це громадськості. І не просто запропонувати комусь, але ви можете заохочувати людей долучатися до вашого проєкту, сприяти його просуванню серед друзів у вашій соцмережі.

Роберт Джозеф конкурс

Отже, якщо у вас банальний винний завод з декількома бочками та певною кількістю пляшок, і ви маєте продати всього п’ять чи десять тисяч на рік, цього може бути досить, аби залучити стабільну клієнтуру. Але коли ви прагнете продати більше – сотні тисяч або мільйон – то ваша комунікація потребує більш складної стратегії, вона повинна мати хороший зміст.

Наприклад, я спостерігав у Китаї, наскільки вони дбають про винний туризм. Китайці полюбляють встановити цікаві скульптури серед виноградників, запропонувати щось дослідити, щоб згодом сфотографувати тощо. То й ви просто використовуйте унікальний досвід. Дайте людям щось, здатне здивувати.

По-друге, ще одна річ, яку ми отримали сьогодні, – це віртуальна реальність. Тепер люди здатні перейнятися тим, що ви робите, без фізичної присутності у вашому маєтку. Отже, варто використати ці технології, щоб відтворити власні принади. І, до речі, це не завжди дорого, а якщо постаратися, – майже дешево. Приміром, купити якусь камеру за 300 доларів, щоб втілити та розповсюдити особливості вашої виноробні діджитал-засобами.

Пригадаю одну річ, яку маю на меті зараз для власного вина та винного заводу. Вона покликана відтворити 3D-візити на виноградники та продемонструвати їх у магазинах, де пропонують моє вино. Приміром, ви можете знайти мої вина в торгових точках Москви, а ідея полягає в тому, щоб дати покупцям можливість відвідати виноградники, як то кажуть, не відходячи від каси. Розумію, не всіх те кіно привабить: більшість вирушає до магазину, швидко купує вино і поспішає додому. Але декому ідея припаде до душі. І ця людина переповість про це іншим, відкоркувавши пляшку з друзями. Важливим тут є те особливе, що стане фішкою для пам’яті, як от «ви знаєте, я бачив ці виноградники, і там була лисиця!» (Я розповім про лисицю та вино пізніше).

Але ще важливіше, що й менеджер магазину набуде емоційного досвіду 3D. І тоді він матиме розуміння та яскравіші аргументи, щоб продати моє вино.

Третій момент. Варто вчитися у інших людей. Звичайно, ви можете платити консультантам – таким людям як я, але також ви можете дізнатися багатьох речей без великих інвестицій. Просто подорожуйте, читайте хороші книжки, дивіться і помічайте.

І ось тепер настав час розповісти про винну лисицю. Торік я був на винному заводі у Швейцарії, де встановлено 360-градусну камеру, що 24/7 знімала все, що відбувається на виноградниках. Це здавалося дууууже нудним!.. Та раптом, вау, що?! Є лисиця, винна лисиця! А потім знову, вона повернулася!  Ця лисиця така мила, вона повернеться завтра? – запитували усі, хто бачив ті зйомки. Спіймати такі кадри – і можете постійно розміщувати їх в Instagram, розповідаючи щось на кшталт: “О, лише подивіться, хто повернувся до наших виноградників!” Героями ваших фільмів можуть бути чарівний схід сонця, казковий захід, або будь-що. Можливо, ви проводите спеціальні гарно прикрашені обіди серед виноградників? Зробіть це цікавим, що змусить людей повернутися. Використовуйте нові інструменти спілкування та деяку творчість. Насправді це не важко, це легко, і це те, що ви можете зробити. Проблема – можливо, у вас немає лисиці? Тоді просто знайдіть її 🙂 .

Поширення інформації в нову епоху

Я випустив чергову книгу минулого року. То була не кулінарна книга, але вона вміщує рецепти. Видання присвячене чемпіонату в Бордо, і ми хотіли розповісти про дві молоді сім’ї, які працюють там за покликом своїх гастрономічних переваг, та чим вони займаються в різні пори року.  Ми підготували рукопис, надрукували накладом вісім тисяч паперових копій, які продаємо в магазині, до того ж ми зробили десять тисяч  електронних книг: це, звичайно, коштувало грошей, але тепер щоразу, коли хтось замовляє електронну книгу, він одержує наше видання безкоштовно. Таким чином, ми можемо зробити 100 тисяч електронних книг, ми можемо зробити китайською мовою, німецькою, тайською тощо.

Роберт Джозеф French wines

Наступний проєкт, над яким я працюю, – комбінація електронної книги з відео, завдяки чому можна відвідати всі ці місця, згадані в книзі. Новим проєктом буде 3D-досвід в електронній книзі. І знаєте що, це не наукова фантастика і не мільйони доларів. Чудово, що все це також доступне для виноробів як інструмент. Мене вражає, що сьогодні всі ці маленькі виноробні, які випускають невелику кількість вина з обмеженим бюджетом, усі вони можуть конкурувати з найбільшими виноробнями світу за допомогою ось таких речей.

Нарешті,  хочу додати, що у нас є проблема в винному туризмі: винний туризм сам по собі викликає питання. У своєму житті я багато подорожую, відвідую різні країни, виступаючи з презентаціями. Чи можу я зробити це просто за допомогою Zoom? Певен, то буде не надто вдало. О, можливо, варто зробити це з голограмою? Ми це вже бачили. Цілком можливо. Хоча на даний момент це дуже дорого, тому не надто практично. Але я вірю, що зрештою так буде. Я вірю, що через п’ять років або раніше це стане нормою. Знаєте що, нам потрібно почати думати про такі можливості.

Про блогерів, виноробів, журналістів, Tripadvisor, Vivino та Wine Travel Awards

Є сомельє і є блогери. Це дві різні речі. Вони різні істоти. Леви та тигри виглядають як подібні тварини, але вони – не одне й те саме. Незважаючи на те, що роблять подібні речі. Отже, яка різниця між блогером, журналістом та сомельє? Блогери захоплюються винами, вони прагнуть поділитися пристрастю. Журналісти можуть бути, а можуть і не бути пристрасними вайнловерами, їхня діяльність подібна, хоча, на відміну від блогерів, їм за неї платять. Вони іноді злегка конкурують один з одним і можуть посперечатися в твітері. Але вони не надто часто зважають один на одного, наприклад, англійські винні письменники не слідкують за датськими. Вони можуть звернути увагу один на одного лише тоді, коли в індустрії відбувається якийсь скандал.

Роберт Джозеф тейстинг

Сомельє бувають різні. Вони плавають у різних водах. Більшість сомельє думає про наступне місце роботи. І прекрасно, що сомельє мобільні та володіють дуже портативною майстерністю. Сьогодні я працюю в Копенгагені, а претендую на роботу в Пекіні. Я їду до Пекіна, а потім кудись ще. І якщо мені пощастило, я стану часткою об’єднання сомельє. Як подати заявку на роботу? Як будувати кар’єру? Мені потрібно брати участь у змаганнях. Що робити, щоб увійти до цього конкурентного середовища та переконатися, що я можу виграти цей конкурс? Я читаю, що кажуть інфлюенсери, «просунуті» сомельє, куди вони рухаються, що пишуть в інтернеті. Отже, в решті решт, мова йде про робочі місця, особисту кар’єру та можливості. Кожного разу, коли визнаний сомельє щось викладає в Instagram або блозі, це сприймається як демонстрація своїх навичок, виконання завдання. Щоразу, коли такий авторитетний сомельє відзначається в Instagram, його послідовники діляться з іншими сомельє, що працюють у різних частинах світу: «О, цей хлопець виклав щось про албанське вино в його ресторані в Копенгагені!», «О, цей хлопець знає все про натуральні вина, можливо, варто звернути на нього увагу!»

Існує вже спільнота сомельє. Якщо є сомельє, скажімо, у Східній Європі, які не спілкуються з сомельє за межами Східної Європи, вони просто поза грою. Ми можемо заохочувати їх до комунікацій як амбасадорів власних регіонів, і модель створення міжнародного ком’юніті Wine Travel Awards може бути дуже хорошим засобом для цього.

І про блогерів. Так, вони можуть бути важливими для розвитку галузі. Але не забувайте, що є Tripadvisor, є Vivino. Немає причини, чому Vivino не долучитися до винного туризму. Якщо там є гроші, вони приєднаються.

Підсумовуючи, думаю, що ця популярна інформація буде надходити з різних місць, не тільки через впливових людей, сомельє, журналістів, блогерів. Але у блогерів, і я дуже позитивно ставлюся до цього, потенціал безумовно є. Ось лише варто зауважити, що ми не здатні злітати на Місяць за один день.

Великі надії і що сталося в винному туризмі за останні 15 років

Сьогодні винний туризм стає великим бізнесом. 15 років тому, коли я писав свою книгу, винний туризм, особливо в Західній Європі, мав рудиментарний вигляд. Навіть Бордо робив слабку пропозицію: надто мало готелів, ресторанів тощо. Так, звичайно, 15 років – це довгий час. Тим не менше, серед тих, хто займається виноробством, але досі не дбав про винний туризм або, можливо, вирішив не займатися цим з власних міркувань, зберігаються певні сумніви, чи це ефективний шлях. А в той же час, ще є багато людей, які все ще роблять це дуже погано, зокрема в Європі.

 

Роберт Джозеф Americans Wines

Америка була першою з тих, хто зробив ставку на винний туризм. Тепер у Європі всі слідують за нею, але насправді Америка в цьому суперництві лідирує з великим відривом. Так, у Долині Напа зараз є надто багато місць з розвиненими пропозиціями у винному туризмі, що конкурують одне з одним. Виноробні спантеличені, що ще вони можуть зробити, тому що сьогодні просто мати хорошу пропозицію винного туризму на винній дорозі, повній інших місць, які займаються якісним винним туризмом, це все одно, що мати піцерію в невеличкому містечку, де працює ще 15 подібних закладів. Нам потрібно вчитися в американців, ми маємо довгий шлях, перш ніж кожен винний завод навіть у Франції, скажімо, в Bordeaux, забезпечить гідний туристичний досвід.

Так, винний туризм розвивався, щоправда, я очікував, що деякі регіони будуть розвиватися швидше, але цього не сталося. Хоча в цілому, якщо дивитися ширше, винний туризм зробив величезний стрибок.

І давайте будемо чесними, моя книга… моя геніальна книжка 🙂 не перевидана. Не так багато видань про винний туризм, які набули б популярності. Люди швидше заходять в інтернет, намагаються там щось знайти.

Вчора я провів зустріч з представниками Gambero Rosso, вони роблять путівник по винних картах ресторанів з італійськими винами, і це теж добре для винного туризму. Але це не означає, що Gambero Rosso випускає гід з винного туризму. Це не такий великий сектор, як, можливо, думав раніше я сам і як вважали ще багато інших людей. Це як газета і спортивні сторінки в газеті. Деякі газети мають більше спортивних сторінок, інші менше. Але моя газета існує, причому без жодних спортивних сторінок 🙂 .

Роберт джозеф портрет

Про зростання зірок у винному туризмі за останні 15 років

Інколи я відчуваю себе старим, маю на увазі не фізично, а швидше – досвідченим та мудрим, коли думаю про те, як далеко ми зайшли за короткий час. Я досить довго в цій сфері, але світ змінився драматично різко.

Зрозуміло, регіонів набагато менше, ніж виноробень. Якщо згадати Східну Європу, то в Молдові виноробня Purcari вже давно пропонує чудовий досвід, чарівне місце для відвідування – Castel Mimi, там реально гарно – готельні номери, ресторан. Я певен, що унікальні місця знаходяться по всьому світу. В Бордо неймовірно цікаве Château Smith Haut Lafitte, вони заснували свій ресторан ще 25 років тому, це була революція – те, що вони зробили! Та, уявіть, ніхто за ними тоді не пішов! Якби це була Каліфорнія, кожен негайно почав би цікавитися: «Що вони роблять, як ми можемо реалізувати щось подібне, як це працює …». Але це була Франція!

Ми не бачимо вибуху. Думаю, що революція в винному туризмі за межами Нового Світу навряд чи станеться. Швидше за все, зміни обмежаться окремими підприємствами, виробниками, а не цілими напрямками, регіонами.

Багато зробила Південна Африка. Вважаю, що в межах Нового Світу Південна Африка, є однією з найстрімкіших, тому що розвиток стартує з найнижчого рівня. Аргентина, Нова Зеландія, Чилі – усі вони просто наслідували Каліфорнію.

Local vs Global

Якщо говорити про рекомендації для східноєвропейських компаній, зацікавлених у сфері винного бізнесу, то я радив би діяти локально, думати глобально. Вважаю, якщо ви перебуваєте в Молдові, вам варто спробувати продати свої вина сусідам. Не забувайте свою місцеву карту. Робіть все добре, робіть краще за інших. Витрачати шалені гроші у Нью-Йорку, якщо є така можливість, звучить дуже привабливо, але цілком ймовірно, що для вас більш потенційно витрачати гроші в місцевих громадах. Приміром, я зараз продаю більше вин в Росії, ніж в Америці. Здавалося б, божевілля, як це сталося?! Оскільки певні країни стають багатшими, їхні громадяни більше цікавляться винами. Таким чином, це винний ринок в собі. І для винного туризму ця теза також актуальна, адже значна кількість людей не бажає подорожувати надто далеко. Зважайте на це. Виберіть місця збуту стратегічно. Грузинське вино має блискучий попит  в Брукліні та в Нью-Йорку, але це не дуже добре працює в Денвері та Хьюстоні. Обирайте шляхи, аналізуйте свої результати. І через Божого представника на Землі Марка Цукерберга ми одержали інструменти цифрового маркетингу, такі як таргетинг, завдяки якому можемо легко сказати: «Я хочу спілкуватися з цим типом людей у цій місцевості!»

Роберт Джозеф Art of Labels

Про «елітні»  виноробні

Це просто. Якщо ми говоримо про преміальність, будь то елітні ресторани чи елітні виноробні, то відрізняємо місця, куди йдемо просто з’їсти бургер або салат, від ресторанів, що потребують дрескоду і де ви плануєте витратити не 10 євро на їжу, а 100. Говорячи про винні місця, в основному це стосується тих, де якість вин та їхній імідж на іншому рівні, можна сподіватися, що у вас буде більше вибір шампанського, – вся Шампань, ймовірно, вважає себе елітою, – винна карта буде дещо більш витончена. Коли ми їдемо до Бургундії або Бароло, ми бачимо більше тямущих виробників, власники не зациклені продемонструвати розкішний продукт, вони просто виробляють дійсно видатні вина (хоча насправді вони виробляють саме розкішний продукт). Їм ви платите понад 50 доларів або євро за пляшку вина, це вже розкіш.

На практичній стороні: що є ядром винного туризму

Зрозуміло, винний туризм базується на прямому продажу. Мова йде про будування стосунків зі споживачами. Ми як виробники вина, зацікавлені, щоб продавати напряму. Ми рухаємося до часів передоплати, коли мої улюблені винороби просто відправлятимуть під мої двері свої вина чи не щомісяця, як це вже відбувається в Америці. Це і є відносини, і саме тому винний туризм так у нагоді для людей, які сьогодні знайшли сенс заїхати до вас і придбати вино, а потім відправилися до магазину чи будь-куди ще. Гадаю, це те, що поки не кожен у виноробній промисловості повністю розуміє.

На емоційній стороні: що таке винний туризм для Роберта Джозефа

Нелогічно купляти пляшку вина за 50 або 100 євро. Максимум за 90 хвилин двоє людей здатні її прикінчити. І ваші 100 євро або більше просто випарилися. Немає логіки. Немає логіки, щоб купити квиток, аби дивитися гру моєї улюбленої футбольної команди з Челсі. Але чи заплатив би я 50 або 100 євро, якщо моя команда в фіналі? Звичайно! Чи поїду до опери, до театру? Як довго триватиме гра? 90 хвилин. Це досвід.

Таким чином, для мене найкращий досвід винного туризму – це ті хвилини, коли ви дістаєтеся виноробні карколомним вибоїстим шляхом на джипі або конями. Чи ось як я побував минулого тижня у Швейцарії на гірському винограднику: можете собі уявити – ви стоїте нагорі і милуєтеся з відчуттям захоплення та острахом. Без сумнівів, ви запам’ятаєте це! Або пікнік з подругою на топових виноградниках Ермітажу в Долині Рони. Це те, що закодовано в мені. Але все відносно: те, що я щойно перелічив, можливо, зовсім інакше сприйматиме хтось інший.

Винний туризм, як на мене, не щось на зразок організованого візиту до винного заводу або до якогось музею, де я купував би вино та сир і мав відчувати себе щасливим. Ні, це про щось інше. Як на мене, то цікавіше щось робити, бачити, відчути, кидаючи виклик самому собі. Це особисте, і це унікальне, і це відбувається в конкретний момент.

wine tourism

Є дуже гарна історія, яка ілюструє мною сказане. Вона мені дуже подобається, і це те, що кожен міг би зробити, незалежно від бюджету та ресурсів. Це сталося зі мною в Південній Африці. Дуже розумний винороб прийшов з ідеєю: коли туристи завітають з дітьми, запросити малечу щось посадити, якусь рослину. І ось, поки батьки дегустують вина, діти одержують власний досвід, висаджуючи вишневе деревце або розсаду помідорів. А коли все завершується, ви пропонуєте батькам залишити електронну пошту, на яку ви надішлете згодом фотографії, як ці рослини зростають. Можливо, ми ще зробимо вам деякі повідомлення… Боже мій, мені подобається ця ідея! Я люблю таке мислення, вам потрібно мати на меті емоційний вплив – і зробити щось подібне.

Плани з перевидання Wine Travel Guide to the World*

Я хотів би, щоб хтось це зробив 🙂 . То була дуууже важка праця. Саме тоді народилася моя друга дитина. І то була моя остання книга, я не писав книжок протягом 15 років, я робив багато іншого. Я насправді працюю над книгою на даний момент, то буде дуже своєрідний різновид видання – про те, що таке вино, та його майбутнє.


Досьє D+

 *Wine Travel Guide to the World by Robert Joseph

Путівник Wine Travel Guide to the World запрошує вас у подорож по всьому світу – до понад 650 найкращих виноградників, виноробів, музеїв, ресторанів та барів: від грандів, шато Бордо до високогірних виноградників Аргентини; від винних барів Пекіна до гробниці єгипетського фараона-вайнловера.

Широкоформатні кольорові фотографії та мапи додають насолоди віртуальному туру. Відомий винний автор та журналіст Роберт Джозеф склав цей чудовий список великих вин світу, а також навів історію кожного регіону, дав поради щодо дегустацій, рекомендації вин та продуктів місцевості, відомості щодо  ґрунтів та сортів винограду і  практичні деталі подорожей.

 

Ідеї та лайфхаки Роберта Джозефа можуть стати в нагоді кожному – як виноробам, так і мандрівникам-вайнловерам.

Марина Ревкова: «У мене є свої ритуальні танці!»

Українка Марина Ревкова, сомельє київського ресторану Vino e Cucina. Ristorante/Enoteca, минулого року представила країну у престижному міжнародному конкурсі на звання Найкращий сомельє Європи та Африки, організованому ASI. Наскільки складною виявилася боротьба і які висновки зробила Марина, редактор D+ попросила Кращого сомельє України 2020 року прокоментувати події в Лімассолі.


Відбірковий тур – як це було? Чим запам’ятався?

Відбірковий – найжорсткіший етап, коли потрібно максимально перевірити людей, зрозуміти хто є хто. В принципі, все очікувано. Завдання: стандартний тест – теорія, 100 запитань на 90 хвилин. Потім сліпа дегустація одного вина: завдання письмово описати його за 5 хвилин. Зазвичай на повний опис дається більше часу, наприклад, нещодавно на Вootcamp ASI у Варшаві ми говорили про оптимальний таймінг в 15 хвилин, щоб зробити таке завдання красиво і правильно, вклавшись у розкладку системи ASI. Повторю, 5 хвилин для такого завдання це мало. Причому у всіх кандидатів виявилося багато питань, як саме потрібно було його виконати і чого саме від нас хотіло журі.

Далі йшла дегустація трьох напоїв по одній хвилині на кожен. Важливо було просто вгадати напій без докладного опису. Потім практика подання вина. Зазвичай, таким завданням нікого не здивуєш, воно є на всіх конкурсах сомельє. Але що мене здивувало цього разу, то це завдання, коли до тебе як до сомельє приходять шість людей на вечерю. Вони хочуть магнум певного вина, до того ж його потрібно продекантувати. Колега підготував тобі зміну, на столі стоять келихи, магнум та все необхідне для подачі гостям. Ти маєш дві хвилини, щоб оцінити та прокоментувати, наскільки підготовка достатня, а ти сам готовий діяти. Я зрозуміла завдання, перевірила на чистоту 6 келихів. Зрозуміло, що коли ти працюєш у ресторані, тобі потрібно не 6, а 12, бо «це нам не подобається, а давайте поміняємо, а давайте ще щось» – це класика, стандартна ситуація. Але тут конкурс – і це стрес, і ти маєш лише дві хвилини. При цьому ти коментуєш усе, що бачиш. Інші учасники говорили, що важливо було не лише знайти помилки, а й відзначити, що зроблено добре та правильно. Декантери виявилися неправильною форми, просто залізні глеки для вина. З погляду декантації, залізний глечик – неправильний вибір, метал може негативно вплинути на вино. Причому глеки виявилися різного обсягу – недостатнього, щоб провести декантацію повної пляшки магнуму. Тобто треба було пляшку ділити на два декантери.

Я наголосила, що магнум стояв вертикально. Але, як правило, декантація передбачає можливу наявність осаду, тобто декантувати вино, що вертикально стоїть, – теж невірно. Ще одне моє зауваження: вино не повинно стояти на столі, правильно зберігати його до подачі в холодильнику. Тому що навіть червоне вино має певну температуру подачі, воно не повинно стояти просто за кімнатної температури… І тут час вийшов! І це все, що я встигла сказати! 🙂

Словом, не знаю, наскільки це правильно і як треба було діяти. Пояснень не було. Все було продумано спеціально, щоб ускладнити завдання, створити поле для інтерпретацій та таким чином максимально випробувати твої знання.

Якщо говорити про загальні результати та учасників, на яких ставили спостерігачі – серед них були ті, хто готувався роками, по п’ять-сім років. Наприклад, поляка тренували два роки, але зрештою він не пройшов. Тільки уявіть: він танцював ритуальні танці, поки ми всі чекали на свій вихід під час відбіркового туру, коли нас викликали за номерами. Ми викладали фрагменти цього перформансу в Інстаграм! Все це, звичайно, було смішно, але, зізнаюся, кожен сомельє має свій унікальний підхід до конкурсу.

Марина Ревкова

Марино, розкажи про свої «ритуальні танці».

Так, я теж маю власні фішки, можна сказати, свої «ритуальні танці». Ось, наприклад, я сиджу на спеціальних дієтах. На цей раз я півтора місяці не їла молочні продукти, яйця, м’ясо – практикувала звичайне веганство. І за два тижні до заходу, з 1 листопада, перейшла виключно на сирі фрукти та овочі, більше нічого іншого не їла.

З якою метою за цим є якась філософія?

Все просто: очистити організм, довести рецептори до максимально сприйнятливого стану, так у мене загострюються всі почуття. Наприклад, весь період підготовки до конкурсу я продовжувала працювати в ресторані, абсолютно звичайному режимі, виконуючи всі свої обов’язки. І через якийсь час ловила себе на тому, що стою, вибираю вино, а ззаду мене офіціантка проносить замовлення, і, не обертаючись, просто за ароматом, я розумію, що це за страва, що до неї входить, аж до трав і спецій. Ти помічаєш всі нюанси – сприйняття загострене до краю. Втім, не знаю, чи це працює з іншими людьми. Все індивідуальне. Я просто цікавлюся харчуванням, постійно вивчаю нутриціологію, вегетаріанство, читаю різні дослідження на цю тему, дивлюся документальні фільми – це мені цікаво.

Таку систему ти розробила безпосередньо під себе чи вона прийшла у твоє життя як рекомендація?

Спочатку я експериментувала. Пам’ятаю свій перший український конкурс, коли лише починала виступати. Така система харчування відповідала моїм цінностям, у принципі вважаю, що треба берегти тварин, намагаюся не вживати тваринну їжу, тримати себе у певних рамках. А перед першим конкурсом я пішла ще далі та перейшла на веганство. Крім м’яса, я не їла молочної їжі, яйця. Тоді ще в моєму житті не було сироїдіння… І перед конкурсом зрозуміла, як сильно загострилися мої рецептори, наскільки я стала сприйнятлива: визначала всі дані про вино наосліп – країну, регіон, метод, аж до вінтажу. І коли зрозуміла, що причина – розроблена мною дієта, стала застосовувати це як інструмент перед сертифікацією ASI, перед цим конкурсом, перед конкурсом сомельє України, на якому я визначила наосліп абсолютно все… На півфіналі, фіналі легко обчислювала інформацію, до бленда сортів винограду, вінтажів, держав, міцності, термінів витримки та інших параметрів. Справді, цей підхід для мене працює однозначно. Але при цьому не хочу, щоб мою систему сприйняли як універсальний інструмент, треба приміряти все на себе, експериментувати та обчислювати, що підходить саме тобі.

Це не означає, що завдяки дієті можу виконати будь-яке завдання і визначити все наосліп. Ні, без тренувань це навряд чи спрацює. Потрібно пробувати дуже багато вин. Мені, звичайно, з цим простіше, адже я працюю у найкращому винному ресторані України. У мене побокально більше 200 позицій, і якщо кожен день пробувати, зрозуміло, що я можу відрізнити рислінг від совіньйону, піно гріджо і т.д. Можу собі дозволити часто дегустувати гарні вина наосліп. Розумію, що не кожен має таку можливість. Але тренування є обов’язковими. Однією дієтою перемогу не здобути. Тим більше, що я впевнена – у день чемпіонату треба добре поїсти, все одно дотримуючись певної системи харчування. Важливо підготувати організм до Дня X.

Марина Ревкова

З урахуванням твоїх загострених рецепторів та відчуттів, що ти відчувала? Яким був для тебе цей конкурс, що емоційно зворушило?

Однозначно моя сліпа дегустація – саме те, в чому я завжди була впевнена. При цьому треба розуміти, що, по суті, я працюю лише три роки, у мене немає величезного досвіду роботи, як у багатьох людей, з якими змагалася. У деяких із них за плечима по 10-15 років досвіду. Карін з Португалії працює з вином 20 років. 20 років тому я навчалася у першому класі… Розумію, що я не маю досвіду роботи з різними винами, я експерт італійських вин – у мене італійський ресторан, 1,5 тисячі вин у карті. Я без зусиль вгадаю примітиво, альяніко чи негроамаро у сліпій дегустації. Легко! Але коли справа доходить до грюнера чи шардоне з Каліфорнії, мені не вистачає дегустаційного досвіду. Так, я ходжу на дегустації, але це зовсім не те! Ось коли ти попрацюєш, умовно, у трьох різних місцях, з різними темами та концепціями протягом 10 років – все почне сприйматися комплексніше, ширше.

Отож, повертаючись до емоцій… На сліпій дегустації я спробувала вино і припустила, що це грюнер. Пам’ятаю це вино та емоції від нього так ясно! Але не знаю, правильно відповіла чи ні. Ми не знаємо результатів, це все озвучать, мабуть, пізніше. Ніхто нічого ніколи не каже на етапі конкурсу. Одні загадки. Сподіваюся, згодом нам все ж таки дозволять дізнатися, що це було.

Ти не пройшла до півфіналу. Як оцінюєш виступ?

Я чудово розуміла, з ким мені доведеться змагатися, якого рівня кандидати приїхали на конкурс. Тут присутні Майстри сомельє, люди, які чудово складали мільйон найскладніших іспитів, проходили через престижні міжнародні сертифікації, брали участь у міжнародних конкурсах. Наприклад, Роман Сосновський із Росії викладає вино вже 10 років. І я, маючи багаж три роки у ресторані, змагаюся з такими профі. І навіть показую результат. Це класно, але вважаю, що в мене ще мало досвіду. Так, я можу вивчити і прочитати купу книг про апеласьони, сорти, регіони, але це не те саме, що власний практичний досвід. І цього замало, щоб виграти конкурс такого рівня. Просто зубріння недостатньо, потрібна практика, потрібно пройти через різні ситуації з гостями та багато іншого.

Марина Ревкова

Твій основний інтерес – це вино та сервіс чи тобі цікавий бізнес навколо вина?

Паралельно з роботою в ресторані я співпрацюю зі швейцарською компанією AVU wines та британською системою Liv-ex. Відповідно, я знаю, скільки що коштує, можу вивчати інтерес до різних продуктів, динаміку, щодня отримую аналітику, стежу за винним бізнесом загалом. І розумію картину: яке ціноутворення, які вінтажі користуються популярністю, які рейтинги тощо. Мені це цікаво, бо працюю у винному ресторані, мені потрібне широке бачення. Адже я маю справу з людьми, які мають гроші і які самі часто знають чимало про вина. З тими, хто має власні льохи та власні колекції вишуканих вин, які вони постійно поповнюють. Відповідно, коли в мене «Лафіт» коштує 80 тис. гривень за пляшку, я маю обґрунтувати клієнтам, чому це ті гроші, які варто за неї заплатити. Тому я вивчаю і аналітику, і ціноутворення, для цього користуюся і Wine-searcher, Vivino, і Liv-ex. Думаю, сомельє повинен розуміти порядок цін та їх складові, знаходити аргументи на продаж вин, знати продукт і вміти донести його цінність клієнту. Я також веду канал нашого ресторану Telegram – пишу тексти, роблю пости. Переконана, що такі пости має писати професіонал, а не просто сммщик, тому залучення нових клієнтів – це більше завдання маркетологів, просування вина та робота з ним – це до мене.

Марино, що ти можеш сказати про суддів та оцінки?

Здебільшого нас оцінювали найкращі сомельє світу різних років. (До речі, не можу втриматися від спостереження, що приголомшило мене: після конкурсу вони допомагали прибирати келихи разом з персоналом, який відповідав за це безпосередньо. Ніякого апломбу – суцільний професіоналізм і командна робота 🙂 ) Які були критерії, не знаю, і як це все оцінювалося, не знає, окрім суддів, ніхто. Вважаю, мій результат у цьому конкурсі є абсолютно об’єктивним. Я не очікувала вийти у фінал – занадто мало досвіду. І з багатьма конкурсантами п’ять років працювали досвідчені відомі тренери. А у мене на підготовку було лише два місяці, бо я дізналася, що буду брати участь у цьому конкурсі лише тоді, коли виграла конкурс на Найкращого сомельє України.

Хто тебе готував?

Є людина, яка мені допомагає, – француз Анрі Шапон/Henri Chapon, який кілька разів ставав найкращим сомельє Великобританії. Ми познайомилися з ним у Реймсі. Він побачив, як я перекладаю майстер-клас для колег, і вирішив, що маю потенціал, і запропонував співпрацю. Він допомагав мені дуже серйозно із підготовкою. Коментував мою техніку, давав поради, спрямовував. Він мій ментор.))

Можу я поцікавитися, це більше дружні стосунки чи все ж таки робочі?

Я взяла його як ментора. Оплачуваного ментора. Ніхто безкоштовно не витрачатиме час у такій справі. Це є нормальна практика. Але при цьому мені справді пощастило. Люди рівня Анрі Шапона не беруть тренувати всіх поспіль. Він зайнята людина та працює над різними проектами, у тому числі як ментор. Але тільки з людьми, в яких вірить, що мають потенціал, гідний його зусиль.


Досьє D+

Журналісти ВВС, які висвітлювали конкурс, приїхали на Кіпр з особливою місією. Тут вони знімали епізод для нового документального серіалу про сомельє, яке планують продати Netflix. Марина Ревкова стала однією із чотирьох сомельє, героїв цього сюжету. Слідкуйте за нашими новинами.

Українка Марина Ревкова, сомельє київського ресторану Vino e Cucina. Ristorante/Enoteca, минулого року представила країну у престижному міжнародному конкурсі на звання Найкращий сомельє Європи та Африки, організованому ASI. Наскільки складною виявилася боротьба і які висновки зробила Марина, редактор D+ попросила Кращого сомельє України 2020 року прокоментувати події в Лімассолі. Відбірковий тур – як це було? Чим […]

Крістоф Дефе: «Наша робота – це насамперед вино!»

Крістоф Дефе, головний керуючий Domaine Bel Évêque – відомий музикант та син легендарного французького актора П’єра Рішара, який передав йому кермо керування своїм маєтком у 2019 році. За три роки, що минули з того моменту, з’явилися нові виноградники, урожаї та проекти, які вони створюють разом, із властивими цьому зірковому сімейству пристрастю та ентузіазмом.


Месьє Дефе, ваша виноробня на узбережжі Лангедока має, з погляду туризму, особливу привабливість – завдяки зірковому імені П’єра Рішара, а також, напевно, і вашим фанам – адже ви збудували успішну кар’єру музиканта. Як часто Château Bel Évêque відвідують туристи?

Ви маєте рацію! Domaine de Évêque приймає безліч відвідувачів завдяки репутації свого власника та якості вин. Туристи відвідують виноробню цілий рік, але найбільший наплив спостерігається влітку з червня по вересень, оскільки маєток знаходиться неподалік морського курорту Грюїсан. Ми оцінюємо кількість відвідувачів на рівні 20 000 людей на рік.

Крістоф Дефе

Що для вас означають такі візити – це можливість отримати оперативний фідбек від споживача, продати вино на місці, спосіб просування вина або додаткове навантаження, на кшталт місії з розвитку регіону та культури споживання вина?

Ми приймаємо як простих любителів вина, так і професіоналів виноробної галузі. Дегустація дозволяє нам обговорювати з клієнтами наші вина, новинки, роботу та безпосередньо отримувати відгуки. Ви можете знайти їхні думки в наших соціальних мережах і переконатися, що загалом наші гості дуже задоволені прийомом та якістю наших вин. Вони купують вина під час свого відвідування, а після цього більшість відвідувачів, як тільки їхні запаси будуть вичерпані, розміщує нові онлайн-замовлення через наш веб-сайт. А для нас це хороший показник роботи, тим більше, що нам дуже приємно проводити дегустації та спілкуватися з нашими відвідувачами, яким ми приділяємо велику увагу. Ми раді допомогти їм відкрити для себе вина нашого регіону та наш казковий теруар Корб’єр. Ось уже тридцять п’ять років П’єр Рішар своєю роботою робить внесок у розвиток та визнання вин теруару Корб’єр. Зараз, на мою думку, разом з іншими видатними виноробами нашого регіону він є одним із найдостойніших його представників.

Крістоф Дефе

Сьогодні говорять про виноробні, що практикують органічне виноробство, принципи сталого розвитку. Що з цих трендів є актуальним для вас?

Наш маєток Domaine de Évêque сертифікований знаком HVE/HEV (сільське господарство з високою екологічною цінністю), і зараз ми розглядаємо можливість переходу на органічне сільське господарство в найближчому майбутньому.

Крістоф Дефе

Дослідження свідчать, що винний туризм для виноробень стає дедалі більш рентабельним заняттям. Деколи навіть приносить дохід вище, ніж прямий продаж. Як справи у вас (період пандемії не в рахунок)?

Маєток розташований у популярному туристичному районі, і образ П’єра Рішара приваблює сюди безліч людей, особливо у літній сезон, коли він особисто ставить автограф на своїх пляшках двічі на тиждень. Якщо не брати до уваги ці два літні місяці, то ми насправді більше «ено» (виробництво та продаж вина), ніж «туризм».

Крістоф Дефе

Не могли б ви розповісти про три найяскравіші пам’ятки вашої місцевості. Ми були в рибному ресторані на березі рожевого лиману, можна пару слів про нього та ще парочку поруч?

Щодо моїх улюблених визначних пам’яток, то я наполегливо рекомендую один з найвідоміших і знакових ресторанів у Грюїсані – La cambuse du Saulnier. Він розташований на березі фантастичного рожевого лиману, де на тлі яскравого синього неба розгулюють рожеві фламінго.

Крістоф Дефе

П’єр любить регулярно приходити сюди зі своєю сім’єю, щоб скуштувати морепродукти разом із власником ресторану паном Габаном. У Нарбонні також є Les Grands Buffets пана Прива, дуже близького друга П’єра Рішара та власника просто неймовірного ресторану з дивовижним багатим декором, чудовим обслуговуванням та неймовірною різноманітністю кухні. У цьому ресторані ви можете скуштувати найбільшу у світі сирну тарілку. У січні 2020 року ресторан увійшов до Книги рекордів Гіннеса. Ці два ресторани, як і деякі фільми, – справжні шедеври. І ми раді, що Château Bel Évêque є частиною такого «акторського складу».

Крістоф Дефе

Ви музикант, П’єр Рішар – зірка кіно. У зв’язку з цим, чи були у вас думки залучати туристів музичними вечорами, творчими зустрічами на виноградниках? Якщо так, поділіться таким досвідом.

Репутація пана П’єра Рішара і якість його вин такі, що ми не хочемо залучати клієнтів іншими послугами (наприклад, музичними чи театральними виставами) – це відволікало б нас від нашої роботи, яка передбачає передусім вино. Ми зосереджені на завданнях виноробства, а до шоу висуваються інші вимоги – ми відмовляємось змішувати ці різні сфери.

Крістоф Дефе

Ви, П’єр Рішар, вся ваша сім’я – як часто подорожуєте? Ваші подорожі можна назвати подорожжю винними дорогами, чи цікавитеся вином під час відпочинку? Які країни для вас найпривабливіші з погляду винного туризму та чому? Напевно, тут треба сказати: Франція – поза конкуренцією і не береться до уваги :).

У нашій сім’ї у всіх різні заняття та різні графіки, що обмежує можливості подорожей. Ми з братом Олів’є брали участь у кількох театральних гастролях батька у Франції та за кордоном. Це дозволило нам спробувати вина тих регіонів, у яких ми побували. У якомусь сенсі це був наш винний маршрут і ми пройшли багато миль. Найбільша радість для нашої родини – зустрітися влітку в Domaine de Évêque за жвавою та галасливою трапезою з добірними винами та насолодитися чудовим настроєм та часом, проведеним разом.

Крістоф Дефе


Досьє D+

У 1986 році П’єр Рішар придбав перші 20 га землі між двома лиманами та морем у Грюїсані, просто закохавшись у ці місця, під час прогулянки узбережжям. Він був зачарований незайманою природою та старим фермерським будинком… Так звичайна прогулянка узбережжям закінчилася покупкою мальовничої ділянки землі. Крім того, господар, який продавав нерухомість, багато розповідав про традиційні методи французького виноробства, і іменитий актор спалахнув ідеєю створення власного вина, взявшись за цю нову справу з властивою йому пристрастю.

Сьогодні, розширивши маєток до 50 га і заслуживши повагу серед виноробів і вайнловерів, П’єр Рішар, як і раніше, говорить про свій маєток з великим ентузіазмом: «Мені тут все подобається: обстановка, тепло, близькість до природи, маленькі села та їх майже недоторкані шато. Це те, що я не можу знайти в іншому місці. Щодо моїх виноградних лоз, то я прив’язаний до них не менше, ніж до реальних людей… Вони тендітні й міцні одночасно, я їх балую, люблю піклуватися про них і турбуватися, коли погода не поблажлива».

Винне господарство П’єра Рішара виглядає досить просто: побілені стіни основної будівлі, прості меблі та бочки. Все розставлено довільно, можна сказати, у творчому безладді, яке не може не приваблювати романтичні натури. Тому тут буває безліч туристів, яких цікавить і персона самого господаря, і його вина, а також розташовані поблизу чудовий рожевий лиман з рожевими фламінго, собор Нарбонни XIII століття, абатство Фонфруад XI століття, стародавнє місто Каркассон, замки катарів, численні пам’ятки галло-римської епохи.

Крістоф Дефе



Досьє D+

Понад тридцять років П’єр Рішар терпляче, з повагою та великою працею розвиває виноградники у районі Бішопа. Актор не планував стати виноробом, але за підтримки команди зміг згодом набрати солідного досвіду. Йому подобається створювати свої вина, про які він каже: «На мене схожі не мої вина, а навпаки». Розташований в апеласьоні Корб’єр в Лангедок-Руссильоне, Château Bel Évêque робить акцент на вирощуванні червоних сортів винограду, таких як Сіра, Мурведр, Гренаш, Каріньян, Сенсо або Марселан, але ви також можете знайти тут Бурбуленк, з якого виробляють білі вина. Вина Château Bel Évêque вже визнані багатьма авторитетними винними виданнями та критиками і увійшли до списку найкращих вин Франції. Потужність винзаводу – 80 тис. пляшок на рік.

Крістоф Дефе, головний керуючий Domaine Bel Évêque – відомий музикант та син легендарного французького актора П’єра Рішара, який передав йому кермо керування своїм маєтком у 2019 році. За три роки, що минули з того моменту, з’явилися нові виноградники, урожаї та проекти, які вони створюють разом, із властивими цьому зірковому сімейству пристрастю та ентузіазмом. Месьє Дефе, […]

Рік чи два?

Доктор Рікардо Ф. Нуньєс, засновник та власник групи компаній Vinos de La Luz, напередодні нового, 2022 року, третього року пандемії, аналізує її вплив на наш побут та свідомість. І особливий шлях України у цьому історичному контексті.


Дослідження, нещодавно опубліковані в наукових журналах, показують, що пандемія, оголошена в 2020 році, вплинула на всіх як вакцинованих так і не вакцинованих, спотворивши сприйняття часу і подій, що відбулися в цей період. Іншими словами, ми пам’ятаємо багато ситуацій, які у нас були, але не наважуємося стверджувати, «в який саме момент у 2020/2021 роках вони сталися». І чим більше відбувається заходів, тим складніше їх асоціювати з певним часом їх проведення.

Ми помічаємо тенденцію, що у нашій пам’яті два минулі роки зливаються в один. В один монолітний період і, за винятком подій, що мають велике значення в особистому житті кожного, таких як зміна роботи або сімейна драма – велике щастя чи глибоке горе, а також деяких ситуацій, свідками чи головними героями яких ми були – наша пам’ять створює враження, що все інше, менш важливе для нас особисто, могло статися у будь-який період протягом 2020-2021 років. Світ вина також схильний до цього феномену, тому що вино пов’язане з повсякденним життям людей.

Рікардо Ф. Нуньєс

Щоб подолати цю розмитість подій у часі, деякі вчені пропонують використовувати «дублювання» як систему аналізу. Системи, яка полягає у фіксації в пам’яті, які щорічні (у допандемійних умовах) заходи справді відбулися двічі за останні два роки, а які з них було проведено один раз або було зовсім скасовано. Це нелегка вправа, тому що за її допомогою ми спробуємо подолати відсутність сприйняття «коли», яке є майже патологічним наслідком пандемії. Наприклад, давайте запитаємо себе, скільки разів ProWein – тобто найбільша щорічна винна виставка світу – проводилася у ці роки? Всі виробники, дистриб’ютори, імпортери та багато захоплених споживачів відразу дадуть блискавичну відповідь: за ці два роки виставка не проводилася жодного разу, а найближча планується на березень 2022 року, тобто вона пройде через три роки після останньої, що відбулася ще у 2019 році! (В якості коментаря зауважимо, що заходи безпеки від зараження, прийняті ProWein 2022, складні, тому що за рахунок збільшення відстаней між експонентами кількість доступного простору зменшується та збільшується ціна за квадратний метр, яка сьогодні на 80% більша порівняно з 2019 р.) .

А тепер давайте поставимо питання, що відбувалося в Україні. Скільки конкурсів «Український сомельє» та «Кращий кавіст України», організатором яких є Школа сомельє «Майстер-клас», було проведено в Україні за ці два роки (2020 та 2021), або скільки виставок Wine & Spirits Ukraine було проведено у Києві, або коли відбулися перші івенти Odessa Wine Week та Be Wine International Wine Show, або скільки винних конкурсів було проведено для виробників та організовано найменшими виноробами, або скільки номерів за ці два роки випустила реакція журналу Drinks+, або скільки нових інфлюєнсеров з’явилися та встигли набути авторитету і вага у винному співтоваристві (як приклад дозволю собі назвати nataliiawines.com.ua). Я повторюю, якщо ми адресуємо собі всі ці питання, то відповідь нас дуже здивує і нам зовсім не потрібно буде звертатися до вибіркової пам’яті: всі ці заходи та багато інших проводилися регулярно щороку. Drinks+ доставлявся нам у руки щомісяця за традиційним графіком, без перерв. І водночас були відкриті сайти інфлюєнсерів, які мають велике значення для майбутнього України. А якщо говорити про місцевих та закордонних виробників вина та дистриб’юторських мереж, то нас також здивує реальність: з одного боку, українські винороби за ці два роки зробили гігантський крок у розвитку, з іншого – були створені нові дистриб’юторські компанії, які відкривають власні магазини для обслуговування та прямого спілкування зі своїми клієнтами (як у випадку з мережею Wine Gallery).

Таке враження, що Україна була під захистом від усіх цих суворих обмежень. Від тих локдаунів та заборон, які переслідують весь світ протягом двох останніх років. Насправді це, звичайно ж, не так. Деяким ресторанам та дистриб’юторським компаніям довелося закритися, але загалом система виробництва, імпорту та дистрибуції не постраждала. І глобально представники винної індустрії – від виноградників до дистрибуції – готові дивитися в майбутнє та боротися за те, щоб досягнути мети, якої вони прагнуть. Ви цим дихаєте в Україні.

Особисто я впевнений, що Україна знайде свій шлях. Його пошуком вона зараз і зайнята, 2020-2021 роки стануть періодом самоідентифікації та зростання, і це станеться за будь-яких умов – з пандемією чи без. Україна переживає «родові битви» великого народження. У кожному народженні з’являється на світ нова сутність як протагоніста, і в нашій країні цим новонародженим головним героєм є вино так званого «Нового Старого Світу», тобто вино з України. Будувати майбутнє – це означає, що з’являється все більше захоплених великих та дрібних виробників (середніх виробників все ще немає), які наливають українське вино в український келих, що є першим кроком до стрибка, виходу за національні кордони, у великий світ. Але поява цієї «сутності», про яку ми говоримо, супроводжується природними болями народження та зростання.

Рікардо Ф. Нуньєс

Безперечно, українське вино народилося як «автономне». Я куштував хороші і не дуже – каберне, сіру, мерло та багато інших вин українських виробників. Але я пробував і безліч екстраординарних моносортових червоних вин із Одеського Чорного, моносортових білих вин із Тельті Курука, які були неймовірно гарні. Я повторюю, вони дуже добрі! І вони зараз перебувають на стадії ривка до найвищої якості. В Україні є визначні особи, які з пристрастю та діловим складом розуму віддані справі розвитку виноробної галузі. І з кожним днем ​​вони все більш єдині у пошуках майбутнього. Земля та клімат цієї країни – велика підтримка галузі. Даний момент, через який проходить світ, – чудова можливість, яку виробники повинні ясно побачити, і слово «єдність» – великий ключ до дверей у світ. Вина автохтонних сортів відчинять ці двері, щоб їхні брати, міжнародні сорти також могли експортуватися і таким чином крок за кроком затвердити країну як виробника високоякісних вин.

Я сподіваюся, що у 2022 році Україна зробить деякі кроки. Це дії, які українці можуть зробити на міжнародній лінії фронту і які для мене, як шанувальника всього українського, полягають у наступному: адаптувати правові норми до реалій виноробної галузі; створити як офіційну організацію українського виноробства WOFU – Wines of Ukraine, яка стане рушійною силою, щоб представляти всі вина країни на міжнародній арені; вибрати сорти, які представлятимуть Україну, та вибрати, в який день року у всьому світі відзначатиметься день кожного сорту України; об’єднати всіх головних героїв у велику асоціацію українських виробників вина і, нарешті, стати членом OIV – Міжнародної організації винограду та вина, щоб Україна посіла своє місце поряд із Францією, Іспанією, Італією, Австралією та іншими великими виноробними країнами, звідки поступатимуть інвестиції, щоб співпрацювати з місцевими виробниками та разом підкорювати світ

Держава має супроводжувати цю нову історію. Ті, хто керує офіційними фінансами країни, повинні розуміти, що в інших країнах вино становить понад 3% національного валового внутрішнього продукту, при цьому відчиняє двері у світ для інших продуктів того ж місця походження.

Україна – це майбутнє, а українське вино – частина цього майбутнього. Мої найкращі побажання та найкращих вин усім вам! Побачимося у 2022 році.

Доктор Рікардо Ф. Нуньєс, засновник та власник групи компаній Vinos de La Luz, напередодні нового, 2022 року, третього року пандемії, аналізує її вплив на наш побут та свідомість. І особливий шлях України у цьому історичному контексті. Дослідження, нещодавно опубліковані в наукових журналах, показують, що пандемія, оголошена в 2020 році, вплинула на всіх як вакцинованих так […]

Фелисити Картер: «Винные блоги изменили ландшафт винных СМИ»

В этом году Drinks+ стал официальным информационным партнером итальянского промышленного бизнес-форума wine2wine, посвященного винному бизнесу. В рамках мероприятия мы пообщались с Фелисити Картер, которая выступила с докладом об исторических перспективах винных блогов.

Наряду с другими 11 всемирно признанными экспертами в этой области Фелисити Картер недавно присоединилась к новому международному проекту Wine Travel Awards, соорганизатором которого стала Коммуникативная медиагруппа Drinks+.


Мисс Картер, расскажите нашим читателям о своей презентации, почему Вы выбрали эту тему, почему, на ваш взгляд, блогеры важны для развития винной и туристической индустрии?

Стиви Ким (Stevie Kim) попросила меня как исполнительного редактора Pix рассказать на бизнес-форуме об истории винных блогов, я знала, что эта тема вызовет интерес у публики. Но когда я начала исследовать тему, то обнаружила, что винные блоги на самом деле изменили весь ландшафт винных СМИ. Ведение блога было связано с личным опытом и выражением личного мнения, в то время как винные СМИ рассказывали о крупных регионах и известных производителях. Винных же блогеров интересовали небольшие производства, персонализированные истории. И когда они начали популяризировать их, нам открылся весь винный пейзаж, который мы никогда раньше не видели.

wine2wine Carter

 


Имеют ли блогеры ценность для виноделен и винного туризма прямо сейчас? Как вы думаете, блогеры помогают продвигать не только сами вина, но и направления?

Прежде всего, изменилось понятие блога. Теперь мы бы скорее назвали это винными коммуникациями, нежели просто ведением блога. Мы говорим о людях, которые используют Instagram, ведут аккаунты в Facebook более старшая демографическая группа; появляется гибридное общение, когда люди переходят из Instagram в блог, в Facebook, в классические СМИ, появляется больше каналов коммуникации.

Говорить о винном туризме сложно, мир сильно изменился. Все, что я говорила о винном туризме, относится к ситуации двухлетней давности, но, безусловно, социальные сети чрезвычайно важны, и не столько для больших компаний, сколько для маленьких. Так что для людей, управляющих малым бизнесом, это, безусловно, отличный инструмент.

Что мы знаем о винном туризме на данный момент? Прежде всего, мы знаем, что путешествовать стало небезопасно, причина Covid-19, и из-за этого пострадали все. Возникли проблемы с заграничным туризмом. Итак, туризм, в частности винный туризм, превратился в отечественный вид туризма. И это интересно, потому что многие винодельческие регионы мира никогда не заботились о местном рынке, они заботились о внешних коммуникациях. И что же мы видим сейчас? Во многих местах люди впервые начали думать о своих собственных туристах. Это довольно интересная тенденция.

Felicity Carter


В профессиональном сообществе недавно обсуждался вопрос о преобразовании моделей винного туризма в цифровые, и социальные сети являются важной его частью. Видите ли вы стратегии, как винодельни и предприятия винного туризма могут сделать этот процесс более естественным?

Они всегда могут сделать много чего! Социальные сети широко используются, но главное в винном туризме – это то, что люди хотят приехать, прикоснуться, увидеть все собственными глазами, хотят познакомиться с людьми, продегустировать вина. Но можно пробовать обеспечить все эти впечатления в виртуальном формате. Вот уже два года мы живем в цифровом формате, и люди еще больше хотят приехать и испытать все самостоятельно.

Фелисити, вы присоединились к Wine Travel Awards в качестве члена жюри. Как вы думаете, может ли этот проект помочь восстановить предложение винного туризма, поскольку он имеет гибридный формат, который служит инструментом для предприятий по преобразованию своих бизнес-моделей в онлайн?

Самым большим и самым захватывающим в пандемии были не Zoom или онлайн-дегустации, а все эти маленькие бутылочкиобразцы, когда люди поняли, что они могут продавать их в любой уголок мира, и это не стоило сумасшедших денег. Теперь мы научились проводить такие онлайн-дегустации, когда к нам присоединяются 20-30 человек, которые пьют вино, не выходя из дома, и общаются с виноделами с помощью цифровых технологий. И я считаю, что это настоящее нововведение, которым люди должны действительно воспользоваться. Это большие перемены.

Мы видели некоторые предприятия, такие как винный клуб 67 Pall Mall в Лондоне, как хороший пример тех, кто преуспел во время изоляции и вывел виртуальную дегустацию вин на новый уровень во время пандемии: они начали рассылать вина в миниформате, параллельно пытаясь найти инструменты, чтобы вино не теряло качества. У них это так хорошо получается, что они построили совершенно новый бизнес, новую бизнес-модель, новый источник доходов.

Felicity Carter


Фелисити, возвращаясь к инструментам интернет-маркетинга, как мы можем прикоснуться к сердцу человека, рассказывая истории или коммуницируя онлайн? Может ли онлайн-общение конкурировать с реальным, привнося в бизнес дополнительные инструменты?

Я знаю, что некоторые компании действительно доминировали в онлайн и преуспели в этом. Мне вспомнились Германия и Австралия, где винодельни начали говорить правду. Они честно признались: «Послушайте, наши вина никто не покупает, мы больше не можем их экспортировать, и нам нужна ваша помощь. Вы знаете, что у нас недостаточно людей, чтобы собрать урожай, вы знаете обо всех бедствиях, которые происходят…» Они начали откровенный разговор, людям надоело наблюдать за яркими зазывающими сообщениями, они хотели слышать правду, в том числе о том, что переживают винодельни и как они действуют. Я думаю, что самое важное, что мы вынесли из пандемии, – это то, что люди не хотят фальшивой жизни. Даже если коммуникация происходит с помощью цифровых инструментов они хотят реальности, люди хотят видеть и слышать правду, а не выдуманные истории.

Мне очень нравится эта идея. Говоря об онлайн-коммуникациях, согласны ли вы с тем, что, когда мы показываем свое истинное «я», когда мы честны, мы можем лучше коммуницировать с другими?

Однозначно! Честно говоря, некоторые из самых катастрофических онлайн-коммуникаций виноделен, с которыми я столкнулась в прошлом году, было то, когда люди решали использовать «голливудские ценности». Они придумывали сценарии, старались быть идеальными во всем, следуя чужому стандарту. И это была катастрофа! Они потеряли свою подлинность. Онлайн-общение уже частично отнимает человеческое присутствие, а здесь еще была и неискренность, фальшь, что только усугубляло ситуацию.

А теперь очень захватывающая часть, прежде чем мы приступим к обсуждению объединения винного мира Западной и Восточной Европы за рамками интервью, как вы думаете, может ли винное сообщество действительно объединиться, действительно ли онлайн-инструменты могут сыграть свою роль в этом? Неужели проект Wine Travel Awards слишком амбициозен, чтобы ставить перед собой цель объединения сообщества?

Если вы посмотрите на коммуникации в мире вина, у нас действительно есть два разных типа миров. Об этом я недавно написала статью. У нас есть Америка, которая является самодостаточным местом, люди часто едут в Америку, чтобы продавать свои вина, там хороший рынок. В свою очередь американцы не были великими путешественниками, и когда они действительно совершали путешествия, они, как правило, сосредотачивались на Франции и Старом Свете. И есть действительно блестящие американские писатели, пишущие о винах, а Wine Spectator всегда интересовался Новым Светом. Но в остальном винном мире всегда доминировал Лондон. Итак, Лондон открыл границы и начал рассказывать всем о вине, в Великобритании инициировали Институт мастеров вина (Institute of Masters of Wine), Образовательный фонд Wine and Spirits Educational Trust, LiveEx, Christie’s с их великими винными аукционами. Лондон действительно задал мировой тон в том, как думать о вине.

Единственная группа стран, которая оставалась закрытой, – это страны, которые ранее были частью СССР. От него осталось то, что мы назвали «языковым платным доступом» (примечание: платный доступ – это метод ограничения доступа к контенту), который становится препятствием для тех, кто желает стать частью большего сообщества винных коммуникаций. И хотя в Восточной Европе есть прекрасные терруары и винные предложения (мы уже открыли для себя несколько отличных терруаров в Венгрии, Болгарии), но люди ничего не знают об Одесском винодельческом регионе или об украинских винах в целом. Они ничего не знают о винодельческом регионе Крыма и его исторических аутентичных винах, или о юге России, потому что все это было заперто за железным занавесом. И теперь мы начали видеть, как эти стены рушатся. Благодаря цифровому воздействию мы начали объединяться, и остальной мир начал открывать для себя сокровища, которыми богата Восточная Европа.

Что касается личностей: если вы блогер, инфлюэнсер из Украины или России, возможно, у вас не было возможности получить винное образование за границей, открыть для себя все винные регионы и дорогие вина, чтобы составить собственное мнение, но вы достаточно амбициозны, чтобы войти в глобальный винный бизнес, было ли это возможно ранее? Будут ли однажды объединены эти большие части винного мира, чтобы стать частью одного контекста, создать одно информационное поле? Конечно, да, я в это верю! И один из самых больших инструментов, который у нас есть и который постоянно развивается, – это Google Translate, так что теперь каждый может продвигать свои коммуникации на других языках, и я считаю, что это единственный способ объединить мир.

И вы знаете, я лично слежу за некоторыми фантастическими блогерами, инфлюэнсерами из Восточной Европы, сейчас они развивают свои блоги, каналы на YouTube. И что мне интересно некоторые из тех, кого я нашла в «Восточном блоке», на самом деле умеют говорить правду. Они не несут чепуху, как люди на Западе. Это иная традиция говорить о вине, и мы находим это очень увлекательным. Вы знаете, когда я говорю с украинскими, российскими сомелье, они прекрасно осведомлены, они действительно знают, о чем говорят.

Felicity Carter

Фелисити, а теперь личный вопрос: почему вы решили присоединиться к Wine Travel Awards, какова ваша мотивация?

Все очень просто. Я обзавелась контактами во время винного конкурса Mundus Vini с некоторыми членами команды Drinks+, и я была очень впечатлена журналом, организацией, журналистами. Я считаю, что они делают работу качественно и ставят большие цели по объединению сообщества, созданию инклюзивных возможностей для предприятий винного туризма и отдельных лиц, таких как блогеры, и, конечно же, я хочу быть частью этого амбициозного проекта, я в него верю!

Mundus Vini

Я искренне надеюсь, что такие проекты, как Wine Travel Awards, основной целью которых является стимулирование развития винного туризма, в будущем получат поддержку на всех уровнях.

Я также хочу узнать больше об этой части мира. Насколько я знаю, у вас есть очень известные бренды, терруары, виноделы, о которых мировое винное сообщество не знает. По моему мнению, вы создаете возможность для людей открывать все это богатство для себя, узнавать больше обо всем, что я перечислила. Я на 100% верю, что люди будут идти к вам, чтобы узнавать обо всем этом, ведь вы даете такую возможность и готовы сопровождать их в этом путешествии.


Досье D+

Фелисити Картер – исполнительный редактор The Drop, контент-подразделения Pix. Ранее она работала в Meininger Verlag, крупнейшем в Европе издательстве о винах и спиртных напитках. Ее усилиями Meininger’s Wine Business International стал единственным в мире глобальным журналом о винном бизнесе, имеющим своих корреспондентов в 30 странах и подписчиков в 38 странах мира.

До приезда в Европу Фелисити писала для газет The Sydney Morning Herald и The Age в своей родной Австралии, а сейчас периодически публикует статьи в The Guardian USA. Картер является международным винным судьей и спикером, а также редакционным консультантом Liv-ex, лондонской биржи изысканных вин.

В этом году Drinks+ стал официальным информационным партнером итальянского промышленного бизнес-форума wine2wine, посвященного винному бизнесу. В рамках мероприятия мы пообщались с Фелисити Картер, которая выступила с докладом об исторических перспективах винных блогов. Наряду с другими 11 всемирно признанными экспертами в этой области Фелисити Картер недавно присоединилась к новому международному проекту Wine Travel Awards, соорганизатором которого […]

Игорь Граальманн: «Для успешных долгосрочных продаж нужно досконально знать своего клиента»

Игорь Граальманн, эксперт по международному экспорту и продажам алкогольных напитков с двадцатилетним опытом, поделился с D+ наблюдениями и практическими лайфхаками по выходу на рынки Японии, Бразилии, Германии и даже Монголии.


Игорь, вы, судя по собранным о вас данным, специализируетесь на позиционировании, продвижении и продажах винной продукции в 46 странах мира. Это невероятно – как удается «проникать» на эти рынки? Ведь нужно не просто досконально изучить особенности каждого, но и иметь инструменты на них. Есть собственная уникальная система?

Глобально, винный мир – это особенное комьюнити, в котором профессионалы знают друг друга и в котором репутация и relations играют огромную роль.

Я пришел в винный мир случайно из бизнеса безалкогольных напитков. После окончания бизнес-академии в Германии, уехал работать в Латинскую Америку. В 28 лет я работал в отделе маркетинга и продаж в Coca-Cola Enterprises в Чили. Хорошая должность, прекрасные карьерные возможности, все, о чем может мечтать вчерашний выпускник одной из лучших бизнес-школ Европы. Но вино ворвалось в мою жизнь внезапно и навсегда. Изучая Чили, я очень много путешествовал по стране и видел, как активно развивается чилийское виноделие, которое как раз 20 лет назад завоевывало мировые рынки. Чилийские вина изменили мою профессиональную жизнь. Мне показалось, что продвигать и продавать вино – это невероятно творческий процесс, в отличие от обычных безалкогольных напитков. Ведь создание вина – это искусство, это поэзия винодела, это процесс, в котором всегда есть место изменениям, развитию, инновациям. В сфере продвижения минеральных вод и газированных напитков такого творчества мне не хватало. Поэтому в 2000 году я вернулся в Европу, поступил в бизнес-школу на International MBA по направлению «Промышленный маркетинг» в ESIC Business and Marketing School в Испании. И винная атмосфера Испании заворожила всерьез и надолго. Вот уже 20 лет я работаю в сфере продвижения и продажи вина и алкогольных напитков, и ни одной секунды не пожалел о том, что променял карьеру в стабильной WOW-компании на мир со многими неизвестными и безграничным творчеством в продажах.

Игорь Граальманн

Я уже говорил ранее, что винный мир особенное комьюнити. Создание вина и продажа вина – процесс не быстрый, поэтому в продажах, как и в создании купажа, огромную роль играет опыт. Для винодела опыт – это важная составляющая в рождении шедевра, так и для эксперта по международным продажам опыт – это ключевой фактор, который помогает, делает match между вином и покупателем. Проникнуть на рынок – это просто. С современными технологиями, средствами связи, доступом до информации совсем несложно – можно выйти на любого импортера, дистрибьютора и конечных покупателей. Нужно знать рынок и продукт. Но все дело в том, что для успешных долгосрочных продаж нужно досконально знать своего клиента, как импортера/дистрибьютора, так и своего покупателя.


«На американском континенте я бы выделил Бразилию. Большой рынок с разными климатическими зонами, и можно предлагать разное вино, много хороших и достаточно богатых клиентов, которые разбираются в вине и могут себе позволить качественные вина».


Вот для этой экспертизы мне понадобилось 20 лет пути – выстраивание репутации, успешные и не очень сделки, сотрудничество с производителями по всему миру, продажи вина категории «масс-маркет» в начале моего пути и переход в категорию RARE Wine более 15 лет назад. Сегодня более 80% сделок, которые мы сопровождаем, – это именно продвижение и продажи качественного вина категории RARE Wine.

Граальман

Старая финикийская мудрость гласит: «На каждый товар есть свой покупатель». Мало что изменилось в продажах со времен финикийцев. Успех продаж – это продажа именно своему покупателю, своему клиенту. Сегодня я с закрытыми глазами могу с уверенностью сказать, к какому вину какой клиент может «подойти». В этом и заключается наша система работы – мы подбираем к вину клиента. В каждой из 46 стран, в которых мы работаем, есть клиент, которому может быть интересно то или иное вино, даже если производитель из очень популярного региона например. Причем на одном и том же рынке один клиент может покупать только, к примеру, белые вина производителя, а вот другой клиент будет покупать только красные вина того же производителя.

Но есть еще одна важная деталь для покорения международных рынков. Последнее слово всегда остается за вином.

Назовите тройку самых интересных рынков для экспорта вина. В чем особенность каждого, плюсы и минусы.

Правильнее сказать, что для каждой страны-производителя вина можно смело выделить свои самые интересные рынки. И конечно, например, для массового продукта и для RARE Wine из одной и той же страны, и даже одного и того же производителя, будут свои ТОП-3 самых «вкусных» международных рынка. Для определения самых интересных рынков нужно учитывать: исторически сложившиеся традиционные продажи, которые существуют 300 лет в той же Франции, Испании, Италии, Германии, культуру потребления вин и культурные различия, тенденции, новые технологии модернизации винного производства, как пример – вино с пробкой или изобретение screw cap, которое изменило мировоззрение молодого поколения и привлекло внимание к употреблению вина.


«Япония – одна из ведущих стабильных потребителей вина в мире. Японцы, правда, очень любят вино и любят качественное вино».


Немаловажен тот факт, что винный мир очень похож на fashion-индустрию. Есть клиенты, которым только интересен массовый продукт, есть те, кто постоянно покупает RARE wine (речь идет о продажах в HoReCa, бутиковые магазины), а есть те, кому стоит предлагать только коллекционное вино limited edition. Очень показателен пример Грузии, которая за последние 10 лет покорила международный рынок. Производители из Грузии четко разделяют для своего вина массовые рынки и RARE wine рынки. Даже сейчас, в период пандемии, грузинские вина – №1 по продажам, не по производству, а именно самые продаваемые. У них остаточный сток (stock) примерно 10%, у испанских производителей остаточный сток около 45%, это для сравнения.

И все же, оценивая рынки с точки зрения рентабельности, признания и профессиональности, можно выделить рынки наиболее интересные для продвижения и продаж именно категории качественного RARE wine. В Азии – это рынок Японии. Этот рынок очень капризный, я не знаю ни одного производителя в мире, который бы не хотел продаваться в Японии. Все хотят. Но попасть туда и работать на рынке достаточно сложно. Рынок медленный, нужно доказать, что вы как производитель действительно хороши, чтобы с вами работать. Для японцев репутация и доверие – это самые важные и решающие факторы при принятии решения. Но игра стоит свеч. Японский клиент – это клиент на всю оставшуюся жизнь.

Граальман

На американском континенте я бы выделил Бразилию. Большой рынок с разными климатическими зонами, и можно предлагать разное вино, много хороших и достаточно богатых клиентов, которые разбираются в вине и могут себе позволить качественные вина. Бразильцы покупают качество. Важно отметить, что рынок Латинской Америки не удовлетворяет спрос на качественные вина. Поэтому потребители пьют вина производства разных стран. Но в работе с бразильским рынком есть определенные особенности и сложности. Экономическая нестабильность, достаточно сложная и затратная логистика, бизнес-взаимоотношения стоит выстраивать только с теми людьми, которым доверяешь. А вот в Европе самым привлекательным, по моему мнению, является рынок Германии. Если вы продаете в Германии, можно сказать, что вы продадите всей Европе. В Германии рынку вина более 400 лет. Сделки совершаются быстро, очень четко работает законодательство и существует гарантия оплат. Немецкие коллеги очень четкие и взрослые, они не прощают ошибок и оплошностей, которые могут стоить вылета с рынка, и не терпят «детского», незрелого отношения со стороны производителей. Немецким клиентам не очень важны медали и награды. Для них важно, стремится ли винодельня к модернизации, есть ли у винодельни новые купажи. Без новшеств они утомляются и скучнеют, их важно постоянно удивлять, немецкий потребитель любит индивидуальность, оригинальность и качество продукции.

Граальман

Если говорить о том, чем можно удивить все эти рынки сегодня, я бы говорил об автохтонах. Вина из автохтонных сортов винограда – сейчас самое важное конкурентное преимущество в категории RARE wine. В Украине, например, есть автохтоны, которые могут быть интересны на международном рынке, поэтому стоит обратить внимание на возрождение локальных сортов винограда и создание новых купажей из них.

Какой из рынков сегодня пока недооценен, но обладает бесспорным потенциалом?

Возможно, вы удивитесь, но одним из самых недооцененных на данный момент рынков, опять-таки уточню – для категории RARE wine, является Монголия. В Монголии представлено много китайского вина, но там есть аудитория, которая разбирается в качественном вине. И эти покупатели не избалованы, лояльны и достаточно многочисленны. Я бы сказал, что у этого рынка есть перспективы и есть будущее.

И правда, удивили. Но расскажите подробнее о рынке Японии – на этот рынок, насколько мы знаем, сегодня, действительно, нацелились многие. И интересно хоть в общих чертах узнать особенности потребления вайнловерами, специфику продвижения, законодательства. Дайте 3-5 советов тем, кто планирует заходить на рынок Японии.

Я работаю с японскими партнерами и рынком Японии с 2006 года. Первое, что важно понять, Япония для западного мира – страна с непонятным менталитетом. Готовясь к покорению японского рынка, европейцам, правда, нужно сначала изучить бизнес-этику, культурные различия и настроиться на то, что в Европе вы, может, и крутой производитель, но в Японии «вас видят в первый раз», как поется в песне, и вам нужно доказать, что вы хороши и с вами можно работать. Мы, кстати, проводим вместе с нашим японским партнером тренинги по продажам и культурным различиям для производителей вина и крепкого алкоголя, которые хотят продаваться или хотят активного развития на рынке Японии. Что очень ускоряет процесс формирования системы экспорта и эффективного плана продвижения для производителей. Аналогичные тренинги у нас есть по рынкам США, Кореи, Сингапура, Филиппин, Малайзии, Германии, Китая, Бразилии, скандинавским рынкам.


«Создание вина – это искусство, это поэзия винодела, это процесс, в котором всегда есть место изменениям, развитию, инновациям».


Возвращаясь к Японии. Япония – одна из ведущих стабильных потребителей вина в мире. Японцы, правда, очень любят вино и любят качественное вино. Важно учитывать, что саму Японию важно разделять на рынки по регионам, отличающимся друг от друга по специфике работы и традициям. Продавать в Токио и в Осаке – это две разные модели продаж. Второе, что важно понять европейцам, и я уже упоминал об этом ранее, японцы очень трепетно относятся к репутации и доверию, японским партнерам нужно доказать, что вы хотите работать. Здесь честь и 100% прозрачность – это не пустые слова. Обман неприемлем от слова совсем. Не стоит приукрашать свой продукт и пытаться продать только красивую историю. Ошибка и нечестность – вылет с рынка и практически невозможность возврата, даже при огромных инвестициях японские клиенты более в этом отношении строгие, чем немцы. Но игра стоит свеч, – если вы начинаете работать с японским клиентом и все делаете честно и прозрачно, вы будете работать с этим клиентом практически до конца жизни. И третье, для японских клиентов и потребителей качество продукции очень и очень важно, они готовы платить, но платить за хороший продукт. Для регистрации в стране необходима лабораторная сертификация, признанная двумя странами – Японией и страной-производителем.

Граальман

Если вы хотите продавать на японском рынке, я бы рекомендовал обратить внимание на следующие моменты:

  1. Вы должны быть готовы к прозрачным и честным деловым взаимоотношениям. Личные отношения японцы не выстраивают, в отличие от европейцев например.
  2. Вы должны быть готовы к тому, что придется много летать. Одной поездкой не обойтись. В год нужно съездить как минимум 3-4 раза, чтобы завоевать одного клиента. Японские клиенты не работают на расстоянии и по Zoom, увы, только личные встречи, face to face формат. Японцы никогда не говорят «нет», но это не всегда означает, что вам скажут «да». Нужно доказать им, что вы хотите и готовы с ними работать по их правилам.
  3. Вы должны быть готовы, что вам нельзя спешить, японский винный мир медленный и не терпит суеты. В Японии бизнес-культура – это культура маленьких шагов, или у славян есть выражение «тише едешь, дальше будешь», что не всегда легко принять эмоциональным славянам или скоростным американцам например. Важно избегать сложных фраз и сложных слов.
  4. Вы должны быть готовы к тому, что в Японии основные потребители вина – женщины, мужчины предпочитают более крепкий алкоголь. И поэтому при выходе на рынок Японии рекомендую начинать с сегментации своих потребителей и досконально изучить их предпочтения.
  5. Вы должны быть готовы к тому, что у вас всегда будет культурный шок, сколько бы раз вы туда ни приезжали. Я был в Японии более 30 раз, и каждый раз я удивляюсь и раскрываю все новые и новые возможности.

И самое главное, терпение – это самое ценное достоинство для японского рынка. Если вы терпеливы, честны, делаете качественный продукт, имеете хорошую репутацию и докажете, что для вас важны японский потребитель и сотрудничество с японским партнером, рано или поздно Страна восходящего солнца приоткроет вам свои двери, но именно приоткроет и будет приоткрывать по чуть-чуть. Культура маленьких шагов.

Граальман

Вы не так давно были в Украине и провели ряд переговоров. Если не секрет, о чем шла речь?

Со стороны украинских производителей есть интерес и стремление к покорению международных рынков. Есть достойные качественные вина, которые могут найти своих клиентов в Азии и в Америке уже в самое ближайшее время.


Досье D+

Игорь Граальманн, эксперт по международному экспорту и продажам алкогольных напитков. Основатель и управляющий партнер консалтинговой компании IG-GRA IMEX, International Wine Consulting. Опыт работы в алкогольной индустрии более 20 лет. Живет в Мадриде, Испания. Специализируется на позиционировании, продвижении и продажах винной продукции в 46 странах мира – страны ЕС, Латинская Америка, США, Канада, Япония, Южная Корея, Таиланд, Тайвань, Гонконг, Восточная Европа, Индия. Помогает выстраивать эффективные системы международных продаж и экспорта производителям вина и алкогольной продукции. Имеет успешный опыт сотрудничества с более чем 50 производителями вина и алкогольных напитков из Испании, Словении, Италии, Грузии, Австралии, Новой Зеландии, Латинской Америки, США, Черногории.

Игорь Граальманн, эксперт по международному экспорту и продажам алкогольных напитков с двадцатилетним опытом, поделился с D+ наблюдениями и практическими лайфхаками по выходу на рынки Японии, Бразилии, Германии и даже Монголии. Игорь, вы, судя по собранным о вас данным, специализируетесь на позиционировании, продвижении и продажах винной продукции в 46 странах мира. Это невероятно – как удается […]

Будущее украинского виноделия в вопросах и ответах

В канун Дня виноградаря и винодела Украины Наталия Бурлаченко, бренд-амбаcсадор Vinos de La Luz, сомелье, колумнист Drinks+, побеседовала с двумя представителями украинской винной индустрии – Наталией Благополучной, основателем и руководителем первой в Украине Школы сомелье «Мастер-класс», Всеукраинской ассоциации виноделов и сомелье, Всеукраинской ассоциации кавистов, и Владимиром Печко, председателем общественной организации «Укрсадвинпром», о том, как Украине завоевать статус страны развитого виноделия.


Наталия Благополучная: «Делаем то, что не успевает делать государство»

Наталия Благополучная

Наталия, вы недавно отпраздновали 21 год со дня основания Школы сомелье. Мы вас поздравляем! Это цифра, внушающая уважение. Вы обучаете сомелье, можно сказать, даете билет в жизнь своим ученикам, что вас вдохновляло все эти годы?

Нужно начать с того, почему мы себя называем пионерами профессии сомелье. Вместе с моим мужем, Николаем Благополучным, мы пришли к идее создания первой в Украине Школы сомелье еще в 1999 году. До этого успешно работали на руководящих должностях в киевских гостиницах системы Intourist – «Днепр» и «Лыбидь». В гостиницах была очень правильная программа по обмену опытом – это, по сути, обучение в лучших гостиницах Европы, в Школах гостиничного бизнеса и т.д. Как раз в такой Школе гостиничного и ресторанного бизнеса в Германии (г. Мюнхен) мы впервые услышали о профессии сомелье и смогли наблюдать работу специалистов в одном из ресторанов. И тогда зародилась мысль о том, почему в Украине нет такой профессии. Нужно сказать, что я и Николай имели профильное образование – Киевский техникум гостиничного хозяйства и торгово-экономический институт (факультет ресторанного бизнеса). Поэтому новая профессия «сомелье» была нам близка – ведь в ресторанах наших гостиниц активно продавались известные вина Европы и крепкие напитки мира. Но специалистов по напиткам на то время в Украине не было. Именно с профессии ресторатора мы стартовали в 2000 году в новом для Украины направлении – открыли первую Школу сомелье «Мастер-класс».

На то время слово «сомелье» было настолько незнакомым для всех, что даже руководители некоторых отелей путали его с названием страны Сомали. Сегодня об этом смешно рассказывать, но это было. За 21 год Школа подготовила более 1600 специалистов разных направлений. Мы готовим официантов, барменов, администраторов ресторанов как в Киеве, так и выезжаем для проведения корпоративного обучения, причем не только по Украине, а и в другие страны (например, дважды мы были в Азербайджане). Все эти годы нас вдохновляет результат нашей работы. Мы видим своих лучших выпускников руководителями ресторанов, винных баров, винных компаний и бутиков, создателями своего винного бизнеса или даже своих винных школ. Нам говорят – вы же создаете себе конкуренцию. Да, создаем, но это лишь подчеркивает высокий уровень подготовки в нашей Школе.

Через несколько дней нас ожидает следующий уже 19-й(!) конкурс сомелье. Как он эволюционирует? Где вы берете идеи для состязаний?

Действительно, в 2021 году мы проведем уже девятнадцатый Всеукраинский конкурс сомелье и шестой Всеукраинский конкурс кавистов. Мы впервые вывели профессию «кавист» из тени профессии «сомелье» в Украине. В 2015 году провели первый конкурс кавистов «Лучший кавист Украины», а в 2020-м основали Ассоциацию кавистов Украины.

Сегодня профессия кавист (продавец вин и других алкогольных напитков в рознице) очень популярна. Ведь из-за карантинных ограничений рестораны стали меньше принимать гостей, и сомелье приходится искать другую работу. А в розничных сетях (винных бутиках, винных отделах гипермаркетов) продажи вин растут, поэтому и профессия «кавист» сегодня более востребована. Думаю, такая ситуация и в других странах.

Всеукраинские конкурсы кавистов и сомелье проходят под эгидой наших профильных ассоциаций – Всеукраинской ассоциации виноделов и сомелье (создана в 2003 г. и является единственной в мире) и Ассоциацией кавистов Украины. С каждым годом конкурсы становятся все сложнее, ведь мир вина меняется, появляются новые винные страны, регионы, сорта, стили вин, производители, изменения в законах и т.д. Поэтому нам очень приятно видеть на сцене во время финалов конкурсов лучших из лучших в нашей стране. А идеи новых туров конкурсов черпаем из многих источников: винных туров по Европе и Украине, профильной литературы и СМИ, понимания актуальности тура для профессии сегодня. В этом году 21 ноября в гостинице InterContinental (Киев) на финалах конкурсов нас ожидает много новых туров, некоторые из них будут проходить впервые в мире.

Как относитесь к различным выставкам, винным фестивалям, которые все более активно развиваются в последнее время в Украине? Что это дает для винной индустрии, по вашему мнению?

К различным профильным мероприятиям (выставкам, форумам, фестивалям) я отношусь, конечно, положительно и стараюсь максимально их посещать. Чем больше будет таких мероприятий в Украине, тем лучше для развития отрасли и популяризации вина. Другой вопрос – уровень организации этих мероприятий. Ведь мы знаем, чего это стоит! Еще в 2002 году мы впервые организовали и провели первый Международный фестиваль вина «Винофест». Три года он проходил в Киеве, в «Доме кино», и в 2005-м мы провели его в Ялте, на открытой набережной, а конкурс сомелье – на заводе «Массандра», в дегустационном зале Л.С. Голицына. Такие масштабные мероприятия требуют профессионального подхода и больших сил для организации! В Украине пока могу выделить только выставку Wine & Spirits, которая недавно прошла с большим успехом. Региональные фестивали или выставки пока проходят на более низком уровне и часто, к сожалению, превращаются в простые «наливайки». Поэтому организацией таких мероприятий должны заниматься только люди с профессиональным опытом, а не каждый, кто подумал: «А почему бы и нет?»)).

Всеукраинская ассоциация виноделов и сомелье, которую вы возглавляете, всегда активно участвует в поддержке малых виноделов, отслеживает их развитие, помогает продвигать на рынке. Вы принимаете участие в дискуссии о новом проекте закона о вине, какие вызовы для малых виноделов несет этот закон и чем он им может помочь?

Действительно, наша Всеукраинская ассоциация виноделов и сомелье с 2015 года учредила и ежегодно проводит Всеукраинский дегустационный конкурс «Сорт и терруар». Два года назад к названию конкурса было добавлено слово «Микровиноделие». Идея такого мероприятия – определить лучшие вина от небольших (малых) производителей Украины, которых сегодня уже более 30.

Конкурс проходит ежегодно в марте. Мы проводим профессиональную «слепую» дегустацию сортовых вин предыдущего года урожая, по сути, это известная дегустация молодых вин En Primeurs, определение и описание качества вин, их потенциала. Но цель конкурса – выделить лучшие вина по терруару, определить, где в Украине производятся лучшие каберне совиньоны, шардонне или рислинги. Таким образом, мы помогаем малым виноделам в подборе участков и выборе сортов для посадки. Делаем то, что не успевает делать государство.

К сожалению, сегодня все законодательные акты по виноделию поддерживают крупных производителей, а нужно с точностью до наоборот. Крупные производители как раз не нуждаются в поддержке, они и так себя неплохо чувствуют. А вот нашим виноделам, с объемом производства вин от нескольких сот до тысяч, государственная поддержка необходима. Мы часто посещаем такие производства и знаем, чего хотят виноделы. Самое главное, о чем они просят – не мешать им. Если не помогать, то хотя бы не мешать… И здесь вопрос не только в отмене лицензии и акциза. Больше мешают постоянные проверки, которые делают вывод по заполненным журналам (наследие ХХ века!), а не по конечному продукту и его качеству. Надеюсь, что мы вместе добьемся положительных сдвигов в этом направлении.

Вы слышали, что вина ТМ Shabo скоро получат правовую охрану географического обозначения «Вина назви місця походження Шабаг/Shabag». Что это значит для Украины, и какой принцип присвоения названий, так называемого КНП нам лучше всего применить?

Я очень рада, что то, о чем мы говорим своим студентам все эти годы, начинает потихоньку осуществляться. Ведь такой старой и непонятной классификации наших вин по уровню качества уже нет даже у наших ближайших соседей. В Европе сегодня существует 3 группы качества (с переформатированием в дальнейшем в 2 группы) – вина страны, вина географических наименований (крупных частей страны) и вина КНП (контролируемых наименований по происхождению (из конкретных терруаров, определенных сортов и стилей и т.д.). Как я вижу аналогичную классификацию в нашей стране? Первая группа качества – Вино Украины (простые вина, из купажа сортов, без выдержки, если нужна – шаптализация). Вторая группа качества – вина географических местностей – это вина наших винных регионов, например, вино Одесского региона, Николаевского и т.д. (из винограда только этого региона, с вынесением сорта и года урожая на этикетку). И третья, самая важная ступень, – вина КНП (из винограда конкретных небольших местностей, с собственным терруаром, своими сортами и стилями вин). Это наши известные вина ТМ Shabo (терруар села Шабо, Одесская обл., местный уникальный сорт Тельти Курук и т.д.), ТМ «Колонист» (терруар села Криничное, Одесская обл., склоны крупного озера Ялпуг, местный сорт Одесский Черный и др.), ТМ «Винодельческое хозяйство князя П.Н. Трубецкого» (терруар села Веселое, Херсонская обл., склоны Днепра, сорт Рислинг и др.), ТМ «Чизай» (терруар урочища Чизай в селе Берегово, Закарпатская обл., уникальные местные сорта Черсеги, Траминер и др.) и многие другие вина микровиноделия. Надеюсь, что такой процесс изменения классификации, наконец, начнется и наша винная этикетка станет понятной не только нам.

Давайте поговорим о будущем. Какие планы у вас на 2022 год?

Планов на следующий год много. Во-первых, планируем провести первый Всеукраинский фестиваль молодого вина «Українське молоде» в оригинальном новом формате. Такое масштабное мероприятие мы будем проводить совместно с ассоциацией «Укрсадвинпром», членами которой как раз и являются потенциальные участники этого фестиваля. Председателем жюри всех наших профессиональных конкурсов бессменно выступает независимый винный эксперт, собственник Vinos de La LuzРикардо Ф. Нуньес, который имеет собственное производство вин в лучших винных регионах мира (Тоскана, Рибера дель Дуэро, Мендоса, Напа), огромный практический опыт и очень ценит и любит нашу страну. Конечно, мы проведем уже 7-й Всеукраинский дегустационный конкурс «Сорт и терруар. Микровиноделие», юбилейный 20-й Всеукраинский конкурс сомелье и 7-й конкурс кавистов, планируем несколько винных туров по известным винным регионам мира и Украины, а еще один проект, который я пока не хочу называть. Но он тоже будет первым и очень важным для Украины. Надеемся, что наступающий год даст нам все осуществить и мы успешно отпразднуем 22-летие нашей Школы сомелье в кругу своих друзей.

Пусть ваши грандиозные планы будут воплощены в жизнь на самом высоком уровне!

 

Будущее украинского виноделия



Владимир Печко: «Украина должна наращивать экспорт!»

Владимир Печко

Владимир, Drinks+ недавно общался с вами на страницах журнала, но динамика вашей активности так высока, что, наверняка, за это время появились новости?

На сегодняшний день мы осуществили практически одновременно несколько инициатив. Первая – это поездка в Молдову, которая прошла успешно. Ее организовал «Укрсадвинпром» совместно с ITC – International Trade Centre of Ukraine. Эта инициатива помогла нашим виноделам глубже изучить вопросы регулирования и дерегуляции рынка и понять, как правильно развивать рынок внутри страны.

В рамках выставки Wine & Spirits Ukraine, организатором которой выступила Виктория Агромакова, по уже сложившейся традиции был проведен Международный винодельческий конгресс. В нем приняли участие представители законодательной и исполнительной власти, виноградари, виноделы, переработчики сырья и производители оборудования. Это профессиональная площадка для представителей винной индустрии.

Сейчас готовимся к мероприятию, на котором пройдет презентация дорожной карты, разработанной ITC – International Trade Centre. Мы совместно работаем по этому направлению. Также ведем подготовку к Odessa Wine Week, которая состоится в мае.

В вашем предыдущем интервью вы говорили, что очень важно участвовать в различных выставках. Этой осенью прошло два больших мероприятия – Be Wine и Wine & Spirits Ukraine. Что можете сказать об их форматах?

С учетом всех санитарных норм, действующих в условиях пандемии, я считаю, что Be Wine и Wine & Spirits Ukraine прошли на хорошем уровне. В то же время такие мероприятия нужно проводить чаще и популяризировать винодельческую продукцию в Украине и мире. Украина как винодельческая страна имеет полное право на организацию площадок для профессиональной коммуникации и продвижения своей продукции – как для отечественных винодельческих компаний, так и участников со всего мира.

В каких ближайших международных выставках Украина планирует участвовать и будет ли выступать единым стендом?

Еще два года назад мы планировали сделать национальный стенд на нескольких выставках в азиатских и африканских странах и, возможно, провести выставку в Дюссельдорфе на ProWein, если отрасль поддержит инициативу. Мы постоянно принимаем участие в выставках, но в связи с ограничениями в условиях пандемии количество посетителей на этих мероприятиях сократилось примерно на 60%. Поэтому ехать на международные выставки, заложить необходимый бюджет и недополучить 60% целевой аудитории означает допустить излишние расходы. Тем более, что если фруктовые выставки поддерживают некоторые государственные проекты, то у винодельческой международной выставочной деятельности в данный момент нет ни донора, ни поддержки со стороны центральных органов исполнительной власти. Поэтому мы пока не принимаем участие в такого рода выставках, но в планах, конечно же, этот пункт сохраняется.

В рамках Wine & Spirits Congress на Форуме виноделов был анонсирован проект закона о внесении изменений в Закон Украины «О винограде и виноградном вине» Министерством аграрной политики и продовольствия Украины. Скажите, пожалуйста, были ли замечания у присутствующих виноделов и считают ли они, что этот закон поможет их сфере?

Этот законопроект был написан и зарегистрирован под номером 6010 по представлению одного из народных депутатов. Я вижу определенные противоречия в законопроекте, но в то же время Министерство аграрной политики предоставляет сегодня возможность вносить изменения во время обсуждения и голосования. Законопроект написан согласно европейским регламентам – это нормы, которые нам нужно внедрять, если мы хотим двигаться в направлении Европы. Что касается нашей позиции, считаем, что нужно обязательно создать виноградарский реестр и лабораторию, которая контролировала бы качество винодельческой продукции, обеспечить стабильную финансовую поддержку отрасли. Мы говорим о многолетних насаждениях, которые требуют обязательной финансовой поддержки. Во всем мире надлежащий уровень поддержки отрасли уже обеспечен. Также нужно развивать маркетинговую стратегию продвижения продукции, в том числе на экспорт. Это несколько позиций, которые должны быть предусмотрены в этом законе.

На том же форуме была представлена Дорожная карта развития виноградарско-винодельческой отрасли Украины Марко Тиггельманом (Marco Tiggelman), международным консультантом International Trade Centre Ukraine, и Аленой Коломойцевой, национальным менеджером ITC в Украине. Звучит на самом деле масштабно! Это только проект или уже сделаны определенные шаги к реализации? Если да, то какие именно?

Дорожная карта будет представлена в формате грандиозного плана необходимых действий, которые должны предпринять ассоциации, правительственные органы, чтобы упростить работу всей виноградарско-винодельческой отрасли. Эти изменения в стандартах должны привести к развитию площадей под виноградники и производства. В рамках конгресса проходило обсуждение, где наши международные консультанты, эксперты ITC, выслушали позицию представителей отрасли. По результатам разработанной Дорожной карты будет вынесен некий свод правил и необходимых действий, которые нам нужно будет выполнить в течение двух-трех лет.

В завершение выставки состоялась официальная церемония награждения Ukraine Wine & Spirits Awards 2021 и дегустация лучших вин конкурса. Как оцениваете результаты?

В ходе конкурса было продегустировано до 200 образцов украинских и зарубежных вин. Большинство показало хорошие результаты. Хотя выставка была международной, активное участие в ней приняли именно украинские винодельческие предприятия, что является хорошим результатом самой выставки.

Международная организация винограда и вина (OIV) специально создана для винодельческих стран. Однако Украина на сегодня не входит в ОIV. В чем, на ваш взгляд, причина?

Украина раньше была членом OIV, но несколько лет назад в связи с политическими изменениями в стране перестала платить членские взносы и образовалась задолженность. Нам нужно восстановить Украину в членстве и, если отрасль поддержит эту инициативу, будем ее продвигать. Членство в OIV позволяет позиционировать Украину как винодельческую страну на международном уровне.

Сегодня реальность рынка показывает, что более 60% проданных в Украине вин импортируется. У вас есть предположения, почему так? Считаете ли вы, что необходимо предпринять какие-либо действия для изменения ситуации?

Существует тенденция увеличения импортной продукции, в том числе и винодельческой, на украинском рынке. Для выравнивания условий необходимо, чтобы, во-первых, государство обеспечивало поддержку экспортной стратегии – Украина также должна наращивать свой экспорт, во-вторых, уровень поддержки украинского виноделия не должен уступать показателям других стран мира. Помимо этого, необходимо проводить обучение винодельческих предприятий, в котором будут принимать участие и «Укрсадвинпром», и донорские компании, чтобы поднять уровень качества вина.

В последние месяцы мы видели в Украине вина из таких стран, как Болгария, Молдова, Армения, которые отличаются тем, что производятся из местных сортов, возрожденных виноградарями и практически неизвестных в мире. Они стремятся занять место в мире вина, отличаясь от международных и более известных собратьев. На какие, по-вашему, сорта должна ориентироваться отрасль для производства типично украинских вин?

Думаю, Молдова уже заняла свое место в мире вина. Украине тоже нужно ориентироваться на автохтонные, местные сорта винограда. У нас есть Институт виноградарства и виноделия им. В.Е. Таирова, который занимается ампелографией, регистрирует сорта. К сожалению, финансирования не хватает, чтобы обеспечить маркетинговую поддержку этому направлению. Из технических сортов хорошо известны Сухолиманский Белый, Одесский Черный, хотя для их продвижения на международных рынках сделано недостаточно. Сейчас весь мир обеспокоен изменением климата, которое, как утверждают ученые, приведет к исчезновению некоторых сортов винограда или виноделам придется сажать лозы ближе к полюсам, то есть в широтах ближе к 30 градусам. Каковы, на ваш взгляд, меры, которые стоит предпринять, чтобы избежать этого явления в отношении винодельческой промышленности? Возможно, стоит взять во внимание практику Бордо, где высаживают более кислотные сорта, которые могут лучше дозревать в условиях изменения климата и не быть слишком спиртуозными.

Благодарим вас за интервью и желаем, чтобы ваши усилия по возрождению Украины как винодельческой страны увенчались успехом.

В канун Дня виноградаря и винодела Украины Наталия Бурлаченко, бренд-амбаcсадор Vinos de La Luz, сомелье, колумнист Drinks+, побеседовала с двумя представителями украинской винной индустрии – Наталией Благополучной, основателем и руководителем первой в Украине Школы сомелье «Мастер-класс», Всеукраинской ассоциации виноделов и сомелье, Всеукраинской ассоциации кавистов, и Владимиром Печко, председателем общественной организации «Укрсадвинпром», о том, как Украине […]

Сесиль Боссан-Редон: «Одно объединяет мои рабочие будни – мой день никогда не бывает скучным!»

В канун прибытия Beaujolais Nouveaux Drinks+  публикует интервью своего обозревателя с главой Inter Beaujolais. 


До Inter Beaujolais карьера госпожи Сесиль Боссан-Редон (Cécile Bossan Redon) не была связана с институциональной стороной винной индустрии, она занималась экспортом и продажами и честно призналась Drinks+, что не меняла бы направление, если бы речь не шла о родном ее сердцу Божоле. Но опыт с международными рынками дал ей возможность увидеть в перспективе вина Божоле на мировой арене, вот тогда и захотелось показать их миру, рассказать, что Божоле – это не только праздник молодого вина, а 2000 производителей, каждый из которых имеет собственный метод производства вина. Знакомьтесь, Сесиль Боссан-Редон – управляющий директор Inter Beaujolais.


Ваша сегодняшняя должность – это закономерность (ведь ваши родители были виноделами)?  Или неожиданный для вас самой  виток карьеры? Много лет вы проработали в Picard Vins & Spiritueux и Boisset. Расскажите об этом опыте. Как ваши прошлые профессиональные знания  могут быть применены в нынешней работе?

Правда в том, что я не думала присоединяться к институциональной стороне винной индустрии, и до тех пор, пока не стала работать в Inter Beaujolais, моя карьера была ориентирована на экспорт и продажи. Скажу больше, ради любого другого региона я не пошла бы на такие перемены в жизни, но я выросла в Божоле и для меня это место особенное. Я увлечена винами, и восприняла эту работу как интересную миссию, вызов и преодоление новых трудностей.

Сесиль Боссан-Редон

Много лет вы проработали в Picard Vins & Spiritueux и Boisset. Расскажите об этом опыте. Как ваши прошлые профессиональные знания  могут быть применены в нынешней работе?

Я имею значительный международный опыт: 2 года работала в Бельгии в компании Picard Vins & Spiritueux, затем пришла в Boisset в качестве менеджера по экспорту в Латинскую Америку, страны Карибского бассейна, Китай, Испанию, Португалию и Нидерланды. А еще я получила степень магистра OIV, что также является международной программой.

Это дало мне отличное знание мирового винного рынка и возможность увидеть в перспективе вина Божоле на мировой арене. У нас есть огромное желание усилить свое присутствие на экспортных рынках. Работа с развивающимися рынками всегда информативна, для продвижения вин в страны, где их потребление не является историческим, важен образовательный подход. И именно эта образовательная миссия играет большую роль для нас, необходимо рассказывать о разнообразии вин Божоле, ведь, как правило, люди знают лишь Beaujolais Nouveaux.


«Inter Beaujolais – это ассоциация, представляющая все поместья, производящие или продающие вина из 12 Beaujolais AOP, то есть 2000 хозяйств, 9 винных кооперативов и 200 негоциантов»


Госпожа Сесиль, ваши родители виноделы. Если можно, расскажите о них. Какие вина они создают? Как относятся к тому, что их дочь заняла такую высокую должность в регионе? Легко ли отпустили вас из семейного гнезда (обычно родители настаивают на том, чтобы дети оставались в их бизнесе)?

Мои родители сейчас на пенсии, ранее культивировали лозы на 11 га AOC Beaujolais и AOC Beaujolais Villages. Плюс кемпинг и гостевой дом, там всегда были туристы со всей Европы. Отвечая на вопрос о моей должности, скажу так: родители счастливы моим успехам, и так было бы с любой моей работой. Они никогда не оказывали давление ни на меня, ни на моих братьев и сестер, чтобы заставить нас перенять их дело. К слову, никто из нас этого и не сделал. И, похоже, родители не слишком огорчены этим фактом.

Сесиль Боссан-Редон

Быть управляющей не одного шато, а всего регионального объединения всех производителей Божоле – невероятно ответственно. С чего начинается ваш рабочий день и как заканчивается?  В чем заключаются ежедневные обязанности?

Да, это большая ответственность, но мы команда. Inter Beaujolais – это небольшая, но очень разносторонняя команда из 14 человек, наши основные задачи: коллективное продвижение вин, технические исследования и эксперименты, сбор и передача экономических данных, организация и оптимизация методов работы и деловых связей.

Мы должны заботиться о 2000 производителях, это требует много энергии! У меня нет стандартного рабочего дня, я могу выступать на симпозиумах или организационных встречах, принимать участие в мастер-классах, общаться с журналистами или влиятельными персонами,  помогать или давать советы членам моей команды по рабочим вопросам и т.д. Одно объединяет мои рабочие будни – мой день никогда не бывает скучным!

Божоле

Расскажите об объединении Inter Beaujolais – сколько виноделов и виноградарей входит, в чем сегодня состоит главная задача? Назовите три основные проблемы\сложности для виноделов региона.

Inter Beaujolais – это ассоциация, представляющая все поместья, производящие или продающие вина из 12 Beaujolais AOP, то есть 2000 хозяйств, 9 винных кооперативов и 200 негоциантов. С момента создания в 1959 году наша роль заключалась в продвижении вин во Франции и за рубежом, проведении исследований и разработок в области виноградарства и энологии, сборе и передаче экономических данных и оптимизации производственных практик.

Нам повезло с тем, что вина Божоле идут в ногу со временем, в котором мы живем: они, как правило, фруктовые, освежающие, без излишнего содержания алкоголя, а это именно то, чего все больше и больше ищет потребитель. С другой стороны, глобализация винного рынка означает усиление конкуренции.

Сесиль Боссан-Редон

Во Франции, где мы до сих пор продаем большую часть наших вин, потребление медленно снижается. Люди, особенно молодое поколение, пьют меньше, хотя и готовы тратить больше за бутылку.

Божоле

Мы должны изменить восприятие людей, которые все еще видят Божоле как монолитный винный регион, производящий один вид вина. На самом деле, это вовсе не так, мы производим не только разную палитру красных, но также белые и розовые вина, и не зря имеем 12 аппелласьонов. Обширное исследование почв, которое мы проводили в последние годы, выявило то, о чем мы всегда догадывались: мозаику почв с большим разнообразием составов. А значит, и мы, и сами виноделы, должны как можно больше предоставлять информации о качестве наших вин.

 Божоле

Вина вашего региона, насколько понимаю, подразделяются на три группы: Beaujolais, Beaujolais-Villages, Сrus de Beaujolais. Если можно, прокомментируйте актуальную ситуацию по каждой группе – дайте характеристику винам, объемы производства и продаж, ведущие рынки сбыта.

Правильнее будет сказать, что это две группы: Beaujolais и Beaujolais-Villages, они являются аппелласьонами регионального масштаба в основном в южной части наших виноградников, в то время как Сrus de Beaujolais – это 10 различных аппелласьонов  в масштабах коммун на севере.

Beaujolais и Beaujolais Villages могут быть красными, белыми или розовыми. Красные и розовые могут быть выпущены как Nouveaux. Это, как правило, легкие, питкие, ароматные, очень приятные вина. Производство AOC Beaujolais составило 26 миллионов бутылок в 2020 году; AOC Beaujolais Villages – 21,65 миллиона бутылок.

Сrus de Beaujolais – 10 различных аппелласьонов с севера на юг: Saint-Amour, Juliénas, Chénas, Moulin-à-Vent, Fleurie, Chiroubles, Morgon, Régnié, Côte de Brouilly, Brouilly и  каждый из них имеет свою индивидуальность, шарм и очарование. От нежного до мощного и структурированного вина, но всегда с освежающими фруктовыми нотками и элегантностью, которые так великолепно демонстрирует Гаме.

В совокупности эти аппелласьоны произвели 36,2 миллиона бутылок в 2020 году с большим отрывом друг от друга, например, Chénas произвел 1,3 миллиона бутылок, тогда как Brouilly и Morgon – по 7,1 миллиона бутылок каждый. Эти два аппелласьона представляют 40% продукции Сrus de Beaujolais.


«Мы должны изменить восприятие людей, которые все еще видят Божоле как монолитный винный регион, производящий один вид вина. На самом деле, это вовсе не так, мы производим не только разную палитру красных, но также белые и розовые вина, и не зря имеем 12 аппелласьонов» 


Сколько бутылок регион Божоле производит ежегодно в целом, и какие страны являются топ-импортерами божоле?

Несложно посчитать, что в 2020 году мы произвели 84 миллиона бутылок по сравнению с 74 миллионами бутылок в 2019 году. Франция остается нашим основным рынком с 65% проданных здесь вин. Наши основные экспортные рынки: США, Великобритания, Япония, Канада и Бельгия.

 beaujolais

Какие основные сложности или проблемы приходится сегодня решать виноделам каждой из групп? Как в вашем регионе решается вопрос с кризисом, вызванным коронавирусом?

О трудностях я сказала уже чуть ранее… Но работа на винограднике продолжается, природа не идет на локдаун. Основное влияние кризиса было ощутимо в HoReCa, поскольку этот канал продаж был закрыт в течение значительного количества месяцев 2020-2021гг. Также пострадали прямые продажи, винные погреба не принимали посетителей, ограничения были наложены на большинство выставок и прочие мероприятия.

Однако, по сравнению с другими винодельческими регионами Франции, наши экспортные продажи снизились не так существенно (около 1,3% в натуральном выражении по сравнению с 4,9% для Франции в целом). Существенная часть продаж переместилась в онлайн и теперь основная трудность для производителей будет заключаться в том, чтобы научиться держать равновесие между восстановлением прежних каналов сбыта и адаптацией к новым покупательским привычкам потребителей.

Что касается непосредственно этого года, одной из дополнительных трудностей стала капризная погода, это прибавило работы виноградарям и виноделам.

beaujolais

В связи с кризисом, чтобы избежать перепроизводства вина и дополнительных затрат виноградарей и виноделов, к примеру, Криту ЕС предложил денежную компенсацию за уничтожение завязей винограда. Американцы также обсуждают варианты оставить урожай неубранным. Могли бы вы высказать свое отношение к таким шагам? Нуждаются ли французские виноделы в подобных решениях? Стоит ли ожидать перепроизводства вина, и в какой ценовой категории?

Как я уже сказала, погода в этом году приводила повсеместно к более низкой урожайности, поэтому мы не прогнозируем перепроизводства ни в одной из категорий Божоле для урожая 2021 года. На самом деле, мы не реализовали весь свой производственный потенциал с 2018 года.


«У нас есть огромное желание усилить свое присутствие на экспортных рынках»


Давайте поговорим о Сru de Beaujolais. Это уже совсем другое, выдержанное вино, в отличие от привычного нуво. Могли бы назвать наиболее ярких производителей Сru de Beaujolais? Насколько жесткие законы регламентируют производство? Бывали ли случаи, когда кто-то из виноделов был готов отказаться от категории или выйти из объединения – ради освобождения от регламентаций производства – как это часто сегодня случается в других странах и других регионах?

В перечне технических характеристик такое требование как выдержка в дубе отсутствует. Есть много талантливых виноделов, и я не могу выбрать среди них более выдающихся. Разные вина говорят и о разных вкусах… Но да, это на самом деле совсем другое вино, и группа виноделов, идя по стопам Жюля Шове (Jules Chauvet), вернула Сru de Beaujolais на карту как регион качественных вин. Причем в то время, когда наибольшее внимание в основном привлекало Beaujolais Nouveau.

Правила производства для Crus Beaujolais действительно строже, чем для региональных аппелласьонов, особенно в отношении максимальной урожайности и минимальной разрешенной степени зрелости. Эти спецификации очень важны и составляют основу системы качества французских AOC.

Относительно мало производителей готовы покинуть AOC, Божоле имеет известную идентичность, и это всегда является большим активом на рынке. У производителя действительно минимум причин для выхода из системы AOC. Кроме того, Божоле отстаивает чувство общности, нам нравится думать, что производители разделяют это чувство принадлежности.

Beaujolais

Насколько нам известно, соседство с Бургундией такое тесное, что некоторым крю позволено выпускать вина со статусом AOC Bourgogne. Насколько часто это происходит и как ваше объединение относится к подобной практике? Не влияет ли она на имидж бренда Божоле? Не вносит ли путаницу в отношения с потребителем?

Иногда такое случается, хотя «отступления», как мы это называем, происходят в очень строгих правовых рамках. Я не знаю, как это повлияет на имидж нашего бренда, и, очевидно, каждый производитель вина сам выстраивает свою коммерческую стратегию, и решает, какие вина он хочет производить.

Crus Beaujolais представляет собой площадь в 5 635 га и 36,2 миллиона бутылок, по сравнению с 25 000 га и более 180 миллионами бутылок AOC Bourgogne. С точки зрения маркетинга, такая дифференциация может стать большим конкурентным преимуществом.

Beaujolais

Сегодня стиль, характерный для Beaujolais, – легких и фруктовых вин, прошедших carbonic maceration, становится все популярнее. И технологию carbonic maceration применяют все чаще в Калифорнии и Австралии. Прокомментируйте эту тенденцию. Планируете ли использовать как-то статус лидера данного тренда в вашей маркетинговой стратегии?

Чтобы объяснить точнее, замечу: традиционный метод в местном масштабе называется «винификация божоле» и представляет собой метод полукарбонической мацерации. Другими словами, чаны не запечатываются, и не применяется углекислый газ, как это было бы при полной карбонической мацерации. CO2 вырабатывается гроздьями на дне чанов, поскольку они медленно раздавливаются под весом гроздей наверху.

Распространенное заблуждение о винах Божоле состоит в том, что все они производятся одним и тем же способом, но это не так! Все чаще используются альтернативные методы, виноделы могут выбрать полное или частичное удаление гребней, ограничить или продлить время мацерации, использовать тот или иной метод экстракции. Поскольку каждый из виноделов владеет собственным методом, для нас не имеет смысла заявлять о карбонической мацерации как о нашей собственности. Кроме того, это настолько естественное явление с минимальным вмешательством, что мы можем представить, что именно так были случайно сделаны первые вина.

При этом нас не удивляет набирающий обороты тренд полукарбонической мацерации, это действительно отличный способ получить фруктовые вина с низким содержанием танинов, которые в настоящее время пользуются большим спросом у потребителей.

 Beaujolais

 

А теперь позвольте о Beaujolais Nouveau 🙂 ! Современный французский философ Ролан Барт (Roland Barth) в своей книге «Мифологии» написал, что «вино для французов является национальным достоянием, так же, как 360 сортов сыра и культура страны». Можно немного перефразировать и сказать, что и Beaujolais Nouveau является достоянием Франции. С одной стороны – это вино, которое недолго будет лежать на складах, с другой – оно у всех на устах. Его можно назвать культовым. Как сами французы относятся к Beaujolais Nouveau? Что для них напиток и сам праздник, связанный с ним?

В целом мы наблюдаем, что продажи Beaujolais Nouveau и Beaujolais Villages Nouveau стабилизируются после снижения в течение нескольких лет. Это по-прежнему важная дата в календаре и может быть еще более важной в эпоху постлокдауна, поскольку она дает людям возможность собраться вместе, разделить трапезу и повеселиться. Новое поколение потребителей особенно предано этому действу: в 2018 году мы провели исследование, которое показало, что более половины людей в возрасте 25–45 лет пьют Beaujolais Nouveau каждый год.

Beaujolais Nouveau

Nouveaux всегда выпускают в третий четверг ноября, и это не государственный праздник, но эта дата имеет большое значение и других странах, не только во Франции. Люди всегда отмечали сезоны, Beaujolais Nouveau стал одним из них.

beaujolais nouveau

Как меняется динамика мирового спроса за последние три года? Наша редакция, к слову, лет семь тому назад приезжала в Божоле на праздник и была единственной группой из Украины. Есть ли статистика спроса?

Что касается спроса, то экспорт Beaujolais Nouveaux в мире за последнее десятилетие снизился и в настоящее время стабилизируется на отдельных рынках (США, Россия, Италия, Бельгия, Германия). Половина объемов Beaujolais Nouveaux экспортируется более чем в 100 стран мира. Япония – самый крупный импортер.


«Beaujolais Nouveau всегда выпускают в третий четверг ноября, и это не государственный праздник, но эта дата имеет большое значение и других странах, не только во Франции»


Насколько постоянен климат в Божоле и сильно ли его изменение влияет на отрасль – как именно? Известно, что сорт Гаме, который занимает 98% виноградников, весьма чувствителен к весенним заморозкам и вообще к перепаду температур. Как боретесь с проблемами? Как активно расширяется список допустимых сортов винограда?

В Божоле умеренный климат с хорошим балансом солнечного света, осадков и дневного диапазона температур, который идеально подходит для созревания Гаме или Шардонне. Гаме действительно раннеспелый виноград, поэтому все опасаются весенних заморозков, но наши производители адаптируют свои методы выращивания в зависимости от погоды каждого года, чему способствует Chambre d’Agriculture (Сельскохозяйственная Палата) и наш Центр исследования винограда и вина. Sicarex Beaujolais (исследовательский центр виноделия) также работает над решениями по ослаблению воздействия изменения климата и ведет эксперименты с посадками других сортов винограда, но все это находится на стадии изучения. В любом случае нам придется адаптироваться к повышению температуры, более раннему созреванию, частым засухам и системному гидрологическому стрессу, а также к более частым климатическим инцидентам, таким как град.

И это касается большинства виноградников. Среди множества решений, которые необходимо найти, наиболее знаковыми станут адаптация системы обучения виноградных лоз и выбор правильных клонов Гаме и подвоев.

Beaujolais

Какие выставки и в каких странах регулярно посещают виноделы Beaujolais? В связи с пандемией Wine Paris & Vinexpo Paris в этом году организовали Vinexposium Connect, цифровую платформу с обширной программой для винодельческой отрасли. Принимали ли вы в этом участие?

Мы не участвовали в Vinexposium Connect, но в следующем году будем на Wine Paris, а также на ProWein.

В ближайшем будущем Inter Beaujolais собирается организовывать дегустации в основных наших странах-экспортерах (США, Великобритания, Япония, Канада, Китай, Швеция), на которых будут присутствовать производители. На данный момент мы не планируем участия в других выставках.

Сесиль Боссан-Редон

Сегодня меняются каналы сбыта вина, а с ними и каналы продвижения. Что возглавляемое вами объединение планирует предпринять в связи с этим? Как поменялась маркетинговая стратегия?

Наша маркетинговая стратегия скорее адаптировалась к новым обстоятельствам, чем изменилась. Одна из ее основ – поддержка через обмен, в частности, посредством фестиваля Bienvenue en Beaujonomie, концепции, заложенной в ДНК Божоле, которая выражается во взаимообмене винами Божоле, классическими блюдами и беседах с друзьями, семьей или новыми знакомыми.

Мы организовываем Bienvenue en Beaujonomie в первые выходные июля. Это наш способ поддержать как рестораны, так и производителей, продвигая их среди широкой публики. Мы также продвигаем международную сеть бистро Beaujolais, делаем о них обзоры на специально разработанном веб-сайте, а также в рекламных материалах.

На экспортных рынках, помимо партнерства с местными ресторанами и винными барами, мы развиваем партнерские связи с интернет-магазинами и предоставляем им учебные материалы в качестве поддержки продаж.

Спасибо, госпожа Сесиль, за прекрасное интервью, надеемся, что оно не будет последним.


Досье Drinks+

Inter Beaujolais – французский региональный орган, который объединяет производителей региона Божоле, следит за качеством и занимается продвижением вин региона.

В канун прибытия Beaujolais Nouveaux Drinks+  публикует интервью своего обозревателя с главой Inter Beaujolais.  До Inter Beaujolais карьера госпожи Сесиль Боссан-Редон (Cécile Bossan Redon) не была связана с институциональной стороной винной индустрии, она занималась экспортом и продажами и честно призналась Drinks+, что не меняла бы направление, если бы речь не шла о родном ее сердцу […]

Стефан Вайттинадан: «Одесская кухня честная, немного брутальная, но всегда вкусная»

Шеф-повар из Франции Стефан Вайттинадан вот уже 18 лет живет в Украине. Последние четыре года работает в Одессе бренд-шефом в Bristol Hotel Odessa 5* и Londonskaya Hotel 4*. Если подытожить рестораны, в которых Стефан работал, за его плечами 16 звезд Мишлен, в том числе заведения Алена Дюкасса. Он готовил для Клинта Иствуда, Кевина Костнера и Мадонны. Сотрудничал с телевизионными проектами. Сегодня Стефан Вайттинадан с теплом говорит об Украине в целом и об Одессе в частности, ведь именно на берегу «жемчужины у моря» он планирует открыть собственный ресторан. А еще в карте вин заведения Стефана непременно будут украинские вина. А как иначе? Ведь мы в Украине!


До приезда в Украину, в каких заведениях работали, каким был ваш путь?

В Украине я уже 18 лет, свою работу здесь начал с ресторана «Сюрприз». До приезда сюда работал в Париже в ресторанах Joel Robuchon, Alain Ducasse, La Maison Blanche.

Стефан Вайттинадан

 

Украина, пожалуй, никогда не была Клондайком для иностранцев, в том числе в области гастрономии. Скорее, у нас уже много лет существует тренд, когда талантливые специалисты уезжают в поисках более достойных мест. Что вас привело в Украину, в Одессу, более того – заставило задержаться на 18 лет?

Все получилось спонтанно. Меня нашел владелец ресторана «Сюрприз» и спросил, не хочу ли я пойти к нему работать. Он предложил контракт на три месяца на должность консультанта. Тогда я сказал: «Ок, я приеду на три месяца и посмотрим, что будет дальше». Когда приехал, познакомился со множеством новых людей – как украинцев, так и французов, мне очень понравилось здесь, понравилась работа. Три месяца переросли в шесть, потом в год. В итоге, в «Сюрпризе» я проработал три года. Потом полтора года в Le Grand Cafe в Киеве, в то время он считался одним из самых лучших ресторанов столицы. Затем работал в одесском отеле «Отрада», а после вернулся в Киев, где восемь лет – в InterСontinental Kуiv, был шеф-поваром ресторана Comme Il Faut. Ну а потом я снова перебрался в Одессу, в отель Bristol.


«В одесской кухне все на виду, все просто, всегда из свежих продуктов и вкусно»


 Почему вернулись?

Мне предложили интересный контракт – должность бренд-шефа сразу в двух отелях: Bristol Hotel Odessa 5* и Londonskaya Hotel 4*. До этого я имел опыт работы шеф-поваром лишь в одном заведении, а тут сразу два отеля. Новый вызов заинтересовал меня 🙂 .

Стефан Вайттинадан

 

Что вас как шефа более всего впечатлило в одесской кухне?

Первое, на чем хочется сделать акцент, – свежая подача. Одесская кухня очень честная, немного брутальная, но всегда вкусная. В этой кухне нельзя обмануть, спрятать, если ты что-то сделал не так. Например, в кухнях, где существуют соусы, ошибку можно завуалировать. В одесской кухне все на виду, все просто, всегда из свежих продуктов и вкусно.

Были ли идеи адаптировать блюда одесской кухни к привычным вам традициям, технологиям. Если да, расскажите об этих рецептах.

Да, например, это селедка «дунайка», она водится и у нас во Франции. Или камбала, которая похожа на нашу рыбу тюрбо. Одесская кухня вообще похожа на южную французскую.

Стефан Вайттинадан

 

Возможно, были зеркальные идеи – взять что-то из французских хитов и трансформировать под одесский стиль и местные продукты?

Пока нет, но это вполне возможно. Например, маринованный анчоус, который есть и в Одессе, или тюлька – ее на юге Франции панируют в муке и жарят во фритюре.


«Если мы говорим об украинском борще, то борщ – это просто борщ, но если взять интересную посуду, она улучшит подачу, подчеркнет украинские традиции, борщ будет смотреться совершенно по-другому»


Хоть вы и живете много лет в Одессе, но, как нам кажется, все равно видите ее со стороны. Как считаете, чего не хватает одесской кухне для продвижения? В том числе в других странах – возможно, думали над этим, поделитесь…

Я живу в Одессе чуть больше четырех лет. Мне нравится одесская кухня, она аутентичная, консервативная, и это хорошо, это классика. Но она не развивается, не прогрессирует, ей не хватает креатива. Возможно, нужно брать классические блюда и трансформировать в духе нашего времени. Во французской кухне есть много базовых блюд, но она все время движется вперед. В свое время Жорж Огюст Эскофье, которого называли «королем поваров и поваром королей», издал книгу «Кулинарный путеводитель». В этой книге собрана вся классика, для поваров она как Библия, каждый повар должен прочитать ее! Но она написана более ста лет назад, и на данный момент по ней можно и нужно выучить базу, но повторить в идеале те блюда сегодня практически невозможно по разным причинам. В ней или все слишком «королевское», или требует для исполнения в три раза больше человеческих ресурсов. Она писалась в те времена, когда на кухне могли работать сразу сто поваров и, соответственно, быстро воспроизводить необходимые процессы. Сейчас на кухне работают два-три повара, а значит, просто нереально воссоздать оригинал. Например, по рецепту Эскофье в demi-glace нужно использовать куриный бульон, в наше же время берут просто воду, – это экономит много времени и в несколько раз дешевле. Для demi-glace по Эскофье бульон нужно варить несколько часов, это нереально на кухне. Так что есть база, а есть креатив. Работая в Одессе, я использую базу Эскофье, но никогда не забываю о креативе.

Стефан Вайттинадан

 

Как бы вы назвали свой сегодняшний стиль: ваша кухня на одесской почве – она какая? Назовите ключевые принципы.

Во-первых, важна подача. Большое значение имеет посуда. Каждое блюдо должно смотреться гармонично. Например, если мы говорим об украинском борще, то борщ – это просто борщ, но если взять интересную посуду, она улучшит подачу, подчеркнет украинские традиции, борщ будет смотреться совершенно по-другому. Еще один принцип – работать по классике. Следующий – прикольная подача. Например, рыбу, которую жарили во фритюре, я стал делать су-вид. Я говорю о камбале sous-vide – она получается сочная и нежная, и в ней меньше жирность. К рыбе идет соус: томаты конкассе, лимон конфи, оливковое масло. Очень стильно и никаких лишних ингредиентов. Лимоны конфи я делаю в соли, выдерживая их таким образом три месяца в холодильнике.

Также важна креативность, я уже говорил об этом. Возьмем, к примеру, салат «Оливье». Салат, который изобрел знаменитый Люсьен Оливье и который обрел популярность, начиная с ХХ века. Нужно сказать, что настоящий рецепт Люсьен Оливье никому не сообщал, чтобы салат могли попробовать только в его ресторане. Там много ингредиентов: перепелиное яйцо, перепела, раковые шейки, черная икра… то есть такой рецепт в наше время нереален (это то, что я говорил о рецептах из книги Эскофье). Классический «Оливье» никто не будет покупать сегодня – его цена слишком высока. И в этом случае важен креатив 🙂 .

Стефан Вайттинадан

 

Абсолютная правда – креатив важен во всем! А, к примеру, пейринг блюд с вином – это ваша головная боль или сомелье, как считаете?

Это головная боль обоих 🙂 . Я делаю блюдо, и мы вместе думаем, с чем его сочетать. Мы всегда работаем в паре, но идея танцует от блюда. Потому что вино идет за блюдом, а не блюдо за вином.


«Конечно, если мне нужно что-то экзотическое, ну, скажем, тунец, – тогда пойду в магазин. А если речь идет о местной, одесской рыбе – иду на рынок»


А каким напиткам сами отдаете предпочтение?

Я пью вино. Люблю вина Бургундии. Любимые – Пуйи-Фюме (Pouilly-Fume), Пуйи-Фюиссе (Pouilly-Fuisse), ширазы.

Прекрасный выбор! А что думаете о присутствии (или точнее сказать – отсутствии) украинских вин в картах заведений? Как нам кажется, в таких туристических городах, как Одесса, украинское вино должно быть в карте каждого ресторана и бара, независимо от национальной принадлежности его кухни 🙂 , причем в продуманной привязке к блюдам. Что скажете?

Да, конечно, украинские вина должны быть в ресторанах 🙂 . Но наверняка вы ходили в одесские рестораны и видели, что украинские вина есть далеко не в каждом. Разумеется, обращал на это внимание. Не знаю, почему так, но это неправильно. Это национальный продукт, почему его не подают?.. И речь не только о вине, многие локальные продукты не используются. Недавно я хотел купить в магазине томаты и заметил, что украинских помидоров в ассортименте мало, основная масса – привозной продукт.

Стефан Вайттинадан

 

В таком случае нужно идти на рынок.

Я так и делаю, хожу на «Привоз».

А для ресторана вы, наверное, берете продукты у крупных поставщиков?

Нет, в основном я беру все на рынке, там можно выбрать самый свежий товар. Конечно, если мне нужно что-то экзотическое, ну, скажем, тунец, – тогда пойду в магазин. А если речь идет о местной, одесской рыбе – иду на рынок.

Стефан Вайттинадан

 

Во Франции многие шефы сами ходят на рынки. Но вот встретить французского шефа на «Привозе» в Одессе – это дорогого стоит! У Вас, наверное, есть уже свои продавцы? Любите поговорить с ними?

Да, это всегда забавно.

Они вас не обманывают?

Я всегда вижу свежий продукт, они знают, что я французский шеф-повар.

Вы путешествовали по Украине, скажем, по Бессарабии? Бывали на местных винодельнях?

По Бессарабии еще не ездил. В планах посетить «Шабо».


«Украинские вина есть далеко не в каждом ресторане. Не знаю, почему так, но это неправильно. Это национальный продукт, почему его не подают?»


Поделитесь, пожалуйста, собственными карьерными планами.

Планы? Ресторан у моря. Может быть, Ланжерон… Чтобы были красивые виды на море. Как, например, ресторан Terrace. Sea View. В таком месте приятно любоваться закатом и восходом.

Стефан Вайттинадан

 

А какие будут вина в вашем ресторане? Украинские или французские?

И те, и другие. Мы в Украине, и тут много хороших вин по хорошей цене.

Стефан, благодарим за интервью. Желаем, чтобы ваша мечта сбылась, и мы обязательно приедем к вам в гости – проверить, есть ли в карте украинское вино 🙂 .

 

Шеф-повар из Франции Стефан Вайттинадан вот уже 18 лет живет в Украине. Последние четыре года работает в Одессе бренд-шефом в Bristol Hotel Odessa 5* и Londonskaya Hotel 4*. Если подытожить рестораны, в которых Стефан работал, за его плечами 16 звезд Мишлен, в том числе заведения Алена Дюкасса. Он готовил для Клинта Иствуда, Кевина Костнера и […]

X
Украина