Gastronomy and Wine Portal

D+ поспілкувався з Тімом Ханні – одним з тих експертів винного світу, хто найдовше носить звання Майстра Вина. Чиї поради та програми використовують сомельє провідних американських ресторанів – таких як заклади готелів Marriott, Hyatt тощо. Він завжди був тим, хто вибудовував логічні алгоритми, але ламав стереотипи, за що одержав нік Wine Antisnob. Тім Ханні залишився вірним собі і під час нашої розмови. Читайте далі – і перемикайте свідомість)).

Drinks+: Перш за все, дозвольте подякувати за участь в якості судді в нашому проєкті Wine Travel Awards 2023-2024 – розуміємо як при вашому навантаженні це було непросто.

Тім Ханні: Так, зізнаюся, я веду дуже активну діяльність, тож в якийсь момент сталися накладки, що вимагало надзусиль. Але то був цікавий для мене новий досвід!

D+: Справді? Складається враження, що з вашим досвідом вас вже нічим не здивувати. Якщо не помиляємося, ви отримали статус MW у 1990 році, ставши одним із перших двох американців, які склали іспит і успішно здобули звання. Кажуть, що це один із найскладніших іспитів у світі – так люди зазвичай описують іспит до лав MW. Що ви порадили б тим, хто йде вашим шляхом і готується до таких іспитів?

Т. Х.: Так, у 1990 році ми з Жоелем Батлером (Joel Butler) склали іспит на отримання сертифікату Master of Wine. Загалом ці іспити вважалися дуже складними, але для мене це випробування виявилося особливо важким через минулі проблеми з навчанням, які були діагностовані через багато років. Після того, як я провалив іспит у 1989 році, я записався на уроки письменницької майстерності, але так сталося, що три дні ходив не на той семінар! Виявилося, я приєднався до семінару «Критичне мислення та деструктивні інновації для електроінженерів». Кумедно, але це змінило моє життя.

Найважливіше, що я звідти виніс, – я опанував метод викладення інформації Mind Mapping, і вперше у своєму житті зміг систематизувати власні думки та писати послідовно і логічно! По-друге, вправи на критичне мислення ідеально підходили для виявлення існуючих думок на різні теми, а потім – для структурування документів, щоб висвітлювати інформацію з багатьох точок зору. Отже, я наполегливо рекомендую кожному початківцю на шляху до Master of Wine навчитися критично мислити.

D+: Загалом, як консультант, ви маєте широкий спектр знань і спеціалізацій. Не могли б поділитися деякими з найцікавіших (і, можливо, найбільш складних) запитань, які останнім часом ставили вам клієнти? Зокрема, маєте великий досвід консультацій ресторанного бізнесу щодо створення винних карт і пейрингу, будь ласка, пригадайте завдання-виклики та свій найкращий досвід.

Т. Х.: Моя робота з програмами для винних ресторанів і готелів з відповідним акцентом була зосереджена на вирішенні операційних проблем бізнесу та збільшенні прибутку, одночасно покращуючи показники задоволеності гостей. Вона мала назву Progressive Wine List System, а головна увага приділялася операційній ефективності завдяки розумній матриці продуктів, скороченню часу, витраченого на навчання персоналу, зміцненню усталеності серверів, оптимізації запасів вина та управлінню ними тощо. Кожна програма спеціально адаптувалася до потреб ресторанів чи готелів. У якийсь момент я вже працював з усіма зірковими готелями: Ritz Carlton, Marriott, Hyatt, Ruth’s Chris, Olive Garden, P.F. Chang’s та багато інших.

У 2010 році газета Wall Street Journal повідомила, що понад 30% ресторанів високого ґатунку – так би мовити, із білими скатертинами, – в США використовують систему Progressive Wine List. Що ж до пейрингу вин, то моя позиція проста: «підберіть вино до їжі, а не до трапези».

D+: На 10-ту річницю вашої книги «Чому вам подобаються вина, які вам подобаються» (Why You Like the Wines You Like), яка в основному була присвячена зміні поглядів на вино, альтернативності і різноманітності (до речі, завдяки якій ви і отримали титул Wine Antisnob від Wall Street Journal), чи могли б ви поділитися своїми думками щодо поточного стану оцінки вина?

Т. Х.: Мені дуже цікаво досліджувати походження та значення слів, приміром, слово «цінність» можна визначити багатьма способами. Загалом це означає «цінити щось» чи «насолоджуватися чимось», але його також можна використати, щоб показати особливу цінність або захват від певного вина. І навіть застосовувати, коли вино «оцінюється» у вартості. З точки зору оцінки задоволення від вина, то маю зауважити – вона вийшла на новий рівень, стала більш різноманітна і інклюзивна, але все ще «зашорена», обмежена певними  ідеями, пропагованими експертами та викладачами в галузі вина, про те, що робить вино «хорошим», а що робить його «поганим».

Я давно виступаю за більш індивідуальний підхід до насолоди вином, який визнає широкий діапазон індивідуальних сенсорних здібностей, чутливості та особистих уподобань людей. Я ввів термін «перцептивний індивідуалізм» (прим. ред. – від лат. Perceptio – перцепція, сприймання), щоб передати, що ми всі живемо у своєму власному унікальному світі.

Дуже часто оцінка вина пов’язана з поняттями престижу, традицій або нібито «об’єктивних» стандартів якості. В той час як сприйняття, включаючи відчуття смаку і аромату, цілком суб’єктивне. Крапка.

Втім, ще додам – хоча сьогодні відбувся позитивний зсув у бік експериментування та відкритості, залишається тенденція заносити вина до жорстких кордонів якості, які аж ніяк не обов’язково відображають особистий досвід споживачів. Тоді додайте в ті рамки поєднання вина та їжі, – і думки споживача майже не існує! Справжня оцінка вина повинна полягати в пошуку того, що вам подобається, і аж ніяк не того, що хтось каже, що вам повинно сподобатися. Звичайно, якщо тільки це не співпадає з прагненням самого індивіда.

D+: Наскільки незалежними у своїх уподобаннях ви вважаєте більшість сучасних винних експертів та ентузіастів?

Т. Х.: Виноробна індустрія в цілому та програми винної освіти принесуть значну користь, якщо люди навчаться розуміти змінні особистісного сприйняття та вподобань. Нам слід переглянути значну частину думок не лише про те, як зрозуміти якість вина в новому світлі, але й критично переосмислити те, що ми працюємо у сфері винної освіти та поєднання вина з їжею. Ось тут я відчуваю, що ми обмежені певними усталеними ідеями, які пропагують деякі винні експерти та викладачі, як я вже згадував раніше.

Я працюю над роботою під назвою «Проєкт сприйняття», щоб краще зрозуміти перцептивний індивідуалізм і те, як його можна включити в усі освітні програми з питань вина та використовувати у маркетингу та комунікаціях. Ми спостерігаємо зростаючий рух до більш незалежних уподобань, особливо серед молодих поколінь, таких як Millennials та Gen Z. На жаль, ця незалежність здебільшого спрямована на вибір різних напоїв для дорослих, крім вина. Ці споживачі схильні відмовлятися від старого ієрархічного підходу на користь особистого дослідження та насолоди на своїх умовах. Проте завжди лишається значна частина винних експертів та ентузіастів, чиї переваги сформовані традиційними поглядами та впливом винних авторитетів. Хоча деякі експерти є відносно незалежними, ми не можемо звільнитися від загальноприйнятої думки про те, які регіони, стилі чи виробники є «найкращими», не враховуючи мінливості індивідуального сприйняття.

D+: І все ж продовжіть, –  наскільки сильно на суспільство впливають авторитетні персони?

Т. Х.: Неминуче, що авторитетні персони будуть (і повинні бути!) лідерами думок для багатьох любителів вина та й експертів. Критики, впливові особи, автори статей і автори самих вин або певні інституції завжди матимуть значний вплив на формування уявлень у суспільстві про те чи інше вино. Для мене постає запитання: як ми зв’язуємо споживачів із впливовими особами та авторитетами, які найкраще відповідають уподобанням і очікуванням людини? Кожна система комунікації, мова опису, оцінка мають значення, але єдиної універсальної системи не існує. Незалежно від того, чи оцінює експерт-інфлюенсер 100-бальними оцінками, зірками, прозаїчною сторіз чи поетичною розповіддю або докладним метафоричним описом зі  світу фруктів, трав, спецій і овочів, – ми повинні визнати, що всі вони неминуче транслюють суб’єктивні думки, які представляють різні речі для різних людей. Інфлюенсери та педагоги в соціальних мережах і на незалежних платформах почали дедалі більше демократизувати знання про вино, а медіа, соціальні чи інші, все ще мають ключові фігури, чиї думки можуть сильно вплинути на сприйняття спільноти.

Тим часом, з нашими поточними освітніми програмами у виноробстві та «колективним мисленням» щодо того, що вважати гарним, а що поганим вином, це може призвести до вузького фокусування на певних винах, які задовольняють прийняті стандарти, часто відтискаючи на другий план вина, які  так само гідні уваги, але відповідають іншим стандартам сприйняття.

Отже суттєва частина рівняння в задачці про «авторитетні думки» полягає в тому, що хоча переважна більшість споживачів не відстежує рейтинги і не розуміє описів, виноробні підприємства, дистриб’ютори, продавці та особливо покупці вина зазнають того впливу, що кінець кінцем призводить до визначення вин, які опиняться на полицях, у винних картах та в онлайн-пропозиціях.

Дослідження, проведені мною та багатьма іншими особами і організаціями, показали, що великий відсоток – та навіть більшість! – людей не довіряє думкам винних авторитетів. Я переконаний, що це пов’язано з відсутністю звички ставити споживача на перше місце. Отже, власникам винних брендів варто подумати над збільшенням довіри та спрямувати людей до тих авторитетів і продуктів, які найкраще відповідають їхнім запитам.

D+: Кого ви вважаєте ключовими фігурами чи провідними установами в різних країнах, зусиллями яких формуються переваги вин на сучасному ринку?

Т. Х.: Список надто довгий, щоб я озвучив його, але більшість людей, які читають цю статтю, знають про популярних авторів публікацій, ведучих підкастів, впливових людей і критиків. Їхній вплив відчувається, особливо серед вайнловерів старших поколінь. Крім того, у різних регіонах і на різних платформах з’являється багато нових голосів. Але я бачу багатообіцяюче майбутнє в тому, коли окремі споживачі, завдяки власному досвіду та вподобанням, дедалі більше формуватимуть ринок вина, виходячи за межі впливу будь-якої влади чи установи.

Мені дуже приємно, що WSET прийняла мої принципи зосередження уваги на взаємодії вина та їжі із більшим акцентом на перцептивному індивідуалізмі. Я сподіваюся, що цю концепцію зрозуміють і використають, щоб покласти край безглуздим суперечкам про те, чия думка більш обґрунтована та яка система оцінки краща чи найкраща. Замість того, щоб «формувати» переваги вин, ми повинні зосередитися на кращому розумінні дивовижного розмаїття споживчих очікувань, а потім адресувати потрібний продукт відповідним людям. Саме це дасть виноробам більшу аудиторію, якщо вони зможуть успішно встановити зв’язок із споживачем і створити довіру, якої сьогодні бракує.

D+: Минулого року на симпозіумі Institute of MW визначали смаки вина майбутнього –  A Taste for the Future. Це саме те питання, про яке ви писали – «Зміна уявлень світу про вино»? Наскільки суттєво такі дискусії впливають на розвиток галузі?

Т. Х.: Мої дослідження вподобань, поведінки та ставлення споживачів показали стабільність, коли вина групуються за основними категоріями стилю на основі характеристик солодкості (або її відсутності), інтенсивності, гіркоти, терпкості, кислотності та вмісту алкоголю. Споживчі цінності та мода диктують багато змін у стійкості, упаковці, регіонах, сортах і модних словах, пов’язаних із вином. На жаль, освіта та просування вина надто зосереджені на продукті, а не на споживачеві, про що я вже казав вище. Ми дуже короткозора та вперта галузь, але я сподіваюся це змінити.

D+: Тобто розроблені вами принципи пейрінгу викладаються в рамках програми Advanced Diploma в Wine & Spirits Education Trust. Не могли б ви надати більше деталей про цю програму?

Т. Х.: Це та сфера, де семінар з критичного мислення та руйнівних інновацій, який я відвідав під час підготовки до іспиту MW))), вплинув на мене найбільше! Протягом останніх 35 років та після «retiring» в якості гуру вина та їжі (за словами Дженсіс Робінсон), я зосереджувався на розумінні взаємодії між вином і блюдами, а не на поєднанні, відповідності чи будь-якому іншому моменті в поточній парадигмі. Взаємовплив створює модуляції смаку (збільшення або зменшення інтенсивності відчуттів). Чи подобаються вам зміни, залежить від людини, а перцептивний індивідуалізм визначає інтенсивність взаємодії.

Крім того, в цій сфері існує стільки спотворень історії, традицій і відвертої лженауки, що навчальні матеріали потребують серйозного перегляду. Я працював над цим разом із WSET покроково. Вони користуються моїми принципами майже 15 років, але так і не сформували цілісну та комплексну систему. Поки що))).

D+: Що сьогодні, на ваш погляд, відбувається із споживанням вина (за типами) у Штатах і у світі в цілому?

Т. Х.: Гадаю, кожен, хто сьогодні працює у виноробній промисловості, повинен уважніше вдивлятися у глобальну картину. У США спостерігається певна тенденція до зниження споживання, але в інших країнах світу ситуація взагалі дуже похмура. Американські виробники кажуть мені: «Це не наша проблема», не враховуючи, як загальний спад вплине на ціни та продажі вина в США! Тим часом цифри красномовні. За останні п’ять років споживання в Китаї впало на 65%, і це був основний ринок для Франції, Австралії, Південної Америки та багатьох інших країн. Споживання вина у Франції, Італії та Іспанії є катастрофою: воно впало більш ніж на 80% і продовжує падати швидше, ніж траплялося за останні 70 років. При цьому кількість виноробень і виноробної продукції зростає як ніколи раніше. До того ж, ми стикаємося з черговою атакою галузі з боку антиалкогольних сил. Куди іде виноробство? США для багатьох є ринком номер один, і невдовзі у величезних кількостях з’являться міжнародні марки зі значними знижками та навіть субсидовані власною державою. Проте «вболівальники» винної індустрії, схоже, заперечують кризу та закликають усіх зберігати спокій і продовжувати курс.

Але, як на мене, настав час для системних змін у галузі. Для наведення порядку у тому, як ми працюємо, особливо в розумінні запитів споживачів. У таких поняттях, як довіра, залученість, комунікації та освіта. Звичайно, ми можемо все це зробити. Та, щоб дістатися тих цілей, доведеться відмовитися від багатьох старих речей.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Фото: ivanvino.wordpress.com, linkedin.com, txwinelover.com

D+ поспілкувався з Тімом Ханні – одним з тих експертів винного світу, хто найдовше носить звання Майстра Вина. Чиї поради та програми використовують сомельє провідних американських ресторанів – таких як заклади готелів Marriott, Hyatt тощо. Він завжди був тим, хто вибудовував логічні алгоритми, але ламав стереотипи, за що одержав нік Wine Antisnob. Тім Ханні залишився […]

Спадщина в кожній краплі: глибока розмова з Сирілом Камю.

Одного яскравого ранку в самому серці регіону Коньяк я йду через залиті сонцем виноградники до величного замку. Це Дім Камю, один з найпрестижніших коньячних домів у світі. І я тут, щоб зустрітися з Сирілом Камю (Cyril Camus), власником у п’ятому поколінні, представником одного з «великої п’ятірки» виробників коньяка і єдиного серед них незалежного сімейного виробництва, яке ніколи не виходило з родинного кола. Коли ми влаштовуємось у зручних кріслах в його кабінеті, обшитому дубовими панелями, в оточенні сімейних портретів і вінтажних пляшок, мій поважний візаві починає розгортати в моїй уяві богатий гобелен історії та інновацій, які визначають родину Камю.

Катерина Ющенко: Сиріл, ви уособлюєте п’яте покоління, яке очолює Камю. Що ця спадщина означає для вас особисто?

Сиріл Камю: Це і величезна честь, і велика відповідальність. Щодня я гостро усвідомлюю, що не просто керую бізнесом, а й є хранителем спадщини моєї родини. Портрети, які ви бачите навколо нас, – це мої предки, які побудували цю компанію з нуля. Їхній дух і пристрасть втілені в кожній краплі коньяку, який ми виробляємо.

К.Ю.: Як Камю залишався під сімейною егідою протягом понад 160 років, коли стільки інших виробництв регіону було продано?

С.К.: Це не завжди було легко, я можу зізнатися. У нас унікальна система спадкоємства, коли протягом кожного покоління один з нащадків бере відповідальність за частки інших. Це дозволило нам залишатися незалежними, оскільки член сім’ї, який керує компанією, також володіє 100% акцій. Але більше того, йдеться про те, щоб прищепити почуття мети та відповідальності кожному поколінню. Ми не просто спадкоємці. Ми підприємці.

Такий підхід дозволив уникнути багатьох конфліктів, які можуть виникнути при розподілі власності між кількома членами сім’ї. У Франції правила спадкування очевидні і суворі. Ви повинні віддавати в рівній мірі всім своїм дітям. Якщо у вас троє дітей, то в наступному поколінні ви, як правило, отримаєте трьох акціонерів. Але в нашому випадку одна дитина викупить частки інших, закріпивши за собою право власності. Це означає, що вже п’ять поколінь людина, яка керує компанією, також володіє 100% її акцій.

К.Ю.: Чи можете детальніше розповісти про цю мету компанії? Як вона еволюціонувала протягом поколінь?

С.К.: Безумовно. Для мого дідуся йшлося про те, щоб зробити найкращий у світі коньяк для тих, хто цінує прекрасні речі в житті. Моє покоління еволюціонувало, щоб «приносити красу та вишуканість, створювати емоції та задоволення». Справа вже не тільки в продукті. Мова йде про весь досвід.

Я виріс у середовищі, де за обіднім столом щовечора сиділи люди з різних куточків світу. На той час, коли коньяк почали подавати на стіл, панувала неймовірна атмосфера тепла та зв’язку. Це те, що ми хочемо створити для наших клієнтів.

Почуття мети – це те, що живить та мотивує як сім’ю, так і кожного в компанії. Це місце, де ви знаходите збіг між спільнотою – усіма співробітниками, партнерами з дистрибуції тощо. Такий зв’язок між ними та сім’єю дозволяє компанії залишатися на плаву в більш складні часи, а також впроваджувати інновації, коли це необхідно.

K.Ю.: Виглядає гарно! Як ви поєднуєте цю багату традицію з потребою в інноваціях?

С.К.: Це постійний виклик, я вам скажу. Коньячна промисловість суворо регулюється, що іноді може засмучувати. Але ми знайшли способи впроваджувати інновації в рамках цих обмежень. (Встає і йде до полиці, беручи пляшку унікальної форми). Ось, наприклад. Ми впровадили інновації в упаковку, створивши пробку, яка є частково кришталевою, частково пробковою. Усі в індустрії казали, що ми божевільні, що пробка недостатньо преміальний матеріал, щоб використовувати її з кришталем. Але ми зрозуміли, що пробка знаходиться в пляшці 99% часу, просто сидить там і виглядає добре. Отже, ми створили те, що виглядає гарно і вирішує проблему витоку. Це був великий успіх. Але інновація стосується не лише упаковки. Ми також постійно шукаємо шляхи вдосконалення наших методів виробництва. Ми називаємо це «наукою про традиції». Ми переглянули кожен етап виробничого процесу, дивлячись на те, як все робилося раніше, і аналізуючи, чи були цінні старі методи, які ми втратили через модернізацію. Іноді знаходимо способи відтворити ці корисні ефекти за допомогою сучасних, економічно життєздатних методів.

К.Ю.: Дім Камю витримав значні зміни ринку. Чи можете ви обговорити деякі з найбільш кардинальних, які ви бачили. І як ви адаптувалися?

С.К.:  Однією з найбільш значущих змін за часів мого батька стала поява Японії як великого ринку. У 70-х він зник в нікуди, а наприкінці 80-х став нашим найбільшим ринком коньяку. Зараз це приблизно 10% від того, що було раніше. Зовсім недавно ми спостерігали зростання Китаю та США як ключових ринків. Ці зміни вимагають від нас неймовірної адаптивності не лише з точки зору маркетингу, але й у розробці продукту. Наприклад, японський ринок дійсно стимулював інновації в упаковці та преміальних презентаціях. Ось де коньяк почав вибухати креативом щодо форм пляшок і графинів.

Ще одна значна зміна відбулася в демографії споживачів. Сьогодні споживачі коньяку набагато молодші, ніж були раніше. Це створює свої труднощі, оскільки зараз я старший за багатьох наших споживачів. У несімейному бізнесі ви можете просто змінити генерального директора на когось із покоління споживачів. У сімейному бізнесі ми повинні знаходити інші способи залишатися актуальними та спілкуватися з молодшими генераціями.

K.Ю.: Чим Camus відрізняється від більших за обсягами конкурентів у коньячній галузі?

C.К.: Важливо розуміти, що коньяк – це крихітна категорія у світі алкогольних напоїв із надзвичайно високою репутацією. Наше завдання полягає в тому, щоб підтримувати актуальність і видимість на переповненому ринку. На відміну від великих корпоративних брендів, ми маємо перевагу в тому, що ми більш гнучкі та готові ризикувати. Ми не зв’язані квартальними звітами для акціонерів, що дозволяє нам приймати рішення з довгостроковою перспективою. Однак це також може стати палицею о двох кінцях. Більші конкуренти часто мають більше ресурсів для маркетингу та розповсюдження. Іноді вони можуть заблокувати доступ до ринків або домінувати в голосуванні. Ми протидіємо цьому, зосереджуючись на інноваціях, якості та створюючи унікальний досвід для клієнтів. Однією з наших ключових відмінностей є наша увага до інтенсивності аромату. Ми витратили останні 25 років, змінюючи кожен крок нашого виробничого процесу, щоб досягти цієї відмінності. Це зайняло багато часу, але це дало нам унікальний профіль на ринку.

K.Ю.: Які, на вашу думку, найбільші виклики, з якими сьогодні стикаються Дім Камю та коньячна індустрія?

С.К.: Ми боремося з кількома викликами. По-перше, це зростання інших категорій преміальних алкогольних напоїв. Наприклад, односолодовий віскі був серйозним конкурентом протягом останніх 20 років. Віскікури перейняли деякі методи оповідання історій, які вперше запровадив Cognac, і мають менше обмежень у виробництві. Крім того, існує проблема залишатися актуальною для молодих споживачів. Природна частка коньяку на ринку в будь-якій країні відносно невелика, зазвичай менше 1%. Нам потрібно постійно працювати, щоб підтримувати нашу видимість і привабливість. Ще одна серйозна проблема – стійкість. Ми шукаємо способи зменшити споживання енергії, зокрема в процесі дистиляції. Поточний метод дистиляції за допомогою відкритого вогню є енергоємним, і ми прагнемо запровадити більш ефективні технології. Втім регулятивні перешкоди означають, що цей процес змін відбувається повільно. Може минути до восьми років, перш ніж ми зможемо запровадити більш стійкі методи дистиляції, навіть якщо знаємо, що вони працюють і виробляють чудовий коньяк. Нарешті, існує проблема збереження нашої «частки голосу» на ринку. Коньяк має таку ауру, яка абсолютно не відповідає фактичному розміру галузі. Ми повинні переконатися, що люди продовжують знати про коньяк і прагнути його пити, навіть якщо вони не роблять цього щодня.

K.Ю.: Як сімейний бізнес впливає на ваш підхід до цих викликів?

С.К.: Сімейний бізнес дає нам як переваги, так і недоліки. Позитивною стороною є те, що ми можемо мати довгостроковий погляд. На нас не так сильно тиснуть короткострокові вимоги щодо прибутку, що дозволяє нам інвестувати в якість та інновації, які можуть не окупитися відразу. Сімейний бізнес також часто більше орієнтований на вартість. У нас завжди було сильне почуття соціальної та екологічної відповідальності не тому, що це модно, а тому, що ми живемо там, де працюємо. Ми хочемо зберегти та покращити нашу громаду та довкілля. Однак ми також стикаємося з обмеженнями. Зазвичай у нас менше капіталу для розгортання, ніж у наших корпоративних конкурентів. Ми, як правило, більш консервативні щодо левериджу та ризику, що іноді може уповільнити наше зростання або обмежити нашу здатність використовувати можливості. Інший аспект полягає в тому, що в сімейному бізнесі ключові рішення часто пов’язані з сімейною динамікою. Це може призвести до більш стабільного, орієнтованого на цінності прийняття рішень, але іноді це може сповільнити нас, особливо коли ми стикаємося з критичними рішеннями під час кризи.

K.Ю.: Говорячи про інновації, якби ви могли щось змінити в правилах виробництва коньяку, що б це було?

С.К.: О, це легко. Я хотів би мати можливість займатися фінішною обробкою, подібною до того, що робиться в індустрії віскі. Між нами говорячи, ми провели кілька експериментів, які дали неймовірні результати, але ми не можемо вивести їх на ринок через діючі правила. Шкода, тому що вважаю, що це дозволить нам надати нашим споживачам більше різноманітних смаків. Певен, що коньячна промисловість потребує більшої різноманітності смакових відчуттів. Нам потрібно створити більше характерних профілів, чітко ідентифікуючи їх як коньяк. Оздоблення може бути швидким способом привнести новий смаковий досвід, який сподобається споживачам. Це може допомогти нам краще конкурувати з іншими категоріями спиртного, які мають більше свободи для інновацій таким чином.

K.Ю.: Як підготувати наступне покоління до того, щоб утримувати такий легендарний бізнес?

С.К.: Це крихкий баланс. Ми хочемо надати їм знання та навички, які їм знадобляться, і дати свободу знайти свій власний шлях. Приділяємо значну увагу освіті – не лише про бізнес, а й про сімейну динаміку та цінності. Мої діти ще маленькі, але я вже бачу, як вони проявляються як різні особистості. Один дуже орієнтований на фінанси, як мій дід. Другий займається управлінням, проєктами та маркетингом, він більше схожий на мене. Який би шлях вони не обрали, головне, щоб розуміли відповідальність, яку несе наше ім’я. Ми побудували свою спадщину навколо чотирьох стовпів: підприємництва, цілеспрямованості, свободи інновацій та освіти. Ми намагаємося прищепити ці цінності наступному поколінню разом із розумінням того, як керувати сімейною динамікою в бізнес-контексті. Це стосується не лише тих, хто може керувати компанією, а й усіх членів родини. І це вкрай важливо для збереження сімейної гармонії та успіху в бізнесі.

K.Ю.: Забігаючи вперед, яке ваше бачення Камю в наступному десятилітті?

С.К.:  Наша мета – продовжувати розширювати межі того, чим може бути коньяк, поважаючи його багату спадщину. Ми інвестуємо значні кошти в екологічні практики не лише тому, що це правильно, але й тому, що віримо, що це покращить якість нашого продукту. Ми також зосереджуємося на створенні більш різноманітних смакових вражень для наших споживачів. Якщо дозволять правила, ми хотіли б вивчити методи обробки, щоб надати коньяку нові смакові профілі. У цифровому плані шукаємо способи покращити споживчий досвід, можливо, за допомогою доповненої реальності чи інших технологій, які можуть оживити історію Cognac. Ми також постійно працюємо над вдосконаленням наших методів виробництва. Навіть незважаючи на те, що коньяк протягом століть виготовлявся однаковим способом, ми віримо, що завжди є місце для вдосконалення.Тож використовуємо сучасну науку, щоб зрозуміти та вдосконалити традиційні методи. Зрештою, наше бачення полягає в тому, щоб Camus залишався в авангарді індустрії коньяку, відомий своїми інноваціями, якістю та унікальним досвідом, який надаємо. Хочемо передати наступному поколінню компанію, яка виживає, процвітає та формує майбутнє цієї галузі, яку ми любимо.

K.Ю.: Нарешті, я маю запитати – який у Сиріла Камю улюблений коньяк Camus?

С.К.: О, це все одно, що просити мене вибрати між моїми дітьми! Але якщо наполягаєте… (Встає і йде до шафи, дістаючи пляшку) Це наш Camus XO Borderies. Фантастичний напій після обіду. Але як універсального фаворита я б вибрав наш Camus Special Dry. (Він наливає невелику мірку в дві склянки, простягаючи одну мені) Він працює в різних ситуаціях. Це ідеальний момент для коньяку – ви в потрібному місці, з чудовими людьми та прекрасним краєвидом. Вам не обов’язково потрібен бар поблизу. Тільки це, і гарна компанія. Санте!

——————————————-

Коли наша розмова під запис завершується і ми потягуємо золоту рідину, продовжуючи спілкування, стає зрозуміло, як добре Сиріл Камю орієнтується в складному ландшафті традицій, інновацій та ринкового тиску. Його аналітичний підхід у поєднанні з глибокою повагою до спадщини сім’ї забезпечує Дому Камю унікальне місце в коньячній промисловості. Незважаючи на безліч викликів, від проблем сталого розвитку до зміни споживчих уподобань, Камю, здається, готовий відповісти на них з перевіреною часом мудрістю та далекоглядними стратегіями.

Очевидно, що для родини Камю коньяк – не просто продукт, а спосіб життя – спадщина, що передається з покоління в покоління, кожне з яких додає власну главу до історії.

В епоху швидких змін і корпоративної консолідації є щось глибоко обнадійливе в усвідомленні того, що деякі речі, такі як пристрасть і майстерність, що стоять за вишуканим коньяком, залишаються незмінними, переходячи з покоління в покоління.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Спадщина в кожній краплі: глибока розмова з Сирілом Камю. Одного яскравого ранку в самому серці регіону Коньяк я йду через залиті сонцем виноградники до величного замку. Це Дім Камю, один з найпрестижніших коньячних домів у світі. І я тут, щоб зустрітися з Сирілом Камю (Cyril Camus), власником у п’ятому поколінні, представником одного з «великої п’ятірки» виробників […]

 Не варто приховувати – оглядачів Drinks+ захоплює історія виноробів Північної Європи. Тож наразі пропонуємо ще одну бесіду з дуже цікавою людиною – Данилом Костаманья, засновником виноробні Norsk Vin, італійцем з П’ємонту, який став виноробом в Норвегії. Звучить, погодьтеся, інтригуюче. Саме тому ми й вирішили з’ясувати, як хлопець з півдня опинився на півночі і чому вирішив зайнятися саме виноробною справою? А ще про перспективи норвезького винного експорту, який, звичайно, ще на початковій стадії, але, як то кажуть – хто не ризикує, той не п’є… musserende vin.

Drinks+: Насамперед хочемо подякувати, що погодилися приділити нам час і відповісти на запитання. Drinks+ є найбільшим винним медіапроєктом у Східній Європі. І, звичайно, для нас цінно відкривати нові імена, інформувати про нові винні маршрути. Отже, дозвольте почати з П’ємонту. Не можу не спитати: як хлопець з італійського регіону – лідера італійського виноробства (хіба що з ним можуть змагатися Венето або Тоскана) вирішив зайнятися виноробством не в самій виноробній країні світу? Чому пішли на північ?

Данило Костаманья: Це довга історія… Але якщо коротко… Я приїхав до Норвегії, щоб вивчати в Тронхеймі ІТ-інженерію. Пізніше я відкрив тут для себе активне середовище виноградарів Норвегії і поринув у ці веселощі та безумство 🙂 Це сталося 9 років тому.

D+: Коли і за яких обставин було засновано Norsk Vin? Звідки така, як на мене, ризикована бізнес ідея?

Д.К.: На першому винному конкурсі, проведеному в Норвегії у 2017 році, моє вино отримало головну нагороду. Після чого з’явилося натхнення – виявляється, можна зробити щось насправді якісне! Саме тоді я й вирішив відкрити свій мікробізнес.

D+: Я прочитала, що ваша виноробня володіє виноградниками у кількох місцях країни. Де саме розташовані ваші виноградники? І як організовано процес виробництва?

Д.К.: Виноградники розташовані в окрузі Бускеруд, деякі вздовж Осло-фіорду, деякі далі від узбережжя – всередині країни. Зараз я працюю над більшим проєктом у Раннсфйорден, недалеко від Евнакера.

D+: Де вчилися виноробству? Чи є у вас винні гуру, на чий досвід і знання спираєтесь, хтось вас консультує?

Д.К.: Я навчався на сомельє у Норвегії  в «Академії напоїв», але не встиг закінчити навчання через численні проєкти. Пізніше отримав WSET® Level 3 Award in Wines. Вступив онлайн до European Wine Academy. Також брав участь у різних курсах та семінарах від винних експертів та виноробів, але в основному це самоосвіта.

D+: Які вина виготовляє ваша компанія? Скільки літрів на рік? Червоне Adagio від Norsk Vin отримало у 2018 році бронзову медаль на виставці норвезьких вин (Norsk Vinskue). Що це за вино, з якого сорту? У яких ще конкурсах/виставках брали участь?

Д.К.: Поки мій максимум 1000 пляшок (це загалом червоні та білі). Зараз мета цього більшого проєкту, про який я вже казав, полягає в тому, щоб отримати 6000-7000 пляшок з 2 га, а потім, якщо все буде гаразд, розширитися.

Головна ціль – виробляти здебільшого ігристе вино. Хоча також плануємо виготовляти біле, трохи orange та червоне вино, але останнє вже у рамках спеціального проєкту, оскільки отримати тут стиглий червоний сорт винограду не просто.

Я здобув золоту медаль за деякі зі своїх вин на міжнародному конкурсі PIWI Wine Award International, а також приємний статус «вино тижня» від Дженсіс Робінсон (Jancis Robinson) за моє біле Andante.

D+: Розкажіть про норвезькі ігристі вина. Як багато виноробів Норвегії їх виробляють? І чи мають вони свою особливу назву? Як то іспанська Cava, італійське Prosecco та ін. Я не про musserende vin 🙂 (норв. ігристе вино) а саме про якусь спеціальну назву.

Д.К.: Ні, сьогодні ще не існує спеціальної захищеної назви, як, наприклад, італійське Asti або Champagne. Але ми виробляємо біле ігристе вино, переважно традиційним методом, хоча є багато інших експериментів. На сьогоднішній день існує максимум 10 комерційних виробників ігристого, але поступово кількість їх зростає.

D+: Чи приймаєте ви туристів, які дегустації чи атракції пропонуєте? Бачите у цьому інтерес норвежців чи цим можуть зацікавитися лише зовнішні туристи?

Д.К.: У рамках найбільшого проєкту тепер наш самий великий виноградник приймає туристів в Thobjørnsrud Hotell (розташований за годину їзди від Осло – прим.ред.). Ми пропонуємо екскурсію виноградником, дегустацію вин, відвідування винного льоху та виробничого приміщення. До нас приїжджають різні туристи.

D+: Ви і досі є членом правління Norske Druedyrkere (Асоціації норвезьких виноградарів)? Розкажіть про цю організацію.

Д.К.: Насправді я більше не є членом правління Асоціації, але я був ним протягом багатьох років. Norske Druedyrkere розпочали свою діяльність наприкінці 90-х минулого століття як виробники-любителі, зараз нараховується понад 150 її членів. Основна мета – об’єднати під своїм дахом та навчати виноградарів у Норвегії за допомогою освітніх заходів, дегустації вин тощо.

D+: У 2017 році ви стали переможцем у номінаціях «Винороб року» та «Вино року»? Що це за премії? Як все відбувається, це міжнародні заходи чи локальні? Хто вирішує долю учасників?

Д.К.: Це був місцевий захід Асоціації виноградарів, у якому брали участь понад 40 вин. До складу журі входили професійні журналісти, дегустатори і виробники вина.

D+: Скільки в Норвегії виноробень, які виробляють вино з винограду? Скільки виробників фруктових вин? Чи помітна їхня конкуренція між собою? Оскільки спочатку все ж таки фруктове вино, а не виноградне, більш звичний норвезький продукт.

Д.К.: Не можу сказати точні цифри стосовно фруктових вин, кількість виробників зростає, особливо це стосується яблучного сидру. Можливо, такі дані може надати Hanen (норвезька торгівельна організація з сільського туризму, сільського господарства та прісноводного рибальства – прим.ред.). Найвідомішим продуктом для норвежців у всі часи були фруктові вина та яблучний сидр, їх виробляли місцеві фермери. Виноград – це екзотика, дивина.

D+: Норвезький клімат з тривалою зимою означає, що тут можна вирощувати лише спеціальні сорти винограду, адаптовані до холоду. Назвіть основні сорти, які вирощують винороби Норвегії? Які сорти вирощуєте безпосередньо ви? Чи укриваєте лози на зиму?

Д.К.: Основним сортом для білого вина є Solaris, для червоного – Rondo, але також ми вирощуємо Pinot Noir Precoce, Marquette, Regent та багато інших сортів PIWI (абревіатура німецькою PIWI розшифровується, як лози, стійкі до грибків – прим.ред.). Зазвичай, нам не потрібно вкривати рослини, але минулої зими подекуди було -26 ℃ і ми отримали пошкодження лози.

D+: Тема зміни клімату останнім часом все гостріша. У зв’язку з цим винороби в різних куточках планети експериментують з сортами винограду (стійкішими до перепадів температури та різних хвороб). Чи можемо ми говорити, що зміна клімату веде до того, що Норвегія має хороші можливості стати у майбутньому виноробною країною і все це може бути ближче, ніж здається? Чи навпаки – зміна клімату несе лозі хвороби та інші проблеми? Якщо так, то наведіть статистику, скільки разів на рік і чим обробляєте виноградник, як захищаєтесь від шкідників, скільки цукру в середньому набирає виноград перед збором, яка середня врожайність на гектар?

Д.К.: Зазвичай ми не обприскуємо лози, тому що вирощуємо сорти, стійки до борошнистої роси, але останнім часом клімат став теплішим і вологішим, тому нам доводиться бути обережнішими. Кліматичні зміни, безумовно, вплинули на продовження вегетаційного періоду, тому нам і потрібні сорти PIWI, здатні протистояти холодній зимі та адаптуватися до короткого вегетаційного періоду. Рівень цукру може змінюватись від 75° Oe до 90° Oe  для білого вина, залежно від розташування лоз та системи вирощування, яка застосовується.

D+: Які вина п’ють норвежці? Як ставляться до вин свого королівства?

Д.К.: Норвежці починають любити англійське вино, а також відкривають для себе скандинавські вина, тож, за цим майбутнє. Спостерігається здебільшого споживання недорогого вина, хоча також існує велика кількість колекціонерів премільних вин, все це купується через Vinmonopolet.

D+: Розкажіть, яка ситуація з експортом? До яких країн Норвегія відправляє своє вино? Взагалі, як відбувається реалізація в умовах державної монополії? Наскільки все жорстко і регламентовано? Принаймні, порівняно з іншими країнами ЄС (в деяких з яких вино прирівняно не до алкоголю, а є продуктом харчування). Адже, приміром, в Україні я не зустрічала норвезьких вин. Бачила аквавіт, джин, саке, пиво, у тому числі безалкогольне, але не вино. Скажу відверто, особисто мені цікава Норвегія, тож я купляла би норвезькі вина. Які у вас плани на майбутнє, чи плануєте розширювати експорт?

Д.К.: Експорт, безумовно, можливий, але перш за все завдання полягатиме у виробництві вина гарної якості за справедливою ціною. Вартість життя та оплата праці в Норвегії досить високі. А винна монополія поки що не дозволяє нам продавати вино безпосередньо приватному споживачеві. Втім, це стосується не тільки Норвегії. У Швеції, де діє Systembolaget (державна мережа магазинів з монополією в Швеції на продаж алкогольних напоїв з вмістом алкоголю вище 3,5% – прим.ред.), також обговорюють, як добитися зміни правил. Отже, поки працюємо над якістю та стилем.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Фото: norskvin.com, facebook.com/NorskVin/photos, vinhona.com

 Не варто приховувати – оглядачів Drinks+ захоплює історія виноробів Північної Європи. Тож наразі пропонуємо ще одну бесіду з дуже цікавою людиною – Данилом Костаманья, засновником виноробні Norsk Vin, італійцем з П’ємонту, який став виноробом в Норвегії. Звучить, погодьтеся, інтригуюче. Саме тому ми й вирішили з’ясувати, як хлопець з півдня опинився на півночі і чому вирішив […]

Більшість з нас про Королівство Норвегія знають небагато. Найтепліші у світі светри, унікальний у своєму роді сир брюнуст, фіорди, Едвард Гріг, Кнут Гамсун, тролі у гірських печерах, північне сяйво… Будучи розташованою від України за кілометражем не далі ніж, наприклад, Франція, Норвегія здається дуже далекою і екзотичною, та й у самому слові «Норвегія» є щось казкове, а норвезька мова за звучанням нагадує пісню. Щодо виноробства в цієї північній країні, про це відомо ще менше, ніж про саму Норвегію. Отже, про вино та виноробів Королівства ми вирішили дізнатися у Хельге Штайнгріма – генерального менеджера Egge Gård, єдиної норвезькою виноробні, чиї вина, в умовах державної монополії, офіційно представлені на ринку країни. 

Drinks+: Насамперед, містер Хельге Штайнгрім (Helge Steingrim), хочемо подякувати, що погодилися приділити нам час і відповісти на запитання. Drinks+ є найбільшим винним медіапроєктом у Східній Європі. І, звичайно, для нас дуже цінно відкривати нові імена, дізнаватися про нові винні маршрути. Отже, дозвольте поставити вам кілька запитань, щоб трохи пролити світло на виноробство Норвегії.

У багатьох Норвегія асоціюється з північним сяйвом, фіордами та олениною, а якщо говорити про алкоголь – це аквавіт. Виробництво вина, виноградного вина, не зовсім звична річ для Норвегії. Як вам прийшла ідея виробляти цей продукт? Адже насамперед Egge Gård відома своїми алкогольними та безалкогольними напоями з яблук.

Хельге Штайнгрім: Так, дійсно, виробництво вина і вирощування винограду є відносно новими галузями у Норвегії. У 90-х роках минулого століття була пара відчайдушних фермерів, але потім все якось заглохло… Але з огляду на поточну ситуацію, пов’язану зі зміною клімату, кілька фермерів на півдні Норвегії наразі вирощують виноград. Однак обсяги їх виробництва занадто малі і демонструвати продукт на ринку зарано. Зараз Egge Gård – єдине норвезьке вино, масово представлене на вітчизняному ринку.

Ми почали саджати виноград у 2010 році. Ферма була відома виробництвом яблук і алкогольних яблучних сидрів, виготовлених класичним методом шампанізації, але ми мали місце, щоб посадити кілька сортів винограду. У перший рік це було близько 2 500 лоз, сьогодні ми маємо понад 21 000 лоз.

D+:  Тож скільки років виноградному виноробству Норвегії? Хто є ключовими гравцями цього сегменту? Скільки в Норвегії виноробень, які виробляють вино з винограду, скільки виробників фруктових вин? Чи помітна конкуренція?

Х.Ш.: Виробництво винограду в Норвегії є дійсно молодою галуззю, і наразі все це ще не дуже організовано. Але це зміниться. Я припускаю, що на сьогодні в Норвегії є близько 15-20 виробників винограду. Більшість почали садити лози останні п’ять-шість років.

Проте Норвегія має довгу історію фруктових вин. Переважно з яблук. Норвезькі яблука мають високий вміст цукру і велику кислотність, наш прохолодний клімат забезпечує сидрам найвищу якість. Egge Gård та інші норвезькі виробники сидру завоювали кілька золотих медалей на міжнародному рівні. Усі наші сидри виготовляються зі свіжих яблук, виробників тут багато, можна сказати, що цей сегмент ринку процвітає! Щодо виноградного вина – Egge сьогодні поза конкуренцією.

D+: Чи існує у Норвегії якась асоціація виноградарів та виноробів?

Х.Ш.: Існує Hanen.no – організація з сільського туризму, сільського господарства та прісноводного рибальства. Egge Gård є її членом і буде членом асоціації виноробів, коли її буде створено. Зараз до мене звернулися із пропозицією створити асоціацію виноградарів. Але поки що все це в процесі планування. Мета такої асоціації у приверненні уваги до наших виробників, а також у тому, щоб навчатися один у одного та допомагати (обладнанням, порадою тощо).

D+: Норвезький клімат з тривалою зимою означає, що тут можна вирощувати лише спеціальні сорти винограду, адаптовані до холоду. Назвіть основні сорти, які вирощують винороби Норвегії і безпосередньо ви? Чи укриваєте лози на зиму?

Х.Ш.: В основному в Норвегії висаджують Solaris, але також Rondo, Blaufrankish, Riesling та Sauvignon Gris. На зиму рослини вкривати не потрібно. На півдні Норвегії у нас багато снігу, зазвичай температура взимку становить від +0℃ до – 6-8℃ і лише кілька днів холодніше.

D+:  Які ґрунти у вашому регіоні і як це позначається на смаках/ароматах винограду?

Х.Ш.: Більшість наших ґрунтів є піщаними або глинистими. Але ґрунти в долині Лієр, де розташована Egge, є унікальними в Норвегії. Це переважно моренний ґрунт (ґрунт льодовикового походження). Кілька видів каменю в поєднанні з глиною та піском ідеально підходять для вирощування фруктів, ягід та овочів. Вся долина Лієр є найпродуктивнішою на півдні Норвегії. Щодо аромату і смаку наших вин – вони дуже насичені, яскраво фруктові.

D+: Коли я читала про норвезьке виноробство, мені трапилася дуже гарна сентенція, що в Норвегії особлива якість світла – виноград отримує сонце від відблисків з фіордів, і саме завдяки цьому ягоди набирають багато ароматів…

Х.Ш.: Дійсно гарне пояснення. Так, світло важливе для вирощування яблук і винограду. Протягом вегетаційного періоду сонце тут встає о четвертої ранку і світить до півночі. Нормальна температура з травня по вересень становить близько +20℃. В теплий літній день температура може сягати +26-30℃. Egge Gård розташована в 3 км від моря і оточена схилами, тому погода тут здебільшого стабільна протягом усього року. И це гарно для врожаю, місцевим фруктам притаманні свіжа кислинка й неймовірно чистий аромат.

D+:  Містер Хельге, Egge Gård виробляє ігристе вино традиційним методом, у тому числі рожеве ігристе. Розкажіть, як ви зважилися на розе? Звідки черпали знання? Експерти стверджують, що незважаючи на те, що у багатьох розе асоціюється з легковажністю, – зробити його найскладніше. Роль відіграють багато факторів: сорти винограду, догляд на винограднику, пресування та ферментація, управління осадом та витримка, багато інших тонкощів. Отже – звідки ви черпаєте знання?

Х.Ш.: Наше ігристе Egge ONE було випущено в 2014 році. Щоб отримати цукор у винограді, ми здебільшого використовуємо гібриди сортів, де домінує Solaris. Так, ми виробляли розе, але зараз випускаємо лише біле ігристе вино. У даний час Egge Gård має кращий червоний виноград ніж раніше і, можливо, згодом ми знову виготовлятимемо рожеве ігристе, з невеликим додаванням червоного винограду, щоб досягти гарного кольору та характерного стилю.

У Egge Gård є незалежний винороб, який отримав освіту в Новій Зеландії та кілька років працював там, а також в Італії (Тоскана). Останні десять років він допомагає Egge Gård та іншим виробникам винограду в Норвегії. У перші роки свого виробництва Egge Gård мала консультації з німецькими виноробами, також спілкувались з виноробом, який спеціалізувався на прохолодному кліматі в північних країнах.

Щодо мене, по-перше, я маю освіту сомельє, останні 20+ займаюсь імпортом вина. Взагалі займаюся виноробством і розробкою продукції, в тому числі вина, з 1999 року. До речі, власник Egge Farm є одним із найбільших імпортерів вина в Норвегії (Gaia Group), і ми маємо широкий асортимент відомих виробників вина з Італії та інших країн. Тож деякі партнери відвідували нас, усі раді дати слушну пораду, щоб підвищити якість виноградників і виробництва вина у Норвегії.

D+:  Коли я дивилася сайт Egge Gård, увагу привернуло ISEPLE. Я розумію правильно – це аналог Ice Wine? Але Ice Wine робиться з винограду, замороженого на лозі. А як бути в цьому випадку з яблуками? Яка технологія і чи має значення сорт яблук? Чи плануєте виробляти класичне Ice Wine?

Х.Ш.: ISEPLE – це Ice-Cider і так – філософія заснована на Ice-Wine. Однак (на щастя!) у долині Лієр немає тривалих заморозків. Тож необхідих кондицій досягаємо штучним методом. Яблука крупніші за виноград, тому для приготування Egge ISEPLE потрібно використовувати велику морозильну ємність.

Технологія виглядає наступним чином: щойновичавлений сік яблук, в ємностях по 1000 л, поміщаємо в кімнату з температурою -22℃. Як тільки вода в суслі замерзає і починає кришталізуватися, виносимо ємності та одержуємо сік, який на той момент має високий рівень цукру і кислотності. Для виробництва одного літра ISEPLE потрібно 25-30 кілограмів яблук. Ферментація відбувається протягом тривалого часу, поки алкоголь не досягне 10%. Ми нічого не додаємо у цій напій. ISEPLE – це чисте яблуко! Напій має натуральний цукор 260 г/л і кислотність 26 г/л. Це свіже і дуже солодке десертне вино. Використовуємо сорти Aroma-apple, Gravenstein та Discovery.

І, звичайно, було б круто виробляти норвезький виноградний Ice-Wine, можливо в майбутньому ми почнемо це робити.

D+: Останнім часом у світі набирає обертів така форма об’єднання як  Wine of… Національні стенди під їх егідою беруть участь у найвідоміших винних виставках (Vinitaly, ProWein, London Wine Fair та ін.), експортують вина до різних країн… Як з цим справи у Норвегії? Які вина п’ють норвежці? Як ставляться до вин свого Королівства? У винній карті ресторанів яке співвідношення Норвегія/вина інших країн?

Х.Ш.: З 1980-х років норвезький ринок і споживачі стали віддавати перевагу вину на противагу міцнішому алкоголю та пиву. Домінуючою країною з точки зору попиту є Італія, особливо таки її регіони як П’ємонт та Венето. В останні роки важливою частиною попиту стали німецькі рислінги.

У Норвегії монополія на реалізацію і виробництво алкоголю (міцністю вище 4,7%) належить державі. Тобто такі напої можуть продаватися тільки через монопольні магазини Vinmonopolet, розташовані по всій країні. Приватні імпортери продають продукцію до Vinmonopolet. Сьогодні Vinmonopolet продає споживачам близько 40 000 різних продуктів через магазини, Інтернет чи додаток на мобільному телефоні із можливістю самовивозу з місцевого магазину. Звичайний магазин має на полицях від 700 до 3 500 товарів, через додаток та Інтернет споживачі мають доступ до 40 000 продуктів.

Податок на алкоголь великий (політичне рішення), столове вино дороге, однак, якщо ви бажаєте мати вина високої якість, то ціни на них будуть нижчі, ніж у Франції, Італії тощо. Тому що податок фіксується лише на рівень алкоголю.

Тож гадаю, норвезьким винам дещо зарано відвідувати ProWein або інші міжнародні виставки. Виробництво занадто мале, а ціна занадто висока. Однак, Egge Gård була на ProWein-2024, щоправда не з вином, ми демонстрували сидри та міцний алкоголь.

Стосовно карти вин – у ресторанах ви здебільшого знайдете гарні карти вин із вибором від відомих виробників з усього світу: Італія, Іспанія, Франція, Греція, Німеччина, Австрія. Вина Нового світу переважно можна знайти в магазинах Vinmonopolet. За винятком вин з Каліфорнії та Орегону, які зараз популярні (особливо Pinot Noir).

Здебільшого Egge Gård продає продукцію оптовикам, безпосередньо в готелях і ресторанах, а також у Vinmonopolet. Але в нас на фермі є магазин, припускаю, що десь 5% нашої продукції продається безпосередньо з ферми.

D+: Розкажіть яка ситуація з експортом? До яких країн Норвегія відправляє своє вино? Взагалі, як відбувається реалізація в умовах державної монополії? Наскільки все жорстко і регламентовано? Принаймні, порівняно з іншими країнами ЄС (в деяких вино прирівняне не до алкоголю, а є продуктом харчування). Приміром, в Україні я не зустрічала норвезьких вин. Бачила аквавіт, джин, саке, пиво, у тому числі безалкогольне, але не вино. Скажу відверто, мені цікава Норвегія і я би купляла норвезькі вина.

Х.Ш.: Як виробник (або імпортер) ми можемо вільно продавати вина HoReCa без будь-яких проблем з урядом. Можемо продавати власну продукцію міцністю до 22% в нашому фермерському магазині. Але приватним споживачам – лише через систему Vinmonopolet.

Зараз ми починаємо експорт до Великобританії. І у майбутньому експорт стане пріоритетом. Втім, поки що мова йде про сидри і міцні напої. Сьогодні жоден норвезький виробник вина не готовий експортувати свій продукт. Думаю, що коли новий виноградник дасть нам очікувану якість винограду, Egge стане першим, хто почне експорт.

D+: Чи брали участь ваші вина в якихось винних конкурсах (всередині країни або за її межами). Ви відвідували винні виставки?

Х.Ш.: Про виставки я вже казав, це була ProWein-2024. На національному рівні ми отримали хороші відгуки від винних ЗМІ та винної спільноти. Плануємо довше зберігати вина на осаді і покращувати якість. Але на міжнародних дегустаціях ми ще себе не випробовували.

D+: Наразі винний туризм стає все більш популярним. Розкажіть, будь ласка, яка саме програма візиту до вашої виноробні? Ваші гості – це норвежці чи зовнішні туристи?

Х.Ш.: Щоб організовувати прийом туристів, ми підтримуємо контакти з компаніями VISIT NORWAY та VISIT OSLO. До речі, Egge знаходиться в 30 хвилинах їзди від центру Осло.

Зараз ми приймаємо групи від 10 до 50 осіб. Зазвичай показуємо гостям виноградник, яблучні сади, відвідуємо виробничу зону, дистилерію, цех по виробництву сидру та бочарню; пропонуємо дегустацію з кількох продуктів; перед від’їздом гості можуть відвідати наш фермерський магазин.

Також ми організовуємо спеціальні дегустації. Всі зацікавлені можуть зв’язатися з нами за допомогою електронної пошти egge@egge.as.

D+: Стосовно винного туризму… Під час карантину, пов’язаного з пандемією, багато виноробень світу робили віртуальні тури, віртуальні дегустації, створювали навчальні курси онлайн. Одним словом, – хотіли вижити самі та допомогти пережити тотальну ізоляцію іншим. Як ваша виноробня жила під час карантину?

Х.Ш.: Так, пандемія тяжко вдарила по господарству. Деякі працівники ферми повинні були знаходитись вдома, сезонним бригадам не дозволяли здійснювати поїздки. Фінансово це було стресом для Egge Gård.

Ресторани не могли приймати гостей, багато хто збанкрутував. Виробнику алкоголю заборонялось займатися маркетингом серед приватних споживачів, лише HoReCa. Проте норвежці почали готувати смачну їжу вдома. У цей період Vinmonopolet продавала величезну кількість вин та міцного алкоголю онлайн. Багато дегустацій проводилися через Інтернет, за участю винних журналістів чи незалежних спеціалістів з того чи іншого продукту.

D+: Чи існують у Норвегії школи сомельє? Наскільки популярна ця професія?

Х.Ш.: Школи сомельє були засновані на початку 1990 року. Сьогодні у Норвегії працює приблизно 1000 сомельє та 6 MW. Треба сказати, що у Норвегії дуже високий інтерес до вина та їжі. Раніше цю школу проходили лише люди, які працюють у ресторанах, але сьогодні ми бачимо високомотивованих людей з інших галузей, які хотіли б отримати освіту сомельє.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Фото: egge.as

Більшість з нас про Королівство Норвегія знають небагато. Найтепліші у світі светри, унікальний у своєму роді сир брюнуст, фіорди, Едвард Гріг, Кнут Гамсун, тролі у гірських печерах, північне сяйво… Будучи розташованою від України за кілометражем не далі ніж, наприклад, Франція, Норвегія здається дуже далекою і екзотичною, та й у самому слові «Норвегія» є щось казкове, […]

Марінела Арделеан  у світі вина заслужила репутацію яскравого лідера, який виборює світле майбутнє румунських вин. За її звитягу, самовіддачу, а подеколи й мужність у відстоюванні позицій румунського виноробства, її варто було б порівняти з Жанною д’Арк і оголосити Трансильванською Дівою. Оглядач Drinks+ поставила пані Арделеан кілька запитань, щоб пролити світло на сьогодення її боротьби та майбутнє винної спільноти Румунії.

Румунія – приваблива виноробна країна, повна парадоксів. Хоча вирощування винограду сягає шостого тисячоліття до нашої ери, сучасній виноробній промисловості лише близько 30 років. Політичні та культурні потрясіння, зокрема радянська окупація, негативно вплинули на виробництво вина. Після падіння режиму галузь була реприватизована та отримала значні іноземні інвестиції, головним чином від італійських, австрійських та британських компаній. З 2013 року Румунія щорічно отримувала від ЄС близько 45 мільйонів євро ($51 мільйон) на свою виноробну промисловість, більша частина яких була використана для відновлення виноградників. Сьогодні Румунія може похвалитися одними з найбільших і найкраще доглянутих виноградників у Східній Європі. Проте все ще є випадки, коли нащадки колишніх власників виноградників борються за повернення землі, захопленої майже століття тому комуністичним режимом. Чи відомі вам якісь успішно завершені або поточні справи щодо реституції?

Звичайно, було кілька успішних реституцій, деякі з яких охоплювали більші об’єкти, ніж бутік-виноробня. Я б згадала родину Персу-Емінеску (Persu-Eminescu), яка мала 40 га і об’єдналася з франко-румунськими маєтками площею 45 га, щоб стати одним із найуспішніших виробників еко/біо вин. Є також інші, переважно з площею від 5 до 20 га, є виноробні підприємства, які починали з малого, з кількох гектарів, а потім продовжували купувати сусідні ділянки та розвивалися роками. Однак більшість великих виноробних заводів утворилися або шляхом приватизації колишніх державних господарств, або через прямі іноземні інвестиції. Хоча великі державні господарства, які були приватизовані наприкінці 1990-х – на початку 2000-х років, мали багато клопоту з модернізацією своїх технологій, омолодженням виноградників та підвищенням якості вина, більшість із них досягли успіху. Я маю хоча б побіжно згадати Jidvei, Cotnari і Recas, додавши, що Cramele Recas, найбільший експортер Румунії до Великобританії, починав із площ близько 600 га, а зараз володіє понад 1200. Отже, історії успіху є на всіх рівнях, незалежно від того, звідки коріння виноробні.

За статистикою, у 2023 році Румунія виробила приблизно 4,6 мільйона гектолітрів вина. У 2021 році країна виробила 530 мільйонів літрів вина, що можна порівняти із загальним виробництвом Угорщини та Австрії. Нині Румунія посідає шосте місце в ЄС і 12-те місце у світі з виробництва вина. Проте лише 7 відсотків виробленого у 2021 році вина пішли на експорт. При цьому щорічно Румунія імпортує іноземних вин на суму близько 65 мільйонів євро, а експортує лише на 35. Для порівняння, Румунія виробляє більше вина, ніж Нова Зеландія, Греція та Угорщина, але експортує менше, ніж Данія, Австрія, Словаччина чи Болгарія. Як можна пояснити цей феномен?

Поки що внутрішнього споживання було цілком достатньо, щоб задовольняти виробництво, плюс долучалося близько 15-20% імпортованих вин. Тому експорт був менш пріоритетним для румунських виробників. Більше того, спостерігаємо, що серед дрібних виробників існує загальна стриманість у створенні асоціацій і кооперативів, які дозволили б їм представляти свої пропозиції за кордоном. Швидше за все, це рудіментна ненависть до примусового об’єднання в радгоспи за часів комунізму. Але я щиро сподіваюся, що це травма, яку ми незабаром подолаємо. Причому спокійним еволюційним шляхом – адже експорт вина стає все більш важливим, оскільки з’являються нові виноробні та зростають площі виноградників.

На вашу думку, наскільки експортний вектор ключовий для еволюції та стратегії просування відносно нової виноробної країни – як-от Румунія чи Україна? І як зберегти баланс, щоб не усі бюджети виноробень витрачалися на експортні зусилля, і розбудовувався внутрішній ринок – тобто вистачало коштів на участь в національних профільних виставках, ЗМІ, промо в локальних закладах? Взагалі, яка стратегія правильна – спочатку визнання на зовнішніх ринках, потім завоювання власного, чи навпаки?

Як бачимо, річні показники бізнесу невеликих виробників явно не дозволяють їм брати участь у великих міжнародних винних виставках чи підтримувати значні міжнародні медійні кампанії. Таким чином, продажі на місцевому ринку або на національному румунському ринку – то синиця в руці. З іншого боку, я помітила, що наявність списку ресторанів із зіркою Мішлен не гарантують румунським винам більшої популярності на внутрішньому ринку. Натомість помітні нагороди, такі як Revelation of Concours Mondial de Bruxelles або гранд голд на Mundus Vini, майже завжди збільшують попит як з боку дистриб’юторських компаній/ресторанів, так і приватних клієнтів. Оскільки участь у таких конкурсах є набагато доступнішою, я думаю, що це буде перший крок для малих виноробень – отримання міжнародного визнання, щоб додати імпульс локальним продажам, заробити на них, а потім зробити крок до експорту.

Наскільки розумію, слабким місцем виноробної промисловості Румунії є тисячі землевласників, які обробляють крихітні земельні ділянки розміром з басейн, де важко ефективно вести прибутковий бізнес. І лише одиниці володіють значними ділянками. Зокрема, під час церемонії нагородження переможців WTA в Лондоні ви знайомили міжнародну винну спільноту з таким лідером ринку як Jidvei. У 2022 році провідною компанією у виноробній галузі Румунії за річним доходом і чистим прибутком стала Cramele Recas; Jidvei і Zarea посіли друге і третє місця з доходом понад 160 мільйонів румунських леїв кожен.Чи є проблема в такому розриві потужностей між власниками виноградників? Чи кожний іде власним успішним шляхом?

Я б сказала, що міра успіху у кожного своя. У нас є виноробні на 60-70 га, які продають свої вина по 100-350 євро за пляшку. У нас є виноробні підприємства, яким довелося боротися і переконувати іноземних власників, що вони можуть виробляти високоякісні вина, вимагаючи принаймні дозвіл робити експерименти для внутрішнього ринку. Хоча, звісно, власники були радше зацікавлені у виробництві доступних вин початкового рівня на зовнішні ринки – і це все ще є основою їхнього бізнесу. Як було сказано раніше, головна відмінність полягає в тому, як народжувалися ці виноробні заводи: усі великі – це приватизовані колишні радгоспи, середні (150-700 га) – за рахунок прямих іноземних інвестицій, тоді як успадковані ділянки, які перетворили на виноробні, зазвичай – невеликі виноградники, від одного до 40 га.

І все ж сьогодні румунське вино експортується приблизно на 40 ринків.За даними 2021 року, серед топ-країн – США, Канада, Швейцарія та Японія. Що на сьогоднішній день відбувається з експортними векторами? Доводилося чути думку, що дрібні румунські виробники, які не можуть конкурувати з лідерами, повинні зосередитися на торгівлі у Великій Британії. Частина, наскільки нам відомо, націлилася і на ринок Німеччини. А ще на експорт румунських вин начебто непогано працює електронна комерція. Прокоментуйте ситуацію і назвіть, будь ласка, п’ятірку найбільш потенційних ринків для румунського вина.

Вважаю раціональним, якщо більшість виробників – і не лише дрібних – скористаються проривом, зробленим Cramele Recas на ринку Великобританії, хоча, можливо, саме зараз не надто вдалий момент. Наразі румунські вина у Великій Британії все ще є винами початкового рівня нижніх полиць, але з цього починається торгівля. З часом, я впевнена, ви побачите, що румунські вина піднімаються на вищі полиці, а також користуються попитом у ресторанах. І так, я вважаю, що для багатьох виробників ринок Німеччини повинен стати центром уваги в найближчому майбутньому, враховуючи його розмір і збіг смаків. Крім того, відчуваю, що скандинавські країни залишилися поза увагою через державну монополію в деяких випадках, але відносний успіх на канадському ринку, також монопольному, може служити сигналом того, що ці країни доступні. Існує зростаюча тенденція експорту до Бельгії, і я знаю, що є значний інтерес до румунських вин, які надходять з Польщі, що цікаво. Бельгія потенційна через придатний розмір, середній дохід і звички споживання.

Зазвичай провідним експортним органом виступають такі організації як Wines of…приміром. Які особливості має ця структура в Румунії? Як на вашу думку має координуватися галузь на національному рівні в ідеалі? Починаючи з експортного плану, участі в міжнародних виставках? Хто має організовувати запрошення в країну байєрів чи прессу? Чи сьогодні децентралізація більш ефективна?

Є дві основні організації, які об’єднують виробників – APEV (Асоціація виробників і експортерів вина) і ONIV (Міжпрофесійна національна організація винограду і вина), а також кілька менших регіональних або національних асоціацій. Це один із випадків, коли я вважаю, що децентралізація провалилася. Я вважаю, що нам потрібне сильне приватно-державне партнерство, без залучення держави немає справжньої можливості просувати румунські вина в цілому – і як сам бренд, і як частину національного бренду. Починаючи з таких опцій як доступ до європейських фондів та державного співфінансування, така інституція здатна звільнити виробників від багатьох витрат. Крім того, вона стане надійним господарем, якщо потрібно запросити торговців, імпортерів, впливових осіб, журналістів тощо.

 Наскільки Румунія відкрита до експериментів, чи поширені та застосовані світові тренди – скажімо, на помаранчеві вина або веганські? Які прогресивні ідеї популярні на теренах країни?

 На щастя, у нас є багато молодих виноробів і власників виноробень, є багато виробників, які наймають іноземних консультантів, тому ми практично в курсі всіх світових тенденцій. Отже, ми маємо вуглекислу мацерацію, мацерацію з мезгою, еко-, біо-, натуральні, pet-nat, брют натур і навіть кошерні вина. Втім, обсяги співвідносяться з потужністю хардкору любителів вина, тому ми поки що не обговорюємо великі обсяги, за деякими винятками – помаранчеві вина, наскільки мені відомо, мають хороший старт. Але є кілька сотень гектарів, де виробляють біо- та біодинамічні вина, є виноробні підприємства, які частково або повністю зосереджені на використанні місцевих диких дріжджів для бродіння, тож я б сказала, що ми оновлені та в тренді.

Чи є шкідливі міфи про румунське вино, з якими доводиться боротися? Приміром, у Великій Британії існувала думка, що румунське вино – дешеве і ординарне. А, наприклад, в Угорщині румунські винороби продають успішніше переважно вина преміум-класу. Які виклики актуальні сьогодні в цьому плані?

Brexit і податки ускладнюють продажі румунських преміальних вин у Великобританії на даний момент. Можливо, скорочення через імпортерів, які обслуговують виключно ресторани, є шансом продемонструвати деякі кращі речі, які може запропонувати Румунія. Поки що можна констатувати –  були спроби розмістити вина в елітних магазинах і мережах, деякі елітні ресторани вже внесли румунські вина в карти… Це довгий шлях. Усі покупці, які скуштували румунські вина, були в захваті, але, на мою думку, це все-таки занадто великий ризик без комунікаційної кампанії для підтримки імпорту. Щодо Угорщини – у них самих чудові вина і дуже націоналістичний ринок, а імпорт все ще становить невелику частку від загального обсягу. Вони ніколи не погодяться на нижчу якість, ніж те, що ми зараз туди експортуємо. І я думаю, що спільна румунська та угорська історія в Трансильванії дуже допомагає. І, звичайно, контакти, люди. Не забуваємо, приміром, такий позитивний факт, що румунський винороб Балла Геза є там професором і кілька років тому був визнаний в Угорщині виноробом року.

Доводилося зустрічати думку, що в деяких країнах румунське вино, виготовлене з місцевих сортів, продається краще, коли сорт винограда не домінує на етикетці, а є назва, адаптована до того чи іншого експортного ринку. Адже деякі імена сортів, що важко вимовляються, відлякують вайнловерів. Що ви радите своїм клієнтам/партнерам?

Навчіться вимовляти!)) Ну, я принаймні трохи жартую, оскільки це неможливо без зусиль румунських промоутерів – і ми повертаємося до того, хто і як має це вирішувати. Думаю, моя основна порада – не хвилюватися. Ви можете почати з того, що називаєте Feteasca «phe-tess-kah» замість «phe-teh-‘ass-kah». Скуштуйте і, якщо вам подобається, поділіться! З часом ми допоможемо покращити вимову. Вважаю, що адаптація назв до бренду, щоб легше вимовляти, не принесе користі ні місцевому румунському винограду, ні його споживачам у довгостроковій перспективі. Може, поставити на етикетці фонетичний переклад?

До речі про сорти, Румунія постраждала від філоксери і більшість місцевих лоз були замінені на французькі сорти. Чи лишилися автохтони, скільки їх? Можете описати найцікавіші профілі білих та червоних – на ваш смак? Наскільки сьогодні вони популярні і адаптовані до кліматичних змін?

Існує близько 127 місцевих сортів винограду, що зафіксовані офіційно, але багато з них були народжені за останні 70 років у науково-дослідних інститутах. Я б сказала, що залишилося близько 20 або 30 старих сортів винограду, з яких менше 15 настільки популярні, щоб вирощувати їх у значних кількостях. Сімейство Feteasca – Альба (Біла), Регала (Королівська) і Неагра (Чорна) – є основою місцевих сортів, разом з кількома сортами винограду, які є вихідцями з Молдови – Grasa de Cotnari, Francusa, Busuioaca de Bohotin, Galbena de Odobesti, Plavaie, Zghihara, а також з Трансильванії – Mustoasa de Maderat, Cadarca тощо. Потім у нас є Tamaioasa Romaneasca, яка поширена по всій країні і росте тут тисячі років. Хоча нещодавно було визначено, що вона генетично належить до Muscat au petitgrains blancs, і Cramposie – який завдяки народній, а потім і науковій селекції став Cramposie Selectionata. Є також кілька сортів винограду, народжених відносно недавно – 30-70 років тому, які дають чудові результати – Sarba, Novac, Negru de Dragasani та нещодавно народжений Alutus. Сподіваюся, що власники виноробень і науково-дослідні інститути об’єднають свої зусилля, щоб відродити деякі старі сорти, які зараз майже не культивуються.

Керолайн Гілбі (Caroline Gilby) MW пише, що залишається високий комерційний попит на Піно Грі та Піно Нуар, які представляють «спосіб потрапляння румунських вин у келихи споживачів, наприклад, під ‘I Heart’ label” , винного бренду з найвищими показниками продажів, що належить Freixenet Copestick». Чи не дискримінаційне це висловлювання з огляду на локальні сорти, що стають дедалі популярними у світі?

Успадкована структура виноградників близько двох десятиліть тому включала величезні площі під Піно Грі та Піно Нуар. Наші винороби використовували досить традиційний підхід до Піно Грі (сучасні впливи привели до маркування вина Піно Гріджіо) і більш сучасні стилі для Піно Нуар. Тож обидва знайшли захоплених споживачів у Великобританії та кинули тінь на місцеві сорти. Але мода, звичайно, змінюється, навіть якщо в деяких випадках це може зайняти більше часу. Cramele Recas вже успішно продає місцеві сорти – незважаючи на те, що не кожен може правильно ці назви вимовляти))).

Поговоримо про канали сбуту? Є думка, шо вино з малознайомого сорту і незнайомої країни вимагає «ручного продажу». Орієнтація на елітні ресторани може бути шляхом виходу на інші іноземні ринки, де вино продається за рекомендацією сомельє, знайомого з історією румунського вина. З іншого боку, в британських ресторанах ціна на таке вино може сягати 35-40 фунтів стерлінгів. Але чи багато бажаючих ризикувати грошима і враженнями від обіду?  То чи не ефективніше спочатку заходити на поліці супермаркетів, де вайнловер за значно меншу ціну може спробувати незнайоме вино, а вже потім замовити в ресторані, –  що скажете? Чи є це кращим шляхом для малих виноробів, яким, на думку експертів, показаний ринок Великобританії, але навряд чи надто подобаються умови тамошніх трейдерів?

Ми вже підійшли до цієї теми, тому перейдемо до висновку. Я вірю в обидва канали, які просуваються від низьких полиць роздрібної торгівлі, водночас орієнтуючись на елітні магазини та ресторани з чудовими, але доступними винами. Та на сьогодні це значно вище 30-40 фунтів стерлінгів, які ви згадали, оскільки ще ціна льоху зазвичай становить 10-15 євро, а може досягати 25-30 євро. Але вина вищої якості, що включають інші націнки, більш правдоподібні для цієї історії, щоб отримати всіляку підтримку від виноробень, від семплінгу до запрошених сомельє, від навчання персоналу до друкованої інформації тощо.

Випливає наступне питання: інституція амбасадорів, – які здатні знайомити з румунським вином споживача біля полиць магазинів, в ресторанах або на виставках та дегустаціях – яким чином формується? Чи підтримується цей рух виноробами? Розкажіть про ваш власний досвід з цією місією та колаборації з виноробнями та об’єднаннями, якщо можна.

Офіційних послів румунського вина на даний момент немає. Можливо, є деякі, хто виконує ролі в міжнародних професійних організаціях, від винних експертів до сомельє, є любителі вина та виноробні підприємства, які намагаються просувати румунське вино, але це наразі все. Румунська виноробна промисловість має організуватися та почати діяти якомога швидше, залучаючи всіх – я б сказала, пропорційно потужності своїх підприємств. Хоча особисто у мене вже є чудовий досвід роботи з партнерами  по проєкту WinesOfRomania.com, платформи та багатьох інших опцій, заснованих мною майже два з половиною роки тому.

Як ви і сказали, виноробна промисловість Румунії страждає від відсутності підтриманого державою та потужним бізнесом маркетингового органу, який представляв би світу унікальні сорти винограду країни та довгу історію виноробства. Вина Румунії просувається персоналіями, серед яких на сьогодні ваше ім’я звучить найголосніше. У 2021 році ви досягли важливої ​​віхи, отримавши ступінь доктора в маркетингу. І серед найсильніших переваг співпраці з вами називають розробку інноваційних стратегій, унікальних комунікацій та організації виняткових заходів. Можете розповісти хоча б коротко про найбільш яскраві і вдалі? Зокрема – про вашу не так давно опубліковану книгу, яка також є дієвим інструментом маркетингу.

Можу перелічити кілька чудових моментів: від дегустації, яку ми провели з Carrefour Romania в Нью-Йорку напередодні Нового року, до участі всього журі Mundus Vini у дегустації румунських вин. А потім були ярмарки, виставки та дипломатичні заходи, де справді дуже шанувалися румунські вина. Але я думаю, що кращі моменти ще попереду, і я обіцяю не заспокоїтися, доки румунське вино не отримає визнання, на яке воно заслуговує. Щодо останньої книги – «Взаємозв’язок між брендом країни та брендом румунського вина. Неортодоксальний підхід» (The Relationship between Country Brand and the Romanian Wine Brand. A heterodox approach) – це був вінець мого навчання і, по суті, є скороченою версією моєї кандидатської дисертації. Це інструмент, який я зробила доступним для всіх виробників вина, які намагаються зрозуміти, як, чому та скільки часу знадобиться, щоб румунське вино здобуло визнання. Я сподіваюся її незабаром перекласти, адже  вважаю, що це академічний інструмент, який може допомогти іншим виноробним країнам, що розвиваються, таким як Чехія, Болгарія, Албанія та інші.

Як виникла ідея RO-Wine, The International Wine Festival of Romania – одного з ваших відомих івентів. Яка у нього динаміка – кількісна і якісна? Які подальші плани?

Ідея фестивалю полягала в тому, що румунські вина найкраще зарекомендують себе, якщо їх поставити поруч із міжнародними винами, на тому ж рівні цін та іміджу. Тож, надихнувшись ярмарками та виставками, які бачила по всьому світу, я вирішила представити абсолютно всі виноробні в однаковому форматі – однакові розміри стендів, однакова реклама, однакова кількість вин для проби. Результати були чудовими, і я вважаю, що першої мети було досягнуто – румунські виробники дійсно знаходяться на одному рівні з новими та старими виробниками як зі Старого, так і з Нового світу. Згодом фестиваль розрісся, тепер уже стало традицією щорічно проводити його в самому центрі Трансильванії, у Клуж Напока (Cluj Napoca).  Він перетворився з місця розваг на місце навчання масового споживача культурі вина.  Тут демонструються нові тенденції, нові вина, нові етикетки, а іноді навіть нові виноробні.

Кажуть, виноробна Румунія сповнена дивовижних особистих історій. Той же замок виноробні Jidvei, або виноробня, що належить нащадкам румунського принца – такі об’єкти – щасливий сон маркетолога. Але нам доводилося чути думку, що румунам для успіху варто витрачати більше грошей на маркетинг і комунікації. Чи справа не в грошах? Які ваші рекомендації?

Так, то переважно питання фінансових інвестицій, я б сказала, що гроші вирішують 80% проблем. Але ще одна проблема полягає в тому, щоб змусити виробників працювати на імідж разом. І, що дуже важливо, узгодити цілі. Бо якщо один із них хоче просувати румунські вина в Німеччині, інший у Бельгії, двоє націлені на Південну Америку, а ще один на Японію, ми нікуди не зрушимо.

Крім того, перш, ніж розпочати спілкування на ринках, збір даних має вирішальне значення: необхідно проаналізувати й зважити можливості, розробити стратегії. Потрібно зробити багато кроків, перш ніж сісти в експортний поїзд, і бездумні витрати можуть призвести до катастрофи. Ми повинні почати з серйозного SWOT-аналізу, підрахувати, зібрати ресурси і лише тоді розпочинати кампанію. Це довгий і виснажливий шлях, але є ознаки того, що деякі зрушення починають відбуватися в Асоціації виробників та експортерів вина. WinesOfRomania.com і RO-Wine, я та моя команда надамо доступ до всіх наших ресурсів, якщо нам представлять надійний план дій.

Проєкт нашої медіа-групи – Wine Travel Awards, – який розпочинає четвертий сезон, задумувався для просування винних та алкогольних брендів через винний туризм. На наш погляд, для таких країн, як Румунія, Україна, Молдова, Грузія чи Вірменія, виноробство яких іде у форваторі вин Старого світу (як би олдскульно не звучав цей термін на чиюсь думку, чіткіше не скажеш), а на ринку кількісно домінують невеличкі виноробні, винний туризм є найкращим інструментом, за допомогою якого можна підкоряти серця вайнловерів і досягати впізнаваності на міжнародному ринку. Згідно даних з ЗМІ, з майже 250 комерційних виноробних підприємств Румунії близько 40 можуть підтримувати винний туризм. І ось ми бачимо в Румунії зростання активностей туристичних агенцій, що пропонують винні тури для румунських та іноземних туристів. Наскільки поширені такі колаборації, чи є статистика по винному туризму в Румунії? Як особисто ви вбачаєте роль винного туризму в просуванні румунських вин?

Насправді, 40 виноробень, які пропонують проживання, можуть виглядати слабеньким числом. Але зважте, що вони з’явилися  менше двадцяти років тому і, можливо, навіть менше десяти чи п’ятнадцяти.. Пріоритети були іншими в останні роки. Спочатку потрібно було пересадити виноградники, потім привести виноробні до сучасних стандартів. А потім нам довелося заново відкрити все, в тому числі справжній потенціал наших місцевих сортів. Тож так, винний туризм у фазі молодості, але він швидко розвивається. Виноробні, які не інвестували у власні заклади гостинності, зазвичай співпрацюють з місцевими гостьовими будинками, готелями та курортами. У регіоні Деалу-Маре, який починається там, де закінчується спідвей, спостерігається швидке зростання кількості курортів, готелів і пансіонатів, отже ми на правильному шляху. І цей вид туризму матиме значний вплив на те, як румуни та іноземні туристи бачать румунське вино. Мистецтву та їжі, можливо, доведеться почекати, поки центральна чи місцеві організації не залучаться масштабніше, але я думаю, що час уже близько.

Раді будувати майбутнє з вашою підтримкою!

Фото: з архіву Марінели Арделеан

Досьє D+

Марінела Арделеан (Marinela Ardelean) є Executive MBA та PhD у галузі маркетингу. Хоча вона виросла в чарівному регіоні Марамуреш у Трансильванії, її пристрасть до теми вина та міцних напоїв розквітла під час перебування в Італії, що тепер є її другою домівкою. Серед її відомих досягнень — престижний титул Дами-Шевальє в Ордені Кото де Шампань та обрання Італійською академією шеф-кухарів для проведення курсів із сенсорного аналізу і поєднання вина та їжі. Її співпраця з найкращими операторами галузі ще більше зміцнює її позиції на світовій арені. Виступаючи в якості рушійної сили для румунських вин, Марінела активно зміцнює їх репутацію та сприяє справедливому позиціонуванню Румунії серед європейської виноробної еліти. Для Drinks+ Media Group велика честь – бачити Марінелу Арделеан у спільноті Wine Travel Awards. І велика радість – оголосити, що вона стала переможцем у сезоні 2023-2024 у номінації Wine & Food Influencer в категорії Expert Opinion.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Марінела Арделеан  у світі вина заслужила репутацію яскравого лідера, який виборює світле майбутнє румунських вин. За її звитягу, самовіддачу, а подеколи й мужність у відстоюванні позицій румунського виноробства, її варто було б порівняти з Жанною д’Арк і оголосити Трансильванською Дівою. Оглядач Drinks+ поставила пані Арделеан кілька запитань, щоб пролити світло на сьогодення її боротьби та […]

Drinks+ поспілкувався з Табором Іштваном (István Tábor ), виконавчим директором Winelovers Wine Awards. Як і минулого року,  головний редактор Ольга Піневич-Тодорюк запрошена до команди суддів конкурсу, а для українських виноробів організатори нагадують, що участь  безкоштовна. Захід відбудеться у Будапешті 28-30 червня.

Враховуючи всю інформацію, наведену на вашому веб-сайті, чи можете ви особисто визначити особливості Winelovers Wine Awards? Чим він відрізняється від інших міжнародних конкурсів?

Winelovers Wine Awards — це не лише змагання, а широкий проєкт, який включає міжнародний конкурс вин, кілька супутніх подій, пов’язаних з торгівлею, зосереджених на країнах Центрально-Східної Європи, а також онлайн-журнал про вино та соціальні мережі. Ця зосередженість на країнах Центральної та Східної Європи є нашою особливістю, і в майбутньому вона стане все більше втіленою. Скажу відверто: перші два роки у нас були шикарні теми майстер-класів (супутніх заходів конкурсу), і виномани, і члени журі із задоволенням дегустували шампанське чи інші високоповажні вина. На цьогорічному заході майстер-класи представлятимуть лише вина Центрально-Східної Європи, наприклад вина Румунії або місцеві сорти з 10 країн регіону.

Майстер-клас на заході проведе Пьотр П’єтрас MS

Чи є у ваших змагань механізм регулювання кількості наданих медалей? Як це працює на практиці?

Наш конкурс є так званим «англосаксонським», тому ми не обмежуємо кількість медалей для виробників. Вина оцінюються за шкалою в 100 балів, а суддівство приймає рішення на основі незалежної сліпої дегустації та колективного обговорення. Однак оцінювання займає півдня, тому ми включили цей елемент із системи OIV, Internationale de Vin.

Які найбільш значні переваги учасники отримують від вашого конкурсу? Які умови для тих, хто не виграє медалі?

Переможці будуть представлені різними способами: від наших цифрових і друкованих журналів до публікацій у соціальних мережах і участі в подіях. Можливо, цифрова публікація є найбільш актуальною для нових виробників: вина, які отримали нагороди, будуть представлені в англомовному цифровому виданні, інформація буде розповсюджена серед понад 4000 ключових міжнародних фахівців, які приймають рішення (імпортери, сомельє, виноторговці та винні письменники). Про них писатимуть видання – інформаціцні партнери конкурсу, як от  Drinks+.

Що стосується тих, хто не отримав медалі, то вони можуть повчитися на результатах, оскільки журі складається з відомих професіоналів вина з усієї Європи. Чи можете ви згадати якісь конкурси вин, де члени журі представлені перед конкурсом? Є кілька, але не багато. Ми хочемо бути максимально прозорими. На веб-сайті виробники вина можуть побачити, які експерти дегустували їхні вина. Ви винороб, виробляєте рожеве? Цього року Jonas Röjerman MW буде спеціалістом дегустаційного столу рожевих вин. Якщо ваше вино не виграє медаль, ви скажете, що він не досвідчений дегустатор? Чи ви переглянете спосіб виготовлення свого рожевого вина?

Винна карта світу розширюється в останні 10-15 років. Як це впливає на ваше змагання (учасників, суддів)? Які країни, крім Угорщини, представлені серед учасників та членів журі?

Ви маєте рацію: в останньому виданні Всесвітнього атласу вина представлені країни, які раніше не називалися виноробними. З’являється все більше виноробних країн, наприклад, Тайвань – до речі, у нас вже зараз будуть гості з Тайваню, правда, не як члени журі, а як баєри. Ця програма для покупців є новинкою та додатковими можливостями для виробників вина та об’єднань представити свої вина потенційним імпортерам.

Що стосується вашого другого запитання, то частка іноземних експертів значно вища, ніж минулого року.

Цього року у нас 30 іноземних членів журі, серед яких 17 угорців, а наступного року місцевих експертів буде ще менше. Члени журі – представники кількох країн: Фінляндії, Швеції, Норвегії, Данії, США, Колумбії, Великобританії, Ірландії, Хорватії, Румунії, Болгарії, Сербії, Словенії, Польщі, Ізраїлю, Італії, Португалії, Іспанії, Нідерландів, Бельгія, Франція, Швейцарія, Німеччина та Австрія.

Ми зробимо цей винний конкурс головним винним конкурсом Центрально-Східної Європи.

У винному середовищі існує певний стереотип: якщо конкурс проводиться в Німеччині/Італії/Франції/Великій Британії, він зосереджений головним чином на покупцях і споживачах цієї країни. Як ви вважаєте, це правда, і які для вас основні «ринки впливу»?

Угорщина не є цільовою країною для більшості інших країн ЦСЄ, оскільки це виноробна країна, а не імпортер вина. Є деякі винятки, наприклад Pannon Borbolt зі значним вибором балканських вин, але більшість угорських покупців і споживачів перебувають на етапі відкриття, коли мова йде, наприклад, про українські вина. Але ми є каталізатором цього процесу – і ми єдині в цій країні з такою місією.

Але що важливіше, наша мета — відкрити ворота в регіон. Ми зобов’язані запрошувати баєрів та інших експертів заходу, виноробів сходу і створювати професійне середовище для зустрічей, смаків, спілкування та ведення бізнесу. Ми шукаємо конкурентну перевагу виноробного регіону Центрально-Східної Європи, аспекти, які можуть зробити цей регіон цікавим для дистриб’юторів і споживачів добре відомих країн-імпортерів вина.

Як, на ваш погляд, складається ситуація з українськими винами? Яким ви бачите їх місце серед інших вин Старого та Нового Світу в рамках Winelovers Wine Awards?

Торік 6 виноробень з України вибороли 3 золоті медалі, 15 срібних і 6 бронзових. Цього року ми прагнемо мати 50+ заявок від 10+ виноробень. Ми йдемо крок за кроком, і я думаю, що настав час світу дізнатися більше про українські вина. Winelovers Wine Award готова зробити ваші вина більш впізнаваними! Вам вирішувати, приєднуватися чи ні.

Українські вина-переможці Winelovers Wine Awards 2023

Члени журі WWA 2024

https://wineloverswineawards.com/jury

Міжнародні покупці WWA 2024

https://wineloverswineawards.com/buyers

Реєстрація та внесення зразків

https://enter.wineloverswineawards.com

Drinks+ поспілкувався з Табором Іштваном (István Tábor ), виконавчим директором Winelovers Wine Awards. Як і минулого року,  головний редактор Ольга Піневич-Тодорюк запрошена до команди суддів конкурсу, а для українських виноробів організатори нагадують, що участь  безкоштовна. Захід відбудеться у Будапешті 28-30 червня. Враховуючи всю інформацію, наведену на вашому веб-сайті, чи можете ви особисто визначити особливості Winelovers […]

Наближається одна з найвизначніших виставкових подій Європи – London Wine Fair. Напередодні цієї важливої події Ханна Тові, Event Director London Wine Fair, незважаючи на неймовірну кількість організаційних завдань, знайшла час поспілкуватися з керівником Drinks+ Media Group. І хоча британський ринок історично приваблює всіх, хто має відношення до продажу вина, цього року організатори LWF впроваджують низку інновацій, які підвищать презентаційні можливості цього експохабу та залучать додаткову аудиторію трейдерів з усього світу.

У 2024 році Лондонська виставка, як наймасштабніша подія в сфері торгівлі напоями у Великій Британії, заявляє про цілу низку нових функцій. Назвіть, будь ласка, 3-5 найбільш, на ваш погляд, суттєвих нових опцій для експонентів.

У нас є безліч нових функцій на 2024 рік, а також кілька експонентів, які беруть участь у виставці вперше, тому ярмарок матиме справжнє відчуття «новизни». Однією з найважливіших новинок є Judgement of London. Крім того, у нас є абсолютно нова зона для експонентів: The Discovery Zone, спеціальна секція, яка розміщуватиме безалкогольні та слабоалкогольні напої, зокрема No and Lo. Ще однією новинкою у 2024 році є програма розміщених покупців, яка буде доступна для всіх експонентів і відвідувачів, а також Concierge Service для 50 найкращих покупців Великобританії.

Як відомо, ринок Британії – одна з провідних арен для винних трейдерів, він завжди мав особливі принади для торгівлі вином. І все ж яким чином LWF додатково приваблює провідні торгові компанії? Розкажіть, будь ласка, про мотивацію, послуги. Мабуть не останню роль грає Wine Buyers Awards – що нового в цьому проєкті сталося цього року, як саме працює мотиваційний механізм?

LWF має завидну репутацію події для професіоналів у сфері напоїв з Великої Британії та інших країн. Це базується на трьох ключових елементах: бізнес; освіта; і мережі. Ми є великою платформою для наших експонентів, будь то дистриб’ютори, винні бренди, організації, дистилятори, щоб показати свої портфоліо найкращим покупцям Великобританії від супермаркетів до незалежних продавців і сомельє. Саме цей щасливий шлюб аудиторії наших експонентів і відвідувачів робить LWF такою привабливою пропозицією.

Кого з нових учасників цього року ви хотіли б відмітити особливо – нових, або тих, хто повернувся після перерви?

Кілька провідних агентів, імпортерів і логістичних компаній Великобританії повертаються цього року. Mentzendorff виступить вперше за 12 років і проведе серію майстер-класів, які не можна пропустити. Buckingham Schenk, Freixenet Copestick, Hillebrand Gori UK, Ланчестерські вина, і Origin Wine також повертаються. Ми також вперше приймемо Японію з загальним павільйоном, і у нас будуть присутні чотири китайські виробники.

Вина Південної Африки повернуться з великою дегустацією у вівторок. На дегустації візьмуть участь деякі з найкращих виробників Південної Африки та висвітлять широкий спектр пропонованих вин, від відомих імен, таких як Spier, DGB, Waterkloof і Springfield, до менш відомих виробників і тих, хто шукає представництва. Групи Cap Classique (традиційні ігристі вина Південної Африки) і Stellenbosch Cabernet Collective підкреслюють важливість цих двох категорій для Південної Африки на ринку Великої Британії.

Ми також побачимо багатьох наших давніх учасників на виставці: Hatch Mansfield, Awin Barratt Siegel, Richmond Wine Agencies, Ellis Wines, EWGA, Felix Solis, H2Vin, Marcato Direct, Beyond Wine і Friarwood Fine Wines.

Найважливіше, мабуть, питання організації таких глобальних форумів як LWF – планування зустрічей. Чи є якась статистика, наскільки відвідувачі та учасники використовують надані вами можливості комунікацій через онлайнплатформу? Що в цьому плані ви могли б порадити виробникам вина, які хотіли б мати можливість привернути увагу результативного трейдера/байера тощо?

Наша пошукова база даних продуктів експонентів на виставці, якою керує Bottlebooks, є безцінною для відвідувачів, які бажають створити персоналізовану дегустаційну таблицю, щоб максимізувати свій час на виставці. Це дуже широко використовується, і минулого року ми побачили 7000 унікальних користувачів списку продуктів. Програма розміщених покупців надасть відвідувачам і експонентам доступ до цифрової мережі London Wine Fair та платформи для планування виставок, де вони зможуть бронювати сеанси та запрошувати інших учасників на зустрічі, на основі спеціального пошуку. VIP-покупці спеціально запитували індивідуальні послуги, і це призвело до створення спеціального приміщення для зустрічей «The Hosted Buyers Lounge».

Прошу пояснити детальніше для потенційних користувачів, яким чином планується інтеграція в ваші послуги такого ресурсу як Bottlebooks.

Офіційним цифровим каталогом ярмарку керує Bottlebooks – тепер універсальна платформа для збору даних про вино, яка була запущена з LWF ще в 2016 році. Bottlebooks – це інструмент, який надає винній промисловості одне місце для розміщення та обміну повною інформацією, введеною виробником, про продукт, фотографії, карти, контрольовані за джерелом. Таким чином, це дійсно підвищує рівень довіри LWF для відвідувачів та експонентів.

Мабуть, доцільно напередодні виставки дещо більше розказати про поділ експозиції. Як на мене, особливо привабливо звучать наступні розділи: DRINKS BRITANNIA, ESOTERICA, TRADING FLOOR, WINES UNEARTHED… Що саме знайде там відвідувач, кому вони адресовані?

DRINKS BRITANNIA відзначає наших англійських і валлійських виробників. У нас їхрекордна кількість – 18 зареєстрованих цього року, деякі з яких виставляються під WineGB. ESOTERICA завжди одна з найзавантаженіших рубрик, тут розміщені бутіки, незалежні імпортери, головним чином націлені на преміум-торговлю та незалежних продавців. TRADING FLOOR є головною зоною виставки, де розміщуються великі британські агенти-дистриб’ютори та загальні організації. У WINES UNEARTHED беруть участь іноземні виробники, які шукають британського агента.

DISCOVERY ZONE – пропоную зупинитися на цьому детальніше. Чи відомо вже, які саме стартапи та іноваціні технологію будуть тут представлені?

DISCOVERY ZONE була перенесена в центр виставки. Ідея полягає в тому, що продукти та послуги, розміщені в цій зоні, є справді центром підготовки нашої галузі до майбутнього. Незалежно від того, чи це агентство сталого розвитку, додаток чи логістична компанія.

Чи є нові майданчики або розділи в вашій експозиції цього року, які з’являться вперше? Чим викликана їхня поява?

Уперше у нас є велика кімната для проведення зустрічей. До цього підштовхнула розмова минулого літа з двома ключовими покупцями. Вони пояснили, що зустрічі на стенді часто чудово підходять для дегустації, але іноді їм потрібно більш приватне місце, щоб провести поглиблені зустрічі з постачальниками.

Не можу не спитати про JUDGEMENT OF LONDON – кому саме належала неймовірна ідея відтворити зараз в Лондоні славетну дегустацію в Парижі? Медіа-група Drinks+ вже в загальних рисах анонсувала на своїх ресурсах принципи майбутньої дегустації. І сподіваємося, що матимемо можливість висвітлити і її результати. Але ще хотілося б уточнити – як підбиралися вина-аналоги зі Старого та Нового світів, чи є у вас особисто якісь прогнози або передчуття?

Я вперше придумала JUDGEMENT OF LONDON у 2019 році з наміром запустити його на виставці 2020 року, але це було зірвано Covid-19 і подальшим карантином Великої Британії. Логістично це було досить значним доповненням до шоу, але ми відчули, що цього року ми знаходимося в ідеальному місці, щоб переглянути оригінальну ідею. Суд у Лондоні віддасть шану новаторському Суду Парижа Стівена Спур’єра, але матиме ширшу сферу діяльності.

Замість сліпої дегустації між Францією та Каліфорнією, Judgment of London представить пари вин з Європи та решти світу – вісім білих і вісім червоних. Вони були відібрані для порівняння за стилем і готовністю до вживання. Двоє найдосвідченіших професіоналів виноробної індустрії Великої Британії, генеральний директор The Court of Master Sommeliers , Ронан Сейберн MS і високоповажна винна письменниця та суддя міжнародних винних конкурсів Сара Еббот MW, відбиратимуть вина та куруватимуть дегустацію. Такожі у нас є група з 20 найбільш вражаючих смаків UKS для дегустації. Оцінювання відбудеться в перший день шоу, а результати ми оголосимо у вівторок на центральній сцені.

У мене немає жодних упереджень щодо того, як це вийде, але якими б не були результати, це буде неймовірно цікаво.

Логічно продовжити тему світовими трендами, які, безперечно, JUDGEMENT OF LONDON продемонструє своїми результатами. Але чи не могли б ви назвати основні напрямки, якими рухається світ вина, і які особисто ви спостерігаєте з висоти власного досвіду і років діяльності в цілому? Які з них матимуть критичний вплив на галузь? Приміром, чи можете прокоментувати таке явище, якому приділяє увагу LWF як regenerative.

«Стійкість» — це питання номер один для вина на даний момент, і LWF дає можливість привернути увагу до цього питання та створити середовище для стимулювання змін. 2023 рік найбільш це продемострував, і ми посилили цей фокус на 2024 рік, провівши більше семінарів і майстер-класів щодо ключових проблем, з якими стикається наша галузь, таких як зміна клімату та викиди вуглецю. Ми також повідомимо про нашу Bottle Collection Initiative, яку ми розробили для Sustainable Wine Solutions і The Porto Protocol минулого року. LWF є демонстрацією майбутніх тенденцій у виноробній промисловості, і 2024 рік не є винятком: наприклад, демонструючи використання штучного інтелекту.

Можливо, окремо варто зупинитися на виділеній зоні LWF – MINDFUL DRINKING EXPERIENCE. Як зростає цей сегмент, чи здатні вина з пониженим вмістом алкоголю або й зеро повернути дещо втрачену аудиторію вайнловерів – адже світова статистика, наскільки відомо, свідчить про зниження попиту на вино практично в усіх сегментах. Чи можете деталізувати ініціативи такого обєднання як Club Soda?

No and Lo залишається одним із найшвидше зростаючих секторів індустрії напоїв, а також одним із найбільш інноваційних і захоплюючих. Цього року ми приймемо 16 експонентів/брендів у Mindful Drinking Experience, сім з них – уперше.

За спостереженнями оглядачів Drinks+, після пандемії різко загострилася конкуренція між виставками – світовими лідерами професійного винного комьюніті. Чи відчуває Лондон тиск? Які ваші найсильніші позиції, що дозволяють триматися у вищій лізі? Які плани – якщо не секрет – на подальші роки?

Захід масштабу London Wine Fair, який обслуговує британський ринок – один із найрізноманітніших у світі – ніколи не був таким необхідним. Наявність платформи, яка порушує найактуальніші проблеми та виклики, а також можливості, є абсолютно необхідною. Наслідки Brexit, зміни, що насуваються, щодо обов’язків, падіння споживання вина, наші викиди вуглекислого газу – усе це потребує обговорення та впровадження рішень, і LWF надає простір для цього, поряд із веденням бізнесу та визначенням тенденцій на майбутнє.

Наближається одна з найвизначніших виставкових подій Європи – London Wine Fair. Напередодні цієї важливої події Ханна Тові, Event Director London Wine Fair, незважаючи на неймовірну кількість організаційних завдань, знайшла час поспілкуватися з керівником Drinks+ Media Group. І хоча британський ринок історично приваблює всіх, хто має відношення до продажу вина, цього року організатори LWF впроваджують низку […]

Захід України – то унікальні землі, що мають розкішну природу, вишукані архітектурні перлини, особливу, суто європейську культуру – нагадаємо, саме там розташоване місце, що позначено як географічний Центр Європи. Колись  Закарпаття налічувало майже 15 тисяч га виноградників, а слава вина котилася Європою. Сьогодні, за приблизними оцінками фахівців, під лозою лише 700 га, а виноградарство регіону асоціюється в уяві більшості споживачів із сортом Ізабела, якому судилася доля справжньої королеви – то Ізабелу зводили на трон, то згодом зрекали на страту. 

На щастя, сьогодні, попри війну, тут відбуваються процеси, які беззаперечно призведуть до ренесансу краю: помітно збільшується число тих, кого захоплює мистецтво створення вина, потроху виноробство виростає зі штанців гобі і все більше набуває ознак бізнесу, а вина одержують високі оцінки міжнародних конкурсів. І нарешті – безумовна ознака прогресу – розпочато реєстрацію географічного зазначення «Вина Срібної Землі». Привабливість та поетичність його, всупереч усталеній практиці використання назв місцевості, а також, звичайно, помітне пожвавлення в спільноті, спонукали Drinks+ задати низку запитань голові Асоціації виноградарів, виноробів та дистиляторів Закарпаття Олександру Гарновдію.

Drinks+: Зважаючи на те, що «спочатку було слово», пропоную почати з визначення регіону, про який ми з вами поведемо мову в цій бесіді. Вже заявлена назва – «Вина Срібної Землі». І, наскільки нашій редакції відомо, планується реєстрація цієї назви як географічного зазначення. Втім, ця назва – не топонім, швидше поетичне визначення. Можете пояснити на загал, якими міркуваннями викликане таке рішення очолюваного вами об’єднання закарпатських виноробів і звідки цей вислів походить?

Олександр Гарновдій: Насправді, ми досить довго міркували над цим. Адже найменування має велике значення – воно допомагає виділитися  винам конкретної місцевості. Вино із захищеним географічним найменуванням  – то не просто продукт виноробства,  це напій з певною філософією, з гарантією якості і смаку. Тож і назва, як на мене, повинна мати свій зміст.  Щодо прив’язки до географії, то для нашого краю це непроста штука, адже історично так склалося, що наші землі входили до різних держав, отже і змінювали  назви. Приміром, Закарпаття як таке з’явилося лише в середині XX століття і є версія, що ідея назви належить Сталіну. Але ж, погодьтеся, ми «за Карпатами» – для московитів. А якщо дивитися з точки зору географії, то ми – передкарпаття. То чи варто нам концентруватися на цьому слові? Крім того, раніше наш край іменувався як Карпатська Україна, Підкарпатська Русь… Нерідко край називають і Срібною Землею. Це справді, гарна, поетична назва, яка викликає приємні емоції, що важливо. Між іншим, до покладів срібла  вона стосунку не має. Її ввів у обіг український поет Василь Пачовський, вперше озвучивши  на зборах ужгородської «Просвіти» у 192о-му, зачитавши вірш «Щедрівка Просвіті» – там є рядок «Радуйся, Срібная Земле!». Через рік поет написав статтю «Дорога пам’ятка з княжих часів», до якої долучив і вірш «Сріберний дзвон». У статті Пачовський розповідає, що існує легенда, ніби в селі Богаревиця на Берегівщині під час Першої світової війни селяни знайшли срібний дзвін із гравіруванням  «1034 рік. Жителям Срібної Землі від королеви Анастасії». Як в таких випадках водиться, дзвін зник, але побутує версія, що до історії дзвона дотична донька Ярослава Мудрого Анастасія, яка вийшла заміж за угорського королевича Ондраша. Так чи інакше, але, як для нашого краю, з його бурхливою історією, прив’язка до географічних назв, що мало не кожне століття змінювалися, є нелогічною. І назва поетична та гарна, з власною історією – більш прийнятна, погодьтеся.

D+: Абсолютно згодна. І все ж без географії при реєстрації назви не обійтися: чи можна вже зараз окреслити межі регіону, які буде охоплено цією назвою, співпадатимуть вони якимось чином із адміністративними кордонами Закарпатської області? Чи буде взагалі якась прив’язка до географії або ці межі з часом та появою нових насаджень можуть змінюватися?

О. Г.: Повторюю – я не схильний прив’язуватись до географії з математичною точністю. І адмінстративний поділ на наших теренах – умовний. Ось моя бабуся, яка померла в 2018 році, прожила 98 років у власному домі, не залишаючи домівки, в семи державах. Наша логіка  така – облікувати площі, теририторії, де росли виноградники, або придатні до вирощування винограду землі. І саме ці райони внести в зону заявки для реєстрації географічного зазначення. Добралися до картографії колишніх радгоспів і бачимо, як масштабно змінились кордони насаджень. Якщо зараз налічуємо близько 700 га виноградників, то в 70-ті роки їх було 14,5 тисяч, тобто в 20 разів більше. Наша область – гірська і передгірська.  Але вже сьогодні можемо сказати, що до зони реєстрації входить південь нашого краю, від Ужгорода і до Тячева. Входить Ужгородщина, Мукачівщина, Берегівщина та невелика частина Хустського і Тячівського районів. Намагаємося все облікувати. Але це – живий процес. Скажімо, мій виноградник з’явився в 2017 році. А зараз бачимо, що люди почали садити лозу і в інших районах, де лозу раніше не вирощували. Тож ми наполегливо працюємо разом з фахівцями, науковцями, – яким дуже вдячні за допомогу, – без копійки бюджетних грошей. Законом передбачена певна процедура, але, як я вже сказав, це реєстрація географічного зазначення – живий інструмент, тож перелік теруарів та виноградників може корегуватись.

D+: На сьогодні серед офіційно оформлених географічних зазначень на території Закарпатської області, на жаль, і попри багатовікову традицію виноробства, значаться лише дві бринзи та мінеральна вода «Поляна Квасова». Яку процедуру і наскільки довгу доведеться пройти вашим виноробам? Які інституції і яким чином допомагають в цьому?

О. Г.: Розраховуємо пройти процедуру реєстрації географічного зазначення за 2-3 роки, принаймні, ми на це налаштовані і нам у цьому сприяють органи місцевого самоврядування, Одеський технологічний університет і зокрема пані Оксана Ткаченко та Наталя Каменєва. Також надають консультації фахівці інституцій ІПРСА, ФАО (Food and Agriculture Organization, FAO), а саме Юлія Прохода, Юлія Булаєва, Ганна Попова.

Хочемо зареєструвати географічне зазначення  в області, а потім ще чотири назви місця походження в рамках загального ГЗ і з більш жорсткими вимогами: Ужгородська, Мукачівська, Берегівська, Угочанська (Виноградівська).  Але поки це робоча версія, ще усі питання дискутуються.

D+: Можете розповісти про особливості теруару цього географічного зазначення, напевне ж, є унікальні мікрозони, які надають особливі характеристики місцевим винам?

О. Г.: Наша Срібна Земля завжди вважалася територією білих вин. Чому? Туфові скелі дають особливість смаку – мінеральність. Звідси і формується база, підхід до виноробства. Втім, є ідеї і щодо червоних, просто потрібно визначити стилістику. Скажімо, Олег Кравченко, який приїжджав до нас, бо був членом жюрі конкурсу «Червене вино», дегустуючи наші зразки, сказав: «Ваш шлях – легкі, квіткові вина. Вам потрібна свіжість, повітряність. З легкими, не випираючими нотами у червоних, а можливо і у рожевих». Тобто ми певні, що не варто ганятися за стилістикою приморських регіонів, слід шукати свої смаки. Насправді, ми у культурі виноробства ближчі до наших західних сусідів – Угорщини, Словаччини, Чехії. Отже, будемо ще думати над профілями червоних.

D+: Пан Кравченко – беззаперечний авторитет і фахівець з дуже гарним смаком, я впевнена, що його порада слушна, а досвід та талант ваших виноробів дозволять її успішно реалізувати. Просимо прояснити ситуацію з сортами, які сьогодні культивуються на Срібній Землі, – які можна назвати автохтонними і в яких обсягах вирощуються? На які саме робите ставку і чому?

О. Г.: Я твердий прихильник автохтону. Все просто. Ніхто в Грузії не шукає вина з Мерло, а в Токаї – з Шардоне. Колеги вирощуюють і класику, та моє бачення інше: краще працювати з місцевими сортами, але й навіть якщо берешся за, умовно кажучи, мерло – роби його особливим, срібним. Не шукай і не бігай за потужністю. Шукай вишуканість, витонченіть. Сюди – так історично склалося – приїхали італійці з Удіне, німці зі Швабії – привезли рислінги та мускати. І аж з 13 століття тягнеться ця лінійка. А після битви під Могочем османи почали запроваджувати свою винну культуру і в наших краях з’явилися Фурмінт, Харшлевелю (з угорської  – «липовый лист») та інші.  У 16-17 столітті по вулканічним горам засаджували Югфорк (хвіст ягня), зараз цієї лози немає. Або згадаємо сорт Бакатор. Зараз ніхто не скаже, коли він з’явився. Умовно пов’язуємо з угорцями, отже, десь тисячу років тому. Класичний  автохтон Срібної Землі – Леанка, у перекладі – «дівчина». Трамінер культивується тут вже кілька століть. Робили  у радянський період з нього ту саму уславлену «Троянду Закарпаття». З розвитком виноградної селекції  у нас прижилися центрально-європейські – Мюллер-Тургау, який є і у західних сусідів. Ще Іршаї Олівер – угорської селекції, хоча, якщо розібратися, сорт виник на межі зі Словакією і там теж дуже поширений, чудово поводить себе на наших землях і вино дає гарне. Назву і Черсегі Фюсереш. Угорська селекція, але зараз його вирощують на кожній нашій виноробні. Сорту 50-60 років, але з першого року культивується у нас, тобто автохтон. До списку долучаються сорти Йоханнітер, Соляріс… Хоча поки не називав би їх автохтонами, але вони у нас дають гарні урожаї. Це білі сорти. Що ж до червоних, то, як я і казав, наш шлях – шлях пошуку. З одного боку, нормально себе почуває у нас Цвайгельт. Так само Кадарка. Досить потенційним є Кекфранкош, що у Словаччині називається Модра Франковка, сорт дуже добре росте  у сусідів, хоча звідки його коріння, – важко сказати. Є клони, пристосовані до нашої географії. Приміром, Бургундер, я прищепив його, довго мучався, поки вияснив, що  це саме він. До речі, чомусь усі орієнтовані на Угорщину, її виноробство. З одного боку, зрозуміло, – бо культура там потужна. Але чому не звертають уваги на Словакію та Чехію? Насправді, я років п’ять тому привіз звідти по 10-15 саджанців, які вже дають результат: Дунай, Святий Лаврентій (Свято-Лавранське), Регент, Гібернал, Палава, Дорнфельдер, Грон (1976 р., чехословацька селекія). Такі сорти – це наше можливе завтра. Згадаю ще один цікавий сорт української селекції, що з’явився у нас, – Красень (кримська селекція). Я в захваті, чесно кажучи, від нього. Словом, якщо по білому сортова база зрозуміла, то червоні потрібно підбирати. Бургундці кажуть так: коли ти випив вино, маєш  відчути саме землю, звідки воно походить, тому маємо шукати саме такі смаки наших червоних, щоб відображали територію. І моє вино буде відрізнятися від вина сусіда, а разом наші вина будуть відображати регіон.

D+: А що скажете про одіозну Ізабелу?

О. Г.: Зізнаюся, я останнім часом змінив думку про неї. Так, в радянські часи вино з Ізабели – то був суррогат. Є законопроєкт про стимуляцію вирубки її лози. І все ж – я дав би Ізабелі шанс, ще 10-15 років, адже цей виноград не в повній мірі вивчений. І дав би часу виноробам на експерименти. Як я раніше був ініціатором не приймати до оцінювання на наших конкурсах вина з цього сорту, згодом буду ініціювати перегляд ставлення до цього. Насправді Ізабела дає фантастичний дистилят, з неї роблять чудові петнати, цікаві експерименти по-білому.

D+: Чи готові поділитися статистикою по своїй парафії: скільки сьогодні на площах Срібної Землі виноградників, скільки так званих малих чи крафтових виноробень, а скільки потужних підприємств тощо?

О. Г.: Найбільші два підприємства – «Чизай» (272 га) та «Котнар» (180 га), з невеличких 40-50 активних і ще 30-40, які підтягуються. Загальна площа виноградників 700 га. Відбувається збільшення +10 га на рік, але це несуттєво, адже маємо великий потенціал. Знаю одне угорське село – 1500 виноробів, 2800 га виноградників.

Але потенційні площі можуть бути реалізовані – коли виноробство стане простим і прибутковим бізнесом. Поки що робимо вино вже понад 30 років, а все швидше гобі, ніж бізнес. Працюємо над законом «Про виноград та виноградне вино», але він все ще лишається з радянською ідеологією. Тобто поки не введемо європейські норми, бізнесу не буде.  І поки вино – підакцизний товар, для виробників алкогольної продукції закриті будь-які кредити і фонди.

D+: І все ж ваші вина відчутно зростають в якості. Не так давно ми писали про конкурс «Червене вино», організований спільно з Асоціацією та Мукачівською міськрадою, і який пройшов за підтримки науковців ОНТУ та особисто пані Оксани Ткаченко і пані Наталі Каменєвої. Їхні відгуки щодо вин Срібної Землі були схвальними в найвищому ступені. Розкажіть про нього. 

О. Г.: Конкурс «Червено вино»  – найстаріший в Україні. Згадаємо, що за радянської влади під забороною була приватна власність, і виготовлене вино люди не могли продавати. І от в 1995 році чотири Василя (міськголова, його заступник та ще двоє приятелів) вирішили зробити фестиваль. З того часу в нашому краї відбувається таке свято вина. Звичайно, фестиваль дещо підупав через пандемію та війну. І з огляду на останню, ми вирішили, що в цьому році не буде розваг чи веселощів. Але щоб не перервати традицію, зробили в Мукачівському замку конкурс. Організували на вищому рівні, по регламенту ОІВ. Судячи з відгуків, він вдався, рівень оцінювання був найвищим – і це підтвердили усі присутні. Пані Оксана Ткаченко,  професор кафедри технології вина і енології ОНТУ була спостерігачем від ФАО.

D+: Насправді, як ми бачимо, найвищі оцінки одержують ваші винороби і на інших конкурсах. Назвіть, будь ласка, трьох-чотирьох видатних виноробів, щоб країна знала своїх героїв.

О. Г.: Я дуже пишаюся підприємством «Перша палінчарня», адже дистиллят – це не ректифікат. Це дорогий в усьому світі і популярний напій. З колег-виноробів назву тих, хто вже відомий, хто відбувся, як то кажуть. Це Олександр Ковач, Карл Шош, Руслан Орос, Іван Паук, Влад Чопак, Василь Нодь, їхні вина брали медалі не лише в Україні, а й в Угорщині, Словаччині, Румунії тощо.

D+: Не будемо ламати традицію і на завершення спитаємо про плани – і щодо юридичного закріплення назви «Вина Срібної Землі», і розвитку об’єднання, виставок, фестивалів і т.ін.

О. Г.: Зараз ми хотіли б зареєструвати назву географічного зазначення «Вина Срібної Землі», працюємо над цим. Крім того, знайшли структури, які підтримують конкурс. Асоціація звернулася до обладміністрації з ініціативою проводити його щорічно. Моє бачення: в цьому році запросити експертів із західних країн-сусідів, а на наступний рік зробити справді міжнародним, щоб приймали участь і винороби сусідніх країн. Адже в нашій частині Європи створюються зовсім інші червоні, специфічні білі. Якщо вдасться, у грудні  плануємо провести міжнародну конференцію щодо перспектив Карпатського винного регіону.

Це мрія – створити майданчик вин Центральної Європи, бо я живу в 100 км від центру Європи. І то було б логічним – утворити  майданчик для постійного нетворкінгу, колаборацій, де будуть формуватися смаки, мода, тренди усього цього виноробного куща – Словаччина, Угорщина, Чехія і не тільки. Щоб не копіювати фанцузів чи італійців, а шукати свої родзинки, смаки. Візьмемо Токай – це вино нікого не копіює. Отже, в планах – відновити історію Срібної Землі і написати нову її сторінку, якою послідовники будуть пишатися. А якщо глобально, то ще я прагну відновити традицію “погара вина”, яка завжди тут у нас була. Колись ми ходили не “на пиво” і не на “п’ятдесят грам”, а саме на бокал – погар вина. І коли в суспільстві зросте повага до власного вина, все у нас налагодиться.

Захід України – то унікальні землі, що мають розкішну природу, вишукані архітектурні перлини, особливу, суто європейську культуру – нагадаємо, саме там розташоване місце, що позначено як географічний Центр Європи. Колись  Закарпаття налічувало майже 15 тисяч га виноградників, а слава вина котилася Європою. Сьогодні, за приблизними оцінками фахівців, під лозою лише 700 га, а виноградарство регіону […]

Містер Адріан Брідж (Adrian Bridge), генеральний директор The Fladgate Partnership, Taylor’s Port, World of Wine (цей музейний комплекс був номінований цього року на Wine Travel Awards і за нього можна проголосувати тут) та The Yeatman Hotel знайшов час поспілкуватися з представником Drinks+ Communication Media Group.

Шановний пане Адріане, дозвольте почати наше інтерв’ю з особистого запитання. Адже, як ми бачимо, в основі усіх очолюваних вами бізнесів стоїть видатна особистість. Навіть компанія  Fladgate Partnership названа на честь Джона Фладгейта, знаменитого, висловлюючись сучасною мовою, дистрибьютора 19-го століття та партнера бренда Taylor’s, який був нагороджений титулом барона за свої заслуги у винній сфері. Та й сам портвейн – напій особливий, що вимагає особистісного підходу в споживанні. Тож хочемо просити вас витратити трохи часу, але розказати про власний шлях в цій області – адже ви починали з успішної кар’єри офіцера королівської гвардії, якого нагородили  Sword of Honour. А до сфери вина вас привело кохання?

Я виріс в Англії та відвідував ораторську школу, де моїм хорошим другом був Девід Сандеман – мій перший знайомий у галузі поортвейну. Після закінчення школи я вступив до Королівської військової академії Sandhurst, де мене нагородили Sword of Honour – нагородою, яку вручають найкращому курсанту-офіцеру року. Мене призвали до 1-ї королівської драгунської гвардії, де я служив 5 років, включаючи рік у миротворчих силах ООН на Кіпрі. Коли залишив армію, я став інвестиційним банкіром — спочатку працював у Merill Lynch, а потім у NatWest, де піднявся до національної команди США з продажу акцій.

Я познайомився зі своєю дружиною у 1982 році, ще до того, як пішов в армію, а у 1989 році ми одружилися. У 1994 році тесть попросив мене залишити інвестиційну банківську діяльність і переїхати до Португалії, щоб взяти на себе управління компанією. А вже у 1998 році я став керуючим директором Fladgate Partnership.

Коли я лише починав, то опікувався  двома ринками – Великої Британії та США, на які припадало понад 50% нашого бізнесу. Компанія була компактною, з двома брендами Taylor’s і Fonseca та близько 140 працівниками. З 1998 року ми змогли консолідувати бізнес, придбавши 7 різних компаній та їхні активи. Ми розширили діяльність у галузі дистрибуції, готелів, туризму і також вина. Зараз група налічує 1346 співробітників.

Можете перерахувати основні історичні віхи формування The Fladgate Partnership та які марки сьогодні об’єднані в цей холдинг? Яке місце компанія займає на ринку виробництва портвейнів?

Зараз наші основні бренди — Taylor’s, Fonseca і Croft. Ми продали Delaforce і Krohn. Три основні бренди є лідерами серед портвейнів спеціальної категорії, де ми представляємо близько 1/3 світового ринку. Ми розширилися, щоб обслуговувати приблизно 103 ринки за допомогою Taylor’s Port, який, мабуть, є найбільш стабільно позиціонованим брендом серед портвейнів і має завидну репутацію щодо якості.

Ми завжди пропагували інновації. Наша робота на виноградниках принесла нам нагороду Banco Espirito Santo Biodiversity Award – ми стали першою приватною компанією, яка виграла цю нагороду. У 2008 році я створив Croft Pink, який став першим рожевим портвейном. У 2010 році ми запустили Scion, витриманий темно-коричневий сорт 1855 року – це був перший портвейн, випущений за ціною понад 1000 євро за пляшку (насправді ціна сягала 2500 євро). Останнім нововведенням є запуск RTD, який представляє собою мікс портвейну і тоніка у бляшанці.

Ми залишаємося провідною компанією з виробництва портвейну, незважаючи на те, що тепер також займаємося готелями, туризмом і дистрибуцією. У 2018 році ми заснували Porto Protocol, де з основною промовою я запросив виступити Барака Обаму. Porto Protocol – це глобальна ініціатива, спрямована на просування та обмін передовим досвідом реагування на зміни у навколишньому середовищі. До організації приєдналися 20 країн на 5 континентах.

Яке місце, на ваш погляд, сьогодні займає портвейн серед вайнловерів? Були б вдячні, якби ви змогли надати трохи порівняльної статистики за кілька останніх років, як змінюється споживання. Чи аудиторія цього вина стабільна?

Портвейн – це водночас напій, який викликає бажання і пропонує різноманітні стилі вина. З 2000 року загальний обсяг продажів портвейнів знизився, але вартість продажів залишилася на тому ж рівні за рахунок портів спеціальної категорії. Франція, найбільший ринок портвейнів, втратила 1/3 свого обсягу з 2000 року, але весь втрачений обсяг припадав на стандартні, дешеві порти.

Портвейн як напій пропонує багатий стиль вина, який має шари глибоких смаків і може поєднуватися з багатьма стравами та приводами споживання. Він дуже добре підходить наприкінці трапези як сам по собі, так і з десертом. Ми також бачимо все більше використання портвейну в коктейлях.

Сьогодні The Fladgate Partnership, залишаючись флагманом виробництва витриманих портвейнів, розширює сферу інтересів сухими винами зони Douro. Чим викликане це розширення? Що то за вина, сорти, які характеристики мають?

У серпні минулого року (2023) ми придбали компанію, яка виробляла столове вино в Мінью, Дао та Байрраді. Ми купили їх, тому що це були чудові виноградники, де виробляли фантастичні вина світового класу. Інтерес до столового португальського вина зростає, і коли нам випала нагода придбати такий якісний портфель, ми нею скористалися. Ми також будемо виробляти вина з Дору, але нам було потрібно придбати виноградник спеціально для цього, щоб не ставити під загрозу виробництво портвейну.

Можливо, це наслідок побіжного погляду, але нам здалося, що виробники портвейнів стали більше уваги приділяти міксології. Якщо так, прокоментуйте, будь ласка.

Портвейн може надати коктейлю міцність і природну солодкість і містить лише 20% алкоголю, що робить його ідеальним доповненням для міксологів, які шукають найкращі інгредієнти для своїх творінь.

Чи можна сказати, що створення вами у 2008 році портвейну нового стилю  – Croft Pink – портвейну для більш ніж одного покоління, – наслідок тих самих тенденцій, що й коктейлі на базі порту та виробництво сухих вин – тобто це пошук додаткової аудиторії? За 15 років історії цей напій пройшов шлях від солідного реноме порту до дещо легковажного іміджу молодіжного напою в стильній металевій баночці, що асоціюється зі стилем Барбі та є улюбленцем подіумів. Чим відрізняється технологія? І чи справді портвейну нового типу вдалося приборкати молодь?

Croft Pink став відповіддю на підвищений інтерес до рожевих вин у всьому світі. Це створило більше моментів споживання та залучило нових споживачів до категорії портів. Це серйозний порт, який використовує найкращий зміцнюючий спирт, який у нас є – алкоголь, який зазвичай використовується лише для Vintage Port. Він використовувався в коктейлях, але, ймовірно, найчастіше його вживають окремо, часто з тоніком.

Запропонувати мікс Croft Pink і тоніка було природним з двох причин. По-перше, ми виготовляємо власний тонізуючий напій. По-друге, це забезпечує споживачам зручність, оскільки це одна порція. Наприклад, завдяки простоті подачі він був популярний в авіакомпаніях.

Той факт, що він був запущений у 2021 році, і те, що згодом був випущений фільм під назвою «Барбі», не пов’язані між собою. Ми подавали його на модних показах, тому що це круто, весело та чудово на смак.

В минулому, 2023 році на Всесвітній виставці та конференції TFWA в Каннах вперше ваша компанія представляла унікальний напій – Taylor’s Port City Edition – уособлення духу винного туризму, де навіть упаковка сама по собі є витвором мистецтва – містить ілюстровану карту Порту, прикрашену особистими рекомендаціями порту Taylor’s щодо місць, які варто відвідати. Кому належить ця ідея, що собою представляє цей портвейн? 

Це логічний продукт, враховуючи, що споживачі часто шукають унікальні подарунки, які вони можуть придбати в аеропортах. Ми використали форму пляшки, яка виявилася дуже популярною у 2017 році, коли ми святкували 325-річчя заснування компанії в 1692 році. Ми плануємо випускати інші продукти в інших містах.

Мабуть не буде помилкою стверджувати, що найсміливіший проєкт в галузі винного туризму від вашої компанії – створення WOW (поправте, будь ласка, якщо помиляємося в цифрах): 6 музеїв, 9 ресторанів та дегустаційних зон, WOW’s The Wine School.  Сьогодні вже, мабуть, можна оцінити його і як бізнес-проєкт? Якщо так, прокоментуйте, будь ласка, наскільки співпали очікування та реалії. 

У WOW діє 5 постійних музеїв і дві зали для тимчасових виставок, працює 6 ресторанів, 5 кафе і винний бар. Також є школа вина, яка пропонує короткі кількагодинні курси або може проводити такі популярні майстер-класи, як «Вино та шоколад» або «Портвейн і шоколад». Тут також проводять курси WSET до рівня 2 включно.

WOW розташований в центрі міста Порту, на території, де ми раніше зберігали портвейн, і є цілим культурним районом. Це надбання міста, відкрите для всіх відвідувачів. Музеї, магазини, дегустації та широкий спектр заходів, які ми пропонуємо, користуються великою популярністю. WOW  розпочав свою роботу 31 липня 2020 року в розпал Covid. Він був побудований для обслуговування 80% туристів і 20% місцевого ринку. Цей проєкт – унікальний, що ускладнює його просування, оскільки люди не завжди розуміють, що це таке. Однак він знаходиться в самому центрі міста, з нього відкриваються фантастичні краєвиди на територію міста, і кожен знайде тут щось собі до вподоби.   У 2023 році музеї відвідали майже 150 000 людей, а в ресторанах подали 300 000 страв.

Ваша компанія Taylor’s Port та Gérard Basset Foundation в цьому році оголосили про присудження стипендій Taylor’s Port Golden Vines® Diversity Scholarships. Зрозуміло, ця програма підвищення професійної освіти – почесна місія. Чи пов’язане навчання стипендіатів з розвитком знань саме про португальське виноробство? Можете розказати детальніше – чи всі учасники навчатимуться цього курсу? Це відбуватиметься в Порту? Чи є плани з розвитку цього освітницького проєкту?

Я знав Жерара Бассе та спостерігав за його роботою у Великій Британії. Він був людиною з великими знаннями, і завжди був готовий розділити з іншими свою пристрасть до вина. Коли нашу компанію попросили стати спонсором стипендії Diversity Scholarship, ми скористалися чудовою можливістю допомогти людям, які прагнуть отримати знання про вино, розвинути професійну кар’єру у виноробній промисловості. Ми твердо віримо в освіту, і я також вважаю, що 330-річна компанія може взяти на себе провідну роль у цій галузі. Ми були раді спонсорувати цю програму та вітати стипендіатів у Порту, щоб допомогти отримати кваліфікацію MW або MS. Наша стипендія допоможе їм отримати ці знання.

Як мова зайшла про високі місії, то логічно попросити вас пояснити таке поняття як The Porto Protocol – які саме пункти передбачає, яку мету ставить, кого з виробників об’єднує. Якщо є таке в планах, просимо проанонсувати найближчі форуми на цю тему. Хто може до них приєднатися і яким чином?

Porto Protocol – це некомерційна організація, яка допомагає виноробній промисловості в усьому світі ділитися найкращим досвідом і прикладами успішних рішень у боротьбі зі змінами клімату. Проєкт фінансує Taylor’s Port (частина його лідерської ролі в галузі). Зараз ми маємо членів у 20 країнах по всьому світу, і Porto Protocol став найкращим варіантом для пошуку рішень у виноробній промисловості щодо протидії зміні клімату. Сподіваємося, що в майбутньому у фінансуванні цієї благодійної організації нам допоможуть інші світові компанії.

Містер Адріан Брідж (Adrian Bridge), генеральний директор The Fladgate Partnership, Taylor’s Port, World of Wine (цей музейний комплекс був номінований цього року на Wine Travel Awards і за нього можна проголосувати тут) та The Yeatman Hotel знайшов час поспілкуватися з представником Drinks+ Communication Media Group. Шановний пане Адріане, дозвольте почати наше інтерв’ю з особистого запитання. Адже, як […]

Один з найавторитетніших винних консультантів Італії, президент Assoenology Marche, Луіджі Костантіні (Luigi Costantini) знайшов в своєму напруженому графіку можливість відповісти на запитання директора Drinks+ International Communication Media Group. Луіджі Костантіні народився в регіоні Марке і вже 45 років працює виключно з місцевими винами. Об’єднавши зусилля з власниками Tenuta Manoylo та унікальними даними її терруару, Луїджі Костантіні вдалося створити пул блискучих вин на цій виноробні. І з перших кроків на міжнародній арені ці вина здобули вищі нагороди авторитетного міжнародного конкурса. За яким рецептом здобувався успіх, яким вектором рухаються винороби Марке – про все це ми розпитали в цьому інтерв’ю.

D+: Ми знаємо, що все ваше життя присвячене розвитку виноробства Марке, відродженню місцевих сортів і міжнародному визнанню вин цього історичного регіону. П’ять років тому зокрема ви, як енолог, розпочали співпрацю з Tenuta Manoylo над ідеєю виробництва «grande vino rosso». Просимо пояснити, який зміст вкладаєте в це словосполучення. Якими мають бути такі вина?

(Примітка редакції: виноробня є номінантом міжнародної премії Wine Travel Awards, проголосувати за Tenuta Manoylo можна тут до 31 березня включно).

Луіджі Костантіні: Сенс досить простий і виражає ідею проєкту отримання червоних вин зі специфічними характеристиками, які є оптимальним вираженням певного сорту та кліматичного середовища, з відмінностями, хоч і мінімальними, пов’язаними з кліматичною тенденцією. Ці червоні вина повинні мати нішеві характеристики, щоб задовольнити клієнтів, здатних оцінити та зрозуміти грані, які підкреслює терруар, з відмінностями, пов’язаними з вінтажем, але з однаковим, спільним лейтмотивом. Отже, це – довговічні, складні, елегантні, глибокі та потужні червоні вина, які викликають гострі емоції у дегустатора.

D+: В цьому році ми вже бачимо плоди цієї колаборації. У 2024 Tenuta Manoylo здобула від конкурсу Mundus Vini найвищі нагороди: Grand Gold – 2021 Marche IGT Sangiovese; Срібло – 2021 Falerio DOC Pecorino та Best of Show Marche за чудове вино 2021 Marche IGT Sangiovese. Можете прокоментувати конкретні видатні характеристики та особливості кожного вина, відміченого поважним суддівським журі?

Л.К: Дійсно, цього року ми нарешті починаємо бачити результати роботи, розпочатої у 2020 році: все це стало можливим завдяки власникам виноробні, які повірили в нас – я кажу «в нас», тому що я співпрацюю з колегами: Лучіаріні Вінченцо (Lucciarini Vincenzo), який керує аналітичною лабораторією, і Лучіаріні Маттео (Lucciarini Matteo). Спробую коротенько описати кожне з цих вин. Причому зауважу, що серед нагороджених – не лише червоне, але й дуже вдалі білі.

Marche IGT Sangiovese 2021 – це уособлення історії Санджовезе, одного з найважливіших італійських виноградних сортів, який має давнє походження, і відомого ще з етруських часів. Пов’язані з ним перші задокументовані повідомлення датовані 1500 роком і стосуються центральних Апеннін, регіону між Umbria, Marche, Romagna та Toscana. Санджовезе здатний найкращим чином передати особливості кліматичних мікрозон. Якщо описувати зовнішній вид цього вина, то відмічу рубіново-червоний колір зі слабкими фіолетовими відблисками. Аромат інтенсивний, складний, тонкий, обволікаючий та ефірний, з нотками підліску, з відтінками стиглих червоних фруктів, сливи, ожини і вишні, з пряними і бальзамічними тонами. Ці особливості доповнюють один одного і надають вину балансу, елегантності та гармонії. Помітна присутність третинних ароматів, таких як підсмажені, ванільні або пряні відтінки. Легкі бальзамічні відтінки завершують складну ароматну картину. Смак: сухий, гострий, теплий і фруктовий, надає вишуканості вину та демонструє еволюцію. Завдяки елегантним та збалансованим танінам і низькому вмісту цукру, він набуває пікантного та стійкого смаку з бальзамічними кінцевими нотами та пряним третинним ароматом.

Falerio DOC Pecorino 2021

Місцева виноградна лоза цього давнього сорту була заново відкрита в районі Arcquatano del Piceno da Guido Cocci Grifoni у 80-х роках. 90-ті ознаменувалися відродженням Пекоріно, чудового вина з виразним зовнішнім виглядом і потужною кислотністю, але лише в 2000-х, після експериментів у полі та на винограднику, було створено DOC. А з 2011 року його можна виробляти в тому числі на територіях Moresco, Falerio DOC Pecorino. Пекоріно сьогодні є символічним вином і амбасадором області Piceni Fermani: його визначають як «червоне в білому вбранні». Воно має красивий солом’яно-жовтий колір, що тяжіє до золотистого, з ніжними зеленуватими відблисками. Аромат глибокий, складний букет, з елегантною структурою з інтенсивними нотами білих квітів і стиглих фруктів і з легкими нотами ванілі і бальзаміку. Пекоріно демонструє гарну гаму з дуже помітними та чіткими ароматами, з переважанням тонів трав і шавлії. Це вино з чудовою структурою, хорошою кислотністю, повне, пікантне та приємно мінеральне, зі стійким смаком.

Marche IGT Passerina 2021

Вино “Passerina” – одне з найвідоміших вин Marche та Abruzzo, вироблене з винограду однойменної лози. Причина, чому це вино називається “Passerina”, полягає в тому, що горобці особливо полюбляють клювати виноград на лозі, від якої і походить назва вина. Цю лозу дуже цінували винороби, і називали її такими синонімами, як Cacciadebiti, Scacciabebito, Pagadebito та Uva d’Oro, чітко вказуючи на здатність сорту гарантувати хороший урожай кожного року та надійну прибутковість. Passerina має гарний солом’яно-жовтий колір із золотистими відблисками. Інтенсивний аромат середньої складності з сильними квітковими нотами лайма та глоду, з широкими фруктовими нотами, переважно груші; закривають ароматний шлейф нотки кедра і стиглого грейпфрута та елегантні мінеральні відтінки. Близькість виноградників до моря додає характерний смак – свіжий, приємний і м’який, з гарною структурою. Він чіткий і стійкий, з легкими цитрусовими і ароматними трав’яними нотами.

D+: Нам і, напевно ж нашим читачам, хотілося б більше дізнатися про унікальне вино Peconero, біле вино з червоними властивостями, створене шляхом мацерації винограду сорту Пекоріно на шкірці Petit Verdot за допомогою амфор, виготовлених із місцевої вулканічної глини. Прокоментуйте, будь ласка, цей задум – як співпрацюють ці два сорти, як виноматеріал розвивається в амфорі? Яких характеристик набуває таке вино?

Л.К: Проєкт створення Peconero народився з того – мною вже згаданого – факту, що Pecorino завжди визначали як «червоне в білому вбранні». Сорти: Pecorino не менше 90%, Petit Verdot максимум 10%. Урожайність забезпечується агротехнікою і становить близько 70 центнерів з гектара. Збір врожаю, який починається на початку вересня для обох лоз, коли виноград досягає оптимального і потрібного рівня стиглості, проводиться вручну. Очищений і злегка віджатий виноград мацерується і ферментується при 15-20 °C у сталевих цистернах із заливкою, щоб сприяти вилученню антоціанового компонента з червоної шкірки та ароматичного компонента з Pecorino; мацерація припиняється, як тільки досягається оптимальний колір. Після завершення бродіння вино залишається на дрібному осаді не менше 20 днів. Тут зауважу, що яблучно-молочне бродіння не можна проводити, щоб не втратити типову свіжість Pecorino. Потім вино переходить на фазу дозрівання в дерев’яній тарі та амфорі протягом 2-4 місяців. Після розливу Peconero не потребує подальшого доопрацювання. Pecorino дозріває рано; дає вино з чудовою структурою, з дуже помітними і чіткими ароматами, з переважанням трав’янистих нот, шавлії. Вино з чудовою структурою, хорошою кислотністю, повне, пікантне та приємно мінеральне, зі стійким смаком. Petit Verdot, навпаки, дозріває пізно, але ми збираємо його рано, щоб мати рубіново-червоний колір, свіжий і злегка кислий, з фруктовими та квітковими ароматами, які роблять його схожим на Pecorino. Ці два сорти винограду доповнюють один одного, і ми все ще маємо рубіново-червоний колір зі складністю у носі, який чекає, щоб його відкрили. Це вино дуже в цьому сенсі збалансоване на смак, навіть якщо Pecorino має трохи переважати. Його обов’язково потрібно споживати свіжим. Це, так би мовити, «літній, рибний червоний».

D+: До речі про амфори – це традиційний посуд для витримки вин в вашому регіоні?

Л.К: Амфори – дуже стародавні ємкості, датовані 6000 роком до нашої ери, використовувалися перш за все греками та римлянами для транспортування вина та інших сільськогосподарських продуктів харчування. Не випадково історія амфор, вироблених в Адріатичному регіоні, від Pedaso до зони пагорбів, починається з греків, продовжується мешканцями Piceni і римлянами, про що свідчать деякі археологічні знахідки, навколо гирла та по берегах річки Aso, римські руїни, які свідчать про виробництво амфор для транспортування вина. Відповідно до цих артефактів, наші амфори виготовлені з вулканічної глини  в районі di Monteleone Fermano, за кілька кілометрів від Moresco. Саме тому вони унікальні і мають об’єм від 100 до 500 літрів. Насправді, це унікальний матеріал – оскільки глина пориста, амфори дозволяють помірно наситити киснем подрібнений виноград або сусло, а згодом і саме вино, що надає ароматичним і органолептичним компонентам вина помітну типізацію та територіальну характеристику.

D+: Як відомо, ви – професор виноградарства та виноробства і така глибока та всебічна освіта дозволяє проводити дуже результативні експерименти як  із сортами, так і з різною тарою для бродіння та витримки вин: сталевими цистернами та дубовими бочками, бетонними яйцями та глиняними амфорами, щоб створити вина з найкращим відображенням терруару Марке. Наші читачі – здебільшого професіонали, тож не могли б ви трошки зупинитися на цій темі і розповісти, яка тара як саме впливає на органолептику вина? Можливо, на прикладі вищеназваних нагороджених вин?

Л.К: Я хотів би зазначити, що наша компанія дуже чутлива до проблем навколишнього середовища, з раціональним управлінням від виноградника до льоху. Ми досягли успіху, щоб отримати сертифікацію EQUALITAS, яка є стандартом, що визначає вимоги відповідно до трьох стовпів екологічної та соціально-економічної усталеності в ланцюгу постачання вина. Ми також використовуємо біотехнологію в льоху для витримки, максимально уникаючи використання хімікатів. У компанії ми використовуємо різні типи тари: резервуари з нержавіючої сталі, бетонні резервуари, дубові бочки, тонно, барріки та амфори. Очевидно, що використання цих різних контейнерів залежить від кінцевої мети – продукту, який ви хочете отримати. Наш виноград, промитий і висушений, вініфікується окремо, за винятком DOC ROSSO PICENO, з використанням резервуарів з нержавіючої сталі, вініфікатора Ganimede і rotovinificator; вся тара обладнана пристроями для контролю температури. Ми також використовуємо дерев’яні чани. Мацерація та ферментація відрізняються за часом, залежно від типу винограду та продукту, який ви хочете отримати, і оскільки існує багато змінних – від збору врожаю до кінця бродіння, необхідно вміти зрозуміти та спланувати всі етапи виноробства. Червоні вина, які завжди зберігаються окремо, після певного періоду часу на тонкому осаді переміщуються в цементну або дерев’яну тару  та/або амфори, завжди і в будь-якому випадку залежно від самого продукту та бажаного результату. Тривалість перебування варіюється від мінімум 2 місяців до 12-14 місяців. Ретельні та періодичні аналітичні та органолептичні перевірки дозволяють нам визначити оптимальний час для будь-якого запланованого змішування та розливу. Фактично кінцеві органолептичні властивості не завжди однакові, вони залежать від усіх змінних, починаючи від збору врожаю до дозрівання та старіння.

D+: Отже, ви не тільки відроджуєте та застосовуєте в практиці старі традиційні технології виноробства за участю сортів регіону Марке, але і, як бачимо, експериментуєте з міжнародними сортами та інноваційними методами виноробства. Можете поділитися планами – що саме відбувається сьогодні за лаштунками Tenuta Manoylo, яких інноваційних вин слід чекати найближчими роками від цієї потенційної виноробні?

Л.К: Безумовно, сорти нашого винограду є традиційними для нашої території: Sangiovese, Montepulciano та Alicante, а також міжнародні виноградні сорти для червоних вин, виключно місцеві для білих Pecorino і Passerina. Це правда, ми впроваджуємо на практиці сучасні технології виноробства, такі як використання вініфікатора Ganimede або роторного вініфікатора, але ми також заново відкриваємо старі технології виноробства, насамперед вініфікація під водою та цільного винограду. Результати цих методів виноробства можна передбачити, але для отримання остаточних висновків потрібно чекати кілька місяців. Тоді ж ми почали дослідження та селекцію диких дріжджів: ця робота буде досить довгою, але ми сподіваємося отримати фірмові дріжджі, які ще більше характеризуватимуть нашу продукцію. На наступні кілька років у нас є кілька проєктів червоного вина,  і ми раніше говорили про Peconero. Ще один проєкт, який ми ведемо з 2023 року, присвячений Alicante. Ця виноградна лоза присутня на нашій території з 1800 року, виноград вініфікуємо за старовинною технологією, яку я не хотів би поки що розкривати. Крім того, ми вже працюємо над вином в міжнародному стилі з використанням традиційного винограду з нашої території, Montepulciano. Обидва останні проєкти будуть реалізовані, припускаю, у 2025 році.

D+: Ви розпочали свій професійний шлях в тому ж регіоні Marche, в Ascoli Piceno. І залишаєтеся вірним цьому регіону. Але Marche, на жаль, не такий широко знаний регіон у винному світі, як цілий перелік інших італійських виноробних територій. Ви ж доводите своєю роботою – і успіх Tenuta Manoylo тому найкраще свіже підтвердження! – що вина Марке заслуговують більшої уваги шанувальників вина та професіоналів. Розкажіть про його особливості. І чому так склалося, що в якийсь момент він незаслуженно опинився на узбіччі слави?

Л.К: Я потрапив в цю професію в далекому 1973 році, як тільки одержав диплом за спеціальністю «Виноробство та виноградарство» Інституту Ulpiani в Ascoli Piceno. Я завжди працював виключно в цьому регіоні до 2005 року. Але відтоді я почав працювати за кордоном, переважно в Албанії. На жаль, це правда, регіон Марке не дуже відомий, хоча його виноробний потенціал високий. Безсумнівним є те, що середнє виробництво вина не перевищує одного мільйона гектолітрів, як можна побачити в 2022 році, коли ця цифра склала 93 000 гл. Однак палітра вина різноманітна та цікава, фактично у нас є 5 DOCG (Conero  10.000,  Castelli  di Jesi Verdicchio Riserva 8700, Offida 35200, Verdicchio di Matelica Riserva 2100, Vernaccia di Serrapetrona 900), IGT Marche та 15 DOC: Bianchello al Metauro 11700, Colli Maceratesi 8000, Colli Pesaresi 7200, Esino 1400, Falerio 33000, Lacrima di Morro d’Alba 13800, Terre di Offida 1200, Rosso Conero 8700, Rosso Piceno 72000, Verdicchio dei Castelli di Jesi 148000, Verdicchio di Matelica 26800, Serrapetrona 1000, I Terreni di Sanseverino 97, Pergola 460, San Ginesio 370, La I.G.T. Marche 268600. Безперечно флагманським продуктом нашої території є Verdicchio для білих і Rosso Piceno для червоних.

D+: Наскільки взагалі ви приділяєте значення теруару і який потенціал мають виноградники Tenuta Manoylo? Адже не даремно фахівець такого рівня як ви взявся за цей проєкт!

Л.К: Хотів би зазначити, що в управлінні виноградником я співпрацюю з  моїм колегою Джузеппе Каміллі (Giuseppe Camilli), одним з найбільш обізнаних агрономів в Marche. Що стосується терруару, то це поняття дуже важливе, справді базове. Виноградник компанії різноманітний, він складається з різних ділянок, віддалених одна від одної. Ця різноманітність означає, що є можливість одержати вино з одного і того ж винограду, але який виражатиме відмінності теруару: в кожному келиху відчуєте різні грунти тощо. Зараз ми тестуємо різні сорти, щоб оптимізувати стилістику, якість продукції. Щоб краще зрозуміти виноградник господарства, наведу таблицю.

Всього: 23,5646 га

D+: З висоти ваших посад – екс-президента Assoenologi regione Marche та дійсного президента Harvest Group Centro Ricerche Enologiche – вам, мабуть, добре видно, що сьогодні мають робити винороби Marche, щоб вийти переможцями в боротьбі за впізнаваність їхніх вин в світі, яку сьогодні розпочали такі виноробні, як Tenuta Manoylo. Яка може бути в тому роль Harvest Group? Можете стисло викласти дорожню карту: в якому стилі варто рухатися, з якими сортами, як просуватися тощо?

Л.К: Складне питання… Безумовно, винний сектор регіону повинен створити власну систему, відмовитися від обмеженості, зосередитися на конкретних проєктах, щоб створити можливість розробити синергетичну стратегію між усіма компонентами ланцюга постачання та територією. Щоб нарешті подолати критичні проблеми та покращити ситуацію на ринку. Однією з головних проблем, що визначають слабкість регіонального виноробного та агропродовольчого сектору, є надзвичайна фрагментація виробничої та, насамперед, комерційної системи. У провінціях Ascoli та Fermo за останні кілька років агропродовольчий сектор, зокрема виноробний, інвестував у покращення якості виробництва понад 130 мільйонів євро за останні 10 років, розподіливши бюджет між модернізацією переробних структур, оновленням виноградників, диверсифікацією сільськогосподарської діяльності тощо. Але досі відсутня адаптація цих зусиль до рекламної та комерційної політики, які все ще є слабкою ланкою в нашій системі виробництва.

D+: Дорогий сеньйоре Луіджі ! Дуже дякуємо за час, приділений відповідям на наші запитання, успіху вам і вашим винам та заслуженої слави – регіону Marche!

Один з найавторитетніших винних консультантів Італії, президент Assoenology Marche, Луіджі Костантіні (Luigi Costantini) знайшов в своєму напруженому графіку можливість відповісти на запитання директора Drinks+ International Communication Media Group. Луіджі Костантіні народився в регіоні Марке і вже 45 років працює виключно з місцевими винами. Об’єднавши зусилля з власниками Tenuta Manoylo та унікальними даними її терруару, Луїджі […]