Увага! На сайті використовуються cookie файли.
The site uses cookie files
Даний сайт має вікове обмеження.
This site has age restrictions!
Я підтверджую, що мені, на жаль, давно виповнилося 18 років
У медових напоїв України – не просто славетне минуле, а цілий пласт забутих традицій, що формували культуру пиття протягом століть. І навіть попри війну, економічні виклики та кардинальні зміни споживчих звичок, ця галузь демонструє гідне, переконливе сьогодення. Що ж далі? Які горизонти відкриваються перед українськими медовими напоями та їхніми виробниками? Щоб відповісти на це питання, варто уважно поглянути на цифри статистики, портрет сучасної аудиторії та реальні ринкові перспективи цього унікального продукту.
В Гільдії медоварів нині налічується близько 350 учасників, тоді як по всій Україні працює понад 300 000 пасічників. Щороку наша держава експортує приблизно 80 тис. тонн меду — це виводить Україну до трійки світових лідерів поряд із Китаєм та Аргентиною. Тож маємо достатню й унікальну за якістю сировинну базу. Водночас, попри такі масштаби, бджільництво залишається малоприбутковою сферою, а Україна – чи не єдина країна в Європі, яка досі не має хмільного національного бренду.
З іншого боку, виробництво питних медів доводить рентабельність виробництва меду до 900% – за оцінкою інсайдерів. На думку самих операторів ринку, медоваріння здатне вивести з кризи всю галузь. І це не просто реальний шлях – він вірний як з точки зору маркетингу, так і історично.
Сьогодні «Українські медовари» – єдиний ліцензований виробник в Україні (а, можливо, і у світі) повного спектра медових хмільних напоїв, – запрошують до співпраці всіх зацікавлених у розвитку такого типу національних напоїв, як медові. І пропонує: взаємовигідне партнерство операторам України (рітейл, HoReCa) з реалізації цих напоїв – на умовах нульової франшизи. Керівник “Українських медоварів”, пан Роман Войтків (+38 (098)1308118) закликає усіх небайдужих патріотів долучитися до розвитку українських національних брендів – медівок, медаків тощо.
Одна з вдалих тактик, яку пропонують партнерам «Українські медовари», – поширення реалізації цих напоїв на умовах нульової франшизи. Пан Роман Войтків, директор провідної української медоварні, пропонує руку допомоги закладам, в тому числі розташованим в невеличких обласних центрах, які сьогодні потерпають через війну, скорочення населення тощо. Вже є позитивні приклади такої співпраці: розширення асортименту обласних закладів харчування (кафе, барів) за рахунок продуктів «Українських медоварів» (зокрема унікальних оздоровчих апіфітобальзамів) з фірмовими стійками та належною атрибутикою – здатне значно підвищити виторги.
Що ж до подальшого розвитку медоваріння, то я переконана: стратегія майбутнього для медових напоїв – за максимально розширеним асортиментом. І чи не найголовніше тут – пропозиція має бути не просто широкою, а актуальною. І це – ключове! Отже, розглянемо перспективи в цьому ракурсі.
Ринком напоїв блукає жарт – мовляв, сьогодні гроші роблять не лише на алкоголі, а й на його відсутності. Це розуміє і Роман Войтків, який планує випускати інноваційні безалкогольні напої на основі меду – адресовані як дітям, так і споживачам старшого віку.
Медові БАНи не просто розширять споживчу аудиторію – вони в перспективі дадуть додаткові міжнародні ринки для експорту (країни Близького Сходу, де діють заборони на алкоголь, або привабливі монопольні ринки Північної Європи). А в найближчій перспективі – ефективні канали збуту.
Приміром, ті ж самі бари, які сьогодні, в умовах не лише української, а й глобальної кризи, судомно шукають інструменти для підвищення реалізації. І, повірте, ніхто не йде шляхом зниження цін – усі шукають нові інструменти і ставлять переважно на недешеві інноваційні розробки – на кшталт безалкогольних дистилятів Seedlip.
Нещодавно мені потрапила на очі інформація: надпопулярні заклади – нью-йоркський ресторан Eleven Madison Park, а за ними American Bar при готелі Savoy (визнаний «Кращим баром світу» на World’s 50 Best Bars Awards) – запустили розширені безалкогольні меню, аби втримати непитущих клієнтів, за рахунок яких останнім часом середній чек знизився катастрофічно.
Сьогодні оглядачі світового винного ринку порівнюють ситуацію з ранковим похміллям – коли ти шукаєш рятівний аспірин. І багато хто вбачає той самий порятунок в зумерах. Але біда в тому, що вино їм здається часто занадто пафосним – чи просто олдскульним. Як стверджують дослідники, молодь швидше віддасть перевагу коктейлю з крафтової комбучі, ніж складному у розумінні піно нуару.
Цілком можливо, саме безалкогольні оздоровчі меди – з їхньою доданою користю для здоров’я – спрацюють тією самою принадою для примхливого покоління Z, яке намагаються приборкати виробники усіх напоїв та континентів.
Тому пропозиція на ринку інноваційних, корисних і зовні привабливих медових напоїв у широкій гамі – може послужити тим самим рятівним колом. А моктейлі (безалкогольні мікси) за участю українських медових БАН – стануть революційною (а може й рятівною) пропозицією у вітчизняних барах.
І то буде так само – в руслі народної традиції, про що писали етнографи: «Питні меди були не тільки алкогольними напоями – були й безалкогольні, як-от медові кваси, сурії. На жаль, технологія виготовлення сурії втрачена. Відомо тільки, що цей напій готували із меду, молока та води, потім його вигрівали на сонці – тобто “сурили”. До наших днів дійшли тільки згадки, що такі напої були».
Медівка з пейрінгом, медові БАНи та ігристі меди – маркетинг майбутнього
Отже, час шукати нові рецептури медових БАНів. Над цим і та іншими завданнями працює разом із медоварнею пана Войтківа головний науковий співробітник Інституту садівництва НААН України – професор Олександр Литовченко. Принагідно згадаю його книгу, видану в Словаччині, де науковець нараховує кілька десятків медоносів, серед яких, крім добре знаних гречки, липи, тім’яну, можуть бути горобина, огірок, шавлія, іва, кульбаба, осот тощо.
І – нехай вибачать мене і винороби, і медовари – але, як на мене, монофлорні (з одного медоносу) ферментовані медові напої, або як їх тепер називають – медівки – певною мірою можна порівнювати з моносортовими виноградними винами. І так само підбирати до них неймовірний пейрінг – як з української кухні, так і з найбільш популярних у світі: азійської, італійської, французької. Така, паралельна винній, стратегія може бути цілком ефективною для українських медівок – як в Україні, так і за її межами. Адже популярні кухні спрацюють рушієм просування світом.
Звичайно, для українських сомельє, які навчалися на кращих світових зразках традиційного виноробства, такий гастрономічний пазл може стати викликом. Але це буде захоплюючий квест з високою місією. Та й повірте багаторічному досвіду експертів Drinks+: буквально через пару років мати в карті преміальні медівки чи апіфітобальзами – стане must-have для кожного українського ресторану та бару.
Отже, розробка таких гастрономічних поєднань – на часі для наших асоціацій сомельє у колаборації з вітчизняними медоварами.
Ризикну припустити, що свого роду push-тактикою для розвитку сегмента питних медів може стати така популярна категорія, як ігристі. Зрозуміло, мова про мирне майбутнє. Вочевидь і те, що не будемо братися до високих зразків французького шампанського. Але ігристі питні меди дадуть потужний приріст нової аудиторії. А з огляду на помітну популярність петнатів – медовари могли б робити ігристі вина у власній ніші з не меншим, а можливо, й більшим успіхом.
Принаймні Теофіл Цісельський – професор біології Львівського університету – ще на початку XIX століття переконував: з меду та деяких фруктів можна готувати вдалі ігристі, які «будуть здоровішими і смачнішими за ті штучні фабрикати, які фігурують у продажу під ім’ям шампанських вин і оплачуються дуже дорого». І додавав ретельні рекомендації з виготовлення – увага! – за класичним методом, з дегоржажем, ремюажем та іншими ознаками традиційного шампанського.
Припускаю, аналогія з виноградним вином викличе хейт – як з боку вайн-ловерів, так і з боку медових фанів. Тож на свій захист запрошую адвоката такої ваги, з яким моїм сучасникам важко сперечатися – все того ж пана Цісельського, якому довелося боротися з подібними упередженнями.
Антимедовий хейт: як помилялися експерти
Ось цитата з книги «Медоваріння або мистецтво виробництва напоїв з меду та фруктів», що побачила світ у видавництві «Бджола» в 1906 році в тодішньому Катеринославі (нині – м. Дніпро): «Знаю, що багато мине часу, поки медово-фруктові напої придбають по праву належну їм увагу, і ми ще не скоро зречемося того упередження, що наше – нічого не варте… Але питається, хіба ці напої гірші за дорогі закордонні вина..? Думаю, що ні…»
Автор наводить приклади, які й сьогодні звучать актуально. На Лемберзькій виставці 1887 року він вперше експонував легкі медові вина. Щоб перевірити об’єктивність судження експертів, поставив поруч дві пляшки угорського вина – під вигаданою назвою. Експерти визнали їх непридатними, бо «дуже різко чується смак меду». Насправді ж це були вина від однієї з найвідоміших фірм. Автор не розкрив секрету, але відповів: «Маю честь заявити, що ви, панове експерти, не знавці вина».
Інший випадок – 1878 рік, Сокаль. Під час курсів із бджільництва та садівництва, організованих пані Шимановською, автор разом із ксьондзом Бажанським запропонували гостям, які мали імідж знавців, скуштувати вина двох типів – виноградні з Угорщини та медові від пана Цісельського. Гості хвалили ті, що на прохання професора представив ксьондз, – бо «в них не чути медового смаку». Але саме вони були медовими. Другі, що одразу піддалися критиці як занадто «медові», – були справжніми угорськими. «З того часу я жодного разу не експонував медово-фруктових вин, оскільки переконався, що упередження навіть справжнім знавцям не дає висловитись «неупереджено»…
Будемо сподіватися, що сучасні українські сомельє та інші фахівці галузі напоїв мають непомірно вищу освіту, значно ширші погляди та софт скіли, – що дасть їм змогу гідно оцінити той преміальний медовий продукт, який пропонують «Українські медовари». І стати справжніми амбасадорами національного медового бренду – не лише в Україні, а й на міжнародній арені.
Іван Бачурін, Президент Асоціації сомельє України:
«Мене дуже тішить відродження таких національних напоїв, як питні меди. Я із зацікавленістю спостерігаю за розвитком першого в Україні та одного з флагманських підприємств «Українські медовари», надаю консультації і завжди готовий сприяти відродженню українських медових напоїв: ситних медів – медівки, сікери, медаків тощо. Сьогодні більшість асортименту медівок – це напівсухі чи напівсолодкі напої. Мені довелося дегустувати кілька їх зразків – згадаю «Білуніч» та «Сльози бурштину», то я б сказав, що вони створюються в галицькій традиції. З точки зору пейрінгу, – до них страви з української кухні треба добирати, добре поміркувавши. Адже наша кухня, в основному, буде для цих напоїв досить жирна, важкувата. До неї більш гармонійні наливки, деякі медаки. А ось поєднати страви азійської кухні з тандемом із медівками – блискуча ідея. До більшості пасуватиме солодкуватий смак цих напоїв. І така стратегія насправді може сприяти просуванню українських медових брендів на величезні ринки. Що стосується медаків, то тут теж потрібен диференційований підхід – залежно від смаків. Куштуючи «Еліксир» та «Гіркоту медову» – можна сказати, що це класичні діжестіви. Інші медаки, я впевнений, можна з успіхом застосовувати в коктейлях. Моє переконання: у питних медів України – великий потенціал».
Мед наш!
Пан Роман Войтків ділиться власним баченням розвитку медових напоїв: «Коли ми патентували назви і зафіксували за «Гільдією медоварів» найменування «Медак», то на «Медівку» отримали відмову, якій я був безмежно радий. Як виявилося, найменування «Медівка», згідно з українським законодавством, не підлягає патентуванню окремою особою – воно належить народу України. Таким чином, один національний бренд – «Медівка» – вже можуть використовувати усі українські медовари. Тож маленькими кроками ідемо до мети мого життя – повернути Україні національний медовий бренд, який був колись втрачений і який приносив нашій країні славу медової столиці».
Мета амбітна – але цілком реалістична. Втім, будь-який вихід українських медових брендів на міжнародну арену порушить питання найменування. Попереду – ряд консультацій із фахівцями з юриспруденції та міжнародного права. Більшість відкритих джерел повідомляє, що Польща патентувала назву «Мед питний» (Miód pitny) через європейську систему географічних зазначень – як Gwarantowana Tradycyjna Specjalność. Варто вивчити це питання, щоб зрозуміти, чи має Україна відмовлятися від цієї назви, виходячи на міжнародні ринки. Адже, як свідчить «Старослов’янсько-український словник» (Л. Белей, О. Белей), що подає значення слова «мед» у двох варіантах – бджолиний та напій, – наші пращури саме так, одним словом, називали цей національний трунок.
Що сьогодні не менш актуально – внести медові напої (питний мед, медівка та медак) до охоронного списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Медові напої України – як традиційний продукт з унікальними рецептурами та інгредієнтами, з найдавнішою в Європі історією – мають на це повне право. І це логічний крок – стати одним із національних брендів серед близько 500 зареєстрованих гастрономічних традицій: від середземноморської дієти до французького багета.
Насправді до списку культурної спадщини ЮНЕСКО входять національні традиції країн – причому не лише матеріальні, а й географічні, природні та історичні. Наприклад: індійська йога, аргентинське танго чи соколине полювання Угорщини. На сьогодні у списку – 1223 об’єкти. Лише з 2001 року до списку почав вносити кулінарні пам’ятки.
Перелічимо кілька найменувань з цієї алеї слави:
• «Грузинське амфорне вино квеврі» (2013)
• «Вірменський лаваш» (2016)
• «Бельгійське пиво» (2016)
• «Неаполітанська піца» (2017)
• «Монгольський кумис айраг» (2019)
• «Північноафриканський кускус» (2020)
• «Французький багет» (2022)
Згадаємо також сербську (а насправді загальнобалканську) ракію-сливовицю, що увійшла до списку ЮНЕСКО разом із традиційним комплексом: технологією, звичаями, народними промислами. І цей приклад, мабуть, найадекватніший зразок для українських медоварів.
• Цікавий приклад – Австрія, що у 2019 році внесла до списку купажні вина Wiener Gemischter Satz DAC. Це один із небагатьох у світі напоїв, який можна виробляти лише купажуванням вина матеріалу з трьох сортів винограду.
• Ну, і одне зі свіжих поповнень списку – «Український борщ», який, з огляду на війну, пройшов прискорену процедуру.
Сьогодні «Українські медовари», за інформаційної підтримки медіагрупи Drinks+, ініціюють подання заявки, за аналогічною прискореною процедурою, до Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. І це на часі – бо у 2024 році Україна вперше посіла місце в комітеті і збереже його протягом чотирьох років. Мета – внести до списку питні меди (медівки, медаки тощо), які є історичним надбанням України і елементом нашої культурної ідентичності.
Так чи інакше, українські медовари – в усій своїй спільноті – сьогодні мають історичний шанс змити негативний бекґраунд, нашарований радянськими часами. Вивести медові напої з минулого – спираючись на актуальні технологічні розробки та підтримку суспільства – і створити той самий здоровий національний бренд, про який мріє очільник «Українських медоварів», і яким буде пишатися вся країна.
Дмитро Сенишин, лікар-невропатолог, почесний апітерапевт України:
«Наше суспільство входить у відповідальний період: у 2025–2026 роках, за висновками медиків, 10,5 млн людей матимуть діагнози, пов’язані з психо-емоційними розладами. Ведеться пошук препаратів та методів, як лікувати таке масове ураження населення країни. Офіційна фармація може взяти на себе лише 2–5% випадків. У 95% – ведуться пошуки. І ось тут можуть стати в нагоді медові напої – бо мають відношення до здорового тіла та здорового духу. Первинна їхня дія полягає в тому, що напій піднімає настрій, вирівнює психічний, емоційний стан. Другий рівень дії – сам мед містить велику кількість лізоциму. А віруси нам загрожують саме через недостатність лізоциму в слині людини. Отже, медові продукти попереджують вірусні та бактеріальні захворювання. Крім того, медові напої, проходячи стравоходом, знімають запалення, вирівнюють кислотність шлунка. Основна дія – вони містять 50% природної глюкози (альфа-бета), що дозволяє лікувати медом та його продуктами навіть не виліковний дисбактеріоз – який є свого роду пандемією нашого часу. Я впевнений – медові напої мають велике майбутнє».
Приєднуйтесь до наших соцмереж
⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!
