Увага! На сайті використовуються cookie файли.
The site uses cookie files
Даний сайт має вікове обмеження.
This site has age restrictions!
Я підтверджую, що мені, на жаль, давно виповнилося 18 років
Працю у винограднику Арсен Федосенко називав «агроаристократія», бо «до лози підходять стоячи, тобто з гідністю».
Напевно не знайдеться в Україні винороба, який би не знав Арсена Федосенка – відомого фотографа, автора десятків фотовиставок, винороба та номінанта першого року Wine Travel Awards у Wine & Food Influencer/Author of the Year. Його фото були навіть у статті про вино Дженсіс Робінсон (Jancis Robinson) у Financial Times.
Працюючи над проєктом «Нова історія українського вина», Арсен подорожував регіонами України, зустрічався із захопленими своєю справою виноробами та знімав їх щасливі обличчя. Він хотів, щоб «через художню фотографію світ полюбив українське вино». До речі, Арсен й сам почав виробляти вино. Здобутки фотографа і винороба мали стати одним цілим, унікальним проєктом, історією, спадщиною українського виноробства. Але влітку 2024-го від важких поранень під час запеклих боїв за Харків Арсен Федосенко загинув. Клята війна обірвала ще одно безцінне життя.
«Нова історія українського вина» – назва книжки, на яку автор вже навіть обрав обкладинку – бруньки молодого винограду серед зеленого листя. Його філософія полягала в тому, що виноградна лоза вбирає соки української землі і через смак вина, який у кожному регіоні різний (десь солодкий, а десь терпкий) можна передати історію цієї землі, – розповідає про проєкт Арсена Анна Кирій, дружина Федосенка. – Своїм проєктом Арсен сподівався довести, що вино є не лише бізнесом або хобі, а справжньою українською культурою. Дослідницьку роботу він перетворив у фотопроєкт облич авторів цього вина – українців з усіх куточків країни, через чиї історії можна розповісти історію цілого народу».
Наразі про Арсена Федосенка та його здобутки, а також про людей, яких українська культура втратила у війні можна прочитати у спільному проєкт PEN Ukraine та The Ukrainians «Люди культури, яких забрала війна». «Ці репортажно-біографічні есе створюють мапу, за якою варто вивчати спадок героїв проєкту», – кажуть його творці.
⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!
Ілюстрація Дарія Ковтун
13.12.2024
