Увага!

Увага! На сайті використовуються cookie файли.

The site uses cookie files

Даний сайт має вікове обмеження.

This site has age restrictions!

Я підтверджую, що мені, на жаль, давно виповнилося 18 років
I confirm that I have 18 years!
prowein
prowein

Gastronomy and Wine Portal

Favorite Food & Drinks оголошує старт сезону 2027

IX Favorite Food & Drinks – міжнародний незалежний професійний дегустаційний конкурс для виробників харчових продуктів, ритейлу та HoReCa – відбудеться 23–25 лютого 2027 року у Львові. 


Проведення конкурсу в новому місті створює додаткові можливості для професійного спілкування та залучення учасників і експертів із західних областей України. До складу дегустаційної комісії входять представники міжнародних, національних, регіональних і локальних торговельних мереж. Зокрема, свою участь підтвердили представники найбільшої продуктової мережі західного регіону України – маркети «Сімі» та «Сім23». Також до комісії долучаться нові представники мереж, які вже брали участь у попередніх дегустаціях.

Оновиться й формат дегустацій: їх планують проводити окремими сесіями за категоріями продуктів. Такий підхід дасть змогу сформувати профільні комісії за участю ритейлерів відповідних категорій і технологів виробничих компаній, які не є учасниками конкурсу.

Ключові дати:

  • 23–25 лютого 2027 року – професійні дегустації «наосліп» членами дегустаційної комісії;
  • 6 квітня 2027 року – закрита зустріч лідерів food-ритейлу та урочиста церемонія нагородження переможців.

«Попри складні обставини, українські виробники харчових продуктів продовжують розвивати традиційні категорії, створювати нові субкатегорії та інноваційні харчові продукти. Українська харчова продукція експортується, наповнює бюджет країни й формує її міжнародний імідж. Ми не просто постачаємо світові смачні, якісні та безпечні продукти, а й задаємо тренди. Україна – повноправний гравець міжнародного ринку харчової індустрії та ритейлу», – зазначає засновниця й організаторка конкурсу Олена Сініцина.

Favorite Food & Drinks

Ще один крок до міжнародного визнання – реєстрація торговельної марки Favorite Food & Drinks у Європейському Союзі. Це крок до зміцнення довіри до професійного дегустаційного оцінювання, розвитку партнерства між виробниками й ритейлом та підвищення видимості якісних харчових продуктів. Для українських виробників це також важливий сигнал: професійне оцінювання якості харчових продуктів і відзнаки, отримані за його результатами, стають частиною ширшого європейського контексту.

До участі запрошуються виробники харчових продуктів незалежно від масштабу компанії та обсягів виробництва, а також експерти, готові долучитися до дегустаційної комісії.

Favorite Food & Drinks є драйвером розвитку харчових виробників, створюючи можливість отримання незалежного оцінювання та фідбеку від галузевих експертів та професійного нетворкінгу. З року в рік результати конкурсу демонструють впровадження виробниками отриманого фідбеку та нових знань, в тому числі сенсорного аналізу, який є невідʼємною частиною розвитку галузі харчового виробництва.

Найкраще – до столу!

Як долучитися:

подати заявку на сайті та укласти договір до 10 лютого 2027 року;

надати дегустаційні зразки до 20 лютого 2027 року;

отримати диплом, витяг, нагороди від комісії – 6 квітня 2027 року.

Favorite Food & Drinks 2027 буде проходити одночасно з Food Industry Solutions – галузевою премією дизайну, технічних рішень для харчової індустрії, ГоРеКа, ритейлу.

Більше інформації
Сайт: ffdu.com.ua
Facebook: facebook.com/favorite.food.drinks
Instagram: instagram.com/favorite_food_drinks
LinkedIn: linkedin.com/company/favorite-food-drinks

Favorite Food & Drinks 2027 – конкурс, що визначає вектори та стандарти харчової індустрії.

Favorite Food & Drinks 2025



Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!


 

IX Favorite Food & Drinks – міжнародний незалежний професійний дегустаційний конкурс для виробників харчових продуктів, ритейлу та HoReCa – відбудеться 23–25 лютого 2027 року у Львові.  Проведення конкурсу в новому місті створює додаткові можливості для професійного спілкування та залучення учасників і експертів із західних областей України. До складу дегустаційної комісії входять представники міжнародних, національних, регіональних […]

Польське виноробство: що варто знати напередодні Warsaw Wine Experience

Польща дедалі активніше заявляє про себе на винній мапі Європи. Ще донедавна для багатьох професіоналів сама ідея польського вина звучала радше як екзотика, ніж як серйозний винний напрям. Проте сьогодні країна переживає справжнє винне відродження, а кількість виноробень, площі виноградників і якість вин зростають темпами, які привертають увагу міжнародної спільноти.


Саме тому особливий інтерес викликає Warsaw Wine Experience, один із найважливіших винних заходів Польщі, який збирає виробників, імпортерів, сомельє, освітян і професіоналів ринку.

Цього року інформаційним партнером події виступить міжнародна комунікаційна медіагрупа Drinks+, а гостям заходу буде представлено свіжий номер журналу Drinks+, прем’єра якого відбулася 1 листопада.

На запрошення організаторів команда Drinks+ відвідає Польщу та згодом поділиться докладними репортажами про саму виставку, її учасників, а також власною оцінкою динаміки розвитку польського виноробства, якому наша редакція приділяє особливу увагу.

А поки спробуємо зрозуміти, чому про польське вино сьогодні говорять дедалі частіше.

Warsaw Wine Experience

 

Коріння, яке уходить у тисячоліття

D+ вже розповідав своїм читачам, що перші сліди виноградарства на території Польщі датуються понад тисячею років тому. Як водиться, виноградники закладали монахи для релігійних потреб, а вино залишалося привілеєм переважно заможних верств населення. З часом вино почало виходити за межі виключно церковного вжитку. 

Польське виноробство

Упродовж Середньовіччя виноградарство поступово поширювалося західними та південними територіями країни, зокрема навколо сучасної Зеленої Гури в Любуському воєводстві та на території Сілезії. Однак в XVI столітті розвиток галузі суттєво ускладнився через похолодання клімату, відоме як «Малий льодовиковий період». А в подальші століття дві світові війни разом із комуністичним періодом фактично поставили польське виноробство на межу зникнення.

Справжнє відродження почалося лише у 1980-х роках. Одним із його піонерів став Роман Мислівець (Roman Myśliwiec), який проводив масштабні експерименти з сортами винограду, здатними витримувати складні польські умови, та популяризував серед виноградарів PiWi-сорти, стійкі до грибкових захворювань. На початку 2000-х років дедалі більше виробників почали працювати з сортами Vitis vinifera, закладаючи основу сучасного якісного польського виноробства.

Суворі зимові температури багато в чому визначили сортовий склад польських виноградників. Найпоширенішим винним сортом країни став німецької селекції Solaris, який значно випереджає конкурентів за площами насаджень. Серед білих сортів також популярні (як і в Україні, до речі): Riesling, Chardonnay, Johanniter. Також, як і в нашій країні, привертає увагу Solaris, який демонструє в Польщі надзвичайну гнучкість стилів: з нього виробляють солодкі вина з цитрусовими відтінками, сухі вина та яскраві ігристі.

Польське виноробство

Серед червоних сортів перше місце за площею посадок у Польщі нещодавно посів Pinot Noir. Поки бургундські винороби шукають способи адаптуватися до кліматичних змін, польські колеги, схоже, роблять ставку на цей примхливий сорт. Чи не претендує Польща на власне місце на карті великого Pinot Noir? Так чи інакше, але найкращі польські зразки цього сорту вирізняються яскравими ягідними тонами та витонченою легкою структурою. За ним ідуть PiWi-сорти Regent, Cabernet Cortis, Rondo, Zweigelt.

Нова винна географія Польщі

За даними польського Національного центру підтримки сільського господарства (KOWR), наведеними в виданні Decanter, сьогодні в країні налічується понад 700 зареєстрованих виноградарів і виробників вина. Ще показовішим є інший факт: у 2009 році в Польщі існувало всього три офіційно зареєстровані винні господарства. Сьогодні площа виноградників у Польщі вже наблизилася до 1200 гектарів. Виноградні насадження розташовані в усіх 16 воєводствах країни. Більшість виноробень –  це невеликі сімейні підприємства, хоча на ринку вже сформувалися й більші виробники

Серед найбільших виробників називають:

  • Winnica Warto з новим виноградником площею 43 га поблизу Познані;
  • Winnica Dom Charbielin із 42 га виноградників на південному заході країни поблизу чеського кордону;
  • Winnica Turnau, яка володіє 41 га у Західній Померанії та наразі є найбільшим виробником за обсягом продукції.

На відміну від багатьох сусідів по Старому Світу, Польща поки що не має чітко сформованої системи історичних винних регіонів. Проте винна карта країни поступово набуває чітких обрисів. Найбільше виноградників зосереджено на заході й півдні держави, а також у центральній частині та вздовж Вісли.

Ігристий ренесанс Польщі

В якийсь момент оглядачі D+ прогнозували, що наші ігристі можуть стати візитівкою країни. Але через російську агресію розвиток ринку напоїв іде за спотвореними законами. Тим часом в Польщі спостерігається бум ігристих, які, схоже, стають польською візитівкою на міжнародній арені.

Warsaw Wine Experience

Насправді, як стверджує все той же Decanter, що дослідив історію цього типу вина в Польщі, ігристі тут мають глибоке коріння. Сучасна Зелена Гура, яка за німецьких часів називалася Grünberg, була домівкою компанії Grempler & Co, заснованої у 1826 році та відомої як одна з перших виноробень, що виробляли німецький Sekt.

За даними Muzeum Ziemi Lubuskiej, у місті існувало щонайменше 150 винних підвалів, а в період найбільшого розквіту в 1860-х роках тут налічувалося близько 2000 виноградних ділянок загальною площею близько 1400 га.

Сьогодні таких ділянок залишилося лише 40-50, однак за останнє десятиліття виробництво ігристих вин переживає помітне відродження. Велику роль у цьому відіграли французький винороб і консультант Гійом Дюбуа (Guillaume Dubois) та нове покоління польських виробників. Найкращі сучасні ігристі Любуського воєводства створюються традиційним методом. Експерти відзначають подібність між польськими та англійськими ігристими винами: високу кислотність, яскраву фруктовість і виразну свіжість.

Польща на новій винній карті Європи

Серед найпомітніших центрів польського виноробного відродження сьогодні називають Зелену Гуру. Ще десять-п’ятнадцять років тому польське виноробство залишалося радше локальною цікавинкою. Сьогодні ж ми бачимо формування нової європейської винної країни прохолодного клімату, яка активно шукає власний стиль і власну ідентичність.

Саме тому Warsaw Wine Experience викликає такий професійний інтерес. Для учасників ринку це можливість побачити не лише сучасний стан польського виноробства, але й те, як країна вибудовує модель розвитку винної галузі практично з нуля.

Команда Drinks+, яка відвідає Варшаву на запрошення організаторів, матиме можливість познайомитися з виноробами, імпортерами та експертами безпосередньо на місці. У наступних публікаціях ми розповімо детальніше про учасників Warsaw Wine Experience, представимо найцікавіші польські вина та поділимося власною оцінкою того, наскільки впевнено Польща входить до нового покоління перспективних винних країн Європи.

Якщо ви плануєте бути 22-23 листопада в Варшаві, радимо відвідати захід і заздалегідь акредитуватися на майстер класи за посиланням: Warsaw Wine Experience – Poland’s best wine event.

 

Фото: warsawwineexperience.com, wroclawguide.com, londonwinecompetition.com, winedering.com/



Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!


 

Польща дедалі активніше заявляє про себе на винній мапі Європи. Ще донедавна для багатьох професіоналів сама ідея польського вина звучала радше як екзотика, ніж як серйозний винний напрям. Проте сьогодні країна переживає справжнє винне відродження, а кількість виноробень, площі виноградників і якість вин зростають темпами, які привертають увагу міжнародної спільноти. Саме тому особливий інтерес викликає […]

21 виноробня за версією Forbes зі списків Wine Travel Awards, заради яких варто планувати наступну подорож

В цьому році вийшла стаття Джима Добсона (Jim Dobson), провідного аналітика американського Forbes (forbes.com) – The World’s 21 Must-Visit Wineries, According to the Wine Travel Awards. Ми покладаємося на його експертизу та пропонуємо короткий огляд: які саме локації з ком’юніті Wine Travel Awards він рекомендує для відвідування досвідченим мандрівникам.


Колись винний туризм означав екскурсію погребом і дегустацію кількох вин. Сьогодні все інакше. Покоління Z шукає автентичність, локальні історії, унікальні ландшафти, незвичні гастрономічні відкриття та місця, які неможливо відтворити в Instagram-фільтрі. Саме тому до списку Forbes, створеного з номінантів премії Wine Travel Awards, яка нині охоплює 48 країн, потрапили не лише знамениті виноробні, а й проєкти, що перетворилися на справжні центри культурного тяжіння. 

Radici Resort

Ці 21 адресу об’єднує не географія і навіть не стиль вина. Їх поєднує здатність створювати емоції. Тут можна гуляти серед виноградників античних Помпеїв, куштувати золоте вино на острові у Венеційській лагуні, спостерігати за слонами поруч із виноградниками Таїланду або відкривати автохтонні сорти винограду, яких більше немає ніде у світі. Саме тому список The World’s 21 Must-Visit Wineries, According to the Wine Travel Awards є значно більшим, ніж просто добірка виноробень. Це готовий маршрут для тих, хто хоче пізнавати світ через локальні історії, людей і вина, які неможливо повторити в жодній іншій країні. 

Аргентина 

Bodega La Luz del Vino 

Bodega La Luz del Vino 

Серед рекомендацій Forbes – аргентинська Bodega La Luz del Vino, розташована в горах Анд. За словами CEO Wine Travel Awards пані Ірини Д’яченкової, яку цитує Forbes, власник виноробні Рікардо Ф. Нуньєса (Ricardo Núñez) є одним із найсміливіших інвесторів винного світу, а сам проєкт поєднує високі стандарти якості та масштабне бачення майбутнього. Високогірні виноградники Мендоси, різкі перепади температур і потужне сонячне освітлення формують стиль вин, який Forbes називає особливо свіжим та виразним. 


Франція  

Champagne Joseph Perrier 

Champagne Joseph Perrier 

Тут подорож починається під землею. Крейдяні галереї, вирубані багато століть тому, створюють дивовижне відчуття занурення в історію Шампані. Мезон Champagne Joseph Perrier, заснований у  1825 році, вражає історичними крейдяними підвалами, величною будівлею та витонченими винами.

Château Pape Clément 

Château Pape Clément 

Один із найстаріших винних маєтків Бордо, історія якого розпочалася ще у XIII столітті. Місце для тих, хто хоче відчути справжній масштаб французької винної культури та велич вин Бордо. Легендарне Château Pape Clément демонструє понад сім століть винної історії. І це шато сьогодні надає гостям казкове відчуття, де поєднується преміальний рівень сучасної гостинності з вищою ієрархією витриманих вин – з екскурсійною програмою, вартою монархів. Ну, або пап.   


Італія

Venissa Estate 

Venissa Estate 

Острів Мадзорбо у Венеційській лагуні. Місце, де вдалося врятувати майже втрачений сорт Dorona, а саме золоте вино стало легендою винного туризму. Ірина Д’яченкова особисто відзначила цей проєкт як приклад збереження винної спадщини і місце, де неодмінно варто зупинитися, коли ви буваєте в Венеції. До речі, саме так і вчинила колись наша редакція.  

Mirabella Golf Club

Mirabella Golf Club

Проєкт родини Mastroberardino у зоні Taurasi DOCG. Саме тут відчувається масштаб роботи Antonio Mastroberardino, який відродив виноградники античних Помпеїв і створив легендарне вино Villa dei Misteri. Завітайте і на саму виноробню – вас вразять стельові розписи її погребів. Спитайте вина з помпейських виноградників.   

Ventiventi Winery 

Ventiventi Winery 

Одна з найкращих адрес для тих, хто хоче зрозуміти, як народжується вино. Тут можна простежити весь шлях від виноградника до пляшки.   

Villa Cammaratini  

Villa Cammaratini

Сицилійський маєток поблизу Модіки, який відкриває двері до барокового світу долини Валь-ді-Ното. Ідеальна база для дослідження гастрономічної культури півдня Італії.  

Vinos de La Luz Toscana 

Vinos de La Luz Toscana 

Тосканський проєкт групи Vinos de La Luz у мальовничій долині Валь-д’Орча. Класичні пейзажі Тоскани тут поєднуються з цілком сучасним баченням виноробства.  

FASOLI GINO Winery 

FASOLI GINO Winery 

Піонери органічного та біодинамічного виноробства. Історія господарства показує, як родинний бізнес може стати еталоном сталого розвитку. І це – саме те місце, куди ми, слідом за Джимом Добсоном рекомендували б відправитися за враженнями від неймовірного амароне та готельного дизайну. 

Radici Resort

Radici Resort

Radici Resort – винний курорт у самому серці Ірпінії, розташований серед виноградників виноробні Mastroberardino в зоні виробництва Taurasi DOCG, поблизу містечка Мірабелла-Еклано. Комплекс поєднує комфортний готель, ресторан, гольф-поле, басейн і спа-зону. Гостям пропонують дегустації місцевих гастрономічних спеціалітетів у супроводі вин Mastroberardino, а також знайомство з винною, культурною та історичною спадщиною регіону Кампанія.


Грузія

Shaloshvili Cellar & Hotel 

Shaloshvili Cellar & Hotel 

Кахетія без декорацій і туристичних штампів. Родинний проєкт, де гостя приймають не як відвідувача, а як давнього друга.  

Winery Khareba 

Winery Khareba

Живий музей грузинського винограду. Тут зібрано сотні автохтонних сортів, а сама виноробня виконує роль справжнього генетичного банку винної спадщини країни. Саме тут, до речі виробляється вино у колаборації з британським гуру винного туризму Робертом Джозефом. 

SHUMI Winery 

SHUMI Winery 

Якщо у вас є лише один день у країні, яку вважають батьківщиною вина, пані Д’яченкова радить провести його саме тут. Вина – і серед них перше в історії ігристе з квеврі, музей, ампелографічна колекція, мікрозони Кахетії та унікальний напій Zigu – улюбленець нашої редакції.  


Іспанія

Bodega Tío Pepe

Bodega Tío Pepe

Херес, внутрішні дворики, виноградні алеї та одна з найавтентичніших атмосфер в іспанському винному світі. Тут вино буквально живе в міському просторі. А раз на рік виливається на своїх шанувальників у вирі експресивного фестивалю. 

 

Bodega La Luz del Duero 

Bodega La Luz del Duero 

Рібера-дель-Дуеро в її найкращому вигляді: вапнякові ґрунти, перепади температур і краєвид на середньовічний замок з тераси виноробні.   

Descalzos Viejos 

Descalzos Viejos 

Колишній монастир над Рондою, який перетворився на виноробню. Виняткове вино (до речі, тут не так багато виноробень), зал для витримки вин, розписаний фресками, казковий вид на Ронду і незабутня атмосфера. За словами експертів WTA, це найромантичніше місце найромантичнішого міста Андалусії.  

Bodega La Luz de Rueda 

Bodega La Luz de Rueda 

Світ Verdejo, гравійних ґрунтів і сучасної історії одного з найдинамічніших білих вин Іспанії.  


Португалія

The Yeatman 

The Yeatman

Це розкішний готель, де краса натуральності возведена в культ. Фактично храм португальської винної культури над Дору. Не просто винний готель, а місце, через яке можна зрозуміти феномен портвейну.  


Південна Африка

The Glass Museum at Glenelly Estate

The Glass Museum at Glenelly Estate

Виноробня, музей скла і дивовижна історія легендарної Lady May – жінки, яка до 70 років управляла одним з провідних шато Бордо, а тепер в свої понад 100 років літає зі Швейцарії в Африку наглядати за виноградниками. Один із тих проєктів, де мистецтво та вино стають частиною одного досвіду.   


Тайвань

Domaine Vino Formosa 

Domaine Vino Formosa

Доказ того, що великі винні історії не завжди мають тисячолітню традицію. Господарство стало одним із піонерів підводної витримки вина й привернуло увагу міжнародної спільноти.  


 Таїланд

Monsoon Valley Vineyard 

Monsoon Valley Vineyard 

Одна з найдивовижніших винних адрес світу. Тропічні виноградники, нестандартні технології вирощування та сусідство зі слонячим заповідником роблять цю локацію справді унікальною. 

 



Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!


 

В цьому році вийшла стаття Джима Добсона (Jim Dobson), провідного аналітика американського Forbes (forbes.com) – The World’s 21 Must-Visit Wineries, According to the Wine Travel Awards. Ми покладаємося на його експертизу та пропонуємо короткий огляд: які саме локації з ком’юніті Wine Travel Awards він рекомендує для відвідування досвідченим мандрівникам. Колись винний туризм означав екскурсію погребом […]

Подарунок із характером: Honey Badger придбала Artania Bar у Києві

У винно-гастрономічному житті Києва з’явилася новина, в якій бізнесова логіка несподівано поступається місцем романтиці. Artania Bar, який раніше належав виноробні Beykush Winery, перейшов у власність компанії Honey Badger.


І якщо зазвичай придбання бару стає приводом для сухих новин про інвестиції та розширення бізнесу, цього разу історія вийшла значно людянішою. Як з’ясувалося, новий заклад став подарунком на день народження.

Співвласниця Honey Badger Юлія Каленська повідомила про це у соціальних мережах із властивим їй почуттям гумору: «Кажуть, що найкращий подарунок чоловікові – той, про який він навіть не здогадувався. Здається, цього року я перевиконала план. Цього року я вирішила подарувати Артемові бар. Бо пляшками Honey Badger його вже не здивуєш, а шкарпетки – це якось надто банально. Артем, люблю тебе! І нехай тепер у тебе буде трохи менше приводів казати, що тобі нікуди піти після роботи. Бо тепер ти сам собі бармен!»

 

Для галузі Honey Badger не потребує особливого представлення. Компанія вже давно стала одним із найяскравіших українських виробників авторських наливок, настоянок і крафтових міцних алкогольних напоїв, а її продукти впізнають далеко за межами професійного кола. Не випадково свого часу Honey Badger потрапила і до числа номінантів Wine Travel Awards, міжнародної премії, заснованої Drinks+ Media Group для відзначення яскравих ініціатив, брендів, що уособлюють країну, та особистостей, які формують сучасну культуру вина, гастрономії, туризму та гостинності.

Втім, нові власники одразу дають зрозуміти: йдеться не лише про розвиток власного бренду. За словами Артема Скубенка, Artania Bar має стати значно ширшим проєктом.

Drinks+ звернувся до щасливого іменинника з проханням розповісти про майбутнє закладу. Ось що відповів Артем Скубенко:

«Так, це правда: на мій день народження Юля “подарувала” мені бар. Може це із великої непохитної любові або тому що цієї зими в місті по 10 годин вимикають світло))) Тож тепер доведеться щось із цим робити. І ми розвиваємо новий проєкт Artania Bar у Києві. Для нас це не просто ще один заклад, а можливість створити місце, яке відображатиме наше бачення сучасної крафтової європейської культури напоїв. Найближчі місяці наше завдання дуже просте: пройти київську зиму, зберегти команду та зрозуміти сильні сторони локації. А вже навесні плануємо поступову трансформацію Artania у європейський craft bar.

Наша ідея полягає в тому, щоб об’єднати під одним дахом незалежних виробників вина та міцних напоїв з України та різних країн Європи. Ми хочемо зробити ставку не на масові бренди, а на автентичних виробників із власною історією, характером і філософією. Пріоритетом будуть звісно українські виробники. Окремий акцент буде на принципі farm-to-table. Меню залишиться компактним і сезонним, заснованим на продуктах локальних фермерів та крафтових виробників. Ми віримо, що хороші напої заслуговують на чесну, зрозумілу їжу, яка підкреслює їхній смак, а не змагається з ним.

Для Honey Badger це також стане простором, де гості зможуть знайомитися з нашими продуктами у природному середовищі, але ми бачимо Artania передусім як платформу для всієї спільноти крафтових виробників. Наша мета проста: створити місце, де можна відкрити для себе нову українську та європейську гастрономію, дізнатися історії виробників і відчути, що за кожною пляшкою стоять реальні люди, ферми та сімейні бізнеси».

 

 

У цій історії Drinks+ особливо тішить навіть не сама угода, а бачення, яке стоїть за нею. Український ринок напоїв сьогодні потребує не лише нових брендів, а й нових просторів для спілкування, дегустацій, знайомств із виробниками та формування культури споживання. І, погодьтеся, є щось символічне в тому, що заклад під назвою Artania опинився в руках Артема. Ми не надто віримо в містичні збіги, але цей збіг імен хочеться сприймати як добрий знак.

Щиро вітаємо Юлію Каленську та Артема Скубенка з новою сторінкою в історії Honey Badger і бажаємо, щоб Artania Bar зберіг свій характер, здобув нове дихання та став одним із тих київських місць, куди приходять не лише за келихом вина чи авторською настоянкою, а й за атмосферою – душевною та гарною. 

А ми, зі свого боку, віримо, що незабаром Artania стане улюбленою адресою для всіх поціновувачів якісних напоїв, гастрономії та тієї душевної атмосфери, яку неможливо створити за бізнес-планом, але яку завжди відчувають гості.

Тим часом Honey Badger вже заявив власний календар подій на листопад, тож радимо завітати на ці вечори – знаючи характер цього бренду, передбачаємо, що зустрічати вас будуть неймовірно тепло.

Фото: Honey Badger



Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!


 

У винно-гастрономічному житті Києва з’явилася новина, в якій бізнесова логіка несподівано поступається місцем романтиці. Artania Bar, який раніше належав виноробні Beykush Winery, перейшов у власність компанії Honey Badger. І якщо зазвичай придбання бару стає приводом для сухих новин про інвестиції та розширення бізнесу, цього разу історія вийшла значно людянішою. Як з’ясувалося, новий заклад став подарунком […]

WorldFoodUkraine 2027: нові дати та розширений формат виставки

21–23 квітня 2027 в Міжнародному виставковому центрі в Києві відбудеться WorldFoodUkraine – найбільша в Україні виставка продуктів харчування та напоїв. Цієї весни вона пройде одночасно з виставками GastroDays та Agro2Food, представивши на одному майданчику три ключові напрями продовольчого ринку: продуктовий ритейл, ресторанний бізнес та харчову промисловість.


WorldFoodUkraine, проведення якої було заплановано на 28–30 жовтня 2026, перенесено на весну 2027 року. Компанії та бренди, зустрічі з якими відвідувачі очікували у жовтні, готуються представити свою продукцію вже у квітні. До них приєднаються нові учасники, що дозволить не лише зберегти потенціал запланованої жовтневої експозиції, а й суттєво розширити її навесні.

Завдяки одночасному проведенню трьох виставок відвідувачі зможуть за один візит ознайомитися з пропозиціями постачальників для ритейлу й HoReCa, а також компаній, що пропонують обладнання для професійних кухонь, ресторанів та технології для харчової промисловості.

Ділова програма: RetailVisionForum та CHEF Days 3.0

Разом із WorldFoodUkraine на квітень 2027 переноситься RetailVisionForum присвячений актуальним питанням розвитку продовольчого ритейлу. У програмі – дискусії за участю представників торговельних мереж, виробників, постачальників та галузевих експертів.

У межах GastroDays вже втретє відбудеться CHEF Days 3.0 – традиційна професійна подія для шеф-кухарів, рестораторів та представників гастрономічної спільноти.

Безпека та безперебійна робота виставки

Особливу увагу організатори приділяють безпеці учасників і відвідувачів та забезпеченню стабільної роботи виставки. На території МВЦ передбачено облаштоване укриття, резервне електроживлення від генераторів, доступ до Wi-Fi, медичний пункт із кваліфікованим медичним працівником та аптечку тактичної медицини. Усе це спрямовано на створення належних умов для роботи та професійного спілкування навіть за складних обставин.

Зустрінемося у квітні!

WorldFoodUkraine та GastroDays відбудуться 21–23 квітня 2027 в МВЦ, Київ.

Вхідні квитки, придбані на WorldFoodUkraine у жовтні 2026, залишаються дійсними на нові дати. Про відкриття реєстрації для нових відвідувачів буде повідомлено додатково.

Стежте за оновленнями на офіційних ресурсах виставок.



Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!


 

21–23 квітня 2027 в Міжнародному виставковому центрі в Києві відбудеться WorldFoodUkraine – найбільша в Україні виставка продуктів харчування та напоїв. Цієї весни вона пройде одночасно з виставками GastroDays та Agro2Food, представивши на одному майданчику три ключові напрями продовольчого ринку: продуктовий ритейл, ресторанний бізнес та харчову промисловість. WorldFoodUkraine, проведення якої було заплановано на 28–30 жовтня 2026, […]

Vosne-Romanée очима Vincent Mongeard: земля, що дорожчає швидше за золото

Тут історія виноробства відчувається буквально під ногами. У Vosne-Romanée це особливо помітно: кілька сотень метрів тут можуть відділяти просто видатний виноградник від одного з найкоштовніших теруарів світу. І що характерно – пересічних ділянок тут просто не існує. Vosne-Romanée є тим рідкісним місцем на винній карті світу, де майже кожен сусід виявляється легендою, а назви кліма давно стали частиною світового винного пантеону. 


Саме в такому оточенні розташований Domaine Mongeard-Mugneret, маєток, який наша українська група виноробів, рестораторів і медійників мала нагоду відвідати цього року під час подорожі «Золотим кільцем Бургундії».

Прийом був по-бургундськи вишуканим і водночас по-сімейному теплим. Нас особисто зустрічав Vincent Mongeard. Розгорнута дегустація, елегантний ланч, розмови про землю, час і спадкоємність поколінь дозволили побачити цей домен не лише як успішне винне господарство, а як живий символ того, чому Бургундія залишається еталоном світового виноробства.

Домен веде свою історію з 1620 року – і на сьогодні ним опікується вже восьме покоління. Сучасний вигляд господарства сформувався після шлюбу Eugène Mongeard та Edmée Mugneret у 1920 році, коли об’єдналися дві видатні виноробні родини. Сьогодні Domaine Mongeard-Mugneret володіє близько 30 гектарами виноградників у 37 апелясьйонах, від регіональних до найпрестижніших Grand Cru Бургундії: Richebourg, Grands Échezeaux, Échezeaux та Clos de Vougeot. Саме ця виняткова мозаїка теруарів зробила господарство одним із найзначніших сімейних доменів Côte de Nuits.

Для нинішнього власника, Vincent Mongeard ключовим словом залишається terroir. Недарма його цитата, винесена на презентаційні матеріали господарства, звучить як маніфест усього домену:

«Наші вина черпають свою сутність із землі, але саме ретельна майстерність винороба надає їм найкращого вираження та розкриває їхній справжній характер. Ця ознака досконалості надає нашим винам елегантного та вишуканого стилю, гармонійного та автентичного».

Саме ця філософія пояснює феномен Mongeard-Mugneret. Тут майже фізично відчувається баланс між спадщиною та розвитком. Родина здійснила власну історичну масальну селекцію Pinot Mongeard, працює відповідно до принципів High Environmental Value (HVE), зберігає природні екосистеми довкола виноградників і водночас готує передачу господарства новому поколінню: месьє Вінсан розповідає, що  із задоволенням передає свої знання виноробства онукові Maxence Mongeard.

Окремої уваги заслуговує робота родини Mongeard-Mugneret із власним посадковим матеріалом Pinot Noir. На відміну від поширеної в сучасному виноградарстві клонової селекції, коли нові виноградники закладаються стандартизованими клонами з розсадників, у господарстві значну роль відіграє так звана sélection massale – масальна селекція. Її принцип полягає у відборі живців із найкращих старих лоз самого домену для подальшого розмноження. Такий підхід дозволяє зберігати генетичне різноманіття насаджень, накопичене багатьма поколіннями виноградарів, і водночас підтримувати тісний зв’язок між молодими лозами та історичною спадщиною терруару. До речі, у Бургундії sélection massale давно перестала бути просто виноградарською технікою. Вона розглядається як спосіб збереження генетичної пам’яті виноградника. Саме тому багато історичних доменів Côte de Nuits продовжують працювати з власним посадковим матеріалом, відбираючи живці від найкращих старих лоз замість тотального переходу на комерційні клони. Для таких родинних господарств, як Domaine Mongeard-Mugneret, це не лише агрономічний інструмент, а й форма передачі спадщини між поколіннями.

У Mongeard-Mugneret навіть говорять про власний «Pinot Mongeard» – не як про окремий сорт чи зареєстрований клон, а як про унікальний генетичний фонд Pinot Noir, сформований століттями селекційної роботи родини. В епоху, коли дедалі більше великих виноградників світу прагнуть уніфікації та передбачуваності, такий підхід виглядає майже актом культурного збереження. Адже йдеться не лише про рослини, а про передачу живої пам’яті місця, завдяки якій кожне покоління Mongeard-Mugneret продовжує діалог із лозами, висадженими їхніми попередниками десятки, а подекуди й сотні років тому.

Domaine Mongeard-Mugneret

Але навіть не заглиблюючись у професійні нетра та виробничі тонкощі, на побіжний погляд не надто освічених у виноробстві любителів цей домен – справжня перлина Бургундії.  Вагу домену можна зрозуміти, просто поглянувши на його сусідів. Головні ділянки Mongeard-Mugneret розташовані в самому серці «золотого квадрату» Vosne-Romanée. Richebourg межує із легендарним Romanée-Conti. Grands Échezeaux та Échezeaux знаходяться поруч із славетними виноградниками Domaine de la Romanée-Conti. Для будь-якого винороба чи сомельє світу це адреса, яка не потребує пояснень.

Domaine Mongeard-Mugneret

Втім, найцікавіше полягає в тому, що Mongeard-Mugneret не намагається бути «ще одним DRC». Його вина мають власний – вишуканий і блискучий стиль. Вінсан Монжар говорить так:

«Я винороб. Все починається на винограднику. Я знаю кожну parcel, кожен ряд. Але після збору винограду починається ще одна фаза: керувати вином, дозволяти йому розвиватися у власному темпі. І в цьому я йду виключно власним шляхом».

Насправді домен – ідеальна академія роботи з сортом Піно Нуар, здатність вірно передати характер цього вибагливого сорту – просто в генах у родини. Ферментація починається природно після кількох днів холодної передферментаційної мацерації і триває близько дванадцяти днів. Вимогливий – не менш за сам Піно Нуар –  Вінсан Монжар особисто контролює кожне кюве. Під час пресування саме його навчене піднебіння визначає пропорцію нового дуба для подальшого застосування.

Там, де деякі сучасні виробники прагнуть максимальної легкості, стиль Mongeard-Mugneret залишається впізнавано класичним: концентрований фрукт, глибина, виразна структура, складна пряність Vosne-Romanée і потенціал тривалої витримки. Щоб зрозуміти характер вин домену, дослухаємося до ще одного пояснення від месьє Вінсана:

«Від батька до сина наші вина завжди дозрівали в дубі, і я продовжую цю традицію з особливою ретельністю. Для мене дерево ніколи не було просто матеріалом для бочки. Я прагну зрозуміти його характер і використати найкращі якості. Саме тому я регулярно їжджу до лісів Tronçais, Bertranges та Châtillon, де особисто обираю дуб для наших вин. Я шукаю деревину з найтоншою тестурою, здатну не домінувати, а делікатно супроводжувати вино. Такий дуб забезпечує найм’якший доступ кисню і дарує найбільш витончені таніни, дозволяючи теруару говорити власним голосом».

Особливо переконливо на дегустаціях останніх років виглядають вина вінтажів 2019, 2020, 2022 та 2023, які поєднують щедрість сонячних років із властивою регіону витонченістю та віртуозною роботою винороба з дубом. А на престижних аукціонах саме вінтажі 2010, 2015 та 2019 вочевидь демонструють найвищі результати для Grand Cru домену.

Ця переконливість яскраво виявляється в зростаючих цінах – і на вина, і на нерухомість. Не дивно, що навколо домену дедалі частіше виникають розмови не лише про вино, а й про його загальну економічну цінність. Так співпало, що саме в червні 2026 року, коли наша группа відвідала Бургундію, винний світ сколихнули чутки про можливий продаж Domaine Mongeard-Mugneret. У публікаціях навіть фігурували вражаючі цифри – потенційна оцінка сягала понад 360 мільйонів євро та називалися найбільші гравці світового люксу серед можливих претендентів. За повідомленням французької газети Le Bien Public, стверджувалося, що серед потенційних покупців – LVMH, Artémis (Pinault), Chanel та AXA.

Реакція родини була миттєвою і недвозначною. Домен офіційно заявив, що не продається, ніколи не продавався і залишатиметься виключно сімейним господарством.

Втім сама поява таких оцінок багато говорить про сучасний статус активів у Vosne-Romanée. Якщо ще покоління тому виноградник сприймався передусім як сільськогосподарська земля, сьогодні Grand Cru Бургундії дедалі більше нагадують найдефіцитніші предмети розкоші світу. Останні офіційно оприлюднені дані оцінювали гектар Grand Cru Côte d’Or близько 9 мільйонів євро, а окремі угоди в найпрестижніших апелясьйонах можуть перевищувати ці показники у кілька разів. Фактично такі виноградники дедалі частіше порівнюють не з аграрними активами, а з коштовними витворами мистецтва.

Наведу порівняльні цифри щодо динаміки вартості земель у Бургундії (за даними 2025 року):

  • Village Côte de Nuits Rouge: близько €925 000/га
  • Premier Cru Rouge: близько €1,15 млн/га
  • Premier Cru Blanc: близько €2,7 млн/га
  • остання опублікована середня оцінка Grand Cru: близько €9 млн/га. Експерти ринку відзначають, що Бургундія сьогодні поводиться не як аграрний актив, а швидше як luxury asset, подібний до предметів колекціонування чи люксової нерухомості.

Але зауважу: сусідній Romanée-Conti – то окремий monopole Grand Cru, площа якого близько 1,8 га і ринку таких земель практично не існує. Більшість спеціалістів розглядають Romanée-Conti як фактично безцінний актив, який неможливо порівнювати зі звичайними ринковими транзакціями. Саме тому Domaine Mongeard-Mugneret, – розташований у ядрі великого теруару Vosne-Romanée, між Romanée-Conti та Richebourg і неподалік від Grands Échezeaux та Échezeaux, – сьогодні цікавий не лише колекціонерам вин, а й аналітикам винного бізнесу. Він залишається одним із небагатьох великих сімейних доменів Vosne-Romanée, які зберегли незалежність попри надзвичайний інтерес з боку глобальних інвесторів.

Domaine Mongeard-Mugneret

Ще одна тема наших розмов у маєтку стосувалася майбутнього. Вінтаж 2026 уже увійшов до історії Бургундії як один із найраніших за весь період спостережень: Для Côte d’Or ще в розпал літа прогнозували історично ранній збір урожаю, а вже в серпні багато господарств розпочали роботи на 1-2 тижні раніше від звичайного. Спека, тривала посуха, дрібні ягоди та дуже низькі врожаї стали головними викликами сезону. Остаточні оцінки вин поки що попереду, однак провідні спостерігачі регіону вже говорять про надзвичайно концентрований врожай із потенційно високою якістю за рахунок низької врожайності та доброї санітарної кондиції ягід.

В цілому, фахові джерела Бургундії характеризують 2026 рік як: надзвичайно ранній урожай – один із найраніших за багато століть; дуже спекотний сезон; сильний водний стрес; низькі врожаї.

Для такого виробника, як Mongeard-Mugneret, 2026 вінтаж має шанси нагадати концентровані сонячні роки на кшталт 2020, але з ще меншими релізами. Остаточне судження про якість можна буде робити після виходу перших серйозних дегустаційних звітів у 2027-2028 роках, але мисливцям за видатними файн вайн я б радила придивится до цього домену. Втім, після відвідин Domaine Mongeard-Mugneret залишається відчуття, що справжня цінність цього господарства вимірюється не тільки гектарами Grand Cru, мільйонами євро чи місцем на карті Vosne-Romanée. Її неможливо оцінити лише через ринкову капіталізацію.

Цінність Mongeard-Mugneret полягає у здатності продовжувати сімейну історію в часи, коли більшість виноградників давно стали об’єктами інвестицій. Саме тому, мабуть, найпереконливішою відповіддю на всі розмови про можливі продажі власності стає нинішня робота на виноробні одразу трьох поколінь родини Mongeard. У Бургундії це означає більше за будь-які цифри.



Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!


 

Тут історія виноробства відчувається буквально під ногами. У Vosne-Romanée це особливо помітно: кілька сотень метрів тут можуть відділяти просто видатний виноградник від одного з найкоштовніших теруарів світу. І що характерно – пересічних ділянок тут просто не існує. Vosne-Romanée є тим рідкісним місцем на винній карті світу, де майже кожен сусід виявляється легендою, а назви кліма […]

Більше ніж конкурс: чим запам’ятався ХІ Міжнародний форум виноробів та сомельє

У час, коли українське виноробство змушене одночасно розвиватися, боротися за виживання та відстоювати своє місце на міжнародній мапі, професійні форуми стають значно більшим, ніж традиційні галузеві події. Вони перетворюються на точки збору спільноти, де перевіряють рівень професійних компетенцій, обговорюють майбутнє галузі та формують середовище, без якого неможливий розвиток культури вина.


Саме таким став ХІ Міжнародний форум виноробів та сомельє, що відбувся 1 листопада у столичному готелі InterContinentalKyiv. Захід об’єднав одразу кілька форматів: ХХІІІ Всеукраїнський конкурс «Майстер-сомельє – 2026», Х Ювілейний Всеукраїнський конкурс «Кращий кавіст України – 2026», дегустації вин і гастрономії, Свято молодого вина України, круглий стіл виноробів та сомельє і традиційну «Вечерю виноробів».

Організаторами виступили Всеукраїнська асоціація виноробів і сомельє, Асоціація кавістів України та Перша в Україні школа сомельє «Майстер-клас».

Професія під тиском. Чому конкурси сьогодні важливі як ніколи

Для країн із давніми винними традиціями професійні конкурси сомельє є звичною частиною винної екосистеми. Для країн, де культура споживання вина продовжує формуватися, вони відіграють іншу, набагато глибшу роль. Конкурси стають інструментом перевірки стандартів професії. Вони демонструють, де закінчуються загальні знання і починається справжня майстерність. Адже сомельє чи кавіст працює не лише з пляшкою вина. Він працює з історією, географією, гастрономією, сервісом, економікою і, зрештою, з людьми.

У сучасній Україні це особливо актуально. Галузь гостро відчуває нестачу кадрів, а ресторанам і винним бутікам часто доводиться залучати спеціалістів без профільної освіти. У таких умовах професійні змагання стають своєрідним дзеркалом стану індустрії.

Як зауважила голова журі, Президент Всеукраїнської асоціації виноробів і сомельє, керівник Першої в Україні Школи сомельє «Майстер-клас» Наталія Благополучна, частина сомельє просто не наважуються брати участь у конкурсах.

«Наш конкурс дуже складний. Він має тури, яких немає навіть на міжнародних змаганнях («Сир та вино», «М’ясо та вино» тощо). На жаль, у закладах сьогодні працює багато людей без профільної освіти. Хоча є й ті, хто давно в професії – вони впевнені у своїх силах і вже не хочуть перевіряти свої знання, бо добре знають власну винну карту, мають певний статус в ресторані – і не бажають ним ризикувати та показувати, що дещо відстали від сучасного винного руху.

Тож я завжди кажу: всі, хто наважується на участь, – молодці, бо не бояться показати, на що вони здатні. Для мене принципово важливо, що всі фіналісти мали профільну освіту. Саме це я завжди вважаю фундаментом професії. Можна мати великий практичний досвід, працювати у відомому ресторані чи винному бутіку, але без системних знань неможливо стати по-справжньому сильним фахівцем.

Зізнаюся, мені особливо приємно, що із шести фіналістів четверо є випускниками Школи сомельє «Майстер-клас». І, звичайно, я пишаюся тим, що саме вони стали переможцями цьогорічних змагань. Втім це не привід для самозаспокоєння, а радше підтвердження того, наскільки важливими залишаються якісна освіта та постійне вдосконалення.

Рівень підготовки конкурсантів добре видно вже під час відбіркового теоретичного туру. За 60 хвилин вони мають письмово відповісти на 60 складних запитань, що охоплюють усі ключові аспекти професії. Саме на цьому етапі стає зрозуміло, наскільки глибокими є знання учасника і чи має він міцний професійний фундамент.

Я завжди наголошую: якою б великою не була практика, без теоретичної бази сомельє не може повноцінно розвиватися у професії. Вино постійно змінюється, з’являються нові регіони, стилі, технології, законодавчі норми та ринкові тенденції. Тому професіонал повинен безперервно навчатися.

Ті, хто вважає, що вже досяг достатнього рівня й більше не потребує нових знань, рано чи пізно зупиняються у своєму розвитку. Саме тому у фіналах Всеукраїнських конкурсів кавістів і сомельє ми зазвичай бачимо людей, які не лише працюють у професії, а й системно інвестують у власну освіту, розширюють кругозір і готові щодня підтверджувати свій рівень знань та майстерності».

Ця думка, мабуть, найкраще пояснює сенс таких змагань. Тут перевіряють не статус. Тут перевіряють рівень.

Дев’ять турів, які випробовують усе

Фінальні тури конкурсів були побудовані таким чином, щоб максимально наблизити завдання до реальної роботи фахівців.

Отже, кожен фіналіст мав подолати дев’ять кіл випробувань:

  1. Презентація і “продаж” вин гостям “винного бутіку”;
  2. Презентація, подача ігристого вина гостям “ресторану”;
  3. Опис та повна характеристика, з проведенням декантації та гастрономічним поєднанням червоного сухого вина;
  4. “Вино та гастрономія” – підбір вин до представлених м’ясних продуктів, їх опис та характеристика технології;
  5. “Сир та Вино” – підбір вин до сирів, повна презентація типу молока та технології виробництва;
  6. “Сліпа” дегустація ігристих вин та рівний налив в 7 келихів (одним наливом);
  7. “Сліпа” дегустація вин та міцних напоїв;
  8. Завдання “Сюрприз” – повний опис за одну хвилину Великих вин Франції, тримаючи пляшку в руці, та вміння читати винну етикетку;
  9. Знання англійської мови, правил обслуговування, винний сервіс та етикет та ін.

Учасники представляли вина покупцям умовного винного бутіка, працювали з гостями ресторану, подавали ігристі вина, проводили декантацію, створювали гастрономічні поєднання, демонстрували знання сирів та м’ясних делікатесів, проходили сліпі дегустації тихих, ігристих і міцних напоїв, виконували завдання на читання винних етикеток та демонстрували знання англійської мови й сервісного етикету.

 

 

Такі тури як «Сир та вино» і «М’ясо та вино», аналогів яким немає у світовій конкурсній практиці, за відгуками членів журі, дозволяли оцінити широту знань учасників і їхнє розуміння того, що стоїть за гастрономічним продуктом.

 

«Усі чудово впоралися зі створенням еногастрономічних пар, однак щодо технологій виробництва сирів та м’ясних делікатесів ще є що вивчати. А якісні українськи продукти партнерів Форуму – сири ТМ Zinka і м’ясні деликатеси ТМ «Глобино» точно варті того, щоб про них більше знали люди, які працюють з вином», – поділилася враженнями від конкурсу член журі, співзасновниця медіа-групи Drinks+ Ірина Д’яченкова.

Водночас саме такі тури відображають сучасну реальність професії. Сьогодні сомельє повинен орієнтуватися далеко за межами винної карти.

Ірина Д’яченкова оцінила і сам рівень організації заходу в цілому: «Те, що вдалося провести у Києві в 2026 році – під час російських атак, блекаутів та інших несумісних з бізнесом, та й взагалі з нормальним життям, траблів – масштабний галузевий форум такого рівня і зберегти при цьому професійний стандарт, до якого ми звикли у значно спокійніші часи, сьогодні можна назвати майже дивом. Особливо цінно, що завдяки умовам, створеним командою готелю InterContinentalKyiv, усі учасники та гості почувалися комфортно і захищено навіть попри повітряні тривоги, які лунали в столиці протягом дня.

 

ХІ Міжнародний форум виноробів та сомельє

 

Водночас сама подія настільки захоплювала інтенсивністю програми, майже артистичними виступами учасників і кількістю цікавих зустрічей, що новини про тривоги часто відходили на другий план.

Для мене особливо цікавим став досвід роботи у складі журі. Зазвичай я оцінюю вина на міжнародних або національних конкурсах, однак цього разу в центрі уваги були не вина, а люди – їхні знання, професійна підготовка, навички сервісу, дегустаційний досвід та здатність працювати в умовах високого психологічного навантаження. Спостерігати за тим, як конкурсанти справлялися з такими різноплановими завданнями, було надзвичайно цікаво.

Окремо хочу відзначити залученість професійної роздрібної торгівлі. У конкурсі кавістів були представлені найвідоміші українські спеціалізовані мережі: своїх учасників делегували Good Wine, Wine Time та OK Wine, тоді як мережа «Вина Світу» виступила генеральним партнером змагань. Це свідчить про те, що конкурс дедалі більше сприймається ринком як авторитетний майданчик для професійного визнання та розвитку компетенцій».

 

Великі вина і великі історії

Одним із найяскравіших випробувань став новий конкурсний тур, розроблений шеф-сомельє InterContinentalKyiv Єгором Біловим. Наведемо коротку довідку про автора змагання: володар титулу «Найкращий український сомельє 2018» і випускник Школи сомельє компанії «Майстер-клас» є постійним соорганізатором конкурсів сомельє і кавістів, які складають найбільш видовищну частину форуму. Єгор – практикуючий сомельє, який володіє фундаментальними знаннями про напої і багато подорожує винними регіонами, тож цей тур був одним з найцікавіших (а може й найскладнішим) у цьогорічних змаганнях.

Фіналісти отримали пляшки культових вин світу та мали за одну хвилину розшифрувати всю інформацію, яку приховує етикетка: виробника, сортовий склад, походження, теруар, унікальність конкретного вина та його орієнтовну ринкову вартість.

Серед представлених вин були справжні легенди.

Кавісти працювали із Salon Le Mesnil-sur-Oger 2004 Magnum, Domaine de la Romanée-Conti Richebourg Grand Cru 2015 та Coche-Dury Corton-Charlemagne Grand Cru 2014.

Сомельє отримали не менш складні завдання: Domaine du Comte Liger-Belair La Romanée Grand Cru Monopole 2009, Domaine de la Romanée-Conti La Tâche Grand Cru Monopole 2008 та Armand Rousseau Chambertin Grand Cru 2014.

«Відверто кажучи, впоралися слабенько, але все одно доторкнулися до великих вин, за якими стоять великі історії, легенди, гроші, слава. І за якими колекціонери всього світу стоять у черзі», – коментує Єгор Білов.

Великі вина формують не лише колекції та аукціонні рекорди. Вони формують професійну культуру. Вчать читати етикетку як документ епохи. І саме в цьому полягає цінність такого туру.

 

Найскладніше завдання? Не завжди очевидне

Як не дивно, але одним із найбільш красномовних моментів фіналу стало завдання з рівного наливу вина у сім келихів одним рухом. На перший погляд, дрібниця. На практиці ж впоратися з ним змогла лише майбутня переможниця конкурсу сомельє Мелісса Корольчук.

ХІ Міжнародний форум виноробів та сомельє

 

Цей епізод добре показав різницю між теорією та відпрацьованою до автоматизму професійною навичкою.

Саме заради таких відточених навичок конкурси і потрібні: адже конкурсант працює в умовах стресу, під поглядом гостей, колег і журі – і лише регулярна участь у подібних випробуваннях дозволяє довести рухи, реакції та рішення до рівня професійного інстинкту.

Переможці 2026 року

Перейдемо до результатів:

 

Х Всеукраїнський конкурс “Кращий кавіст України-2026”

(Генеральний партнер конкурсу кавістів – мережа «Вина світу»)

1 місце – Назарій Когут (Івано-Франківськ)

2 місце – Денис Ревін (Київ)

3 місце – Оксана Когут (Івано-Франківськ)

 

ХХІІІ Всеукраїнський конкурс “Майстер-сомельє-2026”

(Національний Партнер конкурсу сомельє ТМ «Коблево»)

1 місце – Мелісса Корольчук (Київ)

2 місце – Іван Гончаренко (Київ)

3 місце – Ігор Постоянкін (Київ)

 

ХІ Міжнародний форум виноробів та сомельє

 

Ми попросили голову журі, Наталію Благополучну прокоментувати висновки суддів:

«Результат конкурсу не був очевидним ні для мене, ні для інших членів журі. У фіналі зібралися справді сильні учасники, кожен із власним досвідом і перевагами. Наприклад, Ігор Постоянкін раніше вже ставав переможцем конкурсу Асоціації сомельє України. Дуже переконливо виступив і Денис Ревін, який посів друге місце серед кавістів.

На цьому рівні все вирішують уже не базові знання, а професійна майстерність у найширшому розумінні цього слова: здатність працювати з публікою, впевнено триматися на сцені, швидко ухвалювати рішення та демонструвати глибоке розуміння продукту. Особливу роль відіграють найскладніші тури, насамперед сліпі дегустації тихих та ігристих вин, міцних напоїв, а також завдання, пов’язані з поєднанням вина з сирами та м’ясною гастрономією.

Саме тут визначальними стають практичний дегустаційний досвід, широта кругозору та серйозна підготовка до конкурсу. Наші переможці продемонстрували ці якості на гідному рівні.

Особливо показовою є перемога Мелісси Корольчук. Хоча вона лише навесні закінчила нашу Школу сомельє, за її плечима вже є практична робота на виноградниках Каліфорнії та Мозеля. До цього варто додати бездоганне володіння англійською мовою, дисципліну й точність у виконанні конкурсних завдань. Можливо, свою роль відіграли свіжі знання, можливо, природна харизма та щира усмішка, яка супроводжувала її протягом усього конкурсу. Але факт залишається фактом: перевага Мелісси над найближчим «переслідувачем» за підсумковими балами була дуже відчутною.

 

ХІ Міжнародний форум виноробів та сомельє

 

Зауважу: ми завжди орієнтуємося виключно на цифри. Якщо різниця між учасниками становить лише кілька балів, проводимо додатковий тур – теоретичний або практичний. За 23 роки проведення конкурсів таке траплялося неодноразово. Але цього року і Назарій Когут, і Мелісса Корольчук настільки впевнено випередили інших фіналістів, що необхідності у додаткових випробуваннях просто не виникло.

Для нас надзвичайно важливою є прозорість оцінювання. Наші конкурси відкриті для публіки: після завершення ми демонструємо на екрані повні результати кожного учасника. Це принципова позиція. Наскільки мені відомо, подібного рівня відкритості в Україні сьогодні не практикує жоден інший професійний конкурс у цій сфері».

Молоде вино і нове покоління виноробів

Окреме життя вирувало на Святі молодого вина України. Винороби з різних регіонів України привезли до Києва свої нові вінтажі, а ті, хто, окрім вина, працює також із дистилятами та іншими міцними напоями, охоче знайомили гостей із найновішими релізами. Атмосфера дегустаційної зали нагадувала своєрідну карту сучасного українського виноробства, де за кожною пляшкою стояла власна історія, регіон і характер її творця.

Серед стендів особливу увагу гостей привертав ассортимент напоїв Івана Горобця (Полтавська обл.), який зустрічав відвідувачів із притаманною йому елегантністю та гостинністю. Окрім вин, він представив нову авторську наливку з порічки, що одразу стала предметом жвавого обговорення серед професійної аудиторії. Напій поєднав виразний аромат свіжої ягоди, делікатну солодкість і ту щиру ремісничу індивідуальність, яка дедалі частіше стає візитівкою українських крафтових виробників.

ХІ Міжнародний форум виноробів та сомельє

 

Нові вінтажі представляли також винороби: Костянтин Бондаренко (Одеська обл.), Руслан Бабура (Запорізька обл.), Михайло Любославов (Запорізька обл.) та інші виробники. Вирізнявся в експозиції стенд одного з лідерів українського ринку вина – ТМ «Коблево» (Миколаївська обл.), де була представлена нова лінійка вин Koblevo 5 Elements, майже революційна як для самого виробника, так і для країни в цілому.

 

ХІ Міжнародний форум виноробів та сомельє

 

Форум яскраво продемонстрував ще одну тенденцію останніх років: до виноробства дедалі активніше приходить нове покоління підприємців. Тож увагу гостей привернули молоді сімейні виноробні. Серед них – Lehlych Winery, створена під час війни на Київщині та орієнтована на розвиток винного туризму, а також BWine Family Winery з Одещини, вина якої вже мають нагороди конкурсу Wine&Spirits Ukraine.

Такі проєкти, на наш погляд, є важливим сигналом для галузі: попри всі виклики, інвестиції у вино тривають.

«Вечеря виноробів»: під звуки музики

Яскравою крапкою форуму стала традиційна «Вечеря виноробів», де еногастрономічна складова виявилася не менш виразною, ніж самі змагання. Винний супровід для кожної страви особисто підбирала Наталія Благополучна, і слід визнати: цього вечора жодне поєднання не виглядало випадковим.

На аперитив гостям запропонували каву 36 місяців витримки на осаді, яка задала тон вечері. До тартара з лосося органічно долучилося рожеве вино від Vivanco, створивши легкий і невимушений вступ до подальшої гастрономічної історії.

 

 

Вдалим виявився союз теплого салату з карамелізованою качиною печінкою, полуницею та виноградом із Koblevo 5 Elements Cabernet & Merlot. Презентація супроводжувалася музичною композицією, що символізувала енергію Сонця, і цього разу метафора не здалася надуманою: страва й вино справді звучали в одній тональності.

Основну гастрономічну партію вечора виконав стейк прожарки medium з трюфельним пюре, броколі та соусом на основі червоного вина. Його партнером стало сицилійське Nero d’Avola Appassimento від Linteo. Це було саме те поєднання, яке змушує гостей на кілька хвилин забути про розмови, а сомельє – схвально кивнути один одному через стіл.

Фінальний акорд прозвучав не менш переконливо. Ніжний чізкейк із карамелізованим гарбузовим насінням напрочуд гармонійно поєднався з мадерою Justino’s. Солодкість десерту й благородна складність витриманого вина діяли як досвідчені співрозмовники, які давно навчилися дослухатися одне до одного.

Завершальним акордом вечора став 10-річний бренді Koblevo Golden Heritage. Він настільки впевнено впорався зі своєю роллю діжестиву, що міг би претендувати на право завершити не лише вечерю, а й будь-яку дискусію.

Однак винна спільнота рідко поводиться настільки передбачувано. Фінальний акорд, як часто трапляється серед виноробів, навпаки –  відкрив наступну, вже не формальну, частину форуму.

Про що говорили в кулуарах

Найкращі галузеві дискусії рідко відбуваються зі сцени. Значно частіше вони народжуються за столом, де поруч опиняються люди, які дивляться на вино з різних точок зору, але врешті працюють на спільну справу.

Цього вечора за одним столом зібралися винороби, сомельє, кавісти, представники профільних медіа та споживачі, яких уже навряд чи можна назвати просто споживачами. Серед них були випускники школи сомельє «Майстер-клас», які свого часу прийшли на навчання не заради зміни професії. У своїх галузях вони вже давно стали успішними фахівцями. Вино ж для них перетворилося на серйозне захоплення, достатньо важливе, щоб вивчати його системно. Як і слід було очікувати, розмова швидко перейшла від келихів до проблем.

 

ХІ Міжнародний форум виноробів та сомельє

 

Тема, яку сьогодні обговорюють практично в кожній галузі і в кожному куточку України, це – брак кадрів. Для виноробної спільноти проблема особливо гостра, причому на всіх етапах виробничого ланцюга: від виноградника до ресторанної зали.

Логічно продовжила бесіду дискусія про скорочення площ виноградників. На перший погляд, це світовий тренд: виробники в багатьох країнах переглядають насадження та адаптуються до нових ринкових реалій. Але український контекст додає до загальних викликів власні, значно складніші обставини.

Показовим став приклад компанії «Коблево». Один із найбільших виробників вина та алкогольних напоїв України був змушений викорчувати значні площі сорту Ізабелла, з якого виробляли щонайменше чотири популярні позиції асортименту. Коли в дискусії пролунала ідея використати цей виноград для виробництва соків, головний винороб компанії Тетяна Матвєєва пояснила, що на практиці все значно складніше: через специфічні властивості ягоди, зокрема слизьку шкірку, такі рішення не завжди працюють так само добре, як виглядають у теорії.

Втім, найбільш емоційною виявилася реакція сомельє. Здавалося б, саме ця професійна група найбільше тяжіє до класичних міжнародних сортів та преміального сегмента. Однак чимало учасників дискусії щиро шкодували про поступове зникнення Ізабельних сортів. Адже світова винна культура давно навчилася не ділити сорти на «правильні» та «неправильні», а працювати з їхньою унікальністю. Як приклад наводили Lambrusco та Moscato, які не лише мають комерційний успіх, а й захищені географічні зазначення та статуси DOC і DOCG в Італії.

За цією дискусією розгорнулося значно ширше питання. Українське вино вже давно перестало бути екзотикою на власному ринку і дедалі впевненіше заявляє про себе за кордоном. Але хто й як має представляти інтереси галузі на міжнародному рівні? Хто буде забезпечувати доступ до сучасних знань, досліджень і професійних мереж?

Саме про це говорила голова «Української виноградарсько-виноробної асоціації» Наталія Бурлаченко. Для неї це – не абстрактна тема. Як керівниця Big Wines вона працює з реальними викликами ринку щодня. І хоча світова статистика демонструє скорочення виноградних насаджень, компанія продовжує інвестувати в розвиток, додаючи нові площі до своїх 84 га дорослого виноградника в Ламбрівці на Одещині.

 

ХІ Міжнародний форум виноробів та сомельє

 

Втім, навіть готовність інвестувати у виноградники і навіть вдалі результати врожаю не гарантують відсутності проблем. Цього року, за словами пані Наталії, виробники зіткнулися з недостатнім попитом на виноградну сировину. Частину врожаю довелося залишити на лозі довше, ніж планувалося, тож збиральна кампанія лише нещодавно завершилася.

Окрема розмова розгорнулася довкола участі України в роботі Міжнародної організації винограду та вина (OIV). Нещодавно Наталія Бурлаченко очолювала українську делегацію на конгресі OIV у Китаї та поділилася спостереженнями, які виходять далеко за межі галузевої проблематики. У світі, де багато хто воліє залишатися «поза політикою», українським представникам доводиться нагадувати очевидні речі. Про те, що війна триває. Що ракети влучають не лише в міста, а й у виноградники. Що поруч із втратами Україна продовжує накопичувати досвід, проводити дослідження та брати участь у міжнародному науковому діалозі.

І тут постає ще одне непросте питання. Робота з відновлення повноцінної участі України в OIV і сплата членських внесків досі значною мірою здійснюються завдяки персональної підтримці мецената Рікардо Ф. Нуньєса (Ricardo F. Nuñez). Для країни з винною історією та амбіціями це привід замислитися над тим, якою має бути довгострокова модель представництва галузі на міжнародній арені.

Не менш жваву дискусію викликали географічні зазначення, кваліфіковані назви походження та відмінності між ними. Сьогодні єдину КНП в Україні має Shabo, однак усі погоджувалися: система потребує подальшої гармонізації як із європейським законодавством, так і з українською нормативною базою.

Водночас теоретичні дискусії про нові виноградники часто стикаються з українською реальністю. Коли країна живе в умовах війни, а ракети та дрони продовжують знищувати інфраструктуру й насадження, рекомендації активно закладати нові виноградники, не очікуючи вступу в ЄС, інколи звучать дещо академічно.

Ще одна тема стосувалася майбутнього сортового складу українського виноробства. Багато сомельє висловлювали думку, що майбутня конкурентоспроможність України полягає не стільки в копіюванні міжнародної класики, скільки в розвитку локальних сортів та PIWI-різновидів, які дедалі активніше завойовують увагу виробників по всьому світу.

Однак і тут виникає практичне запитання: де брати посадковий матеріал? Власних потужних виноградних розплідників країна фактично не має. Більше того, війна позбавила Україну й одного з найвідоміших господарств – у Білозерці на Херсонщині. В результаті навіть саджанці таких українських сортів, як Сухолиманський чи Одеський Чорний, часто доводиться закуповувати в розплідниках Молдови.

І вже зовсім під завісу вечора, коли на столах з’явився десерт у супроводі мадери Justino’s, розмова несподівано повернулася до теми, яка виявилася майже такою ж складною, як і географічні зазначення. Можна сказати, вишенькою на торті під час «Вечері виноробів» стало обговорення, як підібрати вино до несолодкого десерту. Справа в тому, що сучасна гастрономічна мода на менш солодкі, більш «здорові» десерти створює для сомельє чимало професійних викликів. І якщо за столом, де зібралися десятки фахівців, це питання так і не отримало остаточної відповіді, можливо, воно заслуговує продовження вже за межами форуму.

Зрештою, саме запитання, а не готові відповіді, зазвичай залишаються після найцікавіших винних розмов…

Конкурси визначили найкращих. Дискусії поставили нові запитання. А сам форум підтвердив просту річ: культура вина в Україні жива попри все. І нагадав в темній та холодній нашій улюбленій столиці, під виття тривог, – що після зими завжди настає весна.

 

ХІ Міжнародний форум виноробів та сомельє



Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!


 

У час, коли українське виноробство змушене одночасно розвиватися, боротися за виживання та відстоювати своє місце на міжнародній мапі, професійні форуми стають значно більшим, ніж традиційні галузеві події. Вони перетворюються на точки збору спільноти, де перевіряють рівень професійних компетенцій, обговорюють майбутнє галузі та формують середовище, без якого неможливий розвиток культури вина. Саме таким став ХІ Міжнародний […]

Merano WineFestival 2026. Чотири дні гастрономії, неаполітанської піци та live cooking

Із 6 до 9 листопада в межах 35-го Merano WineFestival 2026 відбудеться гастрономічна програма Culinaria, частиною якої стане серія кулінарних презентацій Sfumature di Gusto. Вона об’єднає шеф-кухарів, піцайоло та представників італійської гастрономічної культури, які представлять кухню й гастрономічні традиції регіону Кампанія на півдні Італії.


Раніше Drinks+ розповідав про перший регіональний Merano WineFestival Calabria – Essence of the South, який у 2025 році познайомив гостей із винними та гастрономічними традиціями Калабрії. Цього разу фестиваль прийматиме італійське місто Мерано. Основні події Merano WineFestival відбудуться в історичній будівлі Kurhaus у центрі міста, а гастрономічна програма Culinaria розгорнеться на спеціальному майданчику GourmetArena біля річки Пассер (Passer).

Kurhaus

За інформацією організаторів, Culinaria об’єднає близько 100 виробників гастрономічної продукції та представить напрями Food, Spirits & Beer, регіональні гастрономічні проєкти й кулінарні презентації у форматі showcooking. Цьогоріч у центрі уваги – кухня Кампанії, її локальні продукти та кулінарні традиції. На GourmetArena протягом чотирьох днів шеф-кухарі демонструватимуть власне прочитання регіональної кухні, поєднуючи традиційні рецепти із сучасним авторським підходом. Кулінарні презентації супроводжуватимуться вином.

У межах гастрономічної програми Culinaria відбудеться Sfumature di Gusto – серія кулінарних демонстрацій за участю шеф-кухарів.

  • Програма розпочнеться у п’ятницю, 6 листопада. Серед учасників: Паскуале Таралло (Pasquale Tarallo) з ресторану Paisà в Агрополі, Паскуале Ведетта (Pasquale Vedetta) з ресторану The Meat у Казерті, Франческо Піо Комуні (Francesco Pio Comune) з піцерії Da Cesira в Сан-Сальваторе-Тelesino та Джамп’єро Естатіко (Giampiero Estatico) з Maxiforno в Неаполі.
  • У суботу, 7 листопада, до програми долучаться представники готельно-ресторанного інституту у Вайрано-Скало: Гвідо Сімеоне (Guido Simeone) та Анджела Табелларіо (Angela Tabellario).
  • У неділю, 8 листопада, відбудуться виступи Маріо Янноти (Mario Iannotta) та Маріанни Де Б’язіо (Marianna De Biasio), а також Антоніо Тубеллі (Antonio Tubelli), який присвятить свою презентацію боттарзі – традиційному делікатесу з ікри. Того ж дня гастрономічну програму продовжать Ліно Скаралло (Lino Scarallo), шеф ресторану Palazzo Petrucci в Неаполі, та Джузеппе Аверса (Giuseppe Aversa) з ресторану Il Buco в Сорренто.
  • Фінальною подією стане програма Insieme di Gusto e di Mare, запланована на понеділок, 9 листопада, з 11:00 до 16:00. У ній візьмуть участь Ліно Скаралло, Антоніо Тубеллі, Джузеппе Аверса та Умберто Де Мартіно (Umberto De Martino), який представляє ресторан Umberto De Martino в Бергамо.

Merano WineFestival

Гастрономічна програма Merano WineFestival об’єднує регіональні традиції, авторський підхід шеф-кухарів і культуру італійського продукту. Live cooking дає змогу побачити кухню в процесі її створення – від вибору інгредієнтів до готової страви – та познайомитися з гастрономією Італії через її людей і території.

Паралельно з гастрономічною програмою Merano WineFestival запропонує насичену винну частину.

  • 6 листопада відбудеться TasteTerroir – bio&dynamica, присвячена органічним, біодинамічним і натуральним винам. 
  • З 7 до 9 листопада в Kurhaus триватиме The Festival – головна дегустаційна програма, яка об’єднає італійських та міжнародних виробників у межах напрямів Wine Italia, Wine International і Next Platinum.
  • 8 листопада в межах Merano WineFestival відбудеться майстер-клас La Campania nell’evoluzione dei bianchi, присвячений еволюції білих вин Кампанії. Його організаторами є Данте Стефано Дель Веккіо (Dante Stefano Del Vecchio), Томмазо Луонго (Tommaso Luongo) та Гвідо Інверніцці (Guido Invernizzi). У дегустації будуть представлені вина восьми господарств регіону: Aia dei Colombi, Guerritore, Quintodecimo, Sorrentino, Cantina di Solopaca, Vestini Campagnano, Fonzone та Cantine Mazzella. Майстер-клас відбудеться з 17:30 до 18:30 у залі Maia готелю Hotel Terme Merano.

Merano WineFestival запрошує відкрити Італію на смак – через її регіональні продукти, традиційні рецепти, сучасну кухню та вина. Адже за кожною стравою і кожним келихом стоїть своя історія, характер місця та люди, які зберігають і розвивають гастрономічну культуру країни.

Фото: meranowinefestival.com



Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!


 

Із 6 до 9 листопада в межах 35-го Merano WineFestival 2026 відбудеться гастрономічна програма Culinaria, частиною якої стане серія кулінарних презентацій Sfumature di Gusto. Вона об’єднає шеф-кухарів, піцайоло та представників італійської гастрономічної культури, які представлять кухню й гастрономічні традиції регіону Кампанія на півдні Італії. Раніше Drinks+ розповідав про перший регіональний Merano WineFestival Calabria – Essence […]

Жінки і ландшафти: українки, які відкривають винний світ

Колись вона приїхала сюди як туристка, студентка, журналістка, дослідниця або людина, яка шукала захисту від війни. А потім залишилася. Навчилася розрізняти відтінки місцевого розе, чекати правильного сезону для певного сорту, впізнавати вдалий вінтаж не за ароматом в бокалі, – а вже за виразом обличчя сусіда-винороба. Дізналася, на який ринок варто потрапити в суботу зранку. І в якому маленькому сімейному ресторанчику досі готують страву за рецептом прабабусі господаря. А ще – сперечатися про вінтаж так, ніби від нього залежить доля світу…


Так народжуються найкращі провідники. Не ті, хто завчив дати та маршрути, а хто встиг закохатися в місце настільки, щоб зробити його частиною власної історії. Вони вже не просто живуть у цих регіонах. Вони читають їх, як захоплюючу книжку, і вміють перекласти її для нас. У цій добірці ми знайомимо вас із українками, які сьогодні мешкають у виноробних куточках світу і допомагають мандрівникам відкривати їх без поспіху, шаблонів та туристичної мішури. Через місцеві вина, історії людей, приховані гастрономічні адреси, краєвиди та культурні коди, які рідко потрапляють до путівників. І якщо ваша наступна подорож пролягатиме через один із цих регіонів, ми рекомендуємо звернутися саме до них. Адже найцікавіші місця зазвичай відкривають не карти, а люди. 

Яната Попович. Дордонь, Франція. 

www.facebook.com/ianata.popovych/subscribenow

Яната Попович

Що ви знаєте про Дордонь?  Не засмучуйтеся, якщо нічого, бо навіть корінні французи про свій 24-й регіон розкажуть небагато. Мене ви не знаєте точно, тому якщо я зараз почну завзято вихваляти місце, яке стало моєю другою домівкою, чимало скептиків можуть мені не повірити. Втім, ви точно маєте повірити Генрі Міллеру, який, попри досить суперечливий моральний образ, мав бездоганний смак. І я зараз не про його жінок. Хоча історію про Анаїс і Джун ніжно люблю. У Генрі справді був бездоганний смак, тож колись у своєму «Колосі Маруссійському» він написав таке: «Це край незбагненної магії, який застовпили поети і на який лише вони одні й можуть претендувати. Це та сама Греція, тільки ближча до раю. Назвімо цей край раєм француза, відданим йому в концесію. Насправді він, мабуть, був раєм упродовж багатьох тисяч років. Мені здається, що таким він був і для кроманьйонця –  попри скам’янілі свідчення життя, знайдені у велетенських печерах, життя, що видається радше вражаючим і страшним. Мені здається, що кроманьйонець обрав це місце для життя тому, що вирізнявся неабияким розумом і тонким відчуттям прекрасного. Гадаю, що релігійне почуття вже тоді було властиве йому найвищою мірою і розквітло саме тут, навіть якщо він і жив, мов тварина, у своїх глибоких печерах. Я вірю, що цей розлогий мирний край Франції назавжди залишиться святим місцем для людини і, коли міста знищать поетів, стане прихистком і колискою поетів майбутнього. Повторюю, для мене було надзвичайно важливо побачити Дордонь: вона вселяє надію в майбутнє людства, у майбутнє самої землі. Франція одного прекрасного дня може зникнути, але Дордонь вічна, як вічні мрії, що живлять людські душі».

Невимовна магія, про яку так патетично пише Міллер, насправді щодо Дордоні має цілком буквальний сенс. Це справді магічна земля. Земля таємниць, легенд, давніх культів і міфів. А ще земля, де гастрономія має статус релігії, а місцеве маловідоме вино нічим не поступається своєму сусідові – іменитому Сент-Емільйону.

І так, справді, спільний предок усіх Homo sapiens носить назву дордонської скельної печери, де й було знайдено першу стоянку представника людини розумної. Особисто я вважаю, що він тому й розумний, що обрав для життя саме цю географічну точку. Точку межиріччя. Аналог біблійних Тигру та Євфрату. Тільки тут це три річки – Дордонь, Везер і Іль. Саме в міжріччі цих трьох рік і лежить моя особиста земля обітована.

Дордонь, раніше більш відома як Перігор, умовно поділяється на чотири частини, що відрізняються за кольором: білу, чорну, пурпурову та зелену. Біла вона – завдяки місцевому каменю, вапняку, з якого збудована вся Дордонь. Чорна – завдяки чорному трюфелю, місцевій гастрономічній пам’ятці. Пурпурова – завдяки вину. І зелена – завдяки безкраїм лісовим масивам. Якщо чесно, не знаю, чому немає блакитного Перігору, адже небо тут має той тендітний блакитний відтінок, який буває лише в новонароджених немовлят і людей, що переступили столітній рубіж.

Навіщо сюди їхати?  За рідкісним сьогодні відчуттям неквапного життя в абсолютному спокої й тиші. За ожилим Середньовіччям, де лише лінії електропередач натякатимуть вам, що за вікном XXI століття, за 1000 і 1 замком (Дордонь, до речі, так і називають – «Земля 1000 і 1 замку»). Причому замки тут не марципанові пряники, як на Луарі. Тут це велетні XI-XII століть, що кам’яними грудьми стоять над вигинами річок і ще пам’ятають Річарда Левове Серце ще хлопчаком. За фуа-гра, нині підданою своєрідній зооанафемі, і найсмачнішою качиною грудкою, за олією з волоського горіха і чорним трюфелем, на який тут можна вирушити на справжнє полювання, за найсвіжішою чорною ікрою, яку виробляють тут же на кількох фермах, за вершковим маслом, наче власноруч збитим апостолом Петром, за козячими сирами в асортименті, що перевищує обсяг моєї оперативної пам’яті, і, звісно ж, за місцевим вином.

Бержерак називають молодшим братом Бордо. Я ж не люблю таких епітетів. Для мене Бержерак – це не просто «дешева» версія Бордо. Виноградники тут існують понад 2000 років, а торгівля історично відбувалася Дордонню в бік Атлантики та Північної Європи. Те, що місцеве вино не таке відоме, впливає лише на його ціну, але аж ніяк не на якість. А вибір місцевих вин тут надзвичайно широкий – від простих столових до чудових купажних селективів, які шляхетно старіють десятиліттями. Зі своєї дзвіниці пораджу вам почати з мого улюбленого апелясьйону – Pécharmant. На мій  погляд, саме тут народжуються найцікавіші червоні вина Дордоні. Невелика зона безпосередньо на північний схід від Бержерака. Купаж Merlot, Cabernet Sauvignon, Cabernet Franc і зовсім трохи Malbec. Повнотіле вино у стилі Saint-Émilion і Pomerol, але зі своїм характером – трохи важчим і більш ґрунтовним. Щоб почати одразу з козирів, порекомендую двох моїх улюблених виробників:  Château de Tiregand та Château Terre Vieille.  Спробуйте. А ще краще – приїжджайте до Дордоні, і я постараюся на місці переконати вас у тому, що наш далекий предок мав не лише розум, а й бездоганний смак, обравши для свого життя французьке межиріччя – легендарну Дордонь.    


Василіса Дребушевська-Йілмаз.  Стамбул, Туреччина.

www.stambulka.com  

Винний туризм

Привіт! Я живу в Стамбулі з 2009 року. Тож хочу подякувати цьому місту за те, що з любительки поїсти воно перетворило мене на випускницю гастрономічного факультету, надихнуло на створення проєкту «Стамбулка» (www.stambulka.com) з дегустаціями і майстер-класами.

При всій повазі до Бургундії і Бордо, не їхні великі вина, а саме турецьке виноробство спонукало мене опанувати винну освіту і отримати дипломи DipWSET і WeinAkademiker. Моя книга – гастро-путівник українською «Стамбул. У своїй тарілці» (є у вільному доступі в електронному форматі) – була включена до шортлиста міжнародної книжкової гастрономічної премії Gourmand World Cookbook Awards 2017. Сьогодні я співпрацюю з професіоналами ресторанної сфери та гурманами, курую виробництво посуду, організовую майстер-класи з шеф-кухарями, дегустації турецьких вин і винні тури. І пишу нову книгу  –  тепер не лише про гастрономію, а ще й про турецьке вино.

Але досить про мене, давайте про Стамбул. Стамбул називають «містом контрастів». Але це лише напівправда. Стамбул  –  більше, ніж просто місто. Він як нескінченний і унікальний торт «наполеон», який спечено з безлічі культурних прошарків. І всі ці «коржі» приготовані різними цивілізаціями: римською, візантійською, османською. Ця еклектична суміш стилів переслідуватиме вас тут в усьому: від архітектури  –  до їжі.  Щоб відчути себе в Стародавньому Римі чи Візантії, опинитися серед турків-сельджуків, які підкорили Анатолію, чи приєднатися до каравану торговців, який везе прянощі по довгому і повному небезпек Шовковому шляху на стамбульський ринок спецій, вам достатньо … лише зробити відповідний вибір у меню місцевого закладу.

Турецька кухня, разом з французькою та китайською, входить в трійку найбагатших у світі, а також славиться різноманітністю і поживністю страв. Делікатесна історія Стамбула почалася приблизно в 660-х роках до р.х. Протягом більше ніж двох тисяч років імператорів змінювали султани, але постачання їхніх палаців залишалося незмінним: в столицю під замовлення з різних куточків імперій привозили тільки найкращі продукти. Бувало, що ці делікатеси з’являлися і на столах простих стамбульців. Тому століттями не тільки в палацах, а й в будинках простих мешканців міста, кухня була особливою, пікантною і різноманітною. Так, завдяки унікальному розташуванню Туреччини, на перехресті культурних та гастрономічних традицій практично всього світу, сформувалося і меню сучасної турецької кухні.

Винний туризм

Вперше збираючись до Стамбулу, я передчувала, з яким задоволенням нарешті спробую справжні чебуреки, плов і шурпу… Але, як з’ясувалося, ця «східна класика» в моєму розумінні не має жодного відношення до Туреччини і її страв. Найяскравішим першим враженням для мене виявилася навіть не їжа, а ставлення місцевих мешканців до неї: неймовірно трепетне, вдумливе і захоплене одночасно. Адже, на думку городян, турецька кухня  –  це головна памʼятка місцевої культури. Бажаю і вам відкрити для себе Стамбул гастрономічний! І можете бути впевненими: місцеві смаки відкриють для вас справжнє місто і забезпечать найяскравіші враження. Я буду рада допомогти з маршрутами, порадами щодо цікавих локацій для індивідуальних мандрівників, або організувати майстер-класи чи дегустації. До зустрічі в місті на Босфорі!


 Олена Черкашина. Португалія.

Instagram: @enopoin

Винний туризм

У сучасному винному туризмі роль гіда давно вийшла за межі звичайного супроводу гостей. Справжній провідник винними регіонами відкриває не лише виноградники та виноробні, а й історію, культуру та характер місця. Саме такою людиною є Олена Черкашина, яка сьогодні розвиває проєкти винного туризму в Португалії через платформу Enopoint та представляє країну серед номінантів Wine Travel Awards у категорії Top Guide.

Філософія її роботи проста й водночас складна: перетворити вино на культурний досвід, зрозумілий та захопливий для гостей з усього світу. Не просто провести дегустацію, а допомогти відчути зв’язок між вином, ландшафтом, історією та людьми, які створюють кожну пляшку. Сьогодні Олена знайомить мандрівників із кількома надзвичайно цікавими винними локаціями Португалії, що входять до портфеля Enoport Wines. Одним із таких напрямків є Буселаш (Bucelas), історичний винний регіон, розташований лише за пів години їзди від Лісабона. Саме тут знаходяться виноробні Caves Velhas та Quinta do Boição, які допомагають гостям відкрити для себе спадщину однієї з найстаріших виноробних територій країни.

Винний туризм

Буселаш насамперед асоціюється із сортом винограду Arinto, що став справжньою візитівкою регіону. Завдяки продуманим маршрутам і дегустаційним програмам відвідувачі можуть простежити, як місцеві традиції формувалися протягом століть і чому саме ці вина залишаються важливою частиною португальської винної культури. Інший маршрут веде до маєтку Quinta São João Batista, розташованого в регіоні Tejo, неподалік від відомих паломницьких та історичних центрів Португалії – Фатіми та Томара. Це місце особливе не лише з виноробної точки зору. Маєток лежить на території біосферного заповідника Paul do Boquilobo, який ЮНЕСКО визнала Світовим біосферним резерватом ще у 1981 році. Тут винний туризм набуває особливого сенсу: виноградники поєднуються з унікальним природним середовищем, багатим біорізноманіттям, історичною архітектурою, традиційними винними льохами та локальною гастрономією.

Винний туризм

Для гостей це можливість побачити Португалію не лише через келих вина, а через цілісний образ території. Кожна з цих локацій має власний характер, і саме в цьому полягає підхід Олени Черкашиної. Вона не пропонує універсальних сценаріїв подорожі. Натомість кожен маршрут будується навколо автентичності конкретного місця, його історії, природних особливостей та винної спадщини. Цей підхід сформувався протягом багатьох років професійної роботи.

До співпраці з Enoport Wines Олена сім років очолювала напрямок винного туризму в Companhia das Lezírias, де займалася створенням туристичних програм і розвитком винного напрямку одного з найцікавіших сільськогосподарських та виноробних господарств Португалії. Її внесок у популяризацію португальського винного туризму отримав міжнародне визнання. Олена була відзначена в категорії Top Guide під час громадського голосування Wine Travel Awards 2024–2025, а також увійшла до числа номінантів сезону 2025–2026. Сьогодні, проводячи гостей винними дорогами Португалії – від історичного Буселаша біля Лісабона до природних ландшафтів біосферного резервату Paul do Boquilobo в регіоні Тежу, – Олена Черкашина допомагає мандрівникам зрозуміти головне: справжній винний туризм починається там, де вино стає історією місця, а подорож перетворюється на особисте відкриття країни.    


Олена Куценко. Лаціо, Італія.

Instagram: @wynna_divchynka  

Олена Куценко

За довгий шлях у винній індустрії мені довелося побачити всю багатогранність цього бізнесу – від спілкування з гостями барів до масштабних проєктів у великих компаніях. Але найкраще в цій роботі завжди було – це візити до виноробень. Прогулянки виноградниками, історії про вино від власників та виноробів, дегустації в прохолодних погребах – предмет заздрощів усіх моїх друзів.

Найбільше я любила їздити саме до Італії. Про мій особливий, майже магічний зв’язок із цією країною знають, мабуть, усі. Ну, майже. Тому не було дивиною, що з початком повномасштабного вторгнення я евакуювалася саме в цю неймовірну країну, а саме до регіону Умбрія. Звісно, що на виноробню. Там я прожила 4 місяці, все закінчилося не прям трагічно, але історія варта окремої книги. Далі мій шлях лежав у прекрасне місто Вітербо, що знаходиться в регіоні Лаціо. І ось про нього я хочу вам розказати. Ні, це не найулюбленіший мій винний регіон Італії, але він вартий уваги, а не того забуття світом, у якому знаходиться зараз. Парадоксально: Рим знає увесь світ, а вина на територіях навколо – значно менше.

Олена Куценко

Одна з найвідоміших культурних територій має слабеньку винну ідентичність. І причина не в тому, що регіону немає чого запропонувати любителям та професіоналам: 3 DOCG, 27 DOC і 6 IGT, десятки автохтонних сортів, вулканічні ґрунти, про які поговоримо окремо. Тобто це однозначно не «винна периферія». Від місцевих виробників на виставках я не раз чула, що одна з проблем – дистрибуція і невміння регіону діяти як єдине ціле. Повернемося до вулканічних ґрунтів. Впевнена, що небагато хто знає, що вони там не просто присутні, а займають значну площу. Наприклад, тільки в провінції, де було моє Вітербо, – виноградники навколо озера Bolsena та комплексу Vulsini. Тут цікаві: Est! Est!! Est!!! di Montefiascone DOC, Aleatico di Gradoli DOC, Colli Etruschi Viterbesi / Tuscia DOC, частково Orvieto DOC на території Лаціо. І ще 16 апелясьйонів в іншій частині Лаціо. І вся ця вулканічна історія елегантно та органічно проявляється в ароматиці вин.

Це не просто слова: на одній винній виставці натуральних вин я відчула смак гречки у вині. Так-так, не вигадую, гречки, і це був не порок. Виноробня Podere Orto – якраз мої сусіди, що працюють на вулканічних ґрунтах. До речі, про натуралістів: у регіоні добре представлений цей напрямок. Я скуштувала вина від чималої кількості достойних виноробень, зокрема Nevi-Antolini, Agricola il Vinco, Regina del Quartuccio. Тому, якщо підсумувати: у Лаціо я вперше так гостро відчула розрив між тим, наскільки цікавою може бути винна територія, і тим, наскільки мало про неї говорять. Можливо, настав час, щоб про Лаціо говорили трохи більше. І я з радістю стану однією з тих, хто його для вас відкриє.


Вікторія Макарова. Німеччина.

Instagram: @krolikgood

Винний туризм

Я у Німеччині вже більше ніж 4 роки, живу у винному краї – у землі Баден-Вюрттемберг, на південному заході країни. Ця земля славиться винними регіонами й власними сортами: білі Scheurebe, Auxerrois, якщо спуститись трошки південніше, – то Gutedel, так у Німеччині називають Chasselas, а серед червоних – насичений фруктовий Trollinger і «народний» Dornfelder.

Виноградники у Баден-Вюрттемберзі ростуть майже скрізь, часто – просто посеред міста, як, наприклад, в Есслінгені на Штутгарщині чи на горі Турмберг у моєму Карлсруе. Гора, замок, виноградник – типова складова місцевого пейзажу. Гарні й доглянуті виноградні тераси навкруги Штутгарта, звісно, менш екстремальні, ніж всесвітньо відомі тераси Мозеля (там вони іноді майже вертикальні, один молодий винороб якось показував мені відео, де виноградники обробляли за допомогою гвинтокрила), але не менш мальовничі.  

Серце Баден-Вюрттемберга – Шварцвальд, з горами, вкритими дивовижним лісом (всі, мабуть, бачили цей ліс на фото – рівні, височенні дерева, що ростуть дуже густо, щільно – саме так він і виглядає), та неймовірної краси долинами.  

Винний маршрут Badische Weinstraße – це понад 500 км через Баден-Вюрттемберг, від Лауденбаха на півночі до Вайль-ам-Райну на півдні, біля кордону зі Швейцарією. Зовсім поруч – Ельзас, чия історія і гастрономія тісно переплетені з німецькою, а ідеальна закуска під вино – фламмкухен, щось на кшталт тоненької піцци з хрусткою скоринкою, запеченим шпеком (беконом) і червоною цибулею на сметанному соусі – вважається локальним спеціалітетом і тут, і там. 

Винний туризм

Ще один наш сусід – відомий Пфальц, що вже мені як рідненький, справжній рислінговий рай, що також, звісно, має свою Weinstraße. Одна з перлин цього регіону – старовинний та вишуканий Дайдесхайм, де розташовані відомі виноробні Basserman-Jordan, Reichsrat von Buhl та Von Winning. Більше ніж 100 років тому всі вони належали різним сімʼям, що конкурували, тепер власники – одна сімʼя, що вдало розрулює всі три потужні бренди. Цікавий нюанс: Von Winning відомі своїми рислінгами, витриманими в дубі, – не класичний, але дуже цікавий підхід.

Винний туризм

Загалом у Німеччині 13 виноробних регіонів і близько 14 000 виноградарських господарств. Багато невеликих виноградників – від 2 га вже вважається цілком пристойним. Результат – різноманітність і водночас впізнаваність стилів, та розвиток винного туризму. Тут є що подивитись і що продегустувати  – від Саксонії до Франконії, Мозеля та Нае. Виноробні – від старовинних до надмодерних, дизайнерських, прогресивних. Багато уваги німці приділяють безалкогольним винам та PIWI сортам, цей досвід також може бути цікавим і корисним українським виробникам і вайнлаверам. З радістю допоможу скласти нетипові маршрути, організувати логістику та спілкування з виноробами. Звертайтесь!  


Дарія Холодиліна. Грузія.

Instagram: @dariko.drinks.wine

Винний туризм

Я живу в Грузії з 2013 року. Приїхала сюди з України, а з часом ця країна стала для мене не просто домом, а простором, де склалися моя сім’я, робота і велика любов до вина. Я багато подорожую Грузією, проводжу дегустації й тури, пишу про грузинське вино – і щоразу переконуюся, що це країна, яку неможливо звести до одного регіону чи одного стилю.

Звісно, знайомство з грузинським вином часто починається з Кахетії. І недаремно: це регіон, без якого неможливо зрозуміти місцеве виноробство. Але навіть тут мені особливо цікаві не лише відомі назви, а місця з характером – Marani Milorauli, Chubini Winery, Nekresi Estate, Giuaani, Chateau Buera. 

Винний туризм

В Кахетії добре видно, як у Грузії співіснують традиція, квеврі, сучасні підходи й дуже жива гостинність. Водночас мені завжди хочеться показати гостям, що грузинське вино – це не тільки Кахетія. Картлі, зовсім поруч із Тбілісі, часто лишається недооціненим, хоча це один із найцікавіших регіонів для тих, хто хоче побачити інший бік Грузії. Тут я люблю рекомендувати Chateau Mukhrani, Ori Marani, Villa Mosavali, Nika Vacheishvili’s Marani. Це вина з іншою стилістикою, іншою енергією, і саме тут добре відчувається винне розмаїття країни.

Винний туризм

Окреме місце на мапі для мене – Болнісі, де дуже цікаво спостерігати за сучасним відродженням виноробства. Disveli Estate і Brother’s Cellar – це місця, які я радила б тим, хто хоче побачити і скуштувати менш очевидну, але справжню Грузію. Серед моїх особистих улюбленців – Імеретія з її делікатнішими винами й зовсім іншим ритмом життя, Рача – маленька, гірська й дуже самобутня, і Самегрело, де відкривається ще одна грань грузинської винної культури.

Винний туризм

Якщо коротко, то для мене Грузія – це країна, яку неможливо зрозуміти лише через листівкові краєвиди. Її потрібно проїхати, скуштувати, відчути – через людей, регіони, застілля і вино. І, мабуть, саме за це я люблю її найбільше.   


Юлія Дика. Італія.

www.facebook.com/dikaya.muza  

Юлія Дика

Я не планувала жити в Італії. Писала книжки, займалась творчістю та арт-психологією в Києві, викладала письменництво і не гадала, що моє життя змінить адресу. Все почалось з авантюри. Майже 10 років тому, організовуючи для колег-письменниць першу подорож в Італію, взагалі не знала країну, мову і не мала досвіду такого формату. На диво нам, одинадцятьом дівчатам, – а ми так і назвалися Ундічі (11 з італійської), – було добре. Тому що співпали в бажанні спільної подорожі гарною компанією. Ми гуляли Римом в розкішних сукнях та вінках на голові. Щодня виконували творчі завдання. Писали тексти та читали їх вголос біля каміну. Готували шикарнючі сніданки, танцювали опівночі, співали, купляли собі квіти. І постійно сміялися та обіймалися. Не було ніякого натяку, що такі мандрівки стануть частиною мого життя. І країна теж.  Відтоді я закохала в Італію чимало людей. Жила майже 5 років у Флоренції, тричі зимувала на Сицилії, а місцем свого дому обрала Нові-Лігуре в П’ємонті. Не туристичне, тихе містечко з неймовірними світанками та заходами сонця. Чи наважилась би я, якби не обставини, чи думала про переїзд? Ні. Але, як кажуть, дороги привели.

Мій досвід такий: якщо з повагою ставишся до традицій та історії країни, вона відкриває своє серце. І двері, в які звичайний турист не завжди ввійде.

Італія – країна зв’язків та стосунків, тільки так її можна побачити справжньою. Авжеж, в кожну країну можна поїхати самостійно, вдвох, з друзями. Як завгодно. Автобусом, потягом, літаком. Попросити ШІ написати програму. Якщо маєш час розібратися. Але якщо прагнеш досконало організованого досвіду, то це інше.

В аеропорту зустрічає водій. Це комфортно. Заздалегідь обрані, залежно від локації, зручні апартаменти чи вілла. В них є попередньо придбані смачна кава, вода, фрукти, квіти, вітальне вино, сніданочки, які зроблені з любов’ю. Не треба гадати, куди їхати, бо все вже продумано і складено ідеальний розклад, домовлено за трансфер, розраховано час, зарезервовано ресторан, до того ж – перевірений. І так кожна локація у подорожі. Супровід, що варто замовити, яке автохтонне вино цього регіону обрати. І назавтра так само. А параллельно – історії. Про традиції, колорит. Розраховано, де краще машиною, де кораблем, а де потягом, щоб виключити серпантини або інші особливості дороги. Скомпоновані активності з розумінням динаміки відпочинку. Обрана виноробня. Бо їх я обʼїздила безліч. Запрошено найкращого гіда. В цьому теж величезний досвід. Підібрано місце з кращим заходом сонця. А при бажанні організовується трюфельне полювання (який П’ємонт без того!) чи відвідини сироварні. А ринки, то взагалі – святе! І, незважаючи на те, що таких груп вже відбулося понад півсотні, все одно трапляються форс-мажори. Їх теж вирішуємо і дбаємо про тих, хто їде за унікальним спокійним досвідом. 

Улюблені напрямки: Сицилія (сторона Етни та окремо сторона Палермо), Лігурія, Кампанія (Неаполітанська затока, Сорренто, Амальфі, Позітано), Тоскана, озеро Гарда з Вероною та відвідуванням Венеції, озера Комо та Маджоре з Борромейськими островами. Пулія і вже зовсім скоро додасться винно-трюфельний П’ємонт.   


Валерія Ярош. Професійний гід у Шампані.

Instagram: @champagne.myvaleriia 

Винний туризм

Понад 20 років моє професійне життя пов’язане з вином. В Україні я працювала у винному бізнесі як регіональний менеджер і  майже 15 років у компанії «Рішбур». Цей досвід дав мені знання у вині, вміння розуміти людей – що їм цікаво, як вони обирають і чому одне вино лишається просто келихом за вечерею, а інше стає частиною особистої історії.

У 2022 році я приїхала до Франції й оселилася у Шампані. Тут здобула диплом з енотуризму в Avize Viti Campus та WSET Level 2. Я працюю незалежним гідом і люблю французький вислів faire découvrir le Champagne et la Champagne: відкривати гостям і саме шампанське, і регіон Шампань – людей, виноградники, гастрономію, історію та спосіб життя. Я створюю персональні маршрути для українських гостей, і кожна програма особлива. Дехто вперше побачить різницю між великим Домом і незалежним виноробом. Хтось уже добре знається на шампанському й шукає конкретні terroirs, рідкісні cuvée, доступ до закритих дверей, особисті зустрічі з людьми, які стоять за вином. А комусь важливі гастрономія, архітектура, мистецтво чи інстаграмні локації. Тому кожен маршрут я адаптую до своїх гостей, їхнього досвіду, інтересів і ритму.

Винний туризм

Одне з моїх улюблених місць – шампанське село Hautvillers. Його пов’язують насамперед із Домом П’єром Періньйоном, але історія цього села значно глибша. Тут хочеться не поспішати, пройтися маленькими вулицями з кованими вивісками, зайти до церкви абатства, подивитися на виноградники і на долину річки Марни і побачити Шампань не як набір відомих етикеток, а як місце з власною пам’яттю і характером. Також я люблю знайомити гостей із гастрономією – це і рожеве печиво Biscuit Rose de Reims і jambon de Reims – м’ясний спеціалітет, схожий на зельц.

Окрема частина моєї роботи  –  співпраця з професіоналами винного світу. У мене був досвід організації зустрічей українських виноробів з енологами Шампані, супроводу вин на міжнародному конкурсі, де вони отримали золоту та срібну медалі. Також я представляю в Україні та Молдові вина Pierre Richard Wines і співпрацюю з кількома незалежними виноробами Шампані у розвитку продажів і виходу на український ринок. 

Винний туризм

Шампань для мене – не перелік відомих назв. Це швидше правильні адреси, де винороб покаже свої погреби, відповість на запитання, продегустує з вами своє шампанське. Це пагорби з виноградниками,  куди турист навряд чи заїде випадково. Великі будинки також, але в логічному контексті подорожі. Саме таку Шампань я люблю показувати – красиву, але живу; вишукану, але без показної урочистості.

Якщо ви плануєте подорож до Шампані, залиште собі час не лише на дегустації, а й на сам регіон. Бо найцікавіше тут часто трапляється між двома візитами. Я люблю, коли після подорожі гості згадують не лише назви Домів чи cuvée, а ще й маленькі моменти: вид на виноградники, розмову з виноробом, смак місцевої страви або шампанське село, куди вони самі ніколи не заїхали б. Саме з таких моментів і складається справжня Шампань. Та, до якої хочеться повернутися.    


Олександра Міненко-Декамп. Франція.

www.facebook.com/Aleksandra Minenko-Decamps (WineEgoist)

Винний туризм

Я люблю людей. Я закохана у світ вина. І, на щастя, так склалося, що можу все це поєднувати, адже з 1997 року працюю в туризмі, а з 2008-го – живу у Франції, провідній виноробній країні. Саме знайомство з нею надихнуло мене створювати власні маршрути, насамперед винні та гастрономічні, що дозволяють пізнати її не лише через визначні пам’ятки, а й через смаки, аромати та історії людей.

До повномасштабної війни в Україні у Києві я заснувала винний бутик Wine Egoist, який також спеціалізувався на авторських турах Бургундією. Маю диплом сомельє, WSET, а також професійні дипломи, здобуті у Франції, за спеціалізаціями з міжнародного маркетингу вина, енології та енотуризму. Крім того, у моєму освітньому багажі – дві вищі освіти. Сьогодні я є директором WSG – Wine Egoist у Франції, президентом асоціації міжкультурних зв’язків Україна–Франція (AIFU), суддею численних міжнародних винних журі та амбасадором українських вин у Франції. Також маю честь бути амбасадором Діжона та кліма Бургундії – унікального об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, де кожна ділянка виноградника зберігає власну багатовікову історію та неповторний характер теруару.

Винний туризм

У сезоні 2024–2025 Wine Travel Awards я стала переможницею в категорії Wine Guide / Top Guide. У сезоні 2025–2026 увійшла до п’ятірки фіналістів Ambassador of the Year і отримала спеціальну відзнаку Drinks+ Editor’s Choice.

Особливе місце в моєму житті посідає Бургундія. Я почала глибше відкривати її для себе у 2018 році, зустрічаючись з виноробами, на дегустаціях та у численних подорожах. Цей край зачаровує гармонією між природою та культурою: середньовічними селами з медовими кам’яницями, звивистими дорогами поміж знаменитими виноградниками Кот-д’Ор, старовинними монастирями та винними льохами, де історія ніби застигла в прохолоді каменю. Сьогодні я організовую винно-гастрономічні тури Бургундією та іншими регіонами Франції.

Мої маршрути знайомлять гостей із місцевими традиціями, культурною спадщиною, гастрономією та виноробством. Це подорожі до легендарних доменів і родинних маєтків, знайомство зі старовинними льохами та людьми, які поколіннями доглядають виноградники, зберігаючи живий зв’язок між землею, вином і культурою. Гастрономія допомагає відчути характер кожного регіону ще глибше. Півень по-бургундськи розкривається поруч із келихом піно нуар, тапенада з оливок та анчоусів знаходить ідеального партнера – із прованським розе, мідії – з мюскаде сюр лі. І, звичайно, окреме місце у французькій культурі займає шампанське – король ігристих вин та незмінний супутник найважливіших моментів життя.

Франція вразила мене своєю історією, гастрономією та неймовірним різноманіттям теруарів. Я закохалася в цю країну, а вона прийняла мене та мої проєкти. Відтоді наші шляхи ніби звучать в одному ритмі. Не менш важливою для мене є місія знайомити французьку аудиторію з виноробною Україною – країною з багатовіковою винною історією, самобутніми автохтонними сортами та унікальними теруарами. Для мене це можливість зміцнювати зв’язки між Україною та Францією, створювати нові професійні мости та допомагати українським виноробам бути почутими у світі.  Буду рада відкрити для вас Францію через келих вина, смак локальної кухні, історію стародавніх міст і зустрічі з людьми, які уособлюють душу цих земель. До зустрічі на винних дорогах! 



Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!


 

Колись вона приїхала сюди як туристка, студентка, журналістка, дослідниця або людина, яка шукала захисту від війни. А потім залишилася. Навчилася розрізняти відтінки місцевого розе, чекати правильного сезону для певного сорту, впізнавати вдалий вінтаж не за ароматом в бокалі, – а вже за виразом обличчя сусіда-винороба. Дізналася, на який ринок варто потрапити в суботу зранку. І […]

Джейк Скакун MW: “Що сьогодні купує Торонто»

Один із семи нових Masters of Wine, названих у серпні 2026 року, ресторанний практик із майже 20-річним досвідом і українським корінням – Jake Skakun MW – про те, як змінюється один із найскладніших винних ринків Канади, розповів колумністці Drinks+ Катерині Ющенко, DipWSET.


 

У березні 2025 року винний ринок Онтаріо пройшов стрес-тест, який було б важко змоделювати штучно. У відповідь на американські тарифи LCBO припинила закупівлю алкоголю зі США та прибрала американську продукцію з роздрібного й оптового продажу. До того LCBO продавала американський алкоголь на суму до 965 млн канадських доларів на рік, а її асортимент налічував понад 3600 позицій із 35 штатів. Обмеження поширилися і на ресторани та бари.

Для винного директора наслідок дуже конкретний: якщо частина звичних вин більше недоступна, карту треба перебудовувати.

Джейк Скакун знає це не з пресрелізів. Він майже двадцять років працює в ресторанній індустрії, а сьогодні є партнером і винним директором кількох проєктів у Торонто – Grey Gardens, Le Swan, Bar Vendetta та General Public. Тобто щодня має справу не лише з якістю вина, а й із ціною, постачанням, поведінкою гостя та простим запитанням: що справді буде продаватися?

У 2026 році до цього практичного досвіду додалися літери MW: у серпні Скакун став одним із семи нових Masters of Wine. Нині у світі 427 діючих MW у 31 країні – виноробів, закупівельників, журналістів, викладачів, консультантів і фахівців інших напрямів винної індустрії.

Саме поєднання ресторанної практики, дослідження ринку й професійної кваліфікації робить його погляд цікавим: це не теоретик, який спостерігає за ринком збоку, але й не просто людина, яка складає винну карту.

 

фото: Інститут Майстрів Вина

Коли Америка зникає з винної карти

Ресторани, якими опікується Джейк, і до торговельного конфлікту не продавали великих обсягів американського вина. Тож радикально перебудовувати роботу не довелося. Проте певні позиції все одно потрібно було замінити.

«Я збільшив кількість місцевих піно нуар і шардоне, а місце повнотілих каліфорнійських червоних зайняли європейські вина – правобережне Бордо й Каор»,  – розповідає він.

Та значно цікавіше те, що відбулося поза межами окремої ресторанної карти. За спостереженнями винного директора, багато місцевих виноробень зазнали різкого зростання продажів. Спрацювали одразу два чинники: американської продукції стало менше, а бажання канадців підтримувати власних виробників – більше.

Цифри LCBO підтверджують масштаб зміни. За рік, що завершився 31 березня 2026-го, продажі онтарійських VQA-вин – тобто вин зі 100% винограду Онтаріо – зросли на 44%, зокрема червоних – на 53%, білих – на 42%. Помітно зріс і попит на вина Франції, Австралії та Італії. За той самий рік LCBO додала до асортименту 291 нове VQA-вино.

Американське місце на полиці не залишилося порожнім. Його почали ділити між місцевими виробниками та іншими виноробними країнами.

Цей випадок добре показує, наскільки швидко політичне рішення може змінити конкурентне середовище у вині. Смак споживача за одну ніч не змінився. Змінилася доступність – і разом із нею вибір.

 

Що насправді п’є Торонто

Якщо дивитися на сучасну винну сцену переважно через соціальні мережі, легко отримати враження, що споживач постійно шукає натуральне вино, помаранчеві стилі та максимально рідкісні сорти. У ресторанах картина складніша.

«Ми точно бачимо повернення до класичних стилів», – каже Джейк.

Натуральні вина не зникли з карт. Але, за його словами, сама приналежність до цієї категорії вже не є достатньою перевагою. Натуральні вина залишаються в його карті, але він віддає перевагу чистим зразкам  – без надмірної леткої кислотності та мишачого тону.

А перелік того, що стабільно добре продається в його ресторанах, виглядає доволі класично: Бургундія, Бордо, Божоле, шенен блани і совіньйон блани із Луари, німецькі рислінги та італійські білі вина.

При цьому цікавість до нового нікуди не поділася. Останнім часом добре працюють білі й червоні вина з Канарських островів, червоні з Галісії, австрійські білі, оранжеві вина, а також сухий Токай.

Це показовий баланс. Споживач хоче відкривати нове, але сама по собі незвичність уже не обов’язково продає пляшку. До неї дедалі частіше додаються вимоги до чистоти, якості та зрозумілого стилю.

 

Онтаріо: спочатку довести якість власному споживачеві

Джейк виріс у Британській Колумбії, кілька років працював у Ванкувері, а до Торонто переїхав близько 13 років тому. Різниця у ставленні до місцевого вина була для нього разючою: у Британській Колумбії ресторани активно підтримували виноробів своєї провінції, а в Онтаріо він побачив інше.

«Коли я приїхав до Торонто, ресторани значно менше підтримували місцеве вино. Серед гостей також було поширене переконання, що гарних вин в Онтаріо немає. Мене це дивувало, адже хороші вина вже існували».

На його думку, частково така репутація залишилася від ранніх років комерційного виноробства провінції. Молодші покоління значно більше схильні до місцевих продуктів. Але змінилася не тільки аудиторія.

«За останнє десятиліття вина надзвичайно покращилися, і професійні покупці та споживачі дедалі охочіше їх приймають».

Серед вин Онтаріо, які вже здобули міжнародне визнання, Джейк називає ігристі вина, вина із сортів Рислінг, Шардоне та Каберне Фран, а також айсвайн.  Особисто Джейк цінує шардоне з Онтаріо та регулярно відвідує International Cool Climate Chardonnay Celebration у Ніагарі.

Це вже не маргінальна категорія, яку продають виключно з міркувань місцевого патріотизму. За підсумками року, що завершився 31 березня 2026-го, VQA-вина становили 47,4% вартості продажів вина, виробленого в Онтаріо, а продажі місцевих виноробень ресторанам перевищили 74 млн канадських доларів. Торговельне протистояння зі США не спричинило цього процесу. Воно просто різко його прискорило.

 

Від ресторанної зали до Master of Wine

Сам Джейк прийшов у вино без романтичної передісторії про сімейний виноградник чи велику пляшку, яка миттєво змінила життя. Причина була значно практичнішою.

«Я працював у ресторанах і хотів претендувати на кращі позиції. Розумів, що для кар’єри потрібно знати більше про вино. Записався на курс – і мені настільки сподобалося, що я продовжив навчання».

Серед його перших викладачів була Барбара Філіп MW. Перші улюблені вина він сьогодні згадує як яскраві, фруктові, з солодкими прянощами – стилі, які легко подобаються широкій аудиторії. А пляшкою, що змінила його власний смак, став Marcel Lapierre Morgon 2005. Саме після нього він почав шукати у вині тонкість та елегантність.

Диплом WSET Джейк отримав ще у 2010 році, але до MW дійшов лише через 10 років. Інститут він поважав з часів навчання в Барбари Філіп, проте всерйоз про вступ не думав  – аж до пандемії: «У Торонто був тривалий локдаун, у мене з’явився вільний час, і я вирішив подати заявку й подивитися, як далеко зможу зайти».

Навіть після майже двадцяти років у професії навчання помітно змінило його погляд на індустрію: «Тепер я значно краще бачу загальну картину, особливо коли йдеться про бізнес вина».

Водночас новий MW каже, що програма досить швидко позбавляє кандидата надмірної впевненості у власних знаннях: «Вона дуже добре вчить скромності й доволі швидко приборкує будь-яке зайве его».

Цінність такого досвіду для ресторанного практика –  не лише у новому обсязі знань. Вино починає сприйматися як єдина система: від виноградника й виробництва до логістики, цін, продажів і поведінки споживача.

 

Що насправді перевіряє Master of Wine

Навколо MW досі існує уявлення, що головна складність полягає у здатності майже магічно визначати наосліп сорт, регіон і рік урожаю. Сам Джейк описує програму інакше.

Порівняно з деякими кваліфікаціями сомельє, тут менше детального запам’ятовування регіональних класифікацій. Натомість потрібно розуміти всі рівні винної індустрії та сучасні проблеми ринку. Є й блок, обсяг якого його здивував: кандидат має дуже детально розуміти все, що відбувається з вином між завершенням ферментації та розливом у пляшку.

Тобто це не лише дегустація, географія чи сорти. Це виробництво, торгівля, маркетинг, сучасні виклики індустрії та здатність пояснювати причинно-наслідкові зв’язки.

Диплом WSET у його випадку був передумовою для вступу. Але сьогодні, наскільки він знає, WSET значно краще готує до MW: «Я не пам’ятаю, щоб у мій час у Diploma була дослідницька робота, а тепер вона входить до програми».

Тим, хто думає про такий шлях, винний директор радить насамперед знайти дегустаційну групу. Під час навчання в Торонто він тренувався в групі, де, крім нього, було до восьми студентів Інституту MW. Учасники по черзі складали одне для одного пробні іспити з шести або дванадцяти вин, розливали їх у пляшечки по 100 мл і щотижня роздавали групі. «Такий обсяг практики критично важливий, а самостійно це було б дуже дорого».

Другий практичний момент – вартість програми та поїздок. Підтримка роботодавця суттєво допомагає; існують також гранти й стипендії, але розраховувати на них як на гарантоване фінансування не можна.

 

Чому хороший продукт сам себе не продасть

Для власної дослідницької роботи Джейк обрав саме практичну сторону винного бізнесу: VQA-вино в кегах і рішення тих, хто відповідає за закупівлю вина для ресторанів Торонто.

Він уже кілька років наливає місцеві вина з кегів і вважає цей формат особливо доречним для подавання вина в келихах. «У Торонто майже кожен ресторан пропонує хоча б кілька вин із Ніагари по келихах. Мені здається марнотратством використовувати скляну пляшку, якщо її відкривають одразу для розливу по келихах лише за годину їзди від виноробні, а більшість гостей навіть не бачить самої пляшки».

Тут є екологічна складова, але не тільки вона: кеги можуть давати переваги в собівартості та обслуговуванні. Проте під час дослідження його зацікавило ширше питання: за якими критеріями ресторан узагалі обирає виноробню, з якою працюватиме?

Результат здивував самого автора: професійні відносини між виробником і покупцем виявилися більш ніж утричі важливішими за наступний за значенням фактор під час вибору виноробні в Онтаріо.

Для виробника висновок дуже практичний: недостатньо просто зробити хороше вино і чекати, що ринок сам його знайде. Потрібно будувати стосунки з людьми, які приймають рішення: знайомити їх із вином, повертатися з новими врожаями, підтримувати контакт, забезпечувати стабільне постачання. І цей висновок стосується далеко не лише виноробень Онтаріо.

 

Українське коріння і українське вино

Прізвище Скакун українському читачеві, швидше за все, видасться знайомим. Предки Джейка походили з Буковини. Приблизно 1900 року вони оселилися на північ від Едмонтона в Альберті – у невеликій фермерській громаді.

Українська культура не була постійною частиною його повсякденного життя, але поверталася під час поїздок до бабусі й дідуся. Він згадує налисники, вареники та голубці  – «мабуть, уже дещо канадизовані версії» – українську православну церкву, свята та весілля.

Сьогодні українська присутність у Торонто стала для нього значно помітнішою: «Люди в Канаді дуже підтримують Україну». У Торонто часто можна побачити українські прапори у вікнах будинків і квартир, а також наліпки на автомобілях. За останні роки з’явилося багато нових українських кав’ярень і ресторанів, щороку проходить український вуличний фестиваль».

А ось із українським вином його особистий досвід до нашої розмови майже не перетинався. Джейк відверто говорить: українських вин він ще не куштував. Жоден з імпортерів, з якими він працює, зараз не завозить їх до Канади.

Це не означає, що українського вина в Канаді немає. В Онтаріо через LCBO можна знайти, наприклад, Bolgrad Select Chardonnay та вина Chateau Chizay; у Канаді представлені й інші виробники – зокрема Kolonist і Beykush.

Важливіше інше: бути фізично присутнім на ринку ще не означає бути помітним для його професійних учасників. Полиця LCBO – це роздріб, а ресторани здебільшого працюють через імпортерів. І це майже буквально підтверджує висновок із власної дослідницької роботи Джейка про значення професійних зв’язків.

За останні роки він бачить дедалі більше якісних вин з Угорщини, Словаччини, Чехії та Сербії і не бачить причин, чому Україна не могла б пройти подібний шлях. А критерії, за якими він оцінював би нове походження як винний директор, дуже прості:

«Якщо українські вина будуть доступними, матимуть хороше співвідношення ціни та якості й власний характер, думаю, вони досить швидко з’являться в картах винних барів і ресторанів Торонто з цікавим вибором».

Співвідношення ціни та якості. Характер. Доступність

Після нашої розмови ця частина історії отримала продовження. Джейк сам попросив порадити українські виноробні, а кілька виробників та їхніх представників у Канаді вже погодилися організувати для нього дегустацію. І, можливо, це краща ілюстрація його власного дослідження, ніж будь-яка таблиця: іноді вихід на професійний ринок починається з того, що правильна пляшка просто потрапляє до потрібної людини.

Сьогодні, після отримання титулу Джейк так само вирішує, яке Шардоне з Онтаріо поставити по келихах, чим замінити каліфорнійське червоне, чи варте конкретне натуральне вино місця в карті і чи готовий гість спробувати маловідомий регіон. Просто тепер до майже двадцяти років ресторанного досвіду додалася ще одна корисна звичка  – не шукати простих відповідей там, де їх немає.

Як сформулював це сам Джейк: «Зрештою, розумієш, що відповідь на більшість запитань про вино одна: усе залежить від обставин».



Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

Один із семи нових Masters of Wine, названих у серпні 2026 року, ресторанний практик із майже 20-річним досвідом і українським корінням – Jake Skakun MW – про те, як змінюється один із найскладніших винних ринків Канади, розповів колумністці Drinks+ Катерині Ющенко, DipWSET.   У березні 2025 року винний ринок Онтаріо пройшов стрес-тест, який було б […]

Украина