Париж мовчить – говорить Київ: в той час, коли комусь здалося, що Judgment of Paris застарів, в столиці України чемно запропонували протерти дегустаційні окуляри.
П’ятдесят років потому, після легендарного Judgment of Paris світ вина знову повертається до питання: чи варто й далі триматися за цю історію, яка колись перевернула уявлення про виноробні ієрархії? Хтось – як от американський винний блогер Alder Yarrow, номінант і переможець Wine Travel Awards 2022–2023, – вважає, що час відпустити цей міф. Інші ж переконані: саме сьогодні, коли на світову арену виходять нові виноробні країни, коли клімат змінює стилі, а споживач шукає нові історії, – Суд Парижа звучить актуальніше, ніж будь-коли.
Між іншим, тут варто згадати, що подія 1976 року насправді могла залишитися звичайною дружньою порівняльною дегустацією. Як розповів колись Стівен Спур’є (Steven Spurrier) в інтерв’ю оглядачу Drinks+, він не задумував змагання, не прагнув сенсації – лише хотів показати французьким експертам цікаві вина Каліфорнії. На той момент містер Спур’є – британський винний торговець, власник паризького магазинчику Cave de la Madeleine та винної школи L’Académie du Vin, просто цікавився дегустацією вин з усього світу в контексті французьких вин. Якось його колега, американка Патрісія Гасто-Галлахер (Patricia Gastaud-Gallagher) запропонувала звернути увагу на Каліфорнію і провести тейстинг на честь бієнале своєї рідної країни. У квітні 1976 року Спур’є і його дружина Белла з’їздили до Напи і домовилися про відправку добірки вин до Парижа. А вже через кілька тижнів, 24 травня, вони зібрали провідних профі Франції, щоб ті оцінили всліпу пляшки з Бургундії та Бордо у порівнянні з їхніми каліфорнійськими аналогами. Як усім відомо, каліфорнійські вина – Stag’s Leap Wine Cellars S.L.V. Estate Cabernet Sauvignon 1973 року та Chateau Montelena Chardonnay 1973 року вийшли на перше місце серед червоних та білих відповідно.
Втім, на цьому все могло і завершитися. Здивування шокованих суддів. Кілька заслужених компліментів каліфорнійцям… Далі могла бути тиша. Якби журналіст журналу Time Джордж Табер (George M. Taber) не завітав на ту «дружню дегустацію» у Парижі, світ, можливо, так і не дізнався, що каліфорнійські вина здатні перемагати французькі. Judgment of Paris міг би залишитися камерною подією для вузького кола професіоналів – та саме цей журналіст зробив перший крок до легенди, яка живе вже пів століття. Джордж Табер прийняв запрошення Спур’є, прийшов – побачив, написав. І змінив хід винної історії: його матеріал перетворив дегустацію на символічний двобій, який назавжди вписав Каліфорнію у світову винну карту. А винний світ перетворив з чорно-білого на сповнений барв та відтінків. Так народився міф.
У 2026 році в Києві під час винного шоу BeWine українська компанія WineTime ініціювала сиквел легендарного Judgment of Paris, адаптований до сучасних реалій, часу та можливостей.
І сьогодні ви дізнаєтесь про цю подію завдяки тому, що на Суд Києва було запрошено журналіста Drinks+ (дякуємо Вадиму Гурову, керівнику відділу алкоголю компанії ТС+ (WineTime) за запрошення і стратегічне бачення). Саме так твориться історія: одні її створюють, хтось реставрує, інші переосмислюють, а дехто – фіксує у часі.
Компанія WineTime ініціювала в Києві подію, яка стала не просто даниною ювілею, а спробою реставрувати сам механізм зародження винних сенсацій та дослідженням маятника споживацького смаку.
Як це було: Київ 2026 VS Париж 1976
Судді дегустації 1976 року (в алфавітному порядку):
- Pierre Brejoux – інспектор INAO (Appellation d’Origine Contrôlée)
- Claude Dubois‑Millot – директор Le Nouveau Guide (замінив Christian Millau)
- Michel Dovaz – Інститут енології Франції
- Patricia Gallagher – L’Académie du Vin (США)
- Odette Kahn – головна редакторка La Revue du vin de France
- Raymond Oliver – шеф і власник ресторану Le Grand Véfour
- Steven Spurrier – засновник L’Académie du Vin (Велика Британія)
- Pierre Tari – власник Château Giscours
- Christian Vannequé – сомельє La Tour d’Argent
- Aubert de Villaine – співкерівник Domaine de la Romanée‑Conti
- Jean‑Claude Vrina – власник ресторану Taillevent
Судді дегустації 2026 року:
- Анна Пекер – керівник офісу California Wines в Україні
- Катерина Ющенко – директор Ukrainian Wine & Spirit School (UWSS)
- Наталія Благополучна – співзасновниця Школи сомельє «Майстер-клас» і Асоціації виноробів та сомельє України
- Олег Кравченко – власник WinBar
- Олександр Меєр – «Кращий сомельє України 2018 року», військовий ЗСУ
- Іван Бачурін – президент Асоціації сомельє України
- Марина Ревкова – «Кращий сомельє України 2020 року»
- Олена Іванюк – сомельє ресторану «Цитронель»
- Вадим Гуров – керівник WineTime.
Формат і задум
- 1976: Стівен Спур’є організовує освітню дегустацію, не маючи наміру створити змагання, а просто просуваючи вина Каліфорнії.
- 2026: WineTime відтворює ідею порівняльної дегустації, але вже свідомо – як культурний жест, спосіб перевірити та переосмислити винні ієрархії у світі, що за 50 років кардинально змінився. І що прикметно: заразом дослідивши різницю між сприйняттям вина експертами та ентузіастами.
Учасники
- 1976: Французькі експерти оцінюють французькі та каліфорнійські вина всліпу.
- 2026: В Україні пішли на експеримент – вина всліпу оцінювали не лише професіонали-судді, а і вайнловери. Учасники дегустували вина Каліфорнії, Бордо і Бургундії з позиції сучасного досвіду та значно ширшого ландшафту глобальної винної карти.
- А ще однією відмінністю було те, що в Києві під час тейстингу лунала сирена повітряної тривоги. Але наші люди дегустують до кінця: вино закінчилося раніше, ніж тривога ))).
Контекст
- 1976: Каліфорнія – молодий винний регіон, що бореться за визнання.
- 2026: Каліфорнія – світовий бренд. Київський Суд відбувається у час, коли винний світ переживає кліматичні зміни, зміну стилів, появу нових регіонів, падіння інтересу молоді до вина і феноменальна стійкість інтересу до Бургундії на тлі глобальної кризи галузі.
Модерував подію в Києві один із найавторитетніших сомельє країни, амбасадор WineTime – Богдан Дукаль. Організатори підготували для вайнловерів коротку підказку щодо оцінювання, тоді як судді, зрозуміло, працювали самостійно.
Серед любителів голоси за білі вина розподілилися так:
- 88.26 – Puligny–Montrachet, вінтаж 2023;
- 87.46 – Meursault AOC, Albert Bichot 2022 року;
- 86.26 – Chateau Montelena.
Професіонали виявилися значно щедрішими на бали, і, насправді, думаю, вони мали рацію, адже йшлося про справді великі вина:
- 93.44 – Meursault AOC, Albert Bichot 2022 року;
- 92.22 – Puligny–Montrachet 2023 року;
- 91.11 – Chateau Montelena, 2022 рік.
У червоних винах профі продемонстрували майже одностайність і мінімальний розліт оцінок:
- 93.0 – Château Haut–Brion, вінтаж 2020;
- 92.76 – Château Lafite Rothschild 2022 року;
- 92.33 – Speckle Hill Estate 2022 року.
Любителі оцінили червоні так:
- 87.54 – Château Haut–Brion, вінтаж 2020;
- 86.84 – Château Lafite Rothschild 2022 року;
- 91.88 – Speckle Hill Estate 2022 року.
Богдан Дукаль резюмував тейстинг, засвідчивши, що любителі традиційно віддають перевагу яскравим каліфорнійським винам, тоді як професіонали цього разу одностайно зійшлися на Haut–Brion та Meursault AOC, Albert Bichot.
Особливою подією став розіграш унікальної пляшки Chateau Montelena з автографом її власника Бо Барретта (Bo Barrett). Дозволимо собі нагадати також, що Бо – син легендарного Джима Барретта (James L. Barrett), який прославив виноробню на Judgment of Paris. Крім того, в Києві торгувалася одна зі 120 пляшок у світі, що опинилися в продажу поза межами виноробні. Адже WineTime – єдиний оператор, який одержав право продавати це вино в рітейлі; зазвичай воно доступне виключно членам клубу Chateau Montelena. Стартували з 5 тисяч гривень. Фінішували на 17 тисячах, які одразу ж були передані на підтримку ЗСУ. І це той випадок, коли вино працює не лише як культурний символ, а як реальний інструмент допомоги.
Суд Києва відбувся. І на тлі світових дискусій про те, чи не час уже відпустити «паризьку казку» 1976 року, хочеться лише знизати плечима: а навіщо?! Це добра і вічна історія Попелюшки. Це світова легенда з фінішем, який триває довше, ніж деякі мистецькі кар’єри. І Judgment of Paris – вже не історія про те, хто кого переграв у сліпій дегустації. Сьогодні це навіть не американська історія.
У 2026-му вже не має значення, яке саме вино набрало більше балів. Чи на скільки пунктів Каліфорнія обійшла Францію, або навпаки. Важливо інше: ця сторіз досі працює. Вона досі надихає. І дратує тих, хто вважає, що винний світ має залишатися закритим клубом для посвячених. І саме тому її треба повторювати. Для нових поколінь. Для прихильників пива і противників алкоголю.
Бо такі сюжети – не просто маркетинговий інструмент. Це щеплення від кліше і правил. Це нагадування, що вино – то не лише про географію, статус чи ціну. Це про настрій, сміливість, натхнення.
А поки живуть легенди, що надихають, – є індустрія, здатна рухатися вперед. Потрібні нові історії – і Київ запропонував одну з них.
Приєднуйтесь до наших соцмереж
⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!
Париж мовчить – говорить Київ: в той час, коли комусь здалося, що Judgment of Paris застарів, в столиці України чемно запропонували протерти дегустаційні окуляри. П’ятдесят років потому, після легендарного Judgment of Paris світ вина знову повертається до питання: чи варто й далі триматися за цю історію, яка колись перевернула уявлення про виноробні ієрархії? Хтось – […]
