Gastronomy and Wine Portal

Затонуле судно, датоване V-IV століттями до н. е., привернуло увагу археологів біля узбережжя Монастераче на півдні Італії. Приховане під водами Іонічного моря, воно містить вантаж із понад 300 амфор. Дослідники вважають, що це може допомогти простежити торговельні та судноплавні маршрути в античному Середземномор’ї.

Попередній аналіз вказує на зв’язки з Великою Грецією – грецькими поселеннями на півдні Італії, та виробництвом і транспортуванням вина вздовж Іонічного узбережжя. Самі амфори дають ще одну підказку: їхня форма подібна до керамічних зразків, пов’язаних із майстернями Великої Греції та Сицилії.

Знахідка була виявлена ​​в результаті профілактичної археологічної роботи, пов’язаної з планами будівництва морської вітрової електростанції ще у 2023 році. У роботі брали участь морські археологи, геологи, фізики, хіміки та морські біологи. Роботи на місці розкопок розширилися у 2025 році. Археологи почали детально фіксувати знахідку за допомогою фотограмметрії, щоб створити точні цифрові моделі уламків судна і скласти карту розташування вантажу.

Дослідження показали, що амфори лежать у двох окремих групах, приблизно за десять метрів одна від одної. Вчені вважають, що це сталося через донне тралення, коли рибальські знаряддя (трали), що тягнуться по морському дну, могли зрушити вантаж із його первинного місця. Пошкодження, спричинені такою діяльністю, викликали занепокоєння щодо подальшого стану пам’ятки. Міжнародні рекомендації з охорони підводної спадщини зазвичай передбачають збереження об’єктів на місці, де вони були знайдені. Конвенція ЮНЕСКО 2001 року про охорону підводної культурної спадщини підтримує саме такий підхід, якщо дозволяють умови.

Однак у випадку цього затонулого судна археологи обрали інший шлях через загрозу з боку подальшого тралення та особливості розташування знахідок на дні. Команда планує повністю підняти вантаж. Мета полягає в довгостроковому збереженні, науковому дослідженні, реставрації та подальшій демонстрації для широкої аудиторії.

Наразі тривають роботи з детального огляду, високоточної фотограмметрії, аналізу амфор та відбору зразків для лабораторних досліджень. Вчені вивчають стан кераміки після століть перебування під водою. Ці дослідження мають визначити методи реставрації, придатні для різних типів пошкоджень.

Вантаж має історичну цінність не лише як набір артефактів. Археологи сподіваються, що амфори допоможуть визначити центри їх виробництва та прояснити торговельні зв’язки між південною Італією, Сицилією та ширшими середземноморськими мережами в класичний період.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Джерело: archaeologymag.com

Затонуле судно, датоване V-IV століттями до н. е., привернуло увагу археологів біля узбережжя Монастераче на півдні Італії. Приховане під водами Іонічного моря, воно містить вантаж із понад 300 амфор. Дослідники вважають, що це може допомогти простежити торговельні та судноплавні маршрути в античному Середземномор’ї. Попередній аналіз вказує на зв’язки з Великою Грецією – грецькими поселеннями на […]

Yanolinkt Whiskey є показовим прикладом того, як приватна реміснича культура виробництва може формувати нові стандарти якості в українському сегменті крафтових міцних напоїв. Йдеться не про комерційний продукт, а про авторську лабораторію смаку, де кожна бочка стає окремим дослідницьким проєктом.

Тож можна сказати, що для пана Олега Янкового, власника бренда, виробництво віскі – це хобі, яким він володіє на рівні високого професіонала. Це класичний приклад, коли конкурсні медалі служать не рушієм збуту, а виключно інструментом перевірки власної майстерності. І ці екзамени сам маестро та його напої проходять на «відмінно».

Ось трохи цікавої статистики: із дев’яти платинових нагород конкурсу Wine & Spirits Awards 2026 п’ять було присуджено зразкам Yanolinkt Whiskey.

І що прикметно: такі ж результати пан Янковий продемонстрував і минулого року, забравши всю «платину» у своїй категорії.

На думку експертів Drinks+, феномен бренда полягає у поєднанні інженерної точності та естетики ручної роботи. Пан Янковий працює з віскі як із матеріалом для творчого експерименту, але водночас демонструє дисципліну, притаманну професійним дистилеріям. Саме тому його зразки стабільно отримують найвищі оцінки експертів, попри відсутність комерційної мотивації. 

На фото – ті самі п’ять платинових позицій та

Yanolinkt Whiskey є показовим прикладом того, як приватна реміснича культура виробництва може формувати нові стандарти якості в українському сегменті крафтових міцних напоїв. Йдеться не про комерційний продукт, а про авторську лабораторію смаку, де кожна бочка стає окремим дослідницьким проєктом. Тож можна сказати, що для пана Олега Янкового, власника бренда, виробництво віскі – це хобі, яким він […]

Нещодавня серія терористичних атак по Україні, зокрема по Києву та області, завданих російськими терористами, нанесла важкі ушкодження не лише цивільній інфраструктурі та житловим будівлям, а й багатьом бізнесам. Серед тих, кому «прилетіло» – виробники унікальних міцних напоїв Ruta Balm та Honey Badger, добре відомих не лише в Україні, а й за її межами, а також київський бар «Артанія», що спеціалізується виключно на винах українського виробництва. 

«Лише вчора ми виклали відео з Kyiv Food and Wine Festival, що відбувся на День Києва, було так весело, люди дегустували наші напої й співали “Червону руту”. А сьогодні маємо сумні новини. Повністю знищено склад готової продукції…» – говорить Олег Левченко, співвласник компанії Ruta Balm.

Ruta – крафтовий біттер, створений на базі 96 трав та рослин, зібраних у різних куточках країни, за авторською технологією та за мотивами старовинних українським рецептів. Цей напій має неповторний аромат і смак, що завоював безліч прихильників серед українців та за кордоном, а також – багато почесних нагород у дегустаційних конкурсах та схвальних відгуків від експертів. 

Олег Левченко

«Повністю знищено склад готової продукції компанії Honey Badger, де зберігалась наша продукція й продукція інших брендів, – розповідає Левченко. – На щастя, саме виробництво знаходиться в іншій частині будівлі й воно майже не постраждало. Але працювати зараз немає можливості, бо немає електроенергії та води…»

Відновлення буде непростим, компанія Ruta Balm потребує допомоги, тож даємо посилання на «банку» для збору коштів: https://send.monobank.ua/jar/5f6LrARLhc

«Сьогоднішній ранок був таким теплим. Перший місяць нашому молодшому сину. Мій день народження. Обійми рідних, плани, звичайне життя, за яке ми так тримаємося. А потім прилетіло «привітання» на роботу», – написав у соцмережах Артем Скубенко, співзасновник Honey Badger.

Внаслідок обстрілу повністю знищено склад, втрачено понад 30 тисяч пляшок продукції – традиційних українських наливок, настоянок та джинів, створених на перетині традицій і сімейних рецептів та нових технологій і підходів. 

«Ці напої – результат великої праці, часу та любові всієї команди. Та найголовніше – ніхто з людей не постраждав. За це я дякую Богові найбільше. Наше виробництво вціліло. А значить, ми продовжуємо працювати – попри втому, біль і втрати. Бо нас не зламати. Сьогодні я маю лише одне бажання – щоб були живі й здорові наші люди, а все інше ми відбудуємо» – підсумовує Скубенко. 

Унікальні напої від Honey Badger неодноразово завойовували високі нагороди від професійних конкурсів в Україн, Європі й США, включаючи «золото» від IWSC у Лондоні, а також – «золото» та DOODLE GOLD від World Spirits Competition у Сан-Франциско (вперше в Україні). Honey Badger експортують свою продукцію до Польщі, Японії, Великої Британії та інших країн, постійно беручі участь у міжнародних виставках та розширюючи географію експорту.

Незважаючи на незначні ушкодження виробничих потужностей, компанія планує швидко налагодити роботу й запускає передпродаж лімітованої наливки «Смородина» у форматі Pay now – drink later. «Це  – пляшка найтитулованішого напою з майбутнього врожаю нашого саду. Купуючи її зараз, ви допомагаєте нам знову запустити виробництво українських напоїв і відбудувати те, що було знищено», – пояснює Артем Скубенко. 

Передпродаж за посиланням: https://secure.wayforpay.com/payment/honeybadger

Підтримати Honey Badger донатом на відновлення також можна тут: https://send.monobank.ua/jar/3JoCbMEgbd

Бар «Артанія», фірмовий заклад виноробні Beykush – справжнє «місце сили» українського виноробства на київському Подолі. Знайти «своє» вино серед найкращих зразків, і не лише від Beykush, а також від інших відомих вітчизняних виноробень, тут мають змогу і знавці українських вин, і ті, хто лише починає своє знайомство із ними. 

«Чергова атака РФ не пройшла й повз нас. Сьогодні вночі ми дізналися про приліт на Подолі і  руйнування в нашому барі. Після закінчення обстрілу приїхали на місце – і побачене на власні очі дуже нас засмутило. Але ми все відбудуємо. Все полагодимо. Пересилимо. Українців неможливо зламати», – написала на своїй сторінці у facebook Світлана Цибак, СЕО Beykush Winery. 

«На щастя, люди не постраждали, бо атака відбулася вночі. Швидко зробимо ремонт і чекатимемо на вас на келих найкращих українських вин», – цитата з поста засновника виноробні Beykush та бара «Артанія» Євгена Шнейдериса.

За яскравий хештег, котрий чітко відображає ставлення українців до агресора, цей пост двічі переміщував нижче у стрічці цнотливий facebook. Але правду не спинити. 

Наразі приміщення «Артанії» відновлено, бар продовжує свою роботу під девізом «Пошкоджені, але не зламані» й запрошує всіх на келих українського вина (бажано, не один). 

Редакція Drinks+ бажає українським виробникам якомога швидше знову налагодити бізнеси та закликає всіх небайдужих підтримати своїх донатами та придбати пляшку чудового українського напою.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Нещодавня серія терористичних атак по Україні, зокрема по Києву та області, завданих російськими терористами, нанесла важкі ушкодження не лише цивільній інфраструктурі та житловим будівлям, а й багатьом бізнесам. Серед тих, кому «прилетіло» – виробники унікальних міцних напоїв Ruta Balm та Honey Badger, добре відомих не лише в Україні, а й за її межами, а також […]

Редакція Drinks+ провела анкетування українських виноробів, щоб відповісти на це запитання. Дякуємо кожному, хто відгукнувся. Результатами та висновками ділимося. 

З великою вдячністю маємо зазначити, що від початку російського вторгнення багато міжнародних конкурсів пропонують українським виноробам особливі умови: деякі – безкоштовну участь (Decanter World Wine Awards, Mondial des Vins Blancs Strasbourg, Winelovers Wine Awards (Будапешт), MUNDUS VINI у Німеччині); деякі надають знижки на участь, у середньому 20-25% (MUNDUS VINI та Concours Mondial de Bruxelles). Команди Drinks+ та Wines of Ukraine докладають багато зусиль для підвищення видимості українського виноробства у світі, і ми дуже вдячні нашим партнерам за підтримку й можливість презентувати вина України міжнародній винній спільноті. І що характерно: більшість представлених зразків таки збирають високі нагороди. Але що відбувається далі?

У світі вина існує певна ієрархія й сталі традиції. Одна з них – участь у дегустаційних конкурсах. Задля цього винороби витрачають багато зусиль та ресурсів: зазвичай участь не безкоштовна. За кожне вино, представлене на міжнародний конкурс, виноробня має заплатити організаторам 150-200 євро, залежно від масштабу та авторитетності заходу. До цього додаються також логістичні й митні витрати та вартість самого продукту, тож інвестиції відчутні, особливо для невеликих виноробень.

«Медальки не продають?»

Саме на професійну спільноту в першу чергу й розраховані всі ці медалі й бали: професіонали – сомельє, байери, винні критики й журналісти – розуміються на подібних відзнаках, знають їхню цінність і доносять цю інформацію до споживача-вайнлавера.

З цієї точки зору, участь у конкурсах – інвестиції, що несуть не лише іміджеві, а й економічні сенси. За даними експертів APVSA (Асоціація з просування вин та міцних напоїв у Північній Америці), виноробні, що уникають участі в рейтингах та конкурсах, втрачають до 30% у продажах.

Звісно, не всі вина отримують нагороди, хоча, наприклад, у конкурсі Decanter, цей відсоток є доволі високим. Важливо розуміти, що участь у змаганнях подібного рівня – не лише про нагороди, але й про обʼєктивну оцінку від міжнародних професіоналів найвищого рівня. Це надзвичайно важливо тим, хто експортує свої вина або має такі амбіції.

Генераційний розрив

Сприйняття винних медалей суттєво відрізняється між поколіннями, і ця різниця стає дедалі помітнішою на тлі того, як змінюється спосіб вибору вина. Для споживачів віком 18–30 років (Gen Z) нагороди на пляшці вже не є ключовим орієнтиром: ця група радше довіряє відгукам у соціальних мережах, рейтингам на платформах на кшталт Vivino та рекомендаціям інфлюенсерів. У їхній системі вибору домінують інші сигнали: дизайн етикетки, емоційна привабливість бренду та ціна, тоді як медалі сприймаються радше як додатковий, але не визначальний маркер.

Натомість у групі 30–50 років (Gen X) медалі та конкурсні відзнаки повертають собі вагу як важливий індикатор якості: вони часто працюють як швидкий фільтр довіри поряд із сортом винограду, регіоном походження та балансом ціни й якості.

Ще більш традиційним є підхід споживачів 50+ (бебі-бумери). Для них медалі залишаються авторитетною та надійною ознакою якості вина, особливо якщо це нагороди від визнаних міжнародних конкурсів. У цій віковій групі вибір часто-густо формується через призму класичних регіонів, рекомендацій сомельє та медалей.

Власне, така статистика є цілком логічною й залишає нам надію, що “зумери” років за 5-10 опанують “дорослі” цінності, у тому числі – авторитетні міжнародні нагороди та якісні вина, що їх отримали.

Амбіції та визнання

Українські винороби вже багато років поспіль беруть участь у дегустаційних конкурсах національного та світового рівня. Абсолютним домінантом за кількістю відзнак є SHABO із більш ніж 450 нагородами, включно з «платиною» від Decanter. Якщо розглядати історичну ретроспективу, то одним з лідерів в цьому процесі є історичне шато Prince Trubetskoi Winery, яке завоювало близько 120 нагород, як міжнародних, так і українських. І однією з найбільших втрат вітчизняного виноробства стало знищення цієї виноробні російською навалою 2022 року.

Попри війну, сьогодні виробники Beykush, Chateau Chizay, Kolonist, 46 Parallel, Bolgrad та «Винхол Оксамитне» з брендом Villa Tinta продовжують збирати колекції нагород. Ці компанії добре знають, як працює конкурсна система – від графіків подачі зразків до специфічних вимог різних конкурсів – і вдало користуються можливістю заявити про себе у міжнародному та українському професійному середовищі.

Далі формується більш фрагментований, але динамічний сегмент виноробень «нової хвилі», що теж здобули солідну кількість відзнак. Серед них Stakhovsky Wines, MyWine, Frumushika Nova, Odesos, Vinoman, Leleka Wines, Father’s Wine, KOVACH Winery та новачки на кшталт Enko й Lowkowo. У цьому сегменті варто відзначити молоду й амбітну виноробню BigWines: її перший реліз – Odesa Black 2020 – було презентовано у 2023 році, а на цей момент в портфоліо – вже десятки медалей.

У підсумку фіксуємо зростаючий тренд: українські виробники вибудовують власні вершини серед світового винного ландшафту. А одержані медалі є відображенням не лише якості вин, а й зростаючої впевненості у своїх силах, розуміння маркетингової необхідності та бажання виноробень бути системно присутніми на міжнародних ринках. Конкурси стають для них не просто змаганням, а й способом знайти орієнтири, отримати чесний зворотний зв’язок і відчути себе частиною винного всесвіту.

Де і як саме оцінюються вина?

Всі конкурси, без виключення, проводяться в форматі «сліпих» дегустацій. Кожен із великих міжнародних конкурсів має власний характер.

Decanter World Wine Awards має одну з найструктурованіших систем оцінювання у світі: вина дегустуються у флайтах за стилем і регіоном, кожне – тричі, на різних етапах, і фінальні рішення ухвалюють голови панелей, серед яких багато Master of Wine та Master Sommelier, а результати миттєво розходяться через величезну аудиторію ресурсу Decanter.

International Wine Challenge працює за принципом максимальної перевірки: тут кожна медаль підтверджується повторною дегустацією іншою панеллю, а суперечливі оцінки розглядає окремий «trophy judging». Фактично це конкурс, де «двічі перевіряють усе».

Concours Mondial de Bruxelles відрізняється від інших тим, що щороку змінює локацію – від Хорватії до Китаю та Мексики – і працює як великий мандрівний дегустаційний форум. Журі складається з експертів із десятків країн. Конкурс розподілено на окремі сесії (Red and White, Rosé, Sparkling, Sweet & Fortified), які проводяться у різні дати і на різних локаціях.

MUNDUSVINIмає чіткий німецький порядок: дві сесії на рік (Spring і Summer Tasting), суворі 100-бальні протоколи та виключно професійні дегустатори. Цей конкурс орієнтується насамперед на імпортерів та рітейл ЄС, тому часто вважається «вхідним квитком» на німецький та європейський ринок. Результати конкурсу висвітлюються через медіа ресурси Meininger Verlag, видавництва, що є організатором Mundus Vini. Зауважимо, цей симбіоз конкурсу та медіа – ідеальний стандарт для світової системи оцінювання та подальшого просування переможців, чого так не вистачає на наших українських теренах.

International Wine & Spirit Competition вирізняється тим, що оцінки дегустацій доповнюються лабораторним аналізом, де перевіряють відповідність заявленим параметрам, стабільність і технічну якість. Цей конкурс вважається дуже впливовим серед імпортерів та дистриб’юторів у Великій Британії, США та європейських країнах.

В Україні центральним майданчиком залишається Ukrainian Wine & Spirits Awards: в журі – найкращі українські та численні міжнародні експерти (деякі з них наважуються приїздити на дегустації до Києва навіть під час війни). Цей захід фокусується в першу чергу на B2B та професійній спільноті. За 9 років свого існування конкурс сформував репутацію найавторитетнішого арбітра для українських виробників вин і міцних напоїв та іноземних компаній, що працюють на нашому ринку.

Дегустаційний конкурс «Сорт і терруар», започаткований Школою сомельє «Майстер-клас» та Асоціацією кавістів України – це уважний погляд на малих виробників, мікровиноробство й стилі, що формуються поза великими регіонами. Конкурс «Вина Срібної Землі» зосереджений на Закарпатті, відкриваючи нові імена й підтверджуючи, що цей регіон має власну історію, смаки й перспективи.

Що робити з нагородами: світовий best practice

Отримали диплом, повісили на стіну? Так це не працює. Нагороди винних конкурсів давно вже є не лише знаком якості, а й одним із найефективніших інструментів маркетингу. Виробники використовують їх у всіх каналах комунікації – від наліпок на пляшках, рекламних матеріалів в журналах чи презентацій для імпортерів до діджитал-кампаній та сторітелінгу у соцмережах.

Організатори та судді престижних конкурсів розповідають, що золота чи платинова медаль може буквально «змінити життя виробника», відкривши доступ до нових ринків і міжнародних партнерів. Показовий приклад – канадська Inniskillin, чий icewine здобув Grand Prix d’Honneur на Vinexpo у Бордо в 1991 році. Після цього канадський айсвайн отримав міжнародне визнання, а сама виноробня – експортний імпульс і світову впізнаваність.

Австралійські бренди на кшталт Yellow Tail активно інтегрують конкурсні відзнаки у B2C маркетинг, використовуючи медалі як «сигнал довіри» для споживача на полицях супермаркетів.

Водночас світові лідери винної індустрії, такі, приміром, як Marchesi Antinori, Familia Torres або Penfolds, використовують нагороди значно стратегічніше: інтегрують їх у глобальні PR-кампанії, комунікацію з HoReCa та преміум-сегментом, а також підсилюють ними репутацію окремих флагманських вин і цілих лінійок. Для таких брендів медалі – не лише підтвердження якості, а й інструмент підтримки преміального позиціонування, який допомагає формувати довіру на нових ринках та посилювати лояльність споживачів.

У певній мірі масштабування такої комунікації залежить від масштабу, задач та бюджетів виноробні. Але не лише від них.

Найкраща практика сьогодні – не демонстрація нагороди, а створення навколо неї історії: пояснення, чому саме це вино отримало високу оцінку, хто входив до складу журі та як міжнародне визнання підтверджує стиль і філософію виноробні.

Український підхід

Команда Drinks+ провела експрес-опитування серед кількох десятків українських виробників вин і напоїв. Одержані результати – цікаві, навіть несподівні. Для більшості конкурси постають радше як багатофункціональний інструмент, ніж як суто маркетингова практика з прямим вимірюваним ефектом. Участь у змаганнях рідко розглядається як короткостроковий драйвер продажів, натомість вона працює як спосіб отримати професійну оцінку, перевірити власний продукт у міжнародному контексті та сформувати або підкріпити імідж бренду.

Олександра Поліщук, директорка з розвитку бізнесу Chateau Chizay, підкреслює, що участь у конкурсах для її компанії – насамперед перевірка правильності обраного шляху, а також можливість орієнтуватися у світових трендах: «Нам важливо отримати професійну оцінку від експертів світового рівня та національного масштабу. Ми часто відправляємо на конкурси новинки, щоб отримати неупереджену фахову оцінку нашим експериментам». Подібну логіку поділяють і Zelenytsi Winery, для яких ключовою цінністю є оцінка спеціалістів.

На думку співвласника Enko Winery Артема Яценко нагороди – це «швидкий тригер довіри», що допомагає відкривати двері на нові ринки та у ресторани, які раніше лише придивлялися до продукту. Подібну роль відзначає і сімейна династія виробників медових напоїв «Сікера», Сергій і Катерина Липко: нагорода не завжди дає різкий стрибок продажів, але може стимулювати зацікавленість імпортерів, полегшувати переговори з ресторанами і сприяти колабораціям. При цьому навіть там, де визнається певний комерційний ефект, він здебільшого описується як опосередкований або накопичувальний. Деякі виробники вважають, що прямої кореляції між нагородами і продажами не існує, принаймні на внутрішньому ринку. Для них конкурси залишаються інструментом іміджу або навіть елементом особистої амбіції, але не фактором, що суттєво впливає на вибір барів, ресторанів чи кінцевого споживача.

Практично всі виробники орієнтуються на престиж і склад журі, часто додаючи географічний фактор і релевантність ринку. Для частини гравців міжнародні конкурси мають більшу вагу і розглядаються як інструмент експорту, українські ж – як спосіб підтримати локальну присутність.

Важливим елементом є комунікація результатів. Більшість виробників підкреслює, що сама медаль без контексту не працює. Вона потребує історії, поширеної у медійному просторі, – про стиль вина, особливості виробництва або значення конкретного конкурсу. Саме тому нагорода зазвичай не подається як самодостатній меседж, а інтегрується у ширшу розповідь про продукт. Багато компаній також самостійно ініціюють PR після перемог, використовуючи власні канали комунікації, прес-релізи в соцмережах, на жаль, надто мало українських виноробень використовує спеціалізовані медіа.

Висновки: жодна медаль сама по собі не є вирішальним фактором успіху, але в системі правильної комунікації та професійного визнання вона може поступово формувати довіру – як у споживача, так і у професійної спільноти.

«Треба про себе кричати»

«Із нашого досвіду, вина-медалісти майже завжди стають бестселерами виноробень, – свідчить Вікторія Агромакова, організатор конкурсу й виставки Wine&Spirits. – Показовий кейс – бальзам Ruta: від платинової медалі на нашому конкурсі до полиць провідних ритейлерів країни він потрапив за рекордно короткий термін».

Водночас Вікторія вважає, що українські виробники ще не використовують потенціал нагород на 100%: «У світі медалі – це потужний маркетинговий інструмент, який активно інтегрують у комунікацію, українські винороби мали б активніше його використовувати. Зі свого боку ми підтримуємо переможців: публікуємо результати у провідному профільному медіа Drinks+, співпрацюємо з ритейлом та акцентуємо увагу саме на винах-медалістах у мережах. Один із прикладів – колаборація з “Сільпо” та проєктом “Сомельє в зелених штанях”».

«Вина, що мають медалі на етикетках, точно виділяються на полиці. Досвідчений споживач звертає на це увагу. Для мене як для байера медаль на етикетці – ознака комерційної привабливості вина й розуміння його місця на міжнародному ринку», – вважає Євгенія Ніколайчук, DipWSET, керівниця проєктів “Сільпо”. На її думку, українські винороби, за певними винятками, недостатньо комунікують не лише нагороди, а й взагалі недостатньо уваги приділяють маркетингу як такому: «Медалі – це твоя диференціація, твій рівень, твоя візитівка. Бо вин у світі дуже багато. Взагалі, я вважаю, що український винний маркетинг має бути дещо агресивнішим. Треба буквально кричати (чи то писати) про себе й свій продукт. Конкурси й медалі – чудовий інфопривід».

Висновки Drinks+ після анкетування українських виноробів

◆ 99% опитаних назвали професійну оцінку ключовим мотивом участі в конкурсах.

◆ 60% анкет звертають увагу на помітний рівень недовіри кінцевого споживача до національних конкурсів – через низьку обізнаність щодо самих конкурсів, загальну корумпованість державних інституцій, відсутність у більшості суддів міжнародного досвіду, значну частку виноробів у складі журі та вузькість винного ком’юніті, де багато зразків упізнавані суддями.

◆ Переважна більшість виробників визначили оптимальне співвідношення участі у міжнародних та українських конкурсах як 50–50.

◆ На запитання «Як оцінюєте власну систему роботи з нагородами за шкалою від 1 до 10, де 10 – рівень провідних світових брендів?» середній показник не перевищив 4 балів.

♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥

Олександр Ковач (KOVACH WINERY): «Минулого року ми отримали 2 платинові (одна у Франції, єдина – від України), 6 золотих, 19 срібних і 4 бронзові медалі, але про це майже ніхто не знає. Це проблема: потрібно активніше працювати з медіа й самим ініціювати просування нагород».

♥♥♥

Валерій Наровило (Narovylo Winery): «Першими були конкурси “Сорт і терруар”, “Одеський залив”, Wine & Spirits – усі з гарними результатами. Цього року вперше подав зразки на Decanter – чекаю, як вино сприймуть у світі».

♥♥♥

Володимир Зелениця (Zelenytsi Winery): «Наш досвід із Decanter World Wine Awards 2024 показовий: “Рислінг” 2022 року взяв срібло – і реліз розійшовся миттєво».

♥♥♥

Kohanovska Winery – молодий проєкт із Квасів (Закарпаття), спеціалізація на PET-NAT: «Після участі в національних конкурсах отримуємо багато запитів від ритейлу та ресторанів, адже часто члени журі – представники HoReCa, які знайомляться з вином під час оцінювання і запрошують потім до співпраці».

♥♥♥

Артем Скубенко (ТОВ «ХАНІБАДЖЕР»): «Оптимальне співвідношення участі – 50/50 міжнародні та українські конкурси. Це відповідає нашій стратегії збільшення експорту».

♥♥♥

Олег Янковий (Yanolinkt Whiskey): «Оскільки виробництво некомерційне, участь у конкурсах для мене – це імідж бренду та особисті амбіції майстра. Вибір конкурсу визначає його престиж і професійний рівень суддів».

♥♥♥

Олександра Поліщук, віцепрезидент з розвитку бізнесу Chateau Chizay: «Ми активно висвітлюємо наші нагороди: пресрелізи, коментарі, різні канали комунікації. У премії Wine Travel Awards ми просували сам факт номінації та запрошували аудиторію до голосування. Результат – перемога в категорії Brand – the Visiting Card of the Country, присуджена дуже досвідченим суддею, автором винних турів та книг про вино – Пером Карлcсоном (Per Karlsson, Sweden/France)».

♥♥♥

Наталія Бурлаченко, СЕО BigWines: «Конкурси – частина маркетингу й водночас самоконтроль. Незалежна оцінка експертів дуже важлива. Ми зайшли на ринок через конкурси: Odesa Black одразу отримав золото на Mundus Vini, потім Grand Gold – це стало проривом. Медалі дають можливість говорити про себе, бачити динаміку, робити висновки. Механізми просування різні: хтось активно працює з медіа – і це правильно. Зараз нагород так багато, що ми висвітлюємо лише справді унікальні».

♥♥♥

Курупій Анастасія (ТМ «Дикий мед», ТОВ «Українські медовари»): «Нагороди привертають увагу клієнтів і підтверджують якість. Суддівські дегустації допомагають коригувати рецептури; інколи ми подавали напій повторно, щоб перевірити покращення. Платинові медалі двох наших напоїв стимулюють інтерес споживачів. Нагород багато, але бракує якісного поширення інформації. Шкода, що в Україні зараз немає спеціалізованих конкурсів медових напоїв». 

♥♥♥

Сергій і Катерина Липко («Сікера», «Медовий спас») – єдині виробники, які заявили, що чітко сегментують комунікацію за віком: 18–30 років: естетика, сухий стиль, сучасність, Instagram і короткі сторіз. Вік 30–50: акцент на крафті, технологіях, порівняннях зі складними винами. Бебі-бумери, 50+: традиція, історія, культурний контекст. «Для нас конкурси – це імідж і місія. Сікера – не просто напій, це повернення забутої частини української культури. Медалі доводять, що українські медові напої можуть конкурувати зі світовими винами та сидрами. Продажі ростуть, хоч і повільно, але амбіція у нас – колективна, за весь сегмент».

---

---

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

---

 

Редакція Drinks+ провела анкетування українських виноробів, щоб відповісти на це запитання. Дякуємо кожному, хто відгукнувся. Результатами та висновками ділимося.  З великою вдячністю маємо зазначити, що від початку російського вторгнення багато міжнародних конкурсів пропонують українським виноробам особливі умови: деякі – безкоштовну участь (Decanter World Wine Awards, Mondial des Vins Blancs Strasbourg, Winelovers Wine Awards (Будапешт), MUNDUS […]

Кампанія En Primeur у Бордо 2025 року входить у активну фазу. Провідні шато регіону почали активно виводити на ринок найбільш очікувані вина нового врожаю.

Серед вже представлених шато – Château Cheval Blanc, Château Pontet-Canet, Château Cos d’Estournel, Château Lafite Rothschild, Château Angélus (номінант та переможець Wine Travel Awards 2025-2026 у The Visiting Card of the Country/Art&History Object) та Château Palmer. За оцінками критиків, врожай 2025 року демонструє високий рівень якості, а окремі релізи вже отримали оцінки на рівні 96-97 балів.

Особливу увагу ринку привернув реліз Château Lafite Rothschild 2025. Вино отримало високі оцінки міжнародних дегустаторів, а його ціна виявилася приблизно на 16% вищою, ніж у попереднього вінтажу. Учасники ринку пов’язують це як із якістю врожаю, так і з обмеженими обсягами виробництва.

Одним із найбільш обговорюваних релізів також став Château Cheval Blanc 2025. Врожай цього господарства є найменшим із 1961 року, вироблено близько 55 тисяч пляшок, що більш ніж удвічі менше, ніж у 2023 році. Увесь обсяг вина був запропонований через систему En Primeur.

За даними учасників ринку, інтерес покупців залишається стабільним, особливо в сегменті великих форматів. Негоціанти відзначають зростання попиту на магнуми та інші колекційні формати, що може свідчити про збереження довгострокового інвестиційного інтересу до найкращих вин 2025 року.

Наразі очікується нова хвиля ключових релізів. Серед господарств, чиї вина мають вийти на ринок найближчими днями, називають Château Mouton Rothschild, Château Haut-Brion, Château Pavie, Château Pichon Comtesse de Lalande та Château La Mission Haut-Brion. Саме ці релізи можуть визначити загальний комерційний успіх кампанії En Primeur 2025.

Для колекціонерів і професійних байєрів ця кампанія стає першим серйозним випробуванням після кількох складних років на ринку бордоських ф’ючерсів. На тлі зменшення врожаїв у частини провідних господарств і помітного покращення якості вин інтерес до Бордо поступово зростає.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Джерело: decanter.com
Фото: vintage-cellar.com/bordeaux-2025-en-primeur

Кампанія En Primeur у Бордо 2025 року входить у активну фазу. Провідні шато регіону почали активно виводити на ринок найбільш очікувані вина нового врожаю. Серед вже представлених шато – Château Cheval Blanc, Château Pontet-Canet, Château Cos d’Estournel, Château Lafite Rothschild, Château Angélus (номінант та переможець Wine Travel Awards 2025-2026 у The Visiting Card of the […]

Заклад Willa Biała у Польщі, де подають борщ, вареники та інші українські страви, був включений до престижного Michelin Guide Poland 2026. Йдеться не про отримання зірки, а про визнання якості кухні, рівня сервісу та загальної атмосфери ресторану.

Ресторан Willa Biała заснували Сергій Слободянюк та Ірина Слободянюк з Луцька. Директоркою закладу є Віра Шпортак із Чернівців, а шеф-кухарем – Ростислав Томилін із Бердянська.

«Ця відзнака для нас не тільки нагорода, а підтвердження того, що мрії мають значення, коли ти кожного дня перетворюєш їх на роботу», – кажуть засновники Willa Biała.

Хоча ресторан позиціонує себе як простір сучасної центрально- та східноєвропейської кухні, саме український борщ залишається його найвпізнаванішою та найулюбленішою стравою серед гостей, фактично ставши гастрономічною візитівкою закладу.

Таким чином українська кухня дедалі впевненіше заявляє про себе на міжнародній гастрономічній арені, закріплюючись як повноцінний і помітний елемент сучасної європейської ресторанної культури.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Джерело: facebook.com/viknaSTB, facebook.com/WillaBiala
Фото: facebook.com/WillaBiala

Заклад Willa Biała у Польщі, де подають борщ, вареники та інші українські страви, був включений до престижного Michelin Guide Poland 2026. Йдеться не про отримання зірки, а про визнання якості кухні, рівня сервісу та загальної атмосфери ресторану. Ресторан Willa Biała заснували Сергій Слободянюк та Ірина Слободянюк з Луцька. Директоркою закладу є Віра Шпортак із Чернівців, […]

Світовий винний ринок переживає період активних змін, поступово розширюючи свої межі далеко за традиційні географічні центри. Нові виноробні регіони впевнено заявляють про себе, формуючи альтернативні винні карти світу та привертаючи увагу експертів завдяки унікальним теруарам, кліматичним умовам і новим підходам до виробництва вина.

Китай

У провінції Юньнань, яка є воротами до Тибету, виноробство розвивається у високогірних умовах уздовж долини річки Ланцан. Регіон, де працюють такі проєкти як Ao Yun, упродовж останніх років став одним із найбільш обговорюваних винних регіонів Китаю. У 2025 році Songtsam Resorts перетворив один зі своїх об’єктів на винний бутік-готель із дегустаційною залою та винним льохом.

У межах Wine Travel Awards номінантами та переможцями від Китаю стали компанія WildChina Travel, яка отримала перемогу в голосуванні та спеціальну нагороду The Judge’s Choice Award у категорії Travel Operator of the Year, та Fongyee Walker, представлена в категоріях Education in Enotourism (Unique Program) і Top Guide, яка стала переможницею голосування та володаркою нагороди The Judge’s Choice Award.

Французька Полінезія

На віддаленому атолі Рангіроа виробляють Vin de Tahiti, єдине у світі вино, створене на кораловому атолі. Виноградники розташовані в умовах, де лози транспортують із материка, а ґрунти збагачуються сумішшю водоростей і рослинних залишків.

Мексика

У регіоні Вальє-де-Гуадалупе, який часто називають «мексиканською долиною Напа», виробляється близько 90% мексиканського вина. Завдяки теплому клімату та впливу тихоокеанських бризів регіон став центром розвитку виноробства країни та поєднує виробництво з гастрономією та винним туризмом. У міжнародній премії Wine Travel Awards Мексика була представлена виноробнями Clos de Tres Cantos у категорії Progressive Approach та Dos Búhos у категорії Must Visit.

Південна Африка

Південноафриканське виноробство має довгу історію, однак нова хвиля виробників зосереджується на теруарі та сталому виробництві. Серед них – Reyneke, перша сертифікована біодинамічна виноробня країни, та Van Loggerenberg Wines, які сприяють відродженню окремих сортів винограду. Номінантами та переможцями Wine Travel Awards від Південної Африки стали виноробні Glenelly Estate у Brand – the Visiting Card of the Country та Spier Wine Farm у категорії Progressive Approach. Також у межах Wine Travel Awards від Південної Африки відзначено сам регіон South Africa як Region of the Year, May-Éliane de Lencquesaing як Author of the Year та The Glass Museum in Glenelly Estate у категорії Must Visit.

Англія

Виноробство в Англії активно розвивається, особливо в південно-східних графствах Кент, Сассекс і Гемпшир. Тут умови ґрунту та клімату сприяють вирощуванню сортів, які використовуються для виробництва ігристих вин.

Уругвай

Уругвай поступово зміцнює позиції на ринку преміальних вин. Основна увага приділяється сорту Tannat, а також іншим автохтонним і адаптованим сортам, які вирощуються в прибережному атлантичному кліматі.

Таїланд

У Таїланді виноробство поєднує тропічний клімат із європейськими сортами винограду. Регіони Хуа Хін і Као Яй стали центрами сучасного виноробства, де вирощують Syrah, Chenin Blanc і Tempranillo. У межах Wine Travel Awards виноробня Monsoon Valley Vineyard стала переможцем голосування та була відзначена як The Drinks+ Editor’s Choice у категорії Must Visit.

Австралія

В Австралії увагу привертає регіон Маджі, розташований неподалік Сіднея. Він поєднує невеликі виноробні, дегустаційні зали та локальну гастрономію, а також відомий виробництвом червоних вин із витримкою.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Джерело: nypost.com
Фото: silv.blog, songtsam.com, uruguayxxi.gub.uy

Світовий винний ринок переживає період активних змін, поступово розширюючи свої межі далеко за традиційні географічні центри. Нові виноробні регіони впевнено заявляють про себе, формуючи альтернативні винні карти світу та привертаючи увагу експертів завдяки унікальним теруарам, кліматичним умовам і новим підходам до виробництва вина. Китай У провінції Юньнань, яка є воротами до Тибету, виноробство розвивається у […]

Американські винороби дедалі активніше роблять ставку на білий сорт Petit Manseng, який може стати новою винною візитівкою штату Вірджинія.

Попри французьке походження, Petit Manseng чудово адаптувався до клімату Вірджинії. Завдяки товстій шкірці, пухким гронам та високій природній кислотності він добре витримує спеку, вологість і опади, залишаючись стійким до хвороб. Саме ці характеристики роблять цей сорт особливо цінним в умовах кліматичних змін.

Наразі площа його насаджень у Вірджинії перевищує 72 га, а сам він посідає друге місце серед білих сортів штату за поширеністю. Більш ніж 60 виноробень вже виробляють вина з цього винограду, а на конкурсі Virginia Governor’s Cup 2026 усі 34 представлені вина з Petit Manseng отримали медалі.

Важливу роль у популяризації сорту відіграли такі господарства, як Early Mountain Vineyards та Horton Vineyards. Американські винороби експериментують із новими техніками витримки та вініфікації, демонструючи широкий потенціал Petit Manseng – від свіжих сухих вин до насичених із потенціалом до витримки.

На думку представників галузі, Petit Manseng вже перестав бути просто успішним експериментом і поступово перетворюється на сорт, який найкраще відображає характер та виноробну ідентичність Вірджинії. Його здатність адаптуватися до місцевих кліматичних умов, стабільно демонструвати високу якість урожаю та давати вина з яскравою індивідуальністю робить його дедалі важливішим для регіону. У галузі вважають, що саме такі сорти можуть визначати майбутнє виноробства в умовах кліматичних змін і допомагати регіонам формувати власний впізнаваний стиль на світовій винній карті.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Джерело: decanter.com
Фото: jennisbeveragemarketing.com, visitloudoun.org

Американські винороби дедалі активніше роблять ставку на білий сорт Petit Manseng, який може стати новою винною візитівкою штату Вірджинія. Попри французьке походження, Petit Manseng чудово адаптувався до клімату Вірджинії. Завдяки товстій шкірці, пухким гронам та високій природній кислотності він добре витримує спеку, вологість і опади, залишаючись стійким до хвороб. Саме ці характеристики роблять цей сорт […]

Міжнародна команда дослідників представила новий проєкт ViViD-5K, масштабну базу зображень виноградників і систему комп’ютерного зору на основі штучного інтелекту, яка автоматично аналізує виноградні грона прямо в полі. Розробка може стати важливим кроком у розвитку «розумного виноградарства» та автоматизації роботи на виноградниках.

ViViD-5K містить понад 5 000 зображень із детальною розміткою, включаючи більш ніж 648 тисяч позначених ягід та детально окреслені виноградні грона для 13 сортів винограду. На основі цієї бази вчені створили систему GrapeSAM, яка поєднує AI-аналіз зображень, локалізацію ягід і сегментацію грон.

Технологія дозволяє автоматично оцінювати щільність виноградних грон – показник, який впливає на ризик розвитку хвороб. Зазвичай такі оцінки проводять вручну, але традиційна візуальна оцінка є трудомісткою й суб’єктивною.

За словами авторів дослідження, система демонструє високу точність підрахунку ягід і сегментації навіть у складних польових умовах. Вона також здатна працювати з різними сортами винограду та допоможе виноробам швидше отримувати об’єктивні дані про стан виноградників.

Дослідники вважають, що ViViD-5K та GrapeSAM можуть стати основою для нових AI-рішень у виноградарстві – від моніторингу здоров’я лоз до автоматизованого прогнозування врожаю та оптимізації роботи виноградників.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Джерело: arxiv.org
Фото: www.eca.europa.eu

Міжнародна команда дослідників представила новий проєкт ViViD-5K, масштабну базу зображень виноградників і систему комп’ютерного зору на основі штучного інтелекту, яка автоматично аналізує виноградні грона прямо в полі. Розробка може стати важливим кроком у розвитку «розумного виноградарства» та автоматизації роботи на виноградниках. ViViD-5K містить понад 5 000 зображень із детальною розміткою, включаючи більш ніж 648 тисяч […]

Napa Valley, де розташовані одні з найпрестижніших виноробень світу, стикається з водною кризою, яку експерти вважають серйозною загрозою для майбутнього галузі.

Згідно зі звітом округу Napa, у 2025 році регіон використав близько 16 580 акр-футів підземних вод – більш ніж на 1 500 акр-футів вище рівня, який влада вважає сталим. Водночас кількість опадів виявилася нижчою за середню і становила лише 548 мм.

За останні сім років Napa Valley стабільно перевищує рекомендований ліміт споживання води у 15 000 акр-футів. У середньому регіон використовував майже 18 000 акр-футів щороку. Особливо критичними були 2021 і 2022 роки, коли споживання перевищило 22 000 і 19 000 акр-футів відповідно.

У звіті округу надмірне використання підземних вод названо «небажаним результатом» у межах затвердженої програми сталого управління водними ресурсами, мета якої скоротити споживання води на 10%.

Влада округу Napa вже готує нові заходи економії води та шукає способи мотивувати виноробні господарства більш ощадливо використовувати водні ресурси. Серед можливих заходів розглядаються перевірка систем зрошення, програми заохочення для господарств, які економлять воду, а також ідея тимчасово відкладати повторну посадку лоз після видалення старих виноградників, щоб дати підземним водам час на відновлення.

Менеджер природних ресурсів округу Джеймісон Кросбі (Jamison Crosby) зазначив, що наразі влада робить ставку на добровільну участь виробників у програмах сталого використання води.

Попри статус одного з найпрестижніших виноробних регіонів світу, Napa Valley залишається порівняно невеликим: регіон займає близько 18 350 га і виробляє лише близько 4% усього вина Каліфорнії. Станом на 2019 рік в окрузі працювали близько 700 виноградарів і 475 виноробень.

Окрім дефіциту води, галузь стикається і з іншими проблемами. В щорічному звіті Silicon Valley Bank про стан винної індустрії США зазначається, що основна аудиторія споживачів вина старіє, а молодше покоління не виявляє до вина такого ж інтересу і не компенсує падіння попиту. Додатковий тиск на виноробну галузь створюють високі витрати на дотримання різних правил – федеральних, регіональних і місцевих. Зазначається, що такі витрати становлять приблизно 8–12% усіх витрат на виробництво вина в регіоні, де вирощування винограду й так є дуже дорогим.

Голова Napa County Farm Bureau Пітер Рамбл (Peter Rumble) зазначив, що галузі потрібна більш серйозна підтримка з боку влади. За його словами, без змін сільське господарство Napa Valley може зіткнутися з проблемами в майбутньому.

Загалом зростання витрат, падіння попиту на вино та нестача води посилюють невизначеність щодо майбутнього виноробної галузі Napa Valley.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Джерело: nypost.com

Napa Valley, де розташовані одні з найпрестижніших виноробень світу, стикається з водною кризою, яку експерти вважають серйозною загрозою для майбутнього галузі. Згідно зі звітом округу Napa, у 2025 році регіон використав близько 16 580 акр-футів підземних вод – більш ніж на 1 500 акр-футів вище рівня, який влада вважає сталим. Водночас кількість опадів виявилася нижчою […]