Марінела Арделеан  у світі вина заслужила репутацію яскравого лідера, який виборює світле майбутнє румунських вин. За її звитягу, самовіддачу, а подеколи й мужність у відстоюванні позицій румунського виноробства, її варто було б порівняти з Жанною д’Арк і оголосити Трансильванською Дівою. Оглядач Drinks+ поставила пані Арделеан кілька запитань, щоб пролити світло на сьогодення її боротьби та майбутнє винної спільноти Румунії.

---

Румунія – приваблива виноробна країна, повна парадоксів. Хоча вирощування винограду сягає шостого тисячоліття до нашої ери, сучасній виноробній промисловості лише близько 30 років. Політичні та культурні потрясіння, зокрема радянська окупація, негативно вплинули на виробництво вина. Після падіння режиму галузь була реприватизована та отримала значні іноземні інвестиції, головним чином від італійських, австрійських та британських компаній. З 2013 року Румунія щорічно отримувала від ЄС близько 45 мільйонів євро ($51 мільйон) на свою виноробну промисловість, більша частина яких була використана для відновлення виноградників. Сьогодні Румунія може похвалитися одними з найбільших і найкраще доглянутих виноградників у Східній Європі. Проте все ще є випадки, коли нащадки колишніх власників виноградників борються за повернення землі, захопленої майже століття тому комуністичним режимом. Чи відомі вам якісь успішно завершені або поточні справи щодо реституції?

Звичайно, було кілька успішних реституцій, деякі з яких охоплювали більші об’єкти, ніж бутік-виноробня. Я б згадала родину Персу-Емінеску (Persu-Eminescu), яка мала 40 га і об’єдналася з франко-румунськими маєтками площею 45 га, щоб стати одним із найуспішніших виробників еко/біо вин. Є також інші, переважно з площею від 5 до 20 га, є виноробні підприємства, які починали з малого, з кількох гектарів, а потім продовжували купувати сусідні ділянки та розвивалися роками. Однак більшість великих виноробних заводів утворилися або шляхом приватизації колишніх державних господарств, або через прямі іноземні інвестиції. Хоча великі державні господарства, які були приватизовані наприкінці 1990-х – на початку 2000-х років, мали багато клопоту з модернізацією своїх технологій, омолодженням виноградників та підвищенням якості вина, більшість із них досягли успіху. Я маю хоча б побіжно згадати Jidvei, Cotnari і Recas, додавши, що Cramele Recas, найбільший експортер Румунії до Великобританії, починав із площ близько 600 га, а зараз володіє понад 1200. Отже, історії успіху є на всіх рівнях, незалежно від того, звідки коріння виноробні.

За статистикою, у 2023 році Румунія виробила приблизно 4,6 мільйона гектолітрів вина. У 2021 році країна виробила 530 мільйонів літрів вина, що можна порівняти із загальним виробництвом Угорщини та Австрії. Нині Румунія посідає шосте місце в ЄС і 12-те місце у світі з виробництва вина. Проте лише 7 відсотків виробленого у 2021 році вина пішли на експорт. При цьому щорічно Румунія імпортує іноземних вин на суму близько 65 мільйонів євро, а експортує лише на 35. Для порівняння, Румунія виробляє більше вина, ніж Нова Зеландія, Греція та Угорщина, але експортує менше, ніж Данія, Австрія, Словаччина чи Болгарія. Як можна пояснити цей феномен?

Поки що внутрішнього споживання було цілком достатньо, щоб задовольняти виробництво, плюс долучалося близько 15-20% імпортованих вин. Тому експорт був менш пріоритетним для румунських виробників. Більше того, спостерігаємо, що серед дрібних виробників існує загальна стриманість у створенні асоціацій і кооперативів, які дозволили б їм представляти свої пропозиції за кордоном. Швидше за все, це рудіментна ненависть до примусового об’єднання в радгоспи за часів комунізму. Але я щиро сподіваюся, що це травма, яку ми незабаром подолаємо. Причому спокійним еволюційним шляхом – адже експорт вина стає все більш важливим, оскільки з’являються нові виноробні та зростають площі виноградників.

На вашу думку, наскільки експортний вектор ключовий для еволюції та стратегії просування відносно нової виноробної країни – як-от Румунія чи Україна? І як зберегти баланс, щоб не усі бюджети виноробень витрачалися на експортні зусилля, і розбудовувався внутрішній ринок – тобто вистачало коштів на участь в національних профільних виставках, ЗМІ, промо в локальних закладах? Взагалі, яка стратегія правильна – спочатку визнання на зовнішніх ринках, потім завоювання власного, чи навпаки?

Як бачимо, річні показники бізнесу невеликих виробників явно не дозволяють їм брати участь у великих міжнародних винних виставках чи підтримувати значні міжнародні медійні кампанії. Таким чином, продажі на місцевому ринку або на національному румунському ринку – то синиця в руці. З іншого боку, я помітила, що наявність списку ресторанів із зіркою Мішлен не гарантують румунським винам більшої популярності на внутрішньому ринку. Натомість помітні нагороди, такі як Revelation of Concours Mondial de Bruxelles або гранд голд на Mundus Vini, майже завжди збільшують попит як з боку дистриб’юторських компаній/ресторанів, так і приватних клієнтів. Оскільки участь у таких конкурсах є набагато доступнішою, я думаю, що це буде перший крок для малих виноробень – отримання міжнародного визнання, щоб додати імпульс локальним продажам, заробити на них, а потім зробити крок до експорту.

Наскільки розумію, слабким місцем виноробної промисловості Румунії є тисячі землевласників, які обробляють крихітні земельні ділянки розміром з басейн, де важко ефективно вести прибутковий бізнес. І лише одиниці володіють значними ділянками. Зокрема, під час церемонії нагородження переможців WTA в Лондоні ви знайомили міжнародну винну спільноту з таким лідером ринку як Jidvei. У 2022 році провідною компанією у виноробній галузі Румунії за річним доходом і чистим прибутком стала Cramele Recas; Jidvei і Zarea посіли друге і третє місця з доходом понад 160 мільйонів румунських леїв кожен.Чи є проблема в такому розриві потужностей між власниками виноградників? Чи кожний іде власним успішним шляхом?

Я б сказала, що міра успіху у кожного своя. У нас є виноробні на 60-70 га, які продають свої вина по 100-350 євро за пляшку. У нас є виноробні підприємства, яким довелося боротися і переконувати іноземних власників, що вони можуть виробляти високоякісні вина, вимагаючи принаймні дозвіл робити експерименти для внутрішнього ринку. Хоча, звісно, власники були радше зацікавлені у виробництві доступних вин початкового рівня на зовнішні ринки – і це все ще є основою їхнього бізнесу. Як було сказано раніше, головна відмінність полягає в тому, як народжувалися ці виноробні заводи: усі великі – це приватизовані колишні радгоспи, середні (150-700 га) – за рахунок прямих іноземних інвестицій, тоді як успадковані ділянки, які перетворили на виноробні, зазвичай – невеликі виноградники, від одного до 40 га.

І все ж сьогодні румунське вино експортується приблизно на 40 ринків.За даними 2021 року, серед топ-країн – США, Канада, Швейцарія та Японія. Що на сьогоднішній день відбувається з експортними векторами? Доводилося чути думку, що дрібні румунські виробники, які не можуть конкурувати з лідерами, повинні зосередитися на торгівлі у Великій Британії. Частина, наскільки нам відомо, націлилася і на ринок Німеччини. А ще на експорт румунських вин начебто непогано працює електронна комерція. Прокоментуйте ситуацію і назвіть, будь ласка, п’ятірку найбільш потенційних ринків для румунського вина.

Вважаю раціональним, якщо більшість виробників – і не лише дрібних – скористаються проривом, зробленим Cramele Recas на ринку Великобританії, хоча, можливо, саме зараз не надто вдалий момент. Наразі румунські вина у Великій Британії все ще є винами початкового рівня нижніх полиць, але з цього починається торгівля. З часом, я впевнена, ви побачите, що румунські вина піднімаються на вищі полиці, а також користуються попитом у ресторанах. І так, я вважаю, що для багатьох виробників ринок Німеччини повинен стати центром уваги в найближчому майбутньому, враховуючи його розмір і збіг смаків. Крім того, відчуваю, що скандинавські країни залишилися поза увагою через державну монополію в деяких випадках, але відносний успіх на канадському ринку, також монопольному, може служити сигналом того, що ці країни доступні. Існує зростаюча тенденція експорту до Бельгії, і я знаю, що є значний інтерес до румунських вин, які надходять з Польщі, що цікаво. Бельгія потенційна через придатний розмір, середній дохід і звички споживання.

Зазвичай провідним експортним органом виступають такі організації як Wines of…приміром. Які особливості має ця структура в Румунії? Як на вашу думку має координуватися галузь на національному рівні в ідеалі? Починаючи з експортного плану, участі в міжнародних виставках? Хто має організовувати запрошення в країну байєрів чи прессу? Чи сьогодні децентралізація більш ефективна?

Є дві основні організації, які об’єднують виробників – APEV (Асоціація виробників і експортерів вина) і ONIV (Міжпрофесійна національна організація винограду і вина), а також кілька менших регіональних або національних асоціацій. Це один із випадків, коли я вважаю, що децентралізація провалилася. Я вважаю, що нам потрібне сильне приватно-державне партнерство, без залучення держави немає справжньої можливості просувати румунські вина в цілому – і як сам бренд, і як частину національного бренду. Починаючи з таких опцій як доступ до європейських фондів та державного співфінансування, така інституція здатна звільнити виробників від багатьох витрат. Крім того, вона стане надійним господарем, якщо потрібно запросити торговців, імпортерів, впливових осіб, журналістів тощо.

 Наскільки Румунія відкрита до експериментів, чи поширені та застосовані світові тренди – скажімо, на помаранчеві вина або веганські? Які прогресивні ідеї популярні на теренах країни?

 На щастя, у нас є багато молодих виноробів і власників виноробень, є багато виробників, які наймають іноземних консультантів, тому ми практично в курсі всіх світових тенденцій. Отже, ми маємо вуглекислу мацерацію, мацерацію з мезгою, еко-, біо-, натуральні, pet-nat, брют натур і навіть кошерні вина. Втім, обсяги співвідносяться з потужністю хардкору любителів вина, тому ми поки що не обговорюємо великі обсяги, за деякими винятками – помаранчеві вина, наскільки мені відомо, мають хороший старт. Але є кілька сотень гектарів, де виробляють біо- та біодинамічні вина, є виноробні підприємства, які частково або повністю зосереджені на використанні місцевих диких дріжджів для бродіння, тож я б сказала, що ми оновлені та в тренді.

Чи є шкідливі міфи про румунське вино, з якими доводиться боротися? Приміром, у Великій Британії існувала думка, що румунське вино – дешеве і ординарне. А, наприклад, в Угорщині румунські винороби продають успішніше переважно вина преміум-класу. Які виклики актуальні сьогодні в цьому плані?

Brexit і податки ускладнюють продажі румунських преміальних вин у Великобританії на даний момент. Можливо, скорочення через імпортерів, які обслуговують виключно ресторани, є шансом продемонструвати деякі кращі речі, які може запропонувати Румунія. Поки що можна констатувати –  були спроби розмістити вина в елітних магазинах і мережах, деякі елітні ресторани вже внесли румунські вина в карти… Це довгий шлях. Усі покупці, які скуштували румунські вина, були в захваті, але, на мою думку, це все-таки занадто великий ризик без комунікаційної кампанії для підтримки імпорту. Щодо Угорщини – у них самих чудові вина і дуже націоналістичний ринок, а імпорт все ще становить невелику частку від загального обсягу. Вони ніколи не погодяться на нижчу якість, ніж те, що ми зараз туди експортуємо. І я думаю, що спільна румунська та угорська історія в Трансильванії дуже допомагає. І, звичайно, контакти, люди. Не забуваємо, приміром, такий позитивний факт, що румунський винороб Балла Геза є там професором і кілька років тому був визнаний в Угорщині виноробом року.

Доводилося зустрічати думку, що в деяких країнах румунське вино, виготовлене з місцевих сортів, продається краще, коли сорт винограда не домінує на етикетці, а є назва, адаптована до того чи іншого експортного ринку. Адже деякі імена сортів, що важко вимовляються, відлякують вайнловерів. Що ви радите своїм клієнтам/партнерам?

Навчіться вимовляти!)) Ну, я принаймні трохи жартую, оскільки це неможливо без зусиль румунських промоутерів – і ми повертаємося до того, хто і як має це вирішувати. Думаю, моя основна порада – не хвилюватися. Ви можете почати з того, що називаєте Feteasca «phe-tess-kah» замість «phe-teh-‘ass-kah». Скуштуйте і, якщо вам подобається, поділіться! З часом ми допоможемо покращити вимову. Вважаю, що адаптація назв до бренду, щоб легше вимовляти, не принесе користі ні місцевому румунському винограду, ні його споживачам у довгостроковій перспективі. Може, поставити на етикетці фонетичний переклад?

До речі про сорти, Румунія постраждала від філоксери і більшість місцевих лоз були замінені на французькі сорти. Чи лишилися автохтони, скільки їх? Можете описати найцікавіші профілі білих та червоних – на ваш смак? Наскільки сьогодні вони популярні і адаптовані до кліматичних змін?

Існує близько 127 місцевих сортів винограду, що зафіксовані офіційно, але багато з них були народжені за останні 70 років у науково-дослідних інститутах. Я б сказала, що залишилося близько 20 або 30 старих сортів винограду, з яких менше 15 настільки популярні, щоб вирощувати їх у значних кількостях. Сімейство Feteasca – Альба (Біла), Регала (Королівська) і Неагра (Чорна) – є основою місцевих сортів, разом з кількома сортами винограду, які є вихідцями з Молдови – Grasa de Cotnari, Francusa, Busuioaca de Bohotin, Galbena de Odobesti, Plavaie, Zghihara, а також з Трансильванії – Mustoasa de Maderat, Cadarca тощо. Потім у нас є Tamaioasa Romaneasca, яка поширена по всій країні і росте тут тисячі років. Хоча нещодавно було визначено, що вона генетично належить до Muscat au petitgrains blancs, і Cramposie – який завдяки народній, а потім і науковій селекції став Cramposie Selectionata. Є також кілька сортів винограду, народжених відносно недавно – 30-70 років тому, які дають чудові результати – Sarba, Novac, Negru de Dragasani та нещодавно народжений Alutus. Сподіваюся, що власники виноробень і науково-дослідні інститути об’єднають свої зусилля, щоб відродити деякі старі сорти, які зараз майже не культивуються.

Керолайн Гілбі (Caroline Gilby) MW пише, що залишається високий комерційний попит на Піно Грі та Піно Нуар, які представляють «спосіб потрапляння румунських вин у келихи споживачів, наприклад, під ‘I Heart’ label” , винного бренду з найвищими показниками продажів, що належить Freixenet Copestick». Чи не дискримінаційне це висловлювання з огляду на локальні сорти, що стають дедалі популярними у світі?

Успадкована структура виноградників близько двох десятиліть тому включала величезні площі під Піно Грі та Піно Нуар. Наші винороби використовували досить традиційний підхід до Піно Грі (сучасні впливи привели до маркування вина Піно Гріджіо) і більш сучасні стилі для Піно Нуар. Тож обидва знайшли захоплених споживачів у Великобританії та кинули тінь на місцеві сорти. Але мода, звичайно, змінюється, навіть якщо в деяких випадках це може зайняти більше часу. Cramele Recas вже успішно продає місцеві сорти – незважаючи на те, що не кожен може правильно ці назви вимовляти))).

Поговоримо про канали сбуту? Є думка, шо вино з малознайомого сорту і незнайомої країни вимагає «ручного продажу». Орієнтація на елітні ресторани може бути шляхом виходу на інші іноземні ринки, де вино продається за рекомендацією сомельє, знайомого з історією румунського вина. З іншого боку, в британських ресторанах ціна на таке вино може сягати 35-40 фунтів стерлінгів. Але чи багато бажаючих ризикувати грошима і враженнями від обіду?  То чи не ефективніше спочатку заходити на поліці супермаркетів, де вайнловер за значно меншу ціну може спробувати незнайоме вино, а вже потім замовити в ресторані, –  що скажете? Чи є це кращим шляхом для малих виноробів, яким, на думку експертів, показаний ринок Великобританії, але навряд чи надто подобаються умови тамошніх трейдерів?

Ми вже підійшли до цієї теми, тому перейдемо до висновку. Я вірю в обидва канали, які просуваються від низьких полиць роздрібної торгівлі, водночас орієнтуючись на елітні магазини та ресторани з чудовими, але доступними винами. Та на сьогодні це значно вище 30-40 фунтів стерлінгів, які ви згадали, оскільки ще ціна льоху зазвичай становить 10-15 євро, а може досягати 25-30 євро. Але вина вищої якості, що включають інші націнки, більш правдоподібні для цієї історії, щоб отримати всіляку підтримку від виноробень, від семплінгу до запрошених сомельє, від навчання персоналу до друкованої інформації тощо.

Випливає наступне питання: інституція амбасадорів, – які здатні знайомити з румунським вином споживача біля полиць магазинів, в ресторанах або на виставках та дегустаціях – яким чином формується? Чи підтримується цей рух виноробами? Розкажіть про ваш власний досвід з цією місією та колаборації з виноробнями та об’єднаннями, якщо можна.

Офіційних послів румунського вина на даний момент немає. Можливо, є деякі, хто виконує ролі в міжнародних професійних організаціях, від винних експертів до сомельє, є любителі вина та виноробні підприємства, які намагаються просувати румунське вино, але це наразі все. Румунська виноробна промисловість має організуватися та почати діяти якомога швидше, залучаючи всіх – я б сказала, пропорційно потужності своїх підприємств. Хоча особисто у мене вже є чудовий досвід роботи з партнерами  по проєкту WinesOfRomania.com, платформи та багатьох інших опцій, заснованих мною майже два з половиною роки тому.

Як ви і сказали, виноробна промисловість Румунії страждає від відсутності підтриманого державою та потужним бізнесом маркетингового органу, який представляв би світу унікальні сорти винограду країни та довгу історію виноробства. Вина Румунії просувається персоналіями, серед яких на сьогодні ваше ім’я звучить найголосніше. У 2021 році ви досягли важливої ​​віхи, отримавши ступінь доктора в маркетингу. І серед найсильніших переваг співпраці з вами називають розробку інноваційних стратегій, унікальних комунікацій та організації виняткових заходів. Можете розповісти хоча б коротко про найбільш яскраві і вдалі? Зокрема – про вашу не так давно опубліковану книгу, яка також є дієвим інструментом маркетингу.

Можу перелічити кілька чудових моментів: від дегустації, яку ми провели з Carrefour Romania в Нью-Йорку напередодні Нового року, до участі всього журі Mundus Vini у дегустації румунських вин. А потім були ярмарки, виставки та дипломатичні заходи, де справді дуже шанувалися румунські вина. Але я думаю, що кращі моменти ще попереду, і я обіцяю не заспокоїтися, доки румунське вино не отримає визнання, на яке воно заслуговує. Щодо останньої книги – «Взаємозв’язок між брендом країни та брендом румунського вина. Неортодоксальний підхід» (The Relationship between Country Brand and the Romanian Wine Brand. A heterodox approach) – це був вінець мого навчання і, по суті, є скороченою версією моєї кандидатської дисертації. Це інструмент, який я зробила доступним для всіх виробників вина, які намагаються зрозуміти, як, чому та скільки часу знадобиться, щоб румунське вино здобуло визнання. Я сподіваюся її незабаром перекласти, адже  вважаю, що це академічний інструмент, який може допомогти іншим виноробним країнам, що розвиваються, таким як Чехія, Болгарія, Албанія та інші.

Як виникла ідея RO-Wine, The International Wine Festival of Romania – одного з ваших відомих івентів. Яка у нього динаміка – кількісна і якісна? Які подальші плани?

Ідея фестивалю полягала в тому, що румунські вина найкраще зарекомендують себе, якщо їх поставити поруч із міжнародними винами, на тому ж рівні цін та іміджу. Тож, надихнувшись ярмарками та виставками, які бачила по всьому світу, я вирішила представити абсолютно всі виноробні в однаковому форматі – однакові розміри стендів, однакова реклама, однакова кількість вин для проби. Результати були чудовими, і я вважаю, що першої мети було досягнуто – румунські виробники дійсно знаходяться на одному рівні з новими та старими виробниками як зі Старого, так і з Нового світу. Згодом фестиваль розрісся, тепер уже стало традицією щорічно проводити його в самому центрі Трансильванії, у Клуж Напока (Cluj Napoca).  Він перетворився з місця розваг на місце навчання масового споживача культурі вина.  Тут демонструються нові тенденції, нові вина, нові етикетки, а іноді навіть нові виноробні.

Кажуть, виноробна Румунія сповнена дивовижних особистих історій. Той же замок виноробні Jidvei, або виноробня, що належить нащадкам румунського принца – такі об’єкти – щасливий сон маркетолога. Але нам доводилося чути думку, що румунам для успіху варто витрачати більше грошей на маркетинг і комунікації. Чи справа не в грошах? Які ваші рекомендації?

Так, то переважно питання фінансових інвестицій, я б сказала, що гроші вирішують 80% проблем. Але ще одна проблема полягає в тому, щоб змусити виробників працювати на імідж разом. І, що дуже важливо, узгодити цілі. Бо якщо один із них хоче просувати румунські вина в Німеччині, інший у Бельгії, двоє націлені на Південну Америку, а ще один на Японію, ми нікуди не зрушимо.

Крім того, перш, ніж розпочати спілкування на ринках, збір даних має вирішальне значення: необхідно проаналізувати й зважити можливості, розробити стратегії. Потрібно зробити багато кроків, перш ніж сісти в експортний поїзд, і бездумні витрати можуть призвести до катастрофи. Ми повинні почати з серйозного SWOT-аналізу, підрахувати, зібрати ресурси і лише тоді розпочинати кампанію. Це довгий і виснажливий шлях, але є ознаки того, що деякі зрушення починають відбуватися в Асоціації виробників та експортерів вина. WinesOfRomania.com і RO-Wine, я та моя команда надамо доступ до всіх наших ресурсів, якщо нам представлять надійний план дій.

Проєкт нашої медіа-групи – Wine Travel Awards, – який розпочинає четвертий сезон, задумувався для просування винних та алкогольних брендів через винний туризм. На наш погляд, для таких країн, як Румунія, Україна, Молдова, Грузія чи Вірменія, виноробство яких іде у форваторі вин Старого світу (як би олдскульно не звучав цей термін на чиюсь думку, чіткіше не скажеш), а на ринку кількісно домінують невеличкі виноробні, винний туризм є найкращим інструментом, за допомогою якого можна підкоряти серця вайнловерів і досягати впізнаваності на міжнародному ринку. Згідно даних з ЗМІ, з майже 250 комерційних виноробних підприємств Румунії близько 40 можуть підтримувати винний туризм. І ось ми бачимо в Румунії зростання активностей туристичних агенцій, що пропонують винні тури для румунських та іноземних туристів. Наскільки поширені такі колаборації, чи є статистика по винному туризму в Румунії? Як особисто ви вбачаєте роль винного туризму в просуванні румунських вин?

Насправді, 40 виноробень, які пропонують проживання, можуть виглядати слабеньким числом. Але зважте, що вони з’явилися  менше двадцяти років тому і, можливо, навіть менше десяти чи п’ятнадцяти.. Пріоритети були іншими в останні роки. Спочатку потрібно було пересадити виноградники, потім привести виноробні до сучасних стандартів. А потім нам довелося заново відкрити все, в тому числі справжній потенціал наших місцевих сортів. Тож так, винний туризм у фазі молодості, але він швидко розвивається. Виноробні, які не інвестували у власні заклади гостинності, зазвичай співпрацюють з місцевими гостьовими будинками, готелями та курортами. У регіоні Деалу-Маре, який починається там, де закінчується спідвей, спостерігається швидке зростання кількості курортів, готелів і пансіонатів, отже ми на правильному шляху. І цей вид туризму матиме значний вплив на те, як румуни та іноземні туристи бачать румунське вино. Мистецтву та їжі, можливо, доведеться почекати, поки центральна чи місцеві організації не залучаться масштабніше, але я думаю, що час уже близько.

Раді будувати майбутнє з вашою підтримкою!

Фото: з архіву Марінели Арделеан

Досьє D+

Марінела Арделеан (Marinela Ardelean) є Executive MBA та PhD у галузі маркетингу. Хоча вона виросла в чарівному регіоні Марамуреш у Трансильванії, її пристрасть до теми вина та міцних напоїв розквітла під час перебування в Італії, що тепер є її другою домівкою. Серед її відомих досягнень — престижний титул Дами-Шевальє в Ордені Кото де Шампань та обрання Італійською академією шеф-кухарів для проведення курсів із сенсорного аналізу і поєднання вина та їжі. Її співпраця з найкращими операторами галузі ще більше зміцнює її позиції на світовій арені. Виступаючи в якості рушійної сили для румунських вин, Марінела активно зміцнює їх репутацію та сприяє справедливому позиціонуванню Румунії серед європейської виноробної еліти. Для Drinks+ Media Group велика честь – бачити Марінелу Арделеан у спільноті Wine Travel Awards. І велика радість – оголосити, що вона стала переможцем у сезоні 2023-2024 у номінації Wine & Food Influencer в категорії Expert Opinion.

---

---

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

 

• Advertising
• Cramele Recas
• Jidvei
• Marinela Ardelean
• RO-Wine
• The International Wine Festival of Romania
• WinesOfRomania.com
• Zarea
• амбасадор румунських вин
• вина Румунії
• ринок вина в Румунії
• фестиваль румунських вин