Увага! На сайті використовуються cookie файли.
The site uses cookie files
Даний сайт має вікове обмеження.
This site has age restrictions!
Я підтверджую, що мені, на жаль, давно виповнилося 18 років
Мабуть немає в Україні виноробні, яку б не засняв на свою камеру Арсен Федосенко. Мабуть немає в Україні винороба, який не став би героєм його світлин. Без перебільшення, його доробок – це повний фотогід винними шляхами країни. Сука-війна обірвала його життя. Клята війна обірвала яскравий фотолітопис українського виноробства…
Кажуть, війна забирає кращих… Насправді, війна забирає всіх. Адже кращий сьогодні кожен, хто гине за своїх – за тебе, за мене, за нашу рідну землю. Арсен Федосенко загинув. Арсен, який усміхався так, що не треба було казати професійне “чіііз”, – хотілося автоматично усміхнутися у відповідь… І він знімав усміхнені обличчя українських виноробів, темні від засмаги та землі руки виноградарів, грона, налиті життям і сонцем… А потім – заміновані виноградники, снаряди серед поля, пробиті каски… Він став військовим кореспондентом навесні 2022 року. І загинув влітку 2024-го від важких поранень під час запеклих боїв за Харків.
…А в тому мирному і щасливому минулому, яким ми жили до 24 лютого 2022 року, Арсен створював проєкт «Нова історія українського вина». Арсен багато мандрував Україною та робив репортажі про наші крафтові виноробні. Художник-графік за освітою, він 25 років займався фотографією, організовував виставки своїх робіт в Україні та за її межами, пройшов школу сомельє, заснував власний виноградник, став номінантом WTA, вів літопис виноробства України… Доки не розпочалася війна. Він був сином України, за яку пішов на фронт. І за яку загинув.
Якось Арсен написав: «Я хочу, щоб люди повірили моїм фотографіям, відчули особливість українських вин. Наші вина не схожі на тосканські, пріоратські або бордоські вина. Але чи повинні вони бути такими?.. Щоб розібратися в темі, я пройшов школу сомельє, заснував власний виноградник і вже третій рік вчуся робити вино (чесно кажучи – дуже люблю…). Згодом мій творчий фокус з листя і ягід змістився на виноградаря і винороба, адже їх робота є визначальною в якості вина. Я зрозумів, що лози і ягоди всюди схожі, але що дійсно відрізняється, так це характери та історія виноробів. Це особливі, сильні люди з життєвим досвідом і баченням досконалості, яке вони намагаються передати своєму вину, і це вдається!…»
Ти теж був особливим і сильним, і дійсно відрізнявся від багатьох. Ми вірили завжди твоїм фотографіям, Арсене! І віримо зараз твоєму останньому твору – твоєму подвигу заради кожного з нас…
Приносимо співчуття рідним, друзям, усім, хто знав і любив тебе. Вічна пам’ять та слава Герою.
