На сайте используются cookie файлы
The site uses cookie files
Данный сайт имеет возрастное ограничение!
This site has age restrictions!
Я подтверждаю, что мне, увы, уже давно исполнилось 18 лет
На кшталт Гамлета, який задавався питанням «бути чи не бути», Пер Карлссон (Per Karlsson), суддя WTA, співзасновник BKWine Magazine та BKWine Tours, а також співавтор дванадцяти книг про вино, у своїй новій публікації перейнявся простим, на перший погляд, запитанням – чи варто подаватися виноробу на конкурс. Та, як нам бачиться, воно сьогодні не менш життєве, ніж гамлетівське. Адже винні конкурси в сучасному світовлаштуванні стали найдієвішим інструментом для просування виноробень. І від того, як відповісти на це запитання та який саме конкурс обрати, інколи залежить те саме «бути чи не бути». Ми з люб’язного дозволу автора подаємо структуровані купюри з цієї статті – повністю матеріал читайте тут.
Чи є медалі винних конкурсів важливим індикатором для споживачів? А може винні конкурси є обманом, де виробники просто купують медалі, щоб їхні пляшки справляли більше враження? Ця стаття пояснює, що таке винні конкурси та як вони працюють. Я також поділюсь, чому вважаю, що винні конкурси є корисним індикатором якості для споживачів і чому ви, загалом, можете довіряти медалям як «позитивному сигналу». Заразом розповім про відмінності в організації конкурсів та цінності медалей. Все це ґрунтується на моєму досвіді суддівства та дегустатора винних конкурсів на чотирьох континентах протягом понад двадцяти років.
Винний конкурс – це, по суті, велика дегустація, на яку виробники вина подають свою продукцію. Вина дегустуються досвідченою дегустаційною панеллю (дегустатори, іноді їх називають суддями або журі) і отримують оцінки. Найкращі вина отримують медалі, в основному це золото-срібло-бронза, велике золото-золото-срібло або інша класифікація. Іноді є так звані «супер медалі»: best-in-show, best-of-category тощо. Все залежить від організаційних принципів конкурсу. За участь кожного виду вина платиться спеціальний внесок.
Медалі найчастіше наклеюють на пляшку і можуть бути використані виробниками, як маркетинговий інструмент. В деяких конкурсах, таких як Concours Mondial de Bruxelles (CMB), дегустатори, окрім числової оцінки, повинні дати короткий письмовий опис вин, який потім синтезується (за допомогою інструментів штучного інтелекту!) і надається виробнику.
Я брав участь у багатьох конкурсах в різних країнах. Найчастіше – у CMB. Він проводиться різними сесіями: червоне і біле, ігристе, вина совіньйон блан, рожеві вина, чилійські вина, солодкі та кріплені вина та інші. До речі, частина назви Bruxelles є історичною; сьогодні єдиний зв’язок з бельгійською столицею полягає в тому, що офіс команди знаходиться там, але конкурси проводяться в інших місцях.
Інші конкурси, де мені доводилося брати участь, такі: Grenaches du Monde, Concours Amphore (органічні вина), Apulia Best Wine, Rendez-vous du Chenin, The Silk Road Wine Competition (Китай), Michelangelo International Wine & Spirits Awards (MIWA, Південна Африка), VinCE (Угорщина), Challenge Entre-deux-Mers, Citadelles du Vin та багато інших. (Більше про участь у конкурсах тут).
Однак, у світі існує ще багато інших винних конкурсів. Ось перелік деяких досить відомих, в яких я ще не мав можливості взяти участь:
Деякі винні конкурси зосереджені саме на певному сорті винограду. Власне, BKWine також колись організовував винний конкурс The Scandinavian Wine Fair Competition у Парижі на початку 2000-х.
Основна мета винного конкурсу – вибрати та відзначити особливі вина. З точки зору виноробів, мета, звичайно, полягає в тому, щоб слугувати маркетинговим інструментом – вино з медаллю може продаватися краще. Перевага для споживача полягає в тому, що медалі можуть допомогти знайти досить хороші високоякісні вина чи виноробні регіони, про які ви могли раніше не знати. Оцінки вин або нотатки до дегустації допомагають людям знайти продукцію кращої якості. Але є нюанс.
Враховуючи, що винні конкурси зазвичай є більшою чи меншою мірою сліпими дегустаціями, їх можна вважати більш надійними посібниками для покупця, ніж коментарі винних критиків, які дегустували вина не наосліп. Якщо ви знаходитесь у Chateau Thisorthat або Domaine Grandvin і дегустуєте їхні вина, ви неминуче підпадаєте під вплив навколишнього середовища та людей, що вас оточують. Якщо ви дегустуєте вино в елегантних позолочених салонах замку Бордо, розкішна обстановка та атмосфера вплинуть на ваші оцінки вин. Ніхто, незалежно від досвіду, не уникне цього впливу. Навіть якщо ви дегустуєте вина наосліп в такому контексті, ви упереджені. Якщо ви знаєте, який вид або категорію вина ви дегустуєте, ви упереджені тим чи іншим чином. Більшість винних конкурсів не піддаються такому упередженню, принаймні ті, які повністю проводяться наосліп.
Ще одна різниця між конкурсами та індивідуальними оцінками винних критиків полягає в тому, що на винному конкурсі вино дегустували та оцінили кілька незалежних професіоналів з визнаною компетентністю, а не лише одна особа (іноді з непевною компетентністю). Насправді, якщо дивитися з цієї точки зору, висока оцінка від винного конкурсу є більш надійною та достовірною, ніж коментар до дегустації або оцінка від індивідуального винного критика чи винного журналіста.
Винні конкурси також надають можливість менш відомим виноробним регіонам (а також виробникам) проявити себе та бути об’єктивно оціненими. Одного разу я дегустував серію дуже вражаючих вин у стилі бордо. Панель, в якій я був, поставила винам високі оцінки. Якби ми знали, що це насправді пул китайських вин, я припускаю, ми не так завзято хлопали б в долоні. Як я вже казав, ніхто не вільний від упередженості чи забобонів, незалежно від досвіду чи професіоналізму. Але знову ж таки, це працює лише тоді, коли ви дегустуєте всліпу, не знаючи, яку категорію вин ви тестуєте. Але не всі конкурси працюють саме так.
З точки зору організатора, конкурс – це бізнес. CMB бере до €185 за зразок. Decanter World Wine Awards стягує до £170 + ПДВ. International Wine Challenge – до £153 + ПДВ (2024). Grenaches du Monde – €120 + ПДВ тощо. Деякі з цих конкурсів мають тисячі учасників, CMB Red & White – близько 10,000; Decanter DWWA – 18,000. Отже, конкурс – це серйозна організація зі складною логістикою для їх проведення.
Ми визначилися, що для винороба авторитетний конкурс – апріорі суцільне добро. Але раніше я був дуже скептично налаштований щодо винних конкурсів, сумніваючись, чи вони додають якусь цінність споживачам. Після участі в кількох з них, я змінив свою думку. Бо побачив, як це працює і скільки зусиль вкладають в оцінювання дегустатори. Сьогодні я вважаю, що здебільшого конкурси виконують свою функцію для споживачів і що медалям можна загалом довіряти.
Медалі винних конкурсів дуже схожі; вони є показником «якості» вина. Основна різниця полягає в тому, що на винному конкурсі вино дегустували кілька різних осіб, і вони всі більш-менш погодилися, що вино має певний рівень якості. Принаймні, це сигнал, що більше, ніж одна людина його полюбила)). Ще один нюанс полягає в тому, що оцінки вин створюють ілюзію точності; вино з 94 балами нібито краще за вино з 93 балами. Дегустація вина та якість вина ніколи не є такими точними. Можна стверджувати, що це більш реалістична оцінка вина з діапазонами оцінок, за які присуджується та чи інша медаль. Наприклад, «оцінка вище 92 — це Велике Золото». (Конкурси зазвичай не публікують/масово не оприлюднюють точні оцінки, лише медалі).
Зрозуміло, деякі люди віддають перевагу оцінкам певного авторитетного дегустатора: «Я знаю, що у мене такі ж уподобання, як у винного критика Джона Доу, тому я довіряю його оцінками». Але насправді дуже мало споживачів вина глибоко вникають в те, як і за якими системами різні дегустатори оцінюють зразки.
Тому для мене, озброєного інсайдерським досвідом, медаль (краще ще й серйозного репутаційного конкурсу) має вагу і є очевидним показником якості.
Одним із закидів, який іноді використовується проти винних конкурсів, є те, що вони влаштовані комерційними підприємствами задля збагачення організаторів. «Вони приносять гроші». «Вони стягують плату з виробників, які надсилають свої вина!». Це мені видається хибною думкою дилетантів. А чим ще мають бути винні конкурси? Заходами, організованими урядами чи благодійними організаціями?
Нічого поганого в тому, щоб мати мотив прибутку. Навпаки. Так само і журналісти пишуть про вино в надії (часто-густо марній) заробити гроші, виноробні виробляють вино, щоб заробити гроші, сомельє подають вино в ресторанах, щоб заробити гроші. Поки конкурс добре організований і професійно проводиться, критикувати його за наявність мотиву прибутку не має сенсу. Інше питання – на що, крім заслуженої оплати за докладені організаційні зусилля, ідуть ці гроші. Адже більшість авторитетних міжнародних конкурсів включають в пакет учасників, крім оцінювання, маркетингові пропозиції для переможців.
Ще один хибний аргумент проти конкурсів – «найкращі вина не беруть участі в змаганнях». Згоден, в основному так і є. Але в цьому немає нічого дивного. Нічого, що зменшує цінність конкурсу. Винні конкурси в основному – маркетинговий інструмент, щоб допомогти вивести в світ менш відомі вина. І щоб надати сигнал для споживачів. Винні знаменитості (та їхні славетні вина) можуть вважати, що їм це не потрібно. З цією тезою можна сперечатися. І маю для того аргументи. Але мені дещо спадає на думку з цього приводу: для відомих найменувань участь у змаганнях несе певний ризик не отримати медаль або одержати «низьке» срібло, а не Велике Золото. Звичайно, то може стати аперкотом для славетного бренду.
Загалом, дослідження вказують на те, що так, медалі є дієвим сигналом для споживачів. Дивіться, наприклад, «The Causal Impact Of Medals On Wine Producers’ Prices And The Gains From Participating In Contests», де згадується вплив на ціну в 13%. Але є нюанс: деякі ринки менш зацікавлені в медалях.
Другий момент. Хочеться сподіватися, що споживачі зможуть відрізнити медалі різних конкурсів. Наприклад, яка цінність медалі (принаймні для споживача, який з кожним роком стає все більш досвідченим) від конкурсу, який нагороджує 80% поданих зразків? Втім, поки що більшість споживачів не мають уявлення ні про репутацію конкурсів, ні про їхні засади. Ймовірно, сьогодні для продажів важливіше, якої національності медаль. Французькі медалі краще працюють у Франції, як наприклад, конкурс Salon de l’Agriculture. Британські медалі працюють у Великій Британії, але менше у Франції. Австралія, країна, яка також зацікавлена у винних конкурсах, віддає перевагу австралійським медалям. Якщо, звичайно, брати за аксіому, що люди взагалі звертають увагу на те, що написано на медалі…
Також зауважу: не думаю, що колір медалі має велике значення для споживача. Медаль будь-якого кольору – це добрий знак))). Ймовірно, рівень та відповідний колір важливіші для виробника (або байєра, дистриб’ютора). Велике Золото – більш привабливе, ніж Срібло.
Ця дискусія, звісно, дуже євроцентрична. Конкурси, які я добре знаю, в основному європейські або організовані в європейському стилі.
Я розумію, що австралійські винні змагання можуть бути дуже різними. Наприклад, з довгими рядами на 20-30 вин, які ви можете дегустувати туди-сюди, як вам заманеться, і змінювати свою думку протягом дегустації, а також обговорювати враження з іншими дегустаторами. Принаймні деякі з них. Подеколи, уявіть, для тейстингу окремих вин вам потрібно буде пройти передконкурсне навчання (за яке, можливо, доведеться заплатити).
І так, – я мало знаю про американські конкурси і ніколи не брав в них участі, хоча і відвідав кілька в Південній Америці. У той день, коли мене запросять взяти участь у конкурсі в США, Австралії, Новій Зеландії або будь-якій іншій неєвропейській країні, я зможу сказати про них більше. Отже, запрошення вітаються!
Більше про суддівські панелі, самих суддів, нагородження та маркетинг – в другій частині статті, яка буде опублікована згодом.
⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!
Фото: Per Karlsson (https://www.bkwine.com), Drinks+
03.09.2024
17.07.2024
11.06.2024
