Увага! На сайті використовуються cookie файли.
The site uses cookie files
Даний сайт має вікове обмеження.
This site has age restrictions!
Я підтверджую, що мені, на жаль, давно виповнилося 18 років
Галичина поступово виборює власне місце на винній карті України. Історія виноробні CHARA & GARRA («Чара і Гара») – це шлях від будівельного бізнесу до сучасного крафтового виробництва, вирощування італійських та українських сортів, легалізації Совіньйон Блану, експериментів та міжнародних нагород. Про все це розповідає D+ співвласник виноробні CHARA & GARRA (I.P. Winery) Олександр Засідко.
Drinks+: Розкажіть, будь ласка, про себе, Вашу освіту. Чи маєте фахову виноробну або агрономічну підготовку?
Олександр Засідко: Освіта в мене технічна (навіть дві), спеціальної виноробної спочатку не мав. Але вже після того, як почав займатися виноградарством, проходив курси та згодом підвищення кваліфікації в Інституті виноградарства і виноробства імені В. Є. Таїрова. Це дало мені системне розуміння процесів і впевненість у тому, що рухаюся правильним шляхом.
D+: Яким був шлях у виноробство? Де ви працювали до CHARA & GARRA, і як так сталося, що вирішили збудувати виноробню під Івано-Франківськом?
О.З.: Усе почалося з того, що я просто зачарувався вином – його впливом, чистотою, відсутністю похмілля, якщо ми говоримо про справжнє, якісне вино. Колись я вирішив об’їхати виноробні України. Найбільше мене вразила виноробня «Зелениця» та її засновник Анатолій Володимирович – прекрасний винороб і виноградар, який чітко розуміє, що робить. Тоді я в нього накуштувався досхочу й думав, що зранку буде важке похмілля, але його взагалі не було. Це стало справжнім дивом і водночас імпульсом: виникло палке бажання зробити таке чисте, прекрасне вино саме на Галичині.
До речі, мене вразило, наскільки винороби відкриті: вони так охоче діляться досвідом, нічого не приховують, усе розповідають. Це навдивовиж дружнє ком’юніті, що стало потужним двигуном для мого старту. Мені є з чим порівняти, бо за освітою та основним родом діяльності я з будівельного бізнесу. Зізнаюся, поки що виноробство не приносить прибутків – ми його дотуємо та інвестуємо з будівництва. Але для мене виноробня – це щось більше, ніж бізнес: це родинна справа, історія та спадщина, яку ти можеш передати дітям і онукам.
D+: Що стало вирішальним фактором – ідея, команда, філософія, виноградники? Хто сьогодні у вашій команді?
О.З.: Вирішальним фактором стала сукупність подій: ідея створити якісне галицьке вино, підтримка виноробної спільноти та бажання працювати на землі. На полі у нас працює близько 10 людей. Безпосередньо на виноробні – я, моя дружина (вона лаборант технолог, вимірює щільність, цукор, алкоголь тощо) і ще троє хлопців.
Велику роль відіграє наш давній друг, народний депутат Ігор Фріс. Він є справжнім амбасадором виноробні, дуже допомагає морально, фізично та популяризує нашу справу. Коли ми тільки починали, всі казали, що це божевільна авантюра, адже Галичина – це не Закарпаття й не Одеса. Але минув час, усі скуштували наше вино, ми здобули нагороди на міжнародних конкурсах та від експертів світового рівня – і риторика скептиків миттєво змінилася.
D+: Назва вашої виноробні звучить дуже колоритно. Що вона означає?
О.З.: Назва складається з двох слів: «Чара» від слів «чарівний», «зачарувати». Це те, що сталося зі мною, коли я вперше закохався у якісне вино. Тепер я прагну зачарувати вином кожного нашого гостя. А «Гара» – це слово з львівської ґвари (міського сленгу). На цій ґварі «ґара» означає міцний дистилят, горілку. Оскільки ми виробляємо не лише вина, а й якісні виноградні дистиляти, ця назва ідеально відображає нашу концепцію.
D+: Розкажіть про свій «перший промисловий виноградник на Галичині» – як його вже називають. Які сорти вирощуєте? Чи є автохтони? Які площі займає?
О.З.: Загальна площа земель – 16 гектарів, із них засаджено 11. Основні сорти: Совіньйон Блан, Палава, Рислінг. Також чудові результати показує червоний сорт Мерло. Українська селекція представлена сортами Дублянський, Красень та Голубок.
Маємо також експериментальну ділянку 1,5 га з двома таємничими автохтонами, які взяли в тернопільського селекціонера. Він доглядає ці автохтони як дуже потенційні уже 70 років, але утруднюється визначити назви. Поки ми умовно назвали їх «Абориген 1» (А1) та «Абориген 2» (А2). Зараз нашим кущам іде третій рік, і ми плануємо відправити зразки листків та ґрон до Інституту Таїрова та в італійський розплідник Rauscedo для точної ДНК ідентифікації. Вино з цього винограду має вражаючий потенціал, хорошу танінність та глибокий аромат. Тобто на сьогодні лишається резервна площа під розширення – 5 гектарів.
Зауважу, що особливе місце займає гібридний франко-американський сорт Леон Мійо (Léon Millot). Ми пересадили 7-річні кущі прямо біля виноробні. Цей сорт неймовірно стійкий до хвороб, кліматичних коливань і не потребує агресивної хімічної обробки. Чомусь з нього ніхто ні в нас, ні в Європі не робить вино. А насправді вино з нього виходить легке, питке, з м’якими танінами, чимось схоже за легким характером на Піно Нуар. І вино з нього більш зрозуміле, сорт не такий вимогливий, стійкий до хвороб. Мені подобається і я із великим захопленням спостерігаю за лозами Леон Мійо – і чекаю результату, ходжу біля тих кущів. А ви ж знаєте, яке добриво для лоз найкраще – сліди виноградаря!
D+: Яким чином плануєте розширення виноградників та введення нових сортів?
О.З.: Так, резервна площа у 5 гектарів дає таку можливість. Ми вже маємо досвід легалізації сортів Совіньйон Блан та Палава в Україні: офіційно розмитнювали саджанці, проходили фітосанітарний контроль і стали підтримувачами майнового права на поширення цих сортів. Відтепер будь-який український виноградар може офіційно купувати та висаджувати ці саджанці.
D+: Цікаво, а що дає власнику цей статус «підтримувача майнового права» того чи іншого сорту?
О.З.: Насправді – лише внески: як початкові, так далі – й регулярні. Але для мене найважливіше, що я маю право легально вирощувати той же, приміром, Совіньйон Блан, робити з нього якісне вино, яке не поступається імпортним аналогам. І те, що інші завдяки моїм діям як «першопрохідця», що легально завів лози СБ на ринок України, можуть спокійно його висаджувати, – мене лише тішить. Взагалі, ампелографія та розплідники як бізнес – то окрема планета зі своїми правилами і обмеженнями, які ще потрібно вивчати, щоб діяти легітимно та правильно.
D+: Які стилі вин ви виробляєте сьогодні?
О.З.: Ми виробляємо сухі вина, петнати, експериментальні позиції, а також дистиляти. Серед вин виділю з сортів Совіньйон Блан, Палава, Рислінг, Трамінер, Мерло. Маємо досвід унікальних експериментів, як от Fumé Blanc, вино з Совіньон Блану, витримане у комбінованій діжці з дуба та акації.
D+: Петнати – один із трендів сучасного крафтового виноробства. Але, як на мене, це такий норовливий напій, наскільки легко вам дається?
О.З.: Я жартома називаю петнат «найлінивішим вином». Воно робиться набагато простіше, ніж класичне сухе. У цьому році ми зробили петнат із Совіньйон Блану та рожевий петнат із Цвайгельта.
Якщо цікаво, розкрию секрет якісного петнату – це контроль температури. Ми відпочатку все робили технологічно правильно:
І що цікаве я помітив: якщо петнат витримується понад півтора року, осад кристалізується, а саме вино починає нагадувати класичне ігристе.
D+: Ви виробляєте дистиляти – бренді та джини. Що їх вирізняє?
О.З.: Ми отримали четверту в Україні офіційну крафтову ліцензію на виробництво дистилятів. Для виробництва дистиллятів не використовуємо вижимки чи шкірку – тільки м’якоть та сік, що залишаються після пресування винограду. Наприклад, після вичавлювання 5 тонн Совіньйон Блану залишається близько 800 літрів насиченої м’якоті. Тож ми додаємо дріжджі й переганяємо – виходить чудова грапа або виноградний бренді. Я відчув спортивний інтерес і тепер ми заклали віскі у діжки (буде готовий через 3 роки), розробили технологічні карти для виробництва джину та кальвадосу.
D+: Відомо, що CHARA & GARRA має дуже сучасне обладнання. Що саме використовуєте?
О.З.: Так, ми намагалися відбирати якісне і з повною комплектацією. Маємо одне з найкращих в Україні виробництво. Обладнання для переробки та розливу – італійське (Enoveneta та інші провідні бренди). Нержавіючі ємності – українське виробництво («Аргон Центр», Київ). Амфори – італійські теракотові. Діжки – переважно українські дубові та акацієві від компанії «Олпол», а також частково французький дуб.
D+: Чи проводите експерименти?
О.З.: Так. Наш найвдаліший експеримент, як я згадував вже, – Fumé Blanc (Совіньйон Блан, витриманий у діжці, де верхня частина деревини з дуба, нижняя частина – з акації). Вино вийшло маслянистим, димним, із нотами горіха, меду та багатшим ароматом. Між іншим, Джеймс Саклінг (James Suckling) оцінив його у 88 балів.
D+: Які вина вважаєте своїми найбільшими здобутками?
О.З.: Ні, я так не готовий визначити. Вони усі для мене – здобуток. Я кожне вино особисто дегустую і схвалюю до розливу.
D+: Тоді давайте так – які вина ви відправляли для оцінювання і які здобули нагороди на винних конкурсах?
О.З.: Так, хоч і відправляли далеко не всі зразки, вже маємо вагомі результати:
Тобто можу назвати серед найбільш вдалих Fumé Blanc – за унікальність стилю та високу оцінку Саклінга. Gewürztraminer та Traminer Amber – за золоті медалі Berlin Wine Trophy. Sauvignon Blanc – за бронзу та срібло британського Decanter.
D+: Чи приймає виноробня туристів?
О.З.: Так. Ми активно розвиваємо винний туризм. За рік проводимо близько 50 дегустацій – як приватних, так і великих туристичних груп. Дегустації проводить наш товариш і амбасадор Василь Чучман – «Кращий кавіст України» 2023 року. Він перетворює кожну дегустацію на незабутнє шоу.
D+: Яке дозвілля пропонуєте туристам?
О.З.: Плануємо запускати нові атракції: інтерактивний збір врожаю для гостей, зелену обрізку лози, гастрономічні фестивалі. Але чекаємо, коли гарно підніметься виноградник, можливо вже з цієї осені, якщо ситуація в країні дозволить.
D+: Яку філософію виноробства сповідуєте?
О.З.: Давайте для розуміння згадаю історію з «Мерло», яке набрало надто багато цукру (28 Brix). Я спочатку розгубився, почав консультуватися, – і мені дуже досвідчений енолог, що працював на крутих європейських виноробнях, наполегливо порадив просто додати води. Мовляв, ніхто й не зрозуміє. Але ж я знав би – що це не за всіма моїми власними стандартами зроблено. І прийняв ризиковане рішення на випуск природнього напівсухого рожевого вина (13.5% алк., 35 г/л цукру). І що ви думаєте – його чекав феноменальний успіх. І звертаю увагу: не просто тому, що споживач любить солодке, а дійсно напій вийшов настільки збалансованим, що став абсолютним хітом продажів! Моя філософія така – іти за природою, дотримуватися правди. Ми граємося з фільтрацією, так – але практично не додаємо сульфіти. Плюс працює якісне обладнання. І мені не доведеться червоніти за жодне своє вино. Навколо кожного ходимо як за своєю дитиною. І роблю продукт, – яким пишаюся.
D+: Які амбіції має виноробня на найближчі 3–5 років?
О.З.: Зараз наш обсяг становить близько 40 000 пляшок на рік. Плануємо поступово зростати до 80 000, але в жодному разі не втрачаючи якості. Крафт – це передусім робота на землі та збереження унікальності терруару. Ми прагнемо створювати вина, які відображають Галичину, її характер і потенціал.
D+: Де сьогодні можна купити ваші вина?
О.З.: По-перше, в офіційному інтернет магазині. Або в фірмовому магазині в центрі Івано Франківська. У фірмовому магазині на курорті Буковель. Ну, і безпосередньо на виноробні під час екскурсії чи дегустації. Запрошуємо!
Приєднуйтесь до наших соцмереж
⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!
Фото: CHARA & GARRA – крафтова винарня на Галичині
