У професії сомельє є люди, які наливають вино, і є ті, хто поширює сенси. Наталія Благополучна, яка все життя прагла бути в усьому першою, цього разу – з другої категорії. Вона не просто відкрила першу в Україні школу сомельє, а фактично створила саму професію, її стандарти. Інтерв’ю з нею – це рідкісний випадок, коли професійна розмова перетворюється на міні-маніфест: про освіту, відповідальність, про сміливість бути публічним. І про те, що українське виноробство має не лише статус, а й обов’язки, гідні короля, невиконання яких може зробити його голим. Це інтерв’ю – не лише про стійких людей, але й про стійку професію, яка не боїться ні війни, ні ШІ, ні викликів часу. Бо, як каже Наталія, вино – це емоція. А емоції – як і рукописи, не горять.
Пані Наталю, заснована багато років тому (вже понад чверть століття насправді!) Школа сомельє «Майстер-клас» одержала неймовірну кількість титулів, які навіть складно перерахувати. Перш за все, вона була реально першою школою сомельє в Україні і єдиним закладом, який має ліцензію Міністерства освіти України на курсову підготовку за професією «Сомельє». Школа є абсолютним піонером цієї професії в Україні. Далі ви розширили діяльність, заснувавши Асоціацію виноробів та сомельє, до яких згодом додалися кавісти. Ви проводите численні дегустаційні конкурси, перший в Україні «Винний батл». З огляду на все це, одна з найавторитетніших винних журналісток світу Фелісіті Картер, як суддя міжнародної премії Wine Travel Awards, обрала Школу сомельє «Майстер-Клас» переможцем номінації Education in Enotourism. Зауважу, тоді ваша школа стала єдиним переможцем премії від України. Було ще багато досягнень за ці довгі та непрості роки. Які три з них ви могли б назвати найважливішими?
Н.Б.: Дякую, перш за все, що всі ці десятиліття ми разом! Перше і найважливіше, що я назву, – це створення самої Школи сомельє «Майстер-клас». Ми з моїм чоловіком Миколаєм Благополучним її відкрили понад 25 років тому і ця подія була для України тих часів свого роду відкриттям рівня Колумбом Америки.
Друге, що вважаю нашим вагомим внеском у розвиток культури розуміння вина в країні, – старт у 2023 році експериментальної «Кафедри енотехнологій та сервісу в готельно-ресторанному сегменті» при Академії праці, соціальних відносин і туризму, де я працюю завідувачкою даної кафедри та викладаю наші профільні предмети студентам факультету економіки і туризму Академії. Це велике досягнення, бо в наших мріях прийти до того, що сомельє буде мати вищу освіту, принаймні рівень бакалавра. Так це працює в Європі, так має бути і в нас. І третя важлива подія – розробка і впровадження в 2025 році держстандарту професії «сомельє» та «шеф-сомельє». Наразі це вже повноцінна професія, якою можна пишатися.
Я передбачала, що серед згаданих прозвучить ініційований вами і у 2025 році офіційно затверджений професійний стандарт для сомельє. Розкажіть детальніше, який навчальний заклад надає офіційні дипломи з цієї професії і де його випускники надалі можуть працювати, крім безпосередньо HoReCa? На яких посадах сьогодні працюють колишні ваші учні?
Н.Б.: Дійсно, 2 липня 2025 року ми разом з Академією праці, соціальних відносин і туризму розробили та отримали державний стандарт професії «сомельє» та «шеф-сомельє». Ми йшли до цього 25 років, і це була наша мрія – «узаконити» цю нову професію для України, дати можливість молоді отримати спеціальність і професію, згідно міжнародним правилам та вимогам. Ми єдині в Україні наразі можемо видавати державні документи, які вже визнані в країнах Європи та інших частинах світу.
Крім цього, відразу Національне Агенство Кваліфікацій України запропонувало мені стати Національним експертом з професії «сомельє» та «шеф-сомельє». Для отримання цього високого статусу я пройшла дуже складне теоретичне та практичне навчання минулої осені. Це, до речі, ще одна вагома подія для нас. Тепер, якщо хтось в Україні захоче навчати цій професії та давати державні документи, вони повинні визвати мене через НАК України, а я зобов’язана перевірити абсолютно все – матеріальну базу, наявність необхідного посуду, аксесуарів та ін., і, головне, компетентність викладачів майбутнього центру. Це важливо, бо сьогодні, на жаль, в Україні проводять підготовку таких спеціалістів люди, які самі не навчалися цій професії. Тому, впевнена, прийшов час звернути на це увагу.
На питання, де працюють наші випускники, можна відповідати дуже довго, бо їх вже більше 2500! Але це не тільки сомельє та кавісти. Серед них – керівники або засновники винних компаній, бутиків та винороби, члени їх сімей! В нас також навчалися люди, яким не потрібна професія «сомельє», бо вони працюють суддями, прокурорами, лікарями або народними депутатами! Що цікаво, з кожним Школа підтримує постійний зв’язок і періодично зустрічаємося! До речі, щодо тих дівчат, хто виїхав під час війни за межі України, то всі вони добре влаштовані і працюють саме за нашою спеціальністю – в Італії, Польщі, Франції, Німеччині, Нідерландах та інших країнах. Це, звичайно, нас тішить, бо таким чином вони популяризують нашу країну та наше виноробство.
Чи є у вашій програмі курс, розрахований на підготовку гідів для винного, гастро або агротуризму – перспективних професій для галузей, які сьогодні штучно пригальмовані через війну?
Н.Б.: Звичайно. Сьогодні в Україні ніхто, крім нас, не проводить підготовку винних гідів. Саме такий курс був започаткований разом з Кафедрою енотехнологій нашої Академії праці, соціальних відносин і туризму. Це окрема програма, яка робить акцент не тільки на теорії, а й на складанні та реалізації практичних винних або еногастрономічних турів. Хочу нагадати, що саме наша асоціація вперше з Інститутом туризму ФПУ (де на той час працювала наша Школа сомельє) розробила перші «Винні тури» Україною, і це було презентовано для ЗМІ ще в травні 2007 року. Спочатку ми проїхали разом з ректором Інституту Сергієм Поповичем самі по відомим винним локаціям та виробництвам, розробили маршрути, і тільки потім почалася робота по оформленню програм винних турів, які на той час включали і Крим.
Війна колись закінчиться, і до нас поїде багато туристів з усього світу! Звичайно, вони захочуть побачити не тільки культурно-історичну частину України, а й її винний та гастрономічний напрямок. Тому вже зараз треба думати, хто їм буде про це професійно розповідати. Сьогодні Україна вся виноробна! Нам є що показати гостям і є чим пишатися!
Пам’ятаю, як кілька років тому ми з Вами обговорювали, що однією з переваг професії сомельє є відсутність вікового цензу – піти у сомельє людина може, навіть завершивши зовсім іншу кар’єру. Але сьогодні я бачу, що серед тих, хто іде в цю галузь, стає все більше молоді. Що саме приваблює молодих? Тим більше, що покоління Z здобуло імідж непитущої генерації – що вони можуть одержати від цієї професії?
Н.Б.: Так, зараз навчається більше молоді. Хоча насправді студенти різного віку. Наприклад, минулого року в нас навчався офлайн відомий фермер, а тепер вже і винороб, з Полтавщини – Іван Горобець, якому 65 років. Так от, його фраза «Я 20 років мріяв у вас навчатися!» багато чого для мене вартує! Не міг раніше навчатися, поки не виросли сини, яким він передав бізнес. І ось нарешті одержав можливість присвятити себе виробництву вин та дистилятів, які вже мають золоті та срібні медалі на всіх дегустаційних конкурсах в Україні. Для мене така довіра – найцінніше.
Також ми навчаємо тих, хто сьогодні служить в ЗСУ та мріє після війни займатися виноробством. Ніколи не забуду Олексія з Миколаєва, який підключався до уроків з бліндажу!
Вважаю, що професія сомельє дає свободу у часі та просторі – наші випускники можуть знайти роботу в будь-якій країні, що важливо, з огляду на ситуацію у світі. Тож молодь сьогодні, особливо дівчата, які виїхали за кордон, частіше навчаються в режимі «онлайн» з різних країн світу, а потім успішно працюють за спеціальністю. Одна моя випускниця – Віра Фурман, яка живе в Німеччині, після навчання пройшла жорстку співбесіду і була призначена на посаду «сомельє» в 5-зірковий готель. Я вважаю, що тут щось коментувати більше не потрібно.
Взагалі, як ви ставитеся до навчання сомельє онлайн?
Н.Б.: Ми перейшли в змішаний формат навчання ще за часи ковіду в 2020 році. А зараз, під час страшної війни, такий формат є основним. Але я хочу підкреслити, що потім ми в обов’язковому порядку збираємо всіх студентів на уроки офлайн і проводимо практичні заняття та дегустації кращих вин світу та інших напоїв. На цьому занятті студенти здають екзамен та отримують державний сертифікат, згідно стандарту професії.
Коли я вчилася на факультеті журналістики, у нас була спеціальність «редактор наукової та технічної літератури» – тож викладачі стверджували, що в цій ніші стати фахівцем можна лише після 5 років навчання+25 років практики. І я мала змогу в цьому переконатися))) А скільки років, на Ваш погляд, потрібно сомельє, щоб Ви назвали його профі?
Н.Б.: В державному стандарті прописано 2 професії – «сомельє» і «шеф-сомельє». Для того, щоб стати шеф-сомельє, треба мати практичний досвід не менше 5 років. Тому, я так і вважаю, що та теорія та практичні уроки, які студенти отримують в нашій Школі, – це база або фундамент їх подальшого професійного зростання. Молоді випускники відразу стають до роботи (підкреслю, що навіть сьогодні в нас лежать запити від роботодавців), але професіоналами вони стають тільки після декількох – в ідеалі 5 – років роботи за професією.
До речі, рівень їх професіоналізму зростає і під час участі у щорічних Всеукраїнських конкурсах кавістів і сомельє. Я завжди підкреслюю, що якщо сомельє не бере участь в професійній «винній олімпіаді», якщо постійно не підвищує та не перевіряє свій рівень, то чи має він право носити це звання? Бо тут є тільки 2 причини: або він не впевнений в собі та своїх знаннях (то як тоді він може працювати?), або просто боїться публічності на наших фіналах, де в залі готелю «InterContinentalKyiv» сидить біля 500 гостей. Були і такі учасники, на жаль. Одразу кажу: ця професія публічна, передбачає комунікацію, тому сомельє просто не може боятися показати свої знання на великій сцені. Інакше це профдеформація. Адже ця професія об’єднує багато інших професій: психолога, дипломата, актора, якщо хочете.
Тому профі для мене – це людина, яка не просто називає себе сомельє (а сьогодні таких немало, без всякої освіти і практики!), а і підтверджує свої навички і компетентність на професійних конкурсах. Спортсмени в усьому світі мріють потрапити на Олімпіаду, щоб довести собі і світу свої здібності, чому ж не завжди сомельє сприймають професійні конкурси як можливість, своєрідну «винну олімпіаду»?
Сьогодні завдяки ШІ деякі професії певною мірою втрачають актуальність. В тому числі, до речі, постраждав і фах редактора))). Що очікує професію сомельє – адже ШІ легко справляється із запитаннями щодо пейрінгу та вибору вина? І практично безпомилково згадує усі характеристики профілю.
Н.Б.: Сферу послуг ШІ не зможе замінити, я впевнена! Для чого люди йдуть в ресторан, якщо можна все приготувати вдома, купити гарні продукти і гарне вино? Відповідь – за емоціями! Бо це не тільки сучасний дизайн ресторану чи винного бутика, а й комунікація з людиною, яка вас буде обслуговувати там. Вино – це емоція, а не суха теорія. Воно народилося заради того, щоб люди між собою легше спілкувалися. І так, можна зазирнути навіть просто в гугл і довідатися, що несе той чи інший сорт, навіть в кожному окремо взятому прояві – теруарі, стилістиці винороба, особливостях технології чи витримки. Але, погодьтеся, для справжніх любителів вина – та й навіть для початківця – ніщо не замінить консультацію грамотного та ерудованого сомельє.
Я навіть під час своїх онлайн уроків прошу вмикати камери, щоб я бачила студентів, їх реакції на матеріал, а не тільки їх аватарку. Тому, впевнена, при нашому житті ШІ не зможе конкурувати у сфері послуг!
Наталю, ви багато уваги за усі ці роки приділили розвитку ринку напоїв в Україні. Що можете сказати про рівень вин – бажано по провідних сортах – та міцних напоїв?
Н.Б.: З 2015 року наша Всеукраїнська асоціація виноробів і сомельє проводить щорічний Дегустаційний конкурс «Сорт і терруар. Мікровиноробство». Саме на конкурсі професійне журі, очолюване доктором Рікардо Ф. Нуньєсом, відбирає кращих. За ці роки ми допомогли вийти на наш ринок дуже багатьом крафтовим виноробам, і продовжуємо їх консультувати і після конкурсу. Так от, саме завдяки цьому конкурсу ми маємо можливість спостерігати, як зростає з року в рік рівень вин України.
Вже чітко всі в Україні знають, що найкраще червоне сухе вино робить Валерій Наровило (кожен рік отримує золоті і платинові медалі на всіх дегустаційних конкурсах України), кращі ігристі – це вина Едуарда Городецького, ТМ 46 Parallel, «Шато Піно», петнати від «Фрумушика Нова», «Кохановська», білі сухі – ТМ Big Wines та «Бейкуш Вайнері», рожеві – вина Кулініченка, дистиляти – ТМ «Біла гуральня» та від Івана Горобця, міцні вина спеціальних технологій та сортів від нашого Інституту вина ім.Таїрова, медові напої – від ТМ «Українські медовари». Я не можу зараз всіх назвати, але є і абсолютно нові виробники. Наприклад, дуже тішать (бо маю причетність) гарні результати, в тому числі і на міжнародних конкурсах, вин від ТМ CHARA and GARA з Івано-Франківщини. Також непогано себе показують вина з Сумщини, ТМ «Кролевець Вайнері», вина з Житомирщини – TM Mon Crafto та Lowkovo. Кожен рік в нас збільшується кількість крафтових виробників, і це, звичайно, дуже добре.
Є питання, яке зазвичай не озвучують уголос, але, здається, час настав. Ми часто повторюємо: українці мають пити українські вина – і це справедливо, бо вина того варті. Але ж і найкращий король виглядає солідніше, коли поруч – гідне оточення. А довкола українського виноробства – фактично ще від його витоків – сформувався цілий прошарок людей та компаній, які роками будували культуру вина в Україні: спеціалізовані медіа, виставки, конкурси, освітні проєкти. Саме вони допомогли українцям навчитися розумітися на вині. То чи не здається вам, що всі ці, так би мовити, «проєкти королівського оточення» також заслуговують на увагу? Чи не час поширити мантру «українці мають пити українські напої» на підтримку самими виробниками й українських галузевих сервісів? Тих, хто багато років формує імідж нашого виноробства, а сьогодні, через падіння комерційного інтересу до нашого ринку з боку іноземних виробників і практично повне нерозуміння необхідності допомоги з боку вітчизняних, опинився за межею виживання? А якщо «королевський двір» занепадає, то й королю, так може статися, доведеться виходити до народу і на міжнародні ринки… ну, практично без білого пальта. А сьогодні конкуренція така, що краще бути вдягненим у бронік.
Н.Б.: Абсолютно погоджуюся – майже тотальна відсутність розуміння ролі інституцій освіти, маркетингу і їх вразливого становища. Винна культура – як хороше вино: сама не з’являється, її створюють люди, проєкти. Зазвичай, не надто комерційно спрямовані, які у важкі часи вимагають суспільної допомоги. На жаль, в нас багато профільних асоціацій, які не об’єднують, а роз’єднують, ділять на часточки виноробну галузь. А нам треба всім працювати разом, підтримувати один одного як в Україні, так і на міжнародних форумах.
Сьогодні йде якась тиха конкуренція між профільними ГС, ГО та асоціаціями. Кожен тягне ковдру на себе. Нашим виноробам важко розібратися, до кого з якою потребою звертатися. Тому, впевнена, щоб галузь вистояла і вижила, слід разом просувати українське. Вино, ЗМІ, конкурси та форуми – всіх, хто допомагає йому ставати сильнішим. Коли всі працюють на спільний результат, він обов’язково приходить.
Ну, і щоб завершити на більш оптимістичній ноті, традиційно спитаю про ваші плани.
Н.Б.: Я зараз відповідаю на ваші запитання під постійне виття тривоги, звуки ППО, та гуркіт за вікном. Тому важко щось планувати масштабне і на довгу перспективу. Зараз у всіх нас одна мрія – мирне небо над головою. Але на короткі перспективи плани, звичайно, є. По-перше, продовжувати навчати, як в Школі сомельє, так і в Академії праці, соціальних відносин і туризму, де я маю, крім обов’язків завідувачки кафедри, високе звання «Почесний професор Академії».
По-друге, активно готуватися до ХІ Міжнародного Форуму виноробів і сомельє, який ми плануємо провести 1 листопада в готелі «InterContinentalKyiv», в рамках якого пройдуть щорічні Всеукраїнські конкурси кавістів і сомельє і Свято молодого вина України.
Дякую вашому виданню, яке виступає Генеральним інформаційним партнером Форуму, за підтримку!
Також в планах продовження наших нових конкурсів – BEST WINE AND BEVERAGE LABLE, «Кращий дегустатор України», «Винний батл» та абсолютно новий захід, який ми будемо проводити разом з вашим виданням – Національний конкурс «Краща винна карта». Дякую вам за увагу до нашої Школи сомельє та цікаві питання, на які, я думаю, дала вичерпні відповіді.
Навзаєм. Раді служити Україні!
Приєднуйтесь до наших соцмереж
⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!
У професії сомельє є люди, які наливають вино, і є ті, хто поширює сенси. Наталія Благополучна, яка все життя прагла бути в усьому першою, цього разу – з другої категорії. Вона не просто відкрила першу в Україні школу сомельє, а фактично створила саму професію, її стандарти. Інтерв’ю з нею – це рідкісний випадок, коли професійна […]
