Згідно з аналітичним звітом, опублікованим IWSR (International Wine and Spirits Research), глобальну індустрію алкогольних напоїв очікує стабільне зростання впродовж наступних десяти років.
За прогнозами глобальний ринок алкогольних напоїв зросте на 16 мільярдів доларів США упродовж найближчих п’яти років та досягне приросту в 34 мільярди доларів США в десятирічній перспективі.
Данні дослідження IWSR демонструють значне зростання декілька ринків у 2024 році. Зокрема, Індія додала 6% до загального обсягу споживання алкогольних напоїв і 9% до їхньої вартості. Зростання було помітним у всіх категоріях, особливо у пиві та віскі.
Загальний обсяг споживання алкогольних напоїв у Бразилії зріс трохи більше ніж на 1% у 2024 році, а вартість збільшилася на 5%. Зростали сегменти преміального пива, готові до вживання напої RTD і бренді. У той же час Південна Африка демонструє ще кращі показники: обсяг споживання алкогольних напоїв у 2024 році зріс на 3%, а вартість – на 10%. За даними аналітиків, це зростання здебільшого було обумовлене пивом та RTD, які вони відзначили як більш модну і доступну альтернативу традиційному вину.
Що стосується світових тенденцій, зростання у 2024 році продовжували демонструвати безалкогольні напої. Обсяг безалкогольного пива зріс на 9%, і наразі IWSR прогнозує, що воно перевищить ель і стане цього року другою за обсягом категорією пива у світі.
Глобальне зростання у 2024 році показують RTD, обсяг збільшився на 2%, а вартість майже на 5%. Хоча продажі хард-селтзерів продовжують знижуватися, коктейлі та лонгдринки стрімко зростають на більшості основних ринків, а хард-чай у США за рік збільшився в обсязі на 31%.
Минулого року, за даними аналізу, загальний обсяг пива знизився, але це не стосується преміум продукту. Наприклад, обсяги преміального пива зросли на 1% у Китаї, тоді як суперпреміальне пиво у США збільшилось на 2%. Зростання стаутів (темне, міцне пиво з насиченим смаком та ароматом) також було дуже значним, особливо у Великій Британії, де обсяг зріс на 15%, а у США – на 5%.
Що стосується інших сегментів – світовий обсяг міцних спиртних напоїв у 2024 році знизився на 2%, проте значне зростання було зафіксовано на кількох ключових ринках і у певних категоріях. Так споживання шотландського віскі в Індії зросло на 6% за обсягом і на 7% за вартістю. Індія очікувано стане найбільшим споживчим ринком шотландського віскі у світі до 2027 року, що відкриває значні можливості для преміальних алкогольних брендів. Водночас, у 2024 році текіла показала помітне зростання за межами Мексики – на 2% за обсягами продажів і на 4% за вартісними показниками на міжнародних ринках.
Головний аналітик IWSR Емілі Нілл (Emily Neill) зазначила: «Динаміка зростання споживання алкогольних напоїв змістилася на ринки, що розвиваються, при цьому Індія, ймовірно, стане найбільшим двигуном зростання наступного десятиліття, за нею йдуть Бразилія та Мексика».
⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
Згідно з аналітичним звітом, опублікованим IWSR (International Wine and Spirits Research), глобальну індустрію алкогольних напоїв очікує стабільне зростання впродовж наступних десяти років. За прогнозами глобальний ринок алкогольних напоїв зросте на 16 мільярдів доларів США упродовж найближчих п’яти років та досягне приросту в 34 мільярди доларів США в десятирічній перспективі. Данні дослідження IWSR демонструють значне зростання […]
Рубрика
|Коментарі Вимкнено до Як зростає ринок алкоголю: аналіз сучасних тенденцій
Крафтовий алкоголь – це не просто напої. Це історія у пляшці, протест проти шаблонів і прагнення створювати щось справжнє. В Україні цей рух ще молодий, але вже має свій характер і навіть філософію. Тут крафт – не мода, а потреба. Потреба у власному голосі, смаку, ідентичності. Що ж стосується міцних алкогольних напоїв, то тут кожна крапля – концентрат змістів, традицій та викликів. Крафт – це не лише про розмір виробництва, а передусім про авторське бачення і свободу творчості. А свобода – то генетичний код України.
Починався український крафт з настоянок і наливок – домашніх, душевних, міцних. З часом відкривалися перші мікродистилерії, які ризикнули створювати власні джини, бренді та гіркі біттери. Після змін у законодавстві з’явилася перспектива. Втім, шлях крафтового виробника не встелився лаврами. Отримання ліцензії на дистиляцію – процес складний. Багатьом простіше залишитися в «сірій зоні», робити домашні напої для ярмарків. Проте кількість сміливців, хто ризикує вийти в легальне поле і на вищі рівні якості, зростає. Бо зростає попит. Але є ще один – «слабкий» ланцюжок: канали продажів. Великі мережі не зацікавлені у нішевому продукті з обмеженим тиражем. Ресторани часто не знають, як правильно подати такі напої, не мають для них окремого місця в барній карті. Тому крафт шукає прямі шляхи – через дегустації, фестивалі, соцмережі. Отже, справжній крафт – то завжди діалог. З місцем походження. З людиною, яка його створила. З барменом, що наливає. З моментом. Українські виробники все частіше звертаються до концепції slow drink – обміркованого споживання. Бо крафт не про «випити», а про «зрозуміти». Пропонуємо пул діалогів на цю тему з представниками українського ринку напоїв.
__________________
Сергій Мазур: «Нашаідея–зібратинайкращу смаковупалітруУкраїни»
Саме щоб зрозуміти більше про крафт, ми зустрілися з Сергієм Мазуром, директором компанії «Вітіс Груп», яка протягом останніх років до іміджу відомого імпортера вин світу додала статус амбасадора українського міцного крафту, створивши кілька лінійок під власними торговими марками: настоянки та плодові дистиляти Witch Water, бренді Faine Brandy, джини Hvoya та дистиляти Gorilka Official.
Пане Сергію, з чого почалася історія ваших брендів? Звідки ідея долучитися до руху українського крафту?
Щороку ми з нашою командою відвідуємо різні міжнародні виставки. Це дозволяє тримати руку на пульсі нових тенденцій. Так от, десь з 2015 року помітили дедалі більше невеликих виробників, які презентували якісний алкоголь в лімітованих випусках і з преміальними цінами. Найцікавіше, що вони користувалися шаленою популярністю! Поступово склався тренд, що згодом дістався і до України.
Насправді, для українців то не було відкриттям: з давніх давен знаходилися ентузіасти, які виробляли самогон, порушуючи закон, до речі, адже довгий час він був нелегальним продуктом. Після ухвалення закону, який повернув крафтове виробництво дистилятів у правове поле, частина виробників легалізувалися. Але залишились питання щодо шляхів просування напоїв та продажу. Саме в цьому ми побачили свою роль.
І все ж треба мати неабиякі ентузіазм та сміливість, щоб почати таку справу з нуля. Адже то твердіший берег – імпорт вин з країн Європи та Нового Світу. Звідки стільки запалу і віри в потенціал українського крафту?
Буду максимально відвертим, спочатку ми самі скептично ставилися до цієї ідеї. Бо мислили стереотипами. А потім почали вивчати тему, а головне – продегустували безліч зразків. І зрештою повірили, що можливо виготовляти український дуже якісний продукт. Більше того, стало зрозуміло, що ринок чекає якісні дистиляти, що виготовляються з відбірних інгредієнтів. Саме тому в 2022 році ми розширили сферу нашої діяльності в новому для себе напрямку – українських крафтових міцних напоїв. Мені подобається називати нас «ботлерами», адже обираємо кращі зразки міцного крафтового алкоголю у найкращих виробників та об’єднуємо ці зразки в єдині колекції під своїми торговими марками відповідно до категорії напою – настоянки та плодові дистиляти Witch Water, бренді Faine Brandy, джини Hvoya та горілки Gorilka Official. Якісь позиції та лінійки можуть бути представлені в нашій колекції на постійній основі, деякі – лише в одному релізі в обмеженій кількості. Саме для них ми створили спеціальну торгову марку Vitis Craft Collection Limited Edition. Наші оцінки підтверджуються на різних всеукраїнських професійних дегустаціях та конкурсах. На цей момент ми вже брали участь в кількох конкурсах, де отримали найвищі оцінки та нагороди – «Crown перегону. Ukrainian Independent Spirits 2023, 2024 та 2025», Всеукраїнський професійний дегустаційний конкурс Independent Craft 2024 та 2025 від Ukrainian Craft Distillers Association, Міжнародний дегустаційний конкурс Ukraine Wine&Spirits Awards 2024 та 2025.
Ви кажете, що обираєте на власний розсуд до своєї колекції лише кращі зразки від кращих виробників. То хто ж ці найкращі?
Є кілька виробників, що виготовляють дійсно якісні зразки українського крафту, які варті уваги. Думаю, доречно їх перерахувати. Отже, завдяки майстрам «Першої закарпатської палинчарні» з’явилася на світ частина нашої лінійки настоянок Witch Water. В результаті співпраці з «Галіція Дистилері» народилися деякі позиції настоянок та плодових дистилятів Witch Water, а також бренді та кальвадосу Faine Brandy. Домовленості з «Білою Гуральнею» призвели до преміальних дистилятів Gorilka Official та джину Hvoya. Робота з «Хані Баджер» запам’яталась випуском лінійки VCC (Vitis Craft Collection). Чудові кольорові джини Hvoya довгий час залишались лише в наших планах, але завдяки співпраці з «Файною Гуральнею» в березні цього року вони нарешті побачили світ. Загалом ми вже маємо більше 40 позицій у всіх торгових марках. І є ще кілька виробників, з якими в процесі роботи, тож очікуємо на гарні новини найближчим часом.
Будемо чекати! Звучить масштабно. Але випустити продукт – це лише половина справи. Далі треба його реалізувати. Наскільки зараз легко виводити новий крафтовий бренд на український ринок?
Дуже складно, адже ринок насичений. Напевно, всі великі та середні світові гравці з алкогольної сфери присутні зараз в Україні, ще й зі значною маркетинговою підтримкою та налагодженими каналами збуту. Враховуючи популярний серед молоді тренд до поміркованого вживання алкоголю, великі гравці змушені поводити себе дедалі агресивніше. А в нижній ціновій категорії зараз відбуваються справжні маркетингові війни. Зрозуміло, зазвичай український крафт не може конкурувати на рівних за таких умов, там просто немає таких бюджетів, немає навичок роботи з великими бюджетами та національними мережами. Але натомість факт: український крафтовий міцний алкоголь часто є значно більш якісним в порівнянні з імпортним масмаркетом, він виготовляється з відбірної якісної сировини, а тому це не історія про дешеву продукцію. Ціна на справжній крафт просто не може бути низькою з огляду на особливі технології, невеликі партії, сезонність та якість сировини, індивідуальний підхід тощо.
Дійсно, пане Сергію, маєте дуже широкий асортимент крафту. Але ж напевне є улюбленці?
Ну, так не можна, інші образяться ))). Якщо серйозно, то всі напої дуже різні, як і наші смаки. Власне, в цьому і полягає одна з основних ідей проєкту – зібрати колекцію, найкращу смакову палітру України і дати можливість кожному обрати те, що йому до душі. Але коли мене просять щось порекомендувати з нашого крафту, то зазвичай я пропоную почати з Witch Water Спотикачка, Faine Brandy Кальвадос Reserve, Hvoya Pink Gin та Gorilka Official Гарбузова.
На цій оптимістичній ноті ми завершили наше інтерв’ю. Але зізнаюся: за кадром мене ще довго частували настоянками Witch Water. Допоки я дійсно почала розуміти ))). Тож коли ви наступного разу триматимете в руках пляшку бурячихи чи крафтової настоянки з порічки, пам’ятайте: це не просто напій. Це голос країни, якій вистачає сміливості бути собою.
Думкиекспертів
Сергій Шевирьов, (експерт з консалтингу, професійний дегустатор)
Як оцінюєте сьогоденну позицію українського міцного крафту?
Час можливостей – так найточніше описати ситуацію у сфері українського алкокрафту. Враховуючи останні законодавчі зміни, зараз справді відкрилися перспективи. Втім, досі не існує єдиного трактування самого поняття «алкогольний крафт». І якщо з пивом, вином все більшменш зрозуміло, то в частині спирту – туман. Фактично побутує дві майже протилежні думки. Апологети першої вважають, що міцний алкогольний крафт абсолютно ортодоксальний продукт з «дідусевого бідона», з обов’язковим сакральним «гаражем» і який фактично зупинився у розвитку (хоча б через закон про малу ліцензією, який обмежує річний обсяг виробництва). Друга думка полягає в тому, що гідне існування крафту цілком можливе в формі окремих колаборацій, в межах усталених виробництв і з використанням частини виробничих площ, логістики тощо. Головна вимога – збереження крафтової філософії. Прикладів того у світі більш ніж достатньо. Особливо успішні США, Скандинавські країни, в Західній Європі – Франція та Італія. В Україні вже теж є подібні проєкти: Staritsky&Levitsky та їхня друга ТМ Distil Nº9, джин Haister, колекція крафтових напоїв від Vitis Group. Можна констатувати, що за останні 5 років український крафт вийшов на новий рівень – якості та маркетингу. І якщо на першому етапі його купляли зі словами «О, екзотика!», то потім – під емоційним гаслом «Свій, до свого, по своє». Зараз вибір ґрунтується на пошуках якості. На тлі досить динамічного розвитку цього сегменту саме якість стане основним критерієм вибору споживача.
Якзвабитиукраїнськихбарменів працювати з українським міцним крафтовим алкоголем?
Винятково за рахунок ідеології, а саме – культивації національної традиції. В сегменті HoReCa боротися з транснаціональними корпораціями та їх шаленими маркетинговими бюджетами дуже складно. Тому потрібна інша, швидше «гуманітарна зацікавленість» та обов’язково стабільна якість. Ну, і цілком зрозумілі шляхи, приклади яких бачимо у міжнародній практиці: національно-орієнтовані барні карти, адаптація класичних рецептур коктейлів під крафт, розробка оригінальних міксів на базі локального крафту.
Які тенденції крафту на найближчі 3–5 років?
Зростатиме кількість виробників. А головне – рівень репутації, що, в першу чергу, полягає у стабільній та високій якості. Той, хто витримає ці умови, зайде на ринок надовго.
Іван Бачурін,(Президент Асоціації сомельє України)
Чи можлива поява в найближчомумайбутньомубарів,якіпрацюють виключно на вітчизняному алкоголі?
Дійсно гарне питання. Думаю, цей напрямок з’явиться найближчим часом.
Як змінюється ставлення українського споживача до локального крафту?
Споживач поступово відкриває для себе цю тему, дізнається багато нового, тестує та довіряє крафтовим виробникам. Але виключно знайомим.
Чи зацікавлений сьогодні міжнародний ринок у крафтовому алкоголі з України?
Як на мене, український продукт не цікавий іноземним кампаніям та ринкам. Він розглядається виключно як конкурент.
Які особливості можуть допомогти українському крафтовому алкоголю у просуванні на міжнародних ринках?
Підтримка з боку держави. Не на словах, а по факту – спрощення, прозорість, інформаційна підтримка та консультативна допомога. Цього всього зараз немає.
Якоцінюєтединамікуякості крафту на конкурсах, які проводите?
Кожен наступний конкурс Ukraine Wine&Spirits Awards демонструє потужну позитивну динаміку. Щороку журі відзначає все більше зразків виняткової якості, присуджуючи їм платинові медалі – найвищу нагороду. Зростає й частка золота, що є беззаперечним індикатором. Оптимізму додає те, що багато виробників дослухаються до фідбеку журі, удосконалюють рецептури і повторно подають зразки, вже з відчутно покращеним результатом. Це свідчить, що участь у конкурсі має сенс – не лише заради нагород і визнання, а насамперед як інструмент розвитку.
Як змінюється ставлення споживача?
Спостерігаємо стійке зростання інтересу до крафту – як у плані зацікавленості, так і в обсягах продажів. Варто пам’ятати, що крафтове виробництво – це завжди дорожчий процес, тому й кінцева ціна вища за індустріальний сегмент. Але приємно бачити, що все більше українців готові платити за унікальність та справжній смак. Водночас помітно, що культура змінюється: міцний алкоголь починають обирати не для сп’яніння, а заради задоволення від дегустації, смакової глибини. Ми лише на початку шляху, але вже видно, що попит стає більш усвідомленим. А завдяки талановитим виробникам Україна має всі шанси стати помітним гравцем на глобальній мапі крафтових напоїв.
Якими бачите головні тенденції?
Кілька років тому серед конкурсних зразків переважали горілка, бренді та настоянки. Нині спектр значно ширший. Все більше виробників експериментують із віскі, які за якістю здатні змагатися з міжнародними брендами. Українські джини завойовують популярність, а медові напої – із давніми історичними коренями ще з часів Київської Русі – повертаються в сучасну культуру. Особливо активно розвивається категорія наливок: завдяки м’якому смаку, меншому вмісту алкоголю та цукру, натуральному складу, вони стають дедалі популярнішими серед споживачів нової хвилі. Головна тенденція – пошук автентичності.
Чи зацікавлений сьогодні міжнародний ринок у крафтовому алкоголі з України?
Це складне питання, оскільки український крафтовий алкоголь часто має високу собівартість, фінальна ціна для міжнародного споживача іноді сягає 40-60 євро за пляшку. Для невідомого бренду це виклик. Проте є ринки, готові відкритись до українських напоїв. Насамперед Скандинавія, де традиційно цінують якість, автентичність і мають достатню купівельну спроможність. Ці країни вже підтримують українські вина, навіть якщо ті коштують дорожче, ніж середній сегмент з інших виноробних країн. Тому вважаю, саме Нордичні країни – потенційно найперспективніший напрямок.
Катерина Камишева-Лев,(Голова спілки Асоціації крафтових дистилерів України)
Що вирізняє український крафтовийалкогольсередсвітовиханалогів?
Насамперед, це поєднання сміливості та глибокого зв’язку з автентикою, традиціями. Українські крафтові дистилери мають доступ до унікальної сировини – від зерна, фруктів, овочів, карпатських трав до степових ягід, – і вміло поєднують її з сучасними підходами до виробництва. Це дозволяє створювати не просто якісний, а по-справжньому щирий продукт – з душею, характером. Там, де світ рухається до стандартизації, ми шукаємо ідентичність і розмаїття.
Як змінюється ставлення українського споживача до міцного крафту?
За останні роки бачимо чітку еволюцію: від цікавості – до усвідомленого вибору. Українці частіше звертають увагу на походження, склад, історію бренду. Вони шукають не просто алкоголь, а досвід – смаковий, культурний, емоційний. Це означає, що зростає попит на чесність і крафтову майстерність. Люди починають розуміти, що крафт – це не лише про смак, а й про цінності.
Якимибачитеголовнітенденції ринку?
По-перше, очікуємо подальшої легалізації та вдосконалення законодавчої бази, що дозволить більшій кількості виробників відкрито працювати і розвиватися. По-друге, важливим трендом стане кооперація: між виробниками, рестораторами, туристичними ініціативами. Зростатиме також орієнтація на експорт, адже український крафт має усі шанси заявити про себе за кордоном. І, безперечно, буде продовжуватись пошук «власного обличчя» – нових форматів, стилів, локальних інтерпретацій відомих напоїв. Щось, що можна буде впізнати з першого ковтка.
Стиль вже формується. Українські дистилери активно працюють із місцевою сировиною – калиною, м’ятою, полином, барбарисом, дубовою корою, – створюючи смакові профілі, яких немає деінде. У нас є величезний потенціал для народження автентичного стилю – чи то в джинах із степовими нотами, чи то в настоянках на основі давніх рецептур, дистилятах, віскі та лікерах. І коли цей стиль буде визнаний не лише в Україні, а й за її межами, це стане ще одним кроком до культурного самоствердження через крафт. Впевнена, що вже найближчими роками світ знатиме, який він – український міцний крафт. З яскравим, чесним і самобутнім характером.
⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
Крафтовий алкоголь – це не просто напої. Це історія у пляшці, протест проти шаблонів і прагнення створювати щось справжнє. В Україні цей рух ще молодий, але вже має свій характер і навіть філософію. Тут крафт – не мода, а потреба. Потреба у власному голосі, смаку, ідентичності. Що ж стосується міцних алкогольних напоїв, то тут кожна […]
Рубрика
|Коментарі Вимкнено до Міць українського крафту
Вина з низьким та нульовим вмістом алкоголю завойовують світ. Тренд гарячий, хоча й дещо перегрітий: на жаль, поки не кожне вино, представлене у цьому сегменті, гідне називатися вином. Drinks+, знімаючи шляпу перед фоловерами No/Low, попросив винну експертку Вікторію Макарову прояснити, де шукати вина, в яких градусу немає, а задоволення є.
Заглянемо в теорію. Як виробляють безалкогольні та слабоалкогольні вина? Найбільш розповсюдженими є такі методи:
Вакуумнадистиляція. Вино обережно нагрівають під зниженим тиском у вакуумі, що дозволяє алкоголю випаровуватись за температур, нижчих за температуру кипіння – близько 30–35°C. Ароматичні сполуки при цьому збираються окремо й повертаються у вино після видалення алкоголю.
Зворотний осмос. Вино пропускають через напівпроникну мембрану під високим тиском, що дозволяє відокремити алкоголь та воду від смакових компонентів. Алкоголь видаляється, а решта частин по’єднується знову.
Технологія обертових конусів (spinning сone сolumn). Під час цієї процедури вино проходить через конусоподібну колону, в середині якої – обертові й статичні конуси. За умов вакууму та низької температури відокремлюють ароматичні сполуки та алкоголь. Зібрані аромати згодом повертають до вина, щоб відтворити його початковий профіль.
Холодна фільтрація (ліофілізація). Вино заморожується, а потім під вакуумом із нього сублімують алкоголь та частину води. Це менш розповсюджена й доволі дорога методика, яку застосовують у специфічних випадках.
Кожен із цих методів має на меті зменшити або повністю усунути вміст алкоголю, при цьому максимально зберігаючи ароматичні й смакові характеристики. Вибір конкретної технології залежить від бажаного стилю продукту, технічних можливостей і вартості процесу.
Повернення вилучених ароматів – це спроба наблизити деалкоголізоване вино до його оригінального профілю. Втім, на практиці оригінальну ароматику не завжди вдається повністю зберегти. Тому виробники іноді використовують добавки, щоб імітувати або відновити втрачену органолептику: натуральні ароматизатори (часто з фруктів, трав і спецій), кислоти, підсолоджувачі, гліцерин, таніни, екстракти дуба – усі ці інгредієнти можна знайти в сучасних безалкогольних винах. На жаль, ці зусилля не завжди призводять до вдалого результату.
Ще один підхід – перерване бродіння, цей метод широко застосовують для створення вин із низьким вмістом алкоголю. У цьому випадку процес бродіння свідомо зупиняють до його завершення, внаслідок – більше залишкового цукру, а алкоголь не встигає досягти високих показників. Такі вина часто класифікуються як напівсухі й інколи поступаються за комплексністю винам, що пройшли повну ферментацію.
Інколи – але не завжди. У Німеччині, зокрема в регіоні Мозель, цей метод здавна використовується для створення вишуканих, складних, всесвітньо відомих вин. Тож, перефразовуючи відоме прислів’я, краса – в руках творця.
Блукаючи рядами зони ZERO на нещодавньому ProWein, я намагалася знайти кілька якісних позицій, оскільки мати якісну безалкогольну альтернативу нормальному вину було б дійсно чудово. Дегустуючи виставлені зразки, спостерігала за реакцією інших дегустаторів. Підслухала нишком коротку бесіду двох виноробів із Пфальцу: «Середня оцінка, як на мене, – між погано і дуже погано,» – констатував перший. «Я не розумію, як із цим жити,» –підсумував другий.
Мила дівчина, щойно розпочавши дегустацію, усміхнулася до мене: «Ви вже були на ігристих? Може розподілимо зони – я вам підкажу, на що звернути увагу серед білих, а ви мені – серед ігристих?» Дівчина виявилась засновницею нового проєкту Zero Wein Club, на ім’я ДженніКляйн.
Дженні – справжня ентузіастка zero-тренду. Її проєкт Zero Wine Club – платформа культури безалкогольного вина, «що фокусується на насолоді, вільному виборі і свідомому та відповідальному споживанні». Дженні з гордістю називає себе флексі-дрінкером. Що це означає? «Уявіть собі флекситаріанця, але у світі вина: людину, яка із задоволенням п’є як алкогольні, так і безалкогольні вина – залежно від настрою, ситуації та компанії».
Перш ніж запустити свій проєкт, Дженні продегустувала понад 250 безалкогольних вин, щоб зрозуміти, чи дійсно вони мають майбутнє: «Для мене безалкогольне не означає щось менш якісне або цікаве, – розповідає фундаторка Zero Wein 28 Club. – Багато людей і досі ставляться до безалкогольного вина з упередженням: мовляв, ну не може воно бути смачним. І я дуже хочу це змінити. Насправді, на ринку вже чимало справді якісних, смачних і витончених безалкогольних вин – потрібно лише дати їм шанс. Це трохи нагадує історію з безалкогольним пивом або рослинними замінниками м’яса: знадобився час, аби їх почали сприймати серйозно. Я прагну дати людям свободу вибору. Щоб кожен міг насолодитися вином, яке пасує до конкретного моменту – без компромісів. І хочу, щоб безалкогольне вино стало повноцінною частиною культури, було представлене на подіях, у ресторанах, вдома. Щоб воно стало нормою. Не винятком, а свідомим вибором».
На відміну від Дженні Кляйн, я ще не встигла продегустувати 250 No / Low зразків, тим не менше, на пошуки достойного безалкогольного вина у Німеччині я витратила чимало часу, – шукаючи його у різних цінових сегментах. Німеччина виробляє неймовірні вина, і дуже пристойний рислінг (що містить алкоголь) можна придбати за 5–7 євро. Тож моє розчарування від пляшки дуже невдалого безалкогольного рислінга вартістю 18 євро не мало меж. Це той випадок, коли ціна ніяк не впливає на якість.
Втім, щонайменше дві безалкогольні позиції з тих, що мені довелось продегустувати, справили дуже приємне враження, яким ділюся:
Dr.LoRieslingAlkoholfrei – безалкогольний рислінг від дуже відомої і дійсно гарної виноробні Dr.Loosen із Мозеля, виготовлений з винограду власних виноградників. Рислінг – фруктовий, свіжий, мінеральний і елегантний, з чудовим балансом кислотності.
Другий зразок – Kolonne Null Edition Axel Pauly Riesling Alcohol-Free Wine 2020, продукт колаборації Акселя Паулі – молодого й надзвичайно талановитого винороба з Мозеля на прізвисько «Мозельський Барбаросса», та Kolonne Null – найвідомішого та найбільш інноваційного бренду безалкогольного вина в Німеччині. Цей рислінг дійсно здивував характерною стилістикою Паулі: мінеральність, яскрава, але добре збалансована кислотність, елегантність в ароматі й смаку. Насичений аромат зелених яблук, свіжих лимонів і соковитих кісточкових фруктів у поєднанні з характерною пряною нотою та легким вершковим натяком – справді чудове вино з нульовим вмістом алкоголю.
Тенденція світового споживання бентежить виноробів: молодь дедалі менше цікавиться вином. Близько третини представників покоління Z віддають перевагу No / Low. У тій самій Німеччині, згідно аналізу винного ринку, проведеного NielsenIQ для Німецького інституту вина (DWI), у 2024 році споживання безалкогольних вин серед німців зросло на 86% порівняно з попереднім роком.
На цьому етапі вже важко сказати, чи це власний свідомий вибір споживачів, чи зробила свою справу активна пропаганда здорового способу життя. Так чи інакше, винній індустрії доводиться реагувати на такі зміни у вподобаннях нової генерації. Що думають з цього приводу експерти?
Роберт Джозеф, відомий британський винний критик, співзасновник виноробні Le Grand Noir, висловлює виважену думку щодо тренду на безалкогольні та низькоалкогольні вина. На його думку, інтерес споживачів зумовлено міркуваннями здоров’я та певною зміною соціальних норм. Пан Джозеф закликає винну індустрію «проявити емпатію» і не ігнорувати цей запит.
У своїй колонці Devil’s Advocate на Meininger’s International Роберт Джозеф опублікував статтю «10 причин, чому люди обирають безалкогольні напої». У ній він перелічує чинники, що сприяють тренду, зокрема: медичні (наприклад, прийом антибіотиків або вагітність), проблеми з метаболізмом, суворі правила на роботі, свідома відмова від алкоголю для тих, хто мав із ним проблеми тощо.
«Які пропозиції має споживач, який шукає «дорослий» безалкогольний напій, щоб, приміром, насолодитися ним під час їжі? Йдеться саме про альтернативу воді, солодким напоям або соку (останні містять цукор). Чому б і цим споживачам не випити келих чогось, що принесе задоволення?», – пише Роберт Джозеф. Він сподівається, що виробники знайдуть якісне рішення. Власне, його компанія Le Grand Noir також пропонує лінійку 0,0%: біле сухе, бленд Гренаш Блан, Шардоне та Віоньє, та сухе червоне – бленд Піно Нуару та Гренаша.
У своїй колонці пан Джозеф зазначає, що очікувати від безалкогольних та низькоалкогольних напоїв тої ж яскравості, як від вишуканих вин, не варто: «Більшість із нас так само рідко п’є ексклюзивні вина, як, приміром, м’ясоїди смакують мармурові стейки». На думку пана Джозефа, конкуренція для безалкогольних вин знаходиться аж ніяк не у сегменті fine wine: «Кожен, хто виготовляє безалкогольні вина, змагається не з пивом, міцним алкоголем чи класичним вином. Їхні конкуренти – це Coca-Cola, апельсиновий сік, вода, а також – інші виробники No / Low».
Євгенія Ніколайчук, WSET4, керівниця проєктів винного напрямку комерційного офісу мережі «Сільпо», тим не менше, говорить про вихід безалкогольних вин також і у преміальний сегмент: «Цього весняного сезону ми з колегами відвідали всі ключові події винної індустрії – Barcelona Wine Week, Wine Paris, ProWein, Vinitaly, і близько 40% всього, що ми дегустували, було саме в сегменті No / Low. Тренд, що впав у вічі: преміальні вина у безалкогольному сегменті. Це вина, що мають певну added value: вироблені з органічно вирощеного винограду, витримані в дубі тощо, у ціновій категорії трохи вище середньої. Ці вина значно цікавіші з точки зору органолептики, серед них набагато менше «підсолоджених», їх дійсно приємно пити».
Серед цікавих світових тенденцій Євгенія також відзначає поширення вин з відчутно меншим рівнем алкоголю: «Для виробництва таких вин використовують спеціальні дріжджі, що споживають більше цукру, але виробляють значно менше алкоголю. В результаті отримуємо легкі, якісні сухі вина з алкоголем на рівні 8-9%».
Якою є ситуація з безалкогольнимивинамивУкраїні?
Євгенія констатує, що споживання класичних тихих та ігристих вин за перший квартал 2025 року знизилось: «На те є певні причини. Дехто приймає антидепресанти, їх не можна поєднувати з алкоголем. Дехто просто хоче контролювати ситуацію, зважаючи на постійні загрози з повітря. Є ті, хто збільшив споживання на початку війни, а зараз зменшує кількість алкоголю. Є ті, хто купував у середньому 3 пляшки вина на тиждень, а зараз можуть купувати дві пляшки вина, що містить алкоголь, і одну пляшку безалкогольного. Зважаючи на ці потреби, для полегшення навігації у мережі «Сільпо» створено спеціальні стійки безалкогольної продукції».
Чому ж саме споживання тихих та ігристих вин в Україні «просіло» найбільше? На думку Євгенії, причина має суто емоційний характер: «Вино – це завжди маленьке свято, релакс, гарний настрій. Для святкувань в Україні зараз – не найкращі часи. Вживання ж безалкогольного вина може частково відтворити святкову атмосферу без ризику втратити контроль: у келиху – все ще твій улюблений напій».
Чи виробляють в Україні безалкогольні вина?
«Перш ніж інвестувати у дороге технологічне обладнання для виробництва безалкогольних вин, потрібно було внести певні зміни до законодавства, щоб легалізувати таке виробництво, – пояснює ситуацію Світлана Цибак, СEO Beykush Winery, Голова Асоціації крафтових виноробів України. – Я працювала у робочій групі, що займалася адаптацією українського законодавства до європейських стандартів. У тому числі це стосувалось і безалкогольних вин. Робота тривала, починаючи з 2020 року, тобто це був доволі складний процес».
Отже, у серпні 2024 року Верховна Рада України ухвалила Закон №9139, який гармонізує національне винне законодавство з нормами ЄС. Закон вперше регламентує виробництво безалкогольних та частково деалкоголізованих вин в Україні. Зокрема, передбачає чітке розмежування понять «безалкогольний» та «низькоалкогольний» напій, встановлення вимог до технологічних процесів деалкоголізації та визначення дозволених методів, маркування продукції (обов’язкове зазначення вмісту алкоголю та використаних методів деалкоголізації), а також запровадження стандартів та механізмів контролю. Новий закон встановлює й певні обмеження: заборону деалкоголізації вин з географічними зазначеннями (ГЗ) та одночасного застосування деалкоголізації та підсолодження виноградного сусла.
Чи з’являться власні безалкогольні вина в Україні найближчим часом? Це – питання й виклик як для виноробів, так і для споживачів. Світові тренди, безумовно, є актуальними й для нашого ринку, але ми завжди створюємо власні правила й пишемо свою історію. Слідкуємо за розвитком подій!
⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
Фото: Messe Düsseldorf / ctillmann, Andreas Durst for Weingut Axel Pauly, Leigh-Ann Beverley, власний архів Вікторії Макарової
Вина з низьким та нульовим вмістом алкоголю завойовують світ. Тренд гарячий, хоча й дещо перегрітий: на жаль, поки не кожне вино, представлене у цьому сегменті, гідне називатися вином. Drinks+, знімаючи шляпу перед фоловерами No/Low, попросив винну експертку Вікторію Макарову прояснити, де шукати вина, в яких градусу немає, а задоволення є. Заглянемо в теорію. Як виробляють […]
Рубрика
|Коментарі Вимкнено до Без градусу. Чи змінить No/Low тренд винну культуру?
У квітні 2025 року адміністрація президента США Дональда Трампа оголосила про введення нових тарифів на імпорт, включаючи 10% мито на австралійське вино. Це рішення викликало занепокоєння серед австралійських виноробів, які нещодавно почали відновлюватися після втрати китайського ринку через попередні торговельні обмеження.
Непередбачуваність наслідків
Хоча 10% тариф на австралійське вино є меншим порівняно з 20% митом на європейські вина, його вплив на австралійських виробників залишається невизначеним. Багато експертів вважають, що ці тарифи можуть призвести до зниження конкурентоспроможності австралійського вина на американському ринку, особливо в сегменті недорогих вин.
Проте деякі винороби бачать у цій ситуації можливість. Зі зростанням цін на європейські вина через вищі тарифи, австралійські виробники можуть зайняти частину ринку, пропонуючи якісні вина за більш доступними цінами. Особливо це стосується преміум-сегменту, де австралійські вина, такі як Shiraz і Chardonnay, можуть стати привабливою альтернативою для американських споживачів.
Пошук нових ринків
У відповідь на торговельні виклики австралійські винороби активно шукають нові ринки збуту. Зокрема, зростає інтерес до азійських країн, таких як Індія, Південна Корея та країни Південно-Східної Азії. Виробники, як-от Sirromet, вже розширюють свою присутність у цих регіонах, використовуючи існуючі експортні та туристичні мережі.
Крім того, після зняття китайських тарифів на австралійське вино, експорт до Китаю почав відновлюватися. У 2025 році експорт австралійського вина до Китаю зріс на 41%, досягнувши $1,03 мільярда. Проте обсяги експорту все ще залишаються на 23% нижчими за середній рівень 2016-2020 років, що свідчить про поступове відновлення ринку.
Хоча нові тарифи США створюють додаткові виклики для австралійських виноробів, вони також відкривають нові можливості для розширення на інші ринки та зміцнення позицій у преміум-сегменті. Гнучкість, інновації та стратегічне планування стануть ключовими факторами успіху австралійського винного сектору в умовах зміненої глобальної торговельної політики.
⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
У квітні 2025 року адміністрація президента США Дональда Трампа оголосила про введення нових тарифів на імпорт, включаючи 10% мито на австралійське вино. Це рішення викликало занепокоєння серед австралійських виноробів, які нещодавно почали відновлюватися після втрати китайського ринку через попередні торговельні обмеження. Непередбачуваність наслідків Хоча 10% тариф на австралійське вино є меншим порівняно з 20% митом […]
Рубрика
|Коментарі Вимкнено до Вплив тарифів США на австралійське вино: непередбачувані наслідки та нові можливості
Текіла стала єдиною категорією міцних спиртних напоїв у США, де за останні 12 місяців зафіксовано зростання обсягів продажів. Ром, коньяк і скотч зазнали найбільших втрат.
Асоціація оптових продавців вин та спиртних напоїв Америки (WSWA) опублікувала останні дані SipSource (на кінець березня 2025 року), які показали, що за попередні 12 місяців загальна категорія спиртних напоїв зафіксувала падіння обсягу продажів на 3,8%.
Єдиною категорією міцних спиртних напоїв, що демонструє зростання, залишається текіла: за 12-місячний період до 31 березня 2025 року обсяг збільшився на 1,3%. Попередній рік також показав зростання на 0,9%.
Найбільше зниження відзначалося для рому (на 8,6%), бренді/коньяк (на 8,8%), скотч (на 8,2%).
Горілка (найбільша категорія міцних спиртних напоїв у США з часткою 26,8%) за останні 12 місяців продемонструвала зниження обсягу продажів на 5,3%;
Ірландський та канадський віскі показали менший спад порівняно з їхніми американськими та шотландськими аналогами. Продаж ірландського віскі знизився на 5,9%, канадського – на 3,4%.
Тим часом сегмент наливок/лікерів/спеціалізованих напоїв показав зниження на 3,3%. Продаж готових коктейлів на основі спиртних напоїв знизився на 0,6%.
Проте найбільші втрати зазнало вино, за 12 місяців до березня 2025 року продажі впали на 7,1%.
WSWA охарактеризувала 2024 рік для алкогольної промисловості як «один із найскладніших років у колективній пам’яті».
⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
Текіла стала єдиною категорією міцних спиртних напоїв у США, де за останні 12 місяців зафіксовано зростання обсягів продажів. Ром, коньяк і скотч зазнали найбільших втрат. Асоціація оптових продавців вин та спиртних напоїв Америки (WSWA) опублікувала останні дані SipSource (на кінець березня 2025 року), які показали, що за попередні 12 місяців загальна категорія спиртних напоїв зафіксувала […]
Рубрика
|Коментарі Вимкнено до У США впали обсяги продажу всіх міцних спиртних напоїв. Але текіла набирає обертів
У той час як все частіше міжнародні винні організації та окремі експерти ринку інформують світ про зниження споживання вина, насамперед через падіння попиту на червоні вина, існує регіон, попит на червоні вина якого росте, принаймні – поки що. І це – Ріоха.
Ріоху називають флагманським виноробним регіоном Іспанії, минулого року було продано 328,5 млн. пляшок (240 млн. літрів), 83,5% з них – червоні вина. За даними OIV, минулий рік відзначився падінням світового споживання вина (приблизно на 3%), проте в Ріосі спостерігалося невелике, але все ж таки зростання продажів – 0,6% за обсягом. Білі вина з Ріохи зросли на 1,9% порівняно з попереднім роком і, як наслідок, показали теж невелике зростання – з 11,27% до 11,29% (з 2023 до 2024 року), частка рожевих вин трохи знизилася – з 5,33% до 5,18%.
Розмірковуючи про показники Ріохи у 2024 році, Хосе Луїс Лапуенте (José Luis Lapuente), генеральний директор Consejo Regulador de la DOCa Rioja, каже, що «основні ринки Ріохи зростають». Найбільший експортний ринок регіону – Великобританія – збільшився на 12% у 2024 році, третій за величиною експортний ринок – США – зріс майже на 17%, Нідерланди, які посідають четверте місце, зросли трохи більше ніж на 18%.
У негативній зоні опинився другий за величиною експортний ринок – Німеччина, він знизився на 5%. «Найбільший спад», за словами Лапуенте, стався у Китаї (12-й за величиною експортний ринок Ріохи), минулого року показники впали на 32%.
Загалом, Ріоха перевершує решту іспанських Denominación de Origens (DO), експорт яких, згідно з даними Observatorio Español del Mercado del Vino, знизився на 11,5% із січня по листопад 2024 року, тоді як продажі Ріохи за кордоном зросли на 4,4% за той же період.
Спад спостерігався у виробника червоного вина – регіону Рібера-дель-Дуеро, там у 2024 році продаж знизився на 0,3%, а найпопулярніший в Іспанії регіон з виробництва білого вина – Руеда – продемонстрував спад на 2%, хоча його експорт на такі ринки, як Великобританія, зріс.
Однак на рідному ринку Ріохи, в Іспанії, на який припадає майже 60% споживання, продаж впав майже на 2% за обсягом. Саме з цієї причини виробники Ріохи націлені на продовження зростання продажів на закордонних ринках, чому сприяє високий рівень поінформованості споживачів про цей виноробний регіон та його бренди.
⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
У той час як все частіше міжнародні винні організації та окремі експерти ринку інформують світ про зниження споживання вина, насамперед через падіння попиту на червоні вина, існує регіон, попит на червоні вина якого росте, принаймні – поки що. І це – Ріоха. Ріоху називають флагманським виноробним регіоном Іспанії, минулого року було продано 328,5 млн. пляшок […]
Рубрика
|Коментарі Вимкнено до Ріоха кидає виклик тенденціям світового винного ринку
Провідна організація країни – Austrian Wine Marketing Board (Austrian Wine) оприлюднила звіт за 2024 рік (Austrian Wine Annual Report 2024) щодо стану галузі та заходів задля збереження та формування винної культури.
Минулий період виявив чергові складнощі для австрійської виноробної промисловості, але й продемонстрував промені надії. Загальна складна ситуація у світовому виноробстві стримувала попит на вино як на австрійському, так і на міжнародному ринках. Щоб збільшити продажі австрійського вина, Австрійська рада з маркетингу вина вживала низку заходів у 59 країнах для підвищення зацікавленості з боку експертів галузі та споживачів.
Збереження та формування культури вина: успішні заходи на внутрішньому та міжнародному ринку
У 2024 році Austrian Wine організувала загалом 148 заходів, на яких було представлено 6122 різних вина з 980 австрійських виноробень (вибірку яких можна знайти тут). Більшість заходів проходили за кордоном, оскільки вже багато років експорт відіграє ключову стратегічну роль у австрійській виноробній промисловості.
Розкішна винна виставка VieVinum у Відні, що досягла рекордних масштабів у 2024 році, стала одним із найважливіших етапів для австрійських вин з точки зору розвитку міжнародної роздрібної торгівлі. Austrian Wine зібрала на виставку понад 1200 міжнародних винних експертів – найбільшу кількість за всю історію. Протягом трьох днів відвідувачі продегустували вина понад 500 виробників. Величезний ентузіазм щодо VieVinum також є свідченням важливої ролі, яку відіграє австрійське вино в усьому світі. Особливо варто відзначити перспективні ринки Канади та скандинавських країн (Норвегія, Швеція, Данія та Фінляндія), де австрійське вино користується великим попитом.
Понад 5400 вин, представлених у всьому світі
Незважаючи на те, що VieVinum стала найважливішою подією з просування експорту, Austrian Wine торік також брали участь в інших міжнародних заходах. Серед них були великі винні виставки, такі як ProWein у Дюссельдорфі, ProWine у Шанхаї, Millésime Bio та Vinexpo Paris, де презентували себе понад 300 австрійських виноробних підприємств. Австрійська рада з маркетингу вина також організувала власні заходи, зокрема дегустації в Німеччині, Швейцарії, США, Великобританії, Канаді та Китаї. Ці ініціативи дозволили представити загалом 5 406 австрійських вин. Протягом року рада також співпрацювала з десятками роздрібних торговців і медіа-компаній, щоб забезпечити представлення австрійського вина на полицях і в стрічках новин в усіх чотирьох сторонах світу.
Після рекордного 2023 року очікується незначне зниження експорту
Крива експорту австрійського вина зростає протягом багатьох років. Особливо потужне зростання зафіксовано у 2023 році, коли вартість експорту досягла 248 мільйонів євро. Цей рекорд був зумовлений в основному одноразовими продажами великих пляшок до Німеччини. Втім цю динаміку не вдалося зберегти в перші три квартали 2024 року. Загальна вартість експорту впала на 5,1%, тоді як обсяг залишився практично незмінним (-0,1%). Схоже, що загальна вартість експорту в 2024 році виходить трохи нижче показників 2023 року, але залишатиметься вище показників 2022-го. Помітне зростання в перші три квартали 2024 року було зафіксовано на таких ринках, як Канада та скандинавські країни. Це компенсує нижчі цифри на інших експортних ринках і дає надію на те, що експорт незабаром загально вирівняється на вищому рівні.
Внутрішній ринок: падіння продажів торкається насамперед зарубіжних вин
У 2024 році внутрішній ринок Австрії відзначився загальним пригніченням споживчих настроїв, що також стало відчутно у виноробному секторі. На момент публікації цифри в річному звіті показали, що в період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року в сегменті роздрібних магазинів було продано на 2,6% менше вина, порівняно з попереднім роком, а дохід впав на 0,9%. Цей спад відбувся в основному за рахунок імпортованих вин (-5,8% обсягу, -2,3% доходу), тоді як австрійські вина залишалися відносно стабільними (-1,0% і -0,5% відповідно).
Спільні ініціативи з роздрібною торгівлею та on-trade кампанія
З метою збільшення продажів австрійських вин у роздрібному сегменті рада Austrian Wine продовжувала інтенсивну співпрацю з ключовими роздрібними компаніями Австрії. Ці давні партнерські відносини гарантують, що роздрібні продавці одержують більше австрійського вина, а також активно його рекламують. У 2024 році понад 1000 австрійських виноробень скористалися цими ініціативами співпраці з сектором роздрібної торгівлі. Австрійська індустрія громадського харчування, особливо ресторани, що спеціалізуються на традиційній домашній кухні, все ще перебуває в особливо складній ситуації. Незважаючи на те, що після пандемії коронавірусу продажі вина в магазині знову зросли, вони все ще не повернулися до рівня 2019 року. Це змусило Austrian Wine запустити масштабну кампанію в серпні 2024 року, щоб збільшити споживання австрійського вина в барах і ресторанах країни.
У центрі уваги тенденції та перспективні напрямки
2024 рік ознаменувався новими трендами споживацької поведінки, на які Austrian Wine відповіла цілеспрямованими рекламними ініціативами. Наприклад, падінню споживання червоного вина протистояла реклама в різноманітних засобах масової інформації, а також безпосередньо на місцях у таких секторах як ритейл та on-trade. Спостерігачами ринку було помічено, що у 2024 році також зростав попит на безалкогольні та слабоалкогольні вина. У відповідь Austrian Wine заклала основу для представлення цих типів вина на своїх заходах у майбутньому. Особливо високий попит на безалкогольні та no-low вина спостерыгався серед молодих споживачів. Щоб краще зрозуміти, що представники цього сегменту аудиторії думають про вино, компанія Austrian Wine провела репрезентативне опитування серед 20-35-річних людей. Отримані результати в поточному році будуть використані в процесі планування рекламних ініціатив, спрямованих на цей цільовий ринок.
⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
Провідна організація країни – Austrian Wine Marketing Board (Austrian Wine) оприлюднила звіт за 2024 рік (Austrian Wine Annual Report 2024) щодо стану галузі та заходів задля збереження та формування винної культури. Минулий період виявив чергові складнощі для австрійської виноробної промисловості, але й продемонстрував промені надії. Загальна складна ситуація у світовому виноробстві стримувала попит на вино […]
Рубрика
|Коментарі Вимкнено до Ретроспектива 2024 року на австрійському винному ринку
Нинішня ситуація в українському виноробстві, придавленому війною та недопрацьованими законами, нагадує улюблені нами петнати або й навіть бурчак: в допоки закритій пляшці вирують не завжди помітні оку, але властиві молодому вину бурхливі процеси. Прийде час – і ця жвава суміш вирветься назовні. Щось виявиться легкою, пустопорожньою піною. Дещо перетвориться на демократичні, але улюблені напої. А з деяких проєктів вийдуть елегантні вина, якими зможе пишатися країна. Оксана Ткаченко, завідувачка кафедри технології вина та сенсорного аналізу ОНТУ – одна з тих небагатьох фахівців країни, хто намагається встигнути за цими рухливими процесами: вона протягом дня перетинає країну по діагоналі, відстежує розвиток ягід, допомагає збирати врожай, консультує щодо технологічних алгоритмів та спрямовує щодо стилів майбутнього вина. На сьогодні, коли в галузі практично відсутні статистика та аналітика, ми вважаємо, що Оксана Борисівна і її команда – унікальне розвідувальне бюро, в якому сконцентровані актуальні знання про українське виноробство та виноградарство. D+ звернувся до пані Ткаченко з проханням розповісти, які вона бачить досягнення, перспективи та виклики.
Експерименти на межі можливого
Люди, які сьогодні приймають рішення садити виноградники, дуже серйозно обговорюють питання, а що їм посадити? І вони готові на експерименти. Зараз Україна – свого роду лабораторія: і щодо сортів винограду, і щодо того, як вони почуваються і як покажуть себе в умовах мінливого клімату.
У нас набирає обертів популярність таких сортів як Мускаріс, Йоханітер, Соляріс… Ця група зараз у моді по всьому світу. Є експерименти з іншими європейськими сортами винограду. Але попереду на нас чекає серйозне випробування, бо в Україні ухвалили новий закон, який декларує, що ми можемо вирощувати, а що ні. Проте ми маємо гарну групу підтримки у міжнародних проєктах, у тому числі в особі нашого головного винного юриста Юлії Проходи. Разом ми вирішуватимемо ці проблеми, які, безумовно, постануть перед тими, хто завіз різні сорти на попередньому етапі розвитку виноробства, особливо крафтового. Таких виноробів дуже багато. Вони могли собі це дозволити, на відміну від європейців, які давно були обмежені правовим полем. І якщо ми не проводили експериментів з сортами в нашому єдиному профільному науково-дослідному інституті, таку функцію брали на себе винороби практично протягом усього періоду розвитку незалежної України. Приміром, той же «Бейкуш» – найвідоміша, на мою думку, виноробня, де люди взяли на себе практично державну функцію і вже 10 років створюють унікальні вина.
Можу сказати, що зараз формуються нові майданчики, які мають стратегічне значення. Наприклад, Mon Crafto з експериментальним виноградником на трьох гектарах на Житомирщині, де вирощують безліч європейських білих та червоних сортів. І це дуже важливо для розвитку виноробства в так званих «невинних регіонах».
Бессарабія під натиском природи
На сьогодні основний регіон виноробства в Україні – Бессарабія, але зараз йому кидає виклик сама природа. Адже для того, щоб зберегти і розвивати тут виноградники, потрібно буде докласти величезну кількість зусиль, освоїти нові практики та навчитися жити у нових реаліях глобального потепління. Втім, зараз в усьому світі спостерігається зниження врожаю винограду та виробництва вина. Міжнародна організація винограду та вина пов’язує це і з економічними факторами, і з кліматичними. Тобто, класичні винні регіони, такі як Бессарабія, страждають від кліматичного хаосу. Сьогодні всі світові дослідні центри стурбовані тим, щоб знайти агротехнічні прийоми, які мінімізують негативний вплив зміни клімату на виноград. Думаю, що і ми невдовзі користуватимемося практиками, які запропонує виноробам світове наукове співтовариство.
Сьогодні можу впевнено сказати, що обмежуючими факторами для Бессарабії є висока температура та дефіцит води. Такий клімат впливає на біохімічні процеси у ягоді, що створює не дуже гарні умови для формування і ароматичної, і фенольної зрілості. Отже, регіон має бути готовим та відкритим до зміни клімату та майбутнім революційним виноградарським практикам. Я впевнена, що Бессарабія залишиться виноробним регіоном, але для цього нам потрібно буде дуже багато працювати та вкладати, тобто не обійтися без залучення інвестицій.
Закарпаття: туризм плюс вино
Закарпаття – регіон, вино якого має власну давню та неймовірно цікаву історію. Сьогодні він стає лідером виноробства завдяки, зокрема, підтримці міжнародних інституцій. У моєї команди науковців зараз є можливість працювати на Закарпатті завдяки тому, що я є експертом ФАО. Отже можу порівнювати те, що було рік тому – і що маємо сьогодні. Робота, яка була виконана за два грантові цикли, дала відчутні наочні результати. Напевно, потрібно буде ще кілька років – і ми зможемо говорити про зовсім інший рівень якості вина в цьому регіоні. Закарпаття бурхливо розвивається. Тут є люди, які сповнені рішучості для того, щоб здійснити цю революцію. Перш за все, в розумінні, що таке закарпатське вино, змінити його статус відповідно до сьогоднішніх очікувань споживача.
Раніше деякі фахівці дозволяли собі іронізувати, що виноробство на Закарпатті є, а вина – немає… Так, на Закарпатті була певна невідповідність – є фантастичний терруар з усіма можливостями виробництва, але люди не дуже думали насправді про якість, тому що вино не було центром розвитку туризму. Саме ця синергія – туризм плюс вино – повинні принципово змінити вектор цілого регіону. Тобто ми чітко розуміємо, що колишній образ вина у пластиковій пляшці по 50 гривень за літр – то привід з минулого. І те, що зараз я тут спостерігаю, мене дуже надихає. Я свято вірю у розвиток Закарпаття.
«Невинні» регіони: нові зірки на винній мапі
Третій напрямок в Україні – це регіони, які не входили до переліку областей, які ще за радянських часів були визначені як виноробні. Але зараз усе дуже змінилося. І сьогодні треба приймати як даність, що і у Вінниці, і в Житомирі, і в Києві будуть виноградники та виноробні з прекрасними винами. Тому що клімат змінюється, і тому, що нічого не буває статичного. У світі зараз кажуть, що виноградники мають ноги – і вони прямують або на північ, або в гори – шукають прохолодніший клімат, тікають від спеки та посухи. І зараз активно відбувається саме таке пересування. У 2013 році мені пощастило зустрітися зі знаменитим Стівеном Спур’є. Він показав мені фотографії ділянки, яку він підготував під виноградник у Великій Британії. На той момент для мене це виглядало фантастикою. А сьогодні ми всі знаємо, що у графстві Кент виготовляють ігристе вино. Але хто тоді міг уявити подібне? Ця людина була великим стратегом! Нині прикладів міграції виноградників у світі дуже багато. Тому ми, як науковці кафедри, що займається розвитком виноробства України, окрім завдань, що стоять перед нашими виноробами сьогодні, багато уваги приділяємо саме стратегії, питанням, які постануть через три, п’ять років і більше. Вісім років тому ми вибрали майданчик на Вінниччині, і я тоді сказала, що це буде один із найкращих виноградників України. Було зроблено проєкт разом із університетом Гайзенхайма. Сьогодні майданчик готовий для посадки винограду. Ми впевнені, що через 5-6 років сюди за виноградом їздитимуть так само, як зараз до Одеської області.
Локації для енотуриста
Як ви зрозуміли, моя логістика як експерта останнім часом розподілена по трьох напрямках: Бессарабія, Закарпаття та «невинні» регіони. Тож можу порадити усім, хто захоплюється вином, більше подорожувати цими винними дорогами. Хочу почати з моєї рідної Бессарабії. Зізнаюся, я захоплююсь винами та виноробами цієї землі. Назву поки п’ять із великої кількості виноробень Одеської області, але кожна з них варта уваги. Це винороби, у яких горять очі, незважаючи ні на що вони працюють, не покладаючи рук, і вже мають результати, які справляють враження. Всього за п’ять років існування приголомшливих результатів досягла виноробня «Фрумушика Нова». Незважаючи на молодість бренду, вина під цією маркою вже здобули безліч нагород на міжнародних конкурсах. А туристичний комплекс і ферма робить візит до неї справжньою гастрономічною пригодою.
«Шато Піно» – виноробня, яка створює якісне локальне українське вино за сучасними європейськими технологіями під керівництвом однієї з найкращих виноробів-технологів в Україні, Євгенії Пустовіт. Туди треба їхати і бачити – це просто неймовірна, величезна кількість крутих експериментів. Не можна не згадати Villa Tinta, яка зараз знаходиться у пошуку себе в нових реаліях, постійно експериментуючи та рухаючись вперед.
«Виноробна станція» – унікальна виноробня, де звертаються до сортів, виведених інститутом Таїрова, – що дуже цінно. Тут формується зв’язок між минулим та майбутнім, і це показує приголомшливі результати. Хочу відзначити і виноробню Мар’яна Шевченка, яка теж зараз перебуває на новому етапі розвитку.
Закарпаття для мене зараз – зона особливої уваги. Це чудова візитна картка країни – туризм і вино. Закарпатські винороби на дуже високій швидкості рухаються вперед. «Шато Чизай» – це must have, обов’язково потрібно їхати, дивитися та спілкуватися. Дуже гарний, приголомшливий проєкт. Сильне враження на мене справила виноробня Стаховського. Я побачила молоді виноградники, лози нових сортів, прекрасну техніку. Не кажучи вже про енергетику Першої ракетки! Рекомендую. Також хочу відзначити Chateau Pauk і Nota Bene, та ще безліч інших закарпатських виноробень, які зараз перебувають у стадії бурхливого розвитку. І, користуючись нагодою, хотіла б дати пораду самим виноробам: для успішного розвитку необхідно бути відкритими для експертів, журналістів. Відчиняйте свої двері – і тоді про вас знатимуть!
«Невинні регіони» привертають особливу увагу нашого університету. На їх розвиток спрямована наша стратегія, адже саме туди рухаються наші виноградники. Але вже зараз тут виробляють чудові вина. Хочу відзначити приголомшливий проєкт у Вінницькій області Gigi winery, чиї вина сміливо можна відносити до творів мистецтва. Раджу вайнловерам і сомельє відвідати згадуваний Mon Crafto з експериментальним виноградником на Житомирщині. І ще назву виноробню в Житомирській області під торговою маркою Lowkowo. Цей проєкт набирає швидкість, як космічна ракета. Зараз лише другий сезон, але у людини неймовірна жага зробити вино. Зверніть увагу на них, вони будуть флагманами у розвитку невинних регіонів України. Та вони вже це зробили! І на останнє ще одна ремарка: можливо, ми надто молода виноробна країна, щоб сьогодні говорити про великі вина чи видатних виноробів. З іншого боку, всі винороби, з якими я зустрічалася на теренах України, талановиті і роблять сьогодні абсолютно героїчні речі. А, в принципі, які критерії видатного винороба?.. Мені здається, що усі, хто створює сьогодні вино в таких умовах, іноді під обстрілами, є визначними особистостями, і не лише за своїми професійними навичками.
Шануймо українське вино і наших виноробів!
Нинішня ситуація в українському виноробстві, придавленому війною та недопрацьованими законами, нагадує улюблені нами петнати або й навіть бурчак: в допоки закритій пляшці вирують не завжди помітні оку, але властиві молодому вину бурхливі процеси. Прийде час – і ця жвава суміш вирветься назовні. Щось виявиться легкою, пустопорожньою піною. Дещо перетвориться на демократичні, але улюблені напої. А […]
Рубрика
|Коментарі Вимкнено до Оксана Ткаченко: «Зараз Україна – свого роду лабораторія»
8-ма Глобальна конференція UNWTO з винного туризму, яка відбулася в Єревані (Вірменія), стала знаковою подією в сфері винного туризму. Захід був організований Всесвітньою туристичною організацією ООН (UNWTO) у партнерстві з Міністерством економіки Республіки Вірменія. Конференція зібрала провідних експертів та зацікавлених сторін під темою «Спадщина в кожній пляшці: як створити автентичний досвід винного туризму», що акцентує увагу на важливості збереження культурної спадщини в процес модернізації винного туризму.
Конференція зосередила увагу на відродженні вікових традицій у динамічному контексті винного туризму, акцентуючи на важливості розробки стратегій, які не лише прославляють культурну спадщину, але й приносять користь місцевим громадам. Ця подія стала неоціненною платформою для обговорення глобальних тенденцій винного туризму, визначення основних викликів та пошуку інноваційних рішень. Її мета — сприяти розвитку сталих, інклюзивних і життєздатних моделей туризму, які вшановують культуру та спадщину виноробства.
У своїй вступній промові Генеральний секретар Всесвітньої туристичної організації Зураб Пололікашвілі підкреслив важливу роль винного туризму у збереженні культури та історії виноробних регіонів: «Глобальна конференція з винного туризму є провідною подією для обміну історіями, традиціями та ритуалами, що кореняться в історії виноробства. Ці історії – це не лише про вино, а й про людей, землю та культури, які плекали ці традиції протягом поколінь. Ми повинні інтегрувати ці традиції у досвід винного туризму», — зазначив він.
Престижу конференції додали значні постаті, такі як професор Гергей Сольнокі (Gergely Szolnoki) з Університету Гайзенхайм, досвідчений суддя WTA з самого початку заснування проєкту, та Ліз Палмер (Liz Palmer), відома канадська журналістка, авторка, і глобальний інфлюенсер, яка є експертом у галузі вина і гастрономії, а також номінантом у Wine & Food Influencer/Expert Opinion.
Ці дві важливі постаті були запрошені виступити на конференції в ролі головних доповідачів. Ліз поділилася своїм досвідом під час презентації на тему «Створення та підтримка сильного діджітал бренду», а Гергей Сольнокі провів майстер-клас на тему «Сталий розвиток: підтримка екологічного винного туризму». Ми мали можливість поспілкуватися з обома спікерами, щоб дізнатися їхні думки та отримати основні резюме конференції.
Також, Пол Вагнер (Paul Wagner), одна з ключових фігур у глобальному винному туризмі та новий член журі WTA на 2024-2025. Він провів майстер-клас на тему «Винний туризм під новим кутом зору» та долучився до панельної дискусії «Цифровий наратив та взаємодія з міжнародною аудиторією», яку модерував Альдер Ярроу (Alder Yarrow), американський винний та ресторанний блогер, видавець Vinography, та номінант Wine Travel Awards у Wine & Food Influencer/Expert Opinion та Author of the Year. У складі панелі також були Ерік Ваньон (Eric Wagnon), засновник та CEO VinTrail Pro з Франції, Йохен Геснер (Jochen Heussner), експерт з цифрових технологій з Італії, та Адела Перейра (Adela Pereira), консультант з Іспанії. Невдовзі буде опубліковане розгорнуте інтерв’ю з Полом Вагнером, яке висвітлить його глибокі знання в сфері винного туризму.
Ліз Палмер про свою доповідь «Створення та підтримка сильного діджітал бренду» та роздуми про конференцію
«Мій основний висновок з цієї події полягає в тому, що винний туризм є потужним інструментом економічного та культурного розвитку, але він може бути успішним лише за умови підтримки єдиної стратегічної візії. Успішний винний туризм повинен поєднувати історію, мистецтво, гастрономію та місцеву культуру, створюючи захопливі та пізнавальні практики для відвідувачів. Цифровізація та сталий розвиток мають стати важливими аспектами майбутнього цієї галузі, щоб забезпечити її успіх.
У своїй доповіді я наголосила на важливості створення і підтримки чіткої ідентичності бренду, використання контент-маркетингу та активної взаємодії в соціальних мережах для залучення та утримання потенційних мандрівників. Я поділилася десятьма стратегіями для зміцнення цифрової присутності брендів винного туризму та обговорила, як цифрові інструменти можуть підвищити видимість і допомогти створити стійкі бренди в умовах посиленої конкуренції на ринку. Крім того, я наголосила на важливості персоналізації та автентичності в цифровому брендингу для глибшого зв’язку з сучасною аудиторією, яка шукає незабутні та пізнавальні винні туристичні досвіди».
Гергей Cольнокі про 8-му конференцію UNWTO з винного туризму
Гергей вів нас через всю конференцію, щедро ділячись враженнями та ілюстраціями (він навіть надав кілька фотографій для цієї публікації), допомагаючи відчути атмосферу події від початку до кінця. Його яскраві образи дозволили нам уявити, як це бути присутнім на конференції, що проходила в сонячній Вірменії.
«UNWTO відома організацією захоплюючих і цікавих конференцій. Минулорічна конференція в Іспанії мала різноманітну та динамічну програму, що охоплювала теми цифровізації, сталого розвитку та брендингу. Ці заходи постійно пропонують широкий спектр актуальних тем», — зазначив він.
Дослідження винного туризму та ландшафт Вірменії
Після завершення конференційних сесій увага була спрямована на багаті виноробні традиції Вірменії. Як країна-господарка 8-ї глобальної конференції UNWTO з винного туризму, Вірменія продемонструвала свою роль важливої дистенації для туристів-любителів вина. З історією виноробства, яка налічує понад 6 000 років, Вірменія пропонує унікальний досвід винного туризму, що глибоко переплітається з її культурною спадщиною, традиціями та природними краєвидами.
Сюзанна Хакобян (Susanna Hakobyan), в.о. голови Комітету з туризму Республіки Вірменія, зазначила: «Вірменія пишається тим, що приймає 8-му глобальну конференцію UNWTO з винного туризму. Завдяки тисячолітнім традиціям виноробства та багатій культурній спадщині, ми маємо можливість поділитися інноваціями та високоякісною винною культурою. Ця конференція є важливою платформою для обміну досвідом і розвитку глобальних підходів до винного туризму».
Гергей Сольнокі також підкреслив важливість виноробства у Вірменії, відзначивши чудові умови для органічного виноградарства. «Вірменія має ідеальний клімат для органічного виноградарства завдяки 300 сонячним дням на рік та температурі до 33 градусів у вересні, що дозволяє зберігати мінімальну потребу в добривах та зменшує грибкові захворювання», — зазначив він.
Гергей прибув до Вірменії за два дні до початку конференції і одразу вирушив у тур, організований Фундацією виноградарства та виноробства. Він відразу помітив глибокий зв’язок між вином і місцевою кухнею Вірменії. «Вино та їжа тут не просто поєднуються — вони переплітаються, створюючи гармонію. Досвід збагачується смачними місцевими стравами і неймовірною гостинністю як у маленьких, так і великих виноробнях», — зазначив він. Гергей був щиро вражений теплим прийомом, який він сприйняв як вираження гордості, глибоко вкоріненої у виноробній культурі.
Також він підкреслив різноманіття та високу якість вірменських вин, особливо відзначивши виноград сорту Арені. «Арені, разом із білими сортами, такими як Воскеат і Кангун, вже мають вагомий вплив на місцеві та міжнародні ринки», — зауважив пан Сольнокі.
Гергей поділився своїми думками про розвиток виноробної галузі Вірменії за останні 15-20 років. За його словами, країна значно змінила курс — від виробництва бренді в радянські часи до розвитку процвітаючого винного туризму та малих виноробень. Ця зміна кардинально відрізняється від процесів у таких країнах, як Німеччина, що підкреслює унікальність Вірменії на світовій виноробній арені. Особливо він відзначив кілька виноробень, зокрема Zorah Winery, Old Bridge Winery, Trinity Canyon Vineyards, Momik Winery, Karas Winery та Armenia Wine Company.
Гергей Сольнокі зазначив культурний зсув серед молоді Вірменії, на противагу зниженню інтересу до вина серед молодих європейців. «Винні бари в Єревані, які з’явилися близько 15 років тому, стали популярними місцями, де молодь Вірменії збирається для того, щоб насолодитися вином», — сказав він, підкреслюючи зростаючий інтерес до вина серед молодого покоління.
Завершуючи, Гергей відзначив значне збільшення популярності та видимості вірменських вин у місцевих ресторанах та дегустаціях — це є значною зміною порівняно з їх попереднім дефіцитом. Він вважає це позитивним кроком для виноробної галузі Вірменії.
Сталий розвиток та стійкість у винному туризмі
8-ма глобальна конференція UNWTO з винного туризму також була спрямована на обговорення того, як цей сектор може підтримувати сталий розвиток і стійкість в умовах зростаючих кліматичних викликів. Оскільки зміна клімату все більше впливає на різні регіони світу, зростає потреба в інноваційних і адаптивних стратегіях як для виноробства, так і для туризму.
Конференція продемонструвала ряд стратегій для виноробних регіонів, які прагнуть запровадити екологічно чисті практики, мінімізувати свій вплив на навколишнє середовище та зміцнити стійкість до кліматичних загроз. Учасники отримали новітні знання про органічне виноробсво, сталий процес виробництва вина та екологічний туризм.
Гергей Сольнокі, один з провідних експертів у сфері сталого винного туризму, поділився важливими думками під час свого майстер-класу, а також детально пояснив різницю між екологічно чистим і сталим винним туризмом. Він зауважив, що хоча ці поняття взаємопов’язані, вони охоплюють різні аспекти сталого розвитку.
У Німеччині Гергей активно залучений до проекту з органічно сертифікованими виноробнями, який отримав назву «Органічний винний туризм», що є частиною концепції екологічно чистого винного туризму.
«Екологічно чистий органічний винний туризм охоплює екологічний аспект, але для сталого винного туризму важливим є дотримання принципу потрійного результату. Тому сертифіковані органічні виноробні повинні розробити концепцію, що охоплює економічний та соціальний аспекти сталого розвитку», — пояснює Гергей.
За його словами, підхід Вірменії до екологічно чистих практик у винному туризмі може стати прикладом для інших регіонів, які прагнуть посилити зусилля у сталому розвитку.
Розглядаючи сталий винний туризм, Гергей наголошує, що справжня сталість повинна включати не лише охорону навколишнього середовища, але й забезпечення економічної життєздатності та позитивний вплив на соціальну структуру місцевої громади. Він зазначає, що хоча багато поточних ініціатив зосереджені на зменшенні використання пестицидів та покращенні біорізноманіття, справжній сталий підхід до винного туризму має інтегрувати економічні та соціальні аспекти.
Пан Гергей виступає за стратегію, яка не лише захищає навколишнє середовище, а й підтримує довгострокову життєздатність бізнесу та сприяє залученню громади. Він наголошує на важливості інтеграції екологічної сталості з економічними та соціальними ініціативами. Наприклад, популяризація біорізноманіття не тільки приносить користь навколишньому середовищу, але й покращує загальний досвід відвідувачів, додаючи цінність за межами простої дегустації вина. Ця комплексна стратегія включає ефективне управління ресурсами, такими як вода та енергія, що є критичними для сталих операцій у виноробнях.
Експерт підкреслює важливість взаємозв’язку між сталими практиками у виробництві вина та туризмі, зазначаючи, що навіть органічна сертифікація є частиною екологічної стратегії сталого винного туризму. Він пропонує прості, але ефективні заходи, такі як відмова від одноразового пластику, вибір матеріалів для переробки та використання альтернативних джерел енергії, зокрема сонячної енергії.
В економічному плані Гергей визнає труднощі, з якими стикаються малі сімейні виноробні, де продажі повинні виправдовувати операційні витрати для збереження життєздатності. «Продовжувати має сенс лише тоді, коли бізнес може забезпечити прибутковість», — зауважує він, також відзначаючи роль нових технологій, таких як цифровізація, яка може сприяти віртуальному винному туризму, зменшуючи вуглецевий слід від подорожей до виноробень.
Гергей звертає увагу на соціальні аспекти винного туризму, підкреслюючи різницю в умовах праці між різними регіонами. Він відзначає, що працівники в Європі мають значний рівень захисту, тоді як у таких країнах, як Південна Африка та Каліфорнія, можуть виникати серйозні проблеми. Особливо важливими є справедливі умови праці та адекватна заробітна плата в періоди високих навантажень, як, наприклад, під час збору врожаю.
Щодо залучення відвідувачів, Гергей пропагує освіту через досвід, а не безпосереднє навчання. Він вірить, що кожен візит до виноробні надає унікальну можливість для навчання, оскільки відвідувачі можуть спостерігати за процесами – тим самим вбирати нові знання, що робить цей досвід не лише пізнавальним, але й приємним.
Гергей також виступає за поєднання винного туризму з місцевими культурними та кулінарними традиціями для підвищення якості досвіду гостей. «Поєднання художніх виставок та презентацій вина не тільки привертає увагу відвідувачів, але й поглиблює їх зв’язок з регіоном», — зазначає він. Цей підхід допомагає покращити загальний туристичний досвід і сприяє співпраці між місцевими виноробнями, що зміцнює екосистему регіонального винного туризму.
Дослідження з цієї теми для безкоштовного завантаження:
8-ма Глобальна конференція UNWTO з винного туризму, яка відбулася в Єревані (Вірменія), стала знаковою подією в сфері винного туризму. Захід був організований Всесвітньою туристичною організацією ООН (UNWTO) у партнерстві з Міністерством економіки Республіки Вірменія. Конференція зібрала провідних експертів та зацікавлених сторін під темою «Спадщина в кожній пляшці: як створити автентичний досвід винного туризму», що акцентує […]
Рубрика
|Коментарі Вимкнено до Виступи лідерів спільноти WTA: основні висновки 8-ї Глобальної конференції UNWTO з винного туризму
У винному світі оцінки журналістів та огляди критиків здавна слугують прихованими посібниками, щоб відкрити наступну виняткову пляшку, допомагаючи як випадковим клієнтам, так і досвідченим експертам. Втім, сьогодні навколо оцінки вина вирує хвиля дебатів. Все частіше голоси у винній спільноті не тільки ставлять під сумнів традиційні практики винної журналістики, але й критикують більш широкі підходи до публікації оцінки. Чи дійсно ці оцінки неупереджені та об’єктивні? Чи вони лише добре підтримують відомі міфи? D+ дослідив еволюцію цього питання.
Коли ми ведемо цей діалог, потреба у більшій інклюзивності та широті голосів, які можуть автентично висловити свою думку, збільшується. Цей рух заохочує галузь приймати різні точки зору та кидати виклик традиційним нормам. Але давайте зрозуміємо: надзвичайно важливо розрізняти професійні оцінки, проведені експертами, та пропоновані інфлюенсерами різних рівнів. Та головне питання таке: чи готові ми вийти за рамки оспівування лише відомих брендів та знаних особистостей? Прийняття цих змін може докорінно трансформувати винну критику, що зробить її реальним відображенням багатого та різноманітного світу вина.
Олівер Стайлз (Oliver Styles)
В руслі цієї дискусії, у вересні 2024 року, відомий автор Олівер Стайлз (Oliver Styles) у своєму матеріалі «Кінець ідеальної оцінки вина», опублікованому у Wine-Searcher, неоднозначно висловився щодо цієї тривожної тенденції. Він зазначив, що область винної журналістики застрягла в повторному циклі загально прийнятих ідей, шкідливих для розвитку спільноти. Олівер стверджує, що загальна практика присудження майже ідеальних оцінок занадто часто відображає особистий бренд самого критика або ринкову репутацію вина, а не його реальну якість. Ця тенденція до високих оцінок, особливо у вузькому діапазоні від 95 до 100, свідчить про те, що оцінки більше слугують маркетингу, ніж виявленню реального рівня вина.
Більше того, Стайлз звертає увагу на те, що серед визнаних винних критиків відчутно зменшується практика сліпих дегустацій, можливо, тому, що вони можуть виявити «незручну правду». Ідентифікуючи вино, критики можуть дозволити своєму минулому досвіду з брендом або виноградником впливати на їхні оцінки. Ця практика підриває об’єктивну оцінку і може призвести до апріорі високих оцінок відомих або дорогих вин, незалежно від фактичної якості врожаю чи партії. Такий розвиток призводить до скушної однорідності критичних думок, зменшення яскравості та глибини винної журналістики. Коментар Стайлза підкреслює ширшу проблему: винна критика втрачає сміливі підходи, що колись спричиняли живу дискусію та дозволяли споживачам відкрити справді видатні вина. Щоб протистояти цим тенденціям, Стайлс виступає за повернення до чесної, нефільтрованої критики, де приймаються помилки та сюрпризи. Такий підхід відновить довіру до винної критики, гарантуючи, що послужить провідником для відкриттів, а не лише штампом схвалення відомих імен. Як зазначає Олівер Стайлз, традиційні методи оцінки вин втрачають свою актуальність, потрібен більш свіжий погляд на винну журналістику.
Малу Ламберт (Malu Lambert)
Малу Ламберт (Malu Lambert) у своїй переконливій статті «Ехо-камера: переосмислення винної журналістики» розглядає ті ж проблеми в ландшафті Південної Африки. Ламберт критикує індустрію винної журналістики за її шаблон та залежність від обмеженого кола впливових голосів, що, на її думку, перешкоджає інноваціям та різноманітності. Вона вважає, що галузь перетворилася на ехо-камеру, де вже відомі імена та усталені розповіді посилюються, тоді як нові голоси та свіжі погляди залишаються непоміченими.
Ламберт стверджує, що такий обмежений фокус не тільки зменшує багатство винної культури, але й не відповідає інтересам споживачів. Вона підкреслює тенденцію винної журналістики перейматися думкою високопрофільних критиків, оцінки яких значно впливають на ринокові тренди та вибір споживачів. Це залишає в тіні менш відомі, але іноваційні виноробні, які кидають виклик усталеним підходам. Ламберт пропонує декілька реформ для пожвавлення винної журналістики, серед яких диверсифікація джерел, компіляція більш широкого кола критиків, особливо з недооцінених регіонів. Як і Олівер, вона закликає до сліпих дегустацій. Ламберт також наголошує на необхідності розповіді, що охоплює весь спектр винного досвіду – від експериментів на виноградниках до впливу зміни клімату та інноваційних технологій. Вона впевнена, що ці зміни дадуть більш повне уявлення про винний світ, покращуючи справжність та глибину винної журналістики.
Вирішуючи ці питання, Ламберт підтримує масові заклики до більш щирої та суттєвої винної журналістики.
Фабіо Пікколі (Fabio Piccoli)
Ще один видатний голос на світовій арені – Фабіо Пікколі (Fabio Piccoli) в статті для The Italian Wine Girl засмучений станом винної журналістики, яка, на його думку, зводиться до простого переказу прес-релізів. Він ділиться розчаруванням щодо відсутності критики, готової вказати на недоліки галузі для її вдосконалення.
Мег Мейкер (Meg Maker)
Підтримала своїх коллег і Мег Мейкер (Meg Maker) під час панельної дискусії «Нам потрібно поговорити про вино». Вона наголосила на необхідності переходу у винній журналістиці від «захисників воріт» до «відкриваючих ворота». Мег також виступила за розвиток мови, що використовується в описі вина, щоб зробити його більш інклюзивним та доступним для нової аудиторії. Цей заклик до інклюзивності – як спосіб розширити сферу винної журналістики та різноманітну аудиторію, відповідає позиції як Ламберта, так і Стайлза.
Марко Джованетті (Marco Giovanetti)
У своєму нарисі «Вплив винних критиків на сучасну винну індустрію» Марко Джованетті (Marco Giovanetti) обговорює як традиційний вплив винних критиків, таких як Роберт Паркер (Robert Parker), суперечить ЗМІ нового формату. Ця зміна призводить до демократизації винної критики, що характеризується відходом від стандартизованих оцінок на користь багатшого та різноманітного сенсорного та культурного сприйняття вина. Цей новий підхід не тільки враховує уподобання молодого покоління, але й розширює привабливість галузі, збагачуючи досвід споживачів більш динамічними та інклюзивними розповідями.
Том Уорк (Tom Wark)
Все більше професіоналів винної спільноти у всьому світі обговорюють необхідність змін у винній журналістиці. У своїй провокаційній статті «Винна журналістика робить крок на краще», Том Уорк (Tom Wark) обговорює правдивість та меншу залежність від формульного підходу до оцінки вини. У своїй статті він підкреслює, що журналістика повинна виходити за межі виставлення балів, зосереджуючись на нюансовому висвітленні вина як культурного та сенсорного досвіду.
«Ми бачимо, що вино може бути об’єктивом, за допомогою якого можна інтерпретувати культуру, суспільство та громаду. Однією з сучасних претензій до винної критики є те, що вона, як правило, видає заїжджений набір описів, який швидко втомлює. Огляди вина з їх оцінками, звичайно, мають право на місце, але захоплюють лише тих, хто вже захоплений.
З іншого боку, розповіді про вплив лісових пожеж на ринок страхування вина, про те, як гендерна політика перетинається з винним світом, про вплив супербогатих на винну культуру в затоці Сан-Франциско та використання фіктивного маркетингу у винній індустрії – це ті «винні історії», які виводять нас далеко за межі норми», – радить Том Уорк.
У пошуках нових перспектив винної журналістики Drinks+ звернувся до Річарда Бемпфілда МВ (Richard Bampfield), який нещодавно приєднався в якості судді до кампанії WTA 2024-2025. Він відзначив шаблон традиційного опису вина, часто заснований на технічній мові, який не завжди зрозумілий більшості споживачів. «Спілкування з винними професіоналами легке і просте: завжди існує певна формула, часто заснована на програмі, наприклад, WSET. Ви говорите про сухість, кислотність, солодощі та смаки – є певна формула. І так, це корисно для створення спільної мови для професіоналів, але це не означає, що така саме мова підходить при спілкуванні зі споживачами. Насправді, я сказав би, навпаки. Мова, яку ми використовуємо зі звичайними споживачами, має бути, на мою думку, менш формалізованою, менш технічною, більш розмовною і вираженою в повсякденних термінах. Зрештою, автор повинен надихати на купівлю пляшки вина та викликати почуття радості від вживання!». Річард також відзначив зміни на цьому полі: «Спільнота сучасних винних комунікаторів відрізняється від тієї, що була ще три-чотири роки тому. Зараз не всі вони мають досвід роботи в винній індустрії або проходили рівні WSET – і це не так вже і погано. Адже те, що вони говорять, зрозуміле споживачу. Зрештою, якщо такий стиль комунікації про вино допомагає публіці досліджувати світ вина та радіти своїм відкриттям, це корисно та вигідно для всієї індустрії».
Тім Ханні (Tim Hanni)
І, мабуть, найкращою цитатою на завершення теми буде вислів Тіма Ханні (Tim Hanni) МВ з нещодавнього інтервью нашій редакції: «Замість того, щоб «формувати» переваги вин, ми повинні зосередитися на кращому розумінні дивовижного розмаїття споживчих очікувань, а потім адресувати потрібний продукт відповідним людям. Саме це дасть виноробам більшу аудиторію, якщо вони зможуть успішно встановити зв’язок із споживачем і створити довіру, якої сьогодні бракує».
У винному світі оцінки журналістів та огляди критиків здавна слугують прихованими посібниками, щоб відкрити наступну виняткову пляшку, допомагаючи як випадковим клієнтам, так і досвідченим експертам. Втім, сьогодні навколо оцінки вина вирує хвиля дебатів. Все частіше голоси у винній спільноті не тільки ставлять під сумнів традиційні практики винної журналістики, але й критикують більш широкі підходи до публікації […]
Рубрика
|Коментарі Вимкнено до Від Балів до Оповідань: нова епоха винної журналістики поза рейтингами
ЄДРПОУ 2665504466, тел. 423-11-89, +-380 67-747-14-80
IBAN UA223808380000026003799963479 в АТ “Правекс-банк” м. Києва МФО 380838
Digital magazine subscription DRINKS+ 2020
• DRINKS+ magazine: information addressed to both, professionals in the domestic alcohol market and advanced lovers of quality drinks. • DRINKS+ magazine: news about the best and the most interesting beverages in the world, wine routes, legendary wineries and star restaurants. • DRINKS+ magazine: it is information about beverage and gastronomic exhibitions, contests and forums in Europe, America, Asia. • DRINKS + magazine includes news, expert advices, interviews with famous personalities, tastings articles, market researches, ratings, publications on national traditions and the culture of beverages consumption.
The cost of an annual subscription in 2020:
100 euros
If you want to subscribe to the magazine, fill out the following information:
Print magazine subscription DRINKS+ 2020
• DRINKS+ magazine: information addressed to both, professionals in the domestic alcohol market and advanced lovers of quality drinks. • DRINKS+ magazine: news about the best and the most interesting beverages in the world, wine routes, legendary wineries and star restaurants. • DRINKS+ magazine: it is information about beverage and gastronomic exhibitions, contests and forums in Europe, America, Asia. • DRINKS + magazine includes news, expert advices, interviews with famous personalities, tastings articles, market researches, ratings, publications on national traditions and the culture of beverages consumption.
The cost of an annual subscription in 2020: • 230 euros
If you want to subscribe to the magazine, fill out the following information:
ПОДПИСКА на электронную версию журнала DRINKS+ на 2020 год
Журнал DRINKS+ – это специализированное издание со стильным дизайном и уникальной информацией, адресованной как профессионалам внутреннего алкогольного рынка, так и продвинутым любителям качественных напитков.
Журнал DRINKS+ – о самых лучших и интересных напитках мира, о винных дорогах, легендарных винодельнях и звездных ресторанах.
Журнал DRINKS+ – это информация о напиточных и гастрономических выставках, конкурсах и форумах Европы, Америки, Азии.
Журнал DRINKS+ – это новости, советы специалистов, интервью с известными личностями, тесты, исследования рынка, рейтинги, материалы о дегустациях, публикации о национальных традициях и культуре потребления напитков.
Периодичность – 10 номеров в год (5 в премиальном формате и 5 в деловом – на русском и английском языках).
Стоимость годовой подписки журнала в 2020 году (10 номеров) составит:
в гривне – 1500 грн,
EUR – 70 евро
Реквизиты:
ФОП ПОГРЕБНЯК І. М.
ЄДРПОУ 2665504466, тел. 423-11-89, 8-067-747-14-80
IBAN UA223808380000026003799963479 в АТ “Правекс-банк” м. Києва МФО 380838
Ждем Ваши заявки по тел. +38 067 405 62 03 E-mail: gabrelka@ukr.net
DIGITAL ПОДПИСКА на журнал DRINKS+ на 2020 год
Журнал DRINKS+ – специализированное издание с уникальной информацией, адресованной как профессионалам внутреннего алкогольного рынка, так и продвинутым любителям качественных напитков.
Журнал DRINKS+ – о самых лучших и интересных напитках мира, о винных дорогах, легендарных винодельнях и звездных ресторанах.
Журнал DRINKS+ – это информация о напиточных и гастрономических выставках, конкурсах и форумах Европы, Америки, Азии.
Журнал DRINKS+ – это новости, советы специалистов, интервью с известными личностями, тесты, исследования рынка, рейтинги, материалы о дегустациях, публикации о национальных традициях и культуре потребления напитков.
Периодичность – 10 номеров в год
Стоимость годовой подписки диджитал-версии журнала в 2020 году (10 номеров) составит:
в гривне – 1500 грн
Реквизиты:
ФОП ПОГРЕБНЯК І. М.
ЄДРПОУ 2665504466, тел. 423-11-89, +-380 67-747-14-80
IBAN UA223808380000026003799963479 в АТ “Правекс-банк” м. Києва МФО 380838
Ждем Ваши заявки по тел. +38 067 405 62 03
E-mail: gabrelka@ukr.net
ПОДПИСКА на журнал DRINKS+ на 2020 год
Журнал DRINKS+ – специализированное издание с уникальной информацией, адресованной как профессионалам внутреннего алкогольного рынка, так и продвинутым любителям качественных напитков.
Журнал DRINKS+ – о самых лучших и интересных напитках мира, о винных дорогах, легендарных винодельнях и звездных ресторанах.
Журнал DRINKS+ – это информация о напиточных и гастрономических выставках, конкурсах и форумах Европы, Америки, Азии.
Журнал DRINKS+ – это новости, советы специалистов, интервью с известными личностями, тесты, исследования рынка, рейтинги, материалы о дегустациях, публикации о национальных традициях и культуре потребления напитков.
Периодичность – 10 номеров в год
Стоимость годовой подписки на один экземпляр журнала в 2020 году (10 номеров) составит:
1500 грн – при отправке по Украине
230 евро – при отправке за рубеж
Реквизиты:
ФОП ПОГРЕБНЯК І. М.
ЄДРПОУ 2665504466, тел. 423-11-89, +-380 67-747-14-80
IBAN UA223808380000026003799963479 в АТ “Правекс-банк” м. Києва МФО 380838
Ждем Ваши заявки по тел. +38 067 405 62 03 E-mail: gabrelka@ukr.net
