Gastronomy and Wine Portal

Поставки шампанського у 2025 році продовжують знижуватися, і якщо поточна тенденція збережеться, річний обсяг може не досягти 220 млн пляшок. Для регіону це стане серйозним ударом: за перші вісім місяців відвантаження скоротилися на 1,8% і становили всього 145 млн пляшок.

Особливо слабким виявився серпень – лише 15,3 млн пляшок, що на 6,7% менше, ніж роком раніше. Внутрішній ринок Франції показав різке падіння на 8,4% (6,1 млн пляшок). Експортні продажі виглядали стійкішими, але також знизилися – на 5,5%, до 9,1 млн пляшок.

Проте ситуація складається по-різному: якщо США та Японія показали спад на 7,4%, то в ЄС продаж трохи зріс (на 0,7%). Загалом за січень-серпень французький ринок просів на 4,8% (56,7 млн пляшок), тоді як експорт залишився стабільним на рівні 88,4 млн пляшок, показавши символічне зростання на 0,2%. У Європі відзначено зниження на 2,1%, тоді як відвантаження на далекі ринки зросли на 1,2% і склали 63,7 млн пляшок.

Великобританія продемонструвала зростання обсягів, приріст склав 3,9%. Водночас у грошовому вираженні ринок зменшився на 7,6% через високу конкуренцію та тривалі акційні знижки в роздрібній торгівлі.

П’ятнадцять найбільших експортних ринків демонструють схожу тенденцію: обсяги зросли на 6,5%, а вартість лише на 0,7% за перші вісім місяців 2025 року. Проте після стабільного щомісячного зростання обсягів і вартості в першому півріччі, у липні та серпні на цих ринках спостерігалося падіння і обсягів, і вартості, що може стати тривожним сигналом, якщо тенденція збережеться.

В умовах складного ринку найкраще тримаються великі шампанські дома, на їхню частку припадає близько трьох четвертей усіх поставок (108,3 млн із 145 млн пляшок), і падіння склало всього 0,4%. Кооперативи скоротили обсяги на 6,7%, до 11,9 млн пляшок, а виноградари на 5,1%, до 24,8 млн пляшок. Такі зниження значною мірою пояснюються їхньою високою залежністю від внутрішнього французького ринку.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Джерело: thedrinksbusiness.com
Фото: chowhound.com

Поставки шампанського у 2025 році продовжують знижуватися, і якщо поточна тенденція збережеться, річний обсяг може не досягти 220 млн пляшок. Для регіону це стане серйозним ударом: за перші вісім місяців відвантаження скоротилися на 1,8% і становили всього 145 млн пляшок. Особливо слабким виявився серпень – лише 15,3 млн пляшок, що на 6,7% менше, ніж роком […]

За останні кілька років українське виноробство зробило значний крок уперед: підвищилася якість вин, розширилися експортні поставки до країн ЄС та багатьох інших держав світу. Одним із найбільш перспективних європейських ринків залишається Німеччина. Чи відкриє вона «вікно можливостей» для українських вин, і що для цього мають зробити самі винороби? Цю тему досліджує наша оглядачка й представниця Wines of Ukraine Вікторія Макарова, що вже понад три роки живе у Німеччині.

Більшість людей вважають Німеччину «пивною» країною, з огляду на стереотипи, традиції й всесвітньо відомий Октоберфест. Провівши тут більше часу, ніж середньостатистичний турист, починаєш розуміти: німці залюбки п’ють вино. Мої емпіричні дослідження «споживчих кошиків» у місцевих супермаркетах виявили: вино у них трапляється частіше, ніж пиво. Звісно, ці висновки дуже суб’єктивні, до того ж, я маю щастя мешкати у південному «винному краї» (Badische Weinstraße), тож, напевно, ситуація тут може відрізнятись від північних та східних регіонів. 

Тим не менш, Німеччина, безумовно, є значною виноробною країною, а німецький консьюмер – доста патріотичним. На підтвердження накидаю трошки цифр. За даними, опублікованими у звіті Федерального бюро статистики (Statistisches Bundesamt), у 2024 році у Німеччині вироблено 7,75 мільйонів гектолітрів вина. Тим часом Deutsche Wein Institut зазначає, що лише 1,2 мільйони гектолітрів пішло на експорт. Незважаючи на те, що ця цифра дещо зросла порівняно, скажімо, із 2023 роком, німці випивають близько 85% власного вина.

Чи залишається тут місце для імпорту? Ще й як! Німеччина, чиє населення перевищує 84 мільйони людей, наразі імпортує 14-15 мільйонів гектолітрів вина на рік, що фактично наближає її до світового лідера винного імпорту – США. Втім, це лідерство стосується лише обсягів. Якщо ж говорити про вартість імпорту, то Німеччина займає третє місце: загальна сума її річного імпорту становить менше ніж 3 мільярди євро – тут вона поступається США та Великій Британії. 

Що імпортують? Франція, Італія та Іспанія забезпечують 81% від загального обсягу імпорту за вартістю та обсягом. Протягом довгого часу Італія залишалась беззаперечним лідером, але нещодавно Іспанія почала буквально дихати італійцям у спину. Якщо тенденції 2024 року збережуться, очікується, що Іспанія повністю пережене Італію до кінця року. Певне зростання у 2024 році також демонстрували Австрія й США – тож чекаємо, яку статистику матиме німецький імпорт цьогоріч. Перегони тривають.

Вподобання німецького споживача останніми роками дещо змінилися. Споживання червоних вин відчутно скорочується, білих – навпаки, зростає. Дедалі популярнішими стають ігристі вина, особливо Crémant. Хоча німецький ринок історично був дуже прихильним до витриманих червоних вин з Іспанії, наразі зростає частка білих вин з цієї країни. Також споживачі все частіше звертають увагу на сталі та екологічні методи виноробства, тож сертифікати Bio та Organic тепер можна побачити навіть на недорогих винах.

Одним із найважливіших факторів для імпорту у Німеччині є ціна, особливо якщо йдеться про мас-маркет. Німецький споживач дійсно «розбещений» неймовірно низькими цінами – в першу чергу це стосується імпортних вин на полицях супермаркетів. Я вже не дивуюсь тому, що абсолютно пристойні вина «на кожен день» у Lidl та Aldi можуть коштувати 3-5 євро – звісно, це не шедеври й не категорія fine wine, швидше – оптимальна пропозиція для пересічного споживача. 

Aldi та Lidl – німецькі роздрібні мережі, добре відомі також за межами країни. У Німеччині ж це – потужні дискаунтери: майже кожен німець хоча б іноді здійснює там покупки. Варто відзначити, що німецькі споживачі готові платити більше за справді якісні продукти, але водночас дуже люблять вигідні пропозиції й орієнтовані на так звану «модель постійно низьких цін» (EDLP – Every Day Low Price). Чи мають низькі ціни негативний вплив на якість товарів у цих мережах? Навряд чи. Ці дискаунтери серйозно ставляться до якості та стабільності – це, звісно, стосується й імпорту вин. Вони також можуть дозволити собі експериментувати з асортиментом, знаючи, що споживачі їм довіряють, та маючи професійні команди байерів, орієнтованих на новітні тренди. Саме тому, наприклад, в Aldi я завжди цікавлюсь сезонними винними пропозиціями – Saisonale Weinlese, тут завжди буває щось новеньке, варте уваги – але зазвичай обмеженою партією.

Крім власного імпорту великих рітейлерів, у Німеччині існує доволі багато компаній-імпортерів та спеціалізованих крамниць, котрі також імпортують вина напряму від виробників. Лідером серед спеціалізованих винних магазинів є мережа Jacques’ Weindepot, що налічує понад 300 франшиз по всій Німеччині. Ця мережа віднедавна входить до складу великого бізнесу під назвою Hawesko-Holding – потужного гравця з річним оборотом у більш ніж 600 мільйонів євро. Серед великих імпортерів варто також відзначити, скажімо, Reidemeister und Ulrichs, що є частиною відомої виробничої групи Rotkäppchen-Mumm і представляє дуже широкий асортимент, котрий включає як відомих, так і нішевих виробників, чи Mack & Schühle, імпортера вин та міцних напоїв зі щорічним обсягом імпорту у 120 мільйонів пляшок та окремим підрозділом, що спеціалізується на органічних винах.  

Великі імпортери не закривають усіх потреб німецького ринку, особливо у тому, що стосується не мас-маркету, а більш нішевих, особливих вин. Зважаючи на характер, якість, обсяги виробництва та цінову політику українських крафтових виробників, саме цей сегмент для них є найбільш цікавим. Про те, як саме шукають та відбирають виробників для нішевого імпорту, я розпитала Бруно Хамма (Bruno Hamm), директора з закупівель та продажу компанії M.A.X.X Weinе і досвідченого представника журі MUNDUS VINI. M.A.X.X Weinе – компанія-імпортер, що спеціалізується на ретельно відібраних винах з Іспанії, Португалії, Італії, Австрії, Франції та Угорщини. У портфелі M.A.X.X багато цікавого: скажімо, у сегменті Іспанії – не лише Ріоха, Рібера дель Дуеро чи DO Cava, а й легендарний Пріорат, недооцінені Ла Манча, Хумілья й Емпорда та вишукані ігристі від об’єднання Corpinnat із Пенедеса. 

Отже – що потрібно виробнику, щоб потрапити до портфоліо M.A.X.X Weinе? «Нове вино або новий виробник має заповнювати певну прогалину в нашому асортименті. Це має бути продукт, який користується попитом на ринку. Ексклюзивні права на дистрибʼюцію – це також добре, але це не обов’язково, найголовніше те, чи загальна ситуація для такого продукту на ринку є сприятливою», – пояснює Бруно Хамм.

Минулого року він мав нагоду продегустувати українські вина на стенді Wines of Ukraine на ProWein і дав високу оцінку якості нашого продукту. Зважаючи на цей досвід, я попросила його дати кілька стратегічних порад для українських виробників щодо німецького ринку: на чому варто зосередитися, а чого уникати? «Виноробня повинна мати чітку стратегію, якщо хоче вийти на німецький ринок. Спеціалізовані рітейлери чи дискаунтери – дуже складно поєднувати обидва напрямки. Вам потрібно визначитись, чи ви хочете працювати через посередника (B2B), рітейлера (B2C) – чи безпосередньо з кінцевим споживачем (наприклад, відкрити власну фірмову крамницю). Співпраця з посередником – наприклад, M.A.X.X – вимагає гарної маржі (від 50 до 70%), яку потрібно врахувати між ціною від виробника та ціною для кінцевого споживача. Приблизно це означає, що ціна від виробника (включаючи всі витрати, такі як транспортування, Green Dot тощо) множиться приблизно на 3–3,5, щоб отримати ціну для кінцевого споживача (включно з ПДВ). Якщо, приміром, ваші вина можна придбати дешевше онлайн – співпраця з дистрибʼютором не має сенсу», – коментує пан Хамм. 

Чи мають взагалі перспективи на німецькому ринку вина з маловідомих пересічному споживачу регіонів? На думку Бруно Хамма, мають, але, звісно, доведеться попрацювати. Німців простіше зацікавити винами з тих регіонів, куди вони часто їздять у відпустку. Тим не менш, навіть Португалія та Греція, що є дуже популярними туристичними напрямками, за останні 15 років здобули лише незначну долю на винному ринку Німеччини, тож справа не лише у туризмі.

Без якісного маркетингу та піару у Німеччині, власне, як і на будь-якому іншому ринку, не впоратись. Навряд чи взяти участь у ProWein один раз на рік можна вважати вдалою стратегією, хоча сам по собі цей майданчик залишається дуже ефективним для нетворкінгу й партнерства. Для того, щоб продавати вино, замало просто мати гарний продукт – потрібна сильна, професійна й системна комунікація.

У Німеччині є кілька маркетингових та комунікаційних агенцій, які працюють у сфері вина та гастрономії. Однією з найуспішніших є Organize Communications, що має значний досвід роботи з виноробами з-за меж Німеччини. Серед клієнтів агенції – Wines of California, Wines of Portugal, Wines of Greece, а також окремі виробники. Як зазначає співзасновниця агенції Барбара Ваннер (Barbara Wanner), для «новачків» на німецькому ринку перший крок — це створення впізнаваності та освітнього фундаменту фактично з нуля. Їм вдається досягати результатів як у плані видимості, так і вартості — і це напряму відображається у продажах.

Барбара Ваннер вважає, що найбільшим викликом для іноземних виноробів є пошук сильних і надійних дистриб’юторів. «Німеччина – насичений і зрілий ринок: ми багато імпортуємо, локальне виробництво значно зросло, а загальне споживання повільно знижується, як і в інших країнах. Тим не менш, ми не маємо остаточних даних про ринок: поза межами роздрібних мереж статистика або фрагментарна, або взагалі відсутня. Часто згадувана середня ціна за літр не враховує показники сегментів преміальних та колекційних вин – які, між іншим, залишаються дуже активними», – ділиться своїми спостереженнями пані Ваннер. На її думку, німецький винний ринок зараз є доволі «обережним». Багато імпортерів скоротили свої портфелі, і лише одиниці готові ризикувати, працюючи з маловідомими виробниками. Але інтерес споживачів до нового вина не зник. «Саме тут ми й підключаємось: ми працюємо разом із дистриб’юторами, щоб створити не просто впізнаваність, а реальний попит – через освіту, сторітелінг, позиціонування бренду та індивідуальні активності, які перетворюють зацікавленість у вимірювані продажі», – пояснює комунікаційна експертка.

Барбара, так само, як і Бруно Хамм, вважає, що для успішного продажу вин велике значення мають культурна та географічна близькість регіону їхнього походження: «Вина з тих регіонів, куди ми подорожуємо, кухнею яких захоплюємось або маємо особисті зв’язки, зазвичай легше сприймаються. Чудовий приклад – Греція: ще кілька років тому грецьке вино не цінувалось, а сьогодні гості очікують побачити амбітні та продумані винні карти в грецьких ресторанах. Ми спостерігали подібну динаміку з португальською, іспанською та, звісно, італійською кухнею, і, найімовірніше, побачимо це і з Туреччиною – тут зростає кількість якісних турецьких ресторанів, які впевнено заявляють про себе».

Окрім культурної спорідненості, значну роль відіграють автохтонні сорти винограду, оригінальні стилі вина та автентичні історії – особливо серед сомельє та винних ентузіастів, які цінують новизну та глибину. «Не намагайтесь бути всім для всіх. Сконцентруйтесь на винах, що дійсно відображають вашу ідентичність. Почніть з освіти – покажіть експертам, чому ваші вина мають значення. Німецький ринок цінує сталий, цілісний підхід і активність, тож важливо, щоб вас на ньому було видно – через події, соціальні мережі та амбасадорів серед професійної спільноти», – підсумовує пані Ваннер.

Отже, чи стане Німеччина новим потужним ринком для українського вина – залежить від того, чи готові винороби працювати з тими викликами, котрі вона висуває. Але, впевнена, викликами українців не здолати. Тож ця історія лише починається.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Фото: Bradley W., facebook.com/BadischeWeinstrasse, Вікторія Макарова, AD LUMINA for MUNDUS VINI

За останні кілька років українське виноробство зробило значний крок уперед: підвищилася якість вин, розширилися експортні поставки до країн ЄС та багатьох інших держав світу. Одним із найбільш перспективних європейських ринків залишається Німеччина. Чи відкриє вона «вікно можливостей» для українських вин, і що для цього мають зробити самі винороби? Цю тему досліджує наша оглядачка й представниця […]

Винна індустрія потерпає від загальносвітового зниження споживання. Чи дійсно причина у тому, що молодь відмовляється від алкоголю? Що має зробити галузь, аби не втрачати свою актуальність для покоління Z? Цю тему досліджує наша оглядачка Вікторія Макарова.

Культура споживання алкогольних напоїв у нашому домі завжди була присутня – мої батьки ніколи не робили з цього табу, хоча й, звісно, не заохочували. Напої зберігались у спеціальній шухляді з назвою «бар», вона була дзеркальною зсередини, і там завжди відчувався щільний аромат вермуту, портвейну та коньяку. Мій перший досвід споживання вина відбувся, коли мені було років 14. Це була ризикована операція. Ми з подругою оглядали скарби у батьківському «барі» й вирішили продегустувати Sandeman, оскільки нам дуже сподобалась пляшка. На дегустацію пішло навряд чи більше, ніж 50 мл на двох, але згодом ми її повторили, і тоді довелось компенсувати нестачу водичкою з цукром. Подібні експерименти ми з подругою провели кілька разів поспіль – доки нас не спіймали на нерозчиненому цукрі у відкоркованій пляшці «Совєтського Шампанського». Більш предметне знайомство зі світом міцних напоїв для мене відбулось у студентські роки, і лише десь у віці 30 років я почала цікавитись сухими винами, перетворившись у впевненого вайнлавера. 

Мій шлях до розуміння вина й винної культури – це типова історія представника покоління Х, котре дорослішало значно раніше, ніж ті, кого ми зараз називаємо «зумерами». Покоління Z і їхнє споживання, а точніше – не споживання алкоголю, вже кілька років поспіль турбує індустрію: саме з цим виробники повʼязують зниження продажів вина у багатьох країнах і жахаються безалкогольного майбутнього. То що ж саме відбувається з молоддю – і чи дійсно це впливає на загальний рівень споживання?

Спершу трохи статистики. Винороби мають причини бідкатись: зниження споживання підтверджують цифри, зокрема — надані у звіті Міжнародної організації виноградарства і виноробства (OIV) “State of the World Vine and Wine Sector in 2024” (Стан світового виноградарсько-виноробного сектору у 2024 році). За даними OIV, у 2024 році споживання вина в ЄС скоротилося на 5,2% порівняно з п’ятирічним середнім показником, а виробництво виноматеріалу зменшилося на 3,5% у порівнянні з 2023 роком, йдеться у звіті OIV «Стан світового виноградарсько-виноробного сектору у 2024 році».

ЄС залишається найбільшим винним ринком у світі з обсягом 103,6 млн гектолітрів, що становить 48% глобального споживання. Порівняно з 2023 роком, у 2024-му показник зменшився на 2,8%, а відносно п’ятирічного середнього – на 5,2%. Зниження споживання пояснюють скороченням попиту в провідних традиційних виноробних країнах. Загалом у світі у 2024 році було випито близько 214,2 млн гектолітрів вина, що на 3,3% менше за рівень 2023 року.

Аналізуючи ці дані, представники індустрії вирішили, що корінь проблеми – саме у поколінні Z, котре, за певними даними, пʼє значно менше, ніж попередники.

Одна з гіпотез, якою зручно користуються сучасні маркетологи, полягає у тому, що покоління Z боїться ризикувати — менше вживає алкоголь, займається сексом чи водить авто на небезпечних швидкостях — порівняно з попередніми поколіннями.

Цю тезу підкріплюють деякі психологи. Зокрема, Річард Вайссбурд (Richard Weissbourd), лектор Гарвардського університету, зазначає, що така зміна зумовлена не лише стилем виховання, а й ширшими соціальними та культурними чинниками. Опитування показують, що найбільше молодих людей хвилюють фінансова невпевненість, тиск у навчанні та відчуття, що світ «розвалюється». Багато хто уникає потенційної небезпеки та викликів, залишаючи мало простору для помилок. Вживання алкоголю взагалі, й вин зокрема, на думку Вайссбурда, для цього покоління також відноситься до зони ризику.  

Дослідження – річ важлива, але хто найкраще зможе розповісти про особливості й уподобання покоління Z і створити для нього оптимальний продукт, ніж самі «зумери»? Близько року тому мою увагу у стрічці Інстаграму привернула сторінка виноробної компанії Young Poets Wine з Німеччини. Перше, що впало в око – дуже професійна й нестандартна комунікація: класні ідеї, багато гумору, чудовий копірайт, прості й водночас неординарні віжуали, багато цікавого відеоконтенту. На сайті Young Poets Wine я більше дізналась про концепцію компанії: її засновник Елія Вернер (Eliah Werner), представник покоління Z, зібрав під “парасолькою” свого бренду кількох молодих виноробів із різних регіонів – німецького Пфальцу та Баден-Вюртемберга, а також – італійської Апулії. Лінійка Young Poets пропонує чисті, яскраві, зрозумілі й «питкі» вина з особливим характером та дуже оригінальними назвами. «Ми намагаємось мислити не класично, як то кажуть – out of the box, чи, швидше, out of the bottle, і ставимо на перше місце те, що справді важливо для молодого покоління споживачів, – розповів мені Елія Вернер. – Young Poets – це вино, що спілкується зрозумілою мовою. Без замків і гербів, без золотої фольги, без зайвої пафосності – лише чистий дизайн, чесні історії та прогресивні молоді винороби з Німеччини та інших країн. Кожне вино супроводжується коротким віршем, а за кожною пляшкою стоїть реальна людина – винороб, або, як ми його називаємо, Young Poet (молодий поет)».

Ідея Елії полягає у тому, щоб пропонувати молодим споживачам саме те, чого вони потребують: простоту, легкість, гумор – і до того ж важливі сенси. «Вино може здаватися складним – ми ж робимо його легким та інтуїтивним. Наші вина мають назви на кшталт Fifty Shades of GRAUBRGNDR, Never Say No to PRMTVO, Allday RSÉ чи Everything Happens for a RSLNG – назви дещо кумедні й «стьобні», бо, на мою думку, вино має викликати усмішку ще до того, як ви зробили перший ковток. Для молоді також важлива соціальна місія. З кожної проданої пляшки ми передаємо частину коштів на благодійність, яка допомагає дітям навчитися читати – щоб у майбутньому з’являлося більше молодих поетів», – коментує засновник бренду.

Тож, на думку Елії Вернера, вино для покоління Z має бути якісним, виразним і зрозумілим, а також – смачним і доречним для будь-якого моменту – чи то вечірка, чи пікнік у парку, чи звичайний вечір удома. Молоді споживачі відкриті до всього нового й не надають великого значення традиціям. Охолоджені червоні – супер, біле у бляшанці – чудово, екологічно й цікаво.

«Вино стало надто «елітарним» – забагато правил, вишуканості й престижу, замало радості, – розмірковує Елія. – Відчуття таке, ніби ти прийшов на вечірку, де не знаєш дрес-коду, і всі говорять складною мовою дегустаційних нотаток». На його думку, «зумери» допитливі, але не люблять пафосу.

Тож якщо винна індустрія не адаптує свій тон, культуру та брендинг, вона ризикує стати неактуальною для нового покоління потенційних вайнлаверів.

Але Елія вбачає у цьому не лише виклики, а величезні можливості: «Зацікавте молодих споживачів зрозумілими, смачними й питкими винами, сформуйте емоційну прихильність до свого бренду, і згодом ви зможете відкрити для цієї аудиторії більш ексклюзивні, преміальні вина. Почніть із задоволення – глибоке розуміння прийде згодом».

А тепер – вишенька на торті. Останнє дослідження Bevtrac від IWSR (світового лідера з даних та аналітики у сфері алкогольних напоїв) виявило, що покоління Z не відмовляється від алкоголю, як вважалося раніше, а навпаки – їхнє споживання зростає. Між березнем 2023 та березнем 2025 року частка представників покоління Z, що досягли легального віку для вживання алкоголю та споживали його протягом останніх шести місяців, зросла з 66% до 73%, причому особливо різке зростання зафіксовано у США (46%→70%), Великій Британії (66%→76%) та Австралії (61%→83%). Дослідження підтверджує: звички споживання алкоголю серед покоління Z тепер майже не відрізняються від інших поколінь. «Зумери» частіше експериментують із різними категоріями алкогольних напоїв, трохи більше віддають перевагу міцним напоям і частіше вживають алкоголь у барах, ресторанах та клубах порівняно з іншими віковими групами.

Попри те, що показники помірного споживання зростають загалом у всіх вікових групах, покоління Z не п’є менше – навпаки, багато хто заявляє, що останнім часом став вживати більше спиртного. Експерти пояснюють попереднє незначне падіння економічними чинниками, а не ЗОЖ-принципами. У IWSR вважають: треба просто дочекатись, коли покоління Z почне більше заробляти й відповідно більше коштів витрачати на алкогольні напої, у тому числі – у преміальному сегменті. Тож, швидше за все, майбутнє ринку алкоголю є менш драматичним, ніж це іноді подають у медіа.

Отже, головний висновок: винна індустрія має змінити підхід до молодого покоління, яке не сприймає зарозумілості та зайвої складності. «Зумери» не відмовляються від вина – вони його переосмислюють. Їм не потрібна «ексклюзивність» – з ними не варто спілкуватись зверхньо.

Щоб завоювати покоління Z, брендам варто говорити їхньою мовою, розповідати справжні історії, демонструвати цінності (сталий розвиток, майстерність, ідентичність,  соціальну місію тощо), а також – робити ставку на щось нове, а не на «спадщину поколінь». Старі легенди, застарілі меседжі вже не працюють. Також варто приділити особливу увагу діджиталізації (привіт, TikTok, Instagram і прямі онлайн-продажі).

Позбавлення вина ореолу елітарності – складний, але необхідний крок, що має на меті виживання галузі. Питання не в тому, чи питимуть молодші покоління алкоголь, а в тому, що саме вони обиратимуть. Знайти з ними спільну мову – сьогодні це ключове завдання для виноробів і маркетологів. І є всі підстави вважати, що вони з ним упораються.

фото: young poets wine

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Фото: Brad Neathery, Maria Lysenko, young-poets-wine.com, Mahesh Patel, Beth Jnr

Винна індустрія потерпає від загальносвітового зниження споживання. Чи дійсно причина у тому, що молодь відмовляється від алкоголю? Що має зробити галузь, аби не втрачати свою актуальність для покоління Z? Цю тему досліджує наша оглядачка Вікторія Макарова. Культура споживання алкогольних напоїв у нашому домі завжди була присутня – мої батьки ніколи не робили з цього табу, […]

Рада з географічних назв США (The U.S. Board of Geographic Names)  наприкінці цього літа прийняла рішення про видалення зі своїх охоронних реєстрів назви To Kalon Creek, яка перебувала в цьому статусі з 2017 року.

Як відомо, назву цим землям та винам ще в 1860-х роках подарував засновник місцевих виноградників H.W. Crabb, і походить вона від грецького  «то кало», що передає захоплення  «найвищою  красою». Це ж ім’я одержав і невеличкий струмок, що протікає від гір Маякамас до річки Напа. А проблема, сьогодні спричинена таким рішенням  BGN, полягає в тому, що воно зачепило престижний виноградник, розташований по берегах To Kalon, який перебуває у власності одразу кількох виноробень.

Вочевидь рішення BGN було винесено на користь  компанії Constellation Brands (у 2004 р. за 1,03 млрд дол. придбала виноробню Robert Mondavi Corp., у володінні якої – більша частина насаджень лоз To Kalon), яка протягом п’яти років відстоювала  видалення To Kalon Creek зі списку зареєстрованих географічних назв. Конфлікт інтересів виник через те, що Constellation володіє торговою маркою під назвою To Kalon, а статус ГН надавав право колегам-виноробам, що також мають ділянки в тому ж терруарі, використовувати це найменування.

А таких виявилося чимало.  І хоча сьогодні Constellation Brands через свою дочірню компанію Robert Mondavi Winery володіє більшістю території, згідно з історичними кордонами, на частину виноградника претендують сім інших виноробень: легендарна Opus One, MacDonald/Horton, Detert, Andy Beckstoffer, Wilsey/Traina, Napa Valley Grapegrowers, а також Каліфорнійський університет у Девісі, що має тут експериментальну ділянку.

Американське видання Wine Spectator опублікувало з цього приводу інтерв’ю з  одним із потерпілих виноробів – містером Graeme MacDonald, чия родина, до речі, десятиліттями поставляла кращий виноград маєтку Мондаві. Той так прокоментував конфлікт щодо землі, де розташовані власність його сім’ї та виноробні Роберта Мондаві:

«На карту поставлена не тільки спадщина To Kalon, але і сама концепція місця. Наша виноробна спільнота повинна відстоювати автентичність об’єктів спадщини, і лише тоді ми зможемо побудувати справжню повагу до землі протягом багатьох поколінь».

Зауважимо: був час, коли Constellation Brands підтримала м-ра Макдоналда, коли той успішно домігся того, щоб струмок одержав у 2017 році ГН To Kalon. Але вже три роки потому компанія подала петицію про видалення назви, стверджуючи, що To Kalon – це не місце, а торгова марка, яка належить Constellation, і що назва струмка може поставити під загрозу існування бренду.

З іншого боку, для багатьох сусідів по теруару торгові марки з портфелю Constellation ускладнювали визначення походження To Kalon. Нагадаємо, що ця глобальна компанія володіє торговими марками, встановленими виноробнею Robert Mondavi, включаючи To Kalon і To Kalon Vineyard, а в 2017 році подала заявку на дві додаткові торгові марки: To-Kalon Wine Company і To-Kalon Vineyard Company. Не так давно компанія створила нову виноробню To Kalon Vineyard Company, яка, між іншим, вже демонструє обережність, використовуючи назву для власних вин HIGHEST BEAUTY.

Спостерігачі винного ринку погоджуються, що історія з То Калон потенційно може створити прецедент для майбутніх конфліктів щодо географічних найменувань в Штатах. І є передчуття, що не лише там.

Існує також занепокоєння, що історія То Калон одного дня може бути забута або реноме турруара зменшене.  Макдоналд  так озвучує власне бачення: “То Калон загрожує та ж доля, що й іншому відомому винограднику Долини Напа, який покоління тому став універсальним каліфорнійським глечиковим вином. Тобто сенс найменування – не в тому, що написано на етикетці, а в тому, що знаходиться в пляшці».

І з цим неможливо не погодитись.

Досьє Drinks+

То Калон, який часто називають виноградником  first growth  в Напі, є найважливішим об’єктом нерухомості в виноробстві Каліфорнії. Терруар розташований в Oakville AVA. Лози ростуть тут на добре дренованих, гравійних ґрунтах і змушені шукати воду глибоко під землею, що дає ідеальні кондиції винограду. То Калон забезпечує оптимальні умови вирощування для Каберне Совіньйон, який на сьогоднішній день є найпоширенішим сортом на просторі площею 1,000 акрів. Поряд з невеликою кількістю інших червоних сортів Бордо, помітна також присутність Совіньйон Блану. Ціни на видатні релізи зазвичай перевищують 600 доларів за пляшку.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Фото: Opus One

Рада з географічних назв США (The U.S. Board of Geographic Names)  наприкінці цього літа прийняла рішення про видалення зі своїх охоронних реєстрів назви To Kalon Creek, яка перебувала в цьому статусі з 2017 року. Як відомо, назву цим землям та винам ще в 1860-х роках подарував засновник місцевих виноградників H.W. Crabb, і походить вона від […]

Світова індустрія міцного алкоголю переживає поворотний момент – і перший аналітичний звіт ProSpirits Report – The Future of Spirits, підготовлений за ініціативи виставки ProWein, фіксує ключові тенденції, виклики та точки зростання, що формуватимуть її майбутнє. Документ ґрунтується на опитуванні понад 200 професіоналів з 45 країн і пропонує аналітичний огляд поточної ситуації на ринку, тенденцій, що його змінюють, та джерел майбутнього зростання.

Зміни прискорюються

Споживчі звички стрімко змінюються, з’являються нові категорії, такі як низько- та безалкогольні «spirits», а конкуренція стає жорсткішою. В таких умовах ключовим фактором успіху стають надійні дані та здатність адаптуватися.

Щоб підтримати гравців ринку в період трансформації, ProWein замовила дослідження, яке провела команда під керівництвом професорки д-р Симоне Луз (Simone Loose) з Університету Гейзенхайма. До опитування залучили як великі міжнародні бренди, так і регіональних виробників.

Звіт охоплює чотири основні напрями:
– Поточна ситуація і майбутні можливості
– Нові тенденції в індустрії
– Очікування щодо ринкових сегментів і каналів збуту
– Головні зміни на міжнародних ринках

У кожному розділі представлені думки як виробників, так і професіоналів торгівлі – дистриб’юторів, оптовиків і рітейлерів.

Обережний оптимізм

Попри економічні труднощі, загальний настрій у галузі – обережно оптимістичний. Більшість компаній оцінили своє становище як задовільне або хороше. Представники торгівлі повідомляють про дещо кращі умови, ніж виробники. Майже половина респондентів очікує покращення економічної ситуації у 2025 році.

Два ключові фактори зростання – інновації та преміалізація. Компанії, які швидко адаптуються і грамотно позиціонуються, мають найкращі шанси на успіх. Особливу увагу також приділяють виходу на нові ринки й розвитку альтернативних каналів збуту.

Тренд на безалкогольне

Категорія безалкогольних і низькоалкогольних напоїв стрімко зростає. І виробники, і дистриб’ютори визнають її великою точкою зростання, хоча акценти в них різні. Торгівля бачить найбільший потенціал у безалкогольному ромі (62 %), віскі (54 %) та безалкогольних «spirits» загалом (53 %). Виробники ж роблять ставку на низькоалкогольні «spirits» (55 %), RTD (53 %) і безалкогольні напої (47 %).

До 2030 року експерти прогнозують, що безалкогольні «spirits» можуть досягти середньої частки ринку в 10 % за обсягом і 8 % за вартістю – навіть попри те, що за юридичним визначенням «spirits» досі має містити алкоголь.

Водночас на ринок впливає зростаючий попит споживачів на автентичні історії брендів, унікальні методи виробництва (61%) і регіональну ідентичність (59%). Важливу роль відіграватимуть крафтові міцні напої (50%), міксологія (48%) та RTD (40%). Менше значення респонденти надають таким трендам, як напої без добавок, порційна упаковка чи напої з канабісом.

Цифровізація – не вибір, а необхідність

Оскільки молоді споживачі, які звикли до цифрових технологій, відіграють важливу роль у зростанні ринку, цифровізація стає критично важливою.

70 % експертів наголосили на необхідність посилення цифрових можливостей, особливо в маркетингу. 64 % вважають, що розвинений цифровий маркетинг – ключ до успіху.

Щодо застосування штучного інтелекту в роботі з клієнтами поки що є обережність, однак професорка Луз наголошує: ШІ стрімко розвивається і вже довів свою ефективність в інших сферах.

Продажі: двошвидкісна модель

Прогнози щодо каналів збуту різняться. Половина експертів вбачає великі можливості в цифрових платформах, особливо в сегменті популярних міцних напоїв. Преміальні напої, навпаки, й надалі продаватимуться переважно через спеціалізовані магазини та заклади HoReCa, де важливий досвід споживання. Також великі надії покладаються на прямі онлайн-продажі – як канал особистої комунікації з клієнтами преміум-сегменту.

Міжнародні ринки: зростання і ризики

81 % виробників вважають вихід на міжнародні ринки критично важливим для майбутнього зростання. Водночас великі компанії краще підготовлені до логістичних і регуляторних викликів, тоді як менші – стикаються з більшими труднощами.

Найпривабливішими ринками залишаються США (58 %), Німеччина (49 %) та Велика Британія (36 %). Азія також набирає обертів: Китай, Японія (по 35 %) та Індія (31 %) розглядаються як ключові напрямки. У фокусі також Гонконг (26 %), Сінгапур і Південна Корея (по 25 %).

Цікаво, що Африка (33 %) теж стає дедалі привабливішою для експорту алкоголю. Водночас геополітична напруга й мита створюють нові ризики – тому гнучка стратегія експорту стає вирішальною.

Погляд у майбутнє

Хоча на галузь чекають певні виклики, завдяки обміну знаннями, даними й досвідом компанії зможуть не лише адаптуватися, а й скористатися новими можливостями.

ProWein дякує всім учасникам першого опитування ProSpirits. Наступний звіт запланований на 2026 рік.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Джерело: prowein.com

Світова індустрія міцного алкоголю переживає поворотний момент – і перший аналітичний звіт ProSpirits Report – The Future of Spirits, підготовлений за ініціативи виставки ProWein, фіксує ключові тенденції, виклики та точки зростання, що формуватимуть її майбутнє. Документ ґрунтується на опитуванні понад 200 професіоналів з 45 країн і пропонує аналітичний огляд поточної ситуації на ринку, тенденцій, що […]

Porto Protocol  – організація, що опікується екологічними підходами до виробництв та кліматичними викликами, які постають перед виноградарями та виноробами, – провела онлайн конференцію за участю членів РР та міжнародної спеціалізованої преси. Оглядач Drinks+ та Wine Travel Awards взяла участь у цій зустрічі партнерів та членів Porto Protocol.

Як анонсував порядок денний Adrian Bridge, CEO Porto Protocol та The Fladgate Partnership, зустріч було присвячено огляду проєктів, започаткованих у 2024-2025 роках, ревізії досягнень та планів.

Найважливішою темою стало ефективне використання води як на виноградниках, так і у виробництві вин. Питання водного менеджменту і зменшення водного сліду (water footprint) перебуває в фокусі Porto Protocol, тож організація залучає експертів з різних галузей, щоб їхні нові дослідження і прогресивні практики якнайшвидше ставали у нагоді членам ком’юніті. Найперспективніші відкриття організатори презентують своїй спільноті під час онлайн обговорень Climate Talks або офлайн виступів в рамках міжнародних конференцій, виставок тощо.

Пан  Брідж наголосив – єдине, що стримує більш активний розвиток досліджень, і в цілому проєктів Porto Protocol, – це обмежені фінансові ресурси. Тож закликав членів  спільноти і всіх, кому не байдужі проблеми зміни клімату, ставати спонсорами важливих проєктів РР.

Досвідом в статусі міжнародного амбасадора РР під час зустрічі поділилася Robin Lail, авторитетна фігура у виноробстві Долини Напа, засновник і президент  Lail Vineyards. Пані Robin поставила собі за мету залучати виноробів та виноградарів Штатів до роботи над подоланням кліматичної кризи, до активного пошуку рішень.

Наступне слово на зустрічі взяла Marta Mendonca – керівник Porto Protocol, яка поділилася баченням майбутнього організації. А це – залишатися центром для світової винної спільноти у пошуку рішень для боротьби зі зміною клімату, самодостатньою організацією з відданою командою та представництвом в основних регіонах світу. Porto Protocol  прагне стати міцним та популярним мостом між дослідженнями та практикою. Пані  Мендонса також поділилася деталями щодо проєктів як власних, так і спільних, статистикою по ком’юніті. Окремим питанням обговорювалася фінансова сталість РР, що, як відомо, у 2018 році був заснований компанією Taylor’s, яка і досі на 90% фінансує його роботу. Тож керівниця організації наголосила на прагненні поступово збалансувати фінансову ситуацію за рахунок внесків членів, спонсорства, пожертвувань, партнерств і благодійного аукціону.

На завершення відбулися презентації проєктів від партнерів Porto Protocol: Tom Croghan, Vineyards at Dodon розповів про Living Vineyards 2025-2026;  слово мали Muriel Chatel (Sustainable Wine Solutions), Diana  Seysses (Domaine Dujac & Snowden Vineyards), Jihany Brecci (Stella Pietro), Valentina di Chiara (Padova University), Becky Sykes (Regenerative Viticulture Foundation), Etienne Neethling (International Vintage Master).

Підвівши риску зустрічі, організатори наголосили на важливості розширення комунікацій щодо діяльності Porto Protocol.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Porto Protocol  – організація, що опікується екологічними підходами до виробництв та кліматичними викликами, які постають перед виноградарями та виноробами, – провела онлайн конференцію за участю членів РР та міжнародної спеціалізованої преси. Оглядач Drinks+ та Wine Travel Awards взяла участь у цій зустрічі партнерів та членів Porto Protocol.   Як анонсував порядок денний Adrian Bridge, CEO […]

Саме такий рахунок прозвучав в одній з болючих тем, піднятих лідерами світу вина під час конференції Meininger’s 2025. І він міг би стати заголовком до цього форуму в цілому…

ПонадСаме такий рахунок прозвучав в одній з болючих тем, піднятих лідерами світу вина під час конференції Meininger’s 2025. І він міг би стати заголовком до цього форуму в цілому… нещодавно зібралися на дискусію, спонсоровану ProWein та підтриману офіційними інформаційними партнерами Wine Travel Awards та Communication Media Group Drinks+. Розмови точилися довкола як ніколи болючого питання: «Як знайти кращі способи продажу вина?». Тон було задано одразу: проблеми галузі – без прикрас, а рішення – такі ж суттєві, як проблеми.

«Цього року ситуація принципово відрізняється. Ми обговорюємо не те, чи існують проблеми, а те, як їх можна долати», – окреслив гостроту моменту Роберт Джозеф (Robert Joseph), провідний оглядач Meininger. «Я вклав усі погані речі в перші три хвилини виступу: скорочення маржі, зміни споживання, стагнація відновлення. Не для того, щоб усіх пригнітити, а щоб перестати вдавати, що це просто циклічність, або пов’язано з Україною, COVID тощо… Проте щиро вірю, що сильні компанії виживуть завдяки одному: брендингу».

Нові тарифи Трампа бентежили не лише цифрами, а самим фактом змін. «Це жахливо, – наголосив Роберт Джозеф. – Трамп може запровадити 25% мита завтра, скасувати їх наступного тижня…Ваші кораблі з вином перетинають Атлантику, і раптом Трамп вживає заходів помсти. Сама невизначеність паралізує».

Доктор Сімона Луз (Simone Loose) з Університету Гайзенхайма у презентації «Зміна динаміки: чи компенсують ринки, що розвиваються, спад на усталених ринках?» – представила дані, що показують, як такі ринки, як Китай, з економічним зростанням та попитом на західні лакшері товари, пропонують величезний потенціал для високоякісної продукції.

Тема «Продаж вина 4:0. Дорожня карта до ринку майбутнього» зачепила больові точки – залучення нових демографічних груп. Традиційні підходи до продажу стикаються з труднощами. Покоління міленіалів та Z, які зараз становлять майже половину покупців преміального вина, мають зовсім інші очікування. Елайя Вернер (Eliah Werner), засновник Young Poets, порадив, як взаємодіяти з поколінням Z: «Їх менше вражають оцінки критиків чи вишукані замки, про які вони ніколи не чули, і більше цікавить історія самої пляшки. Вони хочуть знати про зусилля виноградаря щодо збереження води, перш ніж почути дегустаційні нотатки. Для них у вині важливі простота, історія, веселощі. І так, сексуальний дизайн. Вони з такою ж ймовірністю відкривають для себе нові вина через Instagram, як і з полиць».

Який дизайн стимулює продажі вина? На це запитання відповіла Ровена Керльюїс (Rowena Curlewis), CEO Denomination Design: «Сьогодні сміливі, мінімалістичні дизайни беруть гору над традиційними вишуканими етикетками серед покупців молодших поколінь».

Буркар Несін (Bourcard Nesin), аналітик Rabobank, представив тривожні дані у доповіді «Глобальні тенденції у вині: аналітика ринкових даних». Інфляція та перебої в ланцюжку поставок стиснули маржу, особливо в сегменті виробників середнього рівня. «Криза не тимчасова, – попередив він. – Виноробні, що до пандемії покладалися на продажі з ресторанів, виявляють, що цей та інші канали не відновилися, і можуть ніколи не повернутися до попередніх обсягів».

Що ми будемо пити завтра? – збентежила запитанням Клаудія Бургдорф (Claudia Burgdorf) з Rotkäppchen-Mumm. І довела, що сучасні споживачі платитимуть преміальні ціни за сприйняту цінність, але саме визначення цінності розширилося за межі традиційних маркерів історичної спадщини та престижу, надаючи пріоритет таким характеристикам, як сталий розвиток та зручність.

Вино дедалі або втрачає обсяги продажів, або знижує градус. Сара Норелл (Sara Norell) із Systembolaget зазначила, що хоча загальне споживання вина падає, зростає попит на безалкогольні та слабоалкогольні напої, готові до вживання (RTD) та сидр. І адаптація до цього тренду – один зі шляхів виживання. Як влучно зазначив Вім Букема, засновник магазину безалкогольних напоїв World of Nix (Нідерланди): «Процвітатимуть ті бренди, які перестануть розглядати ці тенденції як загрози, а побачать в них можливості для переосмислення».

Фото: Denomination Design

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Фото: Denomination Design

Саме такий рахунок прозвучав в одній з болючих тем, піднятих лідерами світу вина під час конференції Meininger’s 2025. І він міг би стати заголовком до цього форуму в цілому… ПонадСаме такий рахунок прозвучав в одній з болючих тем, піднятих лідерами світу вина під час конференції Meininger’s 2025. І він міг би стати заголовком до цього […]

Згідно з аналітичним звітом, опублікованим IWSR (International Wine and Spirits Research), глобальну індустрію алкогольних напоїв очікує стабільне зростання впродовж наступних десяти років.

За прогнозами глобальний ринок алкогольних напоїв зросте на 16 мільярдів доларів США упродовж найближчих п’яти років та досягне приросту в 34 мільярди доларів США в десятирічній перспективі.

Данні дослідження IWSR демонструють значне зростання декілька ринків у 2024 році. Зокрема, Індія додала 6% до загального обсягу споживання алкогольних напоїв і 9% до їхньої вартості. Зростання було помітним у всіх категоріях, особливо у пиві та віскі.

Загальний обсяг споживання алкогольних напоїв у Бразилії зріс трохи більше ніж на 1% у 2024 році, а вартість збільшилася на 5%. Зростали сегменти преміального пива, готові до вживання напої RTD і бренді. У той же час Південна Африка демонструє ще кращі показники: обсяг споживання алкогольних напоїв у 2024 році зріс на 3%, а вартість – на 10%. За даними аналітиків, це зростання здебільшого було обумовлене пивом та RTD, які вони відзначили як більш модну і доступну альтернативу традиційному вину.

Що стосується світових тенденцій, зростання у 2024 році продовжували демонструвати безалкогольні напої. Обсяг безалкогольного пива зріс на 9%, і наразі IWSR прогнозує, що воно перевищить ель і стане цього року другою за обсягом категорією пива у світі.

Глобальне зростання у 2024 році показують RTD, обсяг збільшився на 2%, а вартість майже на 5%. Хоча продажі хард-селтзерів продовжують знижуватися, коктейлі та лонгдринки стрімко зростають на більшості основних ринків, а хард-чай у США за рік збільшився в обсязі на 31%.

Минулого року, за даними аналізу, загальний обсяг пива знизився, але це не стосується преміум продукту. Наприклад, обсяги преміального пива зросли на 1% у Китаї, тоді як суперпреміальне пиво у США збільшилось на 2%. Зростання стаутів (темне, міцне пиво з насиченим смаком та ароматом) також було дуже значним, особливо у Великій Британії, де обсяг зріс на 15%, а у США – на 5%.

Що стосується інших сегментів – світовий обсяг міцних спиртних напоїв у 2024 році знизився на 2%, проте значне зростання було зафіксовано на кількох ключових ринках і у певних категоріях. Так споживання шотландського віскі в Індії зросло на 6% за обсягом і на 7% за вартістю. Індія очікувано стане найбільшим споживчим ринком шотландського віскі у світі до 2027 року, що відкриває значні можливості для преміальних алкогольних брендів. Водночас, у 2024 році текіла показала помітне зростання за межами Мексики – на 2% за обсягами продажів і на 4% за вартісними показниками на міжнародних ринках.

Головний аналітик IWSR Емілі Нілл (Emily Neill) зазначила: «Динаміка зростання споживання алкогольних напоїв змістилася на ринки, що розвиваються, при цьому Індія, ймовірно, стане найбільшим двигуном зростання наступного десятиліття, за нею йдуть Бразилія та Мексика».

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Джерело: thedrinksbusiness.com
Фото: thedrinksbusiness.com

Згідно з аналітичним звітом, опублікованим IWSR (International Wine and Spirits Research), глобальну індустрію алкогольних напоїв очікує стабільне зростання впродовж наступних десяти років. За прогнозами глобальний ринок алкогольних напоїв зросте на 16 мільярдів доларів США упродовж найближчих п’яти років та досягне приросту в 34 мільярди доларів США в десятирічній перспективі. Данні дослідження IWSR демонструють значне зростання […]

Крафтовий алкоголь – це не просто напої. Це історія у пляшці, протест проти шаблонів і прагнення створювати щось справжнє. В Україні цей рух ще молодий, але вже має свій характер і навіть філософію. Тут крафт – не мода, а потреба. Потреба у власному голосі, смаку, ідентичності. Що ж стосується міцних алкогольних напоїв, то тут кожна крапля – концентрат змістів, традицій та викликів. Крафт – це не лише про розмір виробництва, а передусім про авторське бачення і свободу творчості. А свобода – то генетичний код України.

Починався український крафт з настоянок і наливок – домашніх, душевних, міцних. З часом відкривалися перші мікродистилерії, які ризикнули створювати власні джини, бренді та гіркі біттери. Після змін у законодавстві з’явилася перспектива. Втім, шлях крафтового виробника не встелився лаврами. Отримання ліцензії на дистиляцію – процес складний. Багатьом простіше залишитися в «сірій зоні», робити домашні напої для ярмарків. Проте кількість сміливців, хто ризикує вийти в легальне поле і на вищі рівні якості, зростає. Бо зростає попит. Але є ще один – «слабкий» ланцюжок: канали продажів. Великі мережі не зацікавлені у нішевому продукті з обмеженим тиражем. Ресторани часто не знають, як правильно подати такі напої, не мають для них окремого місця в барній карті. Тому крафт шукає прямі шляхи – через дегустації, фестивалі, соцмережі. Отже, справжній крафт – то завжди діалог. З місцем походження. З людиною, яка його створила. З барменом, що наливає. З моментом. Українські виробники все частіше звертаються до концепції slow drink – обміркованого споживання. Бо крафт не про «випити», а про «зрозуміти». Пропонуємо пул діалогів на цю тему з представниками українського ринку напоїв.

__________________

Сергій Мазур: «Наша ідея – зібрати найкращу смакову палітру України»

Саме щоб зрозуміти більше про крафт, ми зустрілися з Сергієм Мазуром, директором компанії «Вітіс Груп», яка протягом останніх років до іміджу відомого імпортера вин світу додала статус амбасадора українського міцного крафту, створивши кілька лінійок під власними торговими марками: настоянки та плодові дистиляти Witch Water, бренді Faine Brandy, джини Hvoya та дистиляти Gorilka Official.

Пане Сергію, з чого почалася історія ваших брендів? Звідки ідея долучитися до руху українського крафту?

Щороку ми з нашою командою відвідуємо різні міжнародні виставки. Це дозволяє тримати руку на пульсі нових тенденцій. Так от, десь з 2015 року помітили дедалі більше невеликих виробників, які презентували якісний алкоголь в лімітованих випусках і з преміальними цінами. Найцікавіше, що вони користувалися шаленою популярністю! Поступово склався тренд, що згодом дістався і до України.

Насправді, для українців то не було відкриттям: з давніх давен знаходилися ентузіасти, які виробляли самогон, порушуючи закон, до речі, адже довгий час він був нелегальним продуктом. Після ухвалення закону, який повернув крафтове виробництво дистилятів у правове поле, частина виробників легалізувалися. Але залишились питання щодо шляхів просування напоїв та продажу. Саме в цьому ми побачили свою роль.

І все ж треба мати неабиякі ентузіазм та сміливість, щоб почати таку справу з нуля. Адже то твердіший берег – імпорт вин з країн Європи та Нового Світу. Звідки стільки запалу і віри в потенціал українського крафту?

Буду максимально відвертим, спочатку ми самі скептично ставилися до цієї ідеї. Бо мислили стереотипами. А потім почали вивчати тему, а головне – продегустували безліч зразків. І зрештою повірили, що можливо виготовляти український дуже якісний продукт. Більше того, стало зрозуміло, що ринок чекає якісні дистиляти, що виготовляються з відбірних інгредієнтів. Саме тому в 2022 році ми розширили сферу нашої діяльності в новому для себе напрямку – українських крафтових міцних напоїв. Мені подобається називати нас «ботлерами», адже обираємо кращі зразки міцного крафтового алкоголю у найкращих виробників та об’єднуємо ці зразки в єдині колекції під своїми торговими марками відповідно до категорії напою – настоянки та плодові дистиляти Witch Water, бренді Faine Brandy, джини Hvoya та горілки Gorilka Official. Якісь позиції та лінійки можуть бути представлені в нашій колекції на постійній основі, деякі – лише в одному релізі в обмеженій кількості. Саме для них ми створили спеціальну торгову марку Vitis Craft Collection Limited Edition. Наші оцінки підтверджуються на різних всеукраїнських професійних дегустаціях та конкурсах. На цей момент ми вже брали участь в кількох конкурсах, де отримали найвищі оцінки та нагороди – «Crown перегону. Ukrainian Independent Spirits 2023, 2024 та 2025», Всеукраїнський професійний дегустаційний конкурс Independent Craft 2024 та 2025 від Ukrainian Craft Distillers Association, Міжнародний дегустаційний конкурс Ukraine Wine&Spirits Awards 2024 та 2025.

Ви кажете, що обираєте на власний розсуд до своєї колекції лише кращі зразки від кращих виробників. То хто ж ці найкращі?

Є кілька виробників, що виготовляють дійсно якісні зразки українського крафту, які варті уваги. Думаю, доречно їх перерахувати. Отже, завдяки майстрам «Першої закарпатської палинчарні» з’явилася на світ частина нашої лінійки настоянок Witch Water. В результаті співпраці з «Галіція Дистилері» народилися деякі позиції настоянок та плодових дистилятів Witch Water, а також бренді та кальвадосу Faine Brandy. Домовленості з «Білою Гуральнею» призвели до преміальних дистилятів Gorilka Official та джину Hvoya. Робота з «Хані Баджер» запам’яталась випуском лінійки VCC (Vitis Craft Collection). Чудові кольорові джини Hvoya довгий час залишались лише в наших планах, але завдяки співпраці з «Файною Гуральнею» в березні цього року вони нарешті побачили світ. Загалом ми вже маємо більше 40 позицій у всіх торгових марках. І є ще кілька виробників, з якими в процесі роботи, тож очікуємо на гарні новини найближчим часом.

Будемо чекати! Звучить масштабно. Але випустити продукт – це лише половина справи. Далі треба його реалізувати. Наскільки зараз легко виводити новий крафтовий бренд на український ринок?

Дуже складно, адже ринок насичений. Напевно, всі великі та середні світові гравці з алкогольної сфери присутні зараз в Україні, ще й зі значною маркетинговою підтримкою та налагодженими каналами збуту. Враховуючи популярний серед молоді тренд до поміркованого вживання алкоголю, великі гравці змушені поводити себе дедалі агресивніше. А в нижній ціновій категорії зараз відбуваються справжні маркетингові війни. Зрозуміло, зазвичай український крафт не може конкурувати на рівних за таких умов, там просто немає таких бюджетів, немає навичок роботи з великими бюджетами та національними мережами. Але натомість факт: український крафтовий міцний алкоголь часто є значно більш якісним в порівнянні з імпортним масмаркетом, він виготовляється з відбірної якісної сировини, а тому це не історія про дешеву продукцію. Ціна на справжній крафт просто не може бути низькою з огляду на особливі технології, невеликі партії, сезонність та якість сировини, індивідуальний підхід тощо.

Дійсно, пане Сергію, маєте дуже широкий асортимент крафту. Але ж напевне є улюбленці?

Ну, так не можна, інші образяться ))). Якщо серйозно, то всі напої дуже різні, як і наші смаки. Власне, в цьому і полягає одна з основних ідей проєкту – зібрати колекцію, найкращу смакову палітру України і дати можливість кожному обрати те, що йому до душі. Але коли мене просять щось порекомендувати з нашого крафту, то зазвичай я пропоную почати з Witch Water Спотикачка, Faine Brandy Кальвадос Reserve, Hvoya Pink Gin та Gorilka Official Гарбузова.

На цій оптимістичній ноті ми завершили наше інтерв’ю. Але зізнаюся: за кадром мене ще довго частували настоянками Witch Water. Допоки я дійсно почала розуміти ))). Тож коли ви наступного разу триматимете в руках пляшку бурячихи чи крафтової настоянки з порічки, пам’ятайте: це не просто напій. Це голос країни, якій вистачає сміливості бути собою.

Думки експертів

Сергій Шевирьов, (експерт з консалтингу, професійний дегустатор)

Як оцінюєте сьогоденну позицію українського міцного крафту?

Час можливостей – так найточніше описати ситуацію у сфері українського алкокрафту. Враховуючи останні законодавчі зміни, зараз справді відкрилися перспективи. Втім, досі не існує єдиного трактування самого поняття «алкогольний крафт». І якщо з пивом, вином все більшменш зрозуміло, то в частині спирту – туман. Фактично побутує дві майже протилежні думки. Апологети першої вважають, що міцний алкогольний крафт абсолютно ортодоксальний продукт з «дідусевого бідона», з обов’язковим сакральним «гаражем» і який фактично зупинився у розвитку (хоча б через закон про малу ліцензією, який обмежує річний обсяг виробництва). Друга думка полягає в тому, що гідне існування крафту цілком можливе в формі окремих колаборацій, в межах усталених виробництв і з використанням частини виробничих площ, логістики тощо. Головна вимога – збереження крафтової філософії. Прикладів того у світі більш ніж достатньо. Особливо успішні США, Скандинавські країни, в Західній Європі – Франція та Італія. В Україні вже теж є подібні проєкти: Staritsky&Levitsky та їхня друга ТМ Distil Nº9, джин Haister, колекція крафтових напоїв від Vitis Group. Можна констатувати, що за останні 5 років український крафт вийшов на новий рівень – якості та маркетингу. І якщо на першому етапі його купляли зі словами «О, екзотика!», то потім – під емоційним гаслом «Свій, до свого, по своє». Зараз вибір ґрунтується на пошуках якості. На тлі досить динамічного розвитку цього сегменту саме якість стане основним критерієм вибору споживача.

Як звабити українських барменів працювати з українським міцним крафтовим алкоголем?

Винятково за рахунок ідеології, а саме – культивації національної традиції. В сегменті HoReCa боротися з транснаціональними корпораціями та їх шаленими маркетинговими бюджетами дуже складно. Тому потрібна інша, швидше «гуманітарна зацікавленість» та обов’язково стабільна якість. Ну, і цілком зрозумілі шляхи, приклади яких бачимо у міжнародній практиці: національно-орієнтовані барні карти, адаптація класичних рецептур коктейлів під крафт, розробка оригінальних міксів на базі локального крафту.

Які тенденції крафту на найближчі 3–5 років?

Зростатиме кількість виробників. А головне – рівень репутації, що, в першу чергу, полягає у стабільній та високій якості. Той, хто витримає ці умови, зайде на ринок надовго.

Іван Бачурін, (Президент Асоціації сомельє України)

Чи можлива поява в найближчому майбутньому барів, які працюють виключно на вітчизняному алкоголі?

Дійсно гарне питання. Думаю, цей напрямок з’явиться найближчим часом.

Як змінюється ставлення українського споживача до локального крафту?

Споживач поступово відкриває для себе цю тему, дізнається багато нового, тестує та довіряє крафтовим виробникам. Але виключно знайомим.

Чи зацікавлений сьогодні міжнародний ринок у крафтовому алкоголі з України?

Як на мене, український продукт не цікавий іноземним кампаніям та ринкам. Він розглядається виключно як конкурент.

Які особливості можуть допомогти українському крафтовому алкоголю у просуванні на міжнародних ринках?

Підтримка з боку держави. Не на словах, а по факту – спрощення, прозорість, інформаційна підтримка та консультативна допомога. Цього всього зараз немає.

Вікторія Агромакова, (засновниця Wine&Spirits Ukraine)

Як оцінюєте динаміку якості крафту на конкурсах, які проводите?

Кожен наступний конкурс Ukraine Wine&Spirits Awards демонструє потужну позитивну динаміку. Щороку журі відзначає все більше зразків виняткової якості, присуджуючи їм платинові медалі – найвищу нагороду. Зростає й частка золота, що є беззаперечним індикатором. Оптимізму додає те, що багато виробників дослухаються до фідбеку журі, удосконалюють рецептури і повторно подають зразки, вже з відчутно покращеним результатом. Це свідчить, що участь у конкурсі має сенс – не лише заради нагород і визнання, а насамперед як інструмент розвитку.

Як змінюється ставлення споживача?

Спостерігаємо стійке зростання інтересу до крафту – як у плані зацікавленості, так і в обсягах продажів. Варто пам’ятати, що крафтове виробництво – це завжди дорожчий процес, тому й кінцева ціна вища за індустріальний сегмент. Але приємно бачити, що все більше українців готові платити за унікальність та справжній смак. Водночас помітно, що культура змінюється: міцний алкоголь починають обирати не для сп’яніння, а заради задоволення від дегустації, смакової глибини. Ми лише на початку шляху, але вже видно, що попит стає більш усвідомленим. А завдяки талановитим виробникам Україна має всі шанси стати помітним гравцем на глобальній мапі крафтових напоїв.

Якими бачите головні тенденції?

Кілька років тому серед конкурсних зразків переважали горілка, бренді та настоянки. Нині спектр значно ширший. Все більше виробників експериментують із віскі, які за якістю здатні змагатися з міжнародними брендами. Українські джини завойовують популярність, а медові напої – із давніми історичними коренями ще з часів Київської Русі – повертаються в сучасну культуру. Особливо активно розвивається категорія наливок: завдяки м’якому смаку, меншому вмісту алкоголю та цукру, натуральному складу, вони стають дедалі популярнішими серед споживачів нової хвилі. Головна тенденція – пошук автентичності.

Чи зацікавлений сьогодні міжнародний ринок у крафтовому алкоголі з України?

Це складне питання, оскільки український крафтовий алкоголь часто має високу собівартість, фінальна ціна для міжнародного споживача іноді сягає 40-60 євро за пляшку. Для невідомого бренду це виклик. Проте є ринки, готові відкритись до українських напоїв. Насамперед Скандинавія, де традиційно цінують якість, автентичність і мають достатню купівельну спроможність. Ці країни вже підтримують українські вина, навіть якщо ті коштують дорожче, ніж середній сегмент з інших виноробних країн. Тому вважаю, саме Нордичні країни – потенційно найперспективніший напрямок.

Катерина Камишева-Лев, (Голова спілки Асоціації крафтових дистилерів України)

Що вирізняє український крафтовий алкоголь серед світових аналогів?

Насамперед, це поєднання сміливості та глибокого зв’язку з автентикою, традиціями. Українські крафтові дистилери мають доступ до унікальної сировини – від зерна, фруктів, овочів, карпатських трав до степових ягід, – і вміло поєднують її з сучасними підходами до виробництва. Це дозволяє створювати не просто якісний, а по-справжньому щирий продукт – з душею, характером. Там, де світ рухається до стандартизації, ми шукаємо ідентичність і розмаїття.

Як змінюється ставлення українського споживача до міцного крафту?

За останні роки бачимо чітку еволюцію: від цікавості – до усвідомленого вибору. Українці частіше звертають увагу на походження, склад, історію бренду. Вони шукають не просто алкоголь, а досвід – смаковий, культурний, емоційний. Це означає, що зростає попит на чесність і крафтову майстерність. Люди починають розуміти, що крафт – це не лише про смак, а й про цінності.

Якими бачите головні тенденції ринку?

По-перше, очікуємо подальшої легалізації та вдосконалення законодавчої бази, що дозволить більшій кількості виробників відкрито працювати і розвиватися. По-друге, важливим трендом стане кооперація: між виробниками, рестораторами, туристичними ініціативами. Зростатиме також орієнтація на експорт, адже український крафт має усі шанси заявити про себе за кордоном. І, безперечно, буде продовжуватись пошук «власного обличчя» – нових форматів, стилів, локальних інтерпретацій відомих напоїв. Щось, що можна буде впізнати з першого ковтка.

Чи можлива поява власного «українського стилю» крафтових джину, бренді чи настоянок?

Стиль вже формується. Українські дистилери активно працюють із місцевою сировиною – калиною, м’ятою, полином, барбарисом, дубовою корою, – створюючи смакові профілі, яких немає деінде. У нас є величезний потенціал для народження автентичного стилю – чи то в джинах із степовими нотами, чи то в настоянках на основі давніх рецептур, дистилятах, віскі та лікерах. І коли цей стиль буде визнаний не лише в Україні, а й за її межами, це стане ще одним кроком до культурного самоствердження через крафт. Впевнена, що вже найближчими роками світ знатиме, який він – український міцний крафт. З яскравим, чесним і самобутнім характером.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Крафтовий алкоголь – це не просто напої. Це історія у пляшці, протест проти шаблонів і прагнення створювати щось справжнє. В Україні цей рух ще молодий, але вже має свій характер і навіть філософію. Тут крафт – не мода, а потреба. Потреба у власному голосі, смаку, ідентичності. Що ж стосується міцних алкогольних напоїв, то тут кожна […]

Вина з низьким та нульовим вмістом алкоголю завойовують світ. Тренд гарячий, хоча й дещо перегрітий: на жаль, поки не кожне вино, представлене у цьому сегменті, гідне називатися вином. Drinks+, знімаючи шляпу перед фоловерами No/Low, попросив винну експертку Вікторію Макарову прояснити, де шукати вина, в яких градусу немає, а задоволення є.

Заглянемо в теорію. Як виробляють безалкогольні та слабоалкогольні вина? Найбільш розповсюдженими є такі методи:

Вакуумна дистиляція. Вино обережно нагрівають під зниженим тиском у вакуумі, що дозволяє алкоголю випаровуватись за температур, нижчих за температуру кипіння – близько 30–35°C. Ароматичні сполуки при цьому збираються окремо й повертаються у вино після видалення алкоголю.

Зворотний осмос. Вино пропускають через напівпроникну мембрану під високим тиском, що дозволяє відокремити алкоголь та воду від смакових компонентів. Алкоголь видаляється, а решта частин по’єднується знову.

Технологія обертових конусів (spinning сone сolumn). Під час цієї процедури вино проходить через конусоподібну колону, в середині якої – обертові й статичні конуси. За умов вакууму та низької температури відокремлюють ароматичні сполуки та алкоголь. Зібрані аромати згодом повертають до вина, щоб відтворити його початковий профіль.

Холодна фільтрація (ліофілізація). Вино заморожується, а потім під вакуумом із нього сублімують алкоголь та частину води. Це менш розповсюджена й доволі дорога методика, яку застосовують у специфічних випадках.

Кожен із цих методів має на меті зменшити або повністю усунути вміст алкоголю, при цьому максимально зберігаючи ароматичні й смакові характеристики. Вибір конкретної технології залежить від бажаного стилю продукту, технічних можливостей і вартості процесу.

Повернення вилучених ароматів – це спроба наблизити деалкоголізоване вино до його оригінального профілю. Втім, на практиці оригінальну ароматику не завжди вдається повністю зберегти. Тому виробники іноді використовують добавки, щоб імітувати або відновити втрачену органолептику: натуральні ароматизатори (часто з фруктів, трав і спецій), кислоти, підсолоджувачі, гліцерин, таніни, екстракти дуба – усі ці інгредієнти можна знайти в сучасних безалкогольних винах. На жаль, ці зусилля не завжди призводять до вдалого результату.

Ще один підхід – перерване бродіння, цей метод широко застосовують для створення вин із низьким вмістом алкоголю. У цьому випадку процес бродіння свідомо зупиняють до його завершення, внаслідок – більше залишкового цукру, а алкоголь не встигає досягти високих показників. Такі вина часто класифікуються як напівсухі й інколи поступаються за комплексністю винам, що пройшли повну ферментацію.

Інколи – але не завжди. У Німеччині, зокрема в регіоні Мозель, цей метод здавна використовується для створення вишуканих, складних, всесвітньо відомих вин. Тож, перефразовуючи відоме прислів’я, краса – в руках творця.

Блукаючи рядами зони ZERO на нещодавньому ProWein, я намагалася знайти кілька якісних позицій, оскільки мати якісну безалкогольну альтернативу нормальному вину було б дійсно чудово. Дегустуючи виставлені зразки, спостерігала за реакцією інших дегустаторів. Підслухала нишком коротку бесіду двох виноробів із Пфальцу: «Середня оцінка, як на мене, – між погано і дуже погано,» – констатував перший. «Я не розумію, як із цим жити,» –підсумував другий.

Мила дівчина, щойно розпочавши дегустацію, усміхнулася до мене: «Ви вже були на ігристих? Може розподілимо зони – я вам підкажу, на що звернути увагу серед білих, а ви мені – серед ігристих?» Дівчина виявилась засновницею нового проєкту Zero Wein Club, на ім’я Дженні Кляйн.

Дженні – справжня ентузіастка zero-тренду. Її проєкт Zero Wine Club – платформа культури безалкогольного вина, «що фокусується на насолоді, вільному виборі і свідомому та відповідальному споживанні». Дженні з гордістю називає себе флексі-дрінкером. Що це означає? «Уявіть собі флекситаріанця, але у світі вина: людину, яка із задоволенням п’є як алкогольні, так і безалкогольні вина – залежно від настрою, ситуації та компанії».

Перш ніж запустити свій проєкт, Дженні продегустувала понад 250 безалкогольних вин, щоб зрозуміти, чи дійсно вони мають майбутнє: «Для мене безалкогольне не означає щось менш якісне або цікаве, – розповідає фундаторка Zero Wein 28 Club. – Багато людей і досі ставляться до безалкогольного вина з упередженням: мовляв, ну не може воно бути смачним. І я дуже хочу це змінити. Насправді, на ринку вже чимало справді якісних, смачних і витончених безалкогольних вин – потрібно лише дати їм шанс. Це трохи нагадує історію з безалкогольним пивом або рослинними замінниками м’яса: знадобився час, аби їх почали сприймати серйозно. Я прагну дати людям свободу вибору. Щоб кожен міг насолодитися вином, яке пасує до конкретного моменту – без компромісів. І хочу, щоб безалкогольне вино стало повноцінною частиною культури, було представлене на подіях, у ресторанах, вдома. Щоб воно стало нормою. Не винятком, а свідомим вибором».

На відміну від Дженні Кляйн, я ще не встигла продегустувати 250 No / Low зразків, тим не менше, на пошуки достойного безалкогольного вина у Німеччині я витратила чимало часу, – шукаючи його у різних цінових сегментах. Німеччина виробляє неймовірні вина, і дуже пристойний рислінг (що містить алкоголь) можна придбати за 5–7 євро. Тож моє розчарування від пляшки дуже невдалого безалкогольного рислінга вартістю 18 євро не мало меж. Це той випадок, коли ціна ніяк не впливає на якість.

Втім, щонайменше дві безалкогольні позиції з тих, що мені довелось продегустувати, справили дуже приємне враження, яким ділюся:

Dr. Lo Riesling Alkoholfrei – безалкогольний рислінг від дуже відомої і дійсно гарної виноробні Dr.Loosen із Мозеля, виготовлений з винограду власних виноградників. Рислінг – фруктовий, свіжий, мінеральний і елегантний, з чудовим балансом кислотності.

Другий зразок – Kolonne Null Edition Axel Pauly Riesling Alcohol-Free Wine 2020, продукт колаборації Акселя Паулі – молодого й надзвичайно талановитого винороба з Мозеля на прізвисько «Мозельський Барбаросса», та Kolonne Null – найвідомішого та найбільш інноваційного бренду безалкогольного вина в Німеччині. Цей рислінг дійсно здивував характерною стилістикою Паулі: мінеральність, яскрава, але добре збалансована кислотність, елегантність в ароматі й смаку. Насичений аромат зелених яблук, свіжих лимонів і соковитих кісточкових фруктів у поєднанні з характерною пряною нотою та легким вершковим натяком – справді чудове вино з нульовим вмістом алкоголю.

Тенденція світового споживання бентежить виноробів: молодь дедалі менше цікавиться вином. Близько третини представників покоління Z віддають перевагу No / Low. У тій самій Німеччині, згідно аналізу винного ринку, проведеного NielsenIQ для Німецького інституту вина (DWI), у 2024 році споживання безалкогольних вин серед німців зросло на 86% порівняно з попереднім роком.

На цьому етапі вже важко сказати, чи це власний свідомий вибір споживачів, чи зробила свою справу активна пропаганда здорового способу життя. Так чи інакше, винній індустрії доводиться реагувати на такі зміни у вподобаннях нової генерації. Що думають з цього приводу експерти?

Роберт Джозеф, відомий британський винний критик, співзасновник виноробні Le Grand Noir, висловлює виважену думку щодо тренду на безалкогольні та низькоалкогольні вина. На його думку, інтерес споживачів зумовлено міркуваннями здоров’я та певною зміною соціальних норм. Пан Джозеф закликає винну індустрію «проявити емпатію» і не ігнорувати цей запит.

У своїй колонці Devil’s Advocate на Meininger’s International Роберт Джозеф опублікував статтю «10 причин, чому люди обирають безалкогольні напої». У ній він перелічує чинники, що сприяють тренду, зокрема: медичні (наприклад, прийом антибіотиків або вагітність), проблеми з метаболізмом, суворі правила на роботі, свідома відмова від алкоголю для тих, хто мав із ним проблеми тощо.

«Які пропозиції має споживач, який шукає «дорослий» безалкогольний напій, щоб, приміром, насолодитися ним під час їжі? Йдеться саме про альтернативу воді, солодким напоям або соку (останні містять цукор). Чому б і цим споживачам не випити келих чогось, що принесе задоволення?», – пише Роберт Джозеф. Він сподівається, що виробники знайдуть якісне рішення. Власне, його компанія Le Grand Noir також пропонує лінійку 0,0%: біле сухе, бленд Гренаш Блан, Шардоне та Віоньє, та сухе червоне – бленд Піно Нуару та Гренаша.

У своїй колонці пан Джозеф зазначає, що очікувати від безалкогольних та низькоалкогольних напоїв тої ж яскравості, як від вишуканих вин, не варто: «Більшість із нас так само рідко п’є ексклюзивні вина, як, приміром, м’ясоїди смакують мармурові стейки». На думку пана Джозефа, конкуренція для безалкогольних вин знаходиться аж ніяк не у сегменті fine wine: «Кожен, хто виготовляє безалкогольні вина, змагається не з пивом, міцним алкоголем чи класичним вином. Їхні конкуренти – це Coca-Cola, апельсиновий сік, вода, а також – інші виробники No / Low».

Євгенія Ніколайчук, WSET4, керівниця проєктів винного напрямку комерційного офісу мережі «Сільпо», тим не менше, говорить про вихід безалкогольних вин також і у преміальний сегмент: «Цього весняного сезону ми з колегами відвідали всі ключові події винної індустрії – Barcelona Wine Week, Wine Paris, ProWein, Vinitaly, і близько 40% всього, що ми дегустували, було саме в сегменті No / Low. Тренд, що впав у вічі: преміальні вина у безалкогольному сегменті. Це вина, що мають певну added value: вироблені з органічно вирощеного винограду, витримані в дубі тощо, у ціновій категорії трохи вище середньої. Ці вина значно цікавіші з точки зору органолептики, серед них набагато менше «підсолоджених», їх дійсно приємно пити».

Серед цікавих світових тенденцій Євгенія також відзначає поширення вин з відчутно меншим рівнем алкоголю: «Для виробництва таких вин використовують спеціальні дріжджі, що споживають більше цукру, але виробляють значно менше алкоголю. В результаті отримуємо легкі, якісні сухі вина з алкоголем на рівні 8-9%».

Якою є ситуація з безалкогольними винами в Україні?

Євгенія констатує, що споживання класичних тихих та ігристих вин за перший квартал 2025 року знизилось: «На те є певні причини. Дехто приймає антидепресанти, їх не можна поєднувати з алкоголем. Дехто просто хоче контролювати ситуацію, зважаючи на постійні загрози з повітря. Є ті, хто збільшив споживання на початку війни, а зараз зменшує кількість алкоголю. Є ті, хто купував у середньому 3 пляшки вина на тиждень, а зараз можуть купувати дві пляшки вина, що містить алкоголь, і одну пляшку безалкогольного. Зважаючи на ці потреби, для полегшення навігації у мережі «Сільпо» створено спеціальні стійки безалкогольної продукції».

Чому ж саме споживання тихих та ігристих вин в Україні «просіло» найбільше? На думку Євгенії, причина має суто емоційний характер: «Вино – це завжди маленьке свято, релакс, гарний настрій. Для святкувань в Україні зараз – не найкращі часи. Вживання ж безалкогольного вина може частково відтворити святкову атмосферу без ризику втратити контроль: у келиху – все ще твій улюблений напій».

Чи виробляють в Україні безалкогольні вина?

«Перш ніж інвестувати у дороге технологічне обладнання для виробництва безалкогольних вин, потрібно було внести певні зміни до законодавства, щоб легалізувати таке виробництво, – пояснює ситуацію Світлана Цибак, СEO Beykush Winery, Голова Асоціації крафтових виноробів України. – Я працювала у робочій групі, що займалася адаптацією українського законодавства до європейських стандартів. У тому числі це стосувалось і безалкогольних вин. Робота тривала, починаючи з 2020 року, тобто це був доволі складний процес».

Отже, у серпні 2024 року Верховна Рада України ухвалила Закон №9139, який гармонізує національне винне законодавство з нормами ЄС. Закон вперше регламентує виробництво безалкогольних та частково деалкоголізованих вин в Україні. Зокрема, передбачає чітке розмежування понять «безалкогольний» та «низькоалкогольний» напій, встановлення вимог до технологічних процесів деалкоголізації та визначення дозволених методів, маркування продукції (обов’язкове зазначення вмісту алкоголю та використаних методів деалкоголізації), а також запровадження стандартів та механізмів контролю. Новий закон встановлює й певні обмеження: заборону деалкоголізації вин з географічними зазначеннями (ГЗ) та одночасного застосування деалкоголізації та підсолодження виноградного сусла.

Чи з’являться власні безалкогольні вина в Україні найближчим часом? Це – питання й виклик як для виноробів, так і для споживачів. Світові тренди, безумовно, є актуальними й для нашого ринку, але ми завжди створюємо власні правила й пишемо свою історію. Слідкуємо за розвитком подій!

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Фото: Messe Düsseldorf / ctillmann, Andreas Durst for Weingut Axel Pauly, Leigh-Ann Beverley, власний архів Вікторії Макарової

Вина з низьким та нульовим вмістом алкоголю завойовують світ. Тренд гарячий, хоча й дещо перегрітий: на жаль, поки не кожне вино, представлене у цьому сегменті, гідне називатися вином. Drinks+, знімаючи шляпу перед фоловерами No/Low, попросив винну експертку Вікторію Макарову прояснити, де шукати вина, в яких градусу немає, а задоволення є. Заглянемо в теорію. Як виробляють […]