Gastronomy and Wine Portal

Нинішня ситуація в українському виноробстві, придавленому війною та недопрацьованими законами, нагадує улюблені нами петнати або й навіть бурчак: в допоки закритій пляшці вирують не завжди помітні оку, але властиві молодому вину бурхливі процеси. Прийде час – і ця жвава суміш вирветься назовні. Щось виявиться легкою, пустопорожньою піною. Дещо перетвориться на демократичні, але улюблені напої. А з деяких проєктів вийдуть елегантні вина, якими зможе пишатися країна. Оксана Ткаченко, завідувачка кафедри технології вина та сенсорного аналізу ОНТУ – одна з тих небагатьох фахівців країни, хто намагається встигнути за цими рухливими процесами: вона протягом дня перетинає країну по діагоналі, відстежує розвиток ягід, допомагає збирати врожай, консультує щодо технологічних алгоритмів та спрямовує щодо стилів майбутнього вина. На сьогодні, коли в галузі практично відсутні статистика та аналітика, ми вважаємо, що Оксана Борисівна і її команда – унікальне розвідувальне бюро, в якому сконцентровані актуальні знання про українське виноробство та виноградарство. D+ звернувся до пані Ткаченко з проханням розповісти, які вона бачить досягнення, перспективи та виклики.

Експерименти на межі можливого

Люди, які сьогодні приймають рішення садити виноградники, дуже серйозно обговорюють питання, а що їм посадити? І вони готові на експерименти. Зараз Україна – свого роду лабораторія: і щодо сортів винограду, і щодо того, як вони почуваються і як покажуть себе в умовах мінливого клімату.

У нас набирає обертів популярність таких сортів як Мускаріс, Йоханітер, Соляріс… Ця група зараз у моді по всьому світу. Є експерименти з іншими європейськими сортами винограду. Але попереду на нас чекає серйозне випробування, бо в Україні ухвалили новий закон, який декларує, що ми можемо вирощувати, а що ні. Проте ми маємо гарну групу підтримки у міжнародних проєктах, у тому числі в особі нашого головного винного юриста Юлії Проходи. Разом ми вирішуватимемо ці проблеми, які, безумовно, постануть перед тими, хто завіз різні сорти на попередньому етапі розвитку виноробства, особливо крафтового. Таких виноробів дуже багато. Вони могли собі це дозволити, на відміну від європейців, які давно були обмежені правовим полем. І якщо ми не проводили експериментів з сортами в нашому єдиному профільному науково-дослідному інституті, таку функцію брали на себе винороби практично протягом усього періоду розвитку незалежної України. Приміром, той же «Бейкуш» – найвідоміша, на мою думку, виноробня, де люди взяли на себе практично державну функцію і вже 10 років створюють унікальні вина.

Можу сказати, що зараз формуються нові майданчики, які мають стратегічне значення. Наприклад, Mon Crafto з експериментальним виноградником на трьох гектарах на Житомирщині, де вирощують безліч європейських білих та червоних сортів. І це дуже важливо для розвитку виноробства в так званих «невинних регіонах».

Бессарабія під натиском природи

На сьогодні основний регіон виноробства в Україні – Бессарабія, але зараз йому кидає виклик сама природа. Адже для того, щоб зберегти і розвивати тут виноградники, потрібно буде докласти величезну кількість зусиль, освоїти нові практики та навчитися жити у нових реаліях глобального потепління. Втім, зараз в усьому світі спостерігається зниження врожаю винограду та виробництва вина. Міжнародна організація винограду та вина пов’язує це і з економічними факторами, і з кліматичними. Тобто, класичні винні регіони, такі як Бессарабія, страждають від кліматичного хаосу. Сьогодні всі світові дослідні центри стурбовані тим, щоб знайти агротехнічні прийоми, які мінімізують негативний вплив зміни клімату на виноград. Думаю, що і ми невдовзі користуватимемося практиками, які запропонує виноробам світове наукове співтовариство.

Сьогодні можу впевнено сказати, що обмежуючими факторами для Бессарабії є висока температура та дефіцит води. Такий клімат впливає на біохімічні процеси у ягоді, що створює не дуже гарні умови для формування і ароматичної, і фенольної зрілості. Отже, регіон має бути готовим та відкритим до зміни клімату та майбутнім революційним виноградарським практикам. Я впевнена, що Бессарабія залишиться виноробним регіоном, але для цього нам потрібно буде дуже багато працювати та вкладати, тобто не обійтися без залучення інвестицій.

Закарпаття: туризм плюс вино

Закарпаття – регіон, вино якого має власну давню та неймовірно цікаву історію. Сьогодні він стає лідером виноробства завдяки, зокрема, підтримці міжнародних інституцій. У моєї команди науковців зараз є можливість працювати на Закарпатті завдяки тому, що я є експертом ФАО. Отже можу порівнювати те, що було рік тому – і що маємо сьогодні. Робота, яка була виконана за два грантові цикли, дала відчутні наочні результати. Напевно, потрібно буде ще кілька років – і ми зможемо говорити про зовсім інший рівень якості вина в цьому регіоні. Закарпаття бурхливо розвивається. Тут є люди, які сповнені рішучості для того, щоб здійснити цю революцію. Перш за все, в розумінні, що таке закарпатське вино, змінити його статус відповідно до сьогоднішніх очікувань споживача.

Раніше деякі фахівці дозволяли собі іронізувати, що виноробство на Закарпатті є, а вина – немає… Так, на Закарпатті була певна невідповідність – є фантастичний терруар з усіма можливостями виробництва, але люди не дуже думали насправді про якість, тому що вино не було центром розвитку туризму. Саме ця синергія – туризм плюс вино – повинні принципово змінити вектор цілого регіону. Тобто ми чітко розуміємо, що колишній образ вина у пластиковій пляшці по 50 гривень за літр – то привід з минулого. І те, що зараз я тут спостерігаю, мене дуже надихає. Я свято вірю у розвиток Закарпаття.

«Невинні» регіони: нові зірки на винній мапі

Третій напрямок в Україні – це регіони, які не входили до переліку областей, які ще за радянських часів були визначені як виноробні. Але зараз усе дуже змінилося. І сьогодні треба приймати як даність, що і у Вінниці, і в Житомирі, і в Києві будуть виноградники та виноробні з прекрасними винами. Тому що клімат змінюється, і тому, що нічого не буває статичного. У світі зараз кажуть, що виноградники мають ноги – і вони прямують або на північ, або в гори – шукають прохолодніший клімат, тікають від спеки та посухи. І зараз активно відбувається саме таке пересування. У 2013 році мені пощастило зустрітися зі знаменитим Стівеном Спур’є. Він показав мені фотографії ділянки, яку він підготував під виноградник у Великій Британії. На той момент для мене це виглядало фантастикою. А сьогодні ми всі знаємо, що у графстві Кент виготовляють ігристе вино. Але хто тоді міг уявити подібне? Ця людина була великим стратегом! Нині прикладів міграції виноградників у світі дуже багато. Тому ми, як науковці кафедри, що займається розвитком виноробства України, окрім завдань, що стоять перед нашими виноробами сьогодні, багато уваги приділяємо саме стратегії, питанням, які постануть через три, п’ять років і більше. Вісім років тому ми вибрали майданчик на Вінниччині, і я тоді сказала, що це буде один із найкращих виноградників України. Було зроблено проєкт разом із університетом Гайзенхайма. Сьогодні майданчик готовий для посадки винограду. Ми впевнені, що через 5-6 років сюди за виноградом їздитимуть так само, як зараз до Одеської області.

Локації для енотуриста

Як ви зрозуміли, моя логістика як експерта останнім часом розподілена по трьох напрямках: Бессарабія, Закарпаття та «невинні» регіони. Тож можу порадити усім, хто захоплюється вином, більше подорожувати цими винними дорогами. Хочу почати з моєї рідної Бессарабії. Зізнаюся, я захоплююсь винами та виноробами цієї землі. Назву поки п’ять із великої кількості виноробень Одеської області, але кожна з них варта уваги. Це винороби, у яких горять очі, незважаючи ні на що вони працюють, не покладаючи рук, і вже мають результати, які справляють враження. Всього за п’ять років існування приголомшливих результатів досягла виноробня «Фрумушика Нова». Незважаючи на молодість бренду, вина під цією маркою вже здобули безліч нагород на міжнародних конкурсах. А туристичний комплекс і ферма робить візит до неї справжньою гастрономічною пригодою.

«Шато Піно» – виноробня, яка створює якісне локальне українське вино за сучасними європейськими технологіями під керівництвом однієї з найкращих виноробів-технологів в Україні, Євгенії Пустовіт. Туди треба їхати і бачити – це просто неймовірна, величезна кількість крутих експериментів. Не можна не згадати Villa Tinta, яка зараз знаходиться у пошуку себе в нових реаліях, постійно експериментуючи та рухаючись вперед.

«Виноробна станція» – унікальна виноробня, де звертаються до сортів, виведених інститутом Таїрова, – що дуже цінно. Тут формується зв’язок між минулим та майбутнім, і це показує приголомшливі результати. Хочу відзначити і виноробню Мар’яна Шевченка, яка теж зараз перебуває на новому етапі розвитку.

Закарпаття для мене зараз – зона особливої уваги. Це чудова візитна картка країни – туризм і вино. Закарпатські винороби на дуже високій швидкості рухаються вперед. «Шато Чизай» – це must have, обов’язково потрібно їхати, дивитися та спілкуватися. Дуже гарний, приголомшливий проєкт. Сильне враження на мене справила виноробня Стаховського. Я побачила молоді виноградники, лози нових сортів, прекрасну техніку. Не кажучи вже про енергетику Першої ракетки! Рекомендую. Також хочу відзначити Chateau Pauk і Nota Bene, та ще безліч інших закарпатських виноробень, які зараз перебувають у стадії бурхливого розвитку. І, користуючись нагодою, хотіла б дати пораду самим виноробам: для успішного розвитку необхідно бути відкритими для експертів, журналістів. Відчиняйте свої двері – і тоді про вас знатимуть!

«Невинні регіони» привертають особливу увагу нашого університету. На їх розвиток спрямована наша стратегія, адже саме туди рухаються наші виноградники. Але вже зараз тут виробляють чудові вина. Хочу відзначити приголомшливий проєкт у Вінницькій області Gigi winery, чиї вина сміливо можна відносити до творів мистецтва. Раджу вайнловерам і сомельє відвідати згадуваний Mon Crafto з експериментальним виноградником на Житомирщині. І ще назву виноробню в Житомирській області під торговою маркою Lowkowo. Цей проєкт набирає швидкість, як космічна ракета. Зараз лише другий сезон, але у людини неймовірна жага зробити вино. Зверніть увагу на них, вони будуть флагманами у розвитку невинних регіонів України. Та вони вже це зробили! І на останнє ще одна ремарка: можливо, ми надто молода виноробна країна, щоб сьогодні говорити про великі вина чи видатних виноробів. З іншого боку, всі винороби, з якими я зустрічалася на теренах України, талановиті і роблять сьогодні абсолютно героїчні речі. А, в принципі, які критерії видатного винороба?.. Мені здається, що усі, хто створює сьогодні вино в таких умовах, іноді під обстрілами, є визначними особистостями, і не лише за своїми професійними навичками.

Шануймо українське вино і наших виноробів!

Нинішня ситуація в українському виноробстві, придавленому війною та недопрацьованими законами, нагадує улюблені нами петнати або й навіть бурчак: в допоки закритій пляшці вирують не завжди помітні оку, але властиві молодому вину бурхливі процеси. Прийде час – і ця жвава суміш вирветься назовні. Щось виявиться легкою, пустопорожньою піною. Дещо перетвориться на демократичні, але улюблені напої. А […]

8-ма Глобальна конференція UNWTO з винного туризму, яка відбулася в Єревані (Вірменія), стала знаковою подією в сфері винного туризму. Захід був організований Всесвітньою туристичною організацією ООН (UNWTO) у партнерстві з Міністерством економіки Республіки Вірменія. Конференція зібрала провідних експертів та зацікавлених сторін під темою «Спадщина в кожній пляшці: як створити автентичний досвід винного туризму», що акцентує увагу на важливості збереження культурної спадщини в процес модернізації винного туризму.

Конференція зосередила увагу на відродженні вікових традицій у динамічному контексті винного туризму, акцентуючи на важливості розробки стратегій, які не лише прославляють культурну спадщину, але й приносять користь місцевим громадам. Ця подія стала неоціненною платформою для обговорення глобальних тенденцій винного туризму, визначення основних викликів та пошуку інноваційних рішень. Її мета — сприяти розвитку сталих, інклюзивних і життєздатних моделей туризму, які вшановують культуру та спадщину виноробства.

У своїй вступній промові Генеральний секретар Всесвітньої туристичної організації Зураб Пололікашвілі підкреслив важливу роль винного туризму у збереженні культури та історії виноробних регіонів: «Глобальна конференція з винного туризму є провідною подією для обміну історіями, традиціями та ритуалами, що кореняться в історії виноробства. Ці історії – це не лише про вино, а й про людей, землю та культури, які плекали ці традиції протягом поколінь. Ми повинні інтегрувати ці традиції у досвід винного туризму», — зазначив він.

Престижу конференції додали значні постаті, такі як професор Гергей Сольнокі (Gergely Szolnoki) з Університету Гайзенхайм, досвідчений суддя WTA з самого початку заснування проєкту, та Ліз Палмер (Liz Palmer), відома канадська журналістка, авторка, і глобальний інфлюенсер, яка є експертом у галузі вина і гастрономії, а також номінантом у Wine & Food Influencer/Expert Opinion.

Ці дві важливі постаті були запрошені виступити на конференції в ролі головних доповідачів. Ліз поділилася своїм досвідом під час презентації на тему «Створення та підтримка сильного діджітал бренду», а Гергей Сольнокі провів майстер-клас на тему «Сталий розвиток: підтримка екологічного винного туризму». Ми мали можливість поспілкуватися з обома спікерами, щоб дізнатися їхні думки та отримати основні резюме конференції.

Також, Пол Вагнер (Paul Wagner), одна з ключових фігур у глобальному винному туризмі та новий член журі WTA на 2024-2025. Він провів майстер-клас на тему «Винний туризм під новим кутом зору» та долучився до панельної дискусії «Цифровий наратив та взаємодія з міжнародною аудиторією», яку модерував Альдер Ярроу (Alder Yarrow), американський винний та ресторанний блогер, видавець Vinography, та номінант Wine Travel Awards у Wine & Food Influencer/Expert Opinion та Author of the Year. У складі панелі також були Ерік Ваньон (Eric Wagnon), засновник та CEO VinTrail Pro з Франції, Йохен Геснер (Jochen Heussner), експерт з цифрових технологій з Італії, та Адела Перейра (Adela Pereira), консультант з Іспанії. Невдовзі буде опубліковане розгорнуте інтерв’ю з Полом Вагнером, яке висвітлить його глибокі знання в сфері винного туризму.

Ліз Палмер про свою доповідь «Створення та підтримка сильного діджітал бренду» та роздуми про конференцію

«Мій основний висновок з цієї події полягає в тому, що винний туризм є потужним інструментом економічного та культурного розвитку, але він може бути успішним лише за умови підтримки єдиної стратегічної візії. Успішний винний туризм повинен поєднувати історію, мистецтво, гастрономію та місцеву культуру, створюючи захопливі та пізнавальні практики для відвідувачів. Цифровізація та сталий розвиток мають стати важливими аспектами майбутнього цієї галузі, щоб забезпечити її успіх.

У своїй доповіді я наголосила на важливості створення і підтримки чіткої ідентичності бренду, використання контент-маркетингу та активної взаємодії в соціальних мережах для залучення та утримання потенційних мандрівників. Я поділилася десятьма стратегіями для зміцнення цифрової присутності брендів винного туризму та обговорила, як цифрові інструменти можуть підвищити видимість і допомогти створити стійкі бренди в умовах посиленої конкуренції на ринку. Крім того, я наголосила на важливості персоналізації та автентичності в цифровому брендингу для глибшого зв’язку з сучасною аудиторією, яка шукає незабутні та пізнавальні винні туристичні досвіди».

Гергей Cольнокі про 8-му конференцію UNWTO з винного туризму

Гергей вів нас через всю конференцію, щедро ділячись враженнями та ілюстраціями (він навіть надав кілька фотографій для цієї публікації), допомагаючи відчути атмосферу події від початку до кінця. Його яскраві образи дозволили нам уявити, як це бути присутнім на конференції, що проходила в сонячній Вірменії.

«UNWTO відома організацією захоплюючих і цікавих конференцій. Минулорічна конференція в Іспанії мала різноманітну та динамічну програму, що охоплювала теми цифровізації, сталого розвитку та брендингу. Ці заходи постійно пропонують широкий спектр актуальних тем», — зазначив він.

Дослідження винного туризму та ландшафт Вірменії

Після завершення конференційних сесій увага була спрямована на багаті виноробні традиції Вірменії. Як країна-господарка 8-ї глобальної конференції UNWTO з винного туризму, Вірменія продемонструвала свою роль важливої дистенації для туристів-любителів вина. З історією виноробства, яка налічує понад 6 000 років, Вірменія пропонує унікальний досвід винного туризму, що глибоко переплітається з її культурною спадщиною, традиціями та природними краєвидами.

Сюзанна Хакобян (Susanna Hakobyan), в.о. голови Комітету з туризму Республіки Вірменія, зазначила: «Вірменія пишається тим, що приймає 8-му глобальну конференцію UNWTO з винного туризму. Завдяки тисячолітнім традиціям виноробства та багатій культурній спадщині, ми маємо можливість поділитися інноваціями та високоякісною винною культурою. Ця конференція є важливою платформою для обміну досвідом і розвитку глобальних підходів до винного туризму».

Гергей Сольнокі також підкреслив важливість виноробства у Вірменії, відзначивши чудові умови для органічного виноградарства. «Вірменія має ідеальний клімат для органічного виноградарства завдяки 300 сонячним дням на рік та температурі до 33 градусів у вересні, що дозволяє зберігати мінімальну потребу в добривах та зменшує грибкові захворювання», — зазначив він.

Гергей прибув до Вірменії за два дні до початку конференції і одразу вирушив у тур, організований Фундацією виноградарства та виноробства. Він відразу помітив глибокий зв’язок між вином і місцевою кухнею Вірменії. «Вино та їжа тут не просто поєднуються — вони переплітаються, створюючи гармонію. Досвід збагачується смачними місцевими стравами і неймовірною гостинністю як у маленьких, так і великих виноробнях», — зазначив він. Гергей був щиро вражений теплим прийомом, який він сприйняв як вираження гордості, глибоко вкоріненої у виноробній культурі.

Також він підкреслив різноманіття та високу якість вірменських вин, особливо відзначивши виноград сорту Арені. «Арені, разом із білими сортами, такими як Воскеат і Кангун, вже мають вагомий вплив на місцеві та міжнародні ринки», — зауважив пан Сольнокі.

Гергей поділився своїми думками про розвиток виноробної галузі Вірменії за останні 15-20 років. За його словами, країна значно змінила курс — від виробництва бренді в радянські часи до розвитку процвітаючого винного туризму та малих виноробень. Ця зміна кардинально відрізняється від процесів у таких країнах, як Німеччина, що підкреслює унікальність Вірменії на світовій виноробній арені. Особливо він відзначив кілька виноробень, зокрема Zorah Winery, Old Bridge Winery, Trinity Canyon Vineyards, Momik Winery, Karas Winery та Armenia Wine Company.

Гергей Сольнокі зазначив культурний зсув серед молоді Вірменії, на противагу зниженню інтересу до вина серед молодих європейців. «Винні бари в Єревані, які з’явилися близько 15 років тому, стали популярними місцями, де молодь Вірменії збирається для того, щоб насолодитися вином», — сказав він, підкреслюючи зростаючий інтерес до вина серед молодого покоління.

Завершуючи, Гергей відзначив значне збільшення популярності та видимості вірменських вин у місцевих ресторанах та дегустаціях — це є значною зміною порівняно з їх попереднім дефіцитом. Він вважає це позитивним кроком для виноробної галузі Вірменії.

Сталий розвиток та стійкість у винному туризмі

8-ма глобальна конференція UNWTO з винного туризму також була спрямована на обговорення того, як цей сектор може підтримувати сталий розвиток і стійкість в умовах зростаючих кліматичних викликів. Оскільки зміна клімату все більше впливає на різні регіони світу, зростає потреба в інноваційних і адаптивних стратегіях як для виноробства, так і для туризму.

Конференція продемонструвала ряд стратегій для виноробних регіонів, які прагнуть запровадити екологічно чисті практики, мінімізувати свій вплив на навколишнє середовище та зміцнити стійкість до кліматичних загроз. Учасники отримали новітні знання про органічне виноробсво, сталий процес виробництва вина та екологічний туризм.

Гергей Сольнокі, один з провідних експертів у сфері сталого винного туризму, поділився важливими думками під час свого майстер-класу, а також детально пояснив різницю між екологічно чистим і сталим винним туризмом. Він зауважив, що хоча ці поняття взаємопов’язані, вони охоплюють різні аспекти сталого розвитку.

У Німеччині Гергей активно залучений до проекту з органічно сертифікованими виноробнями, який отримав назву «Органічний винний туризм», що є частиною концепції екологічно чистого винного туризму.

«Екологічно чистий органічний винний туризм охоплює екологічний аспект, але для сталого винного туризму важливим є дотримання принципу потрійного результату. Тому сертифіковані органічні виноробні повинні розробити концепцію, що охоплює економічний та соціальний аспекти сталого розвитку», — пояснює Гергей.

За його словами, підхід Вірменії до екологічно чистих практик у винному туризмі може стати прикладом для інших регіонів, які прагнуть посилити зусилля у сталому розвитку.

Розглядаючи сталий винний туризм, Гергей наголошує, що справжня сталість повинна включати не лише охорону навколишнього середовища, але й забезпечення економічної життєздатності та позитивний вплив на соціальну структуру місцевої громади. Він зазначає, що хоча багато поточних ініціатив зосереджені на зменшенні використання пестицидів та покращенні біорізноманіття, справжній сталий підхід до винного туризму має інтегрувати економічні та соціальні аспекти.

Пан Гергей виступає за стратегію, яка не лише захищає навколишнє середовище, а й підтримує довгострокову життєздатність бізнесу та сприяє залученню громади. Він наголошує на важливості інтеграції екологічної сталості з економічними та соціальними ініціативами. Наприклад, популяризація біорізноманіття не тільки приносить користь навколишньому середовищу, але й покращує загальний досвід відвідувачів, додаючи цінність за межами простої дегустації вина. Ця комплексна стратегія включає ефективне управління ресурсами, такими як вода та енергія, що є критичними для сталих операцій у виноробнях.

Експерт підкреслює важливість взаємозв’язку між сталими практиками у виробництві вина та туризмі, зазначаючи, що навіть органічна сертифікація є частиною екологічної стратегії сталого винного туризму. Він пропонує прості, але ефективні заходи, такі як відмова від одноразового пластику, вибір матеріалів для переробки та використання альтернативних джерел енергії, зокрема сонячної енергії.

В економічному плані Гергей визнає труднощі, з якими стикаються малі сімейні виноробні, де продажі повинні виправдовувати операційні витрати для збереження життєздатності. «Продовжувати має сенс лише тоді, коли бізнес може забезпечити прибутковість», — зауважує він, також відзначаючи роль нових технологій, таких як цифровізація, яка може сприяти віртуальному винному туризму, зменшуючи вуглецевий слід від подорожей до виноробень.

Гергей звертає увагу на соціальні аспекти винного туризму, підкреслюючи різницю в умовах праці між різними регіонами. Він відзначає, що працівники в Європі мають значний рівень захисту, тоді як у таких країнах, як Південна Африка та Каліфорнія, можуть виникати серйозні проблеми. Особливо важливими є справедливі умови праці та адекватна заробітна плата в періоди високих навантажень, як, наприклад, під час збору врожаю.

Щодо залучення відвідувачів, Гергей пропагує освіту через досвід, а не безпосереднє навчання. Він вірить, що кожен візит до виноробні надає унікальну можливість для навчання, оскільки відвідувачі можуть спостерігати за процесами – тим самим вбирати нові знання, що робить цей досвід не лише пізнавальним, але й приємним.

Гергей також виступає за поєднання винного туризму з місцевими культурними та кулінарними традиціями для підвищення якості досвіду гостей. «Поєднання художніх виставок та презентацій вина не тільки привертає увагу відвідувачів, але й поглиблює їх зв’язок з регіоном», — зазначає він. Цей підхід допомагає покращити загальний туристичний досвід і сприяє співпраці між місцевими виноробнями, що зміцнює екосистему регіонального винного туризму.

Дослідження з цієї теми для безкоштовного завантаження:

• Sustainable Wine Tourism – a global survey
• Sustainable and innovative wine tourism. Success models from all around the world – Book
• Masterclass UNWTO Conference: “Sustainable Sips: Nurturing eco-friendly wine tourism

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

8-ма Глобальна конференція UNWTO з винного туризму, яка відбулася в Єревані (Вірменія), стала знаковою подією в сфері винного туризму. Захід був організований Всесвітньою туристичною організацією ООН (UNWTO) у партнерстві з Міністерством економіки Республіки Вірменія. Конференція зібрала провідних експертів та зацікавлених сторін під темою «Спадщина в кожній пляшці: як створити автентичний досвід винного туризму», що акцентує […]

У винному світі  оцінки журналістів та огляди критиків здавна слугують прихованими посібниками, щоб відкрити наступну виняткову пляшку, допомагаючи як випадковим клієнтам, так і досвідченим експертам. Втім, сьогодні навколо оцінки вина вирує хвиля дебатів. Все частіше голоси у винній спільноті не тільки ставлять під сумнів традиційні практики винної журналістики, але й критикують більш широкі підходи до публікації оцінки. Чи дійсно ці оцінки неупереджені та об’єктивні? Чи вони лише добре підтримують відомі міфи? D+ дослідив еволюцію цього питання.

Коли ми ведемо цей діалог, потреба у більшій інклюзивності та широті голосів, які можуть автентично висловити свою думку, збільшується. Цей рух заохочує галузь приймати різні точки зору та кидати виклик традиційним нормам. Але давайте зрозуміємо: надзвичайно важливо розрізняти професійні оцінки, проведені експертами, та пропоновані інфлюенсерами  різних рівнів. Та головне питання таке: чи готові ми вийти за рамки оспівування лише відомих брендів та знаних особистостей? Прийняття цих змін може докорінно трансформувати винну критику, що зробить її реальним відображенням багатого та різноманітного світу вина.

Олівер Стайлз (Oliver Styles)

В руслі цієї дискусії, у вересні 2024 року, відомий автор Олівер Стайлз (Oliver Styles) у своєму матеріалі «Кінець ідеальної оцінки вина», опублікованому у Wine-Searcher, неоднозначно висловився щодо цієї тривожної тенденції. Він зазначив, що область винної журналістики застрягла в повторному циклі загально прийнятих ідей, шкідливих для розвитку спільноти. Олівер стверджує, що загальна практика присудження майже ідеальних оцінок занадто часто відображає особистий бренд самого критика або ринкову репутацію вина, а не його реальну якість. Ця тенденція до високих оцінок, особливо у вузькому діапазоні від 95 до 100, свідчить про те, що оцінки більше слугують маркетингу, ніж виявленню реального рівня вина.

Більше того, Стайлз звертає увагу на те, що серед визнаних винних критиків відчутно зменшується практика сліпих дегустацій, можливо, тому, що вони можуть виявити «незручну правду». Ідентифікуючи вино, критики можуть дозволити своєму минулому досвіду з брендом або виноградником впливати на їхні оцінки. Ця практика підриває об’єктивну оцінку і може призвести до апріорі високих оцінок відомих або дорогих вин, незалежно від фактичної якості врожаю чи партії. Такий розвиток призводить до скушної однорідності критичних думок, зменшення яскравості та глибини винної журналістики. Коментар Стайлза підкреслює ширшу проблему: винна критика втрачає сміливі підходи, що колись спричиняли живу дискусію та дозволяли споживачам відкрити справді видатні вина. Щоб протистояти цим тенденціям, Стайлс виступає за повернення до чесної, нефільтрованої критики, де приймаються помилки та сюрпризи. Такий підхід відновить довіру до винної критики, гарантуючи, що послужить провідником для відкриттів, а не лише штампом схвалення відомих імен. Як зазначає Олівер Стайлз, традиційні методи оцінки вин втрачають свою актуальність, потрібен більш свіжий погляд на винну журналістику.

Малу Ламберт (Malu Lambert)

Малу Ламберт (Malu Lambert) у своїй переконливій статті «Ехо-камера: переосмислення винної журналістики» розглядає ті ж проблеми  в ландшафті Південної Африки. Ламберт критикує індустрію винної журналістики за її шаблон та залежність від обмеженого кола впливових голосів, що, на її думку, перешкоджає інноваціям та різноманітності. Вона вважає, що галузь перетворилася на ехо-камеру, де вже відомі імена та усталені розповіді посилюються, тоді як нові голоси та свіжі погляди залишаються непоміченими.

Ламберт стверджує, що такий обмежений фокус не тільки зменшує багатство винної культури, але й не відповідає інтересам споживачів. Вона підкреслює тенденцію винної журналістики перейматися думкою високопрофільних критиків, оцінки яких значно впливають на ринокові тренди та вибір споживачів. Це залишає в тіні менш відомі, але іноваційні виноробні, які кидають виклик усталеним підходам. Ламберт пропонує декілька реформ для пожвавлення винної журналістики, серед яких диверсифікація джерел, компіляція більш широкого кола критиків, особливо з недооцінених регіонів. Як і Олівер, вона закликає до сліпих дегустацій. Ламберт також наголошує на необхідності розповіді, що охоплює весь спектр винного досвіду – від експериментів на виноградниках до впливу зміни клімату та інноваційних технологій. Вона впевнена, що ці зміни дадуть більш повне уявлення про винний світ, покращуючи справжність та глибину винної журналістики.

Вирішуючи ці питання, Ламберт підтримує масові заклики до більш щирої та суттєвої винної журналістики.

Фабіо Пікколі (Fabio Piccoli)

Ще один видатний голос на світовій арені – Фабіо Пікколі (Fabio Piccoli) в статті для The Italian Wine Girl засмучений станом винної журналістики, яка, на його думку, зводиться до простого переказу прес-релізів. Він ділиться розчаруванням щодо відсутності критики, готової вказати на недоліки галузі для її вдосконалення.

Мег Мейкер (Meg Maker)

Підтримала своїх коллег і Мег Мейкер (Meg Maker) під час панельної дискусії «Нам потрібно поговорити про вино». Вона наголосила на необхідності переходу у винній журналістиці від «захисників воріт» до «відкриваючих ворота». Мег також виступила за розвиток мови, що використовується в описі вина, щоб зробити його більш інклюзивним та доступним для нової аудиторії. Цей заклик до інклюзивності – як спосіб розширити сферу винної журналістики та різноманітну аудиторію, відповідає позиції як Ламберта, так і Стайлза.

Марко Джованетті (Marco Giovanetti)

У своєму нарисі «Вплив винних критиків на сучасну винну індустрію» Марко Джованетті (Marco Giovanetti) обговорює як традиційний вплив винних критиків, таких як Роберт Паркер (Robert Parker), суперечить ЗМІ нового формату. Ця зміна призводить до демократизації винної критики, що характеризується відходом від стандартизованих оцінок на користь багатшого та різноманітного сенсорного та культурного сприйняття вина. Цей новий підхід не тільки враховує уподобання молодого покоління, але й розширює привабливість галузі, збагачуючи досвід споживачів більш динамічними та інклюзивними розповідями.

Том Уорк (Tom Wark)

Все більше професіоналів винної спільноти у всьому світі обговорюють необхідність змін у винній журналістиці. У своїй провокаційній статті «Винна журналістика робить крок на краще», Том Уорк (Tom Wark) обговорює правдивість та меншу залежність від формульного підходу до оцінки вини. У своїй статті він підкреслює, що журналістика повинна виходити за межі виставлення балів, зосереджуючись на нюансовому висвітленні вина як культурного та сенсорного досвіду.

«Ми бачимо, що вино може бути об’єктивом, за допомогою якого можна інтерпретувати культуру, суспільство та громаду. Однією з сучасних претензій до винної критики є те, що вона, як правило, видає заїжджений набір описів, який швидко втомлює. Огляди вина з їх оцінками, звичайно, мають право на місце, але захоплюють лише тих, хто вже захоплений.

З іншого боку, розповіді про вплив лісових пожеж на ринок страхування вина, про те, як гендерна політика перетинається з винним світом, про вплив супербогатих на винну культуру в затоці Сан-Франциско та використання фіктивного маркетингу у винній індустрії – це ті «винні історії», які виводять нас далеко за межі норми»,  – радить Том Уорк.

У пошуках нових перспектив винної журналістики Drinks+ звернувся до Річарда Бемпфілда МВ (Richard Bampfield), який нещодавно приєднався в якості судді до кампанії WTA 2024-2025. Він відзначив шаблон традиційного опису вина, часто заснований на технічній мові, який не завжди зрозумілий більшості споживачів. «Спілкування з винними професіоналами легке і просте: завжди існує певна формула, часто заснована на програмі, наприклад, WSET. Ви говорите про сухість, кислотність, солодощі та смаки – є певна формула. І так, це корисно для створення спільної мови для професіоналів, але це не означає, що така саме мова підходить при спілкуванні зі споживачами. Насправді, я сказав би, навпаки. Мова, яку ми використовуємо зі звичайними споживачами, має бути, на мою думку, менш формалізованою, менш технічною, більш розмовною і вираженою в повсякденних термінах. Зрештою, автор повинен надихати на купівлю пляшки вина та викликати почуття радості від вживання!».  Річард також відзначив зміни на цьому полі:  «Спільнота сучасних винних комунікаторів відрізняється від тієї, що була ще три-чотири роки тому. Зараз не всі вони мають досвід роботи в винній індустрії або проходили рівні WSET – і це не так вже і погано. Адже те, що вони говорять, зрозуміле споживачу. Зрештою, якщо такий стиль комунікації про вино допомагає публіці досліджувати світ вина та радіти своїм відкриттям, це корисно та вигідно для всієї індустрії».

Тім Ханні (Tim Hanni)

І, мабуть, найкращою цитатою на завершення теми буде вислів Тіма Ханні (Tim Hanni) МВ з нещодавнього інтервью нашій редакції: «Замість того, щоб «формувати» переваги вин, ми повинні зосередитися на кращому розумінні дивовижного розмаїття споживчих очікувань, а потім адресувати потрібний продукт відповідним людям. Саме це дасть виноробам більшу аудиторію, якщо вони зможуть успішно встановити зв’язок із споживачем і створити довіру, якої сьогодні бракує».

Фото: richardhemmingmw.com, londonwinecompetition.com, iwsc.net, thefizz.substack.com, daily.sevenfifty.com

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

У винному світі  оцінки журналістів та огляди критиків здавна слугують прихованими посібниками, щоб відкрити наступну виняткову пляшку, допомагаючи як випадковим клієнтам, так і досвідченим експертам. Втім, сьогодні навколо оцінки вина вирує хвиля дебатів. Все частіше голоси у винній спільноті не тільки ставлять під сумнів традиційні практики винної журналістики, але й критикують більш широкі підходи до публікації […]

На кшталт Гамлета, який задавався питанням «бути чи не бути», Пер Карлссон (Per Karlsson), суддя WTA, співзасновник BKWine Magazine та BKWine Tours, а також співавтор дванадцяти книг про вино, у своїй новій публікації перейнявся простим, на перший погляд, запитанням – чи варто подаватися виноробу на конкурс. Та, як нам бачиться, воно сьогодні не менш життєве, ніж гамлетівське. Адже винні конкурси в сучасному світовлаштуванні стали найдієвішим інструментом для просування виноробень. І від того, як відповісти на це запитання та який саме конкурс обрати, інколи залежить те саме «бути чи не бути». Ми з люб’язного дозволу автора  подаємо структуровані купюри з цієї статті – повністю матеріал читайте тут. 

Винні конкурси: що таке добре, а що таке погане

Чи є медалі винних конкурсів важливим індикатором для споживачів? А може винні конкурси є обманом, де виробники просто купують медалі, щоб їхні пляшки справляли більше враження? Ця стаття пояснює, що таке винні конкурси та як вони працюють. Я також поділюсь, чому вважаю, що винні конкурси є корисним індикатором якості для споживачів і чому ви, загалом, можете довіряти медалям як «позитивному сигналу». Заразом розповім про відмінності в організації конкурсів та цінності медалей. Все це ґрунтується на моєму досвіді суддівства та дегустатора винних конкурсів на чотирьох континентах протягом понад двадцяти років.

Винний конкурс – як це працює?

Винний конкурс – це, по суті, велика дегустація, на яку виробники вина подають свою продукцію. Вина дегустуються досвідченою дегустаційною панеллю (дегустатори, іноді їх називають суддями або журі) і отримують оцінки. Найкращі вина отримують медалі, в основному це золото-срібло-бронза, велике золото-золото-срібло або інша класифікація. Іноді є так звані «супер медалі»: best-in-show, best-of-category тощо. Все залежить від організаційних принципів конкурсу. За участь кожного виду вина платиться спеціальний внесок.

Медалі найчастіше наклеюють на пляшку і можуть бути використані виробниками, як маркетинговий інструмент. В деяких конкурсах, таких як Concours Mondial de Bruxelles (CMB), дегустатори, окрім числової оцінки, повинні дати короткий письмовий опис вин, який потім синтезується (за допомогою інструментів штучного інтелекту!) і надається виробнику.

Я брав участь у багатьох конкурсах в різних країнах. Найчастіше – у CMB. Він проводиться різними сесіями: червоне і біле, ігристе, вина совіньйон блан, рожеві вина, чилійські вина, солодкі та кріплені вина та інші. До речі, частина назви Bruxelles є історичною; сьогодні єдиний зв’язок з бельгійською столицею полягає в тому, що офіс команди знаходиться там, але конкурси проводяться в інших місцях.

Інші конкурси, де мені доводилося брати участь, такі: Grenaches du Monde, Concours Amphore (органічні вина), Apulia Best Wine, Rendez-vous du Chenin, The Silk Road Wine Competition (Китай), Michelangelo International Wine & Spirits Awards (MIWA, Південна Африка), VinCE (Угорщина), Challenge Entre-deux-Mers, Citadelles du Vin та багато інших. (Більше про участь у конкурсах тут).

Однак, у світі існує ще багато інших винних конкурсів. Ось перелік деяких досить відомих, в яких я ще не мав можливості взяти участь:

• International Wine Challenge (IWC), Велика Британія
• Mundus Vini, Німеччина
• Decanter World Wine Awards (DWWA), Велика Британія
• Balkans International Wine Competition
• Vinalies, Франція (для енологів)
• Vinordic Wine Challenge, Швеція

Деякі винні конкурси зосереджені саме на певному сорті винограду. Власне, BKWine також колись організовував винний конкурс The Scandinavian Wine Fair Competition у Парижі на початку 2000-х.

Яка мета у таких конкурсів?

Основна мета винного конкурсу – вибрати та відзначити особливі вина. З точки зору виноробів, мета, звичайно, полягає в тому, щоб слугувати маркетинговим інструментом – вино з медаллю може продаватися краще. Перевага для споживача полягає в тому, що медалі можуть допомогти знайти досить хороші високоякісні вина чи виноробні регіони, про які ви могли раніше не знати. Оцінки вин або нотатки до дегустації допомагають людям знайти продукцію кращої якості. Але є нюанс.

Враховуючи, що винні конкурси зазвичай є більшою чи меншою мірою сліпими дегустаціями, їх можна вважати більш надійними посібниками для покупця, ніж коментарі винних критиків, які дегустували вина не наосліп. Якщо ви знаходитесь у Chateau Thisorthat або Domaine Grandvin і дегустуєте їхні вина, ви неминуче підпадаєте під вплив навколишнього середовища та людей, що вас оточують. Якщо ви дегустуєте вино в елегантних позолочених салонах замку Бордо, розкішна обстановка та атмосфера вплинуть на ваші оцінки вин. Ніхто, незалежно від досвіду, не уникне цього впливу. Навіть якщо ви дегустуєте вина наосліп в такому контексті, ви упереджені. Якщо ви знаєте, який вид або категорію вина ви дегустуєте, ви упереджені тим чи іншим чином. Більшість винних конкурсів не піддаються такому упередженню, принаймні ті, які повністю проводяться наосліп.

Ще одна різниця між конкурсами та індивідуальними оцінками винних критиків полягає в тому, що на винному конкурсі вино дегустували та оцінили кілька незалежних професіоналів з визнаною компетентністю, а не лише одна особа (іноді з непевною компетентністю). Насправді, якщо дивитися з цієї точки зору, висока оцінка від винного конкурсу є більш надійною та достовірною, ніж коментар до дегустації або оцінка від індивідуального винного критика чи винного журналіста.

Винні конкурси також надають можливість менш відомим виноробним регіонам (а також виробникам) проявити себе та бути об’єктивно оціненими. Одного разу я дегустував серію дуже вражаючих вин у стилі бордо. Панель, в якій я був, поставила винам високі оцінки. Якби ми знали, що це насправді пул китайських вин, я припускаю, ми не так завзято хлопали б в долоні. Як я вже казав, ніхто не вільний від упередженості чи забобонів, незалежно від досвіду чи професіоналізму. Але знову ж таки, це працює лише тоді, коли ви дегустуєте всліпу, не знаючи, яку категорію вин ви тестуєте. Але не всі конкурси працюють саме так.

З точки зору організатора, конкурс – це бізнес. CMB бере до €185 за зразок. Decanter World Wine Awards стягує до £170 + ПДВ. International Wine Challenge – до £153 + ПДВ (2024). Grenaches du Monde –  €120 + ПДВ тощо. Деякі з цих конкурсів мають тисячі учасників, CMB Red & White – близько 10,000; Decanter DWWA –  18,000. Отже, конкурс – це серйозна організація зі складною логістикою для їх проведення.

Чи можна довіряти винним конкурсам? Чим допомагають вони споживачам?

Ми визначилися, що для винороба авторитетний конкурс – апріорі суцільне добро. Але раніше я був дуже скептично налаштований щодо винних конкурсів, сумніваючись, чи вони додають якусь цінність споживачам. Після участі в кількох з них, я змінив свою думку. Бо побачив, як це працює і скільки зусиль вкладають в оцінювання дегустатори. Сьогодні я вважаю, що здебільшого конкурси виконують свою функцію для споживачів і що медалям можна загалом довіряти.

Медалі винних конкурсів дуже схожі; вони є показником «якості» вина. Основна різниця полягає в тому, що на винному конкурсі вино дегустували кілька різних осіб, і вони всі більш-менш погодилися, що вино має певний рівень якості. Принаймні, це сигнал, що більше, ніж одна людина його полюбила)). Ще один нюанс полягає в тому, що оцінки вин створюють ілюзію точності; вино з 94 балами нібито краще за вино з 93 балами. Дегустація вина та якість вина ніколи не є такими точними. Можна стверджувати, що це більш реалістична оцінка вина з діапазонами оцінок, за які присуджується та чи інша медаль. Наприклад, «оцінка вище 92 — це Велике Золото». (Конкурси зазвичай не публікують/масово не оприлюднюють точні оцінки, лише медалі).

Зрозуміло, деякі люди віддають перевагу оцінкам певного авторитетного дегустатора: «Я знаю, що у мене такі ж уподобання, як у винного критика Джона Доу, тому я довіряю його оцінками». Але насправді дуже мало споживачів вина глибоко вникають в те, як і за якими системами різні дегустатори оцінюють зразки.

Тому для мене, озброєного інсайдерським досвідом, медаль (краще ще й серйозного репутаційного конкурсу) має вагу і є очевидним показником якості.

Марення чи міф: «Конкурси заробляють гроші, це несумлінно або корумповано»

Одним із закидів, який іноді використовується проти винних конкурсів, є те, що вони влаштовані комерційними підприємствами задля збагачення організаторів. «Вони приносять гроші». «Вони стягують плату з виробників, які надсилають свої вина!». Це мені видається хибною думкою дилетантів. А чим ще мають бути винні конкурси? Заходами, організованими урядами чи благодійними організаціями?

Нічого поганого в тому, щоб мати мотив прибутку. Навпаки. Так само і журналісти пишуть про вино в надії (часто-густо марній) заробити гроші, виноробні виробляють вино, щоб заробити гроші, сомельє подають вино в ресторанах, щоб заробити гроші. Поки конкурс добре організований і професійно проводиться, критикувати його за наявність мотиву прибутку не має сенсу. Інше питання – на що, крім заслуженої оплати за докладені організаційні зусилля, ідуть ці гроші. Адже більшість авторитетних міжнародних конкурсів включають в пакет учасників, крім оцінювання, маркетингові пропозиції для переможців.

Ще одна примара: «Найкращі вина не беруть участь у конкурсах»

Ще один хибний аргумент проти конкурсів – «найкращі вина не беруть участі в змаганнях». Згоден, в основному так і є. Але в цьому немає нічого дивного. Нічого, що зменшує цінність конкурсу. Винні конкурси в основному  – маркетинговий інструмент, щоб допомогти вивести в світ менш відомі вина. І щоб надати сигнал для споживачів. Винні знаменитості (та їхні славетні вина) можуть вважати, що їм це не потрібно. З цією тезою можна сперечатися. І маю для того аргументи. Але мені дещо спадає на думку з цього приводу: для відомих найменувань участь у змаганнях несе певний ризик не отримати медаль або одержати «низьке» срібло, а не Велике Золото. Звичайно, то може стати аперкотом для славетного бренду.

Чи «працюють» медалі? Чи продаються краще вина, прикрашені медалями? Чи це хороший маркетинговий інструмент?

Загалом, дослідження вказують на те, що так, медалі є дієвим сигналом для споживачів. Дивіться, наприклад, «The Causal Impact Of Medals On Wine Producers’ Prices And The Gains From Participating In Contests», де згадується вплив на ціну в 13%. Але є нюанс: деякі ринки менш зацікавлені в медалях.

Другий момент. Хочеться сподіватися, що споживачі зможуть відрізнити медалі різних конкурсів. Наприклад, яка цінність медалі (принаймні для споживача, який з кожним роком стає все більш досвідченим) від конкурсу, який нагороджує 80% поданих зразків? Втім, поки що більшість споживачів не мають уявлення ні про репутацію конкурсів, ні про їхні засади. Ймовірно, сьогодні для продажів важливіше, якої національності медаль. Французькі медалі краще працюють у Франції, як наприклад, конкурс Salon de l’Agriculture. Британські медалі працюють у Великій Британії, але менше у Франції. Австралія, країна, яка також зацікавлена у винних конкурсах, віддає перевагу австралійським медалям. Якщо, звичайно, брати за аксіому, що люди взагалі звертають увагу на те, що написано на медалі…

Також зауважу: не думаю, що колір медалі має велике значення для споживача. Медаль будь-якого кольору – це добрий знак))). Ймовірно, рівень та відповідний колір важливіші для виробника (або байєра, дистриб’ютора). Велике Золото  –  більш привабливе, ніж Срібло.

Європа, так. А що ж США, Австралія…?

Ця дискусія, звісно, дуже євроцентрична. Конкурси, які я добре знаю, в основному європейські або організовані в європейському стилі.

Я розумію, що австралійські винні змагання можуть бути дуже різними. Наприклад, з довгими рядами на 20-30 вин, які ви можете дегустувати туди-сюди, як вам заманеться, і змінювати свою думку протягом дегустації, а також обговорювати враження з іншими дегустаторами. Принаймні деякі з них. Подеколи, уявіть, для тейстингу окремих вин вам потрібно буде пройти передконкурсне навчання (за яке, можливо, доведеться заплатити).

І так, – я мало знаю про американські конкурси і ніколи не брав в них участі, хоча і відвідав кілька в Південній Америці. У той день, коли мене запросять взяти участь у конкурсі в США, Австралії, Новій Зеландії або будь-якій іншій неєвропейській країні, я зможу сказати про них більше. Отже, запрошення вітаються!

Більше про суддівські панелі, самих суддів, нагородження та маркетинг – в другій частині статті, яка буде опублікована згодом.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Фото: Per Karlsson (https://www.bkwine.com), Drinks+

На кшталт Гамлета, який задавався питанням «бути чи не бути», Пер Карлссон (Per Karlsson), суддя WTA, співзасновник BKWine Magazine та BKWine Tours, а також співавтор дванадцяти книг про вино, у своїй новій публікації перейнявся простим, на перший погляд, запитанням – чи варто подаватися виноробу на конкурс. Та, як нам бачиться, воно сьогодні не менш життєве, […]

Маленькими кроками, але впевнено виноробство України розвивається навіть у роки війни. І, звичайно, у цьому заслуга людей, які працюють у цій галузі.

Саме завдяки енергійним і патріотичним персоналіям вина нашої країни виходять на міжнародні обрії. Саме завдяки небайдужим ентузіастам закриваються навіть питання, які ганебно висіли десятиліттями. Так, буквально в перший рік війни завдяки дипломатичним зусиллям маленької команди небайдужих людей на Генеральній асамблеї International Organisation of Vine and Wine (OIV) в Мексиці було офіційно проголошено відновлення членства України в цій авторитетній міжнародній організації. Сьогодні помітні суттєві зміни у винному законодавстві України. А наші винороби отримують престижні нагороди на відомих винних конкурсах. Проаналізувати нинішню ситуацію в галузі і окреслити кроки для подолання проблем мав на меті онлайн семінар, недавно проведений головою «Укрсадвинпрому» Володимиром Печко. Під час цього заходу спікер озвучив цікаві дані міжнародного та внутрішнього ринків, якими з його дозволу ділимося.

Ключовими темами семінару стали: «Тенденції розвитку виноградарсько-виноробної галузі в Україні та світі»; «Внутрішні фінансові механізми сталого розвитку виноградарських підприємств»; «Управління сталим розвитком виноградарсько-виноробної галузі: зовнішні управлінські рішення та фінансові трансформації».

Аналітика свідчить, що за період 2020-2023 рр. світові площі виноградників скоротились. І дослідники вважають, що ця тенденція буде зростати, адже над планетою нависла кліматична криза, про яку роками попереджали вчені. Зливи, сильна спека, невчасні заморозки, град – все це впливає на виноробні регіони, а деякі з них скоро можуть стати непридатними для вирощування винограду.

Дещо знижується й світове виробництво вина. Але серед лідерів, за даними 2023 р., залишається Франція (20%), за нею слідують Італія (16%), Іспанія (12%), Чилі (5%), Німеччина, Аргентина, ПАР і Австралія дають по 4%, Португалія 3%, решта країн – 18%.

Порівняно з попередніми роками дещо знизилося споживання вина. Але й тут є свої лідери. Так, у США споживається 33,3 млн гл, у Франції – 24,4, в Італії 21,8 млн гл.

Щодо торгівлі вином – спостерігаємо за зниженням обсягу, але зростання за вартістю. Зросла середня ціна світового експорту вина, на сьогодні вона складає приблизно 3,5 євро/л.

Лідер серед світових експортерів вина за вартістю у 2023 є Франція. Друге місце посіла Італія, третє – Іспанія.

Лідером серед імпортерів за вартістю є США, за нею йдуть Великобританія та Німеччина.

Щодо динаміки показників виробництва винограду в Україні у 2000-2022 рр., то тут ми маємо наступні цифри ⇓

Як бачимо, за останні роки площа дорослих виноградників зменшилася практично втричі, виробництво – вдвічі, а на третину зросла урожайність.

Динаміка обсягів виробництва та споживання вина в Україні, 1995-2022 рр. виглядає наступним чином ⇓

За останні роки в України відбулося скорочення площ виноградників, більшою мірою це пов’язано з активними бойовими діями, руйнуванням інфраструктури та природних ресурсів, окупацією частини українських територій агресором. Брак державної підтримки, недостатня забезпеченість фінансовими ресурсами, низькі закупівельні ціни на виноград технічних сортів також впливають на виноградарсько-виноробну галузь. Але, все ж таки, не дивлячись на усі зовнішні та внутрішні чинники, в Україні з’являються нові виробники та нові бренди. В тому числі бренд Вина України, який бере участь у найавторитетніших виставках і завойовує місця на полицях магазинів як на Батьківщині, так і далеко за її межами.

Структура виробництва виноробної продукції в Україні (2021-2023) виглядає так: вина натуральні 42%, вина ігристі 25%, вина кріплені 6%, коньяк 21%, вермути 6%.

Поки що складно казати про подальші тенденції, але наразі у світі набуває популярності концепція сталого розвитку, суть якої у балансі між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь. Концепція базується на трьох основних компонентах: економічному зростанні, соціальній справедливості та екологічній стійкості. Наразі Україна теж рухається у цьому напрямку.

Основними складовими сталого розвитку є: збереження біорізноманіття, органічне виноградарство, раціональне водокористування, управління відходами, створення робочих місць, освіта та навчання, підтримка місцевих громад, збереження культурної спадщини, етичне управління, дотримання регуляторних вимог, корпоративна соціальна відповідальність, стратегічне планування. Але для втілення всіх пунктів повинні працювати певні інструменти:

• Державні субсидії та гранти
• Податкові пільги
• Пільгові кредити
• Інвестиційні фонди
• Міжнародні гранти та допомога
• Зелені облігації
• Партнерства з приватним сектором
• Екологічне страхування
• Кооперативні фінансові механізми

У 2005 році Кабінетом міністрів України було підписано постанову «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку виноградарства, садівництва і хмелярства». Постанова позитивно впливала на розвиток галузі, проте, з 2022 року практично не фінансується державою.

Майже така ж невтішна доля й у інших постанов. Наприклад, постанова від 21 червня 2022 року «Деякі питання надання грантів бізнесу», яка передбачає порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, на жаль, програма має «вузький» фокус, дотації передбачені лише для насаджень.

Втім, деякі лояльні зміни у законодавстві відбуваються: якщо раніше статус винороба міг одержати лише той, хто виробляє вино з власноруч вирощеного винограду, або плодів, ягід чи меду, то тепер до виноробів можуть бути зараховані також виробники, які створюють власне вино з придбаної сировини; спростився процес отримання ліцензії; а ті, хто виробляють вино з власноруч вирощеного винограду, з якого надалі створюють виноматеріал, більше ніяких ліцензій на продаж не потребують.

Але, якщо ми кажемо про сталий розвиток, галузь потребуватиме більш глобальної підтримки. Звісно, в країні йде війна, але виноробство може і повинне стати стратегічною галуззю національної економіки. На сьогодні обсяги наявної державної підтримки виноградарів та виноробів, на жаль, не дозволяють українським виробникам масово конкурувати з європейськими колегами. І все ж ми бачимо, що навіть в ці складні часи бренд українського вина має суттєвий потенціал і навіть очевидну динаміку зростання.

Маленькими кроками, але впевнено виноробство України розвивається навіть у роки війни. І, звичайно, у цьому заслуга людей, які працюють у цій галузі. Саме завдяки енергійним і патріотичним персоналіям вина нашої країни виходять на міжнародні обрії. Саме завдяки небайдужим ентузіастам закриваються навіть питання, які ганебно висіли десятиліттями. Так, буквально в перший рік війни завдяки дипломатичним зусиллям […]

Аналітики Diageo використали штучний інтелект, щоб визначити смакові уподобання споживачів у всьому світі.

За допомогою платформи Ai Palette, яка відстежує запити та розмови в Інтернеті, щоб визначити нові тенденції в галузі продуктів харчування та напоїв, компанія Diageo змогла виявити п’ять смакових уподобань, перевагу яким віддає споживач сьогодні: умами, гострий (пікантний), тропічний, «лікувальні аромати» та цвітіння врожаю.

Diageo повідомляє, що перевага смаку умами зростає. Кількість запитів на такі інгредієнти, як куркума, у Великій Британії зросла на 79%. У США на 55% зросла кількість запитів на корейську пасту гочуджанг та на 12% запит на пармезан та коктейль «Еспресо Мартіні».

Інтерес до пряних (гострих) смаків також збільшився: розмови про халапеньо підскочили на 32% у Великій Британії, а пеперончині на 53% в Австралії, запит на перець чилі зріс на 36% у США.

Аналітики відзначають відродження інтересу до тропічної їжі та напоїв. На підтвердження цьому кількість пошукових запитів та розмов про тамаринд (+50% у США), а у Великій Британії і Таїланді запити на такі фрукти, як гуава (на 18%) та маракуйя на 25% відповідно.

«Лікувальні аромати», або ще їх можна назвати «аромати, що зцілюють душу» – також є фаворитами серед чималої кількості споживачів. На підтвердження цьому, розмови про такі смаки як кава (+12% у Великій Британії), фундук (+91% у всьому світі), мускатний горіх (+78% у всьому світі).

П’ятий тренд аналітики назвали «цвітіння врожаю», йдеться про натуральні інгредієнти, наприклад, настоянки різних трав, напої-ботанікали. До речі, українські крафтові виробники активно засвоюють цей потенційний сегмент.  Серед найбільш вдалих прикладів назвемо бальзам “Рута” або напої “Файна гуральня”.

Штучний інтелект виявив «одержимість споживача турботою про екологію». У мережі дедалі більше обговорюють інгредієнти місцевого виробництва, і це тенденція зросла на 44%. Розмови про бузину зросли на 67% у Франції, а про ревінь на 36% у Канаді.

Говорячи про п’ять смакових тенденцій, виявлених штучним інтелектом, директор з інновацій Diageo Марк Сендіс (Mark Sandys) сказав: «На те, як ми спілкуємося сьогодні, впливає безліч факторів, таких як різні культури, любов до природи і навіть наше прагнення до пригод. Ці смакові тенденції вказують на те, чим саме споживачі захочуть насолодитися цього літа. Наприклад, гуава та квіткові настої знайдуть себе у світі коктейлів».

Сендіс додав, що вивчаючи смакові уподобання споживача, Diageo зможе залишатися завжди актуальним: «Використовуючи наші знання та штучний інтелект, ми можемо відстежувати зростання тенденцій та пропонувати нові продукти, щоб залишатися актуальними для мінливих смаків споживачів, із чудовими недавніми прикладами, включаючи Smirnoff Spicy Tamarind та Johnnie Walker Umami».

Джерело: thedrinksbusiness.com
Фото: healthifyme.com, delish.com, harbuz.info

Аналітики Diageo використали штучний інтелект, щоб визначити смакові уподобання споживачів у всьому світі. За допомогою платформи Ai Palette, яка відстежує запити та розмови в Інтернеті, щоб визначити нові тенденції в галузі продуктів харчування та напоїв, компанія Diageo змогла виявити п’ять смакових уподобань, перевагу яким віддає споживач сьогодні: умами, гострий (пікантний), тропічний, «лікувальні аромати» та цвітіння […]

DOC Sicily Wine Consortium на останньому Vinitaly презентував «феномен Grillo». Доповідь «Grillo DOC Sicily, історія успіху» була в центрі уваги конференції.

Антоніо Ралло (Antonio Rallo), президент DOC Sicily Wine Consortium (Consorzio di Tutela Vini Doc Sicilia), розповів про значне зростання продажів Grillo, як за обсягом, так і за вартістю: «Серед понад 70 місцевих сортів регіону  власне Grillo виділяється як символ зростаючого престижу вин Sicilia DOC, це спостерігаємо як в Італії, так і за кордоном. Це, можна сказати, знак сицилійської енологічної якості на глобальному рівні».

Згідно з даними Nielsen, споживання Grillo повернулося до рівня 2019 року, що спочатку було ознакою сильної стійкості ринку, а потім пішли реальні піки зростання: Grillo зріс на +20% за обсягом, +19% за вартістю та +15 % продажів в упаковці у 2023 році порівняно з попереднім роком, зауважимо – таких значень вино з сицилійського автохтону ніколи не досягало в минулому. Важливі та надзвичайно значні цифри також отримані в результаті аналізу даних, зібраних на німецькому ринку: враховуючи лише продажі GDO (велика роздрібна торгівля), Sicilia DOC вдалося продати майже 3 мільйони пляшок Grillo у цьому сегменті ринку у 2023 році.

Те, що видно з цих даних, є справді показовими цифрами, які говорять про зростання популярності сорту винограду, що заслужив звання беззаперечного головного героя серед автохтонів Сицилії.

Успіх Grillo на внутрішньому та міжнародному ринках є результатом низки цілеспрямованих та багаторівневих стратегій, реалізованих Консорціумом DOC Sicily протягом останніх років. Ці стратегії були спрямовані не лише на популяризацію сорту винограду, а й на сицилійську територію, посилюючи її унікальну ідентичність за допомогою інноваційних та ефективних рекламних заходів. Варто також зазначити, що, з точки зору території, Сицилія сьогодні є одним із ключових регіонів у ландшафті італійських білих вин DOC, демонструючи невикористаний потенціал для Grillo.

Grillo і надалі має потенціал для подальшого розширення своєї присутності як на національному, так і на міжнародному рівнях. Перспективи зростання значні, зокрема за рахунок розширення дистрибуції та збагачення асортименту в торгових точках. Ця розробка не тільки зміцнить роль Grillo як лідера серед білих вин DOC, але й позицію на зовнішніх ринках, де вже демонструються багатообіцяючі ознаки.

Висока якість, сильна ідентичність, цілеспрямовані маркетингові стратегії та ефективна рекламна кампанія: ось елементи, які формують шлях та історію Grillo DOC Sicilia. Історію, якій судилося зберегти свій статус енологічного явища, що відображає здатність передавати традиції водночас втілюючи сучасність, притаманну сицилійському вину.

Досьє D+

Консорціум DOC Sicily був створений у 2012 році з метою представлення вина Сицилії та просування найменування Sicilia DOC, підвищення впізнаваності символічного бренду. Майже 8000 виноробів і близько 500 ботлерів є промоутерами контрольованого найменування походження, що є вагомим внеском для представлення кращих сицілійських вин, а також для поліпшення та захисту виробництва вина на острові. Система Sicilia DOC забезпечує стійку досконалість: багато з понад 24 тисяч гектарів виноградників тут вирощуються відповідно до правил сталого виноградарства Фонду SOStain Sicilia.

Фото: @ConsorzioDocSicilia

DOC Sicily Wine Consortium на останньому Vinitaly презентував «феномен Grillo». Доповідь «Grillo DOC Sicily, історія успіху» була в центрі уваги конференції. Антоніо Ралло (Antonio Rallo), президент DOC Sicily Wine Consortium (Consorzio di Tutela Vini Doc Sicilia), розповів про значне зростання продажів Grillo, як за обсягом, так і за вартістю: «Серед понад 70 місцевих сортів регіону  […]

Середня плата за дегустацію в дегустаційній залі в Напі становить 128 доларів за «зарезервовану дегустацію» та 81 долар за «стандартну». Середня рекомендована роздрібна ціна пляшки вина Napa становить 108 доларів. Ці дивовижні цифри отримані в опитуванні Direct to Consumer Wine Survey 2023, проведеному Silicon Valley Bank. Вони позиціонують Напу, як набагато дорожчий для відвідування, ніж будь-який інший виноробний регіон у США та, ймовірно, в решті світу. Чи Напа-Веллі встановлює ціни на вино та винний туризм, чи це зростання ціни є довгостроковим?

Член комьюніті Wine Travel Awards Пер Карлссон (цього року його дружина Britt Karlsson – взяла участь у WTA як номінант  у категорії Top Guide, а турагенція BKWine Tours, – Travel Operator of the Year) поділився з D+ своєю статтею, що була опублікована на порталі www.bkwinetours.com. Ці спостереження видалися нам неймовірно цікавими і гідними подальших досліджень. Адже сучасна вартість американського вина та зсув в бік прямих продажів – це тренди, здатні утворити революцію у світі вина.

“Дослідження Direct to Consumer Wine Survey за 2023 рік, проведене банком Silicon Valley Bank, базується на опитуванні, тому це не ідеально точні з наукової точки зору цифри, але вони вражають. Долина Напа дуже дорога як для відвідування, так і для покупки вин. Прямі продажі споживачам (DTC) стають все більш важливими в США. Ці продажі, звичайно, значною мірою здійснюються «онлайн» або «офлайн» через замовлення поштою. Але деякі з них також відбуваються безпосередньо біля дверей підвалу, звідси важливість цифр для винного туризму. Роб Макміллан, автор звіту, зазначає, що сьогодні продажі DTC становлять майже 75% від продажів середньостатистичного виноробного заводу, у порівнянні з половиною реалізованого обсягу ще 10 років тому.

Після довгої дегустації у великому шато в Бордо, авторське право BKWine Photography

Вартість дегустаційної зали

Опитування зосереджено на всіх аспектах прямих продажів споживачам, і одним з важливих каналів DTC є відвідування виноробні або, як це зазвичай називають у США (і в цьому звіті це звучить як визначення), відвідування «дегустаційної зали». Можливо, це ознака того, що більшість відвідувачів не надто цікавляться екскурсією до винного льоху чи оглядинами виноградника, а замість цього просто хочуть келих (або два-три) вина та зробити покупки?

У 2012 році, трохи більше десяти років тому, картина була іншою. Майже 25% виноробень по всій країні взагалі не стягували плату за дегустацію. Середня плата за дегустацію в Долині Напа становила 22 долари, а в середньому по країні – 8,50 доларів. Як змінилися часи.

Відвідування дегустаційних зал суттєво скоротилося в роки Covid, але найдраматичнішим зрушенням з початку пандемії є перехід від заходу «без попереднього запису» до «за попереднім записом». Тут знову виділяється Напа, а за нею певною мірою йде Сонома. Понад 60% виноробень у Напі не приймають без попереднього бронюваня. У Сономі – майже 50%. Інші регіони набагато відкритіші для відвідувачів без попереднього бронювання.

Був час, коли ви могли піти на виноробню чи в дегустаційну залу і заплатити лише символічну плату або навіть нічого. Це вже не так, принаймні в США. (Але все ще досить поширено в деяких регіонах Європи.) Тут знову виділяється Напа, яка, безумовно, є найдорожчою. Згідно з опитуванням SVB, середня плата за дегустацію «reserve» (преміум) у Напі становить 128 доларів (або за стандартну дегустацію «лише» 81 долар).

Двоє відвідувачів виноробні дегустують біля прилавка в дегустаційній кімнаті на виноробні в Південній Африці, авторське право BKWine Photography

З міжнародної точки зору, це надзвичайний рівень цін, майже нечуваний. Ми (BKWine Tours) відвідуємо виноробні в багатьох різних виноробних регіонах по всьому світу на трьох континентах. Деякі рідкісні виноробні наближаються або навіть перевищують середню плату за дегустаційний зал Напи. Але це крайні випадки. Жоден регіон навіть близько не має такої середньої плати як у Напі. Чи є Напа просто найдорожчим винним регіоном у світі для винного туриста? Здається так.

Далі йде Сонома з середньою ціною преміум-дегустації в 72 долари, а за стандартну дегустацію – порівняно доступні 38 доларів. Для інших регіонів ціна на reserve коливається від $20 до $61, стандартна — від $14 до $34.

Опитування не торкається теми того, що входить у вартість. У багатьох інших частинах світу відвідування виноробні часто включає як дегустацію, так і відвідування виноробні та, можливо, навіть виноградників. У багатьох європейських регіонах ви також матимете хороший шанс зустрітися з виноробом або власником (особливо якщо ви подорожуєте з BKWine), який може навіть провести дегустацію та все вам показати. Я сумніваюся, що це так у Напі.

У звіті Роб Макміллан зазначає, що «декілька виноробень взагалі припинили стягувати комісію, що може означати кінець гонки дегустаційних озброєнь». Однак я підозрюю, що ці виноробні просто приймають дуже мало відвідувачів, а ті, для яких вони відкривають свої двері, є дуже особливими гостями, можливо, лише їхніми найважливішими клієнтами. Сумніви беруть, що безкоштовне відвідування дегустаційної кімнати або безкоштовне відвідування виноробні для всіх повернеться до Напи.

Плата за дегустаційну кімнату на виноробнях у Напі та інших виноробних регіонах США

Продажі з дегустаційних зал

Як зазначалося на початку цього тексту, значна частина продажів виноробні сьогодні здійснюється біля дверей підвалу (тобто безпосередньо на виноробні). Цифри продажів в опитуванні підтверджують це.

Якщо Напа збирає найбільше грошей за дегустації, те ж саме стосується і ціни пляшок, які відвідувачі несуть додому. Тут розрив між Напою та всіма іншими ще більший, а Сонома йде на другому місці. Середній кошик для покупок у дегустаційній залі винарні Напи становить майже 500 доларів (487,87 доларів) у 2022 році (!), що приблизно на 50% більше, ніж у попередньому 2021. Це майже на 200% збільшення вартості кошика за десятиліття.

Винний кошик в Сономі коштує 235 доларів, а в більшості інших регіонів у середньому близько 160 доларів за покупку у дегустаційній залі. Очевидно, що продавати своє вино біля дверей підвалу може бути вигідно. Ніяких витрат на розповсюдження, жодної маржі, якою можна ділитися з іншими.

Винний туризм, мандрівники, які відвідують виноградник або дегустаційну залу, стали великим бізнесом у Напі та, певною мірою, також в інших регіонах. Маючи понад тисячу відвідувачів у Напі щомісяця, середня виноробня отримує значний прибуток від  винних туристів.

Середній кошик для покупок у дегустаційній залі в Напі та інших виноробних регіонах США,
авторське право Опитування банку Silicon Valley Bank DTC

Ціни на вино – середня ціна пляшки Napa становить 108 доларів

Згідно з опитуванням, середня ціна пляшки вина округу Напа досягла 108 доларів (точніше 107,79 доларів). Це майже вдвічі більше, ніж середня ціна пляшки вина з Сономи – 57,26 доларів. Після цих двох округів є група виноробних регіонів, ціни в яких коливаються трохи вище позначки в 50 доларів США, хоча й не зовсім у тому порядку, який можна очікувати (у порядку зменшення ціни нижче):

• Санта Барбара
• Пасо Роблес
• Орегон
• Вашингтон

У нижній частині шкали ми маємо «іншу Каліфорнію» за 35 доларів і Вірджинію за 32 долари. І, нарешті, решта США- за 26 доларів, що становить менше чверті від цін на Напа.

Середня рекомендована роздрібна ціна пляшки на виноробнях у США, авторське право Silicon Valley Bank DTC Survey

Але, мабуть, варто бути обережним і не трактувати ці цифри надто буквально, як статистичну істину. Вони засновані на опитуванні загалом 332 респондентів (виноробні), чверть з яких знаходяться у Напі. Але навіть якщо опитування не є статистично жорстким для всіх вин і всіх виноробень, воно чітко показує, що Напа набагато попереду всіх інших, коли справа доходить до ціни.

Мене, як міжнародного спостерігача, в цих цифрах вражає кілька речей. По-перше, звичайно, виключно висока середня ціна вин Напа. Я не можу пригадати жодного іншого виноробного регіону в світі, який міг би отримати середню ціну такого рівня, так само як жоден інший виноробний регіон у світі не стягує подібну плату з відвідувачів.

Ще одна примітна річ – загальний рівень цін у всіх регіонах США. Американські вина, мабуть, одні з найдорожчих. Навіть найнижча категорія, «інші США», коштує в середньому 26,08 доларів США. Кілька винних регіонів в інших країнах могли б навіть наблизитися до цієї середньої ціни за пляшку на внутрішньому ринку. Можна зрозуміти, якщо американське вино буде боротися на експортних ринках.

Дегустація вин у дегустаційній залі виноробні Melipal у Мендозі, авторське право BKWine Photography

Дивно також, що Орегон і Вашингтон, два виноробні регіони з давніми традиціями преміальних вин і дуже престижною міжнародною репутацією, випередили Пасо-Роблес і Санта-Барбару.

Напа досягла неймовірного успіху на американській винній арені, як у сфері продажу вина, так і у сфері винного туризму. Але чи починає Napa Valley вибиватися з ринку? Після ознайомлення з опитуванням споживачів Silicon Valley Bank Direct-to-Consumer Survey 2023, хтось може мати право поставити це запитання. Можна лише сподіватися, що споживачі відчують, яке вони отримують співвідношення ціни та якості.

Сучасний дизайн і простора дегустаційна зала на виноробні в Молдові, авторське право BKWine Photography

Чому так сталося?

Можна лише здогадуватися, чому і як це сталося. Чи вина Napa Valley вдвічі кращі за всі інші вина світу? Звичайно, ні. Якість відіграє певну роль, але в основному вона пов’язана з іншими чинниками ринку вина.

Але це не те питання, яке багато обговорюється в доповіді. Можливо, це було б цікавим бізнес-кейсом для якогось професора бізнес-школи? Хтось зацікавиться цим?”.

Середня плата за дегустацію в дегустаційній залі в Напі становить 128 доларів за «зарезервовану дегустацію» та 81 долар за «стандартну». Середня рекомендована роздрібна ціна пляшки вина Napa становить 108 доларів. Ці дивовижні цифри отримані в опитуванні Direct to Consumer Wine Survey 2023, проведеному Silicon Valley Bank. Вони позиціонують Напу, як набагато дорожчий для відвідування, ніж […]

10-12 березня у Дюссельдорфі (Німеччина) вчергове відбудеться найважливіша й наймасштабніша міжнародна виставка вин та алкогольних напоїв, що збирає виробників, байерів, імпортерів, експертів, представників ЗМІ та інфлюенсерів з усього світу. Українські винороби братимуть участь у цьому заході під брендом Wines of Ukraine за підтримки Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України». Нагадаємо, що бренд Wines of Ukraine створено за ініціативи й активної участі Асоціації крафтових виноробів України. Drinks+ Media Group, головний інфопартнер проєкту, максимально детально висвітлює цю подію.

Минулорічний повноцінний дебют українського бренду Wines of Ukraine на ProWein був надзвичайно успішним: український стенд привернув увагу багатьох експертів, журналістів та імпортерів. «Протягом трьох днів виставки ми мали безліч корисних і цікавих контактів, провели сотні бліц-дегустацій та ділових перемовин. Певний відсоток цих контактів вже конвертовано в наявні та перспективні експортні контракти», — коментує Світлана Цибак, співзасновниця Wines of Ukraine, голова Асоціації крафтових виноробів України та СЕО Beykush Winery.

Розширення географії експорту, нагороди від міжнародних та національних дегустаційних конкурсів, розвиток нових винних регіонів, нові виноробні, котрі зʼявилися, незважаючи на виклики повномасштабного вторгнення російсії, яка тероризує Україну вже два роки — це неймовірні досягнення й ознака таланту й наполегливої праці, а також — незламного українського характеру.

Далі — кілька цифр і фактів, що ілюструють поточний стан і динаміку розвитку українського виноробства*.

✔️Нині в Україні офіційно зареєстровано 160 виноробень, із них 40 — крафтові з обсягом виробництва до 100 000 л на рік.

✔️Загальна площа виноградників: 30.2 тис га (без урахування окупованих територій, оскільки, достовірних даних щодо стану виноградників на цих землях немає).

✔️Найбільш типовими для виноградарства та виноробства є зони Причорномор‘я та Закарпаття. Крім того, останніми роками виноробство активно розвивається в інших регіонах — зокрема, у західних, центральних та північних. Сьогодні виноградники й виноробні можна зустріти на Київщині, Львівщині, Тернопільщині, Чернігівщині тощо.

✔️В Україні вирощують понад 200 сортів винограду. Найбільш значущі локальні та автохтонні сорти: Тельті-Курук (автохтон), Сухолиманський Білий, Цитронний Магарача, Кокур, Одеський Чорний, Екім Кара, Магарач Бастардо. Українські виноградарі й винороби працюють з великою кількістю міжнародних та європейських сортів, у тому числі виробляють якісні, елегантні й цікаві вина з PIWI-сортів — Совіньер Грі, Солярис, Мускарис, Йоханнітер тощо.

✔️ Лише у 2023 році українські вина здобули 150 нагород від престижних міжнародних дегустаційних конкурсів, включаючи першу українську «платину» від Decanter Worldwide Awards за Muscat Ottonel Limited Edition 2016 від виноробні SHABO. 

✔️Загальний обсяг експорту українських вин у 2023 р — $9 млн. Минулого року бенефіціарами Wines of Ukraine експортовано та законтрактовано вин на $229,190. Завдяки тому, що до Wines of Ukraine нещодавно долучились кілька великих виробників, у 2024 році ця цифра значно зросте.

✔️Ключові країни-імпортери українських вин у 2022-2023 роках: Естонія, Велика Британія, США, Швеція, Норвегія, Японія.

*дані Державного комітету статистику України, 2022-2023 роки.

«Українські винороби не експортують свою продукцію до країни-агресора росії, починаючи з 2014 року. Втрата найбільшого за обсягом експортного ринку дала поштовх до більш активного розвитку співпраці з європейським, британським, американським та азійським ринками, для нас це — позитивні зміни. Лише за минулий рік команда Wines of Ukraine організувала успішні торговельні місії до 12 країн і провела понад  30 дегустацій для експертів, імпортерів та представників ЗМІ. Цього року ми плануємо розширити географію й кількість таких заходів. Ми дуже вдячні нашим партнерам USAID, а саме Програмі «Конкурентоспроможна економіка України» за підтримку у просуванні українського виноробства на міжнародних ринках та сприяння розвитку експорту наших вин», — коментує ситуацію Сергій Клімов, співзасновник Wines of Ukraine.

На стенді Wines of Ukraine на ProWein 2024 будуть представлені такі виноробні та виробники алкогольних напоїв:

Beykush Winery (Миколаївщина)

Big Wines (Київщина)

Biologist (Київщина)

Bolgrad (Одещина)

Chateau Chizay (Закарпаття)

Cikera (Київщина)

Grande Vallee (Одещина)

Honey Badger (Київщина)

Kolonist Winery (Одещина)

Koblevo (Миколаївщина)

My Wine by Eduard Gorodetsky (Одещина)

SHABO Family Winery (Одещина)

46 Parallel Wine Group (Одещина)

Stoic Winery (Одещина / Херсонщина)

Shosh Winery (Закарпаття)

Villa Tinta (Одещина).

Також свої вина на виставці презентує перспективна й успішна молода виноробня Odesos з Одеси.

Переглянути профілі учасників можна на сайті Wines of Ukraine.

Запрошуємо відвідати стенд Wines of Ukraine на ProWein 2024 і продегустувати вина й алкогольні напої від найкращих виробників України.

Коли: 10-12 березня 2024.

Де: Messe Düsseldorf, Stockumer Kirchstraße 61, 40474 Düsseldorf, Germany.

Стенд Wines of Ukraine: 13Н52. 

Команда Wines of Ukraine та учасники українського національного стенду готові до спілкування й співпраці і пропонують заздалегідь домовитись про дегустацію й ділову зустріч на ProWein. 

Контакт для запитів: info@ukr.wine

************

Асоціація крафтових виноробів України була створена у 2021 році. Її задачі — координація та розвиток української виноробної галузі, підвищення конкурентоспроможності українських вин на міжнародному рівні та просування бренду Wines of Ukraine.

В умовах війни Асоціація також приділяє значну увагу відновленню зруйнованих виноробень та розмінуванню виноградників на територіях, звільнених від російської окупації. На поточний момент до складу Асоціації входять 72 виробні.

Програма USAID «Конкурентоспроможна економіка України» підтримує український бізнес з метою підвищення конкурентоспроможності на внутрішньому ринку України та на міжнародних ринках, допомагає в розбудові спрощеного та прозорого бізнес-клімату, а також забезпечує українські компанії можливостями скористатись перевагами міжнародної торгівлі. Wines of Ukraine співпрацюють з Програмою USAID «Конкурентоспроможна економіка України», починаючи з 2023 року. Співпраця відбувається на грантових умовах, її мета — підтримка українського виноробства, малих і середніх підприємств галузі, в Україні й на міжнародних ринках. Участь Wines of Ukraine у міжнародній виставці ProWein за підтримки Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України» дасть новий поштовх експорту українських вин, збільшенню упізнаваності українського виноробства та закріпленню статусу України як виноробної держави.

10-12 березня у Дюссельдорфі (Німеччина) вчергове відбудеться найважливіша й наймасштабніша міжнародна виставка вин та алкогольних напоїв, що збирає виробників, байерів, імпортерів, експертів, представників ЗМІ та інфлюенсерів з усього світу. Українські винороби братимуть участь у цьому заході під брендом Wines of Ukraine за підтримки Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України». Нагадаємо, що бренд Wines of Ukraine створено […]

Участь у міжнародних винних конкурсах, що донедавна було швидше винятком для молодого українського виноробства, наразі є вже сталим правилом, а численні нагороди — не приємною несподіванкою, а закономірністю. «Лише у 2023 році українські вина здобули більше ніж 150 медалей від престижних міжнародних конкурсів, здебільшого це золото. Разом з українськими конкурсами маємо більше ніж 300 медалей» — поділився спостереженнями з оглядачем Drinks+ Сергій Клімов, автор книги «Нерозказана історія українського виноробства», керівник з розвитку Wines of Ukraine та засновник Uwines, BraveWine, Kyiv Food and Wine Festival. Ми звернулися до самих учасників процесу – конкурсантів та суддів, аби визначитись, що саме стає найбільшою нагородою – медалі, маркетинг чи досвід.

Історичний досвід

Зважаючи на традиції українського виноробства, термін «молоде» може викликати запитання: у нашому контексті він означає, швидше,– «те, що відновлюється й розвивається». Виробництво й споживання вин на території сучасної України має багатошарову й давню історію, у тому числі – історію участі у великих міжнародних конкурсах. Нещодавно винна спільнота України обговорювала цікавий кейс за участі двох дослідників історії українського виноробства — експертів та авторів книг Анни-Євгенії Янченко та  Сергія Клімова. Йшлося у ньому, зокрема, про Всесвітню виставку у Парижі 1900 року й про участь у ній виноробів, що працювали на території сучасної України. Чому саме ця подія мала таке величезне значення для винної індустрії? «Масштаб виставки, що відбулась на межі століть, нам з вами важко уявити, оскільки ми живемо у світі надшвидких технологій, інтернету та штучного інтелекту. Але 124 роки тому світ був іншим. Готувалися до виставки цілих 8 років. Всі країни світу представляли свої найвизначніші здобутки у всіх сферах господарства. Виставка тривала 212 днів, на ній було представлено 83 тисячі учасників з 42 країн, а відвідали її 50 мільйонів людей. Це була дійсно грандіозна подія», – розповідає Сергій Клімов.

Хто ж із тодішніх виноробів, чиї виноградники знаходились на території сучасної України, отримав нагороди на Всесвітній виставці? Ось список, який Анна-Євгенія наводить з документальних джерел:

Князь Трубецький П.М. (Херсонщина) – Гран-прі; «Товариство виноробів» (Одеса) – «золото» та почесний відгук; Жевержеєв Сергій Миколайович (Харків) – «золото» за кримське вино; Бланден Іван Петрович (Крим, Ялта) – «срібло»; Ушкови, спадкоємці Кузнєцова О.Г. (Крим, Форос) – «срібло»; Федосєєв Іван Олексійович (Крим, Гурзуф) – «срібло»; Віннер Борис Іванович (Крим, Артек/Партеніт) – «срібло»; «Товариство  Г.М. Христофорова»  (Крим, Сімферополь) – «бронза».

За нашими даними, серед них також були «Архадерессе» князя Костянтина Горчакова, Магарачське училище виноробства тощо. Більшість з відомих нам українських учасників отримала почесні нагороди — Паризька виставка виявилася щедрою на відзнаки, і надавались вони не лише винам.

Є ще один цікавий момент. Сергію Клімову вдалося розшукати документ, що стверджує: у категорії Hors Concours Всесвітньої виставки фігурує кримське ігристе князя Голіцина. До цієї категорії зазвичай потрапляють ті напої, що не мають рівних. «Цей список  – своєрідний зал слави. Між іншим, у ньому неподалік від вина Голіцина значиться також шампанське Moët & Chandon» – коментує Сергій.

Можливо, ця історія потребує більш детального дослідження, але в нашій статті найважливішим є не детальний перелік всіх нагород та учасників, а той факт, що вина українських терруарів навіть більше ніж століття тому підкорювали міжнародні експертні журі. Це дає підстави нашим виноробам сміливіше представляти свій доробок світові.

Сучасний досвід

Чи варто українським виноробам витрачати час, сили, кошти на участь у міжнародних конкурсах сьогодні, під час жахливої російської агресії, що вже два роки триває в Україні? «Варто, тому що це вкотре дає нам можливість розповідати про Україну на міжнародному рівні, презентувати наше виноробство і знаходити нові канали продажів на експортних ринках. Це – важлива складова культурної й економічної дипломатії», – вважає Сергій Клімов.

Сьогодні справжнім рекордсменом і флагманом українського виноробства, у тому числі й у кількості та якості медалей, є компанія SHABO, котра нещодавно відзначила свій 20-річний ювілей і зібрала на цей момент більше ніж 500 медалей та відзнак від найвідоміших міжнародних конкурсів.

Гіоргі Іукурідзе, співзасновник SHABO, розповів про досвід участі у міжнародних конкурсах: «Засновуючи SHABO, ми ставили перед собою мету: створити перше вітчизняне Велике вино, сформувати бренд українського вина, закріпити місце України на винній мапі світу. Участь у міжнародних виставках і конкурсах ми беремо, починаючи з 2012 року, – з того моменту, коли закладені нами виноградники набрали силу й дали нам можливість робити вина, достойні презентації на міжнародній арені.

Як впливають наші нагороди на українського споживача? Наявність «медальок» на пляшці ніяк не впливає ні на продажі, ні на впізнаваність. Decanter, Mundus Vini – ці назви мають сенс в першу чергу для експертної аудиторії. Але наявність нагород від топових міжнародних конкурсів, тим більше, коли ваші вина отримують їх щороку, є ознакою системної якості вашого продукту й команди, позитивним сигналом для професіоналів. Це допомагає вибудовувати експорт.

Конкурси, з яких ми починали – IWC London, Decanter, Mundus Vini. Зараз цей список суттєво розширено. Щодо нагород, котрими я пишаюсь найбільше, – визначитись доволі складно. Швидше за все, це все ж таки перше українське «золото» й «платина» на Decanter. Ці нагороди отримали позитивний резонанс і вдома, і серед міжнародних експертів. Вони є важливими не лише для нас, а й для наших колег, для виноробної України в цілому. А ще для мене особисто дуже важливою є спеціальна відзнака в конкурсі найкращих Каберне світу на озері Комо, у 2017 році. Наше Каберне увійшло до TOP 5, випередивши два Premier Grand Cru Classé з Бордо. Кожна з тих пляшок коштувала приблизно у 80 разів дорожче, ніж SHABO».

Світлана Цибак, директорка виноробні Beykush, голова Асоціації крафтових виноробів України та співзасновниця Wines of Ukraine, розмірковує про досвід своєї компанії: «Участь у міжнародних конкурсах ми беремо, починаючи з 2019 року. Нам було цікаво отримати коментарі від закордонних спеціалістів. Одним із найвпливовіших конкурсів ми вважаємо Decanter World Wine Awards, тому взяли у ньому участь. Хотіли би відправити наші вина Паркеру, але він досі не погоджується працювати з українськими винами.

У 2020 році завдяки підтримці Drinks+ вина Beykush потрапили на дегустацію до Дженсіс Робінсон і отримали високу оцінку – для нас це був справжній успіх. У 2022 р. Ми вперше взяли участь в IWSC. Власне, нагороди, котрими ми особливо пишаємося, – «золото» від Decanter за «Шардоне Резерв» і «золото» від IWSC за «Кара-Кермен». Також у нашій скарбничці багато «срібла», наближеного до золота по балах, і для нас це також важливо. На ці відзнаки звертають увагу експерти. По результатах конкурсів відслідковують тренди, відкривають нові регіони, знаходять нових партнерів. Тобто ця історія, в першу чергу, є знаком якості для експертної спільноти. Щодо практичного результату – наприклад, цього року Beykush взяли участь у VIP-заході від Decanter, до участі в якому запрошують лише медалістів (не нижче «золота»). Це додаткова увага від професіоналів та ЗМІ».

А судді що?

Задля об’єктивності картини пропонуємо інший ракурс від суддів міжнародних конкурсів. Без перебільшення, найбагатший досвід в Україні в цій галузі мають оглядачі медіа-групи Drinks+. Редакція видання вже понад 20 років поспіль співпрацює з цілою низкою авторитетних конкурсів: Mundus Vini; Concours Mondial de Bruxelles; Barolo Barbaresco World’s Best Palates, New York; винний конкурс Vinitaly; Imeretian Wine Competition, Georgia.

Одним з наймасштабніших і найвідоміших дегустаційних змагань є Concours Mondial de Bruxelles. «Цей конкурс користується такою популярністю серед виноробів, що кілька років тому організатори поділили його на основний – Red&White, а також кілька спеціалізованих заходів, присвячених окремим типам вин – наприклад, ігристим та рожевим», – ділиться своїм досвідом Ірина Д’яченкова, співвласниця Drinks+ Media Group. – Кожен раз конкурс СМВ організовують у різних країнах та винних регіонах. Крім того, проводять окремі сесії, присвячені певним сортам – приміром, нещодавно відбувся конкурс з вин сорту Vranec. Таким чином регіональне виноробство має можливість просування не лише окремих виробників, але й флагманських сортів та теруарів. Зрозуміло, ця опція в перспективі актуальна і для України.

В якості суддів організатори залучають професіоналів з усього світу. Програма для суддів складається не лише з конкурсних тейстингів, а й турів на виноробні, майстер-класів, культурних та дегустаційних заходів. Це – знайомство із регіоном і його винами, якісний винний туризм для професіоналів та потужна освітня місія».

Головну редакторку Drinks+ та провідну менеджерку з комунікацій Wine Travel Awards Ольгу Тодорюк регулярно запрошують до журі міжнародних винних конкурсів Mundus Vini, Concours Mondial de Bruxelles, Winelovers Wine Awards (Угорщина). Ольга брала участь в оціночних тейстингах Anteprime di Toscana (Італія), Deutsche Wine Institute, Must Fermenting Ideas (Португалія), ексклюзивних дегустаціях Gambero Rosso International Tre Bicchieri Vini d’Italia 2022 в команді міжнародної преси та редакторів винного гіда Vini d’Italia, Franc & Franc Forum and Tasting Day (Угорщина).

Протягом шести років Ольга є суддею міжнародного конкурсу Mundus Vini, а на Spring Tasting у лютому 2020 року вона також була головою дегустаційної комісії. Рівень конкурсу й переваги для учасників, на її думку, є беззаперечними: «Команда Mundus Vini постійно працює над просуванням учасників, а програма для суддів із понад 50 країн світу, окрім тейстингів, складається з презентацій – як нових, так і відомих представників винного бізнесу. Організатори постійно вдосконалюють маркетингові стратегії, що створює значні переваги для учасників. Зокрема, щороку переможці отримують свої нагороди в рамках виставки ProWein у спеціально оформленій дегустаційній зоні учасників Mundus Vini, а це дуже сильна можливість для реалізації експортних планів. Конкурс традиційно проходить двічі на рік – весняна та літня сесії, що також комфортно для виноробів. Враховуючи свій досвід, можу впевнено стверджувати, що з кожним роком це винне змагання постійно підвищує рівень організації та поповнюється новими винними регіонами. 23 роки тому конкурс стартував з близько 3000 зразків. Наразі їхня кількість сягає 11 тисяч. Кожен учасник по завершенні отримує детальну інформацію від організаторів – винний профайл, – який формується за результатами оцінок дегустаторів. І важко уявити більш експертну оцінку для вашого зразка та більш репрезентативну вибірку в дослідженні стилів, ніж висновки суддів Mundus Vini».

Фото: AD LUMINA

Участь у міжнародних винних конкурсах, що донедавна було швидше винятком для молодого українського виноробства, наразі є вже сталим правилом, а численні нагороди — не приємною несподіванкою, а закономірністю. «Лише у 2023 році українські вина здобули більше ніж 150 медалей від престижних міжнародних конкурсів, здебільшого це золото. Разом з українськими конкурсами маємо більше ніж 300 медалей» […]