4 листопада на базі Одеського національного технологічного університету в рамках міжнародної науково-практичної конференції відбулася зустріч науковців та представників бізнесу на чолі з власником міжнародної групи компаній Vinos de La Luz, доктором юридичних наук, бізнесменом, меценатом, доктором Рікардо Ф. Нуньєсом. Серед партнерів заходу значилися такі поважні організації, як OIV, «Укрсадвинпром», компанії Vinos de La Luz та Big Wines. Інформаційним партнером виступила медіа-група Drinks+.

Кульмінаційним моментом цієї вагомої для українського виноробства події стала відеоконференція представників міжнародної винної галузі. До численних онлайн-учасників зверталися зарубіжні спікери: Незлі Івіт, Голова Департаменту енології і методів аналізу OIV; Пабло Наваррете, енолог виноробні Vinos de La Luz в Аргентині; Фернандо Аріха, енолог виноробень La Luz del Duero та La Luz de Cigales в Іспанії. Досвідчені профі  ділилися своїм досвідом з розвитку передових винних технологій, в роботі з сортами Мальбек в Аргентині та Темпранільо в Іспанії. Значною мірою у доповідях йшлося про  економічні переваги створення моносортових вин на базі цих провідних сортів. В центрі уваги авторитетних виноробів була ідея, адресована українським колегам,  – не розпорошувати зусилля та такі сьогодні дефіцитні кошти на експерименти з різними сортами, а зосередитися на моно сортовому виробництві. Адже майстерність виноробів дозволяє створювати з одного і того ж сорту абсолютно різні типи вин. Логічно, що цьому контексті піднімалася тема флагманських сортів тієї чи іншої країни. Зрозуміло, на теренах України йшлося про Одеський Чорний.

Незлі Івіт приділила увагу діяльності OIV, складу енологічної комісії та її основним цілям, трендам у виноробних технологіях, більш детально торкнулася теми виробництва червоного вина. І ця тема, як на мене, була на часі, адже саме червоні сорти стають сакраментальними візитівками виноробних країн. І наш Одеський Чорний – не виключення.

Пабло Наваррете відверто розповідав про унікальний досвід роботи із сортом Мальбек у Долині Уко (Мендоса), приділивши увагу субзонам IG Gualtallary, IG Paraje Altamira, IG Pampa del Cepillo, IG Vista Flores їх кліматичним особливостям. Винороб підкреслив, наскільки важливо враховувати розташування виноградників над рівнем моря, особливості ґрунту та вплив цих факторів на винний профайл.

Пабло ділився справжніми секретами майстерності, найменшими деталями. Він приділив увагу способам формування виноградників, процесам диференціації на виноробні, особливостям використання ємностей для виробництва вина та для його витримки.

Фернандо Аріха акцентував увагу на тому, як саме створити різні профілі вина з одного сорту та де шукати диференціацію: у різновиді ґрунтів, сортових клонах, дозріванні винограду, особливостях збору. Винятково звернув увагу на важливість лабораторних досліджень та контроль якості.

Однак головним героєм онлайн та офлайн зустрічі став сорт Одеський Чорний. Про важливість позиціонування цього сорту на українському та міжнародному ринках говорив  доктор Рікардо Ф. Нуньєс: «Я вважаю, сьогодні важливо обрати шлях – або Україна визначить свій власний унікальний сорт винограду і буде працювати і розвивати його, або лишиться штурхатися між конкурентами на міжнародному ринку з відомими міжнародними сортами та змагатися із відомими виробниками». З такої жорсткої дилеми доктор Нуньєс розпочав свою презентацію. І він знає, про що говорить. Адже, крім досвіду на власних виноробнях Іспанії, Італії, Аргентини та США,  має вже успішну історію в Україні: його вино з Одеського Чорного дочірньої української компанії Big Wines минулого тижня було відзначене черговою нагородою – BIG WINES BIG ART limited edition. Ivan Marchuk отримало Grand Gold на Mondial des Vins Extrêmes у Римі, поповнивши скарбничку вищих нагород міжнародних конкурсів. Отже, на думку Рікардо Нуньєса, Україна має сконцентруватися на 1-2 сортах винограду, які представлятимуть її на міжнародному ринку. З них, як вже прозвучало вище, фронтлайнером став Одеський Чорний – для червоних вин, а ось для білих доктор, окрім Тельті Курук, вбачає перспективним ще один, до сьогодні не надто відомий, сорт Ярило. Нагадаємо, що цей сорт було включено до реєстру Інститутом виноградарства і виноробства ім. Таїрова у 2021 році. Ярило – ароматний сорт групи адаптивних гібридів 5-6 покоління, стійкий до кліматичних змін і здатний давати стійкі врожаї за досить екстремальних умов. Сьогодні експерти вже мають змогу оцінити потенціал цього сорту і наполегливо рекомендують українським виноробам взяти сорт Ярило до своєї уваги.

В конференції на базі Одеського національного технологічного університету взяли безпосередню участь 15 провідних фахівців галузі, які представляли різні гілки науки, бізнесу, управління. Отже розмова була різнобічною. Зокрема, обговорили, що на часі продумати не лише, як продавати вина в світі, а, перш за все, як переконати національний ринок споживати українське вино високої якості. В стратегічних планах необхідно приділити увагу технічному відновленню виноробної галузі, підготовці фахівців з виноградарства, проведенню реконструкції інфраструктури, підтримці малих та середніх виробників, залученню міжнародних фондів, впровадженню сучасних законодавчих змін та підтримці з боку уряду в рамках сучасного законодавства.

Коментарі

Оксана Ткаченко, д.т.н., зав. кафедри технології вина та сенсорного аналізу ОНТУ:

Ця конференція має надзвичайне значення для розвитку українського виноробства. І чи не найголовнішим питанням, яке ми підняли, – була робота з моносортовим вином. Провідні спікери по цій темі – Наталія Бурлаченко, доктор Рікардо Нуньєс та винороби компанії  Vinos de La Luz – ділилися безцінним для українських виноробів досвідом. Вагомий кейс, який наша конференція запропонувала вітчизняним виноробам, – не експериментувати з сортами, не ризикувати врожаєм, адже можна зосередитися на одному сорті, але виробляти з нього різні вина. І, звичайно, в цьому руслі мова йшла про наш флагманський сорт Одеський Чорний.

Зауважу: в Одеському Чорному багато сакральності. Зазвичай на появу нових сортів витрачаються століття чи навіть тисячоліття.  Наш український Одеський Чорний натомість був створений завдяки інтенсивній селекційній роботі вчених буквально за 25 років.  Кафедра технології вина і сенсорного аналізу почала працювати над проєктом «Одеський Чорний» як візитівкою України з 2019 року. Вперше слоган «Одеський Чорний – візитівка України» прозвучав на форумі Odesa Wine Week, і тоді ми вперше запрошували спікерів на цю тему. Цей проєкт триває вже п’ять років. Але хочу пояснити, що насправді ідея зародилася серед самих виноробів. Першою людиною, яка випустила моносортове вино з Одеського Чорного, став Іван Плачков. Він зробив це дуже круто і патріотично – етикетку вина прикрашав український прапор. Так Одеський Чорний почав займати фронтальне  місце в асортименті українських виноробів, а ми вже вивели тему сорту Одеський Чорний на професійне обговорення українською спільнотою.

Офіційно ми заявили про Одеський Чорний як візитівку України в 2020-му році. Ще тоді ми розробили регламент національного конкурсу «Кращий Одеський Чорний» та провели його в два етапи, причому на другому етапі обирали бокал, в якому якнайкраще проявляються характеристики сорту. В рамках Odesa Wine Week ми обирали найкращий серед бокалів, наданих компанією Riedel, до речі, безпосередньо Максиміліаном Ріделєм – Best Riedel glass for Odesa Black variety. Ще тоді, у травні 2021 року ми почали співпрацю з Рікардо Нуньєсом і Роберто Чіпрессо стосовно просування Одеського Чорного як візитівки України. Варто в цьому сенсі згадати, що ми на Odesa Wine Week буквально піднесли на висоту (в усіх сенсах слова) Одеський Чорний під час організованої нами сенсаційної дегустації на борту літака.

Отже, підсумовуючи, маю сказати, що відбулася епохальна подія – стратегічна сесія за участю представників науки, бізнесу та преси, під час якої було визначено новий важливий етап розвитку українського виноробства – акцентування професійної спільноти на флагманському сорті, візитівці України – Одеському Чорному.   І я переконана, що коли у галузі є флагман, коли є зацікавлені організації і найголовніше – люди, українське виноробство, попри війну та економічні проблеми, буде рухатися до поставленої мети – зайняти гідне місце серед європейських виноробних держав.

Володимир Печко, голова Громадської спілки «УКРСАДВИНПРОМ»:

Цей знаковий для галузі захід був направлений на створення нової виноробної школи, яка буде покращувати фаховий рівень українських виноробів. Зараз наше виноробство активно розвивається. Кількість виноробних підприємств в Україні за останні роки збільшилася на 50%. Це значить, що галузь потребує нових технологів, виноробів, виноградарів. Адже багато хто з ентузіастів, навіть не маючи фахової освіти, займається виноробством – за покликом серця. Ми намагаємося їх підтримати і навчити робити якісні, експортоорієнтовані вина. Нова школа має працювати під патронатом ОІV. Ми будемо активно співпрацювати з їхніми експертами, українських виноробів будуть консультувати найкращі фахівці світу. Одним з найавторитетніших закладів, які сьогодні надають освіту галузі виноробства, є Одеський національний технологічний університет. Тому, саме на базі цього учбового закладу, який знаходиться у найбільшому виноробному регіоні України, ми вирішили зробити таку міжнародну школу. Я вважаю, що чим більше буде кваліфікованих установ, які зможуть готувати фахових виноробів, тим буде краще для розвитку нашої виноробної галузі.

Наталія Бурлаченко, СЕО Big Wines та амбасадор Vinos de La Luz:

Якось ми з Оксаною Борисівною Ткаченко обговорювали, чому б не показати нашим виробникам і виноградарям, особливо крафтовим, новачкам, досвід інших країн – на прикладі нашої компанії – як можна досягти успіху на базі одного сорту винограду. Є кілька прикладів, коли молоді винороби закладають десять і більше сортів на невеличких ділянках і потім з ними експериментують. Але справа в тому, що ці експерименти займають роки, потребують коштів. І коли, нарешті, з одного сорту виходить щось особливе, що задовольняє, виявляється, що цього сорту зовсім мало для розширення кількісного, для потрібних обсягів виробництва.

Отже, ідея полягала в тому, щоб довести нашим виноробам, що не варто розпорошуватися на розмаїття сортів. Адже є українські флагмани, українські автохтони. Ті сорти, яким не потрібно конкурувати зі світовими сортами, сорти, які належать тільки нам, і з якими ми можемо працювати так, як нам захочеться, оскільки ще не існує жодних світових протоколів, які б заганяли нас в рамки. Ми не можемо, наприклад, конкурувати із Каберне Совіньоном, або Піно Нуаром, Мерло, навіть Шардоне. Бо ці сорти вже гарно вивчені в світі, вони показують чудові результати на певних теруарах, в певних країнах, і нам, щоб досягти цих результатів, треба ще багато років. І навіщо? При цьому є місцеві сорти, яких ніхто на світовій арені не знає, які сприймаються як свіже, нове слово. Тому для України ефективніше зробити акцент на двох червоних і на двох білих сортах – і з ними пробувати різні можливості, різну обробку, роботу з виноградником, навіть висадку, якщо ми говоримо про закладення виноградників, на різних теруарах. І дивитися, як ці сорти себе показують. Ми не можемо порівнювати українське Шардоне і український Рислінг, тому що вже є еталон шардоне і еталон рислінгу. А еталону сухолиманського ще немає, отже з ним рекомендую працювати… Саме цю тему ми і підняли під час конференції «Розвиток моносортів в рамках однієї виноробні». Цей захід мав важливе значення для всієї галузі в цілому – ми підняли тему Одеського Чорного в контексті розвитку моносортів на прикладі наших виноробень та на досвіді наших брендів.

Участь у конференції взяли три наші енологи: Фернандо Аріха з Іспанії, Пабло Наваррете з Аргентини, а також Артем Таран, українських енолог з Біг Вайнс. Я вважаю, що не можна переоцінити значення для України участі Голови Департаменту енології та методів аналізу OIV Неслі Івіт, яка виступила з доповіддю «Розвиток червоного вина в умовах сучасного світу», де окреслила особливості методу виробництва вина в змінному кліматі. Як на мене, чудові практичні кейси представив українським виноробам Пабло Наваррете, який розповідав про теруари Мендози і Долини Уко, і про те, яким чином він робить акцент на виготовленні вин з різних теруарів зі сорту Мальбек, як йому вдається підкреслити в кожному смакові та органолептичні якості. Згодом на дегустації ми змогли це відчути у наших бокалах, тому що кожна ділянка винограднику і вино з нього мало свої характеристики. Наш енолог з Іспанії – професіонал з великим стажем, викладач в університеті Вальядоліда. Фернандо розповів про сорт Темпранільйо та про можливість з одного сорту виробити різноманітні лінійки вин, які мають сортову особливість Темпранільйо, але при цьому комплексно різні за своїми якостями, за своїм потенціалом життя. І, як завжди, креативним і насиченим був узагальнюючий виступ пана Рікардо, де він виклав своє бачення розвитку сучасного виноробства в Україні і те, які кроки нам потрібно зробити, і що нам вце вдалося. Наша конференція складалася з двох частин: теоретична із запрошеними гостями та слухачами присутніми онлайн; друга – практична. Практична частина складалася із тейстингів вин Аргентини, Іспанії та України. Аргентинські були представені чотирма зразками – Мальбек із певних ділянок виноградників, які в Долині Уко мають вже географічне зазначення. Виноградники розташовані в таких зонах, як Гуальтальярі, Пампа ель Сепільйо, Віста Флорес, Альта Міра тощо. На завершення пан Рікардо представив своє особливе вино – бленд з чотирьох теруарів одного сорту Мальбек. Кожного року ці теруари показують себе по-різному і щороку є переможець, який дав найкращий результат. І саме він лягає в основу цього бленду. А три інших доповнюють своїми нотками цей бленд, щоб зробити його максимально яскравим і таким, що запам’ятається. Наступним дегустаційним сетом виступала лінійка вин з Іспанії – дванадцять різних темпранільйо. І я саме на цьому робила акцент для присутніх виноробів і енологів: у нас з одного сорту є три бренди і дванадцять різних вин. Вина відшліфовані енологами з усіх сторін, мають широкий спектр – від молодих легких до зрілих вишуканих, елегантних і надзвичайно складних. Тобто з одного сорту винограду можна зробити цілу лінійку (чи навіть не одну!) вин на будь-який смак. Не потрібно зараз купувати саджанці двадцяти сортів, садити італійські чи австралійські автохтони. Тому що, повірте, – ці сорти краще, ніж у себе на батьківщині, на ваших виноградниках себе не покажуть. Їх завжди будуть порівнювати з еталонними винами, і точно не на нашу користь. Тому давайте працювати глибоко і досконало з нашими сортами, які не можна зрівняти ні з чим. І на завершення була дегустація українського флагмана – Одеського Чорного від виноробні «Фрумушика-Нова», «Вілла Тінта», «Гігінеішвілі», «Виноробна Станція» а також «Біг Вайнс». І що характерно, всі ці вина були по-своєму чудові. Вони були комплексні, різні. Мені здається, нам вдалося донести до виноробів, що кожен з них виготовляє чудове вино, що вони не конкурують між собою, а доповнюють одне одного, і вони шукають споживача, який вибере вино на власний смак.

Але це ми порівняли різні бренди. А уявіть собі, якщо в кожного із цих виробників буде по три, по чотири види вина з Одеського Чорного. Так ми зможемо привчити нашого споживача до смаку цього виразного сорту. Пояснимо, що нам українцям потрібно пити його, як італійці п’ють санджовезе, іспанці – темпранільйо, французи – вина з бордоських сортів. І наше українське вино з українських сортів матиме розмаїття смаків, стилів, ароматів. Воно пасуватиме до різних страв, тому що енологи над ним глибоко пропрацюють і запропонують його у найрізноманітніших проявах. І ще хочу додати кілька слів про атмосферу конференції. Усіх спікерів, зокрема і пана Рікардо, надзвичайно урочисто і з відкритим серцем прийняли в Одеському Національному Технологічному університеті. Впевнена, це не остання зустріч – попереду на нас чекає багато спільних проєктів.

• Big Wines
• Frumushika Nova
• Odesa Wine Week
• OIV
• Villa Tinta
• Vinos de La Luz
• Артем Таран
• Біг Вайнс
• Винний дім Гігінеішвілі
• Виноробна станція
• Володимир Печко
• Гігінеішвілі
• Інститут виноградарства і виноробства ім. Таїрова
• Наталія Бурлаченко
• Одеська Академія харчових технологій
• Одеський національний технологічний університет
• Одеський Чорний
• Оксана Ткаченко
• Пабло Наваррете
• Рікардо Ф. Нуньєс
• Фернандо Аріха