Gastronomy and Wine Portal

Перед вами – історія українського винороба Руслана Ковалевського, який пройшов професійну дистанцію від початківця до майстра своєї справи, чиї вина сьогодні збирають вищі нагороди поважних змагань. То був складний шлях зі сходженням на вершини і болючими ударами, втратами колег на війні та поворотами долі, коли залишався позаду дім, виплеканий роками виноградник, а він ішов далі, на нові місця, закладати чергові ділянки лоз. І знову мріяти. І починати життя заново… А почалося все з однієї подорожі до Португалії…

Руслан Ковалевський: Влітку 2012 року я зі своєю родиною поїхав до Португалії, де в місті Порто живе моя мама. Відпочиваючи, був вражений португальськими винами. Легким літнім віньо верде, купажованими винами з автохтонних португальських сортів. Взагалі різноманітністю різних, несхожих на інші країни винами. Особливо був здивований білими Casa wine (домашнє вино), що подаються в локальних кафе та ресторанах. Просто якість вина не відповідала моїм уявленням про домашнє вино, яке робили та ще й зараз роблять в Україні. Дуже захотілося спробувати зробити щось не гірше. Це не було бажанням створити на продаж. Спочатку тільки для себе та родини. Коли ми повернулися, я почав читати, досліджувати, як саме вино створюється, технологію виробництва, чинники, що впливають на якість. Закуповував технічні сорти та висаджував на подвір’ї. Але швидко зрозумів, що вчитися треба на класичних сортах. Тож в 2013 році поїхав на Одещину, купив сортовий виноград і зробив перше вино в невеликій кількості – літрів 150, мабуть. Щось вийшло, щось ні. Знань ще не вистачало. Після цього більш поглиблено почав вивчати основи сучасного виноробства. Намагався підготуватися на наступний рік як технологічно так і теоретично.

У 2014 році молода виноробня «Бейкуш» виставила оголошення про продаж винограду. Я зв’язався, приїхав на закупівлю. На винарні познайомився з доглянутими виноградниками, якісним вином. А головне, – отримав можливість вчитися на якісно вирощеному винограді, та ще і з сортів, яких не знайдеш в Україні. Завдяки їхньому винограднику попрацював з Альбаріньйо та Пінотаж, Темпранільйо, які вирощую і дотепер.

Вино 2014 року вийшло майже все, в кількості п’ятнадцяти бутлів. Всього 300 літрів. Звісно, не ідеальне, але воно вже було схоже на європейське. І вже не соромно пригостити друзів. Тож захотілося і самому мати власний виноградник, щоб на ньому відточувати майстерність. В 2016 році посадив власні 800 кущів винограднику. Правда, вийшов він ну ду-у-уже експериментальним, бо там було насаджено багато різноманітних сортів, починаючи з європейських класичних, – до українських, виведених нашими інститутами. Сортів хотілося посадити багато і різних, обов’язково італійців. Італійські виноградні сорти привіз у подарунок мій друг з Раушедо і це були: Монтепульчано, П’єдіроссо, Греко ді Туфо та Фалангіна. Самостійно ще знайшов саджанці Треб’яно, Мальбека, Сіра, Пінотаж, Керменера. Там же були висаджені Соляріс, Йоханнітер, Сухолиманський, Ркацителі, Рислінг. Тобто солянка з багатьох сортів. Але 4 роки праці на тому винограднику дали розуміння, що сортовий склад повинен бути меншим. Початківцям раджу саджати краще три сорта по 100 кущів, ніж 30 по десять.

На жаль, тоді припустився помилок при виборі ділянки під виноградник – не врахував наявність високих ґрунтових вод. Буйний ріст трави, та хвороби лоз через надмірну вологість диктували кожні вихідні проводити за черговими роботами на винограднику. А втрати врожаю два роки поспіль внаслідок весняних заморозків чи зимового промерзання піщаного ґрунту змусили через чотири роки боротьби залишити цю ділянку.

Ми активізували пошук землі для великого винограднику в іншому регіоні. Посадили тільки невелику ділянку для збереження колекції сортів, з якими я в подальшому хотів працювати. Для себе виніс остаточне розуміння, що ґрунти Кіровоградської області не підходять для вина тієї якості, яке я хочу робити.

За цей час, поки набував досвіду з виноградарством, розвивався і у виноробстві. Перша участь моїх вин у конкурсі для малих крафтових виробників відбулася восени 2017 року на території господарства Князя Трубецького. Моє біле сухе «Трамінер» 2016 посіло третє місце, розділивши його з вином відомого в країні винороба. Прийшло розуміння, що рухаюсь правильно, але треба покращувати рівень знань та технічні умови для виготовлення якісного продукту. Тож кожного сезону намагався втілювати хоч одну нову технологічну операцію в процес виноробства. Багато читав різних статей в спеціалізованих виданнях, на сайтах інститутів з виноробства. Експериментував. Навіть повторював деякі наукові експерименти з вином, які знаходив в інтернеті.

З 2018 року разом з дружиною Ганною, яку сьогодні добре вже знає вся українська винна спільнота, і яка мене завжди підтримувала в цій справі, ми почали їздити на фестивалі, ярмарки та подаватися на конкурси. На конкурсі «Галицька лоза» 2018 мій розе бленд 2017 отримав третє місце, а на конкурсі UWINES AWARDS 2018 (Kyiv Food and Wine Festival) це ж вино здобуло статус «Краще вино». На тому ж київському фестивалі моє «Шардоне» також посіло третє місце серед білих вин. Того ж року, розуміючи, що знання треба набувати не тільки в виноробстві, а і в інших сферах винного світу, ми з дружиною прийняли рішення відправити її на навчання професії сомельє в Київ. Знайшли 3-місячні курси в Школі сомельє «Майстер-клас» родини Благополучних. З фінансами було дуже важко, бо я втратив бізнес в кінці 2014 року, у зв’язку з початком російської агресії та вторгненням в Україну. Тож гроші, які збирав з продажу вина на фестивалях, маючи мрію купити дві нові французькі діжки, були витрачені на навчання дружини. Про що ми жодного разу не пошкодували, бо ця освіта кардинально змінила життя не лише самої Ганни, а й допомогла нашому розвитку в винній сфері. І так в нашій сім’ї з’явився професійний сомельє. Взагалі, можу сказати, що 2018 рік для нас став знаковим та переламним. А вина того вінтажу я згадую і дотепер – то був чудовий рік для виноробства.

Наступний рік для нас почався з конкурсу «Галицька лоза» 2019, де наша винарня Korus Wine посіла перше та друге місця в категорії рожевих вин за «Розе бленд» та «Розе Темпранільйо». І знову через пару місяців «Розе бленд» отримав найвищий бал та перше місце в категорії рожевих вин на конкурсі в рамках Kyiv Food and Wine Festival. І хоча рожеві вина мені подобалося робити найбільше, і знаю, що мене і дотепер дехто з виноробів жартома називає «королем рожевих вин», я не залишав навчання, експерименти, поглиблював технологічні знання у виробництві різноманітних вин. Ігристі класичні та петнати, білі, червоні. Роблю сидр.

До речі, мабуть, першим в Україні почав виробляти петнати із застосуванням операції дегоржажу, як у виробництві ігристих вин за класичною технологією. Не подобався дріжджовий осад в пляшці, який в більшості випадків закриває аромат та смак вина, і надає вину неприємних дріжджових смаків. І все не полишала думка про те, що якісне смачне вино треба робити з винограду, зібраного на власному полі. Ми з Ганною задумалися про переїзд до південних областей. Періодично об’їжджали Миколаївську та Херсонську області в пошуках землі для посадки винограду, та, нажаль, нічого не приглянулося.

І ось влітку 2019 вирушили в чергову розвідку до Кам’янець-Подільського. Дуже сподобався терруар Поділля, а після відвідин Бакоти зрозуміли, що знайшли те, що шукали. Взялися підбирати придатний варіант для купівлі землі під виноградник, та якогось будинку для переїзду в ту місцевість.

І ще одне питання лишалося не закритим для виноробні Korus Wine – проблема легалізації виробництва. Перше, про що запитували люди після знайомства з нашим вином, – чи є у нас ліцензія. Ліцензії не було. Та і на той час виробнику, який випускає дві тони вина на рік, можливості для її отримання також. Виноробне законодавство України було зарегульоване, і навіть революційне послаблення 2018 року, що скасувало атестацію малих виноробних господарств та півтори сотні різноманітних корупційних довідок, дозволів та інших папірців, не надало поштовху крафтовим виноробам для виходу з тіні. Особливо складно було тим, хто виробляв вино з покупного винограду, ще й у мізерній кількості.

Тож в 2019 році крафтярі потрошку почали об’єднуватися в спільноти для відстоювання своїх законних інтересів. З цих міркувань в 2019-му я створив групу в Вайбері для комунікації з юридичних питань щодо змін у виноробному законодавстві України, і спробував об’єднати крафтових виноробів з усіх регіонів. До речі, надихнув мене на цю справу, допомагав вести групу, запрошував учасників, шукав їдеї Арсен Федосенко, фотограф і винороб, з яким я саме тоді й познайомився. Великий мрійник. Людина, яка прагла своїми світлинами розповідати про українське виноробство та тих, хто працює в галузі. Арсен вірив в українське вино тоді, коли самі винороби ще не були ні в чому впевнені. Людина з великої літери, воїн, патріот, винороб, якого Україна втратила в червні 2024 року. Між іншим, саме завдяки цій нашій вайбер-спільноті, від початку повномасштабного наступу ми два роки підтримували своїх колег-виноробів, які пішли на війну.

На період 2020-го року я вже розумів, що вино стає все досконалішим. За ігристу класику на конкурсі «Одеський залив» тоді одержав срібло, одразу чотири бронзи на Wine and Spirits Awards. Моє вино в тому ж році було представлено бренд-амбасадором українського вина Євгенією Ніколайчук в винному клубі Кембриджського університету, одному з найстаріших в Англії. І хоча це був важкий ковідний рік, без фестивалів та продажів, сезон виявився дуже цікавим. Саме тоді я створив два вина – «Сміливість», купаж Сапераві та Мерло, витриманий у французькій діжці з-під рому, і «Воля», яким згодом присвоїли відповідно бронзу та золото судді Wine and Spirits Awards 2023. «Волю» створив з винограду Одеський Чорний, вирощеного на виноградниках Білозерського господарства Херсонської області. На жаль, на момент нагородження ті землі опинилися під окупацією. І дотепер, після звільнення, вони не обробляються, бо люди не можуть вийти на роботи на виноградниках під обстрілами.

…Розуміючи що твій рівень росте, а легально продавати вино не маєш права, ми з дружиною намагалися пришвидшити питання пошуку землі, щоб мати змогу будувати виноробню та легалізуватися. І ось у 2021 році один знайомий винороб запропонував нам викупити половину молодого виноградника на Бакоті, та стати з ним партнерами. Звичайно, втрачати своє ім’я не хотілося, та й ставати з кимось партнерами наміру не було. Але то здавалося реальним шансом вийти в легальне поле діяльності, бо той мав ліцензію на виробництво вина. І ми з Ганною вирішили погодитися. Запланували зробити разом вино в 2022 році. Але, забігаючи наперед, скажу, що свого слова той винороб не дотримав, в продажу відмовив через 8 місяців після пропозиції.

Почався 2022 рік. Початок повномасштабного вторгнення. Я принципово відмовився продавати вино в період «сухого закону», а коли його відмінили, виявилося, що мої постійні клієнти масово покинули Україну. Продажі зупинилися, від слова взагалі. Те, що вдавалося реалізовувати, витрачав на життя та допомогу друзям-військовим. Дружину з донькою на шостий день від початку вторгнення відправив евакуаційним потягом до Львову, щоб вона виїхала до Польщі чи до мами в Португалію. До Львову Ганна доїхала, але залишити Україну відмовилася. Пішла до місцевих волонтерів, побачила, що в Кропивницький ніхто гуманітарні вантажі не відправляє, – і організовувала доставки. Там, у Львові, їй на початку допомагав винороб Максим Кичма. Потім доєдналися інші. З деякими людьми, з ким звела тоді доля, товаришуємо і дотепер.

Коли підійшов час для виноробства, робити вино в Кропивницькому я вже не міг. Поїхав на Бакоту. І хоч в продажу винограднику мені було відмовлено, я був налаштований, як і домовлялися, зробити вино у співпраці. А, можливо, вже на місці знайти ділянку під виноградник. Єдиною умовою було те, щоб весь технологічний процес лежав на мені. Тобто я – технолог, інші помічники. Але так буває, що погляди на партнерство виявляються різними. Тож я відпрацював на Бакоті сезон 2022, подальше партнерство у нас не задалося. Та зернятко вже було посаджене. Під час роботи на Бакоті я познайомився з Аурелом Вікторовичем Рошкою. Людиною, яка надала мені впевненість в правильності рішення посадити виноградник саме тут, на Бакоті, та переїхати з родиною за 600 кілометрів, в сільську місцевість.

Аурел Вікторович на Бакоті живе більше 25 років. Закохавшись в ту місцевість, був першим, хто посадив там 60 соток винограднику на початку 2000-х. І першим виноробом, який зробив вино на Бакоті. Можна сказати, він став засновником виноградарства та виноробства для цього регіону. Він запрошував виноробів, допомагав з розвитком, будівництвом, налагодженням інфраструктури та створенням місцевої громади. Він заклав на 98 га яблуневий сад в невеличкому селі Гораївка, створивши робочі місця і підтримуючи його мешканців. До речі, той яблуневий сад шість років тому захопили рейдери – суди ідуть, сад гине. Дванадцять років життя втрачено за одну ніч. Але це не заважає засновнику саду і його дружині Любі і далі не покладати рук, працюючи над розвитком цього краю. І хоча між нами з Аурелем Вікторовичем 17 років вікової дистанції, ми підійшли один одному як люди, і дивимося на виноробство однаково. Також серед наших нових друзів на Бакоті – «Родинна виноробня Зелениці», «Садиба Онищуків», крафтова винарня «Татове вино» з Гусятина, – усі вони закликали мене до переїзду і дуже раділи нашому рішенню.

Нарешті в 2023 році ми з Аурелем Вікторовичем в співпартнерстві заснували крафтову виноробню. На цьому і закінчилася історія маленької, неліцензованої Korus Wine. Почався період втілення мрій. Становлення нової виноробні під назвою, – як ми спершу планували, – «Бакота вайнері». Але з’ясувалося, що авторське право на найменування «Бакота» вже було оформлене іншим виноробом.

Аурел Вікторович про альтернативні назви не хотів і чути. Враховуючи, скільки сил він вклав у цей регіон, таку наполегливість можна зрозуміти. Ніколи і не думав, що хтось один зі спільноти виноробів привласнить собі назву цієї місцини. Усі вважали її надбанням громади. Врешті решт так і з’явилася назва українською мовою – виноробня «Бакотська Затока», англійською – Bakota bay winery. Але для запобігання в подальшому несанкціонованого використання цієї назви, ми одразу ж подали заявки на реєстрацію прав. В тому ж 2023 році ФОП Рошка отримав ліцензію на виробництво вина. І наша винарня зробила перші чотири тисячі літрів.

Цікавим був процес роботи над етикеткою. На одному з семінарів нашої Асоціації крафтових виноробів довелось прослухати доповідь Олени Крапівіної, яка представляла молдавську дизайн-студію 43 Oz. Погугливши їхні роботи, я був у захваті. Ми з Аурелом Вікторовичем планували вийти на ринок з етикеткою європейського рівня, яка не просто давала б інформацію про вино, а й несла імідж регіону, нашої виноробної громади. Не буду описувати весь процес, але етикетка вийшла в дуже ніжних відтінках кольорів, з промальованою графічно Бакотською затокою, сучасним шрифтом назви, що одразу кидається в очі, та складним логотипом, який поєднує дві латинські літери «B». І вже 2024 рік приніс нашій новій виноробні визнання винної спільноти України: 4 «золота» на Wine and Spirits Awards (дві медалі за сухе біле вино під назвою «Мушля» та «Совіньйон Блан», дві – за петнати «Мускат» та «Рожевий Бленд»), звання «Краще рожеве вино України» за «Коралі». На фестивалі у Львові «Коралі» посіли перше місце, та «Мускат Блау» з бакотського винограду – третє. Весною ми заклали гектар винограднику, та плануємо ще півтора досадити восени. Зараз відпрацювали сезон 2024 року. Та плануємо до випуску вина нового врожаю, де відмовилися від деяких сортів вина, але залишили та виготовили вина «Коралі», «Мушля», «Біла Гора». А в серпні 2024 року я вже повністю переїхав жити в селище Стара Ушиця, розташоване поряд з Бакотською затокою. Наразі ми будуємо плани з розвитку нашої винарні, звісно, з урахуванням того, що війна продовжується. Але є сподівання та надія на краще.

Віримо в це та в нашу Перемогу!

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Фото: Арсен Федосенко

Перед вами – історія українського винороба Руслана Ковалевського, який пройшов професійну дистанцію від початківця до майстра своєї справи, чиї вина сьогодні збирають вищі нагороди поважних змагань. То був складний шлях зі сходженням на вершини і болючими ударами, втратами колег на війні та поворотами долі, коли залишався позаду дім, виплеканий роками виноградник, а він ішов далі, […]

Сьогодні ми маємо особливе задоволення поспілкуватися з Полом Вагнером (Paul Wagner), знаним фахівцем на винному ринку США, який недавно приєднався до журі премії Wine Travel Awards 2024-2025. Пол виділяється як шанований лідер у виноробній промисловості, особливо відомий своєю великою роботою у винному туризмі – сфері, яку він пристрасно культивує. Будучи засновником компанії Balzac Communications & Marketing, Пол відіграв вирішальну роль у просуванні світових винних брендів завдяки своїм інноваційним та креативним стратегіям просування.

Вплив Пола виходить за межі маркетингу; він сформував наступне покоління винних лідерів завдяки своїй викладацькій ролі в престижних програмах, таких як Wintour MBA в Європі та програма маркетингу вина OIV в UC Davis. Його книга «Маркетинг і продаж вина», написана у співавторстві з Ліз Тач (Liz Thach) і Джанін Олсен (Janeen Olsen), розглядає складнощі переповненого ринку та вважається важливою книжкою для професіоналів галузі. Крім того, участь Пола в ролі судді на численних міжнародних винних конкурсах і його присутність на глобальних винних конференціях зробили його відомим у винних колах по всьому світу. Він також консультує з питань винного туризму та маркетингових стратегій, допомагаючи розширити охоплення та вплив галузі. Останніми роками Пол спрямував свій талант в письменницьку роботу, створивши серію детективних романів про рейнджера лісової служби, дія яких відбувається в мальовничій Сьєрра-Неваді. Ці твори, зокрема такі, як «Небезпека: падаюче каміння» та «Кістки землі: таємниця Дена Кортрайта», демонструють його пристрасть до оповідання і пропонують читачам захоплюючу подорож цими територіями та заплутаними сюжетами. Ви можете ознайомитися з цими роботами на Backpack the Sierra. У цьому інтерв’ю, наданому спеціально для редактора Drinks+ та WTA, ми досліджуємо динамічну кар’єру Пола, його погляди на світ винного туризму.

Drinks+: Що спонукало ваш інтерес до виноградарства та виноробства (а пізніше до винного туризму), адже маєте соціологічну освіту, опанували класичну гітару – тобто захоплювалися зовсім іншими речами? Чи допомогли ваші попередні навички в новій роботі?

Пол Вагнер: Ми з дружиною переїхали в Напа Веллі, тому що вона професійний кухар і влаштувалася тут на роботу. І я знайшов роботу на виноробні, адже це основна галузь у Напі. Втім я швидко відчув, що вивчення соціології допоможе мені краще зрозуміти ринок і споживачів. Крім того, мій досвід у сфері освіти та виконавського мистецтва дуже допоміг би у спілкуванні з ними. Це виявилося рідкісним поєднанням у виноробній промисловості – не фахівця з виробництва, а людини, яка розуміє пересічного споживача і знає, як з ним комунікувати. До речі, цей підхід все ще актуальний.

D+: Ви були суддею понад 100 міжнародних винних конкурсів, які тенденції чи інновації у виноробній галузі вразили вас найбільше за ці роки?

ПВ: Відбулося покращення якості в усіх напрямках. Сьогодні всі виробляють гарне вино, і багато хто виробляє дуже гарне або навіть чудове вино. Якість і органолептика сучасних вин перевершують усе, що ми бачили раніше. Ця зміна підкреслює зростаючу важливість хорошого маркетингу. Якщо якість вашого вина сама по собі не виділяє вас, вам потрібно повідомити щось виняткове і не лише про характеристики вина – і при цьому ви повинні зробити це надзвичайно добре!

D+: Чи можете пригадати ключовий момент або ключову фігуру, які суттєво вплинули на вашу кар’єру у сфері винної освіти та туризму?

ПВ: Доктор Стівен Кребс (Dr. Stephen Krebs) найняв мене викладати в коледжі Напа Веллі понад тридцять років тому. Він чітко вірив, що мій підхід, хоч і сильно відрізняється від більшості фахівців галузі, є тим, що потрібно, що має бути почутим. Він дав мені можливість поширити інформацію. Тридцять років виховання успішних студентів довели, що він був правий. Я любив кожну хвилину викладання.

D+: Протягом своєї кар’єри ви виступали на численних винних конференціях по всьому світу. Які з цих заходів, на вашу думку, найбільше вплинули на формування світового сприйняття винного туризму?

ПВ: Усі вони мають свої ролі. Назву лідерів: UNWTO, що об’єднує ключових гравців, а також TexSom і Американське винне товариство. Фестиваль вина у Ванкувері в Канаді є величезним і популярним. Я також маю згадати викладання на програмі Wintour MBA та програмі маркетингу вина OIV в Каліфорнійському університеті в Девісі, тому що студенти з усього світу відвідують ці програми та несуть повідомлення додому.

D+: Ваші книги отримали кілька нагород і ними користуються професіонали виноробства в усьому світі. Яким є ваш процес визначення тем, що потребують вирішення в галузі, і як ви гарантуєте, що ваша робота залишатиметься актуальною та корисною? Чи можете ви розповісти нам, що надихнуло вас перейти до детективного жанру з серією книг Albicaulis (Sierra Nevada Mystery | Albicaulis Books) і як ваше життя у вині вплинуло на ці книги?

ПВ: Перша книга про винний маркетинг виросла з лекцій, які я читав у коледжі Напа Веллі. Мої студенти постійно змушують мене бути в курсі останніх подій, і зараз ми працюємо над четвертою редакцією цієї книги, щоб підтримувати її в актуальному стані. Але мої детективні романи — це зовсім інша історія. Хоча моя маркетингова робота завжди базується на аналізі даних і фактах, романи дають мені можливість розповісти найкращу можливу історію, не турбуючись про те, щоб довести її правдивість. Це суто задоволення!

D+: Зі свого великого досвіду викладання, чи могли б ви поділитися прикладом того, як ви адаптували винну освіту, щоб задовольнити зростаючі інтереси студентів у секторі винного туризму? Чи можете розповісти про свою участь у програмі Wintour і чому ця програма така актуальна для сегменту винного туризму?

ПВ: Коли я почав викладати в Napa Valley College, DTC (прямі продажі споживачам) були дуже малою частиною рівняння. Але з роками це повністю змінилося, і в результаті менеджмент туризму і реалізація вина на місцях  стали головним пріоритетом для багатьох виноробень. Насправді сьогодні це їхнє основне джерело доходу та прибутку. Програма Wintour MBA об’єднує надзвичайно талановитих студентів з усього світу. Мені подобається навчати їх, тому що вони діляться зі мною власним досвідом, і ми разом працюємо над розробкою нових ідей, нових ринків і нових програм у світі винного туризму. Це чудова група людей.

D+: Як Головний консультант з винного туризму в Expedia Cruises, як ви уявляєте інтеграцію винного туризму в індустрію подорожей? Та які унікальні можливості пропонує ця посада для розвитку винного туризму?

ПВ: Я завжди казав, що винного туризму не існує – як суто концепту. Туристи є туристи, і всі вони хочуть одного – отримати задоволення та створити незабутні враження разом зі своєю родиною та друзями. Винні туристи просто хочуть розширити це бачення, включивши в нього вино та їжу. Що може бути природнішим? Працюючи з Expedia Cruise Ship Centers, я можу подорожувати по всьому світу, відвідуючи найкращі напрямки винного туризму та звертаючи увагу на те, що вони роблять і наскільки вони успішні. Ділячись цими ідеями та поєднуючи з додатковою точкою зору професіоналів подорожей у Expedia, я можу створити симбіоз найкращого з усіх світів.

D+: Чи можете ви детальніше описати свою співпрацю з Expedia та її вплив на винний туризм?

ПВ: Я працюю з центрами круїзних суден Expedia понад десяти років. Основна мета полягає в тому, щоб дати виноробням можливість організувати подію винного клубу під час круїзу, що досягає двох цілей для виноробні: це створює тісніші стосунки з існуючими членами клубу, а також надає виноробні доступ до інших потенційних членів клубу на борту. Хоча ми зосереджуємося на річкових круїзах до виноробних регіонів, зокрема Бордо (Bordeaux) та долин Рони (Rhône), Сони (Saône), Дунаю (Danube), Рейну (Rhine) та Дору (Douro), ми також включаємо відвідування прилеглих виноробних регіонів, а також морські круїзи до таких місць, як Адріатика, Нова Зеландія, Італія тощо. Останнім елементом програми є серія морських круїзів, які просто додають винний компонент до невиноробних напрямків, що дає любителям вина підставу вибрати ці круїзи серед інших до таких місць, як Аляска та за її межами.

D+: Ви були важливою фігурою у розвитку винних комунікацій. Наскільки важливим є сторітеллінг у маркетингу вина, і чи могли б ви поділитися ефективною стратегією чи кампанією, яка це ілюструє?

ПВ: Як любить казати один мій друг, факти говорять, а історії продають. Якщо ви хочете, щоб хтось запам’ятав те, що ви йому сказали, вам потрібно вкласти це в історію, тому що переказ фактів за фактами лише присипляє споживачів. Маршалл Маклюен зауважив, що ті, хто вважає, що освіта та розваги не мають нічого спільного, не знають ні про те, ні про інше. З тих пір, поки у людей існує мова, ми розповідаємо історії як спосіб передати свою історію, наші емоції та наші мрії. Не зупиняймося зараз!

D+: Забігаючи наперед, які нові тенденції чи напрямки у винному туризмі, на вашу думку, набудуть популярності в найближчі кілька років?

ПВ: Я сподіваюся, що класична екскурсія по виноробні, коли відвідувач сидить (а ще гірше, стоїть) і слухає довгі пояснення про процес виробництва, нарешті вимре. Вони нудні, вони не розповідають про те, що дійсно цікаво у виноробстві, і більшість відвідувачів сприймають їх як своєрідне покарання чи податок, який вони повинні заплатити, перш ніж їм дозволять скуштувати вино. Розумні виноробні дають своїм відвідувачам можливість якнайшвидше перейти безпосередньо до дегустаційного залу, де вони можуть поспілкуватися з кимось, хто живий, веселий і має відкриті пляшки вина. Саме там, швидше за все, виникає людський зв’язок. Що стосується напрямків, я в захваті від усіх нових виноробних регіонів, які користуються перевагами інтересу до винного туризму для створення міцнішої та яскравішої виноробної промисловості. Одним із прикладів є Кавказ, включаючи Вірменію та Грузію. Цей регіон є батьківщиною вина, оригінальним Едемським садом. І тут поєднання вина, їжі, культури та історії справді захоплююче. Але кожен куточок Європи має свою історію. У Новому світі також є дивовижні місця. Зараз ми виробляємо вино в усіх п’ятидесяти штатах Сполучених Штатів, і багато з них досить хороші. Кейптаун, Нова Зеландія, Чилі, Аргентина, Мексика, Канада – надто багато чудових місць і мало часу!

D+: Поле, коли ви погодилися на роль винного судді Wine Travel Awards 2024-2025, ваша участь ознаменувала важливий момент на 4-му році життя цього глобального проєкту. З вашим глибоким досвідом і авторитетною присутністю у винному та туристичному секторах, як ви сприймаєте вплив цих нагород на світовий винний туризм?

ПВ: Якщо ми зможемо вирізняти та заохочувати найкращі практики у світі винного туризму, визнаючи тих, хто перевершує інших, ми зможемо підвищити рівень обслуговування та досвід у всьому світі. Це захоплююча перспектива. Хто б цього не хотів? Я з нетерпінням чекаю на початок роботи з вашим проєктом!

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Сьогодні ми маємо особливе задоволення поспілкуватися з Полом Вагнером (Paul Wagner), знаним фахівцем на винному ринку США, який недавно приєднався до журі премії Wine Travel Awards 2024-2025. Пол виділяється як шанований лідер у виноробній промисловості, особливо відомий своєю великою роботою у винному туризмі – сфері, яку він пристрасно культивує. Будучи засновником компанії Balzac Communications & […]

Consorzio dell’Asti DOCG, один з найстаріших та найавторитетніших виноробних об’єднань Італії, заснований у 1932 році й має понад 90 років багатого досвіду та традицій. Він розташований у самому серці П’ємонту — батьківщині першого італійського ігристого вина, створеного ще у 1865 році. Консорціум зберігає традиції виноробства, що передаються з покоління в покоління. Сьогодні він об’єднує понад 1 000 виробників і відіграє важливу роль у культивації винограду Мускато Біанко, зберігаючи і шануючи унікальну спадщину цього регіону.

У цьому ексклюзивному інтерв’ю пан Стефано Ріканьо (Stefano Ricagno), президент Consorzio dell’Asti e del Moscato d’Asti DOCG, поділився своїми думками щодо стратегій Консорціуму, розвитку виробничих практик та адаптації до сучасних тенденцій і викликів. Від сталих ініціатив у виноробстві до глобального розширення Asti Spumante та Moscato d’Asti, пан Ріканьо розкриває основні аспекти, які визначають успіх цього знакового виноробного регіону.

Drinks+: Пане Стефано Ріканьо, Consorzio dell’Asti DOCG був заснований у 1932 році, що робить його одним з найстаріших консорціумів Італії. Як ця багата історія впливає на сучасні практики та цінності Консорціуму? Чи надає вона переваги та додатковий вплив Консорціуму у порівнянні з молодшими учасниками ринку?

Стефано Ріканьо: Регіон Асті DOCG — це місце, де по-справжньому можна відчути багатство історії, культури та традицій п’ємонтського виноробства. Перше італійське ігристе вино під назвою «Спуманте», яке також називали «італійським шампанським», було створене родиною Ганча в 1865 році в Канеллі. Це важливий етап з безцінною історичною цінністю, що свідчить про глибоке розуміння виробництва ігристого вина у виноробстві. Кожна пляшка — це результат любові та турботи про землю, спадщини, що передається з покоління в покоління, де традиція та майстерність поєднуються в гармонії. Сьогодні консорціум об’єднує понад 1000 виробників, серед яких 50 домів спуманте, 778 виноградарів, 153 виноробні, 17 виробників виноградного соку та 15 кооперативів, усі вони культивують сорт винограду Мускато Біанко, який досягає свого найвищого вираження саме тут.

D+: Виробництво Asti Spumante збільшилося майже на 6% порівняно з середнім рівнем останнього десятиліття. Які стратегії або умови на ринку сприяли цьому зростанню? У той же час, у 2023 році Consorzio dell’Asti DOCG виробив понад 90 мільйонів пляшок, що є незначним зниженням порівняно з попереднім роком. Чи можете ви поділитися інформацією про фактори, що вплинули на рівень виробництва? Як Консорціум реагує на коливання виробництва, і які заходи приймаються для збалансування попиту і пропозиції?

СР: Незважаючи на невелике зниження виробництва в 2023 році, порівняно з попереднім роком, ми все одно підтримуємо баланс показників та знаходимося в межах середнього рівня виробництва за останні десять років. Asti Spumante продовжує зростати, тоді як Moscato d’Asti зазнало часткового зниження, ймовірно, через надлишок запасів після рекорду 2020-2022 років. До того ж, ми стикнулися з падінням врожаю через погодні аномалії, але якість винограду була відмінною. Кількісно ми фіксуємо зниження на 10% порівняно з 2022 роком, це неможливо контролювати. В умовах поточної економічної ситуації, ринок не вимагає коригувальних заходів, оскільки попит і пропозиція знаходяться в рівновазі.

D+: Як зміни обсягів виробництва вплинули на експортні ринки Consorzio dell’Asti DOCG, зокрема в ключових регіонах, таких як Східна Європа, Західна Європа та Північна Америка?

СР: З часів до пандемії (2019 рік) і до сьогодні експорт Asti Spumante за вартістю по всьому світу зріс на понад 33%, зокрема від Сходу і до Старого континенту. Східна Європа виросла на 63% у перші десять місяців 2023 року, що майже вдвічі більше за загальний ріст у той же період 2019 року. Серед основних збільшень – це Латвія (+43%), а також Польща (+100%). Зелене світло і для Західної Європи, де зафіксовано збільшення на 32%, головним чином завдяки чудовим результатам Великобританії (+76%), Бельгії (+142%) та Австрії (+97%). Південна Америка показала ріст на близько 44%, а Мексика (+54,5%) та Перу (+93%), що перевищили очікування. Північна Америка залишалася в позитивній зоні (+1,5%) попри спад у Сполучених Штатах (-8%). Натомість азіатський та австралійський ринки скоротилися більш ніж на 14%, зокрема значно знизився один із ключових ринків – Японія (-16%).

D+: Зараз вина з низьким вмістом алкоголю є популярним трендом, що відповідає характеристикам багатьох вин Асті. Чи враховує Консорціум Асті цей тренд у своїй стратегії просування? Чи спостерігаються зміни у споживчих вподобаннях між Asti Spumante та Moscato d’Asti? Як Консорціум реагує на ці зміни?

СР: Низький вміст алкоголю дійсно є однією з характерних рис наших ароматних ігристих, і іноді ми підкреслюємо цей факт, адже не всі про це знають. Однак ми не плануємо обмежувати наше просування лише цим аспектом наших вин, орієнтуючись виключно на ринкові тренди. Ми прагнемо підкреслити складний букет і приємний смак, що виходить за межі лише рівня алкоголю.

D+: Лабораторія Консорціуму в Isola d’Asti відіграє провідну роль у дослідженнях вин, зокрема ароматних. Які останні досягнення чи поточні проєкти лабораторії вас найбільше надихають?

СР: На цей момент найамбітнішим і найважливішим проєктом є отримання сертифікації sustainable appellation. Лабораторія відіграє ключову роль у цьому процесі, зосереджуючись на впровадженні пілотного проєкту за участю 10 виробників у ланцюгу поставок та забезпечуючи їм всебічну підтримку на кожному етапі.

D+: Визнання Canelli як DOCG стало важливою віхою. Якщо можна, розкажіть детальніше про Canelli – цей виноробний феномен, який отримав перемогу в голосуванні Wine Travel Awards. Однак нас цікавлять більш глибокі аспекти: який орган зараз відповідає за розвиток і просування Canelli DOCG, які фахівці залучені, і яке значення має це визнання для регіону? Також, які очікування від Canelli DOCG, зокрема щодо типу Riserva?

СР: Canelli DOCG – раніше підзона великого Asti DOCG – стала 19-им аппелласьоном DOCG, затвердженим в П’ємонті. Це підкреслює статус регіону як лідера за кількістю DOCG в Італії. Асоціація виробників Moscato di Canelli провела значну роботу, долаючи італійську бюрократію та співпрацюючи з виноробною спільнотою, щоб досягти цього престижного статусу.

Зона Canelli DOCG охоплює 18 муніципалітетів у провінціях Асті та Кунео. Наразі лише понад 40 господарств мають право виробляти Canelli DOCG, а щорічне виробництво, за прогнозами, впродовж наступних років становитиме трохи більше ніж 500,000 пляшок. Регламент Canelli DOCG передбачає суворі вимоги: обов’язковий ручний збір урожаю, жорсткі обмеження на врожайність, а також вимогу, щоб виноградники розташовувалися на пагорбах на висоті від 165 до 500 метрів. Riserva може продаватися не раніше ніж через 30 місяців витримки. Canelli DOCG залишатиметься під опікою Consorzio dell’Asti DOCG.

D+: Asti DOCG стали офіційними ігристими винами таких престижних заходів, як Nitto ATP Finals і Internazionali BNL d’Italia. Яким чином Консорціум використовує ці партнерства для розширення впізнаваності бренду?

СР: Для нас це велика честь — представляти наші ігристі світовій тенісній еліті, особливо зараз, коли італійські спортсмени досягають значних успіхів. Це співробітництво набуває дедалі більшого значення, адже охоплює глобальні події та дозволяє досягати цільової аудиторії, що цінує високу якість. Партнерство триватиме ще декілька рокив, а кульмінацією стане Nitto ATP Finals у Турині, де вина Asti DOCG будуть представлені серед срібних партнерів фінального етапу тенісного сезону, в якому змагаються найкращі вісім гравців світу.

D+: Які унікальні риси роблять регіон привабливим для винних туристів?

СР: Регіон пропонує багатий вибір заходів, що приваблюють національних і міжнародних поціновувачів вина. Серед них – музичні виступи, кросові змагання, художні виставки, пікніки серед виноградників і прогулянки зі свічками з дегустацією вина та місцевих страв. Особливої уваги заслуговують такі традиційні події як Palio di Asti – одне з найстаріших середньовічних змагань в Італії, та Douja d’Or – винно-гастрономічний фестиваль, що є центром святкувань регіону.

Усе це відбувається в мальовничих муніципалітетах Ланге, Роеро та Монферрато — виноградарських ландшафтах, що входять до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Консорціум активно підтримує ці заходи, привертаючи увагу туристів та винних ентузіастів до унікального культурного й гастрономічного багатства регіону.

D+: Що, як президенту Консорціуму, приносить вам найбільше задоволення у вашій роботі, і якої мети ви прагнете досягти?

СР: Asti Spumante та Moscato d’Asti — це унікальні вина, які втілюють усю солодкість нашого регіону. Я пишаюся і вдячний за можливість зробити свій внесок у розвиток цього важливого аппелласьону, який став символом п’ємонтецької виноробної традиції. Моя мета – сприяти росту та збереженню цієї спадщини, забезпечуючи національне та міжнародне визнання для цих вин і їх постійний розвиток на світовому ринку.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Consorzio dell’Asti DOCG, один з найстаріших та найавторитетніших виноробних об’єднань Італії, заснований у 1932 році й має понад 90 років багатого досвіду та традицій. Він розташований у самому серці П’ємонту — батьківщині першого італійського ігристого вина, створеного ще у 1865 році. Консорціум зберігає традиції виноробства, що передаються з покоління в покоління. Сьогодні він об’єднує понад […]

D+ поспілкувався з Тімом Ханні – одним з тих експертів винного світу, хто найдовше носить звання Майстра Вина. Чиї поради та програми використовують сомельє провідних американських ресторанів – таких як заклади готелів Marriott, Hyatt тощо. Він завжди був тим, хто вибудовував логічні алгоритми, але ламав стереотипи, за що одержав нік Wine Antisnob. Тім Ханні залишився вірним собі і під час нашої розмови. Читайте далі – і перемикайте свідомість)).

Drinks+: Перш за все, дозвольте подякувати за участь в якості судді в нашому проєкті Wine Travel Awards 2023-2024 – розуміємо як при вашому навантаженні це було непросто.

Тім Ханні: Так, зізнаюся, я веду дуже активну діяльність, тож в якийсь момент сталися накладки, що вимагало надзусиль. Але то був цікавий для мене новий досвід!

D+: Справді? Складається враження, що з вашим досвідом вас вже нічим не здивувати. Якщо не помиляємося, ви отримали статус MW у 1990 році, ставши одним із перших двох американців, які склали іспит і успішно здобули звання. Кажуть, що це один із найскладніших іспитів у світі – так люди зазвичай описують іспит до лав MW. Що ви порадили б тим, хто йде вашим шляхом і готується до таких іспитів?

Т. Х.: Так, у 1990 році ми з Жоелем Батлером (Joel Butler) склали іспит на отримання сертифікату Master of Wine. Загалом ці іспити вважалися дуже складними, але для мене це випробування виявилося особливо важким через минулі проблеми з навчанням, які були діагностовані через багато років. Після того, як я провалив іспит у 1989 році, я записався на уроки письменницької майстерності, але так сталося, що три дні ходив не на той семінар! Виявилося, я приєднався до семінару «Критичне мислення та деструктивні інновації для електроінженерів». Кумедно, але це змінило моє життя.

Найважливіше, що я звідти виніс, – я опанував метод викладення інформації Mind Mapping, і вперше у своєму житті зміг систематизувати власні думки та писати послідовно і логічно! По-друге, вправи на критичне мислення ідеально підходили для виявлення існуючих думок на різні теми, а потім – для структурування документів, щоб висвітлювати інформацію з багатьох точок зору. Отже, я наполегливо рекомендую кожному початківцю на шляху до Master of Wine навчитися критично мислити.

D+: Загалом, як консультант, ви маєте широкий спектр знань і спеціалізацій. Не могли б поділитися деякими з найцікавіших (і, можливо, найбільш складних) запитань, які останнім часом ставили вам клієнти? Зокрема, маєте великий досвід консультацій ресторанного бізнесу щодо створення винних карт і пейрингу, будь ласка, пригадайте завдання-виклики та свій найкращий досвід.

Т. Х.: Моя робота з програмами для винних ресторанів і готелів з відповідним акцентом була зосереджена на вирішенні операційних проблем бізнесу та збільшенні прибутку, одночасно покращуючи показники задоволеності гостей. Вона мала назву Progressive Wine List System, а головна увага приділялася операційній ефективності завдяки розумній матриці продуктів, скороченню часу, витраченого на навчання персоналу, зміцненню усталеності серверів, оптимізації запасів вина та управлінню ними тощо. Кожна програма спеціально адаптувалася до потреб ресторанів чи готелів. У якийсь момент я вже працював з усіма зірковими готелями: Ritz Carlton, Marriott, Hyatt, Ruth’s Chris, Olive Garden, P.F. Chang’s та багато інших.

У 2010 році газета Wall Street Journal повідомила, що понад 30% ресторанів високого ґатунку – так би мовити, із білими скатертинами, – в США використовують систему Progressive Wine List. Що ж до пейрингу вин, то моя позиція проста: «підберіть вино до їжі, а не до трапези».

D+: На 10-ту річницю вашої книги «Чому вам подобаються вина, які вам подобаються» (Why You Like the Wines You Like), яка в основному була присвячена зміні поглядів на вино, альтернативності і різноманітності (до речі, завдяки якій ви і отримали титул Wine Antisnob від Wall Street Journal), чи могли б ви поділитися своїми думками щодо поточного стану оцінки вина?

Т. Х.: Мені дуже цікаво досліджувати походження та значення слів, приміром, слово «цінність» можна визначити багатьма способами. Загалом це означає «цінити щось» чи «насолоджуватися чимось», але його також можна використати, щоб показати особливу цінність або захват від певного вина. І навіть застосовувати, коли вино «оцінюється» у вартості. З точки зору оцінки задоволення від вина, то маю зауважити – вона вийшла на новий рівень, стала більш різноманітна і інклюзивна, але все ще «зашорена», обмежена певними  ідеями, пропагованими експертами та викладачами в галузі вина, про те, що робить вино «хорошим», а що робить його «поганим».

Я давно виступаю за більш індивідуальний підхід до насолоди вином, який визнає широкий діапазон індивідуальних сенсорних здібностей, чутливості та особистих уподобань людей. Я ввів термін «перцептивний індивідуалізм» (прим. ред. – від лат. Perceptio – перцепція, сприймання), щоб передати, що ми всі живемо у своєму власному унікальному світі.

Дуже часто оцінка вина пов’язана з поняттями престижу, традицій або нібито «об’єктивних» стандартів якості. В той час як сприйняття, включаючи відчуття смаку і аромату, цілком суб’єктивне. Крапка.

Втім, ще додам – хоча сьогодні відбувся позитивний зсув у бік експериментування та відкритості, залишається тенденція заносити вина до жорстких кордонів якості, які аж ніяк не обов’язково відображають особистий досвід споживачів. Тоді додайте в ті рамки поєднання вина та їжі, – і думки споживача майже не існує! Справжня оцінка вина повинна полягати в пошуку того, що вам подобається, і аж ніяк не того, що хтось каже, що вам повинно сподобатися. Звичайно, якщо тільки це не співпадає з прагненням самого індивіда.

D+: Наскільки незалежними у своїх уподобаннях ви вважаєте більшість сучасних винних експертів та ентузіастів?

Т. Х.: Виноробна індустрія в цілому та програми винної освіти принесуть значну користь, якщо люди навчаться розуміти змінні особистісного сприйняття та вподобань. Нам слід переглянути значну частину думок не лише про те, як зрозуміти якість вина в новому світлі, але й критично переосмислити те, що ми працюємо у сфері винної освіти та поєднання вина з їжею. Ось тут я відчуваю, що ми обмежені певними усталеними ідеями, які пропагують деякі винні експерти та викладачі, як я вже згадував раніше.

Я працюю над роботою під назвою «Проєкт сприйняття», щоб краще зрозуміти перцептивний індивідуалізм і те, як його можна включити в усі освітні програми з питань вина та використовувати у маркетингу та комунікаціях. Ми спостерігаємо зростаючий рух до більш незалежних уподобань, особливо серед молодих поколінь, таких як Millennials та Gen Z. На жаль, ця незалежність здебільшого спрямована на вибір різних напоїв для дорослих, крім вина. Ці споживачі схильні відмовлятися від старого ієрархічного підходу на користь особистого дослідження та насолоди на своїх умовах. Проте завжди лишається значна частина винних експертів та ентузіастів, чиї переваги сформовані традиційними поглядами та впливом винних авторитетів. Хоча деякі експерти є відносно незалежними, ми не можемо звільнитися від загальноприйнятої думки про те, які регіони, стилі чи виробники є «найкращими», не враховуючи мінливості індивідуального сприйняття.

D+: І все ж продовжіть, –  наскільки сильно на суспільство впливають авторитетні персони?

Т. Х.: Неминуче, що авторитетні персони будуть (і повинні бути!) лідерами думок для багатьох любителів вина та й експертів. Критики, впливові особи, автори статей і автори самих вин або певні інституції завжди матимуть значний вплив на формування уявлень у суспільстві про те чи інше вино. Для мене постає запитання: як ми зв’язуємо споживачів із впливовими особами та авторитетами, які найкраще відповідають уподобанням і очікуванням людини? Кожна система комунікації, мова опису, оцінка мають значення, але єдиної універсальної системи не існує. Незалежно від того, чи оцінює експерт-інфлюенсер 100-бальними оцінками, зірками, прозаїчною сторіз чи поетичною розповіддю або докладним метафоричним описом зі  світу фруктів, трав, спецій і овочів, – ми повинні визнати, що всі вони неминуче транслюють суб’єктивні думки, які представляють різні речі для різних людей. Інфлюенсери та педагоги в соціальних мережах і на незалежних платформах почали дедалі більше демократизувати знання про вино, а медіа, соціальні чи інші, все ще мають ключові фігури, чиї думки можуть сильно вплинути на сприйняття спільноти.

Тим часом, з нашими поточними освітніми програмами у виноробстві та «колективним мисленням» щодо того, що вважати гарним, а що поганим вином, це може призвести до вузького фокусування на певних винах, які задовольняють прийняті стандарти, часто відтискаючи на другий план вина, які  так само гідні уваги, але відповідають іншим стандартам сприйняття.

Отже суттєва частина рівняння в задачці про «авторитетні думки» полягає в тому, що хоча переважна більшість споживачів не відстежує рейтинги і не розуміє описів, виноробні підприємства, дистриб’ютори, продавці та особливо покупці вина зазнають того впливу, що кінець кінцем призводить до визначення вин, які опиняться на полицях, у винних картах та в онлайн-пропозиціях.

Дослідження, проведені мною та багатьма іншими особами і організаціями, показали, що великий відсоток – та навіть більшість! – людей не довіряє думкам винних авторитетів. Я переконаний, що це пов’язано з відсутністю звички ставити споживача на перше місце. Отже, власникам винних брендів варто подумати над збільшенням довіри та спрямувати людей до тих авторитетів і продуктів, які найкраще відповідають їхнім запитам.

D+: Кого ви вважаєте ключовими фігурами чи провідними установами в різних країнах, зусиллями яких формуються переваги вин на сучасному ринку?

Т. Х.: Список надто довгий, щоб я озвучив його, але більшість людей, які читають цю статтю, знають про популярних авторів публікацій, ведучих підкастів, впливових людей і критиків. Їхній вплив відчувається, особливо серед вайнловерів старших поколінь. Крім того, у різних регіонах і на різних платформах з’являється багато нових голосів. Але я бачу багатообіцяюче майбутнє в тому, коли окремі споживачі, завдяки власному досвіду та вподобанням, дедалі більше формуватимуть ринок вина, виходячи за межі впливу будь-якої влади чи установи.

Мені дуже приємно, що WSET прийняла мої принципи зосередження уваги на взаємодії вина та їжі із більшим акцентом на перцептивному індивідуалізмі. Я сподіваюся, що цю концепцію зрозуміють і використають, щоб покласти край безглуздим суперечкам про те, чия думка більш обґрунтована та яка система оцінки краща чи найкраща. Замість того, щоб «формувати» переваги вин, ми повинні зосередитися на кращому розумінні дивовижного розмаїття споживчих очікувань, а потім адресувати потрібний продукт відповідним людям. Саме це дасть виноробам більшу аудиторію, якщо вони зможуть успішно встановити зв’язок із споживачем і створити довіру, якої сьогодні бракує.

D+: Минулого року на симпозіумі Institute of MW визначали смаки вина майбутнього –  A Taste for the Future. Це саме те питання, про яке ви писали – «Зміна уявлень світу про вино»? Наскільки суттєво такі дискусії впливають на розвиток галузі?

Т. Х.: Мої дослідження вподобань, поведінки та ставлення споживачів показали стабільність, коли вина групуються за основними категоріями стилю на основі характеристик солодкості (або її відсутності), інтенсивності, гіркоти, терпкості, кислотності та вмісту алкоголю. Споживчі цінності та мода диктують багато змін у стійкості, упаковці, регіонах, сортах і модних словах, пов’язаних із вином. На жаль, освіта та просування вина надто зосереджені на продукті, а не на споживачеві, про що я вже казав вище. Ми дуже короткозора та вперта галузь, але я сподіваюся це змінити.

D+: Тобто розроблені вами принципи пейрінгу викладаються в рамках програми Advanced Diploma в Wine & Spirits Education Trust. Не могли б ви надати більше деталей про цю програму?

Т. Х.: Це та сфера, де семінар з критичного мислення та руйнівних інновацій, який я відвідав під час підготовки до іспиту MW))), вплинув на мене найбільше! Протягом останніх 35 років та після «retiring» в якості гуру вина та їжі (за словами Дженсіс Робінсон), я зосереджувався на розумінні взаємодії між вином і блюдами, а не на поєднанні, відповідності чи будь-якому іншому моменті в поточній парадигмі. Взаємовплив створює модуляції смаку (збільшення або зменшення інтенсивності відчуттів). Чи подобаються вам зміни, залежить від людини, а перцептивний індивідуалізм визначає інтенсивність взаємодії.

Крім того, в цій сфері існує стільки спотворень історії, традицій і відвертої лженауки, що навчальні матеріали потребують серйозного перегляду. Я працював над цим разом із WSET покроково. Вони користуються моїми принципами майже 15 років, але так і не сформували цілісну та комплексну систему. Поки що))).

D+: Що сьогодні, на ваш погляд, відбувається із споживанням вина (за типами) у Штатах і у світі в цілому?

Т. Х.: Гадаю, кожен, хто сьогодні працює у виноробній промисловості, повинен уважніше вдивлятися у глобальну картину. У США спостерігається певна тенденція до зниження споживання, але в інших країнах світу ситуація взагалі дуже похмура. Американські виробники кажуть мені: «Це не наша проблема», не враховуючи, як загальний спад вплине на ціни та продажі вина в США! Тим часом цифри красномовні. За останні п’ять років споживання в Китаї впало на 65%, і це був основний ринок для Франції, Австралії, Південної Америки та багатьох інших країн. Споживання вина у Франції, Італії та Іспанії є катастрофою: воно впало більш ніж на 80% і продовжує падати швидше, ніж траплялося за останні 70 років. При цьому кількість виноробень і виноробної продукції зростає як ніколи раніше. До того ж, ми стикаємося з черговою атакою галузі з боку антиалкогольних сил. Куди іде виноробство? США для багатьох є ринком номер один, і невдовзі у величезних кількостях з’являться міжнародні марки зі значними знижками та навіть субсидовані власною державою. Проте «вболівальники» винної індустрії, схоже, заперечують кризу та закликають усіх зберігати спокій і продовжувати курс.

Але, як на мене, настав час для системних змін у галузі. Для наведення порядку у тому, як ми працюємо, особливо в розумінні запитів споживачів. У таких поняттях, як довіра, залученість, комунікації та освіта. Звичайно, ми можемо все це зробити. Та, щоб дістатися тих цілей, доведеться відмовитися від багатьох старих речей.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Фото: ivanvino.wordpress.com, linkedin.com, txwinelover.com

D+ поспілкувався з Тімом Ханні – одним з тих експертів винного світу, хто найдовше носить звання Майстра Вина. Чиї поради та програми використовують сомельє провідних американських ресторанів – таких як заклади готелів Marriott, Hyatt тощо. Він завжди був тим, хто вибудовував логічні алгоритми, але ламав стереотипи, за що одержав нік Wine Antisnob. Тім Ханні залишився […]

Спадщина в кожній краплі: глибока розмова з Сирілом Камю.

Одного яскравого ранку в самому серці регіону Коньяк я йду через залиті сонцем виноградники до величного замку. Це Дім Камю, один з найпрестижніших коньячних домів у світі. І я тут, щоб зустрітися з Сирілом Камю (Cyril Camus), власником у п’ятому поколінні, представником одного з «великої п’ятірки» виробників коньяка і єдиного серед них незалежного сімейного виробництва, яке ніколи не виходило з родинного кола. Коли ми влаштовуємось у зручних кріслах в його кабінеті, обшитому дубовими панелями, в оточенні сімейних портретів і вінтажних пляшок, мій поважний візаві починає розгортати в моїй уяві богатий гобелен історії та інновацій, які визначають родину Камю.

Катерина Ющенко: Сиріл, ви уособлюєте п’яте покоління, яке очолює Камю. Що ця спадщина означає для вас особисто?

Сиріл Камю: Це і величезна честь, і велика відповідальність. Щодня я гостро усвідомлюю, що не просто керую бізнесом, а й є хранителем спадщини моєї родини. Портрети, які ви бачите навколо нас, – це мої предки, які побудували цю компанію з нуля. Їхній дух і пристрасть втілені в кожній краплі коньяку, який ми виробляємо.

К.Ю.: Як Камю залишався під сімейною егідою протягом понад 160 років, коли стільки інших виробництв регіону було продано?

С.К.: Це не завжди було легко, я можу зізнатися. У нас унікальна система спадкоємства, коли протягом кожного покоління один з нащадків бере відповідальність за частки інших. Це дозволило нам залишатися незалежними, оскільки член сім’ї, який керує компанією, також володіє 100% акцій. Але більше того, йдеться про те, щоб прищепити почуття мети та відповідальності кожному поколінню. Ми не просто спадкоємці. Ми підприємці.

Такий підхід дозволив уникнути багатьох конфліктів, які можуть виникнути при розподілі власності між кількома членами сім’ї. У Франції правила спадкування очевидні і суворі. Ви повинні віддавати в рівній мірі всім своїм дітям. Якщо у вас троє дітей, то в наступному поколінні ви, як правило, отримаєте трьох акціонерів. Але в нашому випадку одна дитина викупить частки інших, закріпивши за собою право власності. Це означає, що вже п’ять поколінь людина, яка керує компанією, також володіє 100% її акцій.

К.Ю.: Чи можете детальніше розповісти про цю мету компанії? Як вона еволюціонувала протягом поколінь?

С.К.: Безумовно. Для мого дідуся йшлося про те, щоб зробити найкращий у світі коньяк для тих, хто цінує прекрасні речі в житті. Моє покоління еволюціонувало, щоб «приносити красу та вишуканість, створювати емоції та задоволення». Справа вже не тільки в продукті. Мова йде про весь досвід.

Я виріс у середовищі, де за обіднім столом щовечора сиділи люди з різних куточків світу. На той час, коли коньяк почали подавати на стіл, панувала неймовірна атмосфера тепла та зв’язку. Це те, що ми хочемо створити для наших клієнтів.

Почуття мети – це те, що живить та мотивує як сім’ю, так і кожного в компанії. Це місце, де ви знаходите збіг між спільнотою – усіма співробітниками, партнерами з дистрибуції тощо. Такий зв’язок між ними та сім’єю дозволяє компанії залишатися на плаву в більш складні часи, а також впроваджувати інновації, коли це необхідно.

K.Ю.: Виглядає гарно! Як ви поєднуєте цю багату традицію з потребою в інноваціях?

С.К.: Це постійний виклик, я вам скажу. Коньячна промисловість суворо регулюється, що іноді може засмучувати. Але ми знайшли способи впроваджувати інновації в рамках цих обмежень. (Встає і йде до полиці, беручи пляшку унікальної форми). Ось, наприклад. Ми впровадили інновації в упаковку, створивши пробку, яка є частково кришталевою, частково пробковою. Усі в індустрії казали, що ми божевільні, що пробка недостатньо преміальний матеріал, щоб використовувати її з кришталем. Але ми зрозуміли, що пробка знаходиться в пляшці 99% часу, просто сидить там і виглядає добре. Отже, ми створили те, що виглядає гарно і вирішує проблему витоку. Це був великий успіх. Але інновація стосується не лише упаковки. Ми також постійно шукаємо шляхи вдосконалення наших методів виробництва. Ми називаємо це «наукою про традиції». Ми переглянули кожен етап виробничого процесу, дивлячись на те, як все робилося раніше, і аналізуючи, чи були цінні старі методи, які ми втратили через модернізацію. Іноді знаходимо способи відтворити ці корисні ефекти за допомогою сучасних, економічно життєздатних методів.

К.Ю.: Дім Камю витримав значні зміни ринку. Чи можете ви обговорити деякі з найбільш кардинальних, які ви бачили. І як ви адаптувалися?

С.К.:  Однією з найбільш значущих змін за часів мого батька стала поява Японії як великого ринку. У 70-х він зник в нікуди, а наприкінці 80-х став нашим найбільшим ринком коньяку. Зараз це приблизно 10% від того, що було раніше. Зовсім недавно ми спостерігали зростання Китаю та США як ключових ринків. Ці зміни вимагають від нас неймовірної адаптивності не лише з точки зору маркетингу, але й у розробці продукту. Наприклад, японський ринок дійсно стимулював інновації в упаковці та преміальних презентаціях. Ось де коньяк почав вибухати креативом щодо форм пляшок і графинів.

Ще одна значна зміна відбулася в демографії споживачів. Сьогодні споживачі коньяку набагато молодші, ніж були раніше. Це створює свої труднощі, оскільки зараз я старший за багатьох наших споживачів. У несімейному бізнесі ви можете просто змінити генерального директора на когось із покоління споживачів. У сімейному бізнесі ми повинні знаходити інші способи залишатися актуальними та спілкуватися з молодшими генераціями.

K.Ю.: Чим Camus відрізняється від більших за обсягами конкурентів у коньячній галузі?

C.К.: Важливо розуміти, що коньяк – це крихітна категорія у світі алкогольних напоїв із надзвичайно високою репутацією. Наше завдання полягає в тому, щоб підтримувати актуальність і видимість на переповненому ринку. На відміну від великих корпоративних брендів, ми маємо перевагу в тому, що ми більш гнучкі та готові ризикувати. Ми не зв’язані квартальними звітами для акціонерів, що дозволяє нам приймати рішення з довгостроковою перспективою. Однак це також може стати палицею о двох кінцях. Більші конкуренти часто мають більше ресурсів для маркетингу та розповсюдження. Іноді вони можуть заблокувати доступ до ринків або домінувати в голосуванні. Ми протидіємо цьому, зосереджуючись на інноваціях, якості та створюючи унікальний досвід для клієнтів. Однією з наших ключових відмінностей є наша увага до інтенсивності аромату. Ми витратили останні 25 років, змінюючи кожен крок нашого виробничого процесу, щоб досягти цієї відмінності. Це зайняло багато часу, але це дало нам унікальний профіль на ринку.

K.Ю.: Які, на вашу думку, найбільші виклики, з якими сьогодні стикаються Дім Камю та коньячна індустрія?

С.К.: Ми боремося з кількома викликами. По-перше, це зростання інших категорій преміальних алкогольних напоїв. Наприклад, односолодовий віскі був серйозним конкурентом протягом останніх 20 років. Віскікури перейняли деякі методи оповідання історій, які вперше запровадив Cognac, і мають менше обмежень у виробництві. Крім того, існує проблема залишатися актуальною для молодих споживачів. Природна частка коньяку на ринку в будь-якій країні відносно невелика, зазвичай менше 1%. Нам потрібно постійно працювати, щоб підтримувати нашу видимість і привабливість. Ще одна серйозна проблема – стійкість. Ми шукаємо способи зменшити споживання енергії, зокрема в процесі дистиляції. Поточний метод дистиляції за допомогою відкритого вогню є енергоємним, і ми прагнемо запровадити більш ефективні технології. Втім регулятивні перешкоди означають, що цей процес змін відбувається повільно. Може минути до восьми років, перш ніж ми зможемо запровадити більш стійкі методи дистиляції, навіть якщо знаємо, що вони працюють і виробляють чудовий коньяк. Нарешті, існує проблема збереження нашої «частки голосу» на ринку. Коньяк має таку ауру, яка абсолютно не відповідає фактичному розміру галузі. Ми повинні переконатися, що люди продовжують знати про коньяк і прагнути його пити, навіть якщо вони не роблять цього щодня.

K.Ю.: Як сімейний бізнес впливає на ваш підхід до цих викликів?

С.К.: Сімейний бізнес дає нам як переваги, так і недоліки. Позитивною стороною є те, що ми можемо мати довгостроковий погляд. На нас не так сильно тиснуть короткострокові вимоги щодо прибутку, що дозволяє нам інвестувати в якість та інновації, які можуть не окупитися відразу. Сімейний бізнес також часто більше орієнтований на вартість. У нас завжди було сильне почуття соціальної та екологічної відповідальності не тому, що це модно, а тому, що ми живемо там, де працюємо. Ми хочемо зберегти та покращити нашу громаду та довкілля. Однак ми також стикаємося з обмеженнями. Зазвичай у нас менше капіталу для розгортання, ніж у наших корпоративних конкурентів. Ми, як правило, більш консервативні щодо левериджу та ризику, що іноді може уповільнити наше зростання або обмежити нашу здатність використовувати можливості. Інший аспект полягає в тому, що в сімейному бізнесі ключові рішення часто пов’язані з сімейною динамікою. Це може призвести до більш стабільного, орієнтованого на цінності прийняття рішень, але іноді це може сповільнити нас, особливо коли ми стикаємося з критичними рішеннями під час кризи.

K.Ю.: Говорячи про інновації, якби ви могли щось змінити в правилах виробництва коньяку, що б це було?

С.К.: О, це легко. Я хотів би мати можливість займатися фінішною обробкою, подібною до того, що робиться в індустрії віскі. Між нами говорячи, ми провели кілька експериментів, які дали неймовірні результати, але ми не можемо вивести їх на ринок через діючі правила. Шкода, тому що вважаю, що це дозволить нам надати нашим споживачам більше різноманітних смаків. Певен, що коньячна промисловість потребує більшої різноманітності смакових відчуттів. Нам потрібно створити більше характерних профілів, чітко ідентифікуючи їх як коньяк. Оздоблення може бути швидким способом привнести новий смаковий досвід, який сподобається споживачам. Це може допомогти нам краще конкурувати з іншими категоріями спиртного, які мають більше свободи для інновацій таким чином.

K.Ю.: Як підготувати наступне покоління до того, щоб утримувати такий легендарний бізнес?

С.К.: Це крихкий баланс. Ми хочемо надати їм знання та навички, які їм знадобляться, і дати свободу знайти свій власний шлях. Приділяємо значну увагу освіті – не лише про бізнес, а й про сімейну динаміку та цінності. Мої діти ще маленькі, але я вже бачу, як вони проявляються як різні особистості. Один дуже орієнтований на фінанси, як мій дід. Другий займається управлінням, проєктами та маркетингом, він більше схожий на мене. Який би шлях вони не обрали, головне, щоб розуміли відповідальність, яку несе наше ім’я. Ми побудували свою спадщину навколо чотирьох стовпів: підприємництва, цілеспрямованості, свободи інновацій та освіти. Ми намагаємося прищепити ці цінності наступному поколінню разом із розумінням того, як керувати сімейною динамікою в бізнес-контексті. Це стосується не лише тих, хто може керувати компанією, а й усіх членів родини. І це вкрай важливо для збереження сімейної гармонії та успіху в бізнесі.

K.Ю.: Забігаючи вперед, яке ваше бачення Камю в наступному десятилітті?

С.К.:  Наша мета – продовжувати розширювати межі того, чим може бути коньяк, поважаючи його багату спадщину. Ми інвестуємо значні кошти в екологічні практики не лише тому, що це правильно, але й тому, що віримо, що це покращить якість нашого продукту. Ми також зосереджуємося на створенні більш різноманітних смакових вражень для наших споживачів. Якщо дозволять правила, ми хотіли б вивчити методи обробки, щоб надати коньяку нові смакові профілі. У цифровому плані шукаємо способи покращити споживчий досвід, можливо, за допомогою доповненої реальності чи інших технологій, які можуть оживити історію Cognac. Ми також постійно працюємо над вдосконаленням наших методів виробництва. Навіть незважаючи на те, що коньяк протягом століть виготовлявся однаковим способом, ми віримо, що завжди є місце для вдосконалення.Тож використовуємо сучасну науку, щоб зрозуміти та вдосконалити традиційні методи. Зрештою, наше бачення полягає в тому, щоб Camus залишався в авангарді індустрії коньяку, відомий своїми інноваціями, якістю та унікальним досвідом, який надаємо. Хочемо передати наступному поколінню компанію, яка виживає, процвітає та формує майбутнє цієї галузі, яку ми любимо.

K.Ю.: Нарешті, я маю запитати – який у Сиріла Камю улюблений коньяк Camus?

С.К.: О, це все одно, що просити мене вибрати між моїми дітьми! Але якщо наполягаєте… (Встає і йде до шафи, дістаючи пляшку) Це наш Camus XO Borderies. Фантастичний напій після обіду. Але як універсального фаворита я б вибрав наш Camus Special Dry. (Він наливає невелику мірку в дві склянки, простягаючи одну мені) Він працює в різних ситуаціях. Це ідеальний момент для коньяку – ви в потрібному місці, з чудовими людьми та прекрасним краєвидом. Вам не обов’язково потрібен бар поблизу. Тільки це, і гарна компанія. Санте!

——————————————-

Коли наша розмова під запис завершується і ми потягуємо золоту рідину, продовжуючи спілкування, стає зрозуміло, як добре Сиріл Камю орієнтується в складному ландшафті традицій, інновацій та ринкового тиску. Його аналітичний підхід у поєднанні з глибокою повагою до спадщини сім’ї забезпечує Дому Камю унікальне місце в коньячній промисловості. Незважаючи на безліч викликів, від проблем сталого розвитку до зміни споживчих уподобань, Камю, здається, готовий відповісти на них з перевіреною часом мудрістю та далекоглядними стратегіями.

Очевидно, що для родини Камю коньяк – не просто продукт, а спосіб життя – спадщина, що передається з покоління в покоління, кожне з яких додає власну главу до історії.

В епоху швидких змін і корпоративної консолідації є щось глибоко обнадійливе в усвідомленні того, що деякі речі, такі як пристрасть і майстерність, що стоять за вишуканим коньяком, залишаються незмінними, переходячи з покоління в покоління.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Спадщина в кожній краплі: глибока розмова з Сирілом Камю. Одного яскравого ранку в самому серці регіону Коньяк я йду через залиті сонцем виноградники до величного замку. Це Дім Камю, один з найпрестижніших коньячних домів у світі. І я тут, щоб зустрітися з Сирілом Камю (Cyril Camus), власником у п’ятому поколінні, представником одного з «великої п’ятірки» виробників […]

 Не варто приховувати – оглядачів Drinks+ захоплює історія виноробів Північної Європи. Тож наразі пропонуємо ще одну бесіду з дуже цікавою людиною – Данилом Костаманья, засновником виноробні Norsk Vin, італійцем з П’ємонту, який став виноробом в Норвегії. Звучить, погодьтеся, інтригуюче. Саме тому ми й вирішили з’ясувати, як хлопець з півдня опинився на півночі і чому вирішив зайнятися саме виноробною справою? А ще про перспективи норвезького винного експорту, який, звичайно, ще на початковій стадії, але, як то кажуть – хто не ризикує, той не п’є… musserende vin.

Drinks+: Насамперед хочемо подякувати, що погодилися приділити нам час і відповісти на запитання. Drinks+ є найбільшим винним медіапроєктом у Східній Європі. І, звичайно, для нас цінно відкривати нові імена, інформувати про нові винні маршрути. Отже, дозвольте почати з П’ємонту. Не можу не спитати: як хлопець з італійського регіону – лідера італійського виноробства (хіба що з ним можуть змагатися Венето або Тоскана) вирішив зайнятися виноробством не в самій виноробній країні світу? Чому пішли на північ?

Данило Костаманья: Це довга історія… Але якщо коротко… Я приїхав до Норвегії, щоб вивчати в Тронхеймі ІТ-інженерію. Пізніше я відкрив тут для себе активне середовище виноградарів Норвегії і поринув у ці веселощі та безумство 🙂 Це сталося 9 років тому.

D+: Коли і за яких обставин було засновано Norsk Vin? Звідки така, як на мене, ризикована бізнес ідея?

Д.К.: На першому винному конкурсі, проведеному в Норвегії у 2017 році, моє вино отримало головну нагороду. Після чого з’явилося натхнення – виявляється, можна зробити щось насправді якісне! Саме тоді я й вирішив відкрити свій мікробізнес.

D+: Я прочитала, що ваша виноробня володіє виноградниками у кількох місцях країни. Де саме розташовані ваші виноградники? І як організовано процес виробництва?

Д.К.: Виноградники розташовані в окрузі Бускеруд, деякі вздовж Осло-фіорду, деякі далі від узбережжя – всередині країни. Зараз я працюю над більшим проєктом у Раннсфйорден, недалеко від Евнакера.

D+: Де вчилися виноробству? Чи є у вас винні гуру, на чий досвід і знання спираєтесь, хтось вас консультує?

Д.К.: Я навчався на сомельє у Норвегії  в «Академії напоїв», але не встиг закінчити навчання через численні проєкти. Пізніше отримав WSET® Level 3 Award in Wines. Вступив онлайн до European Wine Academy. Також брав участь у різних курсах та семінарах від винних експертів та виноробів, але в основному це самоосвіта.

D+: Які вина виготовляє ваша компанія? Скільки літрів на рік? Червоне Adagio від Norsk Vin отримало у 2018 році бронзову медаль на виставці норвезьких вин (Norsk Vinskue). Що це за вино, з якого сорту? У яких ще конкурсах/виставках брали участь?

Д.К.: Поки мій максимум 1000 пляшок (це загалом червоні та білі). Зараз мета цього більшого проєкту, про який я вже казав, полягає в тому, щоб отримати 6000-7000 пляшок з 2 га, а потім, якщо все буде гаразд, розширитися.

Головна ціль – виробляти здебільшого ігристе вино. Хоча також плануємо виготовляти біле, трохи orange та червоне вино, але останнє вже у рамках спеціального проєкту, оскільки отримати тут стиглий червоний сорт винограду не просто.

Я здобув золоту медаль за деякі зі своїх вин на міжнародному конкурсі PIWI Wine Award International, а також приємний статус «вино тижня» від Дженсіс Робінсон (Jancis Robinson) за моє біле Andante.

D+: Розкажіть про норвезькі ігристі вина. Як багато виноробів Норвегії їх виробляють? І чи мають вони свою особливу назву? Як то іспанська Cava, італійське Prosecco та ін. Я не про musserende vin 🙂 (норв. ігристе вино) а саме про якусь спеціальну назву.

Д.К.: Ні, сьогодні ще не існує спеціальної захищеної назви, як, наприклад, італійське Asti або Champagne. Але ми виробляємо біле ігристе вино, переважно традиційним методом, хоча є багато інших експериментів. На сьогоднішній день існує максимум 10 комерційних виробників ігристого, але поступово кількість їх зростає.

D+: Чи приймаєте ви туристів, які дегустації чи атракції пропонуєте? Бачите у цьому інтерес норвежців чи цим можуть зацікавитися лише зовнішні туристи?

Д.К.: У рамках найбільшого проєкту тепер наш самий великий виноградник приймає туристів в Thobjørnsrud Hotell (розташований за годину їзди від Осло – прим.ред.). Ми пропонуємо екскурсію виноградником, дегустацію вин, відвідування винного льоху та виробничого приміщення. До нас приїжджають різні туристи.

D+: Ви і досі є членом правління Norske Druedyrkere (Асоціації норвезьких виноградарів)? Розкажіть про цю організацію.

Д.К.: Насправді я більше не є членом правління Асоціації, але я був ним протягом багатьох років. Norske Druedyrkere розпочали свою діяльність наприкінці 90-х минулого століття як виробники-любителі, зараз нараховується понад 150 її членів. Основна мета – об’єднати під своїм дахом та навчати виноградарів у Норвегії за допомогою освітніх заходів, дегустації вин тощо.

D+: У 2017 році ви стали переможцем у номінаціях «Винороб року» та «Вино року»? Що це за премії? Як все відбувається, це міжнародні заходи чи локальні? Хто вирішує долю учасників?

Д.К.: Це був місцевий захід Асоціації виноградарів, у якому брали участь понад 40 вин. До складу журі входили професійні журналісти, дегустатори і виробники вина.

D+: Скільки в Норвегії виноробень, які виробляють вино з винограду? Скільки виробників фруктових вин? Чи помітна їхня конкуренція між собою? Оскільки спочатку все ж таки фруктове вино, а не виноградне, більш звичний норвезький продукт.

Д.К.: Не можу сказати точні цифри стосовно фруктових вин, кількість виробників зростає, особливо це стосується яблучного сидру. Можливо, такі дані може надати Hanen (норвезька торгівельна організація з сільського туризму, сільського господарства та прісноводного рибальства – прим.ред.). Найвідомішим продуктом для норвежців у всі часи були фруктові вина та яблучний сидр, їх виробляли місцеві фермери. Виноград – це екзотика, дивина.

D+: Норвезький клімат з тривалою зимою означає, що тут можна вирощувати лише спеціальні сорти винограду, адаптовані до холоду. Назвіть основні сорти, які вирощують винороби Норвегії? Які сорти вирощуєте безпосередньо ви? Чи укриваєте лози на зиму?

Д.К.: Основним сортом для білого вина є Solaris, для червоного – Rondo, але також ми вирощуємо Pinot Noir Precoce, Marquette, Regent та багато інших сортів PIWI (абревіатура німецькою PIWI розшифровується, як лози, стійкі до грибків – прим.ред.). Зазвичай, нам не потрібно вкривати рослини, але минулої зими подекуди було -26 ℃ і ми отримали пошкодження лози.

D+: Тема зміни клімату останнім часом все гостріша. У зв’язку з цим винороби в різних куточках планети експериментують з сортами винограду (стійкішими до перепадів температури та різних хвороб). Чи можемо ми говорити, що зміна клімату веде до того, що Норвегія має хороші можливості стати у майбутньому виноробною країною і все це може бути ближче, ніж здається? Чи навпаки – зміна клімату несе лозі хвороби та інші проблеми? Якщо так, то наведіть статистику, скільки разів на рік і чим обробляєте виноградник, як захищаєтесь від шкідників, скільки цукру в середньому набирає виноград перед збором, яка середня врожайність на гектар?

Д.К.: Зазвичай ми не обприскуємо лози, тому що вирощуємо сорти, стійки до борошнистої роси, але останнім часом клімат став теплішим і вологішим, тому нам доводиться бути обережнішими. Кліматичні зміни, безумовно, вплинули на продовження вегетаційного періоду, тому нам і потрібні сорти PIWI, здатні протистояти холодній зимі та адаптуватися до короткого вегетаційного періоду. Рівень цукру може змінюватись від 75° Oe до 90° Oe  для білого вина, залежно від розташування лоз та системи вирощування, яка застосовується.

D+: Які вина п’ють норвежці? Як ставляться до вин свого королівства?

Д.К.: Норвежці починають любити англійське вино, а також відкривають для себе скандинавські вина, тож, за цим майбутнє. Спостерігається здебільшого споживання недорогого вина, хоча також існує велика кількість колекціонерів премільних вин, все це купується через Vinmonopolet.

D+: Розкажіть, яка ситуація з експортом? До яких країн Норвегія відправляє своє вино? Взагалі, як відбувається реалізація в умовах державної монополії? Наскільки все жорстко і регламентовано? Принаймні, порівняно з іншими країнами ЄС (в деяких з яких вино прирівняно не до алкоголю, а є продуктом харчування). Адже, приміром, в Україні я не зустрічала норвезьких вин. Бачила аквавіт, джин, саке, пиво, у тому числі безалкогольне, але не вино. Скажу відверто, особисто мені цікава Норвегія, тож я купляла би норвезькі вина. Які у вас плани на майбутнє, чи плануєте розширювати експорт?

Д.К.: Експорт, безумовно, можливий, але перш за все завдання полягатиме у виробництві вина гарної якості за справедливою ціною. Вартість життя та оплата праці в Норвегії досить високі. А винна монополія поки що не дозволяє нам продавати вино безпосередньо приватному споживачеві. Втім, це стосується не тільки Норвегії. У Швеції, де діє Systembolaget (державна мережа магазинів з монополією в Швеції на продаж алкогольних напоїв з вмістом алкоголю вище 3,5% – прим.ред.), також обговорюють, як добитися зміни правил. Отже, поки працюємо над якістю та стилем.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Фото: norskvin.com, facebook.com/NorskVin/photos, vinhona.com

 Не варто приховувати – оглядачів Drinks+ захоплює історія виноробів Північної Європи. Тож наразі пропонуємо ще одну бесіду з дуже цікавою людиною – Данилом Костаманья, засновником виноробні Norsk Vin, італійцем з П’ємонту, який став виноробом в Норвегії. Звучить, погодьтеся, інтригуюче. Саме тому ми й вирішили з’ясувати, як хлопець з півдня опинився на півночі і чому вирішив […]

Більшість з нас про Королівство Норвегія знають небагато. Найтепліші у світі светри, унікальний у своєму роді сир брюнуст, фіорди, Едвард Гріг, Кнут Гамсун, тролі у гірських печерах, північне сяйво… Будучи розташованою від України за кілометражем не далі ніж, наприклад, Франція, Норвегія здається дуже далекою і екзотичною, та й у самому слові «Норвегія» є щось казкове, а норвезька мова за звучанням нагадує пісню. Щодо виноробства в цієї північній країні, про це відомо ще менше, ніж про саму Норвегію. Отже, про вино та виноробів Королівства ми вирішили дізнатися у Хельге Штайнгріма – генерального менеджера Egge Gård, єдиної норвезькою виноробні, чиї вина, в умовах державної монополії, офіційно представлені на ринку країни. 

Drinks+: Насамперед, містер Хельге Штайнгрім (Helge Steingrim), хочемо подякувати, що погодилися приділити нам час і відповісти на запитання. Drinks+ є найбільшим винним медіапроєктом у Східній Європі. І, звичайно, для нас дуже цінно відкривати нові імена, дізнаватися про нові винні маршрути. Отже, дозвольте поставити вам кілька запитань, щоб трохи пролити світло на виноробство Норвегії.

У багатьох Норвегія асоціюється з північним сяйвом, фіордами та олениною, а якщо говорити про алкоголь – це аквавіт. Виробництво вина, виноградного вина, не зовсім звична річ для Норвегії. Як вам прийшла ідея виробляти цей продукт? Адже насамперед Egge Gård відома своїми алкогольними та безалкогольними напоями з яблук.

Хельге Штайнгрім: Так, дійсно, виробництво вина і вирощування винограду є відносно новими галузями у Норвегії. У 90-х роках минулого століття була пара відчайдушних фермерів, але потім все якось заглохло… Але з огляду на поточну ситуацію, пов’язану зі зміною клімату, кілька фермерів на півдні Норвегії наразі вирощують виноград. Однак обсяги їх виробництва занадто малі і демонструвати продукт на ринку зарано. Зараз Egge Gård – єдине норвезьке вино, масово представлене на вітчизняному ринку.

Ми почали саджати виноград у 2010 році. Ферма була відома виробництвом яблук і алкогольних яблучних сидрів, виготовлених класичним методом шампанізації, але ми мали місце, щоб посадити кілька сортів винограду. У перший рік це було близько 2 500 лоз, сьогодні ми маємо понад 21 000 лоз.

D+:  Тож скільки років виноградному виноробству Норвегії? Хто є ключовими гравцями цього сегменту? Скільки в Норвегії виноробень, які виробляють вино з винограду, скільки виробників фруктових вин? Чи помітна конкуренція?

Х.Ш.: Виробництво винограду в Норвегії є дійсно молодою галуззю, і наразі все це ще не дуже організовано. Але це зміниться. Я припускаю, що на сьогодні в Норвегії є близько 15-20 виробників винограду. Більшість почали садити лози останні п’ять-шість років.

Проте Норвегія має довгу історію фруктових вин. Переважно з яблук. Норвезькі яблука мають високий вміст цукру і велику кислотність, наш прохолодний клімат забезпечує сидрам найвищу якість. Egge Gård та інші норвезькі виробники сидру завоювали кілька золотих медалей на міжнародному рівні. Усі наші сидри виготовляються зі свіжих яблук, виробників тут багато, можна сказати, що цей сегмент ринку процвітає! Щодо виноградного вина – Egge сьогодні поза конкуренцією.

D+: Чи існує у Норвегії якась асоціація виноградарів та виноробів?

Х.Ш.: Існує Hanen.no – організація з сільського туризму, сільського господарства та прісноводного рибальства. Egge Gård є її членом і буде членом асоціації виноробів, коли її буде створено. Зараз до мене звернулися із пропозицією створити асоціацію виноградарів. Але поки що все це в процесі планування. Мета такої асоціації у приверненні уваги до наших виробників, а також у тому, щоб навчатися один у одного та допомагати (обладнанням, порадою тощо).

D+: Норвезький клімат з тривалою зимою означає, що тут можна вирощувати лише спеціальні сорти винограду, адаптовані до холоду. Назвіть основні сорти, які вирощують винороби Норвегії і безпосередньо ви? Чи укриваєте лози на зиму?

Х.Ш.: В основному в Норвегії висаджують Solaris, але також Rondo, Blaufrankish, Riesling та Sauvignon Gris. На зиму рослини вкривати не потрібно. На півдні Норвегії у нас багато снігу, зазвичай температура взимку становить від +0℃ до – 6-8℃ і лише кілька днів холодніше.

D+:  Які ґрунти у вашому регіоні і як це позначається на смаках/ароматах винограду?

Х.Ш.: Більшість наших ґрунтів є піщаними або глинистими. Але ґрунти в долині Лієр, де розташована Egge, є унікальними в Норвегії. Це переважно моренний ґрунт (ґрунт льодовикового походження). Кілька видів каменю в поєднанні з глиною та піском ідеально підходять для вирощування фруктів, ягід та овочів. Вся долина Лієр є найпродуктивнішою на півдні Норвегії. Щодо аромату і смаку наших вин – вони дуже насичені, яскраво фруктові.

D+: Коли я читала про норвезьке виноробство, мені трапилася дуже гарна сентенція, що в Норвегії особлива якість світла – виноград отримує сонце від відблисків з фіордів, і саме завдяки цьому ягоди набирають багато ароматів…

Х.Ш.: Дійсно гарне пояснення. Так, світло важливе для вирощування яблук і винограду. Протягом вегетаційного періоду сонце тут встає о четвертої ранку і світить до півночі. Нормальна температура з травня по вересень становить близько +20℃. В теплий літній день температура може сягати +26-30℃. Egge Gård розташована в 3 км від моря і оточена схилами, тому погода тут здебільшого стабільна протягом усього року. И це гарно для врожаю, місцевим фруктам притаманні свіжа кислинка й неймовірно чистий аромат.

D+:  Містер Хельге, Egge Gård виробляє ігристе вино традиційним методом, у тому числі рожеве ігристе. Розкажіть, як ви зважилися на розе? Звідки черпали знання? Експерти стверджують, що незважаючи на те, що у багатьох розе асоціюється з легковажністю, – зробити його найскладніше. Роль відіграють багато факторів: сорти винограду, догляд на винограднику, пресування та ферментація, управління осадом та витримка, багато інших тонкощів. Отже – звідки ви черпаєте знання?

Х.Ш.: Наше ігристе Egge ONE було випущено в 2014 році. Щоб отримати цукор у винограді, ми здебільшого використовуємо гібриди сортів, де домінує Solaris. Так, ми виробляли розе, але зараз випускаємо лише біле ігристе вино. У даний час Egge Gård має кращий червоний виноград ніж раніше і, можливо, згодом ми знову виготовлятимемо рожеве ігристе, з невеликим додаванням червоного винограду, щоб досягти гарного кольору та характерного стилю.

У Egge Gård є незалежний винороб, який отримав освіту в Новій Зеландії та кілька років працював там, а також в Італії (Тоскана). Останні десять років він допомагає Egge Gård та іншим виробникам винограду в Норвегії. У перші роки свого виробництва Egge Gård мала консультації з німецькими виноробами, також спілкувались з виноробом, який спеціалізувався на прохолодному кліматі в північних країнах.

Щодо мене, по-перше, я маю освіту сомельє, останні 20+ займаюсь імпортом вина. Взагалі займаюся виноробством і розробкою продукції, в тому числі вина, з 1999 року. До речі, власник Egge Farm є одним із найбільших імпортерів вина в Норвегії (Gaia Group), і ми маємо широкий асортимент відомих виробників вина з Італії та інших країн. Тож деякі партнери відвідували нас, усі раді дати слушну пораду, щоб підвищити якість виноградників і виробництва вина у Норвегії.

D+:  Коли я дивилася сайт Egge Gård, увагу привернуло ISEPLE. Я розумію правильно – це аналог Ice Wine? Але Ice Wine робиться з винограду, замороженого на лозі. А як бути в цьому випадку з яблуками? Яка технологія і чи має значення сорт яблук? Чи плануєте виробляти класичне Ice Wine?

Х.Ш.: ISEPLE – це Ice-Cider і так – філософія заснована на Ice-Wine. Однак (на щастя!) у долині Лієр немає тривалих заморозків. Тож необхідих кондицій досягаємо штучним методом. Яблука крупніші за виноград, тому для приготування Egge ISEPLE потрібно використовувати велику морозильну ємність.

Технологія виглядає наступним чином: щойновичавлений сік яблук, в ємностях по 1000 л, поміщаємо в кімнату з температурою -22℃. Як тільки вода в суслі замерзає і починає кришталізуватися, виносимо ємності та одержуємо сік, який на той момент має високий рівень цукру і кислотності. Для виробництва одного літра ISEPLE потрібно 25-30 кілограмів яблук. Ферментація відбувається протягом тривалого часу, поки алкоголь не досягне 10%. Ми нічого не додаємо у цій напій. ISEPLE – це чисте яблуко! Напій має натуральний цукор 260 г/л і кислотність 26 г/л. Це свіже і дуже солодке десертне вино. Використовуємо сорти Aroma-apple, Gravenstein та Discovery.

І, звичайно, було б круто виробляти норвезький виноградний Ice-Wine, можливо в майбутньому ми почнемо це робити.

D+: Останнім часом у світі набирає обертів така форма об’єднання як  Wine of… Національні стенди під їх егідою беруть участь у найвідоміших винних виставках (Vinitaly, ProWein, London Wine Fair та ін.), експортують вина до різних країн… Як з цим справи у Норвегії? Які вина п’ють норвежці? Як ставляться до вин свого Королівства? У винній карті ресторанів яке співвідношення Норвегія/вина інших країн?

Х.Ш.: З 1980-х років норвезький ринок і споживачі стали віддавати перевагу вину на противагу міцнішому алкоголю та пиву. Домінуючою країною з точки зору попиту є Італія, особливо таки її регіони як П’ємонт та Венето. В останні роки важливою частиною попиту стали німецькі рислінги.

У Норвегії монополія на реалізацію і виробництво алкоголю (міцністю вище 4,7%) належить державі. Тобто такі напої можуть продаватися тільки через монопольні магазини Vinmonopolet, розташовані по всій країні. Приватні імпортери продають продукцію до Vinmonopolet. Сьогодні Vinmonopolet продає споживачам близько 40 000 різних продуктів через магазини, Інтернет чи додаток на мобільному телефоні із можливістю самовивозу з місцевого магазину. Звичайний магазин має на полицях від 700 до 3 500 товарів, через додаток та Інтернет споживачі мають доступ до 40 000 продуктів.

Податок на алкоголь великий (політичне рішення), столове вино дороге, однак, якщо ви бажаєте мати вина високої якість, то ціни на них будуть нижчі, ніж у Франції, Італії тощо. Тому що податок фіксується лише на рівень алкоголю.

Тож гадаю, норвезьким винам дещо зарано відвідувати ProWein або інші міжнародні виставки. Виробництво занадто мале, а ціна занадто висока. Однак, Egge Gård була на ProWein-2024, щоправда не з вином, ми демонстрували сидри та міцний алкоголь.

Стосовно карти вин – у ресторанах ви здебільшого знайдете гарні карти вин із вибором від відомих виробників з усього світу: Італія, Іспанія, Франція, Греція, Німеччина, Австрія. Вина Нового світу переважно можна знайти в магазинах Vinmonopolet. За винятком вин з Каліфорнії та Орегону, які зараз популярні (особливо Pinot Noir).

Здебільшого Egge Gård продає продукцію оптовикам, безпосередньо в готелях і ресторанах, а також у Vinmonopolet. Але в нас на фермі є магазин, припускаю, що десь 5% нашої продукції продається безпосередньо з ферми.

D+: Розкажіть яка ситуація з експортом? До яких країн Норвегія відправляє своє вино? Взагалі, як відбувається реалізація в умовах державної монополії? Наскільки все жорстко і регламентовано? Принаймні, порівняно з іншими країнами ЄС (в деяких вино прирівняне не до алкоголю, а є продуктом харчування). Приміром, в Україні я не зустрічала норвезьких вин. Бачила аквавіт, джин, саке, пиво, у тому числі безалкогольне, але не вино. Скажу відверто, мені цікава Норвегія і я би купляла норвезькі вина.

Х.Ш.: Як виробник (або імпортер) ми можемо вільно продавати вина HoReCa без будь-яких проблем з урядом. Можемо продавати власну продукцію міцністю до 22% в нашому фермерському магазині. Але приватним споживачам – лише через систему Vinmonopolet.

Зараз ми починаємо експорт до Великобританії. І у майбутньому експорт стане пріоритетом. Втім, поки що мова йде про сидри і міцні напої. Сьогодні жоден норвезький виробник вина не готовий експортувати свій продукт. Думаю, що коли новий виноградник дасть нам очікувану якість винограду, Egge стане першим, хто почне експорт.

D+: Чи брали участь ваші вина в якихось винних конкурсах (всередині країни або за її межами). Ви відвідували винні виставки?

Х.Ш.: Про виставки я вже казав, це була ProWein-2024. На національному рівні ми отримали хороші відгуки від винних ЗМІ та винної спільноти. Плануємо довше зберігати вина на осаді і покращувати якість. Але на міжнародних дегустаціях ми ще себе не випробовували.

D+: Наразі винний туризм стає все більш популярним. Розкажіть, будь ласка, яка саме програма візиту до вашої виноробні? Ваші гості – це норвежці чи зовнішні туристи?

Х.Ш.: Щоб організовувати прийом туристів, ми підтримуємо контакти з компаніями VISIT NORWAY та VISIT OSLO. До речі, Egge знаходиться в 30 хвилинах їзди від центру Осло.

Зараз ми приймаємо групи від 10 до 50 осіб. Зазвичай показуємо гостям виноградник, яблучні сади, відвідуємо виробничу зону, дистилерію, цех по виробництву сидру та бочарню; пропонуємо дегустацію з кількох продуктів; перед від’їздом гості можуть відвідати наш фермерський магазин.

Також ми організовуємо спеціальні дегустації. Всі зацікавлені можуть зв’язатися з нами за допомогою електронної пошти egge@egge.as.

D+: Стосовно винного туризму… Під час карантину, пов’язаного з пандемією, багато виноробень світу робили віртуальні тури, віртуальні дегустації, створювали навчальні курси онлайн. Одним словом, – хотіли вижити самі та допомогти пережити тотальну ізоляцію іншим. Як ваша виноробня жила під час карантину?

Х.Ш.: Так, пандемія тяжко вдарила по господарству. Деякі працівники ферми повинні були знаходитись вдома, сезонним бригадам не дозволяли здійснювати поїздки. Фінансово це було стресом для Egge Gård.

Ресторани не могли приймати гостей, багато хто збанкрутував. Виробнику алкоголю заборонялось займатися маркетингом серед приватних споживачів, лише HoReCa. Проте норвежці почали готувати смачну їжу вдома. У цей період Vinmonopolet продавала величезну кількість вин та міцного алкоголю онлайн. Багато дегустацій проводилися через Інтернет, за участю винних журналістів чи незалежних спеціалістів з того чи іншого продукту.

D+: Чи існують у Норвегії школи сомельє? Наскільки популярна ця професія?

Х.Ш.: Школи сомельє були засновані на початку 1990 року. Сьогодні у Норвегії працює приблизно 1000 сомельє та 6 MW. Треба сказати, що у Норвегії дуже високий інтерес до вина та їжі. Раніше цю школу проходили лише люди, які працюють у ресторанах, але сьогодні ми бачимо високомотивованих людей з інших галузей, які хотіли б отримати освіту сомельє.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Фото: egge.as

Більшість з нас про Королівство Норвегія знають небагато. Найтепліші у світі светри, унікальний у своєму роді сир брюнуст, фіорди, Едвард Гріг, Кнут Гамсун, тролі у гірських печерах, північне сяйво… Будучи розташованою від України за кілометражем не далі ніж, наприклад, Франція, Норвегія здається дуже далекою і екзотичною, та й у самому слові «Норвегія» є щось казкове, […]

Марінела Арделеан  у світі вина заслужила репутацію яскравого лідера, який виборює світле майбутнє румунських вин. За її звитягу, самовіддачу, а подеколи й мужність у відстоюванні позицій румунського виноробства, її варто було б порівняти з Жанною д’Арк і оголосити Трансильванською Дівою. Оглядач Drinks+ поставила пані Арделеан кілька запитань, щоб пролити світло на сьогодення її боротьби та майбутнє винної спільноти Румунії.

Румунія – приваблива виноробна країна, повна парадоксів. Хоча вирощування винограду сягає шостого тисячоліття до нашої ери, сучасній виноробній промисловості лише близько 30 років. Політичні та культурні потрясіння, зокрема радянська окупація, негативно вплинули на виробництво вина. Після падіння режиму галузь була реприватизована та отримала значні іноземні інвестиції, головним чином від італійських, австрійських та британських компаній. З 2013 року Румунія щорічно отримувала від ЄС близько 45 мільйонів євро ($51 мільйон) на свою виноробну промисловість, більша частина яких була використана для відновлення виноградників. Сьогодні Румунія може похвалитися одними з найбільших і найкраще доглянутих виноградників у Східній Європі. Проте все ще є випадки, коли нащадки колишніх власників виноградників борються за повернення землі, захопленої майже століття тому комуністичним режимом. Чи відомі вам якісь успішно завершені або поточні справи щодо реституції?

Звичайно, було кілька успішних реституцій, деякі з яких охоплювали більші об’єкти, ніж бутік-виноробня. Я б згадала родину Персу-Емінеску (Persu-Eminescu), яка мала 40 га і об’єдналася з франко-румунськими маєтками площею 45 га, щоб стати одним із найуспішніших виробників еко/біо вин. Є також інші, переважно з площею від 5 до 20 га, є виноробні підприємства, які починали з малого, з кількох гектарів, а потім продовжували купувати сусідні ділянки та розвивалися роками. Однак більшість великих виноробних заводів утворилися або шляхом приватизації колишніх державних господарств, або через прямі іноземні інвестиції. Хоча великі державні господарства, які були приватизовані наприкінці 1990-х – на початку 2000-х років, мали багато клопоту з модернізацією своїх технологій, омолодженням виноградників та підвищенням якості вина, більшість із них досягли успіху. Я маю хоча б побіжно згадати Jidvei, Cotnari і Recas, додавши, що Cramele Recas, найбільший експортер Румунії до Великобританії, починав із площ близько 600 га, а зараз володіє понад 1200. Отже, історії успіху є на всіх рівнях, незалежно від того, звідки коріння виноробні.

За статистикою, у 2023 році Румунія виробила приблизно 4,6 мільйона гектолітрів вина. У 2021 році країна виробила 530 мільйонів літрів вина, що можна порівняти із загальним виробництвом Угорщини та Австрії. Нині Румунія посідає шосте місце в ЄС і 12-те місце у світі з виробництва вина. Проте лише 7 відсотків виробленого у 2021 році вина пішли на експорт. При цьому щорічно Румунія імпортує іноземних вин на суму близько 65 мільйонів євро, а експортує лише на 35. Для порівняння, Румунія виробляє більше вина, ніж Нова Зеландія, Греція та Угорщина, але експортує менше, ніж Данія, Австрія, Словаччина чи Болгарія. Як можна пояснити цей феномен?

Поки що внутрішнього споживання було цілком достатньо, щоб задовольняти виробництво, плюс долучалося близько 15-20% імпортованих вин. Тому експорт був менш пріоритетним для румунських виробників. Більше того, спостерігаємо, що серед дрібних виробників існує загальна стриманість у створенні асоціацій і кооперативів, які дозволили б їм представляти свої пропозиції за кордоном. Швидше за все, це рудіментна ненависть до примусового об’єднання в радгоспи за часів комунізму. Але я щиро сподіваюся, що це травма, яку ми незабаром подолаємо. Причому спокійним еволюційним шляхом – адже експорт вина стає все більш важливим, оскільки з’являються нові виноробні та зростають площі виноградників.

На вашу думку, наскільки експортний вектор ключовий для еволюції та стратегії просування відносно нової виноробної країни – як-от Румунія чи Україна? І як зберегти баланс, щоб не усі бюджети виноробень витрачалися на експортні зусилля, і розбудовувався внутрішній ринок – тобто вистачало коштів на участь в національних профільних виставках, ЗМІ, промо в локальних закладах? Взагалі, яка стратегія правильна – спочатку визнання на зовнішніх ринках, потім завоювання власного, чи навпаки?

Як бачимо, річні показники бізнесу невеликих виробників явно не дозволяють їм брати участь у великих міжнародних винних виставках чи підтримувати значні міжнародні медійні кампанії. Таким чином, продажі на місцевому ринку або на національному румунському ринку – то синиця в руці. З іншого боку, я помітила, що наявність списку ресторанів із зіркою Мішлен не гарантують румунським винам більшої популярності на внутрішньому ринку. Натомість помітні нагороди, такі як Revelation of Concours Mondial de Bruxelles або гранд голд на Mundus Vini, майже завжди збільшують попит як з боку дистриб’юторських компаній/ресторанів, так і приватних клієнтів. Оскільки участь у таких конкурсах є набагато доступнішою, я думаю, що це буде перший крок для малих виноробень – отримання міжнародного визнання, щоб додати імпульс локальним продажам, заробити на них, а потім зробити крок до експорту.

Наскільки розумію, слабким місцем виноробної промисловості Румунії є тисячі землевласників, які обробляють крихітні земельні ділянки розміром з басейн, де важко ефективно вести прибутковий бізнес. І лише одиниці володіють значними ділянками. Зокрема, під час церемонії нагородження переможців WTA в Лондоні ви знайомили міжнародну винну спільноту з таким лідером ринку як Jidvei. У 2022 році провідною компанією у виноробній галузі Румунії за річним доходом і чистим прибутком стала Cramele Recas; Jidvei і Zarea посіли друге і третє місця з доходом понад 160 мільйонів румунських леїв кожен.Чи є проблема в такому розриві потужностей між власниками виноградників? Чи кожний іде власним успішним шляхом?

Я б сказала, що міра успіху у кожного своя. У нас є виноробні на 60-70 га, які продають свої вина по 100-350 євро за пляшку. У нас є виноробні підприємства, яким довелося боротися і переконувати іноземних власників, що вони можуть виробляти високоякісні вина, вимагаючи принаймні дозвіл робити експерименти для внутрішнього ринку. Хоча, звісно, власники були радше зацікавлені у виробництві доступних вин початкового рівня на зовнішні ринки – і це все ще є основою їхнього бізнесу. Як було сказано раніше, головна відмінність полягає в тому, як народжувалися ці виноробні заводи: усі великі – це приватизовані колишні радгоспи, середні (150-700 га) – за рахунок прямих іноземних інвестицій, тоді як успадковані ділянки, які перетворили на виноробні, зазвичай – невеликі виноградники, від одного до 40 га.

І все ж сьогодні румунське вино експортується приблизно на 40 ринків.За даними 2021 року, серед топ-країн – США, Канада, Швейцарія та Японія. Що на сьогоднішній день відбувається з експортними векторами? Доводилося чути думку, що дрібні румунські виробники, які не можуть конкурувати з лідерами, повинні зосередитися на торгівлі у Великій Британії. Частина, наскільки нам відомо, націлилася і на ринок Німеччини. А ще на експорт румунських вин начебто непогано працює електронна комерція. Прокоментуйте ситуацію і назвіть, будь ласка, п’ятірку найбільш потенційних ринків для румунського вина.

Вважаю раціональним, якщо більшість виробників – і не лише дрібних – скористаються проривом, зробленим Cramele Recas на ринку Великобританії, хоча, можливо, саме зараз не надто вдалий момент. Наразі румунські вина у Великій Британії все ще є винами початкового рівня нижніх полиць, але з цього починається торгівля. З часом, я впевнена, ви побачите, що румунські вина піднімаються на вищі полиці, а також користуються попитом у ресторанах. І так, я вважаю, що для багатьох виробників ринок Німеччини повинен стати центром уваги в найближчому майбутньому, враховуючи його розмір і збіг смаків. Крім того, відчуваю, що скандинавські країни залишилися поза увагою через державну монополію в деяких випадках, але відносний успіх на канадському ринку, також монопольному, може служити сигналом того, що ці країни доступні. Існує зростаюча тенденція експорту до Бельгії, і я знаю, що є значний інтерес до румунських вин, які надходять з Польщі, що цікаво. Бельгія потенційна через придатний розмір, середній дохід і звички споживання.

Зазвичай провідним експортним органом виступають такі організації як Wines of…приміром. Які особливості має ця структура в Румунії? Як на вашу думку має координуватися галузь на національному рівні в ідеалі? Починаючи з експортного плану, участі в міжнародних виставках? Хто має організовувати запрошення в країну байєрів чи прессу? Чи сьогодні децентралізація більш ефективна?

Є дві основні організації, які об’єднують виробників – APEV (Асоціація виробників і експортерів вина) і ONIV (Міжпрофесійна національна організація винограду і вина), а також кілька менших регіональних або національних асоціацій. Це один із випадків, коли я вважаю, що децентралізація провалилася. Я вважаю, що нам потрібне сильне приватно-державне партнерство, без залучення держави немає справжньої можливості просувати румунські вина в цілому – і як сам бренд, і як частину національного бренду. Починаючи з таких опцій як доступ до європейських фондів та державного співфінансування, така інституція здатна звільнити виробників від багатьох витрат. Крім того, вона стане надійним господарем, якщо потрібно запросити торговців, імпортерів, впливових осіб, журналістів тощо.

 Наскільки Румунія відкрита до експериментів, чи поширені та застосовані світові тренди – скажімо, на помаранчеві вина або веганські? Які прогресивні ідеї популярні на теренах країни?

 На щастя, у нас є багато молодих виноробів і власників виноробень, є багато виробників, які наймають іноземних консультантів, тому ми практично в курсі всіх світових тенденцій. Отже, ми маємо вуглекислу мацерацію, мацерацію з мезгою, еко-, біо-, натуральні, pet-nat, брют натур і навіть кошерні вина. Втім, обсяги співвідносяться з потужністю хардкору любителів вина, тому ми поки що не обговорюємо великі обсяги, за деякими винятками – помаранчеві вина, наскільки мені відомо, мають хороший старт. Але є кілька сотень гектарів, де виробляють біо- та біодинамічні вина, є виноробні підприємства, які частково або повністю зосереджені на використанні місцевих диких дріжджів для бродіння, тож я б сказала, що ми оновлені та в тренді.

Чи є шкідливі міфи про румунське вино, з якими доводиться боротися? Приміром, у Великій Британії існувала думка, що румунське вино – дешеве і ординарне. А, наприклад, в Угорщині румунські винороби продають успішніше переважно вина преміум-класу. Які виклики актуальні сьогодні в цьому плані?

Brexit і податки ускладнюють продажі румунських преміальних вин у Великобританії на даний момент. Можливо, скорочення через імпортерів, які обслуговують виключно ресторани, є шансом продемонструвати деякі кращі речі, які може запропонувати Румунія. Поки що можна констатувати –  були спроби розмістити вина в елітних магазинах і мережах, деякі елітні ресторани вже внесли румунські вина в карти… Це довгий шлях. Усі покупці, які скуштували румунські вина, були в захваті, але, на мою думку, це все-таки занадто великий ризик без комунікаційної кампанії для підтримки імпорту. Щодо Угорщини – у них самих чудові вина і дуже націоналістичний ринок, а імпорт все ще становить невелику частку від загального обсягу. Вони ніколи не погодяться на нижчу якість, ніж те, що ми зараз туди експортуємо. І я думаю, що спільна румунська та угорська історія в Трансильванії дуже допомагає. І, звичайно, контакти, люди. Не забуваємо, приміром, такий позитивний факт, що румунський винороб Балла Геза є там професором і кілька років тому був визнаний в Угорщині виноробом року.

Доводилося зустрічати думку, що в деяких країнах румунське вино, виготовлене з місцевих сортів, продається краще, коли сорт винограда не домінує на етикетці, а є назва, адаптована до того чи іншого експортного ринку. Адже деякі імена сортів, що важко вимовляються, відлякують вайнловерів. Що ви радите своїм клієнтам/партнерам?

Навчіться вимовляти!)) Ну, я принаймні трохи жартую, оскільки це неможливо без зусиль румунських промоутерів – і ми повертаємося до того, хто і як має це вирішувати. Думаю, моя основна порада – не хвилюватися. Ви можете почати з того, що називаєте Feteasca «phe-tess-kah» замість «phe-teh-‘ass-kah». Скуштуйте і, якщо вам подобається, поділіться! З часом ми допоможемо покращити вимову. Вважаю, що адаптація назв до бренду, щоб легше вимовляти, не принесе користі ні місцевому румунському винограду, ні його споживачам у довгостроковій перспективі. Може, поставити на етикетці фонетичний переклад?

До речі про сорти, Румунія постраждала від філоксери і більшість місцевих лоз були замінені на французькі сорти. Чи лишилися автохтони, скільки їх? Можете описати найцікавіші профілі білих та червоних – на ваш смак? Наскільки сьогодні вони популярні і адаптовані до кліматичних змін?

Існує близько 127 місцевих сортів винограду, що зафіксовані офіційно, але багато з них були народжені за останні 70 років у науково-дослідних інститутах. Я б сказала, що залишилося близько 20 або 30 старих сортів винограду, з яких менше 15 настільки популярні, щоб вирощувати їх у значних кількостях. Сімейство Feteasca – Альба (Біла), Регала (Королівська) і Неагра (Чорна) – є основою місцевих сортів, разом з кількома сортами винограду, які є вихідцями з Молдови – Grasa de Cotnari, Francusa, Busuioaca de Bohotin, Galbena de Odobesti, Plavaie, Zghihara, а також з Трансильванії – Mustoasa de Maderat, Cadarca тощо. Потім у нас є Tamaioasa Romaneasca, яка поширена по всій країні і росте тут тисячі років. Хоча нещодавно було визначено, що вона генетично належить до Muscat au petitgrains blancs, і Cramposie – який завдяки народній, а потім і науковій селекції став Cramposie Selectionata. Є також кілька сортів винограду, народжених відносно недавно – 30-70 років тому, які дають чудові результати – Sarba, Novac, Negru de Dragasani та нещодавно народжений Alutus. Сподіваюся, що власники виноробень і науково-дослідні інститути об’єднають свої зусилля, щоб відродити деякі старі сорти, які зараз майже не культивуються.

Керолайн Гілбі (Caroline Gilby) MW пише, що залишається високий комерційний попит на Піно Грі та Піно Нуар, які представляють «спосіб потрапляння румунських вин у келихи споживачів, наприклад, під ‘I Heart’ label” , винного бренду з найвищими показниками продажів, що належить Freixenet Copestick». Чи не дискримінаційне це висловлювання з огляду на локальні сорти, що стають дедалі популярними у світі?

Успадкована структура виноградників близько двох десятиліть тому включала величезні площі під Піно Грі та Піно Нуар. Наші винороби використовували досить традиційний підхід до Піно Грі (сучасні впливи привели до маркування вина Піно Гріджіо) і більш сучасні стилі для Піно Нуар. Тож обидва знайшли захоплених споживачів у Великобританії та кинули тінь на місцеві сорти. Але мода, звичайно, змінюється, навіть якщо в деяких випадках це може зайняти більше часу. Cramele Recas вже успішно продає місцеві сорти – незважаючи на те, що не кожен може правильно ці назви вимовляти))).

Поговоримо про канали сбуту? Є думка, шо вино з малознайомого сорту і незнайомої країни вимагає «ручного продажу». Орієнтація на елітні ресторани може бути шляхом виходу на інші іноземні ринки, де вино продається за рекомендацією сомельє, знайомого з історією румунського вина. З іншого боку, в британських ресторанах ціна на таке вино може сягати 35-40 фунтів стерлінгів. Але чи багато бажаючих ризикувати грошима і враженнями від обіду?  То чи не ефективніше спочатку заходити на поліці супермаркетів, де вайнловер за значно меншу ціну може спробувати незнайоме вино, а вже потім замовити в ресторані, –  що скажете? Чи є це кращим шляхом для малих виноробів, яким, на думку експертів, показаний ринок Великобританії, але навряд чи надто подобаються умови тамошніх трейдерів?

Ми вже підійшли до цієї теми, тому перейдемо до висновку. Я вірю в обидва канали, які просуваються від низьких полиць роздрібної торгівлі, водночас орієнтуючись на елітні магазини та ресторани з чудовими, але доступними винами. Та на сьогодні це значно вище 30-40 фунтів стерлінгів, які ви згадали, оскільки ще ціна льоху зазвичай становить 10-15 євро, а може досягати 25-30 євро. Але вина вищої якості, що включають інші націнки, більш правдоподібні для цієї історії, щоб отримати всіляку підтримку від виноробень, від семплінгу до запрошених сомельє, від навчання персоналу до друкованої інформації тощо.

Випливає наступне питання: інституція амбасадорів, – які здатні знайомити з румунським вином споживача біля полиць магазинів, в ресторанах або на виставках та дегустаціях – яким чином формується? Чи підтримується цей рух виноробами? Розкажіть про ваш власний досвід з цією місією та колаборації з виноробнями та об’єднаннями, якщо можна.

Офіційних послів румунського вина на даний момент немає. Можливо, є деякі, хто виконує ролі в міжнародних професійних організаціях, від винних експертів до сомельє, є любителі вина та виноробні підприємства, які намагаються просувати румунське вино, але це наразі все. Румунська виноробна промисловість має організуватися та почати діяти якомога швидше, залучаючи всіх – я б сказала, пропорційно потужності своїх підприємств. Хоча особисто у мене вже є чудовий досвід роботи з партнерами  по проєкту WinesOfRomania.com, платформи та багатьох інших опцій, заснованих мною майже два з половиною роки тому.

Як ви і сказали, виноробна промисловість Румунії страждає від відсутності підтриманого державою та потужним бізнесом маркетингового органу, який представляв би світу унікальні сорти винограду країни та довгу історію виноробства. Вина Румунії просувається персоналіями, серед яких на сьогодні ваше ім’я звучить найголосніше. У 2021 році ви досягли важливої ​​віхи, отримавши ступінь доктора в маркетингу. І серед найсильніших переваг співпраці з вами називають розробку інноваційних стратегій, унікальних комунікацій та організації виняткових заходів. Можете розповісти хоча б коротко про найбільш яскраві і вдалі? Зокрема – про вашу не так давно опубліковану книгу, яка також є дієвим інструментом маркетингу.

Можу перелічити кілька чудових моментів: від дегустації, яку ми провели з Carrefour Romania в Нью-Йорку напередодні Нового року, до участі всього журі Mundus Vini у дегустації румунських вин. А потім були ярмарки, виставки та дипломатичні заходи, де справді дуже шанувалися румунські вина. Але я думаю, що кращі моменти ще попереду, і я обіцяю не заспокоїтися, доки румунське вино не отримає визнання, на яке воно заслуговує. Щодо останньої книги – «Взаємозв’язок між брендом країни та брендом румунського вина. Неортодоксальний підхід» (The Relationship between Country Brand and the Romanian Wine Brand. A heterodox approach) – це був вінець мого навчання і, по суті, є скороченою версією моєї кандидатської дисертації. Це інструмент, який я зробила доступним для всіх виробників вина, які намагаються зрозуміти, як, чому та скільки часу знадобиться, щоб румунське вино здобуло визнання. Я сподіваюся її незабаром перекласти, адже  вважаю, що це академічний інструмент, який може допомогти іншим виноробним країнам, що розвиваються, таким як Чехія, Болгарія, Албанія та інші.

Як виникла ідея RO-Wine, The International Wine Festival of Romania – одного з ваших відомих івентів. Яка у нього динаміка – кількісна і якісна? Які подальші плани?

Ідея фестивалю полягала в тому, що румунські вина найкраще зарекомендують себе, якщо їх поставити поруч із міжнародними винами, на тому ж рівні цін та іміджу. Тож, надихнувшись ярмарками та виставками, які бачила по всьому світу, я вирішила представити абсолютно всі виноробні в однаковому форматі – однакові розміри стендів, однакова реклама, однакова кількість вин для проби. Результати були чудовими, і я вважаю, що першої мети було досягнуто – румунські виробники дійсно знаходяться на одному рівні з новими та старими виробниками як зі Старого, так і з Нового світу. Згодом фестиваль розрісся, тепер уже стало традицією щорічно проводити його в самому центрі Трансильванії, у Клуж Напока (Cluj Napoca).  Він перетворився з місця розваг на місце навчання масового споживача культурі вина.  Тут демонструються нові тенденції, нові вина, нові етикетки, а іноді навіть нові виноробні.

Кажуть, виноробна Румунія сповнена дивовижних особистих історій. Той же замок виноробні Jidvei, або виноробня, що належить нащадкам румунського принца – такі об’єкти – щасливий сон маркетолога. Але нам доводилося чути думку, що румунам для успіху варто витрачати більше грошей на маркетинг і комунікації. Чи справа не в грошах? Які ваші рекомендації?

Так, то переважно питання фінансових інвестицій, я б сказала, що гроші вирішують 80% проблем. Але ще одна проблема полягає в тому, щоб змусити виробників працювати на імідж разом. І, що дуже важливо, узгодити цілі. Бо якщо один із них хоче просувати румунські вина в Німеччині, інший у Бельгії, двоє націлені на Південну Америку, а ще один на Японію, ми нікуди не зрушимо.

Крім того, перш, ніж розпочати спілкування на ринках, збір даних має вирішальне значення: необхідно проаналізувати й зважити можливості, розробити стратегії. Потрібно зробити багато кроків, перш ніж сісти в експортний поїзд, і бездумні витрати можуть призвести до катастрофи. Ми повинні почати з серйозного SWOT-аналізу, підрахувати, зібрати ресурси і лише тоді розпочинати кампанію. Це довгий і виснажливий шлях, але є ознаки того, що деякі зрушення починають відбуватися в Асоціації виробників та експортерів вина. WinesOfRomania.com і RO-Wine, я та моя команда надамо доступ до всіх наших ресурсів, якщо нам представлять надійний план дій.

Проєкт нашої медіа-групи – Wine Travel Awards, – який розпочинає четвертий сезон, задумувався для просування винних та алкогольних брендів через винний туризм. На наш погляд, для таких країн, як Румунія, Україна, Молдова, Грузія чи Вірменія, виноробство яких іде у форваторі вин Старого світу (як би олдскульно не звучав цей термін на чиюсь думку, чіткіше не скажеш), а на ринку кількісно домінують невеличкі виноробні, винний туризм є найкращим інструментом, за допомогою якого можна підкоряти серця вайнловерів і досягати впізнаваності на міжнародному ринку. Згідно даних з ЗМІ, з майже 250 комерційних виноробних підприємств Румунії близько 40 можуть підтримувати винний туризм. І ось ми бачимо в Румунії зростання активностей туристичних агенцій, що пропонують винні тури для румунських та іноземних туристів. Наскільки поширені такі колаборації, чи є статистика по винному туризму в Румунії? Як особисто ви вбачаєте роль винного туризму в просуванні румунських вин?

Насправді, 40 виноробень, які пропонують проживання, можуть виглядати слабеньким числом. Але зважте, що вони з’явилися  менше двадцяти років тому і, можливо, навіть менше десяти чи п’ятнадцяти.. Пріоритети були іншими в останні роки. Спочатку потрібно було пересадити виноградники, потім привести виноробні до сучасних стандартів. А потім нам довелося заново відкрити все, в тому числі справжній потенціал наших місцевих сортів. Тож так, винний туризм у фазі молодості, але він швидко розвивається. Виноробні, які не інвестували у власні заклади гостинності, зазвичай співпрацюють з місцевими гостьовими будинками, готелями та курортами. У регіоні Деалу-Маре, який починається там, де закінчується спідвей, спостерігається швидке зростання кількості курортів, готелів і пансіонатів, отже ми на правильному шляху. І цей вид туризму матиме значний вплив на те, як румуни та іноземні туристи бачать румунське вино. Мистецтву та їжі, можливо, доведеться почекати, поки центральна чи місцеві організації не залучаться масштабніше, але я думаю, що час уже близько.

Раді будувати майбутнє з вашою підтримкою!

Фото: з архіву Марінели Арделеан

Досьє D+

Марінела Арделеан (Marinela Ardelean) є Executive MBA та PhD у галузі маркетингу. Хоча вона виросла в чарівному регіоні Марамуреш у Трансильванії, її пристрасть до теми вина та міцних напоїв розквітла під час перебування в Італії, що тепер є її другою домівкою. Серед її відомих досягнень — престижний титул Дами-Шевальє в Ордені Кото де Шампань та обрання Італійською академією шеф-кухарів для проведення курсів із сенсорного аналізу і поєднання вина та їжі. Її співпраця з найкращими операторами галузі ще більше зміцнює її позиції на світовій арені. Виступаючи в якості рушійної сили для румунських вин, Марінела активно зміцнює їх репутацію та сприяє справедливому позиціонуванню Румунії серед європейської виноробної еліти. Для Drinks+ Media Group велика честь – бачити Марінелу Арделеан у спільноті Wine Travel Awards. І велика радість – оголосити, що вона стала переможцем у сезоні 2023-2024 у номінації Wine & Food Influencer в категорії Expert Opinion.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Марінела Арделеан  у світі вина заслужила репутацію яскравого лідера, який виборює світле майбутнє румунських вин. За її звитягу, самовіддачу, а подеколи й мужність у відстоюванні позицій румунського виноробства, її варто було б порівняти з Жанною д’Арк і оголосити Трансильванською Дівою. Оглядач Drinks+ поставила пані Арделеан кілька запитань, щоб пролити світло на сьогодення її боротьби та […]

Drinks+ поспілкувався з Табором Іштваном (István Tábor ), виконавчим директором Winelovers Wine Awards. Як і минулого року,  головний редактор Ольга Піневич-Тодорюк запрошена до команди суддів конкурсу, а для українських виноробів організатори нагадують, що участь  безкоштовна. Захід відбудеться у Будапешті 28-30 червня.

Враховуючи всю інформацію, наведену на вашому веб-сайті, чи можете ви особисто визначити особливості Winelovers Wine Awards? Чим він відрізняється від інших міжнародних конкурсів?

Winelovers Wine Awards — це не лише змагання, а широкий проєкт, який включає міжнародний конкурс вин, кілька супутніх подій, пов’язаних з торгівлею, зосереджених на країнах Центрально-Східної Європи, а також онлайн-журнал про вино та соціальні мережі. Ця зосередженість на країнах Центральної та Східної Європи є нашою особливістю, і в майбутньому вона стане все більше втіленою. Скажу відверто: перші два роки у нас були шикарні теми майстер-класів (супутніх заходів конкурсу), і виномани, і члени журі із задоволенням дегустували шампанське чи інші високоповажні вина. На цьогорічному заході майстер-класи представлятимуть лише вина Центрально-Східної Європи, наприклад вина Румунії або місцеві сорти з 10 країн регіону.

Майстер-клас на заході проведе Пьотр П’єтрас MS

Чи є у ваших змагань механізм регулювання кількості наданих медалей? Як це працює на практиці?

Наш конкурс є так званим «англосаксонським», тому ми не обмежуємо кількість медалей для виробників. Вина оцінюються за шкалою в 100 балів, а суддівство приймає рішення на основі незалежної сліпої дегустації та колективного обговорення. Однак оцінювання займає півдня, тому ми включили цей елемент із системи OIV, Internationale de Vin.

Які найбільш значні переваги учасники отримують від вашого конкурсу? Які умови для тих, хто не виграє медалі?

Переможці будуть представлені різними способами: від наших цифрових і друкованих журналів до публікацій у соціальних мережах і участі в подіях. Можливо, цифрова публікація є найбільш актуальною для нових виробників: вина, які отримали нагороди, будуть представлені в англомовному цифровому виданні, інформація буде розповсюджена серед понад 4000 ключових міжнародних фахівців, які приймають рішення (імпортери, сомельє, виноторговці та винні письменники). Про них писатимуть видання – інформаціцні партнери конкурсу, як от  Drinks+.

Що стосується тих, хто не отримав медалі, то вони можуть повчитися на результатах, оскільки журі складається з відомих професіоналів вина з усієї Європи. Чи можете ви згадати якісь конкурси вин, де члени журі представлені перед конкурсом? Є кілька, але не багато. Ми хочемо бути максимально прозорими. На веб-сайті виробники вина можуть побачити, які експерти дегустували їхні вина. Ви винороб, виробляєте рожеве? Цього року Jonas Röjerman MW буде спеціалістом дегустаційного столу рожевих вин. Якщо ваше вино не виграє медаль, ви скажете, що він не досвідчений дегустатор? Чи ви переглянете спосіб виготовлення свого рожевого вина?

Винна карта світу розширюється в останні 10-15 років. Як це впливає на ваше змагання (учасників, суддів)? Які країни, крім Угорщини, представлені серед учасників та членів журі?

Ви маєте рацію: в останньому виданні Всесвітнього атласу вина представлені країни, які раніше не називалися виноробними. З’являється все більше виноробних країн, наприклад, Тайвань – до речі, у нас вже зараз будуть гості з Тайваню, правда, не як члени журі, а як баєри. Ця програма для покупців є новинкою та додатковими можливостями для виробників вина та об’єднань представити свої вина потенційним імпортерам.

Що стосується вашого другого запитання, то частка іноземних експертів значно вища, ніж минулого року.

Цього року у нас 30 іноземних членів журі, серед яких 17 угорців, а наступного року місцевих експертів буде ще менше. Члени журі – представники кількох країн: Фінляндії, Швеції, Норвегії, Данії, США, Колумбії, Великобританії, Ірландії, Хорватії, Румунії, Болгарії, Сербії, Словенії, Польщі, Ізраїлю, Італії, Португалії, Іспанії, Нідерландів, Бельгія, Франція, Швейцарія, Німеччина та Австрія.

Ми зробимо цей винний конкурс головним винним конкурсом Центрально-Східної Європи.

У винному середовищі існує певний стереотип: якщо конкурс проводиться в Німеччині/Італії/Франції/Великій Британії, він зосереджений головним чином на покупцях і споживачах цієї країни. Як ви вважаєте, це правда, і які для вас основні «ринки впливу»?

Угорщина не є цільовою країною для більшості інших країн ЦСЄ, оскільки це виноробна країна, а не імпортер вина. Є деякі винятки, наприклад Pannon Borbolt зі значним вибором балканських вин, але більшість угорських покупців і споживачів перебувають на етапі відкриття, коли мова йде, наприклад, про українські вина. Але ми є каталізатором цього процесу – і ми єдині в цій країні з такою місією.

Але що важливіше, наша мета — відкрити ворота в регіон. Ми зобов’язані запрошувати баєрів та інших експертів заходу, виноробів сходу і створювати професійне середовище для зустрічей, смаків, спілкування та ведення бізнесу. Ми шукаємо конкурентну перевагу виноробного регіону Центрально-Східної Європи, аспекти, які можуть зробити цей регіон цікавим для дистриб’юторів і споживачів добре відомих країн-імпортерів вина.

Як, на ваш погляд, складається ситуація з українськими винами? Яким ви бачите їх місце серед інших вин Старого та Нового Світу в рамках Winelovers Wine Awards?

Торік 6 виноробень з України вибороли 3 золоті медалі, 15 срібних і 6 бронзових. Цього року ми прагнемо мати 50+ заявок від 10+ виноробень. Ми йдемо крок за кроком, і я думаю, що настав час світу дізнатися більше про українські вина. Winelovers Wine Award готова зробити ваші вина більш впізнаваними! Вам вирішувати, приєднуватися чи ні.

Українські вина-переможці Winelovers Wine Awards 2023

Члени журі WWA 2024

https://wineloverswineawards.com/jury

Міжнародні покупці WWA 2024

https://wineloverswineawards.com/buyers

Реєстрація та внесення зразків

https://enter.wineloverswineawards.com

Drinks+ поспілкувався з Табором Іштваном (István Tábor ), виконавчим директором Winelovers Wine Awards. Як і минулого року,  головний редактор Ольга Піневич-Тодорюк запрошена до команди суддів конкурсу, а для українських виноробів організатори нагадують, що участь  безкоштовна. Захід відбудеться у Будапешті 28-30 червня. Враховуючи всю інформацію, наведену на вашому веб-сайті, чи можете ви особисто визначити особливості Winelovers […]

Наближається одна з найвизначніших виставкових подій Європи – London Wine Fair. Напередодні цієї важливої події Ханна Тові, Event Director London Wine Fair, незважаючи на неймовірну кількість організаційних завдань, знайшла час поспілкуватися з керівником Drinks+ Media Group. І хоча британський ринок історично приваблює всіх, хто має відношення до продажу вина, цього року організатори LWF впроваджують низку інновацій, які підвищать презентаційні можливості цього експохабу та залучать додаткову аудиторію трейдерів з усього світу.

У 2024 році Лондонська виставка, як наймасштабніша подія в сфері торгівлі напоями у Великій Британії, заявляє про цілу низку нових функцій. Назвіть, будь ласка, 3-5 найбільш, на ваш погляд, суттєвих нових опцій для експонентів.

У нас є безліч нових функцій на 2024 рік, а також кілька експонентів, які беруть участь у виставці вперше, тому ярмарок матиме справжнє відчуття «новизни». Однією з найважливіших новинок є Judgement of London. Крім того, у нас є абсолютно нова зона для експонентів: The Discovery Zone, спеціальна секція, яка розміщуватиме безалкогольні та слабоалкогольні напої, зокрема No and Lo. Ще однією новинкою у 2024 році є програма розміщених покупців, яка буде доступна для всіх експонентів і відвідувачів, а також Concierge Service для 50 найкращих покупців Великобританії.

Як відомо, ринок Британії – одна з провідних арен для винних трейдерів, він завжди мав особливі принади для торгівлі вином. І все ж яким чином LWF додатково приваблює провідні торгові компанії? Розкажіть, будь ласка, про мотивацію, послуги. Мабуть не останню роль грає Wine Buyers Awards – що нового в цьому проєкті сталося цього року, як саме працює мотиваційний механізм?

LWF має завидну репутацію події для професіоналів у сфері напоїв з Великої Британії та інших країн. Це базується на трьох ключових елементах: бізнес; освіта; і мережі. Ми є великою платформою для наших експонентів, будь то дистриб’ютори, винні бренди, організації, дистилятори, щоб показати свої портфоліо найкращим покупцям Великобританії від супермаркетів до незалежних продавців і сомельє. Саме цей щасливий шлюб аудиторії наших експонентів і відвідувачів робить LWF такою привабливою пропозицією.

Кого з нових учасників цього року ви хотіли б відмітити особливо – нових, або тих, хто повернувся після перерви?

Кілька провідних агентів, імпортерів і логістичних компаній Великобританії повертаються цього року. Mentzendorff виступить вперше за 12 років і проведе серію майстер-класів, які не можна пропустити. Buckingham Schenk, Freixenet Copestick, Hillebrand Gori UK, Ланчестерські вина, і Origin Wine також повертаються. Ми також вперше приймемо Японію з загальним павільйоном, і у нас будуть присутні чотири китайські виробники.

Вина Південної Африки повернуться з великою дегустацією у вівторок. На дегустації візьмуть участь деякі з найкращих виробників Південної Африки та висвітлять широкий спектр пропонованих вин, від відомих імен, таких як Spier, DGB, Waterkloof і Springfield, до менш відомих виробників і тих, хто шукає представництва. Групи Cap Classique (традиційні ігристі вина Південної Африки) і Stellenbosch Cabernet Collective підкреслюють важливість цих двох категорій для Південної Африки на ринку Великої Британії.

Ми також побачимо багатьох наших давніх учасників на виставці: Hatch Mansfield, Awin Barratt Siegel, Richmond Wine Agencies, Ellis Wines, EWGA, Felix Solis, H2Vin, Marcato Direct, Beyond Wine і Friarwood Fine Wines.

Найважливіше, мабуть, питання організації таких глобальних форумів як LWF – планування зустрічей. Чи є якась статистика, наскільки відвідувачі та учасники використовують надані вами можливості комунікацій через онлайнплатформу? Що в цьому плані ви могли б порадити виробникам вина, які хотіли б мати можливість привернути увагу результативного трейдера/байера тощо?

Наша пошукова база даних продуктів експонентів на виставці, якою керує Bottlebooks, є безцінною для відвідувачів, які бажають створити персоналізовану дегустаційну таблицю, щоб максимізувати свій час на виставці. Це дуже широко використовується, і минулого року ми побачили 7000 унікальних користувачів списку продуктів. Програма розміщених покупців надасть відвідувачам і експонентам доступ до цифрової мережі London Wine Fair та платформи для планування виставок, де вони зможуть бронювати сеанси та запрошувати інших учасників на зустрічі, на основі спеціального пошуку. VIP-покупці спеціально запитували індивідуальні послуги, і це призвело до створення спеціального приміщення для зустрічей «The Hosted Buyers Lounge».

Прошу пояснити детальніше для потенційних користувачів, яким чином планується інтеграція в ваші послуги такого ресурсу як Bottlebooks.

Офіційним цифровим каталогом ярмарку керує Bottlebooks – тепер універсальна платформа для збору даних про вино, яка була запущена з LWF ще в 2016 році. Bottlebooks – це інструмент, який надає винній промисловості одне місце для розміщення та обміну повною інформацією, введеною виробником, про продукт, фотографії, карти, контрольовані за джерелом. Таким чином, це дійсно підвищує рівень довіри LWF для відвідувачів та експонентів.

Мабуть, доцільно напередодні виставки дещо більше розказати про поділ експозиції. Як на мене, особливо привабливо звучать наступні розділи: DRINKS BRITANNIA, ESOTERICA, TRADING FLOOR, WINES UNEARTHED… Що саме знайде там відвідувач, кому вони адресовані?

DRINKS BRITANNIA відзначає наших англійських і валлійських виробників. У нас їхрекордна кількість – 18 зареєстрованих цього року, деякі з яких виставляються під WineGB. ESOTERICA завжди одна з найзавантаженіших рубрик, тут розміщені бутіки, незалежні імпортери, головним чином націлені на преміум-торговлю та незалежних продавців. TRADING FLOOR є головною зоною виставки, де розміщуються великі британські агенти-дистриб’ютори та загальні організації. У WINES UNEARTHED беруть участь іноземні виробники, які шукають британського агента.

DISCOVERY ZONE – пропоную зупинитися на цьому детальніше. Чи відомо вже, які саме стартапи та іноваціні технологію будуть тут представлені?

DISCOVERY ZONE була перенесена в центр виставки. Ідея полягає в тому, що продукти та послуги, розміщені в цій зоні, є справді центром підготовки нашої галузі до майбутнього. Незалежно від того, чи це агентство сталого розвитку, додаток чи логістична компанія.

Чи є нові майданчики або розділи в вашій експозиції цього року, які з’являться вперше? Чим викликана їхня поява?

Уперше у нас є велика кімната для проведення зустрічей. До цього підштовхнула розмова минулого літа з двома ключовими покупцями. Вони пояснили, що зустрічі на стенді часто чудово підходять для дегустації, але іноді їм потрібно більш приватне місце, щоб провести поглиблені зустрічі з постачальниками.

Не можу не спитати про JUDGEMENT OF LONDON – кому саме належала неймовірна ідея відтворити зараз в Лондоні славетну дегустацію в Парижі? Медіа-група Drinks+ вже в загальних рисах анонсувала на своїх ресурсах принципи майбутньої дегустації. І сподіваємося, що матимемо можливість висвітлити і її результати. Але ще хотілося б уточнити – як підбиралися вина-аналоги зі Старого та Нового світів, чи є у вас особисто якісь прогнози або передчуття?

Я вперше придумала JUDGEMENT OF LONDON у 2019 році з наміром запустити його на виставці 2020 року, але це було зірвано Covid-19 і подальшим карантином Великої Британії. Логістично це було досить значним доповненням до шоу, але ми відчули, що цього року ми знаходимося в ідеальному місці, щоб переглянути оригінальну ідею. Суд у Лондоні віддасть шану новаторському Суду Парижа Стівена Спур’єра, але матиме ширшу сферу діяльності.

Замість сліпої дегустації між Францією та Каліфорнією, Judgment of London представить пари вин з Європи та решти світу – вісім білих і вісім червоних. Вони були відібрані для порівняння за стилем і готовністю до вживання. Двоє найдосвідченіших професіоналів виноробної індустрії Великої Британії, генеральний директор The Court of Master Sommeliers , Ронан Сейберн MS і високоповажна винна письменниця та суддя міжнародних винних конкурсів Сара Еббот MW, відбиратимуть вина та куруватимуть дегустацію. Такожі у нас є група з 20 найбільш вражаючих смаків UKS для дегустації. Оцінювання відбудеться в перший день шоу, а результати ми оголосимо у вівторок на центральній сцені.

У мене немає жодних упереджень щодо того, як це вийде, але якими б не були результати, це буде неймовірно цікаво.

Логічно продовжити тему світовими трендами, які, безперечно, JUDGEMENT OF LONDON продемонструє своїми результатами. Але чи не могли б ви назвати основні напрямки, якими рухається світ вина, і які особисто ви спостерігаєте з висоти власного досвіду і років діяльності в цілому? Які з них матимуть критичний вплив на галузь? Приміром, чи можете прокоментувати таке явище, якому приділяє увагу LWF як regenerative.

«Стійкість» — це питання номер один для вина на даний момент, і LWF дає можливість привернути увагу до цього питання та створити середовище для стимулювання змін. 2023 рік найбільш це продемострував, і ми посилили цей фокус на 2024 рік, провівши більше семінарів і майстер-класів щодо ключових проблем, з якими стикається наша галузь, таких як зміна клімату та викиди вуглецю. Ми також повідомимо про нашу Bottle Collection Initiative, яку ми розробили для Sustainable Wine Solutions і The Porto Protocol минулого року. LWF є демонстрацією майбутніх тенденцій у виноробній промисловості, і 2024 рік не є винятком: наприклад, демонструючи використання штучного інтелекту.

Можливо, окремо варто зупинитися на виділеній зоні LWF – MINDFUL DRINKING EXPERIENCE. Як зростає цей сегмент, чи здатні вина з пониженим вмістом алкоголю або й зеро повернути дещо втрачену аудиторію вайнловерів – адже світова статистика, наскільки відомо, свідчить про зниження попиту на вино практично в усіх сегментах. Чи можете деталізувати ініціативи такого обєднання як Club Soda?

No and Lo залишається одним із найшвидше зростаючих секторів індустрії напоїв, а також одним із найбільш інноваційних і захоплюючих. Цього року ми приймемо 16 експонентів/брендів у Mindful Drinking Experience, сім з них – уперше.

За спостереженнями оглядачів Drinks+, після пандемії різко загострилася конкуренція між виставками – світовими лідерами професійного винного комьюніті. Чи відчуває Лондон тиск? Які ваші найсильніші позиції, що дозволяють триматися у вищій лізі? Які плани – якщо не секрет – на подальші роки?

Захід масштабу London Wine Fair, який обслуговує британський ринок – один із найрізноманітніших у світі – ніколи не був таким необхідним. Наявність платформи, яка порушує найактуальніші проблеми та виклики, а також можливості, є абсолютно необхідною. Наслідки Brexit, зміни, що насуваються, щодо обов’язків, падіння споживання вина, наші викиди вуглекислого газу – усе це потребує обговорення та впровадження рішень, і LWF надає простір для цього, поряд із веденням бізнесу та визначенням тенденцій на майбутнє.

Наближається одна з найвизначніших виставкових подій Європи – London Wine Fair. Напередодні цієї важливої події Ханна Тові, Event Director London Wine Fair, незважаючи на неймовірну кількість організаційних завдань, знайшла час поспілкуватися з керівником Drinks+ Media Group. І хоча британський ринок історично приваблює всіх, хто має відношення до продажу вина, цього року організатори LWF впроваджують низку […]