Gigi winery, або Винний Дім Гігінеішвілі – одна з кращих виноробень України, яка понад 10 років створює вина преміальної якості на Вінниччині. Починалося все з простого хобі успішного бізнесмена Володимира Гігінеішвілі та побудованого ним винного підвалу. А у 2013 винниця (який знаковий лінгвістичний збіг!) трансформувалася на виноробню, лабораторію та сховище для витримки вин, обладнані за останнім словом науки та техніки. D+ дізнавався про нові обрії у Димитрія Камінського, СЕО і головного технолога Gigi winery.
Нові обрії – виноградники
Власники Gigi winery працювали над цим з моменту заснування, тож придбали у 2017 році біля Могилів-Подільська ділянку на 16 га. Ще коли купляли виноград у «Шабо», побачили, яким якісним він може бути, тим більше, якщо вирощувати самим. Торік підготували 6 га і на цю осінь висадимо 4,24 га лоз. Коли лише планували виноградник, запросили Університет Гайзенхайма проаналізувати наші умови. І з’ясувалося, що на 2017 рік нам не вистачало 5 сонячних днів для вирощування пізніх червоних сортів (Одеський Чорний, Сапераві). Але через зміни клімату сьогодні ризиків стало менше. Наразі плануємо 4 сорти: Іршаї Олівер (один з наших улюблених), Рислінг Рейнський, Піно Нуар та Одеський Чорний. В майбутньому досадимо цікаві автохтони, можливо щось з Європи.
Квеврі
Минулого літа ми привезли з Грузії 40 штук амфор. Але вирішили, що поки нам достатньо восьми по 1 200 л (загальний тираж приблизно 9 600 л). Перший рік робили оранж з Ркацителі і Шардоне. Шардоне зброджували у квеврі на меззі. Ркацителі, Сапераві і Одеський Чорний заклали майже по класичній кахетинськiй технології, єдина відмінність – без гребенів. Гребені в Україні погано дозрівають, вони не деревеніють, як у Грузії, і щоб зменшити ризики, робили без них. Решту зробили за традицією: процес бродіння у квеврі, потім амфори долили доверху, закоркували і лишили до кінця березня. Зараз їх дістали і готуємо до розливу. Сподіваюсь, на початку літа на якомусь з фестивалів презентуємо.
Нагородитавідзнаки
Останній рік ми рідко брали участь в конкурсах. Назву тейстинг у Варшаві, коли сім MW дегустували 100 вин України і обирали з них 24 найкращих, а потім – шортлист на 12. Наш «Алі- берне резерв» 2022 увійшов у ТОП-12 найкращих вин України. Далі це вино було відібрано до вин-амбасадорів 2024 року, що представлені в Cité du Vin (Бордо). Часто його обирають на офіційні державні прийоми. Плануємо подати на конкурси наші нові вина з квеврі.
Флагманські вина
Робимо мерло в двох стилях. Одне більш лайтове, ніжне, з ароматами фіалок, червоних фруктів, слив. Червоне на літо. Другий стиль – витримані мерло, насичені і в смаку, і в ароматі. Серед них є вино 2019 року, приміром, що досі зберігає потенціал для витримки в пляшці. Ще один флагман – вино з сорту Одеський Чорний, або Аліберне. Використовуємо дві назви, тому що їх розділяємо: «Одеський Чорний» – без витримки в бочці, «Аліберне» – витримане. У 2020 році, коли вперше в Україні відбувся конкурс вин з Одеського Чорного, наше «Аліберне» 2017 року завоювало титул «Найкраще вино України». Підтримують цю високу планку й інші вінтажі: «Аліберне» 2019 (витримане в бочці, володар платини Wine&Spirits Ukraine 2023), «Одеський Чорний» 2023. Якщо вам вдасться знайти ці вина, рекомендую спробувати. Також людям подобаються наші петнати. До речи, багато хто дізнався про нас саме через них. Далі захоплюються іншими винами і стають прихильниками Gigi winery.
Союз мистецтв
На деяких етикетках наших вин – репродукції творів колишнього посла Грузії в Україні Гели Думбадзе. Він є другом власника Gigi winery – Володимира Гігінеішвілі. Одного разу Володимир Карлович показав мені ці роботи, і я запропонував поєднати їх з нашими винами, адже обидва – витвори мистецтва. Наразі є лінійка з трьох вин: біле, рожеве, червоне, на етикетці кожного – роботи Гели Думбадзе. І наш петнат також прикрашає репродукція картини «Дон Кіхот». На майбутнє плануємо ще й рожевий петнат – художня етикетка вже готова.
Де замовити вино
У Києві працюємо з Goodwine, рестораном Клопотенка «100 років тому вперед», Artania Wine Bar. У Львові це «Винолови», Bad Boy, Goodwine, «Винарня». Наші вина представлені у 80% місцевих ресторанів та супермаркетів («Україночка», «Варшава»). Зараз плануємо відкривати у Вінниці винний бар з можливістю купити вино за цінами магазина за адресою вул.600-річчя, 9Б. Чекаємо гостей і на виноробні. Енотуристам пропонуємо екскурсію винарнею з дегустаціями та гастрономічні враження: обіди, пікники.
⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
Gigi winery, або Винний Дім Гігінеішвілі – одна з кращих виноробень України, яка понад 10 років створює вина преміальної якості на Вінниччині. Починалося все з простого хобі успішного бізнесмена Володимира Гігінеішвілі та побудованого ним винного підвалу. А у 2013 винниця (який знаковий лінгвістичний збіг!) трансформувалася на виноробню, лабораторію та сховище для витримки вин, обладнані за […]
Рубрика
|Коментарі Вимкнено до Gigi winery: квеврі, лози та картини
Єдність – це сила. Сьогодні кожен українець розуміє цю мудрість як жодна інша нація. Але галузева, «цехова» єдність досягається непросто – надто різні інтереси, часом конкурентні. І все ж в Україні виникло і потужно розвивається унікальне об’єднання, що цементує в єдину міцну будівлю одночасно кілька професійних спільнот, в тому числі різноманітні сектори виноробної галузі. D+ звернувся до Володимира Печка – голови Громадської спілки «УКРСАДВИНПРОМ» з проханням прокоментувати, як вдалося об’єднати такі різні бізнеси, і як це працює – навіть в умовах війни.
Очолюваному мною «УКРСАДВИНПРОМу» наступного року виповнюється 10 років. По суті, спілка все життя діяла в умовах війни з рф. Але, незважаючи на це, нам вдалося об’єднати дуже різні господарства – виноробів та ягідників, виноградарів та науковців, садівників та дистилерів. Думаю, головні магніти, що збирають людей до нас, – ентузіазм, оптимізм та відданість справі.
На сьогодні ГС об’єднує близько 280 учасників – це виробники фруктів, ягід і винограду, підприємства з переробки, виробники винопродукції, які представляють 85% загального виробництва в Україні, а саме коньячної, винопродукції, крафтових напоїв; також асоціації виноробів та профільні наукові і освітні установи.
Дієвість нашої спілки та привабливість членства підсилює активна міжнародна діяльність. ГС «УКРСАДВИНПРОМ» є учасником впливових об’єднань, зокрема Fédération Internationale des Vins et Spiritueux (FIVS), яка об’єднує представників алкогольної галузі з понад 25 країн і працює над сталим розвитком та зменшенням торговельних бар’єрів, а також Wine in Moderation (WiM) – міжнародної ініціативи з формування відповідального споживання вина, що охоплює понад 15 країн. У 2022 році спілка спільно з Міністерством аграрної політики та продовольства України ініціювала процес повернення України до ключової міжнародної інституції у сфері виноробства – Міжнародної організації винограду та вина (OIV).
Окрім участі в спільних проєктах, «УКРСАДВИНПРОМ» активно популяризує українське виноробство: організовує дегустації вин з вітчизняних сортів в Україні та за кордоном (зокрема в Бургундії під час святкування 100-річчя OIV), проводить фестивалі, надає консультації з ліцензування, а також займається просвітницькою діяльністю.
Водночас сприяє впровадженню міжнародних стандартів (GlobalG.A.P., ISO, HACCP) у виробництві фруктів і ягід, аналізує документи для держкомпенсацій та бере участь у розподілі коштів держпідтримки.
Ми сприяємо залученню інвестицій та експорту української продукції на всі континенти світу. ГС здійснює маркетинговий супровід підприємства на виставках, заходах та в міжнародних медіа. Маркетингова підтримка – то комплекс робіт з просування українських виробників на міжнародних ринках збуту. ГС «УКРСАДВИНПРОМ» разом з партнерами постійно організовує спільні стенди та бере участь у міжнародних виставках (Riga Food, Anuga, Gulfood, Fruit logistica, SIAL тощо).
Неабияку вагу має наша діяльність щодо захисту інтересів членів ГС. Юридичний відділ ГС здійснює відповідний супровід підприємств в умовах високої конкуренції та мінливості чинного законодавства. ГС мінімізує ризики і здійснює пошук найбільш ефективних шляхів захисту підприємств.
Завдяки активній та послідовній роботі спілки, численним офіційним зверненням до Кабінету Міністрів України, профільних міністерств і народних депутатів, з 2017 року вдалося досягти надзвичайно важливого результату – відновлення державної підтримки галузей садівництва, виноградарства та хмелярства. Відновлення компенсації для галузей – це результат багаторічної роботи з відстоювання інтересів українських садівників і виноградарів, і яскравий приклад того, як фаховий діалог між виробниками та владою здатен впливати на стратегічні рішення на державному рівні.
Наша співпраця з профільними науковими установами України дозволяє надавати як консультативну, так і технологічну допомогу виробникам, впроваджуючи передові розробки вітчизняних науковців.
Ще один важіль – спільні закупівлі. ГС допомагає підприємствам об’єднуватись для спільного придбання товарів, засобів захисту рослин, добрив чи послуг на більш вигідних умовах.
Завдяки співпраці з International Trade Center (ІТС) вдалося не лише організувати ключові заходи, зокрема розробку Стратегічної дорожньої карти розвитку виноградно-виноробної галузі України, але й зміцнити міжнародну співпрацю. Важливим кроком у цьому напрямку стали робочі поїздки українських виноробів до Молдови, Грузії, Вірменії, Іспанії та Франції – країн із багатою виноробною традицією. Такі ініціативи сприяють системному розвитку галузі.
Важлива сфера – представництво інтересів членів ГС в органах державної виконавчої влади, що призводить до розробки законопроєктів та постанов, які дозволяють галузі розвиватися, виходити на нові ринки збуту та обсяги.
І вишенька на торті нашої діяльності – залучення інвестицій до вітчизняних виробництв у межах авторитетних міжнародних грантових програм.
Вважаю, що за ці роки «УКРСАДВИНПРОМ» сформувався в найвпливовіше загальнонаціональне об’єднання і, аналізуючи плідний врожай діяльності, переходить вже на вищий – репрезентативний щабель розвитку, заявляючи про Україну на світовій арені.
⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
Єдність – це сила. Сьогодні кожен українець розуміє цю мудрість як жодна інша нація. Але галузева, «цехова» єдність досягається непросто – надто різні інтереси, часом конкурентні. І все ж в Україні виникло і потужно розвивається унікальне об’єднання, що цементує в єдину міцну будівлю одночасно кілька професійних спільнот, в тому числі різноманітні сектори виноробної галузі. D+ […]
Рубрика
|Коментарі Вимкнено до Володимир Печко: «УКРСАДВИНПРОМ» напередодні ювілейного року збирає плідний врожай успішних проєктів»
Він знає про м’ясо все. Його називають Майстром стейків, адже за плечима Олега Старуна 20-річний досвід роботи шеф-кухарем в провідних стейк-хаусах України. Ми поспілкувались з паном Олегом і дізнались, чому американська яловичина така смачна і в чому секрет ідеального стейку. А ще отримали рецепт від шефа. Ділимось!
Drinks+: Ви маєте статус експерта з м’яса від Американської асоціації виробників мраморної яловичини, свого часу проходили навчання в Техасі. До того ж, за фахом ви – технолог харчової промисловості, тож американське стажування вже сприймали з позицій профі. Можете розповісти, що найбільше тоді в Америці вразило і чому навчило, перетворивши на Майстра, які скіли використовуєте і досі?
Олег Старун: Від Америки в мене залишилися найпозитивніші враження. Взагалі, вчитися за межами своєї країни, це завжди цікаво. Думаю, багато шеф-кухарів підтримають мене у цьому. Адже коли ти їдеш в іншу країну отримувати інформацію про те ж саме м’ясо (як в даному випадку), це не просто інформація. Ти отримуєш нові емоції, дізнаєшся нові технології, нові подачі тощо.
Мені пощастило на запрошення USMEF побувати в Техасі – самому м’ясному штаті. Дуже сподобалося, що місцевий Університет сільського господарства – це освітня установа найвищого рівня, яка дає глибокі та всебічні знання. У нашому випадку ми розбирали бичка, як «Лего»: де який м’яз знаходиться, як вони діляться, світові розруби… Мені, як кухареві, це було неймовірно корисно. Я дізнався багато нового. І так, всі ті знання та навички, що отримав у Техасі, використовую й досі.
D+: Напевне ж ви працювали не лише з американським продуктом, але й з австралійським, новозеландським? Що відрізняє саме американську яловичину, чому шефи обирають саме цю пропозицію?
О.С.: Насамперед йдеться про те, що в Америці існує власна культура вирощування та споживання яловичини. Наприклад, одна з найпопулярніших порід – Абердін-Ангуська, як і багато інших м’ясних порід, не походить з Америки, її до Америки завезли. Але завдяки грамотному підходу до вирощування більшість її асоціює вже саме з Америкою. Щоб пояснити цей феномен, трохи зануримося в технологію: відмінність американського продукту від інших в тому, що тварин, які йдуть на мармурове м’ясо, стейки, перед забоєм догодовують переважно кукурудзою. Саме це і дає м’ясу солодкуватий присмак та особливий аромат. Через те, що в м’ясі більше цукрів, воно краще карамелізується і під час приготування разом з жиром дає неймовірний аромат. Така відгодівля обумовлена тим, що в Америці великі поля кукурудзи. І якщо порівнювати з Австралією, де у відсотковому співвідношенні від загальної маси зерна (пшениця, ячмінь), кукурудзу в корм додають приблизно 15-20%, в Америці все навпаки – кукурудза займає левову частку раціону. Якщо взяти два стейки – американський та австралійський, американський буде дуже легко визначити за смаком.
Якщо говорити про Нову Зеландію, то там взагалі немає зернової відгодівлі, переважно вони годують тварин травою, з невеликим додаванням зернових. І порівнюючи новозеландський стейк з американським, навіть не будучи експертом з м’яса, можна відчути різницю. Відрізняється Нова Зеландія й від Австралії. А ось якщо взяти Австралію та Уругвай чи Аргентину, тут вже спірно, хтось відчує різницю, хтось ні. Багато залежить від виробників, як вони годують тварин, від цього залежить кількість вкраплень жиру, а отже й смак. Але як би там не було, – американська яловичина відповідає найвищим світовим стандартам.
D+: Ваша кар’єра шефа була блискавичною: ви ставили кухню самих преміальних м’ясних ресторанів української столиці і міняли місця роботи за власним бажанням. А зрештою обрали той, де облаштована відкрита кухня, – принаймні так ви пояснювали це рішення в одному з інтерв’ю. Досить несподіваний аргумент для того, щоб шефу залишити успішний та солідний заклад, чи не так? Що вам це дало?
О.С.: Я завжди відкритий до людей. Така кухня – як театр. І це зовсім різні відчуття – коли ти готуєш у закритому приміщенні, і коли готуєш там, де люди можуть підійти, подивитися технологію і навіть взяти у цьому участь. Чому б ні? Мені це цікаво. Люди хочуть театру, люди не йдуть до ресторану лише за їжею, люди йдуть за сервісом, за емоціями. В першу чергу за емоціями. Стейк можна приготувати й вдома. У ресторані з відкритою кухнею все відбувається на очах, все прозоро і викликає багато емоцій.
D+: Чи не саме цим принципом – фідбек понад усе – продиктоване ваше рішення останнього періоду: розвиток власної справи на «Столичному» ринку в Києві. Виглядає, що Ви практично з високого подіуму «пішли в народ». І понесли туди усі ті преміальні продукти. Ще одне парадоксальне рішення! Адже воєнний час – не найкращий період для подібних експериментів. Простіше було б пересидіти за спиною іншого власника якогось закладу…
О.С.: Бажання зворотного зв’язку – моя перша мотивація. Головне, щоб він був інформативним. Наприклад, якщо хтось скаже мені, що в моєму борщі щось не так – це теж фідбек, але я хочу конкретно знати, що саме не смакує, я візьму це до уваги і подумаю, як виправити. А якщо конкретика відсутня, то я вважаю, що з моїм борщем все гаразд, то може день у гостя видався поганий. Щодо «Столичного» ринку, я не прив’язувався до місця – я прив’язувався до ідеї, що це має бути стрітфуд, але з якістю ресторану. Ми маємо позитивні відгуки, люди до нас йдуть. І я не обмежуюсь «Столичним», планую мережу стрітфудів по місту.
D+: Чи можна сказати, що це втілився в життя той самий «шеф-тейбл» в абсолютному розумінні, про який ви колись розповідали? Можете детальніше розказати про принципи роботи, цілі, як іде справа зараз? Чи проводите майстер-класи? І як же бути з пейрингом: м’ясо є, а де вино?!…
О.С.: Як я вже казав, справи йдуть добре, люди до нас тягнуться. Щодо принципів – перш за все, це задоволений гість і правильний продукт (тобто, не розповідати про вищий сорт, а насправді його застосовувати). Мабуть чесність – і є найголовнішим принципом. Треба бути чесним із собою, зі співробіт- никами, взагалі у бізнесі. Майстер-класи наразі проводжу не часто, це може бути щось на запит, для конкретного ресторану. Ну, а стосовно вина, то в мене на локації його немає. Пропонуємо лимонад власного виробництва, дещо зі слабоалкогольних напоїв. Погодьтеся, дивно стати посеред ринку із декантером і розповідати щось на кшталт «ось до цієї шаурми підійде такий-то конкретний гран крю…» – кумедно, не той формат. Але думки бродять: в планах робити барбекю і можливо тоді ми співпрацюватимемо із сомельє.
D+: Ваша дружина, наскільки нам відомо, також шеф-кухар. Розкажіть про свою другу половину, будь ласка. Які спільні уподобання в гастрономії? Взагалі, як два шефа уживаються на одній домашній кухні?))
О.С.: Так, моя дружина також шеф. Ми і раніше працювали разом, на майстер-класи виїздили, і зараз разом – працюємо у чотири руки. Нам не потрібно одне одному прописувати якийсь план, хто й що робить, за що відповідає. Все зрозуміло без зайвих слів. Мені з цим пощастило, маю свого особистого шефа)). Ну, а вдома – хто захотів, той і готує. Можливо в це складно повірити, але так воно і є.
D+: Як би ви оцінили актуальну ситуацію з поставками продуктів, зокрема м’ясних, під час війни? Які ризики? Адже раніше доставка м’яса з США в Україну займала десь 10 днів, то як зараз?
О.С.: Я бачу, що процес логістики подовжився десь удвічі через відсутність прямого авіасполучення. Якщо раніше охолоджений продукт доставлявся за 10 днів, а заморожений міг йти морем 90, то зараз доставка охолодженого відбувається протягом 20-25 днів. Для м’яса це некритично, під час доставки воно проходить процес дозрівання, відбувається автоліз. Але все одно є ризики. Продукт доставляється літаком, потім його везуть у холодильнику, а коли кордон перекривають, – постачальникам доводиться чекати. Проблеми відчувають усі. Наприклад, перед Новим роком якась частина продуктів взагалі не приїхала через перекриття кордонів.
D+: Який взагалі шлях проходить продукт, який потім перетворюється на справжній, ідеальний стейк?
О.С.: Насамперед – це повинен бути якісний продукт. Друге – людина, яка розуміє, як із цим продуктом працювати. І третє – не заливати м’ясо якимось умовно гостро-солоно-солодко-кислим соусом: ми не зрозуміємо ні соусу, ні стейку. Потрібна ясність в голові, що ти робиш, і чи прийде до тебе гість ще раз (або не раз), на цю страву. Тому я і люблю відкриту кухню – бачу емоції гостя.
D+: З ким із дистриб’юторів співпрацюєте по м’ясу? Хто і з яких причин імпонує?
О.С.: Дуже давно і щасливо працюю з компанією «7 Континент». Десь з 2010 року. За цей час приготував не одну тонну м’яса, яке вони завозили.
D+: Чи змінився м’ясний асортимент у зв’язку із війною, з якими саме продуктами зараз зручніше (вигідніше) працювати, чому? Взагалі, яке саме м’ясо будете пропонувати з нової локації?
О.С.: Я думаю, що асортимент змінився у кожній галузі. Щось зникло, щось додалося. Втім, усі ключові преміальні продукти, в тому числі, американські стейки, може не в тих обсягах, як до війни, але завозять. В тому числі і яловичі томагавки – дуже ефектні по формі і класні за смаком Рібай стейки, назва яких сьогодні звучить для українців так привабливо))). На новій локації американське м’ясо будемо пропонувати киянам під час BBQ weekends.
D+: На очі потрапила сторіз, де робите сендвич з ростбіфом, піцу з італійською моцарелою. Як справляєтеся з економікою, готуючи з преміальних продуктів на ринку (на ринку, Карл!))).
О.С.: Якщо говорити про економіку бізнесу, то, звичайно, польський сир дешевший за італійський, але лише на 20%. У мене не так багато йде сиру на блюда. І якщо я беру для своєї піци італійське борошно і даю тісту ферментуватися 72 години (тобто «заморочуюсь»), то чому при цьому я не можу покласти в ту піцу італійський сир? Бізнес йде. Економіка працює. Хоча ми й відчинили вікна наших контейнерів лише у листопаді місяці, а це означає, що топового сезону ще не було. Подивимося, що буде за рік.
D+: Коли ми говоримо про американську яловичину, дуже цікавою темою є альтернативні американські продукти. І, як нам здається, вона мало розкрита. Розкажіть, будь ласка, про це.
О.С.: Так і є, споживачеві ця тема маловідома. Але насправді це дуже цікаво. Маючи справу з альтернативними частинами американської яловичини, необхідно розуміти, з чим ти працюєш. Якщо взяти, наприклад, преміальний Рібай без кістки, з одного розрубу ми нарізаємо 12-14 стейків і вони будуть плюс-мінус однакові. Але якщо взяти інші розруби, скажемо, Чак Ай Ролл, з нього вийде більше стейків, але треба вміти з ним працювати (вирізати та зачистити), а для цього потрібні певні навички, інакше стейк буде жорстким. Або Хенґінг Тендер (стейк М’ясни- ка) – з ним та сама історія, якщо не вміти його готувати, блюдо теж може вийти невдалим.
Розрубів, які потрібно вміти правильно готувати, насправді багато, і цьому потрібно вчитися: зрозуміти як рі- зати, під яким кутом, з якого боку, чи прибирати жир, чи є всередині сполучна тканина тощо. Хтось, звісно, вчиться на власних помилках, але краще все ж вчитися у професіоналів. І, до речі, USMEF регулярно проводить такі навчання. Особисто мені з альтернативних частин американської яловичини подобається грудинка, з якої роблять пастрамі. Це м’ясо має чудовий смак та неймовірну соковитість. На моєму BBQ weekends воно обов’язково буде!
D+: Знаємо, що ви – не прихильник рецептів і віддаєте перевагу авторській імпровізації. Але хочемо скористатися вашою кваліфікацією і набути собі та читачам трохи вміння готувати ідеальне м’ясо. Поділіться, будь ласка, актуальним святковим блюдом.
Рецепт від шефа Олега Старуна
«Шатобріан з фуа-гра, ягідним соусом та гарніром зі шпинату і томатів»
Інгредієнти: головна частина яловичої вирізки 400г, фуа-гра ескалопи 150г, чебрець, часник 2г, сіль, перець горошок мікс, олія рослинна.
Приготування: стейк солимо, перчимо і обсмажуємо на розпеченій пательні з усіх боків з додаванням часнику та чебрецю. Коли стейк стане рум’яним, кладемо його на деко і доводимо до готовності в духовці при температурі 180 °C 10 хвилин. Температура в товщі волокон повинна бути 45 °C. Залишаємо стейк відпочити протягом 3-х хвилин. Ескалопи з фуа-гра солимо, перчимо та обсмажуємо на розпеченій пательні без додавання олії з усіх боків.
Приготування: ягоди з цукром і вином треба довести до кипіння, додати пару гілочок чебрецю і про- варити 3-5 хвилин. Після дістати чебрець, суміш пробити блендером і пропустити через дрібне сито.
Приготування: на вершковому маслі обсмажуємо шпинат із додаванням часнику та томатів. Солимо, перчимо.
Подача: на тарілку викладаємо гарнір. Стейк нарізаємо на медальйони і, чергуючи з фуа-гра, викладаємо на гарнір, по краю гарніру додаємо на тарілку ягідний соус.
⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
Він знає про м’ясо все. Його називають Майстром стейків, адже за плечима Олега Старуна 20-річний досвід роботи шеф-кухарем в провідних стейк-хаусах України. Ми поспілкувались з паном Олегом і дізнались, чому американська яловичина така смачна і в чому секрет ідеального стейку. А ще отримали рецепт від шефа. Ділимось! Drinks+: Ви маєте статус експерта з м’яса від […]
Рубрика
|Коментарі Вимкнено до Олег Старун про американські яловичі томагавки, відкриту кухню і бізнес часів війни
Ці тренди не виникають з порожнечі. Вони – результат зміни поколінь, філософій, стратегій. І найкраще про це може розповісти людина, яка понад 30 років спостерігає за цими зрушеннями.
Tіме,заразчималовиноробівіз регіону Swartland регулярно потрапляють до верхівки вашого рейтингу. Це справді найбільш домінантний червонийрегіонПАРсьогодні?
Tim Atkin MW: Ну, не зовсім. Не думаю, що Swartland домінує в категорії червоного вина. Так, там є винороби, які демонструють надзвичайний рівень: Sadie, Porseleinberg, Mullineux. Але Stellenbosch також має чимало чудових зразків, дуже високо оцінених. І є інші регіони – Elgin, скажімо, дуже добрий для Pinot Noir, Darling – для Cinsault.
Південна Африка – дуже розмаїта країна. Вона не зводиться до Swartland і Stellenbosch, хоча саме вони зараз найвідоміші. Але Swartland дійсно здійснив фантастичну трансформацію. Ще 20 років тому це була територія масового виробництва білого винограду, який ішов до кооперативів. І ось тепер – один із найцікавіших регіонів у Новому Світі. Це дивовижно. Але не означає, що всі найкращі вина – саме звідти.
ВизгадалиElgin,Якірегіони, на вашу думку, можуть стати наступною великою історією ПАР?
Tim Atkin MW: Я б уважніше придивився до Elim – потенціал Sauvignon Blanc там величезний. Також Piekenierskloof і Cederberg – вони високо розташовані, прохолодні, виноград там має відмінний баланс. Це ще не ті регіони, які ми щодня бачимо в рейтингах, але це лише питання часу.
Якщо поглянути на виноробів нової хвилі, багато з них починали без власних виноградників. Чи досі це так?
Tim Atkin MW: Справді, так було. Скажімо, 10 років тому нова хвиля – це винороби, які купували виноград. Було багато гарного винограду за доволі низькими цінами, і домовленості часто базувалися просто на чесному слові. А от традиційні виробники мали землю й контроль над джерелами. Зараз усе інакше. Багато з нових виноробів – той же Chris Alheit, Eben Sadie, Adi Badenhorst – уже мають або дуже довгострокові контракти, або самі володіють виноградниками. Це ключова зміна. Тепер усе серйозно: якщо ти хочеш стабільного виробництва, маєш гарантувати доступ до винограду. Ці угоди вже не на словах, а юридично оформлені. І це добре.
Тобто «нова хвиля» вже не underground? Вона стала системною?
Tim Atkin MW: Так. Вони стали структурованими. Це професіоналізм. Але що буде далі? Чи з’явиться нова «нова хвиля», наступне покоління, яке знову почне ламати правила?
Щодо стилістики: ви часто говорите про зміщення акценту з потужності на прозорість. Як це виглядає у 2025?
Tim Atkin MW: О, це одна з найпомітніших змін. Раніше – багато дуба, алкоголю, екстракції. Сьогодні вина набагато стриманіші. Вони стали свіжішими, кислотнішими, точнішими. І це не просто тренд. Це внутрішнє бажання виноробів робити вино, яке говорить, а не кричить. Це вино, яке розповідає про теруар, а не про технологію.
Tim Atkin MW: Так. Pinotage відходить від старих кліше. Немає більше цього «димного, гумового» профілю. Найкращі зразки свіжі, з ягідним характером, структуровані, але не важкі. У них є власний стиль. Думаю, Pinotage справді має майбутнє. Якщо його робити розумно, з правильного винограду, – може стати справжнім обличчям ПАР.
Сьогоднішніспоживачі–молодші, інформованіші. Як ви бачите зміну аудиторії?
Tim Atkin MW: Нові споживачі хочуть історій. Їм важливо, хто зробив вино, де виріс виноград, чому саме так. Вони читають етикетки, шукають сталість, автентичність. І, звісно, вони онлайн. Instagram, TikTok – це не жарти. Якщо винороб не розповідає свою історію, – втрачає шанс бути почутим.
Якщодогастрономії?Якістилі вважаєте найбільш придатними до їжі?
Tim Atkin MW: Chenin Blanc – номер один. Його можна зробити в будь-якому стилі, і він завжди добре працює з їжею. Cinsault – легкий, ароматний, з м’яким таніном – ідеальний з багатьма стравами. Grenache також. І я скажу, що сучасний Pinotage теж стає food-friendly. Його можна використовувати у fine dining, не тільки на брай*.
А ваша роль як критика, вона змінилась?СьогоднівсебільшеTikTok-сомельє…
Tim Atkin MW: Так, роль змінюється. Але я завжди казав: я не просто ставлю бали. Я намагаюсь створити контекст. Я кажу не лише «ось 96 балів», а «чому це вино таке, чим воно унікальне». Я не суддя, я спаринг-партнер. Якщо можу допомогти виноробу вирости, я зроблю це. Але ніколи не «вб’ю» вино словом. Це не мій стиль.
Зараз багато говорять про глобальнепотепління.Чибачитеконкретнітенденції,пов’язанізцим?
Tim Atkin MW: Так, звісно. Я маю на увазі, що ПАР – дуже різноманітне місце. Деякі регіони справді мають проблеми через спеку і нестачу води. Наприклад, Klein Karoo – одна з тих зон, де справді складно вирощувати виноград без зрошення. Але інші регіони, ближчі до океану, – як Elgin чи Walker Bay – мають зовсім іншу ситуацію. У Південній Африці два океани – Атлантичний і Індійський, і вони приносять прохолоду, а іноді й дощі ближче до узбережжя. Це значною мірою пом’якшує наслідки глобального потепління. Але загалом, ПАР все ще сухе місце для вирощування винограду. Там чимало виноградників працюють без зрошення, і саме вони страждають найбільше у спекотні роки. І все ж – останні кілька вінтажів були дуже вдалими.
Тоді щодо старих лоз. Ви часто говорите про Old Vine Як вважаєте, це радше культурна цінність чи є маркетинговий елемент?
Tim Atkin MW: Думаю, що проєкт старих лоз – дуже успішна ініціатива. Він допоміг звернути увагу на певні сорти – особливо Chenin Blanc, але також і Cinsault. Проєкт переконує фермерів не викорчовувати старі ділянки, навіть попри те, що вони дають менше врожаю. Проблема в тому, що різниця в ціні між «зви- чайним» виноградом і старими лозами в ПАР недостатньо велика. І коли в тебе стара лоза – це просто означає менше ягід. Але завдяки Old Vine Project виробники почали вказувати на етикетці рік посадки або назву виноградника. Це дає додану вартість. І справді працює. З іншого боку, не варто ставити акцент лише на старі лози. По-перше, бо вони не такі вже й старі: в ПАР важко знайти лозу, якій 100 років, – через віруси, спеку, стрес. Тут 35-річна лоза – це вже багато. А в Іспанії, наприклад, 100-річні лози – звична річ. Тому так, це важливо, унікально, але не треба перебільшувати. Деякі з найкращих вин у країні – з молодих лоз.
Нарештіпитанняпроврожаї. Який з останніх, на вашу думку, найкращий? І що очікуєте від 2025 року?
Tim Atkin MW:South Africa має дуже хорошу серію врожаїв. Навіть під час посухи, скажімо, з 2015 по 2019 – вони давали дуже гідні результати. 2015 і 2017 – просто виняткові. 2021 – чудовий. І зараз усі говорять, що 2025 – це, можливо, найкращий врожай за їхню пам’ять. Але проблема в тому, що червоні вина з цього року ми ще не скуштуємо – пройде ще 2-3 роки, поки вони з’являться на ринку. А ось білі – Sauvignon Blanc, Sémillon, Chenin Blanc – побачимо вже наступного року. Я б сказав так: легко запам’ятати, бо всі чудові роки – непарні. 15, 17, 21, тепер 25.
І на завершення: які ваші побажання для південноафриканського вина у найближчі10років?
Tim Atkin MW: Хочу бачити ще більше впевненості. ПАР вже не «майже прорвалась» – вона вже тут. Хочу більше експериментів. Більше жінок у головних ролях. Більше визнання вдома, не лише на експорт. І щоб у світі більше не питали: «А що, в ПАР є хороше вино?» – а знали це. У певному сенсі, Південна Африка вже зробила все, що мала. Довела, що може. Що має. Що вміє. І тепер більше не змагається – вона існує. Стилістично, географічно, філософськи.
Те, що ще десять років тому сприймалось як революція, сьогодні стало структурою. «Нова хвиля» виноробів уже не романтичні бунтарі – це власники виноградників, автори контрактів, герої long game. Але вони не втратили голосу. Просто навчилися контролювати його гучність. Вино ПАР більше не намагається справити враження. Воно не кричить. Воно говорить – через кислотність, через зернисту текстуру, через непоказну витонченість. Не стилем Bordeaux, не копією Rhône. Своїм голосом. І головне, на своїх умовах.
Це голос, що не боїться новизни. Pinotage? Уже не привид колоніального минулого, а вино з нюансом і власною іронією. Cinsault і Grenache? Тепер не «альтернатива», а вибір. Chenin Blanc – не просто хіт, а лінґва франка південноафриканського вина, яка вільно переходить від оксидації до цитрусової вертикальності.
Країна навчилася не триматись за те, що «продається», і не вибачатись за те, що «ще не готове». Вона, – як людина, яка перестала говорити, що колись стане цікавою. Вона вже цікава. І з цим приходить нова якість – не лише вина, а й погляду на себе. Tim Atkin бачить ці зрушення глибше, ніж просто через дегустаційний стіл. Його бали — це не «винагороди за стиль», а акти довіри. Його топи – не кулінарні гіди, а маркери моменту. І якщо сьогодні вино з ПАР отримує 100 балів, – це не просто перемога енології. Це визнання того, що країна нарешті говорить так, що слухають. І, можливо, найголовніше – Південна Африка більше не потребує захисту. Не прагне «розповісти всім, яка вона класна». Бо вона вже стала тишею після вибуху – моментом, коли всі зупиняються, щоб дослухатися. І лишаються з нею надовго.
______________________
Досьє D+
Брай (braai) – південноафриканський варіант барбекю в колі сім’ї та друзів. Слово походить з африкаанс (braaivleis – «смажене м’ясо»). Брай – то український виїзд «на шашлики», але з більшим соціальним акцентом. Існує навіть національний День брай – 24 вересня. І для червоних вин ПАР це ключовий контекст споживання.
⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
Ці тренди не виникають з порожнечі. Вони – результат зміни поколінь, філософій, стратегій. І найкраще про це може розповісти людина, яка понад 30 років спостерігає за цими зрушеннями. Tіме, зараз чимало виноробів із регіону Swartland регулярно потрапляють до верхівки вашого рейтингу. Це справді найбільш домінантний червоний регіон ПАР сьогодні? Tim Atkin MW: Ну, не зовсім. […]
Рубрика
|Коментарі Вимкнено до Tim Atkin MW: «Південна Африка не змагається – вона існує»
Сімоне Роведа (Simone Roveda) – винний консультант, письменник, освітянин і візіонер, що стоїть за проєктом WineryLovers, який визнано одним із топ-10 винних акаунтів у соціальних мережах за версією Wine Enthusiast. Він також отримав престижну нагороду Fortune Under 40 Wine Award і визнаний найвпливовішим винним інфлюенсером Італії за версією World Influencer Ranking.
Авторитетний автор провідних видань, таких як L’Informatore Agrario, Passione Gourmet та Reporter Gourmet, Сімоне також є суддею престижних конкурсів CMB, Mundus Vini та інших. Він регулярно виступає на міжнародних винних конференціях, де ділиться інноваційними підходами, що знаходять відгук у винній індустрії.
Нещодавно Сімоне Роведа був призначений амбасадором Wine Travel Awards. Ми підготували велике інтерв’ю з Сімоне, щоб дати вам глибше уявлення про його експертизу і досягнення. Бажаємо приємного читання!
Початок кар’єри
Вероніка Бусел: Чи могли б ви описати момент, коли вперше задумалися про кар’єру у винній сфері? Що надихнуло вас обрати цей шлях, і які були ваші перші кроки?
Сімоне Роведа: Я закінчив факультет інженерії обчислювальних систем у Політехнічному університеті Мілана, коли вирішив спробувати себе у винній індустрії. Моя пристрасть до вина зародилася ще під час університетських років, підживлювана моєю природною цікавістю. Під кінець навчання я вирішив зосередитися на цифровому маркетингу. Я зрозумів, що у сфері комунікацій у винній індустрії відбувалося дуже мало змін – це було приблизно наприкінці 2015-го – на початку 2016 року. Тож я зробив рішучий крок! 28 січня 2016 року я почав публікувати дописи в Instagram через акаунт @winerylovers. На той час мало хто вірив у те, чим я займався; це виглядало доволі ризиковано. Винна індустрія не була готова до цифрових технологій і соціальних мереж — люди насилу розуміли, що таке Instagram, і лише трохи знали про Facebook. Спочатку акаунт @winerylovers здебільшого працював як платформа для репостів, дозволяючи кожному, хто позначив його або використав хештег #winerylovers, ділитися своїм контентом.
У травні 2016 року я досягнув першої важливої мети – 10 000 підписників, а незабаром після цього кількість зросла до 25 000. Мій перший крок полягав у тому, щоб надсилати пропозиції про співпрацю: я пропонував опублікувати допис на моїй сторінці в обмін на кілька пляшок вина. Так усе й почалося!
В.Б.: Ви здобули сертифікацію AIS Sommelier від Італійської асоціації сомельє та згодом отримали WSET Diploma – вітаємо вас із цими значними досягненнями. Чи могли б ви розповісти більше про свій освітній шлях у винній індустрії? Чи є конкретні особи або наставники у цій сфері, які вас надихнули?
С.Р.: Коли я почав свій шлях у світі вина, я знав про нього дуже мало; мій вибір базувався виключно на особистих уподобаннях. Однак у 2016 році, коли мої зусилля почали приносити результати, я став отримувати запити від тих, хто шукав поради. Деякі виноробні були зацікавлені у співпраці зі мною, що спонукало мене інвестувати у власну освіту. Я усвідомив, що на цій посаді я маю відповідальність як перед своїми прихильниками, так і перед компаніями, які вирішили зі мною працювати.
Щоб поглибити свої знання, я завершив усі три рівні навчання та став сомельє AIS у 2018 році, але на цьому не зупинився. Я приєднався до програми WSET, розпочавши з рівня 3, який успішно завершив у 2019 році в Italian Wine Academy у Вероні.
На цьому етапі я вже опанував універсальну мову для обговорення вина, але мій пошук знань тривав. У серпні 2019 року я розпочав складний шлях до отримання WSET Level 4 Diploma in Wines у WSET School London, завершивши фінальний іспит у жовтні 2022 року, незважаючи на перерву через пандемію. Ця дипломна програма надала мені ґрунтовну освіту у винній сфері. Завдяки цим знанням я можу ефективно спілкуватися як із професіоналами індустрії – енологами та агрономами, так і з кінцевими споживачами, незалежно від їхнього рівня експертності.
Програма WSET навчила мене не лише винознавству, а й цінностям послідовності, дисципліни та системного підходу – це нагадує підготовку до марафону! Менше ніж 14 000 осіб у світі мають сертифікацію Diploma, і лише одиниці в Італії. Я дуже радий, що протягом цього шляху мені траплялися люди з відкритим мисленням, готові ділитися своїми знаннями.
Професійні досягнення та визнання
В.Б.: У січні 2016 року ви заснували WineryLovers — екосистему, що включає вебсайт, Instagram-акаунт (наразі з 205 тисячами підписників) і інтерактивну спільноту. Як розвивався концепт WineryLovers із того часу?
С.Р.: Я почав публікувати дописи на Instagram-акаунті @winerylovers 28 січня 2016 року. Я вірив у свою ідею: винна індустрія потребувала змін у підході до комунікації, зокрема через освоєння цифрових платформ і соціальних мереж. Від самого початку моя сторінка була задумана як місце зустрічі для всіх поціновувачів вина, де вино є єдиною темою. Щоб швидко та ефективно розвивати акаунт, я вирішив репостити фотографії інших користувачів. Будь-хто, хто тегнув @winerylovers або використав хештег #winerylovers, отримує можливість бути перепощеним, і ця практика триває й досі.
Я вирішив використовувати англійську мову для всього контенту, щоб усунути мовні бар’єри для вайнлаверів із різних країн. Репости фотографій інших користувачів сприяють формуванню спільноти — коли я ділюся фотографією Джейн, а Джон цікавиться вином Джейн, між ними формується зв’язок. Це може призвести до дружби, професійних відносин чи просто приємного спілкування. Окрім цих репостів, я час від часу публікую власні дописи, щоб поділитися думками про вино, яке я спробував, або в рамках співпраці з виноробнями (у таких випадках спонсорство зазначається через спеціальні хештеги).
Найбільшим викликом для акаунта @winerylovers було взаємодіяти з алгоритмом Instagram, який віддає перевагу новому та оригінальному контенту за участю людей. Хоча важливо розуміти алгоритм, я вважаю, що не варто бути його заручником. Той самий принцип я використовую у своїй роботі з компаніями. Зрештою, я хочу, щоб моя сторінка надихала вайнлаверів, пропонуючи їм вина, гастрономічні поєднання та місця для подорожей.
В.Б.: Ваш візуальний контент просто неймовірний. Ви навчалися фотографії?
С.Р.: Дякую! Як я вже згадував, мій контент здебільшого складається з репостів, що включають фото та відео, створені та опубліковані іншими користувачами, а також деякі мої власні роботи. Для контенту, який я обираю до публікацій, я використовую ретельний процес відбору: він має бути естетично привабливим, захоплюючим, оригінальним і надихаючим, з різних країн та регіонів.
Я почав створювати власний контент за допомогою iPhone. Однак у 2018 році я відчув, що можливостей iPhone недостатньо, щоб зробити знімки того рівня, якого я потребував. Це спонукало мене придбати мою першу професійну камеру зі змінними об’єктивами — Fujifilm. Відтоді я присвятив себе фотографії, зосередившись як на теоретичних знаннях, так і на практичних навичках. Я зрозумів важливість надання професійного сервісу та зібрав повний набір обладнання, який дозволяє мені проводити спеціалізовані фотосесії для різних компаній.
Я люблю відтворювати моменти, спогади та враження через фотографію. Відчуття краси у поєднанні з фотографічними навичками дозволяє мені створювати високоякісний контент, що відповідає потребам бізнесу. Це схоже на експертність у вині, де потрібне поєднання природного таланту та розвинених навичок.
Цифровий вплив та стратегія
В.Б.: Що, на вашу думку, є найважливішим для ефективної роботи у сфері цифрової стратегії та цифрового маркетингу? Чи допомагає вам ваша освіта в галузі комп’ютерної інженерії в цій сфері?
С.Р.: Окрім роботи в сфері винної комунікації, я також консультую компанії щодо їхньої діджитал-комунікації. Мій спектр послуг включає створення контенту, розробку стратегій і планування редакційного контенту. Я вивчав цифровий маркетинг самостійно, спочатку застосовуючи знання до власних завдань, а згодом і до потреб інших, адаптуючи їх до конкретних ситуацій.
Я вважаю, що людина на моїй позиції повинна мати базове розуміння таких сфер, як маркетинг, продажі, копірайтинг та створення контенту. Хоча співпраця з фахівцями у цих галузях є дуже корисною, широка база знань дозволяє краще орієнтуватися у різних ситуаціях. Кожен сценарій має свої особливості та потреби. Наприклад, зараз Instagram Reels є найпопулярнішим форматом контенту на платформі, але я не ствоюю їх, якщо не маю змістовного матеріалу. Натомість я шукаю альтернативні методи або унікальний спосіб використання Reels.
Щодо моєї освіти в галузі інженерії комп’ютерних систем у Політехнічному університеті Мілана, я дуже задоволений своїм вибором. Хоча моя ступінь безпосередньо не дала мені інструментів і навичок, які я використовую сьогодні, вона сформувала унікальний спосіб мислення, який я застосовую для вирішення проблем і аналізу ситуацій. Я б не змінив цей шлях, адже він привів мене туди, де я є сьогодні.
В.Б.: На нещодавньому заході Wine Future Coimbra, де WTA був офіційним інформаційним партнером, ви взяли участь у першій панелі експертів: «TikTok, Discord і платні інфлюенсери – залучення нових клієнтів». Чи могли б ви розповісти більше про основні ідеї, які ви висловили під час своєї презентації?
С.Р.: Wine Future 2023 у Коїмбрі був цікавим і надихаючим. Під час заходу декілька галузевих експертів з усього світу, включно зі мною, зібралися, щоб обговорити шляхи покращення сектору. У моїй панелі, яку модерувала Крістіна Меркюрі (Cristina Mercuri), разом із Маріано Брага (Mariano Braga), Дельфін Порте (Delphine Porte), Джорджією Панагопулу (Georgia Panagopoulou) та Люком Фландерсом (Luke Flunders) ми зосередилися на тому, як залучити нових, молодших споживачів за допомогою останніх веб-інновацій.
Я поділився ідеями щодо ефективного створення контенту, навів приклади та вказав на практики, яких слід уникати. Створення контенту – це моя пристрасть, адже це основа всієї комунікації. Щоб ілюструвати свою думку, я запропонував експеримент: якщо я поставлю пляшку вина на стіл і попрошу 10 різних людей сфотографувати її у своєму стилі, я отримаю 10 унікальних зображень, кожне з яких відображатиме різні аспекти пляшки. Саме тому створення контенту є таким важливим!
До речі, наступний захід Wine Future запланований у Маямі з 13 по 15 листопада 2025 року.
В.Б.: Що ви думаєте про комунікацію у сфері вина в Італії та у світі? Наскільки ефективно винна індустрія взаємодіє зі споживачами?
С.Р.: Я вважаю, що у сфері комунікації винній індустрії ще є над чим працювати. У 2016 році більшість покладалася на друковані матеріали та застарілі сайти. Хоча соціальні медіа тепер більш розповсюджені, їх часто використовують неправильно. Проблема не в передових технологіях, таких як ШІ чи AR, а у нехтуванні базовими інструментами.
Чому у 2025 році так багато сайтів виноробень досі не адаптовані для мобільних пристроїв, хоча 60% трафіку надходить зі смартфонів? Чому так мало сайтів містять інтегровані розсилки, потужний, але недооцінений інструмент маркетингу? Профілі у соціальних мережах часто погано підтримуються, а Pixel від Meta, який безкоштовно оптимізує рекламу, майже не використовується. Бюджети на створення контенту також ігноруються, хоча саме візуальний матеріал першим привертає увагу споживачів.
Це лише кілька прикладів. Загалом інструменти для ефективної комунікації доступні та недорогі. Компанії можуть звертатися до професіоналів, щоб сформулювати чіткі цілі, визначити цільову аудиторію та створити стратегію. Це схоже на планування подорожі: чи йдете ви пішки, їдете потягом чи летите літаком, підхід має відповідати вашим цілям, бюджету та часовим рамкам.
Послідовність також є критично важливою. Успіх не приходить миттєво — він вимагає регулярної цифрової взаємодії, щоб «навчити» пошукові системи та підвищити видимість у соціальних мережах. Багато хто здається занадто рано або вважає, що достатньо публікувати щось час від часу. Проте ефективна комунікація потребує наполегливості та відданості.
В.Б.: Інфлюенсери у винній сфері: що повинні знати власники винних бізнесів, щоб ефективно співпрацювати з ними та досягати своїх цілей у таких партнерствах?
С.Р.: Інфлюенсер — це людина, яка є популярною у соціальних мережах, часто привертає увагу медіа та здатна впливати на поведінку та вибір певної аудиторії. Проте у винному світі термін «інфлюенсер» часто неправильно ототожнюють з «інстаграмером». Існує хибна думка, що якщо у когось є акаунт в Instagram і вони розповідають про дегустації, то вони автоматично стають винними інфлюенсерами. Це не завжди так.
Багато компаній зацікавлені у тому, щоб створювати партнерства з інфлюенсерами, щоб охопити свою цільову аудиторію. Перед початком співпраці важливо поставити собі кілька запитань: «Чи підходить мені цей інфлюенсер? Як він впливає на свою аудиторію? Чи відповідає його стиль філософії моєї компанії?»
Щоб отримати більш чітке уявлення, слід попросити інфлюенсера надати медіакіт. Це допоможе визначити, чи підходить він вашому бренду. Якби я був виноробом і розглядав можливість інвестувати у співпрацю з винним інфлюенсером, я б хотів співпрацювати з тим, хто компетентний і професійний, вільно володіє мовою вина та має знання у цій сфері — з тим, хто вклав час і зусилля у розуміння вина.
Медіакіт також допоможе зрозуміти, чи відповідає їхня аудиторія вашій цільовій. Крім того, я б дослідив їхній попередній досвід співпраці з іншими брендами — з ким вони працювали, який контент створювали, який стиль мови використовували та які отримували відгуки як онлайн, так і офлайн.
Винні інфлюенсери можуть стати потужним інструментом у вашій маркетинговій стратегії, але вони також можуть витрачати ваш час даремно. Ефективність партнерства завжди залежить від того, з ким ви вирішите працювати — чи є вони професіоналами у своїй сфері.
Інсайти індустрії та особисті вподобання
В.Б.: Чи спостерігаєте ви еволюцію споживацького інтересу до вина на тлі сучасних змін в індустрії? Які виклики та можливості ви бачите наразі як для вашої роботи, так і для індустрії загалом?
С.Р.: Споживання вина зменшується, навіть у провідних країнах, і немає єдиного пояснення цьому тренду. Різні соціально-економічні та культурні фактори змінилися за останні роки. Ми повинні почати з розуміння того, що вино, яке ми п’ємо у 2025 році, відрізняється від того, що вироблялося раніше. Воно змінилося, так само як і наш спосіб життя змінився. Важливо дивитися на це питання в ширшому контексті.
Одним з головних факторів є зміна споживчих звичок. Зростаюча обізнаність про вплив алкоголю на здоров’я змусила багатьох споживачів зменшити або повністю відмовитись від алкогольних напоїв, зокрема від вина. Крім того, економічні фактори також відіграють роль: зростання вартості життя знизило платоспроможність споживачів, змушуючи їх скорочувати витрати на менш важливі речі, такі як вино. Також посилено увагу до наслідків п’яного водіння, оскільки багато штатів запровадили більш суворі покарання та санкції. Окрім того, процвітаючий сектор крафтового пива та велика кількість преміальних безалкогольних напоїв стали привабливими альтернативами для тих, хто хоче уникати алкоголю. Це ставить питання про безалкогольні вина, тренд, який вже не можна ігнорувати.
Винна індустрія повинна адаптуватися до трендів, але не перебільшувати їхню важливість. Бути в курсі ринкових тенденцій корисно, але ці тенденції не повинні бути основою стратегії виноробні. Багато виноробень зараз зациклені на залученні молодих споживачів, зокрема покоління Z (від 18 до 21 року, залежно від законодавства), і базують свою стратегію виробництва та маркетингу на цій демографічній групі.
Проте кожна людина має свій унікальний шлях до оцінки вина. Особисто я перейшов від безалкогольних напоїв до слабоалкогольних напоїв, потім до міцних напоїв, і тільки десь у віці близько 25 років почав по-справжньому цінувати вино. Середовище, в якому людина виростає, також відіграє важливу роль; наприклад, молоді люди, чиї батьки є виноробами, можуть познайомитися з вином раніше, ніж той, хто походить з родини, що не споживає алкоголь.
Не варто обмежувати ці обговорення лише віком споживачів чи приналежністю до якогось покоління. Замість цього, розробляючи маркетингові стратегії, ми повинні розглядати знання та досвід кожної людини у всьому, що стосується вина. Я вважаю, що ми повинні прагнути залучати споживачів, навчаючи і захоплюючи їх, пропонуючи різноманітні стилі вина, але без надмірного тиску на те, щоб вони відповідали певним стандартам.
Особисті вподобання та винний туризм
В.Б.: Чи є у вас особисті вподобання у винах та винному туризмі? Якби була можливість, куди б ви поїхали без вагань? Чи маєте ви емоційну прив’язку до якої-небудь країни, регіону чи бренду?
С.Р.: Я дуже допитлива людина, яка любить досліджувати світ вина, завжди шукаючи щось нове. Саме ця цікавість привела мене до світу вина. У мене немає одного улюбленого вина; мої вподобання залежать від ситуації, місця та компанії, з якою я перебуваю. Однак є кілька видів, які я завжди тримаю в своїй винній шафі. Особливо мені подобаються класичні ігристі вина, не обов’язково шампанське, а також Неббіоло у всіх його формах — Langhe Nebbiolo, Barolo, Barbaresco, Roero — також і те, що не походить з П’ємонта. Крім того, люблю Рислінг, з якого виробляють різноманітні й файні вина, від сухих до солодких, від ігристих до тихих.
Коли я подорожую до нового виноробного регіону, я завжди намагаюсь дізнатися все про цей регіон, включаючи його традиції, культуру та людей, які там живуть, оскільки вино тісно пов’язане з місцем свого походження. Я маю особливу прив’язаність до Італії, оскільки я італієць, і прагну просувати італійське вино та культуру за кордоном.
Окрім відвідування основних виноробних регіонів, я також прагну досліджувати нові, що з’являються. Зміна клімату дозволяє виробляти вина в регіонах, де раніше це вважалося неможливим, але також ставить під загрозу деякі історичні та важливі виноробні зони.
Співпраця з клієнтами
В.Б.: Ваші клієнти здебільшого італійські виноробні; чи вважаєте ви себе експертом у галузі виключно італійського вина, чи ваша діяльність поширюється на інші регіони?
С.Р.: Так, це правда, що я здебільшого співпрацюю з італійськими виноробнями та компаніями, в основному через те, що я живу в Італії. Не буду приховувати, що мені б дуже хотілося співпрацювати й з іноземними партнерами, і я вже мав кілька можливостей це зробити. Загалом, я вважаю себе обізнаним в галузі італійського вина, хоча є певні області та регіони, які я б хотів дослідити більш глибоко. Залишатися в курсі всіх подій італійського виноробного світу важко, оскільки існує безліч сортів винограду. Більше того, вино в Італії глибоко пов’язане з культурою, тому це не лише про дегустацію різних пляшок, а й про розуміння навколишніх аспектів. Окрім того, мої навчання та подорожі дозволили мені глибше зрозуміти деякі іноземні виноробні регіони.
Амбасадорство Wine Travel Awards
В.Б.: Симоне, нещодавно ви стали амбасадором Wine Travel Awards. Можете розповісти, що для вас означає ця роль?
С.Р.: Я радий поділитися важливою віхою на моєму шляху винного комунікатора: мене запрошено стати амбасадором Wine Travel Awards. Ця роль дає унікальну можливість популяризувати неймовірний досвід, який пропонує глобальний винний туризм.
Wine Travel Awards — це платформа, котра відзначає та просуває досягнення у сфері винного туризму. У ролі її амбасадора я прагну підвищити обізнаність про різноманітний та захоплюючий досвід, який може запропонувати винний туризм. Від вивчення прекрасних виноградників і дегустації неперевершених вин до занурення в місцеву культуру й традиції — винні подорожі мають щось особливе для кожного.
Я вважаю, що дуже важливо цінувати пристрасть і відданість професіоналів, які роблять цей досвід можливим. Винороби, сомельє, готельєри та туристичні оператори відіграють важливу роль у створенні незабутніх подорожей для шанувальників вина по всьому світу.
Як італієць, я особливо прагну звернути увагу на менш відомі виноробні регіони Італії. Завдяки моїй ролі амбасадора я сподіваюся надихнути більшу кількість людей оцінити унікальні досягнення екосистеми винного туризму. Я з нетерпінням чекаю співпраці з Wine Travel Awards, щоб привернути увагу до видатних людей та напрямків, котрі формують майбутнє цієї захоплюючої індустрії.
⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
Сімоне Роведа (Simone Roveda) – винний консультант, письменник, освітянин і візіонер, що стоїть за проєктом WineryLovers, який визнано одним із топ-10 винних акаунтів у соціальних мережах за версією Wine Enthusiast. Він також отримав престижну нагороду Fortune Under 40 Wine Award і визнаний найвпливовішим винним інфлюенсером Італії за версією World Influencer Ranking. Авторитетний автор провідних видань, […]
Рубрика
|Коментарі Вимкнено до Сімоне Роведа про провідні винні подорожі та цифрові інновації
Коли ми знову поспілкувалися з Полом Вагнером після певної перерви, стало очевидно, що його «пенсія» сповнена енергії та барв, як і витримане вино. Відійшовши від керівництва Balzac Communications, провідного маркетингового агентства, яке він заснував із нуля, Пол не сповільнив темп. Натомість він став старшим консультантом Expedia Cruises, очолюючи до чотирьох розкішних винних круїзів на рік та поєднуючи свою глибоку любов до вина із пристрастю до подорожей.
Пол також продовжує освітню діяльність, викладаючи у Napa Valley College вже понад три десятиліття. Крім того, він надихає студентів у Європі через програму WINTOUR MBA. Його пристрасть поширюється і на письменництво – він є автором серії детективів, дія яких розгортається у його улюблених місцях відпочинку. Однак його останній літературний проєкт, що ще перебуває в процесі створення, розгортається на виноградниках Напа-Веллі, вбираючи багатство ароматів регіону, який він добре знає.
Цього року Пол Вагнер ділиться своїм експертним досвідом, досліджуючи стародавні виноробні традиції Грузії та нові виноградники Вірменії. Його часто запрошують виступати на міжнародних конференціях, де він ділиться унікальними ідеями з аудиторіями по всьому світу. Для Пола пенсія — це не про спокій, а про реалізацію того, що приносить справжнє задоволення та натхнення, подібно до келиха ідеального вина. У цьому інтерв’ю ми розкриваємо багатогранність його кар’єри та фокусуємося на актуальних винних подорожах із Expedia. Ми також простежимо, як Пол, гордий представник покоління Baby Boomer, продовжує переосмислювати старіння у винній індустрії, доводячи, що з кожним роком подорож лише набуває нових відтінків і смаків.
Вероніка Бусел: Чи могли б ви розповісти, як почалося ваше партнерство з Expedia Wine Cruises? Що стало початком цієї співпраці?
Пол Вагнер: Усе почалося, коли президент Expedia Wine Cruises завітав до мого офісу. Він шукав виноробні, які могли б зацікавитися організацією круїзів із винною тематикою. Він подумав: хто краще за людину, яка знає цю індустрію досконало? Тож він звернувся до мене зі словами: «Поле, чи можеш допомогти знайти кілька виноробень, які були б зацікавлені в такому проєкті?» Я звів його з кількома, і він залишився дуже задоволеним. Але потім він запропонував, щоб я особисто відчув, що таке круїз, щоб зрозуміти концепцію зсередини. Я зазвичай не прихильник круїзів. Віддаю перевагу тихому відпочинку – можливо, піший похід у гори з дружиною, подалі від натовпу. Але він запропонував Аляску, зазначивши, що це місце, яке інакше не оцінити сповна. Я подумав і погодився. Це звучало інтригуюче. Ми організували круїз для близько 50 людей, залучивши дві виноробні – Paloma Vineyards і Robert Mondavi Winery. Це була неймовірна подорож. Ми спускалися по канатних дорогах у лісах, каталися на каяках із косатками та навіть гуляли льодовиками.
Під час останньої вечері круїзу, після кількох винних дегустацій і спільних трапез, я запитав у групи: “Що вам найбільше сподобалося в цій подорожі?” Я очікував почути про пригоди, але був приємно здивований, коли всі відповіли, що найбільше запам’яталися винні заходи. Для мене це стало справжнім відкриттям. Те, що для мене є звичною частиною повсякденного життя, стало головною подією круїзу для інших. Тоді я усвідомив, що ми створюємо щось унікальне — даємо людям змогу пережити винний досвід, якого вони раніше не мали у своєму звичайному житті. Повернувшись, я був сповнений ентузіазму. Президент зрадів, дізнавшись про успіх круїзу, і запитав, чи хотів би я організовувати їх більше. З того часу я проводжу кілька круїзів на рік уже майже 12 років, і ми досягли значного прогресу. Сьогодні Expedia є одним із найбільших клієнтів провідних круїзних компаній світу.
ВБ: Отже, спочатку винні події не були основною метою, але з вашим залученням вони стали окремою та виразною частиною досвіду, так?
ПВ: Так, спочатку ми планували, що кожна виноробня проведе одну дегустацію вина, і я також проведу одну, плюс кілька вечерь з поєднанням вина та їжі. Але те, що мене дійсно здивувало – те, чого я не очікував – це те, як всі захоплено ставляться до цих подій. Знаєте, я вже, мабуть, провів близько 20 винних круїзів, а може, й більше, і це завжди одна й та сама реакція. Люди справді захоплюються. Звісно, їм подобається пейзаж – ми мандруємо по Дору в Португалії, Роні у Франції, через Бордо і по Рейну – вони насолоджуються мистецтвом, культурою та історією. Але те, на що вони дійсно чекають, – це повернення на корабель для чудової дегустації вина з кимось, хто може розповісти історії про це вино. Для багатьох саме це стає кульмінацією їхнього круїзу.
ВБ: Допоможіть мені зрозуміти, який демографічний профіль туристів, з якими ви працюєте в рамках співпраці з Expedia. Чи є більшість із них американцями? І чи можна вважати їх здебільшого любителями вина, а не професіоналами, які мають формальні зв’язки з винною індустрією?
ПВ: Так, це вірно. Більшість наших гостей на круїзах з Північної Америки – переважно американці, але є й багато канадців. Для багатьох європейців, наприклад, для французів, ідея круїзу по Роні може здатися зайвою. Вони можуть вибрати подорож з Парижа до Лазурного узбережжя, зупиняючись у різних містах і відпочиваючи на Рив’єрі без необхідності круїзу. Однак круїзи є особливо привабливими для тих, хто не хоче самостійно вирішувати всі логістичні питання. Одна з великих переваг круїзів – це зручність, адже це як мати плавучий готель. Ви прилітаєте в Амстердам, пливете по Рейну до Базеля, і корабель пришвартовується прямо біля собору в Кельні. Ви розпаковуєте речі лише один раз і відвідуєте Амстердам, Рюдесхайм та Базель без зайвих зусиль.
Що стосується зв’язку з вином, то наші пасажири, як правило, не є професіоналами, а швидше ентузіасти, які глибоко захоплені вином. Іноді можна зустріти когось, хто настільки захоплений вином, що писав про нього для місцевих видань чи працював у винному магазині — це більше про пристрасть, ніж про кар’єру. Що до демографії, то більшість наших клієнтів — це бумери, люди, які наближаються до пенсійного віку або вже на пенсії, і які важко працювали все своє життя, а тепер хочуть присвятити час своїм захопленням. В індустрії вина існує думка, що бумери не є основною цільовою аудиторією для винного туризму, і маркетингові стратегії часто націлені на міленіалів та покоління Z. Однак на наших круїзах я бачу іншу картину. Бумери сповнені енергії, відкривають нові вина, які вони зазвичай не купували б. Хоча міленіали зараз витрачають найбільше грошей на ринку вина, бумери є важливою та активною групою, яка прагне пережити нові захоплюючі винні враження.
Бумери мають перевагу перед міленіалами — у них більше часу, вони не мають дітей і можуть дозволити собі подовжити тижневий круїз до двотижневої відпустки. Вони мають фінансові можливості для таких круїзів і глибоко зацікавлені у вині, вважаючи це ідеальним способом провести вільний час. Вони нагадують нам, що ніколи не пізно відкривати нові захоплення.
ВБ: Чи траплялися вам бумери на круїзах, які відкрили свою пристрасть до вина вже в більш зрілому віці, можливо, дивуючись, як вони могли так довго обходитися без нього?
ПВ: Абсолютно, це трапляється досить часто, особливо на круїзах. Ми зазвичай організовуємо невеликі річкові круїзи, з кількістю пасажирів від 80 до 130. Це не масивні океанські лайнери, а більш особисті, і обстановка ідеально підходить для відкриттів. Наприклад, на круїзах по Роні, корабель зупиняється прямо перед історичними пам’ятками, такими як Chateauneuf-du-Pape, де колись жили папи в Авіньйоні. Це дуже зручно та захопливо.
Подорожуючи цими регіонами, це як подорож по живій книзі про вино. Пасажири мають можливість досліджувати знамениті виноробні регіони, такі як Condrieu, Hermitage і Saint-Joseph, рухаючись на південь від Ліона. Багато наших гостей, можливо, чули про вино з Hermitage чи Chateauneuf-du-Pape або навіть пробували його один раз у житті. Але на круїзі вони щодня дегустують ці вина — під час дегустацій, або за вечерею. Це справді відкриває для них новий світ — такий, який вони ніколи не змогли б пізнати вдома.
ВБ: Чи можете ви розповісти детальніше про те, як рекламуються ці винні круїзи і що робить їх привабливими для різних типів пасажирів? Які унікальні враження ці круїзи пропонують, щоб залучити як любителів вина, так і мандрівників, які шукають певні напрямки?
ПВ: Ці круїзи спеціально рекламуються як винні подорожі. Ми активно позиціонуємо їх як винні круїзи, і це дуже цікаво, оскільки люди приходять з різними мотивами. Дехто приваблений своєю пристрастю до вина і бажанням краще пізнати вина конкретного регіону. Інші приєднуються, оскільки ми пропонуємо унікальні напрямки, як-от Аляска або Таїті, або навіть нещодавню поїздку, яку я проводив в Йорданії та Єгипті, де все супроводжувалося винними заходами. Наприклад, той, хто завжди мріяв відвідати Аляску, може обрати наш винний круїз як ідеальний спосіб її дослідити. Багато з наших круїзів організовують самі виноробні господарства. Часто пасажири є членами винних клубів цих виноробів і бажають провести більше часу з виноробом або власником. Наприклад, ми часто співпрацюємо з Jean-Charles Boisset з родини Boisset з Бургундії, який зараз живе в долині Напа. Коли він проводить круїз, зазвичай він вирушає з Ліона і включає відвідування виноробень його родини в Бургундії. Це дає нашим гостям унікальну перспективу – вони переживають Бургундію таким чином, як інші просто не можуть, бо подорожують разом із Jean-Charles Boisset та мають доступ до ексклюзивних вражень через Фонд Boisset.
Багато клієнтів круїзів подорожують щороку, а деякі навіть більше ніж один раз. У мене були клієнти, які вирушали в круїзи зі мною шість або вісім разів. Один чоловік завжди радісно каже: «Поле, це мій сьомий круїз з тобою. Ти маєш обов’язково розповідати нові історії. Ніколи не повторюй ту саму!» (Сміється).
ВБ: Це звучить як досить нішева пропозиція в межах великої компанії, такої як Expedia. Як вона інтегрується в їхню загальну туристичну стратегію?
ПВ: Ці винні продукти безумовно є нішевими, але вони чудово відповідають загальній стратегії Expedia. Ми орієнтуємося на прибутковість, але також відкриті до вивчення нових можливостей, які можуть не бути одразу вигідними, якщо вони обіцяють довгострокові переваги. Наше бачення не полягає лише в досягненні негайних прибутків; це про зростання та розширення. Наші зустрічі часто повертаються до потенціалу нових ініціатив, навіть якщо вони не гарантують негайного прибутку. Якщо ініціатива, як от унікальний круїз, створює нові зв’язки, вона варта ризику, адже це ставить нас на позицію новаторів в індустрії.
ВБ: Чи можете поділитися деталями того, як ви співпрацюєте з виноробнями для організації цих унікальних круїзних досвідів?
ПВ: Наш підхід до співпраці з виноробнями чіткий: ми тут, щоб забезпечити успіх цього заходу для вас. Ми будемо купувати вино безпосередньо у вас, але наша мета не обмежується простою транзакцією. Ми прагнемо створити досвід, який буде настільки привабливим, що ви захочете брати участь у ньому щороку протягом наступних двох десятиліть. Маркетингові директори престижних виноробень зазвичай зосереджуються на двох речах: підтримці міцних стосунків з найкращими клієнтами та пошуку нових, схожих на них. Ось де вступають наші винні круїзи. Вони є ідеальною платформою для зміцнення цих зв’язків. Уявіть: корабель на 90 осіб, з яких лише 60 – це ваші члени винного клубу. Інші 30, бачачи, як ваші члени насолоджуються ексклюзивними дегустаціями вина та спеціальними вечорами, природно зацікавляться: «Хто ці люди? Як я можу приєднатися?» Ось це і є справжній маркетинг – викликати цікавість. Більше того, йдеться про створення спільноти любителів вина. Навіть попри те, що я зараз на пенсії, я завжди наголошував своїм клієнтам, що їхні найцінніші активи – це не бочки чи виноградники, а стосунки з клієнтами. Наші винні круїзи дуже ефективно зміцнюють ці зв’язки. Після тижня спільних вражень ваші клієнти не лише залишаються клієнтами; вони стають палкими прихильниками вашого бренду. Вони перетворюються на евангелістів, поширюючи своє захоплення вашими винами завдяки змістовним зв’язкам, які вони уклали на круїзі.
ВБ: Чи вважаєте ви, що Expedia була піонером у такому підході до винного туризму, і як ви оцінюєте конкуренцію з іншими круїзними компаніями у формуванні цього нішевого ринку?
ПВ: Я б не сказав, що Expedia Cruise Ship Center була першою, хто досліджував винний туризм, але вони, без сумніву, вдосконалили це. Багато компаній мають модель, коли за продаж 10 кают одна надається безкоштовно – це поширена практика серед місцевих коледжів, а також ресторанів. Але бачення Expedia йшло далі, ніж просто надавати одну каюту за кожні 10 проданих квитків. Вони поставили питання: «Як ми можемо створити унікальний досвід, за який клієнти будуть готові заплатити більше?» Цей підхід, який додає додаткову цінність, зробив їх особливими, особливо в партнерстві з виноробнями. На мою думку, вони стикаються з малою конкуренцією. Хоча інші компанії також пропонують винні круїзи, їхні враження часто обмежуються простими дегустаціями вина та вечорами. Наприклад, можливо, на борту буде присутній Jean-Charles Boisset, який наливатиме свої вина. Це винний круїз, без сумніву, але він відрізняється від того, що ми робимо. Ми пропонуємо серію з трьох дегустацій та трьох вечерь із поєднанням вина та їжі, кожна з яких є неперевершеною по-своєму.
Візьмемо проєкт Grand France, який ми реалізували минулого року. Ми провели чотири тижні на французьких водах, починаючи з Бордо, де ми проводили вечері з власниками шато на борту, пропонуючи вина з Chateau Margaux і Chateau Latour. Ми не просто заповнювали каюти; ми створювали незабутні враження. Наприклад, на Сені, подорожуючи з Парижа в Нормандію та назад, ми презентували гостям найкращі шампанські та вина з Ельзасу та долини Луари. Кожен круїз, який я проводив, супроводжувався відомим журналістом, який вів одну з дегустацій, піднімаючи її до рівня світового класу. Саме цей рівень уваги до деталей та якості відрізняє підхід Expedia на ринку винних круїзів.
ВБ: Чи можете ви розповісти, скільки часу ви щороку присвячуєте цим круїзам? Враховуючи величезну кількість подорожей, особливо враховуючи насичений графік минулого року, це майже здається повним робочим часом. Ви справді на пенсії? (Сміється).
ПВ: Так, минулий рік був дуже насиченим. Ми провели чотири тижні на круїзі річками Франції, і це було тільки частиною нашої програми. Крім того, я вів круїз, який починався в Буенос-Айресі, потім ми відвідали Монтевідео, об’їхали Аргентину, подорожували вздовж узбережжя Чилі і завершили подорож у Лімі, Перу. Під час цієї подорожі один з моїх колишніх студентів з першого набору в Wintour організував вечерю в Буенос-Айресі в класичному ресторані Asado, подаючи вина з виноробні його родини. Його звуть Франциско Фраґуас. Він неймовірна людина, а його вина – виняткові. Всі абсолютно полюбили як його, так і його вина. Після цього подорож продовжилася з відвідуваннями знаменитих виноробень по Аргентині, Чилі та Уругваю, де я проводив дегустації вина. Я був вдома близько 10 днів, перш ніж знову вирушив у чотиритижневу подорож річками Франції. Потім я відправився ще в один круїз. В кінці року я провів приблизно дев’ять тижнів у подорожах. Тому, хоча я і кажу, що на пенсії, насправді я все ще дуже активно залучений до цих винних круїзів. Це майже як бути напівпенсіонером, з урахуванням того, скільки планування і подорожей ці пригоди вимагають.
ВБ: Ви згадували про співпрацю з виноробнями та винними клубами, покращуючи досвід клієнтів. Це побудова мережі в основному ваші зусилля, чи це командна робота, особливо враховуючи складність організації цих винних турів?
ПВ: Це, безумовно, командна робота. Хоча круїзна компанія, така як Ama Waterways, займається своїм набором заходів і має свої зв’язки, я привношу додаткову експертизу та ідеї завдяки своїй великій мережі у винній індустрії.
На одному з моїх перших круїзів по річці Рона з Ama Waterways до нас приєднався Тім Гейзер (Tim Gaiser), майстер сомельє. Під час дегустації вина, організованої Ama в кооперативі в Тен Ермітаж, доповідач справив на нас велике враження, і ми представилися, обмінялися контактами. Наступного дня ми взяли участь у турі по виноградниках у Шапутьє, який проводив Гійом Рейно (Guillaume Reynaud), один з доповідачів на дегустації. Відзначивши нас, він був дуже радий, що ми приєдналися до туру.
Такі мережеві взаємодії дозволяють створювати унікальні враження. Наприклад, під час наступного круїзу по річці Рона я запропонував Ama Waterways організувати спеціальну вечерю під час зупинки в Тен Ермітаж. Ми запросили студентів сомельє з найближчої школи (які навчалися у Гійома Рейно) приєднатися до наших гостей на кораблі, надавши їм можливість практично обговорювати вино з американцями. Це була не лише чудова практика для студентів, але й незабутній досвід для наших гостей. Такий підхід до створення зв’язків та організації покращених вражень є моїм стилем роботи – він полягає у використанні відносин для пропонування чогось справді особливого та унікального, що неможливо досягти на самоті.
ВБ: Можете розповісти про плани на винні круїзи на 2025 рік? Які подробиці ви можете поділитися?
ПВ: Звісно! У нас заплановано три захоплюючі круїзи на 2025 рік, кожен з яких пропонує унікальний досвід. Перший з них проходитиме по річці Сена в партнерстві з Американським винним товариством, і це буде вже шостий рік поспіль нашої співпраці з ними. Вони є найбільшою споживчою винною організацією у світі, з приблизно сімома тисячами членів. Щороку ми організовуємо винний круїз, частина доходів від якого йде на підтримку Американського винного товариства, що дозволяє нам охопити широку аудиторію.
Цей круїз завжди користується популярністю – ми будемо досліджувати вина Шампань, долини Луари та Ельзасу на річці Сена. Після цього я вирушаю до Амстердама, щоб зустрітися з моїм другом, майстром сомельє Тімом Гейзером. Ми вирушимо в подорож з Амстердама до Будапешта, подорожуючи річкою Рейн, перетинаючи канал, а потім спустимося по Дунаю. Цей маршрут дасть нам можливість продегустувати вина Німеччини, Австрії та Угорщини. Організація цього круїзу з Тімом завжди є важливим моментом, адже ми разом вирішуємо, які вина дегустувати, які виноробні відвідати, і навіть запрошуємо місцевих виноробів приєднатися до нас на борту, особливо в Угорщині, де у мене є зв’язки завдяки проєкту Dry Furmint.
А потім, грандіозним фіналом наступного року стане круїз з Риму до Стамбула, маршрут, який я спеціально запросив, оскільки завжди хотів провести час в Стамбулі. Круїз почнеться в Римі, ми відвідаємо Мальту, пройдемо через грецькі острови і потім попливемо вздовж турецького узбережжя. Ми насолоджуватимемося італійськими, грецькими та турецькими винами, занурюючись у багаті культури та смаки кожного регіону. Цей круїз не лише для дегустації вина – це також можливість насолодитися красою та історією цих давніх земель.
ВБ: Скільки часу зазвичай тривають ваші винні круїзи, і скільки часу займає їхнє планування?
ПВ: Круїзи зазвичай тривають від 12 до 14 днів. Люди часто бронюють ці круїзи для важливих подій, таких як річниці або дні народження, іноді плануючи поїздки за два роки наперед. Зараз ми вже обговорюємо плани на 2026 рік, а деякі – навіть на 2027 рік. Ми завжди думаємо наперед про те, чого хочемо досягти, які дати підходять, і як організувати графіки виноробів, особливо оскільки вересень є ідеальним, але складним місяцем для винних круїзів через сезон врожаю.
Наприклад, у 2026 році ми плануємо знову співпрацювати з Американським винним товариством для круїзу, який, можливо, проходитиме з Риму до Афін – новий маршрут для цієї групи. Але ми також розглядаємо інші можливості. AMA Waterways розглядає можливість запуску круїзу по річці Магдалена в Колумбії. Хоча це не буде винний круїз, ця подорож обіцяє бути захоплюючою пригодою. Ми постійно шукаємо нові ідеї та підходи, щоб зробити ці враження ще більш захоплюючими. Зрештою, куди б ми не поїхали, вино завжди об’єднує людей, створюючи мости між різними культурами та походженнями.
ВБ: Зважаючи на популярність річкових круїзів в Європі, дивує, чому круїзні лінії не настільки активно інтегруються в ці регіони. Як ви вважаєте, чому так відбувається?
ПВ: Насправді річкові круїзи вже давно є важливою частиною подорожей Європою. Але ви піднімаєте складне питання, оскільки сприйняття таких круїзів не завжди однозначно позитивне в усіх громадах. Хоча річкові круїзи зазвичай не викликають такої суперечності, існують певні застереження щодо круїзних суден загалом. Наприклад, коли я подорожував Нілом, я дізнався, що там працюють близько 300 кораблів, які виконують схожі маршрути. Уявіть, що ви причалюєте в маленькому порту, і навіть у низький сезон одночасно можуть бути шість-вісім суден. Мені сказали, що під час пікових періодів їх може бути 20-30, і всі вони скупчуються в одному невеликому місті.
Цей наплив створює ситуацію, коли такі міста, як Венеція та Дубровник, змушені вживати заходів, щоб обмежити негативний вплив. Венеція заборонила круїзні судна на Гранд-каналі, а Дубровник обмежив кількість суден, що можуть відвідати місто. Проблема в тому, що ці судна приносять багато людей у міста вдень, але вночі вони відходять, що може бути занадто для місцевих жителів і не завжди є корисним для міста.
Це питання сталого розвитку, подібне до викликів, з якими стикаємось ми в Напі через вплив туризму. Це те, що вимагає ретельного розгляду і балансу. Я навіть написав статтю на цю тему для місцевого видання в Напі, обговорюючи ці труднощі. Вона повинна бути опублікована наступного місяця і в ній буде розглянуто нюанси туризму та його впливу на громаду. (Редакційна примітка: Ми надамо оновлення після публікації статті Пола).
ВБ: Як Expedia Cruises використовує відгуки клієнтів для вдосконалення своїх турів?
ПВ: Expedia Cruises дуже серйозно ставиться до збору відгуків і застосовує систематичний підхід. Кожному пасажиру надається анкета, що дозволяє круїзним компаніям зібрати всебічні відгуки після кожної подорожі. У нашому офісі, хоча ми не завжди використовуємо анкети, ми надаємо пріоритет прямій комунікації. На відміну від типових онлайн-бронировань, наші клієнти взаємодіють із живою людиною при кожному бронюванні. Це дає нам змогу отримувати більш тонкі відгуки. Замість того щоб просто оцінювати досвід числово, ми проводимо розмови про конкретні аспекти їх подорожі – що їм сподобалося, що можна було б покращити. Такий постійний діалог дозволяє нам розуміти не лише поверхневі деталі, але й можливі приховані проблеми. Це робить наш цикл відгуків набагато більш особистим і негайним. Якщо виникає проблема, наші клієнти знають, що вони можуть звернутися до когось, а не просто заповнювати форму з відгуками. Ця пряма зв’язок сприяє формуванню стосунків, де клієнти не бачать нас просто як послугу, а як надійного друга в подорожах.
ВБ: Expedia Group отримала численні нагороди. Як ви вважаєте, ці нагороди впливають на сприйняття клієнтів, особливо в контексті винного туризму? Чи вважаєте ви їх ефективним інструментом маркетингу?
ПВ: Абсолютно, нагороди мають величезний вплив. Ви знаєте, що легко забути, що під час відпочинку клієнти не хочуть ризикувати своїм досвідом. Вони можуть бути готові до пригод, наприклад, до стрибків з парашутом, але коли йдеться про їхні відпустки, вони хочуть бути впевненими, що роблять правильний вибір. Ось чому нагороди так важливі – вони є сигналом якості та надійності. Це як сертифікат того, що те, що ви обираєте, — це безпечний вибір, що вам буде приємно, оскільки це було перевірено і схвалено іншими.
Наприклад, подумайте про туристів, які відвідують долину Напа. Тут понад тисячу виноробень, але куди більшість людей зупиняється першими? Вони зупиняються на тих виноробнях, які їм відомі, на тих, які виробляють хороше вино, тому що хочуть почати свою відпустку на твердому ґрунті. Як тільки вони відчують впевненість, вони можуть почати досліджувати менш відомі місця.
Саме таку роль відіграють нагороди в нашому бізнесі. Коли люди обирають круїз, вони шукають ті, які отримали визнання. Вони думають: «Ось круїз, який виграв золоті медалі протягом останніх семи років. Це саме те, що я шукаю». Вони уникають незнайомих варіантів, особливо коли інвестують не лише свої гроші, але й найцінніший ресурс — час на відпочинок. У цьому контексті нагороди — це не просто маркетинговий інструмент, вони необхідні для того, щоб клієнти почувалися впевнено та задоволено від свого вибору подорожі.
⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
Коли ми знову поспілкувалися з Полом Вагнером після певної перерви, стало очевидно, що його «пенсія» сповнена енергії та барв, як і витримане вино. Відійшовши від керівництва Balzac Communications, провідного маркетингового агентства, яке він заснував із нуля, Пол не сповільнив темп. Натомість він став старшим консультантом Expedia Cruises, очолюючи до чотирьох розкішних винних круїзів на рік […]
Рубрика
|Коментарі Вимкнено до Мандруйте світом із Полом Вагнером. Винні пригоди разом з Expedia Cruises
Ця захоплива бесіда з Річардом Бемпфілдом (Richard Bampfield), Master of Wine з Великої Британії — чудове знайомство з його багаторічною кар’єрою у виноробній галузі, від перших кроків у рітейлі до здобуття звання Master of Wine та визнання провідним авторитетом у цій сфері. Річард ділиться своїми глобальними поглядами, що були сформовані протягом багатьох років міжнародних подорожей і роботи, котрі значно вплинули на його розуміння еволюції вина та сталого майбутнього.
Зосереджуючись на навчанні протягом усього життя та глибокій відданості просуванню сталого розвитку у виноробній галузі, Річард Бемпфілд обговорює тонкощі дегустації вина, динаміку ринку та ключову роль туризму у формуванні винних регіонів по всьому світу. Його думки пропонують багатогранний погляд на виклики та можливості, з якими сьогодні стикається виноробна галузь, роблячи цю розмову обов’язковою до прочитання для всіх, хто цікавиться майбутнім вина.
Шлях у світ вина
Вероника Бусел: Річарде, як саме розпочався ваш шлях у виноробній галузі? Це була кар’єра, яку ви свідомо обрали, чи, як то кажуть, можливості знайшли вас самі? Також, чи відіграла роль у цьому підтримка сім’ї, чи це було виключно особисте рішення?
Річард Бемпфілд: Я фактично увійшов у світ вина самостійно. Я виріс у Великій Британії в 60-70-х років, і моя сім’я, як і більшість інших, рідко пила вино, хіба що під час відпусток у Франції, Італії чи Іспанії. Саме під час цих сімейних подорожей я вперше зацікавився вином — воно здавалося мені чимось особливим, чимось, чим ми насолоджувалися лише у відпустці. Моя зацікавленість виномі зросла під час університетських років у Франції, де я вивчав мову та літературу, і значною мірою на це вплинула студентська культура та доступність вина.
Після закінчення університету мій рівень володіння французькою був досить високим, хоча не ідеальним, і я хотів його вдосконалити. Цей мовний досвід і рік, проведений у Франції, поглибили моє розуміння вина, адже я мав багато друзів, котрі працювали у цій галузі. Після університету я розмірковував, що робити далі, Я хотів і надалі використовувати французьку мову, і мене так само цікавило вино. Тому я звернувся за порадою до друзів, що працювали у винній сфері. Так я отримав свою першу роботу у винній крамниці. Для мене це було абсолютно логічним розвитком, що поєднував мої інтереси та освіту, хоча ніхто з моєї родини не мав досвіду у цій галузі.
BБ: Отже, ви почали свою кар’єру в роздрібній торгівлі, зосередившись на продажі вина та безпосередній взаємодії з клієнтами. Ви саме це маєте на увазі, коли говорите про свій перший досвід у виноробній галузі?
РБ: Абсолютно. Я працював у винних магазинах приблизно вісім-дев’ять років і дуже любив цю роботу. Цей досвід — одна з причин, чому мені зараз так подобається проводити дегустації для широкої аудиторії. Я завжди отримував задоволення від можливості поговорити з людьми про вино, вислухати їхні думки, відповісти на їхні запитання та зрозуміти їхній процес вибору пляшки вина.
BБ: Тож ви увійшли у виноробну галузь у 1980-х роках. Коли саме ви поставили перед собою мету здобути звання Master of Wine?
РБ: Я працював у виноробній галузі протягом 1980-х і склав всі основні іспити, включно з рівнями WSET від другого до четвертого, у 1990-х роках. Спочатку ідея стати Майстром вина здавалася мені недосяжною. Проте у 1988 я взяв рік відпустки, оскільки був неодружений і мав час на подорожі. У цей період я займався переважно виноробною діяльністю. Я прожив певний час у Каліфорнії, працював на винограднику в Австралії, а також відвідав Нову Зеландію та Аргентину. На той час подорожі до цих країн були доволі екзотичними, адже вони не були великими експортерами вин аж до 1990-х років. Робота на виноградниках і виноробнях за кордоном була безцінною, адже вона допомогла мені заповнити прогалини в знаннях, які я не міг отримати в Англії, де на той час не було високоякісних виробників. Повернувшись із подорожей, я випадково натрапив на посібник до іспиту на ступінь Master of Wine. Ознайомившись із ним, я зрозумів, що набув необхідних знань і впевненості, щоб спробувати скласти цей іспит. За кілька місяців я успішно його склав.
Освітній шлях у виноробстві: навчання протягом життя, WSET, Master of Wine і подальший розвиток
BБ: Чи могли б ви розповісти про свій досвід навчання у WSET? Як програми тих часів порівнюються з нинішньою структурою WSET?
РБ: Насамперед, базова структура програми WSET залишається подібною до тієї, якою вона була від самого початку, хоча тепер вона краще узгоджена з Національними професійними кваліфікаціями Великої Британії (NVQs), інтегруючись із іншими предметними кваліфікаціями. Це узгодження стало значним покращенням. Головна відмінність сьогодні полягає в чіткішому розмежуванні між рівнями, що сприяє цій інтеграції. WSET Рівень 2 є суттєвим кроком уперед порівняно з Рівнем 1, Рівень 3 — ще більшим прогресом порівняно з Рівнем 2, а Рівень 4 є великим стрибком порівняно з Рівнем 3. Ця послідовність робить Рівень 4 чудовою основою для тих, хто планує вступати на програму Master of Wine. Це більш серйозний підхід, що наближає вас до наступного рівня Мaster of Wine, ніж за часів, коли я був студентом. Загалом WSET дуже змінився порівняно із серединою 1980-х років, коли я вперше відвідував їхні заняття. Він став професійнішим, краще забезпеченим і більш орієнтованим на міжнародний рівень. Для тих, хто входить у виноробну галузь або хоче розвиватися у цій темі, WSET, на мою думку, пропонує найкращу програму. Зростання кількості людей, які проходять курси WSET, безумовно, відображає якість цих програм.
BБ: Чи можете ви назвати регіон або країну, що надихнули вас і вплинули на вашу кар’єру у виноробній галузі протягом років?
РБ: Це гарне запитання. Для мене значним впливом стала Чилі. На той час основним ринком Чилі була Південна Америка. Це цікаво, адже вина, які у цих країнах вважали найкращими у 1988 році, здавалися мені застарілими. Спочатку ці виробники були не адаптовані до експортних ринків, і не розуміли, що їм потрібен більш фруктовий стиль, щоб досягти успіху на міжнародному рівні. Вони почали це усвідомлювати з першим досвідом експорту до США.
Аргентина мала подібну ситуацію; їхнє сприйняття найкращих вин значно відрізнялося від очікувань експортних ринків. Тим часом Каліфорнія була зовсім іншим світом. На той час вона вже виробляла вина світового класу, і можливість краще пізнати долину Напа була для мене справжнім привілеєм — я просто обожнював працювати там. Я зустрів там інших європейців, з якими досі підтримую зв’язок, зокрема спеціалістів із Франції, Алжиру та Великої Британії. Ці зв’язки стали одним із найяскравіших моментів мого каліфорнійського періоду.
Я провів найдовший проміжок часу у Каліфорнії, можливо, саме тому вона справила на мене найбільше враження. Робота в Австралії також стала важливим періодом; я працював два місяці на виноградниках, два місяці на виноробні, і потім ще два місяці подорожував виноробними регіонами, тобто загалом провів там шість місяців. Виноробна галузь Австралії вже була досить розвиненою, особливо в усьому, що стосувалось виноградарства та виноробства, і це мене дуже вразило. Повернувшись додому, я влаштувався на роботу в австралійську компанію Brown Brothers, багато в чому завдяки враженням від тієї подорожі. Те, що мене особливо вразило, — це їхня ділова хватка: реалістичний, але амбітний підхід до управління бізнесом і експортом. Вперше я відчув, що працюю зі справжніми бізнесменами. Хоча я не вважаю себе природженим бізнесменом, я отримав величезне задоволення, працюючи з людьми, які розуміють, як ефективно управляти процесами. Це середовище багато чому мене навчило. Це ще один важливий урок, який я виніс із часу, проведеного в Австралії.
Шлях до лідерства: уроки управління у виноробстві
BБ: Чи могли б ви розповісти, як роль операційного директора в Brown Brothers вплинула на ваш кар’єрний шлях?
РБ: Так, я обіймав серйозну посаду в компанії Brown Brothers. Коли я доєднався до їхнього британського офісу, який займався експортом вина до Європи, я швидко став генеральним менеджером, пропрацювавши на цій посаді близько семи років. Я відповідав за управління експортом Brown Brothers до Європи в період, коли австралійський винний експорт переживав бум. Частина моєї роботи полягала в управлінні дистрибуцією, що було відносно простим завданням через високий попит на наші вина не лише у Великій Британії, але й по всій Європі. Цей попит спрощував продажі та давав мені змогу багато подорожувати Європою, отримуючи глибоке розуміння різних ринкових структур. Я вивчив тонкощі продажів для роздрібної торгівлі порівняно з гуртовою торгівлею та розробив стратегії для ефективного виходу на скандинавський ринок. Це був справді хороший період — насправді, це був фантастичний час — чудова можливість навчитися всьому цьому й допомогти австралійському винному бізнесу рухатися вперед.
BБ: Ви згадували, що комерційна кмітливість не є вашою сильною стороною як генерального менеджера. Чи могли б ви розповісти про це детальніше?
РБ: Мені дійсно цікаво займатися винним бізнесом, і я уважно стежу за ним. Мені подобається розуміти різні бізнес-моделі, підходи до ринку та типи маркетингових стратегій. Тим не менш, хоча я цікавлюсь бізнесом, я розумію, що не є природженим генеральним менеджером. Насправді, я більше насолоджуюся винною частиною, ніж роботою з таблицями. Я вважаю, що для того, щоб бути хорошим генеральним менеджером, потрібно отримувати задоволення від роботи з таблицями та складанням бюджетів.
BБ: Чи могли б ви розповісти про наставників, осіб, які значно вплинули на вашу кар’єру? Хто вас надихнув та відіграв важливу роль у вашому розвитку?
РБ: Коли я працював у роздрібній торгівлі, мені пощастило співпрацювати з двома чудовими менеджерами. Обидва були значно старші за мене та вже наближалися до виходу на пенсію. Що мене вражало в них — це їхня спільна риса: вони мало знали про вино, але це не мало значення, тому що вони вміли чудово спілкуватись з людьми. Вони мали природну цікавість до кожного клієнта, докладали зусиль, щоб краще пізнати його, і швидко ставали друзями. Більшість клієнтів розуміли, що ці менеджери не є експертами у вині, але довіряли їхньому судженню, тому що ті витрачали час, щоб зрозуміти їхні смаки та потреби. Цей досвід навчив мене важливості того, щоб продавець розумів, кому він продає. Хороший продавець може зробити так, що клієнт отримає задоволення від пляшки вина, навіть якщо воно не зовсім відповідає його смаку, просто тому, що процес покупки був приємним. Однак ці менеджери часто дратували інших співробітників, проводячи занадто багато часу з одним клієнтом і нехтуючи іншими. Це тонкий баланс, але головний урок був очевидним і безцінним – вони багато чого навчили мене про людей і про те, як продавати, або ж про підхід до продажу будь-де і будь-кому.
Крім того, я працював у Brown Brothers у відділі продажів і захоплювався їхньою діловою суворістю, хоча зрозумів, що бізнес — це не для мене. Я поважав їхній професіоналізм, який сприяв фінансовому успіху. У Великій Британії ми іноді недооцінюємо комерційний успіх, майже так, ніби заробляти гроші трохи соромно. Я захоплююся американським підходом, який більш відкрито орієнтований на фінансовий успіх.
Думаю, існує золота середина між цими двома підходами, і Австралія досягла гарного балансу. Що мені подобається в Австралії, так це те, що вони ефективно знаходять цю середину: вони прагнуть добре піклуватися про людей – я дійсно вірю, що вони добре ставляться до своїх працівників і проявляють повагу. Водночас вони розуміють, що їхній бізнес повинен бути фінансово життєздатним, адже їм важливо зберігати свою репутацію.
Вплив Lidl: Річард Бемпфілд про ціноутворення та ринкову динаміку
BБ: Lidl відомий своїми низькими цінами, що іноді викликає суперечки. Це один із ваших головних клієнтів, чи могли б ви пояснити, як цінова модель Lidl впливає на виробників, які постачають їм свою продукцію, особливо у виноробній галузі? Як ці відносини впливають на ширший ринок і сприйняття якості в галузі?
РБ: Lidl часто стикається з критикою через низькі ціни. Існує поширена хибна думка, що низькі ціни на полицях означають, що виробникам, як-от фермерам, платять несправедливо низькі зарплати, і що Lidl тисне на них у питанні ціни. Це просто не відповідає дійсності.
Виробники, які постачають продукцію Lidl чи будь-якому іншому супермаркету, отримують вигоду від обсягів продажів, які ці рітейлери забезпечують. Обсяг є критично важливим, адже він становить основу їхнього бізнесу: знаючи, що вони мають стабільний потік доходів від Lidl, виробники можуть планувати та стабілізувати своє виробництво. Йдеться не лише про ціну; ці контракти забезпечують стабільність обсягів, що є вирішальним для виробників. Ця стабільність дозволяє їм досліджувати інші джерела доходів, урізноманітнюючи свій асортимент.
Часто це кооперативи, які постачають продукцію до супермаркетів, і я вважаю, що кооперативи є недооціненими героями виноробної галузі. Хоча увага зазвичай зосереджена на малих ремісничих виробниках, які отримують визнання критиків, багато малих виноградарів задоволені тим, що просто вирощують виноград і продають його кооперативам, забезпечуючи своє життя та добробут своїх родин. Саме ці кооперативи, підтримувані закупівлями супермаркетів, утримують малих виробників на плаву. Супермаркети вимагають високих стандартів для вин, які вони закуповують, і кооперативи чудово справляються з цими вимогами.
Тому моя похвала — кооперативам по всій Європі, які виконують достойну роботу, незважаючи на хибні уявлення про якість і умови співпраці. Вони є справжнім фундаментом галузі, підтримуючи малих виробників і забезпечуючи якісне виробництво.
Майбутні перспективи: виклики у світі, що змінюється
ВБ: Як ви сприймаєте загальні винні тенденції в Європі та у світі? Це особливо стосується проблеми споживання серед нового покоління, яке, здається, менше п’є вино, а також місцевих викликів, де багато експертів не бачать значного потенціалу для зростання. Зважаючи на час, у якому ми живемо, що, на вашу думку, може статися в майбутньому?
РБ: Мене турбує те, що винний світ перебуває у вразливій позиції. Я не бачу сильного майбутнього для вина в його теперішньому стані. Багато хто у галузі стикаються зі складнощами, і хоча я бажаю їм успіху та прибутковості, для багатьох виробників, як на мене, це наразі не реалістично. Щодо глобальних тенденцій, споживання вина у світі знижується, і це стало помітно протягом останніх кількох років. Особливо турбують Сполучені Штати, які були основним ринком для багатьох виробників вина. Коливання ринку в Китаї та постійні торгові війни додають невизначеності, впливаючи на потенціал експорту. Що стосується молодших поколінь, які менше п’ють вино, це турбує мене менше. Історично вино сприймалося як напій для дорослих, щось, до чого люди приходять із віком. Я не кажу, що це слід ігнорувати, але це хвилює мене менше, ніж інших. Я думаю, є інші, більш тривожні речі – наприклад, зміна клімату. Вона становить реальну загрозу не лише через підвищення температури, до якого виноградарі можуть потенційно адаптуватися, змінюючи практики чи сорти винограду, але й через екстремальні погодні умови – сильну посуху, сильні дощі та заморозки. Ці екстремуми, які важко передбачити й до яких важко підготуватися, безпосередньо впливають на врожайність і стабільність бізнесу.
Ще одним важливим викликом є позиція Всесвітньої організації охорони здоров’я, яка заявляє, що безпечного рівня споживання алкоголю не існує. Такі заяви, підкріплені, на думку багатьох, неповними даними, можуть спонукати уряди до введення вищих податків на алкоголь, зокрема на вино. Це проблематично, особливо з огляду на значний соціальний та економічний вплив виноробства в таких країнах, як Франція, Італія, Іспанія та Португалія. Виноробна галузь дійсно є фрагментованою, що економічно є недоліком. Консолідація може стати необхідною для виживання, дозволяючи виробникам досягти економії на масштабах і створювати сильніші бренди. На відміну від пива та міцних напоїв, які значною мірою орієнтовані на бренди, виноробна галузь не має достатньо сильних брендів, що ускладнює вибір для споживачів.
Нам потрібно більше впізнаваних винних брендів, які, на мою думку, з’являться через більшу консолідацію та кращий баланс між попитом і пропозицією. У багатьох частинах світу виробництво вина є неприбутковим, особливо на нижньому ціновому сегменті ринку. Деякі виноградники вирощують виноград, який нікому не потрібен, і, можливо, доцільніше було б перепрофілювати ці землі. Поки ми виробляємо надлишок вина, ціновий тиск продовжуватиме робити галузь менш прибутковою. Я не бачу в найближчому майбутньому значного зростання попиту на вино, яке могло б змінити цю траєкторію.
Досвід та насліддя сталого розвитку і Sustainable Wine Roundtable
ВБ: Як ви оцінюєте свою участь у Sustainable Wine Roundtable (SWR): це природний розвиток вашої кар’єри, чи є в цьому більш глибокий сенс, що вас мотивує?
РБ: Все почалося приблизно п’ять років тому з розмови з Тобі (примітка редактора: Тобіас Вебб – співзасновник Sustainable Wine Ltd разом з Агатою Перейрою) під час інтерв’ю про сталий розвиток. Ми обговорювали численні сертифікації сталості по всьому світу та те, як вони фактично знижують ефективність одна одної через відсутність публічного визнання. Мабуть, хтось із нас згадав, що треба щось із цим зробити. Ми сподівалися, що зможемо, хоча я тоді особливо не задумувався над цим. Однак за місяць-два Тобі почав діяти. Він дуже динамічна людина, і якщо береться за щось, то викладається на повну. З того часу ініціатива зросла. Ми віримо, що можемо вплинути на ситуацію, і це перетворило нашу ідею на щось реальне. Головна мета залишається подібною до того, що ми уявляли спочатку, – створити організацію, яка з часом спростить для споживачів ідентифікацію сталих винних продуктів. Але тепер з’явилися додаткові завдання.
Чи бачу я це як природний розвиток моєї кар’єри? Не обов’язково, хоча я завжди хотів зробити щось, що виходить за межі простого заробітку. Я обговорював із друзями та сім’єю своє бажання — зробити значущий внесок у щось важливе. Тож коли з’явилася ця можливість, я вирішив присвятити їй свій час. Чого ми в кінцевому підсумку досягнемо? Я не впевнений; ми ще не бачимо кінцевої мети, але вже зробили кілька значних кроків уперед.
ВБ: Чи могли б ви коротко пояснити нашим читачам, чим займається SWR?
РБ: Sustainable Wine Roundtable (SWR) значно розвинувся від своїх перших днів і став масштабною організацією. Ми є групою, що працює на основі членства, де розмір членських внесків залежить від обороту компанії у винній галузі.
На відміну від звичайних сертифікацій у сфері сталого розвитку, які зосереджені лише на виробниках, ми охоплюємо весь ланцюг створення вартості у винній галузі. Це включає виробників, виробників скла, пробок, логістичні компанії, інші організації стандартів, роздрібні мережі, дистриб’юторів та імпортерів. Такий комплексний підхід дозволяє нам враховувати всі аспекти сталого розвитку в індустрії вина. Наша мета — об’єднати всі ці зацікавлені сторони, щоб створити сталий майбутній розвиток для винної галузі, сприяючи комунікації та співпраці, уникаючи дублювання та покриваючи всі необхідні аспекти. На сьогодні у нас понад 120 членів по всьому світу — від великих корпорацій до малих підприємств. Важливо, щоб ми представляли та враховували інтереси як малих, так і великих гравців.
Одним із наших проєктів є створення протоколу для сталого управління виноградниками, який допомагає розв’язати проблему множинності сертифікаційних стандартів. Ми розробляємо структуру для оцінки та порівняння цих стандартів, щоб визначити їхні сильні сторони та області для вдосконалення. Ми розуміємо, що вимоги та витрати на впровадження сталого розвитку відрізняються залежно від регіону, але прагнемо створити універсальні стандарти, які сприятимуть постійному покращенню в цій сфері. Це делікатне завдання, адже деякі сприймають нові стандарти як загрозу. Однак ми повинні бути прагматичними та зосереджуватися на колективних цілях — прибутковості та покращенні стану довкілля. Ми підтримуємо тісний контакт з іншими організаціями, які займаються подібною діяльністю, наприклад, з Porto Protocol, що є для нас основоположною структурою.
Міжнародні винні організації, включаючи OIV, виконують чудову роботу в суміжних сферах, і важливо забезпечити підтримку їхніх зусиль, уникаючи дублювання чи надмірної творчості в термінології. Співпраця є ключовою — не лише в рамках SWR, але й із цими зовнішніми організаціями. Ми повинні вчитися один у одного та будувати міцніший бізнес через взаємодію. Попереду ще багато роботи, але ми прагнемо досягти значного прогресу в сталому виробництві вина. Ми віримо, що співпраця допоможе створити у майбутньому більш сталий та прибутковий розвиток винної індустрії.
Винна культура та можливість насолоджуватись вином
ВБ: Як ваші ролі ведучого, письменника та судді вплинули на наративи у винній освіті? Яких цілей ви прагнете досягти, і який наратив ви просуваєте у винному світі?
РБ: Я пишу дуже мало, оскільки є багато людей, які роблять це краще за мене. Моя сильна сторона — це говорити про вино, що я дуже люблю. Я беру участь у багатьох дегустаційних заходах і активно спілкуюся у соціальних мережах. Я вважаю, що добре передаю свої думки про вино, роблячи це доступним для людей. Я не заглиблююсь у технічні деталі, натомість акцентую увагу на питності та насолоді від вина. Для мене задоволення від споживання вина завжди має бути на першому місці.
Мені подобається обговорювати вино як із споживачами, так і з представниками індустрії, залишаючись у курсі світових винних тенденцій та бізнесових аспектів. Я думаю, що ми, як Майстри Вина, маємо бути добре обізнаними, щоб зберігати довіру до нашого титулу. Якщо мене запрошують виступити на вебінарах чи конференціях на теми, в яких я розбираюся, я завжди з радістю погоджуюся, оскільки мені це дійсно приносить задоволення. Також мені дуже подобається модерація дискусій, оскільки це дозволяє глибше вивчати різні теми та постійно розширювати свої знання.
Щодо суддівства у вині, я займаюся цим з двох причин. Перша — коли ви здаєте іспит на Master of Wine, вас навчають за системою сліпих дегустацій, і найкращими дегустаторами вина у світі є старші студенти цієї програми. У цей час вони досягають піку своїх можливостей, проводячи сліпі дегустації майже щодня. Тож найкращим дегустатором я був саме тоді, коли був студентом програми Master of Wine. Зараз я, можливо, вже не на тому рівні, але участь у конкурсах і суддівство дозволяють мені постійно калібрувати своє сприйняття смаку, щоб переконатися, що я дегустую узгоджено з іншими професіоналами. Це дуже важливо в моїй роботі, де я оцінюю вина і виставляю їм бали. Інколи, коли я пишу огляд дегустації, мені потрібно переконатися, що моє сприйняття все ще відповідає стандартам моїх колег.
Друга причина — це можливість наставництва. Часто на дегустаційних панелях присутні молоді професіонали та новачки у цій галузі, які цінують поради від досвідчених суддів, таких як я. Я вважаю, що аспект наставництва є дуже важливим для тих, хто лише починає свій шлях у винній індустрії, і я отримую задоволення від цієї ролі.
Роль Wine Travel Awards: розвиток туризму та важливі інсайти у винній індустрії
РБ: Я щиро захоплююсь тим, що ви робите! Туризм є надзвичайно важливим, особливо з огляду на нестабільне економічне майбутнє винної індустрії. Виноробні регіони зазвичай є природно мальовничими – вони часто розташовані в гірських районах, менш придатних для інших культур, – що робить їх привабливими місцями для відвідувачів. Ми вже бачимо вплив туризму в таких регіонах, як Південна Африка, Каліфорнія та Австралія, де він стає значною частиною винної індустрії. Економічно це величезний плюс для галузі.
Wine Travel Awards мають велику цінність для виробників. Вони можуть вчитися у світових практиків і отримувати інсайти, як покращити досвід відвідувачів. Я часто заохочую французьких виробників відвідувати такі регіони, як Стелленбош або долини Каліфорнії, щоб спостерігати та переймати інноваційні туристичні практики. Хоча вони не ідеальні, обмін досвідом є безцінним, і багато європейських виробників могли б навчитися багато чого завдяки такому підходу.
Для споживачів це також корисно, адже винний туризм сприяє формуванню спільноти серед тих, хто захоплюється вином. Це про радість і спільний досвід із іншими – як зі знайомими обличчями, так і з новими знайомствами. Wine Travel Awards можуть виконувати схожу роль, як гід Michelin для гастрономів, які використовують його для планування подорожей у Нью-Йорк чи Сан-Франциско. Це може допомогти любителям вина під час відвідування нових регіонів, покращуючи їхні подорожі та загальний досвід. Такий зв’язок приносить користь і публіці, і виробникам, роблячи винний туризм не лише приємним, але й більш доступним та інформативним.
Разом з Україною: підтримка місцевих виноробів
ВБ: Ви активно берете участь у підтримці винної індустрії та виноробів України через різні заходи та ініціативи. Що мотивує вас до цього? Чи можете ви поділитися прикладами українських вин чи проєктів, які вас вразили?
РБ: Коли почалася війна в Україні, стало зрозуміло, що багато українців потребують безпечних місць для проживання за кордоном. Неочікувано для нас, ми прийняли українську матір із донькою на кілька місяців. Це був чудовий досвід для нас, хоча спочатку мати говорила дуже мало. Вони вже повернулися до України, ми були раді допомогти їм у скрутному становищі і дуже цінуємо час, проведений разом. Приблизно в той самий період я був залучений до стенду на London Wine Fair, де представляли українських виробників. Там я познайомився з Віталієм, генеральним директором Alcoline, який виробляє вина під торговою маркою Bolgrad. Я був настільки вражений цими винами, що побачив потенціал для них на ринку Великої Британії. Віталій, який кілька разів відвідував Великобританію, з великим ентузіазмом говорив про необхідність підтримувати економіку України шляхом експорту вин. Я активно допомагаю йому і залишаюся на зв’язку, працюючи над підтримкою експорту українських вин, обсяги якого зростають.
Крім того, я нещодавно кілька разів спілкувався з представниками Shabo. Ми брали участь у дегустації TOP 24 Wines of Ukraine у Варшаві, де пробували численні українські вина, щоб визначити ті, які підходять для експортних ринків, зокрема вина Shabo. Під час заходу я мав цікаву розмову з представником Shabo. Мені особливо сподобалися їхні вина; вони, як і інші, представляють дуже якісних українських виробників.
У всіх цих взаємодіях я використовую свою мережу в винній індустрії, щоб допомогти, де можу, застосовуючи свої знання в дистрибуції та розуміння ринку. Це просто логічне використання того, що я знаю, але я щиро вражений усіма, кого зустрів, і якістю українських вин.
⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
Ця захоплива бесіда з Річардом Бемпфілдом (Richard Bampfield), Master of Wine з Великої Британії — чудове знайомство з його багаторічною кар’єрою у виноробній галузі, від перших кроків у рітейлі до здобуття звання Master of Wine та визнання провідним авторитетом у цій сфері. Річард ділиться своїми глобальними поглядами, що були сформовані протягом багатьох років міжнародних подорожей […]
Рубрика
|Коментарі Вимкнено до Річард Бемпфілд MW: навчання протягом усього життя та глобальний погляд на еволюцію вина і його сталий розвиток
Перед вами – історія українського винороба Руслана Ковалевського, який пройшов професійну дистанцію від початківця до майстра своєї справи, чиї вина сьогодні збирають вищі нагороди поважних змагань. То був складний шлях зі сходженням на вершини і болючими ударами, втратами колег на війні та поворотами долі, коли залишався позаду дім, виплеканий роками виноградник, а він ішов далі, на нові місця, закладати чергові ділянки лоз. І знову мріяти. І починати життя заново… А почалося все з однієї подорожі до Португалії…
Руслан Ковалевський: Влітку 2012 року я зі своєю родиною поїхав до Португалії, де в місті Порто живе моя мама. Відпочиваючи, був вражений португальськими винами. Легким літнім віньо верде, купажованими винами з автохтонних португальських сортів. Взагалі різноманітністю різних, несхожих на інші країни винами. Особливо був здивований білими Casa wine (домашнє вино), що подаються в локальних кафе та ресторанах. Просто якість вина не відповідала моїм уявленням про домашнє вино, яке робили та ще й зараз роблять в Україні. Дуже захотілося спробувати зробити щось не гірше. Це не було бажанням створити на продаж. Спочатку тільки для себе та родини. Коли ми повернулися, я почав читати, досліджувати, як саме вино створюється, технологію виробництва, чинники, що впливають на якість. Закуповував технічні сорти та висаджував на подвір’ї. Але швидко зрозумів, що вчитися треба на класичних сортах. Тож в 2013 році поїхав на Одещину, купив сортовий виноград і зробив перше вино в невеликій кількості – літрів 150, мабуть. Щось вийшло, щось ні. Знань ще не вистачало. Після цього більш поглиблено почав вивчати основи сучасного виноробства. Намагався підготуватися на наступний рік як технологічно так і теоретично.
У 2014 році молода виноробня «Бейкуш» виставила оголошення про продаж винограду. Я зв’язався, приїхав на закупівлю. На винарні познайомився з доглянутими виноградниками, якісним вином. А головне, – отримав можливість вчитися на якісно вирощеному винограді, та ще і з сортів, яких не знайдеш в Україні. Завдяки їхньому винограднику попрацював з Альбаріньйо та Пінотаж, Темпранільйо, які вирощую і дотепер.
Вино 2014 року вийшло майже все, в кількості п’ятнадцяти бутлів. Всього 300 літрів. Звісно, не ідеальне, але воно вже було схоже на європейське. І вже не соромно пригостити друзів. Тож захотілося і самому мати власний виноградник, щоб на ньому відточувати майстерність. В 2016 році посадив власні 800 кущів винограднику. Правда, вийшов він ну ду-у-уже експериментальним, бо там було насаджено багато різноманітних сортів, починаючи з європейських класичних, – до українських, виведених нашими інститутами. Сортів хотілося посадити багато і різних, обов’язково італійців. Італійські виноградні сорти привіз у подарунок мій друг з Раушедо і це були: Монтепульчано, П’єдіроссо, Греко ді Туфо та Фалангіна. Самостійно ще знайшов саджанці Треб’яно, Мальбека, Сіра, Пінотаж, Керменера. Там же були висаджені Соляріс, Йоханнітер, Сухолиманський, Ркацителі, Рислінг. Тобто солянка з багатьох сортів. Але 4 роки праці на тому винограднику дали розуміння, що сортовий склад повинен бути меншим. Початківцям раджу саджати краще три сорта по 100 кущів, ніж 30 по десять.
На жаль, тоді припустився помилок при виборі ділянки під виноградник – не врахував наявність високих ґрунтових вод. Буйний ріст трави, та хвороби лоз через надмірну вологість диктували кожні вихідні проводити за черговими роботами на винограднику. А втрати врожаю два роки поспіль внаслідок весняних заморозків чи зимового промерзання піщаного ґрунту змусили через чотири роки боротьби залишити цю ділянку.
Ми активізували пошук землі для великого винограднику в іншому регіоні. Посадили тільки невелику ділянку для збереження колекції сортів, з якими я в подальшому хотів працювати. Для себе виніс остаточне розуміння, що ґрунти Кіровоградської області не підходять для вина тієї якості, яке я хочу робити.
За цей час, поки набував досвіду з виноградарством, розвивався і у виноробстві. Перша участь моїх вин у конкурсі для малих крафтових виробників відбулася восени 2017 року на території господарства Князя Трубецького. Моє біле сухе «Трамінер» 2016 посіло третє місце, розділивши його з вином відомого в країні винороба. Прийшло розуміння, що рухаюсь правильно, але треба покращувати рівень знань та технічні умови для виготовлення якісного продукту. Тож кожного сезону намагався втілювати хоч одну нову технологічну операцію в процес виноробства. Багато читав різних статей в спеціалізованих виданнях, на сайтах інститутів з виноробства. Експериментував. Навіть повторював деякі наукові експерименти з вином, які знаходив в інтернеті.
З 2018 року разом з дружиною Ганною, яку сьогодні добре вже знає вся українська винна спільнота, і яка мене завжди підтримувала в цій справі, ми почали їздити на фестивалі, ярмарки та подаватися на конкурси. На конкурсі «Галицька лоза» 2018 мій розе бленд 2017 отримав третє місце, а на конкурсі UWINES AWARDS 2018 (Kyiv Food and Wine Festival) це ж вино здобуло статус «Краще вино». На тому ж київському фестивалі моє «Шардоне» також посіло третє місце серед білих вин. Того ж року, розуміючи, що знання треба набувати не тільки в виноробстві, а і в інших сферах винного світу, ми з дружиною прийняли рішення відправити її на навчання професії сомельє в Київ. Знайшли 3-місячні курси в Школі сомельє «Майстер-клас» родини Благополучних. З фінансами було дуже важко, бо я втратив бізнес в кінці 2014 року, у зв’язку з початком російської агресії та вторгненням в Україну. Тож гроші, які збирав з продажу вина на фестивалях, маючи мрію купити дві нові французькі діжки, були витрачені на навчання дружини. Про що ми жодного разу не пошкодували, бо ця освіта кардинально змінила життя не лише самої Ганни, а й допомогла нашому розвитку в винній сфері. І так в нашій сім’ї з’явився професійний сомельє. Взагалі, можу сказати, що 2018 рік для нас став знаковим та переламним. А вина того вінтажу я згадую і дотепер – то був чудовий рік для виноробства.
Наступний рік для нас почався з конкурсу «Галицька лоза» 2019, де наша винарня Korus Wine посіла перше та друге місця в категорії рожевих вин за «Розе бленд» та «Розе Темпранільйо». І знову через пару місяців «Розе бленд» отримав найвищий бал та перше місце в категорії рожевих вин на конкурсі в рамках Kyiv Food and Wine Festival. І хоча рожеві вина мені подобалося робити найбільше, і знаю, що мене і дотепер дехто з виноробів жартома називає «королем рожевих вин», я не залишав навчання, експерименти, поглиблював технологічні знання у виробництві різноманітних вин. Ігристі класичні та петнати, білі, червоні. Роблю сидр.
До речі, мабуть, першим в Україні почав виробляти петнати із застосуванням операції дегоржажу, як у виробництві ігристих вин за класичною технологією. Не подобався дріжджовий осад в пляшці, який в більшості випадків закриває аромат та смак вина, і надає вину неприємних дріжджових смаків. І все не полишала думка про те, що якісне смачне вино треба робити з винограду, зібраного на власному полі. Ми з Ганною задумалися про переїзд до південних областей. Періодично об’їжджали Миколаївську та Херсонську області в пошуках землі для посадки винограду, та, нажаль, нічого не приглянулося.
І ось влітку 2019 вирушили в чергову розвідку до Кам’янець-Подільського. Дуже сподобався терруар Поділля, а після відвідин Бакоти зрозуміли, що знайшли те, що шукали. Взялися підбирати придатний варіант для купівлі землі під виноградник, та якогось будинку для переїзду в ту місцевість.
І ще одне питання лишалося не закритим для виноробні Korus Wine – проблема легалізації виробництва. Перше, про що запитували люди після знайомства з нашим вином, – чи є у нас ліцензія. Ліцензії не було. Та і на той час виробнику, який випускає дві тони вина на рік, можливості для її отримання також. Виноробне законодавство України було зарегульоване, і навіть революційне послаблення 2018 року, що скасувало атестацію малих виноробних господарств та півтори сотні різноманітних корупційних довідок, дозволів та інших папірців, не надало поштовху крафтовим виноробам для виходу з тіні. Особливо складно було тим, хто виробляв вино з покупного винограду, ще й у мізерній кількості.
Тож в 2019 році крафтярі потрошку почали об’єднуватися в спільноти для відстоювання своїх законних інтересів. З цих міркувань в 2019-му я створив групу в Вайбері для комунікації з юридичних питань щодо змін у виноробному законодавстві України, і спробував об’єднати крафтових виноробів з усіх регіонів. До речі, надихнув мене на цю справу, допомагав вести групу, запрошував учасників, шукав їдеї Арсен Федосенко, фотограф і винороб, з яким я саме тоді й познайомився. Великий мрійник. Людина, яка прагла своїми світлинами розповідати про українське виноробство та тих, хто працює в галузі. Арсен вірив в українське вино тоді, коли самі винороби ще не були ні в чому впевнені. Людина з великої літери, воїн, патріот, винороб, якого Україна втратила в червні 2024 року. Між іншим, саме завдяки цій нашій вайбер-спільноті, від початку повномасштабного наступу ми два роки підтримували своїх колег-виноробів, які пішли на війну.
На період 2020-го року я вже розумів, що вино стає все досконалішим. За ігристу класику на конкурсі «Одеський залив» тоді одержав срібло, одразу чотири бронзи на Wine and Spirits Awards. Моє вино в тому ж році було представлено бренд-амбасадором українського вина Євгенією Ніколайчук в винному клубі Кембриджського університету, одному з найстаріших в Англії. І хоча це був важкий ковідний рік, без фестивалів та продажів, сезон виявився дуже цікавим. Саме тоді я створив два вина – «Сміливість», купаж Сапераві та Мерло, витриманий у французькій діжці з-під рому, і «Воля», яким згодом присвоїли відповідно бронзу та золото судді Wine and Spirits Awards 2023. «Волю» створив з винограду Одеський Чорний, вирощеного на виноградниках Білозерського господарства Херсонської області. На жаль, на момент нагородження ті землі опинилися під окупацією. І дотепер, після звільнення, вони не обробляються, бо люди не можуть вийти на роботи на виноградниках під обстрілами.
…Розуміючи що твій рівень росте, а легально продавати вино не маєш права, ми з дружиною намагалися пришвидшити питання пошуку землі, щоб мати змогу будувати виноробню та легалізуватися. І ось у 2021 році один знайомий винороб запропонував нам викупити половину молодого виноградника на Бакоті, та стати з ним партнерами. Звичайно, втрачати своє ім’я не хотілося, та й ставати з кимось партнерами наміру не було. Але то здавалося реальним шансом вийти в легальне поле діяльності, бо той мав ліцензію на виробництво вина. І ми з Ганною вирішили погодитися. Запланували зробити разом вино в 2022 році. Але, забігаючи наперед, скажу, що свого слова той винороб не дотримав, в продажу відмовив через 8 місяців після пропозиції.
Почався 2022 рік. Початок повномасштабного вторгнення. Я принципово відмовився продавати вино в період «сухого закону», а коли його відмінили, виявилося, що мої постійні клієнти масово покинули Україну. Продажі зупинилися, від слова взагалі. Те, що вдавалося реалізовувати, витрачав на життя та допомогу друзям-військовим. Дружину з донькою на шостий день від початку вторгнення відправив евакуаційним потягом до Львову, щоб вона виїхала до Польщі чи до мами в Португалію. До Львову Ганна доїхала, але залишити Україну відмовилася. Пішла до місцевих волонтерів, побачила, що в Кропивницький ніхто гуманітарні вантажі не відправляє, – і організовувала доставки. Там, у Львові, їй на початку допомагав винороб Максим Кичма. Потім доєдналися інші. З деякими людьми, з ким звела тоді доля, товаришуємо і дотепер.
Коли підійшов час для виноробства, робити вино в Кропивницькому я вже не міг. Поїхав на Бакоту. І хоч в продажу винограднику мені було відмовлено, я був налаштований, як і домовлялися, зробити вино у співпраці. А, можливо, вже на місці знайти ділянку під виноградник. Єдиною умовою було те, щоб весь технологічний процес лежав на мені. Тобто я – технолог, інші помічники. Але так буває, що погляди на партнерство виявляються різними. Тож я відпрацював на Бакоті сезон 2022, подальше партнерство у нас не задалося. Та зернятко вже було посаджене. Під час роботи на Бакоті я познайомився з Аурелом Вікторовичем Рошкою. Людиною, яка надала мені впевненість в правильності рішення посадити виноградник саме тут, на Бакоті, та переїхати з родиною за 600 кілометрів, в сільську місцевість.
Аурел Вікторович на Бакоті живе більше 25 років. Закохавшись в ту місцевість, був першим, хто посадив там 60 соток винограднику на початку 2000-х. І першим виноробом, який зробив вино на Бакоті. Можна сказати, він став засновником виноградарства та виноробства для цього регіону. Він запрошував виноробів, допомагав з розвитком, будівництвом, налагодженням інфраструктури та створенням місцевої громади. Він заклав на 98 га яблуневий сад в невеличкому селі Гораївка, створивши робочі місця і підтримуючи його мешканців. До речі, той яблуневий сад шість років тому захопили рейдери – суди ідуть, сад гине. Дванадцять років життя втрачено за одну ніч. Але це не заважає засновнику саду і його дружині Любі і далі не покладати рук, працюючи над розвитком цього краю. І хоча між нами з Аурелем Вікторовичем 17 років вікової дистанції, ми підійшли один одному як люди, і дивимося на виноробство однаково. Також серед наших нових друзів на Бакоті – «Родинна виноробня Зелениці», «Садиба Онищуків», крафтова винарня «Татове вино» з Гусятина, – усі вони закликали мене до переїзду і дуже раділи нашому рішенню.
Нарешті в 2023 році ми з Аурелем Вікторовичем в співпартнерстві заснували крафтову виноробню. На цьому і закінчилася історія маленької, неліцензованої Korus Wine. Почався період втілення мрій. Становлення нової виноробні під назвою, – як ми спершу планували, – «Бакота вайнері». Але з’ясувалося, що авторське право на найменування «Бакота» вже було оформлене іншим виноробом.
Аурел Вікторович про альтернативні назви не хотів і чути. Враховуючи, скільки сил він вклав у цей регіон, таку наполегливість можна зрозуміти. Ніколи і не думав, що хтось один зі спільноти виноробів привласнить собі назву цієї місцини. Усі вважали її надбанням громади. Врешті решт так і з’явилася назва українською мовою – виноробня «Бакотська Затока», англійською – Bakota bay winery. Але для запобігання в подальшому несанкціонованого використання цієї назви, ми одразу ж подали заявки на реєстрацію прав. В тому ж 2023 році ФОП Рошка отримав ліцензію на виробництво вина. І наша винарня зробила перші чотири тисячі літрів.
Цікавим був процес роботи над етикеткою. На одному з семінарів нашої Асоціації крафтових виноробів довелось прослухати доповідь Олени Крапівіної, яка представляла молдавську дизайн-студію 43 Oz. Погугливши їхні роботи, я був у захваті. Ми з Аурелом Вікторовичем планували вийти на ринок з етикеткою європейського рівня, яка не просто давала б інформацію про вино, а й несла імідж регіону, нашої виноробної громади. Не буду описувати весь процес, але етикетка вийшла в дуже ніжних відтінках кольорів, з промальованою графічно Бакотською затокою, сучасним шрифтом назви, що одразу кидається в очі, та складним логотипом, який поєднує дві латинські літери «B». І вже 2024 рік приніс нашій новій виноробні визнання винної спільноти України: 4 «золота» на Wine and Spirits Awards (дві медалі за сухе біле вино під назвою «Мушля» та «Совіньйон Блан», дві – за петнати «Мускат» та «Рожевий Бленд»), звання «Краще рожеве вино України» за «Коралі». На фестивалі у Львові «Коралі» посіли перше місце, та «Мускат Блау» з бакотського винограду – третє. Весною ми заклали гектар винограднику, та плануємо ще півтора досадити восени. Зараз відпрацювали сезон 2024 року. Та плануємо до випуску вина нового врожаю, де відмовилися від деяких сортів вина, але залишили та виготовили вина «Коралі», «Мушля», «Біла Гора». А в серпні 2024 року я вже повністю переїхав жити в селище Стара Ушиця, розташоване поряд з Бакотською затокою. Наразі ми будуємо плани з розвитку нашої винарні, звісно, з урахуванням того, що війна продовжується. Але є сподівання та надія на краще.
Віримо в це та в нашу Перемогу!
⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
Перед вами – історія українського винороба Руслана Ковалевського, який пройшов професійну дистанцію від початківця до майстра своєї справи, чиї вина сьогодні збирають вищі нагороди поважних змагань. То був складний шлях зі сходженням на вершини і болючими ударами, втратами колег на війні та поворотами долі, коли залишався позаду дім, виплеканий роками виноградник, а він ішов далі, […]
Рубрика
|Коментарі Вимкнено до Шлях від Korus Wine до Bakota bay довжиною у 10 років
Сьогодні ми маємо особливе задоволення поспілкуватися з Полом Вагнером (Paul Wagner), знаним фахівцем на винному ринку США, який недавно приєднався до журі премії Wine Travel Awards 2024-2025. Пол виділяється як шанований лідер у виноробній промисловості, особливо відомий своєю великою роботою у винному туризмі – сфері, яку він пристрасно культивує. Будучи засновником компанії Balzac Communications & Marketing, Пол відіграв вирішальну роль у просуванні світових винних брендів завдяки своїм інноваційним та креативним стратегіям просування.
Вплив Пола виходить за межі маркетингу; він сформував наступне покоління винних лідерів завдяки своїй викладацькій ролі в престижних програмах, таких як Wintour MBA в Європі та програма маркетингу вина OIV в UC Davis. Його книга «Маркетинг і продаж вина», написана у співавторстві з Ліз Тач (Liz Thach) і Джанін Олсен (Janeen Olsen), розглядає складнощі переповненого ринку та вважається важливою книжкою для професіоналів галузі. Крім того, участь Пола в ролі судді на численних міжнародних винних конкурсах і його присутність на глобальних винних конференціях зробили його відомим у винних колах по всьому світу. Він також консультує з питань винного туризму та маркетингових стратегій, допомагаючи розширити охоплення та вплив галузі. Останніми роками Пол спрямував свій талант в письменницьку роботу, створивши серію детективних романів про рейнджера лісової служби, дія яких відбувається в мальовничій Сьєрра-Неваді. Ці твори, зокрема такі, як «Небезпека: падаюче каміння» та «Кістки землі: таємниця Дена Кортрайта», демонструють його пристрасть до оповідання і пропонують читачам захоплюючу подорож цими територіями та заплутаними сюжетами. Ви можете ознайомитися з цими роботами на Backpack the Sierra. У цьому інтерв’ю, наданому спеціально для редактора Drinks+ та WTA, ми досліджуємо динамічну кар’єру Пола, його погляди на світ винного туризму.
Drinks+: Що спонукало ваш інтерес до виноградарства та виноробства (а пізніше до винного туризму), адже маєте соціологічну освіту, опанували класичну гітару – тобто захоплювалися зовсім іншими речами? Чи допомогли ваші попередні навички в новій роботі?
Пол Вагнер: Ми з дружиною переїхали в Напа Веллі, тому що вона професійний кухар і влаштувалася тут на роботу. І я знайшов роботу на виноробні, адже це основна галузь у Напі. Втім я швидко відчув, що вивчення соціології допоможе мені краще зрозуміти ринок і споживачів. Крім того, мій досвід у сфері освіти та виконавського мистецтва дуже допоміг би у спілкуванні з ними. Це виявилося рідкісним поєднанням у виноробній промисловості – не фахівця з виробництва, а людини, яка розуміє пересічного споживача і знає, як з ним комунікувати. До речі, цей підхід все ще актуальний.
D+: Ви були суддею понад 100 міжнародних винних конкурсів, які тенденції чи інновації у виноробній галузі вразили вас найбільше за ці роки?
ПВ: Відбулося покращення якості в усіх напрямках. Сьогодні всі виробляють гарне вино, і багато хто виробляє дуже гарне або навіть чудове вино. Якість і органолептика сучасних вин перевершують усе, що ми бачили раніше. Ця зміна підкреслює зростаючу важливість хорошого маркетингу. Якщо якість вашого вина сама по собі не виділяє вас, вам потрібно повідомити щось виняткове і не лише про характеристики вина – і при цьому ви повинні зробити це надзвичайно добре!
D+: Чи можете пригадати ключовий момент або ключову фігуру, які суттєво вплинули на вашу кар’єру у сфері винної освіти та туризму?
ПВ: Доктор Стівен Кребс (Dr. Stephen Krebs) найняв мене викладати в коледжі Напа Веллі понад тридцять років тому. Він чітко вірив, що мій підхід, хоч і сильно відрізняється від більшості фахівців галузі, є тим, що потрібно, що має бути почутим. Він дав мені можливість поширити інформацію. Тридцять років виховання успішних студентів довели, що він був правий. Я любив кожну хвилину викладання.
D+: Протягом своєї кар’єри ви виступали на численних винних конференціях по всьому світу. Які з цих заходів, на вашу думку, найбільше вплинули на формування світового сприйняття винного туризму?
ПВ: Усі вони мають свої ролі. Назву лідерів: UNWTO, що об’єднує ключових гравців, а також TexSom і Американське винне товариство. Фестиваль вина у Ванкувері в Канаді є величезним і популярним. Я також маю згадати викладання на програмі Wintour MBA та програмі маркетингу вина OIV в Каліфорнійському університеті в Девісі, тому що студенти з усього світу відвідують ці програми та несуть повідомлення додому.
D+: Ваші книги отримали кілька нагород і ними користуються професіонали виноробства в усьому світі. Яким є ваш процес визначення тем, що потребують вирішення в галузі, і як ви гарантуєте, що ваша робота залишатиметься актуальною та корисною? Чи можете ви розповісти нам, що надихнуло вас перейти до детективного жанру з серією книг Albicaulis (Sierra Nevada Mystery | Albicaulis Books) і як ваше життя у вині вплинуло на ці книги?
ПВ: Перша книга про винний маркетинг виросла з лекцій, які я читав у коледжі Напа Веллі. Мої студенти постійно змушують мене бути в курсі останніх подій, і зараз ми працюємо над четвертою редакцією цієї книги, щоб підтримувати її в актуальному стані. Але мої детективні романи — це зовсім інша історія. Хоча моя маркетингова робота завжди базується на аналізі даних і фактах, романи дають мені можливість розповісти найкращу можливу історію, не турбуючись про те, щоб довести її правдивість. Це суто задоволення!
D+: Зі свого великого досвіду викладання, чи могли б ви поділитися прикладом того, як ви адаптували винну освіту, щоб задовольнити зростаючі інтереси студентів у секторі винного туризму? Чи можете розповісти про свою участь у програмі Wintour і чому ця програма така актуальна для сегменту винного туризму?
ПВ: Коли я почав викладати в Napa Valley College, DTC (прямі продажі споживачам) були дуже малою частиною рівняння. Але з роками це повністю змінилося, і в результаті менеджмент туризму і реалізація вина на місцях стали головним пріоритетом для багатьох виноробень. Насправді сьогодні це їхнє основне джерело доходу та прибутку. Програма Wintour MBA об’єднує надзвичайно талановитих студентів з усього світу. Мені подобається навчати їх, тому що вони діляться зі мною власним досвідом, і ми разом працюємо над розробкою нових ідей, нових ринків і нових програм у світі винного туризму. Це чудова група людей.
D+: Як Головний консультант з винного туризму в Expedia Cruises, як ви уявляєте інтеграцію винного туризму в індустрію подорожей? Та які унікальні можливості пропонує ця посада для розвитку винного туризму?
ПВ: Я завжди казав, що винного туризму не існує – як суто концепту. Туристи є туристи, і всі вони хочуть одного – отримати задоволення та створити незабутні враження разом зі своєю родиною та друзями. Винні туристи просто хочуть розширити це бачення, включивши в нього вино та їжу. Що може бути природнішим? Працюючи з Expedia Cruise Ship Centers, я можу подорожувати по всьому світу, відвідуючи найкращі напрямки винного туризму та звертаючи увагу на те, що вони роблять і наскільки вони успішні. Ділячись цими ідеями та поєднуючи з додатковою точкою зору професіоналів подорожей у Expedia, я можу створити симбіоз найкращого з усіх світів.
D+: Чи можете ви детальніше описати свою співпрацю з Expedia та її вплив на винний туризм?
ПВ: Я працюю з центрами круїзних суден Expedia понад десяти років. Основна мета полягає в тому, щоб дати виноробням можливість організувати подію винного клубу під час круїзу, що досягає двох цілей для виноробні: це створює тісніші стосунки з існуючими членами клубу, а також надає виноробні доступ до інших потенційних членів клубу на борту. Хоча ми зосереджуємося на річкових круїзах до виноробних регіонів, зокрема Бордо (Bordeaux) та долин Рони (Rhône), Сони (Saône), Дунаю (Danube), Рейну (Rhine) та Дору (Douro), ми також включаємо відвідування прилеглих виноробних регіонів, а також морські круїзи до таких місць, як Адріатика, Нова Зеландія, Італія тощо. Останнім елементом програми є серія морських круїзів, які просто додають винний компонент до невиноробних напрямків, що дає любителям вина підставу вибрати ці круїзи серед інших до таких місць, як Аляска та за її межами.
D+: Ви були важливою фігурою у розвитку винних комунікацій. Наскільки важливим є сторітеллінг у маркетингу вина, і чи могли б ви поділитися ефективною стратегією чи кампанією, яка це ілюструє?
ПВ: Як любить казати один мій друг, факти говорять, а історії продають. Якщо ви хочете, щоб хтось запам’ятав те, що ви йому сказали, вам потрібно вкласти це в історію, тому що переказ фактів за фактами лише присипляє споживачів. Маршалл Маклюен зауважив, що ті, хто вважає, що освіта та розваги не мають нічого спільного, не знають ні про те, ні про інше. З тих пір, поки у людей існує мова, ми розповідаємо історії як спосіб передати свою історію, наші емоції та наші мрії. Не зупиняймося зараз!
D+: Забігаючи наперед, які нові тенденції чи напрямки у винному туризмі, на вашу думку, набудуть популярності в найближчі кілька років?
ПВ: Я сподіваюся, що класична екскурсія по виноробні, коли відвідувач сидить (а ще гірше, стоїть) і слухає довгі пояснення про процес виробництва, нарешті вимре. Вони нудні, вони не розповідають про те, що дійсно цікаво у виноробстві, і більшість відвідувачів сприймають їх як своєрідне покарання чи податок, який вони повинні заплатити, перш ніж їм дозволять скуштувати вино. Розумні виноробні дають своїм відвідувачам можливість якнайшвидше перейти безпосередньо до дегустаційного залу, де вони можуть поспілкуватися з кимось, хто живий, веселий і має відкриті пляшки вина. Саме там, швидше за все, виникає людський зв’язок. Що стосується напрямків, я в захваті від усіх нових виноробних регіонів, які користуються перевагами інтересу до винного туризму для створення міцнішої та яскравішої виноробної промисловості. Одним із прикладів є Кавказ, включаючи Вірменію та Грузію. Цей регіон є батьківщиною вина, оригінальним Едемським садом. І тут поєднання вина, їжі, культури та історії справді захоплююче. Але кожен куточок Європи має свою історію. У Новому світі також є дивовижні місця. Зараз ми виробляємо вино в усіх п’ятидесяти штатах Сполучених Штатів, і багато з них досить хороші. Кейптаун, Нова Зеландія, Чилі, Аргентина, Мексика, Канада – надто багато чудових місць і мало часу!
D+: Поле, коли ви погодилися на роль винного судді Wine Travel Awards 2024-2025, ваша участь ознаменувала важливий момент на 4-му році життя цього глобального проєкту. З вашим глибоким досвідом і авторитетною присутністю у винному та туристичному секторах, як ви сприймаєте вплив цих нагород на світовий винний туризм?
ПВ: Якщо ми зможемо вирізняти та заохочувати найкращі практики у світі винного туризму, визнаючи тих, хто перевершує інших, ми зможемо підвищити рівень обслуговування та досвід у всьому світі. Це захоплююча перспектива. Хто б цього не хотів? Я з нетерпінням чекаю на початок роботи з вашим проєктом!
⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
Сьогодні ми маємо особливе задоволення поспілкуватися з Полом Вагнером (Paul Wagner), знаним фахівцем на винному ринку США, який недавно приєднався до журі премії Wine Travel Awards 2024-2025. Пол виділяється як шанований лідер у виноробній промисловості, особливо відомий своєю великою роботою у винному туризмі – сфері, яку він пристрасно культивує. Будучи засновником компанії Balzac Communications & […]
Рубрика
|Коментарі Вимкнено до Пол Вагнер про винний туризм, освіту та його пристрасть до сторітеллінгу
Consorzio dell’Asti DOCG, один з найстаріших та найавторитетніших виноробних об’єднань Італії, заснований у 1932 році й має понад 90 років багатого досвіду та традицій. Він розташований у самому серці П’ємонту — батьківщині першого італійського ігристого вина, створеного ще у 1865 році. Консорціум зберігає традиції виноробства, що передаються з покоління в покоління. Сьогодні він об’єднує понад 1 000 виробників і відіграє важливу роль у культивації винограду Мускато Біанко, зберігаючи і шануючи унікальну спадщину цього регіону.
У цьому ексклюзивному інтерв’ю пан Стефано Ріканьо (Stefano Ricagno), президент Consorzio dell’Asti e del Moscato d’Asti DOCG, поділився своїми думками щодо стратегій Консорціуму, розвитку виробничих практик та адаптації до сучасних тенденцій і викликів. Від сталих ініціатив у виноробстві до глобального розширення Asti Spumante та Moscato d’Asti, пан Ріканьо розкриває основні аспекти, які визначають успіх цього знакового виноробного регіону.
Drinks+: Пане Стефано Ріканьо, Consorzio dell’Asti DOCG був заснований у 1932 році, що робить його одним з найстаріших консорціумів Італії. Як ця багата історія впливає на сучасні практики та цінності Консорціуму? Чи надає вона переваги та додатковий вплив Консорціуму у порівнянні з молодшими учасниками ринку?
Стефано Ріканьо: Регіон Асті DOCG — це місце, де по-справжньому можна відчути багатство історії, культури та традицій п’ємонтського виноробства. Перше італійське ігристе вино під назвою «Спуманте», яке також називали «італійським шампанським», було створене родиною Ганча в 1865 році в Канеллі. Це важливий етап з безцінною історичною цінністю, що свідчить про глибоке розуміння виробництва ігристого вина у виноробстві. Кожна пляшка — це результат любові та турботи про землю, спадщини, що передається з покоління в покоління, де традиція та майстерність поєднуються в гармонії. Сьогодні консорціум об’єднує понад 1000 виробників, серед яких 50 домів спуманте, 778 виноградарів, 153 виноробні, 17 виробників виноградного соку та 15 кооперативів, усі вони культивують сорт винограду Мускато Біанко, який досягає свого найвищого вираження саме тут.
D+: Виробництво Asti Spumante збільшилося майже на 6% порівняно з середнім рівнем останнього десятиліття. Які стратегії або умови на ринку сприяли цьому зростанню? У той же час, у 2023 році Consorzio dell’Asti DOCG виробив понад 90 мільйонів пляшок, що є незначним зниженням порівняно з попереднім роком. Чи можете ви поділитися інформацією про фактори, що вплинули на рівень виробництва? Як Консорціум реагує на коливання виробництва, і які заходи приймаються для збалансування попиту і пропозиції?
СР: Незважаючи на невелике зниження виробництва в 2023 році, порівняно з попереднім роком, ми все одно підтримуємо баланс показників та знаходимося в межах середнього рівня виробництва за останні десять років. Asti Spumante продовжує зростати, тоді як Moscato d’Asti зазнало часткового зниження, ймовірно, через надлишок запасів після рекорду 2020-2022 років. До того ж, ми стикнулися з падінням врожаю через погодні аномалії, але якість винограду була відмінною. Кількісно ми фіксуємо зниження на 10% порівняно з 2022 роком, це неможливо контролювати. В умовах поточної економічної ситуації, ринок не вимагає коригувальних заходів, оскільки попит і пропозиція знаходяться в рівновазі.
D+: Як зміни обсягів виробництва вплинули на експортні ринки Consorzio dell’Asti DOCG, зокрема в ключових регіонах, таких як Східна Європа, Західна Європа та Північна Америка?
СР: З часів до пандемії (2019 рік) і до сьогодні експорт Asti Spumante за вартістю по всьому світу зріс на понад 33%, зокрема від Сходу і до Старого континенту. Східна Європа виросла на 63% у перші десять місяців 2023 року, що майже вдвічі більше за загальний ріст у той же період 2019 року. Серед основних збільшень – це Латвія (+43%), а також Польща (+100%). Зелене світло і для Західної Європи, де зафіксовано збільшення на 32%, головним чином завдяки чудовим результатам Великобританії (+76%), Бельгії (+142%) та Австрії (+97%). Південна Америка показала ріст на близько 44%, а Мексика (+54,5%) та Перу (+93%), що перевищили очікування. Північна Америка залишалася в позитивній зоні (+1,5%) попри спад у Сполучених Штатах (-8%). Натомість азіатський та австралійський ринки скоротилися більш ніж на 14%, зокрема значно знизився один із ключових ринків – Японія (-16%).
D+: Зараз вина з низьким вмістом алкоголю є популярним трендом, що відповідає характеристикам багатьох вин Асті. Чи враховує Консорціум Асті цей тренд у своїй стратегії просування? Чи спостерігаються зміни у споживчих вподобаннях між Asti Spumante та Moscato d’Asti? Як Консорціум реагує на ці зміни?
СР: Низький вміст алкоголю дійсно є однією з характерних рис наших ароматних ігристих, і іноді ми підкреслюємо цей факт, адже не всі про це знають. Однак ми не плануємо обмежувати наше просування лише цим аспектом наших вин, орієнтуючись виключно на ринкові тренди. Ми прагнемо підкреслити складний букет і приємний смак, що виходить за межі лише рівня алкоголю.
D+: Лабораторія Консорціуму в Isola d’Asti відіграє провідну роль у дослідженнях вин, зокрема ароматних. Які останні досягнення чи поточні проєкти лабораторії вас найбільше надихають?
СР: На цей момент найамбітнішим і найважливішим проєктом є отримання сертифікації sustainable appellation. Лабораторія відіграє ключову роль у цьому процесі, зосереджуючись на впровадженні пілотного проєкту за участю 10 виробників у ланцюгу поставок та забезпечуючи їм всебічну підтримку на кожному етапі.
D+: Визнання Canelli як DOCG стало важливою віхою. Якщо можна, розкажіть детальніше про Canelli – цей виноробний феномен, який отримав перемогу в голосуванні Wine Travel Awards. Однак нас цікавлять більш глибокі аспекти: який орган зараз відповідає за розвиток і просування Canelli DOCG, які фахівці залучені, і яке значення має це визнання для регіону? Також, які очікування від Canelli DOCG, зокрема щодо типу Riserva?
СР: Canelli DOCG – раніше підзона великого Asti DOCG – стала 19-им аппелласьоном DOCG, затвердженим в П’ємонті. Це підкреслює статус регіону як лідера за кількістю DOCG в Італії. Асоціація виробників Moscato di Canelli провела значну роботу, долаючи італійську бюрократію та співпрацюючи з виноробною спільнотою, щоб досягти цього престижного статусу.
Зона Canelli DOCG охоплює 18 муніципалітетів у провінціях Асті та Кунео. Наразі лише понад 40 господарств мають право виробляти Canelli DOCG, а щорічне виробництво, за прогнозами, впродовж наступних років становитиме трохи більше ніж 500,000 пляшок. Регламент Canelli DOCG передбачає суворі вимоги: обов’язковий ручний збір урожаю, жорсткі обмеження на врожайність, а також вимогу, щоб виноградники розташовувалися на пагорбах на висоті від 165 до 500 метрів. Riserva може продаватися не раніше ніж через 30 місяців витримки. Canelli DOCG залишатиметься під опікою Consorzio dell’Asti DOCG.
D+: Asti DOCG стали офіційними ігристими винами таких престижних заходів, як Nitto ATP Finals і Internazionali BNL d’Italia. Яким чином Консорціум використовує ці партнерства для розширення впізнаваності бренду?
СР: Для нас це велика честь — представляти наші ігристі світовій тенісній еліті, особливо зараз, коли італійські спортсмени досягають значних успіхів. Це співробітництво набуває дедалі більшого значення, адже охоплює глобальні події та дозволяє досягати цільової аудиторії, що цінує високу якість. Партнерство триватиме ще декілька рокив, а кульмінацією стане Nitto ATP Finals у Турині, де вина Asti DOCG будуть представлені серед срібних партнерів фінального етапу тенісного сезону, в якому змагаються найкращі вісім гравців світу.
D+: Які унікальні риси роблять регіон привабливим для винних туристів?
СР: Регіон пропонує багатий вибір заходів, що приваблюють національних і міжнародних поціновувачів вина. Серед них – музичні виступи, кросові змагання, художні виставки, пікніки серед виноградників і прогулянки зі свічками з дегустацією вина та місцевих страв. Особливої уваги заслуговують такі традиційні події як Palio di Asti – одне з найстаріших середньовічних змагань в Італії, та Douja d’Or – винно-гастрономічний фестиваль, що є центром святкувань регіону.
Усе це відбувається в мальовничих муніципалітетах Ланге, Роеро та Монферрато — виноградарських ландшафтах, що входять до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Консорціум активно підтримує ці заходи, привертаючи увагу туристів та винних ентузіастів до унікального культурного й гастрономічного багатства регіону.
D+: Що, як президенту Консорціуму, приносить вам найбільше задоволення у вашій роботі, і якої мети ви прагнете досягти?
СР: Asti Spumante та Moscato d’Asti — це унікальні вина, які втілюють усю солодкість нашого регіону. Я пишаюся і вдячний за можливість зробити свій внесок у розвиток цього важливого аппелласьону, який став символом п’ємонтецької виноробної традиції. Моя мета – сприяти росту та збереженню цієї спадщини, забезпечуючи національне та міжнародне визнання для цих вин і їх постійний розвиток на світовому ринку.
⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
Consorzio dell’Asti DOCG, один з найстаріших та найавторитетніших виноробних об’єднань Італії, заснований у 1932 році й має понад 90 років багатого досвіду та традицій. Він розташований у самому серці П’ємонту — батьківщині першого італійського ігристого вина, створеного ще у 1865 році. Консорціум зберігає традиції виноробства, що передаються з покоління в покоління. Сьогодні він об’єднує понад […]
Рубрика
|Коментарі Вимкнено до Стефано Ріканьо: «Asti та Moscato d’Asti – це унікальні вина, які втілюють усю солодкість нашого регіону»
ЄДРПОУ 2665504466, тел. 423-11-89, +-380 67-747-14-80
IBAN UA223808380000026003799963479 в АТ “Правекс-банк” м. Києва МФО 380838
Digital magazine subscription DRINKS+ 2020
• DRINKS+ magazine: information addressed to both, professionals in the domestic alcohol market and advanced lovers of quality drinks. • DRINKS+ magazine: news about the best and the most interesting beverages in the world, wine routes, legendary wineries and star restaurants. • DRINKS+ magazine: it is information about beverage and gastronomic exhibitions, contests and forums in Europe, America, Asia. • DRINKS + magazine includes news, expert advices, interviews with famous personalities, tastings articles, market researches, ratings, publications on national traditions and the culture of beverages consumption.
The cost of an annual subscription in 2020:
100 euros
If you want to subscribe to the magazine, fill out the following information:
Print magazine subscription DRINKS+ 2020
• DRINKS+ magazine: information addressed to both, professionals in the domestic alcohol market and advanced lovers of quality drinks. • DRINKS+ magazine: news about the best and the most interesting beverages in the world, wine routes, legendary wineries and star restaurants. • DRINKS+ magazine: it is information about beverage and gastronomic exhibitions, contests and forums in Europe, America, Asia. • DRINKS + magazine includes news, expert advices, interviews with famous personalities, tastings articles, market researches, ratings, publications on national traditions and the culture of beverages consumption.
The cost of an annual subscription in 2020: • 230 euros
If you want to subscribe to the magazine, fill out the following information:
ПОДПИСКА на электронную версию журнала DRINKS+ на 2020 год
Журнал DRINKS+ – это специализированное издание со стильным дизайном и уникальной информацией, адресованной как профессионалам внутреннего алкогольного рынка, так и продвинутым любителям качественных напитков.
Журнал DRINKS+ – о самых лучших и интересных напитках мира, о винных дорогах, легендарных винодельнях и звездных ресторанах.
Журнал DRINKS+ – это информация о напиточных и гастрономических выставках, конкурсах и форумах Европы, Америки, Азии.
Журнал DRINKS+ – это новости, советы специалистов, интервью с известными личностями, тесты, исследования рынка, рейтинги, материалы о дегустациях, публикации о национальных традициях и культуре потребления напитков.
Периодичность – 10 номеров в год (5 в премиальном формате и 5 в деловом – на русском и английском языках).
Стоимость годовой подписки журнала в 2020 году (10 номеров) составит:
в гривне – 1500 грн,
EUR – 70 евро
Реквизиты:
ФОП ПОГРЕБНЯК І. М.
ЄДРПОУ 2665504466, тел. 423-11-89, 8-067-747-14-80
IBAN UA223808380000026003799963479 в АТ “Правекс-банк” м. Києва МФО 380838
Ждем Ваши заявки по тел. +38 067 405 62 03 E-mail: gabrelka@ukr.net
DIGITAL ПОДПИСКА на журнал DRINKS+ на 2020 год
Журнал DRINKS+ – специализированное издание с уникальной информацией, адресованной как профессионалам внутреннего алкогольного рынка, так и продвинутым любителям качественных напитков.
Журнал DRINKS+ – о самых лучших и интересных напитках мира, о винных дорогах, легендарных винодельнях и звездных ресторанах.
Журнал DRINKS+ – это информация о напиточных и гастрономических выставках, конкурсах и форумах Европы, Америки, Азии.
Журнал DRINKS+ – это новости, советы специалистов, интервью с известными личностями, тесты, исследования рынка, рейтинги, материалы о дегустациях, публикации о национальных традициях и культуре потребления напитков.
Периодичность – 10 номеров в год
Стоимость годовой подписки диджитал-версии журнала в 2020 году (10 номеров) составит:
в гривне – 1500 грн
Реквизиты:
ФОП ПОГРЕБНЯК І. М.
ЄДРПОУ 2665504466, тел. 423-11-89, +-380 67-747-14-80
IBAN UA223808380000026003799963479 в АТ “Правекс-банк” м. Києва МФО 380838
Ждем Ваши заявки по тел. +38 067 405 62 03
E-mail: gabrelka@ukr.net
ПОДПИСКА на журнал DRINKS+ на 2020 год
Журнал DRINKS+ – специализированное издание с уникальной информацией, адресованной как профессионалам внутреннего алкогольного рынка, так и продвинутым любителям качественных напитков.
Журнал DRINKS+ – о самых лучших и интересных напитках мира, о винных дорогах, легендарных винодельнях и звездных ресторанах.
Журнал DRINKS+ – это информация о напиточных и гастрономических выставках, конкурсах и форумах Европы, Америки, Азии.
Журнал DRINKS+ – это новости, советы специалистов, интервью с известными личностями, тесты, исследования рынка, рейтинги, материалы о дегустациях, публикации о национальных традициях и культуре потребления напитков.
Периодичность – 10 номеров в год
Стоимость годовой подписки на один экземпляр журнала в 2020 году (10 номеров) составит:
1500 грн – при отправке по Украине
230 евро – при отправке за рубеж
Реквизиты:
ФОП ПОГРЕБНЯК І. М.
ЄДРПОУ 2665504466, тел. 423-11-89, +-380 67-747-14-80
IBAN UA223808380000026003799963479 в АТ “Правекс-банк” м. Києва МФО 380838
Ждем Ваши заявки по тел. +38 067 405 62 03 E-mail: gabrelka@ukr.net
