Gastronomy and Wine Portal

Сімоне Роведа (Simone Roveda) – винний консультант, письменник, освітянин і візіонер, що стоїть за проєктом WineryLovers, який визнано одним із топ-10 винних акаунтів у соціальних мережах за версією Wine Enthusiast. Він також отримав престижну нагороду Fortune Under 40 Wine Award і визнаний найвпливовішим винним інфлюенсером Італії за версією World Influencer Ranking.

Авторитетний автор провідних видань, таких як L’Informatore Agrario, Passione Gourmet та Reporter Gourmet, Сімоне також є суддею престижних конкурсів CMB, Mundus Vini та інших. Він регулярно виступає на міжнародних винних конференціях, де ділиться інноваційними підходами, що знаходять відгук у винній індустрії.

Нещодавно Сімоне Роведа був призначений амбасадором Wine Travel Awards. Ми підготували велике інтерв’ю з Сімоне, щоб дати вам глибше уявлення про його експертизу і досягнення. Бажаємо приємного читання!

Початок кар’єри 

Вероніка Бусел: Чи могли б ви описати момент, коли вперше задумалися про кар’єру у винній сфері? Що надихнуло вас обрати цей шлях, і які були ваші перші кроки?

Сімоне Роведа: Я закінчив факультет інженерії обчислювальних систем у Політехнічному університеті Мілана, коли вирішив спробувати себе у винній індустрії. Моя пристрасть до вина зародилася ще під час університетських років, підживлювана моєю природною цікавістю. Під кінець навчання я вирішив зосередитися на цифровому маркетингу. Я зрозумів, що у сфері комунікацій у винній індустрії відбувалося дуже мало змін – це було приблизно наприкінці 2015-го – на початку 2016 року. Тож я зробив рішучий крок! 28 січня 2016 року я почав публікувати дописи в Instagram через акаунт @winerylovers. На той час мало хто вірив у те, чим я займався; це виглядало доволі ризиковано. Винна індустрія не була готова до цифрових технологій і соціальних мереж — люди насилу розуміли, що таке Instagram, і лише трохи знали про Facebook. Спочатку акаунт @winerylovers здебільшого працював як платформа для репостів, дозволяючи кожному, хто позначив його або використав хештег #winerylovers, ділитися своїм контентом.

У травні 2016 року я досягнув першої важливої мети – 10 000 підписників, а незабаром після цього кількість зросла до 25 000. Мій перший крок полягав у тому, щоб надсилати пропозиції про співпрацю: я пропонував опублікувати допис на моїй сторінці в обмін на кілька пляшок вина. Так усе й почалося!

В.Б.: Ви здобули сертифікацію AIS Sommelier від Італійської асоціації сомельє та згодом отримали WSET Diploma – вітаємо вас із цими значними досягненнями. Чи могли б ви розповісти більше про свій освітній шлях у винній індустрії? Чи є конкретні особи або наставники у цій сфері, які вас надихнули?

С.Р.: Коли я почав свій шлях у світі вина, я знав про нього дуже мало; мій вибір базувався виключно на особистих уподобаннях. Однак у 2016 році, коли мої зусилля почали приносити результати, я став отримувати запити від тих, хто шукав поради. Деякі виноробні були зацікавлені у співпраці зі мною, що спонукало мене інвестувати у власну освіту. Я усвідомив, що на цій посаді я маю відповідальність як перед своїми прихильниками, так і перед компаніями, які вирішили зі мною працювати.

Щоб поглибити свої знання, я завершив усі три рівні навчання та став сомельє AIS у 2018 році, але на цьому не зупинився. Я приєднався до програми WSET, розпочавши з рівня 3, який успішно завершив у 2019 році в Italian Wine Academy у Вероні.

На цьому етапі я вже опанував універсальну мову для обговорення вина, але мій пошук знань тривав. У серпні 2019 року я розпочав складний шлях до отримання WSET Level 4 Diploma in Wines у WSET School London, завершивши фінальний іспит у жовтні 2022 року, незважаючи на перерву через пандемію. Ця дипломна програма надала мені ґрунтовну освіту у винній сфері. Завдяки цим знанням я можу ефективно спілкуватися як із професіоналами індустрії – енологами та агрономами, так і з кінцевими споживачами, незалежно від їхнього рівня експертності.

Програма WSET навчила мене не лише винознавству, а й цінностям послідовності, дисципліни та системного підходу – це нагадує підготовку до марафону! Менше ніж 14 000 осіб у світі мають сертифікацію Diploma, і лише одиниці в Італії. Я дуже радий, що протягом цього шляху мені траплялися люди з відкритим мисленням, готові ділитися своїми знаннями.

Професійні досягнення та визнання

В.Б.: У січні 2016 року ви заснували WineryLovers — екосистему, що включає вебсайт, Instagram-акаунт (наразі з 205 тисячами підписників) і інтерактивну спільноту. Як розвивався концепт WineryLovers із того часу?

С.Р.: Я почав публікувати дописи на Instagram-акаунті @winerylovers 28 січня 2016 року. Я вірив у свою ідею: винна індустрія потребувала змін у підході до комунікації, зокрема через освоєння цифрових платформ і соціальних мереж. Від самого початку моя сторінка була задумана як місце зустрічі для всіх поціновувачів вина, де вино є єдиною темою. Щоб швидко та ефективно розвивати акаунт, я вирішив репостити фотографії інших користувачів. Будь-хто, хто тегнув @winerylovers або використав хештег #winerylovers, отримує можливість бути перепощеним, і ця практика триває й досі.

Я вирішив використовувати англійську мову для всього контенту, щоб усунути мовні бар’єри для вайнлаверів із різних країн. Репости фотографій інших користувачів сприяють формуванню спільноти — коли я ділюся фотографією Джейн, а Джон цікавиться вином Джейн, між ними формується зв’язок. Це може призвести до дружби, професійних відносин чи просто приємного спілкування. Окрім цих репостів, я час від часу публікую власні дописи, щоб поділитися думками про вино, яке я спробував, або в рамках співпраці з виноробнями (у таких випадках спонсорство зазначається через спеціальні хештеги).

Найбільшим викликом для акаунта @winerylovers було взаємодіяти з алгоритмом Instagram, який віддає перевагу новому та оригінальному контенту за участю людей. Хоча важливо розуміти алгоритм, я вважаю, що не варто бути його заручником. Той самий принцип я використовую у своїй роботі з компаніями. Зрештою, я хочу, щоб моя сторінка надихала вайнлаверів, пропонуючи їм вина, гастрономічні поєднання та місця для подорожей.

В.Б.: Ваш візуальний контент просто неймовірний. Ви навчалися фотографії?

С.Р.: Дякую! Як я вже згадував, мій контент здебільшого складається з репостів, що включають фото та відео, створені та опубліковані іншими користувачами, а також деякі мої власні роботи. Для контенту, який я обираю до публікацій, я використовую ретельний процес відбору: він має бути естетично привабливим, захоплюючим, оригінальним і надихаючим, з різних країн та регіонів.

Я почав створювати власний контент за допомогою iPhone. Однак у 2018 році я відчув, що можливостей iPhone недостатньо, щоб зробити знімки того рівня, якого я потребував. Це спонукало мене придбати мою першу професійну камеру зі змінними об’єктивами — Fujifilm. Відтоді я присвятив себе фотографії, зосередившись як на теоретичних знаннях, так і на практичних навичках. Я зрозумів важливість надання професійного сервісу та зібрав повний набір обладнання, який дозволяє мені проводити спеціалізовані фотосесії для різних компаній.

Я люблю відтворювати моменти, спогади та враження через фотографію. Відчуття краси у поєднанні з фотографічними навичками дозволяє мені створювати високоякісний контент, що відповідає потребам бізнесу. Це схоже на експертність у вині, де потрібне поєднання природного таланту та розвинених навичок.

Цифровий вплив та стратегія

В.Б.: Що, на вашу думку, є найважливішим для ефективної роботи у сфері цифрової стратегії та цифрового маркетингу? Чи допомагає вам ваша освіта в галузі комп’ютерної інженерії в цій сфері?

С.Р.: Окрім роботи в сфері винної комунікації, я також консультую компанії щодо їхньої діджитал-комунікації. Мій спектр послуг включає створення контенту, розробку стратегій і планування редакційного контенту. Я вивчав цифровий маркетинг самостійно, спочатку застосовуючи знання до власних завдань, а згодом і до потреб інших, адаптуючи їх до конкретних ситуацій.

Я вважаю, що людина на моїй позиції повинна мати базове розуміння таких сфер, як маркетинг, продажі, копірайтинг та створення контенту. Хоча співпраця з фахівцями у цих галузях є дуже корисною, широка база знань дозволяє краще орієнтуватися у різних ситуаціях. Кожен сценарій має свої особливості та потреби. Наприклад, зараз Instagram Reels є найпопулярнішим форматом контенту на платформі, але я не ствоюю їх, якщо не маю змістовного матеріалу. Натомість я шукаю альтернативні методи або унікальний спосіб використання Reels.

Щодо моєї освіти в галузі інженерії комп’ютерних систем у Політехнічному університеті Мілана, я дуже задоволений своїм вибором. Хоча моя ступінь безпосередньо не дала мені інструментів і навичок, які я використовую сьогодні, вона сформувала унікальний спосіб мислення, який я застосовую для вирішення проблем і аналізу ситуацій. Я б не змінив цей шлях, адже він привів мене туди, де я є сьогодні.

В.Б.: На нещодавньому заході Wine Future Coimbra, де WTA був офіційним інформаційним партнером, ви взяли участь у першій панелі експертів: «TikTok, Discord і платні інфлюенсери – залучення нових клієнтів». Чи могли б ви розповісти більше про основні ідеї, які ви висловили під час своєї презентації?

С.Р.: Wine Future 2023 у Коїмбрі був цікавим і надихаючим. Під час заходу декілька галузевих експертів з усього світу, включно зі мною, зібралися, щоб обговорити шляхи покращення сектору. У моїй панелі, яку модерувала Крістіна Меркюрі (Cristina Mercuri), разом із Маріано Брага (Mariano Braga), Дельфін Порте (Delphine Porte), Джорджією Панагопулу (Georgia Panagopoulou) та Люком Фландерсом (Luke Flunders) ми зосередилися на тому, як залучити нових, молодших споживачів за допомогою останніх веб-інновацій.

Я поділився ідеями щодо ефективного створення контенту, навів приклади та вказав на практики, яких слід уникати. Створення контенту – це моя пристрасть, адже це основа всієї комунікації. Щоб ілюструвати свою думку, я запропонував експеримент: якщо я поставлю пляшку вина на стіл і попрошу 10 різних людей сфотографувати її у своєму стилі, я отримаю 10 унікальних зображень, кожне з яких відображатиме різні аспекти пляшки. Саме тому створення контенту є таким важливим!

До речі, наступний захід Wine Future запланований у Маямі з 13 по 15 листопада 2025 року.

В.Б.: Що ви думаєте про комунікацію у сфері вина в Італії та у світі? Наскільки ефективно винна індустрія взаємодіє зі споживачами?

С.Р.: Я вважаю, що у сфері комунікації винній індустрії ще є над чим працювати. У 2016 році більшість покладалася на друковані матеріали та застарілі сайти. Хоча соціальні медіа тепер більш розповсюджені, їх часто використовують неправильно. Проблема не в передових технологіях, таких як ШІ чи AR, а у нехтуванні базовими інструментами.

Чому у 2025 році так багато сайтів виноробень досі не адаптовані для мобільних пристроїв, хоча 60% трафіку надходить зі смартфонів? Чому так мало сайтів містять інтегровані розсилки, потужний, але недооцінений інструмент маркетингу? Профілі у соціальних мережах часто погано підтримуються, а Pixel від Meta, який безкоштовно оптимізує рекламу, майже не використовується. Бюджети на створення контенту також ігноруються, хоча саме візуальний матеріал першим привертає увагу споживачів.

Це лише кілька прикладів. Загалом інструменти для ефективної комунікації доступні та недорогі. Компанії можуть звертатися до професіоналів, щоб сформулювати чіткі цілі, визначити цільову аудиторію та створити стратегію. Це схоже на планування подорожі: чи йдете ви пішки, їдете потягом чи летите літаком, підхід має відповідати вашим цілям, бюджету та часовим рамкам.

Послідовність також є критично важливою. Успіх не приходить миттєво — він вимагає регулярної цифрової взаємодії, щоб «навчити» пошукові системи та підвищити видимість у соціальних мережах. Багато хто здається занадто рано або вважає, що достатньо публікувати щось час від часу. Проте ефективна комунікація потребує наполегливості та відданості.

В.Б.: Інфлюенсери у винній сфері: що повинні знати власники винних бізнесів, щоб ефективно співпрацювати з ними та досягати своїх цілей у таких партнерствах?

С.Р.: Інфлюенсер — це людина, яка є популярною у соціальних мережах, часто привертає увагу медіа та здатна впливати на поведінку та вибір певної аудиторії. Проте у винному світі термін «інфлюенсер» часто неправильно ототожнюють з «інстаграмером». Існує хибна думка, що якщо у когось є акаунт в Instagram і вони розповідають про дегустації, то вони автоматично стають винними інфлюенсерами. Це не завжди так.

Багато компаній зацікавлені у тому, щоб створювати партнерства з інфлюенсерами, щоб охопити свою цільову аудиторію. Перед початком співпраці важливо поставити собі кілька запитань: «Чи підходить мені цей інфлюенсер? Як він впливає на свою аудиторію? Чи відповідає його стиль філософії моєї компанії?»

Щоб отримати більш чітке уявлення, слід попросити інфлюенсера надати медіакіт. Це допоможе визначити, чи підходить він вашому бренду. Якби я був виноробом і розглядав можливість інвестувати у співпрацю з винним інфлюенсером, я б хотів співпрацювати з тим, хто компетентний і професійний, вільно володіє мовою вина та має знання у цій сфері — з тим, хто вклав час і зусилля у розуміння вина.

Медіакіт також допоможе зрозуміти, чи відповідає їхня аудиторія вашій цільовій. Крім того, я б дослідив їхній попередній досвід співпраці з іншими брендами — з ким вони працювали, який контент створювали, який стиль мови використовували та які отримували відгуки як онлайн, так і офлайн.

Винні інфлюенсери можуть стати потужним інструментом у вашій маркетинговій стратегії, але вони також можуть витрачати ваш час даремно. Ефективність партнерства завжди залежить від того, з ким ви вирішите працювати — чи є вони професіоналами у своїй сфері.

Інсайти індустрії та особисті вподобання

В.Б.: Чи спостерігаєте ви еволюцію споживацького інтересу до вина на тлі сучасних змін в індустрії? Які виклики та можливості ви бачите наразі як для вашої роботи, так і для індустрії загалом?

С.Р.: Споживання вина зменшується, навіть у провідних країнах, і немає єдиного пояснення цьому тренду. Різні соціально-економічні та культурні фактори змінилися за останні роки. Ми повинні почати з розуміння того, що вино, яке ми п’ємо у 2025 році, відрізняється від того, що вироблялося раніше. Воно змінилося, так само як і наш спосіб життя змінився. Важливо дивитися на це питання в ширшому контексті.

Одним з головних факторів є зміна споживчих звичок. Зростаюча обізнаність про вплив алкоголю на здоров’я змусила багатьох споживачів зменшити або повністю відмовитись від алкогольних напоїв, зокрема від вина. Крім того, економічні фактори також відіграють роль: зростання вартості життя знизило платоспроможність споживачів, змушуючи їх скорочувати витрати на менш важливі речі, такі як вино. Також посилено увагу до наслідків п’яного водіння, оскільки багато штатів запровадили більш суворі покарання та санкції. Окрім того, процвітаючий сектор крафтового пива та велика кількість преміальних безалкогольних напоїв стали привабливими альтернативами для тих, хто хоче уникати алкоголю. Це ставить питання про безалкогольні вина, тренд, який вже не можна ігнорувати.

Винна індустрія повинна адаптуватися до трендів, але не перебільшувати їхню важливість. Бути в курсі ринкових тенденцій корисно, але ці тенденції не повинні бути основою стратегії виноробні. Багато виноробень зараз зациклені на залученні молодих споживачів, зокрема покоління Z (від 18 до 21 року, залежно від законодавства), і базують свою стратегію виробництва та маркетингу на цій демографічній групі.

Проте кожна людина має свій унікальний шлях до оцінки вина. Особисто я перейшов від безалкогольних напоїв до слабоалкогольних напоїв, потім до міцних напоїв, і тільки десь у віці близько 25 років почав по-справжньому цінувати вино. Середовище, в якому людина виростає, також відіграє важливу роль; наприклад, молоді люди, чиї батьки є виноробами, можуть познайомитися з вином раніше, ніж той, хто походить з родини, що не споживає алкоголь.

Не варто обмежувати ці обговорення лише віком споживачів чи приналежністю до якогось покоління. Замість цього, розробляючи маркетингові стратегії, ми повинні розглядати знання та досвід кожної людини у всьому, що стосується вина. Я вважаю, що ми повинні прагнути залучати споживачів, навчаючи і захоплюючи їх, пропонуючи різноманітні стилі вина, але без надмірного тиску на те, щоб вони відповідали певним стандартам.

Особисті вподобання та винний туризм 

В.Б.: Чи є у вас особисті вподобання у винах та винному туризмі? Якби була можливість, куди б ви поїхали без вагань? Чи маєте ви емоційну прив’язку до якої-небудь країни, регіону чи бренду?

С.Р.: Я дуже допитлива людина, яка любить досліджувати світ вина, завжди шукаючи щось нове. Саме ця цікавість привела мене до світу вина. У мене немає одного улюбленого вина; мої вподобання залежать від ситуації, місця та компанії, з якою я перебуваю. Однак є кілька видів, які я завжди тримаю в своїй винній шафі. Особливо мені подобаються класичні ігристі вина, не обов’язково шампанське, а також Неббіоло у всіх його формах — Langhe Nebbiolo, Barolo, Barbaresco, Roero — також і те, що не походить з П’ємонта. Крім того, люблю Рислінг, з якого виробляють різноманітні й файні вина, від сухих до солодких, від ігристих до тихих.

Коли я подорожую до нового виноробного регіону, я завжди намагаюсь дізнатися все про цей регіон, включаючи його традиції, культуру та людей, які там живуть, оскільки вино тісно пов’язане з місцем свого походження. Я маю особливу прив’язаність до Італії, оскільки я італієць, і прагну просувати італійське вино та культуру за кордоном. 

Окрім відвідування основних виноробних регіонів, я також прагну досліджувати нові, що з’являються. Зміна клімату дозволяє виробляти вина в регіонах, де раніше це вважалося неможливим, але також ставить під загрозу деякі історичні та важливі виноробні зони.

Співпраця з клієнтами

В.Б.: Ваші клієнти здебільшого італійські виноробні; чи вважаєте ви себе експертом у галузі виключно італійського вина, чи ваша діяльність поширюється на інші регіони?

С.Р.: Так, це правда, що я здебільшого співпрацюю з італійськими виноробнями та компаніями, в основному через те, що я живу в Італії. Не буду приховувати, що мені б дуже хотілося співпрацювати й з іноземними партнерами, і я вже мав кілька можливостей це зробити. Загалом, я вважаю себе обізнаним в галузі італійського вина, хоча є певні області та регіони, які я б хотів дослідити більш глибоко. Залишатися в курсі всіх подій італійського виноробного світу важко, оскільки існує безліч сортів винограду. Більше того, вино в Італії глибоко пов’язане з культурою, тому це не лише про дегустацію різних пляшок, а й про розуміння навколишніх аспектів. Окрім того, мої навчання та подорожі дозволили мені глибше зрозуміти деякі іноземні виноробні регіони.

Амбасадорство Wine Travel Awards

В.Б.: Симоне, нещодавно ви стали амбасадором Wine Travel Awards. Можете розповісти, що для вас означає ця роль?

С.Р.: Я радий поділитися важливою віхою на моєму шляху винного комунікатора: мене запрошено стати амбасадором Wine Travel Awards. Ця роль дає унікальну можливість популяризувати неймовірний досвід, який пропонує глобальний винний туризм.

Wine Travel Awards — це платформа, котра відзначає та просуває досягнення у сфері винного туризму. У ролі її амбасадора я прагну підвищити обізнаність про різноманітний та захоплюючий досвід, який може запропонувати винний туризм. Від вивчення прекрасних виноградників і дегустації неперевершених вин до занурення в місцеву культуру й традиції — винні подорожі мають щось особливе для кожного.

Я вважаю, що дуже важливо цінувати пристрасть і відданість професіоналів, які роблять цей досвід можливим. Винороби, сомельє, готельєри та туристичні оператори відіграють важливу роль у створенні незабутніх подорожей для шанувальників вина по всьому світу.

Як італієць, я особливо прагну звернути увагу на менш відомі виноробні регіони Італії. Завдяки моїй ролі амбасадора я сподіваюся надихнути більшу кількість людей оцінити унікальні досягнення екосистеми винного туризму. Я з нетерпінням чекаю співпраці з Wine Travel Awards, щоб привернути увагу до видатних людей та напрямків, котрі формують майбутнє цієї захоплюючої індустрії.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Сімоне Роведа (Simone Roveda) – винний консультант, письменник, освітянин і візіонер, що стоїть за проєктом WineryLovers, який визнано одним із топ-10 винних акаунтів у соціальних мережах за версією Wine Enthusiast. Він також отримав престижну нагороду Fortune Under 40 Wine Award і визнаний найвпливовішим винним інфлюенсером Італії за версією World Influencer Ranking. Авторитетний автор провідних видань, […]

Коли ми знову поспілкувалися з Полом Вагнером після певної перерви, стало очевидно, що його «пенсія» сповнена енергії та барв, як і витримане вино. Відійшовши від керівництва Balzac Communications, провідного маркетингового агентства, яке він заснував із нуля, Пол не сповільнив темп. Натомість він став старшим консультантом Expedia Cruises, очолюючи до чотирьох розкішних винних круїзів на рік та поєднуючи свою глибоку любов до вина із пристрастю до подорожей.

Пол також продовжує освітню діяльність, викладаючи у Napa Valley College вже понад три десятиліття. Крім того, він надихає студентів у Європі через програму WINTOUR MBA. Його пристрасть поширюється і на письменництво – він є автором серії детективів, дія яких розгортається у його улюблених місцях відпочинку. Однак його останній літературний проєкт, що ще перебуває в процесі створення, розгортається на виноградниках Напа-Веллі, вбираючи багатство ароматів регіону, який він добре знає.

Цього року Пол Вагнер ділиться своїм експертним досвідом, досліджуючи стародавні виноробні традиції Грузії та нові виноградники Вірменії. Його часто запрошують виступати на міжнародних конференціях, де він ділиться унікальними ідеями з аудиторіями по всьому світу. Для Пола пенсія — це не про спокій, а про реалізацію того, що приносить справжнє задоволення та натхнення, подібно до келиха ідеального вина. У цьому інтерв’ю ми розкриваємо багатогранність його кар’єри та фокусуємося на актуальних винних подорожах із Expedia. Ми також простежимо, як Пол, гордий представник покоління Baby Boomer, продовжує переосмислювати старіння у винній індустрії, доводячи, що з кожним роком подорож лише набуває нових відтінків і смаків.

Вероніка Бусел: Чи могли б ви розповісти, як почалося ваше партнерство з Expedia Wine Cruises? Що стало початком цієї співпраці?

Пол Вагнер: Усе почалося, коли президент Expedia Wine Cruises завітав до мого офісу. Він шукав виноробні, які могли б зацікавитися організацією круїзів із винною тематикою. Він подумав: хто краще за людину, яка знає цю індустрію досконало? Тож він звернувся до мене зі словами: «Поле, чи можеш допомогти знайти кілька виноробень, які були б зацікавлені в такому проєкті?» Я звів його з кількома, і він залишився дуже задоволеним. Але потім він запропонував, щоб я особисто відчув, що таке круїз, щоб зрозуміти концепцію зсередини. Я зазвичай не прихильник круїзів. Віддаю перевагу тихому відпочинку – можливо, піший похід у гори з дружиною, подалі від натовпу. Але він запропонував Аляску, зазначивши, що це місце, яке інакше не оцінити сповна. Я подумав і погодився. Це звучало інтригуюче. Ми організували круїз для близько 50 людей, залучивши дві виноробні – Paloma Vineyards і Robert Mondavi Winery. Це була неймовірна подорож. Ми спускалися по канатних дорогах у лісах, каталися на каяках із косатками та навіть гуляли льодовиками.

Під час останньої вечері круїзу, після кількох винних дегустацій і спільних трапез, я запитав у групи: “Що вам найбільше сподобалося в цій подорожі?” Я очікував почути про пригоди, але був приємно здивований, коли всі відповіли, що найбільше запам’яталися винні заходи. Для мене це стало справжнім відкриттям. Те, що для мене є звичною частиною повсякденного життя, стало головною подією круїзу для інших. Тоді я усвідомив, що ми створюємо щось унікальне — даємо людям змогу пережити винний досвід, якого вони раніше не мали у своєму звичайному житті. Повернувшись, я був сповнений ентузіазму. Президент зрадів, дізнавшись про успіх круїзу, і запитав, чи хотів би я організовувати їх більше. З того часу я проводжу кілька круїзів на рік уже майже 12 років, і ми досягли значного прогресу. Сьогодні Expedia є одним із найбільших клієнтів провідних круїзних компаній світу.

ВБ: Отже, спочатку винні події не були основною метою, але з вашим залученням вони стали окремою та виразною частиною досвіду, так?

ПВ: Так, спочатку ми планували, що кожна виноробня проведе одну дегустацію вина, і я також проведу одну, плюс кілька вечерь з поєднанням вина та їжі. Але те, що мене дійсно здивувало – те, чого я не очікував – це те, як всі захоплено ставляться до цих подій. Знаєте, я вже, мабуть, провів близько 20 винних круїзів, а може, й більше, і це завжди одна й та сама реакція. Люди справді захоплюються. Звісно, їм подобається пейзаж – ми мандруємо по Дору в Португалії, Роні у Франції, через Бордо і по Рейну – вони насолоджуються мистецтвом, культурою та історією. Але те, на що вони дійсно чекають, – це повернення на корабель для чудової дегустації вина з кимось, хто може розповісти історії про це вино. Для багатьох саме це стає кульмінацією їхнього круїзу.

ВБ: Допоможіть мені зрозуміти, який демографічний профіль туристів, з якими ви працюєте в рамках співпраці з Expedia. Чи є більшість із них американцями? І чи можна вважати їх здебільшого любителями вина, а не професіоналами, які мають формальні зв’язки з винною індустрією?

ПВ: Так, це вірно. Більшість наших гостей на круїзах з Північної Америки – переважно американці, але є й багато канадців. Для багатьох європейців, наприклад, для французів, ідея круїзу по Роні може здатися зайвою. Вони можуть вибрати подорож з Парижа до Лазурного узбережжя, зупиняючись у різних містах і відпочиваючи на Рив’єрі без необхідності круїзу. Однак круїзи є особливо привабливими для тих, хто не хоче самостійно вирішувати всі логістичні питання. Одна з великих переваг круїзів – це зручність, адже це як мати плавучий готель. Ви прилітаєте в Амстердам, пливете по Рейну до Базеля, і корабель пришвартовується прямо біля собору в Кельні. Ви розпаковуєте речі лише один раз і відвідуєте Амстердам, Рюдесхайм та Базель без зайвих зусиль.

Що стосується зв’язку з вином, то наші пасажири, як правило, не є професіоналами, а швидше ентузіасти, які глибоко захоплені вином. Іноді можна зустріти когось, хто настільки захоплений вином, що писав про нього для місцевих видань чи працював у винному магазині — це більше про пристрасть, ніж про кар’єру. Що до демографії, то більшість наших клієнтів — це бумери, люди, які наближаються до пенсійного віку або вже на пенсії, і які важко працювали все своє життя, а тепер хочуть присвятити час своїм захопленням. В індустрії вина існує думка, що бумери не є основною цільовою аудиторією для винного туризму, і маркетингові стратегії часто націлені на міленіалів та покоління Z. Однак на наших круїзах я бачу іншу картину. Бумери сповнені енергії, відкривають нові вина, які вони зазвичай не купували б. Хоча міленіали зараз витрачають найбільше грошей на ринку вина, бумери є важливою та активною групою, яка прагне пережити нові захоплюючі винні враження.

Бумери мають перевагу перед міленіалами — у них більше часу, вони не мають дітей і можуть дозволити собі подовжити тижневий круїз до двотижневої відпустки. Вони мають фінансові можливості для таких круїзів і глибоко зацікавлені у вині, вважаючи це ідеальним способом провести вільний час. Вони нагадують нам, що ніколи не пізно відкривати нові захоплення.

ВБ: Чи траплялися вам бумери на круїзах, які відкрили свою пристрасть до вина вже в більш зрілому віці, можливо, дивуючись, як вони могли так довго обходитися без нього?

ПВ: Абсолютно, це трапляється досить часто, особливо на круїзах. Ми зазвичай організовуємо невеликі річкові круїзи, з кількістю пасажирів від 80 до 130. Це не масивні океанські лайнери, а більш особисті, і обстановка ідеально підходить для відкриттів. Наприклад, на круїзах по Роні, корабель зупиняється прямо перед історичними пам’ятками, такими як Chateauneuf-du-Pape, де колись жили папи в Авіньйоні. Це дуже зручно та захопливо.

Подорожуючи цими регіонами, це як подорож по живій книзі про вино. Пасажири мають можливість досліджувати знамениті виноробні регіони, такі як Condrieu, Hermitage і Saint-Joseph, рухаючись на південь від Ліона. Багато наших гостей, можливо, чули про вино з Hermitage чи Chateauneuf-du-Pape або навіть пробували його один раз у житті. Але на круїзі вони щодня дегустують ці вина — під час дегустацій, або за вечерею. Це справді відкриває для них новий світ — такий, який вони ніколи не змогли б пізнати вдома.

ВБ: Чи можете ви розповісти детальніше про те, як рекламуються ці винні круїзи і що робить їх привабливими для різних типів пасажирів? Які унікальні враження ці круїзи пропонують, щоб залучити як любителів вина, так і мандрівників, які шукають певні напрямки?

ПВ: Ці круїзи спеціально рекламуються як винні подорожі. Ми активно позиціонуємо їх як винні круїзи, і це дуже цікаво, оскільки люди приходять з різними мотивами. Дехто приваблений своєю пристрастю до вина і бажанням краще пізнати вина конкретного регіону. Інші приєднуються, оскільки ми пропонуємо унікальні напрямки, як-от Аляска або Таїті, або навіть нещодавню поїздку, яку я проводив в Йорданії та Єгипті, де все супроводжувалося винними заходами. Наприклад, той, хто завжди мріяв відвідати Аляску, може обрати наш винний круїз як ідеальний спосіб її дослідити. Багато з наших круїзів організовують самі виноробні господарства. Часто пасажири є членами винних клубів цих виноробів і бажають провести більше часу з виноробом або власником. Наприклад, ми часто співпрацюємо з Jean-Charles Boisset з родини Boisset з Бургундії, який зараз живе в долині Напа. Коли він проводить круїз, зазвичай він вирушає з Ліона і включає відвідування виноробень його родини в Бургундії. Це дає нашим гостям унікальну перспективу – вони переживають Бургундію таким чином, як інші просто не можуть, бо подорожують разом із Jean-Charles Boisset та мають доступ до ексклюзивних вражень через Фонд Boisset.

Багато клієнтів круїзів подорожують щороку, а деякі навіть більше ніж один раз. У мене були клієнти, які вирушали в круїзи зі мною шість або вісім разів. Один чоловік завжди радісно каже: «Поле, це мій сьомий круїз з тобою. Ти маєш обов’язково розповідати нові історії. Ніколи не повторюй ту саму!» (Сміється).

ВБ: Це звучить як досить нішева пропозиція в межах великої компанії, такої як Expedia. Як вона інтегрується в їхню загальну туристичну стратегію?

ПВ: Ці винні продукти безумовно є нішевими, але вони чудово відповідають загальній стратегії Expedia. Ми орієнтуємося на прибутковість, але також відкриті до вивчення нових можливостей, які можуть не бути одразу вигідними, якщо вони обіцяють довгострокові переваги. Наше бачення не полягає лише в досягненні негайних прибутків; це про зростання та розширення. Наші зустрічі часто повертаються до потенціалу нових ініціатив, навіть якщо вони не гарантують негайного прибутку. Якщо ініціатива, як от унікальний круїз, створює нові зв’язки, вона варта ризику, адже це ставить нас на позицію новаторів в індустрії.

ВБ: Чи можете поділитися деталями того, як ви співпрацюєте з виноробнями для організації цих унікальних круїзних досвідів?

ПВ: Наш підхід до співпраці з виноробнями чіткий: ми тут, щоб забезпечити успіх цього заходу для вас. Ми будемо купувати вино безпосередньо у вас, але наша мета не обмежується простою транзакцією. Ми прагнемо створити досвід, який буде настільки привабливим, що ви захочете брати участь у ньому щороку протягом наступних двох десятиліть. Маркетингові директори престижних виноробень зазвичай зосереджуються на двох речах: підтримці міцних стосунків з найкращими клієнтами та пошуку нових, схожих на них. Ось де вступають наші винні круїзи. Вони є ідеальною платформою для зміцнення цих зв’язків. Уявіть: корабель на 90 осіб, з яких лише 60 – це ваші члени винного клубу. Інші 30, бачачи, як ваші члени насолоджуються ексклюзивними дегустаціями вина та спеціальними вечорами, природно зацікавляться: «Хто ці люди? Як я можу приєднатися?» Ось це і є справжній маркетинг – викликати цікавість. Більше того, йдеться про створення спільноти любителів вина. Навіть попри те, що я зараз на пенсії, я завжди наголошував своїм клієнтам, що їхні найцінніші активи – це не бочки чи виноградники, а стосунки з клієнтами. Наші винні круїзи дуже ефективно зміцнюють ці зв’язки. Після тижня спільних вражень ваші клієнти не лише залишаються клієнтами; вони стають палкими прихильниками вашого бренду. Вони перетворюються на евангелістів, поширюючи своє захоплення вашими винами завдяки змістовним зв’язкам, які вони уклали на круїзі.

ВБ: Чи вважаєте ви, що Expedia була піонером у такому підході до винного туризму, і як ви оцінюєте конкуренцію з іншими круїзними компаніями у формуванні цього нішевого ринку?

ПВ: Я б не сказав, що Expedia Cruise Ship Center була першою, хто досліджував винний туризм, але вони, без сумніву, вдосконалили це. Багато компаній мають модель, коли за продаж 10 кают одна надається безкоштовно – це поширена практика серед місцевих коледжів, а також ресторанів. Але бачення Expedia йшло далі, ніж просто надавати одну каюту за кожні 10 проданих квитків. Вони поставили питання: «Як ми можемо створити унікальний досвід, за який клієнти будуть готові заплатити більше?» Цей підхід, який додає додаткову цінність, зробив їх особливими, особливо в партнерстві з виноробнями. На мою думку, вони стикаються з малою конкуренцією. Хоча інші компанії також пропонують винні круїзи, їхні враження часто обмежуються простими дегустаціями вина та вечорами. Наприклад, можливо, на борту буде присутній Jean-Charles Boisset, який наливатиме свої вина. Це винний круїз, без сумніву, але він відрізняється від того, що ми робимо. Ми пропонуємо серію з трьох дегустацій та трьох вечерь із поєднанням вина та їжі, кожна з яких є неперевершеною по-своєму.

Візьмемо проєкт Grand France, який ми реалізували минулого року. Ми провели чотири тижні на французьких водах, починаючи з Бордо, де ми проводили вечері з власниками шато на борту, пропонуючи вина з Chateau Margaux і Chateau Latour. Ми не просто заповнювали каюти; ми створювали незабутні враження. Наприклад, на Сені, подорожуючи з Парижа в Нормандію та назад, ми презентували гостям найкращі шампанські та вина з Ельзасу та долини Луари. Кожен круїз, який я проводив, супроводжувався відомим журналістом, який вів одну з дегустацій, піднімаючи її до рівня світового класу. Саме цей рівень уваги до деталей та якості відрізняє підхід Expedia на ринку винних круїзів.

ВБ: Чи можете ви розповісти, скільки часу ви щороку присвячуєте цим круїзам? Враховуючи величезну кількість подорожей, особливо враховуючи насичений графік минулого року, це майже здається повним робочим часом. Ви справді на пенсії? (Сміється).

ПВ: Так, минулий рік був дуже насиченим. Ми провели чотири тижні на круїзі річками Франції, і це було тільки частиною нашої програми. Крім того, я вів круїз, який починався в Буенос-Айресі, потім ми відвідали Монтевідео, об’їхали Аргентину, подорожували вздовж узбережжя Чилі і завершили подорож у Лімі, Перу. Під час цієї подорожі один з моїх колишніх студентів з першого набору в Wintour організував вечерю в Буенос-Айресі в класичному ресторані Asado, подаючи вина з виноробні його родини. Його звуть Франциско Фраґуас. Він неймовірна людина, а його вина – виняткові. Всі абсолютно полюбили як його, так і його вина. Після цього подорож продовжилася з відвідуваннями знаменитих виноробень по Аргентині, Чилі та Уругваю, де я проводив дегустації вина. Я був вдома близько 10 днів, перш ніж знову вирушив у чотиритижневу подорож річками Франції. Потім я відправився ще в один круїз. В кінці року я провів приблизно дев’ять тижнів у подорожах. Тому, хоча я і кажу, що на пенсії, насправді я все ще дуже активно залучений до цих винних круїзів. Це майже як бути напівпенсіонером, з урахуванням того, скільки планування і подорожей ці пригоди вимагають.

ВБ: Ви згадували про співпрацю з виноробнями та винними клубами, покращуючи досвід клієнтів. Це побудова мережі в основному ваші зусилля, чи це командна робота, особливо враховуючи складність організації цих винних турів?

ПВ: Це, безумовно, командна робота. Хоча круїзна компанія, така як Ama Waterways, займається своїм набором заходів і має свої зв’язки, я привношу додаткову експертизу та ідеї завдяки своїй великій мережі у винній індустрії.

На одному з моїх перших круїзів по річці Рона з Ama Waterways до нас приєднався Тім Гейзер (Tim Gaiser), майстер сомельє. Під час дегустації вина, організованої Ama в кооперативі в Тен Ермітаж, доповідач справив на нас велике враження, і ми представилися, обмінялися контактами. Наступного дня ми взяли участь у турі по виноградниках у Шапутьє, який проводив Гійом Рейно (Guillaume Reynaud), один з доповідачів на дегустації. Відзначивши нас, він був дуже радий, що ми приєдналися до туру.

Такі мережеві взаємодії дозволяють створювати унікальні враження. Наприклад, під час наступного круїзу по річці Рона я запропонував Ama Waterways організувати спеціальну вечерю під час зупинки в Тен Ермітаж. Ми запросили студентів сомельє з найближчої школи (які навчалися у Гійома Рейно) приєднатися до наших гостей на кораблі, надавши їм можливість практично обговорювати вино з американцями. Це була не лише чудова практика для студентів, але й незабутній досвід для наших гостей. Такий підхід до створення зв’язків та організації покращених вражень є моїм стилем роботи – він полягає у використанні відносин для пропонування чогось справді особливого та унікального, що неможливо досягти на самоті.

ВБ: Можете розповісти про плани на винні круїзи на 2025 рік? Які подробиці ви можете поділитися?

ПВ: Звісно! У нас заплановано три захоплюючі круїзи на 2025 рік, кожен з яких пропонує унікальний досвід. Перший з них проходитиме по річці Сена в партнерстві з Американським винним товариством, і це буде вже шостий рік поспіль нашої співпраці з ними. Вони є найбільшою споживчою винною організацією у світі, з приблизно сімома тисячами членів. Щороку ми організовуємо винний круїз, частина доходів від якого йде на підтримку Американського винного товариства, що дозволяє нам охопити широку аудиторію.

Цей круїз завжди користується популярністю – ми будемо досліджувати вина Шампань, долини Луари та Ельзасу на річці Сена. Після цього я вирушаю до Амстердама, щоб зустрітися з моїм другом, майстром сомельє Тімом Гейзером. Ми вирушимо в подорож з Амстердама до Будапешта, подорожуючи річкою Рейн, перетинаючи канал, а потім спустимося по Дунаю. Цей маршрут дасть нам можливість продегустувати вина Німеччини, Австрії та Угорщини. Організація цього круїзу з Тімом завжди є важливим моментом, адже ми разом вирішуємо, які вина дегустувати, які виноробні відвідати, і навіть запрошуємо місцевих виноробів приєднатися до нас на борту, особливо в Угорщині, де у мене є зв’язки завдяки проєкту Dry Furmint.

А потім, грандіозним фіналом наступного року стане круїз з Риму до Стамбула, маршрут, який я спеціально запросив, оскільки завжди хотів провести час в Стамбулі. Круїз почнеться в Римі, ми відвідаємо Мальту, пройдемо через грецькі острови і потім попливемо вздовж турецького узбережжя. Ми насолоджуватимемося італійськими, грецькими та турецькими винами, занурюючись у багаті культури та смаки кожного регіону. Цей круїз не лише для дегустації вина – це також можливість насолодитися красою та історією цих давніх земель.

ВБ: Скільки часу зазвичай тривають ваші винні круїзи, і скільки часу займає їхнє планування?

ПВ: Круїзи зазвичай тривають від 12 до 14 днів. Люди часто бронюють ці круїзи для важливих подій, таких як річниці або дні народження, іноді плануючи поїздки за два роки наперед. Зараз ми вже обговорюємо плани на 2026 рік, а деякі – навіть на 2027 рік. Ми завжди думаємо наперед про те, чого хочемо досягти, які дати підходять, і як організувати графіки виноробів, особливо оскільки вересень є ідеальним, але складним місяцем для винних круїзів через сезон врожаю.

Наприклад, у 2026 році ми плануємо знову співпрацювати з Американським винним товариством для круїзу, який, можливо, проходитиме з Риму до Афін – новий маршрут для цієї групи. Але ми також розглядаємо інші можливості. AMA Waterways розглядає можливість запуску круїзу по річці Магдалена в Колумбії. Хоча це не буде винний круїз, ця подорож обіцяє бути захоплюючою пригодою. Ми постійно шукаємо нові ідеї та підходи, щоб зробити ці враження ще більш захоплюючими. Зрештою, куди б ми не поїхали, вино завжди об’єднує людей, створюючи мости між різними культурами та походженнями.

ВБ: Зважаючи на популярність річкових круїзів в Європі, дивує, чому круїзні лінії не настільки активно інтегруються в ці регіони. Як ви вважаєте, чому так відбувається?

ПВ: Насправді річкові круїзи вже давно є важливою частиною подорожей Європою. Але ви піднімаєте складне питання, оскільки сприйняття таких круїзів не завжди однозначно позитивне в усіх громадах. Хоча річкові круїзи зазвичай не викликають такої суперечності, існують певні застереження щодо круїзних суден загалом. Наприклад, коли я подорожував Нілом, я дізнався, що там працюють близько 300 кораблів, які виконують схожі маршрути. Уявіть, що ви причалюєте в маленькому порту, і навіть у низький сезон одночасно можуть бути шість-вісім суден. Мені сказали, що під час пікових періодів їх може бути 20-30, і всі вони скупчуються в одному невеликому місті.

Цей наплив створює ситуацію, коли такі міста, як Венеція та Дубровник, змушені вживати заходів, щоб обмежити негативний вплив. Венеція заборонила круїзні судна на Гранд-каналі, а Дубровник обмежив кількість суден, що можуть відвідати місто. Проблема в тому, що ці судна приносять багато людей у міста вдень, але вночі вони відходять, що може бути занадто для місцевих жителів і не завжди є корисним для міста.

Це питання сталого розвитку, подібне до викликів, з якими стикаємось ми в Напі через вплив туризму. Це те, що вимагає ретельного розгляду і балансу. Я навіть написав статтю на цю тему для місцевого видання в Напі, обговорюючи ці труднощі. Вона повинна бути опублікована наступного місяця і в ній буде розглянуто нюанси туризму та його впливу на громаду. (Редакційна примітка: Ми надамо оновлення після публікації статті Пола).

ВБ: Як Expedia Cruises використовує відгуки клієнтів для вдосконалення своїх турів?

ПВ: Expedia Cruises дуже серйозно ставиться до збору відгуків і застосовує систематичний підхід. Кожному пасажиру надається анкета, що дозволяє круїзним компаніям зібрати всебічні відгуки після кожної подорожі. У нашому офісі, хоча ми не завжди використовуємо анкети, ми надаємо пріоритет прямій комунікації. На відміну від типових онлайн-бронировань, наші клієнти взаємодіють із живою людиною при кожному бронюванні. Це дає нам змогу отримувати більш тонкі відгуки. Замість того щоб просто оцінювати досвід числово, ми проводимо розмови про конкретні аспекти їх подорожі – що їм сподобалося, що можна було б покращити. Такий постійний діалог дозволяє нам розуміти не лише поверхневі деталі, але й можливі приховані проблеми. Це робить наш цикл відгуків набагато більш особистим і негайним. Якщо виникає проблема, наші клієнти знають, що вони можуть звернутися до когось, а не просто заповнювати форму з відгуками. Ця пряма зв’язок сприяє формуванню стосунків, де клієнти не бачать нас просто як послугу, а як надійного друга в подорожах.

ВБ: Expedia Group отримала численні нагороди. Як ви вважаєте, ці нагороди впливають на сприйняття клієнтів, особливо в контексті винного туризму? Чи вважаєте ви їх ефективним інструментом маркетингу?

ПВ: Абсолютно, нагороди мають величезний вплив. Ви знаєте, що легко забути, що під час відпочинку клієнти не хочуть ризикувати своїм досвідом. Вони можуть бути готові до пригод, наприклад, до стрибків з парашутом, але коли йдеться про їхні відпустки, вони хочуть бути впевненими, що роблять правильний вибір. Ось чому нагороди так важливі – вони є сигналом якості та надійності. Це як сертифікат того, що те, що ви обираєте, — це безпечний вибір, що вам буде приємно, оскільки це було перевірено і схвалено іншими.

Наприклад, подумайте про туристів, які відвідують долину Напа. Тут понад тисячу виноробень, але куди більшість людей зупиняється першими? Вони зупиняються на тих виноробнях, які їм відомі, на тих, які виробляють хороше вино, тому що хочуть почати свою відпустку на твердому ґрунті. Як тільки вони відчують впевненість, вони можуть почати досліджувати менш відомі місця.

Саме таку роль відіграють нагороди в нашому бізнесі. Коли люди обирають круїз, вони шукають ті, які отримали визнання. Вони думають: «Ось круїз, який виграв золоті медалі протягом останніх семи років. Це саме те, що я шукаю». Вони уникають незнайомих варіантів, особливо коли інвестують не лише свої гроші, але й найцінніший ресурс — час на відпочинок. У цьому контексті нагороди — це не просто маркетинговий інструмент, вони необхідні для того, щоб клієнти почувалися впевнено та задоволено від свого вибору подорожі.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Коли ми знову поспілкувалися з Полом Вагнером після певної перерви, стало очевидно, що його «пенсія» сповнена енергії та барв, як і витримане вино. Відійшовши від керівництва Balzac Communications, провідного маркетингового агентства, яке він заснував із нуля, Пол не сповільнив темп. Натомість він став старшим консультантом Expedia Cruises, очолюючи до чотирьох розкішних винних круїзів на рік […]

Ця захоплива бесіда з Річардом Бемпфілдом (Richard Bampfield), Master of Wine з Великої Британії — чудове знайомство з його багаторічною кар’єрою у виноробній галузі, від перших кроків у рітейлі до здобуття звання Master of Wine та визнання провідним авторитетом у цій сфері. Річард ділиться своїми глобальними поглядами, що були сформовані протягом багатьох років міжнародних подорожей і роботи, котрі значно вплинули на його розуміння еволюції вина та сталого майбутнього.

Зосереджуючись на навчанні протягом усього життя та глибокій відданості просуванню сталого розвитку у виноробній галузі, Річард Бемпфілд обговорює тонкощі дегустації вина, динаміку ринку та ключову роль туризму у формуванні винних регіонів по всьому світу. Його думки пропонують багатогранний погляд на виклики та можливості, з якими сьогодні стикається виноробна галузь, роблячи цю розмову обов’язковою до прочитання для всіх, хто цікавиться майбутнім вина.

Шлях у світ вина

Вероника Бусел: Річарде, як саме розпочався ваш шлях у виноробній галузі? Це була кар’єра, яку ви свідомо обрали, чи, як то кажуть, можливості знайшли вас самі? Також, чи відіграла роль у цьому підтримка сім’ї, чи це було виключно особисте рішення?

Річард Бемпфілд: Я фактично увійшов у світ вина самостійно. Я виріс у Великій Британії в 60-70-х років, і моя сім’я, як і більшість інших, рідко пила вино, хіба що під час відпусток у Франції, Італії чи Іспанії. Саме під час цих сімейних подорожей я вперше зацікавився вином — воно здавалося мені чимось особливим, чимось, чим ми насолоджувалися лише у відпустці. Моя зацікавленість виномі зросла під час університетських років у Франції, де я вивчав мову та літературу, і значною мірою на це вплинула студентська культура та доступність вина.

Після закінчення університету мій рівень володіння французькою був досить високим, хоча не ідеальним, і я хотів його вдосконалити. Цей мовний досвід і рік, проведений у Франції, поглибили моє розуміння вина, адже я мав багато друзів, котрі працювали у цій галузі. Після університету я розмірковував, що робити далі, Я хотів і надалі використовувати французьку мову, і мене так само цікавило вино. Тому я звернувся за порадою до друзів, що працювали у винній сфері. Так я отримав свою першу роботу у винній крамниці. Для мене це було абсолютно логічним розвитком, що поєднував мої інтереси та освіту, хоча ніхто з моєї родини не мав досвіду у цій галузі.

BБ: Отже, ви почали свою кар’єру в роздрібній торгівлі, зосередившись на продажі вина та безпосередній взаємодії з клієнтами. Ви саме це маєте на увазі, коли говорите про свій перший досвід у виноробній галузі?

РБ: Абсолютно. Я працював у винних магазинах приблизно вісім-дев’ять років і дуже любив цю роботу. Цей досвід — одна з причин, чому мені зараз так подобається проводити дегустації для широкої аудиторії. Я завжди отримував задоволення від можливості поговорити з людьми про вино, вислухати їхні думки, відповісти на їхні запитання та зрозуміти їхній процес вибору пляшки вина.

BБ: Тож ви увійшли у виноробну галузь у 1980-х роках. Коли саме ви поставили перед собою мету здобути звання Master of Wine?

РБ: Я працював у виноробній галузі протягом 1980-х і склав всі основні іспити, включно з рівнями WSET від другого до четвертого, у 1990-х роках. Спочатку ідея стати Майстром вина здавалася мені недосяжною. Проте у 1988 я взяв рік відпустки, оскільки був неодружений і мав час на подорожі. У цей період я займався переважно виноробною діяльністю. Я прожив певний час у Каліфорнії, працював на винограднику в Австралії, а також відвідав Нову Зеландію та Аргентину. На той час подорожі до цих країн були доволі екзотичними, адже вони не були великими експортерами вин аж до 1990-х років. Робота на виноградниках і виноробнях за кордоном була безцінною, адже вона допомогла мені заповнити прогалини в знаннях, які я не міг отримати в Англії, де на той час не було високоякісних виробників. Повернувшись із подорожей, я випадково натрапив на посібник до іспиту на ступінь Master of Wine. Ознайомившись із ним, я зрозумів, що набув необхідних знань і впевненості, щоб спробувати скласти цей іспит. За кілька місяців я успішно його склав.

Освітній шлях у виноробстві: навчання протягом життя, WSET, Master of Wine і подальший розвиток

BБ: Чи могли б ви розповісти про свій досвід навчання у WSET? Як програми тих часів порівнюються з нинішньою структурою WSET?

РБ: Насамперед, базова структура програми WSET залишається подібною до тієї, якою вона була від самого початку, хоча тепер вона краще узгоджена з Національними професійними кваліфікаціями Великої Британії (NVQs), інтегруючись із іншими предметними кваліфікаціями. Це узгодження стало значним покращенням. Головна відмінність сьогодні полягає в чіткішому розмежуванні між рівнями, що сприяє цій інтеграції. WSET Рівень 2 є суттєвим кроком уперед порівняно з Рівнем 1, Рівень 3 — ще більшим прогресом порівняно з Рівнем 2, а Рівень 4 є великим стрибком порівняно з Рівнем 3. Ця послідовність робить Рівень 4 чудовою основою для тих, хто планує вступати на програму Master of Wine. Це більш серйозний підхід, що наближає вас до наступного рівня Мaster of Wine, ніж за часів, коли я був студентом. Загалом WSET дуже змінився порівняно із серединою 1980-х років, коли я вперше відвідував їхні заняття. Він став професійнішим, краще забезпеченим і більш орієнтованим на міжнародний рівень. Для тих, хто входить у виноробну галузь або хоче розвиватися у цій темі, WSET, на мою думку, пропонує найкращу програму. Зростання кількості людей, які проходять курси WSET, безумовно, відображає якість цих програм.

BБ: Чи можете ви назвати регіон або країну, що надихнули вас і вплинули на вашу кар’єру у виноробній галузі протягом років?

РБ: Це гарне запитання. Для мене значним впливом стала Чилі. На той час основним ринком Чилі була Південна Америка. Це цікаво, адже вина, які у цих країнах вважали найкращими у 1988 році, здавалися мені застарілими. Спочатку ці виробники були не адаптовані до експортних ринків, і не розуміли, що їм потрібен більш фруктовий стиль, щоб досягти успіху на міжнародному рівні. Вони почали це усвідомлювати з першим досвідом експорту до США.

Аргентина мала подібну ситуацію; їхнє сприйняття найкращих вин значно відрізнялося від очікувань експортних ринків. Тим часом Каліфорнія була зовсім іншим світом. На той час вона вже виробляла вина світового класу, і можливість краще пізнати долину Напа була для мене справжнім привілеєм — я просто обожнював працювати там. Я зустрів там інших європейців, з якими досі підтримую зв’язок, зокрема спеціалістів із Франції, Алжиру та Великої Британії. Ці зв’язки стали одним із найяскравіших моментів мого каліфорнійського періоду.

Я провів найдовший проміжок часу у Каліфорнії, можливо, саме тому вона справила на мене найбільше враження. Робота в Австралії також стала важливим періодом; я працював два місяці на виноградниках, два місяці на виноробні, і потім ще два місяці подорожував виноробними регіонами, тобто загалом провів там шість місяців. Виноробна галузь Австралії вже була досить розвиненою, особливо в усьому, що стосувалось виноградарства та виноробства, і це мене дуже вразило. Повернувшись додому, я влаштувався на роботу в австралійську компанію Brown Brothers, багато в чому завдяки враженням від тієї подорожі. Те, що мене особливо вразило, — це їхня ділова хватка: реалістичний, але амбітний підхід до управління бізнесом і експортом. Вперше я відчув, що працюю зі справжніми бізнесменами. Хоча я не вважаю себе природженим бізнесменом, я отримав величезне задоволення, працюючи з людьми, які розуміють, як ефективно управляти процесами. Це середовище багато чому мене навчило. Це ще один важливий урок, який я виніс із часу, проведеного в Австралії.

Шлях до лідерства: уроки управління у виноробстві

BБ: Чи могли б ви розповісти, як роль операційного директора в Brown Brothers вплинула на ваш кар’єрний шлях?

РБ: Так, я обіймав серйозну посаду в компанії Brown Brothers. Коли я доєднався до їхнього британського офісу, який займався експортом вина до Європи, я швидко став генеральним менеджером, пропрацювавши на цій посаді близько семи років. Я відповідав за управління експортом Brown Brothers до Європи в період, коли австралійський винний експорт переживав бум. Частина моєї роботи полягала в управлінні дистрибуцією, що було відносно простим завданням через високий попит на наші вина не лише у Великій Британії, але й по всій Європі. Цей попит спрощував продажі та давав мені змогу багато подорожувати Європою, отримуючи глибоке розуміння різних ринкових структур. Я вивчив тонкощі продажів для роздрібної торгівлі порівняно з гуртовою торгівлею та розробив стратегії для ефективного виходу на скандинавський ринок. Це був справді хороший період — насправді, це був фантастичний час — чудова можливість навчитися всьому цьому й допомогти австралійському винному бізнесу рухатися вперед.

BБ: Ви згадували, що комерційна кмітливість не є вашою сильною стороною як генерального менеджера. Чи могли б ви розповісти про це детальніше?

РБ: Мені дійсно цікаво займатися винним бізнесом, і я уважно стежу за ним. Мені подобається розуміти різні бізнес-моделі, підходи до ринку та типи маркетингових стратегій. Тим не менш, хоча я цікавлюсь бізнесом, я розумію, що не є природженим генеральним менеджером. Насправді, я більше насолоджуюся винною частиною, ніж роботою з таблицями. Я вважаю, що для того, щоб бути хорошим генеральним менеджером, потрібно отримувати задоволення від роботи з таблицями та складанням бюджетів.

BБ: Чи могли б ви розповісти про наставників, осіб, які значно вплинули на вашу кар’єру? Хто вас надихнув та відіграв важливу роль у вашому розвитку?

РБ: Коли я працював у роздрібній торгівлі, мені пощастило співпрацювати з двома чудовими менеджерами. Обидва були значно старші за мене та вже наближалися до виходу на пенсію. Що мене вражало в них — це їхня спільна риса: вони мало знали про вино, але це не мало значення, тому що вони вміли чудово спілкуватись з людьми. Вони мали природну цікавість до кожного клієнта, докладали зусиль, щоб краще пізнати його, і швидко ставали друзями. Більшість клієнтів розуміли, що ці менеджери не є експертами у вині, але довіряли їхньому судженню, тому що ті витрачали час, щоб зрозуміти їхні смаки та потреби. Цей досвід навчив мене важливості того, щоб продавець розумів, кому він продає. Хороший продавець може зробити так, що клієнт отримає задоволення від пляшки вина, навіть якщо воно не зовсім відповідає його смаку, просто тому, що процес покупки був приємним. Однак ці менеджери часто дратували інших співробітників, проводячи занадто багато часу з одним клієнтом і нехтуючи іншими. Це тонкий баланс, але головний урок був очевидним і безцінним – вони багато чого навчили мене про людей і про те, як продавати, або ж про підхід до продажу будь-де і будь-кому.

Крім того, я працював у Brown Brothers у відділі продажів і захоплювався їхньою діловою суворістю, хоча зрозумів, що бізнес — це не для мене. Я поважав їхній професіоналізм, який сприяв фінансовому успіху. У Великій Британії ми іноді недооцінюємо комерційний успіх, майже так, ніби заробляти гроші трохи соромно. Я захоплююся американським підходом, який більш відкрито орієнтований на фінансовий успіх.

Думаю, існує золота середина між цими двома підходами, і Австралія досягла гарного балансу. Що мені подобається в Австралії, так це те, що вони ефективно знаходять цю середину: вони прагнуть добре піклуватися про людей – я дійсно вірю, що вони добре ставляться до своїх працівників і проявляють повагу. Водночас вони розуміють, що їхній бізнес повинен бути фінансово життєздатним, адже їм важливо зберігати свою репутацію.

Вплив Lidl: Річард Бемпфілд про ціноутворення та ринкову динаміку

BБ: Lidl відомий своїми низькими цінами, що іноді викликає суперечки. Це один із ваших головних клієнтів, чи могли б ви пояснити, як цінова модель Lidl впливає на виробників, які постачають їм свою продукцію, особливо у виноробній галузі? Як ці відносини впливають на ширший ринок і сприйняття якості в галузі?

РБ: Lidl часто стикається з критикою через низькі ціни. Існує поширена хибна думка, що низькі ціни на полицях означають, що виробникам, як-от фермерам, платять несправедливо низькі зарплати, і що Lidl тисне на них у питанні ціни. Це просто не відповідає дійсності.

Виробники, які постачають продукцію Lidl чи будь-якому іншому супермаркету, отримують вигоду від обсягів продажів, які ці рітейлери забезпечують. Обсяг є критично важливим, адже він становить основу їхнього бізнесу: знаючи, що вони мають стабільний потік доходів від Lidl, виробники можуть планувати та стабілізувати своє виробництво. Йдеться не лише про ціну; ці контракти забезпечують стабільність обсягів, що є вирішальним для виробників. Ця стабільність дозволяє їм досліджувати інші джерела доходів, урізноманітнюючи свій асортимент.

Часто це кооперативи, які постачають продукцію до супермаркетів, і я вважаю, що кооперативи є недооціненими героями виноробної галузі. Хоча увага зазвичай зосереджена на малих ремісничих виробниках, які отримують визнання критиків, багато малих виноградарів задоволені тим, що просто вирощують виноград і продають його кооперативам, забезпечуючи своє життя та добробут своїх родин. Саме ці кооперативи, підтримувані закупівлями супермаркетів, утримують малих виробників на плаву. Супермаркети вимагають високих стандартів для вин, які вони закуповують, і кооперативи чудово справляються з цими вимогами.

Тому моя похвала — кооперативам по всій Європі, які виконують достойну роботу, незважаючи на хибні уявлення про якість і умови співпраці. Вони є справжнім фундаментом галузі, підтримуючи малих виробників і забезпечуючи якісне виробництво.

Майбутні перспективи: виклики у світі, що змінюється

ВБ: Як ви сприймаєте загальні винні тенденції в Європі та у світі? Це особливо стосується проблеми споживання серед нового покоління, яке, здається, менше п’є вино, а також місцевих викликів, де багато експертів не бачать значного потенціалу для зростання. Зважаючи на час, у якому ми живемо, що, на вашу думку, може статися в майбутньому?

РБ: Мене турбує те, що винний світ перебуває у вразливій позиції. Я не бачу сильного майбутнього для вина в його теперішньому стані. Багато хто у галузі стикаються зі складнощами, і хоча я бажаю їм успіху та прибутковості, для багатьох виробників, як на мене, це наразі не реалістично. Щодо глобальних тенденцій, споживання вина у світі знижується, і це стало помітно протягом останніх кількох років. Особливо турбують Сполучені Штати, які були основним ринком для багатьох виробників вина. Коливання ринку в Китаї та постійні торгові війни додають невизначеності, впливаючи на потенціал експорту. Що стосується молодших поколінь, які менше п’ють вино, це турбує мене менше. Історично вино сприймалося як напій для дорослих, щось, до чого люди приходять із віком. Я не кажу, що це слід ігнорувати, але це хвилює мене менше, ніж інших. Я думаю, є інші, більш тривожні речі – наприклад, зміна клімату. Вона становить реальну загрозу не лише через підвищення температури, до якого виноградарі можуть потенційно адаптуватися, змінюючи практики чи сорти винограду, але й через екстремальні погодні умови – сильну посуху, сильні дощі та заморозки. Ці екстремуми, які важко передбачити й до яких важко підготуватися, безпосередньо впливають на врожайність і стабільність бізнесу.

Ще одним важливим викликом є позиція Всесвітньої організації охорони здоров’я, яка заявляє, що безпечного рівня споживання алкоголю не існує. Такі заяви, підкріплені, на думку багатьох, неповними даними, можуть спонукати уряди до введення вищих податків на алкоголь, зокрема на вино. Це проблематично, особливо з огляду на значний соціальний та економічний вплив виноробства в таких країнах, як Франція, Італія, Іспанія та Португалія. Виноробна галузь дійсно є фрагментованою, що економічно є недоліком. Консолідація може стати необхідною для виживання, дозволяючи виробникам досягти економії на масштабах і створювати сильніші бренди. На відміну від пива та міцних напоїв, які значною мірою орієнтовані на бренди, виноробна галузь не має достатньо сильних брендів, що ускладнює вибір для споживачів.

Нам потрібно більше впізнаваних винних брендів, які, на мою думку, з’являться через більшу консолідацію та кращий баланс між попитом і пропозицією. У багатьох частинах світу виробництво вина є неприбутковим, особливо на нижньому ціновому сегменті ринку. Деякі виноградники вирощують виноград, який нікому не потрібен, і, можливо, доцільніше було б перепрофілювати ці землі. Поки ми виробляємо надлишок вина, ціновий тиск продовжуватиме робити галузь менш прибутковою. Я не бачу в найближчому майбутньому значного зростання попиту на вино, яке могло б змінити цю траєкторію.

Досвід та насліддя сталого розвитку і Sustainable Wine Roundtable

ВБ: Як ви оцінюєте свою участь у Sustainable Wine Roundtable (SWR): це природний розвиток вашої кар’єри, чи є в цьому більш глибокий сенс, що вас мотивує?

РБ: Все почалося приблизно п’ять років тому з розмови з Тобі (примітка редактора: Тобіас Вебб – співзасновник Sustainable Wine Ltd разом з Агатою Перейрою) під час інтерв’ю про сталий розвиток. Ми обговорювали численні сертифікації сталості по всьому світу та те, як вони фактично знижують ефективність одна одної через відсутність публічного визнання. Мабуть, хтось із нас згадав, що треба щось із цим зробити. Ми сподівалися, що зможемо, хоча я тоді особливо не задумувався над цим. Однак за місяць-два Тобі почав діяти. Він дуже динамічна людина, і якщо береться за щось, то викладається на повну. З того часу ініціатива зросла. Ми віримо, що можемо вплинути на ситуацію, і це перетворило нашу ідею на щось реальне. Головна мета залишається подібною до того, що ми уявляли спочатку, – створити організацію, яка з часом спростить для споживачів ідентифікацію сталих винних продуктів. Але тепер з’явилися додаткові завдання.

Чи бачу я це як природний розвиток моєї кар’єри? Не обов’язково, хоча я завжди хотів зробити щось, що виходить за межі простого заробітку. Я обговорював із друзями та сім’єю своє бажання — зробити значущий внесок у щось важливе. Тож коли з’явилася ця можливість, я вирішив присвятити їй свій час. Чого ми в кінцевому підсумку досягнемо? Я не впевнений; ми ще не бачимо кінцевої мети, але вже зробили кілька значних кроків уперед.

ВБ: Чи могли б ви коротко пояснити нашим читачам, чим займається SWR?

РБ: Sustainable Wine Roundtable (SWR) значно розвинувся від своїх перших днів і став масштабною організацією. Ми є групою, що працює на основі членства, де розмір членських внесків залежить від обороту компанії у винній галузі.

На відміну від звичайних сертифікацій у сфері сталого розвитку, які зосереджені лише на виробниках, ми охоплюємо весь ланцюг створення вартості у винній галузі. Це включає виробників, виробників скла, пробок, логістичні компанії, інші організації стандартів, роздрібні мережі, дистриб’юторів та імпортерів. Такий комплексний підхід дозволяє нам враховувати всі аспекти сталого розвитку в індустрії вина. Наша мета — об’єднати всі ці зацікавлені сторони, щоб створити сталий майбутній розвиток для винної галузі, сприяючи комунікації та співпраці, уникаючи дублювання та покриваючи всі необхідні аспекти. На сьогодні у нас понад 120 членів по всьому світу — від великих корпорацій до малих підприємств. Важливо, щоб ми представляли та враховували інтереси як малих, так і великих гравців.

Одним із наших проєктів є створення протоколу для сталого управління виноградниками, який допомагає розв’язати проблему множинності сертифікаційних стандартів. Ми розробляємо структуру для оцінки та порівняння цих стандартів, щоб визначити їхні сильні сторони та області для вдосконалення. Ми розуміємо, що вимоги та витрати на впровадження сталого розвитку відрізняються залежно від регіону, але прагнемо створити універсальні стандарти, які сприятимуть постійному покращенню в цій сфері. Це делікатне завдання, адже деякі сприймають нові стандарти як загрозу. Однак ми повинні бути прагматичними та зосереджуватися на колективних цілях — прибутковості та покращенні стану довкілля. Ми підтримуємо тісний контакт з іншими організаціями, які займаються подібною діяльністю, наприклад, з Porto Protocol, що є для нас основоположною структурою.

Міжнародні винні організації, включаючи OIV, виконують чудову роботу в суміжних сферах, і важливо забезпечити підтримку їхніх зусиль, уникаючи дублювання чи надмірної творчості в термінології. Співпраця є ключовою — не лише в рамках SWR, але й із цими зовнішніми організаціями. Ми повинні вчитися один у одного та будувати міцніший бізнес через взаємодію. Попереду ще багато роботи, але ми прагнемо досягти значного прогресу в сталому виробництві вина. Ми віримо, що співпраця допоможе створити у майбутньому більш сталий та прибутковий розвиток винної індустрії.

Винна культура та можливість насолоджуватись вином

ВБ: Як ваші ролі ведучого, письменника та судді вплинули на наративи у винній освіті? Яких цілей ви прагнете досягти, і який наратив ви просуваєте у винному світі?

РБ: Я пишу дуже мало, оскільки є багато людей, які роблять це краще за мене. Моя сильна сторона — це говорити про вино, що я дуже люблю. Я беру участь у багатьох дегустаційних заходах і активно спілкуюся у соціальних мережах. Я вважаю, що добре передаю свої думки про вино, роблячи це доступним для людей. Я не заглиблююсь у технічні деталі, натомість акцентую увагу на питності та насолоді від вина. Для мене задоволення від споживання вина завжди має бути на першому місці.

Мені подобається обговорювати вино як із споживачами, так і з представниками індустрії, залишаючись у курсі світових винних тенденцій та бізнесових аспектів. Я думаю, що ми, як Майстри Вина, маємо бути добре обізнаними, щоб зберігати довіру до нашого титулу. Якщо мене запрошують виступити на вебінарах чи конференціях на теми, в яких я розбираюся, я завжди з радістю погоджуюся, оскільки мені це дійсно приносить задоволення. Також мені дуже подобається модерація дискусій, оскільки це дозволяє глибше вивчати різні теми та постійно розширювати свої знання.

Щодо суддівства у вині, я займаюся цим з двох причин. Перша — коли ви здаєте іспит на Master of Wine, вас навчають за системою сліпих дегустацій, і найкращими дегустаторами вина у світі є старші студенти цієї програми. У цей час вони досягають піку своїх можливостей, проводячи сліпі дегустації майже щодня. Тож найкращим дегустатором я був саме тоді, коли був студентом програми Master of Wine. Зараз я, можливо, вже не на тому рівні, але участь у конкурсах і суддівство дозволяють мені постійно калібрувати своє сприйняття смаку, щоб переконатися, що я дегустую узгоджено з іншими професіоналами. Це дуже важливо в моїй роботі, де я оцінюю вина і виставляю їм бали. Інколи, коли я пишу огляд дегустації, мені потрібно переконатися, що моє сприйняття все ще відповідає стандартам моїх колег.

Друга причина — це можливість наставництва. Часто на дегустаційних панелях присутні молоді професіонали та новачки у цій галузі, які цінують поради від досвідчених суддів, таких як я. Я вважаю, що аспект наставництва є дуже важливим для тих, хто лише починає свій шлях у винній індустрії, і я отримую задоволення від цієї ролі.

Роль Wine Travel Awards: розвиток туризму та важливі інсайти у винній індустрії

ВБ: Річарде, нещодавно ви доєдналися до команди суддів нашого проєкта Wine Travel Awards. Чи можете ви поділитися своїми думками щодо вашої нової ролі?

РБ: Я щиро захоплююсь тим, що ви робите! Туризм є надзвичайно важливим, особливо з огляду на нестабільне економічне майбутнє винної індустрії. Виноробні регіони зазвичай є природно мальовничими – вони часто розташовані в гірських районах, менш придатних для інших культур, – що робить їх привабливими місцями для відвідувачів. Ми вже бачимо вплив туризму в таких регіонах, як Південна Африка, Каліфорнія та Австралія, де він стає значною частиною винної індустрії. Економічно це величезний плюс для галузі.

Wine Travel Awards мають велику цінність для виробників. Вони можуть вчитися у світових практиків і отримувати інсайти, як покращити досвід відвідувачів. Я часто заохочую французьких виробників відвідувати такі регіони, як Стелленбош або долини Каліфорнії, щоб спостерігати та переймати інноваційні туристичні практики. Хоча вони не ідеальні, обмін досвідом є безцінним, і багато європейських виробників могли б навчитися багато чого завдяки такому підходу.

Для споживачів це також корисно, адже винний туризм сприяє формуванню спільноти серед тих, хто захоплюється вином. Це про радість і спільний досвід із іншими – як зі знайомими обличчями, так і з новими знайомствами. Wine Travel Awards можуть виконувати схожу роль, як гід Michelin для гастрономів, які використовують його для планування подорожей у Нью-Йорк чи Сан-Франциско. Це може допомогти любителям вина під час відвідування нових регіонів, покращуючи їхні подорожі та загальний досвід. Такий зв’язок приносить користь і публіці, і виробникам, роблячи винний туризм не лише приємним, але й більш доступним та інформативним.

Разом з Україною: підтримка місцевих виноробів

ВБ: Ви активно берете участь у підтримці винної індустрії та виноробів України через різні заходи та ініціативи. Що мотивує вас до цього? Чи можете ви поділитися прикладами українських вин чи проєктів, які вас вразили? 

РБ: Коли почалася війна в Україні, стало зрозуміло, що багато українців потребують безпечних місць для проживання за кордоном. Неочікувано для нас, ми прийняли українську матір із донькою на кілька місяців. Це був чудовий досвід для нас, хоча спочатку мати говорила дуже мало. Вони вже повернулися до України, ми були раді допомогти їм у скрутному становищі і дуже цінуємо час, проведений разом. Приблизно в той самий період я був залучений до стенду на London Wine Fair, де представляли українських виробників. Там я познайомився з Віталієм, генеральним директором Alcoline, який виробляє вина під торговою маркою Bolgrad. Я був настільки вражений цими винами, що побачив потенціал для них на ринку Великої Британії. Віталій, який кілька разів відвідував Великобританію, з великим ентузіазмом говорив про необхідність підтримувати економіку України шляхом експорту вин. Я активно допомагаю йому і залишаюся на зв’язку, працюючи над підтримкою експорту українських вин, обсяги якого зростають.

Крім того, я нещодавно кілька разів спілкувався з представниками Shabo. Ми брали участь у дегустації TOP 24 Wines of Ukraine у Варшаві, де пробували численні українські вина, щоб визначити ті, які підходять для експортних ринків, зокрема вина Shabo. Під час заходу я мав цікаву розмову з представником Shabo. Мені особливо сподобалися їхні вина; вони, як і інші, представляють дуже якісних українських виробників.

У всіх цих взаємодіях я використовую свою мережу в винній індустрії, щоб допомогти, де можу, застосовуючи свої знання в дистрибуції та розуміння ринку. Це просто логічне використання того, що я знаю, але я щиро вражений усіма, кого зустрів, і якістю українських вин.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Фото: lidl.dk, lidl.co.uk, oxfordwineclub.org.uk, sustainablewine.co.uk, bleedingheart.co.uk

Ця захоплива бесіда з Річардом Бемпфілдом (Richard Bampfield), Master of Wine з Великої Британії — чудове знайомство з його багаторічною кар’єрою у виноробній галузі, від перших кроків у рітейлі до здобуття звання Master of Wine та визнання провідним авторитетом у цій сфері. Річард ділиться своїми глобальними поглядами, що були сформовані протягом багатьох років міжнародних подорожей […]

Перед вами – історія українського винороба Руслана Ковалевського, який пройшов професійну дистанцію від початківця до майстра своєї справи, чиї вина сьогодні збирають вищі нагороди поважних змагань. То був складний шлях зі сходженням на вершини і болючими ударами, втратами колег на війні та поворотами долі, коли залишався позаду дім, виплеканий роками виноградник, а він ішов далі, на нові місця, закладати чергові ділянки лоз. І знову мріяти. І починати життя заново… А почалося все з однієї подорожі до Португалії…

Руслан Ковалевський: Влітку 2012 року я зі своєю родиною поїхав до Португалії, де в місті Порто живе моя мама. Відпочиваючи, був вражений португальськими винами. Легким літнім віньо верде, купажованими винами з автохтонних португальських сортів. Взагалі різноманітністю різних, несхожих на інші країни винами. Особливо був здивований білими Casa wine (домашнє вино), що подаються в локальних кафе та ресторанах. Просто якість вина не відповідала моїм уявленням про домашнє вино, яке робили та ще й зараз роблять в Україні. Дуже захотілося спробувати зробити щось не гірше. Це не було бажанням створити на продаж. Спочатку тільки для себе та родини. Коли ми повернулися, я почав читати, досліджувати, як саме вино створюється, технологію виробництва, чинники, що впливають на якість. Закуповував технічні сорти та висаджував на подвір’ї. Але швидко зрозумів, що вчитися треба на класичних сортах. Тож в 2013 році поїхав на Одещину, купив сортовий виноград і зробив перше вино в невеликій кількості – літрів 150, мабуть. Щось вийшло, щось ні. Знань ще не вистачало. Після цього більш поглиблено почав вивчати основи сучасного виноробства. Намагався підготуватися на наступний рік як технологічно так і теоретично.

У 2014 році молода виноробня «Бейкуш» виставила оголошення про продаж винограду. Я зв’язався, приїхав на закупівлю. На винарні познайомився з доглянутими виноградниками, якісним вином. А головне, – отримав можливість вчитися на якісно вирощеному винограді, та ще і з сортів, яких не знайдеш в Україні. Завдяки їхньому винограднику попрацював з Альбаріньйо та Пінотаж, Темпранільйо, які вирощую і дотепер.

Вино 2014 року вийшло майже все, в кількості п’ятнадцяти бутлів. Всього 300 літрів. Звісно, не ідеальне, але воно вже було схоже на європейське. І вже не соромно пригостити друзів. Тож захотілося і самому мати власний виноградник, щоб на ньому відточувати майстерність. В 2016 році посадив власні 800 кущів винограднику. Правда, вийшов він ну ду-у-уже експериментальним, бо там було насаджено багато різноманітних сортів, починаючи з європейських класичних, – до українських, виведених нашими інститутами. Сортів хотілося посадити багато і різних, обов’язково італійців. Італійські виноградні сорти привіз у подарунок мій друг з Раушедо і це були: Монтепульчано, П’єдіроссо, Греко ді Туфо та Фалангіна. Самостійно ще знайшов саджанці Треб’яно, Мальбека, Сіра, Пінотаж, Керменера. Там же були висаджені Соляріс, Йоханнітер, Сухолиманський, Ркацителі, Рислінг. Тобто солянка з багатьох сортів. Але 4 роки праці на тому винограднику дали розуміння, що сортовий склад повинен бути меншим. Початківцям раджу саджати краще три сорта по 100 кущів, ніж 30 по десять.

На жаль, тоді припустився помилок при виборі ділянки під виноградник – не врахував наявність високих ґрунтових вод. Буйний ріст трави, та хвороби лоз через надмірну вологість диктували кожні вихідні проводити за черговими роботами на винограднику. А втрати врожаю два роки поспіль внаслідок весняних заморозків чи зимового промерзання піщаного ґрунту змусили через чотири роки боротьби залишити цю ділянку.

Ми активізували пошук землі для великого винограднику в іншому регіоні. Посадили тільки невелику ділянку для збереження колекції сортів, з якими я в подальшому хотів працювати. Для себе виніс остаточне розуміння, що ґрунти Кіровоградської області не підходять для вина тієї якості, яке я хочу робити.

За цей час, поки набував досвіду з виноградарством, розвивався і у виноробстві. Перша участь моїх вин у конкурсі для малих крафтових виробників відбулася восени 2017 року на території господарства Князя Трубецького. Моє біле сухе «Трамінер» 2016 посіло третє місце, розділивши його з вином відомого в країні винороба. Прийшло розуміння, що рухаюсь правильно, але треба покращувати рівень знань та технічні умови для виготовлення якісного продукту. Тож кожного сезону намагався втілювати хоч одну нову технологічну операцію в процес виноробства. Багато читав різних статей в спеціалізованих виданнях, на сайтах інститутів з виноробства. Експериментував. Навіть повторював деякі наукові експерименти з вином, які знаходив в інтернеті.

З 2018 року разом з дружиною Ганною, яку сьогодні добре вже знає вся українська винна спільнота, і яка мене завжди підтримувала в цій справі, ми почали їздити на фестивалі, ярмарки та подаватися на конкурси. На конкурсі «Галицька лоза» 2018 мій розе бленд 2017 отримав третє місце, а на конкурсі UWINES AWARDS 2018 (Kyiv Food and Wine Festival) це ж вино здобуло статус «Краще вино». На тому ж київському фестивалі моє «Шардоне» також посіло третє місце серед білих вин. Того ж року, розуміючи, що знання треба набувати не тільки в виноробстві, а і в інших сферах винного світу, ми з дружиною прийняли рішення відправити її на навчання професії сомельє в Київ. Знайшли 3-місячні курси в Школі сомельє «Майстер-клас» родини Благополучних. З фінансами було дуже важко, бо я втратив бізнес в кінці 2014 року, у зв’язку з початком російської агресії та вторгненням в Україну. Тож гроші, які збирав з продажу вина на фестивалях, маючи мрію купити дві нові французькі діжки, були витрачені на навчання дружини. Про що ми жодного разу не пошкодували, бо ця освіта кардинально змінила життя не лише самої Ганни, а й допомогла нашому розвитку в винній сфері. І так в нашій сім’ї з’явився професійний сомельє. Взагалі, можу сказати, що 2018 рік для нас став знаковим та переламним. А вина того вінтажу я згадую і дотепер – то був чудовий рік для виноробства.

Наступний рік для нас почався з конкурсу «Галицька лоза» 2019, де наша винарня Korus Wine посіла перше та друге місця в категорії рожевих вин за «Розе бленд» та «Розе Темпранільйо». І знову через пару місяців «Розе бленд» отримав найвищий бал та перше місце в категорії рожевих вин на конкурсі в рамках Kyiv Food and Wine Festival. І хоча рожеві вина мені подобалося робити найбільше, і знаю, що мене і дотепер дехто з виноробів жартома називає «королем рожевих вин», я не залишав навчання, експерименти, поглиблював технологічні знання у виробництві різноманітних вин. Ігристі класичні та петнати, білі, червоні. Роблю сидр.

До речі, мабуть, першим в Україні почав виробляти петнати із застосуванням операції дегоржажу, як у виробництві ігристих вин за класичною технологією. Не подобався дріжджовий осад в пляшці, який в більшості випадків закриває аромат та смак вина, і надає вину неприємних дріжджових смаків. І все не полишала думка про те, що якісне смачне вино треба робити з винограду, зібраного на власному полі. Ми з Ганною задумалися про переїзд до південних областей. Періодично об’їжджали Миколаївську та Херсонську області в пошуках землі для посадки винограду, та, нажаль, нічого не приглянулося.

І ось влітку 2019 вирушили в чергову розвідку до Кам’янець-Подільського. Дуже сподобався терруар Поділля, а після відвідин Бакоти зрозуміли, що знайшли те, що шукали. Взялися підбирати придатний варіант для купівлі землі під виноградник, та якогось будинку для переїзду в ту місцевість.

І ще одне питання лишалося не закритим для виноробні Korus Wine – проблема легалізації виробництва. Перше, про що запитували люди після знайомства з нашим вином, – чи є у нас ліцензія. Ліцензії не було. Та і на той час виробнику, який випускає дві тони вина на рік, можливості для її отримання також. Виноробне законодавство України було зарегульоване, і навіть революційне послаблення 2018 року, що скасувало атестацію малих виноробних господарств та півтори сотні різноманітних корупційних довідок, дозволів та інших папірців, не надало поштовху крафтовим виноробам для виходу з тіні. Особливо складно було тим, хто виробляв вино з покупного винограду, ще й у мізерній кількості.

Тож в 2019 році крафтярі потрошку почали об’єднуватися в спільноти для відстоювання своїх законних інтересів. З цих міркувань в 2019-му я створив групу в Вайбері для комунікації з юридичних питань щодо змін у виноробному законодавстві України, і спробував об’єднати крафтових виноробів з усіх регіонів. До речі, надихнув мене на цю справу, допомагав вести групу, запрошував учасників, шукав їдеї Арсен Федосенко, фотограф і винороб, з яким я саме тоді й познайомився. Великий мрійник. Людина, яка прагла своїми світлинами розповідати про українське виноробство та тих, хто працює в галузі. Арсен вірив в українське вино тоді, коли самі винороби ще не були ні в чому впевнені. Людина з великої літери, воїн, патріот, винороб, якого Україна втратила в червні 2024 року. Між іншим, саме завдяки цій нашій вайбер-спільноті, від початку повномасштабного наступу ми два роки підтримували своїх колег-виноробів, які пішли на війну.

На період 2020-го року я вже розумів, що вино стає все досконалішим. За ігристу класику на конкурсі «Одеський залив» тоді одержав срібло, одразу чотири бронзи на Wine and Spirits Awards. Моє вино в тому ж році було представлено бренд-амбасадором українського вина Євгенією Ніколайчук в винному клубі Кембриджського університету, одному з найстаріших в Англії. І хоча це був важкий ковідний рік, без фестивалів та продажів, сезон виявився дуже цікавим. Саме тоді я створив два вина – «Сміливість», купаж Сапераві та Мерло, витриманий у французькій діжці з-під рому, і «Воля», яким згодом присвоїли відповідно бронзу та золото судді Wine and Spirits Awards 2023. «Волю» створив з винограду Одеський Чорний, вирощеного на виноградниках Білозерського господарства Херсонської області. На жаль, на момент нагородження ті землі опинилися під окупацією. І дотепер, після звільнення, вони не обробляються, бо люди не можуть вийти на роботи на виноградниках під обстрілами.

…Розуміючи що твій рівень росте, а легально продавати вино не маєш права, ми з дружиною намагалися пришвидшити питання пошуку землі, щоб мати змогу будувати виноробню та легалізуватися. І ось у 2021 році один знайомий винороб запропонував нам викупити половину молодого виноградника на Бакоті, та стати з ним партнерами. Звичайно, втрачати своє ім’я не хотілося, та й ставати з кимось партнерами наміру не було. Але то здавалося реальним шансом вийти в легальне поле діяльності, бо той мав ліцензію на виробництво вина. І ми з Ганною вирішили погодитися. Запланували зробити разом вино в 2022 році. Але, забігаючи наперед, скажу, що свого слова той винороб не дотримав, в продажу відмовив через 8 місяців після пропозиції.

Почався 2022 рік. Початок повномасштабного вторгнення. Я принципово відмовився продавати вино в період «сухого закону», а коли його відмінили, виявилося, що мої постійні клієнти масово покинули Україну. Продажі зупинилися, від слова взагалі. Те, що вдавалося реалізовувати, витрачав на життя та допомогу друзям-військовим. Дружину з донькою на шостий день від початку вторгнення відправив евакуаційним потягом до Львову, щоб вона виїхала до Польщі чи до мами в Португалію. До Львову Ганна доїхала, але залишити Україну відмовилася. Пішла до місцевих волонтерів, побачила, що в Кропивницький ніхто гуманітарні вантажі не відправляє, – і організовувала доставки. Там, у Львові, їй на початку допомагав винороб Максим Кичма. Потім доєдналися інші. З деякими людьми, з ким звела тоді доля, товаришуємо і дотепер.

Коли підійшов час для виноробства, робити вино в Кропивницькому я вже не міг. Поїхав на Бакоту. І хоч в продажу винограднику мені було відмовлено, я був налаштований, як і домовлялися, зробити вино у співпраці. А, можливо, вже на місці знайти ділянку під виноградник. Єдиною умовою було те, щоб весь технологічний процес лежав на мені. Тобто я – технолог, інші помічники. Але так буває, що погляди на партнерство виявляються різними. Тож я відпрацював на Бакоті сезон 2022, подальше партнерство у нас не задалося. Та зернятко вже було посаджене. Під час роботи на Бакоті я познайомився з Аурелом Вікторовичем Рошкою. Людиною, яка надала мені впевненість в правильності рішення посадити виноградник саме тут, на Бакоті, та переїхати з родиною за 600 кілометрів, в сільську місцевість.

Аурел Вікторович на Бакоті живе більше 25 років. Закохавшись в ту місцевість, був першим, хто посадив там 60 соток винограднику на початку 2000-х. І першим виноробом, який зробив вино на Бакоті. Можна сказати, він став засновником виноградарства та виноробства для цього регіону. Він запрошував виноробів, допомагав з розвитком, будівництвом, налагодженням інфраструктури та створенням місцевої громади. Він заклав на 98 га яблуневий сад в невеличкому селі Гораївка, створивши робочі місця і підтримуючи його мешканців. До речі, той яблуневий сад шість років тому захопили рейдери – суди ідуть, сад гине. Дванадцять років життя втрачено за одну ніч. Але це не заважає засновнику саду і його дружині Любі і далі не покладати рук, працюючи над розвитком цього краю. І хоча між нами з Аурелем Вікторовичем 17 років вікової дистанції, ми підійшли один одному як люди, і дивимося на виноробство однаково. Також серед наших нових друзів на Бакоті – «Родинна виноробня Зелениці», «Садиба Онищуків», крафтова винарня «Татове вино» з Гусятина, – усі вони закликали мене до переїзду і дуже раділи нашому рішенню.

Нарешті в 2023 році ми з Аурелем Вікторовичем в співпартнерстві заснували крафтову виноробню. На цьому і закінчилася історія маленької, неліцензованої Korus Wine. Почався період втілення мрій. Становлення нової виноробні під назвою, – як ми спершу планували, – «Бакота вайнері». Але з’ясувалося, що авторське право на найменування «Бакота» вже було оформлене іншим виноробом.

Аурел Вікторович про альтернативні назви не хотів і чути. Враховуючи, скільки сил він вклав у цей регіон, таку наполегливість можна зрозуміти. Ніколи і не думав, що хтось один зі спільноти виноробів привласнить собі назву цієї місцини. Усі вважали її надбанням громади. Врешті решт так і з’явилася назва українською мовою – виноробня «Бакотська Затока», англійською – Bakota bay winery. Але для запобігання в подальшому несанкціонованого використання цієї назви, ми одразу ж подали заявки на реєстрацію прав. В тому ж 2023 році ФОП Рошка отримав ліцензію на виробництво вина. І наша винарня зробила перші чотири тисячі літрів.

Цікавим був процес роботи над етикеткою. На одному з семінарів нашої Асоціації крафтових виноробів довелось прослухати доповідь Олени Крапівіної, яка представляла молдавську дизайн-студію 43 Oz. Погугливши їхні роботи, я був у захваті. Ми з Аурелом Вікторовичем планували вийти на ринок з етикеткою європейського рівня, яка не просто давала б інформацію про вино, а й несла імідж регіону, нашої виноробної громади. Не буду описувати весь процес, але етикетка вийшла в дуже ніжних відтінках кольорів, з промальованою графічно Бакотською затокою, сучасним шрифтом назви, що одразу кидається в очі, та складним логотипом, який поєднує дві латинські літери «B». І вже 2024 рік приніс нашій новій виноробні визнання винної спільноти України: 4 «золота» на Wine and Spirits Awards (дві медалі за сухе біле вино під назвою «Мушля» та «Совіньйон Блан», дві – за петнати «Мускат» та «Рожевий Бленд»), звання «Краще рожеве вино України» за «Коралі». На фестивалі у Львові «Коралі» посіли перше місце, та «Мускат Блау» з бакотського винограду – третє. Весною ми заклали гектар винограднику, та плануємо ще півтора досадити восени. Зараз відпрацювали сезон 2024 року. Та плануємо до випуску вина нового врожаю, де відмовилися від деяких сортів вина, але залишили та виготовили вина «Коралі», «Мушля», «Біла Гора». А в серпні 2024 року я вже повністю переїхав жити в селище Стара Ушиця, розташоване поряд з Бакотською затокою. Наразі ми будуємо плани з розвитку нашої винарні, звісно, з урахуванням того, що війна продовжується. Але є сподівання та надія на краще.

Віримо в це та в нашу Перемогу!

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Фото: Арсен Федосенко

Перед вами – історія українського винороба Руслана Ковалевського, який пройшов професійну дистанцію від початківця до майстра своєї справи, чиї вина сьогодні збирають вищі нагороди поважних змагань. То був складний шлях зі сходженням на вершини і болючими ударами, втратами колег на війні та поворотами долі, коли залишався позаду дім, виплеканий роками виноградник, а він ішов далі, […]

Сьогодні ми маємо особливе задоволення поспілкуватися з Полом Вагнером (Paul Wagner), знаним фахівцем на винному ринку США, який недавно приєднався до журі премії Wine Travel Awards 2024-2025. Пол виділяється як шанований лідер у виноробній промисловості, особливо відомий своєю великою роботою у винному туризмі – сфері, яку він пристрасно культивує. Будучи засновником компанії Balzac Communications & Marketing, Пол відіграв вирішальну роль у просуванні світових винних брендів завдяки своїм інноваційним та креативним стратегіям просування.

Вплив Пола виходить за межі маркетингу; він сформував наступне покоління винних лідерів завдяки своїй викладацькій ролі в престижних програмах, таких як Wintour MBA в Європі та програма маркетингу вина OIV в UC Davis. Його книга «Маркетинг і продаж вина», написана у співавторстві з Ліз Тач (Liz Thach) і Джанін Олсен (Janeen Olsen), розглядає складнощі переповненого ринку та вважається важливою книжкою для професіоналів галузі. Крім того, участь Пола в ролі судді на численних міжнародних винних конкурсах і його присутність на глобальних винних конференціях зробили його відомим у винних колах по всьому світу. Він також консультує з питань винного туризму та маркетингових стратегій, допомагаючи розширити охоплення та вплив галузі. Останніми роками Пол спрямував свій талант в письменницьку роботу, створивши серію детективних романів про рейнджера лісової служби, дія яких відбувається в мальовничій Сьєрра-Неваді. Ці твори, зокрема такі, як «Небезпека: падаюче каміння» та «Кістки землі: таємниця Дена Кортрайта», демонструють його пристрасть до оповідання і пропонують читачам захоплюючу подорож цими територіями та заплутаними сюжетами. Ви можете ознайомитися з цими роботами на Backpack the Sierra. У цьому інтерв’ю, наданому спеціально для редактора Drinks+ та WTA, ми досліджуємо динамічну кар’єру Пола, його погляди на світ винного туризму.

Drinks+: Що спонукало ваш інтерес до виноградарства та виноробства (а пізніше до винного туризму), адже маєте соціологічну освіту, опанували класичну гітару – тобто захоплювалися зовсім іншими речами? Чи допомогли ваші попередні навички в новій роботі?

Пол Вагнер: Ми з дружиною переїхали в Напа Веллі, тому що вона професійний кухар і влаштувалася тут на роботу. І я знайшов роботу на виноробні, адже це основна галузь у Напі. Втім я швидко відчув, що вивчення соціології допоможе мені краще зрозуміти ринок і споживачів. Крім того, мій досвід у сфері освіти та виконавського мистецтва дуже допоміг би у спілкуванні з ними. Це виявилося рідкісним поєднанням у виноробній промисловості – не фахівця з виробництва, а людини, яка розуміє пересічного споживача і знає, як з ним комунікувати. До речі, цей підхід все ще актуальний.

D+: Ви були суддею понад 100 міжнародних винних конкурсів, які тенденції чи інновації у виноробній галузі вразили вас найбільше за ці роки?

ПВ: Відбулося покращення якості в усіх напрямках. Сьогодні всі виробляють гарне вино, і багато хто виробляє дуже гарне або навіть чудове вино. Якість і органолептика сучасних вин перевершують усе, що ми бачили раніше. Ця зміна підкреслює зростаючу важливість хорошого маркетингу. Якщо якість вашого вина сама по собі не виділяє вас, вам потрібно повідомити щось виняткове і не лише про характеристики вина – і при цьому ви повинні зробити це надзвичайно добре!

D+: Чи можете пригадати ключовий момент або ключову фігуру, які суттєво вплинули на вашу кар’єру у сфері винної освіти та туризму?

ПВ: Доктор Стівен Кребс (Dr. Stephen Krebs) найняв мене викладати в коледжі Напа Веллі понад тридцять років тому. Він чітко вірив, що мій підхід, хоч і сильно відрізняється від більшості фахівців галузі, є тим, що потрібно, що має бути почутим. Він дав мені можливість поширити інформацію. Тридцять років виховання успішних студентів довели, що він був правий. Я любив кожну хвилину викладання.

D+: Протягом своєї кар’єри ви виступали на численних винних конференціях по всьому світу. Які з цих заходів, на вашу думку, найбільше вплинули на формування світового сприйняття винного туризму?

ПВ: Усі вони мають свої ролі. Назву лідерів: UNWTO, що об’єднує ключових гравців, а також TexSom і Американське винне товариство. Фестиваль вина у Ванкувері в Канаді є величезним і популярним. Я також маю згадати викладання на програмі Wintour MBA та програмі маркетингу вина OIV в Каліфорнійському університеті в Девісі, тому що студенти з усього світу відвідують ці програми та несуть повідомлення додому.

D+: Ваші книги отримали кілька нагород і ними користуються професіонали виноробства в усьому світі. Яким є ваш процес визначення тем, що потребують вирішення в галузі, і як ви гарантуєте, що ваша робота залишатиметься актуальною та корисною? Чи можете ви розповісти нам, що надихнуло вас перейти до детективного жанру з серією книг Albicaulis (Sierra Nevada Mystery | Albicaulis Books) і як ваше життя у вині вплинуло на ці книги?

ПВ: Перша книга про винний маркетинг виросла з лекцій, які я читав у коледжі Напа Веллі. Мої студенти постійно змушують мене бути в курсі останніх подій, і зараз ми працюємо над четвертою редакцією цієї книги, щоб підтримувати її в актуальному стані. Але мої детективні романи — це зовсім інша історія. Хоча моя маркетингова робота завжди базується на аналізі даних і фактах, романи дають мені можливість розповісти найкращу можливу історію, не турбуючись про те, щоб довести її правдивість. Це суто задоволення!

D+: Зі свого великого досвіду викладання, чи могли б ви поділитися прикладом того, як ви адаптували винну освіту, щоб задовольнити зростаючі інтереси студентів у секторі винного туризму? Чи можете розповісти про свою участь у програмі Wintour і чому ця програма така актуальна для сегменту винного туризму?

ПВ: Коли я почав викладати в Napa Valley College, DTC (прямі продажі споживачам) були дуже малою частиною рівняння. Але з роками це повністю змінилося, і в результаті менеджмент туризму і реалізація вина на місцях  стали головним пріоритетом для багатьох виноробень. Насправді сьогодні це їхнє основне джерело доходу та прибутку. Програма Wintour MBA об’єднує надзвичайно талановитих студентів з усього світу. Мені подобається навчати їх, тому що вони діляться зі мною власним досвідом, і ми разом працюємо над розробкою нових ідей, нових ринків і нових програм у світі винного туризму. Це чудова група людей.

D+: Як Головний консультант з винного туризму в Expedia Cruises, як ви уявляєте інтеграцію винного туризму в індустрію подорожей? Та які унікальні можливості пропонує ця посада для розвитку винного туризму?

ПВ: Я завжди казав, що винного туризму не існує – як суто концепту. Туристи є туристи, і всі вони хочуть одного – отримати задоволення та створити незабутні враження разом зі своєю родиною та друзями. Винні туристи просто хочуть розширити це бачення, включивши в нього вино та їжу. Що може бути природнішим? Працюючи з Expedia Cruise Ship Centers, я можу подорожувати по всьому світу, відвідуючи найкращі напрямки винного туризму та звертаючи увагу на те, що вони роблять і наскільки вони успішні. Ділячись цими ідеями та поєднуючи з додатковою точкою зору професіоналів подорожей у Expedia, я можу створити симбіоз найкращого з усіх світів.

D+: Чи можете ви детальніше описати свою співпрацю з Expedia та її вплив на винний туризм?

ПВ: Я працюю з центрами круїзних суден Expedia понад десяти років. Основна мета полягає в тому, щоб дати виноробням можливість організувати подію винного клубу під час круїзу, що досягає двох цілей для виноробні: це створює тісніші стосунки з існуючими членами клубу, а також надає виноробні доступ до інших потенційних членів клубу на борту. Хоча ми зосереджуємося на річкових круїзах до виноробних регіонів, зокрема Бордо (Bordeaux) та долин Рони (Rhône), Сони (Saône), Дунаю (Danube), Рейну (Rhine) та Дору (Douro), ми також включаємо відвідування прилеглих виноробних регіонів, а також морські круїзи до таких місць, як Адріатика, Нова Зеландія, Італія тощо. Останнім елементом програми є серія морських круїзів, які просто додають винний компонент до невиноробних напрямків, що дає любителям вина підставу вибрати ці круїзи серед інших до таких місць, як Аляска та за її межами.

D+: Ви були важливою фігурою у розвитку винних комунікацій. Наскільки важливим є сторітеллінг у маркетингу вина, і чи могли б ви поділитися ефективною стратегією чи кампанією, яка це ілюструє?

ПВ: Як любить казати один мій друг, факти говорять, а історії продають. Якщо ви хочете, щоб хтось запам’ятав те, що ви йому сказали, вам потрібно вкласти це в історію, тому що переказ фактів за фактами лише присипляє споживачів. Маршалл Маклюен зауважив, що ті, хто вважає, що освіта та розваги не мають нічого спільного, не знають ні про те, ні про інше. З тих пір, поки у людей існує мова, ми розповідаємо історії як спосіб передати свою історію, наші емоції та наші мрії. Не зупиняймося зараз!

D+: Забігаючи наперед, які нові тенденції чи напрямки у винному туризмі, на вашу думку, набудуть популярності в найближчі кілька років?

ПВ: Я сподіваюся, що класична екскурсія по виноробні, коли відвідувач сидить (а ще гірше, стоїть) і слухає довгі пояснення про процес виробництва, нарешті вимре. Вони нудні, вони не розповідають про те, що дійсно цікаво у виноробстві, і більшість відвідувачів сприймають їх як своєрідне покарання чи податок, який вони повинні заплатити, перш ніж їм дозволять скуштувати вино. Розумні виноробні дають своїм відвідувачам можливість якнайшвидше перейти безпосередньо до дегустаційного залу, де вони можуть поспілкуватися з кимось, хто живий, веселий і має відкриті пляшки вина. Саме там, швидше за все, виникає людський зв’язок. Що стосується напрямків, я в захваті від усіх нових виноробних регіонів, які користуються перевагами інтересу до винного туризму для створення міцнішої та яскравішої виноробної промисловості. Одним із прикладів є Кавказ, включаючи Вірменію та Грузію. Цей регіон є батьківщиною вина, оригінальним Едемським садом. І тут поєднання вина, їжі, культури та історії справді захоплююче. Але кожен куточок Європи має свою історію. У Новому світі також є дивовижні місця. Зараз ми виробляємо вино в усіх п’ятидесяти штатах Сполучених Штатів, і багато з них досить хороші. Кейптаун, Нова Зеландія, Чилі, Аргентина, Мексика, Канада – надто багато чудових місць і мало часу!

D+: Поле, коли ви погодилися на роль винного судді Wine Travel Awards 2024-2025, ваша участь ознаменувала важливий момент на 4-му році життя цього глобального проєкту. З вашим глибоким досвідом і авторитетною присутністю у винному та туристичному секторах, як ви сприймаєте вплив цих нагород на світовий винний туризм?

ПВ: Якщо ми зможемо вирізняти та заохочувати найкращі практики у світі винного туризму, визнаючи тих, хто перевершує інших, ми зможемо підвищити рівень обслуговування та досвід у всьому світі. Це захоплююча перспектива. Хто б цього не хотів? Я з нетерпінням чекаю на початок роботи з вашим проєктом!

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Сьогодні ми маємо особливе задоволення поспілкуватися з Полом Вагнером (Paul Wagner), знаним фахівцем на винному ринку США, який недавно приєднався до журі премії Wine Travel Awards 2024-2025. Пол виділяється як шанований лідер у виноробній промисловості, особливо відомий своєю великою роботою у винному туризмі – сфері, яку він пристрасно культивує. Будучи засновником компанії Balzac Communications & […]

Consorzio dell’Asti DOCG, один з найстаріших та найавторитетніших виноробних об’єднань Італії, заснований у 1932 році й має понад 90 років багатого досвіду та традицій. Він розташований у самому серці П’ємонту — батьківщині першого італійського ігристого вина, створеного ще у 1865 році. Консорціум зберігає традиції виноробства, що передаються з покоління в покоління. Сьогодні він об’єднує понад 1 000 виробників і відіграє важливу роль у культивації винограду Мускато Біанко, зберігаючи і шануючи унікальну спадщину цього регіону.

У цьому ексклюзивному інтерв’ю пан Стефано Ріканьо (Stefano Ricagno), президент Consorzio dell’Asti e del Moscato d’Asti DOCG, поділився своїми думками щодо стратегій Консорціуму, розвитку виробничих практик та адаптації до сучасних тенденцій і викликів. Від сталих ініціатив у виноробстві до глобального розширення Asti Spumante та Moscato d’Asti, пан Ріканьо розкриває основні аспекти, які визначають успіх цього знакового виноробного регіону.

Drinks+: Пане Стефано Ріканьо, Consorzio dell’Asti DOCG був заснований у 1932 році, що робить його одним з найстаріших консорціумів Італії. Як ця багата історія впливає на сучасні практики та цінності Консорціуму? Чи надає вона переваги та додатковий вплив Консорціуму у порівнянні з молодшими учасниками ринку?

Стефано Ріканьо: Регіон Асті DOCG — це місце, де по-справжньому можна відчути багатство історії, культури та традицій п’ємонтського виноробства. Перше італійське ігристе вино під назвою «Спуманте», яке також називали «італійським шампанським», було створене родиною Ганча в 1865 році в Канеллі. Це важливий етап з безцінною історичною цінністю, що свідчить про глибоке розуміння виробництва ігристого вина у виноробстві. Кожна пляшка — це результат любові та турботи про землю, спадщини, що передається з покоління в покоління, де традиція та майстерність поєднуються в гармонії. Сьогодні консорціум об’єднує понад 1000 виробників, серед яких 50 домів спуманте, 778 виноградарів, 153 виноробні, 17 виробників виноградного соку та 15 кооперативів, усі вони культивують сорт винограду Мускато Біанко, який досягає свого найвищого вираження саме тут.

D+: Виробництво Asti Spumante збільшилося майже на 6% порівняно з середнім рівнем останнього десятиліття. Які стратегії або умови на ринку сприяли цьому зростанню? У той же час, у 2023 році Consorzio dell’Asti DOCG виробив понад 90 мільйонів пляшок, що є незначним зниженням порівняно з попереднім роком. Чи можете ви поділитися інформацією про фактори, що вплинули на рівень виробництва? Як Консорціум реагує на коливання виробництва, і які заходи приймаються для збалансування попиту і пропозиції?

СР: Незважаючи на невелике зниження виробництва в 2023 році, порівняно з попереднім роком, ми все одно підтримуємо баланс показників та знаходимося в межах середнього рівня виробництва за останні десять років. Asti Spumante продовжує зростати, тоді як Moscato d’Asti зазнало часткового зниження, ймовірно, через надлишок запасів після рекорду 2020-2022 років. До того ж, ми стикнулися з падінням врожаю через погодні аномалії, але якість винограду була відмінною. Кількісно ми фіксуємо зниження на 10% порівняно з 2022 роком, це неможливо контролювати. В умовах поточної економічної ситуації, ринок не вимагає коригувальних заходів, оскільки попит і пропозиція знаходяться в рівновазі.

D+: Як зміни обсягів виробництва вплинули на експортні ринки Consorzio dell’Asti DOCG, зокрема в ключових регіонах, таких як Східна Європа, Західна Європа та Північна Америка?

СР: З часів до пандемії (2019 рік) і до сьогодні експорт Asti Spumante за вартістю по всьому світу зріс на понад 33%, зокрема від Сходу і до Старого континенту. Східна Європа виросла на 63% у перші десять місяців 2023 року, що майже вдвічі більше за загальний ріст у той же період 2019 року. Серед основних збільшень – це Латвія (+43%), а також Польща (+100%). Зелене світло і для Західної Європи, де зафіксовано збільшення на 32%, головним чином завдяки чудовим результатам Великобританії (+76%), Бельгії (+142%) та Австрії (+97%). Південна Америка показала ріст на близько 44%, а Мексика (+54,5%) та Перу (+93%), що перевищили очікування. Північна Америка залишалася в позитивній зоні (+1,5%) попри спад у Сполучених Штатах (-8%). Натомість азіатський та австралійський ринки скоротилися більш ніж на 14%, зокрема значно знизився один із ключових ринків – Японія (-16%).

D+: Зараз вина з низьким вмістом алкоголю є популярним трендом, що відповідає характеристикам багатьох вин Асті. Чи враховує Консорціум Асті цей тренд у своїй стратегії просування? Чи спостерігаються зміни у споживчих вподобаннях між Asti Spumante та Moscato d’Asti? Як Консорціум реагує на ці зміни?

СР: Низький вміст алкоголю дійсно є однією з характерних рис наших ароматних ігристих, і іноді ми підкреслюємо цей факт, адже не всі про це знають. Однак ми не плануємо обмежувати наше просування лише цим аспектом наших вин, орієнтуючись виключно на ринкові тренди. Ми прагнемо підкреслити складний букет і приємний смак, що виходить за межі лише рівня алкоголю.

D+: Лабораторія Консорціуму в Isola d’Asti відіграє провідну роль у дослідженнях вин, зокрема ароматних. Які останні досягнення чи поточні проєкти лабораторії вас найбільше надихають?

СР: На цей момент найамбітнішим і найважливішим проєктом є отримання сертифікації sustainable appellation. Лабораторія відіграє ключову роль у цьому процесі, зосереджуючись на впровадженні пілотного проєкту за участю 10 виробників у ланцюгу поставок та забезпечуючи їм всебічну підтримку на кожному етапі.

D+: Визнання Canelli як DOCG стало важливою віхою. Якщо можна, розкажіть детальніше про Canelli – цей виноробний феномен, який отримав перемогу в голосуванні Wine Travel Awards. Однак нас цікавлять більш глибокі аспекти: який орган зараз відповідає за розвиток і просування Canelli DOCG, які фахівці залучені, і яке значення має це визнання для регіону? Також, які очікування від Canelli DOCG, зокрема щодо типу Riserva?

СР: Canelli DOCG – раніше підзона великого Asti DOCG – стала 19-им аппелласьоном DOCG, затвердженим в П’ємонті. Це підкреслює статус регіону як лідера за кількістю DOCG в Італії. Асоціація виробників Moscato di Canelli провела значну роботу, долаючи італійську бюрократію та співпрацюючи з виноробною спільнотою, щоб досягти цього престижного статусу.

Зона Canelli DOCG охоплює 18 муніципалітетів у провінціях Асті та Кунео. Наразі лише понад 40 господарств мають право виробляти Canelli DOCG, а щорічне виробництво, за прогнозами, впродовж наступних років становитиме трохи більше ніж 500,000 пляшок. Регламент Canelli DOCG передбачає суворі вимоги: обов’язковий ручний збір урожаю, жорсткі обмеження на врожайність, а також вимогу, щоб виноградники розташовувалися на пагорбах на висоті від 165 до 500 метрів. Riserva може продаватися не раніше ніж через 30 місяців витримки. Canelli DOCG залишатиметься під опікою Consorzio dell’Asti DOCG.

D+: Asti DOCG стали офіційними ігристими винами таких престижних заходів, як Nitto ATP Finals і Internazionali BNL d’Italia. Яким чином Консорціум використовує ці партнерства для розширення впізнаваності бренду?

СР: Для нас це велика честь — представляти наші ігристі світовій тенісній еліті, особливо зараз, коли італійські спортсмени досягають значних успіхів. Це співробітництво набуває дедалі більшого значення, адже охоплює глобальні події та дозволяє досягати цільової аудиторії, що цінує високу якість. Партнерство триватиме ще декілька рокив, а кульмінацією стане Nitto ATP Finals у Турині, де вина Asti DOCG будуть представлені серед срібних партнерів фінального етапу тенісного сезону, в якому змагаються найкращі вісім гравців світу.

D+: Які унікальні риси роблять регіон привабливим для винних туристів?

СР: Регіон пропонує багатий вибір заходів, що приваблюють національних і міжнародних поціновувачів вина. Серед них – музичні виступи, кросові змагання, художні виставки, пікніки серед виноградників і прогулянки зі свічками з дегустацією вина та місцевих страв. Особливої уваги заслуговують такі традиційні події як Palio di Asti – одне з найстаріших середньовічних змагань в Італії, та Douja d’Or – винно-гастрономічний фестиваль, що є центром святкувань регіону.

Усе це відбувається в мальовничих муніципалітетах Ланге, Роеро та Монферрато — виноградарських ландшафтах, що входять до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Консорціум активно підтримує ці заходи, привертаючи увагу туристів та винних ентузіастів до унікального культурного й гастрономічного багатства регіону.

D+: Що, як президенту Консорціуму, приносить вам найбільше задоволення у вашій роботі, і якої мети ви прагнете досягти?

СР: Asti Spumante та Moscato d’Asti — це унікальні вина, які втілюють усю солодкість нашого регіону. Я пишаюся і вдячний за можливість зробити свій внесок у розвиток цього важливого аппелласьону, який став символом п’ємонтецької виноробної традиції. Моя мета – сприяти росту та збереженню цієї спадщини, забезпечуючи національне та міжнародне визнання для цих вин і їх постійний розвиток на світовому ринку.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Consorzio dell’Asti DOCG, один з найстаріших та найавторитетніших виноробних об’єднань Італії, заснований у 1932 році й має понад 90 років багатого досвіду та традицій. Він розташований у самому серці П’ємонту — батьківщині першого італійського ігристого вина, створеного ще у 1865 році. Консорціум зберігає традиції виноробства, що передаються з покоління в покоління. Сьогодні він об’єднує понад […]

D+ поспілкувався з Тімом Ханні – одним з тих експертів винного світу, хто найдовше носить звання Майстра Вина. Чиї поради та програми використовують сомельє провідних американських ресторанів – таких як заклади готелів Marriott, Hyatt тощо. Він завжди був тим, хто вибудовував логічні алгоритми, але ламав стереотипи, за що одержав нік Wine Antisnob. Тім Ханні залишився вірним собі і під час нашої розмови. Читайте далі – і перемикайте свідомість)).

Drinks+: Перш за все, дозвольте подякувати за участь в якості судді в нашому проєкті Wine Travel Awards 2023-2024 – розуміємо як при вашому навантаженні це було непросто.

Тім Ханні: Так, зізнаюся, я веду дуже активну діяльність, тож в якийсь момент сталися накладки, що вимагало надзусиль. Але то був цікавий для мене новий досвід!

D+: Справді? Складається враження, що з вашим досвідом вас вже нічим не здивувати. Якщо не помиляємося, ви отримали статус MW у 1990 році, ставши одним із перших двох американців, які склали іспит і успішно здобули звання. Кажуть, що це один із найскладніших іспитів у світі – так люди зазвичай описують іспит до лав MW. Що ви порадили б тим, хто йде вашим шляхом і готується до таких іспитів?

Т. Х.: Так, у 1990 році ми з Жоелем Батлером (Joel Butler) склали іспит на отримання сертифікату Master of Wine. Загалом ці іспити вважалися дуже складними, але для мене це випробування виявилося особливо важким через минулі проблеми з навчанням, які були діагностовані через багато років. Після того, як я провалив іспит у 1989 році, я записався на уроки письменницької майстерності, але так сталося, що три дні ходив не на той семінар! Виявилося, я приєднався до семінару «Критичне мислення та деструктивні інновації для електроінженерів». Кумедно, але це змінило моє життя.

Найважливіше, що я звідти виніс, – я опанував метод викладення інформації Mind Mapping, і вперше у своєму житті зміг систематизувати власні думки та писати послідовно і логічно! По-друге, вправи на критичне мислення ідеально підходили для виявлення існуючих думок на різні теми, а потім – для структурування документів, щоб висвітлювати інформацію з багатьох точок зору. Отже, я наполегливо рекомендую кожному початківцю на шляху до Master of Wine навчитися критично мислити.

D+: Загалом, як консультант, ви маєте широкий спектр знань і спеціалізацій. Не могли б поділитися деякими з найцікавіших (і, можливо, найбільш складних) запитань, які останнім часом ставили вам клієнти? Зокрема, маєте великий досвід консультацій ресторанного бізнесу щодо створення винних карт і пейрингу, будь ласка, пригадайте завдання-виклики та свій найкращий досвід.

Т. Х.: Моя робота з програмами для винних ресторанів і готелів з відповідним акцентом була зосереджена на вирішенні операційних проблем бізнесу та збільшенні прибутку, одночасно покращуючи показники задоволеності гостей. Вона мала назву Progressive Wine List System, а головна увага приділялася операційній ефективності завдяки розумній матриці продуктів, скороченню часу, витраченого на навчання персоналу, зміцненню усталеності серверів, оптимізації запасів вина та управлінню ними тощо. Кожна програма спеціально адаптувалася до потреб ресторанів чи готелів. У якийсь момент я вже працював з усіма зірковими готелями: Ritz Carlton, Marriott, Hyatt, Ruth’s Chris, Olive Garden, P.F. Chang’s та багато інших.

У 2010 році газета Wall Street Journal повідомила, що понад 30% ресторанів високого ґатунку – так би мовити, із білими скатертинами, – в США використовують систему Progressive Wine List. Що ж до пейрингу вин, то моя позиція проста: «підберіть вино до їжі, а не до трапези».

D+: На 10-ту річницю вашої книги «Чому вам подобаються вина, які вам подобаються» (Why You Like the Wines You Like), яка в основному була присвячена зміні поглядів на вино, альтернативності і різноманітності (до речі, завдяки якій ви і отримали титул Wine Antisnob від Wall Street Journal), чи могли б ви поділитися своїми думками щодо поточного стану оцінки вина?

Т. Х.: Мені дуже цікаво досліджувати походження та значення слів, приміром, слово «цінність» можна визначити багатьма способами. Загалом це означає «цінити щось» чи «насолоджуватися чимось», але його також можна використати, щоб показати особливу цінність або захват від певного вина. І навіть застосовувати, коли вино «оцінюється» у вартості. З точки зору оцінки задоволення від вина, то маю зауважити – вона вийшла на новий рівень, стала більш різноманітна і інклюзивна, але все ще «зашорена», обмежена певними  ідеями, пропагованими експертами та викладачами в галузі вина, про те, що робить вино «хорошим», а що робить його «поганим».

Я давно виступаю за більш індивідуальний підхід до насолоди вином, який визнає широкий діапазон індивідуальних сенсорних здібностей, чутливості та особистих уподобань людей. Я ввів термін «перцептивний індивідуалізм» (прим. ред. – від лат. Perceptio – перцепція, сприймання), щоб передати, що ми всі живемо у своєму власному унікальному світі.

Дуже часто оцінка вина пов’язана з поняттями престижу, традицій або нібито «об’єктивних» стандартів якості. В той час як сприйняття, включаючи відчуття смаку і аромату, цілком суб’єктивне. Крапка.

Втім, ще додам – хоча сьогодні відбувся позитивний зсув у бік експериментування та відкритості, залишається тенденція заносити вина до жорстких кордонів якості, які аж ніяк не обов’язково відображають особистий досвід споживачів. Тоді додайте в ті рамки поєднання вина та їжі, – і думки споживача майже не існує! Справжня оцінка вина повинна полягати в пошуку того, що вам подобається, і аж ніяк не того, що хтось каже, що вам повинно сподобатися. Звичайно, якщо тільки це не співпадає з прагненням самого індивіда.

D+: Наскільки незалежними у своїх уподобаннях ви вважаєте більшість сучасних винних експертів та ентузіастів?

Т. Х.: Виноробна індустрія в цілому та програми винної освіти принесуть значну користь, якщо люди навчаться розуміти змінні особистісного сприйняття та вподобань. Нам слід переглянути значну частину думок не лише про те, як зрозуміти якість вина в новому світлі, але й критично переосмислити те, що ми працюємо у сфері винної освіти та поєднання вина з їжею. Ось тут я відчуваю, що ми обмежені певними усталеними ідеями, які пропагують деякі винні експерти та викладачі, як я вже згадував раніше.

Я працюю над роботою під назвою «Проєкт сприйняття», щоб краще зрозуміти перцептивний індивідуалізм і те, як його можна включити в усі освітні програми з питань вина та використовувати у маркетингу та комунікаціях. Ми спостерігаємо зростаючий рух до більш незалежних уподобань, особливо серед молодих поколінь, таких як Millennials та Gen Z. На жаль, ця незалежність здебільшого спрямована на вибір різних напоїв для дорослих, крім вина. Ці споживачі схильні відмовлятися від старого ієрархічного підходу на користь особистого дослідження та насолоди на своїх умовах. Проте завжди лишається значна частина винних експертів та ентузіастів, чиї переваги сформовані традиційними поглядами та впливом винних авторитетів. Хоча деякі експерти є відносно незалежними, ми не можемо звільнитися від загальноприйнятої думки про те, які регіони, стилі чи виробники є «найкращими», не враховуючи мінливості індивідуального сприйняття.

D+: І все ж продовжіть, –  наскільки сильно на суспільство впливають авторитетні персони?

Т. Х.: Неминуче, що авторитетні персони будуть (і повинні бути!) лідерами думок для багатьох любителів вина та й експертів. Критики, впливові особи, автори статей і автори самих вин або певні інституції завжди матимуть значний вплив на формування уявлень у суспільстві про те чи інше вино. Для мене постає запитання: як ми зв’язуємо споживачів із впливовими особами та авторитетами, які найкраще відповідають уподобанням і очікуванням людини? Кожна система комунікації, мова опису, оцінка мають значення, але єдиної універсальної системи не існує. Незалежно від того, чи оцінює експерт-інфлюенсер 100-бальними оцінками, зірками, прозаїчною сторіз чи поетичною розповіддю або докладним метафоричним описом зі  світу фруктів, трав, спецій і овочів, – ми повинні визнати, що всі вони неминуче транслюють суб’єктивні думки, які представляють різні речі для різних людей. Інфлюенсери та педагоги в соціальних мережах і на незалежних платформах почали дедалі більше демократизувати знання про вино, а медіа, соціальні чи інші, все ще мають ключові фігури, чиї думки можуть сильно вплинути на сприйняття спільноти.

Тим часом, з нашими поточними освітніми програмами у виноробстві та «колективним мисленням» щодо того, що вважати гарним, а що поганим вином, це може призвести до вузького фокусування на певних винах, які задовольняють прийняті стандарти, часто відтискаючи на другий план вина, які  так само гідні уваги, але відповідають іншим стандартам сприйняття.

Отже суттєва частина рівняння в задачці про «авторитетні думки» полягає в тому, що хоча переважна більшість споживачів не відстежує рейтинги і не розуміє описів, виноробні підприємства, дистриб’ютори, продавці та особливо покупці вина зазнають того впливу, що кінець кінцем призводить до визначення вин, які опиняться на полицях, у винних картах та в онлайн-пропозиціях.

Дослідження, проведені мною та багатьма іншими особами і організаціями, показали, що великий відсоток – та навіть більшість! – людей не довіряє думкам винних авторитетів. Я переконаний, що це пов’язано з відсутністю звички ставити споживача на перше місце. Отже, власникам винних брендів варто подумати над збільшенням довіри та спрямувати людей до тих авторитетів і продуктів, які найкраще відповідають їхнім запитам.

D+: Кого ви вважаєте ключовими фігурами чи провідними установами в різних країнах, зусиллями яких формуються переваги вин на сучасному ринку?

Т. Х.: Список надто довгий, щоб я озвучив його, але більшість людей, які читають цю статтю, знають про популярних авторів публікацій, ведучих підкастів, впливових людей і критиків. Їхній вплив відчувається, особливо серед вайнловерів старших поколінь. Крім того, у різних регіонах і на різних платформах з’являється багато нових голосів. Але я бачу багатообіцяюче майбутнє в тому, коли окремі споживачі, завдяки власному досвіду та вподобанням, дедалі більше формуватимуть ринок вина, виходячи за межі впливу будь-якої влади чи установи.

Мені дуже приємно, що WSET прийняла мої принципи зосередження уваги на взаємодії вина та їжі із більшим акцентом на перцептивному індивідуалізмі. Я сподіваюся, що цю концепцію зрозуміють і використають, щоб покласти край безглуздим суперечкам про те, чия думка більш обґрунтована та яка система оцінки краща чи найкраща. Замість того, щоб «формувати» переваги вин, ми повинні зосередитися на кращому розумінні дивовижного розмаїття споживчих очікувань, а потім адресувати потрібний продукт відповідним людям. Саме це дасть виноробам більшу аудиторію, якщо вони зможуть успішно встановити зв’язок із споживачем і створити довіру, якої сьогодні бракує.

D+: Минулого року на симпозіумі Institute of MW визначали смаки вина майбутнього –  A Taste for the Future. Це саме те питання, про яке ви писали – «Зміна уявлень світу про вино»? Наскільки суттєво такі дискусії впливають на розвиток галузі?

Т. Х.: Мої дослідження вподобань, поведінки та ставлення споживачів показали стабільність, коли вина групуються за основними категоріями стилю на основі характеристик солодкості (або її відсутності), інтенсивності, гіркоти, терпкості, кислотності та вмісту алкоголю. Споживчі цінності та мода диктують багато змін у стійкості, упаковці, регіонах, сортах і модних словах, пов’язаних із вином. На жаль, освіта та просування вина надто зосереджені на продукті, а не на споживачеві, про що я вже казав вище. Ми дуже короткозора та вперта галузь, але я сподіваюся це змінити.

D+: Тобто розроблені вами принципи пейрінгу викладаються в рамках програми Advanced Diploma в Wine & Spirits Education Trust. Не могли б ви надати більше деталей про цю програму?

Т. Х.: Це та сфера, де семінар з критичного мислення та руйнівних інновацій, який я відвідав під час підготовки до іспиту MW))), вплинув на мене найбільше! Протягом останніх 35 років та після «retiring» в якості гуру вина та їжі (за словами Дженсіс Робінсон), я зосереджувався на розумінні взаємодії між вином і блюдами, а не на поєднанні, відповідності чи будь-якому іншому моменті в поточній парадигмі. Взаємовплив створює модуляції смаку (збільшення або зменшення інтенсивності відчуттів). Чи подобаються вам зміни, залежить від людини, а перцептивний індивідуалізм визначає інтенсивність взаємодії.

Крім того, в цій сфері існує стільки спотворень історії, традицій і відвертої лженауки, що навчальні матеріали потребують серйозного перегляду. Я працював над цим разом із WSET покроково. Вони користуються моїми принципами майже 15 років, але так і не сформували цілісну та комплексну систему. Поки що))).

D+: Що сьогодні, на ваш погляд, відбувається із споживанням вина (за типами) у Штатах і у світі в цілому?

Т. Х.: Гадаю, кожен, хто сьогодні працює у виноробній промисловості, повинен уважніше вдивлятися у глобальну картину. У США спостерігається певна тенденція до зниження споживання, але в інших країнах світу ситуація взагалі дуже похмура. Американські виробники кажуть мені: «Це не наша проблема», не враховуючи, як загальний спад вплине на ціни та продажі вина в США! Тим часом цифри красномовні. За останні п’ять років споживання в Китаї впало на 65%, і це був основний ринок для Франції, Австралії, Південної Америки та багатьох інших країн. Споживання вина у Франції, Італії та Іспанії є катастрофою: воно впало більш ніж на 80% і продовжує падати швидше, ніж траплялося за останні 70 років. При цьому кількість виноробень і виноробної продукції зростає як ніколи раніше. До того ж, ми стикаємося з черговою атакою галузі з боку антиалкогольних сил. Куди іде виноробство? США для багатьох є ринком номер один, і невдовзі у величезних кількостях з’являться міжнародні марки зі значними знижками та навіть субсидовані власною державою. Проте «вболівальники» винної індустрії, схоже, заперечують кризу та закликають усіх зберігати спокій і продовжувати курс.

Але, як на мене, настав час для системних змін у галузі. Для наведення порядку у тому, як ми працюємо, особливо в розумінні запитів споживачів. У таких поняттях, як довіра, залученість, комунікації та освіта. Звичайно, ми можемо все це зробити. Та, щоб дістатися тих цілей, доведеться відмовитися від багатьох старих речей.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Фото: ivanvino.wordpress.com, linkedin.com, txwinelover.com

D+ поспілкувався з Тімом Ханні – одним з тих експертів винного світу, хто найдовше носить звання Майстра Вина. Чиї поради та програми використовують сомельє провідних американських ресторанів – таких як заклади готелів Marriott, Hyatt тощо. Він завжди був тим, хто вибудовував логічні алгоритми, але ламав стереотипи, за що одержав нік Wine Antisnob. Тім Ханні залишився […]

Спадщина в кожній краплі: глибока розмова з Сирілом Камю.

Одного яскравого ранку в самому серці регіону Коньяк я йду через залиті сонцем виноградники до величного замку. Це Дім Камю, один з найпрестижніших коньячних домів у світі. І я тут, щоб зустрітися з Сирілом Камю (Cyril Camus), власником у п’ятому поколінні, представником одного з «великої п’ятірки» виробників коньяка і єдиного серед них незалежного сімейного виробництва, яке ніколи не виходило з родинного кола. Коли ми влаштовуємось у зручних кріслах в його кабінеті, обшитому дубовими панелями, в оточенні сімейних портретів і вінтажних пляшок, мій поважний візаві починає розгортати в моїй уяві богатий гобелен історії та інновацій, які визначають родину Камю.

Катерина Ющенко: Сиріл, ви уособлюєте п’яте покоління, яке очолює Камю. Що ця спадщина означає для вас особисто?

Сиріл Камю: Це і величезна честь, і велика відповідальність. Щодня я гостро усвідомлюю, що не просто керую бізнесом, а й є хранителем спадщини моєї родини. Портрети, які ви бачите навколо нас, – це мої предки, які побудували цю компанію з нуля. Їхній дух і пристрасть втілені в кожній краплі коньяку, який ми виробляємо.

К.Ю.: Як Камю залишався під сімейною егідою протягом понад 160 років, коли стільки інших виробництв регіону було продано?

С.К.: Це не завжди було легко, я можу зізнатися. У нас унікальна система спадкоємства, коли протягом кожного покоління один з нащадків бере відповідальність за частки інших. Це дозволило нам залишатися незалежними, оскільки член сім’ї, який керує компанією, також володіє 100% акцій. Але більше того, йдеться про те, щоб прищепити почуття мети та відповідальності кожному поколінню. Ми не просто спадкоємці. Ми підприємці.

Такий підхід дозволив уникнути багатьох конфліктів, які можуть виникнути при розподілі власності між кількома членами сім’ї. У Франції правила спадкування очевидні і суворі. Ви повинні віддавати в рівній мірі всім своїм дітям. Якщо у вас троє дітей, то в наступному поколінні ви, як правило, отримаєте трьох акціонерів. Але в нашому випадку одна дитина викупить частки інших, закріпивши за собою право власності. Це означає, що вже п’ять поколінь людина, яка керує компанією, також володіє 100% її акцій.

К.Ю.: Чи можете детальніше розповісти про цю мету компанії? Як вона еволюціонувала протягом поколінь?

С.К.: Безумовно. Для мого дідуся йшлося про те, щоб зробити найкращий у світі коньяк для тих, хто цінує прекрасні речі в житті. Моє покоління еволюціонувало, щоб «приносити красу та вишуканість, створювати емоції та задоволення». Справа вже не тільки в продукті. Мова йде про весь досвід.

Я виріс у середовищі, де за обіднім столом щовечора сиділи люди з різних куточків світу. На той час, коли коньяк почали подавати на стіл, панувала неймовірна атмосфера тепла та зв’язку. Це те, що ми хочемо створити для наших клієнтів.

Почуття мети – це те, що живить та мотивує як сім’ю, так і кожного в компанії. Це місце, де ви знаходите збіг між спільнотою – усіма співробітниками, партнерами з дистрибуції тощо. Такий зв’язок між ними та сім’єю дозволяє компанії залишатися на плаву в більш складні часи, а також впроваджувати інновації, коли це необхідно.

K.Ю.: Виглядає гарно! Як ви поєднуєте цю багату традицію з потребою в інноваціях?

С.К.: Це постійний виклик, я вам скажу. Коньячна промисловість суворо регулюється, що іноді може засмучувати. Але ми знайшли способи впроваджувати інновації в рамках цих обмежень. (Встає і йде до полиці, беручи пляшку унікальної форми). Ось, наприклад. Ми впровадили інновації в упаковку, створивши пробку, яка є частково кришталевою, частково пробковою. Усі в індустрії казали, що ми божевільні, що пробка недостатньо преміальний матеріал, щоб використовувати її з кришталем. Але ми зрозуміли, що пробка знаходиться в пляшці 99% часу, просто сидить там і виглядає добре. Отже, ми створили те, що виглядає гарно і вирішує проблему витоку. Це був великий успіх. Але інновація стосується не лише упаковки. Ми також постійно шукаємо шляхи вдосконалення наших методів виробництва. Ми називаємо це «наукою про традиції». Ми переглянули кожен етап виробничого процесу, дивлячись на те, як все робилося раніше, і аналізуючи, чи були цінні старі методи, які ми втратили через модернізацію. Іноді знаходимо способи відтворити ці корисні ефекти за допомогою сучасних, економічно життєздатних методів.

К.Ю.: Дім Камю витримав значні зміни ринку. Чи можете ви обговорити деякі з найбільш кардинальних, які ви бачили. І як ви адаптувалися?

С.К.:  Однією з найбільш значущих змін за часів мого батька стала поява Японії як великого ринку. У 70-х він зник в нікуди, а наприкінці 80-х став нашим найбільшим ринком коньяку. Зараз це приблизно 10% від того, що було раніше. Зовсім недавно ми спостерігали зростання Китаю та США як ключових ринків. Ці зміни вимагають від нас неймовірної адаптивності не лише з точки зору маркетингу, але й у розробці продукту. Наприклад, японський ринок дійсно стимулював інновації в упаковці та преміальних презентаціях. Ось де коньяк почав вибухати креативом щодо форм пляшок і графинів.

Ще одна значна зміна відбулася в демографії споживачів. Сьогодні споживачі коньяку набагато молодші, ніж були раніше. Це створює свої труднощі, оскільки зараз я старший за багатьох наших споживачів. У несімейному бізнесі ви можете просто змінити генерального директора на когось із покоління споживачів. У сімейному бізнесі ми повинні знаходити інші способи залишатися актуальними та спілкуватися з молодшими генераціями.

K.Ю.: Чим Camus відрізняється від більших за обсягами конкурентів у коньячній галузі?

C.К.: Важливо розуміти, що коньяк – це крихітна категорія у світі алкогольних напоїв із надзвичайно високою репутацією. Наше завдання полягає в тому, щоб підтримувати актуальність і видимість на переповненому ринку. На відміну від великих корпоративних брендів, ми маємо перевагу в тому, що ми більш гнучкі та готові ризикувати. Ми не зв’язані квартальними звітами для акціонерів, що дозволяє нам приймати рішення з довгостроковою перспективою. Однак це також може стати палицею о двох кінцях. Більші конкуренти часто мають більше ресурсів для маркетингу та розповсюдження. Іноді вони можуть заблокувати доступ до ринків або домінувати в голосуванні. Ми протидіємо цьому, зосереджуючись на інноваціях, якості та створюючи унікальний досвід для клієнтів. Однією з наших ключових відмінностей є наша увага до інтенсивності аромату. Ми витратили останні 25 років, змінюючи кожен крок нашого виробничого процесу, щоб досягти цієї відмінності. Це зайняло багато часу, але це дало нам унікальний профіль на ринку.

K.Ю.: Які, на вашу думку, найбільші виклики, з якими сьогодні стикаються Дім Камю та коньячна індустрія?

С.К.: Ми боремося з кількома викликами. По-перше, це зростання інших категорій преміальних алкогольних напоїв. Наприклад, односолодовий віскі був серйозним конкурентом протягом останніх 20 років. Віскікури перейняли деякі методи оповідання історій, які вперше запровадив Cognac, і мають менше обмежень у виробництві. Крім того, існує проблема залишатися актуальною для молодих споживачів. Природна частка коньяку на ринку в будь-якій країні відносно невелика, зазвичай менше 1%. Нам потрібно постійно працювати, щоб підтримувати нашу видимість і привабливість. Ще одна серйозна проблема – стійкість. Ми шукаємо способи зменшити споживання енергії, зокрема в процесі дистиляції. Поточний метод дистиляції за допомогою відкритого вогню є енергоємним, і ми прагнемо запровадити більш ефективні технології. Втім регулятивні перешкоди означають, що цей процес змін відбувається повільно. Може минути до восьми років, перш ніж ми зможемо запровадити більш стійкі методи дистиляції, навіть якщо знаємо, що вони працюють і виробляють чудовий коньяк. Нарешті, існує проблема збереження нашої «частки голосу» на ринку. Коньяк має таку ауру, яка абсолютно не відповідає фактичному розміру галузі. Ми повинні переконатися, що люди продовжують знати про коньяк і прагнути його пити, навіть якщо вони не роблять цього щодня.

K.Ю.: Як сімейний бізнес впливає на ваш підхід до цих викликів?

С.К.: Сімейний бізнес дає нам як переваги, так і недоліки. Позитивною стороною є те, що ми можемо мати довгостроковий погляд. На нас не так сильно тиснуть короткострокові вимоги щодо прибутку, що дозволяє нам інвестувати в якість та інновації, які можуть не окупитися відразу. Сімейний бізнес також часто більше орієнтований на вартість. У нас завжди було сильне почуття соціальної та екологічної відповідальності не тому, що це модно, а тому, що ми живемо там, де працюємо. Ми хочемо зберегти та покращити нашу громаду та довкілля. Однак ми також стикаємося з обмеженнями. Зазвичай у нас менше капіталу для розгортання, ніж у наших корпоративних конкурентів. Ми, як правило, більш консервативні щодо левериджу та ризику, що іноді може уповільнити наше зростання або обмежити нашу здатність використовувати можливості. Інший аспект полягає в тому, що в сімейному бізнесі ключові рішення часто пов’язані з сімейною динамікою. Це може призвести до більш стабільного, орієнтованого на цінності прийняття рішень, але іноді це може сповільнити нас, особливо коли ми стикаємося з критичними рішеннями під час кризи.

K.Ю.: Говорячи про інновації, якби ви могли щось змінити в правилах виробництва коньяку, що б це було?

С.К.: О, це легко. Я хотів би мати можливість займатися фінішною обробкою, подібною до того, що робиться в індустрії віскі. Між нами говорячи, ми провели кілька експериментів, які дали неймовірні результати, але ми не можемо вивести їх на ринок через діючі правила. Шкода, тому що вважаю, що це дозволить нам надати нашим споживачам більше різноманітних смаків. Певен, що коньячна промисловість потребує більшої різноманітності смакових відчуттів. Нам потрібно створити більше характерних профілів, чітко ідентифікуючи їх як коньяк. Оздоблення може бути швидким способом привнести новий смаковий досвід, який сподобається споживачам. Це може допомогти нам краще конкурувати з іншими категоріями спиртного, які мають більше свободи для інновацій таким чином.

K.Ю.: Як підготувати наступне покоління до того, щоб утримувати такий легендарний бізнес?

С.К.: Це крихкий баланс. Ми хочемо надати їм знання та навички, які їм знадобляться, і дати свободу знайти свій власний шлях. Приділяємо значну увагу освіті – не лише про бізнес, а й про сімейну динаміку та цінності. Мої діти ще маленькі, але я вже бачу, як вони проявляються як різні особистості. Один дуже орієнтований на фінанси, як мій дід. Другий займається управлінням, проєктами та маркетингом, він більше схожий на мене. Який би шлях вони не обрали, головне, щоб розуміли відповідальність, яку несе наше ім’я. Ми побудували свою спадщину навколо чотирьох стовпів: підприємництва, цілеспрямованості, свободи інновацій та освіти. Ми намагаємося прищепити ці цінності наступному поколінню разом із розумінням того, як керувати сімейною динамікою в бізнес-контексті. Це стосується не лише тих, хто може керувати компанією, а й усіх членів родини. І це вкрай важливо для збереження сімейної гармонії та успіху в бізнесі.

K.Ю.: Забігаючи вперед, яке ваше бачення Камю в наступному десятилітті?

С.К.:  Наша мета – продовжувати розширювати межі того, чим може бути коньяк, поважаючи його багату спадщину. Ми інвестуємо значні кошти в екологічні практики не лише тому, що це правильно, але й тому, що віримо, що це покращить якість нашого продукту. Ми також зосереджуємося на створенні більш різноманітних смакових вражень для наших споживачів. Якщо дозволять правила, ми хотіли б вивчити методи обробки, щоб надати коньяку нові смакові профілі. У цифровому плані шукаємо способи покращити споживчий досвід, можливо, за допомогою доповненої реальності чи інших технологій, які можуть оживити історію Cognac. Ми також постійно працюємо над вдосконаленням наших методів виробництва. Навіть незважаючи на те, що коньяк протягом століть виготовлявся однаковим способом, ми віримо, що завжди є місце для вдосконалення.Тож використовуємо сучасну науку, щоб зрозуміти та вдосконалити традиційні методи. Зрештою, наше бачення полягає в тому, щоб Camus залишався в авангарді індустрії коньяку, відомий своїми інноваціями, якістю та унікальним досвідом, який надаємо. Хочемо передати наступному поколінню компанію, яка виживає, процвітає та формує майбутнє цієї галузі, яку ми любимо.

K.Ю.: Нарешті, я маю запитати – який у Сиріла Камю улюблений коньяк Camus?

С.К.: О, це все одно, що просити мене вибрати між моїми дітьми! Але якщо наполягаєте… (Встає і йде до шафи, дістаючи пляшку) Це наш Camus XO Borderies. Фантастичний напій після обіду. Але як універсального фаворита я б вибрав наш Camus Special Dry. (Він наливає невелику мірку в дві склянки, простягаючи одну мені) Він працює в різних ситуаціях. Це ідеальний момент для коньяку – ви в потрібному місці, з чудовими людьми та прекрасним краєвидом. Вам не обов’язково потрібен бар поблизу. Тільки це, і гарна компанія. Санте!

——————————————-

Коли наша розмова під запис завершується і ми потягуємо золоту рідину, продовжуючи спілкування, стає зрозуміло, як добре Сиріл Камю орієнтується в складному ландшафті традицій, інновацій та ринкового тиску. Його аналітичний підхід у поєднанні з глибокою повагою до спадщини сім’ї забезпечує Дому Камю унікальне місце в коньячній промисловості. Незважаючи на безліч викликів, від проблем сталого розвитку до зміни споживчих уподобань, Камю, здається, готовий відповісти на них з перевіреною часом мудрістю та далекоглядними стратегіями.

Очевидно, що для родини Камю коньяк – не просто продукт, а спосіб життя – спадщина, що передається з покоління в покоління, кожне з яких додає власну главу до історії.

В епоху швидких змін і корпоративної консолідації є щось глибоко обнадійливе в усвідомленні того, що деякі речі, такі як пристрасть і майстерність, що стоять за вишуканим коньяком, залишаються незмінними, переходячи з покоління в покоління.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Спадщина в кожній краплі: глибока розмова з Сирілом Камю. Одного яскравого ранку в самому серці регіону Коньяк я йду через залиті сонцем виноградники до величного замку. Це Дім Камю, один з найпрестижніших коньячних домів у світі. І я тут, щоб зустрітися з Сирілом Камю (Cyril Camus), власником у п’ятому поколінні, представником одного з «великої п’ятірки» виробників […]

 Не варто приховувати – оглядачів Drinks+ захоплює історія виноробів Північної Європи. Тож наразі пропонуємо ще одну бесіду з дуже цікавою людиною – Данилом Костаманья, засновником виноробні Norsk Vin, італійцем з П’ємонту, який став виноробом в Норвегії. Звучить, погодьтеся, інтригуюче. Саме тому ми й вирішили з’ясувати, як хлопець з півдня опинився на півночі і чому вирішив зайнятися саме виноробною справою? А ще про перспективи норвезького винного експорту, який, звичайно, ще на початковій стадії, але, як то кажуть – хто не ризикує, той не п’є… musserende vin.

Drinks+: Насамперед хочемо подякувати, що погодилися приділити нам час і відповісти на запитання. Drinks+ є найбільшим винним медіапроєктом у Східній Європі. І, звичайно, для нас цінно відкривати нові імена, інформувати про нові винні маршрути. Отже, дозвольте почати з П’ємонту. Не можу не спитати: як хлопець з італійського регіону – лідера італійського виноробства (хіба що з ним можуть змагатися Венето або Тоскана) вирішив зайнятися виноробством не в самій виноробній країні світу? Чому пішли на північ?

Данило Костаманья: Це довга історія… Але якщо коротко… Я приїхав до Норвегії, щоб вивчати в Тронхеймі ІТ-інженерію. Пізніше я відкрив тут для себе активне середовище виноградарів Норвегії і поринув у ці веселощі та безумство 🙂 Це сталося 9 років тому.

D+: Коли і за яких обставин було засновано Norsk Vin? Звідки така, як на мене, ризикована бізнес ідея?

Д.К.: На першому винному конкурсі, проведеному в Норвегії у 2017 році, моє вино отримало головну нагороду. Після чого з’явилося натхнення – виявляється, можна зробити щось насправді якісне! Саме тоді я й вирішив відкрити свій мікробізнес.

D+: Я прочитала, що ваша виноробня володіє виноградниками у кількох місцях країни. Де саме розташовані ваші виноградники? І як організовано процес виробництва?

Д.К.: Виноградники розташовані в окрузі Бускеруд, деякі вздовж Осло-фіорду, деякі далі від узбережжя – всередині країни. Зараз я працюю над більшим проєктом у Раннсфйорден, недалеко від Евнакера.

D+: Де вчилися виноробству? Чи є у вас винні гуру, на чий досвід і знання спираєтесь, хтось вас консультує?

Д.К.: Я навчався на сомельє у Норвегії  в «Академії напоїв», але не встиг закінчити навчання через численні проєкти. Пізніше отримав WSET® Level 3 Award in Wines. Вступив онлайн до European Wine Academy. Також брав участь у різних курсах та семінарах від винних експертів та виноробів, але в основному це самоосвіта.

D+: Які вина виготовляє ваша компанія? Скільки літрів на рік? Червоне Adagio від Norsk Vin отримало у 2018 році бронзову медаль на виставці норвезьких вин (Norsk Vinskue). Що це за вино, з якого сорту? У яких ще конкурсах/виставках брали участь?

Д.К.: Поки мій максимум 1000 пляшок (це загалом червоні та білі). Зараз мета цього більшого проєкту, про який я вже казав, полягає в тому, щоб отримати 6000-7000 пляшок з 2 га, а потім, якщо все буде гаразд, розширитися.

Головна ціль – виробляти здебільшого ігристе вино. Хоча також плануємо виготовляти біле, трохи orange та червоне вино, але останнє вже у рамках спеціального проєкту, оскільки отримати тут стиглий червоний сорт винограду не просто.

Я здобув золоту медаль за деякі зі своїх вин на міжнародному конкурсі PIWI Wine Award International, а також приємний статус «вино тижня» від Дженсіс Робінсон (Jancis Robinson) за моє біле Andante.

D+: Розкажіть про норвезькі ігристі вина. Як багато виноробів Норвегії їх виробляють? І чи мають вони свою особливу назву? Як то іспанська Cava, італійське Prosecco та ін. Я не про musserende vin 🙂 (норв. ігристе вино) а саме про якусь спеціальну назву.

Д.К.: Ні, сьогодні ще не існує спеціальної захищеної назви, як, наприклад, італійське Asti або Champagne. Але ми виробляємо біле ігристе вино, переважно традиційним методом, хоча є багато інших експериментів. На сьогоднішній день існує максимум 10 комерційних виробників ігристого, але поступово кількість їх зростає.

D+: Чи приймаєте ви туристів, які дегустації чи атракції пропонуєте? Бачите у цьому інтерес норвежців чи цим можуть зацікавитися лише зовнішні туристи?

Д.К.: У рамках найбільшого проєкту тепер наш самий великий виноградник приймає туристів в Thobjørnsrud Hotell (розташований за годину їзди від Осло – прим.ред.). Ми пропонуємо екскурсію виноградником, дегустацію вин, відвідування винного льоху та виробничого приміщення. До нас приїжджають різні туристи.

D+: Ви і досі є членом правління Norske Druedyrkere (Асоціації норвезьких виноградарів)? Розкажіть про цю організацію.

Д.К.: Насправді я більше не є членом правління Асоціації, але я був ним протягом багатьох років. Norske Druedyrkere розпочали свою діяльність наприкінці 90-х минулого століття як виробники-любителі, зараз нараховується понад 150 її членів. Основна мета – об’єднати під своїм дахом та навчати виноградарів у Норвегії за допомогою освітніх заходів, дегустації вин тощо.

D+: У 2017 році ви стали переможцем у номінаціях «Винороб року» та «Вино року»? Що це за премії? Як все відбувається, це міжнародні заходи чи локальні? Хто вирішує долю учасників?

Д.К.: Це був місцевий захід Асоціації виноградарів, у якому брали участь понад 40 вин. До складу журі входили професійні журналісти, дегустатори і виробники вина.

D+: Скільки в Норвегії виноробень, які виробляють вино з винограду? Скільки виробників фруктових вин? Чи помітна їхня конкуренція між собою? Оскільки спочатку все ж таки фруктове вино, а не виноградне, більш звичний норвезький продукт.

Д.К.: Не можу сказати точні цифри стосовно фруктових вин, кількість виробників зростає, особливо це стосується яблучного сидру. Можливо, такі дані може надати Hanen (норвезька торгівельна організація з сільського туризму, сільського господарства та прісноводного рибальства – прим.ред.). Найвідомішим продуктом для норвежців у всі часи були фруктові вина та яблучний сидр, їх виробляли місцеві фермери. Виноград – це екзотика, дивина.

D+: Норвезький клімат з тривалою зимою означає, що тут можна вирощувати лише спеціальні сорти винограду, адаптовані до холоду. Назвіть основні сорти, які вирощують винороби Норвегії? Які сорти вирощуєте безпосередньо ви? Чи укриваєте лози на зиму?

Д.К.: Основним сортом для білого вина є Solaris, для червоного – Rondo, але також ми вирощуємо Pinot Noir Precoce, Marquette, Regent та багато інших сортів PIWI (абревіатура німецькою PIWI розшифровується, як лози, стійкі до грибків – прим.ред.). Зазвичай, нам не потрібно вкривати рослини, але минулої зими подекуди було -26 ℃ і ми отримали пошкодження лози.

D+: Тема зміни клімату останнім часом все гостріша. У зв’язку з цим винороби в різних куточках планети експериментують з сортами винограду (стійкішими до перепадів температури та різних хвороб). Чи можемо ми говорити, що зміна клімату веде до того, що Норвегія має хороші можливості стати у майбутньому виноробною країною і все це може бути ближче, ніж здається? Чи навпаки – зміна клімату несе лозі хвороби та інші проблеми? Якщо так, то наведіть статистику, скільки разів на рік і чим обробляєте виноградник, як захищаєтесь від шкідників, скільки цукру в середньому набирає виноград перед збором, яка середня врожайність на гектар?

Д.К.: Зазвичай ми не обприскуємо лози, тому що вирощуємо сорти, стійки до борошнистої роси, але останнім часом клімат став теплішим і вологішим, тому нам доводиться бути обережнішими. Кліматичні зміни, безумовно, вплинули на продовження вегетаційного періоду, тому нам і потрібні сорти PIWI, здатні протистояти холодній зимі та адаптуватися до короткого вегетаційного періоду. Рівень цукру може змінюватись від 75° Oe до 90° Oe  для білого вина, залежно від розташування лоз та системи вирощування, яка застосовується.

D+: Які вина п’ють норвежці? Як ставляться до вин свого королівства?

Д.К.: Норвежці починають любити англійське вино, а також відкривають для себе скандинавські вина, тож, за цим майбутнє. Спостерігається здебільшого споживання недорогого вина, хоча також існує велика кількість колекціонерів премільних вин, все це купується через Vinmonopolet.

D+: Розкажіть, яка ситуація з експортом? До яких країн Норвегія відправляє своє вино? Взагалі, як відбувається реалізація в умовах державної монополії? Наскільки все жорстко і регламентовано? Принаймні, порівняно з іншими країнами ЄС (в деяких з яких вино прирівняно не до алкоголю, а є продуктом харчування). Адже, приміром, в Україні я не зустрічала норвезьких вин. Бачила аквавіт, джин, саке, пиво, у тому числі безалкогольне, але не вино. Скажу відверто, особисто мені цікава Норвегія, тож я купляла би норвезькі вина. Які у вас плани на майбутнє, чи плануєте розширювати експорт?

Д.К.: Експорт, безумовно, можливий, але перш за все завдання полягатиме у виробництві вина гарної якості за справедливою ціною. Вартість життя та оплата праці в Норвегії досить високі. А винна монополія поки що не дозволяє нам продавати вино безпосередньо приватному споживачеві. Втім, це стосується не тільки Норвегії. У Швеції, де діє Systembolaget (державна мережа магазинів з монополією в Швеції на продаж алкогольних напоїв з вмістом алкоголю вище 3,5% – прим.ред.), також обговорюють, як добитися зміни правил. Отже, поки працюємо над якістю та стилем.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Фото: norskvin.com, facebook.com/NorskVin/photos, vinhona.com

 Не варто приховувати – оглядачів Drinks+ захоплює історія виноробів Північної Європи. Тож наразі пропонуємо ще одну бесіду з дуже цікавою людиною – Данилом Костаманья, засновником виноробні Norsk Vin, італійцем з П’ємонту, який став виноробом в Норвегії. Звучить, погодьтеся, інтригуюче. Саме тому ми й вирішили з’ясувати, як хлопець з півдня опинився на півночі і чому вирішив […]

Більшість з нас про Королівство Норвегія знають небагато. Найтепліші у світі светри, унікальний у своєму роді сир брюнуст, фіорди, Едвард Гріг, Кнут Гамсун, тролі у гірських печерах, північне сяйво… Будучи розташованою від України за кілометражем не далі ніж, наприклад, Франція, Норвегія здається дуже далекою і екзотичною, та й у самому слові «Норвегія» є щось казкове, а норвезька мова за звучанням нагадує пісню. Щодо виноробства в цієї північній країні, про це відомо ще менше, ніж про саму Норвегію. Отже, про вино та виноробів Королівства ми вирішили дізнатися у Хельге Штайнгріма – генерального менеджера Egge Gård, єдиної норвезькою виноробні, чиї вина, в умовах державної монополії, офіційно представлені на ринку країни. 

Drinks+: Насамперед, містер Хельге Штайнгрім (Helge Steingrim), хочемо подякувати, що погодилися приділити нам час і відповісти на запитання. Drinks+ є найбільшим винним медіапроєктом у Східній Європі. І, звичайно, для нас дуже цінно відкривати нові імена, дізнаватися про нові винні маршрути. Отже, дозвольте поставити вам кілька запитань, щоб трохи пролити світло на виноробство Норвегії.

У багатьох Норвегія асоціюється з північним сяйвом, фіордами та олениною, а якщо говорити про алкоголь – це аквавіт. Виробництво вина, виноградного вина, не зовсім звична річ для Норвегії. Як вам прийшла ідея виробляти цей продукт? Адже насамперед Egge Gård відома своїми алкогольними та безалкогольними напоями з яблук.

Хельге Штайнгрім: Так, дійсно, виробництво вина і вирощування винограду є відносно новими галузями у Норвегії. У 90-х роках минулого століття була пара відчайдушних фермерів, але потім все якось заглохло… Але з огляду на поточну ситуацію, пов’язану зі зміною клімату, кілька фермерів на півдні Норвегії наразі вирощують виноград. Однак обсяги їх виробництва занадто малі і демонструвати продукт на ринку зарано. Зараз Egge Gård – єдине норвезьке вино, масово представлене на вітчизняному ринку.

Ми почали саджати виноград у 2010 році. Ферма була відома виробництвом яблук і алкогольних яблучних сидрів, виготовлених класичним методом шампанізації, але ми мали місце, щоб посадити кілька сортів винограду. У перший рік це було близько 2 500 лоз, сьогодні ми маємо понад 21 000 лоз.

D+:  Тож скільки років виноградному виноробству Норвегії? Хто є ключовими гравцями цього сегменту? Скільки в Норвегії виноробень, які виробляють вино з винограду, скільки виробників фруктових вин? Чи помітна конкуренція?

Х.Ш.: Виробництво винограду в Норвегії є дійсно молодою галуззю, і наразі все це ще не дуже організовано. Але це зміниться. Я припускаю, що на сьогодні в Норвегії є близько 15-20 виробників винограду. Більшість почали садити лози останні п’ять-шість років.

Проте Норвегія має довгу історію фруктових вин. Переважно з яблук. Норвезькі яблука мають високий вміст цукру і велику кислотність, наш прохолодний клімат забезпечує сидрам найвищу якість. Egge Gård та інші норвезькі виробники сидру завоювали кілька золотих медалей на міжнародному рівні. Усі наші сидри виготовляються зі свіжих яблук, виробників тут багато, можна сказати, що цей сегмент ринку процвітає! Щодо виноградного вина – Egge сьогодні поза конкуренцією.

D+: Чи існує у Норвегії якась асоціація виноградарів та виноробів?

Х.Ш.: Існує Hanen.no – організація з сільського туризму, сільського господарства та прісноводного рибальства. Egge Gård є її членом і буде членом асоціації виноробів, коли її буде створено. Зараз до мене звернулися із пропозицією створити асоціацію виноградарів. Але поки що все це в процесі планування. Мета такої асоціації у приверненні уваги до наших виробників, а також у тому, щоб навчатися один у одного та допомагати (обладнанням, порадою тощо).

D+: Норвезький клімат з тривалою зимою означає, що тут можна вирощувати лише спеціальні сорти винограду, адаптовані до холоду. Назвіть основні сорти, які вирощують винороби Норвегії і безпосередньо ви? Чи укриваєте лози на зиму?

Х.Ш.: В основному в Норвегії висаджують Solaris, але також Rondo, Blaufrankish, Riesling та Sauvignon Gris. На зиму рослини вкривати не потрібно. На півдні Норвегії у нас багато снігу, зазвичай температура взимку становить від +0℃ до – 6-8℃ і лише кілька днів холодніше.

D+:  Які ґрунти у вашому регіоні і як це позначається на смаках/ароматах винограду?

Х.Ш.: Більшість наших ґрунтів є піщаними або глинистими. Але ґрунти в долині Лієр, де розташована Egge, є унікальними в Норвегії. Це переважно моренний ґрунт (ґрунт льодовикового походження). Кілька видів каменю в поєднанні з глиною та піском ідеально підходять для вирощування фруктів, ягід та овочів. Вся долина Лієр є найпродуктивнішою на півдні Норвегії. Щодо аромату і смаку наших вин – вони дуже насичені, яскраво фруктові.

D+: Коли я читала про норвезьке виноробство, мені трапилася дуже гарна сентенція, що в Норвегії особлива якість світла – виноград отримує сонце від відблисків з фіордів, і саме завдяки цьому ягоди набирають багато ароматів…

Х.Ш.: Дійсно гарне пояснення. Так, світло важливе для вирощування яблук і винограду. Протягом вегетаційного періоду сонце тут встає о четвертої ранку і світить до півночі. Нормальна температура з травня по вересень становить близько +20℃. В теплий літній день температура може сягати +26-30℃. Egge Gård розташована в 3 км від моря і оточена схилами, тому погода тут здебільшого стабільна протягом усього року. И це гарно для врожаю, місцевим фруктам притаманні свіжа кислинка й неймовірно чистий аромат.

D+:  Містер Хельге, Egge Gård виробляє ігристе вино традиційним методом, у тому числі рожеве ігристе. Розкажіть, як ви зважилися на розе? Звідки черпали знання? Експерти стверджують, що незважаючи на те, що у багатьох розе асоціюється з легковажністю, – зробити його найскладніше. Роль відіграють багато факторів: сорти винограду, догляд на винограднику, пресування та ферментація, управління осадом та витримка, багато інших тонкощів. Отже – звідки ви черпаєте знання?

Х.Ш.: Наше ігристе Egge ONE було випущено в 2014 році. Щоб отримати цукор у винограді, ми здебільшого використовуємо гібриди сортів, де домінує Solaris. Так, ми виробляли розе, але зараз випускаємо лише біле ігристе вино. У даний час Egge Gård має кращий червоний виноград ніж раніше і, можливо, згодом ми знову виготовлятимемо рожеве ігристе, з невеликим додаванням червоного винограду, щоб досягти гарного кольору та характерного стилю.

У Egge Gård є незалежний винороб, який отримав освіту в Новій Зеландії та кілька років працював там, а також в Італії (Тоскана). Останні десять років він допомагає Egge Gård та іншим виробникам винограду в Норвегії. У перші роки свого виробництва Egge Gård мала консультації з німецькими виноробами, також спілкувались з виноробом, який спеціалізувався на прохолодному кліматі в північних країнах.

Щодо мене, по-перше, я маю освіту сомельє, останні 20+ займаюсь імпортом вина. Взагалі займаюся виноробством і розробкою продукції, в тому числі вина, з 1999 року. До речі, власник Egge Farm є одним із найбільших імпортерів вина в Норвегії (Gaia Group), і ми маємо широкий асортимент відомих виробників вина з Італії та інших країн. Тож деякі партнери відвідували нас, усі раді дати слушну пораду, щоб підвищити якість виноградників і виробництва вина у Норвегії.

D+:  Коли я дивилася сайт Egge Gård, увагу привернуло ISEPLE. Я розумію правильно – це аналог Ice Wine? Але Ice Wine робиться з винограду, замороженого на лозі. А як бути в цьому випадку з яблуками? Яка технологія і чи має значення сорт яблук? Чи плануєте виробляти класичне Ice Wine?

Х.Ш.: ISEPLE – це Ice-Cider і так – філософія заснована на Ice-Wine. Однак (на щастя!) у долині Лієр немає тривалих заморозків. Тож необхідих кондицій досягаємо штучним методом. Яблука крупніші за виноград, тому для приготування Egge ISEPLE потрібно використовувати велику морозильну ємність.

Технологія виглядає наступним чином: щойновичавлений сік яблук, в ємностях по 1000 л, поміщаємо в кімнату з температурою -22℃. Як тільки вода в суслі замерзає і починає кришталізуватися, виносимо ємності та одержуємо сік, який на той момент має високий рівень цукру і кислотності. Для виробництва одного літра ISEPLE потрібно 25-30 кілограмів яблук. Ферментація відбувається протягом тривалого часу, поки алкоголь не досягне 10%. Ми нічого не додаємо у цій напій. ISEPLE – це чисте яблуко! Напій має натуральний цукор 260 г/л і кислотність 26 г/л. Це свіже і дуже солодке десертне вино. Використовуємо сорти Aroma-apple, Gravenstein та Discovery.

І, звичайно, було б круто виробляти норвезький виноградний Ice-Wine, можливо в майбутньому ми почнемо це робити.

D+: Останнім часом у світі набирає обертів така форма об’єднання як  Wine of… Національні стенди під їх егідою беруть участь у найвідоміших винних виставках (Vinitaly, ProWein, London Wine Fair та ін.), експортують вина до різних країн… Як з цим справи у Норвегії? Які вина п’ють норвежці? Як ставляться до вин свого Королівства? У винній карті ресторанів яке співвідношення Норвегія/вина інших країн?

Х.Ш.: З 1980-х років норвезький ринок і споживачі стали віддавати перевагу вину на противагу міцнішому алкоголю та пиву. Домінуючою країною з точки зору попиту є Італія, особливо таки її регіони як П’ємонт та Венето. В останні роки важливою частиною попиту стали німецькі рислінги.

У Норвегії монополія на реалізацію і виробництво алкоголю (міцністю вище 4,7%) належить державі. Тобто такі напої можуть продаватися тільки через монопольні магазини Vinmonopolet, розташовані по всій країні. Приватні імпортери продають продукцію до Vinmonopolet. Сьогодні Vinmonopolet продає споживачам близько 40 000 різних продуктів через магазини, Інтернет чи додаток на мобільному телефоні із можливістю самовивозу з місцевого магазину. Звичайний магазин має на полицях від 700 до 3 500 товарів, через додаток та Інтернет споживачі мають доступ до 40 000 продуктів.

Податок на алкоголь великий (політичне рішення), столове вино дороге, однак, якщо ви бажаєте мати вина високої якість, то ціни на них будуть нижчі, ніж у Франції, Італії тощо. Тому що податок фіксується лише на рівень алкоголю.

Тож гадаю, норвезьким винам дещо зарано відвідувати ProWein або інші міжнародні виставки. Виробництво занадто мале, а ціна занадто висока. Однак, Egge Gård була на ProWein-2024, щоправда не з вином, ми демонстрували сидри та міцний алкоголь.

Стосовно карти вин – у ресторанах ви здебільшого знайдете гарні карти вин із вибором від відомих виробників з усього світу: Італія, Іспанія, Франція, Греція, Німеччина, Австрія. Вина Нового світу переважно можна знайти в магазинах Vinmonopolet. За винятком вин з Каліфорнії та Орегону, які зараз популярні (особливо Pinot Noir).

Здебільшого Egge Gård продає продукцію оптовикам, безпосередньо в готелях і ресторанах, а також у Vinmonopolet. Але в нас на фермі є магазин, припускаю, що десь 5% нашої продукції продається безпосередньо з ферми.

D+: Розкажіть яка ситуація з експортом? До яких країн Норвегія відправляє своє вино? Взагалі, як відбувається реалізація в умовах державної монополії? Наскільки все жорстко і регламентовано? Принаймні, порівняно з іншими країнами ЄС (в деяких вино прирівняне не до алкоголю, а є продуктом харчування). Приміром, в Україні я не зустрічала норвезьких вин. Бачила аквавіт, джин, саке, пиво, у тому числі безалкогольне, але не вино. Скажу відверто, мені цікава Норвегія і я би купляла норвезькі вина.

Х.Ш.: Як виробник (або імпортер) ми можемо вільно продавати вина HoReCa без будь-яких проблем з урядом. Можемо продавати власну продукцію міцністю до 22% в нашому фермерському магазині. Але приватним споживачам – лише через систему Vinmonopolet.

Зараз ми починаємо експорт до Великобританії. І у майбутньому експорт стане пріоритетом. Втім, поки що мова йде про сидри і міцні напої. Сьогодні жоден норвезький виробник вина не готовий експортувати свій продукт. Думаю, що коли новий виноградник дасть нам очікувану якість винограду, Egge стане першим, хто почне експорт.

D+: Чи брали участь ваші вина в якихось винних конкурсах (всередині країни або за її межами). Ви відвідували винні виставки?

Х.Ш.: Про виставки я вже казав, це була ProWein-2024. На національному рівні ми отримали хороші відгуки від винних ЗМІ та винної спільноти. Плануємо довше зберігати вина на осаді і покращувати якість. Але на міжнародних дегустаціях ми ще себе не випробовували.

D+: Наразі винний туризм стає все більш популярним. Розкажіть, будь ласка, яка саме програма візиту до вашої виноробні? Ваші гості – це норвежці чи зовнішні туристи?

Х.Ш.: Щоб організовувати прийом туристів, ми підтримуємо контакти з компаніями VISIT NORWAY та VISIT OSLO. До речі, Egge знаходиться в 30 хвилинах їзди від центру Осло.

Зараз ми приймаємо групи від 10 до 50 осіб. Зазвичай показуємо гостям виноградник, яблучні сади, відвідуємо виробничу зону, дистилерію, цех по виробництву сидру та бочарню; пропонуємо дегустацію з кількох продуктів; перед від’їздом гості можуть відвідати наш фермерський магазин.

Також ми організовуємо спеціальні дегустації. Всі зацікавлені можуть зв’язатися з нами за допомогою електронної пошти egge@egge.as.

D+: Стосовно винного туризму… Під час карантину, пов’язаного з пандемією, багато виноробень світу робили віртуальні тури, віртуальні дегустації, створювали навчальні курси онлайн. Одним словом, – хотіли вижити самі та допомогти пережити тотальну ізоляцію іншим. Як ваша виноробня жила під час карантину?

Х.Ш.: Так, пандемія тяжко вдарила по господарству. Деякі працівники ферми повинні були знаходитись вдома, сезонним бригадам не дозволяли здійснювати поїздки. Фінансово це було стресом для Egge Gård.

Ресторани не могли приймати гостей, багато хто збанкрутував. Виробнику алкоголю заборонялось займатися маркетингом серед приватних споживачів, лише HoReCa. Проте норвежці почали готувати смачну їжу вдома. У цей період Vinmonopolet продавала величезну кількість вин та міцного алкоголю онлайн. Багато дегустацій проводилися через Інтернет, за участю винних журналістів чи незалежних спеціалістів з того чи іншого продукту.

D+: Чи існують у Норвегії школи сомельє? Наскільки популярна ця професія?

Х.Ш.: Школи сомельє були засновані на початку 1990 року. Сьогодні у Норвегії працює приблизно 1000 сомельє та 6 MW. Треба сказати, що у Норвегії дуже високий інтерес до вина та їжі. Раніше цю школу проходили лише люди, які працюють у ресторанах, але сьогодні ми бачимо високомотивованих людей з інших галузей, які хотіли б отримати освіту сомельє.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Фото: egge.as

Більшість з нас про Королівство Норвегія знають небагато. Найтепліші у світі светри, унікальний у своєму роді сир брюнуст, фіорди, Едвард Гріг, Кнут Гамсун, тролі у гірських печерах, північне сяйво… Будучи розташованою від України за кілометражем не далі ніж, наприклад, Франція, Норвегія здається дуже далекою і екзотичною, та й у самому слові «Норвегія» є щось казкове, […]