Українка Марина Ревкова, сомельє київського ресторану Vino e Cucina. Ristorante/Enoteca, минулого року представила країну у престижному міжнародному конкурсі на звання Найкращий сомельє Європи та Африки, організованому ASI. Наскільки складною виявилася боротьба і які висновки зробила Марина, редактор D+ попросила Кращого сомельє України 2020 року прокоментувати події в Лімассолі.

Відбірковий тур – як це було? Чим запам’ятався?

Відбірковий – найжорсткіший етап, коли потрібно максимально перевірити людей, зрозуміти хто є хто. В принципі, все очікувано. Завдання: стандартний тест – теорія, 100 запитань на 90 хвилин. Потім сліпа дегустація одного вина: завдання письмово описати його за 5 хвилин. Зазвичай на повний опис дається більше часу, наприклад, нещодавно на Вootcamp ASI у Варшаві ми говорили про оптимальний таймінг в 15 хвилин, щоб зробити таке завдання красиво і правильно, вклавшись у розкладку системи ASI. Повторю, 5 хвилин для такого завдання це мало. Причому у всіх кандидатів виявилося багато питань, як саме потрібно було його виконати і чого саме від нас хотіло журі.

Далі йшла дегустація трьох напоїв по одній хвилині на кожен. Важливо було просто вгадати напій без докладного опису. Потім практика подання вина. Зазвичай, таким завданням нікого не здивуєш, воно є на всіх конкурсах сомельє. Але що мене здивувало цього разу, то це завдання, коли до тебе як до сомельє приходять шість людей на вечерю. Вони хочуть магнум певного вина, до того ж його потрібно продекантувати. Колега підготував тобі зміну, на столі стоять келихи, магнум та все необхідне для подачі гостям. Ти маєш дві хвилини, щоб оцінити та прокоментувати, наскільки підготовка достатня, а ти сам готовий діяти. Я зрозуміла завдання, перевірила на чистоту 6 келихів. Зрозуміло, що коли ти працюєш у ресторані, тобі потрібно не 6, а 12, бо «це нам не подобається, а давайте поміняємо, а давайте ще щось» – це класика, стандартна ситуація. Але тут конкурс – і це стрес, і ти маєш лише дві хвилини. При цьому ти коментуєш усе, що бачиш. Інші учасники говорили, що важливо було не лише знайти помилки, а й відзначити, що зроблено добре та правильно. Декантери виявилися неправильною форми, просто залізні глеки для вина. З погляду декантації, залізний глечик – неправильний вибір, метал може негативно вплинути на вино. Причому глеки виявилися різного обсягу – недостатнього, щоб провести декантацію повної пляшки магнуму. Тобто треба було пляшку ділити на два декантери.

Я наголосила, що магнум стояв вертикально. Але, як правило, декантація передбачає можливу наявність осаду, тобто декантувати вино, що вертикально стоїть, – теж невірно. Ще одне моє зауваження: вино не повинно стояти на столі, правильно зберігати його до подачі в холодильнику. Тому що навіть червоне вино має певну температуру подачі, воно не повинно стояти просто за кімнатної температури… І тут час вийшов! І це все, що я встигла сказати! 🙂

Словом, не знаю, наскільки це правильно і як треба було діяти. Пояснень не було. Все було продумано спеціально, щоб ускладнити завдання, створити поле для інтерпретацій та таким чином максимально випробувати твої знання.

Якщо говорити про загальні результати та учасників, на яких ставили спостерігачі – серед них були ті, хто готувався роками, по п’ять-сім років. Наприклад, поляка тренували два роки, але зрештою він не пройшов. Тільки уявіть: він танцював ритуальні танці, поки ми всі чекали на свій вихід під час відбіркового туру, коли нас викликали за номерами. Ми викладали фрагменти цього перформансу в Інстаграм! Все це, звичайно, було смішно, але, зізнаюся, кожен сомельє має свій унікальний підхід до конкурсу.

Марино, розкажи про свої «ритуальні танці».

Так, я теж маю власні фішки, можна сказати, свої «ритуальні танці». Ось, наприклад, я сиджу на спеціальних дієтах. На цей раз я півтора місяці не їла молочні продукти, яйця, м’ясо – практикувала звичайне веганство. І за два тижні до заходу, з 1 листопада, перейшла виключно на сирі фрукти та овочі, більше нічого іншого не їла.

З якою метою за цим є якась філософія?

Все просто: очистити організм, довести рецептори до максимально сприйнятливого стану, так у мене загострюються всі почуття. Наприклад, весь період підготовки до конкурсу я продовжувала працювати в ресторані, абсолютно звичайному режимі, виконуючи всі свої обов’язки. І через якийсь час ловила себе на тому, що стою, вибираю вино, а ззаду мене офіціантка проносить замовлення, і, не обертаючись, просто за ароматом, я розумію, що це за страва, що до неї входить, аж до трав і спецій. Ти помічаєш всі нюанси – сприйняття загострене до краю. Втім, не знаю, чи це працює з іншими людьми. Все індивідуальне. Я просто цікавлюся харчуванням, постійно вивчаю нутриціологію, вегетаріанство, читаю різні дослідження на цю тему, дивлюся документальні фільми – це мені цікаво.

Таку систему ти розробила безпосередньо під себе чи вона прийшла у твоє життя як рекомендація?

Спочатку я експериментувала. Пам’ятаю свій перший український конкурс, коли лише починала виступати. Така система харчування відповідала моїм цінностям, у принципі вважаю, що треба берегти тварин, намагаюся не вживати тваринну їжу, тримати себе у певних рамках. А перед першим конкурсом я пішла ще далі та перейшла на веганство. Крім м’яса, я не їла молочної їжі, яйця. Тоді ще в моєму житті не було сироїдіння… І перед конкурсом зрозуміла, як сильно загострилися мої рецептори, наскільки я стала сприйнятлива: визначала всі дані про вино наосліп – країну, регіон, метод, аж до вінтажу. І коли зрозуміла, що причина – розроблена мною дієта, стала застосовувати це як інструмент перед сертифікацією ASI, перед цим конкурсом, перед конкурсом сомельє України, на якому я визначила наосліп абсолютно все… На півфіналі, фіналі легко обчислювала інформацію, до бленда сортів винограду, вінтажів, держав, міцності, термінів витримки та інших параметрів. Справді, цей підхід для мене працює однозначно. Але при цьому не хочу, щоб мою систему сприйняли як універсальний інструмент, треба приміряти все на себе, експериментувати та обчислювати, що підходить саме тобі.

Це не означає, що завдяки дієті можу виконати будь-яке завдання і визначити все наосліп. Ні, без тренувань це навряд чи спрацює. Потрібно пробувати дуже багато вин. Мені, звичайно, з цим простіше, адже я працюю у найкращому винному ресторані України. У мене побокально більше 200 позицій, і якщо кожен день пробувати, зрозуміло, що я можу відрізнити рислінг від совіньйону, піно гріджо і т.д. Можу собі дозволити часто дегустувати гарні вина наосліп. Розумію, що не кожен має таку можливість. Але тренування є обов’язковими. Однією дієтою перемогу не здобути. Тим більше, що я впевнена – у день чемпіонату треба добре поїсти, все одно дотримуючись певної системи харчування. Важливо підготувати організм до Дня X.

З урахуванням твоїх загострених рецепторів та відчуттів, що ти відчувала? Яким був для тебе цей конкурс, що емоційно зворушило?

Однозначно моя сліпа дегустація – саме те, в чому я завжди була впевнена. При цьому треба розуміти, що, по суті, я працюю лише три роки, у мене немає величезного досвіду роботи, як у багатьох людей, з якими змагалася. У деяких із них за плечима по 10-15 років досвіду. Карін з Португалії працює з вином 20 років. 20 років тому я навчалася у першому класі… Розумію, що я не маю досвіду роботи з різними винами, я експерт італійських вин – у мене італійський ресторан, 1,5 тисячі вин у карті. Я без зусиль вгадаю примітиво, альяніко чи негроамаро у сліпій дегустації. Легко! Але коли справа доходить до грюнера чи шардоне з Каліфорнії, мені не вистачає дегустаційного досвіду. Так, я ходжу на дегустації, але це зовсім не те! Ось коли ти попрацюєш, умовно, у трьох різних місцях, з різними темами та концепціями протягом 10 років – все почне сприйматися комплексніше, ширше.

Отож, повертаючись до емоцій… На сліпій дегустації я спробувала вино і припустила, що це грюнер. Пам’ятаю це вино та емоції від нього так ясно! Але не знаю, правильно відповіла чи ні. Ми не знаємо результатів, це все озвучать, мабуть, пізніше. Ніхто нічого ніколи не каже на етапі конкурсу. Одні загадки. Сподіваюся, згодом нам все ж таки дозволять дізнатися, що це було.

Ти не пройшла до півфіналу. Як оцінюєш виступ?

Я чудово розуміла, з ким мені доведеться змагатися, якого рівня кандидати приїхали на конкурс. Тут присутні Майстри сомельє, люди, які чудово складали мільйон найскладніших іспитів, проходили через престижні міжнародні сертифікації, брали участь у міжнародних конкурсах. Наприклад, Роман Сосновський із Росії викладає вино вже 10 років. І я, маючи багаж три роки у ресторані, змагаюся з такими профі. І навіть показую результат. Це класно, але вважаю, що в мене ще мало досвіду. Так, я можу вивчити і прочитати купу книг про апеласьони, сорти, регіони, але це не те саме, що власний практичний досвід. І цього замало, щоб виграти конкурс такого рівня. Просто зубріння недостатньо, потрібна практика, потрібно пройти через різні ситуації з гостями та багато іншого.

Твій основний інтерес – це вино та сервіс чи тобі цікавий бізнес навколо вина?

Паралельно з роботою в ресторані я співпрацюю зі швейцарською компанією AVU wines та британською системою Liv-ex. Відповідно, я знаю, скільки що коштує, можу вивчати інтерес до різних продуктів, динаміку, щодня отримую аналітику, стежу за винним бізнесом загалом. І розумію картину: яке ціноутворення, які вінтажі користуються популярністю, які рейтинги тощо. Мені це цікаво, бо працюю у винному ресторані, мені потрібне широке бачення. Адже я маю справу з людьми, які мають гроші і які самі часто знають чимало про вина. З тими, хто має власні льохи та власні колекції вишуканих вин, які вони постійно поповнюють. Відповідно, коли в мене «Лафіт» коштує 80 тис. гривень за пляшку, я маю обґрунтувати клієнтам, чому це ті гроші, які варто за неї заплатити. Тому я вивчаю і аналітику, і ціноутворення, для цього користуюся і Wine-searcher, Vivino, і Liv-ex. Думаю, сомельє повинен розуміти порядок цін та їх складові, знаходити аргументи на продаж вин, знати продукт і вміти донести його цінність клієнту. Я також веду канал нашого ресторану Telegram – пишу тексти, роблю пости. Переконана, що такі пости має писати професіонал, а не просто сммщик, тому залучення нових клієнтів – це більше завдання маркетологів, просування вина та робота з ним – це до мене.

Марино, що ти можеш сказати про суддів та оцінки?

Здебільшого нас оцінювали найкращі сомельє світу різних років. (До речі, не можу втриматися від спостереження, що приголомшило мене: після конкурсу вони допомагали прибирати келихи разом з персоналом, який відповідав за це безпосередньо. Ніякого апломбу – суцільний професіоналізм і командна робота 🙂 ) Які були критерії, не знаю, і як це все оцінювалося, не знає, окрім суддів, ніхто. Вважаю, мій результат у цьому конкурсі є абсолютно об’єктивним. Я не очікувала вийти у фінал – занадто мало досвіду. І з багатьма конкурсантами п’ять років працювали досвідчені відомі тренери. А у мене на підготовку було лише два місяці, бо я дізналася, що буду брати участь у цьому конкурсі лише тоді, коли виграла конкурс на Найкращого сомельє України.

Хто тебе готував?

Є людина, яка мені допомагає, – француз Анрі Шапон/Henri Chapon, який кілька разів ставав найкращим сомельє Великобританії. Ми познайомилися з ним у Реймсі. Він побачив, як я перекладаю майстер-клас для колег, і вирішив, що маю потенціал, і запропонував співпрацю. Він допомагав мені дуже серйозно із підготовкою. Коментував мою техніку, давав поради, спрямовував. Він мій ментор.))

Можу я поцікавитися, це більше дружні стосунки чи все ж таки робочі?

Я взяла його як ментора. Оплачуваного ментора. Ніхто безкоштовно не витрачатиме час у такій справі. Це є нормальна практика. Але при цьому мені справді пощастило. Люди рівня Анрі Шапона не беруть тренувати всіх поспіль. Він зайнята людина та працює над різними проектами, у тому числі як ментор. Але тільки з людьми, в яких вірить, що мають потенціал, гідний його зусиль.

Досьє D+

Журналісти ВВС, які висвітлювали конкурс, приїхали на Кіпр з особливою місією. Тут вони знімали епізод для нового документального серіалу про сомельє, яке планують продати Netflix. Марина Ревкова стала однією із чотирьох сомельє, героїв цього сюжету. Слідкуйте за нашими новинами.

• ASI
• AVU wines
• Henri Chapon
• Liv-ex
• Vivino
• Wine-searcher
• Анрі Шапон
• Марина Ревкова
• Роман Сосновський