Увага! На сайті використовуються cookie файли.
The site uses cookie files
Даний сайт має вікове обмеження.
This site has age restrictions!
Я підтверджую, що мені, на жаль, давно виповнилося 18 років
Ця захоплива бесіда з Річардом Бемпфілдом (Richard Bampfield), Master of Wine з Великої Британії — чудове знайомство з його багаторічною кар’єрою у виноробній галузі, від перших кроків у рітейлі до здобуття звання Master of Wine та визнання провідним авторитетом у цій сфері. Річард ділиться своїми глобальними поглядами, що були сформовані протягом багатьох років міжнародних подорожей і роботи, котрі значно вплинули на його розуміння еволюції вина та сталого майбутнього.
Зосереджуючись на навчанні протягом усього життя та глибокій відданості просуванню сталого розвитку у виноробній галузі, Річард Бемпфілд обговорює тонкощі дегустації вина, динаміку ринку та ключову роль туризму у формуванні винних регіонів по всьому світу. Його думки пропонують багатогранний погляд на виклики та можливості, з якими сьогодні стикається виноробна галузь, роблячи цю розмову обов’язковою до прочитання для всіх, хто цікавиться майбутнім вина.
Вероника Бусел: Річарде, як саме розпочався ваш шлях у виноробній галузі? Це була кар’єра, яку ви свідомо обрали, чи, як то кажуть, можливості знайшли вас самі? Також, чи відіграла роль у цьому підтримка сім’ї, чи це було виключно особисте рішення?
Річард Бемпфілд: Я фактично увійшов у світ вина самостійно. Я виріс у Великій Британії в 60-70-х років, і моя сім’я, як і більшість інших, рідко пила вино, хіба що під час відпусток у Франції, Італії чи Іспанії. Саме під час цих сімейних подорожей я вперше зацікавився вином — воно здавалося мені чимось особливим, чимось, чим ми насолоджувалися лише у відпустці. Моя зацікавленість виномі зросла під час університетських років у Франції, де я вивчав мову та літературу, і значною мірою на це вплинула студентська культура та доступність вина.
Після закінчення університету мій рівень володіння французькою був досить високим, хоча не ідеальним, і я хотів його вдосконалити. Цей мовний досвід і рік, проведений у Франції, поглибили моє розуміння вина, адже я мав багато друзів, котрі працювали у цій галузі. Після університету я розмірковував, що робити далі, Я хотів і надалі використовувати французьку мову, і мене так само цікавило вино. Тому я звернувся за порадою до друзів, що працювали у винній сфері. Так я отримав свою першу роботу у винній крамниці. Для мене це було абсолютно логічним розвитком, що поєднував мої інтереси та освіту, хоча ніхто з моєї родини не мав досвіду у цій галузі.
BБ: Отже, ви почали свою кар’єру в роздрібній торгівлі, зосередившись на продажі вина та безпосередній взаємодії з клієнтами. Ви саме це маєте на увазі, коли говорите про свій перший досвід у виноробній галузі?
РБ: Абсолютно. Я працював у винних магазинах приблизно вісім-дев’ять років і дуже любив цю роботу. Цей досвід — одна з причин, чому мені зараз так подобається проводити дегустації для широкої аудиторії. Я завжди отримував задоволення від можливості поговорити з людьми про вино, вислухати їхні думки, відповісти на їхні запитання та зрозуміти їхній процес вибору пляшки вина.
BБ: Тож ви увійшли у виноробну галузь у 1980-х роках. Коли саме ви поставили перед собою мету здобути звання Master of Wine?
РБ: Я працював у виноробній галузі протягом 1980-х і склав всі основні іспити, включно з рівнями WSET від другого до четвертого, у 1990-х роках. Спочатку ідея стати Майстром вина здавалася мені недосяжною. Проте у 1988 я взяв рік відпустки, оскільки був неодружений і мав час на подорожі. У цей період я займався переважно виноробною діяльністю. Я прожив певний час у Каліфорнії, працював на винограднику в Австралії, а також відвідав Нову Зеландію та Аргентину. На той час подорожі до цих країн були доволі екзотичними, адже вони не були великими експортерами вин аж до 1990-х років. Робота на виноградниках і виноробнях за кордоном була безцінною, адже вона допомогла мені заповнити прогалини в знаннях, які я не міг отримати в Англії, де на той час не було високоякісних виробників. Повернувшись із подорожей, я випадково натрапив на посібник до іспиту на ступінь Master of Wine. Ознайомившись із ним, я зрозумів, що набув необхідних знань і впевненості, щоб спробувати скласти цей іспит. За кілька місяців я успішно його склав.
BБ: Чи могли б ви розповісти про свій досвід навчання у WSET? Як програми тих часів порівнюються з нинішньою структурою WSET?
РБ: Насамперед, базова структура програми WSET залишається подібною до тієї, якою вона була від самого початку, хоча тепер вона краще узгоджена з Національними професійними кваліфікаціями Великої Британії (NVQs), інтегруючись із іншими предметними кваліфікаціями. Це узгодження стало значним покращенням. Головна відмінність сьогодні полягає в чіткішому розмежуванні між рівнями, що сприяє цій інтеграції. WSET Рівень 2 є суттєвим кроком уперед порівняно з Рівнем 1, Рівень 3 — ще більшим прогресом порівняно з Рівнем 2, а Рівень 4 є великим стрибком порівняно з Рівнем 3. Ця послідовність робить Рівень 4 чудовою основою для тих, хто планує вступати на програму Master of Wine. Це більш серйозний підхід, що наближає вас до наступного рівня Мaster of Wine, ніж за часів, коли я був студентом. Загалом WSET дуже змінився порівняно із серединою 1980-х років, коли я вперше відвідував їхні заняття. Він став професійнішим, краще забезпеченим і більш орієнтованим на міжнародний рівень. Для тих, хто входить у виноробну галузь або хоче розвиватися у цій темі, WSET, на мою думку, пропонує найкращу програму. Зростання кількості людей, які проходять курси WSET, безумовно, відображає якість цих програм.
BБ: Чи можете ви назвати регіон або країну, що надихнули вас і вплинули на вашу кар’єру у виноробній галузі протягом років?
РБ: Це гарне запитання. Для мене значним впливом стала Чилі. На той час основним ринком Чилі була Південна Америка. Це цікаво, адже вина, які у цих країнах вважали найкращими у 1988 році, здавалися мені застарілими. Спочатку ці виробники були не адаптовані до експортних ринків, і не розуміли, що їм потрібен більш фруктовий стиль, щоб досягти успіху на міжнародному рівні. Вони почали це усвідомлювати з першим досвідом експорту до США.
Аргентина мала подібну ситуацію; їхнє сприйняття найкращих вин значно відрізнялося від очікувань експортних ринків. Тим часом Каліфорнія була зовсім іншим світом. На той час вона вже виробляла вина світового класу, і можливість краще пізнати долину Напа була для мене справжнім привілеєм — я просто обожнював працювати там. Я зустрів там інших європейців, з якими досі підтримую зв’язок, зокрема спеціалістів із Франції, Алжиру та Великої Британії. Ці зв’язки стали одним із найяскравіших моментів мого каліфорнійського періоду.
Я провів найдовший проміжок часу у Каліфорнії, можливо, саме тому вона справила на мене найбільше враження. Робота в Австралії також стала важливим періодом; я працював два місяці на виноградниках, два місяці на виноробні, і потім ще два місяці подорожував виноробними регіонами, тобто загалом провів там шість місяців. Виноробна галузь Австралії вже була досить розвиненою, особливо в усьому, що стосувалось виноградарства та виноробства, і це мене дуже вразило. Повернувшись додому, я влаштувався на роботу в австралійську компанію Brown Brothers, багато в чому завдяки враженням від тієї подорожі. Те, що мене особливо вразило, — це їхня ділова хватка: реалістичний, але амбітний підхід до управління бізнесом і експортом. Вперше я відчув, що працюю зі справжніми бізнесменами. Хоча я не вважаю себе природженим бізнесменом, я отримав величезне задоволення, працюючи з людьми, які розуміють, як ефективно управляти процесами. Це середовище багато чому мене навчило. Це ще один важливий урок, який я виніс із часу, проведеного в Австралії.
BБ: Чи могли б ви розповісти, як роль операційного директора в Brown Brothers вплинула на ваш кар’єрний шлях?
РБ: Так, я обіймав серйозну посаду в компанії Brown Brothers. Коли я доєднався до їхнього британського офісу, який займався експортом вина до Європи, я швидко став генеральним менеджером, пропрацювавши на цій посаді близько семи років. Я відповідав за управління експортом Brown Brothers до Європи в період, коли австралійський винний експорт переживав бум. Частина моєї роботи полягала в управлінні дистрибуцією, що було відносно простим завданням через високий попит на наші вина не лише у Великій Британії, але й по всій Європі. Цей попит спрощував продажі та давав мені змогу багато подорожувати Європою, отримуючи глибоке розуміння різних ринкових структур. Я вивчив тонкощі продажів для роздрібної торгівлі порівняно з гуртовою торгівлею та розробив стратегії для ефективного виходу на скандинавський ринок. Це був справді хороший період — насправді, це був фантастичний час — чудова можливість навчитися всьому цьому й допомогти австралійському винному бізнесу рухатися вперед.
BБ: Ви згадували, що комерційна кмітливість не є вашою сильною стороною як генерального менеджера. Чи могли б ви розповісти про це детальніше?
РБ: Мені дійсно цікаво займатися винним бізнесом, і я уважно стежу за ним. Мені подобається розуміти різні бізнес-моделі, підходи до ринку та типи маркетингових стратегій. Тим не менш, хоча я цікавлюсь бізнесом, я розумію, що не є природженим генеральним менеджером. Насправді, я більше насолоджуюся винною частиною, ніж роботою з таблицями. Я вважаю, що для того, щоб бути хорошим генеральним менеджером, потрібно отримувати задоволення від роботи з таблицями та складанням бюджетів.
BБ: Чи могли б ви розповісти про наставників, осіб, які значно вплинули на вашу кар’єру? Хто вас надихнув та відіграв важливу роль у вашому розвитку?
РБ: Коли я працював у роздрібній торгівлі, мені пощастило співпрацювати з двома чудовими менеджерами. Обидва були значно старші за мене та вже наближалися до виходу на пенсію. Що мене вражало в них — це їхня спільна риса: вони мало знали про вино, але це не мало значення, тому що вони вміли чудово спілкуватись з людьми. Вони мали природну цікавість до кожного клієнта, докладали зусиль, щоб краще пізнати його, і швидко ставали друзями. Більшість клієнтів розуміли, що ці менеджери не є експертами у вині, але довіряли їхньому судженню, тому що ті витрачали час, щоб зрозуміти їхні смаки та потреби. Цей досвід навчив мене важливості того, щоб продавець розумів, кому він продає. Хороший продавець може зробити так, що клієнт отримає задоволення від пляшки вина, навіть якщо воно не зовсім відповідає його смаку, просто тому, що процес покупки був приємним. Однак ці менеджери часто дратували інших співробітників, проводячи занадто багато часу з одним клієнтом і нехтуючи іншими. Це тонкий баланс, але головний урок був очевидним і безцінним – вони багато чого навчили мене про людей і про те, як продавати, або ж про підхід до продажу будь-де і будь-кому.
Крім того, я працював у Brown Brothers у відділі продажів і захоплювався їхньою діловою суворістю, хоча зрозумів, що бізнес — це не для мене. Я поважав їхній професіоналізм, який сприяв фінансовому успіху. У Великій Британії ми іноді недооцінюємо комерційний успіх, майже так, ніби заробляти гроші трохи соромно. Я захоплююся американським підходом, який більш відкрито орієнтований на фінансовий успіх.
Думаю, існує золота середина між цими двома підходами, і Австралія досягла гарного балансу. Що мені подобається в Австралії, так це те, що вони ефективно знаходять цю середину: вони прагнуть добре піклуватися про людей – я дійсно вірю, що вони добре ставляться до своїх працівників і проявляють повагу. Водночас вони розуміють, що їхній бізнес повинен бути фінансово життєздатним, адже їм важливо зберігати свою репутацію.
BБ: Lidl відомий своїми низькими цінами, що іноді викликає суперечки. Це один із ваших головних клієнтів, чи могли б ви пояснити, як цінова модель Lidl впливає на виробників, які постачають їм свою продукцію, особливо у виноробній галузі? Як ці відносини впливають на ширший ринок і сприйняття якості в галузі?
РБ: Lidl часто стикається з критикою через низькі ціни. Існує поширена хибна думка, що низькі ціни на полицях означають, що виробникам, як-от фермерам, платять несправедливо низькі зарплати, і що Lidl тисне на них у питанні ціни. Це просто не відповідає дійсності.
Виробники, які постачають продукцію Lidl чи будь-якому іншому супермаркету, отримують вигоду від обсягів продажів, які ці рітейлери забезпечують. Обсяг є критично важливим, адже він становить основу їхнього бізнесу: знаючи, що вони мають стабільний потік доходів від Lidl, виробники можуть планувати та стабілізувати своє виробництво. Йдеться не лише про ціну; ці контракти забезпечують стабільність обсягів, що є вирішальним для виробників. Ця стабільність дозволяє їм досліджувати інші джерела доходів, урізноманітнюючи свій асортимент.
Часто це кооперативи, які постачають продукцію до супермаркетів, і я вважаю, що кооперативи є недооціненими героями виноробної галузі. Хоча увага зазвичай зосереджена на малих ремісничих виробниках, які отримують визнання критиків, багато малих виноградарів задоволені тим, що просто вирощують виноград і продають його кооперативам, забезпечуючи своє життя та добробут своїх родин. Саме ці кооперативи, підтримувані закупівлями супермаркетів, утримують малих виробників на плаву. Супермаркети вимагають високих стандартів для вин, які вони закуповують, і кооперативи чудово справляються з цими вимогами.
Тому моя похвала — кооперативам по всій Європі, які виконують достойну роботу, незважаючи на хибні уявлення про якість і умови співпраці. Вони є справжнім фундаментом галузі, підтримуючи малих виробників і забезпечуючи якісне виробництво.
ВБ: Як ви сприймаєте загальні винні тенденції в Європі та у світі? Це особливо стосується проблеми споживання серед нового покоління, яке, здається, менше п’є вино, а також місцевих викликів, де багато експертів не бачать значного потенціалу для зростання. Зважаючи на час, у якому ми живемо, що, на вашу думку, може статися в майбутньому?
РБ: Мене турбує те, що винний світ перебуває у вразливій позиції. Я не бачу сильного майбутнього для вина в його теперішньому стані. Багато хто у галузі стикаються зі складнощами, і хоча я бажаю їм успіху та прибутковості, для багатьох виробників, як на мене, це наразі не реалістично. Щодо глобальних тенденцій, споживання вина у світі знижується, і це стало помітно протягом останніх кількох років. Особливо турбують Сполучені Штати, які були основним ринком для багатьох виробників вина. Коливання ринку в Китаї та постійні торгові війни додають невизначеності, впливаючи на потенціал експорту. Що стосується молодших поколінь, які менше п’ють вино, це турбує мене менше. Історично вино сприймалося як напій для дорослих, щось, до чого люди приходять із віком. Я не кажу, що це слід ігнорувати, але це хвилює мене менше, ніж інших. Я думаю, є інші, більш тривожні речі – наприклад, зміна клімату. Вона становить реальну загрозу не лише через підвищення температури, до якого виноградарі можуть потенційно адаптуватися, змінюючи практики чи сорти винограду, але й через екстремальні погодні умови – сильну посуху, сильні дощі та заморозки. Ці екстремуми, які важко передбачити й до яких важко підготуватися, безпосередньо впливають на врожайність і стабільність бізнесу.
Ще одним важливим викликом є позиція Всесвітньої організації охорони здоров’я, яка заявляє, що безпечного рівня споживання алкоголю не існує. Такі заяви, підкріплені, на думку багатьох, неповними даними, можуть спонукати уряди до введення вищих податків на алкоголь, зокрема на вино. Це проблематично, особливо з огляду на значний соціальний та економічний вплив виноробства в таких країнах, як Франція, Італія, Іспанія та Португалія. Виноробна галузь дійсно є фрагментованою, що економічно є недоліком. Консолідація може стати необхідною для виживання, дозволяючи виробникам досягти економії на масштабах і створювати сильніші бренди. На відміну від пива та міцних напоїв, які значною мірою орієнтовані на бренди, виноробна галузь не має достатньо сильних брендів, що ускладнює вибір для споживачів.
Нам потрібно більше впізнаваних винних брендів, які, на мою думку, з’являться через більшу консолідацію та кращий баланс між попитом і пропозицією. У багатьох частинах світу виробництво вина є неприбутковим, особливо на нижньому ціновому сегменті ринку. Деякі виноградники вирощують виноград, який нікому не потрібен, і, можливо, доцільніше було б перепрофілювати ці землі. Поки ми виробляємо надлишок вина, ціновий тиск продовжуватиме робити галузь менш прибутковою. Я не бачу в найближчому майбутньому значного зростання попиту на вино, яке могло б змінити цю траєкторію.
ВБ: Як ви оцінюєте свою участь у Sustainable Wine Roundtable (SWR): це природний розвиток вашої кар’єри, чи є в цьому більш глибокий сенс, що вас мотивує?
РБ: Все почалося приблизно п’ять років тому з розмови з Тобі (примітка редактора: Тобіас Вебб – співзасновник Sustainable Wine Ltd разом з Агатою Перейрою) під час інтерв’ю про сталий розвиток. Ми обговорювали численні сертифікації сталості по всьому світу та те, як вони фактично знижують ефективність одна одної через відсутність публічного визнання. Мабуть, хтось із нас згадав, що треба щось із цим зробити. Ми сподівалися, що зможемо, хоча я тоді особливо не задумувався над цим. Однак за місяць-два Тобі почав діяти. Він дуже динамічна людина, і якщо береться за щось, то викладається на повну. З того часу ініціатива зросла. Ми віримо, що можемо вплинути на ситуацію, і це перетворило нашу ідею на щось реальне. Головна мета залишається подібною до того, що ми уявляли спочатку, – створити організацію, яка з часом спростить для споживачів ідентифікацію сталих винних продуктів. Але тепер з’явилися додаткові завдання.
Чи бачу я це як природний розвиток моєї кар’єри? Не обов’язково, хоча я завжди хотів зробити щось, що виходить за межі простого заробітку. Я обговорював із друзями та сім’єю своє бажання — зробити значущий внесок у щось важливе. Тож коли з’явилася ця можливість, я вирішив присвятити їй свій час. Чого ми в кінцевому підсумку досягнемо? Я не впевнений; ми ще не бачимо кінцевої мети, але вже зробили кілька значних кроків уперед.
ВБ: Чи могли б ви коротко пояснити нашим читачам, чим займається SWR?
РБ: Sustainable Wine Roundtable (SWR) значно розвинувся від своїх перших днів і став масштабною організацією. Ми є групою, що працює на основі членства, де розмір членських внесків залежить від обороту компанії у винній галузі.
На відміну від звичайних сертифікацій у сфері сталого розвитку, які зосереджені лише на виробниках, ми охоплюємо весь ланцюг створення вартості у винній галузі. Це включає виробників, виробників скла, пробок, логістичні компанії, інші організації стандартів, роздрібні мережі, дистриб’юторів та імпортерів. Такий комплексний підхід дозволяє нам враховувати всі аспекти сталого розвитку в індустрії вина. Наша мета — об’єднати всі ці зацікавлені сторони, щоб створити сталий майбутній розвиток для винної галузі, сприяючи комунікації та співпраці, уникаючи дублювання та покриваючи всі необхідні аспекти. На сьогодні у нас понад 120 членів по всьому світу — від великих корпорацій до малих підприємств. Важливо, щоб ми представляли та враховували інтереси як малих, так і великих гравців.
Одним із наших проєктів є створення протоколу для сталого управління виноградниками, який допомагає розв’язати проблему множинності сертифікаційних стандартів. Ми розробляємо структуру для оцінки та порівняння цих стандартів, щоб визначити їхні сильні сторони та області для вдосконалення. Ми розуміємо, що вимоги та витрати на впровадження сталого розвитку відрізняються залежно від регіону, але прагнемо створити універсальні стандарти, які сприятимуть постійному покращенню в цій сфері. Це делікатне завдання, адже деякі сприймають нові стандарти як загрозу. Однак ми повинні бути прагматичними та зосереджуватися на колективних цілях — прибутковості та покращенні стану довкілля. Ми підтримуємо тісний контакт з іншими організаціями, які займаються подібною діяльністю, наприклад, з Porto Protocol, що є для нас основоположною структурою.
Міжнародні винні організації, включаючи OIV, виконують чудову роботу в суміжних сферах, і важливо забезпечити підтримку їхніх зусиль, уникаючи дублювання чи надмірної творчості в термінології. Співпраця є ключовою — не лише в рамках SWR, але й із цими зовнішніми організаціями. Ми повинні вчитися один у одного та будувати міцніший бізнес через взаємодію. Попереду ще багато роботи, але ми прагнемо досягти значного прогресу в сталому виробництві вина. Ми віримо, що співпраця допоможе створити у майбутньому більш сталий та прибутковий розвиток винної індустрії.
ВБ: Як ваші ролі ведучого, письменника та судді вплинули на наративи у винній освіті? Яких цілей ви прагнете досягти, і який наратив ви просуваєте у винному світі?
РБ: Я пишу дуже мало, оскільки є багато людей, які роблять це краще за мене. Моя сильна сторона — це говорити про вино, що я дуже люблю. Я беру участь у багатьох дегустаційних заходах і активно спілкуюся у соціальних мережах. Я вважаю, що добре передаю свої думки про вино, роблячи це доступним для людей. Я не заглиблююсь у технічні деталі, натомість акцентую увагу на питності та насолоді від вина. Для мене задоволення від споживання вина завжди має бути на першому місці.
Мені подобається обговорювати вино як із споживачами, так і з представниками індустрії, залишаючись у курсі світових винних тенденцій та бізнесових аспектів. Я думаю, що ми, як Майстри Вина, маємо бути добре обізнаними, щоб зберігати довіру до нашого титулу. Якщо мене запрошують виступити на вебінарах чи конференціях на теми, в яких я розбираюся, я завжди з радістю погоджуюся, оскільки мені це дійсно приносить задоволення. Також мені дуже подобається модерація дискусій, оскільки це дозволяє глибше вивчати різні теми та постійно розширювати свої знання.
Щодо суддівства у вині, я займаюся цим з двох причин. Перша — коли ви здаєте іспит на Master of Wine, вас навчають за системою сліпих дегустацій, і найкращими дегустаторами вина у світі є старші студенти цієї програми. У цей час вони досягають піку своїх можливостей, проводячи сліпі дегустації майже щодня. Тож найкращим дегустатором я був саме тоді, коли був студентом програми Master of Wine. Зараз я, можливо, вже не на тому рівні, але участь у конкурсах і суддівство дозволяють мені постійно калібрувати своє сприйняття смаку, щоб переконатися, що я дегустую узгоджено з іншими професіоналами. Це дуже важливо в моїй роботі, де я оцінюю вина і виставляю їм бали. Інколи, коли я пишу огляд дегустації, мені потрібно переконатися, що моє сприйняття все ще відповідає стандартам моїх колег.
Друга причина — це можливість наставництва. Часто на дегустаційних панелях присутні молоді професіонали та новачки у цій галузі, які цінують поради від досвідчених суддів, таких як я. Я вважаю, що аспект наставництва є дуже важливим для тих, хто лише починає свій шлях у винній індустрії, і я отримую задоволення від цієї ролі.
ВБ: Річарде, нещодавно ви доєдналися до команди суддів нашого проєкта Wine Travel Awards. Чи можете ви поділитися своїми думками щодо вашої нової ролі?
РБ: Я щиро захоплююсь тим, що ви робите! Туризм є надзвичайно важливим, особливо з огляду на нестабільне економічне майбутнє винної індустрії. Виноробні регіони зазвичай є природно мальовничими – вони часто розташовані в гірських районах, менш придатних для інших культур, – що робить їх привабливими місцями для відвідувачів. Ми вже бачимо вплив туризму в таких регіонах, як Південна Африка, Каліфорнія та Австралія, де він стає значною частиною винної індустрії. Економічно це величезний плюс для галузі.
Wine Travel Awards мають велику цінність для виробників. Вони можуть вчитися у світових практиків і отримувати інсайти, як покращити досвід відвідувачів. Я часто заохочую французьких виробників відвідувати такі регіони, як Стелленбош або долини Каліфорнії, щоб спостерігати та переймати інноваційні туристичні практики. Хоча вони не ідеальні, обмін досвідом є безцінним, і багато європейських виробників могли б навчитися багато чого завдяки такому підходу.
Для споживачів це також корисно, адже винний туризм сприяє формуванню спільноти серед тих, хто захоплюється вином. Це про радість і спільний досвід із іншими – як зі знайомими обличчями, так і з новими знайомствами. Wine Travel Awards можуть виконувати схожу роль, як гід Michelin для гастрономів, які використовують його для планування подорожей у Нью-Йорк чи Сан-Франциско. Це може допомогти любителям вина під час відвідування нових регіонів, покращуючи їхні подорожі та загальний досвід. Такий зв’язок приносить користь і публіці, і виробникам, роблячи винний туризм не лише приємним, але й більш доступним та інформативним.
ВБ: Ви активно берете участь у підтримці винної індустрії та виноробів України через різні заходи та ініціативи. Що мотивує вас до цього? Чи можете ви поділитися прикладами українських вин чи проєктів, які вас вразили?
РБ: Коли почалася війна в Україні, стало зрозуміло, що багато українців потребують безпечних місць для проживання за кордоном. Неочікувано для нас, ми прийняли українську матір із донькою на кілька місяців. Це був чудовий досвід для нас, хоча спочатку мати говорила дуже мало. Вони вже повернулися до України, ми були раді допомогти їм у скрутному становищі і дуже цінуємо час, проведений разом. Приблизно в той самий період я був залучений до стенду на London Wine Fair, де представляли українських виробників. Там я познайомився з Віталієм, генеральним директором Alcoline, який виробляє вина під торговою маркою Bolgrad. Я був настільки вражений цими винами, що побачив потенціал для них на ринку Великої Британії. Віталій, який кілька разів відвідував Великобританію, з великим ентузіазмом говорив про необхідність підтримувати економіку України шляхом експорту вин. Я активно допомагаю йому і залишаюся на зв’язку, працюючи над підтримкою експорту українських вин, обсяги якого зростають.
Крім того, я нещодавно кілька разів спілкувався з представниками Shabo. Ми брали участь у дегустації TOP 24 Wines of Ukraine у Варшаві, де пробували численні українські вина, щоб визначити ті, які підходять для експортних ринків, зокрема вина Shabo. Під час заходу я мав цікаву розмову з представником Shabo. Мені особливо сподобалися їхні вина; вони, як і інші, представляють дуже якісних українських виробників.
У всіх цих взаємодіях я використовую свою мережу в винній індустрії, щоб допомогти, де можу, застосовуючи свої знання в дистрибуції та розуміння ринку. Це просто логічне використання того, що я знаю, але я щиро вражений усіма, кого зустрів, і якістю українських вин.
⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!
Фото: lidl.dk, lidl.co.uk, oxfordwineclub.org.uk, sustainablewine.co.uk, bleedingheart.co.uk
