У спеціальному випуску Drinks+, присвяченому 10-річчю ГС «УКРСАДВИНПРОМ», ми публікуємо ексклюзивне інтерв’ю з Володимиром Печком, головою лідерської громадської спілки виноробів та виноградарів України. У розмові – про ключові досягнення об’єднання, міжнародні проєкти, розвиток бренду Wines of Ukraine, підтримку виноробів у воєнний час, а також про бачення майбутнього галузі, виклики та можливості. Це важлива розмова про шлях, який пройшла галузь за десятиліття, і про те, яким буде наступний етап розвитку українського вина.
Пане Володимире, ГС «УКРСАДВИНПРОМ» відзначає 10-річчя. Які ключові зміни та досягнення цього періоду ви вважаєте найбільш визначальними для галузі?
Це перша вагома дата для нашої спілки, яку ми хочемо відзначити разом із друзями та партнерами. Серед найважливіших досягнень я виділив би кілька ключових напрямів. По-перше, це зміни до законодавства та суттєве спрощення умов для малих виноробів. Було скасовано ліцензійний збір та надано можливість заключати угоду на співпрацю з діючими на теренах країни лабораторіями. Це фактично відкрило шлях до легальної роботи десяткам нових виробників. У результаті кількість малих виноробних підприємств за останні 5 років зросла більш ніж на 70%. По-друге, важливою перемогою стало поновлення членства України в Міжнародній організації винограду і вина (OIV). Ми працювали над цим кілька років спільно з Міністерством аграрної політики та партнерами. По-третє, створення та розвиток бренду Wines of Ukraine, який було визначено стратегічним пріоритетом на виноробному конгресі 2019 року. Варто згадати і розширення у 2021 році бюджетної програми підтримки (постанова №587), коли вперше було передбачено компенсації на придбання виноробного обладнання. Це був історичний крок для галузі. Не менш важливими є ініціативи з популяризації: святкування Дня виноградаря і винороба, Дня сорту Одеський Чорний, плани щодо впровадження Дня сорту Сухолиманський.
Сьогодні українське садівництво, виноградарство та виноробство переживають складний, але водночас історичний період трансформації. Попри війну, втрати інфраструктури та кадрові виклики, галузь демонструє високу стійкість і прагнення до розвитку. Наша місія – об’єднувати виробників, представляти їхні інтереси на національному та міжнародному рівнях і створювати умови для конкурентоспроможного, сталого розвитку галузі. Ми виступаємо платформою для діалогу між бізнесом, наукою та державою, формуємо пропозиції до законодавства та сприяємо впровадженню міжнародних стандартів.
Ми переконані, що виноробство і садівництво – не лише економіка, а й стратегічний ресурс розвитку сільських територій. Галузь створює робочі місця, формує додану вартість, підтримує громади та зміцнює продовольчу безпеку країни. У фокусі нашої роботи – підтримка малих і середніх виробників, розвиток кооперації та формування сильних регіональних брендів.
Більшість існуючих в Україні галузевих об’єднань неохоче діляться даними про кількість учасників. Думаю, переважно через те, що похвалитися нема чим. У вашому випадку цифри красномовно свідчать про авторитет спільноти. Якою є сьогодні кількість членів «УКРСАДВИНПРОМу», який відсоток серед них становлять винороби та виробники напоїв? Як змінювалася структура членства останніми роками?
Перелік наших учасників є відкритим. Сьогодні це близько 300 підприємств, з яких приблизно 70 – представники виноградарсько-виноробного сектору. Крім того, до складу спілки входять понад десять галузевих асоціацій. Фактично близько третини членів – це винороби. Членами ГС також є і спеціалізовані наукові установи з питань садівництва, виноградарства та виноробства. Спочатку, у 2016 році, організація функціонувала як «Укрсадпром». Згодом, після активного входження виноробних підприємств до нашої спілки, ми змінили назву на «УКРСАДВИНПРОМ». Першими до нас приєдналися потужні виробники, а згодом – десятки крафтових виноробень, які повірили у спільну лобістську та професійну платформу.
Які основні проєкти ГС ви вважаєте найбільш успішними за останні роки для просування українського вина на мапі світу?
Одним із ключових проєктів стала розробка спільно з ITC Дорожньої карти розвитку виноградарсько-виноробного комплексу України. У межах цієї роботи було організовано робочі поїздки до Молдови, Грузії, Вірменії, Іспанії та Франції за участю представників Мінагрополітики, Мінекономіки та Верховної Ради. Це дозволило нам сформувати чітке бачення реформ і змін у законодавстві. Створення такої Дорожньої карти є надзвичайно важливим, адже вперше галузь отримала узгоджене стратегічне бачення розвитку: від закладки виноградників і підтримки малих виробників до гармонізації законодавства з ЄС, розвитку географічних зазначень та посилення експортного потенціалу. Це дозволяє перейти від точкових рішень до системної, довгострокової політики, заснованої на реальних потребах сектору.
У 2021 році ми підписали меморандум із Міністерством аграрної політики, який визначив 10 стратегічних напрямів розвитку галузі. Одним із них, як я казав, стало поновлення членства України в OIV. OIV – це не фінансова інституція, а платформа для формування міжнародних стандартів, інновацій і наукового обміну. Членство України дозволяє інтегруватися у світову систему виноробства на рівні стандартів, резолюцій, інновацій, нових змін. Це платформа, де науковці та виробники з усього світу можуть обмінюватися досвідом та своїми надбаннями, новими технологіями в усьому світі. Вступ України до OIV є стратегічним рішенням, яке інтегрує нас у глобальну систему стандартів, наукових підходів та регулювання ринку вина. Це важливий сигнал для міжнародних партнерів: Україна працює за прозорими правилами, впроваджує міжнародно визнані методики контролю якості та готова бути повноцінним учасником світового винного ринку.
Щодо бренду Wines of Ukraine, рішення про його створення було ухвалене у 2019 році. Групою промоутерів українського вина, а також донорів, представників Міністерства закордонних справ було розроблено зовнішній вигляд знаку, напрацьована інформація щодо історичних даних, проведена експортна робота з формування цього бренду. І вже невдовзі вперше було заявлене об’єднання виноробів на чолі зі Світланою Цибак на спільному стенді «Wines of Ukraine» в рамках виставки ProWein, що було потужним проривом українського виноробства. Надалі «УКРСАДВИНПРОМ» організовував дегустації українських вин на Генеральних асамблеях OIV у Херес-де-ла-Фронтера, Діжоні та Кишиневі, популяризуючи українські сорти та виробників.
Частина ваших фотографій, що фігурують в цьому номері, зроблена фотографом і виноробом Арсеном Федосенком. З перших днів російського нападу на Україну він став долав ЗСУ та трагічно загинув. Війна у одних забрала життя, іншим спотворила. Не помилюся, стверджуючи, що війна з Росією стала найстрашнішим викликом для українців, для вашої спілки і докорінно змінила ситуацію у виноробній галузі. Як у допомогу ГС може надавати в цій ситуації?
Звичайно, Арсен Федосенко був не лише фотографом і виноробом, він був другом для багатьох з нас. І справжнім патріотом. Буквально за два тижні до війни Арсен Федосенко подарував мені чудову фотосесію, яку ми зробили на виноробні під Києвом WINEIDEA. Ця виноробня постраждала однією з перших. А згодом загинув Арсен… Взагалі, війна стала найстрашнішим викликом для країни. Постраждали або опинилися під окупацією десятки підприємств, серед яких: Артемівський завод шампанських вин (Бахмут), Дім марочних коньяків «Таврія», ВАТ «Кам’янський», Виноробне господарство князя Трубецького, ФГ «Курінь», підприємства Миколаївщини, Херсонщини, Запоріжжя. Окремий біль – втрата історичних колекцій вин, культурної спадщини.
Безумовно, війна вплинула не лише на обсяги виробництва. Через окупацію причорноморських регіонів Україна втратила можливість активно здійснювати морські поставки своєї продукції. Морський транспорт є одним із найдешевших способів логістики, тому втрата доступу до портів суттєво вплинула на конкурентоспроможність української продукції. Ми більше не можемо експортувати такі обсяги, як раніше. Це стосується не лише виноробства, а й садівництва, зернової продукції та інших галузей. «УКРСАДВИНПРОМ» бере участь в ініціативних групах щодо компенсацій, інформує підприємства про можливості державної та донорської підтримки.
Як війна позначилася в цифрах? Які регіони постраждали найбільше?
Окрім окупованих підприємств, можна перелічити вже десятки господарств, які постраждали від обстрілів і зазнали руйнування. Приміром, Akkerman Distillery (ТМ «Азнаурі»). Це підприємство, що сплачувало більше мільярда гривень на рік податків та акцизних зборів. Також постраждали такі підприємства, як «Нива», «Коблево». Якщо говорити мовою цифр, то з 2014 року Україна втратила близько 60 тисяч гектарів виноградників, що залишилися в окупованому Криму. З 2022 року через тимчасову окупацію територій ми втратили ще значні площі в Херсонській, Запорізькій, Донецькій, Харківській областях. Якщо у 2021 році в Україні налічувалося близько 41 тисячі гектарів виноградників, то нині їх залишилося менше 20 тисяч. Щодо оцінки втрат – їх неможливо порахувати калькулятором. Це підрив нашої історії, традицій, спадкоємності поколінь. Вже не повернути колекцій Артемівського заводу шампанських вин у Бахмуті, «Таврії» чи Виноробного господарства князя Трубецького та багатьох інших унікальних зібрань.
А найстрашніше – гинуть люди! Деякі виноробні зазнали атак ще з перших днів війни, на деяких були поранені та вбиті виноградарі під час обрізки лоз, деякі втратили виноробів. Як компенсувати такі втрати? Втім, намагаємося принаймні підтримувати бізнес. «УКРСАДВИНПРОМ» входить до ініціативних груп з питань державної підтримки та компенсації втрат постраждалим, пільг для релокованих підприємств. Ми намагаємося оперативно інформувати виробників, на яку саме підтримку вони можуть розраховувати – як з боку держави, так і від міжнародних донорів.
І все ж винороби довели, що це – одна з найстійкіших професій в країні. Скільки нових виробництв з’явилося під час війни, і що, на вашу думку, мотивує людей відкривати виноробні у такі складні часи?
Дякую вам за запитання. Це справді про позитивне. Дійсно, в Україні кількість виноробних підприємств зростає. Навіть в умовах війни розвиток триває. Люди створюють нові підприємства, отримують ліцензії, формують різноманіття української виноробної продукції та гідно представляють її на українських фестивалях і міжнародних виставках. На щастя, цей процес є невідворотним, адже виноробний сектор в Україні довгий час перебував у стані певного анабіозу і практично не розвивався. Створювалися невеликі крафтові виноробні, але вони були не ліцензовані, а їхня діяльність фактично залишалася в тіні. Вийти з неї вони змогли завдяки змінам у законодавстві, зокрема тим, які відбулися за нашої участі.
Сьогодні таких підприємств уже десятки по всій Україні. Лише в Київській області налічується понад десяток ліцензованих виноробень. І, безумовно, їх кількість зростатиме. Вони закладатимуть родинні шато, висаджуватимуть нові виноградники. І результат цієї роботи – майбутнє виноробної України, яка значною мірою складатиметься саме з невеликих, але сильних і самобутніх виноробних підприємств.
Якою є ваша оцінка нового Закону України «Про виноград, вино та продукти виноградарства»? Які положення є найважливішими для галузі, а що потребує доопрацювання?
Загалом оцінка Закону «Про виноград та продукти виноградарства» є позитивною. Він не суперечить нашим принциповим позиціям, які були зафіксовані в підписаному Меморандумі з Міністерством аграрної політики та продовольства. Водночас окремі положення є доволі вразливими. Необхідно враховувати, що рівень державної підтримки виноградарсько-виноробного комплексу в Україні значно менший, ніж у країнах Європейського Союзу. Умови є нерівними. Тому, якщо ми впроваджуємо європейське законодавство та вимагаємо дотримання європейських регламентів, то маємо забезпечити й відповідний – європейський – рівень підтримки вітчизняного виробника. Ми наполягаємо на запровадженні такої ж системної та достатньої підтримки для українських виноградарів і виноробних підприємств.
Які ще ключові кроки, на вашу думку, необхідні для того, щоб Україна посіла гідне місце на виноробній мапі світу?
На нашу думку, перш за все необхідна стабільна та достатня фінансова державна підтримка. Також важливою є чітка експортна стратегія, визначений перелік заходів і планів щодо проведення фестивалів – як національних, так і регіональних. Вважаємо також, що на законодавчому рівні потрібно дозволити рекламувати споживання сухих вин та продаж без обмежень по часу доби. Адже сухе вино – це продукт харчування, і помірне його споживання позитивно впливає на здоров’я. І зменшує ризик захворювання на алкоголізм. Це науково довів ще у минулому сторіччі Василь Єгорович Таїров. Не менш важливим є відновлення та зміцнення довіри українського споживача до вітчизняних виробників вина. Фестивалі мають відбуватися практично в усіх регіонах України – від заходу до сходу, з півночі до півдня. Попри те, що в країні триває війна, маємо давати людям можливість для відпочинку, створювати оптимістичний настрій, атмосферу взаємопідтримки. Це допомагає відновитися, щоб мати сили продовжувати боротьбу за розвиток нашої держави.
Які спільні проєкти «УКРСАДВИНПРОМ» планує з науковими установами України чи Європи? Зокрема поділіться, будь ласка, проєктами з Інститутом імені В.Є. Таїрова. Чи є спільні плани щодо нових сортів, досліджень або технологій?
«УКРСАДВИНПРОМ» є постійним партнером і системно співпрацює з ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» НААН. Ведемо колаборації щодо популяризації вітчизняних сортів, професійних заходів, зокрема Дня виноградаря і винороба, Дня Одеського Чорного, а в майбутньому плануємо масштабно, на національному рівні відзначати День винороба. Також співпрацюємо над підвищенням професійного рівня працівників інституту, їх долучення до європейських та міжнародних наукових баз даних. Важливим напрямком є відновлення сортів у державному реєстрі, що раніше були з нього виключені. В тандемі працюємо над розширенням асортименту вин саме з українських сортів винограду.
Інститут Таїрова є учасником «УКРСАДВИНПРОМу» з 2019 року, і відтоді ми разом системно реалізовуємо чимало ініціатив задля розвитку виноградарсько-виноробної галузі України. Окремим напрямом є створення сучасної лабораторії на базі ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова». Йдеться про формування національного центру компетенцій, який забезпечить міжнародно визнані аналізи якості та автентичності вин. Це критично важливо для захисту українських географічних зазначень, підтримки експорту та посилення довіри до нашої продукції на світовому рівні.
Розкажіть детальніше про спільну ініціативу Італії, FAO та Міністерства економіки України щодо підтримки малих виноробів Одеської області.
Проєкт FAO «Підтримка виноградарсько-виноробної галузі» розпочався ще у 2021 році в західних областях України – зокрема в Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській та інших. Згодом програма розширилася на Тернопільську, Волинську області, а також охопила виноробний сектор Одеської. Підтримка включає висадку нових виноградників, розвиток систем зрошення, закупівлю обладнання для підприємств. Грантова допомога на початкових етапах передбачала фінансування у розмірі 10–25 тисяч доларів США. Тим часом в окремих регіонах обсяг підтримки для ягідництва та садівництва вже зріс до 150 тисяч доларів.
«УКРСАДВИНПРОМ» постійно співпрацює з FAO задля вдосконалення механізмів підтримки. Ми вдячні керівництву FAO, регіональним та центральному офісам за системну і вагому підтримку українського виноградарства, виноробства та садівництва. Ми очікуємо, що ця грантова програма стане важливим інструментом модернізації виробництв, оновлення матеріально-технічної бази, закупівлі сучасного обладнання та якісних саджанців, а також підвищення конкурентоспроможності малих виробників.
Ви в минулому році здобули докторський ступінь. Якою була тема вашої дисертації, і як наукова діяльність впливає на вашу роботу в галузі?
Дякую, що стежите за моїм професійним ростом. Свій науковий шлях я розпочав у 2014 році, вступивши до аспірантури. У 2017 році здобув ступінь кандидата економічних наук. Через п’ять років отримав вчене звання доцента. У 2021 пішов до докторантури, а у 2025 році захистив докторську дисертацію на тему: «Стратегічне управління розвитком виноградарсько-виноробного комплексу України в умовах глобалізації».
Переконаний, що моя наукова діяльність та проведені дослідження безпосередньо сприяють практичній роботі. Так, у дисертації були визначені стратегічні кроки розвитку виноградарсько-виноробного комплексу України, окреслені перспективи його інтеграції в глобальний ринок. І я впевнений, що реалізація запропонованих стратегічних підходів дасть можливість сформувати сильну, конкурентоспроможну та сучасну виноградарсько-виноробну Україну.
Чи виникало у вас колись бажання самому стати виноробом або дистилятором?
Звичайно, на певному етапі мого життєвого шляху виноробство та виноградарство почали займати особливе місце в моїх думках. Є щире захоплення цією чудовою справою, повага до праці винороба. Це по-своєму романтична і водночас надзвичайно відповідальна професія.
Втім, я переконаний, що кожен має займатися тією справою, яка є покликанням. Сьогодні для мене це робота в спілці «УКРСАДВИНПРОМ», яка об’єднує понад 300 підприємств. Вони потребують комунікацій 24/7, підтримки, системної роботи, представництва їхніх інтересів. Певен – я значно ефективніший саме у цій ролі. Сподіваюся, що наша діяльність є корисною для галузі. Принаймні, це підтверджується як державними відзнаками, якими було нагороджено мене як керівника та колектив, а також численними листами подяки від наших підприємств-учасників.
Які стратегічні плани та завдання у ГС «УКРСАДВИНПРОМ»?
Стратегічні завдання на найближчі 3–5 років – це, насамперед, розширення державної підтримки та максимальне наближення її до європейських стандартів. До найкращих практик розвитку виноградарсько-виноробної галузі. Не менш важливим є відновлення та зміцнення довіри до українського вина. Потрібна активна популяризація і реклама в цифрових та друкованих ЗМІ – і без будь-яких обмежень – власних українських назв напоїв, сортів та географічних зазначень, кількість яких буде зростати. Важливо відтворювати історичні найменування, давні рецептури та водночас формувати новий етап розвитку виноградарсько-виноробного комплексу України.
Серед пріоритетів – проведення фестивалів і масштабна роз’яснювальна робота зі споживачами. Необхідно підвищувати обізнаність щодо культури споживання вина, пояснювати, як відрізнити натуральне вино від неякісної продукції, які показники визначають якість. Крім цього, плануємо посилити роботу в міжнародних організаціях та представництвах, де сьогодні «УКРСАДВИНПРОМ» вже досить енергійно діє.
Зрозуміло, важливим нашим вектором залишається нарощування експортного потенціалу української виноробної продукції та її гідне позиціонування на світовому ринку.
Приєднуйтесь до наших соцмереж
⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!
