Увага! На сайті використовуються cookie файли.
The site uses cookie files
Даний сайт має вікове обмеження.
This site has age restrictions!
Я підтверджую, що мені, на жаль, давно виповнилося 18 років
У бібліотеці редакції Drinks+ зберігається книга, яку ми придбали багато років тому та перечитали усім колективом. Більше того, вона була, можна сказати, провідною зіркою під час усіх наших турів. Ця книга – Wine Travel Guide to World Роберта Джозефа. І ось у зовсім неприязному до туризму 2021 році зірки стали так, що Комунікативна медіагрупа Drinks+ запустила проєкт Wine Travel Awards, у якому Роберт Джозеф узяв участь в якості члена cуддівської колегії. А, крім того, наприкінці року Вероніка Бусел, Керуючий партнер WTA, зустрілася з паном Джозефом та зафіксувала розмову і думки автора культового для нас «Світового гіду з винного туризму». Ми впевнені, що його ідеї та лайфхаки можуть стати в нагоді кожному – як виноробам, так і мандрівникам-вайнловерам.
Я написав книгу про винний туризм близько 15 років тому, і тепер у мене в гаражі три моделі Ferrari, куплені за гонорари та гроші з продажів того гіда… Та годі, все – вигадка 🙂 . Ця книга продавалася не дуже добре. Можливо, моя книга була не дуже вдала, – хоча це також неправда. А правда полягає в тому, що не так багато книг про винний туризм зазнали успіху. Тому я намагаюся дивитися на речі дуже просто. Приміром, звертаю увагу на те, скільки книг і на які теми пропонується в книгарнях. Це розказує мені, що саме цікавить людей, – адже вони купуватимуть книги про це. Люди все ще купують книги, вочевидь.
Пам’ятаю, як колись давно, під час візиту до Нью-Йорку я навідався до книгарні, де було більше книг з етикету, ніж про вино. Зараз багато людей зі світу вина знайде це дивним. Але насправді для багатьох людей в Америці знати, як тримати виделку чи ніж, як звертатися до королеви, судді абощо – природніше і важливіше, ніж знати про каберне совіньон або будь-який сорт винограду.
Як на мене, все полягає в контенті. Для нас у винному бізнесі винний туризм дійсно важливий, для більшості людей поза ним – ні. Якщо придивитися до питання уважніше, то побачите, що більшість не сприймає винний туризм так само, як гольф-туризм або садові тури, вітрильний спорт, риболовлю, полювання тощо. Ви їдете, скажімо, з парою друзів, які планують дозвілля на кшталт “спочатку навідаємося до того чи іншого саду, згодом гольф тощо”. Це те, що зазвичай робить більшість людей. Вино для них – одна з речей, в яких вони зацікавлені тією чи іншою мірою. Як на мене, то коли ми дбаємо про винний туризм, то повинні зважати, як конкуруємо з відвідинами собору, музею, навіть з пляжем тощо. Скажімо, коли я перебуваю у відпустці або подорожі, і у мене є пів дня, що я маю робити з тим часом? Я запитаю на ресепшен готелю, що відбувається в тій місцевості. Якщо готель в Сіднеї, Австралія, вони можуть запропонувати мені відвідати виноградники, а також пляж або гори. Чи варто пояснювати, що я оберу виноградники. І, можливо, я оберу їх знову, адже насолоджуюся тим досвідом.
А ось я малюю таку картину: є я, дорослий, можливо, не надто зацікавлений у вині. У подорожі зазвичай відправляються сім’ями: чи сприйме моя 12-річна дитина із захватом пропозицію відвідати виноградники? Тим більше, що деякі винороби не дуже вітають дитячі візити на промислові майданчики. Або, приміром, я подорожую з моїм партнером. Чи хоче він їхати до винзаводу? Можливо, він обере шопінг, я не певен. Отже, визначимо ідею, що успішний винний туризм – це відповідь на все.
На недавній конференції в Австралії я почув виступ одного організатора винних турів до Hunter Valley, чудового регіону з дуже хорошими винами. І він озвучив таку цифру: середньостатистичний винний турист хоче відвідати півтори виноробні 🙂 . За сухою статистикою, вочевидь. Він також зауважив, що люди дуже часто прагнуть відвідувати виноробні з ним. Але, звичайно, якщо то буде інший досвід. Якщо ж другий винний завод буде схожий на перший, то навряд чи це стане для туриста принадою. Погодьтеся, більшість мандрівників, як правило, відвідують один собор у місті, і якщо особливо не фанатіють від соборів, то не стануть ходити по типовим спорудам суцільний день, їм вистачить першого, щоб скласти уявлення.
Те саме в нашому випадку: винний туризм – це туризм, де вино є частиною досвіду. Ми знаходимося на території дозвілля, розваг. І повинні думати про способи розважати не лише людей, що знаються на винах. Нам варто подбати про аудиторію в цілому – туристів з їхніми друзями, партнерами чи дітьми, навіть про водіїв, які керуватимуть машиною після дегустації. Отже, на локації має бути не просто вино, а й інші привабливі речі, які змусять тих туристів приїхати знову.
Але ж, звичайно, все те має бути довкола вина. Ідеально, якщо вам вдасться створити на своєму підприємстві особливий досвід, пов’язаний з вином, унікальну пропозицію. Можливо, спеціальні вінтажні вина або особливе кюве – це зробить виноробню цікавим місцем для людей, які глибше цікавляться винами. Не всі виноробні вдаються до цього, на жаль. Надзвичайно важливо дати можливість туристам придбати вино в маєтку. Це, до речі, допомагає вирішити проблему конкуренції з продавцями.
Друга річ. Ви збираєте імена та інформацію про людей, які відвідують ваш винний завод? Не кожен робить це. А навіть якщо фіксуєте контакти, то чи звертаєтеся з хорошими пропозиціями? Певен, не всі. І, нарешті, дуже важливо використовувати винний туризм, щоб здійснити те, що винна промисловість історично не робить в достатній мірі, – дослідження.
Тобто, приміром, я роблю вино, як робив мій батько. Я зробив нову етикетку і виставив пляшку на стіл під час візитів. Люди приходять і обирають саме те, що їм більш подобається, якщо ні, то просто не будуть купувати. Тому винний туризм – зручна можливість експериментувати і відстежувати успішність тих вправ. Що вийде, якщо я зроблю особливий купаж з пари бочок? Більш дубовий або менше дуба, можливо, надам бульбашок та гри лише до 1000 пляшок, можливо, спробую грати з різними етикетками, і, може поставлю різні ціни, або ці ціни будуть різними для певних днів. І тоді я спостерігаю, досліджую – що більш цікаво для мого бізнесу. До того ж, ви достеменно знаєте, що це не буде коштувати нічого. А ось якщо підете до дослідницького агентства, то витратите тисячі доларів, щоб воно запросило 8-12 людей до кімнати, аби дослідити, як ті сприймають ваші вина 🙂 . І тоді вам доведеться покластися у прийнятті важливих бізнесових рішень на висновки, які засновані просто на досвіді однієї з таких вибіркових груп. А тим часом на власному винному заводі, розвиваючи винний туризм, ви потенційно можете побачити сотні людей на тиждень. І в решті решт знати напевне, що саме їх звабило відвідати вашу виноробню.
Ми, сьогоднішні, – улюбленці фортуни. Бог в обличчі свого представника на Землі, пана Марка Цукерберга, дав нам Instagram. Instagram – це подарунок для будь-якого бізнесу, YouTube – ще один дар. Якщо ви щось таке створили чи набули цікавого досвіду, то маєте можливість миттєво продемонструвати це громадськості. І не просто запропонувати комусь, але ви можете заохочувати людей долучатися до вашого проєкту, сприяти його просуванню серед друзів у вашій соцмережі.
Отже, якщо у вас банальний винний завод з декількома бочками та певною кількістю пляшок, і ви маєте продати всього п’ять чи десять тисяч на рік, цього може бути досить, аби залучити стабільну клієнтуру. Але коли ви прагнете продати більше – сотні тисяч або мільйон – то ваша комунікація потребує більш складної стратегії, вона повинна мати хороший зміст.
Наприклад, я спостерігав у Китаї, наскільки вони дбають про винний туризм. Китайці полюбляють встановити цікаві скульптури серед виноградників, запропонувати щось дослідити, щоб згодом сфотографувати тощо. То й ви просто використовуйте унікальний досвід. Дайте людям щось, здатне здивувати.
По-друге, ще одна річ, яку ми отримали сьогодні, – це віртуальна реальність. Тепер люди здатні перейнятися тим, що ви робите, без фізичної присутності у вашому маєтку. Отже, варто використати ці технології, щоб відтворити власні принади. І, до речі, це не завжди дорого, а якщо постаратися, – майже дешево. Приміром, купити якусь камеру за 300 доларів, щоб втілити та розповсюдити особливості вашої виноробні діджитал-засобами.
Пригадаю одну річ, яку маю на меті зараз для власного вина та винного заводу. Вона покликана відтворити 3D-візити на виноградники та продемонструвати їх у магазинах, де пропонують моє вино. Приміром, ви можете знайти мої вина в торгових точках Москви, а ідея полягає в тому, щоб дати покупцям можливість відвідати виноградники, як то кажуть, не відходячи від каси. Розумію, не всіх те кіно привабить: більшість вирушає до магазину, швидко купує вино і поспішає додому. Але декому ідея припаде до душі. І ця людина переповість про це іншим, відкоркувавши пляшку з друзями. Важливим тут є те особливе, що стане фішкою для пам’яті, як от «ви знаєте, я бачив ці виноградники, і там була лисиця!» (Я розповім про лисицю та вино пізніше).
Але ще важливіше, що й менеджер магазину набуде емоційного досвіду 3D. І тоді він матиме розуміння та яскравіші аргументи, щоб продати моє вино.
Третій момент. Варто вчитися у інших людей. Звичайно, ви можете платити консультантам – таким людям як я, але також ви можете дізнатися багатьох речей без великих інвестицій. Просто подорожуйте, читайте хороші книжки, дивіться і помічайте.
І ось тепер настав час розповісти про винну лисицю. Торік я був на винному заводі у Швейцарії, де встановлено 360-градусну камеру, що 24/7 знімала все, що відбувається на виноградниках. Це здавалося дууууже нудним!.. Та раптом, вау, що?! Є лисиця, винна лисиця! А потім знову, вона повернулася! Ця лисиця така мила, вона повернеться завтра? – запитували усі, хто бачив ті зйомки. Спіймати такі кадри – і можете постійно розміщувати їх в Instagram, розповідаючи щось на кшталт: “О, лише подивіться, хто повернувся до наших виноградників!” Героями ваших фільмів можуть бути чарівний схід сонця, казковий захід, або будь-що. Можливо, ви проводите спеціальні гарно прикрашені обіди серед виноградників? Зробіть це цікавим, що змусить людей повернутися. Використовуйте нові інструменти спілкування та деяку творчість. Насправді це не важко, це легко, і це те, що ви можете зробити. Проблема – можливо, у вас немає лисиці? Тоді просто знайдіть її 🙂 .
Я випустив чергову книгу минулого року. То була не кулінарна книга, але вона вміщує рецепти. Видання присвячене чемпіонату в Бордо, і ми хотіли розповісти про дві молоді сім’ї, які працюють там за покликом своїх гастрономічних переваг, та чим вони займаються в різні пори року. Ми підготували рукопис, надрукували накладом вісім тисяч паперових копій, які продаємо в магазині, до того ж ми зробили десять тисяч електронних книг: це, звичайно, коштувало грошей, але тепер щоразу, коли хтось замовляє електронну книгу, він одержує наше видання безкоштовно. Таким чином, ми можемо зробити 100 тисяч електронних книг, ми можемо зробити китайською мовою, німецькою, тайською тощо.
Наступний проєкт, над яким я працюю, – комбінація електронної книги з відео, завдяки чому можна відвідати всі ці місця, згадані в книзі. Новим проєктом буде 3D-досвід в електронній книзі. І знаєте що, це не наукова фантастика і не мільйони доларів. Чудово, що все це також доступне для виноробів як інструмент. Мене вражає, що сьогодні всі ці маленькі виноробні, які випускають невелику кількість вина з обмеженим бюджетом, усі вони можуть конкурувати з найбільшими виноробнями світу за допомогою ось таких речей.
Нарешті, хочу додати, що у нас є проблема в винному туризмі: винний туризм сам по собі викликає питання. У своєму житті я багато подорожую, відвідую різні країни, виступаючи з презентаціями. Чи можу я зробити це просто за допомогою Zoom? Певен, то буде не надто вдало. О, можливо, варто зробити це з голограмою? Ми це вже бачили. Цілком можливо. Хоча на даний момент це дуже дорого, тому не надто практично. Але я вірю, що зрештою так буде. Я вірю, що через п’ять років або раніше це стане нормою. Знаєте що, нам потрібно почати думати про такі можливості.
Є сомельє і є блогери. Це дві різні речі. Вони різні істоти. Леви та тигри виглядають як подібні тварини, але вони – не одне й те саме. Незважаючи на те, що роблять подібні речі. Отже, яка різниця між блогером, журналістом та сомельє? Блогери захоплюються винами, вони прагнуть поділитися пристрастю. Журналісти можуть бути, а можуть і не бути пристрасними вайнловерами, їхня діяльність подібна, хоча, на відміну від блогерів, їм за неї платять. Вони іноді злегка конкурують один з одним і можуть посперечатися в твітері. Але вони не надто часто зважають один на одного, наприклад, англійські винні письменники не слідкують за датськими. Вони можуть звернути увагу один на одного лише тоді, коли в індустрії відбувається якийсь скандал.
Сомельє бувають різні. Вони плавають у різних водах. Більшість сомельє думає про наступне місце роботи. І прекрасно, що сомельє мобільні та володіють дуже портативною майстерністю. Сьогодні я працюю в Копенгагені, а претендую на роботу в Пекіні. Я їду до Пекіна, а потім кудись ще. І якщо мені пощастило, я стану часткою об’єднання сомельє. Як подати заявку на роботу? Як будувати кар’єру? Мені потрібно брати участь у змаганнях. Що робити, щоб увійти до цього конкурентного середовища та переконатися, що я можу виграти цей конкурс? Я читаю, що кажуть інфлюенсери, «просунуті» сомельє, куди вони рухаються, що пишуть в інтернеті. Отже, в решті решт, мова йде про робочі місця, особисту кар’єру та можливості. Кожного разу, коли визнаний сомельє щось викладає в Instagram або блозі, це сприймається як демонстрація своїх навичок, виконання завдання. Щоразу, коли такий авторитетний сомельє відзначається в Instagram, його послідовники діляться з іншими сомельє, що працюють у різних частинах світу: «О, цей хлопець виклав щось про албанське вино в його ресторані в Копенгагені!», «О, цей хлопець знає все про натуральні вина, можливо, варто звернути на нього увагу!»
Існує вже спільнота сомельє. Якщо є сомельє, скажімо, у Східній Європі, які не спілкуються з сомельє за межами Східної Європи, вони просто поза грою. Ми можемо заохочувати їх до комунікацій як амбасадорів власних регіонів, і модель створення міжнародного ком’юніті Wine Travel Awards може бути дуже хорошим засобом для цього.
І про блогерів. Так, вони можуть бути важливими для розвитку галузі. Але не забувайте, що є Tripadvisor, є Vivino. Немає причини, чому Vivino не долучитися до винного туризму. Якщо там є гроші, вони приєднаються.
Підсумовуючи, думаю, що ця популярна інформація буде надходити з різних місць, не тільки через впливових людей, сомельє, журналістів, блогерів. Але у блогерів, і я дуже позитивно ставлюся до цього, потенціал безумовно є. Ось лише варто зауважити, що ми не здатні злітати на Місяць за один день.
Сьогодні винний туризм стає великим бізнесом. 15 років тому, коли я писав свою книгу, винний туризм, особливо в Західній Європі, мав рудиментарний вигляд. Навіть Бордо робив слабку пропозицію: надто мало готелів, ресторанів тощо. Так, звичайно, 15 років – це довгий час. Тим не менше, серед тих, хто займається виноробством, але досі не дбав про винний туризм або, можливо, вирішив не займатися цим з власних міркувань, зберігаються певні сумніви, чи це ефективний шлях. А в той же час, ще є багато людей, які все ще роблять це дуже погано, зокрема в Європі.
Америка була першою з тих, хто зробив ставку на винний туризм. Тепер у Європі всі слідують за нею, але насправді Америка в цьому суперництві лідирує з великим відривом. Так, у Долині Напа зараз є надто багато місць з розвиненими пропозиціями у винному туризмі, що конкурують одне з одним. Виноробні спантеличені, що ще вони можуть зробити, тому що сьогодні просто мати хорошу пропозицію винного туризму на винній дорозі, повній інших місць, які займаються якісним винним туризмом, це все одно, що мати піцерію в невеличкому містечку, де працює ще 15 подібних закладів. Нам потрібно вчитися в американців, ми маємо довгий шлях, перш ніж кожен винний завод навіть у Франції, скажімо, в Bordeaux, забезпечить гідний туристичний досвід.
Так, винний туризм розвивався, щоправда, я очікував, що деякі регіони будуть розвиватися швидше, але цього не сталося. Хоча в цілому, якщо дивитися ширше, винний туризм зробив величезний стрибок.
І давайте будемо чесними, моя книга… моя геніальна книжка 🙂 не перевидана. Не так багато видань про винний туризм, які набули б популярності. Люди швидше заходять в інтернет, намагаються там щось знайти.
Вчора я провів зустріч з представниками Gambero Rosso, вони роблять путівник по винних картах ресторанів з італійськими винами, і це теж добре для винного туризму. Але це не означає, що Gambero Rosso випускає гід з винного туризму. Це не такий великий сектор, як, можливо, думав раніше я сам і як вважали ще багато інших людей. Це як газета і спортивні сторінки в газеті. Деякі газети мають більше спортивних сторінок, інші менше. Але моя газета існує, причому без жодних спортивних сторінок 🙂 .
Інколи я відчуваю себе старим, маю на увазі не фізично, а швидше – досвідченим та мудрим, коли думаю про те, як далеко ми зайшли за короткий час. Я досить довго в цій сфері, але світ змінився драматично різко.
Зрозуміло, регіонів набагато менше, ніж виноробень. Якщо згадати Східну Європу, то в Молдові виноробня Purcari вже давно пропонує чудовий досвід, чарівне місце для відвідування – Castel Mimi, там реально гарно – готельні номери, ресторан. Я певен, що унікальні місця знаходяться по всьому світу. В Бордо неймовірно цікаве Château Smith Haut Lafitte, вони заснували свій ресторан ще 25 років тому, це була революція – те, що вони зробили! Та, уявіть, ніхто за ними тоді не пішов! Якби це була Каліфорнія, кожен негайно почав би цікавитися: «Що вони роблять, як ми можемо реалізувати щось подібне, як це працює …». Але це була Франція!
Ми не бачимо вибуху. Думаю, що революція в винному туризмі за межами Нового Світу навряд чи станеться. Швидше за все, зміни обмежаться окремими підприємствами, виробниками, а не цілими напрямками, регіонами.
Багато зробила Південна Африка. Вважаю, що в межах Нового Світу Південна Африка, є однією з найстрімкіших, тому що розвиток стартує з найнижчого рівня. Аргентина, Нова Зеландія, Чилі – усі вони просто наслідували Каліфорнію.
Якщо говорити про рекомендації для східноєвропейських компаній, зацікавлених у сфері винного бізнесу, то я радив би діяти локально, думати глобально. Вважаю, якщо ви перебуваєте в Молдові, вам варто спробувати продати свої вина сусідам. Не забувайте свою місцеву карту. Робіть все добре, робіть краще за інших. Витрачати шалені гроші у Нью-Йорку, якщо є така можливість, звучить дуже привабливо, але цілком ймовірно, що для вас більш потенційно витрачати гроші в місцевих громадах. Приміром, я зараз продаю більше вин в Росії, ніж в Америці. Здавалося б, божевілля, як це сталося?! Оскільки певні країни стають багатшими, їхні громадяни більше цікавляться винами. Таким чином, це винний ринок в собі. І для винного туризму ця теза також актуальна, адже значна кількість людей не бажає подорожувати надто далеко. Зважайте на це. Виберіть місця збуту стратегічно. Грузинське вино має блискучий попит в Брукліні та в Нью-Йорку, але це не дуже добре працює в Денвері та Хьюстоні. Обирайте шляхи, аналізуйте свої результати. І через Божого представника на Землі Марка Цукерберга ми одержали інструменти цифрового маркетингу, такі як таргетинг, завдяки якому можемо легко сказати: «Я хочу спілкуватися з цим типом людей у цій місцевості!»
Це просто. Якщо ми говоримо про преміальність, будь то елітні ресторани чи елітні виноробні, то відрізняємо місця, куди йдемо просто з’їсти бургер або салат, від ресторанів, що потребують дрескоду і де ви плануєте витратити не 10 євро на їжу, а 100. Говорячи про винні місця, в основному це стосується тих, де якість вин та їхній імідж на іншому рівні, можна сподіватися, що у вас буде більше вибір шампанського, – вся Шампань, ймовірно, вважає себе елітою, – винна карта буде дещо більш витончена. Коли ми їдемо до Бургундії або Бароло, ми бачимо більше тямущих виробників, власники не зациклені продемонструвати розкішний продукт, вони просто виробляють дійсно видатні вина (хоча насправді вони виробляють саме розкішний продукт). Їм ви платите понад 50 доларів або євро за пляшку вина, це вже розкіш.
Зрозуміло, винний туризм базується на прямому продажу. Мова йде про будування стосунків зі споживачами. Ми як виробники вина, зацікавлені, щоб продавати напряму. Ми рухаємося до часів передоплати, коли мої улюблені винороби просто відправлятимуть під мої двері свої вина чи не щомісяця, як це вже відбувається в Америці. Це і є відносини, і саме тому винний туризм так у нагоді для людей, які сьогодні знайшли сенс заїхати до вас і придбати вино, а потім відправилися до магазину чи будь-куди ще. Гадаю, це те, що поки не кожен у виноробній промисловості повністю розуміє.
Нелогічно купляти пляшку вина за 50 або 100 євро. Максимум за 90 хвилин двоє людей здатні її прикінчити. І ваші 100 євро або більше просто випарилися. Немає логіки. Немає логіки, щоб купити квиток, аби дивитися гру моєї улюбленої футбольної команди з Челсі. Але чи заплатив би я 50 або 100 євро, якщо моя команда в фіналі? Звичайно! Чи поїду до опери, до театру? Як довго триватиме гра? 90 хвилин. Це досвід.
Таким чином, для мене найкращий досвід винного туризму – це ті хвилини, коли ви дістаєтеся виноробні карколомним вибоїстим шляхом на джипі або конями. Чи ось як я побував минулого тижня у Швейцарії на гірському винограднику: можете собі уявити – ви стоїте нагорі і милуєтеся з відчуттям захоплення та острахом. Без сумнівів, ви запам’ятаєте це! Або пікнік з подругою на топових виноградниках Ермітажу в Долині Рони. Це те, що закодовано в мені. Але все відносно: те, що я щойно перелічив, можливо, зовсім інакше сприйматиме хтось інший.
Винний туризм, як на мене, не щось на зразок організованого візиту до винного заводу або до якогось музею, де я купував би вино та сир і мав відчувати себе щасливим. Ні, це про щось інше. Як на мене, то цікавіше щось робити, бачити, відчути, кидаючи виклик самому собі. Це особисте, і це унікальне, і це відбувається в конкретний момент.
Є дуже гарна історія, яка ілюструє мною сказане. Вона мені дуже подобається, і це те, що кожен міг би зробити, незалежно від бюджету та ресурсів. Це сталося зі мною в Південній Африці. Дуже розумний винороб прийшов з ідеєю: коли туристи завітають з дітьми, запросити малечу щось посадити, якусь рослину. І ось, поки батьки дегустують вина, діти одержують власний досвід, висаджуючи вишневе деревце або розсаду помідорів. А коли все завершується, ви пропонуєте батькам залишити електронну пошту, на яку ви надішлете згодом фотографії, як ці рослини зростають. Можливо, ми ще зробимо вам деякі повідомлення… Боже мій, мені подобається ця ідея! Я люблю таке мислення, вам потрібно мати на меті емоційний вплив – і зробити щось подібне.
Я хотів би, щоб хтось це зробив 🙂 . То була дуууже важка праця. Саме тоді народилася моя друга дитина. І то була моя остання книга, я не писав книжок протягом 15 років, я робив багато іншого. Я насправді працюю над книгою на даний момент, то буде дуже своєрідний різновид видання – про те, що таке вино, та його майбутнє.
Досьє D+
*Wine Travel Guide to the World by Robert Joseph
Путівник Wine Travel Guide to the World запрошує вас у подорож по всьому світу – до понад 650 найкращих виноградників, виноробів, музеїв, ресторанів та барів: від грандів, шато Бордо до високогірних виноградників Аргентини; від винних барів Пекіна до гробниці єгипетського фараона-вайнловера.
Широкоформатні кольорові фотографії та мапи додають насолоди віртуальному туру. Відомий винний автор та журналіст Роберт Джозеф склав цей чудовий список великих вин світу, а також навів історію кожного регіону, дав поради щодо дегустацій, рекомендації вин та продуктів місцевості, відомості щодо ґрунтів та сортів винограду і практичні деталі подорожей.
