На сайте используются cookie файлы
The site uses cookie files
Данный сайт имеет возрастное ограничение!
This site has age restrictions!
Я подтверждаю, что мне, увы, уже давно исполнилось 18 лет
Кожен день війна забирає життя сотень українців, лишаючи біль і сльози їхнім близьким. Знову прийшло горе і в родину Drinks+, в український винний світ. Вчора в Одесі поховали нашого колегу і друга Ігоря Тєрьохіна.
Як співробітник компанії «Вінфорт» Ігор Тєрьохін працював з Drinks+ віддавна і до останнього номера, що мав іти до друку 24 лютого, а побачив світ лише спекотним літом 2022 року.
Одеський журналіст, сомельє, ресторатор з перших днів повномасштабного вторгнення став воїном, записавшись до лав 126-ї бригади територіальної оборони ЗСУ. На жаль, 23 січня на Херсонщині Ігор загинув.
Він був талановитим в усьому. Ми, професійні журналісти йому по-білому заздрили – так стильно, розумно та образно він писав. Йому заздрили професійні сомельє – так багато він знав про світ вина. Ігор був авторитетним винним консультантом, талановитим ресторатором і люблячим чоловіком, дбайливим сином і турботливим батьком маленького сина, якого обожнював. У нього були всі можливості не йти на фронт, лишитися вдома, в улюбленій Одесі. Але він пішов. І писав з передка такі пронизливі пости, що ми плакали, читаючи.
«Щільність думок і подій настільки висока, що не вистачає часу писати. Проте з’явився час переосмислити все. Перезавантаження, якого я не можу побажати вам, але вдячний за це собі і обставинам, відбувається щодня.
На війні немає жодних пауз. Якщо вам здається, що події уповільнились, то це далеко не так. Іноді може здаватись, що поганих новин з фронтів більше. Але пам’ятайте, що все нове в ваших стрічках – це відчуття військових.
Тримайте кулаки, інколи моліться за своїх, адже, так чи інакше, все це заради вас, заради тебе», – так писав Ігор в одному з останніх дописів на FB. Нині ці слова звучать як прощання, як заповіт…
У соцмережах Ігор, можливо, дещо лукаво, називав себе «бездарним письменником». Але його твори щемно бринять рядками у наших серцях:
Ты ведь тоже заметил, что вся твоя жизнь помещается в штурмовой рюкзак,
а самым желанным на свете вопросом стало банальное «Ну ты как?»
А что каждое утро на завтрак — сигаретный дым натощак?
— Просыпайтесь, над нами дроны.
— Спи, сегодня звездное небо, дурак.
— Нам ведь все это просто снится?
— Как бы не так.
— Собираемся!
А тебе бы осколки воли собрать в кулак.
Абонент временно недоступен. Пожалуйста, подай хоть какой-то знак…
Він був надто талановитий, щоб піти від нас. Але він пішов… Війна забрала одного з найкращих… Чи це нам просто сниться?
Фото: www.facebook.com/teryokhin
27.06.2024
24.06.2024
