Головний регіональний редактор WTA Guide, бренд-амбасадор міжнародної групи компаній Vinos de La Luz Наталія Бурлаченко спеціально для Drinks+ провела інтерв’ю під час перебування в Іспанії з керівниками найвідомішого об’єднання виноробів –  сеньором Енріке Паскуалем Гарсіа (Enrique Pascual García), президентом регуляторної ради Ribera del Duero DO та сеньором Мігелем Санс Кабрехасом (Miguel Sanz Cabrejas), генеральним директором Ribera del Duero DO. Розмова точилася довкола успішного досвіду, завдяки якому  бренд Ribera del Duero сьогодні посідає гідне місце в рейтингу 100 брендів Іспанії.

Як би ви оцінили сьогодні  ситуацію щодо виноробства в Рібера дель Дуеро в цілому?

Енріке Паскуаль Гарсіа: Ситуація дуже позитивна. Наразі ми розвиваємось, позиціонуючи регіон як лідируючий не лише за обсягом, але й з точки зору якості, що, погодьтеся, важливо. Можемо стверджувати, що вже отримали дуже цікаві результати. Усі DO проходять момент зростання, відчуваючи, як їх імідж і репутація якості змінюються. Ми не просто зацікавлені у збільшенні обсягів наших продажів. Наш пріоритет – постійна якість.

Що ви робите, щоб розвиток відбувався саме таким чином?

Е.П.Г.: Що стосується показників якості як у виноградарстві, так і на виробництві безпосередньо, то перш за все важливо, що ми гарантуємо саме заявлений рівень якості. Система, що нами впроваджується, допомагає дотриманню базових високих принципів. Вважаємо, що саме цим ми відрізняємося від інших, адже ми принципово зосереджувалися на цьому. Насправді, на винному ринку є лише два способи виділитися. Або за ціною, або за якістю. Якість вин та технологічний рівень їх виробництва серед виноробів нашого DO інтенсивно зростає. Я добре знайомий з нюансами виробництва майже з дитинства, змалечку жив дуже близько до нього, тому можу сказати, що давно спостерігаю за його еволюцією. Мабуть, завдяки цьому баченню ми й отримали можливість розвивати наш бізнес в такому руслі. І можемо констатувати, що на сьогоднішній день ми єдині, хто досягає такої якості в регіоні.

А як щодо виробників, які не входять до складу DO?

Е.П.Г.:  Власне, усі винороби, які є у регіоні, є частиною DO. Існує лише один проєкт, який виходить за межі, але через тип вина, яке вони виробляють. Звичайно, є запити ззовні від тих, хто хотів би бути інтегрованим в нашу систему, але здебільшого  це виробництва, які не відповідають нашим стандартам.

Чи плануєте вносити якісь корективи в законодавчі акти або вводити нові?

Е.П.Г.: На даний момент ми працюємо над проєктом, присвяченим новим сортам, які можуть бути включені в систему регіонального виноградарства через зміни клімату. Це дозволить нам продовжувати виробляти вина, які зараз випускаються членами DO. То мають бути сорти, що гарно адаптуються з часом до змін і дають кращі характеристики. Зрозуміло, Темпранільо все одно залишиться Темпранільо, але ми повинні враховувати природні фактори, щоб захистити себе і виробників від майбутніх викликів. Ми також намагаємося повернути деякі старі сорти, які зможемо рекомендувати для виробництва. Усе це дуже складно, особливо якби ми не мали належного рівня об’єднання, що допомагає нам розвивати проєкт.

Це правда, на власному досвіді знаємо, що з Мальбеком було дуже важко працювати, тому що він був дуже чутливий до сучасного клімату та цього регіону, дуже важко було досягти бажаного кольору тощо.  А чи ви працюєте по цьому питанню з OIV? Адже ця інституція виробляє і дає багато правил та рекомендацій щодо сортів. Знаю, що їхні фахівці дуже глибоко вивчають цю тему. 

Е.П.Г.: OIV знаходиться в міжнародному контексті, який для нас не є надто актуальним. Усі рекомендації, які вони надають, стосуються здебільшого сфери бізнесу, ніж реальності, з якою ми стикаємося на місці.

Яка ситуація з Albillo? Ви схильні розширювати насадження цього білого сорту? Чому ви вибрали саме його? Чи не задля того, щоб створити більшу конкуренцію Руеді?

Е.П.Г.:  Так, ми мали намір створити інший напрямок. Хоча й не бачимо переваг у змаганні з кимось. Ми команда. Наша мета – визначити національну спадщину, окреслити місце в ній нашого виноградарства. Білі вина Рібера дель Дуеро не варто продавати молодими, їхній потенціал значно більший, тому вони, як правило, проходять витримку і мають схожість з винами Бургундії. За стилем вони не надто схожі на решту білих Іспанії, більш складні. Ідеальним варіантом є позиціонування їх на ринках Європи після 5-8 років витримки. Треба вчитися, для нас це теж щось нове. Отже, тепер білі сорти висаджують все більше. Зараз, щоб зберегти профіль розе, винороби використовують Albillo. У зв’язку з попитом, з яким ми стикаємося, виноградарство культивує його все більше і більше. Хоча насправді він обходиться дорожче за Темпранільо. Пояснимо – вина типу Claret завжди були купажами білого і червоного, зазвичай без жорсткого розподілу процентів, воно виготовлялося природним шляхом, без особливого контролю. Не було чіткої міри, їх просто змішували, поки не досягали кінцевої мети. Але сьогоднішні результати роботи з цим типом вина дуже хороші. Воно має аромати білого, але складність червоного. Між іншим, усі перші червоні вина з Рібера дель Дуеро містили й білі виноматеріали. З 1982 по 1990 рік почали розділяти червоне і біле, і процес завершився в 1990 році. Ми змінили умови, дозволивши додавати лише до 25% білого в червоне. Ми зробили це, щоб справді мати можливість схрещувати його з іншими сортами. Минулого року було продано 200 тисяч пляшок. Коли вони надходять у продаж, їх розкуповують швидше, ніж за місяць.

Як на виробниках Рібера дель Дуеро позначилися ковід і війна в Україні? Чи помітили ви якийсь негативний вплив на продажі?

Е.П.Г.:   Виявилося, що Covid не став таким нищівним ударом, як ми думали на початку пандемії. Він справив не надто значний вплив, і ми швидко від нього оговталися. Загалом ми не зіткнулися з жодною проблемою з точки зору бізнесу, пов’язаною із війною в Україні. Хоча опосередковано це впливає на нас на певному рівні через світову інфляцію. Збільшення вартості енергії було більш вражаючим.

А як щодо енотуризму? 

Е.П.Г.:  Що стосується винного туризму, ефект пандемії, зрозуміло, був сильним, але ми  швидко відновлюємося. Крім того, після цих подій спостерігаємо зростання з точки зору якісного туризму, чого ми і прагнемо.

Хочу уточнити: якість, якої ви досягаєте, стосується не лише вина, але й послуг, гостинності, розташування маршруту, тому що це насправді стратегічна точка від Мадрида, яку варто відвідати, подорожуючи, приміром, до Франції. Є на що подивитися чи скуштувати, та й взагалі тут багато різноманітних атракцій.

Е.П.Г.:  Винний бізнес нарешті відкривається для вайнловерів, але, зрозуміло, що нам важко змагатися за гостей із туристичними курортами на узбережжі. Тож ми вітаємо тенденції розвитку агротуризму, який є нашою сферою, нарешті ця галузь пропонує гідну якість і спрямована на успіх. Насправді ж винний туризм має вагому перевагу. Він народився тому, що люди закохалися в певне вино і хочуть побачити, як воно виготовляється та яка історія стоїть за ним. І це те, що ми передаємо людям, і це наш головний фактор привабливості, який дозволяє нам зростати. Особливо, як ми помічаємо, ця пропозиція цікава споживачам, які готові платити за якісне вино та пов’язані з ним атракції все більше і більше. Наше провідне кредо: якщо ми можемо запропонувати вино вищої якості, дотичний сервіс має бути на відповідному рівні. Адже це те, на що люди вже націлені і на що сподіваються.

Які обов’язки правління DO? Регулювати чи розвивати?

Мігель Санс Кабрехас: Правління має 2 ролі. На даний момент ми проводимо сертифікацію, а також розробляємо законодавство, оскільки нам потрібно переконатися, що якість забезпечується законом. Ми присутні на 11 ринках, на які припадає 76% експорту Рібера дель Дуеро. Отже мета полягає в досягненні наступних трьох цілей:  збільшення експорту виноробних заводів; підвищення ціни на продукт, за рахунок формування цінності; зростання впізнаваності бренду.

Дещо маю прояснити. Усі виноробні заводи в Рібера дель Дуеро дуже малі та не мають жодних додаткових ресурсів. Отже вино коштує більше саме тому, що воно краще. Все пов’язано з якістю. Особисто я не можу похвалитися походженням зі світу вина. Я перший директор DO, який ніколи не мав досвіду роботи з вином, тільки в харчовій промисловості на рівні підприємства. Але мені зрозуміла ця філософія. У нас є свої цілі та плани перемовин. Ми створили одну міжнародну комісію з просування, в якій беруть участь представники виноробних заводів – з тих, що експортують вина щонайменше на 11 ринків. Отже, коли ми плануємо ринкову стратегію, вони разом обирають той чи інший ринок і можуть співпрацювати між собою.

Виробники та виноградарі є членами комісії?

М.С.К.: До складу адміністрації входять 5 виноградарських та 5 виноробних підприємств. І всі вони мають однакову силу та права. Ми ретельно вивчаємо ринок, а потім обговорюємо та вживаємо необхідних заходів для всіх. Якщо у вас є ідеальний продукт, але ви не знаєте, як його продати, у виробництві немає сенсу.

Виробники задоволені всією роботою та стратегією, яка була розроблена?

М.С.К.: Усі рішення, які приймаються, є загальними. І всі співіснують в гармонії. Ми бачимо свою місію саме в тому, щоб запобігати антагонізму та розбіжностей думок.

Чи можете прокоментувати, яка сьогодні репутація у Рібера дель Дуеро в Іспанії?

М.С.К.: Без перебільшення, відмінна! На даний момент вина Рібера дель Дуеро вважаються найкращими в Іспанії за якістю. У 2021 році був складений список зі 100 іспанських брендів, які викликають довіру споживачів. Всього в рейтингу фігурувало 24 національні бренди винних регіонів (зі 101 з усієї Іспанії). Rioja, Ribera del Duerо та Vega Sicilia (тобто також виноробня з Рибера дель Дуеро), потрапили до цього списку. З точки зору статистики, ви могли бачити, що в період COVID-19, оскільки ринок був закритий і продажі зростали в Інтернеті, споживач розумів, що Рібера дель Дуеро має вищу ціну, але вона ліпше задовольняє його потреби. І в той час, як сектор падав, у нас були кращі продажі завдяки впізнаваності бренду. У молодих поколінь встановилося добре сприйняття того, що ми зробили, і усвідомлення цілей, яких досягли. Вони зрозуміли суть. І тепер обирають різні профілі, які ми пропонуємо. Вина уславленого стилю, який має якість і фруктовість.

Чому Рібера розвивається набагато швидше, ніж Ріоха?

Е.П.Г.:  Регіон Ribera del Duero вже мав такий успіх в Іспанії, що не потрібно було експортувати його імідж. З 310 наших виноробних підприємств 120 регулярно експортують продукцію. На 40 з них припадає майже 80% загального експорту. Отже, після ковіду все змінилося. Національний ринок був закритий, нам довелося відкриватися і діяти глобально, щоб зберегти бізнес. Було небагато виноробень, які продавали вина виключно через такі канали як готелі. Тож зараз і вони діють в міжнародному контексті. Ще один важливий момент: майже дев’ять років тому, коли я тільки приєднався до DO, я поїхав до США у відрядження і запитав у місцевих компаній, чому в їхніх портфелях буквально лічені найменування з Ribera? Їхні відповіді зводилися до тези на кшталт: «Навіщо нам десятки, якщо всі ті вина на смак однакові?». Після цього відбулася революція на рівні кожної окремої виноробні. Тому що люди зрозуміли, чого хоче ринок. І почали виготовляти різні вина та надавати їм інші профілі. Тож тепер ця різноманітність сприяє зростанню регіону. Тепер у США, якщо імпортери хочуть показати на повний зріст Ріберу, їм потрібно мати асортимент з п’яти або більше найменувань винарень, щоб дійсно представити регіон. Крім того, не весь світ має грошову спроможність експортувати за межі Іспанії. А Рібера – зовсім новий регіон, який існує 40 років, тому досі не було можливостей дивитися на зовнішній ринок як головну мету. Сьогодні ситуація швидко змінюється. Ключі, які підібрала одна виноробня, щоб відкрити той чи інший ринок, передаються іншим, і це та співпраця, якої ми прагнемо. Великі виноробні допомагають малим, а малі підсилюють великих. Сьогодні покупець знає, що він шукає. Тож коли продаємо вино Ribera del Duero, нам не потрібно доводити його репутацію.

Фото: архів Наталії Бурлаченко, www.riberadelduero.es

• Albillo
• Ribera del Duero
• Мальбек
• Риоха
• Темпранильо