6 квітня 2026 року в залі готелю Hilton Kyiv повітря було густе від ароматів вина й напруги, що відчувалася майже фізично. Тут зібралися ті, хто вміє читати напій, як поет читає рядки, – уважно, глибоко, з повагою до кожного рядка. Сомельє з різних міст України вийшли на сцену не просто змагатися, а довести: навіть у часи випробувань країна зберігає культуру, майстерність і жагу до досконалості. Сліпі дегустації, пошук помилок у винних картах, робота в умовному ресторані, коктейлі, гастрономічні поєднання – кожне завдання ставало маленьким двобоєм. І лише один мав підняти келих перемоги.

Drinks+, як інформаційний  партнер конкурсу «Кращий сомельє України 2026», організованого Асоціацією сомельє України (АСУ), став свідком цих драматичних подій.

Нагадаємо: «Кращий сомельє України 2026»  – це низка заходів, у підготовку яких організатори, що мають широкий досвід участі в міжнародних професійних змаганнях, доклали багато зусиль і не пошкодували часу – це відчувалось на кожному етапі. Окрім самого конкурсу, відбулися освітні заходи: кругова дегустація вин і напоїв партнерів, а також два тематичних майстер-класи з коментованими дегустаціями. Присутні, а серед них було багато трендсеттерів винної, алкогольної і ресторанної галузі столиці, а також спеціалізованої освіти, мали змогу продегустувати одні з найкращих українських вин від компанії SHABO (хочеться відмітити благородні SHABO Grande Reserve Chardonnay 2020 і SHABO Sherry Limited Edition 2015 – cухий херес з Ркацителі).

Преміальний імпорт представили компанії: Silpo – з Bottega Vino dei Poeti Prosecco Extra Dry, Marussia Beverages Ukraine – із австрійськими ігристими Schlumberger, портфоліо Chateau Mukhrani з Грузії і винами бургундського Domaine Louis Latour. Міцну групу представляла «Санте-Алко» з брендом віскі Scapa, а українськи медові напої – медаки і медівки презентувала ТМ «Дикий мед».  

Майстер-клас, присвячений Schlumberger, провів Олег Кравченко, до якого слухачі збираються не лише через глибокий рівень знань, а й завдяки неймовірній харизмі спікера. Залучаючи присутніх до діалогу, Олег представив в інтерактивному стилі три моносортові ігристі вина: Schlumberger Gruner Veltliner Brut, походження винограду – Нижня Австрія, витримка на осаді 18 місяців в пляшці; Schlumberger Pinot Blanc Reserve Brut Nature, витримка на осаді 5-6 місяців в танкері і 18 місяців в пляшці; Schlumberger Pinot Noir Reserve Brut, витримка на осаді 6-8 місяців в танкері і мінімум 18 місяців в пляшці.

Олег Антіпін, бренд-амбасадор компанії SHABO, людина, яка досконало знає і глибоко відчуває вина свого бренду, виступив ведучим другого майстер- класу, в основі якого надзвичайно привабливий концепт – продемонструвати різні стилі і техніки створення вин переважно з сортів, які використовують у Bordeaux blend. У жвавому діалозі з освіченою аудиторією залу, Олег нагадав повний список цих сортів, і презентував три вина: SHABO Limited Edition Сabernet-Merlot Qvevri, створене в справжньому квеврі від найкращого виробника цих глиняних ємностей в Грузії; SHABO Grande Reserve Сabernet-Franc-Merlot-Saperavi 2023 і вино з ексклюзивної колекції виноробні КНП Сabernet-Saperavi-Merlot Iukuridze Family Wine Heritage 2013. Не можна не відмітити, що поєднання українського теруару, грузинської мрії, уваги до найдрібніших деталей і майстерності виноробів компанії дають чудові результати. 

Щодо кульмінаційної події – самого конкурсу, то він проходив у два етапи. 5 квітня відбувся закритий відбірковий тур, напівфінал, під час якого учасники демонстрували глибину знань, складаючи теоретичний тест. Саме цей етап визначив трійку фіналістів, які продовжили боротьбу за титул кращого у професії сомельє.  

Перед стартом змагань президент Асоціації сомельє України, Іван Бачурін привітав учасників і гостей та закцентував на особливостях події: «Вчора ми провели закритий напівфінал, де учасники демонстрували свої знання у теоретичному тесті. Цього року тест складався зі 100 запитань англійською мовою, з максимальною кількістю балів – 429. Найвищий результат цього року – 198 балів. Це підкреслює, наскільки складним і серйозним є цей етап. Хтось скаже: «це ж менше ніж 50%» – так, але дозвольте нагадати, що у реальному робочому середовищі навіть відповісти на 10% таких питань було б значним досягненням для сомельє».

Іван Бачурін розповів про те, якого роду випробування очікували конкурсантів у фіналі, що проходив у відкритому форматі, – це не тільки знання теорії, а й ті, де важливі практичні навички, від сліпої дегустації до професійного сервісу.

Оцінювали виступи поважні члени журі, до складу якого увійшли переможці минулих років, а також досвідчені експерти та сомельє з багаторічною практикою:

• Наталія Вілінська, віце-президент Асоціації сомельє України та член Асоціації сомельє Латвії, засновниця MR.BAR School та заступниця директора з розвитку виноробні PETROPOL.
• Вʼячеслав Назарчук, сомельє ресторану Fujiwara Yoshi, «Кращий сомельє України 2016», WSET Level 2, Introductory Certificate Sommelier (CMS).
• Марина Ревкова, «Краща сомельє України 2021», DipWSET, ASI Diploma, IWA candidate, шеф-сомельє ArtLife Kempinski.
• Олексій Гіжко, «Кращий сомельє України 2014», кандидат від України: The best sommelier of Europe 2013, Sanremo, The 14th Contest the Best Sommelier of the World 2013, Tokyo, WSET Diploma student WSPC Athens, Greece.
• Олександр Пацера, «Кращий сомельє України 2010».
• Олег Кравченко, «Кращий сомельє України 2011», співвласник та шеф-сомельє винного бару Win B
• Ірина Машихіна, екс-президент All Ukrainian Bartenders Association, Bacardi-Martini Grand Prix 2007 World Champion/Senior Category; дегустаційна суддя IBA WCC/FCC – Puerto-Rico 2008, China 2012, South Africa 2014, Denmark 2017, Estonia 2018, шеф-бармен ресторанів сімʼї Fujiwara Yoshi.
• Ігор Постоянкін, «Кращий сомельє України 2025», шеф-сомельє ресторану CATCH, співзасновник Ginius.

За словами президента Асоціації сомельє України, саме завдяки професіоналізму суддів визначення переможця відбувається об’єктивно і на найвищому рівні.

Далі публіці було представлено напівфіналістів: Олексій Пеньуелас-і-Кальдерон, Євгеній Бойко, Юлія Коломієць,  Анастасія Андрієвська, Євген Бродюк, Олексій Бондар, Роксолана Пеньуелас-і-Кальдерон (Київ);  Данило Лабузов (Винниця); Олександр Котов, Іван Лавриненко, Артем Якимащенко (Дніпро); Уляна Лазорка, Євген Олійник, Дмитро Лазорка, Богдан Павлюх (Львів).

До фіналу увійшли (і виступали саме в такому порядку згідно жеребкування) наступні учасники: Дмитро Лазорка (сомельє ресторану «Марімо», Certified Sommelier – Court of Master Sommelier; Diplom Sommelier – WIFI Slazburg, Austria), Євген Олійник (сомельє ресторану La Luce) та Богдан Павлюх (Head Sommelier ресторану La Luce та винних барів ZWIN, переможець конкурсу «Український сомельє 2019», віце-чемпіон конкурсу «Кращий сомельє України» 2017 і 2020 років, віце-чемпіон конкурсу «Кращий сомельє Литви 2019»,  сертифікований сомельє Gold Diploma від ASI. Усі троє сомельє представляють професійну спільноту Львова.

Кожне з конкурсних завдань мало чіткий таймінг. Мабуть найскладнішим виявилося перше – робота сомельє у ресторані. Учасники обслуговували два столика, до яких поступово підсаджувалися нові гості. Під час обслуговування «гостей» треба було правильно зробити щоденну роботу сомельє: запропонувати воду, перевірити чистоту бокалів, презентувати напої, за потреби – декантувати вино та приділити увагу новим гостям. Однією з задач було приготування коктейлів, які оцінювала легенда бартендерської сцени – Ірина Машихіна. При цьому весь діалог, за правилами конкурсу, вівся англійською мовою, що ще більше ускладнювало завдання.

Наступним кроком стало виявлення помилок у винній карті. Учасникам вона надавалася у роздрукованому вигляді, а глядачі могли слідкувати за відповідями на екрані, що дозволяло перевірити і власні знання. За вірне виправлення помилки конкурсанту нараховувалось +2 бали, якщо сомельє знаходив помилку там, де її насправді не було, вираховувались -2 бали. Серед помилок, у створенні яких організатори були досить креативні, могли бути переплутані регіони і країни походження вин, класифікація – наприклад, DOC замість DOCG, вінтажне вино могло бути зазначене як невінтажне, або невірно вказаний рік у вині, яке, згідно із законодавством регіону, ще не може бути випущено на ринок, відомий всім Petrus представлений як Chateau Petrus тощо.

Далі учасники мали максимально детально описати біле вино: оцінити аромат, смак, післясмак, та постаратися визначити сорт винограду і регіон. Кожний зробив опис в своїй індивідуальній манері, а щодо регіону, тут теж у кожного був свій варіант. Нажаль, лише один з конкурсантів упізнав Каліфорнію, а при цьому в бокалах було вино-зірка Judgment of Paris 1973 року –  Chateau Montelena Chardonnay 2022. До речі, регіональна менеджер California Wines у Східній Європі Анна Пекер, присутня в залі у якості представника офіційного партнера конкурсу, попри це, цілком позитивно оцінила підготовку конкурсантів: «Рівень учасників цього року мене дуже тішить: не зважаючи на тяжкі реалії війни в Україні, люди захоплені вином, і вочевидь ретельно готувалися до змагань. Як на мене, сьогодні найскладнішим для фіналістів виявилося завдання з пошуком помилок у винній карті. Також учасникам було помітно складно з дегустацією міцних напоїв і подачею коктейлів. Але добре, що конкурс тепер проводиться англійською – то наша перспектива».

Випробування дегустацією продовжилось із підвищенням градусу напоїв – фіналістам треба було визначити тип п’яти зразків міцного алкоголю, серед яких був французький коньяк, український бренді, шотландський віскі і український медовий дистилят.

Закінчувався виступ гастрономічним конкурсом – кожний учасник повинен був визначити назву блюда і запропонувати до нього вино. І якщо з другою частиною з блиском справилися всі, то назву страви не зміг назвати жоден. І це дійсно було нелегко: звичайні інгредієнти – яловичіна, картофель, морква, броколі – в інтерпретації Олексія Повторейка, віце-президента Асоціації шеф-кухарів, бренд-шефа ресторану Whisky Corner і шеф-кухаря ресторану «НАЖИВО», одного із небагатьох кухарів, що спеціалізується на шотландській кухні, перетворились у незвичну для українців страву – Sunday Roast.

«Sunday roast – це така собі класика британської кухні, що бере початок ще в Середньовіччі. Тоді в неділю, після церковної служби, британські родини збиралися за столом і готували запечене м’ясо – найчастіше яловичину, а на королівських бенкетах – цілого бика. Згодом це стало недільною традицією: м’ясо повільно запікали, подавали з йоркширським пудингом, овочами та соусом грейві. Sunday roast символізує сімейне єднання та неквапливе насолодження вихідним днем», – прокоментував свій фуд-квест Олексій Повторейко.

Ну, а переможцем конкурсу «Кращий сомельє України 2026» став Богдан Павлюх, чий багатий досвід, ретельна підготовка до конкурсу та численні участі в змаганнях сомельє дозволили продемонструвати найвищий пілотаж. Його наполегливість та цілеспрямованість заслуговують особливого визнання, він крок за кроком йшов до своєї мети, і ця перемога була закономірною.

Справжні професіонали не припиняють вчитися. І в цьому всім фіналістам допоможуть призи від партнера конкурсу California Wine Institute – сертифікати на третій рівень освітньої програми Capstone, які було вручено Анною Пекер.

Щиро вітаємо Богдана зі званням «Кращий сомельє України 2026» та зичимо нових звершень, яскравих досягнень і плідного року у новому статусі.

Вітаємо Асоціацію сомельє України з конкурсом, що пройшов на справжньому міжнародному рівні.

Коментарі

Іван Бачурін, президент Асоціації сомельє України: 

Цього року теоретична частина була доволі складною. Водночас тішить, що, як і торік, усе проходило англійською мовою, і учасники були до цього добре підготовлені. На конкурс зареєструвалися 16 осіб, причому один учасник із Молдови через об’єктивні причини не зміг узяти участь.

Що стосується фіналу, можу констатувати, що центр ресторанних трендів змістився на захід країни, зокрема до Львова та Буковеля (з огляду на об’єктивні обставини). У фіналі було представлено вісім завдань за вісьмома критеріями, а також додаткові завдання від партнерів Асоціації, передусім від Всеукраїнської барної асоціації та Асоціації шеф-кухарів. Вони урізноманітнили конкурс і забезпечили ширший спектр вимог, які висуваються до сомельє.

Загалом фіналісти приємно вразили: хоча всі розуміли, хто є фаворитом, ніхто не очікував, що фінал буде настільки захопливим. Особливо відзначилися два нові учасника – Євген і Дмитро, які продемонстрували високий рівень знань і харизму.

Наталія Вілінська, віце-президент Асоціації сомельє України:

Кожен рік я собі говорю, що це останній конкурс, який я допомагаю організовувати. Кожен рік я радію, як дитина, коли на цей конкурс реєструється багато учасників із різних міст України. України, яка щодня поранена дронами, обстрілами, людськими втратами та зруйнованими життями. Учасники, які знаходять у собі сили готуватися, вчитися, рости професійно та показати свої знання привселюдно під час війни, – моя найбільша мотивація.

За цими стендами з вином, залами, екранами, фінансовою звітністю, чистими келихами, бейджами і т.д. стоїть бажання не похизуватися організаторським здібностями, а зберегти в українцях розуміння того, що професія сомельє не стоїть на місці, незважаючи ні на що.

Як би це не звучало банально на кожному конкурсі кожної країни – рівень кандидатів значно росте. Я вдячна кожному з них, завдяки їм існує наша професія, наша асоціація, наш привід збиратися раз на рік на цьому заході.

Ви неймовірні, професійні, сміливі та талановиті люди. Не зупиняйтесь, ростіть, вчіться, бережіть себе і до зустрічі наступного року!

Богдан Павлюх, переможець конкурсу «Кращий сомельє України 2026»:

Мій шлях до цієї перемоги виявився довгим. Вперше я взяв участь у конкурсі у 2014 році, одразу після закінчення курсів по вину, але тоді я ще не знав як все відбувається, як побудований конкурс, проте вирішив по свіжому перевірити свої знання. Мені пощастило, в свій перший рік я попав у фінал. Звісно, мені не вистачило ні знань, ні досвіду, тоді я зайняв трете місце. Але саме тоді й відбувся переломний момент – в мені з’явилося тверде бажання перемогти у цьому конкурсі, здобути статус кращого сомельє України. Можу сказати, що звання віце-чемпіона у 2020 році і перемога в іншому конкурсі в Україні – стали дуже важливими для мене, я отримав досвід, якій фіналізувався в 2026 році. З початку півномасштабної війни конкурси не проводились, а в минулому році я не міг відвідати через роботу, відкривався великій об’єкт і я весь час приділяв йому. А до конкурсу треба багато тренуватись, особисто я тренувався два місяця щоденно.

Дисципліна, наполегливість і досвід – саме ці якості важливі для перемоги. Дисципліна – підготовка до конкурсу не можлива без цієї якості, кожного дня треба заглиблюватись у багато питань. Ніколи на 100% не знаєш, яке питання буде на конкурсі в теоретичному відбірковому етапі. Це дуже складний етап. Наполегливість – тому що коли (як я) посідаєш у конкурсі друге або трете місце і ти за крок до омріяної перемоги – у багатьох опускаються руки. Тому мати наполегливість дуже важливо. Досвід – тому що коли стільки років потрапляєш до фіналу, ти починаєш розуміти «підводне каміння» і можеш до них бути готовим, не завжди на всі сто, але все одно вже легше адаптуватись до стресових ситуацій.

За останні роки конкурс дуже виріс. В 2020 році він став англомовний. Такий шлях був обраний Асоціацією, щоб фіналісти могли представляти Україну на міжнародних конкурсах. Також рівень конкурсу виріс і в плані складності теоретичних питань. Зміни відбулись і в практичних завданнях. Все це покращило змагання.

І все це – шалена робота Асоціації сомельє України, яку, може, не всі бачать, але так воно і є. Зал, в якому останні роки проводиться конкурс, значно масштабнійший, яскравіший. Цього року прийшло багато людей з професійної тусовки, яким було цікаво слідкувати за цим. Онлайн трансляція конкурсів – це теж правильне рішення, бо багато людей не розуміють, наскільки професія сомельє може бути глибокою, наскільки драматичними бувають події, а побачивши фінальну частину виступу можна змінити бачення. І за все це до Асоціації від мене велика подяка. Якщо говорити про майбутніх конкурсантів, які будуть боротися за цей титул, то ось від мене порада: знайти собі тренера, якій допоможе, підкаже і підготує. Цього року, окрім того, що я готувався сам, я тренував свого колегу Євгена, який вперше приймав участь у цьому конкурсі. І він став віце-чемпіоном, тому, напевно, моя робота, як тренера, зроблена на відмінно.

Віталій Ковач, засновник «Школи сомельє Віталія Ковача»:

Якщо вам здається, що робота сомельє – це просто красиво говорити про вино, то це оманлива картина. За цією зовнішньою елегантністю ховається величезний тиск, рівень знань, самоконтроль і моменти, де одна помилка може вартувати дуже дорого.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

6 квітня 2026 року в залі готелю Hilton Kyiv повітря було густе від ароматів вина й напруги, що відчувалася майже фізично. Тут зібралися ті, хто вміє читати напій, як поет читає рядки, – уважно, глибоко, з повагою до кожного рядка. Сомельє з різних міст України вийшли на сцену не просто змагатися, а довести: навіть у […]

Карина Москальчук – суші-шеф, підприємець, лауреат національної відзнаĸи «Знаĸ яĸості», еĸсперт у сĸладі журі національної нагороди, учасниця редĸолегії міжнародного фахового видання, автор науĸових публіĸацій. Має професійний досвід роботи в Уĸраїні, Європі та США, проводить майстер-ĸласи та навчає персонал заĸладів. Спеціально для Drinks+ Карина дослідила метаморфози культури суші за межами Японії та як разом з цим змінюється пейрінг.

Для мене тема суші поза Японією – не теоретична. Я працювала в різних гастрономічних ĸонтеĸстах, маю праĸтичний досвід у Європі, Уĸраїні та США, навчаю персонал і проводжу майстер-ĸласи для майбутніх фахівців галузі. Саме тому я дивлюся на суші не лише яĸ на страву, а яĸ на систему смаĸу, сервісу й професійних стандартів, яĸа в різних ĸраїнах змінюється по-різному.

Суші давно перестали бути лише японсьĸою стравою. Сьогодні це глобальна гастрономічна мова, яĸа в ĸожній ĸраїні звучить по-своєму: десь ближче до мінімалізму і чистоти продуĸту, десь – до ясĸравої теĸстури, соусів і ефеĸтної подачі. Разом із самими суші змінюється і напій, що до них пропонується. Те, що в Японії сприймається яĸ природне продовження страви, у Європі або США може трансформуватися в зовсім іншу гастрономічну пару. Саме тому говорити про pairing із суші сьогодні потрібно ширше, ніж у формулі «суші = саĸе».

Японсьĸий підхід: менше ефеĸту, більше точності

У традиційному японсьĸому сприйнятті суші – це насамперед про баланс рису, риби, температури, теĸстури й пропорції. Тут важлива не ĸільĸість елементів, а точність. Саме тому ĸласичні суші не потребують агресивного супроводу. Напій має не переĸривати смаĸ, а очищувати рецептори, підтримувати деліĸатність риби й підĸреслювати умамі, солоність і ĸислотність рису. У розмовах про японсьĸий ĸонтеĸст за межами Японії саĸе часто подають яĸ єдиний «правильний» напій до суші, але це спрощення: у самій Японії з суші таĸож пов’язують чай і легĸе пиво, а частина фахівців прямо вĸазує, що саĸе історично не завжди було очевидною парою саме до рисових страв.

У професійному сенсі японсьĸий підхід для мене – це шĸола точності. Яĸщо продуĸт яĸісний, а рис приготовлений правильно, pairing не повинен домінувати. Його завдання – підтримати струĸтуру страви, а не переĸрити її.

Коли суші виходять за межі Японії, вони змінюють власний хараĸтер

Поза Японією суші почали розвиватися не яĸ ĸанон, а яĸ жива адаптивна ĸухня. Один із найвідоміших символів цієї трансформації – California roll: inside-out рол, у яĸому рис опинився зовні, а смаĸ став зрозумілішим для західного споживача завдяĸи авоĸадо, ĸрабу та огірĸу. Саме цей тип ролу багато в чому прислужився точĸою входу до культури суші для масової америĸансьĸої аудиторії.

Америĸансьĸа ĸультура змінила суші радиĸально. У ній стало більше:

• соусів,
• вершĸових теĸстур,
• spicy-елементів,
• темпури,
• ĸонтрастів солодĸого, солоного і хрустĸого,
• візуального «вау-ефеĸту».

Європейсьĸа еволюція, на мій погляд, пішла іншим шляхом. Вона рідше прагне маĸсимальної ясĸравості за будь-яĸу ціну. Частіше – це спроба поєднати японсьĸу аĸуратність із лоĸальним відчуттям естетиĸи, гастрономічної ĸультури та авторсьĸої інтерпретації. У результаті європейсьĸі суші часто опиняються між двома полюсами: між дисципліною й творчістю.

Разом із суші неминуче змінюється і pairing

Саме в цей момент стає очевидно, що pairing залежить не від назви страви, а від її реальної гастрономічної природи.

Коли ми говоримо про ĸласичне нігірі з білою рибою або чисте сашимі, напій має бути маĸсимально деліĸатним. Коли ж перед нами рол із лососем, авоĸадо, spicy mayo або темпурним елементом, це вже зовсім інша задача. Тут напій повинен працювати не лише з рибою, а й із жирністю, ĸремовістю, обсмаженням, солодĸістю соусу чи гостротою.

Саме тому поза Японією суші почали аĸтивно поєднувати не лише із саĸе, а й з іншими напоями – насамперед із білими винами з хорошою ĸислотністю, ігристими, лагерами, а іноді й із більш сучасними гастрономічними рішеннями. Приміром, Michelin Guide серед універсальних напрямів для суші оĸремо виділяє вина з низьĸим алĸоголем і цитрусовою ĸислотністю; серед найбільш логічних стилів у професійному середовищі регулярно з’являються Riesling, Grüner Veltliner, Sauvignon Blanc, Chablis та інші свіжі білі.

З мого досвіду, це абсолютно логічно. Тому що суші – це не про «важĸий» напій. Це про чистоту, свіжість і точність післясмаĸу.

Не лише саĸе: що насправді працює з суші

Саĸе. Саĸе залишається важливою частиною розмови про суші, але його роль сьогодні треба розуміти тонше. Це не автоматичний вибір «до всього», а напій, яĸий може бути дуже вдалим у продуманих ĸомбінаціях – особливо з сашимі, деліĸатними нігірі й чистими рибними профілями. Проблема не в саĸе, а в шаблоні, яĸий не враховує стилю страви.

Японсьĸе пиво. Легĸий лагер – один із найбільш недооцінених варіантів. Він освіжає, прибирає зайву жирність, працює з темпурою, гострими ролами та casual-форматом суші. Це pairing без претензії, але саме тому часто дуже влучний.

Рислінг та інші білі вина. Яĸщо говорити про універсальний винний напрямок для суші, то я б поставила на свіжі білі з чітĸою ĸислотністю. Саме тому Riesling таĸ часто з’являється в pairing-розмовах про азійсьĸу ĸухню: він може працювати і з деліĸатною рибою, і з гострішими соусами, і з більш ароматними елементами. Вино тут не повинно бути важчим за страву. Його завдання – підтримати, освіжити і підĸреслити струĸтуру смаĸу.

Ігристі. Для суші ігристі часто працюють навіть ĸраще, ніж від них очіĸують. Бульбашĸи очищують рецептори, ĸислотність освіжає, а легĸа теĸстура не тисне на рибу. Особливо вдало це працює з лососем, ĸреветĸою, ролами з хрустĸими елементами та більш святĸовим форматом подачі.

Michelin таĸож прямо відзначає, що low-alcohol wines with citrus acidity є хорошим вибором для суші.

Маямі і новий ĸонтеĸст pairing: чому поруч із суші дедалі частіше з’являється теĸіла

Маямі – це оĸрема гастрономічна сцена. Тут дуже відчутні латинсьĸий вплив, ĸоĸтейльна ĸультура, lifestyle-подача та орієнтація на premium-сегмент. І саме в таĸому середовищі pairing із суші вже давно не обмежується ĸласичними японсьĸими рамĸами.

У моїй роботі в Маямі це особливо помітно: гість тут часто очіĸує не лише яĸісної страви, а цілісного досвіду – подачі, атмосфери, напою, візуального ритму вечора. Саме тому pairing у таĸому місті читається ширше: не лише яĸ гастрономічна точність, а і яĸ частина сучасної dining-ĸультури.

На загальноамериĸансьĸому рівні ĸатегорія tequila/mezcal залишається однією з найсильніших: за даними Distilled Spirits Council, у 2024 році її продажі в США зросли на 2,9% і досягли 6,7 млрд доларів. Паралельно в Південній Флориді добре видно висоĸий інтерес до агавової ĸультури: Miami New Times у 2024 році писав про визнання двох лоĸацій Південної Флориди серед найĸращих mezcal-барів ĸраїни, а сама лоĸальна сцена регулярно просуває agave lounges і велиĸі tequila/mezcal selections.

Чи означає це, що теĸіла «ĸраща» за саĸе? Ні. Але це означає, що в сучасному місьĸому ĸонтеĸсті суші починають читатися не лише яĸ японсьĸа традиція, а яĸ частина глобальної гастрономії. І тоді pairing теж стає глобальним.

Чи пасує теĸіла до суші

Моя відповідь – таĸ, але не будь-яĸа і не до будь-яĸих суші. Найціĸавіше тут працює blanco tequila. Саме її чистіший, свіжіший, більш цитрусовий і мінеральний профіль може добре взаємодіяти з:

• нігірі з білою рибою,
• хамачі,
• гребінцем,
• ĸреветĸою,
• ролами з цитрусовими аĸцентами,
• позиціями з легĸою гостротою.

Натомість більш витримані стилі вже несуть у собі інший гастрономічний напрямок і підходять далеĸо не до всіх суші. У професійному pairing тут важливо не слідувати моді, а дивитися на жирність, температуру, соуси, хруст і післясмаĸ.

У Маямі таĸа пара виглядає особливо органічно, бо вона збирає одразу ĸільĸа лоĸальних ĸодів: seafood culture, cocktail culture, premium dining і любов до чистих, ясĸравих смаĸів. Саме тому для мене blanco tequila з певними видами суші – це не спроба здивувати, а цілĸом логічне pairing-рішення в ĸонĸретному місьĸому й гастрономічному ĸонтеĸсті.

Профільні медіа про pairing таĸож прямо пишуть, що blanco добре працює з сирою рибою, морепродуĸтами та spicy sushi.

У чому головна різниця між японсьĸими, америĸансьĸими та європейсьĸими суші

З мого професійного досвіду, різниця полягає не лише в інгредієнтах. Вона – у філософії.

Японсьĸі суші – це точність, тиша і повага до продуĸту.

Америĸансьĸі суші – це адаптація, ĸомфорт і виразний смаĸ.

Європейсьĸі суші – це баланс між техніĸою, естетиĸою і сучасною гастрономією.

Японія вчить не перебільшувати. Америĸа вчить працювати з емоцією та доступністю. Європа вчить не боятися авторсьĸого почерĸу, але не втрачати відчуття міри.

І саме від цього напряму залежить pairing.

До деліĸатних суші не можна підходити таĸ само, яĸ до ролів із темпурою та ĸремовими соусами. Сьогодні у світі немає одного «правильного» напою до суші – є правильнее розуміння того, яĸі саме суші перед тобою.

Суші яĸ глобальна ĸухня вимагають нового професійного мислення

Я бачу це не лише у власній праĸтиці, а й у роботі з персоналом та під час майстер-ĸласів: сучасне розуміння суші потребує від фахівця не механічного повторення техніĸи, а глибоĸого прочитання продуĸту, теĸстури та гастрономічного ĸонтеĸсту.

Сьогоднішня розмова про суші має бути глибшою за шаблони. Суші більше не існують лише в межах одного ĸультурного ĸоду: вони стали частиною світової ресторанної мови, а отже і pairing поруч із ними заĸономірно еволюціонує.

Сильний pairing починається не з модного напою, а з точного розуміння самої страви – її теĸстури, температури, жирності, ролі соусу, рівня умамі та логіĸи подачі. Саме тому сучасна ĸультура суші вимагає від фахівця не шаблонних рішень, а професійного мислення. І в цьому, на мою думĸу, сьогодні полягає головна трансформація суші поза Японією.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Карина Москальчук – суші-шеф, підприємець, лауреат національної відзнаĸи «Знаĸ яĸості», еĸсперт у сĸладі журі національної нагороди, учасниця редĸолегії міжнародного фахового видання, автор науĸових публіĸацій. Має професійний досвід роботи в Уĸраїні, Європі та США, проводить майстер-ĸласи та навчає персонал заĸладів. Спеціально для Drinks+ Карина дослідила метаморфози культури суші за межами Японії та як разом з цим змінюється […]

Wine Travel Awards вітає свого суддю цьогорічного релізу премії з високим призначенням! Крістіан Цехмайстер (Christian Zechmeister) очолить одну з найавторитетніших винних освітніх інституцій Європи.

Після більш ніж трьох десятиліть на чолі Weinakademie Österreich (Австрійської Винної Академії) Йозеф «Пепі» Шуллер MW (Joseph Schuller) завершить свою каденцію наприкінці 2026 року, передавши керівництво Крістіану Цехмайстеру. Нині Цехмайстер обіймає посаду генерального директора Wein Burgenland, Регіонального винного комітету Бургенланду, а також є уповноваженим представником Weintourismus Burgenland GmbH.

Нагадаємо, що на додаток до своєї майбутньої керівної ролі, цього року Крістіан Цехмайстер увійшов до почесного журі премії Wine Travel Awards 2025–2026.

Австрійська Винна Академія є дочірньою структурою Австрійської Винної Маркетингової Ради (Austrian Wine), якій належить 50% установи. Від часу заснування у 1991 році найбільша винна школа Європи прийняла понад пів мільйона учасників з усього світу – від аматорів до Masters of Wine.

«Австрійська Винна Академія є свідченням провідної ролі Австрії у винній освіті. Від самого початку Пепі Шуллер забезпечив потужний міжнародний потік студентів, які отримували ґрунтовні знання як про австрійські, так і про світові вина. Я щиро вдячний йому за цей внесок. Шуллер залишає по собі вражаючу спадщину, і я впевнений, що Крістіан Цехмайстер гідно продовжить його роботу. Я з нетерпінням очікую на нашу тісну співпрацю», – зазначає Кріс Йорк (Chris Yorke), генеральний директор Австрійської Винної Маркетингової Ради (Austrian Wine) та голова Ради Винної Академії.

Міжнародний фокус

Австрійська Винна Академія була заснована у 1991 році як дочірня структура Austrian Wine з метою впровадження професійної системи винної освіти для представників готельно-ресторанної сфери, роздрібної торгівлі, споживачів та виноградарів.

Йозеф Шуллер, перший Master of Wine в Австрії, очолює Академію від моменту її створення. Під його керівництвом вона перетворилася на національну винну школу з акцентом на австрійські вина та широку програму семінарів по всій країні. Завдяки власному міжнародному досвіду Шуллер заклав глобальний підхід від самого початку – як у навчальних програмах, так і через партнерства з провідними інституціями, такими як Institute of Masters of Wine, Wine & Spirit Education Trust (WSET), Університет Гайзенгайм у Німеччині та Цюрихський університет прикладних наук у Ведензвілі.

«Я пишаюся тим, що новий генеральний директор є випускником Винної Академії і вже добре розуміє її дух», коментує рокировку пан Шуллер. «Я із задоволенням залишуся у Раді директорів Академії та підтримуватиму Крістіана на новій посаді».

Після оголошення паном Шуллером про завершення роботи на посаді генерального директора наприкінці 2026 року, було розпочато міжнародний пошук найкращого кандидата. Серед великої кількості сильних претендентів перевагу було надано уродженцю Бургенланду Крістіану Цехмайстеру. Його останні ролі включають посади генерального директора Wein Burgenland, Регіонального винного комітету Бургенланду та уповноваженого представника Weintourismus Burgenland GmbH.

Фаза передачі повноважень від Шуллера розпочнеться у серпні, а повне керівництво Академією Цехмайстер перебере з січня 2027 року. Як випускник і лектор Винної Академії, він добре знає її структуру та філософію.

За словами Цехмайстера: «Австрійська Винна Академія стала однією з найвідоміших міжнародних винних інституцій під керівництвом Йозефа Шуллера. Я радий професійному виклику, що стоїть переді мною, але також усвідомлюю велику відповідальність. Мета полягає в тому, щоб зберегти успішну програму Weinakademiker та водночас розробити нові пропозиції, адаптовані до сучасних ринкових умов. Я переконаний, що разом із майбутньою командою Академії та у співпраці з Austrian Wine ми досягнемо цього. Для мене це повернення до витоків — адже саме в Австрійській Винній Академії розпочалася моя кар’єра».

_____________________

Досьє D+

Про Weinakademie Österreich (Австрійську Винну Академію)

Австрійська Винна Академія є дочірньою структурою Austrian Wine (50%). Її навчальна програма охоплює курси від базових до поглиблених для винних експертів. На сьогодні понад 1300 студентів із 58 країн отримали диплом Weinakademiker – міжнародно визнану кваліфікацію, що є фундаментом для найпрестижнішого винного звання у світі – Master of Wine (MW). Дванадцять випускників Академії вже здобули цей титул. З 2004 року Академія також приймає курси Institute of Masters of Wine, що сприяло підготовці понад 100 Masters of Wine.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Wine Travel Awards вітає свого суддю цьогорічного релізу премії з високим призначенням! Крістіан Цехмайстер (Christian Zechmeister) очолить одну з найавторитетніших винних освітніх інституцій Європи. Після більш ніж трьох десятиліть на чолі Weinakademie Österreich (Австрійської Винної Академії) Йозеф «Пепі» Шуллер MW (Joseph Schuller) завершить свою каденцію наприкінці 2026 року, передавши керівництво Крістіану Цехмайстеру. Нині Цехмайстер обіймає […]

Дует батька і сина – виноробів Анатолія та Володимира Зелениць – створює вино в унікальному терруарі, де сама природа підказує смаки та аромати. Їхні виноградники розташовані в серці НПП «Подільські товтри», на південних схилах поблизу історичного містечка Кам’янець-Подільського. Мікроклімат і ґрунти цього регіону здавна вважаються перспективними для виноробства, і Зелениці лише підтверджують це власною практикою. Перші саджанці з’явилися у 2015 році, а сьогодні площа виноградників перевищує 6 га і в планах розширення – до 10.

У 2017 році родина заклала виробництво та підвали, а перше професійне вино – з урожаю 2018 року. З того часу ZELENYTSI WINERY працює у власному стилі: чесно, чисто, з відчутною любов’ю до експерименту.

Консультантами виноробні є молоді, але талановиті і відомі енологи Аліна Тенетка та Маша Скорченко. В асортименті білі, рожеві, червоні вина. Сухі, напівсухі та напівсолодкі. З витримкою в дубі та без. Вже урожай 2024 року дав 30 тисяч пляшок – що демонструє стабільність і зростання. Серед сортів-фаворитів: Цитронний Магарача, Мускат Дублянський, Йоханнітер, Ла Креснт, Юпітер, Мускат Блау, Монарх Технічний, Одеський Чорний, Гурзуфський Рожевий. Звертаємо увагу на перше вино з Одеського Чорного: винограднику лише три роки, але винороби зуміли досягти потрібних кондицій, підв’яливши ягоди. Результат – одне з найперспективніших вин колекції.

У 2021 році в Кам’янці-Подільському відкрився фірмовий магазин «Родинна виноробня», де можна продегустувати всі позиції. Виноробня в селі Боришківці також приймає гостей. Перші нагороди вже окреслюють потенціал господарства. Сортове біле сухе «Цитронний Магарача», ТМ ZELENYTSI, отримало 87,63 бала – один із найвищих результатів відбору – та було представлено на 46-му конгресі OIV.

ZELENYTSI WINERY – це історія, щойно розпочата. Вона – про землю, яка щедро віддячує тим, хто працює з натхненням. І про родину, яка створює вино, здатне розповісти про повагу, любов і Поділля більше, ніж будь-які слова.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Дует батька і сина – виноробів Анатолія та Володимира Зелениць – створює вино в унікальному терруарі, де сама природа підказує смаки та аромати. Їхні виноградники розташовані в серці НПП «Подільські товтри», на південних схилах поблизу історичного містечка Кам’янець-Подільського. Мікроклімат і ґрунти цього регіону здавна вважаються перспективними для виноробства, і Зелениці лише підтверджують це власною практикою. […]

Сьогодні Перу переживає тиху, але дуже цікаву зміну: країна, яку довгий час асоціювали насамперед із піско, поступово повертається на світову винну карту. І робить це по-своєму – поєднуючи давні традиції, розвиток аграрного сектору та новий інтерес до місцевого теруару.

Протягом багатьох років Перу асоціювалося передусім із своїм національним напоєм – піско. Але зараз ситуація змінюється: хоча експорт піско зростає, його споживання поступово знижується. Це відкриває нові можливості для розвитку виноробства, яке довгий час залишалося недооціненим.

Виноградний потенціал та нові винні маршрут

Сезон 2025–2026 став рекордним: урожай винограду в Перу сягнув приблизно 870 000 тонн, що на 10% більше, ніж роком раніше. Проте більша частина цього обсягу досі експортується як столовий виноград, а не використовується для виробництва вина. Саме тут приховано головний потенціал країни: Перу вже має потужну сировинну базу, яка може стати фундаментом для розвитку конкурентного винного сектору.

Виноробство в Перу зосереджене переважно в регіонах Іка, Ліма та Арекипа, територіях із унікальними кліматичними умовами. Особливо активно розвивається Іка, яка поступово перетворюється на центр винного туризму країни. Зростає інтерес до локальних винних маршрутів, дегустацій та гастрономічних подорожей, Перу починає приваблювати тих, хто шукає нові, ще не відкриті винні напрямки.

Перу на глобальній винній сцені

Хоча країна поки що залишається імпортером вина, вона вже входить приблизно до топ-25 виноробних країн світу. Перуанські виробники дедалі активніше беруть участь у міжнародних конкурсах, а інтерес до регіону з боку професійної спільноти зростає. Це ще не масовий гравець, але вже очевидно – Перу переходить із категорії «невідомих» у категорію «перспективних».

Втім, розвиток виноробства не позбавлений ризиків. У 2026 році країна стикається з потенційним впливом кліматичного явища Ель-Ніньйо, яке вже призвело до втрат сільськогосподарських угідь. Для виноробних регіонів, розташованих переважно у прибережних зонах, це залишається одним із ключових викликів.

Нова винна історія починається

Сьогодні Перу – це не лише країна давніх цивілізацій і гастрономічних відкриттів. Це також нова точка на винній мапі світу, де поєднуються історія, клімат, експерименти та амбіції.

І якщо ще вчора про перуанське вино знали одиниці, то вже завтра воно може стати одним із найцікавіших відкриттів для поціновувачів нових винних регіонів.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Джерело: reportlinker.com, 6wresearch.com, luxurylatinamerica.com, reuters.com
Фото: heatherjasper.com, bruisedpassports.com

Сьогодні Перу переживає тиху, але дуже цікаву зміну: країна, яку довгий час асоціювали насамперед із піско, поступово повертається на світову винну карту. І робить це по-своєму – поєднуючи давні традиції, розвиток аграрного сектору та новий інтерес до місцевого теруару. Протягом багатьох років Перу асоціювалося передусім із своїм національним напоєм – піско. Але зараз ситуація змінюється: […]

Катерина Ющенко, DipWSET – винна журналістка, а також номінант премії Wine Travel Awards 2025–2026 – провела ексклюзивне інтерв’ю з Девідом Адельшеймом у 2026 році. Ця стаття створена на основі тієї розмови, а всі цитати наведені дослівно. Редакції Drinks+ було особливо цікаво почути думки Девіда Адельшейма напередодні ініційованого нами Global Wine Tourism Day, що відбудеться 17 червня у Бургундії та включатиме майстер‑класи з Піно Нуар і Шардоне.

У кожній галузі є люди, які будують імперії, і є ті, хто будує фундаменти. Девід Адельсхайм належить до другої, значно рідкіснішої категорії. За більш ніж п’ять десятиліть у Долині Вілламетт він зробив те, що вдається дуже небагатьом виноробам у світі: допоміг створити не просто виноробню, а ідентичність цілого винного регіону – і зробив це, наполягаючи, тихо й послідовно, що всі навколо можуть зростати разом.

Я вперше зустріла Девіда Адельшейма в Лондоні – одна з тих зустрічей, які у винному світі здаються не випадковістю, а закономірністю. Розмова почалася там і продовжилася на Wine Paris, де й відбулося інтерв’ю, що стало основою цієї статті.

Коли я сіла з ним за стіл, то сказала, що деякі люди порівнюють його з Робертом Мондаві. Він усміхнувся – не приймаючи й не заперечуючи порівняння. Насправді паралель і точна, і хибна водночас. Як і Мондаві, Адельшейм був візіонером, який бачив те, чого інші не помічали. Але якщо Мондаві створив бренд, що став синонімом Напи, то Адельсхайм створив щось більш розпорошене й, можливо, більш тривке: культуру співпраці, яка зробила Долину Вілламетт світовим винним ім’ям.

Його історія – не про гучні жести, а про виважені рішення, деякі з яких він сам називає продуктивними помилками, що з роками склалися у щось виняткове.

Урок про бур’яни

Долина Вілламетт початку 1970‑х була, за словами Адельшейма, справжнім Диким Заходом. Не існувало жодної інструкції, жодного посібника з вирощування Піно Нуар у цьому куточку Тихоокеанського північного заходу. Піонери – а Адельшейм був серед перших – імпровізували, читали не ті книжки й вчилися на землі під ногами, часто болісно.

Я запитала його про найважливішу продуктивну помилку тих років. Він не вагався.

“Досить великою помилкою на початку було те, що ми не розуміли важливості бур’янів. Ми посадили лози, залишили бур’яни, і вони виросли значно більше, ніж самі лози, тож ми втратили більшість насаджень.” – Девід Адельшейм

Це звучить просто – майже наївно – але саме ця перша невдача з бур’янами стала одним із визначальних уроків орегонського виноградарства. Молоді лози, позбавлені світла й води через неконтрольовані бур’яни, просто не могли вижити. Першою реакцією стало протилежне – повне очищення ґрунту. Але з роками Адельшейма і його колеги знайшли середній шлях, який сьогодні цілком відповідає сучасній мові сталого виноградарства.

“Ми намагаємося дедалі більше залишати бур’яни, але це неможливо, коли молоді лози не мають джерела води, а бур’яни її забирають.” – Девід Адельшейм.

Я припустила, що, можливо, лозі варто боротися. Він одразу мене виправив – спокійно, але впевнено, як людина, що думає про це пів століття.

“Лоза не повинна боротися. Особливо коли вона така молода. Вона має укорінитися, вижити, розвиватися. А ми читали книжки, написані аматорами, а не про виноградарство.” – Девід Адельшейм.

Ця фраза запам’яталася мені надовго. Читати книжки аматорів, а не про виноградарство – дивовижно чесне зізнання від людини, яку сьогодні вважають одним із найавторитетніших фахівців. Але воно також відкриває суть орегонської винної історії: це були не корпорації, а люди, закохані в землю, які вчилися в реальному часі, роблячи помилки, що стали колективною мудрістю.

Урок бур’янів навчив Адельшейма головного: потрібно зберігати здатність ґрунту дозволяти лозам рости самостійно – без зрошення, без штучного втручання. Потрібен баланс. І пошук цього балансу, як він визнає, тривав десятиліттями.

“Ви справді хочете зберегти здатність лози рости самостійно. Знайти цей баланс на початку було непросто – ми тоді не знали, що робимо.” – Девід Адельшейм.

Радикальний акт співпраці

Якщо запитати будь‑кого у міжнародній винній спільноті, що вирізняє Долину Вілламетт, відповідь буде одна: співпраця. Це – її ДНК. І Девід Адельшейм – людина, яка закріпила цю ідею.

У більшості винних регіонів панує конкуренція. Техніки приховують, бренди просувають, сусідів випереджають. Вілламетт обрав інший шлях – і це не сталося випадково.

Я запитала, чому на початку він не зосередився лише на власному бренді. Звідки взялися Стімбоутська конференція Піно Нуар, спільний технічний обмін, колективне просування?

“Гадаю, сама ідея співпраці певною мірою прийшла від Чака Курі та Діка Ерата…” – Девід Адельшейм.

Адельшейм не просто перейняв цю ідею – він став її найпослідовнішим адвокатом на пів століття. І сьогодні він говорить про це без тіні сумніву.

“Я досі вважаю, що саме співпраця визначає долину Вілламетт…” – Девід Адельшейм.

А потім він дав, мабуть, найелегантніше визначення співпраці, яке я будь‑коли чула:

“Що таке співпраця? Це означає сприймати інші виноробні як спосіб посилити спільну видимість, а не конкуренцію.”– Девід Адельшейм.

Це звучить просто, але вимагає особливого типу характеру – здатності радіти успіху сусіда як власному. Адельшейм має цю рису сповна.

“Можливо, ми не та виноробня, яку шукають першою, але ми точно серед тих небагатьох, що завжди, завжди показують результат.” – Девід Адельшейм.

Клони: зв’язок із Бургундією

Одним із найважливіших внесків Адельшейма у виноробство США стало впровадження клонів Діжона. У 1970‑х Орегон мав доступ до обмеженої кількості клонів, переважно з Каліфорнії. Під час навчання у Бургундії Адельшейм помітив, що місцеві клони Шардоне дозрівають на два–три тижні раніше. Для прохолодного клімату це – революція.

“Я подумав: нам потрібен цей клон Шардоне. І водночас, звісно, клони Піно Нуар.” – Девід Адельшейм.

Ввезення клонів Діжона дало Орегону не просто новий матеріал – воно дало палітру. Замість двох клонів Піно Нуар стало сім–вісім, кожен із власним характером. Але головне – метою ніколи не було копіювання Бургундії. Клони мали допомогти Орегону знайти власний голос. Сьогодні Долина Вілламетт – один із найспеціалізованіших винних регіонів Нового Світу: близько 70% виробництва – Піно Нуар.

Три ґрунти, одна гора

Якщо співпраця – філософське серце Адельшейма, то ґрунт – його фізичне. І саме тут, говорячи про Чегейлемські гори, він запалюється найбільше.

Виноробня Адельшейма зосереджена повністю в межах AVA Chehalem Mountains – і це не випадковість. Тут є три абсолютно різні типи ґрунтів: лес, базальт і морські відклади.

“Три типи ґрунтів… абсолютно різні між собою, і водночас усі вони зосереджені в одній AVA.” – Девід Адельшейм.

Він створив окремі вина з кожного типу ґрунту – не як трофеї, а як демонстрацію.

“Не певен, що якась інша виноробня настільки зосереджена на вираженні теруару, як ми.” – Девід Адельшейм.

“Насправді те, що дедалі виразніше нас вирізняє, – це розташування наших виноградників.” – Девід Адельшейм.

Спадщина архітектора

Адельшейм не любить говорити про спадщину. Він охочіше обговорює лес і базальт, відстань між лозами й вибір клонів. Але спадщина – це те, що він створив. Він допоміг сформувати винний регіон, який сьогодні сприймають серйозно. Він робив це не через домінування, а через співпрацю. Не через наслідування, а через уважне слухання землі. Він помилявся – з бур’янами, з обробітком, з неминучими хибами піонера – і перетворював кожну помилку на знання, яким ділився.

Можливо, він напише книгу про співпрацю. Можливо, ні. Але його вина з трьох ґрунтів Чегейлемських гір уже говорять самі за себе. І, мабуть, найточніша міра його спадщини – те, що коли у винному світі говорять про Орегон, першим називають його ім’я. Не бренд. Людину.

І він досі будує. Я вдячна за ту першу зустріч у Лондоні й за тихі коридори Wine Paris, де ми змогли поговорити. Деякі інтерв’ю – це збір цитат. Це було радше спостереженням за тим, як людина підсумовує життя – і вирішує, без жодного пафосу, що попереду ще багато роботи.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Катерина Ющенко, DipWSET – винна журналістка, а також номінант премії Wine Travel Awards 2025–2026 – провела ексклюзивне інтерв’ю з Девідом Адельшеймом у 2026 році. Ця стаття створена на основі тієї розмови, а всі цитати наведені дослівно. Редакції Drinks+ було особливо цікаво почути думки Девіда Адельшейма напередодні ініційованого нами Global Wine Tourism Day, що відбудеться 17 […]

Публічне голосування премії Wine Travel Awards 2025–2026 завершилося, і цього року стало очевидним: Україна не просто присутня у світовому винному туризмі – вона формує його майбутнє. Майже 10% фіналістів цьогорічних номінантів премії, що на сьогодні об’єднує 48 різних країн, склали українці.

Найяскравіший доказ  – Chateau Chizay, який не лише очолив свою категорію, але й став абсолютним лідером голосування серед усіх номінантів премії, зібравши рекордні 1204 голоси. І хоч на цифрах цьогорічного голосування не могла не позначитися тривожна ситуація в усьому світі, до якої більшість країн поки що, на відміну від нашої країни, не адаптувалася, цей безпрецедентний результат вочевидь підкреслює: українське вино та винний туризм сьогодні – у фокусі глобальної уваги.

Втім, Chizay – лише верхівка пулу переможців. Цього року Україна представлена одразу кількома фіналістами у різних номінаціях, і кожен із них – окрема історія прориву, професійної зрілості та міжнародного визнання.

Українські фіналісти Wine Travel Awards 2025–2026

Chateau Chizay 

1 204  голоси – абсолютний рекорд премії і перше місце по категорії Brand – the Visiting Card of the Country. Зазначимо, що головними конкурентами були такі провідні і уславлені виноробні, як SHUMI Winery (Грузія)  – що є постійним учасником премії і зазвичай стабільно перемагає в кілької категоріях; Nico Lazaridi (Греція); виноробня, що приваблює підводною витримкою на живописному острові – Arrighi (Італія); а також Casa Ruffino (Італія), що носить ім’я знаного на весь світ бренду з Тоскани Ruffino.

Chateau Chizay став не просто переможцем своєї категорії – він випередив найближчого конкурента майже вдвічі. Це свідчить про феноменальну мобілізацію української спільноти та про те, що бренд з Закарпаття стає символом сучасного українського виноробства.

На чому ж  базується успіх вин та імені Chizay? По-перше, шато вже давно формує впізнаваний образ Закарпаття як винного регіону. Його засновникам вдалося поєднувати виноробство, музей, гастрономію та культурні проєкти. Виноробня демонструє технічну майстерність і стабільну якість та розвиває грамотні комунікації з міжнародними ринками та професійними спільнотами.

Це один із тих випадків, коли бренд стає візитівкою країни – саме так і визначає його премія.

Vitaliy Kovach Sommelier School

Це вже не перша перемога проєктів Віталя Ковача, але цього разу в категорії Unique Program  вона далася складніше, адже серед найближчих конкурентів виявилися такі потужні освітні проєкти як  WOW Wine School (Португалія) та програма найавторитетнішої персони винної Піднебесної – Fongyee Walker (Китай).

І все ж «Школа сомельє Віталія Ковача» як один із найвпливовіших освітніх центрів України випередила навіть такі потужні інституції, що є знаковими для глобальної винної освіти.

Кого цікавить винна освіта, радимо звернути увагу на такі сильні сторони школи: сучасна програма, адаптована до міжнародних стандартів; підготовка фахівців для ресторанної та винної індустрії; інтеграція енотуризму в навчальний процесс; формування професійної спільноти нового покоління. І то красномовний доказ того, що українська винна освіта вже не наздоганяє світ, а рухається з ним в одному темпі.

Wine&Spirits Ukraine

Український винний форум увійшов до ТОП-5 категорії Event of the Year разом з такими подіями: Festival of Undiscovered Grapes (США), Wine Paris (Франція), London Wine Fair (Велика Британія), VinOPERA Castel Mimi (Молдова).

Погодьтеся, бути у фіналі поруч із Wine Paris та London Wine Fair виставці вин з країни, де п’ятий рік іде повномасштабна війна – це визнання і робота, що межує з героїзмом. Wine&Spirits Ukraine демонструє, що Київ, попри все, стає важливою точкою на винній мапі Східної Європи.

Oleksandra Minenko-Decamps

Українка Олександра Міненко-Декамп, яка в минулому році стала переможцем премії у статусі «Гід року», цього разу знову зробила сильну заявку на перемогу, ставши лідером п’ятірки фіналістів категорії  Ambassador of the Year. Їй довелося змагатися з такими досвідченими персоналіями гастрономічної культури, як Anne-Wies van Oosten (Румунія/Нідерланди), Jamie Knee (США), Lotte Peplow (Великобританія).

Олександра сьогодні представляє Бургундію, але водночас активно просуває українську винну культуру у Франції.

Її робота – це культурна дипломатія, винна освіта, участь у міжнародних конкурсах, створення професійних мостів між Україною та Францією.

Вона стала однією з найпомітніших постатей премії. І нагадаємо, що українська делегація, присутня на Церемонії нагородження переможців 17 червня в Боні, матиме можливість долучитися до авторського освітнього туру Олександри провідними виноробнями та музеями вина Бургундії.

Solomiia Begun

Solomiia Begun – серед фіналістів Author of the Year. Цікаво, що в цій категорії до топ 5 потрапили одразу дві українки – і зайняли два перших місця. Соломія – автор, яка подорожує між Україною, країнами Азії та Францією, створюючи тексти, що поєднують емоційність, культурний аналіз і професійну глибину ресторанної критики. Її основними конкурентками стали: Viktoria Aleksovych (Україна),  Marianna Sigala (Греція/Австралія), Kevin Day (США) та May-Eliane de Lencquesaing (ПАР/Франція).

Viktoria Aleksovych

Вікторія посіла перше місце у категорії  Author of the Year. Її книга «Wine History of Zakarpattia», написана у соавторстві, стала проривом: це перше системне дослідження винної історії регіону, яке поєднує архіви, польові дослідження та культурний аналіз.

Вікторія випередила навіть таких досвідчених авторитетів, як: Prof. Marianna Sigala, Kevin Day та легендарна Леді Мей – May-Eliane de Lencquesaing, яка, попри те, що її вік пішов на друге сторіччя (!), продовжує літати зі Швейцарії до Південної Африки – доглядати за своєю виноробнею, і яка своє захоплююче життя у вині описала в одноіменній книзі.

Без перебільшення, така перемога Вікторії Алексович – історичний момент для української винної літератури.

 Vinos de La Luz

Говорячи про перемоги українців, було б несправедливо не згадати компанію Vinos de La Luz та її власника, інвестора України, доктора Рікардо Ф. Нуньєса: у голосуванні за кращі виноробні світу на Wine Travel Awards у фінал вийшла аргентинська виноробня групи компаній Vinos de La Luz, що  виробляє під своїм «зонтиком» українські вина.

Цей успіх заслуговує окремої уваги, адже доктор Рікардо Ф. Нуньєс – відомий візіонер винного світу, власник двох українських брендів Big Wines та 46 Parallel Wine Group (СЕО Наталія Бурлаченко), багато років інвестує у розвиток українського виноробства та виноградарства. І не припинив це робити і з початком війни.  Отже, цей результат важливий не лише для Аргентини, а й для України: пан Нуньєс послідовно інтегрує українське виноробство у глобальний контекст, інвестує у технології, виноградники та міжнародну репутацію українських вин. Його перемога – ще один доказ того, що українська винна індустрія має сильних союзників на світовій арені.

Та й загалом цьогорічні результати Wine Travel Awards – не просто успіх окремих брендів чи персоналій. Це – маніфест української присутності, попри війну, у міжнародному винному туризмі.

Детальніше про фіналістів можна дізнатися на сайті winetravelawards.com 

Що означає українська присутність у фіналі WTA? Ось 5 відповідей на це риторичне запитання:

Україна стала видимою на глобальній винній мапі.

Українські бренди та експерти конкурують із найсильнішими гравцями світу.

Винний туризм України – не хиткий тренд, а стійка тенденція, що розвивається всупереч усім викликам.

Міжнародна спільнота визнає професійність українських проєктів.

Українська винна культура стає частиною світового діалогу.

Церемонія нагородження: історичний шанс для українських виноробів

Нагадаємо, що за голосуванням слідує другий тур – оцінювання суддівською колегією. Хто стане переможцем п’ятої ювілейної премії Wine Travel Awards, ми дізнаємося в червні.

17 червня у Боні, у серці Бургундії – в регіоні, який задає тон світовому виноробству – відбудеться Церемонія привітання. В новому музеї Cité des Climats et Vins de Bourgogne у цей день пройде перший у світі  Global Wine Tourism Day, ініційований медіа-групою Drinks+.

І саме цього року подія набуває особливого символізму: 2026‑й – це 50‑річчя легендарної дегустації «Суд Парижа», події, що перевернула уявлення про винний світ і відкрила шлях новим країнам та новим стилям.

Саме тому участь у церемонії – це не просто почесна присутність. Це можливість для виноробів кожної країни – і України зокрема – представити свої вина та флагманські сорти на високій бургундській сцені, у діалозі з тими, хто формує глобальні винні тренди.

Для українських виробників це шанс:

• заявити про себе у професійному середовищі найвищого рівня
• одержати медійну видимість на міжнародному ринку
• продемонструвати потенціал автохтонних сортів
• інтегруватися у глобальні винні мережі
• стати частиною історичного моменту, коли світ знову переглядає винні канони

У рік, коли винний світ згадує «Суд Парижа», українські винороби отримують можливість вписати власну сторінку у винну історію.

З питань участі уЦеремонії нагородження переможців в рамках  Global Wine Tourism Day  або у винному турі Бургундією звертайтеся: 

 dimdi@ukr.net

***Wine Travel Awards

Заснована у 2021 році медіагрупою Drinks+ Communication Media Group –  провідним винним медіа Східної Європи з 35‑річним міжнародним досвідом – премія Wine Travel Awards є щорічною глобальною ініціативою, що відзначає найкращі досягнення у шести номінаціях та шістнадцяти категоріях.

WTA – це більше, ніж нагорода. Це динамічна міжнародна спільнота, що охоплює понад 48 країн і сприяє співпраці, професійному зростанню та підвищенню видимості винних і туристичних проєктів. Щорічний WTA Guide, який виходить у друкованому та цифровому форматах, поширюється на ключових світових подіях – таких як ProWein, Wine Paris, London Wine Fair тощо.

До складу журі WTA входять всесвітньо відомі експерти, серед яких Robert Joseph, Felicity Carter, Dr Ricardo Nunez, Fiona Morrison MW, Yang Shen, Dr Gergely Szolnoki, Per Karlsson, Richard Bampfield MW, Sarah Abbott MW та інші.

Заглавне фото: Chateau Chizay

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Публічне голосування премії Wine Travel Awards 2025–2026 завершилося, і цього року стало очевидним: Україна не просто присутня у світовому винному туризмі – вона формує його майбутнє. Майже 10% фіналістів цьогорічних номінантів премії, що на сьогодні об’єднує 48 різних країн, склали українці.   Найяскравіший доказ  – Chateau Chizay, який не лише очолив свою категорію, але й […]

Червона доріжка винного дизайну, або як Wine Paris 2026 перетворив естетику вина на подіум індустрії.

Одна з найбільших світових виставок у сегменті вина та алкогольних напоїв – Wine Paris 2026, – як вже повідомляв D+, відбулася у Парижі з 9 по 11 лютого. Цього року Париж встановив нові власні рекорди: понад 6 500 експонентів із більш ніж 60 країн та близько 63 500 професійних відвідувачів із 169 країн. Це приблизно на 20% більше, ніж роком раніше, що вивело паризьку виставку на п’єдестал за номером 1 серед міжнародних майданчиків винної індустрії. 

Втім, статус Парижу як столиці моди, спокушає розглянути Wine Paris 2026 не просто крізь призму цифр чи виробничих трендів, не лише як місце дегустацій та професійних зустрічей. Неймовірно привабливим є «червона доріжка» Парижу – дизайн етикеток, графічні рішення та брендинг виноробень, які відображають актуальні тенденції у винній індустрії. Загалом традиція демонструвати нові підходи до дизайну вина – характерна для експозицій Франції. І виставка Vinexpo Bordeaux, гідним нащадком якої стала Wine Paris, протягом десятиліть була головною міжнародною платформою для презентації преміальних луків для винних брендів. Саме там виноробні, як правило вперше, представляли оновлені етикетки, нові графічні концепції та переосмислену айдентику.

Сьогодні цю роль блискуче грає Wine Paris. Адже саме через дизайн формується перше враження про вино. Те саме перше враження, яке вдруге справити не можливо. Тому огляд представлених на Wine Paris візуальних рішень дає змогу побачити, як змінюється сучасна мова (і мода) вина та які естетичні підходи сьогодні домінують на подіумі.

Цього року Wine Paris нагадував складну екосистему, де вино взаємодіє з архітектурою, графічним дизайном і новими культурними трендами споживання: стенди працювали як повноцінні візуальні історії, а етикетки – як меседжі дизайнерської мови. Мабуть, як один з найбільш комплексних прикладів, особливих підходів до винного фешн, варто згадати глобальну компанію Berlin Packaging, що об’єднує провідні світові виробництва з упаковки та преміального скла. В Парижі вона представила концепцію «Sculpting» – дизайнерський підхід до створення пляшок, що поєднує естетику, текстуру та функціональність, підсилюючи преміальний характер бренду. І що прикметно, поруч із класичними винними категоріями впевнено заявив про власну мову та моду сектор безалкогольних напоїв.

Мій стенд – моя фортеця бренду

Однією з найбільш помітних тенденцій Wine Paris 2026 стали концептуальні дизайнерські стенди, що демонстрували і архітектуру бренду. Багато виробників, як показав Wine Paris, відмовляються від класичної виставкової логіки «бар + полиці з пляшками» на користь простору, що передає філософію винороба.

Гарний приклад – стенд Gérard Bertrand, одного з найвідоміших виробників Лангедоку. Простір був оформлений у природній естетиці з використанням світлого дерева, рослин і м’якого світла – своєрідна алюзія на біодинамічне виноробство, яке є центральним елементом філософії виноробні.

Подібний підхід дедалі частіше можна було побачити і на стендах регіональних консорціумів: простір організовували так, щоб поєднати дегустацію, навчання, неформальну розмову – і одночасно зробити заявку на стиль. Як приклад наведу German Pavilion – стислий, структурований простір, де 68 німецьких виробників об’єднались під єдиною символікою. Це були не окремі стенди, а один великий наратив, де кожен учасник мав свій куточок, але все було вписано в чітку графічну систему. 

Багато компаній для Wine Paris 2026 обирали такі дизайнерські рішення як підвісні логотипи/вивіски над стендом для більшої видимості з проходу; барні столи з відкритим доступом; розділення простору на окремі функціональні зони (тестові, презентаційні, переговорні). Деякі стенди пропонували динамічні кути з короткими презентаціями, відео про виноробство або мобільні дегустаційні секції, що допомагало гостям краще пізнати продукт навіть без тривалої розмови з виробником.

Дегустація як навігація

Ще одна помітна тенденція – великі зони вільних дегустацій. Все чітко підписано за регіонами, є QR-коди для додаткової інформації. На відміну від традиційного формату, де кожна дегустація прив’язана до конкретного виробника, у таких просторах відвідувачі могли самостійно і у власному ритмі знайомитися з різними стилями вина, чи це Шампань, чи вина з Лангедоку. Це давало змогу швидко орієнтуватися у великому масиві продукції, відкривати нові регіони. І, що під час виставок стає все важливішим, – робити це планомірно, економлячи час виробника, але приділяючи більше уваги тим винам, що зацікавили.

Безалкогольний сектор займає final pose spot

Однією з найбільш обговорюваних зон виставки стала Be No – простір, присвячений безалкогольним та dealcoholised напоям. Сектор безалкогольних вин сьогодні виходить на перший план подіуму, так званий final pose spot, не лише через сам продукт, а й через його візуальне оформлення. Насправді – нічого дивного: у сегмент No&Low сьогодні подаються виключно продвинуті, та найвідважніші винороби, готові ризикувати та експериментувати, і їхня актуальність позначається у дизайні пляшок і етикеток. Тут уже не йдеться про питання «бути чи не бути»: продукт існує – і саме дизайн стає ключовим способом комунікації з покупцем. Яскраві шрифти, нестандартні форми пляшок, сміливі графічні рішення – усі ці елементи підкреслюють інноваційність і позиціонування бренду.

Тут було представлено сотні позицій – від безалкогольних вин до складних ботанічних блендів, створених для гастрономічних поєднань. 

Так, французький бренд безалкогольного ігристого French Bloom виводить у світ свої вина в «маленькій чорній сукні» – матових чорних пляшках з мінімалістичною золотою типографікою, створюючи естетику, ближчу до парфумерії або люксових косметичних брендів.

Ще один показовий приклад – австралійський NON, який створює гастрономічні безалкогольні напої для ресторанних пейрингів. Його дизайн навмисно стриманий: мінімалістичні номери замість назв і майже без декоративних елементів. Виробник позиціонує себе не як «замінник вина», а як самостійна гастрономічна категорія.

А французький бренд  Bonne Nouvelle 2026 року вивів на ринок серію безалкогольних ароматизованих вин із яскравими фруктовими етикетками, що апелюють до молодої аудиторії та нових форматів споживання (як‑от Dry January чи casual зустрічі).

Етикетка еволюціонувала

Поруч із архітектурою стендів помітно еволюціонують і самі винні етикетки. На Wine Paris 2026 дедалі частіше можна було побачити дизайн, що працює за принципами сучасної графіки: мінімалізм, сміливу типографіку, символічні або художні ілюстрації. Етикетка вже не просто повідомляє про апеласьйон або сорт. Вона стає першою точкою контакту між вином і споживачем, своєрідною обкладинкою історії, яку бренд хоче розповісти. Як ось прованське розе Whispering Angel стало впізнаваним у всьому світі завдяки ультрамінімалістичній етикетці та прозорій пляшці, які сформували естетику цілої категорії рожевих вин.

Ще одна зміна пов’язана з тим, що етикетка тепер має працювати не лише на полиці магазину, а й у цифровому просторі. У соціальних мережах складні герби або дрібні декоративні елементи часто губляться на екрані смартфона. Натомість сильна графіка, чітка типографіка і виразні кольори легко впізнавані навіть у невеликому форматі. Саме тому багато сучасних брендів переходять до більш мінімалістичних і графічних рішень. Такий підхід робить етикетку помітною і в магазині, і в Instagram. Помітним прикладом є виноробня з Провансу Maison Cantarelle. Її етикетки сміливі, яскраві, графічні, сучасні – справжні маленькі арт‑об’єкти. Такий підхід також передає характер вина – легкий та відкритий.

Ще одна прованська виноробня Clos des B, навпаки, робить ставку на мінімалізм і стриманість: прості форми, палітра з двох кольорів, на титулі – перелік сепажів, з яких виготовлено вино.  

Щоб привернути увагу споживача, багато сучасних етикеток працюють із культурними та географічними символами. Іноді це архітектура або ландшафт, іноді – образи, які стали візуальними маркерами країни. Наприклад, австралійські бренди часто використовують на етикетках місцеву фауну, створюючи просту й упізнавану асоціацію з країною походження. Такі образи працюють як своєрідні «візуальні мнемоніки», що допомагають споживачеві швидко ідентифікувати стиль вина. До прикладу, австралійська виноробня Strelley Farm Estate привертає увагу до свого рожевого петнату екзотичними мотивами.

Інший підхід демонструють бренди, які звертаються до естетики певної культури. Показовий приклад – бренд Bento, створений дизайнерською командою Denomination. Його етикетка побудована на елементах японської візуальної культури: вертикальна типографіка нагадує структуру традиційних японських написів, ілюстрації персонажів злегка гумористичні, а червоні графічні акценти відсилають до вермільйонних печаток, характерних для японського мистецтва.

Салон – люстерко індустрії

Wine Paris дедалі яскравіше демонструє, як швидко трансформується винний світ. Сьогодні вино розповідає свою історію не лише у келиху – воно починається значно раніше, у просторі, де ця історія представлена. Wine Paris 2026 підтвердив: дизайн став ключовим інструментом мови. Він формує перше враження, визначає преміальність продукту та відкриває нові способи взаємодії аудиторії з вином. І навіть таргетує продукт на конкретні покоління споживачів.

Врешті-решт, вино тепер говорить не лише через смак, а й через форму, колір, графіку і простір, створюючи нову мову винного світу, де візуальна культура стає невід’ємною частиною досвіду.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Червона доріжка винного дизайну, або як Wine Paris 2026 перетворив естетику вина на подіум індустрії. Одна з найбільших світових виставок у сегменті вина та алкогольних напоїв – Wine Paris 2026, – як вже повідомляв D+, відбулася у Парижі з 9 по 11 лютого. Цього року Париж встановив нові власні рекорди: понад 6 500 експонентів із […]

28 березня у Львові, на локації Park Art of Rest, відбувся Gastro Bloggers Day – подія, що об’єднала активних, амбітних і відкритих до розвитку людей, створивши простір для нових ідей, партнерств і можливостей. Серед 200 гостей заходу – 50 блогерів та інфлюенсерів. Комунікаційна медіагрупа Drinks+ виступила інформаційним партнером заходу.

Вже з перших хвилин події креативні деталі наповнювали простір енергією: гостей зустрічали дзеркальні зайці від @happy_lastivka, даруючи яскраві емоції та гарний настрій. Фотозона в стилі бордо із золотими яблуками, брендволом і кріслом у формі яблука від партнера @futufu_com вражала своєю естетикою та оригінальністю. 

Коктейльний настрій Gastro Bloggers Day забезпечував бар Української школи гостинності Horeca School, засновником якої є Михайло Шевелюк. Музичний супровід на піаніно створювала джазова піаністка та співачка IPATOVA, учасниця Spotify Equal Україна.

Гостей привітала ведуча заходу Ілона Гвоздєва, українська танцівниця, хореограф та переможниця «Танців з зірками», засновниця жіночого заходу UWU, автор тілесних практик, курсу WES і жіночого клубу WES. Подію відкрив показ міжнародної модельної агенції royalfamily_models із презентацією колекції українського бренду @ya.vyhodzhu – унікальної ручної роботи у повсякденному виконанні.

З офіційним відкриттям виступили організатори Gastro Bloggers Day: Віталія Дубовецька (Chief Executive Officer (CEO) & Founder в Smart Cooking Club) та авторитетна в гастрономічних колах діячка  Неля Шпілєвая. Як багатьом вже відомо, Віталія та Неля у вдалому професійному тандемі розвивають проєкт Gastro Bloggers Day як платформу для зустрічей фудблогерів і представників індустрії гостинності, сприяючи новим знайомствам і партнерствам.

У межах заходу відбулася панельна дискусія власників бізнесу на тему: «Чому більшість особистих брендів – ілюзія?». Модераторкою виступила Ольга Йолтуховська – провідний бізнес-консультант, співзасновниця Big Mama Business Solutions, рекордсменка «Книги рекордів України» за кількістю проведених стратегічних сесій, лауреатка Ukrainian Business Award і премії «Вибір країни», засновниця Big Mama Business Solutions. Серед ключових тем: економіка та життєздатність бізнесу, команда як головний ризик, особистий бренд і маркетинг, довіра та відповідальність, а також майбутнє ринку.

Окремо відбулася панельна дискусія блогерів та інфлюенсерів, модератором якої став Євген Комаров – гастроюрист, business developer компанії GLOBAL LAW, експерт HoReCa з 23-річним досвідом і засновник освітнього проєкту «Підтримка HoReCa». Учасники обговорювали зміни в монетизації, чесність і лояльність, табу в роботі, взаємодію з алгоритмами, а також використання ШІ в блогінгу.

Протягом усього дня працювала експозона з дегустаціями та презентаціями українських виробників продуктів, напоїв, товарів для дому, одягу, парфумерії та аксесуарів.

Партнером заходу виступив перший децентралізований банк на блокчейні – WeFi. З презентацією виступив Олександр Дідич – інвестор і партнер банку, який об’єднав в Україні тисячну спільноту навколо моделі фінансової свободи та екосистеми Deo Bank.

Яскравим музичним акцентом Gastro Bloggers Day став виступ української співачки, композиторки та поетеси Yagoda, переможниці проєкту «Українська пісня». Також відбулася лекція професійного стиліста та імідж-коуча Алли Лісогор на тему «Стиль як інструмент впливу». Родзинкою події став кулінарний майстер-клас від відомих шефів та блогерів, під час якого учасники створювали авторське меню з акцентом на ферментацію та глибину смаку. Завершенням дня стало яскраве танцювальне шоу від Ілони Гвоздєвої.

Квіткові композиції для спікерів та організаторів були надані бутіком @flower.taxi, а образи організаторів (макіяж і зачіски) створені салоном краси @miss.princess.beauty.

Головний результат події – не лише нові знання, а й конкретні рішення, корисні контакти та натхнення рухатися далі.

Організатори дякують кожному учаснику, партнеру та спікеру за довіру й енергію.

Інформаційними партнерами заходу виступили: @egoist_magazine, @agroportal.ua, @lviv_joy, @collaboration_mag, @topmagazine.official, @Drinks+, @uwu_gvozdeva, @fashion24.ua, @ibis.lviv, @studyua, @www_business_club, @favorite_food_drinks, @cashflowagency.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

28 березня у Львові, на локації Park Art of Rest, відбувся Gastro Bloggers Day – подія, що об’єднала активних, амбітних і відкритих до розвитку людей, створивши простір для нових ідей, партнерств і можливостей. Серед 200 гостей заходу – 50 блогерів та інфлюенсерів. Комунікаційна медіагрупа Drinks+ виступила інформаційним партнером заходу. Вже з перших хвилин події креативні […]

14 квітня 2026 року в Києві відбудеться профільний галузевий захід «Виноградарсько-виноробна галузь – зміни, які обіцяють покращення? Діалог бізнесу та держави».

Організаторами події виступають Українська виноградарсько-виноробна асоціація спільно з Асоціацією крафтових виноробів України.

До участі запрошуються представники бізнесу, органів державної влади, профільних міністерств, комітетів Верховної Ради України, а також експертного середовища.

Захід стане відкритим майданчиком для конструктивного діалогу між виноробами, представниками влади та експертами.

У фокусі уваги – практична реалізація законодавчих змін, удосконалення регуляторної політики, а також пошук ефективної моделі взаємодії держави та бізнесу для сталого розвитку виноградарсько-виноробної галузі України в умовах глобальних трансформацій.

Ключові теми заходу:

• Взаємодія держави та бізнесу: роль держави – регулювати чи захищати? (оподаткування, акциз, ліцензування, державний земельний кадастр).
• Тлумачення та практичне застосування Закону України «Про виноград, вино та продукти виноградарства».
• Вплив світових тенденцій розвитку галузі на українські реалії в призмі соціокультурних змін.

Практичним завершенням заходу стане порівняльна дегустація теруарних вин України: однакові сорти винограду з різних регіонів та теруарів України.

Місце проведення: Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузірʼя», м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14-Б
Дата і час: 14 квітня 2026 року, 10:30-17:30
Формат: офлайн-захід з можливістю надання запису.
Реєстрація за покликанням: https://forms.gle/ULgJ7BYJ7HcQGkzDA
Контактна інформація: Українська виноградарсько-виноробна асоціація.
Контактна особа: Іван Овчінніков
тел.: +380 63 517 9908
e-mail: info@uvwa.com.ua

СПОНСОРСЬКА ПРОПОЗИЦІЯ
Запрошення до партнерства

Що отримує партнер
• розміщення логотипу на всіх комунікаційних матеріалах заходу
• згадування під час події як офіційного партнера
• можливість представлення продукції
• інтеграція бренду в зону заходу
• PR-ефект та підвищення впізнаваності серед цільової аудиторії
• можливість нетворкінгу з ключовими гравцями ринку

www.uvwa.com.ua

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

14 квітня 2026 року в Києві відбудеться профільний галузевий захід «Виноградарсько-виноробна галузь – зміни, які обіцяють покращення? Діалог бізнесу та держави». Організаторами події виступають Українська виноградарсько-виноробна асоціація спільно з Асоціацією крафтових виноробів України. До участі запрошуються представники бізнесу, органів державної влади, профільних міністерств, комітетів Верховної Ради України, а також експертного середовища. Захід стане відкритим майданчиком […]