Внимание!

На сайте используются cookie файлы

The site uses cookie files

Данный сайт имеет возрастное ограничение!

This site has age restrictions!

Я подтверждаю, что мне, увы, уже давно исполнилось 18 лет
I confirm that I have 18 years!

Gastronomy and Wine Portal

Борис Гаспарян

Борис Гаспарян: «Наша кінцева мета – створити унікальний археологічний парк»

22.08.2022, Персона

Легендарна земля Вірменії ховає безліч загадок і таємниць. Серед її долин і гір споконвіків селилися ще первісні люди, тож кожен камінчик тут може розповісти свою історію. А зрозуміти її допомагають археологи, які ледь не щороку роблять відкриття таємниць на вірменських теренах. 


Так, у 2007 році розпочалися розкопки печери поблизу села Арені, історія якої сягає 4000 років до н.е. Там було знайдено багато артефактів, серед яких і виноробня, вік якої нараховує щонайменше 6000 років! Тож не випадково ця вірменська пам’ятка стала учасником премії Wine Travel Awards і лідером голосування в номінації /The Visiting Card of the Country в категорії Authentic Location. Щоб дізнатися більше про цю унікальну локацію, ми поспілкувалися з керівником експедиції, науковим співробітником Інститута археології та етнографії Національної академії наук Республіки Вірменія Борисом Гаспаряном (Boris Gasparyan).

Борисом Гаспарян

У гірський місцевості Вірменії, мабуть, багато печер. Розкажіть про цей регіон. Чому археологів зацікавила саме ця печера? Звідки її назва – Пташина? І що означає одиниця в назві Areni -1? Скільки таких печер взагалі відкрито в цих місцях?

Ландшафт Вірменії дуже багатий на печери та скельні укриття, вони розкидані по всій країні і мають різне походження, розмір і морфологію. Серед них найцікавіші карсти, такі як печера Арені-1, яка утворилася в вапнякових скелях на лівому березі річки Арпа, поблизу місця її впадіння в притоку Гнішик і на висоті 1070 м над рівнем моря. Порівняно з сусідньою Грузією, у Вірменії карстові печери майже не розкопували, тому наше дослідження було зосереджено на тестових розкопках таких печер у північній та південній частинах країни. Арені-1 було обрано як печеру з цікавим місцем розташування, дякуючи її розміру і через те, що вона є так званим «мертвим карстом», тобто діяльність підземних вод закінчилася тут тисячі років тому, і всередині печери було сухо. Місцеві жителі називають її «Пташина печера», тому що вгорі видно гнізда печерних ластівок та інших птахів. Тут також проживають 14 видів кажанів, які організовують свій спосіб життя всередині печери. Цифра «1» в назві печер дана на основі законодавства про облік археологічних пам’яток Вірменії. «Areni» відображає громаду, «1» відображає номер археологічної ділянки. Тож «Печера Арені-1» під такою назвою це місце внесено до офіційного списку нерухомих пам’яток Вайоцдзорської області, а «Пташина печера» також використовується для збереження місцевого топоніму. Існують також печери Арені-2, Арені-3, Арені-4 тощо, які поширені в тій же місцевості, і деякі з них зберігають сліди діяльності, подібні до тих, що характерні для жителів пізнього халколіту, знайдених в Арені-1.

Борис Гаспарян

З чого розпочалася археологічна експедиція в Арені, які установи з яких країн брали участь, чи були представники спеціалізованих винних організацій? І як довго готувалися необхідні документи та дозволи – як нам відомо, скажімо, з досвіду виноградників в археологічному комплексі Помпеї, на це уходять десятки років зазвичай.

Археологічна експедиція в Арені розпочалася з двох причин. Це був погано вивчений регіон з точки зору археології, тому ми поставили за мету зафіксувати сліди ранньої діяльності гомінідів у долині річки Арпа. Цілі були досягнуті, тим часом ми відкрили дивовижний світ людей пізнього халколіту, які використовували цю унікальну екологічну нішу дуже специфічними способами, який був для нас новим. Раніше вважалося, що печери приваблювали людей палеоліту, а їх роль в організації способу життя зменшилася з розквітом ранніх сільськогосподарських суспільств. Розкопки Арені та багатьох інших місць у Вірменії показали, що це не так. Печери продовжують залишатися важливими культурними просторами навіть у період пізнього Середньовіччя, де відбувалися різні види людської діяльності (хованки чи таємні притулки, мисливські табори, релігійні та ритуальні храми). Розкопки в Арені-1 розпочалися в 2007 році як спільний вірмено-ірландський археологічний проєкт (Інститут археології та етнографії Національної академії наук Республіки Вірменія та Школа археології Університетського коледжу Корка, Ірландія) з метою вивчення початкових етапів заселення долини річки Арпа. У 2008 році до проєкту приєднався Cotsen Institute of Archaeology при UCLA (США). Головним спонсором розкопок у печері Арені-1 є Gfoeller Renaissance Foundation (США). Серед інших важливих спонсорів були Інститут археології та етнографії Національної академії наук Республіки Вірменія, Національне географічне товариство, Фонд родини Штайнмец, Фонд Чіцзян і Фонд Бучевер. Кошти на консервацію об’єкта (паркан, електрика, проходи, склад) та на інформаційні панелі надав Фонд посла США зі збереження культурної спадщини. Усі три сторони та члени команди від них були антропологами. Не було спеціалістів з вина та/або археологів, які б спеціалізувалися на археології чи історії вина. Пізніше вони приєдналися до проєкту. Дозволи були отримані дуже швидко, оскільки 1/3 ділянки була сильно зруйнована та забетонована, а розкопки, які тут проводилися, стали своєрідними запобіжними заходами для того, щоб зупинити руйнування ділянки в майбутньому.

Борис Гаспарян

Який перший знайдений артефакт вас найбільше вразив?

Перші артефакти, які мене найбільше вразили, це очеретяні соломинки, знайдені в одному з карасів (глиняні горщики), які належать установці з виробництва вина. Я сказав собі: «Боже! Це має бути пов’язане з виноробством, тому що це нагадує мені Ксенофонта, грецького історика V століття, який описує вірменський винний льох». У своєму «Анабазисі» він писав наступне: «Була також пшениця, ячмінь, боби і ячмінне вино у великих чашах. Самі зерна ячменю були в ньому, плавали врівень з краєм, а в ньому лежали очеретини, з яких одні були довші, інші коротші, але без суглобів. Коли хтось відчував спрагу, він повинен був взяти одну з них до рота і смоктати. Він був досить незмішаним (і міцним), якщо не додати трохи води, і напій був досить приємним для того, хто привчився до нього». (Ксенофонт 2008:138, книга IV, розділ V).


«Ландшафт Вірменії дуже багатий на печери та скельні укриття, вони розкидані по всій країні і мають різне походження, розмір і морфологію. Серед них найцікавіші карсти, такі як печера Арені-1, яка утворилася в вапнякових скелях на лівому березі річки Арпа, поблизу місця її впадіння в притоку Гнішик і на висоті 1070 м над рівнем моря»


Борисе, той факт, що ви орендували цю печеру, створив цікавий прецедент на теренах світового туризму. Уточніть, будь ласка, на яких умовах і за який період вам вдалося це зробити.

Уряд Вірменії вирішив надати деяким приватним організаціям кілька печерних локацій в оренду, які можна було б використовувати як туристичні напрямки і отримати певний дохід для подальшого збереження таких місць. Areni була найбільш «придатною», оскільки перед початком вищезазначеного проєкту завжди робились певні кроки. Мета нашого проєкту, який тоді був прийнятий урядом Вірменії, полягала в тому, щоб об’єднати три наступні завдання – наукове вивчення пам’ятки (розкопки, реконструкція тощо), збереження пам’ятки та елементів, відкритих під час розкопок, а також організувати цікавий туристичний напрямок для відвідувачів, що не суперечитиме першим двом цілям. Наш консорціум (Науково-дослідний фонд «Печера Арені-1», Вірменія та «Gfoeller Renaissance Foundation», США) зміг взятися за проєкт і орендувати печеру на 25 років. Ми глибоко переконані, що розкопки, збереження та консервація об’єкта паралельно з організацією атракцій для туристів є найкращим способом збереження спадщини. Між тим, наші кошти, отримані від туризму, спрямовані на розкопки, дослідження та збереження інших об’єктів, розташованих поблизу (печера Арені-2, археологічний комплекс Гнішикадзор, скельне укриття Гнішикадзор-1, скельно-вирізаний комплекс Єльпін тощо), і які пов’язані з історією мешканців печери Арені-1. Наша кінцева мета – створити унікальний археологічний парк і об’єднати мережу місць, де наші туристи та гості зможуть провести два-три незабутні дні та дізнатися інформацію про історію виноградарства, виноробства, походження старовинних ремесел, ритуали та світогляд стародавніх людей, що жили в долині річки Арпа тисячоліттями.

Борис Гаспарян

Тобто це буде своєрідний скансен? А що ви можете розповісти про життя людей, які мешкали там тисячі років тому? Ця печера використовувалася як домівка, господарське приміщення, культовий об’єкт чи все одразу (наскільки відомо, там були захоронення і знайдено черепи)? Що за меморіальні таблички встановлювалися – що на них написано?

Наші пращури почали використовувати печеру в нижньому палеоліті, приблизно 2-1,5 мільйона років тому. І вона, ймовірно, служила Homo erectus як мисливський табір або сезонний притулок. Також люди неоліту в кінці 7 тисячоліття до нашої ери використовували рідкісну частину першої галереї для проживання. Найбільш тривала експлуатація цієї екологічної ніші (печера Арені-1) зафіксована в епоху енеоліту (5300/5200 рр. до н.е. – 3400/3300 рр. до н.е.), особливо під час пізнього халколіту (4400/4300 рр. до н.е. – 3400/3300 рр. до н.е.). Cal BC). У цей період (близько 1 тисячі років) внутрішня частина першої галереї печери використовувалася як культова споруда, де, ймовірно, восени, відбувалися дуже складні сезонні ритуальні дії, пов’язані з вмираючим і оживаючим богом родючості та з природними циклами. Також частина біля входу цієї ж галереї використовувалася для проживання та організації виробництва товарів (металеві артефакти, шкіряні знаряддя та одяг, плетені циновки та корзини, інструменти, кістки тощо). Тобто цей простір займали ремісники, які охороняли храм і паралельно виготовляли товари для майбутніх ритуалів, що відбувалися всередині печери. Дуже обмежені сліди поселення в період середньої бронзи та раннього заліза (2200/2100 – 900/800 рр. до н.е.) були зареєстровані в різних частинах печери. Наступне інтенсивне заселення зафіксовано протягом усього Середньовіччя (4-18 ст. н.е.), коли печера продовжує служити місцем проживання, місцем для господарської діяльності та торговим пунктом поблизу Шовкового шляху, таємним місцем для переховування рукописів і товарів. І згодом, нарешті, тут був короткочасний притулок для біженців після російсько-перської, російсько-турецької воєн та геноциду 1915 року, які мігрували в регіон і починали шукати села для подальшої організації свого життя. Усередині печери є лише одне поховання немовляти часів пізнього халколіту. Решта глиняних конструкцій є просто ритуальними посудинами, що містять певні товари (металеві та кам’яні артефакти, насіння та інші залишки рослин), а деякі навіть фрагменти людських тіл – черепів без нижньої щелепи, стегнових кісток, ребер тощо, які мають сліди порізів, полірування, вогню і укусів від людських зубів. Це означає, що людей приносили в жертву всередині печери під час складних ритуалів, які також були пов’язані з культом. Загальні відомості про печеру та її історію розповідають меморіальні дошки, встановлені на цьому місці. Також кожна траншея (а їх шість) має окрему сучасну табличку, що пояснює стратиграфію та значення знахідок, виявлених у конкретній траншеї. Тексти на трьох мовах: вірменській, англійській та російській.

Борис Гаспарян

Як відомо, у 2011 році археологи виявили в печері Арені найстарішу у світі виноробню, якій 6000 років. Звичайно, що нас дуже цікавить історія, пов’язана з вином. Розкажіть, за якими ознаками ви з’ясували, що там була саме виноробня? Які специфічні приладдя, посуд були знайдені у печері на підтвердження цього?

Виноробний комплекс або установку для виробництва вина було виявлено у 2010 році у частині першої галереї разом із ритуальними бункерами (вони належать до пізньохалколітичного горизонту II). Перше уявлення про те, що ця конструкція пов’язана з виноробством, виникло після виявлення очеретяних соломинок в середині одного з глиняних горщиків для витримки вина, як я вже згадував вище. Також на користь цієї  версії говорять деталі конструкції (платформа з помітним кутом, що починає інсталяційний резервуар, серія глиняних горщиків або карасів вірменською мовою для зберігання та витримки вина), яка подібна до споруд часів встановлення виноробства у Вірменії. Ще докази – археоботанічні знахідки (залишки спресованої та подрібненої виноградної шкірки, гілок, плодоніжок, сусла тощо) на платформі дроблення та в середині карасів – у купі з результатами археохімічного аналізу не викликають сумніву, що в Арені-1 ми зафіксували давній виноградарський комплекс. Про це також говорять деякі артефакти, пов’язані зі споживанням вина. Вони представлені соломинками для пиття та особливою чашкою, виготовленою зі з’єднання рогу та дерева, яка призначена для пиття вина. Це чаша відродження, ймовірно, прототип Святого Грааля.


«Мета нашого проєкту, який тоді був прийнятий урядом Вірменії, полягала в тому, щоб об’єднати три наступні завдання – наукове вивчення пам’ятки (розкопки, реконструкція тощо), збереження пам’ятки та елементів, відкритих під час розкопок, а також організувати цікавий туристичний напрямок для відвідувачів, що не суперечитиме першим двом цілям»


Чи дозволяє ця знахідка говорити про те, що Вірменія може претендувати на статус колиски виноробства, як і Грузія? Чи все ж це більш пізня виноробня, і два віки розділяє артефакти, що використовуються як докази того?

Як на мене, ні Вірменія, ні Грузія не можуть претендувати на статус колисок виноробства, навіть виходячи з наявних чудових відкриттів. Обидві країни, нинішні кордони яких встановлені близько 30 років тому, не можуть бути колискою чогось. З наукової точки зору, правильніше говорити про регіон (Мала Азія, Вірменське нагір’я, Кавказ, Іранське плоскогір’я) – як одну з давніх колисок виноробства разом зі Східним Середземномор’ям, Левантом, Європою і південними частинами Російської рівнини. Археологія виноградарства та виноробства – дуже молода галузь археологічних досліджень, і я впевнений, що нас чекає багато нових і цікавих відкриттів щодо давніх колисок виноробства. У будь-якому випадку, в особі Арені-1 ми маємо перший відомий виноробний комплекс, який також претендує на початкові кроки «одомашнення» процессу вироблення вина. Початкові етапи виробництва вина тісно пов’язані з ритуалами, які відбувалися в печері, а перші кроки виноробства належать до ритуального світу наших предків. Лише із залізного віку (1-е тисячоліття до н.е.) виноробство стало важливою галуззю економіки та повсякденного життя, але все ще вимагало ряду важливих ритуалів щодо його виробництва, транспортування, зберігання та споживання.

Борис Гаспарян

Чи проводилися хімічні аналізи щодо того, які саме напої зберігалися в глиняних сосудах? Чи є відомості, яке то було вино – солодке чи сухе, міцне, червоне чи біле? І взагалі, чи можна підходити до тієї субстанції з точки зору сучасних уявлень про вино?

Хімічний або археохімічний аналізи не можуть визначити, які напої зберігалися в глиняних посудинах. Археологічні розкопки в печері Арені-1 виявили інсталяції та артефакти, датовані приблизно 4000 роком до н.е., які переконливо вказують на виробництво вина. Хімічні докази цієї гіпотези представлені за допомогою нового методу виявлення антоціану мальвідину, який надає винограду та гранатам червоного кольору. Використовуючи твердофазну екстракцію (SPE) і лужну обробку зразків черепків з подальшою комбінованою рідинною хроматографією та тандемною мас-спектрометрією (LC-MS/MS), цей метод був застосований до автентичних стандартів. Позитивний результат спостерігався для двох зразків з печери Арені-1, додаючи докази на підтримку гіпотези про те, що вино вироблялося на Вірменському нагір’ї в період пізнього халколіту. Знайдені в середині одного з великих глеків для зберігання залишки дали позитивну криву з невеликою, але чітко помітною кількістю сирингової кислоти в 50% органічної фракції. Другий черепок із великого глека для зберігання в печерному комплексі Арені-1 також показав позитивну криву. Такі посудини, як ті, що були знайдені частково закопаними всередині центральної галереї печери Арені-1, здається, добре підходять для отримання виноградного соку або комбінації виноградного соку та інших інгредієнтів (наприклад, соку глоду, граната або смоли) і зберігання його під час його бродіння на вино. Це, очевидно, не є незаперечним доказом, але хімічні дані, що вказують у тому ж напрямку, тепер можна додати до археологічного аргументу. Інформаційним джерелом для реконструкції перших і початкових вин можуть слугувати результати експериментальної археології. Зрозуміло, що в Арені-1 виноград знаходиться на початковій стадії одомашнення, мало чим відрізняється від дикого винограду (до речі, дикий виноград все ще росте в Гнішикадзорському каньйоні, неподалік від печери), а також обмежена кількість вина, виробленого в середині печери (судячи з карасів або глиняних стовпів, це було близько 150 літрів), наш консорціум ініціював експериментальний проєкт приготування вина з дикого винограду простими методами стародавнього виноробства. установки. Результатом стало червоне сухе вино, що містило приблизно 10,3-10,5% етанолу згідно з лабораторними аналізами.

Борис Гаспарян

Є якісь артефакти про культуру вина у ті стародавні часи? Можливо, у зображеннях на стінах печери чи літописи? Наскільки популярним був цей напій у ті часи?

Під час розкопок печери, як було сказано вище, виявлені численні артефакти, пов’язані з давньою виноробною культурою. Це очеретяні соломинки, чашки та склянки з рогу та глини, а також фрагмент металевої чаші, який також можна віднести до споживання вина. Такі артефакти видно з середньовічних шарів і контекстів печери, які представлені поширеними скляними та глиняними чашами для пиття, чашками та іншими посудинами, характерними для виноробства та споживання напою. Серед них одним із найцікавіших є залізний серп, який датується XIII-XIV століттями нашої ери. Цей вид ножів для обрізки винограду добре відомий з ілюстрацій середньовічних вірменських рукописів. Крім того, соломинки, посудини для пиття, чаши добре відомі із зображень на теракотових, кістяних, металевих артефактах (рельєфах, печатках, прикрашених поїльниках тощо), а також інших пам’яток епохи енеоліту та бронзи й заліза. Усі ці зображення показують, наскільки важливим було виробництво вина та його споживання для стародавніх суспільств у цілому. Два популярні напої – вино та пиво – були в центрі ідентичності, світогляду та філософії, а також ритуалів, які гарантують ланцюжки циклів підтримки життя, символізують вічність дерева життя, а пізніше – є частиною економіки та забезпечення адміністративних мереж і торгівлі. Вино в людській культурі було символом відродження. Глибоко вірили, що вино з’єднує два світи – реальний світ на Землі та віртуальний, де живуть померлі люди та тварини. Тому вважалося, що вино п’ють всі – боги  та смертні, живі та мертві, що після того, як покидають Землю, існують на тому світі.

Борис Гаспарян

Розкажіть про останню експедицію разом з чеськими археологами. Які нові знахідки і відкриття подарувала Areni -1 Cave?

Ми з колегами з Чехії розкопували не печеру Арені-1, а деякі нові місця поблизу. Тим часом чеські колеги допомогли нам створити 3D-реконструкцію печери та деяких важливих артефактів, знайдених у ній. Серед найбільш інтригуючих і привабливих робіт назву реконструкцію облич трьох персон за допомогою черепів, які були зафіксовані навколо виноробної установки. Зараз ми маємо портрети трьох людей, які дивляться на нас з монітора комп’ютера, це представники комплексного суспільства епохи енеоліту, яке створювало давнє вино та одомашнювало виноград, набувало навичок зрошення, створювало металообробку та виготовляло взуття та красиві циновки, моделювало Всесвіт і ставило Сонце в його центрі, інтерпретувало сили природи за допомогою власних інтелектуальних уявлень (вода, сонячна енергія та сонячний герой, громовий меч тощо) на основі повторюваних спостережень природних циклів (наприклад, циркуляція води в природі). В даний час сучасні вірменські винороби займаються відновленням найдавнішої в світі культури виноробства.


«Печера Арені-1 як туристичний об’єкт знаходиться на початковій стадії свого розвитку. Наше бачення щодо розширення туристичної інфраструктури місця полягає у відкритті музею всередині третьої галереї, де люди зможуть побачити деякі з найцікавіших знахідок, виявлених під час розкопок. Крім того, ми плануємо створити дегустаційну зону, де люди зможуть отримати досвід стародавніх способів пиття вина та скуштувати вино з дикого та дикоростучого винограду»


Чи є спеціальні екскурсії в печеру для фахівців виробництва вина, які саме відомості, на ваш погляд, можуть зацікавити знавців та вайнловерів?

Сучасні вірменські винороби намагаються стверджувати, що вони відроджують давні традиції культури вірменського виноробства. І в цьому є частка правди, адже в промисловому виробництві вина використовується багато стародавніх знань, пов’язаних із традиційними сортами винограду, їх виробництвом у великих масштабах, а також історіями, які розповідали їхні діди та бабусі. Але є ще багато речей, які потрібно відкрити, вивчити та пояснити. У цьому наш консорціум надає дуже активну допомогу за допомогою результатів досліджень історії стародавніх вин, які ми виробляємо та впроваджуємо щороку. Щороку ми організовуємо спеціальні тури для фахівців, які цікавляться виноградарськими ландшафтами минулого, історією виробництва першого та початкового виноробства, ритуальними обрядами, пов’язаними з вином, залежно від індивідуальних та групових запитів. Ми вважаємо, що різні аспекти походження, одомашнення виноградної лози, значення різних традиційних операцій, що існують у вірменському виноградарстві, а також археологічні та історичні етапи, які можна побачити за археологічним дослідженням виноробства у Вірменії,  є безцінними, і кожен зацікавлений може вибрати серед цих відомостей найактуальніше для себе. Крім того, не менш привабливим для вивчення є філософське значення вина, його зв’язок з ритуалами минулого і релігією в цілому. І, нарешті, ми плануємо організовувати дегустаційні тури для людей, які дійсно є любителями вина, щоб паралельно прочитати лекції про вино та стародавні способи споживання з можливістю спробувати вино з дикого винограду, а після чого гості побачать печеру як місце археологічних розкопок.

Борис Гаспарян

Щороку в жовтні вірменські винороби та десятки тисяч відвідувачів збираються на Фестиваль вина Арені. Розкажіть, будь ласка, про це свято.

Фестиваль вина Арені з’явився в результаті відкриттів, зроблених археологами в печері Арені-1. Найдавніше шкіряне взуття Євразії та найдавніший виноробний комплекс дуже швидко зробили це місце всесвітньо відомим, і кількість місцевих та іноземних відвідувачів печери почала помітно зростати. Я особисто був в оргкомітеті фестивалю на його початкових етапах. Цілі фестивалю полягали в тому, щоб популяризувати давнє вірменське виноградарство та культуру виноробства, наблизити відвідувачів до місця, де було зафіксовано давнє виробництво вина Вірменії, підштовхнути місцеву громаду доторкнутися до власної історії та стати її частиною. І, звичайно, створити подію, яка дасть можливість продавати місцеву їжу та напої та отримувати прибуток. Пік відвідування печери протягом року пов’язаний, перщ за все, з цим святом. Тоді черги відвідувачів перетворюються на нескінченний ланцюг, який тримається з ранку до заходу сонця.

Борис Гаспарян

Чи існують плани щодо перетворення Areni -1 Cave на музей з сучасними атракціями, з працюючою виноробнею та ампелографічними колекційними виноградниками?

Печера Арені-1 як туристичний об’єкт знаходиться на початковій стадії свого розвитку. Наше бачення щодо розширення туристичної інфраструктури місця полягає у відкритті музею всередині третьої галереї, де люди зможуть побачити деякі з найцікавіших знахідок, виявлених під час розкопок. Крім того, ми плануємо створити дегустаційну зону, як я описував вище, де люди зможуть отримати досвід стародавніх способів пиття вина та скуштувати вино з дикого та дикоростучого винограду. Також працює магазин сувенірів та подарунків, де ми плануємо поширювати деякі предмети, що несуть певні знання для відвідувачів, представлені місцевими скам’янілостями, мінералами (район дуже багатий на такі), копіями знахідок з печери, а також виробами, створеними місцевими майстрами. Будуть також книги, плакати, футболки та інші речі, які є звичними для кожної археологічної пам’ятки світу, що надає туристичні послуги. Серед наших важливих планів – створення 3D-атракції з використанням техніки анімації, де гості зможуть «поговорити» зі стародавніми виноробами, які колись мешкали у печері, і познайомитися з реконструкціями фасаду, зробленими у співпраці з чеськими та бразильськими колегами. Серед наших цілей також пов’язати відвідування печери Арені-1 з археологічним комплексом Гнішикадзор, який знаходиться менш ніж в 5 хвилинах їзди від печери. Ділянка являє собою практично старовинний виноградник, який розкопували силами нашого проєкту протягом року і який підготували для відвідувачів. Тут вони зможуть дізнатися багато нового про історію та методи давнього виноградарства. Ми плануємо відродити стародавні сади навколо ділянки та налагодити функціонування старих зрошувальних каналів, підтримуючи зростання та збереження місцевих сортів винограду, які все ще можна побачити в районі цих садів. У цьому районі все ще існують лози, діаметр стовбура яких становить близько 50 см. Паралельно разом з нашими вірменськими та німецькими колегами ми провели дослідження ДНК винограду, яке додає не менш цікаву інформацію щодо витоків одомашнення цієї рослини. Ми глибоко віримо, що після реалізації вищезгаданих планів печера Арені-1 і Гнішикадзорський каньйон будуть представлені не тільки як одна з важливих історичних локацій початкового виноробства, але й як одна з точок колиски вирощування та одомашнення винограду.

Сил Вам для втілення цього унікального, світового значення проєкту!

Drinks+ рекомендує