«Медальки не продають?»

Саме на професійну спільноту в першу чергу й розраховані всі ці медалі й бали: професіонали – сомельє, байери, винні критики й журналісти – розуміються на подібних відзнаках, знають їхню цінність і доносять цю інформацію до споживача-вайнлавера.

З цієї точки зору, участь у конкурсах – інвестиції, що несуть не лише іміджеві, а й економічні сенси. За даними експертів APVSA (Асоціація з просування вин та міцних напоїв у Північній Америці), виноробні, що уникають участі в рейтингах та конкурсах, втрачають до 30% у продажах.

Звісно, не всі вина отримують нагороди, хоча, наприклад, у конкурсі Decanter, цей відсоток є доволі високим. Важливо розуміти, що участь у змаганнях подібного рівня – не лише про нагороди, але й про обʼєктивну оцінку від міжнародних професіоналів найвищого рівня. Це надзвичайно важливо тим, хто експортує свої вина або має такі амбіції.

Генераційний розрив

Сприйняття винних медалей суттєво відрізняється між поколіннями, і ця різниця стає дедалі помітнішою на тлі того, як змінюється спосіб вибору вина. Для споживачів віком 18–30 років (Gen Z) нагороди на пляшці вже не є ключовим орієнтиром: ця група радше довіряє відгукам у соціальних мережах, рейтингам на платформах на кшталт Vivino та рекомендаціям інфлюенсерів. У їхній системі вибору домінують інші сигнали: дизайн етикетки, емоційна привабливість бренду та ціна, тоді як медалі сприймаються радше як додатковий, але не визначальний маркер.

Натомість у групі 30–50 років (Gen X) медалі та конкурсні відзнаки повертають собі вагу як важливий індикатор якості: вони часто працюють як швидкий фільтр довіри поряд із сортом винограду, регіоном походження та балансом ціни й якості.

Ще більш традиційним є підхід споживачів 50+ (бебі-бумери). Для них медалі залишаються авторитетною та надійною ознакою якості вина, особливо якщо це нагороди від визнаних міжнародних конкурсів. У цій віковій групі вибір часто-густо формується через призму класичних регіонів, рекомендацій сомельє та медалей.

Власне, така статистика є цілком логічною й залишає нам надію, що “зумери” років за 5-10 опанують “дорослі” цінності, у тому числі – авторитетні міжнародні нагороди та якісні вина, що їх отримали.

Амбіції та визнання

Українські винороби вже багато років поспіль беруть участь у дегустаційних конкурсах національного та світового рівня. Абсолютним домінантом за кількістю відзнак є SHABO із більш ніж 450 нагородами, включно з «платиною» від Decanter. Якщо розглядати історичну ретроспективу, то одним з лідерів в цьому процесі є історичне шато Prince Trubetskoi Winery, яке завоювало близько 120 нагород, як міжнародних, так і українських. І однією з найбільших втрат вітчизняного виноробства стало знищення цієї виноробні російською навалою 2022 року.

Попри війну, сьогодні виробники Beykush, Chateau Chizay, Kolonist, 46 Parallel, Bolgrad та «Винхол Оксамитне» з брендом Villa Tinta продовжують збирати колекції нагород. Ці компанії добре знають, як працює конкурсна система – від графіків подачі зразків до специфічних вимог різних конкурсів – і вдало користуються можливістю заявити про себе у міжнародному та українському професійному середовищі.

Далі формується більш фрагментований, але динамічний сегмент виноробень «нової хвилі», що теж здобули солідну кількість відзнак. Серед них Stakhovsky Wines, MyWine, Frumushika Nova, Odesos, Vinoman, Leleka Wines, Father’s Wine, KOVACH Winery та новачки на кшталт Enko й Lowkowo. У цьому сегменті варто відзначити молоду й амбітну виноробню BigWines: її перший реліз – Odesa Black 2020 – було презентовано у 2023 році, а на цей момент в портфоліо – вже десятки медалей.

У підсумку фіксуємо зростаючий тренд: українські виробники вибудовують власні вершини серед світового винного ландшафту. А одержані медалі є відображенням не лише якості вин, а й зростаючої впевненості у своїх силах, розуміння маркетингової необхідності та бажання виноробень бути системно присутніми на міжнародних ринках. Конкурси стають для них не просто змаганням, а й способом знайти орієнтири, отримати чесний зворотний зв’язок і відчути себе частиною винного всесвіту.

Де і як саме оцінюються вина?

Всі конкурси, без виключення, проводяться в форматі «сліпих» дегустацій. Кожен із великих міжнародних конкурсів має власний характер.

Decanter World Wine Awards має одну з найструктурованіших систем оцінювання у світі: вина дегустуються у флайтах за стилем і регіоном, кожне – тричі, на різних етапах, і фінальні рішення ухвалюють голови панелей, серед яких багато Master of Wine та Master Sommelier, а результати миттєво розходяться через величезну аудиторію ресурсу Decanter.

International Wine Challenge працює за принципом максимальної перевірки: тут кожна медаль підтверджується повторною дегустацією іншою панеллю, а суперечливі оцінки розглядає окремий «trophy judging». Фактично це конкурс, де «двічі перевіряють усе».

Concours Mondial de Bruxelles відрізняється від інших тим, що щороку змінює локацію – від Хорватії до Китаю та Мексики – і працює як великий мандрівний дегустаційний форум. Журі складається з експертів із десятків країн. Конкурс розподілено на окремі сесії (Red and White, Rosé, Sparkling, Sweet & Fortified), які проводяться у різні дати і на різних локаціях.

MUNDUSVINIмає чіткий німецький порядок: дві сесії на рік (Spring і Summer Tasting), суворі 100-бальні протоколи та виключно професійні дегустатори. Цей конкурс орієнтується насамперед на імпортерів та рітейл ЄС, тому часто вважається «вхідним квитком» на німецький та європейський ринок. Результати конкурсу висвітлюються через медіа ресурси Meininger Verlag, видавництва, що є організатором Mundus Vini. Зауважимо, цей симбіоз конкурсу та медіа – ідеальний стандарт для світової системи оцінювання та подальшого просування переможців, чого так не вистачає на наших українських теренах.

International Wine & Spirit Competition вирізняється тим, що оцінки дегустацій доповнюються лабораторним аналізом, де перевіряють відповідність заявленим параметрам, стабільність і технічну якість. Цей конкурс вважається дуже впливовим серед імпортерів та дистриб’юторів у Великій Британії, США та європейських країнах.

В Україні центральним майданчиком залишається Ukrainian Wine & Spirits Awards: в журі – найкращі українські та численні міжнародні експерти (деякі з них наважуються приїздити на дегустації до Києва навіть під час війни). Цей захід фокусується в першу чергу на B2B та професійній спільноті. За 9 років свого існування конкурс сформував репутацію найавторитетнішого арбітра для українських виробників вин і міцних напоїв та іноземних компаній, що працюють на нашому ринку.

Дегустаційний конкурс «Сорт і терруар», започаткований Школою сомельє «Майстер-клас» та Асоціацією кавістів України – це уважний погляд на малих виробників, мікровиноробство й стилі, що формуються поза великими регіонами. Конкурс «Вина Срібної Землі» зосереджений на Закарпатті, відкриваючи нові імена й підтверджуючи, що цей регіон має власну історію, смаки й перспективи.

Що робити з нагородами: світовий best practice

Отримали диплом, повісили на стіну? Так це не працює. Нагороди винних конкурсів давно вже є не лише знаком якості, а й одним із найефективніших інструментів маркетингу. Виробники використовують їх у всіх каналах комунікації – від наліпок на пляшках, рекламних матеріалів в журналах чи презентацій для імпортерів до діджитал-кампаній та сторітелінгу у соцмережах.

Організатори та судді престижних конкурсів розповідають, що золота чи платинова медаль може буквально «змінити життя виробника», відкривши доступ до нових ринків і міжнародних партнерів. Показовий приклад – канадська Inniskillin, чий icewine здобув Grand Prix d’Honneur на Vinexpo у Бордо в 1991 році. Після цього канадський айсвайн отримав міжнародне визнання, а сама виноробня – експортний імпульс і світову впізнаваність.

Австралійські бренди на кшталт Yellow Tail активно інтегрують конкурсні відзнаки у B2C маркетинг, використовуючи медалі як «сигнал довіри» для споживача на полицях супермаркетів.

Водночас світові лідери винної індустрії, такі, приміром, як Marchesi Antinori, Familia Torres або Penfolds, використовують нагороди значно стратегічніше: інтегрують їх у глобальні PR-кампанії, комунікацію з HoReCa та преміум-сегментом, а також підсилюють ними репутацію окремих флагманських вин і цілих лінійок. Для таких брендів медалі – не лише підтвердження якості, а й інструмент підтримки преміального позиціонування, який допомагає формувати довіру на нових ринках та посилювати лояльність споживачів.

У певній мірі масштабування такої комунікації залежить від масштабу, задач та бюджетів виноробні. Але не лише від них.

Найкраща практика сьогодні – не демонстрація нагороди, а створення навколо неї історії: пояснення, чому саме це вино отримало високу оцінку, хто входив до складу журі та як міжнародне визнання підтверджує стиль і філософію виноробні.

Український підхід

Команда Drinks+ провела експрес-опитування серед кількох десятків українських виробників вин і напоїв. Одержані результати – цікаві, навіть несподівні. Для більшості конкурси постають радше як багатофункціональний інструмент, ніж як суто маркетингова практика з прямим вимірюваним ефектом. Участь у змаганнях рідко розглядається як короткостроковий драйвер продажів, натомість вона працює як спосіб отримати професійну оцінку, перевірити власний продукт у міжнародному контексті та сформувати або підкріпити імідж бренду.

Олександра Поліщук, директорка з розвитку бізнесу Chateau Chizay, підкреслює, що участь у конкурсах для її компанії – насамперед перевірка правильності обраного шляху, а також можливість орієнтуватися у світових трендах: «Нам важливо отримати професійну оцінку від експертів світового рівня та національного масштабу. Ми часто відправляємо на конкурси новинки, щоб отримати неупереджену фахову оцінку нашим експериментам». Подібну логіку поділяють і Zelenytsi Winery, для яких ключовою цінністю є оцінка спеціалістів.

На думку співвласника Enko Winery Артема Яценко нагороди – це «швидкий тригер довіри», що допомагає відкривати двері на нові ринки та у ресторани, які раніше лише придивлялися до продукту. Подібну роль відзначає і сімейна династія виробників медових напоїв «Сікера», Сергій і Катерина Липко: нагорода не завжди дає різкий стрибок продажів, але може стимулювати зацікавленість імпортерів, полегшувати переговори з ресторанами і сприяти колабораціям. При цьому навіть там, де визнається певний комерційний ефект, він здебільшого описується як опосередкований або накопичувальний. Деякі виробники вважають, що прямої кореляції між нагородами і продажами не існує, принаймні на внутрішньому ринку. Для них конкурси залишаються інструментом іміджу або навіть елементом особистої амбіції, але не фактором, що суттєво впливає на вибір барів, ресторанів чи кінцевого споживача.

Практично всі виробники орієнтуються на престиж і склад журі, часто додаючи географічний фактор і релевантність ринку. Для частини гравців міжнародні конкурси мають більшу вагу і розглядаються як інструмент експорту, українські ж – як спосіб підтримати локальну присутність.

Важливим елементом є комунікація результатів. Більшість виробників підкреслює, що сама медаль без контексту не працює. Вона потребує історії, поширеної у медійному просторі, – про стиль вина, особливості виробництва або значення конкретного конкурсу. Саме тому нагорода зазвичай не подається як самодостатній меседж, а інтегрується у ширшу розповідь про продукт. Багато компаній також самостійно ініціюють PR після перемог, використовуючи власні канали комунікації, прес-релізи в соцмережах, на жаль, надто мало українських виноробень використовує спеціалізовані медіа.

Висновки: жодна медаль сама по собі не є вирішальним фактором успіху, але в системі правильної комунікації та професійного визнання вона може поступово формувати довіру – як у споживача, так і у професійної спільноти.

♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥

Олександр Ковач (KOVACH WINERY): «Минулого року ми отримали 2 платинові (одна у Франції, єдина – від України), 6 золотих, 19 срібних і 4 бронзові медалі, але про це майже ніхто не знає. Це проблема: потрібно активніше працювати з медіа й самим ініціювати просування нагород».

♥♥♥

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn