Увага! На сайті використовуються cookie файли.
The site uses cookie files
Даний сайт має вікове обмеження.
This site has age restrictions!
Я підтверджую, що мені, на жаль, давно виповнилося 18 років
Іноді здається неймовірним, що, переживши стільки руйнувань містечок і цілих міст, втрату тисяч людей, знищений достаток, віддаючи усю енергію на очищення своєї землі від загарбника, – українцям вдалося попри все це завершити процес, який розпочався за кілька років до того: відродження української виноробної галузі та розуміння того, що цей вибух, який наближається, є іншою стороною медалі, тому що це вибух прогресу. Це двері, що відчиняються і ведуть до сходів, на яких є місце лише для тих, хто прагне іти вгору, і де немає місця для тих, хто ладен спускатися вниз.
Я – імпортер і одночасно виробник в Україні. Спочатку я імпортував власні вина – Vinos de La Luz, поки ми не відчули обов’язок поділитися своїм досвідом з місцевою індустрією. Так з’явилося на світ вино Big Wines Big Art, Odesa Black 2020, Ivan Marchuk Limited Edition. Іван Марчук, дорогий друг і один з найвизначніших художників світу, подарував нам неймовірну роботу для етикетки нашого вина.
ТОВ «Біг Вайнз» є представництвом Vinos de La Luz в Україні. Компанію керує – в усіх аспектах – Наталія Бурлаченко, якій ми завдячуємо здобутками Vinos de La Luz в Україні, а також численним визнанням України у світі. Перший реліз Big Wines Big Art одразу ж отримав золоту медаль 2023 року на Berliner Wine Trophy, золоту медаль 2023 року на Mundus Vini, а в жовтні – Велику золоту медаль на одному з найскладніших конкурсів, які я знаю: CERVIM – який проводиться в Італії для видатних вин.
Коли я починав імпортувати в Україну свої вина, я зіткнувся зі ще незрілим ринком. Були можливості для всіх іноземних виробників, щорічне споживання зростало, поки не досягло €300 000 000 імпортованих продуктів, вина та ін. Конкуренція – це завжди добре, хоча Україна все ще підтримує олігополію на більшість імпортних брендів, які імпортери перекуповують у конкурентів, щоб продавати у власних магазинах. Але це крок за кроком закінчується. Сегментація пропозиції, особливо в роздрібній торгівлі, де прогрес HORECA мав, має і буде мати нестримне зростання, – це питання часу.
Логічно, що у воєнний час пріоритетними є товари, пов’язані із забезпеченням життєдіяльності. І хоча ми завжди будемо вважати вино частиною харчового ланцюга, коли виникає криза, спричинена військовим конфліктом, ні місцеві споживачі, ані імпортери не завадять нам трохи затягнути паски, аби… залишитися на ринку, з меншим обсягом, але все ж залишитися тут. Прищеплення стилю – ароматів і смаків вин з усього світу вартувало стільки, що жодна криза не зможе зараз переконати нас у тому, що в прийдешньому не варто очікувати хорошого бізнесу. І є причина, яка важитиме чимало після перемоги: коли всі українці, які емігрували (як правило, в ближні країни Європи) і п’ють там вино, повернуться, – вони повернуться, пізнавши якісне вино, нові смаки – за доступними цінами.
Українці повернуться з Іспанії, Франції, Італії, Португалії, Великобританії, Угорщини, Німеччини та Голландії, – які є виробниками та імпортерами з великою внутрішньою конкуренцією, заснованою на якості. Не забуваємо і про Польщу, яка прийняла мільйони українців, і яка, окрім гігантської пропозиції імпортних вин, має виноробну промисловість, вина якої присутні в меню найкращих ресторанів і – не менш важлива деталь – у дуже великих магазинах дьютіфрі у міжнародних аеропортах. Виникає питання, що станеться з українською індустрією, коли місцевий ринок почне вимагати більшої якості від вин, які виробляються сьогодні на 28 000 га, а після Перемоги на значно більшій площі, ніж 40 000 га. Вайнловери вимагатимуть такої ж якості вин, які донедавна куштували в інших країнах світу. І тут же виникає велике питання: чи готові українські виробники відповісти якістю на попит? Щоб відповісти на це питання, потрібно говорити не серцем, а фактами.
Останнім часом мені доводилося бути суддею на багатьох винних конкурсах, де невеликі виробники з нетерпінням чекали і чекають на результати дегустацій. Вони знали раніше і знають сьогодні, що в питаннях якості члени журі мають право не відмовляти вину у всіх шансах, а вказувати на те, що над якістю вина потрібно попрацювати. І я спілкувався з близько 120 малими виробниками, серед яких є кілька, які вже мають національне та міжнародне визнання (коли на CERVIM Big Wine Big Art Odesa Black 2020 отримало Велику золоту медаль, золоті медалі отримали ще два українських органічних вина – я бачив, як ріс їх рівень практично з моменту виробництва першої пляшки).
Справді, гранди індустрії мають тримати рівень якості, але ще ніколи в історії вільної конкуренції продукт, пов’язаний з органами чуття, не міг уникнути перевершення за якістю, навіть якщо переважає в кількості. Малі виробники виросли, і я б сказав, що деякі з них вже не вписуються в рамки «малих». Але Україна зросла і в інституційному світі вина.
Згадаю вступ країни до Міжнародної організації винограду та вина (OIV) – рукою та волею Міністра аграрної політики, зусиллями голови «Укрсадвинпром» Володимира Печка та Наталії Бурлаченко, з незабутньою Асамблеєю та потужною промовою від офіційної делегації, – відчинив двері світу 4 листопада 2022 року в Мексиці. Вступ посередницької організації – «Укрсадвинпром» – до FIVS, яка об’єднує всі компанії-виробники світу, домовленості цієї ж організації з міжнародними структурами щодо розробки навчальних програм, а також присутність українських вин на Cite du Vin у Бордо (Франція), і навіть робота DRINKS+ та присутність багатьох виробників на міжнародних виставках (PROWEIN, VINITALY, VINEXPO), а також регіональних, є красномовним прикладом гігантських кроків, які вони роблять.
Іншими словами, Україна – це вже запущений вгору проєкт, і єдине, що залишилося, – закінчити цю війну перемогою, на яку держава заслуговує. Щоб найкращі могли присвятити свій час і енергію розвитку виноробної галузі. Вони повинні встигнути зустрітися з представниками сил і столиць світу, які вже погодилися взяти участь у відновленні кожного куточка країни. Це частина українського плану Маршалла, який вже охоплює кілька міст. Повернення на шляху зростання галузі немає, і я можу сказати це зі своєї історичної перспективи, бо прожив у ній останні 50 років: Україна піде шляхом, який вже пройшли Аргентина, Південна Африка, Нова Зеландія, а зараз починають проходити Великобританія та Швеція. А саме: парадом якості, а не кількості, шляхом великих виноробних держав світу.
УКРАЇНСЬКІ ВИРОБНИКИ, ПРОСТО СЛІДУЙТЕ ЗА СВОЄЮ ДОЛЕЮ!
