Увага! На сайті використовуються cookie файли.
The site uses cookie files
Даний сайт має вікове обмеження.
This site has age restrictions!
Я підтверджую, що мені, на жаль, давно виповнилося 18 років
«Холістичний підхід: парадокси імпорту та експорту України» – так називався комбінований (оф- та онлайн) захід, що відбувся під час осінньої виставки Wine&Spirits Ukraine. На запрошення команди Drinks+&Wine Travel Awards відомі в усьому світі британські експерти, судді цьогорічного скликання WTA Річард Бемпфілд (Richard Bampfield) MW і Роберт Джозеф (Robert Joseph) надали фаховий огляд стилістики українських вин і представили своє бачення перспектив експорту та розвитку винного туризму України. Другу частину заходу складали презентації 7 успішних кейсів українських операторів ринку, а на завершення відбулася кругова дегустація вин від ком’юніті WTA. Зауважимо, що онлайн аудиторія складалася із зацікавлених слухачів з 12 країн світу, в тому числі Німеччини, Британії, Португалії, Грузії, Молдови, Греції, Франції, Нідерландів, Польщі тощо. Інформаційну підтримку заходу надало гастрономічне видання PostEat.
Валентина Парсаєва, яка понад 10 років працює директором з експорту компанії SHABO, першим парадоксом назвала те, що хоча компанія так довго і так успішно працює на міжнародному ринку, все одно наступного року на тому ж ProWein знайдуться відвідувачі стенду, які будуть дивуватися, що Україна виробляє вино. Звідси висновок: українським виноробам варто налаштовуватися на гру в довгу. Ще не одне десятиліття пройде, поки країна реально, а не на словах та в звітах, посяде гідне місце на винній мапі світу. І, звичайно, ця робота потребуватиме значних інвестицій, в тому числі, підтримки з боку держави. Отже, навіть в цілому успішний український бренд стикається з парадоксами, що демонструють мінус.
Наступний парадокс, який озвучила пані Валентина, – це те, що «для пересічного споживача закордоном наша експортна ціна зазвичай у три-п’ять разів вища, ніж базова ціна на італійські та іспанські вина». Отже, на думку експертки, потрібно до рівня ціни підтягувати якість. «Саме тому, протягом останніх 14 років ми наймали найпрогресивніших та найефективніших консультантів з виробництва та виноградарства, аби відповідати вимогам міжнародного ринку».
Від початку повномасштабного вторгнення компанія SHABO не зупиняла виробництво та роботу на виноградниках, і продемонстрований нею парадокс полягав у тому, що жодної хвилини не фокусувалася на ідентифікації себе як жертви, навпаки, натомість ще енергійніше рухалася вперед. У результаті, в травні 2022 року стався один з найуспішніших кроків компанії: вина зайшли у мережу Coop (Данія). «Якщо у 2016 році знадобилося три роки щорічних дегустацій на ProWein та десять місяців на укладання контракту з найбільшою бельгійською мережею, то у 2022 році це зайняло три місяці вже з поставкою. В травні ми познайомились, а вже 24 серпня на День Незалежності України наші вина були на поличках у Данії».
Серед позитивних парадоксів військового часу пані Парсаєва назвала і збереження активних комунікацій з партнерами, в тому числі не припинилися їхні візити на виноробню. Отже, незважаючи на небезпеку, пов’язану з обстрілами, практично одразу після початку агресії росії, в 2022 році представник Coop без вагань відвідав виробництво SHABO – взяв участь у дегустації, побачив виробництво, Центр культури вина і зміг від першої особи розповісти про побачене керівництву та «переконати в тому, що ми ті, кого він хоче бачити у своїй мережі». Крім того, за цей час виноробню чотири рази відвідували американські імпортері, канадці, бельгійці тощо. Наприкінці виступу Валентина Парсаєва підкреслила, що експорт – це тривала і кропітка праця не лише з імпортерами, а і безпосередньо з кінцевими споживачами. Адже одноразове підписання контракту з одноразовою поставкою не є маркером успіху. SHABO регулярно проводить тейстинги, де відстежує фідбек, зокрема, нещодавно організували дегустацію у Фінляндії. «Дуже важливо спілкуватися з кінцевим споживачем, розуміти ситуацію, в якій знаходимося, смаки споживача та на що він очікує».
Другий кейс представив Сергій Мазур, співвласник і директор компанії Vitis Group, яка є найстарішим та потужним імпортером та дистриб’ютором України. Директор Vitis Group подякував організаторам за цей івент і, зокрема, за зустріч з Робертом Джозефом, по книжкам якого, виявляється, один з найавторитетніших українських фахівців, за його власним зізнанням, навчався всьому, що знає.
Пан Сергій розповів про новий напрямок своєї діяльності – виробництво власних локальних міцних напоїв. Компанія Сергія Мазура працює вже 16 років, п’ять років тому виникла ідея посприяти експорту українського вина, він провів консультації з експертами в цьому напрямку і дізнався про безліч протиріч у нашому законодавстві, які перешкоджають вітчизняному експорту. Отже, сьогодні локальні бренди Vitis Group, завдяки своєму досвіду, успішно розвиваються на місцевому ринку, очікуючи кардинальних змін в законодавстві щодо експорту. Адже для прориву на експортному фронті потрібна недосяжна для українських виробників міць.
«Існує декілька схем взаємодії виробників з експортними ринками, – пояснив ситуацію Сергій Мазур. – Самий простий, коли виробник, як, наприклад, SHABO, може сам виходити на експортні ринки, сам приймати участь у виставках, налагоджувати прямі зв’язки. Інший шлях – це шлях країн, де є великі компанії, наприклад, у чилійців це Concha y Toro, Errázuriz – вони працюють напряму, не потребуючи допомоги держави. Третім шляхом мала б піти Україна. У нас велика кількість маленьких виробників і для таких країн найкращій шлях – це коли є представник країни закордоном, або цей агент знаходиться в Україні. І ось наша компанія в співпраці ще з декількома компаніями мала на меті зробити таку агенцію, яка б допомагала освоювати закордонні ринки. Але досить бістро виявилося, що ми живемо в феодальній державі… Законодавство прописано так, що це зробити неможливо апріорі. Чому? Тому, що існують таки речі як, наприклад, акцизні марки, НДС і так далі, і так далі, і так далі… Наразі ми почали виробляти власну продукцію, запустили лінійку торговельних марок, почали співпрацювати з легальними крафтовими виробниками. Та якщо ми задумали б працювати з поляками або німцями і, наприклад, вивезти ігристе вино, а на ігристе вино зараз потрібно наклеювати акцизну марку, то ми повинні купити, наприклад, у Shabo вино, згідно українського законодавства, вони повинні наклеїти українську акцизну марку, сплатити акциз, мито, НДС і віддати нам готові пляшки. Після цього ми повинні зробити якийсь фокус, щоб ця марка «випарувалася» і з’явилася німецька марка, ми повинні її наклеїти на цю пляшку, потім замитнити і відправити вино. Може здатися, що це не дуже велика проблема. Але якщо ви, наприклад, виробник вина десь на Закарпатті, в Одеській чи Миколаївський областях і хочете зайти, припустимо, на ринок Угорщини і навіть вам повезло – до ваших вин проявив інтерес якийсь дистриб’ютор або велика роздрібна мережа, і вони кажуть, що хочуть взяти на спробу два вина з Закарпаття, два з Миколаївської області тощо, вони повинні з кожним з цих виробників укласти угоду, потім виробник повинен набрати усю кількість замовлених пляшок, оформити митні документи на експортний товар і відправити вантаж. Це проблема».
Також пан Мазур зауважив, що і відвідування міжнародних виставок виноробами України, де вони сьогодні мають певні преференції завдяки емпатії світової спільноти, не є доступною опцією для більшості через фінансову неспроможність. При цьому, за словами пана Мазура, – «Держава сьогодні не бере участі і не зацікавлена в експорті вітчизняної продукції».
Наталія Бурлаченко, CEO Big Wines та амбасадор Vinos de La Luz поділилася унікальним досвідом інвестування у виробництво в Україні, в тому числі і в виноградники під час війни. Погодьтеся, сам по собі цей факт – велика підтримка для українців. І прояв віри у нашу Перемогу. Звичайно, інвестор для цього повинен мати сталеві нерви. Саме таким інвестором стала група Vinos de La Luz на чолі з Доктором Рікардо Нуньєсом. Компанія Vinos de La Luz має виноробні в Аргентині, Іспанії, Італії і США, а український проєкт почав реалізовуватися саме під час війни в Україні і все це стало можливим завдяки рішучості пана Рікардо, який є головним інвестором. Нагадаємо, що Vinos de La Luz – компанія, яка вміє грамотно ризикувати і робити правильні інвестиції: Доктор Нуньєс був серед перших спонсорів, які на першому році життя молодого міжнародного проєкту Wine Travel Awards підтримали нашу ідею. І, до речі, це сталося саме в перший рік війни, тож, користуючись нагодою, висловлюємо вдячність нашому першому спонсору!
Пані Бурлаченко пояснила, що нинішня Україна – країна контрастів та можливостей. І попри війну, а іноді, як це жорстко ні звучить, – саме завдяки війні, окремі галузі почали рухатися і розвиватися. «Бізнес ризикує, пристосовується і виграє, в той час як в економіках зі стагнацією про інвестпривабливість мова не йде. Виноградарство і виноробство в Україні має потужний потенціал, але потрібно мати міцний запас можливостей, щоб саме зараз цей потенціал використовувати. Ми велика держава але на всю країну налічуємо приблизно 200 виноробень, а з ліцензіями ще менше. Якщо взяти Іспанію, зокрема Рибера-дель-Дуэро, то тільки у цьому регіоні налічується 350 виробників. А регіонів в Іспанії понад сотню. Тому повертаючись до України, ми бачимо, що як для виробників, так і для інвесторів – тут неоране поле. Звісно, виробництво вина – недешевий бізнес у всьому світі. І тим не менше, це бізнес, який має вагу. Отже, розуміючи важливість реноме країни, завдяки підтримці Vinos de La Luz Україна повернулась до OIV. Ми представляємо Україну щороку на різних заходах і спостерігаємо, що Україна має сильний потенціал і інтерес до себе. Зріс інтерес і до нас, і до нашого продукту (вин і міцних напоїв), про нас хочуть знати більше. А щоб про нас знали більше, – нам потрібно виробляти більше, і нас (виноробів) повинно бути більше. Так, нам не вистачає державної підтримки, але це не означає, що ми не повинні рухатися далі».
Пані Наталія процитувала Рікардо Нуньєса, який каже, що «наразі Україна переживає такі часи, як Аргентина у 80-х роках минулого сторіччя, коли 80% місцевих вин споживались на внутрішньому ринку. Те саме відбувається зараз в Україні. Але за пару десятків років є шанс вийти на зовсім інший рівень». Щодо парадоксів, Наталія Бурлаченко називає парадоксом саму власну компанію: «Адже нам доводиться сьогодні конкурувати з власним асортиментом… Ми знаходимось по обидва боки барикад і, насправді, з різних ракурсів спостерігаємо, як все відбувається», – каже експертка. На думку Наталії Бурлаченко, для успіху українським виноробам важливо створювати завершений цикл виробництва. В іншому випадку, потрібно з’єднувати багато складових, інколи це складно. Виноробня Big Wines, яка сьогодні будується, матиме повний цикл. Отже, рекомендація пані Наталі – брати курс саме на таке виробництво.
Логічною відповіддю на пораду власниці Big Wines стала розповідь Ганни Ковалевської, знаної в Україні сомельє та співзасновниці Bakota Bay Winery, крафтової родинної винарні. Саме заради переходу до повного циклу, заради власного виноградника родина просто в розпал війни ризикнула перебратися з Кіровоградщини в Хмельницьку область, в район мальовничої Бакотської затоки. На той момент вже відзначений нагородами багатьох конкурсів винороб Руслан Ковалевський, який 12 років йшов шляхом досліджень та навчання, усвідомив, що для досягнення мети – вин гідного міжнародного класу – однієї майстерності замало, він має контролювати процес з самого початку, від грунтів та розвитку лоз. Цей шлях не був простим, але подолавши розчарування та виклики, винороб знайшов власне місце під сонцем.
Пані Ганна розповіла присутнім та онлайн аудиторії: «Наша винарня має досвід в один, до того ж найважчий, рік, але ми вже одержали ліцензію і пропонуємо своїм поціновувачам справді високоякісне вино. Крім того, вважаю, що на сьогодні Поділля є одним з найперспективніших виноробних регіонів України. Поки ще офіційно як мікрозона ми себе не заявили, але працюємо над цим разом із місцевою спільнотою виноробів. Наразі ми випустили 5000 пляшок вина за сезон 2023 і все продали на місці. Позитиву додає те, що Бакота – то перспективна туристична дестинація, гарна місцевість, і ми розташовані безпосередньо на вже популярній винній дорозі. Тому ми скоординувалися з однією турагенцією і приймаємо у себе туристів, як це робиться в багатьох країнах світу, показуємо чудові краєвиди Бакотської затоки та проводимо дегустації. Ми не працюємо з дистриб’юторами, лише напряму зі споживачем. І особисто відповідаємо за якість».
Світлана Цибак, керівниця Wines of Ukraine, очільниця «Асоціації виноробів України», стала наступним спікером, від якої гості івенту почули значний обсяг важливої інформації про сьогодення галузі. Адже протягом останніх трьох років команда Wines of Ukraine, всупереч усім викликам війни, не лише утримує та розвиває виноробство в Україні, але й здійснила десятки масштабних акцій, покликаних просувати в світі українські вина нової хвилі – і нової якості. Охоплена активністю команди Wines of Ukraine географія виглядає дуже масштабно, з огляду на війну, – майже фантастично.
Асоціація була створена у 2021 році з метою допомоги малим виноробам – як технічної та юридичної, так і з просуванням та маркетингом. У 2022 році на базі Асоціації було засновано Wines of Ukraine і, як пояснює пані Цибак, – «ми зрозуміли, що потрібно виходити за межі України». Wines of Ukraine виступили з власним стендом на ProWein, після був Лондон та Вільнюс. «З часом розвинулася наша дипломатія і нас почали запрошувати провести презентації українських вин в різних країнах. Було важливо розповісти, що в Україні є вино, що Україна – це історично виноробна країна, яка здатна виробляти продукт з доданою вартістю, а не лише бути сировинним придатком. Так, раніше в нас був експорт, але то був балк. А нам дуже було важливо розповісти, що відбувається у виноробній галузі України, як, паралельно з колегами з інших асоціацій, ми корегували законодавство, щоб максимально спростити процеси для малого виноробства, яке й будує імідж України за кордоном».
Стосовно статистики по галузі, пані Світлана зауважила, що, на жаль, за період війни кількість виноградників скоротилася з 47 000 га до приблизно 27 000 га. Але разом з тим, за період 2022-2024, експорт виріс на 29%, ми присутні на ринках США, Британії, ряду європейських країн, Нордичних, Балтії. Загалом географія виросла з 21 країни до 39. Пані Світлана навела також цифри щодо зростання внутрішнього споживання вина: 3% вітчизняного, імпорту – 29%.
Проблемою, на думку Світлани Цибак, залишається неконкурентна ціна, тобто Україна не може забезпечити ту ціну, яку пропонують італійські, французькі, іспанські виробники і навіть американські. «Звісно, це обумовлено багатьма складовими, в тому числі проблемним імпортом (корок, пляшка), а ще підводять логістика, курс валюти та інше. Пояснювати це споживачу не будеш. Але ми й надалі будемо робити все для просування українського вина і працювати на розвиток вітчизняної галузі».
Чудовим прикладом такого розвитку став кейс, озвучений на івенті Юлією Каленською та Артемом Скубенко, засновниками Honey Badger, сімейного виробництва настоянок і наливок. Ці амбітні, грамотні молоді підприємці переконані, що традиційні наливки та настоянки мають стати такими самими візитівками України, як ірландське віскі в Ірландії або кубинський ром на Кубі. До речі, «Хані Баджер» – один з перших номінантів Wine Travel Awards в номінації «Візитна картка країни».
Ще в 2015 році родина об’їздила всю Україну у пошуках старовинних автентичних рецептів і створила сучасне підприємство. Зусиллями талановитих технологів давні рецептури традиційних напоїв були втілені на високотехнологічному виробництві. І вже сьогодні Honey Badger стала визнаним трендсеттером ринку локальних напоїв України. Засновником і технологом компанії є Юлія Каленська, Артем Скубенко займається розвитком і просуванням продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках. І це також виробництво, яке можна віднести до категорії повного циклу. Адже виробники опікуються садами, можна навіть сказати – терруарами, де вирощуються ягоди, які потім ретельно відбираються для напоїв. Наливки Honey Badger мають 17% міцності, настоянки – 38%, це більш міцні напої. Як розповів пан Артем, деякі маркетологи радили називати їхні продукти біттерами або лікерами. Але ключем до успіху стала не тільки виключна якість продукту, але й національна ідентифікація. «Ми створюємо наливки і настоянки. І так воно повинно бути і для своїх, і для іноземців. Це категорія саме українських напоїв!», – вчергове декларують свій принцип Юлія та Артем.
Пан Артем наполягає: якщо виноробство – це складна наука, то ягоди – взагалі астрономія, нескінченна варіація смаків. Власники Honey Badger висадили власні сади, почали опановувати садівництво і вже вийшли на експортні ринки. «Ми не планували, що це станеться так швидко, але ж війна вносить корективи. Якщо у 2021 році ми були присутні у всіх аеропортах України, то у 2022-му ми обвалилися на 60%. Але влітку 2022 ми продовжили працювати і прийняли рішення виходити на експорт та на всі українські мережі». Наразі Honey Badger присутні в багатьох торговельних мережах та HoReCa. Компанія експортує продукцію до Польщі та Японії. А ще підприємці називають свою роботу «лабораторією смаків». Компанія офіційно надає послуги приватного розливу для інших крафтових виробників, допрацьовує їхні рецепти, допомагає в маркетингу та виведенні виробництва на промислові масштаби. Серед успішних прикладів цієї діяльності – бренд RUTA, виробник рослинних бальзамів. Також Honey Badger допомагає розробляти рецепти та реєструвати виробництво власних напоїв мережам ресторанів. Власники Honey Badger підкреслюють, що запорука успіху – в пропагуванні споживання саме українського продукту: «Ми в Україні і зараз війна, тому важливо підтримувати власного виробника».
На завершення івенту, з підсумковою промовою виступив Володимир Печко, голова ГО «УКРСАДВИНПРОМ», який представив ключові тренди, статистику за останні два роки по галузі, а також інсайти експортного вектору українського виноробства.
Пан Володимир озвучив статистику останніх трьох років: у 2021-му в Україні було спожито близько 10 млн 331 тис. дал тихого вина, з яких в 2021 році 4 млн 597 тис. імпорту та 5 млн 734 тис. продукції внутрішнього виробника. У 2022 році споживання склало 6 млн 790 тис. дал, з яких 3 млн – імпорт і 3 млн 799 тис. – внутрішній виробник. У 2023 році споживання вітчизняного продукту майже зрівнялося з імпортом.
«На ринок заходить багато імпорту, але це не завжди якісна продукція, а зазвичай дешева, що вибиває споживача з ринку вітчизняного вина. Але ми робимо певні кроки, зараз створено лабораторію ізотопного аналізу, яка зможе дослідити вино на натуральність, отже експерти та контролюючі органи зможуть ефективніше стежити за якістю на ринку», – повідомив Володимир Печко.
Голова ГО «УКРСАДВИНПРОМ» зауважив, що виноробна галузь України динамічно розвивається і, перш за все, мова йде про крафтове виноробство. За останні 4-5 років в зв’язку зі змінами в законодавстві кількість виноробних підприємств збільшилась на 65%, отримані додаткові ліцензії, створюються нові виноробні підприємства, по всіх регіонах країни засаджують нові виноградники. «З українськими виноробами – як потужними, так і так званими малими – держава має рахуватися. Це нові робочі місця, нові підприємства, що будуть сплачувати податки, виробляти якісну виноробну продукцію на внутрішньому ринку, приносити країні валюту з експортного напрямку».
Пан Володимир принагідно вручив дипломи переможцям тейстингу вин з флагманського сорту Одеський Чорний, чиї зразки було обрано для участі у святкуванні 100-річчя OIV у Франції: Winery Mon Crafto 2023 (Житомирська область), «Винний дім Гігінеішвілі», Gigi Wine 2022 (Вінницька обл., с. Корделівка ), BIG WINES BIG ART 2021 (Одеська обл.), «Виноробня Марьяна Шевченка 2020» (Одеська обл., м. Біляївка), «Таїровське Соборне» 2021 (Одеська обл., с. Таїрове). І ця міжнародна акція, здійснена «УКРСАДВИНПРОМом» в Діжоні, – ще один з тих самих кроків, якими простує виноробна Україна у власне майбутнє. Сподіваємося, усі ми те світле майбутнє побачимо, і незабаром.
Після завершення заходу гостей запросили на дегустацію зразків від українських та іноземних виробників – номінантів Wine Travel Awards. Зокрема, були представлені раритетні для українського ринку вина Роберта Джозефа та Володимира Кублашвілі: K’AVSHIRI White 2022 та K’AVSHIRI Red 2022, плоди майже п’яти років планування та експериментів. Ці вина є гармонійним поєднанням стародавніх традицій виноробства та сучасних методів виноградарства Кахетії та Імереті, помножених на креативне бачення талановитих і досвідчених авторів.
K’AVSHIRI White – це складна суміш із 10 різних сортів винограду, вісім з яких є автохтонними для Грузії, плюс стародавній сорт Мускат та бургундський Аліготе. K’AVSHIRI Red є ще складнішим твором, він об’єднує дев’ять сортів, включаючи два грузинських сорти білого винограду, які були ферментовані разом із Сапераві, і рідкісний Аладастурі, який в’ялили протягом десяти днів перед бродінням.
Також гості мали нагоду скуштувати вина нової зірки регіону Марке – італійської виноробні Tenuta Manoylo. До речі, вина від Tenuta Manoylo вже можна придбати в Україні. Молода італійська виноробня презентувала в Києві кілька своїх видатних і вже медальованих вин:
На дегустації також були представлені фаворити українського ринку наливок – ароматні, яскраві за смаком і кольором напої Honey Badger: Blackcurrant Nalyvka, Cherry Nalyvka, Cornelian Cherry Nalyvka.
Віталій Ковач, засновник «Школи сомельє Віталія Ковача», бренд-амбасадор Chateau Chizay
«Особливо для мене вина K’AVSHIRI стали надзвичайним відкриттям. Одразу видно, що це проєкт, який демонструє високий рівень підходу до бренду і до продукту. Це вино відображає не тільки поняття терруару, як більшість вин, яки ми прив’язуємо до цієї складової або, наприклад, до сорту винограду. В K’AVSHIRI є щось, що пов’язує цей проєкт зі світом міцного алкоголю, особливо з віскі, коли виробник йде далі і хоче отримати більше, ніж просто високоякісний продукт, отримати щось надзвичайне. Технологія, яку використовує виробник, є надскладною, цим вона й нагадує технологію віскі: витримка у різних діжках, з різною температурою, кілька сортів винограду, що витримувались по різному, – проходили процес ферментації разом або окремо, ще й використовувався підв’ялений виноград. Тому для мене це проявлення найвищого рівня майстерності, яка має за своїми кулісами не тільки поняття терруару чи сорту винограду, але й в тому числі, технологічну інновацію і досконалість процесу виробництва вина загалом.
Вино мені дуже сподобалось, воно має елегантний європейський стиль, і якби я його дегустував в сліпу, напевно, не розшифрував. Адже вино є надзвичайно складним як в аромати, так і за смаковою палітрою. Така кількість сортів винограду транслює, як на мене, поняття Долини Рони, в даному випадку мені прийшла на думку саме така асоціація. Проєкт заслуговує на професійну увагу. Звісно, червоному вину треба більше часу для дозрівання, аби проявити себе по-максимуму. Біле ви можете дегустувати вже, отримувати від нього задоволення і побачити грузинське Дано (село, що знаходиться в Ахметському муніципалітеті в Кахетії, Грузія) крізь призму британського погляду і справді величезного виноробного досвіду.
Щодо Tenuta Manoylo, то коли ми говоримо про цю виноробню та регіон Марке, перше, що варто зазначити, на мою думку, що це є найбільш недооцінений виноробний регіон Італії. Для мене це загадка, але, з іншого боку, я розумію, що це питання маркетингу і воно недопрацьовано. І ось молодій, але такій перспективній виноробні доводиться тарувати собі дорогу, конкуруючи з уславленими винами Венето або Тоскани. І ця виноробня робить це напрочуд гідно!
Сорти Passerina, Pecorino чи червоний Rosso Piceno, як завжди, надзвичайно чисті, ефектні, без якихось погрішностей, тобто це високоякісні вина, де білі завжди треба пити якомога молодшими. Pecorino (як і, до речі, Verdicchio), як на мене, – один із «найрибніших» сортів винограду, тобто ідеальний з різними рибними стравами. І не дивно, поруч море. Загалом, вина прекрасні. Єдине що, – їх не так легко знайти на міжнародній арені, і тут, як я вже казав, маркетингове недопрацювання. Але вина регіону Марке заслуговують на величезну увагу загалом, і Tenuta Manoylo особливо. Я певен, що пару років – і світ почне за ними полювати».
Наталія Бурлаченко – амбасадор Vinos de La Luz і СЕО Big Wines:
«По-перше, хотілося б відмітити організацію заходу, все було на чудовому рівні, а спікери – Роберт Джозеф та Річард Бемпфілд – на космічному, адже то справжні зірки! Щодо дегустації, я була вражена грузинським вином пана Роберта – K’AVSHIRI, надзвичайно складний концепт закладено в філософію проєкту. Таку кількість блендів з такого різноманіття вин, ще й на такому рівні втілення – я насправді не очікувала сьогодні спробувати в Києві. Ці вина надзвичайно збалансовані. Червоно вино має європейський стиль, який зовсім не схожий на грузинські вина, тому я була вражена! Мені запам’яталося це вино, воно відгукнулося у мені, про це вино можна розповідати довго. Біле має вишуканий збалансований смак, це вино, яке також вражає.
Щодо Tenuta Manoylo, їх білі вина дуже лагідні, збалансовані, мають гарну кислотність і насправді я обрала б такі вина для власного споживання або на подарунок, хоча, як ви розумієте, мені є з чого вибирати)). Хочу відмітити також дуже стильну етикетку бренду, вона артистична і запам’ятовується. Згадаю окремо червоне вино Rosso Piceno DOC – воно наче уособлення італійської аристократії, ідеально оксамитове, має багатий смак і складний аромат».
⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!
04.02.2025
