Увага! На сайті використовуються cookie файли.
The site uses cookie files
Даний сайт має вікове обмеження.
This site has age restrictions!
Я підтверджую, що мені, на жаль, давно виповнилося 18 років
В Інкубаторі Бернара Магре (Бордо) відбувся особливий івент, що поєднав конференцію та бізнес-нетворкінг, хайлайтером якого стали відома винна критик та журналіст – Джейн Ансон (Англія) та модерніст і дуже талановитий винороб Луі Паке (Франція). Дуже відкрита, світла людина – пані Джейн Ансон люб’язно приділила увагу нашому оглядачу під час обідньої перерви між її виступами і подарувала несподівану можливість для цікавої розмови.
Ще рік тому Wine Travel Awards став одним із учасників Інкубатору Бернара Магре (Bernard Magrez). Цей проєкт був обраний з 2 тисяч претендентів, як перспективний стартап у винному туризмі, а також як площадка для нетворкінгу всіх ланок винної спільноти. Сьогодні, дякуючи інкубатору, команда проєкту має можливість навчатися, знайомитися з видатними персоналіями, які пишуть сучасну історію вина.
Того ранку у мене були змішані почуття хвилювання та радості одночасно.
Дев’ята ранку. Два чорних міні-вени Mercedes припаркувалися перед інкубатором Бернара Магре в Пессак-Леоньян, Бордо, Франція.
Вона вислизнула з машини і легкими кроками увійшла до просторого холу. За визначною особистістю винної еліти Бордо – пані Джейн Ансон (Jane Anson) – кроком пошани йшли десятки молодих людей. Їхній зовнішній вигляд був достатньо промовистим, щоб зрозуміти, що приїхали вони на «Великий Тиждень Наставництва» з усього світу. Щасливчики, які виграли шанс, дякуючи підтримці Фонду Жерара Бассе (Gérard Basset Foundation), відкрити для себе приховані перлини виноробного регіону Бордо!
Я відчувала, як в цьому натовпі сильно калатає моє серце… На щастя, пані Ансон супроводжувала її бізнес-партнер, Чінеду Рита Роза (Chinedu Rita Rosa), яку я знала, дякуючи одному із своїх колег по періоду навчання в міжнародній бізнес-школі Бордо з винного маркетингу та менеджменту. Тож, користуючись знайомством, я підійшла, щоб вперше потиснути руку жінці, зустріч з якою ще кілька років тому була для мене недосяжною мрією.
Людмила Бобик: Як ми знаємо, ви тут, у Бордо, вже понад 20 років, чи не так?
Джейн Ансон: Майже так. Я переїхала сюди у вересні 2003 року.
Л.Б.: Чому ви вирішили обрати саме Бордо, а не Бургундію чи Шампань?
Д.А.: Ці місця ми також розглядали як можливість переїзду, у фокусі були Бордо, Шампань або Бургундія. Та ми вирішили, що Бургундія розташована занадто далеко від Англії, якщо чесно, а хотілось легко добиратись додому. А з Лондона до Бордо летіти всього одну годину. Тож дуже практична причина. Ми вирішили, що Шампань трохи північніше і, можливо, погода не завжди буде гарною для перельотів.
Л.Б.: Так, 20 років тому все точно так і було!
Д.А.: Авжеж, але не сьогодні. І там було дорожче, оскільки ближче до Парижа… Отже, ми переїхали в Бордо, бо мали дуже обмежений бюджет для життя, власне, не мали нічого. У нас не було роботи, не було грошей, ми просто переїхали, щоб подивитися, що буде далі. Тому що ми були в ЄС в той час, до Брекcиту, і могли це зробити! Але тепер, через цей самий Брексит, хтось не може робити те, що робила я… Отже, знищено багато можливостей для молодого покоління.
Крім того, іншою причиною було те, що жителі Бордо мають велику світову репутацію. Тож, як письменниця, я булла певна: якщо переїду до Бордо, то зможу продавати свої оповідання-історії і заробляти гроші. Оскільки мені потрібні були гроші, щоб жити і оплачувати рахунки, я вирішила, що Бордо – це раціональне місце для переїзду з практичної точки зору, адже це відомий виноробний регіон.
Л.Б.: Ви згодні, що до гучної назви «Бордо», що сьогодні звучить так дзвінко, певною мірою причетний і Роберт Паркер (Robert Parker)?
Д.А.: Це справді так. Але я думаю, що Бордо здобуло відомість, дякуючи 2000-річній історії, задовго до того, як з’явився Роберт Паркер.
Л.Б.: Коли ви почали писати для Decanter? Поділіться, будь ласка, своєю історією.
Д.А.: Я почала співпрацювати з Decanter, саме коли переїхала сюди, тобто 20 років тому. До того моменту я вже була журналістом, але не винним. Я змогла використати свої публіцистичні навички, щоб досліджувати, запитувати. Як журналіст, я постійно допитувалась, перевіряла, ставила питання і шукала відповіді. Також мені пощастило зустріти тих людей, які серйозно поставлись до мене, і які допомагали мені вчитися. Я почала вивчати вино та виноробство з WSET. Цей курс був чудовим для широкого розуміння економіки та географії вина, але для моїх дегустаційних здібностей справжнім відкриттям виявилося отримання диплому дегустатора DUAD в Інституті енології Бордо, який зробив мене більш впевненою у своїх силах. У той же час я писала книги. І дослідження, пов’язані з книгами, допомогли мені отримати більше знань. Написання книги Inside Bordeaux стало кульмінацією всього того часу, що я прожила і вивчила в Бордо, і я знала, що можу запропонувати іншу точку зору на цей регіон. Ковід мав великий вплив, тому що під час пандемії я проводила багато онлайн-дегустацій для Pall Mall 67, які допомогли значно підвищити мій дегустаційний досвід. Я дуже вдячна за те, що так довго працювала з Decanter, але настав час піти і почати щось робити самостійно. Моєю останньою дегустацією з ними була онлайн-дегустація Château Margaux, чудова дегустація, на якій я завершила свою співпрацю з цим виданням!
Л.Б.: Чи можна сказати, що Ви є свідком справжніх великих змін у Бордо, які розпочалися наприкінці 1990-х років, свідком справжнього сучасного розвитку виноробного регіону Бордо?
Д.А.: Так, ви маєте рацію. Важливо відмітити, що не тільки Роберт Паркер зробив великий внесок у розвиток Бордо, але й такі люди, як Мішель Роллан (Michel Rolland) або Дені Дюбурдьє (Denis Dubourdieu). У Бордо в той час було багато ключових фігур, які були або консультантами, або виноробами, або професорами-викладачами, які зробили багато речей, намагаючись допомогти зрозуміти цей регіон. Я думаю, що одна з цікавих змін в наступному: коли я приїхала у 2003 році, багато з того, що робили на виноробнях, було спрямовано на те, щоб забезпечити чисту вініфікацію, а Дені Дюбурдьє багато працював з дріжджами, і визначав, які саме дріжджі слід використовувати. І на мою думку, на сьогодні ми повернулися назад до виноградників як таких, і винороби зараз дійсно набагато більше цікавляться теруаром, органікою, біодинамікою, стійкістю, екологічними питаннями. І це чудово!
Л.Б.: Ми повинні бути ближче до природи, до природних процесів з метою збереження екології, чи не так?
Д.А.: Саме так. Ми повертаємося в минуле! Повертаємось до принципів, які були важливими кілька століть тому.
Л.Б.: регіон Бордо завжди був недосяжним та легендарним, і як ця тенденція почала змінюватися протягом останніх років? Коли Бордо став більш відкритим?
Д.А.: Вважаю, те, що ми з Чічі сьогодні робимо, важливо для зміни поглядів про сприйняття Бордо. Багато в чому як портове місто Бордо завжди було відкрите для нових споживачів і нових ринків, але внутрішньо воно залишається дуже традиційним. Розуміння Бордо – це чудовий спосіб бути серйозно сприйнятим у винній кар’єрі. І ми з Чічі хотіли допомогти знайти шлях для людей з інших міст та країн, які, можливо, мають бар’єри на шляху до прогресу, будь-то економічні, географічні, культурні чи будь-які інші, щоб отримати короткий шлях до цих знань і допомогти налагодити обмін – адже Бордо також виграє від знайомства з цим блискучим новим поколінням виноробної індустрії.
Л.Б.: Дорога Джейн, я хотіла би подякувати вам не лише за цю розмову, а й, як це зробили б багато любителів вина, – за вашу глибоку працю Inside Bordeaux, яка на сьогоднішній день є бестселлером, і в якій ви пояснюєте нове бачення цього легендарного виноробного регіону! Ваш приклад, приклад жінки, яка переїхала в невідому для вас країну і зробили себе тою, ким ви є сьогодні у бізнесі, де більший відсоток представників чоловічої статті, – дуже надихаючий!
Досьє
Леді Джейн Ансон – відома винна письменниця, винний критик, автор десятків книг, тисяч статей та есе про виноробний регіон Бордо, його історію, виноградарство, винні маєтки, виноторгівлю та бізнес. Задля якравості фарб до портрету наведу короткий коментар пані Чінеду Ріти Рози, засновниці першої жіночої бізнес-асоціації:
Я хотіла б відмітити одну дуже важливу річ для розуміння того, що зробила Джейн і продовжує робити: вона англійка, вона не одружена з французом, вона не пов’язана з жодною з французьких виноробних сімей, у неї немає ні теперішнього, ні минулого, ні майбутнього, про яке ми б ще не знали. І вона приїхала в цей регіон як пристрасний аутсайдер, захоплена написанням своїми статтей. Вона талановита письменниця, а вино прийшло потім. І коли ви читаєте її книгу про Бордо, це прекрасне переплетіння вишуканої розповіді, гра речень. Не так багато написано книг про вино, щоб ви із захопленням в них вчитувались. А в Джейн я бачу, перш за все, дуже талановиту письменницю, яка може зробити будь-яку тему фантастично цікавою!
