На порозі 2026 року повідомлення з Лондона сколихнуло світову винну спільноту: найвпливовіший винний захід Великої Британії – London Wine Fair – було придбано новою компанією Vindustrious. Та для учасників зміни виявилися значно менш драматичними, ніж могло здатися на перший погляд: нову структуру очолила давня директор ярмарку – Ханна Тові (Hannah Tovey). Drinks+ мав честь поспілкуватися з пані Тові про еволюцію та майбутній курс цього знакового заходу. З огляду на масштаб змін, наша розмова вийшла довгою – але вартою кожної хвилини.

London Wine Fair 2026 відбудеться 18–20 травня в Olympia та стане 45‑м ювілейним випуском виставки. Цього року маємо важливі новини: Vindustrious придбала London Wine Fair, а ви стали власницею та керівницею нового оператора світового рівня. Розкажіть, будь ласка, про причини цього переходу та очікуваний вплив. Як би ви це назвали – “федералізація”, “нова глава” чи, можливо, “розлучення”? Які плани постають у зв’язку зі змінами?

«Наприкінці жовтня London Wine Fair перейшла від Hemming Group до Vindustrious, нової компанії, яку я заснувала. Хоча власник змінився, усі п’ятеро членів команди London Wine Fair залишилися на своїх посадах, тож у цьому сенсі придбання означає “нову главу”. Перехід забезпечить стабільність і новий імпульс розвитку, відкриваючи нову еру для London Wine Fair. Викуп відбувся тому, що Hemming Group вирішила зосередитися на своїх ключових галузях: інфраструктурі, транспорті, державному секторі та охороні здоров’я. Напої стали для них периферійним напрямом, тож продаж ярмарку був логічним кроком. Угода пройшла дружньо та за повної підтримки Hemming Group.

Оскільки продаж відбувся вже в процесі підготовки до 2026 року, частина планів була сформована й оголошена раніше  – наприклад, ініціатива Host Nation. До травня ми оголосимо нові партнерства, а також третю ітерацію нашої серії Icon Tasting. Найприємніше те, що після оголошення про продаж ми спостерігаємо різке зростання кількості бронювань від експонентів».

Маємо інсайдерську інформацію, що бронювання та перспективи виставки 2026 року вже на 14% випереджають показники аналогічного періоду минулого року. Це зростання продовжує успіх LWF 2025, який продемонстрував 40% збільшення доходів. Які ще позитивні зміни ви спостерігаєте? Чи можете також оцінити ефективність ініціативи Host Nation?

«Так, це правда! І це значною мірою результат успіху та зростання 2025 року. Дві зони виставки демонструють особливо значний прогрес: ініціатива Host Nation, яка зосередиться на виробниках з Великої Британії у всіх категоріях напоїв. Лише ця програма приведе на виставку понад 100 виробників англійського вина – нам уже довелося подвоїти площу, настільки великим був попит. Тож так, ініціатива виявилася надзвичайно успішною.

Ми також плануємо подвоїти розмір Signature Serve – секції міцних напоїв і міксів, яку запустили у 2025 році. Лише за останні кілька тижнів ми залучили великі бренди, зокрема Pernod Ricard, що яскраво підкреслює оновлений статус події».

Можливо, не буде перебільшенням порівняти вас із капітаном швидкісної океанської яхти, який успішно провів судно крізь буремні роки, включно з пандемією. Як ви самі себе відчуваєте в цій ролі? Хто є ключовими членами вашої команди? Чи очікуєте змін у ролях або складі?

«Я б сказала, що це досить точне порівняння! Я працюю в івентах 25 років, зокрема керувала 7 випусками London Wine Fair. Останні п’ять років стали найскладнішими в історії ярмарку  –на тлі Brexit, пандемії та обтяжливого оподаткування. Але наша команда процвітає в умовах викликів! Ми створили перший у галузі повністю цифровий захід під час пандемії, а згодом  – гібридний формат. Ярмарок став ключовою платформою, де індустрія може обговорювати геополітичні виклики та можливості нашого часу. Тож попри турбулентність, ми бачимо, як експоненти активно використовують можливості завдяки інноваціям і стратегічним рішенням.

Разом зі мною команду London Wine Fair складають: Кейт Стреттон (директорка міжнародних продажів); Мара Вайт (директорка з продажів у Великій Британії, Франції та Азії); Голлі Боутрайт-Вілсон (маркетинг-менеджерка); Кесі-Елла Діксон (фахівчиня з маркетингу та продажів). А на початку року до нас приєднався Ден Ворнер – менеджер із продажів Signature Serve, секції спиртів. Разом ми маємо вражаючу кількість років досвіду в індустрії напоїв та івентах загалом. У нас чудова командна енергія, і кожен приносить у роботу унікальну, яскраву особистість та глибокі знання – працювати разом справжнє задоволення».

LWF 2025 увійшов до шортлиста одразу чотирьох нагород Exhibition News Indy Awards: “Торговельна виставка року”, “Контент‑програма року”, “Зростання виставки року” та “Найкращий директор заходу” – остання номінація відзначає особисто ваше керівництво. У підсумку London Wine Fair отримала високі відзнаки у категоріях “Найкращий директор заходу” та “Торговельна виставка року”. Як ви оцінюєте ці досягнення? Яке визнання є для вас найціннішим?

«Це була безпрецедентна кількість номінацій для нашого заходу за один рік. Отримати високі відзнаки в категоріях “Найкращий директор заходу” та “Торговельна виставка року” було надзвичайно важливо для всієї команди, адже London Wine Fair є результатом спільної роботи. Тож я б сказала, що саме “Торговельна виставка року” була для мене найбільш значущою».

За останні три роки ми спостерігаємо помітне загострення конкуренції між провідними виставками сектору напоїв: Париж і Дюссельдорф активно змагаються за першість. Та попри це, Лондон зберігає унікальну позицію. На вашу думку, які особливості британського ринку дозволяють утримувати цей статус? Чи можна сказати, що однією з найсильніших переваг британського ринку є його глибоко вкорінена торговельна культура – мережа імпортерів, баєрів і компаній, чия експертиза та міжнародні зв’язки формувалися століттями?

«Оскільки Wine Paris і ProWein проходять із різницею лише в місяць, ми бачимо, що виробники дедалі частіше обирають один із цих великих заходів, – а потім ще беруть участь у London Wine Fair. Тож ми не відчуваємо негативного впливу конкуренції. Велика Британія є найбільшим імпортером вина у світі, а також найбільшим експортером спиртів, тож для будь‑якого виробника це ключовий ринок –  як для роботи тут, так і для виходу на інші країни. Це, безумовно, дуже конкурентний ринок, тому такі події, як London Wine Fair, є незамінними платформами для представлення продукції британським баєрам і ключовим особам, що ухвалюють рішення. У плані доступу до цієї аудиторії London Wine Fair не має рівних».

Якщо ми не помиляємося, London Wine Fair – чи не єдина велика міжнародна виставка, де імпортні компанії настільки активно представлені як експоненти. Як стимулюєте їхню участь? Які механізми чи ініціативи допомагають зміцнювати мотивацію експонентів? І з іншого боку, як ви підвищуєте мотивацію баєрів відвідувати ярмарок і брати участь у його подіях? У цьому контексті розкажіть, будь ласка, про Drinks Buyers Awards та їхню роль у залученні баєрської спільноти.

«Імпортери завжди були наріжним каменем London Wine Fair. Як найбільший глобальний імпортер вина, Велика Британія потребує їхньої присутності – це ключовий елемент успіху ярмарку. Провідні агенти, такі як Hatch Mansfield і Les Producteurs et Vignerons de France, з нами від самого початку. Разом із давніми партнерами – Buckingham Schenk, Beyond Wines, ABS Wine Agencies та Felix Solis – вони вважають ярмарок центральною подією свого року. Ми були раді поверненню Mentzendorff у 2024 році, а ще більше тому, що у 2025‑му вони подвоїли площу свого стенду.

Цього року ми очікуємо повернення ще більшої кількості імпортерів різного масштабу на головний торговельний майданчик, зокрема Seckford Wine. Вони беруть участь, тому що London Wine Fair є невід’ємною частиною їхньої стратегії продажів. Вони знають, що тут матимуть змістовні зустрічі з баєрами та ключовими особами, що ухвалюють рішення, а також з фахівцями, які працюють безпосередньо з клієнтами – менеджерами роздрібних мереж, сомельє, а також медіа. Наше співвідношення експонентів до відвідувачів – 22:1 – є безпрецедентним для галузевих подій і приблизно вчетверо перевищує показники міжнародних конкурентів.

Наші Drinks Buyers Awards – оновлена версія Wine Buyers Awards, що враховує зростання кількості баєрів у категоріях міцних та безалкогольних напоїв – також є потужним магнітом для найвпливовіших відвідувачів. Цього року ми отримали рекордну кількість заявок, що свідчить про високу довіру до цих нагород».

Чи могли б ви назвати деякі з найавторитетніших галузевих структур і пояснити, як вони зазвичай взаємодіють з вашими експонентами? Як змінилися пріоритети в цій сфері? Які характеристики виробників стали найважливішими при виборі партнерів, і які тенденції впливають на формування асортименту баєрів?

«Ми тісно співпрацюємо з Wine & Spirit Trade Association під час формування контенту виставки. Вони традиційно проводять Industry Briefing – галузевий брифінг, який через нашу платформу привносить у британський контекст ключові дискусії дня. За останні роки тем для обговорення не бракувало: від Covid‑19 до тарифного хаосу.

Британський ринок надзвичайно різноманітний, тому виробники, які шукають тут представництво, не обмежені якимись конкретними характеристиками. Ми спостерігаємо зростання попиту на вина з нижчим вмістом алкоголю, а також на категорію No & Low – це відображає стрімкий розвиток цього сегмента. Водночас зростає інтерес до вин із найрізноманітніших регіонів світу, особливо з тих, що знаходяться “поза протоптаними стежками”.

Ми бачимо підвищений попит на сталі продукти у всіх категоріях, і за останні роки виробники дедалі активніше демонструють свої екологічні ініціативи – те, що ми активно підтримуємо».

Наскільки розуміємо, LWF 2026 матиме кілька дебютів – як серед баєрів, так і серед експонентів із суміжних або зовсім нових секторів. Чи могли б ви представити найпомітніших новачків або тих, кого вважаєте особливо значущими?

«Наш найцікавіший дебют – ініціатива Host Nation, створена для того, щоб щороку висвітлювати певну країну або регіон як центральний елемент London Wine Fair. У перший рік фокус буде на британських виробниках, включно з англійськими та валлійськими винами. Ми надзвичайно раді тому, як позитивно це було сприйнято.

Початковий стенд English Wine був розпроданий, і ми вже подвоїли його площу – половина нової зони вже заброньована. Очікуємо, що до травня зареєструється понад 100 британських виробників – це перевищить початкову ціль і майже вп’ятеро більше, ніж у 2025 році. Це свідчить про величезний оптимізм і зростання в цьому секторі.

Ми побачимо дуже цікавий спектр англійських виноробів, серед яких: 1276 Wines, Balfour, Bolney, Chapel Down, Everflyht, Flint Vineyards, Gusbourne, Roebuck, Sandridge Barton, Simpsons, Williams Family Wine, а також 30 виробників, представлених Defined Wines, які проведуть Pop‑Up дегустацію на другий день виставки.

WineGB також підтримує Host Nation і матиме стенд у цій зоні з акцентом на освіту. Ми оновлюємо наш щорічний Wine Writers Edit, список із 30 “must taste” вин, відібраних десятьма провідними британськими винними журналістами та інфлюенсерами. Одним із трьох продуктів, які кожен із них має обрати, обов’язково буде британське вино. Серед інших нових і повернених учасників ми раді вітати Luis Felipe Edwards із Чилі, які святкують 50‑річчя; Wines of Washington; Virginia Wines; Bordeaux; Sherry; а також вперше – Friuli. На нас чекає справді різноманітний і захопливий склад експонентів».

Мабуть, не буде перебільшенням сказати, що динамічний – і надзвичайно привабливий для виставкової діяльності – ландшафт британського ринку напоїв значною мірою формують ключові постаті: Оз Кларк (Oz Clarke), Дженсіс Робінсон (Jancis Robinson), Роберт Джозеф (Robert Joseph), численні Masters of Wine, а також впливові медіа – The Drinks Business, Decanter, The Wine Merchant та інші. Кожен амбітний виробник прагне потрапити в поле їхнього зору. Хто з цих лідерів думок і представників медіа візьме участь у LWF 2026 і в якому форматі?

«Усі впливові медіа напоїв братимуть участь у виставці 2026 року в тій чи іншій формі – як експоненти, організатори подій або партнери в насиченій програмі галузевих брифінгів і майстер‑класів. Поки що зарано називати конкретних лідерів думок, але за останні два роки ми залучили дуже висококваліфіковану аудиторію завдяки Icon Tasting, який у 2026 році відбудеться втретє.

Серед минулорічних суддів були:

• Сьюзі Баррі MW, письменниця та ведуча, подкаст Wine Blast;
• Сем Капорн MW, директорка The Mistress of Wine;
• Оз Кларк, телеведучий та автор;
• Том Г’юсон, кореспондент із шампанського, Decanter;
• Аліс Ласеллс, журналістка Financial Times;
• Матьє Лонгер MS, менеджер з винного розвитку, Cordon Bleu;
• Пітер Річардс MW, письменник і ведучий Wine Blast;
• Шивон Тернер MW, винний консультант».

Ваш маркетинговий досвід практично бездоганний: ви очолили цифрову трансформацію London Wine Fair і є засновницею Imbibe Magazine – одного з провідних видань галузі. На вашу думку, яку роль сьогодні відіграють медіа – цифрові та друковані – у формуванні сучасної винної індустрії? Які формати чи канали ви вважаєте найефективнішими і чому? На які комунікаційні та промоційні канали ви плануєте робити ставку надалі – у Великій Британії та за її межами?

«Роль медіа сьогодні важливіша, ніж будь-коли. Нам надзвичайно пощастило мати на цьому ринку таку кількість компетентних і авторитетних журналістів, винних письменників і видань, представлених у найрізноманітніших форматах – друк, цифрові платформи, соціальні мережі, телерадіомовлення. Не буде перебільшенням сказати, що британські видання про напої не мають аналогів і сприймаються як голос індустрії в усьому світі».

Як зазначено на вашому сайті, після успішного дебюту у 2025 році секція Signature Serve, присвячена преміальним спиртам, матиме ще більший вплив у 2026‑му. Які нові елементи або враження запропонує цей простір? І на які сегменти аудиторії він орієнтований?

«Ми створили Signature Serve спеціально для аудиторії топових британських баєрів і дистриб’юторів – від провідних коктейльних барів до незалежних ритейлерів і мережевих операторів – тому що бачили реальний попит. Наше дослідження показало, що понад 2 000 осіб, які ухвалюють рішення у сфері спиртів, уже відвідували ярмарок – через зростаюче перетинання ролей у закупівлі вина та міцних напоїв. London Wine Fair уже був важливою частиною їхньої винної програми, але кількість експонентів зі світу міцного не відповідала їхнім потребам.

Перший випуск був надзвичайно успішним: кілька експонентів зареєструвалися на 2026 рік прямо на місці, серед них Brixton Spirits, Beckford’s Rum та O’Donnell Moonshine, який збільшує площу свого стенду на 500%. Ми також маємо багато нових компаній, які приєднаються вперше: Vincenzi, Regal Rogue, Sacred Spirits, Brands Jalisco, Casoni, Claxton’s Spirits, Foreva Farmers, Frontline Spirits, No & Flow Brands, Pernod Ricard, Pillars Brewery та Veda Mushroom. Ми очікуємо, що площа секції подвоїться у 2026 році.

Як і у 2025‑му, ми проведемо Signature Serve Sundowners Session у понеділок увечері: п’ятдесят VIP‑гостей – провідні британські баєри спиртів і медіа – будуть запрошені на цей “after hours” захід, де експоненти готуватимуть свої “signature serve” коктейлі. Це буде ексклюзивна дегустаційна подія для VIP‑аудиторії, з коктейлями, що відображають найсучасніші тренди міксології.

Signature Serve Theatre також отримає на 25% більше контенту, і його програму вестимуть наші амбасадори – Міллі Міллікен, нагороджена письменниця та експертка з напоїв і гостинності, та Ліам Деві, керівник барів у Hawksmoor Restaurants.

Ми також можемо повідомити, що додамо нову категорію, присвячену спиртам, а також No&Lo до Drinks Buyers Awards, які спочатку були створені як Wine Buyers Awards у 2020 році. Буде дві нагороди для баєрів міцного алкоголю: Spirits Buyer off‑trade: (супермаркети/мережі) та Spirits Buyer on‑trade».

Наскільки нам відомо, ви плануєте приділити особливу увагу категорії low & no‑alcohol. У якому просторі та форматі буде представлено цей сегмент? Які інші ключові тенденції індустрії будуть висвітлені на ярмарку та як саме?

«Наш Mindful Drinking Experience, створений у партнерстві з Club Soda, входить у третій рік зростання, що підкреслює зростаюче значення категорії No & Low. Тепер, розташований у більш центральній зоні, цей простір знову прийматиме таких експонентів, як Zeno, Jörg Geiger, Smiling Wolf і Wednesday’s Domaine, а також нових міжнародних учасників, зокрема Oh My Baie з Франції.

Ми також раді відзначити важливу подію разом з Eisberg – одним із провідних британських брендів безалкогольних вин, який стане спонсором новостворених No & Low Drinks Buyer Awards. Eisberg представить спеціальну зону для інфлюенсерів і селфі в межах Mindful Drinking Experience, поруч зі своїм стендом.

Однією з ключових тенденцій у категорії No & Low є сегмент Mid‑Strength – продукти середньої міцності, що стають дедалі популярнішими серед споживачів, які прагнуть поміркованості, але не хочуть відмовлятися від смаку. Ми представимо інноваційні бренди цього напряму, такі як 6 Percent і Future Château.

Крім того, програма включатиме щонайменше три майстер‑класи, присвячені трендам, розробці нових продуктів та практичним стратегіям монетизації No, Low і Mid‑Strength напоїв у сегментах on‑trade та off‑trade.

Ми також приділимо особливу увагу сталому розвитку завдяки новому партнерству, деталі якого оголосимо зовсім скоро».

У 2024 році наша медіагрупа Drinks+ мала честь бути інформаційним партнером видатної події Judgement of London. Головною зіркою 2025 року стала креативна та динамічна Battle of the Bubbles. Чи плануєте ви подібний масштабний конкурс у наступному випуску?

«Icon Tastings були надзвичайно добре сприйняті та вже стали невід’ємною частиною ярмарку. Їх створили для того, щоб посилити сегмент fine wine на London Wine Fair і водночас сформувати потужний інформаційний привід – і в цьому сенсі вони були дуже успішними: результати отримали широке висвітлення на ключових ринках світу.

Так, Icon Tasting відбудеться і в 2026 році. Ним знову керуватимуть Сара Ебботт MW та Ронан Сейберн MS. Ми плануємо оголосити тему 24 лютого, а висококласний склад суддів – на початку квітня».

Поділіться, будь ласка, порадами для виробників, які планують брати участь у London Wine Fair: як їм привернути увагу впливових лідерів думок і баєрів? Перша порада, мабуть, очевидна – зареєструватися як експонент ))). Але що далі?

«Рекомендуємо реєструватися якомога раніше, щоб максимально використати всі доступні можливості. Далі виробникам варто визначити, як саме їхні продукти можуть привернути увагу цільової аудиторії – баєрів, менеджерів роздрібних мереж, барменів чи медіа.

Використовуйте виставку для запуску нових продуктів із захопливою історією, яка знайде відгук у відвідувачів. Підкреслюйте інновації або тренди, що відповідають духу часу: low & no, сталість, креативне пакування тощо. 

Беріть участь у сесіях у театральних зонах ярмарку –  як спікери або як слухачі. Розгляньте можливості спонсорства, щоб підвищити видимість за межами вашого стенду. Завантажте свої продукти в базу даних ярмарку, яку адмініструє Bottlebooks, щоб збільшити впізнаваність.

Завчасно взаємодійте з аудиторією відвідувачів через нашу мережеву платформу: бронюйте зустрічі на стенді та дегустації “один на один” із ключовими цільовими контактами».

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

На порозі 2026 року повідомлення з Лондона сколихнуло світову винну спільноту: найвпливовіший винний захід Великої Британії – London Wine Fair – було придбано новою компанією Vindustrious. Та для учасників зміни виявилися значно менш драматичними, ніж могло здатися на перший погляд: нову структуру очолила давня директор ярмарку – Ханна Тові (Hannah Tovey). Drinks+ мав честь поспілкуватися […]

У травні 2025 року мадам Мей-Еліан де Ленкесен,  відомій в усьому світі як Lady May,  виповнилося 100 років. То знак від Всесвіту – бо тоді ж виповнилося 100 років і Пінотажу – флагманському сорту Південної Африки, де знаходиться виноробня, якою й досі опікується мадам Мей-Еліан. І так щасливо для Drinks+ стали зірки, що легендарна Леді Мей знайшла можливість дати ексклюзивне інтерв’ю для нашого медіа. Ми неймовірно пишаємося тим, що така дивовижна людина зі світу вина поділилася з нашими читачами і  дорогоцінним часом, і своїми яскравими та світлими думками.

Мей-Еліан де Ленкесен (May‑Éliane de Lencquesaing) – постать виняткового масштабу у світовому виноробстві. Її ім’я нерозривно пов’язане з епохами, зірковими шато та рішеннями, які впливали на винну карту світу. Відома невичерпною життєвою енергією, вона у 1994 році була названа журналом Decanter «Woman of the Year», ставши першою француженкою, удостоєною цього звання. Протягом десятиліть Мей-Еліан де Ленкесен формувала обличчя великих виноробних маєтків – від Château Pichon Longueville Comtesse de Lalande у Бордо, яким керувала понад тридцять років, до Glenelly Estate у Південній Африці, створеного вже у зрілому віці як сміливий і далекоглядний проєкт. Сьогодні назване на її честь вино «Lady May» вважається одним із найкращих у Стелленбоші. І його виразний характер символізує силу духу мадам Мей-Еліан.

Château Pichon Longueville Comtesse de Lalande

Коли вона стала до руля Château Pichon Longueville, – а сімейна легенда розповідає, що так випав жереб, – вона виявилася єдиною жінкою-виноробом Медока в тотальному середовищі авторитарних чоловіків. Ще не було Коринн Менцелопулос (Corinne Mentzelopoulos) в Château Margaux. Лише 10 років потому тут з’явилася баронеса Філіппіна де Ротшильд (Philippine de Rothschild). Але Lady May вистояла.

Авторитет її виходить далеко за межі виноградників: у 1993 році мадам де Ленкесен стала президенткою, а згодом довічною віцепрезиденткою International Wine & Spirit Competition (IWSC); була удостоєна звання Officier de la Légion d’Honneur – найвищої державної нагороди Франції, заснованої ще Наполеоном Бонапартом у 1802 році. Леді Мей є членкинею Бордоської академії наук, літератури та мистецтв (Académie nationale des sciences) та почесною членкинею Pinotage Association за видатний внесок у світову винну індустрію. І це лише частина почесних звань цієї унікальної особистості.

Її життєвий і професійний досвід ліг в основу книги мемуарів My Journey with Wine, щирої розповіді про шлях жінки, чия пристрасть і наполегливість не лише трансформували легендарні маєтки, а й надихнули покоління виноробів у всьому світі. І цей літопис з вином ще пишеться – бо ця жінка з ім’ям, яке дихає весною, щороку зі Швейцарії перебирається на кілька тижнів до ПАР, щоб наглянути за своїми виноградниками.

Glenelly Estate

Drinks+: Насамперед, мадам де Ленкесен, дозвольте подякувати вам за те, що знайшли час і надали нам можливість поспілкуватися. Колись я прочитала статтю Джейн Ансон (Jane Anson) про вас, – і це було як прочитати історичний роман, після якого у душі залишається відчуття зустрічі з людьми, що творили історію. Ви виростили чотирьох дітей і при цьому не втратили пристрасть до наук, понад 30 років керували перлиною Франції – Château Pichon Longueville Comtesse de Lalande, а потім ще понад 20 років Glenelly Estate у Південній Африці, маєте безліч почесних звань. Що з того, що ви робили і чого досягли, було вашим справжнім «я»? Чи не жалкуєте, що не присвятили себе іншому захопленню – і що це могло б бути?

Мей-Еліан де Ленкесен: Створювати й ділитися – ось що по-справжньому мене визначає. І це в найрізноманітніших сферах. Приміром, я завжди мріяла глибше вивчати геологію – ґрунти, підґрунтя. А також археологію. І певною мірою мені вдалося реалізувати цей інтерес.

D+: В одному з інтерв’ю ви з глибокою повагою та теплом розповідали про вашого дідуся, який був дуже доброю та неймовірно ерудованою людиною. Саме він вчив вас наукам, іноземним мовам, грі на фортепіано і прищепив любов до землі та терруарів. Розкажіть, будь ласка, як почалася ваша любов до виноробства?

МЛ: Мені дуже пощастило, що я навчалася у обох моїх дідів. Вони брали мене з собою на виноградники, вчили виноградарству, і я допомагала збирати врожай. Вони водили мене в підвали та поступово знайомили з різними якостями вина, навчаючи дегустувати.

D+: Довгі роки ви були власницею Château Pichon Longueville Comtesse de Lalande, одного з найрозкішніших шато Франції. Прошу згадати момент, коли переступили поріг цього замку у ролі керівника – що ви тоді планували?

МЛ: Я вийшла заміж за військового, і моє життя якийсь час було відірване від виноградників. Але у липні 1978 року родина попросила мене повернутися до керування Château Pichon Longueville Comtesse de Lalande у Пойяку. На той час енологія значно розвинулася відтоді, як я була дитиною, і мені знадобилися нові наукові знання. Тому я першим ділом вирішила повернутися до університету та навчатися в класі професора Еміля Пейно (Émile Peynaud).

D+: Що зрештою підштовхнуло ухвалити таке непросте рішення – розлучитися з шато, цим діамантом Франції?

МЛ: Я керувала Château Pichon Longueville Comtesse de Lalande протягом 30 років із величезним задоволенням, працюючи день і ніч. До того часу мої діти вже виросли. Вони були дітьми військовослужбовця і не цікавилися виноградарством та сільським життям. Саме тому мені довелося кінець кінцем продати сімейний маєток.

Château Pichon Longueville Comtesse de Lalande

D+: Коли відбулася продаж шато, якому ви присвятили стільки років, ви були в тому віці, коли люди вже мріють про гамак, рибалку та в’язання. Але ви обрали нову неймовірну – і мабуть непросту пригоду: очолити виноробню в ПАР. Чому саме Південна Африка? І чому не гамак? 🙂

МЛ: Я зберегла виноробню Glenelly у Південній Африці, яку придбала трохи раніше, з двох причин: по-перше, щоб допомогти розвитку економіки Південної Африки на пам’ять про Нельсона Манделу, а по-друге – хотіла розвивати ці виноградники, знаючи якість цього терруару та доброту місцевих людей.

D+: Говорячи про Південну Африку, звичайно ж, не можна не запитати про Пінотаж – сорт який пізнав як злети так і падіння. Як на вашу думку, чому шлях Пінотажу до визнання був таким тернистим?

МЛ:  Сорт Пінотаж дуже специфічний й технологія виробництва вина тут зовсім інша. Мій найкращий друг робить чудові вина з Пінотажу, проте детальніше я не зможу тут розповісти.

D+: Чому ви, маючи можливість працювати з автохтонами Африки, залишилися вірні сортам Бордо?

МЛ:  У 1688 році, коли гугеноти з релігійних причин залишили Францію та переселилися до Капської колонії, вони привезли з собою французькі сорти винограду. З часом ці сорти адаптувалися до місцевого теруару й клімату. І з того часу жодних змін не відбулося: жоден інший сорт не було додано.

D+: Заснована вами у 2003 році у Південній Африці Glenelly Estate – не просто виноробня, це виноробний комплекс світового класу з шикарним рестораном та музеєм скла. Можна сказати, що скло – це ще одна ваша пристрасть? Ваша унікальна колекція налічує понад 1000 рідкісних предметів від античності до сучасності та зберігається у двох приватних музеях (у Бордо та Glenelly). Розкажіть, будь ласка, про це унікальне хобі.

МЛ:  Скло подібне до вина. Обидва пов’язані з бідними ґрунтами: скло народжується з піску, а виноград для вина найкраще зростає саме на малородючих землях. Їхнє існування – результат людської майстерності та праці. І скло, і вино є коштовними й споконвіку належать до нашої цивілізації. Я збирала кожен витвір по одному: частину – в антикварних крамницях, частину – безпосередньо у студіях. Протягом років я підтримувала дружні стосунки з багатьма митцями у США, Італії та Франції, завжди цікавлячись різними техніками, формами вираження та розмаїттям творчих підходів.

D+: Повернемось до вина 🙂  Мадам де Ленкесен, чи вживаєте ви зараз вино, скільки на день і якому саме віддаєте перевагу? Франція чи Південна Африка? А може взагалі щось інше – можливо, якийсь екзотичний виноробний регіон вразив вас під час подорожей світом? Які винні шедеври зберігаєте у власному підвалі?

МЛ:  Я виросла в регіоні Медок, на північ від Бордо, вздовж річки Гаронни – у місцевості, відомій своїми класифікованими апеллясьйонами, такими як Margaux, Saint-Julien, Pauillac і Saint-Estèphe, де виробляють виключно червоні вина. Вино завжди було частиною наших щоденних трапез. У сім років нам вже дозволяли келих вина, розведеного водою. Водночас нас вчили звертати увагу на колір, аромат – у зв’язку з віком вина та історією врожаю. Лише згодом нам дозволили куштувати його повноцінно.

Я п’ю вино щодня разом із їжею, у невеликих кількостях – червоне або біле, залежно від страви. Мені подобаються різні стилі вин. Вони можуть бути більш фруктовими, більш танінними, складнішими, з коротким або тривалим посмаком. Втім, я віддаю перевагу елегантним винам, а не потужним.

D+: Ви колись відвідували виноградники Східної Європи? Якщо так – які регіони та вина запам’яталися і чим саме? Можливо доводилось дегустувати якісь з українських вин?

МЛ:  Мене особливо цікавлять італійські та німецькі вина, зокрема їхні Ice Wines. Мій дідусь колекціонував вина з Токаю. Найсхідніші вина, які мені доводилося куштувати, походили з Лівану та Грузії – і вони справді вражаючі. На жаль, мені ще не випала нагода скуштувати українські вина, але я із великим задоволенням хотіла б дізнатися більше про українські ґрунти та сорти винограду.

D+: У вас колосальний досвід і знання про вино, ви дегустуєте та визначаєте стилі, знаєте про вино, мабуть, все. Можливо, могли б дати кілька порад людям, які дегустують вина: як розвивати свої рецептори, як зберігати їх чутливими, не зважаючи на вік?

МЛ:  Ні, ніколи не можна пізнати вино повністю – воно завжди залишається загадкою. Колір, блиск, насиченість у бокалі – це перше відкриття. Потім розкривається аромат: відтінки квітів, ягід або прянощів. Ця складність спонукає здогадуватися, що ти відчуєш на смак. Чим більше смакуєш, тим краще вчишся розпізнавати всі ці нюанси. Це досвід відкриттів, яким приємно ділитися з друзями. Оцінюючи смак, завжди варто звертати увагу передусім на фруктовість, а не на алкоголь, на баланс і на якість танінів. Вино дуже корисне для здоров’я. Коли мені було 10 років, у мене були проблеми з ростом. Щодня бабуся перед обідом давала мені печиво разом із склянкою води з розтопленим цукром, у яку додавала дві ложки червоного вина. Цей напій робив мене міцнішою.

D+: Що ви думаєте щодо молоді, якій зараз притаманно взагалі відмовлятися від вживання алкоголю або саме від вина, вважаючи його незрозумілим, надто складним? Взагалі, яким вам бачиться майбутнє вина?

МЛ: Молодь має більше дізнаватися про вино та його історію, пронесену крізь століття. Про дорогоцінну працю вирощування винограду, про повагу до плодів – цього дару Божого. Молоді слід насолоджуватися вином – просто потрібна освіта та помірність. У Франції кажуть: «Їжа без вина – це день без сонця».

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

У травні 2025 року мадам Мей-Еліан де Ленкесен,  відомій в усьому світі як Lady May,  виповнилося 100 років. То знак від Всесвіту – бо тоді ж виповнилося 100 років і Пінотажу – флагманському сорту Південної Африки, де знаходиться виноробня, якою й досі опікується мадам Мей-Еліан. І так щасливо для Drinks+ стали зірки, що легендарна Леді […]

2026 рік стане визначальним для світової індустрії алкогольних і безалкогольних напоїв. Ринок напоїв формуватиметься під впливом трьох ключових тенденцій: стрімкого зростання популярності напоїв у алюмінієвій тарі, поширення культури усвідомленого споживання та переосмислення поняття преміальної цінності, де вирішальним фактором стає баланс між якістю та ціною. Про ці тенденції звітує британська компанія-спеціаліст з напоїв Kingsland Drinks, що займається розробкою, розливом та постачанням алкогольних і безалкогольних продуктів для ритейлу та HoReCa, працюючи з більш ніж 40 виробниками по всьому світу.

Альтернативна упаковка як новий стандарт зручності

Зміна споживчих звичок і запит на мобільність сприяють активному переходу до напоїв у алюмінієвій тарі. Легкість, міцність і висока придатність до переробки роблять цей формат привабливим як для виробників, так і для екологічно свідомих споживачів. Особливо динамічно алюмінієве паковання розвивається в сегменті готових до споживання напоїв (RTD), відкриваючи нові можливості для продажів у форматі «to go» та позадомашнього споживання.

Свідоме ставлення до споживання алкоголю виходить у мейнстрим

У 2026 році тренд conscious drinking – усвідомленого споживання алкоголю –  та рух sober-curious, або цікавість до безалкогольного способу життя, остаточно стають масовими явищами. Все більше споживачів обирають безалкогольні або напої з низьким вмістом алкоголю, оцінюючи їх не за вмістом спирту, а за смаком, якістю інгредієнтів та загальними враженнями від напою. Спочатку цей тренд був популярний серед покоління Z, але сьогодні до нього активно долучаються міленіали та покоління X, орієнтуючись на здоров’я, баланс та сучасний стиль життя. Усвідомлене споживання стає новою нормою, а скорочення алкоголю перетворюється на тренд для всіх вікових груп.

Преміальна цінність без надмірної розкоші

Попри економічну нестабільність, споживачі залишаються готовими інвестувати в якісні напої, проте дедалі більше цінують співвідношення ціни та якості. Концепція premium value передбачає оптимізацію виробництва та логістики, локальний розлив і ефективне паковання, що дозволяє зберігати високу якість без надмірного подорожчання продукту. Виробники дедалі частіше пропонують вина та інші напої, які поєднують преміальні характеристики з доступністю, задовольняючи вимоги сучасних споживачів до ціни, якості та досвіду споживання.

Смаки та формати під світлом уваги

Смакові експерименти залишаються ключовим драйвером розвитку ринку. Yuzu – японський цитрус із яскравим, освіжаючим і трохи терпким смаком, схожим на поєднання лимону, лайму і грейпфрута – разом із інжиром та драконовим фруктом залишатиметься у фокусі уваги. Водночас чорна вишня, кокос і кремові нотки визначатимуть нові продукти протягом року, особливо у готових до споживання напоях та коктейля.

У підсумку ринок напоїв 2026 року вимагатиме від виробників стратегічних рішень. Конкурентну перевагу отримають бренди, які поєднають сучасні альтернативні формати упаковки, усвідомлене споживання та справжню преміальну цінність, відповідаючи очікуванням сучасних споживачів.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Джерело: thedrinksbusiness.com
Фото: theguardian.com

2026 рік стане визначальним для світової індустрії алкогольних і безалкогольних напоїв. Ринок напоїв формуватиметься під впливом трьох ключових тенденцій: стрімкого зростання популярності напоїв у алюмінієвій тарі, поширення культури усвідомленого споживання та переосмислення поняття преміальної цінності, де вирішальним фактором стає баланс між якістю та ціною. Про ці тенденції звітує британська компанія-спеціаліст з напоїв Kingsland Drinks, що […]

Інтерв’ю з Франком Шиндлером, директором ProWein Düsseldorf.

ProWein Düsseldorf відкриває нову главу. Завдяки своєму перезапуску цього вересня виставка реагує на актуальні виклики галузі та задає важливі імпульси для її подальшої трансформації. Новий поштовх спостерігається й у кадровому аспекті: у жовтні 2025 року галузевий експерт Франк Шиндлер (Frank Schindler) обійняв посаду директора провідної у світі виставки вин та міцних напоїв. У цьому інтерв’ю пан Шиндлер ділиться своїм баченням, новими концепціями та майбутнім ProWein Düsseldorf.

Виставка ProWein Düsseldorf 2026 змінюється як візуально, так і концептуально. На що можуть очікувати відвідувачі та експоненти?

Наша мета – зробити ProWein Düsseldorf ще зручнішою та доступнішою для професійних відвідувачів. Це включає розширену платформу для бронювання готелів з ексклюзивними знижками, а також шатл-сервіс, що сполучає центральні локації у Німеччині, Бельгії та Нідерландах безпосередньо з Дюссельдорфом – і повертається назад увечері.

Ми також запустили Buyers & Concierge Team, який забезпечує присутність провідних міжнародних байєрів із ключових ринків. Для ще ефективнішого поєднання експонентів і байєрів ми суттєво вдосконалили наш інструмент пошуку відповідностей Fair Match.

Ще одним важливим нововведенням є ProWein Agora – нова платформа для трендів, інновацій та тем, орієнтованих на майбутнє. Тут проводитимуть надихаючі ключові виступи, візіонерські доповіді та дискусійні сесії, що виходять далеко за межі самої галузі.

І це лише початок. У найближчі роки заплановано ще багато нововведень та важливих подій, які зроблять ProWein Düsseldorf ще більш привабливою, перспективною та значущою. Завданням є надати галузі імпульс та належні умови для дій, спільного формування майбутнього, стимулювання інновацій і розвитку бізнесу – повністю відповідно до нашого нового девізу: «Формуй. Твори. Удосконалюй».

Ви також анонсували нову концепцію павільйонів. Що це означає на практиці для експонентів та відвідувачів?

Павільйони з 1 по 7 реструктуризуються, щоб запропонувати той самий виставковий простір зі значно чіткішими та коротшими пішохідними маршрутами, що значно підвищить видимість для експонентів. Наш швидкозростаючий сегмент ProSpirits також набуде нового значення: вперше він займе два повні павільйони – чіткий сигнал про динамізм та важливість світового ринку алкогольних напоїв.

Ми також переосмислюємо загальну концепцію виставки, прагнучи надихнути відвідувачів атмосферою фестивалю та незабутніми враженнями, які оживляють актуальні тренди. Наприклад, у залі 5 ProWein Zero буде представлено безалкогольні вина та міцні напої, які супроводжуватимуться інтерактивними дегустаціями.

Ще один важливий момент очікує відвідувачів у залі 4: у межах теми ProWein Sparkling вони зможуть вирушити у іскристу подорож відкриттів із власним баром, імпульсними дегустаціями та надихаючими сесіями.

У вас вражаюча кар’єра у виноробній галузі, що охоплює кілька десятиліть. Як ви плануєте застосувати свій досвід під час оновлення ProWein Düsseldorf?

Я працюю у винному світі вже 25 років і відвідував виставки по всьому світу як відвідувач, байєр, дистриб’ютор та виробник. Це дає можливість розглядати виставку з різних сторін і розуміти потреби кожного учасника.

У своїй новій ролі я стикаюся з ще однією перспективою, яка робить багато речей ще більш відчутними. Виробники прагнуть видимості та правильної аудиторії; байєри шукають релевантність і ефективність – дві сторони однієї медалі. Завдання ProWein Düsseldorf полягає в тому, щоб поєднати ці дві сторони. Нині це здебільшого досягається за допомогою цифрових рішень: мова йде про структурування та спрощення даних для забезпечення ефективного підбору партнерів.

Чого ви особисто очікуєте найбільше, коли у березні відкриється виставка ProWein Düsseldorf 2026?

В останні роки я все більше тяжію до вирішення структурних та організаційних проблем. Можливість займатися цією пристрастю на ProWein Düsseldorf – це велика честь, адже для мене це справді «найчудовіша галузь у світі». І я – разом з усією командою ProWein та Messe Düsseldorf – не просто думаю про наступну подію. Наша мета – побудувати сталий шлях, який принесе реальну цінність галузі. Ось чому я з особливим нетерпінням чекаю моменту в березні 2026 року, коли двері відчиняться, і ми зможемо побачити та відчути реакцію наших відвідувачів – результат нашого планування, нашої пристрасті та незліченних годин відданої роботи. Коли зали заповняться, а наше бачення втілиться в життя. Для мене особистий обмін інформацією з експонентами, партнерами та відвідувачами в цій особливій атмосфері є надзвичайно важливим. Чесні, відкриті розмови створюють ясність, а спільний келих вина створює близькість, необхідну для виникнення чудових ідей. Саме це робить ProWein Düsseldorf таким особливим для мене.

ProWein Düsseldorf відбудеться з 15 по 17 березня 2026 року.

Більше інформації та квитки можна придбати на сайті www.prowein.com

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Інтерв’ю з Франком Шиндлером, директором ProWein Düsseldorf. ProWein Düsseldorf відкриває нову главу. Завдяки своєму перезапуску цього вересня виставка реагує на актуальні виклики галузі та задає важливі імпульси для її подальшої трансформації. Новий поштовх спостерігається й у кадровому аспекті: у жовтні 2025 року галузевий експерт Франк Шиндлер (Frank Schindler) обійняв посаду директора провідної у світі виставки […]

23 листопада 2025 року Київ став центром винної культури та гастрономії – у готелі «InterContinentalKyiv» відбувся Х Міжнародний Форум виноробів та сомельє (10th International Forum of Winemakers and Sommeliers), який об’єднав виноробів, сомельє, кавістів, рестораторів та численних вайнловерів. Подія стала знаковою для галузі, адже поєднала професійні конкурси, дегустації, освітні заходи та святкові прийоми. Її організаторами виступили Всеукраїнська асоціація виноробів і сомельє, Асоціація кавістів України та Перша в Україні Школа сомельє «Майстер-Клас». Міжнародним інформаційним партнером виступила медіагрупа Drinks+ (журнал “Напої+”).

Конкурси. Учасники. Партнери

У рамках 10th International Forum of Winemakers and Sommeliers відбувалися одночасно кілька ключових подій:

• XXІІ Всеукраїнський Конкурс сомельє «Майстер-сомельє – 2025»
• ІХ Всеукраїнський Конкурс кавістів «Кращий кавіст України – 2025»
• «Круглий стіл» виноробів та сомельє під час «Вечері виноробів»
• Відкриті дегустації вин, міцних напоїв, гастрономії та крафтових продуктів
• «Свято молодого вина України»

Нагадаємо, що цього року серед спонсорів та партнерів ролі розподілилися  так:

Національний Партнер –  ТМ VILLA TINTA

Гастрономічний Партнер – ТМ «Глобино»

Ексклюзивний Партнер –  ТМ «Доообра Ферма»

Партнери: ТМ VINOS DE LA LUZ,  Masottina, PERE VENTURA, ACKERMAN, «Моршинська», Tintarella, BEANS, Академія праці, соціальних відносин і туризму.

Очолив журі традиційно доктор Рікардо Ф. Нуньєс – власник міжнародного винного холдингу VINOS DE LA LUZ. До складу журі увійшли провідні українські сомельє, винороби та гастрономічні експерти – серед яких Наталія Благополучна, Єгор Білов, Олег Кравченко, Богдан Дукаль та інші.

Відбіркові тури конкурсів пройшли напередодні, 21 листопада в Академії праці, соціальних відносин і туризму. Учасники виконували письмові тести та демонстрували практичні навички.

       В професійних конкурсах взяли участь професіонали галузі –  кавісти та сомельє, які зібралися з різних міст України: Житомира, Вінниці, Кропивницького, Дніпра, Одеси, Умані, Івано-Франківська, Києва.

Ну, а фінали стартували 23 листопада: конкурсанти змагалися у турах, що вперше були представлені в Україні – від презентації та декантації вина англійською мовою до сліпих дегустацій і гастрономічних поєднань:

• «Презентація вина» (англійською мовою),
• «Сліпа дегустація ігристих вин»,
• «Сир та Вино», «Гастрономія та Вино»,
• «Сліпа дегустація тихих вин та міцних напоїв»,
• «Шоколад та напої»,
• «Професійна робота з ігристими винами»,
• «Декантація вина» тощо.

Коментар

Ірина Д’яченкова, співзасновниця Drinks+ Media Group та Wine Travel Awards, суддя міжнародних винних конкурсів з 20-річним стажем (MUNDUS VINI (Germany), Concours Mondial de Bruxelles, The World Best Palates – Barolo Barbaresco World Opening (New York, USA) тощо):

«Із зацікавленістю, як за спектаклем, спостерігала за яскравим винним шоу – в турі «Гастрономія та Вино», спонсором якого стала ТМ «Глобино». Під час виступу сомельє ресторану Comme il Faut мав підібрати вино до мʼяса, зокрема, до буженіни варено-копченої ТМ “Глобино”. Сомельє обрав «Каберне-Совіньон» ТМ Villa Tinta  2018. Роль «гостей» грали директор з розвитку «Глобино» Марина Горобець і шеф-кухар ресторану «Комільфо». Пані Марина зауважила, що до копченої буженіни, на її погляд, більше підійшло б вино «Одеський Чорний» від Вілла Тінта. І я, добре знайома з характеристиками  саме цього «ОЧ», з нею була абсолютно згодна. Мені подобаються подібні елементи шоу, які завжди застосовують організатори Міжнародного Форуму виноробів та сомельє. Це перетворює діловий фаховий формат на майже театральне дійство».

Переможці та нові зірки галузі

       Фіналісти ІХ Всеукраїнського конкурсу кавістів «Кращий кавіст України – 2025»:

1 місце – Євген Бойко (Київ, «Фоззі Груп»)

2 місце – Євген Брюхович (Київ, мережа «WINETIME»)

3 місце – Назар Когут (Івано-Франківськ, мережа OKWINE )

        Фіналісти ХХІІ Всеукраїнського конкурсу «Майстер-сомельє – 2025»:

1 місце – Микита Лисий (Київ, ресторан «VERO-VERO»)

2 місце – Іван Гончаренко (готель «InterContinentalKyiv»)

3 місце – Юлія Коломієць (Київ, бренд амбасадор компанії «Маркетвин»)

Переможці отримали кубки, дипломи та подарунки від партнерів Форуму.  А що найвагоміше – їхні імена увійшли до професійної історії українського винного руху.

Атмосфера свята: Нуво України прибуло!

Окремий зал готелю перетворився на винний простір – гості мали змогу дегустувати вина України та світу від VILLA TINTA, VINOS DE LA LUZ, мережі WINETIME (що днями відсвяткувала, до речі, своє 15-річчя, з чим Drinks+ вітає одного з найавторитетніших операторів ринку!) та інших виробників. Гастрономічні партнери представили м’ясні делікатеси, сири, шоколад та крафтові продукти – що гармонійно поєднувалися з винною програмою.

Свято молодого вина України вчергове стало вдалою реплікою на всесвітньо відоме Божоле Нуво. А, судячи з відгуків гостей, якість їх нічим не поступалася продукту нового врожаю французьких виноробів.

Завершився день урочистою «Вечерею виноробів», що стала кульмінацією Форуму та символом єдності професійної спільноти.

Коментар

Наталія Благополучна, співзасновниця Всеукраїнської асоціації виноробів і сомельє, Асоціації кавістів України та Першої в Україні Школи сомельє «Майстер-Клас» надала Drinks+ ексклюзивний коментар щодо деяких аспектів цьогорічного форуму:

«Свято молодого Вина України в новому форматі Всеукраїнська асоціація виноробів і сомельє проводить вже не один десяток років. Треба підкреслити, що таке Свято є в кожній виноробній країні. Найбільш відоме – Свято молодого вина Божолє , з півдня Бургундії. Саме тому всі наші професійні конкурси , починаючи з 2002 р., проходять після третього четверга листопада, і вже в п’ятницю ми завжди проводимо відбіркові тури та дегустуємо молоде вино з Божолє.

Ідея проведення такого свята в Україні не нова, але зауважу, що саме наша асоціація започаткувала його вперше ще в 2002 р.  під час проведення першого Фестивалю ” ВИНОФЕСТ” в “Будинку Кіно” в м. Києві. Тоді з Криму винороби привезли діжки та виноград, і кожен з гостей зміг повторити танець Челентано з відомого фільму “Приборкання норовливої”.  Часи змінилися, ми підкорегували  формат відповідно: свято відбувається в більш діловій площині – кращі крафтові винороби України, переможці Всеукраїнського дегустаційного конкурсу “Сорт і теруар. Мікровиноробство” презентують свої вина в найкращому готелі України ” InterContinentalKyiv”.

Саме під час проведення Міжнародного Форуму виноробів і сомельє та професійних Конкурсів кавістів і сомельє, гості завжди із задоволенням дегустують молоді тихі та ігристі вина, маючи можливість безпосередньо спілкуватися  з виробниками. Крім вина, тут проходять презентації сирів, м’ясної гастрономії, виробів з шоколаду тощо.

Україна створює сьогодні власні чудові вина, як молоді, так і витримані, тому пропагуємо своє,  “Українське молоде”!»

Значення для галузі

Х Форум виноробів та сомельє підтвердив високий рівень розвитку винної культури в Україні. Подія стала не лише майданчиком для професійних змагань – а й платформою для обміну досвідом, налагодження партнерств та популяризації українського вина на міжнародній арені.

Організатори висловили вдячність партнерам, учасникам та гостям – а також особливу подяку Збройним Силам України за можливість проводити такі важливі заходи навіть у непростий час. Під час форуму відбувся збір на підтримку одного із військових підрозділів.

 Цей Форум став доказом того, що українська винна культура впевнено інтегрується у світовий контекст – а професія сомельє та кавіста набуває дедалі більшої ваги.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

23 листопада 2025 року Київ став центром винної культури та гастрономії – у готелі «InterContinentalKyiv» відбувся Х Міжнародний Форум виноробів та сомельє (10th International Forum of Winemakers and Sommeliers), який об’єднав виноробів, сомельє, кавістів, рестораторів та численних вайнловерів. Подія стала знаковою для галузі, адже поєднала професійні конкурси, дегустації, освітні заходи та святкові прийоми. Її організаторами […]

У медових напоїв України – не просто славетне минуле, а цілий пласт забутих традицій, що формували культуру пиття протягом століть. І навіть попри війну, економічні виклики та кардинальні зміни споживчих звичок, ця галузь демонструє гідне, переконливе сьогодення. Що ж далі? Які горизонти відкриваються перед українськими медовими напоями та їхніми виробниками? Щоб відповісти на це питання, варто уважно поглянути на цифри статистики, портрет сучасної аудиторії та реальні ринкові перспективи цього унікального продукту.

В Гільдії медоварів нині налічується близько 350 учасників, тоді як по всій Україні працює понад 300 000 пасічників. Щороку наша держава експортує приблизно 80 тис. тонн меду — це виводить Україну до трійки світових лідерів поряд із Китаєм та Аргентиною. Тож маємо достатню й унікальну за якістю сировинну базу. Водночас, попри такі масштаби, бджільництво залишається малоприбутковою сферою, а Україна – чи не єдина країна в Європі, яка досі не має хмільного національного бренду.

З іншого боку, виробництво питних медів доводить рентабельність виробництва меду до 900% – за оцінкою інсайдерів. На думку самих операторів ринку, медоваріння здатне вивести з кризи всю галузь. І це не просто реальний шлях – він вірний як з точки зору маркетингу, так і історично.

Сьогодні «Українські медовари» – єдиний ліцензований виробник в Україні (а, можливо, і у світі) повного спектра медових хмільних напоїв, – запрошують до співпраці всіх зацікавлених у розвитку такого типу національних напоїв, як медові. І пропонує: взаємовигідне партнерство операторам України (рітейл, HoReCa) з реалізації цих напоїв – на умовах нульової франшизи. Керівник “Українських медоварів”, пан Роман Войтків (+38 (098)1308118) закликає усіх небайдужих патріотів долучитися до розвитку українських національних брендів – медівок, медаків тощо.

Одна з вдалих тактик, яку пропонують партнерам «Українські медовари», – поширення реалізації цих напоїв на умовах нульової франшизи. Пан Роман Войтків, директор провідної української медоварні, пропонує руку допомоги закладам, в тому числі розташованим в невеличких обласних центрах, які сьогодні потерпають через війну, скорочення населення тощо. Вже є позитивні приклади такої співпраці: розширення асортименту обласних закладів харчування (кафе, барів) за рахунок продуктів «Українських медоварів» (зокрема унікальних оздоровчих апіфітобальзамів) з фірмовими стійками та належною атрибутикою – здатне значно підвищити виторги.

Що ж до подальшого розвитку медоваріння, то я переконана: стратегія майбутнього для медових напоїв – за максимально розширеним асортиментом. І чи не найголовніше тут – пропозиція має бути не просто широкою, а актуальною. І це – ключове! Отже, розглянемо перспективи в цьому ракурсі.

Ринком напоїв блукає жарт – мовляв, сьогодні гроші роблять не лише на алкоголі, а й на його відсутності. Це розуміє і Роман Войтків, який планує випускати інноваційні безалкогольні напої на основі меду – адресовані як дітям, так і споживачам старшого віку.

Медові БАНи не просто розширять споживчу аудиторію – вони в перспективі дадуть додаткові міжнародні ринки для експорту (країни Близького Сходу, де діють заборони на алкоголь, або привабливі монопольні ринки Північної Європи). А в найближчій перспективі – ефективні канали збуту.

Приміром, ті ж самі бари, які сьогодні, в умовах не лише української, а й глобальної кризи, судомно шукають інструменти для підвищення реалізації. І, повірте, ніхто не йде шляхом зниження цін – усі шукають нові інструменти і ставлять переважно на недешеві інноваційні розробки – на кшталт безалкогольних дистилятів Seedlip.

Нещодавно мені потрапила на очі інформація: надпопулярні заклади – нью-йоркський ресторан Eleven Madison Park, а за ними American Bar при готелі Savoy (визнаний «Кращим баром світу» на World’s 50 Best Bars Awards) – запустили розширені безалкогольні меню, аби втримати непитущих клієнтів, за рахунок яких останнім часом середній чек знизився катастрофічно.

Сьогодні оглядачі світового винного ринку порівнюють ситуацію з ранковим похміллям – коли ти шукаєш рятівний аспірин. І багато хто вбачає той самий порятунок в зумерах. Але біда в тому, що вино їм здається часто занадто пафосним – чи просто олдскульним. Як стверджують дослідники, молодь швидше віддасть перевагу коктейлю з крафтової комбучі, ніж складному у розумінні піно нуару.

Цілком можливо, саме безалкогольні оздоровчі меди – з їхньою доданою користю для здоров’я – спрацюють тією самою принадою для примхливого покоління Z, яке намагаються приборкати виробники усіх напоїв та континентів.

Тому пропозиція на ринку інноваційних, корисних і зовні привабливих медових напоїв у широкій гамі – може послужити тим самим рятівним колом. А моктейлі (безалкогольні мікси) за участю українських медових БАН – стануть революційною (а може й рятівною) пропозицією у вітчизняних барах.

І то буде так само – в руслі народної традиції, про що писали етнографи: «Питні меди були не тільки алкогольними напоями – були й безалкогольні, як-от медові кваси, сурії. На жаль, технологія виготовлення сурії втрачена. Відомо тільки, що цей напій готували із меду, молока та води, потім його вигрівали на сонці – тобто “сурили”. До наших днів дійшли тільки згадки, що такі напої були».

Медівка з пейрінгом, медові БАНи та ігристі меди – маркетинг майбутнього

Отже, час шукати нові рецептури медових БАНів. Над цим і та іншими завданнями працює разом із медоварнею пана Войтківа головний науковий співробітник Інституту садівництва НААН України – професор Олександр Литовченко. Принагідно згадаю його книгу, видану в Словаччині, де науковець нараховує кілька десятків медоносів, серед яких, крім добре знаних гречки, липи, тім’яну, можуть бути горобина, огірок, шавлія, іва, кульбаба, осот тощо.

І – нехай вибачать мене і винороби, і медовари – але, як на мене, монофлорні (з одного медоносу) ферментовані медові напої, або як їх тепер називають – медівки – певною мірою можна порівнювати з моносортовими виноградними винами. І так само підбирати до них неймовірний пейрінг – як з української кухні, так і з найбільш популярних у світі: азійської, італійської, французької. Така, паралельна винній, стратегія може бути цілком ефективною для українських медівок – як в Україні, так і за її межами. Адже популярні кухні спрацюють рушієм просування світом.

Звичайно, для українських сомельє, які навчалися на кращих світових зразках традиційного виноробства, такий гастрономічний пазл може стати викликом. Але це буде захоплюючий квест з високою місією. Та й повірте багаторічному досвіду експертів Drinks+: буквально через пару років мати в карті преміальні медівки чи апіфітобальзами – стане must-have для кожного українського ресторану та бару.

Отже, розробка таких гастрономічних поєднань – на часі для наших асоціацій сомельє у колаборації з вітчизняними медоварами.

Ризикну припустити, що свого роду push-тактикою для розвитку сегмента питних медів може стати така популярна категорія, як ігристі. Зрозуміло, мова про мирне майбутнє. Вочевидь і те, що не будемо братися до високих зразків французького шампанського. Але ігристі питні меди дадуть потужний приріст нової аудиторії. А з огляду на помітну популярність петнатів – медовари могли б робити ігристі вина у власній ніші з не меншим, а можливо, й більшим успіхом.

Принаймні Теофіл Цісельський – професор біології Львівського університету – ще на початку XIX століття переконував: з меду та деяких фруктів можна готувати вдалі ігристі, які «будуть здоровішими і смачнішими за ті штучні фабрикати, які фігурують у продажу під ім’ям шампанських вин і оплачуються дуже дорого». І додавав ретельні рекомендації з виготовлення – увага! – за класичним методом, з дегоржажем, ремюажем та іншими ознаками традиційного шампанського.

Припускаю, аналогія з виноградним вином викличе хейт – як з боку вайн-ловерів, так і з боку медових фанів. Тож на свій захист запрошую адвоката такої ваги, з яким моїм сучасникам важко сперечатися – все того ж пана Цісельського, якому довелося боротися з подібними упередженнями. 

Антимедовий хейт: як помилялися експерти

Ось цитата з книги «Медоваріння або мистецтво виробництва напоїв з меду та фруктів», що побачила світ у видавництві «Бджола» в 1906 році в тодішньому Катеринославі (нині – м. Дніпро): «Знаю, що багато мине часу, поки медово-фруктові напої придбають по праву належну їм увагу, і ми ще не скоро зречемося того упередження, що наше – нічого не варте… Але питається, хіба ці напої гірші за дорогі закордонні вина..? Думаю, що ні…» 

Автор наводить приклади, які й сьогодні звучать актуально. На Лемберзькій виставці 1887 року він вперше експонував легкі медові вина. Щоб перевірити об’єктивність судження експертів, поставив поруч дві пляшки угорського вина – під вигаданою назвою. Експерти визнали їх непридатними, бо «дуже різко чується смак меду». Насправді ж це були вина від однієї з найвідоміших фірм. Автор не розкрив секрету, але відповів: «Маю честь заявити, що ви, панове експерти, не знавці вина».

Інший випадок – 1878 рік, Сокаль. Під час курсів із бджільництва та садівництва, організованих пані Шимановською, автор разом із ксьондзом Бажанським запропонували гостям, які мали імідж знавців, скуштувати вина двох типів – виноградні з Угорщини та медові від пана Цісельського. Гості хвалили ті, що на прохання професора представив ксьондз, – бо «в них не чути медового смаку». Але саме вони були медовими. Другі, що одразу піддалися критиці як занадто «медові», – були справжніми угорськими. «З того часу я жодного разу не експонував медово-фруктових вин, оскільки переконався, що упередження навіть справжнім знавцям не дає висловитись «неупереджено»…

Будемо сподіватися, що сучасні українські сомельє та інші фахівці галузі напоїв мають непомірно вищу освіту, значно ширші погляди та софт скіли, – що дасть їм змогу гідно оцінити той преміальний медовий продукт, який пропонують «Українські медовари». І стати справжніми амбасадорами національного медового бренду – не лише в Україні, а й на міжнародній арені.

Іван Бачурін, Президент Асоціації сомельє України: 

«Мене дуже тішить відродження таких національних напоїв, як питні меди. Я із зацікавленістю спостерігаю за розвитком першого в Україні та одного з флагманських підприємств «Українські медовари», надаю консультації і завжди готовий сприяти відродженню українських медових напоїв: ситних медів – медівки, сікери, медаків тощо. Сьогодні більшість асортименту медівок – це напівсухі чи напівсолодкі напої. Мені довелося дегустувати кілька їх зразків – згадаю «Білуніч» та «Сльози бурштину», то я б сказав, що вони створюються в галицькій традиції. З точки зору пейрінгу, – до них страви з української кухні треба добирати, добре поміркувавши. Адже наша кухня, в основному, буде для цих напоїв досить жирна, важкувата. До неї більш гармонійні наливки, деякі медаки. А ось поєднати страви азійської кухні з тандемом із медівками – блискуча ідея. До більшості пасуватиме солодкуватий смак цих напоїв. І така стратегія насправді може сприяти просуванню українських медових брендів на величезні ринки. Що стосується медаків, то тут теж потрібен диференційований підхід – залежно від смаків. Куштуючи «Еліксир» та «Гіркоту медову» – можна сказати, що це класичні діжестіви. Інші медаки, я впевнений, можна з успіхом застосовувати в коктейлях. Моє переконання: у питних медів України – великий потенціал».

Мед наш!

Пан Роман Войтків ділиться власним баченням розвитку медових напоїв: «Коли ми патентували назви і зафіксували за «Гільдією медоварів» найменування «Медак», то на «Медівку» отримали відмову, якій я був безмежно радий. Як виявилося, найменування «Медівка», згідно з українським законодавством, не підлягає патентуванню окремою особою – воно належить народу України. Таким чином, один національний бренд – «Медівка» – вже можуть використовувати усі українські медовари. Тож маленькими кроками ідемо до мети мого життя – повернути Україні національний медовий бренд, який був колись втрачений і який приносив нашій країні славу медової столиці».

Мета амбітна – але цілком реалістична. Втім, будь-який вихід українських медових брендів на міжнародну арену порушить питання найменування. Попереду – ряд консультацій із фахівцями з юриспруденції та міжнародного права. Більшість відкритих джерел повідомляє, що Польща патентувала назву «Мед питний» (Miód pitny) через європейську систему географічних зазначень – як Gwarantowana Tradycyjna Specjalność. Варто вивчити це питання, щоб зрозуміти, чи має Україна відмовлятися від цієї назви, виходячи на міжнародні ринки. Адже, як свідчить «Старослов’янсько-український словник» (Л. Белей, О. Белей), що подає значення слова «мед» у двох варіантах – бджолиний та напій, – наші пращури саме так, одним словом, називали цей національний трунок.

Що сьогодні не менш актуально – внести медові напої (питний мед, медівка та медак) до охоронного списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Медові напої України – як традиційний продукт з унікальними рецептурами та інгредієнтами, з найдавнішою в Європі історією – мають на це повне право. І це логічний крок – стати одним із національних брендів серед близько 500 зареєстрованих гастрономічних традицій: від середземноморської дієти до французького багета.

Насправді до списку культурної спадщини ЮНЕСКО входять національні традиції країн – причому не лише матеріальні, а й географічні, природні та історичні. Наприклад: індійська йога, аргентинське танго чи соколине полювання Угорщини. На сьогодні у списку – 1223 об’єкти. Лише з 2001 року до списку почав вносити кулінарні пам’ятки.

Перелічимо кілька найменувань з цієї алеї слави:
• «Грузинське амфорне вино квеврі» (2013)
• «Вірменський лаваш» (2016)
• «Бельгійське пиво» (2016)
• «Неаполітанська піца» (2017)
• «Монгольський кумис айраг» (2019)
• «Північноафриканський кускус» (2020)
• «Французький багет» (2022)

Згадаємо також сербську (а насправді загальнобалканську) ракію-сливовицю, що увійшла до списку ЮНЕСКО разом із традиційним комплексом: технологією, звичаями, народними промислами. І цей приклад, мабуть, найадекватніший зразок для українських медоварів.

• Цікавий приклад – Австрія, що у 2019 році внесла до списку купажні вина Wiener Gemischter Satz DAC. Це один із небагатьох у світі напоїв, який можна виробляти лише купажуванням вина матеріалу з трьох сортів винограду.

• Ну, і одне зі свіжих поповнень списку – «Український борщ», який, з огляду на війну, пройшов прискорену процедуру.

Сьогодні «Українські медовари», за інформаційної підтримки медіагрупи Drinks+, ініціюють подання заявки, за аналогічною прискореною процедурою, до Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. І це на часі – бо у 2024 році Україна вперше посіла місце в комітеті і збереже його протягом чотирьох років. Мета – внести до списку питні меди (медівки, медаки тощо), які є історичним надбанням України і елементом нашої культурної ідентичності.

Так чи інакше, українські медовари – в усій своїй спільноті – сьогодні мають історичний шанс змити негативний бекґраунд, нашарований радянськими часами. Вивести медові напої з минулого – спираючись на актуальні технологічні розробки та підтримку суспільства – і створити той самий здоровий національний бренд, про який мріє очільник «Українських медоварів», і яким буде пишатися вся країна.

Дмитро Сенишин, лікар-невропатолог, почесний апітерапевт України: 

«Наше суспільство входить у відповідальний період: у 2025–2026 роках, за висновками медиків, 10,5 млн людей матимуть діагнози, пов’язані з психо-емоційними розладами. Ведеться пошук препаратів та методів, як лікувати таке масове ураження населення країни. Офіційна фармація може взяти на себе лише 2–5% випадків. У 95% – ведуться пошуки. І ось тут можуть стати в нагоді медові напої – бо мають відношення до здорового тіла та здорового духу. Первинна їхня дія полягає в тому, що напій піднімає настрій, вирівнює психічний, емоційний стан. Другий рівень дії – сам мед містить велику кількість лізоциму. А віруси нам загрожують саме через недостатність лізоциму в слині людини. Отже, медові продукти попереджують вірусні та бактеріальні захворювання. Крім того, медові напої, проходячи стравоходом, знімають запалення, вирівнюють кислотність шлунка. Основна дія – вони містять 50% природної глюкози (альфа-бета), що дозволяє лікувати медом та його продуктами навіть не виліковний дисбактеріоз – який є свого роду пандемією нашого часу. Я впевнений – медові напої мають велике майбутнє».

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

У медових напоїв України – не просто славетне минуле, а цілий пласт забутих традицій, що формували культуру пиття протягом століть. І навіть попри війну, економічні виклики та кардинальні зміни споживчих звичок, ця галузь демонструє гідне, переконливе сьогодення. Що ж далі? Які горизонти відкриваються перед українськими медовими напоями та їхніми виробниками? Щоб відповісти на це питання, […]

Запрошуємо у яскраву мандрівку на південь Франції – до неймовірного теруару Окситанії, де між блакиттю моря та фіолетовими лавандовими полями сяють смарагдові виноградники! Батьківщина легендарних поетів-трубадурів – символу романтичної Франції – Окситанія простяглася між Атлантичним океаном і Середземним морем. Саме тут, між двома водними акваторіями, визріває виноград, що дарує енергію південного сонця винам GRAND SUD. Відповідно слоган виноробні – Close to the sun, або «Поруч із сонцем».

Щедре сонце, що живить місцеві лози, надає винограду сяйва, яке вибухає смаком і характером. Завдяки спекотному, сухому літу та м’якій осені виноградники мають ідеальний клімат, що дозволяє ягодам досягти повної стиглості, зберігаючи при цьому освіжаючу кислотність. Це тонке поєднання тепла та свіжості відображається у винах GRAND SUD, надаючи їм виняткової ароматичної складності. Від насичених червоних вин з ароматами чорних фруктів і спецій до яскравих білих з квітковими та фруктовими нотками – кожен келих транслює власну сонячну історію.

Історія бренду

Створений у 1999 році, Grand Sud – це інноваційний винний бренд, наповнений сонцем в усіх сенсах. Завдяки лагідному морському бризу, насиченому ароматами степових трав і лаванди містралю, тут вирощують здорові лози, які дарують яскраві та виразні Chardonnay, Merlot Rosé, Merlot і Cabernet Franc. З перших кроків на ринку ці вина здобули миттєвий успіх. Сьогодні Grand Sud – одне з найвідоміших французьких вин у світі. Бренд пропонує моносортові вина з наймальовничіших і найбільш сонячних виноградників півдня Франції у новому форматі – літровій пляшці. Мандруючи рівнинами, спускаючись до лазурного узбережжя або відвідуючи напрочуд милі старовинні селища, обов’язково завітайте до місцевих таверн. Замовте страви розкішної кухні півдня Франції – ідеальним доповненням до них стануть вина Grand Sud, наповнені сонцем! Втім, не обов’язково чекати відпустки – якщо ви не в змозі вирушити до сонячного узбережжя Франції, його посланець легко завітає до вас: сучасна логістика бренду, виробленого поруч із сонцем, це дозволяє.

Географія та теруари

Присутні на полицях у 85 країнах – від Канади до Німеччини, Китаю та всієї Франції – вина Grand Sud щороку отримують високу оцінку за свою якість. Свіжі та фруктові, вони завжди вирізняються міцною структурою.
Гордість бренду – визначення найкращих сортів і теруарів. Вина створює талановитий тандем виноробів – Томі Барбета і Вінсента Йозе. Їх веде пристрасть: вони є хранителями смакових профілів, визначених для кожного сорту GRAND SUD. Перш, ніж взятися за той чи інший реліз, винороби ретельно працюють на виноградниках, визначаючи ділянки, де виноград найкраще дозріває. Завдяки довгостроковому партнерському підходу вина GRAND SUD виготовляються виключно з найкращого винограду, вирощеного та грамотно вініфікованого партнерами компанії.

GRAND SUD – це моносортові вина з двох південних регіонів:

Le Pays d’Oc – узбережжя Середземного моря, що охоплює департаменти Східні Піренеї, Од, Еро та Гар. Залиті сонцем виноградники дають ароматні та надзвичайно насичені вина. Тут вирощують лози Merlot, Grenache, Syrah і Cabernet Sauvignon.

Gascony – батьківщина д’Артаньяна, регіон між Атлантичним океаном і Піренеями, з ідеальним кліматом для ароматного винограду. Тут обирають найкращі білі сорти: Sauvignon Blanc і Chardonnay та створюють вина з тим самим яскравим темпераментом, як у славного мушкетера.

Сталий розвиток і технології

Сьогодні Grand Sud входить до групи Grands Chais de France. Згідно з принципами цієї глобальної корпорації, кожен виноградар – насамперед шанований партнер. Grands Chais de France були одними з перших, хто уклав партнерські угоди з кооперативними виноробнями ще у 1980-х роках. Наразі всі вони поділяють цінності сталого розвитку. Група має тісні зв’язки з близько двадцятьма винними кооперативами, надаючи їм рекомендації щодо виробництва, адаптованого до ринку. Така синергія дозволяє Grand Sud залишатися глобальним брендом із локальним корінням.

Маркетинг і формати

Вина Grand Sud орієнтовані на міленіалів – вони моносортові, з великою, помітною етикеткою, де акцент зроблено на назві сорту винограду. Це чіткий, простий і зрозумілий сигнал споживачеві – до яких страв або подій обрати вино. Бренд універсальний за каналами продажу – підходить як для супермаркетів, так і для HoReCa. Grand Sud спеціально створений для сонячних подій: подорожей, сімейних свят, дружніх вечірок. Його дружність проявляється не лише у приємних смаках і чарівних ароматах, а й у зручності пакування. Асортимент включає:

• Літрову пляшку – харизматичний формат для великої компанії. GRAND SUD в цьому сегменті – бренд №1 у Франції, Німеччині, Канаді.
• Bag-in-box (3 л та 5 л) – зручні для пікніків.
• Мініформати – пляшки 187 мл та навіть індивідуальний пакетик Isipack 25 cl – ідеальні для подорожей. Чи варто дивуватися, що GRAND SUD – один із найулюбленіших брендів авіакомпаній світу.

Деякі пляшки виробляються з матеріалу, що в 10 разів легший за скло. І це невипадково – компанія дотримується принципів екологічності та сталого виробництва.

З 2024 року GRAND SUD пропонує також безалкогольні вина, вироблені за новітньою технологією деалкоголізації. Спочатку з якісного вина видаляється ароматна фракція, потім відбувається деалкоголізація, після чого завдяки інноваційним робочим процесам аромат повертається – і вино знову наповнюється сонячною енергією та місцевими ароматами.

Лінійка безалкогольних вин на сьогодні включає три види: Chardonnay, Merlot Rosé, Merlot.

GRAND SUD в Україні

В Україні бренд Grand Sud має сильну дистрибуцію у всіх каналах продажу завдяки потужним партнерським угодам глобальної материнської компанії – групи GCF. Наприкінці вересня 2025 р. вина GRAND SUD з успіхом були представлені на виставці-дегустації GCF Private Days, що тривала три дні в Києві та була організована представництвом GCF в Україні.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Запрошуємо у яскраву мандрівку на південь Франції – до неймовірного теруару Окситанії, де між блакиттю моря та фіолетовими лавандовими полями сяють смарагдові виноградники! Батьківщина легендарних поетів-трубадурів – символу романтичної Франції – Окситанія простяглася між Атлантичним океаном і Середземним морем. Саме тут, між двома водними акваторіями, визріває виноград, що дарує енергію південного сонця винам GRAND SUD. […]

Це інтерв’ю спочатку планувалося провести електронною поштою майже два місяці тому. Втім, доктор Рікардо Ф. Нуньєс наполіг на особистій розмові з Drinks+. Адже в нинішні часи думки підприємців мають значно більший резонанс, ніж до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. «Люди не повинні мати жодних сумнівів щодо того, як бізнес-лідери бачать майбутнє світової економіки, зокрема українського виноробства. Ось чому, – пояснив свою позицію пан Нуньєс, – краще проговорити такі речі особисто. Це єдиний спосіб передати щирі думки без домислів». Викликом стало знайти час на повноцінну розмову у його українському графіку – хоча, як він сам зізнається, відвідує нашу країну частіше, ніж можна було б припустити. Доктор Нуньєс під час цієї розмови був, як завжди, – прямолінійний, вдумливий, дидактичний і часом безкомпромісно відвертий – особливо коли йшлося про тих, «хто сьогодні завдає великої шкоди виноробній галузі країни».

Ви маєте один з найгрунтовніших досвідів серед усіх знайомих нам візіонерів щодо розвитку виноробства, адже не лише володієте виноробнями в таких країнах, як Аргентина, Іспанія, Італія, США та Україна, але й інвестували в роздрібну мережу, дистрибуцію та виноградники. Крім того, берете участь у провідних фахових конференціях світу – як от організованих OIV – та міжнародних конкурсах вищого рівня. У 2025 році ви отримали Почесну нагороду OIV, і, як ми від вас чули, багато хто з науковців вважає, що саме вам належить очолити нову глобальну організацію, яка об’єднає приватні асоціації виноградарів і виробників алкогольних напоїв. Ви також, без сумніву, є однією з ключових фігур винної індустрії України. Це дає широку й особисту перспективу щодо глобального ринку. Перше запитання, що виникає: як встигаєте за всіма процесами?

Рікардо Ф. Нуньєс: Ви надзвичайно щедрі, приписуючи мені стільки здібностей. Проте, коли я спілкуюся з професорами різних університетів або науковцями з OIV, відчуваю певне розчарування: мені хотілося б описувати економічні та фінансові явища світу чисельно – через причину й наслідок – або пояснювати з фізико-хімічною точністю причини опустелювання земель. Натомість лише бачу явище, і досвід підказує: коли відбувається «це», далі слідує «те». Але я хотів би вміти викладати це мовою цифр.

На жаль, у моїй юності навчання означало стати юристом, лікарем або інженером. Я обрав перше, хоча це тривало недовго, бо моїм справжнім покликанням був бізнес. Саме тому здається, що я займаюся багатьма речами, але повірте – у вині я знайшов сенс життя, і відчуваю, що роблю те, для чого створений.

Можете з висоти свого досвіду спрогнозувати, наскільки критичним є нинішній спад виробництва та споживання, як довго регрес триватиме?

Ми переживаємо глибоку кризу, яка, на мою думку, досягне дна між 2026 і 2027 роками. Деякі причини зародилися понад 35 років тому, інші – під час фінансових криз XXI століття, частина закріпилася в період пандемії, а деякі пов’язані з еволюцією людства.

У 2024 році площа виноградників і рівень споживання у світі були, як у 1960-му, – і це відкат на понад 60 років. Це сталося не лише через зміну клімату чи «війну проти вина», яку розгорнула Всесвітня організація охорони здоров’я. Пів століття тому народилося останнє покоління, яке сприймало входження у світ вина як соціальний і культурний символ прогресу. Сьогодні нові покоління починають із пива або міцніших напоїв – вони дешевші. Ті, хто прагне коктейлів, обирають RTD (Ready-To-Drink) або бюджетні мікси на кшталт Aperol Spritz. А ті, хто надає перевагу напоям, що пахнуть алкоголем (хоча не обов’язково мають його в складі), вже мають безліч варіантів.

Водночас п’ятдесят років тому з’явилося покоління – як виробників, так і споживачів, – яке заклало основи сучасного виноградарства. Його нині змінює інше покоління, що вимагає революції. Багато молодих споживачів виросли, спостерігаючи дві-три економічні кризи, що зачепили їхніх батьків, пережили пандемію, що змінила споживчі звички, і стали мішенню масованих кампаній глобальних пивних корпорацій, які вклали мільйони у «тиху війну» проти вина.

Це поєднання факторів створило «ідеальний шторм», що спричинив спад споживання вина. Спад, який припиниться, щойно стабілізується ситуація у США (а ознаки цього вже є – до 2026 року), активізуються азійські ринки, і серед виробників та споживачів утвердиться усвідомлення: люди хочуть пити кращі вина, особливо червоні – якісніші, свіжіші, менш дубові, з фруктовим ароматом і тривалим післясмаком. Я не вірю, що частка червоного вина впаде нижче нинішніх 40% (у 2024 р. – 43,7%). Білі, органічні вина та безалкогольні продовжать зростати. Хоча останні залежатимуть від того, чи зможуть виробники зберегти смак після деалкоголізації. Тож білі вина (як тихі, так і ігристі) зростуть, рожеві утримають близько 10% світового споживання, і їхня частка відповідатиме тривалості літнього сезону. Усе це підтримується новими моделями дистрибуції, особливо невпинним зростанням онлайн-продажів.

Отже, вважаєте, що зміна клімату та спад попиту – неголовні причини кризи?

Я сказав би, що саме поєднання криз спричинило падіння попиту, але ці кризи зрештою минуть, і попит відновиться. Зміна клімату сама по собі не визначає попит – це економічний виклик, і він циклічний, процес, що розвивається вже багато років. Кліматичні зміни ускладнюють виноградарство, але не знищують його. Вони змушують нас змінювати географію та сорти. Візьмімо Швецію – країну з родючими ґрунтами, де сорт Solaris набув великої популярності завдяки стійкості до холодного клімату. Або китайську провінцію Нінся, де завдяки мікроклімату, створеному гірським хребтом Хелань, міжнародні сорти, такі як Мерло та Каберне Совіньйон, більше не потребують закопування в землю, щоб пережити зиму. Vitis vinifera страждає і адаптується – і чим більше вона страждає, тим кращий виноград дає. Це, частково, і є шляхом виходу з кризи споживання: нові вина поряд із традиційними, але вищої якості та з кращою дистрибуцією.

Ми повинні запропонувати справжні інновації й відійти від важких, міцних вин, створених для зберігання десятиліттями. Людство рухається до більш стриманого майбутнього – багатство, знищене за два роки локдаунів і в наступні роки, ніколи повністю не відновиться, і, що гірше, воно зосередилося в руках меншості. Наука комунікації та штучного інтелекту також належить цим самим небагатьом, які щодня вказують нам, що робити – і цілком можливо, що саме ці «концентратори» вплинуть на те, яким буде вино майбутнього. Людство виснажене, і багато хто сприймає технологічні інструменти, що думають і діють за нас, як «диво-помічників» у житті. Я ж бачу у них форму «асистованого самогубства творчості».

На виноградниках планети переважають червоні сорти винограду. Чому вважаєте, що попит на білі вина зростатиме?

Тому що вже формується глобальна тенденція. Виноградники Австралії на 80% складаються з білих сортів, і ПАР також демонструє пріоритет до білих. Американський континент загалом сильно відстає, як і Азія – обидва регіони мають менше 30% білих сортів. Але в багатьох країнах частка білих вже перевищує 60%. Тому потрібно якнайшвидше досягти балансу кольорів, щоб створити стабільну основу і знову запустити зростання. Слід пам’ятати: червоне вино більш звикле до людського втручання, і якщо винороби зможуть зробити його свіжішим, менш структурованим, більш фруктовим і життєрадісним, споживання, можливо, ще трохи знизиться (ймовірно, до 2026 року), але потім відновиться – коли споживачі усвідомлять, що старе добре вино повернулося, тепер краще пристосоване до їхніх бажань.

Чи бачите шляхи подолання криз на власних виноробнях? Як мотивуєте споживачів обирати саме ваші вина?

Компанія Vinos de La Luz вчасно розпізнає тенденцію. Ми маємо виноробню в Ріас Байшас, Галісія, Іспанія, де майже виключно виробляємо Альбаріньйо, а також Годельйо – обидва білі. В Сігаліс, Вальядолід, відомому як «столиця кларету», ми створюємо кілька ліній рожевих вин і біле вино з Garnacha Gris. В Італії виробляємо лише червоне Санджовезе і в невеликих обсягах. В Україні та Америці домінують червоні вина, хоча вже переорієнтовуємо частину Долини Уко на Шардоне та Семільйон. В Україні наразі стикаємося з обмеженнями щодо білих сортів Тельті Курук і Сухолиманський, оскільки виробництво поки не встигає за попитом. Проте через чотири-п’ять років потроїмо обсяги, і віримо, що Тельті Курук стане зіркою серед українських білих вин. У пропорційному вимірі Vinos de La Luz продовжує слідувати актуальним ринковим тенденціям: високоякісні червоні вина – Мальбек, Сіра, Темпранільйо, Санджовезе та Одеський Чорний, але в легшому, свіжішому стилі. Вони принесли нам нагороди та стабільні продажі. Але робимо ставку на білі та рожеві, що розширюють свою частку на ринку.

Ви згодні, що зниження попиту на вина відбувається через різницю в культурі споживання на віковій дистанції між бебі-бумерами та зумерами? І чи дійсно покоління Z має таку рушійну силу в негативних процесах на ринку вина?

Між тимі, хто народився після Другої світової війни, і поколінням 1970-х років відбулися значні соціально-економічні зміни, які суттєво сприяли розвитку винної індустрії. Формування потужного середнього класу, – а згодом і його верхнього сегменту – стало рушієм розвитку світових ринків, і не лише винного. Вино перетворилося на символ прогресу та стилю життя. Найзаможніші споживачі також відіграли ключову роль, задаючи тренди, які зробили «дороге» синонімом «бажаного», і це сприйняття поширилося на всю споживчу індустрію.

Але тепер бебі-бумери сягають шестидесяти, а зумери виходять на перший план із реактивним ставленням до минулого – і вино є його частиною. Водночас білі вина підтримуються жінками, що сьогодні визначає споживчі тренди; і це гарантує їхню сталість. Одне можна сказати напевно: покоління Z вважає, що прийшов час змінити все. У західному світі загальне споживання скоротиться, навіть рівень народжуваності знизиться, що створить дисбаланс порівняно з іншими генераціями.

Європа рухається до статусу регіону, що старіє, з негативним приростом населення. І тут велика загадка: якщо потреби Європи будуть задоволені шляхом стимулювання місцевої народжуваності, то споживання вина матиме коливання, але загалом позитивну динаміку. Якщо ж основним демографічним рушієм залишиться імміграція, особливо культурі з іншими релігійними традиціями, як-от мусульманськими, – то споживання вина знижуватиметься пропорційно до зростання цієї частини населення. Це цивілізаційна трансформація: європейські країни зіткнуться з викликом – як зберегти економіку, інтегруючи населення з переконаннями, які часто забороняють алкоголь. У цьому контексті майбутнє споживання вина стає лише одним із багатьох змін на тлі значно ширших культурних зрушень.

Чи маєте статистику, які відмінності між споживанням різних вікових категорій в Україні? Можливо, просто за власними спостереженнями змогли б оцінити, чим відрізняється нинішня молодь України в споживанні вина? Адже зараз ці молоді люди опинилися в особливих умовах.

Я не маю такої статистики по Україні, хоч вона мені справді потрібна. Але причина очевидна: сьогодні Україна зосереджена на захисті держави, свободи та людей. Математика, статистика й моделі ймовірності зараз використовуються для перехоплення дронів. Це – пріоритет. Вино може зачекати. Втім, Міжнародний дослідницький центр Vinos de La Luz проведе польове опитування в першій половині 2026 року у чотирьох українських містах із стабільним рівнем споживання вина. Ми поставимо лише п’ять запитань, – але цього буде достатньо, щоб отримати перше уявлення про те, як молодь сприймає та споживає вино. Результати будуть передані Одеському університету як база для подальших статистичних досліджень.

Наразі Україна зосереджена на тому, як перемогти у війні. Ті дані, що маємо про повсякденне життя, походять із прямих спостережень – і вони правдиві. В Україні активно розвивається рух малих і середніх виробників, які досягли вражаючої якості за короткий час. Раніше я був імпортером власних вин на ринку, що лише відкривався для іноземної продукції – і загалом за надзвичайно високими цінами. Згодом, коли я почав частіше виступати як суддя на національних винних конкурсах, побачив, як малі виробники здобувають визнання. За цим прийшли міжнародні виставки, де вже були присутні українські виробники – зі стабільно якісними винами, відкритими до оцінки… А потім – жорстоке вторгнення Росії. Виробники відповіли на три явища: різке зростання вартості імпорту, захист національного виробництва та потужну глобальну хвилю солідарності з Україною. Винороби зрозуміли, що це їхній шанс позиціонувати якісне українське вино на внутрішньому ринку – і вони це зробили. Водночас вивели його за кордон, представляючи силу, що поєднує любов до вина і до Батьківщини. Я був свідком усього цього процесу – і це було надзвичайно. Сьогодні внутрішній ринок пропонує широкий вибір вин, і молодь приймає їх з ентузіазмом. Справжнє випробування для українського вина настане після перемоги, коли ті, хто був у вимушеній еміграції, повернуться і очікуватимуть того ж рівня якості, який вони бачили за кордоном. Це буде випробування вогнем, але я впевнений, що ми його пройдемо.

Ви – мабуть, єдиний зарубіжний інвестор виноробної галузі, який наважився вкладатися під час війни, ще й в виноградники та будівництво виноробні дочірньої компанії Big Wines. Що саме вас привабило як бізнесмена, якщо відкинути емоції, емпатію та романтику?

Є речі, які неможливо відкинути. Любов і інстинкт захисту тих, кого любиш, – це частина життя. Ми могли б залишитися в комфорті домівок в Іспанії чи Італії, але то вже були б не ми. І ми вирішили виробляти українське вино та водночас боротися з вторгненням – це рішення прийшло одразу після масованої атаки. Ми вже імпортували свої вина в Україну; я мав дім у Конча-Заспі, майбутній виноробний проєкт і придбану землю на Одещині, в Бессарабії та Шабо. Тож ми стали однією спільнотою з тими, хто хотів довести, що українське вино – це частина національного суверенітету. І ми почали.

Так, пам’ятаю, що старт українського проєкту був яскравим – то була колекція BigWinesBigArt, випущена у колаборації зі славетним на весь світ українським художником Іваном Марчуком. Це також була додаткова інвестиція, і чимала?

Розумієте, бренд BigWines мав одразу запам’ятатися, увійти в історію. І творчий союз видатного живопису з мистецтвом вина – найкращий шлях. Звичайно, то були значні інвестиції – але вони були необхідні, щоб об’єднати талант Івана Марчука з вином, гідним його імені. Отже, ми таке вино створили, розлили перший урожай Одеського Чорного 2022 року і оформили права на етикетку, натхненну генієм Івана Марчука. Це був початок історії успіху, пов’язаної з теперішнім і майбутнім України. Споживачі це зрозуміли й щиро прийняли ці вина, як ще один прапор спротиву.

Потім ми додали Тельті Курук, Сухолиманський, Піно Нуар та інші сорти тієї ж якості й естетики. Але дозвольте уточнити: я зробив це не сам. Мій досвід, звісно, відіграв роль, але справжньою рушійною силою стала Наталія Бурлаченко, серце й душа BigWines LLC. Вона надзвичайна, справжня українка, яка бореться і тут, і за кордоном, щоб довести існування й винятковість українського вина. Мабуть, не помилюся, стверджуючи, що на даний момент Наталія є найвідомішою в світі жінкою, яка випускає вино в Україні.

Чому ви не обрали відносно спокійне Закарпаття для реалізації винного проєкту під час війни? В одному з ваших попередніх інтерв’ю для Drinks+ розповідали про свою поїздку туди і з переконанням заявили: «Я маю повернутися!».

Це було до війни. Як я міг обрати спокій Закарпаття, коли молоді колеги борються під обстрілами на півдні? Виробляти вино в Україні сьогодні – це подвійна пристрасть: до вина і до свободи. Та я обов’язково повернуся до Закарпаття, бо це чудове місце для створення вин високої якості. Але спершу маємо виграти цю війну.

Як просувається будівництво виноробні поблизу Києва – там також буде один із виноградників? Чи могли б поділитися деталями щодо планів з енотуризму? Звісно, постійні обстріли – серйозна перешкода, але, можливо, вже є щось, що можна розкрити?

Ми будуємо головну виноробню всього за 14 км від центру Києва, уздовж мальовничого маршрута. Вона матиме найсучасніше обладнання, а довкруги – виноградники, адже це також буде Центр вина і дозвілля. Вже є земля, завершений дизайн і готові плани, обране обладнання. До кінця року фіналізуємо кошториси на будівництво. Дизайн – мінімалістичний і український. Це буде виноробня вищого рівня – оаза задоволення для всіх, хто любить вино.

Майже рік тому ви придбали популярний український бренд 46 Parallel. Як ви оцінили його розвиток за цей (хоч і короткий) період? Чи правильно припустити, що акцент буде зроблено на категорії ігристих вин?

Цей проєкт яскраво демонструє рішучість Наталії. Я зрозумів, що бренд зникає з кількох причин, і звернувся до його власників, які живуть за кордоном. Це мало стати сюрпризом – і додатковим навантаженням – для Наталії, бо я вірив (і досі вірю), що Україні потрібен преміальний, естетично оформлений бренд, який би представляв її у світі як винну країну з унікальним обличчям. Коли все було підготовлено, я сказав їй, що купуємо компанію, – а вона відповіла «ні». Тож я все скасував. Але через рік, одного дня вона сказала: «Давай купимо 46 Parallel – я готова розвивати цей бренд». І ми це зробили. Сьогодні 46 Parallel має структуру, яку підтримує Vinos de La Luz, а очолює її Наталія – яка стала знаковою фігурою українського виноробства як в Україні, так і за її межами. Бренд розширив асортимент, зберіг якість і естетику, досягнув чудових продажів на ринках, де раніше не був представлений. Завдяки своїй якості 46 Parallel готова відповідати на майбутні виклики винного ринку – це преміум сегмент із винятковим співвідношенням ціни та якості.

Українська компанія BigWines, що входить до міжнародної групи Vinos de La Luz і керується Наталією Бурлаченко, швидко здобула визнання в Україні, незважаючи на війну. Одним із її успіхів стало вино з українського флагманського сорту винограду – Одеський Чорний, кілька врожаїв якого отримали золоті медалі на міжнародних конкурсах. У винній спільноті Наталію часто називають амбасадоркою Одеського Чорного – як за презентацію високоякісних вин на конкурсах, так і за власні виступи на міжнародних платформах. На вашу думку, як змінюється імідж Одеського Чорного в Україні та за кордоном? Які унікальні характеристики приваблюють вас? І який український білий сорт, на вашу думку, міг би стати ідеальним доповненням до нього?

Одеський Чорний вже був присутній на ринку, його виробляли деякі з найшанованіших піонерів сучасного українського виноробства. Але ідея зробити його «флагманським» сортом країни, пов’язати з естетикою свободи, втіленою генієм Іваном Марчуком, і вперше представити на міжнародних конкурсах – це був блискучий хід Наталії. Вона змогла це реалізувати, бо саме працювала над поверненням України до Міжнародної організації виноградарства та виноробства (OIV), де сьогодні є уособленням українського виноробства. Коли вино з’явилося на внутрішньому ринку, воно вже мало 10 міжнародних золотих медалей, здобутих за рік. Його також виставляли на аукціонах під час великих заходів на підтримку Збройних Сил України. Це сорт має кілька важливих переваг: він створений знаменитим Інститутом Таїрова – українським науковим центром, відомим у світі – і має виняткову назву, адже коли кажете «Одеський Чорний», не потрібно пояснювати, звідки він. Одеський Чорний і Україна – це синоніми. На моє переконання, Одеський Чорний йтиме поруч із Тельті Курук – побратими різних кольорів, обидва – виняткові сорти, що дають надзвичайні вина.

Кілька років тому в одному з інтерв’ю нашому журналу ви розповідали, як колись стояли серед гір Китаю і оглядали рівнину внизу. І розмірковували – чи не інвестувати в цю, досить складну з багатьох аспектів, землю. У 2025 році ви двічі відвідали Китай. Чи є це ознакою, що продовжуєте про те думати? Що вас приваблює? Спостерігаючи за вашою відвагою як інвестора, наважуся припустити – труднощі?)))

Китай має багато вражаючих характеристик, окрім своїх 1,4 мільярда мешканців. За останні 15 років мене найбільше вразив його стратегічний розвиток інформаційної, автомобільної та винної індустрій. Коли я вперше відвідав Китай 30 років тому, я сумнівався, чи може одна партійна політична система справді сприяти прогресу. Через 30 років бачу, що країна успішно відокремила ідеологію від економіки. Зараз у Китаї більше університетів у топ-100 світу, ніж у США, технологічний прогрес настільки передовий, що якби його раптово застосували на Заході, він був би неконтрольованим. Промисловість виробляє неперевершені автомобілі за половину звичної ціни, а три провінції, призначені для виноробства, продовжують зростати в якості та обсягах, чітко наслідуючи, а іноді й перевершуючи національні плани. Усе це супроводжується формуванням середнього класу, який споживає без обмежень, бо в Китаї виробляється все, що існує у світі, часто дочірніми компаніями західних брендів. Цілком можливо, що Китай вже найбагатша країна світу. І коли його вина досягнуть бажаної якості, вони заполонять глобальний ринок. Ми повинні розуміти, що там відбувається, якщо хочемо конкурувати в майбутньому.

Vinos de La Luz мислить наперед – про те, яке винo світ питиме через 10–20 років. Якщо ми зможемо навчатися і спостерігати за тим, що роблять китайці, це стане великою перевагою. Так, я двічі був там цього року і незабаром повернуся – зокрема до Нінся, регіону з найбільшим потенціалом для майбутньої винної індустрії.

Згадаю ще одне з ваших інтерв’ю нам – у 2021 році ви передрікали виноробну революцію в Україні. Так і сталося – навіть попри війну. І в тій розмові казали, що бачите: крім необхідності масово підвищити якість, українським виноробам варто подолати дві проблеми – індивідуалізм і брак коштів (наша медіа група, яка однією з перших виводила українське вино на міжнародні обрії, все це пізнала не з чуток). З якістю сьогодні наче все за планом. А як сьогодні з двома останніми проблемами? Що порадите – адже без консолідації Україні складніше виходити на міжнародні ринки, а виноробній галузі – стати генератором валюти для держави (а це дало б зворотній рух – державну допомогу)?

Революція в українському виноробстві триває – вона лише почалася. Україна стане постачальником якісних вин із автохтонних і локально виведених сортів. Сьогодні економічна жертва, яку приносить Україна за для перемоги у війні, величезна. Втрата інтелектуального потенціалу – непоправна. Повернення мільйонів українців, які зараз виїхали, вимагатиме часу і колосальних ресурсів. Але якщо люди справді хочуть жити в Україні, бути українцями, і щоб це слово дорівнювало «нація і свобода», іншого шляху немає. Чим швидше буде відновлено мир, тим швидше розпочнеться «План Маршалла для України» – масштабна програма відбудови, подібна до післявоєнного відновлення Європи. Цей план принесе фінансування, необхідне і для винної галузі. Виробники та виноградарі мають підготуватися, об’єднавшись навколо спільного інтересу – розвитку. Потрібно створити потужну національну асоціацію виноградарів і фермерів, яка також просуватиме освіту та наукові дослідження. В Україні ми, виробники, маємо об’єднатися в асоціації, які будемо спільно підтримувати, але які очолять ті, хто справді живе вином. І маємо позбутися тих, хто бере гроші з виробників, обіцяючи неможливе. Такі люди сьогодні – перешкода для майбутнього галузі.

Наскільки нам відомо, Vinos de La Luz має власні канали дистрибуції на привабливих світових ринках. Можете розповісти про ці механізми?

Vinos de La Luz свого часу ухвалила стратегічне рішення створити або придбати власні дистриб’юторські компанії. Ідея проста: комерційна сила, тобто продажі, повинна йти поруч із портфелем вин із різних країн. Наявність дистрибуційного хабу в кожній ключовій країні дозволяє нам пропонувати всі вина з усіх регіонів для кожного каналу збуту – супермаркетів, HoReCa, винних бутиків і онлайн-магазинів – через один контакт. І це спрацювало саме так, як ми очікували. Аргентина, Іспанія та Україна – яскраві приклади. Кожен ринок має повний асортимент наших вин, що дозволяє досягати значної економії на міжнародних комерційних ресурсах. Big Wines вже експортує до Іспанії, Великої Британії та Італії через іспанський хаб. Поки що обсяги недостатні, щоб задовольнити зростаючий попит, оскільки пріоритет – внутрішній ринок. Але наша концентрована, самостійно керована модель дистрибуції виявилася дуже успішною для Vinos de La Luz.

Не хотіло б видатися банальною, але неможу не спитати: які найближчі плани?

Ті самі, що завжди – багато працювати і шукати рішення, які принесуть користь усій компанії Vinos de La Luz, включно, звісно, з діяльністю в Китаї.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Це інтерв’ю спочатку планувалося провести електронною поштою майже два місяці тому. Втім, доктор Рікардо Ф. Нуньєс наполіг на особистій розмові з Drinks+. Адже в нинішні часи думки підприємців мають значно більший резонанс, ніж до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. «Люди не повинні мати жодних сумнівів щодо того, як бізнес-лідери бачать майбутнє світової економіки, зокрема українського […]

У 2025 році глобальне виробництво вина демонструє поступове відновлення, обсяги зросли на 3% порівняно з надзвичайно слабким 2024 роком, коли світове виноробство впало до найнижчого рівня за 63 роки. Попри зростання, за даними OIV, виробництво досі відстає від п’ятирічного середнього на 7%.

За оцінками OIV, у 2025 році виробництво сягнуло 232 млн гектолітрів, проте це вже третій рік поспіль, коли світові обсяги залишаються нижчими за норму. Головною причиною є кліматичні аномалії, що продовжують впливати на виноградники в різних регіонах.

У 2024 році світове виноробство скоротилося до мінімуму за понад шість десятиліть через заморозки, посуху та сильні дощі, які завдали шкоди врожаю на кількох континентах. Річне падіння становило 2% від вже й так низького рівня 2023 року та 14% порівняно з середніми показниками за десятиріччя.

Екстремальна погода впливає і цього року. У Франції врожай виявився найменшим з 1957 року, а в Іспанії виробництво впало до найнижчого рівня за 30 років. У Ріохі поганий урожай спричинили град, грибкове захворювання мілдью та спека, а в Кастилії-Ла-Манчі обсяги скоротилися на 30% через сильну спеку.

Але, попри складнощі, деякі країни демонструють зростання. Так Італія наростила виробництво на 8% завдяки сприятливим погодним умовам і грамотному управлінню виноградниками, у цьому році обсяги повернулися до п’ятирічного середнього. А у США, четвертому за величиною виробник у світі, очікують випустити 21,7 млн гектолітрів – і це на 3% більше, ніж у 2024 році, але все ще на 9% менше за середній показник і значно нижче історичних максимумів.

«Якщо подивитися на причини низького виробництва за останні три роки, головним фактором була нестабільна погода в обох півкулях», – каже генеральний директор OIV Джон Баркер (John Barker).

У країнах Південної півкулі виробництво вина зросло на 7% після трьох років падіння, завдяки відновленню врожаїв у Південній Африці, Австралії, Новій Зеландії та Бразилії, що частково компенсувало зниження в Чилі. Проте обсяги все ще залишаються приблизно на 5% нижчими за середній рівень.

Попри виклики, обмежене виробництво має і позитивний бік – на макрорівні воно допомагає збалансувати пропозицію та попит. OIV відзначає, що низьке виробництво допомагає балансувати запаси вина, особливо на тлі слабкого попиту на зрілих ринках, падіння споживання в Китаї та нестабільної ситуації у світовій торгівлі.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Джерело: thedrinksbusiness.com
Фото: thetwirlingtraveler.nl, 10best.usatoday.com

У 2025 році глобальне виробництво вина демонструє поступове відновлення, обсяги зросли на 3% порівняно з надзвичайно слабким 2024 роком, коли світове виноробство впало до найнижчого рівня за 63 роки. Попри зростання, за даними OIV, виробництво досі відстає від п’ятирічного середнього на 7%. За оцінками OIV, у 2025 році виробництво сягнуло 232 млн гектолітрів, проте це […]

Aмериканські стейки – еталон смаку та якості. Їхня неперевершена ніжність, соковитість і витончена мармуровість є результатом дбайливої зернової відгодівлі та високих стандартів виробництва, які контролює Міністерство сільського господарства США (USDA). Сьогодні ми маємо можливість приготувати вдома бездоганне м’ясо – витримані стейки – завдяки партнерству Федерації експорту м’яса США (USMEF) із мережею супермаркетів «Сільпо».

Кулінарна класика з США – бездоганність витриманих стейків

Смак і ніжність – два стовпи, що визначають якість преміального м’яса. Витримані стейки американської яловичини – це гармонія смаку та досконалості: ідеальна мармуровість, глибокий аромат і ніжна текстура створюють неповторне відчуття гастрономічної насолоди. USMEF активно популяризує цей справжній делікатес для гурманів, проводячи кулінарні майстер-класи, дегустації та інші освітні заходи, щоб показати унікальні смакові якості м’яса. 

Розберемося, що таке американський мармуровий стейк? Пояснюємо: це коли неймовірна мармуровість поєднується з яскравим смаком м’яса, властивим лише американській системі відгодівлі худоби. Коли тварин з ідеальною генетикою, що бере початок від легендарних м’ясних порід, вирощують в умовах ретельного догляду, якою славляться американці. Сьогодні американські мармурові стейки – найпопулярніше м’ясо як в США, так і по всьому світу. Це сталося завдяки діяльності USMEF, яку було засновано у 1976 році саме для розвитку нових ринків американського червоного м’яса, зокрема високоякісної мармурової яловичини, та популяризації її на світовій арені.

Сьогодні виробники США пропонують гурманам світу широкий асортимент преміальних відрубів з різним рівнем мармуровості: від Kobe-style та Prime до Select і No Roll. Отже, завдяки багаторічним зусиллям USMEF з поширення знань про американське м’ясо серед українських шеф-кухарів, зусиллям, що не припинилися навіть під час війни, сьогодні найкращі смаки американської кулінарної традиції продовжують пропонуватися в Україні. Більше того, навіть преміальний американський мармуровий стейк доступний українським споживачам – завдяки колаборації USMEF з мережею «Сільпо».

Філософія якості індустрії виробництва яловичини у США

Індустрія виробництва яловичини об’єднує виробників, які беруть участь у програмі «Забезпечення якості яловичини» (BQA), що передбачає не лише гуманне поводження з тваринами та відповідальне використання природних ресурсів, а й ретельний контроль за рівнем мармуровості м’яса, що забезпечує преміальну якість.

Вирощування телят проходить кілька етапів, кожен з яких має ключове значення для формування смакових якостей м’яса. Перші 4–6 місяців молодняк перебуває поруч із коровами, отримуючи молоко, після чого до 12–13 місяців їх утримують на відкритих пасовищах. Завершальний етап відгодівлі відбувається на спеціально обладнаних майданчиках, де протягом 100–150 днів тварини отримують збалансований зерновий раціон, переважно з кукурудзи. Саме така ретельна методика годування й догляду дарує американській яловичині ніжну текстуру, легкий солодкуватий присмак і насичений аромат. Саме цей етап відгодівлі з обмеженою активністю тварин формує витончений прошарок жиру – мармуровість, яка робить стейки неперевершено соковитими та неймовірно ніжними.

USMEF активно працює в освітньому напрямі з партнерами з різних куточків планети. Організація демонструє продукт, пояснює його переваги та навчає шеф-кухарів ефективно працювати з преміальним м’ясом: правильно обробляти відруби, мінімізувати відходи, готувати різними способами, зберігаючи соковитість, акуратно нарізати та красиво подавати, щоб високоякісна яловичина приносила максимум смаку. Тому партнерству з USMEF віддають перевагу усі провідні торговельні мережі та ресторани світу. І українська мережа «Сільпо» – не виключення.

Американський стейк: смак, який неможливо забути

Щоб стейк став по-справжньому досконалим, шлях до тарілки починається задовго до приготування. Яловичина проходить етап визрівання, що надає їй глибокого аромату, розкриває текстуру та збагачує смак. Існують два основні методи: вологе (wet aged) та сухе (dry aged) визрівання. Перше забезпечує природну соковитість і ніжність, друге – насичені горіхові ноти й складний аромат. Обидва методи мають свої переваги, але мета одна – перетворити м’ясо на гастрономічний шедевр. Кожен стейкловер має розбиратися, принаймні базово, в цих тонкощах.

Отже, визрівання стейків – це природний процес, під час якого власні ферменти м’яса розщеплюють м’язові волокна, роблячи його більш ніжним. Вологе визрівання передбачає зберігання розрубів у вакуумній упаковці, без доступу кисню, в холодильнику від 14 до 35 днів. Сухе визрівання – то майже мистецтво, сповнене нюансів: великі цільні розруби без упаковки зберігаються при контрольованій температурі, відповідній вологості та вентиляції. Поступова втрата вологи концентрує та підсилює смакові якості, надаючи стейкам вершковий, насичений смак, а текстурі – неповторної ніжності. Спеціалізоване обладнання і низка специфічних технологічних процесів протягом певного часу під час сухого визрівання перетворюють придатні до цього яловичі розруби на преміальний продукт (наприклад, верхній Чойс або Прайм грейди, з корейки і рибайної частин туші). Не кожен ритейлер, що реалізує стейки, має подібні установки. Провідна мережа супермаркетів «Сільпо» обладнана усім необхідним устаткуванням і пропонує повний сет американських стейків найвищої якості.

Завдяки усім цим тонкощам визрівання, стейк під час приготування не потребує надмірних прикрас. Йому достатньо точності, балансу й упевненості кухаря в тому, що все зроблено з душею. Саме така страва дарує смак, емоцію, до яких хочеться повертатися знову. Важливо відчувати м’ясо, розуміти його характер і, якщо цього не потребує конкретний авторський рецепт, не «ховати» природний смак під шарами соусів – бо справжня гармонія народжується в простоті.

Сьогодні українські поціновувачі м’яса можуть особисто відчути переваги справжньої американської яловичини: у магазинах «Сільпо» тривають спеціальні пропозиції на найкращі стейки за приємною ціною. Усі деталі можна знайти в застосунку «Власний рахунок» (silpo.ua/sets/amerykanski-steiky) або в інформаційних матеріалах, що розповсюджуються в магазинах мережі.

Готуйте вдома! Рецепт від Марко Черветті, бренд-шефа «Сільпо»

Вважаєте, що приготувати ідеальний стейк під силу лише шефу з досвідом і професійною кухнею? Зовсім ні! Насправді створити досконалий стейк вдома може кожен, якщо знати кілька простих правил. Марко Черветті, бренд-шеф ресторанних проєктів Fozzy Group («Сільпо»), ділиться власними порадами та перевіреними рецептами, які допоможуть розкрити смак м’яса по-справжньому.

Рецепт № 1

Стріплойн в японському стилі

Інгредієнти: Стейк, соєвий соус (темний), устричний соус, мірін (або оцет), сіль, цукор, яйця (важливо, щоб були свіжі яйця з білою шкаралупою, великі), зелена цибуля, рис для суші (рібе, круглозернистий), вода, крохмаль, рослинна олія, кунжут.

Процес приготування: Рис варимо в сотейнику (з кришкою) до готовності. Розігріваємо пательню з олією. Беремо стейк, він має бути кімнатної температури, просушуємо його паперовим рушником та кладемо на пательню. Обсмажуємо з усіх боків і додаємо соєвий соус, устричний соус, мірін, сіль, цукор, кунжут та у кінці – крохмаль. Злегка тушкуємо в соусі. Перекладаємо стейк на тарілку. У невеликий глибокий посуд кладемо рис. Нарізаємо стейк шматочками та викладаємо зверху на рис, поливаємо соусом, що залишився від приготування стейка, посипаємо мілко нарізаною цибулею та зверху кладемо яєчний жовток. Можна подавати!

Рецепт № 2

Рібай в темпура

Інгредієнти: Стейк, крохмаль кукурудзяний, крохмаль картопляний, борошно гречане, пиво бланш (Biermeister), джин, олія, соєвий соус, мірін, білий перець, бадьян мелений, кориця мелена, коріандр мелений.

Процес приготування: Змішуємо крохмаль з борошном, додаємо пиво та трішки джину (або будь-який фруктовий дистилят). Стейк ріжемо на слайси товщиною 1 см, маринуємо в соєвому соусі, міріні та суміші з білого перцю, бадьяна, кориці та коріандру. Залишаємо маринуватись приблизно годину. Розігріваємо в сотейнику олію до 170 градусів. Шматочки маринованого стейка обсушуємо від маринаду паперовим рушником, занурюємо їх в кляр та смажимо до готовності. Якщо стейк не товстий, його можна смажити цілим. Викладаємо шматочки готового стейка на тарілку. Можна подавати!

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Aмериканські стейки – еталон смаку та якості. Їхня неперевершена ніжність, соковитість і витончена мармуровість є результатом дбайливої зернової відгодівлі та високих стандартів виробництва, які контролює Міністерство сільського господарства США (USDA). Сьогодні ми маємо можливість приготувати вдома бездоганне м’ясо – витримані стейки – завдяки партнерству Федерації експорту м’яса США (USMEF) із мережею супермаркетів «Сільпо».   Кулінарна […]