Gastronomy and Wine Portal

Сімоне Роведа (Simone Roveda) – винний консультант, письменник, освітянин і візіонер, що стоїть за проєктом WineryLovers, який визнано одним із топ-10 винних акаунтів у соціальних мережах за версією Wine Enthusiast. Він також отримав престижну нагороду Fortune Under 40 Wine Award і визнаний найвпливовішим винним інфлюенсером Італії за версією World Influencer Ranking.

Авторитетний автор провідних видань, таких як L’Informatore Agrario, Passione Gourmet та Reporter Gourmet, Сімоне також є суддею престижних конкурсів CMB, Mundus Vini та інших. Він регулярно виступає на міжнародних винних конференціях, де ділиться інноваційними підходами, що знаходять відгук у винній індустрії.

Нещодавно Сімоне Роведа був призначений амбасадором Wine Travel Awards. Ми підготували велике інтерв’ю з Сімоне, щоб дати вам глибше уявлення про його експертизу і досягнення. Бажаємо приємного читання!

Початок кар’єри 

Вероніка Бусел: Чи могли б ви описати момент, коли вперше задумалися про кар’єру у винній сфері? Що надихнуло вас обрати цей шлях, і які були ваші перші кроки?

Сімоне Роведа: Я закінчив факультет інженерії обчислювальних систем у Політехнічному університеті Мілана, коли вирішив спробувати себе у винній індустрії. Моя пристрасть до вина зародилася ще під час університетських років, підживлювана моєю природною цікавістю. Під кінець навчання я вирішив зосередитися на цифровому маркетингу. Я зрозумів, що у сфері комунікацій у винній індустрії відбувалося дуже мало змін – це було приблизно наприкінці 2015-го – на початку 2016 року. Тож я зробив рішучий крок! 28 січня 2016 року я почав публікувати дописи в Instagram через акаунт @winerylovers. На той час мало хто вірив у те, чим я займався; це виглядало доволі ризиковано. Винна індустрія не була готова до цифрових технологій і соціальних мереж — люди насилу розуміли, що таке Instagram, і лише трохи знали про Facebook. Спочатку акаунт @winerylovers здебільшого працював як платформа для репостів, дозволяючи кожному, хто позначив його або використав хештег #winerylovers, ділитися своїм контентом.

У травні 2016 року я досягнув першої важливої мети – 10 000 підписників, а незабаром після цього кількість зросла до 25 000. Мій перший крок полягав у тому, щоб надсилати пропозиції про співпрацю: я пропонував опублікувати допис на моїй сторінці в обмін на кілька пляшок вина. Так усе й почалося!

В.Б.: Ви здобули сертифікацію AIS Sommelier від Італійської асоціації сомельє та згодом отримали WSET Diploma – вітаємо вас із цими значними досягненнями. Чи могли б ви розповісти більше про свій освітній шлях у винній індустрії? Чи є конкретні особи або наставники у цій сфері, які вас надихнули?

С.Р.: Коли я почав свій шлях у світі вина, я знав про нього дуже мало; мій вибір базувався виключно на особистих уподобаннях. Однак у 2016 році, коли мої зусилля почали приносити результати, я став отримувати запити від тих, хто шукав поради. Деякі виноробні були зацікавлені у співпраці зі мною, що спонукало мене інвестувати у власну освіту. Я усвідомив, що на цій посаді я маю відповідальність як перед своїми прихильниками, так і перед компаніями, які вирішили зі мною працювати.

Щоб поглибити свої знання, я завершив усі три рівні навчання та став сомельє AIS у 2018 році, але на цьому не зупинився. Я приєднався до програми WSET, розпочавши з рівня 3, який успішно завершив у 2019 році в Italian Wine Academy у Вероні.

На цьому етапі я вже опанував універсальну мову для обговорення вина, але мій пошук знань тривав. У серпні 2019 року я розпочав складний шлях до отримання WSET Level 4 Diploma in Wines у WSET School London, завершивши фінальний іспит у жовтні 2022 року, незважаючи на перерву через пандемію. Ця дипломна програма надала мені ґрунтовну освіту у винній сфері. Завдяки цим знанням я можу ефективно спілкуватися як із професіоналами індустрії – енологами та агрономами, так і з кінцевими споживачами, незалежно від їхнього рівня експертності.

Програма WSET навчила мене не лише винознавству, а й цінностям послідовності, дисципліни та системного підходу – це нагадує підготовку до марафону! Менше ніж 14 000 осіб у світі мають сертифікацію Diploma, і лише одиниці в Італії. Я дуже радий, що протягом цього шляху мені траплялися люди з відкритим мисленням, готові ділитися своїми знаннями.

Професійні досягнення та визнання

В.Б.: У січні 2016 року ви заснували WineryLovers — екосистему, що включає вебсайт, Instagram-акаунт (наразі з 205 тисячами підписників) і інтерактивну спільноту. Як розвивався концепт WineryLovers із того часу?

С.Р.: Я почав публікувати дописи на Instagram-акаунті @winerylovers 28 січня 2016 року. Я вірив у свою ідею: винна індустрія потребувала змін у підході до комунікації, зокрема через освоєння цифрових платформ і соціальних мереж. Від самого початку моя сторінка була задумана як місце зустрічі для всіх поціновувачів вина, де вино є єдиною темою. Щоб швидко та ефективно розвивати акаунт, я вирішив репостити фотографії інших користувачів. Будь-хто, хто тегнув @winerylovers або використав хештег #winerylovers, отримує можливість бути перепощеним, і ця практика триває й досі.

Я вирішив використовувати англійську мову для всього контенту, щоб усунути мовні бар’єри для вайнлаверів із різних країн. Репости фотографій інших користувачів сприяють формуванню спільноти — коли я ділюся фотографією Джейн, а Джон цікавиться вином Джейн, між ними формується зв’язок. Це може призвести до дружби, професійних відносин чи просто приємного спілкування. Окрім цих репостів, я час від часу публікую власні дописи, щоб поділитися думками про вино, яке я спробував, або в рамках співпраці з виноробнями (у таких випадках спонсорство зазначається через спеціальні хештеги).

Найбільшим викликом для акаунта @winerylovers було взаємодіяти з алгоритмом Instagram, який віддає перевагу новому та оригінальному контенту за участю людей. Хоча важливо розуміти алгоритм, я вважаю, що не варто бути його заручником. Той самий принцип я використовую у своїй роботі з компаніями. Зрештою, я хочу, щоб моя сторінка надихала вайнлаверів, пропонуючи їм вина, гастрономічні поєднання та місця для подорожей.

В.Б.: Ваш візуальний контент просто неймовірний. Ви навчалися фотографії?

С.Р.: Дякую! Як я вже згадував, мій контент здебільшого складається з репостів, що включають фото та відео, створені та опубліковані іншими користувачами, а також деякі мої власні роботи. Для контенту, який я обираю до публікацій, я використовую ретельний процес відбору: він має бути естетично привабливим, захоплюючим, оригінальним і надихаючим, з різних країн та регіонів.

Я почав створювати власний контент за допомогою iPhone. Однак у 2018 році я відчув, що можливостей iPhone недостатньо, щоб зробити знімки того рівня, якого я потребував. Це спонукало мене придбати мою першу професійну камеру зі змінними об’єктивами — Fujifilm. Відтоді я присвятив себе фотографії, зосередившись як на теоретичних знаннях, так і на практичних навичках. Я зрозумів важливість надання професійного сервісу та зібрав повний набір обладнання, який дозволяє мені проводити спеціалізовані фотосесії для різних компаній.

Я люблю відтворювати моменти, спогади та враження через фотографію. Відчуття краси у поєднанні з фотографічними навичками дозволяє мені створювати високоякісний контент, що відповідає потребам бізнесу. Це схоже на експертність у вині, де потрібне поєднання природного таланту та розвинених навичок.

Цифровий вплив та стратегія

В.Б.: Що, на вашу думку, є найважливішим для ефективної роботи у сфері цифрової стратегії та цифрового маркетингу? Чи допомагає вам ваша освіта в галузі комп’ютерної інженерії в цій сфері?

С.Р.: Окрім роботи в сфері винної комунікації, я також консультую компанії щодо їхньої діджитал-комунікації. Мій спектр послуг включає створення контенту, розробку стратегій і планування редакційного контенту. Я вивчав цифровий маркетинг самостійно, спочатку застосовуючи знання до власних завдань, а згодом і до потреб інших, адаптуючи їх до конкретних ситуацій.

Я вважаю, що людина на моїй позиції повинна мати базове розуміння таких сфер, як маркетинг, продажі, копірайтинг та створення контенту. Хоча співпраця з фахівцями у цих галузях є дуже корисною, широка база знань дозволяє краще орієнтуватися у різних ситуаціях. Кожен сценарій має свої особливості та потреби. Наприклад, зараз Instagram Reels є найпопулярнішим форматом контенту на платформі, але я не ствоюю їх, якщо не маю змістовного матеріалу. Натомість я шукаю альтернативні методи або унікальний спосіб використання Reels.

Щодо моєї освіти в галузі інженерії комп’ютерних систем у Політехнічному університеті Мілана, я дуже задоволений своїм вибором. Хоча моя ступінь безпосередньо не дала мені інструментів і навичок, які я використовую сьогодні, вона сформувала унікальний спосіб мислення, який я застосовую для вирішення проблем і аналізу ситуацій. Я б не змінив цей шлях, адже він привів мене туди, де я є сьогодні.

В.Б.: На нещодавньому заході Wine Future Coimbra, де WTA був офіційним інформаційним партнером, ви взяли участь у першій панелі експертів: «TikTok, Discord і платні інфлюенсери – залучення нових клієнтів». Чи могли б ви розповісти більше про основні ідеї, які ви висловили під час своєї презентації?

С.Р.: Wine Future 2023 у Коїмбрі був цікавим і надихаючим. Під час заходу декілька галузевих експертів з усього світу, включно зі мною, зібралися, щоб обговорити шляхи покращення сектору. У моїй панелі, яку модерувала Крістіна Меркюрі (Cristina Mercuri), разом із Маріано Брага (Mariano Braga), Дельфін Порте (Delphine Porte), Джорджією Панагопулу (Georgia Panagopoulou) та Люком Фландерсом (Luke Flunders) ми зосередилися на тому, як залучити нових, молодших споживачів за допомогою останніх веб-інновацій.

Я поділився ідеями щодо ефективного створення контенту, навів приклади та вказав на практики, яких слід уникати. Створення контенту – це моя пристрасть, адже це основа всієї комунікації. Щоб ілюструвати свою думку, я запропонував експеримент: якщо я поставлю пляшку вина на стіл і попрошу 10 різних людей сфотографувати її у своєму стилі, я отримаю 10 унікальних зображень, кожне з яких відображатиме різні аспекти пляшки. Саме тому створення контенту є таким важливим!

До речі, наступний захід Wine Future запланований у Маямі з 13 по 15 листопада 2025 року.

В.Б.: Що ви думаєте про комунікацію у сфері вина в Італії та у світі? Наскільки ефективно винна індустрія взаємодіє зі споживачами?

С.Р.: Я вважаю, що у сфері комунікації винній індустрії ще є над чим працювати. У 2016 році більшість покладалася на друковані матеріали та застарілі сайти. Хоча соціальні медіа тепер більш розповсюджені, їх часто використовують неправильно. Проблема не в передових технологіях, таких як ШІ чи AR, а у нехтуванні базовими інструментами.

Чому у 2025 році так багато сайтів виноробень досі не адаптовані для мобільних пристроїв, хоча 60% трафіку надходить зі смартфонів? Чому так мало сайтів містять інтегровані розсилки, потужний, але недооцінений інструмент маркетингу? Профілі у соціальних мережах часто погано підтримуються, а Pixel від Meta, який безкоштовно оптимізує рекламу, майже не використовується. Бюджети на створення контенту також ігноруються, хоча саме візуальний матеріал першим привертає увагу споживачів.

Це лише кілька прикладів. Загалом інструменти для ефективної комунікації доступні та недорогі. Компанії можуть звертатися до професіоналів, щоб сформулювати чіткі цілі, визначити цільову аудиторію та створити стратегію. Це схоже на планування подорожі: чи йдете ви пішки, їдете потягом чи летите літаком, підхід має відповідати вашим цілям, бюджету та часовим рамкам.

Послідовність також є критично важливою. Успіх не приходить миттєво — він вимагає регулярної цифрової взаємодії, щоб «навчити» пошукові системи та підвищити видимість у соціальних мережах. Багато хто здається занадто рано або вважає, що достатньо публікувати щось час від часу. Проте ефективна комунікація потребує наполегливості та відданості.

В.Б.: Інфлюенсери у винній сфері: що повинні знати власники винних бізнесів, щоб ефективно співпрацювати з ними та досягати своїх цілей у таких партнерствах?

С.Р.: Інфлюенсер — це людина, яка є популярною у соціальних мережах, часто привертає увагу медіа та здатна впливати на поведінку та вибір певної аудиторії. Проте у винному світі термін «інфлюенсер» часто неправильно ототожнюють з «інстаграмером». Існує хибна думка, що якщо у когось є акаунт в Instagram і вони розповідають про дегустації, то вони автоматично стають винними інфлюенсерами. Це не завжди так.

Багато компаній зацікавлені у тому, щоб створювати партнерства з інфлюенсерами, щоб охопити свою цільову аудиторію. Перед початком співпраці важливо поставити собі кілька запитань: «Чи підходить мені цей інфлюенсер? Як він впливає на свою аудиторію? Чи відповідає його стиль філософії моєї компанії?»

Щоб отримати більш чітке уявлення, слід попросити інфлюенсера надати медіакіт. Це допоможе визначити, чи підходить він вашому бренду. Якби я був виноробом і розглядав можливість інвестувати у співпрацю з винним інфлюенсером, я б хотів співпрацювати з тим, хто компетентний і професійний, вільно володіє мовою вина та має знання у цій сфері — з тим, хто вклав час і зусилля у розуміння вина.

Медіакіт також допоможе зрозуміти, чи відповідає їхня аудиторія вашій цільовій. Крім того, я б дослідив їхній попередній досвід співпраці з іншими брендами — з ким вони працювали, який контент створювали, який стиль мови використовували та які отримували відгуки як онлайн, так і офлайн.

Винні інфлюенсери можуть стати потужним інструментом у вашій маркетинговій стратегії, але вони також можуть витрачати ваш час даремно. Ефективність партнерства завжди залежить від того, з ким ви вирішите працювати — чи є вони професіоналами у своїй сфері.

Інсайти індустрії та особисті вподобання

В.Б.: Чи спостерігаєте ви еволюцію споживацького інтересу до вина на тлі сучасних змін в індустрії? Які виклики та можливості ви бачите наразі як для вашої роботи, так і для індустрії загалом?

С.Р.: Споживання вина зменшується, навіть у провідних країнах, і немає єдиного пояснення цьому тренду. Різні соціально-економічні та культурні фактори змінилися за останні роки. Ми повинні почати з розуміння того, що вино, яке ми п’ємо у 2025 році, відрізняється від того, що вироблялося раніше. Воно змінилося, так само як і наш спосіб життя змінився. Важливо дивитися на це питання в ширшому контексті.

Одним з головних факторів є зміна споживчих звичок. Зростаюча обізнаність про вплив алкоголю на здоров’я змусила багатьох споживачів зменшити або повністю відмовитись від алкогольних напоїв, зокрема від вина. Крім того, економічні фактори також відіграють роль: зростання вартості життя знизило платоспроможність споживачів, змушуючи їх скорочувати витрати на менш важливі речі, такі як вино. Також посилено увагу до наслідків п’яного водіння, оскільки багато штатів запровадили більш суворі покарання та санкції. Окрім того, процвітаючий сектор крафтового пива та велика кількість преміальних безалкогольних напоїв стали привабливими альтернативами для тих, хто хоче уникати алкоголю. Це ставить питання про безалкогольні вина, тренд, який вже не можна ігнорувати.

Винна індустрія повинна адаптуватися до трендів, але не перебільшувати їхню важливість. Бути в курсі ринкових тенденцій корисно, але ці тенденції не повинні бути основою стратегії виноробні. Багато виноробень зараз зациклені на залученні молодих споживачів, зокрема покоління Z (від 18 до 21 року, залежно від законодавства), і базують свою стратегію виробництва та маркетингу на цій демографічній групі.

Проте кожна людина має свій унікальний шлях до оцінки вина. Особисто я перейшов від безалкогольних напоїв до слабоалкогольних напоїв, потім до міцних напоїв, і тільки десь у віці близько 25 років почав по-справжньому цінувати вино. Середовище, в якому людина виростає, також відіграє важливу роль; наприклад, молоді люди, чиї батьки є виноробами, можуть познайомитися з вином раніше, ніж той, хто походить з родини, що не споживає алкоголь.

Не варто обмежувати ці обговорення лише віком споживачів чи приналежністю до якогось покоління. Замість цього, розробляючи маркетингові стратегії, ми повинні розглядати знання та досвід кожної людини у всьому, що стосується вина. Я вважаю, що ми повинні прагнути залучати споживачів, навчаючи і захоплюючи їх, пропонуючи різноманітні стилі вина, але без надмірного тиску на те, щоб вони відповідали певним стандартам.

Особисті вподобання та винний туризм 

В.Б.: Чи є у вас особисті вподобання у винах та винному туризмі? Якби була можливість, куди б ви поїхали без вагань? Чи маєте ви емоційну прив’язку до якої-небудь країни, регіону чи бренду?

С.Р.: Я дуже допитлива людина, яка любить досліджувати світ вина, завжди шукаючи щось нове. Саме ця цікавість привела мене до світу вина. У мене немає одного улюбленого вина; мої вподобання залежать від ситуації, місця та компанії, з якою я перебуваю. Однак є кілька видів, які я завжди тримаю в своїй винній шафі. Особливо мені подобаються класичні ігристі вина, не обов’язково шампанське, а також Неббіоло у всіх його формах — Langhe Nebbiolo, Barolo, Barbaresco, Roero — також і те, що не походить з П’ємонта. Крім того, люблю Рислінг, з якого виробляють різноманітні й файні вина, від сухих до солодких, від ігристих до тихих.

Коли я подорожую до нового виноробного регіону, я завжди намагаюсь дізнатися все про цей регіон, включаючи його традиції, культуру та людей, які там живуть, оскільки вино тісно пов’язане з місцем свого походження. Я маю особливу прив’язаність до Італії, оскільки я італієць, і прагну просувати італійське вино та культуру за кордоном. 

Окрім відвідування основних виноробних регіонів, я також прагну досліджувати нові, що з’являються. Зміна клімату дозволяє виробляти вина в регіонах, де раніше це вважалося неможливим, але також ставить під загрозу деякі історичні та важливі виноробні зони.

Співпраця з клієнтами

В.Б.: Ваші клієнти здебільшого італійські виноробні; чи вважаєте ви себе експертом у галузі виключно італійського вина, чи ваша діяльність поширюється на інші регіони?

С.Р.: Так, це правда, що я здебільшого співпрацюю з італійськими виноробнями та компаніями, в основному через те, що я живу в Італії. Не буду приховувати, що мені б дуже хотілося співпрацювати й з іноземними партнерами, і я вже мав кілька можливостей це зробити. Загалом, я вважаю себе обізнаним в галузі італійського вина, хоча є певні області та регіони, які я б хотів дослідити більш глибоко. Залишатися в курсі всіх подій італійського виноробного світу важко, оскільки існує безліч сортів винограду. Більше того, вино в Італії глибоко пов’язане з культурою, тому це не лише про дегустацію різних пляшок, а й про розуміння навколишніх аспектів. Окрім того, мої навчання та подорожі дозволили мені глибше зрозуміти деякі іноземні виноробні регіони.

Амбасадорство Wine Travel Awards

В.Б.: Симоне, нещодавно ви стали амбасадором Wine Travel Awards. Можете розповісти, що для вас означає ця роль?

С.Р.: Я радий поділитися важливою віхою на моєму шляху винного комунікатора: мене запрошено стати амбасадором Wine Travel Awards. Ця роль дає унікальну можливість популяризувати неймовірний досвід, який пропонує глобальний винний туризм.

Wine Travel Awards — це платформа, котра відзначає та просуває досягнення у сфері винного туризму. У ролі її амбасадора я прагну підвищити обізнаність про різноманітний та захоплюючий досвід, який може запропонувати винний туризм. Від вивчення прекрасних виноградників і дегустації неперевершених вин до занурення в місцеву культуру й традиції — винні подорожі мають щось особливе для кожного.

Я вважаю, що дуже важливо цінувати пристрасть і відданість професіоналів, які роблять цей досвід можливим. Винороби, сомельє, готельєри та туристичні оператори відіграють важливу роль у створенні незабутніх подорожей для шанувальників вина по всьому світу.

Як італієць, я особливо прагну звернути увагу на менш відомі виноробні регіони Італії. Завдяки моїй ролі амбасадора я сподіваюся надихнути більшу кількість людей оцінити унікальні досягнення екосистеми винного туризму. Я з нетерпінням чекаю співпраці з Wine Travel Awards, щоб привернути увагу до видатних людей та напрямків, котрі формують майбутнє цієї захоплюючої індустрії.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Сімоне Роведа (Simone Roveda) – винний консультант, письменник, освітянин і візіонер, що стоїть за проєктом WineryLovers, який визнано одним із топ-10 винних акаунтів у соціальних мережах за версією Wine Enthusiast. Він також отримав престижну нагороду Fortune Under 40 Wine Award і визнаний найвпливовішим винним інфлюенсером Італії за версією World Influencer Ranking. Авторитетний автор провідних видань, […]

Провідна організація країни – Austrian Wine Marketing Board (Austrian Wine)  оприлюднила звіт за 2024 рік (Austrian Wine Annual Report 2024) щодо стану галузі та заходів задля збереження та формування винної культури. 

Минулий період виявив чергові складнощі для австрійської виноробної промисловості, але й продемонстрував промені надії. Загальна складна ситуація у світовому виноробстві стримувала попит на вино як на австрійському, так і на міжнародному ринках. Щоб збільшити продажі австрійського вина, Австрійська рада з маркетингу вина вживала низку заходів у 59 країнах для підвищення зацікавленості з боку експертів галузі та споживачів.

Збереження та формування культури вина: успішні заходи на внутрішньому та міжнародному ринку

У 2024 році Austrian Wine організувала загалом 148 заходів, на яких було представлено 6122 різних вина з 980 австрійських виноробень (вибірку яких можна знайти тут). Більшість заходів проходили за кордоном, оскільки вже багато років експорт відіграє ключову стратегічну роль у австрійській виноробній промисловості.

Розкішна винна виставка VieVinum у Відні, що досягла рекордних масштабів у 2024 році, стала одним із найважливіших етапів для австрійських вин з точки зору розвитку міжнародної роздрібної торгівлі. Austrian Wine зібрала на виставку понад 1200 міжнародних винних експертів – найбільшу кількість за всю історію. Протягом трьох днів відвідувачі продегустували вина понад 500 виробників. Величезний ентузіазм щодо VieVinum також є свідченням важливої ​​ролі, яку відіграє австрійське вино в усьому світі. Особливо варто відзначити перспективні ринки Канади та скандинавських країн (Норвегія, Швеція, Данія та Фінляндія), де австрійське вино користується великим попитом.

Понад 5400 вин, представлених у всьому світі

Незважаючи на те, що VieVinum стала найважливішою подією з просування експорту, Austrian Wine торік також брали участь в інших міжнародних заходах. Серед них були великі винні виставки, такі як ProWein у Дюссельдорфі, ProWine у ​​Шанхаї, Millésime Bio та Vinexpo Paris, де презентували себе понад 300 австрійських виноробних підприємств. Австрійська рада з маркетингу вина також організувала власні заходи, зокрема дегустації в Німеччині, Швейцарії, США, Великобританії, Канаді та Китаї. Ці ініціативи дозволили представити загалом 5 406 австрійських вин. Протягом року рада також співпрацювала з десятками роздрібних торговців і медіа-компаній, щоб забезпечити представлення австрійського вина на полицях і в стрічках новин в усіх чотирьох сторонах світу.

Після рекордного 2023 року очікується незначне зниження експорту

Крива експорту австрійського вина зростає протягом багатьох років. Особливо потужне зростання зафіксовано у 2023 році, коли вартість експорту досягла 248 мільйонів євро. Цей рекорд був зумовлений в основному одноразовими продажами великих пляшок до Німеччини. Втім цю динаміку не вдалося зберегти в перші три квартали 2024 року. Загальна вартість експорту впала на 5,1%, тоді як обсяг залишився практично незмінним (-0,1%). Схоже, що загальна вартість експорту в 2024 році виходить трохи нижче показників 2023 року, але залишатиметься вище показників 2022-го. Помітне зростання в перші три квартали 2024 року було зафіксовано на таких ринках, як Канада та скандинавські країни. Це компенсує нижчі цифри на інших експортних ринках і дає надію на те, що експорт незабаром загально вирівняється на вищому рівні.

Внутрішній ринок: падіння продажів торкається насамперед зарубіжних вин

У 2024 році внутрішній ринок Австрії відзначився загальним пригніченням споживчих настроїв, що також стало відчутно у виноробному секторі. На момент публікації цифри в річному звіті показали, що в період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року в сегменті роздрібних магазинів було продано на 2,6% менше вина, порівняно з попереднім роком, а дохід впав на 0,9%. Цей спад відбувся в основному за рахунок імпортованих вин (-5,8% обсягу, -2,3% доходу), тоді як австрійські вина залишалися відносно стабільними (-1,0% і -0,5% відповідно).

Спільні ініціативи з роздрібною торгівлею та on-trade кампанія

З метою збільшення продажів австрійських вин у роздрібному сегменті рада Austrian Wine продовжувала інтенсивну співпрацю з ключовими роздрібними компаніями Австрії. Ці давні партнерські відносини гарантують, що роздрібні продавці одержують більше австрійського вина, а також активно його рекламують. У 2024 році понад 1000 австрійських виноробень скористалися цими ініціативами співпраці з сектором роздрібної торгівлі. Австрійська індустрія громадського харчування, особливо ресторани, що спеціалізуються на традиційній домашній кухні, все ще перебуває в особливо складній ситуації. Незважаючи на те, що після пандемії коронавірусу продажі вина в магазині знову зросли, вони все ще не повернулися до рівня 2019 року. Це змусило Austrian Wine запустити масштабну кампанію в серпні 2024 року, щоб збільшити споживання австрійського вина в барах і ресторанах країни.

У центрі уваги тенденції та перспективні напрямки

2024 рік ознаменувався новими трендами споживацької поведінки, на які Austrian Wine відповіла цілеспрямованими рекламними ініціативами. Наприклад, падінню споживання червоного вина протистояла реклама в різноманітних засобах масової інформації, а також безпосередньо на місцях у таких секторах як ритейл та on-trade. Спостерігачами ринку було помічено, що у 2024 році також зростав попит на безалкогольні та слабоалкогольні вина. У відповідь Austrian Wine заклала основу для представлення цих типів вина на своїх заходах у майбутньому. Особливо високий попит на безалкогольні та no-low вина спостерыгався серед молодих споживачів. Щоб краще зрозуміти, що представники цього сегменту аудиторії думають про вино, компанія Austrian Wine провела репрезентативне опитування серед 20-35-річних людей. Отримані результати в поточному році будуть використані в процесі планування рекламних ініціатив, спрямованих на цей цільовий ринок.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Джерело: https://www.winebusiness.com/news/article/297693

Фото: © Austrian Wine / 1000things, Катаріна Теш

Провідна організація країни – Austrian Wine Marketing Board (Austrian Wine)  оприлюднила звіт за 2024 рік (Austrian Wine Annual Report 2024) щодо стану галузі та заходів задля збереження та формування винної культури.  Минулий період виявив чергові складнощі для австрійської виноробної промисловості, але й продемонстрував промені надії. Загальна складна ситуація у світовому виноробстві стримувала попит на вино […]

Коли ми знову поспілкувалися з Полом Вагнером після певної перерви, стало очевидно, що його «пенсія» сповнена енергії та барв, як і витримане вино. Відійшовши від керівництва Balzac Communications, провідного маркетингового агентства, яке він заснував із нуля, Пол не сповільнив темп. Натомість він став старшим консультантом Expedia Cruises, очолюючи до чотирьох розкішних винних круїзів на рік та поєднуючи свою глибоку любов до вина із пристрастю до подорожей.

Пол також продовжує освітню діяльність, викладаючи у Napa Valley College вже понад три десятиліття. Крім того, він надихає студентів у Європі через програму WINTOUR MBA. Його пристрасть поширюється і на письменництво – він є автором серії детективів, дія яких розгортається у його улюблених місцях відпочинку. Однак його останній літературний проєкт, що ще перебуває в процесі створення, розгортається на виноградниках Напа-Веллі, вбираючи багатство ароматів регіону, який він добре знає.

Цього року Пол Вагнер ділиться своїм експертним досвідом, досліджуючи стародавні виноробні традиції Грузії та нові виноградники Вірменії. Його часто запрошують виступати на міжнародних конференціях, де він ділиться унікальними ідеями з аудиторіями по всьому світу. Для Пола пенсія — це не про спокій, а про реалізацію того, що приносить справжнє задоволення та натхнення, подібно до келиха ідеального вина. У цьому інтерв’ю ми розкриваємо багатогранність його кар’єри та фокусуємося на актуальних винних подорожах із Expedia. Ми також простежимо, як Пол, гордий представник покоління Baby Boomer, продовжує переосмислювати старіння у винній індустрії, доводячи, що з кожним роком подорож лише набуває нових відтінків і смаків.

Вероніка Бусел: Чи могли б ви розповісти, як почалося ваше партнерство з Expedia Wine Cruises? Що стало початком цієї співпраці?

Пол Вагнер: Усе почалося, коли президент Expedia Wine Cruises завітав до мого офісу. Він шукав виноробні, які могли б зацікавитися організацією круїзів із винною тематикою. Він подумав: хто краще за людину, яка знає цю індустрію досконало? Тож він звернувся до мене зі словами: «Поле, чи можеш допомогти знайти кілька виноробень, які були б зацікавлені в такому проєкті?» Я звів його з кількома, і він залишився дуже задоволеним. Але потім він запропонував, щоб я особисто відчув, що таке круїз, щоб зрозуміти концепцію зсередини. Я зазвичай не прихильник круїзів. Віддаю перевагу тихому відпочинку – можливо, піший похід у гори з дружиною, подалі від натовпу. Але він запропонував Аляску, зазначивши, що це місце, яке інакше не оцінити сповна. Я подумав і погодився. Це звучало інтригуюче. Ми організували круїз для близько 50 людей, залучивши дві виноробні – Paloma Vineyards і Robert Mondavi Winery. Це була неймовірна подорож. Ми спускалися по канатних дорогах у лісах, каталися на каяках із косатками та навіть гуляли льодовиками.

Під час останньої вечері круїзу, після кількох винних дегустацій і спільних трапез, я запитав у групи: “Що вам найбільше сподобалося в цій подорожі?” Я очікував почути про пригоди, але був приємно здивований, коли всі відповіли, що найбільше запам’яталися винні заходи. Для мене це стало справжнім відкриттям. Те, що для мене є звичною частиною повсякденного життя, стало головною подією круїзу для інших. Тоді я усвідомив, що ми створюємо щось унікальне — даємо людям змогу пережити винний досвід, якого вони раніше не мали у своєму звичайному житті. Повернувшись, я був сповнений ентузіазму. Президент зрадів, дізнавшись про успіх круїзу, і запитав, чи хотів би я організовувати їх більше. З того часу я проводжу кілька круїзів на рік уже майже 12 років, і ми досягли значного прогресу. Сьогодні Expedia є одним із найбільших клієнтів провідних круїзних компаній світу.

ВБ: Отже, спочатку винні події не були основною метою, але з вашим залученням вони стали окремою та виразною частиною досвіду, так?

ПВ: Так, спочатку ми планували, що кожна виноробня проведе одну дегустацію вина, і я також проведу одну, плюс кілька вечерь з поєднанням вина та їжі. Але те, що мене дійсно здивувало – те, чого я не очікував – це те, як всі захоплено ставляться до цих подій. Знаєте, я вже, мабуть, провів близько 20 винних круїзів, а може, й більше, і це завжди одна й та сама реакція. Люди справді захоплюються. Звісно, їм подобається пейзаж – ми мандруємо по Дору в Португалії, Роні у Франції, через Бордо і по Рейну – вони насолоджуються мистецтвом, культурою та історією. Але те, на що вони дійсно чекають, – це повернення на корабель для чудової дегустації вина з кимось, хто може розповісти історії про це вино. Для багатьох саме це стає кульмінацією їхнього круїзу.

ВБ: Допоможіть мені зрозуміти, який демографічний профіль туристів, з якими ви працюєте в рамках співпраці з Expedia. Чи є більшість із них американцями? І чи можна вважати їх здебільшого любителями вина, а не професіоналами, які мають формальні зв’язки з винною індустрією?

ПВ: Так, це вірно. Більшість наших гостей на круїзах з Північної Америки – переважно американці, але є й багато канадців. Для багатьох європейців, наприклад, для французів, ідея круїзу по Роні може здатися зайвою. Вони можуть вибрати подорож з Парижа до Лазурного узбережжя, зупиняючись у різних містах і відпочиваючи на Рив’єрі без необхідності круїзу. Однак круїзи є особливо привабливими для тих, хто не хоче самостійно вирішувати всі логістичні питання. Одна з великих переваг круїзів – це зручність, адже це як мати плавучий готель. Ви прилітаєте в Амстердам, пливете по Рейну до Базеля, і корабель пришвартовується прямо біля собору в Кельні. Ви розпаковуєте речі лише один раз і відвідуєте Амстердам, Рюдесхайм та Базель без зайвих зусиль.

Що стосується зв’язку з вином, то наші пасажири, як правило, не є професіоналами, а швидше ентузіасти, які глибоко захоплені вином. Іноді можна зустріти когось, хто настільки захоплений вином, що писав про нього для місцевих видань чи працював у винному магазині — це більше про пристрасть, ніж про кар’єру. Що до демографії, то більшість наших клієнтів — це бумери, люди, які наближаються до пенсійного віку або вже на пенсії, і які важко працювали все своє життя, а тепер хочуть присвятити час своїм захопленням. В індустрії вина існує думка, що бумери не є основною цільовою аудиторією для винного туризму, і маркетингові стратегії часто націлені на міленіалів та покоління Z. Однак на наших круїзах я бачу іншу картину. Бумери сповнені енергії, відкривають нові вина, які вони зазвичай не купували б. Хоча міленіали зараз витрачають найбільше грошей на ринку вина, бумери є важливою та активною групою, яка прагне пережити нові захоплюючі винні враження.

Бумери мають перевагу перед міленіалами — у них більше часу, вони не мають дітей і можуть дозволити собі подовжити тижневий круїз до двотижневої відпустки. Вони мають фінансові можливості для таких круїзів і глибоко зацікавлені у вині, вважаючи це ідеальним способом провести вільний час. Вони нагадують нам, що ніколи не пізно відкривати нові захоплення.

ВБ: Чи траплялися вам бумери на круїзах, які відкрили свою пристрасть до вина вже в більш зрілому віці, можливо, дивуючись, як вони могли так довго обходитися без нього?

ПВ: Абсолютно, це трапляється досить часто, особливо на круїзах. Ми зазвичай організовуємо невеликі річкові круїзи, з кількістю пасажирів від 80 до 130. Це не масивні океанські лайнери, а більш особисті, і обстановка ідеально підходить для відкриттів. Наприклад, на круїзах по Роні, корабель зупиняється прямо перед історичними пам’ятками, такими як Chateauneuf-du-Pape, де колись жили папи в Авіньйоні. Це дуже зручно та захопливо.

Подорожуючи цими регіонами, це як подорож по живій книзі про вино. Пасажири мають можливість досліджувати знамениті виноробні регіони, такі як Condrieu, Hermitage і Saint-Joseph, рухаючись на південь від Ліона. Багато наших гостей, можливо, чули про вино з Hermitage чи Chateauneuf-du-Pape або навіть пробували його один раз у житті. Але на круїзі вони щодня дегустують ці вина — під час дегустацій, або за вечерею. Це справді відкриває для них новий світ — такий, який вони ніколи не змогли б пізнати вдома.

ВБ: Чи можете ви розповісти детальніше про те, як рекламуються ці винні круїзи і що робить їх привабливими для різних типів пасажирів? Які унікальні враження ці круїзи пропонують, щоб залучити як любителів вина, так і мандрівників, які шукають певні напрямки?

ПВ: Ці круїзи спеціально рекламуються як винні подорожі. Ми активно позиціонуємо їх як винні круїзи, і це дуже цікаво, оскільки люди приходять з різними мотивами. Дехто приваблений своєю пристрастю до вина і бажанням краще пізнати вина конкретного регіону. Інші приєднуються, оскільки ми пропонуємо унікальні напрямки, як-от Аляска або Таїті, або навіть нещодавню поїздку, яку я проводив в Йорданії та Єгипті, де все супроводжувалося винними заходами. Наприклад, той, хто завжди мріяв відвідати Аляску, може обрати наш винний круїз як ідеальний спосіб її дослідити. Багато з наших круїзів організовують самі виноробні господарства. Часто пасажири є членами винних клубів цих виноробів і бажають провести більше часу з виноробом або власником. Наприклад, ми часто співпрацюємо з Jean-Charles Boisset з родини Boisset з Бургундії, який зараз живе в долині Напа. Коли він проводить круїз, зазвичай він вирушає з Ліона і включає відвідування виноробень його родини в Бургундії. Це дає нашим гостям унікальну перспективу – вони переживають Бургундію таким чином, як інші просто не можуть, бо подорожують разом із Jean-Charles Boisset та мають доступ до ексклюзивних вражень через Фонд Boisset.

Багато клієнтів круїзів подорожують щороку, а деякі навіть більше ніж один раз. У мене були клієнти, які вирушали в круїзи зі мною шість або вісім разів. Один чоловік завжди радісно каже: «Поле, це мій сьомий круїз з тобою. Ти маєш обов’язково розповідати нові історії. Ніколи не повторюй ту саму!» (Сміється).

ВБ: Це звучить як досить нішева пропозиція в межах великої компанії, такої як Expedia. Як вона інтегрується в їхню загальну туристичну стратегію?

ПВ: Ці винні продукти безумовно є нішевими, але вони чудово відповідають загальній стратегії Expedia. Ми орієнтуємося на прибутковість, але також відкриті до вивчення нових можливостей, які можуть не бути одразу вигідними, якщо вони обіцяють довгострокові переваги. Наше бачення не полягає лише в досягненні негайних прибутків; це про зростання та розширення. Наші зустрічі часто повертаються до потенціалу нових ініціатив, навіть якщо вони не гарантують негайного прибутку. Якщо ініціатива, як от унікальний круїз, створює нові зв’язки, вона варта ризику, адже це ставить нас на позицію новаторів в індустрії.

ВБ: Чи можете поділитися деталями того, як ви співпрацюєте з виноробнями для організації цих унікальних круїзних досвідів?

ПВ: Наш підхід до співпраці з виноробнями чіткий: ми тут, щоб забезпечити успіх цього заходу для вас. Ми будемо купувати вино безпосередньо у вас, але наша мета не обмежується простою транзакцією. Ми прагнемо створити досвід, який буде настільки привабливим, що ви захочете брати участь у ньому щороку протягом наступних двох десятиліть. Маркетингові директори престижних виноробень зазвичай зосереджуються на двох речах: підтримці міцних стосунків з найкращими клієнтами та пошуку нових, схожих на них. Ось де вступають наші винні круїзи. Вони є ідеальною платформою для зміцнення цих зв’язків. Уявіть: корабель на 90 осіб, з яких лише 60 – це ваші члени винного клубу. Інші 30, бачачи, як ваші члени насолоджуються ексклюзивними дегустаціями вина та спеціальними вечорами, природно зацікавляться: «Хто ці люди? Як я можу приєднатися?» Ось це і є справжній маркетинг – викликати цікавість. Більше того, йдеться про створення спільноти любителів вина. Навіть попри те, що я зараз на пенсії, я завжди наголошував своїм клієнтам, що їхні найцінніші активи – це не бочки чи виноградники, а стосунки з клієнтами. Наші винні круїзи дуже ефективно зміцнюють ці зв’язки. Після тижня спільних вражень ваші клієнти не лише залишаються клієнтами; вони стають палкими прихильниками вашого бренду. Вони перетворюються на евангелістів, поширюючи своє захоплення вашими винами завдяки змістовним зв’язкам, які вони уклали на круїзі.

ВБ: Чи вважаєте ви, що Expedia була піонером у такому підході до винного туризму, і як ви оцінюєте конкуренцію з іншими круїзними компаніями у формуванні цього нішевого ринку?

ПВ: Я б не сказав, що Expedia Cruise Ship Center була першою, хто досліджував винний туризм, але вони, без сумніву, вдосконалили це. Багато компаній мають модель, коли за продаж 10 кают одна надається безкоштовно – це поширена практика серед місцевих коледжів, а також ресторанів. Але бачення Expedia йшло далі, ніж просто надавати одну каюту за кожні 10 проданих квитків. Вони поставили питання: «Як ми можемо створити унікальний досвід, за який клієнти будуть готові заплатити більше?» Цей підхід, який додає додаткову цінність, зробив їх особливими, особливо в партнерстві з виноробнями. На мою думку, вони стикаються з малою конкуренцією. Хоча інші компанії також пропонують винні круїзи, їхні враження часто обмежуються простими дегустаціями вина та вечорами. Наприклад, можливо, на борту буде присутній Jean-Charles Boisset, який наливатиме свої вина. Це винний круїз, без сумніву, але він відрізняється від того, що ми робимо. Ми пропонуємо серію з трьох дегустацій та трьох вечерь із поєднанням вина та їжі, кожна з яких є неперевершеною по-своєму.

Візьмемо проєкт Grand France, який ми реалізували минулого року. Ми провели чотири тижні на французьких водах, починаючи з Бордо, де ми проводили вечері з власниками шато на борту, пропонуючи вина з Chateau Margaux і Chateau Latour. Ми не просто заповнювали каюти; ми створювали незабутні враження. Наприклад, на Сені, подорожуючи з Парижа в Нормандію та назад, ми презентували гостям найкращі шампанські та вина з Ельзасу та долини Луари. Кожен круїз, який я проводив, супроводжувався відомим журналістом, який вів одну з дегустацій, піднімаючи її до рівня світового класу. Саме цей рівень уваги до деталей та якості відрізняє підхід Expedia на ринку винних круїзів.

ВБ: Чи можете ви розповісти, скільки часу ви щороку присвячуєте цим круїзам? Враховуючи величезну кількість подорожей, особливо враховуючи насичений графік минулого року, це майже здається повним робочим часом. Ви справді на пенсії? (Сміється).

ПВ: Так, минулий рік був дуже насиченим. Ми провели чотири тижні на круїзі річками Франції, і це було тільки частиною нашої програми. Крім того, я вів круїз, який починався в Буенос-Айресі, потім ми відвідали Монтевідео, об’їхали Аргентину, подорожували вздовж узбережжя Чилі і завершили подорож у Лімі, Перу. Під час цієї подорожі один з моїх колишніх студентів з першого набору в Wintour організував вечерю в Буенос-Айресі в класичному ресторані Asado, подаючи вина з виноробні його родини. Його звуть Франциско Фраґуас. Він неймовірна людина, а його вина – виняткові. Всі абсолютно полюбили як його, так і його вина. Після цього подорож продовжилася з відвідуваннями знаменитих виноробень по Аргентині, Чилі та Уругваю, де я проводив дегустації вина. Я був вдома близько 10 днів, перш ніж знову вирушив у чотиритижневу подорож річками Франції. Потім я відправився ще в один круїз. В кінці року я провів приблизно дев’ять тижнів у подорожах. Тому, хоча я і кажу, що на пенсії, насправді я все ще дуже активно залучений до цих винних круїзів. Це майже як бути напівпенсіонером, з урахуванням того, скільки планування і подорожей ці пригоди вимагають.

ВБ: Ви згадували про співпрацю з виноробнями та винними клубами, покращуючи досвід клієнтів. Це побудова мережі в основному ваші зусилля, чи це командна робота, особливо враховуючи складність організації цих винних турів?

ПВ: Це, безумовно, командна робота. Хоча круїзна компанія, така як Ama Waterways, займається своїм набором заходів і має свої зв’язки, я привношу додаткову експертизу та ідеї завдяки своїй великій мережі у винній індустрії.

На одному з моїх перших круїзів по річці Рона з Ama Waterways до нас приєднався Тім Гейзер (Tim Gaiser), майстер сомельє. Під час дегустації вина, організованої Ama в кооперативі в Тен Ермітаж, доповідач справив на нас велике враження, і ми представилися, обмінялися контактами. Наступного дня ми взяли участь у турі по виноградниках у Шапутьє, який проводив Гійом Рейно (Guillaume Reynaud), один з доповідачів на дегустації. Відзначивши нас, він був дуже радий, що ми приєдналися до туру.

Такі мережеві взаємодії дозволяють створювати унікальні враження. Наприклад, під час наступного круїзу по річці Рона я запропонував Ama Waterways організувати спеціальну вечерю під час зупинки в Тен Ермітаж. Ми запросили студентів сомельє з найближчої школи (які навчалися у Гійома Рейно) приєднатися до наших гостей на кораблі, надавши їм можливість практично обговорювати вино з американцями. Це була не лише чудова практика для студентів, але й незабутній досвід для наших гостей. Такий підхід до створення зв’язків та організації покращених вражень є моїм стилем роботи – він полягає у використанні відносин для пропонування чогось справді особливого та унікального, що неможливо досягти на самоті.

ВБ: Можете розповісти про плани на винні круїзи на 2025 рік? Які подробиці ви можете поділитися?

ПВ: Звісно! У нас заплановано три захоплюючі круїзи на 2025 рік, кожен з яких пропонує унікальний досвід. Перший з них проходитиме по річці Сена в партнерстві з Американським винним товариством, і це буде вже шостий рік поспіль нашої співпраці з ними. Вони є найбільшою споживчою винною організацією у світі, з приблизно сімома тисячами членів. Щороку ми організовуємо винний круїз, частина доходів від якого йде на підтримку Американського винного товариства, що дозволяє нам охопити широку аудиторію.

Цей круїз завжди користується популярністю – ми будемо досліджувати вина Шампань, долини Луари та Ельзасу на річці Сена. Після цього я вирушаю до Амстердама, щоб зустрітися з моїм другом, майстром сомельє Тімом Гейзером. Ми вирушимо в подорож з Амстердама до Будапешта, подорожуючи річкою Рейн, перетинаючи канал, а потім спустимося по Дунаю. Цей маршрут дасть нам можливість продегустувати вина Німеччини, Австрії та Угорщини. Організація цього круїзу з Тімом завжди є важливим моментом, адже ми разом вирішуємо, які вина дегустувати, які виноробні відвідати, і навіть запрошуємо місцевих виноробів приєднатися до нас на борту, особливо в Угорщині, де у мене є зв’язки завдяки проєкту Dry Furmint.

А потім, грандіозним фіналом наступного року стане круїз з Риму до Стамбула, маршрут, який я спеціально запросив, оскільки завжди хотів провести час в Стамбулі. Круїз почнеться в Римі, ми відвідаємо Мальту, пройдемо через грецькі острови і потім попливемо вздовж турецького узбережжя. Ми насолоджуватимемося італійськими, грецькими та турецькими винами, занурюючись у багаті культури та смаки кожного регіону. Цей круїз не лише для дегустації вина – це також можливість насолодитися красою та історією цих давніх земель.

ВБ: Скільки часу зазвичай тривають ваші винні круїзи, і скільки часу займає їхнє планування?

ПВ: Круїзи зазвичай тривають від 12 до 14 днів. Люди часто бронюють ці круїзи для важливих подій, таких як річниці або дні народження, іноді плануючи поїздки за два роки наперед. Зараз ми вже обговорюємо плани на 2026 рік, а деякі – навіть на 2027 рік. Ми завжди думаємо наперед про те, чого хочемо досягти, які дати підходять, і як організувати графіки виноробів, особливо оскільки вересень є ідеальним, але складним місяцем для винних круїзів через сезон врожаю.

Наприклад, у 2026 році ми плануємо знову співпрацювати з Американським винним товариством для круїзу, який, можливо, проходитиме з Риму до Афін – новий маршрут для цієї групи. Але ми також розглядаємо інші можливості. AMA Waterways розглядає можливість запуску круїзу по річці Магдалена в Колумбії. Хоча це не буде винний круїз, ця подорож обіцяє бути захоплюючою пригодою. Ми постійно шукаємо нові ідеї та підходи, щоб зробити ці враження ще більш захоплюючими. Зрештою, куди б ми не поїхали, вино завжди об’єднує людей, створюючи мости між різними культурами та походженнями.

ВБ: Зважаючи на популярність річкових круїзів в Європі, дивує, чому круїзні лінії не настільки активно інтегруються в ці регіони. Як ви вважаєте, чому так відбувається?

ПВ: Насправді річкові круїзи вже давно є важливою частиною подорожей Європою. Але ви піднімаєте складне питання, оскільки сприйняття таких круїзів не завжди однозначно позитивне в усіх громадах. Хоча річкові круїзи зазвичай не викликають такої суперечності, існують певні застереження щодо круїзних суден загалом. Наприклад, коли я подорожував Нілом, я дізнався, що там працюють близько 300 кораблів, які виконують схожі маршрути. Уявіть, що ви причалюєте в маленькому порту, і навіть у низький сезон одночасно можуть бути шість-вісім суден. Мені сказали, що під час пікових періодів їх може бути 20-30, і всі вони скупчуються в одному невеликому місті.

Цей наплив створює ситуацію, коли такі міста, як Венеція та Дубровник, змушені вживати заходів, щоб обмежити негативний вплив. Венеція заборонила круїзні судна на Гранд-каналі, а Дубровник обмежив кількість суден, що можуть відвідати місто. Проблема в тому, що ці судна приносять багато людей у міста вдень, але вночі вони відходять, що може бути занадто для місцевих жителів і не завжди є корисним для міста.

Це питання сталого розвитку, подібне до викликів, з якими стикаємось ми в Напі через вплив туризму. Це те, що вимагає ретельного розгляду і балансу. Я навіть написав статтю на цю тему для місцевого видання в Напі, обговорюючи ці труднощі. Вона повинна бути опублікована наступного місяця і в ній буде розглянуто нюанси туризму та його впливу на громаду. (Редакційна примітка: Ми надамо оновлення після публікації статті Пола).

ВБ: Як Expedia Cruises використовує відгуки клієнтів для вдосконалення своїх турів?

ПВ: Expedia Cruises дуже серйозно ставиться до збору відгуків і застосовує систематичний підхід. Кожному пасажиру надається анкета, що дозволяє круїзним компаніям зібрати всебічні відгуки після кожної подорожі. У нашому офісі, хоча ми не завжди використовуємо анкети, ми надаємо пріоритет прямій комунікації. На відміну від типових онлайн-бронировань, наші клієнти взаємодіють із живою людиною при кожному бронюванні. Це дає нам змогу отримувати більш тонкі відгуки. Замість того щоб просто оцінювати досвід числово, ми проводимо розмови про конкретні аспекти їх подорожі – що їм сподобалося, що можна було б покращити. Такий постійний діалог дозволяє нам розуміти не лише поверхневі деталі, але й можливі приховані проблеми. Це робить наш цикл відгуків набагато більш особистим і негайним. Якщо виникає проблема, наші клієнти знають, що вони можуть звернутися до когось, а не просто заповнювати форму з відгуками. Ця пряма зв’язок сприяє формуванню стосунків, де клієнти не бачать нас просто як послугу, а як надійного друга в подорожах.

ВБ: Expedia Group отримала численні нагороди. Як ви вважаєте, ці нагороди впливають на сприйняття клієнтів, особливо в контексті винного туризму? Чи вважаєте ви їх ефективним інструментом маркетингу?

ПВ: Абсолютно, нагороди мають величезний вплив. Ви знаєте, що легко забути, що під час відпочинку клієнти не хочуть ризикувати своїм досвідом. Вони можуть бути готові до пригод, наприклад, до стрибків з парашутом, але коли йдеться про їхні відпустки, вони хочуть бути впевненими, що роблять правильний вибір. Ось чому нагороди так важливі – вони є сигналом якості та надійності. Це як сертифікат того, що те, що ви обираєте, — це безпечний вибір, що вам буде приємно, оскільки це було перевірено і схвалено іншими.

Наприклад, подумайте про туристів, які відвідують долину Напа. Тут понад тисячу виноробень, але куди більшість людей зупиняється першими? Вони зупиняються на тих виноробнях, які їм відомі, на тих, які виробляють хороше вино, тому що хочуть почати свою відпустку на твердому ґрунті. Як тільки вони відчують впевненість, вони можуть почати досліджувати менш відомі місця.

Саме таку роль відіграють нагороди в нашому бізнесі. Коли люди обирають круїз, вони шукають ті, які отримали визнання. Вони думають: «Ось круїз, який виграв золоті медалі протягом останніх семи років. Це саме те, що я шукаю». Вони уникають незнайомих варіантів, особливо коли інвестують не лише свої гроші, але й найцінніший ресурс — час на відпочинок. У цьому контексті нагороди — це не просто маркетинговий інструмент, вони необхідні для того, щоб клієнти почувалися впевнено та задоволено від свого вибору подорожі.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Коли ми знову поспілкувалися з Полом Вагнером після певної перерви, стало очевидно, що його «пенсія» сповнена енергії та барв, як і витримане вино. Відійшовши від керівництва Balzac Communications, провідного маркетингового агентства, яке він заснував із нуля, Пол не сповільнив темп. Натомість він став старшим консультантом Expedia Cruises, очолюючи до чотирьох розкішних винних круїзів на рік […]

Ця захоплива бесіда з Річардом Бемпфілдом (Richard Bampfield), Master of Wine з Великої Британії — чудове знайомство з його багаторічною кар’єрою у виноробній галузі, від перших кроків у рітейлі до здобуття звання Master of Wine та визнання провідним авторитетом у цій сфері. Річард ділиться своїми глобальними поглядами, що були сформовані протягом багатьох років міжнародних подорожей і роботи, котрі значно вплинули на його розуміння еволюції вина та сталого майбутнього.

Зосереджуючись на навчанні протягом усього життя та глибокій відданості просуванню сталого розвитку у виноробній галузі, Річард Бемпфілд обговорює тонкощі дегустації вина, динаміку ринку та ключову роль туризму у формуванні винних регіонів по всьому світу. Його думки пропонують багатогранний погляд на виклики та можливості, з якими сьогодні стикається виноробна галузь, роблячи цю розмову обов’язковою до прочитання для всіх, хто цікавиться майбутнім вина.

Шлях у світ вина

Вероника Бусел: Річарде, як саме розпочався ваш шлях у виноробній галузі? Це була кар’єра, яку ви свідомо обрали, чи, як то кажуть, можливості знайшли вас самі? Також, чи відіграла роль у цьому підтримка сім’ї, чи це було виключно особисте рішення?

Річард Бемпфілд: Я фактично увійшов у світ вина самостійно. Я виріс у Великій Британії в 60-70-х років, і моя сім’я, як і більшість інших, рідко пила вино, хіба що під час відпусток у Франції, Італії чи Іспанії. Саме під час цих сімейних подорожей я вперше зацікавився вином — воно здавалося мені чимось особливим, чимось, чим ми насолоджувалися лише у відпустці. Моя зацікавленість виномі зросла під час університетських років у Франції, де я вивчав мову та літературу, і значною мірою на це вплинула студентська культура та доступність вина.

Після закінчення університету мій рівень володіння французькою був досить високим, хоча не ідеальним, і я хотів його вдосконалити. Цей мовний досвід і рік, проведений у Франції, поглибили моє розуміння вина, адже я мав багато друзів, котрі працювали у цій галузі. Після університету я розмірковував, що робити далі, Я хотів і надалі використовувати французьку мову, і мене так само цікавило вино. Тому я звернувся за порадою до друзів, що працювали у винній сфері. Так я отримав свою першу роботу у винній крамниці. Для мене це було абсолютно логічним розвитком, що поєднував мої інтереси та освіту, хоча ніхто з моєї родини не мав досвіду у цій галузі.

BБ: Отже, ви почали свою кар’єру в роздрібній торгівлі, зосередившись на продажі вина та безпосередній взаємодії з клієнтами. Ви саме це маєте на увазі, коли говорите про свій перший досвід у виноробній галузі?

РБ: Абсолютно. Я працював у винних магазинах приблизно вісім-дев’ять років і дуже любив цю роботу. Цей досвід — одна з причин, чому мені зараз так подобається проводити дегустації для широкої аудиторії. Я завжди отримував задоволення від можливості поговорити з людьми про вино, вислухати їхні думки, відповісти на їхні запитання та зрозуміти їхній процес вибору пляшки вина.

BБ: Тож ви увійшли у виноробну галузь у 1980-х роках. Коли саме ви поставили перед собою мету здобути звання Master of Wine?

РБ: Я працював у виноробній галузі протягом 1980-х і склав всі основні іспити, включно з рівнями WSET від другого до четвертого, у 1990-х роках. Спочатку ідея стати Майстром вина здавалася мені недосяжною. Проте у 1988 я взяв рік відпустки, оскільки був неодружений і мав час на подорожі. У цей період я займався переважно виноробною діяльністю. Я прожив певний час у Каліфорнії, працював на винограднику в Австралії, а також відвідав Нову Зеландію та Аргентину. На той час подорожі до цих країн були доволі екзотичними, адже вони не були великими експортерами вин аж до 1990-х років. Робота на виноградниках і виноробнях за кордоном була безцінною, адже вона допомогла мені заповнити прогалини в знаннях, які я не міг отримати в Англії, де на той час не було високоякісних виробників. Повернувшись із подорожей, я випадково натрапив на посібник до іспиту на ступінь Master of Wine. Ознайомившись із ним, я зрозумів, що набув необхідних знань і впевненості, щоб спробувати скласти цей іспит. За кілька місяців я успішно його склав.

Освітній шлях у виноробстві: навчання протягом життя, WSET, Master of Wine і подальший розвиток

BБ: Чи могли б ви розповісти про свій досвід навчання у WSET? Як програми тих часів порівнюються з нинішньою структурою WSET?

РБ: Насамперед, базова структура програми WSET залишається подібною до тієї, якою вона була від самого початку, хоча тепер вона краще узгоджена з Національними професійними кваліфікаціями Великої Британії (NVQs), інтегруючись із іншими предметними кваліфікаціями. Це узгодження стало значним покращенням. Головна відмінність сьогодні полягає в чіткішому розмежуванні між рівнями, що сприяє цій інтеграції. WSET Рівень 2 є суттєвим кроком уперед порівняно з Рівнем 1, Рівень 3 — ще більшим прогресом порівняно з Рівнем 2, а Рівень 4 є великим стрибком порівняно з Рівнем 3. Ця послідовність робить Рівень 4 чудовою основою для тих, хто планує вступати на програму Master of Wine. Це більш серйозний підхід, що наближає вас до наступного рівня Мaster of Wine, ніж за часів, коли я був студентом. Загалом WSET дуже змінився порівняно із серединою 1980-х років, коли я вперше відвідував їхні заняття. Він став професійнішим, краще забезпеченим і більш орієнтованим на міжнародний рівень. Для тих, хто входить у виноробну галузь або хоче розвиватися у цій темі, WSET, на мою думку, пропонує найкращу програму. Зростання кількості людей, які проходять курси WSET, безумовно, відображає якість цих програм.

BБ: Чи можете ви назвати регіон або країну, що надихнули вас і вплинули на вашу кар’єру у виноробній галузі протягом років?

РБ: Це гарне запитання. Для мене значним впливом стала Чилі. На той час основним ринком Чилі була Південна Америка. Це цікаво, адже вина, які у цих країнах вважали найкращими у 1988 році, здавалися мені застарілими. Спочатку ці виробники були не адаптовані до експортних ринків, і не розуміли, що їм потрібен більш фруктовий стиль, щоб досягти успіху на міжнародному рівні. Вони почали це усвідомлювати з першим досвідом експорту до США.

Аргентина мала подібну ситуацію; їхнє сприйняття найкращих вин значно відрізнялося від очікувань експортних ринків. Тим часом Каліфорнія була зовсім іншим світом. На той час вона вже виробляла вина світового класу, і можливість краще пізнати долину Напа була для мене справжнім привілеєм — я просто обожнював працювати там. Я зустрів там інших європейців, з якими досі підтримую зв’язок, зокрема спеціалістів із Франції, Алжиру та Великої Британії. Ці зв’язки стали одним із найяскравіших моментів мого каліфорнійського періоду.

Я провів найдовший проміжок часу у Каліфорнії, можливо, саме тому вона справила на мене найбільше враження. Робота в Австралії також стала важливим періодом; я працював два місяці на виноградниках, два місяці на виноробні, і потім ще два місяці подорожував виноробними регіонами, тобто загалом провів там шість місяців. Виноробна галузь Австралії вже була досить розвиненою, особливо в усьому, що стосувалось виноградарства та виноробства, і це мене дуже вразило. Повернувшись додому, я влаштувався на роботу в австралійську компанію Brown Brothers, багато в чому завдяки враженням від тієї подорожі. Те, що мене особливо вразило, — це їхня ділова хватка: реалістичний, але амбітний підхід до управління бізнесом і експортом. Вперше я відчув, що працюю зі справжніми бізнесменами. Хоча я не вважаю себе природженим бізнесменом, я отримав величезне задоволення, працюючи з людьми, які розуміють, як ефективно управляти процесами. Це середовище багато чому мене навчило. Це ще один важливий урок, який я виніс із часу, проведеного в Австралії.

Шлях до лідерства: уроки управління у виноробстві

BБ: Чи могли б ви розповісти, як роль операційного директора в Brown Brothers вплинула на ваш кар’єрний шлях?

РБ: Так, я обіймав серйозну посаду в компанії Brown Brothers. Коли я доєднався до їхнього британського офісу, який займався експортом вина до Європи, я швидко став генеральним менеджером, пропрацювавши на цій посаді близько семи років. Я відповідав за управління експортом Brown Brothers до Європи в період, коли австралійський винний експорт переживав бум. Частина моєї роботи полягала в управлінні дистрибуцією, що було відносно простим завданням через високий попит на наші вина не лише у Великій Британії, але й по всій Європі. Цей попит спрощував продажі та давав мені змогу багато подорожувати Європою, отримуючи глибоке розуміння різних ринкових структур. Я вивчив тонкощі продажів для роздрібної торгівлі порівняно з гуртовою торгівлею та розробив стратегії для ефективного виходу на скандинавський ринок. Це був справді хороший період — насправді, це був фантастичний час — чудова можливість навчитися всьому цьому й допомогти австралійському винному бізнесу рухатися вперед.

BБ: Ви згадували, що комерційна кмітливість не є вашою сильною стороною як генерального менеджера. Чи могли б ви розповісти про це детальніше?

РБ: Мені дійсно цікаво займатися винним бізнесом, і я уважно стежу за ним. Мені подобається розуміти різні бізнес-моделі, підходи до ринку та типи маркетингових стратегій. Тим не менш, хоча я цікавлюсь бізнесом, я розумію, що не є природженим генеральним менеджером. Насправді, я більше насолоджуюся винною частиною, ніж роботою з таблицями. Я вважаю, що для того, щоб бути хорошим генеральним менеджером, потрібно отримувати задоволення від роботи з таблицями та складанням бюджетів.

BБ: Чи могли б ви розповісти про наставників, осіб, які значно вплинули на вашу кар’єру? Хто вас надихнув та відіграв важливу роль у вашому розвитку?

РБ: Коли я працював у роздрібній торгівлі, мені пощастило співпрацювати з двома чудовими менеджерами. Обидва були значно старші за мене та вже наближалися до виходу на пенсію. Що мене вражало в них — це їхня спільна риса: вони мало знали про вино, але це не мало значення, тому що вони вміли чудово спілкуватись з людьми. Вони мали природну цікавість до кожного клієнта, докладали зусиль, щоб краще пізнати його, і швидко ставали друзями. Більшість клієнтів розуміли, що ці менеджери не є експертами у вині, але довіряли їхньому судженню, тому що ті витрачали час, щоб зрозуміти їхні смаки та потреби. Цей досвід навчив мене важливості того, щоб продавець розумів, кому він продає. Хороший продавець може зробити так, що клієнт отримає задоволення від пляшки вина, навіть якщо воно не зовсім відповідає його смаку, просто тому, що процес покупки був приємним. Однак ці менеджери часто дратували інших співробітників, проводячи занадто багато часу з одним клієнтом і нехтуючи іншими. Це тонкий баланс, але головний урок був очевидним і безцінним – вони багато чого навчили мене про людей і про те, як продавати, або ж про підхід до продажу будь-де і будь-кому.

Крім того, я працював у Brown Brothers у відділі продажів і захоплювався їхньою діловою суворістю, хоча зрозумів, що бізнес — це не для мене. Я поважав їхній професіоналізм, який сприяв фінансовому успіху. У Великій Британії ми іноді недооцінюємо комерційний успіх, майже так, ніби заробляти гроші трохи соромно. Я захоплююся американським підходом, який більш відкрито орієнтований на фінансовий успіх.

Думаю, існує золота середина між цими двома підходами, і Австралія досягла гарного балансу. Що мені подобається в Австралії, так це те, що вони ефективно знаходять цю середину: вони прагнуть добре піклуватися про людей – я дійсно вірю, що вони добре ставляться до своїх працівників і проявляють повагу. Водночас вони розуміють, що їхній бізнес повинен бути фінансово життєздатним, адже їм важливо зберігати свою репутацію.

Вплив Lidl: Річард Бемпфілд про ціноутворення та ринкову динаміку

BБ: Lidl відомий своїми низькими цінами, що іноді викликає суперечки. Це один із ваших головних клієнтів, чи могли б ви пояснити, як цінова модель Lidl впливає на виробників, які постачають їм свою продукцію, особливо у виноробній галузі? Як ці відносини впливають на ширший ринок і сприйняття якості в галузі?

РБ: Lidl часто стикається з критикою через низькі ціни. Існує поширена хибна думка, що низькі ціни на полицях означають, що виробникам, як-от фермерам, платять несправедливо низькі зарплати, і що Lidl тисне на них у питанні ціни. Це просто не відповідає дійсності.

Виробники, які постачають продукцію Lidl чи будь-якому іншому супермаркету, отримують вигоду від обсягів продажів, які ці рітейлери забезпечують. Обсяг є критично важливим, адже він становить основу їхнього бізнесу: знаючи, що вони мають стабільний потік доходів від Lidl, виробники можуть планувати та стабілізувати своє виробництво. Йдеться не лише про ціну; ці контракти забезпечують стабільність обсягів, що є вирішальним для виробників. Ця стабільність дозволяє їм досліджувати інші джерела доходів, урізноманітнюючи свій асортимент.

Часто це кооперативи, які постачають продукцію до супермаркетів, і я вважаю, що кооперативи є недооціненими героями виноробної галузі. Хоча увага зазвичай зосереджена на малих ремісничих виробниках, які отримують визнання критиків, багато малих виноградарів задоволені тим, що просто вирощують виноград і продають його кооперативам, забезпечуючи своє життя та добробут своїх родин. Саме ці кооперативи, підтримувані закупівлями супермаркетів, утримують малих виробників на плаву. Супермаркети вимагають високих стандартів для вин, які вони закуповують, і кооперативи чудово справляються з цими вимогами.

Тому моя похвала — кооперативам по всій Європі, які виконують достойну роботу, незважаючи на хибні уявлення про якість і умови співпраці. Вони є справжнім фундаментом галузі, підтримуючи малих виробників і забезпечуючи якісне виробництво.

Майбутні перспективи: виклики у світі, що змінюється

ВБ: Як ви сприймаєте загальні винні тенденції в Європі та у світі? Це особливо стосується проблеми споживання серед нового покоління, яке, здається, менше п’є вино, а також місцевих викликів, де багато експертів не бачать значного потенціалу для зростання. Зважаючи на час, у якому ми живемо, що, на вашу думку, може статися в майбутньому?

РБ: Мене турбує те, що винний світ перебуває у вразливій позиції. Я не бачу сильного майбутнього для вина в його теперішньому стані. Багато хто у галузі стикаються зі складнощами, і хоча я бажаю їм успіху та прибутковості, для багатьох виробників, як на мене, це наразі не реалістично. Щодо глобальних тенденцій, споживання вина у світі знижується, і це стало помітно протягом останніх кількох років. Особливо турбують Сполучені Штати, які були основним ринком для багатьох виробників вина. Коливання ринку в Китаї та постійні торгові війни додають невизначеності, впливаючи на потенціал експорту. Що стосується молодших поколінь, які менше п’ють вино, це турбує мене менше. Історично вино сприймалося як напій для дорослих, щось, до чого люди приходять із віком. Я не кажу, що це слід ігнорувати, але це хвилює мене менше, ніж інших. Я думаю, є інші, більш тривожні речі – наприклад, зміна клімату. Вона становить реальну загрозу не лише через підвищення температури, до якого виноградарі можуть потенційно адаптуватися, змінюючи практики чи сорти винограду, але й через екстремальні погодні умови – сильну посуху, сильні дощі та заморозки. Ці екстремуми, які важко передбачити й до яких важко підготуватися, безпосередньо впливають на врожайність і стабільність бізнесу.

Ще одним важливим викликом є позиція Всесвітньої організації охорони здоров’я, яка заявляє, що безпечного рівня споживання алкоголю не існує. Такі заяви, підкріплені, на думку багатьох, неповними даними, можуть спонукати уряди до введення вищих податків на алкоголь, зокрема на вино. Це проблематично, особливо з огляду на значний соціальний та економічний вплив виноробства в таких країнах, як Франція, Італія, Іспанія та Португалія. Виноробна галузь дійсно є фрагментованою, що економічно є недоліком. Консолідація може стати необхідною для виживання, дозволяючи виробникам досягти економії на масштабах і створювати сильніші бренди. На відміну від пива та міцних напоїв, які значною мірою орієнтовані на бренди, виноробна галузь не має достатньо сильних брендів, що ускладнює вибір для споживачів.

Нам потрібно більше впізнаваних винних брендів, які, на мою думку, з’являться через більшу консолідацію та кращий баланс між попитом і пропозицією. У багатьох частинах світу виробництво вина є неприбутковим, особливо на нижньому ціновому сегменті ринку. Деякі виноградники вирощують виноград, який нікому не потрібен, і, можливо, доцільніше було б перепрофілювати ці землі. Поки ми виробляємо надлишок вина, ціновий тиск продовжуватиме робити галузь менш прибутковою. Я не бачу в найближчому майбутньому значного зростання попиту на вино, яке могло б змінити цю траєкторію.

Досвід та насліддя сталого розвитку і Sustainable Wine Roundtable

ВБ: Як ви оцінюєте свою участь у Sustainable Wine Roundtable (SWR): це природний розвиток вашої кар’єри, чи є в цьому більш глибокий сенс, що вас мотивує?

РБ: Все почалося приблизно п’ять років тому з розмови з Тобі (примітка редактора: Тобіас Вебб – співзасновник Sustainable Wine Ltd разом з Агатою Перейрою) під час інтерв’ю про сталий розвиток. Ми обговорювали численні сертифікації сталості по всьому світу та те, як вони фактично знижують ефективність одна одної через відсутність публічного визнання. Мабуть, хтось із нас згадав, що треба щось із цим зробити. Ми сподівалися, що зможемо, хоча я тоді особливо не задумувався над цим. Однак за місяць-два Тобі почав діяти. Він дуже динамічна людина, і якщо береться за щось, то викладається на повну. З того часу ініціатива зросла. Ми віримо, що можемо вплинути на ситуацію, і це перетворило нашу ідею на щось реальне. Головна мета залишається подібною до того, що ми уявляли спочатку, – створити організацію, яка з часом спростить для споживачів ідентифікацію сталих винних продуктів. Але тепер з’явилися додаткові завдання.

Чи бачу я це як природний розвиток моєї кар’єри? Не обов’язково, хоча я завжди хотів зробити щось, що виходить за межі простого заробітку. Я обговорював із друзями та сім’єю своє бажання — зробити значущий внесок у щось важливе. Тож коли з’явилася ця можливість, я вирішив присвятити їй свій час. Чого ми в кінцевому підсумку досягнемо? Я не впевнений; ми ще не бачимо кінцевої мети, але вже зробили кілька значних кроків уперед.

ВБ: Чи могли б ви коротко пояснити нашим читачам, чим займається SWR?

РБ: Sustainable Wine Roundtable (SWR) значно розвинувся від своїх перших днів і став масштабною організацією. Ми є групою, що працює на основі членства, де розмір членських внесків залежить від обороту компанії у винній галузі.

На відміну від звичайних сертифікацій у сфері сталого розвитку, які зосереджені лише на виробниках, ми охоплюємо весь ланцюг створення вартості у винній галузі. Це включає виробників, виробників скла, пробок, логістичні компанії, інші організації стандартів, роздрібні мережі, дистриб’юторів та імпортерів. Такий комплексний підхід дозволяє нам враховувати всі аспекти сталого розвитку в індустрії вина. Наша мета — об’єднати всі ці зацікавлені сторони, щоб створити сталий майбутній розвиток для винної галузі, сприяючи комунікації та співпраці, уникаючи дублювання та покриваючи всі необхідні аспекти. На сьогодні у нас понад 120 членів по всьому світу — від великих корпорацій до малих підприємств. Важливо, щоб ми представляли та враховували інтереси як малих, так і великих гравців.

Одним із наших проєктів є створення протоколу для сталого управління виноградниками, який допомагає розв’язати проблему множинності сертифікаційних стандартів. Ми розробляємо структуру для оцінки та порівняння цих стандартів, щоб визначити їхні сильні сторони та області для вдосконалення. Ми розуміємо, що вимоги та витрати на впровадження сталого розвитку відрізняються залежно від регіону, але прагнемо створити універсальні стандарти, які сприятимуть постійному покращенню в цій сфері. Це делікатне завдання, адже деякі сприймають нові стандарти як загрозу. Однак ми повинні бути прагматичними та зосереджуватися на колективних цілях — прибутковості та покращенні стану довкілля. Ми підтримуємо тісний контакт з іншими організаціями, які займаються подібною діяльністю, наприклад, з Porto Protocol, що є для нас основоположною структурою.

Міжнародні винні організації, включаючи OIV, виконують чудову роботу в суміжних сферах, і важливо забезпечити підтримку їхніх зусиль, уникаючи дублювання чи надмірної творчості в термінології. Співпраця є ключовою — не лише в рамках SWR, але й із цими зовнішніми організаціями. Ми повинні вчитися один у одного та будувати міцніший бізнес через взаємодію. Попереду ще багато роботи, але ми прагнемо досягти значного прогресу в сталому виробництві вина. Ми віримо, що співпраця допоможе створити у майбутньому більш сталий та прибутковий розвиток винної індустрії.

Винна культура та можливість насолоджуватись вином

ВБ: Як ваші ролі ведучого, письменника та судді вплинули на наративи у винній освіті? Яких цілей ви прагнете досягти, і який наратив ви просуваєте у винному світі?

РБ: Я пишу дуже мало, оскільки є багато людей, які роблять це краще за мене. Моя сильна сторона — це говорити про вино, що я дуже люблю. Я беру участь у багатьох дегустаційних заходах і активно спілкуюся у соціальних мережах. Я вважаю, що добре передаю свої думки про вино, роблячи це доступним для людей. Я не заглиблююсь у технічні деталі, натомість акцентую увагу на питності та насолоді від вина. Для мене задоволення від споживання вина завжди має бути на першому місці.

Мені подобається обговорювати вино як із споживачами, так і з представниками індустрії, залишаючись у курсі світових винних тенденцій та бізнесових аспектів. Я думаю, що ми, як Майстри Вина, маємо бути добре обізнаними, щоб зберігати довіру до нашого титулу. Якщо мене запрошують виступити на вебінарах чи конференціях на теми, в яких я розбираюся, я завжди з радістю погоджуюся, оскільки мені це дійсно приносить задоволення. Також мені дуже подобається модерація дискусій, оскільки це дозволяє глибше вивчати різні теми та постійно розширювати свої знання.

Щодо суддівства у вині, я займаюся цим з двох причин. Перша — коли ви здаєте іспит на Master of Wine, вас навчають за системою сліпих дегустацій, і найкращими дегустаторами вина у світі є старші студенти цієї програми. У цей час вони досягають піку своїх можливостей, проводячи сліпі дегустації майже щодня. Тож найкращим дегустатором я був саме тоді, коли був студентом програми Master of Wine. Зараз я, можливо, вже не на тому рівні, але участь у конкурсах і суддівство дозволяють мені постійно калібрувати своє сприйняття смаку, щоб переконатися, що я дегустую узгоджено з іншими професіоналами. Це дуже важливо в моїй роботі, де я оцінюю вина і виставляю їм бали. Інколи, коли я пишу огляд дегустації, мені потрібно переконатися, що моє сприйняття все ще відповідає стандартам моїх колег.

Друга причина — це можливість наставництва. Часто на дегустаційних панелях присутні молоді професіонали та новачки у цій галузі, які цінують поради від досвідчених суддів, таких як я. Я вважаю, що аспект наставництва є дуже важливим для тих, хто лише починає свій шлях у винній індустрії, і я отримую задоволення від цієї ролі.

Роль Wine Travel Awards: розвиток туризму та важливі інсайти у винній індустрії

ВБ: Річарде, нещодавно ви доєдналися до команди суддів нашого проєкта Wine Travel Awards. Чи можете ви поділитися своїми думками щодо вашої нової ролі?

РБ: Я щиро захоплююсь тим, що ви робите! Туризм є надзвичайно важливим, особливо з огляду на нестабільне економічне майбутнє винної індустрії. Виноробні регіони зазвичай є природно мальовничими – вони часто розташовані в гірських районах, менш придатних для інших культур, – що робить їх привабливими місцями для відвідувачів. Ми вже бачимо вплив туризму в таких регіонах, як Південна Африка, Каліфорнія та Австралія, де він стає значною частиною винної індустрії. Економічно це величезний плюс для галузі.

Wine Travel Awards мають велику цінність для виробників. Вони можуть вчитися у світових практиків і отримувати інсайти, як покращити досвід відвідувачів. Я часто заохочую французьких виробників відвідувати такі регіони, як Стелленбош або долини Каліфорнії, щоб спостерігати та переймати інноваційні туристичні практики. Хоча вони не ідеальні, обмін досвідом є безцінним, і багато європейських виробників могли б навчитися багато чого завдяки такому підходу.

Для споживачів це також корисно, адже винний туризм сприяє формуванню спільноти серед тих, хто захоплюється вином. Це про радість і спільний досвід із іншими – як зі знайомими обличчями, так і з новими знайомствами. Wine Travel Awards можуть виконувати схожу роль, як гід Michelin для гастрономів, які використовують його для планування подорожей у Нью-Йорк чи Сан-Франциско. Це може допомогти любителям вина під час відвідування нових регіонів, покращуючи їхні подорожі та загальний досвід. Такий зв’язок приносить користь і публіці, і виробникам, роблячи винний туризм не лише приємним, але й більш доступним та інформативним.

Разом з Україною: підтримка місцевих виноробів

ВБ: Ви активно берете участь у підтримці винної індустрії та виноробів України через різні заходи та ініціативи. Що мотивує вас до цього? Чи можете ви поділитися прикладами українських вин чи проєктів, які вас вразили? 

РБ: Коли почалася війна в Україні, стало зрозуміло, що багато українців потребують безпечних місць для проживання за кордоном. Неочікувано для нас, ми прийняли українську матір із донькою на кілька місяців. Це був чудовий досвід для нас, хоча спочатку мати говорила дуже мало. Вони вже повернулися до України, ми були раді допомогти їм у скрутному становищі і дуже цінуємо час, проведений разом. Приблизно в той самий період я був залучений до стенду на London Wine Fair, де представляли українських виробників. Там я познайомився з Віталієм, генеральним директором Alcoline, який виробляє вина під торговою маркою Bolgrad. Я був настільки вражений цими винами, що побачив потенціал для них на ринку Великої Британії. Віталій, який кілька разів відвідував Великобританію, з великим ентузіазмом говорив про необхідність підтримувати економіку України шляхом експорту вин. Я активно допомагаю йому і залишаюся на зв’язку, працюючи над підтримкою експорту українських вин, обсяги якого зростають.

Крім того, я нещодавно кілька разів спілкувався з представниками Shabo. Ми брали участь у дегустації TOP 24 Wines of Ukraine у Варшаві, де пробували численні українські вина, щоб визначити ті, які підходять для експортних ринків, зокрема вина Shabo. Під час заходу я мав цікаву розмову з представником Shabo. Мені особливо сподобалися їхні вина; вони, як і інші, представляють дуже якісних українських виробників.

У всіх цих взаємодіях я використовую свою мережу в винній індустрії, щоб допомогти, де можу, застосовуючи свої знання в дистрибуції та розуміння ринку. Це просто логічне використання того, що я знаю, але я щиро вражений усіма, кого зустрів, і якістю українських вин.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Фото: lidl.dk, lidl.co.uk, oxfordwineclub.org.uk, sustainablewine.co.uk, bleedingheart.co.uk

Ця захоплива бесіда з Річардом Бемпфілдом (Richard Bampfield), Master of Wine з Великої Британії — чудове знайомство з його багаторічною кар’єрою у виноробній галузі, від перших кроків у рітейлі до здобуття звання Master of Wine та визнання провідним авторитетом у цій сфері. Річард ділиться своїми глобальними поглядами, що були сформовані протягом багатьох років міжнародних подорожей […]

Нинішня ситуація в українському виноробстві, придавленому війною та недопрацьованими законами, нагадує улюблені нами петнати або й навіть бурчак: в допоки закритій пляшці вирують не завжди помітні оку, але властиві молодому вину бурхливі процеси. Прийде час – і ця жвава суміш вирветься назовні. Щось виявиться легкою, пустопорожньою піною. Дещо перетвориться на демократичні, але улюблені напої. А з деяких проєктів вийдуть елегантні вина, якими зможе пишатися країна. Оксана Ткаченко, завідувачка кафедри технології вина та сенсорного аналізу ОНТУ – одна з тих небагатьох фахівців країни, хто намагається встигнути за цими рухливими процесами: вона протягом дня перетинає країну по діагоналі, відстежує розвиток ягід, допомагає збирати врожай, консультує щодо технологічних алгоритмів та спрямовує щодо стилів майбутнього вина. На сьогодні, коли в галузі практично відсутні статистика та аналітика, ми вважаємо, що Оксана Борисівна і її команда – унікальне розвідувальне бюро, в якому сконцентровані актуальні знання про українське виноробство та виноградарство. D+ звернувся до пані Ткаченко з проханням розповісти, які вона бачить досягнення, перспективи та виклики.

Експерименти на межі можливого

Люди, які сьогодні приймають рішення садити виноградники, дуже серйозно обговорюють питання, а що їм посадити? І вони готові на експерименти. Зараз Україна – свого роду лабораторія: і щодо сортів винограду, і щодо того, як вони почуваються і як покажуть себе в умовах мінливого клімату.

У нас набирає обертів популярність таких сортів як Мускаріс, Йоханітер, Соляріс… Ця група зараз у моді по всьому світу. Є експерименти з іншими європейськими сортами винограду. Але попереду на нас чекає серйозне випробування, бо в Україні ухвалили новий закон, який декларує, що ми можемо вирощувати, а що ні. Проте ми маємо гарну групу підтримки у міжнародних проєктах, у тому числі в особі нашого головного винного юриста Юлії Проходи. Разом ми вирішуватимемо ці проблеми, які, безумовно, постануть перед тими, хто завіз різні сорти на попередньому етапі розвитку виноробства, особливо крафтового. Таких виноробів дуже багато. Вони могли собі це дозволити, на відміну від європейців, які давно були обмежені правовим полем. І якщо ми не проводили експериментів з сортами в нашому єдиному профільному науково-дослідному інституті, таку функцію брали на себе винороби практично протягом усього періоду розвитку незалежної України. Приміром, той же «Бейкуш» – найвідоміша, на мою думку, виноробня, де люди взяли на себе практично державну функцію і вже 10 років створюють унікальні вина.

Можу сказати, що зараз формуються нові майданчики, які мають стратегічне значення. Наприклад, Mon Crafto з експериментальним виноградником на трьох гектарах на Житомирщині, де вирощують безліч європейських білих та червоних сортів. І це дуже важливо для розвитку виноробства в так званих «невинних регіонах».

Бессарабія під натиском природи

На сьогодні основний регіон виноробства в Україні – Бессарабія, але зараз йому кидає виклик сама природа. Адже для того, щоб зберегти і розвивати тут виноградники, потрібно буде докласти величезну кількість зусиль, освоїти нові практики та навчитися жити у нових реаліях глобального потепління. Втім, зараз в усьому світі спостерігається зниження врожаю винограду та виробництва вина. Міжнародна організація винограду та вина пов’язує це і з економічними факторами, і з кліматичними. Тобто, класичні винні регіони, такі як Бессарабія, страждають від кліматичного хаосу. Сьогодні всі світові дослідні центри стурбовані тим, щоб знайти агротехнічні прийоми, які мінімізують негативний вплив зміни клімату на виноград. Думаю, що і ми невдовзі користуватимемося практиками, які запропонує виноробам світове наукове співтовариство.

Сьогодні можу впевнено сказати, що обмежуючими факторами для Бессарабії є висока температура та дефіцит води. Такий клімат впливає на біохімічні процеси у ягоді, що створює не дуже гарні умови для формування і ароматичної, і фенольної зрілості. Отже, регіон має бути готовим та відкритим до зміни клімату та майбутнім революційним виноградарським практикам. Я впевнена, що Бессарабія залишиться виноробним регіоном, але для цього нам потрібно буде дуже багато працювати та вкладати, тобто не обійтися без залучення інвестицій.

Закарпаття: туризм плюс вино

Закарпаття – регіон, вино якого має власну давню та неймовірно цікаву історію. Сьогодні він стає лідером виноробства завдяки, зокрема, підтримці міжнародних інституцій. У моєї команди науковців зараз є можливість працювати на Закарпатті завдяки тому, що я є експертом ФАО. Отже можу порівнювати те, що було рік тому – і що маємо сьогодні. Робота, яка була виконана за два грантові цикли, дала відчутні наочні результати. Напевно, потрібно буде ще кілька років – і ми зможемо говорити про зовсім інший рівень якості вина в цьому регіоні. Закарпаття бурхливо розвивається. Тут є люди, які сповнені рішучості для того, щоб здійснити цю революцію. Перш за все, в розумінні, що таке закарпатське вино, змінити його статус відповідно до сьогоднішніх очікувань споживача.

Раніше деякі фахівці дозволяли собі іронізувати, що виноробство на Закарпатті є, а вина – немає… Так, на Закарпатті була певна невідповідність – є фантастичний терруар з усіма можливостями виробництва, але люди не дуже думали насправді про якість, тому що вино не було центром розвитку туризму. Саме ця синергія – туризм плюс вино – повинні принципово змінити вектор цілого регіону. Тобто ми чітко розуміємо, що колишній образ вина у пластиковій пляшці по 50 гривень за літр – то привід з минулого. І те, що зараз я тут спостерігаю, мене дуже надихає. Я свято вірю у розвиток Закарпаття.

«Невинні» регіони: нові зірки на винній мапі

Третій напрямок в Україні – це регіони, які не входили до переліку областей, які ще за радянських часів були визначені як виноробні. Але зараз усе дуже змінилося. І сьогодні треба приймати як даність, що і у Вінниці, і в Житомирі, і в Києві будуть виноградники та виноробні з прекрасними винами. Тому що клімат змінюється, і тому, що нічого не буває статичного. У світі зараз кажуть, що виноградники мають ноги – і вони прямують або на північ, або в гори – шукають прохолодніший клімат, тікають від спеки та посухи. І зараз активно відбувається саме таке пересування. У 2013 році мені пощастило зустрітися зі знаменитим Стівеном Спур’є. Він показав мені фотографії ділянки, яку він підготував під виноградник у Великій Британії. На той момент для мене це виглядало фантастикою. А сьогодні ми всі знаємо, що у графстві Кент виготовляють ігристе вино. Але хто тоді міг уявити подібне? Ця людина була великим стратегом! Нині прикладів міграції виноградників у світі дуже багато. Тому ми, як науковці кафедри, що займається розвитком виноробства України, окрім завдань, що стоять перед нашими виноробами сьогодні, багато уваги приділяємо саме стратегії, питанням, які постануть через три, п’ять років і більше. Вісім років тому ми вибрали майданчик на Вінниччині, і я тоді сказала, що це буде один із найкращих виноградників України. Було зроблено проєкт разом із університетом Гайзенхайма. Сьогодні майданчик готовий для посадки винограду. Ми впевнені, що через 5-6 років сюди за виноградом їздитимуть так само, як зараз до Одеської області.

Локації для енотуриста

Як ви зрозуміли, моя логістика як експерта останнім часом розподілена по трьох напрямках: Бессарабія, Закарпаття та «невинні» регіони. Тож можу порадити усім, хто захоплюється вином, більше подорожувати цими винними дорогами. Хочу почати з моєї рідної Бессарабії. Зізнаюся, я захоплююсь винами та виноробами цієї землі. Назву поки п’ять із великої кількості виноробень Одеської області, але кожна з них варта уваги. Це винороби, у яких горять очі, незважаючи ні на що вони працюють, не покладаючи рук, і вже мають результати, які справляють враження. Всього за п’ять років існування приголомшливих результатів досягла виноробня «Фрумушика Нова». Незважаючи на молодість бренду, вина під цією маркою вже здобули безліч нагород на міжнародних конкурсах. А туристичний комплекс і ферма робить візит до неї справжньою гастрономічною пригодою.

«Шато Піно» – виноробня, яка створює якісне локальне українське вино за сучасними європейськими технологіями під керівництвом однієї з найкращих виноробів-технологів в Україні, Євгенії Пустовіт. Туди треба їхати і бачити – це просто неймовірна, величезна кількість крутих експериментів. Не можна не згадати Villa Tinta, яка зараз знаходиться у пошуку себе в нових реаліях, постійно експериментуючи та рухаючись вперед.

«Виноробна станція» – унікальна виноробня, де звертаються до сортів, виведених інститутом Таїрова, – що дуже цінно. Тут формується зв’язок між минулим та майбутнім, і це показує приголомшливі результати. Хочу відзначити і виноробню Мар’яна Шевченка, яка теж зараз перебуває на новому етапі розвитку.

Закарпаття для мене зараз – зона особливої уваги. Це чудова візитна картка країни – туризм і вино. Закарпатські винороби на дуже високій швидкості рухаються вперед. «Шато Чизай» – це must have, обов’язково потрібно їхати, дивитися та спілкуватися. Дуже гарний, приголомшливий проєкт. Сильне враження на мене справила виноробня Стаховського. Я побачила молоді виноградники, лози нових сортів, прекрасну техніку. Не кажучи вже про енергетику Першої ракетки! Рекомендую. Також хочу відзначити Chateau Pauk і Nota Bene, та ще безліч інших закарпатських виноробень, які зараз перебувають у стадії бурхливого розвитку. І, користуючись нагодою, хотіла б дати пораду самим виноробам: для успішного розвитку необхідно бути відкритими для експертів, журналістів. Відчиняйте свої двері – і тоді про вас знатимуть!

«Невинні регіони» привертають особливу увагу нашого університету. На їх розвиток спрямована наша стратегія, адже саме туди рухаються наші виноградники. Але вже зараз тут виробляють чудові вина. Хочу відзначити приголомшливий проєкт у Вінницькій області Gigi winery, чиї вина сміливо можна відносити до творів мистецтва. Раджу вайнловерам і сомельє відвідати згадуваний Mon Crafto з експериментальним виноградником на Житомирщині. І ще назву виноробню в Житомирській області під торговою маркою Lowkowo. Цей проєкт набирає швидкість, як космічна ракета. Зараз лише другий сезон, але у людини неймовірна жага зробити вино. Зверніть увагу на них, вони будуть флагманами у розвитку невинних регіонів України. Та вони вже це зробили! І на останнє ще одна ремарка: можливо, ми надто молода виноробна країна, щоб сьогодні говорити про великі вина чи видатних виноробів. З іншого боку, всі винороби, з якими я зустрічалася на теренах України, талановиті і роблять сьогодні абсолютно героїчні речі. А, в принципі, які критерії видатного винороба?.. Мені здається, що усі, хто створює сьогодні вино в таких умовах, іноді під обстрілами, є визначними особистостями, і не лише за своїми професійними навичками.

Шануймо українське вино і наших виноробів!

Нинішня ситуація в українському виноробстві, придавленому війною та недопрацьованими законами, нагадує улюблені нами петнати або й навіть бурчак: в допоки закритій пляшці вирують не завжди помітні оку, але властиві молодому вину бурхливі процеси. Прийде час – і ця жвава суміш вирветься назовні. Щось виявиться легкою, пустопорожньою піною. Дещо перетвориться на демократичні, але улюблені напої. А […]

Перед вами – історія українського винороба Руслана Ковалевського, який пройшов професійну дистанцію від початківця до майстра своєї справи, чиї вина сьогодні збирають вищі нагороди поважних змагань. То був складний шлях зі сходженням на вершини і болючими ударами, втратами колег на війні та поворотами долі, коли залишався позаду дім, виплеканий роками виноградник, а він ішов далі, на нові місця, закладати чергові ділянки лоз. І знову мріяти. І починати життя заново… А почалося все з однієї подорожі до Португалії…

Руслан Ковалевський: Влітку 2012 року я зі своєю родиною поїхав до Португалії, де в місті Порто живе моя мама. Відпочиваючи, був вражений португальськими винами. Легким літнім віньо верде, купажованими винами з автохтонних португальських сортів. Взагалі різноманітністю різних, несхожих на інші країни винами. Особливо був здивований білими Casa wine (домашнє вино), що подаються в локальних кафе та ресторанах. Просто якість вина не відповідала моїм уявленням про домашнє вино, яке робили та ще й зараз роблять в Україні. Дуже захотілося спробувати зробити щось не гірше. Це не було бажанням створити на продаж. Спочатку тільки для себе та родини. Коли ми повернулися, я почав читати, досліджувати, як саме вино створюється, технологію виробництва, чинники, що впливають на якість. Закуповував технічні сорти та висаджував на подвір’ї. Але швидко зрозумів, що вчитися треба на класичних сортах. Тож в 2013 році поїхав на Одещину, купив сортовий виноград і зробив перше вино в невеликій кількості – літрів 150, мабуть. Щось вийшло, щось ні. Знань ще не вистачало. Після цього більш поглиблено почав вивчати основи сучасного виноробства. Намагався підготуватися на наступний рік як технологічно так і теоретично.

У 2014 році молода виноробня «Бейкуш» виставила оголошення про продаж винограду. Я зв’язався, приїхав на закупівлю. На винарні познайомився з доглянутими виноградниками, якісним вином. А головне, – отримав можливість вчитися на якісно вирощеному винограді, та ще і з сортів, яких не знайдеш в Україні. Завдяки їхньому винограднику попрацював з Альбаріньйо та Пінотаж, Темпранільйо, які вирощую і дотепер.

Вино 2014 року вийшло майже все, в кількості п’ятнадцяти бутлів. Всього 300 літрів. Звісно, не ідеальне, але воно вже було схоже на європейське. І вже не соромно пригостити друзів. Тож захотілося і самому мати власний виноградник, щоб на ньому відточувати майстерність. В 2016 році посадив власні 800 кущів винограднику. Правда, вийшов він ну ду-у-уже експериментальним, бо там було насаджено багато різноманітних сортів, починаючи з європейських класичних, – до українських, виведених нашими інститутами. Сортів хотілося посадити багато і різних, обов’язково італійців. Італійські виноградні сорти привіз у подарунок мій друг з Раушедо і це були: Монтепульчано, П’єдіроссо, Греко ді Туфо та Фалангіна. Самостійно ще знайшов саджанці Треб’яно, Мальбека, Сіра, Пінотаж, Керменера. Там же були висаджені Соляріс, Йоханнітер, Сухолиманський, Ркацителі, Рислінг. Тобто солянка з багатьох сортів. Але 4 роки праці на тому винограднику дали розуміння, що сортовий склад повинен бути меншим. Початківцям раджу саджати краще три сорта по 100 кущів, ніж 30 по десять.

На жаль, тоді припустився помилок при виборі ділянки під виноградник – не врахував наявність високих ґрунтових вод. Буйний ріст трави, та хвороби лоз через надмірну вологість диктували кожні вихідні проводити за черговими роботами на винограднику. А втрати врожаю два роки поспіль внаслідок весняних заморозків чи зимового промерзання піщаного ґрунту змусили через чотири роки боротьби залишити цю ділянку.

Ми активізували пошук землі для великого винограднику в іншому регіоні. Посадили тільки невелику ділянку для збереження колекції сортів, з якими я в подальшому хотів працювати. Для себе виніс остаточне розуміння, що ґрунти Кіровоградської області не підходять для вина тієї якості, яке я хочу робити.

За цей час, поки набував досвіду з виноградарством, розвивався і у виноробстві. Перша участь моїх вин у конкурсі для малих крафтових виробників відбулася восени 2017 року на території господарства Князя Трубецького. Моє біле сухе «Трамінер» 2016 посіло третє місце, розділивши його з вином відомого в країні винороба. Прийшло розуміння, що рухаюсь правильно, але треба покращувати рівень знань та технічні умови для виготовлення якісного продукту. Тож кожного сезону намагався втілювати хоч одну нову технологічну операцію в процес виноробства. Багато читав різних статей в спеціалізованих виданнях, на сайтах інститутів з виноробства. Експериментував. Навіть повторював деякі наукові експерименти з вином, які знаходив в інтернеті.

З 2018 року разом з дружиною Ганною, яку сьогодні добре вже знає вся українська винна спільнота, і яка мене завжди підтримувала в цій справі, ми почали їздити на фестивалі, ярмарки та подаватися на конкурси. На конкурсі «Галицька лоза» 2018 мій розе бленд 2017 отримав третє місце, а на конкурсі UWINES AWARDS 2018 (Kyiv Food and Wine Festival) це ж вино здобуло статус «Краще вино». На тому ж київському фестивалі моє «Шардоне» також посіло третє місце серед білих вин. Того ж року, розуміючи, що знання треба набувати не тільки в виноробстві, а і в інших сферах винного світу, ми з дружиною прийняли рішення відправити її на навчання професії сомельє в Київ. Знайшли 3-місячні курси в Школі сомельє «Майстер-клас» родини Благополучних. З фінансами було дуже важко, бо я втратив бізнес в кінці 2014 року, у зв’язку з початком російської агресії та вторгненням в Україну. Тож гроші, які збирав з продажу вина на фестивалях, маючи мрію купити дві нові французькі діжки, були витрачені на навчання дружини. Про що ми жодного разу не пошкодували, бо ця освіта кардинально змінила життя не лише самої Ганни, а й допомогла нашому розвитку в винній сфері. І так в нашій сім’ї з’явився професійний сомельє. Взагалі, можу сказати, що 2018 рік для нас став знаковим та переламним. А вина того вінтажу я згадую і дотепер – то був чудовий рік для виноробства.

Наступний рік для нас почався з конкурсу «Галицька лоза» 2019, де наша винарня Korus Wine посіла перше та друге місця в категорії рожевих вин за «Розе бленд» та «Розе Темпранільйо». І знову через пару місяців «Розе бленд» отримав найвищий бал та перше місце в категорії рожевих вин на конкурсі в рамках Kyiv Food and Wine Festival. І хоча рожеві вина мені подобалося робити найбільше, і знаю, що мене і дотепер дехто з виноробів жартома називає «королем рожевих вин», я не залишав навчання, експерименти, поглиблював технологічні знання у виробництві різноманітних вин. Ігристі класичні та петнати, білі, червоні. Роблю сидр.

До речі, мабуть, першим в Україні почав виробляти петнати із застосуванням операції дегоржажу, як у виробництві ігристих вин за класичною технологією. Не подобався дріжджовий осад в пляшці, який в більшості випадків закриває аромат та смак вина, і надає вину неприємних дріжджових смаків. І все не полишала думка про те, що якісне смачне вино треба робити з винограду, зібраного на власному полі. Ми з Ганною задумалися про переїзд до південних областей. Періодично об’їжджали Миколаївську та Херсонську області в пошуках землі для посадки винограду, та, нажаль, нічого не приглянулося.

І ось влітку 2019 вирушили в чергову розвідку до Кам’янець-Подільського. Дуже сподобався терруар Поділля, а після відвідин Бакоти зрозуміли, що знайшли те, що шукали. Взялися підбирати придатний варіант для купівлі землі під виноградник, та якогось будинку для переїзду в ту місцевість.

І ще одне питання лишалося не закритим для виноробні Korus Wine – проблема легалізації виробництва. Перше, про що запитували люди після знайомства з нашим вином, – чи є у нас ліцензія. Ліцензії не було. Та і на той час виробнику, який випускає дві тони вина на рік, можливості для її отримання також. Виноробне законодавство України було зарегульоване, і навіть революційне послаблення 2018 року, що скасувало атестацію малих виноробних господарств та півтори сотні різноманітних корупційних довідок, дозволів та інших папірців, не надало поштовху крафтовим виноробам для виходу з тіні. Особливо складно було тим, хто виробляв вино з покупного винограду, ще й у мізерній кількості.

Тож в 2019 році крафтярі потрошку почали об’єднуватися в спільноти для відстоювання своїх законних інтересів. З цих міркувань в 2019-му я створив групу в Вайбері для комунікації з юридичних питань щодо змін у виноробному законодавстві України, і спробував об’єднати крафтових виноробів з усіх регіонів. До речі, надихнув мене на цю справу, допомагав вести групу, запрошував учасників, шукав їдеї Арсен Федосенко, фотограф і винороб, з яким я саме тоді й познайомився. Великий мрійник. Людина, яка прагла своїми світлинами розповідати про українське виноробство та тих, хто працює в галузі. Арсен вірив в українське вино тоді, коли самі винороби ще не були ні в чому впевнені. Людина з великої літери, воїн, патріот, винороб, якого Україна втратила в червні 2024 року. Між іншим, саме завдяки цій нашій вайбер-спільноті, від початку повномасштабного наступу ми два роки підтримували своїх колег-виноробів, які пішли на війну.

На період 2020-го року я вже розумів, що вино стає все досконалішим. За ігристу класику на конкурсі «Одеський залив» тоді одержав срібло, одразу чотири бронзи на Wine and Spirits Awards. Моє вино в тому ж році було представлено бренд-амбасадором українського вина Євгенією Ніколайчук в винному клубі Кембриджського університету, одному з найстаріших в Англії. І хоча це був важкий ковідний рік, без фестивалів та продажів, сезон виявився дуже цікавим. Саме тоді я створив два вина – «Сміливість», купаж Сапераві та Мерло, витриманий у французькій діжці з-під рому, і «Воля», яким згодом присвоїли відповідно бронзу та золото судді Wine and Spirits Awards 2023. «Волю» створив з винограду Одеський Чорний, вирощеного на виноградниках Білозерського господарства Херсонської області. На жаль, на момент нагородження ті землі опинилися під окупацією. І дотепер, після звільнення, вони не обробляються, бо люди не можуть вийти на роботи на виноградниках під обстрілами.

…Розуміючи що твій рівень росте, а легально продавати вино не маєш права, ми з дружиною намагалися пришвидшити питання пошуку землі, щоб мати змогу будувати виноробню та легалізуватися. І ось у 2021 році один знайомий винороб запропонував нам викупити половину молодого виноградника на Бакоті, та стати з ним партнерами. Звичайно, втрачати своє ім’я не хотілося, та й ставати з кимось партнерами наміру не було. Але то здавалося реальним шансом вийти в легальне поле діяльності, бо той мав ліцензію на виробництво вина. І ми з Ганною вирішили погодитися. Запланували зробити разом вино в 2022 році. Але, забігаючи наперед, скажу, що свого слова той винороб не дотримав, в продажу відмовив через 8 місяців після пропозиції.

Почався 2022 рік. Початок повномасштабного вторгнення. Я принципово відмовився продавати вино в період «сухого закону», а коли його відмінили, виявилося, що мої постійні клієнти масово покинули Україну. Продажі зупинилися, від слова взагалі. Те, що вдавалося реалізовувати, витрачав на життя та допомогу друзям-військовим. Дружину з донькою на шостий день від початку вторгнення відправив евакуаційним потягом до Львову, щоб вона виїхала до Польщі чи до мами в Португалію. До Львову Ганна доїхала, але залишити Україну відмовилася. Пішла до місцевих волонтерів, побачила, що в Кропивницький ніхто гуманітарні вантажі не відправляє, – і організовувала доставки. Там, у Львові, їй на початку допомагав винороб Максим Кичма. Потім доєдналися інші. З деякими людьми, з ким звела тоді доля, товаришуємо і дотепер.

Коли підійшов час для виноробства, робити вино в Кропивницькому я вже не міг. Поїхав на Бакоту. І хоч в продажу винограднику мені було відмовлено, я був налаштований, як і домовлялися, зробити вино у співпраці. А, можливо, вже на місці знайти ділянку під виноградник. Єдиною умовою було те, щоб весь технологічний процес лежав на мені. Тобто я – технолог, інші помічники. Але так буває, що погляди на партнерство виявляються різними. Тож я відпрацював на Бакоті сезон 2022, подальше партнерство у нас не задалося. Та зернятко вже було посаджене. Під час роботи на Бакоті я познайомився з Аурелом Вікторовичем Рошкою. Людиною, яка надала мені впевненість в правильності рішення посадити виноградник саме тут, на Бакоті, та переїхати з родиною за 600 кілометрів, в сільську місцевість.

Аурел Вікторович на Бакоті живе більше 25 років. Закохавшись в ту місцевість, був першим, хто посадив там 60 соток винограднику на початку 2000-х. І першим виноробом, який зробив вино на Бакоті. Можна сказати, він став засновником виноградарства та виноробства для цього регіону. Він запрошував виноробів, допомагав з розвитком, будівництвом, налагодженням інфраструктури та створенням місцевої громади. Він заклав на 98 га яблуневий сад в невеличкому селі Гораївка, створивши робочі місця і підтримуючи його мешканців. До речі, той яблуневий сад шість років тому захопили рейдери – суди ідуть, сад гине. Дванадцять років життя втрачено за одну ніч. Але це не заважає засновнику саду і його дружині Любі і далі не покладати рук, працюючи над розвитком цього краю. І хоча між нами з Аурелем Вікторовичем 17 років вікової дистанції, ми підійшли один одному як люди, і дивимося на виноробство однаково. Також серед наших нових друзів на Бакоті – «Родинна виноробня Зелениці», «Садиба Онищуків», крафтова винарня «Татове вино» з Гусятина, – усі вони закликали мене до переїзду і дуже раділи нашому рішенню.

Нарешті в 2023 році ми з Аурелем Вікторовичем в співпартнерстві заснували крафтову виноробню. На цьому і закінчилася історія маленької, неліцензованої Korus Wine. Почався період втілення мрій. Становлення нової виноробні під назвою, – як ми спершу планували, – «Бакота вайнері». Але з’ясувалося, що авторське право на найменування «Бакота» вже було оформлене іншим виноробом.

Аурел Вікторович про альтернативні назви не хотів і чути. Враховуючи, скільки сил він вклав у цей регіон, таку наполегливість можна зрозуміти. Ніколи і не думав, що хтось один зі спільноти виноробів привласнить собі назву цієї місцини. Усі вважали її надбанням громади. Врешті решт так і з’явилася назва українською мовою – виноробня «Бакотська Затока», англійською – Bakota bay winery. Але для запобігання в подальшому несанкціонованого використання цієї назви, ми одразу ж подали заявки на реєстрацію прав. В тому ж 2023 році ФОП Рошка отримав ліцензію на виробництво вина. І наша винарня зробила перші чотири тисячі літрів.

Цікавим був процес роботи над етикеткою. На одному з семінарів нашої Асоціації крафтових виноробів довелось прослухати доповідь Олени Крапівіної, яка представляла молдавську дизайн-студію 43 Oz. Погугливши їхні роботи, я був у захваті. Ми з Аурелом Вікторовичем планували вийти на ринок з етикеткою європейського рівня, яка не просто давала б інформацію про вино, а й несла імідж регіону, нашої виноробної громади. Не буду описувати весь процес, але етикетка вийшла в дуже ніжних відтінках кольорів, з промальованою графічно Бакотською затокою, сучасним шрифтом назви, що одразу кидається в очі, та складним логотипом, який поєднує дві латинські літери «B». І вже 2024 рік приніс нашій новій виноробні визнання винної спільноти України: 4 «золота» на Wine and Spirits Awards (дві медалі за сухе біле вино під назвою «Мушля» та «Совіньйон Блан», дві – за петнати «Мускат» та «Рожевий Бленд»), звання «Краще рожеве вино України» за «Коралі». На фестивалі у Львові «Коралі» посіли перше місце, та «Мускат Блау» з бакотського винограду – третє. Весною ми заклали гектар винограднику, та плануємо ще півтора досадити восени. Зараз відпрацювали сезон 2024 року. Та плануємо до випуску вина нового врожаю, де відмовилися від деяких сортів вина, але залишили та виготовили вина «Коралі», «Мушля», «Біла Гора». А в серпні 2024 року я вже повністю переїхав жити в селище Стара Ушиця, розташоване поряд з Бакотською затокою. Наразі ми будуємо плани з розвитку нашої винарні, звісно, з урахуванням того, що війна продовжується. Але є сподівання та надія на краще.

Віримо в це та в нашу Перемогу!

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Фото: Арсен Федосенко

Перед вами – історія українського винороба Руслана Ковалевського, який пройшов професійну дистанцію від початківця до майстра своєї справи, чиї вина сьогодні збирають вищі нагороди поважних змагань. То був складний шлях зі сходженням на вершини і болючими ударами, втратами колег на війні та поворотами долі, коли залишався позаду дім, виплеканий роками виноградник, а він ішов далі, […]

Сьогодні ми маємо особливе задоволення поспілкуватися з Полом Вагнером (Paul Wagner), знаним фахівцем на винному ринку США, який недавно приєднався до журі премії Wine Travel Awards 2024-2025. Пол виділяється як шанований лідер у виноробній промисловості, особливо відомий своєю великою роботою у винному туризмі – сфері, яку він пристрасно культивує. Будучи засновником компанії Balzac Communications & Marketing, Пол відіграв вирішальну роль у просуванні світових винних брендів завдяки своїм інноваційним та креативним стратегіям просування.

Вплив Пола виходить за межі маркетингу; він сформував наступне покоління винних лідерів завдяки своїй викладацькій ролі в престижних програмах, таких як Wintour MBA в Європі та програма маркетингу вина OIV в UC Davis. Його книга «Маркетинг і продаж вина», написана у співавторстві з Ліз Тач (Liz Thach) і Джанін Олсен (Janeen Olsen), розглядає складнощі переповненого ринку та вважається важливою книжкою для професіоналів галузі. Крім того, участь Пола в ролі судді на численних міжнародних винних конкурсах і його присутність на глобальних винних конференціях зробили його відомим у винних колах по всьому світу. Він також консультує з питань винного туризму та маркетингових стратегій, допомагаючи розширити охоплення та вплив галузі. Останніми роками Пол спрямував свій талант в письменницьку роботу, створивши серію детективних романів про рейнджера лісової служби, дія яких відбувається в мальовничій Сьєрра-Неваді. Ці твори, зокрема такі, як «Небезпека: падаюче каміння» та «Кістки землі: таємниця Дена Кортрайта», демонструють його пристрасть до оповідання і пропонують читачам захоплюючу подорож цими територіями та заплутаними сюжетами. Ви можете ознайомитися з цими роботами на Backpack the Sierra. У цьому інтерв’ю, наданому спеціально для редактора Drinks+ та WTA, ми досліджуємо динамічну кар’єру Пола, його погляди на світ винного туризму.

Drinks+: Що спонукало ваш інтерес до виноградарства та виноробства (а пізніше до винного туризму), адже маєте соціологічну освіту, опанували класичну гітару – тобто захоплювалися зовсім іншими речами? Чи допомогли ваші попередні навички в новій роботі?

Пол Вагнер: Ми з дружиною переїхали в Напа Веллі, тому що вона професійний кухар і влаштувалася тут на роботу. І я знайшов роботу на виноробні, адже це основна галузь у Напі. Втім я швидко відчув, що вивчення соціології допоможе мені краще зрозуміти ринок і споживачів. Крім того, мій досвід у сфері освіти та виконавського мистецтва дуже допоміг би у спілкуванні з ними. Це виявилося рідкісним поєднанням у виноробній промисловості – не фахівця з виробництва, а людини, яка розуміє пересічного споживача і знає, як з ним комунікувати. До речі, цей підхід все ще актуальний.

D+: Ви були суддею понад 100 міжнародних винних конкурсів, які тенденції чи інновації у виноробній галузі вразили вас найбільше за ці роки?

ПВ: Відбулося покращення якості в усіх напрямках. Сьогодні всі виробляють гарне вино, і багато хто виробляє дуже гарне або навіть чудове вино. Якість і органолептика сучасних вин перевершують усе, що ми бачили раніше. Ця зміна підкреслює зростаючу важливість хорошого маркетингу. Якщо якість вашого вина сама по собі не виділяє вас, вам потрібно повідомити щось виняткове і не лише про характеристики вина – і при цьому ви повинні зробити це надзвичайно добре!

D+: Чи можете пригадати ключовий момент або ключову фігуру, які суттєво вплинули на вашу кар’єру у сфері винної освіти та туризму?

ПВ: Доктор Стівен Кребс (Dr. Stephen Krebs) найняв мене викладати в коледжі Напа Веллі понад тридцять років тому. Він чітко вірив, що мій підхід, хоч і сильно відрізняється від більшості фахівців галузі, є тим, що потрібно, що має бути почутим. Він дав мені можливість поширити інформацію. Тридцять років виховання успішних студентів довели, що він був правий. Я любив кожну хвилину викладання.

D+: Протягом своєї кар’єри ви виступали на численних винних конференціях по всьому світу. Які з цих заходів, на вашу думку, найбільше вплинули на формування світового сприйняття винного туризму?

ПВ: Усі вони мають свої ролі. Назву лідерів: UNWTO, що об’єднує ключових гравців, а також TexSom і Американське винне товариство. Фестиваль вина у Ванкувері в Канаді є величезним і популярним. Я також маю згадати викладання на програмі Wintour MBA та програмі маркетингу вина OIV в Каліфорнійському університеті в Девісі, тому що студенти з усього світу відвідують ці програми та несуть повідомлення додому.

D+: Ваші книги отримали кілька нагород і ними користуються професіонали виноробства в усьому світі. Яким є ваш процес визначення тем, що потребують вирішення в галузі, і як ви гарантуєте, що ваша робота залишатиметься актуальною та корисною? Чи можете ви розповісти нам, що надихнуло вас перейти до детективного жанру з серією книг Albicaulis (Sierra Nevada Mystery | Albicaulis Books) і як ваше життя у вині вплинуло на ці книги?

ПВ: Перша книга про винний маркетинг виросла з лекцій, які я читав у коледжі Напа Веллі. Мої студенти постійно змушують мене бути в курсі останніх подій, і зараз ми працюємо над четвертою редакцією цієї книги, щоб підтримувати її в актуальному стані. Але мої детективні романи — це зовсім інша історія. Хоча моя маркетингова робота завжди базується на аналізі даних і фактах, романи дають мені можливість розповісти найкращу можливу історію, не турбуючись про те, щоб довести її правдивість. Це суто задоволення!

D+: Зі свого великого досвіду викладання, чи могли б ви поділитися прикладом того, як ви адаптували винну освіту, щоб задовольнити зростаючі інтереси студентів у секторі винного туризму? Чи можете розповісти про свою участь у програмі Wintour і чому ця програма така актуальна для сегменту винного туризму?

ПВ: Коли я почав викладати в Napa Valley College, DTC (прямі продажі споживачам) були дуже малою частиною рівняння. Але з роками це повністю змінилося, і в результаті менеджмент туризму і реалізація вина на місцях  стали головним пріоритетом для багатьох виноробень. Насправді сьогодні це їхнє основне джерело доходу та прибутку. Програма Wintour MBA об’єднує надзвичайно талановитих студентів з усього світу. Мені подобається навчати їх, тому що вони діляться зі мною власним досвідом, і ми разом працюємо над розробкою нових ідей, нових ринків і нових програм у світі винного туризму. Це чудова група людей.

D+: Як Головний консультант з винного туризму в Expedia Cruises, як ви уявляєте інтеграцію винного туризму в індустрію подорожей? Та які унікальні можливості пропонує ця посада для розвитку винного туризму?

ПВ: Я завжди казав, що винного туризму не існує – як суто концепту. Туристи є туристи, і всі вони хочуть одного – отримати задоволення та створити незабутні враження разом зі своєю родиною та друзями. Винні туристи просто хочуть розширити це бачення, включивши в нього вино та їжу. Що може бути природнішим? Працюючи з Expedia Cruise Ship Centers, я можу подорожувати по всьому світу, відвідуючи найкращі напрямки винного туризму та звертаючи увагу на те, що вони роблять і наскільки вони успішні. Ділячись цими ідеями та поєднуючи з додатковою точкою зору професіоналів подорожей у Expedia, я можу створити симбіоз найкращого з усіх світів.

D+: Чи можете ви детальніше описати свою співпрацю з Expedia та її вплив на винний туризм?

ПВ: Я працюю з центрами круїзних суден Expedia понад десяти років. Основна мета полягає в тому, щоб дати виноробням можливість організувати подію винного клубу під час круїзу, що досягає двох цілей для виноробні: це створює тісніші стосунки з існуючими членами клубу, а також надає виноробні доступ до інших потенційних членів клубу на борту. Хоча ми зосереджуємося на річкових круїзах до виноробних регіонів, зокрема Бордо (Bordeaux) та долин Рони (Rhône), Сони (Saône), Дунаю (Danube), Рейну (Rhine) та Дору (Douro), ми також включаємо відвідування прилеглих виноробних регіонів, а також морські круїзи до таких місць, як Адріатика, Нова Зеландія, Італія тощо. Останнім елементом програми є серія морських круїзів, які просто додають винний компонент до невиноробних напрямків, що дає любителям вина підставу вибрати ці круїзи серед інших до таких місць, як Аляска та за її межами.

D+: Ви були важливою фігурою у розвитку винних комунікацій. Наскільки важливим є сторітеллінг у маркетингу вина, і чи могли б ви поділитися ефективною стратегією чи кампанією, яка це ілюструє?

ПВ: Як любить казати один мій друг, факти говорять, а історії продають. Якщо ви хочете, щоб хтось запам’ятав те, що ви йому сказали, вам потрібно вкласти це в історію, тому що переказ фактів за фактами лише присипляє споживачів. Маршалл Маклюен зауважив, що ті, хто вважає, що освіта та розваги не мають нічого спільного, не знають ні про те, ні про інше. З тих пір, поки у людей існує мова, ми розповідаємо історії як спосіб передати свою історію, наші емоції та наші мрії. Не зупиняймося зараз!

D+: Забігаючи наперед, які нові тенденції чи напрямки у винному туризмі, на вашу думку, набудуть популярності в найближчі кілька років?

ПВ: Я сподіваюся, що класична екскурсія по виноробні, коли відвідувач сидить (а ще гірше, стоїть) і слухає довгі пояснення про процес виробництва, нарешті вимре. Вони нудні, вони не розповідають про те, що дійсно цікаво у виноробстві, і більшість відвідувачів сприймають їх як своєрідне покарання чи податок, який вони повинні заплатити, перш ніж їм дозволять скуштувати вино. Розумні виноробні дають своїм відвідувачам можливість якнайшвидше перейти безпосередньо до дегустаційного залу, де вони можуть поспілкуватися з кимось, хто живий, веселий і має відкриті пляшки вина. Саме там, швидше за все, виникає людський зв’язок. Що стосується напрямків, я в захваті від усіх нових виноробних регіонів, які користуються перевагами інтересу до винного туризму для створення міцнішої та яскравішої виноробної промисловості. Одним із прикладів є Кавказ, включаючи Вірменію та Грузію. Цей регіон є батьківщиною вина, оригінальним Едемським садом. І тут поєднання вина, їжі, культури та історії справді захоплююче. Але кожен куточок Європи має свою історію. У Новому світі також є дивовижні місця. Зараз ми виробляємо вино в усіх п’ятидесяти штатах Сполучених Штатів, і багато з них досить хороші. Кейптаун, Нова Зеландія, Чилі, Аргентина, Мексика, Канада – надто багато чудових місць і мало часу!

D+: Поле, коли ви погодилися на роль винного судді Wine Travel Awards 2024-2025, ваша участь ознаменувала важливий момент на 4-му році життя цього глобального проєкту. З вашим глибоким досвідом і авторитетною присутністю у винному та туристичному секторах, як ви сприймаєте вплив цих нагород на світовий винний туризм?

ПВ: Якщо ми зможемо вирізняти та заохочувати найкращі практики у світі винного туризму, визнаючи тих, хто перевершує інших, ми зможемо підвищити рівень обслуговування та досвід у всьому світі. Це захоплююча перспектива. Хто б цього не хотів? Я з нетерпінням чекаю на початок роботи з вашим проєктом!

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Сьогодні ми маємо особливе задоволення поспілкуватися з Полом Вагнером (Paul Wagner), знаним фахівцем на винному ринку США, який недавно приєднався до журі премії Wine Travel Awards 2024-2025. Пол виділяється як шанований лідер у виноробній промисловості, особливо відомий своєю великою роботою у винному туризмі – сфері, яку він пристрасно культивує. Будучи засновником компанії Balzac Communications & […]

Consorzio dell’Asti DOCG, один з найстаріших та найавторитетніших виноробних об’єднань Італії, заснований у 1932 році й має понад 90 років багатого досвіду та традицій. Він розташований у самому серці П’ємонту — батьківщині першого італійського ігристого вина, створеного ще у 1865 році. Консорціум зберігає традиції виноробства, що передаються з покоління в покоління. Сьогодні він об’єднує понад 1 000 виробників і відіграє важливу роль у культивації винограду Мускато Біанко, зберігаючи і шануючи унікальну спадщину цього регіону.

У цьому ексклюзивному інтерв’ю пан Стефано Ріканьо (Stefano Ricagno), президент Consorzio dell’Asti e del Moscato d’Asti DOCG, поділився своїми думками щодо стратегій Консорціуму, розвитку виробничих практик та адаптації до сучасних тенденцій і викликів. Від сталих ініціатив у виноробстві до глобального розширення Asti Spumante та Moscato d’Asti, пан Ріканьо розкриває основні аспекти, які визначають успіх цього знакового виноробного регіону.

Drinks+: Пане Стефано Ріканьо, Consorzio dell’Asti DOCG був заснований у 1932 році, що робить його одним з найстаріших консорціумів Італії. Як ця багата історія впливає на сучасні практики та цінності Консорціуму? Чи надає вона переваги та додатковий вплив Консорціуму у порівнянні з молодшими учасниками ринку?

Стефано Ріканьо: Регіон Асті DOCG — це місце, де по-справжньому можна відчути багатство історії, культури та традицій п’ємонтського виноробства. Перше італійське ігристе вино під назвою «Спуманте», яке також називали «італійським шампанським», було створене родиною Ганча в 1865 році в Канеллі. Це важливий етап з безцінною історичною цінністю, що свідчить про глибоке розуміння виробництва ігристого вина у виноробстві. Кожна пляшка — це результат любові та турботи про землю, спадщини, що передається з покоління в покоління, де традиція та майстерність поєднуються в гармонії. Сьогодні консорціум об’єднує понад 1000 виробників, серед яких 50 домів спуманте, 778 виноградарів, 153 виноробні, 17 виробників виноградного соку та 15 кооперативів, усі вони культивують сорт винограду Мускато Біанко, який досягає свого найвищого вираження саме тут.

D+: Виробництво Asti Spumante збільшилося майже на 6% порівняно з середнім рівнем останнього десятиліття. Які стратегії або умови на ринку сприяли цьому зростанню? У той же час, у 2023 році Consorzio dell’Asti DOCG виробив понад 90 мільйонів пляшок, що є незначним зниженням порівняно з попереднім роком. Чи можете ви поділитися інформацією про фактори, що вплинули на рівень виробництва? Як Консорціум реагує на коливання виробництва, і які заходи приймаються для збалансування попиту і пропозиції?

СР: Незважаючи на невелике зниження виробництва в 2023 році, порівняно з попереднім роком, ми все одно підтримуємо баланс показників та знаходимося в межах середнього рівня виробництва за останні десять років. Asti Spumante продовжує зростати, тоді як Moscato d’Asti зазнало часткового зниження, ймовірно, через надлишок запасів після рекорду 2020-2022 років. До того ж, ми стикнулися з падінням врожаю через погодні аномалії, але якість винограду була відмінною. Кількісно ми фіксуємо зниження на 10% порівняно з 2022 роком, це неможливо контролювати. В умовах поточної економічної ситуації, ринок не вимагає коригувальних заходів, оскільки попит і пропозиція знаходяться в рівновазі.

D+: Як зміни обсягів виробництва вплинули на експортні ринки Consorzio dell’Asti DOCG, зокрема в ключових регіонах, таких як Східна Європа, Західна Європа та Північна Америка?

СР: З часів до пандемії (2019 рік) і до сьогодні експорт Asti Spumante за вартістю по всьому світу зріс на понад 33%, зокрема від Сходу і до Старого континенту. Східна Європа виросла на 63% у перші десять місяців 2023 року, що майже вдвічі більше за загальний ріст у той же період 2019 року. Серед основних збільшень – це Латвія (+43%), а також Польща (+100%). Зелене світло і для Західної Європи, де зафіксовано збільшення на 32%, головним чином завдяки чудовим результатам Великобританії (+76%), Бельгії (+142%) та Австрії (+97%). Південна Америка показала ріст на близько 44%, а Мексика (+54,5%) та Перу (+93%), що перевищили очікування. Північна Америка залишалася в позитивній зоні (+1,5%) попри спад у Сполучених Штатах (-8%). Натомість азіатський та австралійський ринки скоротилися більш ніж на 14%, зокрема значно знизився один із ключових ринків – Японія (-16%).

D+: Зараз вина з низьким вмістом алкоголю є популярним трендом, що відповідає характеристикам багатьох вин Асті. Чи враховує Консорціум Асті цей тренд у своїй стратегії просування? Чи спостерігаються зміни у споживчих вподобаннях між Asti Spumante та Moscato d’Asti? Як Консорціум реагує на ці зміни?

СР: Низький вміст алкоголю дійсно є однією з характерних рис наших ароматних ігристих, і іноді ми підкреслюємо цей факт, адже не всі про це знають. Однак ми не плануємо обмежувати наше просування лише цим аспектом наших вин, орієнтуючись виключно на ринкові тренди. Ми прагнемо підкреслити складний букет і приємний смак, що виходить за межі лише рівня алкоголю.

D+: Лабораторія Консорціуму в Isola d’Asti відіграє провідну роль у дослідженнях вин, зокрема ароматних. Які останні досягнення чи поточні проєкти лабораторії вас найбільше надихають?

СР: На цей момент найамбітнішим і найважливішим проєктом є отримання сертифікації sustainable appellation. Лабораторія відіграє ключову роль у цьому процесі, зосереджуючись на впровадженні пілотного проєкту за участю 10 виробників у ланцюгу поставок та забезпечуючи їм всебічну підтримку на кожному етапі.

D+: Визнання Canelli як DOCG стало важливою віхою. Якщо можна, розкажіть детальніше про Canelli – цей виноробний феномен, який отримав перемогу в голосуванні Wine Travel Awards. Однак нас цікавлять більш глибокі аспекти: який орган зараз відповідає за розвиток і просування Canelli DOCG, які фахівці залучені, і яке значення має це визнання для регіону? Також, які очікування від Canelli DOCG, зокрема щодо типу Riserva?

СР: Canelli DOCG – раніше підзона великого Asti DOCG – стала 19-им аппелласьоном DOCG, затвердженим в П’ємонті. Це підкреслює статус регіону як лідера за кількістю DOCG в Італії. Асоціація виробників Moscato di Canelli провела значну роботу, долаючи італійську бюрократію та співпрацюючи з виноробною спільнотою, щоб досягти цього престижного статусу.

Зона Canelli DOCG охоплює 18 муніципалітетів у провінціях Асті та Кунео. Наразі лише понад 40 господарств мають право виробляти Canelli DOCG, а щорічне виробництво, за прогнозами, впродовж наступних років становитиме трохи більше ніж 500,000 пляшок. Регламент Canelli DOCG передбачає суворі вимоги: обов’язковий ручний збір урожаю, жорсткі обмеження на врожайність, а також вимогу, щоб виноградники розташовувалися на пагорбах на висоті від 165 до 500 метрів. Riserva може продаватися не раніше ніж через 30 місяців витримки. Canelli DOCG залишатиметься під опікою Consorzio dell’Asti DOCG.

D+: Asti DOCG стали офіційними ігристими винами таких престижних заходів, як Nitto ATP Finals і Internazionali BNL d’Italia. Яким чином Консорціум використовує ці партнерства для розширення впізнаваності бренду?

СР: Для нас це велика честь — представляти наші ігристі світовій тенісній еліті, особливо зараз, коли італійські спортсмени досягають значних успіхів. Це співробітництво набуває дедалі більшого значення, адже охоплює глобальні події та дозволяє досягати цільової аудиторії, що цінує високу якість. Партнерство триватиме ще декілька рокив, а кульмінацією стане Nitto ATP Finals у Турині, де вина Asti DOCG будуть представлені серед срібних партнерів фінального етапу тенісного сезону, в якому змагаються найкращі вісім гравців світу.

D+: Які унікальні риси роблять регіон привабливим для винних туристів?

СР: Регіон пропонує багатий вибір заходів, що приваблюють національних і міжнародних поціновувачів вина. Серед них – музичні виступи, кросові змагання, художні виставки, пікніки серед виноградників і прогулянки зі свічками з дегустацією вина та місцевих страв. Особливої уваги заслуговують такі традиційні події як Palio di Asti – одне з найстаріших середньовічних змагань в Італії, та Douja d’Or – винно-гастрономічний фестиваль, що є центром святкувань регіону.

Усе це відбувається в мальовничих муніципалітетах Ланге, Роеро та Монферрато — виноградарських ландшафтах, що входять до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Консорціум активно підтримує ці заходи, привертаючи увагу туристів та винних ентузіастів до унікального культурного й гастрономічного багатства регіону.

D+: Що, як президенту Консорціуму, приносить вам найбільше задоволення у вашій роботі, і якої мети ви прагнете досягти?

СР: Asti Spumante та Moscato d’Asti — це унікальні вина, які втілюють усю солодкість нашого регіону. Я пишаюся і вдячний за можливість зробити свій внесок у розвиток цього важливого аппелласьону, який став символом п’ємонтецької виноробної традиції. Моя мета – сприяти росту та збереженню цієї спадщини, забезпечуючи національне та міжнародне визнання для цих вин і їх постійний розвиток на світовому ринку.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Consorzio dell’Asti DOCG, один з найстаріших та найавторитетніших виноробних об’єднань Італії, заснований у 1932 році й має понад 90 років багатого досвіду та традицій. Він розташований у самому серці П’ємонту — батьківщині першого італійського ігристого вина, створеного ще у 1865 році. Консорціум зберігає традиції виноробства, що передаються з покоління в покоління. Сьогодні він об’єднує понад […]

8-ма Глобальна конференція UNWTO з винного туризму, яка відбулася в Єревані (Вірменія), стала знаковою подією в сфері винного туризму. Захід був організований Всесвітньою туристичною організацією ООН (UNWTO) у партнерстві з Міністерством економіки Республіки Вірменія. Конференція зібрала провідних експертів та зацікавлених сторін під темою «Спадщина в кожній пляшці: як створити автентичний досвід винного туризму», що акцентує увагу на важливості збереження культурної спадщини в процес модернізації винного туризму.

Конференція зосередила увагу на відродженні вікових традицій у динамічному контексті винного туризму, акцентуючи на важливості розробки стратегій, які не лише прославляють культурну спадщину, але й приносять користь місцевим громадам. Ця подія стала неоціненною платформою для обговорення глобальних тенденцій винного туризму, визначення основних викликів та пошуку інноваційних рішень. Її мета — сприяти розвитку сталих, інклюзивних і життєздатних моделей туризму, які вшановують культуру та спадщину виноробства.

У своїй вступній промові Генеральний секретар Всесвітньої туристичної організації Зураб Пололікашвілі підкреслив важливу роль винного туризму у збереженні культури та історії виноробних регіонів: «Глобальна конференція з винного туризму є провідною подією для обміну історіями, традиціями та ритуалами, що кореняться в історії виноробства. Ці історії – це не лише про вино, а й про людей, землю та культури, які плекали ці традиції протягом поколінь. Ми повинні інтегрувати ці традиції у досвід винного туризму», — зазначив він.

Престижу конференції додали значні постаті, такі як професор Гергей Сольнокі (Gergely Szolnoki) з Університету Гайзенхайм, досвідчений суддя WTA з самого початку заснування проєкту, та Ліз Палмер (Liz Palmer), відома канадська журналістка, авторка, і глобальний інфлюенсер, яка є експертом у галузі вина і гастрономії, а також номінантом у Wine & Food Influencer/Expert Opinion.

Ці дві важливі постаті були запрошені виступити на конференції в ролі головних доповідачів. Ліз поділилася своїм досвідом під час презентації на тему «Створення та підтримка сильного діджітал бренду», а Гергей Сольнокі провів майстер-клас на тему «Сталий розвиток: підтримка екологічного винного туризму». Ми мали можливість поспілкуватися з обома спікерами, щоб дізнатися їхні думки та отримати основні резюме конференції.

Також, Пол Вагнер (Paul Wagner), одна з ключових фігур у глобальному винному туризмі та новий член журі WTA на 2024-2025. Він провів майстер-клас на тему «Винний туризм під новим кутом зору» та долучився до панельної дискусії «Цифровий наратив та взаємодія з міжнародною аудиторією», яку модерував Альдер Ярроу (Alder Yarrow), американський винний та ресторанний блогер, видавець Vinography, та номінант Wine Travel Awards у Wine & Food Influencer/Expert Opinion та Author of the Year. У складі панелі також були Ерік Ваньон (Eric Wagnon), засновник та CEO VinTrail Pro з Франції, Йохен Геснер (Jochen Heussner), експерт з цифрових технологій з Італії, та Адела Перейра (Adela Pereira), консультант з Іспанії. Невдовзі буде опубліковане розгорнуте інтерв’ю з Полом Вагнером, яке висвітлить його глибокі знання в сфері винного туризму.

Ліз Палмер про свою доповідь «Створення та підтримка сильного діджітал бренду» та роздуми про конференцію

«Мій основний висновок з цієї події полягає в тому, що винний туризм є потужним інструментом економічного та культурного розвитку, але він може бути успішним лише за умови підтримки єдиної стратегічної візії. Успішний винний туризм повинен поєднувати історію, мистецтво, гастрономію та місцеву культуру, створюючи захопливі та пізнавальні практики для відвідувачів. Цифровізація та сталий розвиток мають стати важливими аспектами майбутнього цієї галузі, щоб забезпечити її успіх.

У своїй доповіді я наголосила на важливості створення і підтримки чіткої ідентичності бренду, використання контент-маркетингу та активної взаємодії в соціальних мережах для залучення та утримання потенційних мандрівників. Я поділилася десятьма стратегіями для зміцнення цифрової присутності брендів винного туризму та обговорила, як цифрові інструменти можуть підвищити видимість і допомогти створити стійкі бренди в умовах посиленої конкуренції на ринку. Крім того, я наголосила на важливості персоналізації та автентичності в цифровому брендингу для глибшого зв’язку з сучасною аудиторією, яка шукає незабутні та пізнавальні винні туристичні досвіди».

Гергей Cольнокі про 8-му конференцію UNWTO з винного туризму

Гергей вів нас через всю конференцію, щедро ділячись враженнями та ілюстраціями (він навіть надав кілька фотографій для цієї публікації), допомагаючи відчути атмосферу події від початку до кінця. Його яскраві образи дозволили нам уявити, як це бути присутнім на конференції, що проходила в сонячній Вірменії.

«UNWTO відома організацією захоплюючих і цікавих конференцій. Минулорічна конференція в Іспанії мала різноманітну та динамічну програму, що охоплювала теми цифровізації, сталого розвитку та брендингу. Ці заходи постійно пропонують широкий спектр актуальних тем», — зазначив він.

Дослідження винного туризму та ландшафт Вірменії

Після завершення конференційних сесій увага була спрямована на багаті виноробні традиції Вірменії. Як країна-господарка 8-ї глобальної конференції UNWTO з винного туризму, Вірменія продемонструвала свою роль важливої дистенації для туристів-любителів вина. З історією виноробства, яка налічує понад 6 000 років, Вірменія пропонує унікальний досвід винного туризму, що глибоко переплітається з її культурною спадщиною, традиціями та природними краєвидами.

Сюзанна Хакобян (Susanna Hakobyan), в.о. голови Комітету з туризму Республіки Вірменія, зазначила: «Вірменія пишається тим, що приймає 8-му глобальну конференцію UNWTO з винного туризму. Завдяки тисячолітнім традиціям виноробства та багатій культурній спадщині, ми маємо можливість поділитися інноваціями та високоякісною винною культурою. Ця конференція є важливою платформою для обміну досвідом і розвитку глобальних підходів до винного туризму».

Гергей Сольнокі також підкреслив важливість виноробства у Вірменії, відзначивши чудові умови для органічного виноградарства. «Вірменія має ідеальний клімат для органічного виноградарства завдяки 300 сонячним дням на рік та температурі до 33 градусів у вересні, що дозволяє зберігати мінімальну потребу в добривах та зменшує грибкові захворювання», — зазначив він.

Гергей прибув до Вірменії за два дні до початку конференції і одразу вирушив у тур, організований Фундацією виноградарства та виноробства. Він відразу помітив глибокий зв’язок між вином і місцевою кухнею Вірменії. «Вино та їжа тут не просто поєднуються — вони переплітаються, створюючи гармонію. Досвід збагачується смачними місцевими стравами і неймовірною гостинністю як у маленьких, так і великих виноробнях», — зазначив він. Гергей був щиро вражений теплим прийомом, який він сприйняв як вираження гордості, глибоко вкоріненої у виноробній культурі.

Також він підкреслив різноманіття та високу якість вірменських вин, особливо відзначивши виноград сорту Арені. «Арені, разом із білими сортами, такими як Воскеат і Кангун, вже мають вагомий вплив на місцеві та міжнародні ринки», — зауважив пан Сольнокі.

Гергей поділився своїми думками про розвиток виноробної галузі Вірменії за останні 15-20 років. За його словами, країна значно змінила курс — від виробництва бренді в радянські часи до розвитку процвітаючого винного туризму та малих виноробень. Ця зміна кардинально відрізняється від процесів у таких країнах, як Німеччина, що підкреслює унікальність Вірменії на світовій виноробній арені. Особливо він відзначив кілька виноробень, зокрема Zorah Winery, Old Bridge Winery, Trinity Canyon Vineyards, Momik Winery, Karas Winery та Armenia Wine Company.

Гергей Сольнокі зазначив культурний зсув серед молоді Вірменії, на противагу зниженню інтересу до вина серед молодих європейців. «Винні бари в Єревані, які з’явилися близько 15 років тому, стали популярними місцями, де молодь Вірменії збирається для того, щоб насолодитися вином», — сказав він, підкреслюючи зростаючий інтерес до вина серед молодого покоління.

Завершуючи, Гергей відзначив значне збільшення популярності та видимості вірменських вин у місцевих ресторанах та дегустаціях — це є значною зміною порівняно з їх попереднім дефіцитом. Він вважає це позитивним кроком для виноробної галузі Вірменії.

Сталий розвиток та стійкість у винному туризмі

8-ма глобальна конференція UNWTO з винного туризму також була спрямована на обговорення того, як цей сектор може підтримувати сталий розвиток і стійкість в умовах зростаючих кліматичних викликів. Оскільки зміна клімату все більше впливає на різні регіони світу, зростає потреба в інноваційних і адаптивних стратегіях як для виноробства, так і для туризму.

Конференція продемонструвала ряд стратегій для виноробних регіонів, які прагнуть запровадити екологічно чисті практики, мінімізувати свій вплив на навколишнє середовище та зміцнити стійкість до кліматичних загроз. Учасники отримали новітні знання про органічне виноробсво, сталий процес виробництва вина та екологічний туризм.

Гергей Сольнокі, один з провідних експертів у сфері сталого винного туризму, поділився важливими думками під час свого майстер-класу, а також детально пояснив різницю між екологічно чистим і сталим винним туризмом. Він зауважив, що хоча ці поняття взаємопов’язані, вони охоплюють різні аспекти сталого розвитку.

У Німеччині Гергей активно залучений до проекту з органічно сертифікованими виноробнями, який отримав назву «Органічний винний туризм», що є частиною концепції екологічно чистого винного туризму.

«Екологічно чистий органічний винний туризм охоплює екологічний аспект, але для сталого винного туризму важливим є дотримання принципу потрійного результату. Тому сертифіковані органічні виноробні повинні розробити концепцію, що охоплює економічний та соціальний аспекти сталого розвитку», — пояснює Гергей.

За його словами, підхід Вірменії до екологічно чистих практик у винному туризмі може стати прикладом для інших регіонів, які прагнуть посилити зусилля у сталому розвитку.

Розглядаючи сталий винний туризм, Гергей наголошує, що справжня сталість повинна включати не лише охорону навколишнього середовища, але й забезпечення економічної життєздатності та позитивний вплив на соціальну структуру місцевої громади. Він зазначає, що хоча багато поточних ініціатив зосереджені на зменшенні використання пестицидів та покращенні біорізноманіття, справжній сталий підхід до винного туризму має інтегрувати економічні та соціальні аспекти.

Пан Гергей виступає за стратегію, яка не лише захищає навколишнє середовище, а й підтримує довгострокову життєздатність бізнесу та сприяє залученню громади. Він наголошує на важливості інтеграції екологічної сталості з економічними та соціальними ініціативами. Наприклад, популяризація біорізноманіття не тільки приносить користь навколишньому середовищу, але й покращує загальний досвід відвідувачів, додаючи цінність за межами простої дегустації вина. Ця комплексна стратегія включає ефективне управління ресурсами, такими як вода та енергія, що є критичними для сталих операцій у виноробнях.

Експерт підкреслює важливість взаємозв’язку між сталими практиками у виробництві вина та туризмі, зазначаючи, що навіть органічна сертифікація є частиною екологічної стратегії сталого винного туризму. Він пропонує прості, але ефективні заходи, такі як відмова від одноразового пластику, вибір матеріалів для переробки та використання альтернативних джерел енергії, зокрема сонячної енергії.

В економічному плані Гергей визнає труднощі, з якими стикаються малі сімейні виноробні, де продажі повинні виправдовувати операційні витрати для збереження життєздатності. «Продовжувати має сенс лише тоді, коли бізнес може забезпечити прибутковість», — зауважує він, також відзначаючи роль нових технологій, таких як цифровізація, яка може сприяти віртуальному винному туризму, зменшуючи вуглецевий слід від подорожей до виноробень.

Гергей звертає увагу на соціальні аспекти винного туризму, підкреслюючи різницю в умовах праці між різними регіонами. Він відзначає, що працівники в Європі мають значний рівень захисту, тоді як у таких країнах, як Південна Африка та Каліфорнія, можуть виникати серйозні проблеми. Особливо важливими є справедливі умови праці та адекватна заробітна плата в періоди високих навантажень, як, наприклад, під час збору врожаю.

Щодо залучення відвідувачів, Гергей пропагує освіту через досвід, а не безпосереднє навчання. Він вірить, що кожен візит до виноробні надає унікальну можливість для навчання, оскільки відвідувачі можуть спостерігати за процесами – тим самим вбирати нові знання, що робить цей досвід не лише пізнавальним, але й приємним.

Гергей також виступає за поєднання винного туризму з місцевими культурними та кулінарними традиціями для підвищення якості досвіду гостей. «Поєднання художніх виставок та презентацій вина не тільки привертає увагу відвідувачів, але й поглиблює їх зв’язок з регіоном», — зазначає він. Цей підхід допомагає покращити загальний туристичний досвід і сприяє співпраці між місцевими виноробнями, що зміцнює екосистему регіонального винного туризму.

Дослідження з цієї теми для безкоштовного завантаження:

• Sustainable Wine Tourism – a global survey
• Sustainable and innovative wine tourism. Success models from all around the world – Book
• Masterclass UNWTO Conference: “Sustainable Sips: Nurturing eco-friendly wine tourism

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

8-ма Глобальна конференція UNWTO з винного туризму, яка відбулася в Єревані (Вірменія), стала знаковою подією в сфері винного туризму. Захід був організований Всесвітньою туристичною організацією ООН (UNWTO) у партнерстві з Міністерством економіки Республіки Вірменія. Конференція зібрала провідних експертів та зацікавлених сторін під темою «Спадщина в кожній пляшці: як створити автентичний досвід винного туризму», що акцентує […]

У винному світі  оцінки журналістів та огляди критиків здавна слугують прихованими посібниками, щоб відкрити наступну виняткову пляшку, допомагаючи як випадковим клієнтам, так і досвідченим експертам. Втім, сьогодні навколо оцінки вина вирує хвиля дебатів. Все частіше голоси у винній спільноті не тільки ставлять під сумнів традиційні практики винної журналістики, але й критикують більш широкі підходи до публікації оцінки. Чи дійсно ці оцінки неупереджені та об’єктивні? Чи вони лише добре підтримують відомі міфи? D+ дослідив еволюцію цього питання.

Коли ми ведемо цей діалог, потреба у більшій інклюзивності та широті голосів, які можуть автентично висловити свою думку, збільшується. Цей рух заохочує галузь приймати різні точки зору та кидати виклик традиційним нормам. Але давайте зрозуміємо: надзвичайно важливо розрізняти професійні оцінки, проведені експертами, та пропоновані інфлюенсерами  різних рівнів. Та головне питання таке: чи готові ми вийти за рамки оспівування лише відомих брендів та знаних особистостей? Прийняття цих змін може докорінно трансформувати винну критику, що зробить її реальним відображенням багатого та різноманітного світу вина.

Олівер Стайлз (Oliver Styles)

В руслі цієї дискусії, у вересні 2024 року, відомий автор Олівер Стайлз (Oliver Styles) у своєму матеріалі «Кінець ідеальної оцінки вина», опублікованому у Wine-Searcher, неоднозначно висловився щодо цієї тривожної тенденції. Він зазначив, що область винної журналістики застрягла в повторному циклі загально прийнятих ідей, шкідливих для розвитку спільноти. Олівер стверджує, що загальна практика присудження майже ідеальних оцінок занадто часто відображає особистий бренд самого критика або ринкову репутацію вина, а не його реальну якість. Ця тенденція до високих оцінок, особливо у вузькому діапазоні від 95 до 100, свідчить про те, що оцінки більше слугують маркетингу, ніж виявленню реального рівня вина.

Більше того, Стайлз звертає увагу на те, що серед визнаних винних критиків відчутно зменшується практика сліпих дегустацій, можливо, тому, що вони можуть виявити «незручну правду». Ідентифікуючи вино, критики можуть дозволити своєму минулому досвіду з брендом або виноградником впливати на їхні оцінки. Ця практика підриває об’єктивну оцінку і може призвести до апріорі високих оцінок відомих або дорогих вин, незалежно від фактичної якості врожаю чи партії. Такий розвиток призводить до скушної однорідності критичних думок, зменшення яскравості та глибини винної журналістики. Коментар Стайлза підкреслює ширшу проблему: винна критика втрачає сміливі підходи, що колись спричиняли живу дискусію та дозволяли споживачам відкрити справді видатні вина. Щоб протистояти цим тенденціям, Стайлс виступає за повернення до чесної, нефільтрованої критики, де приймаються помилки та сюрпризи. Такий підхід відновить довіру до винної критики, гарантуючи, що послужить провідником для відкриттів, а не лише штампом схвалення відомих імен. Як зазначає Олівер Стайлз, традиційні методи оцінки вин втрачають свою актуальність, потрібен більш свіжий погляд на винну журналістику.

Малу Ламберт (Malu Lambert)

Малу Ламберт (Malu Lambert) у своїй переконливій статті «Ехо-камера: переосмислення винної журналістики» розглядає ті ж проблеми  в ландшафті Південної Африки. Ламберт критикує індустрію винної журналістики за її шаблон та залежність від обмеженого кола впливових голосів, що, на її думку, перешкоджає інноваціям та різноманітності. Вона вважає, що галузь перетворилася на ехо-камеру, де вже відомі імена та усталені розповіді посилюються, тоді як нові голоси та свіжі погляди залишаються непоміченими.

Ламберт стверджує, що такий обмежений фокус не тільки зменшує багатство винної культури, але й не відповідає інтересам споживачів. Вона підкреслює тенденцію винної журналістики перейматися думкою високопрофільних критиків, оцінки яких значно впливають на ринокові тренди та вибір споживачів. Це залишає в тіні менш відомі, але іноваційні виноробні, які кидають виклик усталеним підходам. Ламберт пропонує декілька реформ для пожвавлення винної журналістики, серед яких диверсифікація джерел, компіляція більш широкого кола критиків, особливо з недооцінених регіонів. Як і Олівер, вона закликає до сліпих дегустацій. Ламберт також наголошує на необхідності розповіді, що охоплює весь спектр винного досвіду – від експериментів на виноградниках до впливу зміни клімату та інноваційних технологій. Вона впевнена, що ці зміни дадуть більш повне уявлення про винний світ, покращуючи справжність та глибину винної журналістики.

Вирішуючи ці питання, Ламберт підтримує масові заклики до більш щирої та суттєвої винної журналістики.

Фабіо Пікколі (Fabio Piccoli)

Ще один видатний голос на світовій арені – Фабіо Пікколі (Fabio Piccoli) в статті для The Italian Wine Girl засмучений станом винної журналістики, яка, на його думку, зводиться до простого переказу прес-релізів. Він ділиться розчаруванням щодо відсутності критики, готової вказати на недоліки галузі для її вдосконалення.

Мег Мейкер (Meg Maker)

Підтримала своїх коллег і Мег Мейкер (Meg Maker) під час панельної дискусії «Нам потрібно поговорити про вино». Вона наголосила на необхідності переходу у винній журналістиці від «захисників воріт» до «відкриваючих ворота». Мег також виступила за розвиток мови, що використовується в описі вина, щоб зробити його більш інклюзивним та доступним для нової аудиторії. Цей заклик до інклюзивності – як спосіб розширити сферу винної журналістики та різноманітну аудиторію, відповідає позиції як Ламберта, так і Стайлза.

Марко Джованетті (Marco Giovanetti)

У своєму нарисі «Вплив винних критиків на сучасну винну індустрію» Марко Джованетті (Marco Giovanetti) обговорює як традиційний вплив винних критиків, таких як Роберт Паркер (Robert Parker), суперечить ЗМІ нового формату. Ця зміна призводить до демократизації винної критики, що характеризується відходом від стандартизованих оцінок на користь багатшого та різноманітного сенсорного та культурного сприйняття вина. Цей новий підхід не тільки враховує уподобання молодого покоління, але й розширює привабливість галузі, збагачуючи досвід споживачів більш динамічними та інклюзивними розповідями.

Том Уорк (Tom Wark)

Все більше професіоналів винної спільноти у всьому світі обговорюють необхідність змін у винній журналістиці. У своїй провокаційній статті «Винна журналістика робить крок на краще», Том Уорк (Tom Wark) обговорює правдивість та меншу залежність від формульного підходу до оцінки вини. У своїй статті він підкреслює, що журналістика повинна виходити за межі виставлення балів, зосереджуючись на нюансовому висвітленні вина як культурного та сенсорного досвіду.

«Ми бачимо, що вино може бути об’єктивом, за допомогою якого можна інтерпретувати культуру, суспільство та громаду. Однією з сучасних претензій до винної критики є те, що вона, як правило, видає заїжджений набір описів, який швидко втомлює. Огляди вина з їх оцінками, звичайно, мають право на місце, але захоплюють лише тих, хто вже захоплений.

З іншого боку, розповіді про вплив лісових пожеж на ринок страхування вина, про те, як гендерна політика перетинається з винним світом, про вплив супербогатих на винну культуру в затоці Сан-Франциско та використання фіктивного маркетингу у винній індустрії – це ті «винні історії», які виводять нас далеко за межі норми»,  – радить Том Уорк.

У пошуках нових перспектив винної журналістики Drinks+ звернувся до Річарда Бемпфілда МВ (Richard Bampfield), який нещодавно приєднався в якості судді до кампанії WTA 2024-2025. Він відзначив шаблон традиційного опису вина, часто заснований на технічній мові, який не завжди зрозумілий більшості споживачів. «Спілкування з винними професіоналами легке і просте: завжди існує певна формула, часто заснована на програмі, наприклад, WSET. Ви говорите про сухість, кислотність, солодощі та смаки – є певна формула. І так, це корисно для створення спільної мови для професіоналів, але це не означає, що така саме мова підходить при спілкуванні зі споживачами. Насправді, я сказав би, навпаки. Мова, яку ми використовуємо зі звичайними споживачами, має бути, на мою думку, менш формалізованою, менш технічною, більш розмовною і вираженою в повсякденних термінах. Зрештою, автор повинен надихати на купівлю пляшки вина та викликати почуття радості від вживання!».  Річард також відзначив зміни на цьому полі:  «Спільнота сучасних винних комунікаторів відрізняється від тієї, що була ще три-чотири роки тому. Зараз не всі вони мають досвід роботи в винній індустрії або проходили рівні WSET – і це не так вже і погано. Адже те, що вони говорять, зрозуміле споживачу. Зрештою, якщо такий стиль комунікації про вино допомагає публіці досліджувати світ вина та радіти своїм відкриттям, це корисно та вигідно для всієї індустрії».

Тім Ханні (Tim Hanni)

І, мабуть, найкращою цитатою на завершення теми буде вислів Тіма Ханні (Tim Hanni) МВ з нещодавнього інтервью нашій редакції: «Замість того, щоб «формувати» переваги вин, ми повинні зосередитися на кращому розумінні дивовижного розмаїття споживчих очікувань, а потім адресувати потрібний продукт відповідним людям. Саме це дасть виноробам більшу аудиторію, якщо вони зможуть успішно встановити зв’язок із споживачем і створити довіру, якої сьогодні бракує».

Фото: richardhemmingmw.com, londonwinecompetition.com, iwsc.net, thefizz.substack.com, daily.sevenfifty.com

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

У винному світі  оцінки журналістів та огляди критиків здавна слугують прихованими посібниками, щоб відкрити наступну виняткову пляшку, допомагаючи як випадковим клієнтам, так і досвідченим експертам. Втім, сьогодні навколо оцінки вина вирує хвиля дебатів. Все частіше голоси у винній спільноті не тільки ставлять під сумнів традиційні практики винної журналістики, але й критикують більш широкі підходи до публікації […]