Gastronomy and Wine Portal

У медових напоїв України – не просто славетне минуле, а цілий пласт забутих традицій, що формували культуру пиття протягом століть. І навіть попри війну, економічні виклики та кардинальні зміни споживчих звичок, ця галузь демонструє гідне, переконливе сьогодення. Що ж далі? Які горизонти відкриваються перед українськими медовими напоями та їхніми виробниками? Щоб відповісти на це питання, варто уважно поглянути на цифри статистики, портрет сучасної аудиторії та реальні ринкові перспективи цього унікального продукту.

В Гільдії медоварів нині налічується близько 350 учасників, тоді як по всій Україні працює понад 300 000 пасічників. Щороку наша держава експортує приблизно 80 тис. тонн меду — це виводить Україну до трійки світових лідерів поряд із Китаєм та Аргентиною. Тож маємо достатню й унікальну за якістю сировинну базу. Водночас, попри такі масштаби, бджільництво залишається малоприбутковою сферою, а Україна – чи не єдина країна в Європі, яка досі не має хмільного національного бренду.

З іншого боку, виробництво питних медів доводить рентабельність виробництва меду до 900% – за оцінкою інсайдерів. На думку самих операторів ринку, медоваріння здатне вивести з кризи всю галузь. І це не просто реальний шлях – він вірний як з точки зору маркетингу, так і історично.

Сьогодні «Українські медовари» – єдиний ліцензований виробник в Україні (а, можливо, і у світі) повного спектра медових хмільних напоїв, – запрошують до співпраці всіх зацікавлених у розвитку такого типу національних напоїв, як медові. І пропонує: взаємовигідне партнерство операторам України (рітейл, HoReCa) з реалізації цих напоїв – на умовах нульової франшизи. Керівник “Українських медоварів”, пан Роман Войтків (+38 (098)1308118) закликає усіх небайдужих патріотів долучитися до розвитку українських національних брендів – медівок, медаків тощо.

Одна з вдалих тактик, яку пропонують партнерам «Українські медовари», – поширення реалізації цих напоїв на умовах нульової франшизи. Пан Роман Войтків, директор провідної української медоварні, пропонує руку допомоги закладам, в тому числі розташованим в невеличких обласних центрах, які сьогодні потерпають через війну, скорочення населення тощо. Вже є позитивні приклади такої співпраці: розширення асортименту обласних закладів харчування (кафе, барів) за рахунок продуктів «Українських медоварів» (зокрема унікальних оздоровчих апіфітобальзамів) з фірмовими стійками та належною атрибутикою – здатне значно підвищити виторги.

Що ж до подальшого розвитку медоваріння, то я переконана: стратегія майбутнього для медових напоїв – за максимально розширеним асортиментом. І чи не найголовніше тут – пропозиція має бути не просто широкою, а актуальною. І це – ключове! Отже, розглянемо перспективи в цьому ракурсі.

Ринком напоїв блукає жарт – мовляв, сьогодні гроші роблять не лише на алкоголі, а й на його відсутності. Це розуміє і Роман Войтків, який планує випускати інноваційні безалкогольні напої на основі меду – адресовані як дітям, так і споживачам старшого віку.

Медові БАНи не просто розширять споживчу аудиторію – вони в перспективі дадуть додаткові міжнародні ринки для експорту (країни Близького Сходу, де діють заборони на алкоголь, або привабливі монопольні ринки Північної Європи). А в найближчій перспективі – ефективні канали збуту.

Приміром, ті ж самі бари, які сьогодні, в умовах не лише української, а й глобальної кризи, судомно шукають інструменти для підвищення реалізації. І, повірте, ніхто не йде шляхом зниження цін – усі шукають нові інструменти і ставлять переважно на недешеві інноваційні розробки – на кшталт безалкогольних дистилятів Seedlip.

Нещодавно мені потрапила на очі інформація: надпопулярні заклади – нью-йоркський ресторан Eleven Madison Park, а за ними American Bar при готелі Savoy (визнаний «Кращим баром світу» на World’s 50 Best Bars Awards) – запустили розширені безалкогольні меню, аби втримати непитущих клієнтів, за рахунок яких останнім часом середній чек знизився катастрофічно.

Сьогодні оглядачі світового винного ринку порівнюють ситуацію з ранковим похміллям – коли ти шукаєш рятівний аспірин. І багато хто вбачає той самий порятунок в зумерах. Але біда в тому, що вино їм здається часто занадто пафосним – чи просто олдскульним. Як стверджують дослідники, молодь швидше віддасть перевагу коктейлю з крафтової комбучі, ніж складному у розумінні піно нуару.

Цілком можливо, саме безалкогольні оздоровчі меди – з їхньою доданою користю для здоров’я – спрацюють тією самою принадою для примхливого покоління Z, яке намагаються приборкати виробники усіх напоїв та континентів.

Тому пропозиція на ринку інноваційних, корисних і зовні привабливих медових напоїв у широкій гамі – може послужити тим самим рятівним колом. А моктейлі (безалкогольні мікси) за участю українських медових БАН – стануть революційною (а може й рятівною) пропозицією у вітчизняних барах.

І то буде так само – в руслі народної традиції, про що писали етнографи: «Питні меди були не тільки алкогольними напоями – були й безалкогольні, як-от медові кваси, сурії. На жаль, технологія виготовлення сурії втрачена. Відомо тільки, що цей напій готували із меду, молока та води, потім його вигрівали на сонці – тобто “сурили”. До наших днів дійшли тільки згадки, що такі напої були».

Медівка з пейрінгом, медові БАНи та ігристі меди – маркетинг майбутнього

Отже, час шукати нові рецептури медових БАНів. Над цим і та іншими завданнями працює разом із медоварнею пана Войтківа головний науковий співробітник Інституту садівництва НААН України – професор Олександр Литовченко. Принагідно згадаю його книгу, видану в Словаччині, де науковець нараховує кілька десятків медоносів, серед яких, крім добре знаних гречки, липи, тім’яну, можуть бути горобина, огірок, шавлія, іва, кульбаба, осот тощо.

І – нехай вибачать мене і винороби, і медовари – але, як на мене, монофлорні (з одного медоносу) ферментовані медові напої, або як їх тепер називають – медівки – певною мірою можна порівнювати з моносортовими виноградними винами. І так само підбирати до них неймовірний пейрінг – як з української кухні, так і з найбільш популярних у світі: азійської, італійської, французької. Така, паралельна винній, стратегія може бути цілком ефективною для українських медівок – як в Україні, так і за її межами. Адже популярні кухні спрацюють рушієм просування світом.

Звичайно, для українських сомельє, які навчалися на кращих світових зразках традиційного виноробства, такий гастрономічний пазл може стати викликом. Але це буде захоплюючий квест з високою місією. Та й повірте багаторічному досвіду експертів Drinks+: буквально через пару років мати в карті преміальні медівки чи апіфітобальзами – стане must-have для кожного українського ресторану та бару.

Отже, розробка таких гастрономічних поєднань – на часі для наших асоціацій сомельє у колаборації з вітчизняними медоварами.

Ризикну припустити, що свого роду push-тактикою для розвитку сегмента питних медів може стати така популярна категорія, як ігристі. Зрозуміло, мова про мирне майбутнє. Вочевидь і те, що не будемо братися до високих зразків французького шампанського. Але ігристі питні меди дадуть потужний приріст нової аудиторії. А з огляду на помітну популярність петнатів – медовари могли б робити ігристі вина у власній ніші з не меншим, а можливо, й більшим успіхом.

Принаймні Теофіл Цісельський – професор біології Львівського університету – ще на початку XIX століття переконував: з меду та деяких фруктів можна готувати вдалі ігристі, які «будуть здоровішими і смачнішими за ті штучні фабрикати, які фігурують у продажу під ім’ям шампанських вин і оплачуються дуже дорого». І додавав ретельні рекомендації з виготовлення – увага! – за класичним методом, з дегоржажем, ремюажем та іншими ознаками традиційного шампанського.

Припускаю, аналогія з виноградним вином викличе хейт – як з боку вайн-ловерів, так і з боку медових фанів. Тож на свій захист запрошую адвоката такої ваги, з яким моїм сучасникам важко сперечатися – все того ж пана Цісельського, якому довелося боротися з подібними упередженнями. 

Антимедовий хейт: як помилялися експерти

Ось цитата з книги «Медоваріння або мистецтво виробництва напоїв з меду та фруктів», що побачила світ у видавництві «Бджола» в 1906 році в тодішньому Катеринославі (нині – м. Дніпро): «Знаю, що багато мине часу, поки медово-фруктові напої придбають по праву належну їм увагу, і ми ще не скоро зречемося того упередження, що наше – нічого не варте… Але питається, хіба ці напої гірші за дорогі закордонні вина..? Думаю, що ні…» 

Автор наводить приклади, які й сьогодні звучать актуально. На Лемберзькій виставці 1887 року він вперше експонував легкі медові вина. Щоб перевірити об’єктивність судження експертів, поставив поруч дві пляшки угорського вина – під вигаданою назвою. Експерти визнали їх непридатними, бо «дуже різко чується смак меду». Насправді ж це були вина від однієї з найвідоміших фірм. Автор не розкрив секрету, але відповів: «Маю честь заявити, що ви, панове експерти, не знавці вина».

Інший випадок – 1878 рік, Сокаль. Під час курсів із бджільництва та садівництва, організованих пані Шимановською, автор разом із ксьондзом Бажанським запропонували гостям, які мали імідж знавців, скуштувати вина двох типів – виноградні з Угорщини та медові від пана Цісельського. Гості хвалили ті, що на прохання професора представив ксьондз, – бо «в них не чути медового смаку». Але саме вони були медовими. Другі, що одразу піддалися критиці як занадто «медові», – були справжніми угорськими. «З того часу я жодного разу не експонував медово-фруктових вин, оскільки переконався, що упередження навіть справжнім знавцям не дає висловитись «неупереджено»…

Будемо сподіватися, що сучасні українські сомельє та інші фахівці галузі напоїв мають непомірно вищу освіту, значно ширші погляди та софт скіли, – що дасть їм змогу гідно оцінити той преміальний медовий продукт, який пропонують «Українські медовари». І стати справжніми амбасадорами національного медового бренду – не лише в Україні, а й на міжнародній арені.

Іван Бачурін, Президент Асоціації сомельє України: 

«Мене дуже тішить відродження таких національних напоїв, як питні меди. Я із зацікавленістю спостерігаю за розвитком першого в Україні та одного з флагманських підприємств «Українські медовари», надаю консультації і завжди готовий сприяти відродженню українських медових напоїв: ситних медів – медівки, сікери, медаків тощо. Сьогодні більшість асортименту медівок – це напівсухі чи напівсолодкі напої. Мені довелося дегустувати кілька їх зразків – згадаю «Білуніч» та «Сльози бурштину», то я б сказав, що вони створюються в галицькій традиції. З точки зору пейрінгу, – до них страви з української кухні треба добирати, добре поміркувавши. Адже наша кухня, в основному, буде для цих напоїв досить жирна, важкувата. До неї більш гармонійні наливки, деякі медаки. А ось поєднати страви азійської кухні з тандемом із медівками – блискуча ідея. До більшості пасуватиме солодкуватий смак цих напоїв. І така стратегія насправді може сприяти просуванню українських медових брендів на величезні ринки. Що стосується медаків, то тут теж потрібен диференційований підхід – залежно від смаків. Куштуючи «Еліксир» та «Гіркоту медову» – можна сказати, що це класичні діжестіви. Інші медаки, я впевнений, можна з успіхом застосовувати в коктейлях. Моє переконання: у питних медів України – великий потенціал».

Мед наш!

Пан Роман Войтків ділиться власним баченням розвитку медових напоїв: «Коли ми патентували назви і зафіксували за «Гільдією медоварів» найменування «Медак», то на «Медівку» отримали відмову, якій я був безмежно радий. Як виявилося, найменування «Медівка», згідно з українським законодавством, не підлягає патентуванню окремою особою – воно належить народу України. Таким чином, один національний бренд – «Медівка» – вже можуть використовувати усі українські медовари. Тож маленькими кроками ідемо до мети мого життя – повернути Україні національний медовий бренд, який був колись втрачений і який приносив нашій країні славу медової столиці».

Мета амбітна – але цілком реалістична. Втім, будь-який вихід українських медових брендів на міжнародну арену порушить питання найменування. Попереду – ряд консультацій із фахівцями з юриспруденції та міжнародного права. Більшість відкритих джерел повідомляє, що Польща патентувала назву «Мед питний» (Miód pitny) через європейську систему географічних зазначень – як Gwarantowana Tradycyjna Specjalność. Варто вивчити це питання, щоб зрозуміти, чи має Україна відмовлятися від цієї назви, виходячи на міжнародні ринки. Адже, як свідчить «Старослов’янсько-український словник» (Л. Белей, О. Белей), що подає значення слова «мед» у двох варіантах – бджолиний та напій, – наші пращури саме так, одним словом, називали цей національний трунок.

Що сьогодні не менш актуально – внести медові напої (питний мед, медівка та медак) до охоронного списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Медові напої України – як традиційний продукт з унікальними рецептурами та інгредієнтами, з найдавнішою в Європі історією – мають на це повне право. І це логічний крок – стати одним із національних брендів серед близько 500 зареєстрованих гастрономічних традицій: від середземноморської дієти до французького багета.

Насправді до списку культурної спадщини ЮНЕСКО входять національні традиції країн – причому не лише матеріальні, а й географічні, природні та історичні. Наприклад: індійська йога, аргентинське танго чи соколине полювання Угорщини. На сьогодні у списку – 1223 об’єкти. Лише з 2001 року до списку почав вносити кулінарні пам’ятки.

Перелічимо кілька найменувань з цієї алеї слави:
• «Грузинське амфорне вино квеврі» (2013)
• «Вірменський лаваш» (2016)
• «Бельгійське пиво» (2016)
• «Неаполітанська піца» (2017)
• «Монгольський кумис айраг» (2019)
• «Північноафриканський кускус» (2020)
• «Французький багет» (2022)

Згадаємо також сербську (а насправді загальнобалканську) ракію-сливовицю, що увійшла до списку ЮНЕСКО разом із традиційним комплексом: технологією, звичаями, народними промислами. І цей приклад, мабуть, найадекватніший зразок для українських медоварів.

• Цікавий приклад – Австрія, що у 2019 році внесла до списку купажні вина Wiener Gemischter Satz DAC. Це один із небагатьох у світі напоїв, який можна виробляти лише купажуванням вина матеріалу з трьох сортів винограду.

• Ну, і одне зі свіжих поповнень списку – «Український борщ», який, з огляду на війну, пройшов прискорену процедуру.

Сьогодні «Українські медовари», за інформаційної підтримки медіагрупи Drinks+, ініціюють подання заявки, за аналогічною прискореною процедурою, до Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. І це на часі – бо у 2024 році Україна вперше посіла місце в комітеті і збереже його протягом чотирьох років. Мета – внести до списку питні меди (медівки, медаки тощо), які є історичним надбанням України і елементом нашої культурної ідентичності.

Так чи інакше, українські медовари – в усій своїй спільноті – сьогодні мають історичний шанс змити негативний бекґраунд, нашарований радянськими часами. Вивести медові напої з минулого – спираючись на актуальні технологічні розробки та підтримку суспільства – і створити той самий здоровий національний бренд, про який мріє очільник «Українських медоварів», і яким буде пишатися вся країна.

Дмитро Сенишин, лікар-невропатолог, почесний апітерапевт України: 

«Наше суспільство входить у відповідальний період: у 2025–2026 роках, за висновками медиків, 10,5 млн людей матимуть діагнози, пов’язані з психо-емоційними розладами. Ведеться пошук препаратів та методів, як лікувати таке масове ураження населення країни. Офіційна фармація може взяти на себе лише 2–5% випадків. У 95% – ведуться пошуки. І ось тут можуть стати в нагоді медові напої – бо мають відношення до здорового тіла та здорового духу. Первинна їхня дія полягає в тому, що напій піднімає настрій, вирівнює психічний, емоційний стан. Другий рівень дії – сам мед містить велику кількість лізоциму. А віруси нам загрожують саме через недостатність лізоциму в слині людини. Отже, медові продукти попереджують вірусні та бактеріальні захворювання. Крім того, медові напої, проходячи стравоходом, знімають запалення, вирівнюють кислотність шлунка. Основна дія – вони містять 50% природної глюкози (альфа-бета), що дозволяє лікувати медом та його продуктами навіть не виліковний дисбактеріоз – який є свого роду пандемією нашого часу. Я впевнений – медові напої мають велике майбутнє».

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

У медових напоїв України – не просто славетне минуле, а цілий пласт забутих традицій, що формували культуру пиття протягом століть. І навіть попри війну, економічні виклики та кардинальні зміни споживчих звичок, ця галузь демонструє гідне, переконливе сьогодення. Що ж далі? Які горизонти відкриваються перед українськими медовими напоями та їхніми виробниками? Щоб відповісти на це питання, […]

Запрошуємо у яскраву мандрівку на південь Франції – до неймовірного теруару Окситанії, де між блакиттю моря та фіолетовими лавандовими полями сяють смарагдові виноградники! Батьківщина легендарних поетів-трубадурів – символу романтичної Франції – Окситанія простяглася між Атлантичним океаном і Середземним морем. Саме тут, між двома водними акваторіями, визріває виноград, що дарує енергію південного сонця винам GRAND SUD. Відповідно слоган виноробні – Close to the sun, або «Поруч із сонцем».

Щедре сонце, що живить місцеві лози, надає винограду сяйва, яке вибухає смаком і характером. Завдяки спекотному, сухому літу та м’якій осені виноградники мають ідеальний клімат, що дозволяє ягодам досягти повної стиглості, зберігаючи при цьому освіжаючу кислотність. Це тонке поєднання тепла та свіжості відображається у винах GRAND SUD, надаючи їм виняткової ароматичної складності. Від насичених червоних вин з ароматами чорних фруктів і спецій до яскравих білих з квітковими та фруктовими нотками – кожен келих транслює власну сонячну історію.

Історія бренду

Створений у 1999 році, Grand Sud – це інноваційний винний бренд, наповнений сонцем в усіх сенсах. Завдяки лагідному морському бризу, насиченому ароматами степових трав і лаванди містралю, тут вирощують здорові лози, які дарують яскраві та виразні Chardonnay, Merlot Rosé, Merlot і Cabernet Franc. З перших кроків на ринку ці вина здобули миттєвий успіх. Сьогодні Grand Sud – одне з найвідоміших французьких вин у світі. Бренд пропонує моносортові вина з наймальовничіших і найбільш сонячних виноградників півдня Франції у новому форматі – літровій пляшці. Мандруючи рівнинами, спускаючись до лазурного узбережжя або відвідуючи напрочуд милі старовинні селища, обов’язково завітайте до місцевих таверн. Замовте страви розкішної кухні півдня Франції – ідеальним доповненням до них стануть вина Grand Sud, наповнені сонцем! Втім, не обов’язково чекати відпустки – якщо ви не в змозі вирушити до сонячного узбережжя Франції, його посланець легко завітає до вас: сучасна логістика бренду, виробленого поруч із сонцем, це дозволяє.

Географія та теруари

Присутні на полицях у 85 країнах – від Канади до Німеччини, Китаю та всієї Франції – вина Grand Sud щороку отримують високу оцінку за свою якість. Свіжі та фруктові, вони завжди вирізняються міцною структурою.
Гордість бренду – визначення найкращих сортів і теруарів. Вина створює талановитий тандем виноробів – Томі Барбета і Вінсента Йозе. Їх веде пристрасть: вони є хранителями смакових профілів, визначених для кожного сорту GRAND SUD. Перш, ніж взятися за той чи інший реліз, винороби ретельно працюють на виноградниках, визначаючи ділянки, де виноград найкраще дозріває. Завдяки довгостроковому партнерському підходу вина GRAND SUD виготовляються виключно з найкращого винограду, вирощеного та грамотно вініфікованого партнерами компанії.

GRAND SUD – це моносортові вина з двох південних регіонів:

Le Pays d’Oc – узбережжя Середземного моря, що охоплює департаменти Східні Піренеї, Од, Еро та Гар. Залиті сонцем виноградники дають ароматні та надзвичайно насичені вина. Тут вирощують лози Merlot, Grenache, Syrah і Cabernet Sauvignon.

Gascony – батьківщина д’Артаньяна, регіон між Атлантичним океаном і Піренеями, з ідеальним кліматом для ароматного винограду. Тут обирають найкращі білі сорти: Sauvignon Blanc і Chardonnay та створюють вина з тим самим яскравим темпераментом, як у славного мушкетера.

Сталий розвиток і технології

Сьогодні Grand Sud входить до групи Grands Chais de France. Згідно з принципами цієї глобальної корпорації, кожен виноградар – насамперед шанований партнер. Grands Chais de France були одними з перших, хто уклав партнерські угоди з кооперативними виноробнями ще у 1980-х роках. Наразі всі вони поділяють цінності сталого розвитку. Група має тісні зв’язки з близько двадцятьма винними кооперативами, надаючи їм рекомендації щодо виробництва, адаптованого до ринку. Така синергія дозволяє Grand Sud залишатися глобальним брендом із локальним корінням.

Маркетинг і формати

Вина Grand Sud орієнтовані на міленіалів – вони моносортові, з великою, помітною етикеткою, де акцент зроблено на назві сорту винограду. Це чіткий, простий і зрозумілий сигнал споживачеві – до яких страв або подій обрати вино. Бренд універсальний за каналами продажу – підходить як для супермаркетів, так і для HoReCa. Grand Sud спеціально створений для сонячних подій: подорожей, сімейних свят, дружніх вечірок. Його дружність проявляється не лише у приємних смаках і чарівних ароматах, а й у зручності пакування. Асортимент включає:

• Літрову пляшку – харизматичний формат для великої компанії. GRAND SUD в цьому сегменті – бренд №1 у Франції, Німеччині, Канаді.
• Bag-in-box (3 л та 5 л) – зручні для пікніків.
• Мініформати – пляшки 187 мл та навіть індивідуальний пакетик Isipack 25 cl – ідеальні для подорожей. Чи варто дивуватися, що GRAND SUD – один із найулюбленіших брендів авіакомпаній світу.

Деякі пляшки виробляються з матеріалу, що в 10 разів легший за скло. І це невипадково – компанія дотримується принципів екологічності та сталого виробництва.

З 2024 року GRAND SUD пропонує також безалкогольні вина, вироблені за новітньою технологією деалкоголізації. Спочатку з якісного вина видаляється ароматна фракція, потім відбувається деалкоголізація, після чого завдяки інноваційним робочим процесам аромат повертається – і вино знову наповнюється сонячною енергією та місцевими ароматами.

Лінійка безалкогольних вин на сьогодні включає три види: Chardonnay, Merlot Rosé, Merlot.

GRAND SUD в Україні

В Україні бренд Grand Sud має сильну дистрибуцію у всіх каналах продажу завдяки потужним партнерським угодам глобальної материнської компанії – групи GCF. Наприкінці вересня 2025 р. вина GRAND SUD з успіхом були представлені на виставці-дегустації GCF Private Days, що тривала три дні в Києві та була організована представництвом GCF в Україні.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Запрошуємо у яскраву мандрівку на південь Франції – до неймовірного теруару Окситанії, де між блакиттю моря та фіолетовими лавандовими полями сяють смарагдові виноградники! Батьківщина легендарних поетів-трубадурів – символу романтичної Франції – Окситанія простяглася між Атлантичним океаном і Середземним морем. Саме тут, між двома водними акваторіями, визріває виноград, що дарує енергію південного сонця винам GRAND SUD. […]

Це інтерв’ю спочатку планувалося провести електронною поштою майже два місяці тому. Втім, доктор Рікардо Ф. Нуньєс наполіг на особистій розмові з Drinks+. Адже в нинішні часи думки підприємців мають значно більший резонанс, ніж до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. «Люди не повинні мати жодних сумнівів щодо того, як бізнес-лідери бачать майбутнє світової економіки, зокрема українського виноробства. Ось чому, – пояснив свою позицію пан Нуньєс, – краще проговорити такі речі особисто. Це єдиний спосіб передати щирі думки без домислів». Викликом стало знайти час на повноцінну розмову у його українському графіку – хоча, як він сам зізнається, відвідує нашу країну частіше, ніж можна було б припустити. Доктор Нуньєс під час цієї розмови був, як завжди, – прямолінійний, вдумливий, дидактичний і часом безкомпромісно відвертий – особливо коли йшлося про тих, «хто сьогодні завдає великої шкоди виноробній галузі країни».

Ви маєте один з найгрунтовніших досвідів серед усіх знайомих нам візіонерів щодо розвитку виноробства, адже не лише володієте виноробнями в таких країнах, як Аргентина, Іспанія, Італія, США та Україна, але й інвестували в роздрібну мережу, дистрибуцію та виноградники. Крім того, берете участь у провідних фахових конференціях світу – як от організованих OIV – та міжнародних конкурсах вищого рівня. У 2025 році ви отримали Почесну нагороду OIV, і, як ми від вас чули, багато хто з науковців вважає, що саме вам належить очолити нову глобальну організацію, яка об’єднає приватні асоціації виноградарів і виробників алкогольних напоїв. Ви також, без сумніву, є однією з ключових фігур винної індустрії України. Це дає широку й особисту перспективу щодо глобального ринку. Перше запитання, що виникає: як встигаєте за всіма процесами?

Рікардо Ф. Нуньєс: Ви надзвичайно щедрі, приписуючи мені стільки здібностей. Проте, коли я спілкуюся з професорами різних університетів або науковцями з OIV, відчуваю певне розчарування: мені хотілося б описувати економічні та фінансові явища світу чисельно – через причину й наслідок – або пояснювати з фізико-хімічною точністю причини опустелювання земель. Натомість лише бачу явище, і досвід підказує: коли відбувається «це», далі слідує «те». Але я хотів би вміти викладати це мовою цифр.

На жаль, у моїй юності навчання означало стати юристом, лікарем або інженером. Я обрав перше, хоча це тривало недовго, бо моїм справжнім покликанням був бізнес. Саме тому здається, що я займаюся багатьма речами, але повірте – у вині я знайшов сенс життя, і відчуваю, що роблю те, для чого створений.

Можете з висоти свого досвіду спрогнозувати, наскільки критичним є нинішній спад виробництва та споживання, як довго регрес триватиме?

Ми переживаємо глибоку кризу, яка, на мою думку, досягне дна між 2026 і 2027 роками. Деякі причини зародилися понад 35 років тому, інші – під час фінансових криз XXI століття, частина закріпилася в період пандемії, а деякі пов’язані з еволюцією людства.

У 2024 році площа виноградників і рівень споживання у світі були, як у 1960-му, – і це відкат на понад 60 років. Це сталося не лише через зміну клімату чи «війну проти вина», яку розгорнула Всесвітня організація охорони здоров’я. Пів століття тому народилося останнє покоління, яке сприймало входження у світ вина як соціальний і культурний символ прогресу. Сьогодні нові покоління починають із пива або міцніших напоїв – вони дешевші. Ті, хто прагне коктейлів, обирають RTD (Ready-To-Drink) або бюджетні мікси на кшталт Aperol Spritz. А ті, хто надає перевагу напоям, що пахнуть алкоголем (хоча не обов’язково мають його в складі), вже мають безліч варіантів.

Водночас п’ятдесят років тому з’явилося покоління – як виробників, так і споживачів, – яке заклало основи сучасного виноградарства. Його нині змінює інше покоління, що вимагає революції. Багато молодих споживачів виросли, спостерігаючи дві-три економічні кризи, що зачепили їхніх батьків, пережили пандемію, що змінила споживчі звички, і стали мішенню масованих кампаній глобальних пивних корпорацій, які вклали мільйони у «тиху війну» проти вина.

Це поєднання факторів створило «ідеальний шторм», що спричинив спад споживання вина. Спад, який припиниться, щойно стабілізується ситуація у США (а ознаки цього вже є – до 2026 року), активізуються азійські ринки, і серед виробників та споживачів утвердиться усвідомлення: люди хочуть пити кращі вина, особливо червоні – якісніші, свіжіші, менш дубові, з фруктовим ароматом і тривалим післясмаком. Я не вірю, що частка червоного вина впаде нижче нинішніх 40% (у 2024 р. – 43,7%). Білі, органічні вина та безалкогольні продовжать зростати. Хоча останні залежатимуть від того, чи зможуть виробники зберегти смак після деалкоголізації. Тож білі вина (як тихі, так і ігристі) зростуть, рожеві утримають близько 10% світового споживання, і їхня частка відповідатиме тривалості літнього сезону. Усе це підтримується новими моделями дистрибуції, особливо невпинним зростанням онлайн-продажів.

Отже, вважаєте, що зміна клімату та спад попиту – неголовні причини кризи?

Я сказав би, що саме поєднання криз спричинило падіння попиту, але ці кризи зрештою минуть, і попит відновиться. Зміна клімату сама по собі не визначає попит – це економічний виклик, і він циклічний, процес, що розвивається вже багато років. Кліматичні зміни ускладнюють виноградарство, але не знищують його. Вони змушують нас змінювати географію та сорти. Візьмімо Швецію – країну з родючими ґрунтами, де сорт Solaris набув великої популярності завдяки стійкості до холодного клімату. Або китайську провінцію Нінся, де завдяки мікроклімату, створеному гірським хребтом Хелань, міжнародні сорти, такі як Мерло та Каберне Совіньйон, більше не потребують закопування в землю, щоб пережити зиму. Vitis vinifera страждає і адаптується – і чим більше вона страждає, тим кращий виноград дає. Це, частково, і є шляхом виходу з кризи споживання: нові вина поряд із традиційними, але вищої якості та з кращою дистрибуцією.

Ми повинні запропонувати справжні інновації й відійти від важких, міцних вин, створених для зберігання десятиліттями. Людство рухається до більш стриманого майбутнього – багатство, знищене за два роки локдаунів і в наступні роки, ніколи повністю не відновиться, і, що гірше, воно зосередилося в руках меншості. Наука комунікації та штучного інтелекту також належить цим самим небагатьом, які щодня вказують нам, що робити – і цілком можливо, що саме ці «концентратори» вплинуть на те, яким буде вино майбутнього. Людство виснажене, і багато хто сприймає технологічні інструменти, що думають і діють за нас, як «диво-помічників» у житті. Я ж бачу у них форму «асистованого самогубства творчості».

На виноградниках планети переважають червоні сорти винограду. Чому вважаєте, що попит на білі вина зростатиме?

Тому що вже формується глобальна тенденція. Виноградники Австралії на 80% складаються з білих сортів, і ПАР також демонструє пріоритет до білих. Американський континент загалом сильно відстає, як і Азія – обидва регіони мають менше 30% білих сортів. Але в багатьох країнах частка білих вже перевищує 60%. Тому потрібно якнайшвидше досягти балансу кольорів, щоб створити стабільну основу і знову запустити зростання. Слід пам’ятати: червоне вино більш звикле до людського втручання, і якщо винороби зможуть зробити його свіжішим, менш структурованим, більш фруктовим і життєрадісним, споживання, можливо, ще трохи знизиться (ймовірно, до 2026 року), але потім відновиться – коли споживачі усвідомлять, що старе добре вино повернулося, тепер краще пристосоване до їхніх бажань.

Чи бачите шляхи подолання криз на власних виноробнях? Як мотивуєте споживачів обирати саме ваші вина?

Компанія Vinos de La Luz вчасно розпізнає тенденцію. Ми маємо виноробню в Ріас Байшас, Галісія, Іспанія, де майже виключно виробляємо Альбаріньйо, а також Годельйо – обидва білі. В Сігаліс, Вальядолід, відомому як «столиця кларету», ми створюємо кілька ліній рожевих вин і біле вино з Garnacha Gris. В Італії виробляємо лише червоне Санджовезе і в невеликих обсягах. В Україні та Америці домінують червоні вина, хоча вже переорієнтовуємо частину Долини Уко на Шардоне та Семільйон. В Україні наразі стикаємося з обмеженнями щодо білих сортів Тельті Курук і Сухолиманський, оскільки виробництво поки не встигає за попитом. Проте через чотири-п’ять років потроїмо обсяги, і віримо, що Тельті Курук стане зіркою серед українських білих вин. У пропорційному вимірі Vinos de La Luz продовжує слідувати актуальним ринковим тенденціям: високоякісні червоні вина – Мальбек, Сіра, Темпранільйо, Санджовезе та Одеський Чорний, але в легшому, свіжішому стилі. Вони принесли нам нагороди та стабільні продажі. Але робимо ставку на білі та рожеві, що розширюють свою частку на ринку.

Ви згодні, що зниження попиту на вина відбувається через різницю в культурі споживання на віковій дистанції між бебі-бумерами та зумерами? І чи дійсно покоління Z має таку рушійну силу в негативних процесах на ринку вина?

Між тимі, хто народився після Другої світової війни, і поколінням 1970-х років відбулися значні соціально-економічні зміни, які суттєво сприяли розвитку винної індустрії. Формування потужного середнього класу, – а згодом і його верхнього сегменту – стало рушієм розвитку світових ринків, і не лише винного. Вино перетворилося на символ прогресу та стилю життя. Найзаможніші споживачі також відіграли ключову роль, задаючи тренди, які зробили «дороге» синонімом «бажаного», і це сприйняття поширилося на всю споживчу індустрію.

Але тепер бебі-бумери сягають шестидесяти, а зумери виходять на перший план із реактивним ставленням до минулого – і вино є його частиною. Водночас білі вина підтримуються жінками, що сьогодні визначає споживчі тренди; і це гарантує їхню сталість. Одне можна сказати напевно: покоління Z вважає, що прийшов час змінити все. У західному світі загальне споживання скоротиться, навіть рівень народжуваності знизиться, що створить дисбаланс порівняно з іншими генераціями.

Європа рухається до статусу регіону, що старіє, з негативним приростом населення. І тут велика загадка: якщо потреби Європи будуть задоволені шляхом стимулювання місцевої народжуваності, то споживання вина матиме коливання, але загалом позитивну динаміку. Якщо ж основним демографічним рушієм залишиться імміграція, особливо культурі з іншими релігійними традиціями, як-от мусульманськими, – то споживання вина знижуватиметься пропорційно до зростання цієї частини населення. Це цивілізаційна трансформація: європейські країни зіткнуться з викликом – як зберегти економіку, інтегруючи населення з переконаннями, які часто забороняють алкоголь. У цьому контексті майбутнє споживання вина стає лише одним із багатьох змін на тлі значно ширших культурних зрушень.

Чи маєте статистику, які відмінності між споживанням різних вікових категорій в Україні? Можливо, просто за власними спостереженнями змогли б оцінити, чим відрізняється нинішня молодь України в споживанні вина? Адже зараз ці молоді люди опинилися в особливих умовах.

Я не маю такої статистики по Україні, хоч вона мені справді потрібна. Але причина очевидна: сьогодні Україна зосереджена на захисті держави, свободи та людей. Математика, статистика й моделі ймовірності зараз використовуються для перехоплення дронів. Це – пріоритет. Вино може зачекати. Втім, Міжнародний дослідницький центр Vinos de La Luz проведе польове опитування в першій половині 2026 року у чотирьох українських містах із стабільним рівнем споживання вина. Ми поставимо лише п’ять запитань, – але цього буде достатньо, щоб отримати перше уявлення про те, як молодь сприймає та споживає вино. Результати будуть передані Одеському університету як база для подальших статистичних досліджень.

Наразі Україна зосереджена на тому, як перемогти у війні. Ті дані, що маємо про повсякденне життя, походять із прямих спостережень – і вони правдиві. В Україні активно розвивається рух малих і середніх виробників, які досягли вражаючої якості за короткий час. Раніше я був імпортером власних вин на ринку, що лише відкривався для іноземної продукції – і загалом за надзвичайно високими цінами. Згодом, коли я почав частіше виступати як суддя на національних винних конкурсах, побачив, як малі виробники здобувають визнання. За цим прийшли міжнародні виставки, де вже були присутні українські виробники – зі стабільно якісними винами, відкритими до оцінки… А потім – жорстоке вторгнення Росії. Виробники відповіли на три явища: різке зростання вартості імпорту, захист національного виробництва та потужну глобальну хвилю солідарності з Україною. Винороби зрозуміли, що це їхній шанс позиціонувати якісне українське вино на внутрішньому ринку – і вони це зробили. Водночас вивели його за кордон, представляючи силу, що поєднує любов до вина і до Батьківщини. Я був свідком усього цього процесу – і це було надзвичайно. Сьогодні внутрішній ринок пропонує широкий вибір вин, і молодь приймає їх з ентузіазмом. Справжнє випробування для українського вина настане після перемоги, коли ті, хто був у вимушеній еміграції, повернуться і очікуватимуть того ж рівня якості, який вони бачили за кордоном. Це буде випробування вогнем, але я впевнений, що ми його пройдемо.

Ви – мабуть, єдиний зарубіжний інвестор виноробної галузі, який наважився вкладатися під час війни, ще й в виноградники та будівництво виноробні дочірньої компанії Big Wines. Що саме вас привабило як бізнесмена, якщо відкинути емоції, емпатію та романтику?

Є речі, які неможливо відкинути. Любов і інстинкт захисту тих, кого любиш, – це частина життя. Ми могли б залишитися в комфорті домівок в Іспанії чи Італії, але то вже були б не ми. І ми вирішили виробляти українське вино та водночас боротися з вторгненням – це рішення прийшло одразу після масованої атаки. Ми вже імпортували свої вина в Україну; я мав дім у Конча-Заспі, майбутній виноробний проєкт і придбану землю на Одещині, в Бессарабії та Шабо. Тож ми стали однією спільнотою з тими, хто хотів довести, що українське вино – це частина національного суверенітету. І ми почали.

Так, пам’ятаю, що старт українського проєкту був яскравим – то була колекція BigWinesBigArt, випущена у колаборації зі славетним на весь світ українським художником Іваном Марчуком. Це також була додаткова інвестиція, і чимала?

Розумієте, бренд BigWines мав одразу запам’ятатися, увійти в історію. І творчий союз видатного живопису з мистецтвом вина – найкращий шлях. Звичайно, то були значні інвестиції – але вони були необхідні, щоб об’єднати талант Івана Марчука з вином, гідним його імені. Отже, ми таке вино створили, розлили перший урожай Одеського Чорного 2022 року і оформили права на етикетку, натхненну генієм Івана Марчука. Це був початок історії успіху, пов’язаної з теперішнім і майбутнім України. Споживачі це зрозуміли й щиро прийняли ці вина, як ще один прапор спротиву.

Потім ми додали Тельті Курук, Сухолиманський, Піно Нуар та інші сорти тієї ж якості й естетики. Але дозвольте уточнити: я зробив це не сам. Мій досвід, звісно, відіграв роль, але справжньою рушійною силою стала Наталія Бурлаченко, серце й душа BigWines LLC. Вона надзвичайна, справжня українка, яка бореться і тут, і за кордоном, щоб довести існування й винятковість українського вина. Мабуть, не помилюся, стверджуючи, що на даний момент Наталія є найвідомішою в світі жінкою, яка випускає вино в Україні.

Чому ви не обрали відносно спокійне Закарпаття для реалізації винного проєкту під час війни? В одному з ваших попередніх інтерв’ю для Drinks+ розповідали про свою поїздку туди і з переконанням заявили: «Я маю повернутися!».

Це було до війни. Як я міг обрати спокій Закарпаття, коли молоді колеги борються під обстрілами на півдні? Виробляти вино в Україні сьогодні – це подвійна пристрасть: до вина і до свободи. Та я обов’язково повернуся до Закарпаття, бо це чудове місце для створення вин високої якості. Але спершу маємо виграти цю війну.

Як просувається будівництво виноробні поблизу Києва – там також буде один із виноградників? Чи могли б поділитися деталями щодо планів з енотуризму? Звісно, постійні обстріли – серйозна перешкода, але, можливо, вже є щось, що можна розкрити?

Ми будуємо головну виноробню всього за 14 км від центру Києва, уздовж мальовничого маршрута. Вона матиме найсучасніше обладнання, а довкруги – виноградники, адже це також буде Центр вина і дозвілля. Вже є земля, завершений дизайн і готові плани, обране обладнання. До кінця року фіналізуємо кошториси на будівництво. Дизайн – мінімалістичний і український. Це буде виноробня вищого рівня – оаза задоволення для всіх, хто любить вино.

Майже рік тому ви придбали популярний український бренд 46 Parallel. Як ви оцінили його розвиток за цей (хоч і короткий) період? Чи правильно припустити, що акцент буде зроблено на категорії ігристих вин?

Цей проєкт яскраво демонструє рішучість Наталії. Я зрозумів, що бренд зникає з кількох причин, і звернувся до його власників, які живуть за кордоном. Це мало стати сюрпризом – і додатковим навантаженням – для Наталії, бо я вірив (і досі вірю), що Україні потрібен преміальний, естетично оформлений бренд, який би представляв її у світі як винну країну з унікальним обличчям. Коли все було підготовлено, я сказав їй, що купуємо компанію, – а вона відповіла «ні». Тож я все скасував. Але через рік, одного дня вона сказала: «Давай купимо 46 Parallel – я готова розвивати цей бренд». І ми це зробили. Сьогодні 46 Parallel має структуру, яку підтримує Vinos de La Luz, а очолює її Наталія – яка стала знаковою фігурою українського виноробства як в Україні, так і за її межами. Бренд розширив асортимент, зберіг якість і естетику, досягнув чудових продажів на ринках, де раніше не був представлений. Завдяки своїй якості 46 Parallel готова відповідати на майбутні виклики винного ринку – це преміум сегмент із винятковим співвідношенням ціни та якості.

Українська компанія BigWines, що входить до міжнародної групи Vinos de La Luz і керується Наталією Бурлаченко, швидко здобула визнання в Україні, незважаючи на війну. Одним із її успіхів стало вино з українського флагманського сорту винограду – Одеський Чорний, кілька врожаїв якого отримали золоті медалі на міжнародних конкурсах. У винній спільноті Наталію часто називають амбасадоркою Одеського Чорного – як за презентацію високоякісних вин на конкурсах, так і за власні виступи на міжнародних платформах. На вашу думку, як змінюється імідж Одеського Чорного в Україні та за кордоном? Які унікальні характеристики приваблюють вас? І який український білий сорт, на вашу думку, міг би стати ідеальним доповненням до нього?

Одеський Чорний вже був присутній на ринку, його виробляли деякі з найшанованіших піонерів сучасного українського виноробства. Але ідея зробити його «флагманським» сортом країни, пов’язати з естетикою свободи, втіленою генієм Іваном Марчуком, і вперше представити на міжнародних конкурсах – це був блискучий хід Наталії. Вона змогла це реалізувати, бо саме працювала над поверненням України до Міжнародної організації виноградарства та виноробства (OIV), де сьогодні є уособленням українського виноробства. Коли вино з’явилося на внутрішньому ринку, воно вже мало 10 міжнародних золотих медалей, здобутих за рік. Його також виставляли на аукціонах під час великих заходів на підтримку Збройних Сил України. Це сорт має кілька важливих переваг: він створений знаменитим Інститутом Таїрова – українським науковим центром, відомим у світі – і має виняткову назву, адже коли кажете «Одеський Чорний», не потрібно пояснювати, звідки він. Одеський Чорний і Україна – це синоніми. На моє переконання, Одеський Чорний йтиме поруч із Тельті Курук – побратими різних кольорів, обидва – виняткові сорти, що дають надзвичайні вина.

Кілька років тому в одному з інтерв’ю нашому журналу ви розповідали, як колись стояли серед гір Китаю і оглядали рівнину внизу. І розмірковували – чи не інвестувати в цю, досить складну з багатьох аспектів, землю. У 2025 році ви двічі відвідали Китай. Чи є це ознакою, що продовжуєте про те думати? Що вас приваблює? Спостерігаючи за вашою відвагою як інвестора, наважуся припустити – труднощі?)))

Китай має багато вражаючих характеристик, окрім своїх 1,4 мільярда мешканців. За останні 15 років мене найбільше вразив його стратегічний розвиток інформаційної, автомобільної та винної індустрій. Коли я вперше відвідав Китай 30 років тому, я сумнівався, чи може одна партійна політична система справді сприяти прогресу. Через 30 років бачу, що країна успішно відокремила ідеологію від економіки. Зараз у Китаї більше університетів у топ-100 світу, ніж у США, технологічний прогрес настільки передовий, що якби його раптово застосували на Заході, він був би неконтрольованим. Промисловість виробляє неперевершені автомобілі за половину звичної ціни, а три провінції, призначені для виноробства, продовжують зростати в якості та обсягах, чітко наслідуючи, а іноді й перевершуючи національні плани. Усе це супроводжується формуванням середнього класу, який споживає без обмежень, бо в Китаї виробляється все, що існує у світі, часто дочірніми компаніями західних брендів. Цілком можливо, що Китай вже найбагатша країна світу. І коли його вина досягнуть бажаної якості, вони заполонять глобальний ринок. Ми повинні розуміти, що там відбувається, якщо хочемо конкурувати в майбутньому.

Vinos de La Luz мислить наперед – про те, яке винo світ питиме через 10–20 років. Якщо ми зможемо навчатися і спостерігати за тим, що роблять китайці, це стане великою перевагою. Так, я двічі був там цього року і незабаром повернуся – зокрема до Нінся, регіону з найбільшим потенціалом для майбутньої винної індустрії.

Згадаю ще одне з ваших інтерв’ю нам – у 2021 році ви передрікали виноробну революцію в Україні. Так і сталося – навіть попри війну. І в тій розмові казали, що бачите: крім необхідності масово підвищити якість, українським виноробам варто подолати дві проблеми – індивідуалізм і брак коштів (наша медіа група, яка однією з перших виводила українське вино на міжнародні обрії, все це пізнала не з чуток). З якістю сьогодні наче все за планом. А як сьогодні з двома останніми проблемами? Що порадите – адже без консолідації Україні складніше виходити на міжнародні ринки, а виноробній галузі – стати генератором валюти для держави (а це дало б зворотній рух – державну допомогу)?

Революція в українському виноробстві триває – вона лише почалася. Україна стане постачальником якісних вин із автохтонних і локально виведених сортів. Сьогодні економічна жертва, яку приносить Україна за для перемоги у війні, величезна. Втрата інтелектуального потенціалу – непоправна. Повернення мільйонів українців, які зараз виїхали, вимагатиме часу і колосальних ресурсів. Але якщо люди справді хочуть жити в Україні, бути українцями, і щоб це слово дорівнювало «нація і свобода», іншого шляху немає. Чим швидше буде відновлено мир, тим швидше розпочнеться «План Маршалла для України» – масштабна програма відбудови, подібна до післявоєнного відновлення Європи. Цей план принесе фінансування, необхідне і для винної галузі. Виробники та виноградарі мають підготуватися, об’єднавшись навколо спільного інтересу – розвитку. Потрібно створити потужну національну асоціацію виноградарів і фермерів, яка також просуватиме освіту та наукові дослідження. В Україні ми, виробники, маємо об’єднатися в асоціації, які будемо спільно підтримувати, але які очолять ті, хто справді живе вином. І маємо позбутися тих, хто бере гроші з виробників, обіцяючи неможливе. Такі люди сьогодні – перешкода для майбутнього галузі.

Наскільки нам відомо, Vinos de La Luz має власні канали дистрибуції на привабливих світових ринках. Можете розповісти про ці механізми?

Vinos de La Luz свого часу ухвалила стратегічне рішення створити або придбати власні дистриб’юторські компанії. Ідея проста: комерційна сила, тобто продажі, повинна йти поруч із портфелем вин із різних країн. Наявність дистрибуційного хабу в кожній ключовій країні дозволяє нам пропонувати всі вина з усіх регіонів для кожного каналу збуту – супермаркетів, HoReCa, винних бутиків і онлайн-магазинів – через один контакт. І це спрацювало саме так, як ми очікували. Аргентина, Іспанія та Україна – яскраві приклади. Кожен ринок має повний асортимент наших вин, що дозволяє досягати значної економії на міжнародних комерційних ресурсах. Big Wines вже експортує до Іспанії, Великої Британії та Італії через іспанський хаб. Поки що обсяги недостатні, щоб задовольнити зростаючий попит, оскільки пріоритет – внутрішній ринок. Але наша концентрована, самостійно керована модель дистрибуції виявилася дуже успішною для Vinos de La Luz.

Не хотіло б видатися банальною, але неможу не спитати: які найближчі плани?

Ті самі, що завжди – багато працювати і шукати рішення, які принесуть користь усій компанії Vinos de La Luz, включно, звісно, з діяльністю в Китаї.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Це інтерв’ю спочатку планувалося провести електронною поштою майже два місяці тому. Втім, доктор Рікардо Ф. Нуньєс наполіг на особистій розмові з Drinks+. Адже в нинішні часи думки підприємців мають значно більший резонанс, ніж до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. «Люди не повинні мати жодних сумнівів щодо того, як бізнес-лідери бачать майбутнє світової економіки, зокрема українського […]

У 2025 році глобальне виробництво вина демонструє поступове відновлення, обсяги зросли на 3% порівняно з надзвичайно слабким 2024 роком, коли світове виноробство впало до найнижчого рівня за 63 роки. Попри зростання, за даними OIV, виробництво досі відстає від п’ятирічного середнього на 7%.

За оцінками OIV, у 2025 році виробництво сягнуло 232 млн гектолітрів, проте це вже третій рік поспіль, коли світові обсяги залишаються нижчими за норму. Головною причиною є кліматичні аномалії, що продовжують впливати на виноградники в різних регіонах.

У 2024 році світове виноробство скоротилося до мінімуму за понад шість десятиліть через заморозки, посуху та сильні дощі, які завдали шкоди врожаю на кількох континентах. Річне падіння становило 2% від вже й так низького рівня 2023 року та 14% порівняно з середніми показниками за десятиріччя.

Екстремальна погода впливає і цього року. У Франції врожай виявився найменшим з 1957 року, а в Іспанії виробництво впало до найнижчого рівня за 30 років. У Ріохі поганий урожай спричинили град, грибкове захворювання мілдью та спека, а в Кастилії-Ла-Манчі обсяги скоротилися на 30% через сильну спеку.

Але, попри складнощі, деякі країни демонструють зростання. Так Італія наростила виробництво на 8% завдяки сприятливим погодним умовам і грамотному управлінню виноградниками, у цьому році обсяги повернулися до п’ятирічного середнього. А у США, четвертому за величиною виробник у світі, очікують випустити 21,7 млн гектолітрів – і це на 3% більше, ніж у 2024 році, але все ще на 9% менше за середній показник і значно нижче історичних максимумів.

«Якщо подивитися на причини низького виробництва за останні три роки, головним фактором була нестабільна погода в обох півкулях», – каже генеральний директор OIV Джон Баркер (John Barker).

У країнах Південної півкулі виробництво вина зросло на 7% після трьох років падіння, завдяки відновленню врожаїв у Південній Африці, Австралії, Новій Зеландії та Бразилії, що частково компенсувало зниження в Чилі. Проте обсяги все ще залишаються приблизно на 5% нижчими за середній рівень.

Попри виклики, обмежене виробництво має і позитивний бік – на макрорівні воно допомагає збалансувати пропозицію та попит. OIV відзначає, що низьке виробництво допомагає балансувати запаси вина, особливо на тлі слабкого попиту на зрілих ринках, падіння споживання в Китаї та нестабільної ситуації у світовій торгівлі.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Джерело: thedrinksbusiness.com
Фото: thetwirlingtraveler.nl, 10best.usatoday.com

У 2025 році глобальне виробництво вина демонструє поступове відновлення, обсяги зросли на 3% порівняно з надзвичайно слабким 2024 роком, коли світове виноробство впало до найнижчого рівня за 63 роки. Попри зростання, за даними OIV, виробництво досі відстає від п’ятирічного середнього на 7%. За оцінками OIV, у 2025 році виробництво сягнуло 232 млн гектолітрів, проте це […]

Aмериканські стейки – еталон смаку та якості. Їхня неперевершена ніжність, соковитість і витончена мармуровість є результатом дбайливої зернової відгодівлі та високих стандартів виробництва, які контролює Міністерство сільського господарства США (USDA). Сьогодні ми маємо можливість приготувати вдома бездоганне м’ясо – витримані стейки – завдяки партнерству Федерації експорту м’яса США (USMEF) із мережею супермаркетів «Сільпо».

Кулінарна класика з США – бездоганність витриманих стейків

Смак і ніжність – два стовпи, що визначають якість преміального м’яса. Витримані стейки американської яловичини – це гармонія смаку та досконалості: ідеальна мармуровість, глибокий аромат і ніжна текстура створюють неповторне відчуття гастрономічної насолоди. USMEF активно популяризує цей справжній делікатес для гурманів, проводячи кулінарні майстер-класи, дегустації та інші освітні заходи, щоб показати унікальні смакові якості м’яса. 

Розберемося, що таке американський мармуровий стейк? Пояснюємо: це коли неймовірна мармуровість поєднується з яскравим смаком м’яса, властивим лише американській системі відгодівлі худоби. Коли тварин з ідеальною генетикою, що бере початок від легендарних м’ясних порід, вирощують в умовах ретельного догляду, якою славляться американці. Сьогодні американські мармурові стейки – найпопулярніше м’ясо як в США, так і по всьому світу. Це сталося завдяки діяльності USMEF, яку було засновано у 1976 році саме для розвитку нових ринків американського червоного м’яса, зокрема високоякісної мармурової яловичини, та популяризації її на світовій арені.

Сьогодні виробники США пропонують гурманам світу широкий асортимент преміальних відрубів з різним рівнем мармуровості: від Kobe-style та Prime до Select і No Roll. Отже, завдяки багаторічним зусиллям USMEF з поширення знань про американське м’ясо серед українських шеф-кухарів, зусиллям, що не припинилися навіть під час війни, сьогодні найкращі смаки американської кулінарної традиції продовжують пропонуватися в Україні. Більше того, навіть преміальний американський мармуровий стейк доступний українським споживачам – завдяки колаборації USMEF з мережею «Сільпо».

Філософія якості індустрії виробництва яловичини у США

Індустрія виробництва яловичини об’єднує виробників, які беруть участь у програмі «Забезпечення якості яловичини» (BQA), що передбачає не лише гуманне поводження з тваринами та відповідальне використання природних ресурсів, а й ретельний контроль за рівнем мармуровості м’яса, що забезпечує преміальну якість.

Вирощування телят проходить кілька етапів, кожен з яких має ключове значення для формування смакових якостей м’яса. Перші 4–6 місяців молодняк перебуває поруч із коровами, отримуючи молоко, після чого до 12–13 місяців їх утримують на відкритих пасовищах. Завершальний етап відгодівлі відбувається на спеціально обладнаних майданчиках, де протягом 100–150 днів тварини отримують збалансований зерновий раціон, переважно з кукурудзи. Саме така ретельна методика годування й догляду дарує американській яловичині ніжну текстуру, легкий солодкуватий присмак і насичений аромат. Саме цей етап відгодівлі з обмеженою активністю тварин формує витончений прошарок жиру – мармуровість, яка робить стейки неперевершено соковитими та неймовірно ніжними.

USMEF активно працює в освітньому напрямі з партнерами з різних куточків планети. Організація демонструє продукт, пояснює його переваги та навчає шеф-кухарів ефективно працювати з преміальним м’ясом: правильно обробляти відруби, мінімізувати відходи, готувати різними способами, зберігаючи соковитість, акуратно нарізати та красиво подавати, щоб високоякісна яловичина приносила максимум смаку. Тому партнерству з USMEF віддають перевагу усі провідні торговельні мережі та ресторани світу. І українська мережа «Сільпо» – не виключення.

Американський стейк: смак, який неможливо забути

Щоб стейк став по-справжньому досконалим, шлях до тарілки починається задовго до приготування. Яловичина проходить етап визрівання, що надає їй глибокого аромату, розкриває текстуру та збагачує смак. Існують два основні методи: вологе (wet aged) та сухе (dry aged) визрівання. Перше забезпечує природну соковитість і ніжність, друге – насичені горіхові ноти й складний аромат. Обидва методи мають свої переваги, але мета одна – перетворити м’ясо на гастрономічний шедевр. Кожен стейкловер має розбиратися, принаймні базово, в цих тонкощах.

Отже, визрівання стейків – це природний процес, під час якого власні ферменти м’яса розщеплюють м’язові волокна, роблячи його більш ніжним. Вологе визрівання передбачає зберігання розрубів у вакуумній упаковці, без доступу кисню, в холодильнику від 14 до 35 днів. Сухе визрівання – то майже мистецтво, сповнене нюансів: великі цільні розруби без упаковки зберігаються при контрольованій температурі, відповідній вологості та вентиляції. Поступова втрата вологи концентрує та підсилює смакові якості, надаючи стейкам вершковий, насичений смак, а текстурі – неповторної ніжності. Спеціалізоване обладнання і низка специфічних технологічних процесів протягом певного часу під час сухого визрівання перетворюють придатні до цього яловичі розруби на преміальний продукт (наприклад, верхній Чойс або Прайм грейди, з корейки і рибайної частин туші). Не кожен ритейлер, що реалізує стейки, має подібні установки. Провідна мережа супермаркетів «Сільпо» обладнана усім необхідним устаткуванням і пропонує повний сет американських стейків найвищої якості.

Завдяки усім цим тонкощам визрівання, стейк під час приготування не потребує надмірних прикрас. Йому достатньо точності, балансу й упевненості кухаря в тому, що все зроблено з душею. Саме така страва дарує смак, емоцію, до яких хочеться повертатися знову. Важливо відчувати м’ясо, розуміти його характер і, якщо цього не потребує конкретний авторський рецепт, не «ховати» природний смак під шарами соусів – бо справжня гармонія народжується в простоті.

Сьогодні українські поціновувачі м’яса можуть особисто відчути переваги справжньої американської яловичини: у магазинах «Сільпо» тривають спеціальні пропозиції на найкращі стейки за приємною ціною. Усі деталі можна знайти в застосунку «Власний рахунок» (silpo.ua/sets/amerykanski-steiky) або в інформаційних матеріалах, що розповсюджуються в магазинах мережі.

Готуйте вдома! Рецепт від Марко Черветті, бренд-шефа «Сільпо»

Вважаєте, що приготувати ідеальний стейк під силу лише шефу з досвідом і професійною кухнею? Зовсім ні! Насправді створити досконалий стейк вдома може кожен, якщо знати кілька простих правил. Марко Черветті, бренд-шеф ресторанних проєктів Fozzy Group («Сільпо»), ділиться власними порадами та перевіреними рецептами, які допоможуть розкрити смак м’яса по-справжньому.

Рецепт № 1

Стріплойн в японському стилі

Інгредієнти: Стейк, соєвий соус (темний), устричний соус, мірін (або оцет), сіль, цукор, яйця (важливо, щоб були свіжі яйця з білою шкаралупою, великі), зелена цибуля, рис для суші (рібе, круглозернистий), вода, крохмаль, рослинна олія, кунжут.

Процес приготування: Рис варимо в сотейнику (з кришкою) до готовності. Розігріваємо пательню з олією. Беремо стейк, він має бути кімнатної температури, просушуємо його паперовим рушником та кладемо на пательню. Обсмажуємо з усіх боків і додаємо соєвий соус, устричний соус, мірін, сіль, цукор, кунжут та у кінці – крохмаль. Злегка тушкуємо в соусі. Перекладаємо стейк на тарілку. У невеликий глибокий посуд кладемо рис. Нарізаємо стейк шматочками та викладаємо зверху на рис, поливаємо соусом, що залишився від приготування стейка, посипаємо мілко нарізаною цибулею та зверху кладемо яєчний жовток. Можна подавати!

Рецепт № 2

Рібай в темпура

Інгредієнти: Стейк, крохмаль кукурудзяний, крохмаль картопляний, борошно гречане, пиво бланш (Biermeister), джин, олія, соєвий соус, мірін, білий перець, бадьян мелений, кориця мелена, коріандр мелений.

Процес приготування: Змішуємо крохмаль з борошном, додаємо пиво та трішки джину (або будь-який фруктовий дистилят). Стейк ріжемо на слайси товщиною 1 см, маринуємо в соєвому соусі, міріні та суміші з білого перцю, бадьяна, кориці та коріандру. Залишаємо маринуватись приблизно годину. Розігріваємо в сотейнику олію до 170 градусів. Шматочки маринованого стейка обсушуємо від маринаду паперовим рушником, занурюємо їх в кляр та смажимо до готовності. Якщо стейк не товстий, його можна смажити цілим. Викладаємо шматочки готового стейка на тарілку. Можна подавати!

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Aмериканські стейки – еталон смаку та якості. Їхня неперевершена ніжність, соковитість і витончена мармуровість є результатом дбайливої зернової відгодівлі та високих стандартів виробництва, які контролює Міністерство сільського господарства США (USDA). Сьогодні ми маємо можливість приготувати вдома бездоганне м’ясо – витримані стейки – завдяки партнерству Федерації експорту м’яса США (USMEF) із мережею супермаркетів «Сільпо».   Кулінарна […]

Чомусь оглядачів Drinks+ не здивувало, що першим в Україні випустити безалкогольне вино спало на думку саме Едуарду Городецькому, якого представляти нашим читачам не треба. Причому один з найкреативніших виноробів нашого часу подумав – і зробив! І все ж запитання залишилися – ми звернулися з ними до власника брендів EGO та MyWine.

Отже, перше в Україні безалкогольне вино – вплив тренду чи власні спостереження?

Це власні спостереження за трендом. Маємо усвідомлювати, що ринок змінюється. Вподобання поколінь, чи то вікових генерацій, також змінюються. І я подумав, що найгірше, що зараз зробити – вдавати вигляд, що нічого не відбувається, не помічати, як змінюється світ навколо. А він змінюється – подобається це нам чи ні. І я вирішив, що спробую, наважуся. І мене драйвує, що я перший в Україні, хто це зробив.

Чому так різко – не low, а одразу zero? Чи слід чекати компромісних варіантів?

Те, що я бачу: люди або п’ють вина класичні, алкогольні, або взагалі не вживають алкоголь. Але і вони цікавляться культурою вина, готові споживати вина без алкоголю. Тому я наразі не розглядав проміжні варіанти, бо це не компроміс. Як на мене, ні туди, ні сюди. Втім, якщо буде такий запит, то я з радістю опрацюю цю тему, хоча поки що не бачу в тому сенсу.

Хто саме аудиторія цього вина – зумери? Як свідчать останні дослідження, вони не відмовляються від алкоголю, а лише очікують від вина простоти та легкості. І, що важливо, фінансової доступності. А технологія БА апріорі дорога.

Визнаєте, я вже далеко не зумер, і друзі мої теж. Але, наприклад, у мене кілька друзів за останній час відмовилися від споживання алкоголю і з радістю п’ють безалкогольні вина. Щоправда, поки не мої, але на моєму Дні народження чи на святах у моєму барі вони вживали саме безалкогольне вино. Я навіть одному з них пообіцяв випустити безалкогольне вино до його Дня народження. На жаль, не встиг до дати. Але ж випустив – і дуже сподіваюся, воно йому подобається.

А щодо зумерів – до нас щасливо приходять люди, які із задоволенням споживають натуральний виноградний сік і заявляють, що залюбки питимуть безалкогольне вино, якщо воно у нас з’явиться. Мене спонукало ще й те, що коли відкривав бар, робив акцент саме на українські вина. Але потім, враховуючи, що в Україні не було безалкогольних вин українського виробництва, довелося відхилитися від концепції. Та я завжди хотів до цієї ідеї повернутися – і ось вирішив це питання так.

Щодо собівартості – так, безалкогольне має більше витрат. Технологія досить дорога. Звичайно, якщо це справжнє вино, – адже ви розумієте, що більшість дешевих безалкогольних напоїв, – це розведений концентрат виноградного соку плюс ароматизатори. Тож, якщо зробити гарне вино, а потім його деалкоголізувати, то, щоб створити літр вина безалкогольного, потрібно два літри вина алкогольного. Це значно підвищує собівартість. Але що поробиш, – гарні речі зазвичай дорогі. І я вже чую відгуки, що людям моє вино за такі гроші – ок.

Скільки будуть коштувати на полицях ці вина? І через які саме канали плануєте реалізацію – знаємо, вони вже є у вашому барі в Одесі?

Вино на полиці буде коштувати приблизно 400–450 гривень. Звісно, спочатку я поставив його до свого бару. Це, знаєте, заслужений привілей. Коли маєш бар, – це стартовий майданчик для новинок. Але я намагаюся зараз домовитися з роздрібними точками, з HoReCa і, найголовніше, з торговельними мережами. Сподіваюся, на той момент, коли цей номер потрапить до читачів, у провідних мережах ці вина вже буде. Але поки не можу оприлюднити, де саме, – процес ще триває, вирішений не на 100%.

Якщо можна, розкажіть про саме вино. Знаємо – воно розлите в Молдові. Ви, мабуть, контролювали процеси, відбирали матеріал?

Так, це мої вина, які я хотів деалкоголізувати. Але, враховуючи, що, на жаль, в Україні поки що немає технологій та обладнання для цього, довелося везти свої вина на молдавське підприємство, з яким я давно співпрацював по інших проєктах. Вони надали мені таку послугу.

Чому саме ці сорти обрали? І як весь процес виробництва відбувався – це дійсно складніше зробити, ніж традиційне вино?

Це класичні сорти: Трамінер – для білого вина, Мерло – для рожевого і Каберне Совіньйон – для червоного. Вина мають гарну ароматіку, чудовий баланс – тобто вони, скажімо так, найкраще витримали деалкоголізацію і зберегли властиві сортам органолептичні характеристики. Я задоволений результатом.

Звісно, я контролював весь процес. Спочатку виготовив і завіз якісні вина – це, зрозуміло, займало найбільше часу. А процедура деалкоголізації триває недовго. Буквально за одну добу ми все зробили і розлили в пляшки. Процес виявився менш складним, ніж рішення наважитися на все це.

Ваші безалкогольні вина мають і незвичний, неформальний дизайн. Що символізує Ваша сова догори лапками?

Сова – це наш символ і логотип, бо моя виноробня розташована поруч із розкопками античного полісу Ніконій, що мав монети із зображенням сови. Чому вона перевернута? Бо світ перевертається. В тому числі – світ вина та його споживання. Вино, що є здоровим напоєм, стало жертвою боротьби з алкоголем. Але алкоголь же різний. На жаль, деякі люди міркують лозунгами і не враховують різницю між шкодою алкоголю та користю. Тож і ми просто перевернулися разом зі світом. Перевернулися, але не здалися.

Чи буде розвиток?

А як же?! Я мрію випустити ще й ігристе безалкогольне. Якщо вийде, це буде справжня перемога. Хоча поки вагаюся у роздумах. Та ось у чому я впевнений: вино, як одна з базових частин людської культури та цивілізації, за пройдені тисячоліття змінюється, як змінюється світ. Але головне – воно є, воно залишається, зберігає для нас цінність спілкування. Єднає навколо себе цікавих, добрих, гарних людей. І тому мої безалкогольні вина, сам факт, що я їх випустив, – спроба рухатися разом зі світом. З винною культурою, яка теж змінюється. Поява українського безалкогольного вина дає можливість тим, хто не вживає алкоголь, залишатися разом – спілкуватися, святкувати, мріяти. І я впевнений – все у нас буде добре.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Чомусь оглядачів Drinks+ не здивувало, що першим в Україні випустити безалкогольне вино спало на думку саме Едуарду Городецькому, якого представляти нашим читачам не треба. Причому один з найкреативніших виноробів нашого часу подумав – і зробив! І все ж запитання залишилися – ми звернулися з ними до власника брендів EGO та MyWine. Отже, перше в Україні […]

П’ять років тому, щасливого мирного дня – 15 жовтня 2020 року, компанія Wine Discovery Selection запросила Drinks+ і всю провідну винну спільноту України на дещо таємничу дегустацію нової лінійки. І саме тоді було оголошено, що народилися українські вина нової генерації – Leleka Wines. Сьогодні, до міні-ювілею бренду, настав час згадати, як «Лелека» пережив ці бурхливі роки.

Бренд Leleka Wines створювався з мрією виробляти вино з чіткою українською ідентичністю. І лелека, птах – символ мирної України, став її уособленням. Пригадуємо, як Богдан Панчук, бренд-амбасадор компанії Wine Discovery Selection, тоді прокоментував оглядачам Drinks+ філософію нової марки: «Ми впевнені, що здатні виробляти українські продукти вищої світової якості. Виходячи з цієї концепції, ми формували усі складові саме українського походження. Не лише виноград, не тільки саме вино, але і пляшка, і етикетка, і все-все-все —
сьогодні наше вино на 99,9% українське!»

На тій першій презентації дегустували шість вин, що складали повноцінну колекцію:

◆ Вишукане Leleka Wines Chardonnay 2019
◆ Бадьоре та водночас витончене Leleka Wines Pinot Gris 2019
◆ Витримане, делікатне, з лагідними танінами Leleka Wines Merlot 2019
◆ Виразне та оксамитове, витримане у бочках Leleka Wines Cabernet Sauvignon 2019

Та два напівсолодких вина:

◆ Leleka Wines White 2019 – свіже та грайливе
◆ Leleka Wines Red 2019 – витримане у дубовій бочці, збалансоване, дуже яскраве

Минуло лише п’ять років з моменту створення Leleka Wines. Але за цей час ринок – та й уся Україна – кардинально змінилися. Марка Leleka Wines зійшла на зліт у дуже непрості часи – спочатку пандемія, потім повномасштабна війна.

У перші дні вторгнення головний склад компанії біля Ірпеня накрили ворожі снаряди. За одну мить було знищено понад 70 тисяч пляшок – вина, яке дбайливо створювали роками. Це був удар, який міг стати кінцем. Та «Лелека» не склав крила і прийняв виклик – постав із попелу, як фенікс, і став сильнішим. Як тоді сказав засновник компанії @besochikhradze: «Ми маємо відновитися. Ми разом, уся Україна, збудуємо цю “стіну надії”, і в цій стіні має бути цеглинка від Leleka Wines».

Ці слова стали для команди відправною точкою у нові висоти. Вже через три місяці, окрім добре знаних вин, було презентовано нову позицію у лінійці – українського флагмана «Одеський Чорний». Вино миттєво отримало найвищі оцінки від поціновувачів та експертів. І вже перший вихід на міжнародну арену приніс золоту медаль одного з найпрестижніших світових конкурсів — AWC Vienna 2023.

Далі були численні перемоги й досягнення Leleka Wines: нагороди на Decanter, AWC Vienna, James Suckling, Wine & Spirits та інших престижних конкурсах.

Згодом запуск нових вин і реліз витончених ігристих став ще одним витком розвитку Leleka Wines.

Сьогодні цей бренд-птах нагадує нашу незламну країну. Така ж сила, ті самі крила. Сильний «Лелека» впевнено піднімається в небо, яке, віримо, незабаром стане мирним.

І ми піднімемо бокали – з любов’ю до України, до @lelekawines!

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

П’ять років тому, щасливого мирного дня – 15 жовтня 2020 року, компанія Wine Discovery Selection запросила Drinks+ і всю провідну винну спільноту України на дещо таємничу дегустацію нової лінійки. І саме тоді було оголошено, що народилися українські вина нової генерації – Leleka Wines. Сьогодні, до міні-ювілею бренду, настав час згадати, як «Лелека» пережив ці бурхливі […]

Аксіома: коньяк – це синонім розкоші. Але є серед коньяків такі бренди, що уособлюють вищу міру світу лакшері, рівень золота серед металів, найвищий п’єдестал модного подіуму. Саме до таких належить коньяк DEAU, представлений в Україні відомою міжнародною компанією ТОВ «ЛВН Лімітед» (ТМ Nemiroff). DEAU уже став учасником двох подій 2025 року в Україні – BeWine і Barometer Bar Show, а також бренд був представлений ексклюзивним стендом на виставці Wine & Spirits Ukraine 2025.

Бренд DEAU з регіону Коньяк дехто порівнює із золотою медаллю на шовковому лацкані – revers славетного французького регіону. І, як у кожної медалі, у нього є дві сторони: ретельне збереження кращих традицій Майстрів коньяку – і сучасний фльор в усьому – від букету напоїв до дизайнерських флаконів.

Недаремно навіть сусіди по регіону та конкуренти по бізнесу визнають, що DEAU – це свіжий потік повітря у світі виняткових коньяків. 

Така об’ємність, складність бренду віддзеркалена навіть в образі грифона – символу DEAU. Дивна та сильна істота – напіворел, наполовину лев – міфічний охоронець, що пильно береже природний дар – виноградні лози та золотий еліксир у підвалах. Історія бренду DEAU теж набуває легендарної глибини. Це літопис чотирьох поколінь, глибоко вкорінених у землю та виноградники, натхненних мистецтвом створення напоїв, гідних королів. Це давня сага, нерозривно пов’язана з еволюцією самого коньяку. Архіви свідчать, що саме в XVII столітті, коли була винайдена подвійна дистиляція – технологія, що зробила коньяк тим, чим він є, – у місцевих записах з’являється ім’я Луї До, винороба, який народився в Сентонжі у 1665 році. Отже, практично від народження легендарного напою cognac веде свій родовід славетна дистилерія, що нині виготовляє коньяки бренду DEAU.

Дистилерія, якою наразі керує Веронік Брю-Легаре та її син Ролан, володіє власними виноградниками в межах AOC Cognac – 65 гектарів у Fin Bois та Petite Champagne, що дозволяє контролювати якість продукції на всіх етапах – від відбору ягід до процесів виноробства та дистиляції. Основні сорти винограду – класичні: Уні Блан (Требіано), Фоль Бланш та Коломбар.

Перелічимо ключові віхи історії:

• 1685 р. – Луї До починає вирощувати виноград у Шаранті та дистилювати eaux-de-vie.
• 1870 р. – у комуні Сірей, департамент Шаранта, в мальовничому містечку Муазон (Les Moisans) – саме тут було збудовано будинок, який згодом став сучасною дистилерією.
• 1962 рік – Ролан Брю купує маєток і створює дистилерію Des Moisans.
• 1997-й – після його смерті управління переходить до доньки, Веронік Брю-Легаре. Починаючи з 2004 року, Веронік разом із сином Роланом відроджують бренд DEAU згідно з сучасною естетикою.

Садиба DEAU розташована в теруарі Fins Bois, де домінує сорт Уні Блан – з нього отримують живе, свіже вино, ідеальне для виробництва коньяку. Вузький провулок перетинає мальовниче містечко – саме тут розташовані підвали, де відпочиває коньяк у понад 2000 бочках із лімузенського дубу. Тут же діє сучасна винокурня з 12 аламбіками, які невтомно працюють із листопада по березень. У маєтку функціонують офіси та Maison de Maître, створений для прийому гостей.

Майстер льоху Крістоф Говіль, або, як кажуть у Франції, Maître de chai, – творець La Collection DEAU Cognac. Він вклав свій талант у створення колекції, що увічнює виняткові якості коньяку та його бездоганну репутацію. Відтоді, як Веронік Брю-Легаре взяла на себе кермо управління компанією Distillerie des Moisans та стала її президентом, бренд DEAU повністю змінив свою маркетингову стратегію, а також оновив зовнішній вигляд продукції. Фірмовий почерк у дизайні деяких пляшок виробника – форма Apothek, витончена репліка аптечних флаконів XVII століття, які винороби використовували для презентації своїх eaux-de-vie торговцям у регіоні Коньяк.

Нові власники вирішили надати флагманському продукту неповторного стилю й запросили найкращих дизайнерів створити нову елегантну форму пляшок – у вигляді вітрил. Актуальна колекція представлена у флаконах сучасного дизайну, що втілюють досконалість, savoir-faire та креативність. Серед них є справжній ювелірний шедевр – унікальний флакон, поверхня якого повністю вкрита 24-каратним золотом, нанесеним вручну відомим паризьким ювеліром Артюсом Бертраном (Arthus Bertrand). Елітні коньяки DEAU представлені в найпрестижніших магазинах і закладах світу – у ресторанах із зірками Мішлен, таких як Alan Geaam у Парижі або L’Hysope у Провансі.

…Отже, саме в цей момент мали б залунати урочисті фанфари — адже ми представляємо елітну колекцію DEAU! За словами самої Веронік Брю-Легаре, перед вами — справжні коньяки Haute Couture.

1. DEAU VS Intense

Коньяк Very Special виготовляється з майстерно дистильованих eaux-de-vie за допомогою традиційного Шарантського методу перегонки. Повільно витримується у нових бочках, зроблених у Франції.

• Аромат: свіжий, інтенсивний, з нотами виноградного цвіту, персика, груші, квітів та цитрусових.
• Смак: м’який і свіжий на початку, з елегантним деревним відтінком, який поступово розвивається до легкої ноти апельсинової цедри.
• Післясмак: жвавий, свіжий та інтенсивний.
• Колір: блідо-золотий.
• Витримка: від 2 років у нових дубових бочках.
• Виноградники: Fins Bois та Bons Bois.
• Сорти винограду: Уні Блан, Монтіль, Коломбар, Фоль Бланш.

2. DEAU VSOP Gourmand

Коньяк створено шляхом гармонійного поєднання eaux-de-vie найкращих вінтажів.
Він розкриває гурманські аромати свіжих фруктів, що поступово переходять у солодкі та пряні ноти.
Цей елегантний VSOP витримується у французькому дубі, доки не досягає необхідної зрілості для формування ідеального букета.

• Аромат: ноти червоних ягід і абрикоса, в’яленої вишні, мигдалю та апельсинової цедри. Завершальні відтінки розкривають теплі ноти сухофруктів і гіркого мигдалю.
• Смак: багатий і маслянистий, із солодкими та фруктовими тонами, що переходять у дубові й пряні відтінки, з акцентом на волоський і мускатний горіх.
• Колір: чудовий, помаранчево-бурштиновий.
• Витримка: у дубових бочках від 4 років.
• Виноградники: Fins Bois та Petite Champagne.
• Сорти винограду: Уні Блан, Монтіль, Коломбар, Фоль Бланш.

3. DEAU Privilège

Цей коньяк Very Superior Old Pale — гармонійний купаж eaux-de-vie з найкращих врожаїв. Він витримується щонайменше чотири роки у підвалах, щоб досягти оптимальної зрілості та збалансованого характеру.

• Аромат: чистий, із нотами свіжої деревини, білої троянди, жимолості та ірису.
• Смак: свіжий та інтенсивний.
• Колір: чудовий оранжево-бурштиновий.
• Витримка: від 4 років.
• Виноградники: Fine Champagne, Borderies та Fins Bois.
• Сорти винограду: Уні Блан, Монтіль, Коломбар, Фоль Бланш.

4. DEAU Napoléon Cigar Blend

Цей Napoléon Cigar Blend є відображенням таланту та майстерності maître de chai, який виявляється як у відборі зрілих eaux-de-vie, так і в їхньому блендуванні. Для створення цього Napoléon, спеціально призначеного для поціновувачів елітного алкоголю та сигар, необхідний тривалий процес витримки — щонайменше 6 років. Розкішний букет вражає досконалим балансом смаку та ароматів.

• Аромат: багаті ноти ванілі, обсмаженої кави та тонкий відтінок шкіри.
• Смак: чудовий, гармонійний, із нотами rancio, цукатів і легкою тютюновою нотою в післясмаку. Ідеально поєднується з кубинською сигарою.
• Колір: золотистий із відтінками махагону.
• Витримка: від 6 років.
• Виноградники: Fine Champagne та Fins Bois.
• Сорти винограду: Уні Блан, Монтіль, Коломбар, Фоль Бланш.

5. DEAU XO – Cognac d’Esthète

DEAU XO — флагманський продукт Дому DEAU. Успіх цього XO полягає у бленді дуже старих eaux-de-vie, переважно з підрегіонів Petite Champagne та Fins Bois, які ретельно витримуються щонайменше 10 років у маленьких бочках із лімузенського дуба.

• Аромат: квітково-фруктовий букет із нотами жасмину, фіалки, лічі, цукатів і сливи.
• Смак: багатий, із спокусливими та ніжними відтінками волоського горіха, какао та кавових зерен, що поєднуються з післясмаком, у якому звучать ноти шоколаду, шкіри, сигар та мускусу. Результат – рідкісний і бездоганно збалансований бленд, створений із майстерністю та витонченістю.
• Колір: чудовий золотистий з мідними відтінками.
• Витримка: у дубових бочках від 10 років.
• Виноградники: Fins Bois та Petite Champagne.
• Сорти винограду: Уні Блан, Монтіль, Коломбар, Фоль Бланш.
• Дизайн флакону: унікальна форма ексклюзивної пляшки, створена спеціально для цього коньяку, передає цінності оригінального та неповторного бренду.

Асиметричні лінії викликають відчуття енергії та елегантності, а золоте покриття на горлечку та пробці підкреслює статус цього витвору. 

6. DEAU BLACK
Cognac Extra

Сама назва Black є відсилкою до кольору келихів для сліпих дегустацій, які використовують майстри погребів під час процесу відбору eaux-de-vie. DEAU Black – бленд, що поєднує XO eaux-de-vie з двох найпрестижніших підрегіонів Коньяку: Grande Champagne та Petite Champagne. Для створення цього чудового, унікального продукту необхідний тривалий процес витримки. Спочатку вона відбувається у нових бочках, потім коньяк дозріває в старих бочках, менш насичених танінами. Смачний як у чистому вигляді, так і в міксах з екзотичними фруктовими соками, тоніком та содовою.

• Аромат: Ефірний та напружений сенсорний профіль. Дуже елегантний та ароматний, розкриває інтенсивні квіткові ноти (ірис, рожевий бузок, фіалка, жасмин, апельсиновий цвіт – флердоранж).
• Смак: Текстура м’яка, багата та потужна. Маслянисті нотки та аромати сушених абрикосів поєднуються з відтінком імбиру та тонким дубовим посмаком. Поціновувачам вишуканих напоїв гарантуємо сенсорне задоволення від цього сучасного коньяку з сучасним дизайном.
• Колір: Чорний вишуканий флакон приховує контрастуючий з ним блискучий світло-золотистий колір напою.
• Витримка: від 10 років.
• Виноградники: Пті Шампань та Гран Шампань.
• Сорти: Уні Блан, Монтіль, Коломбар та Фоль Бланш.

7. LOUIS MEMORY
Cognac Hors d’Age

Louis Memory – це перлина в короні бренду DEAU. Бленд витриманих рідкісних eaux-de-vie, виключно з вдалих врожаїв регіону Grande Champagne, що став справжнім шедевром. Цей коньяк створений як данина пам’яті засновника – Луї До. Вражаюче ароматний, але водночас тонкий та приємний. Він демонструє аромати меду, персика, інжиру, ванілі, кориці та коробки для сигар. Винятково довгий посмак – дуже інтенсивний та складний. Коньяк дозріває протягом багатьох років у затишній атмосфері з ідеальною вологістю. Повільно старіючи, він набуває витонченості, стає коштовністю сімейних блендів.

• Аромат: Ідеальний приклад багатих ароматів високоякісних витриманих коньяків.
  Яскраве поєднання фіалки, цитрусових, гвоздики та айвового джему.
• Смак: Приємно шовковистий, з відчуттями, які розвиваються в ноти моху, кориці та сухофруктів. Багатий і щедрий посмак з дивовижними екзотичними відтінками ванілі. Смола кедра та тютюнове листя огортають букет. Цей коньяк має рідкісну інтенсивність та тривалий посмак.
• Колір: Глибокий бурштин.
• Витримка: від 20 років.
• Виноградники: Пті Шампань та Гран Шампань.
• Сорти: Уні Блан, Монтіль, Коломбар та Фоль Бланш.

Аксіома: коньяк – це синонім розкоші. Але є серед коньяків такі бренди, що уособлюють вищу міру світу лакшері, рівень золота серед металів, найвищий п’єдестал модного подіуму. Саме до таких належить коньяк DEAU, представлений в Україні відомою міжнародною компанією ТОВ «ЛВН Лімітед» (ТМ Nemiroff). DEAU уже став учасником двох подій 2025 року в Україні – BeWine і Barometer Bar […]

На Barometer International Bar Show 2025 відбулася прем’єра  ORGANIC VODKA PERSHA GILDIYA – G1&OYESTER. Це перша у світі «морська» горілка з інфузією справжніх устриць, створена у партнерстві з ідеологом та засновником нідерландського бренду OYESTER Крісом Лібау (Chris Liebau).

Гостям шоу пощастило отримати новий для сучасних гурманів смаковий досвід, а DRINKS+ нагоду поспілкуватися з паном Лібау, який особисто презентував цей унікальний продукт, що докорінно змінює уявлення про горілку.

Як до вас прийшла ідея виробляти горілку з устриць?

Я справжній гурман: їжа та напої – це те, що робить мене щасливим. Я люблю море і полюбляю випити гідних міцних напоїв. Тож в якийсь момент зрозумів – на ринку не вистачає міцного алкоголю, що ідеально поєднувався б з морепродуктами. Коли задумався про власний бренд, вирішив зупинитися на міцному напої. І створити таку горілку, яка передавала б морський смак і відчуття, солонуватість і свіжість морського бризу. Ідея устричної горілки народилася з бажання поєднати силу моря, глибину смаку та чистоту натуральних компонентів.

За натхненням та інгредієнтами я вирушив в приморське містечко Єрсеке (Yerseke), де розташовані найкращі устричні ферми, і де я проводив шкільні канікули. Саме любов до цього місця, їжі, яка смакувала з дитинства, спонукала мене до ідеї створити напій, який би гармоніював із найкращими стравами з морепродуктів і риби.

Саме тому назва вашої горілки співзвучна з оyster – що означає «устриця» англійською?

OYESTER, звичайно ж, є натяком на англійське слово, що означає «устриця». Але не все так просто – літери YE, які мають інший колір у логотипі – це відсилка на літерний код, яким позначають рибальські човни з Yerseke. Устриці звідси постачають до найкращих ресторанів усього світу. Я дуже пишаюся тим, що працюю з ними і вшановую таким чином у назві бренду.

Можете поділитися секретом, що саме робить цю горілку «морською»?

Перш за все – історія і місце її створення. Я хотів виробляти справді «теруарну» горілку з якомога більшою кількістю місцевих інгредієнтів з мого рідного регіону. 

До її складу входить ніжний пшеничний дистилят, виготовлений з додаванням органічної суміші, де домінують три визначні інгредієнти: справжня м’якоть устриць, їхні мушлі та дикоросла рослина Samphire. До речі, назва «самфір» походить від рослини Herbe de Saint Pierre, названої на честь покровителя рибалок Святого Петра, оскільки росте вздовж узбережжя всієї Європи.

Також смакового ефекту додають кілька крапель фільтрованої та очищеної морської води.

Процес мацерації дозволяє спирту витягти всі захопливі смаки з інгредієнтів, які ми додаємо до дистиляту: суміші чорного перцю, коріандру, хмелю, лимона та лемонграсу – все органічне та натуральне.

Ви приймаєте участь у процесі виготовлення ?

Приготування горілки OYESTER – це те, що справді робить мене щасливим. Я багато чого готую сам. Відкриваю сотні устриць та готую суміш рослинних компонентів та мацератів. Але дистиляція – це дещо інше: тому працюю з чудовою винокурнею, насправді однією з найкращих і найстаріших у Нідерландах, у Східамі – це голландська столиця винокуріння. Там є фантастичний майстер, який допомагає мені дистилювати унікальний профіль смаку моєї горілки.

Які смакові особливості горілки OYESTER?

Моя горілка має солонуватий і легкий присмак морських устриць. Вона дуже м’яка – тож можна пити, не розбавляючи. Цю горілку ви можете вживати в чистому вигляді з їжею: вона насправді підкреслює смак страви. Незалежно від того, риба або моллюски, сирі чи приготовані на грилі, запечені чи смажені: OYESTER–найкращий напій, що до них пасуватиме.

А щодо коктейлів? Чи не заважатиме солонуватість горілки?

Дуже весело експериментувати з міксами. Це, мабуть, найкраща горілка, яку тільки можна уявити для «Кривавої Мері» чи «Брудного мартіні». В коктейлях з мартіні солоність тільки допомагає зробити мікс особливим і пікантнішим, виділяючи ноти всіх інгредієнтів.

Розкажіть про свою колаборацію з українським брендом PERSHA GILDIYA, результатом якого стало створення ORGANIC VODKA PERSHA GILDIYA-G1&OYESTER.

Ідею співпраці з потужними марками я завжди вважав цікавою і корисною для поширення інформації та розвитку бренду. Я хотів би, щоб мій бренд був знаний в усьому світі. Звичайно, поки я можу зберігати свою автономію та стратегію бренду.

G1&OYESTER – результат тривалих досліджень і пошуків ідеального балансу між мінеральністю морських інгредієнтів та м’якістю зернового спирту. Партнерство з PERSHA GILDIYA стало для нас логічним кроком, адже їхні стандарти чистоти та автентичності повністю відповідають нашій філософії.

G1&OYESTER поєднує українську майстерність та нідерландське ноу-хау, відкриваючи новий вимір у категорії преміального алкоголю.

____________

Досьє D+

ORGANIC VODKA PERSHA GILDIYA-G1&OYESTER cтворена для тих, хто цінує естетику, любить відкривати унікальні поєднання та шукає продукти з історією. Лімітований ручний розлив поєднує українські традиції виробництва з інноваційною ботанічною дистиляцією морських інгредієнтів, розробленою у Нідерландах. Ідеально смакує з морепродуктами, копченою рибою, ікрою, суші або як основа авторських коктейлів.

____________

На прохання  оглядача D+ випуск горілки G1&OYESTER прокоментував Анатолій Корчинський, CEO Bayadera Group (Україна):

«Співпраця з OYESTER – це не лише новий досвід, а й нагода показати потенціал української горілки у світовому гастрономічному контексті. Ми зробили прорив – і вийшли за рамки класичного продукту, щоб задати новий тренд у категорії. Поєднання української майстерності та нідерландської інноваційності дозволило створити унікальний смаковий профіль з морськими нотами на основі виключно органічних інгредієнтів».

Від себе прогнозуємо: поява на ринку України революційної G1&OYESTER має справити справжній фурор. Поєднання високотехнологічного українського виробництва з крафтовою по суті нідерландською інновацією, плюс неймовірно гастрономічний мікс смаків, безумовно, привернуть увагу як прогресивних сомельє, що шукають нового досвіду для своїх гостей, так і бартендерів, які прагнуть експериментів.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

На Barometer International Bar Show 2025 відбулася прем’єра  ORGANIC VODKA PERSHA GILDIYA – G1&OYESTER. Це перша у світі «морська» горілка з інфузією справжніх устриць, створена у партнерстві з ідеологом та засновником нідерландського бренду OYESTER Крісом Лібау (Chris Liebau). Гостям шоу пощастило отримати новий для сучасних гурманів смаковий досвід, а DRINKS+ нагоду поспілкуватися з паном Лібау, […]

Поставки шампанського у 2025 році продовжують знижуватися, і якщо поточна тенденція збережеться, річний обсяг може не досягти 220 млн пляшок. Для регіону це стане серйозним ударом: за перші вісім місяців відвантаження скоротилися на 1,8% і становили всього 145 млн пляшок.

Особливо слабким виявився серпень – лише 15,3 млн пляшок, що на 6,7% менше, ніж роком раніше. Внутрішній ринок Франції показав різке падіння на 8,4% (6,1 млн пляшок). Експортні продажі виглядали стійкішими, але також знизилися – на 5,5%, до 9,1 млн пляшок.

Проте ситуація складається по-різному: якщо США та Японія показали спад на 7,4%, то в ЄС продаж трохи зріс (на 0,7%). Загалом за січень-серпень французький ринок просів на 4,8% (56,7 млн пляшок), тоді як експорт залишився стабільним на рівні 88,4 млн пляшок, показавши символічне зростання на 0,2%. У Європі відзначено зниження на 2,1%, тоді як відвантаження на далекі ринки зросли на 1,2% і склали 63,7 млн пляшок.

Великобританія продемонструвала зростання обсягів, приріст склав 3,9%. Водночас у грошовому вираженні ринок зменшився на 7,6% через високу конкуренцію та тривалі акційні знижки в роздрібній торгівлі.

П’ятнадцять найбільших експортних ринків демонструють схожу тенденцію: обсяги зросли на 6,5%, а вартість лише на 0,7% за перші вісім місяців 2025 року. Проте після стабільного щомісячного зростання обсягів і вартості в першому півріччі, у липні та серпні на цих ринках спостерігалося падіння і обсягів, і вартості, що може стати тривожним сигналом, якщо тенденція збережеться.

В умовах складного ринку найкраще тримаються великі шампанські дома, на їхню частку припадає близько трьох четвертей усіх поставок (108,3 млн із 145 млн пляшок), і падіння склало всього 0,4%. Кооперативи скоротили обсяги на 6,7%, до 11,9 млн пляшок, а виноградари на 5,1%, до 24,8 млн пляшок. Такі зниження значною мірою пояснюються їхньою високою залежністю від внутрішнього французького ринку.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Джерело: thedrinksbusiness.com
Фото: chowhound.com

Поставки шампанського у 2025 році продовжують знижуватися, і якщо поточна тенденція збережеться, річний обсяг може не досягти 220 млн пляшок. Для регіону це стане серйозним ударом: за перші вісім місяців відвантаження скоротилися на 1,8% і становили всього 145 млн пляшок. Особливо слабким виявився серпень – лише 15,3 млн пляшок, що на 6,7% менше, ніж роком […]