Увага!

Увага! На сайті використовуються cookie файли.

The site uses cookie files

Даний сайт має вікове обмеження.

This site has age restrictions!

Я підтверджую, що мені, на жаль, давно виповнилося 18 років
I confirm that I have 18 years!
prowein
prowein

Gastronomy and Wine Portal

Wine Paris 2026: як винна індустрія формує своє майбутнє

У 2026 році Wine Paris знову підтвердила свій статус однієї з ключових професійних подій винної індустрії. Захід традиційно зібрав провідних гравців ринку та виконав роль майданчика, який не лише відображає поточний стан індустрії, а, перш за все, окреслює її майбутні трансформації. У кампанії 2025-2026 року Wine Paris стала номінантом і переможцем публічного голосування Wine Travel Awards у категорії Event of the Year.


П’ятдесят років після Judgement of Paris, яка стала переломним моментом для світового виноробства та змінила уявлення про ієрархію винних регіонів, індустрія знову перебуває в точці глибоких змін. Тоді сліпа дегустація довела, що Каліфорнія здатна конкурувати з Бордо та Бургундією, відкривши нову географію якості. Сьогодні зміни мають інший характер, вони не локальні, а системні.

За даними OIV, у 2024 році глобальне споживання вина становило 214 млн гектолітрів – найнижчий показник із 1961 року. Це не короткострокове відхилення, а прояв довготривалого тренду. Водночас змінюється структура попиту: частка червоних вин знизилася з приблизно 51% до 46%, тоді як білі вина зросли до 44%, рожеві майже до 10%. Ігристі вина залишаються найбільш стабільною категорією, демонструючи стале зростання. США залишаються найбільшим ринком з обсягом 33,3 млн гектолітрів, однак з 2019 року споживання вина скоротилося приблизно на 2,2 млн гектолітрів – під впливом інфляції, змін у поведінці споживачів і конкуренції з боку інших напоїв. Паралельно з цими змінами зростає сегмент безалкогольних і функціональних напоїв (такі, що, наприклад, розслабляють або додають енергії).

Дослідження Areni Global*, представлене під час Wine Paris, зафіксувало завершення традиційної моделі входження споживача у сегмент fine wine. Сценарій, за яким споживач поступово рухався від базових вин до преміальних у міру зростання доходів і професійного розвитку, більше не є універсальним. Натомість нове покоління входить у категорію через соціальні зв’язки та спільний досвід споживання. Вино дедалі частіше сприймається як частина стилю життя, частиною комунікації, а не лише маркером статусу.

Окремо дослідження показує, що змінюється сам принцип доступу до вина.

  • Visibility (видимість). Вино має бути помітним і зрозумілим для покупця, а не лише для інсайдерів чи колекціонерів.
  • Fairness (справедливість). Важливо, щоб доступ не виглядав як «тільки для своїх», особливо коли йдеться про рідкісні вина, allocations і ліміти.
  • Clear rules (зрозумілі правила). Люди хочуть розуміти, чому вони можуть або не можуть купити вино, а не стикатися з незрозумілою системою.
  • Transparency of allocation mechanics (прозорість розподілу лімітованих вин). Йдеться про те, як розподіляють рідкісні та лімітовані вина і чому одні їх можуть купити, а інші ні. Ідея в тому, щоб було зрозуміло, за яким принципом це відбувається.

У цьому контексті, коли змінюються підходи до доступу, прозорості та взаємодії зі споживачем, окремо виділяється роль Каліфорнії як одного з ключових регіонів, що символізують здатність індустрії до оновлення. California Wines став номінантом і переможцем публічного голосування Wine Travel Awards у категорії The Visiting Card of the Country/Region of the Year (2025–2026). Capstone California отримав перемогу в категорії Education in Enotourism / Cultural Mission (2025–2026), зібравши рекордні 910 голосів у своїй категорії, що підкреслює зростання значення освітніх та культурних ініціатив у глобальному винному середовищі.

Як бачимо, Wine Paris 2026 демонструє не лише поточні тенденції, а й напрям розвитку індустрії: перехід від класичних моделей споживання до нових соціально структурованих форматів входження у категорію, посилення ролі прозорості та трансформацію самої логіки винного ринку. Подія виступає не як фіксація реальності, а як платформа, що дозволяє побачити, яким буде наступний етап розвитку індустрії.

* Міжнародна дослідницька та аналітична організація, яка спеціалізується на вивченні ринку fine wine.



Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!


Джерело: forbes.com

У 2026 році Wine Paris знову підтвердила свій статус однієї з ключових професійних подій винної індустрії. Захід традиційно зібрав провідних гравців ринку та виконав роль майданчика, який не лише відображає поточний стан індустрії, а, перш за все, окреслює її майбутні трансформації. У кампанії 2025-2026 року Wine Paris стала номінантом і переможцем публічного голосування Wine Travel […]

Valpolicella Magnalonga of Pedemonte – винна прогулянка смаку, вина та ландшафтів

Щорічна подія Valpolicella Magnalonga of Pedemonte відбудеться 26 квітня 2026 року у регіоні Вальполічелла (Італія).


Magnalonga – це винна прогулянка мальовничим маршрутом, що проходить через виноградники, пагорби та села Вальполічелли. На спеціальних зупинках учасникам подають страви місцевої кухні, які поєднуються з регіональними винами, зокрема Valpolicella, Ripasso, Amarone та Recioto.

Подія створена як формат повільного занурення в регіон: прогулянка стежками серед виноградників поєднується з гастрономічними дегустаціями та знайомством із місцевими виробниками. Маршрут переважно проходить ґрунтовими стежками й є доступним для людей різного віку, зокрема для сімей з дітьми.

Перед стартом і на окремих зупинках гостям також пропонують локальні продукти сири, ковбаси та мед, що доповнюють винну дегустацію. Завершується маршрут традиційно кавою після проходження всієї дистанції.

Magnalonga of Pedemonte є частиною серії подібних подій у регіоні Вальполічелла, що об’єднують винний туризм, гастрономію та природні ландшафти в одному форматі.



Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!


 

Щорічна подія Valpolicella Magnalonga of Pedemonte відбудеться 26 квітня 2026 року у регіоні Вальполічелла (Італія). Magnalonga – це винна прогулянка мальовничим маршрутом, що проходить через виноградники, пагорби та села Вальполічелли. На спеціальних зупинках учасникам подають страви місцевої кухні, які поєднуються з регіональними винами, зокрема Valpolicella, Ripasso, Amarone та Recioto. Подія створена як формат повільного занурення […]

Винні аукціони сьогодні: куди рухається ринок

Згідно з щорічним iDealwine – французької онлайн-платформи винних аукціонів – ринок винних аукціонів у 2025 році демонструє помітні структурні зміни: зростає інтерес до молодших вінтажів, органічного виноробства та менш традиційних регіонів.


У 2025 році частка вин на аукціонах старше 20 років знизилася до 55% від загального обсягу продажів проти 69% роком раніше. Це свідчить про зростаючу відкритість колекціонерів до придбання більш молодих вінтажів на аукціонах.

Червоні вина залишаються домінуючою категорією, забезпечуючи 72% обсягу продажів і 71,4% загальної вартості. Водночас частка білих вин поступово зростає.

Помітне зростання демонструє сегмент органічних вин, який уже становить близько 30% обсягу продажів і 36% у вартісному вираженні, що підтверджує посилення попиту на сталі практики у виноробстві.

австралійське вино

 

Бургундія залишається лідером за вартістю продажів із часткою 41,3%, при цьому середня ціна досягає €212 за пляшку, попри зниження на 15% у річному вимірі. Найдорожчою лот-позицією року стала пляшка Musigny 2006 від Domaine Leroy, продана за €25 416.

Водночас Бордо показує найбільш динамічне зростання обсягів – +23% за рік, перевищивши 105 000 проданих пляшок і забезпечивши 36% загального обсягу ринку. Загальна виручка зросла на 19% до €12,5 млн, хоча середня ціна знизилася до €119 через більшу частку молодших вин.

Регіон Рона продемонстрував стабільний попит, зокрема завдяки успіху вин Еммануеля Рейно (Emmanual Reynaud, Château Rayas / Châteauneuf-du-Pape), загальний обсяг продажів яких перевищив 4 800 пляшок.

Разом три провідні регіони втратили близько 10% частки ринку, що вказує на поступову диверсифікацію попиту. Зростає інтерес до Божоле, Ельзасу, Південного Заходу Франції та Корсики.

Сегмент шампанського показав зростання вартості на 21% і підвищення середньої ціни на 16%. Найбільший попит зберігається на продукцію відомих виробників, які займають 13 із 20 провідних позицій за обсягом торгів.

шампанских

Регіон Юра також демонструє зростання: +10% у обсягах і +7% у вартості, попри незначне зниження середньої ціни.

За даними iDealwine, 2025 рік став рекордним: +9% у вартості продажів і +19% у обсягах. Загалом через аукціони було реалізовано 390 924 пляшки на суму €33,9 млн. Продажі міцних напоїв також зросли до €2,1 млн.

Отже за даними звіту, частка вин старше 20 років зменшується, тоді як зростає інтерес до молодших вінтажів, органічних вин і менш традиційних виноробних регіонів.



Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!


Джерело: thedrinksbusiness.com
Фото: daily.sevenfifty.com

Згідно з щорічним iDealwine – французької онлайн-платформи винних аукціонів – ринок винних аукціонів у 2025 році демонструє помітні структурні зміни: зростає інтерес до молодших вінтажів, органічного виноробства та менш традиційних регіонів. У 2025 році частка вин на аукціонах старше 20 років знизилася до 55% від загального обсягу продажів проти 69% роком раніше. Це свідчить про […]

Дарія Антоненко та Марина Ревкова стали першими IWA в Україні

Вперше в історії українські винні експертки отримали престижну міжнародну кваліфікацію Italian Wine Ambassador (IWA) від Vinitaly International Academy (VIA), однієї з найавторитетніших освітніх платформ у сфері італійського вина.


Це серйозне досягнення, адже іспит VIA вважається одним із найскладніших у винному світі: він охоплює автохтонні сорти Італії, складну географію регіонів, стилі вин, історію, генетику лози та гастрономію.

  • Дарія Антоненко – винна експертка, яка після початку війни переїхала до Лондона, де відновила кар’єру та у 2025 році здобула диплом Wine & Spirit Education Trust (WSET Diploma). Також є стипендіаткою програми Artémis Domaines Golden Vines.
  • Марина Ревкова – «Кращий сомельє України 2021», має Diploma WSET, диплом Association de la Sommellerie Internationale (ASI) та працює шеф-сомельє в ArtLife Kempinski Hotel.

 

Такий результат – це не просто особистий успіх, а важливий прорив для всієї української винної спільноти на міжнародному рівні.

__________________

Досьє D+

Vinitaly International Academy (VIA) – це освітня платформа, яка прагне стати «золотим стандартом» у вивченні італійського вина. Академія пропонує системну та глибоку програму навчання для професіоналів, що охоплює всі аспекти вин Італії – від сортів і терруарів до стилістики та культури. Головна мета VIA – формування глобальної спільноти висококваліфікованих експертів, зокрема Italian Wine Ambassadors, які популяризують італійське вино у світі та виступають містком між італійською винною індустрією і міжнародною професійною спільнотою.



Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!


Фото: instagram.com/vinitalyofficial
Відео: facebook.com/maryna.revkova

Вперше в історії українські винні експертки отримали престижну міжнародну кваліфікацію Italian Wine Ambassador (IWA) від Vinitaly International Academy (VIA), однієї з найавторитетніших освітніх платформ у сфері італійського вина. Це серйозне досягнення, адже іспит VIA вважається одним із найскладніших у винному світі: він охоплює автохтонні сорти Італії, складну географію регіонів, стилі вин, історію, генетику лози та […]

Марсель & Bocuse d’Or Europe: головні події гастрономічного салону Sirha Méditerranée 2026

У середині березня професійна гастрономічна індустрія Європи на кілька днів перемістилася у Марсель. Саме тут, в одному з виставкових центрів вперше проходив європейський відбір одного з найпрестижніших кулінарних турнірів світу Bocuse d’Or Europe, а також перший чемпіонат світу з приготування легендарного марсельського супу буябес (Bouillabaisse) – страви, яка для Марселя має майже сакральне значення. Але залишимо буябес на закуску і спершу розберемося – що ж особливого у події в Марселі.


Sirha Méditerranée стала середземноморським продовженням головної європейської платформи Sirha Lyon, але з іншим фокусом – кухнею, продуктами та гастрономічною культурою регіону. Йдеться не лише про ресторанні концепції, а передусім про смаки Середземномор’я: свіжу рибу, оливкову олію, ароматні трави, сир, овочі та вина, які природно супроводжують місцеву кухню.

Організація цієї події в Марселі виглядає закономірною. Портове місто історично є точкою перетину гастрономічних традицій – від прованської кухні до італійських та близькосхідних впливів. Тут гастрономія народжується з моря і ринку: червоний морський окунь, морський лящ, восьминоги та каракатиці часто готуються просто на грилі з часником і петрушкою. Поруч – стиглі томати, фенхель, шафран, часник і оливкова олія – невід’ємні складові bouillabaisse. До такої кухні пасує келих прохолодного рожевого Côtes de Provence, мінерального білого з середземноморських виноробних регіонів або насиченого пряного червоного Bandol.

Bocuse d’Or Europe

Перший випуск Sirha Méditerranée зібрав майже три сотні експонентів, шеф-кухарів, виробників продуктів і напоїв, а також професіоналів HoReCa з різних країн. У програмі поєдналися: виставка гастрономічних продуктів, майстер-класи, дискусії про майбутнє ресторанного бізнесу, дегустації та престижні кулінарні змагання.

«Цей перший захід підтверджує актуальність розширення на Південь для вирішення конкретних питань, з якими стикаються гравці середземноморського регіону. Sirha Méditerranée утверджується як новий об’єднуючий центр індустрії харчування на півдні», – заявив Люк Дюбанше (Luc Dubanchet), управляючий директор Sirha Food.

Як зазначили учасники заходу, у сучасній гастрономії на перше місце виходять робота з локальними продуктами, зміцнення зв’язків із регіональними виробниками, креативне поєднання смаків і текстур та нові концепції використання середземноморських інгредієнтів.

Експозиція Sirha Méditerranée: продукти, обладнання та рішення для HoReCa

Марсель, знаний в усьому світі як порт, цього року перетворився на портал можливостей. Прогулюючись стендами Sirha Méditerranée, професіонали ресторанного бізнесу опинялися на справжньому полі гри для HoReCa. Було представлено 7 тематичних блоків: гастрономічні продукти та локальні делікатеси, хлібопекарська та снек-індустрія, кава та напої, обладнання для ресторанів, цифрові рішення, інновації у сфері гостинності.

Особлива увага приділялася локальним делікатесам: прованська оливкова олія першого віджиму, фермерські сири, тапенада та айолі – традиційний соус із часнику, жовтків і оливкової олії, який подають до риби, овочів або хліба. Звичайно ж – до того самого славетного буябесу! І саме його варіації використовувалися як елемент у конкурсних стравах або на майстер‑класах кухарів. Жоден фестиваль гастрономії у Марселі годі уявити без панісу (panisse) – місцевої закуски, що виготовляється з нутової муки, води та солі. Просто, але незабутньо. Усе – в деталях! Локальні виробники представили паніс з найрізноманітнішими додатками, зокрема з трюфелем та сушеними томатами.

Дегустації і майстер-класи були напрочуд інтерактивними та привабливими: можна було скуштувати шоколад сімейної мануфактури Paysac і одразу побачити, як його використовують у десертах провідні шефи.

Bocuse d’Or Europe 2026: європейський відбір до фіналу в Ліоні

Однією з ключових подій став європейський відбір Bocuse d’Or Europe – регіональний етап легендарного турніру, заснованого Полем Бокюзом (Paul Bocuse). 20 національних команд змагалися за десять місць у фіналі Sirha Lyon 2027.

Конкурсні завдання були пов’язані з середземноморською кухнею та спадщиною Марселя: приготування червоної морської барбуни (барабульки) із гарнірами на основі локальних продуктів і соусу з морського їжака, а також композиції surf & turf – сепія (каракатиця) у тандемі з філе буйвола з Камаргу (Camargue Bull AOP), доповнена соусом за мотивами айолі, адаптованим під національну кухню команди.

Команди мали 5 годин 30 хвилин на виконання завдань, а журі оцінювало точність техніки, баланс смаку, креативність та здатність виразити характер кожного інгредієнта у загальній концепції.  

Перемогу здобула Данія (шеф Крістіан Веллендорф), друге місце – Норвегія, третє – Італія.

«Я дуже радий. Уся моя команда зробила щось фантастичне, для мене честь її очолити… Ми не були б конкурентами, якби не прагнули першого місця, але ми глибоко поважаємо інші країни, зокрема Францію, яка завжди на вершині», – сказав Крістіан Веллендорф, володар премії Bocuse d’Or Europe 2026.

 

Перший міжнародний чемпіонат з приготування bouillabaisse

Перший міжнародний чемпіонат з bouillabaisse практично викликав ажіотаж. По суті, буябес – як наш борщ. Це і національна гордість – і одночасно поле для творчості кожної господарки. Ну, а тим більше, для таких авторів, як уславлені кухарі, які зібралися в Марселі. У конкурсі взяли участь провідні шефи з різних країн, які готували суп за традиційною марсельською рецептурою: характерні середземноморські види риби, насичений бульйон, подача у два етапи – бульйон із грінками та соусом rouille, окремо риба та морепродукти.

Журі очолював відомий французький шеф Dominique Frérard, а серед суддів були знакові постаті французької гастрономії, включно з Guillaume Gomez, який, до речі, є особистим представником Еммануеля Макрона з питань гастрономії. Перемогу здобула команда Франції. Чомусь мене це не здивувало))).

Bocuse

Bouillabaisse – одна з найбільш символічних страв середземноморської кухні, історично пов’язана з рибальськими кварталами Марселя. Історично цей “майже суп” виник як їжа місцевих рибалок: у казан йшли ті види риби, які не продалися цього дня на ранковому ринку, але саме з цього простого рибальського супу з часом сформувався один із найвідоміших символів міста. Сьогодні буябес – це своєрідний гастрономічний код, який поєднує історію порту, локальні морепродукти та традиції середземноморської кухні. Він має приблизно таку ж культурну роль, яку для української кухні відіграє борщ.

Omnivore: професійні дискусії про сучасну кухню

Хто тримає руку на пульсі французької гастрономії, точно чув про проєкт Omnivore. Тепер це не фестиваль, а живі інтимні дискусії. У Марселі пройшли зустрічі Anchois Social Club та Sans Filet, де шефи та експерти обговорювали практичні й концептуальні питання кухні та дегустували страви. Одна з учасниць – шеф Надія Саммут (Nadia Sammut), що очолює перший мішленівський ресторан безглютенової кухні Auberge La Fenière у Любероні, розповіла, що протягом останніх 10 років вона розробляє новий цілісний підхід до гастрономії, враховуючи її вплив як на навколишнє середовище, так і на здоров’я. Вона розвиває інклюзивну кухню без глютену. У меню – прості продукти, що ростуть у її регіоні (нут, гречка, оливкова олія, цибуля тощо). Для неї простота не як обмеження, а шлях творення та самовираження.

Інший учасник проєкту Матьє Рош (Matthieu Roche) – архітектор, що став кухарем, поєднує архітектурний підхід із гастрономією, сприймаючи тарілку як структуровану композицію, з акцентом на овочі.

Зауважу підмічене: Omnivore формує дискусії не навколо швидкоплинних гастрономічних трендів, а навколо реального досвіду кухарів, їх роботи з продуктом і щоденної кухонної практики. 

Паралельно з живими розмовами під час події було представлено і перший випуск Notebook Omnivore – видання, яке виходить два рази на рік та обʼєднує інтерв’ю, репортажі, професійні портрети шефів, аналіз тенденцій і розповіді про кухню як культурне явище. 

Марсель епіцентр сучасної середземноморської гастрономії

Sirha Méditerranée підтвердила амбіції Марселя стати ключовим гастрономічним містом Південної Європи. За останні два десятиліття його кухня трансформувалася: від «міста буябесу» до сучасної сцени, де локальні продукти, мультикультурні впливи та інноваційні техніки працюють разом.

Bocuse

Шефи наголошують, що впізнаваність кухні формують морепродукти з порту, сезонні овочі Провансу, оливкова олія та прованські трави, інтерпретовані сучасною гастрономічною мовою. Наприклад, ресторан AM par Alexandre Mazzia поєднує середземноморські продукти з африканськими спеціями та сучасними текстурами. Рекомендую відвідати – це як подорож у різні світи.

Sirha Méditerranée поєднала кілька вимірів сучасної гастрономії: продукт, професійну дискусію, ресторанну практику та кулінарні змагання. Саме така структура робить подію важливою не лише для регіону, а й для всієї європейської гастрономічної сцени.

Bocuse d’Or Europe

Для Марселя поява такого салону означає новий етап розвитку гастрономічної сцени: місто поступово перетворюється з туристичного символу середземноморської кухні на місце професійних зустрічей шефів, виробників і рестораторів з усього регіону. І тут навіть складно сказати, хто кого більш прикрашає та посилює: яскраве та розмаїте легендарне приморське місто – чи казково виразна кухня європейського Півдня.



Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!


CRÉDITS PHOTOS ALEX GALLOSI, ANNE SOPHIE NIVAL

У середині березня професійна гастрономічна індустрія Європи на кілька днів перемістилася у Марсель. Саме тут, в одному з виставкових центрів вперше проходив європейський відбір одного з найпрестижніших кулінарних турнірів світу Bocuse d’Or Europe, а також перший чемпіонат світу з приготування легендарного марсельського супу буябес (Bouillabaisse) – страви, яка для Марселя має майже сакральне значення. Але […]

10 407 пляшок історії: найбільше зібрання раритетного алкоголю України та його найцінніші скарби

Колекційний алкоголь: досвід, ризики та правила оцінки вінтажних вин і міцних напоїв – про все це оглядач Drinks+ дізнавалася у людини з великим досвідом та рідкісним хобі – у колекціонера раритетних напоїв, експерта, директора санаторію «Остреч» Ігора Магаляса (@igor_0051).


Ігоре, з інсайдерських джерел знаю, що у вас одна з найцікавіших колекцій раритетних напоїв в Україні.  Вона навіть занесена до української «Книги рекордів». Все так?

Назвати це колекцією, напевно, можна, але загалом, коли до мене приїжджали з «Книги рекордів», то ми домовилися називати це зібранням. Тому що є позиції, яких багато, є ті, що в одиничному екземплярі. І я не ставлю собі за мету зібрати, наприклад, повну лінійку якихось релізів. Моя ідея інша: жити цим, куштувати, знайомитися, давати можливість іншим спробувати. Відчути різницю між напоєм, випущеним у 50-х чи 60-х роках, і створеним сьогодні. Це все цікаво, несе досвід і враження. Вважаю, зібрання має жити, мінятися, бути доступним.

Кажуть: антикваріат завжди в ціні. Старі напої, мабуть, дуже коштовні?

Не обов’язково. Є позиції, що стабільно ростуть, а є ті, що фіксуються в ціні, або дорожчають помалу.

Колекційний алкоголь

З якого моменту ви почали збирати і які саме напої стали першими?

Ми з вами живемо у світі, де вінтажні напої завжди підносяться на вищий щабель. Про них говорять з пієтетом. І це спокушає. Якось, понад 15 років тому, я придбав старі іспанські вина і бренді. З часом почав їздити до Європи з метою знайти старі крамниці з раритетним алкоголем. І поступово зібрання розвивалося. Сьогодні вже колекціонери самі мене знаходять, і ми обмінюємося.

Скільки у вас екземплярів?

1 грудня 2025 року ми з Національною агенцією «Книги рекордів України» офіційно рахували моє зібрання – 10 407 пляшок. Приблизно половина – це вина, зокрема велика кількість кримських, масандровських. Друга половина, це міцні напої: лікери, бренді, коньяки, віскі, грапи, ром…

Як їх шукаєте: їдете в експедиції, відстежуєте сайти чи хтось вас орієнтує?

Тут немає однієї схеми. Десь я знайшов в інтернеті колекцію. Колись підказали друзі. Або звернувся інший колекціонер. Буваю на виставках вінтажного алкоголю. Цей світ досить тісний і щодня має свій потік інформації.

Крім того, звичайно, є аукціони, зокрема закриті, безпосередньо для колекціонерів. Вони теж дуже цікаві, тому що там зазвичай виставляються досить рідкісні екземпляри, і часто це закінчується цікавими цінами. Бо колекціонери, як правило, намагаються придбати собі в колекцію за ціною нижче ринку, щоб мати не тільки колекційний, а й економічний сенс. До війни я їздив на аукціони в Мілані, в Римі, в Барселоні. Зараз з поїздками складніше, але є можливість брати участь онлайн. Є також один закритий аукціон тільки для колекціонерів, він відбувається двічі на рік.

Куди була найвіддаленіша експедиція?

Це Португалія. А країна, звідки я завозив напої, – Японія. До речі, коньяки й віскі там часто дешевші, ніж на інших ринках. І це приваблює: на їхніх аукціонах часто можна придбати дуже цікаві речі.

Колекційний алкоголь

Реально знайти раритет в інтернеті?

Звичайно. Прописуємо назву, рік випуску, і інтернет пропонує аукціони. У Європі є аукціони з колекційним алкоголем, і по віскі, і по інших позиціях, і по винах також. Інформації багато.

Єдиний мінус: якщо продавець уже вийшов в інтернет і розмістив свій екземпляр на продаж, то, як правило, вивчив ринкові ціни і поставить повну ринкову вартість. Крім того, на європейських аукціонах ще беруть від 12 до 25% комісії, плюс доставка. Тому економічно такі покупки часто невигідні.

А коли це відбувається в приватному спілкуванні, ще й у якійсь кількості, наприклад, коли купуєш відразу 50 пляшок, тоді інша ціна, менші витрати на логістику, немає аукціонних зборів.

Які найбільш вдалі придбання вам запам’яталися?

Була така історія: під час подорожі Італією, в одному підвальчику я, несподівано для себе, придбав недорого добірку вин, віскі і коньяку. А коли почав вивчати їхню історію, виявилося, що це пляшки, випущені не пізніше початку 1900-х років. Тобто їм було понад сто років. А спочатку я навіть не зміг одразу оцінити, наскільки вони старі. Я бачив, що вони в пилюці, що там старий друк етикетки, старі акцизні марки, але наскільки саме, можна оцінити тільки тоді, коли береш пляшку в руки, дивишся на стан, на якість скла й інші деталі.

Загалом я виділив би три країни, де можна відносно дешево купити раритетні пляшки: Італія, Іспанія і Японія. Там найбільше пропозицій. Якщо ж брати північ Європи, Фінляндію, Норвегію, Великобританію, то там ціни в рази вищі.

Якщо така велика частина зібрання – це вина, і вони старі, то як ви їх оцінюєте? Лише за віком і дизайном пляшки? Чи має вагу те, що всередині?

Авжеж. Якщо, наприклад, до мене потрапила Ріоха 1922 року, близько 30 пляшок, то в такому випадку я, звичайно, одну пляшку відкриваю, пробую, зазвичай з друзями. Ділимося враженнями, оцінюємо, наскільки вінтаж живий, наскільки вино якісне, смачне. І тоді я вже розумію, в якій кондиції ця партія пляшок: чи втрачена якість, чи вино придатне до споживання, чи ще має потенціал для зберігання.

Що стосується вин, то є категорії, де можна багато зрозуміти візуально. Це міцні вина: порто, мадера, херес, солодкі вина. Високий алкоголь і вміст цукру добре їх консервують. Якщо вони не втратили колір, немає значної «долі ангела», значить, з ними все добре: пробка працює, вони збереглися, їх можна вживати чи далі зберігати.

Основні ризики існують для сухих білих і червоних вин. Тут перший рівень оцінки, знову ж таки, візуальний: рівень у пляшці, стан пробки, чи колір не втрачений. Другий, і найважливіший етап, це потенціал самого вина. Якщо це К’янті, яке не має потенціалу зберігання, це одна історія. Якщо Бароло чи інше з родини довгожителів, тоді дивимося глибше. Звичайно, можливість спробувати дає найбільше розуміння.

З огляду на ризики, сухі вина я стараюся купувати тільки ті, в яких впевнений. Витрачати кошти на вино, яке не має потенціалу і шансів бути живим, просто нерозумно. Хоча такі пропозиції є, я їх називаю «сувенірними». Навіть якщо вино вже не живе, але воно старе, його можна поставити в інтер’єрі на поличці. Я часто бачив таке і в українських барах, і за кордоном. Такі пляшки виконують естетичну функцію, створюють атмосферу у закладі.

До речі, мало хто з пересічних споживачів знає, що старі коньяки, бренді, віскі так само розкриваються, як і старі вина. І деякі з них дуже сильно змінюються в ароматі, смаку, якості – залежно від того, наскільки довго вони подихають.

Є міцні напої, яким потрібно розкриватися добу, а часом і дві. Тобто старий алкоголь потребує поваги. Тут суть не в тому, щоб відкрити і швидко випити, а в тому, щоб пізнати цей шедевр.

Колекційний алкоголь

Коли ви їздили в Португалію, що саме брали для свого зібрання?

У Португалії я купував портвейни. Були також мадери 100-120-річні.

Як орієнтуєтесь на цьому полі? От ви кажете собі: хочу купити портвейни. І що далі?

Старі пляшки дегустувати, звичайно, цікаво, але продавці точно не дадуть їх відкривати. Це, як правило, одиничні екземпляри, і якість їх оцінюється візуально по ряду факторів, які я вже називав. Що стосується виробників, то, звичайно, є популярні, топові, а є менш відомі, нішеві. Але виробник завжди впливає на вартість, це аксіома.

Та суть у тому, що ми живемо випадком. От буквально два дні тому мені прислали горілку Одеського заводу, випущену у 50-х роках. І це була посилка з Риму. Тобто ця пляшка в 50-х роках виїхала з Одеси, поїхала в Італію, там була продана, потрапила до чиєїсь колекції, пролежала 70 років, а зараз її захотіли продати, і я її побачив. Вона повертається назад в Україну, а може, навіть ще й в Одесу. Хтось із моїх друзів забере. І це якраз той момент, який в колекціонуванні кульмінаційний: кожна пропозиція несе в собі історію, несподіванку.

Назвіть найстарішу пляшку українського напою у вашій колекції.

Це «Масандра» 1936 року. «Кагор Південнобережний».

Якщо не секрет, скільки вона зараз може коштувати на ринку?

Що стосується цін на масандровські вина, це особлива історія. До окупації Криму по Україні було багато спеціалізованих масандровських магазинів. «Масандра» звучала в просторі, в інтернеті. І завдяки генеральному директору Миколі Костянтиновичу Бойку ця продукція була піднята дуже високо. Він блискучий маркетолог, чудовий керівник. Вина продавалися по три, по п’ять тисяч доларів за пляшку, виставлялися на Sotheby’s, користувалися великою популярністю у світі.

Після окупації Криму все знецінили. Почали колекційними винами видавати зарплату. Частина колекції була вивезена. Не скажу, в якій кількості, але знаю, що багато. Плюс сама продукція втратила легітимність, бо  з окупованого, вкраденого заводу. На цьому тлі впали популярність, якість і ціна. Сьогодні пляшку колекційної «Масандри» можна купити і за 100 доларів, а десь і за 300 гривень.

З іншого боку, це сигнал зібрати таку колекцію і дочекатися кращих часів.

А ще розкажу вам цікаву історію. Першим в Україні почало випускати віскі у 90-х роках сільськогосподарське виробництво «Зоря» в Рівненській області, яким керував двічі герой України Володимир Антонович Плютинський. І він був великим експериментатором.

Це віскі до мене потрапило – дуже високої якості. Найголовніше, що то, мабуть, перше українське віскі, яке експортувалося, і, між іншим, в Англію. Це дуже цікава історія про українське виробництво.

І взагалі хочу зазначити, що сьогодні в Україні, крім кримських виноробів, є багато якісних виробників, які випускають преміальну продукцію, що може конкурувати з найкращими зразками інших країн. І є вже колекціонери, які цілеспрямовано збирають саме українські екземпляри.

Колекційний алкоголь

Назвіть, будь ласка, найяскравіші пляшки у вашому зібранні.

У 1969 році в Америці випустили пляшку-бюст Черчилля. Це було зроблено на честь його Фултонської промови 5 березня 1946 року, коли він сказав, що Радянський Союз є загрозою всьому світу. Після цього почалася холодна війна і залізна завіса. Я цей реліз сприймаю як частину меседжу до наших поколінь: треба пам’ятати, що історії повторюються.

Ще один цікавий екземпляр – трав’яний лікер «Кіров», випущений в Італії у 60-х роках. З одного боку на етикетці просто написано, що це Amaro, лікер «Кіров», а з іншого, що він із центру України. Історія така: місто Кропивницький колись називалося Кіровоград, на честь одного з більшовицьких вождів, і ось за чиїмось наказом в цій місцевості зібрали трави, привезли їх в Італію, і з них зробили лікер. Уявіть собі, яка складна географія і каркаломна історія! На етикетці написано, що в цьому лікері використані трави, зібрані на українських луках. Це абсолютно унікальна річ.

Ще можу назвати італійське солодке вино 1812 року, Moscato Passito. Воно в гарній кондиції, хоч йому понад 200 років.

Як оцінюються такі речі? От, скажімо, така пляшка трав’яного лікеру. Вона ж ніде не продається. Як формується її ціна?

Якщо ми говоримо про сучасний продукт, то там усе зрозуміло: витрати, націнка виробника, транспортування, націнка продавця.

Коли ми говоримо про колекційний предмет, ситуація інша. На якісь топові продукти ринок уже сформований. На унікальні, яких мало і які рідко з’являються, ціна формується від того, наскільки ця річ комусь потрібна і наскільки високу ціну людина готова заплатити, або наскільки продавець прикипів і не хоче розлучатися зі своїм раритетом. От на стику цих двох сторін і формується вартість.

Ще є варіант визначення через аукціон. Якщо колекціонери виставляють свої лоти, то коло бажаючих торгується до певної межі, яку вони готові викласти.

Але я трохи скептично ставлюся до аукціонів, тому що вони частіше не дають реальну ринкову ціну. Люди, які купують на аукціонах, завжди враховують, що будуть ще аукціонні збори і доставка. А для власника раритету аукціонна ціна зазвичай нижча за ринок, часом на 30%, а буває й 50. Тому, якщо хтось має бажання продати рідкісний екземпляр, то аукціон – це вже остання ланка, на яку варто робити ставку.

У нас є спільний знайомий, який розповідав про якісь унікальні віскі в незвичних дизайнах з вашого зібрання. Там була пляшка у формі старого телефону. Що це за добірка?

Це американський ринок. І той Черчилль, до речі, теж звідти. У 50-х, на початку 60-х років американський ринок був насичений ромом. Ром домінував: його всі споживали, він був смачний, міцний, його було легко виробляти.

Але з’явилися віскікурні, які не могли конкурувати з ромом по собівартості. Ром був дешевший, бо зерно для віскі треба посадити, виростити, купити, обробити, дистилювати. Собівартість значно вища.

І тоді, щоб захопити свою частку ринку, почали розливати віскі, зокрема американські бурбони, у різноманітні декантери, присвячені історичним подіям або відомим образам. До 200-річчя американської революції, у формі президентів, пожежників, ретро-машинок, телефонів тощо.

Це працювало як реклама: людей приваблював уже не тільки сам напій, а й форма. А далі вони відкривали, пробували, їм подобалося, і вони поступово починали купувати віскі вже в звичайній тарі. Так у 60-х роках і відбувся перелом на користь бурбонів та віскі.

Працювали над цим активно, тому спектр випусків таких декантерів, переважно з фарфору, був величезний: фігурки Елвіса Преслі, Мерилін Монро і все, що мало якусь історичну, культурну чи візуальну цінність.

Небагатьом, в тому числі й сомельє, випадає можливість простежити, як поводяться дуже старі міцні напої. Наприклад, ром. Доводилося вам пробувати ром 50-60-річної витримки або навіть старший?

Так, доводилося. Навіть сторічні. Вони бувають шикарні. Міцні напої загалом зберігаються дуже добре. Все, чого боїться міцна група алкоголю, це пряме сонячне світло і випаровування, якщо погано працює корок.

Якщо втрачається рівень у пляшці, це зазвичай означає зниження алкоголю в напої, а отже і втрату якості. Якщо ж пляшка зберігалася грамотно, без прямого сонячного світла, корок добре працює і рівень нормальний, то це майже завжди якісний і смачний напій.

Що стосується смаку, велике значення має те, наскільки сам напій був підготовлений до старіння. Якщо ми говоримо про ром чи коньяк, який витримувався в бочках 10, 20 чи 50 років, а потім ще старів у пляшці, це дає значно вищу якість, цінність і вартість. 

Якщо ж це був напій із мінімальною витримкою, який просто пролежав у пляшці 50 років, він буде смачний, але не настільки унікальний, як той, що спочатку мав великий потенціал.

Де ви вчилися розуміти напої?

Я вчуся постійно. Усі ці 15 років я постійно шукаю літературу. До речі, Микола Костянтинович Бойко подарував мені ксерокопії архіву «Масандри». Це товстезна папка з масою фотографій і документів: указ про призначення Лева Сергійовича Голіцина головним виноробом, фотографії підвалів, погребів, як їх споруджували.

Взагалі, де бачу старі книжки про виноробство, каталоги чи інші матеріали, які несуть інформацію, я все це купую, читаю, вивчаю. Плюс до мене постійно приїжджають нові цікаві екземпляри, які я досліджую, шукаю щось про них в інтернеті.

Крім того, в мене багато друзів, які в різний час отримували титули кращих сомельє України, люди, які живуть цим і мають великі знання. Із такого спілкування теж постійно отримуєш нову інформацію. Коли ти живеш у цьому світі, не можна зупинятися.  Вважаю, що знаю надто мало, тому що цей світ безмежний.

 

Маркетинговий супровід ГС “УКРСАДВИНПРОМ”



Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!


 

Колекційний алкоголь: досвід, ризики та правила оцінки вінтажних вин і міцних напоїв – про все це оглядач Drinks+ дізнавалася у людини з великим досвідом та рідкісним хобі – у колекціонера раритетних напоїв, експерта, директора санаторію «Остреч» Ігора Магаляса (@igor_0051). Ігоре, з інсайдерських джерел знаю, що у вас одна з найцікавіших колекцій раритетних напоїв в Україні. […]

15 небанальних запитань про вина, напої та філософію HLEK

.., які поставила оглядач Drinks+ власникам ресторану сучасної київської кухні «Глек» – Майї та Олександру Степовим.


Представляємо наших героїв:

Майя Степова маркетолог за фахом. Закінчила факультет маркетингу у 1995 році, входила до першого випуску маркетологів університету Гетьмана. Працювала у видавництві, пройшовши шлях від маркетолога до директорки дитячого журналу. Каже, що маркетинг її стихія: вона любить розуміти продукти, для кого вони створені, і досліджувати шляхи до цільової аудиторії.

Олександр Степовий закінчив Київський політехнічний інститут, працював у «Київенерго», здобув економічну освіту, очолював бухгалтерське видання.

З 2016 року подружжя працює разом у ресторанній сфері, розвиваючи ресторан «Глек» один із флагманів сучасної київської гастрономії.

Глек

Ваш ресторан, згідно із заявленим кредо, працює з локальними продуктами в радіусі 100 км. Чи є у вас подібний «радіус довіри» для вин? Як ви визначаєте, яке українське вино достатньо «близьке» вам не лише географічно?

М.: Так, «Глек» це ресторан сучасної київської кухні, що означає, що ми працюємо з локальними продуктами, які вирощуються або виробляються в радіусі 100 км від Києва. Ми зробили ставку на невеликі фермерські господарства, сімейні бізнеси, щоб розуміти, звідки кожен продукт і хто його виробляє.

Щодо вин: коли ми відкрилися шість років тому, вин хорошої якості поблизу було небагато, тому ми працювали з виноробнями з усієї України. Сьогодні вина Київщини показують гарні результати навіть на міжнародних конкурсах. Ми співпрацюємо з шістьма виноробами Київської області, які виробляють високоякісні вина.

Процитую нашу менеджерку: «Я хочу, щоб у нас були такі вина, щоб я з заплющеними очима взяла пляшку українського вина, поставила перед французами і вони сказали “вау!”». Наш персонал добре обізнаний у винах, ми постійно дегустуємо й орієнтуємося на їхній смак, бо саме їм продавати це вино. Воно має подобатися і нам, і співробітникам, і, звичайно, гостям.

Ви нещодавно публікували пост про знищення Шато Трубецького. Тема пам’яті у виноробстві сьогодні особливо болюча. Як вважаєте, чи достатньо в суспільстві та в HoReCa розуміння цінності українського вина?

Ол.: Я вважаю, що сьогодні українські споживачі недостатньо поінформовані про наявність українських вин і про їхню якість, яка зробила величезний крок уперед за останні 5–6 років. На жаль, багато закладів досі не пропонують наші вина або пропонують 1–2 позиції, хоча вибір набагато ширший.

Навіть працівники ресторанної сфери часто можуть назвати лише 5–6 українських виноробів, хоча тільки на Київщині їх більше десятка! Нам ще потрібно багато працювати, щоб гість, заходячи в ресторан, знав: наше вино може бути кращим за розкручені іноземні бренди за ті ж гроші. До того ж це патріотично вживати українське.

Глек

Які резони, на вашу думку, у тих, хто відмовляється ставити українські вина? Чи був у вас негативний досвід із такими аргументами?

М.: Ми впевнені, що причина одна люди не знають про українські вина і знати не хочуть. Нещодавно ми відкривали на Бесарабці точку «Глек Бістро». Там також відкрився бар, де не було жодного українського вина. Зрештою вони поставили, але лише 1–2 позиції. Найчастіше пропонують невисокої якості італійські чи новозеландські вина і не хочуть напружуватися. «Глек» є флагманом, рестораном-взірцем. Ми повинні розповідати про якість українських вин, і нам дуже допомагають конкурси та фестивалі. Але це окрема робота, якою потрібно займатися системно.

Чи є у вас вина, які сомельє подає не тому, що вони ідеально поєднуються зі стравою, а тому що вони розповідають важливу для вас історію?

М.: Майже у кожної пляшки у «Глеку» є історія. Її знає персонал і розповідає гостям, які цікавляться. Передусім про київські виноробні. Наприклад, дуже цікава історія Григорія Кулініченка, який почав вирощувати виноград у теплицях, а тепер, через зміну клімату, лози ростуть у відкритому ґрунті.

Ми розповідаємо про ігристі вина Шабо, які мають одну з найкращих лабораторій, про «Колоніст», який започаткував історію Одеського Чорного. Історії продають   ми любимо й хочемо їх розповідати.

Як ви ставитеся до ідеї «винної терапії» у воєнний час – як до способу повернути собі  та гостям відчуття нормальності, краси, життя?

М.: Ми вважаємо, що працівники й гості ресторану схожі на власників за цінностями, життєвими правилами і мудрістю. Для нас з Олександром винна терапія дуже важлива ми майже щодня п’ємо 1–2 келихи вина й отримуємо і розслаблення, і задоволення. Головне не переходити межу. До нас приходять люди, яких ми знаємо роками: культурні, освічені, ті, хто вміє працювати й відпочивати. Вино допомагає тримати баланс між навантаженням і розслабленням.

Українські автохтони – одна з найцікавіших тем сьогодні. Який білий сорт, на вашу думку, має шанс стати «українським характером»?

Ол.: На мою думку, це буде Сухолиманський Білий. Він дуже розповсюджений, має багато насаджень, з ним легко працювати, він витривалий до природних умов. Є також сорт Загрей, виведений в інституті Таїрова. З нього роблять цікаві петнати й сухі вина, але його всього 4,5 га багато не зробиш. А з Сухолиманським винороби працюють дуже вдало, вже навіть ігристі роблять.

Глек

Чи були випадки, коли вино змінювало ваше бачення страви, а не навпаки?

М.: Так, звісно. Бували випадки, коли вино змінювало страву. Коли сомельє проводять дегустації з акцентом на фудпейринг, вони сідають разом із шефом, який придумує концепцію страв, а потім регулюють смак під вина. Іноді це переростає у суперечку між шефом і сомельє, і ми виступаємо арбітрами. Нещодавно на благодійній вечері з фондом «Землячки» гостьова шефиня Наталія Нікішина приготувала качку з соусом і чіпсами з буряку страва ідеально поєдналася з розе «Коралі» Руслана Ковалевського. На дегустації вин «Бейкуш» чудово поєдналися парові вареники з яловичиною і піно нуар.

У ваших постах багато про дружбу, людяність і спільність. Чи є у винній карті позиції, обрані через людей, а не лише через стиль чи технологію?

М.: Наші особисті стосунки з виноробами величезна цінність. Це цікаві, інтелігентні люди, які часто займаються й іншими бізнесами. Коли є гарні стосунки, хочеться поставити більше їхніх вин. Інколи ми навіть просимо менеджерів додати те чи інше вино. Але якість  найголовніше. Адже це для наших гостей, серед яких багато іноземців. Ми подаємо найкраще, бо представляємо Україну перед світом.

Які риси – смакові чи людські – є визначальними, щоб сказати: «Так, це наш винороб»?

Ол.: В Італії є прислів’я: «Виноград має бачити тінь свого господаря». Ми спілкуємося з виноробами, щоб знати, яка тінь лягає на виноград і яке вино вони роблять. Ми були майже на 40 українських виноробнях, знаємо виноробів і енологів особисто, бачили виноград і землю. Ми знаємо вино не лише за етикеткою, а й за теруаром. Це дуже важливо.

Глек

Чи плануєте створити власний «винний ритуал» HLEK?

М.: Цей ритуал уже створено. Ми першими заявили про пейринг Одеського Чорного і борщу інші сомельє підхопили тему. У зв’язку з цим на цьогорічній Всеукраїнській продуктовій виставці нас попросили розповісти про фудпейринг і додану вартість у ресторані. Ми будемо робити тейстинг із борщем і Одеським Чорним.

Нещодавно у «Глеку» був захід до дня народження Малевича. Ми створили арт-борщ у вигляді чорного квадрату з чорного хліба і подали до нього ОЧ від виноробні Demidi. Борщ у нас теж незвичайний без м’яса і картоплі, зі спеціальною сумішшю спецій.

Назвіть топ-5 вин, які вразили вас останнім часом.

Ол.: Нас вразили багато вин. Ось кілька: «Загрей», виноробня Narovylo унікальний сорт, фантастичне біле вино. «Каберне» від Adama Winery  натуральне, легке, дуже цікаве.  «Одеський Чорний» від VINOMAN питке, збалансоване, без «борщового набору». GIGI, виноробня Володимира Гігінеішвілі класичний оранж із ркацителі в квеврі. «Буккеро» від Vino Demidi насичене, авторське, потужне. Magnum Opus від «Колоніст»   найкраще вино з Одеського Чорного, яке ми куштували.

Чи є у вас вина або напої, які ви вважаєте «винагородою за сміливість» для гостей, які цікавляться особливими винами?

Ол.: Так. Наприклад, унікальні натуральні вина Adama Winery. Винороб  дуже цікава особистість. Його вина абсолютно натуральні без дріжджів і консервантів. Навіть червоні краще подавати охолодженими.

Що скажете про медові, ягідні та фруктові вина? Чи мають вони потенціал у ресторанах?

Ол.: Ми двома руками за розширення асортименту напоїв не лише з винограду, а й ягідних, медових   це українська традиція. Мед – наша національна спадщина. У нас багато цікавих медових напоїв, фруктових вин малинових, вишневих. Цей напрям треба розвивати й підтримувати. Наприклад, «Сікера» від «Медового Спасу»  їхній продукт поступово стає відомим. Але власник Сергій Липко пройшов дуже довгий шлях. Будь-який виробник має стукати у всі двері, особисто йти у ресторани зі своїм продуктом. Як це зараз робить, скажімо, пан Роман Войтків з Дрогобича – дякуючи його ентузіазму, віднедавна в нашому ресторані представлені його унікальні преміальні напої ТМ «Дикий мед» – апіфітобальзами-медаки та медівки, або як в давнину їх називали, – питні меди.

Якби вам довелося описати сучасне українське вино однією фразою?..

Ол.: Якщо коротко: ми вже навчилися робити гарне вино, час навчитися пити своє.



Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!


 

.., які поставила оглядач Drinks+ власникам ресторану сучасної київської кухні «Глек» – Майї та Олександру Степовим. Представляємо наших героїв: Майя Степова – маркетолог за фахом. Закінчила факультет маркетингу у 1995 році, входила до першого випуску маркетологів університету Гетьмана. Працювала у видавництві, пройшовши шлях від маркетолога до директорки дитячого журналу. Каже, що маркетинг – її стихія: […]

BE WINE International Wine Show 2026: подія, що формує сучасну винну культуру в Україні

30-31 травня 2026 року в Києві відбудеться BE WINE International Wine Show – одна з ключових винних подій країни, що об’єднує професійну спільноту, міжнародних виробників і нове покоління поціновувачів вина, тих, хто прагне поглибити свої знання, розвинути смак і отримати живий досвід, який неможливо замінити теорією. Комунікаційна медіагрупа Drinks+ є інформаційним партнером цього заходу. 


BE WINE – це більше, ніж дегустації. Це простір, де формується культура споживання вина, народжуються нові сенси та відбувається живий діалог між тими, хто створює продукт, і тими, хто його відкриває.

BE WINE Show протягом багатьох років виконує унікальну освітню місію. Програма заходу складається з лекцій, дегустацій та експертних форматів, цікавих як для професіоналів індустрії (рестораторів, сомельє, дистрибуторів, представників рітейлу), так і для поціновувачів вина – тих, хто хоче поглибити знання, розвинути смак і отримати справжній досвід.

Мета події – створити платформу для розвитку винної культури в Україні через знання, досвід і прямий контакт з індустрією. BE WINE об’єднує виноробів, сомельє, імпортерів і гостей, формуючи середовище, в якому вино стає зрозумілішим, доступнішим і глибшим.

Що чекає гостей:

  • понад 1000 вин з усього світу
  • 80+ дегустаційних сесій різного рівня
  • спеціалізовані зони: Professional, Speed та Premium дегустації
  • гастрономічна складова
  • lounge-простір для нетворкінгу

У 2026 році подія зосереджується на ключових змінах, які формують сучасний світ вина, і відкриває їх гостям через дегустації, досвід та живий діалог з індустрією.

Серед тем, які розкриває BE WINE 2026:

  1. Нове покоління винних поціновувачів. Millennials та Gen Z змінюють підхід до вина – від статусу до досвіду, від правил до власного смаку.
  2. Вино як культурний досвід. Сучасне вино – це не лише про продукт, а про атмосферу, взаємодію та емоцію, яку воно створює.
  3. Нові винні регіони та відкриття terroir. Світ вина активно розширюється, відкриваючи нові країни, стилі та інтерпретації.
  4. Поєднання вина та гастрономії. Wine & food pairing стає важливою частиною досвіду і способом глибше зрозуміти смак.
  5. Натуральні та sustainable підходи. У фокусі – відповідальне виробництво, органічні вина та нове ставлення до екології.

Дата і локація

  • 30-31 травня 2026 року
  • Київ, КВЦ «Парковий»

BE WINE



Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!


 

30-31 травня 2026 року в Києві відбудеться BE WINE International Wine Show – одна з ключових винних подій країни, що об’єднує професійну спільноту, міжнародних виробників і нове покоління поціновувачів вина, тих, хто прагне поглибити свої знання, розвинути смак і отримати живий досвід, який неможливо замінити теорією. Комунікаційна медіагрупа Drinks+ є інформаційним партнером цього заходу.  BE […]

Світ без нових бочок? Чому ринок змінює свої правила

Криза бондарного ринку, яка стала очевидною у 2025 році, не виникла раптово. Вона формувалася поступово протягом кількох років як наслідок поєднання змін у споживанні вина, коливань у сегменті витриманих спиртів та зростаючої торговельно-політичної невизначеності. До середини десятиліття ці чинники зійшлися в одній точці, спричинивши глобальний спад попиту на нові дубові бочки.


Перші сигнали з’явилися задовго до того. Згідно з аналітичними матеріалами International Organisation of Vine and Wine, світове споживання вина почало втрачати динаміку ще наприкінці 2010-х років. Після 2017 року стагнація поступово переросла у стійке зниження. Для бондарної галузі це мало фундаментальне значення: у ситуації, коли попит на вино більше не зростає, виробники дедалі обережніше ставляться до інвестицій у витримку в нових бочках.

У 2024 році світовий винний сектор пережив черговий складний рік, що чітко відобразилося на ключових показниках виробництва, споживання та міжнародної торгівлі. Згідно з щорічним звітом International Organisation of Vine and Wine, галузь одночасно зіткнулася зі зниженням як пропозиції, так і попиту, що посилило загальний структурний тиск на ринок.

Світове виробництво вина знизилося до 225,8 млн гектолітрів, що на 4,8% менше, ніж у 2023 році, і досягло найнижчого рівня за понад 60 років. І 2025 рік пройшов у тому ж тренді. OIV пов’язує цей спад насамперед із екстремальними погодними умовами, спричиненими змінами клімату, які суттєво вплинули на врожайність у багатьох виноробних регіонах світу.

Дубові бочки

Одночасно продовжило знижуватися і споживання. У 2024 році воно оцінюється на рівні 214,2 млн гектолітрів, що на 3,3% менше порівняно з попереднім роком і також відповідає найнижчим показникам з початку 1960-х років. Така динаміка свідчить не про тимчасове коливання, а про довгострокові зміни у споживчих звичках, додатково посилені економічним тиском у ключових країнах-споживачах.

Загалом ринок одночасно стикається зі зниженням і пропозиції, і попиту, що створює для винної галузі нові виклики. Зростання цін лише частково пом’якшило ситуацію й не змогло компенсувати падіння обсягів виробництва та споживання, підкреслюючи затяжний характер поточних змін.

Ще одним важливим фактором залишається скорочення площ виноградників. У 2024 році їхня загальна площа у світі становила близько 7,1 млн гектарів, порівняно з приблизно 7,3 млн гектарів у 2023 році, що означає скорочення орієнтовно на 200 тис. гектарів лише за один рік. У ширшій перспективі тенденція виглядає ще показовішою: від пікових значень 2016–2017 років, коли світові площі виноградників оцінювалися на рівні 7,5–7,6 млн гектарів, глобальний виноградник скоротився майже на пів мільйона гектарів.

Така динаміка посилює обмеження з боку пропозиції та чинить тривалий тиск на виробництво у світовому винному секторі. У результаті ринок одночасно стикається зі зниженням виробництва і споживання, а зростання цін лише частково пом’якшує ситуацію, не компенсуючи падіння обсягів.

Дубові бочки

У період з квітня 2024 по травень 2025 року світові продажі французьких дубових бочок помітно скоротилися. За цей час було реалізовано близько 540 тис. бочок – приблизно на 15 % менше, ніж роком раніше. Найвідчутніше зниження припало на внутрішній ринок Франції, де обсяги скоротилися майже на 20%. Загальна виручка галузі зменшилася на 9,5% і становила близько 516 млн євро, повідомляло видання La Revue du Vin de France.

За даними професійної спілки Fédération des Tonneliers de France, понад 63% французької бондарної продукції постачається на експорт. У секторі працює від 3 000 до 3 500 осіб, і через поточну ситуацію вже виникла потреба коригувати робочі графіки. Одним із чинників скорочення попиту на інтенсивно витримані у дубі вина стало стрімке зростання цін на французький дуб: за десятиліття вони зросли утричі, а лише за останні два роки – ще приблизно на 50%.

У відповідь на дефіцит ресурсу галузь дедалі активніше звертається до інноваційних рішень, зокрема до технологій, що дозволяють значно ефективніше використовувати деревину. Паралельно посилюється тенденція до подовження терміну служби бочок, а роль бондарів усе більше зміщується у бік сервісу, ремонту та технічного супроводу, без втрати ключового значення дерев’яної бочки у витримці вина та спиртів.

У межах галузевого опитування Wine Business Monthly було зафіксовано чіткий зв’язок між скороченням виробництва вина та зниженням інвестицій у бочкову витримку у США – одному з найбільших світових споживачів нових дубових бочок. За даними 2025 Barrel & Oak Survey, майже 60% виноробень, які у 2025 році зменшили закупівлі бочок, одночасно скоротили обсяги виробництва вина, тоді як близько 20% респондентів повідомили про загальне зниження витрат на виноробство.

Редакція Wine Business Monthly зазначає, що американські виноробні дедалі частіше подовжують термін використання наявних бочок, зменшують частку нових барелів або відкладають оновлення бочкового парку. З огляду на роль США як одного з ключових експортних ринків для європейських, зокрема французьких, бондарів, ця тенденція має прямий і глобальний вплив: скорочення інвестицій у бочкову витримку на американському ринку безпосередньо транслюється у зниження попиту на нову бондарну продукцію у світовому масштабі.

Дубові бочки

Додатковий тиск на бондарний ринок сформувався з боку сегмента витриманих спиртів. За даними Bureau National Interprofessionnel du Cognac, які цитують міжнародні ділові медіа, у 2024–2025 роках експорт французького коньяку зазнав помітного скорочення, зокрема на китайському ринку. Reuters з посиланням на офіційні дані BNIC пов’язує це зі сповільненням економіки КНР та ослабленням попиту на преміальні спирти.

Французькі галузеві та ділові видання, зокрема La Revue du Vin de France та Challenges, зазначають, що спад продажів на китайському ринку змусив частину коньячних домів переглянути виробничі програми. У 2025 році це проявилося у скороченні обсягів дистиляції та зменшенні закладки спиртів на тривалу витримку.

Для бондарного сектору ця динаміка має особливе значення, оскільки коньячна індустрія традиційно є одним із найбільших споживачів нових дубових бочок. Відтак зниження експорту коньяку до Китаю безпосередньо транслюється у зменшення попиту на нову бондарну продукцію.

Схожі настрої простежуються і в інших сегментах світового спиртового ринку. Згідно з офіційними даними Scotch Whisky Association, у 2024 році вартість світового експорту шотландського віскі склала близько £5,4 млрд, при цьому експортні виручки впали на 3,7% порівняно з 2023 роком. Навіть у категоріях, де витримка залишається ключовою складовою продукту, виробники віскі дедалі обережніше підходять до довгострокових інвестицій у витримку та закупівлю нових бочок, переглядаючи програми дистиляції й оптимізуючи використання наявних барелів.

У своєму звіті за 2024/2025 фінансовий рік TFF Group, один із провідних світових виробників бондарної продукції та обладнання для витримки вина й спиртів, фіксує різке погіршення ринкових умов у всіх сегментах витримки. За словами Жером Франсуа, президента правління TFF Group, геополітична напруга, торговельні та митні конфлікти, а також складні погодні умови призвели до раптового розвороту ринків і втрати прогнозованості, що змусило клієнтів відкладати або скорочувати капітальні інвестиції.

У результаті попит на бондарну продукцію у 2025 році став менш передбачуваним, а контрактні горизонти – коротшими. У відповідь на зміну кон’юнктури TFF Group адаптувала виробничі потужності, тимчасово зупинивши частину майданчиків і скоротивши закупівлі деревини, водночас зберігши фінансову стійкість.

Дубові бочки

Додатковим індикатором напруженості у бондарному секторі стала ситуація із запасами. За даними галузевої платформи Fordaq, у 2024–2025 роках на ринку спостерігається накопичення запасів дубової сировини та готових бочок, що створює додатковий тиск на фінансові показники бондарних підприємств. Аналітика Fordaq фіксує подовження складських циклів і зростання витрат на зберігання на тлі уповільнення замовлень з боку виноробного та спиртового секторів.

Окрім структурних факторів, у 2025 – на початку 2026 року додатковим каталізатором кризи стали торговельно-політичні ризики. Навіть публічні заяви про можливе запровадження мит на європейські вина і спирти, без їх фактичної реалізації, різко підвищили рівень невизначеності на ключових експортних ринках. Для галузей, де інвестиційні рішення – зокрема щодо витримки та закупівлі нових бочок – ухвалюються на роки вперед, самого факту такого ризику часто достатньо, щоб відкласти інвестиції.

За повідомленнями Reuters і Bloomberg, у 2025 році президент США Дональд Трамп публічно пригрозив запровадженням імпортних мит у розмірі до 200% на європейські, зокрема французькі, вина та шампанське, пов’язавши ці заяви з торговельними й політичними розбіжностями з Європейським Союзом і президентом Франції Еммануелем Макроном. Reuters також нагадує, що у березні 2025 року Трамп уже озвучував аналогічні митні наміри у відповідь на європейські мита щодо американського віскі, однак тоді вони не були реалізовані, що, втім, не зменшило впливу заяв на ринкові очікування.

Французька сторона відреагувала різко. Міністерка сільського господарства Франції Анні Женвар назвала ці погрози «неприйнятними» та «жорсткими» для сектору, який уже перебуває під значним економічним тиском. У сукупності такі сигнали посилили обережність учасників винного, спиртового та бондарного ринків, закріпивши атмосферу невизначеності на початку 2026 року. Ну, і подальший розвиток подій на політичній арені світу не дав підстав для оптимізму.

У підсумку, на початок 2026 року світовий бондарний ринок опинився в точці, де одразу кілька фундаментальних чинників одночасно тиснуть на попит. Згідно з даними національних галузевих асоціацій та профільних медіа, йдеться не про тимчасовий спад, а про фазу глибшої структурної перебудови.

Ринок бочок не зникає, проте змінює свою логіку. Виробники вина та спиртів дедалі частіше переходять до коротших контрактів, подовжують термін використання наявних бочок і обережніше підходять до інвестицій у тривалу витримку. На цьому тлі зростає роль сервісу, ремонту та оптимізації існуючих ресурсів, тоді як попит на нову бондарну продукцію стає менш передбачуваним і більш циклічним.

Для індустрії напоїв це означає переосмислення ролі бочки у виробничих стратегіях, а для бондарів – необхідність адаптації до нового, більш мінливого глобального попиту. Саме лавіруючи між збереженням традицій і пошуком нових моделей, світовий бондарний ринок увійшов у 2026 рік і продовжує рух за тим же алгоритмом.

У матеріалі були використані дані: oiv.int, magazine-fr.wein.plus, larvf.com, usinenouvelle.com, vinetur.com, reuters.com, challenges.fr, scotch-whisky.org.uk, tff-group.com, drevesina.fordaq.com

 



Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!


 

Криза бондарного ринку, яка стала очевидною у 2025 році, не виникла раптово. Вона формувалася поступово протягом кількох років як наслідок поєднання змін у споживанні вина, коливань у сегменті витриманих спиртів та зростаючої торговельно-політичної невизначеності. До середини десятиліття ці чинники зійшлися в одній точці, спричинивши глобальний спад попиту на нові дубові бочки. Перші сигнали з’явилися задовго […]

Прем’єрний форум УВВА – галузь формує нові правила гри на шляху до ЄС

14 квітня 2026 року в Києві відбулася подія, яка вже претендує на статус ключової для розвитку виноробства країни. Зустріч «Виноградарсько-виноробна галузь – зміни, які обіцяють покращення? Діалог бізнесу та держави» стала першим офіційним заходом новоствореної Української виноградарсько-виноробної асоціації (УВВА) та зібрала понад 70 професіоналів: виноробів, сомельє, експертів з широкого кола питань, представників Верховної Ради України, профільних міністерств, наукової спільноти, рітейлу та винних журналістів.


Перед початком панельних дискусій УВВА провела широкий діалог обговорили ключові виклики виноробної галузі. А новостворене об’єднання на першому ж кроці продемонструвало сенс свого утворення: це – не просто ще одна спілка фахівців, а дійсно центр, який генеруватиме наукові підходи та стратегічне мислення для виноробно-виноградарської України. У фокусі практична реалізація законодавчих змін, удосконалення регуляторної політики та формування ефективної моделі взаємодії держави й бізнесу для сталого розвитку галузі.

УВВА

 

Майданчиком для зустрічі став камерний та атмосферний театр «Сузір’я» – простір, що ідеально підкреслив дух відкритого діалогу та професійної взаємодії.

Тема: новий Закон України «Про виноград, вино та продукти виноградарства»

Ключовою темою форуму стала імплементація Закону України «Про виноград, вино та продукти виноградарства», який набуває чинності 1 січня 2026 року. Документ гармонізує українське законодавство з нормами ЄС та відкриває шлях до відповідності українського вина європейським стандартам якості, безпечності та прозорості.

Заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Тарас Висоцький наголосив на важливості консолідації ринку, адже саме узгоджені пропозиції дозволяють забезпечити баланс інтересів і пришвидшити імплементацію рішень. Він окремо відзначив значення ухваленого законопроєкту та його роль у розвитку галузі.

Тема: Держава та цифровізація галузі

Заступник міністра економіки Денис Башлик повідомив про створення Єдиного центрального виноградно-виноробного реєстру, запуск якого запланований на 1 січня 2027 року. Реєстр має стати практичним інструментом для галузі, а також частиною ширшої цифрової трансформації, що включає розвиток Єдиного порталу державних знань AKIS, членом якого стали УВВА та ДАР.

 

УВВА

 

Панель 1. Держава та бізнес – регулювати чи захищати?

Модератор Наталія Бурлаченко, голова УВВА, CEO Big Wines та 46 Parallel Wine Group.

Учасники обговорили оподаткування, ліцензування, акцизну політику, дозвільну документацію та механізми взаємодії держави й бізнесу. Як зазначила засновниця та голова УВВА Наталія Бурлаченко, організація створена як платформа для напрацювання об’єднаної стратегії учасників ринку: «Наразі в галузі багато проблем, невирішених питань та викликів, але ми рухаємось впевнено, щоб наші винороби та виноградарі відчували підтримку. Ціла галузь, всі асоціації працюють на те, щоб їм було легше виробляти, легше саджати, збирати, і, звісно, реалізовувати свою продукцію».

 

Панель 2. Воркшоп – тлумачення нового закону

Спікер – Юлія Прохода. Патентна повірена України та адвокат Юлія Прохода звернула увагу на нові можливості, які відкриває закон: розширення переліку виноробної продукції, включно з деалкоголізованими винами, спрощення регуляторних процедур, а також розвиток географічних зазначень, що формують унікальність українського вина на міжнародному ринку.

Учасники отримали практичні роз’яснення щодо класифікації продукції, маркування, прозорості та відповідності європейським вимогам.

УВВА

Панель 3. Світові тенденції та українські реалії

Модератор Світлана Цибак, голова «Асоціації крафтових виноробів України» та Wines of Ukraine.

Світлана, яка має широке бачення перспективи, поділилася із залом напрацьованим досвідом з експорту на провідних ринках, з просування та презентацій українського вина на найавторитетніших виставках світу. Учасники обмінялися думками щодо розвитку галузі, експорту, ролі рітейлу та формування культури споживання, що в сукупності дозволило подивитися на українське виноробство у міжнародному контексті.

Особливий акцент зроблено на ролі культури та медіа у популяризації українського вина: відомий режисер Ахтем Сеітаблаєв поділився баченням того, як мистецька галузь може сприяти просуванню українського вина в Україні та за кордоном, що пожвавило дискусію.

Професійна оцінка експертів

Наукові кола представляла викладач ОНТУ – Одеський національний технологічний університет, доктор Оксана Ткаченко, яка активно вийшла до дискусії з  конкретними пропозиціями щодо спільних дій. Наталія Благополучна, засновниця Першої Школи сомельє «Майстер-клас», відзначила високий рівень організації та важливість події для галузі. А доповідь директора Немішаївського агротехнічного коледжу Володимира Альохіна була присвячена критичній важливості підготовки кадрів.

Фінальний акорд – дегустація українських вин

Приємним завершенням УВВА стала порівняльна дегустація теруарних вин України – учасники оцінили профілі вин з певних сортів винограду, вирощених в різних регіонах, що наочно продемонструвало вплив природних умов на смак вина.

Дегустацію доповнили український хліб від ресторану «Глек» та крафтові сири від «Доброї Ферми», підкресливши унікальність національних гастрономічних поєднань.

Захід продемонстрував – українське виноробство готове до змін, діалогу та нових стандартів, що відкривають шлях на європейські ринки.

Наталія Бурлаченко на своїй сторінці у ФБ поділилася враженням від події:  «З огляду на результати цієї зустрічі, можна говорити про поступове формування спільного бачення розвитку галузі, в якому поєднуються інтереси виробників, держави та ринку, і який, за умови подальшої системної роботи, має потенціал трансформувати українське виноробство в конкурентоспроможний та впізнаваний сегмент на міжнародній арені».

Партнери заходу:
Big Wines; Vinos de La Luz; 46 Parallel Wine Group; International Alliance for Responsible Drinking; Інститут культури України; Школа сомельє «Майстер-клас»; Wines of Ukraine; Асоціація крафтових виноробів України; ГЛЕК; tv7.studio; Diosaflor; Borsch; Моршинська; VINOMAN; Кафедра технололгії вина та сенсорного аналізу Одеського національного технологічного університету

Інформаційні партнери заходу:
NV;  Технології та Інновації;  DRINKS+

 



Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!


 

14 квітня 2026 року в Києві відбулася подія, яка вже претендує на статус ключової для розвитку виноробства країни. Зустріч «Виноградарсько-виноробна галузь – зміни, які обіцяють покращення? Діалог бізнесу та держави» стала першим офіційним заходом новоствореної Української виноградарсько-виноробної асоціації (УВВА) та зібрала понад 70 професіоналів: виноробів, сомельє, експертів з широкого кола питань, представників Верховної Ради України, […]

Украина