Gastronomy and Wine Portal

Крафтовий алкоголь – це не просто напої. Це історія у пляшці, протест проти шаблонів і прагнення створювати щось справжнє. В Україні цей рух ще молодий, але вже має свій характер і навіть філософію. Тут крафт – не мода, а потреба. Потреба у власному голосі, смаку, ідентичності. Що ж стосується міцних алкогольних напоїв, то тут кожна крапля – концентрат змістів, традицій та викликів. Крафт – це не лише про розмір виробництва, а передусім про авторське бачення і свободу творчості. А свобода – то генетичний код України.

Починався український крафт з настоянок і наливок – домашніх, душевних, міцних. З часом відкривалися перші мікродистилерії, які ризикнули створювати власні джини, бренді та гіркі біттери. Після змін у законодавстві з’явилася перспектива. Втім, шлях крафтового виробника не встелився лаврами. Отримання ліцензії на дистиляцію – процес складний. Багатьом простіше залишитися в «сірій зоні», робити домашні напої для ярмарків. Проте кількість сміливців, хто ризикує вийти в легальне поле і на вищі рівні якості, зростає. Бо зростає попит. Але є ще один – «слабкий» ланцюжок: канали продажів. Великі мережі не зацікавлені у нішевому продукті з обмеженим тиражем. Ресторани часто не знають, як правильно подати такі напої, не мають для них окремого місця в барній карті. Тому крафт шукає прямі шляхи – через дегустації, фестивалі, соцмережі. Отже, справжній крафт – то завжди діалог. З місцем походження. З людиною, яка його створила. З барменом, що наливає. З моментом. Українські виробники все частіше звертаються до концепції slow drink – обміркованого споживання. Бо крафт не про «випити», а про «зрозуміти». Пропонуємо пул діалогів на цю тему з представниками українського ринку напоїв.

__________________

Сергій Мазур: «Наша ідея – зібрати найкращу смакову палітру України»

Саме щоб зрозуміти більше про крафт, ми зустрілися з Сергієм Мазуром, директором компанії «Вітіс Груп», яка протягом останніх років до іміджу відомого імпортера вин світу додала статус амбасадора українського міцного крафту, створивши кілька лінійок під власними торговими марками: настоянки та плодові дистиляти Witch Water, бренді Faine Brandy, джини Hvoya та дистиляти Gorilka Official.

Пане Сергію, з чого почалася історія ваших брендів? Звідки ідея долучитися до руху українського крафту?

Щороку ми з нашою командою відвідуємо різні міжнародні виставки. Це дозволяє тримати руку на пульсі нових тенденцій. Так от, десь з 2015 року помітили дедалі більше невеликих виробників, які презентували якісний алкоголь в лімітованих випусках і з преміальними цінами. Найцікавіше, що вони користувалися шаленою популярністю! Поступово склався тренд, що згодом дістався і до України.

Насправді, для українців то не було відкриттям: з давніх давен знаходилися ентузіасти, які виробляли самогон, порушуючи закон, до речі, адже довгий час він був нелегальним продуктом. Після ухвалення закону, який повернув крафтове виробництво дистилятів у правове поле, частина виробників легалізувалися. Але залишились питання щодо шляхів просування напоїв та продажу. Саме в цьому ми побачили свою роль.

І все ж треба мати неабиякі ентузіазм та сміливість, щоб почати таку справу з нуля. Адже то твердіший берег – імпорт вин з країн Європи та Нового Світу. Звідки стільки запалу і віри в потенціал українського крафту?

Буду максимально відвертим, спочатку ми самі скептично ставилися до цієї ідеї. Бо мислили стереотипами. А потім почали вивчати тему, а головне – продегустували безліч зразків. І зрештою повірили, що можливо виготовляти український дуже якісний продукт. Більше того, стало зрозуміло, що ринок чекає якісні дистиляти, що виготовляються з відбірних інгредієнтів. Саме тому в 2022 році ми розширили сферу нашої діяльності в новому для себе напрямку – українських крафтових міцних напоїв. Мені подобається називати нас «ботлерами», адже обираємо кращі зразки міцного крафтового алкоголю у найкращих виробників та об’єднуємо ці зразки в єдині колекції під своїми торговими марками відповідно до категорії напою – настоянки та плодові дистиляти Witch Water, бренді Faine Brandy, джини Hvoya та горілки Gorilka Official. Якісь позиції та лінійки можуть бути представлені в нашій колекції на постійній основі, деякі – лише в одному релізі в обмеженій кількості. Саме для них ми створили спеціальну торгову марку Vitis Craft Collection Limited Edition. Наші оцінки підтверджуються на різних всеукраїнських професійних дегустаціях та конкурсах. На цей момент ми вже брали участь в кількох конкурсах, де отримали найвищі оцінки та нагороди – «Crown перегону. Ukrainian Independent Spirits 2023, 2024 та 2025», Всеукраїнський професійний дегустаційний конкурс Independent Craft 2024 та 2025 від Ukrainian Craft Distillers Association, Міжнародний дегустаційний конкурс Ukraine Wine&Spirits Awards 2024 та 2025.

Ви кажете, що обираєте на власний розсуд до своєї колекції лише кращі зразки від кращих виробників. То хто ж ці найкращі?

Є кілька виробників, що виготовляють дійсно якісні зразки українського крафту, які варті уваги. Думаю, доречно їх перерахувати. Отже, завдяки майстрам «Першої закарпатської палинчарні» з’явилася на світ частина нашої лінійки настоянок Witch Water. В результаті співпраці з «Галіція Дистилері» народилися деякі позиції настоянок та плодових дистилятів Witch Water, а також бренді та кальвадосу Faine Brandy. Домовленості з «Білою Гуральнею» призвели до преміальних дистилятів Gorilka Official та джину Hvoya. Робота з «Хані Баджер» запам’яталась випуском лінійки VCC (Vitis Craft Collection). Чудові кольорові джини Hvoya довгий час залишались лише в наших планах, але завдяки співпраці з «Файною Гуральнею» в березні цього року вони нарешті побачили світ. Загалом ми вже маємо більше 40 позицій у всіх торгових марках. І є ще кілька виробників, з якими в процесі роботи, тож очікуємо на гарні новини найближчим часом.

Будемо чекати! Звучить масштабно. Але випустити продукт – це лише половина справи. Далі треба його реалізувати. Наскільки зараз легко виводити новий крафтовий бренд на український ринок?

Дуже складно, адже ринок насичений. Напевно, всі великі та середні світові гравці з алкогольної сфери присутні зараз в Україні, ще й зі значною маркетинговою підтримкою та налагодженими каналами збуту. Враховуючи популярний серед молоді тренд до поміркованого вживання алкоголю, великі гравці змушені поводити себе дедалі агресивніше. А в нижній ціновій категорії зараз відбуваються справжні маркетингові війни. Зрозуміло, зазвичай український крафт не може конкурувати на рівних за таких умов, там просто немає таких бюджетів, немає навичок роботи з великими бюджетами та національними мережами. Але натомість факт: український крафтовий міцний алкоголь часто є значно більш якісним в порівнянні з імпортним масмаркетом, він виготовляється з відбірної якісної сировини, а тому це не історія про дешеву продукцію. Ціна на справжній крафт просто не може бути низькою з огляду на особливі технології, невеликі партії, сезонність та якість сировини, індивідуальний підхід тощо.

Дійсно, пане Сергію, маєте дуже широкий асортимент крафту. Але ж напевне є улюбленці?

Ну, так не можна, інші образяться ))). Якщо серйозно, то всі напої дуже різні, як і наші смаки. Власне, в цьому і полягає одна з основних ідей проєкту – зібрати колекцію, найкращу смакову палітру України і дати можливість кожному обрати те, що йому до душі. Але коли мене просять щось порекомендувати з нашого крафту, то зазвичай я пропоную почати з Witch Water Спотикачка, Faine Brandy Кальвадос Reserve, Hvoya Pink Gin та Gorilka Official Гарбузова.

На цій оптимістичній ноті ми завершили наше інтерв’ю. Але зізнаюся: за кадром мене ще довго частували настоянками Witch Water. Допоки я дійсно почала розуміти ))). Тож коли ви наступного разу триматимете в руках пляшку бурячихи чи крафтової настоянки з порічки, пам’ятайте: це не просто напій. Це голос країни, якій вистачає сміливості бути собою.

Думки експертів

Сергій Шевирьов, (експерт з консалтингу, професійний дегустатор)

Як оцінюєте сьогоденну позицію українського міцного крафту?

Час можливостей – так найточніше описати ситуацію у сфері українського алкокрафту. Враховуючи останні законодавчі зміни, зараз справді відкрилися перспективи. Втім, досі не існує єдиного трактування самого поняття «алкогольний крафт». І якщо з пивом, вином все більшменш зрозуміло, то в частині спирту – туман. Фактично побутує дві майже протилежні думки. Апологети першої вважають, що міцний алкогольний крафт абсолютно ортодоксальний продукт з «дідусевого бідона», з обов’язковим сакральним «гаражем» і який фактично зупинився у розвитку (хоча б через закон про малу ліцензією, який обмежує річний обсяг виробництва). Друга думка полягає в тому, що гідне існування крафту цілком можливе в формі окремих колаборацій, в межах усталених виробництв і з використанням частини виробничих площ, логістики тощо. Головна вимога – збереження крафтової філософії. Прикладів того у світі більш ніж достатньо. Особливо успішні США, Скандинавські країни, в Західній Європі – Франція та Італія. В Україні вже теж є подібні проєкти: Staritsky&Levitsky та їхня друга ТМ Distil Nº9, джин Haister, колекція крафтових напоїв від Vitis Group. Можна констатувати, що за останні 5 років український крафт вийшов на новий рівень – якості та маркетингу. І якщо на першому етапі його купляли зі словами «О, екзотика!», то потім – під емоційним гаслом «Свій, до свого, по своє». Зараз вибір ґрунтується на пошуках якості. На тлі досить динамічного розвитку цього сегменту саме якість стане основним критерієм вибору споживача.

Як звабити українських барменів працювати з українським міцним крафтовим алкоголем?

Винятково за рахунок ідеології, а саме – культивації національної традиції. В сегменті HoReCa боротися з транснаціональними корпораціями та їх шаленими маркетинговими бюджетами дуже складно. Тому потрібна інша, швидше «гуманітарна зацікавленість» та обов’язково стабільна якість. Ну, і цілком зрозумілі шляхи, приклади яких бачимо у міжнародній практиці: національно-орієнтовані барні карти, адаптація класичних рецептур коктейлів під крафт, розробка оригінальних міксів на базі локального крафту.

Які тенденції крафту на найближчі 3–5 років?

Зростатиме кількість виробників. А головне – рівень репутації, що, в першу чергу, полягає у стабільній та високій якості. Той, хто витримає ці умови, зайде на ринок надовго.

Іван Бачурін, (Президент Асоціації сомельє України)

Чи можлива поява в найближчому майбутньому барів, які працюють виключно на вітчизняному алкоголі?

Дійсно гарне питання. Думаю, цей напрямок з’явиться найближчим часом.

Як змінюється ставлення українського споживача до локального крафту?

Споживач поступово відкриває для себе цю тему, дізнається багато нового, тестує та довіряє крафтовим виробникам. Але виключно знайомим.

Чи зацікавлений сьогодні міжнародний ринок у крафтовому алкоголі з України?

Як на мене, український продукт не цікавий іноземним кампаніям та ринкам. Він розглядається виключно як конкурент.

Які особливості можуть допомогти українському крафтовому алкоголю у просуванні на міжнародних ринках?

Підтримка з боку держави. Не на словах, а по факту – спрощення, прозорість, інформаційна підтримка та консультативна допомога. Цього всього зараз немає.

Вікторія Агромакова, (засновниця Wine&Spirits Ukraine)

Як оцінюєте динаміку якості крафту на конкурсах, які проводите?

Кожен наступний конкурс Ukraine Wine&Spirits Awards демонструє потужну позитивну динаміку. Щороку журі відзначає все більше зразків виняткової якості, присуджуючи їм платинові медалі – найвищу нагороду. Зростає й частка золота, що є беззаперечним індикатором. Оптимізму додає те, що багато виробників дослухаються до фідбеку журі, удосконалюють рецептури і повторно подають зразки, вже з відчутно покращеним результатом. Це свідчить, що участь у конкурсі має сенс – не лише заради нагород і визнання, а насамперед як інструмент розвитку.

Як змінюється ставлення споживача?

Спостерігаємо стійке зростання інтересу до крафту – як у плані зацікавленості, так і в обсягах продажів. Варто пам’ятати, що крафтове виробництво – це завжди дорожчий процес, тому й кінцева ціна вища за індустріальний сегмент. Але приємно бачити, що все більше українців готові платити за унікальність та справжній смак. Водночас помітно, що культура змінюється: міцний алкоголь починають обирати не для сп’яніння, а заради задоволення від дегустації, смакової глибини. Ми лише на початку шляху, але вже видно, що попит стає більш усвідомленим. А завдяки талановитим виробникам Україна має всі шанси стати помітним гравцем на глобальній мапі крафтових напоїв.

Якими бачите головні тенденції?

Кілька років тому серед конкурсних зразків переважали горілка, бренді та настоянки. Нині спектр значно ширший. Все більше виробників експериментують із віскі, які за якістю здатні змагатися з міжнародними брендами. Українські джини завойовують популярність, а медові напої – із давніми історичними коренями ще з часів Київської Русі – повертаються в сучасну культуру. Особливо активно розвивається категорія наливок: завдяки м’якому смаку, меншому вмісту алкоголю та цукру, натуральному складу, вони стають дедалі популярнішими серед споживачів нової хвилі. Головна тенденція – пошук автентичності.

Чи зацікавлений сьогодні міжнародний ринок у крафтовому алкоголі з України?

Це складне питання, оскільки український крафтовий алкоголь часто має високу собівартість, фінальна ціна для міжнародного споживача іноді сягає 40-60 євро за пляшку. Для невідомого бренду це виклик. Проте є ринки, готові відкритись до українських напоїв. Насамперед Скандинавія, де традиційно цінують якість, автентичність і мають достатню купівельну спроможність. Ці країни вже підтримують українські вина, навіть якщо ті коштують дорожче, ніж середній сегмент з інших виноробних країн. Тому вважаю, саме Нордичні країни – потенційно найперспективніший напрямок.

Катерина Камишева-Лев, (Голова спілки Асоціації крафтових дистилерів України)

Що вирізняє український крафтовий алкоголь серед світових аналогів?

Насамперед, це поєднання сміливості та глибокого зв’язку з автентикою, традиціями. Українські крафтові дистилери мають доступ до унікальної сировини – від зерна, фруктів, овочів, карпатських трав до степових ягід, – і вміло поєднують її з сучасними підходами до виробництва. Це дозволяє створювати не просто якісний, а по-справжньому щирий продукт – з душею, характером. Там, де світ рухається до стандартизації, ми шукаємо ідентичність і розмаїття.

Як змінюється ставлення українського споживача до міцного крафту?

За останні роки бачимо чітку еволюцію: від цікавості – до усвідомленого вибору. Українці частіше звертають увагу на походження, склад, історію бренду. Вони шукають не просто алкоголь, а досвід – смаковий, культурний, емоційний. Це означає, що зростає попит на чесність і крафтову майстерність. Люди починають розуміти, що крафт – це не лише про смак, а й про цінності.

Якими бачите головні тенденції ринку?

По-перше, очікуємо подальшої легалізації та вдосконалення законодавчої бази, що дозволить більшій кількості виробників відкрито працювати і розвиватися. По-друге, важливим трендом стане кооперація: між виробниками, рестораторами, туристичними ініціативами. Зростатиме також орієнтація на експорт, адже український крафт має усі шанси заявити про себе за кордоном. І, безперечно, буде продовжуватись пошук «власного обличчя» – нових форматів, стилів, локальних інтерпретацій відомих напоїв. Щось, що можна буде впізнати з першого ковтка.

Чи можлива поява власного «українського стилю» крафтових джину, бренді чи настоянок?

Стиль вже формується. Українські дистилери активно працюють із місцевою сировиною – калиною, м’ятою, полином, барбарисом, дубовою корою, – створюючи смакові профілі, яких немає деінде. У нас є величезний потенціал для народження автентичного стилю – чи то в джинах із степовими нотами, чи то в настоянках на основі давніх рецептур, дистилятах, віскі та лікерах. І коли цей стиль буде визнаний не лише в Україні, а й за її межами, це стане ще одним кроком до культурного самоствердження через крафт. Впевнена, що вже найближчими роками світ знатиме, який він – український міцний крафт. З яскравим, чесним і самобутнім характером.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Крафтовий алкоголь – це не просто напої. Це історія у пляшці, протест проти шаблонів і прагнення створювати щось справжнє. В Україні цей рух ще молодий, але вже має свій характер і навіть філософію. Тут крафт – не мода, а потреба. Потреба у власному голосі, смаку, ідентичності. Що ж стосується міцних алкогольних напоїв, то тут кожна […]

Найпростіший спосіб пізнати вина Каліфорнії – дегустація. Що ж з каліфорнійських брендів і хто пропонує в Україні?

Chateau Montelena та один з найстаріших каліфорнійських виробників – Ridge Vineyards (імпортує Good Wine) – стали тими самими зірками Judgement of Paris, що зробили той день та й в цілому – революцію у світі вина, обійшовши за балами французькі крю.

Chateau Montelena – прикраса асортименту TS Plus та мережі магазинів WineTime, де також знайдете пропозицію: Delicato Family Wines – Gnarly Head i Three Finger Jack, та вина Duckhorn Vineyards.

Остання заснована Деном і Маргарет Дакхорн у 1976 році, компанія витратила майже п’ятдесят років на те, щоб стати одним із провідних виробників вин у Долині Напа. Будете в Каліфорнії, не пропустіть чудовий травневий захід від Duckhorn – винні Derby Party!

Уславлена виноробня Kendall Jackson (імпортують Vitis Group і Silpo) створює преміальні вина, зокрема так зване «Улюблене Шардоне Америки» та є піонером в галузі сталого виноробства. До речі, серед власного імпорту Silpo ще багато каліфорнійців: Cambria, Edmeades, La Jota, Freemark Abbey, Anakota, Stonestreet, Sandhi і Hartford.

Також цілу плеяду виноробень Каліфорнії поставляє в Україну компанія Wine Bureau: Embroidery,  Prototype, Lapis Luna, Ridge Vineyards, The Federalist, Crossbarn, Paul Hobbs, The Paring та Jonata, які можна знайти в магазинах GoodWine та Bad Boy. А незабаром імпортер планує представити вайнловерам вина ще двох каліфорній-ців: Silver Oak та Ironstone.

Крім того, Wine Bureau знайомить українських вайнловерів з неординарними і навіть провокаційними творами каліфорнійського бренду The Prisoner. Коли перше вино, The Prisoner, було випущено два десятиліття тому як складний купаж найкращих та рідкісних сортів винограду Каліфорнії, це швидко і назавжди змінило уявлення про те, яким може бути червоне купажне вино. Бунтарські етикетки з офорту Гої на флагманській лінійці довершують образ.

А ще Wine Bureau радує українців винами Robert Mondavi Winery. У 1966 році Роберт заснував власне виробництво в Oakville, Napa Valley – першу нову виноробню після «сухого закону». Роберт Мондаві першим обрав курс на моносортові вина високої якості, його Napa Cabernet Sauvignon Reserva – вино-ікона. Сьогодні виноробня має виноградники в різних частинах долин Напа та Сонома.

Між іншим, легендарні вина Opus One також у співвласності Роберта Мондаві та родини Ротшильдів. Виноробня створювалася з метою випуску першого Гран Крю Класе Каліфорнії. Сьогодні Opus One – один з кращих брендів світу і виробляє червоні вина бордоського асамбляжу – Каберне Совіньон, Мерло, Каберне Фран, Мальбек, Пті Вердо. Ділянки маєтку Opus One розташовані в західній частині знаменитого Oakville AVA, а дві з них – в межах визначного виноградника То Калон.

В Україні декілька імпортерів представляють Opus One та вина від Dominus, тож їх можна придбати в різних магазинах. І наостанок згадаємо вина від неймовірних виноробів компанії Michael David, яка працює понад 150 років і увібрала хист та натхнення шести поколінь. Ці вина з округу Lodi завозить в Україну компанія Vinfort, а знайти їх зможете у таких операторів, як OK Wine, Wine Story, Rozetka, MauDau. І вишенька на торті: вина Michael David на 100 відсотків створені за так званими «Правилами Lodi», яких, як ми вже знаємо, також, на хвилинку, 100!

Марина Ревкова, «Кращий сомельє України 2021», ASI Diploma, WSET 3, студентка Capstone California та Weinakademie Öesterreich, учасниця міжнародних чемпіонатів: 

«В ресторанах у нас каліфорнійські вина пʼють здебільшого люди, які Каліфорнію знають, люблять бочкову витримку і мають можливість витратити від 100$ за пляшку. Як на мене, це один з найменш досліджених винних регіонів у нас, хоча однією Калі можна закрити усі потреби ресторану – від ігристих традиційним методом до кріплених знайомих стилів. Каліфорнія – це компактний винний всесвіт, де є все, що ви лю- бите. Але люди слабо довіряють незнайомому (приміром, тому ж screw cap) і наше завдання розповісти їм про це. Запропонувати класні стилі для гостей, які їх задовольнять, вдалі поєднання, розказати мільйон цікавих історій. Наприклад, порадьте взяти пляшку каліфорнійського каберне чи зіну на пікнік – це ж дійсно дуже смачно. Взагалі американський фудпейринг добре будувати на грилі та барбекю – це працюватиме у більшості випадків. Впевнена, у Каліфорнії є всі шанси бути в топі рекомендацій українських сомельє. Просто нам треба більше дегустацій, знань та досвіду роботи з цими винами».

Ігор Головня, сомельє ресторану BEEF:

«Ресторан BEEF – найкращий м’ясний ресторан України, за версією національної премії «Сіль». У 2024 році посів #68 місце у світі за рейтингом World Best Steak Restaurants (#86 місце у 2023 році та #76 місце у 2022-му). В BEEF зберігається найбільша колекція стейків найкращих світових виробників, зокрема, мʼясо американської Creekstone Farms, та власного виробництва Ukrainian BEEF Selection. Щороку винна карта ресторану от- римує відзнаку Wine Spectator. У 2024 році ресторан BEEF став єдиним закладом в Україні, відзначеним зіркою California Star у Star Wine List, завдяки колекції вин Каліфорнії у своїй карті. Вина, які представлені: Stag’s Leap Wine Cellars 2021, Chateau Montelena Cabernet 2019, Dominus, Napanook Dominus, Pinot Noir Siduri, Lytton Springs, Kendall-Jackson, Zinfandel Decoy, Zinfandel Backwoods. Втім, каліфорнійські вина малознайомі українському споживачу. У нас в ресторані ми бачимо можливість збільшити асортимент, надати можливість гостям спробувати і біле, і червоне вино. Каліфорнійські вина дуже гастрономічні, медитативні, високого класу. Але помічаю, що попит на Каліфорнію зростає. Адже основні винні регіони вже добре знайомі гостям, і тепер вони хочуть пробувати нове. Від каліфорнійських вин усі в захваті. В них найбільше подобається плотність, насиченість, тривалий смак і при цьому вишукана тонкість. Найкращий пейрінг каре новозеландського ягняти, стейки, качка».

______________________

Досьє D+:

У лютому 2021 року компанія Michael David Winery відправила зразки Lodi Cabernet Sauvignon на космічну станцію для дослідження динаміки бродіння за відсутності гравітації. В результаті у 2024 році винороби випустили реліз Zero Gravity, створений з космічним штамом дріжджів.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Фото: California Wines

Найпростіший спосіб пізнати вина Каліфорнії – дегустація. Що ж з каліфорнійських брендів і хто пропонує в Україні? Chateau Montelena та один з найстаріших каліфорнійських виробників – Ridge Vineyards (імпортує Good Wine) – стали тими самими зірками Judgement of Paris, що зробили той день та й в цілому – революцію у світі вина, обійшовши за балами […]

Вина з низьким та нульовим вмістом алкоголю завойовують світ. Тренд гарячий, хоча й дещо перегрітий: на жаль, поки не кожне вино, представлене у цьому сегменті, гідне називатися вином. Drinks+, знімаючи шляпу перед фоловерами No/Low, попросив винну експертку Вікторію Макарову прояснити, де шукати вина, в яких градусу немає, а задоволення є.

Заглянемо в теорію. Як виробляють безалкогольні та слабоалкогольні вина? Найбільш розповсюдженими є такі методи:

Вакуумна дистиляція. Вино обережно нагрівають під зниженим тиском у вакуумі, що дозволяє алкоголю випаровуватись за температур, нижчих за температуру кипіння – близько 30–35°C. Ароматичні сполуки при цьому збираються окремо й повертаються у вино після видалення алкоголю.

Зворотний осмос. Вино пропускають через напівпроникну мембрану під високим тиском, що дозволяє відокремити алкоголь та воду від смакових компонентів. Алкоголь видаляється, а решта частин по’єднується знову.

Технологія обертових конусів (spinning сone сolumn). Під час цієї процедури вино проходить через конусоподібну колону, в середині якої – обертові й статичні конуси. За умов вакууму та низької температури відокремлюють ароматичні сполуки та алкоголь. Зібрані аромати згодом повертають до вина, щоб відтворити його початковий профіль.

Холодна фільтрація (ліофілізація). Вино заморожується, а потім під вакуумом із нього сублімують алкоголь та частину води. Це менш розповсюджена й доволі дорога методика, яку застосовують у специфічних випадках.

Кожен із цих методів має на меті зменшити або повністю усунути вміст алкоголю, при цьому максимально зберігаючи ароматичні й смакові характеристики. Вибір конкретної технології залежить від бажаного стилю продукту, технічних можливостей і вартості процесу.

Повернення вилучених ароматів – це спроба наблизити деалкоголізоване вино до його оригінального профілю. Втім, на практиці оригінальну ароматику не завжди вдається повністю зберегти. Тому виробники іноді використовують добавки, щоб імітувати або відновити втрачену органолептику: натуральні ароматизатори (часто з фруктів, трав і спецій), кислоти, підсолоджувачі, гліцерин, таніни, екстракти дуба – усі ці інгредієнти можна знайти в сучасних безалкогольних винах. На жаль, ці зусилля не завжди призводять до вдалого результату.

Ще один підхід – перерване бродіння, цей метод широко застосовують для створення вин із низьким вмістом алкоголю. У цьому випадку процес бродіння свідомо зупиняють до його завершення, внаслідок – більше залишкового цукру, а алкоголь не встигає досягти високих показників. Такі вина часто класифікуються як напівсухі й інколи поступаються за комплексністю винам, що пройшли повну ферментацію.

Інколи – але не завжди. У Німеччині, зокрема в регіоні Мозель, цей метод здавна використовується для створення вишуканих, складних, всесвітньо відомих вин. Тож, перефразовуючи відоме прислів’я, краса – в руках творця.

Блукаючи рядами зони ZERO на нещодавньому ProWein, я намагалася знайти кілька якісних позицій, оскільки мати якісну безалкогольну альтернативу нормальному вину було б дійсно чудово. Дегустуючи виставлені зразки, спостерігала за реакцією інших дегустаторів. Підслухала нишком коротку бесіду двох виноробів із Пфальцу: «Середня оцінка, як на мене, – між погано і дуже погано,» – констатував перший. «Я не розумію, як із цим жити,» –підсумував другий.

Мила дівчина, щойно розпочавши дегустацію, усміхнулася до мене: «Ви вже були на ігристих? Може розподілимо зони – я вам підкажу, на що звернути увагу серед білих, а ви мені – серед ігристих?» Дівчина виявилась засновницею нового проєкту Zero Wein Club, на ім’я Дженні Кляйн.

Дженні – справжня ентузіастка zero-тренду. Її проєкт Zero Wine Club – платформа культури безалкогольного вина, «що фокусується на насолоді, вільному виборі і свідомому та відповідальному споживанні». Дженні з гордістю називає себе флексі-дрінкером. Що це означає? «Уявіть собі флекситаріанця, але у світі вина: людину, яка із задоволенням п’є як алкогольні, так і безалкогольні вина – залежно від настрою, ситуації та компанії».

Перш ніж запустити свій проєкт, Дженні продегустувала понад 250 безалкогольних вин, щоб зрозуміти, чи дійсно вони мають майбутнє: «Для мене безалкогольне не означає щось менш якісне або цікаве, – розповідає фундаторка Zero Wein 28 Club. – Багато людей і досі ставляться до безалкогольного вина з упередженням: мовляв, ну не може воно бути смачним. І я дуже хочу це змінити. Насправді, на ринку вже чимало справді якісних, смачних і витончених безалкогольних вин – потрібно лише дати їм шанс. Це трохи нагадує історію з безалкогольним пивом або рослинними замінниками м’яса: знадобився час, аби їх почали сприймати серйозно. Я прагну дати людям свободу вибору. Щоб кожен міг насолодитися вином, яке пасує до конкретного моменту – без компромісів. І хочу, щоб безалкогольне вино стало повноцінною частиною культури, було представлене на подіях, у ресторанах, вдома. Щоб воно стало нормою. Не винятком, а свідомим вибором».

На відміну від Дженні Кляйн, я ще не встигла продегустувати 250 No / Low зразків, тим не менше, на пошуки достойного безалкогольного вина у Німеччині я витратила чимало часу, – шукаючи його у різних цінових сегментах. Німеччина виробляє неймовірні вина, і дуже пристойний рислінг (що містить алкоголь) можна придбати за 5–7 євро. Тож моє розчарування від пляшки дуже невдалого безалкогольного рислінга вартістю 18 євро не мало меж. Це той випадок, коли ціна ніяк не впливає на якість.

Втім, щонайменше дві безалкогольні позиції з тих, що мені довелось продегустувати, справили дуже приємне враження, яким ділюся:

Dr. Lo Riesling Alkoholfrei – безалкогольний рислінг від дуже відомої і дійсно гарної виноробні Dr.Loosen із Мозеля, виготовлений з винограду власних виноградників. Рислінг – фруктовий, свіжий, мінеральний і елегантний, з чудовим балансом кислотності.

Другий зразок – Kolonne Null Edition Axel Pauly Riesling Alcohol-Free Wine 2020, продукт колаборації Акселя Паулі – молодого й надзвичайно талановитого винороба з Мозеля на прізвисько «Мозельський Барбаросса», та Kolonne Null – найвідомішого та найбільш інноваційного бренду безалкогольного вина в Німеччині. Цей рислінг дійсно здивував характерною стилістикою Паулі: мінеральність, яскрава, але добре збалансована кислотність, елегантність в ароматі й смаку. Насичений аромат зелених яблук, свіжих лимонів і соковитих кісточкових фруктів у поєднанні з характерною пряною нотою та легким вершковим натяком – справді чудове вино з нульовим вмістом алкоголю.

Тенденція світового споживання бентежить виноробів: молодь дедалі менше цікавиться вином. Близько третини представників покоління Z віддають перевагу No / Low. У тій самій Німеччині, згідно аналізу винного ринку, проведеного NielsenIQ для Німецького інституту вина (DWI), у 2024 році споживання безалкогольних вин серед німців зросло на 86% порівняно з попереднім роком.

На цьому етапі вже важко сказати, чи це власний свідомий вибір споживачів, чи зробила свою справу активна пропаганда здорового способу життя. Так чи інакше, винній індустрії доводиться реагувати на такі зміни у вподобаннях нової генерації. Що думають з цього приводу експерти?

Роберт Джозеф, відомий британський винний критик, співзасновник виноробні Le Grand Noir, висловлює виважену думку щодо тренду на безалкогольні та низькоалкогольні вина. На його думку, інтерес споживачів зумовлено міркуваннями здоров’я та певною зміною соціальних норм. Пан Джозеф закликає винну індустрію «проявити емпатію» і не ігнорувати цей запит.

У своїй колонці Devil’s Advocate на Meininger’s International Роберт Джозеф опублікував статтю «10 причин, чому люди обирають безалкогольні напої». У ній він перелічує чинники, що сприяють тренду, зокрема: медичні (наприклад, прийом антибіотиків або вагітність), проблеми з метаболізмом, суворі правила на роботі, свідома відмова від алкоголю для тих, хто мав із ним проблеми тощо.

«Які пропозиції має споживач, який шукає «дорослий» безалкогольний напій, щоб, приміром, насолодитися ним під час їжі? Йдеться саме про альтернативу воді, солодким напоям або соку (останні містять цукор). Чому б і цим споживачам не випити келих чогось, що принесе задоволення?», – пише Роберт Джозеф. Він сподівається, що виробники знайдуть якісне рішення. Власне, його компанія Le Grand Noir також пропонує лінійку 0,0%: біле сухе, бленд Гренаш Блан, Шардоне та Віоньє, та сухе червоне – бленд Піно Нуару та Гренаша.

У своїй колонці пан Джозеф зазначає, що очікувати від безалкогольних та низькоалкогольних напоїв тої ж яскравості, як від вишуканих вин, не варто: «Більшість із нас так само рідко п’є ексклюзивні вина, як, приміром, м’ясоїди смакують мармурові стейки». На думку пана Джозефа, конкуренція для безалкогольних вин знаходиться аж ніяк не у сегменті fine wine: «Кожен, хто виготовляє безалкогольні вина, змагається не з пивом, міцним алкоголем чи класичним вином. Їхні конкуренти – це Coca-Cola, апельсиновий сік, вода, а також – інші виробники No / Low».

Євгенія Ніколайчук, WSET4, керівниця проєктів винного напрямку комерційного офісу мережі «Сільпо», тим не менше, говорить про вихід безалкогольних вин також і у преміальний сегмент: «Цього весняного сезону ми з колегами відвідали всі ключові події винної індустрії – Barcelona Wine Week, Wine Paris, ProWein, Vinitaly, і близько 40% всього, що ми дегустували, було саме в сегменті No / Low. Тренд, що впав у вічі: преміальні вина у безалкогольному сегменті. Це вина, що мають певну added value: вироблені з органічно вирощеного винограду, витримані в дубі тощо, у ціновій категорії трохи вище середньої. Ці вина значно цікавіші з точки зору органолептики, серед них набагато менше «підсолоджених», їх дійсно приємно пити».

Серед цікавих світових тенденцій Євгенія також відзначає поширення вин з відчутно меншим рівнем алкоголю: «Для виробництва таких вин використовують спеціальні дріжджі, що споживають більше цукру, але виробляють значно менше алкоголю. В результаті отримуємо легкі, якісні сухі вина з алкоголем на рівні 8-9%».

Якою є ситуація з безалкогольними винами в Україні?

Євгенія констатує, що споживання класичних тихих та ігристих вин за перший квартал 2025 року знизилось: «На те є певні причини. Дехто приймає антидепресанти, їх не можна поєднувати з алкоголем. Дехто просто хоче контролювати ситуацію, зважаючи на постійні загрози з повітря. Є ті, хто збільшив споживання на початку війни, а зараз зменшує кількість алкоголю. Є ті, хто купував у середньому 3 пляшки вина на тиждень, а зараз можуть купувати дві пляшки вина, що містить алкоголь, і одну пляшку безалкогольного. Зважаючи на ці потреби, для полегшення навігації у мережі «Сільпо» створено спеціальні стійки безалкогольної продукції».

Чому ж саме споживання тихих та ігристих вин в Україні «просіло» найбільше? На думку Євгенії, причина має суто емоційний характер: «Вино – це завжди маленьке свято, релакс, гарний настрій. Для святкувань в Україні зараз – не найкращі часи. Вживання ж безалкогольного вина може частково відтворити святкову атмосферу без ризику втратити контроль: у келиху – все ще твій улюблений напій».

Чи виробляють в Україні безалкогольні вина?

«Перш ніж інвестувати у дороге технологічне обладнання для виробництва безалкогольних вин, потрібно було внести певні зміни до законодавства, щоб легалізувати таке виробництво, – пояснює ситуацію Світлана Цибак, СEO Beykush Winery, Голова Асоціації крафтових виноробів України. – Я працювала у робочій групі, що займалася адаптацією українського законодавства до європейських стандартів. У тому числі це стосувалось і безалкогольних вин. Робота тривала, починаючи з 2020 року, тобто це був доволі складний процес».

Отже, у серпні 2024 року Верховна Рада України ухвалила Закон №9139, який гармонізує національне винне законодавство з нормами ЄС. Закон вперше регламентує виробництво безалкогольних та частково деалкоголізованих вин в Україні. Зокрема, передбачає чітке розмежування понять «безалкогольний» та «низькоалкогольний» напій, встановлення вимог до технологічних процесів деалкоголізації та визначення дозволених методів, маркування продукції (обов’язкове зазначення вмісту алкоголю та використаних методів деалкоголізації), а також запровадження стандартів та механізмів контролю. Новий закон встановлює й певні обмеження: заборону деалкоголізації вин з географічними зазначеннями (ГЗ) та одночасного застосування деалкоголізації та підсолодження виноградного сусла.

Чи з’являться власні безалкогольні вина в Україні найближчим часом? Це – питання й виклик як для виноробів, так і для споживачів. Світові тренди, безумовно, є актуальними й для нашого ринку, але ми завжди створюємо власні правила й пишемо свою історію. Слідкуємо за розвитком подій!

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Фото: Messe Düsseldorf / ctillmann, Andreas Durst for Weingut Axel Pauly, Leigh-Ann Beverley, власний архів Вікторії Макарової

Вина з низьким та нульовим вмістом алкоголю завойовують світ. Тренд гарячий, хоча й дещо перегрітий: на жаль, поки не кожне вино, представлене у цьому сегменті, гідне називатися вином. Drinks+, знімаючи шляпу перед фоловерами No/Low, попросив винну експертку Вікторію Макарову прояснити, де шукати вина, в яких градусу немає, а задоволення є. Заглянемо в теорію. Як виробляють […]

Він знає про м’ясо все. Його називають Майстром стейків, адже за плечима Олега Старуна 20-річний досвід роботи шеф-кухарем в провідних стейк-хаусах України. Ми поспілкувались з паном Олегом і дізнались, чому американська яловичина така смачна і в чому секрет ідеального стейку. А ще отримали рецепт від шефа. Ділимось!

Drinks+: Ви маєте статус експерта з м’яса від Американської асоціації виробників мраморної яловичини, свого часу проходили навчання в Техасі. До того ж, за фахом ви – технолог харчової промисловості, тож американське стажування вже сприймали з позицій профі. Можете розповісти, що найбільше тоді в Америці вразило і чому навчило, перетворивши на Майстра, які скіли використовуєте і досі?

Олег Старун: Від Америки в мене залишилися найпозитивніші враження. Взагалі, вчитися за межами своєї країни, це завжди цікаво. Думаю, багато шеф-кухарів підтримають мене у цьому. Адже коли ти їдеш в іншу країну отримувати інформацію про те ж саме м’ясо (як в даному випадку), це не просто інформація. Ти отримуєш нові емоції, дізнаєшся нові технології, нові подачі тощо.

Мені пощастило на запрошення USMEF побувати в Техасі – самому м’ясному штаті. Дуже сподобалося, що місцевий Університет сільського господарства – це освітня установа найвищого рівня, яка дає глибокі та всебічні знання. У нашому випадку ми розбирали бичка, як «Лего»: де який м’яз знаходиться, як вони діляться, світові розруби… Мені, як кухареві, це було неймовірно корисно. Я дізнався багато нового. І так, всі ті знання та навички, що отримав у Техасі, використовую й досі.

D+: Напевне ж ви працювали не лише з американським продуктом, але й з австралійським, новозеландським? Що відрізняє саме американську яловичину, чому шефи обирають саме цю пропозицію?

О.С.: Насамперед йдеться про те, що в Америці існує власна культура вирощування та споживання яловичини. Наприклад, одна з найпопулярніших порід – Абердін-Ангуська, як і багато інших м’ясних порід, не походить з Америки, її до Америки завезли. Але завдяки грамотному підходу до вирощування більшість її асоціює вже саме з Америкою. Щоб пояснити цей феномен, трохи зануримося в технологію: відмінність американського продукту від інших в тому, що тварин, які йдуть на мармурове м’ясо, стейки, перед забоєм догодовують переважно кукурудзою. Саме це і дає м’ясу солодкуватий присмак та особливий аромат. Через те, що в м’ясі більше цукрів, воно краще карамелізується і під час приготування разом з жиром дає неймовірний аромат. Така відгодівля обумовлена тим, що в Америці великі поля кукурудзи. І якщо порівнювати з Австралією, де у відсотковому співвідношенні від загальної маси зерна (пшениця, ячмінь), кукурудзу в корм додають приблизно 15-20%, в Америці все навпаки – кукурудза займає левову частку раціону. Якщо взяти два стейки – американський та австралійський, американський буде дуже легко визначити за смаком.

Якщо говорити про Нову Зеландію, то там взагалі немає зернової відгодівлі, переважно вони годують тварин травою, з невеликим додаванням зернових. І порівнюючи новозеландський стейк з американським, навіть не будучи експертом з м’яса, можна відчути різницю. Відрізняється Нова Зеландія й від Австралії. А ось якщо взяти Австралію та Уругвай чи Аргентину, тут вже спірно, хтось відчує різницю, хтось ні. Багато залежить від виробників, як вони годують тварин, від цього залежить кількість вкраплень жиру, а отже й смак. Але як би там не було, – американська яловичина відповідає найвищим світовим стандартам.

D+: Ваша кар’єра шефа була блискавичною: ви ставили кухню самих преміальних м’ясних ресторанів української столиці і міняли місця роботи за власним бажанням. А зрештою обрали той, де облаштована відкрита кухня, – принаймні так ви пояснювали це рішення в одному з інтерв’ю. Досить несподіваний аргумент для того, щоб шефу залишити успішний та солідний заклад, чи не так? Що вам це дало?

О.С.: Я завжди відкритий до людей. Така кухня – як театр. І це зовсім різні відчуття – коли ти готуєш у закритому приміщенні, і коли готуєш там, де люди можуть підійти, подивитися технологію і навіть взяти у цьому участь. Чому б ні? Мені це цікаво. Люди хочуть театру, люди не йдуть до ресторану лише за їжею, люди йдуть за сервісом, за емоціями. В першу чергу за емоціями. Стейк можна приготувати й вдома. У ресторані з відкритою кухнею все відбувається на очах, все прозоро і викликає багато емоцій.

D+: Чи не саме цим принципом – фідбек понад усе – продиктоване ваше рішення останнього періоду: розвиток власної справи на «Столичному» ринку в Києві. Виглядає, що Ви практично з високого подіуму «пішли в народ». І понесли туди усі ті преміальні продукти. Ще одне парадоксальне рішення! Адже воєнний час – не найкращий період для подібних експериментів. Простіше було б пересидіти за спиною іншого власника якогось закладу…

О.С.: Бажання зворотного зв’язку – моя перша мотивація. Головне, щоб він був інформативним. Наприклад, якщо хтось скаже мені, що в моєму борщі щось не так – це теж фідбек, але я хочу конкретно знати, що саме не смакує, я візьму це до уваги і подумаю, як виправити. А якщо конкретика відсутня, то я вважаю, що з моїм борщем все гаразд, то може день у гостя видався поганий. Щодо «Столичного» ринку, я не прив’язувався до місця – я прив’язувався до ідеї, що це має бути стрітфуд, але з якістю ресторану. Ми маємо позитивні відгуки, люди до нас йдуть. І я не обмежуюсь «Столичним», планую мережу стрітфудів по місту.

D+: Чи можна сказати, що це втілився в життя той самий «шеф-тейбл» в абсолютному розумінні, про який ви колись розповідали? Можете детальніше розказати про принципи роботи, цілі, як іде справа зараз? Чи проводите майстер-класи? І як же бути з пейрингом: м’ясо є, а де вино?!…

О.С.: Як я вже казав, справи йдуть добре, люди до нас тягнуться. Щодо принципів – перш за все, це задоволений гість і правильний продукт (тобто, не розповідати про вищий сорт, а насправді його застосовувати). Мабуть чесність – і є найголовнішим принципом. Треба бути чесним із собою, зі співробіт- никами, взагалі у бізнесі. Майстер-класи наразі проводжу не часто, це може бути щось на запит, для конкретного ресторану. Ну, а стосовно вина, то в мене на локації його немає. Пропонуємо лимонад власного виробництва, дещо зі слабоалкогольних напоїв. Погодьтеся, дивно стати посеред ринку із декантером і розповідати щось на кшталт «ось до цієї шаурми підійде такий-то конкретний гран крю…» – кумедно, не той формат. Але думки бродять: в планах робити барбекю і можливо тоді ми співпрацюватимемо із сомельє.

D+: Ваша дружина, наскільки нам відомо, також шеф-кухар. Розкажіть про свою другу половину, будь ласка. Які спільні уподобання в гастрономії? Взагалі, як два шефа уживаються на одній домашній кухні?))

О.С.: Так, моя дружина також шеф. Ми і раніше працювали разом, на майстер-класи виїздили, і зараз разом – працюємо у чотири руки. Нам не потрібно одне одному прописувати якийсь план, хто й що робить, за що відповідає. Все зрозуміло без зайвих слів. Мені з цим пощастило, маю свого особистого шефа)). Ну, а вдома – хто захотів, той і готує. Можливо в це складно повірити, але так воно і є.

D+: Як би ви оцінили актуальну ситуацію з поставками продуктів, зокрема м’ясних, під час війни? Які ризики? Адже раніше доставка м’яса з США в Україну займала десь 10 днів, то як зараз?

О.С.: Я бачу, що процес логістики подовжився десь удвічі через відсутність прямого авіасполучення. Якщо раніше охолоджений продукт доставлявся за 10 днів, а заморожений міг йти морем 90, то зараз доставка охолодженого відбувається протягом 20-25 днів. Для м’яса це некритично, під час доставки воно проходить процес дозрівання, відбувається автоліз. Але все одно є ризики. Продукт доставляється літаком, потім його везуть у холодильнику, а коли кордон перекривають, – постачальникам доводиться чекати. Проблеми відчувають усі. Наприклад, перед Новим роком якась частина продуктів взагалі не приїхала через перекриття кордонів.

D+: Який взагалі шлях проходить продукт, який потім перетворюється на справжній, ідеальний стейк?

О.С.: Насамперед – це повинен бути якісний продукт. Друге – людина, яка розуміє, як із цим продуктом працювати. І третє – не заливати м’ясо якимось умовно гостро-солоно-солодко-кислим соусом: ми не зрозуміємо ні соусу, ні стейку. Потрібна ясність в голові, що ти робиш, і чи прийде до тебе гість ще раз (або не раз), на цю страву. Тому я і люблю відкриту кухню – бачу емоції гостя.

D+: З ким із дистриб’юторів співпрацюєте по м’ясу? Хто і з яких причин імпонує?

О.С.: Дуже давно і щасливо працюю з компанією «7 Континент». Десь з 2010 року. За цей час приготував не одну тонну м’яса, яке вони завозили.

D+: Чи змінився м’ясний асортимент у зв’язку із війною, з якими саме продуктами зараз зручніше (вигідніше) працювати, чому? Взагалі, яке саме м’ясо будете пропонувати з нової локації?

О.С.: Я думаю, що асортимент змінився у кожній галузі. Щось зникло, щось додалося. Втім, усі ключові преміальні продукти, в тому числі, американські стейки, може не в тих обсягах, як до війни, але завозять. В тому числі і яловичі томагавки – дуже ефектні по формі і класні за смаком Рібай стейки, назва яких сьогодні звучить для українців так привабливо))). На новій локації американське м’ясо будемо пропонувати киянам під час BBQ weekends.

D+: На очі потрапила сторіз, де робите сендвич з ростбіфом, піцу з італійською моцарелою. Як справляєтеся з економікою, готуючи з преміальних продуктів на ринку (на ринку, Карл!))).

О.С.: Якщо говорити про економіку бізнесу, то, звичайно, польський сир дешевший за італійський, але лише на 20%. У мене не так багато йде сиру на блюда. І якщо я беру для своєї піци італійське борошно і даю тісту ферментуватися 72 години (тобто «заморочуюсь»), то чому при цьому я не можу покласти в ту піцу італійський сир? Бізнес йде. Економіка працює. Хоча ми й відчинили вікна наших контейнерів лише у листопаді місяці, а це означає, що топового сезону ще не було. Подивимося, що буде за рік.

D+: Коли ми говоримо про американську яловичину, дуже цікавою темою є альтернативні американські продукти. І, як нам здається, вона мало розкрита. Розкажіть, будь ласка, про це.

О.С.: Так і є, споживачеві ця тема маловідома. Але насправді це дуже цікаво. Маючи справу з альтернативними частинами американської яловичини, необхідно розуміти, з чим ти працюєш. Якщо взяти, наприклад, преміальний Рібай без кістки, з одного розрубу ми нарізаємо 12-14 стейків і вони будуть плюс-мінус однакові. Але якщо взяти інші розруби, скажемо, Чак Ай Ролл, з нього вийде більше стейків, але треба вміти з ним працювати (вирізати та зачистити), а для цього потрібні певні навички, інакше стейк буде жорстким. Або Хенґінг Тендер (стейк М’ясни- ка) – з ним та сама історія, якщо не вміти його готувати, блюдо теж може вийти невдалим.

Розрубів, які потрібно вміти правильно готувати, насправді багато, і цьому потрібно вчитися: зрозуміти як рі- зати, під яким кутом, з якого боку, чи прибирати жир, чи є всередині сполучна тканина тощо. Хтось, звісно, вчиться на власних помилках, але краще все ж вчитися у професіоналів. І, до речі, USMEF регулярно проводить такі навчання. Особисто мені з альтернативних частин американської яловичини подобається грудинка, з якої роблять пастрамі. Це м’ясо має чудовий смак та неймовірну соковитість. На моєму BBQ weekends воно обов’язково буде!

D+: Знаємо, що ви – не прихильник рецептів і віддаєте перевагу авторській імпровізації. Але хочемо скористатися вашою кваліфікацією і набути собі та читачам трохи вміння готувати ідеальне м’ясо. Поділіться, будь ласка, актуальним святковим блюдом.

Рецепт від шефа Олега Старуна

«Шатобріан з фуа-гра, ягідним соусом та гарніром зі шпинату і томатів»

Інгредієнти: головна частина яловичої вирізки 400г, фуа-гра ескалопи 150г, чебрець, часник 2г, сіль, перець горошок мікс, олія рослинна.

Приготування: стейк солимо, перчимо і обсмажуємо на розпеченій пательні з усіх боків з додаванням часнику та чебрецю. Коли стейк стане рум’яним, кладемо його на деко і доводимо до готовності в духовці при температурі 180 °C 10 хвилин. Температура в товщі волокон повинна бути 45 °C. Залишаємо стейк відпочити протягом 3-х хвилин. Ескалопи з фуа-гра солимо, перчимо та обсмажуємо на розпеченій пательні без додавання олії з усіх боків.

Інгредієнти для ягідного соусу: мікс ягід 60г, цукор 10г, червоне вино 50г, чебрець 1г.

Приготування: ягоди з цукром і вином треба довести до кипіння, додати пару гілочок чебрецю і про- варити 3-5 хвилин. Після дістати чебрець, суміш пробити блендером і пропустити через дрібне сито.

Інгредієнти для гарніру: шпинат свіжий 50г, томати чері 50г, вершкове масло 20г, часник 2г, сіль, перець.

Приготування: на вершковому маслі обсмажуємо шпинат із додаванням часнику та томатів. Солимо, перчимо.

Подача: на тарілку викладаємо гарнір. Стейк нарізаємо на медальйони і, чергуючи з фуа-гра, викладаємо на гарнір, по краю гарніру додаємо на тарілку ягідний соус.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Фото надані компанією ТД «7 Континент»

Він знає про м’ясо все. Його називають Майстром стейків, адже за плечима Олега Старуна 20-річний досвід роботи шеф-кухарем в провідних стейк-хаусах України. Ми поспілкувались з паном Олегом і дізнались, чому американська яловичина така смачна і в чому секрет ідеального стейку. А ще отримали рецепт від шефа. Ділимось! Drinks+: Ви маєте статус експерта з м’яса від […]

Ці тренди не виникають з порожнечі. Вони – результат зміни поколінь, філософій, стратегій. І найкраще про це може розповісти людина, яка понад 30 років спостерігає за цими зрушеннями.

Tіме, зараз чимало виноробів із регіону Swartland регулярно потрапляють до верхівки вашого рейтингу. Це справді найбільш домінантний червоний регіон ПАР сьогодні?

Tim Atkin MW: Ну, не зовсім. Не думаю, що Swartland домінує в категорії червоного вина. Так, там є винороби, які демонструють надзвичайний рівень: Sadie, Porseleinberg, Mullineux. Але Stellenbosch також має чимало чудових зразків, дуже високо оцінених. І є інші регіони – Elgin, скажімо, дуже добрий для Pinot Noir, Darling – для Cinsault.

Південна Африка – дуже розмаїта країна. Вона не зводиться до Swartland і Stellenbosch, хоча саме вони зараз найвідоміші. Але Swartland дійсно здійснив фантастичну трансформацію. Ще 20 років тому це була територія масового виробництва білого винограду, який ішов до кооперативів. І ось тепер – один із найцікавіших регіонів у Новому Світі. Це дивовижно. Але не означає, що всі найкращі вина – саме звідти.

Ви згадали Elgin, Які регіони, на вашу думку, можуть стати наступною великою історією ПАР?

Tim Atkin MW: Я б уважніше придивився до Elim – потенціал Sauvignon Blanc там величезний. Також Piekenierskloof і Cederberg – вони високо розташовані, прохолодні, виноград там має відмінний баланс. Це ще не ті регіони, які ми щодня бачимо в рейтингах, але це лише питання часу.

Якщо поглянути на виноробів нової хвилі, багато з них починали без власних виноградників. Чи досі це так?

Tim Atkin MW: Справді, так було. Скажімо, 10 років тому нова хвиля – це винороби, які купували виноград. Було багато гарного винограду за доволі низькими цінами, і домовленості часто базувалися просто на чесному слові. А от традиційні виробники мали землю й контроль над джерелами. Зараз усе інакше. Багато з нових виноробів – той же Chris Alheit, Eben Sadie, Adi Badenhorst – уже мають або дуже довгострокові контракти, або самі володіють виноградниками. Це ключова зміна. Тепер усе серйозно: якщо ти хочеш стабільного виробництва, маєш гарантувати доступ до винограду. Ці угоди вже не на словах, а юридично оформлені. І це добре.

Тобто «нова хвиля» вже не underground? Вона стала системною?

Tim Atkin MW: Так. Вони стали структурованими. Це професіоналізм. Але що буде далі? Чи з’явиться нова «нова хвиля», наступне покоління, яке знову почне ламати правила?

Щодо стилістики: ви часто говорите про зміщення акценту з потужності на прозорість. Як це виглядає у 2025?

Tim Atkin MW: О, це одна з найпомітніших змін. Раніше – багато дуба, алкоголю, екстракції. Сьогодні вина набагато стриманіші. Вони стали свіжішими, кислотнішими, точнішими. І це не просто тренд. Це внутрішнє бажання виноробів робити вино, яке говорить, а не кричить. Це вино, яке розповідає про теруар, а не про технологію.

А що з Pinotage? Його роками критикували. Він має шанс стати символом нового покоління?

Tim Atkin MW: Так. Pinotage відходить від старих кліше. Немає більше цього «димного, гумового» профілю. Найкращі зразки свіжі, з ягідним характером, структуровані, але не важкі. У них є власний стиль. Думаю, Pinotage справді має майбутнє. Якщо його робити розумно, з правильного винограду, – може стати справжнім обличчям ПАР.

Сьогоднішні споживачі – молодші, інформованіші. Як ви бачите зміну аудиторії?

Tim Atkin MW: Нові споживачі хочуть історій. Їм важливо, хто зробив вино, де виріс виноград, чому саме так. Вони читають етикетки, шукають сталість, автентичність. І, звісно, вони онлайн. Instagram, TikTok – це не жарти. Якщо винороб не розповідає свою історію, – втрачає шанс бути почутим.

Як щодо гастрономії? Які стилі вважаєте найбільш придатними до їжі?

Tim Atkin MW: Chenin Blanc – номер один. Його можна зробити в будь-якому стилі, і він завжди добре працює з їжею. Cinsault – легкий, ароматний, з м’яким таніном – ідеальний з багатьма стравами. Grenache також. І я скажу, що сучасний Pinotage теж стає food-friendly. Його можна використовувати у fine dining, не тільки на брай*.

А ваша роль як критика, вона змінилась? Сьогодні все більше TikTok-сомельє…

Tim Atkin MW: Так, роль змінюється. Але я завжди казав: я не просто ставлю бали. Я намагаюсь створити контекст. Я кажу не лише «ось 96 балів», а «чому це вино таке, чим воно унікальне». Я не суддя, я спаринг-партнер. Якщо можу допомогти виноробу вирости, я зроблю це. Але ніколи не «вб’ю» вино словом. Це не мій стиль.

Зараз багато говорять про глобальне потепління. Чи бачите конкретні тенденції, пов’язані з цим?

Tim Atkin MW: Так, звісно. Я маю на увазі, що ПАР – дуже різноманітне місце. Деякі регіони справді мають проблеми через спеку і нестачу води. Наприклад, Klein Karoo – одна з тих зон, де справді складно вирощувати виноград без зрошення. Але інші регіони, ближчі до океану, – як Elgin чи Walker Bay – мають зовсім іншу ситуацію. У Південній Африці два океани – Атлантичний і Індійський, і вони приносять прохолоду, а іноді й дощі ближче до узбережжя. Це значною мірою пом’якшує наслідки глобального потепління. Але загалом, ПАР все ще сухе місце для вирощування винограду. Там чимало виноградників працюють без зрошення, і саме вони страждають найбільше у спекотні роки. І все ж – останні кілька вінтажів були дуже вдалими.

Тоді щодо старих лоз. Ви часто говорите про Old Vine Як вважаєте, це радше культурна цінність чи є маркетинговий елемент?

Tim Atkin MW: Думаю, що проєкт старих лоз – дуже успішна ініціатива. Він допоміг звернути увагу на певні сорти – особливо Chenin Blanc, але також і Cinsault. Проєкт переконує фермерів не викорчовувати старі ділянки, навіть попри те, що вони дають менше врожаю. Проблема в тому, що різниця в ціні між «зви- чайним» виноградом і старими лозами в ПАР недостатньо велика. І коли в тебе стара лоза – це просто означає менше ягід. Але завдяки Old Vine Project виробники почали вказувати на етикетці рік посадки або назву виноградника. Це дає додану вартість. І справді працює. З іншого боку, не варто ставити акцент лише на старі лози. По-перше, бо вони не такі вже й старі: в ПАР важко знайти лозу, якій 100 років, – через віруси, спеку, стрес. Тут 35-річна лоза – це вже багато. А в Іспанії, наприклад, 100-річні лози – звична річ. Тому так, це важливо, унікально, але не треба перебільшувати. Деякі з найкращих вин у країні – з молодих лоз.

Нарешті питання про врожаї. Який з останніх, на вашу думку, найкращий? І що очікуєте від 2025 року?

Tim Atkin MW: South Africa має дуже хорошу серію врожаїв. Навіть під час посухи, скажімо, з 2015 по 2019 – вони давали дуже гідні результати. 2015 і 2017 – просто виняткові. 2021 – чудовий. І зараз усі говорять, що 2025 – це, можливо, найкращий врожай за їхню пам’ять. Але проблема в тому, що червоні вина з цього року ми ще не скуштуємо – пройде ще 2-3 роки, поки вони з’являться на ринку. А ось білі – Sauvignon Blanc, Sémillon, Chenin Blanc – побачимо вже наступного року. Я б сказав так: легко запам’ятати, бо всі чудові роки – непарні. 15, 17, 21, тепер 25.

І на завершення: які ваші побажання для південноафриканського вина у найближчі 10 років?

Tim Atkin MW: Хочу бачити ще більше впевненості. ПАР вже не «майже прорвалась» – вона вже тут. Хочу більше експериментів. Більше жінок у головних ролях. Більше визнання вдома, не лише на експорт. І щоб у світі більше не питали: «А що, в ПАР є хороше вино?» – а знали це. У певному сенсі, Південна Африка вже зробила все, що мала. Довела, що може. Що має. Що вміє. І тепер більше не змагається – вона існує. Стилістично, географічно, філософськи.

Те, що ще десять років тому сприймалось як революція, сьогодні стало структурою. «Нова хвиля» виноробів уже не романтичні бунтарі – це власники виноградників, автори контрактів, герої long game. Але вони не втратили голосу. Просто навчилися контролювати його гучність. Вино ПАР більше не намагається справити враження. Воно не кричить. Воно говорить – через кислотність, через зернисту текстуру, через непоказну витонченість. Не стилем Bordeaux, не копією Rhône. Своїм голосом. І головне, на своїх умовах.

Це голос, що не боїться новизни. Pinotage? Уже не привид колоніального минулого, а вино з нюансом і власною іронією. Cinsault і Grenache? Тепер не «альтернатива», а вибір. Chenin Blanc – не просто хіт, а лінґва франка південноафриканського вина, яка вільно переходить від оксидації до цитрусової вертикальності.

Країна навчилася не триматись за те, що «продається», і не вибачатись за те, що «ще не готове». Вона, – як людина, яка перестала говорити, що колись стане цікавою. Вона вже цікава. І з цим приходить нова якість – не лише вина, а й погляду на себе. Tim Atkin бачить ці зрушення глибше, ніж просто через дегустаційний стіл. Його бали — це не «винагороди за стиль», а акти довіри. Його топи – не кулінарні гіди, а маркери моменту. І якщо сьогодні вино з ПАР отримує 100 балів, – це не просто перемога енології. Це визнання того, що країна нарешті говорить так, що слухають. І, можливо, найголовніше – Південна Африка більше не потребує захисту. Не прагне «розповісти всім, яка вона класна». Бо вона вже стала тишею після вибуху – моментом, коли всі зупиняються, щоб дослухатися. І лишаються з нею надовго.

______________________

Досьє D+

Брай (braai) – південноафриканський варіант барбекю в колі сім’ї та друзів. Слово походить з африкаанс (braaivleis – «смажене м’ясо»). Брай – то український виїзд «на шашлики», але з більшим соціальним акцентом. Існує навіть національний День брай – 24 вересня. І для червоних вин ПАР це ключовий контекст споживання.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Ці тренди не виникають з порожнечі. Вони – результат зміни поколінь, філософій, стратегій. І найкраще про це може розповісти людина, яка понад 30 років спостерігає за цими зрушеннями. Tіме, зараз чимало виноробів із регіону Swartland регулярно потрапляють до верхівки вашого рейтингу. Це справді найбільш домінантний червоний регіон ПАР сьогодні? Tim Atkin MW: Ну, не зовсім. […]

У квітні 2025 року адміністрація президента США Дональда Трампа оголосила про введення нових тарифів на імпорт, включаючи 10% мито на австралійське вино. Це рішення викликало занепокоєння серед австралійських виноробів, які нещодавно почали відновлюватися після втрати китайського ринку через попередні торговельні обмеження.

Непередбачуваність наслідків

Хоча 10% тариф на австралійське вино є меншим порівняно з 20% митом на європейські вина, його вплив на австралійських виробників залишається невизначеним. Багато експертів вважають, що ці тарифи можуть призвести до зниження конкурентоспроможності австралійського вина на американському ринку, особливо в сегменті недорогих вин.

Проте деякі винороби бачать у цій ситуації можливість. Зі зростанням цін на європейські вина через вищі тарифи, австралійські виробники можуть зайняти частину ринку, пропонуючи якісні вина за більш доступними цінами. Особливо це стосується преміум-сегменту, де австралійські вина, такі як Shiraz і Chardonnay, можуть стати привабливою альтернативою для американських споживачів.

Пошук нових ринків

У відповідь на торговельні виклики австралійські винороби активно шукають нові ринки збуту. Зокрема, зростає інтерес до азійських країн, таких як Індія, Південна Корея та країни Південно-Східної Азії. Виробники, як-от Sirromet, вже розширюють свою присутність у цих регіонах, використовуючи існуючі експортні та туристичні мережі.

Крім того, після зняття китайських тарифів на австралійське вино, експорт до Китаю почав відновлюватися. У 2025 році експорт австралійського вина до Китаю зріс на 41%, досягнувши $1,03 мільярда. Проте обсяги експорту все ще залишаються на 23% нижчими за середній рівень 2016-2020 років, що свідчить про поступове відновлення ринку.

Хоча нові тарифи США створюють додаткові виклики для австралійських виноробів, вони також відкривають нові можливості для розширення на інші ринки та зміцнення позицій у преміум-сегменті. Гнучкість, інновації та стратегічне планування стануть ключовими факторами успіху австралійського винного сектору в умовах зміненої глобальної торговельної політики.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Джерело: thedrinksbusiness.com
Фото: thedrinksbusiness.com

У квітні 2025 року адміністрація президента США Дональда Трампа оголосила про введення нових тарифів на імпорт, включаючи 10% мито на австралійське вино. Це рішення викликало занепокоєння серед австралійських виноробів, які нещодавно почали відновлюватися після втрати китайського ринку через попередні торговельні обмеження. Непередбачуваність наслідків Хоча 10% тариф на австралійське вино є меншим порівняно з 20% митом […]

23 квітня в стінах Торгово-промислової палати України зібралися ті, хто не просто працює з вином та міцними напоями — вони творять його майбутнє. Винороби, дистилятори, імпортери, сомельє, експерти, представники держави та бізнесу зібрались на Wine&Spirits Forum 2025, щоб говорити не формально, а відверто і по суті, про виклики, з котрими стикається галузь, правила гри, ринок ЄС, і про головне — майбутнє українського вина.

Відкрив Форум Геннадій Чижиков, Президент ТПП. У своїй промові він привітав всіх представників галузі, подякував їм за самовіддану працю й висловив безмежну віру в якість та успішне майбутнє українського вина.

Провідною темою Форума стало питання євроінтеграції. Про положення Євроінтеграційного закону, що стосуються виноробної галузі, про регулювання та ключові системні зміни, які має забезпечити закон, розповідали Оксана Осьмачко, заступниця міністра аграрної політики, та Ігор Віштак, директор Департаменту аграрного розвитку Мінагрополітики.

Йшлося й про одне з ключових питань: географічні зазначення (GI).

«Весь Старий світ, вся його класифікація грунтується на системі Географічних зазначень, це привʼязка вина до регіону, де вирощено лози. Така класифікація є ознакою якості для споживачів та орієнтиром для виноробів усього світу. Якщо український бізнес не перейде на цю систему,  він не зможе конкурувати на міжнародних ринках», — зазначила Марина Нікітіна, народна депутатка, голова підкомітету з євроінтеграції аграрного комітету ВРУ.

Було наголошено про  необхідність сертифікації походження та якості як для експорту так і для імпорту вина та про важливість створення лабораторій для контролю якості, оскільки контроль — це не лише вимога, це репутація.

Про необхідність підготовки глобальної Стратегії розвитку виноробства не на рік, а на роки, та про важливість діалогу між владою та виробниками наголосив Ігор Марчук, народний депутат України. 

Говорили також про створення Офісу вина (за моделлю Молдови чи Австрії), про промоцію України як винної країни, і головне — про роль малих крафтових виноробень, які мають стати серцем українського винного бренду.

«Ми вже маємо головне — розуміння напрямку. Попереду багато роботи, і вона точно буде непростою. Але разом ми здолаємо будь-який шлях. Бо жоден євроінтеграційний закон сам по собі не створить прориву, якщо не буде підтримки виробника. Коли є чіткі правила, довіра та відкритий діалог між державою і бізнесом, українське вино має всі шанси стати справжньою історією успіху.» — підсумувала Світлана Цибак, Голова Асоціації Крафтових виноробів України, модераторка Wine&Spirits Forum.

В рамках дискусійної панелі щодо розвитку інфраструктури українського виноробства Юлія Прохода, Національний експерт ЄС з географічних зазначень, акцентувала увагу на важливості реєстрації сортів винограду та розповіла, що на сорти винограду, яким більше 35 років, не діє право інтелектуальної власності, тому неможливо заборонити їх вирощування на території України. Така ж ситуація з локальними українськими сортами, на які вже не поширюється патентна охорона. Єдиним ефективним способом зберегти ці сорти та захистити їх у майбутньому є реєстрація Географічних зазначень, що забезпечить належний контроль та підтвердження їхньої унікальності.

Георгій Молчанов, Голова Асоціації виноробів Причорноморʼя, розповів про необхідність створення кооперативів для спрощення роботи малих виробників та забезпечення доступу до обладнання, лабораторій та експорту на прикладі досвіду світових виноробень.

Одна з ключових дискусій Wine&Spirits Forum 2025 відбулася за участю провідних рітейл-мереж країни. Представники Сільпо (Євгенія Ніколайчук), WINETIME (Вадим Гуров) та Bad Boy (Петро Хоружий) поділилися динамікою зростання представленості українських вин на полицях супермаркетів та спеціалізованих магазинів.

Йшлося не лише про цифри, а й про головне: як потрапити в рітейл, що очікує мережа від виробника, і що працює в комунікації з покупцем.

Висновок очевидний: стабільна якість і активна позиція самого виробника — ключ до потрапляння на полиці.

До дискусії також онлайн долучилися імпортери українських вин з Європи та США, які розповіли про свій досвід просування українського продукту на зовнішніх ринках. Їхні історії підтверджують: українське вино вже має свого поціновувача у світі.

На завершенні дискусійної частини Андрій Ребро, заступник директора департаменту продажів Київського картонно–паперового комбінату. розповів про важливість надійної упаковки для транспортування алкоголю та продемонстрував сучасні пакувальні рішення для пляшок.

Навіть під час війни українські винороби створюють, експортують і виграють дегустаційні конкурси. Так, у рамках форуму відбулася урочиста церемонія нагородження переможців Wine&Spirits Awards — вин, які точно варті світової уваги. Результати конкурсу вже опубліковано на сайті.

Wine&Spirits Forum 2025 став місцем, де формується бачення галузі. Де є рефлексія, є діалог і є спільна мета — українське вино має бути на полицях, у келихах і в серцях споживачів по всьому світу.

Вікторія Агромакова, директор Wine&Spirits Ukraine, визначила головну місію події: 

«Ми зібрали всіх, хто не просто говорить, а реально рухає галузь вперед. І поки українське вино створюється, розвивається, експортується та отримує нагороди — ми маємо зробити все, щоб воно мало гідну підтримку, захист і промоцію. Wine&Spirits Forum — це не про протоколи, це про зміст і дії».

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

23 квітня в стінах Торгово-промислової палати України зібралися ті, хто не просто працює з вином та міцними напоями — вони творять його майбутнє. Винороби, дистилятори, імпортери, сомельє, експерти, представники держави та бізнесу зібрались на Wine&Spirits Forum 2025, щоб говорити не формально, а відверто і по суті, про виклики, з котрими стикається галузь, правила гри, ринок […]

Текіла стала єдиною категорією міцних спиртних напоїв у США, де за останні 12 місяців зафіксовано зростання обсягів продажів. Ром, коньяк і скотч зазнали найбільших втрат.

Асоціація оптових продавців вин та спиртних напоїв Америки (WSWA) опублікувала останні дані SipSource (на кінець березня 2025 року), які показали, що за попередні 12 місяців загальна категорія спиртних напоїв зафіксувала падіння обсягу продажів на 3,8%.

Єдиною категорією міцних спиртних напоїв, що демонструє зростання, залишається текіла: за 12-місячний період до 31 березня 2025 року обсяг збільшився на 1,3%. Попередній рік також показав зростання на 0,9%.

Найбільше зниження відзначалося для рому (на 8,6%), бренді/коньяк (на 8,8%), скотч (на 8,2%).

Горілка (найбільша категорія міцних спиртних напоїв у США з часткою 26,8%) за останні 12 місяців продемонструвала зниження обсягу продажів на 5,3%;

Ірландський та канадський віскі показали менший спад порівняно з їхніми американськими та шотландськими аналогами. Продаж ірландського віскі знизився на 5,9%, канадського – на 3,4%.

Тим часом сегмент наливок/лікерів/спеціалізованих напоїв показав зниження на 3,3%. Продаж готових коктейлів на основі спиртних напоїв знизився на 0,6%.

Проте найбільші втрати зазнало вино, за 12 місяців до березня 2025 року продажі впали на 7,1%.

WSWA охарактеризувала 2024 рік для алкогольної промисловості як «один із найскладніших років у колективній пам’яті».

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Джерело: thespiritsbusiness.com
Фото: thespruceeats.com

Текіла стала єдиною категорією міцних спиртних напоїв у США, де за останні 12 місяців зафіксовано зростання обсягів продажів. Ром, коньяк і скотч зазнали найбільших втрат. Асоціація оптових продавців вин та спиртних напоїв Америки (WSWA) опублікувала останні дані SipSource (на кінець березня 2025 року), які показали, що за попередні 12 місяців загальна категорія спиртних напоїв зафіксувала […]

У той час як все частіше міжнародні винні організації та окремі експерти ринку інформують світ про зниження споживання вина, насамперед через падіння попиту на червоні вина, існує регіон, попит на червоні вина якого росте, принаймні – поки що. І це – Ріоха.

Ріоху називають флагманським виноробним регіоном Іспанії, минулого року було продано 328,5 млн. пляшок (240 млн. літрів), 83,5% з них – червоні вина. За даними OIV, минулий рік відзначився падінням світового споживання вина (приблизно на 3%), проте в Ріосі спостерігалося невелике, але все ж таки зростання продажів – 0,6% за обсягом. Білі вина з Ріохи зросли на 1,9% порівняно з попереднім роком і, як наслідок, показали теж невелике зростання – з 11,27% до 11,29% (з 2023 до 2024 року), частка рожевих вин трохи знизилася – з 5,33% до 5,18%.

Розмірковуючи про показники Ріохи у 2024 році, Хосе Луїс Лапуенте (José Luis Lapuente), генеральний директор Consejo Regulador de la DOCa Rioja, каже, що «основні ринки Ріохи зростають». Найбільший експортний ринок регіону – Великобританія – збільшився на 12% у 2024 році, третій за величиною експортний ринок – США – зріс майже на 17%, Нідерланди, які посідають четверте місце, зросли трохи більше ніж на 18%.

У негативній зоні опинився другий за величиною експортний ринок – Німеччина, він знизився на 5%. «Найбільший спад», за словами Лапуенте, стався у Китаї (12-й за величиною експортний ринок Ріохи), минулого року показники впали на 32%.

Загалом, Ріоха перевершує решту іспанських Denominación de Origens (DO), експорт яких, згідно з даними Observatorio Español del Mercado del Vino, знизився на 11,5% із січня по листопад 2024 року, тоді як продажі Ріохи за кордоном зросли на 4,4% за той же період.

Спад спостерігався у виробника червоного вина – регіону Рібера-дель-Дуеро, там у 2024 році продаж знизився на 0,3%, а найпопулярніший в Іспанії регіон з виробництва білого вина – Руеда – продемонстрував спад на 2%, хоча його експорт на такі ринки, як Великобританія, зріс.

Однак на рідному ринку Ріохи, в Іспанії, на який припадає майже 60% споживання, продаж впав майже на 2% за обсягом. Саме з цієї причини виробники Ріохи націлені на продовження зростання продажів на закордонних ринках, чому сприяє високий рівень поінформованості споживачів про цей виноробний регіон та його бренди.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Джерело: thedrinksbusiness.com
Фото: virginwines.co.uk, riojainstyle.com, luxurygold.com

У той час як все частіше міжнародні винні організації та окремі експерти ринку інформують світ про зниження споживання вина, насамперед через падіння попиту на червоні вина, існує регіон, попит на червоні вина якого росте, принаймні – поки що. І це – Ріоха. Ріоху називають флагманським виноробним регіоном Іспанії, минулого року було продано 328,5 млн. пляшок […]

Сімоне Роведа (Simone Roveda) – винний консультант, письменник, освітянин і візіонер, що стоїть за проєктом WineryLovers, який визнано одним із топ-10 винних акаунтів у соціальних мережах за версією Wine Enthusiast. Він також отримав престижну нагороду Fortune Under 40 Wine Award і визнаний найвпливовішим винним інфлюенсером Італії за версією World Influencer Ranking.

Авторитетний автор провідних видань, таких як L’Informatore Agrario, Passione Gourmet та Reporter Gourmet, Сімоне також є суддею престижних конкурсів CMB, Mundus Vini та інших. Він регулярно виступає на міжнародних винних конференціях, де ділиться інноваційними підходами, що знаходять відгук у винній індустрії.

Нещодавно Сімоне Роведа був призначений амбасадором Wine Travel Awards. Ми підготували велике інтерв’ю з Сімоне, щоб дати вам глибше уявлення про його експертизу і досягнення. Бажаємо приємного читання!

Початок кар’єри 

Вероніка Бусел: Чи могли б ви описати момент, коли вперше задумалися про кар’єру у винній сфері? Що надихнуло вас обрати цей шлях, і які були ваші перші кроки?

Сімоне Роведа: Я закінчив факультет інженерії обчислювальних систем у Політехнічному університеті Мілана, коли вирішив спробувати себе у винній індустрії. Моя пристрасть до вина зародилася ще під час університетських років, підживлювана моєю природною цікавістю. Під кінець навчання я вирішив зосередитися на цифровому маркетингу. Я зрозумів, що у сфері комунікацій у винній індустрії відбувалося дуже мало змін – це було приблизно наприкінці 2015-го – на початку 2016 року. Тож я зробив рішучий крок! 28 січня 2016 року я почав публікувати дописи в Instagram через акаунт @winerylovers. На той час мало хто вірив у те, чим я займався; це виглядало доволі ризиковано. Винна індустрія не була готова до цифрових технологій і соціальних мереж — люди насилу розуміли, що таке Instagram, і лише трохи знали про Facebook. Спочатку акаунт @winerylovers здебільшого працював як платформа для репостів, дозволяючи кожному, хто позначив його або використав хештег #winerylovers, ділитися своїм контентом.

У травні 2016 року я досягнув першої важливої мети – 10 000 підписників, а незабаром після цього кількість зросла до 25 000. Мій перший крок полягав у тому, щоб надсилати пропозиції про співпрацю: я пропонував опублікувати допис на моїй сторінці в обмін на кілька пляшок вина. Так усе й почалося!

В.Б.: Ви здобули сертифікацію AIS Sommelier від Італійської асоціації сомельє та згодом отримали WSET Diploma – вітаємо вас із цими значними досягненнями. Чи могли б ви розповісти більше про свій освітній шлях у винній індустрії? Чи є конкретні особи або наставники у цій сфері, які вас надихнули?

С.Р.: Коли я почав свій шлях у світі вина, я знав про нього дуже мало; мій вибір базувався виключно на особистих уподобаннях. Однак у 2016 році, коли мої зусилля почали приносити результати, я став отримувати запити від тих, хто шукав поради. Деякі виноробні були зацікавлені у співпраці зі мною, що спонукало мене інвестувати у власну освіту. Я усвідомив, що на цій посаді я маю відповідальність як перед своїми прихильниками, так і перед компаніями, які вирішили зі мною працювати.

Щоб поглибити свої знання, я завершив усі три рівні навчання та став сомельє AIS у 2018 році, але на цьому не зупинився. Я приєднався до програми WSET, розпочавши з рівня 3, який успішно завершив у 2019 році в Italian Wine Academy у Вероні.

На цьому етапі я вже опанував універсальну мову для обговорення вина, але мій пошук знань тривав. У серпні 2019 року я розпочав складний шлях до отримання WSET Level 4 Diploma in Wines у WSET School London, завершивши фінальний іспит у жовтні 2022 року, незважаючи на перерву через пандемію. Ця дипломна програма надала мені ґрунтовну освіту у винній сфері. Завдяки цим знанням я можу ефективно спілкуватися як із професіоналами індустрії – енологами та агрономами, так і з кінцевими споживачами, незалежно від їхнього рівня експертності.

Програма WSET навчила мене не лише винознавству, а й цінностям послідовності, дисципліни та системного підходу – це нагадує підготовку до марафону! Менше ніж 14 000 осіб у світі мають сертифікацію Diploma, і лише одиниці в Італії. Я дуже радий, що протягом цього шляху мені траплялися люди з відкритим мисленням, готові ділитися своїми знаннями.

Професійні досягнення та визнання

В.Б.: У січні 2016 року ви заснували WineryLovers — екосистему, що включає вебсайт, Instagram-акаунт (наразі з 205 тисячами підписників) і інтерактивну спільноту. Як розвивався концепт WineryLovers із того часу?

С.Р.: Я почав публікувати дописи на Instagram-акаунті @winerylovers 28 січня 2016 року. Я вірив у свою ідею: винна індустрія потребувала змін у підході до комунікації, зокрема через освоєння цифрових платформ і соціальних мереж. Від самого початку моя сторінка була задумана як місце зустрічі для всіх поціновувачів вина, де вино є єдиною темою. Щоб швидко та ефективно розвивати акаунт, я вирішив репостити фотографії інших користувачів. Будь-хто, хто тегнув @winerylovers або використав хештег #winerylovers, отримує можливість бути перепощеним, і ця практика триває й досі.

Я вирішив використовувати англійську мову для всього контенту, щоб усунути мовні бар’єри для вайнлаверів із різних країн. Репости фотографій інших користувачів сприяють формуванню спільноти — коли я ділюся фотографією Джейн, а Джон цікавиться вином Джейн, між ними формується зв’язок. Це може призвести до дружби, професійних відносин чи просто приємного спілкування. Окрім цих репостів, я час від часу публікую власні дописи, щоб поділитися думками про вино, яке я спробував, або в рамках співпраці з виноробнями (у таких випадках спонсорство зазначається через спеціальні хештеги).

Найбільшим викликом для акаунта @winerylovers було взаємодіяти з алгоритмом Instagram, який віддає перевагу новому та оригінальному контенту за участю людей. Хоча важливо розуміти алгоритм, я вважаю, що не варто бути його заручником. Той самий принцип я використовую у своїй роботі з компаніями. Зрештою, я хочу, щоб моя сторінка надихала вайнлаверів, пропонуючи їм вина, гастрономічні поєднання та місця для подорожей.

В.Б.: Ваш візуальний контент просто неймовірний. Ви навчалися фотографії?

С.Р.: Дякую! Як я вже згадував, мій контент здебільшого складається з репостів, що включають фото та відео, створені та опубліковані іншими користувачами, а також деякі мої власні роботи. Для контенту, який я обираю до публікацій, я використовую ретельний процес відбору: він має бути естетично привабливим, захоплюючим, оригінальним і надихаючим, з різних країн та регіонів.

Я почав створювати власний контент за допомогою iPhone. Однак у 2018 році я відчув, що можливостей iPhone недостатньо, щоб зробити знімки того рівня, якого я потребував. Це спонукало мене придбати мою першу професійну камеру зі змінними об’єктивами — Fujifilm. Відтоді я присвятив себе фотографії, зосередившись як на теоретичних знаннях, так і на практичних навичках. Я зрозумів важливість надання професійного сервісу та зібрав повний набір обладнання, який дозволяє мені проводити спеціалізовані фотосесії для різних компаній.

Я люблю відтворювати моменти, спогади та враження через фотографію. Відчуття краси у поєднанні з фотографічними навичками дозволяє мені створювати високоякісний контент, що відповідає потребам бізнесу. Це схоже на експертність у вині, де потрібне поєднання природного таланту та розвинених навичок.

Цифровий вплив та стратегія

В.Б.: Що, на вашу думку, є найважливішим для ефективної роботи у сфері цифрової стратегії та цифрового маркетингу? Чи допомагає вам ваша освіта в галузі комп’ютерної інженерії в цій сфері?

С.Р.: Окрім роботи в сфері винної комунікації, я також консультую компанії щодо їхньої діджитал-комунікації. Мій спектр послуг включає створення контенту, розробку стратегій і планування редакційного контенту. Я вивчав цифровий маркетинг самостійно, спочатку застосовуючи знання до власних завдань, а згодом і до потреб інших, адаптуючи їх до конкретних ситуацій.

Я вважаю, що людина на моїй позиції повинна мати базове розуміння таких сфер, як маркетинг, продажі, копірайтинг та створення контенту. Хоча співпраця з фахівцями у цих галузях є дуже корисною, широка база знань дозволяє краще орієнтуватися у різних ситуаціях. Кожен сценарій має свої особливості та потреби. Наприклад, зараз Instagram Reels є найпопулярнішим форматом контенту на платформі, але я не ствоюю їх, якщо не маю змістовного матеріалу. Натомість я шукаю альтернативні методи або унікальний спосіб використання Reels.

Щодо моєї освіти в галузі інженерії комп’ютерних систем у Політехнічному університеті Мілана, я дуже задоволений своїм вибором. Хоча моя ступінь безпосередньо не дала мені інструментів і навичок, які я використовую сьогодні, вона сформувала унікальний спосіб мислення, який я застосовую для вирішення проблем і аналізу ситуацій. Я б не змінив цей шлях, адже він привів мене туди, де я є сьогодні.

В.Б.: На нещодавньому заході Wine Future Coimbra, де WTA був офіційним інформаційним партнером, ви взяли участь у першій панелі експертів: «TikTok, Discord і платні інфлюенсери – залучення нових клієнтів». Чи могли б ви розповісти більше про основні ідеї, які ви висловили під час своєї презентації?

С.Р.: Wine Future 2023 у Коїмбрі був цікавим і надихаючим. Під час заходу декілька галузевих експертів з усього світу, включно зі мною, зібралися, щоб обговорити шляхи покращення сектору. У моїй панелі, яку модерувала Крістіна Меркюрі (Cristina Mercuri), разом із Маріано Брага (Mariano Braga), Дельфін Порте (Delphine Porte), Джорджією Панагопулу (Georgia Panagopoulou) та Люком Фландерсом (Luke Flunders) ми зосередилися на тому, як залучити нових, молодших споживачів за допомогою останніх веб-інновацій.

Я поділився ідеями щодо ефективного створення контенту, навів приклади та вказав на практики, яких слід уникати. Створення контенту – це моя пристрасть, адже це основа всієї комунікації. Щоб ілюструвати свою думку, я запропонував експеримент: якщо я поставлю пляшку вина на стіл і попрошу 10 різних людей сфотографувати її у своєму стилі, я отримаю 10 унікальних зображень, кожне з яких відображатиме різні аспекти пляшки. Саме тому створення контенту є таким важливим!

До речі, наступний захід Wine Future запланований у Маямі з 13 по 15 листопада 2025 року.

В.Б.: Що ви думаєте про комунікацію у сфері вина в Італії та у світі? Наскільки ефективно винна індустрія взаємодіє зі споживачами?

С.Р.: Я вважаю, що у сфері комунікації винній індустрії ще є над чим працювати. У 2016 році більшість покладалася на друковані матеріали та застарілі сайти. Хоча соціальні медіа тепер більш розповсюджені, їх часто використовують неправильно. Проблема не в передових технологіях, таких як ШІ чи AR, а у нехтуванні базовими інструментами.

Чому у 2025 році так багато сайтів виноробень досі не адаптовані для мобільних пристроїв, хоча 60% трафіку надходить зі смартфонів? Чому так мало сайтів містять інтегровані розсилки, потужний, але недооцінений інструмент маркетингу? Профілі у соціальних мережах часто погано підтримуються, а Pixel від Meta, який безкоштовно оптимізує рекламу, майже не використовується. Бюджети на створення контенту також ігноруються, хоча саме візуальний матеріал першим привертає увагу споживачів.

Це лише кілька прикладів. Загалом інструменти для ефективної комунікації доступні та недорогі. Компанії можуть звертатися до професіоналів, щоб сформулювати чіткі цілі, визначити цільову аудиторію та створити стратегію. Це схоже на планування подорожі: чи йдете ви пішки, їдете потягом чи летите літаком, підхід має відповідати вашим цілям, бюджету та часовим рамкам.

Послідовність також є критично важливою. Успіх не приходить миттєво — він вимагає регулярної цифрової взаємодії, щоб «навчити» пошукові системи та підвищити видимість у соціальних мережах. Багато хто здається занадто рано або вважає, що достатньо публікувати щось час від часу. Проте ефективна комунікація потребує наполегливості та відданості.

В.Б.: Інфлюенсери у винній сфері: що повинні знати власники винних бізнесів, щоб ефективно співпрацювати з ними та досягати своїх цілей у таких партнерствах?

С.Р.: Інфлюенсер — це людина, яка є популярною у соціальних мережах, часто привертає увагу медіа та здатна впливати на поведінку та вибір певної аудиторії. Проте у винному світі термін «інфлюенсер» часто неправильно ототожнюють з «інстаграмером». Існує хибна думка, що якщо у когось є акаунт в Instagram і вони розповідають про дегустації, то вони автоматично стають винними інфлюенсерами. Це не завжди так.

Багато компаній зацікавлені у тому, щоб створювати партнерства з інфлюенсерами, щоб охопити свою цільову аудиторію. Перед початком співпраці важливо поставити собі кілька запитань: «Чи підходить мені цей інфлюенсер? Як він впливає на свою аудиторію? Чи відповідає його стиль філософії моєї компанії?»

Щоб отримати більш чітке уявлення, слід попросити інфлюенсера надати медіакіт. Це допоможе визначити, чи підходить він вашому бренду. Якби я був виноробом і розглядав можливість інвестувати у співпрацю з винним інфлюенсером, я б хотів співпрацювати з тим, хто компетентний і професійний, вільно володіє мовою вина та має знання у цій сфері — з тим, хто вклав час і зусилля у розуміння вина.

Медіакіт також допоможе зрозуміти, чи відповідає їхня аудиторія вашій цільовій. Крім того, я б дослідив їхній попередній досвід співпраці з іншими брендами — з ким вони працювали, який контент створювали, який стиль мови використовували та які отримували відгуки як онлайн, так і офлайн.

Винні інфлюенсери можуть стати потужним інструментом у вашій маркетинговій стратегії, але вони також можуть витрачати ваш час даремно. Ефективність партнерства завжди залежить від того, з ким ви вирішите працювати — чи є вони професіоналами у своїй сфері.

Інсайти індустрії та особисті вподобання

В.Б.: Чи спостерігаєте ви еволюцію споживацького інтересу до вина на тлі сучасних змін в індустрії? Які виклики та можливості ви бачите наразі як для вашої роботи, так і для індустрії загалом?

С.Р.: Споживання вина зменшується, навіть у провідних країнах, і немає єдиного пояснення цьому тренду. Різні соціально-економічні та культурні фактори змінилися за останні роки. Ми повинні почати з розуміння того, що вино, яке ми п’ємо у 2025 році, відрізняється від того, що вироблялося раніше. Воно змінилося, так само як і наш спосіб життя змінився. Важливо дивитися на це питання в ширшому контексті.

Одним з головних факторів є зміна споживчих звичок. Зростаюча обізнаність про вплив алкоголю на здоров’я змусила багатьох споживачів зменшити або повністю відмовитись від алкогольних напоїв, зокрема від вина. Крім того, економічні фактори також відіграють роль: зростання вартості життя знизило платоспроможність споживачів, змушуючи їх скорочувати витрати на менш важливі речі, такі як вино. Також посилено увагу до наслідків п’яного водіння, оскільки багато штатів запровадили більш суворі покарання та санкції. Окрім того, процвітаючий сектор крафтового пива та велика кількість преміальних безалкогольних напоїв стали привабливими альтернативами для тих, хто хоче уникати алкоголю. Це ставить питання про безалкогольні вина, тренд, який вже не можна ігнорувати.

Винна індустрія повинна адаптуватися до трендів, але не перебільшувати їхню важливість. Бути в курсі ринкових тенденцій корисно, але ці тенденції не повинні бути основою стратегії виноробні. Багато виноробень зараз зациклені на залученні молодих споживачів, зокрема покоління Z (від 18 до 21 року, залежно від законодавства), і базують свою стратегію виробництва та маркетингу на цій демографічній групі.

Проте кожна людина має свій унікальний шлях до оцінки вина. Особисто я перейшов від безалкогольних напоїв до слабоалкогольних напоїв, потім до міцних напоїв, і тільки десь у віці близько 25 років почав по-справжньому цінувати вино. Середовище, в якому людина виростає, також відіграє важливу роль; наприклад, молоді люди, чиї батьки є виноробами, можуть познайомитися з вином раніше, ніж той, хто походить з родини, що не споживає алкоголь.

Не варто обмежувати ці обговорення лише віком споживачів чи приналежністю до якогось покоління. Замість цього, розробляючи маркетингові стратегії, ми повинні розглядати знання та досвід кожної людини у всьому, що стосується вина. Я вважаю, що ми повинні прагнути залучати споживачів, навчаючи і захоплюючи їх, пропонуючи різноманітні стилі вина, але без надмірного тиску на те, щоб вони відповідали певним стандартам.

Особисті вподобання та винний туризм 

В.Б.: Чи є у вас особисті вподобання у винах та винному туризмі? Якби була можливість, куди б ви поїхали без вагань? Чи маєте ви емоційну прив’язку до якої-небудь країни, регіону чи бренду?

С.Р.: Я дуже допитлива людина, яка любить досліджувати світ вина, завжди шукаючи щось нове. Саме ця цікавість привела мене до світу вина. У мене немає одного улюбленого вина; мої вподобання залежать від ситуації, місця та компанії, з якою я перебуваю. Однак є кілька видів, які я завжди тримаю в своїй винній шафі. Особливо мені подобаються класичні ігристі вина, не обов’язково шампанське, а також Неббіоло у всіх його формах — Langhe Nebbiolo, Barolo, Barbaresco, Roero — також і те, що не походить з П’ємонта. Крім того, люблю Рислінг, з якого виробляють різноманітні й файні вина, від сухих до солодких, від ігристих до тихих.

Коли я подорожую до нового виноробного регіону, я завжди намагаюсь дізнатися все про цей регіон, включаючи його традиції, культуру та людей, які там живуть, оскільки вино тісно пов’язане з місцем свого походження. Я маю особливу прив’язаність до Італії, оскільки я італієць, і прагну просувати італійське вино та культуру за кордоном. 

Окрім відвідування основних виноробних регіонів, я також прагну досліджувати нові, що з’являються. Зміна клімату дозволяє виробляти вина в регіонах, де раніше це вважалося неможливим, але також ставить під загрозу деякі історичні та важливі виноробні зони.

Співпраця з клієнтами

В.Б.: Ваші клієнти здебільшого італійські виноробні; чи вважаєте ви себе експертом у галузі виключно італійського вина, чи ваша діяльність поширюється на інші регіони?

С.Р.: Так, це правда, що я здебільшого співпрацюю з італійськими виноробнями та компаніями, в основному через те, що я живу в Італії. Не буду приховувати, що мені б дуже хотілося співпрацювати й з іноземними партнерами, і я вже мав кілька можливостей це зробити. Загалом, я вважаю себе обізнаним в галузі італійського вина, хоча є певні області та регіони, які я б хотів дослідити більш глибоко. Залишатися в курсі всіх подій італійського виноробного світу важко, оскільки існує безліч сортів винограду. Більше того, вино в Італії глибоко пов’язане з культурою, тому це не лише про дегустацію різних пляшок, а й про розуміння навколишніх аспектів. Окрім того, мої навчання та подорожі дозволили мені глибше зрозуміти деякі іноземні виноробні регіони.

Амбасадорство Wine Travel Awards

В.Б.: Симоне, нещодавно ви стали амбасадором Wine Travel Awards. Можете розповісти, що для вас означає ця роль?

С.Р.: Я радий поділитися важливою віхою на моєму шляху винного комунікатора: мене запрошено стати амбасадором Wine Travel Awards. Ця роль дає унікальну можливість популяризувати неймовірний досвід, який пропонує глобальний винний туризм.

Wine Travel Awards — це платформа, котра відзначає та просуває досягнення у сфері винного туризму. У ролі її амбасадора я прагну підвищити обізнаність про різноманітний та захоплюючий досвід, який може запропонувати винний туризм. Від вивчення прекрасних виноградників і дегустації неперевершених вин до занурення в місцеву культуру й традиції — винні подорожі мають щось особливе для кожного.

Я вважаю, що дуже важливо цінувати пристрасть і відданість професіоналів, які роблять цей досвід можливим. Винороби, сомельє, готельєри та туристичні оператори відіграють важливу роль у створенні незабутніх подорожей для шанувальників вина по всьому світу.

Як італієць, я особливо прагну звернути увагу на менш відомі виноробні регіони Італії. Завдяки моїй ролі амбасадора я сподіваюся надихнути більшу кількість людей оцінити унікальні досягнення екосистеми винного туризму. Я з нетерпінням чекаю співпраці з Wine Travel Awards, щоб привернути увагу до видатних людей та напрямків, котрі формують майбутнє цієї захоплюючої індустрії.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Сімоне Роведа (Simone Roveda) – винний консультант, письменник, освітянин і візіонер, що стоїть за проєктом WineryLovers, який визнано одним із топ-10 винних акаунтів у соціальних мережах за версією Wine Enthusiast. Він також отримав престижну нагороду Fortune Under 40 Wine Award і визнаний найвпливовішим винним інфлюенсером Італії за версією World Influencer Ranking. Авторитетний автор провідних видань, […]