Gastronomy and Wine Portal

Винний туризм як стратегічний сектор: економіка та вплив

• Винний туризм став ключовим драйвером розвитку регіонів, зміцнюючи місцеві громади та економіку.
• 2/3 виноробень у світі вважають винний туризм прибутковим.
• У середньому він забезпечує близько 25% загального доходу виноробні.
• Для малих і середніх виробників цей показник часто є ще вищим, адже туризм компенсує коливання продажів вина.

• Дві третини виноробень оцінюють винний туризм як «важливий» або «дуже важливий» елемент бізнес-стратегії.
• Винний туризм дедалі частіше інтегрується у довгострокові плани сталого розвитку, включно з:
  • збереженням ландшафтів,
  • підтримкою локальних громад,
  • культурною спадщиною,
  • екологічними практиками.

Глобальна динаміка: де зростає, а де падає?

• Кількість туристів зростає, особливо у Франції, Італії, Іспанії, Португалії та Австрії.
• Європейські виноробні активно інвестують у цифровізацію, гастрономію та культурні події.

• економічний тиск,
• падіння споживання вина,
• регуляторні обмеження,
• нестача кадрів,
• слабша цифрова присутність.

Портрет сучасного винного туриста

• 45–65 років – традиційні винні мандрівники, які цінують класичні дегустації, історію, теруар.

• 25–44 роки – покоління, що швидко набирає вагу.

• • освіта,
  • сталий розвиток,
  • гастрономія,
  • автентичні локальні враження,
  • цифрова взаємодія.

Ключовий висновок Global Wine Tourism Report 2025

Що роблять виноробні: активності та інновації

• дегустації,
• візити до погребів,
• прогулянки виноградниками.

• гастрономічні поєднання (food & wine pairing),
• локальні партнерства (фермери, ремісники, шефи),
• культурні події (музика, мистецтво, фестивалі),
• освітні програми,
• екологічні та природні активності,
• сторітелінг та соціальні мережі.

• Онлайн-бронювання, інтерактивні формати, відеоконтент, віртуальні тури — ключ до залучення молодших аудиторій.

Виклики галузі: що заважає зростанню?

• економічний тиск,
• падіння споживання вина,
• регуляції,
• нестача кадрів,
• потреба в цифровій трансформації.

• 25% виноробень планують увійти у винний туризм,
• 50% – розглядають таку можливість.

Інвестиції та перспективи

• Винний туризм вважається ключовим для конкурентоспроможності.
• Рівень інвестицій різниться, але:
  • половина виноробень планує збільшувати інвестиції,
  • більшість очікує зростання у найближчі роки.

• Майже дві третини виноробень бачать винний туризм як інструмент стійкості у період економічних коливань.

Голос експертів

Практичні рекомендації для виноробень та регіонів

• Класичні дегустації – для 45–65 років.
• Освітні програми, гастрономія, екологічні активності – для 25–44 років.
• Створюйте продукти для сімей, молоді, корпоративних груп. Це можуть бути як спільні заходи – родинні пікніки, збір врожаю, фотосесії тощо, так і клуби або майстер-класи.

• онлайн-бронювання,
• інтерактивні формати,
• відеоконтент,
• активна присутність у соцмережах.

• ресторани,
• фермери,
• ремісники,
• культурні інституції.

• тематичні дегустації,
• винні пікніки,
• музичні вечори,
• арт-проєкти,
• винні марафони.

• історія виноробні,
• люди,
• теруар,
• традиції.

• інфраструктура,
• персонал,
• маркетинг,
• екологічні практики.

Висновок: винний туризм входить у нову еру

Global Wine Tourism Report 2025, оприлюднений Hochschule Geisenheim University у партнерстві з UN Tourism, OIV, Great Wine Capitals та WineTourism.com, став наймасштабнішим міжнародним дослідженням винного туризму за всю історію галузі. Звіт базується на даних 1 310 виноробень із 47 країн, що робить його унікальним джерелом глобальних інсайтів.  Винний туризм як стратегічний сектор: економіка та вплив […]

Світовий винний ринок продовжує працювати в умовах зниження споживання, тарифної невизначеності та валютних коливань. У відповідь імпортери переглядають свої бізнес-моделі, роблячи ставку не на розширення портфеля, а на підвищення ефективності роботи.

За даними провідних американських компаній, сьогодні ключовими інструментами адаптації стають посилення контролю над ланцюгами постачання, тісніша співпраця з виробниками та активніша присутність на ринку.

Так, Banville Wine Merchants (американський імпортер і дистриб’ютор вина) розвиває власні оптові канали, що дозволяє компанії краще контролювати продажі та логістику. Dalla Terra Italian Wine & Spirits (імпортер і представник італійських виноробень у США) посилила регіональні команди для підтримки клієнтів і дистриб’юторів. Водночас Vintus (один із провідних американських імпортерів преміальних вин і міцних напоїв) робить ставку на особистий контакт із ринком через дегустації, навчання та роботу з професійною аудиторією.

Додатковим викликом залишаються тарифи та валютні коливання. За оцінками Banville Wine Merchants, значну частину додаткових витрат імпортери та дистриб’ютори змушені брати на себе, хоча частина навантаження все ж перекладається на кінцевого споживача.

У Broadbent Selections (американський імпортер вин із Європи, Південної Африки та інших виноробних регіонів світу) зазначають, що тарифний тиск вже суттєво вплинув на прибутковість бізнесу. Компанія також інвестує у виробництво вина в Каліфорнії, щоб частково компенсувати ризики, пов’язані з імпортом.

На тлі падіння споживання вина експерти сходяться на думці, що в нинішніх умовах виграють компанії, які здатні швидко адаптуватися до змін ринку, підтримувати тісні відносини з партнерами та ефективно управляти витратами.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Джерело: daily.sevenfifty.com
Фото: sagehort.com.au

Світовий винний ринок продовжує працювати в умовах зниження споживання, тарифної невизначеності та валютних коливань. У відповідь імпортери переглядають свої бізнес-моделі, роблячи ставку не на розширення портфеля, а на підвищення ефективності роботи. За даними провідних американських компаній, сьогодні ключовими інструментами адаптації стають посилення контролю над ланцюгами постачання, тісніша співпраця з виробниками та активніша присутність на ринку. […]

Наталія Бурлаченко – СЕО компанії Big Wines, одна з трендсеттерів сучасного українського виноробства. Працюючи в умовах війни та економічної турбулентності, вона вибудовує українську філософію якості в межах глобальної родини Vinos de La Luz, зберігаючи автономність рішень і відповідальність перед українським ринком. Її підхід поєднує науку, технології та інституційну роботу. А її бачення – це виноробство, яке не копіює світові моделі, а створює власну: з експериментальними виноградниками та Центром вина під Києвом, розвитком виноградарства Бессарабії тощо. Наталія Бурлаченко – голос нової епохи українського вина – і оглядач Drinks+ вислухала її уважно.

Наталія Бурлаченко – СЕО компанії Big Wines, одна з трендсеттерів сучасного українського виноробства. Працюючи в умовах війни та економічної турбулентності, вона вибудовує українську філософію якості в межах глобальної родини Vinos de La Luz, зберігаючи автономність рішень і відповідальність перед українським ринком. Її підхід поєднує науку, технології та інституційну роботу. А її бачення – це виноробство, […]

У 2026 році Wine Paris знову підтвердила свій статус однієї з ключових професійних подій винної індустрії. Захід традиційно зібрав провідних гравців ринку та виконав роль майданчика, який не лише відображає поточний стан індустрії, а, перш за все, окреслює її майбутні трансформації. У кампанії 2025-2026 року Wine Paris стала номінантом і переможцем публічного голосування Wine Travel Awards у категорії Event of the Year.

П’ятдесят років після Judgement of Paris, яка стала переломним моментом для світового виноробства та змінила уявлення про ієрархію винних регіонів, індустрія знову перебуває в точці глибоких змін. Тоді сліпа дегустація довела, що Каліфорнія здатна конкурувати з Бордо та Бургундією, відкривши нову географію якості. Сьогодні зміни мають інший характер, вони не локальні, а системні.

За даними OIV, у 2024 році глобальне споживання вина становило 214 млн гектолітрів – найнижчий показник із 1961 року. Це не короткострокове відхилення, а прояв довготривалого тренду. Водночас змінюється структура попиту: частка червоних вин знизилася з приблизно 51% до 46%, тоді як білі вина зросли до 44%, рожеві майже до 10%. Ігристі вина залишаються найбільш стабільною категорією, демонструючи стале зростання. США залишаються найбільшим ринком з обсягом 33,3 млн гектолітрів, однак з 2019 року споживання вина скоротилося приблизно на 2,2 млн гектолітрів – під впливом інфляції, змін у поведінці споживачів і конкуренції з боку інших напоїв. Паралельно з цими змінами зростає сегмент безалкогольних і функціональних напоїв (такі, що, наприклад, розслабляють або додають енергії).

Дослідження Areni Global*, представлене під час Wine Paris, зафіксувало завершення традиційної моделі входження споживача у сегмент fine wine. Сценарій, за яким споживач поступово рухався від базових вин до преміальних у міру зростання доходів і професійного розвитку, більше не є універсальним. Натомість нове покоління входить у категорію через соціальні зв’язки та спільний досвід споживання. Вино дедалі частіше сприймається як частина стилю життя, частиною комунікації, а не лише маркером статусу.

Окремо дослідження показує, що змінюється сам принцип доступу до вина.

• Visibility (видимість). Вино має бути помітним і зрозумілим для покупця, а не лише для інсайдерів чи колекціонерів.
• Fairness (справедливість). Важливо, щоб доступ не виглядав як «тільки для своїх», особливо коли йдеться про рідкісні вина, allocations і ліміти.
• Clear rules (зрозумілі правила). Люди хочуть розуміти, чому вони можуть або не можуть купити вино, а не стикатися з незрозумілою системою.
• Transparency of allocation mechanics (прозорість розподілу лімітованих вин). Йдеться про те, як розподіляють рідкісні та лімітовані вина і чому одні їх можуть купити, а інші ні. Ідея в тому, щоб було зрозуміло, за яким принципом це відбувається.

У цьому контексті, коли змінюються підходи до доступу, прозорості та взаємодії зі споживачем, окремо виділяється роль Каліфорнії як одного з ключових регіонів, що символізують здатність індустрії до оновлення. California Wines став номінантом і переможцем публічного голосування Wine Travel Awards у категорії The Visiting Card of the Country/Region of the Year (2025–2026). Capstone California отримав перемогу в категорії Education in Enotourism / Cultural Mission (2025–2026), зібравши рекордні 910 голосів у своїй категорії, що підкреслює зростання значення освітніх та культурних ініціатив у глобальному винному середовищі.

Як бачимо, Wine Paris 2026 демонструє не лише поточні тенденції, а й напрям розвитку індустрії: перехід від класичних моделей споживання до нових соціально структурованих форматів входження у категорію, посилення ролі прозорості та трансформацію самої логіки винного ринку. Подія виступає не як фіксація реальності, а як платформа, що дозволяє побачити, яким буде наступний етап розвитку індустрії.

* Міжнародна дослідницька та аналітична організація, яка спеціалізується на вивченні ринку fine wine.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Джерело: forbes.com

У 2026 році Wine Paris знову підтвердила свій статус однієї з ключових професійних подій винної індустрії. Захід традиційно зібрав провідних гравців ринку та виконав роль майданчика, який не лише відображає поточний стан індустрії, а, перш за все, окреслює її майбутні трансформації. У кампанії 2025-2026 року Wine Paris стала номінантом і переможцем публічного голосування Wine Travel […]

Згідно з щорічним iDealwine – французької онлайн-платформи винних аукціонів – ринок винних аукціонів у 2025 році демонструє помітні структурні зміни: зростає інтерес до молодших вінтажів, органічного виноробства та менш традиційних регіонів.

У 2025 році частка вин на аукціонах старше 20 років знизилася до 55% від загального обсягу продажів проти 69% роком раніше. Це свідчить про зростаючу відкритість колекціонерів до придбання більш молодих вінтажів на аукціонах.

Червоні вина залишаються домінуючою категорією, забезпечуючи 72% обсягу продажів і 71,4% загальної вартості. Водночас частка білих вин поступово зростає.

Помітне зростання демонструє сегмент органічних вин, який уже становить близько 30% обсягу продажів і 36% у вартісному вираженні, що підтверджує посилення попиту на сталі практики у виноробстві.

Бургундія залишається лідером за вартістю продажів із часткою 41,3%, при цьому середня ціна досягає €212 за пляшку, попри зниження на 15% у річному вимірі. Найдорожчою лот-позицією року стала пляшка Musigny 2006 від Domaine Leroy, продана за €25 416.

Водночас Бордо показує найбільш динамічне зростання обсягів – +23% за рік, перевищивши 105 000 проданих пляшок і забезпечивши 36% загального обсягу ринку. Загальна виручка зросла на 19% до €12,5 млн, хоча середня ціна знизилася до €119 через більшу частку молодших вин.

Регіон Рона продемонстрував стабільний попит, зокрема завдяки успіху вин Еммануеля Рейно (Emmanual Reynaud, Château Rayas / Châteauneuf-du-Pape), загальний обсяг продажів яких перевищив 4 800 пляшок.

Разом три провідні регіони втратили близько 10% частки ринку, що вказує на поступову диверсифікацію попиту. Зростає інтерес до Божоле, Ельзасу, Південного Заходу Франції та Корсики.

Сегмент шампанського показав зростання вартості на 21% і підвищення середньої ціни на 16%. Найбільший попит зберігається на продукцію відомих виробників, які займають 13 із 20 провідних позицій за обсягом торгів.

Регіон Юра також демонструє зростання: +10% у обсягах і +7% у вартості, попри незначне зниження середньої ціни.

За даними iDealwine, 2025 рік став рекордним: +9% у вартості продажів і +19% у обсягах. Загалом через аукціони було реалізовано 390 924 пляшки на суму €33,9 млн. Продажі міцних напоїв також зросли до €2,1 млн.

Отже за даними звіту, частка вин старше 20 років зменшується, тоді як зростає інтерес до молодших вінтажів, органічних вин і менш традиційних виноробних регіонів.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Джерело: thedrinksbusiness.com
Фото: daily.sevenfifty.com

Згідно з щорічним iDealwine – французької онлайн-платформи винних аукціонів – ринок винних аукціонів у 2025 році демонструє помітні структурні зміни: зростає інтерес до молодших вінтажів, органічного виноробства та менш традиційних регіонів. У 2025 році частка вин на аукціонах старше 20 років знизилася до 55% від загального обсягу продажів проти 69% роком раніше. Це свідчить про […]

Криза бондарного ринку, яка стала очевидною у 2025 році, не виникла раптово. Вона формувалася поступово протягом кількох років як наслідок поєднання змін у споживанні вина, коливань у сегменті витриманих спиртів та зростаючої торговельно-політичної невизначеності. До середини десятиліття ці чинники зійшлися в одній точці, спричинивши глобальний спад попиту на нові дубові бочки.

Перші сигнали з’явилися задовго до того. Згідно з аналітичними матеріалами International Organisation of Vine and Wine, світове споживання вина почало втрачати динаміку ще наприкінці 2010-х років. Після 2017 року стагнація поступово переросла у стійке зниження. Для бондарної галузі це мало фундаментальне значення: у ситуації, коли попит на вино більше не зростає, виробники дедалі обережніше ставляться до інвестицій у витримку в нових бочках.

У 2024 році світовий винний сектор пережив черговий складний рік, що чітко відобразилося на ключових показниках виробництва, споживання та міжнародної торгівлі. Згідно з щорічним звітом International Organisation of Vine and Wine, галузь одночасно зіткнулася зі зниженням як пропозиції, так і попиту, що посилило загальний структурний тиск на ринок.

Світове виробництво вина знизилося до 225,8 млн гектолітрів, що на 4,8% менше, ніж у 2023 році, і досягло найнижчого рівня за понад 60 років. І 2025 рік пройшов у тому ж тренді. OIV пов’язує цей спад насамперед із екстремальними погодними умовами, спричиненими змінами клімату, які суттєво вплинули на врожайність у багатьох виноробних регіонах світу.

Одночасно продовжило знижуватися і споживання. У 2024 році воно оцінюється на рівні 214,2 млн гектолітрів, що на 3,3% менше порівняно з попереднім роком і також відповідає найнижчим показникам з початку 1960-х років. Така динаміка свідчить не про тимчасове коливання, а про довгострокові зміни у споживчих звичках, додатково посилені економічним тиском у ключових країнах-споживачах.

Загалом ринок одночасно стикається зі зниженням і пропозиції, і попиту, що створює для винної галузі нові виклики. Зростання цін лише частково пом’якшило ситуацію й не змогло компенсувати падіння обсягів виробництва та споживання, підкреслюючи затяжний характер поточних змін.

Ще одним важливим фактором залишається скорочення площ виноградників. У 2024 році їхня загальна площа у світі становила близько 7,1 млн гектарів, порівняно з приблизно 7,3 млн гектарів у 2023 році, що означає скорочення орієнтовно на 200 тис. гектарів лише за один рік. У ширшій перспективі тенденція виглядає ще показовішою: від пікових значень 2016–2017 років, коли світові площі виноградників оцінювалися на рівні 7,5–7,6 млн гектарів, глобальний виноградник скоротився майже на пів мільйона гектарів.

Така динаміка посилює обмеження з боку пропозиції та чинить тривалий тиск на виробництво у світовому винному секторі. У результаті ринок одночасно стикається зі зниженням виробництва і споживання, а зростання цін лише частково пом’якшує ситуацію, не компенсуючи падіння обсягів.

У період з квітня 2024 по травень 2025 року світові продажі французьких дубових бочок помітно скоротилися. За цей час було реалізовано близько 540 тис. бочок – приблизно на 15 % менше, ніж роком раніше. Найвідчутніше зниження припало на внутрішній ринок Франції, де обсяги скоротилися майже на 20%. Загальна виручка галузі зменшилася на 9,5% і становила близько 516 млн євро, повідомляло видання La Revue du Vin de France.

За даними професійної спілки Fédération des Tonneliers de France, понад 63% французької бондарної продукції постачається на експорт. У секторі працює від 3 000 до 3 500 осіб, і через поточну ситуацію вже виникла потреба коригувати робочі графіки. Одним із чинників скорочення попиту на інтенсивно витримані у дубі вина стало стрімке зростання цін на французький дуб: за десятиліття вони зросли утричі, а лише за останні два роки – ще приблизно на 50%.

У відповідь на дефіцит ресурсу галузь дедалі активніше звертається до інноваційних рішень, зокрема до технологій, що дозволяють значно ефективніше використовувати деревину. Паралельно посилюється тенденція до подовження терміну служби бочок, а роль бондарів усе більше зміщується у бік сервісу, ремонту та технічного супроводу, без втрати ключового значення дерев’яної бочки у витримці вина та спиртів.

У межах галузевого опитування Wine Business Monthly було зафіксовано чіткий зв’язок між скороченням виробництва вина та зниженням інвестицій у бочкову витримку у США – одному з найбільших світових споживачів нових дубових бочок. За даними 2025 Barrel & Oak Survey, майже 60% виноробень, які у 2025 році зменшили закупівлі бочок, одночасно скоротили обсяги виробництва вина, тоді як близько 20% респондентів повідомили про загальне зниження витрат на виноробство.

Редакція Wine Business Monthly зазначає, що американські виноробні дедалі частіше подовжують термін використання наявних бочок, зменшують частку нових барелів або відкладають оновлення бочкового парку. З огляду на роль США як одного з ключових експортних ринків для європейських, зокрема французьких, бондарів, ця тенденція має прямий і глобальний вплив: скорочення інвестицій у бочкову витримку на американському ринку безпосередньо транслюється у зниження попиту на нову бондарну продукцію у світовому масштабі.

Додатковий тиск на бондарний ринок сформувався з боку сегмента витриманих спиртів. За даними Bureau National Interprofessionnel du Cognac, які цитують міжнародні ділові медіа, у 2024–2025 роках експорт французького коньяку зазнав помітного скорочення, зокрема на китайському ринку. Reuters з посиланням на офіційні дані BNIC пов’язує це зі сповільненням економіки КНР та ослабленням попиту на преміальні спирти.

Французькі галузеві та ділові видання, зокрема La Revue du Vin de France та Challenges, зазначають, що спад продажів на китайському ринку змусив частину коньячних домів переглянути виробничі програми. У 2025 році це проявилося у скороченні обсягів дистиляції та зменшенні закладки спиртів на тривалу витримку.

Для бондарного сектору ця динаміка має особливе значення, оскільки коньячна індустрія традиційно є одним із найбільших споживачів нових дубових бочок. Відтак зниження експорту коньяку до Китаю безпосередньо транслюється у зменшення попиту на нову бондарну продукцію.

Схожі настрої простежуються і в інших сегментах світового спиртового ринку. Згідно з офіційними даними Scotch Whisky Association, у 2024 році вартість світового експорту шотландського віскі склала близько £5,4 млрд, при цьому експортні виручки впали на 3,7% порівняно з 2023 роком. Навіть у категоріях, де витримка залишається ключовою складовою продукту, виробники віскі дедалі обережніше підходять до довгострокових інвестицій у витримку та закупівлю нових бочок, переглядаючи програми дистиляції й оптимізуючи використання наявних барелів.

У своєму звіті за 2024/2025 фінансовий рік TFF Group, один із провідних світових виробників бондарної продукції та обладнання для витримки вина й спиртів, фіксує різке погіршення ринкових умов у всіх сегментах витримки. За словами Жером Франсуа, президента правління TFF Group, геополітична напруга, торговельні та митні конфлікти, а також складні погодні умови призвели до раптового розвороту ринків і втрати прогнозованості, що змусило клієнтів відкладати або скорочувати капітальні інвестиції.

У результаті попит на бондарну продукцію у 2025 році став менш передбачуваним, а контрактні горизонти – коротшими. У відповідь на зміну кон’юнктури TFF Group адаптувала виробничі потужності, тимчасово зупинивши частину майданчиків і скоротивши закупівлі деревини, водночас зберігши фінансову стійкість.

Додатковим індикатором напруженості у бондарному секторі стала ситуація із запасами. За даними галузевої платформи Fordaq, у 2024–2025 роках на ринку спостерігається накопичення запасів дубової сировини та готових бочок, що створює додатковий тиск на фінансові показники бондарних підприємств. Аналітика Fordaq фіксує подовження складських циклів і зростання витрат на зберігання на тлі уповільнення замовлень з боку виноробного та спиртового секторів.

Окрім структурних факторів, у 2025 – на початку 2026 року додатковим каталізатором кризи стали торговельно-політичні ризики. Навіть публічні заяви про можливе запровадження мит на європейські вина і спирти, без їх фактичної реалізації, різко підвищили рівень невизначеності на ключових експортних ринках. Для галузей, де інвестиційні рішення – зокрема щодо витримки та закупівлі нових бочок – ухвалюються на роки вперед, самого факту такого ризику часто достатньо, щоб відкласти інвестиції.

За повідомленнями Reuters і Bloomberg, у 2025 році президент США Дональд Трамп публічно пригрозив запровадженням імпортних мит у розмірі до 200% на європейські, зокрема французькі, вина та шампанське, пов’язавши ці заяви з торговельними й політичними розбіжностями з Європейським Союзом і президентом Франції Еммануелем Макроном. Reuters також нагадує, що у березні 2025 року Трамп уже озвучував аналогічні митні наміри у відповідь на європейські мита щодо американського віскі, однак тоді вони не були реалізовані, що, втім, не зменшило впливу заяв на ринкові очікування.

Французька сторона відреагувала різко. Міністерка сільського господарства Франції Анні Женвар назвала ці погрози «неприйнятними» та «жорсткими» для сектору, який уже перебуває під значним економічним тиском. У сукупності такі сигнали посилили обережність учасників винного, спиртового та бондарного ринків, закріпивши атмосферу невизначеності на початку 2026 року. Ну, і подальший розвиток подій на політичній арені світу не дав підстав для оптимізму.

У підсумку, на початок 2026 року світовий бондарний ринок опинився в точці, де одразу кілька фундаментальних чинників одночасно тиснуть на попит. Згідно з даними національних галузевих асоціацій та профільних медіа, йдеться не про тимчасовий спад, а про фазу глибшої структурної перебудови.

Ринок бочок не зникає, проте змінює свою логіку. Виробники вина та спиртів дедалі частіше переходять до коротших контрактів, подовжують термін використання наявних бочок і обережніше підходять до інвестицій у тривалу витримку. На цьому тлі зростає роль сервісу, ремонту та оптимізації існуючих ресурсів, тоді як попит на нову бондарну продукцію стає менш передбачуваним і більш циклічним.

Для індустрії напоїв це означає переосмислення ролі бочки у виробничих стратегіях, а для бондарів – необхідність адаптації до нового, більш мінливого глобального попиту. Саме лавіруючи між збереженням традицій і пошуком нових моделей, світовий бондарний ринок увійшов у 2026 рік і продовжує рух за тим же алгоритмом.

У матеріалі були використані дані: oiv.int, magazine-fr.wein.plus, larvf.com, usinenouvelle.com, vinetur.com, reuters.com, challenges.fr, scotch-whisky.org.uk, tff-group.com, drevesina.fordaq.com

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Криза бондарного ринку, яка стала очевидною у 2025 році, не виникла раптово. Вона формувалася поступово протягом кількох років як наслідок поєднання змін у споживанні вина, коливань у сегменті витриманих спиртів та зростаючої торговельно-політичної невизначеності. До середини десятиліття ці чинники зійшлися в одній точці, спричинивши глобальний спад попиту на нові дубові бочки. Перші сигнали з’явилися задовго […]

Катерина Ющенко, DipWSET – винна журналістка, а також номінант премії Wine Travel Awards 2025–2026 – провела ексклюзивне інтерв’ю з Девідом Адельшеймом у 2026 році. Ця стаття створена на основі тієї розмови, а всі цитати наведені дослівно. Редакції Drinks+ було особливо цікаво почути думки Девіда Адельшейма напередодні ініційованого нами Global Wine Tourism Day, що відбудеться 17 червня у Бургундії та включатиме майстер‑класи з Піно Нуар і Шардоне.

У кожній галузі є люди, які будують імперії, і є ті, хто будує фундаменти. Девід Адельсхайм належить до другої, значно рідкіснішої категорії. За більш ніж п’ять десятиліть у Долині Вілламетт він зробив те, що вдається дуже небагатьом виноробам у світі: допоміг створити не просто виноробню, а ідентичність цілого винного регіону – і зробив це, наполягаючи, тихо й послідовно, що всі навколо можуть зростати разом.

Я вперше зустріла Девіда Адельшейма в Лондоні – одна з тих зустрічей, які у винному світі здаються не випадковістю, а закономірністю. Розмова почалася там і продовжилася на Wine Paris, де й відбулося інтерв’ю, що стало основою цієї статті.

Коли я сіла з ним за стіл, то сказала, що деякі люди порівнюють його з Робертом Мондаві. Він усміхнувся – не приймаючи й не заперечуючи порівняння. Насправді паралель і точна, і хибна водночас. Як і Мондаві, Адельшейм був візіонером, який бачив те, чого інші не помічали. Але якщо Мондаві створив бренд, що став синонімом Напи, то Адельсхайм створив щось більш розпорошене й, можливо, більш тривке: культуру співпраці, яка зробила Долину Вілламетт світовим винним ім’ям.

Його історія – не про гучні жести, а про виважені рішення, деякі з яких він сам називає продуктивними помилками, що з роками склалися у щось виняткове.

Урок про бур’яни

Долина Вілламетт початку 1970‑х була, за словами Адельшейма, справжнім Диким Заходом. Не існувало жодної інструкції, жодного посібника з вирощування Піно Нуар у цьому куточку Тихоокеанського північного заходу. Піонери – а Адельшейм був серед перших – імпровізували, читали не ті книжки й вчилися на землі під ногами, часто болісно.

Я запитала його про найважливішу продуктивну помилку тих років. Він не вагався.

“Досить великою помилкою на початку було те, що ми не розуміли важливості бур’янів. Ми посадили лози, залишили бур’яни, і вони виросли значно більше, ніж самі лози, тож ми втратили більшість насаджень.” – Девід Адельшейм

Це звучить просто – майже наївно – але саме ця перша невдача з бур’янами стала одним із визначальних уроків орегонського виноградарства. Молоді лози, позбавлені світла й води через неконтрольовані бур’яни, просто не могли вижити. Першою реакцією стало протилежне – повне очищення ґрунту. Але з роками Адельшейма і його колеги знайшли середній шлях, який сьогодні цілком відповідає сучасній мові сталого виноградарства.

“Ми намагаємося дедалі більше залишати бур’яни, але це неможливо, коли молоді лози не мають джерела води, а бур’яни її забирають.” – Девід Адельшейм.

Я припустила, що, можливо, лозі варто боротися. Він одразу мене виправив – спокійно, але впевнено, як людина, що думає про це пів століття.

“Лоза не повинна боротися. Особливо коли вона така молода. Вона має укорінитися, вижити, розвиватися. А ми читали книжки, написані аматорами, а не про виноградарство.” – Девід Адельшейм.

Ця фраза запам’яталася мені надовго. Читати книжки аматорів, а не про виноградарство – дивовижно чесне зізнання від людини, яку сьогодні вважають одним із найавторитетніших фахівців. Але воно також відкриває суть орегонської винної історії: це були не корпорації, а люди, закохані в землю, які вчилися в реальному часі, роблячи помилки, що стали колективною мудрістю.

Урок бур’янів навчив Адельшейма головного: потрібно зберігати здатність ґрунту дозволяти лозам рости самостійно – без зрошення, без штучного втручання. Потрібен баланс. І пошук цього балансу, як він визнає, тривав десятиліттями.

“Ви справді хочете зберегти здатність лози рости самостійно. Знайти цей баланс на початку було непросто – ми тоді не знали, що робимо.” – Девід Адельшейм.

Радикальний акт співпраці

Якщо запитати будь‑кого у міжнародній винній спільноті, що вирізняє Долину Вілламетт, відповідь буде одна: співпраця. Це – її ДНК. І Девід Адельшейм – людина, яка закріпила цю ідею.

У більшості винних регіонів панує конкуренція. Техніки приховують, бренди просувають, сусідів випереджають. Вілламетт обрав інший шлях – і це не сталося випадково.

Я запитала, чому на початку він не зосередився лише на власному бренді. Звідки взялися Стімбоутська конференція Піно Нуар, спільний технічний обмін, колективне просування?

“Гадаю, сама ідея співпраці певною мірою прийшла від Чака Курі та Діка Ерата…” – Девід Адельшейм.

Адельшейм не просто перейняв цю ідею – він став її найпослідовнішим адвокатом на пів століття. І сьогодні він говорить про це без тіні сумніву.

“Я досі вважаю, що саме співпраця визначає долину Вілламетт…” – Девід Адельшейм.

А потім він дав, мабуть, найелегантніше визначення співпраці, яке я будь‑коли чула:

“Що таке співпраця? Це означає сприймати інші виноробні як спосіб посилити спільну видимість, а не конкуренцію.”– Девід Адельшейм.

Це звучить просто, але вимагає особливого типу характеру – здатності радіти успіху сусіда як власному. Адельшейм має цю рису сповна.

“Можливо, ми не та виноробня, яку шукають першою, але ми точно серед тих небагатьох, що завжди, завжди показують результат.” – Девід Адельшейм.

Клони: зв’язок із Бургундією

Одним із найважливіших внесків Адельшейма у виноробство США стало впровадження клонів Діжона. У 1970‑х Орегон мав доступ до обмеженої кількості клонів, переважно з Каліфорнії. Під час навчання у Бургундії Адельшейм помітив, що місцеві клони Шардоне дозрівають на два–три тижні раніше. Для прохолодного клімату це – революція.

“Я подумав: нам потрібен цей клон Шардоне. І водночас, звісно, клони Піно Нуар.” – Девід Адельшейм.

Ввезення клонів Діжона дало Орегону не просто новий матеріал – воно дало палітру. Замість двох клонів Піно Нуар стало сім–вісім, кожен із власним характером. Але головне – метою ніколи не було копіювання Бургундії. Клони мали допомогти Орегону знайти власний голос. Сьогодні Долина Вілламетт – один із найспеціалізованіших винних регіонів Нового Світу: близько 70% виробництва – Піно Нуар.

Три ґрунти, одна гора

Якщо співпраця – філософське серце Адельшейма, то ґрунт – його фізичне. І саме тут, говорячи про Чегейлемські гори, він запалюється найбільше.

Виноробня Адельшейма зосереджена повністю в межах AVA Chehalem Mountains – і це не випадковість. Тут є три абсолютно різні типи ґрунтів: лес, базальт і морські відклади.

“Три типи ґрунтів… абсолютно різні між собою, і водночас усі вони зосереджені в одній AVA.” – Девід Адельшейм.

Він створив окремі вина з кожного типу ґрунту – не як трофеї, а як демонстрацію.

“Не певен, що якась інша виноробня настільки зосереджена на вираженні теруару, як ми.” – Девід Адельшейм.

“Насправді те, що дедалі виразніше нас вирізняє, – це розташування наших виноградників.” – Девід Адельшейм.

Спадщина архітектора

Адельшейм не любить говорити про спадщину. Він охочіше обговорює лес і базальт, відстань між лозами й вибір клонів. Але спадщина – це те, що він створив. Він допоміг сформувати винний регіон, який сьогодні сприймають серйозно. Він робив це не через домінування, а через співпрацю. Не через наслідування, а через уважне слухання землі. Він помилявся – з бур’янами, з обробітком, з неминучими хибами піонера – і перетворював кожну помилку на знання, яким ділився.

Можливо, він напише книгу про співпрацю. Можливо, ні. Але його вина з трьох ґрунтів Чегейлемських гір уже говорять самі за себе. І, мабуть, найточніша міра його спадщини – те, що коли у винному світі говорять про Орегон, першим називають його ім’я. Не бренд. Людину.

І він досі будує. Я вдячна за ту першу зустріч у Лондоні й за тихі коридори Wine Paris, де ми змогли поговорити. Деякі інтерв’ю – це збір цитат. Це було радше спостереженням за тим, як людина підсумовує життя – і вирішує, без жодного пафосу, що попереду ще багато роботи.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Катерина Ющенко, DipWSET – винна журналістка, а також номінант премії Wine Travel Awards 2025–2026 – провела ексклюзивне інтерв’ю з Девідом Адельшеймом у 2026 році. Ця стаття створена на основі тієї розмови, а всі цитати наведені дослівно. Редакції Drinks+ було особливо цікаво почути думки Девіда Адельшейма напередодні ініційованого нами Global Wine Tourism Day, що відбудеться 17 […]

24-26 лютого 2026 року в Києві відбувся VIII міжнародний професійний дегустаційний конкурс Favorite Food&Drinks – одна з ключових галузевих подій, що об’єднує виробників харчової продукції, ритейл, HoReCa та експертне середовище навколо оцінки якості, смаку й актуальних ринкових тенденцій.

Цьогоріч конкурс зібрав 50 постачальників, які представили 269 харчових продуктів з України, Іспанії, Італії та Бельгії. Упродовж трьох днів 37 експертів – представників провідних торговельних мереж, HoReCa та харчової індустрії – здійснювали «сліпе» оцінювання сенсорних характеристик продукції.

Для професійної спільноти Favorite Food&Drinks є значно більшим, ніж дегустаційний конкурс. Це галузевий інструмент, що дає виробникам незалежну експертну оцінку, фаховий зворотний зв’язок і можливість налагодити контакти з ритейлом. Водночас сам конкурс формує актуальний зріз ринку, демонструючи, як змінюються споживчі очікування, які категорії зростають та в якому напрямі рухається українська food-індустрія.

Склад експертів посилив об’єктивність оцінювання

У 2026 році склад дегустаційної комісії оновився більш ніж на 50%: 19 експертів долучилися до оцінювання вперше. Така ротація посилює об’єктивність і професійність результатів, а також дозволяє ширше охопити експертизу різних сегментів ринку.

До складу комісії увійшли представники Укрметртестстандарту, АТБ-Маркет, Сільпо, Le Silpo, METRO Cash & Carry, Ашан Україна, Rozetka, NOVUS, ФОРА, VELMART, ЕКО Маркет, КОЛО, VARUS, Близенько, Файно Маркет, Апельмон, АЗК БРСМ-Нафта, КЛО, а також компаній Doehler, Esarom, Balex Company, Агенції оборонних закупівель ДОТ та інших структур.

Ринок у фокусі: що показав Favorite Food&Drinks 2026

За словами засновниці конкурсу Олени Сініціної, кожен сезон Favorite Food&Drinks стає відображенням глибших ринкових змін.

Серед найбільш помітних тенденцій 2026 року – посилення інтересу до функціонального харчування, активніше використання пробіотиків, суперфудів та ботанічних інгредієнтів, а також перехід від простих смаків до складніших, багатошарових сенсорних поєднань.

На конкурс були подані як традиційні категорії – хлібобулочні вироби, молочна продукція, сири, м’ясні вироби, консерви, – так і інноваційні продукти, що добре ілюструють нові споживчі запити.

Тренди 2026: функціональність, ready-to-eat і нова сенсорика

Серед продуктів, які відображають актуальний вектор розвитку ринку, вирізнялися:

• комбучі з різними смаками;
• йогурти з клітковиною, спіруліною, льоном і насінням чіа;
• молочні продукти з новими пробіотичними культурами;
• гранола з колагеном або протеїном;
• продукти на стику напою та молочної категорії  – зокрема напої на основі сироватки та комбучі з додаванням суперфудів.

Окремий тренд – розширення смакової палітри та сміливіша робота з ботанічними компонентами. Виробники дедалі частіше звертаються до фруктово-квіткових комбінацій із бузиною, трояндою, жасмином та іншими натуральними ароматичними акцентами.

У м’ясній категорії увагу привернули джеркі та м’ясні чипси з нестандартними смаками, зокрема поєднанням вишня–чилі, а також топлене масло з різними смаковими додатками.

Слабоалкогольні та безалкогольні продукти: більше свободи в смаках

У сегменті напоїв значну частину конкурсних зразків становили пиво та сидри – як у класичних стилях, так і в сміливих смакових інтерпретаціях. Серед поданих варіантів – поєднання кавуна з м’ятою, апельсина з кавою у пиві, грушеві та смородинові сидри, а також продукти зі смаковими відсиланнями до популярних коктейлів.

Водночас увагу експертів привернула і категорія безалкогольного пива, що підтверджує подальше зміцнення сегмента no/low alcohol на українському ринку.

Ферментація і сучасне прочитання традицій

Ще одним стабільним напрямом розвитку стала категорія ферментованих продуктів. У межах конкурсу були представлені квашена капуста, кімчи, квас і комбуча – продукти, які дедалі міцніше закріплюються в сучасному гастрономічному ландшафті. 

Паралельно посилюється попит на рішення, пов’язані зі зручністю споживання. На конкурсі були представлені готові начинки, кондитерські суміші, страви, які достатньо лише розігріти або залити окропом. 

Особливу увагу привернули сублімовані повноцінні страви – борщ, бограч, банош із бринзою, паста з грибами. Такий формат демонструє не лише інноваційний підхід до традиційної кухні, а й новий потенціал українських продуктів у сегменті ready-to-eat.

Власні торговельні марки – у зоні особливої уваги ритейлу

Як і в попередні роки, торговельні мережі активно представляли на оцінювання продукцію власного виробництва та власні торговельні марки. Для ритейлу участь у Favorite Food&Drinks є практичним інструментом для перевірки асортиментних рішень, оцінки якості, тестування технологічних підходів і вдосконалення співпраці з постачальниками.

Food Industry Solutions: не лише продукт, а й рішення для ринку

Паралельно з дегустаційним конкурсом увагу галузі було зосереджено й на Food Industry Solutions –  премії, що відзначає рішення для просування та виробництва якісної харчової продукції у сферах food-індустрії, HoReCa та ритейлу. Йдеться про паковання, маркетингові, консалтингові та технологічні рішення, які посилюють конкурентоспроможність виробників і якість взаємодії з ринком.

Нагородження 24 березня

Логічним продовженням Favorite Food&Drinks 2026 стане церемонія нагородження, яка відбудеться 24 березня 2026 року в Києві. Подія матиме формат закритої професійної зустрічі лідерів food-ритейлу, виробників і галузевих експертів.

У програмі – підбиття підсумків конкурсу, нагородження переможців, огляд міні-виставки, а також серія виступів, присвячених глобальним трендам у їжі та напоях, новим запускам у харчовій індустрії, особливостям державних закупівель продовольства та актуальному портрету українського споживача.

Серед спікерів заявлені представники Esarom Ukraine, Doehler Ukraine, Balex Company, Агенції оборонних закупівель ДОТ, а також Kantar.

Платформа, що формує професійні орієнтири

Favorite Food&Drinks залишається одним із небагатьох професійних майданчиків в Україні, де для всіх постачальників створено рівні умови оцінювання: без впливу бренду, ціни чи репутації виробника. Саме цей підхід робить результати конкурсу цінними і для бізнесу, і для ринку загалом.

Таким чином, Favorite Food&Drinks 2026 підтвердив свою роль не лише як професійного дегустаційного конкурсу, а і як індикатора якісних змін українського food-ринку – від розвитку функціонального харчування й ферментованих продуктів до зростання ready-to-eat сегмента, нової сенсорики та посилення ролі ритейлу в формуванні стандартів якості.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

24-26 лютого 2026 року в Києві відбувся VIII міжнародний професійний дегустаційний конкурс Favorite Food&Drinks – одна з ключових галузевих подій, що об’єднує виробників харчової продукції, ритейл, HoReCa та експертне середовище навколо оцінки якості, смаку й актуальних ринкових тенденцій. Цьогоріч конкурс зібрав 50 постачальників, які представили 269 харчових продуктів з України, Іспанії, Італії та Бельгії. Упродовж […]

Чи стане хтось дебатувати, що американська яловичина – то еталон, який цінується усіма гурманами та шефами світу? І українськими зокрема. В Україні час від часу проходять фестивалі американської мармурової яловичини – за підтримки Американської Федерації з експорту м’яса (USMEF). В ресторанах регулярно влаштовують стейк-дні та тематичні вечори, а стейки залишаються постійною позицією меню. Одним із давніх амбасадорів американської яловичини в Україні є шеф-кухар ресторану Szkocka (готель Atlas Deluxe, Львів) Богдан Білоніжко.

Міжнародний досвід приготування стейку

Богдан Білоніжко добре знається на темі – працюючи з різними кухнями світу, він спеціалізується саме на м’ясних стравах. Вперше з американською яловичиною познайомився на майстер-класі від відомого шефа Джея Маккарті. А професійний досвід здобував у ресторанах Австрії та Німеччини, нещодавно проходив стажування в мішленівському ресторані Мадрида A’Barra та одному з найкращих стейк-хаусів міста – Leña Madrid (навчання організував SB Culinary Center – міжнародний гастрономічний проєкт, що відкриває кухарям можливості стажування за кордоном). І ось вже десять років Богдан очолює кухню ресторану готелю Atlas Deluxe, віддаючи перевагу американській мармуровій яловичині.

На думку шефа, її смак розкривається навіть із мінімальною кількістю приправ. Висока й стабільна якість м’яса забезпечується суворими стандартами виробництва та особливостями вирощування, завдяки чому стейки мають ніжну текстуру, соковитість і характерну мармуровість.

Як формується мармуровість м’яса

Технологія виробництва преміальної американської яловичини передбачає кілька етапів. Перші місяці телята перебувають із коровами та живляться молоком. Після відлучення – пасовища протягом року. Коли тварини досягають потрібної ваги, їх переводять на відгодівельні майданчики. Саме там, завдяки зерновому раціону (кукурудза, люцерна, ячмінь, пшенична солома), формується тонкий внутрішньом’язовий жир – основа мармурової структури.

Стейки та фірмові м’ясні страви

Так, американська яловичина зазвичай дорожча за локальні аналоги, проте гарантує стабільну якість. Тому в закладах преміум-сегменту такі стейки мають особливо високий попит.

У ресторані Богдана Білоніжка, окрім класичних стейків, популярна копчена американська яловичина. Її готують у смокері 9–11 годин при низькій температурі – подають як гарячу закуску або використовують у сендвічах. Окремою родзинкою кулінарного досвіду шефа є приготування м’яса на вулканічній лаві. Заклад разом із партнерськими ресторанами регулярно проводить м’ясні фестивалі, популяризуючи американську яловичину. За підтримки USMEF готель Atlas Deluxe уже багато років пропонує гостям стейки високої якості.

Surf and Turf – розкішна страва, що поєднує якісний м’ясний стейк (рібай або філе-міньйон) і морепродукти (лобстер, креветки, гребінці).

У США пік її популярності припав на 60-ті роки – тоді Surf and Turf стала символом заможності. Стейк поєднували з омаром, креветками, ікрою, демонструючи статус. Сьогодні страва цінується передусім за смак – її часто готують із доступніших інгредієнтів.

Для Східної Європи Surf and Turf – відносно нова комбінація, адже м’ясо й морепродукти традиційно споживають окремо. Та переваги очевидні: це ситно – висока частка білка забезпечує тривале відчуття насичення; це смачно – морські та м’ясні делікатеси взаємно підсилюють смак і аромат. У цьому й полягає задум Surf and Turf – поєднати смаки двох яскравих світів.

SurfandTurf від Богдана Білоніжка

Рецепт

Інгредієнти
◆ Філе-міньйон – 200–250 г
◆ Креветки – 100 г
◆ Броколі – 40 г / спаржа – 40 г / томати чері – 25 г
◆ Соус із зеленим перцем – 60 г
◆ Розмарин, тим’ян, часник, оливкова олія

Приготування

1. Стейк. Стейк кімнатної температури змастити оливковою олією. Обсмажити з обох боків із розмарином, тим’яном і часником по 2 хв. – до золотавої скоринки. Посолити й поперчити. Перекласти під фольгу. Для просмаження MEDIUM – поставити в духовку при 190°С на 8 хв. Після приготування дати м’ясу «відпочити» 2 хв., щоб сік рівномірно розподілився.

2. Овочі та креветки. Овочі злегка відварити, приправити оливковою олією, сіллю, перцем, можна додати мускатний горіх. Креветки обсмажити з часником, розмарином і тим’яном – бажано на тій самій пательні, де готувався стейк.

Чи стане хтось дебатувати, що американська яловичина – то еталон, який цінується усіма гурманами та шефами світу? І українськими зокрема. В Україні час від часу проходять фестивалі американської мармурової яловичини – за підтримки Американської Федерації з експорту м’яса (USMEF). В ресторанах регулярно влаштовують стейк-дні та тематичні вечори, а стейки залишаються постійною позицією меню. Одним із […]

Так сталося, що Drinks+ поспілкувався з Едуардом Городецьким, власником бренду MyWine, у вихідний, на який припали одразу два свята – День Святого Валентина та Трифона Зарізана, покровителя виноградарів і виноробів. Чи є в цьому символізм? Едуард Городецький поділився своїми думками, новинами та планами.

Ці свята називаються по-різному, але в основі обох – любов. Сьогодні, зізнаюся, я трохи шкодував, що був на виноробні, а не на власному винограднику – як, мабуть, і личило б у такий день. Від самого початку я знав: хочу мати свій виноградник. Бо власний виноградник – це свобода для творчості, експериментів, покращення, це максимальний контроль над процесами, які формують майбутнє вино. Водночас я розумів, що є сорти, які в кліматі моєї виноробні не покажуть себе так, як у південній Бессарабії. Тому свідомо створював проєкт, що поєднує власні виноградники та виноград із інших регіонів. 

Через війну мій виноградник поки що існує лише в планах, хоча місце вже обране – поруч із виноробнею, в селі Роксолани на Одещині. Коли я починав у 2020–2021 роках, то планував у 2022-му вже закласти виноградник. Але життя не завжди йде за підручником. Класична модель – спершу саджаєш лозу, чекаєш п’ять років, отримуєш урожай, робиш вино, поступово розвиваєш бренд… Так непомітно минає десятиліття. Та головне не час, а те, що потребуєш фінансування протягом усіх цих років. І все в тебе йде легко і просто в єдиному випадку: якщо поруч із виноробнею у тебе, скажімо, не виноградник, а нафтова вежа. У кожної бізнес-моделі є право на існування. Її життєздатність визначають дві речі: чи щасливий ти сам і чи любить твої вина споживач. Якщо обидві відповіді «так» – ти в гармонії зі світом. Думаю, що живу саме так.

В асортименті MyWine є тихі вина, ігристі, витримані, коньяк, навіть безалкогольні позиції. Коли я починав, вирішив рухатися від простого до складного: спершу тихі, потім ігристі, далі – витримані.

І тут мені пощастило: перше ж Chardonnay Reserve одразу потрапило в топ – 90 балів на Decanter, золото в Україні. А от із червоним я працював наполегливо два релізи, доводячи його до ідеалу. І лише нещодавно ми розлили першу партію червоного витриманого вина. Тепер лінійка Reserve повна: Chardonnay, Cabernet Sauvignon, а далі буде червоний витриманий бленд класичних і локальних сортів – його склад поки що тримаю в секреті. Я й надалі рухаюся від простого до складного, бо вчуся щодня.

Коли планував виноробню, мріяв про три лінійки: базову, резерв та преміальну – high-end у виноробстві. Це індивідуальні бленди, витримка в нових бочках, інше пакування, високий рівень бренду. Зараз активно рухаюся саме в цьому напрямку. Від самого початку я казав: я адепт винного способу життя. Моя мета – не лише робити гарні вина, а й показувати власним прикладом, що в Україні можна створювати вина, якими пишатимуться співвітчизники, які успішно конкуруватимуть за кордоном.

На жаль, сьогодні вино часто стає жертвою показової боротьби за «здоровий спосіб життя». Молодь п’є коктейлі на спирту, а вино – носій культурного коду людства – перетворюють на заборонений плід. Це сумні процеси, які матимуть наслідки для галузі й культури. Тому я вирішив хоча б своїм прикладом показувати, що вино – це добре, це про щастя.

Ми розширили експорт: тихі вина MyWine з’явилися у Британії через онлайн-мережу The Wine Society. Це стало можливим завдяки друзям і нетворкінгу. Були спроби вийти з ігристими, але через законодавчі нюанси поки не вдалося. Та наші вина побачили, оцінили й замовили першу партію. Також ми присутні в Японії, Естонії, Данії, Німеччині. Це лише початок експортної історії. Найважливіше, щоб потенційний партнер спробував вино. Далі воно, як правило, подобається: якість висока, ціна справедлива.

Частина мого асортименту унікальна для України. Наприклад, безалкогольні вина чи коньяки такого рівня. Мене тішить, що безалкогольна лінійка активно розвивається і уже становить понад 20% в структурі продажів. Я не є великим прихильником безалкогольних вин, але приємно бачити, що покупець оцінює якість, якої ми змогли досягти.

Цього року ми створили ще один ексклюзивний продукт. Давно хотів зробити виноградний сік – і вийшла дуже особиста історія, що об’єднала обидва мої коріння, втілила моє походження. Для мене було справою честі створити кошерний сік зі 100% Saperavi, адже мій батько з Кахетії. Тож кошерний сік з винограду грузинського сорту My Juice – частина моєї ідентичності. Усе, що я роблю у виноробстві, дуже особисте.

Я роблю вино, бо не можу його не робити. Все життя працював у великому бізнесі, на високих посадах, але мріяв про своє маленьке. Коли створив виноробню – пішов із поважної посади, щоб реалізувати мрію. Коли частково реалізував – відчув поклик до великого й повернувся у масштаб. Зараз я керую винно-коньячним виробництвом компанії Bayadera Group: відповідаю за виноградники, виноробство, бренді, ігристі. І це мене драйвить. Я поєдную потужне підприємство і крафтове – і саме в цьому моя гармонія. Я навіть консультую бізнесменів, як залишатися собою, роблячи складні кроки. Не кожен наважиться реалізувати мрію, але кожен, хто наважився, зрештою щасливий. Мій кейс це підтверджує – і допомагає іншим.

Хочу додати: вірте в Україну і в українське вино. Українське вино – це квінтесенція нашої землі, філософії, душі. Ми повертаємо забуте, повертаємо людям віру в українське виноробство. Нас стає більше, ми робимо вина все краще. Внутрішня конкуренція сьогодні вторинна. Найголовніше – разом повернути українцям віру в українське вино. Саме цього ми прагнемо.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Так сталося, що Drinks+ поспілкувався з Едуардом Городецьким, власником бренду MyWine, у вихідний, на який припали одразу два свята – День Святого Валентина та Трифона Зарізана, покровителя виноградарів і виноробів. Чи є в цьому символізм? Едуард Городецький поділився своїми думками, новинами та планами. Ці свята називаються по-різному, але в основі обох – любов. Сьогодні, зізнаюся, […]