Gastronomy and Wine Portal

8-ма Глобальна конференція UNWTO з винного туризму, яка відбулася в Єревані (Вірменія), стала знаковою подією в сфері винного туризму. Захід був організований Всесвітньою туристичною організацією ООН (UNWTO) у партнерстві з Міністерством економіки Республіки Вірменія. Конференція зібрала провідних експертів та зацікавлених сторін під темою «Спадщина в кожній пляшці: як створити автентичний досвід винного туризму», що акцентує увагу на важливості збереження культурної спадщини в процес модернізації винного туризму.

Конференція зосередила увагу на відродженні вікових традицій у динамічному контексті винного туризму, акцентуючи на важливості розробки стратегій, які не лише прославляють культурну спадщину, але й приносять користь місцевим громадам. Ця подія стала неоціненною платформою для обговорення глобальних тенденцій винного туризму, визначення основних викликів та пошуку інноваційних рішень. Її мета — сприяти розвитку сталих, інклюзивних і життєздатних моделей туризму, які вшановують культуру та спадщину виноробства.

У своїй вступній промові Генеральний секретар Всесвітньої туристичної організації Зураб Пололікашвілі підкреслив важливу роль винного туризму у збереженні культури та історії виноробних регіонів: «Глобальна конференція з винного туризму є провідною подією для обміну історіями, традиціями та ритуалами, що кореняться в історії виноробства. Ці історії – це не лише про вино, а й про людей, землю та культури, які плекали ці традиції протягом поколінь. Ми повинні інтегрувати ці традиції у досвід винного туризму», — зазначив він.

Престижу конференції додали значні постаті, такі як професор Гергей Сольнокі (Gergely Szolnoki) з Університету Гайзенхайм, досвідчений суддя WTA з самого початку заснування проєкту, та Ліз Палмер (Liz Palmer), відома канадська журналістка, авторка, і глобальний інфлюенсер, яка є експертом у галузі вина і гастрономії, а також номінантом у Wine & Food Influencer/Expert Opinion.

Ці дві важливі постаті були запрошені виступити на конференції в ролі головних доповідачів. Ліз поділилася своїм досвідом під час презентації на тему «Створення та підтримка сильного діджітал бренду», а Гергей Сольнокі провів майстер-клас на тему «Сталий розвиток: підтримка екологічного винного туризму». Ми мали можливість поспілкуватися з обома спікерами, щоб дізнатися їхні думки та отримати основні резюме конференції.

Також, Пол Вагнер (Paul Wagner), одна з ключових фігур у глобальному винному туризмі та новий член журі WTA на 2024-2025. Він провів майстер-клас на тему «Винний туризм під новим кутом зору» та долучився до панельної дискусії «Цифровий наратив та взаємодія з міжнародною аудиторією», яку модерував Альдер Ярроу (Alder Yarrow), американський винний та ресторанний блогер, видавець Vinography, та номінант Wine Travel Awards у Wine & Food Influencer/Expert Opinion та Author of the Year. У складі панелі також були Ерік Ваньон (Eric Wagnon), засновник та CEO VinTrail Pro з Франції, Йохен Геснер (Jochen Heussner), експерт з цифрових технологій з Італії, та Адела Перейра (Adela Pereira), консультант з Іспанії. Невдовзі буде опубліковане розгорнуте інтерв’ю з Полом Вагнером, яке висвітлить його глибокі знання в сфері винного туризму.

Ліз Палмер про свою доповідь «Створення та підтримка сильного діджітал бренду» та роздуми про конференцію

«Мій основний висновок з цієї події полягає в тому, що винний туризм є потужним інструментом економічного та культурного розвитку, але він може бути успішним лише за умови підтримки єдиної стратегічної візії. Успішний винний туризм повинен поєднувати історію, мистецтво, гастрономію та місцеву культуру, створюючи захопливі та пізнавальні практики для відвідувачів. Цифровізація та сталий розвиток мають стати важливими аспектами майбутнього цієї галузі, щоб забезпечити її успіх.

У своїй доповіді я наголосила на важливості створення і підтримки чіткої ідентичності бренду, використання контент-маркетингу та активної взаємодії в соціальних мережах для залучення та утримання потенційних мандрівників. Я поділилася десятьма стратегіями для зміцнення цифрової присутності брендів винного туризму та обговорила, як цифрові інструменти можуть підвищити видимість і допомогти створити стійкі бренди в умовах посиленої конкуренції на ринку. Крім того, я наголосила на важливості персоналізації та автентичності в цифровому брендингу для глибшого зв’язку з сучасною аудиторією, яка шукає незабутні та пізнавальні винні туристичні досвіди».

Гергей Cольнокі про 8-му конференцію UNWTO з винного туризму

Гергей вів нас через всю конференцію, щедро ділячись враженнями та ілюстраціями (він навіть надав кілька фотографій для цієї публікації), допомагаючи відчути атмосферу події від початку до кінця. Його яскраві образи дозволили нам уявити, як це бути присутнім на конференції, що проходила в сонячній Вірменії.

«UNWTO відома організацією захоплюючих і цікавих конференцій. Минулорічна конференція в Іспанії мала різноманітну та динамічну програму, що охоплювала теми цифровізації, сталого розвитку та брендингу. Ці заходи постійно пропонують широкий спектр актуальних тем», — зазначив він.

Дослідження винного туризму та ландшафт Вірменії

Після завершення конференційних сесій увага була спрямована на багаті виноробні традиції Вірменії. Як країна-господарка 8-ї глобальної конференції UNWTO з винного туризму, Вірменія продемонструвала свою роль важливої дистенації для туристів-любителів вина. З історією виноробства, яка налічує понад 6 000 років, Вірменія пропонує унікальний досвід винного туризму, що глибоко переплітається з її культурною спадщиною, традиціями та природними краєвидами.

Сюзанна Хакобян (Susanna Hakobyan), в.о. голови Комітету з туризму Республіки Вірменія, зазначила: «Вірменія пишається тим, що приймає 8-му глобальну конференцію UNWTO з винного туризму. Завдяки тисячолітнім традиціям виноробства та багатій культурній спадщині, ми маємо можливість поділитися інноваціями та високоякісною винною культурою. Ця конференція є важливою платформою для обміну досвідом і розвитку глобальних підходів до винного туризму».

Гергей Сольнокі також підкреслив важливість виноробства у Вірменії, відзначивши чудові умови для органічного виноградарства. «Вірменія має ідеальний клімат для органічного виноградарства завдяки 300 сонячним дням на рік та температурі до 33 градусів у вересні, що дозволяє зберігати мінімальну потребу в добривах та зменшує грибкові захворювання», — зазначив він.

Гергей прибув до Вірменії за два дні до початку конференції і одразу вирушив у тур, організований Фундацією виноградарства та виноробства. Він відразу помітив глибокий зв’язок між вином і місцевою кухнею Вірменії. «Вино та їжа тут не просто поєднуються — вони переплітаються, створюючи гармонію. Досвід збагачується смачними місцевими стравами і неймовірною гостинністю як у маленьких, так і великих виноробнях», — зазначив він. Гергей був щиро вражений теплим прийомом, який він сприйняв як вираження гордості, глибоко вкоріненої у виноробній культурі.

Також він підкреслив різноманіття та високу якість вірменських вин, особливо відзначивши виноград сорту Арені. «Арені, разом із білими сортами, такими як Воскеат і Кангун, вже мають вагомий вплив на місцеві та міжнародні ринки», — зауважив пан Сольнокі.

Гергей поділився своїми думками про розвиток виноробної галузі Вірменії за останні 15-20 років. За його словами, країна значно змінила курс — від виробництва бренді в радянські часи до розвитку процвітаючого винного туризму та малих виноробень. Ця зміна кардинально відрізняється від процесів у таких країнах, як Німеччина, що підкреслює унікальність Вірменії на світовій виноробній арені. Особливо він відзначив кілька виноробень, зокрема Zorah Winery, Old Bridge Winery, Trinity Canyon Vineyards, Momik Winery, Karas Winery та Armenia Wine Company.

Гергей Сольнокі зазначив культурний зсув серед молоді Вірменії, на противагу зниженню інтересу до вина серед молодих європейців. «Винні бари в Єревані, які з’явилися близько 15 років тому, стали популярними місцями, де молодь Вірменії збирається для того, щоб насолодитися вином», — сказав він, підкреслюючи зростаючий інтерес до вина серед молодого покоління.

Завершуючи, Гергей відзначив значне збільшення популярності та видимості вірменських вин у місцевих ресторанах та дегустаціях — це є значною зміною порівняно з їх попереднім дефіцитом. Він вважає це позитивним кроком для виноробної галузі Вірменії.

Сталий розвиток та стійкість у винному туризмі

8-ма глобальна конференція UNWTO з винного туризму також була спрямована на обговорення того, як цей сектор може підтримувати сталий розвиток і стійкість в умовах зростаючих кліматичних викликів. Оскільки зміна клімату все більше впливає на різні регіони світу, зростає потреба в інноваційних і адаптивних стратегіях як для виноробства, так і для туризму.

Конференція продемонструвала ряд стратегій для виноробних регіонів, які прагнуть запровадити екологічно чисті практики, мінімізувати свій вплив на навколишнє середовище та зміцнити стійкість до кліматичних загроз. Учасники отримали новітні знання про органічне виноробсво, сталий процес виробництва вина та екологічний туризм.

Гергей Сольнокі, один з провідних експертів у сфері сталого винного туризму, поділився важливими думками під час свого майстер-класу, а також детально пояснив різницю між екологічно чистим і сталим винним туризмом. Він зауважив, що хоча ці поняття взаємопов’язані, вони охоплюють різні аспекти сталого розвитку.

У Німеччині Гергей активно залучений до проекту з органічно сертифікованими виноробнями, який отримав назву «Органічний винний туризм», що є частиною концепції екологічно чистого винного туризму.

«Екологічно чистий органічний винний туризм охоплює екологічний аспект, але для сталого винного туризму важливим є дотримання принципу потрійного результату. Тому сертифіковані органічні виноробні повинні розробити концепцію, що охоплює економічний та соціальний аспекти сталого розвитку», — пояснює Гергей.

За його словами, підхід Вірменії до екологічно чистих практик у винному туризмі може стати прикладом для інших регіонів, які прагнуть посилити зусилля у сталому розвитку.

Розглядаючи сталий винний туризм, Гергей наголошує, що справжня сталість повинна включати не лише охорону навколишнього середовища, але й забезпечення економічної життєздатності та позитивний вплив на соціальну структуру місцевої громади. Він зазначає, що хоча багато поточних ініціатив зосереджені на зменшенні використання пестицидів та покращенні біорізноманіття, справжній сталий підхід до винного туризму має інтегрувати економічні та соціальні аспекти.

Пан Гергей виступає за стратегію, яка не лише захищає навколишнє середовище, а й підтримує довгострокову життєздатність бізнесу та сприяє залученню громади. Він наголошує на важливості інтеграції екологічної сталості з економічними та соціальними ініціативами. Наприклад, популяризація біорізноманіття не тільки приносить користь навколишньому середовищу, але й покращує загальний досвід відвідувачів, додаючи цінність за межами простої дегустації вина. Ця комплексна стратегія включає ефективне управління ресурсами, такими як вода та енергія, що є критичними для сталих операцій у виноробнях.

Експерт підкреслює важливість взаємозв’язку між сталими практиками у виробництві вина та туризмі, зазначаючи, що навіть органічна сертифікація є частиною екологічної стратегії сталого винного туризму. Він пропонує прості, але ефективні заходи, такі як відмова від одноразового пластику, вибір матеріалів для переробки та використання альтернативних джерел енергії, зокрема сонячної енергії.

В економічному плані Гергей визнає труднощі, з якими стикаються малі сімейні виноробні, де продажі повинні виправдовувати операційні витрати для збереження життєздатності. «Продовжувати має сенс лише тоді, коли бізнес може забезпечити прибутковість», — зауважує він, також відзначаючи роль нових технологій, таких як цифровізація, яка може сприяти віртуальному винному туризму, зменшуючи вуглецевий слід від подорожей до виноробень.

Гергей звертає увагу на соціальні аспекти винного туризму, підкреслюючи різницю в умовах праці між різними регіонами. Він відзначає, що працівники в Європі мають значний рівень захисту, тоді як у таких країнах, як Південна Африка та Каліфорнія, можуть виникати серйозні проблеми. Особливо важливими є справедливі умови праці та адекватна заробітна плата в періоди високих навантажень, як, наприклад, під час збору врожаю.

Щодо залучення відвідувачів, Гергей пропагує освіту через досвід, а не безпосереднє навчання. Він вірить, що кожен візит до виноробні надає унікальну можливість для навчання, оскільки відвідувачі можуть спостерігати за процесами – тим самим вбирати нові знання, що робить цей досвід не лише пізнавальним, але й приємним.

Гергей також виступає за поєднання винного туризму з місцевими культурними та кулінарними традиціями для підвищення якості досвіду гостей. «Поєднання художніх виставок та презентацій вина не тільки привертає увагу відвідувачів, але й поглиблює їх зв’язок з регіоном», — зазначає він. Цей підхід допомагає покращити загальний туристичний досвід і сприяє співпраці між місцевими виноробнями, що зміцнює екосистему регіонального винного туризму.

Дослідження з цієї теми для безкоштовного завантаження:

• Sustainable Wine Tourism – a global survey
• Sustainable and innovative wine tourism. Success models from all around the world – Book
• Masterclass UNWTO Conference: “Sustainable Sips: Nurturing eco-friendly wine tourism

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

8-ма Глобальна конференція UNWTO з винного туризму, яка відбулася в Єревані (Вірменія), стала знаковою подією в сфері винного туризму. Захід був організований Всесвітньою туристичною організацією ООН (UNWTO) у партнерстві з Міністерством економіки Республіки Вірменія. Конференція зібрала провідних експертів та зацікавлених сторін під темою «Спадщина в кожній пляшці: як створити автентичний досвід винного туризму», що акцентує […]

У винному світі  оцінки журналістів та огляди критиків здавна слугують прихованими посібниками, щоб відкрити наступну виняткову пляшку, допомагаючи як випадковим клієнтам, так і досвідченим експертам. Втім, сьогодні навколо оцінки вина вирує хвиля дебатів. Все частіше голоси у винній спільноті не тільки ставлять під сумнів традиційні практики винної журналістики, але й критикують більш широкі підходи до публікації оцінки. Чи дійсно ці оцінки неупереджені та об’єктивні? Чи вони лише добре підтримують відомі міфи? D+ дослідив еволюцію цього питання.

Коли ми ведемо цей діалог, потреба у більшій інклюзивності та широті голосів, які можуть автентично висловити свою думку, збільшується. Цей рух заохочує галузь приймати різні точки зору та кидати виклик традиційним нормам. Але давайте зрозуміємо: надзвичайно важливо розрізняти професійні оцінки, проведені експертами, та пропоновані інфлюенсерами  різних рівнів. Та головне питання таке: чи готові ми вийти за рамки оспівування лише відомих брендів та знаних особистостей? Прийняття цих змін може докорінно трансформувати винну критику, що зробить її реальним відображенням багатого та різноманітного світу вина.

Олівер Стайлз (Oliver Styles)

В руслі цієї дискусії, у вересні 2024 року, відомий автор Олівер Стайлз (Oliver Styles) у своєму матеріалі «Кінець ідеальної оцінки вина», опублікованому у Wine-Searcher, неоднозначно висловився щодо цієї тривожної тенденції. Він зазначив, що область винної журналістики застрягла в повторному циклі загально прийнятих ідей, шкідливих для розвитку спільноти. Олівер стверджує, що загальна практика присудження майже ідеальних оцінок занадто часто відображає особистий бренд самого критика або ринкову репутацію вина, а не його реальну якість. Ця тенденція до високих оцінок, особливо у вузькому діапазоні від 95 до 100, свідчить про те, що оцінки більше слугують маркетингу, ніж виявленню реального рівня вина.

Більше того, Стайлз звертає увагу на те, що серед визнаних винних критиків відчутно зменшується практика сліпих дегустацій, можливо, тому, що вони можуть виявити «незручну правду». Ідентифікуючи вино, критики можуть дозволити своєму минулому досвіду з брендом або виноградником впливати на їхні оцінки. Ця практика підриває об’єктивну оцінку і може призвести до апріорі високих оцінок відомих або дорогих вин, незалежно від фактичної якості врожаю чи партії. Такий розвиток призводить до скушної однорідності критичних думок, зменшення яскравості та глибини винної журналістики. Коментар Стайлза підкреслює ширшу проблему: винна критика втрачає сміливі підходи, що колись спричиняли живу дискусію та дозволяли споживачам відкрити справді видатні вина. Щоб протистояти цим тенденціям, Стайлс виступає за повернення до чесної, нефільтрованої критики, де приймаються помилки та сюрпризи. Такий підхід відновить довіру до винної критики, гарантуючи, що послужить провідником для відкриттів, а не лише штампом схвалення відомих імен. Як зазначає Олівер Стайлз, традиційні методи оцінки вин втрачають свою актуальність, потрібен більш свіжий погляд на винну журналістику.

Малу Ламберт (Malu Lambert)

Малу Ламберт (Malu Lambert) у своїй переконливій статті «Ехо-камера: переосмислення винної журналістики» розглядає ті ж проблеми  в ландшафті Південної Африки. Ламберт критикує індустрію винної журналістики за її шаблон та залежність від обмеженого кола впливових голосів, що, на її думку, перешкоджає інноваціям та різноманітності. Вона вважає, що галузь перетворилася на ехо-камеру, де вже відомі імена та усталені розповіді посилюються, тоді як нові голоси та свіжі погляди залишаються непоміченими.

Ламберт стверджує, що такий обмежений фокус не тільки зменшує багатство винної культури, але й не відповідає інтересам споживачів. Вона підкреслює тенденцію винної журналістики перейматися думкою високопрофільних критиків, оцінки яких значно впливають на ринокові тренди та вибір споживачів. Це залишає в тіні менш відомі, але іноваційні виноробні, які кидають виклик усталеним підходам. Ламберт пропонує декілька реформ для пожвавлення винної журналістики, серед яких диверсифікація джерел, компіляція більш широкого кола критиків, особливо з недооцінених регіонів. Як і Олівер, вона закликає до сліпих дегустацій. Ламберт також наголошує на необхідності розповіді, що охоплює весь спектр винного досвіду – від експериментів на виноградниках до впливу зміни клімату та інноваційних технологій. Вона впевнена, що ці зміни дадуть більш повне уявлення про винний світ, покращуючи справжність та глибину винної журналістики.

Вирішуючи ці питання, Ламберт підтримує масові заклики до більш щирої та суттєвої винної журналістики.

Фабіо Пікколі (Fabio Piccoli)

Ще один видатний голос на світовій арені – Фабіо Пікколі (Fabio Piccoli) в статті для The Italian Wine Girl засмучений станом винної журналістики, яка, на його думку, зводиться до простого переказу прес-релізів. Він ділиться розчаруванням щодо відсутності критики, готової вказати на недоліки галузі для її вдосконалення.

Мег Мейкер (Meg Maker)

Підтримала своїх коллег і Мег Мейкер (Meg Maker) під час панельної дискусії «Нам потрібно поговорити про вино». Вона наголосила на необхідності переходу у винній журналістиці від «захисників воріт» до «відкриваючих ворота». Мег також виступила за розвиток мови, що використовується в описі вина, щоб зробити його більш інклюзивним та доступним для нової аудиторії. Цей заклик до інклюзивності – як спосіб розширити сферу винної журналістики та різноманітну аудиторію, відповідає позиції як Ламберта, так і Стайлза.

Марко Джованетті (Marco Giovanetti)

У своєму нарисі «Вплив винних критиків на сучасну винну індустрію» Марко Джованетті (Marco Giovanetti) обговорює як традиційний вплив винних критиків, таких як Роберт Паркер (Robert Parker), суперечить ЗМІ нового формату. Ця зміна призводить до демократизації винної критики, що характеризується відходом від стандартизованих оцінок на користь багатшого та різноманітного сенсорного та культурного сприйняття вина. Цей новий підхід не тільки враховує уподобання молодого покоління, але й розширює привабливість галузі, збагачуючи досвід споживачів більш динамічними та інклюзивними розповідями.

Том Уорк (Tom Wark)

Все більше професіоналів винної спільноти у всьому світі обговорюють необхідність змін у винній журналістиці. У своїй провокаційній статті «Винна журналістика робить крок на краще», Том Уорк (Tom Wark) обговорює правдивість та меншу залежність від формульного підходу до оцінки вини. У своїй статті він підкреслює, що журналістика повинна виходити за межі виставлення балів, зосереджуючись на нюансовому висвітленні вина як культурного та сенсорного досвіду.

«Ми бачимо, що вино може бути об’єктивом, за допомогою якого можна інтерпретувати культуру, суспільство та громаду. Однією з сучасних претензій до винної критики є те, що вона, як правило, видає заїжджений набір описів, який швидко втомлює. Огляди вина з їх оцінками, звичайно, мають право на місце, але захоплюють лише тих, хто вже захоплений.

З іншого боку, розповіді про вплив лісових пожеж на ринок страхування вина, про те, як гендерна політика перетинається з винним світом, про вплив супербогатих на винну культуру в затоці Сан-Франциско та використання фіктивного маркетингу у винній індустрії – це ті «винні історії», які виводять нас далеко за межі норми»,  – радить Том Уорк.

У пошуках нових перспектив винної журналістики Drinks+ звернувся до Річарда Бемпфілда МВ (Richard Bampfield), який нещодавно приєднався в якості судді до кампанії WTA 2024-2025. Він відзначив шаблон традиційного опису вина, часто заснований на технічній мові, який не завжди зрозумілий більшості споживачів. «Спілкування з винними професіоналами легке і просте: завжди існує певна формула, часто заснована на програмі, наприклад, WSET. Ви говорите про сухість, кислотність, солодощі та смаки – є певна формула. І так, це корисно для створення спільної мови для професіоналів, але це не означає, що така саме мова підходить при спілкуванні зі споживачами. Насправді, я сказав би, навпаки. Мова, яку ми використовуємо зі звичайними споживачами, має бути, на мою думку, менш формалізованою, менш технічною, більш розмовною і вираженою в повсякденних термінах. Зрештою, автор повинен надихати на купівлю пляшки вина та викликати почуття радості від вживання!».  Річард також відзначив зміни на цьому полі:  «Спільнота сучасних винних комунікаторів відрізняється від тієї, що була ще три-чотири роки тому. Зараз не всі вони мають досвід роботи в винній індустрії або проходили рівні WSET – і це не так вже і погано. Адже те, що вони говорять, зрозуміле споживачу. Зрештою, якщо такий стиль комунікації про вино допомагає публіці досліджувати світ вина та радіти своїм відкриттям, це корисно та вигідно для всієї індустрії».

Тім Ханні (Tim Hanni)

І, мабуть, найкращою цитатою на завершення теми буде вислів Тіма Ханні (Tim Hanni) МВ з нещодавнього інтервью нашій редакції: «Замість того, щоб «формувати» переваги вин, ми повинні зосередитися на кращому розумінні дивовижного розмаїття споживчих очікувань, а потім адресувати потрібний продукт відповідним людям. Саме це дасть виноробам більшу аудиторію, якщо вони зможуть успішно встановити зв’язок із споживачем і створити довіру, якої сьогодні бракує».

Фото: richardhemmingmw.com, londonwinecompetition.com, iwsc.net, thefizz.substack.com, daily.sevenfifty.com

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

У винному світі  оцінки журналістів та огляди критиків здавна слугують прихованими посібниками, щоб відкрити наступну виняткову пляшку, допомагаючи як випадковим клієнтам, так і досвідченим експертам. Втім, сьогодні навколо оцінки вина вирує хвиля дебатів. Все частіше голоси у винній спільноті не тільки ставлять під сумнів традиційні практики винної журналістики, але й критикують більш широкі підходи до публікації […]

В Києві відбулися Дні Les Grands Chais de France 2024 – однієї з найсильніших на сьогодні  корпорацій планети, що об’єднує сотні виробників високоякісного алкоголю.

Компанія Les Grands Chais de France традиційно проводить масштабні заходи, відомі як Дні Grands Chais, в різних країнах Європи. Основна мета цих тейстингів – представити нові позиції портфелю і продукти, на які компанія в даний момент часу робить акцент. Зауважу, що на відміну від більшості, GCF Group свої презентаційні події концептуально не прив’язує до майданчиків виставок, щоб демонструвати гідні вина у відповідній атмосфері. Отже, під час великих форумів, таких як ProWein або Wine Paris, компанія орендує готелі для власних ексклюзивних презентацій, що дозволяє уникнути метушні виставкових площ і представляти роботи в обстановці, гідній грандів. Тож дегустації  Les Grands Chais de France славляться по всьому світу особливою структурованістю і чіткістю організації, і, безумовно, – преміальною якістю власних продуктів. А потрапити на такі івенти, одержавши запрошення, – вважають честю видатні оператори галузі та провідні фахові медіа.

Останнім часом GCF Group провела подібні заходи у Ризі, Варшаві, Белграді, Лозанні, а також у Хорватії, Греції, Німеччині (Мюнхен, Берлін). І ось днями масштабна дегустація GCF відбулася в Україні, в самому центрі Києва. Зрозуміло, в часи, коли значна частина зарубіжних компаній, попри задекларовану солідарність з Україною, намагаються уникати будь-яких активностей, проведення івенту такого рівня від справжнього європейського лідера, була сприйнята українською винною спільнотою як дійсно прояв щирої емпатії та підтримки. Власне, як прояв тієї гідної поведінки, яка відрізняє аристократів будь-якої галузі, справжніх грандів.

Безумовно, складнощі логістики далися взнаки – і якщо в Європі зазвичай на корпоративних презентаціях бере участь в середньому 600-700 зразків вин з портфелю GCF Group, цього разу в Україні – демонструвалося близько 300. Але, як я вже казала, сьогодні українці далеко не все вимірюють в координатах бізнесу. В даному разі, ця дегустація для нас усіх – перш за все символічний знак, що про нас пам’ятають європейські партнери, що наша країна залишається в пріоритеті. Хоча, погодьтеся, 300 зразків на одній дегустації – то далеко не символічна цифра! Завдяки підтримці французького посольства, представництво Les Grands Chais de France в Україні змогло привезти ці зразки до України, зосередивши увагу на позиціях, які ще не представлені на ринку.

Захід Les Grands Chais de France в Києві мав закритий формат, орієнтований виключно на партнерів компанії – тих, хто вже імпортує продукцію або має намір почати. Для нових колаборацій це знайомство з GCF Group стало чудовою можливістю вибрати для своїх пропозицій гідний асортимент кращих європейських вин.

Пані Аліна Бадж-Лещенко, регіональний менеджер компанії Les Grands Chais de France в Україні, на прохання D+ прокоментувала подію:

«Заходи такого формату дають чудову віддачу при роботі з імпортерами. Це закритий захід, орієнтований виключно на наших партнерів. Всі ділові зустрічі були заздалегідь ретельно сплановані, і ми ретельно готуємося до кожної з них, прагнучи показати все те, що може зацікавити саме цього клієнта. Як ви розумієте,  нам є з чого обирати, адже GCF Group є четвертим за величиною виробником вина у світі та номером один в Європі за обсягом обороту. У 2023 році наш загальний обіг склав 1,2 млрд євро. Останніми роками ми навіть обігнали такого глобального виробника як Castel Groupe. Окрім Франції (південь країни, Ельзас, Луара, Бургундія та інші, причому від кожного регіону виступили репрезентативно – від 15 до 20 зразків),  у нас є новинки з Південної Африки, Чилі, а також якісні німецькі вина, включно з асортиментом лідерського підприємства Langguth Erben, який GCF Group нещодавно придбала.

Окремо хочу виділити продукти, що презентують найактуальніший тренд у всьому світі – безалкогольні, вина з низьким вмістом алкоголю та вина ароматичні з низьким вмістом алкоголю. Ми також у цьогорічній презентації робимо акцент на класиці – добрих старих винах з Бордо».

Тетяна Брозенець, представник Les Grands Chais de France в Україні, відкрила деталі підготовчого процесу: «Підготовці до кожної зустрічі ми традиційно приділяємо найбільше уваги. На момент події ти повинен знати, що саме варто показати імпортеру або дистриб’ютору за короткий проміжок часу. Чіткий таргетинг кожної пропозиції – це запорука рівня, гідного реноме  GCF Group. І зрештою – того успіху, якого досягаємо. Саме дякуючи продуманій підготовці нашої команди зворотний зв’язок завжди позитивний. Після заходу в обов’язковому порядку ми одержуємо не лише подяки від імпортерів, але й нових партнерів, які, дякуючи цим зустрічам, вирішили розширити нашими пропозиціями свій асортимент».

D+, дякуючи особистому запрошенню від пані Аліни Бадж-Лещенко, також долучився до цьогорічної дегустації, отже ми змогли наочно переконатися у вищих стандартах, за якими працює представництво Les Grands Chais de France в Україні.  Наш респект тій ретельності, з якою їм вдалося в умовах військового часу підібрати необхідний асортимент, зібрати та доставити зразки, а потім так чітко і вивірено весь цей глобальний масив вин супроводжувати необхідною кількістю інформації, весь час спілкуючись з запрошеними операторами ринку. То була колосальна робота! Окремо відзначимо волонтерів, які допомагали на заході: Євгена Зиневича, Тетяну Доридор та Аллу Лобанову.

Відверто кажучи, хоча журналістів D+, які регулярно беруть участь в масштабних тейстингах в рамках міжнародних виставок та конкурсів, важко здивувати, на цей раз запропонований асортимент трошки спантеличив. Але роки професійного загартування взяли своє, тож спробую виділити принаймні кілька редакціних фаворитів.

Cremant D’Alsace Black Tie Brute – елегантне ігристе вино з Ельзасу, яке відрізняється своєю витонченою текстурою і приємною свіжістю. Це вино є ідеальним вибором для урочистих подій завдяки своїй вишуканості та збалансованості.

Klipfel Blanc de Noirs – чудове ігристе вино з білих сортів винограду, яке приваблює насиченою ароматикою та бадьорими фруктовими нотами. Воно відмінно поєднується з легкими закусками та підходить для приємного аперитиву.

De Montgueret – ще один яскравий приклад якісного ігристого вина, яке вражає глибиною смаку. Воно має розкішний букет та шовковистий смак, що робить його фаворитом серед поціновувачів ігристих вин.

Серед білих та рожевих вин слід виділити легкі та ароматні вина з Côtes-de-Gascogne, які, на жаль, на наш погляд, досі недооцінені українськими споживачами. Вина від виробника Dominique Baud відрізняються свіжістю, фруктовими ароматами та делікатними квітковими нотками, роблячи їх ідеальним вибором для романтичних вечорів.

З червоних вин я б виділила для вечірок цієї осені Corbières Chateau Carbonac та Chateau Avalon. Вони пропонують багатий смак із нотами темних ягід, спецій та дуба. Ці вина прекрасно доповнять м’ясні страви та сири.

Звичайно, під час дегустації не обійшлося без вин від Langguth Erben – номінанта премії Wine Travel Awards та давнього партнера медіа групи Drinks+. Вина цього бренду відомі своєю якістю та універсальністю.

Також особливу увагу привернули цікаві позиції, що поєднують у собі нові та незвичні смакові рішення. Одним із таких вин є Coffee Cado Pinotage. Це вино, виготовлене з південноафриканського сорту Pinotage, відзначається унікальними кавовими нотами, що додають глибини та несподіваних ароматичних відтінків. Поєднання стиглих фруктів із відтінками кави робить це вино чудовим варіантом для шанувальників оригінальних і сміливих винних композицій.

Не менш захоплюючим знайомством на цьогорічному тейстингу стало Sunset Creek Zinfandel, червоне вино з Каліфорнії. Це вино поєднує в собі яскраву фруктовість, ягідність – із відтінками чорної вишні, малини та сливи – та насичені пряні ноти, такі як перець, кориця і ваніль. Sunset Creek Zinfandel відзначається багатошаровістю, що створює складний і гармонійний смаковий профіль. Це видатне вино ідеально підходить для поєднання з м’ясними стравами або в якості самостійного напою для особливих моментів.

Тейстинг Les Grands Chais de France в Києві став одним з тих неймовірних івентів, залишаючи які, кожен винний журналіст жалкує про дві речі: що його сил не вистачило вдумливо продегустувати кожен представлений зразок і друге – що в жодному дописі неможливо передати ту насолоду.   

__________________________

Досьє D+

GCF Group – No1 експортер вина та спиртних напоїв у Франції та No4 у світі

Головний офіс GCF Group розташований у Петерсбаху, Ельзас, що стратегічно ставить її в саме серце Європи. Маючи понад 3 580 членів команди, Група досягла обороту в 1,3 млрд євро у 2022 році, 80% з яких було експортовано до понад 178 країн. Таким чином, GCF підтверджує свою позицію провідного експортера вина у Франції та посідає четверте місце серед світових виробників вина та алкогольних напоїв.

В Києві відбулися Дні Les Grands Chais de France 2024 – однієї з найсильніших на сьогодні  корпорацій планети, що об’єднує сотні виробників високоякісного алкоголю. Компанія Les Grands Chais de France традиційно проводить масштабні заходи, відомі як Дні Grands Chais, в різних країнах Європи. Основна мета цих тейстингів – представити нові позиції портфелю і продукти, на […]

D+ поспілкувався з Тімом Ханні – одним з тих експертів винного світу, хто найдовше носить звання Майстра Вина. Чиї поради та програми використовують сомельє провідних американських ресторанів – таких як заклади готелів Marriott, Hyatt тощо. Він завжди був тим, хто вибудовував логічні алгоритми, але ламав стереотипи, за що одержав нік Wine Antisnob. Тім Ханні залишився вірним собі і під час нашої розмови. Читайте далі – і перемикайте свідомість)).

Drinks+: Перш за все, дозвольте подякувати за участь в якості судді в нашому проєкті Wine Travel Awards 2023-2024 – розуміємо як при вашому навантаженні це було непросто.

Тім Ханні: Так, зізнаюся, я веду дуже активну діяльність, тож в якийсь момент сталися накладки, що вимагало надзусиль. Але то був цікавий для мене новий досвід!

D+: Справді? Складається враження, що з вашим досвідом вас вже нічим не здивувати. Якщо не помиляємося, ви отримали статус MW у 1990 році, ставши одним із перших двох американців, які склали іспит і успішно здобули звання. Кажуть, що це один із найскладніших іспитів у світі – так люди зазвичай описують іспит до лав MW. Що ви порадили б тим, хто йде вашим шляхом і готується до таких іспитів?

Т. Х.: Так, у 1990 році ми з Жоелем Батлером (Joel Butler) склали іспит на отримання сертифікату Master of Wine. Загалом ці іспити вважалися дуже складними, але для мене це випробування виявилося особливо важким через минулі проблеми з навчанням, які були діагностовані через багато років. Після того, як я провалив іспит у 1989 році, я записався на уроки письменницької майстерності, але так сталося, що три дні ходив не на той семінар! Виявилося, я приєднався до семінару «Критичне мислення та деструктивні інновації для електроінженерів». Кумедно, але це змінило моє життя.

Найважливіше, що я звідти виніс, – я опанував метод викладення інформації Mind Mapping, і вперше у своєму житті зміг систематизувати власні думки та писати послідовно і логічно! По-друге, вправи на критичне мислення ідеально підходили для виявлення існуючих думок на різні теми, а потім – для структурування документів, щоб висвітлювати інформацію з багатьох точок зору. Отже, я наполегливо рекомендую кожному початківцю на шляху до Master of Wine навчитися критично мислити.

D+: Загалом, як консультант, ви маєте широкий спектр знань і спеціалізацій. Не могли б поділитися деякими з найцікавіших (і, можливо, найбільш складних) запитань, які останнім часом ставили вам клієнти? Зокрема, маєте великий досвід консультацій ресторанного бізнесу щодо створення винних карт і пейрингу, будь ласка, пригадайте завдання-виклики та свій найкращий досвід.

Т. Х.: Моя робота з програмами для винних ресторанів і готелів з відповідним акцентом була зосереджена на вирішенні операційних проблем бізнесу та збільшенні прибутку, одночасно покращуючи показники задоволеності гостей. Вона мала назву Progressive Wine List System, а головна увага приділялася операційній ефективності завдяки розумній матриці продуктів, скороченню часу, витраченого на навчання персоналу, зміцненню усталеності серверів, оптимізації запасів вина та управлінню ними тощо. Кожна програма спеціально адаптувалася до потреб ресторанів чи готелів. У якийсь момент я вже працював з усіма зірковими готелями: Ritz Carlton, Marriott, Hyatt, Ruth’s Chris, Olive Garden, P.F. Chang’s та багато інших.

У 2010 році газета Wall Street Journal повідомила, що понад 30% ресторанів високого ґатунку – так би мовити, із білими скатертинами, – в США використовують систему Progressive Wine List. Що ж до пейрингу вин, то моя позиція проста: «підберіть вино до їжі, а не до трапези».

D+: На 10-ту річницю вашої книги «Чому вам подобаються вина, які вам подобаються» (Why You Like the Wines You Like), яка в основному була присвячена зміні поглядів на вино, альтернативності і різноманітності (до речі, завдяки якій ви і отримали титул Wine Antisnob від Wall Street Journal), чи могли б ви поділитися своїми думками щодо поточного стану оцінки вина?

Т. Х.: Мені дуже цікаво досліджувати походження та значення слів, приміром, слово «цінність» можна визначити багатьма способами. Загалом це означає «цінити щось» чи «насолоджуватися чимось», але його також можна використати, щоб показати особливу цінність або захват від певного вина. І навіть застосовувати, коли вино «оцінюється» у вартості. З точки зору оцінки задоволення від вина, то маю зауважити – вона вийшла на новий рівень, стала більш різноманітна і інклюзивна, але все ще «зашорена», обмежена певними  ідеями, пропагованими експертами та викладачами в галузі вина, про те, що робить вино «хорошим», а що робить його «поганим».

Я давно виступаю за більш індивідуальний підхід до насолоди вином, який визнає широкий діапазон індивідуальних сенсорних здібностей, чутливості та особистих уподобань людей. Я ввів термін «перцептивний індивідуалізм» (прим. ред. – від лат. Perceptio – перцепція, сприймання), щоб передати, що ми всі живемо у своєму власному унікальному світі.

Дуже часто оцінка вина пов’язана з поняттями престижу, традицій або нібито «об’єктивних» стандартів якості. В той час як сприйняття, включаючи відчуття смаку і аромату, цілком суб’єктивне. Крапка.

Втім, ще додам – хоча сьогодні відбувся позитивний зсув у бік експериментування та відкритості, залишається тенденція заносити вина до жорстких кордонів якості, які аж ніяк не обов’язково відображають особистий досвід споживачів. Тоді додайте в ті рамки поєднання вина та їжі, – і думки споживача майже не існує! Справжня оцінка вина повинна полягати в пошуку того, що вам подобається, і аж ніяк не того, що хтось каже, що вам повинно сподобатися. Звичайно, якщо тільки це не співпадає з прагненням самого індивіда.

D+: Наскільки незалежними у своїх уподобаннях ви вважаєте більшість сучасних винних експертів та ентузіастів?

Т. Х.: Виноробна індустрія в цілому та програми винної освіти принесуть значну користь, якщо люди навчаться розуміти змінні особистісного сприйняття та вподобань. Нам слід переглянути значну частину думок не лише про те, як зрозуміти якість вина в новому світлі, але й критично переосмислити те, що ми працюємо у сфері винної освіти та поєднання вина з їжею. Ось тут я відчуваю, що ми обмежені певними усталеними ідеями, які пропагують деякі винні експерти та викладачі, як я вже згадував раніше.

Я працюю над роботою під назвою «Проєкт сприйняття», щоб краще зрозуміти перцептивний індивідуалізм і те, як його можна включити в усі освітні програми з питань вина та використовувати у маркетингу та комунікаціях. Ми спостерігаємо зростаючий рух до більш незалежних уподобань, особливо серед молодих поколінь, таких як Millennials та Gen Z. На жаль, ця незалежність здебільшого спрямована на вибір різних напоїв для дорослих, крім вина. Ці споживачі схильні відмовлятися від старого ієрархічного підходу на користь особистого дослідження та насолоди на своїх умовах. Проте завжди лишається значна частина винних експертів та ентузіастів, чиї переваги сформовані традиційними поглядами та впливом винних авторитетів. Хоча деякі експерти є відносно незалежними, ми не можемо звільнитися від загальноприйнятої думки про те, які регіони, стилі чи виробники є «найкращими», не враховуючи мінливості індивідуального сприйняття.

D+: І все ж продовжіть, –  наскільки сильно на суспільство впливають авторитетні персони?

Т. Х.: Неминуче, що авторитетні персони будуть (і повинні бути!) лідерами думок для багатьох любителів вина та й експертів. Критики, впливові особи, автори статей і автори самих вин або певні інституції завжди матимуть значний вплив на формування уявлень у суспільстві про те чи інше вино. Для мене постає запитання: як ми зв’язуємо споживачів із впливовими особами та авторитетами, які найкраще відповідають уподобанням і очікуванням людини? Кожна система комунікації, мова опису, оцінка мають значення, але єдиної універсальної системи не існує. Незалежно від того, чи оцінює експерт-інфлюенсер 100-бальними оцінками, зірками, прозаїчною сторіз чи поетичною розповіддю або докладним метафоричним описом зі  світу фруктів, трав, спецій і овочів, – ми повинні визнати, що всі вони неминуче транслюють суб’єктивні думки, які представляють різні речі для різних людей. Інфлюенсери та педагоги в соціальних мережах і на незалежних платформах почали дедалі більше демократизувати знання про вино, а медіа, соціальні чи інші, все ще мають ключові фігури, чиї думки можуть сильно вплинути на сприйняття спільноти.

Тим часом, з нашими поточними освітніми програмами у виноробстві та «колективним мисленням» щодо того, що вважати гарним, а що поганим вином, це може призвести до вузького фокусування на певних винах, які задовольняють прийняті стандарти, часто відтискаючи на другий план вина, які  так само гідні уваги, але відповідають іншим стандартам сприйняття.

Отже суттєва частина рівняння в задачці про «авторитетні думки» полягає в тому, що хоча переважна більшість споживачів не відстежує рейтинги і не розуміє описів, виноробні підприємства, дистриб’ютори, продавці та особливо покупці вина зазнають того впливу, що кінець кінцем призводить до визначення вин, які опиняться на полицях, у винних картах та в онлайн-пропозиціях.

Дослідження, проведені мною та багатьма іншими особами і організаціями, показали, що великий відсоток – та навіть більшість! – людей не довіряє думкам винних авторитетів. Я переконаний, що це пов’язано з відсутністю звички ставити споживача на перше місце. Отже, власникам винних брендів варто подумати над збільшенням довіри та спрямувати людей до тих авторитетів і продуктів, які найкраще відповідають їхнім запитам.

D+: Кого ви вважаєте ключовими фігурами чи провідними установами в різних країнах, зусиллями яких формуються переваги вин на сучасному ринку?

Т. Х.: Список надто довгий, щоб я озвучив його, але більшість людей, які читають цю статтю, знають про популярних авторів публікацій, ведучих підкастів, впливових людей і критиків. Їхній вплив відчувається, особливо серед вайнловерів старших поколінь. Крім того, у різних регіонах і на різних платформах з’являється багато нових голосів. Але я бачу багатообіцяюче майбутнє в тому, коли окремі споживачі, завдяки власному досвіду та вподобанням, дедалі більше формуватимуть ринок вина, виходячи за межі впливу будь-якої влади чи установи.

Мені дуже приємно, що WSET прийняла мої принципи зосередження уваги на взаємодії вина та їжі із більшим акцентом на перцептивному індивідуалізмі. Я сподіваюся, що цю концепцію зрозуміють і використають, щоб покласти край безглуздим суперечкам про те, чия думка більш обґрунтована та яка система оцінки краща чи найкраща. Замість того, щоб «формувати» переваги вин, ми повинні зосередитися на кращому розумінні дивовижного розмаїття споживчих очікувань, а потім адресувати потрібний продукт відповідним людям. Саме це дасть виноробам більшу аудиторію, якщо вони зможуть успішно встановити зв’язок із споживачем і створити довіру, якої сьогодні бракує.

D+: Минулого року на симпозіумі Institute of MW визначали смаки вина майбутнього –  A Taste for the Future. Це саме те питання, про яке ви писали – «Зміна уявлень світу про вино»? Наскільки суттєво такі дискусії впливають на розвиток галузі?

Т. Х.: Мої дослідження вподобань, поведінки та ставлення споживачів показали стабільність, коли вина групуються за основними категоріями стилю на основі характеристик солодкості (або її відсутності), інтенсивності, гіркоти, терпкості, кислотності та вмісту алкоголю. Споживчі цінності та мода диктують багато змін у стійкості, упаковці, регіонах, сортах і модних словах, пов’язаних із вином. На жаль, освіта та просування вина надто зосереджені на продукті, а не на споживачеві, про що я вже казав вище. Ми дуже короткозора та вперта галузь, але я сподіваюся це змінити.

D+: Тобто розроблені вами принципи пейрінгу викладаються в рамках програми Advanced Diploma в Wine & Spirits Education Trust. Не могли б ви надати більше деталей про цю програму?

Т. Х.: Це та сфера, де семінар з критичного мислення та руйнівних інновацій, який я відвідав під час підготовки до іспиту MW))), вплинув на мене найбільше! Протягом останніх 35 років та після «retiring» в якості гуру вина та їжі (за словами Дженсіс Робінсон), я зосереджувався на розумінні взаємодії між вином і блюдами, а не на поєднанні, відповідності чи будь-якому іншому моменті в поточній парадигмі. Взаємовплив створює модуляції смаку (збільшення або зменшення інтенсивності відчуттів). Чи подобаються вам зміни, залежить від людини, а перцептивний індивідуалізм визначає інтенсивність взаємодії.

Крім того, в цій сфері існує стільки спотворень історії, традицій і відвертої лженауки, що навчальні матеріали потребують серйозного перегляду. Я працював над цим разом із WSET покроково. Вони користуються моїми принципами майже 15 років, але так і не сформували цілісну та комплексну систему. Поки що))).

D+: Що сьогодні, на ваш погляд, відбувається із споживанням вина (за типами) у Штатах і у світі в цілому?

Т. Х.: Гадаю, кожен, хто сьогодні працює у виноробній промисловості, повинен уважніше вдивлятися у глобальну картину. У США спостерігається певна тенденція до зниження споживання, але в інших країнах світу ситуація взагалі дуже похмура. Американські виробники кажуть мені: «Це не наша проблема», не враховуючи, як загальний спад вплине на ціни та продажі вина в США! Тим часом цифри красномовні. За останні п’ять років споживання в Китаї впало на 65%, і це був основний ринок для Франції, Австралії, Південної Америки та багатьох інших країн. Споживання вина у Франції, Італії та Іспанії є катастрофою: воно впало більш ніж на 80% і продовжує падати швидше, ніж траплялося за останні 70 років. При цьому кількість виноробень і виноробної продукції зростає як ніколи раніше. До того ж, ми стикаємося з черговою атакою галузі з боку антиалкогольних сил. Куди іде виноробство? США для багатьох є ринком номер один, і невдовзі у величезних кількостях з’являться міжнародні марки зі значними знижками та навіть субсидовані власною державою. Проте «вболівальники» винної індустрії, схоже, заперечують кризу та закликають усіх зберігати спокій і продовжувати курс.

Але, як на мене, настав час для системних змін у галузі. Для наведення порядку у тому, як ми працюємо, особливо в розумінні запитів споживачів. У таких поняттях, як довіра, залученість, комунікації та освіта. Звичайно, ми можемо все це зробити. Та, щоб дістатися тих цілей, доведеться відмовитися від багатьох старих речей.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Фото: ivanvino.wordpress.com, linkedin.com, txwinelover.com

D+ поспілкувався з Тімом Ханні – одним з тих експертів винного світу, хто найдовше носить звання Майстра Вина. Чиї поради та програми використовують сомельє провідних американських ресторанів – таких як заклади готелів Marriott, Hyatt тощо. Він завжди був тим, хто вибудовував логічні алгоритми, але ламав стереотипи, за що одержав нік Wine Antisnob. Тім Ханні залишився […]

Чотири вина з флагманського сорту України представлять на 100-річчі OIV у Франції.

Буквально через кілька днів, а якщо точніше, – 14-18 жовтня відбудеться подія планетарного масштабу: винний світ святкуватиме 100-річчя найвпливовішої галузевої організації – International Organisation of Vine and Wine. Ювілей OIV відзначатимуть у Франції, в Діжоні, в рамках 45-го Всесвітнього конгресу виноградарства та виноробства та 22-ї Генеральної асамблеї. Україна, яка, дякуючи зусиллям ентузіастів, нещодавно повернула членство в цій поважній організації, одержала дуже почесну квоту на представницький івент під час видатного професійного форуму у Франції  дегустацію – чотирьох українських вин з флагманського сорту Одеський Чорний. Історичний тейстинг відбудеться в розпал святкових подій – 16 жовтня о 14.30 в Діжоні. D+ планує репортаж з місця події, слідкуйте за нашими новинами!

За кулісами майбутнього спектаклю

Розберемося, як проходить підготовка до цих відповідальних подій і на яку аудиторію будуть цього разу представлені вітчизняні вина? Зазвичай Генеральну асамблею OIV (Міжнародної організації виноградарства та виноробства) відвідують урядові чиновники країн, що входять до складу; експерти у галузі виноградарства та виноробства, науковці, дослідники, а також винороби, виноградарі та відповідні асоціації. Частину гостей асамблеї складають фахівці з питань регулювання виробництва, маркетингу, експорту та торгівлі, а також представники міжнародних організацій, які займаються питаннями харчової промисловості та сільського господарства.

Представити такій спільноті вина своєї країни – то унікальна можливість, яку цінують амбасадори територій навіть найрозвинутішого виноробства. Отже для України, ще й під час війни – це виклик. Щоб обрати зразки, які розкриють світовим експертам найкращі риси нашого флагманського Одеського Чорного, Міністерство аграрної політики та продовольства України спільно з громадською спілкою «УКРСАДВИНПРОМ» провели загальнонаціональну дегустацію вин з сорту Одеський Чорний.

Володимир Печко, голова ГС «УКРСАДВИНПРОМ» сформулював місію делегації: «Це історична подія для України – унікальний шанс показати свою продукцію на такому високому міжнародному подіумі, підтвердити статус нашої країни як виноробної держави та здобути міжнародне визнання для українських сортів і вин. Участь у Генеральній асамблеї OIV надає можливість не лише представити наші унікальні місцеві сорти, але й показати потенціал українських виноробів, здатних створювати високоякісний продукт, що може гідно конкурувати на світовому ринку. Наша команда повідомила виробників країни про проведення дегустації і нам вдалося оперативно зібрати взірці кращих українських вин. Далі належало, разом з компетентними суддями, які також оперативно відгукнулися і знайшли час, щоб приїхати і підтримати цей проєкт, вибрати з гідних – найкращих. Адже це не просто крок до закріплення позицій України на винній карті світу, але й визнання нашої наполегливої праці, традицій та інновацій у виноробстві. Одна з наших ключових задач – продемонструвати багатство українського теруару та унікальність місцевих сортів, що можуть стати справжніми символами і національною гордістю».

Зауважимо, що о другій половині дня, після відбіркових тейстингів, завдяки організаторам присутні експерти одержали факультативну нагоду продегустувати ще й плодово-ягідні вина з червоної смородини, вишні, глоду та малини – авторські розробки професора виноробства пана Олександра Литовченка.

Судді, бали, результати

Отже, за логікою, перейдемо до сакраментального в таких випадках запитання – «а судді хто?». На запрошення організаторів взяти участь у цій історичній події, на жаль, через складну обстановку в країні, відгукнутися змогли не всі, але склався поважний кворум.

До дегустаційної комісії увійшли:

• Ігор Гриник, в.о. першого віце-президента НААН України  – голова комісії;
• Наталія Бурлаченко, заступник голови ГС «УКРСАДВИНПРОМ», –  секретар.

А також безпосередньо дегустатори:

• Володимир Печко (голова ГС «УКРСАДВИНПРОМ»);
• Наталія Благополучна (засновниця школи сомельє «Майстер-клас»);
• Ярослав Ющенко (заступник директора Ukrainian Wine and Spirit School APP WSET in Ukraine);
• Ольга Тодорюк (головний редактор журналу Drinks+, постійна суддя MUNDUS VINI – Grand International Wine Award, Winlovers Wine Awards (Hungary), Concours Mondial de Bruxelles);
• Ірина Вітка (Міністерство аграрної політики та продовольства України);
• Віктор Костенко (старший науковий співробітник інституту садівництва НААН), Олександр Луканін (професор виноробства);
• Олександр Литовченко (головний науковий співробітник інституту садівництва НААН, професор виноробства);
• Юлія Макарчук (експерт з виноробства, помічник голови комісії);
• Єгор Бєлов, шеф-сомельє готелю InterContinental Kyiv.

Оцінювання зразків для представлення на Генеральній асамблеї OIV проводилася за 100-бальною шкалою – згідно офіційним правилам Міжнародної організації виноградарства і виноробства. Ця система є однією з найбільш авторитетних та визнаних на міжнародному рівні. Вона дозволяє всебічно проаналізувати кожне вино, щоб надати максимально об’єктивну та комплексну оцінку.  Враховувалися такі аспекти: зовнішній вигляд  (прозорість, колір та чистоту вина; аромат оцінюється на основі його інтенсивності), складності та якості (включає баланс, довжину смаку та гармонію). Загальне враження формується як підсумок усіх попередніх елементів.

Тож продегустували 18 зразків від 14 виробників з різних регіонів України, а саме – Одеської, Миколаївської, Житомирської, Чернігівської, Херсонської тощо. Можливо, представленість могла бути і більша, з огляду на рівень міжнародного заходу, для якого обирали амбасадорське вино. Але, враховуючи складні реалії охопленої війною України, а також певну інерцію нашої виноробної галузі, одержана цифра – цілком репрезентативна. І за це також – респект організаторам.

За результатами оцінки для історичної лінійної дегустації на світовому форумі OIV було обрано чотири вина з сорту Одеський Чорний: Winery Mon Crafto 2023, Винний дім Гігінеішвілі – Gigi Wine 2022 (Вінницька обл., с. Корделівка ), BIG WINES BIG ART 2021 (Одеська обл.), Виноробня Марьяна Шевченка 2020 (Одеська обл., м. Біляївка).

Також до Діжону делегувався один особливий зразок, який представить додаткові можливості сорту від ННЦ “ІВіВ ім. В.Є. Таїрова”, – унікальне лікерне десертне вино «Таїровське Соборне» 2021.

Відповідальну коментовану дегустацію цих зразків у Франції на святкуванні 100-річчя OIV проведе досвідчений спікер, заступник голови «УКРСАДВИНПРОМа» і амбасадор компанії  BIG WINES – Наталія Бурлаченко, яка вже мала досвід виступу на форумах цієї міжнародної спільноти.

Чому ОЧ?

Не в традиціях D+ уникати гострих питань. Отже озвучимо одне, мабуть, з найгостріших в контексті події. У кулуарах заходу, а згодом і в соцмережах обговорювалося, чому саме цей сорт – клон Аліберне та Каберне Совіньона – має представляти Україну. Чи є він автохтоном і наскільки вірно, принаймні з точки зору маркетингу, називати його Аліберне?

Власне наші оглядачі, добре знайомі з міжнародними практиками і тенденціями, взагалі не бачать приводу для найменших коливань щодо флагманського статусу ОЧ. Але заради об’єктивності за роз’ясненням D+ звернувся до найкомпетентнішого в Україні джерела – пані Ірини Ковальової, директора національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є.Таїрова» і ми вдячні їй за надісланий нам детальний коментар:

«Одеський Чорний є одним із найкращих сортів винограду та займає передові позиції на сьогоднішній день за площею насаджень і виробництва вина. Дискусії щодо клонів, гібридів та сортів в Україні тривають понад 20 років. Варто зазначити, що насправді всі сорти винограду є гібридами. Щодо клонової селекції, то вона науково методично проводиться лише в Інституті Таїрова, який здійснював цю роботу, спираючись на досвід ключових виноробних країн.

Програма клонової селекції охопила всі виноградарські регіони України та тривала понад 40 років. В результаті було виділено 116 клонів основних реєстрових сортів винограду. Репозиторій цих клонів наразі зберігається в нашому лабораторно-тепличному комплексі, а також на дослідних ділянках Інституту.

Насадження клонів сортів були свого часу закладені в колишніх радгоспах Білозерський, Придунайський, в дослідних господарствах Таїровського та Ялпуг. Наразі жодних інших клонів на території України не існує. Завезені та інтрадуковані клони мають проходити дослідження для визначення їхньої придатності для вирощування в Україні.

Одеський Чорний повинен вважатися флагманським сортом України, оскільки його культивують з 1972 року. Сорт Сухолиманський Білий зареєстрований і культивується з 1969 року. Тобто він також є автохтонним. За обсягами виробництва та площами виноградників цей сорт можна вважати як автохтонним, так і флагманським. І він має всі підстави представляти Україну на міжнародній арені.

Окрім Одеського Чорного, в Україні існують і нішеві сорти, такі як Тельті Курук, який вирощується переважно в Білгород-Дністровському районі. Також до нішевих можна віднести Ліанку та Трамінер Рожевий на Закарпатті, однак ці сорти не є автохтонними. Автохтонні сорти в Україні здебільшого були зосереджені на Кримському півострові, зокрема кримські аборигенні сорти.

Щодо вибору зразків, відібраних «УКРСАДВИНПРОМом» для представлення на великих міжнародних заходах, вважаю, що це було зроблено правильно. Ми ретельно дегустували ці зразки на Дні Одеського Чорного, і можу зазначити, що вони виконані якісно та з повагою до сорту української селекції. Я вдячна всім виробникам, які працюють з цим сортом і створюють з нього вина.

Щодо назви «Одеський Чорний», я категорично проти його перейменування на «Аліберне», хоча це його цілком законний синонім. Але оригінальна назва повинна зберігатися, особливо в міжнародному контексті. Варто врахувати, що цей сорт почали називати «Аліберне» у Чехії, і нам довелося доводити, що це – саме наш Одеський Чорний. Також стосовно Сухолиманського, ми наполягаємо на збереженні цієї назви, оскільки вона прив’язана до теруару, який має історичне значення».

А тим часом за кордоном…

Від себе додамо, що  знаємо декілька цікавих – і давніх та вдалих! – прикладів роботи іноземних фахівців з сортом Одеський Чорний, який, ми впевнені, стане у нагоді українським виноробам,  і про який варто нагадати нашим читачам.

Приміром, п’ять років тому, подорожуючи грецьким регіоном Немея, ми випадково дізналися неймовірну історію: виноробня Papaioannou Winery (до речі, №1 в регіоні за масштабом органічних виноградників) у 2017 році випустила вино, яке стало сенсацією – воно було створене з винограду нового сорту, “кросу” українського Одеського Чорного та австрійського Трамінера Рожевого. І сорт, і вино носять ім’я Танассіс Папайанну – засновника виноробні та патріарха грецького виноробства. Він все життя мріяв створити ідеальний сорт, а з нього виготовити ідеальне вино.

І під кінець життя – він пішов з життя у 2019 році –  йому це вдалося. Кульмінацією його діяльності стало авторське вино з нового сорту, розроблене разом із ампелографом Пантелісом Заманидасом. Співпрацюючи з Афінським інститутом виноградарства, Папайанну вивів сорт червоного винограду – Thanassis Papaioannou, який вирізняється насиченістю, фруктовістю та витонченою кислотністю. А вино з цього  кросу має насичену кольорову мантію ОЧ (що є його фірмовою фішкою) в поєднанні з виразним, але м’яким, гармонійним смаком і стійким ароматом троянди, який згодом переходить в тони квітки рожевої шипшини.

Крім того, нам неодноразово доводилося писати про важливі дослідження видатного італійського енолога Роберто Чипрессо, який активно співпрацює з багатьма виноробнями групи Vinos de La Luz. Його досвід роботи із сортом Одеський Чорний дуже корисний, тим більше, що цей сорт він досліджував не лише на українських землях, а й на ділянках поблизу Братислави в Словаччині.

Роберто вирощував ці лози на родючих ґрунтах, однак у досить холодному кліматі, що дало йому унікальну можливість вивчити адаптацію цього сорту до різних умов. Під час роботи з виноградом та процесу виноробства він виявив ряд цікавих характеристик і особливостей, які можуть суттєво вплинути на якість вина, зокрема насиченість аромату та унікальні смакові ноти. Цей досвід не тільки вочевидь виявляє потенціал сорту Одеський Чорний, а й відкриває нові горизонти для його популяризації на міжнародній арені.

І ми віримо, що, завдяки зусиллям української делегації,  прийдешня презентація чотирьох обраних вин на ювілейних заходах OIV у Франції стане черговим і сильним кроком вперед для нашого виноробства.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Фото: Антон Колодій, Drinks+, інститут Таїрова.

Чотири вина з флагманського сорту України представлять на 100-річчі OIV у Франції. Буквально через кілька днів, а якщо точніше, – 14-18 жовтня відбудеться подія планетарного масштабу: винний світ святкуватиме 100-річчя найвпливовішої галузевої організації – International Organisation of Vine and Wine. Ювілей OIV відзначатимуть у Франції, в Діжоні, в рамках 45-го Всесвітнього конгресу виноградарства та виноробства […]

29-31 жовтня у Києві вчергове відбудеться професійна виставка вин та міцних напоїв Wine&Spirits Ukraine 2024.

Вже сім років поспіль ця виставка є головним майданчиком України для пошуку партнерів, ділового спілкування та нових контактів у винно-алкогольній індустрії. Саме тут байери великих торговельних мереж та представники HoReCa знайомляться з українськими та закордонними виробниками, імпортери та дистрибʼютори мають можливість знайти постачальників якісних алкогольних напоїв, а виробники — надійних партнерів.

Що очікує учасників та відвідувачів виставки?

«На Wine&Spirits Ukraine буде широко представлена українська алкогольна індустрія. Цей рік приніс нам багато цікавих новин – відкриття нових виноробень, запуск іноваційних продуктів тощо. Розвиток вітчизняного виробництва, якість українських вин та міцних напоїв, що завойовують нових прихильників як в Україні, так і за кордоном, – все це надихає! І вражає, бо усі ці позитивні зміни відбуваються попри війну, яка іде в країні, – коментує організаторка виставки Вікторія Агромакова. – Разом з колегами з Wines of Ukraine ми брали участь у міжнародних виставках та журі міжнародних дегустаційних конкурсів, провели безліч дегустацій для професіоналів міжнародного рівня, у тому числі – відбір TOP 24 Best Wines of Ukraine від Masters of Wine у Варшаві. Різноманітність, висока якість, особливий характер – все це відрізняє українські вина й міцні напої. Дуже тішуся, що ми, попри все, маємо можливість просувати їх в Україні та закордоном».

Нинішній форум буде сконцентрований на яскравому позитиві, який демонструє українська винна, та й алкогольна в цілому, спільнота. Незважаючи на виклики воєнного стану, український ринок є цікавим для іноземних виробників та імпортерів. Організатори сподіваються, що цього разу і серед учасників, і серед гостей виставки буде ще більше закордонних гостей. Багато цікавих новинок також буде презентовано на стендах українських імпортерів.

Вже сьогодні підтвердили свою участь у виставці оператори таких напрямків:

• Виробники вин, міцних напоїв, пива та сидру
• Імпортери
• Іноземні виробники, що вперше представлять свою продукцію в Україні
• Обʼєднаний стенд Асоціації крафтових виноробів України
• Обʼєднаний стенд Асоціації крафтових дистиляторів України
• Виробники упаковки та етикетки

Програма виставки:

• Дегустаційний конкурс Ukraine Wine&Spirits Awards
• Премія за найкращий асортимент вин та міцних напоїв Wine&Spirits Restaurant & Retail Awards
• Дегустаційні майстер-класи та презентації винних регіонів від відомих українських та міжнародних експертів.
• Також запрошуємо на особливий івент – сесію міжнародної премії Wine Travel Awards та медіа-групи Drinks+, що відбудеться 30.10 з 15:00 до 17:00. На цьому унікальному майданчику Річард Бемпфілд MW (Richard Bampfield), провідний експерт в галузі вина, в тандемі з Робертом Джозефом (Robert Joseph) – винним критиком і консультантом світового рівня обговорюватимуть «Феномен України» та розглянуть ключові аспекти усталеного розвитку та стратегії  просування українських вин на світові ринки.

Отже, крім безпосередньо виставкового залу, організатори пропонують гостям та учасникам насичену програму. Протягом трьох днів на Wine&Spirits відбудуться: дегустаційний конкурс Ukraine Wine&Spirits Awards, нагородження переможців конкурсу Restaurant & Retail Awards,  а також – цікаві дегустаційні майстер-класи від відомих українських та міжнародних експертів.

Більш детально про програму заходу повідомимо незабаром.

Розклад роботи Wine&Spirits Ukraine 2024

• 29-30 жовтня 2024 з 10.00 до 18.00
• 31 жовтня 2024 з 10.00 до 16.00

Безпека

У разі повітряної тривоги усі учасники та відвідувачі евакуюються в обладнане укриття на цокольному поверсі Міжнародного виставкового центру, де вони зможуть продовжити переговори.

Адреса

Міжнародний Виставковий Центр (МВЦ)
Павільйон 1А
м. Київ, Броварський проспект, 15
станція метро Лівобережна

Квитки та інформація на сайті https://wineandspirits.com.ua/

29-31 жовтня у Києві вчергове відбудеться професійна виставка вин та міцних напоїв Wine&Spirits Ukraine 2024. Вже сім років поспіль ця виставка є головним майданчиком України для пошуку партнерів, ділового спілкування та нових контактів у винно-алкогольній індустрії. Саме тут байери великих торговельних мереж та представники HoReCa знайомляться з українськими та закордонними виробниками, імпортери та дистрибʼютори мають […]

Спадщина в кожній краплі: глибока розмова з Сирілом Камю.

Одного яскравого ранку в самому серці регіону Коньяк я йду через залиті сонцем виноградники до величного замку. Це Дім Камю, один з найпрестижніших коньячних домів у світі. І я тут, щоб зустрітися з Сирілом Камю (Cyril Camus), власником у п’ятому поколінні, представником одного з «великої п’ятірки» виробників коньяка і єдиного серед них незалежного сімейного виробництва, яке ніколи не виходило з родинного кола. Коли ми влаштовуємось у зручних кріслах в його кабінеті, обшитому дубовими панелями, в оточенні сімейних портретів і вінтажних пляшок, мій поважний візаві починає розгортати в моїй уяві богатий гобелен історії та інновацій, які визначають родину Камю.

Катерина Ющенко: Сиріл, ви уособлюєте п’яте покоління, яке очолює Камю. Що ця спадщина означає для вас особисто?

Сиріл Камю: Це і величезна честь, і велика відповідальність. Щодня я гостро усвідомлюю, що не просто керую бізнесом, а й є хранителем спадщини моєї родини. Портрети, які ви бачите навколо нас, – це мої предки, які побудували цю компанію з нуля. Їхній дух і пристрасть втілені в кожній краплі коньяку, який ми виробляємо.

К.Ю.: Як Камю залишався під сімейною егідою протягом понад 160 років, коли стільки інших виробництв регіону було продано?

С.К.: Це не завжди було легко, я можу зізнатися. У нас унікальна система спадкоємства, коли протягом кожного покоління один з нащадків бере відповідальність за частки інших. Це дозволило нам залишатися незалежними, оскільки член сім’ї, який керує компанією, також володіє 100% акцій. Але більше того, йдеться про те, щоб прищепити почуття мети та відповідальності кожному поколінню. Ми не просто спадкоємці. Ми підприємці.

Такий підхід дозволив уникнути багатьох конфліктів, які можуть виникнути при розподілі власності між кількома членами сім’ї. У Франції правила спадкування очевидні і суворі. Ви повинні віддавати в рівній мірі всім своїм дітям. Якщо у вас троє дітей, то в наступному поколінні ви, як правило, отримаєте трьох акціонерів. Але в нашому випадку одна дитина викупить частки інших, закріпивши за собою право власності. Це означає, що вже п’ять поколінь людина, яка керує компанією, також володіє 100% її акцій.

К.Ю.: Чи можете детальніше розповісти про цю мету компанії? Як вона еволюціонувала протягом поколінь?

С.К.: Безумовно. Для мого дідуся йшлося про те, щоб зробити найкращий у світі коньяк для тих, хто цінує прекрасні речі в житті. Моє покоління еволюціонувало, щоб «приносити красу та вишуканість, створювати емоції та задоволення». Справа вже не тільки в продукті. Мова йде про весь досвід.

Я виріс у середовищі, де за обіднім столом щовечора сиділи люди з різних куточків світу. На той час, коли коньяк почали подавати на стіл, панувала неймовірна атмосфера тепла та зв’язку. Це те, що ми хочемо створити для наших клієнтів.

Почуття мети – це те, що живить та мотивує як сім’ю, так і кожного в компанії. Це місце, де ви знаходите збіг між спільнотою – усіма співробітниками, партнерами з дистрибуції тощо. Такий зв’язок між ними та сім’єю дозволяє компанії залишатися на плаву в більш складні часи, а також впроваджувати інновації, коли це необхідно.

K.Ю.: Виглядає гарно! Як ви поєднуєте цю багату традицію з потребою в інноваціях?

С.К.: Це постійний виклик, я вам скажу. Коньячна промисловість суворо регулюється, що іноді може засмучувати. Але ми знайшли способи впроваджувати інновації в рамках цих обмежень. (Встає і йде до полиці, беручи пляшку унікальної форми). Ось, наприклад. Ми впровадили інновації в упаковку, створивши пробку, яка є частково кришталевою, частково пробковою. Усі в індустрії казали, що ми божевільні, що пробка недостатньо преміальний матеріал, щоб використовувати її з кришталем. Але ми зрозуміли, що пробка знаходиться в пляшці 99% часу, просто сидить там і виглядає добре. Отже, ми створили те, що виглядає гарно і вирішує проблему витоку. Це був великий успіх. Але інновація стосується не лише упаковки. Ми також постійно шукаємо шляхи вдосконалення наших методів виробництва. Ми називаємо це «наукою про традиції». Ми переглянули кожен етап виробничого процесу, дивлячись на те, як все робилося раніше, і аналізуючи, чи були цінні старі методи, які ми втратили через модернізацію. Іноді знаходимо способи відтворити ці корисні ефекти за допомогою сучасних, економічно життєздатних методів.

К.Ю.: Дім Камю витримав значні зміни ринку. Чи можете ви обговорити деякі з найбільш кардинальних, які ви бачили. І як ви адаптувалися?

С.К.:  Однією з найбільш значущих змін за часів мого батька стала поява Японії як великого ринку. У 70-х він зник в нікуди, а наприкінці 80-х став нашим найбільшим ринком коньяку. Зараз це приблизно 10% від того, що було раніше. Зовсім недавно ми спостерігали зростання Китаю та США як ключових ринків. Ці зміни вимагають від нас неймовірної адаптивності не лише з точки зору маркетингу, але й у розробці продукту. Наприклад, японський ринок дійсно стимулював інновації в упаковці та преміальних презентаціях. Ось де коньяк почав вибухати креативом щодо форм пляшок і графинів.

Ще одна значна зміна відбулася в демографії споживачів. Сьогодні споживачі коньяку набагато молодші, ніж були раніше. Це створює свої труднощі, оскільки зараз я старший за багатьох наших споживачів. У несімейному бізнесі ви можете просто змінити генерального директора на когось із покоління споживачів. У сімейному бізнесі ми повинні знаходити інші способи залишатися актуальними та спілкуватися з молодшими генераціями.

K.Ю.: Чим Camus відрізняється від більших за обсягами конкурентів у коньячній галузі?

C.К.: Важливо розуміти, що коньяк – це крихітна категорія у світі алкогольних напоїв із надзвичайно високою репутацією. Наше завдання полягає в тому, щоб підтримувати актуальність і видимість на переповненому ринку. На відміну від великих корпоративних брендів, ми маємо перевагу в тому, що ми більш гнучкі та готові ризикувати. Ми не зв’язані квартальними звітами для акціонерів, що дозволяє нам приймати рішення з довгостроковою перспективою. Однак це також може стати палицею о двох кінцях. Більші конкуренти часто мають більше ресурсів для маркетингу та розповсюдження. Іноді вони можуть заблокувати доступ до ринків або домінувати в голосуванні. Ми протидіємо цьому, зосереджуючись на інноваціях, якості та створюючи унікальний досвід для клієнтів. Однією з наших ключових відмінностей є наша увага до інтенсивності аромату. Ми витратили останні 25 років, змінюючи кожен крок нашого виробничого процесу, щоб досягти цієї відмінності. Це зайняло багато часу, але це дало нам унікальний профіль на ринку.

K.Ю.: Які, на вашу думку, найбільші виклики, з якими сьогодні стикаються Дім Камю та коньячна індустрія?

С.К.: Ми боремося з кількома викликами. По-перше, це зростання інших категорій преміальних алкогольних напоїв. Наприклад, односолодовий віскі був серйозним конкурентом протягом останніх 20 років. Віскікури перейняли деякі методи оповідання історій, які вперше запровадив Cognac, і мають менше обмежень у виробництві. Крім того, існує проблема залишатися актуальною для молодих споживачів. Природна частка коньяку на ринку в будь-якій країні відносно невелика, зазвичай менше 1%. Нам потрібно постійно працювати, щоб підтримувати нашу видимість і привабливість. Ще одна серйозна проблема – стійкість. Ми шукаємо способи зменшити споживання енергії, зокрема в процесі дистиляції. Поточний метод дистиляції за допомогою відкритого вогню є енергоємним, і ми прагнемо запровадити більш ефективні технології. Втім регулятивні перешкоди означають, що цей процес змін відбувається повільно. Може минути до восьми років, перш ніж ми зможемо запровадити більш стійкі методи дистиляції, навіть якщо знаємо, що вони працюють і виробляють чудовий коньяк. Нарешті, існує проблема збереження нашої «частки голосу» на ринку. Коньяк має таку ауру, яка абсолютно не відповідає фактичному розміру галузі. Ми повинні переконатися, що люди продовжують знати про коньяк і прагнути його пити, навіть якщо вони не роблять цього щодня.

K.Ю.: Як сімейний бізнес впливає на ваш підхід до цих викликів?

С.К.: Сімейний бізнес дає нам як переваги, так і недоліки. Позитивною стороною є те, що ми можемо мати довгостроковий погляд. На нас не так сильно тиснуть короткострокові вимоги щодо прибутку, що дозволяє нам інвестувати в якість та інновації, які можуть не окупитися відразу. Сімейний бізнес також часто більше орієнтований на вартість. У нас завжди було сильне почуття соціальної та екологічної відповідальності не тому, що це модно, а тому, що ми живемо там, де працюємо. Ми хочемо зберегти та покращити нашу громаду та довкілля. Однак ми також стикаємося з обмеженнями. Зазвичай у нас менше капіталу для розгортання, ніж у наших корпоративних конкурентів. Ми, як правило, більш консервативні щодо левериджу та ризику, що іноді може уповільнити наше зростання або обмежити нашу здатність використовувати можливості. Інший аспект полягає в тому, що в сімейному бізнесі ключові рішення часто пов’язані з сімейною динамікою. Це може призвести до більш стабільного, орієнтованого на цінності прийняття рішень, але іноді це може сповільнити нас, особливо коли ми стикаємося з критичними рішеннями під час кризи.

K.Ю.: Говорячи про інновації, якби ви могли щось змінити в правилах виробництва коньяку, що б це було?

С.К.: О, це легко. Я хотів би мати можливість займатися фінішною обробкою, подібною до того, що робиться в індустрії віскі. Між нами говорячи, ми провели кілька експериментів, які дали неймовірні результати, але ми не можемо вивести їх на ринок через діючі правила. Шкода, тому що вважаю, що це дозволить нам надати нашим споживачам більше різноманітних смаків. Певен, що коньячна промисловість потребує більшої різноманітності смакових відчуттів. Нам потрібно створити більше характерних профілів, чітко ідентифікуючи їх як коньяк. Оздоблення може бути швидким способом привнести новий смаковий досвід, який сподобається споживачам. Це може допомогти нам краще конкурувати з іншими категоріями спиртного, які мають більше свободи для інновацій таким чином.

K.Ю.: Як підготувати наступне покоління до того, щоб утримувати такий легендарний бізнес?

С.К.: Це крихкий баланс. Ми хочемо надати їм знання та навички, які їм знадобляться, і дати свободу знайти свій власний шлях. Приділяємо значну увагу освіті – не лише про бізнес, а й про сімейну динаміку та цінності. Мої діти ще маленькі, але я вже бачу, як вони проявляються як різні особистості. Один дуже орієнтований на фінанси, як мій дід. Другий займається управлінням, проєктами та маркетингом, він більше схожий на мене. Який би шлях вони не обрали, головне, щоб розуміли відповідальність, яку несе наше ім’я. Ми побудували свою спадщину навколо чотирьох стовпів: підприємництва, цілеспрямованості, свободи інновацій та освіти. Ми намагаємося прищепити ці цінності наступному поколінню разом із розумінням того, як керувати сімейною динамікою в бізнес-контексті. Це стосується не лише тих, хто може керувати компанією, а й усіх членів родини. І це вкрай важливо для збереження сімейної гармонії та успіху в бізнесі.

K.Ю.: Забігаючи вперед, яке ваше бачення Камю в наступному десятилітті?

С.К.:  Наша мета – продовжувати розширювати межі того, чим може бути коньяк, поважаючи його багату спадщину. Ми інвестуємо значні кошти в екологічні практики не лише тому, що це правильно, але й тому, що віримо, що це покращить якість нашого продукту. Ми також зосереджуємося на створенні більш різноманітних смакових вражень для наших споживачів. Якщо дозволять правила, ми хотіли б вивчити методи обробки, щоб надати коньяку нові смакові профілі. У цифровому плані шукаємо способи покращити споживчий досвід, можливо, за допомогою доповненої реальності чи інших технологій, які можуть оживити історію Cognac. Ми також постійно працюємо над вдосконаленням наших методів виробництва. Навіть незважаючи на те, що коньяк протягом століть виготовлявся однаковим способом, ми віримо, що завжди є місце для вдосконалення.Тож використовуємо сучасну науку, щоб зрозуміти та вдосконалити традиційні методи. Зрештою, наше бачення полягає в тому, щоб Camus залишався в авангарді індустрії коньяку, відомий своїми інноваціями, якістю та унікальним досвідом, який надаємо. Хочемо передати наступному поколінню компанію, яка виживає, процвітає та формує майбутнє цієї галузі, яку ми любимо.

K.Ю.: Нарешті, я маю запитати – який у Сиріла Камю улюблений коньяк Camus?

С.К.: О, це все одно, що просити мене вибрати між моїми дітьми! Але якщо наполягаєте… (Встає і йде до шафи, дістаючи пляшку) Це наш Camus XO Borderies. Фантастичний напій після обіду. Але як універсального фаворита я б вибрав наш Camus Special Dry. (Він наливає невелику мірку в дві склянки, простягаючи одну мені) Він працює в різних ситуаціях. Це ідеальний момент для коньяку – ви в потрібному місці, з чудовими людьми та прекрасним краєвидом. Вам не обов’язково потрібен бар поблизу. Тільки це, і гарна компанія. Санте!

——————————————-

Коли наша розмова під запис завершується і ми потягуємо золоту рідину, продовжуючи спілкування, стає зрозуміло, як добре Сиріл Камю орієнтується в складному ландшафті традицій, інновацій та ринкового тиску. Його аналітичний підхід у поєднанні з глибокою повагою до спадщини сім’ї забезпечує Дому Камю унікальне місце в коньячній промисловості. Незважаючи на безліч викликів, від проблем сталого розвитку до зміни споживчих уподобань, Камю, здається, готовий відповісти на них з перевіреною часом мудрістю та далекоглядними стратегіями.

Очевидно, що для родини Камю коньяк – не просто продукт, а спосіб життя – спадщина, що передається з покоління в покоління, кожне з яких додає власну главу до історії.

В епоху швидких змін і корпоративної консолідації є щось глибоко обнадійливе в усвідомленні того, що деякі речі, такі як пристрасть і майстерність, що стоять за вишуканим коньяком, залишаються незмінними, переходячи з покоління в покоління.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Спадщина в кожній краплі: глибока розмова з Сирілом Камю. Одного яскравого ранку в самому серці регіону Коньяк я йду через залиті сонцем виноградники до величного замку. Це Дім Камю, один з найпрестижніших коньячних домів у світі. І я тут, щоб зустрітися з Сирілом Камю (Cyril Camus), власником у п’ятому поколінні, представником одного з «великої п’ятірки» виробників […]

Грузинський конкурс Imeretian Wine Challenge 2024 анонсує черговий реліз – він другий рік поспіль проходитиме в Імеретії, Кутаїсі, з 4 по 6 жовтня 2024 року.

Цього року змагання, організоване DMO Imereti та Imeretian Wine Association, має на меті продемонструвати найкращі вина регіону з органолептичною оцінкою, щоб виявити найвидатніші з них, виготовлені з імеретинських сортів винограду.

Імеретія, відомий виноробний регіон Грузії, що славиться своїми розкішними виноградниками, інноваційними та старовинними технологіями виноробства та неймовірно численною ампелографічною збіркою – наявністю сотень автохтонних  сортів винограду.

Метою цього конкурсу є розвиток винного туризму в Грузії, підвищення обізнаності про сорти імеретинського винограду та про вина регіону, а також відзначення відмінних рис місцевого виноградарства та виноробства.

Оцінювати зразки в цьому році буде поважне журі, що складається з авторитетних грузинських та міжнародних експертів.

До складу журі 2024 року входять:

Роберт Джозеф (Велика Британія) – всесвітньо відомий автор і винний критик, засновник численних конкурсів і шанований член журі престижних подій, таких як London Wine Challenge і Decanter, а також видатний член журі WTA з моменту її першого видання.

Томас Брандль (Німеччина) –  знаний винний експерт, популяризатор вин Південно-Східної Європи та Кавказу, а також амбасадор Concours Mondial de Bruxelles.

Давиде Бортоне (Італія) – провідний винний журналіст, головний редактор winemag.it, член журі міжнародних винних конкурсів.

Метью Хоркі (США) – впливовий винний журналіст, письменник і суддя міжнародних конкурсів.

Ірина Д’яченкова (Україна) – співзасновник Wine Travel Awards, журналу Drinks+, член журі міжнародних винних конкурсів.

Владимер Кублашвілі (Грузія) – міжнародний винний суддя та генеральний директор винзаводу Khareba.

Тамар Імедадзе (Грузія) – заступник голови грузинської дегустаційної комісії та член журі міжнародного конкурсу.

Саба Кітіашвілі (Грузія) – майстер-винороб, міжнародний сертифікат ASI Sommelier Level 1.

Тінатін Джаянідзе (Грузія) – директор ТОВ «Лабораторія вина Ірма Чантурія», дегустатор міжнародного конкурсу.

Георгій Саманішвілі (Грузія) – енолог, що спеціалізується на виноробстві, економіці та праві.

Кетеван Джурхадзе (Грузія) – директор Імеретинської винної асоціації, голова конкурсу та засновник винної школи Kabistoni та Kabis Toni Winery (обидві з них перемогли у голосуванні WTA цього року, а школа отримала нагороду «Вибір журі»).

Зазначимо, що DMO Imereti, організатор конкурсу, зробив значний крок в просуванні Імеретії в світовій спільноті, спонсоруючи номінантів і сам конкурс на Wine Travel Awards Third Edition (2023-2024). Грузинські учасники премії просували Імеретію як регіон в категорії «Регіон року», Асоціацію імеретинського вина як Амбасадора в категорії «Креативна стратегія», де об’єднання здобуло фінальну перемогу, а сам конкурс як подію в категорії «Подія року». Кубки та дипломи переможцям вручив Роберт Джозеф на церемонії нагородження, що проходила в Лондоні.

Грузинський конкурс Imeretian Wine Challenge 2024 анонсує черговий реліз – він другий рік поспіль проходитиме в Імеретії, Кутаїсі, з 4 по 6 жовтня 2024 року. Цього року змагання, організоване DMO Imereti та Imeretian Wine Association, має на меті продемонструвати найкращі вина регіону з органолептичною оцінкою, щоб виявити найвидатніші з них, виготовлені з імеретинських сортів винограду. […]

На кшталт Гамлета, який задавався питанням «бути чи не бути», Пер Карлссон (Per Karlsson), суддя WTA, співзасновник BKWine Magazine та BKWine Tours, а також співавтор дванадцяти книг про вино, у своїй новій публікації перейнявся простим, на перший погляд, запитанням – чи варто подаватися виноробу на конкурс. Та, як нам бачиться, воно сьогодні не менш життєве, ніж гамлетівське. Адже винні конкурси в сучасному світовлаштуванні стали найдієвішим інструментом для просування виноробень. І від того, як відповісти на це запитання та який саме конкурс обрати, інколи залежить те саме «бути чи не бути». Ми з люб’язного дозволу автора  подаємо структуровані купюри з цієї статті – повністю матеріал читайте тут. 

Винні конкурси: що таке добре, а що таке погане

Чи є медалі винних конкурсів важливим індикатором для споживачів? А може винні конкурси є обманом, де виробники просто купують медалі, щоб їхні пляшки справляли більше враження? Ця стаття пояснює, що таке винні конкурси та як вони працюють. Я також поділюсь, чому вважаю, що винні конкурси є корисним індикатором якості для споживачів і чому ви, загалом, можете довіряти медалям як «позитивному сигналу». Заразом розповім про відмінності в організації конкурсів та цінності медалей. Все це ґрунтується на моєму досвіді суддівства та дегустатора винних конкурсів на чотирьох континентах протягом понад двадцяти років.

Винний конкурс – як це працює?

Винний конкурс – це, по суті, велика дегустація, на яку виробники вина подають свою продукцію. Вина дегустуються досвідченою дегустаційною панеллю (дегустатори, іноді їх називають суддями або журі) і отримують оцінки. Найкращі вина отримують медалі, в основному це золото-срібло-бронза, велике золото-золото-срібло або інша класифікація. Іноді є так звані «супер медалі»: best-in-show, best-of-category тощо. Все залежить від організаційних принципів конкурсу. За участь кожного виду вина платиться спеціальний внесок.

Медалі найчастіше наклеюють на пляшку і можуть бути використані виробниками, як маркетинговий інструмент. В деяких конкурсах, таких як Concours Mondial de Bruxelles (CMB), дегустатори, окрім числової оцінки, повинні дати короткий письмовий опис вин, який потім синтезується (за допомогою інструментів штучного інтелекту!) і надається виробнику.

Я брав участь у багатьох конкурсах в різних країнах. Найчастіше – у CMB. Він проводиться різними сесіями: червоне і біле, ігристе, вина совіньйон блан, рожеві вина, чилійські вина, солодкі та кріплені вина та інші. До речі, частина назви Bruxelles є історичною; сьогодні єдиний зв’язок з бельгійською столицею полягає в тому, що офіс команди знаходиться там, але конкурси проводяться в інших місцях.

Інші конкурси, де мені доводилося брати участь, такі: Grenaches du Monde, Concours Amphore (органічні вина), Apulia Best Wine, Rendez-vous du Chenin, The Silk Road Wine Competition (Китай), Michelangelo International Wine & Spirits Awards (MIWA, Південна Африка), VinCE (Угорщина), Challenge Entre-deux-Mers, Citadelles du Vin та багато інших. (Більше про участь у конкурсах тут).

Однак, у світі існує ще багато інших винних конкурсів. Ось перелік деяких досить відомих, в яких я ще не мав можливості взяти участь:

• International Wine Challenge (IWC), Велика Британія
• Mundus Vini, Німеччина
• Decanter World Wine Awards (DWWA), Велика Британія
• Balkans International Wine Competition
• Vinalies, Франція (для енологів)
• Vinordic Wine Challenge, Швеція

Деякі винні конкурси зосереджені саме на певному сорті винограду. Власне, BKWine також колись організовував винний конкурс The Scandinavian Wine Fair Competition у Парижі на початку 2000-х.

Яка мета у таких конкурсів?

Основна мета винного конкурсу – вибрати та відзначити особливі вина. З точки зору виноробів, мета, звичайно, полягає в тому, щоб слугувати маркетинговим інструментом – вино з медаллю може продаватися краще. Перевага для споживача полягає в тому, що медалі можуть допомогти знайти досить хороші високоякісні вина чи виноробні регіони, про які ви могли раніше не знати. Оцінки вин або нотатки до дегустації допомагають людям знайти продукцію кращої якості. Але є нюанс.

Враховуючи, що винні конкурси зазвичай є більшою чи меншою мірою сліпими дегустаціями, їх можна вважати більш надійними посібниками для покупця, ніж коментарі винних критиків, які дегустували вина не наосліп. Якщо ви знаходитесь у Chateau Thisorthat або Domaine Grandvin і дегустуєте їхні вина, ви неминуче підпадаєте під вплив навколишнього середовища та людей, що вас оточують. Якщо ви дегустуєте вино в елегантних позолочених салонах замку Бордо, розкішна обстановка та атмосфера вплинуть на ваші оцінки вин. Ніхто, незалежно від досвіду, не уникне цього впливу. Навіть якщо ви дегустуєте вина наосліп в такому контексті, ви упереджені. Якщо ви знаєте, який вид або категорію вина ви дегустуєте, ви упереджені тим чи іншим чином. Більшість винних конкурсів не піддаються такому упередженню, принаймні ті, які повністю проводяться наосліп.

Ще одна різниця між конкурсами та індивідуальними оцінками винних критиків полягає в тому, що на винному конкурсі вино дегустували та оцінили кілька незалежних професіоналів з визнаною компетентністю, а не лише одна особа (іноді з непевною компетентністю). Насправді, якщо дивитися з цієї точки зору, висока оцінка від винного конкурсу є більш надійною та достовірною, ніж коментар до дегустації або оцінка від індивідуального винного критика чи винного журналіста.

Винні конкурси також надають можливість менш відомим виноробним регіонам (а також виробникам) проявити себе та бути об’єктивно оціненими. Одного разу я дегустував серію дуже вражаючих вин у стилі бордо. Панель, в якій я був, поставила винам високі оцінки. Якби ми знали, що це насправді пул китайських вин, я припускаю, ми не так завзято хлопали б в долоні. Як я вже казав, ніхто не вільний від упередженості чи забобонів, незалежно від досвіду чи професіоналізму. Але знову ж таки, це працює лише тоді, коли ви дегустуєте всліпу, не знаючи, яку категорію вин ви тестуєте. Але не всі конкурси працюють саме так.

З точки зору організатора, конкурс – це бізнес. CMB бере до €185 за зразок. Decanter World Wine Awards стягує до £170 + ПДВ. International Wine Challenge – до £153 + ПДВ (2024). Grenaches du Monde –  €120 + ПДВ тощо. Деякі з цих конкурсів мають тисячі учасників, CMB Red & White – близько 10,000; Decanter DWWA –  18,000. Отже, конкурс – це серйозна організація зі складною логістикою для їх проведення.

Чи можна довіряти винним конкурсам? Чим допомагають вони споживачам?

Ми визначилися, що для винороба авторитетний конкурс – апріорі суцільне добро. Але раніше я був дуже скептично налаштований щодо винних конкурсів, сумніваючись, чи вони додають якусь цінність споживачам. Після участі в кількох з них, я змінив свою думку. Бо побачив, як це працює і скільки зусиль вкладають в оцінювання дегустатори. Сьогодні я вважаю, що здебільшого конкурси виконують свою функцію для споживачів і що медалям можна загалом довіряти.

Медалі винних конкурсів дуже схожі; вони є показником «якості» вина. Основна різниця полягає в тому, що на винному конкурсі вино дегустували кілька різних осіб, і вони всі більш-менш погодилися, що вино має певний рівень якості. Принаймні, це сигнал, що більше, ніж одна людина його полюбила)). Ще один нюанс полягає в тому, що оцінки вин створюють ілюзію точності; вино з 94 балами нібито краще за вино з 93 балами. Дегустація вина та якість вина ніколи не є такими точними. Можна стверджувати, що це більш реалістична оцінка вина з діапазонами оцінок, за які присуджується та чи інша медаль. Наприклад, «оцінка вище 92 — це Велике Золото». (Конкурси зазвичай не публікують/масово не оприлюднюють точні оцінки, лише медалі).

Зрозуміло, деякі люди віддають перевагу оцінкам певного авторитетного дегустатора: «Я знаю, що у мене такі ж уподобання, як у винного критика Джона Доу, тому я довіряю його оцінками». Але насправді дуже мало споживачів вина глибоко вникають в те, як і за якими системами різні дегустатори оцінюють зразки.

Тому для мене, озброєного інсайдерським досвідом, медаль (краще ще й серйозного репутаційного конкурсу) має вагу і є очевидним показником якості.

Марення чи міф: «Конкурси заробляють гроші, це несумлінно або корумповано»

Одним із закидів, який іноді використовується проти винних конкурсів, є те, що вони влаштовані комерційними підприємствами задля збагачення організаторів. «Вони приносять гроші». «Вони стягують плату з виробників, які надсилають свої вина!». Це мені видається хибною думкою дилетантів. А чим ще мають бути винні конкурси? Заходами, організованими урядами чи благодійними організаціями?

Нічого поганого в тому, щоб мати мотив прибутку. Навпаки. Так само і журналісти пишуть про вино в надії (часто-густо марній) заробити гроші, виноробні виробляють вино, щоб заробити гроші, сомельє подають вино в ресторанах, щоб заробити гроші. Поки конкурс добре організований і професійно проводиться, критикувати його за наявність мотиву прибутку не має сенсу. Інше питання – на що, крім заслуженої оплати за докладені організаційні зусилля, ідуть ці гроші. Адже більшість авторитетних міжнародних конкурсів включають в пакет учасників, крім оцінювання, маркетингові пропозиції для переможців.

Ще одна примара: «Найкращі вина не беруть участь у конкурсах»

Ще один хибний аргумент проти конкурсів – «найкращі вина не беруть участі в змаганнях». Згоден, в основному так і є. Але в цьому немає нічого дивного. Нічого, що зменшує цінність конкурсу. Винні конкурси в основному  – маркетинговий інструмент, щоб допомогти вивести в світ менш відомі вина. І щоб надати сигнал для споживачів. Винні знаменитості (та їхні славетні вина) можуть вважати, що їм це не потрібно. З цією тезою можна сперечатися. І маю для того аргументи. Але мені дещо спадає на думку з цього приводу: для відомих найменувань участь у змаганнях несе певний ризик не отримати медаль або одержати «низьке» срібло, а не Велике Золото. Звичайно, то може стати аперкотом для славетного бренду.

Чи «працюють» медалі? Чи продаються краще вина, прикрашені медалями? Чи це хороший маркетинговий інструмент?

Загалом, дослідження вказують на те, що так, медалі є дієвим сигналом для споживачів. Дивіться, наприклад, «The Causal Impact Of Medals On Wine Producers’ Prices And The Gains From Participating In Contests», де згадується вплив на ціну в 13%. Але є нюанс: деякі ринки менш зацікавлені в медалях.

Другий момент. Хочеться сподіватися, що споживачі зможуть відрізнити медалі різних конкурсів. Наприклад, яка цінність медалі (принаймні для споживача, який з кожним роком стає все більш досвідченим) від конкурсу, який нагороджує 80% поданих зразків? Втім, поки що більшість споживачів не мають уявлення ні про репутацію конкурсів, ні про їхні засади. Ймовірно, сьогодні для продажів важливіше, якої національності медаль. Французькі медалі краще працюють у Франції, як наприклад, конкурс Salon de l’Agriculture. Британські медалі працюють у Великій Британії, але менше у Франції. Австралія, країна, яка також зацікавлена у винних конкурсах, віддає перевагу австралійським медалям. Якщо, звичайно, брати за аксіому, що люди взагалі звертають увагу на те, що написано на медалі…

Також зауважу: не думаю, що колір медалі має велике значення для споживача. Медаль будь-якого кольору – це добрий знак))). Ймовірно, рівень та відповідний колір важливіші для виробника (або байєра, дистриб’ютора). Велике Золото  –  більш привабливе, ніж Срібло.

Європа, так. А що ж США, Австралія…?

Ця дискусія, звісно, дуже євроцентрична. Конкурси, які я добре знаю, в основному європейські або організовані в європейському стилі.

Я розумію, що австралійські винні змагання можуть бути дуже різними. Наприклад, з довгими рядами на 20-30 вин, які ви можете дегустувати туди-сюди, як вам заманеться, і змінювати свою думку протягом дегустації, а також обговорювати враження з іншими дегустаторами. Принаймні деякі з них. Подеколи, уявіть, для тейстингу окремих вин вам потрібно буде пройти передконкурсне навчання (за яке, можливо, доведеться заплатити).

І так, – я мало знаю про американські конкурси і ніколи не брав в них участі, хоча і відвідав кілька в Південній Америці. У той день, коли мене запросять взяти участь у конкурсі в США, Австралії, Новій Зеландії або будь-якій іншій неєвропейській країні, я зможу сказати про них більше. Отже, запрошення вітаються!

Більше про суддівські панелі, самих суддів, нагородження та маркетинг – в другій частині статті, яка буде опублікована згодом.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Фото: Per Karlsson (https://www.bkwine.com), Drinks+

На кшталт Гамлета, який задавався питанням «бути чи не бути», Пер Карлссон (Per Karlsson), суддя WTA, співзасновник BKWine Magazine та BKWine Tours, а також співавтор дванадцяти книг про вино, у своїй новій публікації перейнявся простим, на перший погляд, запитанням – чи варто подаватися виноробу на конкурс. Та, як нам бачиться, воно сьогодні не менш життєве, […]

 Не варто приховувати – оглядачів Drinks+ захоплює історія виноробів Північної Європи. Тож наразі пропонуємо ще одну бесіду з дуже цікавою людиною – Данилом Костаманья, засновником виноробні Norsk Vin, італійцем з П’ємонту, який став виноробом в Норвегії. Звучить, погодьтеся, інтригуюче. Саме тому ми й вирішили з’ясувати, як хлопець з півдня опинився на півночі і чому вирішив зайнятися саме виноробною справою? А ще про перспективи норвезького винного експорту, який, звичайно, ще на початковій стадії, але, як то кажуть – хто не ризикує, той не п’є… musserende vin.

Drinks+: Насамперед хочемо подякувати, що погодилися приділити нам час і відповісти на запитання. Drinks+ є найбільшим винним медіапроєктом у Східній Європі. І, звичайно, для нас цінно відкривати нові імена, інформувати про нові винні маршрути. Отже, дозвольте почати з П’ємонту. Не можу не спитати: як хлопець з італійського регіону – лідера італійського виноробства (хіба що з ним можуть змагатися Венето або Тоскана) вирішив зайнятися виноробством не в самій виноробній країні світу? Чому пішли на північ?

Данило Костаманья: Це довга історія… Але якщо коротко… Я приїхав до Норвегії, щоб вивчати в Тронхеймі ІТ-інженерію. Пізніше я відкрив тут для себе активне середовище виноградарів Норвегії і поринув у ці веселощі та безумство 🙂 Це сталося 9 років тому.

D+: Коли і за яких обставин було засновано Norsk Vin? Звідки така, як на мене, ризикована бізнес ідея?

Д.К.: На першому винному конкурсі, проведеному в Норвегії у 2017 році, моє вино отримало головну нагороду. Після чого з’явилося натхнення – виявляється, можна зробити щось насправді якісне! Саме тоді я й вирішив відкрити свій мікробізнес.

D+: Я прочитала, що ваша виноробня володіє виноградниками у кількох місцях країни. Де саме розташовані ваші виноградники? І як організовано процес виробництва?

Д.К.: Виноградники розташовані в окрузі Бускеруд, деякі вздовж Осло-фіорду, деякі далі від узбережжя – всередині країни. Зараз я працюю над більшим проєктом у Раннсфйорден, недалеко від Евнакера.

D+: Де вчилися виноробству? Чи є у вас винні гуру, на чий досвід і знання спираєтесь, хтось вас консультує?

Д.К.: Я навчався на сомельє у Норвегії  в «Академії напоїв», але не встиг закінчити навчання через численні проєкти. Пізніше отримав WSET® Level 3 Award in Wines. Вступив онлайн до European Wine Academy. Також брав участь у різних курсах та семінарах від винних експертів та виноробів, але в основному це самоосвіта.

D+: Які вина виготовляє ваша компанія? Скільки літрів на рік? Червоне Adagio від Norsk Vin отримало у 2018 році бронзову медаль на виставці норвезьких вин (Norsk Vinskue). Що це за вино, з якого сорту? У яких ще конкурсах/виставках брали участь?

Д.К.: Поки мій максимум 1000 пляшок (це загалом червоні та білі). Зараз мета цього більшого проєкту, про який я вже казав, полягає в тому, щоб отримати 6000-7000 пляшок з 2 га, а потім, якщо все буде гаразд, розширитися.

Головна ціль – виробляти здебільшого ігристе вино. Хоча також плануємо виготовляти біле, трохи orange та червоне вино, але останнє вже у рамках спеціального проєкту, оскільки отримати тут стиглий червоний сорт винограду не просто.

Я здобув золоту медаль за деякі зі своїх вин на міжнародному конкурсі PIWI Wine Award International, а також приємний статус «вино тижня» від Дженсіс Робінсон (Jancis Robinson) за моє біле Andante.

D+: Розкажіть про норвезькі ігристі вина. Як багато виноробів Норвегії їх виробляють? І чи мають вони свою особливу назву? Як то іспанська Cava, італійське Prosecco та ін. Я не про musserende vin 🙂 (норв. ігристе вино) а саме про якусь спеціальну назву.

Д.К.: Ні, сьогодні ще не існує спеціальної захищеної назви, як, наприклад, італійське Asti або Champagne. Але ми виробляємо біле ігристе вино, переважно традиційним методом, хоча є багато інших експериментів. На сьогоднішній день існує максимум 10 комерційних виробників ігристого, але поступово кількість їх зростає.

D+: Чи приймаєте ви туристів, які дегустації чи атракції пропонуєте? Бачите у цьому інтерес норвежців чи цим можуть зацікавитися лише зовнішні туристи?

Д.К.: У рамках найбільшого проєкту тепер наш самий великий виноградник приймає туристів в Thobjørnsrud Hotell (розташований за годину їзди від Осло – прим.ред.). Ми пропонуємо екскурсію виноградником, дегустацію вин, відвідування винного льоху та виробничого приміщення. До нас приїжджають різні туристи.

D+: Ви і досі є членом правління Norske Druedyrkere (Асоціації норвезьких виноградарів)? Розкажіть про цю організацію.

Д.К.: Насправді я більше не є членом правління Асоціації, але я був ним протягом багатьох років. Norske Druedyrkere розпочали свою діяльність наприкінці 90-х минулого століття як виробники-любителі, зараз нараховується понад 150 її членів. Основна мета – об’єднати під своїм дахом та навчати виноградарів у Норвегії за допомогою освітніх заходів, дегустації вин тощо.

D+: У 2017 році ви стали переможцем у номінаціях «Винороб року» та «Вино року»? Що це за премії? Як все відбувається, це міжнародні заходи чи локальні? Хто вирішує долю учасників?

Д.К.: Це був місцевий захід Асоціації виноградарів, у якому брали участь понад 40 вин. До складу журі входили професійні журналісти, дегустатори і виробники вина.

D+: Скільки в Норвегії виноробень, які виробляють вино з винограду? Скільки виробників фруктових вин? Чи помітна їхня конкуренція між собою? Оскільки спочатку все ж таки фруктове вино, а не виноградне, більш звичний норвезький продукт.

Д.К.: Не можу сказати точні цифри стосовно фруктових вин, кількість виробників зростає, особливо це стосується яблучного сидру. Можливо, такі дані може надати Hanen (норвезька торгівельна організація з сільського туризму, сільського господарства та прісноводного рибальства – прим.ред.). Найвідомішим продуктом для норвежців у всі часи були фруктові вина та яблучний сидр, їх виробляли місцеві фермери. Виноград – це екзотика, дивина.

D+: Норвезький клімат з тривалою зимою означає, що тут можна вирощувати лише спеціальні сорти винограду, адаптовані до холоду. Назвіть основні сорти, які вирощують винороби Норвегії? Які сорти вирощуєте безпосередньо ви? Чи укриваєте лози на зиму?

Д.К.: Основним сортом для білого вина є Solaris, для червоного – Rondo, але також ми вирощуємо Pinot Noir Precoce, Marquette, Regent та багато інших сортів PIWI (абревіатура німецькою PIWI розшифровується, як лози, стійкі до грибків – прим.ред.). Зазвичай, нам не потрібно вкривати рослини, але минулої зими подекуди було -26 ℃ і ми отримали пошкодження лози.

D+: Тема зміни клімату останнім часом все гостріша. У зв’язку з цим винороби в різних куточках планети експериментують з сортами винограду (стійкішими до перепадів температури та різних хвороб). Чи можемо ми говорити, що зміна клімату веде до того, що Норвегія має хороші можливості стати у майбутньому виноробною країною і все це може бути ближче, ніж здається? Чи навпаки – зміна клімату несе лозі хвороби та інші проблеми? Якщо так, то наведіть статистику, скільки разів на рік і чим обробляєте виноградник, як захищаєтесь від шкідників, скільки цукру в середньому набирає виноград перед збором, яка середня врожайність на гектар?

Д.К.: Зазвичай ми не обприскуємо лози, тому що вирощуємо сорти, стійки до борошнистої роси, але останнім часом клімат став теплішим і вологішим, тому нам доводиться бути обережнішими. Кліматичні зміни, безумовно, вплинули на продовження вегетаційного періоду, тому нам і потрібні сорти PIWI, здатні протистояти холодній зимі та адаптуватися до короткого вегетаційного періоду. Рівень цукру може змінюватись від 75° Oe до 90° Oe  для білого вина, залежно від розташування лоз та системи вирощування, яка застосовується.

D+: Які вина п’ють норвежці? Як ставляться до вин свого королівства?

Д.К.: Норвежці починають любити англійське вино, а також відкривають для себе скандинавські вина, тож, за цим майбутнє. Спостерігається здебільшого споживання недорогого вина, хоча також існує велика кількість колекціонерів премільних вин, все це купується через Vinmonopolet.

D+: Розкажіть, яка ситуація з експортом? До яких країн Норвегія відправляє своє вино? Взагалі, як відбувається реалізація в умовах державної монополії? Наскільки все жорстко і регламентовано? Принаймні, порівняно з іншими країнами ЄС (в деяких з яких вино прирівняно не до алкоголю, а є продуктом харчування). Адже, приміром, в Україні я не зустрічала норвезьких вин. Бачила аквавіт, джин, саке, пиво, у тому числі безалкогольне, але не вино. Скажу відверто, особисто мені цікава Норвегія, тож я купляла би норвезькі вина. Які у вас плани на майбутнє, чи плануєте розширювати експорт?

Д.К.: Експорт, безумовно, можливий, але перш за все завдання полягатиме у виробництві вина гарної якості за справедливою ціною. Вартість життя та оплата праці в Норвегії досить високі. А винна монополія поки що не дозволяє нам продавати вино безпосередньо приватному споживачеві. Втім, це стосується не тільки Норвегії. У Швеції, де діє Systembolaget (державна мережа магазинів з монополією в Швеції на продаж алкогольних напоїв з вмістом алкоголю вище 3,5% – прим.ред.), також обговорюють, як добитися зміни правил. Отже, поки працюємо над якістю та стилем.

⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook: https://www.facebook.com/uadrinks
• Instagram: https://www.instagram.com/drinks.ua/ 
• LinkedIn: https://www.linkedin.com/company/drinks-media-group

Фото: norskvin.com, facebook.com/NorskVin/photos, vinhona.com

 Не варто приховувати – оглядачів Drinks+ захоплює історія виноробів Північної Європи. Тож наразі пропонуємо ще одну бесіду з дуже цікавою людиною – Данилом Костаманья, засновником виноробні Norsk Vin, італійцем з П’ємонту, який став виноробом в Норвегії. Звучить, погодьтеся, інтригуюче. Саме тому ми й вирішили з’ясувати, як хлопець з півдня опинився на півночі і чому вирішив […]