Відомо, що срібло – так само, як і золото – не має власного магнітного моменту. Але не так давно група вчених зробили відкриття – і хімічним шляхом додали атомам коштовних металів магнітні властивості. Це був історичний момент у вивченні магнетизму.
Не менш вагомий переворот світосприйняття стався днями в регіоні, який історично носить назву Срібна Земля. Це ім’я насправді не має жодного відношення до покладів срібла. Але нещодавно Срібна Земля продемонструвала яскраві магнетичні властивості. І теж, як в історії із сріблом, – завдяки втручанню людської волі та мети – попри усі закони природи чи соціуму. В даному разі – попри військові дії на наших територіях, що відлякують більшість розсудливих європейців від подорожей в наші краї. Попри те, що цей виноробний регіон лише оговтується і робить перші кроки відновлення колишньої слави. Всупереч бізнес логіці, за якою могли б ставати центром притяжіння більш заможні осередки розвинутих виноробних країн Центральної Європи.
І все ж, 14 листопада цього року організатори Всеукраїнського форуму «Інтеграційні процеси в галузі виноробства: сучасні інструменти» (All-Ukrainian Forum “Integration Processes in the Winemaking Industry: Modern Tools”) зібрали у Мукачеві понад 150 учасників, значна частина з яких – зарубіжні гості з таких країн, як Австрія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Польща, Іспанія тощо.
Що ж надало Срібній Землі сакраментального магнетизму?
Портрет на тлі природних див
Мабуть, перш за все, – магнітом прислужилося неймовірне місце. І його genius loci – про що трошки далі.
З математичної точки зору, Закарпаття – географічний центр Європи, хоча за розміром є одним із найменших регіонів України. Втім, цей край – оаза туристичних принад, визначних пам’яток та природних див: озеро Синевир («Морське око Карпат»), захоплюючий каскадний водоспад Шипіт (одне із семи природних див країни), Долина Нарцисів, термальні джерела, приголомшливі замки та унікальні архітектурні твори. І, звичайно, принада краю – закарпатське вино, що глибоко вкорінене в місцевих традиціях. Тут говорять: «Виноград – частина нашої душі». Протягом багатьох століть шляхетні родини – від господарів і купців до юристів та лікарів – традиційно володіли виноградниками, що вважалися символом достатку й честі. І ніщо так не піднімало статус господаря – яким би фахом той не володів, – як вміння майстерно виготовляти якісне вино.
Сьогодні місцеві винороби та виноградарі об’єднані в асоціації, одна з яких носить романтичну назву «Вина Срібної Землі» та цілком приземлено та реалістично працює над реєстрацією відповідного географічного об’єднання. Саме Wines of the Silver Land стали номінантом міжнародної премії Wine Travel Awards (WTA) 2024–2025 та вибороли серед провідних регіонів світу почесний статус Drinks+ Editor’s Choice в номінації Region of the Year.
Цей унікальний терруар здатен похвалитися дуже давньою історією, але сьогодні він формує абсолютно нову ідентичність. Головною метою цієї нової організації є створення портрета виноробного регіону – визначення стилів вина, описів і, зрештою, іміджу території. Олександр Гарновдій, голова «Асоціації виноградарів, виноробів та дистиляторів Закарпаття», який опікується цими процесами, став рушійною силою форуму в Мукачеві. Співорганізаторами виступали науковці Одеського національного технологічного університету (ОНТУ) за підтримки експертів ФАО, які представили результати проєкту зі створення ланцюжків доданої вартості у виноградарстві та виноробстві.
Зрозуміло, тематика винного форуму прислужилася другою складовою сили магнетизму Срібної Землі.
Центробіжні сили і розбіжності реалій
У Мукачеве з’їхалися представники виноробних організацій Центральної Європи, адже імідж, або портрет цієї території має багато спільних рис з багатьма сусідніми країнами. Винороби Закарпаття та усього ближнього та й не надто ближнього закордоння мають схожу історію, технології, спільну сортову базу. Це не дивно, адже тут пролягала колись єдина римська провінція Паннонія, що охоплювала землі сучасної Західної України, Угорщини, Східної Австрії, частини Хорватії, Сербії, Словенії, Словаччини, частину Боснії і Герцеговини. Протягом двох тисяч років, як би не мінялися назви держав та устрої, тут складалася спільнота із близькими традиціями, святами, ритуалами, виноробними процесами, сортами винограду, схожими за смаками та ароматами винами тощо.
Приміром, відомий виноробний Середняньский регіон, що простягнувся від Бобовища до Собранців, включає господарства угорців, словаків, українців, що робили вино ще 500 років тому, живучи буквально в 2 км одне від одного.
Тож ідея зустрітися в Мукачеві як на майданчику для спілкування на спільні теми, зацікавила усіх. А задля інтеграційних процесів з сусідніми виноробними країнами «Вина Срібної Землі» розробили низку спільних проєктів з розбудови та просування Середнянсько-Собранського винного регіону, частиною якого колись була і Україна, і Чехія, і Словаччина. Зокрема, пропонується співпраця між виноробами населених пунктів Середнє (Україна) – Собранці (Словаччина), із залученням партнерів з Угорщини, для відновлення старовинних сортів винограду та традиційних технологій виробництва вина, що є важливою частиною культурної спадщини Карпат і всієї Європи.
Демографічна статистика теж голосує за інтеграцію: приміром, 30% виноробів Срібної Землі – це етнічні угорці, з якими пов’язана поява багатьох сортів винограда в Закарпатті, серед них і Кекфранкош (Блауфранкіш) – живий символ закарпатського виноробства, і Чорна Ворона (Csoka Szollo) – втрачений сорт, який залишився у пам’яті як частина винної спадщини краю і який можна було б спільними зусиллями відновити. Саме такі локальні, але стабільні проєкти здатні сприяти більш глобальній інтеграції.
Вони, ці невеличкі спільні проєкти, – як нитки для прив’язки одних виноробних спільнот до інших, об’єднання терруарів, а зрештою, – і країн, з якими нам поруч жити.
Закарпаття завжди було «винним мостом» між Центральною та Східною Європою. І, як показав форум в Мукачеві, цей регіон готовий і надалі послужитися такій актуальній меті, як об’єднання інтересів виноробів і виноградарів України та сусідніх держав.
Втім, щоб цей рух мав динаміку, на часі й самій Україні запустити центробіжні процеси. Drinks+ давно пропагує цю ідею, тож нам було особливо приємно побачити однодумців серед очільників «Вин Срібної Землі». Олександр Гарновдій в коментарі нашому оглядачу висловлює спільну думку своєї громади: «Україна наразі потребує об’єднання не для формалізації, а для спільного бачення розвитку, де панують такі важелі, як: професіоналізм, наукова база у роботі, преференція історичного бачення і національної ідентифікації. Це дало б можливість єдиною силою працювати над законопроєктами, формуванням і корегуванням правової бази, конкурувати з великими виробниками, що лобіюють інтереси великого винного бізнесу в робочих групах в профільному міністерстві, разом формувати наукову базу. Зрештою, це дало би змогу українським малим виноробам єдиним організмом рухатися у векторі розвитку Центральної Європи. На жаль, здатність об’єднати малих виноробів країни під загальним зонтиком сьогодні не демонструє жодне з існуючих об’єднань. Головам цих спілок необхідно перерости власні амбіції, щоб мислити масштабніше, але з позицій національних інтересів».
Заради справедливості скажемо, що сьогодні значна частина існуючих в країні професіональних об’єднань докладає вагомих зусиль для розвитку галузі та просування на ринках – як внутрішньому України, так і міжнародному. Саме про досягнення останніх років у колаборації з ГС «Укрсадвинпром» йшлося у виступі на форумі пана Рікардо Ф.Нуньєса, інвестора і власника групи компаній Vinos de La Luz. Завдяки спільній роботі цих авторитетних операторів українського ринку вдалося провести цілу низку важливих акцій з просування у світі українського вина в цілому, і флагманського сорту Одеський Чорний зокрема та заради повернення України в лави OIV.
Спробою вивести на ринок сучасне альтернативне об’єднання стала презентація під час форуму в Мукачеві Наталією Бурлаченко, амбасадора Vinos de La Luz та заступниці з міжнародних питань голови ГС «Укрсадвинпром» нової асоціації під назвою UVWA (Ukrainian Vine and Wine Association). Також було підписано спільну заяву «Про консолідацію галузі та захист інтересів малих виробників» та угоду про наміри створити Всеукраїнську громадську спілку приватних виноградарів та виноробів України.
Тема євроінтеграції спрацювала відчутним магнітом форуму в Мукачеві – і лейтмотивом виступу пана Luis Amaya Ortiz, заступника голови офісу ФАО в Україні, який зазначив: “Запровадження виноградарського реєстру є однією з перших передумов приєднання України до ЄС, але не тільки – це є і одним з важелів саморегулювання галузі у відповідності до європейських вимог. Ми будемо мати честь передати наші здобутки щодо виноградарського реєстру уряду України – Міністерству економіки, довкілля та сільського господарства в 2026-27 роках, а також буде запроваджено виплатну агенцію. Це стане важливим інструментом для післявоєнного відновлення України”.
Говорячи про подію в Мукачеві, не можна оминути значний внесок науковців ОНТУ у розвиток виноробства цього краю та його адоптації до європейського ринку. Деякі аспекти докладно висвітлили доповіді Оксани Ткаченко, доктора технічних наук, професора, завідувачки кафедри технології вина та сенсорного аналізу «Сучасні напрями наукових досліджень у винному секторі та потенціал ОНТУ щодо інтеграції в світову наукову спільноту» та Ганни Саркісян, доктора економічних наук, професора кафедри технології вина та сенсорного аналізу кафедри туристичного бізнесу та рекреації «Вино як мова культури. Синергія науки, традицій і туризму: результати діяльності науковців ОНТУ у розвитку виноробства та еногастрономічного туризму України».
З метою систематизації знань, розвитку інновацій та збереження унікальної спадщини українських терруарів форум ініціював створення Науково-дослідного центру виноградарства та виноробства України на базі ОНТУ та Ужгородського національного університету – як спільного інституту, що поєднає науку, практику та виробництво.
WineLore. Для фахівців та вайнловерів
Ще однією привабливою для гостей темою форуму виявилася довгоочікувана і вже анансована на drinks.ua програмна розробка факультету інформаційних технологій Ужгородського університету під егідою професора Олександра Міца – вебплатформа для дегустаційних конкурсів WineLore. Це досить складна, але потенційна програма, яка на першому етапі має стати українським аналогом системи оцінки вин на кшталт Gustos.life (Молдова). І не лише. Надалі українська інноваційна платформа для винної індустрії матиме додаткові сервіси. Приміром, стане тестером для дегустаторів-стажерів. Або надаватиме інтерактивну мапу для енотуристів. Або підкаже користувачу базу специфічних даних, зокрема про нагороди тієї чи іншої виноробні. Вперше WineLore буде протестована під час конкурсу в рамках фестивалю «Червене вино». Чекаємо!
Меморандуми – мости єднання
14 листопада цього року в Мукачеві справді стало знаковим днем. І не лише через насиченість форуму подіями. А, перш за все, дякуючи результатам. І, мабуть, найголовнішим з них варто назвати підписання «Меморандуму про наміри щодо розвитку співпраці у сфері виноробства країн Центральної та Східної Європи».
Сторонами цього меморандуму є представники цих країн – асоціації виноградарів і виноробів, профільні інститути, навчальні заклади, а також органи державного управління у сфері аграрної політики, культури, туризму, економічного розвитку. А серед основних напрямків запланованих дій – такі важливі кроки, як:
- створення Карпатсько-Дунайської платформи виноробства;
- розробка «Маніфесту якості вина Центральної та Східної Європи», що міститиме принципи, стандарти, критерії оцінювання та географічні орієнтири;
- формування спільного бренду Wines of Central & Eastern Europe, із візуальною айдентикою, цифровими інструментами, сайтом та медіаплатформою;
- організація щорічного міжнародного форуму з виноробства, який проходитиме почергово у країнах-учасницях;
- розробка міжнародних освітніх і маркетингових програм – Wine Academy of CEE, Taste the Heritage, Vineyard Diplomacy;
- включення винних територій регіону до європейських маршрутів культурної спадщини (Cultural Routes of the Council of Europe).
По суті, під час форуму в Мукачеві відтворили свого роду джерело кисню для місцевої галузі: доопрацьований проєкт розвитку регіону на 10 років буде поданий на розгляд депутатів облради, на базі чого місцеві органи влади надалі прийматимуть рішення з підтримки виноробів краю.
Магія genius loci
Крім такого щільного ділового графіку, виноробний форум в Мукачеві мав програму, що давала відчути чи не найсуттєвіше – genius loci, дух місця. Ще за часів Паннонії «геніус лоці» вважався покровителем місця. Римляни вірили, що кожна місцина має власного «генія» – духа-охоронця. «Генієм», або патроном Мукачева ще з середньовіччя вважається Святий Мартин. Це пішло від чудового травневого дня 1376 р., коли грамотою королеви Ержебет, правительки Угорщини та Польщі, Мукачеве було визнано містом і його правителю надано гербову печатку із зображенням Святого Мартина – захисника нужденних, лицарського війська та виноробів. Відтоді у сучасному Мукачеві щороку 11 листопада офіційно святкується День Святого Мартина, під час якого дітлахи ліплять печиво у вигляді пташки, саму святкову страву – гуску шпигують ароматними прянощами та запікають дбайливі господарки, містом рушає урочиста хода з ліхтариками до ратуші, відбуваються реконструкції лицарських турнірів, святкові ярмарки. І, звичайно ж, – дегустації нового врожаю так званого «Мартинівського вина». До речі, цю схильність святого до вина шанують по всій Європі. Потомки римлянів, італійці досі зберігають прислів’я: «На Святого Мартина відкривай бочку і пробуй вино!». Хорвати просять: «Святий Мартин, продіряв діжечку!».
Але лише одному місту у світі дає свій захист Святий Мартін – місту Мукачеве. Тож і святкують тут цей день особливо. Один з найавторитетніших виноробів Срібної Землі – Іван Паук, голова «Спілки виноробів Мукачівського регіону» розповів про місцеві традиції: “Закарпаття, а зокрема Мукачеве і Мукачівщина, мають сталі культурні цінності, і традиція окропляти вином головну площу міста, яка сягає багатьох століть, – одна з них. Сьогодні ми відновлюємо наші традиції, а такий масштабний форум дає можливість рухатися спільно з європейськими колегами, вибудовувати нові правила, дієві закони, позбавлені радянської складової».
Тож ввечері, після напруженного ділового дня, відбувся дивовижний давній ритуал: біля кінної скульптури Святому Мартину, що пильно вдивляється у міську ратушу, наче слідкує за тим, як під тим дахом шанують виноробів, – виробники урочисто склали клятву та пригощали всіх вином з ємності, захованої в постаменті скульптури, – чудовим мерло від Івана Федоровича Паука. Спробувати лінійки вин – нового врожаю та більш витримані – гостям також вдалося і під час екскурсій на виноробні – родини Крицьких та Олександра Гарновдія. Ці затишні обійстя, заквітчані осінніми хризантемами, що уособлюють золоту осінь; багрянець виноградників, якими вкриті місцеві пагорби; запашні домашні страви, якими пригощали господарі – від голів сімей і до малечі, найменших членів родини; блискучі вина, створені за допомогою сучасних технологій – все це вражало найбільше. Це промовляло, що вино Срібної Землі – то більше, ніж продукт: це уособлення історії краю, втілення мрій цих людей.
І знаєте що? Хай не образиться Святий Мартин, але, як на мене, справжній тут genius loci – це люди. Винороби Срібної Землі. Носії культурного коду, який не вдалося знищити радянським чоботом. Історичної пам’яті, яку пронесли крізь сторіччя. Ці неймовірні люди з енциклопедичними знаннями, здатні годинами розповідати про принади свого краю, – істинний магніт цієї земля.
Вони були, вони є і будуть. В них – сила цієї землі. Її харизма. І той самий момент нездоланного магнетизму, який здатен перемогти будь-які сили.
Приєднуйтесь до наших соцмереж
⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!
Відомо, що срібло – так само, як і золото – не має власного магнітного моменту. Але не так давно група вчених зробили відкриття – і хімічним шляхом додали атомам коштовних металів магнітні властивості. Це був історичний момент у вивченні магнетизму. Не менш вагомий переворот світосприйняття стався днями в регіоні, який історично носить назву Срібна Земля. […]
