Gastronomy and Wine Portal

Шотландська мережа броварень BrewDog оголосила про запуск нового пива, 100% прибутку від продажу якого буде передано на гуманітарні цілі до України.

Новий продукт має назву «United For Ukraine» («Об’єднані заради України»), це індійський пейл-ель міцністю 5,2%. Виробник описує його смак як «поєднання м’якості з цитрусовими нотками та екзотичними тонами». Пиво випускається у пакунках по 12 бляшанок вартістю 16,95 фунтів стерлінгів.

Керівництво прокоментувало появу нового сорту в своєму портфелі таким чином: «Останнє, що ми можемо зробити – це сидіти, склавши руки, тому ми підтримали ініціативу 15 провідних благодійних організацій Великої Британії».

Крім того, компанія долучилась до санкцій проти країни-агресора: генеральний директор BrewDog Джеймс Уотт (James Watt) заявив у Twitter: «Ми разом з народом України. Ми призупинили поставки в Росію на невизначений термін».

BrewDog – багатонаціональна мережа пивоварень та пабів зі штаб-квартирою в Еллоне, Шотландія, яка була заснована в 2007 році Джеймсом Уоттом і Мартіном Діки, яким разом належить 46% акцій компанії. Компанія володіє більш ніж 100 барами по всьому світу.

Шотландська мережа броварень BrewDog оголосила про запуск нового пива, 100% прибутку від продажу якого буде передано на гуманітарні цілі до України. Новий продукт має назву «United For Ukraine» («Об’єднані заради України»), це індійський пейл-ель міцністю 5,2%. Виробник описує його смак як «поєднання м’якості з цитрусовими нотками та екзотичними тонами». Пиво випускається у пакунках по 12 […]

Незвичайне розташування, декор, меню, карта вин, дружелюбне обслуговування або зірки Michelin, що найбільше приваблює гостей ресторану? Хтось віддає перевагу чомусь одному, комусь важливо кілька перерахованих опцій, дехто відвідує певний заклад за звичкою. Проте, існують ресторани, у яких фантастично все. Не дарма їх називають luxurious, тобто – розкішний.

Ithaa Undersea Restaurant

Address: Conrad Rangali Island 20077, Maldives

У п’яти метрах нижче за рівень Індійського океану знаходиться перший у світі підводний ресторан, з захоплюючим видом на кораловий сад. Ithaa вміщує до 14 осіб і може бути зарезервований для приватних вечерь або особливих випадків, наприклад, весілля.

У меню поєднуються європейська та місцева кухні пропонуючи відвідувачам унікальні ф’южн страви: чорна тріска маринована в місо та трюфелях, хрумкі тортеліні з мальдівськими лобстерами та багато інших цікавих поєднань.

Restaurant Guy Savoy

Addresses: Monnaie de Paris, 11 Quai de Conti, 75006 Paris, France; Caesars Palace, 3570 S Las Vegas Blvd, Las Vegas, NV 89109, United States

Відомий французький шеф-кухар Гі Савой (Guy Savoy) володіє декількома ресторанами в Парижі: Atelier Maître Albert, Le Chiberta, Guy Savoy, останній відзначений трьома зірками Michelin.

Ресторан Guy Savoy у Лас-Вегасі називають «сестринським» паризькому закладу. І нотки Франції тут присутні не тільки в меню – з ресторану відкривається чудовий вид на копію Ейфелевої вежі. Ресторан відзначений двома зірками Michelin.

Одна з найулюбленіших відвідувачами страв – суп із артишоків з чорними трюфелями та сиром пармезан. У ресторані Лас-Вегаса є варіант меню Krug Chef’s Table з десяти страв у поєднанні з келихом Champagne Krug.

Jules Verne

Address: Avenue Gustave Eiffel, 75007 Paris, France

Не на копії, а на другому поверсі справжньої Ейфелевої вежі, на висоті 125 метрів над землею, розташувалися три обідні зали цього ресторану, звідки відкривається панорамний вид на набережну Quai Branly, Trocadero та Champ-de-Mars.

Шеф-кухар закладу Фредерік Антон (Frédéric Anton) був нагороджений премією Meilleur Ouvrier de France. Для Jules Verne Фредерік розробив меню a la carte, яке можна замовити з понеділка по п’ятницю. На вибір є один з трьох дегустаційних сетів: з трьох, з п’яти або з семи страв.

«Тут у прямому та переносному сенсі слова «все на висоті», – коментують відвідувачі Jules Verne.

Ресторан має свій окремий ліфт та власний вихід на вежу.

Bob Bob Ricard

Address: 1 Upper James St, London W1F 9DF, United Kingdom

Автор знаменитої кнопки «Press for Champagne», гламурний ресторан Bob Bob Ricard, розташований в одному з найжвавіших районів Лондона – Сохо. Інтер’єр закладу в стилі ар-деко був оформлений David Collins Studio – всесвітньо відомим брендом та експертом у галузі сучасної розкоші та дизайну. Свою назву ресторан отримав від власника Леоніда Шутова на прізвисько Боб.

Bob Bob Ricard – єдиний ресторан, який отримав схвалення Château d’Yquem подавати їх вина на розлив.

Щороку заклад продає 25000 пляшок шампанського. Тут подають вісім різних сортів шампанського, які можна замовляти келихами.

У Bob Bob Ricard подають більше осетрової ікри, ніж у будь-якому іншому британському ресторані. Його російсько-британське меню, під керівництвом шеф-кухаря Тома Пітерса (Tom Peters), включає такі страви, як кулеб’яка з палтусом і Beef Wellington.

Masa

Address: 10 Columbus Circle, New York, NY 10019, United States

Свою назву ресторан отримав також від імені власника – шеф-кухаря Масаєсі Такаяма (Masayoshi Takayama), на прізвисько Маса. Ресторан у Нью-Йорку удостоєний трьох зірок Michelin. Спеціалізується заклад на суші, яловичині вагю та інших японських стравах. Розрахований на 26 місць. Столик необхідно забронювати заздалегідь.

Ресторан відомий своїм унікальним omakase меню, для якого страви, що подаються гостю, вибирає сам шеф-кухар. Масаєсі Такаяма готовий вислухати та записати смакові уподобання гостей, щоб наступного разу здивувати відвідувачів ще більше.

The French Laundry

Address: 6640 Washington St, Yountville, CA 94599, United States

Address: 4th Floor Time Warner Center, 10 Columbus Circle, New York, 10019, United States

Ресторан розташований у самому серці долини Напа, у кам’яному будинку колишньої пральні, яке було модернізовано. Він створений Томасом Келлером (Thomas Keller) – єдиним шеф-кухарем американського походження, який володіє двома ресторанами, відзначеними трьома зірками Michelin: The French Laundry та Per Se.

Вечеря тут – це особливий кулінарний досвід із дегустаційним меню, яке змінюється щодня залежно від пори року. Устриці, осетрова ікра та яловичина в The French Laundry завжди відмінної якості.

Що до закладу Per Se – у ньому пропонують два дегустаційні меню: меню з дев’яти страв від шеф-кухаря та меню з дев’яти страв з овочів. Жоден з інгредієнтів не повторюється протягом усієї трапези. Завдяки своєму розташуванню в центрі Нью-Йорка, Per Se є популярним для проведення ділових заходів.

Le Louis XV-Alain Ducasse à l’Hôtel de Paris

Address: Place du Casino, 98000 Monaco

Відомий своєю сучасною французькою кухнею, Ален Дюкасс (Alain Ducasse) був першим шеф-кухарем, що володів трьома ресторанами, відміченими зірками Мішлен, у трьох різних містах: Alain Ducasse au Plaza Athénée у Парижі, Alain Ducasse at The Dorchester у Лондоні, Le – Alain Ducasse à l’Hôtel de Paris у Монако.

Le Louis XV – один з найексклюзивніших ресторанів у світі з розкішною залою, що прикрашена міфологічними фресками. Однією з найпопулярніших страв монакського ресторану вишуканої кухні є фірмовий десерт – ромова баба, що подається під срібною cloche.

Maison Pic

Address: 285 Avenue Victor Hugo, 26000 Valence, France

Це не лише ресторан, а й п’ятизірковий готель. Maison Pic був заснований в 1889 Юджином і Софі Пік (Eugene/Sophie Pic). Їхній нащадок, шеф-кухар Анн-Софі Пік (Anne-Sophie Pic), стала першою жінкою французьким шеф-кухарем, що отримала три зірки Michelin.

Крім ресторану у Валансі, Анн-Софі Пік володіє ще кількома: La Dame de Pic у готелі Raffles у Сінгапурі, Anne-Sophie Pic у Beau-Rivage Palace у Лозанні та La Dame de Pic у Лондоні – останні два відзначені двома зірками.

У 2011 році Анн-Софі Пік була названа найкращою жінкою-шефом за версією The World’s 50 Best Restaurants.

Анн-Софі Пік любить експерементувати зі смаками, кожна страва у її закладі – це завжди щось непередбачуване та завжди шедевр.

Restaurant de l’Hôtel de Ville de Crissier

Address: Rue d’Yverdon 1, 1023 Crissier, Switzerland

Швейцарський ресторан, розташований у колишній ратуші, відомий своєю елегантною сезонною кухнею. Шеф-кухар Франк Джованні (Franck Giovannini) отримав три зірки Michelin за приготування страв зі свіжих локальних продуктів.

Окунь з озера Леман з хрумким фенхелем, фірмові соуси, «заморожений дует» – цукати з полуниці та вербени та завжди вдало підібрані вина – приваблюють гурманів та любителів розкішних краєвидів.

Eleven Madison Park

Address: 11 Madison Avenue, New York, NY 10010

За версією британського видання «Restaurant» у 2017 році заклад було визнано найкращим рестораном в світі. Eleven Madison Park відзначений трьома зірками Michelin.

Заклад був відкритий 1998 року відомим американським ресторатором Денні Мейєром. З 2006 року в ресторані почали працювати шеф-кухар Данієль Гум (Daniel Humm) і Вілл Гуїдара (Will Guidara). В 2011 року вони викупили ресторан у Мейєра. Зал у стилі ар-деко відкриває вид на один із найкрасивіших парків Нью-Йорка.

Ресторан відомий своїми розкішними обідами, після пандемії Деніел Хамм вирішив перейти на рослинне меню без продуктів тваринного походження, але воно не стало менш вишуканим, ніж колишнє. А ще шеф та його команда переглянули своє ставлення до розкішних обідів, «вони мають служити високій меті». З кожним купленим обідом ресторан подає п’ять обідів нужденним жителям Нью-Йорка.

Atelier Crenn

Address: 3127 Fillmore St, San Francisco, CA 94123, United States

З 2011 року шеф-кухар Домінік Кренн (Dominique Crenn) створює найсмачніші страви французької кухні у власному закладі. Домінік стала першою жінкою-кухарем у США, яка отримала три зірки Michelin.

Ресторан розташований у Cow Hollow, оформлений у стилі мінімалізму, стіни прикрашені картинами батька-художника Домінік.

Основна частина продуктів надходить до ресторану з ферми Кренн – Bleu Belle. Пескетаріанське меню з 14 страв надзвичайно популярне у закладі, його замовляють за кілька місяців уперед. Після обіду можна перейти в Bar Crenn, щоб поласувати десертом.

Підготувала О.Бантишева за матеріалами luxurycolumnist.com

Фото: conradmaldives.com, facebook.com, bobbobricard.com, masanyc.com, restaurantcrissier.com, elevenmadisonpark.com

Незвичайне розташування, декор, меню, карта вин, дружелюбне обслуговування або зірки Michelin, що найбільше приваблює гостей ресторану? Хтось віддає перевагу чомусь одному, комусь важливо кілька перерахованих опцій, дехто відвідує певний заклад за звичкою. Проте, існують ресторани, у яких фантастично все. Не дарма їх називають luxurious, тобто – розкішний. Ithaa Undersea Restaurant Address: Conrad Rangali Island 20077, […]

Знамените ігристе вино, яке виробляється в провінції Брешія регіону Ломбардія, показує фантастичні результати продажів, рівень яких перевищив допандемічні показники і досяг 20,3 млн пляшок. У зв’язку з цим деякі винороби навіть вимушені шукати додаткові виноградники, аби задовольнити зростаючий попит.

Виробники франчакорти повідомили про зростання продажів на 28,3% минулого року порівняно з 2020 роком, коли продажі впали майже на 10% до 15,8 млн пляшок. За даними Консорціуму вин Франчакорти, продажі у розмірі 20,3 млн пляшок у 2021 році також перевищили загальний обсяг продажів у 17,6 млн пляшок, який був до пандемії у 2019 році.

В консорціумі з оптимізмом дивляться на те, що все більше споживачів відкривають для себе ці ігристі вина, виготовлені традиційним способом в італійському регіоні Брешія.

Артуро Зіліані (Arturo Ziliani), генеральний директор Berlucchi, провідного виробника Franciacorta, охарактеризував 2021 рік як «дуже позитивний» і додав:  «Під час пандемії люди хотіли «нагородити» себе смачною їжею та особливими напоями, тому у часи Covid вони почали обирати продукти вищої якості. До того ж, Berlucchi має широку мережу каналів дистрибуції – ці фактори забезпечили стабільний рівень продажів навіть у час пандемії».

Щодо зростання цін на Franciacorta, то Артуро Зіліані пояснює це кількома факторами, включаючи обмежений обсяг виробництва: «Останніми роками ми мали деякі природні явища, які негативно вплинули на наше виробництво – варто згадати лише пізні заморозки у 2017 році та град у 2020 –  і, як наслідок, ціни зростають. Крім того, минулого року ціни на інші ресурси, які ми використовуємо (скло, корок, енергія тощо), у свою чергу, також зросли».

Наразі серед виробників франчакорти домінують три великих гравці – Berlucchi, Bellavista и Ca’ Del Bosco, проте зростаючий споживчий попит викликав у нового покоління дрібніших виноробів бажання отримати більше виноградників, а не робити закупи винограду. Але представники консорціуму дуже стримані в своїх коментарях щодо цього: «Ми знаємо, що є ще трохи місця, аби висадити виноградники, але, на жаль, ми не готові поки що ділитися конкретною інформацією. Набагато збільшити кількість насаджень неможливо, тому що площа нашої території дуже маленька, а висадження за її межами заборонена».

До того ж, існуючі правила виробництва Franciacorta DOCG обмежують максимальну врожайність  у кількості не більше 12 тонн винограду на гектар, і наразі консорціум не планує розглядати зміни до цих та інших суворих правил виробництва: як керівництво об’єднання, так і виробники, що до нього входять, вважають якість вина своєю головною метою.

Джерело: decanter.com
Фото: vipshop5w.ml

Знамените ігристе вино, яке виробляється в провінції Брешія регіону Ломбардія, показує фантастичні результати продажів, рівень яких перевищив допандемічні показники і досяг 20,3 млн пляшок. У зв’язку з цим деякі винороби навіть вимушені шукати додаткові виноградники, аби задовольнити зростаючий попит. Виробники франчакорти повідомили про зростання продажів на 28,3% минулого року порівняно з 2020 роком, коли продажі […]

Провідний англійський бренд ігристих вин Nyetimber в 2021 році встановив рекорд як з продажу, так і з виробництва. Порівняно з попереднім роком продажі у Сполученому Королівстві зросли на 55%, в Європі – на 89%.

Найбільш популярними продуктами Nyetimber у 2021 році були Nyetimber Rosé, його розпродали до серпня 2021 року, а також Nyetimber Classic Cuvee, яке довелось дадатково виставити в продаж в кінці року через безпрецедентний попит.

Очікується, що компанія продовжить своє зростання: до 2030 року планується виготовлення двох мільйонів пляшок. Серед ігристих вин Великобританії Nyetimber лідирує протягом 30 років. У 2021 році на експорт пішло близько 15% запасів виробника.

У жовтні 2021 року, у першому в історії спеціальному звіті MW Тіма Аткіна (Tim Atkin) England Special Wine Report, компанія була названа «виробником вина року». Спеціальний звіт по Англії за 2021 рік став результатом однієї з найбільших одиночних дегустацій англійських вин, що колись проводились, і ще одним підтвердженням унікальності бренду.

Вважається, що саме Nyetimber є першим виробником англійських ігристих, який вирощує три сорти винограду виключно для цієї категорії вин: Шардоне, Піно Нуар та Піно Меньє.

«Попит на наші вина продовжує зростати не лише у Великій Британії, а й у всьому світі. Дуже приємно бачити постійно зростаючу кількість споживачів, які цінують досвід, важку роботу та самовідданість, вкладені у створення кожної пляшки нашого вина. Приємно бачити, що популярність Nyetimber та галузі загалом продовжують зростати такими темпами», – коментує результати року Ерік Хірема (Eric Heerema), генеральний директор та власник компанії.

Вина Nyetimber регулярно беруть участь у різних знакових заходах високопосадовців: ці ігристі подавались в американському посольстві в Лондоні, президенту Бараку Обамі (Barack Obama) на Даунінг-стріт – офіційній резиденції Прем’єр-міністра Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії, президенту Дональду Трампу (Donald Trump) на вечері у Бленгеймському палаці.

Gusbourne, ще один провідний виробник вина в Англії, також повідомив про зростання продажів. Після поступового відновлення після локдауну прибуток виноробні збільшився на 95% до 4,1 млн фунтів стерлінгів за рік, що закінчився 31 грудня 2021 року: це, за словами власників, безсумнівно відображає зростання продажів. Чистий виторг за 2020 рік склав 2,1 млн фунтів стерлінгів, а в 2019 році – 1,7 млн фунтів стерлінгів.

Підготувала О. Бантишева за матеріалами harpers.co.uk
Фото: facebook.com/Nyetimberwines

Провідний англійський бренд ігристих вин Nyetimber в 2021 році встановив рекорд як з продажу, так і з виробництва. Порівняно з попереднім роком продажі у Сполученому Королівстві зросли на 55%, в Європі – на 89%. Найбільш популярними продуктами Nyetimber у 2021 році були Nyetimber Rosé, його розпродали до серпня 2021 року, а також Nyetimber Classic Cuvee, […]

Методи біодинамічного землеробства, подібні до тих, які британський музикант, співак і винороб використав на своєму винограднику в Тоскані, не отримали юридичного визнання в Італії після блокади з боку президента країни.

Після обурення вчених, які подали петицію проти закону щодо біодинаміки, ухваленний закон було заблоковано.

За повідомленням The Times, винні експерти розкритикували методи «співака, який перетворився на винороба». Депутат Ріккардо Магі (Riccardo Magi), який очолив опозицію з питання біодинаміки, сказав: «Ми уникали надання офіційного статусу методу, який не має наукової основи».

Було зазначено, що у випадку, якщо законопроєкт залишити без змін, біодинаміка стане в один ряд з органічним землеробством, і це дозволить використовувати метод на тисячах інших, окрім маєтку Стінга Il Palagio, виноробнях, що в свою чергу потребує фінансування та просування.

На сьогодні думки розділилися, винный критик Джейн Маккуітті (Jane MacQuitty) вважає, що італійці подолають ханжеські погляди на біодинамічні вина: «У австрійського філософа Рудольфа Штайнера (Rudolf Steiner), можливо, були дивовижні теорії, але біодинамічне вино – це лише крок уперед у порівнянні з виробництвом органічного вина, що спонукає кожен виноградник показувати найкращі результати з можливих». Проте лауреат Нобелівської премії з фізики Джорджіо Парізі (Giorgio Parisi) заявив: «Відверто кажучи, це чаклунство».

Підготувала О.Бантишева за матеріалами thedrinksbusiness.com
Фото: clubevinhosportugueses.pt, italianacademyfoundation.org, thedrinksbusiness.com

Методи біодинамічного землеробства, подібні до тих, які британський музикант, співак і винороб використав на своєму винограднику в Тоскані, не отримали юридичного визнання в Італії після блокади з боку президента країни. Після обурення вчених, які подали петицію проти закону щодо біодинаміки, ухваленний закон було заблоковано. За повідомленням The Times, винні експерти розкритикували методи «співака, який перетворився […]

Заклад Ye Olde Fighting Cocks, якому більше 1200 років, не пережив труднощі пандемії.

Питний заклад, який, за твердженнями місцевих істориків, було закладено ще в 793 році поряд з руїнами древньоримського міста задовго до утворення Об’єднаного Королівства, бачив за цей довгий час багато чого. Йому довелося пережити велику кількість війн та завоювань, голод та епідемії, але пандемія ковіду виявилася для пабу смертним вироком.

Минулої п’ятниці власники Ye Olde Fighting Cocks оголосили про його банкрутство: паб додався до низки історичних закладів, що не пережили «тривалий період надзвичайно складних умов торгівлі» та зачинилися під час пандемії.

Керуючий пабом Христо Тофаллі (Christo Tofalli) з сумом оголосив: «Разом зі своєю командою я намагався зробити все, щоб заклад продовжував працювати. Проте останні два роки були безпрецедентними для індустрії гостинності, і, хоча всі ми докладали великих зусиль, щоб забезпечити роботу пабу,  нажаль, ми програли».

Бізнес-група Mitchells and Butlers, якій належить нерухомість Ye Olde Fighting Cocks і яка також володіє низкою пабів у Великій Британії, вже зробила заяву, що в майбутньому планує поновити роботу закладу, однак не поточнила, коли точно це станеться.

Заклад Ye Olde Fighting Cocks, якому більше 1200 років, не пережив труднощі пандемії.

Для просування рожевого шампанського та рожевих вин Moët відкриває в мережі елітних універмагів Лондона тематичний простір, стилізований під французький кінотеатр, під назвою Rosé Lumière, що включає магазин і бар, де продаються та подаються рожеві Veuve Clicquot, Moët & Chandon, Ruinart та Château d’Escla.

Дизайн Rosé Lumière виконаний у стилі ар-деко, з неоновими вивісками та рекламними постерами в класичному кінематографічному стилі, «що представляють головні ролі кожного рожевого вина у вигляді назв фільмів». В Moët Hennessy відзначають, що така інсталяція створювалася з метою «надихнути та направити гостей на вибір напою». До того ж, тільки тут подадуть… рожевий попкорн.

Окрім продажів, у Rosé Lumière будуть проводити «освітні заходи» – дегустації, тематичні лекції про різні стилі rose, майстер-класи з приготування коктейлів.

Офіційне відкриття Rosé Lumière відбулось на початку лютого, планується, що заклад у Selfridges працюватиме до червня цього року. А поки що «французький кінотеатр» запрошує у свої креативні стіни всіх бажаючих відсвяткувати День закоханих.

Мережа магазинів Selfridges завжди прагнула робити щось цікаве і давно зарекомендувала себе чимось набагато більшим, ніж просто магазин: Selfridges – це завжди творчість та покупки, які обіцяють здивувати, вразити та розважити гостей. Доказом цього стало відкриття Rosé Lumière.

Пілготувала О.Бантишева за матеріалами thedrinksbusiness.com, theluxuryeditor.com
Фото: theluxuryeditor.com

Для просування рожевого шампанського та рожевих вин Moët відкриває в мережі елітних універмагів Лондона тематичний простір, стилізований під французький кінотеатр, під назвою Rosé Lumière, що включає магазин і бар, де продаються та подаються рожеві Veuve Clicquot, Moët & Chandon, Ruinart та Château d’Escla. Дизайн Rosé Lumière виконаний у стилі ар-деко, з неоновими вивісками та рекламними […]

Дегустація кращих зразків компанії Tbilvino пройшла в Києві.

В столичному ресторані Whisky Corner українські винні профі та преса продегустували 12 найкращих зразків від компанії Tbilvino.

Дегустацію проводив винний ентузіаст Ігор Аделов, який вже давно знайомий із продукцією винного заводу, а також є поціновувачем та знавцем тонкощів виробництва та етапів розвитку підприємства. Слід також відзначити, що деякі вина з особистої колекції пана Аделова не представлені в Україні, тож нам випала нагода продегустувати ексклюзив.

Декілька слів про Tbilvino та діяльність підприємства.

Одне з найстаріших підприємств в Грузії створене у 1962 році. Наприкінці 90-х компанію очолили брати Зураб та Георгі Маргвелашвілі. Вони змінили підхід до ведення бізнесу та виноробства і розпочали нову епоху в історії Tbilvino. Орієнтація на якість, новітні підходи у виноробстві, пошук нових смаків та ароматів повели за собою повну реконструкцію, яка закінчилася лише у 2008 році. А вірно продумані бізнес-рішення стали запорукою значної кількісті нагород на міжнародних конкурсах, включаючи Decanter у Лондоні, International Wine and Spirit Competition, International Wine Challenge,  Berlin Wine Trophy.

У 2020 році вперше в історії International Wine Challenge червоне грузинське вино Tbilvino Saperavi 2018  стало чемпіоном конкурсу та отримало титул Champion Red Trophy. Наступного року – новий рекорд: 47 нагород на міжнародних конкурсах IWC, Decanter та інших. Нагадємо, в цьому році компанія Tbilvino стала номінантом міжнародної премії Wine Travel Awards у двох категоріях – Must visit та Brand – the Visiting Card of the Country. Тож усі її прихильники мають нагоду підтримати свого фаворита під час голосування, що розпочнеться на сайті з 1 березня.

На сьогоднішній день в Тбілісі розташована головний майданчик з розливу, обладнаний новітнім модерновим оснащенням, де використовуються світові ноу-хау, як наприклад фільтри Cross-Flow, які не потребують заміни, а вино достатньо фільтрувати лише один раз.

У 2009 році обсяг експорту Tbilvino займає першу позицію в Грузії, в 2011 Міжнародний інвестиційний фонд надає кредит на купівлю земельної ділянки 40 га в Кварельскому районі, де будується сучасний завод із сучасним обладнанням. У 2014 власники купують виноградники задля створення закритого циклу виробництва. Наразі площа власних виноградників становить 355 га. Вирощуються такі сорти винограду як Сапераві, Ркацителі, Мцване Кахурі, Мцване, Хіхві, Александраулі і Муджеретулі – з останніх на підприємстві прагнуть виробляти не напівсолодкі, а саме сухі вина. Крім того, для деяких вин виноград купується у партнерів.

Дегустаційні нотатки:

Цинандалі 2019 – 85% Ркацителі, 15% Мцване. Свіжий аромат жовтих фруктів, грейпфрута, манго. Легке, питке, гарно збалансоване. Срібло від Decanter та IWC у 2020-му році.

Amber Kisi 2020 – чудове вино у європейському стилі, яскравий аромат мандарина, айви, легке та питке, гарна кислотність.

Amber Rkatsiteli 2020 – вино більш спокійне в ароматі та гастрономічне у порівнянні з Amber Kisi, з нотками сухофруктів, айви та кураги.

“Qvevris” Rkatsiteli 2020 – більш насичене в ароматі у порівнянні з винами Amber – курага, мед, спеції. Відчувається традиційний кахетинський метод квеврі.

“Qvevris” Mtsvane – одне з найкращих представлених квеврі. В ароматі пряні нотки, квіти липи, мед, яскрава кислотність, легкий та тонкий посмак.

Saperavi 2019 – в ароматі ярко виражені червоні ягоди, нотки спецій. Приємні збалансовані таніни, довгий посмак. Чудове поєднання ціни та якості.

Mukuzani 2018 – ексклюзив від організатора дегустації. Яскравий аромат з відтінками стиглих лісових ягід та лавру, бархатисті таніни та стійкий посмак.

“Qvevris” Saperavi 2019 – ще один ексклюзив від організатора дегустації. Традиційне сапераві квеврі, в ароматі уварена вишня, смородина, прянощі. Таніни з гарною структурою, фруктовими відтінками та довгим посмаком.

Mukuzani Special Reserve 2014 – вино європейського стилю, розкішний аромат стиглої вишні, ванілі, темного шоколаду та солодких спецій, третинні аромати.

Дякуємо організаторам за яскраву подію та ексклюзивний дегустаційний досвід!

В столичному ресторані Whisky Corner українські винні профі та представники преси продегустували 12 найкращих зразків від компанії Tbilvino.

Від італійської пісні у виконанні Габріелли Феррі до євангельського дива перетворення води на вино тема алкогольних трансформацій турбує людство давно. Останнім часом особливо.

З попитом не сперечаються

Ймовірно, сплеск інтересу став відповіддю на новини про так звані «деалкогольні» вина (вина зі зменшеним вмістом спирту). Ця тема не нова, навіть якщо вона стала предметом обговорення у ЗМІ тільки останнім часом, після поширення Регламенту спільноти, що все ще перебуває в стадії розробки (№1308/2013). Регламент, на думку більшості операторів, потребує деяких поправок та змін. Очікується, що після тривалих обговорень у Брюсселі на засіданнях тріо – Комісії-Парламенту-Ради Європи – буде дозволено повне або часткове вилучення алкоголю в контексті виноробної практики.

Безалкогольне вино, в принципі, може здатися нелогічним, але іноді це саме те, чого вимагає вечір. Серед безлічі причин відмовитися від алкоголю можна послатися на релігійні міркування, перебування за кермом, стан здоров’я та прийом медикаментів або просто бажання відновитися після гучної вечірки. Одним словом, зростає попит на напої з низьким вмістом алкоголю. А з попитом не посперечаєшся.

Нині все ще важко дати кількісну оцінку попиту переважно через відсутність єдиного регулювання. Проте, за даними дослідження Міжнародної організації винограду та вина (OIV), світове виробництво групи Zero та наближених до неї за 2018 рік становило приблизно 100 млн пляшок. Пиво і коктейлі, у тому числі моктейлі, стали предтечею не тільки на ринках з релігійними обмеженнями, а й у так званих здорових країнах, таких як Нова Зеландія, Австралія та Північна Європа, особливо перспективно у цьому контексті виглядає Швеція. З іншого боку, найменш сприйнятливими країнами до низькоалкогольного тренду вважаються Португалія та Японія.

Пити чи не пити?

На думку соціологів, широка пропозиція низькоалкогольних або безалкогольних напоїв, включаючи вино, може стати урядовим рішенням у боротьбі з алкоголізмом. Наприклад, Німеччина залишається одним із найзалежніших суспільств у світі. Згідно з дослідженням, опублікованим Центральним управлінням Німеччини з питань наркозалежності (Deutsche Hauptstelle für Suchtfragen, DHS), у 2019 році середньостатистичне споживання алкоголю на душу населення в Німеччині становило 700 пляшок пива.

У 2016 році Всесвітня організація охорони здоров’я зробила прогноз щодо кількості споживання чистого алкоголю серед людей старших 15 років у літрах на душу населення на рік. Серед антилідерів на 2020 рік організація назвала Молдову, Литву, Чехію та Німеччину.

Водночас, за даними OIV, світове споживання вина впало до найнижчого рівня з 2002 року: позаминулого року світове споживання вина склало 234 млн гектолітрів. 2020 року ці показники знизилися на 3%. За даними OIV, це найнижчий рівень випитого вина за будь-який рік, починаючи з 2002 року.

Ймовірно, такий тренд тимчасовий, оскільки, на думку більшості оглядачів ринків, був спровокований пандемією COVID-19. Проте на вживання улюбленого напою деякими країнами пандемія не вплинула і навіть навпаки – спровокувала зростання. П’ять країн, які найбільше споживають вино, – це США (33 млн гл), Франція (24,7 млн ​​гл), Італія (24,5 млн гл), Німеччина (19,8 млн гл) та Великобританія (13,3 млн гл).

Біля джерел пропозиції – 2018 рік

Фактично введення безалкогольних та низькоалкогольних продуктів в OCM вже було присутнім у першій пропозиції Європейської комісії у червні 2018 року, де у статті 193 тієї ж постанови згадувалися терміни «деалкогольне вино» (із вмістом алкоголю не більше 0,5% об.) та «частково неалкогольне» вино» (із вмістом алкоголю від 0,5% до межі, встановленої для кожної країни, приблизно 9%).

Таким чином, зараз ми перебуваємо на завершальному етапі. Етапі, на якому, з новим CAP на підході, має бути ухвалено рішення, чи включати ці продукти у винний сектор. Це буде перша спроба гармонізувати цю категорію на європейському рівні. Фактично сьогодні формулювання затверджуються законодавством окремих країн, як це вже зробили Іспанія та Німеччина. В Італії, однак, продукт, який можна назвати вином, повинен мати вміст алкоголю близько 9 градусів (тоді кожна назва належить до певної дисциплінарної відповідальності).

Чи загрожує деалкоголізація PDO та PGI

У робочому документі ЄС насамперед уточнюється, що щодо PDO та PGI буде дозволено лише часткову деалкоголізацію. Таким чином, практика повної деалкоголізації залишиться прерогативою сортових вин. Такого компромісу було досягнуто, щоб знайти точки дотику між парламентом, який відкинув повну деалкоголізацію для PDO, та Комісією, яка, з іншого боку, хотіла поширити практику і на цей елемент Захисту географічних вказівок та гарантії традиційних особливостей у ЄС. Знайдене рішення також регулює вимоги до обов’язкового маркування, в якому такі продукти будуть називатися вином, але із зазначенням «деалкоголізований» або «частково деалкоголізований» та чітко зазначеним вмістом алкоголю.

Підхід до процесу

Безалкогольний процес – це процес, за допомогою якого можна витягти алкоголь із алкогольних напоїв, включаючи вино. Його можна практикувати шляхом часткового випаровування, перегонки або осмосу за дуже делікатних умов тиску та температури.

Найбільший ризик – втратити природні органолептичні властивості напою. Однак згодом методи та обладнання покращилися, що дозволило проводити менш жорсткі та інвазивні втручання. В результаті високих технологій основний вплив йде лише на етанол, а не на типові смаки та аромати вина.

Тим часом Іспанія фінансує наукові дослідження, щоб отримати напій, схожий на вино, але без алкоголю проти нейродегенеративних захворювань. Два дослідницькі центри разом із трьома фермами займатимуться вилученням антиоксидантів з винограду різних сортів та створенням безалкогольного напою, який має надавати профілактичну дію при дегенеративних захворюваннях, таких як хвороба Альцгеймера та хвороба Паркінсона.

Щодо методів, дозволених для деалкоголізації, на додаток до тих, що вже використовуються, вводяться інші, які будуть предметом спеціального делегованого акта.

Фактично у початковій пропозиції від 2018 року Комісія розглянула часткове вакуумне випаровування, мембранні методи та дистиляцію. Згодом втрутився Comité Européen des Entreprises Vins (CEEV), який попросив більшої гнучкості. І тут постає питання про процедуру, що викликала найбільші суперечки – додавання води. Або, якщо йти від протилежного, – про «розведення вина», яке в тексті згадується як відновлення води, або «реінтеграція» води. Але що це означає?

У звичайному процесі деалкоголізації, тобто при екстракції молекули етанолу, видаляють воду, щоб потім повторно інтегрувати. По суті, ми читаємо, що «всі дозволені енологічні практики виключають додавання води, крім випадків, коли це потрібно для конкретних технічних потреб або у разі винних продуктів, які через процес деалкоголізації страждають від втрати води».

Брюссель: «Ніколи не говорилося про розведення вина»

Тим часом із Брюсселя, після того, як в Італії спалахнув ажіотаж у ЗМІ, приходять роз’яснення: «Європейська комісія ніколи не пропонувала розбавляти вино водою, а просто вносила зміни до правової бази ЄС, щоб дозволити розробку безалкогольних вин, тобто з нижчим вмістом алкоголю, ніж традиційне вино, попит на які зростає і які можуть представляти цікаву можливість для сектора», – пояснив представник Комісії Балаш Уджварі (Balazs Ujvari).

За словами представника, насправді «споживчий попит на вина з нижчим вмістом алкоголю останніми роками значно зріс. У своїй пропозиції щодо реформи Загальної сільськогосподарської політики 2018 року, – продовжив Уджварі, – Комісія запропонувала адаптувати правову базу ЄС щодо вин, щоб включити цей новий та багатообіцяючий продукт. Проте слід зазначити, що у пропозиції Комісії додавання води не згадується. Відповідні переговори ведуться і ми сподіваємося, що законодавці підтримають цей підхід на благо всього винного сектору ЄС».

«Амбасадори» вина без алкоголю

Для генерального секретаря Unione Italiana Vini (UIV) Паоло Кастелетті (Paolo Castelletti) важливо, щоб ці нові категорії залишалися в межах винних продуктів: «Існує цілий ринок, який цього вимагає, від мусульманських країн до Північної Європи. Включення їх у сімейство винних продуктів означатиме, що метод виробництва контролюється (починаючи з класичного виробництва вина, а не виноградного соку, тощо – прим. ред.) і дає шанс виходу на нові ринки. Якщо, з іншого боку, ви залишите їх як «напої» для світу, вони підпадатимуть під дію Регламенту 1169/2011 і ставатимуть жертвою інших галузей, виступаючи в образі конкурента для вина».

Більше того, Кастелетті висловив подив щодо того галасу, що виник навколо цього питання в ЗМІ: «У цьому немає нічого нового: протягом багатьох років йшли розмови про регулювання цього сектора. В даний час Італія виробляє 50 млн. гектолітрів вина, половина з яких – традиційне. Частково це не має належної вартості та не має ноу-хау для продажу. Якщо ця категорія отримає лояльність споживачів, то зароблятимуть наші виноробні, а не виробники продуктів харчування або напоїв, такі як Pepsi або Coca Cola». Коротко кажучи, краще прийняти новий тренд у бізнес, ніж залишатись осторонь або навіть постраждати від його відсутності. «Для органів DOC мало що зміниться, – робить висновки генеральний секретар UIV, – оскільки це буде лише часткова деалкоголізація, яка все одно має відбутися через зміну індивідуальних правил – жодного нав’язування згори».

Federvini дотримується тієї ж думки. Так, президент Сандро Боскаїні (Sandro Boscaini) зазначає: «Ми вважаємо це за необхідний і корисний крок. Крім того, ЄС стверджує, що практика має регулюватися у рамках винного законодавства. Таким чином, ми залишаємось пов’язаними важливими європейськими законодавчими параметрами, у тому числі з погляду енологічної практики та уявлення. Ризик побачити позбавлені алкоголю PDO відсутній, якщо виробники не вирішать змінити свої технічні описи, підтверджуючи, що саме вони залишаються зберігачами характеристик свого найменування».

Матильда Булахен (Mathilde Boulachin), глава Domaines Pierre Chavin, у Безье (Еро), запевняє піонерів цих напоїв: за десятирічну історію у цьому секторі прогрес очевидний. «Їхня частка в нашому обороті зросла з 20% у 2019 році до 30% у 2020-му», – каже співзасновник бренду, який виробляє 1,5 млн пляшок щорічно з 5 млн і експортує 80% цих напоїв з невеликим вмістом алкоголю або без нього .

Важливість цього тренду підкреслювали у своїх інтерв’ю з D+ багато авторитетів винного світу, серед яких Родольф Ламейз, виконавчий директор Vinexpo, або Дженсіс Робінсон, OBE, MW, британський винний критик та консультант королеви Великобританії. Тема alcohol-free wine продовжує розбурхувати уми і викликати дискусії. Але що однозначно, процес іде, і кожному з нас настав час у відносинах з Zero визначитися.

Малюнки: Олександра Родіонова, www.nirixasha.art

Від італійської пісні у виконанні Габріелли Феррі до євангельського дива перетворення води на вино тема алкогольних трансформацій турбує людство давно. Останнім часом особливо. З попитом не сперечаються Ймовірно, сплеск інтересу став відповіддю на новини про так звані «деалкогольні» вина (вина зі зменшеним вмістом спирту). Ця тема не нова, навіть якщо вона стала предметом обговорення у […]

Міжнародна асоціація сомельє (ASI) після трьох днів напруженої боротьби (чвертьфінал – 16 листопада, півфінал – 17 листопада та фінал – 19 листопада) оголосила переможця конкурсу на звання Найкращий сомельє Європи та Африки 2021 р.

Етапи та континенти

Оглядач Drinks+ побувала на Кіпрі, в Лімассолі, де 19 листопада завершився конкурс на звання Найкращий сомельє Європи та Африки 2021. Переможцем став Сальваторе Кастано (Salvatore Castano) з Італії, друге місце посіла Ніна Йенсен (Nina Jensen), учасниця з Дані, третього місця був удостїний Сувад Златич (Suvad Zlatic), який представляє Австрію. Про змагання найсильніших – з місця події.

Конкурс, що відбувся в Лімасолі, – одне з трьох континентальних змагань ASI, які асоціація проводить кожні три роки. У лютому 2022-го в Чилі намічено змагання на звання Найкращого сомельє Північної та Південної Америки з наступним конкурсом восени 2022 року на Тайвані на звання Найкращий сомельє Азії та Океанії.

А потім у Парижі, наприкінці лютого 2023 року, переможці континентальних змагань, які своєю перемогою автоматично забезпечують собі перепустку на наступний, найскладніший етап, а також найсильніші представники індустрії – претенденти з різних країн світу, висунуті асоціаціями-членами ASI після численних випробувань на локальному рівні, зустрінуться на конкурсі на звання Найкращий сомельє світу.

«Результати конкурсу підтверджують, що міжнародне співтовариство сомельє зростає та розширюється, дедалі більше відображаючи різноманітність цього прекрасного світу. Ми дуже пишаємось кандидатами, які вирішили взяти участь, – поділився враженнями від конкурсу, що відбувся у Лімассолі, президент ASI Вільям Воутерс (William Wouters). – Тиждень на Кіпрі був чудовий. Після того, як змагання двічі відкладалися через пандемію, місцева команда під керівництвом президента Кіпрської асоціації сомельє Георгіоса Кассіаноса (Georgios Kassianos) нарешті досягла справжнього успіху. Вони виявили фантастичне почуття гнучкості та неймовірну доброзичливість. Вся організація у дивовижному місті Лімассолі, гостинність, унікальний прийом, виняткова їжа та дуже цікаві місцеві вина надовго залишаться у наших спогадах».

Хід конкурсу

Із 32 кандидатів, які прибули з Європи та Африки та розпочали змагання на початку конкурсного тижня, вже у вівторок увечері, 16 листопада, залишилося лише 10 півфіналістів. Ними стали: Сальваторе Кастано/ Salvatore Castano (Італія), Ніна Йенсен/ Nina Jensen (Данія), Максиміліан Вільм/ Maximillian Wilm (Німеччина), Сувад Златич/ Suvad Zlatic (Австрія), Роман Сосновський (Росія), Якуб Прібил/ Jacub Pribyl (Чехія), Кетрі Лейс / Ketri Leis (Естонія), Реза Нахабу / Reza Nahaboo (Швейцарія), Ерік Цвібель / Eric Zwiebel (Великобританія), Джо Весселс / Jo Wessels (Південна Африка).

Таке рішення було прийнято суддівською комісією в ході багатоетапних випробувань: сліпих дегустацій вин та спиртних напоїв, практичних завдань на знання сервісу та письмових теоретичних тестів. Що особливо здалося цікавим – багато кандидатів обговорювали значну кількість питань на знання особливостей, винних регіонів та навіть окремих брендів Східної Європи. У тому числі було багато питань щодо України – добрий знак для країни. (Примітка: відбірковий тур (чвертьфінал) та півфінал проходили у закритому форматі. Але посилання на виступи у півфіналі та фіналі можна знайти на офіційному каналі ASI у YouTube.)

Завершальний виступ розпочався відразу після оголошення фіналістів, які стояли на сцені Rialto Theatre в Лімассолі. Інтрига зберігалася до останньої секунди: троє тих, хто вийшов у фінал, лише опинившись на цій сцені серед 10 півфіналістів, дізналися про свою долю у цьому конкурсі. І що їхня show must go on.

Під час фінального виступу три кандидати змагалися у проходженні 7 ідентичних випробувань, проведених в обстановці, максимально наближеній до ресторанної, на очах у суддів та глядачів.

Спочатку учасники за чотири хвилини мали приготувати та подати коктейль з меню для трьох осіб. Потім треба було ідентифікувати одне вино в сліпій дегустації та описати його – на все відводилося чотири хвилини. Наступне завдання: вибрати червоне вино з льоху для супроводу класичної французької рибної страви Sole Meunière (морська мова). Потім вино потрібно було декантувати та подати гостям, на все це відводилося сім хвилин.

Після цього фіналістів попросили визначити п’ять вин і розташувати їх від найсухішого до найсолодшого (4 хвилини). Наступний квест: скласти меню з чотирьох страв, щоб поєднувати їх із чотирма з п’яти попередніх вин (4 хвилини). Заключні частини випробування включали сліпу дегустацію трьох напоїв за відведені 90 секунд, відповідь на теоретичне питання без підготовки та виправлення винної картки з великою кількістю помилок (4 хвилини).

Судді виконували роль гостей, і для багатьох фіналістів це стало додатковим стресом, додавши градуса напруженості на сцені, яка передавалася і глядачам. Протягом усього конкурсу, на 2,5 години зал буквально затамував подих.

Зауважу, було через що хвилюватися, варто лише подивитися на регалії суддів, які оцінювали виступи: президентом комітету конкурсу став Олів’є Пус’є, чемпіон світу (2000 р.). Серед інших суддів опинилися сомельє – чемпіони світу та континентів різних років, а також Майстри Вина, такі як Андреас Ларссон/ Andreas Larsson зі Швеції (ЧМ, 2007), Маркус Дель Монего/ Markus Del Monego з Німеччини (1998), Філіп Фор-Брак / Philippe Faure-Brac з Франції (1992), Серж Дуббс/ Serge Dubbs з Франції (1989), Джузеппе Ваккаріні/ Giuseppe Vaccarini з Італії (1978), а також Хайді Мякінен/ Heidi Mäkinen Майстер Вина з Фінляндії, Веронік Рівест/ Veronique Rivest з Канади (2 місце на міжнародному чемпіонаті в Токіо у 2013 р.) та Пас Левінсон/ Paz Levinson з Аргентини (Кращий сомельє Аргентини у 2014 р.).

Якщо аналізувати, що у конкурсних завданнях стало несподіваним для учасників чи особливо складним, можна написати окрему статтю. Наприклад, росіянина Романа Сосновського, який має великий досвід, збентежила необхідність прокоментувати mise en place (особливість завдання – не продемонструвати сервіс, до чого сомельє готові в таких конкурсах, а дати детальні коментарі щодо заданого розміщення). Здивування конкурсантів викликало й те, що у чвертьфіналі не прозвучало жодного питання ні щодо Бордо, ні щодо Бургундії, до яких, зрозуміло, готові були багато хто.

Залишилося й багато питань щодо сервісу та дегустацій наосліп: жодних коментарів чи зауважень, які б дозволили конкурсанту зрозуміти, чи припустився він помилки чи справився вірно, судді не давали. Тож кулуарні обговорення прорахунків та перемог киплять серед учасників досі.

Під час конкурсних днів, щоб знизити напруження пристрастей та пом’якшити жорсткість боротьби, було проведено безліч дегустацій та майстер-класів іменитими сомельє, виноробами, амбасадорами та Майстерами Вина. Серед виступаючих були Джуліа Скаво/Julia Scavo та Марінела Арделін/Marinela Ardelean – виноробня The Iconic Estate, Румунія; Міхаель Моосбруггер/ Michael Moosbrugger – виноробня Schloss Gobelsburg, Австрія, який прокоментував гостям конкурсу систему позначення та класифікації для австрійських виноробень (ÖTW); Раймонд Томсонс (Латвія) представив різні види саке із Японії; Luis Cerdeira, енолог та власник виноробні Soalheiro (Португалія) на прикладі своєї роботи розповів про один із головних португальських білих сортів – альваріньо; Елейн Чукан Браун/ Elaine Chukan Brown (MW) була підключена через відеоконференцію, щоб представити преміальні вина з прибережних гір Сономи та інші.

Кандидат від ASI України Марина Ревкова

Цього року на престижному конкурсі Україну представляла Марина Ревкова, сомельє ресторану Vino e Сucina. Ristorante/Enoteca. Усього 2,5 місяці тому на національному конкурсі Марину було визнано Найкращим сомельє України за результатами 2020 року.

Марина Ревкова, за визнанням багатьох, виступила на відбірному турі чудово, хоч їй і не вдалося вийти у фінальні змагання. Знаючи характер українки та вірячи в її таланти, ми переконані, що події цього року для неї лише проба пера. Із заявлених 35 кандидатів* на боротьбу в Лімассолі Марина Ревкова стала однією з шести жінок-сомельє (ще п’ятеро прибули з Данії, Швеції, Естонії, Словенії та Португалії), які борються за звання Найкращого сомельє Європи та Африки. Хочу поділитися спостереженням: багато хто з сомельє та гостей заходу – з різних країн та континентів, з якими довелося спілкуватися, висловлювали надію, що цього року фіналістом нарешті стане жінка. Причому значну кількість уболівальників ставили на Ніну Йенсен, яка мала очевидний шанс. На жаль, Ніна виявилася другою. Але азарт, зважаючи на все, зростає. І передбачаю, що найближчими роками гендерне питання для переможців конкурсу сомельє буде зняте. Подивіться!

*Спочатку конкурс планувався на листопад 2020 року і на нього було відібрано 35 кандидатів, але у зв’язку з пандемією COVID-19 конкурс двічі переносили, і в результаті кількість учасників скоротилася до 32. Зі списком учасників можна ознайомитись тут.

Роман Сосновський, учасник від Росії, який увійшов до топ-5 найсильніших кандидатів конкурсу, підтримував Марину Ревкову і так прокоментував D+ її виступ: «Наші країни вже інтегровані у світове співтовариство сомельє. Марина Ревкова, незважаючи на те, що не пройшла до півфіналу, показала дуже добрий результат. Чудово впоралася зі сліпою дегустацією. І в принципі зрозуміло, що у неї гідний, високий рівень. Думаю, це справа найближчих років, і Україна покаже блискучі результати на світових конкурсах».

Кіпрські канікули

Незважаючи на те, що конкурс на звання Найкращий сомельє Європи та Африки передбачав неймовірну боротьбу та напругу для учасників, організатори зробили все, щоб гості відчули себе як на канікулах. З 15 по 19 листопада Кіпр дійсно відкрив свої обійми для винних професіоналів і журналістів з усього світу.

Інвестиції у понад 40 тис. євро дозволили конкурсу пройти з розмахом та привернути увагу громадськості до Кіпру як до некласичного, але перспективного винного регіону, вартого уваги світової спільноти.

Для гостей з різних країн організатори підготували тури регіоном, щоб дозволити відчути всі принади винного туризму на Кіпрі. Одна з найбільш експресивних екскурсій – у винне село Омодос. Це місце, розташоване на висоті понад 800 метрів, зазвичай називають винним селом Кіпру. В історичному центрі села, прямо на даху з дивовижним виглядом була організована дегустація вин від семи виноробень з найближчих околиць. Дегустацію проводили самі винороби та їхні помічники, і це живе спілкування дозволило краще зрозуміти, чим живе місцева винна спільнота.

Не хочу здатися надмірно романтичною, але факт, який слід визнати: Кіпр сам собою став автором, яскравим суб’єктом заходу. Чудова природа, гарні краєвиди, м’який середземноморський клімат, неповторна самобутність, теплота та гостинність місцевих жителів, а також, безумовно, гастрономія та цікаві вина, які ще належить переосмислити, з власними автентичними сортами винограду, – все це стало фоном і головною декорацією цьогорічного конкурсу.

Відповідаючи на моє запитання про те, чи додавало журі бали за згадку про місцеву гастрономію на конкурсі у завданнях на фудпейрінг, президент Кіпрської асоціації сомельє Георгіос Кассіанос зазначив: «Погодьтеся, для будь-якої приймаючої країни це могло б стати хорошим доповненням. І це одна із причин, чому ми змагаємось з іншими країнами за увагу всіх цих людей. Кожна країна є індивідуальною, має свою культуру, гастрономію, винні традиції. І ми дуже раді, що так багато впливових сомельє тепер ближче познайомилися з нашою культурою, гастрономією та винами. Так, це є плюсом для технічного комітету, коли ми бачимо, що сомельє відкриті до регіонів, винного туризму, культури та гастрономії, знають, як інтегрувати ці знання у своїй роботі».

Пан Касіанос так підбив підсумок цього гарячого тижня конкурсу: «Ми з гордістю продемонстрували легендарну кухню, винну культуру та гостинність Кіпру та представили наш острів світу».

Досьє D+

Міжнародна асоціація сомельє (з фр. Association de la Sommellerie Internationale, скорочено ASI) – некомерційна організація, заснована в Реймсі (Франція) у 1969 році, головна мета якої – просування культури споживання та престижу професії сомельє. Сьогодні склад її учасників – це представники 63 країн (60 членів та 3 кандидати) з усіх континентів. Слідкуйте за новинами ASI та асоціації-члена ASI в Україні на медіаресурсах групи Drinks+, а також на офіційному сайті ASI: asi.info та у соціальних мережах організації.

Міжнародна асоціація сомельє (ASI) після трьох днів напруженої боротьби (чвертьфінал – 16 листопада, півфінал – 17 листопада та фінал – 19 листопада) оголосила переможця конкурсу на звання Найкращий сомельє Європи та Африки 2021 р. Етапи та континенти Оглядач Drinks+ побувала на Кіпрі, в Лімассолі, де 19 листопада завершився конкурс на звання Найкращий сомельє Європи та […]