Gastronomy and Wine Portal

Захід України – то унікальні землі, що мають розкішну природу, вишукані архітектурні перлини, особливу, суто європейську культуру – нагадаємо, саме там розташоване місце, що позначено як географічний Центр Європи. Колись  Закарпаття налічувало майже 15 тисяч га виноградників, а слава вина котилася Європою. Сьогодні, за приблизними оцінками фахівців, під лозою лише 700 га, а виноградарство регіону асоціюється в уяві більшості споживачів із сортом Ізабела, якому судилася доля справжньої королеви – то Ізабелу зводили на трон, то згодом зрекали на страту. 

На щастя, сьогодні, попри війну, тут відбуваються процеси, які беззаперечно призведуть до ренесансу краю: помітно збільшується число тих, кого захоплює мистецтво створення вина, потроху виноробство виростає зі штанців гобі і все більше набуває ознак бізнесу, а вина одержують високі оцінки міжнародних конкурсів. І нарешті – безумовна ознака прогресу – розпочато реєстрацію географічного зазначення «Вина Срібної Землі». Привабливість та поетичність його, всупереч усталеній практиці використання назв місцевості, а також, звичайно, помітне пожвавлення в спільноті, спонукали Drinks+ задати низку запитань голові Асоціації виноградарів, виноробів та дистиляторів Закарпаття Олександру Гарновдію.

Drinks+: Зважаючи на те, що «спочатку було слово», пропоную почати з визначення регіону, про який ми з вами поведемо мову в цій бесіді. Вже заявлена назва – «Вина Срібної Землі». І, наскільки нашій редакції відомо, планується реєстрація цієї назви як географічного зазначення. Втім, ця назва – не топонім, швидше поетичне визначення. Можете пояснити на загал, якими міркуваннями викликане таке рішення очолюваного вами об’єднання закарпатських виноробів і звідки цей вислів походить?

Олександр Гарновдій: Насправді, ми досить довго міркували над цим. Адже найменування має велике значення – воно допомагає виділитися  винам конкретної місцевості. Вино із захищеним географічним найменуванням  – то не просто продукт виноробства,  це напій з певною філософією, з гарантією якості і смаку. Тож і назва, як на мене, повинна мати свій зміст.  Щодо прив’язки до географії, то для нашого краю це непроста штука, адже історично так склалося, що наші землі входили до різних держав, отже і змінювали  назви. Приміром, Закарпаття як таке з’явилося лише в середині XX століття і є версія, що ідея назви належить Сталіну. Але ж, погодьтеся, ми «за Карпатами» – для московитів. А якщо дивитися з точки зору географії, то ми – передкарпаття. То чи варто нам концентруватися на цьому слові? Крім того, раніше наш край іменувався як Карпатська Україна, Підкарпатська Русь… Нерідко край називають і Срібною Землею. Це справді, гарна, поетична назва, яка викликає приємні емоції, що важливо. Між іншим, до покладів срібла  вона стосунку не має. Її ввів у обіг український поет Василь Пачовський, вперше озвучивши  на зборах ужгородської «Просвіти» у 192о-му, зачитавши вірш «Щедрівка Просвіті» – там є рядок «Радуйся, Срібная Земле!». Через рік поет написав статтю «Дорога пам’ятка з княжих часів», до якої долучив і вірш «Сріберний дзвон». У статті Пачовський розповідає, що існує легенда, ніби в селі Богаревиця на Берегівщині під час Першої світової війни селяни знайшли срібний дзвін із гравіруванням  «1034 рік. Жителям Срібної Землі від королеви Анастасії». Як в таких випадках водиться, дзвін зник, але побутує версія, що до історії дзвона дотична донька Ярослава Мудрого Анастасія, яка вийшла заміж за угорського королевича Ондраша. Так чи інакше, але, як для нашого краю, з його бурхливою історією, прив’язка до географічних назв, що мало не кожне століття змінювалися, є нелогічною. І назва поетична та гарна, з власною історією – більш прийнятна, погодьтеся.

D+: Абсолютно згодна. І все ж без географії при реєстрації назви не обійтися: чи можна вже зараз окреслити межі регіону, які буде охоплено цією назвою, співпадатимуть вони якимось чином із адміністративними кордонами Закарпатської області? Чи буде взагалі якась прив’язка до географії або ці межі з часом та появою нових насаджень можуть змінюватися?

О. Г.: Повторюю – я не схильний прив’язуватись до географії з математичною точністю. І адмінстративний поділ на наших теренах – умовний. Ось моя бабуся, яка померла в 2018 році, прожила 98 років у власному домі, не залишаючи домівки, в семи державах. Наша логіка  така – облікувати площі, теририторії, де росли виноградники, або придатні до вирощування винограду землі. І саме ці райони внести в зону заявки для реєстрації географічного зазначення. Добралися до картографії колишніх радгоспів і бачимо, як масштабно змінились кордони насаджень. Якщо зараз налічуємо близько 700 га виноградників, то в 70-ті роки їх було 14,5 тисяч, тобто в 20 разів більше. Наша область – гірська і передгірська.  Але вже сьогодні можемо сказати, що до зони реєстрації входить південь нашого краю, від Ужгорода і до Тячева. Входить Ужгородщина, Мукачівщина, Берегівщина та невелика частина Хустського і Тячівського районів. Намагаємося все облікувати. Але це – живий процес. Скажімо, мій виноградник з’явився в 2017 році. А зараз бачимо, що люди почали садити лозу і в інших районах, де лозу раніше не вирощували. Тож ми наполегливо працюємо разом з фахівцями, науковцями, – яким дуже вдячні за допомогу, – без копійки бюджетних грошей. Законом передбачена певна процедура, але, як я вже сказав, це реєстрація географічного зазначення – живий інструмент, тож перелік теруарів та виноградників може корегуватись.

D+: На сьогодні серед офіційно оформлених географічних зазначень на території Закарпатської області, на жаль, і попри багатовікову традицію виноробства, значаться лише дві бринзи та мінеральна вода «Поляна Квасова». Яку процедуру і наскільки довгу доведеться пройти вашим виноробам? Які інституції і яким чином допомагають в цьому?

О. Г.: Розраховуємо пройти процедуру реєстрації географічного зазначення за 2-3 роки, принаймні, ми на це налаштовані і нам у цьому сприяють органи місцевого самоврядування, Одеський технологічний університет і зокрема пані Оксана Ткаченко та Наталя Каменєва. Також надають консультації фахівці інституцій ІПРСА, ФАО (Food and Agriculture Organization, FAO), а саме Юлія Прохода, Юлія Булаєва, Ганна Попова.

Хочемо зареєструвати географічне зазначення  в області, а потім ще чотири назви місця походження в рамках загального ГЗ і з більш жорсткими вимогами: Ужгородська, Мукачівська, Берегівська, Угочанська (Виноградівська).  Але поки це робоча версія, ще усі питання дискутуються.

D+: Можете розповісти про особливості теруару цього географічного зазначення, напевне ж, є унікальні мікрозони, які надають особливі характеристики місцевим винам?

О. Г.: Наша Срібна Земля завжди вважалася територією білих вин. Чому? Туфові скелі дають особливість смаку – мінеральність. Звідси і формується база, підхід до виноробства. Втім, є ідеї і щодо червоних, просто потрібно визначити стилістику. Скажімо, Олег Кравченко, який приїжджав до нас, бо був членом жюрі конкурсу «Червене вино», дегустуючи наші зразки, сказав: «Ваш шлях – легкі, квіткові вина. Вам потрібна свіжість, повітряність. З легкими, не випираючими нотами у червоних, а можливо і у рожевих». Тобто ми певні, що не варто ганятися за стилістикою приморських регіонів, слід шукати свої смаки. Насправді, ми у культурі виноробства ближчі до наших західних сусідів – Угорщини, Словаччини, Чехії. Отже, будемо ще думати над профілями червоних.

D+: Пан Кравченко – беззаперечний авторитет і фахівець з дуже гарним смаком, я впевнена, що його порада слушна, а досвід та талант ваших виноробів дозволять її успішно реалізувати. Просимо прояснити ситуацію з сортами, які сьогодні культивуються на Срібній Землі, – які можна назвати автохтонними і в яких обсягах вирощуються? На які саме робите ставку і чому?

О. Г.: Я твердий прихильник автохтону. Все просто. Ніхто в Грузії не шукає вина з Мерло, а в Токаї – з Шардоне. Колеги вирощуюють і класику, та моє бачення інше: краще працювати з місцевими сортами, але й навіть якщо берешся за, умовно кажучи, мерло – роби його особливим, срібним. Не шукай і не бігай за потужністю. Шукай вишуканість, витонченіть. Сюди – так історично склалося – приїхали італійці з Удіне, німці зі Швабії – привезли рислінги та мускати. І аж з 13 століття тягнеться ця лінійка. А після битви під Могочем османи почали запроваджувати свою винну культуру і в наших краях з’явилися Фурмінт, Харшлевелю (з угорської  – «липовый лист») та інші.  У 16-17 столітті по вулканічним горам засаджували Югфорк (хвіст ягня), зараз цієї лози немає. Або згадаємо сорт Бакатор. Зараз ніхто не скаже, коли він з’явився. Умовно пов’язуємо з угорцями, отже, десь тисячу років тому. Класичний  автохтон Срібної Землі – Леанка, у перекладі – «дівчина». Трамінер культивується тут вже кілька століть. Робили  у радянський період з нього ту саму уславлену «Троянду Закарпаття». З розвитком виноградної селекції  у нас прижилися центрально-європейські – Мюллер-Тургау, який є і у західних сусідів. Ще Іршаї Олівер – угорської селекції, хоча, якщо розібратися, сорт виник на межі зі Словакією і там теж дуже поширений, чудово поводить себе на наших землях і вино дає гарне. Назву і Черсегі Фюсереш. Угорська селекція, але зараз його вирощують на кожній нашій виноробні. Сорту 50-60 років, але з першого року культивується у нас, тобто автохтон. До списку долучаються сорти Йоханнітер, Соляріс… Хоча поки не називав би їх автохтонами, але вони у нас дають гарні урожаї. Це білі сорти. Що ж до червоних, то, як я і казав, наш шлях – шлях пошуку. З одного боку, нормально себе почуває у нас Цвайгельт. Так само Кадарка. Досить потенційним є Кекфранкош, що у Словаччині називається Модра Франковка, сорт дуже добре росте  у сусідів, хоча звідки його коріння, – важко сказати. Є клони, пристосовані до нашої географії. Приміром, Бургундер, я прищепив його, довго мучався, поки вияснив, що  це саме він. До речі, чомусь усі орієнтовані на Угорщину, її виноробство. З одного боку, зрозуміло, – бо культура там потужна. Але чому не звертають уваги на Словакію та Чехію? Насправді, я років п’ять тому привіз звідти по 10-15 саджанців, які вже дають результат: Дунай, Святий Лаврентій (Свято-Лавранське), Регент, Гібернал, Палава, Дорнфельдер, Грон (1976 р., чехословацька селекія). Такі сорти – це наше можливе завтра. Згадаю ще один цікавий сорт української селекції, що з’явився у нас, – Красень (кримська селекція). Я в захваті, чесно кажучи, від нього. Словом, якщо по білому сортова база зрозуміла, то червоні потрібно підбирати. Бургундці кажуть так: коли ти випив вино, маєш  відчути саме землю, звідки воно походить, тому маємо шукати саме такі смаки наших червоних, щоб відображали територію. І моє вино буде відрізнятися від вина сусіда, а разом наші вина будуть відображати регіон.

D+: А що скажете про одіозну Ізабелу?

О. Г.: Зізнаюся, я останнім часом змінив думку про неї. Так, в радянські часи вино з Ізабели – то був суррогат. Є законопроєкт про стимуляцію вирубки її лози. І все ж – я дав би Ізабелі шанс, ще 10-15 років, адже цей виноград не в повній мірі вивчений. І дав би часу виноробам на експерименти. Як я раніше був ініціатором не приймати до оцінювання на наших конкурсах вина з цього сорту, згодом буду ініціювати перегляд ставлення до цього. Насправді Ізабела дає фантастичний дистилят, з неї роблять чудові петнати, цікаві експерименти по-білому.

D+: Чи готові поділитися статистикою по своїй парафії: скільки сьогодні на площах Срібної Землі виноградників, скільки так званих малих чи крафтових виноробень, а скільки потужних підприємств тощо?

О. Г.: Найбільші два підприємства – «Чизай» (272 га) та «Котнар» (180 га), з невеличких 40-50 активних і ще 30-40, які підтягуються. Загальна площа виноградників 700 га. Відбувається збільшення +10 га на рік, але це несуттєво, адже маємо великий потенціал. Знаю одне угорське село – 1500 виноробів, 2800 га виноградників.

Але потенційні площі можуть бути реалізовані – коли виноробство стане простим і прибутковим бізнесом. Поки що робимо вино вже понад 30 років, а все швидше гобі, ніж бізнес. Працюємо над законом «Про виноград та виноградне вино», але він все ще лишається з радянською ідеологією. Тобто поки не введемо європейські норми, бізнесу не буде.  І поки вино – підакцизний товар, для виробників алкогольної продукції закриті будь-які кредити і фонди.

D+: І все ж ваші вина відчутно зростають в якості. Не так давно ми писали про конкурс «Червене вино», організований спільно з Асоціацією та Мукачівською міськрадою, і який пройшов за підтримки науковців ОНТУ та особисто пані Оксани Ткаченко і пані Наталі Каменєвої. Їхні відгуки щодо вин Срібної Землі були схвальними в найвищому ступені. Розкажіть про нього. 

О. Г.: Конкурс «Червено вино»  – найстаріший в Україні. Згадаємо, що за радянської влади під забороною була приватна власність, і виготовлене вино люди не могли продавати. І от в 1995 році чотири Василя (міськголова, його заступник та ще двоє приятелів) вирішили зробити фестиваль. З того часу в нашому краї відбувається таке свято вина. Звичайно, фестиваль дещо підупав через пандемію та війну. І з огляду на останню, ми вирішили, що в цьому році не буде розваг чи веселощів. Але щоб не перервати традицію, зробили в Мукачівському замку конкурс. Організували на вищому рівні, по регламенту ОІВ. Судячи з відгуків, він вдався, рівень оцінювання був найвищим – і це підтвердили усі присутні. Пані Оксана Ткаченко,  професор кафедри технології вина і енології ОНТУ була спостерігачем від ФАО.

D+: Насправді, як ми бачимо, найвищі оцінки одержують ваші винороби і на інших конкурсах. Назвіть, будь ласка, трьох-чотирьох видатних виноробів, щоб країна знала своїх героїв.

О. Г.: Я дуже пишаюся підприємством «Перша палінчарня», адже дистиллят – це не ректифікат. Це дорогий в усьому світі і популярний напій. З колег-виноробів назву тих, хто вже відомий, хто відбувся, як то кажуть. Це Олександр Ковач, Карл Шош, Руслан Орос, Іван Паук, Влад Чопак, Василь Нодь, їхні вина брали медалі не лише в Україні, а й в Угорщині, Словаччині, Румунії тощо.

D+: Не будемо ламати традицію і на завершення спитаємо про плани – і щодо юридичного закріплення назви «Вина Срібної Землі», і розвитку об’єднання, виставок, фестивалів і т.ін.

О. Г.: Зараз ми хотіли б зареєструвати назву географічного зазначення «Вина Срібної Землі», працюємо над цим. Крім того, знайшли структури, які підтримують конкурс. Асоціація звернулася до обладміністрації з ініціативою проводити його щорічно. Моє бачення: в цьому році запросити експертів із західних країн-сусідів, а на наступний рік зробити справді міжнародним, щоб приймали участь і винороби сусідніх країн. Адже в нашій частині Європи створюються зовсім інші червоні, специфічні білі. Якщо вдасться, у грудні  плануємо провести міжнародну конференцію щодо перспектив Карпатського винного регіону.

Це мрія – створити майданчик вин Центральної Європи, бо я живу в 100 км від центру Європи. І то було б логічним – утворити  майданчик для постійного нетворкінгу, колаборацій, де будуть формуватися смаки, мода, тренди усього цього виноробного куща – Словаччина, Угорщина, Чехія і не тільки. Щоб не копіювати фанцузів чи італійців, а шукати свої родзинки, смаки. Візьмемо Токай – це вино нікого не копіює. Отже, в планах – відновити історію Срібної Землі і написати нову її сторінку, якою послідовники будуть пишатися. А якщо глобально, то ще я прагну відновити традицію “погара вина”, яка завжди тут у нас була. Колись ми ходили не “на пиво” і не на “п’ятдесят грам”, а саме на бокал – погар вина. І коли в суспільстві зросте повага до власного вина, все у нас налагодиться.

Захід України – то унікальні землі, що мають розкішну природу, вишукані архітектурні перлини, особливу, суто європейську культуру – нагадаємо, саме там розташоване місце, що позначено як географічний Центр Європи. Колись  Закарпаття налічувало майже 15 тисяч га виноградників, а слава вина котилася Європою. Сьогодні, за приблизними оцінками фахівців, під лозою лише 700 га, а виноградарство регіону […]

Містер Адріан Брідж (Adrian Bridge), генеральний директор The Fladgate Partnership, Taylor’s Port, World of Wine (цей музейний комплекс був номінований цього року на Wine Travel Awards і за нього можна проголосувати тут) та The Yeatman Hotel знайшов час поспілкуватися з представником Drinks+ Communication Media Group.

Шановний пане Адріане, дозвольте почати наше інтерв’ю з особистого запитання. Адже, як ми бачимо, в основі усіх очолюваних вами бізнесів стоїть видатна особистість. Навіть компанія  Fladgate Partnership названа на честь Джона Фладгейта, знаменитого, висловлюючись сучасною мовою, дистрибьютора 19-го століття та партнера бренда Taylor’s, який був нагороджений титулом барона за свої заслуги у винній сфері. Та й сам портвейн – напій особливий, що вимагає особистісного підходу в споживанні. Тож хочемо просити вас витратити трохи часу, але розказати про власний шлях в цій області – адже ви починали з успішної кар’єри офіцера королівської гвардії, якого нагородили  Sword of Honour. А до сфери вина вас привело кохання?

Я виріс в Англії та відвідував ораторську школу, де моїм хорошим другом був Девід Сандеман – мій перший знайомий у галузі поортвейну. Після закінчення школи я вступив до Королівської військової академії Sandhurst, де мене нагородили Sword of Honour – нагородою, яку вручають найкращому курсанту-офіцеру року. Мене призвали до 1-ї королівської драгунської гвардії, де я служив 5 років, включаючи рік у миротворчих силах ООН на Кіпрі. Коли залишив армію, я став інвестиційним банкіром — спочатку працював у Merill Lynch, а потім у NatWest, де піднявся до національної команди США з продажу акцій.

Я познайомився зі своєю дружиною у 1982 році, ще до того, як пішов в армію, а у 1989 році ми одружилися. У 1994 році тесть попросив мене залишити інвестиційну банківську діяльність і переїхати до Португалії, щоб взяти на себе управління компанією. А вже у 1998 році я став керуючим директором Fladgate Partnership.

Коли я лише починав, то опікувався  двома ринками – Великої Британії та США, на які припадало понад 50% нашого бізнесу. Компанія була компактною, з двома брендами Taylor’s і Fonseca та близько 140 працівниками. З 1998 року ми змогли консолідувати бізнес, придбавши 7 різних компаній та їхні активи. Ми розширили діяльність у галузі дистрибуції, готелів, туризму і також вина. Зараз група налічує 1346 співробітників.

Можете перерахувати основні історичні віхи формування The Fladgate Partnership та які марки сьогодні об’єднані в цей холдинг? Яке місце компанія займає на ринку виробництва портвейнів?

Зараз наші основні бренди — Taylor’s, Fonseca і Croft. Ми продали Delaforce і Krohn. Три основні бренди є лідерами серед портвейнів спеціальної категорії, де ми представляємо близько 1/3 світового ринку. Ми розширилися, щоб обслуговувати приблизно 103 ринки за допомогою Taylor’s Port, який, мабуть, є найбільш стабільно позиціонованим брендом серед портвейнів і має завидну репутацію щодо якості.

Ми завжди пропагували інновації. Наша робота на виноградниках принесла нам нагороду Banco Espirito Santo Biodiversity Award – ми стали першою приватною компанією, яка виграла цю нагороду. У 2008 році я створив Croft Pink, який став першим рожевим портвейном. У 2010 році ми запустили Scion, витриманий темно-коричневий сорт 1855 року – це був перший портвейн, випущений за ціною понад 1000 євро за пляшку (насправді ціна сягала 2500 євро). Останнім нововведенням є запуск RTD, який представляє собою мікс портвейну і тоніка у бляшанці.

Ми залишаємося провідною компанією з виробництва портвейну, незважаючи на те, що тепер також займаємося готелями, туризмом і дистрибуцією. У 2018 році ми заснували Porto Protocol, де з основною промовою я запросив виступити Барака Обаму. Porto Protocol – це глобальна ініціатива, спрямована на просування та обмін передовим досвідом реагування на зміни у навколишньому середовищі. До організації приєдналися 20 країн на 5 континентах.

Яке місце, на ваш погляд, сьогодні займає портвейн серед вайнловерів? Були б вдячні, якби ви змогли надати трохи порівняльної статистики за кілька останніх років, як змінюється споживання. Чи аудиторія цього вина стабільна?

Портвейн – це водночас напій, який викликає бажання і пропонує різноманітні стилі вина. З 2000 року загальний обсяг продажів портвейнів знизився, але вартість продажів залишилася на тому ж рівні за рахунок портів спеціальної категорії. Франція, найбільший ринок портвейнів, втратила 1/3 свого обсягу з 2000 року, але весь втрачений обсяг припадав на стандартні, дешеві порти.

Портвейн як напій пропонує багатий стиль вина, який має шари глибоких смаків і може поєднуватися з багатьма стравами та приводами споживання. Він дуже добре підходить наприкінці трапези як сам по собі, так і з десертом. Ми також бачимо все більше використання портвейну в коктейлях.

Сьогодні The Fladgate Partnership, залишаючись флагманом виробництва витриманих портвейнів, розширює сферу інтересів сухими винами зони Douro. Чим викликане це розширення? Що то за вина, сорти, які характеристики мають?

У серпні минулого року (2023) ми придбали компанію, яка виробляла столове вино в Мінью, Дао та Байрраді. Ми купили їх, тому що це були чудові виноградники, де виробляли фантастичні вина світового класу. Інтерес до столового португальського вина зростає, і коли нам випала нагода придбати такий якісний портфель, ми нею скористалися. Ми також будемо виробляти вина з Дору, але нам було потрібно придбати виноградник спеціально для цього, щоб не ставити під загрозу виробництво портвейну.

Можливо, це наслідок побіжного погляду, але нам здалося, що виробники портвейнів стали більше уваги приділяти міксології. Якщо так, прокоментуйте, будь ласка.

Портвейн може надати коктейлю міцність і природну солодкість і містить лише 20% алкоголю, що робить його ідеальним доповненням для міксологів, які шукають найкращі інгредієнти для своїх творінь.

Чи можна сказати, що створення вами у 2008 році портвейну нового стилю  – Croft Pink – портвейну для більш ніж одного покоління, – наслідок тих самих тенденцій, що й коктейлі на базі порту та виробництво сухих вин – тобто це пошук додаткової аудиторії? За 15 років історії цей напій пройшов шлях від солідного реноме порту до дещо легковажного іміджу молодіжного напою в стильній металевій баночці, що асоціюється зі стилем Барбі та є улюбленцем подіумів. Чим відрізняється технологія? І чи справді портвейну нового типу вдалося приборкати молодь?

Croft Pink став відповіддю на підвищений інтерес до рожевих вин у всьому світі. Це створило більше моментів споживання та залучило нових споживачів до категорії портів. Це серйозний порт, який використовує найкращий зміцнюючий спирт, який у нас є – алкоголь, який зазвичай використовується лише для Vintage Port. Він використовувався в коктейлях, але, ймовірно, найчастіше його вживають окремо, часто з тоніком.

Запропонувати мікс Croft Pink і тоніка було природним з двох причин. По-перше, ми виготовляємо власний тонізуючий напій. По-друге, це забезпечує споживачам зручність, оскільки це одна порція. Наприклад, завдяки простоті подачі він був популярний в авіакомпаніях.

Той факт, що він був запущений у 2021 році, і те, що згодом був випущений фільм під назвою «Барбі», не пов’язані між собою. Ми подавали його на модних показах, тому що це круто, весело та чудово на смак.

В минулому, 2023 році на Всесвітній виставці та конференції TFWA в Каннах вперше ваша компанія представляла унікальний напій – Taylor’s Port City Edition – уособлення духу винного туризму, де навіть упаковка сама по собі є витвором мистецтва – містить ілюстровану карту Порту, прикрашену особистими рекомендаціями порту Taylor’s щодо місць, які варто відвідати. Кому належить ця ідея, що собою представляє цей портвейн? 

Це логічний продукт, враховуючи, що споживачі часто шукають унікальні подарунки, які вони можуть придбати в аеропортах. Ми використали форму пляшки, яка виявилася дуже популярною у 2017 році, коли ми святкували 325-річчя заснування компанії в 1692 році. Ми плануємо випускати інші продукти в інших містах.

Мабуть не буде помилкою стверджувати, що найсміливіший проєкт в галузі винного туризму від вашої компанії – створення WOW (поправте, будь ласка, якщо помиляємося в цифрах): 6 музеїв, 9 ресторанів та дегустаційних зон, WOW’s The Wine School.  Сьогодні вже, мабуть, можна оцінити його і як бізнес-проєкт? Якщо так, прокоментуйте, будь ласка, наскільки співпали очікування та реалії. 

У WOW діє 5 постійних музеїв і дві зали для тимчасових виставок, працює 6 ресторанів, 5 кафе і винний бар. Також є школа вина, яка пропонує короткі кількагодинні курси або може проводити такі популярні майстер-класи, як «Вино та шоколад» або «Портвейн і шоколад». Тут також проводять курси WSET до рівня 2 включно.

WOW розташований в центрі міста Порту, на території, де ми раніше зберігали портвейн, і є цілим культурним районом. Це надбання міста, відкрите для всіх відвідувачів. Музеї, магазини, дегустації та широкий спектр заходів, які ми пропонуємо, користуються великою популярністю. WOW  розпочав свою роботу 31 липня 2020 року в розпал Covid. Він був побудований для обслуговування 80% туристів і 20% місцевого ринку. Цей проєкт – унікальний, що ускладнює його просування, оскільки люди не завжди розуміють, що це таке. Однак він знаходиться в самому центрі міста, з нього відкриваються фантастичні краєвиди на територію міста, і кожен знайде тут щось собі до вподоби.   У 2023 році музеї відвідали майже 150 000 людей, а в ресторанах подали 300 000 страв.

Ваша компанія Taylor’s Port та Gérard Basset Foundation в цьому році оголосили про присудження стипендій Taylor’s Port Golden Vines® Diversity Scholarships. Зрозуміло, ця програма підвищення професійної освіти – почесна місія. Чи пов’язане навчання стипендіатів з розвитком знань саме про португальське виноробство? Можете розказати детальніше – чи всі учасники навчатимуться цього курсу? Це відбуватиметься в Порту? Чи є плани з розвитку цього освітницького проєкту?

Я знав Жерара Бассе та спостерігав за його роботою у Великій Британії. Він був людиною з великими знаннями, і завжди був готовий розділити з іншими свою пристрасть до вина. Коли нашу компанію попросили стати спонсором стипендії Diversity Scholarship, ми скористалися чудовою можливістю допомогти людям, які прагнуть отримати знання про вино, розвинути професійну кар’єру у виноробній промисловості. Ми твердо віримо в освіту, і я також вважаю, що 330-річна компанія може взяти на себе провідну роль у цій галузі. Ми були раді спонсорувати цю програму та вітати стипендіатів у Порту, щоб допомогти отримати кваліфікацію MW або MS. Наша стипендія допоможе їм отримати ці знання.

Як мова зайшла про високі місії, то логічно попросити вас пояснити таке поняття як The Porto Protocol – які саме пункти передбачає, яку мету ставить, кого з виробників об’єднує. Якщо є таке в планах, просимо проанонсувати найближчі форуми на цю тему. Хто може до них приєднатися і яким чином?

Porto Protocol – це некомерційна організація, яка допомагає виноробній промисловості в усьому світі ділитися найкращим досвідом і прикладами успішних рішень у боротьбі зі змінами клімату. Проєкт фінансує Taylor’s Port (частина його лідерської ролі в галузі). Зараз ми маємо членів у 20 країнах по всьому світу, і Porto Protocol став найкращим варіантом для пошуку рішень у виноробній промисловості щодо протидії зміні клімату. Сподіваємося, що в майбутньому у фінансуванні цієї благодійної організації нам допоможуть інші світові компанії.

Містер Адріан Брідж (Adrian Bridge), генеральний директор The Fladgate Partnership, Taylor’s Port, World of Wine (цей музейний комплекс був номінований цього року на Wine Travel Awards і за нього можна проголосувати тут) та The Yeatman Hotel знайшов час поспілкуватися з представником Drinks+ Communication Media Group. Шановний пане Адріане, дозвольте почати наше інтерв’ю з особистого запитання. Адже, як […]

Один з найавторитетніших винних консультантів Італії, президент Assoenology Marche, Луіджі Костантіні (Luigi Costantini) знайшов в своєму напруженому графіку можливість відповісти на запитання директора Drinks+ International Communication Media Group. Луіджі Костантіні народився в регіоні Марке і вже 45 років працює виключно з місцевими винами. Об’єднавши зусилля з власниками Tenuta Manoylo та унікальними даними її терруару, Луїджі Костантіні вдалося створити пул блискучих вин на цій виноробні. І з перших кроків на міжнародній арені ці вина здобули вищі нагороди авторитетного міжнародного конкурса. За яким рецептом здобувався успіх, яким вектором рухаються винороби Марке – про все це ми розпитали в цьому інтерв’ю.

D+: Ми знаємо, що все ваше життя присвячене розвитку виноробства Марке, відродженню місцевих сортів і міжнародному визнанню вин цього історичного регіону. П’ять років тому зокрема ви, як енолог, розпочали співпрацю з Tenuta Manoylo над ідеєю виробництва «grande vino rosso». Просимо пояснити, який зміст вкладаєте в це словосполучення. Якими мають бути такі вина?

(Примітка редакції: виноробня є номінантом міжнародної премії Wine Travel Awards, проголосувати за Tenuta Manoylo можна тут до 31 березня включно).

Луіджі Костантіні: Сенс досить простий і виражає ідею проєкту отримання червоних вин зі специфічними характеристиками, які є оптимальним вираженням певного сорту та кліматичного середовища, з відмінностями, хоч і мінімальними, пов’язаними з кліматичною тенденцією. Ці червоні вина повинні мати нішеві характеристики, щоб задовольнити клієнтів, здатних оцінити та зрозуміти грані, які підкреслює терруар, з відмінностями, пов’язаними з вінтажем, але з однаковим, спільним лейтмотивом. Отже, це – довговічні, складні, елегантні, глибокі та потужні червоні вина, які викликають гострі емоції у дегустатора.

D+: В цьому році ми вже бачимо плоди цієї колаборації. У 2024 Tenuta Manoylo здобула від конкурсу Mundus Vini найвищі нагороди: Grand Gold – 2021 Marche IGT Sangiovese; Срібло – 2021 Falerio DOC Pecorino та Best of Show Marche за чудове вино 2021 Marche IGT Sangiovese. Можете прокоментувати конкретні видатні характеристики та особливості кожного вина, відміченого поважним суддівським журі?

Л.К: Дійсно, цього року ми нарешті починаємо бачити результати роботи, розпочатої у 2020 році: все це стало можливим завдяки власникам виноробні, які повірили в нас – я кажу «в нас», тому що я співпрацюю з колегами: Лучіаріні Вінченцо (Lucciarini Vincenzo), який керує аналітичною лабораторією, і Лучіаріні Маттео (Lucciarini Matteo). Спробую коротенько описати кожне з цих вин. Причому зауважу, що серед нагороджених – не лише червоне, але й дуже вдалі білі.

Marche IGT Sangiovese 2021 – це уособлення історії Санджовезе, одного з найважливіших італійських виноградних сортів, який має давнє походження, і відомого ще з етруських часів. Пов’язані з ним перші задокументовані повідомлення датовані 1500 роком і стосуються центральних Апеннін, регіону між Umbria, Marche, Romagna та Toscana. Санджовезе здатний найкращим чином передати особливості кліматичних мікрозон. Якщо описувати зовнішній вид цього вина, то відмічу рубіново-червоний колір зі слабкими фіолетовими відблисками. Аромат інтенсивний, складний, тонкий, обволікаючий та ефірний, з нотками підліску, з відтінками стиглих червоних фруктів, сливи, ожини і вишні, з пряними і бальзамічними тонами. Ці особливості доповнюють один одного і надають вину балансу, елегантності та гармонії. Помітна присутність третинних ароматів, таких як підсмажені, ванільні або пряні відтінки. Легкі бальзамічні відтінки завершують складну ароматну картину. Смак: сухий, гострий, теплий і фруктовий, надає вишуканості вину та демонструє еволюцію. Завдяки елегантним та збалансованим танінам і низькому вмісту цукру, він набуває пікантного та стійкого смаку з бальзамічними кінцевими нотами та пряним третинним ароматом.

Falerio DOC Pecorino 2021

Місцева виноградна лоза цього давнього сорту була заново відкрита в районі Arcquatano del Piceno da Guido Cocci Grifoni у 80-х роках. 90-ті ознаменувалися відродженням Пекоріно, чудового вина з виразним зовнішнім виглядом і потужною кислотністю, але лише в 2000-х, після експериментів у полі та на винограднику, було створено DOC. А з 2011 року його можна виробляти в тому числі на територіях Moresco, Falerio DOC Pecorino. Пекоріно сьогодні є символічним вином і амбасадором області Piceni Fermani: його визначають як «червоне в білому вбранні». Воно має красивий солом’яно-жовтий колір, що тяжіє до золотистого, з ніжними зеленуватими відблисками. Аромат глибокий, складний букет, з елегантною структурою з інтенсивними нотами білих квітів і стиглих фруктів і з легкими нотами ванілі і бальзаміку. Пекоріно демонструє гарну гаму з дуже помітними та чіткими ароматами, з переважанням тонів трав і шавлії. Це вино з чудовою структурою, хорошою кислотністю, повне, пікантне та приємно мінеральне, зі стійким смаком.

Marche IGT Passerina 2021

Вино “Passerina” – одне з найвідоміших вин Marche та Abruzzo, вироблене з винограду однойменної лози. Причина, чому це вино називається “Passerina”, полягає в тому, що горобці особливо полюбляють клювати виноград на лозі, від якої і походить назва вина. Цю лозу дуже цінували винороби, і називали її такими синонімами, як Cacciadebiti, Scacciabebito, Pagadebito та Uva d’Oro, чітко вказуючи на здатність сорту гарантувати хороший урожай кожного року та надійну прибутковість. Passerina має гарний солом’яно-жовтий колір із золотистими відблисками. Інтенсивний аромат середньої складності з сильними квітковими нотами лайма та глоду, з широкими фруктовими нотами, переважно груші; закривають ароматний шлейф нотки кедра і стиглого грейпфрута та елегантні мінеральні відтінки. Близькість виноградників до моря додає характерний смак – свіжий, приємний і м’який, з гарною структурою. Він чіткий і стійкий, з легкими цитрусовими і ароматними трав’яними нотами.

D+: Нам і, напевно ж нашим читачам, хотілося б більше дізнатися про унікальне вино Peconero, біле вино з червоними властивостями, створене шляхом мацерації винограду сорту Пекоріно на шкірці Petit Verdot за допомогою амфор, виготовлених із місцевої вулканічної глини. Прокоментуйте, будь ласка, цей задум – як співпрацюють ці два сорти, як виноматеріал розвивається в амфорі? Яких характеристик набуває таке вино?

Л.К: Проєкт створення Peconero народився з того – мною вже згаданого – факту, що Pecorino завжди визначали як «червоне в білому вбранні». Сорти: Pecorino не менше 90%, Petit Verdot максимум 10%. Урожайність забезпечується агротехнікою і становить близько 70 центнерів з гектара. Збір врожаю, який починається на початку вересня для обох лоз, коли виноград досягає оптимального і потрібного рівня стиглості, проводиться вручну. Очищений і злегка віджатий виноград мацерується і ферментується при 15-20 °C у сталевих цистернах із заливкою, щоб сприяти вилученню антоціанового компонента з червоної шкірки та ароматичного компонента з Pecorino; мацерація припиняється, як тільки досягається оптимальний колір. Після завершення бродіння вино залишається на дрібному осаді не менше 20 днів. Тут зауважу, що яблучно-молочне бродіння не можна проводити, щоб не втратити типову свіжість Pecorino. Потім вино переходить на фазу дозрівання в дерев’яній тарі та амфорі протягом 2-4 місяців. Після розливу Peconero не потребує подальшого доопрацювання. Pecorino дозріває рано; дає вино з чудовою структурою, з дуже помітними і чіткими ароматами, з переважанням трав’янистих нот, шавлії. Вино з чудовою структурою, хорошою кислотністю, повне, пікантне та приємно мінеральне, зі стійким смаком. Petit Verdot, навпаки, дозріває пізно, але ми збираємо його рано, щоб мати рубіново-червоний колір, свіжий і злегка кислий, з фруктовими та квітковими ароматами, які роблять його схожим на Pecorino. Ці два сорти винограду доповнюють один одного, і ми все ще маємо рубіново-червоний колір зі складністю у носі, який чекає, щоб його відкрили. Це вино дуже в цьому сенсі збалансоване на смак, навіть якщо Pecorino має трохи переважати. Його обов’язково потрібно споживати свіжим. Це, так би мовити, «літній, рибний червоний».

D+: До речі про амфори – це традиційний посуд для витримки вин в вашому регіоні?

Л.К: Амфори – дуже стародавні ємкості, датовані 6000 роком до нашої ери, використовувалися перш за все греками та римлянами для транспортування вина та інших сільськогосподарських продуктів харчування. Не випадково історія амфор, вироблених в Адріатичному регіоні, від Pedaso до зони пагорбів, починається з греків, продовжується мешканцями Piceni і римлянами, про що свідчать деякі археологічні знахідки, навколо гирла та по берегах річки Aso, римські руїни, які свідчать про виробництво амфор для транспортування вина. Відповідно до цих артефактів, наші амфори виготовлені з вулканічної глини  в районі di Monteleone Fermano, за кілька кілометрів від Moresco. Саме тому вони унікальні і мають об’єм від 100 до 500 літрів. Насправді, це унікальний матеріал – оскільки глина пориста, амфори дозволяють помірно наситити киснем подрібнений виноград або сусло, а згодом і саме вино, що надає ароматичним і органолептичним компонентам вина помітну типізацію та територіальну характеристику.

D+: Як відомо, ви – професор виноградарства та виноробства і така глибока та всебічна освіта дозволяє проводити дуже результативні експерименти як  із сортами, так і з різною тарою для бродіння та витримки вин: сталевими цистернами та дубовими бочками, бетонними яйцями та глиняними амфорами, щоб створити вина з найкращим відображенням терруару Марке. Наші читачі – здебільшого професіонали, тож не могли б ви трошки зупинитися на цій темі і розповісти, яка тара як саме впливає на органолептику вина? Можливо, на прикладі вищеназваних нагороджених вин?

Л.К: Я хотів би зазначити, що наша компанія дуже чутлива до проблем навколишнього середовища, з раціональним управлінням від виноградника до льоху. Ми досягли успіху, щоб отримати сертифікацію EQUALITAS, яка є стандартом, що визначає вимоги відповідно до трьох стовпів екологічної та соціально-економічної усталеності в ланцюгу постачання вина. Ми також використовуємо біотехнологію в льоху для витримки, максимально уникаючи використання хімікатів. У компанії ми використовуємо різні типи тари: резервуари з нержавіючої сталі, бетонні резервуари, дубові бочки, тонно, барріки та амфори. Очевидно, що використання цих різних контейнерів залежить від кінцевої мети – продукту, який ви хочете отримати. Наш виноград, промитий і висушений, вініфікується окремо, за винятком DOC ROSSO PICENO, з використанням резервуарів з нержавіючої сталі, вініфікатора Ganimede і rotovinificator; вся тара обладнана пристроями для контролю температури. Ми також використовуємо дерев’яні чани. Мацерація та ферментація відрізняються за часом, залежно від типу винограду та продукту, який ви хочете отримати, і оскільки існує багато змінних – від збору врожаю до кінця бродіння, необхідно вміти зрозуміти та спланувати всі етапи виноробства. Червоні вина, які завжди зберігаються окремо, після певного періоду часу на тонкому осаді переміщуються в цементну або дерев’яну тару  та/або амфори, завжди і в будь-якому випадку залежно від самого продукту та бажаного результату. Тривалість перебування варіюється від мінімум 2 місяців до 12-14 місяців. Ретельні та періодичні аналітичні та органолептичні перевірки дозволяють нам визначити оптимальний час для будь-якого запланованого змішування та розливу. Фактично кінцеві органолептичні властивості не завжди однакові, вони залежать від усіх змінних, починаючи від збору врожаю до дозрівання та старіння.

D+: Отже, ви не тільки відроджуєте та застосовуєте в практиці старі традиційні технології виноробства за участю сортів регіону Марке, але і, як бачимо, експериментуєте з міжнародними сортами та інноваційними методами виноробства. Можете поділитися планами – що саме відбувається сьогодні за лаштунками Tenuta Manoylo, яких інноваційних вин слід чекати найближчими роками від цієї потенційної виноробні?

Л.К: Безумовно, сорти нашого винограду є традиційними для нашої території: Sangiovese, Montepulciano та Alicante, а також міжнародні виноградні сорти для червоних вин, виключно місцеві для білих Pecorino і Passerina. Це правда, ми впроваджуємо на практиці сучасні технології виноробства, такі як використання вініфікатора Ganimede або роторного вініфікатора, але ми також заново відкриваємо старі технології виноробства, насамперед вініфікація під водою та цільного винограду. Результати цих методів виноробства можна передбачити, але для отримання остаточних висновків потрібно чекати кілька місяців. Тоді ж ми почали дослідження та селекцію диких дріжджів: ця робота буде досить довгою, але ми сподіваємося отримати фірмові дріжджі, які ще більше характеризуватимуть нашу продукцію. На наступні кілька років у нас є кілька проєктів червоного вина,  і ми раніше говорили про Peconero. Ще один проєкт, який ми ведемо з 2023 року, присвячений Alicante. Ця виноградна лоза присутня на нашій території з 1800 року, виноград вініфікуємо за старовинною технологією, яку я не хотів би поки що розкривати. Крім того, ми вже працюємо над вином в міжнародному стилі з використанням традиційного винограду з нашої території, Montepulciano. Обидва останні проєкти будуть реалізовані, припускаю, у 2025 році.

D+: Ви розпочали свій професійний шлях в тому ж регіоні Marche, в Ascoli Piceno. І залишаєтеся вірним цьому регіону. Але Marche, на жаль, не такий широко знаний регіон у винному світі, як цілий перелік інших італійських виноробних територій. Ви ж доводите своєю роботою – і успіх Tenuta Manoylo тому найкраще свіже підтвердження! – що вина Марке заслуговують більшої уваги шанувальників вина та професіоналів. Розкажіть про його особливості. І чому так склалося, що в якийсь момент він незаслуженно опинився на узбіччі слави?

Л.К: Я потрапив в цю професію в далекому 1973 році, як тільки одержав диплом за спеціальністю «Виноробство та виноградарство» Інституту Ulpiani в Ascoli Piceno. Я завжди працював виключно в цьому регіоні до 2005 року. Але відтоді я почав працювати за кордоном, переважно в Албанії. На жаль, це правда, регіон Марке не дуже відомий, хоча його виноробний потенціал високий. Безсумнівним є те, що середнє виробництво вина не перевищує одного мільйона гектолітрів, як можна побачити в 2022 році, коли ця цифра склала 93 000 гл. Однак палітра вина різноманітна та цікава, фактично у нас є 5 DOCG (Conero  10.000,  Castelli  di Jesi Verdicchio Riserva 8700, Offida 35200, Verdicchio di Matelica Riserva 2100, Vernaccia di Serrapetrona 900), IGT Marche та 15 DOC: Bianchello al Metauro 11700, Colli Maceratesi 8000, Colli Pesaresi 7200, Esino 1400, Falerio 33000, Lacrima di Morro d’Alba 13800, Terre di Offida 1200, Rosso Conero 8700, Rosso Piceno 72000, Verdicchio dei Castelli di Jesi 148000, Verdicchio di Matelica 26800, Serrapetrona 1000, I Terreni di Sanseverino 97, Pergola 460, San Ginesio 370, La I.G.T. Marche 268600. Безперечно флагманським продуктом нашої території є Verdicchio для білих і Rosso Piceno для червоних.

D+: Наскільки взагалі ви приділяєте значення теруару і який потенціал мають виноградники Tenuta Manoylo? Адже не даремно фахівець такого рівня як ви взявся за цей проєкт!

Л.К: Хотів би зазначити, що в управлінні виноградником я співпрацюю з  моїм колегою Джузеппе Каміллі (Giuseppe Camilli), одним з найбільш обізнаних агрономів в Marche. Що стосується терруару, то це поняття дуже важливе, справді базове. Виноградник компанії різноманітний, він складається з різних ділянок, віддалених одна від одної. Ця різноманітність означає, що є можливість одержати вино з одного і того ж винограду, але який виражатиме відмінності теруару: в кожному келиху відчуєте різні грунти тощо. Зараз ми тестуємо різні сорти, щоб оптимізувати стилістику, якість продукції. Щоб краще зрозуміти виноградник господарства, наведу таблицю.

Всього: 23,5646 га

D+: З висоти ваших посад – екс-президента Assoenologi regione Marche та дійсного президента Harvest Group Centro Ricerche Enologiche – вам, мабуть, добре видно, що сьогодні мають робити винороби Marche, щоб вийти переможцями в боротьбі за впізнаваність їхніх вин в світі, яку сьогодні розпочали такі виноробні, як Tenuta Manoylo. Яка може бути в тому роль Harvest Group? Можете стисло викласти дорожню карту: в якому стилі варто рухатися, з якими сортами, як просуватися тощо?

Л.К: Складне питання… Безумовно, винний сектор регіону повинен створити власну систему, відмовитися від обмеженості, зосередитися на конкретних проєктах, щоб створити можливість розробити синергетичну стратегію між усіма компонентами ланцюга постачання та територією. Щоб нарешті подолати критичні проблеми та покращити ситуацію на ринку. Однією з головних проблем, що визначають слабкість регіонального виноробного та агропродовольчого сектору, є надзвичайна фрагментація виробничої та, насамперед, комерційної системи. У провінціях Ascoli та Fermo за останні кілька років агропродовольчий сектор, зокрема виноробний, інвестував у покращення якості виробництва понад 130 мільйонів євро за останні 10 років, розподіливши бюджет між модернізацією переробних структур, оновленням виноградників, диверсифікацією сільськогосподарської діяльності тощо. Але досі відсутня адаптація цих зусиль до рекламної та комерційної політики, які все ще є слабкою ланкою в нашій системі виробництва.

D+: Дорогий сеньйоре Луіджі ! Дуже дякуємо за час, приділений відповідям на наші запитання, успіху вам і вашим винам та заслуженої слави – регіону Marche!

Один з найавторитетніших винних консультантів Італії, президент Assoenology Marche, Луіджі Костантіні (Luigi Costantini) знайшов в своєму напруженому графіку можливість відповісти на запитання директора Drinks+ International Communication Media Group. Луіджі Костантіні народився в регіоні Марке і вже 45 років працює виключно з місцевими винами. Об’єднавши зусилля з власниками Tenuta Manoylo та унікальними даними її терруару, Луїджі […]

Лише у 2023 році українські вина завоювали понад 150 медалей на різноманітних міжнародних конкурсах. Їх оцінювали та нагороджували професіонали та експерти з усього світу. Ми віримо, що у 2024 році ці цифри зростуть, оскільки щороку спостерігаємо зростання якості українських вин. 

У світі існує дуже багато винних конкурсів, тож чим вони відрізняються один від одного? Drinks+ вирішили, що найкращий спосіб це з’ясувати – поговорити з інсайдерами. Сподіваємось, що інтервʼю, котре Вікторія Макарова взяла у Томаса Брандла, амбасадора Concours Mondial de Bruxelles у Східній та Центральній Європі та власника агенції xenos-comm, стане одним із цілої низки інтервʼю й репортажів, що дадуть українським виноробам корисну інформацію.

Як почалася ваша кар’єра в CMB? Я впевнена, що тут є якась цікава історія. 

Дійсно, так і є. У далекому 2007 році, коли я ще займав посаду директора з комунікацій міжнародної торгової ярмарки Штутгарта, мене запросили як суддю на національний конкурс вин у Чилі. Тоді я познайомився з Бодуеном Аво, головою Concours Mondial de Bruxelles. Ми ровесники, у нас було (і досі є) багато спільного — вино, як відомо, об’єднує людей. Бодуен мав «кампо» в регіоні Мауле в Чилі, і він запросив мене провести кілька днів у його заміському будинку. Наступного року СМВ стали співорганізаторами чилійського конкурсу, він тоді проходив у Вальпараїсо. Мене запросили до складу журі. А в 2009 році я став головою комісії великого CMB у Валенсії (Іспанія). Відтоді я роблю це щороку. У 2012 році я став офіційним послом CMB у Німеччині, Австрії та всіх країнах Східної Європи.

Отже, зараз ви працюєте з багатьма виноробними регіонами, що розвиваються. Чи є якісь відкриття, що вразили вас найбільше?

Протягом 14 років у Messe Stuttgart я зосереджувався на виноробстві Східної Європи. Ми провели багато презентацій і прес-конференцій для виставки виноградарських технологій Intervitis, щоб залучити відвідувачів до Штутгарта. Коли у 2011 році я відкрив власне PR-агентство xenos-comm, я продовжив працювати в цій сфері. Я допоміг виноробним країнам, таким як Грузія, Молдова, Болгарія, Румунія та Північна Македонія, а також Туреччина й Греція, здобути популярність у Центральній Європі. Нещодавно я почав співпрацювати з Wines of Armenia, а також час від часу трохи допомагаю своїм українським друзям. За останні кілька років Україна та її вина були, мабуть, найбільшою несподіванкою для мене. Я не очікував подібної революції якості українських вин за такий короткий проміжок часу. Тим паче зважаючи на російську агресію в Україні. 

Ви добре знайомі з українськими винами. Які категорії можуть бути найбільш актуальними для конкурсів CMB і мають найбільше шансів отримати медалі? 

Я думаю, що ваші шанси кращі з білими винами та ігристими. Одеський Чорний (відомий український локальний сорт) може дати дуже потужні, пряні червоні вина. Але, як на мене, іноді вони занадто прості. Автохтон Тельті-Курук або місцевий Сухолиманський, як на мене, дуже цікаві білі сорти. Звісно, в Україні виробляють все більш якісне Мерло й Каберне Совіньйон, але постає питання, чи потребують їх експортні ринки…? У всьому світі ми вже спостерігаємо надлишок вин з цих французьких сортів.

Українські виноробні вже брали участь у CMB і здобули кілька медалей. Що б ви порадили тим, хто планує зробити це вперше? Можливо, є якийсь «чек-ліст»? 

Насправді, немає подібного списку. Але, звісно, оскільки правила Concours Mondial є найсуворішими у світі, туди слід відправляти лише високоякісні вина. Ми дотримуємося стандартів OIV, згідно котрих лише 30% вин можуть отримати медалі, на відміну, наприклад, від деяких британських конкурсів, де 80% усіх вин, що беруть участь, отримують нагороди. Я не вважаю, що необмежена кількість медалей — це добре для бізнесу, мені це трохи нагадує мені «друкарню для грошей». Кожен виробник повинен усвідомлювати цінність своїх медалей, тож якою вона буде у конкурсі, де 4 з 5 вин отримують нагороду? Можливо, це не так очевидно для споживача, але точно зрозуміло для експертного середовища. 

Отримати нагороду на «великому» CMB для червоних і білих вин або спеціалізованих сесій для рожевих, ігристих і солодких та кріплених вин не так легко, але виробники можуть бути впевнені, що, отримавши нагороди цього конкурсу, їхні вина потрапляють до категорії найкращих вин у світі. До того ж, організатори дуже бато роблять багато для популяризації вин та виноробень, відзначених нагородами CMB.

Чи могли б ви розповісти нам трохи більше про особливості Concours Mondial de Bruxelles? Чим він відрізняється від інших міжнародних конкурсів? 

CMB визначає себе як «Об’єднані Нації вишуканих вин». Жоден інший конкурс у світі не має такої міжнародної дегустаційної комісії, до якої приїжджають люди з понад 50 країн і з усіх континентів. Є й інші важливі конкурси, наприклад у Німеччині та Великобританії, але, наскільки мені відомо, дегустатори там переважно німці чи англійці. 

Іншою відмінною рисою є співпраця з Університетом Лувена в Бельгії для статистики та «контролю якості» наших дегустаторів: кожен день вони пробують те саме вино двічі наосліп, не підозрюючи про це — і якщо їхні бали значно відрізняються, цей бал не буде враховано, а суддя матиме проблеми.

Ви говорили, що CMB має механізм регулювання кількості медалей, які надаються учасникам. Як це працює на практиці? 

Ми суворо дотримуємося правила 30 відсотків. Після завершення дегустації наша ІТ-система розраховує оцінки з точністю до сотих бала, щоб точно визначитись з медалями, залишаючись в межах 30 відсотків. Це може призвести до того, що деякі вина потраплять до так званого діапазону «малого срібла», тобто вони знаходяться в межах загального «срібного» балу, але не отримають медаль. 

Звучить жорстко. Враховуючи сувору процедуру оцінювання, які найбільш вагомі переваги учасники отримують від вашого конкурсу? І чи існують якісь бенефіти для тих, хто не виграє медалі?

Як я вже зазначав, 50% наших дегустаторів – міжнародні журналісти, ще 15% – міжнародні баєри та імпортери. Нагороди, котрі отримують вина, дуже швидко привертають увагу до їхніх виробників. Наведу приклад: у 2022 році, через 3 дні після отримання нагороди «Найкраще червоне вино» конкурсу білих і червоних, вино з Молдови було повністю розпродано! Це було перше вино зі Східної Європи, котре отримало цю нагороду на CMB. У 2023 році з’явилося ще одне червоне вино з Болгарії, що той самий успіх. 

Усі учасники, включно з тими, хто не виграє медалі, отримують детальний звіт дегустаційної комісії по кожному вину, котре вони подали на конкурс, з коментарями дегустаторів та ароматичним профілем вина, який вони також можуть використовувати для маркетингу.

Винна мапа світу в останні 10-15 років значно розширилась. Як це вплинуло на ваш конкурс — наприклад, на склад учасників та суддів? 

З тих пір, як я почав працювати в CMB, кількість зразків, наданих виноробнями з країн Східної Європи, зросла більш ніж у чотири рази! Це все відбувається на тлі  революції якості, яку ми спостерігаємо там останнім часом. Цілком логічно, зросла й кількість дегустаторів зі Східної Європи. Вони чудово працюють і стали важливими членами великої родини CMB. Деякі з них з них також стали головами дегустаційних комісій. Така еволюція мене дуже тішить!

Серед учасників існує певний стереотип: якщо конкурс проводиться в Німеччині / Італії / Франції / Великобританії, то він орієнтований переважно на покупців і споживачів цієї країни. Як ви думаєте, це правда? І якими є основні «ринки впливу» для вашого конкурсу? 

Я думаю, що це уявлення цілком вірне. Якщо виробники орієнтуються на німецький ринок, то це, безумовно, варто вибрати Mundus Vini. Якщо їх цікавить британський ринок, там можна розглянути кілька конкурсів. У змаганнях у Франції, Італії та Іспанії значною мірою домінують національні виробники та судді. CMB – це фактично єдина міжнародна подія, яка щороку подорожує до якоїсь іншої країни, досліджуючи нові виноробні регіони та позначаючи їх на глобальній мапі виноробства. Найбільшу кількість зразків подають винороби Франції, Італії, Іспанії та Португалії, слідом за ними йдуть країни Східної Європи. 

Нещодавно ми відкрили мережу винних барів і винних корнерів CMB у Мексиці та Японії. До того ж ми розпочали співпрацю з United Airlines та їхніми бізнес-лаунжами. У всіх цих закладах представлені вина-переможці конкурсів СМВ. Це надає виробникам неймовірні маркетингові можливості. 

У 2023 році ми вперше подолали колишню «залізну завісу», організувавши CMB у Словаччині. У 2016 році ми були в Пловдиві, в 2020 році в Брно, в 2023 році в хорватському Поречі. Мрію привезти конкурс до сонячної Одеси й сподіваюсь, що це відбудеться після перемоги України над російськими агресорами. Я дуже хотів би здійснити цю мрію…

***************

Наступна сесія CMB Red & White Wines (червоні й білі вина) відбудеться в місті Леон, штат Гуанахуато (Мексика) 7, 8 і 9 червня. Вперше за всю історію конкурса він відбудеться у Північній Америці, що надасть організаторам можливості залучити більше суддів із США, Канади і Мексики. 

Детальніше про сесії CMB та реєстрацію можна знайти тут:

Rosé Wines Session (рожеві вина)

Sparkling Wines Session (ігристі вина)

Red and White Session (червоні й білі вина)

Sweet And Fortified Wines Session (солодкі й кріплені вина)

Наразі триває реєстрація на сесію рожевих вин, дедлайн для реєстрації й надання вин — 25.02.24.

ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ: на прохання Wines of Ukraine організатори Concours Mondial de Bruxelles надають українським виноробам знижку у 20% на участь у у всіх сесіях 2024 року. Більш детальну інформацію й промо-код для реєстрації можна отримати, звернувшись до команди Wines of Ukraine за ел. адресою info@ukr.wine.

Фото надані Томасом Брандлом та  Concours Mondial de Bruxelles.

Лише у 2023 році українські вина завоювали понад 150 медалей на різноманітних міжнародних конкурсах. Їх оцінювали та нагороджували професіонали та експерти з усього світу. Ми віримо, що у 2024 році ці цифри зростуть, оскільки щороку спостерігаємо зростання якості українських вин.  У світі існує дуже багато винних конкурсів, тож чим вони відрізняються один від одного? Drinks+ […]

Головний регіональний редактор WTA Guide, бренд-амбасадор міжнародної групи компаній Vinos de La Luz Наталія Бурлаченко спеціально для Drinks+ провела інтерв’ю під час перебування в Іспанії з керівниками найвідомішого об’єднання виноробів –  сеньором Енріке Паскуалем Гарсіа (Enrique Pascual García), президентом регуляторної ради Ribera del Duero DO та сеньором Мігелем Санс Кабрехасом (Miguel Sanz Cabrejas), генеральним директором Ribera del Duero DO. Розмова точилася довкола успішного досвіду, завдяки якому  бренд Ribera del Duero сьогодні посідає гідне місце в рейтингу 100 брендів Іспанії.

Як би ви оцінили сьогодні  ситуацію щодо виноробства в Рібера дель Дуеро в цілому?

Енріке Паскуаль Гарсіа: Ситуація дуже позитивна. Наразі ми розвиваємось, позиціонуючи регіон як лідируючий не лише за обсягом, але й з точки зору якості, що, погодьтеся, важливо. Можемо стверджувати, що вже отримали дуже цікаві результати. Усі DO проходять момент зростання, відчуваючи, як їх імідж і репутація якості змінюються. Ми не просто зацікавлені у збільшенні обсягів наших продажів. Наш пріоритет – постійна якість.

Що ви робите, щоб розвиток відбувався саме таким чином?

Е.П.Г.: Що стосується показників якості як у виноградарстві, так і на виробництві безпосередньо, то перш за все важливо, що ми гарантуємо саме заявлений рівень якості. Система, що нами впроваджується, допомагає дотриманню базових високих принципів. Вважаємо, що саме цим ми відрізняємося від інших, адже ми принципово зосереджувалися на цьому. Насправді, на винному ринку є лише два способи виділитися. Або за ціною, або за якістю. Якість вин та технологічний рівень їх виробництва серед виноробів нашого DO інтенсивно зростає. Я добре знайомий з нюансами виробництва майже з дитинства, змалечку жив дуже близько до нього, тому можу сказати, що давно спостерігаю за його еволюцією. Мабуть, завдяки цьому баченню ми й отримали можливість розвивати наш бізнес в такому руслі. І можемо констатувати, що на сьогоднішній день ми єдині, хто досягає такої якості в регіоні.

А як щодо виробників, які не входять до складу DO?

Е.П.Г.:  Власне, усі винороби, які є у регіоні, є частиною DO. Існує лише один проєкт, який виходить за межі, але через тип вина, яке вони виробляють. Звичайно, є запити ззовні від тих, хто хотів би бути інтегрованим в нашу систему, але здебільшого  це виробництва, які не відповідають нашим стандартам.

Чи плануєте вносити якісь корективи в законодавчі акти або вводити нові?

Е.П.Г.: На даний момент ми працюємо над проєктом, присвяченим новим сортам, які можуть бути включені в систему регіонального виноградарства через зміни клімату. Це дозволить нам продовжувати виробляти вина, які зараз випускаються членами DO. То мають бути сорти, що гарно адаптуються з часом до змін і дають кращі характеристики. Зрозуміло, Темпранільо все одно залишиться Темпранільо, але ми повинні враховувати природні фактори, щоб захистити себе і виробників від майбутніх викликів. Ми також намагаємося повернути деякі старі сорти, які зможемо рекомендувати для виробництва. Усе це дуже складно, особливо якби ми не мали належного рівня об’єднання, що допомагає нам розвивати проєкт.

Це правда, на власному досвіді знаємо, що з Мальбеком було дуже важко працювати, тому що він був дуже чутливий до сучасного клімату та цього регіону, дуже важко було досягти бажаного кольору тощо.  А чи ви працюєте по цьому питанню з OIV? Адже ця інституція виробляє і дає багато правил та рекомендацій щодо сортів. Знаю, що їхні фахівці дуже глибоко вивчають цю тему. 

Е.П.Г.: OIV знаходиться в міжнародному контексті, який для нас не є надто актуальним. Усі рекомендації, які вони надають, стосуються здебільшого сфери бізнесу, ніж реальності, з якою ми стикаємося на місці.

Яка ситуація з Albillo? Ви схильні розширювати насадження цього білого сорту? Чому ви вибрали саме його? Чи не задля того, щоб створити більшу конкуренцію Руеді?

Е.П.Г.:  Так, ми мали намір створити інший напрямок. Хоча й не бачимо переваг у змаганні з кимось. Ми команда. Наша мета – визначити національну спадщину, окреслити місце в ній нашого виноградарства. Білі вина Рібера дель Дуеро не варто продавати молодими, їхній потенціал значно більший, тому вони, як правило, проходять витримку і мають схожість з винами Бургундії. За стилем вони не надто схожі на решту білих Іспанії, більш складні. Ідеальним варіантом є позиціонування їх на ринках Європи після 5-8 років витримки. Треба вчитися, для нас це теж щось нове. Отже, тепер білі сорти висаджують все більше. Зараз, щоб зберегти профіль розе, винороби використовують Albillo. У зв’язку з попитом, з яким ми стикаємося, виноградарство культивує його все більше і більше. Хоча насправді він обходиться дорожче за Темпранільо. Пояснимо – вина типу Claret завжди були купажами білого і червоного, зазвичай без жорсткого розподілу процентів, воно виготовлялося природним шляхом, без особливого контролю. Не було чіткої міри, їх просто змішували, поки не досягали кінцевої мети. Але сьогоднішні результати роботи з цим типом вина дуже хороші. Воно має аромати білого, але складність червоного. Між іншим, усі перші червоні вина з Рібера дель Дуеро містили й білі виноматеріали. З 1982 по 1990 рік почали розділяти червоне і біле, і процес завершився в 1990 році. Ми змінили умови, дозволивши додавати лише до 25% білого в червоне. Ми зробили це, щоб справді мати можливість схрещувати його з іншими сортами. Минулого року було продано 200 тисяч пляшок. Коли вони надходять у продаж, їх розкуповують швидше, ніж за місяць.

Як на виробниках Рібера дель Дуеро позначилися ковід і війна в Україні? Чи помітили ви якийсь негативний вплив на продажі?

Е.П.Г.:   Виявилося, що Covid не став таким нищівним ударом, як ми думали на початку пандемії. Він справив не надто значний вплив, і ми швидко від нього оговталися. Загалом ми не зіткнулися з жодною проблемою з точки зору бізнесу, пов’язаною із війною в Україні. Хоча опосередковано це впливає на нас на певному рівні через світову інфляцію. Збільшення вартості енергії було більш вражаючим.

А як щодо енотуризму? 

Е.П.Г.:  Що стосується винного туризму, ефект пандемії, зрозуміло, був сильним, але ми  швидко відновлюємося. Крім того, після цих подій спостерігаємо зростання з точки зору якісного туризму, чого ми і прагнемо.

Хочу уточнити: якість, якої ви досягаєте, стосується не лише вина, але й послуг, гостинності, розташування маршруту, тому що це насправді стратегічна точка від Мадрида, яку варто відвідати, подорожуючи, приміром, до Франції. Є на що подивитися чи скуштувати, та й взагалі тут багато різноманітних атракцій.

Е.П.Г.:  Винний бізнес нарешті відкривається для вайнловерів, але, зрозуміло, що нам важко змагатися за гостей із туристичними курортами на узбережжі. Тож ми вітаємо тенденції розвитку агротуризму, який є нашою сферою, нарешті ця галузь пропонує гідну якість і спрямована на успіх. Насправді ж винний туризм має вагому перевагу. Він народився тому, що люди закохалися в певне вино і хочуть побачити, як воно виготовляється та яка історія стоїть за ним. І це те, що ми передаємо людям, і це наш головний фактор привабливості, який дозволяє нам зростати. Особливо, як ми помічаємо, ця пропозиція цікава споживачам, які готові платити за якісне вино та пов’язані з ним атракції все більше і більше. Наше провідне кредо: якщо ми можемо запропонувати вино вищої якості, дотичний сервіс має бути на відповідному рівні. Адже це те, на що люди вже націлені і на що сподіваються.

Які обов’язки правління DO? Регулювати чи розвивати?

Мігель Санс Кабрехас: Правління має 2 ролі. На даний момент ми проводимо сертифікацію, а також розробляємо законодавство, оскільки нам потрібно переконатися, що якість забезпечується законом. Ми присутні на 11 ринках, на які припадає 76% експорту Рібера дель Дуеро. Отже мета полягає в досягненні наступних трьох цілей:  збільшення експорту виноробних заводів; підвищення ціни на продукт, за рахунок формування цінності; зростання впізнаваності бренду.

Дещо маю прояснити. Усі виноробні заводи в Рібера дель Дуеро дуже малі та не мають жодних додаткових ресурсів. Отже вино коштує більше саме тому, що воно краще. Все пов’язано з якістю. Особисто я не можу похвалитися походженням зі світу вина. Я перший директор DO, який ніколи не мав досвіду роботи з вином, тільки в харчовій промисловості на рівні підприємства. Але мені зрозуміла ця філософія. У нас є свої цілі та плани перемовин. Ми створили одну міжнародну комісію з просування, в якій беруть участь представники виноробних заводів – з тих, що експортують вина щонайменше на 11 ринків. Отже, коли ми плануємо ринкову стратегію, вони разом обирають той чи інший ринок і можуть співпрацювати між собою.

Виробники та виноградарі є членами комісії?

М.С.К.: До складу адміністрації входять 5 виноградарських та 5 виноробних підприємств. І всі вони мають однакову силу та права. Ми ретельно вивчаємо ринок, а потім обговорюємо та вживаємо необхідних заходів для всіх. Якщо у вас є ідеальний продукт, але ви не знаєте, як його продати, у виробництві немає сенсу.

Виробники задоволені всією роботою та стратегією, яка була розроблена?

М.С.К.: Усі рішення, які приймаються, є загальними. І всі співіснують в гармонії. Ми бачимо свою місію саме в тому, щоб запобігати антагонізму та розбіжностей думок.

Чи можете прокоментувати, яка сьогодні репутація у Рібера дель Дуеро в Іспанії?

М.С.К.: Без перебільшення, відмінна! На даний момент вина Рібера дель Дуеро вважаються найкращими в Іспанії за якістю. У 2021 році був складений список зі 100 іспанських брендів, які викликають довіру споживачів. Всього в рейтингу фігурувало 24 національні бренди винних регіонів (зі 101 з усієї Іспанії). Rioja, Ribera del Duerо та Vega Sicilia (тобто також виноробня з Рибера дель Дуеро), потрапили до цього списку. З точки зору статистики, ви могли бачити, що в період COVID-19, оскільки ринок був закритий і продажі зростали в Інтернеті, споживач розумів, що Рібера дель Дуеро має вищу ціну, але вона ліпше задовольняє його потреби. І в той час, як сектор падав, у нас були кращі продажі завдяки впізнаваності бренду. У молодих поколінь встановилося добре сприйняття того, що ми зробили, і усвідомлення цілей, яких досягли. Вони зрозуміли суть. І тепер обирають різні профілі, які ми пропонуємо. Вина уславленого стилю, який має якість і фруктовість.

Чому Рібера розвивається набагато швидше, ніж Ріоха?

Е.П.Г.:  Регіон Ribera del Duero вже мав такий успіх в Іспанії, що не потрібно було експортувати його імідж. З 310 наших виноробних підприємств 120 регулярно експортують продукцію. На 40 з них припадає майже 80% загального експорту. Отже, після ковіду все змінилося. Національний ринок був закритий, нам довелося відкриватися і діяти глобально, щоб зберегти бізнес. Було небагато виноробень, які продавали вина виключно через такі канали як готелі. Тож зараз і вони діють в міжнародному контексті. Ще один важливий момент: майже дев’ять років тому, коли я тільки приєднався до DO, я поїхав до США у відрядження і запитав у місцевих компаній, чому в їхніх портфелях буквально лічені найменування з Ribera? Їхні відповіді зводилися до тези на кшталт: «Навіщо нам десятки, якщо всі ті вина на смак однакові?». Після цього відбулася революція на рівні кожної окремої виноробні. Тому що люди зрозуміли, чого хоче ринок. І почали виготовляти різні вина та надавати їм інші профілі. Тож тепер ця різноманітність сприяє зростанню регіону. Тепер у США, якщо імпортери хочуть показати на повний зріст Ріберу, їм потрібно мати асортимент з п’яти або більше найменувань винарень, щоб дійсно представити регіон. Крім того, не весь світ має грошову спроможність експортувати за межі Іспанії. А Рібера – зовсім новий регіон, який існує 40 років, тому досі не було можливостей дивитися на зовнішній ринок як головну мету. Сьогодні ситуація швидко змінюється. Ключі, які підібрала одна виноробня, щоб відкрити той чи інший ринок, передаються іншим, і це та співпраця, якої ми прагнемо. Великі виноробні допомагають малим, а малі підсилюють великих. Сьогодні покупець знає, що він шукає. Тож коли продаємо вино Ribera del Duero, нам не потрібно доводити його репутацію.

Фото: архів Наталії Бурлаченко, www.riberadelduero.es

Головний регіональний редактор WTA Guide, бренд-амбасадор міжнародної групи компаній Vinos de La Luz Наталія Бурлаченко спеціально для Drinks+ провела інтерв’ю під час перебування в Іспанії з керівниками найвідомішого об’єднання виноробів –  сеньором Енріке Паскуалем Гарсіа (Enrique Pascual García), президентом регуляторної ради Ribera del Duero DO та сеньором Мігелем Санс Кабрехасом (Miguel Sanz Cabrejas), генеральним директором Ribera del Duero DO. Розмова точилася довкола успішного досвіду, завдяки якому  бренд Ribera del Duero сьогодні посідає гідне місце в рейтингу 100 брендів Іспанії. […]

В Інкубаторі Бернара Магре (Бордо) відбувся особливий івент, що поєднав конференцію та бізнес-нетворкінг, хайлайтером якого стали відома винна критик та журналіст – Джейн Ансон (Англія) та модерніст і дуже талановитий винороб Луі Паке (Франція). Дуже відкрита, світла людина – пані Джейн Ансон люб’язно приділила увагу нашому оглядачу під час обідньої перерви між її виступами і подарувала несподівану можливість для цікавої розмови.

Ще рік тому Wine Travel Awards став одним із учасників Інкубатору Бернара Магре (Bernard Magrez). Цей проєкт був обраний з 2 тисяч претендентів, як перспективний стартап у винному туризмі, а також як площадка для нетворкінгу всіх ланок винної спільноти. Сьогодні, дякуючи інкубатору, команда проєкту має можливість навчатися, знайомитися з видатними персоналіями, які пишуть сучасну історію вина.

Того ранку у мене були змішані почуття хвилювання та радості одночасно.

Дев’ята ранку. Два чорних міні-вени Mercedes припаркувалися перед інкубатором Бернара Магре в Пессак-Леоньян, Бордо, Франція.

Вона вислизнула з машини і легкими кроками увійшла до просторого холу. За визначною особистістю винної еліти Бордо – пані Джейн Ансон (Jane Anson) – кроком пошани йшли десятки молодих людей. Їхній зовнішній вигляд був достатньо промовистим, щоб зрозуміти, що приїхали вони на «Великий Тиждень Наставництва» з усього світу. Щасливчики, які виграли шанс, дякуючи підтримці Фонду Жерара Бассе (Gérard Basset Foundation), відкрити для себе приховані перлини виноробного регіону Бордо!

Я відчувала, як в цьому натовпі сильно калатає моє серце… На щастя, пані Ансон супроводжувала її бізнес-партнер, Чінеду Рита Роза (Chinedu Rita Rosa), яку я знала, дякуючи одному із своїх колег по періоду навчання в міжнародній бізнес-школі Бордо з винного маркетингу та менеджменту. Тож, користуючись знайомством, я підійшла, щоб вперше потиснути руку жінці, зустріч з якою ще кілька років тому була для мене недосяжною мрією.

Людмила Бобик: Як ми знаємо, ви тут, у Бордо, вже понад 20 років, чи не так?

Джейн Ансон: Майже так. Я переїхала сюди у вересні 2003 року.

Л.Б.: Чому ви вирішили обрати саме Бордо, а не Бургундію чи Шампань?

Д.А.: Ці місця ми також розглядали як можливість переїзду, у фокусі були Бордо, Шампань або Бургундія. Та ми вирішили, що Бургундія розташована занадто далеко від Англії, якщо чесно, а хотілось легко добиратись додому. А з Лондона до Бордо летіти всього одну годину. Тож дуже практична причина. Ми вирішили, що Шампань трохи північніше і, можливо, погода не завжди буде гарною для перельотів.

Л.Б.: Так, 20 років тому все точно так і було!

Д.А.: Авжеж, але не сьогодні. І там було дорожче, оскільки ближче до Парижа… Отже, ми переїхали в Бордо, бо мали дуже обмежений бюджет для життя, власне, не мали нічого. У нас не було роботи, не було грошей, ми просто переїхали, щоб подивитися, що буде далі. Тому що ми були в ЄС в той час, до Брекcиту, і могли це зробити! Але тепер, через цей самий Брексит, хтось не може робити те, що робила я… Отже, знищено багато можливостей для молодого покоління.

Крім того, іншою причиною було те, що жителі Бордо мають велику світову репутацію. Тож, як письменниця, я булла певна: якщо переїду до Бордо, то зможу продавати свої оповідання-історії і заробляти гроші. Оскільки мені потрібні були гроші, щоб жити і оплачувати рахунки, я вирішила, що Бордо – це раціональне місце для переїзду з практичної точки зору, адже це відомий виноробний регіон.

Л.Б.: Ви згодні, що до гучної назви «Бордо», що сьогодні звучить так дзвінко, певною мірою причетний і Роберт Паркер (Robert Parker)?

Д.А.: Це справді так. Але я думаю, що Бордо здобуло відомість, дякуючи 2000-річній історії, задовго до того, як з’явився Роберт Паркер.

Л.Б.: Коли ви почали писати для Decanter? Поділіться, будь ласка, своєю історією.

Д.А.: Я почала співпрацювати з Decanter, саме коли переїхала сюди, тобто 20 років тому. До того моменту я вже була журналістом, але не винним. Я змогла використати свої публіцистичні навички, щоб досліджувати, запитувати. Як журналіст, я постійно допитувалась, перевіряла, ставила питання і шукала відповіді. Також мені пощастило зустріти тих людей, які серйозно поставлись до мене, і які допомагали мені вчитися. Я почала вивчати вино та виноробство з WSET. Цей курс був чудовим для широкого розуміння економіки та географії вина, але для моїх дегустаційних здібностей справжнім відкриттям виявилося отримання диплому дегустатора DUAD в Інституті енології Бордо, який зробив мене більш впевненою у своїх силах. У той же час я писала книги. І дослідження, пов’язані з книгами, допомогли мені отримати більше знань. Написання книги Inside Bordeaux стало кульмінацією всього того часу, що я прожила і вивчила в Бордо, і я знала, що можу запропонувати іншу точку зору на цей регіон. Ковід мав великий вплив, тому що під час пандемії я проводила багато онлайн-дегустацій для Pall Mall 67, які допомогли значно підвищити мій дегустаційний досвід. Я дуже вдячна за те, що так довго працювала з Decanter, але настав час піти і почати щось робити самостійно. Моєю останньою дегустацією з ними була онлайн-дегустація Château Margaux, чудова дегустація, на якій я завершила свою співпрацю з цим виданням!

Л.Б.: Чи можна сказати, що Ви є свідком справжніх великих змін у Бордо, які розпочалися наприкінці 1990-х років, свідком справжнього сучасного розвитку виноробного регіону Бордо?

Д.А.: Так, ви маєте рацію. Важливо відмітити, що не тільки Роберт Паркер зробив великий внесок у розвиток Бордо, але й такі люди, як Мішель Роллан (Michel Rolland) або Дені Дюбурдьє (Denis Dubourdieu). У Бордо в той час було багато ключових фігур, які були або консультантами, або виноробами, або професорами-викладачами, які зробили багато речей, намагаючись допомогти зрозуміти цей регіон. Я думаю, що одна з цікавих змін в наступному: коли я приїхала у 2003 році, багато з того, що робили на виноробнях, було спрямовано на те, щоб забезпечити чисту вініфікацію, а Дені Дюбурдьє багато працював з дріжджами, і визначав, які саме дріжджі слід використовувати. І на мою думку, на сьогодні ми повернулися назад до виноградників як таких, і винороби зараз дійсно набагато більше цікавляться теруаром, органікою, біодинамікою, стійкістю, екологічними питаннями. І це чудово!

Л.Б.: Ми повинні бути ближче до природи, до природних процесів з метою збереження екології, чи не так?

Д.А.: Саме так. Ми повертаємося в минуле! Повертаємось до принципів, які були важливими кілька століть тому.

Л.Б.:  регіон Бордо завжди був недосяжним та легендарним, і як ця тенденція почала змінюватися протягом останніх років? Коли Бордо став більш відкритим?

Д.А.: Вважаю, те, що ми з Чічі сьогодні робимо, важливо для зміни поглядів про сприйняття Бордо. Багато в чому як портове місто Бордо завжди було відкрите для нових споживачів і нових ринків, але внутрішньо воно залишається дуже традиційним. Розуміння Бордо – це чудовий спосіб бути серйозно сприйнятим у винній кар’єрі. І ми з Чічі хотіли допомогти знайти шлях для людей з інших міст та країн, які, можливо, мають бар’єри на шляху до прогресу, будь-то економічні, географічні, культурні чи будь-які інші, щоб отримати короткий шлях до цих знань і допомогти налагодити обмін – адже Бордо також виграє від знайомства з цим блискучим новим поколінням виноробної індустрії.

Л.Б.: Дорога Джейн, я хотіла би подякувати вам не лише за цю розмову, а й, як це зробили б багато любителів вина, – за вашу глибоку працю Inside Bordeaux, яка на сьогоднішній день є бестселлером, і в якій ви пояснюєте нове бачення цього легендарного виноробного регіону! Ваш приклад, приклад жінки, яка переїхала в невідому для вас країну і зробили себе тою, ким ви є сьогодні у бізнесі, де більший відсоток представників чоловічої статті, – дуже надихаючий!

Досьє

Леді Джейн Ансон – відома винна письменниця, винний критик, автор десятків книг, тисяч статей та есе про виноробний регіон Бордо, його історію, виноградарство, винні маєтки, виноторгівлю та бізнес. Задля якравості фарб до портрету наведу короткий коментар пані Чінеду Ріти Рози, засновниці першої жіночої бізнес-асоціації:

Я хотіла б відмітити одну дуже важливу річ для розуміння того, що зробила Джейн і продовжує робити: вона англійка, вона не одружена з французом, вона не пов’язана з жодною з французьких виноробних сімей, у неї немає ні теперішнього, ні минулого, ні майбутнього, про яке ми б ще не знали. І вона приїхала в цей регіон як пристрасний аутсайдер, захоплена написанням своїми статтей. Вона талановита письменниця, а вино прийшло потім. І коли ви читаєте її книгу про Бордо, це прекрасне переплетіння вишуканої розповіді, гра речень. Не так багато написано книг про вино, щоб ви із захопленням в них вчитувались. А в Джейн я бачу, перш за все, дуже талановиту письменницю, яка може зробити будь-яку тему фантастично цікавою!

В Інкубаторі Бернара Магре (Бордо) відбувся особливий івент, що поєднав конференцію та бізнес-нетворкінг, хайлайтером якого стали відома винна критик та журналіст – Джейн Ансон (Англія) та модерніст і дуже талановитий винороб Луі Паке (Франція). Дуже відкрита, світла людина – пані Джейн Ансон люб’язно приділила увагу нашому оглядачу під час обідньої перерви між її виступами і […]

Ми поговорили з генеральним директором консорціуму паном Джакомо Пондіні про те, як функціонує один із найвідоміших DOCG П’ємонту Consorzio dell’Asti, які відкриваються вектори та маркетингові стратегії, зокрема у рамках проєкту Wine Travel Awards, про ініціативи сталого розвитку серед виноробів Асті, вина та нові ринки.

Consorzio dell’Asti опікується одним із найвідоміших DOCG П’ємонту. Розкажіть, будь ласка, які території, теруари і скільки маєтків він охоплює сьогодні?

Територія виробництва Asti DOCG охоплює 51 муніципалітет у провінціях Алессандрія, Асті, Кунео: десять тисяч гектарів Moscato bianco в самому серці одного з найважливіших регіонів Італії з точки зору якісних вин – П’ємонту. З 2014 року регіон є об’єктом ЮНЕСКО. Територія зазвичай характеризується горбистими ландшафтами, вкритими виноградниками, іноді розташованими на крутих схилах, які можна обробляти лише вручну. Велика різноманітність терруарів із ґрунтами, які можуть варіюватися від легких мінеральних і піщаних, більш водопроникних на західній стороні, до насичених мулом, твердих, на півдорозі між Котськими Альпами та Лігурійським морем.

Пане Джакомо, як ми знаємо, ви маєте освіту політолога-міжнародника та великий досвід роботи у винному світі, зокрема в К’янті та консорціумі Брунелло ді Монтальчіно. Як все це впливає на роботу в Consorzio dell’Asti та  Moscato d’Asti DOCG? Що саме ви змінили, які нові вектори відкрили?

Я не думаю, що нам потрібно щось змінювати чи винаходити. Це все там. Асті та Москато д’Асті як ігристі вина, є універсальними. Це дійсно може бути бонусом з точки зору створення різних ліній зв’язку. А історія цього вина робить речі ще цікавішими: прабатько ігристого Asti було створено Карло Ганчіа в ХІХ столітті на основі винограду Москато за традиційним методом. У 1898 році Федеріко Мартінотті, директор енологічної школи в Асті, створив метод «бродіння в резервуарах», щоб удосконалити процес виніфікації та водночас створити умови для нового стилю вина, менш бульбашкового – Moscato d’Асті. Asti DOCG знаходиться в центрі історії ігристих вин.

З червня 2014 року виноробний ландшафт Ланге, Роеро та Монферрато, що складається з 5 виноробних районів, включаючи Канеллі та Асті Спуманте, визнано об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Визнання стосується не лише мальовничих пагорбів, вкритих виноградниками та виноробнями, замками та багатовіковими підвалами, а й ролі, яку відігравали й відіграють винороби Moscato bianco та Asti у розвитку економіки та збереженні територій. Як Consorzio dell’Asti працює над цією програмою? Ми розуміємо, що участь консорціуму в міжнародній премії Wine Travel Awards другий рік поспіль є акцією в цьому напрямку. А які ще заходи чи програми для просування цих славних територій і виноробень на світовому ринку у ваших планах?

Як Консорціум, ми зосереджені на різних проєктах «брендування місць». Один із них полягає в «поясненні» ландшафту за допомогою художніх інсталяцій, розміщених уздовж вулиць і кільцевих розв’язок району виробництва Асті, які нагадують про традиції вирощування винограду, пояснюючи роль винограду Москато в місцевій громаді.

Судячи зі складу номінантів Wine Travel Awards від Asti (до речі, деякі з них, у тому числі й сам консорціум, стали переможцями публічного голосування), ми спостерігаємо, що це не лише виноробні, а й такі пропозиції для туристів, як LMR TrEno, історичні Casa Martini & Rossi, Canelli з його підземним собором, Moscato Wine Route тощо. Як консорціум співпрацює з подібними об’єктами, якісь створюються унікальні колаборації?

Я вважаю, що незабаром роль консорціумів все більше зосереджуватиметься на питаннях туризму. Маючи це на увазі, ми повинні створити мережу, яка виходить за межі наших виноробень, залучаючи всі активи, які можуть сприяти розвитку спільноти, наприклад її історичну та культурну спадщину.

Вина Asti, завдяки своїй якості, легкості та можливостям споживання – від аперитивів до коктейлів – стають все більш популярними. Крім того, Consorzio dell’Asti має в портфоліо слабоалкогольні вина. Будь ласка, прокоментуйте цю популярну тенденцію. Можливо, проводилися маркетингові дослідження, поділіться своїми спостереженнями.

У всьому світі зростає інтерес до слабоалкогольних вин. Asti Sparkling Dolce і Moscato d’Asti завжди мали природний низький вміст алкоголю, як природно солодкі. Разом із ароматичним профілем усі ці характеристики роблять наше вино унікальним, відіграючи яскраву роль у глобальному сценарії вин GI/DOCG.

Чи запровадив консорціум якісь заходи щодо заохочення виноробів до виробництва слабоалкогольних вин?

Консорціум може підтримувати свої виноробні – відповідно до закону – лише у просуванні та захисті вин ASTI DOCG.

Також було б цікаво дізнатися про ініціативи сталого розвитку серед виноробів Асті. Як на ваших територіях впроваджуються ці моделі і яку підтримку ви надаєте тим, хто їх застосовує?

Сталий розвиток завжди був ключовим фактором для багатьох виробників. Насправді першим БІО-вином в Італії було Moscato d’Asti ще в 1992 році.

Зараз ми експериментуємо з групою виноробень із протоколом сталого розвитку, який плануємо поширити на всю територію, щоб за кілька років отримати сертифікат сталого розвитку для всього найменування.

Якщо говорити про експорт вин, то ринки яких країн є для вас пріоритетними на даний момент, хто є лідерами споживання ваших вин? Судячи із загальної статистики, Італія лідирує навіть серед таких розвинених виноробних країн як Франція. Які країни Європи знаходяться в зоні ваших інтересів?

Сполучені Штати є першим у світі ринком для Moscato d’Asti, тоді як Asti Sparkling є основним експортним пунктом у східноєвропейських країнах.

Ми зазначали, що Consorzio dell’Asti має досить незвичний підхід до відбору своїх амбасадорів. Якщо більшість винних асоціацій покладаються на сомельє, то до числа послів Asti входять бармени, шеф-кухарі, кулінарні школи та Accademia Maestri Pasticceri Italiani. Серед амбасадорів Асті навіть є молода зірка тенісу Сонні (Лоренцо Сонего). Це конкретна стратегія Consorzio dell’Asti? Хто її автор? Ви залучаєте до клану амбасадорів гідів чи представників інших туристичних професій?

Asti є популярним DOCG в Італії, і щоб пояснити універсальність цих вин, нам потрібні були різні характери. Еногастрономічні поєднання представляє відомий італійський шеф-кухар Алессандро Боргезе, секрети міксології – чуттєвий бармен Джорджіо Факкінетті, топ-десерт готує AMPI та будь-який святковий момент презентує тенісна зірка Сонего. Для Асті завжди є причина.

Згодні! Зокрема, бачимо, що Consorzio dell’Asti підтримує велику кількість ініціатив, зокрема офіційний блискучий фінал тенісного турніру Nitto ATP. Відзначив своє 90-річчя виставкою під назвою «Novant’anni di bollicine». Над якими ще програмами креативного маркетингу ви працюєте?

Однією з наступних великих цілей буде розробка комплексу для підвищення обізнаності про найменування, створення постійної виставки, де любителі вина зможуть зрозуміти та насолодитися унікальною історією Асті та його винами.

Озвучте, будь ласка, більш детально провідні заходи – справді, їх кількість і різноманітність вражають – від офіційних зустрічей і форумів до фестивалів, коктейльних вечірок і гастрономічних виїздів.

Це займе кілька сторінок вашого видання. Я хотів би зазначити, що тільки для «місцевої» реклами в зоні виробництва Asti DOCG є 51 муніципалітет, і майже в кожному з них щороку проводиться певна подія, яку підтримує Консорціум. Потім додайте такі події, як Vinitaly, Prowein, London Wine Fair, Guided Tasting in the US and other countries, Milano Wine Week, Collissioni Festival, Atp Tennis turnir… та багато іншого.

Які нові проєкти та концепції ви розробляєте (можливо, спільно з регіональними промоційними організаціями) для розвитку та просування винного туризму в найближчі роки?

Я вважаю, що ключовим має бути просування П’ємонту в цілому через концепцію Langhe-Roero та Monferrato, яка може негайно залучити людей до сприйняття високоякісних вин та їжі в чудовому ландшафті.

Якщо виділити лише три головні місії очолюваного вами сьогодні консорціуму, то які б ви назвали в першу чергу?

Підвищувати обізнаність про вина Asti DOCG та його територію, забезпечуючи стабільність виробництва в екологічно чистий спосіб.

Дякуємо за ваш час і цікаву роботу!

Ми поговорили з генеральним директором консорціуму паном Джакомо Пондіні про те, як функціонує один із найвідоміших DOCG П’ємонту Consorzio dell’Asti, які відкриваються вектори та маркетингові стратегії, зокрема у рамках проєкту Wine Travel Awards, про ініціативи сталого розвитку серед виноробів Асті, вина та нові ринки. Consorzio dell’Asti опікується одним із найвідоміших DOCG П’ємонту. Розкажіть, будь ласка, […]

З 25 по 28 травня у Вінниці тривають Vinnytsia Wine Days – дні винної культури, де Комунікаційна медіагрупа Drinks+ & Wine Travel Awards виступає Генеральним міжнародним інформаційним партнером. Ми поспілкувалися ще з одним із організаторів цього заходу – Оксаною Ткаченко, завідувачем кафедри технології вина та сенсорного аналізу Одеського національного технологічного університету та ініціатором Odessa Wine Week.

Шановна пані Оксано, Дні винної культури, які так вдало стартували в Одесі і були партнером нашої міжнародній премії Wine Travel Awards, сьогодні під назвою Vinnytsia Wine Days відбудуться у Вінниці вперше. Наскільки концепції цих заходів відрізняються, чи це єдиний проєкт, трансформований до воєнного періоду?

Безперечно, Vinnytsia Wine Days – це самостійний проєкт. Схожий на одеський, але інший. Odessa Wine Week – це ініціатива винної столиці України, який проводиться у Одесі, центрі найбільшого виноградарського регіону, з найбільшою кількістю виноградників та виноробів. Вінниця ж є представником регіонів, які за законодавством, створеним ще за радянських часів, не є винними. За законом України в якості винних затверджено лише Крим, Одеську, Запорізьку, Херсонську, Миколаївську та Закарпатську області. Хоча вже з’явилися виноградники у Львівській, Чернігівській, Київській областях та на Поділлі.

Зараз Вінниця представляє все Поділля. Це не лише Вінницька область, а й Хмельницька, Житомирська. В цьому регіоні здавна розвивалося виноробство, а тапер з урахуванням змін клімату, а також завдяки тому, що виноградарська культура та технології не стоять на місці, покращуються технічні та технологічні можливості, знижується кількість ризиків виноградарства.

Ініціативна група виноградарів та виноробів представляють Поділля як сучасний винний регіон, який поки що не має цього статусу, на що ми й хочемо звернути увагу держави та громадськості. На заходи запрошено представників Міністерства агрополітики, профільних асоціацій з усієї країни. Ми хочемо підкреслити, що історичне Поділля – це сучасний винний регіон, і саме звідси ми маємо зробити перший крок для того, щоб заявити про появу нових винних регіонів в Україні. Це основна концепція цього проєкту та основна спрямованість наших зусиль. Vinnytsia Wine Days – це новий, амбітний і абсолютно самостійний проєкт, зі своїми цілями. І ми вже знаємо, яким він буде наступного року, як  розвиватиметься далі.

На Ваш погляд, чого можуть очікувати від Vinnytsia Wine Days професіонали галузі?

Організатори Vinnytsia Wine Days не юристи, не законотворці, але ми як практики, що знають ситуацію з виноробством по всій Україні, розуміємо, що виноробів треба підтримати та дати можливість виробляти та продавати свої чудові вина. У всіх країнах світу посадка виноградників – це державна політика, тому що 1 га може коштувати від 20 000 євро і вище. Тому навряд чи будь-хто бажаючий стати виноградарем може розвивати цей бізнес без підтримки держави. А за законом сьогодні наша держава може допомагати лише розвитку виноробства у певних винних регіонах, про які я говорила вище,

Зараз в Україні дуже багато змінюється. Попри війну, є певні зрушення у виноробстві. У нас працює кілька міжнародних проєктів, які разом із нашими фахівцями намагаються змінювати законодавство, займаються реструктуризацією галузі, а також її імплементацією та гармонізацією з європейською спільнотою. У цьому напрямі виникає безліч питань, зокрема таке, як розвиток нових винних регіонів.

Ми запросили фахівців з Молдлови, Грузії, консультантів для обміну досвідом. Ми хочемо, щоб під час заходу від самої виноробної громадськості народилася дорожня карта розвитку нових винних регіонів. Поділля стане прикладом для всіх виноградарів та виноробів України, куди і як рухатися далі.

Звісно, в умовах війни та повоєнного часу важко розраховувати на державні кошти. Але є європейські інституції. На Vinnytsia Wine Days ми запросили представників проекту ITC, FAO – спеціальну агенцію ООН, яка вже допомагає розвиватися сільськогосподарським виробникам України, зокрема виноградарям та виноробам.

Vinnytsia Wine Days має абсолютно практичні цілі, спрямовані на розвиток та допомогу виноробній галузі. Адже сьогодні робити просто якісь розважальні фестивалі, винні тусовки не на часі.

Ми розуміємо, що виноградарство та виноробство не бюджетоутворююча галузь нашої країни. але з іншого боку, я впевнена, що якщо в Україні ростуть виноградники, для неї це величезне благо – це візитна картка країни, винна дипломатія, унікальна спільнота, яка дуже багато може дати державі та розвитку її іміджу на міжнародній арені.

Під час заходів Vinnytsia Wine Days порушуватимуться питання еногастрономічного туризму, звичайно, з перспективою на майбутнє?

Перша конференція, з якої розпочинається Vinnytsia Wine Days – «Еногастрономічний туризм – драйвер розвитку туристичних дестинацій». Для наукової спільноти та студентів її організували Одеський національний технологічний університет та Вінницький торговельно-економічний інститут. Ми хочемо підтримати цей напрямок, показати його важливість, навіть у часи, коли немає туризму. Ми повинні підготувати людей до того, щоб, коли ця війна закінчиться нашою перемогою, професіонали могли швидко включитись і втілювати в життя ті знання, якими ми зараз їх озброюємо. На цю конференцію ми також запросили туристичні агенції, там будуть порушуватись теми, які стосуються інновацій у розвитку туризму. Зрештою, все це про розвиток економіки – міста, регіону, країни.

Як тривала у сьогоднішніх непростих умовах підготовка до Всеукраїнського дегустаційного конкурсу Odesa Wine & Spirit Awards? Як добирали суддів? Чи були корективи або поступки в чомусь порівняно із мирними часами?

Ми вдячні, що Вінниця гідно приймає наш конкурс Odesa Wine & Spirit Awards. Тут ми демонструємо справжню колаборацію між регіонами – Одеською та Вінницькою областями, що підтягнули Умань, Житомир, Київщину тощо. Ми навіть не очікували, що конкурс матиме такий фідбек. Винороби чекали на наш конкурс, був запит на нього, і ми отримали близько 300 зразків.

Судді – це наша команда з першого конкурсу Odesa Wine & Spirit Awards. Наталія Каменєва – куратор конкурсу. Усі члени журі мають або дипломи WSET, або дипломи магістрів із сенсорного аналізу. Ми проводимо конкурс за правилами OIV, у приміщенні, яке повністю відповідає правилам. З цим нам допоміг Винний дім Гігінеішвілі, де спеціально під конкурс обладнали приміщення за нашими правилами, з лабораторією сенсорного аналізу,

Ба більше, ми запропонували зробити першу в Україні колекцію сучасних українських вин. Усі конкурсні вина залишаться в енотеці з необхідними умовами для зберігання, яку спеціально для цього проєкту збудували у Винному домі Гігінеїшвілі. Це дуже важлива ініціатива для наших виноробів, що допоможе їм у просуванні власної продукції.

Декілька років тому ви казали, що якщо уявити винний шлях України як піраміду, то ми стоїмо в першій третині й у нас усе попереду. Що сталося за ці роки (якщо вийде не брати до уваги війну)? Як можна зараз охарактеризувати винний шлях нашої країни? Де ми зараз на тій самій піраміді?

Я бачу, що просто за цей рік активність стала на порядок вищою. Багато в чому завдяки міжнародним інституціям, які активно з нами працюють, незважаючи на війну. Міжнародна спільнота фінансово вкладається у виноробство України. Я знаю виноробів, які отримують реальну матеріальну допомогу, не кажучи вже про інтелектуальну, дорожні карти розвитку. У нас не просто рух у виноробній галузі, він у йде гарному темпі та рішучості, ніхто руки не опускає руки, ми сміливі та завзяті. І незважаючи на війну, наша галузь живе і розвивається.

З 25 по 28 травня у Вінниці тривають Vinnytsia Wine Days – дні винної культури, де Комунікаційна медіагрупа Drinks+ & Wine Travel Awards виступає Генеральним міжнародним інформаційним партнером. Ми поспілкувалися ще з одним із організаторів цього заходу – Оксаною Ткаченко, завідувачем кафедри технології вина та сенсорного аналізу Одеського національного технологічного університету та ініціатором Odessa Wine […]

25-28 травня у Вінниці вперше відбудуться Vinnytsia Wine Days – дні винної культури, справжнє свято, яке об’єднає професіоналів виноробної галузі та поціновувачів вина. Комунікаційна медіагрупа Drinks+ & Wine Travel Awards виступає Генеральним міжнародним інформаційним партнером цього нового амбітного заходу. Нашому редактору вдалося поспілкуватися з директором департаменту маркетингу та туризму Вінницької міської ради, Вешелені Олександром Миколайовичем.

Шановний пане Олександре! В останні вихідні травня вперше у Вінниці відбудеться Vinnytsia Wine Days. Дні винної культури пройдуть за підтримки Вінницької міської ради. Які задачі у підготовці до цієї події вирішувалися департаментом маркетингу та туризму міста, що Ви очолюєте?

Найперше – це залучення професійних аудиторій: сфери гостинності, туризму, органів місцевого самоврядування. Ми зацікавлені, аби якомога більша кількість людей, від яких залежить розвиток виноробства і еногастрономічного туризму, познайомилися з передовими практиками та гравцями сфери. Також ми допомагаємо організаційно та інформаційно, а наше підпорядковане комунальне підприємство «Офіс туризму Вінниці» підготувало насичену туристичну програму.

Провести масштабний захід під час війни – задача не з простих, та більше, ризикована. Які спеціальні заходи з безпеки учасників та гостей Vinnytsia Wine Days було вжито?

На випадок повітряної тривоги у нас є офіційно зареєстроване укриття, де буде змога практично безперебійно відновити події в межах 15 хвилин. Так само під час екскурсій по маршруту та в готелях передбачені укриття. На жаль, більшість іноземних гостей поки не готові приїжджати навіть за таких гарантій безпеки, однак ми сподіваємося, що наступного року в Україні буде вже зовсім інша ситуація.

Департамент маркетингу та туризму вже має досвід проведення масових заходів після початку війни? Розкажіть, будь ласка, про це.

Масові заходи в умовах війни заборонені, тож ми переключилися на камерні формати – групові екскурсії, лекції, майстеркласи та невеликі концерти. Таких торік провели понад 250. Зрештою, Vinnytsia Wine Days – теж не масовий, і тим більше не розважальний захід.

Як розвивалася у Вінниці туристична галузь до війни? Чи проходили еногастрономічні фестивалі?

Системно туризм у Вінниці почав розвиватися з 2018 року, з затвердженням Маркетингової стратегії. У 2019 році ми мали рекордні 75 тис. ночівель, після чого настала пандемія і стрімке падіння потоків через карантинні обмеження. До цього щороку у Вінниці з’являлися нові формати гастроподій – Vinnytsia FoodFest, фестиваль вина «Боже Ллє», фестиваль польової кухні імені Тараса Сича.

Які у департаменті є плани на майбутнє? Чи планується зробити Vinnytsia Wine Days щорічним заходом?

У міської ради було в планах розширити цей календар фестивалями локальної кухні та страв – «проСАЛО і доСАЛА», Карнавал солодощів та Вінницький вишневий вікенд. Однак через пандемію, а згодом війну ми зуміли провести лише міський конкурс кухарів The best cook. Усі ці формати хочемо запустити вже після перемоги, щоб привернути увагу до гастротуризму у Вінниці. Vinnytsia Wine Days ідеально вписується в цю лінійку, і ми з радістю будемо й надалі підтримувати та масштабувати цю подію.

Не секрет, що Вінниця стала прихистком для багатьох людей, які тікали від війни. В якому стані місцева індустрія гостинності? Ви готові приймати туристів?

У лютому-березні 2022 року наша сфера гостинності одна з перших підставила плече тим, хто шукав у нас прихистку (лише за офіційними даними через Вінницю пройшло тоді понад 200 тис. переселенців – переважно транзитом). Нині в місті зареєстровано понад 45 тис. ВПО, і після перших шокових тижнів вони дуже потребували психологічного розвантаження й підтримки. Саме тому з квітня відновили роботу практично всі музеї і заклади дозвілля в місті, не працював тоді (і поки ще не працює) лише світломузичний фонтан. Тобто можемо впевнено сказати, що 95% туристичної пропозиції в місті збереглися.

Що взагалі пропонує туристам Вінниця? Які заходи, екскурсії і туристичні об’єкти є родзинкою міста і регіону?

На сьогодні Вінниця дуже підходить для відновлювальної подорожі самостійно або з сім’єю. Щонайменше два дні можна провести лише в місті, пізнаючи цікаві й незвичні музеї (моделей транспорту, трамвая, ретротехніки, української марки, старовинних годинників), відвідуючи зоопарк і планетарій, локації активного відпочинку та, звісно ж, цікаві концептуальні заклади з місцевими стравами. Дуже раджу зробити собі «солодкий» тур, куштуючи локальні гастробренди – зефір, мармелад, пастилу, натуральне морозиво; або ж «гостреньке» або «кисленьке» – з салом, хроном, буряком, вишневим борщем та іншим.

Щомісяця Офіс туризму організовує десятки пішохідних екскурсій різними історичними районами міста, відвіданням підземель наших храмів, а також дитячі квести та тури по області. Вінниччина зараз дуже приваблива за рахунок безлічі палаців, атмосферних містечок зі старовинними храмами, а південь зачаровує енергетикою і природою над Дністром.

Чи немає в планах розбудови на Вінниччині еногастрономічної дороги, як, приміром, Дорога Бесарабії, яка здобула в цьогорічній міжнародній премії Wine Travel Awards перемоги в номінації Регіон року?

Для створення цілісного гастромаршруту ми хочемо глибше дослідити і задокументувати нематеріальну спадщину, яка має свою багату історію. Подали зараз на грант Ради Європи з метою експедиції в містечка Подільського шляху святого Якова – його ми запустили у 2021 році, однак не можемо наразі повноцінно розвивати через війну. Важливо, що цей маршрут включає в себе не одну область, а цілий історичний регіон – Поділля.

На сьогодні маємо розроблені тури з етнічним колоритом з циклу «Смачна Вінниччина» – молдовським, єврейським і польським, і також збільшуємо гастроскладові у наявних турах. Велика мрія – повноцінний винний маршрут, але його можливо буде створити тільки коли буде достатньо помітно відновлено виноградарство на півдні нашої області. Саме для цього ми й проводимо конференцію в рамках Vinnytsia Wine Days.

Фото: Move In Movie PR agency, planetofhotels.com, pslava.info/VinnicaM_ulKozyckogo_VodonapirnaBashta, vinnytsia.city, blog.pokupon.ua

25-28 травня у Вінниці вперше відбудуться Vinnytsia Wine Days – дні винної культури, справжнє свято, яке об’єднає професіоналів виноробної галузі та поціновувачів вина. Комунікаційна медіагрупа Drinks+ & Wine Travel Awards виступає Генеральним міжнародним інформаційним партнером цього нового амбітного заходу. Нашому редактору вдалося поспілкуватися з директором департаменту маркетингу та туризму Вінницької міської ради, Вешелені Олександром Миколайовичем. […]

25-28 травня у Вінниці вперше відбудуться Vinnytsia Wine Days – дні винної культури, справжнє свято, яке об’єднає професіоналів виноробної галузі та поціновувачів вина. Комунікаційна медіагрупа Drinks+ & Wine Travel Awards виступає Генеральним міжнародним інформаційним партнером цього нового амбітного заходу. Нашому редактору вдалося поспілкуватися з почесним президентом Vinnytsia Wine Days – Гігінеішвілі Володимиром Карловичем.

Шановний пане Володимире, незабаром у Вінниці вперше відбудуться Vinnytsia Wine Days, де Вас обрали почесним президентом. Розкажіть, будь ласка, про Вашу особисту участь у проєкті, формат заходу, його завдання та цілі, які Ви, як почесний президент, можете відмітити.

Для Вінниці винні заходи не в новинку. Тут вже проводились схожі події, але меншого масштабу і скоріше аматорські. Цього року ми трансформували весь набутий досвід, залучили високопрофесійних партнерів, аби створити масштабну подію – Vinnytsia Wine Days. Я давно займаюсь виноробством і розумію, наскільки важливо, аби фахівці цієї галузі мали майданчик для професійного спілкування та обміну досвідом. Тому мені особливо приємно та важливо, що я приєднався до події, адже, разом ми сильніші в своїй справі.

10 років тому, у селі Корделівка Вінницької області, запрацювала виноробня «Винний дім Гігінеішвілі». Яких трансформацій за ці роки зазнала Ваша виноробня, що саме змінилося у веденні бізнесу? На які сорти Ви орієнтуєтесь? Які інноваційні технології використовуєте та які вина плануєте представити саме в ці дні?

Перше вино я зробив у 20-літровому бутлі з гумовою рукавицею зверху. А зараз «Винний дім Гігінеішвілі» – це професійна виноробня з модерним сучасним обладнанням. У нас працюють фахівці з потужним досвідом роботи і це дуже важливо для нашої справи. Адже знання – це та база, на якій будується галузь і завдяки якій створюються смачні, якісні вина. На Vinnytsia Wine Days будуть представлені саме такі, і вино «Винний дім Гігінеішвілі» теж можна буде спробувати і обрати найкраще, що вам до смаку.

Оцініть, будь ласка, як наразі розвивається саме еногастрономічний туризм у регіоні, де Ви працюєте? Розуміємо, наразі досить важка ситуація для бізнесу, а для винного туризму особливо – втім, мабуть, Ви вже маєте певні стратегії, власне бачення залучення, заохочення туристів?

Заохочувати туристів приїжджати в ту чи іншу місцевість можна не лише краєвидами та визначними пам’ятками. Вивчати історію та культуру регіонів можна через їхні кулінарні особливості, через гастрономію. Зокрема й через вино, адже тут цей напій виробляли ще у 18 столітті. Тобто це абсолютно характерна для нашого краю галузь. Тому ми і організовуємо конференцію «Еногастрономічний туризм – драйвер розвитку туристичних дестинацій», аби разом з колегами побачити перспективи розвитку цього напрямку і знайти найкращу стратегію саме для Вінничини.

Організатори Vinnytsia Wine Days наголошують, що подія присвячена саме винній культурі та туризму в Україні. Що на Вашу думку, необхідно змінити перш за все, удосконалити саме у галузі винного туризму, щоб він набув належного розвитку?

Найголовніше, що нам усім зараз потрібно для можливості розвитку, – це закінчення війни і наша перемога. Це перше, про що ми всі повинні думати щодня і робити все можливе від кожного, аби наблизити цю перемогу. Зараз ми думаємо про те, щоб виробництва продовжили свою роботу, щоб економічно галузь виноробства не впала у стан стагнації. Тобто зараз мова йде про збереження виноробства в цілому. В розрізі винного туризму зарано говорити про зміни чи удосконалення, адже ця галузь лише зароджується і починає свій розвиток.

Як оцінюєте рівень винної конкуренції в регіоні? Насправді, існує масове переконання, що Ваша виноробня – чи не єдина в регіоні. Як насправді? Чи з’являлися нові виноробні, туристичні локації до повномасштабного вторгнення?

Не скажу, що в регіоні у нас багато гравців на ринку, але вони, безумовно, є. Я би не називав їх конкурентами – ми радше друзі, які обмінюються досвідом і знаннями в спільній справі.

Чи є в планах просувати Поділля як перспективний регіон для виноробства та еногастрономічного туризму? Як на Вашу думку, що саме необхідно для того, щоб цей регіон досяг рівня розвитку гастротуризму, наприклад, Бессарабії (Дорога еногастрономії якої, приміром, в цьому році перемогла в номінації Регіон року міжнародній премії Wine Travel Awards) або Закарпаття?

Wine Travel Awards – чудова ініціатива, започаткована нашим партнером Drinks+, який підтримує Vinnytsia Wine Days. Тому, впевнений, під час наших заходів спільно ми розробимо методологію просування Поділля як виноробного регіону. В цьому й полягає одне із завдань винних днів.

Які канали інформування внутрішнього та зовнішнього туриста вважаєте найбільш дієвими та серйозними?

Такі питання вже в компетенції відповідних професіоналів. А я, в першу чергу, винороб, який переконаний, що Вінниця – це точно те місце, куди мають приїхати поціновувачі смачного, якісного українського вина.

Фото: Move In Movie PR agency, gwinehouse.com, facebook.com/vin.wine.house/photos

25-28 травня у Вінниці вперше відбудуться Vinnytsia Wine Days – дні винної культури, справжнє свято, яке об’єднає професіоналів виноробної галузі та поціновувачів вина. Комунікаційна медіагрупа Drinks+ & Wine Travel Awards виступає Генеральним міжнародним інформаційним партнером цього нового амбітного заходу. Нашому редактору вдалося поспілкуватися з почесним президентом Vinnytsia Wine Days – Гігінеішвілі Володимиром Карловичем. Шановний пане […]