Gastronomy and Wine Portal

В Інкубаторі Бернара Магре (Бордо) відбувся особливий івент, що поєднав конференцію та бізнес-нетворкінг, хайлайтером якого стали відома винна критик та журналіст – Джейн Ансон (Англія) та модерніст і дуже талановитий винороб Луі Паке (Франція). Дуже відкрита, світла людина – пані Джейн Ансон люб’язно приділила увагу нашому оглядачу під час обідньої перерви між її виступами і подарувала несподівану можливість для цікавої розмови.

Ще рік тому Wine Travel Awards став одним із учасників Інкубатору Бернара Магре (Bernard Magrez). Цей проєкт був обраний з 2 тисяч претендентів, як перспективний стартап у винному туризмі, а також як площадка для нетворкінгу всіх ланок винної спільноти. Сьогодні, дякуючи інкубатору, команда проєкту має можливість навчатися, знайомитися з видатними персоналіями, які пишуть сучасну історію вина.

Того ранку у мене були змішані почуття хвилювання та радості одночасно.

Дев’ята ранку. Два чорних міні-вени Mercedes припаркувалися перед інкубатором Бернара Магре в Пессак-Леоньян, Бордо, Франція.

Вона вислизнула з машини і легкими кроками увійшла до просторого холу. За визначною особистістю винної еліти Бордо – пані Джейн Ансон (Jane Anson) – кроком пошани йшли десятки молодих людей. Їхній зовнішній вигляд був достатньо промовистим, щоб зрозуміти, що приїхали вони на «Великий Тиждень Наставництва» з усього світу. Щасливчики, які виграли шанс, дякуючи підтримці Фонду Жерара Бассе (Gérard Basset Foundation), відкрити для себе приховані перлини виноробного регіону Бордо!

Я відчувала, як в цьому натовпі сильно калатає моє серце… На щастя, пані Ансон супроводжувала її бізнес-партнер, Чінеду Рита Роза (Chinedu Rita Rosa), яку я знала, дякуючи одному із своїх колег по періоду навчання в міжнародній бізнес-школі Бордо з винного маркетингу та менеджменту. Тож, користуючись знайомством, я підійшла, щоб вперше потиснути руку жінці, зустріч з якою ще кілька років тому була для мене недосяжною мрією.

Людмила Бобик: Як ми знаємо, ви тут, у Бордо, вже понад 20 років, чи не так?

Джейн Ансон: Майже так. Я переїхала сюди у вересні 2003 року.

Л.Б.: Чому ви вирішили обрати саме Бордо, а не Бургундію чи Шампань?

Д.А.: Ці місця ми також розглядали як можливість переїзду, у фокусі були Бордо, Шампань або Бургундія. Та ми вирішили, що Бургундія розташована занадто далеко від Англії, якщо чесно, а хотілось легко добиратись додому. А з Лондона до Бордо летіти всього одну годину. Тож дуже практична причина. Ми вирішили, що Шампань трохи північніше і, можливо, погода не завжди буде гарною для перельотів.

Л.Б.: Так, 20 років тому все точно так і було!

Д.А.: Авжеж, але не сьогодні. І там було дорожче, оскільки ближче до Парижа… Отже, ми переїхали в Бордо, бо мали дуже обмежений бюджет для життя, власне, не мали нічого. У нас не було роботи, не було грошей, ми просто переїхали, щоб подивитися, що буде далі. Тому що ми були в ЄС в той час, до Брекcиту, і могли це зробити! Але тепер, через цей самий Брексит, хтось не може робити те, що робила я… Отже, знищено багато можливостей для молодого покоління.

Крім того, іншою причиною було те, що жителі Бордо мають велику світову репутацію. Тож, як письменниця, я булла певна: якщо переїду до Бордо, то зможу продавати свої оповідання-історії і заробляти гроші. Оскільки мені потрібні були гроші, щоб жити і оплачувати рахунки, я вирішила, що Бордо – це раціональне місце для переїзду з практичної точки зору, адже це відомий виноробний регіон.

Л.Б.: Ви згодні, що до гучної назви «Бордо», що сьогодні звучить так дзвінко, певною мірою причетний і Роберт Паркер (Robert Parker)?

Д.А.: Це справді так. Але я думаю, що Бордо здобуло відомість, дякуючи 2000-річній історії, задовго до того, як з’явився Роберт Паркер.

Л.Б.: Коли ви почали писати для Decanter? Поділіться, будь ласка, своєю історією.

Д.А.: Я почала співпрацювати з Decanter, саме коли переїхала сюди, тобто 20 років тому. До того моменту я вже була журналістом, але не винним. Я змогла використати свої публіцистичні навички, щоб досліджувати, запитувати. Як журналіст, я постійно допитувалась, перевіряла, ставила питання і шукала відповіді. Також мені пощастило зустріти тих людей, які серйозно поставлись до мене, і які допомагали мені вчитися. Я почала вивчати вино та виноробство з WSET. Цей курс був чудовим для широкого розуміння економіки та географії вина, але для моїх дегустаційних здібностей справжнім відкриттям виявилося отримання диплому дегустатора DUAD в Інституті енології Бордо, який зробив мене більш впевненою у своїх силах. У той же час я писала книги. І дослідження, пов’язані з книгами, допомогли мені отримати більше знань. Написання книги Inside Bordeaux стало кульмінацією всього того часу, що я прожила і вивчила в Бордо, і я знала, що можу запропонувати іншу точку зору на цей регіон. Ковід мав великий вплив, тому що під час пандемії я проводила багато онлайн-дегустацій для Pall Mall 67, які допомогли значно підвищити мій дегустаційний досвід. Я дуже вдячна за те, що так довго працювала з Decanter, але настав час піти і почати щось робити самостійно. Моєю останньою дегустацією з ними була онлайн-дегустація Château Margaux, чудова дегустація, на якій я завершила свою співпрацю з цим виданням!

Л.Б.: Чи можна сказати, що Ви є свідком справжніх великих змін у Бордо, які розпочалися наприкінці 1990-х років, свідком справжнього сучасного розвитку виноробного регіону Бордо?

Д.А.: Так, ви маєте рацію. Важливо відмітити, що не тільки Роберт Паркер зробив великий внесок у розвиток Бордо, але й такі люди, як Мішель Роллан (Michel Rolland) або Дені Дюбурдьє (Denis Dubourdieu). У Бордо в той час було багато ключових фігур, які були або консультантами, або виноробами, або професорами-викладачами, які зробили багато речей, намагаючись допомогти зрозуміти цей регіон. Я думаю, що одна з цікавих змін в наступному: коли я приїхала у 2003 році, багато з того, що робили на виноробнях, було спрямовано на те, щоб забезпечити чисту вініфікацію, а Дені Дюбурдьє багато працював з дріжджами, і визначав, які саме дріжджі слід використовувати. І на мою думку, на сьогодні ми повернулися назад до виноградників як таких, і винороби зараз дійсно набагато більше цікавляться теруаром, органікою, біодинамікою, стійкістю, екологічними питаннями. І це чудово!

Л.Б.: Ми повинні бути ближче до природи, до природних процесів з метою збереження екології, чи не так?

Д.А.: Саме так. Ми повертаємося в минуле! Повертаємось до принципів, які були важливими кілька століть тому.

Л.Б.:  регіон Бордо завжди був недосяжним та легендарним, і як ця тенденція почала змінюватися протягом останніх років? Коли Бордо став більш відкритим?

Д.А.: Вважаю, те, що ми з Чічі сьогодні робимо, важливо для зміни поглядів про сприйняття Бордо. Багато в чому як портове місто Бордо завжди було відкрите для нових споживачів і нових ринків, але внутрішньо воно залишається дуже традиційним. Розуміння Бордо – це чудовий спосіб бути серйозно сприйнятим у винній кар’єрі. І ми з Чічі хотіли допомогти знайти шлях для людей з інших міст та країн, які, можливо, мають бар’єри на шляху до прогресу, будь-то економічні, географічні, культурні чи будь-які інші, щоб отримати короткий шлях до цих знань і допомогти налагодити обмін – адже Бордо також виграє від знайомства з цим блискучим новим поколінням виноробної індустрії.

Л.Б.: Дорога Джейн, я хотіла би подякувати вам не лише за цю розмову, а й, як це зробили б багато любителів вина, – за вашу глибоку працю Inside Bordeaux, яка на сьогоднішній день є бестселлером, і в якій ви пояснюєте нове бачення цього легендарного виноробного регіону! Ваш приклад, приклад жінки, яка переїхала в невідому для вас країну і зробили себе тою, ким ви є сьогодні у бізнесі, де більший відсоток представників чоловічої статті, – дуже надихаючий!

Досьє

Леді Джейн Ансон – відома винна письменниця, винний критик, автор десятків книг, тисяч статей та есе про виноробний регіон Бордо, його історію, виноградарство, винні маєтки, виноторгівлю та бізнес. Задля якравості фарб до портрету наведу короткий коментар пані Чінеду Ріти Рози, засновниці першої жіночої бізнес-асоціації:

Я хотіла б відмітити одну дуже важливу річ для розуміння того, що зробила Джейн і продовжує робити: вона англійка, вона не одружена з французом, вона не пов’язана з жодною з французьких виноробних сімей, у неї немає ні теперішнього, ні минулого, ні майбутнього, про яке ми б ще не знали. І вона приїхала в цей регіон як пристрасний аутсайдер, захоплена написанням своїми статтей. Вона талановита письменниця, а вино прийшло потім. І коли ви читаєте її книгу про Бордо, це прекрасне переплетіння вишуканої розповіді, гра речень. Не так багато написано книг про вино, щоб ви із захопленням в них вчитувались. А в Джейн я бачу, перш за все, дуже талановиту письменницю, яка може зробити будь-яку тему фантастично цікавою!

В Інкубаторі Бернара Магре (Бордо) відбувся особливий івент, що поєднав конференцію та бізнес-нетворкінг, хайлайтером якого стали відома винна критик та журналіст – Джейн Ансон (Англія) та модерніст і дуже талановитий винороб Луі Паке (Франція). Дуже відкрита, світла людина – пані Джейн Ансон люб’язно приділила увагу нашому оглядачу під час обідньої перерви між її виступами і […]

Ми поговорили з генеральним директором консорціуму паном Джакомо Пондіні про те, як функціонує один із найвідоміших DOCG П’ємонту Consorzio dell’Asti, які відкриваються вектори та маркетингові стратегії, зокрема у рамках проєкту Wine Travel Awards, про ініціативи сталого розвитку серед виноробів Асті, вина та нові ринки.

Consorzio dell’Asti опікується одним із найвідоміших DOCG П’ємонту. Розкажіть, будь ласка, які території, теруари і скільки маєтків він охоплює сьогодні?

Територія виробництва Asti DOCG охоплює 51 муніципалітет у провінціях Алессандрія, Асті, Кунео: десять тисяч гектарів Moscato bianco в самому серці одного з найважливіших регіонів Італії з точки зору якісних вин – П’ємонту. З 2014 року регіон є об’єктом ЮНЕСКО. Територія зазвичай характеризується горбистими ландшафтами, вкритими виноградниками, іноді розташованими на крутих схилах, які можна обробляти лише вручну. Велика різноманітність терруарів із ґрунтами, які можуть варіюватися від легких мінеральних і піщаних, більш водопроникних на західній стороні, до насичених мулом, твердих, на півдорозі між Котськими Альпами та Лігурійським морем.

Пане Джакомо, як ми знаємо, ви маєте освіту політолога-міжнародника та великий досвід роботи у винному світі, зокрема в К’янті та консорціумі Брунелло ді Монтальчіно. Як все це впливає на роботу в Consorzio dell’Asti та  Moscato d’Asti DOCG? Що саме ви змінили, які нові вектори відкрили?

Я не думаю, що нам потрібно щось змінювати чи винаходити. Це все там. Асті та Москато д’Асті як ігристі вина, є універсальними. Це дійсно може бути бонусом з точки зору створення різних ліній зв’язку. А історія цього вина робить речі ще цікавішими: прабатько ігристого Asti було створено Карло Ганчіа в ХІХ столітті на основі винограду Москато за традиційним методом. У 1898 році Федеріко Мартінотті, директор енологічної школи в Асті, створив метод «бродіння в резервуарах», щоб удосконалити процес виніфікації та водночас створити умови для нового стилю вина, менш бульбашкового – Moscato d’Асті. Asti DOCG знаходиться в центрі історії ігристих вин.

З червня 2014 року виноробний ландшафт Ланге, Роеро та Монферрато, що складається з 5 виноробних районів, включаючи Канеллі та Асті Спуманте, визнано об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Визнання стосується не лише мальовничих пагорбів, вкритих виноградниками та виноробнями, замками та багатовіковими підвалами, а й ролі, яку відігравали й відіграють винороби Moscato bianco та Asti у розвитку економіки та збереженні територій. Як Consorzio dell’Asti працює над цією програмою? Ми розуміємо, що участь консорціуму в міжнародній премії Wine Travel Awards другий рік поспіль є акцією в цьому напрямку. А які ще заходи чи програми для просування цих славних територій і виноробень на світовому ринку у ваших планах?

Як Консорціум, ми зосереджені на різних проєктах «брендування місць». Один із них полягає в «поясненні» ландшафту за допомогою художніх інсталяцій, розміщених уздовж вулиць і кільцевих розв’язок району виробництва Асті, які нагадують про традиції вирощування винограду, пояснюючи роль винограду Москато в місцевій громаді.

Судячи зі складу номінантів Wine Travel Awards від Asti (до речі, деякі з них, у тому числі й сам консорціум, стали переможцями публічного голосування), ми спостерігаємо, що це не лише виноробні, а й такі пропозиції для туристів, як LMR TrEno, історичні Casa Martini & Rossi, Canelli з його підземним собором, Moscato Wine Route тощо. Як консорціум співпрацює з подібними об’єктами, якісь створюються унікальні колаборації?

Я вважаю, що незабаром роль консорціумів все більше зосереджуватиметься на питаннях туризму. Маючи це на увазі, ми повинні створити мережу, яка виходить за межі наших виноробень, залучаючи всі активи, які можуть сприяти розвитку спільноти, наприклад її історичну та культурну спадщину.

Вина Asti, завдяки своїй якості, легкості та можливостям споживання – від аперитивів до коктейлів – стають все більш популярними. Крім того, Consorzio dell’Asti має в портфоліо слабоалкогольні вина. Будь ласка, прокоментуйте цю популярну тенденцію. Можливо, проводилися маркетингові дослідження, поділіться своїми спостереженнями.

У всьому світі зростає інтерес до слабоалкогольних вин. Asti Sparkling Dolce і Moscato d’Asti завжди мали природний низький вміст алкоголю, як природно солодкі. Разом із ароматичним профілем усі ці характеристики роблять наше вино унікальним, відіграючи яскраву роль у глобальному сценарії вин GI/DOCG.

Чи запровадив консорціум якісь заходи щодо заохочення виноробів до виробництва слабоалкогольних вин?

Консорціум може підтримувати свої виноробні – відповідно до закону – лише у просуванні та захисті вин ASTI DOCG.

Також було б цікаво дізнатися про ініціативи сталого розвитку серед виноробів Асті. Як на ваших територіях впроваджуються ці моделі і яку підтримку ви надаєте тим, хто їх застосовує?

Сталий розвиток завжди був ключовим фактором для багатьох виробників. Насправді першим БІО-вином в Італії було Moscato d’Asti ще в 1992 році.

Зараз ми експериментуємо з групою виноробень із протоколом сталого розвитку, який плануємо поширити на всю територію, щоб за кілька років отримати сертифікат сталого розвитку для всього найменування.

Якщо говорити про експорт вин, то ринки яких країн є для вас пріоритетними на даний момент, хто є лідерами споживання ваших вин? Судячи із загальної статистики, Італія лідирує навіть серед таких розвинених виноробних країн як Франція. Які країни Європи знаходяться в зоні ваших інтересів?

Сполучені Штати є першим у світі ринком для Moscato d’Asti, тоді як Asti Sparkling є основним експортним пунктом у східноєвропейських країнах.

Ми зазначали, що Consorzio dell’Asti має досить незвичний підхід до відбору своїх амбасадорів. Якщо більшість винних асоціацій покладаються на сомельє, то до числа послів Asti входять бармени, шеф-кухарі, кулінарні школи та Accademia Maestri Pasticceri Italiani. Серед амбасадорів Асті навіть є молода зірка тенісу Сонні (Лоренцо Сонего). Це конкретна стратегія Consorzio dell’Asti? Хто її автор? Ви залучаєте до клану амбасадорів гідів чи представників інших туристичних професій?

Asti є популярним DOCG в Італії, і щоб пояснити універсальність цих вин, нам потрібні були різні характери. Еногастрономічні поєднання представляє відомий італійський шеф-кухар Алессандро Боргезе, секрети міксології – чуттєвий бармен Джорджіо Факкінетті, топ-десерт готує AMPI та будь-який святковий момент презентує тенісна зірка Сонего. Для Асті завжди є причина.

Згодні! Зокрема, бачимо, що Consorzio dell’Asti підтримує велику кількість ініціатив, зокрема офіційний блискучий фінал тенісного турніру Nitto ATP. Відзначив своє 90-річчя виставкою під назвою «Novant’anni di bollicine». Над якими ще програмами креативного маркетингу ви працюєте?

Однією з наступних великих цілей буде розробка комплексу для підвищення обізнаності про найменування, створення постійної виставки, де любителі вина зможуть зрозуміти та насолодитися унікальною історією Асті та його винами.

Озвучте, будь ласка, більш детально провідні заходи – справді, їх кількість і різноманітність вражають – від офіційних зустрічей і форумів до фестивалів, коктейльних вечірок і гастрономічних виїздів.

Це займе кілька сторінок вашого видання. Я хотів би зазначити, що тільки для «місцевої» реклами в зоні виробництва Asti DOCG є 51 муніципалітет, і майже в кожному з них щороку проводиться певна подія, яку підтримує Консорціум. Потім додайте такі події, як Vinitaly, Prowein, London Wine Fair, Guided Tasting in the US and other countries, Milano Wine Week, Collissioni Festival, Atp Tennis turnir… та багато іншого.

Які нові проєкти та концепції ви розробляєте (можливо, спільно з регіональними промоційними організаціями) для розвитку та просування винного туризму в найближчі роки?

Я вважаю, що ключовим має бути просування П’ємонту в цілому через концепцію Langhe-Roero та Monferrato, яка може негайно залучити людей до сприйняття високоякісних вин та їжі в чудовому ландшафті.

Якщо виділити лише три головні місії очолюваного вами сьогодні консорціуму, то які б ви назвали в першу чергу?

Підвищувати обізнаність про вина Asti DOCG та його територію, забезпечуючи стабільність виробництва в екологічно чистий спосіб.

Дякуємо за ваш час і цікаву роботу!

Ми поговорили з генеральним директором консорціуму паном Джакомо Пондіні про те, як функціонує один із найвідоміших DOCG П’ємонту Consorzio dell’Asti, які відкриваються вектори та маркетингові стратегії, зокрема у рамках проєкту Wine Travel Awards, про ініціативи сталого розвитку серед виноробів Асті, вина та нові ринки. Consorzio dell’Asti опікується одним із найвідоміших DOCG П’ємонту. Розкажіть, будь ласка, […]

З 25 по 28 травня у Вінниці тривають Vinnytsia Wine Days – дні винної культури, де Комунікаційна медіагрупа Drinks+ & Wine Travel Awards виступає Генеральним міжнародним інформаційним партнером. Ми поспілкувалися ще з одним із організаторів цього заходу – Оксаною Ткаченко, завідувачем кафедри технології вина та сенсорного аналізу Одеського національного технологічного університету та ініціатором Odessa Wine Week.

Шановна пані Оксано, Дні винної культури, які так вдало стартували в Одесі і були партнером нашої міжнародній премії Wine Travel Awards, сьогодні під назвою Vinnytsia Wine Days відбудуться у Вінниці вперше. Наскільки концепції цих заходів відрізняються, чи це єдиний проєкт, трансформований до воєнного періоду?

Безперечно, Vinnytsia Wine Days – це самостійний проєкт. Схожий на одеський, але інший. Odessa Wine Week – це ініціатива винної столиці України, який проводиться у Одесі, центрі найбільшого виноградарського регіону, з найбільшою кількістю виноградників та виноробів. Вінниця ж є представником регіонів, які за законодавством, створеним ще за радянських часів, не є винними. За законом України в якості винних затверджено лише Крим, Одеську, Запорізьку, Херсонську, Миколаївську та Закарпатську області. Хоча вже з’явилися виноградники у Львівській, Чернігівській, Київській областях та на Поділлі.

Зараз Вінниця представляє все Поділля. Це не лише Вінницька область, а й Хмельницька, Житомирська. В цьому регіоні здавна розвивалося виноробство, а тапер з урахуванням змін клімату, а також завдяки тому, що виноградарська культура та технології не стоять на місці, покращуються технічні та технологічні можливості, знижується кількість ризиків виноградарства.

Ініціативна група виноградарів та виноробів представляють Поділля як сучасний винний регіон, який поки що не має цього статусу, на що ми й хочемо звернути увагу держави та громадськості. На заходи запрошено представників Міністерства агрополітики, профільних асоціацій з усієї країни. Ми хочемо підкреслити, що історичне Поділля – це сучасний винний регіон, і саме звідси ми маємо зробити перший крок для того, щоб заявити про появу нових винних регіонів в Україні. Це основна концепція цього проєкту та основна спрямованість наших зусиль. Vinnytsia Wine Days – це новий, амбітний і абсолютно самостійний проєкт, зі своїми цілями. І ми вже знаємо, яким він буде наступного року, як  розвиватиметься далі.

На Ваш погляд, чого можуть очікувати від Vinnytsia Wine Days професіонали галузі?

Організатори Vinnytsia Wine Days не юристи, не законотворці, але ми як практики, що знають ситуацію з виноробством по всій Україні, розуміємо, що виноробів треба підтримати та дати можливість виробляти та продавати свої чудові вина. У всіх країнах світу посадка виноградників – це державна політика, тому що 1 га може коштувати від 20 000 євро і вище. Тому навряд чи будь-хто бажаючий стати виноградарем може розвивати цей бізнес без підтримки держави. А за законом сьогодні наша держава може допомагати лише розвитку виноробства у певних винних регіонах, про які я говорила вище,

Зараз в Україні дуже багато змінюється. Попри війну, є певні зрушення у виноробстві. У нас працює кілька міжнародних проєктів, які разом із нашими фахівцями намагаються змінювати законодавство, займаються реструктуризацією галузі, а також її імплементацією та гармонізацією з європейською спільнотою. У цьому напрямі виникає безліч питань, зокрема таке, як розвиток нових винних регіонів.

Ми запросили фахівців з Молдлови, Грузії, консультантів для обміну досвідом. Ми хочемо, щоб під час заходу від самої виноробної громадськості народилася дорожня карта розвитку нових винних регіонів. Поділля стане прикладом для всіх виноградарів та виноробів України, куди і як рухатися далі.

Звісно, в умовах війни та повоєнного часу важко розраховувати на державні кошти. Але є європейські інституції. На Vinnytsia Wine Days ми запросили представників проекту ITC, FAO – спеціальну агенцію ООН, яка вже допомагає розвиватися сільськогосподарським виробникам України, зокрема виноградарям та виноробам.

Vinnytsia Wine Days має абсолютно практичні цілі, спрямовані на розвиток та допомогу виноробній галузі. Адже сьогодні робити просто якісь розважальні фестивалі, винні тусовки не на часі.

Ми розуміємо, що виноградарство та виноробство не бюджетоутворююча галузь нашої країни. але з іншого боку, я впевнена, що якщо в Україні ростуть виноградники, для неї це величезне благо – це візитна картка країни, винна дипломатія, унікальна спільнота, яка дуже багато може дати державі та розвитку її іміджу на міжнародній арені.

Під час заходів Vinnytsia Wine Days порушуватимуться питання еногастрономічного туризму, звичайно, з перспективою на майбутнє?

Перша конференція, з якої розпочинається Vinnytsia Wine Days – «Еногастрономічний туризм – драйвер розвитку туристичних дестинацій». Для наукової спільноти та студентів її організували Одеський національний технологічний університет та Вінницький торговельно-економічний інститут. Ми хочемо підтримати цей напрямок, показати його важливість, навіть у часи, коли немає туризму. Ми повинні підготувати людей до того, щоб, коли ця війна закінчиться нашою перемогою, професіонали могли швидко включитись і втілювати в життя ті знання, якими ми зараз їх озброюємо. На цю конференцію ми також запросили туристичні агенції, там будуть порушуватись теми, які стосуються інновацій у розвитку туризму. Зрештою, все це про розвиток економіки – міста, регіону, країни.

Як тривала у сьогоднішніх непростих умовах підготовка до Всеукраїнського дегустаційного конкурсу Odesa Wine & Spirit Awards? Як добирали суддів? Чи були корективи або поступки в чомусь порівняно із мирними часами?

Ми вдячні, що Вінниця гідно приймає наш конкурс Odesa Wine & Spirit Awards. Тут ми демонструємо справжню колаборацію між регіонами – Одеською та Вінницькою областями, що підтягнули Умань, Житомир, Київщину тощо. Ми навіть не очікували, що конкурс матиме такий фідбек. Винороби чекали на наш конкурс, був запит на нього, і ми отримали близько 300 зразків.

Судді – це наша команда з першого конкурсу Odesa Wine & Spirit Awards. Наталія Каменєва – куратор конкурсу. Усі члени журі мають або дипломи WSET, або дипломи магістрів із сенсорного аналізу. Ми проводимо конкурс за правилами OIV, у приміщенні, яке повністю відповідає правилам. З цим нам допоміг Винний дім Гігінеішвілі, де спеціально під конкурс обладнали приміщення за нашими правилами, з лабораторією сенсорного аналізу,

Ба більше, ми запропонували зробити першу в Україні колекцію сучасних українських вин. Усі конкурсні вина залишаться в енотеці з необхідними умовами для зберігання, яку спеціально для цього проєкту збудували у Винному домі Гігінеїшвілі. Це дуже важлива ініціатива для наших виноробів, що допоможе їм у просуванні власної продукції.

Декілька років тому ви казали, що якщо уявити винний шлях України як піраміду, то ми стоїмо в першій третині й у нас усе попереду. Що сталося за ці роки (якщо вийде не брати до уваги війну)? Як можна зараз охарактеризувати винний шлях нашої країни? Де ми зараз на тій самій піраміді?

Я бачу, що просто за цей рік активність стала на порядок вищою. Багато в чому завдяки міжнародним інституціям, які активно з нами працюють, незважаючи на війну. Міжнародна спільнота фінансово вкладається у виноробство України. Я знаю виноробів, які отримують реальну матеріальну допомогу, не кажучи вже про інтелектуальну, дорожні карти розвитку. У нас не просто рух у виноробній галузі, він у йде гарному темпі та рішучості, ніхто руки не опускає руки, ми сміливі та завзяті. І незважаючи на війну, наша галузь живе і розвивається.

З 25 по 28 травня у Вінниці тривають Vinnytsia Wine Days – дні винної культури, де Комунікаційна медіагрупа Drinks+ & Wine Travel Awards виступає Генеральним міжнародним інформаційним партнером. Ми поспілкувалися ще з одним із організаторів цього заходу – Оксаною Ткаченко, завідувачем кафедри технології вина та сенсорного аналізу Одеського національного технологічного університету та ініціатором Odessa Wine […]

25-28 травня у Вінниці вперше відбудуться Vinnytsia Wine Days – дні винної культури, справжнє свято, яке об’єднає професіоналів виноробної галузі та поціновувачів вина. Комунікаційна медіагрупа Drinks+ & Wine Travel Awards виступає Генеральним міжнародним інформаційним партнером цього нового амбітного заходу. Нашому редактору вдалося поспілкуватися з директором департаменту маркетингу та туризму Вінницької міської ради, Вешелені Олександром Миколайовичем.

Шановний пане Олександре! В останні вихідні травня вперше у Вінниці відбудеться Vinnytsia Wine Days. Дні винної культури пройдуть за підтримки Вінницької міської ради. Які задачі у підготовці до цієї події вирішувалися департаментом маркетингу та туризму міста, що Ви очолюєте?

Найперше – це залучення професійних аудиторій: сфери гостинності, туризму, органів місцевого самоврядування. Ми зацікавлені, аби якомога більша кількість людей, від яких залежить розвиток виноробства і еногастрономічного туризму, познайомилися з передовими практиками та гравцями сфери. Також ми допомагаємо організаційно та інформаційно, а наше підпорядковане комунальне підприємство «Офіс туризму Вінниці» підготувало насичену туристичну програму.

Провести масштабний захід під час війни – задача не з простих, та більше, ризикована. Які спеціальні заходи з безпеки учасників та гостей Vinnytsia Wine Days було вжито?

На випадок повітряної тривоги у нас є офіційно зареєстроване укриття, де буде змога практично безперебійно відновити події в межах 15 хвилин. Так само під час екскурсій по маршруту та в готелях передбачені укриття. На жаль, більшість іноземних гостей поки не готові приїжджати навіть за таких гарантій безпеки, однак ми сподіваємося, що наступного року в Україні буде вже зовсім інша ситуація.

Департамент маркетингу та туризму вже має досвід проведення масових заходів після початку війни? Розкажіть, будь ласка, про це.

Масові заходи в умовах війни заборонені, тож ми переключилися на камерні формати – групові екскурсії, лекції, майстеркласи та невеликі концерти. Таких торік провели понад 250. Зрештою, Vinnytsia Wine Days – теж не масовий, і тим більше не розважальний захід.

Як розвивалася у Вінниці туристична галузь до війни? Чи проходили еногастрономічні фестивалі?

Системно туризм у Вінниці почав розвиватися з 2018 року, з затвердженням Маркетингової стратегії. У 2019 році ми мали рекордні 75 тис. ночівель, після чого настала пандемія і стрімке падіння потоків через карантинні обмеження. До цього щороку у Вінниці з’являлися нові формати гастроподій – Vinnytsia FoodFest, фестиваль вина «Боже Ллє», фестиваль польової кухні імені Тараса Сича.

Які у департаменті є плани на майбутнє? Чи планується зробити Vinnytsia Wine Days щорічним заходом?

У міської ради було в планах розширити цей календар фестивалями локальної кухні та страв – «проСАЛО і доСАЛА», Карнавал солодощів та Вінницький вишневий вікенд. Однак через пандемію, а згодом війну ми зуміли провести лише міський конкурс кухарів The best cook. Усі ці формати хочемо запустити вже після перемоги, щоб привернути увагу до гастротуризму у Вінниці. Vinnytsia Wine Days ідеально вписується в цю лінійку, і ми з радістю будемо й надалі підтримувати та масштабувати цю подію.

Не секрет, що Вінниця стала прихистком для багатьох людей, які тікали від війни. В якому стані місцева індустрія гостинності? Ви готові приймати туристів?

У лютому-березні 2022 року наша сфера гостинності одна з перших підставила плече тим, хто шукав у нас прихистку (лише за офіційними даними через Вінницю пройшло тоді понад 200 тис. переселенців – переважно транзитом). Нині в місті зареєстровано понад 45 тис. ВПО, і після перших шокових тижнів вони дуже потребували психологічного розвантаження й підтримки. Саме тому з квітня відновили роботу практично всі музеї і заклади дозвілля в місті, не працював тоді (і поки ще не працює) лише світломузичний фонтан. Тобто можемо впевнено сказати, що 95% туристичної пропозиції в місті збереглися.

Що взагалі пропонує туристам Вінниця? Які заходи, екскурсії і туристичні об’єкти є родзинкою міста і регіону?

На сьогодні Вінниця дуже підходить для відновлювальної подорожі самостійно або з сім’єю. Щонайменше два дні можна провести лише в місті, пізнаючи цікаві й незвичні музеї (моделей транспорту, трамвая, ретротехніки, української марки, старовинних годинників), відвідуючи зоопарк і планетарій, локації активного відпочинку та, звісно ж, цікаві концептуальні заклади з місцевими стравами. Дуже раджу зробити собі «солодкий» тур, куштуючи локальні гастробренди – зефір, мармелад, пастилу, натуральне морозиво; або ж «гостреньке» або «кисленьке» – з салом, хроном, буряком, вишневим борщем та іншим.

Щомісяця Офіс туризму організовує десятки пішохідних екскурсій різними історичними районами міста, відвіданням підземель наших храмів, а також дитячі квести та тури по області. Вінниччина зараз дуже приваблива за рахунок безлічі палаців, атмосферних містечок зі старовинними храмами, а південь зачаровує енергетикою і природою над Дністром.

Чи немає в планах розбудови на Вінниччині еногастрономічної дороги, як, приміром, Дорога Бесарабії, яка здобула в цьогорічній міжнародній премії Wine Travel Awards перемоги в номінації Регіон року?

Для створення цілісного гастромаршруту ми хочемо глибше дослідити і задокументувати нематеріальну спадщину, яка має свою багату історію. Подали зараз на грант Ради Європи з метою експедиції в містечка Подільського шляху святого Якова – його ми запустили у 2021 році, однак не можемо наразі повноцінно розвивати через війну. Важливо, що цей маршрут включає в себе не одну область, а цілий історичний регіон – Поділля.

На сьогодні маємо розроблені тури з етнічним колоритом з циклу «Смачна Вінниччина» – молдовським, єврейським і польським, і також збільшуємо гастроскладові у наявних турах. Велика мрія – повноцінний винний маршрут, але його можливо буде створити тільки коли буде достатньо помітно відновлено виноградарство на півдні нашої області. Саме для цього ми й проводимо конференцію в рамках Vinnytsia Wine Days.

Фото: Move In Movie PR agency, planetofhotels.com, pslava.info/VinnicaM_ulKozyckogo_VodonapirnaBashta, vinnytsia.city, blog.pokupon.ua

25-28 травня у Вінниці вперше відбудуться Vinnytsia Wine Days – дні винної культури, справжнє свято, яке об’єднає професіоналів виноробної галузі та поціновувачів вина. Комунікаційна медіагрупа Drinks+ & Wine Travel Awards виступає Генеральним міжнародним інформаційним партнером цього нового амбітного заходу. Нашому редактору вдалося поспілкуватися з директором департаменту маркетингу та туризму Вінницької міської ради, Вешелені Олександром Миколайовичем. […]

25-28 травня у Вінниці вперше відбудуться Vinnytsia Wine Days – дні винної культури, справжнє свято, яке об’єднає професіоналів виноробної галузі та поціновувачів вина. Комунікаційна медіагрупа Drinks+ & Wine Travel Awards виступає Генеральним міжнародним інформаційним партнером цього нового амбітного заходу. Нашому редактору вдалося поспілкуватися з почесним президентом Vinnytsia Wine Days – Гігінеішвілі Володимиром Карловичем.

Шановний пане Володимире, незабаром у Вінниці вперше відбудуться Vinnytsia Wine Days, де Вас обрали почесним президентом. Розкажіть, будь ласка, про Вашу особисту участь у проєкті, формат заходу, його завдання та цілі, які Ви, як почесний президент, можете відмітити.

Для Вінниці винні заходи не в новинку. Тут вже проводились схожі події, але меншого масштабу і скоріше аматорські. Цього року ми трансформували весь набутий досвід, залучили високопрофесійних партнерів, аби створити масштабну подію – Vinnytsia Wine Days. Я давно займаюсь виноробством і розумію, наскільки важливо, аби фахівці цієї галузі мали майданчик для професійного спілкування та обміну досвідом. Тому мені особливо приємно та важливо, що я приєднався до події, адже, разом ми сильніші в своїй справі.

10 років тому, у селі Корделівка Вінницької області, запрацювала виноробня «Винний дім Гігінеішвілі». Яких трансформацій за ці роки зазнала Ваша виноробня, що саме змінилося у веденні бізнесу? На які сорти Ви орієнтуєтесь? Які інноваційні технології використовуєте та які вина плануєте представити саме в ці дні?

Перше вино я зробив у 20-літровому бутлі з гумовою рукавицею зверху. А зараз «Винний дім Гігінеішвілі» – це професійна виноробня з модерним сучасним обладнанням. У нас працюють фахівці з потужним досвідом роботи і це дуже важливо для нашої справи. Адже знання – це та база, на якій будується галузь і завдяки якій створюються смачні, якісні вина. На Vinnytsia Wine Days будуть представлені саме такі, і вино «Винний дім Гігінеішвілі» теж можна буде спробувати і обрати найкраще, що вам до смаку.

Оцініть, будь ласка, як наразі розвивається саме еногастрономічний туризм у регіоні, де Ви працюєте? Розуміємо, наразі досить важка ситуація для бізнесу, а для винного туризму особливо – втім, мабуть, Ви вже маєте певні стратегії, власне бачення залучення, заохочення туристів?

Заохочувати туристів приїжджати в ту чи іншу місцевість можна не лише краєвидами та визначними пам’ятками. Вивчати історію та культуру регіонів можна через їхні кулінарні особливості, через гастрономію. Зокрема й через вино, адже тут цей напій виробляли ще у 18 столітті. Тобто це абсолютно характерна для нашого краю галузь. Тому ми і організовуємо конференцію «Еногастрономічний туризм – драйвер розвитку туристичних дестинацій», аби разом з колегами побачити перспективи розвитку цього напрямку і знайти найкращу стратегію саме для Вінничини.

Організатори Vinnytsia Wine Days наголошують, що подія присвячена саме винній культурі та туризму в Україні. Що на Вашу думку, необхідно змінити перш за все, удосконалити саме у галузі винного туризму, щоб він набув належного розвитку?

Найголовніше, що нам усім зараз потрібно для можливості розвитку, – це закінчення війни і наша перемога. Це перше, про що ми всі повинні думати щодня і робити все можливе від кожного, аби наблизити цю перемогу. Зараз ми думаємо про те, щоб виробництва продовжили свою роботу, щоб економічно галузь виноробства не впала у стан стагнації. Тобто зараз мова йде про збереження виноробства в цілому. В розрізі винного туризму зарано говорити про зміни чи удосконалення, адже ця галузь лише зароджується і починає свій розвиток.

Як оцінюєте рівень винної конкуренції в регіоні? Насправді, існує масове переконання, що Ваша виноробня – чи не єдина в регіоні. Як насправді? Чи з’являлися нові виноробні, туристичні локації до повномасштабного вторгнення?

Не скажу, що в регіоні у нас багато гравців на ринку, але вони, безумовно, є. Я би не називав їх конкурентами – ми радше друзі, які обмінюються досвідом і знаннями в спільній справі.

Чи є в планах просувати Поділля як перспективний регіон для виноробства та еногастрономічного туризму? Як на Вашу думку, що саме необхідно для того, щоб цей регіон досяг рівня розвитку гастротуризму, наприклад, Бессарабії (Дорога еногастрономії якої, приміром, в цьому році перемогла в номінації Регіон року міжнародній премії Wine Travel Awards) або Закарпаття?

Wine Travel Awards – чудова ініціатива, започаткована нашим партнером Drinks+, який підтримує Vinnytsia Wine Days. Тому, впевнений, під час наших заходів спільно ми розробимо методологію просування Поділля як виноробного регіону. В цьому й полягає одне із завдань винних днів.

Які канали інформування внутрішнього та зовнішнього туриста вважаєте найбільш дієвими та серйозними?

Такі питання вже в компетенції відповідних професіоналів. А я, в першу чергу, винороб, який переконаний, що Вінниця – це точно те місце, куди мають приїхати поціновувачі смачного, якісного українського вина.

Фото: Move In Movie PR agency, gwinehouse.com, facebook.com/vin.wine.house/photos

25-28 травня у Вінниці вперше відбудуться Vinnytsia Wine Days – дні винної культури, справжнє свято, яке об’єднає професіоналів виноробної галузі та поціновувачів вина. Комунікаційна медіагрупа Drinks+ & Wine Travel Awards виступає Генеральним міжнародним інформаційним партнером цього нового амбітного заходу. Нашому редактору вдалося поспілкуватися з почесним президентом Vinnytsia Wine Days – Гігінеішвілі Володимиром Карловичем. Шановний пане […]

Доктор Рікардо Ф. Нуньєс, засновник і власник групи компаній Vinos de La Luz, аналізує особливий шлях України в сучасному історичному контексті, вплив війни на виноробство і перспективи країни.

Шановний докторе! Редакція Drinks+ вже майже 10 років – будь ласка, виправте нас, якщо ми помиляємося – бачить Ваш інтерес до українського винного ринку: Ви берете участь у всіх спеціалізованих виставках і заходах в нашій країні, підтримуєте дружні стосунки з виноробами, їздите в тури регіонами, виступаєте на семінарах, як спонсор підтримуєте конкурси сомельє і галузеві видання.

З минулого року Україна робить гігантські кроки як у розвитку якості вина, так і в еволюції бізнес-мислення, щоб українські споживачі обирали українське вино. За останні роки кілька середніх компаній доклали великих зусиль, щоб виступати під єдиним українським брендом, а великі компанії, які вже існували, були збережені. У розпал цього процесу росія розпочала повномасштабне вторгнення, яке ґрунтувалося на доктрині, що України не існує і що вона є частиною росії. Мешканці Сходу були змушені стати вимушеними переселенцями, мільйони українців шукали притулку за кордоном. Серед цих людей – підприємці, фахівці та працівники виноробної галузі. Україна зазнає постійних обстрілів та руйнувань. Незважаючи на це, всі, хто залишився або виїхав з країни, не переставали діяти на випередження, чекаючи на повернення або відновлюючи, а іноді і відбудовуючи власні виробництва. Якщо ми подивимося на наслідки війни, то спочатку це вказує на те, що вторгнення зупинило розвиток, про який ми говоримо, але насправді у вересні, перед збором врожаю, активізувалися ті ж самі протагоністи, які просували зміни в галузі.

«Україна робить гігантські кроки як у розвитку якості вина, так і в еволюції бізнес-мислення, щоб українські споживачі обирали українське вино»

Знаючи вашу допитливість та аналітичний склад розуму, можна припустити, що ви маєте досить повне уявлення про українську виноробну галузь. Поділіться, будь ласка, своїми спостереженнями з цього приводу: в чому недоліки і в чому переваги української виноробної галузі.

У розпал катастрофи, тобто цієї війни на знищення, здавалося б, немає ніяких переваг, але не варто дивитися на цю тему як на фотографію. У середньостроковій перспективі і після закінчення конфлікту, незалежно від того, коли з’явиться план Маршалла, він відновить все зруйноване в країні, охоплюючи виноробну галузь, починаючи від виноградників і закінчуючи дистрибуцією вина. Потрібно багато чого реконструювати з галузі. У мене є переконання, що план Маршалла для України прийде, тому що весь героїчний опір українців був спрямований на захист країни, а також на захист свободи Заходу. Країни, які підтримують Україну, зараз інвестують у зброю або дають гроші на купівлю зброї. Потім вони інвестуватимуть у відновлення країни, а також у плани реконструкції та модернізації. Це буде унікальна можливість, і саме тому потрібно бути активним сьогодні, хоча б мінімально активним, виготовляючи вино і доносячи меседж про те, що галузь стоїть на ногах і чекає на закінчення війни. З іншого боку, великим недоліком, який я бачу, є те, що немає централізованої організації, яка б серйозно представляла всю галузь. Я бачу багато особистих проблем, а також заздрість серед лідерів галузі, і вважаю, що це дуже негативно впливає на майбутнє використання можливостей Плану Маршалла-2, цього разу спрямованого на Україну. Поведінка деяких лідерів може завдати непоправної шкоди виноробній галузі, як сьогодні, так і в майбутньому.

Докторе Нуньєс, поділіться, будь ласка, яким Ви бачите цей План Маршалла-2.

Він точно не буде називатися так само, але матиме ті самі характеристики. Європейський план відновлення, відомий як План Маршалла, названий на честь державного секретаря Джорджа Маршалла, був запущений на 4 роки в 1948 році, після Другої світової війни. Він був спрямований на відбудову та модернізацію Європи. І результати перед очима – процвітаюча Європа протягом багатьох десятиліть, з надзвичайною якістю життя і з великою економічною силою. Нелогічним було те, що Радянський Союз не захотів брати участь і не дозволив своїм країнам-сателітам зробити це, і результатом стало промислове і комерційне відставання і велика різниця в зростанні Східної Німеччини, Польщі, Угорщини тощо. Коли війна закінчиться, новий план відбудови буде реалізовуватися тільки для України, і концентрація коштів буде дуже важливою, до того ж він буде суворо контролюватися. Це буде момент, щоб використати цей інструмент для відбудови та модернізації промисловості. Я підтримую це на всіх форумах, в яких беру участь. І кілька днів тому був дуже вражений, коли мене запросили на відкриття Vinexpo, яка відбулася в готелі Талейран, і я дізнався, що це місце, де був підписаний план Маршалла після Другої світової війни.

Відкриття Vinexpo Paris 2023, Hotel de Talleyrand, місце, де був підписаний план Маршалла після Другої світової війни

Наскільки ми зрозуміли, у вас місіонерський підхід до будь-якої справи, за яку ви беретеся. Зокрема, одна з ваших нещодавніх місій – підтримка української делегації на 43-му Всесвітньому конгресі Міжнародної організації винограду і вина (OIV), який відбувся у жовтні минулого року. Як відомо, Україна колись була членом цієї поважної міжнародної організації, але в певний момент припинила своє членство. Розкажіть, будь ласка, більш детально про це.

Ця тема багато в чому пов’язана з тим недоліком, про який говорилося вище, що в Україні немає лідерів, які більше думають про індустрію та її майбутнє, а не про постійне суперництво між собою. Я дуже добре знаю OIV. Протягом багатьох років я був близьким до президентів організації (Аргентина, Німеччина, Бразилія, а сьогодні Італія), оскільки виконував цю представницьку функцію для Аргентини. Всі ці країни є членами OIV. Але в цей останній період, чудовий і один з найкращих для мене, генеральним директором організації є Пау Рока, іспанець, який був генеральним директором Іспанської федерації вина, членом якої я є, і якого я всіляко підтримував з боку приватного сектору під час його обрання. Український лідер однієї з асоціацій, що об’єднує виробників вина – принаймні, я знаю дві такі асоціації національного рівня в Україні і третю, яка покращує присутність українських вин всередині країни і за її межами: Українська асоціація крафтових виноробів – запитав, чи можу я підтримати вступ України до OIV, але він також повідомив мені, що існують певні економічні проблеми. Я чітко пам’ятаю свою відповідь: «Це організація держав, членами якої є держави. Має бути рішення уряду та офіційна комунікація». Невдовзі після російського вторгнення він знову зв’язався зі мною і повідомив, що президент Зеленський публічно заявив, що Україна має бути частиною всіх можливих міжнародних організацій, які пов’язані з її стратегічним існуванням. Він також поінформував мене, що міністр сільського господарства має тверде рішення рухатися в напрямку OIV, але все ще існують економічні обмеження. Особисто я вважаю, що це було чудове рішення для України, тому що в той час, як росія заперечує її існування, Україна стає повноправним членом в державній організації. Все робилося крок за кроком і майже щодня. Робота Міністерства аграрної політики була дуже динамічною. Президент «Укрсадвинпрому» Володимир Печко та Наталія Бурлаченко працювали проти годинника, щоб прибути на Асамблею в Мексиці в листопаді.

Однією з моїх найбільших емоцій за останні роки була промова Печко та Бурлаченко на цій Асамблеї українською та англійською мовами, в якій вони заявили, що Україну приймають в члени організації, і що вони передають вітання виноградарів з Криму, Херсону, Одеси та Закарпаття – з усієї України, стверджуючи суверенітет України. Це був захоплюючий і дуже зворушливий момент. Я думаю, що у вас є записане відео, і ви повинні його поширити. Це була ще одна виграна битва, тому що в цій війні кожен воює тією зброєю, яка у нього є.

«Українці повинні бути активними сьогодні, навіть якщо мінімально активними, робити вино і доносити меседж, що індустрія стоїть на ногах і чекає на закінчення війни»

Дійсно, Україна тривалий час перебувала на узбіччі цієї організації лише тому, що не було коштів для погашення боргу та сплати членських внесків. Якщо не секрет, як зараз вирішується це питання?

Україна нічого не винна OIV і наразі перебування України в OIV не коштує жодної гривні. Попередній борг закінчився, платіж за період з 2023 по 2025 рік не потрібно платити до 2026 року. Єдине, що було сплачено – це період з листопада по грудень 2022 року, щоб скористатися можливістю не платити за повні роки. Всі витрати делегації, включно з відрядженнями, були здійснені за рахунок приватних пожертв.

То хто ж заплатив за цей період 2022 року?

Не має значення, хто платив. До того ж, це була пожертва Україні, яку потрібно буде освоїти, коли закінчиться війна. Зараз саме час продовжувати жертвувати.

Ви зробили багато пожертв. Розкажіть, будь ласка, які сфери ви вирішили підтримати і з ким співпрацювали.

Повторюся, кожен воює тією зброєю, яка у нього є. Я виробляю їжу в саморозігріваючихся банках, я відправив сотні тисяч таких банок в Україну, її дітям і солдатам. І Наталія Бурлаченко зробила в цьому великий внесок. Крім того, ми регулярно жертвуємо певну суму грошей на закупівлю того, що потрібно країні. Також ми сприяємо налагодженню внутрішніх і міжнародних зв’язків, які ми надали країні.

І ось, завдяки вашим зусиллям та команді українських послів, Україна повернулася до сім’ї OIV. Як керівництво OIV відреагувало на ваші зусилля?

Надзвичайно позитивно. Саме вони зробили можливим подолання бюрократії та вказали правильний шлях.

Vinexpo Paris 2023

Хто був у команді, яка поїхала до Мехіко? Як між вами були розподілені ролі?

Хочу уточнити, що я не відігравав жодної ролі. Мінагрополітики призначило керівником делегації президента «Укрсадвинпрому», а заступником – Наталію Бурлаченко. Були питання протоколу, мови і знання середовища, в якому Наталія добре відома, а також в темі вина. Вони склали ідеальний дует. Я мав честь супроводжувати їх, але офіційна делегація була повністю українською.

Чи не могли б ви розповісти більш детально, що саме членство в OIV дає країнам-учасницям?

Найголовніше для України сьогодні – це її присутність як суверенної держави, яка виробляє вино. Повірте, дорогого варте абсолютне сприйняття країнами, які входять до OIV, що було проголошено нескінченними оплесками всіх присутніх, коли Печко і Бурлаченко закінчили свою промову. З іншого боку, OIV – це невичерпне джерело знань, у тому числі з технічних питань, які надають понад 1000 експертів і фахівців, що буде надзвичайно корисно для України. Вже є фахівці з українських науково-дослідних інститутів винограду і вина, які входять до складу комітетів OIV, які радять, що потрібно робити у світі вина. Тому сьогодні найкраще бути частиною цієї ради, щоб слідувати вказівкам. Інший момент – це іноземні інвестиції, які прийдуть. Важко інвестувати в країну, яка не інтегрована в OIV, тому що це те ж саме, що інвестувати в країну, яка не має голосу або права голосу в світі.

«OIV – це невичерпне джерело знань, у тому числі з технічних питань, які надають понад 1000 експертів та спеціалістів, що буде надзвичайно корисним для України»

Сьогодні Україна веде нерівну визвольну війну. Існують думки, що інтеграція у світові професійні спільноти не на часі. Що ви можете сказати з цього приводу? Що б ви порадили представникам української виноробної галузі?

Вони повинні боротися, і саме вони намагаються створити умови для того, щоб держава вижила в умовах цієї страшної російської агресії. І вони зобов’язують своїх лідерів бути єдиними у поглядах на сьогодення і майбутнє. Через 10, 15 чи 20 років українське виноградарство буде продуктом обраного підходу виробників, об’єднаних спільною політикою розвитку. У цій надзвичайній ситуації тільки дурні можуть вірити, що вони врятуються поодинці.

Які глобальні виклики, на Вашу думку, стоять перед виноробними країнами в цілому, які можна вирішити тільки спільними зусиллями?

Найголовніший, без сумніву, – це зміна клімату. Наслідки цього явища настільки великі, що Великобританія і Швеція вже є виноробними країнами, в той час як інші втрачають величезні території з виноградниками. Або зазнають катастроф у виробництві винограду. В Аргентині цього сезону, коли збір червоного винограду припадає на березень, було п’ять заморозків. Немає жодного історичного запису, який би свідчив про те, що мої виноградники могли замерзнути в лютому, за місяць до збору врожаю. У вивченні цього явища та його запобіганні OIV дуже допоможе, а маючи зв’язки з виноробнями світу, які серйозно працюють над цією темою, українські виробники також багато чому можуть навчитись.

Можливо, для багатьох цей факт стане інформаційною бомбою – ви нещодавно стали українським виноробом і навіть випустили власне вино! Прийміть теплі вітання від усього колективу Drinks+. І повагу за вашу сміливість як інвестора, а також вдячність за вашу непохитну віру в Україну! Тобто, тепер до сузір’я вин з Аргентини, Іспанії, Італії, США під брендом Vinos de La Luz додається вино з України. Насправді це сенсація. Розкажіть, будь ласка, подробиці, якщо це можливо.

Багато років тому ми стояли за проєктом виробництва червоного українського вина з сорту Одеський Чорний. В Україні є кілька можливостей, які зараз вирішуються, щоб дати імпульс для прогресу. Але прийшла війна. І ми вирішили, що настав час зробити свій внесок, щоб продемонструвати, що виноградарсько-виноробна галузь продовжує боротися, як і інші виробники. І ми вирішили випустити вино до року повномасштабної війни. Це були величезні зусилля людей, які є частиною La Luz, і тут знову з’являється Наталія Бурлаченко, яка стоїть на чолі української компанії, що є дочірньою компанією Vinos de La Luz. Це чудова ідея, адже завдяки художнику Івану Марчуку ми можемо відтворити деякі з його картин на пляшці цього першого випуску і на майбутніх випусках. Тепер пляшки виглядають як витвори мистецтва. А головне – українські витвори мистецтва. Це спеціальна серія з 1000 пляшок. Ми презентували вино 23 лютого 2023 року в Кракові на відкритті мега-експозиції Марчука. Це вино – з сорту Одеський Чорний 2020 року, витримане 12 місяців у французькому дубі. У продаж воно надійде лише у травні, хоча, думаю, список покупців перевищує кількість виробленого вина.

«Росія має бути виключена з усіх міжнародних організацій, включно з ООН, де вона досі має право вето. Це те, у що я вірю. Однак є правила, які стосуються всіх»

Сьогодні значна кількість міжнародних організацій позбувається представників росії, визнаної терористичною державою. Водночас, ця країна все ще залишається серед членів OIV. Ми знаємо, що ви є одним з найпалкіших захисників України, з перших днів війни і до сьогодні фінансово підтримуєте Збройні сили України, а також займаєте активну проукраїнську позицію на міжнародній арені. Як, на Вашу думку, має розвиватися позиція України в OIV з цього питання?

Росія має бути виключена з усіх міжнародних організацій, включаючи ООН, де вона досі має право вето. Це те, у що я вірю. Однак є правила, які стосуються всіх. Мені сказали, що в деяких ЗМІ писали, що генеральний директор OIV є проросійським. Це нісенітниця. Я прекрасно знаю, що думає Пау Рока, але на своїй посаді він не може підтримувати одну країну за рахунок іншої. Він дотримується правил OIV. Якби це було так, то Україна не була б в OIV. І якщо статут передбачає можливість виключення росії з OIV, то офіційна українська делегація повинна боротися за це. Як і у всіх війнах, перше, що гине – це правда. І в розпал цієї війни приписувати проросійську позицію генеральному директору Пау Рока – це справді маревна брехня. Крім того, першими на його захист мали б стати ті самі лідери українських асоціацій, які обіймаються і фотографуються з ним, як це нещодавно сталося на Vinexpo. Я хочу звернути додаткову увагу на тему: якщо я український лідер і я потиснув руку, обійнявся і сфотографувався з кимось, кого звинувачують у проросійськості, у мене є два варіанти: або я не обіймаюся з ним, або я перестаю бути лідером.

Доктор Рікардо Ф. Нуньєс, засновник і власник групи компаній Vinos de La Luz, аналізує особливий шлях України в сучасному історичному контексті, вплив війни на виноробство і перспективи країни. Шановний докторе! Редакція Drinks+ вже майже 10 років – будь ласка, виправте нас, якщо ми помиляємося – бачить Ваш інтерес до українського винного ринку: Ви берете участь […]

За самовіддану діяльність, прихильність до справи та сталого розвитку, президент і генеральний директор BYBC Ventures Беатріс Куантро була визнана «Найбільш надихаючою жінкою-лідером 2022 року» (Most Inspiring Women Leaders).

Досвідчений винороб та майстер дистиляції Беатріс Куантро (Béatrice Cointreau) походить з династії підприємців алкогольної промисловості. Вона правнучка засновника Cointreau Liquor та онука засновника Remy Martin. Беатріс є сертифікованим міжнародним експертом з вин та спиртних напоїв з більш ніж 40-річним досвідом. Вона одна з перших жінок в індустрії вина та спиртних напоїв, яка досягла такого рівня. Беатріс розробила безліч власних брендів вина та спиртних напоїв, а також лінію парфумів. Ті, хто знають Куантро та її лідерські якості, кажуть, що Беатріс «проклала шлях там, де його ще не було».

Беатріс була президентом і генеральним директором Champagne Gosset і Cognac Frapin, а також членом ради директорів та директором групи Renaud-Cointreau, де вона успішно розвивала компанії з виробництва вин та спиртних напоїв. Французький уряд нагородив Куантро званням кавалера Ордену сільськогосподарських заслуг за її внесок у сільськогосподарську галузь, а також орденом Почесного легіону за громадянську діяльність.

«Жінки можуть все, вони просто мають довіряти собі!» – каже Беатріс Куантро.

Беатріс Куантро автор книг, відзначених різними нагородами. Її роботи «Розум і квінтесенція», «Органічне вино: керівництво для маркетологів», «C’est si Bon», «Париж… вночі», «Гордість бути каліфорнійцем» та «Малібу – це захоплення» –  доступні по обидва боки Атлантики.

Для Беатріс завжди було й залишається важливім рівність жінок на робочому місці. З юних років вона вважала, несправедливим, що у той час «коли жінки на кухні скаржаться одна одній на своє життя, чоловіки потягують портвейн у вітальні, розповідаючи захоплюючі історії про свої закордонні поїздки, тому що всі вони президенти чогось – від яхт-клубів до великих компаній». І коли її питали, чим вона хоче займатися, коли виросте, Беатріс завжди відповідала, що теж хоче стати президентом і мандрувати світом.

«Я працювала не покладаючи рук, отримувала дипломи та сертифікати, напрацьовувала досвід», – розповідає Беатріс.

BYBC Ventures, приватна інвестиційна компанія, заснована Беатріс Куантро в Європі та США у 2007 та 2012 роках відповідно. Принципом роботи компанії є – SIFT: Safe, Inclusive, Fair, Transparent (безпечний, інклюзивний, справедливий, прозорий). BYBC Ventures допомагає підприємцям перетворювати ідеї на успішні проєкти.

Беатріс наголошує, що «стартапи, які фінансуються жінками або спільно жінками та чоловіками, в 2,5 рази прибутковіші: рентабельність інвестицій становить 78 центів на вкладений долар проти 31 центу для компаній, на 100% керованих чоловіками».

Сьогодні Куантро входить до складу різних галузевих рад і ділить свій час між Францією та Каліфорнією як генеральний директор Admirable Vineyards у Малібу та Champagne Tresor de France у Реймсі. Вона є членом правління Women of the Vine and Spirit International. Як член правління різних організацій та фондів, Беатріс працює над створенням можливостей для жінок за допомогою освіти та стипендій, щоб допомогти їм здійснювати свої мрії.

Завжди прагнучи стати краще, Беатріс вірить у те, що з кожним днем стає краще й краще. Вона черпає натхнення в інших жінках-новаторах у своїх сферах, попутно вивчаючи нові методи лідерства та інновації. Однак її найбільшим натхненням завжди буде її мати – доктор філософії та мати сімох дітей.

Провівши чотири десятиліття у власній новаторській професійній подорожі, Беатріс радить іншим жінкам-професіоналам по всьому світу: «Будьте впевнені в собі, довіряйте своєї інтуїції та будьте безстрашними: не витрачайте часу на страх, думайте про все, що робитимете без страху!»

Фото: bybc-wines.com, lisez.com, winemag.com

За самовіддану діяльність, прихильність до справи та сталого розвитку, президент і генеральний директор BYBC Ventures Беатріс Куантро була визнана «Найбільш надихаючою жінкою-лідером 2022 року» (Most Inspiring Women Leaders). Досвідчений винороб та майстер дистиляції Беатріс Куантро (Béatrice Cointreau) походить з династії підприємців алкогольної промисловості. Вона правнучка засновника Cointreau Liquor та онука засновника Remy Martin. Беатріс є […]

Дмитро Гончарук – один з найуспішніших українських сомельє, що має титул «Кращий сомельє України», та багаторічний досвід роботи в Україні та за кордоном – Азербайджані, ОАЕ, а останні декілька років працює в кращих закладах Лондону, розповів D+ про особливості організації роботи в знаменитих, відзначених Michelin та  Rosettes закладах, а також про інтерес британців до українських вин та допомогу нашій країні у важкі воєнні часи. 

Вам довелося очолювати команду сомельє в такому відомому закладі Лондона, як ресторан Hide, що належить Євгену Чичваркіну. Як відбулося ваше перше знайомство – ви одразу сподобалися одне одному? Скільки років там працювали?

Я давно хотів отримати роботу в закладі Чичваркіна, але перша спроба не вдалася, мене не взяли. Я продовжив працювати у Дубаї, брав участь у різноманітних конкурсах сомельє, і в якийсь момент навіть хотів кардинально поміняти професію та зайнятися фотографією… Але одного разу у Facebook побачив пост Петра Петроса – польського сомельє, з яким був знайомий по участі у чемпіонатах. Він писав, що набирає команду для Hide, де працює вайн-директором. Я вирішив ще раз випробувати долю і потрапив на співбесіду до Євгена Чичваркіна. Він особисто проводить інтерв’ю з усіма сомельє, навіть пересічними. Адже у ресторані сильний акцент саме на напої. Співбесіда пройшла успішно, і я опинився на позиції head sommelier у Hide Ground, де працював три роки. 

Чому, якщо не секрет, пішли з Hide? Як давно і на якій посаді ви працюєте у ресторані Corrigan’s Mayfair відомого ірландського шеф-кухаря Річарда Коррігана (Richard Corrigan)?

Ситуація з моїм звільненням з Hide була непростою і досі не зовсім мені зрозумілою… Влітку минулого року я побачив оголошення, що Corrigan’s Mayfair шукає сомельє. У той час ресторан був закритий вже протягом більше року – від початку карантинних обмежень через епідемію ковіду. Мені імпонувало, що з одного боку це був старий ресторан, а з іншого – треба було все починати заново. І я з радістю обійняв там посаду хед-сомельє.

Наскільки жорстка система – вимоги до персоналу, до рівня професійності, які графіки роботи в Hide та Corrigan’s?

У вимогах до персоналу великої різниці між Hide та Corrigan’s немає. Зараз у моїй команді працює один із сомельє з попереднього місця роботи. У плані графіків, якщо немає сніданків (як у Hide Ground) відмінностей також немає.

Один з мінусів роботи в Hide – те, що сомельє мають дуже маленький вплив на асортимент. Звичайно, там був величезний вибір – неможливо скаржитися, що у вас чогось немає, але шанс сомельє проявити себе через винну карту був цілком відсутнім. У Hide усіма закупівлями займався магазин. А в Corrigan’s мені дали абсолютну свободу щодо бюджету та асортименту. В плані винної карти я не маю жодних обмежень. Єдине обмеження – розмір льоху, який тут не надто великий. Corrigan’s олдскульний класичний ресторан з великими порціями, з акцентом на дичину, м’ясо. Тут більш розслаблена жива атмосфера, якщо порівнювати з подачею 10 страв із дуже довгими розповідями про кожну з них. Я не дуже великий фанат мішленівської культури та тейстинг меню.

До речі, що означає (можливо, також у порівнянні з Michelin?) три AA Rosettes, якими володіє ресторан Corrigan’s?

Не скажу точно, але мені здається, вони йдуть паралельно. Єдине, що Rosettes також наголошують на чистоті в ресторані, дотриманні санітарних норм. А Michelin – спочатку кухня, а потім сервіс, дизайн.

Яким чином, за яким принципом відбираються вина до карт таких ресторанів, як Hide чи Corrigan’s? Наскільки власники впливають на цей процес чи повністю покладаються на очільників цеху сомельє?

Вибір вин залежить від стилю ресторану, клієнтури, а також впливу смаку людини, яка займається закупівлями. В Hide підбір відображав переважно вподобання Євгена, який любить старі витримані вина – Шампань, Бордо, Бургундію 50-60 років, вина, які звичайний споживач міг би вважати навіть зіпсованими. Також він любить Каліфорнію – в ресторані Чичваркіна найбільший вибір каліфорнійських вин у Лондоні. Крім власника, у Hide на вибір вин дуже впливає смак хед-байєра, який робить акцент на ПАР і приділяє мінімум уваги Німеччині. Коли я там працював, складно було добитися від нього закупівлі якогось німецького вина. Багато залежало і від вподобань споживачів. В Hide публіка різношерста. З одного боку любителі класики, з іншого – нова хвиля поціновувачів натуральних вин, плюс молодь, яка вимагає чогось доступнішого і яскравішого.

Corrigan’s – це більш “олдскульний” ресторан. Там в асортименті, в основному, Франція. Звичайно, можна продавати щось незвичайне, але в основному прибуток дає Бордо і Бургундія.

Наскільки я розумію, Чичваркін – складна, епатажна особистість, дуже успішний підприємець, який звик до власного успіху і дотримується авторитарної системи управління. Натомість Річард Корріган – професійний кухар, схильний до розважливої класики ресторатор, з дуже тонким підходом до локальних та сезонних продуктів, з особливою увагою до використання овочів, диких рослин, так? Як їхні особливості підходу відзначаються на роботі кухні?

У Hide панує стиль їжі шеф-кухаря Оллі Даббу – він дуже делікатний. Усі страви легкі і через це у нас з ним була проблема. Ми мали широкий асортимент каліфорнійських вин, які вимагають саме стейку. Ми витратили півроку, щоб умовити Оллі поставити у меню це блюдо. Адже пейринг – це максимальний прояв смаку сомельє. Принадність пейрингу в тому, що ви можете подати практично все – найнезвичніші вина, сорти, регіони, виробників. Правильне поєднання вина з їжею дає можливість сомельє проявити себе, продати те вино, яке гість, може, просто так не замовив би.

Що стосується кухні в Corrigan’s. хочу відзначити – власник ресторану, знаменитий кухар із двома мішленівськими зірками Річард Корріган не бере участі у приготуванні страв. Він шеф-патрон, але не проводить багато часу в ресторані, оскільки досить зайнята людина. Новий шеф-кухар Corrigan’s Люк має сучасний підхід до кухні, до подачі. Інгредієнти – класичні, але подання та процеси приготування – сучасні.

Чи траплялося так, що брали видатне вино, яке складно було продати або підібрати пейринг?

Важко вмовити людину, яка збирається витратити на вино 100 фунтів, витратити 1000. Все залежить від клієнта, його фінансових можливостей. Немає рецепту, як продати пляшку видатного вина, якщо клієнт не готовий витратити стільки грошей. Можна спробувати підняти планку на 20-30%, але в моїй кар’єрі було лише кілька випадків, коли гість збирався випити щось посереднє, а потім змінив свою думку та замовив дуже дорогу пляшку.

Пам’ятаємо, у винній карті Hide були українські вина. Чи присутні вони в карті Corrigan’s? Продукція яких українських виноробень представлена? 

Коли я працював у Hide, там був тільки Кара Кармен Beykush, тоді не було офіційного імпорту і нам передали кілька ящиків приватним шляхом. Зараз, коли українське вино є у торгових мережах Великої Британії, воно активно продається у цьому ресторані. Я спілкуюся з нинішнім хед-сомельє Hide, він каже що навіть поставив Тельті-Курук SHABO у пейринг.

У винній карті Corrigan’s є чотири українські вина – SHABO, Stakhovsky, Beykush та Kolonist. 

Українські вина користуються попитом чи доводиться пропагувати?

Найчастіше люди дивуються, що українське вино взагалі існує. Нещодавно у нас був великий банкет на 70 осіб, де з одним із гостей зайшла розмова про українські вина, і я дав йому спробувати Тельті-Курук. Після чого він та його друзі вирішили додатково замовити ще одну страву, щоб поєднувати її саме з цим вином. 

Можна сказати, що ставлення англійців до українських вин позитивне, їх замовляють як із інтересу, так і на знак підтримки України. 

Ваша кар’єра не стоїть на місці. Останнім часом ви берете активну участь у дистрибюторському проєкті Propeller Wine. Розкажіть, будь ласка, детальніше про свою роль. Нам відомо, що ви доклали багато зусиль для того, щоб українські вина пройшли складний шлях і нарешті потрапили до покупців у Великій Британії. Розкажіть, як це відбувалося? Які саме вина взялася дистрибутувати ця компанія?

Я не співпрацюю з Propeller Wine. У мене дружні стосунки із власником цієї компанії. Ми ще торік обговорювали з ним можливість технічного імпорту українських вин. На той момент (це відбувалося саме під час локдауну) я вирішував сам для себе куди рухатись далі і що робити, адже вся сфера гостинності була поставлена на паузу.Але врешті решт ми з дружиною вирішили запустити проєкт нашого вина Token і цілком сфокусувалися саме на ньому. 

Вже в цьому році, коли почалася війна, Джеймі (власник Propeller Wine) зателефонував мені і сказав, що хоче допомогти і практично власним коштом привезти українські вина до Британії і продавати їх. Адже був інтерес споживачів, і він дуже хотів підтримати українських виноробів. Така пропозиція від Propeller Wine поступила в перший тиждень війни, я одразу зателефонував нашим виноробам, та мені відповіли, що їм зараз не до цього, всі думають, як вижити і що робити далі. Але буквально через місяць, коли ситуація стабілізувалася, стало зрозуміло, що росія має мало шансів на перемогу, винороби мені повідомили, що готові. Перш за все постало питання як вивезти вино – було складно в плані логістики, потрібно було зібрати в одному місці продукцію. Врешті решт нам це вдалося, але процес затягнувся, вино до Великої Британії потрапило тільки в червні. З того часу у магазинах і ресторанах різних міст продаються Beykush, Stakhovsky, Villa Tinta та Kolonist. 

Всього було привезено 8000 пляшок – це дуже амбітно.Зараз намагаємося все розпродати через мережу Propeller, також я взяв українські вина у Corrigan’s. Але я вважаю, що ми трохи прогавили момент, якби привезли навесні, – вже все реалізували б. Тоді було безліч благодійних заходів, де воно стало б в нагоді. 

Розкажіть, будь ласка, як виникла ідея створити власне вино? 

Ідея виникла, коли у Великій Британії був дуже тривалий і суворий локдаун, і, як я вже згадував, ми з дружиною залишилися без роботи. Ми постійно намагалися придумати чим себе зайняти. Навесні 2020 року взяли човен і проводили на ньому більшу частину часу. Тоді ж вирішили знімати відео про те, що з нами зараз відбувається і створили YouTube-канал про подорожі, крім того я запустив винний підкаст. А ще ми мріяли і будували плани на майбутнє. Досить амбітні плани, наприклад, відкрити власний бар у Лондоні, заснувати виноробню з готелем десь на березі теплого моря, проводити паб-тури по британській столиці… Але перемогла ідея – створити власне вино!  

Як відбувалася реалізація цієї ідеї? На якому етапі зараз знаходиться ваш винний проєкт?

У лютому 2021 року після ретельного пошуку та дегустації величезної кількості зразків ми знайшли ідеальний варіант – виноградники в Італії в Препотто, Friuli Colli Orientali DOC. Ми зупинили свій вибір на двох сортах – Ribbola і Franconia. Вина виготовляє Джакомо Орландо з Orlando e Didonè Vinicoltori Ми з Оленою (Олена Михайлова, дружина Дмитра, спеціаліст зі зв’язків з громадськістю – прим. ред.) приймали участь у всіх процесах – від збору винограду до розливу та дизайну етикетки вина. Ми мали можливість спробувати вино вже через тиждень після початку бродіння і залишилися дуже задоволені результатом. 

Наразі перша партія цих вин – 1020 пляшок Ribolla Gialla і 1320 пляшок Franconia – під нашим брендом Token потрапила в торгові мережі Лондона. Ми надзвичайно раді, що випустили у світ крутий продукт, який хочеться пити самим. До речі, ці вина вже  є і у винній карті Corrigan’s Mayfair. 

У ці важкі для нашої країни часи кожен чим може намагається допомогти землякам. Знаємо, що ви також не залишились осторонь – підтримуєте наших виноробів і сомельє, допомагаєте біженцям. Чи приймає участь у цій благодійній діяльності Річард Корріган?

Річард Корріган дуже підтримує Україну. Відразу після початку війни він підійшов до мене і запропонував допомогу у розселенні біженців. Він також вирішив організувати у ресторані благодійну вечерю, щоб зібрати гроші для українців. На той момент у Лондоні був відомий український шеф-кухар Юрій Ковриженко. Я з ним зв’язався, і виникла ідея зробити щось масштабніше, ніж вечеря в Corrigan’s на 80 осіб. І ми організували величезний захід в ресторані готелю Marriott , що має найбільший банкетний зал у Європі на 1000 осіб. Було зібрано близько 150 тис фунтів, які пішли на допомогу українцям, які постраждали від війни. На жаль, тоді ми ще не мали українського вина для цього заходу…

Чи плануєте якісь акції з просування, популяризації українського вина у Великій Британії найближчим часом? 

Я зараз щільно спілкуюся зі Світланою Цибак, виконавчим директором Beykush. Вона невдовзі має приїхати до Лондона, де хочемо провести кілька дегустацій українських вин. Але поки що конкретних дат немає, все на етапі планування.

Ще навесні ви розміщали на своїй FB-сторінці інформацію про вакансію сомельє в ресторані Corrigan’s, на яку керівництво було готове взяти українця. Чи вдалося потрапити туди комусь з наших?

Так, навесні ресторан Corrigan’s запрошував на роботу сомельє. Я запропонував взяти робітника з України, керівництво підтримало цю ініціативу. Відгукнулася Поліна Кузнєцова з Києва. Вона вже з травня почала працювати в нашому ресторані.

Чи відчуваєте ви підтримку України від британців, пересічних жителів Лондону?

Мені дуже приємно що у Великій Британії величезна підтримка нашої країни. Не зважаючи на внутрішні політичні зміни, інфляцію тощо, пересічні громадяни виявляють підтримку Україні – скрізь по країні майорять українські прапори, кожна людина, коли дізнається, що я українець, передає слова підтримки і побажання Перемоги нашому народу.

Фото: facebook.com/dmytro.goncharuk, facebook.com/CorriganMayfair

Дмитро Гончарук – один з найуспішніших українських сомельє, що має титул «Кращий сомельє України», та багаторічний досвід роботи в Україні та за кордоном – Азербайджані, ОАЕ, а останні декілька років працює в кращих закладах Лондону, розповів D+ про особливості організації роботи в знаменитих, відзначених Michelin та  Rosettes закладах, а також про інтерес британців до українських […]

Сьогодні українці, які діють за гаслом «що нас не вбиває, те робить сильнішими», являють світу дива як на полі бою, так і в роботі. І винна сфера – не виключення. Нашим журналістам зараз доводиться спостерігати майже неймовірні історії людей, що гідні відбиття якщо не в мармурі ще за життя, то в літературних жанрах. Одну з таких життєвих історій пропонуємо вашій увазі. Оглядач D+ взяв інтервью у мешканки Ужгорода, яка здійснила каркаломний поворот кар’єри і, відмовившись від зручного крісла власника процвітаючого бізнесу, обрала професію сомельє. В неймовірно стислий період зуміла вивчитися в Лондоні та Бордо, набути досвіду в мішленівському ресторані, на виноробні в Долині Луари та в ролі аналітика світового ринку. І значну частину цього шляху Людмилі Бобик довелося пройти вже за часів визвольної війни України з росією.

D+: Людмило, я передивилася ваше резюме і була здивована поворотами вашої долі, а ще більше – стрімким розвитком професійної кар’єри в галузі вина. Що привело вас до винної освіти? Мабуть, ви не з дитинства про це мріяли?

Так, в певний час я зробила стрімку зміну професійного напрямку. Це сталася несподівано для мене самої, але дуже вчасно. Вважаю це подарунком долі. Я була успішним топ-менеджером в іншій індустрії – продаж готових чаш басейнів преміум-класу та обладнання від провідних європейських виробників. То був наш сімейний бізнес. Після розлучення у мене лишилася власна компанія, яка мала ексклюзив від іспанського виробника на території України. Дякуючи багаторічному досвіду управління, я зуміла так налагодити роботу, щоб мати можливість паралельно подорожувати. За останні п’ятнадцять років я відвідала більше 30 країн світу на трьох континентах.

Одного разу чергова любительська подорож привела мене на Сицилію – я захоплююсь кайтсерфом. Якось ввечорі знечів’я, як то кажуть, «серфила» сторінками гуглу (в той момент із захопленням читала стрічку новин на сторінці Євгена Чичваркіна в інста). І ось, просто з цікавості, відкрила його веб-сторінку Hedonism Wines… Зізнаюся, аж зніяковіла, бо зрозуміла, що дивлюсь на десятки кольорових етикеток вина – і нічогісінько не тямлю. А коли побачила ціни з чотирма нулями, то не повірила своїм очам. Звісно, виникла купа запитань. І я зайшла в розділ, де представлена команда: хотілося зрозуміти, що ж то за професори в цьому космосі розбираються. У винних консультантів в переліку освіти значилася абревіатура WSET.

Саме того теплого серпневого сицилійського вечора, попиваючи смачне місцеве Nero d’Avola, я дізналася про винний всесвіт та винну освіту.

D+: І що, все кинули і почали діяти?

Майже так: знайшла вікно у вересні в своєму робочому розкладі, і, не вагаючись, вже наступного дня відправила заявку на інтенсив 2-го рівня. Я завжди захоплювалася Англією, її історією і вирішила, що відвідини Лондону, плюс щось корисне для всебічного розвитку – гарна ідея. Тижневий інтенсив винного курсу в Лондоні перевернув в мені все. Я до сих пір пам’ятаю ту бурю позитивних емоцій, своєрідне збудження і просто «вау!» від всього, що я почула. А ще несподівано для себе зрозуміла, що маю непогано розвинуті рецептори і мені дуже легко давалось описувати вино. Словом, я приїхала додому і зразу запросила подруг на мою першу винну дегустацію. Мені хотілось якомога з більшою кількістю людей поділитися досвідом і кричати: «Еврика! Виявляється, вино можна читати!». Так я відкрила для себе новий, захоплюючий, вишуканий і багатогранний світ – світ вина. Але з тих багатьох запитань, які виникли під час гортання сторінок Hedonism, я отримала тільки шматочок інформації. Тобто розуміла, що треба йти далі. І одразу після отримання результату іспиту 2-го рівня, подалася на 3-й. Паралельно почала зондувати всю можливу інформацію про вино. Вже пізніше дізналася, що школа WSET має представництва в 70 країнах світу і в Україні також. Очікуючи результат іспиту, випадково натрапила на оголошення в fb про 1-й Wine Hub в Києві в лютому 2020 року. Дуже рада, що відвідала цю подію, вона дала мені багато нових питань для роздумів. Бо це була винна бізнес-тусовка, так би мовити. Мова йшла про маркетинг, тенденції, проблеми виробництва. Саме тут я дізналася і про освітні пропозиції в Україні. Тоді я вперше подивилася на винну індустрію під кутом бізнесу, що мене дуже зацікавило, хоч і не мало нічого спільного із суто академічним викладанням матеріалу на курсі по вину в Лондоні. Мабуть, ви вже здогадалися, яким був мій наступний крок – я знайшла школу сомельє в тому ж Лондоні і оплатила найближчий курс, щоб зробити власну оцінку відмінностей між школами. Цей момент для мене був доленосним, бо я зрозуміла, що вже не просто граюся в винного любителя, а починаю серйозно заглиблюватись. І чим далі рухаюсь, тим більше у мене запитань, але паралельно і не вщухає відчуття захоплення. Це пізнання стало для мене подібне наркотику (стан, в якому я знаходжусь вже четвертий рік). Тоді, в лютому 2020 року я наважилася продати свою компанію – прийняла рішення взяти і вивчити новий напрямок. Бо ця тема давала мені емоції нового рівню, пізнання чогось надзвичайного, що приносить інтелектуальну, культурну та гастрономічну насолоду. Отже, на старті чіткого плану не було – я просто довірилася серцю та інтуїції.

А далі, вже в процесі, на рівні підсвідомості включилася відпрацьована роками звичка мислити стратегічно, маючи декілька варіантів розвитку ситуації і чіткі цілі. Та найважливіше – це повна відданість і захоплення тим, що робиш.

D+: Знаю, що нещодавно ви успішно захистили дисертацію і одержуєте звання Masters & MBA in Wine Marketing and Management. Можете пояснити, як воно дислокується в системі координат винної освіти? Більшість з нас знає, що існують рівні WSET, MW  тощо.  Якому рівню адекватне ваше звання, скільки потрібно вчитися, які іспити здавати, – поділіться, будь ласка, з тими нашими читачами, кому цікаво перейти на вищі щабелі освіти.

В кінці серпня 2022 року я успішно закінчила навчання в INSEEC (Інститут вищої економічної та комерційної освіти), який буквально минулого року було перейменовано на OMNES. Цей заклад вищої освіти Франції було засновано у 1975 році як приватну установу з 10 філіями по світу. До речі, Інститут вважається кращим з бізнес-шкіл Франції. Що ж до моєї освіти, то абревіатура МВА стисло сама за себе говорить – Магістр бізнес-адміністрування. Базовий рівень інституту INSEEC передбачає три роки навчання. Кращі студенти мають можливість продовжити навчання на рівні Masters, програма якого розрахована на два роки. Випускники – спеціалісти вищого класу за кращими світовими стандартами у бізнесі. Як у будь-якому освітньому закладі, у цьому також є різні факультети. Факультет «Винний маркетинг та менеджмент» – один із них, тобто – це спеціалізована винна бізнес-освіта. Вона охоплює всі напрямки винного бізнесу з детальним вивченням специфіки основних стратегічних винних ринків світу та тих, що розвиваються. В програму включено: маркетингові стратегії, і-коммерс, ведення міжнародної винної торгівлі, ділові перемовини та типи угод, юридична сторона, ціноутворення, управління виноробнями з розробкою бізнес-плану для виробництва, міжнародна логістика, брендинг, медіа маркетинг, винний туризм. Викладачі – діючі топ-менеджери з профільних напрямків винної індустрії: корпоративні топ-менеджери, CEO або топ-менеджери винних онлайн платформ (Vivino, WineLister, Liv-Ex та інші), юристи відомих винних корпорацій і т.д. Наші пари були у вигляді 100% практичних прикладів з сучасного винного бізнесу з їх детальним аналізом.

Не можу поділитися інформацією про процедуру та вимогами для вступу на початковий рівень: я вже казала, одразу подавала пакет документів (всі отримані раніше спеціалізовані сертифікати WSET 3, CMS та AIS Diploma) на 2-й, тобто найвищий рівень Маsters (MS2), враховуючи СV з 15-річним бізнес-досвідом на керуючих посадах, хоча й в іншій індустрії. Далі була співбесіда дуже незвичного, і дуже сучасного формату.

D+: Заінтригували – якого саме? Розшифруйте, будь ласка.

Я отримала чіткі, детальні інструкції, що включали навіть вимоги до зовнішнього вигляду і дресс-коду. Співбесіда була цифровою. Перед початком я отримала лінк на онлайн сторінку. На монітор подавались запитання і я мала одну хвилину на підготовку, а далі моїм завданням було максимально сформулювати відповідь тривалістю в дві хвилини і надиктувати її. Рівно через 2 хвилини з’являлося нове запитання. Звісно, зміст запитань був невідомим і навіть кількість запитань також не повідомлялася попередньо. Мова співбесіди – англійська, як і все подальше навчання. До речі, мова навчання на вибір: або 100% англійською, або 100% французькою.

На результат я чекала досить довго, пам’ятаю, вже навіть втратила надію. Позитивна відповідь прийшла аж через три місяці.

Щодо МW, або Masters of Wine  – це звання отримане після закінчення приватного The Institute of Masters of Wine, заснованого в Лондоні в 1955 році. Перш ніж вступити на навчальну програму MW, майбутні студенти повинні мати вищу кваліфікацію з вина, принаймні рівень Diploma від WSET, або сертифікат сомельє відповідного високого рівня, наприклад Advanced Sommelier від Court of Master Sommeliers. Крім того, в ідеалі потенційні студенти повинні мати мінімум три роки професійного досвіду роботи у світовій винній індустрії. Кандидати повинні подати основне есе, здати дегустаційний тест та короткий мотиваційний лист, що пояснює чітко мету – стати Masters of Wine. Програму англійського інституту можна приблизно (на 70%) прирівняти до програми Masters в бізнес-школі INSEEC. Кажу це, бо мала можливість ознайомитись з питаннями письмової частини випускного іспиту для МW і розуміла всі відповіді, пов’язані з бізнесом. Відмінність в тому, що англійський інститут все ж таки зосереджується більше на науковому аспекті знання енології, високій обізнаності в оцінці вина. Тому я б назвала цю вищу винну освіту науковою. Навчаючись в Бордо, я систематично відвідувала практики сліпих дегустацій для абітурієнтів на ступінь MW і наша група складалася з сомельє з відзнаками міжнародних конкурсів та випускників рівню WSET Diploma. Ми також практикували та розбирали специфіку питань з теорії. Дегустації вів один з кандидатів на MW. Щоб подати документи на вступ до MW, також потрібно мати ментора, тобто людину, яка вже має це високе звання.

Є ще звання МS або Masters Sommelier. Це найвище звання у сфері HoReCa, яке дуже високо цінується в Європі і в усьому світі. Це вже мова йде про третю школу зі світовим ім’ям, яка готує сомельє найвищого статусу в Court of Masters Sommelier. Дуже цікаво і детально ці школи та іспити описані в автобіографічній книзі Жерара Бассе, котрий був першим у світі власником  статусу Masters в усіх трьох школах.

D+: Якщо порівнювати заклади, де ви навчалися, – що саме відрізняє школу сомельє від програм інших закладів?

Ще тоді, на початку винного шляху для мене було справжнім відкриттям, що Лондон – це світова винна столиця. Тому стверджую: якіснішу освіту з кращими спеціалістами та практичними взірцями вин не знайти ніде інде. Після успішного закінчення WSET Level 3 з відзнакою “Pass with Marit” я обрала школу сомельє при Асоціації Сомельє Великобританії. І не шкодую. Основу курсу складає повна програма та методика Італійської школи сомельє з поглибленим вивченням винних регіонів Італії та їх унікальних автохтонних сортів винограду. Також ця школа дає поглиблене вивчення і розуміння принципів поєднання вина та різних страв. І третя складова – сервіс. Та маю зауважити, що всім деталям вищих стандартів сервісу я, все ж таки, навчилась пізніше вже на практиці, працюючи в мішленівському ресторані.

D+: Після власного бізнесу далеко не кожен погодиться іти, так би мовити, «в поля» сфери обслуговування. Вам не казали, що це дивно звучить?

Уявіть собі, в той момент, після закінчення школи, я мріяла про роботу сомельє – і виключно у закладах, відзначених «Мішлен». Так, це виглядає трохи дивно: так прагнути працювати в сфері сервісу, якщо зважити, що до того я була топ-менеджером та власником успішної компанії. Але я настільки стала навіжена у прагненні пізнавати вино, що бачила в цьому єдиний для себе доступний шанс передегустувати всі омріяні взірці вин. Про це, до речі, мене частенько запитували на співбесідах. Отже, не маючи жодного досвіду, але з рекомендаціями, підтвердженими високими оцінками на іспитах школи сомельє, а саме від Андреа Рінальді (Andrea Rinaldi) – президента UK Sommelier Assoсiation – я розіслала резюме. І виявилося, що мене готові були взяти на роботу одразу чотири мішленівські ресторани! Тобто, я ще і вибирала. Але є маленька деталь (щоб не склалося враження, що отримання посади сомельє в Лондоні, та ще й в мішленівському ресторані – надто просте завдання). На мою користь зіграла ситуація: після другого затяжного локдауну з Лондону виїхало дуже багато працівників ресторанної сфери, а серед них і сомельє. Це було одним з плюсів для легшого отримання посади. Хоча зрозуміло, мені пощастило одержати запрошення на роботу в найкращі місця перш за все, дякуючи наявності професійної освіти.

D+: До речі, щодо освіти, щоб підсумувати, яку ж зі шкіл вибрати – які Ваші рекомендації?

Якщо хочете йти у винний бізнес, вибирайте WSET (треба обов’язково пройти всі чотири рівні), а це по часу десь мінімум п’ять років, бо 80% студентів не здає з 1-го разу третій рівень. Навчання вимагає відмінне володіння англійською мовою та письмом.

Навчання в MBA – чудовий варіант саме для бізнес-кар’єри, але я б радила знайти компанію-спонсора (перед вступом школа дає доступ до бази європейських компаній, які готові оплатити навчання з паралельним працевлаштуванням).

Якщо плануєте отримати престижну роботу у сфері ресторанного сервісу, або бути професійним винним консультантом, – я однозначно раджу школу сомельє. Справжній сомельє – це людина-енциклопедія, це винний фанат, для якого вино – покликання і зміст життя. Я з надзвичайною повагою ставлюсь до людей саме цієї професії. Також навчання в школах сомельє має найефективніше співвідношення ціна/час/отримані знання. Наприклад, підручник Court of Master Sommeliers містить зразу весь обсяг навчального матеріалу, включаючи інформацію для іспиту на Advanced рівень.

Цього нема у WSET. Там розтягнуте навчання і інформацію дають дозовано у відповідності до рівня. Перші три рівні WSET не містять жодної інформації про бізнес. На рівні Diploma є тільки один блок з винного бізнесу. Тому я і не пішла на рівень Diploma, а вибрала авторитетний профільний винний бізнес-факультет.

Вже працюючи у закладі із зірками «Мішлен», я здала іспит на сертифікацію в Court of Masters Sommelier. Цей іспит було б неможливо здати без вже отриманих раніше знань. Є, звісно, інший варіант – мати два-три роки стажу роботи за профілем. Про свої здібності по сервісу нескромно похвалюся, що всього за місяць в «Мішлені» мене так видресирували, що на іспиті в СMS я отримала за сервіс найвищий бал. Дякуючи співбесідам, я познайомилась з багатьма найвідомішими Head Sommelier Лондону.

D+: Мені давно кортіло зазирнути за лаштунки зіркового ресторану. Адже розумію:  ота краса та відточеність деталей в усьому, що бачать гості, на кухні виглядає дещо по-іншому.  Припускаю, далеко не всі співробітники цей тиск витримують, адже, мабуть, що там майже військова дисциплина (можливо, навіть традиції стосунків схожі, чи не так?) та жорсткі вимоги до персоналу. Можете вдовольнити мою цікавість – як проходить день співробітника зіркового закладу?

Так. Все вірно. Вимоги до стандартів найвищі, дуже багато правил в моментах сервісу і тому дисципліна завжди і в усьому. І часто дисципліна зашкалює. Тож свій період в мішленівському закладі я називаю трохи грубувато, але найбільш наближено – спецназом. Бо умови часто були просто не людські: ти не маєш права навіть на хвилинку присісти, та й часу того не має. Але коли ти на ногах з 10-ї ранку і до 3-ї дня, – а це кінець першої зміни, – а далі одразу починається підготовка до вечері і вечірній сервіс до опівночі, чи навіть довше, і це все з можливістю піти на перерву по черзі всього на 30 хвилин за день, і ще 30 хвилин виділено на обід, який часто їси стоячи, то я не впевнена, що витримують усі, хто мріє про роботу під зірками «Мішлену». Темпи сервісу просто шалені, бо все має бути вчасно, все за правилами, гість ніколи не торкається пляшки, а на одного сомельє таких гостей одночасно припадає понад два десятки (а у період вечірнього сервісу буває і понад тридцяти). І ти маєш слідкувати, щоб ні в кого, вибачте, в горлі не пересохло (гості справді знають правила і ніхто і не подумає собі навіть води долити) – швидко ходити доводилося постійно. Розклад теж шалений: чотири робочі дні по дві зміни, або два сервіси і тільки п’ятий день – один сервіс. Часто старший персонал (офіціанти) намагаються навантажувати новачків і додатково тренувати на «стійкість». Тобто майже військова дідівщина, навіть доводилося чути від декого з колег грубі фрази (ці люди за роки роботи вже просто навіть не помічають, на кого вони перетворилися). Можу їм просто поспівчувати… Ще відмічу таку специфіку: мене, як новачка, на додаток до двох сервісів після опівночі ще на невизначений час просили (ввічливо, але наказовим тоном) допомогти персоналу у відділі миття скла ідеально витерти бокали. Ресторан, де я працювала, був на 150 посадкових місць і все скло було Ridel або Zalto. Так я за місяць навчилась ідеально витирати склянки, де теж є своя технологія. Але після цих додаткових робіт додому доповзала о 3-й ранку. А о 8-й вже знову підйом… Після декількох місяців роботи мої ілюзії щодо почесної посади сомельє в «Мішлені» розбилися об жорсткі будні. І якщо на початку стимулювало те, що відкриваєш і дегустуєш справді винні скарби, то згодом все перетворилося на трекінг (а він сягав понад 10 км за робочий день на моєму Apple Watch), аби дожити до вихідного… Добре, що я кожного ранку бігала по 6 км під час локдауну, тому з фізичною підготовкою було все гаразд. Але в таких умовах і гроші вже не в радість (хоч зарплатня була чудовою). Отже, всього через п’ять місяців я написала заяву на звільнення. Мені тоді ж запропонували бути керуючим сомельє в невеличкому італійському ресторані в самому центрі, але той осад та відраза від буденних реалій попереднього місця роботи створили в моїй свідомості спротив. І я, переступивши цей досвід, пішла далі.

D+: Вибачте, що примушую повернутися до неприємних спогадів, і все ж запитаю – як розподіляються обов’язки сомельє в «Мішлені»: вина закріплюються між членами команди  по країнах, чи по рівню цін або ще за якимось іншим принципом? Розумію, що в кожному закладі свої порядки, але здебільшого як це влаштоване?

Сервіс здійснюється однаково, але рекомендації здебільшого роблять старші по рангу сомельє. При великій загрузці мені робили виключення і дозволяли робити рекомендації також. Кількість сомельє залежить від кількості посадкових місць. Єдине – Head Sommelier здебільшого керує процесом та дивиться, щоб все було чітко, гарно, вишукано і вчасно. Він також робить сервіс вина для VIP-гостей в основному залі. У нас були три окремі додаткові VIP-зали, де сервіс проводили кожен з сомельє по черзі і чергового призначав Head Sommelier. Хто саме наші VIP-гості, ми завжди знали наперед, бо двічі на день мали короткий брифінг (10-15хв.), де менеджер ресторану детально проходився по особливим побажанням кожного замовленого столу. В наш ресторан практично не можливо було потрапити без попереднього замовлення. Під час сервісу кожен сомельє мав чітко визначену секцію простору ресторану для обслуговування. Але якщо хтось був вільніший, то завжди допомагав колезі з сервісом його столів.

D+: Яким чином проводяться тренінги з продажів, чи дають настанови, як продати дорожче вино?

Один раз на тиждень відводилося 30 хвилин на практику сліпих дегустацій. Спеціальних настанов для продажу не було. У всіх сомельє (а нас було четверо) є розуміння наявності вина. А для сервісу це одна із особливостей роботи, коли сомельє має вміло під час спілкування та визначення з вибором, зрозуміти смак гостя та приблизний  ціновий плафон. Талановитий та освічений сомельє знайде підхід, як запропонувати рідкісний взірець, бо від цього завжди й сам отримуєш особливе задоволення – адже розповідаєш історію вина, описуєш аромати і смаки в поєднанні зі стравами. Сомельє має любити гостей і бути їм за кращого порадника. Гості нашого мішленівського закладу, – а він розташовувався в одному з хмарочосів банківського центру Лондона, тобто найдорожчій частині міста, – здебільшого були відкритими до цікавих пропозицій. Також багато хто з них чудово знався на ексклюзивних винах, тож спілкування з ними під час рекомендацій було справжнім задоволенням.

D+: А як же ваша ідея – продегустувати усі омріяні вина?

Ціль було досягнуто буквально за декілька місяців, дякуючи винній карті нашого ресторану, яка мала 60 сторінок і чудовий підбір асортименту. Але, як з’ясувалося, мене не влаштовували перспективи найближчих двох-трьох років. Я вміло освоїла всі вимоги до мішленівських стандартів в мінімальний термін, чим, зауважу, був дуже здивований тамтешній менеджмент. Але розвитку вже не було: згідно правил, по рангу я мала виконувати нудну базову роботу сомельє як мінімум рік! Приміром, я володіла значно вищими знаннями, ніж мій колега, який відпрацював вже два роки, і стала бездоганною в сфері сервісу всього за місяць. Але я не мала тих формально напрацьованих годин – тож мені не дозволялось на повну використовувати на практиці всі знання. Натомість на свою адресу я чула від колег: «Ти що, хочеш зробити революцію в нашій сфері? Правилами не передбачено ні стрімкого особистого розвитку, ні кар’єрного!». Тому я вирішила рухатись далі.

Тим більше, що все ще залишалось багато запитань, на які я не отримала відповіді в попередніх двох школах. Тож в липні 2021 року подала заяву на звільнення, а вже в кінці вересня знову почала навчання, переїхавши до Франції, в Бордо.

D+: Наскільки розумію, там вас і застала війна? На сторінці в фб ви поділилися своїм жалем, що не вдалося написати дисертацію на тему виноробства України. Що саме ви хотіли розказати світу про нашу країну?

Я мала ідею проєкту і для цього потрібно було щільно попрацювати над вивченням споживацького ринку алкоголю України (опитування, інтерв’ю, тестування). А початок війни унеможливив всю мою дослідницьку роботу. Як і всі українці, я вірю в нашу перемогу і тоді, якщо це буде ще актуальним, обов’язково повернусь до своєї ідеї. Так як це проєкт – ідея, я не можу його розголошувати. Хочу відмітити, що, на жаль, український цифровий простір дуже обмежений професійною інформацією з винної індустрії. Коли я готувала бізнес-кейс про преміумізацію вин Сицилії на український ринок, то стикнулася із просто жахливо застарілою аналітикою, відсутністю доступу до того типу інформації, який ми легко знаходили, готуючи бізнес-проєкти по Європі чи США. З нестачею інформації, на моєму досвіді, доводилося стикатися тільки по країнах, де винна сфера розвивається. Зрозуміло, по Азії найцінніша інфа траплялася на китайській мові, тому, на щастя для нашої групи, серед нас був носій мови, тож в роботі з проєктами, пов’язаними з Китаєм, ми могли звернутися до нього. Також помітила, що по наявності, по якості та кількості інформації щодо ринку, стає зрозумілим економічний рівень в цілому і прозорість ведення бізнесу конкретних країн. Я поки вивчаю, спостерігаю за роботою винного ринку України і в майбутньому маю велике бажання познайомитись та поспілкуватись особисто з українськими сомельє та виноробами/виробниками вина. А розповідати про Україну та українське вино хотілося б все ж таки з позиції сомельє. Та для цього мені потрібно продегустувати всі можливі на сьогодні українські взірці і скласти власну професійну думку. Тобто, глибше занурення в світ українського вина у мене в планах.

D+: Ви розповідали, що натомість ваша тема дисертації звучала так: «Вино в алюмінієвій банці та його сприйняття французьким ринком». Можна детальніше – які, на ваш погляд, насправді перспективи у такої тари?

Це дуже цікава тема з перспективами на майбутнє. Тип пакування нестандартний для європейців, але в США та Австралії цей вид упаковки успішно закріпив свої позиції і активно почав розвиватись ще з 2001 року. Велику роль в сприйняті алюмінієвої банки відіграє культура країни, а споживачі США, як відомо, дуже демократичні. Звісно, цей вид упаковки призначений тільки для вин, готових до споживання, а їх об’єм на полицях магазинів складає 90%. Зазвичай, максимальний термін споживання вин в упаковці цього типу має бути не більше року. Але у Франції є виробник, який пакує якісне витримане органічне вино. В Англії взагалі розвивається сегмент преміум вин в бляшанці. Є багато додаткових специфічних умов до того, яке саме вино придатне для цього типу пакування. Також слід враховувати, що це альтернативний вид упаковки для певних місць споживання. Алюмінієва банка не може повністю замінити скляну пляшку. Вина з високим терміном витримки, шампанські –  ідеально зберігати виключно в склі.

З екологічної точки зору, цей тип упаковки має багато переваг у використанні над скляною пляшкою, хоча існують і мінуси. Але то окрема тема.

D+: Наступне моє запитання логічно витікає з попередніх: яка ваша кінцева мета, чим саме прагнете займатися у винному бізнесі?

Моє початкове бажання залишилось незмінним – я хочу якомога більшу кількість споживачів закохати у вино і допомогти розумітися на ньому. Ще була б рада одного дня почитати лекції з винного маркетингу для української молоді, яка планує займатись цим професійно. Бізнес-школа в Бордо остаточно розставила все на свої місця і я маю чітке розуміння структури, принципів і взаємодії всіх напрямків винної індустрії. Важливими були всі три школи, три абсолютно різні напрямки, які допомогли мені розвинути глибоке розуміння чудово відпрацьованої системи цього складного організму. На меті є декілька власних проєктів. Але поки вони в розробці, не стану наперед робити будь-які заяви.

D+: Нещодавно ви проходили практику в Долині Луари, допомагаючи збирати врожай, контролювати процеси виробництва вина. Мабуть, про таке можна лише мріяти, чи не так?  Поділіться, чи довелося вам дізнатися про  щось  принципово нове, про що не розповідають під час вивчення теорії?

Було надзвичайно цікаво зануритись в повсякденний побут невеликої французької виноробні. Перше, що вразило, – це сучасне обладнання з цифровим управлінням, бо це ж навіть не міні-завод. Приємно відмітити рівень контролю якості за всіма процесами, починаючи від збору виноградних ягід у винограднику. Було багато технологічних моментів, які не викладає ні школа WSET, ні школа сомельє, але це і не потрібно людям, які не пов’яжуть своє життя з виробництвом вина. Для професії винороба існують спеціалізовані факультети – винороб, енолог. Мені важливо було завершити цей рік у виноробні, бо паралельно з офісною роботою (експорт-менеджер) я майже кожного дня, починаючи з квітня, спостерігала за життям виноградної лози, як вона себе веде в різних грунтах, на різних відрізках виноградника в рельєфі. Тому було цікаво побачити, як це впливає на якість майбутнього продукту. Я дуже задоволена і цим досвідом.

D+: В процесі одержання освіти вам довелося проживати в різних країнах, тож ви бачили і різні винні спільноти. Принаймні, в Великобританії та Франції (можливо, ще в якихось країнах?). Чим вони відрізняються, що їх об’єднує – окрім, зрозуміло, самого вина?

Найяскравіші враження у мене від спільноти сомельє в Лондоні. Цікаво, що, мабуть, більше ніж 80%, – це італійці. Відносини між більшістю гарні і теплі. Сомельє часто діляться цікавими знахідками, місцями, де можна придбати те чи інше вино. Саме італійці багато в чому мені допомагали і підтримували. Я тоді готувалася до іспиту на сертифікацію від Court of Masters Sommelier і саме  сомельє – італійка Беатріс Бессі (Beatrice Bessi) допомогла і дала мені два безкоштовні майстер-класи зі сліпої дегустації та сервісу шампанського. Вона, до речі, є також почесним суддею в номінаціях Decanter. Я дуже вдячна школі сомельє при Асоціації сомельє Великобританії, а саме Федеріці Зангірелі (Federika Zangirela) за детальні інструкції в розумінні поєднання вина зі стравами. Щиро вдячна Андреа Рінальді (Andrea Rinaldi) за уроки сервісу, які, звісно, є невід’ємною частиною функцій сомельє в ресторані.

Також у мене склались гарні стосунки з сомельє та винними професіоналами в Бордо під час навчання в бізнес-школі. В нашій групі були і ті, хто готується до вступу чи до випускних іспитів на WSET Diploma, були три кандидати MW. Всіх нас об’єднувало бажання краще зрозуміти принципи сліпої дегустації і просто спілкування, все про те ж вино.

D+: В цьому році нашій медіагрупі Drinks+ випала честь бути разом з London International Wine Fair  соорганізатором українського національного стенду на винній виставці в Лондоні, а також одночасно – церемонії нагородження Wine Travel Awards. Нам, зважаючи на те, що все ми робили в умовах розв’язаної проти нашої країни війни, було дуже важко. І першими, хто протягнув нам руку допомоги, стала Асоціація сомельє Великобританії. Ми, чесно кажучи, вражені таким концентрованим поєднанням фахового рівня і людяності, захоплення справою і бажання допомогти, які продемонстрували англійські сомельє. Ми маємо рацію – це не збіг обставин, спільнота сомельє Великобританії дійсно вирізняється таким високим рівнем комунікативних принципів? Розкажіть, будь ласка, докладніше про англійців у винній сфері.

Дозволю уточнення: хоч  вас підтримала Асоціація сомельє Великобританії, переважна більшість її керівного складу – італійці. Як я вже вище згадала, – це справді дуже відкриті і щирі люди. Нація у них сонячна і щаслива. Взагалі, спільнота сомельє в Лондоні інтернаціональна, тому кожному відомо, як це – опинитися в чужій країні. Це, мабуть, основна річ, яка так міцно об’єднує всіх британських сомельє. І тому між всіма щирі відносини та взаємопідтримка і порозуміння. До речі, під час роботи та навчання мені не випала нагода познайомитись з суто англійцем чи англійкою у сфері HoReCa. Також, на мою думку, зараз Україну підтримує увесь світ і це був дійсно благородний жест зі сторони Асоціації сомельє Великобританії – допомогти вам представити українське вино. Бо зазвичай, як і всюди, а особливо у Лондоні, будь-які серйозні послуги платні і це зрозуміло – бізнес.

D+: Наступне запитання стосуватиметься національних асоціацій сомельє. Яка їх функція в ідеалі – з вашої точки зору?

Асоціація сомельє – це організація, яка об’єднує людей за фахом, тобто сомельє. Асоціація співпрацює з школами сомельє, а саме створює і контролює програму викладання у відповідності до стандартів відомих світових шкіл та інформує про оновлення актуальних тенденцій. Організовує конкурси сомельє, цікаві івенти і цим самим є ініціатором нетворкінга, обміна досвідом, новинками чи ідеями. Асоціація сомельє мала б відігравати роль посередника між виноробом (виробником) і споживачем. Також, одна з основних місій Асоціації сомельє конкретної країни – це просування та популяризація у першу чергу кращих взірців місцевої (локальної) винної продукції. Можливо, це прозвучить неочікувано, але так як президент та віце президент Асоціації сомельє Великобританії італійці, тож ця асоціація надзвичайно активно просуває бренд Італії, як виноробної країни в Лондоні. Навіть головний спонсор конкурсу на кращого сомельє Великобританії – це завжди котрийсь з відомих італійський винних домів.

Хотіла б зауважити, що право стати членом будь-якої з європейських асоціацій сомельє мають виключно сомельє, які отримали професійну освіту і успішно склали іспити.

D+: Знаю, вам довелося збирати аналітику для одного з керівників Світового банку – можете розказати детальніше про цю місію та дати коментар щодо основних світових трендів?

Я справді вдячна долі, що на моєму шляху завжди зустрічаються особливі люди. Саме таким я вважаю досвід роботи в компанії Фредеріка Джулії (Frederic Julia) – Verthemis International. Так, він і на даний момент є консультантом з міжнародної винної експертизи та технічного супроводу від таких міжнародних фінансових інституцій, як Група Світового банку, Європейський банк реконструкції та розвитку, Організація харчової та сільськогосподарської продукції, Міжнародний американський банк, Міжнародна фінансова корпорація. Але це лише один з видів його діяльності. Я ж працювала в його компанії у відділі експорту. В мої обов’язки входив детальний аналіз потенційних компаній певного сегменту в європейських країнах для партнерства – продажу асортименту портфоліо компанії, яке складали не тільки вина, а і декілька ексклюзивних позицій міцного алкоголю. Ще одним цікавим досвідом був аналіз французького ринку по міцним напоям, так як компанія саме зараз на стадії виведення нового продукту на цей ринок.

Про тренди. На мою думку, розглядати тренд можливо з прив’язкою до конкретної країни, бо споживачі різних країн дуже відрізняються за смаками і на це впливають місцеві традиції, історія, менталітет, економічні чинники. Можна сказати кілька слів про основні тенденції у винній індустрії. Номер один – це піклування про екологію та різку зміну клімату, а значить, робота над зменшенням викидів СО2. Набирають, чи то вірніше сказати, тримають популярність органічні та натуральні вина. Після двох років ковіду набирає обертів діджиталізація. З’являється все більше онлайн платформ з продажу вина. А споживач перестав бути ціллю – він став ресурсом. Інтенсивно розвиваються вдосконалення у використанні штучного інтелекту для маркетингових цілей в винній індустрії. Ексклюзивний алкоголь почали продавати на платформах у вигляді NFT.

D+: Ми дуже віримо в такий тренд у виноробній галузі, як винний туризм, що стає не просто принадою регіонів, але й двигуном продажів вина на місцях. Як ви оцінюєте розвиток цієї галузі? В яких країнах, на ваш погляд, винний туризм розвинутий найкраще?

Повністю згодна з Вами, винний туризм – дуже важлива гілка в популяризації як країни, винних регіонів так і конкретних виноробів. Ця галузь дуже добре розвинута в США, особливо в Napa Valley та Sonoma. Там є виноробні, які майже на 90% реалізують свою продукцію виключно через прямі продажі, так би мовити, з власного дому. Важлива річ, як завжди, якість, сервіс, а також вміло спланований маркетинг. Ці виноробні мають спеціальні клуби, де члени користуються різними бонусами. В відомих європейських виноробних країнах, а також в США, Австралії, Новій Зеландії та ПАР є чіткий розподіл винного ринку по сегментах. Їх три: масмаркет (винні заводи), вина преміум-класу та люкс сегмент або вина-ікони.  Масштаб та філософія презентації винного дому чи виноробні залежить від специфіки конкретного винного регіону, історії і традицій, аудиторії, на яку орієнтований винний дім, своє позиціонування у винному просторі. Є винні дома, де відвідування і дегустація можливі тільки за попереднім записом, а є такі, що працюють в звичайному робочому режимі і відкриті для відвідування в робочі дні. Наприклад, у Франції, в неділю всі виноробні закриті для екскурсій. Вартість відвідування також залежить від вартості вина на полиці. В Бордо, Бургундії та Шампані є винні дома, які приймають виключно своїх постійних клієнтів, сомельє та винних спеціалістів-партнерів) – це більшість домів чи шато з винами класу люкс або їх ще називають винними іконами. На невеликих виноробнях у вас буде можливість поспілкуватись з кимось із сім’ї, так як власники не наймають додатково працівника для проведення дегустацій. Рівень консультантів також дуже різний. Найвищі вимоги до винних консультантів в дегустаційній залі у винних домах зі світовим іменем. В кожному винному регіоні Франції є організація, яка займається виключно популяризацією, креативом та розвитком винного туризму: винні карти, маркетингова ідентичність, планування та організація різних заходів з дегустаціями (велосипедні тури, піші прогулянки, дні музики і театру у винних регіонах). Ще одна особливість, туристичний період у Франції сезонний, тобто активна фаза з кінця квітня по кінець жовтня. В регіоні, де я проходила стажування (Долина Луари/Анжу) – є виноробні, де можна зупинитися на ніч (декілька номерів типу В&B прямо посеред виноградників), є розкішні шато зі стильними номерами (максимально 4-5 апартаментів), зал для святкування та зал для конференцій і, звісно, дегустаційний зал з винним бутиком.

Подібні принципи організації та ведення туристичного винного бізнесу бачила у виноробнях Португалії, Іспанії та Італії. Власники виноробень дуже зацікавлені у розвитку та популяризації своєї продукції, привертаючи увагу прямих покупців без посередників. Але це стосується все ж таки вин преміум-класу або невеликих сімейних виноробень. Бо для великих компаній, так званих винних груп, винних заводів, туризм – це частина підтримки іміджу бренда в першу чергу, тож не всі це практикують. Але я згодна, що вино сьогодні – принада, вишенька на торті туризму, а туризм – інструмент для просування та продажу вина.

D+: Дякуємо, Людмило, за таку тривалу і змістовну бесіду.

Сьогодні українці, які діють за гаслом «що нас не вбиває, те робить сильнішими», являють світу дива як на полі бою, так і в роботі. І винна сфера – не виключення. Нашим журналістам зараз доводиться спостерігати майже неймовірні історії людей, що гідні відбиття якщо не в мармурі ще за життя, то в літературних жанрах. Одну з […]

Ніна Бассе, готельєр FIH, наставник, довірена особа-співзасновник і голова Фонду Жерара Бассе, співзасновник і віце-президент Академії сомельє Великої Британії люб’язно погодилася поділитися своїм досвідом у сфері гостинності та виноробства. В інтерв’ю Олександрі Григор’євій, керівнику проєкту Wine Travel Awards, суддею якого стала Ніна, вона також розповіла про діяльність та проєкти фонду. Цей лонгрід, який розкриває деякі інсайти та спонукає до дій.

Шановна пані Ніно! Насамперед хочемо висловити вдячність за те, що погодилися приєднатися до пулу суддів премії Wine Travel Awards. Ми сприймаємо це як свого роду подвиг заради нашого проєкту, адже знаємо, яке неймовірне навантаження маєте. І перше питання буде пов’язане саме з переліком ваших зобов’язань: чому на перше місце в своєму резюме ви поставили не «Co-Founding Trustee» або «Chair» гучних та солідних організацій, де головуєте, а саме «seasoned hotelier». 

Досвідчений готельєр, це те, чим я займаюся останні, мабуть, 30 років. Я почала займатися готельним бізнесом, коли була дуже молода, тому для мене це завжди було важливою частиною мого життя, а також життя Жерара. Професія готельєра – це те, з чим я наразі ідентифікую себе, оскільки вона сформувала мене як особистість. І в рамках цього, очевидно, я також є наставником для інших. З часом життя змінилося, створення Фонду стало чимось дуже важливим з багатьох причин, одна з яких полягає в тому, що ми з моїм сином Романе, який також є довіреною особою-співзасновником, хотіли переконатися, що спадщина і пам’ять Жерара будуть збережені.

Ми хотіли зосередитися на чомусь дуже важливому для нього, а це освіта та наставництво. Таким чином, Фонд був створений для того, щоб допомогти і підтримати молодих людей, які хочуть прийти в індустрію вина та міцних напоїв або індустрію гостинності, але не бачать способу, як це зробити. Це може бути через проблеми інклюзивності чи різноманітності, або через економічні чи етичні причини. І тому ми намагалися полегшити їхній шлях у галузь, фінансуючи освітні програми, допомагаючи їм із стажуванням, допомагаючи організаціям і окремим особам фінансувати освітні програми. Це стало чимось, що дуже дорого нашим серцям, тому що ми знаємо, що Жерар дуже пишався б, щоб його ім’я пов’язували з таким фондом.

Розкажіть, будь ласка, про проект Spot in the Woods – він, мабуть, займає особливе місце в вашому житті? Якщо не помиляюся, ви розпочали його з месьє Жераром – в одному з інтерв’ю нашому виданню (а за життя Жерара Бассе нам пощастило поспілкуватися з ним тричі) він повідав про невеличкий, але вишуканий готель в Хемпширі – TerraVina (сучасна назва Spot in the Woods), де мали втілитися деякі його та ваші мрії. Я читала згодом, що гостинність там настільки продумана до дрібниць, що видаються гумові чоботи для прогулянок лісом та окуляри для читання, якщо ви свої забули вдома. А ресторан та винна карта – найбездоганіші в світі. Це про той самий готель йдеться? Якщо можна, детальніше про його сьогодення.

TerraVina – це готель, який ми з Жераром заснували після того, як продали наш готельний бізнес, який називався Hotel du Vin. TerraVina був у нашій власності приблизно 15 років, і це був готель, орієнтований на вино. Коли Жерар захворів і не міг часто бувати в готелі, ми вирішили змінити стиль готелю. Він став не так зосереджений на вині, тому що люди, очевидно, приходили до TerraVina, сподіваючись побачити Жерара, і коли його не було, це ставало для них розчаруванням. Тож ми змінили його концепцію на більш бутіковий, гастрономічний з меншою увагою до вина. Змінили назву і вели цей бізнес протягом двох років, коли Жерару вже було дуже погано. Тому, коли чоловік помер, я прийняла рішення повністю продати бізнес. У нас більше немає готелю Spot in the Woods. Отже, зараз я готельєр на пенсії.

Насправді, наскільки нам відомо, за вашими плечима ціла низка проєктів в сфері гостинності –  Hotel du Vin, Hotel TerraVina (Spot in the Woods). Ви одержували освіту саме як готельєр? Можете розказати про витоки?

Так, я навчалася у школі готельєрів. Я закінчила школу, коли мені було 16. Як це працює в Англії: ви здаєте іспити O levels (у мій час це були O levels, але тепер я думаю, що це GCSE), люди, які продовжують навчання в школі, складають A levels, а потім навчаються в університеті. Однак, коли мені було 16, і я склала свої O levels, то вирішила, що не хочу здавати A або вступати до університету. Я хотіла піти в готельну школу, щоб повністю зосередитися на кар’єрі в готельній індустрії. І я пам’ятаю, як моя директорка сказала мені: «Навіщо ти це робиш? Ти розумна і вмієш багато чого, чому ти хочеш залишити школу і стати офіціанткою?» Мене так налякало її ставлення, що я твердо вирішила довести їй, що вона неправа, і створити кар’єру в сфері гостинності, якою я буду пишатися. Я навчалася чотири роки у школі готельєрів і отримала диплом, який тепер є еквівалентом університетського диплому з готельного менеджменту.

Я пішла працювати в готель Chewton Glen, попередньо провівши деякий час у Парижі, набравшись досвіду. Саме в Chewton Glen я зустріла Жерара... Після року роботи, я побачила оголошення про роботу інспектора готелів і ресторанів. Майте на увазі, мені був лише 21 рік, я була дуже молода, і тоді мені здавалося, що це справді цікава робота. Я знала, що не отримаю роботу, тому що була абсолютно недосвідченою, але думала, що було б цікаво піти і подивитися, про що взагалі йдеться, і пройти співбесіду. Практика співбесіди ніколи не завадить. Отже, я пішла на співбесіду, де було кілька раундів, обідів у ресторанах з інспекторами таке інше… І, на мій подив, я отримала цю роботу, і стала наймолодшим інспектором готелів і ресторанів.

Стати інспектором готелів і ресторанів АА у 21 рік – це неймовірне, справді велике досягнення!

Так, і мені це дуже сподобалося. Це був дивовижний досвід. Я зустріла неймовірних людей, пропрацювала майже шість років. А причина, чому покинула цю роботу, полягала в тому, що ми з Жераром і мій колишній бос із Chewton Glen, Робін Хатсон, вирішили, що хочемо заснувати готель – Hotel du Vin. Це було важко. Насправді я не могла займатися роботою готельєра та бути інспектором готелю. Це був конфлікт інтересів. Тому, оскільки Hotel du Vin потребував моєї допомоги та підтримки під час створення, я відійшла від роботи інспектора готелів і ресторанів і стала справжнім готельєром. Так все якось почалося. А потім у нас було кілька готелів, перш ніж ми продали Hotel du Vin. І тоді ми з Жераром ніколи не сподівалися буде ще один. Так з’явився готель TerraVina.

Як з часом ця діяльність поєдналася на вашому життєвому шляху з винною галуззю? Чи було це так само несподівано та карколомно, як у Жерара, який відправився на футбольний матч, а потрапив у світ вина – і на все життя?

Я цікавилася темою вина до зустрічі з Жераром. І фактично, коли навчалася в готельній школі, хотіла трохи змінити спеціалізацію та стати винним байером. Однак цього не зробила. Зустрівши Жерара, всі свої відпустки я проводила на виноградниках. Ми багато подорожували та дегустували. Моє життя занурилося у вино, а виноробна індустрія — це чудова галузь, в яку занурюєшся із задоволенням. 

В одному зі своїх інтерв’ю Жерар згадав, що Бургундія була одним із його улюблених місць для відвідування, і там він отримав один із найкращих винних досвідів.

Це точно! І насправді, ми назвали нашого сина на честь бургундського виноградника. Його звуть Романе (Romané) через те що багато виноградників мають частину назви Romanée: Romanée-Conti, Vosne-Romanée тощо. Бургундія була дуже близькою серцю Жерара, як і Мадейра. Він любив вина Мадейри. Одну з наших собак назвали Malmsey, на честь вина з Мадейри.

Це, безперечно, творчий підхід до вибору імен. Свого часу ви стали наймолодшим лауреатом Lifetime Achievement Award for Women in Business. За які заслуги і за яких обставин це сталося?

Чесно кажучи, це було досить давно, тому я не можу точно пригадати, які були критерії. Моя знайома, яку я знала ще з часів, коли була інспектором готелю, була молодим готельєром. Вона успадкувала бізнес своєї матері, а згодом заснувала премію Women in Business. Тож вона зв’язалася зі мною, щоб розповісти про нагороди та заохотила мене взяти участь. З першого разу я не виграла, а наступного року мене знову запросили взяти участь, тому що я вже була номінована і мала відносно хороші минулорічні результати. Мене висунули, але без жодних очікувань. Насправді настільки не очікувала перемоги, що в ніч святкування я не змогла піти, тому що у Жерара був великий винний івент у Manoir aux Quat’Saisons з Раймондом Бланом (Raymond Blanc). Тож я змушена була вибачитися, що не буду на церемонії нагородження. У всякому разі, я думала, що не виграю і відправила свого генерального менеджера, яка ще й трохи схожа на мене. Вона запитала мене: «А якщо мені доведеться виступити з промовою?» – Я сказала: «Ну, тобі не доведеться виступати, тому що я не збираюся перемагати». А під час винного івенту отримала текстове повідомлення, що я виграла і що мій генеральний менеджер щойно виступила з промовою. Вона подякувала всім, хто організував захід від мого імені, а у місцевій пресі повідомили, що вона була мною, і те, що вона сказала, було так, ніби це я. Отже, насправді я виграла і не виграла, тому що всі вважали мене кимось іншим. Знаєте, до сьогоднішнього дня я здивована цією перемогою, тому що завжди думала, що для того, щоб отримувати нагороду за життєві досягнення, потрібно бути в більш солідному віці. Однак хтось зауважив, що я була інспектором готелю в 20 років, чому б не отримати нагороду за життєві досягнення в 40 років.

Це цілком заслужено, Ніно. Тепер давайте обговоримо вашу поточну позицію. Якщо я не помиляюся, ви віце-президент Академії ресторанного та винного сервісу (Academy of Food & Wine Service). Розкажіть, будь ласка, про діяльність цієї організації, її географічні масштаби, цілі, а також про ваші обов’язки в ній зокрема.

Ні, це не зовсім правильно. Жерар багато років приділяв увагу Academy of Food & Wine Service. Це була важлива організація, яка підтримувала та відстоювала права сомельє та готельєрів у Великій Британії. Однак останніми роками активність організації трохи знизилася, багато людей відійшли. Жерар помер. Прийшли люди, які мали дуже позитивні наміри. Але, на жаль, основна мета організації як би зійшла на другий план.

Президент Ніколя Клерк (Nicolas Clerc) тоді був молодим хлопцем, якого я знала дуже давно і якого Жерар дуже любив. Він подзвонив мені і сказав: «Слухай, знаєш, Академія трохи занедбана, і там насправді нічого не робиться. Я хотів би відтворити щось краще, більш інноваційне, більш захоплююче для молодих сомельє у Великобританії». І я подумала, що це чудова ідея, тож погодилась йому допомогти.

Academy of Food & Wine Service більше не існує. Замість ми створили United Kingdom Sommelier Academy яка тепер пов’язана з ASI. Це дуже важливо, оскільки це означає, що в межах Сполученого Королівства будь-хто, хто отримає титул UK Sommelier of the Year, автоматично стає частиною організації ASI та може брати участь у європейських змаганнях, змаганнях ASI World Champion, якщо вони відповідають вимогам та рівню.

Я віце-президент UK Sommelier Academy, яка замінила Academy of Food & Wine Service. І хоча організація ще молода, у нас є досить цікаві плани. Ми щойно провели конкурс сомельє Сполученого Королівства пару місяців тому. Крім того, ми проводимо іспити на основі сертифікації та дипломів ASI. 

Академія відкрита лише для британських сомельє?

Членами є переважно сомельє, але, безперечно, менеджери ресторанів, менеджери продуктів харчування та напоїв, будь-хто, хто справді має кар’єру у сфері гастрономії чи напоїв, можуть взяти участь. Ми також співпрацюємо з іншими афілійованими організаціями ASI. Наприклад, тісно пов’язані з Ірландською гільдією сомельє, але щоб стати членом Академії сомельє Великобританії, ви повинні працювати у Великобританії в сфері гостинності, вина чи спиртних напоїв, роздрібної торгівлі, готелів чи ресторанів.

Наскільки мені відомо, ви зайняли цю посаду в Академії сомельє Великобританії у 2020 році, якраз перед пандемією, яка найбільше вдарила по цій галузі. Як ви впоралися, може, поділитеся лайфхаками?

Ми працювали над проєктом під час COVID. У нас були нескінченні зустрічі Zoom, і все це було створено електронною поштою та Zoom, тому що ми не могли зустрітися. Нам довелося відкласти наші іспити та конкурс UK Sommelier of the Year. У липні, ми провели перший конкурс UK Sommelier Academy, він був першим за два роки через пандемію.

Будь ласка, поділіться своїми думками щодо ефективних способів стати справжнім фахівцем у галузі вина та гастрономії. Які глобальні мережі навчальних закладів, на вашу думку, краще вибрати, оскільки сьогодні існує така різноманітність шкіл, курсів, академій? Де саме навчався ваш син Романе? Він пішов по стопах своїх батьків, чи не так?

Очевидно, що мати певну освіту в будь-якій кар’єрі, будь-якій галузі корисно, але я думаю, що для деяких людей це не обов’язково. Комусь просто не подобається вчитися, їм не подобається складати іспити. Для таких людей практичний досвід навчання буде тим, що їм більше підходить. Ось чому, на мій погляд, для того, щоб займатися гостинністю, найголовніше – це любити людей, і не лише тому, що ви збираєтеся обслуговувати людей і пропонувати їм досвід, а й тому, що ви збираєтеся працювати в команді людей. І робота в цій команді дуже важлива, оскільки гостинність вимагає від вас дуже багато часу, який ви витрачаєте. Працюючи в команді, ви повинні мати товариські стосунки, ставати великою родиною. Якщо ти не любиш людей, то в цьому немає сенсу. І це справді перша важлива річ.

Якщо ви можете вчитися і вам подобається освіта, книги і, звісно, ​​подорожі, я думаю, що це розширює досвід, який ви можете принести у свою кар’єру гостинності. Але я думаю, ще важливо розуміти, що необхідно клієнту на будь-якому рівні. Ви можете навчатися, відвідуючи курси, читаючи книги тощо. Особливо про вино, ви повинні розширити свої знання, читаючи про вино, а також подорожуючи виноградниками та відвідуючи виноробні. А ще є багато дрібниць, які, коли ви зшиваєте все воєдино, утворюють клаптик і пропонують дуже важливі аспекти, які створюють найкращий шлях для вашого прогресу та розвитку в межах обраної професії.

Вибачте, що змушуємо пригадувати часи, коли ви з Жераром були разом, але це унікальна постать в історії людства – його досягнення та досвід неперевершені (наскільки відомо, ще нікому не вдалося поєднати в одній особі стільки високих професійних статусів). Мабуть, тут буде принагідно запропонувати нашим читачам подивитися новий фільм, зйомки якого ви ініціювали, якщо не помиляюся (за посиланням: A Life in Wine: Gerard Basset | The World’s Favourite Sommelier | 67 PALL MALL TV) Чи не могли б ви прокоментувати цю стрічку та поділитися правилами Жерара Бассе – по яких методиках, книжках він займався, у кого вчився професії, скільки часу відводив роботі? Чи правильніше було б спитати, чи мали ви взагалі якісь дні відпочинку?

Дякую, що поділилися посиланням на своїх медіа ресурсах. Фільм з’явився тому, що в Лондоні є приватний винний клуб 67 Pall Mall, і у них є телевізійна компанія, яка стала дуже важливою під час пандемії, пропонуючи чудові програми, екскурсії по виноградниках і дегустації, і це справді гарне телешоу. Вони підійшли до нас і сказали нам з Романе, що дуже хотіли б зняти документальний фільм про Жерара та його життя. Нам було приємно з ними працювати. Вони зробили дивовижну роботу. Фільм, я вважаю, дуже захоплюючий і дуже особистий.

Сам фільм дає миттєве уявлення про рішучість Жерара в тому, як він навчався, і те, як освіта та подорожі були важливою частиною його діяльності. Для нього навчання ніколи не було клопотом чи викликом. Це було те, що йому подобалося. Він залишив школу без кваліфікації. Йому подобалася ідея бути з людьми та товариськість в галузі гостинності. Вино його справді зачарувало. Потрібно багато чому навчитися, і коли він відкрив свою першу книгу про вино, це викликало любов до цього предмету. Це було так, ніби шлюзи відкрилися, і він хотів дізнатися якомога більше. Вино стало його пристрастю. Однак він завжди казав: «Я люблю вино, але я вважаю, що для того, щоб бути чудовим сомельє, ви повинні любити людей більше, ніж вино».

Отже, коли він прогресував у плані навчання та розвитку власної кар’єри, він зрозумів, що дуже важливо брати інших людей у цю подорож. Він прагнув підтримувати, наставляти та виховувати молодих людей у галузі. Він став досить відомим завдяки своїм учням, яким приділяв багато свого часу та досвіду. 

Були люди, які хотіли з ним працювати, тому що знали, працюючи з ним, отримають всеосяжний досвід вивчення вина. І, знаєте, навіть після того, як ми продали готелі, всі його протеже все одно приходили до нього в гості. Вони були і залишаються моїми та Романе великими друзями. Вони досі говорять про Жерара з величезною повагою. Я думаю, це тому, що вони усвідомлюють, що завдяки його допомозі та підтримці це дало їм величезний шанс у галузі, в яку вони вступали в дуже молодому віці. Тож це була дуже важлива частина кар’єри Жерара: не лише його здатність перемагати на змаганнях, вчитися та здобувати кваліфікацію до іспитів, але й допомагати іншим людям робити те саме, тому що це покращувало можливості у їхній власній кар’єрі, а також приводило до вдосконалення сомельєрії в цілому у Великій Британії.

Можливо, у вас багато відряджень? Які країни можна виділити як зразкові з точки зору еногастрономічного туризму?

Я вважаю, що одним із наших улюблених місць с Жераром була Каліфорнія. Ми любили Каліфорнію. І справді, свого часу думали, що, ймовірно, покинемо Велику Британію та підемо працювати у каліфорнійській винний бізнес. Цього не сталося, тому що у нас був Романе, і він не хотів залишати школу. Також Франція завжди була дорога серцю Жерара, тому що він був французом, а регіон Шампань був місцем, де ми завжди любили бувати. Його сестра жила недалеко від Рони, тому ми теж часто їздили до неї. 

Мадейра також була дуже дорогою для Жерара. Ми любили їздити на Мадейру та дегустувати вина. Мадера та Шеррі, всі кріплені вина, були тим, що Жерар дуже любив. Звичайно, нам завжди подобалося поєднання всіх цих різних стилів хересу та смачних тапасів. Але сказати, що є улюблений регіон чи улюблене місце, було б важко, бо це залежало б від того, з ким ми були, що робили, з ким дегустували, яка була погода. Я маю на увазі, що кожен досвід був особливим з тих чи інших причин.

А ще Тоскана – це було так просто, але так красиво. Одного разу ми сиділи високо на пагорбі, звідки відкривався краєвид на виноградники, на скільки сягало око в дуже, дуже простій маленькій таверні, де готувала італійка. Вибору страв там не було, була лише паста. Ми могли спостерігати, як вона готувала на своїй кухні. Подавала пасту просто з домашньою оливковою олією та місцевим сиром. І це була найкраща їжа, що ми їли за довгий-довгий час. Ми все ще говорили про це, «ти пам’ятаєш, коли ми ходили до… і це була дивовижна паста…» Отже, інколи найпростіші речі справляли найбільше враження.

Чи можете ви прокоментувати, як розвивається Gérard Basset Global Fine Wine Report?

Це те, що Жерар та один із його найдорожчих друзів Льюїс Честер (Lewis Chester) створили перед смертю Жерара. Перший звіт вийшов у 2018 році, і вони разом створили компанію під назвою Liquid Icons, тому що хотіли працювати разом, роблячи щось, пов’язане з вином, але вони насправді не знали, що. Глобальний звіт був тим, що, на їхню думку, було б цікаво зробити. Отже, 2018 рік став першим. У 2019 році Льюїс запропонував перейменувати його на The Gérard Basset Global Fine Wine Report на честь Жерара, оскільки на той час він уже помер. Льюїс сказав: «Ви знаєте, ми збираємо всю цю інформацію від усіх цих дивовижних людей із виноробної промисловості, офісів вина, сомельє, колекціонерів вина, любителів вина, ентузіастів вина. Тоді ми готуємо цей звіт, але насправді він може сприйматися досить сухо. Тож, я думаю, було б дуже добре, якби ми запитали людей, як ви думаєте, хто в цей момент і пору року робить найкраще вино? Найкраще вино в Європі чи найкраще в Америці. Ми створюємо премію і вручаємо нагороду щороку».

Отже, ось ідея Льюїса – The Golden Vines® Awards. І це спрацювало дуже добре. Чудово, коли люди отримують нагороду за їхню наполегливу працю та зусилля. І Льюїс сказав: «Ну, якщо ми збираємося вручати нагороду, ми повинні провести церемонію нагородження і проводити її щороку. А чому б нам не провести винний аукціон? І якщо ми проводимо винний аукціон, усі кошти мають піти до благодійної організації, яка потім буде створена на ім’я Жерара». Ми створили Gérard Basset Foundation, щоб об’єднатися ці процеси. Ось як все почалося. Працювати з кимось на кшталт Льюїса неймовірно, тому що у нього є ідея, а потім він біжить з нею, і вона стає все більшою і більшою і дивовижною. Отже, вплив величезний, тоді як у нас з Романе було так мало ідей. Я знаю, що Жерар дуже пишався б Льюїсом за те, що він створив і досяг.

Ми в захваті від того, що тепер у нас є всі ці науковці з усього світу та 16 грантоотримувачів (на сьогоднішній день у 2021/2022 роках) по всьому світу, яким ми допомагаємо, і всі вони пов’язані з вином, міцними напоями та гостинністю. 

До уваги наших читачів, церемонія нагородження Golden Vines® Awards в цьому році відбулася 14-17 жовтня у Флоренції, де на аукціоні було зібрано понад 1,1 мільйона фунтів стерлінгів для Gerard Basset Foundation. Говорячи про неймовірний аукціон Fine Wine, Rare Spirit & Experience 2022, які видатні напої там були представлені?

Льюїс дуже наполегливо працює цілий рік, збираючи лоти для аукціону, в нього є чудові люди, яких він просить підтримати, всі вони щедрі і надзвичайно підтримують. Для нас дуже важливо те, що мова йде не лише про можливість купувати вишукані та рідкісні вина. Часто це те, що кожен окремий аукціон більше, ніж просто покупка чудового вина. Це може бути обід у винороба, ночівля на виноробні. І іноді ці виноробні не відкривають свої двері для публіки, але якимось чином Льюїсу вдається змусити їх це зробити. А в цьогорічному аукціоні 107 лотів, що саме по собі дивовижно. Деякі з них починаються від початкової ставки від 500 фунтів стерлінгів до понад 100 000 фунтів стерлінгів. І всі вони дуже різноманітні та дуже різні, але кожен з них унікальний і надзвичайно особливий. Як і багато чого з того, що ми робимо в межах фонду, усе це стало можливим завдяки Льюїсу та його неймовірній і крихітній команді, у межах Liquid Icons Льюїс так наполегливо працює, щоб пропонувати такі дивовижні та унікальні лоти на аукціоні, а команда так наполегливо працює, щоб забезпечити Golden Vines® Awards величезний успіх.

Зібрані кошти йдуть виключно на стипендії? Або ви інвестуєте в інші проекти?

Усі зібрані кошти передаються до Фонду. Наприклад, минулого року ми зібрали трохи менше 1,3 мільйона фунтів стерлінгів. І за ці гроші ми мали змогу фінансувати стипендії. Крім того, у нас є головні стипендіати для «Golden Vines Diversity Scholarships»: минулого року у нас було два студенти Master of Wine, цього року ми матимемо трьох (два Master of Wine та один Master Sommelier). Кожен з них отримує по 55 000 фунтів стерлінгів, які покривають їхню плату за навчання на курсах «Master of Wine» або «Master Sommelier», а також допомагають у навчанні та поїздках. Крім того, у них є програма стажування, яка включає понад 35 різних виноробень по всьому світу, в яких вони мають можливість працювати. І знову ж таки, іноді це стажування, яке зазвичай не можливе, однак для Golden Vines вони відкривають свої двері. Минулого року у нас було ще двоє науковців, які не пройшли стажування, але їм заплатили за навчання. Один був для MS, а інший для MW. Цього року у нас є чотири стипендіати Dom Pérignon, які матимуть такий самий порядок. Їх гонорари будуть оплачені, але стажування в широкому діапазоні не передбачено. У нас є стипендіат Hennessy, спеціально для Spirits, який має стипендію та 12-місячне стажування в Hennessy. Ми маємо п’ять стипендій Artémis Domaines. Вони мають стажування до шести місяців і 20 000 євро. У нас також є додаткові стипендії, які будуть оголошені в найближчі місяці, як для вина, міцних напоїв, так і для галузі гостинності.

Крім того, у нас також є наші глобальні грантоотримувачі, яких наразі 16 у всьому світі на п’яти різних континентах. Деякі приклади: Pinotage Youth Development Academy, створена в Південній Африці. У нас є програма, яка працює з Австралією в Аделаїдському університеті (Adelaide University). У нас є подібний проект, який працює з Канадою в Оканагані. У нас є проект, який працює з людьми з обмеженими можливостями в середовищі гостинності та вина в Америці. Тому наша діяльність дуже різноманітна.

Нещодавно ми писали, зокрема, про заснування благодійної стипендії The Artémis Domaines Golden Vines® Victims of Conflict Charity. Хто цього року переміг, чи були серед них українці?

Ці стипендії надаються жертвам конфлікту з будь-якої точки світу. На додаток до цього, у нас є щось, що ми тихо робимо у фоновому режимі, коли ми фінансуємо людей, на яких особливо впливає те, що відбувається в Україні. Деякі з них переміщені, ми допомагаємо їм, оплачуючи освітні програми, такі як курси WSET та/або курси англійської мови. Деякі з людей, яким ми допомагаємо, — це росіяни, які виїхали з росії, бо не згодні з політичною ситуацією і втратили кар’єру. А інші – це українці, яким довелося тікати з України. І це те, що є доповненням до стипендій – ми таким чином допомагаємо багатьом людям.

Чи могли б ці люди зв’язатися з вами напряму? Або який канал комунікації ви обрали?

Так, ми звернулися до Української асоціації сомельє та інших українських контактів, які у нас були. Деякі звернулися до нас, зв’язавшись із Дженсіс Робінсон та Яном Харрісом, колишнім генеральним директором WSET, обидва з яких є довіреними особами Фонду, і пояснили свою ситуацію. Ми хочемо допомогти якомога більшій кількості людей, сподіваємося, що аукціон збере ще більше коштів і ми зможемо допомогти ще більшій кількості людей.

Нехай буде так. Ви знайомі з винами країн Східної Європи та Кавказу – Молдови, України, Грузії, Вірменії? Ви були в якійсь із країн?

Я не багато з них відвідувала. Жерар так, він любив Грузію та Україну. Я дегустувала грузинські вина, зокрема так звані оранжеві вина, і вони мені дуже подобаються. І я думаю, що це місця, по яких я хотіла би більше подорожувати. Останні кілька років подорожувати виноробними регіонами було важко через COVID. Однак зараз світ відкривається, і я точно хотіла би поїхати й відвідати ці країни. Деякі з вин, які надходять із таких країн, дійсно цікаві та мають великий потенціал, щоб стояти з високо піднятою головою на світовій арені.

Я сподіваюся, що ви колись зможеш відвідати Україну. Дуже дякую за ваш час.

Дуже дякую за запрошення. І, знаєте, я дуже рада брати участь у суддівстві WTA.

Ніна Бассе, готельєр FIH, наставник, довірена особа-співзасновник і голова Фонду Жерара Бассе, співзасновник і віце-президент Академії сомельє Великої Британії люб’язно погодилася поділитися своїм досвідом у сфері гостинності та виноробства. В інтерв’ю Олександрі Григор’євій, керівнику проєкту Wine Travel Awards, суддею якого стала Ніна, вона також розповіла про діяльність та проєкти фонду. Цей лонгрід, який розкриває деякі […]