Gastronomy and Wine Portal

Колекційний алкоголь: досвід, ризики та правила оцінки вінтажних вин і міцних напоїв – про все це оглядач Drinks+ дізнавалася у людини з великим досвідом та рідкісним хобі – у колекціонера раритетних напоїв, експерта, директора санаторію «Остреч» Ігора Магаляса (@igor_0051).

Ігоре, з інсайдерських джерел знаю, що у вас одна з найцікавіших колекцій раритетних напоїв в Україні.  Вона навіть занесена до української «Книги рекордів». Все так?

Назвати це колекцією, напевно, можна, але загалом, коли до мене приїжджали з «Книги рекордів», то ми домовилися називати це зібранням. Тому що є позиції, яких багато, є ті, що в одиничному екземплярі. І я не ставлю собі за мету зібрати, наприклад, повну лінійку якихось релізів. Моя ідея інша: жити цим, куштувати, знайомитися, давати можливість іншим спробувати. Відчути різницю між напоєм, випущеним у 50-х чи 60-х роках, і створеним сьогодні. Це все цікаво, несе досвід і враження. Вважаю, зібрання має жити, мінятися, бути доступним.

Кажуть: антикваріат завжди в ціні. Старі напої, мабуть, дуже коштовні?

Не обов’язково. Є позиції, що стабільно ростуть, а є ті, що фіксуються в ціні, або дорожчають помалу.

З якого моменту ви почали збирати і які саме напої стали першими?

Ми з вами живемо у світі, де вінтажні напої завжди підносяться на вищий щабель. Про них говорять з пієтетом. І це спокушає. Якось, понад 15 років тому, я придбав старі іспанські вина і бренді. З часом почав їздити до Європи з метою знайти старі крамниці з раритетним алкоголем. І поступово зібрання розвивалося. Сьогодні вже колекціонери самі мене знаходять, і ми обмінюємося.

Скільки у вас екземплярів?

1 грудня 2025 року ми з Національною агенцією «Книги рекордів України» офіційно рахували моє зібрання – 10 407 пляшок. Приблизно половина – це вина, зокрема велика кількість кримських, масандровських. Друга половина, це міцні напої: лікери, бренді, коньяки, віскі, грапи, ром…

Як їх шукаєте: їдете в експедиції, відстежуєте сайти чи хтось вас орієнтує?

Тут немає однієї схеми. Десь я знайшов в інтернеті колекцію. Колись підказали друзі. Або звернувся інший колекціонер. Буваю на виставках вінтажного алкоголю. Цей світ досить тісний і щодня має свій потік інформації.

Крім того, звичайно, є аукціони, зокрема закриті, безпосередньо для колекціонерів. Вони теж дуже цікаві, тому що там зазвичай виставляються досить рідкісні екземпляри, і часто це закінчується цікавими цінами. Бо колекціонери, як правило, намагаються придбати собі в колекцію за ціною нижче ринку, щоб мати не тільки колекційний, а й економічний сенс. До війни я їздив на аукціони в Мілані, в Римі, в Барселоні. Зараз з поїздками складніше, але є можливість брати участь онлайн. Є також один закритий аукціон тільки для колекціонерів, він відбувається двічі на рік.

Куди була найвіддаленіша експедиція?

Це Португалія. А країна, звідки я завозив напої, – Японія. До речі, коньяки й віскі там часто дешевші, ніж на інших ринках. І це приваблює: на їхніх аукціонах часто можна придбати дуже цікаві речі.

Реально знайти раритет в інтернеті?

Звичайно. Прописуємо назву, рік випуску, і інтернет пропонує аукціони. У Європі є аукціони з колекційним алкоголем, і по віскі, і по інших позиціях, і по винах також. Інформації багато.

Єдиний мінус: якщо продавець уже вийшов в інтернет і розмістив свій екземпляр на продаж, то, як правило, вивчив ринкові ціни і поставить повну ринкову вартість. Крім того, на європейських аукціонах ще беруть від 12 до 25% комісії, плюс доставка. Тому економічно такі покупки часто невигідні.

А коли це відбувається в приватному спілкуванні, ще й у якійсь кількості, наприклад, коли купуєш відразу 50 пляшок, тоді інша ціна, менші витрати на логістику, немає аукціонних зборів.

Які найбільш вдалі придбання вам запам’яталися?

Була така історія: під час подорожі Італією, в одному підвальчику я, несподівано для себе, придбав недорого добірку вин, віскі і коньяку. А коли почав вивчати їхню історію, виявилося, що це пляшки, випущені не пізніше початку 1900-х років. Тобто їм було понад сто років. А спочатку я навіть не зміг одразу оцінити, наскільки вони старі. Я бачив, що вони в пилюці, що там старий друк етикетки, старі акцизні марки, але наскільки саме, можна оцінити тільки тоді, коли береш пляшку в руки, дивишся на стан, на якість скла й інші деталі.

Загалом я виділив би три країни, де можна відносно дешево купити раритетні пляшки: Італія, Іспанія і Японія. Там найбільше пропозицій. Якщо ж брати північ Європи, Фінляндію, Норвегію, Великобританію, то там ціни в рази вищі.

Якщо така велика частина зібрання – це вина, і вони старі, то як ви їх оцінюєте? Лише за віком і дизайном пляшки? Чи має вагу те, що всередині?

Авжеж. Якщо, наприклад, до мене потрапила Ріоха 1922 року, близько 30 пляшок, то в такому випадку я, звичайно, одну пляшку відкриваю, пробую, зазвичай з друзями. Ділимося враженнями, оцінюємо, наскільки вінтаж живий, наскільки вино якісне, смачне. І тоді я вже розумію, в якій кондиції ця партія пляшок: чи втрачена якість, чи вино придатне до споживання, чи ще має потенціал для зберігання.

Що стосується вин, то є категорії, де можна багато зрозуміти візуально. Це міцні вина: порто, мадера, херес, солодкі вина. Високий алкоголь і вміст цукру добре їх консервують. Якщо вони не втратили колір, немає значної «долі ангела», значить, з ними все добре: пробка працює, вони збереглися, їх можна вживати чи далі зберігати.

Основні ризики існують для сухих білих і червоних вин. Тут перший рівень оцінки, знову ж таки, візуальний: рівень у пляшці, стан пробки, чи колір не втрачений. Другий, і найважливіший етап, це потенціал самого вина. Якщо це К’янті, яке не має потенціалу зберігання, це одна історія. Якщо Бароло чи інше з родини довгожителів, тоді дивимося глибше. Звичайно, можливість спробувати дає найбільше розуміння.

З огляду на ризики, сухі вина я стараюся купувати тільки ті, в яких впевнений. Витрачати кошти на вино, яке не має потенціалу і шансів бути живим, просто нерозумно. Хоча такі пропозиції є, я їх називаю «сувенірними». Навіть якщо вино вже не живе, але воно старе, його можна поставити в інтер’єрі на поличці. Я часто бачив таке і в українських барах, і за кордоном. Такі пляшки виконують естетичну функцію, створюють атмосферу у закладі.

До речі, мало хто з пересічних споживачів знає, що старі коньяки, бренді, віскі так само розкриваються, як і старі вина. І деякі з них дуже сильно змінюються в ароматі, смаку, якості – залежно від того, наскільки довго вони подихають.

Є міцні напої, яким потрібно розкриватися добу, а часом і дві. Тобто старий алкоголь потребує поваги. Тут суть не в тому, щоб відкрити і швидко випити, а в тому, щоб пізнати цей шедевр.

Коли ви їздили в Португалію, що саме брали для свого зібрання?

У Португалії я купував портвейни. Були також мадери 100-120-річні.

Як орієнтуєтесь на цьому полі? От ви кажете собі: хочу купити портвейни. І що далі?

Старі пляшки дегустувати, звичайно, цікаво, але продавці точно не дадуть їх відкривати. Це, як правило, одиничні екземпляри, і якість їх оцінюється візуально по ряду факторів, які я вже називав. Що стосується виробників, то, звичайно, є популярні, топові, а є менш відомі, нішеві. Але виробник завжди впливає на вартість, це аксіома.

Та суть у тому, що ми живемо випадком. От буквально два дні тому мені прислали горілку Одеського заводу, випущену у 50-х роках. І це була посилка з Риму. Тобто ця пляшка в 50-х роках виїхала з Одеси, поїхала в Італію, там була продана, потрапила до чиєїсь колекції, пролежала 70 років, а зараз її захотіли продати, і я її побачив. Вона повертається назад в Україну, а може, навіть ще й в Одесу. Хтось із моїх друзів забере. І це якраз той момент, який в колекціонуванні кульмінаційний: кожна пропозиція несе в собі історію, несподіванку.

Назвіть найстарішу пляшку українського напою у вашій колекції.

Це «Масандра» 1936 року. «Кагор Південнобережний».

Якщо не секрет, скільки вона зараз може коштувати на ринку?

Що стосується цін на масандровські вина, це особлива історія. До окупації Криму по Україні було багато спеціалізованих масандровських магазинів. «Масандра» звучала в просторі, в інтернеті. І завдяки генеральному директору Миколі Костянтиновичу Бойку ця продукція була піднята дуже високо. Він блискучий маркетолог, чудовий керівник. Вина продавалися по три, по п’ять тисяч доларів за пляшку, виставлялися на Sotheby’s, користувалися великою популярністю у світі.

Після окупації Криму все знецінили. Почали колекційними винами видавати зарплату. Частина колекції була вивезена. Не скажу, в якій кількості, але знаю, що багато. Плюс сама продукція втратила легітимність, бо  з окупованого, вкраденого заводу. На цьому тлі впали популярність, якість і ціна. Сьогодні пляшку колекційної «Масандри» можна купити і за 100 доларів, а десь і за 300 гривень.

З іншого боку, це сигнал зібрати таку колекцію і дочекатися кращих часів.

А ще розкажу вам цікаву історію. Першим в Україні почало випускати віскі у 90-х роках сільськогосподарське виробництво «Зоря» в Рівненській області, яким керував двічі герой України Володимир Антонович Плютинський. І він був великим експериментатором.

Це віскі до мене потрапило – дуже високої якості. Найголовніше, що то, мабуть, перше українське віскі, яке експортувалося, і, між іншим, в Англію. Це дуже цікава історія про українське виробництво.

І взагалі хочу зазначити, що сьогодні в Україні, крім кримських виноробів, є багато якісних виробників, які випускають преміальну продукцію, що може конкурувати з найкращими зразками інших країн. І є вже колекціонери, які цілеспрямовано збирають саме українські екземпляри.

Назвіть, будь ласка, найяскравіші пляшки у вашому зібранні.

У 1969 році в Америці випустили пляшку-бюст Черчилля. Це було зроблено на честь його Фултонської промови 5 березня 1946 року, коли він сказав, що Радянський Союз є загрозою всьому світу. Після цього почалася холодна війна і залізна завіса. Я цей реліз сприймаю як частину меседжу до наших поколінь: треба пам’ятати, що історії повторюються.

Ще один цікавий екземпляр – трав’яний лікер «Кіров», випущений в Італії у 60-х роках. З одного боку на етикетці просто написано, що це Amaro, лікер «Кіров», а з іншого, що він із центру України. Історія така: місто Кропивницький колись називалося Кіровоград, на честь одного з більшовицьких вождів, і ось за чиїмось наказом в цій місцевості зібрали трави, привезли їх в Італію, і з них зробили лікер. Уявіть собі, яка складна географія і каркаломна історія! На етикетці написано, що в цьому лікері використані трави, зібрані на українських луках. Це абсолютно унікальна річ.

Ще можу назвати італійське солодке вино 1812 року, Moscato Passito. Воно в гарній кондиції, хоч йому понад 200 років.

Як оцінюються такі речі? От, скажімо, така пляшка трав’яного лікеру. Вона ж ніде не продається. Як формується її ціна?

Якщо ми говоримо про сучасний продукт, то там усе зрозуміло: витрати, націнка виробника, транспортування, націнка продавця.

Коли ми говоримо про колекційний предмет, ситуація інша. На якісь топові продукти ринок уже сформований. На унікальні, яких мало і які рідко з’являються, ціна формується від того, наскільки ця річ комусь потрібна і наскільки високу ціну людина готова заплатити, або наскільки продавець прикипів і не хоче розлучатися зі своїм раритетом. От на стику цих двох сторін і формується вартість.

Ще є варіант визначення через аукціон. Якщо колекціонери виставляють свої лоти, то коло бажаючих торгується до певної межі, яку вони готові викласти.

Але я трохи скептично ставлюся до аукціонів, тому що вони частіше не дають реальну ринкову ціну. Люди, які купують на аукціонах, завжди враховують, що будуть ще аукціонні збори і доставка. А для власника раритету аукціонна ціна зазвичай нижча за ринок, часом на 30%, а буває й 50. Тому, якщо хтось має бажання продати рідкісний екземпляр, то аукціон – це вже остання ланка, на яку варто робити ставку.

У нас є спільний знайомий, який розповідав про якісь унікальні віскі в незвичних дизайнах з вашого зібрання. Там була пляшка у формі старого телефону. Що це за добірка?

Це американський ринок. І той Черчилль, до речі, теж звідти. У 50-х, на початку 60-х років американський ринок був насичений ромом. Ром домінував: його всі споживали, він був смачний, міцний, його було легко виробляти.

Але з’явилися віскікурні, які не могли конкурувати з ромом по собівартості. Ром був дешевший, бо зерно для віскі треба посадити, виростити, купити, обробити, дистилювати. Собівартість значно вища.

І тоді, щоб захопити свою частку ринку, почали розливати віскі, зокрема американські бурбони, у різноманітні декантери, присвячені історичним подіям або відомим образам. До 200-річчя американської революції, у формі президентів, пожежників, ретро-машинок, телефонів тощо.

Це працювало як реклама: людей приваблював уже не тільки сам напій, а й форма. А далі вони відкривали, пробували, їм подобалося, і вони поступово починали купувати віскі вже в звичайній тарі. Так у 60-х роках і відбувся перелом на користь бурбонів та віскі.

Працювали над цим активно, тому спектр випусків таких декантерів, переважно з фарфору, був величезний: фігурки Елвіса Преслі, Мерилін Монро і все, що мало якусь історичну, культурну чи візуальну цінність.

Небагатьом, в тому числі й сомельє, випадає можливість простежити, як поводяться дуже старі міцні напої. Наприклад, ром. Доводилося вам пробувати ром 50-60-річної витримки або навіть старший?

Так, доводилося. Навіть сторічні. Вони бувають шикарні. Міцні напої загалом зберігаються дуже добре. Все, чого боїться міцна група алкоголю, це пряме сонячне світло і випаровування, якщо погано працює корок.

Якщо втрачається рівень у пляшці, це зазвичай означає зниження алкоголю в напої, а отже і втрату якості. Якщо ж пляшка зберігалася грамотно, без прямого сонячного світла, корок добре працює і рівень нормальний, то це майже завжди якісний і смачний напій.

Що стосується смаку, велике значення має те, наскільки сам напій був підготовлений до старіння. Якщо ми говоримо про ром чи коньяк, який витримувався в бочках 10, 20 чи 50 років, а потім ще старів у пляшці, це дає значно вищу якість, цінність і вартість. 

Якщо ж це був напій із мінімальною витримкою, який просто пролежав у пляшці 50 років, він буде смачний, але не настільки унікальний, як той, що спочатку мав великий потенціал.

Де ви вчилися розуміти напої?

Я вчуся постійно. Усі ці 15 років я постійно шукаю літературу. До речі, Микола Костянтинович Бойко подарував мені ксерокопії архіву «Масандри». Це товстезна папка з масою фотографій і документів: указ про призначення Лева Сергійовича Голіцина головним виноробом, фотографії підвалів, погребів, як їх споруджували.

Взагалі, де бачу старі книжки про виноробство, каталоги чи інші матеріали, які несуть інформацію, я все це купую, читаю, вивчаю. Плюс до мене постійно приїжджають нові цікаві екземпляри, які я досліджую, шукаю щось про них в інтернеті.

Крім того, в мене багато друзів, які в різний час отримували титули кращих сомельє України, люди, які живуть цим і мають великі знання. Із такого спілкування теж постійно отримуєш нову інформацію. Коли ти живеш у цьому світі, не можна зупинятися.  Вважаю, що знаю надто мало, тому що цей світ безмежний.

Маркетинговий супровід ГС “УКРСАДВИНПРОМ”

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Колекційний алкоголь: досвід, ризики та правила оцінки вінтажних вин і міцних напоїв – про все це оглядач Drinks+ дізнавалася у людини з великим досвідом та рідкісним хобі – у колекціонера раритетних напоїв, експерта, директора санаторію «Остреч» Ігора Магаляса (@igor_0051). Ігоре, з інсайдерських джерел знаю, що у вас одна з найцікавіших колекцій раритетних напоїв в Україні. […]

.., які поставила оглядач Drinks+ власникам ресторану сучасної київської кухні «Глек» – Майї та Олександру Степовим.

Представляємо наших героїв:

Майя Степова – маркетолог за фахом. Закінчила факультет маркетингу у 1995 році, входила до першого випуску маркетологів університету Гетьмана. Працювала у видавництві, пройшовши шлях від маркетолога до директорки дитячого журналу. Каже, що маркетинг – її стихія: вона любить розуміти продукти, для кого вони створені, і досліджувати шляхи до цільової аудиторії.

Олександр Степовий закінчив Київський політехнічний інститут, працював у «Київенерго», здобув економічну освіту, очолював бухгалтерське видання.

З 2016 року подружжя працює разом у ресторанній сфері, розвиваючи ресторан «Глек» – один із флагманів сучасної київської гастрономії.

Ваш ресторан, згідно із заявленим кредо, працює з локальними продуктами в радіусі 100 км. Чи є у вас подібний «радіус довіри» для вин? Як ви визначаєте, яке українське вино достатньо «близьке» вам не лише географічно?

М.: Так, «Глек» – це ресторан сучасної київської кухні, що означає, що ми працюємо з локальними продуктами, які вирощуються або виробляються в радіусі 100 км від Києва. Ми зробили ставку на невеликі фермерські господарства, сімейні бізнеси, щоб розуміти, звідки кожен продукт і хто його виробляє.

Щодо вин: коли ми відкрилися шість років тому, вин хорошої якості поблизу було небагато, тому ми працювали з виноробнями з усієї України. Сьогодні вина Київщини показують гарні результати навіть на міжнародних конкурсах. Ми співпрацюємо з шістьма виноробами Київської області, які виробляють високоякісні вина.

Процитую нашу менеджерку: «Я хочу, щоб у нас були такі вина, щоб я з заплющеними очима взяла пляшку українського вина, поставила перед французами – і вони сказали “вау!”». Наш персонал добре обізнаний у винах, ми постійно дегустуємо й орієнтуємося на їхній смак, бо саме їм продавати це вино. Воно має подобатися і нам, і співробітникам, і, звичайно, гостям.

Ви нещодавно публікували пост про знищення Шато Трубецького. Тема пам’яті у виноробстві сьогодні особливо болюча. Як вважаєте, чи достатньо в суспільстві та в HoReCa розуміння цінності українського вина?

Ол.: Я вважаю, що сьогодні українські споживачі недостатньо поінформовані про наявність українських вин і про їхню якість, яка зробила величезний крок уперед за останні 5–6 років. На жаль, багато закладів досі не пропонують наші вина або пропонують 1–2 позиції, хоча вибір набагато ширший.

Навіть працівники ресторанної сфери часто можуть назвати лише 5–6 українських виноробів, хоча тільки на Київщині їх більше десятка! Нам ще потрібно багато працювати, щоб гість, заходячи в ресторан, знав: наше вино може бути кращим за розкручені іноземні бренди за ті ж гроші. До того ж це патріотично – вживати українське.

Які резони, на вашу думку, у тих, хто відмовляється ставити українські вина? Чи був у вас негативний досвід із такими аргументами?

М.: Ми впевнені, що причина одна – люди не знають про українські вина і знати не хочуть. Нещодавно ми відкривали на Бесарабці точку «Глек Бістро». Там також відкрився бар, де не було жодного українського вина. Зрештою вони поставили, але лише 1–2 позиції. Найчастіше пропонують невисокої якості італійські чи новозеландські вина і не хочуть напружуватися. «Глек» є флагманом, рестораном-взірцем. Ми повинні розповідати про якість українських вин, і нам дуже допомагають конкурси та фестивалі. Але це окрема робота, якою потрібно займатися системно.

Чи є у вас вина, які сомельє подає не тому, що вони ідеально поєднуються зі стравою, а тому що вони розповідають важливу для вас історію?

М.: Майже у кожної пляшки у «Глеку» є історія. Її знає персонал і розповідає гостям, які цікавляться. Передусім – про київські виноробні. Наприклад, дуже цікава історія Григорія Кулініченка, який почав вирощувати виноград у теплицях, а тепер, через зміну клімату, лози ростуть у відкритому ґрунті.

Ми розповідаємо про ігристі вина Шабо, які мають одну з найкращих лабораторій, про «Колоніст», який започаткував історію Одеського Чорного. Історії продають  – ми любимо й хочемо їх розповідати.

Як ви ставитеся до ідеї «винної терапії» у воєнний час – як до способу повернути собі  та гостям відчуття нормальності, краси, життя?

М.: Ми вважаємо, що працівники й гості ресторану схожі на власників за цінностями, життєвими правилами і мудрістю. Для нас з Олександром винна терапія дуже важлива – ми майже щодня п’ємо 1–2 келихи вина й отримуємо і розслаблення, і задоволення. Головне – не переходити межу. До нас приходять люди, яких ми знаємо роками: культурні, освічені, ті, хто вміє працювати й відпочивати. Вино допомагає тримати баланс між навантаженням і розслабленням.

Українські автохтони – одна з найцікавіших тем сьогодні. Який білий сорт, на вашу думку, має шанс стати «українським характером»?

Ол.: На мою думку, це буде Сухолиманський Білий. Він дуже розповсюджений, має багато насаджень, з ним легко працювати, він витривалий до природних умов. Є також сорт Загрей, виведений в інституті Таїрова. З нього роблять цікаві петнати й сухі вина, але його всього 4,5 га – багато не зробиш. А з Сухолиманським винороби працюють дуже вдало, вже навіть ігристі роблять.

Чи були випадки, коли вино змінювало ваше бачення страви, а не навпаки?

М.: Так, звісно. Бували випадки, коли вино змінювало страву. Коли сомельє проводять дегустації з акцентом на фудпейринг, вони сідають разом із шефом, який придумує концепцію страв, а потім регулюють смак під вина. Іноді це переростає у суперечку між шефом і сомельє, і ми виступаємо арбітрами. Нещодавно на благодійній вечері з фондом «Землячки» гостьова шефиня Наталія Нікішина приготувала качку з соусом і чіпсами з буряку – страва ідеально поєдналася з розе «Коралі» Руслана Ковалевського. На дегустації вин «Бейкуш» чудово поєдналися парові вареники з яловичиною і піно нуар.

У ваших постах багато про дружбу, людяність і спільність. Чи є у винній карті позиції, обрані через людей, а не лише через стиль чи технологію?

М.: Наші особисті стосунки з виноробами – величезна цінність. Це цікаві, інтелігентні люди, які часто займаються й іншими бізнесами. Коли є гарні стосунки, хочеться поставити більше їхніх вин. Інколи ми навіть просимо менеджерів додати те чи інше вино. Але якість –  найголовніше. Адже це для наших гостей, серед яких багато іноземців. Ми подаємо найкраще, бо представляємо Україну перед світом.

Які риси – смакові чи людські – є визначальними, щоб сказати: «Так, це наш винороб»?

Ол.: В Італії є прислів’я: «Виноград має бачити тінь свого господаря». Ми спілкуємося з виноробами, щоб знати, яка тінь лягає на виноград і яке вино вони роблять. Ми були майже на 40 українських виноробнях, знаємо виноробів і енологів особисто, бачили виноград і землю. Ми знаємо вино не лише за етикеткою, а й за теруаром. Це дуже важливо.

Чи плануєте створити власний «винний ритуал» HLEK?

М.: Цей ритуал уже створено. Ми першими заявили про пейринг Одеського Чорного і борщу – інші сомельє підхопили тему. У зв’язку з цим на цьогорічній Всеукраїнській продуктовій виставці нас попросили розповісти про фудпейринг і додану вартість у ресторані. Ми будемо робити тейстинг із борщем і Одеським Чорним.

Нещодавно у «Глеку» був захід до дня народження Малевича. Ми створили арт-борщ у вигляді чорного квадрату з чорного хліба і подали до нього ОЧ від виноробні Demidi. Борщ у нас теж незвичайний – без м’яса і картоплі, зі спеціальною сумішшю спецій.

Назвіть топ-5 вин, які вразили вас останнім часом.

Ол.: Нас вразили багато вин. Ось кілька: «Загрей», виноробня Narovylo – унікальний сорт, фантастичне біле вино. «Каберне» від Adama Winery – натуральне, легке, дуже цікаве.  «Одеський Чорний» від VINOMAN – питке, збалансоване, без «борщового набору». GIGI, виноробня Володимира Гігінеішвілі – класичний оранж із ркацителі в квеврі. «Буккеро» від Vino Demidi насичене, авторське, потужне. Magnum Opus від «Колоніст»  –  найкраще вино з Одеського Чорного, яке ми куштували.

Чи є у вас вина або напої, які ви вважаєте «винагородою за сміливість» для гостей, які цікавляться особливими винами?

Ол.: Так. Наприклад, унікальні натуральні вина Adama Winery. Винороб – дуже цікава особистість. Його вина абсолютно натуральні – без дріжджів і консервантів. Навіть червоні краще подавати охолодженими.

Що скажете про медові, ягідні та фруктові вина? Чи мають вони потенціал у ресторанах?

Ол.: Ми двома руками за розширення асортименту напоїв не лише з винограду, а й ягідних, медових  – це українська традиція. Мед – наша національна спадщина. У нас багато цікавих медових напоїв, фруктових вин – малинових, вишневих. Цей напрям треба розвивати й підтримувати. Наприклад, «Сікера» від «Медового Спасу» –  їхній продукт поступово стає відомим. Але власник Сергій Липко пройшов дуже довгий шлях. Будь-який виробник має стукати у всі двері, особисто йти у ресторани зі своїм продуктом. Як це зараз робить, скажімо, пан Роман Войтків з Дрогобича – дякуючи його ентузіазму, віднедавна в нашому ресторані представлені його унікальні преміальні напої ТМ «Дикий мед» – апіфітобальзами-медаки та медівки, або як в давнину їх називали, – питні меди.

Якби вам довелося описати сучасне українське вино однією фразою?..

Ол.: Якщо коротко: ми вже навчилися робити гарне вино, час навчитися пити своє.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

.., які поставила оглядач Drinks+ власникам ресторану сучасної київської кухні «Глек» – Майї та Олександру Степовим. Представляємо наших героїв: Майя Степова – маркетолог за фахом. Закінчила факультет маркетингу у 1995 році, входила до першого випуску маркетологів університету Гетьмана. Працювала у видавництві, пройшовши шлях від маркетолога до директорки дитячого журналу. Каже, що маркетинг – її стихія: […]

Ліна та Анатолій Мельники – засновники компанії-виробника і торгових марок Shnurok.ua та Lanyard.ua – працюють у сфері lanyard factory & promotional textile понад 25 років. Сьогодні їхній патентований винахід перетворився з милого аксесуару на повноцінний сучасний маркетинговий інструмент, який допомагає брендам напоїв виходити на високий ринковий подіум. Drinks+ розпитав власників компанії про те, як їм вдалося зі звичайної рекламної стрічки створити потужний інструмент комунікації.

– Розкажіть, будь ласка, з чого починалася ваша компанія і як ви прийшли до ідеї створення Wine Lanyard?

Наша компанія давно займається виробництвом брендованої продукції: ланьярдів для бейджів, брелоків, сумок-шоперів та широкого асортименту текстильних виробів для промоцій. Наш девіз – навіть найменша деталь має якісно працювати на бренд.

Переламний момент стався у 2013 році, коли до нас звернувся клієнт – організатор провідного в Україні фестивалю вина – із замовленням брендованого тримача для келиха, своєрідної міні-сумочки з логотипом фесту.

– Що саме вас захопило в цьому замовленні?

Історія була настільки новою та цікавою, що ми буквально понурили в неї. Ми підійшли до завдання з креативом і запропонували поєднати шнурок для бейджа з келихом.

По-перше, це зручно для гостей фестивалю – келих не потрібно постійно діставати з сумочки, а до того ж, руки залишаються вільними: можна фотографувати чи брати закуску. По-друге, небрендований келих у поєднанні з брендованим тримачем виглядав як бейдж. Тобто ми поєднали функціональність і брендинг.

Ми з Ліною кілька днів працювали над конструкцією, шукали модель для пошиття. Із десятка варіантів нарешті створили для келиха «вбрання» з тасьми. Це було неймовірне відчуття – ніби сукня для подіуму ідеально сіла на модель. Так келих у поєднанні з тасьмою перетворився на елегантну брендовану сумочку для дегустацій.

Клієнт був у захваті: замість двох продуктів – шнурка для бейджа та сумочки під бокал – він отримав один брендований і функціональний аксесуар. Так почалася еволюція виробу, який ми назвали Wine Lanyard.

– Але сьогодні ваш Wine Lanyard виглядає зовсім інакше. Як відбувалася трансформація?

У наступні сезони фестиваль повторював замовлення – і щоразу, коли змінювався келих, ми підбирали нові розміри тасьми, розробляли нові лекала. Потім з’явилися інші клієнти, які приносили свої келихи, а ми адаптували наш винахід під різні форми.

Одного разу нам передали келих нестандартної форми – і тасьма просто не тримала його. Ми знову занурилися у креативні пошуки і знайшли ідею замінити один елемент зі звичайної тасьми на еластичну. Це просте рішення стало проривом – ми винайшли універсальний тримач для різних видів келихів.

– Як виникла ідея перетворити виставковий тримач на подарунковий аксесуар?

Це теж сталося природно. Під час однієї з подорожей ми відвідали виноробню з дегустацією. Локація була чудова, але ми постійно рухалися територією з келихами в руках і намагалися фотографувати. Ми балансували, як циркові еквілібристи, між бажанням не розлити вино і прагненням зафіксувати красу навколо.

У цей момент я подумав: «От би зараз наш Wine Lanyard!». Ми запропонували власнику виноробні новий мерч – і він одразу погодився. Тепер його гості можуть вільно гуляти територією, фотографувати, спілкуватися, зупинятися в затишних локаціях та зручно дегустувати. А ще – отримують брендований Wine Lanyard як функціональний сувенір, з можливістю використати його у подальших подорожах чи на пікніках.

– Яким є Wine Lanyard сьогодні?

Еволюція триває. Ми продовжуємо вдосконалювати наш винахід. Нещодавно розробили модель для подорожей – тримач у поєднанні з келихом зі скла, що не б’ється. Завдяки якісній фурнітурі та регуляції довжини Wine Lanyard виглядає як фешн-сумочка.

Тепер Wine Lanyard, залежно від брендингу та комплектації, може бути подарунком на свята, стильним аксесуаром на весілля чи ювілей, елементом бренду або носієм корпоративного іміджу для різноманітних подій. Це дуже зручний аксесуар, який стає дедалі популярнішим серед винних профі та вайнловерів – і в Україні, і за кордоном.

– Успішні розробки часто привертають увагу фальсифікаторів. Як ви захищаєте свій продукт?

Ми оформили патент на наш винахід  в Україні та на загальноєвропейському рівні. Кожен тримач Wine Lanyard має брендовану мітку, що підтверджує якість та походження.

Wine Lanyard – це як стильний елемент образу, який говорить про стиль життя, якісне вино, свободу та смак до деталей.

Запрошуємо до співпраці виноробів, власників крамниць та організаторів фестивалів вина. Ми хочемо, щоб український винахід став світовим стандартом культури дегустацій. Бо свобода – це те, що пасує кожному, особливо в поєднанні з келихом чудового вина.

  @winelanyard

www.winelanyard.com.ua

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Ліна та Анатолій Мельники – засновники компанії-виробника і торгових марок Shnurok.ua та Lanyard.ua – працюють у сфері lanyard factory & promotional textile понад 25 років. Сьогодні їхній патентований винахід перетворився з милого аксесуару на повноцінний сучасний маркетинговий інструмент, який допомагає брендам напоїв виходити на високий ринковий подіум. Drinks+ розпитав власників компанії про те, як їм вдалося зі […]

Чи може винний критик стати зіркою соцмереж? Абсолютно, якщо це — доктор Метью Хоркі (Dr Matthew Horkey), відомий винний експерт, письменник і засновник популярного YouTube-каналу із США.

Зовсім скоро Метью завітає до України на запрошення організаторів міжнародного конкурсу Ukraine Wine&Spirits Awards 2025 та виставки вина й міцного алкоголю Wine&Spirits Ukraine. Крім участі в журі конкурсу, під час виставки він також виступить з майстер-класом “Мистецтво винного блогінгу: як будувати особистий бренд онлайн”, що відбудеться 30 жовтня о 12:30. 

Метью Хоркі є автором трьох книжок про вино, сотень статей і тисяч відео, що збирають десятки, а іноді й сотні тисяч переглядів від вайнлаверів по всьому  світові. Він входить до складу журі кількох міжнародних винних конкурсів і щороку дегустує тисячі вин з різних куточків планети. Доктор Хоркі розпочав свою винну кар’єру у 2015 році, мандруючи світом і намагаючись зрозуміти, що саме робить великі вина — дійсно великими. Тепер він ділиться цим розумінням зі своєю аудиторією, постійно відкриваючи для себе й для своїх поціновувачів нові регіони, виноробні, сорти й стилі вин. Метью з нетерпінням чекає знайомства з українськими винами та обміну досвідом зі своїми українськими колегами, а ми з нетерпінням чекаємо його у Києві, на Wine&Spirits Ukraine 2025, зокрема на вертикальній дегустації Одеського Чорного, організованій Drinks+.  До речі, Метью Хоркі — давній друг редакції Drinks+ та почесний суддя премії Wine Travel Awards, тож напередодні свого візиту він погодився поспілкуватись з нашою оглядачкою Вікторією Макаровою.

У певний момент існувала думка, що театр помре через кіно, а книжки – через інтернет. Але цього так і не сталося. Як гадаєш, чи можуть блогінг та соціальні мережі вбити сучасні mass media?

Насправді блогінг уже здебільшого перейшов у соціальні мережі — передусім у формати аудіоподкастів та відеоконтенту на YouTube, TikTok, Instagram Reels та інших платформах. Традиційні текстові блоги вже не настільки поширені, адже більшість людей споживають відео. За оцінками, близько 90% інтернет-трафіку сьогодні припадає на стримінг або завантаження відео. Тож нині найефективніше достукатися до аудиторії саме через відео та аудіо — або комбінацію обох. Цим і пояснюється стрімке зростання популярності відеоподкастів останніми роками.

Твої відео виглядають так, ніби над ними працює ціла команда: режисер, оператор, стиліст, можливо, навіть візажист. Але ж ти все робиш сам. Як тобі це вдається і як ти цього навчився?

Так, усе знімаю сам. Коли працюю у своїй студії, зазвичай використовую дві-три камери та приблизно десяток джерел світла — від двох основних, що підсвічують обличчя, до кількох акцентних у фоні. Цьому я навчався поступово — просто тому, що мені це цікаво. Я люблю кінематограф і гарне кіно. Якщо чесно, мої перші відео були просто жахливі. Я знімав їх на iPhone 6 із простим мікрофоном. З часом я опановував мистецтво відеозйомки на практиці — поступово вчився всьому сам, здобуваючи досвід. Мені це справді подобається, і навіть якщо штучний інтелект згодом зробить ці навички менш необхідними, я все одно не відмовлюся від них. Це важлива частина мого творчого процесу — те, що стимулює креативність та надихає.

Ти побував у десятках, якщо не сотнях виноробних регіонів світу. Який із них був найзахопливішим або найдивнішим?

За останні десять років мені пощастило відвідати майже всі великі виноробні регіони світу  і більшість маловідомих — за винятком України, тому я особливо радий нагоді нарешті потрапити сюди. Східна Європа — одне з моїх найбільших захоплень. Серед улюблених місць — далматинське узбережжя Хорватії. Тамтешні виноградники просто неймовірні — я вважаю, вони не поступаються Мозелю чи Дору, хоч регіон і менший. Сербія, особливо долина Жупа на півдні, де вирощують автохтонний сорт Прокупац, теж вражає. Це крихітний регіон, але з розкішною палітрою вин і традиціями, що сягають століть. Іноді здається, що час там зупинився. Мене також дуже надихає Угорщина. Вона має величезну історію виноробства, але не має такого іміджу, як, скажімо, сусідня Австрія. Мандруючи цими маловідомими регіонами, я почуваюся справжнім винним дослідником. Мені іноді здається, я — як Керміт Лінч, відомий американський імпортер вин, який свого часу відкривав для США вина Франції та Італії.

Чи вважаєш ти, що винна освіта є обов’язковою для винного блогера?

Я вважаю, ніщо не замінить практичного досвіду. Я провів багато років у виноградниках і льохах — і цей досвід є безцінним. Я отримав сертифікацію WSET Level 3, і це було доволі легко, адже перед тим я вже багато подорожував виноробними регіонами, спілкувався з виробниками, дегустував і колекціонував вина. Наступного року планую податися на програму Master of Wine.
Не певен, що освіта абсолютно необхідна для блогера, але наша індустрія є доста тісною, тут всі одне одного знають. Тож формальна освіта чи бодай офіційне підтвердження знань додає авторитету. Вона не є обов’язковою, але для тих, хто тільки починає й хоче побудувати кар’єру у винній сфері, я б її точно порадив.\

Як із часом змінилися твої винні вподобання і які вина нині улюблені?

Як і в більшості тих, хто знається на вині, мої смаки пройшли певну еволюцію. Колись я пив лише червоні — вважав, що це справді «серйозні» вина. Згодом зрозумів, що білі можуть бути набагато цікавіші, і тепер частіше обираю саме їх. Але серед червоних є один сорт, який я люблю незмінно — Санджовезе, особливо з Тоскани, зокрема К’янті Класіко. Це було моє перше кохання у вині, особливо у європейському, і воно не згасло. Я обожнюю баланс солодких і кислуватих відтінків у Санджовезе. Якби я мав обрати лише три стилі вина, які пив би щодня, це були б шампанське, німецький Рислінг і тосканське Санджовезе.

Можливість відвідати майстер-клас та поспілкуватись з Метью Хоркі матимуть гості виставки Wine&Spirits Ukraine 2025.

Коли: 29–30 жовтня
Де: PARKOVY, Київ

Квитки тут: https://wineandspirits.com.ua/

Для участі у цьому та інших майстер-класах радимо попередньо зареєструватись тут https://wineandspirits.com.ua/program2025/

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Чи може винний критик стати зіркою соцмереж? Абсолютно, якщо це — доктор Метью Хоркі (Dr Matthew Horkey), відомий винний експерт, письменник і засновник популярного YouTube-каналу із США.   Зовсім скоро Метью завітає до України на запрошення організаторів міжнародного конкурсу Ukraine Wine&Spirits Awards 2025 та виставки вина й міцного алкоголю Wine&Spirits Ukraine. Крім участі в журі […]

Протягом поколінь родина Бертані створювала вина, що відображають як характер землі, так і дух новаторства. Сьогодні Tenuta Santa Maria, спонсор призового фонду Wine Travel Awards, представляє класичні вина Вальполічелли і рідкісні релізи в техніці апасіменто, кожен з яких віддзеркалює бачення власників – Джованні та Гульєльмо Бертані. Щоб глибше зрозуміти трансформації амароне та регіону Вальполічелла, Вероніка Бусел, керівник проєктів WTA, зустрілася з представниками славетної династії. 

Вероніка Бусел: Історія вашої родини тісно переплетена з еволюцією Вальполічелли та амароне. Як втілюєте цю давню спадщину, що охоплює століття, у своїй роботі?

Джованні Бертані: Зв’язок родини Бертані з вином набагато глибше, ніж багато хто усвідомлює. Найдавніший документ, який ми знайшли, датується кінцем 1500-х років – це контракт, знайдений лише за кілька кілометрів від Вілли ді Неграр, у якому згадуються виноградники та вино. Але справді особливий для нас 1735 рік – тоді була побудована виноробня (прим.ред.: Маєток в Арбіццано-ді-Неграр), яка існує і сьогодні.

А роль Бертані в історії Вальполічелли виходить за рамки виноробства. У 1800-х роках частину родини навіть було заслано до Бургундії, що, мабуть, стало повчальним досвідом. Коли вони повернулися, Джованні Бертані (мій тезка) був не лише виноробом а й політичною фігурою. Він відіграв важливу роль у формуванні італійської промисловості, допомагаючи організувати другий Енологічний конгрес у Вероні. Наша родина допомогла заснувати одну з найперших асоціацій виробників вина – попередницю сучасного Консорціуму вин Вальполічелли. Той самий Джованні Бертані брав участь і в розробці перших правил виробництва вина в Італії. Бертані експортували продукцію у понад 30 країн, що було чудово для тієї епохи. Що стосується маєтку Tenuta Santa Maria, яким ми володіємо з кінця Другої світової війни, то його головна будівля має історію, що сягає 1300-х років, коли тут був монастир. Ця багатошаровість говорить про глибоке коріння. Тож ми зосереджені на вшануванні землі, яка підтримувала нас століттями. Сьогодні Tenuta Santa Maria втілює майже п’ятсот років спадщини, пристрасті та стійкості – історію, яка продовжує розгортатися з кожним врожаєм.

В.Б.: Наразі пропонуєте десять найменувань преміальних вин. Що особливо виділяється?

Д.Б.: Мабуть, спеціальний реліз, який називаємо 1928 Acinaticum – найстаріший врожай, представлений публіці лише цього року. Це вино передує сучасному амароне – воно виготовлене в стилі апасіменто та зберігає солодкий профіль, на відміну від сухого амароне, поширеного сьогодні. Саме його ми вважаємо «батьком» амароне. Це вино виробляється дуже обмеженими партіями та зарезервовано для VIP- клієнтів і колекціонерів (прим.ред.: також доступне онлайн). Ви знайдете його в деяких найпреміальніших ресторанах Верони за ціною близько 10000 євро за пляшку. Це непросто вино – уособлення історії.

В.Б.: Який масштаб вашого виробництва? І чи не могли б детальніше розповісти про експорт та що дозволяє зберегти підхід нішевої, преміальної виноробні? 

Д.Б.: Наразі ми виробляємо приблизно 300 000 пляшок на рік, і наша мета – понад 400 000 у найближчі роки. Усі наші вина виготовляються з винограду, вирощеного у маєтку, що дає нам повний контроль над якістю та стабільністю. Втім, попри значні обсяги, прагнемо зберегти підходи нішевої виноробні – зосередженої на преміальній якості.

Це позначається не лише на тому, як ми виробляємо вино, але й на тому, як ми його виводимо на ринок. Перше: взагалі не продаємо супермаркетам. Весь наш розподіл спрямований на канал HoReCa – готелі, ресторани, кейтеринг, а також висококласні винні магазини.

Що стосується ринків, то близько 75-80 відсотків нашої продукції експортується, залежно від року та врожаю. Основні напрямки поділяються приблизно на три частини: Європа, Північна Америка та Азія. Сполучені Штати та Китай є двома найбільшими окремими експортними ринками. Проте, наразі існує певна невизначеність – тарифи та зміна глобальної динаміки впливають на перспективи, тому ми стежимо за тим, як розвиватиметься ринок. Італія – це десь 15-20 відсотків наших продажів, що, насправді досить типово для таких виноробень, як наша, нових або сімейних, що зосереджені на якості та міжнародній присутності.

Наша філософія завжди полягала в тому, щоб підштовхувати Вальполічеллу до більшої елегантності та автентичності. Кожна пляшка вироблена увласному маєтку – що сьогодні трапляється все рідше. Багато великих виробників розливають вина, виготовлені з винограду, який їм не належить. Ми працюємо не так. Що стосується масштабу, ми, порівняно з багатьма, – бутикові, вибіркові та, перш за все, віддані якості.

В.Б.: Я помітила, що Bertani не виділяє конкретного енолога. Це навмисний вибір – зробити акцент на сім’ї?

Д.Б.: Так, абсолютно – це наш підхід. Bertani завжди була сімейною компанією, і саме сім’я формує стиль вин, а не якийсь один винороб. Звичайно, ми тісно співпрацюємо з талановитими виноробами – вони є невід’ємною частиною команди, – але це колективна робота. Наразі ми співпрацюємо з Лукою Реттондіні (Luca Rettondini) з Тоскани. Але уникаємо побудови ідентичності бренду навколо однієї людини. Це більш типово для сучасних виноробень, що належать інвесторам, де винороба залучають для визначення стилю. Там винороби та генеральні директори часто приходять і йдуть, і стиль змінюється разом з ними. У нас все інакше. Родина бере активну участь у кожному кроці, від виноградника до пляшки. Мій батько відіграв важливу роль у формуванні нашої ідентичності, а тепер ми з братом продовжуємо його справу, бо маємо спеціальну освіту. 

Гарним прикладом є наш унікальний клон Corvina, виведений моїм батьком десятиліття тому. Цей клон росте лише на наших виноградниках і тепер становить 60% нашого амароне. Це надає вину виразного характеру – більше ноток малини та полуниці, ніж звичайної вишні, характерної для інших сортів Corvina. І це не була примха винороба – це був довгостроковий сімейний проєкт.

В останні роки ми представили майже забуті місцеві сорти, співпрацюючи з некомерційною організацією. Загалом використовуємо близько 19 дозволених сортів у наших винах. Мета–зберегти та вдосконалити, а не винаходити заново. Наш амароне все ще дотримується того ж провідного бачення з 1950-х років: сухіше, елегантніше, з меншою кількістю залишкового цукру. Деталі розвиваються, але філософія залишається.

В.Б.: Ваша родина обрала незвичайний шлях у питанні пересадки виноградників, уникаючи стандартної практики використання комерційних клонів. Чи не могли б ви пояснити, що це означає на практиці? 

Д.Б.: У той час, коли більшість виноробень пересаджували виноградники та в процесі втрачали біорізноманіття, а разом з ним і свою ідентичність, мій батько усвідомив, що такий підхід несе ризики. Ще в 1980-х роках ринок пропонував лише кілька комерційно доступних клонів, розроблених переважно для підвищення врожайності або ефективності сушіння. Вибір з них означав зведення складного ландшафту регіону до кількох типових профілів. В результаті вина різних виробників почали мати дедалі більш схожий смак.

Батько пішов іншим шляхом. Він вважав, що якщо ми хочемо, щоб наші вина мали власний голос, а не просто загальний «акцент амароне», потрібно почати з матеріалу, який вже росте на наших виноградниках. Саме тоді він почав співпрацювати зі спеціалістами у Франції, які поділяли його бачення точності та генетичної спадщини.

Метод, який ми використовували, називається масовою селекцією. Замість того, щоб купувати нові рослини, ми обходили наші найстаріші виноградники ряд за рядом, лоза за лозою, шукаючи окремі лози, які виділялися своїм балансом, способом дозрівання, структурою грона або виразністю аромату. Ми мітили ці лози та збирали зразки. Їх щеплювали та вирощували в контрольованих умовах, відстежуючи їх розвиток протягом кількох років: продуктивність на різних ґрунтах, стійкість до хвороб, смак та фенольний профіль. Це був повільний та ретельний процес.

Зрештою, ми визначили два чи три біотипи, які справді відображали ДНК нашої землі. Це не комерційні клони – вони унікальні для нас, несуть відбиток нашої родини та виноградників. Вплив був вражаючим. Наші вина стали більш послідовними, так, але, що важливіше, більш живими. Отримали чіткіше вираження місцевості, висоти та пори року. Це дало нам основу для побудови справжньої, самобутньої ідентичності.

В.Б.: Ви підкреслили важливість спадщини. Як поєднуєте традиції з інноваціями? Чи є місце для еволюції в таких усталених рамках?

Д.Б.: Для нас справа не у виборі між старим і новим, а у використанні інновацій для захисту та розвитку традицій.

Візьмемо, наприклад, сушіння. Одне з рішень, яке ми прийняли, – це продовжувати використовувати традиційні бамбукові стелажі – ареле – для процесу апассіменто. Майже ніхто більше не використовує бамбук, можливо, 2% виробників амароне все ще це роблять. Більшість перейшли на пластикові ящики та системи контрольованої вологості. Але ми не використовуємо жодної машинного сушіння чи автоматичного  контролю. Для нас цей ручний, природний метод є важливим – він визначає певний профіль сушіння, ідентичність.

Ще одне ключове рішення – як підходимо до витримки. Юридично ви можете виробляти амароне без будь-якої витримки в дубових бочках – витримка в нержавіючій сталі або бетоні дозволена. Але ми вирішили витримувати все наше амароне як Riserva. Це означає мінімум чотири роки за регламентом, але ми зазвичай переходимо до п’яти, іноді шести. І ми витримуємо лише у бочках великого формату. Це традиційно. А водночас застосовуємо інновації: ми контролюємо надходження кисню, проводимо мікровиніфікації, щоб експериментувати з різними джерелами дуба, і співпрацюємо з бондарями для точного налаштування рівня обсмажування. Словом, не намагаємося змінити стиль – вдосконалюємо його завдяки знанням та деталям.

Ще одна фішка – збираємо врожай набагато раніше, ніж більшість – зазвичай наприкінці серпня або на початку вересня. Інші все ще роблять це у жовтні. Але метаморфози клімату все змінила. Цукор більше не є проблемою – це фенольна стиглість і кислотність. Ранній збір врожаю дозволяє нам зберегти свіжість і яскравість винограду, що зрештою дає нам більш елегантний, більш витончений амароне.

На винограднику ми почали впроваджувати регенеративні методи – більше покривних культур, менше обробки, створення коридорів біорізноманіття. І ми випробовуємо сухе землеробство на деяких ділянках, щоб стимулювати глибший ріст коренів, що, на нашу думку, посилить прояв мінеральності у вині.

Так, ми впроваджуємо інновації. Але кожен вибір – від вибору виноградника до природного сушіння та тривалої витримки – робиться для збереження та посилення певної ідентичності. Амароне, як ми його бачимо, має відображати спадкоємність з походженням вина в 1950-х роках. Вина повинні бути послідовними, так, але також живими – здатними розвиватися.

В.Б. Давайте поговоримо про сімейні диспути. З різними особистостями та філософіями в родині, як приймаєте важливі рішення? Чи існує структурований процес, чи він інтуїтивний??

Гульєльмо Бертані: Особисто я вважаю сліпі дегустації безцінними для досягнення узгодженості. Але перш ніж заглиблюватися в це, важливо зрозуміти, що відбувається в регіоні. Верона виробляє вино у великих масштабах з 1890-х років – це дуже продуктивний, успішний регіон. Амароне перетворився з нішевого, ексклюзивного вина на масово вироблений стиль. З цим зростанням регіон почали розглядати не стільки як терруарний, скільки як стилістичну категорію. Прозорість постраждала. Сьогодні, ставлячи запитання про амароне молодим сомельє, часто можна помітити, що вони не мають чітких знань про походження виноградників чи деталі виробництва. Амароне зводиться до «стилю», який часто сприймається як важкий, солодкий, навіть незграбний.

Тож, втративши батька три роки тому, наша сім’я відчула сильне бажання відновити зв’язок зі своїм корінням та терруаром. Це постійна подорож експериментів та відкриттів – навіть для нас. Такі рішення, як пересадка виноградників чи інвестування в обладнання, приймаються спільно. Ми об’єднуємо погляди винороба, агронома та родини, а сліпі дегустації є ключовими в цьому процесі. Ці дегустації не є приватними – вони є частиною наших регулярних командних обговорень. Іноді ми голосуємо, іноді дискутуємо, але завжди прагнемо до консенсусу та зосереджуємося на нашій спільній меті: створювати вина, які відображають наш терруар та продовжують спадщину Бертані.

Ми можемо це робити, тому що ми – бутикова виноробня. Якби виробляли вина для масштабного розповсюдження, наприклад, для супермаркетів чи монополій, де все залежить від ціни – не мали б розкоші працювати на такому рівні деталізації.

В.Б.: Ви згадали еволюцію та експерименти. Куди прямує амароне?

Д.Б.: Розглядаємо амароне не як фіксовану стилістичну категорію, а як щось, що може розвиватися, залишаючись автентичним. Наприклад, зараз ми досліджуємо використання амфор для витримки або ферментації амароне. Але не типових теракотових амфор, пов’язаних з винами оранж. Це дуже тонкі, пористі посудини, виготовлені компанією Tava в Альто-Адідже. Вони дозволяють дуже контрольоване окислення, що повністю відрізняється від традиційної теракоти, яка використовувалася в стародавньому виноробстві. Це є додатковою можливістю, оскільки вина можна витримувати  або ферментувати в контейнері з кисневим обміном, подібно до дерев’яних бочок, але без надання жодних деревних ароматів. Ця ідея насправді належала нашому виноробу, який бачив, як це використовується в Тоскані.

До речі, Tava продає близько 80% своєї продукції Бордо – багато шато зараз використовують ці амфори замість дубових бочок. Отже, це чудовий приклад того, як впроваджувати нові технології не аби імітувати тренди, а щоб краще виражати власний терруар, сорти та органічні характеристики. Цене зміни заради змін. Це є вдосконаленням ідентичності.

В.Б.: Окрім амароне, як позиціонуєте решту винного портфоліо та інші аспекти бізнесу?

Д.Б.: Ми не є виключно виробником амароне, хоча амароне, звичайно, є центральним у нашій історії. Ми також виробляємо вина, які дозволяють нам продемонструвати різноманітність нашого регіону поза традиційним іміджем Вальполічелли. Наприклад, у нас є купаж з лоз Каберне-Мерло, які мій батько посадив на початку 90-х, а виробництво розпочалося у 2000 році. Ці вина є більш нішевими та не завжди легкими для впровадження, особливо на ринках, де Верона розглядається виключно крізь призму амароне, ріпассо та вальполічелли. Але як тільки люди починають взаємодіяти з нашим брендом і довіряють тому, що ми робимо, вони починають досліджувати решту портфоліо. І тоді ці унікальні вина справді отримують визнання.

Окрім вин, також розглядаємо гостинність як ключовий стовп нашої ідентичності. Нашим наступним кроком, ймовірно, буде відкриття ресторану на території маєтку. Йдеться про створення глибших зв’язків з людьми, наближення їх до землі, їжі та вин – пропонуючи повний досвід, який відображає, хто ми є та звідки ми родом.

В.Б.: Як ви вважаєте, чи є шанс для Вальполічелли створити більше субрегіонів у майбутньому?

Д.Б.: Насправді триває дискусія щодо створення восьми субрегіонів у Вальполічеллі. Обговорюється оновлення чинних правил DOC у регіоні, яке запровадить субрегіони, що охоплюють близько 80 різних селищ. Ідея полягає у визначенні восьми офіційних підзон – п’яти в районі Класіко та трьох у розширеному районі. Якщо це станеться, це дозволить нам вперше офіційно зареєструвати та визнати окремі виноградники в цих субрегіонах. Це буде великим кроком вперед з точки зору прозорості, відстеження та підвищення ідентичності кожного унікального терруару.

Ви зможете називати свій амароне назвою селища. І якщо ви це зробите, вам потрібно буде зареєструвати окремий виноградник. І буде більше вимог – таких як нижча врожайність, точніший процес. Поточний процес виробництва амароне насправді не вимагає довшої витримки. Але в майбутньому, якщо ви хочете мати такий рівень точності, будуть обов’язкові правила. 

Так, як ми працюємо сьогодні, вся наша продукція в основному відповідатиме цьому новому правилу. Але, як не дивно, а радше навіть сумно: якщо я хочу зазначити на етикетці назву «Неграр-ді-Вальполічелла – Арбіцано», селища, де ми знаходимося, правила цього не дозволяють. Тому я маю дотримуватися загальної для всього регіону назви« АмаронеКласіко». Не має жодної специфіки. Немає правил, які допомоглиб мені пов’язати вино з певною областю чи субрегіоном. Тож, нарешті, в Консорціумі ми почали працювати над розробкою цього нового правила.

В.Б.: Наскільки значним є вплив зміни клімату на виробництво вина у Вероні?

Д.Б.: Раніше, як я вже згадував, ми збирали виноград наприкінці вересня або на початку жовтня. Сьогодні ж переважно починаємо в кінці серпня. Урожай вже змістився приблизно на місяць порівняно з 1970‑ми. Нам допомагають дві речі. По-перше, ми використовуємо суміш із 18-19 автохтонних сортів. Деякі з них колись вважали надто різкими, – наприклад, Оселета – у 70-х роках сприймалися занадто кислими, не дуже привабливими, недостатньо визрілими. Сьогодні ж вони дуже допомагають нам збалансувати купаж: додають свіжість, кислотність і дійсно цікаві таніни. Це особливо корисно, коли через зміну клімату деякі сорти перезрівають або стають надто концентрованими.

Отже, перша стратегія – зміна купажу та використання місцевих сортів для відновлення балансу. Другий варіант – гра з різною висотою в регіоні. Ми починаємо приблизно з 50 метрів – найнижчої частини Вальполічелли – і до 600 метрів. Тож існує величезна різниця у висотах, з якою можна балансувати.

Наш наступний проєкт знаходиться в третій долині, де ми вирощуватимемо виноград на висоті приблизно від 300 до 400 метрів. Наразі ми знаходимося приблизно на 180 метрах. Тож перенесення виноградників на вищі висоти – місця, де ще в 1970-х чи 60-х роках не можна було досягти належної стиглості – наразі стало можливим.

Сьогодні це дозволяє нам виробляти вина, які є більш витонченими, з більшою кислотністю та елегантністю. Тож так, зміна клімату повністю впливає на нас. Але нам пощастило як регіону, тому що можливість поєднання сортів дуже допомагає. І варіанти висот також. А от як що ви їдете в такий регіон, як Бордо, де рівнина, варіантів не буде.

В.Б.: Tenuta Santa Maria має особливу атмосферу – поетичну, романтику аристократичного маєтку. Хто ваші гості?

Д.Б.: Для нас винний туризм – це не просто розкіш чи дохід, це культура. Ми шукаємо допитливих, незалежних мандрівників, які сприймають вино як глибший досвід, а не просто напій. Вони хочуть зрозуміти історію, процес і душу місця.

Звичайно, пропонуємо преміальні дегустації – як-от наша вертикаль амароне, що бере свій початок у 1928 році. Але наша основна аудиторія складається з натхнених людей, а не туристичних груп. Близько 95% наших відвідувачів приїжджають самостійно. Вони тут заради чогось автентичного.

Маєток Tenuta Santa Maria – один із перших Будинків амароне. І ми намагаємося поділитися цим з людьми – не через грандіозні жести, а через розповіді родинних історій, емоційний зв’язок. Під час дегустацій використовуємо візуальні матеріали та наративи, щоб пояснити все: виноград, землю, процес сушіння, ферментацію. Йдеться не про те, щоб сказати «це найкраще вино», а про те, щоб допомогти людям зрозуміти, чому ці нюанси важливі. Наша команда має високий рівень знань та добре підготовлена, але ми підтримуємо легкий та гостинний тон. Цей баланс допомагає гостям почуватися комфортно. Саме це створює змістовний досвід. Ми прагнемо запропонувати інший вид розкоші – такий, що полягає в турботі та культурній глибині.

В.Б.: Чи не могли б ви поділитися досвідом Tenuta Santa Maria, що передав би унікальну атмосферу, яку ви прагнете створити для своїх відвідувачів?

Д.Б.: Зазвичай намагаюся – коли можу, якщо маю час – зустрічатися з гостями особисто. І те, що часто від них чую, – вони дійсно відчувають пристрасть кожного з нас. Гостинність. Особисту причетність. А коли наші відвідувачі завертають з дороги до нас і їхнім поглядам відкриваються виноградники, розкішний маєток з його будівлями, що збереглися з 1700-х років, зазвичай зізнаються мені, що ніби переносяться на 300 років у минуле. Дехто на мить навіть відчуває себе дещо дезорієнтованим – ніби потрапив в іншу епоху. Ми самі цього не помічаємо, бо живемо в маєтку щодня. Але коли спостерігаємо реакцію гостей, то усвідомлюємо, наскільки унікальне це середовище. Тут є щось… «genius loci», як його називають – «дух місця». На цій території живе душа, і ми несемо відповідальність за її збереження.

Приєднуйтесь до наших соцмереж

⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.

⇒ Кожен лайк  сприймаємо як тост!

• Facebook
• Instagram
• LinkedIn

Протягом поколінь родина Бертані створювала вина, що відображають як характер землі, так і дух новаторства. Сьогодні Tenuta Santa Maria, спонсор призового фонду Wine Travel Awards, представляє класичні вина Вальполічелли і рідкісні релізи в техніці апасіменто, кожен з яких віддзеркалює бачення власників – Джованні та Гульєльмо Бертані. Щоб глибше зрозуміти трансформації амароне та регіону Вальполічелла, Вероніка […]

Марина Ревкова, «Краща сомельє України 2020 року», представляла Україну на конкурсі ASI «Кращий сомельє світу 2023», який відбувся у Парижі 7-12 лютого. У своєму інтервʼю редакторці Drinks+ Олександрі Григорʼєвій Марина поділилася непростим досвідом підготовки до конкурсу та проходження відбору на тлі великої війни, що розпочала росія на території нашої незалежної держави.

Дякуючи запрошенню від керівництва ASI на фінал «Кращий сомельє світу 2023», нашій журналістці вдалося поспілкуватися в Парижі також з кількома організаторами та суддями конкурсу, зокрема Робертом Джозефом (Robert Joseph) та Ніною Бассе (Nina Basset), які одночасно є членами суддівської колегії міжнародної премії з винного туризму Wine Travel Awards. Також в кулуарах конкурсу представниці D+ доводилося брати участь в обговореннях серед сомельє з Італії, Швейцарії, Норвегії. Тож відзначимо, що всі вони схвально відгукувалися про кандидатку від України, висловлювали слова підтримки та поваги як до самої Марини, так і до нашого народу. І усі демонстрували впевненість в майбутній перемозі. Тож наша оглядачка попросила Марину прокоментувати, що вона відчувала, проходячи етапи найскладнішого професійного конкурсу під час найскладнішого моменту в житті кожного українця.

Вважаємо, що представляти Україну на такому конкурсі, коли у власній країні йде війна, розпочата росією, – це велика відповідальність та важлива місія. Чи вплинув цей факт на вашу підготовку, на ваші думки? З яким внутрішнім налаштуванням їхали на конкурс до Парижу?

Представляти свою країну на будь-якому конкурсі – це завжди велика відповідальність. Не знаю, чи є звʼязок між мірою відповідальності, важливістю місії та війною у власній країні, але війна вплинула на все однозначно. Після конкурсу, коли трохи вщухла напруга, я зробила висновок, що всі люди, які поруч зі мною брали в ньому участь, – щасливі. Хтось їхав просто розважитися, хтось – подивитися на винний французький світ, хтось готувався дуже довго і наполегливо, а хтось взагалі проспав відбірковий тур і йому ок. Але усі ці люди знають, що вони повернуться додому, до своїх близьких, що в них є затишна стабільність, власне планомірне життя. І все, що змінилось у них, – хіба що ціни трохи виросли, що дає привід дорікнути: «коли вже вони там порішають з тою війною і все стане, як було». А як тобі можна зберігати нормальний емоційний стан, коли по хаті, де ти виріс, ходять орки? Коли виникають думки, що можеш туди більше ніколи не повернутися? Коли кохана людина, яка залишилась в Україні, кожного дня в небезпеці? Коли за пару тижнів до конкурсу помирає в Маріуполі дядько через те, що неможливо зробити операцію без російського паспорту? Та попри все я готувалася, витративши чимало грошей, багато часу, який, напевне, можна було б вкласти в щось більш вірогідне та особисто для мене корисне. Але я розумію, що ми маємо відстоювати сьогодні не себе – кожного окремо, а Україну.

Розкажіть, яка була ваша стратегія підготовки до конкурсу? Як тренувалися та з ким готувалися? У минулому своєму інтервʼю ви розповідали, що практикуєте спеціальні дієти, аби очистити свій організм та рецептори. Чи були вони складовою вашої підготовки і цього разу?

Готувалася я цього року інакше, не як завжди. Якщо робити все як завжди – нічого не зміниться. Цього разу ніяких дієт. Я зрозуміла це, коли в нашому колі знайомих профі вибила майже всю сліпу дегустацію без жодних дієт на той час. За цей рік я пережила чимало і усі оці експерименти мають силу, коли всі базові людські потреби задоволені. А коли ти – безхатько, в чужій країні, без близьких перспектив повернутися додому, – то не до дієт зовсім:). Але сил було покладено чимало. Що залишилося в моєму житті стабільним, – я готувалась як завжди з Анрі, з яким виграла український конкурс, здала сертифікацію АSІ і WSET. Він знається на конкурсах. До речі, було пару таких питань в теорії, на які я не відповіла, наприклад, який французький терруар був доданий до спадщини ЮНЕСКО в 2018 році. Але ж Анрі мені за три місяці до того висилав список цих усіх терруарів, бо казав, що під час конкурсу мене можуть щось про них запитати. Я їх не вивчила, от за це соромно.

Як допоміг вам Фонд Жерара Бассе, точніше, участь у стипендіальній програмі The Artémis Domaines Golden Vines® Victims of Conflict Charity scholarships?

Я дуже вдячна Фонду Жерара Бассе та «Артеміс Домейн». Не знаю, за що мені так пощастило, але я справді дуже вдячна, що все так склалось. Яка це програма і її суть, кожен може знайти на сайті Фонду. Гадаю, що цього року вони знову її оголосять і в багатьох буде шанс спробувати себе. Потрібен диплом у сфері виноробства та розмовні французька та англійська (маленький спойлер: англійська вам знадобиться тільки на співбесіді, бо на виробництві говорять тільки французькою).

Яку оцінку ви даєте власному виступу? Хвилювалися чи вдалося отримати задоволення від процесу і тієї унікальної атмосфери?

Я задоволена своїм виступом. Звісно, є помилки, ми вже розібрали їх, але я зробила все значно краще, ніж минулого разу. Повний органолептичний опис вина я зробила за 6 хвилин, вибила херес, встигла все розписати, навіть температуру подачі. Сліпа чотирьох червоних – вибила те, що знаю, – піно нуар. До сенсо із Чилі мене життя не готувало. Теорія – наскільки це можливо – добре. Через питання підписати на карті субрегіони долини Оканаган в мене холонуло серце, бо я за день до того малювала собі наново всі карти і Оканаган також, але щось з ними пішло не так, і я їх не згадала. А вийшла з залу – ось вони, перед очима. Не знаю, який фактор тут спрацював. Задоволення від процесу я навіть не намагалася отримати, бо в мене увімкнені сповіщення у «Київ Цифровий» і вмикається кожна повітряна тривога на телефоні і на годиннику. Я з першого дня чекала, доки усе закінчиться якнайшвидше не тому, що щось не подобалося, а через те, що почуваю свою провину. У нас тут Шампань, а у них там – мівіна і холодні окопи замість постілі.

Виступи яких кандидатів ви для себе відмітили зокрема? За кого вболівали на фіналі?

Я дуже вболівала за Ніну (ред. Nina Jensen, фіналістка з Данії) і Паскалін (ред. Pascaline Lepeltier, півфіналістка з Франції). З Ніною ми їхали поруч в автобусі на фінал, розговорилися, я її знаю ще з Кіпру. А її фінал (і усіх інших) 2019 в Антверпені знаю напамʼять. Вона дуже виросла за цей рік, впевнено трималася на сцені. Цього разу мені дуже сподобалось завдання по сервісу – 14 хвилин (хоча можна за цей час і мамонта вбити), але два столики. Суть в тому, що одразу видно, хто дійсно працював в ресторані і для кого хоспіталіті – це справа життя, а хто катав по одному зі своїх сценаріїв. Мені шкода, що Ніна відмовилась надалі приймати участь в конкурсах, вона дуже талановита дівчина, чесна, здібна, розумна. Але її можна зрозуміти.

Які у вас плани на цей рік. Де працюєте, в яких проєктах берете чи плануєте брати участь?

Одне знаю точно – в конкурсах я більше приймати участі не буду. В планах – заробити грошей хоч на якесь житло, хоч для мами, бо вона виїхала з окупації в нікуди, проживши все життя у власній хаті. І мені також, як будь-якій людині, потрібно мати свій квадратний метр, щоб було куди повернутися в разі чого. По роботі є звісно пропозиції, але я не хочу поки афішувати на весь світ.

Хочу побажати майбутнім зіркам, які ще мріють про конкурси, світ і славу – рухайтеся вперед і не здавайтеся, не дивіться ні на кого. Я, чим зможу, допоможу, якщо це буде потрібно комусь.

Дякую, Марино, що поділилися не лише закуліссям конкурсу, але і своєї душі. Від себе хочу сказати, що хоч пріоритети та світобачення українців зараз дуже змінилися, ми залишаємося вольовою та незламною нацією. Навіть у такий складний період ми знаходимо в собі сили йти далі. Віримо і знаємо, що за нами Перемога!

Фото: ASI & HRVPROD

Марина Ревкова, «Краща сомельє України 2020 року», представляла Україну на конкурсі ASI «Кращий сомельє світу 2023», який відбувся у Парижі 7-12 лютого. У своєму інтервʼю редакторці Drinks+ Олександрі Григорʼєвій Марина поділилася непростим досвідом підготовки до конкурсу та проходження відбору на тлі великої війни, що розпочала росія на території нашої незалежної держави. Дякуючи запрошенню від керівництва […]

Drinks+ поспілкувався з власником Vinoman Winery Борисом Слабошевським – експонентом London Wine Fair, де вперше в історії України на спільному стенді Wines of Ukraine представлено продукцію українських виноробень. Організаційні зусилля та витрати взяли на себе LWF, а з української сторони – Комунікаційна медіагрупа Drinks+ та ТОВ «Укрсадвинпром».

У 2015 році Борис Слабошевський почав втілювати у життя свій амбітний та неординарний проєкт – створення найпівнічнішої виноробні України у Чернігівський області. Інтуїція винороба і підприємця не підвела. Вже за кілька років з’явилися перші вина, а на виноробню почали запрошувати гостей і проводити дегустації. Vinoman Winery постійно представляла свою продукцію на винних виставках і господарі планували виготовляти 20 тис. літрів вина на рік…

Але свої корективи у мирні плани виноробів внесла війна, підло розв’язана загарбником з півночі. Вже у перші дні від її початку виноробня та рибне господарство Бориса, опинилися в зоні воєнних дій. Господарство залишилось без світла, без інтернета і майже без зв’язку. Довкола лунали вибухи і надходили страшні звістки. Господарі та співробітники виноробні чим могли допомагали обороні рідного краю. Винні пляшки згодилися для виготовлення коктейлів Молотова. Також надавали військовим пальне, годували рибою, передавали продукти через волонтерів для постраждалих місцевих жителів.

Врешті решт спільними зусиллями наших славних воїнів і опору та взаємодопомозі місцевих жителів ворог був вигнаний з Чернігівщини. Зараз тут намагаються налагодити нормальне життя. Як справляються з цієї задачею, нам розповів Борис Слабошевський.

Що відбувалося на вашій виноробні під час ворожої навали?

У перші дні війни на виноробні ще навіть проводили планові роботи з вином. Та згодом, коли посилилися бойові дії навколо Чернігова, було вже не до того. З поганим настроєм до вина вирішив не підходити, тільки кожний місяць на повну Луну доливав вина у бочки, що на витримці у підвалі.

Чи збереглися ваші виноградники?

Так, виноградники збереглися, недалеко прилітало декілька мін, тому єдине, що трохи постраждало від уламків, це виноградні стовпчики.

А осетри вціліли?

На жаль, їх залишилася невелика кількість… Риба була майже повністю знищена під час бомбардувань касетними снарядами.

Вам вдалося провести весняні роботи?

Так. Навіть незважаючи на те, що відбувалися активні бойові дії, ми попри все вирішили під обстрілами розкривати виноград та проводити всі необхідні роботи. Єдиним фактором, що дуже відволікав, була досить холодна та дощова весна.

Що відбувається у вашому господарстві зараз?

Зараз на винограднику кипить робота. У цьому сезоні постійно балансуємо між різкими погодними перепадами, також займаємось плановими роботами з вином та готуємось до розливу у пляшки. Дегустації поки що на паузі, але навіть під час активних бойових дій знаходились бажаючі відвідати виноробню та продегустувати вина, як у старі добрі часи!

Яке саме вино розливаєте?

Планується розлив Rose Cabernet Sauvignon 2020 та Rose Merlot reserve 2020 (витримане у дубі), Pinot Noir 2020, Merlot 2020, Cabernet Sauvignon  2020, а далі буде видно…

Яким був урожай 2021? Які сорти винограду вирощуєте, та які з них зараз у пріоритеті, чому?

На Північному винограднику урожай був непоганий, але був би у два рази більший, якби не сильні дощі та холод. На Південному – все добре. Вирощуємо Chardonnay, Traminer, Sauvignon Blanc, Pinot Gris, Bianca, Pinot Noir, Merlot, Cabernet Sauvignon. В пріоритеті Pinot Noir, Merlot, Traminer, Chardonnay, вони добре прижилися та дають цікавий результат при виробництві вина.

Які молоді вина ви запропонуєте споживачам вже у 2022 році?

Скоріш за все це будуть наші Північні вина: Bianca, Traminer, Pinot Gris, Pinot Noir та Riesling (якщо не вирішу його витримувати у дубі).

Які з вин Vinoman Winery можуть продегустувати відвідувачі London Wine Fair?

Підкорювати London Wine Fair відправились наші витримані вина: Rkatsiteli 2020, Merlot & Cabernet Sauvignon 2020, Pinot Noir & Metlot 2019.

Який асортимент пропонується на виноробні? Яким чином вина можуть потрапити до споживача?

На виноробні пропонується асортимент такий самий, який представлений на нашому сайті vinoman.wine, а саме Rkatsiteli 2020, Chardonnay 2020, Rose Cabernet Sauvignon 2020, Merlot & Cabernet Sauvignon 2020, Pinot Noir BLU limited 2019, Pinot Noir & Merlot 2019, Merlot 2016.

Якщо споживач мешканець Чернігова, він забирає своє замовлення у місті або самовивіз з виноробні. Також,  можна зробити замовлення у нашому онлайн магазині, або придбати у GoodWine чи Bad Boy.

Після перемоги будемо щиро раді бачити усіх виноманів на виноробні VINOMAN, аби шлях від асортименту вина до споживача був максимально короткий, а задоволення максимально довгим! 😉 

Щиро бажаємо найскорішої Перемоги і втілення найамбітніших планів!

Drinks+ поспілкувався з власником Vinoman Winery Борисом Слабошевським – експонентом London Wine Fair, де вперше в історії України на спільному стенді Wines of Ukraine представлено продукцію українських виноробень. Організаційні зусилля та витрати взяли на себе LWF, а з української сторони – Комунікаційна медіагрупа Drinks+ та ТОВ «Укрсадвинпром». У 2015 році Борис Слабошевський почав втілювати у […]

Комунікаційна медіагрупа Drinks+ уважно стежить за унікальним проєктом – першим у світі Incubator Bernard Magrez Start-Up Win – з перших днів його існування.

Завдяки цій ініціативі більше півсотні талановитих та креативних винних стартапів та їхніх команд отримали квитки у великий світ винного бізнесу. На початку цього року ця фантастична ініціатива приєдналась до проєкту Wine Travel Awards і стала переможцем за результатами публічного голосування! Вероніка Бусел, керуючий партнер WTA, поспілкувалась з паном Себастьяном Лабатом (Sebastien Labat), директором Інкубатора та радником генерального директора Бернара Магре (Bernard Magrez) Grands Vignoble, власником 42 винних маєтків у всьому світі, серед яких 4 Grands Crus Classés у Бордо, Франція.

Себастьян Лабат

Розкажіть, будь ласка, про концепцію та філософію Bernard Magrez Start-Up Win? Що надихнуло на розробку такої концепції?

Bernard Magrez Start-Up Win – це благодійна ініціатива, започаткована Бернаром Магре, щоб допомогти підприємцям запустити та розвивати свої стартапи у винному секторі. Бернар Магре вважає, що йому завжди щастило в кар’єрі, і він хоче «повернути» цю удачу людям, які на неї заслуговують.

Допомагаючи цим підприємцям, наш інкубатор допомагає виноробній індустрії впроваджувати інновації, як завжди це робив Бернар Магре, коли, наприклад, у 2016 році заснував власний внутрішній відділ досліджень і розробок  з дронами, роботами тощо.

Як відомо, цей інкубатор – перший у своєму роді, який на 100% присвячений стартапам, що пов’язані з виноробством та винним туризмом.

Цей проєкт – особиста діяльність його фронтмена пана Бернара Магре чи це командна робота?

Це ініціатива Бернара Магре. Він ділиться своїм досвідом, своєю мережею та своїм баченням з молодими стартапами. Але він також залучає членів своєї команди ділитися, навчати та допомагати. І, звичайно, у нас є повна програма навчання та підтримки, якою керує спеціальна команда, а також шато, яке переймає эстафету Château Pape Clément. Тут також знаходиться штаб-квартира нашої команди досліджень і розробок та наша нова крафтова пивоварня. У цьому шато виробляється вино, що робить його дуже корисним місцем для початківців, які працюють у винній промисловості.

Яка ваша роль в Інкубаторі? Розкажіть про людей та команди, які стоять за цим проєктом? Хто є основними партнерами проєкту?

Я директор Інкубатора, і найбільше контактував з Бернаром Магре, щоб запустити ініціативу, визначити стратегію, бюджет тощо. Саме я створив програму підтримки, знайшов кількох партнерів, і зараз керую двома чарівними членами команди  – Євою та Елізою, які на місці управляють операціями та спілкуються з представниками стартапів, нашими командами та партнерами.

У нас багато партнерів у цьому проєкті: Unitec, Inno’Vin, Digital Aquitaine, KPMG, Aquinov, CIVB, Ethik Consulting, Торгова палата Бордо з її Great Wine Capitals тощо. Я не можу перелічити їх усіх, але хочу подякувати всім людям, які приходять відвідати Інкубатор, познайомитись зі стартапами, взяти участь у якості члена журі та поділитися своїм досвідом.

Яка різниця між програмами (PRIMEURS, CEPAGES, CLUB MILLESIME)? Розкажіть про процес відбору та людей, які складають шорт-лист стартапів, а також про найважливіші дати, які не можна пропустити протягом року? Як подати заявку, щоб стати учасником? Форма заявки написана французькою мовою, чи означає це, що ви зосереджені на французьких операторах?

У нас є 4 рівні програми, тому що ми хочемо підтримувати стартапи від їхнього «народження» до моменту, коли вони будуть повністю запущені. Перший рівень – «Cepages», він допомагає новачкам дізнатися щодо практик,  з якими їм доведеться працювати під час основного рівня «Primeurs». На рівні «Primeurs» менеджер із запуску буде допомагати стартапу щотижня, навіть щодня, якщо потрібно. Рівень «Alumni» призначений для того, щоб колишні «Primeurs» продовжували зростати та брати участь у нашій програмі підтримки. Коли вони сягнуть рівня «Millesime», то будуть готові поділитись своїм досвідом, помилками та порадами з трьома молодшими рівнями.

Спільна частина всіх програм відбувається щочетверга, коли ми організовуємо майстер-класи, лекції, зустрічі з людьми з виноробної індустрії, відеозйомку тощо.

Відбіркове журі збирається щороку в жовтні. Кандидати можуть подавати заявки протягом усього року до вересня. Наше журі складається з представників компаній, які працюють в різних сферах бізнесу, зокрема, бухгалтерського обліку (міжнародна мережа KPMG), інтелектуальної власності (Aquinov), коучинга (компанія Ethik Consulting), винних новацій (Inno’Vin), винного туризму  (Great Wine Capitals), тренінгів для запуску (UNITEC) і, звичайно, до журі входять члени команди Бернара Магре — R&D, Digital, Wine Tourism та ін.

У нашій програмі беруть участь стартапи із США, Італії, Великобританії, Чехії тощо. Ми відкриті для міжнародних заявників. Їх можна легко залучити завдяки інструментам Google Translate – Google Digital Workshop також є партнером, вони надають нашим початківцям навчальний онлайн-семінар кожні два тижні.

Як я зрозуміла, проєкт є неприбутковим, тож які його основні цілі і яку користь ви можете принести бізнесу пана Магре?

Як ми вже казали, головна мета – допомогти виноробній галузі впроваджувати інновації. Звичайно, коли ми працюємо з деякими зі стартапів, то стаємо їхніми першими клієнтами і допомагаємо їм запускати свої продукти, що дає нам можливість першими використовувати інноваційні рішення, але це не є нашою основною метою.

Скільки стартапів з січня 2021 року пройшло через інкубатор і скільки з них потрапило в «першу лігу»? Як ви допомогли в розвитку? У вас вже є кілька випадків, якими ви б хотіли поділитися? Розкажіть про деякі стартапи винного туризму, які розвиваються і які ми повинні наслідувати?

Сьогодні ми маємо 50 стартапів, зареєстрованих у програмі 2022 року. За 18 місяців ми отримали близько 195 заявок і вже допомогли загалом 60 стартапам.

Ось кілька прикладів фактичних проєктів, які ми розпочали, і кілька прикладів допомоги, яку ми надали стартапам, на додаток до звичайної програми підтримки:

• Ми погодилися включити вино Château Pape Clément у винну карту D-Vine, щоб допомогти цьому стартапу довести, що його машина для миттєвої подачі келихів є чудовим та надійним рішенням.
• У наших винних магазинах продаються вироби зі шкірки винограду від стартапу Mondin, такі як підставки для пляшок з вином, штопори.
• Нагрівальні лампи Wine Protect, а також датчики Previmeteo проходять випробування на наших лозах, щоб допомогти підтвердити технічне рішення, розроблене цими стартапами разом з нашими інженерами з відділу досліджень і розробок.
• Датчики «La Vie du Vin» тестуються в наших ящиках для вина, щоб відстежувати умови доставки та витримки наших пляшок вина – світло, вологість, вібрація тощо.
• Ми працюємо з Biomede, щоб відстежувати вміст міді в землі на наших виноробнях і вирощувати там певні рослини, які допоможуть видалити цей важкий метал з ґрунту.

ВИННИЙ ТУРИЗМ

• Ми придбали шоломи віртуальної реальності від L’Agence Française de RV, із завантаженими на них візитами на основні виноробні Бернара Магре та 4 Grands Crus Classés. Їх використовує наша команда продажів по всьому світу, а в Чеській Республіці – інший французький винороб-початківець.
• Винному амбасадору було дозволено організувати офіційний захід та презентацію для преси в Château Pape Clément, залучивши 11 амбасадорів, щоб офіційно представити їх ЗМІ та навчити новим стандартам винного туризму високого рівня.
• Kosher Wine Tour організував свій перший ознайомчий винний тур для єврейської громади в 3 Grands Crus Classés of Bernard Magrez, Château Pape Clément, Château Fombrauge та Château la Tour Carnet.
• Для нашого агентства Bernard Magrez Luxury Wine запускається платформа онлайн-рішень «Way», щоб запропонувати огляд місцевості навкруги нашого шато безпосередньо з нашого веб-сайту. Вона з’явиться у прямому ефірі приблизно за місяць і виглядатиме як AirBnB Experience для виноробень.
• Ми приглядаємось до онлайн-платформи Vintrail, на основі якої ми збираємось створити новий веб-сайт з повним рішенням Wine Tourism + eShop.
• Ми замовили спеціальне арт-шоу від стартапу винного туризму та мистецтва Mabille & Chaumette для найбільшої щорічної вечері наших клієнтів у Château Pape Clément.

З вашого досвіду минулих років, які функції для запуску приносять стартапам бали та роблять їх більш конкурентоспроможними за інших? Які тенденції серед винних стартапів? Чи є країни/виноробні регіони, які є більш плідними за інші?

Одними з найважливіших особливостей стартапів є навички міжособистісного спілкування їхніх засновників. Всі ми знаємо, що стартапам доведеться багато разів адаптуватися та змінюватися, перш ніж вони стануть прибутковими. Засновники – головна сила їхнього бізнесу.

На яких основних темах ви зосередили свою увагу у 2022 році? У 2021 році стартапи мали можливість подавати заявки до вересня, цього року дедлайн такий самий?

Відбір розпочнеться у вересні, а програма стартує в січні 2023 року. Я думаю, що ми будемо шукати стартапи з ідеями в сфері даних, електронної комерції, навколишнього середовища.

Комунікаційна медіагрупа Drinks+ уважно стежить за унікальним проєктом – першим у світі Incubator Bernard Magrez Start-Up Win – з перших днів його існування. Завдяки цій ініціативі більше півсотні талановитих та креативних винних стартапів та їхніх команд отримали квитки у великий світ винного бізнесу. На початку цього року ця фантастична ініціатива приєдналась до проєкту Wine Travel […]

Радослав Фронь, польский юрист, судья международных винных конкурсов и автор блога paragrafwkieliszku.pl, глубоко изучил вопрос виноделия в Польше и поделился с D+ своим экспертным мнением. 

Насколько сложно малому виноделу оформить лицензию на производство и продажу вина? Сколько времени занимает оформление и стоимость?

Регистрация виноградника в Польше не является большой проблемой. Виноделам, которые производят до 1000 гектолитров вина из винограда с собственного виноградника, предоставляется ряд привилегий. Требования относительно невелики, а формальные затраты незначительны. Основная проблема – это устаревшие законы о борьбе с алкоголизмом. Они пришли из далеких 80-х годов прошлого века. Дух закона того времени никоим образом не соответствует сегодняшней экономической, социальной и технологической ситуации. Проблема заключается, среди прочего, в запрете рекламы и продвижения алкогольных напитков, сложности доставки алкогольных напитков покупателю, что тормозит развитие онлайн-торговли.

А как обстоят дела с выращиванием винограда – нужна ли лицензия, есть ли возможность купить землю в частную собственность, есть ли ограничения (по площади, сортам или еще какие-то)?

В Польше можно свободно создавать новые виноградники, и в настоящее время у нас 329 коммерческих виноградников, зарегистрированных в 2020 году. Также нет закрытого списка сортов винограда, которые можно высаживать для производства вина. Мы применяем общие правила ЕС, поэтому сажаем сорта, выращенные в других странах Сообщества или включенные в международный список сортов винограда, который ведется OIV. Покупка земли площадью более 1 га в Польше в основном ограничивается торговлей между фермерами. В противном случае требуется согласие государственных органов. К сожалению, это серьезный барьер для входа для новых фермеров, заинтересованных в виноградарстве.

Есть ли общенациональное объединение малых виноделов, или существуют только территориальные, по воеводствам? Какие вопросы решают такие организации?

В принципе, мы вообще не выделяем мелких виноделов в Польше из-за принципиальной нехватки крупных виноделов 🙂 . Самые большие польские виноградники занимают чуть более 30 га. Совместная деятельность виноделов носит преимущественно местный характер и сосредоточена в ассоциациях, действующих в винодельческих регионах. В их основные задачи входит обучение, техническая оценка молодых вин, популяризация местного виноделия и организация местных мероприятий. Функции координации и лоббирования в основном берет на себя Польский институт винограда и вина, организация, которая участвует в общественных консультациях по изменениям в законодательстве и выступает соорганизатором ежегодного Съезда польских виноделов. Фонд развития и продвижения виноделия GALICJA VITIS заслуживает особого внимания. Этот фонд основан Романом Мысливцем, старшим специалистом по польскому виноделию, который в настоящее время руководит крупнейшей польской школой по обучению виноделов (Подкарпатская академия вина), организует один из крупнейших винных конкурсов в Центральной Европе – Международный конкурс вин GALICJA VITIS.

Стремятся ли польские виноделы к объединению, чтобы совместно лоббировать законодательство, продвигаться на мировом рынке, или каждый за себя?

Польские виноделы стараются объединиться вокруг общих целей, хотя по-прежнему ориентируются в основном на польский рынок. Относительно небольшой объем производства (14 361 гл в 2020 г.) далек от насыщения даже внутреннего рынка. Конечно, некоторые виноделы активно продают вино на внешних рынках, но это ни в коем случае не является приоритетом или даже значительной потребностью. Незадолго до пандемии в лондонском клубе Polish Hearth Club прошла презентация польских вин. Мероприятие Let’s Taste Poland встретило очень теплый прием и живой интерес. К сожалению, Brexit и ограничения последнего времени немного охладили динамику налаженных контактов.

Каковы преимущества микровиноделия?

Виноделие в Польше выросло из увлечения виноделов-любителей, которые со временем приобрели необходимые навыки, чтобы начать коммерческое производство. Кроме того, сейчас многие фермеры и представители агротуризма стремятся инвестировать в модный сегодня энотуризм, тем самым выделяясь на рынке. В результате польское виноделие принимает форму небольшого семейного бизнеса или дополнительной экономической деятельности. Однако есть и проекты чисто делового характера. Такая структура польского виноделия приносит очевидную пользу потребителям. Предложение польских вин обширно и богато множеством различных винных стилей. Небольшие фермы производят вино с уважением к природе и с минимальным использованием технологий, что высоко ценится в Польше.

Боятся ли малые виноделы поглощения большими производствами?

В Польше практически отсутствует риск того, что небольшие виноградники будут захвачены крупными компаниями. В течение многих лет Европейский Союз производил большие излишки вина. Таким образом, у немногих крупных производителей есть шанс достичь серьезной нормы прибыли – особенно с учетом затрат и рисков, связанных с ведением такой деятельности в Польше. Прибыльность отрасли в ЕС также во многом основана на субсидиях, связанных с вырубкой виноградников. Очевидно, что малые ремесленные проекты рентабельны, однако их масштабы не очень привлекательны для потенциальных приобретений. Крупные производители в нашей стране основывают свою деятельность в основном на производстве винных продуктов, таких как фруктовые вина или сидры, а также на розливе вин, импортируемых в Польшу из других стран. Они создают собственные виноградники, но их основная цель скорее имиджевая.

Сформирован ли в Польше бренд «Вино Польши», какое отношение виноделов к нему?

Отдельного бренда Wino Polskie не существует, но на самом деле польские вина пользуются хорошей репутацией среди отечественных потребителей. Многие из них принимают решение о покупке, основываясь на происхождении вина с польских виноградников. Наши вина ценятся за их естественный подход к производству и небольшие объемы производства.

Есть ли возможность у польских виноделов экспортировать свою продукцию, есть ли организации, занимающиеся программами продвижения польского вина?

Польские вина привлекательны за рубежом благодаря своему оригинальному происхождению. Но как я уже говорил, объем производства в настоящее время не позволяет расширить экспортное предложение. Более того, польские виноделы не чувствуют в этом необходимости, так как у нас очень активный внутренний рынок.

Польское вино подтвердило, что это не временная мода, а настоящее возрождение винной культуры.

P.S. Радослав Фронь подготовил «Подробное руководство по регистрации виноградников и процедурам производства вина», которое оказывает поддержку желающим реализовать винодельческий проект. Начинающим виноделам Радослав Фронь предлагает составление всех необходимых документов и помощь в регистрации официального производства вина с собственного виноградника.

Радослав Фронь, польский юрист, судья международных винных конкурсов и автор блога paragrafwkieliszku.pl, глубоко изучил вопрос виноделия в Польше и поделился с D+ своим экспертным мнением.  Насколько сложно малому виноделу оформить лицензию на производство и продажу вина? Сколько времени занимает оформление и стоимость? Регистрация виноградника в Польше не является большой проблемой. Виноделам, которые производят до 1000 […]

Мы говорим: вино на Rozetka.ua, подразумеваем Алесю Полторацкую. Алеся, ведущий продакт-менеджер ROZETKA в категории «Алкоголь», рассказала, как так сложилось, что она «подключилась» к «Розетке».

Как известно, крупнейший онлайн-ритейлер Украины Rozetka.ua начинался с продаж электроники. По словам владельцев – Ирины и Владислава Чечеткиных, название происходит от искомого продукта: изначально здесь планировали продавать все, что включалось в розетку. Но затем появились одежда, лекарства и вот – алкоголь, который не включается 🙂 . Чья это была идея?

С точки зрения бизнеса, продажа алкоголя – нелегкий процесс, есть много нюансов по администрированию. Финальное решение ввести в ассортимент алкоголь принимали собственники бизнеса. Могу сказать, оно далось непросто: все детали и нюансы оговаривались и согласовывались около четырех месяцев.

Почему именно вы стали, можно сказать, лицом этого направления, как «подключились» к «Розетке»?

В алкоиндустрии я работаю достаточно давно. У меня уже был опыт запуска проекта с нуля, ведения переговоров с поставщиками, я понимала, как настраивать все процессы. И не в последнюю очередь с Rozetka все получилось благодаря команде, которая помогла мне внедрить все внутренние технические процессы. Я живу работой и мне все любопытно: каждый день я сталкиваюсь с чем-то новым. Это помогает держать темп и развивать алкогольное направление огромного онлайн-ритейлера. Несмотря на то, что моя команда уже проделала очень большую работу, самое интересное впереди.

Расскажите о себе: кем работали, на кого учились, в чем заключается работа категорийного продакт-менеджера Rozetka.ua и, в общих словах, как проходит стандартный рабочий день?

Кажется, в продаже алкоголя я была всегда. Еще будучи студенткой экономического, работала продавцом-консультантом в винном бутике «Вино-Тютюн» на Большой Васильковской в Киеве. Далее были компания «Марком» и «Велика Кишеня», и это несмотря на то, что люблю стабильность и не меняю работы как перчатки.

Когда я пришла в Rozetka, передо мной стояла достаточно амбициозная задача – создать и развить подразделение «Алкоголь». Сейчас полностью веду это направление и несу ответственность за все шаги, эксперименты и насущные задачи. Если вкратце, компания ставит цели, а мы с командой их достигаем. Каждый рабочий день не похож на предыдущий. Довольно много времени я уделяю переговорам с импортерами и производителями, обсуждаю с командой новые проекты, ставлю задачи аналитикам, разрабатываю и внедряю активации. Все должно быть под контролем 24/7 – особенно живое развитие розницы и наполненность витрин в офлайн-точках Rozetka.

У «Розетки» – собственный импорт. Это было изначальным решением или к нему пришли путем проб и ошибок? Как происходит отбор поставщиков, продуктов?

Собственный импорт Rozetka появился три года назад. Отдел алкоголя развивается, поэтому закономерно было принято решение вводить новые продукты. Все произошло быстро: определили потребности, поехали на выставку, отобрали товар и привезли. Собственный импорт – большая ответственность, но и свобода. Интересно продавать то, что есть только у тебя в ассортименте, интересно управлять ценообразованием для конечного потребителя. Мы работаем практически со всеми импортерами на нашем рынке и потихоньку знакомимся с Европой. Отбор проходит на выставках, дегустациях, ивентах, там же узнаем о трендах индустрии и вкусовых предпочтениях клиентов. В профессиональных вопросах часто советуюсь с узким кругом сомелье. Кстати, я и сама состою в Ассоциации сомелье Украины и с гордостью ношу наш значок.

Сколько сегодня на Rozetka.ua наименований алкоголя? Какова динамика пополнения портфеля? Как вы решаете, что ту или иную категорию следует пополнить?

Сегодня в нашем ассортименте до 14 тыс. наименований в категории «Алкогольные напитки», и более 5 тыс. из них готовы к отгрузке в день заказа. Это ежедневный процесс, который никогда не останавливается: на рынок заходят новые продукты, которые мы отбираем, думая о клиенте. О качестве продукции часто говорит имя производителя. Конечно, мы проверяем новый товар на пригодность посредством дегустаций. Если продукт некачественный или неоправданно дорогой, то с этим брендом больше не работаем.

Кто-то еще, кроме вас, принимает решение, брать ли в портфель тот или иной продукт? Назовите несколько наиболее ярких брендов, которые в Украину импортирует Rozetka на условиях эксклюзива?

Зачастую решение принимаю сама. Но если проект требует дополнительных инвестиций, советуюсь со своим непосредственным руководителем: мы вместе считаем и думаем, как работать дальше.

В вашем интервью Анне Горкун на WineHub вы сказали, что посещаете рестораны, чтобы попробовать вина, которые не можете завести на «Розетку». Не можете – почему?

Есть ряд импортеров, которые отказываются сотрудничать с нами, поскольку они эксклюзивно представлены в HoReCa. Если эти вина будут на Rozetka, топ отели и рестораны просто вынуждены будут убрать их из винных карт. Причина банальна – цены. То, что мы пьем в ресторане, будет стоить значительно дороже покупки на сайте. Я это прекрасно понимаю и очень хорошо отношусь к отельно-ресторанному бизнесу, ведь причастные к нему переживают во время пандемии не самые лучшие времена. Пока нам есть что продавать, и я надеюсь, что в скором будущем собственный импорт Rozetka можно будет встретить в винных картах ресторанов. Это глобальная цель, к которой мы стремимся.

Как действовать алкогольной (или безалкогольной) марке, желающей попасть на вашу площадку, каков алгоритм включения в «Розетку»? 🙂

В первую очередь необходимо выслать коммерческое предложение. Мы рассматриваем его, проводим переговоры, ряд личных встреч и дегустацию продукта. Если обе стороны все устраивает, сразу же добавляем товар в ассортимент и подписываем все необходимые документы.

Бывали случаи, когда выбранный напиток продавался плохо? Как вы тогда поступаете: снимаете с виртуальной полки, активно рекламируете, еще варианты? 🙂

Из 15 тыс. артикулов действительно есть товары, которые ежедневно не покупают, к примеру, миллезимные арманьяки определенного года. Но, в то же время, мы предлагаем клиентам огромный ассортимент, из которого каждый найдет что-то для себя. Это наше основное преимущество как ритейлера. Если товар собственного импорта плохо продается, мы устраиваем распродажу стоков и больше не возвращаемся к этому производителю. Есть правило: если клиент не оценил наш выбор – он прав, какими бы мы ни считались профессионалами.

Назовите топ-5 категорий напитков, лидирующих по продажам на Rozetka.ua. Обращали ли вы внимание, насколько совпадают эти данные с мировыми продажами или это специфика украинского рынка?

Виски, тихие вина, игристые вина, джин, пиво – это топ-5 категорий. Украина отличается от других рынков, но есть и похожие моменты. К примеру, к нам потихоньку подбирается тренд на биодинамику и органику, но платить +30% за органические вина украинцы пока не готовы. Я максимально стараюсь поддерживать украинских производителей, ведь понимаю, как им трудно. Вообще, помощь локальным брендам заложена в ДНК Rozetka.

Борьба офф-/онлайн-продаж, похоже, в результате локдаунов завершилась глобальной победой последних. Но алкоголь, особенно премиальный, тяготеет к продажам вживую. Ведь тогда можно пообщаться о технологии создания вина, узнать, как оно хранилось, получить консультацию кависта. Скажем, на «Розетке» продается три винтажа Petrus, в том числе 2001 года за 428 665 грн, и решиться на такую покупку онлайн – непросто. Что скажете? С какой частотой Petrus продается через Rozetka?

Так вышло, что во время первого локдауна люди были вынуждены перейти на онлайн-покупки, магазины и торговые центры были закрыты. А потом они просто привыкли. Здесь мы видим свою большую роль: дать клиенту возможность приобрести в несколько кликов и быстро получить заказ. Товары из категории «Алкоголь» онлайн покупают охотно, даже дорогие выдержанные вина. Скорее всего, дело в том, что нам доверяют и знают: то, что продается на Rozetka, – синоним качества.

Также мы активно развиваем розничные магазины с витринами алкоголя: клиенты могут приобрести любимый напиток, забирая свой заказ в точке выдачи. Ну, и что касается продаж вин Petrus, то они есть, но, как вы понимаете, это уровень, который требует тишины 🙂 .

Расскажите, каковы условия хранения таких вин, а также о гарантиях для покупателя.

Условия хранения на наших складах соответствуют всем принятым нормам, поэтому клиент может быть совершенно спокоен. Команда направления следит за всеми процессами: не менее раза в месяц мы посещаем склад и сразу же решаем опасения клиента, если такие возникают.

На вашем сайте есть примечание: «Законом о защите прав потребителей не предусмотрено возвращение этого товара надлежащего качества». А как, вообще, реализовать проверку «надлежащего качества» алкоголя, который был уже откупорен, причем не в бутике или ресторане, а потребителем дома, не на ваших глазах. (Владислав Чечеткин называет такие случаи «потребительским терроризмом», известны случаи очень лояльной реакции «Розетки» на возвраты часов, ноутбуков… Но премиальное вино в этом аспекте значительно более сложная категория). Случались ли рекламации от покупателей? Можете рассказать о самом остром эпизоде в вашей практике?

Согласно законодательству, алкогольные напитки возврату не подлежат. Но на старте проекта мы с собственниками бизнеса решили, что будем действовать в пользу клиента. Рассмотрим пример: человек купил бутылку вина, которое «заболело» (не секрет, что порядка 5% вина из партии может потерять кондиции). Такие случаи я рассматриваю индивидуально, обычно мы идем навстречу потребителю и делаем замену.

Подобные ситуации с премиальными винами можно пересчитать по пальцам одной руки. Нам помогают импортеры: поставщик изымает бутылку у потребителя и закрывает этот вопрос без нашего участия. Это история о партнерстве, ведь именно импортер отвечает за качество ввезенной продукции, а далее решает вопрос с производителем напрямую. Могу уверенно сказать, что в любом случае наш потребитель защищен, и мы сделаем все, чтобы решить вопрос лояльно.

Когда все шли от оффлайн-ритейла к интернет-магазинам, «Розетка» начала активность в оффлайн. Как поживает сегодня гипермаркет Rozetka площадью 6 тыс. кв. м, открывшийся в ноябре 2017 года в Киеве, в каком формате ведутся продажи? Еще, насколько нам известно, есть магазины выдачи и «витрины» в Одессе и Харькове, недавно таковой открылся в Житомире – всего 13 точек по стране, не так ли? Могли бы привести цифры, позволяющие сравнить объем продаж офф- и онлайн на ваших площадках?

Мы начали развивать оффлайн-направление – хотим быть еще ближе к клиентам. Флагманский магазин, который мы открыли в 2017-м, активно работает и успешен, если даже судить по очередям в отдел алкоголя. На сегодняшний день по всей Украине уже открыто 97 магазинов разной площади с алковитринами – в Киеве, Львове, Одессе, Харькове, Днепре и др. Я курирую все магазины, где продается алкоголь: ассортимент, планирование продаж, оборот, ценообразование. Часто проводим тренинги по обучению персонала, лекции и дегустации, лучших сотрудников направляем учиться в Школу сомелье. Если говорить о распределении оффлайн и онлайн, цифры неинформативны. Активный запуск магазинов с алковитринами начался только с начала лета-2020. Для того, чтобы делать выводы по продажам, нужно время.

Буквально года 4 назад среди основных конкурентов «Розетки» в сегменте продаж алкоголя назывались Good Wine и «Поляна». Какая ситуация сейчас, с кем сегодня приходится конкурировать или вас можно считать абсолютными лидерами?

Rozetka прежде всего – самый большой онлайн-ритейлер Украины, и мы считаем конкурентами всех, кто продает в Интернете. Наша основная задача – быть «щоразу що треба» для наших клиентов. Ломать рынок не намерены, сейчас мы не основной игрок по продажам алкоголя, но наш вес растет из года в год.

Сколько всего на «Розетке» выставлено украинских марок и какова динамика? Что можете сказать об украинских винах, настойках, дистиллятах, какие могли бы выделить?

В категориях тихих и игристых вин представлено более 100 украинских торговых марок, в крепких напитках – более 140. Динамика положительная, мы добавляем новых производителей и стараемся следить за тем, что сегодня предлагает рынок. С украинскими брендами есть одна проблема: не все могут выполнить такие объемы заказов на Rozetka, поэтому боятся заключать с нами договора. Зачастую мы сами находим новые предприятия и стучимся к ним. Лично я всегда была за развитие украинских брендов, ведь они по максимуму используют потенциал украинской земли и качеством не уступают иностранным производителям. Выделить могу многих, ведь напитки украинских брендов употребляю и за своим домашним столом. В общем, локальные производители, я с вами!

Интересно знать, каково соотношение объемов продаж импорта и украинского алкоголя в денежном выражении и в единицах товара? Если можно, назовите цифры за последние три года.

Я не могу делиться такой информацией – коммерческая тайна. Да и в целом по рынку данных крайне мало. Это связано с тем, что по импорту анализируется только ввезенный товар в текущем году, но не факт, что все уже продали. Есть информация, что категория «Тихие вина» растет год от года на 2%. Увеличивается и доля сухих вин. Это означает, что культура потребления таких напитков у нас повышается.

Насколько известно нашей редакции, «Розетка» готовит проект по винам Молдовы… Что это будет?

Да, это особый проект, и надеюсь, он будет запущен уже в мае. Речь идет о 50 разных производителях, с которыми непросто построить логистику. По замыслу проекта, в ассортименте Rozetka появятся 100-150 вин от молдавских торговых марок, которые у нас еще не представлены. Летом мы планировали провести фестиваль при поддержке Ассоциации виноделов Молдовы. Надеемся, карантинные меры будут ослаблены, и мы сможем его устроить, конечно, в максимально безопасном формате.

Контент на «Розетке» достаточно информативен. У вас остается время его контролировать? Как еще «Розетка» продвигает свой ассортимент, какие маркетинговые инструменты и каналы предпочитаете? Возможно, что-то планируете новое?

У меня есть команда, которая также увлечена своим делом. Мы придумываем идеи, создаем контент и контролируем его размещение. Что касается продвижения, то реклама алкоголя возможна только по нескольким каналам, и наши маркетологи предлагают комплексные форматы. Планов много, мы хотим быть ближе к каждому потребителю и рассказать как можно больше о наших предложениях всеми возможными способами.

Дом Champagne Veuve Olivier & Fils

Семейный шампанский Дом – это всегда загадка, которую интересно разгадывать.  Бренд со 100-летней историей Champagne Veuve Olivier & Fils соединил традиции и современность, чтобы приятно удивлять домашними кюве со своих виноградников. Champagne Veuve Olivier & Fils – Secret Boise – Brut вышло свежим и элегантным, с ароматом лакрицы, пряным вкусом и длительным послевкусием. Букет раскрывается цветением белых цветов, нотами белых фруктов, корицы и жареного миндаля. Вот уже третье поколение владельцев коньячного Дома Vaudon делится своими творениями с миром.

Коньяки Vaudon

Коньяки фруктовые, с нотками спелой груши и нежным вкусом бриоша. Во время старения развиваются пряные и лакричные ноты. В продукты Дома не добавляется сера, что выделяет его среди других.

Три коньяка категорий VS / VSOP / XO демонстрируют уникальный характер и чистоту спиртов Fins Bois, а также предлагают широкую палитру ароматов и вкусов – от нежных свежих ягод и фруктов до пьянящих сухофруктов и обольстительных кондитерских нот.

Испанские вина

Встречают по одежке – говорится в известной поговорке. А эти три испанца оделись весело и сердито, однако и содержание ничуть не отстает.

Белое Bicioso от небольшой винодельни Bodegas D4 из классических испанских сортов Вердехо и Макабео предлагает виноманам фруктовый тропический букет с нотками горького миндаля, а также выраженную и сбалансированную кислотность молодых яблок.

Медведь или орел? Выбор индивидуальный, однако он в любом случае отлично проявит вкус испанских вин, которые родились и преуспели с легкой руки виноделов Bodega Pinoso (Валенсия).

За этикеткой красного Vermador с медведем притаились ярко-красные фрукты, варенье из лесных ягод, кофейные ароматы на фоне ноток ванили.

Вино с орлом запомнится сильным ароматом спелых фруктов и дымными нотками. Вкус при этом очень приятный, мягкий благодаря балансу между алкоголем, танинами и кислотностью.

Вино из Риохи

«Вина, которые мы делаем сегодня, лучше и креативнее, чем вчерашние, но, без сомнения, вина будущего поднимутся до еще более высокой планки», – уверяют братья Берзаль, владельцы винодельни Dominio De Berzal (Риоха, Испания). Как подтверждение их слов – красное вино Dominio de Berzal 7 Varietales 2016, получившее десятки медалей и высокие оценки винных критиков на международных конкурсах. Название символично указывает на купаж семи сортов. Зрелость вина благородно передается через выразительные ароматы черных фруктов, подчеркнутых пикантными нотками специй и бархатными тонами дуба.

Вина из Долины Дору

Caves Santa Marta – представитель самого харизматичного винодельческого региона Португалии – Porto e Douro. Именно здесь в XVII веке родились портвейны. Изюминка компании – розовый портвейн из аборигенного сорта Tinta Franca не оставит равнодушным искателей новых вкусов. Сразу привлекает яркий малиновый цвет, а интенсивная фруктово-цветочная ароматика побуждает немедленно сделать глоток. Вкус сбалансированный, свежий. Отличный аперитив или дополнение к коктейлям.

Совсем другие вкусовые ощущения подарит красный Caves Santa Marta 20 years. Этот портвейн уже дышит зрелостью и силой. Ароматы спелых лесных ягод переплетаются с тонами сухофруктов. Вино с хорошей структурой и длительным послевкусием.

Однако в портфеле компании не только крепленые вина. Долина Дору стремительно развивается как регион тихих сухих красных вин. Кроме того, португальские виноделы зарекомендовали себя как мастера блендинга. Красное вино Caves Santa Marta Reserva из местных сортов Tinta Roriz, Touriga Franca, Touriga Nacional – это результат их мастерского сочетания. Вино рубинового цвета, в аромате спелые черные фрукты с древесными нотами. Вкус гармоничный, насыщенный и округлый, с хорошо интегрированными танинами и длительным послевкусием. Идеальное сопровождение к мясным блюдам и выдержанным сырам.

Вина Алентежу

Вина от Casa Clara рождаются в самом сердце Алентежу – крупнейшем винодельческом регионе Португалии. Миссия хозяев семейной винодельни – с уважением к земле и страстью к своему делу передать неповторимый вкус места, где рождается вино. А благоприятный прошлый год только подчеркнул мастерство создателей.

Белая изюминка винодельни Monte da Capela Branco de 2019 Curtimeta – яркое и свежее вино с ароматами спелых белых фруктов, цитрусов и растительной нотой. Бленд автохтонного Аринта и насыщенного Вионье дает сбалансированный и элегантный вкус.

Розовое Capela DOC Aragonez 2019 – это обольстительный нежный лососевый цвет и щедрый фруктово-ягодный аромат. Вино получилось округлым и свежим во вкусе, с ненавязчивым изысканным послевкусием. Must have этой весны.

Herdade da Capela DOC Grande Reserva – пример зрелого и одновременно насыщенного фруктово-сочного вина, с нотами специй и темного шоколада, со свежим бархатистым вкусом и длительным послевкусием. Придется по душе любителям полнотелых вин.

Мы говорим: вино на Rozetka.ua, подразумеваем Алесю Полторацкую. Алеся, ведущий продакт-менеджер ROZETKA в категории «Алкоголь», рассказала, как так сложилось, что она «подключилась» к «Розетке». Как известно, крупнейший онлайн-ритейлер Украины Rozetka.ua начинался с продаж электроники. По словам владельцев – Ирины и Владислава Чечеткиных, название происходит от искомого продукта: изначально здесь планировали продавать все, что включалось в […]