Gastronomy and Wine Portal

Доктор Рікардо Ф. Нуньєс, засновник і власник групи компаній Vinos de La Luz, аналізує особливий шлях України в сучасному історичному контексті, вплив війни на виноробство і перспективи країни.

Шановний докторе! Редакція Drinks+ вже майже 10 років – будь ласка, виправте нас, якщо ми помиляємося – бачить Ваш інтерес до українського винного ринку: Ви берете участь у всіх спеціалізованих виставках і заходах в нашій країні, підтримуєте дружні стосунки з виноробами, їздите в тури регіонами, виступаєте на семінарах, як спонсор підтримуєте конкурси сомельє і галузеві видання.

З минулого року Україна робить гігантські кроки як у розвитку якості вина, так і в еволюції бізнес-мислення, щоб українські споживачі обирали українське вино. За останні роки кілька середніх компаній доклали великих зусиль, щоб виступати під єдиним українським брендом, а великі компанії, які вже існували, були збережені. У розпал цього процесу росія розпочала повномасштабне вторгнення, яке ґрунтувалося на доктрині, що України не існує і що вона є частиною росії. Мешканці Сходу були змушені стати вимушеними переселенцями, мільйони українців шукали притулку за кордоном. Серед цих людей – підприємці, фахівці та працівники виноробної галузі. Україна зазнає постійних обстрілів та руйнувань. Незважаючи на це, всі, хто залишився або виїхав з країни, не переставали діяти на випередження, чекаючи на повернення або відновлюючи, а іноді і відбудовуючи власні виробництва. Якщо ми подивимося на наслідки війни, то спочатку це вказує на те, що вторгнення зупинило розвиток, про який ми говоримо, але насправді у вересні, перед збором врожаю, активізувалися ті ж самі протагоністи, які просували зміни в галузі.

«Україна робить гігантські кроки як у розвитку якості вина, так і в еволюції бізнес-мислення, щоб українські споживачі обирали українське вино»

Знаючи вашу допитливість та аналітичний склад розуму, можна припустити, що ви маєте досить повне уявлення про українську виноробну галузь. Поділіться, будь ласка, своїми спостереженнями з цього приводу: в чому недоліки і в чому переваги української виноробної галузі.

У розпал катастрофи, тобто цієї війни на знищення, здавалося б, немає ніяких переваг, але не варто дивитися на цю тему як на фотографію. У середньостроковій перспективі і після закінчення конфлікту, незалежно від того, коли з’явиться план Маршалла, він відновить все зруйноване в країні, охоплюючи виноробну галузь, починаючи від виноградників і закінчуючи дистрибуцією вина. Потрібно багато чого реконструювати з галузі. У мене є переконання, що план Маршалла для України прийде, тому що весь героїчний опір українців був спрямований на захист країни, а також на захист свободи Заходу. Країни, які підтримують Україну, зараз інвестують у зброю або дають гроші на купівлю зброї. Потім вони інвестуватимуть у відновлення країни, а також у плани реконструкції та модернізації. Це буде унікальна можливість, і саме тому потрібно бути активним сьогодні, хоча б мінімально активним, виготовляючи вино і доносячи меседж про те, що галузь стоїть на ногах і чекає на закінчення війни. З іншого боку, великим недоліком, який я бачу, є те, що немає централізованої організації, яка б серйозно представляла всю галузь. Я бачу багато особистих проблем, а також заздрість серед лідерів галузі, і вважаю, що це дуже негативно впливає на майбутнє використання можливостей Плану Маршалла-2, цього разу спрямованого на Україну. Поведінка деяких лідерів може завдати непоправної шкоди виноробній галузі, як сьогодні, так і в майбутньому.

Докторе Нуньєс, поділіться, будь ласка, яким Ви бачите цей План Маршалла-2.

Він точно не буде називатися так само, але матиме ті самі характеристики. Європейський план відновлення, відомий як План Маршалла, названий на честь державного секретаря Джорджа Маршалла, був запущений на 4 роки в 1948 році, після Другої світової війни. Він був спрямований на відбудову та модернізацію Європи. І результати перед очима – процвітаюча Європа протягом багатьох десятиліть, з надзвичайною якістю життя і з великою економічною силою. Нелогічним було те, що Радянський Союз не захотів брати участь і не дозволив своїм країнам-сателітам зробити це, і результатом стало промислове і комерційне відставання і велика різниця в зростанні Східної Німеччини, Польщі, Угорщини тощо. Коли війна закінчиться, новий план відбудови буде реалізовуватися тільки для України, і концентрація коштів буде дуже важливою, до того ж він буде суворо контролюватися. Це буде момент, щоб використати цей інструмент для відбудови та модернізації промисловості. Я підтримую це на всіх форумах, в яких беру участь. І кілька днів тому був дуже вражений, коли мене запросили на відкриття Vinexpo, яка відбулася в готелі Талейран, і я дізнався, що це місце, де був підписаний план Маршалла після Другої світової війни.

Відкриття Vinexpo Paris 2023, Hotel de Talleyrand, місце, де був підписаний план Маршалла після Другої світової війни

Наскільки ми зрозуміли, у вас місіонерський підхід до будь-якої справи, за яку ви беретеся. Зокрема, одна з ваших нещодавніх місій – підтримка української делегації на 43-му Всесвітньому конгресі Міжнародної організації винограду і вина (OIV), який відбувся у жовтні минулого року. Як відомо, Україна колись була членом цієї поважної міжнародної організації, але в певний момент припинила своє членство. Розкажіть, будь ласка, більш детально про це.

Ця тема багато в чому пов’язана з тим недоліком, про який говорилося вище, що в Україні немає лідерів, які більше думають про індустрію та її майбутнє, а не про постійне суперництво між собою. Я дуже добре знаю OIV. Протягом багатьох років я був близьким до президентів організації (Аргентина, Німеччина, Бразилія, а сьогодні Італія), оскільки виконував цю представницьку функцію для Аргентини. Всі ці країни є членами OIV. Але в цей останній період, чудовий і один з найкращих для мене, генеральним директором організації є Пау Рока, іспанець, який був генеральним директором Іспанської федерації вина, членом якої я є, і якого я всіляко підтримував з боку приватного сектору під час його обрання. Український лідер однієї з асоціацій, що об’єднує виробників вина – принаймні, я знаю дві такі асоціації національного рівня в Україні і третю, яка покращує присутність українських вин всередині країни і за її межами: Українська асоціація крафтових виноробів – запитав, чи можу я підтримати вступ України до OIV, але він також повідомив мені, що існують певні економічні проблеми. Я чітко пам’ятаю свою відповідь: «Це організація держав, членами якої є держави. Має бути рішення уряду та офіційна комунікація». Невдовзі після російського вторгнення він знову зв’язався зі мною і повідомив, що президент Зеленський публічно заявив, що Україна має бути частиною всіх можливих міжнародних організацій, які пов’язані з її стратегічним існуванням. Він також поінформував мене, що міністр сільського господарства має тверде рішення рухатися в напрямку OIV, але все ще існують економічні обмеження. Особисто я вважаю, що це було чудове рішення для України, тому що в той час, як росія заперечує її існування, Україна стає повноправним членом в державній організації. Все робилося крок за кроком і майже щодня. Робота Міністерства аграрної політики була дуже динамічною. Президент «Укрсадвинпрому» Володимир Печко та Наталія Бурлаченко працювали проти годинника, щоб прибути на Асамблею в Мексиці в листопаді.

Однією з моїх найбільших емоцій за останні роки була промова Печко та Бурлаченко на цій Асамблеї українською та англійською мовами, в якій вони заявили, що Україну приймають в члени організації, і що вони передають вітання виноградарів з Криму, Херсону, Одеси та Закарпаття – з усієї України, стверджуючи суверенітет України. Це був захоплюючий і дуже зворушливий момент. Я думаю, що у вас є записане відео, і ви повинні його поширити. Це була ще одна виграна битва, тому що в цій війні кожен воює тією зброєю, яка у нього є.

«Українці повинні бути активними сьогодні, навіть якщо мінімально активними, робити вино і доносити меседж, що індустрія стоїть на ногах і чекає на закінчення війни»

Дійсно, Україна тривалий час перебувала на узбіччі цієї організації лише тому, що не було коштів для погашення боргу та сплати членських внесків. Якщо не секрет, як зараз вирішується це питання?

Україна нічого не винна OIV і наразі перебування України в OIV не коштує жодної гривні. Попередній борг закінчився, платіж за період з 2023 по 2025 рік не потрібно платити до 2026 року. Єдине, що було сплачено – це період з листопада по грудень 2022 року, щоб скористатися можливістю не платити за повні роки. Всі витрати делегації, включно з відрядженнями, були здійснені за рахунок приватних пожертв.

То хто ж заплатив за цей період 2022 року?

Не має значення, хто платив. До того ж, це була пожертва Україні, яку потрібно буде освоїти, коли закінчиться війна. Зараз саме час продовжувати жертвувати.

Ви зробили багато пожертв. Розкажіть, будь ласка, які сфери ви вирішили підтримати і з ким співпрацювали.

Повторюся, кожен воює тією зброєю, яка у нього є. Я виробляю їжу в саморозігріваючихся банках, я відправив сотні тисяч таких банок в Україну, її дітям і солдатам. І Наталія Бурлаченко зробила в цьому великий внесок. Крім того, ми регулярно жертвуємо певну суму грошей на закупівлю того, що потрібно країні. Також ми сприяємо налагодженню внутрішніх і міжнародних зв’язків, які ми надали країні.

І ось, завдяки вашим зусиллям та команді українських послів, Україна повернулася до сім’ї OIV. Як керівництво OIV відреагувало на ваші зусилля?

Надзвичайно позитивно. Саме вони зробили можливим подолання бюрократії та вказали правильний шлях.

Vinexpo Paris 2023

Хто був у команді, яка поїхала до Мехіко? Як між вами були розподілені ролі?

Хочу уточнити, що я не відігравав жодної ролі. Мінагрополітики призначило керівником делегації президента «Укрсадвинпрому», а заступником – Наталію Бурлаченко. Були питання протоколу, мови і знання середовища, в якому Наталія добре відома, а також в темі вина. Вони склали ідеальний дует. Я мав честь супроводжувати їх, але офіційна делегація була повністю українською.

Чи не могли б ви розповісти більш детально, що саме членство в OIV дає країнам-учасницям?

Найголовніше для України сьогодні – це її присутність як суверенної держави, яка виробляє вино. Повірте, дорогого варте абсолютне сприйняття країнами, які входять до OIV, що було проголошено нескінченними оплесками всіх присутніх, коли Печко і Бурлаченко закінчили свою промову. З іншого боку, OIV – це невичерпне джерело знань, у тому числі з технічних питань, які надають понад 1000 експертів і фахівців, що буде надзвичайно корисно для України. Вже є фахівці з українських науково-дослідних інститутів винограду і вина, які входять до складу комітетів OIV, які радять, що потрібно робити у світі вина. Тому сьогодні найкраще бути частиною цієї ради, щоб слідувати вказівкам. Інший момент – це іноземні інвестиції, які прийдуть. Важко інвестувати в країну, яка не інтегрована в OIV, тому що це те ж саме, що інвестувати в країну, яка не має голосу або права голосу в світі.

«OIV – це невичерпне джерело знань, у тому числі з технічних питань, які надають понад 1000 експертів та спеціалістів, що буде надзвичайно корисним для України»

Сьогодні Україна веде нерівну визвольну війну. Існують думки, що інтеграція у світові професійні спільноти не на часі. Що ви можете сказати з цього приводу? Що б ви порадили представникам української виноробної галузі?

Вони повинні боротися, і саме вони намагаються створити умови для того, щоб держава вижила в умовах цієї страшної російської агресії. І вони зобов’язують своїх лідерів бути єдиними у поглядах на сьогодення і майбутнє. Через 10, 15 чи 20 років українське виноградарство буде продуктом обраного підходу виробників, об’єднаних спільною політикою розвитку. У цій надзвичайній ситуації тільки дурні можуть вірити, що вони врятуються поодинці.

Які глобальні виклики, на Вашу думку, стоять перед виноробними країнами в цілому, які можна вирішити тільки спільними зусиллями?

Найголовніший, без сумніву, – це зміна клімату. Наслідки цього явища настільки великі, що Великобританія і Швеція вже є виноробними країнами, в той час як інші втрачають величезні території з виноградниками. Або зазнають катастроф у виробництві винограду. В Аргентині цього сезону, коли збір червоного винограду припадає на березень, було п’ять заморозків. Немає жодного історичного запису, який би свідчив про те, що мої виноградники могли замерзнути в лютому, за місяць до збору врожаю. У вивченні цього явища та його запобіганні OIV дуже допоможе, а маючи зв’язки з виноробнями світу, які серйозно працюють над цією темою, українські виробники також багато чому можуть навчитись.

Можливо, для багатьох цей факт стане інформаційною бомбою – ви нещодавно стали українським виноробом і навіть випустили власне вино! Прийміть теплі вітання від усього колективу Drinks+. І повагу за вашу сміливість як інвестора, а також вдячність за вашу непохитну віру в Україну! Тобто, тепер до сузір’я вин з Аргентини, Іспанії, Італії, США під брендом Vinos de La Luz додається вино з України. Насправді це сенсація. Розкажіть, будь ласка, подробиці, якщо це можливо.

Багато років тому ми стояли за проєктом виробництва червоного українського вина з сорту Одеський Чорний. В Україні є кілька можливостей, які зараз вирішуються, щоб дати імпульс для прогресу. Але прийшла війна. І ми вирішили, що настав час зробити свій внесок, щоб продемонструвати, що виноградарсько-виноробна галузь продовжує боротися, як і інші виробники. І ми вирішили випустити вино до року повномасштабної війни. Це були величезні зусилля людей, які є частиною La Luz, і тут знову з’являється Наталія Бурлаченко, яка стоїть на чолі української компанії, що є дочірньою компанією Vinos de La Luz. Це чудова ідея, адже завдяки художнику Івану Марчуку ми можемо відтворити деякі з його картин на пляшці цього першого випуску і на майбутніх випусках. Тепер пляшки виглядають як витвори мистецтва. А головне – українські витвори мистецтва. Це спеціальна серія з 1000 пляшок. Ми презентували вино 23 лютого 2023 року в Кракові на відкритті мега-експозиції Марчука. Це вино – з сорту Одеський Чорний 2020 року, витримане 12 місяців у французькому дубі. У продаж воно надійде лише у травні, хоча, думаю, список покупців перевищує кількість виробленого вина.

«Росія має бути виключена з усіх міжнародних організацій, включно з ООН, де вона досі має право вето. Це те, у що я вірю. Однак є правила, які стосуються всіх»

Сьогодні значна кількість міжнародних організацій позбувається представників росії, визнаної терористичною державою. Водночас, ця країна все ще залишається серед членів OIV. Ми знаємо, що ви є одним з найпалкіших захисників України, з перших днів війни і до сьогодні фінансово підтримуєте Збройні сили України, а також займаєте активну проукраїнську позицію на міжнародній арені. Як, на Вашу думку, має розвиватися позиція України в OIV з цього питання?

Росія має бути виключена з усіх міжнародних організацій, включаючи ООН, де вона досі має право вето. Це те, у що я вірю. Однак є правила, які стосуються всіх. Мені сказали, що в деяких ЗМІ писали, що генеральний директор OIV є проросійським. Це нісенітниця. Я прекрасно знаю, що думає Пау Рока, але на своїй посаді він не може підтримувати одну країну за рахунок іншої. Він дотримується правил OIV. Якби це було так, то Україна не була б в OIV. І якщо статут передбачає можливість виключення росії з OIV, то офіційна українська делегація повинна боротися за це. Як і у всіх війнах, перше, що гине – це правда. І в розпал цієї війни приписувати проросійську позицію генеральному директору Пау Рока – це справді маревна брехня. Крім того, першими на його захист мали б стати ті самі лідери українських асоціацій, які обіймаються і фотографуються з ним, як це нещодавно сталося на Vinexpo. Я хочу звернути додаткову увагу на тему: якщо я український лідер і я потиснув руку, обійнявся і сфотографувався з кимось, кого звинувачують у проросійськості, у мене є два варіанти: або я не обіймаюся з ним, або я перестаю бути лідером.

Доктор Рікардо Ф. Нуньєс, засновник і власник групи компаній Vinos de La Luz, аналізує особливий шлях України в сучасному історичному контексті, вплив війни на виноробство і перспективи країни. Шановний докторе! Редакція Drinks+ вже майже 10 років – будь ласка, виправте нас, якщо ми помиляємося – бачить Ваш інтерес до українського винного ринку: Ви берете участь […]

За самовіддану діяльність, прихильність до справи та сталого розвитку, президент і генеральний директор BYBC Ventures Беатріс Куантро була визнана «Найбільш надихаючою жінкою-лідером 2022 року» (Most Inspiring Women Leaders).

Досвідчений винороб та майстер дистиляції Беатріс Куантро (Béatrice Cointreau) походить з династії підприємців алкогольної промисловості. Вона правнучка засновника Cointreau Liquor та онука засновника Remy Martin. Беатріс є сертифікованим міжнародним експертом з вин та спиртних напоїв з більш ніж 40-річним досвідом. Вона одна з перших жінок в індустрії вина та спиртних напоїв, яка досягла такого рівня. Беатріс розробила безліч власних брендів вина та спиртних напоїв, а також лінію парфумів. Ті, хто знають Куантро та її лідерські якості, кажуть, що Беатріс «проклала шлях там, де його ще не було».

Беатріс була президентом і генеральним директором Champagne Gosset і Cognac Frapin, а також членом ради директорів та директором групи Renaud-Cointreau, де вона успішно розвивала компанії з виробництва вин та спиртних напоїв. Французький уряд нагородив Куантро званням кавалера Ордену сільськогосподарських заслуг за її внесок у сільськогосподарську галузь, а також орденом Почесного легіону за громадянську діяльність.

«Жінки можуть все, вони просто мають довіряти собі!» – каже Беатріс Куантро.

Беатріс Куантро автор книг, відзначених різними нагородами. Її роботи «Розум і квінтесенція», «Органічне вино: керівництво для маркетологів», «C’est si Bon», «Париж… вночі», «Гордість бути каліфорнійцем» та «Малібу – це захоплення» –  доступні по обидва боки Атлантики.

Для Беатріс завжди було й залишається важливім рівність жінок на робочому місці. З юних років вона вважала, несправедливим, що у той час «коли жінки на кухні скаржаться одна одній на своє життя, чоловіки потягують портвейн у вітальні, розповідаючи захоплюючі історії про свої закордонні поїздки, тому що всі вони президенти чогось – від яхт-клубів до великих компаній». І коли її питали, чим вона хоче займатися, коли виросте, Беатріс завжди відповідала, що теж хоче стати президентом і мандрувати світом.

«Я працювала не покладаючи рук, отримувала дипломи та сертифікати, напрацьовувала досвід», – розповідає Беатріс.

BYBC Ventures, приватна інвестиційна компанія, заснована Беатріс Куантро в Європі та США у 2007 та 2012 роках відповідно. Принципом роботи компанії є – SIFT: Safe, Inclusive, Fair, Transparent (безпечний, інклюзивний, справедливий, прозорий). BYBC Ventures допомагає підприємцям перетворювати ідеї на успішні проєкти.

Беатріс наголошує, що «стартапи, які фінансуються жінками або спільно жінками та чоловіками, в 2,5 рази прибутковіші: рентабельність інвестицій становить 78 центів на вкладений долар проти 31 центу для компаній, на 100% керованих чоловіками».

Сьогодні Куантро входить до складу різних галузевих рад і ділить свій час між Францією та Каліфорнією як генеральний директор Admirable Vineyards у Малібу та Champagne Tresor de France у Реймсі. Вона є членом правління Women of the Vine and Spirit International. Як член правління різних організацій та фондів, Беатріс працює над створенням можливостей для жінок за допомогою освіти та стипендій, щоб допомогти їм здійснювати свої мрії.

Завжди прагнучи стати краще, Беатріс вірить у те, що з кожним днем стає краще й краще. Вона черпає натхнення в інших жінках-новаторах у своїх сферах, попутно вивчаючи нові методи лідерства та інновації. Однак її найбільшим натхненням завжди буде її мати – доктор філософії та мати сімох дітей.

Провівши чотири десятиліття у власній новаторській професійній подорожі, Беатріс радить іншим жінкам-професіоналам по всьому світу: «Будьте впевнені в собі, довіряйте своєї інтуїції та будьте безстрашними: не витрачайте часу на страх, думайте про все, що робитимете без страху!»

Фото: bybc-wines.com, lisez.com, winemag.com

За самовіддану діяльність, прихильність до справи та сталого розвитку, президент і генеральний директор BYBC Ventures Беатріс Куантро була визнана «Найбільш надихаючою жінкою-лідером 2022 року» (Most Inspiring Women Leaders). Досвідчений винороб та майстер дистиляції Беатріс Куантро (Béatrice Cointreau) походить з династії підприємців алкогольної промисловості. Вона правнучка засновника Cointreau Liquor та онука засновника Remy Martin. Беатріс є […]

Дмитро Гончарук – один з найуспішніших українських сомельє, що має титул «Кращий сомельє України», та багаторічний досвід роботи в Україні та за кордоном – Азербайджані, ОАЕ, а останні декілька років працює в кращих закладах Лондону, розповів D+ про особливості організації роботи в знаменитих, відзначених Michelin та  Rosettes закладах, а також про інтерес британців до українських вин та допомогу нашій країні у важкі воєнні часи. 

Вам довелося очолювати команду сомельє в такому відомому закладі Лондона, як ресторан Hide, що належить Євгену Чичваркіну. Як відбулося ваше перше знайомство – ви одразу сподобалися одне одному? Скільки років там працювали?

Я давно хотів отримати роботу в закладі Чичваркіна, але перша спроба не вдалася, мене не взяли. Я продовжив працювати у Дубаї, брав участь у різноманітних конкурсах сомельє, і в якийсь момент навіть хотів кардинально поміняти професію та зайнятися фотографією… Але одного разу у Facebook побачив пост Петра Петроса – польського сомельє, з яким був знайомий по участі у чемпіонатах. Він писав, що набирає команду для Hide, де працює вайн-директором. Я вирішив ще раз випробувати долю і потрапив на співбесіду до Євгена Чичваркіна. Він особисто проводить інтерв’ю з усіма сомельє, навіть пересічними. Адже у ресторані сильний акцент саме на напої. Співбесіда пройшла успішно, і я опинився на позиції head sommelier у Hide Ground, де працював три роки. 

Чому, якщо не секрет, пішли з Hide? Як давно і на якій посаді ви працюєте у ресторані Corrigan’s Mayfair відомого ірландського шеф-кухаря Річарда Коррігана (Richard Corrigan)?

Ситуація з моїм звільненням з Hide була непростою і досі не зовсім мені зрозумілою… Влітку минулого року я побачив оголошення, що Corrigan’s Mayfair шукає сомельє. У той час ресторан був закритий вже протягом більше року – від початку карантинних обмежень через епідемію ковіду. Мені імпонувало, що з одного боку це був старий ресторан, а з іншого – треба було все починати заново. І я з радістю обійняв там посаду хед-сомельє.

Наскільки жорстка система – вимоги до персоналу, до рівня професійності, які графіки роботи в Hide та Corrigan’s?

У вимогах до персоналу великої різниці між Hide та Corrigan’s немає. Зараз у моїй команді працює один із сомельє з попереднього місця роботи. У плані графіків, якщо немає сніданків (як у Hide Ground) відмінностей також немає.

Один з мінусів роботи в Hide – те, що сомельє мають дуже маленький вплив на асортимент. Звичайно, там був величезний вибір – неможливо скаржитися, що у вас чогось немає, але шанс сомельє проявити себе через винну карту був цілком відсутнім. У Hide усіма закупівлями займався магазин. А в Corrigan’s мені дали абсолютну свободу щодо бюджету та асортименту. В плані винної карти я не маю жодних обмежень. Єдине обмеження – розмір льоху, який тут не надто великий. Corrigan’s олдскульний класичний ресторан з великими порціями, з акцентом на дичину, м’ясо. Тут більш розслаблена жива атмосфера, якщо порівнювати з подачею 10 страв із дуже довгими розповідями про кожну з них. Я не дуже великий фанат мішленівської культури та тейстинг меню.

До речі, що означає (можливо, також у порівнянні з Michelin?) три AA Rosettes, якими володіє ресторан Corrigan’s?

Не скажу точно, але мені здається, вони йдуть паралельно. Єдине, що Rosettes також наголошують на чистоті в ресторані, дотриманні санітарних норм. А Michelin – спочатку кухня, а потім сервіс, дизайн.

Яким чином, за яким принципом відбираються вина до карт таких ресторанів, як Hide чи Corrigan’s? Наскільки власники впливають на цей процес чи повністю покладаються на очільників цеху сомельє?

Вибір вин залежить від стилю ресторану, клієнтури, а також впливу смаку людини, яка займається закупівлями. В Hide підбір відображав переважно вподобання Євгена, який любить старі витримані вина – Шампань, Бордо, Бургундію 50-60 років, вина, які звичайний споживач міг би вважати навіть зіпсованими. Також він любить Каліфорнію – в ресторані Чичваркіна найбільший вибір каліфорнійських вин у Лондоні. Крім власника, у Hide на вибір вин дуже впливає смак хед-байєра, який робить акцент на ПАР і приділяє мінімум уваги Німеччині. Коли я там працював, складно було добитися від нього закупівлі якогось німецького вина. Багато залежало і від вподобань споживачів. В Hide публіка різношерста. З одного боку любителі класики, з іншого – нова хвиля поціновувачів натуральних вин, плюс молодь, яка вимагає чогось доступнішого і яскравішого.

Corrigan’s – це більш “олдскульний” ресторан. Там в асортименті, в основному, Франція. Звичайно, можна продавати щось незвичайне, але в основному прибуток дає Бордо і Бургундія.

Наскільки я розумію, Чичваркін – складна, епатажна особистість, дуже успішний підприємець, який звик до власного успіху і дотримується авторитарної системи управління. Натомість Річард Корріган – професійний кухар, схильний до розважливої класики ресторатор, з дуже тонким підходом до локальних та сезонних продуктів, з особливою увагою до використання овочів, диких рослин, так? Як їхні особливості підходу відзначаються на роботі кухні?

У Hide панує стиль їжі шеф-кухаря Оллі Даббу – він дуже делікатний. Усі страви легкі і через це у нас з ним була проблема. Ми мали широкий асортимент каліфорнійських вин, які вимагають саме стейку. Ми витратили півроку, щоб умовити Оллі поставити у меню це блюдо. Адже пейринг – це максимальний прояв смаку сомельє. Принадність пейрингу в тому, що ви можете подати практично все – найнезвичніші вина, сорти, регіони, виробників. Правильне поєднання вина з їжею дає можливість сомельє проявити себе, продати те вино, яке гість, може, просто так не замовив би.

Що стосується кухні в Corrigan’s. хочу відзначити – власник ресторану, знаменитий кухар із двома мішленівськими зірками Річард Корріган не бере участі у приготуванні страв. Він шеф-патрон, але не проводить багато часу в ресторані, оскільки досить зайнята людина. Новий шеф-кухар Corrigan’s Люк має сучасний підхід до кухні, до подачі. Інгредієнти – класичні, але подання та процеси приготування – сучасні.

Чи траплялося так, що брали видатне вино, яке складно було продати або підібрати пейринг?

Важко вмовити людину, яка збирається витратити на вино 100 фунтів, витратити 1000. Все залежить від клієнта, його фінансових можливостей. Немає рецепту, як продати пляшку видатного вина, якщо клієнт не готовий витратити стільки грошей. Можна спробувати підняти планку на 20-30%, але в моїй кар’єрі було лише кілька випадків, коли гість збирався випити щось посереднє, а потім змінив свою думку та замовив дуже дорогу пляшку.

Пам’ятаємо, у винній карті Hide були українські вина. Чи присутні вони в карті Corrigan’s? Продукція яких українських виноробень представлена? 

Коли я працював у Hide, там був тільки Кара Кармен Beykush, тоді не було офіційного імпорту і нам передали кілька ящиків приватним шляхом. Зараз, коли українське вино є у торгових мережах Великої Британії, воно активно продається у цьому ресторані. Я спілкуюся з нинішнім хед-сомельє Hide, він каже що навіть поставив Тельті-Курук SHABO у пейринг.

У винній карті Corrigan’s є чотири українські вина – SHABO, Stakhovsky, Beykush та Kolonist. 

Українські вина користуються попитом чи доводиться пропагувати?

Найчастіше люди дивуються, що українське вино взагалі існує. Нещодавно у нас був великий банкет на 70 осіб, де з одним із гостей зайшла розмова про українські вина, і я дав йому спробувати Тельті-Курук. Після чого він та його друзі вирішили додатково замовити ще одну страву, щоб поєднувати її саме з цим вином. 

Можна сказати, що ставлення англійців до українських вин позитивне, їх замовляють як із інтересу, так і на знак підтримки України. 

Ваша кар’єра не стоїть на місці. Останнім часом ви берете активну участь у дистрибюторському проєкті Propeller Wine. Розкажіть, будь ласка, детальніше про свою роль. Нам відомо, що ви доклали багато зусиль для того, щоб українські вина пройшли складний шлях і нарешті потрапили до покупців у Великій Британії. Розкажіть, як це відбувалося? Які саме вина взялася дистрибутувати ця компанія?

Я не співпрацюю з Propeller Wine. У мене дружні стосунки із власником цієї компанії. Ми ще торік обговорювали з ним можливість технічного імпорту українських вин. На той момент (це відбувалося саме під час локдауну) я вирішував сам для себе куди рухатись далі і що робити, адже вся сфера гостинності була поставлена на паузу.Але врешті решт ми з дружиною вирішили запустити проєкт нашого вина Token і цілком сфокусувалися саме на ньому. 

Вже в цьому році, коли почалася війна, Джеймі (власник Propeller Wine) зателефонував мені і сказав, що хоче допомогти і практично власним коштом привезти українські вина до Британії і продавати їх. Адже був інтерес споживачів, і він дуже хотів підтримати українських виноробів. Така пропозиція від Propeller Wine поступила в перший тиждень війни, я одразу зателефонував нашим виноробам, та мені відповіли, що їм зараз не до цього, всі думають, як вижити і що робити далі. Але буквально через місяць, коли ситуація стабілізувалася, стало зрозуміло, що росія має мало шансів на перемогу, винороби мені повідомили, що готові. Перш за все постало питання як вивезти вино – було складно в плані логістики, потрібно було зібрати в одному місці продукцію. Врешті решт нам це вдалося, але процес затягнувся, вино до Великої Британії потрапило тільки в червні. З того часу у магазинах і ресторанах різних міст продаються Beykush, Stakhovsky, Villa Tinta та Kolonist. 

Всього було привезено 8000 пляшок – це дуже амбітно.Зараз намагаємося все розпродати через мережу Propeller, також я взяв українські вина у Corrigan’s. Але я вважаю, що ми трохи прогавили момент, якби привезли навесні, – вже все реалізували б. Тоді було безліч благодійних заходів, де воно стало б в нагоді. 

Розкажіть, будь ласка, як виникла ідея створити власне вино? 

Ідея виникла, коли у Великій Британії був дуже тривалий і суворий локдаун, і, як я вже згадував, ми з дружиною залишилися без роботи. Ми постійно намагалися придумати чим себе зайняти. Навесні 2020 року взяли човен і проводили на ньому більшу частину часу. Тоді ж вирішили знімати відео про те, що з нами зараз відбувається і створили YouTube-канал про подорожі, крім того я запустив винний підкаст. А ще ми мріяли і будували плани на майбутнє. Досить амбітні плани, наприклад, відкрити власний бар у Лондоні, заснувати виноробню з готелем десь на березі теплого моря, проводити паб-тури по британській столиці… Але перемогла ідея – створити власне вино!  

Як відбувалася реалізація цієї ідеї? На якому етапі зараз знаходиться ваш винний проєкт?

У лютому 2021 року після ретельного пошуку та дегустації величезної кількості зразків ми знайшли ідеальний варіант – виноградники в Італії в Препотто, Friuli Colli Orientali DOC. Ми зупинили свій вибір на двох сортах – Ribbola і Franconia. Вина виготовляє Джакомо Орландо з Orlando e Didonè Vinicoltori Ми з Оленою (Олена Михайлова, дружина Дмитра, спеціаліст зі зв’язків з громадськістю – прим. ред.) приймали участь у всіх процесах – від збору винограду до розливу та дизайну етикетки вина. Ми мали можливість спробувати вино вже через тиждень після початку бродіння і залишилися дуже задоволені результатом. 

Наразі перша партія цих вин – 1020 пляшок Ribolla Gialla і 1320 пляшок Franconia – під нашим брендом Token потрапила в торгові мережі Лондона. Ми надзвичайно раді, що випустили у світ крутий продукт, який хочеться пити самим. До речі, ці вина вже  є і у винній карті Corrigan’s Mayfair. 

У ці важкі для нашої країни часи кожен чим може намагається допомогти землякам. Знаємо, що ви також не залишились осторонь – підтримуєте наших виноробів і сомельє, допомагаєте біженцям. Чи приймає участь у цій благодійній діяльності Річард Корріган?

Річард Корріган дуже підтримує Україну. Відразу після початку війни він підійшов до мене і запропонував допомогу у розселенні біженців. Він також вирішив організувати у ресторані благодійну вечерю, щоб зібрати гроші для українців. На той момент у Лондоні був відомий український шеф-кухар Юрій Ковриженко. Я з ним зв’язався, і виникла ідея зробити щось масштабніше, ніж вечеря в Corrigan’s на 80 осіб. І ми організували величезний захід в ресторані готелю Marriott , що має найбільший банкетний зал у Європі на 1000 осіб. Було зібрано близько 150 тис фунтів, які пішли на допомогу українцям, які постраждали від війни. На жаль, тоді ми ще не мали українського вина для цього заходу…

Чи плануєте якісь акції з просування, популяризації українського вина у Великій Британії найближчим часом? 

Я зараз щільно спілкуюся зі Світланою Цибак, виконавчим директором Beykush. Вона невдовзі має приїхати до Лондона, де хочемо провести кілька дегустацій українських вин. Але поки що конкретних дат немає, все на етапі планування.

Ще навесні ви розміщали на своїй FB-сторінці інформацію про вакансію сомельє в ресторані Corrigan’s, на яку керівництво було готове взяти українця. Чи вдалося потрапити туди комусь з наших?

Так, навесні ресторан Corrigan’s запрошував на роботу сомельє. Я запропонував взяти робітника з України, керівництво підтримало цю ініціативу. Відгукнулася Поліна Кузнєцова з Києва. Вона вже з травня почала працювати в нашому ресторані.

Чи відчуваєте ви підтримку України від британців, пересічних жителів Лондону?

Мені дуже приємно що у Великій Британії величезна підтримка нашої країни. Не зважаючи на внутрішні політичні зміни, інфляцію тощо, пересічні громадяни виявляють підтримку Україні – скрізь по країні майорять українські прапори, кожна людина, коли дізнається, що я українець, передає слова підтримки і побажання Перемоги нашому народу.

Фото: facebook.com/dmytro.goncharuk, facebook.com/CorriganMayfair

Дмитро Гончарук – один з найуспішніших українських сомельє, що має титул «Кращий сомельє України», та багаторічний досвід роботи в Україні та за кордоном – Азербайджані, ОАЕ, а останні декілька років працює в кращих закладах Лондону, розповів D+ про особливості організації роботи в знаменитих, відзначених Michelin та  Rosettes закладах, а також про інтерес британців до українських […]

Сьогодні українці, які діють за гаслом «що нас не вбиває, те робить сильнішими», являють світу дива як на полі бою, так і в роботі. І винна сфера – не виключення. Нашим журналістам зараз доводиться спостерігати майже неймовірні історії людей, що гідні відбиття якщо не в мармурі ще за життя, то в літературних жанрах. Одну з таких життєвих історій пропонуємо вашій увазі. Оглядач D+ взяв інтервью у мешканки Ужгорода, яка здійснила каркаломний поворот кар’єри і, відмовившись від зручного крісла власника процвітаючого бізнесу, обрала професію сомельє. В неймовірно стислий період зуміла вивчитися в Лондоні та Бордо, набути досвіду в мішленівському ресторані, на виноробні в Долині Луари та в ролі аналітика світового ринку. І значну частину цього шляху Людмилі Бобик довелося пройти вже за часів визвольної війни України з росією.

D+: Людмило, я передивилася ваше резюме і була здивована поворотами вашої долі, а ще більше – стрімким розвитком професійної кар’єри в галузі вина. Що привело вас до винної освіти? Мабуть, ви не з дитинства про це мріяли?

Так, в певний час я зробила стрімку зміну професійного напрямку. Це сталася несподівано для мене самої, але дуже вчасно. Вважаю це подарунком долі. Я була успішним топ-менеджером в іншій індустрії – продаж готових чаш басейнів преміум-класу та обладнання від провідних європейських виробників. То був наш сімейний бізнес. Після розлучення у мене лишилася власна компанія, яка мала ексклюзив від іспанського виробника на території України. Дякуючи багаторічному досвіду управління, я зуміла так налагодити роботу, щоб мати можливість паралельно подорожувати. За останні п’ятнадцять років я відвідала більше 30 країн світу на трьох континентах.

Одного разу чергова любительська подорож привела мене на Сицилію – я захоплююсь кайтсерфом. Якось ввечорі знечів’я, як то кажуть, «серфила» сторінками гуглу (в той момент із захопленням читала стрічку новин на сторінці Євгена Чичваркіна в інста). І ось, просто з цікавості, відкрила його веб-сторінку Hedonism Wines… Зізнаюся, аж зніяковіла, бо зрозуміла, що дивлюсь на десятки кольорових етикеток вина – і нічогісінько не тямлю. А коли побачила ціни з чотирма нулями, то не повірила своїм очам. Звісно, виникла купа запитань. І я зайшла в розділ, де представлена команда: хотілося зрозуміти, що ж то за професори в цьому космосі розбираються. У винних консультантів в переліку освіти значилася абревіатура WSET.

Саме того теплого серпневого сицилійського вечора, попиваючи смачне місцеве Nero d’Avola, я дізналася про винний всесвіт та винну освіту.

D+: І що, все кинули і почали діяти?

Майже так: знайшла вікно у вересні в своєму робочому розкладі, і, не вагаючись, вже наступного дня відправила заявку на інтенсив 2-го рівня. Я завжди захоплювалася Англією, її історією і вирішила, що відвідини Лондону, плюс щось корисне для всебічного розвитку – гарна ідея. Тижневий інтенсив винного курсу в Лондоні перевернув в мені все. Я до сих пір пам’ятаю ту бурю позитивних емоцій, своєрідне збудження і просто «вау!» від всього, що я почула. А ще несподівано для себе зрозуміла, що маю непогано розвинуті рецептори і мені дуже легко давалось описувати вино. Словом, я приїхала додому і зразу запросила подруг на мою першу винну дегустацію. Мені хотілось якомога з більшою кількістю людей поділитися досвідом і кричати: «Еврика! Виявляється, вино можна читати!». Так я відкрила для себе новий, захоплюючий, вишуканий і багатогранний світ – світ вина. Але з тих багатьох запитань, які виникли під час гортання сторінок Hedonism, я отримала тільки шматочок інформації. Тобто розуміла, що треба йти далі. І одразу після отримання результату іспиту 2-го рівня, подалася на 3-й. Паралельно почала зондувати всю можливу інформацію про вино. Вже пізніше дізналася, що школа WSET має представництва в 70 країнах світу і в Україні також. Очікуючи результат іспиту, випадково натрапила на оголошення в fb про 1-й Wine Hub в Києві в лютому 2020 року. Дуже рада, що відвідала цю подію, вона дала мені багато нових питань для роздумів. Бо це була винна бізнес-тусовка, так би мовити. Мова йшла про маркетинг, тенденції, проблеми виробництва. Саме тут я дізналася і про освітні пропозиції в Україні. Тоді я вперше подивилася на винну індустрію під кутом бізнесу, що мене дуже зацікавило, хоч і не мало нічого спільного із суто академічним викладанням матеріалу на курсі по вину в Лондоні. Мабуть, ви вже здогадалися, яким був мій наступний крок – я знайшла школу сомельє в тому ж Лондоні і оплатила найближчий курс, щоб зробити власну оцінку відмінностей між школами. Цей момент для мене був доленосним, бо я зрозуміла, що вже не просто граюся в винного любителя, а починаю серйозно заглиблюватись. І чим далі рухаюсь, тим більше у мене запитань, але паралельно і не вщухає відчуття захоплення. Це пізнання стало для мене подібне наркотику (стан, в якому я знаходжусь вже четвертий рік). Тоді, в лютому 2020 року я наважилася продати свою компанію – прийняла рішення взяти і вивчити новий напрямок. Бо ця тема давала мені емоції нового рівню, пізнання чогось надзвичайного, що приносить інтелектуальну, культурну та гастрономічну насолоду. Отже, на старті чіткого плану не було – я просто довірилася серцю та інтуїції.

А далі, вже в процесі, на рівні підсвідомості включилася відпрацьована роками звичка мислити стратегічно, маючи декілька варіантів розвитку ситуації і чіткі цілі. Та найважливіше – це повна відданість і захоплення тим, що робиш.

D+: Знаю, що нещодавно ви успішно захистили дисертацію і одержуєте звання Masters & MBA in Wine Marketing and Management. Можете пояснити, як воно дислокується в системі координат винної освіти? Більшість з нас знає, що існують рівні WSET, MW  тощо.  Якому рівню адекватне ваше звання, скільки потрібно вчитися, які іспити здавати, – поділіться, будь ласка, з тими нашими читачами, кому цікаво перейти на вищі щабелі освіти.

В кінці серпня 2022 року я успішно закінчила навчання в INSEEC (Інститут вищої економічної та комерційної освіти), який буквально минулого року було перейменовано на OMNES. Цей заклад вищої освіти Франції було засновано у 1975 році як приватну установу з 10 філіями по світу. До речі, Інститут вважається кращим з бізнес-шкіл Франції. Що ж до моєї освіти, то абревіатура МВА стисло сама за себе говорить – Магістр бізнес-адміністрування. Базовий рівень інституту INSEEC передбачає три роки навчання. Кращі студенти мають можливість продовжити навчання на рівні Masters, програма якого розрахована на два роки. Випускники – спеціалісти вищого класу за кращими світовими стандартами у бізнесі. Як у будь-якому освітньому закладі, у цьому також є різні факультети. Факультет «Винний маркетинг та менеджмент» – один із них, тобто – це спеціалізована винна бізнес-освіта. Вона охоплює всі напрямки винного бізнесу з детальним вивченням специфіки основних стратегічних винних ринків світу та тих, що розвиваються. В програму включено: маркетингові стратегії, і-коммерс, ведення міжнародної винної торгівлі, ділові перемовини та типи угод, юридична сторона, ціноутворення, управління виноробнями з розробкою бізнес-плану для виробництва, міжнародна логістика, брендинг, медіа маркетинг, винний туризм. Викладачі – діючі топ-менеджери з профільних напрямків винної індустрії: корпоративні топ-менеджери, CEO або топ-менеджери винних онлайн платформ (Vivino, WineLister, Liv-Ex та інші), юристи відомих винних корпорацій і т.д. Наші пари були у вигляді 100% практичних прикладів з сучасного винного бізнесу з їх детальним аналізом.

Не можу поділитися інформацією про процедуру та вимогами для вступу на початковий рівень: я вже казала, одразу подавала пакет документів (всі отримані раніше спеціалізовані сертифікати WSET 3, CMS та AIS Diploma) на 2-й, тобто найвищий рівень Маsters (MS2), враховуючи СV з 15-річним бізнес-досвідом на керуючих посадах, хоча й в іншій індустрії. Далі була співбесіда дуже незвичного, і дуже сучасного формату.

D+: Заінтригували – якого саме? Розшифруйте, будь ласка.

Я отримала чіткі, детальні інструкції, що включали навіть вимоги до зовнішнього вигляду і дресс-коду. Співбесіда була цифровою. Перед початком я отримала лінк на онлайн сторінку. На монітор подавались запитання і я мала одну хвилину на підготовку, а далі моїм завданням було максимально сформулювати відповідь тривалістю в дві хвилини і надиктувати її. Рівно через 2 хвилини з’являлося нове запитання. Звісно, зміст запитань був невідомим і навіть кількість запитань також не повідомлялася попередньо. Мова співбесіди – англійська, як і все подальше навчання. До речі, мова навчання на вибір: або 100% англійською, або 100% французькою.

На результат я чекала досить довго, пам’ятаю, вже навіть втратила надію. Позитивна відповідь прийшла аж через три місяці.

Щодо МW, або Masters of Wine  – це звання отримане після закінчення приватного The Institute of Masters of Wine, заснованого в Лондоні в 1955 році. Перш ніж вступити на навчальну програму MW, майбутні студенти повинні мати вищу кваліфікацію з вина, принаймні рівень Diploma від WSET, або сертифікат сомельє відповідного високого рівня, наприклад Advanced Sommelier від Court of Master Sommeliers. Крім того, в ідеалі потенційні студенти повинні мати мінімум три роки професійного досвіду роботи у світовій винній індустрії. Кандидати повинні подати основне есе, здати дегустаційний тест та короткий мотиваційний лист, що пояснює чітко мету – стати Masters of Wine. Програму англійського інституту можна приблизно (на 70%) прирівняти до програми Masters в бізнес-школі INSEEC. Кажу це, бо мала можливість ознайомитись з питаннями письмової частини випускного іспиту для МW і розуміла всі відповіді, пов’язані з бізнесом. Відмінність в тому, що англійський інститут все ж таки зосереджується більше на науковому аспекті знання енології, високій обізнаності в оцінці вина. Тому я б назвала цю вищу винну освіту науковою. Навчаючись в Бордо, я систематично відвідувала практики сліпих дегустацій для абітурієнтів на ступінь MW і наша група складалася з сомельє з відзнаками міжнародних конкурсів та випускників рівню WSET Diploma. Ми також практикували та розбирали специфіку питань з теорії. Дегустації вів один з кандидатів на MW. Щоб подати документи на вступ до MW, також потрібно мати ментора, тобто людину, яка вже має це високе звання.

Є ще звання МS або Masters Sommelier. Це найвище звання у сфері HoReCa, яке дуже високо цінується в Європі і в усьому світі. Це вже мова йде про третю школу зі світовим ім’ям, яка готує сомельє найвищого статусу в Court of Masters Sommelier. Дуже цікаво і детально ці школи та іспити описані в автобіографічній книзі Жерара Бассе, котрий був першим у світі власником  статусу Masters в усіх трьох школах.

D+: Якщо порівнювати заклади, де ви навчалися, – що саме відрізняє школу сомельє від програм інших закладів?

Ще тоді, на початку винного шляху для мене було справжнім відкриттям, що Лондон – це світова винна столиця. Тому стверджую: якіснішу освіту з кращими спеціалістами та практичними взірцями вин не знайти ніде інде. Після успішного закінчення WSET Level 3 з відзнакою “Pass with Marit” я обрала школу сомельє при Асоціації Сомельє Великобританії. І не шкодую. Основу курсу складає повна програма та методика Італійської школи сомельє з поглибленим вивченням винних регіонів Італії та їх унікальних автохтонних сортів винограду. Також ця школа дає поглиблене вивчення і розуміння принципів поєднання вина та різних страв. І третя складова – сервіс. Та маю зауважити, що всім деталям вищих стандартів сервісу я, все ж таки, навчилась пізніше вже на практиці, працюючи в мішленівському ресторані.

D+: Після власного бізнесу далеко не кожен погодиться іти, так би мовити, «в поля» сфери обслуговування. Вам не казали, що це дивно звучить?

Уявіть собі, в той момент, після закінчення школи, я мріяла про роботу сомельє – і виключно у закладах, відзначених «Мішлен». Так, це виглядає трохи дивно: так прагнути працювати в сфері сервісу, якщо зважити, що до того я була топ-менеджером та власником успішної компанії. Але я настільки стала навіжена у прагненні пізнавати вино, що бачила в цьому єдиний для себе доступний шанс передегустувати всі омріяні взірці вин. Про це, до речі, мене частенько запитували на співбесідах. Отже, не маючи жодного досвіду, але з рекомендаціями, підтвердженими високими оцінками на іспитах школи сомельє, а саме від Андреа Рінальді (Andrea Rinaldi) – президента UK Sommelier Assoсiation – я розіслала резюме. І виявилося, що мене готові були взяти на роботу одразу чотири мішленівські ресторани! Тобто, я ще і вибирала. Але є маленька деталь (щоб не склалося враження, що отримання посади сомельє в Лондоні, та ще й в мішленівському ресторані – надто просте завдання). На мою користь зіграла ситуація: після другого затяжного локдауну з Лондону виїхало дуже багато працівників ресторанної сфери, а серед них і сомельє. Це було одним з плюсів для легшого отримання посади. Хоча зрозуміло, мені пощастило одержати запрошення на роботу в найкращі місця перш за все, дякуючи наявності професійної освіти.

D+: До речі, щодо освіти, щоб підсумувати, яку ж зі шкіл вибрати – які Ваші рекомендації?

Якщо хочете йти у винний бізнес, вибирайте WSET (треба обов’язково пройти всі чотири рівні), а це по часу десь мінімум п’ять років, бо 80% студентів не здає з 1-го разу третій рівень. Навчання вимагає відмінне володіння англійською мовою та письмом.

Навчання в MBA – чудовий варіант саме для бізнес-кар’єри, але я б радила знайти компанію-спонсора (перед вступом школа дає доступ до бази європейських компаній, які готові оплатити навчання з паралельним працевлаштуванням).

Якщо плануєте отримати престижну роботу у сфері ресторанного сервісу, або бути професійним винним консультантом, – я однозначно раджу школу сомельє. Справжній сомельє – це людина-енциклопедія, це винний фанат, для якого вино – покликання і зміст життя. Я з надзвичайною повагою ставлюсь до людей саме цієї професії. Також навчання в школах сомельє має найефективніше співвідношення ціна/час/отримані знання. Наприклад, підручник Court of Master Sommeliers містить зразу весь обсяг навчального матеріалу, включаючи інформацію для іспиту на Advanced рівень.

Цього нема у WSET. Там розтягнуте навчання і інформацію дають дозовано у відповідності до рівня. Перші три рівні WSET не містять жодної інформації про бізнес. На рівні Diploma є тільки один блок з винного бізнесу. Тому я і не пішла на рівень Diploma, а вибрала авторитетний профільний винний бізнес-факультет.

Вже працюючи у закладі із зірками «Мішлен», я здала іспит на сертифікацію в Court of Masters Sommelier. Цей іспит було б неможливо здати без вже отриманих раніше знань. Є, звісно, інший варіант – мати два-три роки стажу роботи за профілем. Про свої здібності по сервісу нескромно похвалюся, що всього за місяць в «Мішлені» мене так видресирували, що на іспиті в СMS я отримала за сервіс найвищий бал. Дякуючи співбесідам, я познайомилась з багатьма найвідомішими Head Sommelier Лондону.

D+: Мені давно кортіло зазирнути за лаштунки зіркового ресторану. Адже розумію:  ота краса та відточеність деталей в усьому, що бачать гості, на кухні виглядає дещо по-іншому.  Припускаю, далеко не всі співробітники цей тиск витримують, адже, мабуть, що там майже військова дисциплина (можливо, навіть традиції стосунків схожі, чи не так?) та жорсткі вимоги до персоналу. Можете вдовольнити мою цікавість – як проходить день співробітника зіркового закладу?

Так. Все вірно. Вимоги до стандартів найвищі, дуже багато правил в моментах сервісу і тому дисципліна завжди і в усьому. І часто дисципліна зашкалює. Тож свій період в мішленівському закладі я називаю трохи грубувато, але найбільш наближено – спецназом. Бо умови часто були просто не людські: ти не маєш права навіть на хвилинку присісти, та й часу того не має. Але коли ти на ногах з 10-ї ранку і до 3-ї дня, – а це кінець першої зміни, – а далі одразу починається підготовка до вечері і вечірній сервіс до опівночі, чи навіть довше, і це все з можливістю піти на перерву по черзі всього на 30 хвилин за день, і ще 30 хвилин виділено на обід, який часто їси стоячи, то я не впевнена, що витримують усі, хто мріє про роботу під зірками «Мішлену». Темпи сервісу просто шалені, бо все має бути вчасно, все за правилами, гість ніколи не торкається пляшки, а на одного сомельє таких гостей одночасно припадає понад два десятки (а у період вечірнього сервісу буває і понад тридцяти). І ти маєш слідкувати, щоб ні в кого, вибачте, в горлі не пересохло (гості справді знають правила і ніхто і не подумає собі навіть води долити) – швидко ходити доводилося постійно. Розклад теж шалений: чотири робочі дні по дві зміни, або два сервіси і тільки п’ятий день – один сервіс. Часто старший персонал (офіціанти) намагаються навантажувати новачків і додатково тренувати на «стійкість». Тобто майже військова дідівщина, навіть доводилося чути від декого з колег грубі фрази (ці люди за роки роботи вже просто навіть не помічають, на кого вони перетворилися). Можу їм просто поспівчувати… Ще відмічу таку специфіку: мене, як новачка, на додаток до двох сервісів після опівночі ще на невизначений час просили (ввічливо, але наказовим тоном) допомогти персоналу у відділі миття скла ідеально витерти бокали. Ресторан, де я працювала, був на 150 посадкових місць і все скло було Ridel або Zalto. Так я за місяць навчилась ідеально витирати склянки, де теж є своя технологія. Але після цих додаткових робіт додому доповзала о 3-й ранку. А о 8-й вже знову підйом… Після декількох місяців роботи мої ілюзії щодо почесної посади сомельє в «Мішлені» розбилися об жорсткі будні. І якщо на початку стимулювало те, що відкриваєш і дегустуєш справді винні скарби, то згодом все перетворилося на трекінг (а він сягав понад 10 км за робочий день на моєму Apple Watch), аби дожити до вихідного… Добре, що я кожного ранку бігала по 6 км під час локдауну, тому з фізичною підготовкою було все гаразд. Але в таких умовах і гроші вже не в радість (хоч зарплатня була чудовою). Отже, всього через п’ять місяців я написала заяву на звільнення. Мені тоді ж запропонували бути керуючим сомельє в невеличкому італійському ресторані в самому центрі, але той осад та відраза від буденних реалій попереднього місця роботи створили в моїй свідомості спротив. І я, переступивши цей досвід, пішла далі.

D+: Вибачте, що примушую повернутися до неприємних спогадів, і все ж запитаю – як розподіляються обов’язки сомельє в «Мішлені»: вина закріплюються між членами команди  по країнах, чи по рівню цін або ще за якимось іншим принципом? Розумію, що в кожному закладі свої порядки, але здебільшого як це влаштоване?

Сервіс здійснюється однаково, але рекомендації здебільшого роблять старші по рангу сомельє. При великій загрузці мені робили виключення і дозволяли робити рекомендації також. Кількість сомельє залежить від кількості посадкових місць. Єдине – Head Sommelier здебільшого керує процесом та дивиться, щоб все було чітко, гарно, вишукано і вчасно. Він також робить сервіс вина для VIP-гостей в основному залі. У нас були три окремі додаткові VIP-зали, де сервіс проводили кожен з сомельє по черзі і чергового призначав Head Sommelier. Хто саме наші VIP-гості, ми завжди знали наперед, бо двічі на день мали короткий брифінг (10-15хв.), де менеджер ресторану детально проходився по особливим побажанням кожного замовленого столу. В наш ресторан практично не можливо було потрапити без попереднього замовлення. Під час сервісу кожен сомельє мав чітко визначену секцію простору ресторану для обслуговування. Але якщо хтось був вільніший, то завжди допомагав колезі з сервісом його столів.

D+: Яким чином проводяться тренінги з продажів, чи дають настанови, як продати дорожче вино?

Один раз на тиждень відводилося 30 хвилин на практику сліпих дегустацій. Спеціальних настанов для продажу не було. У всіх сомельє (а нас було четверо) є розуміння наявності вина. А для сервісу це одна із особливостей роботи, коли сомельє має вміло під час спілкування та визначення з вибором, зрозуміти смак гостя та приблизний  ціновий плафон. Талановитий та освічений сомельє знайде підхід, як запропонувати рідкісний взірець, бо від цього завжди й сам отримуєш особливе задоволення – адже розповідаєш історію вина, описуєш аромати і смаки в поєднанні зі стравами. Сомельє має любити гостей і бути їм за кращого порадника. Гості нашого мішленівського закладу, – а він розташовувався в одному з хмарочосів банківського центру Лондона, тобто найдорожчій частині міста, – здебільшого були відкритими до цікавих пропозицій. Також багато хто з них чудово знався на ексклюзивних винах, тож спілкування з ними під час рекомендацій було справжнім задоволенням.

D+: А як же ваша ідея – продегустувати усі омріяні вина?

Ціль було досягнуто буквально за декілька місяців, дякуючи винній карті нашого ресторану, яка мала 60 сторінок і чудовий підбір асортименту. Але, як з’ясувалося, мене не влаштовували перспективи найближчих двох-трьох років. Я вміло освоїла всі вимоги до мішленівських стандартів в мінімальний термін, чим, зауважу, був дуже здивований тамтешній менеджмент. Але розвитку вже не було: згідно правил, по рангу я мала виконувати нудну базову роботу сомельє як мінімум рік! Приміром, я володіла значно вищими знаннями, ніж мій колега, який відпрацював вже два роки, і стала бездоганною в сфері сервісу всього за місяць. Але я не мала тих формально напрацьованих годин – тож мені не дозволялось на повну використовувати на практиці всі знання. Натомість на свою адресу я чула від колег: «Ти що, хочеш зробити революцію в нашій сфері? Правилами не передбачено ні стрімкого особистого розвитку, ні кар’єрного!». Тому я вирішила рухатись далі.

Тим більше, що все ще залишалось багато запитань, на які я не отримала відповіді в попередніх двох школах. Тож в липні 2021 року подала заяву на звільнення, а вже в кінці вересня знову почала навчання, переїхавши до Франції, в Бордо.

D+: Наскільки розумію, там вас і застала війна? На сторінці в фб ви поділилися своїм жалем, що не вдалося написати дисертацію на тему виноробства України. Що саме ви хотіли розказати світу про нашу країну?

Я мала ідею проєкту і для цього потрібно було щільно попрацювати над вивченням споживацького ринку алкоголю України (опитування, інтерв’ю, тестування). А початок війни унеможливив всю мою дослідницьку роботу. Як і всі українці, я вірю в нашу перемогу і тоді, якщо це буде ще актуальним, обов’язково повернусь до своєї ідеї. Так як це проєкт – ідея, я не можу його розголошувати. Хочу відмітити, що, на жаль, український цифровий простір дуже обмежений професійною інформацією з винної індустрії. Коли я готувала бізнес-кейс про преміумізацію вин Сицилії на український ринок, то стикнулася із просто жахливо застарілою аналітикою, відсутністю доступу до того типу інформації, який ми легко знаходили, готуючи бізнес-проєкти по Європі чи США. З нестачею інформації, на моєму досвіді, доводилося стикатися тільки по країнах, де винна сфера розвивається. Зрозуміло, по Азії найцінніша інфа траплялася на китайській мові, тому, на щастя для нашої групи, серед нас був носій мови, тож в роботі з проєктами, пов’язаними з Китаєм, ми могли звернутися до нього. Також помітила, що по наявності, по якості та кількості інформації щодо ринку, стає зрозумілим економічний рівень в цілому і прозорість ведення бізнесу конкретних країн. Я поки вивчаю, спостерігаю за роботою винного ринку України і в майбутньому маю велике бажання познайомитись та поспілкуватись особисто з українськими сомельє та виноробами/виробниками вина. А розповідати про Україну та українське вино хотілося б все ж таки з позиції сомельє. Та для цього мені потрібно продегустувати всі можливі на сьогодні українські взірці і скласти власну професійну думку. Тобто, глибше занурення в світ українського вина у мене в планах.

D+: Ви розповідали, що натомість ваша тема дисертації звучала так: «Вино в алюмінієвій банці та його сприйняття французьким ринком». Можна детальніше – які, на ваш погляд, насправді перспективи у такої тари?

Це дуже цікава тема з перспективами на майбутнє. Тип пакування нестандартний для європейців, але в США та Австралії цей вид упаковки успішно закріпив свої позиції і активно почав розвиватись ще з 2001 року. Велику роль в сприйняті алюмінієвої банки відіграє культура країни, а споживачі США, як відомо, дуже демократичні. Звісно, цей вид упаковки призначений тільки для вин, готових до споживання, а їх об’єм на полицях магазинів складає 90%. Зазвичай, максимальний термін споживання вин в упаковці цього типу має бути не більше року. Але у Франції є виробник, який пакує якісне витримане органічне вино. В Англії взагалі розвивається сегмент преміум вин в бляшанці. Є багато додаткових специфічних умов до того, яке саме вино придатне для цього типу пакування. Також слід враховувати, що це альтернативний вид упаковки для певних місць споживання. Алюмінієва банка не може повністю замінити скляну пляшку. Вина з високим терміном витримки, шампанські –  ідеально зберігати виключно в склі.

З екологічної точки зору, цей тип упаковки має багато переваг у використанні над скляною пляшкою, хоча існують і мінуси. Але то окрема тема.

D+: Наступне моє запитання логічно витікає з попередніх: яка ваша кінцева мета, чим саме прагнете займатися у винному бізнесі?

Моє початкове бажання залишилось незмінним – я хочу якомога більшу кількість споживачів закохати у вино і допомогти розумітися на ньому. Ще була б рада одного дня почитати лекції з винного маркетингу для української молоді, яка планує займатись цим професійно. Бізнес-школа в Бордо остаточно розставила все на свої місця і я маю чітке розуміння структури, принципів і взаємодії всіх напрямків винної індустрії. Важливими були всі три школи, три абсолютно різні напрямки, які допомогли мені розвинути глибоке розуміння чудово відпрацьованої системи цього складного організму. На меті є декілька власних проєктів. Але поки вони в розробці, не стану наперед робити будь-які заяви.

D+: Нещодавно ви проходили практику в Долині Луари, допомагаючи збирати врожай, контролювати процеси виробництва вина. Мабуть, про таке можна лише мріяти, чи не так?  Поділіться, чи довелося вам дізнатися про  щось  принципово нове, про що не розповідають під час вивчення теорії?

Було надзвичайно цікаво зануритись в повсякденний побут невеликої французької виноробні. Перше, що вразило, – це сучасне обладнання з цифровим управлінням, бо це ж навіть не міні-завод. Приємно відмітити рівень контролю якості за всіма процесами, починаючи від збору виноградних ягід у винограднику. Було багато технологічних моментів, які не викладає ні школа WSET, ні школа сомельє, але це і не потрібно людям, які не пов’яжуть своє життя з виробництвом вина. Для професії винороба існують спеціалізовані факультети – винороб, енолог. Мені важливо було завершити цей рік у виноробні, бо паралельно з офісною роботою (експорт-менеджер) я майже кожного дня, починаючи з квітня, спостерігала за життям виноградної лози, як вона себе веде в різних грунтах, на різних відрізках виноградника в рельєфі. Тому було цікаво побачити, як це впливає на якість майбутнього продукту. Я дуже задоволена і цим досвідом.

D+: В процесі одержання освіти вам довелося проживати в різних країнах, тож ви бачили і різні винні спільноти. Принаймні, в Великобританії та Франції (можливо, ще в якихось країнах?). Чим вони відрізняються, що їх об’єднує – окрім, зрозуміло, самого вина?

Найяскравіші враження у мене від спільноти сомельє в Лондоні. Цікаво, що, мабуть, більше ніж 80%, – це італійці. Відносини між більшістю гарні і теплі. Сомельє часто діляться цікавими знахідками, місцями, де можна придбати те чи інше вино. Саме італійці багато в чому мені допомагали і підтримували. Я тоді готувалася до іспиту на сертифікацію від Court of Masters Sommelier і саме  сомельє – італійка Беатріс Бессі (Beatrice Bessi) допомогла і дала мені два безкоштовні майстер-класи зі сліпої дегустації та сервісу шампанського. Вона, до речі, є також почесним суддею в номінаціях Decanter. Я дуже вдячна школі сомельє при Асоціації сомельє Великобританії, а саме Федеріці Зангірелі (Federika Zangirela) за детальні інструкції в розумінні поєднання вина зі стравами. Щиро вдячна Андреа Рінальді (Andrea Rinaldi) за уроки сервісу, які, звісно, є невід’ємною частиною функцій сомельє в ресторані.

Також у мене склались гарні стосунки з сомельє та винними професіоналами в Бордо під час навчання в бізнес-школі. В нашій групі були і ті, хто готується до вступу чи до випускних іспитів на WSET Diploma, були три кандидати MW. Всіх нас об’єднувало бажання краще зрозуміти принципи сліпої дегустації і просто спілкування, все про те ж вино.

D+: В цьому році нашій медіагрупі Drinks+ випала честь бути разом з London International Wine Fair  соорганізатором українського національного стенду на винній виставці в Лондоні, а також одночасно – церемонії нагородження Wine Travel Awards. Нам, зважаючи на те, що все ми робили в умовах розв’язаної проти нашої країни війни, було дуже важко. І першими, хто протягнув нам руку допомоги, стала Асоціація сомельє Великобританії. Ми, чесно кажучи, вражені таким концентрованим поєднанням фахового рівня і людяності, захоплення справою і бажання допомогти, які продемонстрували англійські сомельє. Ми маємо рацію – це не збіг обставин, спільнота сомельє Великобританії дійсно вирізняється таким високим рівнем комунікативних принципів? Розкажіть, будь ласка, докладніше про англійців у винній сфері.

Дозволю уточнення: хоч  вас підтримала Асоціація сомельє Великобританії, переважна більшість її керівного складу – італійці. Як я вже вище згадала, – це справді дуже відкриті і щирі люди. Нація у них сонячна і щаслива. Взагалі, спільнота сомельє в Лондоні інтернаціональна, тому кожному відомо, як це – опинитися в чужій країні. Це, мабуть, основна річ, яка так міцно об’єднує всіх британських сомельє. І тому між всіма щирі відносини та взаємопідтримка і порозуміння. До речі, під час роботи та навчання мені не випала нагода познайомитись з суто англійцем чи англійкою у сфері HoReCa. Також, на мою думку, зараз Україну підтримує увесь світ і це був дійсно благородний жест зі сторони Асоціації сомельє Великобританії – допомогти вам представити українське вино. Бо зазвичай, як і всюди, а особливо у Лондоні, будь-які серйозні послуги платні і це зрозуміло – бізнес.

D+: Наступне запитання стосуватиметься національних асоціацій сомельє. Яка їх функція в ідеалі – з вашої точки зору?

Асоціація сомельє – це організація, яка об’єднує людей за фахом, тобто сомельє. Асоціація співпрацює з школами сомельє, а саме створює і контролює програму викладання у відповідності до стандартів відомих світових шкіл та інформує про оновлення актуальних тенденцій. Організовує конкурси сомельє, цікаві івенти і цим самим є ініціатором нетворкінга, обміна досвідом, новинками чи ідеями. Асоціація сомельє мала б відігравати роль посередника між виноробом (виробником) і споживачем. Також, одна з основних місій Асоціації сомельє конкретної країни – це просування та популяризація у першу чергу кращих взірців місцевої (локальної) винної продукції. Можливо, це прозвучить неочікувано, але так як президент та віце президент Асоціації сомельє Великобританії італійці, тож ця асоціація надзвичайно активно просуває бренд Італії, як виноробної країни в Лондоні. Навіть головний спонсор конкурсу на кращого сомельє Великобританії – це завжди котрийсь з відомих італійський винних домів.

Хотіла б зауважити, що право стати членом будь-якої з європейських асоціацій сомельє мають виключно сомельє, які отримали професійну освіту і успішно склали іспити.

D+: Знаю, вам довелося збирати аналітику для одного з керівників Світового банку – можете розказати детальніше про цю місію та дати коментар щодо основних світових трендів?

Я справді вдячна долі, що на моєму шляху завжди зустрічаються особливі люди. Саме таким я вважаю досвід роботи в компанії Фредеріка Джулії (Frederic Julia) – Verthemis International. Так, він і на даний момент є консультантом з міжнародної винної експертизи та технічного супроводу від таких міжнародних фінансових інституцій, як Група Світового банку, Європейський банк реконструкції та розвитку, Організація харчової та сільськогосподарської продукції, Міжнародний американський банк, Міжнародна фінансова корпорація. Але це лише один з видів його діяльності. Я ж працювала в його компанії у відділі експорту. В мої обов’язки входив детальний аналіз потенційних компаній певного сегменту в європейських країнах для партнерства – продажу асортименту портфоліо компанії, яке складали не тільки вина, а і декілька ексклюзивних позицій міцного алкоголю. Ще одним цікавим досвідом був аналіз французького ринку по міцним напоям, так як компанія саме зараз на стадії виведення нового продукту на цей ринок.

Про тренди. На мою думку, розглядати тренд можливо з прив’язкою до конкретної країни, бо споживачі різних країн дуже відрізняються за смаками і на це впливають місцеві традиції, історія, менталітет, економічні чинники. Можна сказати кілька слів про основні тенденції у винній індустрії. Номер один – це піклування про екологію та різку зміну клімату, а значить, робота над зменшенням викидів СО2. Набирають, чи то вірніше сказати, тримають популярність органічні та натуральні вина. Після двох років ковіду набирає обертів діджиталізація. З’являється все більше онлайн платформ з продажу вина. А споживач перестав бути ціллю – він став ресурсом. Інтенсивно розвиваються вдосконалення у використанні штучного інтелекту для маркетингових цілей в винній індустрії. Ексклюзивний алкоголь почали продавати на платформах у вигляді NFT.

D+: Ми дуже віримо в такий тренд у виноробній галузі, як винний туризм, що стає не просто принадою регіонів, але й двигуном продажів вина на місцях. Як ви оцінюєте розвиток цієї галузі? В яких країнах, на ваш погляд, винний туризм розвинутий найкраще?

Повністю згодна з Вами, винний туризм – дуже важлива гілка в популяризації як країни, винних регіонів так і конкретних виноробів. Ця галузь дуже добре розвинута в США, особливо в Napa Valley та Sonoma. Там є виноробні, які майже на 90% реалізують свою продукцію виключно через прямі продажі, так би мовити, з власного дому. Важлива річ, як завжди, якість, сервіс, а також вміло спланований маркетинг. Ці виноробні мають спеціальні клуби, де члени користуються різними бонусами. В відомих європейських виноробних країнах, а також в США, Австралії, Новій Зеландії та ПАР є чіткий розподіл винного ринку по сегментах. Їх три: масмаркет (винні заводи), вина преміум-класу та люкс сегмент або вина-ікони.  Масштаб та філософія презентації винного дому чи виноробні залежить від специфіки конкретного винного регіону, історії і традицій, аудиторії, на яку орієнтований винний дім, своє позиціонування у винному просторі. Є винні дома, де відвідування і дегустація можливі тільки за попереднім записом, а є такі, що працюють в звичайному робочому режимі і відкриті для відвідування в робочі дні. Наприклад, у Франції, в неділю всі виноробні закриті для екскурсій. Вартість відвідування також залежить від вартості вина на полиці. В Бордо, Бургундії та Шампані є винні дома, які приймають виключно своїх постійних клієнтів, сомельє та винних спеціалістів-партнерів) – це більшість домів чи шато з винами класу люкс або їх ще називають винними іконами. На невеликих виноробнях у вас буде можливість поспілкуватись з кимось із сім’ї, так як власники не наймають додатково працівника для проведення дегустацій. Рівень консультантів також дуже різний. Найвищі вимоги до винних консультантів в дегустаційній залі у винних домах зі світовим іменем. В кожному винному регіоні Франції є організація, яка займається виключно популяризацією, креативом та розвитком винного туризму: винні карти, маркетингова ідентичність, планування та організація різних заходів з дегустаціями (велосипедні тури, піші прогулянки, дні музики і театру у винних регіонах). Ще одна особливість, туристичний період у Франції сезонний, тобто активна фаза з кінця квітня по кінець жовтня. В регіоні, де я проходила стажування (Долина Луари/Анжу) – є виноробні, де можна зупинитися на ніч (декілька номерів типу В&B прямо посеред виноградників), є розкішні шато зі стильними номерами (максимально 4-5 апартаментів), зал для святкування та зал для конференцій і, звісно, дегустаційний зал з винним бутиком.

Подібні принципи організації та ведення туристичного винного бізнесу бачила у виноробнях Португалії, Іспанії та Італії. Власники виноробень дуже зацікавлені у розвитку та популяризації своєї продукції, привертаючи увагу прямих покупців без посередників. Але це стосується все ж таки вин преміум-класу або невеликих сімейних виноробень. Бо для великих компаній, так званих винних груп, винних заводів, туризм – це частина підтримки іміджу бренда в першу чергу, тож не всі це практикують. Але я згодна, що вино сьогодні – принада, вишенька на торті туризму, а туризм – інструмент для просування та продажу вина.

D+: Дякуємо, Людмило, за таку тривалу і змістовну бесіду.

Сьогодні українці, які діють за гаслом «що нас не вбиває, те робить сильнішими», являють світу дива як на полі бою, так і в роботі. І винна сфера – не виключення. Нашим журналістам зараз доводиться спостерігати майже неймовірні історії людей, що гідні відбиття якщо не в мармурі ще за життя, то в літературних жанрах. Одну з […]

Ніна Бассе, готельєр FIH, наставник, довірена особа-співзасновник і голова Фонду Жерара Бассе, співзасновник і віце-президент Академії сомельє Великої Британії люб’язно погодилася поділитися своїм досвідом у сфері гостинності та виноробства. В інтерв’ю Олександрі Григор’євій, керівнику проєкту Wine Travel Awards, суддею якого стала Ніна, вона також розповіла про діяльність та проєкти фонду. Цей лонгрід, який розкриває деякі інсайти та спонукає до дій.

Шановна пані Ніно! Насамперед хочемо висловити вдячність за те, що погодилися приєднатися до пулу суддів премії Wine Travel Awards. Ми сприймаємо це як свого роду подвиг заради нашого проєкту, адже знаємо, яке неймовірне навантаження маєте. І перше питання буде пов’язане саме з переліком ваших зобов’язань: чому на перше місце в своєму резюме ви поставили не «Co-Founding Trustee» або «Chair» гучних та солідних організацій, де головуєте, а саме «seasoned hotelier». 

Досвідчений готельєр, це те, чим я займаюся останні, мабуть, 30 років. Я почала займатися готельним бізнесом, коли була дуже молода, тому для мене це завжди було важливою частиною мого життя, а також життя Жерара. Професія готельєра – це те, з чим я наразі ідентифікую себе, оскільки вона сформувала мене як особистість. І в рамках цього, очевидно, я також є наставником для інших. З часом життя змінилося, створення Фонду стало чимось дуже важливим з багатьох причин, одна з яких полягає в тому, що ми з моїм сином Романе, який також є довіреною особою-співзасновником, хотіли переконатися, що спадщина і пам’ять Жерара будуть збережені.

Ми хотіли зосередитися на чомусь дуже важливому для нього, а це освіта та наставництво. Таким чином, Фонд був створений для того, щоб допомогти і підтримати молодих людей, які хочуть прийти в індустрію вина та міцних напоїв або індустрію гостинності, але не бачать способу, як це зробити. Це може бути через проблеми інклюзивності чи різноманітності, або через економічні чи етичні причини. І тому ми намагалися полегшити їхній шлях у галузь, фінансуючи освітні програми, допомагаючи їм із стажуванням, допомагаючи організаціям і окремим особам фінансувати освітні програми. Це стало чимось, що дуже дорого нашим серцям, тому що ми знаємо, що Жерар дуже пишався б, щоб його ім’я пов’язували з таким фондом.

Розкажіть, будь ласка, про проект Spot in the Woods – він, мабуть, займає особливе місце в вашому житті? Якщо не помиляюся, ви розпочали його з месьє Жераром – в одному з інтерв’ю нашому виданню (а за життя Жерара Бассе нам пощастило поспілкуватися з ним тричі) він повідав про невеличкий, але вишуканий готель в Хемпширі – TerraVina (сучасна назва Spot in the Woods), де мали втілитися деякі його та ваші мрії. Я читала згодом, що гостинність там настільки продумана до дрібниць, що видаються гумові чоботи для прогулянок лісом та окуляри для читання, якщо ви свої забули вдома. А ресторан та винна карта – найбездоганіші в світі. Це про той самий готель йдеться? Якщо можна, детальніше про його сьогодення.

TerraVina – це готель, який ми з Жераром заснували після того, як продали наш готельний бізнес, який називався Hotel du Vin. TerraVina був у нашій власності приблизно 15 років, і це був готель, орієнтований на вино. Коли Жерар захворів і не міг часто бувати в готелі, ми вирішили змінити стиль готелю. Він став не так зосереджений на вині, тому що люди, очевидно, приходили до TerraVina, сподіваючись побачити Жерара, і коли його не було, це ставало для них розчаруванням. Тож ми змінили його концепцію на більш бутіковий, гастрономічний з меншою увагою до вина. Змінили назву і вели цей бізнес протягом двох років, коли Жерару вже було дуже погано. Тому, коли чоловік помер, я прийняла рішення повністю продати бізнес. У нас більше немає готелю Spot in the Woods. Отже, зараз я готельєр на пенсії.

Насправді, наскільки нам відомо, за вашими плечима ціла низка проєктів в сфері гостинності –  Hotel du Vin, Hotel TerraVina (Spot in the Woods). Ви одержували освіту саме як готельєр? Можете розказати про витоки?

Так, я навчалася у школі готельєрів. Я закінчила школу, коли мені було 16. Як це працює в Англії: ви здаєте іспити O levels (у мій час це були O levels, але тепер я думаю, що це GCSE), люди, які продовжують навчання в школі, складають A levels, а потім навчаються в університеті. Однак, коли мені було 16, і я склала свої O levels, то вирішила, що не хочу здавати A або вступати до університету. Я хотіла піти в готельну школу, щоб повністю зосередитися на кар’єрі в готельній індустрії. І я пам’ятаю, як моя директорка сказала мені: «Навіщо ти це робиш? Ти розумна і вмієш багато чого, чому ти хочеш залишити школу і стати офіціанткою?» Мене так налякало її ставлення, що я твердо вирішила довести їй, що вона неправа, і створити кар’єру в сфері гостинності, якою я буду пишатися. Я навчалася чотири роки у школі готельєрів і отримала диплом, який тепер є еквівалентом університетського диплому з готельного менеджменту.

Я пішла працювати в готель Chewton Glen, попередньо провівши деякий час у Парижі, набравшись досвіду. Саме в Chewton Glen я зустріла Жерара... Після року роботи, я побачила оголошення про роботу інспектора готелів і ресторанів. Майте на увазі, мені був лише 21 рік, я була дуже молода, і тоді мені здавалося, що це справді цікава робота. Я знала, що не отримаю роботу, тому що була абсолютно недосвідченою, але думала, що було б цікаво піти і подивитися, про що взагалі йдеться, і пройти співбесіду. Практика співбесіди ніколи не завадить. Отже, я пішла на співбесіду, де було кілька раундів, обідів у ресторанах з інспекторами таке інше… І, на мій подив, я отримала цю роботу, і стала наймолодшим інспектором готелів і ресторанів.

Стати інспектором готелів і ресторанів АА у 21 рік – це неймовірне, справді велике досягнення!

Так, і мені це дуже сподобалося. Це був дивовижний досвід. Я зустріла неймовірних людей, пропрацювала майже шість років. А причина, чому покинула цю роботу, полягала в тому, що ми з Жераром і мій колишній бос із Chewton Glen, Робін Хатсон, вирішили, що хочемо заснувати готель – Hotel du Vin. Це було важко. Насправді я не могла займатися роботою готельєра та бути інспектором готелю. Це був конфлікт інтересів. Тому, оскільки Hotel du Vin потребував моєї допомоги та підтримки під час створення, я відійшла від роботи інспектора готелів і ресторанів і стала справжнім готельєром. Так все якось почалося. А потім у нас було кілька готелів, перш ніж ми продали Hotel du Vin. І тоді ми з Жераром ніколи не сподівалися буде ще один. Так з’явився готель TerraVina.

Як з часом ця діяльність поєдналася на вашому життєвому шляху з винною галуззю? Чи було це так само несподівано та карколомно, як у Жерара, який відправився на футбольний матч, а потрапив у світ вина – і на все життя?

Я цікавилася темою вина до зустрічі з Жераром. І фактично, коли навчалася в готельній школі, хотіла трохи змінити спеціалізацію та стати винним байером. Однак цього не зробила. Зустрівши Жерара, всі свої відпустки я проводила на виноградниках. Ми багато подорожували та дегустували. Моє життя занурилося у вино, а виноробна індустрія — це чудова галузь, в яку занурюєшся із задоволенням. 

В одному зі своїх інтерв’ю Жерар згадав, що Бургундія була одним із його улюблених місць для відвідування, і там він отримав один із найкращих винних досвідів.

Це точно! І насправді, ми назвали нашого сина на честь бургундського виноградника. Його звуть Романе (Romané) через те що багато виноградників мають частину назви Romanée: Romanée-Conti, Vosne-Romanée тощо. Бургундія була дуже близькою серцю Жерара, як і Мадейра. Він любив вина Мадейри. Одну з наших собак назвали Malmsey, на честь вина з Мадейри.

Це, безперечно, творчий підхід до вибору імен. Свого часу ви стали наймолодшим лауреатом Lifetime Achievement Award for Women in Business. За які заслуги і за яких обставин це сталося?

Чесно кажучи, це було досить давно, тому я не можу точно пригадати, які були критерії. Моя знайома, яку я знала ще з часів, коли була інспектором готелю, була молодим готельєром. Вона успадкувала бізнес своєї матері, а згодом заснувала премію Women in Business. Тож вона зв’язалася зі мною, щоб розповісти про нагороди та заохотила мене взяти участь. З першого разу я не виграла, а наступного року мене знову запросили взяти участь, тому що я вже була номінована і мала відносно хороші минулорічні результати. Мене висунули, але без жодних очікувань. Насправді настільки не очікувала перемоги, що в ніч святкування я не змогла піти, тому що у Жерара був великий винний івент у Manoir aux Quat’Saisons з Раймондом Бланом (Raymond Blanc). Тож я змушена була вибачитися, що не буду на церемонії нагородження. У всякому разі, я думала, що не виграю і відправила свого генерального менеджера, яка ще й трохи схожа на мене. Вона запитала мене: «А якщо мені доведеться виступити з промовою?» – Я сказала: «Ну, тобі не доведеться виступати, тому що я не збираюся перемагати». А під час винного івенту отримала текстове повідомлення, що я виграла і що мій генеральний менеджер щойно виступила з промовою. Вона подякувала всім, хто організував захід від мого імені, а у місцевій пресі повідомили, що вона була мною, і те, що вона сказала, було так, ніби це я. Отже, насправді я виграла і не виграла, тому що всі вважали мене кимось іншим. Знаєте, до сьогоднішнього дня я здивована цією перемогою, тому що завжди думала, що для того, щоб отримувати нагороду за життєві досягнення, потрібно бути в більш солідному віці. Однак хтось зауважив, що я була інспектором готелю в 20 років, чому б не отримати нагороду за життєві досягнення в 40 років.

Це цілком заслужено, Ніно. Тепер давайте обговоримо вашу поточну позицію. Якщо я не помиляюся, ви віце-президент Академії ресторанного та винного сервісу (Academy of Food & Wine Service). Розкажіть, будь ласка, про діяльність цієї організації, її географічні масштаби, цілі, а також про ваші обов’язки в ній зокрема.

Ні, це не зовсім правильно. Жерар багато років приділяв увагу Academy of Food & Wine Service. Це була важлива організація, яка підтримувала та відстоювала права сомельє та готельєрів у Великій Британії. Однак останніми роками активність організації трохи знизилася, багато людей відійшли. Жерар помер. Прийшли люди, які мали дуже позитивні наміри. Але, на жаль, основна мета організації як би зійшла на другий план.

Президент Ніколя Клерк (Nicolas Clerc) тоді був молодим хлопцем, якого я знала дуже давно і якого Жерар дуже любив. Він подзвонив мені і сказав: «Слухай, знаєш, Академія трохи занедбана, і там насправді нічого не робиться. Я хотів би відтворити щось краще, більш інноваційне, більш захоплююче для молодих сомельє у Великобританії». І я подумала, що це чудова ідея, тож погодилась йому допомогти.

Academy of Food & Wine Service більше не існує. Замість ми створили United Kingdom Sommelier Academy яка тепер пов’язана з ASI. Це дуже важливо, оскільки це означає, що в межах Сполученого Королівства будь-хто, хто отримає титул UK Sommelier of the Year, автоматично стає частиною організації ASI та може брати участь у європейських змаганнях, змаганнях ASI World Champion, якщо вони відповідають вимогам та рівню.

Я віце-президент UK Sommelier Academy, яка замінила Academy of Food & Wine Service. І хоча організація ще молода, у нас є досить цікаві плани. Ми щойно провели конкурс сомельє Сполученого Королівства пару місяців тому. Крім того, ми проводимо іспити на основі сертифікації та дипломів ASI. 

Академія відкрита лише для британських сомельє?

Членами є переважно сомельє, але, безперечно, менеджери ресторанів, менеджери продуктів харчування та напоїв, будь-хто, хто справді має кар’єру у сфері гастрономії чи напоїв, можуть взяти участь. Ми також співпрацюємо з іншими афілійованими організаціями ASI. Наприклад, тісно пов’язані з Ірландською гільдією сомельє, але щоб стати членом Академії сомельє Великобританії, ви повинні працювати у Великобританії в сфері гостинності, вина чи спиртних напоїв, роздрібної торгівлі, готелів чи ресторанів.

Наскільки мені відомо, ви зайняли цю посаду в Академії сомельє Великобританії у 2020 році, якраз перед пандемією, яка найбільше вдарила по цій галузі. Як ви впоралися, може, поділитеся лайфхаками?

Ми працювали над проєктом під час COVID. У нас були нескінченні зустрічі Zoom, і все це було створено електронною поштою та Zoom, тому що ми не могли зустрітися. Нам довелося відкласти наші іспити та конкурс UK Sommelier of the Year. У липні, ми провели перший конкурс UK Sommelier Academy, він був першим за два роки через пандемію.

Будь ласка, поділіться своїми думками щодо ефективних способів стати справжнім фахівцем у галузі вина та гастрономії. Які глобальні мережі навчальних закладів, на вашу думку, краще вибрати, оскільки сьогодні існує така різноманітність шкіл, курсів, академій? Де саме навчався ваш син Романе? Він пішов по стопах своїх батьків, чи не так?

Очевидно, що мати певну освіту в будь-якій кар’єрі, будь-якій галузі корисно, але я думаю, що для деяких людей це не обов’язково. Комусь просто не подобається вчитися, їм не подобається складати іспити. Для таких людей практичний досвід навчання буде тим, що їм більше підходить. Ось чому, на мій погляд, для того, щоб займатися гостинністю, найголовніше – це любити людей, і не лише тому, що ви збираєтеся обслуговувати людей і пропонувати їм досвід, а й тому, що ви збираєтеся працювати в команді людей. І робота в цій команді дуже важлива, оскільки гостинність вимагає від вас дуже багато часу, який ви витрачаєте. Працюючи в команді, ви повинні мати товариські стосунки, ставати великою родиною. Якщо ти не любиш людей, то в цьому немає сенсу. І це справді перша важлива річ.

Якщо ви можете вчитися і вам подобається освіта, книги і, звісно, ​​подорожі, я думаю, що це розширює досвід, який ви можете принести у свою кар’єру гостинності. Але я думаю, ще важливо розуміти, що необхідно клієнту на будь-якому рівні. Ви можете навчатися, відвідуючи курси, читаючи книги тощо. Особливо про вино, ви повинні розширити свої знання, читаючи про вино, а також подорожуючи виноградниками та відвідуючи виноробні. А ще є багато дрібниць, які, коли ви зшиваєте все воєдино, утворюють клаптик і пропонують дуже важливі аспекти, які створюють найкращий шлях для вашого прогресу та розвитку в межах обраної професії.

Вибачте, що змушуємо пригадувати часи, коли ви з Жераром були разом, але це унікальна постать в історії людства – його досягнення та досвід неперевершені (наскільки відомо, ще нікому не вдалося поєднати в одній особі стільки високих професійних статусів). Мабуть, тут буде принагідно запропонувати нашим читачам подивитися новий фільм, зйомки якого ви ініціювали, якщо не помиляюся (за посиланням: A Life in Wine: Gerard Basset | The World’s Favourite Sommelier | 67 PALL MALL TV) Чи не могли б ви прокоментувати цю стрічку та поділитися правилами Жерара Бассе – по яких методиках, книжках він займався, у кого вчився професії, скільки часу відводив роботі? Чи правильніше було б спитати, чи мали ви взагалі якісь дні відпочинку?

Дякую, що поділилися посиланням на своїх медіа ресурсах. Фільм з’явився тому, що в Лондоні є приватний винний клуб 67 Pall Mall, і у них є телевізійна компанія, яка стала дуже важливою під час пандемії, пропонуючи чудові програми, екскурсії по виноградниках і дегустації, і це справді гарне телешоу. Вони підійшли до нас і сказали нам з Романе, що дуже хотіли б зняти документальний фільм про Жерара та його життя. Нам було приємно з ними працювати. Вони зробили дивовижну роботу. Фільм, я вважаю, дуже захоплюючий і дуже особистий.

Сам фільм дає миттєве уявлення про рішучість Жерара в тому, як він навчався, і те, як освіта та подорожі були важливою частиною його діяльності. Для нього навчання ніколи не було клопотом чи викликом. Це було те, що йому подобалося. Він залишив школу без кваліфікації. Йому подобалася ідея бути з людьми та товариськість в галузі гостинності. Вино його справді зачарувало. Потрібно багато чому навчитися, і коли він відкрив свою першу книгу про вино, це викликало любов до цього предмету. Це було так, ніби шлюзи відкрилися, і він хотів дізнатися якомога більше. Вино стало його пристрастю. Однак він завжди казав: «Я люблю вино, але я вважаю, що для того, щоб бути чудовим сомельє, ви повинні любити людей більше, ніж вино».

Отже, коли він прогресував у плані навчання та розвитку власної кар’єри, він зрозумів, що дуже важливо брати інших людей у цю подорож. Він прагнув підтримувати, наставляти та виховувати молодих людей у галузі. Він став досить відомим завдяки своїм учням, яким приділяв багато свого часу та досвіду. 

Були люди, які хотіли з ним працювати, тому що знали, працюючи з ним, отримають всеосяжний досвід вивчення вина. І, знаєте, навіть після того, як ми продали готелі, всі його протеже все одно приходили до нього в гості. Вони були і залишаються моїми та Романе великими друзями. Вони досі говорять про Жерара з величезною повагою. Я думаю, це тому, що вони усвідомлюють, що завдяки його допомозі та підтримці це дало їм величезний шанс у галузі, в яку вони вступали в дуже молодому віці. Тож це була дуже важлива частина кар’єри Жерара: не лише його здатність перемагати на змаганнях, вчитися та здобувати кваліфікацію до іспитів, але й допомагати іншим людям робити те саме, тому що це покращувало можливості у їхній власній кар’єрі, а також приводило до вдосконалення сомельєрії в цілому у Великій Британії.

Можливо, у вас багато відряджень? Які країни можна виділити як зразкові з точки зору еногастрономічного туризму?

Я вважаю, що одним із наших улюблених місць с Жераром була Каліфорнія. Ми любили Каліфорнію. І справді, свого часу думали, що, ймовірно, покинемо Велику Британію та підемо працювати у каліфорнійській винний бізнес. Цього не сталося, тому що у нас був Романе, і він не хотів залишати школу. Також Франція завжди була дорога серцю Жерара, тому що він був французом, а регіон Шампань був місцем, де ми завжди любили бувати. Його сестра жила недалеко від Рони, тому ми теж часто їздили до неї. 

Мадейра також була дуже дорогою для Жерара. Ми любили їздити на Мадейру та дегустувати вина. Мадера та Шеррі, всі кріплені вина, були тим, що Жерар дуже любив. Звичайно, нам завжди подобалося поєднання всіх цих різних стилів хересу та смачних тапасів. Але сказати, що є улюблений регіон чи улюблене місце, було б важко, бо це залежало б від того, з ким ми були, що робили, з ким дегустували, яка була погода. Я маю на увазі, що кожен досвід був особливим з тих чи інших причин.

А ще Тоскана – це було так просто, але так красиво. Одного разу ми сиділи високо на пагорбі, звідки відкривався краєвид на виноградники, на скільки сягало око в дуже, дуже простій маленькій таверні, де готувала італійка. Вибору страв там не було, була лише паста. Ми могли спостерігати, як вона готувала на своїй кухні. Подавала пасту просто з домашньою оливковою олією та місцевим сиром. І це була найкраща їжа, що ми їли за довгий-довгий час. Ми все ще говорили про це, «ти пам’ятаєш, коли ми ходили до… і це була дивовижна паста…» Отже, інколи найпростіші речі справляли найбільше враження.

Чи можете ви прокоментувати, як розвивається Gérard Basset Global Fine Wine Report?

Це те, що Жерар та один із його найдорожчих друзів Льюїс Честер (Lewis Chester) створили перед смертю Жерара. Перший звіт вийшов у 2018 році, і вони разом створили компанію під назвою Liquid Icons, тому що хотіли працювати разом, роблячи щось, пов’язане з вином, але вони насправді не знали, що. Глобальний звіт був тим, що, на їхню думку, було б цікаво зробити. Отже, 2018 рік став першим. У 2019 році Льюїс запропонував перейменувати його на The Gérard Basset Global Fine Wine Report на честь Жерара, оскільки на той час він уже помер. Льюїс сказав: «Ви знаєте, ми збираємо всю цю інформацію від усіх цих дивовижних людей із виноробної промисловості, офісів вина, сомельє, колекціонерів вина, любителів вина, ентузіастів вина. Тоді ми готуємо цей звіт, але насправді він може сприйматися досить сухо. Тож, я думаю, було б дуже добре, якби ми запитали людей, як ви думаєте, хто в цей момент і пору року робить найкраще вино? Найкраще вино в Європі чи найкраще в Америці. Ми створюємо премію і вручаємо нагороду щороку».

Отже, ось ідея Льюїса – The Golden Vines® Awards. І це спрацювало дуже добре. Чудово, коли люди отримують нагороду за їхню наполегливу працю та зусилля. І Льюїс сказав: «Ну, якщо ми збираємося вручати нагороду, ми повинні провести церемонію нагородження і проводити її щороку. А чому б нам не провести винний аукціон? І якщо ми проводимо винний аукціон, усі кошти мають піти до благодійної організації, яка потім буде створена на ім’я Жерара». Ми створили Gérard Basset Foundation, щоб об’єднатися ці процеси. Ось як все почалося. Працювати з кимось на кшталт Льюїса неймовірно, тому що у нього є ідея, а потім він біжить з нею, і вона стає все більшою і більшою і дивовижною. Отже, вплив величезний, тоді як у нас з Романе було так мало ідей. Я знаю, що Жерар дуже пишався б Льюїсом за те, що він створив і досяг.

Ми в захваті від того, що тепер у нас є всі ці науковці з усього світу та 16 грантоотримувачів (на сьогоднішній день у 2021/2022 роках) по всьому світу, яким ми допомагаємо, і всі вони пов’язані з вином, міцними напоями та гостинністю. 

До уваги наших читачів, церемонія нагородження Golden Vines® Awards в цьому році відбулася 14-17 жовтня у Флоренції, де на аукціоні було зібрано понад 1,1 мільйона фунтів стерлінгів для Gerard Basset Foundation. Говорячи про неймовірний аукціон Fine Wine, Rare Spirit & Experience 2022, які видатні напої там були представлені?

Льюїс дуже наполегливо працює цілий рік, збираючи лоти для аукціону, в нього є чудові люди, яких він просить підтримати, всі вони щедрі і надзвичайно підтримують. Для нас дуже важливо те, що мова йде не лише про можливість купувати вишукані та рідкісні вина. Часто це те, що кожен окремий аукціон більше, ніж просто покупка чудового вина. Це може бути обід у винороба, ночівля на виноробні. І іноді ці виноробні не відкривають свої двері для публіки, але якимось чином Льюїсу вдається змусити їх це зробити. А в цьогорічному аукціоні 107 лотів, що саме по собі дивовижно. Деякі з них починаються від початкової ставки від 500 фунтів стерлінгів до понад 100 000 фунтів стерлінгів. І всі вони дуже різноманітні та дуже різні, але кожен з них унікальний і надзвичайно особливий. Як і багато чого з того, що ми робимо в межах фонду, усе це стало можливим завдяки Льюїсу та його неймовірній і крихітній команді, у межах Liquid Icons Льюїс так наполегливо працює, щоб пропонувати такі дивовижні та унікальні лоти на аукціоні, а команда так наполегливо працює, щоб забезпечити Golden Vines® Awards величезний успіх.

Зібрані кошти йдуть виключно на стипендії? Або ви інвестуєте в інші проекти?

Усі зібрані кошти передаються до Фонду. Наприклад, минулого року ми зібрали трохи менше 1,3 мільйона фунтів стерлінгів. І за ці гроші ми мали змогу фінансувати стипендії. Крім того, у нас є головні стипендіати для «Golden Vines Diversity Scholarships»: минулого року у нас було два студенти Master of Wine, цього року ми матимемо трьох (два Master of Wine та один Master Sommelier). Кожен з них отримує по 55 000 фунтів стерлінгів, які покривають їхню плату за навчання на курсах «Master of Wine» або «Master Sommelier», а також допомагають у навчанні та поїздках. Крім того, у них є програма стажування, яка включає понад 35 різних виноробень по всьому світу, в яких вони мають можливість працювати. І знову ж таки, іноді це стажування, яке зазвичай не можливе, однак для Golden Vines вони відкривають свої двері. Минулого року у нас було ще двоє науковців, які не пройшли стажування, але їм заплатили за навчання. Один був для MS, а інший для MW. Цього року у нас є чотири стипендіати Dom Pérignon, які матимуть такий самий порядок. Їх гонорари будуть оплачені, але стажування в широкому діапазоні не передбачено. У нас є стипендіат Hennessy, спеціально для Spirits, який має стипендію та 12-місячне стажування в Hennessy. Ми маємо п’ять стипендій Artémis Domaines. Вони мають стажування до шести місяців і 20 000 євро. У нас також є додаткові стипендії, які будуть оголошені в найближчі місяці, як для вина, міцних напоїв, так і для галузі гостинності.

Крім того, у нас також є наші глобальні грантоотримувачі, яких наразі 16 у всьому світі на п’яти різних континентах. Деякі приклади: Pinotage Youth Development Academy, створена в Південній Африці. У нас є програма, яка працює з Австралією в Аделаїдському університеті (Adelaide University). У нас є подібний проект, який працює з Канадою в Оканагані. У нас є проект, який працює з людьми з обмеженими можливостями в середовищі гостинності та вина в Америці. Тому наша діяльність дуже різноманітна.

Нещодавно ми писали, зокрема, про заснування благодійної стипендії The Artémis Domaines Golden Vines® Victims of Conflict Charity. Хто цього року переміг, чи були серед них українці?

Ці стипендії надаються жертвам конфлікту з будь-якої точки світу. На додаток до цього, у нас є щось, що ми тихо робимо у фоновому режимі, коли ми фінансуємо людей, на яких особливо впливає те, що відбувається в Україні. Деякі з них переміщені, ми допомагаємо їм, оплачуючи освітні програми, такі як курси WSET та/або курси англійської мови. Деякі з людей, яким ми допомагаємо, — це росіяни, які виїхали з росії, бо не згодні з політичною ситуацією і втратили кар’єру. А інші – це українці, яким довелося тікати з України. І це те, що є доповненням до стипендій – ми таким чином допомагаємо багатьом людям.

Чи могли б ці люди зв’язатися з вами напряму? Або який канал комунікації ви обрали?

Так, ми звернулися до Української асоціації сомельє та інших українських контактів, які у нас були. Деякі звернулися до нас, зв’язавшись із Дженсіс Робінсон та Яном Харрісом, колишнім генеральним директором WSET, обидва з яких є довіреними особами Фонду, і пояснили свою ситуацію. Ми хочемо допомогти якомога більшій кількості людей, сподіваємося, що аукціон збере ще більше коштів і ми зможемо допомогти ще більшій кількості людей.

Нехай буде так. Ви знайомі з винами країн Східної Європи та Кавказу – Молдови, України, Грузії, Вірменії? Ви були в якійсь із країн?

Я не багато з них відвідувала. Жерар так, він любив Грузію та Україну. Я дегустувала грузинські вина, зокрема так звані оранжеві вина, і вони мені дуже подобаються. І я думаю, що це місця, по яких я хотіла би більше подорожувати. Останні кілька років подорожувати виноробними регіонами було важко через COVID. Однак зараз світ відкривається, і я точно хотіла би поїхати й відвідати ці країни. Деякі з вин, які надходять із таких країн, дійсно цікаві та мають великий потенціал, щоб стояти з високо піднятою головою на світовій арені.

Я сподіваюся, що ви колись зможеш відвідати Україну. Дуже дякую за ваш час.

Дуже дякую за запрошення. І, знаєте, я дуже рада брати участь у суддівстві WTA.

Ніна Бассе, готельєр FIH, наставник, довірена особа-співзасновник і голова Фонду Жерара Бассе, співзасновник і віце-президент Академії сомельє Великої Британії люб’язно погодилася поділитися своїм досвідом у сфері гостинності та виноробства. В інтерв’ю Олександрі Григор’євій, керівнику проєкту Wine Travel Awards, суддею якого стала Ніна, вона також розповіла про діяльність та проєкти фонду. Цей лонгрід, який розкриває деякі […]

Усіх любителів подорожувати винними шляхами очікує сюрприз: кілька провідних профільних установ світу, серед яких Одеський національний технологічний університет, взяли участь у 26-місячному проєкті, реалізованому в рамках Спільної Операційної Програми ЄІС «Чорноморський басейн 2014-2020», Просування Чорноморського регіону як дестинації винного туризму – «Море вина» (the Sea of Wine). Мета проєкту – створити спільний бренд винного туризму в Чорноморському регіоні, що визнаний колискою світового виноробства. Отже, фахівці з Вірменії, Грузії, України та Греції розробили 33 інноваційних тематичних винних маршрути, куди увійшли 156 виноробень разом із історичними та природними пам’ятками, ресторанами, музеями й іншими атракціями. Ми розпитали декана факультету технології вина та туристичного бізнесу ОНТУ, д-рa економічних наук, професора Анну Саркісян щодо участі України, а також про її особисту роль в цьому масштабному проєкті.

Анно, для вас, як сомельє та декана факультету технології вина та туристичного бізнесу ОНТУ, напевне, поняття вина і туризму вже стали неподільними. Розкажіть, як поєднуються ці два напрямки у вашому житті – і, мабуть, перш за все, про проєкт, яким ви сьогодні опікуєтеся, – the Sea of Wine.

Не дивуйтеся, але я з дитинства, яке минало в квітучій та розмаїтій Бессарабії, зналася на виноробстві. Адже мої батьки працювали на великому винзаводі в Татарбунарах. Тож коли настав час обирати професію, я вступила до Одеського національного технологічного університету, де існує єдина в країні кафедра Технології вина та сенсорного аналізу. Після захисту магістерської роботи я вирішила, що маю пізнати вино ще й з іншого ракурсу – і закінчила Першу школу сомельє «Майстер-клас» у Києві. Зрештою моя кандидатська дисертація була присвячена технології виробництва виноградного соку з високим вмістом поліфенольних сполук, а докторська – регіональним туристичним ринкам, бо за сумісництвом я працюю на кафедрі туристичного бізнесу та рекреації, що входить в структуру факультету технології вина та туристичного бізнесу, який я очолюю. Я викладаю різні дисципліни і, окрім студентів-виноробів, працюю з готельєрами-рестораторами та туристами. Власне, еногастрономічний туризм – не просто робота, це моє захоплення. Це дуже цікава сучасна дисципліна, яка включає організацію роботи сомельє і гідів, основи виробництва вина, сенсорний аналіз тощо. Цей напрямок має великі перспективи для виноробної галузі.

Отже, коли до нас звернувся директор Навчального центру Міжнародного центру досліджень та освіти в агробізнесі Вірменії Артур Григорян і запропонував взяти участь у проєкті the Sea of Wine, спрямованому на просування Чорноморського регіону як дестинації винного туризму, ця ідея викликала у нас справжній ентузіазм. У проєкті беруть участь авторитетні організації з чотирьох країн: Міжнародний центр досліджень та освіти в агробізнесі (Вірменія), Одеський національний технологічний університет (Україна), Грузинський центр розвитку агробізнесу (Грузія) та Університет Аристотеля в Салоніках (Греція).

Як так склалося, що саме ці країни об’єдналися в єдиний маршрут?

Головним бенефіціаром проєкту виступила Вірменія, яка і запросила до нього інших учасників. Коли заявку було подано і схвалено, кожна країна отримала напрям діяльності, в якому вона виступатиме відповідальним партнером.

Україні дісталося ключове завдання – розробити ІСТ (Information and Communication Technology) платформу та мобільний додаток, а також створити тренінгові матеріали, опрацювавши їх з тренерами від кожної країни, щоб виявити точки перетину. Впродовж двох років наша команда займалася дослідженнями і разом з закордонними фахівцями створювала базу даних. Зі своїм завданням ми впорались на відмінно – невдовзі кожен зацікавлений зможе переконатися в тому.

Що це дає кожному учаснику? Зокрема, що дає Україні колаборація з іншими країнами у проєкті the Sea of Wine?

Перш за все – можливість обмінюватися досвідом з провідними фахівцями інших країн. Україна – дуже молода країна з точки зору організації винного туризму, тож позитивний досвід нам потрібен як повітря. Не менш важлива можливість презентації власних маршрутів. В рамках проєкту наша команда побувала в Греції на туристичній виставці в Салоніках, мала змогу попрацювати зі студентами Університету Аристотеля – ми розповідали про винні регіони України та дізнавалися про інших. Весь той досвід в подальшому ми акумулювали на розробленій українською командою ІCT платформі, де будуть представлені винні маршрути Причорноморського басейну всіх країн-учасниць. Таким чином, кожен учасник проєкту the Sea of Wine розширює обрії винного туризму. Логічним результатом стало створення єдиного маршрута the Black Sea Wine Route, який охоплює всі країни-учасниці. В Україні він стартує з Одеси, з маршруту «Вино і міське життя».

Хто саме і як розробляв винні маршрути по Україні, які локації увійшли до них?

Взагалі, анонсуючи цей проєкт, ми запрошували до участі всі виноробні Причорномор’я, адже наша мета – популяризація на міжнародному рівні винного туристичного потенціалу України. Щоб розробити маршрути для проєкту the Sea of Wine, я з командою колег з нашої кафедри відправилася в експедицію по виноробнях Одеської, Миколаївської і Херсонської областей. Аудит був направлений на можливості виноробні приймати туристів, інфраструктуру, якість доріг, локальні гастрономічні пропозиції. Таким чином ми обрали майже півсотні виноробень, серед яких великі і відомі, зовсім молоді та крафтові. Назву такі імена, як SHABO, «Лелека», «Одесос», «Колоніст», «Фрумушика Нова», «Кирнички», Baykysh, SliVino та багато інших.

Наразі для проєкту The Sea of Wine створено сім тематичних маршрутів: «Вино і міське життя», «Вино і легенди», «Вино і квіти», «Вино і мистецтво», «Вино і релігія», «Вино і етнос». Ми, перш за все, підкреслювали специфіку регіонів, включали у маршрути місцеві свята і фестивалі. Скажімо, винороби Бесарабії запрошують гостей на Трифона Зарізана – свято обрізки лоз, що відбувається 14 лютого в Болграді. Ми добирали яскраві івенти до кожного маршруту на сайті. Кінцевий продукт, розроблений зусиллями фахівців нашої кафедри, – це тури для внутрішнього та досвідченого міжнародного мандрівника. У нас дуже висока планка.

Наскільки важливий туризм для розвитку виноробень?

Це дуже важливий інструмент для просування українських виноробень, навіть маленьких та зовсім нових. Так, під час експедицій ми відкрили для світу (і самих себе!) виноробню «Кирнички», де знайшли цікаву історію, традиції, гарний потенціал сировини, якісні вина. Отже надали шанс зовсім молодій виноробні взяти участь у міжнародному проєкті. Впевнені, завдяки цьому в перспективі вона стане відомою. Винороби мріють зустрічати туристів, пригощати своїми винами і дарувати емоції. Хочу зазначити, що ми складали наші маршрути безкоштовно, щоб підтримати виноробну і туристичну галузь нашої країни.

Нам відомо, що заплановано навіть ввести єдиний лейбл для учасників. Як до того ставляться винороби?

Лейбл вже створено. Ми розповсюдимо його в електронному вигляді серед усіх учасників маршрутів. Вони можуть використовувати його на своїх сайтах, у буклетах, на міжнародних заходах. Адже це престижно – бути частиною програм Європейського сусідства.

Чи передбачає проєкт розвиток маршрутів, долучення нових локацій?

Так, власники виноробень можуть подати заявку, а інформацію про них буде розміщено на нашій ІСТ платформі. Адже її можна оновлювати, додавати виноробні, локації, фестивалі.

Які заплановані спеціальні освітні програми для гідів, сомельє, виноробів?

У кожній країні-учасниці проводилися освітні тренінги за матеріалами, які розробили наші українські фахівці. У січні ми провели триденний тренінг за темою «Винний туризм. Використання нових можливостей». Освітні лекції були присвячені розвитку, менеджменту дестинації, актуальним проблемам винного туризму. Увесь матеріал розділений на три основні теми: супровід винних турів; управління продуктами винних дестинацій; управління сталістю дестинацій. Захід відбувся на високому, міжнародному рівні. Це була жвава дискусія, а після лекцій – надавалися практичні кейси, до яких долучалися винороби. Відбулася дуже корисна комунікація між виробниками, розробниками туристичного продукту, тими, хто буде супроводжувати туристів. Ми пишаємося, що саме українські вчені розробили навчальні матеріали, якими будуть користуватися в інших країнах. Слід зазначити, що тепер ці документи зберігаються у бібліотеці Євросоюзу. Всі наші звіти, дослідження – це великий внесок в розвиток наукового аспекту винного туризму. Ми щасливі, що були першими, хто це зробив.

Які заходи для популяризації винного туризму в Україні відбуваються у межах проєкту the Sea of Wine?

В усіх країнах-партнерах відбулися форуми «Давайте поговоримо про вино», спрямовані на те, щоб об’єднати винних експертів, виноробів та любителів вина та ознайомити їх із результатами проєкту. Українська сторона, з огляду на війну в країні, планувала поширювати інформацію онлайн, хоча ми бачили, як це відбувалося в інших країнах, – зустрічі з виноробами, дегустації… Було сумно від гадки, що доведеться говорити про вино онлайн, тому прийняли рішення все ж таки зібрати в безпечному місці однодумців, винолюбів, представників туристичного бізнесу та виноробів, які представляли свої вина. Зустріч була теплою, сповненою надій та мрій про найкраще винне майбутнє для нашої країни.

Які спільні заходи просування проводяться, плануються у проєкті?

Це відвідування фестивалів, профільних виставок. Як я згадувала, ми в цьому році побували на туристичній виставці в Салоніках, відвідали Національний День вина в Молдові, де робили презентацію винних маршрутів та ІСТ платформи. Сподіваємося на дуже близьку співпрацю з Молдовою після війни і відкриття транснаціонального шляху. Наші партнери з Греції та Вірменії відвідали London Wine Fair, де також був представлений наш проєкт. Найближчий захід – церемонія закриття проєкту в Єревані. Він передбачає два івенти: в перший день конференція, а наступного дня відбудеться великомасштабний винний захід «Вина Чорного моря», який буде проводитися за стандартами Міжнародної організації виноградарства і виноробства.

В яких проявах далі існуватиме the Sea of Wine?

Перш за все це робота ІСТ платформи та мобільного додатку, які є зручним інструментом як для фахівців туристичної і винної галузей, так і для туристів, споживачів цих продуктів. Тут можна отримати докладну інформацію про маршрути, виноробні регіони, винарні країн-учасниць, про заходи, які там відбуватимуться. І вже на основі цих даних планувати подорожі.

Як війна змінила ваші плани, а що залишилося незмінним?

Я не можу сказати, що ми змінюємо свої плани, але, звичайно, коригуємо їх відповідно до ситуації. Так, наприклад на кафедрі туристичного бізнесу та рекреації в цьому місяці ми організували вебінар «Туризм як засіб реабілітації в повоєнний час». Запросили психологів, реабілітологів, фахівців з туристичної галузі. Ми розповідали, як відновити свій моральний стан, в тому числі підняли таку актуальну тему як «винна рекреація», що має на меті споживання вина в потрібних дозах, як винна подорож дарує яскраві емоції та незабутні враження. Я сама спостерігала, коли нещодавно проводила екскурсію на виноробню, як люди розслабилися, відволіклися від новин, залишившись без інтернету, але з бокалом чудового вина серед безкрайого степу. Додому поверталися вже зовсім іншими – з жагою до життя, новими ідеями. Тому я вважаю, що наша справа дуже важлива.

Заради безпеки в Одесі проводять дегустації та винні фестивалі в одеських катакомбах. Війна змусила до таких незвичних заходів. А всі виноробні, які увійшли у наші маршрути, продовжують працювати – попри все.

…Цього року було багато сонця і у сировини гарний потенціал. А от щодо енергетики війни, побачимо, чи передалася вона вину. У ці важкі часи ми підтримуємо один одного. А нас підтримує весь світ. Я дуже вдячна нашим партнерам. Ми могли вийти з проєкту, але партнери одностайно заявили: «Ви маєте залишатися з нами». І ми довели, що українці стійкі в усьому – як на війні, так і в роботі.

Усіх любителів подорожувати винними шляхами очікує сюрприз: кілька провідних профільних установ світу, серед яких Одеський національний технологічний університет, взяли участь у 26-місячному проєкті, реалізованому в рамках Спільної Операційної Програми ЄІС «Чорноморський басейн 2014-2020», Просування Чорноморського регіону як дестинації винного туризму – «Море вина» (the Sea of Wine). Мета проєкту – створити спільний бренд винного туризму […]

Оглядач Drinks.ua та winetravelavards.com поспілкувалася з Саломе Ломсадзе (Salome Lomsadze), Commercial project manager – представницею молодого покоління топ-менеджменту унікального комплексу Shumi Winery. Повірте, їм було про що поговорити!

Почнемо з того, що ваша виноробня, розташована в Грузії, країні, де зародилося виноробство, яке налічує понад 8 тисяч років, стала переможцем премії Wine Travel Awards у номінації Magnet of the region. А в такому регіоні таке звання дорогого варте. Але, крім того, нам відомо, що ще у 2019 році територія комплексу Shumi була визнана найкрасивішою в Грузії!

Що стосується участі у WTA, то Shumi Winery стала рекордсменом серед номінантів, представленою одразу у дев’яти категоріях, та переможцем у всіх з них під час публічного голосування. Також значна частина міжнародних суддів у другому турі оцінки номінантів виставили комплексу Shumi найвищі бали та буквально одиниць не вистачило, щоб перемогти ще за декількома позиціями! Вітаємо із перемогою!

У свою чергу я хочу подякувати вашій компанії за чудову організацію Wine Travel Awards, яка виправдала всі очікування. Дуже приємно бути вашими партнерами. Зі свого досвіду проведення корпоративних заходів, пов’язаних з івентами, туризмом, я можу сказати, що все пройшло на дуже високому рівні розуміння того, як це потрібно запускати та організовувати. Я працювала з організаціями з різних країн, і хочу відзначити ваш всеосяжний правильний підхід – і піар, і маркетинг, і організаційна частина, і логістика, і комунікації, і сертифікати, і як усе це було представлено – чітке та правильне «пакування» WTA.

Дякуємо за теплі слова про Wine Travel Awards та роботу нашої команди, сподіваємося, наша співпраця буде розвиватися і надалі. Ми хочемо докладніше дізнатися та розповісти нашим читачам про Shumi Winery. Почнемо із символів. Що означає назва Shumi та чому емблемою компанії є грифон?

Тут все просто – слово  «шумі» давньогрузинською мовою означало «найкраще вино». Те, що у сучасному світі ми називаємо ексклюзивним, преміальним – тобто найякісніший продукт. Це і наша назва, і наш принцип – створювати вина найвищого класу, якому ми слідуємо уже протягом 25 років. А символом Shumi Winery також не випадково став грифон «Фаскунджі» – це персонаж із грузинської міфології. Саме він, згідно з давньою легендою, приніс людям перше гроно винограду, з якого почалося вирощування виноградників і виноробство на нашій землі.

Саломе, а з чого починалося підприємство Shumi Winery? Ви представниця молодого покоління, але, безумовно, в курсі цієї дивовижної історії. Засновники відразу зробили ставку не лише на виробництво вина, а й на туризм чи розуміння важливості цього напряму прийшло згодом? На вашу думку, що призвело Shumi Winery до такого яскравого успіху – туризм чи вино?

Від самого початку було зроблено ставку і на виробництво вина, і на туризм. Я думаю, у нашому випадку не слід розділяти ці поняття. Звичайно ж, перш за все були посаджені виноградники, потім було запущено виробництво, і вже в 2002 році Shumi першою в Грузії відчинила двері свого туристичного комплексу, де гості знайомляться з винною культурою, а саме відвідують музей вина, беруть участь у дегустаціях вин, збиранні врожаю та різноманітних кулінарних майстер-класах. Все це робилося, щоб усьому світу показати потенціал грузинських вин та розповісти про феєричний потенціал наших автохтонних сортів. Завдяки цьому завданню, у нас і вийшла компанія, яка включає і виноградарство, і виноробство, і туризм.

Не секрет, що у Грузії дуже трепетно ​​ставляться до виноробства. Наприклад, якщо говорити про нашу виноробню у Цинандалі, то майже всі, хто живе в цих місцях, безпосередньо пов’язані з виробництвом вина. Наші співробітники з великою любов’ю ставляться до своєї роботи, допомагаючи нам у досягненні поставленої мети. Наш успіх безпосередньо пов’язаний з тим, що компанія Shumi Winery дбайливо та з любов’ю ставиться до наших традицій, всі співробітники поділяють ці цінності, а гостинність – це невід’ємна частина грузинської культури. Саме такий підхід у нас до всіх створюваних продуктів – вино, екскурсії, майстер-класи або свята для гостей.

Скажіть, Саломе, у Shumi Winery залучали для роботи іноземних фахівців чи покладалися лише на мудрість, любов до виноробства та досвід грузинських виноробів?

З 2005 року ми співпрацюємо з відомим французьким виноробом Жаном-Мішелем Феранде. Жан-Мішель з першого дня захоплювався унікальними теруарами наших виноградників, місцевими автохтонними сортами, особливо сортом Сапераві, і вважає, що XXI століття у світовому масштабі належить саме цьому сорту. Французький винороб щедро ділився своїми знаннями з нашими виноробами. Його учнем був Гіоргі Хатіашвілі, який зараз дуже відомий у Грузії і вже понад два десятки років працює з нами. До речі, я вважаю, що така лояльність і стабільність кадрів також є показником та запорукою успішності нашої компанії.

Судячи зі статистики, для багатьох виноробів винний туризм стає провідним напрямом, а доходи деяких господарств від туристів переважають над продажем вин поза виноробнею. Як справи у вашої компанії? Чи є статистика з цього напряму?

Shumi Winery – великий виробник, і звичайно, рітейл – основна складова доходу. Такі обсяги виробництва вина, що йде на експорт, складно перебити прибутками від туризму.

Туристичний комплекс – це наша душа, своєрідне вікно, через яке ми спілкуємося зі світом, показуємо свою суть нашим гостям, вайнловерам. Тут ми розповідаємо про тонкощі сучасного виробництва вина та давню технологію квеври, про сорти та види вин, а також про наші колекційні виноградники, методи збирання врожаю та наукові роботи, які ведуться. Щодо статистики, рітейл – основна частина доходу, туризм – це, скоріше, метод просування вина, певна точка контакту споживача з брендом. Точка, у якій формується особлива лояльність.

Наш бізнес, пов’язаний з виноробною, має два напрямки – дистрибуція та еногастрономічний комплекс. Все це існує паралельно, але туркомплекс можна збудувати і без виноробні. Однак, для нас головне – вино.

Туристичний комплекс, що відкрився у 2002 році, вже завоював не одну міжнародну нагороду. Як і вина бренду Shumi, які щороку збирають на конкурсах букети медалей. Розкажіть, будь ласка докладніше, що являє собою еногастрономічний комплекс Shumi.

Для нашого ДНК було природним створення такого майданчика, де ми знайомимо з культурою виноробства та виноградарства, культурою гостинності. Туристичний комплекс та винний завод знаходяться в селі Цинандалі, Кахетія – це просочена історією територія, яка у різний час належала грузинським та кахетинським царям, родині князя Олександра Чавчавадзе. Але, коли ми купували землю, тут було – ви не повірите – сміттєзвалище та болото. Крім того, тут практично не було ґрунту, його колись змила річка і залишилося лише голе каміння. Довелося докласти чимало зусиль, щоб усе упорядкувати, осушити заболочені місця та розчистити територію. Ми завозили землю, вирощували виноградники, сад. Адже охорону природи та благоустрій землі ми вважаємо одним із своїх пріоритетних завдань. Не можна займатися вином, і не думати про красу, природу та людей…

Гості, приходячи до нас, без перебільшення, поринають у грузинську культуру виноробства. Кожен може відвідати Музей лози, Музей вина, грузинський етнографічний павільйон, де ми організовуємо майстер-класи з приготування страв, випікання хліба та дегустації, видавлювання винограду в трьохсотвіковій спеціальній давильні з цільного дерева, вигонку чачі та ін. Приваблює туристів і наш винний погріб-марані, де виробляються вина за технологією квеври. Жоден колекціонер та поціновувач вина не пропустить відвідування енотеки з винами Shumi Winery, де представлені найперші релізи нашої виноробні. Гарний сад із квітами та рідкісними рослинами, парк скульптур, гастрономічні зони, де можна скуштувати багато смачного, – візит до «Шумі» нікого не залишає байдужим. Гості із задоволенням діляться у соцмережах своїми відео із різних майстер-класів, свят, які відзначають у нас.

У туристичному комплексі існує велика диверсифікація послуг. Наприклад, є багато пропозицій для місцевих жителів, які приїжджають просто відпочити у вихідні, хтось замовляє банкети – з традиційним тамадою, багатоголоссям. Ми організовуємо велику кількість івентів для іноземців, які хочуть ближче познайомитись із грузинською культурою. Також часто проводимо заходи для професіоналів винної індустрії, які хочуть більше дізнатися про наше виробництво.

Shumi Winery знайомить своїх гостей із культурою Грузії загалом, у вас виступають знамениті грузинські артисти, музиканти, співаки, танцюристи. Якось і наша команда журналістів, на запрошення вашого директора, брала участь у супрі та насолоджувалася винами, стравами, танцями та чоловічим багатоголоссям. Розкажіть, будь ласка, про івенти та фестивалі, які проводяться в Shumi Winery. Чи є серед них міжнародні, що залучають інфлюєнсерів з усього світу?

Найвагоміший фестиваль, який люблять і самі грузини, і гості з різних країн – це ртвелі, свято збирання винограду в Грузії. З вересня і до середини жовтня наші гості беруть участь у збиранні винограду та виготовленні вина за давньою технологією. У супроводі виступу нашого ансамблю Shumi – із традиційним грузинським багатоголоссям, гості в ампелографічному павільйоні чавлять ногами виноград. На фестивалі панує особлива енергетика та дружня атмосфера, що об’єднує. Усі разом готують чурчхелу, хачапурі, піднімають келихи та проголошують тости – словом, стають однією великою родиною, яка відзначає чудове свято.

Цього року до фестивалю ртвелі ми готуємо спеціальні заходи, сюрпризи, подарунки для гостей. Також поповниться новою колекцією і наш парк скульптур, де зібрані роботи Зураба Церетелі, Мераба Мерабішвілі, Гії Джапарідзе та багатьох інших майстрів.

Супер! Чекатимемо від вас відео з цього ювілейного свята, яким, сподіваємося, ви поділитеся з ком’юніті Wine Travel Awards?! А якими експонатами Музею вина ви особливо пишаєтесь?

Хочу наголосити, що наш музей – перший Музей вина в Грузії. Найдавнішим артефактам – понад 6000 років. Мене особливо захоплює посуд для вина – квеври, якому 3200 років. Його зібрали з уламків і виявили дивовижний орнамент. Як багато кохання вкладав майстер, який створював цю посудину! Навіть незважаючи на те, що ніхто не мав побачити цей візерунок, адже квеври закопують у землю. Це дивовижна історія про гармонію, прагнення людини передати любов до своєї справи, свою майстерність наступним поколінням – як за допомогою вмісту сосуду, так і через орнамент, гармонійну форму квеври.

У всьому світі славиться душевне грузинське застілля – супра, яким, як диригент злагодженим хором, керує тамада. Як проходить навчання цій майстерності у  «Школі тамади», яка діє у Shumi Winery? Я не уявляю, як можна створити методичку з такого предмета? Хто і кому викладає, скільки триває курс?

Школа тамади – це, звичайно, не навчальний заклад у звичному розумінні. Це знайомство з мистецтвом тамади у широкому розумінні. І переважно, на практиці)). Оскільки наш еногастрономічний туристичний комплекс присвячений культурі грузинського гостинності, то ми не можемо не познайомити гостей із супрою – традиційним грузинським гулянням. Чи варто пояснювати, що теоретична частина займає при цьому мінімум програми? Ми просто створюємо святкову атмосферу грузинського застілля. Інститут тамади – це невід’ємна частина грузинської традиції, і в ході супри ми розповідаємо (і показуємо на ділі!), які тости, в якій послідовності і як вимовляються, якими діями супроводжуються – це і музичний супровід, і ще безліч різних нюансів. Наприклад, хто має вставати для тосту, хто і коли має право говорити, як чаркуються, які здравиці вимовляємо, на чию честь і т.д.

Розкажіть докладніше про школу вина Shumi, чому і як у ній навчають. Чи є факультет туризму?

Школа вина – це професійна школа на базі нашого виробництва та ампелографічного колекційного виноградника. Це найбільший приватний виноградник у світі, де представлено понад 1300 сортів винограду. Ми навчаємо всіх, хто пов’язаний із виноградарством та виноробством. Розповідаємо про агротехніку винограду, у тому числі про біо- та біодинамічні методи вирощування винограду, вчимо виготовленню вин, включаючи теорію та практику. До нашої школи виявляють великий інтерес як вайнловери, так і ті, хто вважає вино справою свого життя. До карантинних обмежень у нас були дуже добрі показники. Зараз перебуваємо у стадії перезапуску. Є напрацьована система навчання, але хочемо додати онлайн-лекції, які запроваджували під час пандемії. Крім того, ринок оновився та з’явилися нові теми. Можна сказати, що зараз ми знаходимося в пошуку нових ідей. До речі, у нашій школі немає факультету винного туризму, але дякую за ідею – мені вона подобається! У нас багато в цьому плані напрацювань, цікавих кейсів – і ми готові поділитись ними з тими, хто хоче організувати туристичні активності на своїй виноробні.

Чи є серед ваших пропозицій екскурсійні тури, якщо так, то в які регіони, до яких пам’яток? Наприклад, саме завдяки візиту на Shumi Winery, ми колись уперше побували в мікрозоні Кіндзмараулі, на дуже простій, але незабутній супрі на винограднику.

Так, крім роботи туркомплексу, який презентували у WTA, ми також організовуємо застілля та пікніки безпосередньо на виноградниках, у тій же мікрозоні Кіндзмараулі – там просто приголомшлива природа та незабутні краєвиди. Ми відкриті для співпраці з агентствами, можемо надати майданчик, кейтеринг чи організувати екскурсію Кахетією на гвинтокрилі, ділимося контактами, даємо рекомендації. Якщо гості обрали локацію, самі встановлюють намет, ми організовуємо кейтеринг, вино, напої, допомагаємо підтримати тематику урочистостей майстер-класами, відображаємо її у меню, напоях. Ми індивідуально підходимо до організації кожного заходу.

Ми знаємо, що не єдиним туризмом живе компанія. У 2020 році Shumi Winery визнана найкращим виробником вина Грузії на одному з найпрестижніших конкурсів у світі – MUNDUS VINI Grand International Award! Які особливості вашого підприємства дозволили одержати такий результат?

Можна сказати, що до успіху продукції Shumi Winery привів комплекс складових. Почнемо з того, що з дня заснування ми прагнули використати найкращий міжнародний досвід світових практик виробництва вина.

Ми спочатку були сфокусовані на всьому щодо класичних міжнародних стандартів ведення бізнесу – і з безпеки, і за якістю. Використовуючи міжнародну практику з 2005 року, ми отримуємо всі необхідні міжнародні сертифікати. Ми виробляємо біодинамічні вина, працюємо над тим, щоб технології, які використовуємо у виробництві, не шкодили навколишній природі. Адже виноградарство та виноробство нерозривно пов’язані з усією екосистемою.

З моменту свого створення компанія була націлена на виробництво повного циклу – це також важлива складова, яка допомагає виробляти вина високого рівня.

Велику роль наших досягненнях відіграють унікальні мікрозони, в яких ростуть наші лози. Кожна з них, так само, як і апелясьйони Франції, значно відрізняється одна іншої своїми ґрунтами, умовами, на яких росте виноград із різними технічними характеристиками. Унікальні теруари Мукузані, Цинандалі, Кіндзмараулі, Хванчкара – це дорогоцінні землі, де тисячоліттями вирощували виноград і виробляли вино. Крім того, основна частина того, що ми виготовляємо, – це вина з місцевих автохтонних сортів винограду.

На нашому ампелографічному колекційному винограднику ведеться безліч наукових експериментів, ми вивчаємо потенціал лоз, актуальні технології для роботи з різними сортами винограду. Те, що виходить, просто неможливо повторити.

Які вина та національні напої поповнили асортименти Shumi Winery останнім часом? Які з них викликають найбільший інтерес у споживачів, дистриб’юторів та імпортерів?

Ми маємо широкий асортимент продуктів як у туристичному сегменті, так і у винній продукції. У нас є класика – сапераві, мукузані, кіндзмараулі, хванчкара, представлені в лінійках Shumi та преміальній Iberiuli, яка відрізняється зеленим методом збирання врожаю. Крім того, ми всі захоплені нашою ексклюзивною лінійкою, де особливе місце посідає ZIGU. Я ще не зустріла жодного фахівця на різних дегустаціях, якого не здивував би цей напій, створений із винограду з нашого ампелографічного колекційного виноградника, який не має аналогів у світі. Також у нас є унікальне ігристе вино квеври Brut Natur «Шобілі», яке виробляють за класичним методом шампанізації. Також особливу увагу хочу приділити бренді «Грифон», що розлитий у порцелянову посудину у формі грифона – витвір мистецтва роботи великого грузинського скульптора Мераба Мерабішвілі.

Крім того, що з винограду колекційного виноградника ми готуємо ексклюзивні напої, він служить базою для наукових праць. Наприклад, ми відродили сорт винограду Симонасеулі та виробляємо однойменне вино. Незабаром сподіваємося порадувати вас та іншими рідкісними грузинськими сортами винограду.

Боже мій, ми навіть не уявляли, що таке можливе! Вже дуже хочеться побувати знову у вас і на власні очі побачити, як ці диво-напої робляться!

Нам, правда, є чим здивувати найдосвідченіших! Хочу відзначити і айсвайн Barbale із винограду 102 сортів, який збирають за мінусової температури з нашого колекційного виноградника. Крім того, у нас виробляються і чачі, і бренді, і ексклюзиви із Сапераві. Це суперпотенційний сорт винограду, який не припиняє захоплювати винних експертів. Ми дотримуємось суворих технологій виробництва вина, яке може довго дозрівати, витримуватись та старіти у пляшках. Також у нас є й такі унікальні вина як «Генеза», створені з найдавнішої лози в Грузії, вік якої близько 300-400 років. Вона плодо»носить не щороку, тому такий напій є особливо цінним. Хочу відзначити і вино «Лазаре», створене з понад 450 сортів винограду, представлене у пляшках, розписаних вручну. Зараз оновлюємо лінійку IBERIULI – зробили рестайлінг, нові етикетки. І всі ці напрями розвиваються паралельно.

Крім того, ми продовжуємо вести наукову роботу, проводити експерименти та створювати нові напої.

Зараз у нас на винограднику висаджено понад 30 старовинних невідомих сортів, які ми врятували та відновили, причому наш ампелограф поки що навіть не встановив їхньої назви. Ми хочемо оцінити їхній потенціал і в майбутньому створити вина з цих сортів.

Якось довелося натрапити в інтернеті на коментовану дегустацію від Andreas Larsson вина Salome Premium 2014. Наважусь припустити, що збіг ваших імен не випадковий? Розкажіть про це вино і цей винтаж докладніше, будь ласка. Який був реліз, чи можна і де його придбати сьогодні через 8 років? Якої воно набуло кондиції?

Так збіг не випадковий, але я вважаю нескромним саме мені розповідати цю історію. Вино Salome – перше грузинське біологічне та біодинамічне. Воно виробляється з 2005 року за ексклюзивною технологією в обмеженій кількості. Salome гармонійно розвивається у пляшці і може чудово старіти протягом 25 років.

Через які канали збуту ви надаєте перевагу продажу: рітейл, HoReCa, duty free? Який відсоток від загального обсягу становлять продажі на виноробні?

Shumi Winery – це велике виробництво, і наша продукція поставляється на ринки понад 30 країн світу. По бізнес-моделі з HoReCa працюємо через дистриб’юторів, які є у нашій країні. З duty free спілкуємось безпосередньо. Але основну частку доходів займає рітейл. У туркомплексі також є магазин, але це незрівнянно невеликі обсяги продажу, якщо порівнювати з міжнародною дистрибуцією.

Дякую, Саломе, за неймовірно цікаву розмову – навіть для нас, знайомих з достоїнствами Shumi, багато що стало просто відкриттям! І з’явилися у зв’язку з цим нові ідеї)). Ми впевнені, ставши переможцем Wine Travel Awards, Shumi Winery ще не раз у колаборації з нашою медіагрупою зможе здивувати світову винну спільноту. У вас все для цього вже є!

Досьє D+

Комплекс Shumi Winery розташований у знаменитому регіоні Грузії – Кахетія, у селі Цинандалі. Ці землі колись належали грузинським та кахетинським царям, родині князя Олександра Чавчавадзе. Можна сміливо стверджувати, що тут зібрані всі найзнаковіші цінності грузинської культури. Shumi Winery включає 38 локацій: найбільший у світі виноградник з приватною ампелографічною колекцією, перший Музей вина в Грузії, парк скульптур, льох-марані з дегустаційним залом, енотеку, етнографічний павільйон з пекарнею, виноробнею, простір для кулінарних майстер-класів.

Оглядач Drinks.ua та winetravelavards.com поспілкувалася з Саломе Ломсадзе (Salome Lomsadze), Commercial project manager – представницею молодого покоління топ-менеджменту унікального комплексу Shumi Winery. Повірте, їм було про що поговорити! Почнемо з того, що ваша виноробня, розташована в Грузії, країні, де зародилося виноробство, яке налічує понад 8 тисяч років, стала переможцем премії Wine Travel Awards у номінації […]

Марія Афанасопуло (Maria Athanasopoulou), засновниця Respond On Demand, голова ради директорів World Food Travel Association, майстер кулінарних подорожей, а також нове ім’я професіонала індустрії вина та винного туризму в команді суддів Wine Travel Awards 2022-2023. Марія поділилася з нами своїм діловим і життєвим досвідом, думками про постпандемічний період у туристичній сфері та розвиток туризму у Греції тощо.

Пані Маріє, коли ви погодилися приєднатися до журі Wine Travel Awards, ми були щиро вдячні, бо розуміємо, наскільки ви затребувані та у скількох проєктах задіяні. Щороку ви є учасником багатьох заходів. Словом, грецький вислів «сига-сига» –  не про вас, чи не так? За рахунок чого все це встигаєте?

Я жінка, яка любить працювати. Робота для мене це не просто спосіб заробітку – це моя пристрасть, це частинка мого серця. Я навіть можу позбавити себе сну, щоб виконувати свої зобов’язання. Я також люблю подорожувати, що є частиною моєї роботи. Хоча в моїй роботі ніколи не буває розважальних поїздок, вони відновлюють мене, і я дізнаюся та бачу багато цікавого і нового. Я вважаю, що якщо людина не захоплюється своєю роботою, вона ніколи не буде в ній успішною!

Але така активність передбачає не лише високий ступінь організації часу, але і кваліфікацію найвищого рівня. А у вас таких кваліфікацій, схоже, декілька. Приміром, ви здобули ступінь Магістра з кулінарних подорожей. Де такому навчають? Можете розповісти про ваш професійний шлях (освіта, кар’єра, досвід)? 

Я закінчила юридичний факультет і кілька років працювала юристом. Потім я почала писати про подорожі і донині, коли думаю, що маю щось цікаве сказати, інколи публікую статті в різних туристичних ЗМІ. Я також брала участь у багатьох навчальних семінарах з туризму. Моє навчання з гастрономічного туризму проходило через Всесвітню асоціацію гастрономічних подорожей, яка, на мою думку, є найбільш надійною асоціацією в цій галузі.

Який з цих напрямків для вас найважчий, а який приносить найбільше задоволення та драйву?

Я не відчуваю труднощів у своїй роботі, я вивчаю все і намагаюся знайти час, щоб бути в курсі всіх подій в туризмі.

Розкажіть про Respond on Demand – як давно ви працюєте, з якою кількістю туроператорів та турагенств, з яких країн? Наскільки нам відомо, ви співпрацювали навіть із такими далекими країнами, як США та Австралія. Які саме принади в’їзного туризму Греції цікавлять туристів з таких країн?

У 2009 році я заснував туристичну маркетингову компанію Respond On Demand. Наша спеціалізація – організація семінарів з продажу в різних країнах, де ми зводимо туристичних підприємців та турагентів. База даних моєї компанії налічує дуже велику кількість туроператорів і туристичних агентів з усього світу (близько 39 000 контактів). Ми також маємо великий авторитет на віддалених ринках, таких як Австралія та США, і ми постійно спілкуємося з ними, щоб підтримувати наші контакти. Є багато причин які роблять Грецію таким популярним місцем для туризму. Якщо коротко, Греція як туристичний напрямок поєднує в собі красиву природу, стародавню історію, смачну їжу, дуже гарне вино та гостинних людей. 

Враховуючи, що пандемія перш за все вдарила по сфері туризма, як пережило цей період агентство – ви пішли в онлайн? Але сьогодні, як ми спостерігаємо по анонсах ваших івентів на жовтень в Афінах і на березень в Салоніках, повертаєтесь до перемовин наживо? Які плюси та мінуси кожного формату?

Під час локдауну всі наші онлайн-заходи проходили з великим успіхом. Сьогодні ми повертаємося до живих подій, я думаю, ми всі погоджуємося, що нічим не можна замінити людський контакт. Сподіваємося, що так буде і надалі, без неприємних сюрпризів у наступні роки!

Сьогодні оглядачі світового туристичного ринку фіксують зростаючу динаміку відновлення. Як ви можете оцінити цей процес – які країни стають лідерами в пост постпандемічний період?

Я думаю, що протягом останніх двох років країни зробили все можливе, щоб вижити і адаптуватися до нових обставин. На мою думку, не важливо, які країни досягли кращих результатів. Важливо, що всі намагалися! Звичайно, популярні напрямки мають перевагу на час відновлення туризму.

Які напрямки туризму, на вашу думку, сьогодні отримують особливий розвиток? На наш погляд, гастро- і енотуризм можуть стати двигуном відновлення туристичних потоків у багатьох країнах – ми впевнені, що й ви дотримуєтеся тієї ж думки. Які країни, як на вас, демонструють найцікавіші атракції в цій сфері. Назвіть, будь ласка, найгучніші івенти чи заходи в тих країнах, які вам припали до смаку.

Я вважаю, що кожна країна, кожне місто, кожен регіон має свою особливу культуру гастрономії, яка заслуговує і може бути висвітлена через гастрономічний туризм. Я не можу назвати країну, місто чи регіон, тому що я дійсно вірю, що гастрономічний туризм може стати тим інструментом, який зробить будь-який туристичний напрямок більш популярним і привабливим.

Дозволимо собі поділитися і власним спостереженням: на наш погляд, сьогодні Балканські країни і, зокрема, Греція є недооціненим напрямком гастрономічного та енотуризму. Це ми бачимо на власні очі, про це говорять такі поважні спікери, що давали нам інтервью, як Дженсіс Робінсон, Андреас Ларссон. Наскільки ми зрозуміли, і ви саме про це пишете на сайті www.toptourism.info – мовляв, «Ви знаєте, що в Барселоні, Римі тощо пропонуються такі-то гастрономічні маршрути? Так само могло б бути і в Греції чи на Кіпрі…» А що саме, на ваш погляд, завадило усе це давно організовувати, промотувати та пропонувати гостям Греції? Чому відбулося таке відставання (якщо ви згодні, що воно таки є)? Це трапилося через надмірне оподаткування, відсутність державної чи місцевої підтримки, консервативність суспільства або щось інше?

Я вважаю, що і Греція, і Кіпр мають дуже світле майбутнє з точки зору розвитку гастрономічного туризму. Адже вони мають автентичну місцеву гастрономію, що сягає корінням у давнину, і пропонує надзвичайно смачні та корисні рецепти. На мою думку, оскільки обидві країни дуже популярні для туризму завдяки сонцю та морю, у минулому не було інтересу до потенціалу гастрономічного туризму, але в останні роки я бачу покращення та зусилля для розвитку цього сектору.

В інших країнах можуть бути різні причини, чому гастрономічний туризм все ще не повністю розвинений. Кожен випадок індивідуальний, і дослідження можуть дати результати для визначення причини.

Через які туристичні атракції найкраще пропонувати туристам смаки країни: це фестивалі, дегустаційні зали, музеї вина чи місцевих продуктів, майстер-класи чи відвідини винниць та ферм? Ми не помиляємося – ви маєте відношення до організації фестивалю смаку в Лутракі. Як на ваш погляд розвивається цей івент – його реалізація відбувається, як планувалося, чи ще слід допрацювати якісь моменти? Якщо другий варіант, то що саме не задовольняє? 

Усе вищезазначене є способами запропонувати гастрономічний досвід, і якщо це зробити належним чином, усі вони будуть дуже популярні.

У Лутракі (невелике приморське містечко в Греції) ми (Respond On Demand) організовуємо триденний фестиваль їжі з метою познайомити з місцевою кухнею та збільшити дохід місцевого бізнесу через збільшення відвідувачів до регіону. Перший захід мав надзвичайний успіх, і ми з нетерпінням чекаємо другого у наступному році.

Розкажіть про три – на ваш погляд – найпринадніші місцини Греції, де можна скуштувати вино чи спеціалітет, які вразять будь-якого найосвіченішого туриста.

Я вважаю, що в Греції є набагато більше, ніж три місця – куди б ви не поїхали, ви знайдете справді дивовижну місцеву гастрономію та чудові вина.

Звернемося до вашої участі у Всесвітній харчовій туристичній асоціації. Ця спільнота об’єднує дуже велику кількість видатних шефів, виробників продуктів тощо. Розкажіть про цю спільноту детальніше, хто саме складає її більшу частку, які професії найбільш рідкісні? Які головні завдання ставить організація і яку саме роль має виконувати президент Ради директорів – тобто що ви робитимете на посаді, на яку вас нещодавно обрали? І що з цієї діяльності для вас найцікавіше?

Всесвітня асоціація гастрономічних подорожей, посаду голови якої я маю честь обіймати вже другий термін, є єдиною міжнародною організацією, яка протягом приблизно двадцяти років займається виключно гастрономічним туризмом. Існує досвід і спеціалізація, які можуть допомогти розвинути гастрономічний туризм у будь-якому місці. На мою думку, діяльність Всесвітньої асоціації харчових подорожей також актуальна для кожного професіонала в галузі туризму, оскільки гастрономічний туризм стосується готелів, туристичних агентств, ресторанів, кафе, місцевих виробників тощо. Рада директорів Всесвітньої асоціації харчових подорожей збирається один раз на місяць для обговорення всіх питань, що стосуються функціонування організації. Хочу зазначити, що я також є послом Всесвітньої асоціації харчових подорожей і протягом останніх кількох років постійно працюю над розвитком гастрономічного туризму в Греції та на Кіпрі.

Всесвітній гастрономічній асоціації вже багато років.  Як змінюються її цілі з часом – чи лишаються усталеними? Які організації\компанії підтримують її розвиток? Які плани на найближчий рік-два?

World Food Travel Association стежить за розвитком гастрономічного туризму в усьому світі. І, звичайно, стежить за всіма змінами, які відбуваються в цьому секторі, оскільки ніщо не залишається незмінним і все розвивається. В останні роки вивчення кулінарних культур і того, як їх можна використовувати для подальшого розвитку гастрономічного туризму в усьому світі, було для нас головною метою. Це дослідження привело нас до проєкту під назвою Culinary Capitals.

Маріє, ви – членкиня Всесвітньої асоціації письменників і фотографів-мандрівників – Travel Writers Alliance. Розкажіть про цю сферу вашої діяльності. Які напрямки чи регіони стали героями останніх ваших статей? Де можна з ними ознайомитися, що насамперед порадите прочитати тим, хто цікавиться гастрономічними шляхами?

По-перше, я хотіла би зазначити, що більшість моїх статей і фотографій присвячені Греції. Я багато років веду блог, де можна знайти безліч фотографій з багатьох місць Греції. Завдяки цій діяльності я пропагую свої подорожі загалом, пам’ятки регіонів, які відвідую, і дуже часто їхню місцеву гастрономію. Я пишу статті для багатьох електронних журналів у Греції та інших країнах.

До речі, кулінарний туризм і гастрономічний туризм тотожні поняття чи є відмінності?

Я думаю, що в загальних рисах ми маємо на увазі одне й те саме.

Які власні плани на наступний рік? Плануєте подорож своєї мрії?

Я люблю подорожувати, я багато подорожую по роботі та в свій особистий час, і я вважаю кожну поїздку моєю мрією!

Бліц-питання

Опишіть свій робочий день кількома словами, починаючи з того, о котрій годині ви прокидаєтеся.

Я прокидаюся щодня не пізніше сьомої ранку і працюю до пізнього вечора. У вихідні я встаю в один і той же час, і також працюю, але менше годин.

Найкращий путівник з гастрономічного туризму – це… (продовжіть речення – або виданням-гідом, або власними джерелами інформації, якими користуєтеся в подорожах).

Я не користуюся спеціальним гідом, коли приїжджаю кудись, я спілкуюся безпосередньо з місцевими жителями, отримую потрібну інформацію, а потім вивчаю те, що мене вразило.

Назвіть своє місце сили – де ви любите відпочивати, набиратися сил і натхнення.

На будь-якому узбережжі Греції!

Ваші найулюбленіші страва і вино.

Я люблю спанакопіту (грецький пиріг зі шпинатом і сиром фета) і біле вино.

Якби вам випала нагода звернутися до всіх людей світу, щоб ви сьогодні порадили людству?

Поважати та розуміти різні культури один одного та почати систематично захищати довкілля.

Марія Афанасопуло (Maria Athanasopoulou), засновниця Respond On Demand, голова ради директорів World Food Travel Association, майстер кулінарних подорожей, а також нове ім’я професіонала індустрії вина та винного туризму в команді суддів Wine Travel Awards 2022-2023. Марія поділилася з нами своїм діловим і життєвим досвідом, думками про постпандемічний період у туристичній сфері та розвиток туризму у […]

Château Mukhrani – ім’я, яке вже відоме у всьому винному світі. Це 102 гектари грузинських і міжнародних сортів винограду, і тут ведеться органічне виноградарство, зосереджене більше на таких ендемічних і унікальних сортах винограду,  як Горулі Мцване, Чинурі, Тавквері, Шавкапіто. Шато Мухрані отримало понад 200 нагород на провідних міжнародних винних конкурсах. Але водночас ця виноробня є ще й історичною пам’яткою та туристичним об’єктом преміального рівня – реконструйований палац XIX ст., ресторан із зіркою Мішлен, винний підвал і парк, де проходять лекції, дегустації та приголомшливі мистецькі заходи. Ми мали можливість обговорити під час зустрічі в Zoom основні моменти бізнесу вина та винного туризму, експортні ринки та канали торгівлі, а також стратегію дистрибуції з  генеральним і технічним директором Chateau Mukhrani Патріком Хоннефом (Patrick Honnef). Пан Патрік Хоннеф дав нам кілька порад: що варто побачити, дізнатися та відчути під час візиту до Шато Мухрані.

Нам, як організаторам премії WTA, в якій Chateau Mukhrani цього року взяло участь і отримало заслужену перемогу в номінації The Visiting Card of the Country, у категорії Must Visit, цікаво, як ви оцінюєте ці напрямки – виноробство та винний туризм? Чи рівнозначні вони для вас?

Сьогодні ми переважно виноробна компанія. Вирощуємо 102 га виноградників. Десять років тому ми почали займатися туризмом і організацією заходів. Звичайно, через Covid у минулі два роки наша активність знизилася, але в 2019 році туристична діяльність досягла приблизно 12% нашого доходу. Одна з наших цілей – збільшити цей показник до половини доходу, оскільки ідея полягає в тому, щоб мати більше прямих продажів у Château Mukhrani. Таким чином, винний туризм стає значно важливішим у нашому обороті коштів. Отже, сьогодні це вагома і зростаюча частина нашої діяльності. Сюди ми багато інвестуємо, тому що створюємо арену для нових проєктів. 

Отже, сьогодні вино – це основний напрямок, на який припадає 70% бюджету. Але оскільки ми все більше і більше розвиваємо винний туризм, у майбутньому досягнемо пропорції 50/50.

До речі, наша нагорода спрямована як на трейд-маркетинг, так і на локації, і, судячи зі статистики, для багатьох виноробів винний туризм у найближчому майбутньому стане провідним напрямком. У деяких виноробнях дохід від туристів вже переважає над продажами вина через традиційні канали. Яким ви бачите майбутнє Château Mukhrani? Особливо з огляду на пандемію, яка вдарила по туризму, та зростання конкуренції серед виробників вина на експортному напрямку.

Я вже сказав, що майбутнє, безумовно, буде за значним зростанням інтересу до локацій, де виробляється вино, відповідно – до туризму та місцевих заходів. Ми націлені отримувати мінімум 30-40% нашого доходу за рахунок вина, туризму, подій і винних свят в одному місці. Тож ми дуже зосереджені на тому, адже віримо, що винний туризм і організація заходів є важливою складовою нашого бізнесу і мають великий потенціал. Це дуже позитивна перспектива. 

Думаю, що ми будемо дуже сильним і конкурентоспроможним об’єктом енотуризму в Грузії. Грузія сьогодні є нашим першим ринком, тому що віримо: сильний бренд має бути в сильній країні. Ось чому Грузія в пріоритеті, і це стосується диверсифікації. Ми також намагаємося поширити наш експорт на більшу кількість країн, тому що у нас досить високі ціни, і ми вважаємо за краще мати менші обсяги в багатьох країнах і великі обсяги в деяких – але напевно. Я маю на увазі росію та Україну, які є надзвичайно важливими ринками для Грузії, та конкретно для нас. Подивіться, як склалася ситуація, і це дає нам ще одну потребу в більшій диверсифікації в різних країнах.

Що стосується експорту вина. Шато Мухрані – представник Грузії, колиски виноробства. Ви відчуваєте гостру конкуренцію на світовому ринку? З якими виноробними регіонами конкурує грузинське преміальне вино?

Якщо ви хочете почути, що ми конкуруємо з іншими колишніми радянськими державами, я б так не сказав, адже тут Грузія має найкращу позицію. Я маю на увазі, що не вбачаємо конкуренції з боку таких країн, як Болгарія, Румунія чи Молдова. Вірменія тільки починає виноробний бізнес і знаходиться на початковому рівні з точки зору експорту. Серед пострадянських країн, я вважаю, Грузія займає перше місце. А ось, скажімо, Іспанія, Італія, Франція – на геть іншому щаблі. Ми дуже-дуже від них відстали. Якщо я хочу конкурувати, я повинен визнати, що ми здатні змагатися з країнами на кшталт Південної Африки, Нової Зеландії, Чилі, Аргентини, які настільки ж розвинені, як і ми. Але, загалом, я вважаю, що це всесвітній винний ринок, і ми маємо конкурувати з усіма за перші позиції.

У нас є провідний Старий світ, і у нас є усталений Новий світ – Аргентина, Чилі, Каліфорнія, Австралія, Південна Африка, Нова Зеландія. Потім у нас є “абстраговані” країни, де я б сказав, що Грузія є найсильнішою. Скажімо, Південна Африка зараз на ринку вина з’являється знову, після великої кризи. Сирія, Туреччина чи Вірменія – нові країни, що приходять на ринок сьогодні, і, безумовно, конкурують з нами. Але тут вже хто першим вирветься вперед. 

Яким каналам продажів віддаєте перевагу: ритейл, HoReCa, duty free?

Оскільки ми все ще не дуже відома виноробна країна, крапля на тарілці винного світу за обсягами (в Грузії виробляється вина ще досить мало), нас мало знають, тому торгівля для нас надзвичайно важлива. Тут ми маємо можливість познайомити з нашими винами. На території колишнього Радянського Союзу ми можемо бути лідерами у сфері торгівлі, тому що всі знають про Грузію і ми маємо належний імідж. Але навіть у цих країнах представлена нетипова Грузія, тому що у нас досить високі ціни і ми виробляємо переважно сухі вина. Ми повинні створити нове реноме Грузії. Адже у нас гарне співвідношення ціни та якості, при якому навіть вино преміального рівня не таке дороге, як, наприклад, в Іспанії. Для нас дуже важливо займатися торгівлею, тому що нам потрібно розповідати споживачам про наш продукт. Коли наше вино потрапляє на зовнішній ринок, а поруч з нами стоять іспанські або французькі лінійки, покупці завжди обиратимуть іспанську чи французьку, тому що вони не мають жодного поняття про Грузію. Отже дати їм ці знання про нас дуже важливо.

В Інтернеті я натрапила на інформацію, що в США вас представляє, якщо я не помиляюся, нішевий імпортер Niche Imports Co. Brian Johnson. Це частина стратегії — точково працювати на таких величезних ринках?

Це один із наших нових ключових ринків, який ми дуже хочемо розвивати. Відверто кажучи, найскладнішим регіоном для нас є Західна Європа, адже там досить висока конкуренція на ринках, багато класичних винних країн Старого світу, я маю на увазі тих самих Францію, Італію, Іспанію. І ми не можемо розглядати Європу як основний для нас ринок. Це може бути аксесуар, фішка для деяких спеціалізовних закладів, але це складно. Скандинавія – це монополія, туди нелегко потрапити. Англія, Бенілюкс, Німеччина, Австрія, Швейцарія є дуже принадними ринками. Але Німеччина надзвичайно чутлива до цін. Швейцарія, Австрія – дуже маленькі. В той же час Англія – надзвичайно конкурентоспроможна. Ми хочемо бути присутніми в Англії, тому що там люди більш готові до високих цін, ніж у Німеччині. І гадаємо, що можемо досягти більшого в США, оскільки у нас невелика елітна компанія, а у них – необмежений маркетинговий бюджет. У нас є дуже хороший, я вважаю, потенціал у Польщі, тому що тут мають уявлення про нашу країну. Поляки все більше розвивають свій інтерес до вина, стають більш компетентними. Я думаю, що ринки Польщі та США можуть бути дуже важливими для нас, враховуючи розмір країн. Плюс, я б сказав, – відкрите мислення споживачів США, які прагнуть пробувати нові вина. Ми плануємо продавати в цій країні близько 25 тисяч пляшок, я був би цьому радий. Тож ми активно шукаємо такі ринки, як США. Китай, безумовно, є для нас вже досить сформованим ринком, а також Японія, Сінгапур, Південна Корея. Але ми і далі шукаємо. І знайти потрібних людей у ​​Великій Британії для нас теж дуже важливо.

Які ваші вимоги до дистриб’юторів? Чи можете назвати своїх провідних партнерів і озвучити п’ятірку пріоритетних ринків на найближчі пару років?

Я віддаю перевагу рівню цін та розміщення, а не обсягу, особливо на згаданих ринках. Основна проблема полягає в тому, що напевно, якщо звернутися до авторитетних, відомих дистриб’юторських компаній, ми не привернемо уваги, тому що Грузії потрібно багато залучень, багато пояснень, щоб продавати наші вина. Якщо ви більша компанія з тиском продажів, тиском бюджету, ви можете продавати вдвічі або вчетверо легше. Підсумовуючи вищесказане, для мене пріоритетними ринками є Китай, США, Японія, Польща та Україна.

Уявімо, що я збираюся відвідати Шато Мухрані. Що саме ви порадили б (звичайно, крім дегустації вин) побачити, дізнатися, відчути під час візиту?

Перш за все, окрім дегустації, ви повинні насолодитися атмосферою і, звичайно, відвідати наш ресторан, спробувати їжу, яку вам там запропонують. Також оглянути палац і виноробні, наш парк і околиці, де ведуться цікаві дослідження на розкопках римської вілли. 

Як вже досить досвідченому судді міжнародних конкурсів, мені інколи доводилося за один івент продегустувати 300 зразків вина, тож я до візиту в Грузію готова. Але, щоб отримати задоволення і запам’ятати дегустацію надовго, що  ви порадили б обрати серед ваших вин? Довкруги Мухрані, де розташоване Шато, наскільки я знаю, ростуть унікальні сорти – які вина з автохтонів, на вашу думку, необхідно спробувати кожному, хто завітав у ці краї?

Мені, як виноробу, важко визначити пріоритетність одного чи двох наших вин, але як любителю/професіоналу вина, який хоче скуштувати щось справді унікальне, ми напевно можемо надати вам вибір наших рідкісних та ендемічних сортів винограду з нашого регіону Картлі. Назву Горулі Мцване, Шавкапіто, Тавквері, які не настільки популярні, як інші грузинські сорти, але мають всі благородні характеристики найкращих вин.

Чи є у Шато Мухрані якісь нові плани щодо туристичних заходів (можливо, міжнародних) на наступний рік? Наприклад, що варто знати тим, хто планує скористатися нашою рекомендацією та відвідати переможця WTA Must Visit?

Наразі ми плануємо провести Фестиваль вина в Грузії. Також ми працюємо над Open Air Opera Festival. На цей фестиваль ми запрошуємо відвідувачів і митців із різних країн. Але насамперед ми плануємо більш локальні заходи.

Хочу нагадати, що Шато Мухрані стало номінантом WTA і на наступний рік. Як ви ставитесь до ексклюзивних дегустацій в різних країнах, що практикуємо на наших заходах в рамках премії? 

Для компанії середнього розміру, з обмеженим бюджетом на маркетинг, такі заходи дуже важливі, адже залучають до нас сомельє, інфлюенсерів, блогерів, журналістів тощо. Людей, які мають репутацію у винному бізнесі та довіру клієнта та споживача. Це один із наших ключових напрямків. Я дуже вірю в невеликі, але таргетовані заходи, тому що вважаю, що сьогодні на багатьох винних ярмарках ми не досягаємо цільової аудиторії, адже вони занадто переповнені, занадто глобальні, особливо в Австралії та Китаї. Тож я більше зацікавлений у тому, щоб звертатися до конкретних цільових груп, для проведення майстер-класів та більш приватних вечерь, щоб підтримати наших дистриб’юторів, імпортерів у різних країнах та на інших ринках, оскільки вони все ще шукають кращих імпортерів. Плюс я вважаю за необхідне запрошувати до нас лідерів думок.

Дякуємо, Патріку, за відповіді на наші запитання!

Château Mukhrani – ім’я, яке вже відоме у всьому винному світі. Це 102 гектари грузинських і міжнародних сортів винограду, і тут ведеться органічне виноградарство, зосереджене більше на таких ендемічних і унікальних сортах винограду,  як Горулі Мцване, Чинурі, Тавквері, Шавкапіто. Шато Мухрані отримало понад 200 нагород на провідних міжнародних винних конкурсах. Але водночас ця виноробня є […]

Drinks+ мав можливість поспілкуватися з Ханною Тові (Hannah Tovey), головою London Wine Fair про досягнення цьогорічної виставки, нових експонентів, розвиток та трансформацію виставкового бізнесу тощо.

Ханна, дозволю собі вас процитувати – в останній день цьогорічної виставки ви сказали, що за 15 років роботи вперше бачите такий форум. Які найсуттєвіші риси відрізняють цей рік – ну, крім того, що це був ювілейний (40-й!), так би мовити, реліз London Wine Fair? З чим, до речі, ще раз вітаємо вашу команду!

Це справді гарне запитання, дякую! Хочу відмітити, що вже наприкінці третього дня стало зрозуміло, що виставка набула набагато більшого значення, ніж ми очікували.  «Повернення до нормального життя, якого виноробна промисловість прагнула протягом останніх двох з половиною років, я б так охарактеризувала ці дні. До того ж відчувався ажіотаж від наших учасників і відвідувачів. Наш 40-й живий івент став всім, чим може бути професійна винна виставка: платформою для ведення бізнесу у Великій Британії та міжнародній торгівлі вином, що відображає тенденції та проблеми, які формують нашу галузь.

Якщо вже мова про відмінності, то спитаю: в чому найголовніша особливість LWF, порівняно з іншими професійними виставками винного світу? 

London Wine Fair проходить у самому центрі найзахоплюючого міста у світі, коли справа  стосується вина. Для багатьох виробників Лондон – «світова вітрина»; це місце, де найцікавіші регіони, що розвиваються, знаходяться впритул з видатними винами світу. І ось постійно перебуваючи в авангарді світових тенденцій винної індустрії, London Wine Fair обслуговує та супроводжує поставки для виставкової галузі. Крім цього, виставка – це ще й особлива платформа для дебатів, брифінгів, майстер-класів і семінарів, що відображає наші основні просвітницькі цінності.

Саме так, ринок Великої Британії завжди вважався модним подіумом для винної торгівлі – і сюди відправлялися з усіх куточків планети вина задля тейстингу на якість. Адже так склалося, що Велика Британія давала світові найкращих винних критиків, профільні медіа, найпрофесійніших байєрів та імпортерів, взірцевих операторів винної торгівлі. І, звичайно ж, якісний виставковий майданчик, на якому безпосередньо і сходилися всі ці напрямки. Чи зберігає Британія це реноме й зараз, з огляду на плин часу та зміни трендів, з огляду на той же Brexit, наприклад?

Безперечно, Brexit створив перешкоди для розширення торговельних можливостей всередині ЄС у різних галузях промисловості, і вино не є винятком. WSTA (Wine & Spirit Trade Association) та її члени невпинно працювали над лобіюванням спрощеного оподаткування та зменшення бюрократії, і ми сподіваємося, що цього вдасться досягти. Ми створили платформу для обговорення впливу Brexit протягом останніх кількох років і продовжуватимемо займатися питаннями нівелювання негативного впливу.

За останні два роки усі экспохаби планети пережили локдауни, викликані пандемією. Знаємо, для усіх вас це було непросто. Які саме висновки винесли організатори LWF з цього випробування? Які форми діяльності, нові експозиції та формати виникли з огляду на цю історію?  

Так, пандемія стала величезним викликом для організаторів заходів, і ми не виняток. Локдаун було оголошено приблизно за два місяці до шоу у 2020-му році, що призвело до його майже негайного скасування. Ми підтримували регулярні контакти з нашими експонентами з самого початку та прийняли рішення запропонувати їм вибір між повним відшкодуванням, використанням їхнього кредиту для оплати участі в нашій інноваційній цифровій події або перенесенням коштів на наступний рік. В цій безпрецедентній ситуації ми змогли запропонувати нашим клієнтам декілька варіантів виходу з цієї нелегкої ситуації.

Ми були першою виставкою в нашій галузі, яка перейшла на цифрову платформу, та у 2021 році провела подію у діджітал форматі. Її відвідали 2608 відвідувачів, 25 000 зразків було надіслано заздалегідь, а сесії майстер-класів транслювалися понад 6000 разів. Це було настільки успішно, що ми вирішили включити цифрові технології у 2022 рік, щоб створити перший гібридний London Wine Fair.

Змогли б оцінити, які з них раціональні і можуть надалі стати ознакою прогресу, а які – штучні і були введені лише через форсмажорні обставини (адже, скажімо, такі формати як онлайн тейстинги втрачають, якнайменше, – атмосферу, не кажучи вже про можливі відхилення в органолептиці через логістику пляшки чи різні форми бокалу)?

Діджітал формат  залишиться надовго, однак має важливу особливість, він швидко і постійно розвивається. І незважаючи на те, що інтенсивність дегустацій і зустрічей через Zoom і Teams, вочевидь, відібрали у нас трохи особистого часу, реальність є такою, що онлайн формат можна вважати влучним та ефективним, за умови, що його процедура добре продумана. А особливо він підходить для тих, хто не має змоги подорожувати. 

Чи з’явилися в цьому році нові  експоненти – видатні винороби, незнані досі регіони, нові об’єднання?

Так, цього року у нас було кілька експонентів, які брали участь у виставці вперше, а також кілька тих, хто повернувся після кількарічної перерви. Вина України (Wines of Ukraine) були найпомітнішим новим експонентом, і ми були дуже горді, що змогли допомогти цього року. Це стало можливим лише завдяки допомозі та підтримці Drinks+. Ми також вперше вітали новий на ринку колектив виробників із португальського півострова Сетубал. До нас повернулися ProChile, Wine Australia, з кількома виноробнями з Wine Victoria та South Australia. Крім того, Bibendum, головний британський агент, повернувся після кількох років перерви.

Напередодні пандемії відчувалася тенденція глобалізації та консолідації, особливо в винному маркетингу. Що відбувається на світовому ринку зараз – чи змінився тренд? Можливо, виявилося, що виноробам легше або цікавіше просуватися індивідуально?

Завжди є припливи та відпливи, коли мова заходить про генерики, оскільки виробники можуть вибрати виставку з генериками, у пошуках дистриб’ютора, але потім, коли стають більш авторитетними, переходять до свого агентського стенду. Широта експонентів на цьогорічному заході була дуже очевидною, багато регіонів, що розвиваються, вирішили брати участь як загальна організація, наприклад, Узбекистан, Греція та Індія.

London Wine Fair завжди, якщо не помиляюся, була про трейдмаркетинг. Але в цьому році ви прийняли пропозицію The Communication Media Group Drinks+ і стали Виставковим партнером премії Wine Travel Awards (ми вдячні за віру в новий проєкт і таку потужну підтримку, в тому числі й особисто вашу). Як, за вашими спостереженнями, здатен винний туризм вплинути на розвиток виноробства в цілому? Адже є ряд досліджень, які доводять їх пряму залежність. Наприклад, вплив розміру виноробні на пропорції доходу саме від туризму: чим менше виробництво, тим більша частка. Але ми знаємо і приклади, коли музеї чи ресторани з дегустаційними залами при досить потужних виробництвах приносять суттєвий прибуток, конкуруючи з продажами через традиційні канали збуту.

Немає сумніву, що винний туризм додає ще більшого статусу винному бренду. Відчуття місця, про яке ми всі говоримо під час маркетингу та продажу вина, оживає, коли споживачі можуть його відвідати. Відчуття романтики бренду з перших рук створює взаємодію, яка перетворюється на цінну довгострокову лояльність до бренду.

Чи не планує Лондон, схильний до подібних футуристичних форматів, створити музей вина на кшталт  Cité du Vin у Бордо чи іншого, що відкрито в Бургундії? 

Насправді, у нас існував музей вина Vinopolis, який відкрився в Лондоні ще в 1999 році, і хоча він був значною мірою успішним, він закрився в 2015 році. Наскільки мені відомо, наразі немає планів щодо повторного відкриття такого типу закладу. Бордо та Бургундія більш логічні місця для музею вина – особливо Бордо, яке просто створене для винного туризму. Однак, гадаю, варто врахувати, що Лондон є домівкою для сотень музеїв і є набагато більш конкурентоспроможним місцем у цьому відношенні.

Чи збирається надалі London Wine Fair, як дуже зручна для цього платформа, розвивати аналітичні напрямки діяльності задля спостережень за тенденціями ринку? 

Ми завжди були платформою для ринкових аналітиків, де вони представляли свої висновки та прогнози, і вважаємо, що ці елементи виставки завжди неймовірно цінні для нашої аудиторії. Платформа списку експонентів, яку ми використовуємо, Bottlebooks, також надає нам глибокі дані, засновані на десятках тисяч пошукових запитів, що здійснюються нашими експонентами та відвідувачами щороку.

Можливо, плануєте найближчим часом освітні програми чи заходи? Якщо це не таємниця, які новини готуєте на наступний рік?

Ми співпрацюємо з W.S.E.T. (Wine & Spirit Education Trust) протягом кількох років. Вони успішно підтримують нашу Education Zone на виставці як головні спонсори з програмою семінарів і дегустацій, адаптованих до різних рівнів знань про вино. Ми також представляємо новий формат для нашої Discovery Zone щороку з новим головним партнером. Тим самим прагнемо найкращим чином підготувати галузь до майбутнього.

Наприкінці розмови хочу від усієї виноробної галузі України висловити вдячність London Wine Fair за унікальну допомогу нашим виноробам, які потерпають від російської агресії, – безкоштовну можливість вперше цього року представити вина України на об’єднаному національному стенді  Wines of Ukraine. І не лише за сам стенд з чудовим розташуванням в самому центрі виставки, а й за сприяння в організації волонтерів – сомельє найвищого фахового рівня, які допомогли нам представити українські напої численним гостям стенду. В наших серцях назавжди збережеться пам’ять про вашу підтримку!

Ми були дуже раді, що змогли допомогти, і нам було дуже приємно побачити, наскільки позитивно сприйняла українські вина винна публіка Великої Британії. Бажаємо Wines of Ukraine успіхів у майбутньому – вони цього заслуговують. Я також не можу не підкреслити, що саме підтримка Drinks+ створила цю можливість і дозволила виробникам представляти свої вина. Дякую всій команді. Ми ніколи не забудемо вашу наполегливу працю та душевність під час цієї важливої співпраці. 

Drinks+ мав можливість поспілкуватися з Ханною Тові (Hannah Tovey), головою London Wine Fair про досягнення цьогорічної виставки, нових експонентів, розвиток та трансформацію виставкового бізнесу тощо. Ханна, дозволю собі вас процитувати – в останній день цьогорічної виставки ви сказали, що за 15 років роботи вперше бачите такий форум. Які найсуттєвіші риси відрізняють цей рік – ну, […]