Команда Drinks+&Wine Travel Awards під час осінньої виставки Wine&Spirits Ukraine організувала захід з дещо дратівливою назвою, з огляду на виклики для бізнесу під час воєнного стану, – «Холістичний підхід: парадокси імпорту та експорту України». Організатори поставили за мету дуже непросте завдання: представити виключно позитивні зрушення і перспективи нинішньої України. Причому як на внутрішньому, так і зовнішніх ринках. З досвіду інсайдерів та видатних закордонних спостерігачів. Ще й у двох форматах: офлайн та онлайн. Інформаційну підтримку цьому комплексному заходу надало гастрономічне видання PostEat.
Небо було до нас прихильне: під час івенту в Києві не сталося ні тривог, ні обстрілів. Отже, попри дрібні технічні збої, все відбулося за планом: яскраві виступи двох найвидатніших британських фахівців, промови вітчизняних спікерів – успішних гравців винної галузі, кругова дегустація вин від міжнародних та українських членів ком’юніті WTA – зібрали значну аудиторію як в залі виставки, так і онлайн.
Модератор заходу Вероніка Бусел – Head of Operations Wine Travel Awards, представила зірковий британський дует панельної дискусії «Холістичний підхід: парадокси імпорту та експорту України». Редакція Drinks+ пишається тим, що нам вдалося залучити до розмови таких авторитетних і обізнаних персоналій, як Річард Бемпфілд (Richard Bampfield MW) та відомий винний критик Роберт Джозеф (Robert Joseph). До речі, обидва увійшли до складу журі WTA 2024-2025, а їхній виступ для української аудиторії перекладала Марина Маєвська, номінант першого року WTA у номінації Wine & Food Influencer (категорія The Brightest Journey). Ведучою івенту в залі була головна редакторка Drinks+ Ольга Піневич-Тодорюк.
Видатні експерти провели ретельний аналіз винної галузі України, надали фахову органолептичну оцінку певних українських вин та представили своє бачення щодо типу вин, з якими Україні краще виходити на експортні ринки, а також – розвитку винного туризму в країні. Ми сподіваємося, українські винороби дослухаються до цих порад і на їхньому шляху, який гладким не буває, можливо, дякуючи цій організованій журналом зустрічі, трапиться хоча б на пару помилок менше.
Річард Бемпфілд розпочав свій виступ зізнанням про те, що наразі предметом його великого інтересу до України є саме виноробна сфера. Влітку цього року пан Бемпфілд взяв учать у великій професійній дегустації українських вин, що відбувалася у Варшаві за ініціативи Wines of Ukraine в межах програми міжнародної співпраці «EU4Business: відновлення, конкурентоспроможність та інтернаціоналізація МСП», що фінансується Європейським Союзом та урядом Німеччини. Серед майже ста зразків ігристих, білих, червоних, рожевих, помаранчевих та солодких вин з різних куточків України було обрано 24 топові позиції та супер-добірка з 12-ті обранців. У дегустації брали участь 6 майстрів вина: Войчех Боньковські (Wojciech Bonkowski) (Польща), Сара Ебботт (Sarah Abbot) (Велика Британія), Річард Бемпфілд (Richard Bamfield) (Велика Британія), Каро Маурер (Caro Maurer) (Німеччина), Кііс ван Кастерен (Cees van Casteren) (Нідерланди), Гайді Мякінен (Heidi Mäkinen) (Фінляндія).
Річард Бемпфілд підкреслив, що був вражений різноманітними стилями вин і якістю їх значної частини.
Експерт зауважив, що не зважаючи на те, що не всі ігристі вина справили сильне враження, в цілому їх якість була непоганою. «Для остаточного вибору ми обрали два ігристих вина: одне виготовлене резервуарним методом, інше – традиційним».
Щире захоплення пан Бемпфілд висловив на адресу білих вин, особливо відмітив два місцевих сорти – Тельті Курук і Сухолиманський. «Вина з них чудові. Мені подобається те, що винороби не покладаються на дуб, вино має унікальні вирази. На даний момент ці зразки ідеально підходять для міжнародних ринків». Він також визнав якість шардоне та фурмінтів, назвавши останні «багатообіцяючими». «З Фурминту на дегустації був лише один зразок і це – Chateau Chizay Furmint Late Harvest 2022. Проте, були білі сорти, які не справили яскравого враження, здалися менш надихаючими, це вина з Піно Грі а також декілька купажів Соляриса, винограду, який, може добре себе проявити, але ті зразки, що спробували ми, – не вирізнялися чимось особливим. Можливо, вони були з молодших лоз і з часом матимуть перспективу розвинутися».
Щодо рожевих вин Майстер Вина дав також слушний коментар. Він розповів, що з цієї категорії вин до топ-24 потрапило лише одно вино (Rose my Wine Eduard Gorodetsky 2023, – прим. ред.) і жодного до топ-12. «Вино було зроблено зі 100% Піно Нуар, який, на мою думку, є добрим варіантом для рожевого вина. Важко узагальнити, який стиль рожевого зараз шукають міжнародні ринки, їх багато. Але я думаю, що чистота фруктів та свіжість є ключовими, і немає жодних причин, через які рожеве вино не може мати трохи залишкового цукру».
Непоганими, на його думку, були помаранчеві вина. Річард Бемпфілд відмітив вино з Фурмінта (Chateau Chizay Furmint Orange 2023, – прим. ред.) та з Ркацителі (Beykush Winery Arbina 2021, – прим. ред). «Помаранчеві вина – складна територія, але немає сумнівів, що ринок для них є. Він все ще відносно невеликий, але, залежно від того, яка це країна і хто ваш імпортер, безперечно, є можливості».
Схвальні відгуки отримали червоні. «В деяких країнах Східної Європи існує тенденція вважати, що чим вище якість червоних вин, тим більше дубу потрібно використовувати. Щодо України – тут були справді гарні зразки, які були чудово збалансовані й без дуба, а там, де він використовувався, – це було зроблено дуже витончено». Щоправда, два сорти, на думку експерта, показали себе не так добре, як інші – Піно Нуар та Юпітер. Але Одеський Чорний, Каберне Совіньйон, Сапераві та Мерло, а також купажі цих сортів – були на висоті. «Вважаю, що частка червоних могла бути більшою у фінальному виборі з 24».
Особливу увагу отримав сорт Одеський Чорний, його пан Бемпфілд назвав «головним активом для України», підкресливши, що мова йде як про вина у дубі, так і без його застосування.
На завершення Річард Бемпфілд підкреслив, що українські вина заслуговують серйозної уваги на світовому ринку, особливо через цілеспрямоване просування таких сортів, як Одеський Чорний, який здатен отримати чудовий міжнародний резонанс.
Далі гості івенту почули виступ Роберта Джозефа, автора тридцяти книг про вино та одного із найдосвідченіших та найуспішніших представників винного світу. Пан Роберт почав із вдячності за запрошення та наголосив на тому, що йому приємно бути на цьому заході разом з Річардом Бемпфілдом, з яким давно дружать. Як завжди, розповідь пана Джозефа, який славиться як талановитий спікер, була блискучою. І це стосувалося не лише виразної форми, але й глибокого та прикладного змісту. Він повідав про багаторічну роботу у Молдові та Грузії та про досвід із власними винами, що наразі продаються у багатьох країнах, і в Україні зокрема, у тому числі – лангедокський Le Grand Noir. Насправді, нас самих, досить обізнаних у винному маркетингу і в ситуації на міжнародному ринку, вразила одна з тез Роберта: сьогодні на глобальному винному ринку формула «ціна-якість» вже не працює. Щоб марка вина вийшла на світову арену, простого виготовлення якісного вина вже недостатньо – тепер для того, щоб продаватися, потрібен потужний цільовий маркетинг та ефективні комунікації для охоплення різноманітних аудиторій.
І важливо градуювати експертизи різних ринків, глибше вивчати специфіку кожного. «У мене є друзі в Молдові, які виробляють набагато більш дубові вина, ніж мені хотілося б скуштувати в Лондоні, але вони кажуть, що ринки, на яких вони продають ці вина, дуже зацікавлені саме у такому стилі». Продовжуючи цю думку, пан Джозеф розповів, що його грузинські партнери продають напівсолодке вино в Польщі (ринок, який він назвав «великим» для вин) та в Україні, де існує значний попит на таке вино. Але у Великій Британії продати червоні вина з 40 г цукру буде однозначно складно. Також Роберт згадав молдавського виробника, який продає кріплене мускатне вино з 16% вмістом алкоголю та смаками персика і ожини на ринок США. Розповів про популярність на ринку США італійського вина зі смаком ананаса та чилі. А ще про те, що молодь хоче бачити автентичні вина з меншим вмістом алкоголю, свіжі та фруктові. Тобто ми бачимо, що існують регіональні та вікові відмінності у смаках споживачів. Роберт Джозеф дав українським виноробам просту, але геніальну пораду: «Отже, слухаючи експертів, треба бути обережними, експерт має володіти глобальним баченням ринків. Ми з Річардом намагаємося бути саме такими, але це дедалі стає важче. Тож, працюючи на експорт, ви маєте шукати, знаходити і покладатися на локальних експертів в кожній окремо взятій країні».
Є регіональні відмінності й у пакуванні. На скандинавських ринках дуже популярна легка, екологічно чиста упаковка. Але якщо намагатися продавати вино в Азії чи Америці, все одно будуть клієнти, які поважать важкі пляшки. Це стосується і укупорки, кожен ринок має свої вимоги.
Деякі експерти виступають виключно за місцеві сорти винограду, наголошуючи при відвідуванні України або Грузії, Греції або Туреччині, що їм треба мати виключно місцеві сорти. Але на експертну думку Роберта, людей, які готові купувати вино з сортів, про які вони не чули, дуже маленький відсоток від загальної кількості споживачів вина. І тут він навів приклад нещодавно продегустованого грецького вина Xinomavro-Syrah. «Це бленд місцевого грецького сорту винограду Ксіномавро та французького Сіра, і це вино продається дисконтною групою Aldi. Я майже впевнений, що вони продають його набагато більше, ніж якби це було моносортове вино з Ксіномавро. Люди впізнають слово Сіра і почуваються впевненіше, купуючи його».
Щодо тренду безалкогольних вин, експерт застеріг українських виноробів розважливо підходити до цього. Він поділився спостереженнями, що багато хто з вайнловерів в принципі відкидає ідею такого продукту, підкреслюючи, що вино – це благородний напій, який передає особливості терруару. Хоча при цьому споживач легко, масово і завзято сприймає існування безалкогольного пива. Отже, на думку Роберта Джозефа, це питання має другу сторону медалі: «Я наголошую, що ці вина не конкурують зі звичайними винами; вони конкурують з Coca-Cola, водою та іншими безалкогольними продуктами. І до речі, глобальний винний ринок в кращому разі стоїть на місці, якщо не падає, тоді як ринок безалкогольних вин зростає приблизно на 7% на рік».
Завершуючи свій виступ, Роберт Джозеф сказав, що не існує узагальненого образу любителів вина. Є багато різних типів вайнловерів як міжнародних, так і в кожній окремій країні. «Наприклад, людина, яка купує моє вино Le Grand Noir Chardonnay за $12 у США, ймовірно, не та сама людина, яка купує моє грузинське K’AVSHIRI за $35-45 у тій же Америці».
Роберт акцентував увагу українських виноробів на ключових чинниках маркетингу.
– Комунікація. «Завдання для виробників вина полягає в тому, щоб безпосередньо спілкуватися з людьми, які, швидше за все, купуватимуть кожен конкретний тип вина. І ви маєте розуміти, що доведеться вкласти серйозні кошти для спілкування на належному рівні і в достатніх обсягах».
– Дистрибуція. «Вину недостатньо бути просто хорошим, потрібен сильний дистрибутор і хороший маркетинг. Моя порада українським виробникам: пам’ятайте, обираючи дистрибутора, важливо постійно думати про те, хто саме буде купувати ваше вино».
Пан Джозеф зауважив, що протягом року він скуштував багато дуже хороших українських вин, і вважає, що зараз справді гарний час, щоб представити їх на світовому винному ринку.
Після виступів двох поважних експертів, яким ми дуже вдячні за їх аналіз перспектив українського винного ринку, присутні мали нагоду прослухати сім кейсів українських виробників, про які детально ми розкажемо згодом.
А фінальним акордом цього складного, але надихаючого заходу, стала дегустація зразків від українських і міжнародних виробників. Зокрема, були представлені неймовірно цікаві вина Роберта Джозефа та Володимира Кублашвілі: K’avshiri White 2022 та K’avshiri Red 2022, які є гармонійним поєднанням стародавніх традицій виноробства та сучасних методів виноградарства Кахетії та Імереті, помножених на креативне бачення авторів.
Увагу гостей привернули вина нової зірки Італії – виноробні Tenuta Manoylo, що презентувала кілька своїх видатних вінтажів: 2021 Tenuta Manoylo, Passo del Borgo, Marche IGT Passerina; 2021 Tenuta Manoylo, Passo del Borgo, Marche DOC Falerio, Pecorino; 2022 Tenuta Manoylo, Passo del Borgo, Rosso Piceno DOC. Нагадаємо, що усі ці вина протягом року збирали колекцію вищих нагород міжнародних конкурсів, а Pecorino 2022 Falerio DOC буквально щойно отримало срібну медаль на 27-му конкурсі Japan Wine Challenge 2024. До речі, вина від Tenuta Manoylo вже можна придбати в України.
Свого роду діжестивом івенту стала дегустація українських наливок вищої якості від Honey Badger: Blackcurrant Nalyvka, Cherry Nalyvka, Cornelian Cherry Nalyvka.
Про 7 українських позитивних кейсів та детальніше про тейстинг – читайте в наступній частині статті про івент «Холістичний підхід: парадокси імпорту та експорту України».
⇒ Приєднуйтесь до наших соцмереж ⇒ Оптимістична редакція D+ прийме це за комплімент.
⇒ Кожен лайк сприймаємо як тост!
Команда Drinks+&Wine Travel Awards під час осінньої виставки Wine&Spirits Ukraine організувала захід з дещо дратівливою назвою, з огляду на виклики для бізнесу під час воєнного стану, – «Холістичний підхід: парадокси імпорту та експорту України». Організатори поставили за мету дуже непросте завдання: представити виключно позитивні зрушення і перспективи нинішньої України. Причому як на внутрішньому, так і […]
