Gastronomy and Wine Portal

Стефан Тіймон (Stephane Tillement), генеральний директор компанії Wine Paths, яка стала переможцем премії Wine Travel Awards 2021-2022 у номінації «Амбасадор року», поділився з Олександрою Григор’євою, керівником проєкту WTA, деякими етапами свого професійного шляху та тонкощами роботи туроператора. Наша команда вперше зустрілася зі Стефаном під час презентації та дегустації WTA, організованих у La Cite du Vin у Бордо, де він отримав нагороду WTA і коротко розповів про те, як народилася ідея Wine Paths. Ми подумали, що було б цікаво поділитися досвідом Стефана у бізнесі винного туризму з нашими читачами. Отже, почнемо!

Перш ніж перейдемо до концепції Wine Paths, давайте поговоримо про її засновника. Стефане, будь ласка, розкажіть про свій життєвий і професійний досвід.

Я розпочав свою кар’єру в авіакомпанії British Airways, де пропрацював 15 років. Цей досвід дав мені глибоке розуміння того, як працює велика компанія та як вона обслуговує клієнтів. З того часу важливість якісного обслуговування та орієнтованість на клієнтів завжди були частиною ДНК моїх власних компаній. Після теракту у США 11 вересня, генеральний директор запропонував мені як старшому менеджеру звільнитися зі своєю часткою. І я купив свою першу компанію в Бордо під назвою Mauriac Voyages. Це туристичне агентство люксового сегменту для французів, які подорожують за кордон. Клієнтами цієї компанії є в основному професіонали, зайняті у виноробній промисловості. Я організовую їхні подорожі у справах та на відпочинок, індивідуально або групами. Наприклад, два тижні тому ми організували поїздку для Union des Grands Crus, 80 шато у Бордо, до США. Вони представили свої вина та провели дегустації для американського ринку в Х’юстоні, Маямі, Нью-Йорку, Чикаго, Сан-Франциско, Лос-Анджелесі.

Пізніше я створив місцеве туристичне агентство під назвою Bordeaux Excellence для просування Бордо, Коньяку та Країни Басків. Це компанія, що керує призначеннями (destination management company – DMC). Поки що це найбільша компанія в Бордо, частково з віртуальною мережею. Я сприяв її розвитку, купуючи інші компанії. Також я володію кількома еквівалентами цієї компанії в Шампані та Провансі.

Потім у мене виникла ідея компанії Wine Tour in France. Основна увага була зосереджена на турах, що демонструють вина та міцні напої Франції, які пропонують туристичні агентства в США. Це був успішний проєкт, і я почав отримувати все більше запитів із проханням про допомогу від прямих клієнтів або туристичних агентств з Італії, Португалії, Долини Напа тощо. Таким чином, Wine Tour стала глобальною компанією, яка надавала такі послуги брендам високого ринку. Проте тривало це недовго.

Як у вас виникла ідея Wine Paths, всесвітнього цифрового туроператора, що пропонує розкішні подорожі, що дають змогу продегустувати вина та міцні напої, для гурманів?

Мій досвід з Wine Tour in France привів мене до ідеї створення Wine Paths. Зараз ми працюємо в 15 країнах. Компанія надає послуги як прямим клієнтам, які можуть зв’язатися з нами через веб-сайт, так і туристичним агентствам у всьому світі, яким потрібна наша експертиза щодо вина та алкогольних напоїв для їхніх клієнтів.

Як розвивалася компанія Wine Paths протягом 6 років існування? Що змінилося?

На початку я думав, що буду більше спрямовувати увагу на прямих клієнтів. Але тепер я бачу, що прямі клієнти та туристичні агентства однакові з точки зору обороту. І ми отримуємо все більше звернень від туристичних агентств, які потребують нашої допомоги.

Веб-сайт winepaths.com демонструє, що це справді великий і глобальний проєкт, який включає різні аспекти досвіду винного туризму. Говорячи про основи його роботи, якщо хтось хоче забронювати винну подорож, це можна зробити або через місцевого оператора, або через прямий контакт. Ви охоплюєте багато різних напрямків, таких як Аргентина, Австралія, Чилі, Франція, Італія, США, Португалія, Шотландія, Іспанія, Південна Африка тощо – це вражає.  Як ви знаходите там місцевих експертів (я думаю, це багато роботи)? Чи існують певні вимоги до них, щоб почати працювати з Wine Paths?

Моя концепція полягала в тому, щоб надати якомога більше свободи нашим клієнтам. А свобода – це ще й можливість вибору. Клієнт може замовити житло, екскурсію на виноробню чи лікеро-горілчаний завод, але ми не ведемо прямі продажі. До нас в офіс надходить від 5 до 10 запитів на день, ми перевіряємо їх якість і потім відправляємо нашому партнеру. Таким чином, партнер отримує лише попередньо оплачене підтверджене бронювання. Якщо це більш складний індивідуальний маршрут з водієм, бутик-готелем або щось інше, то цей запит надходить до наших DMC і вони готують реальний пакет. Це завжди індивідуальна пропозиція. Ми дотримуємося клієнтоорієнтованого підходу.

Що стосується місцевих експертів, я мав справу з такою кількістю компаній і ділових контактів у різних сферах, що тепер усі вони є частиною моєї професійної мережі. Тому я завжди знаю, де знайти гарного спеціаліста.

Як ви сформували свою базу унікальних місць для відвідування? Чи працює це навпаки, коли виноробні, винокурні, готелі звертаються до Wine Paths задля співпраці? Ви приймаєте будь-які пропозиції, чи завжди йдеться про напрямки люксового сегменту? Чи траплялося так, що в портфоліо брали не надто розкішний напрямок, віддаючи перевагу особливому досвіду або, навіть, екстриму? Якщо так, будь ласка, розкажіть про це більше.

З нами контактує багато постачальників послуг, які просять приєднатися до Wine Paths. Наша команда проводить власний відбір на основі чуток про репутацію цих контактів, оцінок їхніх вин та відгуків від наших місцевих агентств. Після цього постачальник має шанс приєднатися до нашої спільноти, сплативши річний внесок.

Мова йде не лише про розкіш, але й про досвід, який тут є ключовим. Я завжди повідомляю виноробням і шато, що якщо в них є кулінарні майстер-класи, гарний сад, картини тощо, вони повинні обов’язково розповідати про це, щоб клієнти, яким подобаються такі речі, могли зробити свій вибір. Що стосується екстриму – це не для моєї цільової аудиторії.

Вам було б цікаво відвідати українські виноградники? Звісно, ​​коли над ними пануватиме мирне небо.

Звичайно. У мене є список країн і напрямків, які ми хотіли б відкрити, наприклад, Ізраїль, Угорщина, Бразилія. І, очевидно, коли українці переможуть і все повернеться до нормального мирного життя, ми будемо раді зробити внесок у відновлення України, відкривши її для наших клієнтів.

Як ви адаптувалися до пандемії? Чи всі тури були скасовані? Я бачила, як ваша команда ініціювала віртуальні тури та дегустації. Які ваші висновки з цього досвіду? Чи продовжуєте ви зараз практикувати віртуальні тури і чи є попит?

Так, під час пандемії ми почали практикувати віртуальні дегустації. Щоб наш бренд продовжував отримувати визнання на ринку, незважаючи на те, що люди все ще подорожували, ми зробили 50 трансляцій у Facebook доступними для всіх та охопили близько 50 тисяч людей по всьому світу. Разом з тим, були корпоративні клієнти, які бажали провести закриті дегустації. І зараз віртуальні сесії користуються попитом переважно серед приватних корпорацій. Ми добираємо виноробні, зв’язуємося з ними і відправляємо їхні вина всім учасникам віртуального туру. У призначений день виноробня проводить презентацію та дегустацію. Незабаром ми проведемо віртуальну дегустацію на виноробні St. Supéry, що належить Chanel. Слід зазначити, що наразі ця концепція приносить чверть нашого прибутку. Це добре працює, оскільки для корпорацій такий досвід – досить дешево, а для нас – потужний інструмент.

Остання новина стосується нашої співпраці з Amazon. Тепер ми пропонуємо подібний віртуальний досвід для клієнтів Amazon через платформу Amazon Explore. Першою виноробнею, яка взяла участь у цьому проєкті стала Château Pape Clément. Впевнений, що співпраця з Amazon допоможе нам посилити наше SEO.

Wine Paths також використовує досвід акціонерів, які спеціалізуються на цифровому секторі та винному бізнесі, таких як Мішель Роланд (Michel Rolland). Розкажіть нам про інших, будь ласка. Яка їх роль і головне завдання?

У мене є два радники в компанії. Один із них – дуже серйозний і обізнаний підприємець у сфері B2B Крістоф Пупінель (Christophe Poupinel). Зараз він є партнером ISAI (Інвестиційного фонду французьких технічних підприємців, який фінансує цифрові компанії з високим потенціалом). А ще я співпрацюю з виноробом Мішелем Ролланом, який завдяки своєму досвіду допоміг мені створити портфоліо виноробень.

Як бонус до наповнення, веб-сайт містить надихаючі статті про вино, їжу та алкогольні напої. Хто ваші автори? Це краєзнавці чи журналісти? Чи приймаєте ви медіа-партнерства для підтримки інших медіа-проектів, пов’язаних із винними подорожами?

Усі вони журналісти. Я співпрацюю зі ЗМІ, коли їм потрібен мій коментар чи експертиза щодо чогось. До того ж, коли ЗМІ відправляють свого журналіста у винну подорож, нас просять підтримати їх ініціативу, а у відповідь вони згадують у своїх матеріалах Wine Paths.

Wine Paths нещодавно отримав звання Ambassador of the Year у Wine Travel Awards 2021-2022. Ми розуміємо, що ви вже завоювали високу репутацію і, можливо, нові визнання не так важливі для ваших клієнтів. Але перемогу вам віддало професійне журі, і це можна використати для піару. Загалом, якими каналами ви поширюєте інформацію про свої тури?

Чесно кажучи, я майже не користуюся рекламними інструментами. Я віддаю перевагу вкладанню грошей тільки в SEO. У нас багато активностей на веб-сайті, тому мене хвилює інвестування лише в цей канал. Для прикладу: зараз ми працюємо над додаванням якісних відео на веб-сайт. Ми збираємося розмістити 50 відео з прямих ефірів на Facebook, щоб розважити нашу аудиторію.

Дякую, Стефане, за змістовну та цікаву розмову. Тепер наші читачі можуть краще уявити, як працює Wine Paths під вашим керівництвом. Ще раз щиро вітаємо вас із перемогою на Wine Travel Awards 2021-2022!

Дякую і вам, Олександро! Мені було приємно відповісти на ваші запитання.

Стефан Тіймон (Stephane Tillement), генеральний директор компанії Wine Paths, яка стала переможцем премії Wine Travel Awards 2021-2022 у номінації «Амбасадор року», поділився з Олександрою Григор’євою, керівником проєкту WTA, деякими етапами свого професійного шляху та тонкощами роботи туроператора. Наша команда вперше зустрілася зі Стефаном під час презентації та дегустації WTA, організованих у La Cite du Vin […]

Сара Ебботт MW, засновник Swirl Wine Group, була одним із британських волонтерів на стенді Wines of Ukraine на London Wine Fair (7-9 червня 2022 р.). Вона є співголовою (одним із 5 головних суддів) International Wine Challenge, найбільшого у світі винного конкурсу, а також судить змагання у всьому світі, від Лондона до Тбілісі та Мельбурна. 

З ініціативи LWF у співпраці з Drinks+ Communication Media Group та ГС Укрсадвинпром став можливим стенд Wines of Ukraine, який збирає українських виновиробів з різних регіонів України. Деякі з цих виробників були представлені на дегустації Wine Travel Awards, де їх могли скуштувати близько 80 VIP-гостей.

Сара люб’язно погодилася поділитися своїми враженнями від українських вин: «На дегустації Wine Travel Awards скуштувала кілька українських вин – Shabo, Stakhovsky, 46 Parallel і Beykush. Мушу визнати, що вина для мене досить нові, але мені дуже сподобалося демонструвати їх людям. Я б сказала, що характерна риса українських вин – свіжість і яскравість. Отже, насправді вони дуже тонкі, жваві, а якість справді висока. Це не вина, які ви обираєте через симпатію до виробника, я б сказала, що вони справді захоплюючі. Мені трохи соромно, що я їх не куштувала раніше, але я дуже задоволена, що спробувала їх зараз. І я рекомендую людям прийти на стенд Wines of Ukraine на London Wine Fair та дослідити їх, тому що вони справді смачні».

Говорячи про винний ринок Великої Британії як про можливість для українських виробників вина, Сара додала: «Я думаю, що перший крок – це знання про будь-який новий ринок. Потрапити на винний ринок Великої Британії може бути досить складно, але є багато різних можливостей. І я думаю, що перший етап – це завжди усвідомлення. І фактично, ми є зрілим ринком: ми відкриті для багатьох різних речей, ми любимо вітрину світового вина, і немає жодних причин, щоб Україна не могла бути частиною цього. Я вважаю очевидним, що Україні потрібно вийти на наш ринок, адже тут є великий інтерес не лише до якості вин, але й солідарність з народом України».

Команда WTA дякує Сарі за її досвід та внесок у роботу стенду Wines of Ukraine. Усі волонтери були чудові! Незважаючи на те, що деякі з них познайомилися з українськими винами вперше, відгуки були дуже позитивними. 

Сара Ебботт MW, засновник Swirl Wine Group, була одним із британських волонтерів на стенді Wines of Ukraine на London Wine Fair (7-9 червня 2022 р.). Вона є співголовою (одним із 5 головних суддів) International Wine Challenge, найбільшого у світі винного конкурсу, а також судить змагання у всьому світі, від Лондона до Тбілісі та Мельбурна.  З […]

Анна Горкун, засновник 46 Parallel Wine Group, що є номінантом міжнародної премії Wine Travel Awards в номінації Brand – the Visiting Card of the Country, поділилася з D+ тим, як працює її підприємство в умовах воєнного часу, досвідом участі у конкурсі London Wine Competition 2022 та у London Wine Fair 2022, а також реалістичними планами на майбутнє.

З чого саме для вас розпочалася війна?

Звісно, страшна новина всіх застала зненацька. Відповідно ні в кого не було іншої думки, ніж рятувати свою сім’ю. Адже життя стоїть понад усе матеріальне, понад роботу і статки.

Так влаштована структура нашої команди, що вона розподілена по всій території України. Головний офіс у Києві, а команда з продажів побудована таким чином, що в кожному регіоні є представники. Основне наше виробництво в Одесі, тож там більшість наших співробітників і застала війна. І перше, що ми як керівники зробили, –  розіслали всім повідомлення з проханням берегти себе й близьких і бути на зв’язку. Ми зателефонували директорам по напрямках, щоб вони так само попередили своїх підлеглих. Так почалася наша нова реальність. Перші два тижні ми тричі на день проводили перекличку, кожен мав відписатися, де знаходиться і що з ним все добре. Таким чином перші тижні ми майже не займалися робочими питаннями.

Одеса і Київ першими зазнали ракетних атак (які продовжуються і досі). Чи не постраждало ваше підприємство і склади?

На щастя, завод вцілів. Хоча неподалік знаходяться військові бази і по них велися обстріли. Така в нас небезпечна ділянка… У нас є три склади – на підприємстві в Одесі, у Києві та Дніпрі. Але ще багато товару було на складах у дистриб’юторів, який ми вже відвантажили, але оплату ще не отримали. Це ще 20 складів. Отже з нашими складами все гаразд, але далеко не всі дистриб’юторські склади вціліли, деякі були пограбовані, в деякі потрапили ворожі снаряди. Зокрема під Києвом постраждав один і складів АТБ, склад «МегаМаркета», де знаходилася наша продукція, отже ми ще й досі не можемо порахувати збитки, нанесені компанії від початку війни. 

Розкажіть, чи велися за цей час якісь роботи на виноробні? Розливали вина?

Найскладнішим стало те, що на 24 лютого у нас був запланований розлив вин El Capitan Pinot Noir. Це вина преміальні, які вимагають особливого, майже ручного процесу. І уявіть: наш винороб Євгенія Пустовіт поїхала у цей найстрашніший, перший день війни на виробництво і, одягнена в бронежилет, героїчно, під вий сирен, рятувала плоди своєї праці. Це її продукт, її дитина. Компанія може належати акціонерам, але саме винороб “народжує” вино. Євгенія тоді законсервувала вино, адже для його розливу просто не було робітників. Ми змогли розлити його по пляшках лише три тижні тому. Тож маємо El Capitan воєнного розливу. Так наш «капітан» став військовим. 

Які прогнози на «воєнний» урожай 2022? Що відбувається на виноградниках?

Ми зараз живемо у військовій буденності, яка дуже відрізняється від тієї, що була за мирних часів. Виноградники на яких вирощується виноград для 46 Parallel Wine Group, знаходяться в Херсонській, Миколаївській та Одеській областях. Зрозуміло, що там щось передбачити досить складно – на багатьох ділянках ідуть бої або ракетні обстріли…  Крім того, ми дуже виважено зараз підходимо з точки зору того, що відбувається в економіці. Якщо раніше ми намагалися створити запаси, то зараз це для нас розкіш, яку не можемо собі дозволити. Живемо сьогоднішнім днем і розуміємо, що в перспективі одного місяця ми можемо розлити, доставити, зберегти і надалі розпродати певну кількість вина. Але фактично по преміальних марках вина у нас вже є запас, який може покрити обсяг продажів на рік-півтора. Але виключно на території України, для експорту вже його може не бути… І якщо так станеться, що якесь ординарне вино в цьому році випаде з наявних списків, – це не стане трагедією. А що стосується преміум класу, наразі ми розливаємо те, що закладено три роки тому. 

Вже в наступному місяці будемо розливати Grand Admiral, червоне марочне вино з витримкою два роки в бочці і ще на нього чекатиме рік у пляшці. Цей довгий цикл виробництва у нас забезпечений сировиною. Класичне ігристе також знаходиться на витримці вже від трьох років. А що стосується лінійки El Capitan, майже всі вина розлиті у січні – ми це завжди робимо раз на рік. Таким чином лінійка забезпечена запасом аж до січня наступного року. У нас не буде випадінь по ній. Марка Apostrophe передбачає швидке обертання продукту, але зараз і для неї достатньо сировини, щоб забезпечити потреби споживачів. 

Попри війну  46 Parallel Wine Group представила свою продукцію на London Wine Fair – на першому в історії українського виноробства спільному стенді  Wines of Ukraine, організованому теж нелегкими зусиллями нашої медіа групи Drinks+ за підтримки «Укрсадвинпрому».  Ми днями опублікуємо відгуки відвідувачів стенду – є дуже схвальні. Ну, і завойовані медалі конкурсу London Wine Competition 2022 – черговий доказ, що українцям є чим пишатися. Прокоментуйте ці кроки – мабуть, було не просто?

Сподіваюся, всі українські винороби, як і ми, помічають допомогу, зусилля вашої невеличкої команди задля просування вин України у світі. І ми дуже задоволені усіма результатами наших міжнародних проявів – це не просто крок до визнання, це можливість довести, що ми – нація нескорених. Відзнаки, які отримуєш у військовий час, сприймаються зовсім інакше. Зараз, коли всі в негативі, настрою немає – і раптом команда отримує новину, що кожне представлене вино має нагороду – це така радість! Наша особлива гордість цього року – медалі на Лондонському винному конкурсі. Ми відправили туди ігристі, які є у лінійках  El Capitan і Grand Admiral. Абсолютно усі – El Capitan Brut, El Capitan Brut Rose, Grand Admiral Brut Nature і Grand Admiral Brut Nature Rose – здобули визнання світових експертів і отримали медалі! Це для нас – як промінчик сонця серед грозового неба. Нам дуже приємно, що вина, які взяли срібну медаль, від золота відділяли лише два бали. 

Крім підтримки духу, які практичні результати дає участь у світових конкурсах?

У нас завжди був принцип, що ми відправляємо вина на міжнародні конкурси для двох речей. По-перше, щоб нагороди з різних куточків світу показували, чого ми варті, а не ми самі розповідали, які ми класні. А по-друге, конкурси – це лакмусовий папірець для виноробів, компетентна оцінка того, що ти робиш.  Якщо не дотянули до золота, ти отримуємо звіт про те, чого не вистачило вину, які характеристики просідають, яких бракувало. Потім вже ведеться домашня робота над помилками, як зробити вино ідеальним. І кожен наступний реліз відбувається вже з урахуванням зауважень, які мало міжнародне журі до вина. 

Отже нагороди – це не просто маркетинг, нагороди – це технічний аналіз для виробників, якості їхньої роботи та можливих покращень. А зараз ще й додався фактор психологічного терапії – перемоги надихають. Окрім підтвердження, що попри війну життя продовжується, є ті, хто тебе цінує, ті, хто вдячний за твою роботу, і як би складно не було, хочеться рухатись далі. Життя триває доти, доки ти живеш, а доки ти живеш – маєш рухатися вперед. 

Успіхи вин 46 Parallel Wine Group на міжнародних конкурсах відкрили для вашої компанії нові можливості за кордоном?

Звичайно, є зацікавленість західних дистриб’юторів, але треба бути відвертими: чи зможемо ми забезпечити стабільне виконання своїх зобов’язань за контрактом? Адже це в першу чергу вимагає своєчасного постачання продукту і за ціною, за яку домовились. Зараз найбільший ризик для таких контрактів становить війна в Україні. Сьогодні ви можете постачати, завтра, можливо, ви будете вимушені зробити паузу, післязавтра взагалі може статися трагедія… Клієнти це розуміють. Вони кажуть, що все одно зацікавлені в українському продукті, але не готові робити передоплату,  пропонують працювати із відтермінуванням платежу, розраховуватися, коли товар уже приїхав на їхню територію. Таким чином, можна опинитись у ситуації, що ти не зміг доставити продукцію, або логістика стала настільки дорогою, що тобі не має сенсу відправляти товар – ти просто нічого не заробиш на ньому. Крім того, вино, яке виробляється під вимоги європейського, канадського, американського ринків, створюється з урахуванням прийнятої там сертифікації, ліцензування, оформлення тощо, не завжди підходить для внутрішнього ринку… Таким чином складається ситуація, що цей контракт ризиковий не тільки для клієнта, а й для нас. Тому ми не поспішаємо заключати експортні контракти, і обіцяти те, чого не можемо гарантувати. В той же час трохи легше працювати із ресторанами, барами і винними бутиками, постачаючи преміальний товар, який вже вироблений і його обсяги прогнозовані. Тому ми зараз більше орієнтуємося на тих дистриб’юторів за кордоном, які працюють у HoReCa, ми зараз в процесі відбору таких партнерів. А щодо масових, поки що відпрацьовуємо механізм, як можна зробити великі поставки без втрат, про які я говорила вище. 

Анно, розумію, що планування сьогодні може бути лише в короткотерміновій перспективі. І все ж, які цілі зараз ви ставите перед собою як керівник успішної компанії-виробника якісного українського вина?

Від дня заснування  46 Parallel Wine Group 02.02.2020 нашим гаслом є Proudly Ukrainian, яке означає, що ми пишаємося якістю та українським походженням своїх вин. Таким чином ми задекларували, що головна мета нашої діяльності – прославити українські вина на світовій арені, довести, що в Україні є гарне вино, яким варто пишатися. А сьогодні я розумію, що слоган Proudly Ukrainian потужно працює на зміцнення духу і в самій України. Я вважаю, що українці мають пишатися  продуктами, які вироблені на українській землі, з нашої сировини, українськими виробниками, в першу чергу, – для українців. Якщо у нас залишиться товар для експорту, це буде гарним бонусом, але сьогодні наш вектор спрямований на внутрішній ринок. Ми працюємо на Україну і пишаємося цим.

Анна Горкун, засновник 46 Parallel Wine Group, що є номінантом міжнародної премії Wine Travel Awards в номінації Brand – the Visiting Card of the Country, поділилася з D+ тим, як працює її підприємство в умовах воєнного часу, досвідом участі у конкурсі London Wine Competition 2022 та у London Wine Fair 2022, а також реалістичними планами […]

Наталія Благополучна, яка разом з чоловіком Миколою заснувала Всеукраїнську асоціацію виноробів і сомельє, а також Першу в Україні Школу сомельє «Майстер-Клас», що працює з 2000 року, поділилася з D+ своїми враження від перемоги у міжнародній премії Wine Travel Awards та розповіла про діяльність, яку Благополучні ведуть попри війну.   

Школа сомельє «Майстер-Клас» стала переможцем WTA у номінації  Education in Enotourism у категорії  Unique program. Прийміть наші найщиріші вітання!  Що для вас означає ця перемога?

Коли мені повідомили, що наша Школа сомельє перемогла, – просто сльози на очах з’явилися!  Я, чесно кажучи, не сподівалася, що ми станемо переможцями. Адже, якщо не помиляюся, у премії взяли участь понад дві сотні номінантів з провідних і знаних у світі виноробних країн – Франції, Вірменії, Грузії, Молдови… Я вважаю, це сталося завдяки чесному і незаангажованому ставленню авторитетного журі, до якого входили судді міжнародного рівня… Мене вразило те, що Фелісіті Картер, провідний спеціаліст у винній журналістиці, людина, з якою ми особисто не знайомі, віддала перемогу нам. Це велике досягнення і висока оцінка нашої багаторічної праці. 

Нам відомо, що ви продовжуєте свою діяльність і зараз, під час війни. Як ідуть справи? Чи користуються попитом заняття? 

Зараз ми проводимо лекції в онлайн-форматі. Ми намагалися це робити ще під час карантину… Тепер, через війну, яка невідомо ще скільки триватиме, ми успішно працюємо онлайн і вже провели вступний теоретичний курс по теруарах, країнах, сортах. Ми обіцяємо студентам, що як тільки буде можливість, зробимо офлайн-дегустації по темах, що пройшли. Адже ніхто через екран монітора не може навчитися розрізняти вина. Навіть якщо людина купить собі по той бік екрану вино того ж сорту і року врожаю, хтозна де і як воно зберігалося, а це може дуже вплинути на його характеристики. Тому така навчальна дегустація через монітор – це абсолютна профанація. Тож восени плануємо семінари і практичні заняття. Тільки після цього, а також після складання іспитів наші студенти зможуть отримати документи. 

Хто наразі ваші студенти? Це люди, які мають відношення до виноробства, винних бутиків, HoReCa?

У нас завжди багато слухачів, які жодним чином ніколи не були пов’язані з цими сферами. Зараз це в основному жінки, які знаходяться в різних країнах, куди виїхали після початку війни, шукаючи прихистку і безпеки. Перебуваючи у Швеції, Германії, Польщі, Болгарії тощо, багато хто розуміє, що можна використати цей час на навчання. Дехто це робить просто для того, щоб краще розумітися на винах, а хтось прагне працювати у цій сфері, стати професіональним сомельє. 

Також хочу зазначити, що всі наші випускниці попередніх років, які виїхали за кордон, працюють по спеціальності! Наприклад, в Португалії є три людини, які влаштувалися на виробництво портвейнів. В Польщі мама трьох діток працює у ресторані, ще одна з наших випускниць працює у барі у Франції. Таким чином,  наша освіта і документи державного зразку стали їм у нагоді в ці важкі часи. Дуже сподіваємося, що у вересні зможемо відкрити нашу школу офлайн.

Ми бачили повідомлення в ФБ, що ви проводите ще й  корпоративні тренінги. Це справді подвиг – у такий час читати лекції.

Так, навіть зараз, окрім онлайн-курсів, ми проводимо офлайн-тренінг для персоналу дистриб’юторської компанії «Приват-Алко», менеджери якої проходять у нас інтенсивний курс навчання. Нам є що робити, аби тільки був мир і тиша за вікном. Важко підлаштовувати лекції під сирени, але якщо скласти руки – саме це нас і доб’є.

Наша оптимістична редакція повністю розділяє ваш підхід – не здаватися і не зупинятися! Які проєкти плануєте втілити найближчим часом?  

У цьому році, сподіваємося, у нас буде ювілейний XX Всеукраїнський конкурс сомельє, який зазвичай проходить у листопаді. Ми до нього повністю готові. Готові і партнери, серед яких наші давні друзі група Vinos de La Luz та постійний інформаційний партнер Drinks+, є майданчик, є нові фішки та ідеї, цікаві конкурсні тури… Хай тільки настане мир! Поки що все на паузі. В тому числі і Всеукраїнський дегустаційний конкурс вин «Сорт і теруар», який мав відбутися ще в березні в Одесі. Але ми від планів не відмовляємося і сподіваємося, що все заплановане здійснимо ще в цьому році. Пишаємося тим, чого вже досягли і не збираємося зупинятися! 

Ви часто наголошуєте, що сомельє – найкраща професія в світі. Розкажіть, чому так вважаєте? 

Так, сомельє – найкраща професія! Ця професія не має ні кордонів, ні вікових обмежень. У нас навчалися люди за 60 років, різних професій, з різних країн. Одного разу студентом був венеролог з Тбілісі, який на пенсії вирішив змінити професію і стати управляючим готелем в Іспанії. А років зі пять тому у нас навчалася вчителька молодших класів, яка згодом відкрила винний бутік. Вона змінилася зовнішньо і внутрішньо, стала справжньою бізнес леді. 

Крім того, ця професія прекрасна тим, що все життя ти маєш займатися самоосвітою, яка спонукає на подорожі, знайомства з новими країнами і цікавими людьми. Яка ще професія дозволяє подорожувати світом, милуватися його красою, дегустувати прекрасні вина і кухні різних народів, а потім, застосовуючи свій досвід на практиці, ще й отримувати достойну оплату?! Так, стати досвідченим сомельє непросто, але варто, адже сьогодні цей фах у тренді. Навіть під час страшних випробувань цього року всі наші випускники працюють – хто в Україні, хто за кордоном. 

Скажіть, будь ласка, чи можна зараз записатися у Школу сомельє «Майстер-Клас»?

Набір до онлайн-школи триває нон-стоп. Можна приєднатися будь-коли. Про найближчий курс можна дізнатися на нашому сайті wines.org.ua

Бажаємо вам втілення всіх планів і здійснення найамбітніших мрій! А головне – Перемоги і миру!

Наталія Благополучна, яка разом з чоловіком Миколою заснувала Всеукраїнську асоціацію виноробів і сомельє, а також Першу в Україні Школу сомельє «Майстер-Клас», що працює з 2000 року, поділилася з D+ своїми враження від перемоги у міжнародній премії Wine Travel Awards та розповіла про діяльність, яку Благополучні ведуть попри війну.    Школа сомельє «Майстер-Клас» стала переможцем WTA у […]

Bіце-президент по зв’язках з громадськістю та комунікаціям IBA (Міжнародна асоціація барменів), президент Федерації іспанських барменів Рамон Фреснеда розповів про те, як уряд Іспанії допомагає барній індустрії в умовах пандемії, а також на які три теми не можна говорити барменам. Поговорив він про це на BAROMETER International Bar Show з колегою – Андрієм Петровським, віце-президентом Всеукраїнської асоціації барменів.

Рамоне, як ви прийшли до професії? З чого все починалося?

Я розпочав свою кар’єру у 14 років, працюючи в готелі. Навчався та працював одночасно. Я прибирав зі столів і відносив таці на кухню. Коли настав момент обирати професію, зрозумів, що краще робити те, що дуже любиш. Мені подобалось у ресторанній індустрії, навіть якщо весь час робиш ті самі речі, весь час біля тебе різні люди.

«Гість приходить до бару, і ти знаєш, що він хоче. Якщо ти не любиш людей, не любиш їм посміхатися, – займайся чимось іншим. Призначення нашої професії – допомагати людям, робити так, щоб вони відчували себе комфортно»

Я почав працювати в ресторані в Мельбурні (родина Рамона емігрувала до Австралії, коли він був дитиною – прим. ред.). Тоді мене вразило, як все просто: ти підходиш до відвідувача і запитуєш: що б ви хотіли? А він тобі каже, наприклад: хотів би Brandy Alexander. Ти передаєш замовлення, бармен робить коктейль – і гість щасливий! Так я вирішив стати барменом.

Потім, коли я працював в Іспанії, мені захотілося знатися якнайбільше на цій справі. Я вивчав їжу та напої, відкривав готелі на Кубі зі своєю компанією. Найпривабливіше для мене – працювати з людьми. Адже бармен, який працює багато років, стає психологом. Гість приходить до бару, і ти знаєш, що він хоче. Якщо ти не любиш людей, не любиш їм посміхатися, – займайся чимось іншим. Призначення нашої професії – допомагати людям, робити так, щоб вони відчували себе комфортно. Багато людей подорожують світом, і я хочу, щоб у них залишилося найкраще враження про моє місто і про мене. Тому я займаюся цим і, думаю, це чудово!

Ви багато працювали по всьому світу, подорожували, вам доводилося зустрічати зірок. Розкажіть про найяскравіші мо менти.

Так, я зустрічав багато відомих людей, особливо кінозірок та співаків, таких як Лучано Паваротті, Софі Лорен, Джина Лоллобриджида, Джон Вейн. В Іспанії, де я працював у готелі, зустрічав зірок фламенко, танцюристів, акторів, іноді письменників. Вважаю, що саме робота барменом відкрила мені ці можливості.

Барна культура розвивається з кожним роком дедалі інтенсивніше, з‘являється безліч конкурсів – локальних, міжнародних, тематичних… Як визначитися бармену, в яких конкурсах брати участь, які навички, тренінги допоможуть здобути перемогу?

Якщо говорити про World Cocktail Competition, то насамперед учасник має бути членом IBA – на світовому або локальному рівні. Бармен має бути частиною глобальної мережі (IBA). Він повинен бути професіоналом і дотримуватися правил IBA. Президент і секретар локальної асоціації мають бути в контакті з правлінням. IBA у свою чергу повідомляє про послідовність проведення конкурсу.

«Коли бармени спілкуються з шеф-кухарями, з’являється Mary Dutch – коктейль, що йде з рибою, м’ясом і навіть пастою. Багато людей хочуть спробувати їжу разом з коктейлем, і це стає все більш популярним»

Коли бармен виграє національний конкурс, тоді він відправляється на WCC, про який відомо за рік. У нього є можливість вибирати коктейль і який бренд асоціативних членів вашої асоціації він використовуватиме. Президент та досвідчені бармени AUBA надають максимальну допомогу учаснику в підготовці до змагань. Це найважливіша річ, і це їхній обо’язок. Існує академія IBA, яка також може допомогти. І не лише у підготовці до змагань, а й у загальному навчанні барменів.

Які переваги бачите в кооперації барменів з головними світовими мережевими готелями?

Ми всесвітньо відома асоціація, і це відіграє дуже велику роль. IBA – це 64 країни на даний момент, за кілька років буде вже 67. Більшість мережевих готелів підтримують зв‘язок з IBA та рекламуються серед нових барменів. І, звичайно ж, це дуже гарна перевага на світовому рівні.

Коли ми проводимо конкурси, робимо це не заради грошей, а задля престижу та підвищення професіоналізму. Якщо бармен виграє конкурс, його ім‘я стане відомим в усьому світі. У виграші всі – як власники бару, так і бармени, які стали відомі завдяки перемозі на WCC, наприклад.

«Ми маємо базові (класичні) коктейлі. Вони офіційно прописані в 1951 році, коли була заснована IBA. І навіть раніше, ще під час «сухого закону» в США коктейлі вже були»

Чому один заклад стає улюбленим, а інший відвідувати більше не хочеться. У чому секрет?

Не думаю, що є секрет. Все залежить від вашого досвіду, професіоналізму, того, як ви ставитесь до гостя. Найважливіша людина у барі – це гість. Є правила роботи в барі: ти маєш поважати гостя, ти маєш поважати гостя і ще раз – ти маєш поважати гостя! Це правило номер один. Крім того, є заборонені теми розмови: бармен не може говорити про політику, релігію та спорт. Гість – це найважливіша людина, для якої ти працюєш. Дуже важливі ставлення і атмосфера в барі, щоб гостю подобалося у вашому закладі. І навіть відмовляти варто, щось натомість пропонуючи, і не відмахуючись, як від надокучливої комахи, а так, щоб гість відчув зацікавленість.

Ось, наприклад, схематичний діалог з барменом:

– Чи можна мені кока-колу?

– Ні, кока-коли немає. Є пепсі.

Якщо будете так спілкуватися, гість більше не повернеться до вас у бар. Але ж є багато різних способів сказати ту саму річ. Щоразу після поданого коктейлю або навіть склянки води – має бути усмішка. Це необхідність і правило нашої професії.

Які коктейлі будуть актуальні, популярні найближчими роками?

Ми маємо базові (класичні) коктейлі. Вони офіційно прописані в 1951 році, коли була заснована IBA. І навіть раніше, ще під час «сухого закону» в США коктейлі вже були. І щоб стати професіоналом, маєш знати цю базу. Зараз у нас більше досвіду, більше алкогольних та безалкогольних напоїв, ніж 50-60 років тому. Є безалкогольні коктейлі, коктейлі з просеко, напої власного виробництва для авторських коктейлів. Це може бути Dry Martini о 6 вечора або Bloody Mary о 12 – бармен повинен знати всі ці коктейлі, щоб працювати з ними.

«Якщо ви замовляєте піцу, вам має її доставити людина, яка точно знає, як її доставити, з усією турботою та необхідними умовами. Під час пандемії має діяти спеціальний дозвіл для доставки коктейлів»

Як ви ставитеся до mockcocktails, чи вважаєте це перспективним нововведенням в коктейльному бізнесі?

Всі ми знаємо про міжнародне змагання безалкогольних коктейлів у Празі під назвою Mattoni, яке дуже популярне. Є багато людей, які не вживають алкоголю і будуть пити саме такі коктейлі. Саме поняття mockcoctails з’явилося всього кілька років тому. Але все говорить про те, що безалкогольні коктейлі п’ють постійно і вони надалі будуть актуальними.

Фудпейринги у коктейлях – досить цікава тема… Ви підтримуєте розвиток таких тенденцій? Які ваші уподобання у поєднаннях такого роду.

Мені подобається ця ідея, вона зараз є дуже популярною в Іспанії. Коли бармени спілкуються з шеф-кухарями, з’являється Mary Dutch – коктейль, що йде з рибою, м’ясом і навіть пастою. Багато людей хочуть спробувати їжу разом з коктейлем, і це стає все більш популярним. У нас в Іспанії є спеціальні ресторани, де коктейлі подаються з їжею на вечерю. Є меню, де прописано, з яким коктейлем подається та чи інша страва. Я думаю, це чудово, це ще одна пропозиція для рестораторів, яку можна використовувати для популяризації закладу.

Щодо моїх переваг: я люблю м’ясо та бурбон. Коктейлі з десертом? Теж чудово! Вважаю, що справа у професіоналі за барною стійкою та у профі на кухні – коли вони знають, що роблять. А найважливіше – щоб гість пішов задоволений. І повернувся.

Який найпопулярніший фудпейринг в Іспанії?

Я відповів би так: найпопулярніший коктейль в Іспанії – сангрія, і він у нас подається з паельєю. Все можна змінювати: якщо ви їсте рибу, то сангрія буде з білим вином. Головне – вдало використати різні поєднання.

Які ще, на вашу думку, з’явилися нові тренди у світовій коктейльній індустрії?

Усе те, про що ми говорили до цього: моктейлі, signature cocktails, коктейлі навинос – це нові тенденції у світовій коктейльній індустрії. Асоціації барменів йдуть в ногу з часом.

«Найпривабливіше для мене – працювати з людьми. Адже бармен, який працює багато років, стає психологом»

Які ваші улюблені коктейлі?

У мене є свої уподобання. Я люблю як аперитиви Americano, Negroni, Dry Martini, Sazerac. Опівдні я надаю перевагу Bloody Mary. Як іспанець я люблю червоне вино, сherry. Мені подобається готувати коктейлі та пити їх. Проте ми любимо говорити так: на один коктейль менше – це краще, ніж на один більше, щоб завжди бути на ногах.

Можете виділити лише один улюблений напій?

Не можу сказати, що маю лише один улюблений напій, це було б неправдиво. Але, якщо я мушу назвати один, то сказав би – вода.

Поговоримо про пандемію. Про обмеження… Чи з’явилася у вас така інновація, як доставка коктейлів та коктейлі навинос, які допомогли барам вижити? Як вважаєте, така тенденція буде в майбутньому? Чи дасть це якісь переваги барам?

Бари та ресторани дуже постраждали під час пандемії. Я говорю про Іспанію. Ти підходиш до закладу, наносиш дезінфектор, надягаєш маску і намагаєшся дотримуватися дистанції… Отже, доставка їжі – це тема, яку президент Федерації іспанських барменів обговорюватиме з мером Мадрида найближчим часом. Ми хочемо бути впевнені, що доставка коктейлів та коктейлі навинос робляться професіоналами. Не кожен може це зробити. Якщо ви замовляєте піцу, вам має її доставити людина, яка точно знає, як її доставити, з усією турботою та необхідними умовами. Під час пандемії має діяти спеціальний дозвіл для доставки коктейлів. Ми хочемо його отримати, щоб це робити правильно. Ми просимо у держави дозвіл, щоб всі коктейлі у Мадриді були доставлені фахівцями. Першим містом буде Мадрид, далі – Севілья, Барселона та інші.

Коли ми зробимо це у FABE (Федерація іспанських барменів – прим. ред.), матимемо пропозицію для ринку: ми хочемо, щоб люди, які будуть робити коктейлі навинос, були членами FABE – it’s a must. Ми знаємо, що робимо, ми намагаємось робити речі належним чином, тому пропонуємо меру Мадрида допомогти нам. Крім того, я хочу надіслати листи до європейських країн, щоб дізнатися, як локальні асоціації це втілюють у своїх країнах. Хочу бути впевненим, що кожен крок, який робимо, ми робимо правильним чином, хоч це і займе певний час.

«Саме поняття mockcoctails з’явилося всього кілька років тому. Але все говорить про те, що безалкогольні коктейлі п’ють постійно і вони надалі будуть актуальними»

Як бари в Іспанії вижили під час пандемії? Як держава допомагала бізнесу в Іспанії?

На початку це було дуже складно, ми нічого не могли зробити – медичні органи ввели свої обмеження, але зараз ситуація покращується. На жаль, ми не можемо допомогти барам, тому що не отримали жодної допомоги від уряду, про що я говорив раніше. Це були складні часи, але зараз ситуація вже інша – нічні клуби знову відкриті, бари працюють до 2-3 години ночі, на цей час більш ніж 97% населення Іспанії щеплено двома дозами вакцини, і все поступово покращується.

Цього року Комунікативна медіагрупа Drinks+, щоб підтримати індустрію напоїв, започаткувала щорічну премію Wine Travel Awards – свого роду програму просування на світовому рівні. Це щорічна премія нового формату в галузі винного туризму, в якій пропонується взяти участь усім причетним до винного та алкогольного бізнесу – від виробництв до барів та ресторанів, розташованих на туристичних маршрутах. Як ви ставитеся до такої ідеї, чи вважаєте, що для бару еногастрономічний туризм – дієвий інструмент просування?

В Іспанії є національні винні конкурси, в яких беруть участь різні представники винної індустрії, де вирішують, яке вино найкраще. Вважаю, все, що робиться для нашого ринку та робиться належним чином, – це чудово.

Що можете сказати про українських барменів? Що могли б їм побажати?

Бажаю Всеукраїнській асоціації барменів зростати і сподіваюся, що наступного року буде багато учасників у національному відборі на WCC. Завжди краще робити речі разом, ніж окремо, тому потрібно об’єднуватися. Всі знання, які у нас є, ми з задоволенням передаємо. Якщо бармени хочуть отримати знання та навички – welcome!

У мене була чудова нагода поспілкуватися з українськими барменами. Сподіваюся, мені вдалося донести свій message, і вони зрозуміли його. Я також поспілкувався з президентом AUBA Олександром Гришковим, ми разом говорили про IBA, що відкрита до нових ідей. Ми потрібні вашим барменам, і вони потрібні нам.

Давайте уявімо, що професії бармена не існує, яку іншу роботу ви би обрали?

Я винайшов би професію бармена!

Bіце-президент по зв’язках з громадськістю та комунікаціям IBA (Міжнародна асоціація барменів), президент Федерації іспанських барменів Рамон Фреснеда розповів про те, як уряд Іспанії допомагає барній індустрії в умовах пандемії, а також на які три теми не можна говорити барменам. Поговорив він про це на BAROMETER International Bar Show з колегою – Андрієм Петровським, віце-президентом Всеукраїнської […]

У бібліотеці редакції Drinks+ зберігається книга, яку ми придбали багато років тому та перечитали усім колективом. Більше того, вона була, можна сказати, провідною зіркою під час усіх наших турів. Ця книга –  Wine Travel Guide to World Роберта Джозефа. І ось у зовсім неприязному до туризму 2021 році зірки стали так, що Комунікативна медіагрупа Drinks+ запустила проєкт Wine Travel Awards, у якому Роберт Джозеф узяв участь в якості члена cуддівської колегії. А, крім того, наприкінці року Вероніка Бусел, Керуючий партнер WTA, зустрілася з паном Джозефом та зафіксувала розмову і думки автора культового для нас «Світового гіду з винного туризму». Ми впевнені, що його ідеї та лайфхаки можуть стати в нагоді кожному – як виноробам, так і мандрівникам-вайнловерам.

Огляд винного туризму

Я написав книгу про винний туризм близько 15 років тому, і тепер у мене в гаражі три моделі Ferrari, куплені за гонорари та гроші з продажів того гіда… Та годі, все – вигадка 🙂 . Ця книга продавалася не дуже добре. Можливо, моя книга була не дуже вдала, – хоча це також неправда. А правда полягає в тому, що не так багато книг про винний туризм зазнали успіху. Тому я намагаюся дивитися на речі дуже просто. Приміром, звертаю увагу на те, скільки книг і на які теми пропонується в книгарнях. Це розказує мені, що саме цікавить людей, – адже вони купуватимуть книги про це. Люди все ще купують книги, вочевидь.

Пам’ятаю, як колись давно, під час візиту до Нью-Йорку я навідався до книгарні, де було більше книг з етикету, ніж про вино. Зараз багато людей зі світу вина знайде це дивним. Але насправді для багатьох людей в Америці знати, як тримати виделку чи ніж, як звертатися до королеви, судді абощо – природніше і важливіше, ніж знати про каберне совіньон або будь-який сорт винограду.

Як на мене, все полягає в контенті. Для нас у винному бізнесі винний туризм дійсно важливий, для більшості людей поза ним – ні. Якщо придивитися до питання уважніше, то побачите, що більшість не сприймає винний туризм так само, як гольф-туризм або садові тури, вітрильний спорт, риболовлю, полювання тощо. Ви їдете, скажімо, з парою друзів, які планують дозвілля на кшталт “спочатку навідаємося до того чи іншого саду, згодом гольф тощо”. Це те, що зазвичай робить більшість людей. Вино для них – одна з речей, в яких вони зацікавлені тією чи іншою мірою. Як на мене, то коли ми дбаємо про винний туризм, то повинні зважати, як конкуруємо з відвідинами собору, музею, навіть з пляжем тощо. Скажімо, коли я перебуваю у відпустці або подорожі, і у мене є пів дня, що я маю робити з тим часом? Я запитаю на ресепшен готелю, що відбувається в тій місцевості. Якщо готель в Сіднеї, Австралія, вони можуть запропонувати мені відвідати виноградники, а також пляж або гори. Чи варто пояснювати, що я оберу виноградники. І, можливо, я оберу їх знову, адже насолоджуюся тим досвідом.

А ось я малюю таку картину: є я, дорослий, можливо, не надто зацікавлений у вині. У подорожі зазвичай відправляються сім’ями: чи сприйме моя 12-річна дитина із захватом пропозицію відвідати виноградники? Тим більше, що деякі винороби не дуже вітають дитячі візити на промислові майданчики. Або, приміром, я подорожую з моїм партнером. Чи хоче він їхати до винзаводу? Можливо, він обере шопінг, я не певен. Отже, визначимо ідею, що успішний винний туризм – це відповідь на все.

На недавній конференції в Австралії я почув виступ одного організатора винних турів до Hunter Valley, чудового регіону з дуже хорошими винами. І він озвучив таку цифру: середньостатистичний винний турист хоче відвідати півтори виноробні 🙂 . За сухою статистикою, вочевидь. Він також зауважив, що люди дуже часто прагнуть відвідувати виноробні з ним. Але, звичайно, якщо то буде інший досвід.  Якщо ж другий винний завод буде схожий на перший, то навряд чи це стане для туриста принадою. Погодьтеся, більшість мандрівників, як правило, відвідують один собор у місті, і якщо особливо не фанатіють від соборів, то не стануть ходити по типовим спорудам суцільний день, їм вистачить першого, щоб скласти уявлення.

Те саме в нашому випадку: винний туризм – це туризм, де вино є частиною досвіду. Ми знаходимося на території  дозвілля, розваг. І повинні думати про способи розважати не лише людей, що знаються на винах. Нам варто подбати про аудиторію в цілому – туристів з їхніми друзями, партнерами чи дітьми, навіть про водіїв, які керуватимуть машиною після дегустації. Отже, на локації має бути не просто вино, а й інші привабливі речі, які змусять тих туристів приїхати знову.

Але ж, звичайно, все те має бути довкола вина. Ідеально, якщо вам вдасться створити на своєму підприємстві особливий досвід, пов’язаний з вином, унікальну пропозицію. Можливо, спеціальні вінтажні вина або особливе кюве – це зробить виноробню цікавим місцем для людей, які глибше цікавляться винами. Не всі виноробні вдаються до цього, на жаль. Надзвичайно важливо дати можливість туристам придбати вино в маєтку. Це, до речі, допомагає вирішити проблему конкуренції з продавцями.

Друга річ. Ви збираєте імена та інформацію про людей, які відвідують ваш винний завод? Не кожен робить це. А навіть якщо фіксуєте контакти, то чи звертаєтеся з хорошими пропозиціями? Певен, не всі. І, нарешті, дуже важливо використовувати винний туризм, щоб здійснити те, що винна промисловість історично не робить в достатній мірі, – дослідження.

Тобто, приміром, я роблю вино, як робив мій батько. Я зробив нову етикетку і виставив пляшку на стіл під час візитів. Люди приходять і обирають саме те, що їм більш подобається, якщо ні, то просто не будуть купувати. Тому винний туризм – зручна можливість експериментувати і відстежувати успішність тих вправ. Що вийде, якщо я зроблю особливий купаж з пари бочок? Більш дубовий або менше дуба, можливо, надам бульбашок та гри лише до 1000 пляшок, можливо, спробую грати з різними етикетками, і, може поставлю різні ціни, або ці ціни будуть різними для певних днів. І тоді я спостерігаю, досліджую – що більш цікаво для мого бізнесу. До того ж, ви достеменно знаєте, що це не буде коштувати нічого. А ось якщо підете до дослідницького агентства, то витратите тисячі доларів, щоб воно запросило 8-12 людей до кімнати, аби дослідити, як ті сприймають ваші вина 🙂 . І тоді вам доведеться покластися у прийнятті важливих бізнесових рішень на висновки, які засновані просто на досвіді однієї з таких вибіркових груп. А тим часом на власному винному заводі, розвиваючи винний туризм, ви потенційно можете побачити сотні людей на тиждень. І в решті решт знати напевне, що саме їх звабило відвідати вашу виноробню.

Нові інструменти та передові комунікації

Ми, сьогоднішні, – улюбленці фортуни. Бог в обличчі свого представника на Землі, пана Марка Цукерберга, дав нам Instagram. Instagram – це подарунок для будь-якого бізнесу, YouTube – ще один дар. Якщо ви щось таке створили чи набули цікавого досвіду, то маєте можливість миттєво продемонструвати це громадськості. І не просто запропонувати комусь, але ви можете заохочувати людей долучатися до вашого проєкту, сприяти його просуванню серед друзів у вашій соцмережі.

Отже, якщо у вас банальний винний завод з декількома бочками та певною кількістю пляшок, і ви маєте продати всього п’ять чи десять тисяч на рік, цього може бути досить, аби залучити стабільну клієнтуру. Але коли ви прагнете продати більше – сотні тисяч або мільйон – то ваша комунікація потребує більш складної стратегії, вона повинна мати хороший зміст.

Наприклад, я спостерігав у Китаї, наскільки вони дбають про винний туризм. Китайці полюбляють встановити цікаві скульптури серед виноградників, запропонувати щось дослідити, щоб згодом сфотографувати тощо. То й ви просто використовуйте унікальний досвід. Дайте людям щось, здатне здивувати.

По-друге, ще одна річ, яку ми отримали сьогодні, – це віртуальна реальність. Тепер люди здатні перейнятися тим, що ви робите, без фізичної присутності у вашому маєтку. Отже, варто використати ці технології, щоб відтворити власні принади. І, до речі, це не завжди дорого, а якщо постаратися, – майже дешево. Приміром, купити якусь камеру за 300 доларів, щоб втілити та розповсюдити особливості вашої виноробні діджитал-засобами.

Пригадаю одну річ, яку маю на меті зараз для власного вина та винного заводу. Вона покликана відтворити 3D-візити на виноградники та продемонструвати їх у магазинах, де пропонують моє вино. Приміром, ви можете знайти мої вина в торгових точках Москви, а ідея полягає в тому, щоб дати покупцям можливість відвідати виноградники, як то кажуть, не відходячи від каси. Розумію, не всіх те кіно привабить: більшість вирушає до магазину, швидко купує вино і поспішає додому. Але декому ідея припаде до душі. І ця людина переповість про це іншим, відкоркувавши пляшку з друзями. Важливим тут є те особливе, що стане фішкою для пам’яті, як от «ви знаєте, я бачив ці виноградники, і там була лисиця!» (Я розповім про лисицю та вино пізніше).

Але ще важливіше, що й менеджер магазину набуде емоційного досвіду 3D. І тоді він матиме розуміння та яскравіші аргументи, щоб продати моє вино.

Третій момент. Варто вчитися у інших людей. Звичайно, ви можете платити консультантам – таким людям як я, але також ви можете дізнатися багатьох речей без великих інвестицій. Просто подорожуйте, читайте хороші книжки, дивіться і помічайте.

І ось тепер настав час розповісти про винну лисицю. Торік я був на винному заводі у Швейцарії, де встановлено 360-градусну камеру, що 24/7 знімала все, що відбувається на виноградниках. Це здавалося дууууже нудним!.. Та раптом, вау, що?! Є лисиця, винна лисиця! А потім знову, вона повернулася!  Ця лисиця така мила, вона повернеться завтра? – запитували усі, хто бачив ті зйомки. Спіймати такі кадри – і можете постійно розміщувати їх в Instagram, розповідаючи щось на кшталт: “О, лише подивіться, хто повернувся до наших виноградників!” Героями ваших фільмів можуть бути чарівний схід сонця, казковий захід, або будь-що. Можливо, ви проводите спеціальні гарно прикрашені обіди серед виноградників? Зробіть це цікавим, що змусить людей повернутися. Використовуйте нові інструменти спілкування та деяку творчість. Насправді це не важко, це легко, і це те, що ви можете зробити. Проблема – можливо, у вас немає лисиці? Тоді просто знайдіть її 🙂 .

Поширення інформації в нову епоху

Я випустив чергову книгу минулого року. То була не кулінарна книга, але вона вміщує рецепти. Видання присвячене чемпіонату в Бордо, і ми хотіли розповісти про дві молоді сім’ї, які працюють там за покликом своїх гастрономічних переваг, та чим вони займаються в різні пори року.  Ми підготували рукопис, надрукували накладом вісім тисяч паперових копій, які продаємо в магазині, до того ж ми зробили десять тисяч  електронних книг: це, звичайно, коштувало грошей, але тепер щоразу, коли хтось замовляє електронну книгу, він одержує наше видання безкоштовно. Таким чином, ми можемо зробити 100 тисяч електронних книг, ми можемо зробити китайською мовою, німецькою, тайською тощо.

Наступний проєкт, над яким я працюю, – комбінація електронної книги з відео, завдяки чому можна відвідати всі ці місця, згадані в книзі. Новим проєктом буде 3D-досвід в електронній книзі. І знаєте що, це не наукова фантастика і не мільйони доларів. Чудово, що все це також доступне для виноробів як інструмент. Мене вражає, що сьогодні всі ці маленькі виноробні, які випускають невелику кількість вина з обмеженим бюджетом, усі вони можуть конкурувати з найбільшими виноробнями світу за допомогою ось таких речей.

Нарешті,  хочу додати, що у нас є проблема в винному туризмі: винний туризм сам по собі викликає питання. У своєму житті я багато подорожую, відвідую різні країни, виступаючи з презентаціями. Чи можу я зробити це просто за допомогою Zoom? Певен, то буде не надто вдало. О, можливо, варто зробити це з голограмою? Ми це вже бачили. Цілком можливо. Хоча на даний момент це дуже дорого, тому не надто практично. Але я вірю, що зрештою так буде. Я вірю, що через п’ять років або раніше це стане нормою. Знаєте що, нам потрібно почати думати про такі можливості.

Про блогерів, виноробів, журналістів, Tripadvisor, Vivino та Wine Travel Awards

Є сомельє і є блогери. Це дві різні речі. Вони різні істоти. Леви та тигри виглядають як подібні тварини, але вони – не одне й те саме. Незважаючи на те, що роблять подібні речі. Отже, яка різниця між блогером, журналістом та сомельє? Блогери захоплюються винами, вони прагнуть поділитися пристрастю. Журналісти можуть бути, а можуть і не бути пристрасними вайнловерами, їхня діяльність подібна, хоча, на відміну від блогерів, їм за неї платять. Вони іноді злегка конкурують один з одним і можуть посперечатися в твітері. Але вони не надто часто зважають один на одного, наприклад, англійські винні письменники не слідкують за датськими. Вони можуть звернути увагу один на одного лише тоді, коли в індустрії відбувається якийсь скандал.

Сомельє бувають різні. Вони плавають у різних водах. Більшість сомельє думає про наступне місце роботи. І прекрасно, що сомельє мобільні та володіють дуже портативною майстерністю. Сьогодні я працюю в Копенгагені, а претендую на роботу в Пекіні. Я їду до Пекіна, а потім кудись ще. І якщо мені пощастило, я стану часткою об’єднання сомельє. Як подати заявку на роботу? Як будувати кар’єру? Мені потрібно брати участь у змаганнях. Що робити, щоб увійти до цього конкурентного середовища та переконатися, що я можу виграти цей конкурс? Я читаю, що кажуть інфлюенсери, «просунуті» сомельє, куди вони рухаються, що пишуть в інтернеті. Отже, в решті решт, мова йде про робочі місця, особисту кар’єру та можливості. Кожного разу, коли визнаний сомельє щось викладає в Instagram або блозі, це сприймається як демонстрація своїх навичок, виконання завдання. Щоразу, коли такий авторитетний сомельє відзначається в Instagram, його послідовники діляться з іншими сомельє, що працюють у різних частинах світу: «О, цей хлопець виклав щось про албанське вино в його ресторані в Копенгагені!», «О, цей хлопець знає все про натуральні вина, можливо, варто звернути на нього увагу!»

Існує вже спільнота сомельє. Якщо є сомельє, скажімо, у Східній Європі, які не спілкуються з сомельє за межами Східної Європи, вони просто поза грою. Ми можемо заохочувати їх до комунікацій як амбасадорів власних регіонів, і модель створення міжнародного ком’юніті Wine Travel Awards може бути дуже хорошим засобом для цього.

І про блогерів. Так, вони можуть бути важливими для розвитку галузі. Але не забувайте, що є Tripadvisor, є Vivino. Немає причини, чому Vivino не долучитися до винного туризму. Якщо там є гроші, вони приєднаються.

Підсумовуючи, думаю, що ця популярна інформація буде надходити з різних місць, не тільки через впливових людей, сомельє, журналістів, блогерів. Але у блогерів, і я дуже позитивно ставлюся до цього, потенціал безумовно є. Ось лише варто зауважити, що ми не здатні злітати на Місяць за один день.

Великі надії і що сталося в винному туризмі за останні 15 років

Сьогодні винний туризм стає великим бізнесом. 15 років тому, коли я писав свою книгу, винний туризм, особливо в Західній Європі, мав рудиментарний вигляд. Навіть Бордо робив слабку пропозицію: надто мало готелів, ресторанів тощо. Так, звичайно, 15 років – це довгий час. Тим не менше, серед тих, хто займається виноробством, але досі не дбав про винний туризм або, можливо, вирішив не займатися цим з власних міркувань, зберігаються певні сумніви, чи це ефективний шлях. А в той же час, ще є багато людей, які все ще роблять це дуже погано, зокрема в Європі.

Америка була першою з тих, хто зробив ставку на винний туризм. Тепер у Європі всі слідують за нею, але насправді Америка в цьому суперництві лідирує з великим відривом. Так, у Долині Напа зараз є надто багато місць з розвиненими пропозиціями у винному туризмі, що конкурують одне з одним. Виноробні спантеличені, що ще вони можуть зробити, тому що сьогодні просто мати хорошу пропозицію винного туризму на винній дорозі, повній інших місць, які займаються якісним винним туризмом, це все одно, що мати піцерію в невеличкому містечку, де працює ще 15 подібних закладів. Нам потрібно вчитися в американців, ми маємо довгий шлях, перш ніж кожен винний завод навіть у Франції, скажімо, в Bordeaux, забезпечить гідний туристичний досвід.

Так, винний туризм розвивався, щоправда, я очікував, що деякі регіони будуть розвиватися швидше, але цього не сталося. Хоча в цілому, якщо дивитися ширше, винний туризм зробив величезний стрибок.

І давайте будемо чесними, моя книга… моя геніальна книжка 🙂 не перевидана. Не так багато видань про винний туризм, які набули б популярності. Люди швидше заходять в інтернет, намагаються там щось знайти.

Вчора я провів зустріч з представниками Gambero Rosso, вони роблять путівник по винних картах ресторанів з італійськими винами, і це теж добре для винного туризму. Але це не означає, що Gambero Rosso випускає гід з винного туризму. Це не такий великий сектор, як, можливо, думав раніше я сам і як вважали ще багато інших людей. Це як газета і спортивні сторінки в газеті. Деякі газети мають більше спортивних сторінок, інші менше. Але моя газета існує, причому без жодних спортивних сторінок 🙂 .

Про зростання зірок у винному туризмі за останні 15 років

Інколи я відчуваю себе старим, маю на увазі не фізично, а швидше – досвідченим та мудрим, коли думаю про те, як далеко ми зайшли за короткий час. Я досить довго в цій сфері, але світ змінився драматично різко.

Зрозуміло, регіонів набагато менше, ніж виноробень. Якщо згадати Східну Європу, то в Молдові виноробня Purcari вже давно пропонує чудовий досвід, чарівне місце для відвідування – Castel Mimi, там реально гарно – готельні номери, ресторан. Я певен, що унікальні місця знаходяться по всьому світу. В Бордо неймовірно цікаве Château Smith Haut Lafitte, вони заснували свій ресторан ще 25 років тому, це була революція – те, що вони зробили! Та, уявіть, ніхто за ними тоді не пішов! Якби це була Каліфорнія, кожен негайно почав би цікавитися: «Що вони роблять, як ми можемо реалізувати щось подібне, як це працює …». Але це була Франція!

Ми не бачимо вибуху. Думаю, що революція в винному туризмі за межами Нового Світу навряд чи станеться. Швидше за все, зміни обмежаться окремими підприємствами, виробниками, а не цілими напрямками, регіонами.

Багато зробила Південна Африка. Вважаю, що в межах Нового Світу Південна Африка, є однією з найстрімкіших, тому що розвиток стартує з найнижчого рівня. Аргентина, Нова Зеландія, Чилі – усі вони просто наслідували Каліфорнію.

Local vs Global

Якщо говорити про рекомендації для східноєвропейських компаній, зацікавлених у сфері винного бізнесу, то я радив би діяти локально, думати глобально. Вважаю, якщо ви перебуваєте в Молдові, вам варто спробувати продати свої вина сусідам. Не забувайте свою місцеву карту. Робіть все добре, робіть краще за інших. Витрачати шалені гроші у Нью-Йорку, якщо є така можливість, звучить дуже привабливо, але цілком ймовірно, що для вас більш потенційно витрачати гроші в місцевих громадах. Приміром, я зараз продаю більше вин в Росії, ніж в Америці. Здавалося б, божевілля, як це сталося?! Оскільки певні країни стають багатшими, їхні громадяни більше цікавляться винами. Таким чином, це винний ринок в собі. І для винного туризму ця теза також актуальна, адже значна кількість людей не бажає подорожувати надто далеко. Зважайте на це. Виберіть місця збуту стратегічно. Грузинське вино має блискучий попит  в Брукліні та в Нью-Йорку, але це не дуже добре працює в Денвері та Хьюстоні. Обирайте шляхи, аналізуйте свої результати. І через Божого представника на Землі Марка Цукерберга ми одержали інструменти цифрового маркетингу, такі як таргетинг, завдяки якому можемо легко сказати: «Я хочу спілкуватися з цим типом людей у цій місцевості!»

Про «елітні»  виноробні

Це просто. Якщо ми говоримо про преміальність, будь то елітні ресторани чи елітні виноробні, то відрізняємо місця, куди йдемо просто з’їсти бургер або салат, від ресторанів, що потребують дрескоду і де ви плануєте витратити не 10 євро на їжу, а 100. Говорячи про винні місця, в основному це стосується тих, де якість вин та їхній імідж на іншому рівні, можна сподіватися, що у вас буде більше вибір шампанського, – вся Шампань, ймовірно, вважає себе елітою, – винна карта буде дещо більш витончена. Коли ми їдемо до Бургундії або Бароло, ми бачимо більше тямущих виробників, власники не зациклені продемонструвати розкішний продукт, вони просто виробляють дійсно видатні вина (хоча насправді вони виробляють саме розкішний продукт). Їм ви платите понад 50 доларів або євро за пляшку вина, це вже розкіш.

На практичній стороні: що є ядром винного туризму

Зрозуміло, винний туризм базується на прямому продажу. Мова йде про будування стосунків зі споживачами. Ми як виробники вина, зацікавлені, щоб продавати напряму. Ми рухаємося до часів передоплати, коли мої улюблені винороби просто відправлятимуть під мої двері свої вина чи не щомісяця, як це вже відбувається в Америці. Це і є відносини, і саме тому винний туризм так у нагоді для людей, які сьогодні знайшли сенс заїхати до вас і придбати вино, а потім відправилися до магазину чи будь-куди ще. Гадаю, це те, що поки не кожен у виноробній промисловості повністю розуміє.

На емоційній стороні: що таке винний туризм для Роберта Джозефа

Нелогічно купляти пляшку вина за 50 або 100 євро. Максимум за 90 хвилин двоє людей здатні її прикінчити. І ваші 100 євро або більше просто випарилися. Немає логіки. Немає логіки, щоб купити квиток, аби дивитися гру моєї улюбленої футбольної команди з Челсі. Але чи заплатив би я 50 або 100 євро, якщо моя команда в фіналі? Звичайно! Чи поїду до опери, до театру? Як довго триватиме гра? 90 хвилин. Це досвід.

Таким чином, для мене найкращий досвід винного туризму – це ті хвилини, коли ви дістаєтеся виноробні карколомним вибоїстим шляхом на джипі або конями. Чи ось як я побував минулого тижня у Швейцарії на гірському винограднику: можете собі уявити – ви стоїте нагорі і милуєтеся з відчуттям захоплення та острахом. Без сумнівів, ви запам’ятаєте це! Або пікнік з подругою на топових виноградниках Ермітажу в Долині Рони. Це те, що закодовано в мені. Але все відносно: те, що я щойно перелічив, можливо, зовсім інакше сприйматиме хтось інший.

Винний туризм, як на мене, не щось на зразок організованого візиту до винного заводу або до якогось музею, де я купував би вино та сир і мав відчувати себе щасливим. Ні, це про щось інше. Як на мене, то цікавіше щось робити, бачити, відчути, кидаючи виклик самому собі. Це особисте, і це унікальне, і це відбувається в конкретний момент.

Є дуже гарна історія, яка ілюструє мною сказане. Вона мені дуже подобається, і це те, що кожен міг би зробити, незалежно від бюджету та ресурсів. Це сталося зі мною в Південній Африці. Дуже розумний винороб прийшов з ідеєю: коли туристи завітають з дітьми, запросити малечу щось посадити, якусь рослину. І ось, поки батьки дегустують вина, діти одержують власний досвід, висаджуючи вишневе деревце або розсаду помідорів. А коли все завершується, ви пропонуєте батькам залишити електронну пошту, на яку ви надішлете згодом фотографії, як ці рослини зростають. Можливо, ми ще зробимо вам деякі повідомлення… Боже мій, мені подобається ця ідея! Я люблю таке мислення, вам потрібно мати на меті емоційний вплив – і зробити щось подібне.

Плани з перевидання Wine Travel Guide to the World*

Я хотів би, щоб хтось це зробив 🙂 . То була дуууже важка праця. Саме тоді народилася моя друга дитина. І то була моя остання книга, я не писав книжок протягом 15 років, я робив багато іншого. Я насправді працюю над книгою на даний момент, то буде дуже своєрідний різновид видання – про те, що таке вино, та його майбутнє.

Досьє D+

 *Wine Travel Guide to the World by Robert Joseph

Путівник Wine Travel Guide to the World запрошує вас у подорож по всьому світу – до понад 650 найкращих виноградників, виноробів, музеїв, ресторанів та барів: від грандів, шато Бордо до високогірних виноградників Аргентини; від винних барів Пекіна до гробниці єгипетського фараона-вайнловера.

Широкоформатні кольорові фотографії та мапи додають насолоди віртуальному туру. Відомий винний автор та журналіст Роберт Джозеф склав цей чудовий список великих вин світу, а також навів історію кожного регіону, дав поради щодо дегустацій, рекомендації вин та продуктів місцевості, відомості щодо  ґрунтів та сортів винограду і  практичні деталі подорожей.

Ідеї та лайфхаки Роберта Джозефа можуть стати в нагоді кожному – як виноробам, так і мандрівникам-вайнловерам.

Українка Марина Ревкова, сомельє київського ресторану Vino e Cucina. Ristorante/Enoteca, минулого року представила країну у престижному міжнародному конкурсі на звання Найкращий сомельє Європи та Африки, організованому ASI. Наскільки складною виявилася боротьба і які висновки зробила Марина, редактор D+ попросила Кращого сомельє України 2020 року прокоментувати події в Лімассолі.

Відбірковий тур – як це було? Чим запам’ятався?

Відбірковий – найжорсткіший етап, коли потрібно максимально перевірити людей, зрозуміти хто є хто. В принципі, все очікувано. Завдання: стандартний тест – теорія, 100 запитань на 90 хвилин. Потім сліпа дегустація одного вина: завдання письмово описати його за 5 хвилин. Зазвичай на повний опис дається більше часу, наприклад, нещодавно на Вootcamp ASI у Варшаві ми говорили про оптимальний таймінг в 15 хвилин, щоб зробити таке завдання красиво і правильно, вклавшись у розкладку системи ASI. Повторю, 5 хвилин для такого завдання це мало. Причому у всіх кандидатів виявилося багато питань, як саме потрібно було його виконати і чого саме від нас хотіло журі.

Далі йшла дегустація трьох напоїв по одній хвилині на кожен. Важливо було просто вгадати напій без докладного опису. Потім практика подання вина. Зазвичай, таким завданням нікого не здивуєш, воно є на всіх конкурсах сомельє. Але що мене здивувало цього разу, то це завдання, коли до тебе як до сомельє приходять шість людей на вечерю. Вони хочуть магнум певного вина, до того ж його потрібно продекантувати. Колега підготував тобі зміну, на столі стоять келихи, магнум та все необхідне для подачі гостям. Ти маєш дві хвилини, щоб оцінити та прокоментувати, наскільки підготовка достатня, а ти сам готовий діяти. Я зрозуміла завдання, перевірила на чистоту 6 келихів. Зрозуміло, що коли ти працюєш у ресторані, тобі потрібно не 6, а 12, бо «це нам не подобається, а давайте поміняємо, а давайте ще щось» – це класика, стандартна ситуація. Але тут конкурс – і це стрес, і ти маєш лише дві хвилини. При цьому ти коментуєш усе, що бачиш. Інші учасники говорили, що важливо було не лише знайти помилки, а й відзначити, що зроблено добре та правильно. Декантери виявилися неправильною форми, просто залізні глеки для вина. З погляду декантації, залізний глечик – неправильний вибір, метал може негативно вплинути на вино. Причому глеки виявилися різного обсягу – недостатнього, щоб провести декантацію повної пляшки магнуму. Тобто треба було пляшку ділити на два декантери.

Я наголосила, що магнум стояв вертикально. Але, як правило, декантація передбачає можливу наявність осаду, тобто декантувати вино, що вертикально стоїть, – теж невірно. Ще одне моє зауваження: вино не повинно стояти на столі, правильно зберігати його до подачі в холодильнику. Тому що навіть червоне вино має певну температуру подачі, воно не повинно стояти просто за кімнатної температури… І тут час вийшов! І це все, що я встигла сказати! 🙂

Словом, не знаю, наскільки це правильно і як треба було діяти. Пояснень не було. Все було продумано спеціально, щоб ускладнити завдання, створити поле для інтерпретацій та таким чином максимально випробувати твої знання.

Якщо говорити про загальні результати та учасників, на яких ставили спостерігачі – серед них були ті, хто готувався роками, по п’ять-сім років. Наприклад, поляка тренували два роки, але зрештою він не пройшов. Тільки уявіть: він танцював ритуальні танці, поки ми всі чекали на свій вихід під час відбіркового туру, коли нас викликали за номерами. Ми викладали фрагменти цього перформансу в Інстаграм! Все це, звичайно, було смішно, але, зізнаюся, кожен сомельє має свій унікальний підхід до конкурсу.

Марино, розкажи про свої «ритуальні танці».

Так, я теж маю власні фішки, можна сказати, свої «ритуальні танці». Ось, наприклад, я сиджу на спеціальних дієтах. На цей раз я півтора місяці не їла молочні продукти, яйця, м’ясо – практикувала звичайне веганство. І за два тижні до заходу, з 1 листопада, перейшла виключно на сирі фрукти та овочі, більше нічого іншого не їла.

З якою метою за цим є якась філософія?

Все просто: очистити організм, довести рецептори до максимально сприйнятливого стану, так у мене загострюються всі почуття. Наприклад, весь період підготовки до конкурсу я продовжувала працювати в ресторані, абсолютно звичайному режимі, виконуючи всі свої обов’язки. І через якийсь час ловила себе на тому, що стою, вибираю вино, а ззаду мене офіціантка проносить замовлення, і, не обертаючись, просто за ароматом, я розумію, що це за страва, що до неї входить, аж до трав і спецій. Ти помічаєш всі нюанси – сприйняття загострене до краю. Втім, не знаю, чи це працює з іншими людьми. Все індивідуальне. Я просто цікавлюся харчуванням, постійно вивчаю нутриціологію, вегетаріанство, читаю різні дослідження на цю тему, дивлюся документальні фільми – це мені цікаво.

Таку систему ти розробила безпосередньо під себе чи вона прийшла у твоє життя як рекомендація?

Спочатку я експериментувала. Пам’ятаю свій перший український конкурс, коли лише починала виступати. Така система харчування відповідала моїм цінностям, у принципі вважаю, що треба берегти тварин, намагаюся не вживати тваринну їжу, тримати себе у певних рамках. А перед першим конкурсом я пішла ще далі та перейшла на веганство. Крім м’яса, я не їла молочної їжі, яйця. Тоді ще в моєму житті не було сироїдіння… І перед конкурсом зрозуміла, як сильно загострилися мої рецептори, наскільки я стала сприйнятлива: визначала всі дані про вино наосліп – країну, регіон, метод, аж до вінтажу. І коли зрозуміла, що причина – розроблена мною дієта, стала застосовувати це як інструмент перед сертифікацією ASI, перед цим конкурсом, перед конкурсом сомельє України, на якому я визначила наосліп абсолютно все… На півфіналі, фіналі легко обчислювала інформацію, до бленда сортів винограду, вінтажів, держав, міцності, термінів витримки та інших параметрів. Справді, цей підхід для мене працює однозначно. Але при цьому не хочу, щоб мою систему сприйняли як універсальний інструмент, треба приміряти все на себе, експериментувати та обчислювати, що підходить саме тобі.

Це не означає, що завдяки дієті можу виконати будь-яке завдання і визначити все наосліп. Ні, без тренувань це навряд чи спрацює. Потрібно пробувати дуже багато вин. Мені, звичайно, з цим простіше, адже я працюю у найкращому винному ресторані України. У мене побокально більше 200 позицій, і якщо кожен день пробувати, зрозуміло, що я можу відрізнити рислінг від совіньйону, піно гріджо і т.д. Можу собі дозволити часто дегустувати гарні вина наосліп. Розумію, що не кожен має таку можливість. Але тренування є обов’язковими. Однією дієтою перемогу не здобути. Тим більше, що я впевнена – у день чемпіонату треба добре поїсти, все одно дотримуючись певної системи харчування. Важливо підготувати організм до Дня X.

З урахуванням твоїх загострених рецепторів та відчуттів, що ти відчувала? Яким був для тебе цей конкурс, що емоційно зворушило?

Однозначно моя сліпа дегустація – саме те, в чому я завжди була впевнена. При цьому треба розуміти, що, по суті, я працюю лише три роки, у мене немає величезного досвіду роботи, як у багатьох людей, з якими змагалася. У деяких із них за плечима по 10-15 років досвіду. Карін з Португалії працює з вином 20 років. 20 років тому я навчалася у першому класі… Розумію, що я не маю досвіду роботи з різними винами, я експерт італійських вин – у мене італійський ресторан, 1,5 тисячі вин у карті. Я без зусиль вгадаю примітиво, альяніко чи негроамаро у сліпій дегустації. Легко! Але коли справа доходить до грюнера чи шардоне з Каліфорнії, мені не вистачає дегустаційного досвіду. Так, я ходжу на дегустації, але це зовсім не те! Ось коли ти попрацюєш, умовно, у трьох різних місцях, з різними темами та концепціями протягом 10 років – все почне сприйматися комплексніше, ширше.

Отож, повертаючись до емоцій… На сліпій дегустації я спробувала вино і припустила, що це грюнер. Пам’ятаю це вино та емоції від нього так ясно! Але не знаю, правильно відповіла чи ні. Ми не знаємо результатів, це все озвучать, мабуть, пізніше. Ніхто нічого ніколи не каже на етапі конкурсу. Одні загадки. Сподіваюся, згодом нам все ж таки дозволять дізнатися, що це було.

Ти не пройшла до півфіналу. Як оцінюєш виступ?

Я чудово розуміла, з ким мені доведеться змагатися, якого рівня кандидати приїхали на конкурс. Тут присутні Майстри сомельє, люди, які чудово складали мільйон найскладніших іспитів, проходили через престижні міжнародні сертифікації, брали участь у міжнародних конкурсах. Наприклад, Роман Сосновський із Росії викладає вино вже 10 років. І я, маючи багаж три роки у ресторані, змагаюся з такими профі. І навіть показую результат. Це класно, але вважаю, що в мене ще мало досвіду. Так, я можу вивчити і прочитати купу книг про апеласьони, сорти, регіони, але це не те саме, що власний практичний досвід. І цього замало, щоб виграти конкурс такого рівня. Просто зубріння недостатньо, потрібна практика, потрібно пройти через різні ситуації з гостями та багато іншого.

Твій основний інтерес – це вино та сервіс чи тобі цікавий бізнес навколо вина?

Паралельно з роботою в ресторані я співпрацюю зі швейцарською компанією AVU wines та британською системою Liv-ex. Відповідно, я знаю, скільки що коштує, можу вивчати інтерес до різних продуктів, динаміку, щодня отримую аналітику, стежу за винним бізнесом загалом. І розумію картину: яке ціноутворення, які вінтажі користуються популярністю, які рейтинги тощо. Мені це цікаво, бо працюю у винному ресторані, мені потрібне широке бачення. Адже я маю справу з людьми, які мають гроші і які самі часто знають чимало про вина. З тими, хто має власні льохи та власні колекції вишуканих вин, які вони постійно поповнюють. Відповідно, коли в мене «Лафіт» коштує 80 тис. гривень за пляшку, я маю обґрунтувати клієнтам, чому це ті гроші, які варто за неї заплатити. Тому я вивчаю і аналітику, і ціноутворення, для цього користуюся і Wine-searcher, Vivino, і Liv-ex. Думаю, сомельє повинен розуміти порядок цін та їх складові, знаходити аргументи на продаж вин, знати продукт і вміти донести його цінність клієнту. Я також веду канал нашого ресторану Telegram – пишу тексти, роблю пости. Переконана, що такі пости має писати професіонал, а не просто сммщик, тому залучення нових клієнтів – це більше завдання маркетологів, просування вина та робота з ним – це до мене.

Марино, що ти можеш сказати про суддів та оцінки?

Здебільшого нас оцінювали найкращі сомельє світу різних років. (До речі, не можу втриматися від спостереження, що приголомшило мене: після конкурсу вони допомагали прибирати келихи разом з персоналом, який відповідав за це безпосередньо. Ніякого апломбу – суцільний професіоналізм і командна робота 🙂 ) Які були критерії, не знаю, і як це все оцінювалося, не знає, окрім суддів, ніхто. Вважаю, мій результат у цьому конкурсі є абсолютно об’єктивним. Я не очікувала вийти у фінал – занадто мало досвіду. І з багатьма конкурсантами п’ять років працювали досвідчені відомі тренери. А у мене на підготовку було лише два місяці, бо я дізналася, що буду брати участь у цьому конкурсі лише тоді, коли виграла конкурс на Найкращого сомельє України.

Хто тебе готував?

Є людина, яка мені допомагає, – француз Анрі Шапон/Henri Chapon, який кілька разів ставав найкращим сомельє Великобританії. Ми познайомилися з ним у Реймсі. Він побачив, як я перекладаю майстер-клас для колег, і вирішив, що маю потенціал, і запропонував співпрацю. Він допомагав мені дуже серйозно із підготовкою. Коментував мою техніку, давав поради, спрямовував. Він мій ментор.))

Можу я поцікавитися, це більше дружні стосунки чи все ж таки робочі?

Я взяла його як ментора. Оплачуваного ментора. Ніхто безкоштовно не витрачатиме час у такій справі. Це є нормальна практика. Але при цьому мені справді пощастило. Люди рівня Анрі Шапона не беруть тренувати всіх поспіль. Він зайнята людина та працює над різними проектами, у тому числі як ментор. Але тільки з людьми, в яких вірить, що мають потенціал, гідний його зусиль.

Досьє D+

Журналісти ВВС, які висвітлювали конкурс, приїхали на Кіпр з особливою місією. Тут вони знімали епізод для нового документального серіалу про сомельє, яке планують продати Netflix. Марина Ревкова стала однією із чотирьох сомельє, героїв цього сюжету. Слідкуйте за нашими новинами.

Українка Марина Ревкова, сомельє київського ресторану Vino e Cucina. Ristorante/Enoteca, минулого року представила країну у престижному міжнародному конкурсі на звання Найкращий сомельє Європи та Африки, організованому ASI. Наскільки складною виявилася боротьба і які висновки зробила Марина, редактор D+ попросила Кращого сомельє України 2020 року прокоментувати події в Лімассолі. Відбірковий тур – як це було? Чим […]

Крістоф Дефе, головний керуючий Domaine Bel Évêque – відомий музикант та син легендарного французького актора П’єра Рішара, який передав йому кермо керування своїм маєтком у 2019 році. За три роки, що минули з того моменту, з’явилися нові виноградники, урожаї та проекти, які вони створюють разом, із властивими цьому зірковому сімейству пристрастю та ентузіазмом.

Месьє Дефе, ваша виноробня на узбережжі Лангедока має, з погляду туризму, особливу привабливість – завдяки зірковому імені П’єра Рішара, а також, напевно, і вашим фанам – адже ви збудували успішну кар’єру музиканта. Як часто Château Bel Évêque відвідують туристи?

Ви маєте рацію! Domaine de Évêque приймає безліч відвідувачів завдяки репутації свого власника та якості вин. Туристи відвідують виноробню цілий рік, але найбільший наплив спостерігається влітку з червня по вересень, оскільки маєток знаходиться неподалік морського курорту Грюїсан. Ми оцінюємо кількість відвідувачів на рівні 20 000 людей на рік.

Що для вас означають такі візити – це можливість отримати оперативний фідбек від споживача, продати вино на місці, спосіб просування вина або додаткове навантаження, на кшталт місії з розвитку регіону та культури споживання вина?

Ми приймаємо як простих любителів вина, так і професіоналів виноробної галузі. Дегустація дозволяє нам обговорювати з клієнтами наші вина, новинки, роботу та безпосередньо отримувати відгуки. Ви можете знайти їхні думки в наших соціальних мережах і переконатися, що загалом наші гості дуже задоволені прийомом та якістю наших вин. Вони купують вина під час свого відвідування, а після цього більшість відвідувачів, як тільки їхні запаси будуть вичерпані, розміщує нові онлайн-замовлення через наш веб-сайт. А для нас це хороший показник роботи, тим більше, що нам дуже приємно проводити дегустації та спілкуватися з нашими відвідувачами, яким ми приділяємо велику увагу. Ми раді допомогти їм відкрити для себе вина нашого регіону та наш казковий теруар Корб’єр. Ось уже тридцять п’ять років П’єр Рішар своєю роботою робить внесок у розвиток та визнання вин теруару Корб’єр. Зараз, на мою думку, разом з іншими видатними виноробами нашого регіону він є одним із найдостойніших його представників.

Сьогодні говорять про виноробні, що практикують органічне виноробство, принципи сталого розвитку. Що з цих трендів є актуальним для вас?

Наш маєток Domaine de Évêque сертифікований знаком HVE/HEV (сільське господарство з високою екологічною цінністю), і зараз ми розглядаємо можливість переходу на органічне сільське господарство в найближчому майбутньому.

Дослідження свідчать, що винний туризм для виноробень стає дедалі більш рентабельним заняттям. Деколи навіть приносить дохід вище, ніж прямий продаж. Як справи у вас (період пандемії не в рахунок)?

Маєток розташований у популярному туристичному районі, і образ П’єра Рішара приваблює сюди безліч людей, особливо у літній сезон, коли він особисто ставить автограф на своїх пляшках двічі на тиждень. Якщо не брати до уваги ці два літні місяці, то ми насправді більше «ено» (виробництво та продаж вина), ніж «туризм».

Не могли б ви розповісти про три найяскравіші пам’ятки вашої місцевості. Ми були в рибному ресторані на березі рожевого лиману, можна пару слів про нього та ще парочку поруч?

Щодо моїх улюблених визначних пам’яток, то я наполегливо рекомендую один з найвідоміших і знакових ресторанів у Грюїсані – La cambuse du Saulnier. Він розташований на березі фантастичного рожевого лиману, де на тлі яскравого синього неба розгулюють рожеві фламінго.

П’єр любить регулярно приходити сюди зі своєю сім’єю, щоб скуштувати морепродукти разом із власником ресторану паном Габаном. У Нарбонні також є Les Grands Buffets пана Прива, дуже близького друга П’єра Рішара та власника просто неймовірного ресторану з дивовижним багатим декором, чудовим обслуговуванням та неймовірною різноманітністю кухні. У цьому ресторані ви можете скуштувати найбільшу у світі сирну тарілку. У січні 2020 року ресторан увійшов до Книги рекордів Гіннеса. Ці два ресторани, як і деякі фільми, – справжні шедеври. І ми раді, що Château Bel Évêque є частиною такого «акторського складу».

Ви музикант, П’єр Рішар – зірка кіно. У зв’язку з цим, чи були у вас думки залучати туристів музичними вечорами, творчими зустрічами на виноградниках? Якщо так, поділіться таким досвідом.

Репутація пана П’єра Рішара і якість його вин такі, що ми не хочемо залучати клієнтів іншими послугами (наприклад, музичними чи театральними виставами) – це відволікало б нас від нашої роботи, яка передбачає передусім вино. Ми зосереджені на завданнях виноробства, а до шоу висуваються інші вимоги – ми відмовляємось змішувати ці різні сфери.

Ви, П’єр Рішар, вся ваша сім’я – як часто подорожуєте? Ваші подорожі можна назвати подорожжю винними дорогами, чи цікавитеся вином під час відпочинку? Які країни для вас найпривабливіші з погляду винного туризму та чому? Напевно, тут треба сказати: Франція – поза конкуренцією і не береться до уваги :).

У нашій сім’ї у всіх різні заняття та різні графіки, що обмежує можливості подорожей. Ми з братом Олів’є брали участь у кількох театральних гастролях батька у Франції та за кордоном. Це дозволило нам спробувати вина тих регіонів, у яких ми побували. У якомусь сенсі це був наш винний маршрут і ми пройшли багато миль. Найбільша радість для нашої родини – зустрітися влітку в Domaine de Évêque за жвавою та галасливою трапезою з добірними винами та насолодитися чудовим настроєм та часом, проведеним разом.

Досьє D+

У 1986 році П’єр Рішар придбав перші 20 га землі між двома лиманами та морем у Грюїсані, просто закохавшись у ці місця, під час прогулянки узбережжям. Він був зачарований незайманою природою та старим фермерським будинком… Так звичайна прогулянка узбережжям закінчилася покупкою мальовничої ділянки землі. Крім того, господар, який продавав нерухомість, багато розповідав про традиційні методи французького виноробства, і іменитий актор спалахнув ідеєю створення власного вина, взявшись за цю нову справу з властивою йому пристрастю.

Сьогодні, розширивши маєток до 50 га і заслуживши повагу серед виноробів і вайнловерів, П’єр Рішар, як і раніше, говорить про свій маєток з великим ентузіазмом: «Мені тут все подобається: обстановка, тепло, близькість до природи, маленькі села та їх майже недоторкані шато. Це те, що я не можу знайти в іншому місці. Щодо моїх виноградних лоз, то я прив’язаний до них не менше, ніж до реальних людей… Вони тендітні й міцні одночасно, я їх балую, люблю піклуватися про них і турбуватися, коли погода не поблажлива».

Винне господарство П’єра Рішара виглядає досить просто: побілені стіни основної будівлі, прості меблі та бочки. Все розставлено довільно, можна сказати, у творчому безладді, яке не може не приваблювати романтичні натури. Тому тут буває безліч туристів, яких цікавить і персона самого господаря, і його вина, а також розташовані поблизу чудовий рожевий лиман з рожевими фламінго, собор Нарбонни XIII століття, абатство Фонфруад XI століття, стародавнє місто Каркассон, замки катарів, численні пам’ятки галло-римської епохи.

Досьє D+

Понад тридцять років П’єр Рішар терпляче, з повагою та великою працею розвиває виноградники у районі Бішопа. Актор не планував стати виноробом, але за підтримки команди зміг згодом набрати солідного досвіду. Йому подобається створювати свої вина, про які він каже: «На мене схожі не мої вина, а навпаки». Розташований в апеласьоні Корб’єр в Лангедок-Руссильоне, Château Bel Évêque робить акцент на вирощуванні червоних сортів винограду, таких як Сіра, Мурведр, Гренаш, Каріньян, Сенсо або Марселан, але ви також можете знайти тут Бурбуленк, з якого виробляють білі вина. Вина Château Bel Évêque вже визнані багатьма авторитетними винними виданнями та критиками і увійшли до списку найкращих вин Франції. Потужність винзаводу – 80 тис. пляшок на рік.

Крістоф Дефе, головний керуючий Domaine Bel Évêque – відомий музикант та син легендарного французького актора П’єра Рішара, який передав йому кермо керування своїм маєтком у 2019 році. За три роки, що минули з того моменту, з’явилися нові виноградники, урожаї та проекти, які вони створюють разом, із властивими цьому зірковому сімейству пристрастю та ентузіазмом. Месьє Дефе, […]

Доктор Рікардо Ф. Нуньєс, засновник та власник групи компаній Vinos de La Luz, напередодні нового, 2022 року, третього року пандемії, аналізує її вплив на наш побут та свідомість. І особливий шлях України у цьому історичному контексті.

Дослідження, нещодавно опубліковані в наукових журналах, показують, що пандемія, оголошена в 2020 році, вплинула на всіх як вакцинованих так і не вакцинованих, спотворивши сприйняття часу і подій, що відбулися в цей період. Іншими словами, ми пам’ятаємо багато ситуацій, які у нас були, але не наважуємося стверджувати, «в який саме момент у 2020/2021 роках вони сталися». І чим більше відбувається заходів, тим складніше їх асоціювати з певним часом їх проведення.

Ми помічаємо тенденцію, що у нашій пам’яті два минулі роки зливаються в один. В один монолітний період і, за винятком подій, що мають велике значення в особистому житті кожного, таких як зміна роботи або сімейна драма – велике щастя чи глибоке горе, а також деяких ситуацій, свідками чи головними героями яких ми були – наша пам’ять створює враження, що все інше, менш важливе для нас особисто, могло статися у будь-який період протягом 2020-2021 років. Світ вина також схильний до цього феномену, тому що вино пов’язане з повсякденним життям людей.

Щоб подолати цю розмитість подій у часі, деякі вчені пропонують використовувати «дублювання» як систему аналізу. Системи, яка полягає у фіксації в пам’яті, які щорічні (у допандемійних умовах) заходи справді відбулися двічі за останні два роки, а які з них було проведено один раз або було зовсім скасовано. Це нелегка вправа, тому що за її допомогою ми спробуємо подолати відсутність сприйняття «коли», яке є майже патологічним наслідком пандемії. Наприклад, давайте запитаємо себе, скільки разів ProWein – тобто найбільша щорічна винна виставка світу – проводилася у ці роки? Всі виробники, дистриб’ютори, імпортери та багато захоплених споживачів відразу дадуть блискавичну відповідь: за ці два роки виставка не проводилася жодного разу, а найближча планується на березень 2022 року, тобто вона пройде через три роки після останньої, що відбулася ще у 2019 році! (В якості коментаря зауважимо, що заходи безпеки від зараження, прийняті ProWein 2022, складні, тому що за рахунок збільшення відстаней між експонентами кількість доступного простору зменшується та збільшується ціна за квадратний метр, яка сьогодні на 80% більша порівняно з 2019 р.) .

А тепер давайте поставимо питання, що відбувалося в Україні. Скільки конкурсів «Український сомельє» та «Кращий кавіст України», організатором яких є Школа сомельє «Майстер-клас», було проведено в Україні за ці два роки (2020 та 2021), або скільки виставок Wine & Spirits Ukraine було проведено у Києві, або коли відбулися перші івенти Odessa Wine Week та Be Wine International Wine Show, або скільки винних конкурсів було проведено для виробників та організовано найменшими виноробами, або скільки номерів за ці два роки випустила реакція журналу Drinks+, або скільки нових інфлюєнсеров з’явилися та встигли набути авторитету і вага у винному співтоваристві (як приклад дозволю собі назвати nataliiawines.com.ua). Я повторюю, якщо ми адресуємо собі всі ці питання, то відповідь нас дуже здивує і нам зовсім не потрібно буде звертатися до вибіркової пам’яті: всі ці заходи та багато інших проводилися регулярно щороку. Drinks+ доставлявся нам у руки щомісяця за традиційним графіком, без перерв. І водночас були відкриті сайти інфлюєнсерів, які мають велике значення для майбутнього України. А якщо говорити про місцевих та закордонних виробників вина та дистриб’юторських мереж, то нас також здивує реальність: з одного боку, українські винороби за ці два роки зробили гігантський крок у розвитку, з іншого – були створені нові дистриб’юторські компанії, які відкривають власні магазини для обслуговування та прямого спілкування зі своїми клієнтами (як у випадку з мережею Wine Gallery).

Таке враження, що Україна була під захистом від усіх цих суворих обмежень. Від тих локдаунів та заборон, які переслідують весь світ протягом двох останніх років. Насправді це, звичайно ж, не так. Деяким ресторанам та дистриб’юторським компаніям довелося закритися, але загалом система виробництва, імпорту та дистрибуції не постраждала. І глобально представники винної індустрії – від виноградників до дистрибуції – готові дивитися в майбутнє та боротися за те, щоб досягнути мети, якої вони прагнуть. Ви цим дихаєте в Україні.

Особисто я впевнений, що Україна знайде свій шлях. Його пошуком вона зараз і зайнята, 2020-2021 роки стануть періодом самоідентифікації та зростання, і це станеться за будь-яких умов – з пандемією чи без. Україна переживає «родові битви» великого народження. У кожному народженні з’являється на світ нова сутність як протагоніста, і в нашій країні цим новонародженим головним героєм є вино так званого «Нового Старого Світу», тобто вино з України. Будувати майбутнє – це означає, що з’являється все більше захоплених великих та дрібних виробників (середніх виробників все ще немає), які наливають українське вино в український келих, що є першим кроком до стрибка, виходу за національні кордони, у великий світ. Але поява цієї «сутності», про яку ми говоримо, супроводжується природними болями народження та зростання.

Безперечно, українське вино народилося як «автономне». Я куштував хороші і не дуже – каберне, сіру, мерло та багато інших вин українських виробників. Але я пробував і безліч екстраординарних моносортових червоних вин із Одеського Чорного, моносортових білих вин із Тельті Курука, які були неймовірно гарні. Я повторюю, вони дуже добрі! І вони зараз перебувають на стадії ривка до найвищої якості. В Україні є визначні особи, які з пристрастю та діловим складом розуму віддані справі розвитку виноробної галузі. І з кожним днем ​​вони все більш єдині у пошуках майбутнього. Земля та клімат цієї країни – велика підтримка галузі. Даний момент, через який проходить світ, – чудова можливість, яку виробники повинні ясно побачити, і слово «єдність» – великий ключ до дверей у світ. Вина автохтонних сортів відчинять ці двері, щоб їхні брати, міжнародні сорти також могли експортуватися і таким чином крок за кроком затвердити країну як виробника високоякісних вин.

Я сподіваюся, що у 2022 році Україна зробить деякі кроки. Це дії, які українці можуть зробити на міжнародній лінії фронту і які для мене, як шанувальника всього українського, полягають у наступному: адаптувати правові норми до реалій виноробної галузі; створити як офіційну організацію українського виноробства WOFU – Wines of Ukraine, яка стане рушійною силою, щоб представляти всі вина країни на міжнародній арені; вибрати сорти, які представлятимуть Україну, та вибрати, в який день року у всьому світі відзначатиметься день кожного сорту України; об’єднати всіх головних героїв у велику асоціацію українських виробників вина і, нарешті, стати членом OIV – Міжнародної організації винограду та вина, щоб Україна посіла своє місце поряд із Францією, Іспанією, Італією, Австралією та іншими великими виноробними країнами, звідки поступатимуть інвестиції, щоб співпрацювати з місцевими виробниками та разом підкорювати світ

Держава має супроводжувати цю нову історію. Ті, хто керує офіційними фінансами країни, повинні розуміти, що в інших країнах вино становить понад 3% національного валового внутрішнього продукту, при цьому відчиняє двері у світ для інших продуктів того ж місця походження.

Україна – це майбутнє, а українське вино – частина цього майбутнього. Мої найкращі побажання та найкращих вин усім вам! Побачимося у 2022 році.

Доктор Рікардо Ф. Нуньєс, засновник та власник групи компаній Vinos de La Luz, напередодні нового, 2022 року, третього року пандемії, аналізує її вплив на наш побут та свідомість. І особливий шлях України у цьому історичному контексті. Дослідження, нещодавно опубліковані в наукових журналах, показують, що пандемія, оголошена в 2020 році, вплинула на всіх як вакцинованих так […]

В этом году Drinks+ стал официальным информационным партнером итальянского промышленного бизнес-форума wine2wine, посвященного винному бизнесу. В рамках мероприятия мы пообщались с Фелисити Картер, которая выступила с докладом об исторических перспективах винных блогов.

Наряду с другими 11 всемирно признанными экспертами в этой области Фелисити Картер недавно присоединилась к новому международному проекту Wine Travel Awards, соорганизатором которого стала Коммуникативная медиагруппа Drinks+.

Мисс Картер, расскажите нашим читателям о своей презентации, почему Вы выбрали эту тему, почему, на ваш взгляд, блогеры важны для развития винной и туристической индустрии?

Стиви Ким (Stevie Kim) попросила меня как исполнительного редактора Pix рассказать на бизнес-форуме об истории винных блогов, я знала, что эта тема вызовет интерес у публики. Но когда я начала исследовать тему, то обнаружила, что винные блоги на самом деле изменили весь ландшафт винных СМИ. Ведение блога было связано с личным опытом и выражением личного мнения, в то время как винные СМИ рассказывали о крупных регионах и известных производителях. Винных же блогеров интересовали небольшие производства, персонализированные истории. И когда они начали популяризировать их, нам открылся весь винный пейзаж, который мы никогда раньше не видели.

Имеют ли блогеры ценность для виноделен и винного туризма прямо сейчас? Как вы думаете, блогеры помогают продвигать не только сами вина, но и направления?

Прежде всего, изменилось понятие блога. Теперь мы бы скорее назвали это винными коммуникациями, нежели просто ведением блога. Мы говорим о людях, которые используют Instagram, ведут аккаунты в Facebook – более старшая демографическая группа; появляется гибридное общение, когда люди переходят из Instagram в блог, в Facebook, в классические СМИ, появляется больше каналов коммуникации.

Говорить о винном туризме сложно, мир сильно изменился. Все, что я говорила о винном туризме, относится к ситуации двухлетней давности, но, безусловно, социальные сети чрезвычайно важны, и не столько для больших компаний, сколько для маленьких. Так что для людей, управляющих малым бизнесом, это, безусловно, отличный инструмент.

Что мы знаем о винном туризме на данный момент? Прежде всего, мы знаем, что путешествовать стало небезопасно, причина – Covid-19, и из-за этого пострадали все. Возникли проблемы с заграничным туризмом. Итак, туризм, в частности винный туризм, превратился в отечественный вид туризма. И это интересно, потому что многие винодельческие регионы мира никогда не заботились о местном рынке, они заботились о внешних коммуникациях. И что же мы видим сейчас? Во многих местах люди впервые начали думать о своих собственных туристах. Это довольно интересная тенденция.

В профессиональном сообществе недавно обсуждался вопрос о преобразовании моделей винного туризма в цифровые, и социальные сети являются важной его частью. Видите ли вы стратегии, как винодельни и предприятия винного туризма могут сделать этот процесс более естественным?

Они всегда могут сделать много чего! Социальные сети широко используются, но главное в винном туризме – это то, что люди хотят приехать, прикоснуться, увидеть все собственными глазами, хотят познакомиться с людьми, продегустировать вина. Но можно пробовать обеспечить все эти впечатления в виртуальном формате. Вот уже два года мы живем в цифровом формате, и люди еще больше хотят приехать и испытать все самостоятельно.

Фелисити, вы присоединились к Wine Travel Awards в качестве члена жюри. Как вы думаете, может ли этот проект помочь восстановить предложение винного туризма, поскольку он имеет гибридный формат, который служит инструментом для предприятий по преобразованию своих бизнес-моделей в онлайн?

Самым большим и самым захватывающим в пандемии были не Zoom или онлайн-дегустации, а все эти маленькие бутылочки–образцы, когда люди поняли, что они могут продавать их в любой уголок мира, и это не стоило сумасшедших денег. Теперь мы научились проводить такие онлайн-дегустации, когда к нам присоединяются 20-30 человек, которые пьют вино, не выходя из дома, и общаются с виноделами с помощью цифровых технологий. И я считаю, что это настоящее нововведение, которым люди должны действительно воспользоваться. Это большие перемены.

Мы видели некоторые предприятия, такие как винный клуб 67 Pall Mall в Лондоне, как хороший пример тех, кто преуспел во время изоляции и вывел виртуальную дегустацию вин на новый уровень во время пандемии: они начали рассылать вина в миниформате, параллельно пытаясь найти инструменты, чтобы вино не теряло качества. У них это так хорошо получается, что они построили совершенно новый бизнес, новую бизнес-модель, новый источник доходов.

Фелисити, возвращаясь к инструментам интернет-маркетинга, как мы можем прикоснуться к сердцу человека, рассказывая истории или коммуницируя онлайн? Может ли онлайн-общение конкурировать с реальным, привнося в бизнес дополнительные инструменты?

Я знаю, что некоторые компании действительно доминировали в онлайн и преуспели в этом. Мне вспомнились Германия и Австралия, где винодельни начали говорить правду. Они честно признались: «Послушайте, наши вина никто не покупает, мы больше не можем их экспортировать, и нам нужна ваша помощь. Вы знаете, что у нас недостаточно людей, чтобы собрать урожай, вы знаете обо всех бедствиях, которые происходят…» Они начали откровенный разговор, людям надоело наблюдать за яркими зазывающими сообщениями, они хотели слышать правду, в том числе о том, что переживают винодельни и как они действуют. Я думаю, что самое важное, что мы вынесли из пандемии, – это то, что люди не хотят фальшивой жизни. Даже если коммуникация происходит с помощью цифровых инструментов – они хотят реальности, люди хотят видеть и слышать правду, а не выдуманные истории.

Мне очень нравится эта идея. Говоря об онлайн-коммуникациях, согласны ли вы с тем, что, когда мы показываем свое истинное «я», когда мы честны, мы можем лучше коммуницировать с другими?

Однозначно! Честно говоря, некоторые из самых катастрофических онлайн-коммуникаций виноделен, с которыми я столкнулась в прошлом году, было то, когда люди решали использовать «голливудские ценности». Они придумывали сценарии, старались быть идеальными во всем, следуя чужому стандарту. И это была катастрофа! Они потеряли свою подлинность. Онлайн-общение уже частично отнимает человеческое присутствие, а здесь еще была и неискренность, фальшь, что только усугубляло ситуацию.

А теперь очень захватывающая часть, прежде чем мы приступим к обсуждению объединения винного мира Западной и Восточной Европы за рамками интервью, как вы думаете, может ли винное сообщество действительно объединиться, действительно ли онлайн-инструменты могут сыграть свою роль в этом? Неужели проект Wine Travel Awards слишком амбициозен, чтобы ставить перед собой цель объединения сообщества?

Если вы посмотрите на коммуникации в мире вина, у нас действительно есть два разных типа миров. Об этом я недавно написала статью. У нас есть Америка, которая является самодостаточным местом, люди часто едут в Америку, чтобы продавать свои вина, там хороший рынок. В свою очередь американцы не были великими путешественниками, и когда они действительно совершали путешествия, они, как правило, сосредотачивались на Франции и Старом Свете. И есть действительно блестящие американские писатели, пишущие о винах, а Wine Spectator всегда интересовался Новым Светом. Но в остальном винном мире всегда доминировал Лондон. Итак, Лондон открыл границы и начал рассказывать всем о вине, в Великобритании инициировали Институт мастеров вина (Institute of Masters of Wine), Образовательный фонд Wine and Spirits Educational Trust, LiveEx, Christie’s с их великими винными аукционами. Лондон действительно задал мировой тон в том, как думать о вине.

Единственная группа стран, которая оставалась закрытой, – это страны, которые ранее были частью СССР. От него осталось то, что мы назвали «языковым платным доступом» (примечание: платный доступ – это метод ограничения доступа к контенту), который становится препятствием для тех, кто желает стать частью большего сообщества винных коммуникаций. И хотя в Восточной Европе есть прекрасные терруары и винные предложения (мы уже открыли для себя несколько отличных терруаров в Венгрии, Болгарии), но люди ничего не знают об Одесском винодельческом регионе или об украинских винах в целом. Они ничего не знают о винодельческом регионе Крыма и его исторических аутентичных винах, или о юге России, потому что все это было заперто за железным занавесом. И теперь мы начали видеть, как эти стены рушатся. Благодаря цифровому воздействию мы начали объединяться, и остальной мир начал открывать для себя сокровища, которыми богата Восточная Европа.

Что касается личностей: если вы блогер, инфлюэнсер из Украины или России, возможно, у вас не было возможности получить винное образование за границей, открыть для себя все винные регионы и дорогие вина, чтобы составить собственное мнение, но вы достаточно амбициозны, чтобы войти в глобальный винный бизнес, было ли это возможно ранее? Будут ли однажды объединены эти большие части винного мира, чтобы стать частью одного контекста, создать одно информационное поле? Конечно, да, я в это верю! И один из самых больших инструментов, который у нас есть и который постоянно развивается, – это Google Translate, так что теперь каждый может продвигать свои коммуникации на других языках, и я считаю, что это единственный способ объединить мир.

И вы знаете, я лично слежу за некоторыми фантастическими блогерами, инфлюэнсерами из Восточной Европы, сейчас они развивают свои блоги, каналы на YouTube. И что мне интересно – некоторые из тех, кого я нашла в «Восточном блоке», на самом деле умеют говорить правду. Они не несут чепуху, как люди на Западе. Это иная традиция говорить о вине, и мы находим это очень увлекательным. Вы знаете, когда я говорю с украинскими, российскими сомелье, они прекрасно осведомлены, они действительно знают, о чем говорят.

Фелисити, а теперь личный вопрос: почему вы решили присоединиться к Wine Travel Awards, какова ваша мотивация?

Все очень просто. Я обзавелась контактами во время винного конкурса Mundus Vini с некоторыми членами команды Drinks+, и я была очень впечатлена журналом, организацией, журналистами. Я считаю, что они делают работу качественно и ставят большие цели по объединению сообщества, созданию инклюзивных возможностей для предприятий винного туризма и отдельных лиц, таких как блогеры, и, конечно же, я хочу быть частью этого амбициозного проекта, я в него верю!

Я искренне надеюсь, что такие проекты, как Wine Travel Awards, основной целью которых является стимулирование развития винного туризма, в будущем получат поддержку на всех уровнях.

Я также хочу узнать больше об этой части мира. Насколько я знаю, у вас есть очень известные бренды, терруары, виноделы, о которых мировое винное сообщество не знает. По моему мнению, вы создаете возможность для людей открывать все это богатство для себя, узнавать больше обо всем, что я перечислила. Я на 100% верю, что люди будут идти к вам, чтобы узнавать обо всем этом, ведь вы даете такую возможность и готовы сопровождать их в этом путешествии.

Досье D+

Фелисити Картер – исполнительный редактор The Drop, контент-подразделения Pix. Ранее она работала в Meininger Verlag, крупнейшем в Европе издательстве о винах и спиртных напитках. Ее усилиями Meininger’s Wine Business International стал единственным в мире глобальным журналом о винном бизнесе, имеющим своих корреспондентов в 30 странах и подписчиков в 38 странах мира.

До приезда в Европу Фелисити писала для газет The Sydney Morning Herald и The Age в своей родной Австралии, а сейчас периодически публикует статьи в The Guardian USA. Картер является международным винным судьей и спикером, а также редакционным консультантом Liv-ex, лондонской биржи изысканных вин.

В этом году Drinks+ стал официальным информационным партнером итальянского промышленного бизнес-форума wine2wine, посвященного винному бизнесу. В рамках мероприятия мы пообщались с Фелисити Картер, которая выступила с докладом об исторических перспективах винных блогов. Наряду с другими 11 всемирно признанными экспертами в этой области Фелисити Картер недавно присоединилась к новому международному проекту Wine Travel Awards, соорганизатором которого […]