Gastronomy and Wine Portal

Нещодавно відбулася знакова зустріч – тренувальний майстер-клас експертів OIV та групи фахівців від України. Представники нашої країни відчули значні переваги повернення України до лав OIV.

Як вже повідомляли оглядачі D+, 4 листопада 2022 року на Генеральній асамблеї International Organisation of Vine and Wine (OIV)  в Мексиці було офіційно проголошено відновлення членства України в цій авторитетній міжнародній організації. Нагадаємо, що в процесі повернення України до OIV провідну роль зіграв доктор Рікардо Ф. Нуньєс, власник міжнародної групи компаній Vinos de La Luz, який вже багато років переймається тим, щоб наша країна зайняла належне місце серед виноробних країн світу.

І ось нещодавно відбулася робоча зустріч між експертами OIV та представниками України. Ініціаторами такого тренінгу виступили Володимир Печко, голова ГС «УКРСАДВИНПРОМ» та Наталія Бурлаченко, міжнародний радник і національний спеціаліст винної сфери, член офіційної делегації України в OIV. Ідею проведення навчального тренінгу для українських профі представники OIV охоче підтримали і дуже швидко організували її за технічної підтримки IDC. В українську групу увійшли спеціалісти дослідницького інституту ім. В.Є. Таїрова, представники незалежних організацій і асоціацій, а також уряду. Під час навчання експерти з OIV докладно розповідали, як працюють комітети та робочі групи OIV, які фахівці входять в ці комітети і на яку саме допомогу від них можуть сподіватися країни-члени OIV. Слід зазначити, що ця інформація, хоч і була базовою, але мала практичні наслідки і виявилася надзвичайно корисною для нашої делегації.

Науковий директор OIV Жан-Клод Руф (Jean-Claude Ruf) відповідав на запитання українських фахівців і науковців. Величезна користь від зустрічі, перш за все, полягала в тому, що представники нашої делегації відчути доступність до будь якої інформації та до баз даних OIV, зрозуміли на власному досвіді, наскільки інформаційно збагачує наших спеціалістів участь в цій потужній міжнародній організації.

Наприклад, коли хтось з українців озвучив запитання про те, яка процедура внесення в міжнародну базу даних одного із сортів винограду, то отримав миттєву відповідь, що то дуже просто – варто надіслати в OIV інформацію про цей сорт і його буде внесено в загальну базу. Тобто переваги членства в цій організації красномовні: Україна стала ближче світові, увійшла повноправним членом до міжнародної професійної спільноти.

Нещодавно відбулася знакова зустріч – тренувальний майстер-клас експертів OIV та групи фахівців від України. Представники нашої країни відчули значні переваги повернення України до лав OIV. Як вже повідомляли оглядачі D+, 4 листопада 2022 року на Генеральній асамблеї International Organisation of Vine and Wine (OIV)  в Мексиці було офіційно проголошено відновлення членства України в цій авторитетній […]

Найбільший у світі виробник алкогольних напоїв повідомив про чистий продаж у розмірі 9,4 млрд фунтів стерлінгів за півріччя, що закінчилося 31 грудня 2022 року, що на 18,4% більше, ніж за той же період 2021 року.

За даними Diageo, зростання продажів можна пояснити сприятливим впливом валютних курсів, переважно за рахунок зміцнення долара США.

Компанія також повідомила про органічне зростання чистих продажів на 9,4%, зокрема – в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (27%), Латинській Америці, Карибському басейні (20%) та Європі (19%).

Іван Менезес (Ivan Menezes), генеральний директор Diageo, сказав: «Ми успішно розпочали 2023 фінансовий рік. Обсяг чистих органічних продажів зріс на 9%, причому зростання спостерігалося у всіх регіонах, органічний обсяг зріс на 2%, а органічний операційний прибуток – на 10%. На сьогодні Diageo виріс на 36%, порівняно з періодом пандемії, і це говорить про силу та різноманітність нашого портфеля. Я хочу подякувати моїм майже 28 000 колегам за їхню невпинну працю, зосередженість та гнучкість, все це допомогло нам досягти таких результатів».

У Diageo заявляють, що зростання продажів спостерігалося у більшості категорій, насамперед у скотчі, текілі та пиві. Бренди преміум-класу принесли 57% чистих продажів та забезпечили 65% органічного зростання чистих продажів.

Свою роль також зіграли нові придбання, у тому числі Mr Black, австралійський кавовий лікер преміум-класу, та Balcones Distilling, техаська крафтова дистилірія та один із провідних виробників американського односолодового віскі. Нещодавно у Diageo також оголосили про угоду щодо придбання Rhum Don Papa, темного рому супер-преміум класу з Філіппін.

«Ми досягли цільового підвищення цін у всіх регіонах завдяки нашому досвіду в управлінні зростанням доходів та підтримці високого споживчого попиту на наші бренди. Це допомогло збільшити наші інвестиції. Ми інвестуємо у створення брендів світового класу, можливості цифрових технологій та даних, а також у наш амбітний план сталого розвитку до 2030 року, щоб створити сильніший та стійкіший бізнес у довгостроковій перспективі», – каже Іван Менезес.

Джерело: harpers.co.uk
Фото: lefigaro.fr

Найбільший у світі виробник алкогольних напоїв повідомив про чистий продаж у розмірі 9,4 млрд фунтів стерлінгів за півріччя, що закінчилося 31 грудня 2022 року, що на 18,4% більше, ніж за той же період 2021 року. За даними Diageo, зростання продажів можна пояснити сприятливим впливом валютних курсів, переважно за рахунок зміцнення долара США. Компанія також повідомила […]

З таким заголовком нещодавно вийшла нова стаття однієї з найвпливовіших винних критиків і великого друга України та нашої редакції Дженсіс Робінсон (Jancis Robinson) MW. То ж пропонуємо познайомитися з авторитетним і цікавим поглядом професіонала в світі вина на молдавське виноробство. Нижче наводимо переклад її статті.

Західний сусід України поєднує в собі ХІХ століття на дорогах і зростаючі як гриби виноробні ХХІ століття. Це яскраво демонструє сцена, яку нещодавно сфотографувала в Молдові Керолайн Гілбі (Caroline Gilby) MW. 

Чи знаєте ви, що, країною з найбільшою кількістю виноградників на душу населення є… Молдова. Вино надзвичайно важливе для цієї країни, однієї з найбідніших у Європі, затиснутої між розтерзаною війною Україною (між ними, до речі, є частина окупованого росією Придністров’я) та Румунією, іншим важливим виробником вина. 

Десь до 200 тис. молдаван працюють у виноробному секторі, і практично кожен має принаймні одного родича, який вирощує виноград і виготовляє хоч трохи домашнього вина. Ще в 2005 році вино становило чверть всієї експортної виручки країни. Майже все це експортоване вино йшло до росії, де молдовське вино становило близько 25% усього споживаного там вина.

Але в 2006 році, у зв’язку з конфліктом навколо Придністров’я, росія, визначивши, як вона може завдати найбільшої шкоди, раптово заборонила імпорт і навіть внутрішній продаж вина з Молдови і Грузії –  іншого свого великого постачальника вина. Для обох країн це було катастрофою в короткостроковій перспективі, але в довгостроковій (правда, болючій) перспективі дало реальний поштовх для виробництва кращого вина, яке буде привабливим для більш вибагливих ринків. У травні 2006 року міністр оборони  Грузії Іраклій Окруашвілі  визнав, що «багато грузинських виробників вина експортували фальсифіковане вино до росії», з поясненням, що «росія — це ринок, де можна продавати навіть лайно».

За словами фахівця зі Східної Європи Керолайн Гілбі MW, «втрата російського ринку означала, що молдовське вино повинно було винайти себе заново». Гілбі поїхала до Молдови в 2006 році в рамках проекту, що фінансується USAID, щоб оцінити, як покращити важливий виноробний сектор країни. У своїй книзі «Вина Болгарії, Румунії та Молдови» за 2018 рік вона так описує ту свою поїздку: «Це було одне з найгірших виноробств, які я бачила в своєму житті – старі реакторні баки радянського зразка, підвали, що тхнуть старим вином, іржаві чани, брудні труби, розкидані по підлозі, і смердючі, діряві бочки»…

Країна мала багато природних переваг як для виробника вина, але мало стимулів використовувати їх якнайкраще, коли вона була так залежна від експорту пастеризованого напівсолодкого вина наливом до росії. Клімат у Молдові м’який з корисно довгим, відносно теплим літом і достатньою кількістю опадів. Характерні пагорби допомагають створити корисний контраст між денною та нічною температурами, що вважається чинником якості вина. Крім того, молдавські виноградники можуть похвалитися двома схожими рисами з модною Бургундією: широтою і вапняком. (Коли виноробна промисловість країни вийшла на міжнародну арену, її представники вихвалялися тим, що знаходиться на тій же широті, що й Бордо – їм потрібно оновити та виправити це твердження.) 

Але Бургундія знаходиться майже в 1500 милях від України. А найвідоміша виноробня Молдови Vinaria Purcari (переможець Wine Travel Awards у номінації The Visiting Card of the Country, – прим. ред.) розташована у красивій кам’яній будівлі на південному сході країни, знаходиться лише за 33 км від кордону, і там іноді чути обстріли. 

У своїй рекламі та етикетуванні Vinaria  Purcari багато в чому згадує 1827 рік, коли цар Микола I благословив її як першу виноробню в регіоні, що тоді називався Бессарабією.

Нещодавно я скуштувала 26 сучасних вин, виготовлених компанією Purcari та її асоційованим виробником Bostavan, і вони, безперечно, демонструють результати значних інвестицій у виноградники та підвали Молдови. За будь-якими показниками це добре виготовлені вина, які охоплюють особливо захоплюючу та витончено упаковану лінійку під назвою Academia, витриману в глиняних амфорах, доставлених з Італії, хоча на даний момент вони, здається, доступні лише в Молдові, Румунії та Чехії. Наразі виноград включає як міжнародні сорти, які колись були дуже популярними, так і цілий ряд місцевих фірмових, які, ймовірно, є більш сучасними. 

Насправді був один сорт білого вина, Віоріка, який був для мене досить новим і який навіть не фігурує в нашій добірці 1368 сортів Wine Grapes 2012 року, відповідальних за комерційно доступні вина. Це схрещування Алеатіко, червоного сорту з Італії, і французького гібриду було зроблено в Молдові ще в 1969 році і, здається, сьогодні стає там все більш популярним. Молдавські селекціонери винограду були особливо активними, оскільки країна дуже прагне відрізнитися від свого значно більшого західного сусіда Румунії.

Молдова має право бути батьківщиною Festească Albă та Festească Neagră, винограду, який широко вирощується в Румунії, а також вирощує румунський виноград Festească Regală та Babească Neagră, відомий у Молдові як Rară Neagră.

Але на основі того, що я спробувала, сорт винограду, який справді процвітає в Молдові, не є ані молдавським, ані румунським, а є гордістю та радістю Грузії – це Сапераві. Очевидно, він вирощується в Молдові з кінця ХІХ століття і, здається, настільки добре адаптувався, що не можна не побачити паралелі з Мальбеком, який прибув до Аргентини з Каора, що знаходиться на південному заході Франції, і, здається, почувається там, краще ніж вдома.

Хочу зазначити, Сапераві – це головний інгредієнт одного з найбільш приголомшливих політичних вин, які я коли-небудь зустрічала. Отже, вино Purcari’s Freedom Blend (вино тижня), окрім Саперві, включає 20% Rară Neagră і 15% Bastardo, гибрид, який колись був виведений в Криму. Три сорти винограду покликані представляти відповідно Грузію, Молдову та Україну – усі три країни зазнали агресії з боку росії, яка анексувала відповідно Абхазію та Південну Осетію, Придністров’я та Крим. Вино вперше побачило світ у 2014 році після того, як путін анексував Крим, було створене з урожаю 2011 року на святкуванні 20-річчя незалежності Молдови.

Я куштувала врожаї 2018, 2019 та 2020 років і можу рекомендувати їх усі – особливо тому, що вино обробляється складною, але не надто очевидною витримкою в дубі та продається не набагато дорожче £20 або $20. Прибутки від його продажів, які, на мою думку, могли б виправдано збільшитися за рахунок зростання цін, спрямовані на підтримку українських військових зусиль та на підтримку українських дітей. 

Але вино, яким Purcari пишається найбільше, це історичне Negru de Purcari, суміш сортів Cabernet Sauvignon, Saperavi та Rară Neagră, яке виграло золоту медаль на Всесвітній виставці в Парижі 1878 року. Його було відроджено в 1950-х роках, а в 2010 році, майже в нову еру молдавського вина, компанія випустила білий аналог цього відомого вина під назвою Alb de Purcari, який нагадав мені не що інше, як одне з найкращих білих купажів, виготовлених у Фріулі на північному сході Італії. ​

Але Purcari, що базується в Штефан-Воде на південному сході країни, аж ніяк не єдиний вартий уваги виробник у цьому потенційному раю для виноградної лози. У своїй книзі Гілбі перелічує 27 різних виробників, у тому числі 13 нових, менших, які з’являються, щоб активізувати молдавську винну сцену. З такими іменами як Bad Boys, Ed Knows і Femme Fatale, молдовські виробники, здається, встановлюють правила на експортних ринках більш очевидно, ніж багато хто з їхніх європейських колег.

Я була вражена винами Gitana, виноробні, що розташована в теплішому виноробному регіоні Валул-луй-Траян на південному заході країни. Здається, вони знаходять шлях і до США, і до Великобританії. Тоні Лейтуейт (Tony Laithwaite), власник онлайн-магазину Laithwaite’s Wine, імпортує молдовське вино з 1999 року. Їхній головний постачальник, Chateau Vartely (номінант Wine Travel Awards, – прим. ред), розташований лише за 30 км від українського кордону і, як і Purcari, є тимчасовою домівкою для багатьох із 600 000 українців, які перетнули Молдову на початку війни. Laithwaite’s Wine визнав Chateau Vartely  Winery of the Year у 2022 році.

Тоні Лейтуейт зауважує: «Поїздка до Молдови все ще схожа на те, що я вперше відвідав у 2002 році – подорож у часі: сільська місцевість усе ще середньовічна, коні та вози, повсюди стаї гусей. Але найбільшим сюрпризом зараз є ці футуристичні, сучасні виноробні, які, здається, приземлилися, як космічні кораблі. Їхнє виноробство перескочило з ХІХ на ХХІ століття і пропустило ХХ». 

За матеріалами jancisrobinson.com

Версія цієї статті опублікована Financial Times.

З таким заголовком нещодавно вийшла нова стаття однієї з найвпливовіших винних критиків і великого друга України та нашої редакції Дженсіс Робінсон (Jancis Robinson) MW. То ж пропонуємо познайомитися з авторитетним і цікавим поглядом професіонала в світі вина на молдавське виноробство. Нижче наводимо переклад її статті. Західний сусід України поєднує в собі ХІХ століття на дорогах […]

Це найвищий річний показник за останні 15 років.

Комітет шампанських вин (Le site officiel du Champagne) повідомив, що «на кінець 2022 року загальна кількість проданих пляшок становила 326 мільйонів. Це найвищий річний показник за останні 15 років та зростання на 2% порівняно з 2021 роком, тоді регіон відвантажив 320 мільйонів пляшок шампанського».

Разом з тим у Комітеті заявляють, що цифра на кінець 2022 року, хоч і позитивна, але нижча, ніж очікувалося. Раніше бізнес з виробництва напоїв повідомляв про очікуваний загальний обсяг продажів – 331 мільйон пляшок, виходячи з темпів зростання попиту в останні місяці року. Повідомляється, що «показник на 2022 рік є результатом обмеженої пропозиції, а не зниження попиту на шампанське наприкінці року, оскільки найбільші виробники та найсильніші бренди були змушені обмежувати постачання напередодні Різдва через брак складських запасів. Обмеження на постачання було введено, щоб забезпечити достатню кількість шампанського для святкування Нового року та Дня святого Валентина.

Темпи зростання продажів шампанського у 2022 році були обумовлені експортом, який зріс на 4,3%. Комітет шампанських вин зазначив, що співвідношення експорту та внутрішнього попиту на ринку за останнє десятиліття значно змінилося: частка експорту шампанського зросла з 45% до 57%.

Повідомляється, що урожай 2022 року в Шампані був «чудовим», він на 45% перевищує середній показник за п’ять років, офіційні дані показують подвоєння врожайності порівняно з 2021 роком, коли виноградники постраждали від морозів та плісняви. Комітет Шампані висловив упевненість щодо запасів у майбутньому після «сонячного врожаю 2022 року, який порадував кількістю та якістю».

Джерело: thedrinksbusiness.com
Фото: welab.fr, slate.fr

Це найвищий річний показник за останні 15 років. Комітет шампанських вин (Le site officiel du Champagne) повідомив, що «на кінець 2022 року загальна кількість проданих пляшок становила 326 мільйонів. Це найвищий річний показник за останні 15 років та зростання на 2% порівняно з 2021 роком, тоді регіон відвантажив 320 мільйонів пляшок шампанського». Разом з тим […]

Дмитро Гончарук – один з найуспішніших українських сомельє, що має титул «Кращий сомельє України», та багаторічний досвід роботи в Україні та за кордоном – Азербайджані, ОАЕ, а останні декілька років працює в кращих закладах Лондону, розповів D+ про особливості організації роботи в знаменитих, відзначених Michelin та  Rosettes закладах, а також про інтерес британців до українських вин та допомогу нашій країні у важкі воєнні часи. 

Вам довелося очолювати команду сомельє в такому відомому закладі Лондона, як ресторан Hide, що належить Євгену Чичваркіну. Як відбулося ваше перше знайомство – ви одразу сподобалися одне одному? Скільки років там працювали?

Я давно хотів отримати роботу в закладі Чичваркіна, але перша спроба не вдалася, мене не взяли. Я продовжив працювати у Дубаї, брав участь у різноманітних конкурсах сомельє, і в якийсь момент навіть хотів кардинально поміняти професію та зайнятися фотографією… Але одного разу у Facebook побачив пост Петра Петроса – польського сомельє, з яким був знайомий по участі у чемпіонатах. Він писав, що набирає команду для Hide, де працює вайн-директором. Я вирішив ще раз випробувати долю і потрапив на співбесіду до Євгена Чичваркіна. Він особисто проводить інтерв’ю з усіма сомельє, навіть пересічними. Адже у ресторані сильний акцент саме на напої. Співбесіда пройшла успішно, і я опинився на позиції head sommelier у Hide Ground, де працював три роки. 

Чому, якщо не секрет, пішли з Hide? Як давно і на якій посаді ви працюєте у ресторані Corrigan’s Mayfair відомого ірландського шеф-кухаря Річарда Коррігана (Richard Corrigan)?

Ситуація з моїм звільненням з Hide була непростою і досі не зовсім мені зрозумілою… Влітку минулого року я побачив оголошення, що Corrigan’s Mayfair шукає сомельє. У той час ресторан був закритий вже протягом більше року – від початку карантинних обмежень через епідемію ковіду. Мені імпонувало, що з одного боку це був старий ресторан, а з іншого – треба було все починати заново. І я з радістю обійняв там посаду хед-сомельє.

Наскільки жорстка система – вимоги до персоналу, до рівня професійності, які графіки роботи в Hide та Corrigan’s?

У вимогах до персоналу великої різниці між Hide та Corrigan’s немає. Зараз у моїй команді працює один із сомельє з попереднього місця роботи. У плані графіків, якщо немає сніданків (як у Hide Ground) відмінностей також немає.

Один з мінусів роботи в Hide – те, що сомельє мають дуже маленький вплив на асортимент. Звичайно, там був величезний вибір – неможливо скаржитися, що у вас чогось немає, але шанс сомельє проявити себе через винну карту був цілком відсутнім. У Hide усіма закупівлями займався магазин. А в Corrigan’s мені дали абсолютну свободу щодо бюджету та асортименту. В плані винної карти я не маю жодних обмежень. Єдине обмеження – розмір льоху, який тут не надто великий. Corrigan’s олдскульний класичний ресторан з великими порціями, з акцентом на дичину, м’ясо. Тут більш розслаблена жива атмосфера, якщо порівнювати з подачею 10 страв із дуже довгими розповідями про кожну з них. Я не дуже великий фанат мішленівської культури та тейстинг меню.

До речі, що означає (можливо, також у порівнянні з Michelin?) три AA Rosettes, якими володіє ресторан Corrigan’s?

Не скажу точно, але мені здається, вони йдуть паралельно. Єдине, що Rosettes також наголошують на чистоті в ресторані, дотриманні санітарних норм. А Michelin – спочатку кухня, а потім сервіс, дизайн.

Яким чином, за яким принципом відбираються вина до карт таких ресторанів, як Hide чи Corrigan’s? Наскільки власники впливають на цей процес чи повністю покладаються на очільників цеху сомельє?

Вибір вин залежить від стилю ресторану, клієнтури, а також впливу смаку людини, яка займається закупівлями. В Hide підбір відображав переважно вподобання Євгена, який любить старі витримані вина – Шампань, Бордо, Бургундію 50-60 років, вина, які звичайний споживач міг би вважати навіть зіпсованими. Також він любить Каліфорнію – в ресторані Чичваркіна найбільший вибір каліфорнійських вин у Лондоні. Крім власника, у Hide на вибір вин дуже впливає смак хед-байєра, який робить акцент на ПАР і приділяє мінімум уваги Німеччині. Коли я там працював, складно було добитися від нього закупівлі якогось німецького вина. Багато залежало і від вподобань споживачів. В Hide публіка різношерста. З одного боку любителі класики, з іншого – нова хвиля поціновувачів натуральних вин, плюс молодь, яка вимагає чогось доступнішого і яскравішого.

Corrigan’s – це більш “олдскульний” ресторан. Там в асортименті, в основному, Франція. Звичайно, можна продавати щось незвичайне, але в основному прибуток дає Бордо і Бургундія.

Наскільки я розумію, Чичваркін – складна, епатажна особистість, дуже успішний підприємець, який звик до власного успіху і дотримується авторитарної системи управління. Натомість Річард Корріган – професійний кухар, схильний до розважливої класики ресторатор, з дуже тонким підходом до локальних та сезонних продуктів, з особливою увагою до використання овочів, диких рослин, так? Як їхні особливості підходу відзначаються на роботі кухні?

У Hide панує стиль їжі шеф-кухаря Оллі Даббу – він дуже делікатний. Усі страви легкі і через це у нас з ним була проблема. Ми мали широкий асортимент каліфорнійських вин, які вимагають саме стейку. Ми витратили півроку, щоб умовити Оллі поставити у меню це блюдо. Адже пейринг – це максимальний прояв смаку сомельє. Принадність пейрингу в тому, що ви можете подати практично все – найнезвичніші вина, сорти, регіони, виробників. Правильне поєднання вина з їжею дає можливість сомельє проявити себе, продати те вино, яке гість, може, просто так не замовив би.

Що стосується кухні в Corrigan’s. хочу відзначити – власник ресторану, знаменитий кухар із двома мішленівськими зірками Річард Корріган не бере участі у приготуванні страв. Він шеф-патрон, але не проводить багато часу в ресторані, оскільки досить зайнята людина. Новий шеф-кухар Corrigan’s Люк має сучасний підхід до кухні, до подачі. Інгредієнти – класичні, але подання та процеси приготування – сучасні.

Чи траплялося так, що брали видатне вино, яке складно було продати або підібрати пейринг?

Важко вмовити людину, яка збирається витратити на вино 100 фунтів, витратити 1000. Все залежить від клієнта, його фінансових можливостей. Немає рецепту, як продати пляшку видатного вина, якщо клієнт не готовий витратити стільки грошей. Можна спробувати підняти планку на 20-30%, але в моїй кар’єрі було лише кілька випадків, коли гість збирався випити щось посереднє, а потім змінив свою думку та замовив дуже дорогу пляшку.

Пам’ятаємо, у винній карті Hide були українські вина. Чи присутні вони в карті Corrigan’s? Продукція яких українських виноробень представлена? 

Коли я працював у Hide, там був тільки Кара Кармен Beykush, тоді не було офіційного імпорту і нам передали кілька ящиків приватним шляхом. Зараз, коли українське вино є у торгових мережах Великої Британії, воно активно продається у цьому ресторані. Я спілкуюся з нинішнім хед-сомельє Hide, він каже що навіть поставив Тельті-Курук SHABO у пейринг.

У винній карті Corrigan’s є чотири українські вина – SHABO, Stakhovsky, Beykush та Kolonist. 

Українські вина користуються попитом чи доводиться пропагувати?

Найчастіше люди дивуються, що українське вино взагалі існує. Нещодавно у нас був великий банкет на 70 осіб, де з одним із гостей зайшла розмова про українські вина, і я дав йому спробувати Тельті-Курук. Після чого він та його друзі вирішили додатково замовити ще одну страву, щоб поєднувати її саме з цим вином. 

Можна сказати, що ставлення англійців до українських вин позитивне, їх замовляють як із інтересу, так і на знак підтримки України. 

Ваша кар’єра не стоїть на місці. Останнім часом ви берете активну участь у дистрибюторському проєкті Propeller Wine. Розкажіть, будь ласка, детальніше про свою роль. Нам відомо, що ви доклали багато зусиль для того, щоб українські вина пройшли складний шлях і нарешті потрапили до покупців у Великій Британії. Розкажіть, як це відбувалося? Які саме вина взялася дистрибутувати ця компанія?

Я не співпрацюю з Propeller Wine. У мене дружні стосунки із власником цієї компанії. Ми ще торік обговорювали з ним можливість технічного імпорту українських вин. На той момент (це відбувалося саме під час локдауну) я вирішував сам для себе куди рухатись далі і що робити, адже вся сфера гостинності була поставлена на паузу.Але врешті решт ми з дружиною вирішили запустити проєкт нашого вина Token і цілком сфокусувалися саме на ньому. 

Вже в цьому році, коли почалася війна, Джеймі (власник Propeller Wine) зателефонував мені і сказав, що хоче допомогти і практично власним коштом привезти українські вина до Британії і продавати їх. Адже був інтерес споживачів, і він дуже хотів підтримати українських виноробів. Така пропозиція від Propeller Wine поступила в перший тиждень війни, я одразу зателефонував нашим виноробам, та мені відповіли, що їм зараз не до цього, всі думають, як вижити і що робити далі. Але буквально через місяць, коли ситуація стабілізувалася, стало зрозуміло, що росія має мало шансів на перемогу, винороби мені повідомили, що готові. Перш за все постало питання як вивезти вино – було складно в плані логістики, потрібно було зібрати в одному місці продукцію. Врешті решт нам це вдалося, але процес затягнувся, вино до Великої Британії потрапило тільки в червні. З того часу у магазинах і ресторанах різних міст продаються Beykush, Stakhovsky, Villa Tinta та Kolonist. 

Всього було привезено 8000 пляшок – це дуже амбітно.Зараз намагаємося все розпродати через мережу Propeller, також я взяв українські вина у Corrigan’s. Але я вважаю, що ми трохи прогавили момент, якби привезли навесні, – вже все реалізували б. Тоді було безліч благодійних заходів, де воно стало б в нагоді. 

Розкажіть, будь ласка, як виникла ідея створити власне вино? 

Ідея виникла, коли у Великій Британії був дуже тривалий і суворий локдаун, і, як я вже згадував, ми з дружиною залишилися без роботи. Ми постійно намагалися придумати чим себе зайняти. Навесні 2020 року взяли човен і проводили на ньому більшу частину часу. Тоді ж вирішили знімати відео про те, що з нами зараз відбувається і створили YouTube-канал про подорожі, крім того я запустив винний підкаст. А ще ми мріяли і будували плани на майбутнє. Досить амбітні плани, наприклад, відкрити власний бар у Лондоні, заснувати виноробню з готелем десь на березі теплого моря, проводити паб-тури по британській столиці… Але перемогла ідея – створити власне вино!  

Як відбувалася реалізація цієї ідеї? На якому етапі зараз знаходиться ваш винний проєкт?

У лютому 2021 року після ретельного пошуку та дегустації величезної кількості зразків ми знайшли ідеальний варіант – виноградники в Італії в Препотто, Friuli Colli Orientali DOC. Ми зупинили свій вибір на двох сортах – Ribbola і Franconia. Вина виготовляє Джакомо Орландо з Orlando e Didonè Vinicoltori Ми з Оленою (Олена Михайлова, дружина Дмитра, спеціаліст зі зв’язків з громадськістю – прим. ред.) приймали участь у всіх процесах – від збору винограду до розливу та дизайну етикетки вина. Ми мали можливість спробувати вино вже через тиждень після початку бродіння і залишилися дуже задоволені результатом. 

Наразі перша партія цих вин – 1020 пляшок Ribolla Gialla і 1320 пляшок Franconia – під нашим брендом Token потрапила в торгові мережі Лондона. Ми надзвичайно раді, що випустили у світ крутий продукт, який хочеться пити самим. До речі, ці вина вже  є і у винній карті Corrigan’s Mayfair. 

У ці важкі для нашої країни часи кожен чим може намагається допомогти землякам. Знаємо, що ви також не залишились осторонь – підтримуєте наших виноробів і сомельє, допомагаєте біженцям. Чи приймає участь у цій благодійній діяльності Річард Корріган?

Річард Корріган дуже підтримує Україну. Відразу після початку війни він підійшов до мене і запропонував допомогу у розселенні біженців. Він також вирішив організувати у ресторані благодійну вечерю, щоб зібрати гроші для українців. На той момент у Лондоні був відомий український шеф-кухар Юрій Ковриженко. Я з ним зв’язався, і виникла ідея зробити щось масштабніше, ніж вечеря в Corrigan’s на 80 осіб. І ми організували величезний захід в ресторані готелю Marriott , що має найбільший банкетний зал у Європі на 1000 осіб. Було зібрано близько 150 тис фунтів, які пішли на допомогу українцям, які постраждали від війни. На жаль, тоді ми ще не мали українського вина для цього заходу…

Чи плануєте якісь акції з просування, популяризації українського вина у Великій Британії найближчим часом? 

Я зараз щільно спілкуюся зі Світланою Цибак, виконавчим директором Beykush. Вона невдовзі має приїхати до Лондона, де хочемо провести кілька дегустацій українських вин. Але поки що конкретних дат немає, все на етапі планування.

Ще навесні ви розміщали на своїй FB-сторінці інформацію про вакансію сомельє в ресторані Corrigan’s, на яку керівництво було готове взяти українця. Чи вдалося потрапити туди комусь з наших?

Так, навесні ресторан Corrigan’s запрошував на роботу сомельє. Я запропонував взяти робітника з України, керівництво підтримало цю ініціативу. Відгукнулася Поліна Кузнєцова з Києва. Вона вже з травня почала працювати в нашому ресторані.

Чи відчуваєте ви підтримку України від британців, пересічних жителів Лондону?

Мені дуже приємно що у Великій Британії величезна підтримка нашої країни. Не зважаючи на внутрішні політичні зміни, інфляцію тощо, пересічні громадяни виявляють підтримку Україні – скрізь по країні майорять українські прапори, кожна людина, коли дізнається, що я українець, передає слова підтримки і побажання Перемоги нашому народу.

Фото: facebook.com/dmytro.goncharuk, facebook.com/CorriganMayfair

Дмитро Гончарук – один з найуспішніших українських сомельє, що має титул «Кращий сомельє України», та багаторічний досвід роботи в Україні та за кордоном – Азербайджані, ОАЕ, а останні декілька років працює в кращих закладах Лондону, розповів D+ про особливості організації роботи в знаменитих, відзначених Michelin та  Rosettes закладах, а також про інтерес британців до українських […]

Джоел Гаррісон (Joel Harrison) — відомий автор, що пише про алкогольні напої, і консультант з алкогольних напоїв для Club Oenologique розподає про тенденції у світі коктейлів у 2023 році та передбачає сплеск винного туризму.

У 2022 році суттєво зросла кількість людей, які вирішили готувати коктейлі на своїй кухні, поряд із звичайним вибором вина та пива, і ця тенденція збережеться в 2023 році. Зазвичай тенденції у коктейлях і змішаних напоях обумовлюються пропозиціями барів та ресторанів, де професійні бармени та міксологи готують смачні напої, щоб здивувати своїх клієнтів. Але копчені коктейлі та домашня комбуча вимагають спеціального обладнання та набору професійних навичок і досвіду — це досить складно, щоб їх зміг відтворити непрофесіонал. Тепер все більше людей відкривають для себе радість класичних напоїв і основну увагу зосереджують на простих міксах.

Лідером тут є текіла. Колись цей напій мав жахливу репутацію. Вживання текіли тягнуло за собою шлейф похмілля та жалю… Наразі споживачі виявили, що якість цього складного, ароматного міцного алкоголю настільки зросла, що його майже не впізнати, порівнюючи з тим напоєм, який пили в студентські роки.

Зараз на основі текіли виготовляють безліч коктейлів. З високоякісною текілою коктейль Маргарита раптом стає напоєм, яким завжди мав бути: складним, фруктовим, але водночас землистим поєднанням, де солодке зустрічається з кислим. Однак зіркою в коктейльному кабінеті Tequila є Paloma. Це проста суміш грейпфрутової газованої води та текіли.

Окрім текіли, Джоел Гаррісон радить любителям коктейлів старий добрий американський бурбон. Класичні коктейлі з віскі, такі як Old Fashioned і Whisky Sour, є позачасовими іконами стилю. Оскільки людям подобається насолоджуватися цими класичними коктейлями вдома, інтерес до цього базового алкоголю знову починає зростати. 

Охайний і акуратний бурбон — це напій, який демонструє справжню глибину характеру, граючи мелодії з базовими інгредієнтами кукурудзи, ячменю, пшениці та жита. Отже, якщо домашні бари 2021 року були наповнені джином, у 2023 році цю честь отримають пляшки бурбону.

І насамкінець Джоел Гаррісон оголошує 2023 рік роком винного туризму. Коли через коктейлі люди знову закохуються в міцні напої, виникне бажання  подивитися, де виготовляють ці неймовірні продукти. Радість напоїв, будь то вино, пиво чи міцні напої, полягає в тому, що вони є листівками від людей, що їх виготовляють, з місцевих культур і ландшафтів. Автор закликає відвідати своїх улюблених пивоварів, виноробів чи дистиляторів, щоб відкрити історію, що стоїть за пляшкою, а також познайомитися з людьми, які роблять напій, що припав до душі. Подорожі до місць, де виготовляється улюблений напій, стануть трендом нового 2023 року, впевнений Джоел Гаррісон.

Якщо ви зацікавлені в тому, щоб ваша компанія, бренди та послуги були більш інтегрованими та помітними в конкурентному світі вина та винного туризму, а також щоб висвітлити свій бізнес та привабити туристів, будь ласка, приєднуйтеся до Wine Travel Awards 2022-2023. 

За матеріалами cluboenologique.com

Джоел Гаррісон (Joel Harrison) — відомий автор, що пише про алкогольні напої, і консультант з алкогольних напоїв для Club Oenologique розподає про тенденції у світі коктейлів у 2023 році та передбачає сплеск винного туризму. У 2022 році суттєво зросла кількість людей, які вирішили готувати коктейлі на своїй кухні, поряд із звичайним вибором вина та пива, […]

Сьогодні українці, які діють за гаслом «що нас не вбиває, те робить сильнішими», являють світу дива як на полі бою, так і в роботі. І винна сфера – не виключення. Нашим журналістам зараз доводиться спостерігати майже неймовірні історії людей, що гідні відбиття якщо не в мармурі ще за життя, то в літературних жанрах. Одну з таких життєвих історій пропонуємо вашій увазі. Оглядач D+ взяв інтервью у мешканки Ужгорода, яка здійснила каркаломний поворот кар’єри і, відмовившись від зручного крісла власника процвітаючого бізнесу, обрала професію сомельє. В неймовірно стислий період зуміла вивчитися в Лондоні та Бордо, набути досвіду в мішленівському ресторані, на виноробні в Долині Луари та в ролі аналітика світового ринку. І значну частину цього шляху Людмилі Бобик довелося пройти вже за часів визвольної війни України з росією.

D+: Людмило, я передивилася ваше резюме і була здивована поворотами вашої долі, а ще більше – стрімким розвитком професійної кар’єри в галузі вина. Що привело вас до винної освіти? Мабуть, ви не з дитинства про це мріяли?

Так, в певний час я зробила стрімку зміну професійного напрямку. Це сталася несподівано для мене самої, але дуже вчасно. Вважаю це подарунком долі. Я була успішним топ-менеджером в іншій індустрії – продаж готових чаш басейнів преміум-класу та обладнання від провідних європейських виробників. То був наш сімейний бізнес. Після розлучення у мене лишилася власна компанія, яка мала ексклюзив від іспанського виробника на території України. Дякуючи багаторічному досвіду управління, я зуміла так налагодити роботу, щоб мати можливість паралельно подорожувати. За останні п’ятнадцять років я відвідала більше 30 країн світу на трьох континентах.

Одного разу чергова любительська подорож привела мене на Сицилію – я захоплююсь кайтсерфом. Якось ввечорі знечів’я, як то кажуть, «серфила» сторінками гуглу (в той момент із захопленням читала стрічку новин на сторінці Євгена Чичваркіна в інста). І ось, просто з цікавості, відкрила його веб-сторінку Hedonism Wines… Зізнаюся, аж зніяковіла, бо зрозуміла, що дивлюсь на десятки кольорових етикеток вина – і нічогісінько не тямлю. А коли побачила ціни з чотирма нулями, то не повірила своїм очам. Звісно, виникла купа запитань. І я зайшла в розділ, де представлена команда: хотілося зрозуміти, що ж то за професори в цьому космосі розбираються. У винних консультантів в переліку освіти значилася абревіатура WSET.

Саме того теплого серпневого сицилійського вечора, попиваючи смачне місцеве Nero d’Avola, я дізналася про винний всесвіт та винну освіту.

D+: І що, все кинули і почали діяти?

Майже так: знайшла вікно у вересні в своєму робочому розкладі, і, не вагаючись, вже наступного дня відправила заявку на інтенсив 2-го рівня. Я завжди захоплювалася Англією, її історією і вирішила, що відвідини Лондону, плюс щось корисне для всебічного розвитку – гарна ідея. Тижневий інтенсив винного курсу в Лондоні перевернув в мені все. Я до сих пір пам’ятаю ту бурю позитивних емоцій, своєрідне збудження і просто «вау!» від всього, що я почула. А ще несподівано для себе зрозуміла, що маю непогано розвинуті рецептори і мені дуже легко давалось описувати вино. Словом, я приїхала додому і зразу запросила подруг на мою першу винну дегустацію. Мені хотілось якомога з більшою кількістю людей поділитися досвідом і кричати: «Еврика! Виявляється, вино можна читати!». Так я відкрила для себе новий, захоплюючий, вишуканий і багатогранний світ – світ вина. Але з тих багатьох запитань, які виникли під час гортання сторінок Hedonism, я отримала тільки шматочок інформації. Тобто розуміла, що треба йти далі. І одразу після отримання результату іспиту 2-го рівня, подалася на 3-й. Паралельно почала зондувати всю можливу інформацію про вино. Вже пізніше дізналася, що школа WSET має представництва в 70 країнах світу і в Україні також. Очікуючи результат іспиту, випадково натрапила на оголошення в fb про 1-й Wine Hub в Києві в лютому 2020 року. Дуже рада, що відвідала цю подію, вона дала мені багато нових питань для роздумів. Бо це була винна бізнес-тусовка, так би мовити. Мова йшла про маркетинг, тенденції, проблеми виробництва. Саме тут я дізналася і про освітні пропозиції в Україні. Тоді я вперше подивилася на винну індустрію під кутом бізнесу, що мене дуже зацікавило, хоч і не мало нічого спільного із суто академічним викладанням матеріалу на курсі по вину в Лондоні. Мабуть, ви вже здогадалися, яким був мій наступний крок – я знайшла школу сомельє в тому ж Лондоні і оплатила найближчий курс, щоб зробити власну оцінку відмінностей між школами. Цей момент для мене був доленосним, бо я зрозуміла, що вже не просто граюся в винного любителя, а починаю серйозно заглиблюватись. І чим далі рухаюсь, тим більше у мене запитань, але паралельно і не вщухає відчуття захоплення. Це пізнання стало для мене подібне наркотику (стан, в якому я знаходжусь вже четвертий рік). Тоді, в лютому 2020 року я наважилася продати свою компанію – прийняла рішення взяти і вивчити новий напрямок. Бо ця тема давала мені емоції нового рівню, пізнання чогось надзвичайного, що приносить інтелектуальну, культурну та гастрономічну насолоду. Отже, на старті чіткого плану не було – я просто довірилася серцю та інтуїції.

А далі, вже в процесі, на рівні підсвідомості включилася відпрацьована роками звичка мислити стратегічно, маючи декілька варіантів розвитку ситуації і чіткі цілі. Та найважливіше – це повна відданість і захоплення тим, що робиш.

D+: Знаю, що нещодавно ви успішно захистили дисертацію і одержуєте звання Masters & MBA in Wine Marketing and Management. Можете пояснити, як воно дислокується в системі координат винної освіти? Більшість з нас знає, що існують рівні WSET, MW  тощо.  Якому рівню адекватне ваше звання, скільки потрібно вчитися, які іспити здавати, – поділіться, будь ласка, з тими нашими читачами, кому цікаво перейти на вищі щабелі освіти.

В кінці серпня 2022 року я успішно закінчила навчання в INSEEC (Інститут вищої економічної та комерційної освіти), який буквально минулого року було перейменовано на OMNES. Цей заклад вищої освіти Франції було засновано у 1975 році як приватну установу з 10 філіями по світу. До речі, Інститут вважається кращим з бізнес-шкіл Франції. Що ж до моєї освіти, то абревіатура МВА стисло сама за себе говорить – Магістр бізнес-адміністрування. Базовий рівень інституту INSEEC передбачає три роки навчання. Кращі студенти мають можливість продовжити навчання на рівні Masters, програма якого розрахована на два роки. Випускники – спеціалісти вищого класу за кращими світовими стандартами у бізнесі. Як у будь-якому освітньому закладі, у цьому також є різні факультети. Факультет «Винний маркетинг та менеджмент» – один із них, тобто – це спеціалізована винна бізнес-освіта. Вона охоплює всі напрямки винного бізнесу з детальним вивченням специфіки основних стратегічних винних ринків світу та тих, що розвиваються. В програму включено: маркетингові стратегії, і-коммерс, ведення міжнародної винної торгівлі, ділові перемовини та типи угод, юридична сторона, ціноутворення, управління виноробнями з розробкою бізнес-плану для виробництва, міжнародна логістика, брендинг, медіа маркетинг, винний туризм. Викладачі – діючі топ-менеджери з профільних напрямків винної індустрії: корпоративні топ-менеджери, CEO або топ-менеджери винних онлайн платформ (Vivino, WineLister, Liv-Ex та інші), юристи відомих винних корпорацій і т.д. Наші пари були у вигляді 100% практичних прикладів з сучасного винного бізнесу з їх детальним аналізом.

Не можу поділитися інформацією про процедуру та вимогами для вступу на початковий рівень: я вже казала, одразу подавала пакет документів (всі отримані раніше спеціалізовані сертифікати WSET 3, CMS та AIS Diploma) на 2-й, тобто найвищий рівень Маsters (MS2), враховуючи СV з 15-річним бізнес-досвідом на керуючих посадах, хоча й в іншій індустрії. Далі була співбесіда дуже незвичного, і дуже сучасного формату.

D+: Заінтригували – якого саме? Розшифруйте, будь ласка.

Я отримала чіткі, детальні інструкції, що включали навіть вимоги до зовнішнього вигляду і дресс-коду. Співбесіда була цифровою. Перед початком я отримала лінк на онлайн сторінку. На монітор подавались запитання і я мала одну хвилину на підготовку, а далі моїм завданням було максимально сформулювати відповідь тривалістю в дві хвилини і надиктувати її. Рівно через 2 хвилини з’являлося нове запитання. Звісно, зміст запитань був невідомим і навіть кількість запитань також не повідомлялася попередньо. Мова співбесіди – англійська, як і все подальше навчання. До речі, мова навчання на вибір: або 100% англійською, або 100% французькою.

На результат я чекала досить довго, пам’ятаю, вже навіть втратила надію. Позитивна відповідь прийшла аж через три місяці.

Щодо МW, або Masters of Wine  – це звання отримане після закінчення приватного The Institute of Masters of Wine, заснованого в Лондоні в 1955 році. Перш ніж вступити на навчальну програму MW, майбутні студенти повинні мати вищу кваліфікацію з вина, принаймні рівень Diploma від WSET, або сертифікат сомельє відповідного високого рівня, наприклад Advanced Sommelier від Court of Master Sommeliers. Крім того, в ідеалі потенційні студенти повинні мати мінімум три роки професійного досвіду роботи у світовій винній індустрії. Кандидати повинні подати основне есе, здати дегустаційний тест та короткий мотиваційний лист, що пояснює чітко мету – стати Masters of Wine. Програму англійського інституту можна приблизно (на 70%) прирівняти до програми Masters в бізнес-школі INSEEC. Кажу це, бо мала можливість ознайомитись з питаннями письмової частини випускного іспиту для МW і розуміла всі відповіді, пов’язані з бізнесом. Відмінність в тому, що англійський інститут все ж таки зосереджується більше на науковому аспекті знання енології, високій обізнаності в оцінці вина. Тому я б назвала цю вищу винну освіту науковою. Навчаючись в Бордо, я систематично відвідувала практики сліпих дегустацій для абітурієнтів на ступінь MW і наша група складалася з сомельє з відзнаками міжнародних конкурсів та випускників рівню WSET Diploma. Ми також практикували та розбирали специфіку питань з теорії. Дегустації вів один з кандидатів на MW. Щоб подати документи на вступ до MW, також потрібно мати ментора, тобто людину, яка вже має це високе звання.

Є ще звання МS або Masters Sommelier. Це найвище звання у сфері HoReCa, яке дуже високо цінується в Європі і в усьому світі. Це вже мова йде про третю школу зі світовим ім’ям, яка готує сомельє найвищого статусу в Court of Masters Sommelier. Дуже цікаво і детально ці школи та іспити описані в автобіографічній книзі Жерара Бассе, котрий був першим у світі власником  статусу Masters в усіх трьох школах.

D+: Якщо порівнювати заклади, де ви навчалися, – що саме відрізняє школу сомельє від програм інших закладів?

Ще тоді, на початку винного шляху для мене було справжнім відкриттям, що Лондон – це світова винна столиця. Тому стверджую: якіснішу освіту з кращими спеціалістами та практичними взірцями вин не знайти ніде інде. Після успішного закінчення WSET Level 3 з відзнакою “Pass with Marit” я обрала школу сомельє при Асоціації Сомельє Великобританії. І не шкодую. Основу курсу складає повна програма та методика Італійської школи сомельє з поглибленим вивченням винних регіонів Італії та їх унікальних автохтонних сортів винограду. Також ця школа дає поглиблене вивчення і розуміння принципів поєднання вина та різних страв. І третя складова – сервіс. Та маю зауважити, що всім деталям вищих стандартів сервісу я, все ж таки, навчилась пізніше вже на практиці, працюючи в мішленівському ресторані.

D+: Після власного бізнесу далеко не кожен погодиться іти, так би мовити, «в поля» сфери обслуговування. Вам не казали, що це дивно звучить?

Уявіть собі, в той момент, після закінчення школи, я мріяла про роботу сомельє – і виключно у закладах, відзначених «Мішлен». Так, це виглядає трохи дивно: так прагнути працювати в сфері сервісу, якщо зважити, що до того я була топ-менеджером та власником успішної компанії. Але я настільки стала навіжена у прагненні пізнавати вино, що бачила в цьому єдиний для себе доступний шанс передегустувати всі омріяні взірці вин. Про це, до речі, мене частенько запитували на співбесідах. Отже, не маючи жодного досвіду, але з рекомендаціями, підтвердженими високими оцінками на іспитах школи сомельє, а саме від Андреа Рінальді (Andrea Rinaldi) – президента UK Sommelier Assoсiation – я розіслала резюме. І виявилося, що мене готові були взяти на роботу одразу чотири мішленівські ресторани! Тобто, я ще і вибирала. Але є маленька деталь (щоб не склалося враження, що отримання посади сомельє в Лондоні, та ще й в мішленівському ресторані – надто просте завдання). На мою користь зіграла ситуація: після другого затяжного локдауну з Лондону виїхало дуже багато працівників ресторанної сфери, а серед них і сомельє. Це було одним з плюсів для легшого отримання посади. Хоча зрозуміло, мені пощастило одержати запрошення на роботу в найкращі місця перш за все, дякуючи наявності професійної освіти.

D+: До речі, щодо освіти, щоб підсумувати, яку ж зі шкіл вибрати – які Ваші рекомендації?

Якщо хочете йти у винний бізнес, вибирайте WSET (треба обов’язково пройти всі чотири рівні), а це по часу десь мінімум п’ять років, бо 80% студентів не здає з 1-го разу третій рівень. Навчання вимагає відмінне володіння англійською мовою та письмом.

Навчання в MBA – чудовий варіант саме для бізнес-кар’єри, але я б радила знайти компанію-спонсора (перед вступом школа дає доступ до бази європейських компаній, які готові оплатити навчання з паралельним працевлаштуванням).

Якщо плануєте отримати престижну роботу у сфері ресторанного сервісу, або бути професійним винним консультантом, – я однозначно раджу школу сомельє. Справжній сомельє – це людина-енциклопедія, це винний фанат, для якого вино – покликання і зміст життя. Я з надзвичайною повагою ставлюсь до людей саме цієї професії. Також навчання в школах сомельє має найефективніше співвідношення ціна/час/отримані знання. Наприклад, підручник Court of Master Sommeliers містить зразу весь обсяг навчального матеріалу, включаючи інформацію для іспиту на Advanced рівень.

Цього нема у WSET. Там розтягнуте навчання і інформацію дають дозовано у відповідності до рівня. Перші три рівні WSET не містять жодної інформації про бізнес. На рівні Diploma є тільки один блок з винного бізнесу. Тому я і не пішла на рівень Diploma, а вибрала авторитетний профільний винний бізнес-факультет.

Вже працюючи у закладі із зірками «Мішлен», я здала іспит на сертифікацію в Court of Masters Sommelier. Цей іспит було б неможливо здати без вже отриманих раніше знань. Є, звісно, інший варіант – мати два-три роки стажу роботи за профілем. Про свої здібності по сервісу нескромно похвалюся, що всього за місяць в «Мішлені» мене так видресирували, що на іспиті в СMS я отримала за сервіс найвищий бал. Дякуючи співбесідам, я познайомилась з багатьма найвідомішими Head Sommelier Лондону.

D+: Мені давно кортіло зазирнути за лаштунки зіркового ресторану. Адже розумію:  ота краса та відточеність деталей в усьому, що бачать гості, на кухні виглядає дещо по-іншому.  Припускаю, далеко не всі співробітники цей тиск витримують, адже, мабуть, що там майже військова дисциплина (можливо, навіть традиції стосунків схожі, чи не так?) та жорсткі вимоги до персоналу. Можете вдовольнити мою цікавість – як проходить день співробітника зіркового закладу?

Так. Все вірно. Вимоги до стандартів найвищі, дуже багато правил в моментах сервісу і тому дисципліна завжди і в усьому. І часто дисципліна зашкалює. Тож свій період в мішленівському закладі я називаю трохи грубувато, але найбільш наближено – спецназом. Бо умови часто були просто не людські: ти не маєш права навіть на хвилинку присісти, та й часу того не має. Але коли ти на ногах з 10-ї ранку і до 3-ї дня, – а це кінець першої зміни, – а далі одразу починається підготовка до вечері і вечірній сервіс до опівночі, чи навіть довше, і це все з можливістю піти на перерву по черзі всього на 30 хвилин за день, і ще 30 хвилин виділено на обід, який часто їси стоячи, то я не впевнена, що витримують усі, хто мріє про роботу під зірками «Мішлену». Темпи сервісу просто шалені, бо все має бути вчасно, все за правилами, гість ніколи не торкається пляшки, а на одного сомельє таких гостей одночасно припадає понад два десятки (а у період вечірнього сервісу буває і понад тридцяти). І ти маєш слідкувати, щоб ні в кого, вибачте, в горлі не пересохло (гості справді знають правила і ніхто і не подумає собі навіть води долити) – швидко ходити доводилося постійно. Розклад теж шалений: чотири робочі дні по дві зміни, або два сервіси і тільки п’ятий день – один сервіс. Часто старший персонал (офіціанти) намагаються навантажувати новачків і додатково тренувати на «стійкість». Тобто майже військова дідівщина, навіть доводилося чути від декого з колег грубі фрази (ці люди за роки роботи вже просто навіть не помічають, на кого вони перетворилися). Можу їм просто поспівчувати… Ще відмічу таку специфіку: мене, як новачка, на додаток до двох сервісів після опівночі ще на невизначений час просили (ввічливо, але наказовим тоном) допомогти персоналу у відділі миття скла ідеально витерти бокали. Ресторан, де я працювала, був на 150 посадкових місць і все скло було Ridel або Zalto. Так я за місяць навчилась ідеально витирати склянки, де теж є своя технологія. Але після цих додаткових робіт додому доповзала о 3-й ранку. А о 8-й вже знову підйом… Після декількох місяців роботи мої ілюзії щодо почесної посади сомельє в «Мішлені» розбилися об жорсткі будні. І якщо на початку стимулювало те, що відкриваєш і дегустуєш справді винні скарби, то згодом все перетворилося на трекінг (а він сягав понад 10 км за робочий день на моєму Apple Watch), аби дожити до вихідного… Добре, що я кожного ранку бігала по 6 км під час локдауну, тому з фізичною підготовкою було все гаразд. Але в таких умовах і гроші вже не в радість (хоч зарплатня була чудовою). Отже, всього через п’ять місяців я написала заяву на звільнення. Мені тоді ж запропонували бути керуючим сомельє в невеличкому італійському ресторані в самому центрі, але той осад та відраза від буденних реалій попереднього місця роботи створили в моїй свідомості спротив. І я, переступивши цей досвід, пішла далі.

D+: Вибачте, що примушую повернутися до неприємних спогадів, і все ж запитаю – як розподіляються обов’язки сомельє в «Мішлені»: вина закріплюються між членами команди  по країнах, чи по рівню цін або ще за якимось іншим принципом? Розумію, що в кожному закладі свої порядки, але здебільшого як це влаштоване?

Сервіс здійснюється однаково, але рекомендації здебільшого роблять старші по рангу сомельє. При великій загрузці мені робили виключення і дозволяли робити рекомендації також. Кількість сомельє залежить від кількості посадкових місць. Єдине – Head Sommelier здебільшого керує процесом та дивиться, щоб все було чітко, гарно, вишукано і вчасно. Він також робить сервіс вина для VIP-гостей в основному залі. У нас були три окремі додаткові VIP-зали, де сервіс проводили кожен з сомельє по черзі і чергового призначав Head Sommelier. Хто саме наші VIP-гості, ми завжди знали наперед, бо двічі на день мали короткий брифінг (10-15хв.), де менеджер ресторану детально проходився по особливим побажанням кожного замовленого столу. В наш ресторан практично не можливо було потрапити без попереднього замовлення. Під час сервісу кожен сомельє мав чітко визначену секцію простору ресторану для обслуговування. Але якщо хтось був вільніший, то завжди допомагав колезі з сервісом його столів.

D+: Яким чином проводяться тренінги з продажів, чи дають настанови, як продати дорожче вино?

Один раз на тиждень відводилося 30 хвилин на практику сліпих дегустацій. Спеціальних настанов для продажу не було. У всіх сомельє (а нас було четверо) є розуміння наявності вина. А для сервісу це одна із особливостей роботи, коли сомельє має вміло під час спілкування та визначення з вибором, зрозуміти смак гостя та приблизний  ціновий плафон. Талановитий та освічений сомельє знайде підхід, як запропонувати рідкісний взірець, бо від цього завжди й сам отримуєш особливе задоволення – адже розповідаєш історію вина, описуєш аромати і смаки в поєднанні зі стравами. Сомельє має любити гостей і бути їм за кращого порадника. Гості нашого мішленівського закладу, – а він розташовувався в одному з хмарочосів банківського центру Лондона, тобто найдорожчій частині міста, – здебільшого були відкритими до цікавих пропозицій. Також багато хто з них чудово знався на ексклюзивних винах, тож спілкування з ними під час рекомендацій було справжнім задоволенням.

D+: А як же ваша ідея – продегустувати усі омріяні вина?

Ціль було досягнуто буквально за декілька місяців, дякуючи винній карті нашого ресторану, яка мала 60 сторінок і чудовий підбір асортименту. Але, як з’ясувалося, мене не влаштовували перспективи найближчих двох-трьох років. Я вміло освоїла всі вимоги до мішленівських стандартів в мінімальний термін, чим, зауважу, був дуже здивований тамтешній менеджмент. Але розвитку вже не було: згідно правил, по рангу я мала виконувати нудну базову роботу сомельє як мінімум рік! Приміром, я володіла значно вищими знаннями, ніж мій колега, який відпрацював вже два роки, і стала бездоганною в сфері сервісу всього за місяць. Але я не мала тих формально напрацьованих годин – тож мені не дозволялось на повну використовувати на практиці всі знання. Натомість на свою адресу я чула від колег: «Ти що, хочеш зробити революцію в нашій сфері? Правилами не передбачено ні стрімкого особистого розвитку, ні кар’єрного!». Тому я вирішила рухатись далі.

Тим більше, що все ще залишалось багато запитань, на які я не отримала відповіді в попередніх двох школах. Тож в липні 2021 року подала заяву на звільнення, а вже в кінці вересня знову почала навчання, переїхавши до Франції, в Бордо.

D+: Наскільки розумію, там вас і застала війна? На сторінці в фб ви поділилися своїм жалем, що не вдалося написати дисертацію на тему виноробства України. Що саме ви хотіли розказати світу про нашу країну?

Я мала ідею проєкту і для цього потрібно було щільно попрацювати над вивченням споживацького ринку алкоголю України (опитування, інтерв’ю, тестування). А початок війни унеможливив всю мою дослідницьку роботу. Як і всі українці, я вірю в нашу перемогу і тоді, якщо це буде ще актуальним, обов’язково повернусь до своєї ідеї. Так як це проєкт – ідея, я не можу його розголошувати. Хочу відмітити, що, на жаль, український цифровий простір дуже обмежений професійною інформацією з винної індустрії. Коли я готувала бізнес-кейс про преміумізацію вин Сицилії на український ринок, то стикнулася із просто жахливо застарілою аналітикою, відсутністю доступу до того типу інформації, який ми легко знаходили, готуючи бізнес-проєкти по Європі чи США. З нестачею інформації, на моєму досвіді, доводилося стикатися тільки по країнах, де винна сфера розвивається. Зрозуміло, по Азії найцінніша інфа траплялася на китайській мові, тому, на щастя для нашої групи, серед нас був носій мови, тож в роботі з проєктами, пов’язаними з Китаєм, ми могли звернутися до нього. Також помітила, що по наявності, по якості та кількості інформації щодо ринку, стає зрозумілим економічний рівень в цілому і прозорість ведення бізнесу конкретних країн. Я поки вивчаю, спостерігаю за роботою винного ринку України і в майбутньому маю велике бажання познайомитись та поспілкуватись особисто з українськими сомельє та виноробами/виробниками вина. А розповідати про Україну та українське вино хотілося б все ж таки з позиції сомельє. Та для цього мені потрібно продегустувати всі можливі на сьогодні українські взірці і скласти власну професійну думку. Тобто, глибше занурення в світ українського вина у мене в планах.

D+: Ви розповідали, що натомість ваша тема дисертації звучала так: «Вино в алюмінієвій банці та його сприйняття французьким ринком». Можна детальніше – які, на ваш погляд, насправді перспективи у такої тари?

Це дуже цікава тема з перспективами на майбутнє. Тип пакування нестандартний для європейців, але в США та Австралії цей вид упаковки успішно закріпив свої позиції і активно почав розвиватись ще з 2001 року. Велику роль в сприйняті алюмінієвої банки відіграє культура країни, а споживачі США, як відомо, дуже демократичні. Звісно, цей вид упаковки призначений тільки для вин, готових до споживання, а їх об’єм на полицях магазинів складає 90%. Зазвичай, максимальний термін споживання вин в упаковці цього типу має бути не більше року. Але у Франції є виробник, який пакує якісне витримане органічне вино. В Англії взагалі розвивається сегмент преміум вин в бляшанці. Є багато додаткових специфічних умов до того, яке саме вино придатне для цього типу пакування. Також слід враховувати, що це альтернативний вид упаковки для певних місць споживання. Алюмінієва банка не може повністю замінити скляну пляшку. Вина з високим терміном витримки, шампанські –  ідеально зберігати виключно в склі.

З екологічної точки зору, цей тип упаковки має багато переваг у використанні над скляною пляшкою, хоча існують і мінуси. Але то окрема тема.

D+: Наступне моє запитання логічно витікає з попередніх: яка ваша кінцева мета, чим саме прагнете займатися у винному бізнесі?

Моє початкове бажання залишилось незмінним – я хочу якомога більшу кількість споживачів закохати у вино і допомогти розумітися на ньому. Ще була б рада одного дня почитати лекції з винного маркетингу для української молоді, яка планує займатись цим професійно. Бізнес-школа в Бордо остаточно розставила все на свої місця і я маю чітке розуміння структури, принципів і взаємодії всіх напрямків винної індустрії. Важливими були всі три школи, три абсолютно різні напрямки, які допомогли мені розвинути глибоке розуміння чудово відпрацьованої системи цього складного організму. На меті є декілька власних проєктів. Але поки вони в розробці, не стану наперед робити будь-які заяви.

D+: Нещодавно ви проходили практику в Долині Луари, допомагаючи збирати врожай, контролювати процеси виробництва вина. Мабуть, про таке можна лише мріяти, чи не так?  Поділіться, чи довелося вам дізнатися про  щось  принципово нове, про що не розповідають під час вивчення теорії?

Було надзвичайно цікаво зануритись в повсякденний побут невеликої французької виноробні. Перше, що вразило, – це сучасне обладнання з цифровим управлінням, бо це ж навіть не міні-завод. Приємно відмітити рівень контролю якості за всіма процесами, починаючи від збору виноградних ягід у винограднику. Було багато технологічних моментів, які не викладає ні школа WSET, ні школа сомельє, але це і не потрібно людям, які не пов’яжуть своє життя з виробництвом вина. Для професії винороба існують спеціалізовані факультети – винороб, енолог. Мені важливо було завершити цей рік у виноробні, бо паралельно з офісною роботою (експорт-менеджер) я майже кожного дня, починаючи з квітня, спостерігала за життям виноградної лози, як вона себе веде в різних грунтах, на різних відрізках виноградника в рельєфі. Тому було цікаво побачити, як це впливає на якість майбутнього продукту. Я дуже задоволена і цим досвідом.

D+: В процесі одержання освіти вам довелося проживати в різних країнах, тож ви бачили і різні винні спільноти. Принаймні, в Великобританії та Франції (можливо, ще в якихось країнах?). Чим вони відрізняються, що їх об’єднує – окрім, зрозуміло, самого вина?

Найяскравіші враження у мене від спільноти сомельє в Лондоні. Цікаво, що, мабуть, більше ніж 80%, – це італійці. Відносини між більшістю гарні і теплі. Сомельє часто діляться цікавими знахідками, місцями, де можна придбати те чи інше вино. Саме італійці багато в чому мені допомагали і підтримували. Я тоді готувалася до іспиту на сертифікацію від Court of Masters Sommelier і саме  сомельє – італійка Беатріс Бессі (Beatrice Bessi) допомогла і дала мені два безкоштовні майстер-класи зі сліпої дегустації та сервісу шампанського. Вона, до речі, є також почесним суддею в номінаціях Decanter. Я дуже вдячна школі сомельє при Асоціації сомельє Великобританії, а саме Федеріці Зангірелі (Federika Zangirela) за детальні інструкції в розумінні поєднання вина зі стравами. Щиро вдячна Андреа Рінальді (Andrea Rinaldi) за уроки сервісу, які, звісно, є невід’ємною частиною функцій сомельє в ресторані.

Також у мене склались гарні стосунки з сомельє та винними професіоналами в Бордо під час навчання в бізнес-школі. В нашій групі були і ті, хто готується до вступу чи до випускних іспитів на WSET Diploma, були три кандидати MW. Всіх нас об’єднувало бажання краще зрозуміти принципи сліпої дегустації і просто спілкування, все про те ж вино.

D+: В цьому році нашій медіагрупі Drinks+ випала честь бути разом з London International Wine Fair  соорганізатором українського національного стенду на винній виставці в Лондоні, а також одночасно – церемонії нагородження Wine Travel Awards. Нам, зважаючи на те, що все ми робили в умовах розв’язаної проти нашої країни війни, було дуже важко. І першими, хто протягнув нам руку допомоги, стала Асоціація сомельє Великобританії. Ми, чесно кажучи, вражені таким концентрованим поєднанням фахового рівня і людяності, захоплення справою і бажання допомогти, які продемонстрували англійські сомельє. Ми маємо рацію – це не збіг обставин, спільнота сомельє Великобританії дійсно вирізняється таким високим рівнем комунікативних принципів? Розкажіть, будь ласка, докладніше про англійців у винній сфері.

Дозволю уточнення: хоч  вас підтримала Асоціація сомельє Великобританії, переважна більшість її керівного складу – італійці. Як я вже вище згадала, – це справді дуже відкриті і щирі люди. Нація у них сонячна і щаслива. Взагалі, спільнота сомельє в Лондоні інтернаціональна, тому кожному відомо, як це – опинитися в чужій країні. Це, мабуть, основна річ, яка так міцно об’єднує всіх британських сомельє. І тому між всіма щирі відносини та взаємопідтримка і порозуміння. До речі, під час роботи та навчання мені не випала нагода познайомитись з суто англійцем чи англійкою у сфері HoReCa. Також, на мою думку, зараз Україну підтримує увесь світ і це був дійсно благородний жест зі сторони Асоціації сомельє Великобританії – допомогти вам представити українське вино. Бо зазвичай, як і всюди, а особливо у Лондоні, будь-які серйозні послуги платні і це зрозуміло – бізнес.

D+: Наступне запитання стосуватиметься національних асоціацій сомельє. Яка їх функція в ідеалі – з вашої точки зору?

Асоціація сомельє – це організація, яка об’єднує людей за фахом, тобто сомельє. Асоціація співпрацює з школами сомельє, а саме створює і контролює програму викладання у відповідності до стандартів відомих світових шкіл та інформує про оновлення актуальних тенденцій. Організовує конкурси сомельє, цікаві івенти і цим самим є ініціатором нетворкінга, обміна досвідом, новинками чи ідеями. Асоціація сомельє мала б відігравати роль посередника між виноробом (виробником) і споживачем. Також, одна з основних місій Асоціації сомельє конкретної країни – це просування та популяризація у першу чергу кращих взірців місцевої (локальної) винної продукції. Можливо, це прозвучить неочікувано, але так як президент та віце президент Асоціації сомельє Великобританії італійці, тож ця асоціація надзвичайно активно просуває бренд Італії, як виноробної країни в Лондоні. Навіть головний спонсор конкурсу на кращого сомельє Великобританії – це завжди котрийсь з відомих італійський винних домів.

Хотіла б зауважити, що право стати членом будь-якої з європейських асоціацій сомельє мають виключно сомельє, які отримали професійну освіту і успішно склали іспити.

D+: Знаю, вам довелося збирати аналітику для одного з керівників Світового банку – можете розказати детальніше про цю місію та дати коментар щодо основних світових трендів?

Я справді вдячна долі, що на моєму шляху завжди зустрічаються особливі люди. Саме таким я вважаю досвід роботи в компанії Фредеріка Джулії (Frederic Julia) – Verthemis International. Так, він і на даний момент є консультантом з міжнародної винної експертизи та технічного супроводу від таких міжнародних фінансових інституцій, як Група Світового банку, Європейський банк реконструкції та розвитку, Організація харчової та сільськогосподарської продукції, Міжнародний американський банк, Міжнародна фінансова корпорація. Але це лише один з видів його діяльності. Я ж працювала в його компанії у відділі експорту. В мої обов’язки входив детальний аналіз потенційних компаній певного сегменту в європейських країнах для партнерства – продажу асортименту портфоліо компанії, яке складали не тільки вина, а і декілька ексклюзивних позицій міцного алкоголю. Ще одним цікавим досвідом був аналіз французького ринку по міцним напоям, так як компанія саме зараз на стадії виведення нового продукту на цей ринок.

Про тренди. На мою думку, розглядати тренд можливо з прив’язкою до конкретної країни, бо споживачі різних країн дуже відрізняються за смаками і на це впливають місцеві традиції, історія, менталітет, економічні чинники. Можна сказати кілька слів про основні тенденції у винній індустрії. Номер один – це піклування про екологію та різку зміну клімату, а значить, робота над зменшенням викидів СО2. Набирають, чи то вірніше сказати, тримають популярність органічні та натуральні вина. Після двох років ковіду набирає обертів діджиталізація. З’являється все більше онлайн платформ з продажу вина. А споживач перестав бути ціллю – він став ресурсом. Інтенсивно розвиваються вдосконалення у використанні штучного інтелекту для маркетингових цілей в винній індустрії. Ексклюзивний алкоголь почали продавати на платформах у вигляді NFT.

D+: Ми дуже віримо в такий тренд у виноробній галузі, як винний туризм, що стає не просто принадою регіонів, але й двигуном продажів вина на місцях. Як ви оцінюєте розвиток цієї галузі? В яких країнах, на ваш погляд, винний туризм розвинутий найкраще?

Повністю згодна з Вами, винний туризм – дуже важлива гілка в популяризації як країни, винних регіонів так і конкретних виноробів. Ця галузь дуже добре розвинута в США, особливо в Napa Valley та Sonoma. Там є виноробні, які майже на 90% реалізують свою продукцію виключно через прямі продажі, так би мовити, з власного дому. Важлива річ, як завжди, якість, сервіс, а також вміло спланований маркетинг. Ці виноробні мають спеціальні клуби, де члени користуються різними бонусами. В відомих європейських виноробних країнах, а також в США, Австралії, Новій Зеландії та ПАР є чіткий розподіл винного ринку по сегментах. Їх три: масмаркет (винні заводи), вина преміум-класу та люкс сегмент або вина-ікони.  Масштаб та філософія презентації винного дому чи виноробні залежить від специфіки конкретного винного регіону, історії і традицій, аудиторії, на яку орієнтований винний дім, своє позиціонування у винному просторі. Є винні дома, де відвідування і дегустація можливі тільки за попереднім записом, а є такі, що працюють в звичайному робочому режимі і відкриті для відвідування в робочі дні. Наприклад, у Франції, в неділю всі виноробні закриті для екскурсій. Вартість відвідування також залежить від вартості вина на полиці. В Бордо, Бургундії та Шампані є винні дома, які приймають виключно своїх постійних клієнтів, сомельє та винних спеціалістів-партнерів) – це більшість домів чи шато з винами класу люкс або їх ще називають винними іконами. На невеликих виноробнях у вас буде можливість поспілкуватись з кимось із сім’ї, так як власники не наймають додатково працівника для проведення дегустацій. Рівень консультантів також дуже різний. Найвищі вимоги до винних консультантів в дегустаційній залі у винних домах зі світовим іменем. В кожному винному регіоні Франції є організація, яка займається виключно популяризацією, креативом та розвитком винного туризму: винні карти, маркетингова ідентичність, планування та організація різних заходів з дегустаціями (велосипедні тури, піші прогулянки, дні музики і театру у винних регіонах). Ще одна особливість, туристичний період у Франції сезонний, тобто активна фаза з кінця квітня по кінець жовтня. В регіоні, де я проходила стажування (Долина Луари/Анжу) – є виноробні, де можна зупинитися на ніч (декілька номерів типу В&B прямо посеред виноградників), є розкішні шато зі стильними номерами (максимально 4-5 апартаментів), зал для святкування та зал для конференцій і, звісно, дегустаційний зал з винним бутиком.

Подібні принципи організації та ведення туристичного винного бізнесу бачила у виноробнях Португалії, Іспанії та Італії. Власники виноробень дуже зацікавлені у розвитку та популяризації своєї продукції, привертаючи увагу прямих покупців без посередників. Але це стосується все ж таки вин преміум-класу або невеликих сімейних виноробень. Бо для великих компаній, так званих винних груп, винних заводів, туризм – це частина підтримки іміджу бренда в першу чергу, тож не всі це практикують. Але я згодна, що вино сьогодні – принада, вишенька на торті туризму, а туризм – інструмент для просування та продажу вина.

D+: Дякуємо, Людмило, за таку тривалу і змістовну бесіду.

Сьогодні українці, які діють за гаслом «що нас не вбиває, те робить сильнішими», являють світу дива як на полі бою, так і в роботі. І винна сфера – не виключення. Нашим журналістам зараз доводиться спостерігати майже неймовірні історії людей, що гідні відбиття якщо не в мармурі ще за життя, то в літературних жанрах. Одну з […]

Учасники London Spirits Competition тепер можуть надавати для оцінок професійним суддям свої коктейлі.

З 2023 року учасники London Spirits Competition  можуть зареєструвати на конкурс коктейлі на базі кожного продукту, який вони представляють. Таким чином конкурсанти знаходяться на крок попереду, враховуючи широкий спектр споживачів, адаптують свої конкурсні пропозиції до запитів дистрибьюторів та імпортерів, маючи змогу зробити наголос на додаткових перевагах власних брендів міцних напоїв.

Найкращі бармени та баєри алкогольних напоїв світу оцінюватимуть надані зразки 2022 року. Ця нова опція допоможе не лише споживачам розширити обрії, але й міксологам визначити найперспективніші коктейлі для представлення в картах.

На додаток коктейлі-переможці будуть обрані Beverage Trade Network та розміщені у London Drinks Guide, в британському журналі The On-Trade  та на порталі bartendersbusiness.com. 

Ці коктейлі також будуть показані в інших путівниках з напоїв – Los Angeles Drinks Guide, Chicago Drinks Guide, New York Drinks Guide та the San Francisco Drinks Guide.

«Ми пропонуємо платформу для демонстрації своїх коктейлів споживачам та трейдерам», – говорить Сід Пател, генеральний директор Beverage Trade Network, організатор London Spirits Competition.

Заявки на конкурс 2023 року вже відкриті. Бренди, які хочуть отримати відгук суддів світового класу, можуть скористатися перевагами участі зараз за спеціальними цінами. Нагадуємо умову: під час реєстрації необхідно обов’язково ввести рецепт коктейлю.

Учасники London Spirits Competition тепер можуть надавати для оцінок професійним суддям свої коктейлі. З 2023 року учасники London Spirits Competition  можуть зареєструвати на конкурс коктейлі на базі кожного продукту, який вони представляють. Таким чином конкурсанти знаходяться на крок попереду, враховуючи широкий спектр споживачів, адаптують свої конкурсні пропозиції до запитів дистрибьюторів та імпортерів, маючи змогу зробити […]

Дослідники з Редингського університету прогнозують, що через глобальне потепління п’ята частина території Великої Британії буде придатна для вирощування Шардоне для тихих вин до 2050 року.

За прикладом Шаблі

У той час як в останні роки багато виноградників по всій Європі страждали від спекотних літніх температур, британські виробники мали зиск від такої погоди. І якщо наразі лише 2% землі у Великій Британії придатні для виробництва Шардоне преміум-класу, протягом наступних трьох десятиліть очікується, що ця цифра зросте до 20-25%.

Оскільки глобальне потепління зміщує кліматичний пояс придатності для виноградарства на північ, Південна Англія вже зараз має клімат, подібний до Шампані, отже, може виробляти ігристе вино в стилі шампанського. Також вчені припускають, що продовження потепління наблизить південну Англію до клімату, подібного до клімату Шаблі, який знаходиться лише приблизно в 140 і 160 км на південь від Еперне та Реймса в Шампані, відповідно. 

Дослідження вчених університету Редінга, опубліковане в OENO One, вивчало, які умови впливають на якість вина в Шаблі, що традиційно був найпівнічнішим виробником високоякісного тихого вина Шардоне на комерційно значущих рівнях, і це робить його очевидним кандидатом на роль аналогічної дорожньої карти для розвитку англійського та валлійського виноградарства Шардоне. Було розглянуто три аспекти, які могли б вплинути на це: середня температура між квітнем і вереснем, середня мінімальна температура у вересні та загальна кількість опадів з червня по вересень.

Висновки дослідників

Алекс Бісс, аспірант, який керував дослідженням, сказав: «У Великій Британії вже виробляють кілька чудових ігристих вин із винограду сорту Шардоне, але виноград, який використовується для ігристих вин, не потребує такого тривалого дозрівання, як для тихих вин. На даний момент у Британії не можна досягти надійного урожаю сорту Шардоне, але зміни клімату, схоже, нададуть такої можливості в недалекому майбутньому. Звичайно, є невідомі. Те, що регіон має відповідний клімат, ще це не означає, що він має правильний сорт землі для вирощування винограду. Але факт залишається фактом: зміна клімату, швидше за все, призведе до подальшого розширення виноградарства у Великій Британії».

Дослідники вважають, що до середини цього століття для виробництва високоякісного Шардоне будуть придатними схід, південний схід і центр Англії, зокрема Ессекс, Кент і острів Уайт, які демонструють ознаки перспективності. Наразі триває дослідження щодо регіонів, які можуть бути ідеальними для вирощування червоних сортів винограду.

Звичайно, причиною такої тенденції є тривожні темпи зростання температур у вегетаційний період, причому до 2100 року очікується підвищення глобальної температури на 2-3 °C, навіть за умов кліматичної політики щодо обмеження викидів.

«Ми не радіємо глобальному потеплінню, яке вже спричиняє серйозні проблеми для виробництва продуктів харчування, громадського здоров’я тощо. Скоріше це те, за чим ми повинні стежити та реагувати, змінюючи те, що ми вирощуємо та де. Безпосереднім наслідком наших висновків є те, що британські виноградарі, які вирощують нові лози у зазначених вище областях, повинні розглянути можливість висаджувати клони Шардоне подвійного призначення, придатні як для виробництва ігристого, так і для виробництва тихих вин», – підсумував Бісс.

Хоча британські виробники зараз можуть тішитися теплу, все ще існує велика стурбованість щодо того, що зміни клімату означають для довгострокової життєздатності виноградарства у цій країні. Адже спекотне літо – це одне, але непередбачувана зима може виявитися справжньою проблемою.

Окрім невизначеності, пов’язаної зі сценаріями викидів і кліматичними прогнозами, додаткові питання виникають через узагальнення та неточності у старовинній моделі Шаблі, ступінь, до якого модель можна застосувати до Великої Британії, вплив типу ґрунту на якість тихих вин Шардоне та як зміни клімату вплинуть на випадки заморозків, інтенсивні невеликі погодні явища та передачу грибкових і вірусних захворювань, жодне з яких тут не моделюється.

За матеріалами thedrinksbusiness.com

Дослідники з Редингського університету прогнозують, що через глобальне потепління п’ята частина території Великої Британії буде придатна для вирощування Шардоне для тихих вин до 2050 року. За прикладом Шаблі У той час як в останні роки багато виноградників по всій Європі страждали від спекотних літніх температур, британські виробники мали зиск від такої погоди. І якщо наразі […]

Лондонська винна біржа Liv-ex опублікувала список Power 100 найсильніших брендів і виробників вишуканих вин за період з 1 жовтня 2021 року по 30 вересня 2022 року. Вперше в історії жодне вино Бордо не потрапило в топ-10. Цього року їх повністю витіснили Бургундія та Шампань.

Liv-ex Power 100, створений спільно з The Drinks Business Magazine, демонструє ефективність винних брендів, що продаються на Liv-ex. Power 100 — це миттєвий знімок ландшафту вторинного ринку, який постійно змінюється. Список включає лише бренди, які мають на ринку щонайменше три вина або урожай загальною вартістю не менше 10 000 фунтів стерлінгів (11 500 євро). Ключовими факторами є середні ціни та зростання/падіння; обсяг торгів за вартістю та обсягом на Liv-ex, а також кількість вин, що продаються.

Бургундія є найсильнішим регіоном у секторі вишуканих вин. 39 зі 100 брендів походять із цього регіону, що на шість більше, ніж у попередньому році. Далі йде Бордо з 25 брендами – на п’ять менше, ніж минулого року. Італія представлена 12 брендами і посідає третє місце в Power 100, випереджаючи Шампань, яка представляє дев’ять брендів. 

Як і минулого року, Domaine Leroy займає перше місце в загальному рейтингу. За ним йдуть Arnoux-Lachaux, який піднявся з 62-го на друге місце, Leflaive, Armand Rousseau та Prieuré Roch. Три бренди шампанського увійшли до топ-10, разом з Dom Pérignon (6), Roederer (7) і Krug (10). Romanée Conti займає 8 місце. 

Бордоські еліти Château Lafite Rothschild, Château Mouton Rothschild, Pétrus, Château Margaux випали з топ-10, як і італійська Sassicaia. Egon Müller опускається з 84 місця на 110. 

Основні висновки у звіті Liv-ex:

• Бургундія лідирує в цьогорічному рейтингу Power 100, що відображається в постійному розширенні торгівлі винами та зростанні цін.
• Продовжила сходити зірка Шампані, а якість і вартість були ключовими рушійними силами.
• Вперше в історії в десятці найкращих брендів  немає Бордо.
• Цінові показники Бордо були затьмарені Бургундією та Шампанським, але First Growth зберіг свої позиції з точки зору вартості торгів.
• Сплеск популярності італійських вин трохи зменшився, але Тіньянелло продемонстрував гарні результати.
• Усі бренди в топ-100 зросли в ціні в умовах бурхливої ​​торгівлі.

Загалом за відповідний період на Liv-ex продавалося близько 12 300 різних вин, згрупованих у майже 1700 брендів. (SW).

За матеріалами: www.liv-ex.com

Лондонська винна біржа Liv-ex опублікувала список Power 100 найсильніших брендів і виробників вишуканих вин за період з 1 жовтня 2021 року по 30 вересня 2022 року. Вперше в історії жодне вино Бордо не потрапило в топ-10. Цього року їх повністю витіснили Бургундія та Шампань. Liv-ex Power 100, створений спільно з The Drinks Business Magazine, демонструє […]